Осінній сад... Жовтіє листя...
А виноград дощем напився
І, як від браги, захмілів...
Аж довгі вуса розпустив.
Стоїть рудий, як лис Микита.
З ним горобців веселих свита.
Щось там щебечуть, наче діти -
Росою кличуть крила мити.
Здалося - Рай й війни немає,
Бо серце затишок латає...
І я завмерла коло хати
Красою мрії частувати.
А листя жовте майорить
В небесну Господа блакить...
6.10.2022р
(фото з інету)
Так, Олечко,задивишся на красу осіннього краєвиду і на мить здається, що й немає тієї триклятої війни, а потім вона сама знову повертається до тебе у думки... Однаково, тримаймося! Обіймаю!