Колись у Росії Висоцький був,
Що давав концерти підпільні…
І владу чихвостив за їхнє табу…
Своїм голосом хрипло-чільним.
Сьогодні у нас є свій трибун
З породи «Океану Ельзи…»
Він - володар сердечних струн,
І усіх нас від сну тверезить.
Наша молодь від пісні його
Аж мліє і вся в бурі шалу…
Бо у ній щось таке, як вогонь,
Й до глибин у їх душі впала.
Він – перший з початку війни
Із піснею в Харків рвонувся…
А потім на Півдні нагрів сивини…
І сказав: - Я ще повернуся!
Вірю, так буде, ворог впаде
І ми переможемо звіра…
Й наш Святослав до нас всіх прийде
І пісня поллється про віру.
01.11.2022
