Женуть отари,женуть гори
Та й караваном йдуть у даль.
Ідуть за ниви, до пригоди.
За віяний вечірній жар.
Женуть поля,ліси та рощі.
Женуть роздроблений кришталь.
Женуть на вірність до свободі,
На привеликий врагу жаль.
Летять за ними хмари хмар.
За ними й юрби декадентів.
За ними й гибель живих,мертвих.
І безліч ненависних кар.
Залишать жаль,і пусток море.
До жалю біль,до жалю й горе.
До них і вічність тихих мар
Та віяний вечірній жар.
