Помалу літо мінить кольори,
Накидкою з парчі прикривши плечі,
В мереживнім корсеті золотім,
В спідниці з помаранчевої стрейчі.
Іде повільно літо в сиву даль,
І, озирнувшись на прощання сумно,
Підніме плавно сіточку-вуаль,
Підставить сонцю щічку для цілунку.
Востаннє теплий погляд для землі
Даруючи, щоб жаль прогнати й втому,
Розтане павутинкою в імлі,
У осінь піде, щоб вернутись знову.
Оригінал:
А лето по чуть-чуть менует цвет,
Укутав красною накидкой плечи,
Одев бордовый кружевно корсет
И макси из лимонно-желтой стрейчи.
А лето по чуть-чуть уходит вдаль.
Вполоборота повернувшись на прощанье, Поднимет плавно желтую вуаль,
Подставив солнцу щечку для лобзанья.
Последний теплый взгляд земле даря,
Чтобы прогнать печали тень на лицах,
Прозрачной дымкой в воздухе паря,
Уходит в осень, чтобы снова повториться.