Тома

Розповідь про Чака Фіні

Розповідь  про  Чака    Фіні
             Годинники  за  $  15,  польоти  економ-класом,  знімні  квартири,  поїздки  на  метро  і  $  7,5  млрд    пожертвуваних  на  благодійність.    Чак  Фіні,  засновник  мережі  магазинів  Duty  Free,  -  живий  парадокс  -  мільярдер  без  мільярдів.    Марнотрат,  який  вважає  кожен  цент.    Бізнесмен,  який  заробив  на  продажу  алкоголю  і  сигарет  стан,  щоб  витратити  його  на  освіту  і  медицину  для  бідних.    Чак  Фіні  довгі  роки  приховував  свої  пожертви,  але  коли  йому  довелося  оприлюднити  масштаб  твориться  для  світу  добра,  він  знову  вступив  парадоксально:  почав  активну  пропаганду  благодійності  серед  інших  багатіїв,  поки  ще  не  розлучившись  зі  своїми  мільярдами.
     Біографія  Чака  Фіні  (Charles  F.  Feeney)  -  це  розповідь  про  те,  як  історія  обходилася  з  людиною,  а  людина  обходився  з  історією.    Дитинство  Чака,  американця  ірландського  походження,  припало  на  роки  Великої  депресії.    В  молодості  він  воював  в  лавах  ВПС  США  в  Кореї.    За  програмою  підтримки  військовослужбовців  Чак  здобув  вищу  освіту  і,  користуючись  нагодою  і  армійським  досвідом,  почав  продавати  безмитні  товари.    Зароблені  в  мережі  магазинів  Duty  Free  мільярди  він  інвестував  в  мирне  вирішення  конфліктів  в  Північній  Ірландії,  освітні  проекти  в  США  та  Ірландії,  медичні  програми  по  всьому  світу.    Він  витратив  своє  життя  і  стан  не  на  покупку  предметів  розкоші,  а  на  те,  щоб  скромно  творити  добро  і  світову  історію  -  при  першій-ліпшій  можливості  уникаючи  сплати  податків.
 Про  сім'ю
 Сім'я  Фіні  (батько  Чака  працював  страховим  агентом,  а  мама  -  доглядальницею)  в  1930-і  роки  не  з  чуток  знала  про  те,  яке  це  -  ледве  зводити  кінці  з  кінцями.    Щоб  заробити  кілька  доларів,  Чак  в  дитинстві  прибирав  сніг,  стриг  газони,  збирав  м'ячики  на  полях  для  гольфу.    Як  він  потім  зізнавався  в  одному  зі  своїх  рідкісних  інтерв'ю  (навіть  ставши  публічною  людиною,  Фіні  спілкується  зі  ЗМІ  неохоче),  він  особливо  пишався  тим,  що  не  втратив  жодного  м'ячика  для  гольфу.
 У  17  років  Чак  почав  службу  в  в  ВПС  США,  зустрівши  на  бойовому  посту  Корейську  війну,  а  потім  за  рахунок  невеликої  стипендії,  яка  покладалася  солдатам,  які  вирішили  здобути  освіту  або  відкрити  свою  справу,  надійшов  в  Корнельському  школу  з  підготовки  персоналу  для  готелів.
 «Я  відчуваю  глибоке  задоволення,  коли  віддаю  гроші  і  спостерігаю,  як  із  землі  виростають  будівлі  лікарень  і  університетів.    Розумніше  вкладати  кошти  в  щось  хороше,  в  те,  що  буде  використовуватися,  а  не  збирати  їх  в  банку  »
 Ста  доларів  в  місяць  не  вистачало,  і  заповзятливий  Фіні  почав  продавати  ланчі,  заробивши  крім  коштів  на  існування  ще  й  прізвисько  від  одногрупників  -  «людина-бутерброд».    Потім  Чак  продовжив  навчання  у  Франції  (за  програмою  належало  ще  чотири  місяці  виплат),  де  вирішив  поєднати  осягнення  азів  політології  з  продажем  безмитного  алкоголю  американським  морякам.    Хоча  бізнес  був  високо  конкурентним,  армійський  досвід  допомагав  Чаку  Фані  і  його  компаньйона  Бобу  Міллеру  домовлятися  з  екіпажами  кораблів.    «Військовим  подобався  мій  американський  акцент.    І  якщо  гроші  моряків  не  діставалися  повіям,  їх  отримували  ми  »,  -  жартує  Чак  Фіні,  який  частіше  відмовчується  або  віджартовується,  ніж  прямо  відповідає  на  питання.
 Партнери  поповнили  свій  асортимент  ювелірними  прикрасами,  парфумерією  та  автомобілями,  попутно  розширивши  номенклатуру  клієнтів  за  рахунок  туристів.    Після  того  як  до  Міллера  і  Фіні  приєдналися  податковий  консультант  Тоні  Пілар  і  бухгалтер  Аллан  Паркер,  бізнес  вийшов  на  новий  рівень:  до  1964  року  в  компанії  Duty  Free  Shoppers  працювало  понад  200  співробітників  в  27  країнах.
             У  тому  ж  році  відбулася  Олімпіада  в  Токіо,  і  Японія,  після  Другої  світової  війни  закрила  кордони,  щоб  відновити  економіку,  перестала  обмежувати  виїзд  своїх  громадян  за  кордон.    Чак,  що  був  свого  часу  в  Японії  і  Кореї  і  трохи  розумів  по-японськи,  швидко  зорієнтувався  в  новій  ситуації.Він  поставив  за  прилавки  симпатичних  японок,  розширив  асортимент  (японські  туристи  обожнювали  купувати  шкіряні  сумки  і  коньяк  в  подарунок  друзям)  і  став  доплачувати  гідам,  щоб  ті  заводили  в  Duty  Free  японців  перед  приїздом  на  місце  готелю.
         Виявивши,  що  при  повторному  відвідуванні  через  5-6  днів  японці  витрачають  більше  (до  цього  часу  вони  встигали  порівняти  ціни  і  були  готові  розлучитися  з  грошима),  Фіні  спробував  умовити  гідів  завозити  туристів  до  нього  в  магазини  ще  раз.    Гіди  відмовилися  влаштовувати  екскурсії  по  другому  колу,  заявивши,  що  туристи  і  без  того  підозрюють  недобре,  коли  їх  водять  на  «екскурсії»  по  торговим  центрам.    Тоді  Фіні  відкрив  нові  магазини  -  виключно  для  повторних  візитів.
 А  потім  найняв  аналітиків,  щоб  ті  з'ясували,  куди  хлинуть  потоки  туристів  з  Японії.    Отримавши  звіти,  він  підготувався  до  зустрічі  дорогих  японських  гостей  в  Анкориджі,  Сан-Франциско,  на  островах  Гуам  і  Сайпан.    До  слова,  щоб  відкрити  на  Сайпані  Duty  Free,  Чаку  довелося  побудувати  на  острові  аеропорт,  витративши  на  це  $  5  млн.
         Як  і  в  дитинстві,  Фіні  не  упускав  жодного  «м'яча».    Всього  за  десять  років  прибуток  його  компанії  зріс    на  кілька  порядків:  якщо  в  1967  році  він  заробив  $  12  тис.  доларів,  то  в  1977-му  -  вже  $  12  млн.  Прибуток  Фіні  вкладав  в  нові  магазини,  готелі,  виробництво  одягу,  а  пізніше  -  в  технологічні    стартапи.    В  кінці  1980-х  рахунок  йшов  вже  на  мільярди.
         У  1988  році  Forbes  розповів  про  історію  успіху  Фіні,  згадавши  про  «японські  операції»,  200-відсоткові    накрутки  на  ціни  -  і  про  його  особисті  статки  в  $  1,3  млрд.  Але,  поставивши  мільярдера  на  31-е  місце  в  рейтингу  найбагатших  американців,    журналісти  з  Forbes  помилилися.    Ще  під  час  підготовки  матеріалу  співробітники  Фіні  натякали  журналістам,  що  грошей  у  їх  боса  немає,  але  ті  просто  не  повірили.
           Хоча  до  моменту  публікації  рейтингу  Чак  заробив  в  кілька  разів  більше,  ніж  передбачала  преса,  левова  частка  цих  коштів  належала  благодійному  фонду  The  Atlantic  Philanthropies.    Його  Фіні  заснував  в  1982  році,  після  того  як  роком  раніше  зробив  пожертву  в  $  700  тис.  Корнельському  університету,  колись  дав  йому  старт  в  нове  життя.    Після  цього  акту  подяки  мільярдера  атакували  спраглі  отримати  допомогу,  і  він  вирішив  підійти  до  питання  серйозно.
 Залишивши  собі  $  5  млн.  На  поточні  витрати,  Фіні  передав  решту  коштів  заснованому  ним  фонду.    З  метою  анонімності  і  оптимізації  оподаткування  Фіні  зареєстрував  The  Atlantic  Philanthropies  на  Бермудах.    Одержувачі  грантів  часто  навіть  не  здогадувалися  про  те,  чиї  це  гроші.    Якщо  Фіні  все-таки  розповідав  їм  про  себе,  то  забороняв  розкривати  цю  інформацію,  погрожуючи  в  іншому  випадку  припинити  фінансування.
           Доходило  до  курйозів:  коли  Фіні  відвідував  звані  вечері  в  якості  почесного  гостя,  він  наполягав,  щоб  на  заході  працював  тільки  його  особистий  фотограф,  який  «знімав»  фотоапаратом  без  плівки.    Френку      Родсу,  колишньому    президенту    Корнельського  університету,  згодом  очолившого    Atlantic  Philanthropies,  довелося  довго  переконувати  піклувальну    рада,  що  ці  мільярди  -  не  брудні    гроші  мафії.    Про  те,  що  Фіні  пожертвував  на  благодійність  майже  весь  свій  статок,  не  знали  ні  преса,  ні  партнери  Чака  по  бізнесу.
 Таємне  стало  явним  лише  в  1997  році,  коли  власники  Duty  Free  Shoppers  продали  свої  частки  корпорації  LVMH.    Ініціатором  угоди  був  Фіні:  після  війни  в  Перській  затоці  світовий    туризм  пішов  на  спад,  прибутковість  Duty  Free  Shoppers  скоротилася,  і  Фіні  вирішив,  що  у  компанії  немає  великого  і  світлого  майбутнього.
 Йому  довелося  розповісти  про  фонд  The  Atlantic  Philanthropies  і  своєї  ролі  в  ньому.    Після  цього  він  почав  відкрито  проповідувати  свою  філософію-  «віддавати,  поки  живеш»  (giving  while  living).    Білл  Гейтс  назвав  Фіні  зразком  для  наслідування,  а  Уоррен  Баффетт  -  духовним  лідером  проекту  Giving  Pledge,  в  рамках  якого  вже  більше  90  багатих  сімей  обіцяли  пожертвувати  половину  своїх  заощаджень  на  доброчинність.
   Чак  Фіні  каже,  що  його  свого  часу  вразило  есе  підприємця  і  філантропа  Ендрю  Карнегі  «Євангеліє  багатства».Карнегі  вважав,  що  «людина,  яка  вмирає  багатою  ,  вмирає  зганьбленою»,  тому  що  розподіляти  гроші  -  не  право  багатого,  а  його  відповідальність.    Втім,  справа  була  не  тільки  в  Карнегі.    Хоча  батьки  Чака  Фіні  були  забезпеченими  людьми,  його  мама  нерідко  допомагала  сусідам,  а  батько  перебував  в  католицькій  організації,  члени  якої  підтримували  один  одного  у  важкі  часи.
 «Я  відчуваю  глибоке  задоволення,  коли  віддаю  гроші  і  спостерігаю,  як  із  землі  виростають  будівлі  лікарень  і  університетів,  -  пояснює  Фіні.    -  Розумніше  вкладати  кошти  в  щось  хороше,  в  те,  що  буде  використовуватися,  а  не  збирати  їх  в  банку  ».    Він  вважає,  що  гроші  потрібно  витрачати  при  житті,  розбираючись  з  проблемами  наступних  поколінь  ще  до  того,  як  їх  рішення  не  стало  коштувати  надто  дорого.
     «Для  громадянина  США  логічно  віддати  якомога  більше  грошей,  поки  він  живий,  інакше  уряд  забере  більшу  частину  цих  грошей  у  вигляді  податків,  коли  він  помре»,  -  міркує  Фіні.    А  на  зауваження  журналістів,  що  податки  можуть  піти  на  ті  ж  самі  благі  цілі,  відповідає:  «Готовий  посперечатися,  уряд  саме  так  і  говорить».    Зі  свого  боку  Фіні  зробив  все,  щоб  піти  від  сплати  податків  не  тільки  після  смерті,  але  і  за  життя.
           Він  зареєстрував  бізнес  в  Ліхтенштейні,  а  холдинг  оформив  на  Бермудах  на  ім'я  своєї  дружини-француженки  (про  що  напевно  пошкодував  при  розлученні).    Втім,  скидав  податковий  тягар  Фіні  не  з  особистої  користі,  а  тому  що  так  більше  грошей  діставалося  тим,  хто  в  них,  на  його  думку,  мав  потребу  насправді.    Не  варто  вважати  Фіні  святим:  як  він  сам  зізнається,  йому  подобається  конкурувати  в  бізнесі  і  спорті.    Згідно  філософії  Фіні,  кожен  вкладений  цент  повинен  приносити  максимум  користі  незалежно  від  того,  чи  йде  мова  про  бізнес  або  благодійність.    Фонд  The  Atlantic  Philanthropies  не  тільки  сам  вибирає,  кому  допомагати,  але  і  вимагає  від  тих,  хто  хоче  отримати  гроші,  уявити  прозорий  і  докладний  бізнес-план,  а  згодом  чітко  слідувати  йому  (інакше  фінансування  буде  скорочено).    Зазвичай  мова  йде  про  проекти,  в  рамках  яких  вирішуються  конкретні  проблеми.    Наприклад,  Фіні  спонсорував  навчання  в'єтнамських  дітей  правилам  безпечної  поведінки  на  дорогах,  операції  дітям  з  «вовчою  пащею»,  будівництво  університетів  в  Ірландії,  лікарень  в  США  і  т.д.
 Нерідко  Фіні  обіцяв  вкласти  кошти  лише  за  умови,  що  уряд  або  інші  меценати  виступлять  в  якості  співінвесторів,  виділивши  яку  можна  порівняти  або  більшу  суму.    Так,  до  $  226  млн.,  інвестованих  Чаком  в  ірландську  систему  освіти,  уряд  країни  додав    $  1,3  млрд.  Всього  ж  він  вклав  в  освітні  проекти  в  Ірландії  майже  $  1  млрд.,  А  недавно  інвестував  $  350  млн.  в    будівництво  нового  корпусу  Корнельського  університету.    Фіні  шкодує  лише  про  те,  що  навряд  чи  встигне  дожити  до  того  моменту,  коли  цей  масштабний  проект  загальною  вартістю  $  2  млрд.  буде  завершено.
 До  освітніх    програмам  у  Чака  Фіні  особистий  інтерес:  у  своїй  родині  він  був  першим,  хто  закінчив  університет.    Точно  такий  же  особистий  інтерес  у  нього  до  Ірландії.    Коли  бойовики  ІРА  влаштували  вибух,  що  забрав  життя  11  людей  в  північноірландському  Енніскіллені  -  місті,  звідки  родом  бабуся  і  дідусь  Чака,  Фіні  зробив  все,  щоб  врегулювати  конфлікт.    Він  багато  разів  їздив  до  Північної  Ірландії,  щоб  ініціювати  мирні  переговори.    Повіривши,  що  Джеррі  Адамс,  лідер  «Шинн  Фейн»  -  політичного  крила  ІРА,  може  відновити  мир,  Чак  Фіні  фінансував  з  особистих  коштів  оренду  офісу  «Шинн  Фейн»  у  Вашингтоні.
   Чак  Фіні  живе  більш  ніж  скромно:  у  нього  немає  особистого  автомобіля  (метро  і  таксі,  на  його  думку,  зручніше)  і  яхти  (він  стверджує,  що  не  виносить  морської  качки).    Він  літає  економ-класом  (  «політ  в  ньому  триває  стільки  ж  часу»)  і  носить  електронний  годинник  за  $  15.    «Вони  показують  час  точніше,  ніж  Rolex.    Коли  тобі  81  рік,  вже  не  потрібні  предмети  розкоші  »,  -  пояснює  Фіні.    Залишивши  $  140  млн.  від  продажу  компанії  своїй    колишній    дружини  і  п'ятьом  дітям,  він  разом  з  другою  дружиною,  яка  колись  працювала  у  нього  секретаркою,  живе  в  скромних  квартирах,  які  The  Atlantic  Philanthropies  орендує  по  всьому  світу.
 Хоча  його  чотири  дочки  і  син  зараз  живуть  в  розкішних  особняках,  під  час  навчання  вони  підробляли  офіціантами  і  касирами.    А  одна  з  дочок  -  Бейлі  -  досі  згадує,  як  ніяково  відчувала  себе,  коли  батьку    прийшов  гігантський  рахунок  за  її  міжнародні  телефонні  переговори.    Бейлі,  тоді  ще  дівчинка-підліток,  разом  з  подружкою  дзвонила  знайомим  хлопчакам  за  кордон  -  просто  поговорити.    Отримавши  рахунок  з  телефонної  компанії,  батько  не  тільки  відключив  домашній  телефон,  порекомендувавши  дочці    користуватися  переговорними  пунктами,  а  й  відіслав  рахунок  батькові  подруги.
   Але  Фіні  не  можна  назвати  скупим  -  він  просто  знає  ціну  грошам.    Як  згадує  президент  The  Atlantic  Philanthropies  Кріс  Ойчслі,  під  час  поїздки  до  В'єтнаму  вони  разом  з  Чаком  зупинилися  в  дуже  дешевому  готелі,  але,  щоб  Кріс  встиг  повернутися  на  Різдво  додому,  Фіні  не  роздумуючи  виклав  кругленьку  суму  за  політ  на  «Конкорді».    На  думку  Фіні,  гроші  -  це  зобов'язання.    «Я  не  хочу  нікому  вказувати,  як  розпоряджатися  грошима,  але  рекомендую  використовувати  їх  з  розумом»,  -  говорить  Чак.
 Коли  у  Фіні  запитують,  як  згодом  змінився  його  світогляд,  він  жартує:  «Я  більше  не  бігаю  за  дівчатами,  змирився,  що  мені  їх  не  підкорити.    В  іншому,  думаю,  нічого  не  змінилося  ».
   Автор:  Софія  Макєєва
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          17.35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835877
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.05.2019

Володимир Кузьмич Зворикін - батько телебачення.

Воладимир  Зворикін:  улюблена  деталь  в  телевізорі  -  кнопка  виключення
         Володимир  Кузьмич  Зворикін  докорінно  змінив  життя  людства,  винайшовши  телевізор  -  цей  улюблений  і  ненависний  багатьма  «ящик»  для  дозвілля.    Телевізор  здійснив  революцію  в  головах  людей  і  зараз  складно  уявити  собі  житловий  будинок  без  іконоскопа  (саме  так  спочатку  називався  телевізор).
       За  часів  сумнозвісної  боротьби  з  «космополітизмом»  кінця  1940-х  років,  коли  в  СРСР  люто  відстоював  пріоритет  вітчизняної  науки,  Володимира  Зворикіна  -  дивна  річ  -  своїм  не  вважали.    «Велика  радянська  енциклопедія»  в  крихітній  статті  про  Зворикін  називала  його  «американським  винахідником»,  а  преса,  оспівуючи  успіхи  радянського  телебачення,  зовсім  не  згадувала  його  ім'я.    Причин  тому  було  декілька:  «буржуазне»  походження,  служба  в  Білій  армії,  еміграція  ...  Не  могли  йому  пробачити  і  того,  що  завдяки  Зворикіну  телевізор  був  створений  і  набув  широкого  поширення  саме  в  Сполучених  Штатах  -  головного  конкурента  СРСР.
 Іншим  разом  Володимир  Зворикін  заявив,  що  його  улюблена  деталь  в  телевізорі  -  кнопка  виключення.    Працюючи  над  створенням  телевізора,  він,  як  і  його  вчитель  Розінг,  сподівався,  що,  перш  за  все  новий  прилад  буде  використаний  «там,  де  людині  перебувати  небезпечно  ...»
 Дитинство  в  Муромі
 Для  фахівців  винаходи  Зворикіна  були  секретом.    Він  сам  розповідав  про  них,  приїжджаючи  в  СРСР  і  до  Вітчизняної  війни,  і  після.    В  один  з  останніх  візитів  потайки  відвідав  рідний  Муром,  який  -  нібито  як  центр  військового  виробництва  -  був  закритий  для  іноземців.    Вони  з  дружиною  взяли  у  Володимирі  таксі  і  за  п'ять  рублів  доїхали  до  Мурома.    Через  півстоліття  Володимир  Кузьмич  вклонився  могилам  предків  у  церкві  Миколи  Набережного  над  Окою  і  відвідав  батьківський  будинок,  перетворений  в  краєзнавчий  музей.    Відкинувши  конспірацію,  він  написав  в  книзі  відгуків:  «Приємно  бачити,  що  будинок,  в  якому  я  народився,  так  дбайливо  реставрується  для  музею».
 У  цьому  триповерховому  будинку  з  білого  каменю  Володимир  Зворикін  з'явився  на  світ  28  липня  1888  року.    Його  батько  Козьма  Олексійович  був  спадкоємцем  поважного  купецького  роду,  який  торгував  хлібом.    Розвиваючи  свій  бізнес,  Козьма  Олексійович  вибудував  у  місті  величезні  склади,  заснував  власний  банк.    При  цьому  зовсім  не  був  представником  «темного  царства»,  якими  позначив  руських  купців  критик  Микола  Добролюбов,  розбираючи  драму  Островського  «Гроза»:  Козьма  Зворикін  закінчив  реальне  училище  (двоє  його  братів  пішли  далі  і  вибрали  наукову  кар'єру)  і  постарався  дати  освіту  всім  своїм  численним  нащадкам    -  трьом  синам  і  п'яти  дочкам.
 Володимир  народився  передостаннім  з  них,  коли  інші  діти  були  вже  дорослими.    Теплі  стосунки  у  нього  склалися  тільки  з  сестрою  Ганною,  що  стала  пізніше  дружиною  відомого  геолога  Дмитра  Наливкіна.
 Дитинство  Володимир  згадував  з  ностальгією,  особливо  російську  зиму:  «Ми  йшли  на  міську  ковзанку,  де  місцевий  оркестр  грав  вальси.    У  другій  половині  дня  на  головних  вулицях  міста  влаштовувалося  гуляння,  проїжджали  сани,  заряджені  відмінними  рисаками,  люди  були  в  святкових  вбраннях,  дорогих  хутрах.    Молодь  каталася  на  санках  і  ковзанах,  затівала  гри,  зіштовхуючи  один  одного  в  замети  ».
 Коли  Володимиру  виповнилося  дванадцять  років,  батько  почав  залучати  його  до  комерційних  справах,  але  скоро  Козьма  Олексійович  з  прикрістю  побачив,  що  сина  більше  цікавить  наука.    Закінчивши  реальне  училище,  Володимир  поїхав  вчитися  в  Санкт-Петербурзький  технологічний  інститут  -  і  тут  же  потрапив  в  поліцію  за  участь  у  заворушеннях.
 Йшов  революційний  1906  рік,  і  студенти  були  в  перших  рядах  бунтівників.Юному  провінціала  цілком  міг  «світити»  термін,  але  щедрий  внесок  Козьми  Олексійовича  дозволив  йому  вийти  на  свободу.    Одумавшись,  Володимир  занурився  в  навчання  -  і  не  тільки:  його  цікавили  наукові  відкриття,  в  тому  числі  досліди  професора  політехнічних  курсів  Бориса  Розинга  з  передачі  зображення  на  відстань.
 наближалася  революція
 Фантастичну  ідею  потроху  втілювали  в  життя  вчені  з  різних  країн.    Ще  в  1884  році  німець  Пауль  Ніпков  винайшов  диск,  який  розкладає  проектується  на  нього  зображення  на  елементи,  які  можна  було  «зібрати»  в  іншому  місці  за  допомогою  такого  ж  диска.    Це  дало  поштовх  появі  механічного  телебачення,  яке  довго  не  мало  конкурентів,  -  але  й  саме  розвивалося  слабо  через  складність  і  малої  чіткості  зображення.
 Розінг  першим  запропонував  використовувати  для  прийому  зображення  не  механічний  диск,  а  електронно-променеву  трубку,  пізніше  названу  кінескопом.    У  1907  році  Розінг  отримав  патент  на  свій  винахід,  а  чотири  роки  по  тому  зумів  прийняти  в  своїй  лабораторії  зображення  найпростіших  фігур  -  кола  і  трикутника.    Їх  відправляв  із  сусідньої  кімнати  учень  професора  -19-річний  Володимир  Зворикін.
 Після  закінчення  інституту  Зворикін,  за  пропозицією  Розинга,  продовжив  освіту  в  Парижі,  у  знаменитого  фізика  Поля  Ланжевена.    Звідти  влітку  1914  він  відправився  слухати  лекції  в  Берлін,  де  його  застала  новина  про  початок  світової  війни.
 Щоб  не  бути  інтернованим  як  громадянин  ворожої  країни,  він  потайки  втік  до  Данії,  звідти  пробрався  в  Росію  і  добровольцем  вступив  до  армії.    Військовому  відомству  гостро  потрібні  радисти,  і  молодого  вченого  відправили  служити  в  прифронтовому  Гродно.
 Півтора  року  Зворикін  не  тільки  здійснював  зв'язок  між  російськими  частинами,  а  й  ловив  переговори  німців  по  радіо,  що  допомагало  дізнатися  плани  противника.    Потім  його  послали  налагоджувати  радіозв'язок  в  Середню  Азію,  і  в  цьому  далекому  тилу  його  життя  вперше  опинилася  під  загрозою:  в  одній  з  поїздок  його  схопили  і  ледь  не  вбили  повсталі  проти  «білого  царя»  туркмени.
 На  початку  1917  року  Зворикіна  справили  до  поручика  і  перевели  в  Петроград  викладачем  радіошколі  -  і  тут  почалася  революція.    Офіцерам  стало  небезпечно  з'являтися  на  вулицях,  а  незабаром  Володимира  Кузьмич  викликали  в  «революційний  суд».
 Колишній  денщик  Константинов  звинуватив  його  в  знущанні,  яке  полягало  в  тому,  що  Зворикін,  який  працював  над  створенням  радіотелефону,  змушував  денщика  годинами  говорити  різні  слова  в  «дірку  в  коробці».
 При  всій  абсурдності  справа  могла  закінчитися  погано,  але,  на  щастя,  один  із  суддів,  знайомий  з  радіосправою,  відпустив  затриманого,  а  денщика  прогнав  геть.    Зворикін  вирішив  якнайшвидше  вибратися  з  Петрограда  і  вступив  в  загін  важкої  артилерії,  що  вирушав  на  фронт.
 Кінець  війни  застав  його  в  Києві,  де  він  зустрівся  з  дружиною,  -  ще  в  Гродно  він  одружився  з  медсестрою  Тетяні  Васильєвої.    Разом  вони  повернулися  в  Москву,  де  панувала  повна  розруха.    Не  бачачи  можливості  займатися  наукою,  Зворикін  вирішив  покинути  Росію.    Він  згадував:  «Оскільки  я  хотів  працювати  в  лабораторії,  де  я  міг  би  розробляти  свої  ідеї,  я  готовий  був  їхати  в  будь-яку  країну,  де  можна  знайти  підходяще  місце.    Мені  здалося,  що  Америка  -  якраз  така  країна  ».
 Служба  у  Колчака  і  знайомство  з  Америкою
 Більшовики  оголосили  загальну  мобілізацію,  але  далеко  не  всі  колишні  офіцери  хотіли  служити  в  Червоній  Армії.    Зворикін  був  з  їх  числа:  з  здобутим  через  знайомих  мандатом  він  виїхав  до  Омська,  але  дістався  тільки  до  Єкатеринбурга,  де  був  заарештований  ЧК.    Тиждень  він  просидів  в  переповненій  камері,  звідки  людей  періодично  вели  на  розстріл.    Його  врятувало  наступ  чеських  легіонерів,  які  захопили  місто.
 Опинившись  в  Омську,  він  вступив  на  службу  до  Тимчасового  Сибірському  уряду  і  був  посланий  в  США  для  закупівлі  радіотехніки.    Після  декількох  місяців  плавання  по  Іртишу,  Обі,  Північного  Льодовитого  океану  він  прибув  до  Лондона,  а  звідти  на  пароплаві  «Мавританія»  відправився  в  Нью-Йорк.
 У  новорічну  ніч  1919  року  побачив  на  горизонті  яскраво  освітлену  статую  Свободи.Не  знаючи  англійської,  він  сяк-так  закупив  необхідну  техніку  і  повернувся  з  нею  до  Омська,  де  вже  правил  адмірал  Колчак.    Брати  участь  в  Громадянській  війні  Зворикін  не  збирався  і  скоро  знову  відправився  в  Штати  -  на  цей  раз  східним  шляхом,  через  Японію.
 Прибувши  в  Нью-Йорк,  він  дізнався,  що  режим  Колчака  упав  і  повертатися  йому  нікуди.    Під  час  своїх  мандрів  він  безуспішно  намагався  довідатися  про  долю  дружини,  що  залишилася  в  Москві.    У  США  по  посольським  каналах  він  з'ясував,  що  вона  в  Берліні.    Зворикін  позичив  грошей  і  влаштував  її  переїзд  в  Америку.    У  1920  році  у  подружжя  народилася  дочка  Ніна.
 народження  телевізора
 Після  довгих  пошуків  Зворикін  знайшов  місце  в  компанії  «Westinghouse  Electric»  в  Піттсбурзі,  де  зміг,  нарешті  повернутися  до  роботи  з  передачі  зображення  на  відстань.
   Електронно  променева  трубка  для  іконоскопа  Володимира  Зворикіна.    Фото:  Альтернативна  Історія
 У  1923  році  Володимир  Зворикін  отримав  патент  на  електронний  пристрій,  що  передає,  назване  іконоскопом.    Фактично  це  було  електронне  телебачення,  вільний  від  недоліків  механічного.    Звичайно,  якість  зображення  було  не  ідеальним,  для  його  вдосконалення  були  потрібні  гроші.    Але  гендиректор  «Вестінгауз»  Девіс,  побачивши  винахід  Зворикіна,  скривився  і  наказав  «цього  хлопця»  з  Росії  зайнятися  чим-небудь  більш  корисним  для  компанії.
 Затамувавши  образу,  Зворикін  став  чекати  вдалого  моменту  і  дочекався.    Його  удачу  звали  Девід  Сарнов  -  цей  син  єврейських  іммігрантів  з  Росії  пройшов  шлях  від  простого  телеграфіста  до  президента  найбільшої  радіокомпанії  RCA  (Radio  Corporation  of  America).    Зустрівшись  зі  Зворикіним,  він  відразу  повірив  у  його  талант  і  запитав,  що  потрібно,  щоб  довести  телебачення  до  розуму.    «Сто  тисяч  доларів  і  два  роки  роботи»,  -  відповів  той  і  отримав  бажане.
 Потрібно  було  поспішати,  конкуренти  наступали  на  п'яти:  в  1926  році  шотландець  Джон  Берд  створив  працюючу  систему  механічного  телебачення,  а  через  два  роки  в  Ташкенті  Борис  Грабовський  зазнав  «телефот»  -  приймач,  створений  на  основі  винаходу  Розинга.
 .Нужно  було  поспішати,  конкуренти  наступали  на  п'яти:  в  1926  році  шотландець  Джон  Берд  створив  працюючу  систему  механічного  телебачення,  а  через  два  роки  в  Ташкенті  Борис  Грабовський  зазнав  «телефот»  -  приймач,  створений  на  основі  винаходу  Розинга.
 У  своїй  новій  лабораторії  в  місті  Камден  Зворикін  довго  бився  над  проблемою  посилення  струму  в  приймальному  пристрої,  що  повинно  було  поліпшити  чіткість  зображення.    До  1931  року  проблема  була  вирішена,  і  перший  іконоскоп  встановили  на  найвищому  в  Нью-Йорку  хмарочосі  Емпайр  Стейт  Білдінг.    Сигнал  звідти  могли  приймати  три  кінескопа  -  стільки  було  тоді  у  всій  Америці.    Але  заводи  компанії  RCA  терміново  почали  випуск  телевізорів,  і  вже  через  рік  їх  було  10  тисяч  ...
 Труднощі  сімейного  життя
 Відкриття  телемовлення  стало  початком  всесвітньої  слави  Зворикіна,  до  цього  жив  відлюдником  і  майже  нікому  не  відомого.    Це  співпало  і  з  змінами  в  його  особистому  житті:  вони  з  Тетяною  все  більше  віддалялися  один  від  одного  і,  хоча  в  1927  році  у  них  народилася  друга  дочка  Олена,  незабаром  шлюб  розпався.
 У  1939  році  Володимир  Кузьмич  зустрів  в  гостях  російську  емігрантку  Катерину  Полевицкая  -  немолоду,  але  красиву  і  яскраву  жінку,  хірурга  за  професією.    Тепер  учений,  зайнятий  перш  виключно  своїми  винаходами,  дізнався,  що  таке  любов.    Катерина  була  заміжня,  і  десять  років  вони  зустрічалися  уривками,  час  від  часу;    тільки  після  смерті  її  чоловіка  їм,  вже  літнім  людям,  вдалося  одружитися.
 У  1933  році  Зворикін  приїхав  з  лекціями  в  СРСР,  побачився  з  родичами.    Представники  влади  всіляко  вмовляли  залишитися,  обіцяючи  створити  всі  умови  для  роботи.    Володимир  Кузьмич  почав  коливатися,  але  коли  чоловік  сестри  Дмитро  Наливкин  розповів  йому,  що  багато  вчених,  включаючи  його  вчителя  Розинга,  були  заарештовані  за  безпідставними  обвинуваченнями,  Зворикін,  нічого  не  знав  про  ці  репресії,  вирішив  повернутися  в  США,  де  крім  телебачення  він  зайнявся  і  іншими    проблемами,  наприклад,  створенням  приладу  нічного  бачення,  який  дуже  знадобився  американської  армії  в  роки  війни.
 На  початку  війни  Зворикін  знову  ледь  не  загинув:  він  повертався  з  поїздки  по  Європі  і  не  сів  на  теплохід  «Афіна»,  оскільки  його  багаж  затримався  в  дорозі,  а  він  не  хотів  відвідувати  ресторан  без  вечірнього  костюма.    Він  відправився  в  такий  кораблем,  а  після  прибуття  дізнався,  що  «Афіна»  потопила  німецька  субмарина.
 Військові  розробки  Зворикіна
 В  Америці  його  активно  залучили  до  військових  розробок:  крім  приладів  нічного  бачення  це  були  радари  і  пристрої  для  наведення  на  ціль  бомб  і  ракет.    До  того  ж  він  займався  збором  коштів  для  воюючого  Радянського  Союзу,  за  що  поплатився.
 У  переможному  1945  році  його  вперше  не  випустили  в  Європу  і  позбавили  допуску  до  секретних  проектів.    Не  раз  він  помічав  за  собою  стеження  агентів  ФБР.    У  Штатах  розгорталася  полювання  за  «комуністичними  агентами»,  і  Зворикін,  як  російська,  потрапив  під  підозру.    «Що  й  казати,  -  писав  він,  -  гірка  пігулка  після  багатьох  років  і  стількох  праць,  відданих  моєї  нової  країні!    Я  знову  відчув  себе  як  в  клітці  ».
 За  нього  заступився  Девід  Сарнов,  який  отримав  на  той  час  генеральське  звання  (Зворикін  тоді  ж  став  полковником)  -  після  зустрічі  Сарнова  з  президентом  Труменом  вченому  повернули  допуск.    Сарнов  дружив  зі  Зворикіним,  часто  бував  у  нього  вдома,  хоча  на  людях  завжди  тримався  з  ним  по-начальницькому.    Вони  утворювали  чудовий  тандем:  ділова  хватка  одного  доповнювалася  геніальної  наукової  інтуїцією  іншого.
 У  1954  році,  коли  65-річний  Зворикін  залишив  посаду  директора  лабораторії  RCA,  Сарнов  виголосив  відчуту  мова:  «Такий  вчений,  як  Зворикін,  ніколи  не  йде  у  відставку.    Його  талант  не  в'яне.    Уява  і  творчий  інстинкт  справжнього  вченого  ведуть  його  далі,  до  нових  ідей,  винаходів  і  відкриттів  ».
 Справді,  Володимир  Кузьмич  не  збирався  відпочивати  -  головним  його  заняттям  стало  удосконалення  винайденого  ще  до  війни  електронного  мікроскопа.    Працюючи  над  ним,  Зворикін  очолив  центр  медичної  електроніки  при  інституті  Рокфеллера.Там  йому  вдалося  втілити  в  життя  винаходи,  які  здавалися  фантастикою,  -  наприклад  ендорадіозонд,  таблетку-радіопередавач,  що  дозволяла  отримувати  дані  про  стан  внутрішніх  органів  пацієнта.
 Кнопка  виключення  -  улюблена  деталь  в  телевізорі
   Володимир  Зворикін  поруч  з  прототипом  сучасного  телевізора.    Фото:  Smithsonian  Magazine
 Телебачення  тепер  успішно  розвивалося  і  без  нього.    Правда,  його  все  більше  бентежило  напрямок,  в  якому  рухалася  його  дітище.    В  одному  з  інтерв'ю  він  обурювався:  «Навіщо  вони  показують  таке  за  всіма  програмами?    Весь  час  секс,  жахи,  бійки  і  вбивства!    Навіть  порнографія!    Я  б  не  дозволив  своїм  дітям  і  близько  підходити  до  цього  апарату!  »
 Іншим  разом  Володимир  Зворикін  заявив,  що  його  улюблена  деталь  в  телевізорі  -  кнопка  виключення.    Працюючи  над  створенням  телевізора,  він,  як  і  його  вчитель  Розінг,  сподівався,  що,  перш  за  все  новий  прилад  буде  використаний  «там,  де  людині  перебувати  небезпечно:  при  проведенні  хімічних  реакцій  з  шкідливими  речовинами,  на  об'єктах,  що  охороняються,  під  час  бойових  дій  тощо    ».    Все  це,  втім,  теж  збулося:  за  допомогою  телебачення  люди  побачили  дно  океану,  глибини  мікросвіту  і  навіть  далекі  планети.
 Після  війни  Зворикін  в  основному  жив  у  своєму  заміському  будинку  в  Тонтон-Лейкс  поблизу  Камдена.    Тепер  поруч  з  ним  була  улюблена  Катюша;    взимку  вони  разом  відпочивали  у  Флориді  або  в  Іспанії.    Багато  подорожували,  об'їздивши  всі  континенти,  крім  Австралії  та  Антарктиди.    Тільки  в  СРСР  після  війни  вчений  побував  шість  разів.    Він  як  і  раніше  працював  у  своїй  лабораторії  в  Камдені,  яку  за  наказом  Сарнова  закріпили  за  ним  довічно.    У  години  відпочинку  бродив  по  лісу  з  рушницею  (правда,  майже  ніколи  не  стріляв)  або  рибалив  на  озері,  де  одного  разу  провалився  під  лід  і  мало  не  потонув.
 Іноді  в  гості  приїжджали  знайомі,  хоча  з  роками  їх  ставало  все  менше;    старий  слуга-негр  Лінн  приносив  їм  російську  горілку  і  грибочки,  і  Володимир  Кузьмич  пускався  в  спогади  про  минуле.    Він  бачив,  як  змінилося  життя  навколо,  і  питав  себе:  до  добра  чи  до  лихо  ці  зміни?    І  яку  роль  в  них  зіграв  винайдений  ним  «електронне  око»?
 Очевидно,  ці  нелегкі  роздуми  відбилися  на  його  рішенні  -  відмовившись  від  похорону  за  православним  обрядом,  він  заповів  розвіяти  свій  прах  над  улюбленим  озером  Тонтон.    Це  і  було  зроблено  після  того,  як  29  липня  1982  «американський  винахідник  з  російським  корінням»  завершив  своє  довге  життя.
 ©  Антон  Бехтерєв
Володимир  Кузьмич  Зворикін  -  батько  телебачення.    Фото:  1tv.com
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          17.35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835876
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.05.2019

Зранку сонечко в віконце посміхнулось!

Зранку  сонечко  в  віконце  посміхнулось!
     З  Днем  народження  подруга  юності  Іринка!  
Прийми  мої  щирі  вітання  і  побажання  здійснення  всіх  мрій  твоїх!
       Для  мене  ти  подругою  залишилась  жаданною,найкращі  спогади  повязані  з  тобою!
Щоранку  в  школу  разом  ми  ходили,  відверті  рлзмови,таємницями  дитячими  ділились,підтримували  і  знали    одна  за  одну  майже  все.
 А  коли  юності  пора  настала,  наша  дружба  все  міцніла,  всі  свята  разом,  зачіски  друг  другу  ми  робили,  в  клуб  на  танці  в  вихіднІ,  а    матусі  наші,коли  приходили  ми  в  гості,з  повагою  любов’ю  ставились  до  кожної  із  нас.
     Так  швидко  роки  юності  летіли,  випускний  бал,  за  ним  путівка  в  загадкове  самостійне  для  кожного  життя.  Це  мабуть  доля  так  далі  вирішила,  що  знову  разом  піщли  ми  працювати,з  роботи  на  роботу  разом,  прекрасний  у  нас  був  коллектив,  дисципліна  строга,  багато  чому  ми  там  навчились,  поважали  нас  ,  фото      на  дошці  пошани...Чудові  незабутьні  роки  ті  були...
       А  потім,    хоть  і  в  різних  коллективах,  продовжували  ми  дружити,  а  незабаром  заміж  вийшли  я  і  ти...В  нас  дітки  майже  однолітки...
     Життєвий  шлях  він  не  простий,  тернистий,  так  сталось,  що  ми  з  чоловіком  і  донькою  3  річною  Іринкою  переїхали  жити  на  Крайню  Північ...Тут  почалося  у  кожного  життя  своє...
       В  той  час  мобільних  телефонів  не  було,  звязок  прервався  наш,  проте    я  завжди  шкільних  подруг  цінила,  поважала  і  ціню,  для  мене  дружба  з  вами  як  бальзам  для  серця  і  душі...
     Іринка  ,люба,  ти  чудова,  мудра,  вихована,  чемна    жінка  і  матуся,  чутлива,  елегантна,щира,впевнена  в  собі,  характер  маєш  відповідальний  ,  сильний  ,  готова    кожного  підтримать  і    допомогти.
 Бажаю    тобі  міцного  здоров’я,  щастя,любові,    успіхів,  родинного  тепла,  поваги  і  порозуміння.,  затишку,  достатку  в  домі,  гармонії  в  душі  і  оптимізму,  Всевишній    нехай  тебе  і    родину  вашу  підтримує,  оберіга!!!
16.05.19        10.20  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835708
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2019

Бажаю всім родинного тепла…

       Сьогодні,  в  міжнародний  день  сім’я,  що  хочу  вам  сказати,  друзі  ви  мої,наш  клуб  це  теж  велика  є  сім’я,споріднені  в  нас  душі,    тому  що  кожен  з  нас  не  може  дня  прожити  не  поспілкувавшись  тут  і  нове  щось  узнати,  вірші  почитати,  свій  погляд  висловить  –це  так  важливо  для  кожного  із  нас.
       Бажаю  всім    родинного  тепла,  любові,  порозуміння,  підтримки  і  поваги  в  ваших  сім’ях!
 Добробут,  затишок  нехай  панує    в  кожнім  домі,  а  старше  покоління  молодому  сімейні  традиції  і  кращий    приклад  передасть  !!!
15.05.19 7.30

Прислів’я  і  приказки  про  родину
–  До  свого  роду  —  хоч  через  воду.  
–  Свій  хоч  не  заплаче,  то  скривиться,  хоч  не  скривиться,  то  не  висміє.  
 Батьки  бережуть  дочку  до  вінця,  а  чоловік  жінку  до  кінця.  
–  Живуть  між  собою,  як  риба  з  водою.  
–  Жінка  для  совіту,  теща  для  привіту,  матінка  рідна  краща  всього  світу.  
–  Не  вчи  дитину  штурханцями,  а  хорошими  слівцями.  
–  Дерево  тримається  корінням,  а  людина  сім’єю.  
–  Шануй  батька  та  Бога  –  буде  тобі  всюди  дорога.  
–  Яке  дерево,  такі  його  квіти;  які  батьки,  такі  й  діти.  
–  Жінка  чоловікові  подруга,  а  не  прислуга!
–  У  сім’ї  дружать  –  живуть  не  тужать.  
–  У  своєму  домі  і  стіни  допомагають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835574
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.05.2019

100 років…

100  років...
     Поставлю  ціль  прожить  100  років....Всевишньому  бажання  це  пошлю...Пообіцяю  я  йому  життя  цінити  і  любити,  творити,  діяти  -  теплом,  помислами  і  справами  покращювати    оточуючий  світ...
           Зустріти  ранок,  сонечку  і  всім,  хто  поряд  посміхнуться,  яка  це  радість,  щастя  -  ЖИТИ.
14.05.19          7.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835496
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.05.2019

***

Душа  страждає,проте  не  пада  духом...Нестерпні  болі  і  в  день,в  ночі...Всевишній  душу  так  мою  лікує,  посильні  болі,  так  як  характером  нагородив  мене  рішучим  і  стійким...
       Потрібно  іспит  цей  пройти,  душа  і  помисли  світліють  з  кожним  днем...
Творити,мріяти,  радіти  кожній  миті,  тому  що  не  відомо  який  відведено    час  жити  на  цій  чудовій,  затишній  Землі  .
14.03.19 7.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835494
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.05.2019

Філософія життя від Сян-цзи

Філософія  життя  від  Сян-цзи

 •  Всі  люди  найбільше  хочуть  дізнатися,  а  чого  вони  насправді  хочуть.
 •  Якщо  бути  як  всі,  то  навіщо  тоді  бути?
 •  Хочеш  бути  як  всі  -  будеш  ніким.
 •  Якщо  ти  думаєш,  як  все,  ти  вже  помиляєшся.    Всі  думають  по-різному.
 •  Якщо  ти  думаєш  за  всіх,  ти  знову  помиляєшся.    У  кожного  свої  турботи.
 •  Думай  по-своєму  і  за  себе,  але  пам'ятай  -  не  думаючи  про  інших,  ти  перш  за  все  Чи  ти  думаєш  про  себе.
 •  Якщо  ти  ставиш  запитання,  виходить,  ти  вже  знаєш  половину  відповіді.
 •  Не  звертай  уваги  на  те,  як  до  тебе  ставляться  люди  -  звертай  увагу  на  те,  як  ти  ставишся  до  них.
 •  Допомагаючи  ледачим  людям  ти  допомагаєш  їм  сісти  на  свою  шию.
 •  Чи  не  прощаючи  помилку,  ти  здійснюєш  помилку  сам.
 •  Прощаючи  підлість,  ти  допомагаєш  зробити  іншу.
 •  А  дурість  взагалі  не  вимагає  вибачення.    Вона,  як  вітер,  не  залежить  ні  від  чого.    Її  треба  приймати  таку,  як  є,  і,  захищаючись  від  її  шкоди,  шукати  в  ній  користь.
 •  Хочеш  навести  порядок  у  всьому  світі,  спочатку  приберися  у  себе  вдома.
 •  Доброта  беззахисна,  і  тому  існує.
 •  Більшість  поганих  вчинків  людина  робить  не  тому,  що  вони  йому  подобаються,  або  приносять  вигоду,  а  тому  що  йому  здається,  що  від  нього  їх  чекають.
 •  Сумлінність  винагороджується,  але  гроші  тут  ні  до  чого.
 •  Квітка  красивий,  поки  не  чіпатимуть.
 •  Людина  може  думати  про  все,  але  робити  повинен  те,  в  чому  він  упевнений.
 •  Як  відрізнити  сильну  людину  від  слабкої?    Якщо  незадоволений  життям  сильна  людина,  то  він  пред'являє  претензії  до  себе,  а  якщо  слабка,  то  до  людей.
 •  Легко  служити  ідеям  і  богам,  вони  набагато  простіше,  ніж  живі  люди.
 •  Все  гостре  з  часом  втрачає  гостроту,  і  тільки  тупість  стає  ще  тупіший.
 •  Мудрість  правителя  слід  оцінювати  не  за  тим  великих  звершень,  якими  йому  довелося  керувати,  а  по  тим  згубним  помилкам,  яких  йому  вдалося  уникнути.
 •  Мудрий  не  той,  хто  багато  розмірковує  про  великого,  а  той,  хто  мало  думає  про  дрібниці.
 •  І  велика  людина,  і  маленька  людина  можуть  одночасно  йти  до  однієї  мети,  але  маленька  людина  -  щоб  на  ній  зупинитися,  а  великий  -  щоб  від  неї  йти  далі.
 •  Смішний  кричить  в  люті,  але  страшний  мовчить  в  образі.
 •  Щоб  дійти  до  нової  істини,  потрібно  відійти  від  старої  брехні.
 •  Все,  що  важливо,  не  буває  терміново.    Все,  що  терміново  -  тільки  суєта.
 •  Хвастощі  -  ознака  невпевненості.    Грубість  -  ознака  безсилля.
 •  Надія  на  користь  від  їх  прояву  -  ознака  дурості.
 •  Часто  хвастощами  називають  звичайну  правду,  а  скромністю  -  мовчазну  брехня.
 •  Відсутність  багатства  -  це  ще  не  бідність.    Бідність  -  це  жага  багатства.
 •  Поки  ти  говориш  зовсім  не  те,  що  думаєш,  слухаєш  зовсім  не  те,  у  що  віриш,  і  робиш  зовсім  не  те,  до  чого  розташований  -  то  весь  цей  час  і  живеш  зовсім  не  ти.
Переклала  на  українську  мову          4.05.19        20.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835399
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.05.2019

15 Божих підказок людині

15  Божих  підказок  людині

 15  правил,  основою  для  яких  є  Божі  заповіді.
 правило  перше
 Бог  створив  людину  не  для  страждань  -  створення  Боже  має  радіти  життю,  любити  і  творити.
 Менше  скаржіться  на  життя,  завжди  пам'ятайте,  що  є  люди,  яким  живеться  набагато  гірше,  ніж  вам.
 правило  друге
 Кожна  людина  послана  на  цю  Землю  не  просто  так  -  він  повинен  проявити  свою  божественність  і  в  чомусь  поліпшити  навколишній  світ.    Бог  дає  людині  таланти,  силу  і  здібності.    Дар  Божий  потрібно  використовувати  для  вдосконалення  навколишнього  світу,  а  також  для  допомоги  тим,  кому  реально  потрібно  ваша  допомога.
 правило  третє
 Постарайтеся  наповнити  любов'ю  своє  життя  і  життя  ваших  близьких  -  цим  ви  притягатимете  сприятливі  обставини,  фінансове  благополуччя.    І  навпаки,  агресія  буде  проявлятися  в  незмінному  погіршенні  якості  життя.
 правило  четверте
 У  житті  немає  абсолютно  нічого  випадкового  -  своїми  думками,  словами,  діями  і  вчинками  ми  формуємо  свою  сьогоднішню  реальність  і  своє  майбутнє.    Так  що  будете  ви  насолоджуватися,  або  навпаки,  тільки  мучитися,  цілком  і  повністю  залежить  від  вас.
 правило  п'яте
 З  четвертим  правилом  прямо  пов'язане  п'яте:  думки  формують  події.    Навчіться  думати  позитивно,  і  ви  створите  тішучу    вас  дійсність.    І  навпаки,  дратівливість,  гнів,  заздрість,  гординя  притягують  одні  невдачі  і  невезіння.
   правило  шосте
 Які  б  не  були  обставини  навколо,  завжди  залишайтеся  спокійними,  зберігайте  позитивний  настрій,  вірте  в  свої  сили  і  в  Божу  допомогу.    І  по  вірі  дасться!
 правило  сьоме
 Намагайтеся  слухати  голос  Бога  -  просто  задайте  питання,  на  який  хочете  отримати  відповідь,  і  прислухайтеся  до  голосу  своєї    підсвідомості.
 правило  восьме
 Кожна  людина  може  врятуватися  з  Божою  поміччю.    Бог  знаходиться  в  кожному  з  нас.    Знайдіть  Його  в  собі,  а  потім  проявите  Його  через  себе  в  своєму  оточенні.
 правило  дев'яте
 Незалежно  від  того,  наскільки  важкі  проступки,  Господь  все  одно  любить  кожного  з  нас.    У  Біблії  написано:  «шукайте  і  знайдете,  стукайте  і  відчинено  вам  буде».    Однак  запам'ятайте:  Господь  завжди  дає  те,  що  вам  потрібно  саме  в  даний  момент.
 правило  десяте
 Одним  з  основних  божественних  законів  є  «закон  подібності»:  якщо  ви  не  любите  самого  себе,  то  і  навколишні  вас  теж  не  будуть  любити.    «Якою  мірою  ви  відміряє,  такою  і  вам  відміряно  буде».    Як  ви  ставитеся  до  оточуючих,  так  і  оточуючі  будуть  ставитися  до  вас.
 правило  одинадцяте
 Причина  неприємностей  людини  полягає  не  в  інших  людях,  а  в  ній    самій.    Інформація  руйнівного  характеру  отруює  нам  життя  і  не  дає  бути  щасливими.
 правило  дванадцяте
 Абсолютно  все  вже  є  всередині  людини:  і  влада,  і  слава,  і  шана,  і  гроші.    Завдання  полягає  в  тому,  щоб  вивільнити  всі  блага  в  навколишню  вас  дійсність.    А  це  можливо  через  неухильне  дотримання  Божих  заповідей.
 правило  тринадцяте
   Не  діліть  оточуючих  вас  людей  на  «поганих»  і  «хороших».    Ми  такі,  які  є,  і  якщо  ваш  колега,  товариш  по  службі  поганий  особисто  для  вас,  то  іншого  він  цілком  влаштовує.    «Не  судіть,  і  не  судимі  будете».
   правило  чотирнадцяте
 «Пізнай  себе»  -  це  езотеричне  правило  цілком  можливо  застосовувати  і  в  навколишньої  дійсності.    Тільки  ніякого  самокопання  і  буквоїдства!    Самопізнання  -  це  процес  відкриття  в  собі  здібностей  і  талантів  і  практичне  їх  застосування  в  зовнішньому  світі.
 правило  п'ятнадцяте
 Для  Бога  немає  таких  понять,  як  «вина»,  «покарання»  і  подібні  до  них.    Важливо  питати:  "Нема  за  що?",  А  "Для  чого?"  Господь  допускає  право  кожного  на  помилку,  і  зрозуміло,  на  її  виправлення,  на  проходження  того  уроку,  який  нам  необхідно  пройти.    І  всі  труднощі  даються  під  силу.    Найкращий  спосіб  виправлення  помилок  -  це  проявляти  любов  до  самого  себе  і  до  оточуючих  людей.
 Бог  робить  все,  щоб  Ви  були  щасливим.
Переклала  на  українську  мову      8.05.19            4.44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835298
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.05.2019

Подяка Всевишньому, жінкам-матусям…

         Здається  сказано  тут  все,  проте  у  кожного  свій  погляд  є,  а  також  різні  почуття...
Подяка    Всевишньому,  жінкам-матусям,  тим  що  народжують,  виховують  малят,весь  вільний  час  і  почуття  свої  вкладають  в  маленькі  ангельські  серця!!!
12.05.2019                7.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835296
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2019

15 способів стати психічно стійкіше

15  способів  стати  психічно  стійкіше
 fkmrf123  9  марта  20:17  0  3285  

 Психологи  часто  говорять  про  психологічну  стійкість,  але  набагато  рідше  -  про  те,  що  ж  це  насправді  означає.    Як  на  мене,  психологічна  стійкість  -  це,  в  першу  чергу,  контроль  над  своїми  емоціями,  думками  і  поведінкою,  незалежно  від  обставин.
 Щоб  розвинути  психологічну  стійкість,  потрібно  мати  сміливість  жити  відповідно  до  своїх  принципів  і  цінностей  і  виробити  своє  визначення  успіху.
 
 Психологічна  стійкість  включає  в  себе  не  тільки  силу  волі;    вона  вимагає  кропіткої  роботи  над  собою  і  впевненості  у  своїй  меті.    Бути  психічно  стійким  -  значить  виробляти  здорові  звички  і  вміти  жертвувати  своїми  часом  і  енергією  на  користь  саморозвитку.
 Звичайно,  набагато  простіше  бути  психічно  стійким  в  легені  періоди  життя,  але  справжня  сила  духу  зазвичай  проявляється  у  важкі  моменти.    Розвивати  навички  психологічної  стійкості  -  кращий  спосіб  підготуватися  до  всіх  труднощів,  що  нам  готує  жізнь.Существует  багато  вправ  для  вироблення  психологічної  стійкості,  і  ось  деякі  з  них:
 1.  Прогулянки  для  боротьби  з  тривожністю
 Дослідження  показують,  що  фізична  активність  покращує  психічний  стан  -  і  не  обов'язково  влаштовувати  інтенсивну  кардіо-тренування,  щоб  отримати  з  цього  користь.
 Вчені  з'ясували,  що  200  хвилин  прогулянки  на  свіжому  повітрі  в  тиждень  (менше,  ніж  30  хвилин  в  день)  відмінно  борються  з  депресією  і  підвищують  якість  життя.    По  суті,  деякі  дослідження  показали,  що  прогулянки  дають  такий  же  ефект,  як  антидепресанти.
 Але  прогулянки  принесуть  користь  не  тільки  людям  з  депресією  і  тревожностью.Ежедневние  прогулянки  сприяють  поліпшенню  емоційного  стану  в  цілому,  як  і  допомагають  розвивати  психічну  стійкість.
 2.  Посмішка  як  анестезія
 Вчені  відкрили,  що  є  частка  правди  у  фразі  «від  посмішки  стане  всім  світліше».    Якщо  вам  погано,  посмішка  може  знизити  рівень  болю  і  зменшити  дискомфорт.    Похмурий  вигляд,  навпаки,  підсилює  біль.
 Дослідження  показують,  наскільки  посмішка  впливає  на  ваш  фізичний  стан:  посмішка  може  знизити  пульс  під  час  стресової  ситуації,  навіть  якщо  ви  не  відчуваєте  себе  веселим  і  життєрадісним.
 Так  що  наступного  разу,  коли  зберетеся  на  хвороботворну  процедуру  -  думайте  про  свої  щасливих  спогадах,  смішних  анекдотах,  і  буде  зовсім  не  так  боляче.
 3.  Підняття  тягарів  для  подолання  почуття  тривоги
 Близько  15%  населення  планети  страждає  від  частих  нападів  тривоги,  які  тривають  від  15  до  30  днів  на  місяць  з  такими  симптомами,  як:  нервозність,  страх,  погані  передчуття  і  занепокоєння.    Якщо  не  втрутитися,  тривога  може  привести  до  розладу  сну,  хронічних  болів,  погіршення  стану  здоров'я  і  загальному  фізичному  нездужання.
 Дослідження  показали,  що  підняття  важких  предметів  -  відмінні  ліки  для  боротьби  з  тривогою.    А  найкраще  в  усьому  цьому  те,  що  вам  навіть  не  потрібно  влаштовувати  собі  стресові  тренування  -  вправи  середньої  тяжкості  набагато  ефективніше  і  приносять  набагато  більшу  користь.
 4.  Фокус  на  внутрішні  стимули  (без  орієнтування  на  зовнішні)
 
 По-перше,  ви  повинні  почати  працювати  над  внутрішніми  мотиваторами  -  речами,  що  спонукають  вас  діяти  -  паралельно  відстороненню  від  зовнішніх.    Більшість  з  нас  живуть  своє  життя  в  пошуках  суспільного  схвалення.    Ці  зовнішні  чинники  -  відмінні  стимули,  однак,  вони  мотивують  нас  тільки  тоді,  коли  присутні  в  нашому  житті.
 У  цьому  їх  величезна  проблема,  тому  що  абсолютно  всі  зовнішні  мотиватори  можуть  зникнути  і  ніколи  більше  не  повернутися  -  починаючи  з  грошей,  і  закінчуючи  роботою,  славою,  зв'язками  і  популярністю.
 Як  би  там  не  було,  внутрішні  стимули,  такі  як  впевненість,  віра  в  себе,  навички  і  досвід  ніколи-ніколи  не  залишать  вас,  і  тому  вони  куди  більш  надійні,  якщо  ви  хочете  домогтися  справжньої  сили  духу  і  розуму,  а  не  тендітної  і  хиткою  психологічної    (не)  усточивее.
 5.  Переоцінка  внутрішніх  установок
 У  нас  у  всіх  є  усталені  переконання  про  нас  самих,  наших  життях  і  світі  в  цілому.    Ці  установки  змінюються  з  часом  і  сильно  залежать  від  нашого  минулого  досвіду.Незважаючи  на  те,  усвідомлюєте  ви  їх  чи  ні,  вони  сильно  впливають  на  ваші  думки,  поведінку  і  емоції.
 Іноді  наші  внутрішні  переконання  неправильні  і  непродуктивні.
 Наприклад,  якщо  ви  вважаєте,  що  ніколи  не  досягнете  успіху  в  житті,  ви  менше  схильні  шукати  нові  можливості  і  роботу  -  і,  абсолютно  проти  своєї  волі,  запрограмувавши  себе  на  невдачу,  ви  ведете  себе  не  так  впевнено  на  інтерв'ю.    Таким  чином,  ваші  внутрішні  установки  стають  таким  собі  невдалим  пророцтвом.
 Розпізнайте  і  переосмислити  ваші  внутрішні  переконання.    Виберіть  з  них  «чорні»  і  «білі»  установки,  які  не  мають  компромісів,  а  потім  знайдіть  виключення  до  цих  правил.    Дуже  мало  речей  в  житті  не  піддаються  сумнівам.
 Переоцінка  внутрішніх  переконань  вимагає  рішучих  намірів  і  важкої  роботи  над  собою,  але  це  може  докорінно  змінити  ваше  життя.
 6.  Заміна  негативних  думок  на  продуктивні
 Хоча  багато  хто  з  нас  зазвичай  не  замислюються  про  думках,  літаючих  в  голові,  усвідомлення  цих  думок  може  привести  до  розвитку  здатності  швидко  відновлювати  душевні  сили.
 Занадто  негативні  думки,  такі  як  «Я  нічого  не  можу  зробити  правильно»,  «У  мене  нічого  не  виходить»,  встають  на  шляху  до  розкриття  вашого  потенціалу.    Ловіть  такі  думки,  поки  вони  не  вийшли  з-під  вашого  контролю  і  не  почали  впливати  на  ваші  емоції  і  поведінку.
 Намагайтеся  розпізнавати  і  замінювати  негативні  думки  на  більш  продуктивні.    Продуктивні  думки  не  обов'язково  позитивні,  але  завжди  -  виправдані  і  усвідомлені.    Наприклад,  аналогом  до  думок,  наведеними  в  абзаці  вище,  може  служити  фраза  «У  мене  є  недоліки,  але  є  і  гідності».
 Звичайно,  робота  над  думками  важка,  оскільки  вимагає  постійного  контролю  свідомості,  але  цей  процес  -  ключовий  в  саморозвитку  і  тренуванні  психологічної  стійкості.
 7.  Терпимість  до  неприємних  емоцій
 Бути  психічно  стійким  не  завжди  означає  не  відчувати  взагалі  ніяких  емоцій.    Насправді,  психологічна  стійкість  вимагає  усвідомлених  емоцій  і  усвідомлюваних  дій.
 Бути  психічно  стійким  -  це  приймати  свої  почуття,  але  не  давати  їм  себе  контролювати.
 Психологічна  стійкість  також  включає  в  себе  розуміння  того,  коли  можна,  а  коли  не  можна  діяти  наперекір  емоцій  і  почуттів.
 Наприклад,  якщо  ви  відчуваєте  тривожність,  яка  заважає  вам  пробувати  нове  і  йти  назустріч  можливостям,  постарайтеся  вийти  із  зони  комфорту,  кинути  собі  виклик.    Уміння  терпіти  неприємні  емоції  треба  практикувати,  але  з  досвідом  робити  це  стає  все  легше  і  легше.
 Пробуйте  поводитися  як  людина,  яким  ви  хотіли  б  стати  -  замість  того,  щоб  говорити  «Я  так  хотів  би  бути  більш  товариським»  -  просто  ведіть  себе  більш  дружелюбним,  хочеться  вам  цього  в  даний  момент  чи  ні.
 Іноді  потрібно  трохи  потерпіти,  щоб  досягти  чогось,  і  терпимість  до  неприємних  емоцій  допоможе  вам  втілити  мрії  в  життя  -  поступово,  крок  за  кроком  кожен  день.
 8.  Щоденний  контроль  прогресу
 У  нашому  неспокійному  світі  не  завжди  вдається  виділити  трохи  часу,  щоб  порефлексіровать,  а  варто  було  б.
 Давайте  себе  час  на  роздуми  про  свої  досягнення  на  шляху  до  психологічної  стійкості.    В  кінці  дня  запитайте  себе,  що  нового  ви  дізналися  про  своїх  думках,  емоціях  і  поведінці.    Вирішіть,  над  чим  ви  хочете  попрацювати  завтра.
 Розвиток  психологічної  стійкості  -  постійна  робота  над  собою.    Завжди  є  до  чого  прагнути,  і  іноді  вам  буде  здаватися,  що  далі  йти  нікуди,  але,  пройшовши  черговий  перевал,  ви  побачите,  що  далеко  не  досягли  вершини.    Щоденні  роздуми  про  свій  шлях  до  психологічної  стійкості  допоможуть  вам  швидше  і  якісніше  дістатися  до  ідеалу.
 9.  Перестаньте  витрачати  енергію  на  речі,  непідвладні  вам
 Також  у  виробленні  психологічної  стійкості  вам  допоможе  вміння  вибирати,  з  чим  варто  боротися,  а  з  чим  -  немає  сенсу.
 Від  вас  не  потрібно  вирішувати  всі  проблеми  світового  масштабу,  і,  чесно  кажучи,  ви  б  і  не  змогли,  навіть  якби  захотіли.    Якщо  ви  будете  в  змозі  розділяти  речі  на  підвладні  вашому  впливу  і  непідвладні,  то  зможете  бути  впевнені,  що  ваша  енергія  не  витрачається  даремно.Правда  в  тому,  що  у  вашому  житті  будуть  важкі  часи  і  будуть  речі,  через  які  ви  не  будете  спати  ночами.    Але  не  варто  переживати  через  проблеми,  які  ви  і  не  змогли  б  вирішити.
 Суть  проста  -  коли  ви  починаєте  хвилюватися  через  чогось,  перестаньте  думати  про  те,  що  може  статися,  якщо  проблема  не  вирішиться.    Дотримуйтесь  цій  схемі:
 Так,  якщо  проблема  чи  негативна  емоція  з'являються  у  вашому  житті,  вирішуйте  -  чи  варто  витрачати  на  них  енергію,  і,  якщо  так,  -  то  тільки  на  активні  дії  для  її  усунення.
 10.  Вихід  із  зони  комфорту
 Що  найкраще  загартовує  і  тренує  вашу  психічну  стійкість?
 Якщо  ви  почнете  аналізувати  всі  такі  чинники,  то  побачите,  що  вони  найчастіше  знаходяться  в  новому  досвіді  або  незвичайних,  спонтанних  ситуаціях.    Ми  стрессуем  через  несподівані,  незвичних  речей,  через  те,  що  щось  пішло  не  так,  як  ми  планували  або  сподівалися.    Більш  того,  набагато  легше  залишатися  в  зоні  комфорту.    Робити  звичні  речі  і  прагнути  до  вже  знайомим  ситуацій.
 Виходити  із  зони  комфорту,  пробувати  незвичайні  речі  і  ставити  себе  в  незатишне  становище.    Це  допомагає  вчитися  переживати  негативні  емоції  -  якщо  ви  вже  одного  разу  пройшли  через  страшний  і  важкий  інтерв'ю  при  прийомі  на  роботу,  то  наступного  точно  не  варто  боятися.    Почніть  з  приміщення  себе  в  незвичайну,  некомфортну  обстановку.
 Навіщо  ризикувати  і  їхати  на  канікули  в  Мексику,  якщо  в  Аргентині  і  так  є  все,  що  мені  потрібно?    Так,  один  з  найефективніших  способів  виробити  психологічну  стійкість  -  робити  те,  до  чого  мозок  не  звик.
 Виходьте  із  зони  комфорту  поступово,  постійно  оцінюючи  свої  відчуття,  емоції,  стартуйте  з  речей,  які  змушують  вас  напружитися,  але  не  тремтіти  від  страху  або  злості.    Наприклад,  кожного  тижня  пробуйте  нову  їжу  або  дивіться  фільм,  який  не  входить  в  число  ваших  улюблених  або  прийнятних.    Ви  навіть  можете  прочитати  нецікаву,  на  вашу  думку,  книгу.
 Якщо  ви  пройдете  через  такий  дискомфорт,  ви  зрозумієте,  що  можете,  і  далі  буде  легше  Можете  продовжити  виходити  із  зони  комфорту,  поступово  відчуваючи  нові  неприємні  емоції  -  прочитайте  вірш  на  публіку,  запишіться  на  курси  японської  або  створіть  свій  веб-сайт.
 11.  Фокус  на  мотивації
 Розвитку  психологічної  стійкості  може  допомогти  орієнтування  на  мотивацію  ваших  дій.    Іншими  словами,  якщо  ви  дивитеся  на  речі  з  позиції  «Я  повинен  зробити  це»,  все  буде  спочатку  здаватися  вам  нудним  і  сумним.
 Уявіть  -  якщо  ви  встаєте  вранці  з  думкою  «Мені  потрібно  піти  на  роботу»,  вам  зовсім  не  захочеться  туди  йти.    Ви  самі  налаштовуєте  себе  сприймати  це  як  щось  нудне,  подразнюючу  і  викликає  ваше  невдоволення.
 А  ось  якщо  ви,  навпаки,  прокинетеся  думаючи  про  те,  «чому»  ви  йдете  на  роботу,  весь  ваш  внутрішній  діалог  може  перерости  в  щось  позитивне.    «Я  йду  на  роботу,  щоб  мати  можливість  подорожувати  по  світу»  або  «Я  йду  на  роботу,  щоб  стати  ближче  до  моєї  мрії  працювати  директором  компанії»,  погодьтеся,  звучить  куди  привабливіше.
 Мотивація  дій  -  будь  то  рішення  проблем  або  подолання  важкого  життєвого  етапу  -  допомагає  вам  сфокусуватися  на  загальній  картині  і  не  допустити  негативних  установок.
 12.  Медитація
 Медитація  -  те,  що  ви  точно  навряд  чи  б  назвали  «тренуванням  психологічної  стійкості»  -  насправді,  дуже  ефективна.
 В  наші  дні  медитація  популярна  у  всіх  сферах  життя  -  починаючи  з  тренінгів  у  психологів  і  закінчуючи  діловими  зустрічами  бізнес-лідерів.    Не  поспішайте  перегортати  далі,  будучи  впевненими  в  тому,  що  ця  стара  буддистська  традиція  не  для  вас,  спочатку  спробуйте.    Принадність  медитації  в  тому,  що  вона  дуже  проста,  але  одночасно  складна  і  багатофункціональна.
 Ось,  що  ви  повинні  робити:  сидіти  і  ...  нічого  не  робити!
 Насправді,  техніки  медитації  описані  на  купі  сайтів  в  інтернеті,  від  швидких  і  простих  до  найскладніших  і  тривалих,  але  навчитися  їм  досить  легко.    А  натомість  ви  отримаєте  чистий  розум,  вільний  для  нових  ідей  і  думок  і  міцну  нервову  систему,  необхідну  для  того,  щоб  бути  психічно  стійким.
 13.  Прохання  про  допомогу
 Прохання  про  допомогу  -  часто  найперший  крок  до  поліпшення  свого  стану,  проте  багато  хто  не  роблять  цього,  тому  що  не  знають,  як  почати.    Це  нормально  -  бути  невпевненим  у  своєму  проханні  і  замислюватися,  а  не  було  б  краще  самому  впоратися  зі  своєю  проблемою.
 "Але,  якщо  чесно,  не  буває  невдалого  моменту  для  прохань  про  допомогу,  -  каже  психолог  О'Неллі.  -  Розмова  з  кимось  про  ваші  почуття  і  думках  дійсно  може  допомогти  і  дати  вам  інше  уявлення  про  ситуацію,  що,  безсумнівно,  сприятливо  відіб'ється    на  вашому  житті.  Якщо  ви  перебуваєте  у  важкому  періоді,  відчуваєте  себе  злим,  сумним  або  роздратованим,  це  може  бути  знаком,  що  вам  варто  звернутися  за  професійною  допомогою  ".
 14.  Глибоке  дихання
 Чималу  роль  у  розвитку  психологічної  стійкості  відіграє  знання,  як  зберігати  холоднокровність  і  вміння  концентруватися.
 Один  із  способів  цього  досягти  -  зробити  кілька  глибоких  вдихів.    Як  тільки  ви  опиняєтеся  в  дискомфортною  ситуації,  під  впливом  емоційного  або  фізичного  стресу  -  глибоко  подихайте  протягом  двох-трьох  хвилин.    Це  підвищить  рівень  кисню  в  крові  і  забезпечить  вас  енергією,  необхідною  для  оцінки  ситуації  та  контролю  над  своїми  емоціями.
 Глибокі  вдихи  і  видихи  сприяють  підвищенню  концентрації  та  уваги,  і  допомагають  розвивати  психологічно  стійкий  організм.
 15.  Час  на  турботу  про  себе
 Дуже  важливо  не  тільки  відчувати  свою  психологічну  стійкість,  але  і  піклуватися  про  себе  -  давати  собі  час  побути  кімнатною  рослиною,  яке  потрібно  поливати,  удобрювати  і  насичувати  сонячним  світлом.
 Виділіть  собі  вільний  вечір  або  цілий  день  і  займіться  чимось,  що  вас  захоплює  і  наповнює  енергією.    Це  можуть  бути  тренування,  читання,  перегляд  улюбленого  шоу  або  телепередачі  -  в  загальному,  призначте  собі  побачення  з  самим  собою  і  проведіть  його  так,  як  провели  з  кимось  дуже  близьким  і  коханим,  тому  що  тепер  для  вас  найрідніша  людина  -  це  ви.
 Розвиток  психологічної  стійкості  не  просто  впливає  на  хід  ваших  думок.Іноді  пари  незначних  змін  в  установках  може  бути  досить,  щоб  натренувати  мозок  і  вилікувати  душу.
 Психологічну  стійкість  можна  тренувати  так  само,  як  м'язи.    Ви  можете  використовувати  методи,  описані  вище,  щоб  стати  життєздатним  і  гнучким  -  щоб  контролювати  свої  емоції  і  реагувати  на  їх  зміни  більш  конструктивно.
 Як  би  там  не  було,  як  і  з  м'язами,  ви  повинні  розуміти,  що  ваша  стійкість  не  "виросте»  за  ніч.    Потрібен  час  і  старанність,  щоб  досягти  поставлених  цілей.
 Не  завжди  це  буде  легко  і  приємно.    Будуть  часи,  коли  вам  захочеться  кинути  все,  залишити  ці  вправи  або  ви  просто  не  помітите  прогресу  деякий  час.
 Усвідомлення  того,  що  це  емоції  природні,  але  проходять,  допоможе  вам  рухатися  далі  і  тренуватися  ще  наполегливіше.  
Переклала    на  українську  мову        11.05.19          6.56

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835181
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.05.2019

Час …

Час  -  дефіцитний  і  непоправний  ресурс.    Навчитеся  використовувати  його  з  розумом.
         Метод  Бенджаміна  Франкліна
 Бенджамін  Франклін  (Benjamin  Franklin)  був  сином  миловара,  але  завдяки  самоорганізації  і  дисципліни  досяг  успіху  в  багатьох  областях:  у  політиці,  дипломатії,  науці,  публіцистиці.    Він  є  одним  з  батьків-засновників  Сполучених  Штатів  Америки  -  брав  участь  у  створенні  Декларації  незалежності  і  Конституції  країни.
 Портрет  Франкліна  поміщений  на  стодоларову  купюру,  хоча  він  ніколи  не  був  президентом  США.    Йому  приписується  авторство  таких  крилатих  фраз,  як  «Час  -  гроші»  і  «Не  відкладайте  на  завтра  те,  що  можна  зробити  сьогодні».
 Час  для  Франкліна  дійсно  мало  колосальне  значення.
 Любиш  життя?    Тоді  не  втрачай  часу,  бо  час  -  тканина,  з  якої  складається  життя.
 Бенжамін  Франклін
 У  20  років  Франклін  розробив  для  себе  систему  організації  часу,  якою  користувався  протягом  усього  життя.    Сучасники  назвали  її  «пірамідою  Франкліна»  (іноді  також  зустрічається  найменування  «піраміда  продуктивності»  -  productivity  pyramid).
       В  основі  піраміди  -  життєві  цінності.    Це  моральні  орієнтири  у  вирішенні  будь-яких  завдань.    Франклін  називав  їх  чеснотами.
 Для  себе  він  визначив  13  чеснот:  помірність,  мовчазність,  любов  до  порядку,  рішучість,  ощадливість,  працьовитість,  щирість,  справедливість,  помірність,  охайність,  спокій,  цнотливість  і  лагідність.
 Щоб  щодня  працювати  над  собою,  Франклін  завів  спеціальну  записну  книжку,  в  якій  відвів  по  сторінці  на  кожен  життєвий  принцип.    Кожну  сторінку  він  розлініяний  на  сім  стовпців  (дні  тижня).    Потім  провів  13  горизонтальних  ліній  по  числу  чеснот.
 Таким  чином,  кожен  день  він  фокусувався  на  одній  з  чеснот,  а  вечорами  в  квадратиках  відзначав  промахи,  допущені  на  шляху  до  «моральної  досконалості».
 Наступний  щабель  піраміди  Франкліна  -  це  глобальна  мета.    Вона  базується  на  життєвих  принципах  і  відповідає  на  питання:  «Чого  я  хочу  досягти  до  N  років?»  Глобальною  метою  для  лікаря,  наприклад,  може  бути  прагнення  стати  заввідділенням  до  35  років,  а  для  менеджера  -  запустити  свій  стартап.
 Бенджамін  Франклін  -  воістину  праотець  to-do-планування.    Він  завжди  дотримувався  розпорядку  і  розписував  буквально  кожен  свій  крок.    Тому  далі  в  його  піраміді  йдуть:
 •  генеральний  план  -  покрокова  інструкція  по  досягненню  глобальної  мети;
 •  довгостроковий  план  -  цілі  на  найближчі  3-5  років;
 •  короткостроковий  план  -  завдання  на  найближчий  рік  і  місяць;
 •  планування  на  тиждень  і  день.
 Усі  сходинки  піраміди  розташовані  послідовно  -  кожна  наступна  спирається  на  попередню.
 висновок
 Щоб  організувати  свій  день  за  методом  Франкліна,  потрібно  визначитися  з  фундаментальними  життєвими  принципами,  поставити  глобальну  мету  і  скласти  план  по  її  досягненню.
 Для  довгострокового  і  короткострокового  планування  можна  використовувати  один  з  електронних  інструментів  або  завести  паперовий  блокнот  і  впровадити  систему  «Швидких  записів».
 Метод  Стівена  Кові
 Одним  з  послідовників  системи  Франкліна  вважається  Стівен  Кові  (Stephen  Covey).    Це  всесвітньо  відомий  експерт  і  коуч  в  області  менеджменту.    Кові  -  професійний  оратор  і  автор  безлічі  книг.    Одна  з  них  увійшла  в  список  найбільш  впливовою  бізнес-літератури  журналу  Time.
 Це  випередила  свій  час  книга  «Сім  навичок  високоефективних  людей».    Кові  написав  її  в  1989  році,  але  бестселером  вона  стала  лише  після  перевидання  в  2004-му.
 Концепція  Кові  базується  на  послідовності  з  семи  навичок.
 1.  Заточувати  пилу,  тобто  постійно  самовдосконалюватися.
 2.  Досягати  синергії,  тобто  прагнути  до  взаємовигідної  взаємодії.
 3.  Бути  проактивним.
 4.  Намагатися  спочатку  почути,  а  вже  потім  -  бути  почутим.
 5.  Починати,  представляючи  кінцеву  мету.
 6.  Думати  в  дусі  «виграв  -  виграв».
 7.  Спочатку  робити  те,  що  потрібно  робити  спочатку.
 Реалізувати  останній  навик  допоможе  матриця  розподілу  завдань  і  розстановки  пріоритетів.    Її  Кові  запозичив  у  34-го  президента  США  Дуайта  Девіда  Ейзенхауера  (Dwight  David  Eisenhower).
 
 Всі  завдання  розподіляються  на  чотири  групи:
 1.Термінові  і  важливі  (потрібно  зробити  якомога  швидше);
 2.  Нетермінові  важливі  (стратегічні  завдання  з  віддаленим  дедлайном);
 3.  Термінові  неважливі  (потрібно  зробити  швидко,  але  можна  відкласти  або  не  займатися  самому);
 4.  Нетермінові  і  неважливі  (як  правило,  такі  справи  можна  викреслити  або  доручити  третім  особам).
 На  думку  Кові,  успішні  люди  вкрай  рідко  виявляються  в  цейтноті,  так  як  швидко  розправляються  з  завданнями  з  категорій  1  і  3  і  без  жалю  жертвують  справами  з  квадрата  4.  При  цьому  60-80%  часу  і  сил  вони  відводять  на  вирішення  завдань  з  квадрата  2,    тому  що  саме  вони  є  локомотивом  прогресу.
 висновок
 Щоб  стати  ефективніше,  в  кінці  або  на  початку  дня  виписуйте  стоять  перед  вами  завдання  і  задавайте  їм  пріоритетність  за  допомогою  матриці  Ейзенхауера  (або  матриці  Кові  -  кому  як  більше  подобається).    Для  цього  можна  скористатися  додатком  Eisenhower  (iOS)  або  MyEffectivenessHabits  (Android).    Намагайтеся  дотримуватися  пропорцію:  40%  -  важливі  термінові  справи,  60%  -  важливі  нетермінові.
 Метод  Тіма  Феррісс
 Тімоті  Феррісс  (Timothy  Ferriss)  -  популярний  гуру  продуктивності.    Записи  його  публічних  виступів  збирають  мільйони  переглядів,  а  книги  розходяться  такими  ж  величезними  тиражами.
 Не  дивно  -  кому  не  хочеться  «працювати  по  4  години  на  тиждень,  не  виступаючи  в  офісі"  від  дзвінка  до  дзвінка  ",  і  при  цьому  жити  де  завгодно  і  багатіти»?    Однойменна  книга  Феррісс  стала  номером  один  в  списках  бестселерів  The  New  York  Times  і  The  Wall  Street  Journal.
 Його  метод  стоїть  на  двох  китах:
 1.  Закон  Парето:  20%  зусиль  дають  80%  результату,  а  інші  80%  зусиль  -  лише  20%  результату.    Це  означає,  що  потрібно  зосередитися  на  діяльності,  яка  дійсно  важлива.
 2.  Закон  Паркінсона:  робота  заповнює  весь  час,  відпущений  на  неї.    Це  означає,  що  на  завдання  необхідно  відводити  рівно  стільки,  скільки  потрібно  для  її  виконання.
 Щоб  встигати  більше,  не  потрібно  збільшувати  тривалість  робочого  дня.    Навпаки,  скорочуйте  її,  фокусуйтеся  тільки  на  дійсно  важливому.    Все  інше  відмітайте,  віддавайте  на  аутсорсинг  або  делегуйте.
 Підходу  Феррісс  відповідає  техніка  планування  1-3-5.    Її  суть  проста:  в  список  справ  вноситься  одна  важлива  справа,  три  середніх  і  п'ять  дрібних.    Всього  -  дев'ять.    Вони  апріорі  розподілені  по  терміновості,  що  допомагає  позбутися  відчуття  авралу.
 Феррісс  -  противник  багатозадачності  і  інформаційних  перевантажень.    При  одночасному  виконанні  декількох  справ  відбувається  расфокусировка  уваги.    В  результаті  продуктивність  не  підвищується,  а  падає.    Так  само  йде  справа  з  безперервним  поглинанням  інформації.    Постійна  перевірка  пошти,  месенджерів  і  соцмереж  лише  створює  помилкове  відчуття  зайнятості,  але  не  наближає  до  мети.
 А  ось  стреси,  навпаки,  Феррісс  вважає  нашими  помічниками.
 Страх  -  це  індикатор.    Страх  -  наш  друг.    Часом  він  показує,  чого  не  слід  робити,  але  частіше  показує,  що  як  раз  варто  робити.
 Тім  Феррісс
 Слід  зазначити,  що  Тім  Феррісс  не  єдиний,  хто  прагне  до  продуктивності,  працюючи  менше.    Стівер  Роббінс  (Stever  Robbins),  автор  книги  «9  кроків  до  того,  щоб  працювати  менше  і  встигати  більше»,  пропонує  для  цього  метод  «активних  днів»,  коли  в  певний  день  призначаєш  собі  «контролера»,  який  буде  стежити  за  прогресом.
 висновок
 Цей  метод  підійде  вам,  якщо  ви  не  можете  слідувати  суворим  графіком  і  to-do-списки  для  вас  не  працюють.    Будуйте  свій  день  так,  щоб  20%  часу  займали  найбільш  складні  і  важливі  справи.    Решта  нехай  йде  своєю  чергою.    Іншими  словами,  якщо  вам  необхідно  провести  ділову  зустріч,  то  потрібно  вибрати  день,  час,  тривалість  і  строго  слідувати  наміченим.    Частину  дня  можна  присвятити  будь  поточній  роботі.
 Метод  Гліба  Архангельського
 Гліб  Архангельський  -  експерт  в  області  організації  часу,  засновник  і  керівник  однойменної  компанії.    Його  особливість  не  в  створенні  оригінальних  розробок,  а  в  тому,  що  він  викладає  прийоми  тайм-менеджменту  просто  і  доступно,  адаптуючи  їх  до  вітчизняних  реалій.
 Архангельський  -  автор  декількох  популярних  бізнес-книг:  «Робота  2.0:  прорив  до  вільного  часу  »,«  Формула  часу  »,«  Тайм-драйв  »та  інших.
 Остання  найбільш  популярна.    У  «Тайм-драйв»  розповідається  про  важливість  планування,  цілепокладання  і  мотивації,  а  також  наводяться  дієві  прийоми  управління  часом  і  боротьби  з  прокрастинація.
 •  «Жаби».    У  кожного  є  нудні  завдання,  які  постійно  відкладаються  на  потім.    Ці  неприємні  справи  накопичуються  і  психологічно  тиснуть.    Але  якщо  щоранку  починати  з  «поїдання  жаби»,  тобто  насамперед  виконувати  якусь  нецікаву  завдання,  а  потім  вже  переходити  до  решти,  то  поступово  справи  впорядкують.
 •  «Якір».    Це  матеріальні  прив'язки  (музика,  колір,  рух),  пов'язані  з  певним  емоційним  станом.    «Якір»  необхідні  для  того,  щоб  налаштуватися  на  вирішення  тієї  чи  іншої  задачі.    Наприклад,  можна  привчити  себе  працювати  з  поштою  під  класичну  музику,  і  всякий  раз,  коли  буде  лінь  розвантажувати  інбокс,  потрібно  буде  лише  включити  Моцарта  або  Бетховена,  щоб  зловити  потрібну  психологічну  хвилю.
 •  «Біфштекс  з  слона».    Чим  більше  завдання  (написати  дисертацію,  вивчити  іноземну  мову  і  так  далі)  і  чим  жорсткіше  дедлайн,  тим  складніше  приступити  до  її  виконання.    Лякає  саме  масштабність:  незрозуміло,  з  чого  починати,  чи  вистачить  сил.    Такі  завдання  називаються  «слонами».    Єдиний  спосіб  «з'їсти  слона»  -  готувати  з  нього  «біфштекси»,  тобто  розбити  велику  справу  на  кілька  маленьких.
 Примітно,  що  Гліб  Архангельський  велику  увагу  приділяє  не  тільки  раціоналізації  робочих  процесів,  а  й  відпочинку  (повне  найменування  його  бестселера  -  «Тайм-драйв:  як  встигати  жити  і  працювати»).    Він  переконаний,  що  без  гарного  відпочинку,  що  включає  в  себе  здоровий  сон  і  фізичну  активність,  неможливо  бути  продуктивним.
 висновок
 Плануйте  кожен  свій  день.    Todoist,  Wunderlist,  TickTick  і  інші  подібні  програми  і  сервіси  допоможуть  вам  в  цьому.    Складні  масштабні  завдання  дробіть  на  прості  дрібні.    Вранці  робіть  саму  неприємну  роботу,  щоб  в  час,  що  залишився  займатися  тільки  тим,  що  подобається.    Виробіть  тригери,  які  допоможуть  вам  справлятися  з  лінню,  і  не  забувайте  включати  в  графік  відпочинок.
Метод  Франческо  Чирилло
 Можливо,  вам  незнайоме  ім'я  Франческо  Чирилло  (Francesco  Cirillo),  але  ви  напевно  чули  про  Pomodoro.    Чирилло  -  автор  цієї  знаменитої  техніки  тайм-менеджменту.    Свого  часу  у  Франческо  були  проблеми  з  навчанням:  юнак  ніяк  не  міг  зосередитися,  весь  час  відволікався.    На  допомогу  прийшов  простий  кухонний  таймер  у  вигляді  помідора.
 Суть  методу  Pomodoro:  відрізки  часу,  відведеного  на  роботу,  -  це  «помідори».    Один  «помідор»  =  30  хвилин  (25  хвилин  на  роботу  і  5  на  відпочинок).    Запускаємо  таймер  і  працюємо  з  максимальною  віддачею  і  мінімальними  відверненнями  протягом  25  хвилин.    Звучить  сигнал  -  настав  час  п'ятихвилинного  перерви.    Потім  знову  запускаємо  таймер.
 Таким  чином,  продуктивність  вимірюється  кількістю  виконаних  за  день  «помидорок».    Чим  більше  тим  краще.
 Щоб  не  витрачати  25  хвилин  на  придумування  собі  справи,  список  завдань  потрібно  скласти  заздалегідь.    У  ньому  ви  також  зможете  відзначати  кількість  цілих  «помидорок»  (ставиться  хрестик  навпроти  завдання)  і  відволікань  (ставиться  апостроф).    Це  дозволяє  визначити,  скільки  часу  зайняло  виконання  того  чи  іншого  завдання  і  наскільки  вона  була  важка.
 Метод  Pomodoro  -  доступний  і  гнучкий.    Хочете  -  ведіть  to-do-список  на  папері  й  відміряйте  25-хвилинні  відрізки  кухонним  таймером,  а  хочете  -  користуйтеся  спеціальними  сервісами  та  додатками.
 Windows  OS  X  і  iOS  Android
 PomodoroApp
 Pomodoro  Time
 ClearFocus

 Keep  Focused
 Tadam
 Pomotodo

 Tomighty
 Flat  Tomato
 Clockwork  Tomato

 На  думку  Чирилло,  оптимальна  тривалість  «помідора»  -  20-35  хвилин.    Але,  освоївши  техніку,  можна  експериментувати  і  міняти  інтервали  під  себе.
 Детально  з  методом  Франческо  Чирилло  можна  познайомитися  тут.
 висновок
 На  початку  дня  складіть  список  справ  і  виконуйте  їх,  отмеряя  час  «помідори».    Якщо  протягом  25  хвилин  ви  відволіклися,  поставте  навпроти  завдання  символ  '.    Якщо  час  минув,  але  завдання  ще  не  виконано,  поставте  +  і  присвятіть  їй  наступну  «помідор».    Під  час  п'ятихвилинного  перерви  повністю  перемикайтеся  з  роботи  на  відпочинок:  пройдіться,  послухайте  музику,  випийте  кави.
 Отже,  перед  вами  п'ять  основних  систем  тайм-менеджменту,  за  допомогою  яких  можна  організувати  свій  день.    Ви  можете  вивчити  їх  докладніше  і  стати  апологетом  однієї  з  методик,  а  можете  виробити  свою,  комбінуючи  різні  прийоми  і  техніки.
 GTD  -  альтернатива  тайм-менеджменту
 Девід  Аллен  (David  Allen),  творець  методики  GTD,  -  один  з  найвідоміших  теоретиків  особистої  ефективності.    Його  книга  «Як  привести  справи  в  порядок:  мистецтво  продуктивності  без  стресу»  названа  журналом  Time  кращої  бізнес-книгою  десятиліття.
 Термін  Getting  Things  Done  на  слуху,  і  багато  хто  помилково  ототожнюють  його  з  тайм-менеджментом.    Але  навіть  сам  Аллен  називає  GTD  «методикою  підвищення  особистої  ефективності».
 Ось  як  пояснив  різницю  між  управлінням  часом  і  GTD  експерт  в  цьому  питанні  В'ячеслав  Сухомлинов.
 
 GTD  -  це  не  тайм-менеджмент.    Управляти  часом  неможливо.    В  добі  у  всіх  однакова  кількість  годин.    Важлива  не  кількість  часу,  а  те,  чим  ви  його  наповнюєте.    Потрібно  вміти  обробляти  великі  потоки  вхідної  інформації,  визначати,  які  дії  потрібні  для  досягнення  цілей,  і,  зрозуміло,  діяти.    GTD  саме  про  це.    Це  певний  спосіб  мислення  і  життя.    А  ще  GTD  -  це  про  стан  потоку  і  зниженні  психологічної  напруги.
 В'ячеслав  Сухомлинов
 Чи  готові  сперечатися?    Ласкаво  просимо  в  коментарі.    Чого,  на  вашу  думку,  більше  в  GTD  -  тайм-менеджменту  або  особистої  ефективності?    Також  розкажіть,  які  прийоми  допомагають  вам  організувати  свій  день.

Переклала    на  українську  мову        11.05.19          7.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835180
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.05.2019

Чудовий лист бабусі своїй новонародженій онучці

Чудовий    лист    бабусі  своїй    новонародженій    онучці
 
 Чудовий    лист    бабусі  своїй    новонародженій    онучці  -  просто  і  мудро  про  все  на  світі.    -            Дорога  моя,  я  могла  б  написати  цей  лист  ще  для  твоєї  мами  чверть  століття  назад  ...  Але  мені  тоді  було  25,  і  я  думала  тільки  про  побутові  питання:  чим  нагодувати  рідних,  як  встигнути  відвести  доньку  в  яслі    і  не  пропустити  лекції.    Твій  дід  працював  в  нічну  зміну  і  не  міг  мені  допомогти,  коли  твоя  мама  плакала  ночами  через  часті  хвороб.    Зараз  мені  50,  і  я  накопичила  трохи  досвіду,  яким  хочу  поділитися  з  тобою.    Я  не  стверджую,  що  знаю  про  життя  все,  але,  врешті-решт,  я  твоя  бабуся  і  хочу,  щоб  ти  була  щаслива.    Мої  поради  тобі  не  завадять!
 1.  Не  бійся  падати
 Катайся  на  велосипеді,  гойдалках,  ковзанах,  роликах  і  не  бійся  падати.    Буде  боляче,  але  ти  навчишся  завдяки  цьому  бути  швидкою  і  підніматися  тоді,  коли  хочеться  плакати.
 2.  Не  бійся  висловлювати  свою  точку  зору
 Ти  не  зобов'язана  мовчати,  якщо  тобі  щось  не  подобається  або  коли  ти  не  згодна.    Не  приховуй  свою  думку  ні  заради  дружби,  ні  заради  любові.    Якщо  тебе  не  чують  або  вимагають  бути  лояльною,  то  до  біса  таку  дружбу  і  любов.
 3.  Не  соромся  вибачатися
 Тільки  дуже  сильні  дівчинки  вміють  вибачатися  і  усвідомлювати  свої  помилки,  а  я  дуже  хочу,  щоб  ти  виросла  саме  такий.    Складно  сказати  «Прости,  я  була  не  права.    Як  можна  виправити  ситуацію?  »Але  цього  потрібно  вчитися,  і  тоді  ніхто  не  зможе  тебе  перемогти.
 4.  Не  бійся  отримати  погану  оцінку
 Двійка  -  це  не  так  вже  й  погано.    Це  вкаже  тобі  на  слабкі  місця.    Ти  дізнаєшся,  над  чим  тобі  потрібно  буде  попрацювати.    Низька  оцінка  не  означає,  що  ти  дурна.    Це  всього  лише  мотивація  до  дії.
 5.  Не  бійся  же  не  бути  популярною
 Поки  всі  популярні  тусовщики  будуть  ходити  на  вечірки,  просиджувати  час  в  забігайлівках  і  стирчати  цілодобово  в  інтернеті,  викладаючи  свої  фотографії,  ти  навчишся  відмінно  стріляти,  їздити  верхи  на  коні,  співати  і  так  далі.    У  18  років  популярні  все  ще  будуть  просиджувати  штани  перед  комп'ютером,  а  ти  на  той  час  вже  будеш  підкорювати  світ  і,  можливо,  вирушиш  в  подорож  по  світу.
 6.  Не  бійся  бути  дивною
 Твоя  ж  бабуся  не  боїться!
 7.  Не  бійся  закохатися
 Закоханість  все  одно  до  тебе  прийде.    Радуйся  тому,  що  ти  нарешті  подорослішала.
 8.  Не  бійся  першого  поцілунку
 Повір  бабусі,  що  це  чудово!    Не  бійся,  все  жінки  відмінно  цілуються,  так  як  це  у  нас  в  крові.
 9.  Не  бійся  вийти  заміж  або,  навпаки,  не  вийти
 Коли  ти  виростеш,  нікому  не  буде  діла  до  того,  чи  є  у  тебе  на  пальці  обручку  чи  ні.    Але,  якщо  ти  вирішила,  що  заміжжя  і  сімейне  життя  -  для  тебе,  постарайся  зустріти  «свою»  людину,  і  тоді  все  вийде.    Навіть  всюди  розкидані  шкарпетки  не  будуть  дратувати.    Зате  буде  кому  зробити  масаж  вечорами  або  з  ким  вигуляти  собаку.
 10.  Не  бійся  народжувати
 Брехати  не  буду,  це  боляче.    Але  це  найпрекрасніше,  що  може  бути  в  житті  у  кожної  жінки.
 11.  Не  бійся  розлучення
 У  житті  всяке  трапляється.    Головне  -  не  впадай  у  відчай  і  не  закривайся  в  собі.    Розлучення  -  це  не  кінець  життя.    Це  початок  чогось  нового  і,  швидше  за  все,  більш  цікавого.
 12.  Не  бійся  самотності
 Іноді  побути  на  самоті  -  це  корисно.    Їм  навіть  можна  насолоджуватися.    Але  довго  цього  не  буде  -  я  нашу  сімейку  знаю.
 13.  Не  бійся  плакати
 Сльози  -  це  вибір  сильного.    Я  сильна  і  роблю  те,  що  хочу.    Хочу  плачу,  хочу  сміюся,  хочу  шкарпетки  розкидаю  по  всій  квартирі.
 14.  Не  бійся  пробувати  нове
 Не  думай  про  вік  і  про  те,  що  скажуть  люди.    Бери  від  життя  найкраще,  і  неважливо,  наскільки  шалено  твоє  бажання.
 15.  Не  бійся  старіти
 З  віком  ти  почнеш  більше  цінувати  життя  і  любити  близьких.    А  потім,  може,  і  ти  напишеш  лист  своїм  онукам.
 16.  Не  бійся  втрачати  близьких
 Я  довго  сумнівалася,  чи  варто  це  тобі  писати.    Але  втрати  неминучі.    Близько  йдуть  -  але  любов  не  зникає  ...
 Я  тебе  люблю,  твоя  бабуся.
Переклала  на  українську  мову      4.05.19        18.05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835117
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2019

Вчіться життя своє дякувати !!!

Вчіться  життя  своє  дякувати  !!!
 28.02.2014  |    Автор:  Любов  Денисенко
   Привіт,  дорогий  гість!    В  даний  час  на  Україні  дуже  непростий  період.    Сьогодні  я  хочу,  що  б  Ви  прочитали  вірші,  які  опублікувала  мила  і  мудра  жінка  Олена  Добровольська  в  нашій  групі  «Острівець  посмішок»  в  Skype.    Нехай  мене  пробачать  пошуковики  за  плагіат,  але  я  не  можу  краще  сказати.
 Вчіться  життя  своє  дякувати  ...(Ірина  Самаріна-Лабіринт)
 Бажаю  всім  добра  і  думок  світлих  ...
 Нехай  образи  минулі  підуть  ...
 Від  них  ви  позбавляйтеся  непомітно  ...
 Пробачити  і  відпустити  -  нелегкий  труд  ...

 Але  кожного  ранку  рано  на  світанку
 Спробуйте  кого-небудь  пробачити  ...
 За  те,  що  сонце  в  небі  яскраво  світить,
 Почніть  життя  своє  дякувати  ...

 Адже  воно    посилає  вам  уроки,
 Щоб  стали  ви  чутливіше,  мудріше  ...
 А  чує  лише  образливі  докори,
 То    грошей  немає,  то  вірних  немає  друзів  ...

 Ви  життя  своє    за  все  дякуйте  ...
 За  те,  що  ви  не  знаєте  війни,
 За  те,  що  біля  комп'ютера  сидите  ...
 За  те,  що  ви  комусь  потрібні  ...

 За  те,  що  є  у  вас  сім'я  і  діти,
 А  якщо  немає,  просіть    у  нього  !!!
 Адже  воно    не  глухе    і  вам  відповість,
 Прощаючи  вас  за  колишнє  ниття  ...

 Хочете  бути  багатими?    Мрійте!
 До  вас  гроші  будуть  самі  приходити  ...
 Хочете  бути  щасливими?    Дерзайте!
 Вчіться  довіряти,  прощати,  любити  ...

 Уявіть  життя  свою  без  побоювань,
 Без  страхів,  без  докорів  і  образ  ...
 Забудьте  про  порожні    сумніви,
 Побачите,  що  для    щастя  шлях  відкритий  ...

 Залиште  ваше  минуле  в  спокої!
 Воно  пішло,  назад  не  повернути  ...
 Задумайтесь  сьогодні  над  долею
 І  накресліть  в  думках  світлий  шлях  ...

 Весь  світ  під  кожного  не  перебудувати,
 Але  можна  перебудувати  світ  всередині  ...
 І  краще  довіряти,  ніж  вічно  сперечатися  ...
 І  краще  відшукати,  чому  не  знайти  ...

 Вам  життя  дає  безцінні  поради  ...
 Того,  що  є,  могло  б  і  не  бути  ...
 Уявили?    За  кожен  промінчик  світла
 Вчіться  життя  своє    дякувати  ...
©  Copyright:  Ірина  Самаріна-Лабіринт,  2012
Давайте  всіх  пробачимо  і  помолимося  Богу.    Господи,  дай  мудрості  людям,  навчи  їх  прощати  один  одного.    Нехай  будуть  живі,  мудрі  і  щасливі  всі  жителі  нашої  України.
 Related  Posts
Переклала  на  українську  мову        26.04.19          19.43

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835114
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.05.2019

7 правил сильної людини

7  правил  сильної    людини

 Для  створення  і  зміцнення  високої  нервової  сили  необхідно  пам'ятати  про  наступне:
 1.  Не  біжіть  від  страху
 Аналізуйте  його  і  сприймайте  страх  тільки  як  фізичне  відчуття.    Страх,  якому  ми  боїмося  поглянути  в  очі,  здатний  вбити  нас.
 Поспостерігайте  за  своїми  страхами  і  зрозумійте,  що  ви  не  повинні  піддаватися  їм.    Думайте  про  них  як  про  фільм,  який  ви  бачили  і  кіно.    Того,  що  ви  бачите  на  екрані,  в  дійсності  не  існує.    Страх  прийде  і  піде  так  само,  як  і  кадри  на  екрані,  якщо  ви  не  будемо  його  наполегливо  утримувати.
 2.  Не  живіть  в  минулому
 Пам'ятайте  -  ніколи  не  пізно  почати  все  спочатку.    Але  для  того,  щоб  почати  змінюватися,  необхідно  відпустити  від  себе  минуле.    Чи  не  живіть  з  вантажем  минулих  втрат  і  невдач.    Це  все  вже  пішло.    Живіть  сьогоднішнім  днем.    Будуйте  своє  життя  на  нових  засадах,  відпустивши  від  себе  назавжди  все  негативне:  нехай  воно  стане  надбанням  минулого.
 3.  Не  витрачайте  сили  на  жалість  до  себе
 Зрозумійте,  це  абсолютно  марна  трата  енергії.    Жалість  до  себе,  образи  змушують  вас  рухатися  по  колу,  повертатися  знову  і  знову  до  одних  і  тих  самих  гірких  думок.    Роками  збережене  в  душі  почуття  образи  може  навіть  призвести  до  раку.    Нерозумно  карати  самих  себе  зараз,  якщо  хтось  образив  вас  в  минулому.
 4.  Відпустіть  від  себе  минуле  через  почуття  прощення
 Прощення  -  це  прощання.    Прощання  з  почуттями  гіркоти  і  образи,  відчуттям  болю.    Прощання  з  ситуацією  в  цілому.    І  навпаки,  стан  непрощення  фактично  призводить  до  початку  руйнівної  діяльності  в  нас  самих  -  роками  накопичуються  погані  думки  в  кінці  кінців  звертаються  проти  їхнього  хазяїна.
 5.  Не  зациклюйтеся  на  думках  про  погане
 Думайте  і  говорите  про  те,  що  у  вашому  житті  добре.    Поверніть  ваші  думки  в  позитивному  напрямку.
 Плануйте  на  кожен  день  якомога  більше  справ,  які  могли  б  доставити  вам  задоволення.    Залишайте  час  на  те,  щоб  піти  в  театр  або  почитати  книгу.    Ходіть  на  дні  народження  друзів  і  родичів,  відвідуйте  ювілеї,  виставки  та  інші  розважальні  заходи.    Не  змушуйте  себе  веселитися  до  упаду  -  просто  ходите  туди.
 6.  Допомагайте  іншим  людям,  і  ви  відчуєте,  що  вам  стає  легше.
 7.  Незалежно  від  того,  як  ви  себе  почуваєте,  тримайте  голову  високо  і  ведіть  себе  так,  ніби  ви  благополучна  людина.
 Якщо  ви  дійсно  озброєні  волею  і  прагненням  подолати  свої  біди  -  повірте,  удача  не  змусить  довго  себе  чекати.
Переклала  на  українську  мову    8.05.19    4.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834959
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2019

10 порад від 86-річної Като Ломб…

10  порад  від  86-річної  Като  Ломб,  яка  вільно  володіє  16  мовами

 Като  Ломб,  незважаючи  на  освіту  хіміка,  була  одним  з  перших  синхронних  перекладачів  в  світі  і  могла  побіжно  переводити  на  8  мовах,  а  в  цілому  -  розуміла  і  працювала  з  16.  І  це  при  тому,  що  в  її  час  не  було  ні  аудіодисків  з  голосами  носіїв    ,  ні  скайпу,  ні  мовних  шкіл.
 Дивно  те,  що  більшість  мов,  якими  володіла  Ломб,  вона  освоїла  самостійно,  працюючи  виключно  з  підручниками  та  художньою  літературою  на  мові,  що  вивчається.    В  основі  її  підходу  -  принцип  «повного  занурення  в  мову»:  освоєння  граматики  паралельно  з  читанням  оригінальних  текстів  і  заучування  стійких  словосполучень,  найбільш  часто  вживаних  в  усному  мовленні.
 Като  Ломб  сформулювала  десять  вельми  невигадливих,  але  ефективних  правил  для  вивчення  мови  і  виклала  їх  в  своїй  книзі  «Як  я  вивчаю  мови».    Це  буде  цікаво  прочитати  кожному,  хто  освоює  будь-яку  іноземну  мову:
 Займатися  мовою  необхідно  кожен  день.    При  нестачі  часу  виділяйте  хоча  б  10-15  хвилин  для  читання  або  повторення  нових  фраз.    Особливо  ефективно  займатися  вранці.
 Якщо  бажання  вивчати  мову  слабшає  занадто  швидко,  придумайте  свій  власний  алгоритм  занять.    Наприклад,  трохи  занять,  потім  -  трохи  музики,  невелика  перерва  на  прогулянку.    Але  не  закидати  навчання.
 Контекст  -  наше  все.    Ніколи  не  вивчайте  окремі  слова,  використовуйте  контекст  по  максимуму.    Наприклад,  якщо  ви  запам'ятали  вираз  «strong  wind»,  то  одне  з  слів  автоматично  викличе  в  пам'яті  друге.
 Особливо  корисно  виписувати  вже  готові  окремі  фрази  і  намагатися  використовувати  їх  як  можна  частіше  в  мові.
 Подумки  переводьте  в  розумі  все,  що  попадається  на  очі  -  реклами,  уривки  пісень,  діалогів,  назви  газетних  статей.    Розминка  для  мозку  і  завжди  корисно  для  тренування  пам'яті.
 Корисно  заучувати  невеликі  тексти  і  діалоги.    Але  заучувати  треба  тільки  те,  що  стовідсотково  правильно  або  попередньо  виправлено  викладачем.
 Вже  готові  до  вживання  фрази  і  ідіоми  записуйте  і  зберігайте  в  пам'яті  в  першій  особі.    Наприклад:  «I  am  only  pulling  your  leg»  (Я  просто  тебе  дражню).
 Будь-яку  іноземну  мову  не  можна  вивчати  ізольовано.    Штурмувати  фортецю  потрібно  з  усіх  боків:  дивіться  фільми,  читайте  літературу  і  газети  в  оригіналі,  спілкуйтеся  з  носіями  мови  в  інтернеті.    (Наприклад,  Като  Ломб  почала  вивчати  російську  з  «Мертвих  душ»  Гоголя  і  значного  словника).
 Не  бійтеся  помилок,  бійтеся  невиправлених  помилок.    Ніколи  і  нічого  не  залишайте  неперевіреним.    Краще  уточніть  двічі.
 Будьте  впевнені,  що  незважаючи  ні  на  що,  ви  вивчите  мову!    Неодмінно  настане  момент,  коли  кількість  переросте  в  якість,  і  мовний  бар'єр  буде  зломлений.
 І  наостанок,  коли  86-річна  Като  Ломб  зустріла  свого  54-річного  друга,  вона  вимовила  вирішальну  для  його  життя  фразу:  «Стів,  ти  такий  молодий!    Стільки  років  попереду,  стільки  мов  ще  вивчити!  »
Переклала  на  українську  мову    8.05.19    4.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834958
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2019

Уяви…

Уяви,  що  щоранку,  коли  ти  прокидаєшся,  тобі  дають  86400  доларів  ...  »
 
 -  Уяви,  що  щоранку,  коли  ти  прокидаєшся,  тобі  дають  86400  доларів  з  єдиною  умовою,  щоб  ти  все  їх  витратив  протягом  дня,  невикористаний  залишок  у  тебе  забирають,  коли  ти  вирушаєш  спати,  -  це  такий  подарунок,  але  гра  може  закінчитися  в  будь-який    момент.    Питання:  що  б  ти  зробив  з  грошима?
 Він  відповів,  що  витратив  би  кожен  долар  на  власне  задоволення  і  на  те,  щоб  накупити  купу  подарунків  тим,  кого  любить.    Він  би  використовував  кожен  цент  з  цього  чарівного  банку,  щоб  привнести  щастя  в  своє  життя  і  життя  оточуючих,  «навіть  тих,  кого  я  не  знаю,  тому  що  не  впевнений,  що  зміг  би  витрачати  на  себе  і  близьких  86400  доларів  в  день;    але  до  чого  ти  ведеш?  »
 -  Такий  чарівний  банк  доступний  кожному  з  нас  -  це  час!    Ріг  достатку,  з  якого  постійно  течуть  секунди  ...  Щоранку,  прокидаючись,  ми  отримуємо  кредит  в  розмірі  86400  секунд  життя  в  день,  і,  коли  ми  засинаємо  ввечері,  запас  зникає,  а  що  не  було  прожито  за  день  -  пропало.    Щоранку  чарівництво  починається  по  новій,  нам  знову  дають  кредит  в  86400  секунд.
 І  ми  граємо  за  правилом,  обійти  яку  неможливо:  банк  може  закрити  рахунок  в  будь-який  момент  без  попередження;    життя  може  зупинитися  в  будь-яку  секунду.    Що  ми  робимо  з  нашими  щоденними  86400  секундами?    А  секунда  життя  важливіші  долара,  правда  ж?  ..
 Автор:  Марк  Леві
 "Між  небом  і  землею"
Переклала  на  українську  мову          4.05.19    19.01  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834867
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2019

Повчальна історія про непрофесіоналізм

Повчальна  історія  про  непрофесіоналізм
                 Діти  теж  вміють  бути  хорошими  вчителями.
 Продавщиця,  не  звертаючи  уваги  на  досить  юну  купувальницю  і  не  перестаючи  базікати  з  подругою,  обговорюючи  з  нею  всі  останні  новини,  абсолютно  випадково,  зовсім  не  бажаючи  цього,  налила  в  банку  дівчатка  не  рослинного  масла,  а  сметани.    Дівчинка,  не  розгубившись,  вимовила  абсолютно  не  дитячим  тоном:
 -          Я  ж  Вам  сказала,  налийте  мені  в  банку  рослинного  масла,  а  Ви  ...
 Продавщиця,  раптово  переключившись  на  дівчинку  і  забувши  про  подругу,  почервонівши  від  люті,  пішла  в  склад,  вимила  банку  і  нервово  зачерпнувши  ковшем  у  флягу  тремтячою  рукою  налила  в  чисту  тару  рослинного  масла.    Дівчинка  мовчки  взяла  банку  і,  опустивши  свою  малесеньку  ручку  в  сумку,  дістала  таку  саму,  чисту,  скляну,  літрову  банку  і  простягнула  її  продавщиці  зі  словами:
 -  А  сюди  -  сметану  ...
Переклала  на  українську  мову          4.05.19    18.59  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834865
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2019

Східної мудрості пост

Східної  мудрості  пост
 
 Східна  філософія  зародилася  практично  одночасно  з  філософією  Стародавньої  Греції  і  являє  собою  великий  пласт  світової  філософії.    Не  дарма  кажуть:  Схід  -  справа  тонка.    Це  відбивається  у  всьому:  в  способі  життя,  менталітеті,  культурі,  духовних  цінностях.    Ми  зібрали  перли  східної  мудрості,  древньої,  як  перли,  і  дорогий,  як  алмаз.
 
 1.  Слово,  викинуте  з  серця,  потрапляє  прямо  в  серце,  а  що  зісковзнув  з  мови  -  не  йде  далі  вух.
 2.  Жалійте  могутнього  -  він  може  втратити  сили;    шкодуйте  багатого  -  він  може  стати  бідняком;    і  пошкодуйте  вченого  -  він  згине  серед  невігласів.
 3.  Той,  хто  займається  астрологією,  загрузне  в  єресі;    той,  хто  займається  алхімією,  загрузне  в  злиднях;    а  той,  хто  займається  законознавством,  загрузне  у  брехні.
 4.  Слово,  утриману  тобою,  -  раб  твій;    слово,  що  вирвалося  у  тебе,  -  господар  твій.
 5.  Смерть  -  це  стріла,  пущена  в  тебе,  а  життя  -  то  мить,  що  вона  до  тебе  долетить.
 6.  У  тих,  хто  здатний  червоніти,  не  може  бути  чорного  серця.
 7.  Перемога  над  слабким  подібна  поразки.
 8.  Найбільше  нещастя  -  потребувати  допомоги  людей,  гідних  нашого  презирства.
 9.  Завжди  дивись  на  речі  зі  світлої  сторони,  а  якщо  таких  немає  -  натирай  темні,  поки  не  заблищать.
 10.  Більшого  не  може  бути  щастя,  ніж  нещасним  приносити  щастя.
 11.  Щастя,  яке  ти  шукаєш,  мов  тінь,  що  йде  разом  з  тобою:  ти  не  зловиш  її,  женучись  за  нею,  побіжиш  від  неї  -  вона  женеться  за  тобою.    Мало  хто  знає,  як  багато  треба  знати  для  того,  щоб  знати,  як  мало  ми  знаємо.
 12.  Апетит  приходить  з  першим  шматком,  а  сварка  -  з  першим  словом.
 13.  Добре  лише  те  занепокоєння,  завдяки  якому  ми  згодом  знаходимо  спокій.
 14.  Не  можна  вразити  однією  стрілою  дві  мішені.
 15.  Справжнім  другом  вважай  ту  людину,  яка  прибирає  камені  і  терни  зі  шляху  твого.
 16.  Вранці,  коли  сходить  сонце,  дозвольте  йому  зійти  і  в  вас  теж.
 17.  Бережіть  людей,  після  зустрічі  з  якими  щось  світле  і  радісне  поселяється  в  вашій  душі.
 18.  Є  краса,  над  якою  роки  не  мають  влади,  -  це  краса  серця.
 19.  У  нас  розквітає  те,  що  ми  маємо,  такий  вічний  закон  природ
Переклала  на  українську  мову    4.05.19    18.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834739
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2019

19 золотих правил життя

19  золотих  правил  життя
 
 19  золотих  правил  життя,  які  працюють  завжди:
 1.  Правило  взаємності:
 Перш  ніж  судити  помилки  інших,  зверніть  увагу  на  себе.    У  того,  хто  кидається  брудом,  не  можуть  бути  чисті  руки.
 2.  Правило  болю:
 Ображений  чоловік  сам  завдає  образи  іншим.
 3.  Правило  верхньої  дороги:
 Ми  переходимо  на  більш  високий  рівень,  коли  починаємо  поводитися  з  іншими  краще,  ніж  вони  поводяться  з  нами.
 4.  Правило  бумеранга:
 Коли  ми  допомагаємо  іншим,  ми  допомагаємо  самим  собі.
 5.  Правило  молотка:
 Ніколи  не  використовуйте  молоток,  щоб  вбити  комара  на  чолі  співрозмовника.
 6.  Правило  обміну:
 Замість  того,  щоб  ставити  інших  на  місце,  ми  повинні  поставити  на  їх  місце  себе.
 7.  Правило  навчання:
 Кожна  людина,  яку  ми  зустрічаємо,  потенційно  здатна  нас  чогось  навчити.
 8.  Правило  харизми:
 Люди  проявляють  інтерес  до  людини,  яка  цікавиться  ними.
 9.  Правило  10-ти  балів:
 Віра  в  кращі  якості  людей  зазвичай  змушує  їх  проявляти  свої  найкращі  якості.
 10.  Правило  ситуації:
 Ніколи  не  допускайте,  щоб  ситуація  значила  для  вас  більше,  ніж  взаємини.
 11.  Правило  Боба:
 Коли  у  Боба  проблеми  з  усіма,  звичайно  головною  проблемою  є  сам  Боб.
 12.  Правило  доступності:
 Легкість  у  відносинах  з  собою  допомагає  іншим  відчувати  себе  вільно  з  нами.
 13.  Правило  окопу:
 Коли  готуєшся  до  бою,  викопай  для  себе  такий  окоп,  щоб  у  ньому  помістився  друг.
 14.  Правило  землеробства:
 Усі  взаємовідносини  можна  і  потрібно  культивувати.
 15.  Правило  101  відсотка:
 Відшукати  1  відсоток,  з  яким  ми  згодні,  і  направити  на  нього  100  відсотків  наших  зусиль.
 16.  Правило  терпіння:
 Подорожувати  з  іншими  завжди  повільніше,  ніж  подорожувати  одному.    Хочеш  іти  далеко  -  йдіть  разом,  хочеш  йти  швидко  -  йди  один.
 17.  Правило  двох  сторін  однієї  медалі:
 Справжня  перевірка  взаємин  полягає  не  тільки  в  тому,  наскільки  ми  вірні  друзям,  коли  вони  зазнають  невдачі,  але  і  в  тому,  як  сильно  ми  радіємо,  коли  вони  досягають  успіху.
 18.  Правило  симпатії:
 За  інших  рівних  умов  люди  будуть  прагнути  працювати  з  тими,  хто  їм  подобається;    за  інших  нерівних  умов  вони  все  одно  будуть  це  робити.
 19.  Правило  співпраці:
 Спільна  робота  підвищує  ймовірність  спільної  перемоги.
Переклала  на  українську  мову    4.05.19    18.34

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834738
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2019

19 навичок життя зі смаком щастя

19  навичок  життя  зі  смаком  щастя
Якби  вам  вдалося  надавати  під  зад  людині,  яка  винна  у  більшості  ваших  неприємностей,  ви  тиждень  не  змогли  б  сидіти.    ©  Євген  Гришковець
 Бути  щасливим  -  це  вибір  кожного.    Тільки  з  боку  здається,  що  комусь  щастить  по  життю  більше,  а  комусь  менше.    Насправді  потрібно  просто  активніше  розвивати  в  собі  навички,  що  підвищують  рівень  щастя  в  кожному  з  нас.
 Ми  нарахували  19  навичок,  які  надають  життю  смак  щастя:
 1.  Спілкуйтеся.    Численні  контакти  -  запорука  успіху.    Один  підкаже  потрібний  телефон  або  сайт,  інший  познайомить  з  цікавою  людиною,  третій  дасть  слушну  пораду.    Не  обов'язково  дружити  з  усіма  глибоко  і  цілодобово  -  варто  лише  підтримувати  контакт,  що  дозволяє  в  будь-який  момент  звертатися  до  людей  з  питаннями,  проханнями  і  пропозиціями.    Зрозуміло,  мова  йде  про  обопільне  спілкуванні  -  ви  теж  повинні  бути  відкриті  для  чиїхось  ініціатив  і  прохань.    Егоїстична  експлуатація  чиїхось  фінансових,  ділових  або  інтелектуальних  ресурсів  принесе  вам  лише  тимчасовий  успіх.
 2.  Не  будьте  скромні    зайве.    Можна  все  життя  просидіти  в  курному  кутку  непоміченим,  навіть  маючи  величезний  багаж  досвіду    і  талантів,  якщо  не  проявляти  ініціативу.    Піар  власних  ідей  -  це  мистецтво,  яким  доведеться  опанувати,  якщо  ви  хочете  успішно  реалізуватися.    У  згадці  своїх  здібностей    і  досягнень  немає  нічого  поганого:  люди  повинні  розуміти,  що  ви  успішні  і  співпраця    з  вами  принесе  користь  і  їм  теж.    Тільки  стежте  за  тим,  щоб  самореклама  не  перетворилися  на  хизування.    Іноді  достатньо  лише  обмовитися  про  те,  що  ви  добре  вмієте  робити  (скажімо,  монтувати  на  комп'ютері  відеоролики),  і  у  вас  тут  же  з'являться  однодумці.
 3.  Робіть  те,  що  подобається.    Успіх  швидше  приходить  до  тих,  хто  прагне  задовольнити  власні  потреби,  а  не  виконує  соціальне  замовлення  або  жадає  відповідати  очікуванням  оточуючих.    Мода  на  бізнес-леді  привела  до  того,  що  багато  жінок  намагаються  зробити  кар'єру  в  офісах,  тоді  як  за  характером  "скроєні"  зовсім  для  іншого.    Відмовтеся  від  соціальних  стереотипів,  прислухайтеся  до  свого  внутрішнього  голосу  і  робіть  те,  що  хочете  самим,  а  не  те,  чого  чекають  від  вас  інші.    Стати  собою,  поставте  реальні  цілі  -  будь  то  кругосвітню  подорож  або  народження  чотирьох  дітей.    Саме  тут  вас  чекають  справжні  радості  і  перемоги.
 4.  Дружіть  зі  щасливими.    Це  можуть  бути  просто  щасливі  люди,  у  яких,  що  не  день  -  то  щасливий  квиток  ...  Або  оптимісти,  чиє  життя  може,  і  не  безхмарне,  зате  вони  володіють  вродженою  здатністю  не  драматизувати  ситуацію,  а  з  гумором  сприймати  підніжки,  поставлені  тут  і  там.    Адже  душевний  настрій  передається  по  ланцюжку.    Нагрубили  вам  вранці  в  автобусі  -  і  день  зіпсований.    А  порозмовлявши  з  тим,  хто  завжди  в  гарному  настрої,  ви,  навпаки,  отримаєте  заряд  позитивної  енергії.    У  позитивно  налаштованої  людини  і  робота  йде  на  лад,  і  відносини  складаються  ...  Однозначно,  денна  порція  міні-удач  буде  вам  забезпечена.    Адже  маленькі  радості  життя  -  це  і  є  інгредієнти  щастя.
 5.  Ставтеся  до  життя,  як  до  гри,  де  іноді  виграєш,  а  іноді  програєш.    Деяких  губить  надмірно  серйозне  ставлення  до  життя.    Як  казав  незабутній  барон  Мюнхгаузен:  "Ви  занадто  серйозні,  панове!"  -  а  надлишок  серйозності  веде  до  постійного  напруження  і  в  кінцевому  підсумку  до  зриву.    Удача  ж,  навпаки,  вибирає  тих,  хто  дивиться  на  свої  справи  менш  фатально  і  розуміє,  що  вигравати  в  лотерею  завжди  неможливо.    Зате  за  програшем  може  послідувати  виграш.    Так  що  зберігайте  азарт!    А  також  будь-яка  проблема  перестає  бути  важливою,  якщо  її  «висміяти»  -  працює  на  100%.    Це  нелегко  зробити,  але  можна.    І  як  тільки  посмієшся  над  проблемою,  вона  здувається,  як  повітряна  кулька.
 6.  Думайте  позитивно.    Позитивне  мислення  -  антонім  негативного  мислення,  коли  людина  сама  нагнітає  навколо  себе  обстановку.    Накладіть  табу  на  висловлювання:  "Це  мій  хрест",  "Страждати  мені  на  роду  написано",  "Хотілося  як  краще,  а  вийшло  як  завжди".Негативне  мислення  розхитує  психіку:  адже  наші  думки  безпосередньо  пов'язані  з  нашими  поведінковими  реакціями  (як,  втім,  і  навпаки).    Все  валиться  з  рук,  одна  промашка  слідує  за  іншою,  а  ви  навіть  не  помічаєте,  що  притягуєте  цю  невезуха  власним  настроєм?    Розірвіть  це  порочне  коло,  перестаньте  подумки  мусолити  свої  невдачі  -  наявні  і  гіпотетичні,  -  і  вони  перестануть  ходити  за  вами  по  п'ятах.
 7.  Оточуйте  себе  позитивом.    Якщо  ви  звикли  дивитися  одні  ужастики,  а  в  газетах  читати  тільки  кримінальну  хроніку,  не  сподівайтеся,  що  удача  постукає  до  вас  у  двері.    Щоб  заманити  її,  потрібно  оточувати  себе  всім  зі  знаком  плюс:  красивими  речами,  мажорною  музикою,  добрими  людьми  і  улюбленими  тваринами.    Пускаючи  в  серці  тільки  хороше,  ви  програмуєте  себе  на  радість,  щастя,  везіння.
 8.  Посміхайтеся  людям.    Психофізіологи  стверджують,  що  навіть  натягнута  усмішка  через  деякий  час  викликає  приблизно  такий  же  ефект,  як  посмішка  щира.    Активно  працюють  мімічні  м'язи  розширюють  кровоносні  судини  і  покращують  постачання  мозку  киснем,  клітини  центральної  нервової  системи  починають  виробляти  ендорфіни,  і  ми  стаємо  більш  добросердими  і  оптимістичними.    Та  й  іншим  спілкуватися  з  усміхненою    людиною  куди  приємніше,  ніж  з  похмурою.
 9.  "  Не  застрявайте".    Деякі  не  в  силах  забути  навіть  дрібну  неприємність,  постійно  повертаючись  до  пов'язаних  з  нею  негативних  переживань.    Або,  слідуючи  наміченій    меті,  знову  і  знову  наступають  на  одні  й  ті  ж  граблі,  але  відчайдушно  ломляться  в  тупиковому  напрямку.    Такий  тип  психіки  фахівці  називають  "застряваючим".    Найчастіше  ця  риса  вроджена,  і  все  ж  треба  намагатися  бути  мобільним:  швидше  переходити  з  одного  емоційного  стану  в  інше,  міняти  тактику  поведінки  в  залежності  від  обставин,  перемикатися  на  різні  види  діяльності.    Не  зациклюйтеся  на  промахах,  шукайте  різні  підходи  до  життя,  і  ваші  шанси  на  успіх  збільшаться.
 10.  Хваліть  себе.    Радійте  своїм  маленьким  перемогам.    Часом  ми  нарікаємо:  "Хіба  це  успіх?    Це  дрібниця.    Он  у  інших,  які  досягнення!  "Ніколи  не  знецінюйте  власні  удачі,  інакше  вони  зовсім  перестануть  вас  відвідувати!    Навпаки,  платіть  собі  хвалу  навіть  за  сумлінно  зроблену  невелику  справу.    І  заохочуйте  себе  подарунком.    Психологи  радять  ставити  цей  подарунок  на  чільне  місце  -  як  Кубок  перемоги.    Тоді  з'являється  стимул  досягати  успіху  знову.
 11.  Правильно  харчуйтеся.    Не  захоплюйтеся  суворими  дієтами  -  недостатнє  харчування  мозку  веде  до  підвищеної  стомлюваності,  млявого  сприйняття  навколишньої  дійсності,  а  то  і  зовсім  до  апатії.    В  такому  стані  вам  не  бачити  удачі  як  власних  вух!    Крім  того,  їжа  -  джерело  задоволення.    Морозиво  або  шматок  смачного  торта  можуть  спровокувати  такий  ендорфіновий  викид,  що  вас  осяє  ідея,  гідна  Нобелівської  премії!    Словом,  не  лишайте  себе  радості  і  душевної  рівноваги  голодуванням,  але  і  не  робіть  культу  з  їжі.    
 12.  Творіть.    Терапевтичний  ефект  хобі  давно  доведений.    І  нехай  ваше  захоплення  (живопис,  музика,  танець,  ремесло)  -  чиста  самодіяльність!    Зате  воно  знімає  стрес,  дозволяє  домогтися  релаксації,  добре  впливає  на  роботу  внутрішніх  органів.    Це  ідеальний  засіб  для  поліпшення  загального  самопочуття  і  подолання  "синдрому  невдахи".    Справжні  творці  за  самовідчуттям  -  одні  з  найщасливіших  людей.    Цим  вони  зобов'язані  ендорфінам,  які  супроводжують  натхнення.
 13.  Пробуйте.    Не  замикайтеся  в  рамках  одного  виду  діяльності.    Життя  не  стоїть  на  місці,  і  перехід  з  однієї  сфери  в  іншу  може  стати  успішним  поворотом  у  долі.    Якщо  підвернувся  шанс  проявити  себе  в  чомусь  іншому,  чому  б  не  ризикнути?    Отримайте  принципово  іншу  освіту,  змініть  професію.    Удача  любить  тих,  хто  не  топцює  на  місці,  не  цурається  всього  нового  і  нестандартного.    І,  якщо  хтось  подзвонить  вам  з  дивною  на  перший  погляд  пропозицією,  дайте  відповідь  згоди:  "Так".
 14.  Забудьте  про  все  зайве.Вибачте  кривдників,  роздайте  борги,  викиньте  старі  непотрібні  речі,  відмовтеся  від  обов'язків,  які  вам  нав'язали,  -  очистіть  життя,  немов  комп'ютер  від  непотрібних  файлів.    Ви  відчуєте  себе  вільніше,  щасливіше,  здатними  до  нових  звершень.
 15.  Будьте  побільше  на  світлі.    Його  достаток  або  нестача  впливає  на  наш  настрій.    Один  із  способів  світлотерапії  полягає  в  тому,  що  пацієнта  садять  перед  спеціальним  екраном,  що  випромінює  світло  набагато  більшої  інтенсивності,  ніж  звичайні  лампочки.    Так  меланхолікам  і  жертвам  невдач  допомагають  змінити  своє  світосприйняття  в  позитивну  сторону.    У  темний  час  доби  гіпофіз  виробляє  гормон  мелатонін,  який  породжує  тугу  і  занепадницькі  настрої,  а  додаткова  порція  світла  припиняє  цей  процес  -  вчорашній  песиміст  знову  готовий  ганятися  за  удачею!
 16.  Долучайтеся  до  прекрасного.    Справжнє  велике  мистецтво  зцілює  душу,  веде  від  буденної  суєти  і  налаштовує  на  позитивні  перетворення  у  власному  житті.    Для  цього  є  наукове  пояснення:  яскраві  враження  підвищують  активність  головного  мозку,  що  створює  відмінну  базу  для  генерації  ідей  і  розробки  планів  по  їх  втіленню.    Отже,  поспішайте  в  театри,  музеї  і  філармонії!
 17.  Злийтеся  з  природою.    Короткий  відпочинок  за  межами  мегаполісу  наповнить  вас  цілющою  енергією.    Пройдіться  босоніж  по  траві,  доторкніться  до  кори  дерева,  вдихніть  смолистий  запах  лісу,  послухайте  шум  річки  і  щебетання  птахів,  а  взимку  прислухайтеся  до  хрускоту  снігу  під  ногами  ...  Навіть  прогулянка  в  сквері  допоможе  зняти  втому  і  агресію,  звільнити  внутрішні  резерви  -  фізичні,  інтелектуальні,    творчі,  емоційні  -  і  ви  знову  почнете  витрачати  сили  в  правильному  напрямку.
 18.  Виберіть  собі  талісман.    Це  може  бути  маленька  плюшева  іграшка  або  обручка  -  словом,  те,  що  бувало  з  вами  в  щасливі  моменти  життя  і  що  можна  завжди  носити  з  собою.    Тут  мова  йде  про  ефект  плацебо  -  твердо  повіривши,  що  ваш  талісман  притягує  удачу,  ви  й  справді  станете  більш  успішними.    Тільки  не  переборщіть:  талісман  талісманом,  але  порядність  і  обачність  повинні  залишатися  з  вами.
19.  Вірте  в  свою  везучість.    Знайти  в  своєму  житті  ознаки  успішності  просто.    Це  тільки  здається,  що  причин  для  радості  немає,  а  насправді  ви  -  обранець  долі  і  вам  вже  пощастило:  у  вас  є  дах  над  головою,  ви  не  голодуєте  і  вільні  в  своєму  виборі  в  життя.    Підсумуйте  всі  хороші  пункти  і  порадійте  за  себе.    Відчувши  себе  щасливчиком,  ви  вже  будете  на  півдорозі  до  успіху.    З  таким-то  стартовим  капіталом!    Залишиться  лише  докласти  трохи  зусиль
Переклала  на  українську  мову  4.05.19  16.38

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834648
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2019

Сильвестр Сталлоне.

Сильвестр  Сталлоне.    
       Народився  Майкл  Сильвестр  Енціо  Сталлоне  в  Нью-Йорку  6  липня  1946  року.    Пологи  проходили  важко.    У  новонародженого  Сильвестра,  в  результаті  родової  травми,  паралізувала  частину  язика,  щоки  і  губ.
         Батько  Сталлоне  приїхав  з  Сіцілії,  працював  перукарем  і  не  прагнув  зробити  кар'єру.    Мати  Жаклін,  енергійна  і  творча  особистість,  перебувала  в  постійному  творчому  пошуку:  танцювала  в  кордебалет,  організовувала  матчі  жінок-борців,  займалася  астрологією.
 Батьки  Сталлоне  згодом  розлучилися,  а  син  залишився  з  батьком.    Однак  до  15  років  стало  зрозуміло,  що  батько  не  здатний  займатися  вихованням  і  Сильвестр  переїхав  до  матері.
 
 Дитинство  актора  пройшло  в  італійському  кварталі  Нью-Йорка.    Через  поганні    догани  Сталлоне  став  об'єктом  насмішок  в  школі,  відповісти  на  які  не  міг:  через  маленький  зріст,  кривого  обличчя  і  невиразної    мови  його  постійно  дражнили.    Розраховувати  йому  було  ні  на  кого,  і  він  вирішує  захистити  себе.
     Для  того  щоб  подолати  сором'язливість  Майкл  записується  в  драматичний  гурток,  приблизно  в  цей  же  час  записується  і  в  тренажерний  зал.    Регулярні  походи  в  «тренажерку»  приносять  свої  плоди,  які  бажаючих    заробити  по  шиї  за  чергову  шпильку  невдовзі  не  виявляється.
       На  драматичний  факультет  університету  Майямі,  який  йому  так  і  не  судилося  закінчити,  Сталлоне  надходить  в  кінці  шістдесятих  років.    Кинувши,  обридле    йому  навчання,  Майкл,  який  мріє  стати  суперзіркою,  перебирається  в  Нью-Йорк.    Однак  все  складається  зовсім  не  так  просто,  як  це  уявляв  собі  актор.
         Після  десятка  безуспішних  кастингів,  актор  отримує  «відповідну  роль»  на  одній  з  численних  порностудій.    Незважаючи  на  те,  що  друга  половина  70-х  видалася  куди  більш  успішною  в  плані  ролей  в  серйозних  фільмах,  актор  ледве-ледве  зводить  кінці  з  кінцями,  проживаючи  в  автофургоні  разом  з  дружиною  та  однорічною  дитиною.
 Щасливим  квитком  Сталлоне  в  нове  життя,  стає  власноруч  написаний  сценарій  про  невдалого  боксера,  який  сповна  використав  шанс,  даний  йому  долею.    Класична  мелодрама  з  традиційним  для  кінематографа  тих  років  хепі  ендом,  була  оцінена  достойно.    Майклу  пропонують  за  сценарій  величезну  суму  грошей  -  200  000  доларів.
 Сталлоне  заявляє,  що  погодиться  і  на  двадцять,  тільки  б  йому  дозволили  зіграти  головну  роль  плюс  невеликий  відсоток  від  прокату.    Що  вийшла  на  екрани  в  1976  році  картина  «Роккі»  робить  актора  не  тільки  відомим  всій  Америці,  але  і  багатим.
     Неймовірно,  але  факт,  в  1982  році  Сталлоне  вдається  зробити  те,  що  до  цього  не  вдавалося  нікому  -  створити  ще  один  культовий  образ,  на  цей    раз  у  фільмі  «Рембо:  Перша  кров».Правда  образ  напівголого  вояки,  методично  знищує  все  на  своєму  шляху,  зіграв  з  актором  злий  жарт,  практично  всі  ролі,  які  йому  пропонували  з  моменту  виходу  першої  частини  картини,  так  чи  інакше  були  пов'язані  з  вбивствами  і  руйнуваннями.
   Для  того  щоб  продемонструвати  всім,  що  він  не  тільки  гора  м'язів,  але  і  по-справжньому  талановитий  актор,  Сильвестр,  який  одержує  на  той  час  по  15-20  мільйонів  за  картину,  погоджується  на  гонорар  в  60  тисяч,  для  того  щоб  отримати  відповідну  роль  в  драмі    «Земля  Поліцейських»  (1997).    Ця  роль  далася  акторові  нелегко,  проте  поставлене  завдання  він  виконав  на  тверду  п'ятірку.    Образ  неохайного  шерифа,  кінокритики  визнають  кращим  з  створених  ним  з  часів  Роккі.
     Крім  ще  чотирьох  частин  Роккі  (1979,  1982,  1985,  1990)  і  трьох  частин  «Рембо»  (1985,  1988,  2008),  на  рахунку  актора  десятки  по-справжньому  відмінних  робіт,  більшість  з  яких  стають  класикою  світового  кінематографа:  «Танго  і    кеш  »(1989),«  Стій!    Або  моя  мама  буде  стріляти  »(2002),«  Скелелаз  »(1993),«  Руйнівник  »(1993),«  Суддя  Дредд  »(1995),«  Наймані  вбивці  »(1995),«  Нестримні  »(2010)  та  інші.
     У  свої  67  років  людина-легенда  прекрасно  виглядає,  безперервно  знімається  і  сповнений  планів.    «Мені  в  останні  роки  часто  говорять:"  Ви  улюблений  актор  моєї  бабусі  ".    І  як  після  такого  не  задуматися  про  вік?  »-  сміється  Сталлоне.
 У  день  50-річчя  редакція  тижневика  Star  зробила  Сильвестру  Сталлоне  плід  пікантний  сюрприз:  спеціальний  номер  журналу  з  іменами  і  фотографіями  595  жінок,  з  якими  актор  коли-небудь  зустрічався.    У  його  житті  з'являється  ціла  низка  відомих  красунь:  Андреа  Візер,  Сінді  Кроуфорд,  Сьюзен  Ентон,  Лінда  Євангеліста.
 Одружився  Сталлоне  тричі,  його  дружинами  в  різний  час  стали:  Брігітте  (Бріджит)  Нільсен,  Саші  Зак  і  Дженніфер  Флавін.    Спільне  життя  з  Бріджит  Нільсен  тривала  всього  2  роки  і  завершилася  скандалом.    Після  цього  шлюбу  Сталлоне  сказав:  «Шлюб  -  викинуті  на  вітер  гроші».    Саша  Зак  подарувала  йому  двох  дітей  -  вони  прожили  разом  цілих  11  років.
 Навесні  1990  року  познайомився  з  молоденькою  моделлю  Дженніфер  Флавін.    Їхні  стосунки  не  були  простими:  він  то  кидає  її,  то  повертається  знову.    Лише  по  закінченні  6  років  він  зрозумів,  що  готовий  одружитися  ще  раз  -  вони  виховують  3-х  дочок.    Сталлоне  часто  повторює,  що  тільки  зараз  він  по-справжньому  щасливий.
       За  гріхи  молодості  Сталлоне  розплачується  досі  -  в  однієї  з  його  дочок,  Софі,  при  народженні  виявили  порок  серця.    Софі  у  віці  2  місяців  перенесла  серйозну  операцію  на  серці,  а  його  син,  Сет  Сталлоне,  страждає  аутизмом.
 Розповідаючи  про  речі,  які  все  ж  зробив  би  по-іншому,  Сталлоне  говорить,  що  жінок  вибирав  би  обережніше.    Актор  зізнається,  що  в  молодості  не  цінував  сім'ю  і  гнався  за  загальним  обожнюванням,  змінюючи  коханок  як  рукавички.    На  щастя,  Слаю  довелося  зустріти  на  своєму  шляху  мудру  жінку,  яка  подарувала  йому  дітей  і  навчила  її  поважати.
 За  свою  довгу  кар'єру,  Сильвестр  Сталлоне  пережив  і  зльоти,  і  падіння,  але  любов  публіки  і  раніше  з  ним.    Один  з  його  останніх  проектів  -  шоста  за  рахунком  картина  про  примхливого    боксера  Роккі.    При  створенні  фільму,  шістдесятирічний  на  той  момент  Слай  активно  працював  по  обидва  боки  камери.
 Ніхто  з  знаючих    Сталлоне  підлітком  і  уявити  собі  не  міг,  що  цей  похмурий,  агресивний,  що  страждає  наслідками  родової  травми  хлопчина  стане  кумиром  мільйонів  і  одним  з  найбільш  високооплачуваних  діячів  кіноіндустрії.    Та  й  сам  Слай,  якщо  вже  на  те  пішло,  до  двадцяти  трьох  років  почав  сумніватися  в  собі  -  гідної  роботи  не  було,  його  акторська    освіта    нікого  не  цікавила,  а  зніматися  м'язистого  хлопця  брали  лише  в  порно.    А  потім  стався  Роккі  ...Роккі  -  головний  персонаж  життя
   Відповідаючи  на  питання,  як  з'явився  найголовніший  в  його  житті  кіноперсонаж,  Сталлоне  розповідає,  що,  розчарувавшись  в  собі  самому  і  власних  мріях,  він  вклав  душу  в  сценарій  про  людину  з  тими  ж  проблемами.    В  результаті,  Роккі  вийшов  таким  собі  йде  в  нікуди,  усіма  покинутим,  проте  цілеспрямованим  і  на  рідкість  впертим  типом.
 Закінчивши  сценарій,  молодий  Сталлоне  почав  стукати  в  двері  різних  продюсерських  компаній  з  метою  роздобути  грошей  на  свій  проект.    Одному  маловідомому  на  той  момент  агентству  сценарій  здався  перспективним,  але  щоб  отримати  право  створити  за  ним  фільм,  продюсерам  довелося  прийняти  головну    умову    Сталлоне  -  Роккі  повинен  зіграти  саме  він.
       Згодом,  було  знято  шість  фільмів  про  життя  боксера.    П'ятий  виявився  такою    ж    відвертою  невдачею,  як  перші  чотири  -  тріумфом.    З  приводу  шостого  думки  різняться,  проте  сам  Сталлоне  задоволений.    Він  зізнається,  що  тоді,  в  1976  році,  не  сподівався,  що  історія  матиме  таку  популярність.    Спочатку,  було  написано  лише  три  сценарії,  а  решта  почали  з'являтися  у  міру  «дорослішання»  і  формування  особистості  Роккі  в  розумі  його  творця.
 Шостий  фільм,  зізнається  актор,  є  спробою  реабілітації  неохайного  в  очах  публіки  Роккі.    Повернувши  пригніченого  смертю  улюбленої  дружини  боксера  на  ринг,  Сталлоне  і  його  колеги  сподівалися  зняти  по-справжньому  психологічний,  реалістичний  фільм  про  набуття  нового  сенсу  в  житті.
 Інвестори,  навчені  провалом  попередньої  частини  історії  про  життя  боксера,  сприйняли  пропозицію  Слая  про  створення  чергового  фільму  насторожено.    Сталлоне  зізнається,  що  шостий  «Роккі»  в  чомусь  схожий  на  першого  -  і  в  ту,  і  в  іншу  картину  спочатку  ніхто  не  вірив.    Останній  частині  довелося  чекати  свого  часу  ще  довше,  ніж  першої  -  на  втілення  задумки  в  життя,  Сталлоне  було  потрібно  цілих  вісім  років.
 П'ятий  фільм  про  боксера  -  не  єдине  фіаско  в  кар'єрі  Слая,  однак  він  навчився  сприймати  невдачі  легко.    Помилок  актор,  на  його  думку,  наробив  чимало,  але  анітрохи  про  них  не  шкодує.    
Те  ж  стосується  і  самої  зорі  егокінокарьери  -  ні  для  кого  не  секрет,  що  перший  фільм,  в  якому  актор  взяв  участь,  був  порнографічним.    Сталлоне,  звичайно,  не  пишається  цим  фактом,  однак  заперечувати  або  виправдовуватися  теж  не  має  наміру.    За  його  словами,  з  роботою  молодим  акторам  тоді  було  важко,  а  вижити  в  Нью-Йорку  без  грошей  -  нереально.
   Треба  сказати,  що  за  сучасними  мірками,  порноподвиг  молодого  Сталлоне  -  річ  цілком  невинна.    Свого  часу,  коли  актор  знайшов  широку  популярність,  творці  фільму  пропонували  йому  викупити  «ганебну»  стрічку,  щоб  та  більше  не  з'являлася  на  полицях  магазинів  і  не  псувала  йому  репутацію.    Слай  навідріз  відмовився,  і  зняте  в  1970  році  кіно  було  перевидано  новим  накладом  в  1976  -  в  рік  появи  в  прокаті  «Роккі».
 Найближчим  йому  по  духу  персонажем  залишається  перший  -  Роккі.    Повзрослівший  і  навчений  досвідом  актор  каже,  що  всім  варто  повчитися  у  цього  сильного  духом  героя  вмінню  не  опускати  руки  в,  здавалося  б,  безнадійних  ситуаціях.
     В  останні  роки,  фільми  Слая  далекі  за  якістю  і  успіху  від  підкорившої    серця  мільйонів  глядачів  динамічної    картини  про  боксера  Роккі.
 У  своєму  інтерв'ю  німецькому  журналу  «Вельт»,  Сталлоне  зізнається,  що  йому  на  це  наплювати  -  краще  знімати  відвертий  треш,  ніж  взагалі  нічого  не  робити.    На  думку  Сталлоне,  роль  кіношедевра  уготована  далеко  не  кожному  з  сотень  щорічно  виходячих    на  екрани  фільмів,  і  це  абсолютно  нормально.
 Про  провали,  які      неодноразово  траплялися  з  ним  за  роки  кар'єри,  моложавий  актор,  якому  вже  за  шістдесят,  анітрохи  не  шкодує.    Як  він  сам  зізнається,  на  тлі  подібних  невдач  успіх  здається  ще  більш  солодким.
 Одним  із  самих  божевільних  проектів  актора  і  сценариста  за  останні  роки  став  шостий  за  рахунком  фільм  про  Роккі.    Проект  дуже  довго  лежав  на  совісті  Слая  мертвим  вантажем  -  п'ята  частина,  за  визнанням  самого  Сталлоне,  була  на  рідкість  невдалою,  і  всі  боялися  чергового  фіаско.    Актор  зізнається,  що  чергове  продовження  розповіді  про  життя  боксера  -  спроба  повернути  Роккі  таким,  яким  його  знала  публіка  до  виходу  в  світ  катастрофічно  помилкової    п'ятої  частини.    Повернути  не  тільки  глядача,  а  й  самого    Сталлоне.
 На  питання  про  те,  чи  чекає  нове  життя  і  іншого  популярного  персонажа  Сталлоне  -  Рембо,  актор  поки  не  знає,  що  відповісти.    Рембо  близький  йому  своєю  запеклістю,  проте  своїм  справжнім  духовним  двійників  Сталлоне  вважає  Роккі.
 Цілеспрямований  боксер  є  улюбленим  персонажем  не  тільки  Сталлоне,  але  і  його  дітей  -  з  тих  пір,  як  вони  дізналися  цього  персонажа,  вони  справді  пишаються  татом.    А  ось  Рембо  дочки  і  сини  актора  терпіти  не  можуть  -  як  розповідає  Слай,  діти  зустріли  його  ідею  зняти  четвертий  фільм  про  громилові  справжньою  істерикою.
 Все  життя  граючи  грубих,  швидких  на  різкі  дії  чоловіків-мачо,  Сталлоне  трепетно  ставиться  до  виховання  та  інтелектуального    розвитку  своїх  дітей.    Він  каже,  що  просто  намагається  не  повторити  помилок  свого  батька  -  той  славився  своєю  імпульсивністю,  не  цурався  фізичного  покарання  і  не  особливо  вникав  в  освіту  сина.    Сталлоне  не  шкодує  про  те,  яким  було  його  дитинство,  адже  воно  багато  в  чому  вплинуло  на  його  подальший  успіх,  проте  для  власних  дітей  він  хоче  бути  кращим  батьком.
 .
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          17.35
На  фото    Сильвестр  Сталлоне  з  третьою  дружиною  Дженніфер  Флавін  і  дочками  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834634
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2019

20 безцінних порад лікаря-психотерапевта Володимира Леві

20  безцінних  порад  лікаря-психотерапевта  Володимира  Леві
 
 Письменник  і  лікар-психотерапевт  Володимир  Леві  був  одним  з  перших,  хто  працював  в  області  суїцидології  (вивчення  і  профілактики  самогубств)  брав  участь  у  створенні  «телефону  довіри»  і  кризового  стаціонару,  а  також  займався  психологією  музичного  сприйняття  і  музикотерапії.    У  його  роботах  -  безліч  порад,  до  яких  варто  прислухатися:
 1.  Цікавість  –  надійніші    ліки  від  заздрості:  проникнувши  за  покрив  зовнішнього,  завжди  виявляєш,  що  заздрити  нема  чому.
 2.  Найцінніша    якість  співрозмовника  -  вміння  слухати!
 3.  Найважливіше  з  почуттів  -  почуття  міри,  в  якому  теж  належить  дотримуватися  почуття  міри  ...
 4.  У  натовпі,  де  кожен  кричить,  більше  всіх  привертає  увагу  той,  хто  мовчить.
 5.  Мудрий  правитель  управляє  так,  що  його  не  помічають.
 6.  Досвідчені  тренери  екстремальних  видів  спорту  кажуть:  «Страх  як  вогонь:  якщо  ти  його  контролюєш,  він  тебе  гріє,  а  якщо  не  контролюєш,  то  спалює».    Те  ж  саме  можна  сказати  і  про  оціночні    залежності.      Не  «зірватися»,  а  контролювати,  -  щоб  гріла  і  заводила,  але  не  спалювала  і  не  топила.
 7.  Відпочинок  -  це  мистецтво.    Відпочинок  -  робота  не  менш  відповідальна,  ніж  сама  робота,  і  людей,  які  вміють  відпочивати,  рівно  стільки  ж,  скільки  вміють  добре  працювати:  обидва  вміння  завжди  збігаються.
 8.  Людина  -  це  багатошарова  плівка,  на  якій  в  прихованому  вигляді  відзнято  багато  всякої  всячини,  а  проявники  цієї  плівки  -  інші  люди,  ролі  і  ситуації.    Як  знають  фотографи,  знайти  хороший  проявник  не  так  легко.
 9.  Щоб  успішно  користуватися  порадами  з  розвитку  сили  волі,  потрібна  чимала  сила  волі.
 10.  Лінь  -  це  інстинкт  самозбереження  від  зайвих  дій.
 11.  Крім  жартів,  зіткнення  -  усунення  фізичної  дистанції  -  усуває  і  психологічну.
 12.  З  життя  ніколи  не  можна  виключити  три  речі:  ризик,  гріх  і  можливість  щастя.
 13.  Принизити  тебе  може  тільки  одна  людина  на  світі.    І  ця  людина  -  ти  сам.
 14.  Трагедія  дурня  не  в  дурості,  а  в  домаганні  на  розум.
 15.  Депресія  -  стан,  в  якому  легше  вивантажити  вагон  цегли,  ніж  підняти  телефонну  трубку.
 16.  Страх,  як  боягузлива  дворняжка,  біжить  тільки  за  тим,  хто  біжить  від  нього,  але  відступає,  коли  на  нього  йдуть  прямо.
 17.  Вихід  з  безвиході  там  же,  де  вхід.
 18.  Хто  говорить  правду  відповідає  втричі:  за  саму  правду,  за  себе,  за  того,  кому  він  її  повідомляє.
 19.  Настрій  -  це  те,  як  душа  знає  минуле,  як  відчуває  сьогодення  і  як  будує  майбутнє.
 20.    Не  подобатися  треба,  щоб  щасливою  бути,  а  навпаки,  щасливою  бути,  щоб  подобатися.
Переклала  на  українську  мову  1.05.19                16.50
20  бесценных  советов  врача-психотерапевта  Владимира  Леви
 
Писатель  и  врач-психотерапевт  Владимир  Леви  был  одним  из  первых,  кто  работал  в  области  суицидологии  (изучения  и  профилактики  самоубийств)  участвовал  в  создании  «телефона  доверия»  и  кризисного  стационара,  а  также  занимался  психологией  музыкального  восприятия  и  музыкотерапии.  В  его  работах  –  множество  советов,  к  которым  стоит  прислушаться:
1. Любопытство  —  надежнейшее  лекарство  от  зависти:  проникнув  за  покров  внешнего,  всегда  обнаруживаешь,  что  завидовать  нечему.
2. Самое  ценное  качество  собеседника  —  умение  слушать!
3. Самое  важное  из  чувств  –  чувство  меры,  в  котором  тоже  надлежит  соблюдать  чувство  меры…
4. В  толпе,  где  каждый  орет,  больше  всех  привлекает  внимание  тот,  кто  молчит.
5. Мудрый  правитель  управляет  так,  что  его  не  замечают.
6. Опытные  тренеры  экстремальных  видов  спорта  говорят:  «Страх  как  огонь:  если  ты  его  контролируешь,  он  тебя  греет,  а  если  не  контролируешь,  то  сжигает».  То  же  самое  можно  сказать  и  об  оценочной  зависимости.  Не  «сорваться»,  а  контролировать,  —  чтобы  грела  и  заводила,  но  не  сжигала  и  не  топила.
7. Отдых  —  это  искусство.  Отдых  —  работа  не  менее  ответственная,  чем  сама  работа,  и  людей,  умеющих  отдыхать,  ровно  столько  же,  сколько  умеющих  хорошо  работать:  оба  умения  всегда  совпадают.
8. Человек  —  это  многослойная  пленка,  на  которой  в  скрытом  виде  отснято  много  всякой  всячины,  а  проявители  этой  пленки  —  другие  люди,  роли  и  ситуации.  Как  знают  фотографы,  найти  хороший  проявитель  не  так  легко.
9. Чтобы  успешно  пользоваться  советами  по  развитию  силы  воли,  нужна  немалая  сила  воли.
10. Лень  —  это  инстинкт  самосохранения  от  излишних  действий.
11. Кроме  шуток,  соприкосновение  —  устранение  физической  дистанции  —  устраняет  и  психологическую.
12. Из  жизни  никогда  нельзя  исключить  три  вещи:  риск,  грех  и  возможность  счастья.
13. Унизить  тебя  может  только  один  человек  на  свете.  И  этот  человек  —  ты  сам.
14. Трагедия  дурака  не  в  глупости,  а  в  притязании  на  ум.
15. Депрессия  —  состояние,  в  котором  легче  выгрузить  вагон  кирпича,  чем  поднять  телефонную  трубку.
16. Страх,  как  трусливая  дворняжка,  бежит  только  за  тем,  кто  бежит  от  него,  но  отступает,  когда  на  него  идут  прямо.
17. Выход  из  безвыходного  положения  там  же,  где  вход.
18. Говорящий  правду  отвечает  втройне:  за  саму  правду,  за  себя,  за  того,  кому  он  её  сообщает.
19. Настроение  —  это  то,  как  душа  знает  прошлое,  как  чувствует  настоящее  и  как  строит  будущее.
20. Не  нравиться  надо,  чтобы  счастливой  быть,  а  наоборот,  счастливой  быть,  чтобы  нравиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834532
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.05.2019

12 глибоких висловлювань про віру…

12  глибоких  висловлювань  про  віру,  які  допоможуть  мислити  ширше
 
 12  глибоких  висловлювань  про  віру,  над  якими  варто  задуматися:
 1.  Неможливо  сподіватися  на  рай  однієї  релігії,  не  ризикуючи  потрапити  в  пекло  всіх  інших.    ©  Жюльєн  Фалкенаре
 2.  Я  не  належу  до  тих,  хто,  шануючи  хрест,  не  бачить  на  ньому  людини.    ©  Станіслав  Лец
 3.  Релігія  не  робить  нас  краще,  але  вона  заважає  нам  стати  набагато  гірше.    ©  Анрі  Бодріраллар
 4.  Людина  -  релігійна  тварина;    єдина  тварина,  яка  любить  ближнього  свого,  як  самого  себе,  і  перерізає  йому  глотку,  якщо  розходиться  з  ним  у  богословських  питаннях.    ©  Марк  Твен
 5.  У  Бога  немає  релігії.    ©  Ганді
 6.  Чим  обмеженіший    кругозір  людини,  чим  менше  він  знайомий  з  історією,  природою  і  філософією,  тим  щиріше    його  прихильність  до  своєї  релігії.    ©  Людвіг  Фейєрбах
 7.  Немає  такого  куточка  в  світі,  де  різниця  в  релігійних  поглядах  НЕ  зрошувала    б  землю  кров'ю.    ©  Дені  Дідро
 8.  Релігія  -  поширений  сурогат  віри.    ©  Оскар  Уайльд
 9.  Релігії  подібні  світлячків:  для  того,  щоб  світити,  їм  потрібна  темрява.    ©  Артур  Шопенгауер
 10.  Дивно,  як  охоче  люди  борються  за  релігію  і  як  неохоче  живуть  по  її  приписам.    ©  Георг  Ліхтенберг
 11.  Сутність  будь-якої  віри  полягає  в  тому,  що  вона  надає  життю  такий  зміст,  який  не  знищується  смертю.    ©  Лев  Миколайович  Толстой
 12.  Ми  досить  релігійні,  щоб  ненавидіти  один  одного,  але  недостатньо  релігійні,  щоб  один  одного  любити.    ©  Джонатан  Свіфт
Переклала  на  українську  мову  1.05.19                16.40
12  глубоких  высказываний  о  вере,  которые  помогут  мыслить  шире
 
12  глубоких  высказываний  о  вере,  над  которыми  стоит  задуматься:
1. Невозможно  надеяться  на  рай  одной  религии,  не  рискуя  попасть  в  ад  всех  других.  ©  Жюльен  Фалкенаре
2. Я  не  принадлежу  к  тем,  кто,  почитая  крест,  не  видит  на  нем  человека.  ©  Станислав  Лец
3. Религия  не  делает  нас  лучше,  но  она  мешает  нам  стать  гораздо  хуже.  ©  Анри  Бодрираллар
4. Человек  —  религиозное  животное;  единственное  животное,  которое  любит  ближнего  своего,  как  самого  себя,  и  перерезает  ему  глотку,  если  расходится  с  ним  в  богословских  вопросах.  ©  Марк  Твен
5. У  Бога  нет  религии.  ©  Ганди
6. Чем  ограниченнее  кругозор  человека,  чем  меньше  он  знаком  с  историей,  природой  и  философией,  тем  искреннее  его  привязанность  к  своей  религии.  ©  Людвиг  Фейербах
7. Нет  такого  уголка  в  мире,  где  различие  в  религиозных  воззрениях  не  орошало  бы  землю  кровью.  ©  Дени  Дидро
8. Религия  —  распространенный  суррогат  веры.  ©  Оскар  Уайльд
9. Религии  подобны  светлячкам:  для  того,  чтобы  светить,  им  нужна  темнота.  ©  Артур  Шопенгауэр
10. Удивительно,  как  охотно  люди  сражаются  за  религию  и  как  неохотно  живут  по  её  предписаниям.  ©  Георг  Лихтенберг
11. Сущность  всякой  веры  состоит  в  том,  что  она  придает  жизни  такой  смысл,  который  не  уничтожается  смертью.  ©  Лев  Николаевич  Толстой
12. Мы  достаточно  религиозны,  чтобы  ненавидеть  друг  друга,  но  недостаточно  религиозны,  чтобы  друг  друга  любить.  ©  Джонатан  Свифт

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834531
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.05.2019

7 східних правил чистоти

7  східних  правил  чистоти
       У  східній  філософії,  кажучи  про  чистоту,  мають  на  увазі  не  тільки  чистоту  тіла,  але  і  чистоту  душі,  думок  і  вчинків.  
 Ці  7  простих  правил  чистоти  зі  Сходу  можуть  бути  дуже  корисні  для  кожного  з  нас:
 1.  «Чистота  рук»,  що  означає  не  брати  зайвого.    Неможливо  наживатися  на  іншій    людині.    Якщо  гроші  призначалися  не  вам,  а  ви  добули  їх  обманом  або  хитрістю,  вони  стануть  причиною  паразитів  і  проблем  у  вашому  тілі  і  в  житті.
 2.  «Чистота  вух»  має  на  увазі,  що  не  варто  слухати  людей  наляканих,  озлоблених  і  метушливих,  а  також  захистити  свій  слух  від  пліток  і  порожніх  розмов.
 3.  «Чистота  очей»  -  не  забруднюйте  свій  зір  заздрістю  і  прагненням  того,  що  має  ближній,    не  брудніть  свої  очі  наглядом  сцен  насильства  і  жорстокості.    Тримайте  свій  погляд  в  чистоті,  спостерігаючи  досконалість  світу  і  пишність  його  фарб.
 4.  «Чистота  рота»  -  не  забруднюйте  свій  рот  зайвим  багатослівністю  і  лихослів'ям.    Злі  нотки  вашої  мови  сильно  забруднюють  ваше  тіло  і  ваше  життя.
 5.  «Чистота  тіла  і  одягу»,  що  означає  утримувати  тіло  і  одяг  в  чистоті.    Будьте  уважні  до  свого  зовнішнього  вигляду.    Доглядайте  за  собою  так,  щоб  вам  самим  було  приємно  на  себе  поглянути.
 6.  «Чистота  думок»  має  на  увазі,  що  всі  негативні  і  неприємні  думки  про  себе,  установки  і  самообмеження  -  це  непотрібні  відходи  ваших  думок.    Позбавтеся  від  них,  звільніть  місце  для  позитивних  і  творчих  ідей.
 7.  «Чистота  душі  і  серця».    Ваша  душа  -  це  найчистіше  і  світле,  що  є  у  вас.    Не  дозволяйте  собі  ігнорувати  її  позиви.    Якщо  ви  будете  в  житті  керуватися  її  підказками,  то  пройдете  найсприятливіший  для  вас  шлях.    Любіть  і  не  вимагайте  нічого  натомість.    Любов  вже  сама  по  собі  щастя.
Переклала  на  українську  мову                  1.05.19                16.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834448
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2019

З ранку сонечко в віконце усміхнулось!

З  ранку  сонечко  в  віконце  усміхнулось!
                 З  Днем  народження  онученька  Людмила!  
       У  тебе  зараз  юності  квітучої  пора,чарівна,  гарна  ти,  як  квітка  весняна!  
Не  лише  вродою  своєю  ти  чаруєш,  а  щирістю,любов’ю.повагою,теплом!
     Характер  вихований  і  манери,  розумна,ввічлива  і  чемна,високий  інтелект,  самодостатня,  впевненно  ти  по  життю  крокуєш,цінуєш  не  лише  себе,  а  всіх  оточуючих  тебе  людей!
       Своєю  працею  ти  приклад  подаєш,  тому  підтримують  тебе  і  довіряють  керівні  посади  і  людей!
     Свою  матусю,брата  любиш,поважаєш,  підтримуєш,  у  всьому  їм  допомогаєш,  родинний  затишок  панує  в  вашім  домі,  і  кожний,  хто  до  вас  приходить  тепло  це  відчуває  !
     Бажаємо  здоров’я,  любові  і  наснаги,здійснення  заповітних  мрій  твоїх,    гармонії  в  душі  і  вірних  друзів,  які  підтримають  тебе,дадуть  пораду,це  саме  головне  і  цінне  в  нашому  житті!
 Ми  з  дідусем  любимо,  обожнюєм  тебе  і    дякуємо  Всевишнього  за  подарунок,  що  в  нашій    сім’ї    родилась  ти!
4.05.19                                        10.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834446
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2019

Біографія та цитати Рея Бредбері

Біографія  Рея  Бредбері
 Біографія  Рея  Бредбері  не  відрізняється  особливою  неординарністю.    Відомий  письменник  народився  22  серпня  1920  року  в  штаті  Іллінойс,  місті  Вокіган.    Його  мати  була  шведкою  за  походженням,  звали  її  Марі  Естер  Моберг.    Леонард  Сполдінг  Бредбері  -  батько,  який  був  нащадком  англійців,  які  прибули  в  1630  році  в  Америку.    Повне  ім'я  Рея  -  Реймонд  Дуглас,  друга  частина  якого  була  дана  на  честь  відомого  актора  Дугласа  Фербенкса.
 У  тридцятих  роках,  в  самий  розпал  Великої  депресії  Рей  Бредбері  разом  з  родиною  перебрався  в  Лос-Анджелес.    Сім'я  жила  бідно,  і  коли  він  закінчив  навчання  в  школі,  йому  не  могли  купити  навіть  костюм  для  випускного  вечора.    Тому  він  відправився  на  свято  в  піджаку  свого  покійного  дядька,  який  в  ньому  загинув  від  руки  грабіжника,  а  дірки  від  пострілів  були  акуратно  зашиті.
 Після  школи  Бредбері  не  надійшов  у  коледж,  але  це  не  завадило  йому  регулярно  займатися  самоосвітою  в  бібліотеках.    Ще  з  дитинства  у  хлопчика  спостерігалася  незвичайна  тяга  до  літератури,  а  свої  перші  вірші  він  написав  на  дитячому  друкарській  машинці  в  дванадцять  років.    Коли  Рею  виповнилося  двадцять,  він  вже  точно  знав,  що  хоче  стати  письменником.
 Перші  оповідання  Бредбері  були  опубліковані  в  журналах  в  1940  році.    У  цей  період,  для  того,  щоб  заробити  на  життя,  хлопець  займався  продажем  газет  на  вулиці,  і  тільки  через  кілька  років  його  творчість  стала  приносити  незначний,  але  регулярний  заробіток.    У  1947  році  Рей  випустив  збірку  оповідань  «Похмурий  карнавал»,  а  в  подальшому  його  твори  потрапляли  в  антології  кращих  оповідань  Америки.    Також  розповіді  Бредбері  були  видані  в  збірках,  які  в  1947  і  1948  роках  удостоїлися  премії  О.  Генрі.
 Але  найзначніший  момент  у  творчості  і  біографії  Рея  Бредбері  відбувся  в  1950  році,  коли  вийшла  збірка  новел  «Марсіанські  хроніки»,  який  і  приніс  йому  популярність.    Письменник  присвятив  його  дружині,  руками  якої  і  був  набраний  перший  екземпляр  книги.
 З  єдиною  дружиною  Маргарет  Рей  прожив  все  життя.    З  дня  весілля,  яка  відбулася  27  вересня  1947,  протягом  кількох  років  вона  цілими  днями  працювала  для  того,  щоб  чоловік  міг  займатися  вдома  своїми  розповідями.    За  весь  час  у  пари  народилося  чотири  дочки.
 Рей  Бредбері  отримав  безліч  літературних  нагород,  був  визнаний  гідним  титулу  «Гранд-майстер»  і  звання  почесного  доктора  літератури  коледжу  Уіттьер.    Сьогодні  його  численні  твори,  до  яких  відносяться  фантастичні  поеми,  повісті,  романи,  новели,  вірші  продовжують  читати  в  усьому  світі.    63  оповідання  письменника  не  видавалися  в  збірках,  а  були  надруковані  в  журналах  і  газетах.    Серед  його  найвідоміших  творів  і  збірок  можна  виділити  «Вино  з  кульбаб».    «Золоті  яблука  Сонця»,  «Механізми  радості»,  «Смерть  -  доля  самотніх»,  «Ліки  від  меланхолії»  і  багато  інших.
 Біографія  Рея  Бредбері  також  включає  цікавий  факт  про  те,  що  його  пра-прабабця  була  відьмою,  спаленою  в  1962  році  на  Салемскому  процесі.    Правда,  підтверджень  цьому  немає,  і  цілком  можливо,  що  ім'я  Мері  Бредбері  було  простим  збігом.    Проте,  письменник  вважає  себе  нащадком  чаклунки,  а  в  його  оповіданнях  потойбічна  сила  зазвичай  виявляється  більш  людяною,  ніж  її  людська
Рей  Бредбері        Credo
Звідки    я  прийшов,  не  знаю
 Не  знаю  я,  куди  піду,
 Коли  переможно  отблистаю
 У  моєму  блискучому  саду.
 Коли  виповнилося  красою,
 Коли  набриднути  ласкою  троянд,
 Коли  запроситься  до  спокою
 Душа,  втомлена  від  мрій.
 Але  я  живу,  як  танець  тіней
 У  передсмертний  час  хворого  дня,
 Я  сповнений  тайною  миттєвостей
 І  червоною  чарою  вогню.
 Мені  все  відкрито  в  цьому  світі  -
 І  ночі  тінь,  і  сонця  світло,
 І  в  тріумфуючий  ефірі
 Мерехтіння  ніжних  планет.
 Я  не  шукаю  хворого  знанья,
 Навіщо,  звідки  я  йду;
 Я  знаю,  було  там  сверканье
 Зірки,  цілувалися  зірку.
 Я  знаю,  там  дзвеніло  спів
 Перед  престолом  краси,
 Коли  спліталися,  як  бачення,
 Святі  білі  квіти.
 І  жарким  серцем  вірячи  чуду,
 Зрозумівши  повітряний  небосхил,
 В  яких  межах  я  ні  буду,
 На  все  накину  я  свій  сон.
 Завжди  живий,  завжди  могутній,
 Закоханий  в  чари  краси.
 І  спалахне  веселка  співзвуч
 Над  царством  одвічної  пустоти.Осінь  1905
30  цитат  великого  мрійника  Рея  Бредбері
 22  серпня  1920  року  народився  видатний  американський  письменник,  відомий  по  антиутопії  «451  градус  за  Фаренгейтом»,  циклу  оповідань  «Марсіанські  хроніки»  і  частково  автобіографічній  повісті  «Вино  з  кульбаб»  Рей  Бредбері.    У  День  народження  головного  мрійника  ХХ  століття  ми  згадуємо  його  кращі  вислови
1.  Коли  людині  17,  вона    знає  все.    Якщо  йому  27  і  він  як  і  раніше  знає  все  -  значить,  йому  все  ще  17.
 2.  Є  злочини  гірші,  ніж  спалювати  книги.    Наприклад  -  не  читати  їх.
 3.  Перше,  що  дізнаєшся  в  житті,  -  це  те,  що  ти  дурень.    Останнє,  що  дізнаєшся,  -  це  що  ти  все  той  же  дурень.
 4.  Доброта  і  розум  -  властивості  старості.    У  20  років  жінці  куди  цікавіше  бути  безсердечною    і  легковажною.
 5.  Щоб  вижити,  треба  перестати  допитуватися,  в  чому  сенс  життя.    Життя  саме  по  собі  і  є  відповідь.
 6.  У  війні  взагалі  не  виграють.    Всі  тільки  й  роблять,  що  програють,  і  хто  програє  останнім,  просить  світу.
 7.  У  зла  є  тільки  одна  сила  -  та,  якої  наділяємо  його  ми  самі.
 8.  Коли  життя  хороше  ,  сперечатися  про  ньому    нема  чого.
 9.  Любов  -  це  коли  хтось  може  повернути  людині  самого  себе.
 10.  Ширше  відкрий  очі,  живи  так  жадібно,  ніби  через  десять  секунд  помреш.    Намагайся  побачити  світ.    Він  прекрасніше  будь-  якої  мрії,  створеної  на  фабриці  і  оплаченої  грошима.    Не  проси  гарантій,  не  шукай  спокою  -  такого  звіра  немає  на  світі.
   11.  Коли  живеш  весь  час  поруч  з  людьми,  вони  не  змінюються  ні  на  йоту.    Ви  дивували  тим,  що  сталися  в  них  зміни,  тільки  якщо  розлучаєтеся  надовго,  на  роки.
 12.  Шукати  кроликів  в  капелюхах  -  марна  справа,  все  одно  як  шукати  хоч  краплю  здорового  глузду  в  голові  у  деяких  людей.
 13.  Посміхайся,  що  не  будеш  приносити  біді  задоволення.
 14.  Людська  пам'ять  схожа  на  фотоплівку,  і  ми  все  життя  тільки  й  робимо,  що  намагаємося  стерти  зафіксоване    на  ній.
 15.  Смерть  -  це  мій  постійний  бій.    Я  вступаю  з  нею  в  сутичку  в  кожному  новому  оповіданні,  повісті,  п'єсі  ...  Смерть!    Я  буду  боротися  з  нею  моїми  творами,  моїми  книгами,  моїми  дітьми,  які  залишаться  після  мене.
 16.  У  електронних  книг  немає  майбутнього.    Вони  пахнуть  підпаленим  бензином.
 17.  Ми  всі  -  машини  часу.    Ось  чому  все  своє  життя  я  перебуваю  під  чарівністю  старих.    Тому  що  я  знаю:  ось  зараз  натисну  його  потаємну  кнопку  і  опинюся  в  1900  році.    Або  на  Громадянській  війні  ...  А  в  дитинстві  я  зустрічав  ветеранів  Громадянської  війни!
 18.  Якби  людина  день  і  ніч  думала    про  смерть,  вона    стала    б    Вуді  Алленом.
 19.  Я  не  намагаюся  передбачити  майбутнє  -  я  намагаюся  його  запобігти.
 20.  Так,  вільного  часу  у  нас  достатньо.    Але  чи  є  у  нас  час  подумати?
 21.  У  нас  один  обов'язок  -  бути  щасливими.
 22.  Хто  перестав  дивуватися,  той  перестав  любити,  а  перестав  любити  -  вважай,  у  тебе  і  життя  немає,  а  у  кого  життя  немає  -  той,  вважай,  зійшов  в  могилу.
 23.  І,  якщо  жити  повним  життям  -  значить  померти  швидше,  нехай  так:  Краще  вже  померти  швидко,  але  спершу  скуштувати  ще  від  життя.
 24.  Неважливо,  що  саме  ти  робиш!    важливо,  щоб  все,  до  чого  ти  доторкаєшся,  змінювало  форму,  ставало  не  таким,  як  раніше,  щоб  в  ньому  залишалася  частка  тебе  самого.    У  цьому  різниця  між  людиною,  просто  тим,  хто  стриже  траву  на  галявині,  і  справжнім  садівником.
 25.  Самі  створюйте  то,  що  може  врятувати  світ,  -  і  якщо  потонете  по  дорозі,  так  хоч  будете  знати,  що  пливли  до  берега.
 26.  Книги  тільки  одне  з  вмістилищ,  де  ми  зберігаємо  те,  що  боїмося  забути.
 27.  Головний  секрет  творчості  в  тому,  щоб  ставитися  до  своїх  ідей  як  до  кішок  -  просто  змусьте  їх  слідувати  за  вами.
 28.  Любов  -  це  коли  хочеш  переживати  з  кимось  всі  чотири  пори  року.    Коли  хочеш  бігти  з  кимось  від  весняної  грози  під  посипану  квітами  бузок,  а  влітку  збирати  ягоди  і  купатися  в  річці.    Восени  разом  варити  варення  і  заклеювати  вікна  від  холоду.    Взимку  -  допомагати  пережити  нежить  і  довгі  вечори  ...
 29.  Я  відчував  просте  і  найбільше  на  світі  щастя  -  я  був  живий.
 30.  Ніколи  не  піддавати  сумніву  чудеса,  коли  вони  відбуваються.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  та  переклала  на  українську  мову  3.05.10      8.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834321
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.05.2019

Про жінок після 50 та цитати М. Жванецького

Про  жінок  після  50(Михайло  Жванецький)
 До  того,  що  в  нашій  країні  зникають  окремі  люди,  ми  вже  звикли.
 Але  у  нас  раптово  зникло  ціле  покоління.
 Ми  робимо  вигляд,  що  нічого  не  сталося.
 Пропадають  жінки.
 Пропадають  жінки  після  п'ятидесяти.
 Вони  зникли  з  екранів,  вони  не  ходять  в  кіно,  вони  не  з'являються  в  театрах.
 Вони  не  їздять  за  кордон.    Вони  не  плавають  в  морі.
 Де  вони?
 Їх  тримають  в  лікарнях,  в  продовольчих  крамницях  і  на  базарах  і  в  квартирах.
 Вони  беззахисні.
 Вони  не  виходять  з  дому.
 Вони  зникли.
 Вони  не  потрібні.    Як  інваліди.
 Ціле  покоління  пішло  з  життя,  і  ніхто  не  питає,  де  воно.
 Ми  кричимо:  «Діти  -  наше  майбутнє»!
     Чи  не  діти.    Вони  -  наше  майбутнє.    Ось  що  з  нами  станеться.
 Всю  кар'єру,  всю  рекламу  ми  будуємо  на  юних  жіночих  тілах  і  на  цьому  ми  втратили  мільйони  світлих  сивих  голів.
   Чому  ?!
 Як  дівчатам  не  страшно?    Це  ж  їхнє  майбутнє  ховається  від  очей  перехожих.
 Багато  випало  на  долю  цих  жінок.
 Дикі  черги,  безграмотні  аборти,  тісні  чоботи,  пропалені  рукавиці.    І  зараз  їх  знову  заштовхали  глянцеві  попки,  порцелянові  стегна,  кольорові  скляні  очі.
 Юне  тіло  великим  пошепки:  «Невже  я  цього  не  варта?»
 Ти-то  гідна  ...  Ми  цього  не  гідні.
 Ми  гідні  кращого.
 Світ  мрії  заповнили  одноразові  жінки,  яких  змінюють,  як  шприци.    Піддути  грудей,  накачані  губи,  фабричні  очі.    Все  це  тривіально-віртуальне  статеве  збудження,  від  якого  народжується  тільки  візит  до  лікаря.
 Ви  уявляєте  вірші  про  цю  любов?
 Ми  вигнали  тих,  хто  дає  стиль,  моду,  смак  до  краси,  красного  письменства,  хто  робить  політиків,  хто  зберігає  життя  чоловіків.
 На  них  кричать  в  лікарнях:  «Ви  хто  -  лікар?»  «Я  не  лікар,  -  каже  вона  тихо.    -  Але  я  борюся  за  життя  свого  чоловіка,  більше  нікому  в  цій  країні  ».
 Вони  -  ці  жінки  -  зберігають  для  нас  наших  геніїв.
 Втратимо  їх  -  зникнуть  і  їхні  чоловіки,  люди  конкретного  результату.
 Залишаться  тріскучі  і  безглузді  політики  і  кілька  олігархів,  особисте  життя  яких  вже  нікого  не  цікавить.
 Вони  її  вручають  в  абсолютно  чужі  руки.    Питання  тільки  в  тому,  чи  стане  іноземна  медсестра  за  великі  гроші  тимчасово  люблячою  дружиною.
 Звичайно,  в  рідкісний  і  короткий  період  телевізійного  статевого  збудження  ми  прощаємо  все  чарівним  сідницях,  навіть  їх  головки,  їх  пісеньки,  їх  всілякі  стегенця,  їх  гордість:  «Мій  чоловік  теж  модель  ...»
 Вони  правильно,  вони  вірно  поспішають.
 У  тридцять  років  залишаться  тільки  ноги,  в  сорок  -  очі,  в  сорок  п'ять  попливе  талія,  в  п'ятдесят  спливуть  окремі  авторки  окремих  жіночих  детективів,  в  п'ятдесят  п'ять  -  борці  за  присутність  жінок  в  політиці,  а  в  шістдесят  зникнуть  всі.
 Хоча  саме  ці  зниклі  жінки  створюють  королів  і  полководців.
 Вони  другий  ряд  в  політиці.
 А  другий  ряд  в  політиці  -  головний.
 Вони  оцінюють  гумор,  живопис,  архітектуру  і  всі  скарби  світу,  а  значить,  і  оплачують  їх  через  своїх  чоловіків.
 Я  цього  літа  на  одному  благодійному  концерті  побачив  їх.    Я  побачив  зникле  в  Росії  плем'я,  плем'я  літніх  дам  -  струнких,  гарних,  в  легких  шубках  і  тонких  туфлях  -  і  їх  чоловіків,  трохи  старших.
 Це  була  юрба  60,  65,  70,  80,  85-річних.
 Вони  реготали  і  аплодували,  вони  танцювали  і  грали  в  карти.
 Вони  заповнювали  величезний  зал  з  розсувним  дахом.
 Це  були  не  олігархи,  які  не  міністри,  які  не  королі.
 Це  були  жінки,  особи  яких  складають  герб  Франції.
   
20  дивно  влучних  фраз  Михайла  Жванецького
У  Росії  треба  жити  швидко!    Щоб  встигнути  до  приходу  міліціонера,  революціонера  і  лікаря.
 Красива  жінка  так  само  рідкісна,  як  розумний  чоловік,  -  потрібні  списки,  вольєри,  може  бути,  навіть  штучне  розведення.
 Ти  думай,  а  думка  прийде.    Або  жінка.    Вони  разом  не  приходять.    Або  думка,  чи  жінка,  але  щось  прийде,  головне  -  думай!
 Що  наше  життя?    Світло  в  кінці  тунелю  є.    Світло  є.    Тільки  тунель,  ***  не  кінчається.
 З  жінкою  можна  робити  все,  що  завгодно,  тільки  їй  потрібно  постійно  пояснювати,  що  ж  ми  в  даний  момент  робимо.
 Уряд  нам  обіцяє-обіцяє,  обіцяє-обіцяє,  а  нам  все  мало!
 Хочеш  всього  і  відразу,  а  отримуєш  нічого  і  поступово.
 Пройшла  молодість,  одна  за  одною  відступили  жінки.    Одна  за  одною  наступили  хвороби  ...
 Чому  у  різних  поколінь  в  нашій  країні  однакові  перспективи.    У  всіх  є  впевненість  в  майбутньому.    Що  воно  не  дуже  приємне.
 Всякий  раз,  коли  я  згадую  про  те,  що  Господь  справедливий,  я  тремчу  за  свою  країну.
 Скільки  у  держави  не  кради  -  все  одно  свого  не  повернеш!
 Чоловікові  потрібна  жінка  уважна.    Чи  не  стороння,  що  вдома  чекає.    А  уважна,  яка  б  сказала:  «Ось  це  місце  повтори  мені,  Ігорьок».
 Щасливим  можна  бути  тільки  в  особистому  житті.    Там  щастя  сьогодення!
 В  який  час  живемо?    Чи  не  в  наш.
 Народ  і  влада  з  однаковим  презирством  ставляться  до  економіки.
 У  Росії  не  говорять  «це  незаконно»,  а  кажуть  «це  небезпечно».
 Комуністична  партія  вчить  нас:  не  кради  по-маленькому.
 Патріотизм  -  це  чітке,  ясне,  добре  аргументоване  пояснення  того,  що  ми  повинні  жити  гірше  інших.
 Це  Росія  -  країна  необмежених  можливостей  і  неможливих  обмежень.
 Якщо  ти  поцупив  дисертацію  -  не  будуй  міст,  ***    Іди  в  політику.
 Переспати  може  кожен,  а  поговорити  ні.    Так  що,  дівчатка,  бережіть  говорять  чоловіків.    До  речі,  говорять  чоловіки  теж  не  проти  переспати.
Переклала  на  українську  мову  3.05.19          6.42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834315
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.05.2019

25 кращих цитат Ернеста Хемінгуея

25  кращих  цитат  Ернеста  Хемінгуея
 
 Ернест  Хемінгуей  прославився  завдяки  своїм  романам  та  численним  розповідям  -  з  одного  боку,  і  свого  життя,  сповнене  пригод  і  несподіванок,  -  з  іншого.    Його  стиль,  короткий  і  насичений,  значно  вплинув  на  літературу  XX  століття.    Цього  року  виповнилося  115  років  від  дня  народження  цього  великого  письменника.
 Головні  цитати  Ернеста  Хемінгуея,  які  багато  розкажуть  нам  про  самих  себе:
 1.  «Всі    люди  на  світі  діляться  на  дві  категорії.    З  першими  легко,  як  легко  і  без  них.    З  другими  дуже  складно,  але  жити  без  них  неможливо  зовсім  ».
 2.  «Писати  насправді  дуже  просто.    Ти  просто  сідаєш  перед  друкарською  машинкою  і  починаєш  спливати  кров'ю  ».
 3.  «Найрідше  в  житті  я  зустрічав  розумних  людей,  які  були  б  ще  й  щасливі».
 4.  «Війна,  яка  б  вона  не  була  необхідна  і  справедлива,  завжди  злочин».
 5.  «Ніколи  не  вирушайте  в  подорож  з  тими,  кого  не  любите».
 6.  «Більшість  людей  ніколи  не  чують  один  одного».
 7.  «Я  п'ю,  щоб  оточуючі  мене  люди  ставали  цікавіше».
 8.  «В  колишні  дні  часто  писали  про  те,  як  солодко  і  прекрасно  померти  за  батьківщину.    Але  в  сучасних  війнах  немає  нічого  солодкого  і  прекрасного.    Ти  помреш  як  собака  без  всякої  на  те  причини  ».
 9.  «Найогидніше  слово  на  світі  -«  пенсія  ».
 10.  «Люди  з  віком  не  розумнішають.    Вони  просто  стають  обережнішими  ».
 11.  «Той,  хто  хизується  ерудицією  або  вченістю,  не  має  ні  того,  ні  іншого».
 12.  «Переїжджаючи  з  одного  місця  в  інше,  ви  все  одно  не  можете  втекти  від  себе».
 13.  «Якщо  ви  перестали  робити  якісь  речі  просто  для  задоволення,  вважайте,  що  ви  більше  не  живете».
 14.  «Якщо  двоє  люблять  один  одного,  це  не  може  скінчитися  щасливо».
 15.  «На  світі  так  багато  жінок,  з  якими  можна  переспати,  і  так  мало  жінок,  з  якими  можна  поговорити».
 16.  «Якщо  вам  хочеться  позбутися  від  якоїсь  думки,  запишіть  її».
 17.  «Найкраща  можливість  дізнатися,  чи  можеш  ти  довіряти  людині,  -  довіритися  йому».
 18.  «Будь-яка  боягузтво  походить  від  нелюбові».
 19.  «У  Достоєвського  є  речі,  яким  віриш  і  яким  не  віриш,  але  є  і  такі  правдиві,  що,  читаючи  їх,  відчуваєш,  як  змінюєшся  сам».
 20.  «Все  сентиментальні  люди  дуже  жорстокі».
 21.  «По-справжньому  хоробрим  людям  нема  чого  битися  на  дуелі,  але  це  постійно  роблять  багато  труси,  щоб  запевнити  себе  у  власній  хоробрості».
 22.  «Якщо  вас  щось  ранить,  значить,  вам  не  все  одно».
 23.  «Кращі  люди  на  Землі  вміють  відчувати  красу,  мають  сміливість  ризикувати  і  сили  говорити  правду.    І  саме  ці  позитивні  якості  роблять  їх  дуже  вразливими.    Саме  тому  кращі  люди  часто  зруйновані  зсередини  ».
 24.  «Ми  всі  зламані.    І  саме  в  місцях  надламів  ми  часто  найсильніше  ».
 25.  «Секрет  успіху  простий:  ніколи  не  падайте  духом.    Ніколи  не  падайте  духом.    Ніколи  не  падайте  духом  на  людях  ».
Переклала  на  українську  мову      1.05.19      16.35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834175
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Михайло Жванецький, мініатюра «Нашим жінкам».

Звернення  Михайла  Жванецького  до  жінок
 
 Жінки,  подруги,  пані  та  дівчата!    У  чому  радість  і  красу  зустрічей  з  вами?    Чому  ви  створені  такими?    Ніжна  шкіра,  ці  очі,  ці  зуби  і  волосся,  які  пахнуть  дощем.    Цей  носик  і  судження  з  різних  питань.
 Товариші  жінки,  пані  та  дівчата!    Назад!    Ви  вже  довели:  ви  можете  лікувати,  лагодити  стелі,  збирати  апарати,  прокладати  кабель.    Досить!    Назад!    Назад!    У  поліклініках  жінки,  в  готелях  жінки,  в  ресторанах  жінки,  в  цехах  жінки.    Де  ж  ховаються  ці  нероби?    Вона  веде  господарство,  вона  прописує  чоловіка  і  сидить  в  технічній  раді.    Вона  і  дорослішає  раніше,  і  живе  довше.    У  нас  в  нових  районах  одні  старенькі,  де  ж  люди  похилого  віку?  ..  А  ось  байдикувати  не  треба,  будемо  довго  жити.    П'ємо,  куримо,  граємо  в  доміно,  об'їдаємося,  валяємося  на  диванах,  а  потім  же  в  претензії  -  мало  живемо.    Зморшки  в  тридцять,  мішки  у  очей  в  тридцять  п'ять,  живіт  в  сорок.    Хто  нами  може  бути  задоволений?    Тільки  добровольці.    Лев  пробігає  в  день  по  пустелі  сотні  кілометрів.    А  вовк?    Всі  носяться  по  пустелі,  шукають  їжу.    Поїв  -  лежи.    А  у  нас  поїв  -  лежи,  що  не  поїв  -  лежи.    У  лева  є  мішки  під  очима?    А  черево?    Май  він  черево,  від  нього  б  втекла  сама  сумна,  сама  старезна  лань.
 Вони,  звичайно,  заробляють  більше  нас,  наші  жінки,  з  цим  ми  вже  змирилися.
 Вони  виглядають  краще,  з  цим  ми  теж  змирилися.    Вони  одягаються  красивіше.    Зараз  ми  намагаємося  щось  зробити  -  жабо,  мереживні  комірці,  брошки  на  шиї  ...  Ну  куди  ?!    З  лисиною  на  голові  і  брошкою  на  шиї  далеко  не  заїдеш.    А  які  у  нас  ходи  від  довгого  лежання  на  диванах  і  сидіння  в  кріслах  на  роботі?    Ви  бачили  ці  зади,  що  черпають  землю?  ..  А  зуби  -  від  куріння,  вживання  солоного,  солодкого.    Горького  і  противного.    А  очі,  в  яких  відбивається  тільки  стелю.
 Наші  милі  дами,  наше  диво,  наше  прикраса.    Вставати  рано,  збирати  дітей  і  цього  типу  на  роботу.    Самою  на  бігу  проковтнути  маленький  шматочок,  встигнути  зачесатися,  дещо  накидати  на  обличчя.    Прийти  на  роботу  -  і  виглядати.    І  в  обід  зайняти  чергу  в  чотирьох  місцях  і  все  встигнути.    І  прибігти  додому,  нагодувати  дітей  і  цього  типу.    І  бігати,  і  витирати,  і  шити,  і  лагодити.
 А  вранці  будильник  тільки  для  тебе.    Для  тебе  будильник,  як  для  тебе  вогонь  плити,  для  тебе  натовп  і  тиснява,  для  тебе  слова,  шиплячі  ззаду.    А  ти  виправиш  прядку,  і  бігом.    І  люблять  тебе  як  раз  не  за  це:  до  цього  звикли.    Люблять  за  інше  -  за  шкіру  твою,  за  вії  твої,  за  губи,  і  слабкість,  і  ніжність  твою.    І  тобі  ще  треба  примудритися,  пробігаючи  в  день  п'ятдесят  кілометрів,  залишатися  слабкою.    І  ти  примудряється:  піди  зрозумій,  що  головне.    І  я  тебе  люблю  за  все.    Тільки  прошу,  зупинися  на  бігу  -  на  роботі,  вдома,  встань  струнко,  подивися  в  дзеркало,  поправ  щось  в  лиці.    Трохи  зроби  губи,  трохи  очі,  вії  вперед  і  вгору,  похитала  на  красивих  ногах  і  знову  ...  А  ми  чекаємо  тебе.    Чекаємо  всюди.    З  букетиком  і  без.    Зі  словами  і  мовчки.    На  розі  і  вдома.    Приходь!    І  в  дощ,  і  в  сніг  ...  І  -  не  все  одно!  ..
 ©  Михайло  Жванецький,  мініатюра  «Нашим  жінкам».
Переклала  на  українську  мову      1.05.19      16.50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834174
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2019

30 кращих цитат Джорджа Бернарда Шоу

30  кращих  цитат  Джорджа  Бернарда  Шоу
 
 Джордж  Бернард  Шоу  -  єдина  людина,  удостоєний  і  Нобелівської  премії  в  галузі  літератури,  і  премії  «Оскар».    Видатний  критик  свого  часу  і  самий  прославлений  -  після  Шекспіра  -  драматург,  писав  англійською  мовою.
 При  отриманні  Нобелівської  премії  він  з  властивою  йому  дотепністю  назвав  цю  подію  «знаком  подяки  за  те  полегшення,  яке  він  доставив  світу,  нічого  не  надрукувавши  в  цьому  році».    Він  як  ніхто  інший  вмів  ідеально  поєднувати  гумор  і  глибокі  спостереження,  а  його  влучні  і  точні  цитати  підтверджують  всю  глибину  його  світогляду:
 1.  Світ  складається  з  нероб,  які  хочуть  мати  гроші,  не  працюючи,  і  придурків,  які  готові  працювати,  не  багатія.
 2.  Революції  ніколи  не  полегшували  тягар  тиранії;    вони  лише  перекладали  цей  тягар  з  одного  плеча  на  інше.
 3.  Газета  -  це  друкований  орган,  що  не  бачить  різниці  між  падінням  з  велосипеда  і  крахом  цивілізації.
 4.  Мій  спосіб  жартувати  -  це  говорити  правду.    На  світі  немає  нічого  смішніше.
 5.  Секрет  успіху  -  в  тому,  щоб  викликати  обурення  у  якомога  більшої  кількості  людей.
 6.  Чи  любите  чоловіків.    Їм  дуже  потрібна  ваша  любов.    Навіть  якщо  вони  в  цьому  ніколи  не  зізнаються.    За  кожним  великим  чоловіком  завжди  є  жінка,  яка  в  нього  вірила.    І  любила  по-справжньому.
 7.  Найбільше  люди  цікавляться  тим,  що  їх  абсолютно  не  стосується.
 8.  Якщо  мій  сусід  б'є  свою  дружину  щодня,  а  я  -  ніколи,  то  за  статистикою  ми  обидва  б'ємо  свою  дружину  через  день.
 9.  Якщо  ви  починаєте  з  самопожертви  заради  тих,  кого  любите,  то  закінчите  ненавистю  до  тих,  кому  принесли  себе  в  жертву.
 10.  Найбільший  гріх  по  відношенню  до  ближнього  -  НЕ  ненависть,  а  байдужість;    ось  істинно  вершина  нелюдяності.
 11.  Ми  не  маємо  права  споживати  щастя,  не  роблячи  його.
 12.  Непристойність  можна  відшукати  в  будь-якій  книзі,  за  винятком  телефонної.
 13.  Читаючи  біографію,  пам'ятайте,  що  правда  ніколи  не  годиться  до  опублікування.
 14.  Ідеальний  чоловік  -  це  чоловік,  який  вважає,  що  у  нього  ідеальна  дружина.
 15.  Вміти  виносити  самітність  і  отримувати  від  нього  задоволення  -  великий  дар.
 16.  Щирим  бути  не  небезпечно,  тим  більше  якщо  ви  до  того  ж  дурні.
 17.  Люди,  які  вміють  веселитися,  не  мають  грошей,  а  люди,  які  мають  гроші,  не  вміють  веселитися.
 18.  Іноді  треба  розсмішити  людей,  щоб  відволікти  їх  від  наміру  вас  повісити.
 19.  Мучеництво  -  єдиний  спосіб  прославитися,  не  маючи  ніяких  здібностей.
 20.  Ненависть  -  помста  боягуза  за  який  він  зазнав  страх.
 21.  Злодій  -  не  той,  хто  краде,  а  той,  кого  зловили.
 22.  Якщо  коли-небудь,  ганяючись  за  щастям,  ви  знайдете  його,  то,  подібно  старій,  що  шукала  свої  окуляри,  виявите,  що  щастя  було  весь  час  у  вас  на  носі.
 23.  Той,  хто  вміє  -  робить,  хто  не  вміє  -  вчить  інших.
 24.  Старіти  -  нудно,  але  це  єдиний  спосіб  жити  довго.
 25.  Єдиний  урок,  який  можна  винести  з  історії,  полягає  в  тому,  що  люди  не  витягують  з  історії  ніяких  уроків.
 26.  Якщо  у  вас  є  яблуко  і  у  мене  є  яблуко,  і  ми  обмінюємося  цими  яблуками,  то  у  вас  і  у  мене  залишається  по  одному  яблуку.    А  якщо  у  вас  є  ідея  і  у  мене  є  ідея,  і  ми  обмінюємося  ними,  то  у  кожного  з  нас  буде  по  дві  ідеї.
 27.  Моя  слава  росла  з  кожною  моєю  невдачею.
 28.  Людина  -  як  цегла:  обпалюючись,  твердне.
 29.  Тепер,  коли  ми  навчилися  літати  по  повітрю,  як  птахи,  плавати  під  водою,  як  риби,  нам  не  вистачає  тільки  одного:  навчитися  жити  на  землі,  як  люди.
 30.  Єдиний,  хто  чинив  розумно,  був  мій  кравець.    Він  знімав  з  мене  мірку  заново  кожен  раз,  коли  бачив  мене,  в  той  час  як  всі  інші  підходили  до  мене  зі  старими  мірками,  чекаючи,  що  я  їм  буду  відповідати.
 31.  Життя  полягає  не  в  тому,  щоб  знайти  себе.    Життя  полягає  в  тому,  що  створити  себе.
 32.  Навчився  говорити  -  значить  виріс,  навчився  мовчати  -  значить  порозумнішав.
 33.  Постарайтеся  отримати  те,  що  любите,  інакше  доведеться  полюбити  те,  що  отримали.
Переклала  на  українську  мову  1.05.19            17.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834110
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2019

Тепло душі своє віддать…

Якщо  своє  життя  ти  погоджуватимеш  з  природою,  то  ніколи  не  будеш  бідним,  а  якщо  –  лише  з  людським  умінням,  то  ніколи  не  будеш  багатимЕпікур
         Як  правильно  помітив  Епікур,що  життя  своє  слід  погоджувати    з  природою  -  це  головний  орієнтир    повинен  бути  у  житті.  Оточуюча  природа  завжди  на  нас  впливає,  але    не    меньше  і  ми  впливаємо  на  явища  її.
Не  буду  я  вдаватись  в    єкологію    проблеми,  так  як    про  неї  мабудь    навіть  в    школах  і    в  дитсадках  розмову  цю  ведуть.    Я  лише  з  досвіду  свого  скажу,  що  все  що  нас  оточує  і  вироста  з  землі  не  меньш  вразливє  і    чутливе  ніж  люди,  що  живуть  на  цій  землі.  
             Ті,хто  працюють  на  землі  без  сумніву,про  це  все    знають,  бо  щоб  гарний  одержати    урожай,  слід  крім  праці  фізичної  -  тепло  душІ        своє  віддать.  Всевишній  таку  працю  завжди  цінить  –  урожаєм  щедрим  нагороджує  людей!
10.03.18          16.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834039
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2019

Великодні дні настали…

             Великодні  дні  настали,все  навколо  розквітає,трави  зеленіють,очищені  ранковою  росою,сонечко  промінням  землю  обіймає,лагідно  цілує,всіх  ласкає,соловейко  голосно  співає.  Зійшло  на  землю  Всевишнього  благословіння,  зачаровує    весняна  нас  краса,  душі  очищає  і  серця,  настрій  піднімає  і  дає  надії  на  щасливе,мирне  і  наповнене  щедротами  природи  життя!
7.04.18 10.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833784
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.04.2019

Як знайти себя самого???

Як  знайти  себе  самого  ???
   Як  знайти  себе  в  навколишній    реальності?    Що  для  цього  необхідно?
 Ой,  як  не  просто  знайти  себе  повністю.    Якщо  Вам  не  вдається  зрозуміти  себе,  то  і  знайти  себе  Вам  буде  дуже  важко.    В  першу  чергу  Вам  необхідно  визначити,  що  ж  змушує  Вас  бути  СОБОЮ.
 Крок  перший  завжди  важкий,  але  подолавши  перешкоди,  Вам  буде  легше  зрозуміти  -  ким  же  Ви  є  в  цій  реальності.
 Давайте  пройдемо  вісім  кроків  і  Ви  зрозумієте,  який  же  Ви  неповторний  і  талановитий.
   Чи  готові?    Отже,  почали!
   Крок  перший.    Необхідно  записати  головні  події  свого  життя,  які  вплинули  на  Ваше  життя.    Запишіть  імена  тих,  хто  міг  вплинути  на  Ваше  життя  і  зробив  Вас  таким,  яким  Ви  є.
 Проживіть  перераховані  події  знову,  подивившись  на  них  іншими  очима.    Ви  повинні  отримати  власні  уроки  з  записаних  подій.    Тільки  не  здумайте  зациклюватися  на  негативі,  Вам  потрібно  витягти  з  минулого  тільки  користь.
   Крок  другий.    Почнемо  життя  з  чистого  аркуша
 Починайте  розвивати  себе  іншого,  розвиваючись  морально.    Видаліть  минуле  з  власного  життя.    Позбавтеся  від  куріння,  зловживання  алкоголем  та  інших  поганих  звичок,  які  шкодять  Вам.    Важко?    Ви  ж  вирішили  знайти  себе?    Для  цього  Вам  потрібно  самому  управляти  власним  життям,  причому  керуватися  при  цьому  не  дзеркалом  заднього  виду,  а  дивитися  прямо  через  лобове  скло.
   Крок  третій.    У  Вашого  нового  життя  з  чистого  аркуша  буде  багато  людей,  що  заважають  Вам  здійснювати  почате,  буде  безліч  недоброзичливців.
 Ну  і  що?    Не  варто  звертати  на  них  увагу.    Не  заважайте  їм.    Нехай  кожен  займається  своєю  справою.    Вони  нехай  Вас  засуджують,  а  Ви  рухайтеся  до  самого  себе.    У  Вас  немає  необхідності  подобатися  всім.    Ви  повинні  бути  впевнені  в  собі,  припиняйте  здійснювати  чужі  ідеї.    Ваша  мета  -  розкрити  власні  таланти.
   Крок  четвертий.    Навчіться  думати.
 На  деякий  час  виключіть  зі  свого  життя  телевізор,  радіо,  газети,  спілкування  з  друзями  і  знайомими.    Сидіть  з  собою.    Гуляйте  один,  думайте  один.    Споглядайте  свій  світ.    Відчуйте  себе  не  нещасним,  які  потребують  і  самотнім,  а  навпаки  -  щасливим,  самодостатнім  і  незалежним.
   Крок  п'ятий.    Поговоріть  з  собою  і  постарайтеся  відповісти  на  наступні  питання.
 Питання  перше:  Якби  я  мав  багато  грошей  і  у  мене  не  було  б  необхідності  їх  заробляти,  то  чим  би  я  займався?
 Пофантазуйте.    Почав  писати  картини,  написав  би  книгу,  пісні,  музику,  вирощував  би  квіти,  вивів  би  новий  сорт  картоплі,  вивчив  би  всі  релігії  світу  ....    Не  треба  себе  стримувати  в  своїх  фантазіях.
 Питання  друге.    Озирнувшись  назад  і  проаналізувавши  своє  колишнє  життя,  Вам  треба  вибрати  моменти  про  які  Вам  ніколи  не  доводилося  шкодувати.
 Питання  третє.    Із  запропонованих  семи  слів  виберіть  три  слова  для  характеристики  людини,  який  Вам  дуже  сподобається.
 Слова:  Відкритий?    Мотивований?    Оптимістичний?    Люблячий?    Люблячий  пригоди?    Відкритий?    Смішний?
 Підбирайте  слова,  міркуйте.    Виконання  цього  завдання  компенсує  багато  шкідливі  звички  і  захоплення.
   Крок  шостий.    Відповіді  за  п'ятим  пунктом  запишіть  на  аркуш  паперу,  що  б  не  забути  свої  думки.
 
 
   Крок  сьомий.    Відкривайте  в  собі  нові  таланти  і  знання.
 Починайте  робити  те,  що  Вам  хочеться.    Подивіться  записи  відповідей  на  питання  п'ятого  пункту.    Дерзайте!    Зробіть  малюнок  аквареллю.    Напишіть  розповідь.    Сходіть  куди-небудь  з  домашніми.    Зробіть  що-небудь  незвичайне.    Скажіть,  врешті-решт,  оточуючим  все,  що  Ви  про  них  думаєте.    Зробіть  щось  таке,  чого  Ви  ніколи  не  робили.    Посміхніться  дитині,  бабусі.    Напишіть  вірші.    Відкрийте  в  собі  абсолютно  нові  таланти.    Світ  змінюється?    Змінюється  не  мир,  це  Ви  повертаєтеся  до  себе.
   Крок  восьмий.    Будьте  готові  до  труднощів.    Знайти  себе  -  це  дуже  важку  подорож.    Шлях  може  привести  в  глухий  кут,  і  тоді  Ви  будете  змушені  повернутися  назад,  а  потім  все  починати  спочатку.    Буде  важко,  іноді  навіть  нестерпно,  але  настане  момент,  коли  Ви  знайдете  себе.    Ви  зможете  пишатися  собою.    Коли  Ви  знайдете  себе  справжнього,  не  дивлячись  на  труднощі,  Вас  будуть  поважати  оточуючі.Головним  підсумком  цього  шляху,  буде  те,  що  Ви  почнете  відчувати  себе  добре.
   Якщо  Ви  відчуваєте  себе  добре,  впевнені  в  собі  -  значить  Ви  вже  знайшли  себе.
 Тепер  залишається  розвивати  і  навчати  себе.    Адже  Ви  себе  любите,  правда?    Читайте  статті  успішних  людей,  відвідуйте  тренінги,  Ходіть  в  різні  заклади,  де  бувають  успішні  люди,  заходите  в  дорогі  магазини  і  т.д.
 А  я  бажаю  Вам  удачі  у  Вашій  новій  власної  реальності,  в  якій  Ви  успішний  і  шанований.    Вітаю  Вас  з  поверненням  до  СЕБЕ!
Автор:  Любов  Денисенко
Переклала  на  українську  мову    26.04.19      19.37        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833682
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2019

Джон Донн

Джон  Донн.
 Ім'я  англійського  поета  Джона  Донна  стоїть  в  одному  ряду  з  Вільямом  Шекспіром  і  Філіпом  Сідні.    Найбільший  представник  метафізичної  школи  в  поезії  поєднував  в  собі  полярні  принципи.    Настоятель  храму,  якого  не  задовольняє  ні  католицька,  ні  англіканська  церква.    Автор  проповідей  без  світлого  погляду  на  світ  і  віршів  не  для  всіх,  наповнених  алюзіями  і  багатозначністю.    У  центрі  поезії  Донна,  що  лежить  на  стику  Ренесансу  та  бароко,  стоїть  людина  і  його  можливості,  поєднання  роботи  почуттів  і  розуму.
 Дитинство  і  юність
 У  біографії  Джона  Донна  є  цікавий  факт  -  невідома  точна  дата  народження.    У  різних  джерелах  вказується  або  21  січня,  який  проміжок  з  24  січня  по  19  червня  1572  року.    Джон  народився  в  сім'ї  купця  середньої  руки.    По  лінії  матері  був  родичем  драматургом  Джоном  Хейвудом  і  філософом,  лорд-канцлером  Англії  Томасом  Мором.    Сім'я  дотримувалася  католицької  віри,  що  згодом  позначилося  на  особистих  уподобаннях  і  можливостях  Джона.
   Портрет  Джона  Донна
 У  віці  трьох  років  хлопчик  залишився  без  батька.    Мати  вийшла  заміж  за  президента  Королівської  медичної  академії  Джона  Сімміджема.    Вже  до  10  років  Донн  знав  латинську  та  французьку  мови.    У  12  батьки  відправили  Джона  в  школу  першого  ступеня  при  Оксфордському  університеті.
 В  цей  час  в  Англії  набрав  чинності  дух  Реформації,  і  в  1586  році  юнак  перейшов  в  Трініті-коледж  в  Кембридж.    Але  ні  в  першому,  ні  в  другому  університеті  диплома  юнак  не  отримав,  оскільки  відмовився  складати  присягу,  що  суперечить  канонам  католицької  церкви.    Жертвою  конфлікту  двох  церков  став  і  брат  Джона,  Генрі,  який  потрапив  до  в'язниці  за  приховування  священика.    Джону  вдалося  закінчити  адвокатську  школу  Лінкольнз  Інн.
   Джон  Донн  в  молодості
 Крім  юридичних  наук  поет  вивчав  мови  і  богослов'я.    В  коло  інтересів  потрапили  поезія  і  театр.    Але  під  час  і  після  закінчення  навчання  Джон  змарнував  половину  спадщини  в  подорожах  і  розвагах.    Донн  кілька  років  прожив  в  Іспанії,  Франції  та  Італії,  де  вивчав  культуру  і  мови  цих  країн.    Крім  цього,  брав  участь  в  піратських  авантюрах  Уолтера  Релі,  одного  з  керівників  розгрому  іспанської  Непереможної  Армади,  і  Роберта  Девере,  графа  Ессекса.
 У  1601  році  Джон  обраний  депутатом  Палати  громад.    З  1605  року  працював  помічником  єпископа  Томаса  Мортона,  войовничого  протестанта  і  автора  робіт,  викривають  римський  католицизм.    У  1610-му  Оксфордський  університет  присвоїв  майстру  ступінь  магістра  мистецтв.    У  1615-му  Джон  призначений  капеланом  короля  Якова  I.  Через  рік  Донн  отримав  посаду  професора  богослов'я  в  своїй  альма-матер  -  школі  Лінкольнз-Інн.
 література
 Дослідники  творчості  Джона  Донн  прийшли  до  висновку,  що  поет  почав  писати  вірші  на  початку  90-х  років  XVI  століття.    Але  за  життя  твори  не  публікувалися,  більше  були  відомі  проза  і  релігійні  проповіді.    Його  перший  сатиричний  працю  датується  +1593  роком.    У  «Книзі  сатир  Донна»  автор  намагався  відобразити  роздвоєність  світовідчуття,  викликану  церковними  чварами,  пошуки  точки  опори  в  житті.
 У  1597-му  слідами  експедиції  до  Азорських  островів  написані  «Шторм»  і  «Штиль».    Природна  стихія  показала  Джону  крихкість  людського  існування,  тим  самим  зміцнивши  молодої  людини  у  вірі  в  Бога.
   Поет  Джон  Донн
 Під  час  служби  у  сера  Томаса  молодий  поет  отримав  доступ  до  вищого  світу.    Написані  ним  елегії,  сонети  користувалися  популярністю  у  бомонду.    Автор  придбав  високопоставлених  покровителів,  сам  король  Яків  I  називав  вірші  Донна  божественними.
 У  1601  році  Джон  Донн  написав  «Прощання,  яке  забороняє  смуток»,  присвячене  дружині.    Це  одне  з  найвідоміших  любовних  віршів.    Воно  якнайкраще  розкриває  ідеал  любові  поета  і  демонструє  традиції  любовної  лірики  епохи  Відродження.
   Книга  віршів  Джона  Донна
 Велика  родина  і  що  послідували  матеріальні  труднощі  повернули  Донна  до  релігії  і  спонукали  на  написання  «La  Corona»  і  «Священних  сонетів».    Але  якщо  в  першому  циклі  ще  присутній  життєрадісний  ідилічний  мотив,  то  другий  твір  пронизане  депресією,  стражданням,  каяттям  за  життя  без  Бога.У  сонетах  Джон  бачив  себе  свідком  моментів  з  життя  Христа  і  Діви  Марії.
 У  1607  році  Джон,  відчуваючи  внутрішню  кризу,  взявся  досліджувати  питання  самогубства.    Плодом  роздумів  став  трактат  "Біатанатос".    Будучи  юристом,  Донн  підійшов  до  добровільного  позбавлення  життя  як  одного  зі  способів  вбивства.
 Власне  бачення  картини  світу  Донн  виклав  в  написаній  на  замовлення  поемі  «Перша  річниця».    При  цьому  отримані  в  ході  роздумів  висновки  поет  замаскував  під  роздвоєння  свідомості  у  людей,  викликане  реформуванням  церкви.
 У  1611-му  публікує  полемічний  трактат  "Ігнатій  і  його  конклав",  спрямований  проти  єзуїтів.    Книга  удостоєна  похвали  з  боку  короля  Якова  I.  У  поемі  «Друга  річниця»,  що  вийшла  в  1612  році,  Донн  задався  питанням,  що  ж  таке  душа,  для  чого  вона  потрібна.    І  прийшов  до  висновку,  що  одним  розумом  людина  не  знайде  відповіді.
   Поет  Джон  Донн
 Своїми  памфлетами  на  релігійні  теми  Джон  привернув  увагу  Якова  I.  Король  вважав,  що  з  Джона  вийде  хороший  проповідник.    Донн  послухав  наполяганням  і  в  1615  році  прийняв  сан  священика.    Через  три  роки  отримав  ступінь  доктора  богослов'я  Кембриджського  університету.    Але  перш  ніж  прийняти  сан  Джону  довелося  подолати  самого  себе:  він  знав  свої  недоліки  і  вважав,  що  не  гідний  бути  рукоположеним.    Сумніви  Джон  виклав  у  вірші  «Страсна  п'ятниця»,  написаному  навесні  1613  року.
 З  1621-го  Джон  Донн  -  настоятель  Собору  Святого  Павла  в  Лондоні,  одного  з  найбільших  соборів  Європи  того  часу.    Крім  того,  в  1622-му  призначений  мировим  суддею  в  Кенті  і  Бедфордширі,  суддею  Королівської  комісії  з  церковним  судам.    У  цей  період  до  Джону  прийшла  слава  одного  з  найкращих  проповідників  епохи.
 В  кінці  1623  року  Донн  тяжко  захворів.    Перебуваючи  між  життям  і  смертю,  Джон  не  припиняв  працювати,  досліджуючи  природу  людини.    Підсумком  роздумів  став  філософська  праця  «Звернення  до  Господа  в  годину  потреби  і  лих».
 Книга  включає  в  себе  кілька  розділів.    Кожен  складається  з  трьох  частин:  «Медитація»,  «Умовляння»  і  «Молитва».    Мабуть,  найвідоміші  слова  з  проповіді  -  це
 «Немає  людини,  яка  була  б  як  Острів,  сам  по  собі,  кожна  людина  є  частина  Материка,  частина  Суші  ...  Смерть  кожної  людини  зменшує  і  мене,  бо  я  єдиний  з  усім  людством,  а  тому  не  питай,  по  кому  дзвонить  дзвін:  він  дзвонить  по    тобі  ».
 Слова  з  молитовника  використані  Ернестом  Хемінгуеєм  в  назві  роману  про  війну  в  Іспанії.
 Особисте  життя
 Повернувшись  в  1598  році  з  подорожі,  Джон  поступив  на  службу  секретарем  до  адвоката  двору  Єлизавети  I,  лорду-зберігачу  королівської  друку  серу  Томасу  Еджертон.    Перед  молодою  людиною  відкрилася  широка  перспектива.    Але  в  1601  році  Джон  втратив  таку  можливість,  таємно  одружившись  з  племінницею  роботодавця  Ганні  Мор.
 Через  рік  суд  підтвердив  законність  шлюбу,  і  тільки  в  1609  році  батько  Анни  змирився  з  нерівним  шлюбом  дочки.    Подружжя  оселилося  в  маєтку  Перфорд,  що  належить  родині  дружини.    Кузен  Анни,  сер  Френсіс  Уоллі,  взяв  Джона  на  службу.
 Майже  щороку  в  сім'ї  з'являлися  діти,  але  з  12  вижили  вісім.    Народивши  останньої  дитини  в  1617  році,  Ганна  померла.    Можливо,  смерть  дітей  або  інші  духовні  терзання  привели  Донна  з  католицизму  в  англіканську  церкву
 смерть
 У  1630  у  Джона  загострилася  хвороба.    Настоятель  Собору  Святого  Павла  помер  в  1631  році.    Похований  там  же.
   Статуя  на  могилі  Джона  Донна
 Над  могилою  встановлено  скульптурний  портрет  Донна,  створений  за  його  вказівкою  перед  смертю.
 Бібліографія
 •  1601  -  «Прощання,  яке  забороняє  смуток»
 •  1607  -  «La  Corona»
 •  1611  -  «Ігнатій  і  його  конклав»
 •  1612  -  «Анатомія  світу»
 •  1624  -  «Звернення  до  Господа  в  годину  потреби  і  лих»
 •  тисячі  шістсот  тридцять  одна  -  «Death's  Duel»


Доброго  ранку
 Так  де  ж  раніше  були  ми  з  тобою?    Смоктали  груди?    Гойдалися  в  колисці?    Або  годувалися  кашкою  луговою?    Або,  як  сім  сонливців,  прохропіли    Всі  роки?    Так!    Ми  спали  досі;    Між  привидів  любові  блукав  мій  погляд,  Ти  снилась  мені  в  будь-який  з  Євін  сестер.
 Прокинулися  наші  душі  лише  тепер,  прокинулись  -  і  застигли  в  чеканні;    Любов  на  ключ  замкнула  наші  двері,  Комірчину  перетворюючи  в  світобудову.    Хто  хоче,  хай  пливе  на  край  землі  Світи  золоті  відкривати  вдалині  -  А  ми  свої  світи  один  в  одному  знайшли.
 Два  наших  світлих    обличь    -  дві  півкулі  карти  безобманної:  Як  жадібно  наші  палкі  серця  тягнуть  у  ці  радісні  країни!    Є  суміші,  що  на  смерть  приречені,  Але  якщо  наші  дві  любові  рівні,  Ні  спад  їм  довіку,  ні  загибель  не  страшні.          Джон  Донн
Переклала    на  українську  мову          26.04.19          19.52  

С  добрым  утром
Да  где  же  раньше  были  мы  с  тобой?  Сосали  грудь?  Качались  в  колыбели?  Или  кормились  кашкой  луговой?  Или,  как  семь  сонливцев,  прохрапели  Все  годы?  Так!  Мы  спали  до  сих  пор;  Меж  призраков  любви  блуждал  мой  взор,  Ты  снилась  мне  в  любой  из  Евиных  сестер.
Очнулись  наши  души  лишь  теперь,  Очнулись  —  и  застыли  в  ожиданье;  Любовь  на  ключ  замкнула  нашу  дверь,  Каморку  превращая  в  мирозданье.  Кто  хочет,  пусть  плывет  на  край  земли  Миры  златые  открывать  вдали  —  А  мы  свои  миры  друг  в  друге  обрели.
Два  наших  рассветающих  лица  —  Два  полушарья  карты  безобманной:  Как  жадно  наши  пылкие  сердца  Влекутся  в  эти  радостные  страны!  Есть  смеси,  что  на  смерть  обречены,  Но  если  наши  две  любви  равны,  Ни  убыль  им  вовек,  ни  гибель  не  страшны.  Джон  Донн

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833681
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2019

Крапелька щастя.

Крапелька  щастя
         Крапелька  щастя.    Такий  напис  був    на  портреті  господині  великого  затишного  будинку  Валентини.    Портрет  був  написаний  невідомим  художником.    На  ньому  зображено  дуже  красиве  жіноче  обличчя  зі  сльозами  в  очах.    Такою  була  Валентина  під  час  нашої    першої  зустрічі.    Але  до  чого  були  сльози?
 -  Дивна  назва  у  портрета?    Ви  теж  так  подумали,  але  не  питаєте?
 Поцікавилася  господиня  портрета.
 -  Художник,  який  писав  цей  портрет  сказав  мені,  що  крапелька  щастя  -  це  сльоза  закоханої  жінки  дивиться  в  очі  коханого.
   Після  цих  слів  вона  розсміялася,  але  її  очі  залишилися  дуже  сумними.
 -  Правда  мама  дуже  красива  і  загадкова  на  цьому  портреті?    Я  його  сфотографував  і  зробив  таку  заставку  на  своєму  комп'ютері.    Це  завжди  мені  нагадує  будинок  і  нашу  дружну  сім'ю.
 Сказав  дорослий  син  Валентини  Віктор,  який  недавно  приїхав  з  США  відвідати  батьків.
 -  Дуже  красива.    Портрет  незвичайний.
 Відповіла  я  і  придивилася  до  дати,  яка  була  вказана  на  портреті.
 Цей  портрет  наштовхнув  мене  на  думку  розповісти  про  події  в  житті  Валентини,  які  відомі  тільки  мені  і  її  рідним.
 Це  зараз  Валентина  -  доктор  наук,  ректор  університету,  господиня  великого  і  затишного  будинку,  турботлива,  любляча  дружина  і  мама.    А  я  знаю  її  майже  30  років,  під  час  нашого  знайомства  вона  була  молодою,  розумною  і  недосвідченою  дівчиною.
 Майже  30  років  тому  сестра  Валентини  Катерина  була  керівником  однієї  великої  фірми.    По  роботі  мені  доводилося  з  нею  часто  спілкуватися.    Не  можу  сказати,  що  ми  були  близькими  подругами,  у  нас  були  рівні  ділові  відносини.    Крім  робочих  моментів,  ми  могли  іноді  поговорити  про  моду,  про  дітей,  випити  по  чашці  кави  з  коньяком  ...  і  не  більше.
 Одного  разу  зайшовши  по  роботі  в  кабінет  до  Катерини,  я  побачила  там  дуже  красиву  дівчину.    У  дівчини  були  великі  сині  очі  і  пишні  руде  волосся.
 -  Дуже  красива  дівчина.    Яке  гарне  і  незвичайне  поєднання  кольору  очей  і  волосся.
 Подумала  я.
 -  Моя  молодша  сестра  Валентина.    Вона  закінчує  в  цьому  році  університет,  а  поки  буде  проходити  в  нашій  бухгалтерії  переддипломну  практику.
 Представила  мені  дівчину  Катерина.
 -  Дуже  приємно.    Нам  дуже  потрібні  такі  красиві  бухгалтера,  а  то  сумно  заходити  в  бухгалтерію.
 Пожартувала  я.
 В  цей  час  зайшла  Надія  Костянтинівна,  яка  працювала  помічником  керівника,  тобто    Катерини.    Не  дивлячись  на  те,  що  помічниця  була  значно  старша  за  свого  керівника,  Катерина  її  дуже  цінувала.    Надія  Костянтинівна  мала  дві  вищі  освіти  -  педагогічну  і  економічну,  крім  російської,  досконало  володіла  українською,  англійською  та  грецькою.    Була  дуже  виконавчою,  працьовитою,  вимогливою  до  себе  та  інших.    У  неї  був  вишуканий  діловий  стиль  одягу,  завжди  красиво  укладене  волосся  і  непомітний  макіяж.
 -  Надія  Костянтинівна,  -  це  моя  сестра  Валентина,  студентка  університету,  вона  буде  проходити  у  нас  переддипломну  практику.    Проведіть,  будь  ласка  її  в  бухгалтерію.
 Звернулася  Катерина  до  своєї  помічниці.
 -  Добре.    Ходімо  зі  мною.
 Відповіла  лаконічно  Надія  Костянтинівна.
 Вони  з  Валентиною  пішли.
 Незабаром  я  переїхала  жити  і  працювати  в  інше  місто.    З  Катериною  ми  підтримували  стосунки  і  часто  спілкувалися  по  телефону.
 Одного  разу  вона  подзвонила  і  повідомила  мені  новина,  що  її  сестра  Валентина  вийшла  заміж  за  Андрія  сина  Надії  Костянтинівни.
 -  У  них  просто  неземна  любов.    Можуть  годинами  сидіти,  тримаючись  за  руки  і  дивитися  один  одному  в  очі.    Надія  Костянтинівна  кожен  день  бігає  до  них  в  гості,  носить  тортики  і  їжу.    У  неї  це  єдина    пізня  дитина.    Боїться,  що  молода  дружина  не  зможе  його  гідно  нагодувати.    Мені  здається,  що  Валентина  вже  вагітна.    Але  я  не  обтяжую  її  своїми  питаннями.
 Повідомила  мені  новина  Катерина.
 -  Передайте  мої  вітання  Валентині  та  Андрію.    Бажаю  їм  любові  і  взаєморозуміння.    Нехай  бережуть  один  одного  і  свою  любов.
 Минуло  ще  два  роки.
 Одного  разу  моя  мама  по  телефону  повідомила,  що  лежить  в  лікарні.    У  неї  проблеми  з  серцем.
 Мені  довелося  приїхати  в  рідне  місто,  щоб  провідати  маму  і  поговорити  з  лікарями.
 По  приїзду  я  відразу  ж  пішла  до  мами  в  лікарню.Крім  моєї  мами  в  палаті  перебували  ще  одна  жінка.    Вона  лежала  на  ліжку  в  дуже  красивому  спортивному  костюмі,  відвернувшись  до  стінки,  не  відповівши  на  моє  вітання  і  ніяк  не  реагуючи  на  те,  що  відбувається  в  палаті.
 Я  сходила  поговорити  з  лікарем  в  ординаторську  і  знову  повернулася  до  мами.
 В  цей  час  в  палату  зайшла  медсестра,  щоб  поставити  крапельницю  жінці,  яка  так  байдуже  лежала  на  ліжку.    Медсестра  довго  вмовляла  хвору  поки  та  лягла  на  спину  і  їй  підключили  крапельницю.
 Уже  прощаючись  з  мамою,  я  випадково  глянула  на  хвору.    Вона  мені  здалася  знайомою.    Придивившись,  я  впізнала  Валентину.    Вигляд  у  неї  був  не  дуже  ....
 -  Валя,  здрастуйте.    Ви  мене  пам'ятайте?    Ми  знайомилися  в  кабінеті  у  Вашої  сестри.    Я  ще  говорила,  що  нам  потрібні  гарні  бухгалтера.    Що  Ви  тут  робите  така  молода  і  красива?
 Звернулася  я  до  Валентини.
 Вона  подивилася  на  мене  своїми  синіми  очима,  кивнула  і  відвернула  обличчя  до  стінки.
 -  Валюша  нічого  не  говори,  все  нормально,  все  добре.
 Шепотіла  моя  мама,  підійшовши  до  ліжка  Валентини  і  зробила  жест  в  мою  сторону,  щоб  я  виходила.
 Я  вийшла  з  палати,  мама  вийшла  за  мною.
 -  Ти  її  не  допитуйся  ні  про  що.    У  неї  нервовий  зрив,  вона  ні  з  ким  не  розмовляє,  нічого  не  їсть.    Катерина  привезла  її  ледве  живу,  у  неї  відкрилася  блювота,  вона  без  кінця  плакала.    З  нею  працює  психотерапевт.    Здається  неприємності  з  чоловіком.    Але  я  не  цікавилася.    Медсестри  пліткували  про  те,  нібито  чоловік  Валентини  приїхав  з  Англії  і  привіз  з  собою  наречену,  щоб  познайомити  її  з  батьками.    Я  налякала  медсестер,  що  поскаржуся  на  них  лікаря.    Тепер  мовчать.
 Повідомила  мені  мама.
 -  Добре,  мамо.    Іди  лягай.    Завтра  прийду.
 Я  поцілувала  маму  і  поїхала  в  батьківську  квартиру.
   Увечері  мені  подзвонила  Катерина.
 -  Доброго  дня!    Дуже  рада,  що  Ви  приїхали  на  батьківщину.    Приходьте  до  мене  в  гості  поговоримо  як  раніше,  я  розповім  про  Валю.    Їй  нарешті  стало  краще.    Сьогодні  вона  з'їла  кілька  ложок  бульйону  і  запитала  про  сина.    Я  не  можу  ні  з  ким  обговорювати  цю  ситуацію,  а  душа  дуже  болить.    Завтра  субота,  чекаю  Вас  о  15  годині  у  себе  вдома.
 По  голосу  Катерини,  я  зрозуміла,  що  з  Валентиною  щось  сталося  не  дуже  хороше.
 -  Добре,  я  обов'язково  прийду.
 Пообіцяла  я.
 На  наступний  день  я  з  ранку  пішла  в  лікарню  до  мами.
 -  Добрий  ранок!
 Сказала  я,  зайшовши  в  палату.
   Валентина  лежала  на  ліжку,  повернувшись  обличчям  до  стіни.    Почувши  моє  вітання,  вона  підвелася  і  повернулася  до  мене  обличчям.
 -  Доброго  дня.
 Сказала  вона  ледь  чутно  і  знову  лягла  в  «вихідне  становище».
 Ми  з  мамою  походили  по  лікарняному    скверику,  потім  години  дві  посиділи  на  лавочці  біля  лікарняного  корпусу.    Згадували  приємні  моменти  з  життя  нашої  родини,  поговорили  про  моїх  дітей  і  т.д.
 Побачивши,  що  мама  втомилася,  я  провела  її  до  дверей  палати.    Вона  пішла  відпочивати  і  приймати  ліки,  а  я  відправилася  в  магазин.
 Рівно  о  15-й  годині  я  зателефонувала  у  двері  квартири  Катерини.
 -  Здрастуйте,  як  я  рада  Вас  бачити.
 Сказала  Катерина,  відкривши  двері.
 Ми  обнялися,  Катерина  розплакалася  дуже  голосно  і  заголосила  зовсім  по  -  жіночому.
 -  Що  сталося?    Все  буде  добре,  все  проходить.    Всі  проблеми  -  це  лише  наші  уроки,  ми  все  вирішимо  і  все  подолаємо.
 Я  її  гладила  по  голові,  по  спині  і  вмовляла  заспокоїтися.
 -  Вибачте  -  це  нерви.    Я  ж  не  можу  ні  з  ким  поговорити,  треба  тримати  марку  сильної  жінки,  у  якої  завжди  все  добре.
 Сказала  Катерина,  трохи  заспокоївшись.
 -  Проходьте,  я  вже  накрила  стіл.
 Ми  пройшли  в  кімнату.    Там  був  стіл  з  усілякими  смаколиками.
 Я  виклала  коньяк,  коробку  цукерок  і  фрукти.
 Сіли  за  стіл,  випили  по  чарочці  коньяку  і  розговорилися.    Спочатку  Катерина  мені  розповіла  про  наших  спільних  знайомих,  про  роботу  і  дітей.    Я  поділилася  своїми  новинами.
 Все  було  як  раніше.    Розмова  двох  жінок  про  все  і  ні  про  що.
 Години  через  дві    нашого  спілкування  Катерина  зважилася  розповісти  про  свою  сестру.
 Після  мого  знайомства  з  Валентиною  і  до  цього  дня  відбулися  наступні  події.
 Валентина  пройшла  практику  на  фірмі  Катерини,  захистила  диплом  і  стала  працювати  заступником  головного  бухгалтера  в  цій  же  фірмі.Вона  була  розумною  дівчиною,  закінчила  школу  з  медаллю,  університет  -  з  червоним  дипломом,  на  роботі  у  неї  теж  було  все  відмінно.
 Валентина  зустрічалася  з  Олександром,  викладачем  університету,  розумним,  порядним  і  добрим  хлопцем.    Вони  подали  заяву  в  ЗАГС  і  вже  була  призначена  дата  весілля.    І  все  б  було  як  треба,  якби  не  випадок.
 В  один  фатальний  день  Валентина  з  двома  університетськими  подругами  за  старою  звичкою  сиділи  в  студентському  кафе,  пили  каву  і  розмовляли.    Туди  зайшли  три  студента.    Серед  них  був  дуже  красивий  високий,  спортивний,  кароокий  хлопець.
 Хлопці  сіли  за  сусідній  столик  і  як  буває  у  молоді  почали  жартувати  з  дівчатами.    Хто  де  вчаться,  на  якому  факультеті,  курсі  та  ін.  Мовчав  тільки  «красавчик».
 В  результаті  познайомилися  і  вирішили  прогулятися.
 Мовчазного    красеня  звали  Андрій.    Він  не  зводив  очей  з  Валентини  і  їй  він  дуже  сподобався.
 Хлопчаки  поспішали  на  тренування,  а  дівчата  поспішали  на  фітнес,  тому  незабаром  всі  розбіглися  по  своїх  справах.
 Через  кілька  днів  Валентина  зайшла  в  приймальню  Катерини  і  побачила  там  Андрія.
 -  Привіт.    Що  ти  тут  робиш?
 Здивувалася  дівчина.
 Андрій  стояв  мовчки  і  дивився  на  неї  закоханими  очима.
 -  Ніколи  не  бачив  такої  красивої  дівчини.    Я  вас  кохаю.
 Прошепотів  він.
 -  Ти  що?
 Здивувалася  Валентина.
 З  кабінету  Катерини  вийшла  Надія  Костянтинівна.
 -  Доброго  дня.
 Звернулася  вона  до  Валентини.
 -  Синочку  ти  давно  мене  чекаєш?
 Запитала  вона  у  Андрія.
 Валентина  пішла  в  кабінет  до  Катерини.
 -  Дивний  син  у  Надії  Костянтинівни.    Бачить  мене  вдруге  і  вже  освідчився  в  коханні.
 З  порога  оголосила  Валентина.
 Сестри  пожартували  з  цього  приводу  і  обговорили  підготовку  до  майбутнього  весілля.
 Увечері  після  роботи  біля  офісу  Валентину  зустрічав  Андрій  з  букетом  квітів.
 -  Я  вас  кохаю.    Я  вас  кохаю.
 Без  кінця  повторював  він.
 -  Може  спочатку  перейдемо  на  «Ти»?
 Запропонувала  дівчина.
 Потім  вони  гуляли  до  ранку,  а  через  два  тижні  всім  оголосили  про  свою  велику  любов.
Весілля  Валентини  з  Олександром  була  відмінено.    Через  два  місяці  вона  вийшла  заміж  за  Андрія.
   В  ЗАГС  з  квітами  прийшов  колишній  наречений.
 -  Валя,  подумай  добре.    Що  ти  робиш?    Ти  ж  розумна  дівчина.    Це  безумство,  а  не  любов.    Я  почекаю,  коли  до  тебе  повернеться  розум.    Я  тебе  люблю  і  буду  любити  завжди.    Я  тебе  буду  чекати  скільки  доведеться.
 Олександр  подарував  квіти  нареченій  і  пішов.
 Весілля  була  нечисленним,  тільки  родичі  і  близькі  друзі.    Всі  веселилися,  а  Надія  Костянтинівна  сиділа  мовчки  з  виразом    обличчя  вчительки,  якій  зірвали  урок.
 Молоді  поселилися  в  двокімнатній  квартирі  бабусі.    Сама  бабуся  пішла  жити  в  будинок  батьків  Катерини  і  Валентини.
 Любов  була  «неземна».    Наречені  весь  вільний  час  проводили  разом,  годинами  сиділи  взявшись  за  руки  і  дивлячись  один  одному  в  очі,  цілодобово  у  вихідні  дні  валялися  в  ліжку.
 Вранці  замість  будильника  їх  будила  Надія  Костянтинівна,  яка  привозила  своєму  синочку  сніданок,  пиріжки  і  тортики.
 Андрій  навчався  на  останньому  курсі  університету,  а  потім  хотів  вступати  до  аспірантури.    Надія  Костянтинівна  народила  його  майже  в  40  років.    Вона  обожнювала  свою  єдину  дитину,  вчила  з  ним  уроки  до  самого  шкільного  випускного,  контролювала  його  навчання  в  університеті.    Він  завжди  вчився  тільки  на  відмінно  і  був  маминою  гордістю.    Після  одруження  мамина  опіка  не  зменшилася  ....
 Валентина  завагітніла,  вагітність  була  складною,  хлопчик  народився  недоношеним  і  дуже  слабким.    Сина  назвали  Віктор.
 Андрію  треба  було  готуватися  до  захисту  диплома,  а  вдома  маленька  дитина,  що  вимагає  підвищеної  уваги.
 І  тут  любляча  мама  Надія  Костянтинівна  запропонувала  оптимальний  вихід.
 Вона  прийшла  в  квартиру  молодої  сім'ї  і  оголосила,  що  Андрію  треба  поки  пожити  вдома  у  батьків,  підготуватися  до  дипломної.    У  Валентини  адже  диплом  вже  є,  а  Андрію  його  ще  треба  отримати.    Аргумент  був  вагомим.
 Слухняний  синочок  Андрійко  зібрав  свої  підручники  і  переїхав  до  рідної  домівки,  а  Валентина  залишилася  одна  з  маленькою  дитиною.    Перечити  свекрухи  не  було  сенсу.    Андрію  дійсно  треба  було  готуватися  до  захисту  диплома.
 Так  минуло  два  місяці.    Андрій  дзвонив  по  кілька  разів  на  день,  іноді  навіть  приїжджав.
 Він  отримав  диплом  і  після  цього  цілий  тиждень  не  дзвонив  дружині  і  не  приїжджав.
 Маленький  Віктор  застудився,  у  нього  піднялася  температура.    Валентина  була  зайнята  дитиною  вдень  і  вночі.    Кілька  разів  викликала  лікаря.
 І  тут  пролунав  фатальний  дзвінок.    Дзвонила  співробітниця  з  фірми.
 -  Валентина  Василівна  Ваш  чоловік  через  дві  години  відлітає  до  Києва,  а  потім  до  Англії.    Надія  Костянтинівна  поїхала  його  проводжати.
 Валентина  впустила  телефон  ....
 Важко  уявити  її  стан.
 Вона  зателефонувала  Катерині.
 -  Катя  дай  мені  машину  з  водієм  треба  з'їздити  в  лікарню  на  консультацію.
 Катерина  нічого  не  підозрюючи  викликала  водія  і  дала  йому  доручення  поїхати  з  Валентиною.
 Зі  слів  водія  Катерина  дізналася,  що  вони  замість  лікарні  поїхали  в  аеропорт.
 Зайшовши  в  будівлю  аеропорту  побачили,  що  Андрій  вже  проходить  реєстрацію  на  рейс  до  Києва.
 Осторонь  його  чекає  мама.
 Після  реєстрації,  Андрій  підійшов  до  Надії  Костянтинівні  і  дуже  весело  її  щось  почав  розповідати.    Потім  він  повернув  голову  в  бік.
 Неподалік  стояла  Валентина  з  дитиною  на  руках.    Вона  мовчки  дивилася  на  Андрія,  Вітя  мирно  спав.
 Андрій  змінився  в  обличчі,  підбіг  до  Валентини  і  обійняв  її.
 -  Я  тебе  дуже  люблю.    Так  треба.    Я  зароблю  гроші  і  ми  будемо  жити  щасливо.    Мама  каже,  що  мені  треба  робити  кар'єру  ....
 Кричав  він.
 Валентина  розвернулася  і  пішла  до  виходу.
 -  Я  тебе  люблю.    Я  буду  тобі  писати  і  телефонувати.    Я  скоро  приїду….
 Чулося  їй  у  слід.
 Валентина  сіла  в  машину  і  водій  відвіз  її  додому.    Потім  він  подзвонив  Катерині.
 -  Катерина  Василівна,  у  Вашої  сестри  неприємності.    Вона  не  їздила  в  лікарню.
 І  розповів  про  те,  що  відбувалося  в  аеропорту.
 Катерина  приїхала  в  квартиру  сестри.    Двері  були  не  замкнені,  Валентина  лежала  на  дивані  і  байдуже  дивилася  в  стелю.    У  ліжечку  голосно  плакав  Віктор.
 Катерина  взяла  дитину  на  руки  і  подзвонила  батькам.
 Приїхали  батьки,  всі  заспокоювали  Валентину  як  могли.Потім  на  сімейній  раді  вирішили,  що  мама  звільниться  з  роботи  і  буде  няньчити  Вітю,  а  Валентина  вийде  на  роботу.    Інакше  вона  зійде  з  розуму  сидячи  одна  вдома  з  дитиною.    А  поки  Валентина  з  малюком  переїдуть  жити  до  рідної  домівки.
 Після  того  як  дитині  виповнилося  шість  місяців,  Валентина  вийшла  на  роботу,  маленький  Вітя  до  приходу  мами  з  роботи  був  з  бабусею.
 Андрій  дзвонив,  писав  в  скайпі,  майже  кожен  день  розмовляв  з  Валентиною  по  скайпу.    Все  спілкування  починалися  зі  слів:  «Я  тебе  дуже  люблю».
 Він  пояснив,  що  його  як  молодого  спеціаліста  запросили  на  2-літнє  стажування  до  Англії.
 Спочатку  все  вирішили,  що  запрошення  і  від'їзд  сталися  не  без  участі  розумної  мами  ....    Але  все  виявилося  ще  заплутаніше.
   Надія  Костянтинівна  як  колись  працювала  у  Катерини.    Ні  Катерина,  ні  її  батьки  і  тим  більше  ні  Валентина  не  висловили  в  її  адресу  жодного  докору.    Вона  іноді  відвідувала  онука,  але  великої  любові  до  нього  не  проявляла.
 Минуло  два  роки.    Валентина,  в  таємниці  від  інших  і  себе,  чекала  повернення  Андрія.
 І  ось  у  вихідний  день  на  телефон  Валентини  зателефонувала  та-ж  «доброзичлива»  співробітниця.
 -  Валентина  Василівна  Ви  в  курсі,  що  Ваш  чоловік  приїхав  до  батьків  з  «англійською»  нареченою.    Надія  Костянтинівна  навіть  взяла  відпустку  заради  такої  події
 Голос  замовк.
   Валентина  відключила  телефон.
 Вона  деякий  час  мовчала,  потім  заплакала  і  стала  кидати  на  підлогу  все  що  попадеться  під  руки,  потім  у  неї  почалася  блювота.
 -  Ні!    Ні!    Ні.
 Кричала  Валентина  нелюдським  голосом  на  весь  будинок.
 Перелякані  батьки  викликали  Катерину  і  швидку  допомогу.
 Ніхто  не  міг  зрозуміти,  що  відбувається.
 Коли    приїхав  лікар  швидкої  допомоги  зробив  укол  заспокійливого  Валентині,  і  та  через  деякий  час  заснула.    Швидка  виїхала.
 Батьки  пояснили  Катерині,  що  все  сталося  після  таємничої    розмови  по  телефону.
 Катерина  зателефонувала  на  останній  номер  в  телефоні  Валентини,  представилася  і  запитала  -  про  що  була  розмова  з  її  сестрою.
 -  Та  ні  про  що.    Я  всього  лише  повідомила  їй,  що  Андрій  приїхав  з  Англії  з  нареченою.    З  Вашої  сестрою  він  розлучиться  і  одружується  на  англійці.    Він  хоче  жити  і  зробити  кар'єру  в  цивілізованій  країні.
 Відповів  веселий  голос.
 Телефон  відключився.
 -  Так  ось  чому  Надія  Костянтинівна  пішла  у  відпустку!
 Прошепотіла  Катерина.
 Вона  пояснила  ситуацію  батькам.    Попросила  їх,  що  б  не  надумали  дзвонити  Надії  Костянтинівні,  а  тим  більше  Андрію.
 Вранці  батьки  поїхали  відпочивати  на  море  з  маленьким  Віктором  і  двома  дочками  Катерини.    Через  тиждень  до  них  приєднався  чоловік  Катерини,  тому,  що  дідусеві  та  бабусі  важко  було  справлятися  з  трьома  дітьми.
 Валентина  нічого  не  їла,  навіть  не  пила  воду  вона  лежала  на  дивані,  дивилася  в  стелю,  мовчала  і  плакала.
 Катерина  була  змушена  відвезти  сестру  лікарню.
 Головний  лікар  був  другом  сім'ї,  були  залучені  кращі  лікарі,  викликали  консультанта  з  Києва,  з  Валентиною  працював  психотерапевт.
 Як  з'ясувалося,  моя  мама  була  в  «змові»  з  Катериною.    Вона  сама  запропонувала  свою  допомогу  і  тому  лягла  в  лікарню  підлікувати  серце.    Головним  її  завданням  було  спостерігати  за  Валентиною,  захищати  її  від  «добрих  людей»,  не  допустити  зустріч  з  великим  закоханим  і  його  мамою.
 Я  не  образилася  ні  на  свою  маму,  ні  на  Катерину,  тому  що  сама  вчинила  б  так  само.
 -  А  що  Андрій?
 Запитала  я,  дослухавши  розповідь.
 -  Андрій  прийшов  на  квартиру  до  Валентини,  йому  ніхто  не  відчинив  двері.    Він  пішов  в  будинок  її  батьків,  там  теж  нікого.    На  обох  дверях  він  написав  фломастером:  «Валя,  я  тебе  люблю».    Повернувся  додому  і,  напевно,  вони  з  мамою  обговорювали  свої  подальші  дії.    А  найцікавіше  сталося  вчора,  в  п'ятницю.    Відчиняються  двері  в  моєму  кабінеті,  вбігає  Надія  Костянтинівна  і  починає  кричати,  що  моя  сестра  зіпсувала  життя  її  синові.    Він  такий  розумник,  він  її  кровинка,  він  її  душа,  він  повинен  жити  в  Англії,  він  гідний  справжньої  леді  ...  і  моя  сестра  просто  зобов'язана  дати  йому  розлучення  ....    Нехай  не  сподівається  на  аліменти  і  на  його  гроші.    Потім  вона  оголосила,  що  вони  не  можуть  знайти  мою  сестру  і  що  вона  звільняється  з  роботи.
 Кричала  ...,  стукала  по  столу  кулаком,  потім  кинула  переді  мною  заяву.Я  їй  подала  склянку  з  водою,  накапала  в  воду  корвалол  і  запропонувала  випити.    Спокійним  голосом  поцікавилася  чи  не  переплутала  вона  дійових  осіб  в  цьому  спектаклі,  пообіцяла,  що  моя  сестра  обов'язково  дасть  розлучення  Андрію  і  попросила  покинути  службовий  кабінет.
 Після  її  відходу  мене  колотило  так,  я  навіть  побоялася,  що  теж  зляжу  поруч  з  Валентиною.
 Завершила  свою  розповідь  Катерина  і  запропонувала  випити  за  інтелігентних  людей  і  витримку.    Потім  ми  пили  за  здоров'я,  за  любов  без  обману  і  т.д.
 Наша  розмова  затягнувся  до  ранку.    Ми  перейшли  на  «ти»  і  зрозуміли,  що  ми  справжні  подруги.    Адже  ми  ніколи  не  сварилися  і  не  підводили  одне  одного,  ніколи  не  говорили  і  не  пліткували  ні  про  один  одного  ні  про  інших.    І  взагалі  наші  погляди  багато  в  чому  збігаються  ...
 Вранці  прийнявши  душ  і  випивши  міцну  каву,  ми  пішли  в  лікарню.
 У  палаті  наші  хворі  сиділи  за  столом  і  пили  чай  з  тістечками.
 У  Валентини  був  осмислений  погляд,  вона  вже  почала  тверезо  осмислювати  те,  що  відбувається.
 -  Доброго  дня.
 Сказали  ми  в  два  голоси.
 -  Добрий  ранок.
 Відповіли  нам  два  голоси  одночасно.
 -  Катя,  я  вирішила  подати  на  розлучення.    У  мене  умова,  щоб  Андрій  відмовився  від  батьківства.    Це  можливо?
 Сказала  рішуче  Валентина.
 -  Добре,  завтра  я  поговорю  з  адвокатом.
 Відповіла  їй  сестра.
 Вони  обнялися  і  заплакали,  голосно  як  маленькі  діти.
 Ми  з  мамою  пішли  на  вулицю,  щоб  не  заважати  сестрам  спілкуватися.
 На  наступний  день  розлученням  Валентини  та  Андрія  почали  займатися  адвокати.
 Виявилося,  що  мама  вже  найняла  Андрію  адвоката,  але  вони  не  могли  встановити  місцезнаходження  Валентини.    Це  і  було  причиною  її  появи  в  кабінеті  Катерини  з  «настільки  переконливою»  промовою.
 Через  тиждень  Валентину  і  мою  маму  виписали  з  лікарні,  а  я  поїхала  до  себе  додому,  мені  треба  було  виходити  на  роботу.
 З  Катериною  ми  зідзвонювалися  по  телефону,  періодично  розмовляли  по  скайпу.
 Катерина  розповідала  про  подальшу  долю  своєї  сестри.
   З  її  слів  мені  стало  відомо,  що  Валентина  розлучилася  з  Андрієм,  він  відмовився  від  батьківства.    Я  не  вникала  в  юридичні  премудрості.
 Вона  захистила  кандидатську,  а  потім  і  докторську  дисертації.
   Пішла  працювати  викладачем  в  свій  рідний  університет.
 Її  колишній  наречений  Олександр  поїхав  до  Португалії  відразу  ж  після  весілля  Валентини  та  Андрія.    Жив  і  працював  там  6  років.    Потім  приїхав  погостювати  до  батьків  і  пішов  провідати  колег  в  університет.    Там  випадково  дізнався  про  те,  що  Валентина  працює  викладачем  і  одна  ростить  сина.
 Увечері  Олександр  прийшов  в  гості  до  батьків  Валентини,  вона  була  там  з  сином  Віктором.
 Він  подарував  Віктору  ноутбук,  а  Валентині  і  її  мамі  -  квіти.
 Перша  розмова  Олександра  з  Віктором  вся  сім'я  знає  напам'ять,  тому  що  вони  щорічно  відзначають  день  свого  знайомства,  називають  його  днем    народження  сім'ї    і  переказують  все  слово  в  слово.
 З  їх  слів  все  було  так.
 Олександр  звернувся  до  хлопчика.
 -  Пане  Вікторе,  покажи  мені  свою  кімнату.
 -  Пішли  покажу.    А  ти  хто?
 -  Я  твій  тато.    Тобі  хіба  не  розповідали,  що  я  живу  і  працюю  в  іншій  країні.
 -  Так  я  одного  разу  підслухав  в  садку  розмова  няні  і  виховательки,  вони  говорили,  що  мій  тато  за  кордоном  гроші  «забиває».    Але  мені  дуже  не  сподобалося  слово  «забиває»  і  я  не  став  розповідати  про  це  мамі.    Значить  це  ти?    А  чому  ти  так  довго  не  приїжджав?
 -  Прости,  так  виходило.    Я  завтра  знову  поїду  ненадовго,  а  потім  повернуся  назавжди.    Ти  на  той  час  повинен  освоїти  ноутбук.
 -  Без  проблем.    А  ти  не  обдуриш?    Якщо  чесно,  я  тебе  дуже  чекав.
 -  Ні  не  обману.    Чесне  слово.
 Поки  ці  двоє  спілкувалися,  мама  накривала  на  стіл,  а  Валентина  сиділа  спантеличена  несподіваним  візитом  Олександра.
 Олександр  вийшов  з  кімнати  Віктора,  поклав  на  стіл  перед  Валентиною  кільце  і  сказав.
 -  Валюша,  ти  ж  знаєш,  що  я  тебе  дуже  люблю.    Не  говори  мені  зараз  нічого,  я  завтра  відлітаю  в  Лісабон,  мені  необхідно  завершити  деякі  справи.    Повернуся  через  два  місяці,  тоді  і  даси  відповідь.    Спасибі  за  сина.    Ми  вже  познайомилися,  дуже  розумний  і  хороший  хлопець.
 -  Папа,  коли  ти  їдеш?    Я  хотів  би  тебе  провести.    Шкода  у  нас  скоро  ранок,  я  там  повинен  виступати.    Якби  не  ранок,  я  б  обов'язково  поїхав  разом  з  тобою.
 -  Я  завтра  дуже  рано  їду,  ти  ще  будеш  спати.    Ти  пам'ятаєш  нашу  умову?    Вивчай!
 -  Та  що  там  вивчати?    Легкотня.
 Впевнено  відповів  хлопчик.
 Він  підійшов  і  потиснув  чоловікові  руку.
 Олександр  поцілував  Валентині  руку.
 -  До  побачення!
 Сказав  і  попрямував  до  виходу.
 -  А  чай?
 Запитала  мама.
 -  Наступного  разу.    Дякуємо!
 Гість  пішов.    Всі  мовчали.
 Через  два  місяці  Олександр  повернувся  з  Португалії,  вони  з  Валентиною  одружилися.    Незабаром  у  них  народилася  дочка  Іра.
 Пройшло  багато  часу.
 Вже  немає  в  живих  наших  батьків.    Ми  з  чоловіком  повернулися  жити  до  рідного  міста.
 Я  і  Катерина  пенсіонерки.    Наші  діти  виросли.    Усі  свята  і  дні  народження  ми  відзначає  трьома  родинами.    Я  з  чоловіком,  Катерина  з  чоловіком  і  Валентина  з  чоловіком.    Іноді  до  нас  приєднуються  діти  і  мої  онуки.
 Валентина  працює  ректором  університету,  її  чоловік  викладає  в  цьому  університеті.
 Віктор  закінчив  університет,  він  дуже  талановитий  програміст,  в  даний  час  живе  і  працює  в  США.    Не  одружився.    Каже,  що  в  Штатах  немає  таких  красивих  дівчат  як  його  мама.    Приїде  одружитися  в  Україні.
 Жартує,  що  змушений  був  стати    програмістом,  тому  що  першою  іграшкою,  яку  йому  подарував  тато  був  ноутбук.
   Ірочка  вчиться  в  університеті.
 А  як  склалася  доля  розумного  хлопчика  Андрія?
 В  Англії  він  не  зробив  кар'єру,  працює  електриком.    Зі  свого  англійської  дружиною  розлучився,  другий  шлюб  теж  виявився  невдалим.
   Надія  Костянтинівна  жива,  їй  вже  майже  90  років,  вона  старенька  і  самотня.    Чоловік  її  помер.    Син  з  якихось  причин  не  може  її  забрати  до  себе  в  Англію.    Кажуть,  що  вона  в  свої  роки  літає  на  літаку  в  гості  до  сина.    Андрій  так  жодного  разу  і  не  приїжджав  на  батьківщину.
 Ось  така  історія  про  крапельку  щастя.
 Ми  завжди  думаємо,  що  в  кіно  нам  показують  історії,  придумані  сценаристами  і  режисерами,  а  в  житті  все  простіше.
   Нічого  подібного.
 Наша  реальність  куди  складніше  і  сценарій  цей  пише  наша  доля.    Нам  же  залишається  лише  гідно  проживати  цю  реальність  і  знаходити  розумні  рішення.
 Автор:  Любов  Денисенко
Переклала  на  українську  мову    26.04.19          11.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833593
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2019

Легенда про Лавр

Легенда  про  Лавр
           Знаменитий  Овідій  у  своїх  "Метаморфозах"  оповідає  про  те,  що  Аполлон,  що  жив  серед  людей,  закохався  в  німфу  Дафну  і  постійно  переслідував  її.    Одного  разу  після  перемоги  над  змієм  Пифоном  Аполлон  зустрів  юного  бога  кохання  Ерота  з  луком  і  стрілами  і  пожартував  над  ним:  "Навіщо  тобі,  малюк,  лук  і  стріли?    Чи  не  думаєш  ти  перевершити  мене  в  мистецтві  стрільби?  ".
         Ця  насмішка  образила  Ерота,  і  він  в  помсту  послав  дві  стріли.    Перша,  стріла  любові,  пронизала  Аполлона,  а  друга  -  що  вбиває  любов  -  потрапила  в  Дафну.    З  тих  пір  Дафна  завжди  тікала  геть  від  Аполлона.    Ніякі  хитрощі  не  допомагали  йому.    Змучена  стражданнями,  вічними  переслідуваннями,  Дафна  звернулася  до  батька  пенею  і  Землі,  щоб  вони  забрали  у  неї  її  образ.    Після  цих  слів  вона  перетворилася  в  лаврове    дерево  (цікавий  той  факт,  що  на  Русі  до  XVIII  століття  лавровий  лист  називали  "дафнія"  (  "лавр"  по-грецьки  -  "дафна").
         Засмучений  Аполлон  з  тих  пір  став  носити  на  своїй  голові  вінок  з  вічнозеленого  лавра.    У  Греції  лавровим  листям  прикрашали  житла,  щоб  освіжити  приміщення.    В  матраци  підкладали  лаврові  гілки,  щоб  снилися  віщі  сни.    Існувало  повір'я,  що  лавр  рятує  від  удару  блискавки.
           Так,  відомий  факт,  що  римський  імператор  Тибериус  під  час  гуркоту  грому  надягав  лавровий  вінок  і  заповзав  під  ліжко.    Лавр  вважали  священним  деревом,  його  вінками  прикрашали  голови  переможців  в  Стародавній  Греції.    Кілька  тисячоліть  ця  традиція  зберігається  і  в  інших  країнах,  наприклад  в  Англії.    Від  слова  "лавр"  походить  слово  "лауреат"  -  "увінчаний  лаврами".
Цікаві  факти  про  лаврове    листя
 
 Приємний  аромат  лаврового  листа  давно  полюбився  кулінарам.    Він  веде  своє  походження  з  Малої  Азії,  поширившись  потім  в  Середземномор'ї  та  Азії.    Лаврові  дерева  досягають  десяти  метрів  у  висоту.    Цвітуть  вони  ранньою  весною.    Квіти  лавра  бувають  жовтого  або  зеленувато-білого  кольору,  а  ягоди  -  різних  відтінків  від  темно-зеленого  до  багрянисто.    Листя  лавра  еліптичної  форми,  блискучі,  темно-зеленого  кольору  і  досягають  в  довжину  7,5  і  навіть  10  сантиметрів.    Лаврове  листя  не  тільки  додають  блюдам  неповторний  аромат,  але  і  вельми  корисні  для  здоров'я.
 Ресурс  Nutrition  And  You  повідав  чимало  цікавого  про  різні  продукти,  що  входять  в  раціон  людини.    Не  оминув  він  увагою  і  лавровий  лист.    Слід  пам'ятати,  що  далеко  не  кожній  людині  корисні  ті  або  інші  продукти,  в  тому  числі  і  ті,  які  вважаються  елементами  здорового  харчування.    У  всіх  випадках  бажано  звертатися  до  фахівця-дієтолога,  сприймаючи  інформацію  з  Інтернету  тільки  в  якості  довідково-пізнавальної,  не  покладаючись  на  неї  в  питаннях,  що  стосуються  здоров'я.
 Приправою  є  зів'ялі  і  сушені  лаврове  листя  з  сильним  ароматом,  які  можуть  зберігатися  кілька  місяців.    Сушені  плоди  лавра  теж  використовуються  в  кулінарії  в  якості  ароматизатора.
 Корисні  властивості  лаврового  листа  і  цікаві  факти  про  нього
 Лавровий  лист  шанувався  в  грецькій  і  римської  цивілізації.    Його  вважали  символом  мудрості,  миру  і  захищеності.
 Як  спеція,  він  містить  сполуки,  мінерали  і  вітаміни,  необхідні  для  здоров'я.
 Він  містить  (в  формі  спеції)  багато  летючих  активних  компонентів,  в  тому  числі  α-пінен,  β-пінен,  мирцен,  лімонен,  ліналоол,  метілхавікол,  нераль  (цис-ізомер  цитраля),  α-терпінеол,  геранілацетат,  евгенол  і  хавікол.    Ці  сполуки  відомі  своїми  антисептичними  і  антиоксидантними  властивостями,  сприяють  травленню.    Вважається  також,  що  вони  мають  протиракові  властивості.
 Свіжі  лаврове  листя  дуже  багаті  вітаміном  C.  У  100  грамах  міститься  46,5  міліграм,  що  становить  77,5%  від  денної  норми  споживання.    Вітамін  C  (аскорбінова  кислота)  є  одним  з  найпотужніших  натуральних  антиоксидантів,  які  сприяють  виведенню  з  організму  шкідливих  вільних  радикалів.    Аскорбінова  кислота  також  підвищує  імунітет,  має  ранозагоювальну  і  противірусним  ефектом.
 Свіжі  лаврове  листя  та  інші  частини  рослини  багаті  також  фолієвою  кислотою,  утримуючи  в  100  грамах  180  міліграм  або  45%  від  рекомендованої  денної  норми.    Фолати  важливі  для  синтезу  ДНК,  що  приймаються  в  Преконцепційна  період  вони  сприяють  запобіганню  дефектів  нервової  трубки  у  дитини.
 Лаврове  листя  -  відмінне  джерело  вітаміну  A.  У  100  грамах  лаврового  листя  міститься  6185  міжнародних  одиниць  (МО,  IU),  тобто  206%  від  денної  норми  споживання.    Вітамін  A  виступає  натуральним  антиоксидантом  і  важливий  для  здорового  зору.    Він  також  потрібно  для  підтримки  в  здоровому  стані  слизових  оболонок  і  шкіри.    Було  виявлено,  що  вживання  в  їжу  натуральних  продуктів,  багатих  вітаміном  A,  сприяє  захисту  від  ракових  захворювань  легенів  і  порожнини  рота.
 Ця  спеція  є  хорошим  джерелом  безлічі  вітамінів,  в  числі  яких  нікотинова  кислота,  піридоксин,  пантотенова  кислота  і  рибофлавін.    Ці  вітаміни  групи  B  сприяють  синтезу  ферментів,  функціонуванню  нервової  системи  і  регулювання  обміну  речовин  (метаболізму).
 Ця  вишукана  спеція  є  також  хорошим  джерелом  ряду  мінералів,  зокрема  міді,  калію,  кальцію,  марганцю,  заліза,  селену,  цинку  і  магнію.    Калій  -  важливий  компонент  клітин  і  рідин  організму,  сприяє  контролю  над  серцевим  пульсом  і  кров'яним  тиском.    Марганець  і  мідь  є  факторами,  що  сприяють  дії  в  організмі  ензиму-антиоксиданту  під  назвою  супероксиддисмутаза.    Залізо  важливо  для  вироблення  червоних  кров'яних  тілець  і  є  супутнім  фактором  для  ферментів  цитохромоксидази.
 Застосування  лаврового  листа  в  медицині
 Медицина  використовує  переваги  лаврового  листа  і  ягід  лавра,  його  в'яжучі,  сечогінні  якості  і  здатність  підвищувати  апетит.Масло  лаврового  листя  містить  в  основному  цинеол  (евкаліптол)  -  50%.    А  також,  евгенол,  хавікол,  ацетілевгенол,  метілевгенол,  α-  і  β-пінен,  фелландрен,  ліналоол,  гераніол  і  терпинеол.
 Екстракт  лавра  користується  репутацією  засобу,  заспокійливого  шлунок  і  полегшує  метеоризм  і  коліки.
 Лауринова  кислота  з  лаврового  листя  є  репелентом,  засобом,  що  відлякує  комах.
 Компоненти  масла  лаврового  листя  також  використовуються  в  народній  медицині  як  засіб  для  лікування  артритів  (запалень  суглобів),  м'язових  болів,  бронхітів  і  симптомів  грипу.
 Збір  і  зберігання
 Традиційно,  зібрані  лаврове  листя  висушують  в  тіні,  оберігаючи  їх  від  прямих  сонячних  променів,  щоб  зберегти  летючі  масла.
 У  відділах  спецій  можуть  продаватися  різні  лаврове  листя.    У  тому  числі  повністю  висушені,  висушені  і  подрібнені,  сухої  заморозки  і  в  меленої  формі.    Уникайте  листя  з  неприємним  запахом,  плямами  і  уражених  грибком.
 Зберігайте  лаврове  листя  в  банку  або  контейнері,  в  які  немає  доступу  повітря.    Уникайте  зберігати  їх  в  освітленому  місці.    Лаврове  листя  не  зберігається  більше  року,  потім  вони  втрачають  аромат.    Сушені  плоди  лавра  також  можуть  виступати  в  якості  ароматизатора  для  їжі.
 Застосування  лаврового  листа  в  кулінарії
 Глянцеві  темно-зелені  лаврове  листя  можуть  використовуватися  і  в  свіжому  вигляді.    Але  краще  дати  їм  полежати  в  тіні  кілька  днів.    Завдяки  цьому  з  них  піде  гіркоту,  але  залишиться  аромат.
 Якщо  ви  виявили  в  їжі  лавровий  лист,  відкладіть  його  в  сторону  і  не  їжте.    Вони  мають  шкірястою  структурою,  жорсткі  і  небезпечні  для  жування  і  ковтання.    Їх  завдання  -  передавати  їжі  свій  аромат,  є  їх  не  слід.
 Лавровий  лист  входить  в  число  тих  ароматичних  трав,  які  використовуються  в  кулінарії  поряд  з  чебрецем  (чебрецем),  шавлією,  чабером,  селерою,  базиліком  і  інший  ароматної  зеленню.    Вони  також  відомі  під  загальною  назвою  «букет  гарні»  і  використовуються  у  вигляді  пучка  пряних  трав,  що  додаються  в  страви.
 Ця  спеція  використовується  в  приготуванні  поширеного  в  кулінарії  курт-бульйону  (court  bouillon),  який  готується  на  основі  води,  солі,  білого  вина,  рослинних  ароматів  (лука  і  селери)  і  ароматизируется  букетом  гарні  і  чорним  перцем.
 Сушені  лаврове  листя  додаються  в  трав'яний  чай.
 Лаврове  листя  є  важливим  інгредієнтом  багатьох  класичних  соусів,  в  числі  яких  хлібний  і  томатний  соуси,  а  також  знаменитий  бешамель.
 Лаврове  листя  використовуються  в  приготуванні  морепродуктів,  домашньої  птиці,  м'яса,  рису  (наприклад,  в  плові)  і  овочевих  страв.
 Вони  також  застосовуються  для  ароматизації  солодких  страв,  в  тому  числі  солодких  хлібців  та  заварних  кремів.
 Запобіжні  заходи
 Лаврове  листя  строго  рекомендується  витягувати  з  їжі  перед  її  подачею  на  стіл,  оскільки  вони  можуть  викликати  задуху,  порізати  мову  і  пошкодити  травний  тракт.    Слід  уникати  вживання  в  їжу  страв  з  використанням  лаврового  листа  під  час  вагітності,  оскільки  містяться  в  них  хімічні  сполуки  можуть  викликати  викидень.
 Поживна  цінність  лаврового  листа
 У  дужках  наведено  відсоток  від  денної  норми  споживання.    Поживна  цінність  приведена  з  розрахунку  на  100  грам  лаврового  листа  за  інформацією  від  Міністерства  сільського  господарства  США.
 Загальні  відомості:
 енергетична  цінність  -  313  кілокалорій  (15,5%);
 вуглеводи  -  74,97  грама  (57%);
 білок  -  7,61  грама  (13%);
 жири  -  8,36  грама  (29%);
 холестерин  -  0  міліграм  (0%);
 клітковина  -  26,3  грама  (69%).
 вітаміни:
 фолати  -  180  мікрограмів  (45%);
 нікотинова  кислота  -  2,005  міліграма  (12,5%);
 піридоксин  (вітамін  B6)  -  1,740  міліграма  (133%);
 рибофлавін  (вітамін  B2)  -  0,421  міліграма  (32%);
 вітамін  A  -  6185  міжнародних  одиниць  (МО,  IU)  -  206%;
 вітамін  C  -  46,5  міліграма  (77,5%);
 електроліти:
 натрій  -  23  міліграма  (1,5%);
 калій  -  529  міліграм  (11%).
 мінерали:
 кальцій  -  834  міліграма  (83%);
 мідь  -  0,416  міліграма  (46%);
 залізо  -  43  міліграма  (537%);
 магній  -  120  міліграм  (30%);
 марганець  -  8,167  міліграма  (355%);
 фосфор  -  113  міліграма  (16%);
 селен  -  2,8  мікрограма  (5%);
 цинк  -  3,70  міліграма  (33%).Теги:  
Цікаві  факти,  Лавровий  лист,  Енциклопедія

Переклала  на  українську  мову  26.03.19      7.52

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833570
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2019

Понеділок йде …

Понеділок  йде  -
Зміни      свої  звички  -
Ждуть    успіхи  !
21.04.19          10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833472
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 21.04.2019

Які ми всі різні люди…

Один  не  розбере      чим  пахнуть  рози,
Другий  із  гірьких  трав  добуде  мед,
Дай  хліба  одному  –  навік  запам’ятає,
Другому  життя  пожертвуй  –  не  зрозуміє      Омар  Хаям

         Які  ми  всі  різні  люди,  не  лише  зовні,  від  звичок  і  поглядів  на    життя.  У  всі  віка  філософи  спостерігали,  робили  висновки,  що  все  що  відбувається  із  нами,  залежить  мабуть  повністю  від  нас.  Характер  свій,  манери,  звички  слід  клжному  з  нас  «шліфувати»,  давати  об’єктивну  їм  оцінку,  критично  ставитись,  удосконалювати  і  розвивати.  В  наш  час  зробити  це  не  складно,  доступна  інформація  люба,  лише  залежить  все  від  наших  цілей  і  бажань.  Якщо  навчитись    жити  в  гармонії  з  собою  і  оточуючим  світом,  то    на  шляху  для  удосконалення  характеру,  звичок  і  манер    не  буде  перешкод,  в  такому  разі  Всесвіт  допоможе  кожному  із  нас!
21.04.19 9.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833471
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.04.2019

Серце берегти…

Серце  берегти  –
Любов,  тепло,  посмішка-
Кращі  складові  !
20.04.19          7.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833372
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 20.04.2019

Людину зрозуміти …

Людину  зрозуміти  так  не  легко,  у    кожного  характер  свій,  тому  частіше  ми  беремося  судити,  критикувати,  а  це  ж  такий  великий  гріх.
     Кожне  слово  необачне,  репліки  так  ранять,  на  серці  -  шрами,  залишають  слід  і  виправити  їх  уже  не  легко,  навідь  вибачення  не  завжди  зможуть  нам  допомогти.
       Мабудь  з    дитинства      слід  ,  як    постулати  прививати,  що    осуд    це  Всевишнього  права!
20.04.19 7.11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833371
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.04.2019

Зупинились …

Зупинились  ви,
Тупік,  спите,  винити
Нікого  –  лише  себе!
19.04.19              8.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833277
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 19.04.2019

Любити життя…

Любити  життя,
Цінувати  миті  і  часи,  
Насолоджуватись  тим,
Що  маєм  ми  –
Що  може    бути  кращим,
Мабуть  ніхто  не  заперечить,
Було  і  буде  важливим
В  любі  століття  і  віки!
19.04.19            8.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2019

Дарувати …

 Дарувати  свою  
Любов,тепло,  повагу    -
Краще    доказів  !
18.04.19            16.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833214
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.04.2019

Бездіяльність…

Бездіяльність  –
Тягне  назад  ,  єдиний  
Вихід  праця  -    прогрес  !
18.04.19 16.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833213
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.04.2019

Хмари, як пушинки…

Хмари,  як  пушинки,  
Пливуть  надi  мною,
Парад  краси,  не  меньше,
І  вiтерець  працює,
Колише  трави  и  гiлки,
Дає  живильну  силу,
І  тим  росткам,  
Що  показались  iз  землi,
Така  краса  и  благодать,
Що  нам  дає  природа,
Нетреба  спать…
Поглянь  навколо
Не  байдужим  зором,
І  зрозумiй,що  кожний  день
Тобi  дарован  Богом…
13.05.2017(написані  в  лікарні)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019

Природа оживает…

Природа  оживает,
Каждый  год,  весной,
Души  наши  наполняет,
Любовью  и  теплом...
                   Солнышко  восходит,
                   Лучики  блестят,
                 Листья  зеленеют,
               Благодать…
Природа  оживает,
Весеннею  порой,
Каждый  рад  ,
Открыть  ей  дверь,
И  пустить  в  свой  дом,,,
           Небо  голубое,  
           И  поля  в  соку,
         Хочется  дышать  прохладой,
       Погулять  в  лесу...
Природа  оживает,
Придает  нам  сил,
Чтобы  каждый  человек,
В  гармонии  с  ней  жил...
         Радуга  восходит,
       Мостик  в  другой  мир,
     И  роса  ложится,
   Травку  оживить…
 18.06.17(написаны  в  больнице)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833034
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 17.04.2019

Кому то не достатньо…

Кому    то    не  достатньо  однієї  жінки  і  він  переключається  на  п’яту,  десяту.  А  другому  не  достатньо  життя,  щоб  любити  одну  єдину.  
Констянтин  Хабенський
Переклала  на  українську  мову      16.04        9.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832914
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2019

Є вік …

Є  вік  в  якому  жінка  повинна  бути  гарною,  щоб  її  покохали.  А  потім  наступає  вік,  коли  жінку  повинні  покохати,  щоб  вона  стала  гарною.
Переклала  на  українську  мову      16.04        9.00

Впевнена,  що  кожна  жінка  від  чоловічої  уваги,кохання  розквітає  і  стає  гарнішою  в  любому  віці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832912
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2019

Простим речам…

Простим  речам-
Любов,  увага,  подбати  -  
Щастя,  позитив!
16.04.19          10.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832798
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 15.04.2019

Якщо больно – поплачь…

Побачила  цю  світлину  невідомого  автора  і  вирішила  перекласти  на  українську  мову,  так  як  звернення  автора  заслуговують  уваги.Дуже  важливо,  що  є  такі  люди.  які  готові  підтримати  в  тяжкі  хвилини.
Якщо  больно  –  поплачь…
Сліз  своїх  не  стидись.
Полоса  невдач...
А  потім  знову  життя!
Життя  не  навмисно  нам  дане,
Пітьма  пройде...знову  світло,
Волю  просто  в  кулак,  
Посильніше  зажми...  .
Ну,  а  якщо  ніяк,  
Мої  рядки  прочитай
Знай  що  ти  не  одна,
Просто  мені  напиши,
Розділи  на  двох,
Біль  усталої  душі.
Я  пойму  ...ти  повірь,
Щоча  я  і  далеко,
Привідкрий  в  серці  двері,
Враз  стане  легше...
Переклала  на  українську  мову      15.04.19            10.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832796
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.04.2019

Твій характер…

Твій  характер  –
Любов,  тепло,  щирість  -
 Успіх  ,  красота  !
14.04.19                9.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832661
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.04.2019

Думки початок…

Думки  початок,
Справи,  праця,  зусилля,
Подяка  Всесвіту!
14.04.19 9.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832659
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.04.2019

Верніть…

Побачила  цю  світлину  невідомого  автора  і  вирішила  перекласти  на  українську  мову,  так  як  звернення  автора  заслуговують  уваги.
Верніть  в  моду  доброту
І  звук  розмов  без  мата
Верніть  душам  чистоту
Без  п’яного  умата

Верніть  в  моду  дитячий  сміх
Вздовж  вулиць  і  площадок
Без  телефонних  перешкод
І  інтернетних  вкладок

Верніть  в  моду  простоту
Без  всіх  шаблонних  думок
Верніть  все  те,  що  я  люблю,
Щоб  хами  мозок  не  гризли  

Верніть  ввічливість  в  народ
І  повагу  старших
Верніть  те,що  я  люблю  –
Посмішки  самих  молодших


Верніть  в  моду  скромним  бути
І  щоб  запрети  наглості
Верніть  те,  що  я  люблю
І  в  свято  більше  солодощів
 Переклала  на  українську  мову    13.04.19                7.50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832588
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.04.2019

Дивись вперед

Дивись  вперед,
Надія,  любов,подяка,
Хвала  Всесвіту  !
13.04.19              10.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832587
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.04.2019

Зачіска краща…

Зачіска  краща,
Радість,увага,  позитив,
Вдалось  життя
12.04.19              8.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832430
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 12.04.2019

Чарує абрикоса цвіт…

Чарує  абрикоса  цвіт,  весна  квітуча      править  на  Землі,  всі  люди  -  дорослі  і  малі  запрошують  її  до  себе  в  двір.
12.04.19 8.20
Фото:  цвіте  абрикос  в  нашому  саду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832429
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2019

Як сонечко…

Як  сонечко  жовтенький,  привозять  нам  його  із  теплих  країн,  смак  кислий,пахуча  шкірка,  а  цінності  поживні  має  він  безмежні,  всім  корисно  споживать      ...(лимон)
1.04.19      10.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832338
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.04.2019

Скука то порок

Скука  то  порок,
Отдых,  наука,  общение,
Решение,  успех!
5.04.19                15.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832337
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.04.2019

Пірс Ентоні.

Пірс  Ентоні.
           Письменники-фантасти,  як  правило,  працюють  в  якомусь  одному  амплуа.    Більшість  задовольняються  трамвайно-пляжним  чтивом  з  розряду  «менше  почуттів,  більше  грошей».    Чимало  тих,  хто  видає  міцно  збиті  багатотомні  серії,  які  обростають  армією  затятих  фанатів.
           Деякі  плетуть  інтелектуальні  словеса  для  нечисленної  «просунутої»  публіки.    Але  наш  сьогоднішній  герой  -  один  з  небагатьох  авторів,  хто  проходить  по  категорії  «і  швець,  і  жнець,  і  на  дуді  грець».    Пірс  Ентоні,  з  яким  в  нинішньому  серпні  виповнилося  вісімдесят  років,  за  свою  багаторічну  творчу  кар'єру  який  тільки  фантастики  писав.    І  елітарну,  і  комерційну,  і  серіальну.    Та  й  стати  класиком  жанру  примудрився  ...
         Пірс  Ентоні  Діллінгем  Джекоб  (англ.  Piers  Anthony  Dillingham  Jacob)  народився  6  серпня  1934  року  в  англійському  місті  Оксфорд,  тому  самому,  де  знаходиться  знаменитий  університет.
 Батько  хлопчика,  Альфред  Джекоб,  був  американцем,  мати,  Норма  Шерлок,  -  англійкою.    Обидва  вчилися  в  Оксфорді,  але  познайомилися  завдяки  своїм  духовним  поглядам,  а  не  науці:  вони  складалися  в  «Християнському  товаристві  друзів  внутрішнього  світла»,  релігійний  рух,  більш  відомому  як  квакери.    Причому  громадськими  справами  щиро  віруючі  подружжя  цікавилися  значно  більше,  ніж  сім'єю.
           Коли  в  Іспанії  почалася  громадянська  війна,  Альфред  і  Норма  вирушили  туди  займатися  благодійністю,  залишивши  Пірса  і  його  сестру  в  Англії  під  опікою  няні.    Вирішивши  осісти  в  Іспанії,  подружжя,  нарешті,  згадали  і  про  дітей  -  так  Пірс  знайшов  батьків,  одночасно  назавжди  втративши  няню,  яка  всі  ці  роки  була  найдорожчим  для  нього  людиною.    Це  стало  для  хлопчика  величезною  душевною  травмою,  яка  посилилася  подальшими  подіями.    Франкістам,  які  прийшли  до  влади  після  громадянської  війни,  мутний,  з  їх  точки  зору,  квакер  здався  підозрілим.
             Всю  сім'ю  Джекобс  взяли  під  арешт,  звинувативши  Альфреда  в  шпигунстві  і  прокомуністичних  симпатіях.    Після  недовгого  розгляду  його  засудили  до  розстрілу,  але  друзям  вдалося  підмазати  кого  треба,  і  справа  обмежилася  депортацією  з  Іспанії.    Аби  не  допустити  повертатися  в  Англію,  яка  перебувала  в  очікуванні  нацистського  вторгнення,  Альфред  прийняв  рішення  виїхати  на  свою  поки  ще  нейтральну  батьківщину.    Так  в  1940  році  Джекобс  вирушили  за  океан.
               Життя  Пірса  знову  перекинулася,  але  і  це  був  ще  не  кінець.    Відносини  Альфреда  і  Норми  розладналися,  їх  шлюб  незабаром  розпався.    Серія  випробувань  згубно  позначилася  на  хлопчика  -  його  вразило  нервовий  розлад:  тик,  порушення  мови,  нетримання.    Всі  ці  проблеми  сильно  пошкодили  навчання  майбутнього  письменника  -  щоб  отримати  початкову  освіту,  йому  довелося  змінити  п'ять  шкіл.
               Надалі  Пірсу  вдалося  побороти  більшість  своїх  недуг,  але  дитинство  у  нього  все  одно  було  не  дуже  радісним.    Однак,  коли  хлопчикові  було  тринадцять,  він  знайшов  пристрасне  захоплення,  яке  повністю  перевернуло  його  тьмяну  життя.    В  руки  Пірса  потрапив  номер  журналу  Astounding  Science  Fiction  -  і  перед  підлітком  відкрився  неймовірний  світ.
               Пірс  ковтав  всяку  фантастичну  літературу,  яку  міг  дістати,  а  незабаром  з  ним  сталося  щось,  натрапивши  його  на  думку  писати  самому.    Померла  його  сестра,  яка  була  на  рік  молодша  за  нього.    Це  потрясло  шістнадцятирічного  Пірса  -  дівчинка  була  для  нього  фактично  «другим  я».    І  у  хлопця  виникло  бажання  що-небудь  сказати  світові  -  за  себе  і  свою  сестру  ...
           Природно,  юнак  складав  свою  улюблену  фантастику.    Втім,  спочатку  письменство  було  для  Пірса  хобі,  не  більше,  хоча  деякі  юнацькі  начерки  багато  років  по  тому  стали  джерелом  для  деяких  його  романів.    Поки  ж  на  порядку  денному  стояли  отримання  освіти  та  пошуки  роботи,  тим  більше  що  фінансове  становище  Пірса,  фактично  кинутого  батьками,  було  жалюгідним.Знайомство  з  Керол  Енн  і  одруження
               Закінчивши  Годдард-коледж  в  Плейнфілді  (штат  Вермонт),  Пірс  почав  шукати  кошти  для  існування,  і  не  тільки  для  себе.    Справа  в  тому,  що  в  коледжі  він  познайомився  з  Керол  Енн  Марбл,  яку  полюбив  всім  серцем.    І  відразу  після  отримання  диплома  зробив  їй  пропозицію.    Батьки  Керол  були  категорично  проти  шлюбу  з  абсолютно  жебраком  хлопчиною,  але  хіба  закохана  дівчина  послухає  батьків?
             Загалом,  Пірс  і  Кем  (так  письменник  називає  свою  дружину)  одружилися,  і  спочатку  їм  довелося  несолодко,  тим  більше  що  новоявлена  місіс  Джекоб  швидко  завагітніла.    Тому  після  кількох  невдалих  спроб  отримати  роботу  Пірс  записався  в  армію  -  там  все-таки  регулярно  платили,  а  Кем,  як  дружина  військовослужбовця,  отримала  право  на  безкоштовне  медичне  обслуговування.    Правда,  це  не  допомогло  -  первісток  помер  відразу  після  пологів.    Зате  завдяки  армійській  службі  Пірс  отримав  громадянство  США.    В  армії,  до  речі,  майбутній  письменник  часу  не  втрачав  -  він  був  редактором,  основним  автором  і  художником  батальйонної  газети.
               Демобілізувавшись,  Пірс  переїхав  до  Флориди,  в  курортне  місто  Сент-Пітерсберг,  де  майбутній  письменник  недовго  працював  креслярем,  а  потім  отримав  диплом  вчителя  в  Університеті  Північної  Флориди.    Завдяки  «корочок»  Пірсу  вдалося  влаштуватися  викладачем  літератури  в  Військово-морську  академію  адмірала  Фаррагута,  що  допомогло  зібрати  грошенят  на  майбутнє.
 Весь  в  мріях  про  літературній  кар'єрі,  Пірс  уклав  з  дружиною  угоду:  він  кидає  роботу  і  пише  фантастику,  а  Кем  буде  його  утримувати,  але  рівно  один  рік.    Якщо  за  рік  Пірсу  не  вдасться  надрукуватися  і  отримати  хоча  б  один  гонорар,  він  залишає  мрію  про  літературну  кар'єру  і  шукає  роботу,  щоб  забезпечувати  сім'ю.    Пірс  виграв:  у  квітня  1963-го  журнал  Fantastic  Stories  of  Imagination  надрукував  його  оповідання  «Можливість  каяття»  (Possible  to  Rue).    Слово  не  горобець  -  Кем  довелося  стати  сімейним  спонсором,  адже  до  справжнього  успіху  Пірсу  Ентоні  (так  він  скоротив  своє  ім'я  для  літературної  кар'єри)  було  ще  далеко.
               Незважаючи  на  зобов'язання  подружжя,  Пірс  і  сам  близько  трьох  років  підробляв  учителем,  попутно  пишучи  розповіді,  а  потім  і  романи,  які  намагався  прилаштувати  куди  тільки  міг.    Перелом  стався  в  1967  році,  коли  в  житті  письменника  відбулися  дві  важливі  події.    Світ  побачив  його  дебютний  роман  «Хтон»,  дія  якого  відбувається  на  планеті-в'язниці,  де  природні  печери-камери  нагадують  читачеві  всі  кола  пекла.    «Хтон»  зробив  ім'я  Пірса  Ентоні  відомим  серед  фендому:  роман  був  номінований  на  «Х'юго»  та  «Х'юго».    А  ще  Ентоні  отримав  премію  видавництва  Pyramid  Books  в  п'ять  тисяч  доларів  за  рукопис  роману  «Сої  на  прізвисько"  Мотузка  "»,  який  з'явився  у  пресі  через  рік.
                     Сходження  Ентоні  до  вершин  фантастичного  Олімпу  тривало:  НФ-роман  «Макроскоп»  (1969),  де  письменник  висловив  цілу  обойму  парадоксальних  гіпотез  в  самих  різних  областях  науки,  був  також  номінований  на  «Х'юго».    Номінацію  на  цю  премію,  найпрестижнішу  в  американській  фантастиці,  отримав  і  розповідь  «Випускник».    Здавалося,  ще  трохи  -  і  ось  вони,  нагороди,  слава,  повага  критиків  ...
 І  ось  тут  Пірсу  Ентоні  довелося  зробити  вибір.    На  самому  початку  кар'єри  він  був  типовим  автором  «нової  хвилі»,  яка  зародилася  в  1960-х.    Оригінальні  ідеї,  якісний  стиль,  дух  громадського  бунтарства  -  ось  основні  прикмети  цієї  течії  фантастики.    Ентоні  складав  яскраві,  нестандартні  книги.
                   Напевно,  піди  він  цим  шляхом  далі,  в  скарбничці  письменника  з'явилися  б  престижні  жанрові  нагороди.    Але  Ентоні  хотілося  гідно  забезпечувати  свою  сім'ю:  після  трьох  невдалих  пологів,  коли  діти  помирали,  не  проживши  і  пари  годин,  у  Пірса  і  КЗМ  нарешті  з'явилися  дві  дочки,  Пенелопа  і  Черіл.    Довгий  час  страждав  від  безгрошів'я  Пірс  жадав  забезпечити  своїм  малятам  гідне  життя  без  злиднів,  «відігнати  вовка  від  дверей»,  як  він  висловлювався.    І  хто  може  його  за  це  дорікнути?
               В  ті  часи  фантастика  не  приносила  великих  гонорарів.Це  зараз  багато  письменників  заробляють  мільйони,  їх  регулярно  запрошують  на  популярні  ток-шоу,  а  портрети  друкують  на  обкладинках  модних  журналів.    У  1960-1970-х  навіть  найпопулярніші  автори  фантастики  (за  рідкісним  винятком  начебто  Хайнлайна)  користувалися  славою  лише  в  межах  жанрового  «гетто».    Так,  їх  знав  фендом,  їх  друкували  спеціалізовані  видавництва  і  ЗМІ,  вони  отримували  жанрові  премії.    Але  гонорари  були  лише  підмогою  (наприклад,  «Хтон»  приніс  Ентоні  всього  півтори  тисячі  доларів).
                   Більшість  фантастів  мали  постійну  роботу,  пишучи  у  вільний  час.    Природно,  були  серед  них  і  професійні  автори,  але  їм  доводилося  писати  відверто  комерційну  літературу,  без  вишукувань.    Такі  письменники  не  отримували  премій,  бо  просто  видавали  якомога  більше  чисто  розважальних  текстів,  живучи  за  принципом  «курочка  по  зернятку  клює»:  більше  написав  -  більше  заробив,  і  ніяк  інакше.    Мимоволі  напрошуються  паралелі  із  сучасною  вітчизняною  фантастикою  ...
 Ентоні  різко  звернув  в  русло  чисто  комерційної  фантастики  і  намагався  писати  якомога  більше,  по  два-три  романи  на  рік.    Частина  з  них  він  створював  у  співавторстві.    У  підсумку  за  неповні  десять  років  вийшло  більше  двох  десятків  книг.    Слави  такий  праця  не  приносив,  багатства  -  теж,  але  рахунки  оплачувати  вдавалося.
                 І  ось  в  1977  році  трапився  неймовірний  прорив.    Роман  «Заклинання  для  хамелеона»  абсолютно  несподівано  став  бестселером  New  York  Times,  тобто  фактично  загальнонаціональним  хітом!    У  наступні  десять  років  такого  статусу  вдалося  досягти  ще  двом  десяткам  книг  Ентоні,  більшість  з  яких  були  продовженнями  «Заклинання».    Точніше,  черговими  томами  серії  гумористичного  фентезі  «Ксанф»,  яка  стала  візитною  карткою  письменника,  застовпивши  йому  місце  в  історії  жанру.
             Пірса  Ентоні  можна  назвати  «ненавмисним  класиком»:  для  гумористичного  фентезі  (та  й  усієї  комічної  фантастики  в  цілому)  він  став  таким  же  «локомотивом»,  що  і  Террі  Брукс  з  «Мечем  Шаннари»  для  фентезійної  епопеї.    
Успіх  Ентоні  те  саме  виграшу  в  рулетку,  адже  і  до  нього  з'являлося  відмінна  фантастична  гумористики  -  один  Спрег  де  Камп  чого  вартий!    Але  навіть  найяскравішим  і  дотепним  книгам  вдавалося  здобути  популярність  лише  у  обмеженого  числа  читачів  -  широка  публіка  ці  твори  просто  ігнорувала.
 А  ось  «Заклинання  для  хамелеона»  абсолютно  несподівано  знайшли  любов  безлічі  людей,  які  до  фантастики  були,  як  правило,  байдужі.    Більш  того,  успіх  першого  тому  «Ксанфа»  привернув  увагу  видавців,  які  взялися  вишукувати  щось  подібне.    Багато  в  чому  завдяки  цьому  в  друк  потрапили  книги  Роберта  Аспріна,  Дугласа  Адамса,  Террі  Пратчетта,  а  гумористичне  фентезі  перетворилося  в  золоте  дно.    Втім,  незважаючи  на  появу  сильних  конкурентів,  Пірс  Ентоні  ще  багато  років  був  беззаперечним  «королем  гори».
               Дія  роману  і  циклу  відбувається  в  магічній  країні  Ксанф  -  квінтесенції  жанру  фентезі.    Головна  новація  автора  полягає  в  тому,  що  в  Ксанфа  магією  обдаровані  всі  істоти,  від  людей  до  останньої  комашки.    Лише  герой  «Заклинання  для  хамелеона»,  простакуватий,  але  недурний  хлопчина  Вінк,  позбавлений  самих  завалялася  магічних  здібностей.    А  у  людей  Ксанфа  здавна  існує  закон:  тих,  хто  до  повноліття  не  проявить  свій  чарівний  талант,  відправляють  в  позбавлений  чудес  світ  Традиції.
               Опинившись  там,  Вінк  знайомиться  зі  злим  чарівником  Трент,  вигнаним  з  Ксанфа  за  свої  амбіції.    Обидва  героя  повертаються  в  Ксанф,  один  з  мрією  відкрити  свій  магічний  дар,  інший  -  бажаючи  стати  королем  ...  Яскравий  світ,  захоплюючі  пригоди,  симпатичні  герої,  м'який  гумор,  приховані  алюзії  на  життєві  реалії,  ненав'язливе  моралізаторство,  безліч  дотепних  каламбурів  -  все  це  допомогло    роману  завоювати  читацьку  любов.    Не  дарма  це  єдина  книга  Ентоні,  яка  отримала-таки  престижну  нагороду,  Британську  премію  фентезі.
                 Спочатку  Ентоні  і  не  думав  писати  цикл  -  «Заклинання  для  Хамелеон»  складався  як  окремий  роман  з  абсолютно  закінченою  історією.    Але  статус  бестселера,  природно,  змінив  наміри  Ентоні,  і  він  всерйоз  взявся  розробляти  тему.    Вінк  став  героєм  ще  одного  роману,  кілька  книг  присвячено  пригодам  його  нащадків,  а  потім  персонажі  стали  змінюватися  з  калейдоскопічною  швидкістю,  хоча  деякі  діють  або  згадуються  майже  у  всіх  томах  серії  (наприклад,  добрий  чарівник  Хамфрі).
               На  сьогодні  в  циклі  вже  тридцять  дев'ять  романів,  на  наступний  рік  заявлено  ювілейний,  сороковий  -  значить,  своїх  відданих  шанувальників  «Ксанф»  зберігає.    Однак  статус  бестселера  серія  давно  втратила,  і  не  дивно.    «Ксанф»  чудово  відображає  наочну  межу  Пірса  Ентоні  як  серіального  письменника:  незважаючи  на  фантазію  автора  у  винаході  різних  неймовірних  істот  і  на  безліч  каламбурів,  які  стали  фірмовою  рисою  циклу,  більшість  книг,  на  жаль,  позбавлені  найменшого  натяку  на  оригінальність.    Особливо  це  показово,  якщо  порівнювати  «Ксанф»  з  «Плоским  світом»  Террі  Пратчетта,  який  побудований  за  аналогічною  схемою  -  без  наскрізного  сюжету.    Британському  майстру  комічного  фентезі  вдалося  уникнути  тематичного,  ідейного  та  художнього  одноманітності,  а  ось  його  колишньому  земляку  це  виявилося  не  під  силу.    Можливо,  справа  в  ступені  таланту  -  а  може,  в  мотивації.
               Пірс  Ентоні  «всеїдний»,  на  відміну  від  багатьох  своїх  колег,  які,  домігшись  успіху  в  якому-небудь  жанрі,  рідко  сходять  з  улюбленого  шляху,  бо  просто  не  ризикують  злякати  «свого»  читача.    Серіали  Пірса  Ентоні  різноманітні  -  і  за  жанрами,  і  за  формою.    Так,  «Ксанф»  -  єдиний  цикл  Ентоні  в  області  гумористичного  фентезі.    Решта  його  Фентезійні  серії  більш  серйозні,  хоча  жарти,  безперечно,  зустрічаються  і  там.
               Найпростіша  історія  -  пенталогия  «Келвін  з  Рада»,  написана  Ентоні  спільно  з  Робертом  Маргруффом:  авантюрне  фентезі,  дія  якого  відбувається  в  магічному  світі,  де  люди  відрізняються  формою  вух.Головний  герой,  «круглоухій»  хлопець  Келвін,  бореться  з  монстрами,  полює  за  артефактами,  зустрічає  на  своєму  шляху  екзотичних  персонажів,  а  все  його  пригоди  пов'язані  з  древнім  пророцтвом  великого  чарівника  Маувара.    Загалом,  стандартний  фентезі-квест.
                 Більш  цікавий  цикл  «ХроМагія»  -  щось  середнє  між  фентезі  героїчним  і  епічним.    Герой,  молодий  воїн  з  «говорить»  ім'ям  Хавок  (Спустошення),  -  своєрідний  антипод  Конана-варвара:  при  феноменальні  здібності  бійця  більшість  проблем  він  вважає  за  краще  вирішувати  мізками,  а  не  мечем.    І  мізки  Хавок  ох  як  потрібні  -  адже  він  стає  королем  царства  Хром,  і  попереду  героя  чекають  не  тільки  битви,  а  й  численні  таємниці,  змови  і  любовні  авантюри.
                 Відзначився  Ентоні  і  в  історичній  фантазії,  куди  з  деякими  застереженнями  можна  віднести  пенталогию  «Геодіссея».    Застереження  стосуються  специфічного  побудови  цього  циклу:  дія  книг  розгортається  в  різні  періоди  людської  цивілізації.    А  двоє  героїв,  чоловік  і  жінка,  переживають  численні  перевтілення,  не  перестаючи  підтримувати  духовний  зв'язок.
             Але  найзначніший  внесок  Пірса  Ентоні  в  жанр  (не  рахуючи  «Ксанфа»)  -  його  технофентезійние  серії.    Найбільш  масштабна  і  яскрава  з  них  -  «Втілення  безсмертя».    В  недалекому  майбутньому  альтернативного  світу,  де  поряд  з  технологією  існує  магія,  кілька  звичайних  людей  абсолютно  випадково  стають  новими  втіленнями  безсмертних  сил  -  Смерті,  Часу,  Долі,  Природи,  Війни,  Зла.    Природно,  все  це  дозволяє  автору  сповна  пофілософствувати  на  вічні  теми  моральності  та  моралі.    У  циклі  немає  загального  сюжету  -  кожен  з  героїв-інкарнацій  отримує  свою  історію,  проте  між  ними  є  перетину.
               Основний  семитомник  Ентоні  писав  у  другій  половині  1980-х,  а  через  майже  два  десятка  років  повернувся  до  серії  з  необов'язковим  продовженням  -  про  ще  одне  втілення,  Ніч.    Так  було  і  з  іншим  циклом,  «Режим»:  фактично  це  трилогія,  куди  автору  заманулося  повернутися  через  вісім  років.    Втім,  історії  «режимів»  -параллельних  всесвітів,  між  якими  можуть  подорожувати  люди,  звані  «якорями»,  -  досить  автономні.    Тому  додатковий  роман  циклу  особливо  не  пошкодив.
 Цього,  на  жаль,  не  можна  сказати  про  серію  «Початківець  Адепт».    Ентоні  склав  закінчену  трилогію,  дія  якої  розгортається  в  майбутньому,  на  райській  планеті  Протон,  куди  з'їжджаються  люди  з  усієї  Галактики  заради  участі  в  Грі.    Переможці  цього  досить  різнобічного  змагання  можуть  істотно  підвищити  свій  статус  -  стати  з  безправних  рабів  Громадянами-аристократами.    Головний  герой,  раб  Стайл,  випадково  потрапляє  на  паралельне  відображення  Протона  -  планету  Фазу,  де  існує  магія,  якою  володіють  Адепти.
               Таким  Адептом  стає  і  Стайл,  якому  належить  розгадати  таємниці  обох  світів.    Трилогія  вийшла  насиченою  пригодами,  гумором  і  романтичними  ситуаціями.    Не  дивно,  що  вона  користувалася  успіхом,  і  Ентоні  почав  кропать  продовження.    Героями  чотирьох  наступних  романів  стали  діти  Стайла,  і  це  вже  дуже  звичайне  чтиво.
                   Внесок  Пірса  Ентоні  в  фентезі  завершує  вельми  специфічна  дилогія  «Порнукопія».    Це  фактично  порнографія  про  світ  майбутнього,  мешканці  якого  схиблені  на  сексі.    Головний  герой  володіє  імунітетом  до  всіх  венеричних  захворювань,  тому  не  відмовляє  собі  навіть  в  самих  збочених  задоволеннях.    І  одного  разу  він  зустрічається  з  суккубом,  яка  відкриває  йому  дорогу  в  світ  демонів  ...  От  уже  де  можна  відтягнутися!
                 Складена  Пірсом  наукова  фантастика  не  менше  багатогранна,  ніж  фентезі.    Найяскравіше  твір  цього  жанру  -  дилогія  «Атон»,  опис  підземної  в'язниці-лабіринту,  де  в'язні  живуть  як  болісне  існування.    Точніше,  перед  нами  типовий  для  Ентоні  випадок  «паровозика  з  причепом»:  дебютний  роман  «Хтон»  -  одне  з  найсильніших  творів  автора,  яке  показує  його  реальний  потенціал,  -  і  складений  через  майже  десять  років  необов'язковий  сиквел  «Фтор».
                   Та  ж  схема  використовується  в  серіях  «Люди  і  манти»  і  «Космічний  тиран».Перша  описує  подорож  трьох  земних  вчених  по  таємничій  планеті  Некро,  яка  ідентична  Землі  періоду  палеоцену.    Компанію  людям  складають  четверо  мант  -  напіврозумних  літаючих  істот,  що  володіють  неймовірно  гострими  відчуттями.    Традиційний  НФ-квест  несподівано  обертається  мандрами  не  тільки  в  просторі,  але  і  в  часі.    Автор  склав  закінчену  дилогію,  через  шість  років  додавши  в  якості  епілогу  ще  один  роман.    Ну  а  історія  з  «Космічним  тираном»  взагалі  скидається  на  анекдот.    Це  пенталогия  політичної  НФ  про  людину,  який  пройшов  шлях  з  самих  низів  і  став  диктатором  Сонячної  системи.    І  через  п'ятнадцять  років  після  завершення  циклу  Ентоні  пише  роман  «Залізна  діва»,  де  показує  ті  ж  самі  події,  але  очима  сестри  титульного  героя!    Легкі  гроші,  що  тут  скажеш  ...
                 Наймасштабніша  НФ-серія  Ентоні  -  космічна  опера  «Скупчення»,  дія  якої  відбувається  в  «кластері»,  колонізованої  людством  області  Галактики  близько  сотні  світлових  ліг  в  діаметрі.    Сфери,  місця  проживання  людей,  що  населяють  кластер,  відрізняються  різним  типом  розвитку,  «сферичних  регрессий»,  через  трьох  способів  космічних  подорожей.    Колоністи  найрозвиненіших  сфер  мандрують  шляхом  дуже  дорогий  телепортації,  середні  по  розвитку  добираються  до  місць  проживання  в  гіперсна,  найбідніші  -  звичайним  польотом  на  «кораблях  покоління».    Романи  безпосередньо  не  пов'язані,  події  розгортаються  протягом  багатьох  століть.    До  циклу  також  примикає  «Таро»,  фактично  один  великий  роман,  розбитий  для  зручності  видання  на  три  томи.    Ще  одна  космопера  Ентоні,  «Металева  жінка»,  про  кіборга  Елайза,  яка  рятує  Землю  від  навали  розумних  інопланетних  личинок,  -  це  також  один  роман,  виданий  в  чотирьох  томах  під  окремими  назвами.
               Ще  один  фантастичний  цикл  Пірса  Ентоні,  «Бойовий  коло»,  балансує  на  межі  НФ  і  фентезі  -  постапокаліптична  героїка  про  світ  через  багато  років  після  атомної  війни,  яка  знищила  майже  всю  цивілізацію.    Люди  побудували  варварське  суспільство,  де  чоловіки  періодично  б'ються  один  з  одним  в  «бойовому  колі»,  і  переміг  всіх  воїн  стає  Імператором.    Така  собі  «конина»,  але  без  магії  ...
                   У  Пірса  Ентоні  є  дивовижна  риса,  яка  різко  виділяє  його  серед  іншої  письменницької  братії,  -  він  неймовірно  відвертий.    На  особистому  сайті  він  уже  п'ятнадцять  років  розміщує  листи  до  читачів,  де  докладно  розповідає  про  своє  повсякденне  життя,  сімейні  події,  творчі  плани,  навіть  про  переживання  і  думках.    Та  й  до  своїх  романів  Ентоні  зазвичай  докладає  спеціальні  післямови,  де  відповідає  на  різноманітні  читацькі  питання  і  оповідає  про  обставини,  які  супроводжували  написання  книг.
                   Причому  рівень  відвертості  часто  шокує.    Так,  Пірс  Ентоні  абсолютно  не  соромиться  комерційної  спрямованості  більшості  своїх  творінь.    Зрозуміло,  що  письменники  розраховують  заробити  на  своїх  опусах.    Але  чи  багато  хто  здатні,  подібно  Ентоні,  прямо  повідомити,  що  даний  конкретний  роман  писався,  щоб  оплатити  ремонт  даху  авторського  ранчо?    Або  що  черговий  «Ксанф»  складений  з  думкою  про  рахунки  стоматолога?    Або  що  контракт  на  новий  цикл  дозволить  відправити  доньку  письменника  в  хороший  коледж  і  купити  дружині  нову  машину?    Як  правило,  автори  про  свої  гонорари  і  їх  призначення  або  повністю  мовчать,  або  кажуть  побіжно.    Але  Ентоні  оцінює  свою  працю  як  абсолютно  рівноправну  угоду  з  читачем:  один  отримує  свою  частку  ескапізму,  інший  -  законний  гонорар.    І  всі  задоволені,  чого  тут  соромитися?
                 Сьогодні  Пірс  Ентоні  скоєно  спокійно  строчить  купу  абсолютно  прохідних  романів:  на  його  рахунку  сумарно  близько  ста  п'ятдесяти  книг  (з  них  майже  три  десятка  в  співавторстві).    Правда,  Ентоні  час  від  часу  діяв  як  деякі  відомі  майстри  комерційного  кіно,  які,  заробивши  на  блокбастерах,  знімають  мейнстрім  з  прицілом  на  «Оскар».    Автор  «Ксанфа»  періодично  видавав  несеріальние  книги  «з  претензією»,  однак  ніякого  особливого  резонансу  жодна  з  них  так  і  не  викликала.    Ймовірно,  тому  останні  спроби  письменника  звернути  на  себе  увагу  критиків  і  фендому  припали  на  середину  1990-х.
                 3  вересня  2009  року  в  родині  Пірса  Ентоні  трапилася  трагедія  -  раптово  померла  старша  дочка  Пенні,  після  чого  внучка  письменника,  Логан,  перейшла  на  його  піклування.    І  Ентоні  не  забув  поділитися  переживаннями  зі  своїми  читачами.    Можливо,  це  ще  одна  причина  його  безперервної  популярності:  Ентоні  відноситься  до  шанувальників  як  до  істинних  друзям,  близьким  людям,  і  отримує  адекватну  відповідь.
               Всі  останні  роки  він  живе  у  флоридському  містечку  Інвернесс,  на  власному  ранчо,  і  продовжує  випускати  по  парі  романів  на  рік.    Адже  потрібно  відганяти  від  дверей  злого  вовка  ...
 ©  Борис  Невський
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          18.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832009
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2019

Габріель Гарсія Маркес.

Габріель  Гарсія  Маркес.    
     Знаменитий  колумбійський  письменник,  лауреат  Нобелівської  премії  з  літератури  Габріель  Гарсія  Маркес  закохався  в  свою  майбутню  дружину  Мерседес  Барча,  коли  вона  була  ще  дитиною.    При  першій  же  зустрічі  він  вирішив,  що  одружується  на  ній.    І  не  прогадав:  ось  уже  п'ятдесят  п'ять  років  живуть  вони  в  щасливому  шлюбі,  гармонію  якого  зберігає  і  підтримує  Мерседес.
         Одна  з  улюблених  тем  романістів  і  поетів  -  любов  з  першого  погляду  і  назавжди.    У  реальності  таке  трапляється  рідко.    А  вже  щоб  перша  дитяча  любов  стала  єдиною  і  вічною  -  про  таке  навіть  самі  романтично  налаштовані  літератори  побоюються  писати.    Адже  ніхто  не  повірить!    Але  життя  підносить  найнеймовірніші  сюжети.
           Одного  разу  -  не  то    в  1945  році,  не  то    раніше,  не  то    пізніше,  бо  оповідачі  суперечать  один  одному  -  в  містечку  Сукре  в  Колумбії  на  танцмайданчику  юнак  Габріель  Гарсія  Маркес  познайомився  з  дівчинкою  Мерседес  Барча  Пардо.    Спочатку  вона  привернула  його  зовні.    Габо  писав  вірші,  був  романтиком,  і  маленька  Мечі  здалася  йому  схожою  на  ластівку:  стрімкими  і  легкими  рухами  і  тим,  як  по-пташиному  витончено  повертала  блискучу  чорняву  голівку.    Коли  прийшов  час  розходитися,  Габо  вже  знав,  що  закоханий.    Цілуючи  на  прощання  руку  Мечі,  він  сказав:  «Я  тільки  зараз  зрозумів,  що  всі  вірші,  які  я  написав,  були  присвячені  вам.    Будьте  моєю  дружиною!  »Мечі  відповіла  йому  з  усією  можливою  серйозністю:«  Я  згодна.    Тільки,  якщо  дозволите,  я  спочатку  закінчу  школу  ».
«Ми  не  були  заручені,  ми  просто  терпляче  і  без  томління  чекали  того,  що  нам  призначене,  -  згадував  Маркес  багато  пізніше.    -  Ми  знали,  що  рано  чи  пізно  умовність  знайде  під  собою  реальний  грунт  ».
 Один  з  основоположників  магічного  реалізму,  Габріель  Гарсія  Маркес  дивився  на  світ  крізь  призму  своєї  уяви.    Навіть  його  мемуари  наполовину,  а  то  й  більше,  -  вигадка.    У  своїх  інтерв'ю  він  з  різними  подробицями  розповідав  про  одних  і  тих  же  подіях.    Йому  так  було  цікавіше.
 Але  є  якісь  факти,  які  можна  вважати  достовірними.    Наприклад  те,  що  народився  Габріель  6  березня  1927  року  в  Колумбії,  в  крихітному,  жаркому,  старовинному  провінційному  містечку  Аракатака  біля  річки  Магдалени.    Батько  його  був  телеграфістом,  іноді,  щоб  прогодувати  сім'ю,  працював  у  дві  зміни  і  вдома  бував  рідко.    Маму  Габріель  обожнював,  але  у  неї  було  крім  нього  ще  десять  дітей,  і  хлопчикові  завжди  не  вистачало  її  уваги.    І  так  вийшло,  що  батьків  Габо  майже  не  знав:  його  виховували  дід  і  бабуся,  вони  ж  надали  основний  вплив  на  його  духовне  формування.    Бабуся  Транкіліна  -  жінка  XIX  століття,  горда,  цнотлива  і  дуже  мудра.    Вона  керувала  всім  у  домі.    Потім  Транкіліна  з'являлася  у  багатьох  романах  Маркеса  в  образах  жінок,  що  стоять  біля  витоків  роду.    Дід  -  полковник,  учасник  громадянської  війни  1899-1903  років  -  теж  воскресав  чи  не  в  кожному  творі  онука.    А  ще  на  хлопчика  впливав  будинок.    Дивний  старий  будинок,  де,  на  думку  всіх  мешканців,  водилися  примари.    Їх  ніхто  не  боявся.    Адже  це  були  духи  предків.  
 У  світі  дитинства  Габріеля  Гарсія  реальність  і  чари  перепліталися  так  само  органічно,  як  згодом  вони  будуть  переплітатися  в  його  романах.    Країна  Макондо,  яку  він  придумає  пізніше,  насправді  чуділась  йому  на  вузьких  вуличках  Аракатаки.
 Габріель  навчався  в  інтернаті  міста  Сапакіра,  там  же  він  здійснив  і  свої  перші  літературні  спроби.    Але  про  те,  щоб  стати  професійним  письменником,  він  не  смів  і  мріяти.    Він  планував  стати  юристом  і  в  1946  році  вступив  до  університету  в  Боготі.    Не  полишаючи  проте  занять  літературою.    Причому  його  заняття  були  «роботою  в  стіл»:  всі  захоплювалися  його  романтичними  віршами,  а  в  1947-му  був  опублікований  його  перший  розповідь,  але  Маркес  вперто  йшов  до  юридичної  кар'єрі.    Йому  потрібні  були  гроші,  щоб  одружитися  на  Мерседес  ...Про  їх  першої  зустрічі  він  іноді  згадував  як  про  головну  подію  свого  життя,  а  іноді  -  як  про  щось  випадковому  і  повсякденному,  чому  шанувальники  дарма  надають  великого  значення:  «Їй  було  всього  тринадцять  років,  коли  одного  разу  на  танцях  у  міському  саду  я  зробив  їй    речення.    Звичайно,  не  серйозно,  просто  сказав  це,  дотримуючись  умовності,  необхідні  в  ті  часи,  щоб  обзавестися  нареченою.    Не  пам'ятаю,  може  бути,  під  враженням  якоїсь  книги,  фільму  або  кимось  розказаної  історії,  але  мені  чомусь  захотілося  мати  наречену.    І  Мерседес  повинна  була  зрозуміти,  що  це  не  більше  ніж  умовність,  тим  більше  що  бачилися  ми  потім  дуже  рідко  і  завжди  випадково  ...  »
       Але  деякі  знайомі  сім'ї  стверджують,  що  під  час  знайомства  Мечі  було  тринадцять,  а  дев'ять.    Тринадцять  років  -  для  Латинської  Америки  вже  не  дитинство.    Це  вже  початок  розквіту.    Вік,  в  якому  Джульєтта  Капулетті  вийшла  заміж,  вважається  придатним  для  перших  романів  і  зізнань  у  коханні.    А  ось  дев'ять  ...  Як  Ремедіос  Маленькій  з  роману  «Сто  років  самотності»,  коли  в  неї  закохався  Ауреліано  Буендіа.    Потім  в  романах  Маркеса  часто  з'являтиметься  ця  тема:  любов  до  дівчинки,  яка  не  досягла  шлюбного  віку.    Ніколи  ця  тема  не  буде  звучати  як  в  «Лоліті»  Набокова,  як  захоплення  пороком.    Але  завжди  -  як  безглузда  випадковість:  просто  дівчинка  запізнилася  народитися  і  тому  опинилася  настільки  молодша  за  свого  судженого.
     Габріель  Гарсія  Маркес  вірить  в  астрологію.    Він  народився  під  знаком  Риб,  6  березня  1927  року,  і  вважає    закономірним,  що  саме  жінка,  яка  народилася  під  знаком  Скорпіона,  стала  його  єдиною  любов'ю,  другом  і  супутницею  на  все  життя.    Риби  і  Скорпіон  -  два  водних  знака,  згідно  з  астрологічними  законами  найбільш  гармонійно  поєднуються.
 Часом  Маркес  стверджував,  ніби  і  в  містику  він  вірить,  і  в  доленосні  приречення  ...  Ніби  ще  в  шкільні  роки  він  побачив  Мерседес  уві  сні.    І,  натхненний  цим  сном,  написав  оповідання  про  дівчинку,  яка  так  мріяла  подорожувати,  що  перетворилася  на  метелика  і  полетіла  з  рідного  дому  ...  А  Маргарита  Чика,  подруга  Мерседес,  розповідала  Джеральда  Мартіну,  біографу  Маркеса,  як  маленька  Мечі  Барча  піднялася  на  огорожу  і    ,  дивлячись  на  запилену  вулицю,  з  сумом  говорила:  «О,  як  же  я  хочу  подорожувати  по  світу,  жити  у  великих  містах,  переїжджати  з  готелю  в  готель!»  Мерседес,  за  все  життя  дала  всього  два  інтерв'ю,  зазначила,  що  Маркес  втілив  її  дитячу    мрію:  подорожувати  їм  ін    ішлось  багато.
             Мерседес  Ракель  Барча  Пардо  з'явилася  на  світ  6  листопада  1932  в  селищі  Маганга,  на  березі  річки  Магдалени.    Її  мати,  Ракель  Пардо  Лопес,  була  колумбійкою,  з  сім'ї  фермерів.    А  в  жилах  батька,  Деметріо  Барча  Велілья,  текла  змішана  палестинсько-єгипетська  кров.    Маркес  вважав,  що  саме  від  предків-єгиптян  дісталася  Мерседес  «таємнича  краса  нільської  змії».    Хоча  насправді  Мерседес  зовні  була  типовою  колумбійкою.
       Дід  її  був  родом  з  Олександрії,  в  Колумбії  йому  належала  мережа  аптек  в  різних  містах.    Сім'я  часто  переїжджала,  але  для  Мечі  завжди  вибирали  найпрестижнішу  і  строгу  католицьку  школу.    І  вчилася  вона  завжди  на  відмінно.    Вона  була  дуже  серйозним  і  відповідальним  дитиною  і  зовсім  не  доставляла  клопоту  своїм  рідним.    Її  найулюбленішою  розвагою  було  лежати  на  траві  в  саду  біля  будинку  і  спостерігати  за  комахами,  птахами,  дрібними  звірятами.    Вона  планувала  стати  біологом.    Мечі  багато  читала,  і  не  тільки  книги  з  біології:  романи,  поезію  ...  Її  несподіване  рішення  вийти  заміж  за  Габріеля  Гарсія  Маркеса  батьки  вважали  підліткової  примхою,  яка  зародилася  на  грунті  зайвого  захоплення  Шекспіром.    І  не  стали  нічого  забороняти,  щоб  дівчинка  не  уявила  себе  Джульєттою.
 Але  роки  йшли,  Мерседес  дорослішала,  до  неї  сваталися,  а  вона  відкидала  всіх.    Вона  чекала,  коли  до  неї  посватається  Габріель.    Вона  як  і  раніше  багато  читала,  але  плани  вчитися  на  біолога  були  забуті.    Їй  подобалася  тиха  сімейне  життя.Вона  наглядала  за  п'ятьма  молодшими  дітьми,  супроводжувала  на  танці  сестер.    І  зовсім  не  боялася,  що  залишиться  старою  дівою.
 Мерседес  не  лякали  плітки  про  численні  захоплення  Габріеля.    А  він  тим  часом  вів  вельми  бурхливе  життя.    Був  завсідником  борделів.    Пізніше  він  визнає:  «Так,  в  молодості  у  мене  було  багато  повій.    Вони  були  моїми  друзями.    Я  ходив  до  них  не  стільки  займатися  любов'ю,  скільки  для  того,  щоб  позбутися  від  самотності.    Як  колекціонер  зберігає  монети  або  марки,  я  зберігаю  спогади  про  моїх  повій  ».
 Мерседес  регулярно  доносили  про  пригоди  її  коханого.    Вона  вважала,  що  її  це  не  стосується.    Мечі  теж  не  схвилювало  звістка,  що  Габріель  перестав  відвідувати  лекції,  а  потім  і  зовсім  залишив  юридичний  факультет  і  став  журналістом.    Їй  було  все  одно,  чим  буде  займатися  її  обранець.    Адже  це  його  життя  і  його  шлях,  а  для  неї  головне  -  дочекатися  весілля  ...  З  юристом  чи,  з  журналістом  чи  -  не  важливо.    Головне  -  з  Габріелем,  а  не  з  кимось  іншим.    Втім,  вона  уважно  перечитувала  і  зберігала  всі  публікації  його  перших  оповідань.    Що  трапився  у  Габріеля  в  Парижі  роман  з  іспанською  акторкою  Марією  Консепсьон  Кинта-ної  теж  не  мав  для  неї  значення.    Важливіше  було  те,  що  Габріель  не  переставав  відповідати  на  її  листи,  розповідаючи  про  те,  що  відбувається  в  його  душі.    А  з  ким  він  ділить  ліжко  там,  в  далекому  Парижі,  не  має  значення.    Він  всього  лише  чоловік,  і  вони  поки  ще  не  обмінялися  шлюбними  клятвами.
 Габо  і  Мечі  писали  один  одному  по  два-три  рази  на  тиждень.    Габріель  повідомляв,  що  кожен  день,  прокидаючись  і  засинаючи,  він  дивиться  на  фотографію  Мечі,  що  висить  в  ногах  його  ліжка.    І  це  було  правдою,  його  друг  того  періоду,  Пліній  Мендоса,  згадував,  як,  вперше  опинившись  в  кімнаті  Маркеса,  побачив  фото  Мерседес:  «Я  ступив  до  стіни,  щоб  подивитися  на  висіла  там  фотографію  його  нареченої  -  симпатичної  дівчини  з  довгими  прямим  волоссям.    "Це  -  священний  крокодил",  -  сказав  Габо  ».    Так,  вийшло  так,  їх  заручини  була  довгою.    Ні,  не  надто  тривалої,  як  в  романі  Маркеса  «Кохання  під  час  чуми»,  де  головний  герой,  Флорентіно  Аріза,  одружується  на  своїй  коханої  Ферміна  Дазе  через  п'ятдесят  три  роки,  сім  місяців  і  одинадцять  днів  після  того,  як  вимовив  клятву  у  вічній  любові.    Але  все  ж  Мечі  довелося  чекати  вінчання  цілих  тринадцять  років.
           Він  наважився  одружитися  тільки  в  тридцять  один  рік.    До  того  моменту  Мерседес  Барча  Пардо  вважали  безнадійною  дивачкою,  а  за  очі  її  називали  Пенелопою:  адже  вона  так  само  віддано  чекала  свого  «Одіссея».    Але  Пенелопа  була  все-таки  законною  дружиною  Одіссея,  а  Мерседес  з  Габріелем  навіть  не  були  офіційно  заручені!    Більш  того  -  вони  майже  не  бачилися.    Кілька  разів  сходили  на  танці  в  ранній  юності,  а  потім  переписувалися.    Але,  можливо,  завдяки  листам  вони  знали  один  одного  по-справжньому  глибоко  й  інтимно.
             «Габо  народився  з  відкритими  очима  ...  Він  завжди  домагався  того,  чого  хотів.    Взяти  хоча  б  наш  шлюб.    Коли  мені  було  тринадцять,  він  сказав  своєму  батькові:  "Я  знаю,  на  кому  одружуся".    А  ми  тоді  були  просто  знайомими  »  згадуватиме  Мерседес  багато  пізніше,  в  одному  з  двох  інтерв'ю.
           Габріель  і  Мерседес  повінчалися  в  п'ятницю  21  березня  1958  року.    Мечі  запізнилася  на  вінчання.    Габріель  чекав  її  разом  з  друзями  і  рідними  біля  входу  до  церкви  Вічного  Спасіння.    І  в  якийсь  момент  запанікував:  а  раптом  вона  і  зовсім  не  з'явиться?    Раптом  вона  зрозуміла,  що  очікування  і  передчуття  солодше  достигнутого?    Або  усвідомила,  що  насправді  чекала  даремно  і  не  любить  його?    Саме  в  цей  момент  він  з  особливою  гостротою  усвідомив,  як  потребує  Мерседес,  і,  за  його  словами,  «готовий  був  голову  розбити  об  кам'яний  виступ»,  якщо  вона  не  прийде  ...
       Все  виявилося,  звичайно  ж,  простіше:  Мерседес  мала  вінчатися  в  сукні    своєї  матері  і  в  фаті  бабусі.    Сукню,  заздалегідь  підігнану    під  її  тоненьку  фігурку,  вранці  довелося  підганяти  знову,  прямо  на  нареченій:  в  останні  тижні  перед  весіллям  вона  так  хвилювалася,  що  схудла.
 На  третій  день  після  весілля  вони  вирушили  до  Венесуели,  де  їм  належало  провести  медовий  місяць.    Коли  літак  злетів  над  хмарами  і  золотий  вечірній  світло  засяяло  в  очах  Мерседес,  Габріель  відчув  -  ось  священний  момент,  відповідний  для  ще  однієї  важливої  клятви.    І  пообіцяв,  що  її  багаторічна  очікування  сповна  окупиться,  що  він  буде  самим  турботливим  чоловіком,  що  він  стане  великим  письменником  до  сорока  років,  що  зробить  багатими  її  і  тих  дітей,  яких  Мерседес  йому  народить.    Вона  слухала  мовчки.    Чи  збудуться  його  обіцянки  чи  ні  -  зараз  не  мало  значення.    Мерседес  просто  хотіла  прожити  життя  з  цим  чоловіком.    Що  б  життя  їм  ні  пообіцяла.
 Їх  любов  почалася  так  романтично  ...  Але,  як  завжди  буває,  -  казка  закінчилася  біля  вівтаря,  а  далі  була  проза  життя.    Наскільки  взагалі  могла  бути  прозаїчною  життя  поруч  з  такою  людиною,  як  Маркес.
 «За  роки  сімейного  життя  у  нас  не  було  жодної  серйозної  сварки.    Напевно,  тому,  що  ми  дивимося  на  речі  так  само,  як  і  до  шлюбу.    Сімейне  життя  -  диявольськи  важка  справа,  яка  кожен  день  починаєш  спочатку.    І  так  все  життя.    Живеш  в  постійній  напрузі,  і  часом  це  так  втомлює  ...  Але  тим  не  менше  це  коштує  того!  »-  говорив  Габріель  Гарсія  Маркес  через  кілька  десятиліть.
 Жити  їм  належало  в  Барранкилье,  в  двокімнатній  квартирці  від  редакції  газети  El  Espectador,  де  працював  Маркес.    Господарюванню  Мерседес  була  абсолютно  не  навчена.    Габріель  поставився  до  цього  поблажливо.    Прибирав  у  хаті  він  сам.    І  дуже  терпляче  вчив  Мерседес  готувати  його  улюблені  страви.    У  чому  досягла  успіху  вона  як  господиня,  так  це  в  питаннях  економії.    Легко  навчилася  жити  в  бідності,  вибирати  в  крамницях  найдешевше  і  перетворювати  в  цілком  апетитні  страви.    Але  головне,  що  зачаровувало  Маркеса  в  дружині,  -  її  трепетне  ставлення  до  його  творчості.    Вона  навіть  торкалася  до  його  паперів  обережно,  немов  вони  були  древніми  святинями,  здатними  розсипатися  в  руках.Вона  як  божественного  одкровення  слухала,  коли  Габріель  ділився  з  нею  творчими  планами  або  розповідав  вигадані  ним  сюжети.    Мерседес  навчилася  підтримувати  вогонь  у  вогнищі:  в  буквальному  сенсі.    Центрального  опалення  в  Барранкилье  не  було,  а  Габріель  не  міг  працювати,  коли  холодно.    Вона  приймала  гостей  в  маленькоі  квартирці,  а  по  вихідним  брала  участь  в  журналістських  вилазках  на  природу.    Однак  вона  була  дуже  замкнутою  і  мовчазною.    Пліній  Мендоса  згадував:  «Через  три  дні  після  знайомства  з  Мерседес  я  сказав  своїм  сестрам:«  Габо  одружився  на  німий  ».
 Мерседес  привезла  з  собою  скриньку  з  листами  Маркеса,  але  через  кілька  тижнів  після  весілля  Габріель  попросив  дружину  їх  знищити.    Мерседес  розповідала,  ніби  чоловік  пояснив  своє  прохання  так:  «щоб  вони  не  потрапили  в  чужі  руки».    Сам  Маркес  стверджував  інше.    Якщо  траплялося,  що  вони  розходилися  в  думках,  вона  незмінно  заявляла  щось  на  зразок  цього:  «А  ось  в  листі  з  Парижа  ти  писав,  що  ніколи  так  не  зробиш».    Габріель  хотів  позбутися  речових  нагадувань  про  його  обіцянки.    Мовчазна  Мерседес  вміла  проявляти  рідкісне  завзятість,  і,  врешті-решт,  Маркесу  довелося  ...  викупити  у  дружини  свої  листи  за  100  боліварів.    Після  чого  Мерседес  знищила  їх  на  очах  у  чоловіка.
 Джеральд  Мартін,  дуже  симпатизував  Мерседес,  писав:  «Мерседес  стверджує,  що  з  чоловіком  вона  спілкувалася  без  проблем.    Коли  я  запитав  у  неї  в  1991  році,  що,  на  її  думку,  скріпило  їх  союз,  вона  відповіла:  "Це  питання  біологічної  сумісності,  ви  не  знаходите?    Без  цього  нічого  і  бути  не  може  ".    Але  то  був  лише  початок.    Незабаром  вона  увійде  в  його  плоть  і  кров,  але  не  так,  як  в  ті  роки  відчаю,  коли  він  ще  толком  і  не  знав  її.    Вона  стане  незамінною  для  людини,  який  завжди  покладався  тільки  на  самого  себе,  розраховував  тільки  на  власні  сили  з  тих  пір,  як  помер  його  дід  (а  йому  тоді  було  дев'ять  років).    Вона  привнесе  в  його  життя  розсудливість  і  раціональність.    Поступово,  у  міру  того  як  в  ній  міцніла  впевненість  в  собі  -  чи,  точніше,  вона  навчилася  давати  їй  вихід,  -  вона  почала  наводити  порядок  в  рукотворному  хаосі  Маркеса.    Розібрала  його  статті  і  газетні  вирізки,  паперу,  розповіді,  машинописні  тексти  роману  "Дім"  і  повісті  "Полковнику  ніхто  не  пише"  ...  »
         24  серпня  1959  року  у    Габріеля  і  Мерседес  народився  їх  перший  син  Родріго  Гарсія.    Редакція  відправила  Габріеля  в  якості  спеціального  кореспондента  в  Європу.    Мерседес  знову  чекала,  звично  і  покірно,  але  тепер  з  нею  був  малюк  ...
 Мерседес  мовчазно  підтримувала  Габріеля,  коли  у  нього  з'явилося  нове  і  більш  небезпечне  захоплення:  комуністичні  ідеї.    З'їздив  на  Кубу,  з'їздив  в  Східну  Європу  і  в  СРСР,  писав  захоплені  статті.    Маркесу  запропонували  місце  в  нью-йоркському  відділенні  Prensa  Latina.    Вважаючи,  що  ця  робота  -  надовго,  він  взяв  з  собою  Мерседес  і  Родріго.    Чи  не  краще  рішення.    Американо-кубинський  конфлікт  був  у  розпалі.    До  редакції  постійно  дзвонили  з  погрозами,  в  тому  числі  і  особистими.    Якось  невідомий  подзвонив  в  готельний  номер,  який  займала  сім'я,  і  сказав  Мерседес,  що  він  знає,  яким  маршрутом  вона  гуляє  з  дитиною,  і  що  вона  може  одного  разу  не  повернутися  з  прогулянки,  якщо  її  чоловік  не  припинить  комуністичну  пропаганду.    Мерседес  не  показала  Габріелю  свого  переляку.    Але  при  першій  нагоді  перебралася  з  готелю  до  подруги,  яка  знімала  квартиру  на  іншому  кінці  міста.    Скінчилася  американська  епопея  Маркеса  тим,  що  їм  з  дружиною  і  дитиною  довелося  буквально  втікати  з  країни.    Грошей  на  авіапереліт  не  було.    Вони  їхали  на  рейсових  автобусах.    Ночували  в  найдешевших  готелях.    Один  раз  Мерседес  відмовилася  залишитися  в  номері,  що  кишіли  тарганами,  і  разом  з  дитиною  влаштувалася  під  відкритим  небом.    Інший  раз  американський  солдат  запропонував  Габріелю  продати  Мерседес  йому  і  двом  його  товаришам  на  кілька  годин:  мовляв,  тоді  ви,  обшарпанці,  зможете  хоч  поїсти  нормально  ...  До  моменту  приїзду  в  Мехіко  Мерседес  була  хвора,  у  неї  на  нервовому  грунті  відкрився  гострий  гастрит.    «На  руках  -  останні  двадцять  доларів,  майбутнє  -  неясно»,  -  згадував  Габріель.І  тепер  він,  як  ніколи  раніше,  розумів,  який  скарб  придбав  в  дружини.    Мерседес  жодного  разу  ні  в  чим  його  не  дорікнула.
«Мені  абсолютно  ясно,  що  жінки  правлять  світом,  -  говорив  Маркес.    -  Єдине,  чого  жінки  не  прощають,  -  це  зрада.    Якщо  відразу  встановити  правила  гри,  якими  б  вони  не  були,  жінки  зазвичай  їх  приймають.    Але  не  терплять,  коли  правила  змінюються  по  ходу  гри.    У  таких  випадках  вони  стають  безжальними  ...  »
 У  1962  році  в  Мексиці  народився  їх  другий  син  -  Гарсія.    Маркес  дуже  хотів  доньку,  схожу  на  Мечі,  але  більше  дітей  у  них  не  було.
Мерседес  підтримувала  Габріеля,  коли  він  взявся  за  свій  епохальний  роман  «Сто  років  самотності».    Маркес  продав  машину  і  на  вісімнадцять  місяців  замкнувся  в  своєму  кабінеті,  не  спілкуючись  навіть  з  сім'єю.    Він  повністю  переселився  в  світ  Макондо  ...  Тим  часом  Мерседес  поденщиною  заробляла  на  життя.    Вона  взяла  на  себе  і  спілкування  з  м'ясником  і  бакалійником,  у  яких  брала  товари  в  борг.    Вона  ж  розмовляла  і  з  господарем  будинку,  що  було  найскладнішим.
 «Нашому  домовласникові  ми  заборгували  оренду  за  вісім  місяців.    Коли  наш  борг  по  оплаті  становив  всього  три  місяці,  Мерседес  подзвонила  йому  і  сказала:  "Послухайте,  ми  не  зможемо  заплатити  вам  ні  за  ці  три  місяці,  ні  за  наступні  півроку".    Перш  вона  уточнила  у  мене:  "Коли  ти  плануєш  закінчити?"  -  і  я  відповів,  що  місяців  через  п'ять,  тому  вона  накинула  ще  один  місяць.    І  тоді  домовласник  сказав  їй:  "Добре,  якщо  ви  даєте  слово,  я  почекаю  до  вересня".    І  у  вересні  ми  йому  заплатили  ...  »-  розповідав  Маркес.  
 ...  У  мене  була  дружина  і  двоє  маленьких  синів.    Я  працював  піар-менеджером  і  редагував  кіносценарії.    Але  щоб  написати  книгу,  потрібно  було  відмовитися
.  У  мене  була  дружина  і  двоє  маленьких  синів.    Я  працював  піар-менеджером  і  редагував  кіносценарії.    Але  щоб  написати  книгу,  потрібно  було  відмовитися  від  роботи.    Я  заклав  машину  і  віддав  гроші  Мерседес.    Кожен  день  вона  так  чи  інакше  видобувала  мені  папір,  сигарети,  все,  що  необхідно  для  роботи.    Коли  книга  була  закінчена,  виявилося,  що  ми  повинні  м'ясникові  5000  песо  -  величезні  гроші.    За  окрузі  пішов  слух,  що  я  пишу  дуже  важливу  книгу,  і  всі  крамарі  хотіли  взяти  участь.    Щоб  послати  текст  видавцеві,  необхідно  було  160  песо,  а  залишалося  тільки  80.  Тоді  я  заклав  міксер  і  фен  Мерседес.    Дізнавшись  про  це,  вона  сказала:  «Не  вистачало  тільки,  щоб  роман  виявився  поганим».
Мерседес  гідно  ділила  з  Габріелем  бідність  і  негаразди  і  так  само  гідно  розділила  тягар  загальносвітової  слави,  яка  обрушилася  на  нього  після  виходу  з  друку  цієї  книги.    У  1967  році  роман  «Сто  років  самотності»  викликав  «літературне  землетрус»  і  зробив  Габріеля  Гарсія  Маркеса  живим  класиком.    Тиражі  розліталися,  книгу  перевели  на  тридцять  п'ять  мов.    Зараз  «Сто  років  самотності»  входить  в  список  двадцяти  найбільших  світових  шедеврів.
 Після  у  Маркеса  не  було  творчих  невдач.    Кожен  його  роман,  повість,  оповідання  й  есе  з  захопленням  приймалися  критиками  і  читачами.    Були  опубліковані  і  високо  оцінені  всі  твори,  написані  до  1967  року  і  свого  часу  відкинуті  видавцями.
 Маркес  розумів,  як  багатьом  він  зобов'язаний  своїй  дружині.    Роман  «Любов  під  час  чуми»  він  передував  словами:  «Присвячується,  звичайно  ж,  Мерседес.    Ці  сільця  вже  знайшли  свою  короновану  богиню  ».
 «Ці  місця»  -  світ  його  фантазії.    Світ  країни  Макондо.    Країни,  де  сплітається  магія  і  реалізм,  де  закохані  дівчата  готові  чекати  весілля  десятиліттями  ...  Країни,  звідки  прийшов  Маркес  і  куди  так  органічно  вписалася  Мерседес.
 Нобелівська  премія
 У  1982  році  письменникові  була  присуджена  Нобелівська  премія.    Це  була  важлива  подія  для  всієї  Латинської  Америки.    Фідель  Кастро  не  зміг  додзвонитися  Маркесу  і  на  наступний  день  надіслав  телеграму:  «Справедливість  нарешті  восторжествувала.    Святкуємо  з  учорашнього  дня.    Додзвонитися  неможливо.    Від  щирого  серця  вітаю  вас  з  Мерседес  ».    Будинок  був  обложений  журналістами.    Зрештою  письменник  з  дружиною  потихеньку  втекли  і  переселилися  в  готель  «Чапультепек-Президентові»,  де  зібрали  вісьмох  близьких  друзів,  в  суспільстві  яких  і  пересиділи  перші,  найбільш  бурхливі  дні.    Зрозуміло,  Мерседес  супроводжувала  чоловіка  в  Стокгольм.    Приїхав  туди  і  Гонсало.    Родріго,  який  став  кінорежисером,  працював  над  фільмом  на  півночі  Мексики  і  не  міг  покинути  знімальну  групу.    Журналісти  тут  же  вирішили,  що  між  Маркесом  і  його  старшим  сином  існує  якийсь  конфлікт.    Насправді  письменник  виховував  своїх  дітей  так,  щоб  робота  була  для  них  понад  усе.    Маркес  ні  засмучений  відсутністю  Родріго,  він  пишався  творчої  одержимістю  сина.
 У  традиційній  промові  лауреата  Маркес  ні  словом  не  згадав  дружину,  навіть  не  дивився  в  її  бік:  в  його  промові  не  було  нічого  особистого,  тільки  суспільне,  і  тема  звучала  як  «Самотність  Латинської  Америки».    Він  протиставляв  Латинську  Америку  Європі.
 Мерседес  супроводжувала  його  на  всі  заходи  безмовним  примарою.    Журналісти  за  нею  полювали,  вона  від  них  рятувалася.    Вона  погодилася  дати  всього  одне  інтерв'ю,  причому  своєю  своячениці  Беатріс  Лопес  де  Барча.    Дружина  нобелівського  лауреата  з'явилася  на  обкладинці  колумбійського  журналу  Carrusel,  а  стаття  називалася  «Габіт  чекав,  поки  я  виросту».    Мерседес  зачарувала  всіх  нобелівських  гостей,  просто  продемонструвавши  себе,  якою  вона  була  в  повсякденності:  скромною,  мовчазною,  загадковою  жінкою,  ідеальною  дружиною  і  берегинею  вогнища,  в  якій  було  щось  споконвічне,  первозданне,  щось  поза  часом.
 Коли  вони  з  Габріелем  повернулися  додому,  Мерседес  з  полегшенням  сховала  в  шафу  парадні  вбрання  і  вузькі  туфлі.    І  повернулася  до  свого  улюбленого  заняття:  забезпечувати  Габріелю  комфортне  буття.Щоб  в  кабінеті  було  як  слід  натоплено,  щоб  папір  був  його  улюбленого  сорту,  щоб  вчасно  подавалися  їжа  і  кава,  щоб  завжди  були  під  рукою  сигарети,  а  ще  стежила  за  публікаціями  про  нього,  сортувала  чернетки  ...  Іноді  брала  в  гостях  синів.    І  мовчки  спостерігала,  як  вони  бурхливо  сперечаються  і  жартівливо  пікіруються  з  батьком.    Все  це  і  було  її  щастям.
 У  1999  році  Маркесу  поставили  убивчий  діагноз:  рак  лімфатичної  системи.    До  цього,  в  1989  році,  у  нього  був  рак  легенів,  але  його  вилікували.    На  «облаштування  справ  земних»  йому  пообіцяли  всього  кілька  місяців,  може  бути  -  рік  ...  Але  лікування  і  невідступна,  вірна  турбота  Мерседес  допомогли  знову.    На  першій  же  прес-конференції,  даної  після  одужання,  Габріель  Гарсія  Маркес  повідомив,  що  більше  не  писатиме:  «Тепер  я  тільки  чоловік  Мерседес  ...  Я  належу  їй  повністю».
 Чим  старше  ставав  письменник,  тим  сміливіше  і  відкрито  він  говорив  про  любов,  про  величезний  її  значенні  в  житті:  «Для  мене  є  безсумнівним:  сенс  життя  -  це  любов  ...  І  писати  варто  тільки  про  кохання,  тому  що  все  інше  -  від  лукавого.    Мій  наступний  роман  буде,  звичайно  ж,  про  кохання,  про  пристрасної  божевільної  безнадійної  вічної  любові  чоловіка  і  жінки  ...  »
 «Тепер  я  тільки  чоловік  Мерседес  ...  Я  належу  їй  повністю».
 Коли  весь  світ  завмер  в  жаху  перед  загрозою  СНІДу,  невідомої  і  смертельної  хвороби,  заразитися  якою  можна  було  в  першу  чергу  при  сексуальному  контакті,  Маркес  заявив:  «СНІД  лише  додає  любові  ризику.    Любов  завжди  була  дуже  небезпечна.    Вона  сама  по  собі  -  смертельна  хвороба  ...  »
 Незважаючи  на  своє  рішення  припинити  творчу  діяльність,  в  2004  році  письменник  випустив  роман  «Спогади  моїх  сумних  повій»:  історію  людини,  який  ніколи  в  житті  не  любив,  а  в  віці  дев'яноста  років  закохався  в  чотирнадцятирічну  дівчину  ...  Це  було  чергове  визнання  в  любові  юної    мечі  -  на  сторінках  роману,  який  Маркес  вважав  своєю  останньою  книгою.    За  місяць  до  офіційної  публікації  рукопис  викрали  з  видавництва  і  опублікували  піратський  тираж.    Маркес  зробив  блискучий  і  несподіваний  хід:  він  стрімко  переписав  фінал,  і  книга  вийшла  в  офіційний  продаж  вже  з  зовсім  іншою  розв'язкою  ...  Роман  розійшовся  мільйонним  тиражем  в  рекордно  короткий  термін.    Однак  і  ця  книга  не  стала  останньою:  у  2009  році  Маркес  написав  повість  «Про  кохання  та  інших  демонів»,  героїнею  якої  він  знову  зробив  дванадцятирічну  дівчинку,  в  яку  неможливо  було  не  закохатися.
 
 У  2007  році  Габріелю  Гарсія  Маркесу  виповнилося  80  років.    Цей  рік  в  Латинській  Америці  та  Іспанії  пройшов  як  рік  Маркеса,  а  ювілейне  видання  «Ста  років  самотності»  розійшлося  тиражем  500  тисяч  примірників  -  при  тому,  що  сукупний  тираж  становить  30  мільйонів.    Вийшов  перший  фільм  за  його  книзі  -  «Любов  під  час  чуми».
«У  XXI  столітті  мене  вже  безперервно  стали  ховати,  -  посміхаючись,  нарікав  Маркес.    -  Багато  разів,  вмикаючи  телевізор  або  радіо,  я  чув  некролог  по  собі.    Читав  в  газетах:  "Сьогодні,  після  важкої  тривалої  хвороби  помер  письменник,  лауреат  ..."  У  свій  час  мене  це  жахливо  дратувало,  але  в  кінці  кінців  я  звик  до  власної  смертю,  випадок  чомусь  не  рідше,  ніж  раз  в  два  місяці.    Ну  що  з  цим  поробиш?  ..  »Зараз  Габріель  Гарсія  Маркес  страждає  від  недуги,  можливо,  більш  страшного,  ніж  рак:  у  нього  хвороба  Альцгеймера.    Брат  письменника,  Хаїм,  з  гіркотою  розповів  журналістам,  що  іноді  Габріель  зовсім  не  реагує  ні  на  що,  а  коли  повертається  до  реальності  -  не  впізнає  навіть  синів  і  брата.    Тільки  Мерседес  він  дізнається  завжди,  хоча  іноді  забуває  про  прожиті  разом  десятиліттях,  і  йому  здається,  що  Мечі  -  все  ще  дівчинка,  на  якій  він  коли-небудь  обов'язково  одружиться.
 Примітка  редакції:  Габріель  Гарсіа  Маркес  помер  в  Мехіко  у  віці  87  років.    Письменник  помер  в  оточенні  рідних  і  близьких  у  себе  вдома  днем  у  четвер,  17  квітня  2014  р  Світла  пам'ять!    
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          17.35
Габріель  Гарсія  Маркес  з  дружиною  Мерседес.    Фото  із  інтернета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832008
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2019

Життя, надія, цінність

Сьогодні  день  –
Життя,  надія,  цінність,
Всесвіт    -  дякую!
2.04.19          8.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831419
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.04.2019

Пока удача …

Пока  удача  нас  супроводжує,потрібно  ловити  мить,потрібно  робити  все,  щоб  допомогти  їй,  як  вона  допомогає  нам  .  (  Пауло  Коєльо)
     Якщо  розпочати  день  з  позитиву,  з  вечора  намітивши  справи  на  день,  діяти  з  натхненням,  не  лінуватись,  то    в  кінці  дня    чекає    задоволення  від  того  що  вдалося  виконати,  це  мабуть  і  є  удача,  як    прийнято  називати,  коли  справи,бажання,  мрії  здійсняються.  
       Працьовитій,  єнергійній,  завзятій,  творчій  людині  допомогає  Всесвіт!
       1.04.19                11.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831291
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2019

Відвертість…

Відвертість  є  -
Слова,  тепло,  щирість-
Радість  серцю!
1.04.19                    10.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831290
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.04.2019

Цікаві знання

Цікаві  знання,
Слова  -зерна,  ростуть,
Позитив  зійде
31.03.19            9.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831164
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 31.03.2019

Досвід - золото

Досвід  -  золото,
Успіх,  щастя,  бажання
Творити  -  простір
31.03.19              9.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831163
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 31.03.2019

Кращий приклад

Прочитала  цю  мудру  пораду  Будди  і  зрозуміла,  що  головне  мабуть  в  житті  -  це  повага,  любов  тих  людей,  що  живуть  з  тобою  поряд.  В  такому  разі  ти  захищена  від  сімейних  негараздів  людина.  А  якщо  ці  почуття  взаємні,  то  в  такій  сім'ї  панує  порозуміння,гармонія,затишок,достаток  -  кращий  приклад  для  дітей  і  онуків.
30.03.19            14.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831083
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2019

Не кажіть поганно…

Не  кажіть  поганно  ні  про  кого.    Негативна  енергія  завжди  повертається  назад!

 Наявність  життєвих  принципів  дуже  важливо  -  для  кожної  людини.    Поки  ви  робите  те,  у  що  вірите,  ваша  совість  чиста,  ваш  розум  і  душа  перебувають  у  гармонії.
 Які  ж  принципи  є  універсальними  для  всіх  людей?    Ось  вони:
 1.  Прокидайтеся  разом  з  сонцем  і  моліться.    Моліться  наодинці.    Робіть  це  якомога  частіше.    Вас  чують.    Просто  говоріть    про  те,  що  у  вас  на  серці.
 2.  Будьте  терплячі.    Невігластво,  гордість,  гнів,  ревнощі  виснажують  душу.    Моліться  за  померлих,  за  те,  щоб  вони  знайшли,  нарешті,  спокій.
 3.  Намагайтеся  бути  відкритою  людиною.    Не  дозволяйте  нікому  керувати  вами.    Ви  самі  прекрасно  знаєте,  чого  хочете.
 
 4.  Ставтеся  до  гостей  з  увагою  і  пошаною.    Почастуєте  їх  кращою  їжею,  оточіть  їх  комфортом,  ставтеся  до  них  з  повагою.
 5.  Не  беріть  те,  що  вам  не  належить.
 6.  Поважайте  все,  що  створила  природа,  -  інших  людей,  тварин  і  рослини.
 7.  Поважайте  думки  і  принципи  інших  людей.    Не  перебивайте  співрозмовника,  не  грайте  в  ігри,    не  будьте  грубими  і  зарозумілими.
 Поважайте  право  всіх  людей  на  свободу  слова.
 
 
 8.  Не  кажіть  людям  гидоти,    не  поливайте  їх  брудом  -  адже  ви  самі  забруднитеся.    Вся  негативна  енергія,  яку  ви  посилаєте  у  Всесвіт,  до  вас  обов'язково  повернеться.
 9.  Всі  роблять  помилки.    Це  нормально.    Немає  нічого  такого,  чого  не  можна  було  б  пробачити.    Ніхто  не  ідеальний.
 10.  Через  негативні    думки    страждає  розум,  тіло,  дух.    Намагайтеся  дивитися  на  світ  оптимістично.
 11.  Природа  -  наша  мати.    Тварини,  рослини  і  всі  інші  живі  істоти  -  частина  «сім'ї».
 
 12.  Діти  -  це  наше  майбутнє.    Виховуйте  їх  в  любові,  наповнюйте  мудрістю,  навчіть  того,  що  стане  в  нагоді  їм  в  житті.
 Вмійте  відпускати  дітей.    Коли  настане  час,  дайте  їм  простір  для  зростання.
 13.  Не  заподіювайте    шкоди    іншим  людям.    Закон  бумеранга  працює  -  навіть  якщо  ви  в  нього  не  вірите.
 14.    Не  брешіть,  будьте  чесними  -  перед  собою  і  перед  іншими.    Всесвіт  перевіряє  вас  на  щирість  і  чесність.    Найблагородніших  він    щедро  винагороджує.
 15.  Прагніть  до  гармонії.    Нехай  ваша  душа  буде  такою  ж  прекрасною,  як  і  ваше  тіло.    Зростайте  духовно,  займайтеся  саморозвитком.
 16.  Приймайте  рішення  самостійно.    Беріть  відповідальність  за  свої  дії.
 
 17.  Поважайте  особистий  простір  інших  людей.
 18.  Не  прагніть  всіх  зробити  щасливими,  змінити  цілий  світ.    Почніть  в  першу  чергу  з  себе.    Інакше  у  вас  нічого  не  вийде.
 19.    Не  нав'язуйте  свою  віру  іншим  людям.
 20.  Поділіться  тим,  що  у  вас  є,  з  іншими.    Найчастіше  займайтеся  благодійністю.
 Переклала  на  українську  мову        30.03.19                8.15
Не  говорите  плохо  ни  о  ком.  Негативная  энергия  всегда  возвращается  обратно!

Наличие  жизненных  принципов  очень  важно  —  для  каждого  человека.  Пока  вы  делаете  то,  во  что  верите,  ваша  совесть  чиста,  ваш  ум  и  душа  находятся  в  гармонии.
Какие  же  принципы  являются  универсальными  для  всех  людей?  Вот  они:
1.  Просыпайтесь  вместе  с  солнцем  и  молитесь.  Молитесь  наедине.  Делайте  это  как  можно  чаще.  Вас  слышат.  Просто  говорите  о  том,  что  у  вас  на  сердце.
2.  Будьте  терпеливы.  Невежество,  гордость,  гнев,  ревность  истощают  душу.  Молитесь  за  умерших,  за  то,  чтобы  они  обрели,  наконец,  покой.
3.  Старайтесь  быть  открытым  человеком.  Не  позволяйте  никому  управлять  вами.  Вы  сами  прекрасно  знаете,  чего  хотите.
 
4.  Относитесь  к  гостям  с  вниманием  и  почетом.  Угостите  их  лучшей  едой,  окружите  их  комфортом,  относитесь  к  ним  с  уважением.
5.  Не  берите  то,  что  вам  не  принадлежит.
6.  Уважайте  все,  что  создала  природа,  —  других  людей,  животных  и  растения.
7.  Уважайте  мнения  и  принципы  других  людей.  Не  перебивайте  собеседника,  не  играйте  в  игры,  не  будьте  грубыми  и  заносчивыми.
Уважайте  право  всех  людей  на  свободу  слова.
 
 
8.  Не  говорите  людям  гадости,  не  поливайте  их  грязью  —  ведь  вы  сами  запачкаетесь.  Вся  отрицательная  энергия,  которую  вы  посылаете  во  Вселенную,  к  вам  обязательно  вернется.
9.  Все  делают  ошибки.  Это  нормально.  Нет  ничего  такого,  чего  нельзя  было  бы  простить.  Никто  не  идеален.
10.  Из-за  отрицательных  мыслей  страдает  ум,  тело,  дух.  Старайтесь  смотреть  на  мир  оптимистично.
11.  Природа  —  наша  мать.  Животные,  растения  и  все  другие  живые  существа  —  часть  «семьи».
 
12.  Дети  —  это  наше  будущее.  Воспитывайте  их  в  любви,  наполняйте  мудростью,  научите  тому,  что  пригодится  им  в  жизни.
Умейте  отпускать  детей.  Когда  наступит  время,  дайте  им  пространство  для  роста.
13.  Не  причиняйте  вред  другим  людям.  Закон  бумеранга  работает  —  даже  если  вы  в  него  не  верите.
14.  Не  врите,  будьте  честны  —  перед  собой  и  перед  другими.  Вселенная  проверяет  вас  на  искренность  и  честность.  Самых  благородных  она  щедро  вознаграждает.
15.  Стремитесь  к  гармонии.  Пусть  ваша  душа  будет  такой  же  прекрасной,  как  и  ваше  тело.  Растите  духовно,  занимайтесь  саморазвитием.
16.  Принимайте  решения  самостоятельно.  Берите  ответственность  за  свои  действия.
 
17.  Уважайте  личное  пространство  других  людей.
18.  Не  стремитесь  всех  сделать  счастливыми,  изменить  целый  мир.  Начните  в  первую  очередь  из  себя.  Иначе  у  вас  ничего  не  получится.
19.  Не  навязывайте  свою  веру  другим  людям.
20.  Поделитесь  тем,  что  у  вас  есть,  с  другими.  Чаще  занимайтесь  благотворительностью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831041
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2019

Помилка

Помилка    
                 В  липні  1975  року  я  народила  доньку  і    після  пологів  мене  почали    турбували  незрозумілі  болі  в  нижньому  відділі  позвоночника  і  віддавала  біль  в  ноги  .
         В    1977  році  після  закінчення    інституту,  болі  значно  підсилились.  Я  вимушена  була  звернутися  до  лікарів  на  консультацію.  Не  пам’ятаю  вже  подробиць,  консультацію  проводила  хірург  центральної  лікарні  Віра,  яка  після  деяких  обстежень  винесла  вердікт,  що  небхідне  оперативне  втручання  по  видаленню  глибоких  вен    на  лівій  нозі,  іншого  лікування  не  було  призначено.
           Оперувала  вона    мене  4  години,  в  присутності  студентів  медичного  інститута,  а  потім  декілька  тижнів      на  лікарняному  ліжку,  перев’язки,  еластичні  бинти,  а  болі  ще  більше  посилились.  Я  не  могла  зрозуміти,  в    чому  справа,  чому  не  проходять  болі,  дуже  хвилювалась.  З  бинтами  на  ногах  вийшла  працювати.    В  той  час  я  працювала  товарознавцем  в  магазині»Пассаж»,  почала  почувати    себе  невпевнено  ,  мабуть  кожна  жінка  мене  зрозуміє.
       В  цей  рік  до  нас  завітав  в  гості  двоюродний  брат  чоловіка,  який  жив  з  сім’єю  на  Крайній  Півночі  в  Магаданській  області.  Його  розповідь  про  життя    на  півночі,  вплинула  на  моє  рішення,  змінити  щось  в  своєму  житті  .  В  той  час  я  думала  про  те,    що  там  мої  ноги  будуть  постійно  прикриті  панчохами  і  не  буде  видно  шрамів  на  ногах.    Я    звернулась  до  чоловіка  з  пропозицією  переїхати  жити  в  Магаданську  область.
           Після  обговорення  подробиць    нашого  переїзду,  в  січні  1978  року  спочатку  чоловік,  а  в  квітні  ми  з  донькою  переїхали  жити  в  Магаданську  область.
           Облаштовуватись  довелося  не  легко,  місяць  жили  в  районному  готелі,  а  потім  орендували  житло  в  часному  секторі,  де  вбиральня  на  вулиці-  це  в  50  град  морозу.
   При    працевлаштуванні,вимушені  були  ,    не  зважаючи  про  нашу  вишу  освіту  –  прийняти  пропозиції,  ті  що  нам  запропонували,я  влаштувалась    кассиром  в  продовольчий  магазин,  чоловік  –  техніком  по  сигналізації.  
           Про  те  що  ми  прийняли  таке  важливе  рішення  про  переїзд  ,  ми  не  жалкували  ні  в  ті  часи,  коли  проживали  на  Крайній  півночі,  ні  зараз,  так  як  ті  труднощі  які  нам  там  довелося  перенести,  компенсувались  цікавим  життям  в  тих  краях,  про  яке  можна  розповідати  ,  і  розповідати.
     Саме,  що  прикро  те,  що  неправильно  поставленний  мені  діагноз    лікарем,  продовжував  про  себе  нагадувати  і      проявляти.  Так  після  других  пологів  в  1982  році,  уже  в  Магаданській  області,  ті  болі,  що  мене  постійно  турбували,  значно  посилились,  я  не  могла  підніматися  по  сходинках,  а  на  руках  була  однорічна  донька,  а  старшій  в  той  час  виповнилось  8  років.  
     Колега  по  роботі  зателефонувала  своїм  батькам  в  Кобеляки,  щоб  допомогли  мені  потрапити  на  консультацію  до  відомого  всім  Касьяна.  Я  з  маленькою  донькою  лечу  на  Україну,  залишаю  її  у    батьків,  а  сама  їду  в  Кобеляки  на  прийом  до  Касьяна.    Він    мене  оглянув,зробив  вправні    маніпуляції      руками    по  позвонку...Я  його  запитала,  що  в  мене?  Він  відповів  –  коротко  –  зажатий  нерв  в  позвонку.  Я  йому  розповіла,  що  мені  через  деякий  час  після  перших  пологів  видалили  вени...
А  він  лише  сказав:  Навіщо.  Через  недільний  період  проходження  у  нього  сеансів  вправлення,  у  мене  зникли  гострі  болі.  Я  йому  була  дуже  вдячна.  Світла  йому  пам’ять  !  
         Я  повернулась  з  маленькою  донькою  в  Магаданську  область.    Дякуючи  хорошому  ставленню  до  мене  в  організації,  де  я  працювала  мені  раз  в  два  роки  давали  лікувальні  путівки  для  підтримання  самопочуття,  лікування  хвороби,  яка  виникла  в  результаті  необачно    поставленного  діагнозу  і  проведеної  помилкової  операції.
     В  2017  році,  коли  я  проходила  лікування  в  Дніпрі,  де  до  нас  в  палату  приходили  студенти  медінституту,задавали  питання  про  самопочуття  і  про  те  як  виникла  хвороба,  коротко  розповівши  свою  непросту  історію  хвороби,  я  їм  в  завершення  розповіді  говорила,  что  головне  –це  правильно  встановленний  діагноз  хвороби,  так  як  зроблена  в  цьому  випадку  помилка  -травмує  людину  як  на  фізичному,  так  і  моральному  рівні,  і  не  кожному  вдається  здолати  ці  травми,  які,  як  шрами  залишають  негативний  вплив  на  життєвому  шляху,  а  це  хронічні  хвороби,  невпевненість  в  собі,  негаразди  в  сімейних  стосунках.
         Стисло  викладена  історія  з  мойого  життя,  нехай  буде  прикладом    для    хворіючих  людей,  яким  перш  ніж  погоджуватись  на  серьозний  крок    оперативного  втручання,  пройти  консультації  не  менш,  ніж  в  трьох  лікарів,  а  лише  потім,  приймати  рішення.
Бажаю  всім  міцного  здоров'я,  впевненності  в  своїх  силах,    позитивного  настрою  і  надії  на  допомогу  Всевишнього!  
29.03.19                  14.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830957
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.03.2019

Власний погляд

Власний  погляд
             Кожна  людина  щоденно  спілкується,  при  цьому  попадає  під  вплив  інших  людей.  Добре,  якщо  людина  уже  сформувалась  як  особистість,  має  свій  власний  погляд  і  звички,  що  дає  можливість  їй  впевнено  почувати  себе    при  спілкуванні,  незалежно  від  погляду  і  настрою  співрозмовника.  Інша  справа,  коли  людина  невпевнена  в  собі,  нерішуча,  чи  обтяжена  іншими  життєвими  негараздами,  сімейними  проблемами,хворобою,  на  таку  людину  співрозмовник  має  значний  вплив,  добре,  ящо  він  позитивний,  то  це  лише  підтримає    таку  людину.  Якщо    ж  з  співрозмовник  розлючений,  знервований  або  веде  себе  хамовито  і    хоче  використати  слабку  людину,  для  досягнення  своїх  корисних  цілей,  або,  щоб  просто  розрядитися,  або  підкресливи  свою  значущість  і  самозатвердитися,в  такому  випадку,  зрозуміло,що  результат    такого  спілкування  і  впливу  має  негативні  наслідки.
     Ці  роздуми  визвані  ситуаціями  із  особистого  життя,  тому  вважаю  за  необхідне  щоденно  працювати  над  розвитком  своїх  особистих  поглядів,  розвитку  інтелекту,  хороших,позитивних    звичок  ,  знань  ,  захоплень,творчого  підходу  до  любих  справ  і  поваги  кожної  людини,  яка  зустрічається  на  моєму  шляху.  
           Існує  мудрий  вислів  –  легко  керувати    іншою  людиною,  саме  складне  –  уміти  володіти  собою.
   28.03.19              10.57  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830796
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2019

Цікаво…

 

 
           Мюнхенська  вища  школа  музики  і  театру  в  Німеччині
 Місце,  де  близькі  Томаса  Манна  містили  палац,  а  згодом  Гітлер  підписав  Мюнхенську  угоду
             Замок  Прінгсхаймов,  на  місці  якого  розташувалася  Мюнхенська  консерваторія
 За  адресою  Арсіштрассе,  12  в  Мюнхені  сьогодні  знаходиться  найбільша  в  Німеччині  консерваторія.    Музика  звучала  тут  і  на  початку  минулого  століття:  знаменитий  Замок  Прінгсхаймов  -  баварських  мільйонерів  єврейського  походження  -  був  відкритий  для  письменників,  музикантів  і  любителів  мистецтва.
 Господарем  цієї  вілли  був  Альфред  Прінгсхайм  -  математик,  професор  Мюнхенського  університету,  близький  друг  Вагнера.    Його  дочка  Катя  вийшла  заміж  за  письменника  Томаса  Манна,  який  присвятив  сімейства  роман  «Королівська  високість».    У  доброї  історії  сватання  принца  до  принцеси  можна  дізнатися  Альфреда  Прінгсхайма  в  образі  Самуеля  Шпельмана,  а  його  дочка  -  в  образі  Імми  Шпельман.
 Після  приходу  до  влади  нацистів  палац  знесли,  а  на  його  місці  з'явилася  резиденція  Адольфа  Гітлера  «Фюрербау»  і  прилегле  до  неї  Адміністративна  будівля  НСДАП.    У  той  час,  як  Томас  Манн  активно  виступав  проти  коричневої  чуми  і  виношував  в  голові  план  еміграції  з  Катею  в  США,  на  Арсіштрассе,  12  підписувався  знаменитий  Мюнхенський  пакт,  який  відкрив  диктатору  шлях  до  світової  війни.
 Після  капітуляції  Німеччини  в  цьому  будинку  відкрився  пункт  збору  «трофейного  мистецтва»,  загубленого  під  час  війни,  і  його  повернення  законним  власникам.    А  з  1957  року  тут  розташувалася  Мюнхенська  школа  музики  і  театру.
           У  1984  році  президент  консерваторії  запросив  Голо  Манна  -  відомого  історика,  сина  Томаса  Манна  -  виступити  на  святі  на  честь  початку  навчального  року.    Чоловік  відмовився  і  в  своїй  відповіді  зауважив:  він  уявити  не  міг,  що  коли-небудь  буде  отримувати  листи  зі  зворотною  адресою,  за  якою  майже  півстоліття  прожив  його  дід.Старий  вокзал  Ліона
 Місце,  де  Хемінгуей  втратив  всі  свої  рукописи  і  Фіцджеральда
             У  мемуарах  «Свято,  яке  завжди  з  тобою»  Хемінгуей  згадує,  як  на  Ліонському  вокзалі  у  його  дружини  вкрали  валізу,  в  якому  зберігалися  всі  рукописи  і  чернетки  Ернеста,  в  тому  числі  начерки  до  його  першого  роману.    Це  був  справжній  удар  для  початківця  літератора  -  схожі  почуття  може  випробувати  хіба  що  сучасна  людина,  разом  втратив  доступ  до  комп'ютера,  телефону,  хмарного  сховища  і  акаунтів  в  соціальних  мережах.    «Раніше  я  думав,  що  такий  біль  може  викликати  тільки  смерть  або  якесь  нестерпне  страждання;    але  коли  Хедлі  повідомила  мені  про  зникнення  всіх  моїх  рукописів,  я  зрозумів,  що  помилявся  »,  -  написав  він  через  роки.
             Однак  французьке  місто  Ліон  на  все  життя  запам'яталося  Хемінгуею  не  тільки  цієї  непоправною  втратою,  але  і  початком  великої  дружби  з  Фіцджеральдом.    Одного  разу  два  молодих  письменника  випивали  в  паризькому  кафе  «Клозері  де  Ліла».    Автор  недавно  вийшов  роману  «Великий  Гетсбі»  обмовився  між  справою,  що  йому  потрібно  з'їздити  в  Ліон  і  забрати  з  автосервісу  машину,  кинуту  там  під  час  поїздки  на  південь  Франції.    На  його  подив,  симпатичний  кореспондент  газети  «Торонто  Стар»  зголосився  скласти  йому  компанію  в  цій  справі.
             Дводенна  подорож  стала    справжньою  катастрофою  для  обох!    Для  початку,  Фіцджеральд  запізнився  на  потяг.    Прибувши  в  Ліон,  Хемінгуей  з  вокзалу  телеграфував  йому  адресу  готелю,  в  якій  вирішив  зупинитися.    Але  горе-попутник  послання  не  отримав  і,  прибувши  через  кілька  годин  на  ту  ж  станцію,  провів  цілий  день,  бігаючи  по  готелям  міста  в  пошуках  приятеля.    Вони  знайшли  один  одного  тільки  на  наступний  ранок:  підпилий  Скотт  все-таки  прийшов  в  потрібний    готель.
           Але  попереду  Хемінгуея  чекав  новий  сюрприз.    З'явившись  з  приятелем  в  автосервіс,  він  виявив,  що  у  «Рено»  з  відкидним  верхом  відірваний    дах.    «Скотт  пояснив,  що  його  дружина  взагалі  терпіти  не  може  закриті  машини,  що  вони  доїхали  так  до  Ліона,  а  тут  їх  затримав  дощ»,  -  згадував  письменник.
             Вибору  не  було  -  п'ятсот  кілометрів  до  столиці  довелося  їхати  на  автомобілі  без  даху.    Дощ  застав  чоловіків  вже  під  Ліоном.    Вони  намагалися  їхати  під  деревами  і  зупинялися  в  придорожньому    кафе.    Благо,  з  собою  у  них  було  п'ять  пляшок  білого  маконского  вина,  які  вони  з  успіхом  спустошили,  а  після  додали  до  них  віскі.
 
 Ставок  Сайлент  Пул  в  Великобританії
 Місце,  де  Агата  Крісті  кинула  машину  і  зникла  на  11  днів
             На  початку  грудня  1926  року  головною    темою  британських  і  американських  газет  стало  таємниче  зникнення  Агати  Крісті.    Її  автомобіль  з  включеними  фарами  знайшли  недалеко  від  містечка  Гілфорд  поруч  із  зарослим  ставком  Сайлент  Пул.
 Слідство  встановило,  що  напередодні  між  письменницею  і  її  чоловіком  Арчібальдом  Крісті  відбулася  сварка:  чоловік  попросив  розлучення,  зізнавшись  в  таємному  зв'язку  з  друкаркою  Ненсі  Ніл.    Автор  детективів  покинула  будинок  в  пригніченому  стані,  залишивши  секретарю  записку  з  проханням  анулювати  замовлення  на  готельний  номер  в  Берверлі,  де  до  цього  планувала  провести  вихідні.
         Письменницю  шукали  11  днів.    Про  неї  говорила  вся  країна.    Поліція,  журналісти  і  місцеві  жителі  вивчали  околиці  Гілфорда,  найближчі  лісу  і  поля.    За  всіма  газетам  було  розіслано  опис  зовнішності  Агати.    Біля  будинку  Арчібальда  в  засідці  сиділи  репортери.    Усюди  рясніла  реклама  останнього  роману  Крісті  «Вбивство  Роджера  Екройда».
       До  ставка  Сайлент  Пул,  поруч  з  яким  була  кинута  машина,  з'їжджалися  туристи.    Серед  них  була  письменниця  Дороті  Сейерс,  яка  описала  згодом  історію  про  зникнення  в  своєму  детективі  «Загадкова  смерть».    Конан  Дойл  роздобув  рукавичку  колеги  по  перу  і  відніс  її  екстрасенса  Горація  Ліфу.    Пізніше  він  згадував:  «Я  просто  поклав  рукавичку  йому  на  стіл,  прийшовши  на  прийом.    Зауважте,  я  не  мав  ніякого  відношення  до  справи  Крісті  ...  Але  екстрасенс  негайно  назвав  мені  ім'я  її  господині.    «З  цієї  рукавичкою  пов'язані  неприємності,  -  сказав  він.    -  Її  власниця  знаходиться  в  сутінковому  стані  в  нерішучості.Вона  не  померла  всупереч  думці  багатьох.    Вона  жива  і  в  середу  дасть  про  себе  знати  »
 ЗМІ  і  поліція  висували  різні  версії  зникнення.    Багато  хто  вважав,  що  Агата  вирішила  звести  рахунки  з  життям  і  втопилася  в  злощасному  ставку.    Хтось  звинувачував  у  вбивстві  жінки  її  чоловіка.    Але  трупа  ніде  не  було!    Може,  письменниця  пересіла  в  іншу  машину?    Або,  втративши  пам'ять,  пішла  в  невідомому  напрямку?
 Відповідь  була  знайдена  лише  через  11  днів,  коли  музиканти,  які  виступали  в  готелі  «Хидрі»  в  Харогейте  в  230  милях  від  ставка  Сайлент  Пул  побачили  жінку,  за  описом  схожу  на  письменницю.    Гостя,  зареєстрована    під  ім'ям  Тереза  Ніл,  дійсно  виявилася  знаменитим  автором  детективів.    Коли  поліція  прибула  в  готель,  вона  безтурботно  грала  в  більярд  і  повідомила  всім,  що  втратила  пам'ять.
 
 Тарфая  на  півдні  Марокко
 Місце,  де  Сент-Екзюпері  провів  півтора  року  і  на  все  життя  полюбив  Сахару
           У  1927  році  льотчика  авіакомпанії  поштового  «Аеропосталь»  Антуана  де  Сент-Екзюперіназначілі  начальником  аеродрому  Кап-Джуба.    Місто  на  кордоні  з  Західною  Сахарою,  колись  захоплений  англійцями,  а  пізніше  контрольований  іспанцями,  сьогодні  носить  назву  Тарфая.    Молодий  фахівець  повинен  був  вести  тут  мирні  переговори  з  маврами  і  контролювати  проміжну  станцію  на  лінії  Париж  -  Дакар.
 Будиночок  Екзюпері  знаходився  на  узбережжі  океану:  якщо  облокотиться  на  решітку  вікна,  хвилі  можна  було  побачити  прямо  під  ногами.    Днем  начальник  аеродрому  спостерігав  за  большеухой  лисичками  фенек,  які  пізніше  надихнули  його  на  створення  образу  Лиса  в  «Маленького  принца»,  а  вечори  проводив  за  роботою  над  своєю  першою  книгою  «Південний  поштовий»,  описуючи  життя  в  пустелі.
           Не  обходилося  без  пригод.    Одного  разу  кочові  племена  взяли  в  полон  французьких  льотчиків.    Екзюпері  літав  над  Сахарою  протягом  п'яти  днів,  намотав  8000  кілометрів,  три  рази  сідав  на  ворожій  території  і  провів  ніч  у  пошуках  товаришів.    Провести  переговори  про  їх  звільнення  йому  все-таки  вдалося.
Сьогодні  в  місті  Тарфая,  розташованому  в  540  кілометрах  на  південь  від  Агадира,  знаходиться  Музей  Антуана  де  Сент-Екзюпері,  де  представлені  оригінальні  ескізи  ілюстрацій  до  «Маленького  принца».    Тут  же  -  пам'ятник  письменнику  у  вигляді  поштового  літака.
 Переклала  на  українську  мову    26.03.19              8.09

           Мюнхенская  высшая  школа  музыки  и  театра  в  Германии
Место,  где  близкие  Томаса  Манна  содержали  дворец,  а  впоследствии  Гитлер  подписал  Мюнхенское  соглашение
             Замок  Прингсхаймов,  на  месте  которого  расположилась  Мюнхенская  консерватория
По  адресу  Арсиштрассе,  12  в  Мюнхене  сегодня  находится  крупнейшая  в  Германии  консерватория.  Музыка  звучала  здесь  и  в  начале  прошлого  столетия:  знаменитый  Замок  Прингсхаймов  —  баварских  миллионеров  еврейского  происхождения  —  был  открыт  для  писателей,  музыкантов  и  любителей  искусства.
               Хозяином  этой  виллы  был  Альфред  Прингсхайм  —  математик,  профессор  Мюнхенского  университета,  близкий  друг  Вагнера.  Его  дочь  Катя  вышла  замуж  за  писателя  Томаса  Манна,  который  посвятил  семейству  роман  «Королевское  высочество».  В  доброй  истории  сватовства  принца  к  принцессе  можно  узнать  Альфреда  Прингсхайма  в  образе  Самуэля  Шпельмана,  а  его  дочь  —  в  образе  Иммы  Шпельман.
После  прихода  к  власти  нацистов  дворец  снесли,  а  на  его  месте  появилась  резиденция  Адольфа  Гитлера  «Фюрербау»  и  прилегающее  к  ней  Административное  здание  НСДАП.  В  то  время,  как  Томас  Манн  активно  выступал  против  коричневой  чумы  и  вынашивал  в  голове  план  эмиграции  с  Катей  в  США,  на  Арсиштрассе,  12  подписывался  знаменитый  Мюнхенский  пакт,  открывший  диктатору  путь  к  мировой  войне.
             После  капитуляции  Германии  в  этом  здании  открылся  пункт  сбора  «трофейного  искусства»,  потерянного  во  время  войны,  и  его  возврата  законным  владельцам.  А  с  1957  года  здесь  расположилась  Мюнхенская  школа  музыки  и  театра.
         В  1984  году  президент  консерватории  пригласил  Голо  Манна  —  известного  историка,  сына  Томаса  Манна  —  выступить  на  празднике  в  честь  начала  учебного  года.  Мужчина  отказался  и  в  своем  ответе  заметил:  он  представить  не  мог,  что  когда-нибудь  будет  получать  письма  с  обратным  адресом,  по  которому  почти  полвека  прожил  его  дед.
 
Старый  вокзал  Лиона
           Место,  где  Хемингуэй  потерял  все  свои  рукописи  и  Фицджеральда
 В  мемуарах  «Праздник,  который  всегда  с  тобой»  Хемингуэй  вспоминает,  как  на  Лионском  вокзале  у  его  жены  украли  чемодан,  в  котором  хранились  все  рукописи  и  черновики  Эрнеста,  в  том  числе  наброски  к  его  первому  роману.  Это  был  настоящий  удар  для  начинающего  литератора  —  похожие  чувства  может  испытать  разве  что  современный  человек,  разом  потерявший  доступ  к  компьютеру,  телефону,  облачному  хранилищу  и  аккаунтам  в  социальных  сетях.  «Прежде  я  думал,  что  такую  боль  может  вызвать  только  смерть  или  какое-то  невыносимое  страдание;  но  когда  Хэдли  сообщила  мне  о  пропаже  всех  моих  рукописей,  я  понял,  что  ошибался»,  —  написал  он  спустя  годы.
Однако  французский  город  Лион  на  всю  жизнь  запомнился  Хемингуэю  не  только  этой  невосполнимой  потерей,  но  и  началом  великой  дружбы  с  Фицджеральдом.  Однажды  два  молодых  писателя  выпивали  в  парижском  кафе  «Клозери  де  Лила».  Автор  недавно  вышедшего  романа  «Великий  Гэтсби»  обмолвился  между  делом,  что  ему  нужно  съездить  в  Лион  и  забрать  из  автосервиса  машину,  брошенную  там  во  время  поездки  на  юг  Франции.  К  его  удивлению,  симпатичный  корреспондент  газеты  «Торонто  Стар»  вызвался  составить  ему  компанию  в  этом  деле.              Двухдневное  путешествие  стало  настоящей  катастрофой  для  обоих!  Для  начала,  Фицджеральд  опоздал  на  поезд.  Прибыв  в  Лион,  Хемингуэй  с  вокзала  телеграфировал  ему  адрес  гостиницы,  в  которой  решил  остановиться.  Но  горе-попутчик  послание  не  получил  и,  прибыв  несколькими  часами  позже  на  ту  же  станцию,  провел  целый  день,  бегая  по  отелям  города  в  поисках  приятеля.  Они  нашли  друг  друга  только  на  следующее  утро:  подвыпивший  Скотт  все-таки  пришел  в  нужную  гостиницу.
Но  впереди  Хемингуэя  ждал  новый  сюрприз.  Явившись  с  приятелем  в  автосервис,  он  обнаружил,  что  у  «Рено»  с  откидным  верхом  оторвана  крыша.  «Скотт  объяснил,  что  его  жена  вообще  терпеть  не  может  закрытые  машины,  что  они  доехали  так  до  Лиона,  а  тут  их  задержал  дождь»,  —  вспоминал  писатель.
             Выбора  не  было  —  пятьсот  километров  до  столицы  пришлось  ехать  на  автомобиле  без  крыши.  Дождь  застал  мужчин  уже  под  Лионом.  Они  пытались  ехать  под  деревьями  и  останавливались  в  придорожных  кафе.  Благо,  с  собой  у  них  было  пять  бутылок  белого  маконского  вина,  которые  они  с  успехом  опустошили,  а  после  добавили  к  ним  виски.
 
Пруд  Сайлент  Пул  в  Великобритании
Место,  где  Агата  Кристи  бросила  машину  и  исчезла  на  11  дней
               В  начале  декабря  1926  года  главной  темой  британских  и  американских  газет  стало  таинственное  исчезновение  Агаты  Кристи.  Ее  автомобиль  со  включенными  фарами  нашли  недалеко  от  городка  Гилфорд  рядом  с  заросшим  прудом  Сайлент  Пул.
Следствие  установило,  что  накануне  между  писательницей  и  ее  супругом  Арчибальдом  Кристи  состоялась  ссора:  мужчина  попросил  развод,  сознавшись  в  тайной  связи  с  машинисткой  Нэнси  Нил.  Автор  детективов  покинула  дом  в  подавленном  состоянии,  оставив  секретарю  записку  с  просьбой  аннулировать  заказ  на  гостиничный  номер  в  Берверли,  где  до  этого  планировала  провести  выходные.
             Писательницу  искали  11  дней.  О  ней  говорила  вся  страна.  Полиция,  журналисты  и  местные  жители  изучали  окрестности  Гилфорда,  ближайшие  леса  и  поля.  По  всем  газетам  было  разослано  описание  внешности  Агаты.  Возле  дома  Арчибальда  в  засаде  сидели  репортеры.  Всюду  пестрела  реклама  последнего  романа  Кристи  «Убийство  Роджера  Экройда».
             К  пруду  Сайлент  Пул,  рядом  с  которым  была  брошена  машина,  съезжались  туристы.  Среди  них  была  писательница  Дороти  Сэйерс,  описавшая  впоследствии  историю  об  исчезновении  в  своем  детективе  «Загадочная  смерть».  Конан  Дойл  раздобыл  перчатку  коллеги  по  перу  и  отнес  ее  экстрасенсу  Горацию  Лифу.  Позже  он  вспоминал:  «Я  просто  положил  перчатку  ему  на  стол,  придя  на  прием.  Заметьте,  я  не  имел  никакого  отношения  к  делу  Кристи...  Но  экстрасенс  тотчас  назвал  мне  имя  ее  хозяйки.  «С  этой  перчаткой  связаны  неприятности,  —  сказал  он.  —  Ее  владелица  находится  в  сумеречном  состоянии  в  нерешительности.  Она  не  умерла  вопреки  мнению  многих.  Она  жива  и  в  среду  даст  о  себе  знать»
             СМИ  и  полиция  выдвигали  различные  версии  исчезновения.  Многие  полагали,  что  Агата  решила  свести  счеты  с  жизнью  и  утопилась  в  злосчастном  пруду.  Кто-то  обвинял  в  убийстве  женщины  ее  мужа.  Но  трупа  нигде  не  было!  Может,  писательница  пересела  в  другую  машину?  Или,  потеряв  память,  ушла  в  неизвестном  направлении?
Ответ  был  найден  лишь  через  11  дней,  когда  музыканты,  выступавшие  в  отеле  «Хидро»  в  Харогейте  в  230  милях  от  пруда  Сайлент  Пул  увидели  женщину,  по  описанию  похожую  на  писательницу.  Гостья,  зарегистрировавшаяся  под  именем  Тереза  Нил,  действительно  оказалась  знаменитым  автором  детективов.  Когда  полиция  прибыла  в  отель,  она  беззаботно  играла  в  бильярд  и  сообщила  всем,  что  потеряла  память.
 
Тарфая  на  юге  Марокко
           Место,  где  Сент-Экзюпери  провел  полтора  года  и  на  всю  жизнь  полюбил  Сахару
           В  1927  году  летчика  почтовой  авиакомпании  «Аэропосталь»  Антуана  де  Сент-Экзюпериназначили  начальником  аэродрома  Кап-Джуби.  Город  на  границе  с  Западной  Сахарой,  когда-то  захваченный  англичанами,  а  позже  контролируемый  испанцами,  сегодня  носит  название  Тарфая.  Молодой  специалист  должен  был  вести  здесь  мирные  переговоры  с  маврами  и  контролировать  промежуточную  станцию  на  линии  Париж  —  Дакар.
               Домик  Экзюпери  находился  на  побережье  океана:  если  облокотиться  на  решетку  окна,  волны  можно  было  увидеть  прямо  под  ногами.  Днем  начальник  аэродрома  наблюдал  за  большеухими  лисичками  фенек,  которые  позже  вдохновили  его  на  создание  образа  Лиса  в  «Маленьком  принце»,  а  вечера  проводил  за  работой  над  своей  первой  книгой  «Южный  почтовый»,  описывая  жизнь  в  пустыне.
Не  обходилось  без  происшествий.  Однажды  кочевые  племена  взяли  в  плен  французских  летчиков.  Экзюпери  летал  над  Сахарой  в  течение  пяти  дней,  намотал  8000  километров,  три  раза  садился  на  вражеской  территории  и  провел  ночь  в  поисках  товарищей.  Провести  переговоры  об  их  освобождении  ему  все-таки  удалось.
Сегодня  в  городе  Тарфая,  расположенном  в  540  километрах  к  югу  от  Агадира,  находится  Музей  Антуана  де  Сент-Экзюпери,  где  представлены  оригинальные  наброски  иллюстраций  к  «Маленькому  принцу».  Здесь  же  —  памятник  писателю  в  виде  почтового  самолета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830499
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2019

Творчі люди

   Творчі  люди
         Творчі  люди  являють  собою  особливу  групу  людей,  чиї  здібності  є  захоплюючими  і  пронизані  чимось  неймовірним,  на  що  просто  неможливо  не  звернути  увагу.    Те,  що  відрізняє  їх  від  інших  -  це  їх  складність.    Вони  дуже  суперечливі  особистості.
 Нижче  наведені  ті  якості,  які  і  роблять  їх  не  такими,  як  усі.
           1.  Вони  надихаються  в  найменш  очікуваний  момент
 Творчі  люди  знають,  що  не  можуть  передбачити,  коли  до  них  прийде  наступна  велика  ідея.    Натхнення  просто  приходить  до  них  і  все.
 2.  Вони  дуже  захоплені  своєю  роботою,  але  також  можуть  бути  цілком  об'єктивні
 Хоча  вони  цілком  і  повністю  захоплені  своєю  роботою,  вони  так  само  можуть  залишатися  об'єктивними  і  сприймати  критику  на  свою  адресу.
 3.  Вони  скромні,  і  все  ж  гордість  і  впевненість  -  це  їх  невід'ємна  риса
 Люди  творчості  завжди  готові  вчитися  і  розвивати  свої  навички  незалежно  від  того,  наскільки  вони  гарні.    Зустрівши  їх,  ви  будете  вражені  їх  смирення  і  самознищення.    Але  за  цим  смиренням  і  скромністю  ховається  гордість  і  впевненість  у  власних  ідеях  і  творіннях.
 4.  Вони  тут  і  водночас  не  тут
 Творчі  люди  -  це  мрійники.    Вони  з  легкістю  чергують  фантазію  і  реальність.    Розмовляючи  з  ними,  ви  відчуєте,  що  вони  поруч  з  вами  і  в  той  же  час  далеко.    Це  тому,  що  вони  в  будь-який  момент  можуть  подумки  далеко  полетіти  від  того,  що  відбувається  і  так  само  швидко  повернутися.
 5.  Вони  можуть  бути  як  екстравертом,  так  і  інтровертом
 Вони  виявляють  обидві  риси  одночасно.    Вони  можуть  бути  самотні  протягом  тривалих  періодів  часу  під  час  створення  чергових  проектів,  а  також  бути  в  гущі  натовпу,  демонструючи  свою  роботу.    В  інших  випадках  вони  можуть  просто  спокійно  сидіти  в  стороні,  не  беручи  участь  у  загальних  веселощах.
 6.  Вони  консервативні  і  руйнівні  одночасно
 Творчі  люди  можуть  бути  дуже  консервативні  в  своїй  поведінці,  або  ж  розносити  все  навколо  в  пух  і  прах.    Все  тому,  що  для  того,  щоб  творити  нове  їм  може  знадобитися  тиша  або  ж  навпаки  -  шум,  вибух  емоцій  і  вражень.
 7.  Вони  слідують  за  своїм  серцем,  навіть  коли  їх  розум  каже  їм  вчинити  інакше
 Творчі  люди,  як  правило,  більше  схильні  ризикувати  і  менше  турбуватися  про  проблеми,  ніж  інші.    Вони  ніколи  не  відмовляються  від  своєї  творчості  або  ідей.    Вони  дотримуються  їх,  незалежно  від  того,  що  говорять  люди.
 8.  Вони  вірні  собі
 Навіть  якщо  інші  не  розуміють  їх  мистецтво,  творчі  люди  залишаються  вірними  собі  без  компромісів.    Вони  дорожать  своїми  творіннями  і  вважають  за  краще  бути  справжніми,  ніж  популярними.
 9.  Вони  живуть  на  межі  радості  і  депресії
 Творчі  люди  завжди  глибоко  занурюються  в  роботу,  тому  для  них  характерно  швидко  переходити  від  радості  до  печалі  і  навіть  до  депресії.    Вони  чутливі  люди,  які  мають  делікатні  серця,  тому  джерело  їх  блиску  також  є  джерелом  їх  страждань.
 10.  Вони  черпають  натхнення  зі  свого  оточення
 Творчі  особистості  можуть  використовувати  моменти  або  події  в  своєму  оточенні  для  того,  щоб  створити  щось  блискуче.    Вони  відрізняються  здатністю  адаптуватися  практично  до  будь-якої  ситуації  і  вмінням  досягати  своїх  цілей.
 11.  Вони  мають  величезну  силу  в  поєднанні  зі  спокоєм
 Вони  мають  чудову  фізичну  енергію  і  можуть  працювати  довгі  години  за  закритими  дверима  з  великим  завзяттям  і  ентузіазмом.    У  той  же  час,  вони  випромінюють  ауру  спокою  під  час  роботи.
 12.  Вони  вільні  духом  і  все  ж  цілком  дисципліновані
 Творчі  люди  настільки  вільні  і  енергійні,  що  люди  часто  судять  про  них,  як  про  безтурботні  і  навіть  безвідповідальних.    Але  саме  ця  безтурботність  допомагає  їм  виявляти  свою  творчість,  а  завзятість,  наполегливість  і  самодисципліна  не  дають  сидіти  на  місці.
 13.Вони  ламають  стереотипи  про  мужність  і  жіночность
 З  якоїсь  дивної  причини,  творчі  чоловіки,  як  правило,  більш  чутливі  і  менш  агресивні,  ніж  їх  однолітки  чоловічої  статі,  які  не  мають  відношення  до  творчості,  в  той  час  як  більшість  творчих  жінок  часто  мають  характер  більш  домінуючий  і  жорсткий,  ніж  у  інших    жінок.
 14.  Вони  розумні  і  наївні  одночасно
 Ця  тенденція  посилюється  в  гонитві  за  оригінальністю,  і  у  виборі  і  створенні  незвичайних  ідей.
 15.  Вони  борються  кожен  день
 Творчі  люди  прокидаються  щоранку  з  усвідомленням  того,  що  вони  повинні  змусити  себе  рости.    Але  завжди  є  страх,  занепокоєння,  або  перешкоди,  які  стоять  на  шляху,  кажучи  їм,  що  вони  не  можуть  зробити  цього.    Але  по-справжньому  талановиті  люди  вчаться  боротися  з  опором  і  творять  нове  день  у  день.
       Переклала  на  українську  мову        26.03.19            8.28  



Творческие  люди
Творческие  люди  представляют  собой  особую  группу  людей,  чьи  способности  являются  захватывающими  и  пронизаны  чем-то  невероятным,  на  что  просто  невозможно  не  обратить  внимание.  То,  что  отличает  их  от  других  –  это  их  сложность.  Они  очень  противоречивые  личности.
Ниже  приведены  те  качества,  которые  и  делают  их  не  такими,  как  все.
 
1. Они  вдохновляются  в  наименее  ожидаемый  момент
Творческие  люди  знают,  что  не  могут  предугадать,  когда  к  ним  придет  следующая  большая  идея.  Вдохновение  просто  приходит  к  ним  и  все.
2. Они  очень  увлечены  своей  работой,  но  также  могут  быть  вполне  объективны
Хотя  они  целиком  и  полностью  увлечены  своей  работой,  они  так  же  могут  оставаться  объективными  и  воспринимать  критику  в  свой  адрес.
3. Они  скромны,  и  все  же  гордость  и  уверенность  –  это  их  неотъемлемая  черта
Люди  творчества  всегда  готовы  учиться  и  развивать  свои  навыки  независимо  от  того,  насколько  они  хороши.  Встретив  их,  вы  будете  поражены  их  смирению  и  самоуничижению.  Но  за  этим  смирением  и  скромностью  скрывается  гордость  и  уверенность  в  собственных  идеях  и  творениях.
4. Они  здесь  и  одновременно  не  здесь
Творческие  люди  –  это  мечтатели.  Они  с  легкостью  чередуют  фантазию  и  реальность.  Беседуя  с  ними,  вы  ощутите,  что  они  рядом  с  вами  и  в  то  же  время  далеко.  Это  потому,  что  они  в  любой  момент  могут  мысленно  далеко  улететь  от  происходящего  и  так  же  быстро  вернуться.
5. Они  могут  быть  как  экстравертом,  так  и  интровертом
Они  проявляют  обе  черты  одновременно.  Они  могут  быть  одиноки  в  течение  длительных  периодов  времени  во  время  создания  очередных  проектов,  а  также  быть  в  гуще  толпы,  демонстрируя  свою  работу.  В  других  случаях  они  могут  просто  спокойно  сидеть  в  стороне,  не  участвуя  во  всеобщем  веселье.
6. Они  консервативны  и  разрушительны  одновременно
Творческие  люди  могут  быть  очень  консервативны  в  своем  поведении,  или  же  разносить  все  вокруг  в  пух  и  прах.  Все  потому,  что  для  того,  чтобы  творить  новое  им  может  понадобиться  тишина  или  же  наоборот  –  шум,  взрыв  эмоций  и  впечатлений.
7. Они  следуют  за  своим  сердцем,  даже  когда  их  разум  говорит  им  поступить  иначе
Творческие  люди,  как  правило,  больше  склонны  рисковать  и  меньше  беспокоиться  о  проблемах,  чем  другие.  Они  никогда  не  отказываются  от  своего  творчества  или  идей.  Они  придерживаются  их,  независимо  от  того,  что  говорят  люди.
8. Они  верны  себе
Даже  если  другие  не  понимают  их  искусство,  творческие  люди  остаются  верны  себе  без  компромиссов.  Они  дорожат  своими  творениями  и  предпочитают  быть  подлинными,  чем  популярными.
9. Они  живут  на  грани  радости  и  депрессии
Творческие  люди  всегда  глубоко  погружаются  в  работу,  поэтому  для  них  характерно  быстро  переходить  от  радости  к  печали  и  даже  к  депрессии.  Они  чувствительные  люди,  имеющие  деликатные  сердца,  поэтому  источник  их  блеска  также  является  источником  их  страданий.
10. Они  черпают  вдохновение  из  своего  окружения
Творческие  личности  могут  использовать  моменты  или  события  в  своем    окружении  для  того,  чтобы  создать  что-то  блестящее.  Они  отличаются  способностью  адаптироваться  практически  к  любой  ситуации  и  умением  достигать  своих  целей.
11. Они  имеют  огромную  силу  в  сочетании  со  спокойствием
Они  имеют  замечательную  физическую  энергию  и  могут  работать  долгие  часы  за  закрытыми  дверями  с  большим  рвением  и  энтузиазмом.  В  то  же  время,  они  излучают  ауру  спокойствия  во  время  работы.
12. Они  свободны  духом  и  все  же  вполне  дисциплинированы
Творческие  люди  настолько  свободны  и  энергичны,  что  люди  часто  судят  о  них,  как  о  беззаботных  и  даже  безответственных.  Но  именно  эта  беззаботность  помогает  им  проявлять  свое  творчество,  а  упорство,  настойчивость  и  самодисциплина  не  дают  сидеть  на  месте.
13. Они  ломают  стереотипы  о  мужественности  и  женственности
По  какой-то  странной  причине,  творческие  мужчины,  как  правило,  более  чувствительны  и  менее  агрессивны,  чем  их  сверстники  мужского  пола,  которые  не  имеют  отношения  к  творчеству,  в  то  время  как  большинство  творческих  женщин  часто  имеют  характер  более  доминирующий  и  жесткий,  чем  у  других  женщин.
14. Они  умны  и  наивны  одновременно
Эта  тенденция  усиливается  в  погоне  за  оригинальностью,  и  в  выборе  и  создании  необычных  идей.
15. Они  сражаются  каждый  день
Творческие  люди  просыпаются  каждое  утро  с  осознанием  того,  что  они  должны  заставить  себя  расти.  Но  всегда  есть  страх,  беспокойство,  или  преграды,  которые  стоят  на  пути,  говоря  им,  что  они  не  могут  сделать  этого.  Но  по-настоящему  талантливые  люди  учатся  бороться  с  сопротивлением  и  творят  новое  изо  дня  в  день.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830498
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2019

Зранку сонечко в віконце посміхнулось !

Зранку    сонечко  в  віконце  посміхнулось  !  
           З    Днем  народження  Аліса!
               Прийми  наші  вітання  онученька  рідненька,на  рік  вже  ти  сьогодні  підросла,для  нас  ти  і  надія  і  натхнення,  обожнюємо,любимо  тебе!
         Яка  ти  ніжна,  лагідна,  кмітлива,  твій  погляд  янгольський  і  посмішка  чарує,  а  коли  пісеньки  дитячі  ти  співаєш    і    танцюєш    для  всіх  це  краще  над  усе!
           Бажаємо  тобі    міцного  ми  здоров’я,  хай  кожний  день  приносить  радість,  щастя,    нові  можливості,  знання,  таланти  відкрива,  здійсняться  всі  твої  дитячі  мрії  !!!
Тепла,  любові,  гармонії  ,порозуміння  в  оточуючому  мирі  і    родинного  тепла  !!!
24.03.19                    7.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830188
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2019

Той, хто продовжує рух. ( китайська притча)

Той,  хто  продовжує  рух.  (  китайська  притча)
           Хінг  Ши,  відомий  китайський  мудрець,  подорожував  по  країні  і  виявився  в  місті,  де  кращі  живописці  змагалися  між  собою  за  звання  самого  вправного  майстра.    Багато  вже  були  відомими  майстрами,  вони  приїхали  сюди  з  усіх  куточків  Китаю,  щоб  представити  суддям  свої  роботи.    Це  були  прекрасні  картини,  але  з  них  потрібно  було  вибрати  тільки  одну  -  найкращу.
           Конкурс  був  уже  майже  завершений,  як  раптом  судді  виявилися  в  складному  становищі.    Перед  ними  залишалося  тільки  дві  картини  і  їм  потрібно  було  назвати  переможця,  вибравши  з  останніх  робіт  найбільш  гідну.    Але  дивлячись  на  ці  полотна,  вони  ніяково  перешіптувалися  і  розгублено  дивилися  один  на  одного.    Як  не  старалися  вони  відшукати  хоч  якусь  ваду  в  кращих  роботах,  вони  не  бачили  жодної  помилки,  і  тому  результат  конкурсу  залишався  неясний.
 Мудрець,  що  з'явився  тут,  спостерігав  за  переговорами  суддів  і  здогадався,  в  чому  причина  їх  замішання.    Він  вийшов  з  натовпу  глядачів  і  попрямував  до  них,  щоб  запропонувати  свою  допомогу.    Судді  дізналися  Хінг  Ши  і  відразу  ж  погодилися  прийняти  її.
         Тоді  відомий  мудрець  наблизився  до  художників    і  сказав  їм:
 -  Ви  обидва  привезли  сюди  прекрасні  картини.    Зізнаюся,  я  не  бачу  в  них  недоліків,  як  і  ваші  судді.    Тому  я  прошу  кожного  з  вас  справедливо  оцінити  свою  роботу  і  відверто  сказати  нам,  у  чому  вона  недостатньо  хороша.
 Художники  довго  вдивлялися  в  свої  полотна,  задумавшись.    Нарешті,  один  з  них  сказав:
 -  Учитель,  як  я  ни    дивлюся,  я  не  можу  знайти  вад  у  своїй  картині.    Вона  ідеальна.
 Другий  же  майстер  мовчав.
 -  Чому  ти  нічого  не  скажеш?    -  запитав  Хінг  Ши.    -  Ти  теж  не  знаходиш  недоліків  у  своїй  роботі?
 -  О,  ні,  -  зніяковіло  промовив  художник,  -  я  їх  бачу,  тільки  не  знаю,  з  якого  слід  почати  ...
 Хінг  Ши  посміхнувся:
 -  Ти  переміг  в  цьому  конкурсі.    Прийми  мої  вітання.
 -  Але  як  же  так?    Чому?    -  вигукнув  тоді  перший.    -  У  моїй  роботі  немає  жодної  помилки,  ні  ви,  ні  судді  їх  не  побачили!    Я  і  сам  їх  не  знайшов!    Як  міг  перемогти  мене  той,  хто  виявив  їх  у  своїй  картині  і  причому  так  багато?
 Великий  мудрець  сказав  йому:
 -  Той  майстер,  що  не  виявляє  вади  в  своїх  роботах,  досяг  меж  свого  таланту.    А  той,  хто  помічає  недоліки  навіть  там,  де  інші  їх  не  можуть  побачити,  може  ще  зростати  і  вдосконалювати  своє  мистецтво.    Як  я  міг  назвати  переможцем  того  з  вас,  хто  вже  завершив  свій  шлях,  але  має  такий  же  рівень  майстерності,  що  і  той,  хто  свій  шлях  ще  продовжує?
Переклала  на  українську  мову    24.03.19              6.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830187
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2019

Краб і панцир (притча)

Краб  і  панцир  (притча)
 
 Народився  краб.    Він  був  маленьким  і  здавався  собі  зовсім  беззахисним,  майже  нічого  не  знаючи  про  той    величезний    океані,  в  якому  він  мав  жити.    Він  не  розумів  спочатку,  що  для  нього  небезпечно,  а  що  -  ні.    І  йому  довелося  пристосовуватися  і  вчитися,  щоб  вижити.
 Однак,  це  виявилося  не  такою    вже  важкою  справою.    Згодом  краб  у  всьому  розібрався,  адже  у  нього,  як  і  у  будь-якого  живої  істоти,  з  самого  народження  були  інстинкти,  які  говорили  йому,  де  і  як  добувати  собі  їжу,  куди  і  коли  ховатися,  щоб  відпочивати  або  рятуватися  від  загроз.
 Скоро  він  також  зрозумів,  що  природа  дуже  завбачливо  поставилася  до  нього  і  подбала  про  його  безпеку,  подарувавши  чудові  обладунки:  клешні  і  панцир.    Завдяки  їм  він  міг  захищати  себе  і  не  боятися  хижаків.
 Однак  небезпек  навколо  було  чимало,  і  краб  мріяв  скоріше  вирости,  щоб  стати  таким  же  великим  і  впевненим,  як  інші  дорослі  краби,  і  не  бути  обережним  на  кожному  кроці.
 Але  була  у  нього  серйозна  проблема.    Маленький  крабик  міг  рости  тільки  за  однієї  умови  -  скинувши  свій  старий  вузький  панцир,  який  не  дозволяв  йому  ставати  великим  і  стримував  його  зростання.    Йому  потрібно  було  набратися  мужності  і  не  побоятися  ризикнути,  залишившись  без  своїх  облаштунків,  таких  надійних  і  міцних,  але  занадто  жорстких  і  тісних.    Звичайно,  у  нього  з'явився  б  новий  панцир,  побільше,  але  спочатку  він  був  би  м'яким  і  податливим,  щоб  тільце  краба  могло  рости  і  міцніти  всередині  нього.    Він  став  би  таким  же  твердим,  як  старий,  але  для  цього  потрібен  час.    Так  вже  задумано  природою  і  з  цим  нічого  не  можна  вдіяти.
 Але  крабові  було  занадто  страшно  втратити  свій    надійний    захист.    Тому  він  все  ніяк  не  наважувався  скинути  старий  панцир,  який  був  таким  безпечним  і  звичним,  хоча  і  заважав  йому  рости.    Маленький  краб  відкладав  цю  неприємну    подію    знову  і  знову,  пропустивши  спочатку  одну  линьку,  а  потім  другу,  третю  ...  Йшов  час,  а  крабик  анітрохи  не  підріс,  тому  що  жорсткий  панцир  обмежував  його    ріст.
 Так  і  опинився  краб  всередині  зачарованого  кола  -  він  боявся  скинути  свій  панцир,  тому  що  був  дуже  малий  і  слабкий,  а  маленьким  і  слабким  він  залишався  тільки  тому,  що  не  хотів  розлучитися  зі  своєю  міцною  оболонкою,  яка  захищала  його.    А  якби  він  наважився  зняти  її  і  обходитися  недовгий  час  без  своїх  міцних  і  твердих  облаштунків,  то  зміг  би  підрости.
 Чи  не  правда,  таке  трапляється  іноді  з  усіма?    Нам  потрібно  подолати  свої  сумніви  і  вагання,  щоб  стати  більш  успішними,  впевненими  та  сильними.    Адже  бути  уразливим  -  страшно.    А  наш  спосіб  життя,  навіть  якщо  він  заважає  особистісному  зростанню,  такий  звичний,  затишний  і  безпечний,  і  його  так  важко  ламати  і  переробляти.
 Але  лише  одного  разу  перемігши  свою  невпевненість,  ми  змінюємося  самі  і  міняємо  своє  життя.    Вчимося  вирішувати  свої  проблеми  по-новому,  більш  ефективно  і  якісно,  і  робимо  світ  навколо  себе  таким,  яким  ми  хочемо  його  бачити.
 І  часто  тільки  перший  крок  викликає  страх  і  саме  його  так  важко  зробити.    Але  пам'ятайте  -  досить  і  цього  одного  кроку,  щоб  стати  іншим,  більшим  і  прекрасним.
Переклала  на  українську  мову        23.03.19            8.45

-----------+

Краб  и  панцирь
•
Родился  краб.  Он  был  маленьким  и  казался  себе  совсем  беззащитным,  почти  ничего  не  зная  о  том  огромном  океане,  в  котором  ему  предстояло  жить.  Он  не  понимал  поначалу,  что  для  него  опасно,  а  что  -  нет.  И  ему  пришлось  приспосабливаться  и  учиться,  чтобы  выжить.  
Однако,  это  оказалось  не  таким  уж  трудным  делом.  Со  временем  краб  во  всем  разобрался,  ведь  у  него,  как  и  у  любого  живого  существа,  с  самого  рождения  были  инстинкты,  которые  говорили  ему,  где  и  как  добывать  себе  еду,  куда  и  когда  прятаться,  чтобы  отдыхать  или  спасаться  от  угроз.  
Скоро  он  также  понял,  что  природа  очень  предусмотрительно  отнеслась  к  нему  и  позаботилась  о  его  безопасности,  подарив  замечательные  доспехи:  клешни  и  панцирь.  Благодаря  им  он  мог  защищать  себя  и  не  бояться  хищников.  
Однако  опасностей  вокруг  было  немало,  и  краб  мечтал  поскорее  вырасти,  чтобы  стать  таким  же  большим  и  уверенным,  как  другие  взрослые  крабы,  и  не  осторожничать  на  каждом  шагу.
Но  была  у  него  серьезная  проблема.  Маленький  крабик  мог  расти  только  при  одном  условии  -  сбросив  свой  старый  узкий  панцирь,  который  не  позволял  ему  становиться  большим  и  сдерживал  его  рост.  Ему  нужно  было  набраться  мужества  и  не  побояться  рискнуть,  оставшись  без  своих  доспехов,  таких  надежных  и  прочных,  но  слишком  жестких  и  тесных.  Конечно,  у  него  появился  бы  новый  панцирь,  побольше,  но  сначала  он  был  бы  мягким  и  податливым,  чтобы  тельце  краба  могло  расти  и  крепнуть  внутри  него.  Он  стал  бы  таким  же  твердым,  как  старый,  но  для  этого  требовалось  время.  Так  уж  задумано  природой  и  с  этим  ничего  нельзя  поделать.  
Но  крабу  было  слишком  страшно  лишиться  своей  надежной  защиты.  Поэтому  он  все  никак  не  решался  сбросить  старый  панцирь,  который  был  таким  безопасным  и  привычным,  хотя  и  мешал  ему  расти.  Маленький  краб  откладывал  это  неприятное  событие  снова  и  снова,  пропустив  сначала  одну  линьку,  а  потом  вторую,  третью...  Шло  время,  а  крабик  нисколько  не  подрос,  потому  что  жесткий  панцирь  ограничивал  его  рост.  
Так  и  оказался  краб  внутри  заколдованного  круга  -  он  боялся  сбросить  свой  панцирь,  потому  что  был  очень  мал  и  слаб,  а  маленьким  и  слабым  он  оставался  только  потому,  что  не  хотел  расстаться  со  своей  прочной  оболочкой,  которая  защищала  его.  А  если  бы  он  осмелился  снять  ее  и  обходиться  недолгое  время  без  своих  крепких  и  твердых  доспехов,  то  смог  бы  подрасти.
Не  правда  ли,  такое  случается  иногда  со  всеми?  Нам  нужно  преодолеть  свои  сомнения  и  нерешительность,    чтобы  стать  более  успешными,  уверенными  и  сильными.  Ведь  быть  уязвимым  -  страшно.  А  наш  образ  жизни,  даже  если  он  мешает  личностному  росту,  такой  привычный,  уютный  и  безопасный,  и  его  так  трудно  ломать  и  переделывать.  
Но  лишь  однажды  победив  свою  неуверенность,  мы  меняемся  сами  и  меняем  свою  жизнь.  Учимся  решать  свои  проблемы  по-новому,  более  эффективно  и  качественно,  и  делаем  мир  вокруг  себя  таким,  каким  мы  хотим  его  видеть.  
И  часто  только  первый  шаг  вызывает  страх  и  именно  его  так  трудно  сделать.  Но  помните  -  достаточно  и  этого  одного  шага,  чтобы  стать  другим,  большим  и  прекрасным.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830067
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2019

Життя в стилі хюгге: 8 датських секретів щастя

Життя  в  стилі  хюгге:  8  датських  секретів  щастя
 Поняття  «хюгге»  неможливо  дослівно  перекласти  на  українську    мову.    У  датчан  це  своєрідне  поєднання  затишку,  комфорту  і  благополуччя.    Як  його  створити?    8  рад  з  книги  «Hygge.    Секрет  датського  щастя  »Майка  Вікінга.
           Згідно  з  даними  соціологічних  опитувань,  данці  виявляються  найбільш  щасливими  людьми  в  Європі.    Крім  того,  вони  регулярно  зустрічаються  з  друзями  і  рідними  і  частіше  за  інших  відчувають  спокій  і  умиротворіння.
             Приводів  для  радості  у  датчане  більше    ніж  у  інших  європейців.    Клімат  в  Данії  НЕ  райський,  темніє  рано,  ціни  високі,  податки  астрономічні,  працювати  доводиться  багато.    Однак  у  датчан  є  те,  чого  немає  у  жителів  інших  країн:  життєва  філософія  під  назвою  «хюгге»,  яка  укладається  в  кілька  нехитрих  правил.
 «Хюгге»  походить  від  норвезького  слова,  що  означає  благополуччя,  добробут.
             Інтерес  до  «Хюгге»      у  всьому  світі  зростає.    Журналісти  подорожують  по  Данії  в  його  пошуках,  в  одному  з  коледжів  Великобританії  викладають  курс  датського  хюгге,  по  всьому  світу  з'являються  пекарні,  магазини  і  кафе  в  стилі  хюгге.    Секрети,  як  його  створити  :
 1.  Зробіть  будинок  і  офіс  затишними
 Данська  дизайн  вважається  мінімалістичним.    В  інтер'єрі  данці  вважають  за  краще  світлі  відтінки:  білий,  сірий,  пильно-блакитний.    При  цьому  вони  багато  уваги  приділяють  м'якому  освітленню,  часто  використовують  свічки  (навіть  вдень),  і  обожнюють  прикрашати  будинки  милими  деталями.    Свічки,  абажури,  м'які  подушки  і  пледи,  картини  на  стінах,  полки  з  улюбленими  книгами,  керамічний  посуд  -  ці  дрібниці  створюють  затишок  і  комфорт
         При  цьому  елементи  декору  не  повинні  бути  вигадливими  або  розкішними.    Швидше,  вони  повинні  радувати  зір,  залишаючись  непомітними.    Важливі  і  тактичні  відчуття.
 Данці  віддають  перевагу  натуральним  матеріалам,  до  яких  приємно  доторкнутися,  -  дереву,  вовні,  льону,  глині.    Спробуйте  за  допомогою  нехитрих  прийомів  зробити  будинок  і  офіс  місцями,  куди  хочеться  приходити,  і  ви  відразу  відчуєте  себе  щасливіше.    На  це  дійсно  варто  витратити  час  і  сили.
 2.  Запрошуйте  гостей
 Спілкування  з  друзями  і  рідними  в  соціальних  мережах  ніколи  не  замінить  реального.    Майк    Вікінг  знайшов  цим  фактом  просте  пояснення:  «Хтось  кладе  руку  вам  на  плече,  цілує  вас  або  гладить  по  щоці,  і  вас  негайно  наповнює  спокійна  радість.    Дотик  вивільняє  окситоцин,  який  викликає  у  нас  почуття  щастя  і  зменшує  відчуття  стресу,  страху  і  тривоги  ».
     Хюгге  в  повній  мірі  можна  відчути  тільки  в  колі  близьких  людей,  з  якими  можна  розслабитися  і  побути  собою.    Зустрічатися  з  ними  краще  вдома,  а  не  в  кафе  або  ресторані.      Привід  завести  традицію  збиратися  всією  сім'єю  на  недільну    вечерю  або  запрошувати  друзів  суботнім  вечором  пограти  в  настольні  ігри?    Телефони  та  інші  гаджети  на  цей  час  краще  відключати.
 3.  Навчіться  смачно  готувати
   Затишні  домашні  посиденьки  зі    смачним    частування,  а    не  разморожена    піца  і  не  суші  на  замовлення.    Щоб  відчути  хюгге,  потрібно  навчитися  пекти  смачні  пироги  з  корицею,  готувати  рагу,  пряний  глінтвейн  і  гарячий  шоколад.
           «Високий  рівень  споживання  м'яса,  кондитерських  виробів  і  кави  в  Данії  безпосередньо  пов'язаний  з  хюгге,  -  пише  Майк  Вікінг.    -  Одна  з  обов'язкових  його  умов  -  бути  добрим  до  себе,  балувати  себе  і  давати  собі  і  іншим  можливість  ненадовго  відступити  від  принципів  здорового  способу  життя.    Солодощі  -  це  хюгге.    Випічка  -  це  хюгге.    Кава  і  гарячий  шоколад  це  хюгге  теж.    А  ось  морквяні  палички  -  вже  не
 дуже  ».
           Готувати  їжу  по-датському  -  це  значить  насолоджуватися  неквапливістю  і  всіма  етапами  процесу.    Вибрати  рецепт  з  книги,  піти  на  ринок  і  купити  найкращі  інгредієнти,  залучити  до  готування  інших  членів  сім'ї,  а  потім  усім  разом  насолоджуватися  приголомшливим  ароматом,  що  доноситься  з  духовки.
 4.  Станьте    активнішими
 Данці  люблять  смачно  і  ситно  поїсти,  але  ожирінням  страждає  лише  невеликий  відсоток  населення.    Секрет  полягає  в  активному  способі  життя,а      не    у  виснажливому  
 тренувані    в  фітнес-клубі.    Це  рух,  який  приносить  задоволення,  переважно  на  свіжому  повітрі.    Сімейні  прогулянки  по  горах,  скандинавська  ходьба,  велосипедні  походи.
 До  слова,  на  роботу  більшість  датчан  воліє  добиратися  на  велосипеді.    Клімат  в  цій  країні,  як  і  у  нас,  не  самий  для  цього  сприятливий.    Але  пробки  на  дорогах  і  штовханина  в  громадському  транспорті  -  це  стрес,  а  велосипед  -  це  хюгге.    А  все  інше  -  питання  правильної  екіпіровки.
 5.  Носіть  комфортний  одяг
 На  щастя,  модні  дизайнери,  можливо,  самі  того  не  підозрюючи,  ще  кілька  сезонів  тому  взяли  хюгге  на  озброєння.    Кросовки  і  лофери  замість  туфель  на
 підборах,  затишні  пальто-oversize  замість  коротких  курток,  худі,  теплі  светер,  м'які  шарфи,  довгі  кардигани,  широкі  штани  і  т.д.
 Все,  звичайно  ж,  з  натуральних,  приємних  на  дотик  тканин.    «Датська  мода  лаконічна,  елегантна  і  не  вимагає  великих  зусиль.    Вона  поєднує  в  собі  кращі  якості  хюгге  і  мінімалістського  функціонального  дизайну  »,  -  намагається  пояснити  суть  Вікінг.
 6.  Насолоджуйтесь  простими  радощами
 Найкращі  речі  в  житті  нам  дістаються  даром.    Краса  навколишнього  світу,  сміх  дітей,  посмішки  близьких,  спокійний  вечір  вдома  з  коханою  людиною  або  з  гарною  книгою  -  саме  ці  моменти  складають  щастя  життя.    І  потрібно  вміти  цінувати  їх,  а  не  матеріальні  блага.
 «Простота  і  скромність  -  головні  складові  хюгге.    Просторікувати  про  свої  досягнення  і  виблискувати  «Ролекс»  -  значить  не  тільки  демонструвати  поганий  смак,  але  і  псувати  хюгге  »,  -  пише  автор  і  продовжує:«  У  чашці  чаю  більше  хюгге,  ніж  в  келиху  шампанського,  в  настільних  іграх  -  ніж  у  комп'ютерних,  в    приготовленої  їжі  -  чим  в  покупної.    Можливо,  хюгге  невигідно  для  капіталізму,  зате  корисно  для  особистого  щастя  ».
 7.  Заведіть  хобі
 Життя  не  може  обмежуватися  тільки  роботою  і  сімейними  клопотами.    Дуже  важливо,  щоб  у  вас  було  творче  заняття,  яке  приносить  задоволення,  -  орігамі,  в'язання,  гончарство,  малювання  акварельними  фарбами,  складання  квіткових  композицій.    Бонус:  поки  руки  зайняті,  ви  можете  побути  наодинці  зі  своїми  думками.
 8.  Пам'ятайте  про  почуття  міри
 Хюгге  прославляє  прості  задоволення.    Але  це  не  означає,  що  не  треба  себе  обмежувати.    10  солодких  булочок  з  корицею  -  це  вже  не  хюгге,  а  харчове  розлад.    Адже  навіть  після  п'ятої  відчуття  задоволення  втрачається.    Тому  данці  виділяють  певний  час,  щоб  посмакувати  то,  що  їм  подобається.    Наприклад,  вихідний  день.    «Солодкість  забороненого  плоду  -  невід'ємна  частина  ритуалу  хюгге»,  -  пояснює  автор.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і    переклала  на  українську  мову  14.08.18        9.33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829976
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2019

Як знайти гармонію

Як  знайти  гармонію:  6  японських  ритуалів
Хочете  очистити  розум,  знизити  рівень  стресу  і  знайти  стан  спокою?  Придивіться  до  традиційних  ритуалів  японської  культури,  яка  понад  усе  ставить  внутрішню  гармонію.
Всі  ці  японські  ритуали  допомагають  прислухатися  до  себе,  уповільнити  шалений  ритм  життя  і  насолодитися  красою  життя.  Нюансам  цих  церемоній  в  ідеалі  потрібно  вчитися  довгі  роки.  Однак  ніхто  не  заважає  вам  освоїти  і  застосувати  їх  елементи.  Отонамакі
Цей  метод  релаксації  імітує  сповивання  дорослої  людини,  винайшла  його  акушерка  Нобукі  Ватанабе.  Ритуал  дозволяє  знизити  напругу,  як  фізичну,  так  і  психологічну.
З  боку  весь  процес  виглядає  трохи  дивно:  дорослі  люди  приймають  позу
ембріона,  з  головою  «пеленаються  »  в  простирадло  і  гойдаються  з  боку  в  бік,  щоб  розслабити  м'язи  і  відчути  себе  в  безпеці.
За  словами  фахівців,  в  такому  положенні  людина  повертається  в  стан  немовляти  в  утробі  матері  і  знову  знаходить  відчуття  гармонії.
Вам  знадобиться  помічник.  Ляжте  в  центр  світлого    простирадла,  притисніть  коліна  до  грудей  або  живота  і  обхопіть  їх  руками.  Попросіть  помічника  зав'язати  кінці  тканини  у  вас  над  колінами.  Закрийте  очі,  почніть  акуратно  хитатися  з  боку  на  бік.  Не  забувайте  глибоко  дихати.  Продовжуйте  протягом  10-15  хвилин.
Японська  ванна
Спочатку  лазні  в  Японії  будувалися  при  храмах.  І  основною    їх  ідеєю  було  очищення  розуму,  а  не  тіла,  як  в  Європі.  Традиційні  японські  ванни  роблять  повністю  з
деревини.  Чан  закривається  широкою  кришкою,  щоб  вода  повільніше  остигала  -  її  нагрівають  до  42  градусів.  Така  температура  дозволяє  краще  розслабити  м'язи  і  вивести  токсини.
Ефект  чуттєвої  насолоди  досягається  за  рахунок  використання  різноманітних  ефірних  масел  і  пелюсток  квітів.  У  такій  ванні  не  прийнято  намилюватися  або  митися,  лягати  в  неї  потрібно  вже  чистим.
Прийміть  душ  з  гелем  або  милом,  потім  наберіть  ванну.  Додайте  кілька  крапель  ароматичних  масел,  за  бажанням  -  сіль  для  ванни,  сухі  або  живі  квіти,  цедру  лимона  або  мандарина.  Розставте  ароматичні  свічки.  Подбайте  про  тьмяне  освітлення.  Пориньте  в  теплу  воду  і  відчуйте  максимальне  розслаблення.
Церемонія  Кодо
Кодо  -  це  мистецтво  насолоди  від  пахощів  смол  рідкісних  порід  вічнозелених  дерев.  Навчитися  розпізнавати  численні  відтінки  аромату  ладану  не  так  просто.  Кодо  -  одне  з  трьох  традиційних  видів  мистецтва  в  Японії,  поряд  з  чайною
церемонією  і  ікебаною.
Церемонія  кодо  має  на  увазі  особливий  етикет.  Однак  якщо  не  надто  вникати  в  усі  тонкощі,  можна  відпочити  і  розвинути  нюх.  Вам  знадобиться  фіміам  або  ароматичні  палички  і  чаша  для  їх  куріння.  Виберіть  аромат  собі  до  душі  -  кипарис,  сандалового  дерева  або  кедр.  Розташуєтеся  на  килимі,  вимкніть  світло  і  насолодитеся  ароматом  пахощів.
Шиатцу
Шиатцу  -  давня  масажна  техніка,  назва  якої  походить  від  слів  «ши»  (палець)  і  «атцу»  (тиск).  За  рахунок  впливу  на  особливі  точки  ця  практика  допомагає
налагодити  ток  енергії  ци  по  меридіанах.
Масаж  шиацу  практикують  у  багатьох  клініках  і  центрах  краси.  Звичайно,  правильніше  записуватися  в  автентичне  місце.  Краще  -  до  майстра  з  Китаю.  Але  деякі  елементи  можна  спробувати  виконати  вдома  самостійно.
Спочатку  розітріть  потилицю  кінчиками  пальців,  щоб  зняти  накопичилася  за  день.  Потім  натискайте  кулаками  на  верхню  частину  плечей,  щоб  зменшити  відчуття  втоми.  І  нарешті,  натисніть  великим  пальцем  на  брови  -  це  допоможе  розслабити  м'язи  обличчя.
Чайна  церемонія
З  чаєм  японців  познайомили  буддійські  ченці  приблизно  в  IX  столітті.  У  цій  церемонії  використовується  матчу,  тобто  зелений  чай,  розтертий  в  порошок.  Йому  приписують  цілющі  і  тонізуючі  властивості.
Процес  його  приготування  вимагає  спокійного  і  медитативного  підходу.  Ритуал  займає  близько  45  хвилин,  а  проводять  його  в  спеціальних  чайних  будинках.Як  повторити?
Матчу  заварюють  двома  способами  -  міцним  (Койта)  і  слабким  (усутя).  Для  першого  4  грами  порошку  заливають  50  мл  води.  Для  слабкого  на  2  грами  заварки  використовують  80  мл  води.
Чай  засипають  в  суху  і  підігріту  піалу.  Заливають  водою,  а  отриману  суміш  розмішують  бамбуковій  пензликом-віночком  до  повного  зникнення  грудочок.  При  будь-якому  способі  заварювання  чай  випивають  разом  з  заваркою,  що  підсилює  корисну  дію  на  організм.
Ранкова  гімнастика
У  цього  ритуалу,  на  відміну  від  інших,  немає  багатовікової  історії.  Ранкова  гімнастика  -  або  ж  rajio  taiso  -  з'явилася  в  1928  році  і  швидко  стала  популярна  завдяки  зусиллям  японських  ЗМІ.
Сьогодні  нею    займаються  в  парках,  офісах  і  інших  громадських  місцях.  Вправи  дозволяють  підтримувати  форму,  привести  м'язи  в  тонус,  поліпшити  відчуття  рівноваги  і,  знову  ж  таки,  зняти  напругу.
За  запитом  rajio  taisô  в  інтернеті  можна  знайти  відео  вправ.  А  виконувати  їх  можна  вдома  або,  в  гарну  погоду,  в  парку.  Краще  в  компанії  однодумців.
 Чистота  в  житті  японців  -  основоположний  принцип,  а  проявом  внутрішньої  чистоти  вони  завжди  вважали  щирість.    У  ній  бачили  і  велику  Істину  -  Макото,  що  в  перекладі  з  японської  означає  «Те,  як  воно  є».    Не  випадково,  напевно,  однією  з  головних  синтоїстських  святинь  є  дзеркало,  яке  колись,  згідно  з  міфами,  сама  богиня  сонця  Аматерасу  передала  в  якості  основних  регалій  влади  своєму  онукові  і  першому  легендарному  імператору  Японії.    Адже  дзеркало  відображає  все,  як  воно  є,  без  прикрас.    Дзеркало  символізує  і  серце  людини,  яке  в  ідеальному  чистому  стані  відображає  образ  самого  божества.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову  16.08.18  14.55

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829975
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2019

Как много знать поэту нужно

Как  много  знать  поэту  нужно,
И  чаще,  не  для  славы,  ты  поверь,
А  для  того,  чтобы  свою  очистить  душу,
Помочь  другим  стремиться  сделать  тоже.
Сверяя  жизнь  свою,  поступки,
С  тем  опытом,  кладезем  знаний,
Мудрости,  советов,  наставлений,
Предшествующих  поколений,  
Мыслителей  ,писателей,  поэтов,
Да  просто,  таких,  как  мы  с  вами  
Людей,  всех  возрастов  и  взглядов,
Живущих  на  необъятной  по  размерах,
Одной  из  планет  Космоса  –  Земле…
7.03.18            7.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2019

Цікаві факти про слова

Цікаві  факти  про  слова

 Які  схожі  за  звучанням  слова  із  слов'янських  мов  мають  протилежні  значення?

 Енантіосемія  -  це  термін  для  позначення  ситуації,  коли  одне  слово  має  два  протилежних  значення.    Наприклад,  у  фразі  «прослухати  лекцію»  дієслово  «прослухати»  можна  зрозуміти  як  «сприйняти»,  так  і  «відволіктися  і  не  почути».    Існує  і  міжмовна  енантіосемія,  яка  досить  часто  проявляється  в  слов'янських  мовах.    Польське  uroda  означає  «краса»,  woń  -  «запах,  аромат»,  zapominać  -  «забувати»;    в  перекладі  з  чеської  čerstvý  значить  «свіжий»,  potraviny  -  «продукти»,  ovoce  -  «фрукти»,  pozor!    -  «увага!»,  Úžasný  -  «чудовий»;    сербське  «шкідливість»  перекладається  як  «цінність»,  а  «пронос»  -  «гордість».

 
 Яке  початкове  значення  мало  слово  «ідіот»  у  стародавніх  греків?

 Слово  «ідіот»  має  грецьке  походження,  спочатку  воно  служило  позначенням  людини,  яка  не  цікавиться  політикою.    Коли  в  Афінах  почала  розвиватися  демократія,  оратори  стали  вживати  це  слово  в  зневажливому  контексті,  маючи  на  увазі,  що  ідіоти  надходять  так  не  просто  з  особистих  переваг,  а  від  нестачі  розуму.    Таким  чином  слово  «ідіот»  поступово  набуло  сучасне  значення.

 Назва  якої  фігури  мови  саме  по  собі  є  цією  фігурою  мови?

 Оксюморон  -  це  фігура  мови,  в  якій  навмисно  з'єднуються  два  слова  з  протилежним  значенням  для  створення  стилістичного  ефекту,  наприклад,    «звичайне  диво».    Слово  «оксюморон»  саме  по  собі  є  оксюмороном,  бо  воно  утворено  від  грецьких  коренів  ὀξύς  (  «проникливий»)  і  μωρός  (  «тупий»).    Інакше  кажучи,  оксюморон  можна  перевести  приблизно  як  «розумна  дурість».
Чому  слова  «гранат»  і  «граната»  так  схожі?

 Слова  «гранат»  і  «граната»  співзвучні  невипадково.    Перенесення  назви  фрукта  на  назву  метальної  зброї  сходить  до  16  століття,  коли  ця  зброя  з'явилося  у  французькій  армії.    Солдати  стали  іменувати  його  саме  так  (по-французьки  обидва  слова  однакові  -  grenade)  через  схожість  форми  гранати  і  граната,  а  також  через  те,  що  розрив  гранати  на  дрібні  шматочки  нагадував  численні  насіння  фрукта  в  його  відкритому  вигляді.



 Чому  в  багатьох  європейських  мовах  краватка  названа    на  честь  хорватів?

 У  1630-х  роках  у  французькій  армії  з'явилися  хорватські  найманці,  в  обмундирування  яких  входили  особливі  хустки  навколо  шиї  -  провісники  сучасної  краватки.    Новинка  стала  популярною  серед  французьких  модників,  а  назвали  її  похідним  від  «хорвата»  словом
«Cravate».    Пізніше  мода  на  краватку  поширилася  далі  по  Європі,  а  з  нею  багато  європейських  мов  запозичили  і  його  назву.    

 Чому  кишенькові  ножі  називають  складаним?

 Сталеві  пір'яні  ручки  стали  широко  застосовуватися  в  середині  19  століття,  а  до  цього  писали  переважно  гусячими  перами.    Такі  пір'я  потрібно  періодично  заточувати,  що  називалося  очінки.    Відповідно,  спеціальний  ніж  для  цієї  процедури  називався  складаним.    Пізніше  слово  «складаний»  стало  застосовуватися  до  всіх  кишенькових  ножів.

Чому  картковий  туз  перетворився  з  одиниці  в  найстаршу  карту?

 Туз  по-англійські  називається  «ace»,  що,  в  свою  чергу,  походить  від  старофранцузького    слова  «as»  зі  значенням  «одиниця».    Історично  туз  в  гральній  колоді  мав  найнижче    значення  і  позначався  знаком  1,  проте  з  часом  він,  навпаки,  став  домінуючою  картою.    А  в  таких  іграх,  як  покер  або  блекджек,  гравець  сам  може  вибирати  значення  туза  -  як  найстарше  або  як  одиницю.    Великий  вплив  на  просування  туза  вгору  зробила  французька  революція  -  він  став  символізувати  верховенство  звичайної  людини  над  королями.    Крім  карт,  слово  «ас»  стало  застосовуватися  і  до  людей,  які  досягли  вищого  ступеня  майстерності  в  своїй  професії.

Чим  відрізняються  фрази,  які  називаються  спунеризм

 Для  мовних  перевертнів  типу    «вагоноуважаемий  глубокоуважатий»  або  «відвідувачів  не  будять»  замість  «переможців  не  судять»  існує  спеціальний  термін  -  спунеризм.    Він  походить  від  прізвища  англійського  філософа  і  богослова  Вільяма  Арчібальда  Спунера  з  Оксфордського  Університету,  який  постійно  видавав  в  усному  мовленні  подібні  перли.    Наприклад,  замість  «The  Lord  is  a  loving  shepherd»  (Господь  -  люблячий  пастир)  він  міг  сказати  «The  Lord  is  a  shoving  leopard»  (Господь  -  штовхає  леопарда).    У  його  честь  одна  з  кімнат  коледжу  названа  «Rooner  Spoom»,  що  теж  є  спунеризм  від  «Spooner  Room».


 Звідки  походить  слово  «снайпер»?

 Птах  бекас  має  відмінне    камуфляжне    забарвлення  для  болотистої  місцевості,  а  невеликі  розміри  і  особливий  стиль  польоту  роблять  його    дуже  важкою  мішенню  для  мисливців.    Тих  же,  кому  вдавалося  полювати  на  бекасів  успішно,  з  початку  19  століття  стали  називати  снайперами,  так  як  «бекас»  по-англійські    і  є  «snipe».

Звідки  походить  слово  «колобродити»?

 Молитва  «Господи,  помилуй!»  На  грецькій  мові  вимовляється  як  «Кіріє  елейсон».    Коли  християнство  з'явилося  на  Русі  з  Візантії,  все  богослужіння  проходили  саме  на  грецькому,  що  було  незрозуміло  простим  людям.    Особливо  часто  повторювана  фраза  «Кіріє  елейсон»
трансформувалася  народом  в  слово  «колобродити»  в  значенні  «робити  щось  безглузде  і  загадкове».    Пізніше  зміст  цього  слова  змінився,  і  зараз  воно  означає  «пустувати,  пустувати».

Звідки  походить  слово  «мініатюра»?

 Слово  «мініатюра»  походить  від  латинської  назви  червоної  фарби  «minium»  і  в  оригіналі  означає  античні  або  середньовічні  картини  в  жанрі  ілюмінованого  манускрипту.    Через  невеликий    розмір    цих  картин  і  наявності  в  слові  приставки  «міні»  пізніше  трапилася  етимологічна    метаморфоза,  в  результаті  чого  слайдами  стали  називати  будь-які  маленькі  малюнки,  особливо  портретні  мініатюри.    З  живопису  термін  проник  і  в  літературу,  де  ним  позначають  твори  невеликого  формату.


 Чому  слово  «безталанний»  в  сьогоднішньому  побуті  використовується  неправильно?

 Слово  «безталанний»  сьогодні  в  основному  використовується  в  значенні  «бездарний»,  який  не  має  таланту.    Однак  в  основі  його  лежить  тюркське  слово  «талан»,  що  означає  «щастя,  видобуток».    Таким  чином,  слово  «безталанний»  в  оригіналі  означало  просто  «нещасливий»  і  до  таланту  спочатку  нічого  спільного  не  мало,  а  сучасне  значення  виникло  через  плутанину  і  змішання  зі  словом  «бездарний».


 Звідки  походить  слово  «силует»?

 У  1759  році  французький  міністр  Етьєн  де  Силует  ввів  жорсткі  економічні  обмеження  через  фінансову  кризу,  викликану    Семирічною  війною.    Саме  від  його  прізвища  пішла  назва  силуетів  -  портретів,  вирізаних  з  чорного  паперу  -  так  як,  по-перше,  вони  були  набагато  дешевше  картин,  а  по-друге,  сам  міністр  захоплювався  виготовленням  таких  портретів.

 Чому  творча  еліта  отримала  назву  «богема»?

 В  середні  віки  дуже  багато  циган  жило  на  території  сучасної  Чехії  в  області  Богемія,  і  потрапивші  до  Франції  цигани  стали  називатися  богемці.    Їх  уклад  став  основою  для  порівняння  з  циганами  творчої  еліти,  яка  веде  настільки  ж  безладне    і  ексцентричне    життя.    Саме  тому  такий    прошарок  суспільства  отримав    назву  «богема».

 Звідки  походить  слово  «плюнути»  і  яке  його  первинне  значення?

 У  давньоруському  алфавіті  буква  Х  називалася  «хер».    Звідси  походить  слово  «плюнути»  в  значенні  «перекреслити  щось  на  папері  хрестом».    І  лише  згодом  це  слово  набуло  сучасне  значення:  «зіпсувати»,  «втратити».

 

 Як  перевели  на  мову  ескімосів  слово  «інтернет»?

 На  початку  21  століття  ескімоси  познайомилися  з  інтернетом,  і  цей  термін  знадобилося  перевести
на  їхню  мову.    Експерти  вибрали  слово  'ikiaqqivik'  -  «подорож  крізь  шари».    Раніше  це  слово  вживалося  для  опису  дій  шамана,  який  для  пошуку  відповіді  на  будь-яке  питання  «подорожував»  крізь  час  і  простір.


 Звідки  походить  слово  «гумор»?

 Слово  «гумор»  родом  із  Стародавньої  Греції,  але  там  воно  вживалося  в  медичному  сенсі.    Античні  лікарі  вважали,  що  стан  людини  складався  зі  співвідношення  рідин  в  його  тілі  -  крові,  лімфи,  жовтої  та  чорної  жовчі.    Кожна  така  рідина  мала  назву  «гумор».    Якщо  всі  чотири  гумора  перебували  в  ідеальному  балансі,  людину  можна  було  вважати  здоровою  і  щасливою.

Звідки  походить  слово  «монета»?

 Римська  богиня  Юнона  мала  титул  Монета,  що  в  перекладі  з  латині  означає  «застерігає»  або  «радниця».    Біля  храму  Юнони  на  Капітолії  знаходилися  майстерні,  де  чеканили  металеві  гроші.    Саме  тому  ми  називаємо  їх  монетами,  а  в  англійській  мові  від  цього  титулу  відбулася  загальна  назва  грошей  -  'money'.    До  речі,  початкове  значення  слова  «монета»  вступає  в  силу,  коли  ми  підкидаємо  її  в  пошуках  ради.

 Чим  займалися  педагоги  в  Стародавній  Греції?

 Слово  «педагог»  родом  із  Стародавньої  Греції  і  означає  дослівно  «провідний  дитини».    Але  називали  так  не  вчителів,  а  раба,  який  вів  дитину  в  школу  і  приводив  назад.    Зазвичай  в  педагоги  вибирали  рабів,  непридатних  ні  для  якої  іншої  роботи,  але  відрізнялися  вірністю  дому.

 

Звідки  походить  слово  «зморозить»?

 У  дореволюційних  гімназіях  вчителі  називали  відповіді  недбайливих  учнів  грецьким  словом  «морос»  (дурість).    Гімназисти  переробили  його  в  жаргонне  слівце  «зморозить».

Яка  мова  не  розрізняє  синій  і  зелений  кольори?

 Спочатку  в  японській  мові  не  було  відмінностей  між  синім  і  зеленим  кольором,  і  для  їх  позначення  застосовувалося  одне  слово  -  Аой.    Відрізняти  синій  і  зелений  в  освітніх  посібниках  почали  тільки  в  середині  20  століття,  але  навіть  сьогодні  словом  Аой  можуть  позначати  колір  рослинності.    І  в  багатьох  інших  азіатських  мовах  навіть  якщо  є  окремі  слова  для  цих  квітів,  природні  об'єкти,  наприклад  листя,  позначаються  синім,  і  тільки  рукотворні  зелені  предмети  власне  зеленим.


Звідки  походить  слово  халява?

 Халявою  раніше  називалася  халява    чобота.    Нижня  частина  чобота  -  головка  -  зношувалися  куди  швидше,  ніж    халява.    Заповзятливі  «холодні  шевці»  пришивали  до  халяві  нову  головку.    Такі  чоботи  -  пришиті  «на  халяву»  -  були  набагато  дешевше  нових.
Звідки  походить  слово  тиждень?

 Словом  «тиждень»  раніше  позначалася  неділя  -  неробочий  день,  коли  «не  роблять»,  а  потім  стала  називатися  семиднівка.    У  багатьох  слов'янських  мовах  така    назва    збереглася  до  цих  пір.


Звідки  походить  словo  гривня?

 Назва  української  валюти  «гривня»  походить  від  прикраси  із  золота  або  срібла  у  вигляді  обруча,  яке  носили  на  шиї  (на  «загривку»).

 
Звідки  походить  слово  копійка?

 В  ході  грошової  реформи  1535  року  на  Русі  зображення  вершника  з  шаблею  на  монетах  було  замінено  на  зображення  великого  князя  зі  списом.    Пізніше  такі  монети  прозвали  копійками.

 
 Звідки  походить  слово  газета?

 У  16  столітті  в  Італії  за  прочитання  щоденного  публічного  листка  з  інформацією  платили  одну  дрібну  монету  -  газету.    Згодом  назва  монети  перейшла  до  самого  листка.
Зібрала    з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову  14.08.18          12.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829838
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2019

Цікаві факти з життя письменників

Цікаві  факти  з  життя  письменників
 Чому  "О,  Генрі"?
Відомо  кілька  версій  походження  псевдоніма  письменника  О,  Генрі.    Одна  з  них  виглядає  так.
 У  школі  де  навчався  підліток  Вільям  Сідні  Портер  (справжнє  прізвище  письменника),  фізику  викладав  гарячий  ентузіаст  науки,  захоплювався  новомодними  експериментами  в  області  електрики.    Особливий  захват  викликав  у  вчителя  корифей  американської  науки  професор  Джозеф  Генрі  (1797-1878).    Лекції  про  успіхи  свого  кумира  фізик  зазвичай  починав  з  вигуків:
 -О,  Генрі!    Він  побудував  потужні  електромагніти  і  електродвигун!
 -О,  Генрі!    Він  відкрив  нову  властивість  електричного  струму-самоіндукції!
 -О,  Генрі!    Він  встановив,  що  розряд  конденсатора  коливається!
 Це  захоплені  вигуки  так  врізалися  в  пам'ять  Портера,  що  багато  років  по  тому  в  якості  свого  літературного  псевдоніма  він  взяв  початкове  слово  кожного  з  них-  "О,  Генрі".    Так  з'явився  знаменитий  письменник  О,  Генрі  (1862-1910),  який  нині  відомий  у  всьому  світі  навіть  більше,  ніж  фізик  Дж.  Генрі.

Марк  Твен  -  винахідник

 Перш  ніж  стати  письменником,  Марк  Твен  випробував  чимало  професій  -  був  старателем,  лоцманом,  журналістом  і  навіть  винахідником.    Їм  придуманий  платтяна  шафа  з  розсувними  полками,  машинка  для  зав'язування  краваток  і  внесено  кілька  удосконалень  в  конструкцію  друкарської  машинки.

 Незмінний  атрибут  журналістів  -  блокнот  з  відривними  листами  -  це  теж  винахід  Марка    Твена.    Цікаво,  що  спочатку  ним  користувалися  актори  для  розучування  своїх  ролей.    З  приводу  цього  винаходу  один  з  біографів  письменника  з  гумором  зауважив:
 -  Це  була  його  єдина  книга,  де  не  було  оригінальних  думок.

 До  свого  винахідництва  письменник  ставився  з  великою  часткою  іронії.    Його,  наприклад,  дивував  той  факт,  що  машинка  для  краваток  -  взагалі    то  нікому  не  потрібний  механізм  -  користувалася  великим  успіхом.

Чарлз  Лутвідж  Доджсон  був  не  тільки  хорошим  математиком  і  оповідачем  цікавих  історій.    Він  написав  кілька  гумористичних  віршів,  які  з  успіхом  були  надруковані.    Йому,  однак,  не  хотілося,  щоб  ці  дві  особи-математика  і  автора  -  плуталися.    Тому  він  придумав  собі  псевдонім.
   Спочатку  Доджсон  взяв  прізвище  Дерс  -  за  назвою  містечка  Дерсбері  в  графстві  Чешир,  де  він  народився.    Потім  змінив  у  своєму  імені  Чарлз  Лутвідж  порядок  букв  і  отримав  Едгар  Кутвелліс,  а  потім  Едгар  У.Х.    Вестхілл;    потім  він  переробив  на  латинський  лад  Чарлза  в  Каролус,  а  Лутвідж  в  Лудовікуса,  переставив  їх  місцями,  одне  з  цих  імен  знову  перевів,  і  вийшов  Луїс  Керролл,  бо  гарне  вона  була  перетворилася  в  Льіса  автора  безсмертних  книг  для  дітей  про  Алісу  і  її  пригоди  в  Країні  Чудес  і    Задзеркаллі.
 Кажуть,  що  королева  Англії,  прочитавши  "Пригоди  Аліси"  розпорядилася  негайно  принести  всі  інші  книги  Керролла.    Книги  принесли  і  всі  вони  були  присвячені  математиці  ...  Цікаво,  що  перший  переклад  "Аліси"  на  російську  мову  в  1879  р  називався  "Соня  в  царстві  діва".
 Справжнє  прізвище  у  Даніеля  Дефо  -  Фо.    Письменник  частку  "де"  додав,  щоб  прізвище  звучало  також  благородно,  наприклад,  як  граф  де  Ла  Фер.    Ймовірно,  соромився  свого  скромного  походження  з  родини  м'ясника  (за  іншими  даними  -  дрібного  торговця-пуританина).
 Дефо  писав  не  для  нащадків,  а  для  людей  свого  часу.    Тому  більшості  читачів  він  відомий  як  автор  одного  роману,  повна  назва  якого  звучить  так:  "Життя  і  дивовижні  пригоди  Робінзона  Крузо,  моряка  з  Йорка,  який  прожив  двадцять  вісім  років  у  повній  самотності  на  безлюдному  острові  біля  берегів  Америки,  поблизу  гирла  річки  Оріноко,  куди  він  був    викинутий  корабельною  аварією,  під  час  якого  весь  екіпаж  корабля,  крім  нього,  загинув,  з  викладом  його  несподіваного  звільнення  піратами,  написано  їм  самим  ".    Насправді  Дефо  автор  понад  300  творів.    У  їх  числі  серйозні  дослідження  з  питань  економіки:  монументальне  економіко-географічний  опис  Великобританії,  "План  англійської  торгівлі",  історичні  праці  (історія  царювання  Петра  I),  серія  книг  з  демонології  і  магії.

 Переклала  на  українську  мову        14.08.18      13.09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829744
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2019

Великі жінки, удостоєні Нобелівської премії.

Великі  жінки,  удостоєні  Нобелівської  премії.
 Їх  досягнення  визнав  весь  світ.

 10  грудня  пройде  вручення  Нобелівської  премії,  яку  щорічно  присуджують  Шведська  Королівська  академія  наук,  Каролінський  інститут  і  Норвезький  Нобелівський  комітет.    Премія  вручається  особам,  які  зробили  видатний  внесок  в  області  хімії,  фізики,  літератури,  зміцнення  миру  і  фізіології  або  медицини.    До  2017  року  Нобелівська  премія  і  Премія  пам'яті  Нобеля  з  економіки  присуджувалися  25  разів  -  організаціям  і  873  -  людям,  але  при  цьому  серед  869  осіб,  що  стали  нобелівськими  лауреатами  (четверо  -  двічі),  налічується  лише  43  жінки.    Але  які,  передає  Хроніка.інфо  з  посиланням  на  Фрешер.

 Читай  про  десятці  кращих!

 Марія  Склодовська-Кюрі  (1867-1934)
 Категорія:  Фізика  в  1903  році  (спільно  з  П'єром  Кюрі  і  Анрі  Беккерелем)

 Обгрунтування:  «На  знак  визнання  екстраординарних  можливостей,  які  вони  відкрили  в  своїх  спільних  дослідженнях  радіаційного  явища,  виявленого  професором  Анрі  Беккерелем»

 Категорія:  Хімія  в  1911  році

 Обгрунтування:  «За  видатні  заслуги  в  розвитку  хімії:  відкриття  елементів  радію  і  полонія,  виділення  радію  і  вивчення  природи  і  з'єднань  цього  чудового  елементу»

 Марія  Склодовська-Кюрі  перша  жінка-лауреат,  перший  двічі  нобелівський  лауреат  в  історії  премії  і  перша,  хто  отримав  премію  двічі  в  різних  категоріях  (в  1962  році  до  неї  приєднався  Лайнус  Полінг,  отримавши  премію  миру,  після  отримання  премії  по  хімії  в  1954).    Спільно  з  чоловіком  відкрила  елементи  радій  і  полоній,  а  в  честь  подружжя  був  названий  елемент  -  кюрій.

 Берта  фон  Зуттнер  (1843-1914)
 Категорія:  Премія  миру  в  1905  році

 Обгрунтування:  Почесний  президент  організації  Міжнародне  бюро  світу;    автор  роману  «Геть  зброю!»

 Берта  фон  Зуттнер  -  перша  жінка-лауреат  Нобелівської  премії  миру  і  друга  жінка,  яка  отримала  Нобелівську  премію  (після  Марії  Кюрі).    Після  отримання  Нобелівської  премії  популярність  Зутнер  як  письменника  і  оратора  зросла  ще  більше.    Ще  в  1908  році  з  трибуни  «Лондонського  мирного  конгресу»  пролунав  її  заклик  до  об'єднання  країн  Європи,  як  до  єдиного  засобу  уникнути  світової  війни.

 Сельма  Лагерлеф  (1858-1940)
 Категорія:  Література  в  1905  році

 Обгрунтування:  «У  вдячність  за  благородну  ідеалізм,  палке  уяву  і  духовне  сприйняття,  що  характеризують  її  твори».

 Сельма  Лагерлеф  -  шведська  письменниця,  перша  жінка,  яка  отримала  Нобелівську  премію  з  літератури.    Вона  є  автором  всесвітньо  відомої  казкової  книги  «Чудова  подорож  Нільса  з  дикими  гусьми».

 Ірен  Жоліо-Кюрі  (1897-1956)
 Категорія:  Хімія  в  1935  році  (спільно  з  Фредеріком  Жоліо-Кюрі)

 Обгрунтування:  «За  синтезування  нових  радіоактивних  елементів»

 Ірен  Жоліо-Кюрі  -  французький  фізик,  старша  дочка  Марії  Склодовської-Кюрі  і  П'єра  Кюрі.    У  вступній  промові  від  імені  Шведської  королівської  академії  наук  К.  В.  Пальмайер  нагадав  Жоліо-Кюрі  про  те,  як  24  роки  тому  вона  була  присутня  на  подібній  церемонії,  коли  Нобелівську  премію  з  хімії  отримувала  її  мати.    «У  співпраці  з  вашим  чоловіком,  ви  гідно  продовжуєте  цю  блискучу  традицію».

 Герті  Корі  (1896-1957)
 Категорія:  Фізіологія  і  медицина  в  1947  році  (спільно  з  Карлом  Корі)

 Обгрунтування:  «За  відкриття  курсу  каталітичної  конверсії  глікогену»

 Герті  Корі  -  американський  біохімік,  перша  жінка,  яка  отримала  Нобелівську  премію  з  фізіології  і  медицині,  спільно  з  чоловіком  Карлом  Корі.    Їх  робота  привела  до  роз'яснення  ферментативних  дефектів  в  хворобах  пов'язаних  з  запасанием  глікогену  і  розширювала  фундаментальні  наукові  відкриття,  зокрема  в  сфері  педіатрії.

 Марія  Гепперт-Майер  (1906-1972)
 Категорія:  Фізика  в  1963  році  (спільно  з  Хансом  Йенсеном)

 Обгрунтування:  «За  відкриття,  що  стосуються  структури  оболонки  ядра»

 Марія  Гепперт-Майер  -  фізик,  одна  з  двох  жінок-лауреатів  Нобелівської  премії  з  фізики.    Також  в  кінці  1940-х  -  початку  1950-х  років  вона  виконала  розрахунки  з  поглинання  випромінювання  для  Едварда  Теллера,  які,  ймовірно,  використовувалися  при  конструюванні  водневої  бомби.Після  смерті  Гепперт-Майер  Американське  фізичне  товариство  заснувало  нагороду  в  її  честь,  присуджується  молодій  жінці-фізику  на  початку  наукової  кар'єри.

 Мати  Тереза  (1910-1997)

 Категорія:  Премія  миру  в  1979  році

 Обгрунтування:  «За  діяльність  в  допомогу  стражденному  людині»

 Мати  Тереза  -  католицька  черниця,  засновниця  жіночої  чернечої  конгрегації  «Сестри  місіонерки  любові»,  що  займається  служінням  бідним  і  хворим.    19  жовтня  2003  року  беатифікована  (зарахована  до  лику  блаженних)  католицькою  церквою,  а  4  вересня  2016  року  зарахована  до  лику  святих  Римо-Католицької  Церкви.

 Франсуаза  Барре-Сінуссі  (рід.  1947)
 Категорія:  Фізіологія  і  медицина  в  2008  році  (спільно  з  Харальдом  цур  Хаузену  і  Люком  Монтаньє)

 Обгрунтування:  «За  їх  відкриття  вірусу  імунодефіциту  людини»

 Під  керівництвом  Люка  Монтаньє  брала  участь  у  відкритті  в  1983  році  ретровируса  ВІЛ,  що  викликає  синдром  набутого  імунного  дефіциту  у  людини.    Франсуаза  присвятила  життя  популяризації  науки,  боротьбі  проти  СНІДу  та  просвітницькій  роботі.

 Елінор  Остром  (1933-2012)
 Категорія:  Економіка  в  2009  році  (спільно  з  Олівером  Вільямсоном)

 Обгрунтування:  «За  дослідження  в  галузі  економічної  організації»

 Елінор  Остром  -  американський  політолог  і  економіст,  перша  жінка-лауреат,  яка  отримала  Нобелівську  премію  в  галузі  економічних  наук.    Роботи  Остром  ставлять  під  сумнів  загальноприйняті  уявлення,  показавши,  що  управління  загальними  ресурсами  може  бути  успішно  реалізовано  без  державного  регулювання  та  приватизації.

 Малала  Юсафзай  (рід.  1997)
 Категорія:  Премія  миру  в  2014  році  (спільно  з  Кайлаш  Сатьярті)

 Обгрунтування:  «За  боротьбу  проти  придушення  дітей  і  молодих  людей  і  за  право  всіх  дітей  на  освіту»

 Малала  Юсафзай  -  пакистанська  правозахисниця,  яка  виступає  за  доступність  освіти  для  жінок  у  всьому  світі.    Отримавши  Нобелівську  премію  в  17  років,  стала  наймолодшим  лауреатом  премії  за  всю  історію  її  існування.

Переклала    на  українську  мову        13.08.18          10.46  
На  фото  Сельма  Лагерлеф  -  шведська  письменниця
 



Великие  женщины,  удостоенные  Нобелевской  премии.  
 
Их  достижения  признал  весь  мир.

10  декабря  пройдет  вручение  Нобелевской  премии,  которую  ежегодно  присуждают  Шведская  Королевская  академия  наук,  Каролинский  институт  и  Норвежский  Нобелевский  комитет.  Премия  вручается  личностям,  которые  сделали  выдающийся  вклад  в  области  химии,  физики,  литературы,  укрепления  мира  и  физиологии  или  медицины.  К  2017  году  Нобелевская  премия  и  Премия  памяти  Нобеля  по  экономике  присуждались  25  раз  —  организациям  и  873  —  людям,  но  при  этом  среди  869  человек,  ставших  нобелевскими  лауреатами  (четверо  —  дважды),  насчитывается  только  43  женщины.  Но  какие,  передает  Хроника.инфо  со  ссылкой  на  Фрешер.



Мария  Склодовская-Кюри  (1867—1934)
 


Категория:  Физика  в  1903  году  (совместно  с  Пьером  Кюри  и  Анри  Беккерелем)

Обоснование:  «В  знак  признания  экстраординарных  возможностей,  которые  они  открыли  в  своих  совместных  исследованиях  радиационного  явления,  обнаруженного  профессором  Анри  Беккерелем»

Категория:  Химия  в  1911  году

Обоснование:  «За  выдающиеся  заслуги  в  развитии  химии:  открытие  элементов  радия  и  полония,  выделение  радия  и  изучение  природы  и  соединений  этого  замечательного  элемента»

Мария  Склодовская-Кюри  первая  женщина-лауреат,  первый  дважды  нобелевский  лауреат  в  истории  премии  и  первая,  кто  получил  премию  дважды  в  разных  категориях  (в  1962  году  к  ней  присоединился  Лайнус  Полинг,  получив  премию  мира,  после  получения  премии  по  химии  в  1954).  Совместно  с  мужем  открыла  элементы  радий  и  полоний,  а  в  честь  супругов  был  назван  элемент  —  кюрий.

Берта  фон  Зутнер  (1843—1914)
 


Категория:  Премия  мира  в  1905  году

Обоснование:  Почётный  президент  организации  Международное  бюро  мира;  автор  романа  «Долой  оружие!»

Берта  фон  Зутнер  —  первая  женщина-лауреат  Нобелевской  премии  мира  и  вторая  женщина,  получившая  Нобелевскую  премию  (после  Марии  Кюри).  После  получения  Нобелевской  премии  известность  Зутнер  как  писателя  и  оратора  возросла  ещё  больше.  Еще  в  1908  году  с  трибуны  «Лондонского  мирного  конгресса»  прозвучал  её  призыв  к  объединению  стран  Европы,  как  к  единственному  средству  избежать  мировой  войны.

Сельма  Лагерлёф  (1858—1940)
 


Категория:  Литература  в  1905  году

Обоснование:  «В  признательность  за  благородный  идеализм,  пылкое  воображение  и  духовное  восприятие,  характеризующие  её  сочинения».

Сельма  Лагерлёф  —  шведская  писательница,  первая  женщина,  получившая  Нобелевскую  премию  по  литературе.  Она  является  автором  всемирно  известной  сказочной  книги  «Чудесное  путешествие  Нильса  с  дикими  гусями».

Ирен  Жолио-Кюри  (1897—1956)
 


Категория:  Химия  в  1935  году  (совместно  с  Фредериком  Жолио-Кюри)

Обоснование:  «За  синтезирование  новых  радиоактивных  элементов»

Ирен  Жолио-Кюри  —  французский  физик,  старшая  дочь  Марии  Склодовской-Кюри  и  Пьера  Кюри.  Во  вступительной  речи  от  имени  Шведской  королевской  академии  наук  К.  В.  Пальмайер  напомнил  Жолио-Кюри  о  том,  как  24  года  назад  она  присутствовала  на  подобной  церемонии,  когда  Нобелевскую  премию  по  химии  получала  её  мать.  «В  сотрудничестве  с  вашим  мужем,  вы  достойно  продолжаете  эту  блестящую  традицию».

Герти  Кори  (1896—1957)
 


Категория:  Физиология  и  медицина  в  1947  году  (совместно  с  Карлом  Кори)

Обоснование:  «За  открытие  курса  каталитической  конверсии  гликогена»

Герти  Кори  —  американский  биохимик,  первая  женщина,  получившая  Нобелевскую  премию  по  физиологии  и  медицине,  совместно  с  мужем  Карлом  Кори.  Их  работа  привела  к  разъяснению  ферментативных  дефектов  в  болезнях  связанных  с  запасанием  гликогена  и  расширяла  фундаментальные  научные  открытия,  в  частности  в  сфере  педиатрии.

Мария  Гёпперт-Майер  (1906—1972)
 


Категория:  Физика  в  1963  году  (совместно  с  Хансом  Йенсеном)

Обоснование:  «За  открытия,  касающиеся  структуры  оболочки  ядра»

Мария  Гёпперт-Майер  —  физик,  одна  из  двух  женщин-лауреатов  Нобелевской  премии  по  физике.  Также  в  конце  1940-х  —  начале  1950-х  годов  она  выполнила  расчеты  по  поглощению  излучения  для  Эдварда  Теллера,  которые,  вероятно,  использовались  при  конструировании  водородной  бомбы.  После  смерти  Гёпперт-Майер  Американское  физическое  общество  учредило  награду  в  её  честь,  присуждаемую  молодой  женщине-физику  в  начале  научной  карьеры.

Мать  Тереза  (1910—1997)

Категория:  Премия  мира  в  1979  году

Обоснование:  «За  деятельность  в  помощь  страждущему  человеку»

Мать  Тереза  —  католическая  монахиня,  основательница  женской  монашеской  конгрегации  «Сёстры  миссионерки  любви»,  занимающейся  служением  бедным  и  больным.  19  октября  2003  года  беатифицирована  (причислена  к  лику  блаженных)  католической  церковью,  а  4  сентября  2016  года  причислена  к  лику  святых  Римской  католической  церкви.

Франсуаза  Барре-Синусси  (род.  1947)
 


Категория:  Физиология  и  медицина  в  2008  году  (совместно  с  Харальдом  цур  Хаузеном  и  Люком  Монтанье)

Обоснование:  «За  их  открытие  вируса  иммунодефицита  человека»

Под  руководством  Люка  Монтанье  участвовала  в  открытии  в  1983  году  ретровируса  ВИЧ,  вызывающего  синдром  приобретённого  иммунного  дефицита  у  человека.  Франсуаза  посвятила  жизнь  популяризации  науки,  борьбе  против  СПИДа  и  просветительской  работе.

Элинор  Остром  (1933—2012)
 


Категория:  Экономика  в  2009  году  (совместно  с  Оливером  Уильямсоном)

Обоснование:  «За  исследования  в  области  экономической  организации»

Элинор  Остром  —  американский  политолог  и  экономист,  первая  женщина-лауреат,  получившая  Нобелевскую  премию  в  области  экономических  наук.  Работы  Остром  ставят  под  сомнение  общепринятые  представления,  показав,  что  управление  общими  ресурсами  может  быть  успешно  реализовано  без  государственного  регулирования  и  приватизации.

Малала  Юсуфзай  (род.  1997)
 


Категория:  Премия  мира  в  2014  году  (совместно  с  Кайлашом  Сатьярти)

Обоснование:  «За  борьбу  против  подавления  детей  и  молодых  людей  и  за  право  всех  детей  на  образование»

Малала  Юсуфзай  —  пакистанская  правозащитница,  выступающая  за  доступность  образования  для  женщин  во  всём  мире.  Получив  Нобелевскую  премию  в  17  лет,  стала  самым  юным  лауреатом  премии  за  всю  историю  ее  существования.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829737
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2019

7 фраз, які припинять неприємну розмову

7  фраз,  які  припинять  неприємну    розмову
 Від  неприємних  розмов  ніхто  не  застрахований.    Образливі  слова  можуть  прозвучати  з  вуст  родичів,  коханої  людини,  колег  по  роботі,  друзів  і  зовсім  сторонніх  людей.    Найчастіше  ми  губимося  і  не  знаємо,  що  сказати  у  відповідь.
Про  те,  як  реагувати  на  подібні  ситуації  і  з  гідністю  виходити  з  них,  розповідає  психолог  і  психотерапевт  Зоя  Богданова.
 Межі  особистого  простору
 У  кожного  з  нас  є  недоторканний    особистий  простір.    Це  поняття  відноситься  не  тільки  до  фізичного  віддалі,  на  яку    ми  допускаємо  інших,  але  і  до  питань,  що  стосуються  тільки  нас  і  нікого  більше.    Так  що  якщо  не  хочете  обговорювати  ті  чи  інші  аспекти  свого  життя,  то  без  жодних  докорів  сумління  можете  цього  не  робити.
 Звичайно,  вибравши  цей  шлях,  доведеться  зіткнутися  з  певними  складнощами.    На  жаль,  існує  переконання,  що  будь-яка  людина  може  висловлювати  оціночні  судження,  виявляючи  таким  чином  «турботу».    Люди  впевнені,  що  можуть  впроваджуватися  в  чужий    особистий  простір,  оцінювати,  засуджувати,  нехтуючи  почуттями  інших.    За  маскою  турботи  найчастіше  ховається  бажання  зачепити,  самоствердитися,  висловити  власну  думку  щодо  того,  що  відбувається.
 Коли  неприємні  запитання  задають  без  злого  умислу
 Буває  так,  що  співрозмовник  просто  не  розуміє,  що  задає  некоректне  питання.    Особливо  цим  грішать  чоловіки,  не  замислюючись  про  те,  що  для  дівчат  якісь  слова  можуть  прозвучати  образливо.    наприклад:
 -  А  який  у  тебе  розмір  одягу?
 Якщо  впевнені,  що  співрозмовник  запитав  вас  про  щось  без  злого  умислу,  поясніть  йому,  що  такі  питання  зачіпають  ваші  почуття  і  неприйнятні  для  вас.    Будьте  ввічливі  і  не  переходьте  на  особистості.    На  питання  про  розмір  одягу  ви  можете  відповісти:
 -  Взагалі  дівчатам  не  варто  задавати  такі  питання.    Можна  все  з'ясувати  куди  більш  тактовно.    Будеш  подавати  пальто,  подивися  на  бирці.
 або:
 -  Рано  підбирати  весільну  сукню.    Почекай  з  цим!
 При  систематичному  «бомбардуванні»  неприємними  запитаннями
 Якщо  людина  регулярно  задає  провокаційні  питання,  треба  зрозуміти,  що  за  нього  говорять  проблеми,  які  ховаються  в  його  несвідомому.    Насправді  злостивців    мучать  цілком  певні  больові  точки.    наприклад:
 -  А  чого  дітей  не  заводите?    Годинки-то  цокають!
 Причин  для  такого  запитання  може  бути  багато:  рання  вагітність,  безпліддя,  проблеми  в  інтимній  сфері.
 Але  ваше  завдання  не  шукати  коріння  чужих  проблем,  а  дати  відсіч  і  не  дозволяти  заходити  на  вашу  особисту  територію.    Потрібно  повернути  людину  до  тієї  межі,  яку  він  переступив.
 Можна  відповісти:
 -  А  з  чого  ти  вирішив  (а),  що  можеш  ставити  такі  особисті  питання?
 або:
 -  Це  наша  особиста  справа,  яке  я  не  буду  з  тобою  обговорювати.
 
 Коли  неприємні  запитання  використовують  як  спосіб  самоствердження
 Іноді  люди  задають  подібні  питання,  щоб  випробувати  задоволення  від  усвідомлення,  що  вдалося  поставити  співрозмовника  нижче  себе.    Це  тішить  їх  самолюбство.
 -  Ой,  ти  так  схудла!    Що,  захворіла?
 У  такому  випадку  важливо  зберігати  холоднокровність.    Найкраще  відповісти  питанням  на  питання:
 -  Ти  лікар?    З  чого  ти  вирішив  (а),  що  я  хвора?
 або:
 -  А  ти  що,  теж  хочеш  схуднути?
 Ефективна  модель  поведінки:  загальні  поради
 При  відповіді  на  незручні  і  некоректні  запитання  важливо  дотримуватися  балансу.    З  одного  боку,  захистити  себе  від  нападок  і  не  допустити  повторення  ситуації.    З  іншого  -  не  відповідати  занадто  різко,  щоб    не  ображати  і  не  принижувати  співрозмовника  у  відповідь,  це  тільки  спровокує  появу  у  нього  агресії.
 Якщо  питання  дійсно  вас  зачепило,  варто  дорахувати  до  20  і  тільки  потім  відповідати.    Намагайтеся  не  підвищувати  тон:  не  давайте  опонентові  шансу  насолодитися  усвідомленням  того,  що  він  вас  зачепив.    Отримавши  відсіч,  така  людина  спробує  вдатися  до  маніпуляції,  щоб  змусити  вас  почувати  себе  винуватим  (ой):
 -  Чого  ти  відразу  ображаєшся,  я  ж  нічого  поганого  не  мав  (а)  на  увазі!
 Інші  улюблені  фрази:  «Чому  ти  відразу  ображаєшся?    Навіщо  ти  від  мене  закриваєшся?  ».
 На  це  ви  можете  відповісти:
 -  Я  без  образ  кажу,  що  ти  переступив  (а)  особисті  межі.    Ми  можемо  поговорити  про  що-небудь  інше.
 Пам'ятайте,  що  ніхто  не  має  права  втручатися  в  ваш  особистий  простір  і  задавати  некоректні  запитання  під  виглядом  дружньої  участі  або  простої  цікавості.    Ви  і  тільки  ви  вирішуєте,  з  ким  і  в  якій  формі  ділитися  подробицями  свого  життя.
 Зоя  Богданова  -  психолог,  психотерапевт.
Переклала  на  українську  мову  19.03.19    8.25

7  фраз,  которые  прекратят  неприятный  разговор
От  неприятных  разговоров  никто  не  застрахован.  Обидные  слова  могут  прозвучать  из  уст  родственников,  любимого  человека,  коллег  по  работе,  друзей  и  совершенно  посторонних  людей.  Зачастую  мы  теряемся  и  не  знаем,  что  сказать  в  ответ.
О  том,  как  реагировать  на  подобные  ситуации  и  с  достоинством  выходить  из  них,  рассказывает  психолог  и  психотерапевт  Зоя  Богданова.
Границы  личного  пространства
У  каждого  из  нас  есть  неприкосновенное  личное  пространство.  Это  понятие  относится  не  только  к  физическому  расстоянию,  на  которое  мы  допускаем  других,  но  и  к  вопросам,  касающимся  только  нас  и  никого  больше.  Так  что  если  не  хотите  обсуждать  те  или  иные  стороны  своей  жизни,  то  без  всяких  угрызений  совести  можете  этого  не  делать.
Конечно,  выбрав  этот  путь,  придется  столкнуться  с  определенными  сложностями.  К  сожалению,  бытует  убеждение,  что  любой  человек  может  высказывать  оценочные  суждения,  проявляя  таким  образом  «заботу».  Люди  уверены,  что  могут  внедряться  в  чужое  личное  пространство,  оценивать,  осуждать,  пренебрегая  чувствами  других.  За  маской  заботы  чаще  всего  скрывается  желание  зацепить,  самоутвердиться,  высказать  собственное  мнение  относительно  происходящего.
Когда  неприятные  вопросы  задают  без  злого  умысла
Бывает  так,  что  собеседник  просто  не  понимает,  что  задает  некорректный  вопрос.  Особенно  этим  грешат  мужчины,  не  задумываясь  о  том,  что  для  девушек  какие-то  слова  могут  прозвучать  обидно.  Например:
–  А  какой  у  тебя  размер  одежды?
Если  уверены,  что  собеседник  спросил  вас  о  чем-то  без  злого  умысла,  объясните  ему,  что  такие  вопросы  задевают  ваши  чувства  и  неприемлемы  для  вас.  Будьте  вежливы  и  не  переходите  на  личности.  На  вопрос  о  размере  одежды  вы  можете  ответить:
–  Вообще  девушкам  не  стоит  задавать  такие  вопросы.  Можно  все  выяснить  куда  более  тактично.  Будешь  подавать  пальто,  посмотри  на  бирке.
Или:
–  Рано  подбирать  свадебное  платье.  Повремени  с  этим!
При  систематическом  «бомбардировании»  неприятными  вопросами  
Если  человек  регулярно  задает  провокационные  вопросы,  надо  понять,  что  за  него  говорят  проблемы,  которые  скрываются  в  его  бессознательном.  На  самом  деле  злопыхателя  мучают  вполне  определенные  болевые  точки.  Например:
–  А  чего  детей  не  заводите?  Часики-то  тикают!
Причин  для  подобного  вопроса  может  быть  много:  ранняя  беременность,  бесплодие,  проблемы  в  интимной  сфере.
Но  ваша  задача  не  искать  корни  чужих  проблем,  а  дать  отпор  и  не  позволять  заходить  на  вашу  личную  территорию.  Нужно  вернуть  человека  к  той  границе,  которую  он  переступил.
Можно  ответить:
–  А  с  чего  ты  решил(а),  что  можешь  задавать  такие  личные  вопросы?
Или:
–  Это  наше  личное  дело,  которое  я  не  буду  с  тобой  обсуждать.
 
Когда  неприятные  вопросы  используют  как  способ  самоутверждения
Иногда  люди  задают  подобные  вопросы,  чтобы  испытать  удовлетворение  от  осознания,  что  удалось  поставить  собеседника  ниже  себя.  Это  тешит  их  самолюбие.
–  Ой,  ты  так  похудела!  Что,  заболела?
В  таком  случае  важно  сохранять  хладнокровие.  Лучше  всего  ответить  вопросом  на  вопрос:
–  Ты  врач?  С  чего  ты  решил(а),  что  я  больна?
Или:
–  А  ты  что,  тоже  хочешь  похудеть?
Эффективная  модель  поведения:  общие  советы
При  ответе  на  неудобные  и  некорректные  вопросы  важно  соблюдать  баланс.  С  одной  стороны,  защитить  себя  от  нападок  и  не  допустить  повторения  ситуации.  С  другой  —  не  отвечать  слишком  резко,  не  оскорблять  и  не  унижать  собеседника  в  ответ,  это  только  спровоцирует  проявление  у  него  агрессии.
Если  вопрос  действительно  вас  задел,  стоит  досчитать  до  20  и  только  потом  отвечать.  Старайтесь  не  повышать  тон:  не  давайте  оппоненту  шанса  насладиться  осознанием  того,  что  он  вас  задел.  Получив  отпор,  такой  человек  попробует  прибегнуть  к  манипуляции,  чтобы  заставить  вас  чувствовать  себя  виноватым(ой):
–  Чего  ты  сразу  обижаешься,  я  же  ничего  плохого  не  имел(а)  в  виду!
Другие  излюбленные  фразы:  «Почему  ты  сразу  обижаешься?  Зачем  ты  от  меня  закрываешься?».
На  это  вы  можете  ответить:
–  Я  без  обид  говорю,  что  ты  переступил(а)  личные  границы.  Мы  можем  поговорить  о  чем-нибудь  другом.
Помните,  что  никто  не  имеет  права  вторгаться  в  ваше  личное  пространство  и  задавать  некорректные  вопросы  под  видом  дружеского  участия  или  простого  любопытства.  Вы  и  только  вы  решаете,  с  кем  и  в  какой  форме  делиться  подробностями  своей  жизни.
 Зоя  Богданова  —  психолог,  психотерапевт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829639
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2019

10 найбільш незвичайних місць світу, немов з іншої планети

10  найбільш  незвичайних  місць  світу,  немов  з  іншої  планети
1.  Памуккале,  Туреччина
 Памуккале  є  ряд  термальних  джерел,  химерним  чином  висікших  «щаблі»  в  білосніжному  вапняковому  схилі.    Сьогодні  сюди  приїжджають  не  лише  туристи,  охочі  подивитися  на  диво  природи,  а  й  ті,  чиєю  метою  є  оздоровлення,  і  вони  із  задоволенням  занурюються  в  неглибокі  травертини.    Серед  відкритих  для  купання  однією  з  найбільш  популярних  є  «Басейн  Клеопатри».
Знаходиться  пам'ятка  на  віддалі  від  туристичних  центрів,  тому,  вирушаючи  сюди  з  найближчого  курортного  міста,  потрібно  бути  готовим  до  тривалої  поїздці.    До  слова,  тендітні  стінки  вапнякових  травертин  чутливі  до  пошкоджень,  і  по  багатьом  з  них  ходити  заборонено.    Для  того,  щоб  пройтися  по  іншим,  доведеться  зняти  взуття.    За  дотриманням  цього  правила  уважно  стежить  охорона.
 2.  Печери  Вайтомо,  Австралія
 Печери  Вайтомо  в  новозеландському  регіоні  Уаїкато  і  самі  по  собі  досить  цікаві:  тут  можна  спостерігати  хитромудрі  вапнякові  нарости  і  химерні  ходи,  створені  багато  століть  назад.
Але  те,  що  робить  їх  справді  унікальними,  -  «мешканці»  Печери  Світлячків.    Це  тисячі  грибних  комариків,  які,  накопичуючись  на  її  склепіннях,  створюють  ефект  «зоряного  неба».
3.  Озеро  Ретба,  Сенегал
 Вирушаючи  в  Сенегал,  варто  розуміти,  що  барвистих  пам'яток  там  настільки  багато,  що  відвідати  всі  за  раз  навряд  чи  вдасться.    Але  що  точно  варто  вашої  уваги,  так  це  загадкове  «рожеве  озеро»  -  Ретба.    Виглядає  воно  точно  картинка  з  дитячої  книжки  -  білосніжні  берега  і  рожева  вода.    За  таку  незвичайну  забарвлення  відповідальні  найдавніші  ціанобактерії,  що  мешкають  в  солоному  озері.
Дістатися  туди  досить  просто:  озеро  розташоване  всього  в  30  км  від  місцевої  столиці,  Дакара.    У  місті  вам  напевно  запропонують  послуги  таксі,  поїздки  до  цієї  пам'ятки  неймовірно  популярні.
4.  Драконові  дерева  на  острові  Сокотра,  Ємен
 А  причиною  фантазійного  назви  цих  дерев  є  виділяється  сік  яскраво-червоного  кольору.    Зробивши  надріз  в  корі,  можна  побачити,  як  Драконові  дерево  починає  «кровоточити».
Раніше  таких  дерев  (часом  тисячолітніх)  було  досить-таки  багато  на  Канарських  островах,  але  внаслідок  активного  збору  цінної  червоної  смоли  їх  кількість  значно  зменшилася.    Подивитися  на  невелику  гайок  все  ще  можна  в  Ємені.
 
 5.  Печера  Шондонг,  В'єтнам
 Розташована  у  в'єтнамській  провінції  Куангбінь,  печера  Шондонг  вважається  найбільшою  в  світі.    Тут  можна  побачити  проходи  заввишки  до  200  метрів  і  шириною  до  150  метрів.
 Крім  того,  мандрівники  залишаються  в  захваті  від  підземної  річки,  а  також  рослин  під  отворами  в  склепіннях  печери,  через  які  всередину  пробивається  сонячне  світло.    Щоб  подивитися  на  печеру,  вирушайте  в  Національний  парк  Фонг-Ня-Ке-Банг.
6.  Солончак  Уюні,  Болівія
 Перераховуючи  найнезвичайніші  місця  в  світі,  не  можна  не  згадати  про  Салар-де-Уюні.    Природна  перлина  Болівії,  Уюні  -  солончак,  тобто  висохле  солоне  озеро.    Справжнім  дивом  природи  воно  стає  в  сезон  дощів.Покриваючись  тонким  шаром  води,  солона  поверхня  перетворюється  в  найбільше  природне  дзеркало  в  світі.    В  погожий  день  в  цьому  «дзеркалі»  відображається  ясне  болівійський  небо  -  ідеальне  тло  для  фото.
Місцеві  жителі  стверджують,  що  найкращим  часом  для  відвідування  солончака  є  лютий,  але  восени  і  навесні  тут  також  дуже  красиво.
 
 7.  Сяючя    вода  на  Мальдівах
 Найдивовижніші  місця  світу  можна  знайти  і  в  популярних  місцях  відпочинку,  головне  -  знати,  куди  і  коли  дивитися.    На  Мальдівах  унікальне  «зоряне  небо»  з'являється  прямо  в  океані!    Відбувається  це  завдяки  люминесцирующий  планктону,  населяє  води  біля  острова  Ваадху.
 Місцеві  жителі  стверджують,  що  найкращим  часом  для  відвідування  солончака  є  лютий,  але  восени  і  навесні  тут  також  дуже  красиво.
 Зазвичай  він  починає  світитися  в  певні  стресові  моменти,  наприклад,  під  час  прибою  і,  звичайно  ж,  вночі.    Але  врахуйте,  що  від  купання  в  цей  час  краще  утриматися,  тому  як  фітопланктон  може  виділяти  отруйні  речовини.
 8.  Різнокольорові  дюни  в  парку  Лассен,  США
 А  це  різнобарвне  геологічне  формування  вже  давним-давно  заслужило  славу  неземного.    Дюни  розташовані  у  конуса  стародавнього  сплячого  вулкану  на  території  національного  парку  Лассен.
Їх  незвичайна  забарвлення  з'явилася  через  окислення  попелу,  оседавшего  прямо  на  потоки  лави  під  час  виверження.
9.  Гейзер  Флай,  США
 Америка  дуже  багата  своїми  природними  ресурсами,  а  тому  самі  незвичайні  місця  світу  можна  зустріти  і  в  США.    Американський  штучний  гейзер  Флай  правильніше  буде  назвати  постійно  діючим  термальним  джерелом,  адже  одна  з  ознак  гейзера  -  мінливість.    З'явився  він  у  результаті  людської  діяльності.
Колись  на  цьому  місці  бурили  свердловину  для  колодязя,  після  того,  як  той  перестав  функціонувати,  під  землею  почалися  природні  реакції,  які  привели  до  утворення  цього  дива.
10.  Дорога  гігантів,  Ірландія
 Ця  ірландська  пам'ятка  також  з'явилася  через  вулканічний  втручання.    Завдяки  виверження,  що  сталося  багато  століть  назад,  тут  з'явилися  40  000  базальтових  колон,  що  йдуть  в  море,  подібно  сходами  для  самого  справжнього  велетня.
       Крім,  власне,  прогулянки  по  колонах,  також  цікаво  буде  піднятися  вгору  і  оглянути  мальовничу  панораму.    Крім  того,  тут  є  можливість  орендувати  (або  приїхати  на  вже  орендованому)  велосипед  і  покататися  по  облаштованому  маршруту  по  околицях.
Переклала  на  українську  мову    11.08.18      17.27
На  фото:  Дорога  гігантів,  Ірландія
10  самых  необычных  мест  мира,  словно  с  другой  планеты
1.  Памуккале,  Турция
Памуккале  представляет  собой  ряд  термальных  источников,  причудливым  образом  высекших  «ступени»  в  белоснежном  известняковом  склоне.  Сегодня  сюда  приезжают  не  только  туристы,  желающие  посмотреть  на  чудо  природы,  но  и  те,  чьей  целью  является  оздоровление,  и  они  с  удовольствием  погружаются  в  неглубокие  травертины.  Среди  открытых  для  купания  одной  из  наиболее  популярных  является  «Бассейн  Клеопатры».
Находится  достопримечательность  в  отдалении  от  туристических  центров,  поэтому,  отправляясь  сюда  из  ближайшего  курортного  города,  нужно  быть  готовым  к  продолжительной  поездке.  К  слову,  хрупкие  стенки  известняковых  травертин  чувствительны  к  повреждениям,  и  по  многим  из  них  ходить  запрещено.  Для  того,  чтобы  пройтись  по  остальным,  придется  снять  обувь.  За  соблюдением  этого  правила  внимательно  следит  охрана.
2.  Пещеры  Вайтомо,  Австралия
Пещеры  Вайтомо  в  новозеландском  регионе  Уаикато  и  сами  по  себе  довольно  интересны:  здесь  можно  наблюдать  замысловатые  известняковые  наросты  и  причудливые  ходы,  созданные  много  столетий  назад.
Но  то,  что  делает  их  поистине  уникальными,  —  «обитатели»  Пещеры  Светлячков.  Это  тысячи  грибных  комариков,  которые,  скапливаясь  на  ее  сводах,  создают  эффект  «звездного  неба».
3.  Озеро  Ретба,  Сенегал
Отправляясь  в  Сенегал,  стоит  понимать,  что  красочных  достопримечательностей  там  настолько  много,  что  посетить  все  за  раз  вряд  ли  удастся.  Но  что  определенно  стоит  вашего  внимания,  так  это  загадочное  «розовое  озеро»  —  Ретба.  Выглядит  оно  точно  картинка  из  детской  книжки  —  белоснежные  берега  и  розовая  вода.  За  такую  необычную  окраску  ответственны  древнейшие  цианобактерии,  обитающие  в  соленом  озере.
Добраться  туда  довольно  просто:  озеро  расположено  всего  в  30  км  от  местной  столицы,  Дакара.  В  городе  вам  наверняка  предложат  услуги  такси,  поездки  к  этой  достопримечательности  невероятно  популярны.
4.  Драконовые  деревья  на  острове  Сокотра,  Йемен
А  причиной  фантазийного  названия  этих  деревьев  является  выделяемый  сок  ярко-красного  цвета.  Сделав  надрез  в  коре,  можно  увидеть,  как  Драконово  дерево  начинает  «кровоточить».  
Раньше  таких  деревьев  (порой  тысячелетних)  было  довольно-таки  много  на  Канарских  островах,  но  вследствие  активного  сбора  ценной  красной  смолы  их  количество  значительно  уменьшилось.  Посмотреть  на  небольшую  рощицу  все  еще  можно  в  Йемене.
5.  Пещера  Шондонг,  Вьетнам
Расположенная  во  вьетнамской  провинции  Куангбинь,  пещера  Шондонг  считается  самой  крупной  в  мире.  Здесь  можно  увидеть  проходы  высотой  до  200  метров  и  шириной  до  150  метров.  
Кроме  того,  путешественники  остаются  в  восторге  от  подземной  реки,  а  также  растений  под  отверстиями  в  сводах  пещеры,  из-за  которых  внутрь  пробивается  солнечный  свет.  Чтобы  посмотреть  на  пещеру,  отправляйтесь  в  Национальный  парк  
6.  Солончак  Уюни,  Боливия
Перечисляя  самые  необычные  места  в  мире,  нельзя  не  вспомнить  про  Салар-де-Уюни.  Природная  жемчужина  Боливии,  Уюни  —  солончак,  то  есть  высохшее  соленое  озеро.  Настоящим  чудом  природы  оно  становится  в  сезон  дождей.  Покрываясь  тонким  слоем  воды,  соленая  поверхность  превращается  в  самое  большое  природное  зеркало  в  мире.  В  погожий  день  в  этом  «зеркале»  отражается  ясное  боливийское  небо  —  идеальный  фон  для  фото.  
Местные  жители  утверждают,  что  лучшим  временем  для  посещения  солончака  является  февраль,  но  осенью  и  весной  здесь  также  очень  красиво.
7.  Светящаяся  вода  на  Мальдивах
Самые  удивительные  места  мира  можно  найти  и  в  популярных  местах  отдыха,  главное  –  знать,  куда  и  когда  смотреть.  На  Мальдивах  уникальное  «звездное  небо»  появляется  прямиком  в  океане!  Происходит  это  благодаря  люминесцирующему  планктону,  населяющему  воды  у  острова  Ваадху.  
Местные  жители  утверждают,  что  лучшим  временем  для  посещения  солончака  является  февраль,  но  осенью  и  весной  здесь  также  очень  красиво.
Обычно  он  начинает  светиться  в  определенные  стрессовые  моменты,  к  примеру,  во  время  прибоя  и,  конечно  же,  ночью.  Но  учтите,  что  от  купания  в  это  время  лучше  воздержаться,  потому  как  фитопланктон  может  выделять  ядовитые  вещества.
8.  Разноцветные  дюны  в  парке  Лассен,  США
А  это  разноцветное  геологическое  формирование  уже  давным-давно  заслужило  славу  неземного.  Дюны  расположены  у  конуса  древнего  спящего  вулкана  на  территории  национального  парка  Лассен.  
Их  необычная  расцветка  появилась  из-за  окисления  пепла,  оседавшего  прямиком  на  потоки  лавы  во  время  извержения.
9.  Гейзер  Флай,  США
Америка  очень  богата  своими  природными  ресурами,  а  потому  самые  необычные  места  мира  можно  встретить  и  в  США.  Американский  искусственный  гейзер  Флай  правильнее  будет  назвать  постоянно  действующим  термальным  источником,  ведь  один  из  признаков  гейзера  —  непостоянство.  Появился  он  в  результате  человеческой  деятельности.  
Когда-то  на  этом  месте  бурили  скважину  для  колодца,  после  того,  как  тот  перестал  функционировать,  под  землей  начались  природные  реакции,  которые  привели  к  образованию  этого  чуда.
10.  Дорога  гигантов,  Ирландия
Эта  ирландская  достопримечательность  также  появилась  из-за  вулканического  вмешательства.  Благодаря  извержению,  произошедшему  много  веков  назад,  здесь  появились  40  000  базальтовых  колонн,  уходящих  в  море,  подобно  ступеням  для  самого  настоящего  великана.
Помимо,  собственно,  прогулки  по  колоннам,  также  интересно  будет  подняться  вверх  и  обозреть  живописную  панораму.  Кроме  того,  здесь  есть  возможность  арендовать  (или  приехать  на  уже  арендованном)  велосипед  и  прокатиться  по  обустроенному  маршруту  по  окрестностям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829638
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2019

10 кращих фонтанів світу

10  кращих  фонтанів  світу
 1.  Найбільший  в  Римі  фонтан  Треві
Цей  шедевр  барочного  мистецтва  оточений  безліччю  забобонів.    Наприклад,  вважається,  що  потрібно  кинути  монетку  в  фонтан,  щоб  повернутися  до  Вічного  міста,  або  випити  води  з  «трубочки  закоханих»  в  західній  частині  фонтану,  щоб  бути  щасливим  в  любові.    
2.  Великий  каскад  в  Петергофі                                                                                                                                                                                                                                      Один  з  найбільших  фонтанних  комплексів  в  світі  три  водоспадні  сходи,  два  грота,  75  фонтанів  і  прикрашений  255  бронзовими  скульптурами  і  29  барельєфами  на  сюжети  античної  міфології.          Палацово-парковий  комплекс  внесений  до  Списку  всесвітньої  спадщини  ЮНЕСКО,  його  часто  називають  російським  Версалем.    Води  Великого  каскаду  стікають  в  басейн,  в  якому  встановлений  інший  знаменитий  фонтан,  «Самсон».    
3.  Магічний  фонтан  Монжуїк  в  Барселоні
 Він  був  побудований  в  1929  році  для  Всесвітньої  виставки.    Протягом  всього  року  тут  проходять  численні  світломузичні  шоу  і  яскраві  вистави.
4.  Фонтан  Нептуна  в  Берліні
«Оазис  спокою»  поблизу  галасливої  Александерплац  в  районі  Мітте  (раніше  -  серце  Східного  Берліна).    Він  був  побудований  в  1891  році  і  до  сьогоднішнього  дня  є  популярним  місцем  у  городян  і  туристів.    Це  гарне  місце  для  відпочинку  по  дорозі  до  Берлінського  кафедрального  собору  або  Музейному  острову,  поруч  розташовані  мальовничі  церква  Мариенкирхе  і  Червона  ратуша.
 5.  Фонтан  «Місячна  веселка»  в  Сеулі
Має  славу  найдовшого.    Він  розташований  на  мосту  Банпо,  з  якого  падають  струменя  води.    У  нічний  час  «Місячна  веселка»  висвітлена  численними  вогнями.    Насадки-розпилювачі  -  а  їх  тут  понад  9  тисяч  -  здатні  рухатися  в  такт  музиці.
6.  Женевський  фонтан  Jet  d'Eau
Не  тільки  одна  з  головних  визначних  пам'яток  міста,  а  й  один  з  найвищих  фонтанів  світу:  його  висота  досягає  147  м,  а  вода  виривається  зі  швидкістю  190  км  /  год.    Фонтан  був  створений  в  1891  році  і  своєю  появою  зобов'язаний  нагоди:  через  раптову  зупинку  силових  гідравлічних  машин  клапан  для  полегшення  тиску  став  викидати  воду  в  повітря  на  висоту  30  м.  
7.  Фонтан  Дубая
Розташований  поруч  з  найвищою  будівлею  в  світі  Бурдж-Халіфа.    Фонтан  є  найбільшим  в  світі  танцюючим  фонтаном,  він  розпилює  воду  на  висоту  150  м,  що  можна  порівняти  з  висотою  50-поверхового  будинку,  це  всього  лише  п'ята  частина  хмарочоса  Бурдж-Халіфа.
8.  Фонтани  Версаля  у  Франції
Знаменитий  садово-парковий  комплекс  був  створений  для  Людовика  XIV  знаменитим  ландшафтним  дизайнером  Андре  Ле  Нотр.    
9.  Фонтани  багатства  в  Сінгапурі
Розташовані  в  торговому  центрі  «Сантек-Сіті»,  вони,  імовірно,  символізують  гармонію  між  різними  расами.
10.  Фонтан  імператора  в  Чатсуорт-хаус  на  півночі  Дербішир  (Великобританія)
Фонтан,  здатний  викидати  воду  на  150  м,  був  побудований  для  візиту  Миколи  I,  проте  російський  імператор  так  і  не  відвідав  Дербішир.
Також  в  список  кращих  фонтанів  увійшли  фонтани  Шато  де  Во-ле-Віконт  (Франція),  фонтан  «Корона»  (Чикаго),  фонтан  Вальянкур  (Сан-Франциско),  фонтани  Белладжіо  (Лас-Вегас)  і  фонтан  Пьяцца  (Ліверпуль).
   В    Швеції  фонтанами  стали  прикрашати  власні  ділянки,  повертаючись  до  давніх  традицій  присадибної  благоустрою.    Так,  на  території  одного  з  шведських  будинків  з'явився  незвичайний  фонтан  з  справжнім  кораблем,  який  став  відповіддю  на  дозвіл  від  властей  будувати  додаткову  нерухомість.          6.09.18        5.31

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829568
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2019

Цікаві факти про поцілунки

Цікаві    факти    про  поцілунки
         Перший  поцілунок  -  це  те,  що  ми  запам'ятовуємо  на  все  життя,  нехай  іноді  це  і  трапляється  трохи  безглуздо  і  невміло.    Всі  ми  знаємо,  що  поцілунки  -  це  приємно  і  корисно.    
       Існує  ціла  наука  про  поцілунки.    Вона  називається  філематологія.
 Під  час  поцілунку  ти  можеш  зібрати  купу  інформації  про  здоров'я  свого  партнера.    Запах,  смак,  звук  і  тактильні  відчуття  при  поцілунку  допоможуть  визначитися,  чи  хочеш  ти  поцілувати  цю  людину  ще  раз.
 Поцілунки  поширені  у  90%  культур  світу.    Але  деякі  народи  Азії  та  Африки  не  практикують  такий  спосіб  вираження  любові.
 Під  час  відвертого  поцілунку  чоловік  зі  слиною  передає  тобі  трохи  власного  тестостерону,  а  разом  з  ним  -  трохи  свого  збудження.
 При  поцілунку  відбувається  обмін  різними  бактеріями.    З  300  видів  цих  бактерій  95%  абсолютно  нешкідливі.    Решта  можуть  викликати  різні  захворювання.    На  цих  хвороботворних  бактерій  твій  організм  відточує  свої  захисні  методи.    Іншими  словами,  поцілунки  підвищують  імунітет.
 Тривалий  сеанс  поцілунків  допомагає  розслабитися  і  знижує  рівень  гормонів  стресу  не  гірше  повноцінної  медитації.
 У  твоєму    мозку  є  спеціальні  нейрони,  які  допомагають  знайти  губи  іншої    людини    в  темряві.
       Чоловіки,  які  цілують  свою  жінку  вранці,  в  середньому  більше  заробляють  і  довше  живуть.
 1  хвилина  пристрасного  поцілунку  спалює  6,4  калорій.    Щоб  нейтралізувати  шоколадну  цукерку,  тобі  буде  потрібно  5-6  хвилин  поцілунків.
 В  середньому  людина  витрачає  більше  20  тисяч  хвилин  свого  життя  на  поцілунки.    Це  близько  14  днів.
 В  відому  своєю  манірністю  Викторианскую  епоху  жінки  носили  шпильку  в  роті,  щоб  уникнути  небажаних  поцілунків  в  темряві.
 Англійський  король  Генріх  VI  у  1438  році  заборонив  поцілунки  взагалі.    Добре  хоч  його  юрисдикція  поширювалася  тільки  на  Англію.
 У  Римській  Імперії  поцілунком  скріплявся  контракт.    Саме  звідси  ростуть  корені  звичаю  завершувати  весільну  церемонію  поцілунком.
   Думаєш,  жінки  більше  вірять  в  казки,  ніж  чоловіки?    Так  ось,  66%  чоловіків  поцілували  б  жабу,  щоб  знайти  справжнє  кохання.    Серед  жінок  таких  сміливих  виявилося  всього  56%.
Будь  обережна,  коли  цілуєш  вуха.    Дзвінкий  Ваккумний  чмок  навпаки  слухового  каналу  може  оглушити  твого  партнера!
 Чоловіки  вважають  за  краще  цілуватися  до  сексу.    Жінки  -  після.
 До  1968  року  в  Голлівуді  діяв  спеціальний  кодекс,  відповідно  до  якого  цілуючіся  на  екрані  люди  не  могли  знаходитися  в  горизонтальному  положенні.    Хоча  б  один  з  акторів  повинен  був  стояти  або  сидіти.
 У  поцілунка    є  своє  свято  -  5  лютого.
 Існує  психологічне    захворювання  -  синдром  компульсивного  поцілунку.    У  2012  році  був  зафіксований  перший  випадок.    Молодий  чоловік  просто  не  міг  зупинитися  і  не  цілувати.
 Чоловіків  не  бентежить  секс  з  жінкою,  яка  погано  цілується.    А  ось  якщо  жінці  не  подобаються  поцілунки  її  партнера,  вона  відмовиться  від  сексу.
 1.  Акт  поцілунку  надає  руху  29  лицьових  м'язів.    Таким  чином,  поцілунок  може  використовуватися  в  якості  ефективного  запобігання  появи  зморшок.

 2.  Любителі  цілуватися  обмінюються  слиною,  що  містить  різні  речовини,  наприклад,  жири,  мінеральні  солі,  білки.    Згідно  з  останніми  дослідженнями,  обмін  вищезгаданими  речовинами  може  збільшити  виробництво  антитіл,  які  борються  з  антигенами,  пов'язаними  з  різними  захворюваннями.

 3.  Як  правило,  66  відсотків  людей  закривають  очі,  цілуючись.    Решта  отримують  задоволення,  спостерігаючи  за  зміною  емоцій  на  обличчях  їх  партнерів.
 4.  Згідно  з  американською  статистикою,  американська  жінка  цілує  близько  80  чоловіків  до  заміжжя.

5.  Швидкий  романтичний  поцілунок  спалює  приблизно  2-3  калорії,  тоді  як  французький  поцілунок  спалить  більше  5  калорій.

 6.  Чутливість  губ,  за  даними  досліджень,  в  200  разів  вище,  ніж  пальців.

 7.  Несамовиті    обійми  протягом  90  секунд  піднімають  кров'яний  тиск  і  збільшують  частоту  пульсу.    А  також  збільшують  рівень  гормонів  в  крові,  таким  чином,  збільшуючи  життя  на  одну  хвилину.

 8.  Французький  поцілунок  називають  "єднанням  душ"  у  Франції.    Залучені  не  тільки  губи,  язик    також  відіграє    велику  роль.    Закохані  французи  винайшли  інший  вид  поцілунку  для  душі,  в  якому  використовуються  тільки  язик.

 10.  Всупереч  широко  поширеній  думці  ескімоси  не  просто  труть  носи  один  об    одного,  щоб  проявити  любов  і  прихильність.    Вони  відкривають  губи,  як  тільки  носи  цілуючих  партнерів  стикаються.    Тоді  ескімоси  глибоко  вдихають  і  видихають  повітря,  тримаючи  зімкнутими  губи.    Після  смакування  аромату  партнери  притискають  носи  до  щік  один  одного  і  завмирають  на  кілька  хвилин.

 11.  Публічні  поцілунки  зазвичай  засуджуються  в  Японії,  Тайвані,  Китаї  і  Кореї.    Типовий  японський  поцілунок,  здається,  розроблений,  щоб  дорікнути  вільні  звичаї  Заходу.    Два  японця  на  певній  відстані  схиляють  голови,  і  цілують  один  одного  в  губи  протягом  секунди.

 12.  Тіла  цілуючихся  виробляють  речовину,  яка  в  200  разів  сильніше,  ніж  морфій  з  точки  зору  наркотичного  ефекту.    Саме  тому  при  поцілунку    партнери  можуть  відчувати  почуття  ейфорії  і  щастя  в  процесі  поцілунку.

 13.  Поцілунок  може  допомогти  жінкам  послабити  ефект  від  нервового  і  фізичного  напруження.

 14.  У  середньому  людина  проводить  20  160  хвилин  (два  тижні)  свого  життя,  цілуючись.

 15.  Поцілунок,  який  триває  одну  хвилину,  спалює  26  калорій.

 16.  У  кожної  людини  на  планеті  перший  любовний  поцілунок  відбувається  до  14  років.

             
Зібрано  з  різноманітних  джерел  і  перекладено  на  українську  мову  18.03.19          16.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829567
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2019

Любов і голуби

Чому  Володимир  Меньшов  зняв  "Любов  і  голуби"
             Після  феноменального  успіху  фільму  "Москва  сльозам  не  вірить"  Володимир  Меньшов  став  шукати  матеріал  для  наступного  фільму.    Він  розумів,  що  не  може  собі  дозволити  прохідну  роботу,  щоб  не  дати  приводу  його  злостивцям  говорити,  ніби  "Оскар"  за  "Москву  ..."  в  його  творчості  -  випадковість.    А  злостивців  було  багато.                Кіноспівтовариство  не  прийняло  фільм  "Москва  сльозам  не  вірить".
"        Колеги  сприймали  картину  так,  як  зараз  багато  хто  реагує  на  телепрограму"  Аншлаг  ".  А  реакція  більшості  радянських  режисерів  і  акторів  на  наш"  Оскар  "була:"  Ну  ні  фіга  собі!    За  що  ?!  "Мало  хто  з  побратимів  по  кіноцеху  за  мене  радів.  Швидше,  чекали,  коли  я  помилюся.  Глядачі  ж  валом  валили  на  фільм".
     Задум  нової  картини  остаточно  оформився  у  Володимира  Валентиновича  після  перегляду  прем'єрного  спектаклю  за  п'єсою  актора  Омського  театру  драми  Володимира  Гуркіна  "Любов  і  голуби"  в  "Сучаснику".
     "Те,  що  в  той  момент  я  опинився  в  театрі"  Сучасник  "на  прем'єрі  комедії"  Любов  і  голуби  ",  -  одночасно  і  випадковість,  і  закономірність.  Це  був  абсолютно  не  в  дусі"  Сучасника  "спектакль,  на  якому  мене  і  осінило:  я  методологічно    неправильно  підходжу  до  вибору  матеріалу.  що  ось  як  раз  та  тема,  яка  змушує  сміятися  і  плакати.  і  не  хочеться  після  закінчення  бігти  відразу  із  залу  -  є  потреба  посидіти  і  подумати.  Я  був  зворушений  до  глибини  душі,  що  в  той  момент  здалося  мені  єдиною  гідною    мотивацією  для  створення  фільма.  Одним  словом,  тоді  на  сходах  театру  я  вирішив,  що  буду  знімати  "Любов  і  голуби"
       Вже  на  наступний  день  Меньшов  зв'язався  із  завідуючою  літературною  частиною  "Сучасника"  Галею  Боголюбовою,  і  вона  знайшла  йому  координати  Володимира  Гуркіна,  актора  Омського  драмтеатру,  де  і  була  вперше  поставлена  ця  комедія
       "Сказати,  що  він  був  приголомшений  моїм  приїздом  до  Омська,  -  не  сказати  нічого,  -  згадує  Меньшов.  -  Я  був  для  Володі  приїжджою    московською  знаменитістю,  яка  недавно  отримала  престижну  американську  кінонагороду.  Він  реагував  на  мене,  як  Алі-Баба  на"  Сезам,  відкрийся    !  ".  Так  що  умовити  його  не  склало  труднощів.  Труднощі  були  в  іншому  -  у  Гуркіна  не  було  досвіду  в  написанні  сценаріїв"
         А  коли  за  це  взявся  Меньшов,  то  дуже  скоро  зрозумів,  що  від  театральності  матеріалу  йому  ні  при  якому  розкладі  не  позбутися.    Це  була  інша  манера  подачі,  важко  перекладати  на  кіномову.    Меньшов  ж  спочатку  хотів  знімати  картину  а-ля  Шукшин.    Довелося  передумати  і  перетворювати  недоліки,  пов'язані  з  театральністю  матеріалу,  в  гідності
     Наприклад,  ще  в  Сибірі    режисер  побачив  дворики,  вимощені  від  бруду  дошками.    У  фільмі  у  Васі  і  Наді  Кузякіних    якраз  такий  двір,  дуже  схожий  на  театральні  підмостки,  на  яких  і  розгортаються  основні  події.    Інший  використовуваний  їм  театральний  хід  -  запрошення  на  ролі  старих  тоді  ще  відносно  молодих  Сергія  Юрського  і  Наталії  Тенякової.
         Коли  Меньшов  зрозумів,  що  треба  працювати  в  дусі  подальшої  театралізації  фільму,  народилися  і  танцмайданчик,  і  всі  ці  знахідки  з  падінням  з  хати  в  море,  знятими  одним  кадром  без  монтажних  склеєних,  і  зоряні  написи  в  небі.    І  все  раптом  стало  виходити  ...  На  фото    фрагмент  з  фільму"Любов  і  голуби
Переклала  на  українську  мову        16.03.19          9.35

Почему  Владимир  Меньшов  снял  "Любовь  и  голуби"
             После  феноменального  успеха  фильма  "Москва  слезам  не  верит"  Владимир  Меньшов  стал  искать  материал  для  следующего  фильма.  Он  понимал,  что  не  может  себе  позволить  проходную  работу,  чтобы  не  дать  повода  его  злопыхателям  говорить,  будто  "Оскар"  за  "Москву…"  в  его  творчестве  —  случайность.  А  злопыхателей  было  много.  Киносообщество  не  приняло  фильм  "Москва  слезам  не  верит".
       "Коллеги  воспринимали  картину  так,  как  сейчас  многие  реагируют  на  телепрограмму  "Аншлаг".  А  реакция  большинства  советских  режиссеров  и  актеров  на  наш  “Оскар”  была:  "Ну  ни  фига  себе!  За  что?!"  Мало  кто  из  собратьев  по  киноцеху  за  меня  радовался.  Скорее,  ждали,  когда  я  ошибусь.  Зрители  же  валом  валили  на  фильм".
         Замысел  новой  картины  окончательно  оформился  у  Владимира  Валентиновича  после  просмотра  премьерного  спектакля  по  пьесе  актера  Омского  театра  драмы  Владимира  Гуркина  "Любовь  и  голуби"  в  "Современнике".
       "То,  что  в  тот  момент  я  оказался  в  театре  “Современник”  на  премьере  комедии  "Любовь  и  голуби",  —  одновременно  и  случайность,  и  закономерность.  Это  был  абсолютно  не  в  духе  "Современника"  спектакль,  на  котором  меня  и  осенило:  я  методологически  неправильно  подхожу  к  выбору  материала.  Что  вот  как  раз  та  тема,  которая  заставляет  смеяться  и  плакать.  И  не  хочется  после  окончания  бежать  сразу  из  зала  —  есть  потребность  посидеть  и  подумать.  Я  был  тронут  до  глубины  души,  что  в  тот  момент  показалось  мне  единственной  достойной  мотивацией  для  создания  фильма.  Одним  словом,  тогда  на  ступенях  театра  я  решил,  что  буду  снимать  "Любовь  и  голуби"
         Уже  на  следующий  день  Меньшов  связался  с  заведующей  литературной  частью  "Современника"  Галей  Боголюбовой,  и  она  нашла  ему  координаты  Владимира  Гуркина,  актера  Омского  драмтеатра,  где  и  была  впервые  поставлена  эта  комедия
         "Сказать,  что  он  был  ошеломлен  моим  приездом  в  Омск,  —  не  сказать  ничего,  —  вспоминает  Меньшов.  —  Я  был  для  Володи  приезжей  московской  знаменитостью,  недавно  получившей  престижную  американскую  кинонаграду.  Он  реагировал  на  меня,  как  Али-Баба  на  "Сезам,  откройся!".  Так  что  уговорить  его  не  составило  труда.  Трудность  была  в  другом  —  у  Гуркина  не  было  опыта  в  написании  сценариев"
         А  когда  за  это  взялся  Меньшов,  то  очень  скоро  понял,  что  от  театральности  материала  ему  ни  при  каком  раскладе  не  избавиться.  Это  была  другая  манера  подачи,  труднопереводимая  на  киноязык.  Меньшов  же  поначалу  хотел  снимать  картину  а-ля  Шукшин.  Пришлось  передумать  и  превращать  недостатки,  связанные  с  театральностью  материала,  в  достоинства
       Например,  еще  в  Сибири  режиссёр  увидел  дворики,  вымощенные  от  грязи  досками.  В  фильме  у  Васи  и  Нади  Кузякиных  как  раз  такой  двор,  очень  похожий  на  театральные  подмостки,  на  которых  и  разворачиваются  основные  события.  Другой  используемый  им  театральный  ход  —  приглашение  на  роли  стариков  тогда  еще  относительно  молодых  Сергея  Юрского  и  Натальи  Теняковой.
         Когда  Меньшов  понял,  что  надо  работать  в  духе  дальнейшей  театрализации  фильма,  родились  и  танцплощадка,  и  все  эти  находки  с  падением  из  избы  в  море,  снятыми  одним  кадром  без  монтажных  склеек,  и  звездные  надписи  в  небе.  И  все  вдруг  стало  получаться...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829213
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2019

Геній музичного мистецтва епохи бароко Йоганн Себастьян Бах

Геній  музичного  мистецтва  епохи  бароко  Йоганн  Себастьян  Бах  прожив  надзвичайно  плідне  життя.    Творча  спадщина  Баха  включає  в  себе  більше  1000  творів  різних  жанрів.
 За  життя  композитор  не  отримав  заслуженого  визнання  як  автор,  але  був  відомий  як  виконавець  і  імпровізатор.    Інтерес  до  музики  Баха  виник  майже  сто  років  після  його  смерті:  в  1829  році  під  управлінням  німецького  композитора  Фелікса  Мендельсона  було  публічно  виконано  найбільше  твір  Баха  -  «Страсті  за  Матфеєм».    У  1850  році,  до  сторіччя  з  дня  смерті  композитора,  німецькими  композиторами  і  музикознавцями  було  засновано  Баховський  суспільство  з  метою  видання  повного  зібрання  творів  Йоганна  Себастьяна.    І  до  початку  20  століття  ця  мета  була  досягнута.    Музиканти  усього  світу  грають  Баха,  дивуючись  красі,  натхненню  і  майстерності  його  творінь.
         Через  200  років  після  смерті  музиканта  і  композитора  інтерес  до  його  творчості  і  біографії  не  охолов,  а  сучасники  використовують  твори  Баха  в  ХХ  столітті,  знаходячи  в  них  актуальність  і  глибину.    Хоральна  прелюдія  композитора  звучить  в  «Соляріс»  Андрія  Тарковського.    Музика  Йоганна  Баха,  як  найкраще  творіння  людства,  записана  на  Золоту  платівку  Вояджера,  прикріплену  до  космічного  апарату,  запущеного  з  Землі  в  1977  році.    За  версією  «Нью-Йорк  Таймс»  Йоганн  Себастьян  Бах  -  перший  в  десятці  світових  композиторів,  які  створили  шедеври,  які  стоять  над  часом.
 Дитинство  і  юність
               Йоганн  Себастьян  Бах  народився  21(31)  березня  1685  в  тюрінзькому  місті  Айзенах,  що  розташувався  між  взгір’ями    Хайнігского  національного  парку  і  Тюрінгенський  Лісу.    Хлопчик  став  молодшою    і  восьмою  дитиною  в  сімействі  професійного  музиканта  Йоганна  Амброзіуса  Баха.
         В  роду  Бахів  п'ять  поколінь  музикантів.    Дослідники  нарахували  півсотні  родичів  Йоганна  Себастьяна,  що  зв'язали  життя  з  музикою.    Серед  них  прапрадід  композитора  Фейт  Бах,  булочник,  всюди  носив  цитру  -  щипковий  музичний  інструмент  у  вигляді  ящика.
           Голава  сімейства  Амброзіус  Бах  грав  в  церквах  на  скрипці  і  організовував  світські  концерти,  тому  перші  уроки  музики  молодшому  синові  дав  він.    Йоганн  Бах  з  малих  років  співав  у  хорі  і  радував  батька  здібностями  і  жадібністю  до  музичних  знань.
 У  9  років  померла  мама  Йоганна  Себастьяна  -  Елізабет  Леммерхірт,  а  через  рік  хлопчик  став  круглим  сиротою.    Молодшого  брата  взяв  на  піклування  старший  -  Йоганн  Крістоф,  церковний  органіст  і  вчитель  музики  в  сусідньому  містечку  Ордруф.    Крістоф  відправив  Себастьяна  в  гімназію,  де  той  вчив  богослів'я,  латинь,  історію.
 Старший  брат  навчив  молодшого  грати  на  клавірі  і  органі,  але  допитливому  хлопчикові  цих  уроків  виявилося  мало:  потай  від  Крістофа  він  діставав  з  шафи  зошит  з  творами  відомих  композиторів  і  місячними  ночами  переписував  ноти.    Але  брат  виявив  Себастьяна  за  недозволеним  заняттям  і  відібрав  записи.
У  15  років  Йоганн  Бах  став  самостійним:  він  влаштувався  на  роботу  в  Люнебурзі  і  блискуче  закінчив  вокальну  гімназію,  відкривши  собі  шлях  до  університету.    Але  бідність  і  необхідність  заробляти  гроші  на  прожиття  поставили  на  навчанні  точку.
 У  Люнебурзі  допитливість  підштовхнула  Баха  до  подорожей:  він  побував  в  Гамбурзі,  Целле  і  Любек,  де  познайомився  з  творчістю  іменитих  музикантів  Рейнкена  і  Георга  Бема.
           У  1703  році,  закінчивши  гімназію  в  Люнебурзі,  Йоганн  Бах  влаштувався  придворним  музикантом  в  капелу  веймарського  герцога  Йоганна  Ернста.    Бах  грав  на  скрипці  півроку  і  придбав  першу  популярність  як  виконавець.    Але  незабаром  Йоганну    Себастьяну  набридло  догоджати  слух  панів  грою  на  скрипці  -  він  мріяв  розвиватися  і  відкривати  нові  горизонти  в  мистецтві.    Тому  без  роздумів  погодився  зайняти  звільнену  посаду  придворного  органіста  в  церкві  Святого  Боніфація  в  Арнштадте,  що  в  200  кілометрах  від  Веймара.
 Йоганн  Бах  працював  три  дні  на  тиждень  і  отримував  високу  платню.    Церковний  орган,  налаштований  за  новою  системою,  розширював  можливості  молодого  виконавця  і  композитора:  в  Арнштадті    Бах  написав  три  десятка  органних  творів,  капричіо,  кантат  і  сюїт.    Але  напружені  відносини  з  владою  підштовхнули  Йоганна  Баха  покинути  місто  через  три  роки.
       Останньою  краплею,  переважити  чашу  терпіння  церковного  начальства,  стало  тривале  відлучення  музиканта  з  Арнштадта.    Відсталі  церковники,  і  без  того  недолюблюють  музиканта  за  новаторський  підхід  до  виконання  культових  духовних  творів,  влаштували  Баху  принизливий    розгляд  за  поїздку  в  Любек.
         У  місті  жив  і  творив  знаменитий  органіст  Дітріх  Букстехуде,  чиї  імпровізації  на  органі  Бах  мріяв  послухати  з  дитинства.    Не  маючи  грошей  на  карету,  Йоганн  восени  1705  відправився  в  Любек  пішки.    Гра  метра  потрясла  музиканта:  замість  відпущеного  місяця  він  пробув  в  місті  чотири.Після  повернення  в  Арнштадт  і  розгляду  з  начальством  Йоганн  Бах  залишив  «насиджене  місце»  і  відправився  в  Тюрінгське    місто  Мюльхаузен,  де  знайшов  роботу  органіста  в  церкві  Святого  Власія.
   Йоганн  Себастьян  Бах  працював  органістом
 Влада  міста  та  церковне  начальство  виявляли  прихильність  талановитому  музиканту,  його  заробіток  виявився  вищим,  ніж  в  Арнштадте.    Йоганн  Бах  запропонував  економний  план  реставрації  старого  органу,  схвалений  владою,  і  написав  святкову  кантату  «Господь  -  мій  цар»,  присвячену  інавгурації  нового  консула.
 Але  через  рік  вітер  мандрів  «зняв»  Йоганна  Себастьяна  з  місця  і  переніс  в  раніше  покинутий  Веймар.    У  1708  році  Бах  зайняв  місце  придворного  органіста  і  оселився  в  будинку  поруч  з  герцогським  палацом.
 «Веймарський  період»  біографії  Йоганна  Баха  виявився  плідним:  композитор  склав  десятки  клавірних  і  оркестрових  творів,  познайомився  з  творчістю  Вівальді  і  Кореллі,  навчився  використовувати  динамічні  ритми  і  гармонійні  схеми.    Спілкування  з  роботодавцем  -  наслідним  герцогом  Йоганном  Ернстом,  композитором  і  музикантом,  вплинуло  на  творчість  Баха.    У  1713  році  герцог  привіз  з  Італії  ноти  музичних  творів  місцевих  композиторів,  які  відкрили  для  Йоганна  Баха  нові  горизонти  в  мистецтві.
 У  Веймарі  Йоганн  Бах  приступив  до  роботи  над  «органною    книжечкою»  -  збіркою  хоральних  прелюдій  для  органу,  склав  величну  органну  «Токату  і  фугу  ре-мінор»,  «пасакалія  до-мінор»  і  20  духовних  кантат.
 До  кінця  служби  в  Веймарі  Йоганн  Себастьян  Бах  став  широко  відомим  майстром  клавесина  і  органістом.    У  1717  році  в  Дрезден  прибув  знаменитий  французький  клавесиніст  Луї  Маршан.    Концертмейстер  волюмов,  що  начувся  про  талант  Баха,  запросив  музиканта  змагатися  з  Маршаном.    Але  в  день  змагання  Луї  втік  з  міста,  злякавшись  провалу.
 Бажання  змін  покликало  Баха  в  дорогу  восени  1717-го.    Герцог  відпустив  улюбленого  музиканта  «з  висловленням  немилості».    Органіста  найняв  на  посаду  капельмейстера  князь  Ангальт-Кетенський,  який  добре  розбирався  в  музиці.    Але  прихильність  князя  кальвінізму  не  дозволяла  Баху  складати  витончену  музику  для  богослужінь,  тому  Йоганн  Себастьян  писав  переважно  світські  твори.
         У  «Кетенський»  період  Йоганн  Бах  склав  шість  сюїт  для  віолончелі,  Французьку  та  Англійську  клавірні  сюїти,  три  сонати  для  скрипкових  соло.    У  Кетені  з'явилися  знамениті  «Бранденбурзькі  концерти»  і  цикл  творів,  що  включає  48  прелюдій  і  фуг,  названий  «Добре  темперований  клавір».    Тоді  ж  Бах  написав  двухголосние  і  триголосні  інвенції,  які  називав  «симфоніями».
           У  1723  році  Іоганн  Бах  влаштувався  кантором  хору  Святого  Томи  в  церкві  Лейпцига.    У  тому  ж  році  публіка  почула  твір  композитора  «Страсті  за  Іоанном».    Незабаром  Бах  зайняв  посаду  «музичного  директора»  всіх  міських  церков.    За  6  років  «Лейпцігського  періоду»  Йоганн  Бах  написав  5  річних  циклів  кантат,  два  з  яких  загублені.
           Міська  рада  дала  в  розпорядження  композитора  8  хорових  виконавців,  але  цієї  кількості  було  вкрай  мало,  тому  до  20  музикантів  Бах  наймав  сам,  що  служило  причиною  частих  сутичок  з  владою.
           У  1720  роках  Йоганн  Бах  складав  переважно  кантати  для  виконання  в  церквах  Лейпцига.    Бажаючи  розширити  репертуар,  композитор  писав  світські  твори.    Навесні  1729  року  музиканта  призначили  керівником  Музичної  колегії  -  світського  ансамблю,  заснованого  іншому  Баха  Георгом  Пилипом  Телеманії.    Ансамбль  двічі  в  тиждень  протягом  року  влаштовував  двогодинні  концерти  в  кав'ярні  Циммермана  поруч  з  ринковою  площею.
           Більшість  світських  творів,  написаних  композитором  з  1730  по  1750  роки,  Йоганн  Бах  написав  для  виконання  в  кав'ярні.
           У  їх  число  входить  жартівлива  «Кавова  кантата»,  комічна  «Селянська  кантата»,  клавірні  п'єси  і  концерти  для  віолончелі  та  клавесину.    У  ці  роки  написана  знаменита  «Меса  сі  мінор»,  яку  називають  найкращим  хоровим  твором  всіх  часів.Для  духовного  виконання  Бах  створив  «Високу  месу  сі-мінор»  і  «Страсті  за  Матфеєм»,  отримавши  від  двору  в  нагороду  за  творчість  титул  корольовсько-польського  і  саксонського  придворного  композитора.
             У  1747  році  Йоганн  Бах  побував  у  дворі  короля  Пруссії  Фрідріха  II.    Вельможа  запропонував  композитору  музичну  тему  і  попросив  написати  імпровізацію.    Бах  -  майстер  імпровізації  -  щойно  склав  трьохголосну  фугу.    Незабаром  він  доповнив  її  циклом  варіацій  на  цю  тему,  назвав  «Музичним  приношенням»  і  послав  в  подарунок  Фрідріху  II.
       Інший  великий  цикл,  названий  «Мистецтво  фуги»,  Йоганн  Бах  дописав.    Сини  опублікували  цикл  після  смерті  батька.
           В  останнє  десятиліття  слава  композитора  померкла:  розквітав  класицизм,  сучасники  вважали  стиль  Баха  старомодним.    Але  молоді  композитори,  виховані  на  творах  Йоганна  Баха,  шанували  його.    Творчість  великого  органіста  любили  Вольфганг  Амадей  Моцарт  і  Людвіг  ван  Бетховен.
           Сплеск  інтересу  до  музики  Йоганна  Баха  і  відродження  слави  композитора  почалося  в  1829  році.    У  березні  піаніст  і  композитор  Фелікс  Мендельсон  організував  в  Берліні  концерт,  де  прозвучав  твір  «Страсті  за  Матфеєм».    Не  забарився  несподівано  гучний  резонанс,  вистава  зібрала  тисячі  глядачів.    Мендельсон  відправився  з  концертами  в  Дрезден,  Кенігсберг  і  Франкфурт.
               Твір  Йоганна  Баха  «Музична  жарт»  і  сьогодні  одне  з  улюблених  для  тисяч  виконавців  світу.    Завзята,  мелодійна,  ніжна  музика  звучить  в  різних  варіаціях,  адаптованих  під  гру  на  сучасних  інструментах.
             Популяризують  музику  Баха  західні    музиканти.    Вокальний  ансамбль  The  Swingle  Singers  випустив  дебютний  альбом  Jazz  Sebastian  Bach,  що  приніс  колективу  з  восьми  вокалістів  світову  славу  і  премію  «Греммі».
 Обробляли  музику  Йоганна  Баха  і  джазові  музиканти  Жак  Лусье  і  Джоель  Шпигельман.                
У  жовтні  1707  Йоганн  Себастьян  Бах  одружився  на  юній  кузини  з  Арнштадта  Марії  Барбарі.    У  пари  народилося  семеро  дітей,  але  троє  померли  в  дитинстві.    Троє  синів  -  Вільгельм  Фрідеман,  Карл  Філіпп  Емануель  і  Йоганн  Християн  -  пішли  стопами  батька  і  стали  відомими  музикантами  і  композиторами.
   Влітку  1720  року,  коли  Йоганн  Бах  з  князем  Ангальт-Кетенський  перебував  за  кордоном,  Марія  Барбара  померла,  залишивши  чотирьох  малюків.
 Особисте  життя  композитора  налагодилося  через  рік:  при  дворі  герцога  Бах  познайомився  з  молодою  красунею  і  талановитою  співачкою  Анною  Магдаленою  Вільке.    Йоганн  одружився  на  Ганні  в  грудні  1721  року.    У  них  народилося  13  дітей,  але  пережили  батька  9.
     У  похилому  віці  сім'я  для  композитора  виявилася  єдиною  втіхою.    Для  дружини  і  дітей  Йоганн  Бах  складав  вокальні  ансамблі,  влаштовував  камерні  концерти,  насолоджуючись  піснями  дружини  (у  Анни  Бах  було  красиве  сопрано)  і  грою  старших  синів.
 Доля  дружини  і  молодшої  дочки  Йоганна  Баха  склалася  сумно.    Анна  Магдалена  померла  десять  років  по  тому  в  будинку  презирства  для  бідних,  а  молодша  дочка  Регіна  вела  напівжебрацьке  існування.    В  останні  роки  життя  жінці  допоміг  Людвіг  ван  Бетховен.
         В  останні  5  років  зір  Йоганна  Баха  стрімко  погіршувався,  але  композитор  писав  музику,  диктуючи  твори  зятю.
 У  1750  році  в  Лейпциг  приїхав  британський  офтальмолог  Джон  Тейлор.    Репутацію  доктора  складно  назвати  бездоганною,  але  Бах  чіплявся  за  соломинку  і  ризикнув.    Після  операції  зір  не  повернувся  до  музиканта.    Тейлор  вдруге  прооперував  композитора,  але  за  короткочасним  поверненням  зору  настало  погіршення.    18  липня  1750  року  стався  удар,  а  28  липня  65-річний  Йоганн  Бах  помер.
         Поховали  композитора  в  Лейпцигу  на  церковному  кладовищі.    Загублену  могилу  і  останки  знайшли  в  1894  році  і  перепоховали  в  кам'яному  саркофазі  в  церкві  Святого  Іоанна,  де  музикант  прослужив  27  років.    Храм  був  зруйнований  бомбардуванням  під  час  Другої  світової  війни,  але  прах  Йоганна  Баха  знайшли  і  в  1949  році  перенесли,  поховавши  біля  вівтаря  церкви  Святого  Фоми.
 У  1907  році  в  Ейзенаху,  де  народився  композитор,  відкрили  музей,  а  в  1985  році  музей  з'явився  в  Лейпцигу.
Цікаві  факти
 •  Улюбленим  заняттям  Йоганна  Баха  вважалося  відвідування  глухих  церков  в  одязі  бідного  викладача.
 •  Завдяки  композитору  в  церковних  хорах  співають  і  чоловіки,  і  жінки.    Дружина  Йоганна  Баха  стала  першою  церковною    хористкою.
 •  Йоганн  Бах  не  брав  гроші  за  приватні  уроки.
 •  Прізвище  Бах  перекладається  з  німецької,  як  «струмок».
•  Йоганн  Бах  просидів  місяць  у  в'язниці  за  те,  що  постійно  просив  відставку.
 •  Георг  Фрідріх  Гендель  -  сучасник  Баха,  але  композитори  не  зустрілися.    Долі  двох  музикантів  схожі:  обидва  втратили  зір  в  результаті  невдалої  операції,  зробленої  лікарем-шарлатаном  Тейлором.
 •  Повний  каталог  робіт  Йоганна  Баха  опубліковано  через  200  років  після  смерті.
 •  Німецький  вельможа  замовив  композитору  написати  твір,  прослухавши  яке  він  зміг  би  заснути  міцним  сном.    Йоганн  Бах  виконав  прохання:  знамениті  Гольдберг-варіації  -  і  зараз  гарний  «снодійне».
 Афоризми  Баха
 •  «Щоб  добре  виспатися,  слід  лягати  не  в  той  же  день,  коли  потрібно  прокидатися».
 •  «Грати  на  клавішних  просто:  потрібно  тільки  знати,  які  клавіші  натискати».
 •  «Мета  музики  -  чіпати  серця».
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    16.03.19        9.42

Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    16.03.19        9.42


Гений  музыкального  искусства  эпохи  барокко  Иоганн  Себастьян  Бах  прожил  необыкновенно  плодотворную  жизнь.  Творческое  наследие  Баха  включает  в  себя  более  1000  произведений  различных  жанров.
           При  жизни  композитор  не  получил  заслуженного  признания  как  сочинитель,  но  был  известен  как  исполнитель  и  импровизатор.  Интерес  к  музыке  Баха  возник  почти  сто  лет  спустя  после  его  смерти:  в  1829  году  под  управлением  немецкого  композитора  Феликса  Мендельсона  было  публично  исполнено  величайшее  произведение  Баха  —  «Страсти  по  Матфею».  В  1850  году,  к  столетию  со  дня  смерти  композитора,  немецкими  композиторами  и  музыковедами  было  основано  Баховское  общество  с  целью  издания  полного  собрания  сочинений  Иоганна  Себастьяна.  И  к  началу  20  века  эта  цель  была  достигнута.  Музыканты  всего  мира  играют  Баха,  поражаясь  красоте,  вдохновению  и  мастерству  его  творений.
Через  200  лет  после  смерти  музыканта  и  композитора  интерес  к  его  творчеству  и  биографии  не  остыл,  а  современники  используют  произведения  Баха  в  ХХ  столетии,  находя  в  них  актуальность  и  глубину.  Хоральная  прелюдия  композитора  звучит  в  «Солярисе»  Андрея  Тарковского.  Музыка  Иоганна  Баха,  как  лучшее  творение  человечества,  записана  на  Золотую  пластинку  Вояджера,  прикрепленную  к  космическому  аппарату,  запущенному  с  Земли  в  1977  году.  По  версии  «Нью-Йорк  Таймс»  Иоганн  Себастьян  Бах  –  первый  в  десятке  мировых  композиторов,  создавших  шедевры,  стоящие  над  временем.  
Иоганн  Себастьян  Бах  родился  21(31)  марта  1685  года  в  тюрингском  городе  Эйзенах,  расположившемся  между  взгорьями  Хайнигского  национального  парка  и  Тюрингенского  Леса.  Мальчик  стал  младшим  и  восьмым  ребенком  в  семействе  профессионального  музыканта  Иоганна  Амброзиуса  Баха.  
В  роду  Бахов  пять  поколений  музыкантов.  Исследователи  насчитали  полсотни  родственников  Иоганна  Себастьяна,  связавших  жизнь  с  музыкой.  Среди  них  прапрадед  композитора  Фейт  Бах,  булочник,  повсюду  носивший  цитру  –  щипковый  музыкальный  инструмент  в  виде  ящика.  
         Глава  семейства  Амброзиус  Бах  играл  в  церквях  на  скрипке  и  организовывал  светские  концерты,  поэтому  первые  уроки  музыки  младшему  сыну  преподал  он.  Иоганн  Бах  с  малых  лет  пел  в  хоре  и  радовал  отца  способностями  и  жадностью  к  музыкальным  познаниям.  
В  9  лет  умерла  мама  Иоганна  Себастьяна  –  Элизабет  Леммерхирт,  а  через  год  мальчик  стал  круглым  сиротой.  Младшего  брата  взял  на  попечение  старший  –  Иоганн  Кристоф,  церковный  органист  и  учитель  музыки  в  соседнем  городке  Ордруф.  Кристоф  отправил  Себастьяна  в  гимназию,  где  тот  учил  богословие,  латынь,  историю.  
Старший  брат  научил  младшего  играть  на  клавире  и  органе,  но  пытливому  мальчику  этих  уроков  оказалось  мало:  втайне  от  Кристофа  он  доставал  из  шкафа  тетрадь  с  произведениями  известных  композиторов  и  лунными  ночами  переписывал  ноты.  Но  брат  обнаружил  Себастьяна  за  недозволенным  занятием  и  отобрал  записи.  
         В  15  лет  Иоганн  Бах  стал  самостоятельным:  он  устроился  на  работу  в  Люнебурге  и  блестяще  окончил  вокальную  гимназию,  открыв  себе  путь  в  университет.  Но  бедность  и  необходимость  зарабатывать  средства  к  существованию  поставили  на  учебе  точку.  
В  Люнебурге  любознательность  подтолкнула  Баха  к  путешествиям:  он  побывал  в  Гамбурге,  Целле  и  Любеке,  где  познакомился  с  творчеством  именитых  музыкантов  Рейнкена  и  Георга  Бема.  
             В  1703  году,  окончив  гимназию  в  Люнебурге,  Иоганн  Бах  устроился  придворным  музыкантом  в  капеллу  веймарского  герцога  Иоганна  Эрнста.  Бах  играл  на  скрипке  полгода  и  приобрел  первую  популярность  как  исполнитель.  Но  вскоре  Иоганну  Себастьяну  надоело  ублажать  слух  господ  игрой  на  скрипке  –  он  мечтал  развиваться  и  открывать  новые  горизонты  в  искусстве.  Поэтому  без  раздумий  согласился  занять  освободившуюся  должность  придворного  органиста  в  церкви  Святого  Бонифация  в  Арнштадте,  что  в  200  километрах  от  Веймара.  
Иоганн  Бах  работал  три  дня  в  неделю  и  получал  высокое  жалование.  Церковный  орган,  настроенный  по  новой  системе,  расширял  возможности  молодого  исполнителя  и  композитора:  в  Арнштадте  Бах  написал  три  десятка  органных  произведений,  каприччио,  кантат  и  сюит.  Но  напряженные  отношения  с  властями  подтолкнули  Иоганна  Баха  покинуть  город  через  три  года.  
             Последней  каплей,  перевесившей  чашу  терпения  церковного  начальства,  стало  длительное  отлучение  музыканта  из  Арнштадта.  Косные  церковники,  и  без  того  недолюбливавшие  музыканта  за  новаторский  подход  к  исполнению  культовых  духовных  произведений,  устроили  Баху  унизительное  разбирательство  за  поездку  в  Любек.  
В  городе  жил  и  творил  знаменитый  органист  Дитрих  Букстехуде,  чьи  импровизации  на  органе  Бах  мечтал  послушать  с  детства.  Не  имея  денег  на  карету,  Иоганн  осенью  1705  года  отправился  в  Любек  пешком.  Игра  мэтра  потрясла  музыканта:  вместо  отпущенного  месяца  он  пробыл  в  городе  четыре.  
После  возвращения  в  Арнштадт  и  разбирательства  с  начальством  Иоганн  Бах  оставил  «насиженное  место»  и  отправился  в  тюрингский  город  Мюльхаузен,  где  нашел  работу  органиста  в  церкви  Святого  Власия.  
 Иоганн  Себастьян  Бах  работал  органистом
Власти  города  и  церковное  начальство  благоволили  талантливому  музыканту,  его  заработок  оказался  выше,  чем  в  Арнштадте.  Иоганн  Бах  предложил  экономный  план  реставрации  старого  органа,  одобренный  властями,  и  написал  праздничную  кантату  «Господь  –  мой  царь»,  посвященную  инаугурации  нового  консула.  
Но  через  год  ветер  странствий  «снял»  Иоганна  Себастьяна  с  места  и  перенес  в  ранее  покинутый  Веймар.  В  1708  году  Бах  занял  место  придворного  органиста  и  поселился  в  доме  рядом  с  герцогским  дворцом.  
«Веймарский  период»  биографии  Иоганна  Баха  оказался  плодотворным:  композитор  сочинил  десятки  клавирных  и  оркестровых  произведений,  познакомился  с  творчеством  Вивальди  и  Корелли,  научился  использовать  динамичные  ритмы  и  гармонические  схемы.  Общение  с  работодателем  –  наследным  герцогом  Иоганном  Эрнстом,  композитором  и  музыкантом,  повлияло  на  творчество  Баха.  В  1713  году  герцог  привез  из  Италии  ноты  музыкальных  произведений  местных  композиторов,  открывших  для  Иоганна  Баха  новые  горизонты  в  искусстве.  
В  Веймаре  Иоганн  Бах  приступил  к  работе  над  «Органной  книжечкой»  –  сборником  хоральных  прелюдий  для  органа,  сочинил  величественную  органную  «Токкату  и  фугу  ре-минор»,  «Пассакалью  до-минор»  и  20  духовных  кантат.  
К  концу  службы  в  Веймаре  Иоганн  Себастьян  Бах  стал  широко  известным  мастером  клавесина  и  органистом.  В  1717  году  в  Дрезден  прибыл  знаменитый  французский  клавесинист  Луи  Маршан.  Концертмейстер  Волюмье,  наслышанный  о  таланте  Баха,  пригласил  музыканта  состязаться  с  Маршаном.  Но  в  день  соревнования  Луи  удрал  из  города,  испугавшись  провала.  
Желание  перемен  позвало  Баха  в  дорогу  осенью  1717-го.  Герцог  отпустил  любимого  музыканта  «с  изъявлением  немилости».  Органиста  нанял  на  должность  капельмейстера  князь  Ангальт-Кетенский,  хорошо  разбиравшийся  в  музыке.  Но  приверженность  князя  кальвинизму  не  позволяла  Баху  сочинять  утонченную  музыку  для  богослужений,  поэтому  Иоганн  Себастьян  писал  преимущественно  светские  произведения.  
В  «кетенский»  период  Иоганн  Бах  сочинил  шесть  сюит  для  виолончели,  Французскую  и  Английскую  клавирные  сюиты,  три  сонаты  для  скрипичных  соло.  В  Кетене  появились  знаменитые  «Бранденбургские  концерты»  и  цикл  произведений,  включающий  48  прелюдий  и  фуг,  названный  «Хорошо  темперированный  клавир».  Тогда  же  Бах  написал  двухголосные  и  трехголосные  инвенции,  которые  называл  «симфониями».  
В  1723  году  Иоганн  Бах  устроился  кантором  хора  Святого  Фомы  в  церкви  Лейпцига.  В  том  же  году  публика  услышала  произведение  композитора  «Страсти  по  Иоанну».  Вскоре  Бах  занял  должность  «музыкального  директора»  всех  городских  церквей.  За  6  лет  «лейпцигского  периода»  Иоганн  Бах  написал  5  годовых  циклов  кантат,  два  из  которых  утеряны.  
Городской  совет  дал  в  распоряжение  композитора  8  хоровых  исполнителей,  но  этого  количества  было  крайне  мало,  поэтому  до  20  музыкантов  Бах  нанимал  сам,  что  служило  причиной  частых  стычек  с  властью.  
В  1720  годах  Иоганн  Бах  сочинял  преимущественно  кантаты  для  исполнения  в  церквях  Лейпцига.  Желая  расширить  репертуар,  композитор  писал  светские  произведения.  Весной  1729  года  музыканта  назначили  руководителем  Музыкальной  коллегии  –  светского  ансамбля,  основанного  другом  Баха  Георгом  Филиппом  Телеманом.  Ансамбль  дважды  в  неделю  на  протяжении  года  устраивал  двухчасовые  концерты  в  кофейне  Циммермана  рядом  с  рыночной  площадью.  
Большинство  светских  произведений,  сочиненных  композитором  с  1730  по  1750  годы,  Иоганн  Бах  написал  для  исполнения  в  кофейне.  
В  их  число  входит  шутливая  «Кофейная  кантата»,  комическая  «Крестьянская  кантата»,  клавирные  пьесы  и  концерты  для  виолончели  и  клавесина.  В  эти  годы  написана  знаменитая  «Месса  си  минор»,  которую  называют  лучшим  хоровым  произведением  всех  времен.  
Для  духовного  исполнения  Бах  создал  «Высокую  мессу  си-минор»  и  «Страсти  по  Матфею»,  получив  от  двора  в  награду  за  творчество  титул  королевско-польского  и  саксонского  придворного  композитора.  
В  1747  году  Иоганн  Бах  побывал  во  дворе  короля  Пруссии  Фридриха  II.  Вельможа  предложил  композитору  музыкальную  тему  и  попросил  написать  импровизацию.  Бах  –  мастер  импровизации  –  тут  же  сочинил  трехголосную  фугу.  Вскоре  он  дополнил  ее  циклом  вариаций  на  эту  тему,  назвал  «Музыкальным  приношением»  и  послал  в  подарок  Фридриху  II.  
       Другой  большой  цикл,  названный  «Искусство  фуги»,  Иоганн  Бах  не  дописал.  Сыновья  опубликовали  цикл  после  смерти  отца.  
В  последнее  десятилетие  слава  композитора  померкла:  расцветал  классицизм,  современники  считали  стиль  Баха  старомодным.  Но  молодые  композиторы,  воспитанные  на  произведениях  Иоганна  Баха,  почитали  его.  Творчество  великого  органиста  любили  Вольфганг  Амадей  Моцарт  и  Людвиг  ван  Бетховен.  
Всплеск  интереса  к  музыке  Иоганна  Баха  и  возрождение  славы  композитора  началось  в  1829  году.  В  марте  пианист  и  композитор  Феликс  Мендельсон  организовал  в  Берлине  концерт,  где  прозвучало  произведение  «Страсти  по  Матфею».  Последовал  неожиданно  громкий  резонанс,  представление  собрало  тысячи  зрителей.  Мендельсон  отправился  с  концертами  в  Дрезден,  Кенигсберг  и  Франкфурт.  
Произведение  Иоганна  Баха  «Музыкальная  шутка»  и  сегодня  одно  из  любимых  для  тысяч  исполнителей  мира.  Задорная,  мелодичная,  нежная  музыка  звучит  в  разных  вариациях,  адаптированных  под  игру  на  современных  инструментах.  
Популяризируют  музыку  Баха  западные  музыканты.  Вокальный  ансамбль  The  Swingle  Singers  выпустил  дебютный  альбом  Jazz  Sebastian  Bach,  принесший  коллективу  из  восьми  вокалистов  мировую  славу  и  премию  «Грэмми».  
Обрабатывали  музыку  Иоганна  Баха  и  джазовые  музыканты  Жак  Лусье  и  Джоэль  Шпигельман.  
                   В  октябре  1707  года  Иоганн  Себастьян  Бах  женился  на  юной  кузине  из  Арнштадта  Марии  Барбаре.  У  пары  родилось  семеро  детей,  но  трое  умерли  в  младенчестве.  Трое  сыновей  –  Вильгельм  Фридеман,  Карл  Филипп  Эммануил  и  Иоганн  Христиан  –  пошли  стопами  отца  и  стали  известными  музыкантами  и  композиторами.  
       Летом  1720  года,  когда  Иоганн  Бах  с  князем  Ангальт-Кетенским  находился  за  границей,  Мария  Барбара  умерла,  оставив  четырех  малышей.  
Личная  жизнь  композитора  наладилась  через  год:  при  дворе  герцога  Бах  познакомился  с  молодой  красавицей  и  талантливой  певицей  Анной  Магдаленой  Вильке.  Иоганн  женился  на  Анне  в  декабре  1721  года.  У  них  родилось  13  детей,  но  пережили  отца  9.  
         В  преклонные  годы  семья  для  композитора  оказалась  единственной  отрадой.  Для  жены  и  детей  Иоганн  Бах  сочинял  вокальные  ансамбли,  устраивал  камерные  концерты,  наслаждаясь  песнями  жены  (у  Анны  Бах  было  красивое  сопрано)  и  игрой  подросших  сыновей.  
         Судьба  жены  и  младшей  дочери  Иоганна  Баха  сложилась  печально.  Анна  Магдалена  умерла  десять  лет  спустя  в  доме  презрения  для  бедных,  а  младшая  дочь  Регина  влачила  полунищенское  существование.  В  последние  годы  жизни  женщине  помог  Людвиг  ван  Бетховен.  
         В  последние  5  лет  зрение  Иоганна  Баха  стремительно  ухудшалось,  но  композитор  сочинял  музыку,  диктуя  произведения  зятю.  
В  1750  году  в  Лейпциг  приехал  британский  офтальмолог  Джон  Тейлор.  Репутацию  доктора  сложно  назвать  безупречной,  но  Бах  цеплялся  за  соломинку  и  рискнул.  После  операции  зрение  не  вернулось  к  музыканту.  Тейлор  вторично  прооперировал  композитора,  но  за  кратковременным  возвращением  зрения  наступило  ухудшение.  18  июля  1750  года  случился  удар,  а  28  июля  65-летний  Иоганн  Бах  скончался.  
           Похоронили  композитора  в  Лейпциге  на  церковном  кладбище.  Затерянную  могилу  и  останки  нашли  в  1894  году  и  перезахоронили  в  каменном  саркофаге  в  церкви  Святого  Иоанна,  где  музыкант  прослужил  27  лет.  Храм  был  разрушен  бомбежкой  во  время  Второй  мировой  войны,  но  прах  Иоганна  Баха  нашли  и  в  1949  году  перенесли,  похоронив  у  алтаря  церкви  Святого  Фомы.  
В  1907  году  в  Эйзенахе,  где  родился  композитор,  открыли  музей,  а  в  1985  году  музей  появился  в  Лейпциге.
Интересные  факты  
• Любимым  занятием  Иоганна  Баха  считалось  посещение  захолустных  церквей  в  одежде  бедного  преподавателя.
• Благодаря  композитору  в  церковных  хорах  поют  и  мужчины,  и  женщины.  Жена  Иоганна  Баха  стала  первой  церковной  хористкой.
• Иоганн  Бах  не  брал  деньги  за  частные  уроки.
• Фамилия  Бах  переводится  из  немецкого,  как  «ручей».
• Иоганн  Бах  просидел  месяц  в  тюрьме  за  то,  что  постоянно  просил  отставку.
• Георг  Фридрих  Гендель  –  современник  Баха,  но  композиторы  не  встретились.  Судьбы  двух  музыкантов  похожи:  оба  ослепли  в  результате  неудачной  операции,  сделанной  врачом-шарлатаном  Тейлором.
• Полный  каталог  работ  Иоганна  Баха  опубликован  через  200  лет  после  смерти.
• Немецкий  вельможа  заказал  композитору  написать  произведение,  прослушав  которое  он  смог  бы  заснуть  крепким  сном.  Иоганн  Бах  выполнил  просьбу:  знаменитые  Гольдберг-вариации  -  и  сейчас  хорошее  «снотворное».
Афоризмы  Баха  
• «Чтобы  хорошо  выспаться,  следует  ложиться  не  в  тот  же  день,  когда  нужно  просыпаться».
• «Играть  на  клавишных  просто:  нужно  только  знать,  какие  клавиши  нажимать».
• «Цель  музыки  –  трогать  сердца».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829210
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2019

Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2

Вірші  і  цитати  Едуарда  Асадова  частина  2
       Ти  говориш,  що  щастя  неможливо,
 Перешкод  безліч    і  все    досить    складно.
 А  я  вважаю:  якщо  б  ми  любили,
 Ті    всі  перешкоди  навіть  би    і  не  спливли.
***
 Слова  ...    Чи  не  поспішаємо  ми  з  ними  десь,
 Як  просто  «ЛЮБЛЮ»,  наприклад  сказати.
 Всього  секунда  потрібна  на  це,
 Але  ціле  життя,  щоб  його  виправдати.
***
 Командує  армією  генерал,
 Але  жінці  цього  мало,
 Лукавий,    що  жінку  створював,
 Їй  більшь    хитрий  шлях  вказав,
 Командувати    генералом.
***
По  першому  подиху  душі
 Ні  злих,  ні  пристрасних  листів
 Не  пиши,
 Щоб  жаліти  жорстоко
   Не  довелося,
 Коли  охолоне    щастя
 Або  злість  ...
***
 Я  захворів,  але  хворобу    подолав.
 І  всі  задоволені,  треба  зізнатися:
 Вороги  задоволені  тим,  що  захворів,
 Друзі  ж  тим,  що  почав  одужувати.
 Ну,  що  ж,  я  щасливий  частиною  своєї,
 Любові    на  світлі  радувати  людей!
***
Кохання  не  суцільний  феєрверк  пристрастей.    Любов-це  вірні  в  житті  руки,
 Вони    не  бояться  ні  чорних  днів,
 Ні  зваб  і  ні  розлуки.
***
 Любити  -  значить  істину  захищати,
 Навіть  повставши  проти  цілого    світу.      Любити  -  це  в  горі  вміти  прощати.
 Все,  крім  підлості  і  зради.
***
 Люди,  будьте  до  ближніх  своїх  м'якше,  ставтеся  з  ніжністю,  добром  ...  і  не  ображайте,  а  інакше  ...  можна  гірко  каятися  потім  ...
***
 Між  розумним  і  дурним  відмінності  в  чому?
 Так  в  тому,  між  іншим,  що  рік  за  роком
 Розумний  живе  лише  своїм  розумом,
 А  дурний  вічно  слідує    моді.
***
 Міні-жарт
 Той,  хто  має  успіх,
 Завжди  дратує  всіх,
 А  багато  друзів  має
Той,  хто  писати  не  вміє.
 Ось  і  візьмиться  вирішувати,
 Як  жити  на  планеті  цій  ?
 Чи  то  вірші  писати,
 Чи  то  мати  друзів?
***
 Можна  знаходити  і  відкривати  все,  буквально  все,  що  нас  зближує.    І  навпаки:  якщо  не  довіряти,  можна,  як  болячки,  колупати  саме  все  те,  що  розділяє.
***
 Чоловіки,  схаменіться!    Ну  хто  ж  не  знає,
 Що  ЖІНКА  з  ніжною  своєю  душею,
 Сто  тисяч  гріхів  нам  простить  часом,
 Простить,  може,  навіть  нічний  розбій!
 Але  ось  неуважність  не  прощає  ...
 Повернемося  ж  до  лицарства  в  добрий  час
 І  до  ласки,  яку  ми  забули,
 Щоб  любі  наші  часом  від  нас
   Не  почали  бігати  до  нечистої  сили!
***
 Почуття  тим  і  гарні,
 що  горять  красиво,  гордо,  сміливо.
 нехай  любов  почнеться.    але  не  з  тіла,
 а  з  душі,  ви  чуєте,  -  з  душі!
***
 Спробуй  в  людській  свідомості
 Визначити  логічну  крапку:
 Сміємося  ми,  як  правило,  в  компанії,
 А  ось  страждаємо  частіше  поодинці.
***
Просто  в  житті  мені  завжди  тепло  від  того,  що  є  КВІТИ  і  ДІТИ.    Просто  робити  ДОБРЕ  на  світлі  у  стократ  ПРИЄМНІШЕ,  ніж  ЗЛО  !!!
***
Нехай  почуття  ті  оспівані  і  прославлені,
 І  все-таки  додамо  ще  раз,
 Що  якщо  любов  і  дружба  не  розбавлені,
 А  добровільно  воєдино  сплавлені,
 Те  цей  сплав  міцніше,  ніж  алмаз.
***
 Риба  псується  з  голови.
 Істина  ця  мудра  і  проста.
 Але  занадто  жартувати  не  поспішай.    На  жаль,
 Хоч  риба  і  псується  з  голови,
 Однак  чистять  її  з  хвоста.
***
Скажіть,  є  у  вас  сьогодні  ніжність?
 -  Так,  з  додаванням  найтепліших  слів
***
Слово  може  зігріти,  окрилити  і  врятувати,  Ощасливити  і  льоди  протаранити.    Слово  може  нам  тисячі  бід  принести,  Образити  і  безжалісно  поранити.    А  тому  скажемо  собі  суворо:  «Щоб  не  було  в  житті  непотрібних  бід  Треба  думати,  хлопці,  над  кожним  словом,  Бо  слів  невагомих  на  світі  немає!
***
 Випадковостей  не  існує:  люди  постають  перед  нами  або  як  приклад  правильного  життя,  або  як  попередження.
***
 Сміюся  над  прикметою,
 Не  вірю  в  пророцтво,
 Але  знаю,  що  вдень  і  в  непроглядній  темряві,
 Самий  пазуристий  звір  на  земле-
 самотність!
***
 Старіє  зовнішність:  яскраві  риси,
 Стирає  час  владно  і  жорстоко,
 Тоді  як  у  духовної  краси
 Немає  ні  зморшок,  ні  віку,  ні  сроку.
***
 Старий,  моливший    золоту  рибку,  здійснив,  мабуть,  головну  помилку:  Йому  б  жадібній    бабці    не  служити  і  не  просити  корито  і  дворянство,  боярський  будинок  і  казкове  царство  ...  А  нову  стару  попросити!
***
 Щастя  і  горе
 Якщо  полюблять  один  одного  двоє
 І  щастя  в  обох  серцях  народжується,
 Ті    світлі  почуття  завжди  складаються
 І  щастя  стає  більше  вдвічі!
 А  якщо  біда  на  дорозі  зустрінеться,
 Те  легше  вдвох  здолати  журбу.
 Адже  горе  в  любові  по-іншому  міряється,
 Воно  на  двох  неодмінно  ділиться,
 А  значить,  і  менше  наполовину
***
 У  серця  і  горя  НІЧИЯ  не  стається  ...  Людина  так  легко  ранима  ...  І  якщо  з  горем  вона    не  розправиться,  ...  то  ГОРЕ  розправиться  з  нею
***.
 Хоч  мати-природа  не  сидить  склавши  руки,  але  ідеали  скупо  дотримується  і  краса  душі  з  красивим  тілом  досить  рідко  в  людях  збігаються.
***
Сміливець
 Перший    обов'язок  людини  -  подолати  страх.    Поки  у  людини  трясуться  жилки,  його  дії  залишаться  рабськими.    Томас  Карлейль.
 Сідаючи  під  вечір  вдома  на  ганок,
 Любив  в  душі  загрожувати  він  всяким  мафіям
 І  сміливо  правду  говорив  в  обличчя
 Газетним  і  журнальним  фотографіям.
***
 Що  щастя  дано  тобі    не  навіки,
 Не  треба  нарікати,  людино.
 Коли  б  нам  щастя  навік  давалося,
 Воно  б  буднями  називалося.
***
 Що  ж  таке  щастя  ...  Одні  кажуть  це  пристрасті  ...  Карти,  вино,  захоплення,  всі    гострі  відчуття.    Інші  вірять  що,  щастя-в  окладі  великому  і  владі,  в  очах  секретарок  пленнених,  і  трепеті  підлеглих.    Треті  вважають,  що  щастя  це  велике  співчуття  ...  турбота,  тепло,  увага,  і  спільні    хвилювання.    На  думку  четвертих,  це  з  милою  сидіти  до  світанку,  одного  разу  в  любові  зізнатися,  і  більше  не  розлучатися.    Ще  є  така  думка,  що  щастя  це  горіння  ...  Пошук,  мрія,  робота,  і    бентежних    крил  злет!    А  щастя  по  моєму  просто,  буває  різного  зросту,  від  купини  і  до  Казбеку,  в  залежності    від  людини!
***
 Я  дрібної  злості  в  житті  не  відчував,
 На  світ  дивився  світло,  а  тому
 Я  нічому  на  світі  не  заздрив:
 Ні  силі,  ні  багатству,  ні  розуму  ...
           Вибрала    з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову            15.03.19          9.48

Стихи  и  цытаты      Эдуарда  Асадова      часть  2
     Ты  говоришь,  что  счастье  невозможно,  
Препятствий  тьма  и  все  ужасно  сложно.  
А  я  считаю:  если  б  мы  любили,  
То  все  преграды  даже  б  и  не  всплыли.  
***
Слова…  Не  спешим  ли  мы  с  ними  где-то,  
Как  просто  «ЛЮБЛЮ»,  например  сказать.  
Всего  секунда  нужна  на  это,  
Но  целая  жизнь,  чтоб  его  оправдать.  
***
Командует  армией  генерал,  
Но  женщине  этого  мало,  
Лукавый  что  женщину  создавал,  
Ей  более  хитрый  путь  указал,  
КОМАНДОВАТЬ  ГЕНЕРАЛОМ.  
***
По  первому  движению  души  
Ни  злых,  ни  страстных  писем  
Не  пиши,  
Чтобы  жалеть  жестоко  
Не  пришлось,  
Когда  остынут  счастье  
Или  злость…  
***
Я  захворал,  но  хворь  преодолел.  
И  все  довольны,  надобно  признаться:  
Враги  довольны  тем,  что  заболел,  
Друзья  же  тем,  что  начал  поправляться.  
Ну,  что  ж,  я  счастлив  долею  своей,  
Люблю  на  свете  радовать  людей!  
***
Кто  честность  и  премудрость  обретает,
Тот,  право  же,  вовек  не  пропадёт.
Ведь  честность  выполняет  обещанье,
А  мудрость…  никогда  их  не  даёт!
***
Любовь-  не  сплошной  фейерверк  страстей.  Любовь-это  верные  в  жизни  руки,
Она  не  страшится  ни  чёрных  дней,
Ни  обольщений  и  ни  разлуки.
***
Любить-  значит  истину  защищать,
Даже  восстав  против  всей  вселенной.  Любить  —  это  в  горе  уметь  прощать.
Всё,  кроме  подлости  и  измены.
***
Люди,  будьте  к  ближним  своим  мягче,  относитесь  с  нежностью,  добром…  и  не  обижайте,  а  иначе…  можно  горько  каяться  потом…
***
Меж  умным  и  глупым  различье  в  чём?
Да  в  том,  между  прочим,  что  год  за  годом
Умный  живёт  лишь  своим  умом,
А  глупый  вечно  следует  модам.
***
Мини-шутка
Тот,  кто  имеет  успех,
Всегда  раздражает  всех,
А  много  друзей  имеет
Тот,  кто  писать  не  умеет.
Вот  и  возьмись  решать,
Как  жить  на  планете  сей?
То  ли  стихи  писать,
То  ли  иметь  друзей?
***
Можно  находить  и  открывать  все,  буквально  все,  что  нас  сближает.  И  напротив:  коль  не  доверять,  можно,  как  болячки,  ковырять  именно  все  то,  что  разделяет.
***
Мужчины,  встревожьтесь!  Ну  кто  ж  не  знает,  
Что  ЖЕНЩИНА  с  нежной  своей  душой,  
Сто  тысяч  грехов  нам  простит  порой,  
Простит,  может,  даже  ночной  разбой!  
Но  вот  НЕВНИМАНИЯ  не  прощает…  
Вернемся  же  к  РЫЦАРСТВУ  в  добрый  час  
И  к  ЛАСКЕ,  которую  мы  забыли,  
Чтоб  милые  наши  порой  от  нас  
Не  начали  бегать  к  нечистой  силе!
***
 Чувства  тем  и  хороши,
что  горят  красиво,  гордо,  смело.
пусть  любовь  начнется.  но  не  с  тела,
а  с  души,  вы  слышите,  —  с  души!
***
Попробуй  в  человеческом  сознании
Определить  логическую  точку:
Смеемся  мы,  как  правило,  в  компании,
А  вот  страдаем  чаще  в  одиночку.
***
Просто  в  жизни  мне  всегда  тепло  оттого,  что  есть  ЦВЕТЫ  и  ДЕТИ.  Просто  делать  ДОБРОЕ  на  свете  во  сто  крат  ПРИЯТНЕЕ,  чем  ЗЛО!!!
***

Пусть  чувства  те  воспеты  и  прославлены,
И  всё-таки  добавим  ещё  раз,
Что  коль  любовь  и  дружба  не  разбавлены,
А  добровольно  воедино  сплавлены,
То  этот  сплав  прочнее,  чем  алмаз.
***
Рыба  портится  с  головы.
Истина  эта  мудра  и  проста.
Но  слишком  шутить  не  спеши.  Увы,
Хоть  рыба  и  портится  с  головы,
Однако  чистят  ее  с  хвоста.
***
Скажите,  есть  у  вас  сегодня  нежность?
— Да,  с  добавленьем  самых  теплых  слов
***
Слово  может  согреть,  окрылить  и  спасти,  Осчастливить  и  льды  протаранить.  Слово  может  нам  тысячи  бед  принести,  Оскорбить  и  безжалостно  ранить.  А  поэтому  скажем  себе  сурово:  «Чтобы  не  было  в  жизни  ненужных  бед  Надо  думать,  ребята,  над  каждым  словом,  Ибо  слов  невесомых  на  свете  нет!
***
Случайностей  не  существует:  люди  даны  нам  или  как  пример  правильной  жизни,  либо  как  предупреждение.
***
Смеюсь  над  приметой,
Не  верю  в  пророчество,
Но  знаю,  что  днём  и  в  кромешной  мгле,
Самый  когтистый  зверь  на  земле-
ОДИНОЧЕСТВО!
***
Стареет  внешность:  яркие  черты,
Стирает  время  властно  и  жестоко,  
Тогда  как  у  духовной  красоты  
Нет  ни  морщин,  ни  возраста,  ни  срока.
***
Старик,  моливший  золотую  рыбку,  свершил,  пожалуй,  главную  ошибку:  Ему  бы  жадной  бабке  не  служить  и  не  просить  корыто  и  дворянство,  боярский  дом  и  сказочное  царство…  А  новую  старуху  попросить!
***
Счастье  и  горе
Если  полюбят  друг  друга  двое  
И  счастье  в  обоих  сердцах  рождается,  
То  светлые  чувства  всегда  слагаются  
И  счастье  становится  больше  вдвое!  
А  если  беда  на  дороге  встретится,  
То  легче  вдвоём  одолеть  кручину.  
Ведь  горе  в  любви  по-иному  мерится,  
Оно  на  двоих  непременно  делится,  
А  значит,  и  меньше  наполовину
***
У  сердца  и  горя  НИЧЬЯ  не  случается…  Человек  так  легко  раним…  И  если  с  горем  ОН  не  расправится,…то  ГОРЕ  расправится  с  ним.
***
Хоть  мать  -природа  не  сидит  без  дела,  но  идеалы  скупо  соблюдает  и  красота  души  с  красивым  телом  довольно  редко  в  людях  совпадают.

Храбрец
Первая  обязанность  человека  -  преодолеть  страх.  Пока  у  человека  трясутся  поджилки,  его  действия  останутся  рабскими.  Томас  Карлейль.  
Садясь  под  вечер  дома  на  крыльцо,
Любил  в  душе  грозить  он  всяким  мафиям
И  смело  правду  говорил  в  лицо
Газетным  и  журнальным  фотографиям.
***
Что  счастье  дано  тебе  не  навек,
Не  надо  сетовать,  человек.
Когда  бы  нам  счастье  навек  давалось,
Оно  бы  буднями  называлось.
***
Что  же  такое  счастье…  Одни  говорят  это  страсти…  Карты,  вино,  увлечения,  все  острые  ощущения.  Другие  верят  что,  счастье-в  окладе  большом  и  власти,  в  глазах  секретарш  пленненых,  и  трепете  подчиненных.  Третьи  считают,  что  счастье  это  большое  участье…  забота,  тепло,  внимание,  и  общность  переживания.  По  мнению  четвертых,  это  с  милой  сидеть  до  рассвета,  однажды  в  любви  признаться,  и  больше  не  расставаться.  Ещё  есть  такое  мнение,  что  счастье  это  горение…  Поиск,  мечта,  работа,  и  дерские  крылья  взлёта!  А  счастье  по  мойму  просто,  бывает  разного  роста,  от  кочки  и  до  Казбека,  в  зависемости  от  человека!
***
Я  мелкой  злости  в  жизни  не  испытывал,
На  мир  смотрел  светло,  а  потому
Я  ничему  на  свете  не  завидовал:
Ни  силе,  ни  богатству,  ни  уму…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829100
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.03.2019

Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1

Вірші  і  цитати  Едуарда  Асадова  частина  1
 Хто  вміє  в  будні  бути  щасливим,  той,  і  справді,  щаслива  людина  !!!

 А  ви  упокорювали  сувору  гординю,
 Намагаючись  подолати  свої  шляхи?
 А  ви  любили  так,  що  навіть  ім'я
 Вам  боляче  було  вголос  вимовити?

 Аргументи  любові
 Від  слів  про  любов  дзвенить  голова.
 Вони  і  красиві,  і  дуже  тендітні.
 Однак  любов  -  не  тільки  слова,
 Любов  -  це,  перш  за  все,  вчинки.
 І  тут  нікому  не  потрібні  лазівки.
 Доводь  почуття  і  -  весь  секрет.
 А  ось  якщо  справ  за  словами  немає,
 Любові  вашій    вартість  три  копійки!
 ***
 Чи  буває  жінка  в  житті  хоч  раз  неправа?
 Безумству  питання  нам  слід  лише  подивуватися.
 Який  запитав  таке  не  просто  бовдур-голова,
 Але  гірше  набагато:  практично  самогубець!
***
 У  світі  стільки  всілякого  зла,
 Значить,  треба  пам'ятати  постійно:
 Ніколи  не  пізно  і  не  рано
 Здійснювати  добрі  справи.
 І  щоб  серцю  не  було  морозно,
 Скільки  б  ти  бід  не  накоїв  -
 Ніколи  не  рано  і  не  пізно
 Покаятися  чесно  і  серйозно
 В  зло,  що  ти  колись  вчинив.
***
 
***
 Буває  дефіцит  фінансів,
 Заліза  дефіцит  -  в  крові,
 Буває  мало  в  житті  шансів,
 Але  гірше  -  дефіцит  любові.
***
 Закохані,  в  вічних  прагненнях  своїх,
 Мріють  любов  розділити  на  двох.
 Але  так  виходить  тільки  частково.
 Причин  всіх  я  точно,  звичайно,  не  знаю,
 Але  частіше  виходять  нерівні  частини  -
 Побільше  одна  і  поменше  інша.
 І  дивно,  що  більшу  частину  бере
 Той,  хто  мінімум  віддає.
***
 Східна  мудрість  говорить  одвіку
 Про  те,  що  без  принципів  простіше  жити.
 І  все  людство  легше  любити,
 Ніж    поруч  конкретну  людину.
***
 Все  в  світі  зараз  загадково,
 Все  ніби  летить  кудись,
 Заметільно,  красиво,  казково  ...
 А  казкам  я  вірю  свято.
 Казка  ...  мрія-полуночница  ...
 Але  де  її  взяти?    Звідки?
 А  серцю  так  дива  хочеться,
 Нехай  маленького,  але  дива!
***
 Ви  сутність  жінки  спробуйте  зрозумійте:
 Перед  обличчям  чоловіків,  в  суцільному  збентеженні
 Вона  завжди  потребує  захисту,
 Але  потай  мислить  лише  про  напад  ...
***
 Кажуть:  «Немає  диму  без  вогню».
 Дурниця!    в  твоїх  лукавих  фразах
 Стільки  було  диму  для  мене  ...
 А  от  справжнього  вогню,
 Здається,  і  не  було  жодного  разу  ...
***
 Так,  в  світі  є  різні  СЕРЦЯ  ...  Але  щасливий  той,  я  цього  не  приховую  -  кому  дісталося  саме  таке:  в  будь-який  час,  добре  і  зле,  надійно  навіки  і  до  КІНЦЯ!
***
 Добрих  людей  не  просто  знайти,
 Їх  у  світі,  мабуть,  один  до  десяти,
 По-справжньому  добрих,  звичайно.
 Ось  чому,  зустрівши  на  шляху
 І  світле  щось  встигнувши  знайти,
 Ми  їх  вже  пам'ятаємо  вічно.
***
 Є  приказка:  «З  милим  до  душі
 Рай  буде  всюди,  навіть  в  курені  ».
 Але  скільки  цей  жебрак  «рай»  триватиме,
 Ні  слова  в  ній,  на  жаль,  не  йдеться.
***

 «Є  правило,  що  йде  від  століття,
 І  ти  запам'ятай,  право  ж  його:
 Чим  нижче  інтелект  у  людини,
 І,  ніж  бідніша    культура  людини,
 Тим  меркантильніші    помисли  його  »
***
 Знаю,  боляче  тобі,  друже:
 Хвороба,  скосивши,  забрала  подругу.
 І  в  очах  твоїх  ніби  хуртовина
 Гірко  кружляє  над  попелищем.
 Тільки  мені  важче  було.
 Я  страшніші  знав  справи.
 Мені  улюблена  зрадила,
 Це  гірше,  ніж  померла.
***
 І  нехай  хоч  стократно  спрошенний,
 Стократно  скажу  вперто  я:
 Що  жінки  немає  кинутої,
 Є  просто  ще  не  знайдена.
***
 Як  важливо  в  житті,  пам'ятаючи  про  бажання,  можливостей  своїх  не  забувати  ...
***
 Як  легко  образити  людину!
 Взяв  і  кинув  фразу  зліше  перцю  ...
 А  потім  часом  не  вистачить  століття
 Щоб  повернути  ображене  серце  ...
 **
 Як  пізнати    людину?    -
 Сперечаються  люди  століття  за  століттям.Та  який  же  тут  секрет?
 У  важливій  справі,  чи  в  дрібниці  ,
 Рік  знайомий    або  тиждень  -
 Тримає  слово  він  чи  ні?
 Ось  відповідь!
***
 Як  би  в  житті  часом  не  довелося  сердитися-
 Але  розривом  в  любові  ніколи  не  погрожуйте,
 Знайте  твердо:  дразнити  долю  не  годиться
 Раптом  розрив  той  і  справді  у  Вас  трапиться
 І  Ви  самі  загроз  своїх  не  пробачите!
***
 Яка  любов  нас  часом  очікує?
 Свічка  або  сонця  гаряче    світло?
   Не  переймайтеся!    Адже  тут  лише  одна  відповідь:
 Великої  чи  малої  любові  не  буває,
 Любов  або  є,  або  просто  немає!
***
 Які  б  навколо  ні  кипіли  пристрасті,  запам'ятай:  щоб  дурниці  не  здійснити,  щасливий  не  той,  хто  побачив  щастя,  а  той,  хто  зумів  його  оцінити!
***
 Коли  життя  за  горло  візьме,
 У  вчинках  люди  розходяться:
 Сильний  в  нещастям    бореться,
 Слабкий  в  нещасті    п'є.
***
 Коли  на  обличчі  твоєму  холод  і  нудьга,
 Коли  ти  живеш  в  роздратуванні    і  суперечці,
 Ти  навіть  не  знаєш,  яка  ти  мука,
 І  навіть  не  знаєш,  яке  ти  горе.
***
 Коли  ж  ти  добріший  ,  ніж  синь  в  піднебессі,
 А  в  серці  і  світло,  і  любов,  і  порозумінння,
 Ти  навіть  не  знаєш,  яка  ти  пісня,
 І  навіть  не  знаєш,  яке  ти  щастя!
***

Юність  прагне  того  і  сього,
 Юності  потрібен  весь  світ  навік,
 А  зрілості  потрібен  найбільше
 Один-єдиний  чоловік
***
 Поганий  чи,  хороший    народжується  птах,
 Йому    все  одно  судилося  літати  ...
 З  людиною  ж  так  не  станеться  ...
 Людиною  ще  треба  стати  ...
***
 У  будь-яких  справах,  при  максимумі  складнощів,
 Підхід  до  проблеми  все-таки  один:
 Бажання  -  це  безліч  можливостей,
 А  не  бажання  -  це  безліч  причин  ...
***
 Радій    кожному  дню  завжди.
 Будь-якому,  тільки-но  світлом  заграє!
 Бо  не  знаєш  адже  ніколи,
 Який  з  них  буде  останнім  в  житті  ...
***
 Будь  добрим,  не  гнівайся,  володій  терпін’ям.
 Запам'ятай:  від  світлих  посмішок  твоїх
 Залежить  не  тільки  твій    настрій,
 Але  тисячу  разів  настрій  інших.
***
 Вороги  завжди  активніше  друзів.
 Чи  не  тому  нам  здається  одвічно,
 Що  підлих  і  заздрісних  людей
 Набагато  більше  на  планеті  цій,
 Ніж    порядних  ,  чесних  і  сердечних.
***
 І  нехай  будь-які  труднощі  зустрічаються,
 І  б'ють  часом  бурани  знову  і  знову,
 Буквально  всі  проблеми  вирішуються,
 Коли  в  серцях  є  головне:  ЛЮБОВ!
***
 Ні,  друзі  не  там,  де  за  столом
 Один  за  одного  тости  проголошують.
 Дружба  там,  де  закриють  плечем,
 Де  останнім  діляться  рублем
 І  в  будь-яких  негараздах  виручають.
***
 Хто  чесність  і  мудрість  знаходить,
 Той    повік  не  пропаде.
 Адже  чесність  виконує  обіцянки,
 А  мудрість  ...  ніколи  їх  не  дає!
***
 Він  обіцяв  вам  життя  в  раю:
 Хутра,  килими,  квартиру,  дачу!
 А  я  любов  вам  віддаю,
 Любов  і  життя  своє    в    придачу.
 І  хоч  приваблививе  сяйво    каменів
 Для  серця  жіночого,  але  все  ж
 Судіть  самі:  хто  бідний?
 Вирішуйте  самі:  що  дорожче?
***
 Які  б  навколо  ні  кипіли  пристрасті,
 запам'ятай:  щоб  дурниці  не  скоїти,
 щасливий  не  той,  хто  побачив  щастя,
 а  той,  хто  зумів  його  оцінити!
***
 Не  шкодуйте  грошей  на  здоров'я!
 У  житті  це  головна  умова.
 Чому?    Та  просто  тому,
 Що  без  справжнього  здоров'я
 Гроші  нам  вже  і  ні  до  чого!
***
 Як  багато  тих,  з  ким  можна  лягти  в  ліжко
 Як  мало  тих,  з  ким  хочеться  прокинутися  ...
***
 Чим  розумний    від  дурного  відрізняється?
 Різницю    їх  за  версту  видно:
 Розумний  вчитися  все  життя  старається,
 Дурний  же  вічно  всіх  повчати.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала    на  українську  мову            15.03.19        9.45


Стихи  и  цытаты      Эдуарда  Асадова      часть  1
Кто  умеет  в  буднях  быть  счастливым,  тот,  и  впрямь,  счастливый  человек!!!

А  вы  смиряли  строгую  гордыню,
Пытаясь  одолеть  свои  пути?
А  вы  любили  так,  что  даже  имя
Вам  больно  было  вслух  произнести?

Аргументы  любви
От  слов  о  любви  звенит  голова.
Они  и  красивы,  и  очень  хрупки.
Однако  любовь  —  не  только  слова,
Любовь  —  это,  прежде  всего,  поступки.
И  тут  никому  не  нужны  лазейки.
Доказывай  чувства  и  —  весь  секрет.
А  вот  если  дел  за  словами  нет,
Любви  вашей  стоимость  три  копейки!
***
Бывает  ли  женщина  в  жизни  хоть  раз  неправа?
Безумству  вопроса  нам  следует  лишь  подивиться.
Спросивший  такое  не  просто  болван-голова,
Но  хуже  гораздо:  практически  самоубийца!
***
В  мире  столько  всяческого  зла,
Значит,  надо  помнить  постоянно:
Никогда  не  поздно  и  не  рано
Совершать  хорошие  дела.
И  чтоб  сердцу  не  было  морозно,
Сколько  бы  ты  бед  ни  натворил  —
Никогда  не  рано  и  не  поздно
Повиниться  честно  и  серьезно
В  зле,  что  ты  когда-то  совершил.
***
Бывает  дефицит  финансов,
Железа  дефицит  —  в  крови,
Бывает  мало  в  жизни  шансов,
Но  хуже  —  дефицит  любви.
***
Влюбленные,  в  вечных  стремленьях  своих,
Мечтают  любовь  разделить  на  двоих.
Но  так  получается  только  отчасти.
Причин  всех  я  точно,  конечно,  не  знаю,
Но  чаще  выходят  неравные  части  —
Побольше  одна  и  поменьше  другая.
И  странно,  что  большую  часть  берет
Тот,  кто  минимум  отдает.
***
Восточная  мудрость  гласит  от  века
О  том,  что  без  принципов  проще  жить.
И  все  человечество  легче  любить,
Чем  рядом  конкретного  человека.
***
Все  в  мире  сейчас  загадочно,
Все  будто  летит  куда-то,
Метельно,  красиво,  сказочно…
А  сказкам  я  верю  свято.
Сказка…  мечта-полуночница…
Но  где  ее  взять?  Откуда?
А  сердцу  так  чуда  хочется,
Пусть  маленького,  но  чуда!
***
Вы  сущность  женщины  попробуйте  поймите:
Перед  лицом  мужчин,  в  сплошном  смущении
Она  всегда  нуждается  в  защите,  
Но  втайне  мыслит  лишь  о  нападении…
***
Говорят:  «Нет  дыма  без  огня».
Ерунда!  в  твоих  лукавых  фразах
Столько  было  дыма  для  меня…
А  вот  настоящего  огня,
Кажется,  и  не  было  ни  разу…
***
Да,  в  мире  есть  различные  СЕРДЦА…  Но  счастлив  тот,  я  этого  не  скрою--кому  досталось  именно  ТАКОЕ:  в  любое  время,  доброе  и  злое,  НАДЁЖНОЕ  НАВЕК  и  до  КОНЦА!
***
Добрых  людей  не  просто  найти,
Их  в  мире,  пожалуй,  один  к  десяти,
По-настоящему  добрых,  конечно.
Вот  почему,  повстречав  на  пути
И  светлое  что-то  успев  обрести,
Мы  их  уже  помним  вечно.
***
Есть  поговорка:  «С  милым  по  душе
Рай  будет  всюду,  даже  в  шалаше».
Но  сколько  этот  нищий  «рай»  продлится,
Ни  слова  в  ней,  увы,  не  говорится.
***

«Есть  правило,  идущее  от  века,
И  ты  запомни,  право  же  его:
Чем  ниже  интеллект  у  человека,
И,  чем  бедней  культура  человека,
Тем  меркантильней  помыслы  его»
***
Знаю,  больно  тебе,  дружище:
Хворь,  скосив,  унесла  подругу.
И  в  глазах  твоих  будто  вьюга
Горько  кружит  над  пепелищем.
Только  мне  тяжелее  было.
Я  страшнее  знавал  дела.
Мне  любимая  изменила,
Это  хуже,  чем  умерла.
***
И  пусть  хоть  стократно  спрошенный,
Стократно  скажу  упрямо  я:
Что  женщины  нету  брошенной,
Есть  просто  ещё  не  найденная.
****
Как  важно  в  жизни,  помня  о  желаньях,  возможностей  своих  не  забывать…
***
Как  легко  обидеть  человека!
Взял  и  бросил  фразу  злее  перца…
А  потом  порой  не  хватит  века
Чтоб  вернуть  обиженное  сердце…
**
Как  узнаешь  человека?  -
Спорят  люди  век  за  веком.
Да  какой  же  тут  секрет?
В  важном  деле,  в  пустяке  ли,
Год  знаком  или  неделю  —
Держит  слово  он  иль  нет?
Вот  ответ!
***
Как  бы  в  жизни  порой  не  пришлось  сердиться-
Но  разрывом  в  любви  никогда  не  грозите,
Знайте  твёрдо:  дразнить  судьбу  не  годится
Вдруг  разрыв  тот  и  вправду  у  Вас  случится
И  Вы  сами  угроз  своих  не  простите!
***
Какая  любовь  нас  порой  ожидает?  
Свеча  или  солнца  горячий  свет?  
Не  мучьтесь!  Ведь  здесь  лишь  один  ответ:  
Большой  или  малой  любви  не  бывает,  
Любовь  либо  есть,  либо  просто  нет!
***
Какие  б  вокруг  ни  кипели  страсти,  запомни:  чтоб  глупости  не  свершить,  счастлив  не  тот,  кто  увидел  счастье,  а  тот,  кто  сумел  его  оценить!
***
Когда  жизнь  за  горло  возьмет,
В  поступках  люди  расходятся:
Сильный  в  несчастье  борется,
Слабый  в  несчастье  пьет.
***
Когда  на  лице  твоем  холод  и  скука,
Когда  ты  живешь  в  раздраженье  и  споре,
Ты  даже  не  знаешь,  какая  ты  мука,
И  даже  не  знаешь,  какое  ты  горе.
***
Когда  ж  ты  добрее,  чем  синь  в  поднебесье,
А  в  сердце  и  свет,  и  любовь,  и  участье,
Ты  даже  не  знаешь,  какая  ты  песня,
И  даже  не  знаешь,  какое  ты  счастье!

***
Юность  жаждет  того  и  сего,  
Юности  нужен  весь  мир  навек,  
А  зрелости  нужен  больше  всего  
Один-единственный  человек
***
Плохой  ли,  хорошей  рождается  птица,  
Ей  всё  равно  суждено  летать…  
С  человеком  же  так  не  случиться…  
Человеком  еще  надо  стать…  
***
В  любых  дела,  при  максимуме  сложностей,  
Подход  к  проблеме  все-таки  один:  
Желание  -  это  множество  возможностей,  
А  не  желание  —  это  множество  причин…  
***
Радуйся  каждому  дню  всегда.  
Любому,  едва  только  светом  блеснет!  
Ибо  не  знаешь  ведь  никогда,  
Какой  из  них  будет  последним  в  жизни…  
***
Будь  добрым,  не  злись,  обладай  терпеньем.  
Запомни:  от  светлых  улыбок  твоих  
Зависит  не  только  твое  настроенье,  
Но  тысячу  раз  настроенье  других.  
***
Враги  всегда  активнее  друзей.  
Не  потому  ль  нам  кажется  извечно,  
Что  подлых  и  завистливых  людей  
Намного  больше  на  планете  сей,  
Чем  прямодушных,  честных  и  сердечных.  
***
И  пусть  любые  трудности  встречаются,  
И  бьют  порой  бураны  вновь  и  вновь,  
Буквально  все  проблемы  разрешаются,  
Когда  в  сердцах  есть  главное:  ЛЮБОВЬ!
***
Нет,друзья  не  там,  где  за  столом  
Друг  за  друга  тосты  возглашают.  
Дружба  там,  где  заслонят  плечом,  
Где  последним  делятся  рублем  
И  в  любых  невзгодах  выручают.  
***
Кто  честность  и  премудрость  обретает,  
Тот,право  же,  вовек  не  пропадёт.  
Ведь  честность  выполняет  обещанье,  
А  мудрость…  никогда  их  не  даёт!  
***
Он  обещал  вам  жизнь  в  раю:  
Меха,  ковры,  квартиру,  дачу!  
А  я  любовь  вам  отдаю,  
Любовь  и  жизнь  свою  в  придачу.  
И  хоть  заманчив  жар  камней  
Для  сердца  женского,  но  всё  же  
Судите  сами:  кто  бедней?  
Решайте  сами:  что  дороже?  
***
Какие  б  вокруг  ни  кипели  страсти,  
запомни:  чтоб  глупости  не  свершить,  
счастлив  не  тот,  кто  увидел  счастье,  
а  тот,  кто  сумел  его  оценить!  
***
Не  жалейте  денег  на  здоровье!  
В  жизни  это  главное  условье.  
Почему?  Да  просто  потому,  
Что  без  настоящего  здоровья  
Деньги  нам  уже  и  не  к  чему!  
***
Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель
Как  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться...  
***
Чем  умный  от  глупого  отличается?  
Различие  их  за  версту  видать:  
Умный  учиться  всю  жизнь  старается,  
Глупый  же  вечно  всех  поучать.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829099
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.03.2019

Жіноча пісенька.

Жіноча  пісенька.
 Про  кохання  не  треба,  любий.
 Ну  навіщо  нам  балаканина!
 Це  я  тебе  любила,
 А    не  ти  любив  мене!
 І  хвилювань  наших  повість
 Кожен  по-різному  читав:
 Це  я  втрачала  гордість,
 А    не  ти  її  втрачав!
 І  коли  іншим,  бувало,
 Ти  обійми  розкривав,
 Це  я  тебе  прощала,
 А    не  ти  мене  прощав.
 Якщо  ж  там,  де  співала  ліра,
 Суперечка  важка    назрівала,
 Це  я  шукала  миру,
 А    не  ти  його  шукав!
 І  коли  раптом  я  хворіла
 Або  ти  часом  хворів,
 Це  я  до  тебе  летіла,
 А    не  ти  до  мене  летів.
 Ну,  а  в  дні  розлук,  бувало,
 Хто  страждав  і  сумував?
 Це  я  тобі  писала,
 А    не  ти  до  мене  писав!
 І  коли  з  холодною  силою
 Нам  розрив  навік  погрожував,
 Це  я  просто  не  тямила  себе,
 А    не  ти  з  розуму  сходив!
 Нині  все  вже  просто
 Досить  душу  принижувати!
 Це  я  порвати  вирішила.
 А    не  ти  вирішив  порвати!
 Палю  сама  всі    почуття.    Щоб
   Не  заважати  тобі  в  дорозі.
 Уже  такий  характер  слабкий:
 Не  можу  бути  жалюгідною  бабою,
 Будь  же  щасливий.    І  прости!
 ©  Едуард  Асадов  
Переклала  на  українську  мову      14.03.19        10.10
 
Женская  песенка.
О  любви  не  надо,  милый.  
Ну  зачем  нам  болтовня!  
Это  я  тебя  любила,  
А  не  ты  любил  меня!  
И  волнений  наших  повесть  
Каждый  разно  прочитал:  
Это  я  теряла  гордость,  
А  не  ты  ее  терял!  
И  когда  другим,  бывало,  
Ты  объятья  раскрывал,  
Это  я  тебя  прощала,  
А  не  ты  меня  прощал.  
Если  ж  там,  где  пела  лира,  
Спор  тяжелый  назревал,  
Это  я  искала  мира,  
А  не  ты  его  искал!  
И  когда  вдруг  я  болела  
Или  ты  порой  болел,  
Это  я  к  тебе  летела,  
А  не  ты  ко  мне  летел.  
Ну,  а  в  дни  разлук,  бывало,  
Кто  страдал  и  тосковал?  
Это  я  тебе  писала,  
А  не  ты  ко  мне  писал!  
И  когда  с  холодной  силой  
Нам  разрыв  навек  грозил,  
Это  я  с  ума  сходила,  
А  не  ты  с  ума  сходил!  
Нынче  все  уже  простыло  
Хватит  душу  унижать!  
Это  я  порвать  решила.  
А  не  ты  решил  порвать!  
Жгу  сама  все  чувства.  Дабы  
Не  мешать  тебе  в  пути.  
Уж  такой  характер  слабый:  
Не  могу  быть  жалкой  бабой,  
Будь  же  счастлив.  И  прости!
©  Эдуард  Асадов  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019

Саме головне…

Саме  головне  і  цінне  в  житті-  це  сім'я!!!
Спочатку  в  в  якій  народжуемся,  а  потім  яку  створюємо!!!
Переклала  на  українську  мову    14.03.19        10.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828983
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.03.2019

У кожного з нас є два крила:_ Батько і Мати

             У  кожного  з  нас  є  два    крила:_  Батько  і  Мати.  І  пока  вони  є,  ми  літаємо.    Проте  дуже  тяжко  летіть  з  одним  крилом...А  тим  більш  іти  пішки...Дай  Бог  всім  літати  як  можна  довше  на  двух  крилах  !  Бережіть  батьків!
Переклала  на  українську  мову    13.03.19        8.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828832
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2019

30 кумедних цитат з «Дівчат»

30  кумедних    цитат  з  «Дівчат»
 Комедійний  художній  фільм  «Дівчата»,  знятий  за  однойменною  повістю  Б.  Бідного  режисером  Юрієм  Чулюкіним    в  1961  році,  відомий  кожному.    Головну  героїню,  18-річну  Тосю,  що  приїхала  в  ліспромгосп  працювати  в  їдальні,  блискуче  виконала  Надія  Румянцева,  якій  на  момент  зйомок  вже  було  30.
       Стрічка  відразу  сподобалася  глядачам  і  навіть  критикам.    Але  вище  начальство  вирішило,  що  комедія  надто  побутова  і  дрібнувата  для  радянського  екрану,  хоча  протягом  1962  року  її  подивилися  майже  35  мільйонів  глядачів.    За  кордоном  картина  мала  приголомшливий  успіх  і  отримала  безліч  призів  кінофестивалів.    Зарубіжні  газети  навіть  дали  прізвисько  Надії  Румянцевій  -  «Чарлі  Чаплін  у  спідниці».
       А  кумедні  цитати  з  «Дівчат»  веселять  вже  не  перше  покоління:
     Так  хочеться  бути  красивою,  я  б  тоді  за  всіх  ошуканих  дівчат  помстилася!    Ось  йду  я  гарна  по  вулиці,  а  всі  зустрічні  хлопці  так  і  столбенеют,  а  які  слабші  -  так  і  падають,  падають,  падають  і  самі  собою  в  штабелі  укладаються!
   Я  ось  все  думала,  як  це  люди  цілуються.    Адже  їм  же  носи  повинні  заважати?    А  тепер  бачу  -  не  заважають.
   -  Любиш?
   -  Кого  ?!
   -  Гречку!
   -  Обожнюю!
   -  Я  і  сама  дійду.    Тут  ведмедів  немає.
   -  А  хіба  дівчину  проводжають  тільки  через  ведмедів?
   В  їдальні  і  в  лазні  всі  рівні.
   -  Тось,  ну  хочеш,  досліди  Ти  мене,  якщо  не  віриш!
   -  Що  ти,  трактор,  щоб  тебе  відчувати?
   Ех  і  здорова!    Розгодувала  я  тебе,  Надія,  на  свою  погибель.
   Підіть  звідси!    А  то  у  мене  ...  ложки  пропадають!
   Краще  я  потім  якось,  а  то  ми  сьогодні  все  переробимо,  а  на  завтра  нічого  не  залишиться.
   -  Ти  куди?
   -  А  так  коротше.
   -  А  так  -  довше.
   Батюшки,  куди  це  у  людей  самолюбство  дівається?
   Я  б  всім,  хто  заочно  вчиться,  ордена  б  давала.    Це  ж  яку  силу  волі  треба  мати!    Ніхто  над  нею  не  стоїть,  а  вона  все  займається,  займається.
   -  Техніка!    Тут  міркувати  треба!    Це  тобі  не  картоплю  варити!
   -  Ти  думаєш,  що  картопля  -  це  так  ось  просто?    Не  тут  то  було!    З  картоплі  знаєш,  скільки  можна  страв  приготувати!
   -  Сан  Санич  приходив?
   -  Був  тут  якийсь  облізлий,  а  як  звати,  не  знаю.
   -  Вона,  брат,  така!
   -  Яка?
   -  Підростеш  -  дізнаєшся!
   -  Надька  ось-ось  28  стукне,  тут  не  те  що  за  Ксан  Ксанича,  за  козла  підеш.
   -  Ех  ти,  вареники  з  картоплею.
   -  Начебто  деякі  і  по  любові  заміж  вийшли,  а  тепер  листами  від  коханого  чоловіка  грубки  топлять.
   -  Так  ...  Умила  вона  тебе!
   -  Подумаєш,  теж  мені  фігура!
   -  Фігури  може  бути  і  немає,  а  характер  -  у  наявності.
   -  Ось  ми  сьогодні  з  історії  проходили,  був  такий  час,  коли  жінки  чоловіками  командували.    Дуже  правильний    був  час!    Я  ось  тільки  його  назву  забула.
   -  Матріархат,  чи  що?
   -  Ти  теж  знаєш?    Ось  вони  де  у  нас  сиділи,  голубчики!    Так  ні,  випустили  їх  стародавні  жінки,  ось  вони  тепер  і  командують!
   А  це  що?    Навіть  нижче  мене  зростом.
   Кому  чого  в  місті  купити?    Приймаю  замовлення  до  однієї  тонни.
   Щі    у  новій  кухарки  ВО!    Рагу  як  в  санаторії.    Кожен  калорій  на  своєму  місці!
   -  Дозвольте?
   -  А  ви  завжди  з  цигаркою  танцюєте?    І  в  шапці?    Так  ось,  з  такими  я  не  танцюю!
   Яка  ж  це  любов?    У  селищі  про  нас  казна-що  базікають,  а  я  тебе  ще  ні  разу  не  поцілував.
   -  Бачиш  те  місце?    Он,  пожежний  щит.    Це  місце  у  нас  Камчаткою  називається.    Сидять  там  деякі  вечорами  парочками.    Посидять,  посидять,  а  потім  кімнату  окрему  вимагають,  а  кімнат  вільних  у  нас  немає.
   -  Ненавиджу  ....
   -  Ти  ж  казала,  що  полюбила?
   -  З  тих  пір  ще  більше  ненавиджу!
   -  А  ви  і  є  це    нове  начальство,  якого  всі  так  бояться,  так?
   -  Ну  ...  вже  не  такий  я  страшний.
   Перший  раз  таких  одноосібників  бачу.
   А  я  ось  ніколи  заміж  не  вийду.    Одному  адже  краще,  хочу  -  халву  їм,  хочу  -  пряники.
Переклала  на  українську  мову        13.03.19          7.35
30  задорных  цитат  из  «Девчат»

Комедийный  художественный  фильм  «Девчата»,  снятый  по  одноимённой  повести  Б.  Бедного  режиссёром  Юрием  Чулюкиным  в  1961  году,  известен  каждому.  Главную  героиню,  18-летнюю  Тосю,  приехавшую  в  леспромхоз  работать  в  столовой,  блестяще  исполнила  Надежда  Румянцева,  которой  на  момент  съемок  уже  было  30.

Лента  сразу  понравилась  зрителям  и  даже  критикам.  Но  высшее  начальство  посчитало,  что  комедия  чересчур  бытовая  и  мелковата  для  советского  экрана,  хотя  в  течение  1962  года  её  посмотрели  почти  35  миллионов  зрителей.  За  рубежом  картина  имела  ошеломляющий  успех  и  получила  множество  призов  кинофестивалей.  Зарубежные  газеты  даже  дали  прозвище  Надежде  Румянцевой  –  «Чарли  Чаплин  в  юбке».

А  забавные  цитаты  из  «Девчат»  веселят  уже  не  первое  поколение:

       Так  хочется  быть  красивой,  я  б  тогда  за  всех  обманутых  девчат  отомстила!  Вот  иду  я  красивая  по  улице,  а  все  встречные  ребята  так  и  столбенеют,  а  которые  послабей  —  так  и  падают,  падают,  падают  и  сами  собой  в  штабеля  укладываются!
       Я  вот  всё  думала,  как  это  люди  целуются.  Ведь  им  же  носы  должны  мешать?  А  теперь  вижу  —  не  мешают.
       —  Любишь?
       —  Кого?!
       —  Гречку!
       —  Обожаю!
       —  Я  и  сама  дойду.  Здесь  медведей  нет.
       —  А  разве  девушку  провожают  только  из-за  медведей?
       В  столовой  и  в  бане  все  равны.
       —  Тось,  ну  хочешь,  испытай  меня,  если  не  веришь!
       —  Что  ты,  трактор,  чтобы  тебя  испытывать?
       Эх  и  здоровая!  Раскормила  я  тебя,  Надежда,  на  свою  погибель.
       Уйдите  отсюда!  А  то  у  меня…  ложки  пропадают!
       Лучше  я  потом  как-нибудь,  а  то  мы  сегодня  все  переделаем,  а  на  завтра  ничего  не  останется.
       —  Ты  куда?
       —  А  так  короче.
       —  А  так  —  длиннее.
       Батюшки,  куда  это  у  людей  самолюбие  девается?
       Я  бы  всем,  кто  заочно  учится,  ордена  б  давала.  Это  ж  какую  силу  воли  надо  иметь!  Никто  над  ней  не  стоит,  а  она  всё  занимается,  занимается.
       –  Техника!  Тут  соображать  надо!  Это  тебе  не  картошку  варить!
       –  Ты  думаешь,  что  картошка  –  это  так  вот  просто?  Не  тут-то  было!  Из  картошки  знаешь,  сколько  можно  блюд  приготовить!
       —  Сан  Саныч  приходил?
       —  Был  тут  какой-то  облезлый,  а  как  звать,  не  знаю.
       –  Она,  брат,  такая!
       –  Какая?
       –  Подрастешь  –  узнаешь!
       —  Надьке  вот-вот  28  стукнет,  тут  не  то  что  за  Ксан  Ксаныча,  за  козла  пойдешь.
       —  Эх  ты,  вареники  с  картошкой.
       —  Вроде  бы  некоторые  и  по  любви  замуж  вышли,  а  теперь  письмами  от  любимого  мужа  печки  топят.
       —  Да…  Умыла  она  тебя!
       —  Подумаешь,  тоже  мне  фигура!
       —  Фигуры  может  быть  и  нет,  а  характер  –  налицо.
       —  Вот  мы  сегодня  по  истории  проходили,  было  такое  время,  когда  женщины  мужчинами  командовали.  Очень  правильное  было  время!  Я  вот  только  его  название  забыла.
       —  Матриархат,  что  ли?
       —  Ты  тоже  знаешь?  Вот  они  где  у  нас  сидели,  голубчики!  Так  нет,  выпустили  их  древние  женщины,  вот  они  теперь  и  командуют!
       А  это  что?  Даже  ниже  меня  ростом.
       Кому  чего  в  городе  купить?  Принимаю  заказы  до  одной  тонны.
       Щи  у  новой  поварихи  ВО!  Рагу  как  в  санатории.  Каждый  калорий  на  своём  месте!
       —  Разрешите?
       —  А  вы  всегда  с  папироской  танцуете?  И  в  шапке?  Так  вот,  с  такими  я  не  танцую!
       Какая  ж  это  любовь?  В  посёлке  про  нас  невесть  что  болтают,  а  я  тебя  ещё  ни  разу  не  поцеловал.
       —  Видишь  то  место?  Вон,  пожарный  щит.  Это  место  у  нас  Камчаткой  называется.  Сидят  там  некоторые  по  вечерам  парочками.  Посидят,  посидят,  а  потом  комнату  отдельную  требуют,  а  комнат  свободных  у  нас  нет.
       —  Ненавижу….
       —  Ты  ж  говорила,  что  полюбила?
       —  С  тех  пор  ещё  больше  ненавижу!
       –  А  вы  и  есть  то  новое  начальство,  которого  все  так  боятся,  да?
       –  Ну…  уж  не  такой  я  страшный.
       Первый  раз  таких  единоличников  вижу.
       А  я  вот  никогда  замуж  не  выйду.  Одному  ведь  лучше,  хочу  —  халву  ем,  хочу  —  пряники.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828828
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2019

Як приємно…

Як    приємно  почати  ранок  з  позитива,
Посмішка,  доброго  ранку  сказати  чоловіку,  
Смачного  чаю  випити  і  музику  вімкнути  для  душі,
Проглянути  новини,почитати,    помріяти,
Підготуватися  до  справ,  з  натхненням  діяти,
Чудовий  ранок,  початок  нового  дня,
Подякувати  Всевишнього,
Він  завжди  поряд,  підтримка,
Щасливою  відчувать  себе!!!
12.03.19                    8.48

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2019

За зрілістю…

За  зрілістю  приходить  старість,
З  сідим  волоссям  на  чолі,
Якщо  зустріть    цей  вік  поважно,
То  й  мудрість  прийде  на  поріг,
Можливості  в  цей  вік  –безмежні,
Час  вільний  –  в  досталь,
Цікавих  справ,  захоплень,теж,
Потрібно  лише  добре  знати,  
Що  все  залежить  від  цілей,  планів,
Бажання  насолоджуватися  життям!
11.03.19                8.25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019

Жінка

Жінка  -творіння  Творця,досконалого  і  вищого  Митця,
Рисами  наділив  її  такими,  задум  цей  слід  зрозуміти,
Щоб  життя  на  Землі  процвітало,    щасливо  дорослі  і  діти  жили...
         Чоловіки  –  це  мужність,  сила  і  відвага,
Щоб  на  Землі  був  мир  і  спокій,  головна  їх  роль...
           Якщо  ці  ролі  не  ганьбити,  не  рватись  до  багатства,  і    сумнівних  утіх,
Гармонічно  жити  в  мирі,  природу  і  людей  навколо  цінувати,  поважати,
Багато  кращим  стане  все,  що  бачить  зір...
           Доросле  покоління,  передасть  наступним,той  приклад  –  кращий  всяких  слів,  законів,
Що  є  хороше,  а  що  ні,  чого  слід  уникати,  чого  не  слід  робити...            4.03.18              10.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828357
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2019

Весна

Весна,  солнышко  взошло,
Расправила  крылышки,  лечу,
Парю  в  мечтах,
Любуюсь  миром,
Наслаждаюсь,
Любить  людей,  
Дарить  улыбки  и  тепло,
Я  так  хочу,  я  так  хочу,
Счастливой  быть,
Крупинки    радости
Раздать  с  любовью  ,
Кто  встретиться  
Мне  на  пути.
Я  так    весь  мир  и  жизнь  люблю,
Всевышний  помогает,
Поддержку  чувствую,
Благодарю!  
9.03.19                                  10.42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828350
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2019

Що мені в житті допомога

Що  мені  в  житті  допомога,
Перш  за  все  –  це  віра,
Всевишній  поряд  !

Звертаюся  до  нього  я  щодня:
Сила  Божа,  сила  Небесна,
Защити  і  охрани  нас,
Ангели  –  хранителі,
Крилами  охраніть  нас  !
4.03.19            10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827685
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2019

Домашній затишок

Домашній  затишок,  
Бажання    кожного  мабуть,
Потрібно  неабияких  зусиль,
Створити  простір  для  життя  і  мрій!

Крім  стін,  які  як  кажуть,  
Теж  допомогають,
Комфорт,  тепло,  
Повітря  чисте,  
Квіти  в  домі,  
Як  це  гарно!

А  головне  –  це  почуття,
Що  в  домі,  як  в  фортеці,
Панує  повага,  підтримка,
Допомога  і  любов,
Спокійним,  впевненим,
Щасливим  відчувать  себе!
4.03.19              10.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2019

Життя – наука не проста

Життя  –  наука  не  проста,
Крок  за  кроком  –  нове,  нове,
Виникає  на  нашому  шляху,
Важливо  відчувати  природу,
Розуміти,  поважать  людей,
Натхнення,  гармонія  в  душі-
Підсказка  прийде  завжди
Розвивати  свої  здібності,
Знання,цінувати  час,
Любити  все,  що  оточує  нас,
Серце  радістю  наповнювать,
Посмішку  дарувати  всім  ,
Щасливим  відчувати  себе,
Дякувати  Всевишнього  за  все!
3.03.19              9.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019

Приклад для наслідування

Приклад  для  наслідування:  9  видатних  жінок-рекордсменок
 Неможливе  можливо
 Вони  -  приклад  для  наслідування.    Коли  дізнаєшся  про  їхні  досягнення,  то  здається,  що  вони  зробили  щось  неймовірне,  хоча  для  них  це  просто  стиль  життя.    Вони  не  ставили  собі  за  мету  розбагатіти,  прославитися  або  «вдало  вийти  заміж».    Вони  робили  те,  що  вважали  за  потрібне.    І  тим  самим  встановлювали  світові  рекорди.
 Джин  Баттен        Льотчиця.    Нова  Зеландія
       15  вересня  2016  року,  виповнилося  107  років  від  дня  народження  легендарної  Джин  Баттен.    Льотчиця  встановила  кілька  світових  рекордів.    Так,  в  1934  році  вона  зробила  переліт  з  Великобританії  до  Австралії,  який  тривав  без  малого  15  днів.    Але  це  ще  не  все!    Кілька  тижнів  потому  Джин  перелетіла  з  Австралії  назад  до  Великобританії.    Раніше  зробити  подібне  не  вдавалося  жодній  жінці-пілоту.    Два  роки  по  тому  льотчиця  перелетіла  з  Англії  до  Нової  Зеландії  за  11  днів  і  45  хвилин.    Цей  рекорд  ніхто  не  міг  побити  протягом  44  років.    Баттен  удостоїлася  золотої  авіаційної  медалі  Міжнародної  федерації  аеронавтики,  ставши  першою  жінкою,  яка  отримала  цю  нагороду,  а  також  стала  Командор  ордена  Британської  імперії.    На  честь  Джин  Баттен  назвали  міжнародний  термінал  аеропорту  Окленд  в  Новій  Зеландії.
 Гертруда  Едерле      Плавчиха.    США.
 Гертруда  -  перша  жінка,  якій  вдалося  перепливти  Ла-Манш.    Рекорд  21-річна  американка  встановила  6  серпня  1926  року.    До  неї  підкорити  протоку  вдавалося  тільки  п'ятьом  спортсменам  чоловікам.    Час  запливу  безстрашної  спортсменки  склав  14  годин  і  31  хвилину,  що  всього  лише  на  2  хв.    менше,  ніж  попередні  рекорди.    Коли  Гертруда  повернулася  в  Нью-Йорк,  вона  стала  знаменитою.    В  її  активі  також  одна  золота  і  дві  бронзові  медалі  з  плавання,  які  вона  завоювала  на  Олімпіаді  1924  року.
 Мін  Кіпа  Шерпа      Альпіністка.    Непал
 Рекорд  непальської  спортсменки  Мін  Кіпа  Шерпа    є  вражаючим,  адже  вона  піднялася  на  найвищу  гору  світу  в  15  років!    Так  як  непальські  закони  забороняють  людям,  які  не  досягли  16-річного  віку,  сходження  на  Еверест,  Мін  довелося  підкорювати  вершину  з  боку  Китаю.    Юну  альпіністку  супроводжували  брат  Мінгма  Гьюла  і  сестра  Лафка  Кіпа  Шерпа.    Рекорд,  встановлений  нею  в  2003  році,  був  побитий  в  2010-му  13-річним  Джорданом  Ромеро.
 Ванесса  Мей        Скрипалька.    Великобританія
 Ванессу  Мей  можна  порівняти  з  Наннерль  Моцарт  -  молодшою  сестрою  Вольфганга  Амадея,  яка  в  11  років  грала  найскладніші  сонати  і  концерти  на  клавесині.    Ванесса  ж  в  трирічному  віці  освоїла  гру  на  фортепіано,  а  пізніше  стала  вчитися  грати  на  скрипці.    У  свої  10  років  вона  вже  виступала  з  філармонічним  оркестром  і  стала  наймолодшим  учнем  Королівського  музичного  коледжу.    У  12  років  Ванесса  записала  свій  дебютний  альбом  Violin.    А  ще  ця  дивовижна  артистка  любить  виступати  не  тільки  з  електроскрипки,  але  і  зі  скрипкою  Gizmo  роботи  майстра  Гваданьіні,  яка  була  виготовлена  в  1761  році.    За  інструмент  батьки  скрипальки  заплатили  на  аукціоні  250  тис.  Фунтів  стерлінгів.
 Ернестіна  Шепард
 Істинний  приклад  того,  що  жінка  в  будь-якому  віці  прекрасна,  -  це  Ернестіна  Шепард,  культуристка  з  США,  яка  відсвяткувала  своє  80-річчя  в  червні  2016  року.    Примітно,  що  Шепард  в  молодості  зовсім  не  займалася  спортом.    У  спортзал  вперше  вона  пішла  в  56  років.    Сьогодні  Ернестіна  здатна  витримати  таку  інтенсивну  навантаження,  яка  не  під  силу  багатьом  молодим  і  здоровим  людям.    А  ще  вона  бере  участь  в  конкурсах  серед  бодібілдерів  і  ...  виграє!
 Вероніка  Веремьюк      Шахістка.    Україна
 У  жовтні  2015  року  українська  шахістка  Вероніка  Веремьюк  стала  чемпіоном  Європи.    І  це  в  8  років!    Спортсменка  набрала  8  очок  з  8  можливих,  перемігши  Олександру  Шведову  з  Росії.    Вероніка  показала  100-відсотковий  результат  серед  49  найсильніших  шахісток  у  своїй  віковій  категорії.    А  ще  вона  побила  рекорд  українки  Катерини  Лагно,  яка  вважалася  наймолодшою  чемпіонкою  Європи  з  гри  в  шахи  серед  жінок,  отримавши  цей  титул  в  15  років  (2005  рік).
 Малала  Юсафзай      Правозахисниця.Пакистан
 У  11  років  ім'я  Малали  вперше  прозвучало  в  світових  ЗМІ  -  юна  блогер  писала  про  режим  талібів,  про  їхню  спробу  взяти  під  контроль  долину  Сват  і  про  свої  погляди  на  розвиток  освіти  для  дівчаток.    Широку  популярність  їй  приніс  блог,  який  вона  вела  на  Бі-бі-сі.    Пізніше  Малала  Юсафзай  посіла  перше  місце  на  щорічній  Національній  пакистанській  молодіжній    премії  миру.    У  2012  році  на  юну  правозахисницю  було  скоєно  замах  -  вона  була  важко  поранена,  проте  їй  вдалося  вижити.    12  липня  2013  року,  в  день  свого  16-річчя,  Малала  виступила  в  штаб-квартирі  ООН  в  Нью-Йорку,  а  рік  по  тому  стала  лауреатом  Нобелівської  премії  миру  «за  їх  боротьбу  проти  придушення  дітей  і  молодих  людей  і  за  право  всіх  дітей  на  освіту»    .    17-річна  Юсуфзаі  стала  наймолодшим  лауреатом  Нобелівської  премії  за  всю  історію.    У  2015  році  вона  відкрила  в  Лівані  школу  для  дівчаток-біженок  з  Сирії.
 Мерилін  вос  Савант      Журналістка,  письменниця,  драматург.    США
 Драматург  і  журналістка  Мерилін  вос  Савант  не  дарма  носить  таке  прізвище  -  в  перекладі  з  французького  «савант»  означає  «мудрець,  вчений».    Вона  офіційно  визнана  найбільш  розумною  жінкою  планети.    Експерти  зафіксували  коефіцієнт  IQ  Мерилін  в  Книзі  рекордів  Гіннесса,  який  склав  224.  Насправді  визначити,  наскільки  високий  IQ  пані  вос  Савант  складно,  тому  що  науці  відомо  дуже  мале  число  людей  з  таким  інтелектом.    Вперше  тестування  (тест  Стенфорда-Біне)  вона  пройшла  в  пройшла  в  1956  році  у  віці  10  років.    Тоді  її  результат  склав  228.  Сама  Мерилін  вважає,  що  інтелект  включає  так  багато  компонентів,  що  спроби  точно  виміряти  його  марні.
 Трейсі  Едвардс      Яхтсвумен.    Великобританія
 У  1989  році  21-річна  яхтсвумен  Трейсі  Едвардс  взяла  участь  в  кругосвітній  гонці  Whitbread  Round  the  World  Yacht  Race  (нині  змагання  звуться  Volvo  Ocean  Race)  в  якості  капітана  яхти  «Мейден».    Жінка  на  кораблі  -  не  до  добра,  скажуть  багато.    А  якщо  все  12  членів  команди  -  жінки?    Трейсі  і  її  команда  стали  першими  жінками-яхтсменами,  які  брали  участь  в  кругосвітній  гонці.    Більш  того,  вони  виграли  найтриваліший,  небезпечний  і  холодний  етап  гонки  з  Уругваю  в  Австралію,  подолавши  шторму  бурхливого  Південного  океану.    Трейсі  стала  першою  жінкою,  яка  отримала  престижну  нагороду  Yachtsman  of  the  Year  Trophy,  а  в  наслідку  була  нагороджена  Орденом  Британської  імперії  і  носить  титул  леді.
   У  1989  році  21-річна  яхтсвумен  Трейсі  Едвардс  взяла  участь  в  кругосвітній  гонці  Whitbread  Round  the  World  Yacht  Race  (нині  змагання  звуться  Volvo  Ocean  Race)  в  якості  капітана  яхти  «Мейден».    Жінка  на  кораблі  -  не  до  добра,  скажуть  багато.    А  якщо  все  12  членів  команди  -  жінки?    Трейсі  і  її  команда  стали  першими  жінками-яхтсменами,  які  брали  участь  в  кругосвітній  гонці.    Більш  того,  вони  виграли  найтриваліший,  небезпечний  і  холодний  етап  гонки  з  Уругваю  в  Австралію,  подолавши  шторму  бурхливого  Південного  океану.    Трейсі  стала  першою  жінкою,  яка  отримала  престижну  нагороду  Yachtsman  of  the  Year  Trophy,  а  в  наслідку  була  нагороджена  Орденом  Британської  імперії  і  носить  титул  леді.
 Зібрано  з  різноманітних  джерел  і  перекладено  на  українську  мову
8.11.18        18.15
На  фото  Мерилін  вос  Савант  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827524
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.03.2019