У зеленому зошиті - сім цифр телефону Бога,
На сорок п'ятій сторінці, виходячи за поля;
Ти шукаєш стілець щоб дістатись підлоги,
Одягаєш простору сорочку, читаєш його ім'я.
Ти сидиш посеред кімнати, рахуєш зірки у стелі,
Вони падають вниз, пропалючи підлогу,
Ти дивишся крізь дірки, збиваєшся із рахунку, Нелі
Обіцяла прийти о шостій, залишилося недовго.
У Нелі чорне волосся, ти хочеш її дивитись
Як люди в кінотеатрах пропалювати очима,
Роз'єднувати на деталі, змусити підкоритись,
Стояти за спиною, дихати понад її плечима.
Вона нічого не знає, всміхається й щось говорить,
Що в тебе зачинені вікна, що десь чекає сім'я.
Ти вдягаеш простору сорочку й спускаєшся на підлогу -
Сорок п'ята сторінка, сім цифр і її ім'я.
