Вицвіле «70» на лобовому маленької Шкоди.
Без трикутної «У» — щоб не докопалися копи.
Я не розгадав би її ні за день, ні за кому.
Та за хвилину вкохався, мов йолоп
Якби вона несла революційні стяги,
за нею ішли б солдати, трудяги, бродяги
Якби вона готувала військову змову —
я першим вірив би кожному її слову.
Її руки гідні чорнил,
якими підписують вирок на розстріл
Її погляду безумовно скорилися б
диктатори, кати, хмарочоси.
Вона могла б одягатись у війни,
Злегка спускати з плечей перемир‘я.
Її обійми могли б стати вірою,
я кожній догмі першим повірив би
Став би першим до зброї,
десантувався в Нормандії з боєм,
Приймав її віру, її війни,
спускав з тонких плеч перемир‘я.
В неї завтра будуть нові стяги,
Інші солдати складуть їй присягу.
А я. Я просто хочу,
щоб ми з нею дивилися в очі.
Я б розгадував її мапи щоночі,
виставляв пости на кордонах,
тренував би загони
хапати порушників.
Але.
Я.
Їй.
Просто.
Байдужий.
04.07.2021
п.с.Навіяне Жаданом
, бо суперове вийшло 
