| Сторінки (6/504): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
* * *
Фатальна зими поразка без снігу якась убога,
і навіть дощі як ласка, як милість самого Бога.
Почула весна благання, щоб лютий більш не знущався.
Запахло навкруг коханням, підсніжником, сонцем, щастям.
Нехай вітровій пустує, насипле ще й снігу жмені.
Хай! Березень вже простує, фільтрує землі легені.
Ясніє широкий простір, пускає в шпаринки світло.
Весна поспішає в гості, щоб все ожило й розквітло.
Покрикує радо птиця, хоч як її мучить втома.
У променях світ іскриться… Й мені не сидиться вдома.
04.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
* * *
Ранок. Кава. Сонця промінь. Ліньки лащаться зі сну.
Горобців завзятий гомін про тепло, та про весну.
Сил на крик не витрачайте, зараз не до пісеньок.
Невгамовні, зачекайте, залишився ще деньок.
Упаде зими завіса, зникне студінь навісна.
Буде вам тепло і пісня, сонце буде і весна.
26.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
* * *
Де врозсип, а де рівним клином,
із криком жалібно-глухим,
летять у небі України
додому з вирію птахи.
Стрічає, рідних, непогода,
біліють декуди сніги.
В скорботі матінка природа –
у лід закуті береги.
Хоч і сердегам вже відомо,
що жде на той чи інший клин,
та все одно спішать додому,
під кволе й радісне курли.
Збудив той крик мене о шостій,
вернув до дійсності зі сну.
Летіть до нас, кохані гості,
несіть на крилоньках весну.
12.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Снігів пошарпана тканина.
Гнівиться лютий.
Та дарма.
Частіше сонце, довша днина –
здає позиції зима.
Пташки жвавіші.
Скресла крига.
Темніють пролежні ріки.
В лісах позначила відлига
де-де вологі острівки.
В дорозі ще пора весіння.
Звір не очунявся од сну.
Тонких підсніжників цвітіння
анонсувало нам весну.
Найтонша плівка порцеляни
покрила дзвоники малі.
Вони прикрасили поляни,
схилившись личком до землі.
Чи у селі, або ж у місті
в дім квіти-первістки несуть…
Не рвіть підсніжники у лісі,
прибережіть земну красу.
12.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Вчені визначили границю для кожної вікової категорії.
Я, в даному випадку, людина похилого віку.
А й справді, як і що відчувають люди мого віку,
як вони пристосовуються до нинішнього життя,
чи вони непомітно переходять цей рубіж.
Обережно спробувала вникнути в суть.
Тут особисте перемішалося з загальним відчуттям.
Проблем завдаю чоловіку,
лиш зиркну грайливо з-під вій.
Я – жінка похилого віку.
Куди ж похилився вік мій?
Хай тіло уже не дівоче,
поріг перейшла за пів ста.
Пташиною серце тріпоче,
як милий цілує вуста.
Я віку свого не боюся,
жіночності досить в мені.
І те, що давно вже бабуся,
то дії правічні, земні.
Брехню відділяю від правди,
помалу п'ю долі нектар.
І певна, в душі я як завжди –
незмінний романтик-бунтар.
Є в кожної жінки харизма,
є власна незвична струна.
Й веде по життю нас до тризни
невидимо вічна весна.
01.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Невловні ритми скрипки торкаються до віршів,
є бездоганні часом, подеколи простіші.
То незнайомі звуки ловлю благочестиво,
то воскрешаю ноти забутого мотиву.
То на слова майбутні акорди підбираю,
то на таємних струнах капричіо заграю.
Але натхнення в слові не завжди є, на жаль,
зникає ненароком з рядків моїх скрипаль.
І рими непокірні, і ритми мовчазливі,
і мрії пропадають, а з ними й дні щасливі.
Тоді і грім із неба не оживляє струни!
Не час впадати в розпач, пора є для фортуни.
Є місце для експромтів, не для сліпих пародій,
а в тиші вистигають основи для мелодій.
Оцінить Муза з часом таких старань плоди,
майстерно, емоційно скрипаль їй догодив.
І паростки наснаги дедалі більш відчутні,
і множаться зусилля на світлі дні майбутні.
Коли в душі і в серці народяться мотиви,
таким немає рівних, нема альтернативи.
Такі живі й привабні весну в душі пробудять,
я їх щиросердечно дарую потім людям.
24.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
* * *
Знайди її…
Життя короткий вік.
Застиг один біля святого раю.
Не Ангел ти…
Звичайний чоловік.
Довіру втратив, спомини збираєш.
Хороша справа, певне що не гріх.
І «так», і «ні» – в свідомості інстинкту.
Знайди її.
Ні, не «одну із всіх».
Не місце їй в любовних лабіринтах.
Не жди… коли її поглине ніч.
До згуби ти також доклав зусилля.
Шукай…
Ще можеш їй допомогти
напередодні безпідставного насилля.
Знайди.
Іще не кутають обох сніги.
Попробуй, ризикни, ви ще крилаті.
Не дай щоб обступили вороги,
щоб не блудила в юрбах психопатів.
Верни з вагань переживань, і не лукав.
Прошу нагально й зовсім небагато.
Знайди. Ти ж рідні двері так шукав!
Відкрий з любов’ю, а не автоматом.
23.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
* * *
Він приніс їй кохання квіти,
знав напевно – вона не прийде.
Шелестить целофаном вітер,
небо хмарами густо вкрите.
Не волають, не стогнуть, тихо,
на пероні безлюдно нині,
відлетіло торішнє лихо
на ядучій страшній хмарині.
Розрівняли перон й довкілля
знову крилами обростає.
Він десь тут і вона побіля
з неба Ангелом споглядає…
16.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
* * *
Ти сам сповідуєш добро,
я твій врожай ділю на фрази.
До щастя нам лишався крок…
На жаль, ми в осені не разом.
Терпке повітря від медів,
і аромат міцнющий хвої…
Не буде наших там слідів,
сквер поховав думок сувої.
Перетанцює листопад,
погасне золото у кленів,
засипле листя стежку в сад,
обарвить трави ще зелені.
Перетасую карти дій,
тобою знов перехворію,
переведу годинник твій
на тишу днів і нашу мрію.
І ти пересумуй також,
все перемелеться, побачиш.
сліди кохання витре дощ,
він за любов’ю часто плаче.
Природа змовкне і для нас,
накине білий шарф на плечі,
а ми переждемо цей час,
вже розуміючи, що вечір…
Я стишу ритм на пів рядка
під «Пори року» од Вівальді.
А ти поблажки не чекай,
співець життя всякчас на варті.
Як зрозуміють – ми одні,
угомоняться брехні злісні.
А ми пересивіємо ці дні,
щоб по весні ожити в пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
* * *
Гойдає вітер одиноку люстру,
жовтаво вниз одсвічує ліхтар.
На воду дощ обтрушує пелюстку,
в калюжах золотом блищить нектар.
Постійно думка тулиться до тебе.
Вражає серце невимовний щем.
Я мовчки йду туди, де плаче небо,
сховати безнадію під дощем.
До краю вечір збіг у безголоссі,
ліг смутком на початий зранку вірш.
Цвіте весна, в очах – глибока осінь,
закрався сумнів у кохане «вір».
Чому сьогодні втихла щастя пісня,
чому я нишком заздрю солов’ю?..
Любов прийшла,.. але занадто пізня.
Я ж на розпутті в розпачі стою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
* * *
Їм дива замало було на землі,
бо він заїжджав лише в гості.
Й здіймалися душі, немов журавлі –
безлюдний знаходили простір.
Та осуд людський ліг важким тягарем
за те, що так палко кохали.
Їх простір дедалі ставав пустирем,
щораз почуття відмирали.
Кохати – земна і небесна краса,
діяння палкі й благородні.
Побляк від огуди, осунувся сад,
летить пустоцвіт в їх долоні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
* * *
Наша зустріч в передранні
мала декілька хвилин.
Скільки світла в привітанні,
ніби Ангели зійшли.
Ти вернув зірки на небо
із розкритої руки,
і була якась потреба
запалити ті зірки.
Знов надія посміхнулась,
дременувши від розлук.
За вікном зима вернулась,
сіре сніг втаїв навкруг.
Заіскрилось за порогом,
в грудях щастям наслідив.
Довгожданим діалогом
знов кохання розбудив.
Я ловила в ніжних звуках
море чистих почуттів.
Покидала дім розлука,
що тинялась в самоті.
Відбивало серце ритми,
з рідним словом в унісон
й полетіли вкотре рими
в ніч, у твій короткий сон.
Час у витоки вернути,
час пожвавити струну,
потепліє зимний лютий
і засвідчить нам весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
ШКОДУЮ
Зажурилась…
Термін дива закінчи́вся.
І шкодую…
Бо ж могло, та не збулось.
Грам отрути в наше щастя просочився,
по душі, немов гвіздком малює хтось.
Загубила ночі, сни, години, дати…
Одиноко у безчассі знов живу.
Сильна порча може справді покарати!
Хто ж у книзі наших доль змінив главу?
Мрія про наступні зустрічі зоріє,
що руки торкнеться трепетно рука.
В самоті майбутнє наше не зігріє,
і нитки на щастя хтось порозпускав.
Потерпаю від неясного уроку,
і притихла, щоб не лізли чужаки.
Тимчасово, без якого-небудь строку.
Суть збагнути.
Може бути – навпаки…
Ще не раз згадаєш.
Чи ж коли забудеш
ту любов, що еліксиром пролилась?
Нащо сум обом за тим, чого не буде?..
Чом отак на глум печалі віддалась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
КОЛИСЬ…
Дивися глибше, краще, ближче
на стан відносин, власний стан.
Колись закінчиться, дружище,
життя, а в ньому – суєта.
Ці спілкування – справжній допінг,
дарують затишок душі.
А прийде час і сизий попіл
вберуть осінні спориші.
Допоки ще пульсує в грудях,
вдихай це лагідне «люблю».
Колись ні слів, ні снів не буде,
й затерпне серце від жалю.
З морозом розпрощався лютий,
під снігом бавиться тепло.
А ти сліпий…
Втім, може бути,
зустрівшись, скажеш:
«Повезло!
В любові справжній щастя пити,
й шукати сутність між рядків»…
Все вміє час – зціли́ти й вбити.
Лише не терпить… слабаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Сьогодні уперше снігами заплакало небо,
чи може то осінь сміялась, розхристана вкрай.
Не бачу майбутнього, час забувати про тебе,
твої мудрування й за роки утрачений рай.
Жила діалогами, чітко від коми до коми,
любов захищала від наклепів і ворожби.
Хто каже, що серце в чеканні не відає втоми,
той певно ніколи нікого в житті не любив.
Не мрію про вчора і важко недавнє забути,
засніжене небо, не видно вгорі навіть зір.
Де стежка до тебе – дорога веде до спокути,
здається її оминає пташина і звір.
Нічому не вірю. До літери казка відома.
Пустих обіцянок закрию казну показну.
Якщо зрозумію – не в небі витаю, я – вдома,
Тоді перекреслю зґвалтовану болем весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Вже не зміниш ні пам’ять, ні пророчого сну,
від початку ти знала про даремні зусилля.
А вже потім про зраду і пекельну весну.
Не вини хоч себе за душевне безсилля.
Одного ти бажала – весен тільки на двох.
Не судилося разом. Не для вас квітнуть весни.
Зачини двері в спомин, тут безсилий і Бог.
Нині благослови днів потік безсловесний.
До життя пробудися і себе не карай.
Маєш руки і розум, значить, ти не каліка.
Все що зв’язано з ним, неодмінно стирай.
Лиш одне пам’ятай, кажуть справді, час – лікар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
* * *
Там за вікном сніжинок дружна коловерть,
підпорядкована цілком легкому вітру.
Й міняє кольори осінній тихий сквер,
зелений ізумруд на крейдяну палітру.
Отак і ми, залежні від чужих ідей,
і плани й мрії часом здаємо в архіви.
А час немовби злодій, потихеньку йде,
і краде кожен раз у нас нові мотиви.
Мотиви щастя цупить, зустріч, торжество,
в сердець бездумно відбирає компліменти.
Натомість пропонує душам марафон,
як факт спливають заперечні аргументи.
А душам непотрібна навіть доля гри,
їм досить справжності, коли й рукостискання,
і зайві взагалі причини для інтриг,
а ворожба на каву – в сутність проникання.
Щораз до твого слова вабить новизна,
для читачів твої прості доступні тексти.
Ти думаєш я ображаюсь, просто знай,
для ревнощів у мене інший зміст і жести.
А вітер переносить снігу жмені в парк…
Гучні листи від тебе привели до тями.
Ти справжній, зможеш захистити нас від чвар,
відтак заклеїш всі образи почуттями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Не молися на мене.
Ти ж знаєш, я – грішниця Єва.
Ти ж і пам’ять про наше кохання зітреш через рік.
Відкусила принад.
А була у саду Королева!
Змій-спокусник надію забрав, на самотність прирік.
Сперечатися?
З ким?
Улестив непомітно юродством.
Адже врешті дісталось не щастя – одні міражі.
Що із того!
Джентльмен проявив почуття й благородство...
Тільки б вижити зараз, бо право життя на ножі.
Загубилась надія – пуста біганина по колу.
А в безсонних видіннях зав’язли про тебе думки.
Хоч кохання сліпе, уповання укотре на долю,
бо самотність й нестача наснаги дається взнаки.
Де б зустрілися ми?
Просто так.
У якім пункті світу?
Не дивуйся, тісний світ, і сад наш ще не відродив.
Без натхнення і мрій не буває в природі піїта.
Я бажаю не втратити дар, стиль його зберегти.
Білий фон на екрані до часу залишиться білим.
Зблякли фарби і душі в журбі без розмов.
Ризикни один раз!
Проберись за роман скам’янілий,
………помолись за любов………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
* * *
Життя на двох у вікнах переписки
від снігу до заквітчаних дерев…
Я не закрию двері по-англійськи,
а все тому, що в нас нема дверей.
Із року в рік цей наспів небом даний,
в мені звучить, мов птиць весняних трель.
Ти нерозгаданий, такий жаданий,
душі моєї гідний менестрель.
Ти бережеш записки віртуальні,
ночей безсонних втішливий вояж,
і танець душ, мелодії вінчальні,
інтимних віршів неповторний раж.
Тож згідно таємничому сюжету
ми відрікались від міських суєт,
в ніч відлітали на свою планету,
щоб душі спілкувались тет-а-тет.
Багато років наш союз на старті,
а стрітися ніяк не спромоглись.
Адреси не існує ще на карті,
де ми б удвох щасливими були.
І вижити нелегко по одному,
уже мороз на скроні сном дихнув.
Вклонімось чемно віку золотому,
час заслонити хвіртку потайну,
що не веде нас в сонячну весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Торкайся до душі і не хвилюйся дуже.
В розмові кожен раз ти доторку хотів.
Фортуна любить нас.
Не помилка я, друже,
я твій останній вдих, на мові почуттів.
І не шкодуй мене.
Для тебе є поблажка,
не помічаю я душі нехитрий фальш.
В рутині повсякдень простежувати важко,
живучіший живих – придуманий міраж.
Наш квітень золотий позбавлений був болю.
Курйоз людських чуток переписав главу.
Тримає хмари ніч, (в них сліз напевно вволю),
для тих, хто тішить сни про зустріч наяву.
Крізь призму тиші й мрій, ідіотизму й воєн
реальне почуття при видиху відчуй.
Бо у кінці життя любові всі достойні,
про це ж мовчать серця, лиш я тобі кричу.
Не бійсь, торкнись душі.
Надміру не хвилюйся,
не пропаде любов, що виплекати зміг.
Не самозванка я, не вторгнення ілюзій,
я прихисток з тепла… от-от накриє сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
* * *
Вовк знає, що можна, на що є табу.
А голос із хмурого яру сміється…
Терпіла вовчиця і зраду й ганьбу,
й лишила страждання!..
Хай серце заб'ється.
Хоч стріляним був, та вдержати не зміг,
вовк кинув пасію, зіткнувшись з реалом.
Чи ж маєте сили продовжити біг,
навіщо вовчицю віддав на поталу?
Мабуть на межі дочекається змін,
вернеться до нього надійна вовчиця.
Тим паче, не треба іти на поклін,
лишила терник легка здобич – синиця.
У вовчому серці бентежиться злість,
підкочують бурю невидимі страхи.
Втім, мудра вовчиця на старості літ
пробачила вовка і стала на захист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
* * *
У тінь розлук зникали віри кораблі,
нестямно тиша у мені кричала.
А все тому, що ти на клаптику землі
відмовився від спільного причалу…
Ще почуття тривожать серце мов набат,
що надихало щедрими ночами.
Де пункт тепер твоїх координат?
Ти ж випадково у той день причалив…
Вгаває тиша, втихнули душі плачі,
лиш незначні думки без сну юрмляться.
За бортом відтепер покояться ключі
від нашого нездійсненого щастя.
04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
* * *
Чоловік із виплеканих мрій,
я невпинно думаю про тебе.
Ти уявний.
Але так не треба,
довірятись ілюзорній грі.
Я щоночі шлю тобі листи,
відправляю їх у простір неба.
Ти омана.
Але так не треба,
щастя із портретом не знайти.
Хто ти, незнайомцю, звідкіля
збірний образ, й чи була потреба.
Ти несправжній.
Знаю, так не треба,
вся любов сфальшована здаля.
27.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Мимо дому мого похоронний кортеж
відбирав уповання і розум.
Я клялася собі не ридати, і все ж,
від прощання не стримати сльози.
За ворота трималась, від горя німа,
в рай душа за тобою летіла.
Відтепер дім-едем наш довічна тюрма,
та нікому немає вже діла.
Ти для мене сторонній і я не вдова,
за тобою йде інша в хустині.
Ця війна край поклала, «права-не права»,
наш коханий лежить в домовині.
06.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
МИ УДВОХ
Дозріває ніч невидимо дощем,
знов проллє смолисте небо сльози.
Ручка, зошит і думок вразливий щем…
Як же ранять завтрашні прогнози!
Ми удвох… Насправді, ми на самоті.
Жити порізно – гірка наука.
Осінь дні розмалювала золоті,
десь там зачаїлася розлука.
Я з тобою. Але все-таки… одна
зустрічаю розсвіт біля вікон.
Кава, чорний шоколад, бокал вина…
тихий сум за справжнім чоловіком…
Суть не у безсонні, чи в тривожнім сні,
і не в римах, що течуть струмками.
Вдвічі важче нам, бо в ці простиглі дні,
можемо торкнутись лиш думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
* * *
Кому болить, де ми сьогодні!?
Наскільки збільшився розрив…
Хто скиглить стиха із безодні…
Й кому хто кисень перекрив?..
Хто перешкоди зводить штучні…
Чому прийдешнє лише в снах…
Як умудрились – нерозлучні…
Й що напророчила весна?..
У кого мислення відважне…
Хто має вдумливий підхід…
На що всміхнеться зло продажне…
Кому по-хамськи зімкнуть вхід?..
Хто з нас набув життєвий досвід…
Кому дісталася рілля…
Хто полюбляє ранній досвіт…
Про нас новини, звідкіля?..
Хто пригорнув кого душею…
Коли нас розпач обійняв….
Чи будем разом за межею…
Хто й як безмовність з нас прийняв?..
Отак з нас доленька сміється,
підказки скрізь, як конфетті.
Втім, ще кохання в серці б’ється,
й запобігає самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
* * *
Б’ється серце твоє так далеко,
а я чую, ти чуєш, я чую!
Щоб тобі було затишно й легко,
я думками з тобою кочую.
Ця війна і тривожні події
відбирають можливість радіти.
День і ніч я живу у надії,
не втрачаю бажання зустрітись.
Я щоночі до тебе тікаю,
словом лагідним відстані рушу,
й до завітної мрії звикаю –
зустріч зцілить засмучену душу.
27.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
У 3 роки – світ ласкаво-сонячний,
і спокійний біля мами сон нічний.
І щоденне: «Мамо, я тебе люблю.
І для тебе, мамо, все, все, все зроблю».
В 10 років, нащо мама, друзі є.
«Не забороняй нам грати в гру. Моє!
Що ти знаєш, мамо, що верзеш?
Закінчилося терпіння мамо, все!».
У 15 років «досить, Боже мій,
як мене дратує все це, мамо. Зрозумій,
В мене власне і насичене життя,
я робитиму як схочу, тож затям.
В 19 років: «Я покину рідний дім,
Тут мені незатишно і тісно в нім.
Мама вчити норовить щодня і край.
Мамо, помовчи при друзях, не карай».
В 25 «Ти, мамо, мала рацію,
Вірні і повчання, і нотації.
Друзі добре, але признаю́ся –
Ти не тільки мама, вже й бабуся.
40… Хочу повернутися до мами,
Діти провокують на сімейні драми.
Згадую любов твою, твої уроки,
Тільки біля тебе був помірний спокій.
50, я маму втратити не хочу. Мамо,
З сином непорозуміння, і так само,
Кілька літ як він сім’ю покинув,
Мамо, ми не бачили його дружину».
60 «усе б віддав, щоб мама тут була».
Я без мами, ніби птаха без крила.
Щоб уникнути незгод і навіть драм,
Бережіть з дитинства рідних мам.
28.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Є згубні люди з «мертвою душею»,
у них здорове тіло й спритні рухи,
а розум за свідомості межею,
й розмови їх – пустопорожні звуки.
Щоб відчувати у собі героя,
такі персони до чужого ласі,
й цікаві задуми собі присвоять
галантно, в їм уже властивий засіб.
Вони, здавалося б в житті активні,
одвічно мріють про вітіювате.
Втім, їх ідеї й плани примітивні…
Таких людей на відстані тримайте.
18.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Не важливо скільки років,
скільки стуків, скільки кроків,
хай тепло тримає серце,
хай ще пишеться, й вдається
донести сердечне людям,
попрощатися із «лютим»,
зерня вкинути у землю,
там же тішитися треллю,
і чекати урожаю,
так із року в рік бажаю,
без сирен і без тривоги
дочекатись Перемоги,
в Україні рідній жити,
і любити, і творити…
а як втомишся від всього,
йди до божого порогу.
12.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
* * *
Сердечком жовтим скрапує свіча,
від подиху витають аромати.
Холодний чай з ромашки й м’яти,
ще досвіток мене так не стрічав –
у передранні тихий дощ почавсь.
Вже передумано незмірно дум,
віднайдено багато рішень,
невирішених знову більше.
Навіщо при свічах думки пряду,
прикликую то радість, то біду.
А винуватий мій похилий вік,
не знаючи куди він похилився,
нещастя у минулім вкрай напився,
на роздоріжжі нині опинився
непевно стримує років потік.
18.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
Не хочу повертатися в дитинство,
де голод, злидні і холодна піч.
Через чиєсь свавільне судочинство
похмура безпорадно висне ніч.
На двох із братиком портфель у школі,
вбрання на виріст і вождя портрет,
«Щасливих» діток вимушені ролі,
голодні очі і шкільний буфет.
В конторі привидами люди-тіні.
Благає мама: «Зжальтесь – п’ять сиріт!».
На стінах в хаті взимку білий іній,
скляної лампи золотавий ґніт.
Через роки, у снах я часто бачу
хатинку-мазанку, в цвіту садок.
Туди вернутися в дитинство хочу,
де із кульбаб дівча плете вінок.
Нема хатинки, вишні вже не родять,
висить портрет матусі на стіні.
Думки мої частіш в минулім бродять,
шукають у дитинстві світлі дні.
19.09.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
* * *
Холодно стало і сумно водночас.
Несамовито танцюють вітри.
Осінь до витівок надто охоча,
в грудні ніяк не відступить від гри.
Серце невтішно до сліз завмирає.
Сніг запізнився – в природі ж зима.
День полум'яним вогнем догорає,
вечір ковтає жертовно пітьма.
Це не життя, а якесь бездоріжжя,
в зиму лечу всиротілим листом.
Нівечить думи змертвіле безсніжжя,
сили небесні лякають перстом.
Битись з реальністю зникла бравада.
Душу гнітить повсякденний турнір!
Я – слабодуха, даремна пощада.
В світі ж існує природний відбір…
10.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025
Кружляє сніг святково, тихо,
летить лапатий до вікна.
В палаті лащиться десь лихо,
знадвору крадеться весна.
Не про хвороби тут розмови,
частіш про внуків, жартома,
про магазини і обнови,
що вже наскучила зима.
Достатньо снігу, як для січня,
минула ціла низка свят.
А про кохання – тема вічна,
і актуальна й в сімдесят.
В судину капає «водичка»,
щоб напоїти серце вщерть.
Зайшла усміхнена сестричка,
хоч справ у неї круговерть.
Не знає лікар геть про втому,
він тут цілитель нам і друг.
Ще день і поспішу додому
перепочити від недуг.
Якась дитяча непокора,
в душі від радості кричу…
Ось, доберусь до монітора
потішусь словом досхочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025
Вже заснув?
Я скраєчку душею приткнуся…
Не схвилюю.
То вітер нам кличе весну.
Тільки третя…
Не бійся, тобі не наснюся…
Боже, часу – на вік.
От чого не до сну.
Я сьогодні побуду у ролі матусі.
Колискову тобі?..
Може й справлюсь, хто зна…
Наспіваю про котика в білім кожусі.
Посміхнувся…
Аж місяць припав до вікна.
Скільки справ… Більш людей…
Безумовно, втомився…
Муза теж потребує уваги собі.
Не біда.
День давно планувати навчився.
І годин трішки більше у творчій добі.
Наче впевненіш березень став крокувати.
Прихорошує цвітом весну молоду.
Знову усмішка…
Ти ж не даєш міркувати…
Спи. Ще рано.
Я мовчки до книг перейду.
Не поет…
Ти – пророк для цієї епохи…
А я стежу за творчістю лиш, віддалік…
Час додому…
Душа притомилася трохи…
Дніє вже.
Стерла видиво рухом повік…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
Хоч посидь…
Просто поруч… на відстані ритму…
Просто серце до серця…
в долоні долоня.
Можеш слово сказати,
чи просто молитву
прошептати…
На все є надія Господня.
Просто ніч надто темна.
Втомилися очі
серед мороку травня
твій образ шукати.
Хочу потиск руки,
щезнуть злі поторочі.
Мучать душу без сну.
Чи ж тобі…
та й не знати?
Просто поруч.
Побудь.
Я від тебе окрилюсь.
Вище майських дощів
хочу злинути в Космос.
Від сум’яття безсила,
шляхів не осилю.
Обіцяю розраду.
Побудь, чуєш, просто.
Може й справді моє примітивне прохання,
від дощів безкінечних пригнічує втома.
Просто будь завжди там, де любов чи кохання
віднайшли свій притулок… й очікують вдома…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
СВІТАЄ
Світає. Хмаринок доріжки
пливуть у відкрите вікно.
Іще подрімати б хоч трішки.
Душа твоя поруч давно
мою заціловує душу:
то будить, то лащиться сном.
Я під покривалом, як в мушлі,
та образ твій скрізь все одно.
Облипли думки неслухняні,
з постелі спровадили сон,
зосталися душі кохані,
допоки ще спить горизонт.
Їх щастя навмисно спіймало,
хай ділять і втіху й жалі…
Так пізно знайшлися, так мало
їм бути удвох на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
* * *
Ще кілька кроків серцями поруч,
струна не тенькне в передчутті.
Лиш тисне в грудях ледь-ледь ліворуч.
Ті ж самі рухи і вже… не ті.
Розлуки голос – звук електрички,
здається тане з ним світло дня.
Холодні тіні – для жовтня звичні,
якась незвична ця метушня.
Стіна з металу, розняті руки,
прощальний погляд, як зблиски свіч.
Знов линуть душі під перестуки,
окремо кожна в безмовну ніч.
На віру віра – слів запорука,
таємний сумнів до тла зведе.
Чекати знову – складна наука.
Просте завдання для тих, хто жде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Природно котиться життя візок,
не прогнозує переміни.
Хоч дні перетираються в пісок,
вони ще не руйнують стіни.
Жива кохання дивовижна гра,
далеко ще примарні драми.
І клята пам’ять – самоти сестра
ще не наносить серцю рани.
Поріг не перейшла розлука ще,
фатальний крах містифікує.
Ще нам за щастя не вручили чек,
час-лікар душі не лікує.
Втім, вибирає ціль уже біда,
порозставляла скрізь радари.
Щоб увірватися, немов орда,
й раптово нанести удари…
Забрала осінь оплесків фурор,
сухою вохрою накрила.
Крах!
Щастя не відбудеться повтор…
Любов – міраж, якщо безкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Рожеве марево облуди
з очей упало! І… кінець.
Тебе спокути совість будить –
кмітливий маг чужих сердець.
Ти поселяв у душі свято,
свою на часточки дробив.
Хотів любові забагато,
а все тому, що не любив.
В пустих словах нема кохання,
любов частіш – рука в руці.
Погодься, ти програв змагання,
бо не завжди слова – творці.
Не нарікай на тяжку днину,
що обступили холоди.
Ти збувся шансу на родину,
і Музи зникли: хто куди.
Правдиво доля метикує,
вертає кожному за труд.
Втомився й ти, не пророкуєш,
з минулих клятв стираєш бруд.
Стоїш у долі на обніжку
самозакоханий… старий.
Любов сприймаєш, як насмішку,
єхидно дивишся згори.
А кров пульсує по судинах,
невтішні спогади несе.
Згадай... була одна людина,
котра любила попри все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Чадить, ледь жевріє свіча
на згарищі кохання.
На ніжність сил не вистача,
лиш на нічні зітхання.
Хоч володіємо пером,
та слухати нездатні.
В нас кожне слово, як тавро
і висновки приватні.
Нам – загнуздати б власну хіть
вчорашніми рядками,
Ми ж: то нестримні, то глухі,
то душі, наче камінь.
Кохання плентає саме,
враз іскрою займеться.
Гординя полум'я задме,
воно й не схаменеться.
Нам врятувати б почуття,
ним збадьорити душі,
але у просторі звитяг
ми надто непослушні.
Любов чекає, позови,
всім серцем, не наказом.
Бо як перейдемо на «ви»,
то годі бути разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Позбавила старість принадливих чар, –
життя в безнадії до скону.
Останнє кохання приніс на олтар,
обрамив, неначе ікону.
Розплутався щастя спокусливий шарф,
обшарпаний долі шляхами.
Дошкулив мороз, не зігріта душа
і пам’ять вп'ялась реп’яхами.
Позбувся всього, недоладно любив,
прогірк полинами здобуток.
Тепер, як дощенту мету загубив,
спиваєш зі споминів смуток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
* * *
Не втілили мрій мандрівні пілігрими,
Нагально зібралось справунків земних.
Розтанули тихо у Всесвіті рими,
Вже доля випробує прозу для них:
Про цінність доріг, невловимість сюжетів
У світі буденнім, у вирі пригод.
Та іскрою рими тривожать поетів,
Розбурхують думи на більший вогонь.
Знов слово за слово таємно, інтимно,
Щось схоже на спалах кохання несуть.
Удвох пориваються в Космос нестримно,
Шукати між зір заримовану суть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
* * *
Ще жах пропікає: а що скажуть люди,
І совість затіяла з серцем війну.
Ти мій і не мій, і чужим вже не будеш,
Хто був на розпутті, той знає ціну.
Той вартість означив й за неї відплату.
Чи ж варта любов наша сил і розтрат?
Таке почуття не дістанеш по блату,
Й від ближнього друга не буде порад.
Зима мені дихає холодом в спину,
А ночі розмінюю на каяття.
Дарма! Я жива, я кохаю людину,
Все інше не з нашого, мабуть, життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
* * *
Пізня осінь любов приколисує,
Серце просить: «Чекай, стихну я».
Знов життя сторінки переписує,
Може, й зглянеться доля моя.
Скроні інеєм злегка сполохані,
Поміркований дум часоплин.
Не призначений вік для закоханих,
Хоч би там був нектар чи полин.
Ще душа ніжно в душу залюблена,
Завесніли теплом почуття,
Ще остання любов не пригублена
Словом тішиться, мовби дитя.
Ще думки у польоті стрічаються,
Хай плетуть візерунки, молю.
Не спіши, осінь, я призвичаюся,
А вже потім кохання присплю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
СПОГАД
Ти, напевно, згадуєш про мене,
Й теплу зустріч в літньому кафе.
Пахли липи, шелестіли клени,
Нудьгував з чернетками портфель.
Осторонь лежали наші книги,
Нам було, звичайно, не до них.
Погляд мій, готовий до інтриги,
Кликав пустотливо: «Пригорни».
Через столик трохи нахилився,
Більше не посмів, не ризикнув.
Ніжно посміхаючись, хвалився,
Що в моїх очах давно втонув.
Літній вечір – мить, її замало
Для скупих і нерішучих слів.
Тихо ніч напнула покривало
З прохолодних зоряних вузлів.
Іноді вдивляюся в світлини
Лагідно, без нотки каяття.
Нам тоді не стачило хвилини
Розгадати намір почуття.
Мабуть, ти несмілий, я – загорда,
Попрощались на межі розлук.
Чи ж колись нам трапиться нагода,
Соромливо знов торкнутись рук?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
* * *
Поглядом у погляді втону,
щоб уже не випливти ніколи.
Ледь струною зворушу струну
голосом містичної віоли.
Зомліваю, як із уст в уста
протікає струм жаги незнаний.
Як твоя рука в мою вроста
під сердець сполохані мембрани.
В душу із душі жадане «вір»
лагідно вливається в розмову,
і передається з вірша в вірш
це чарівне життєдайне слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
Коли в дванадцять підніму шампанського бокал,
почую дзвін криштальний і привабливо-казковий,
я хочу, щоб в руках моїх він доти не змовкав,
допоки не відчую суголосний, загадковий.
Мій перший тост, за щастя благозвучне нам обом,
за магію чудових віршів, їх пісенну мелодійність,
за радість зустрічей в майбутньому і за любов,
за те, що світ мій із тобою виборов надійність.
Хай буде щедрим на події цей прийдешній рік,
на милість, ласку, на здоров’я хай не поскупиться.
А низка прикрих потрясінь, що відбулась торік,
нехай ніколи не повториться, бодай, не сниться.
Світлина Хрещатик. Довоєнне. Святкування Нового року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
* * *
Пригорнути кохану не прагнув?.. А марно.
Дивовижа ся поки з доступних речей.
І на що ж ти чекаєш?.. Усюди так гарно.
Глянь, весна підставляє до сонця плече:
щоб всотати до кореня тепле проміння,
відновити природи подальше життя…
А світання на двох – душ і тіла сплетіння,
то для тебе чуже і примарне чуття?
Лиш весна переконана – не розлюбити
те, що створено нею з любов’ю до нас.
Мучать сни – недоладні твої ворожбити?..
Згода. Грійся від слів й поспішай на Парнас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
* * *
Створи, благаю, особливу казку,
не для людей, для себе ризикни.
Про те, що одягнувши мага маску,
ти заманив мене в химерні сни.
Нехай дверей не буде на заваді
і перешкоди також прибери.
Створи, прошу, і сам повір насправді
в ідіотизм надуманої гри.
Я хочу несподівані сюрпризи,
але щасливий фініш у кінці.
Не вистачить фантазій на репризи?
Поклич на допомогу мудреців.
Вони обізнані про наші долі,
і знають, як нас ділять береги.
Тепер ночами часу є доволі,
створи щось, щоб не вмерти від нудьги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
– Геть нахабний вітровій –
зачинив вікно Матвій.
– Що ти, вітре, устругнув?
– До землі вазон зіпхнув.
З підвіконня зліз мерщій,
й покотився за кущі.
– А тепер летиш куди?
– На городи, на сади.
– На городі щось утяв?
– Гарбузи є, не потяг.
– А в садах затіяв шум!?
– З гілок яблука трушу.
– Нащо яблука в траві?
– Для звірят малих, повір.
– Досить, вітре, годі, вшийсь,
діткам яблук залиши.
Втих, образився вітрець
і подався навпростець
може в поле, може в ліс,
хазяйнує вітер скрізь.
06.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
Пильнувала край віконця,
Дожидала лиска сонця.
Пак, подвір’я до хатинки
Замели пухкі сніжинки.
Затулили щільно двері,
Залишили без вечері.
Лиска бідна, ледь не мліла,
Та відкрити не зуміла.
Чеберяє мимо зайчик.
Чемно, Лиска: – Побігайчик,
На віконці дивні квіти,
А на дворі сонце світить?
Не здолаю перепону,
Я не вибралась з полону.
Досить з мене катування,
Вже пора на полювання.
Підвело живіт, воркоче,
Просить їсти, дуже хоче…
– Співчуваю. І, до речі,
Вже надворі майже вечір.
Непокойся, люба лиско,
В мене є капуста з лишком,
Почекай же, я швиденько
Принесу тобі, серденько.
– Чи ти бачив, щоб лисиця
Паслась в лузі на травиці?
В світі м'ясо найсмачніше,
Я люблю його найбільше.
Їжу сам смакуй з капусти,
М’яса з’їм і біль відпустить.
– Де ж те м’ясо, от причепа –
Ой, дурний, попав в халепу.
Завертілась в хаті лиска:
– Тут є ферма, зовсім близько.
Нишком витерла сльозину:
– Як відмовиш, то загину.
Я не буду докучати,
Принеси хоча б курчатко.
Маю я прихильну вдачу,
І за послугу віддячу.
Я голодна, не барися,
Лише псів злих стережися,
Що вночі курник пантрують,
Шуби, знай, не пошкодують.
«Геть, не знаю, що за курка,
Й вимагає ж як, хитрунка,
З гавкунами не стрічався,
І по що сей клопіт дався».
Йде похнюпив ніс зайчисько,
Чує мову зовсім близько:
– Зайця зроду ще не бачив,
Щоби пізно так маячив.
Сірий раптом зупинився,
В очі глянув, затрусився.
«Хвіст кілечком, морда вовча,
Певно з’їсти зайця хоче.
Тільки щось хвостом виляє,
Й чемне враження справляє,
Але й зле щось є у ньому…
Дуже хочеться додому!
Ох, як серце калатає,
Де тут ферма, поспитаю».
– Добродійнику, будь добрий,
О, який же ти хоробрий!
Підкажи, та цить, не буркай,
Де живе на фермі курка?
Я її увік не бачив,
Втім, без їжі лиска плаче.
– І з якого, зайцю, зиску,
Годувати хочеш лиску?
Ноги в неї бездоганні,
Вищий клас у полюванні.
Курку вправно здобуває,
Перепинів геть не має.
Стережу я той курятник
І доволі акуратно.
«Ну й попав я у пригоду, –
Мислить заєць край городу –
Погубила лиска вража,
Там собаки злі є, – каже».
Та отямившись від ляку,
Заєць кинувся в атаку:
– Ви, простіть, шановний пане,
Повідомлення погане.
Лиска мучиться голодна,
Опинилася в полоні,
Заметіль мела безцільно
І закрила двері щільно.
Принести хотів капустки,
Лиш не хоче їсти, дзуськи.
М'ясо любить, бідолаха,
Тож шукаю, як невдаха.
– Он як, друже, це проблема,
Хоч і зовсім поруч ферма.
Щоби курку файну мати,
Треба праці докладати.
– Ви, скажіть, з чого почати?
І хутчій, щоб не чекати,
Бідна, може там зомліла,
Я тут вештаюсь без діла.
– Ніч округу огорнула,
Лиска ждала, тай заснула.
Підморгнув пес таємниче,
Присідай до мене ближче.
Часу маємо достатньо,
По порядку, акуратно
Розкажу, бо добре знаю,
Як там кури виростають.
Для зайців – капуста їжа,
Для лисички – м'ясо свіже.
Щоб дорідну курку мати,
Треба зерна птиці дати.
– Не вагайтесь, що за жмурки,
Де зерно лежить для курки?
– Не спіши, ото вже кара,
Зерна будуть, лиш не зараз.
Бачиш, поле неозоре?
Трактор його переоре.
Вкине зерна у земельку,
Дощик зросить їх гарненько.
Сонце буде прогрівати,
Стануть зерна проростати.
– І їх можна дати курці,
Потім курку тій хитрунці?
– Слухай далі, просторіка,
Тихо будь, і не базікай.
Як зійде зерно травою,
То скупається росою.
Набере вологи в стебла,
Дивина зашепче тепла,
То приємне стоголосся,
Викида трава колосся.
– В колоску зерно, я знаю,
Бо на полі все ж буваю!
Буде курка підростати,
Якщо зерна вчасно дати.
– Ох нестерпний ти, сіренький,
Я прошу, сиди тихенько.
Дощик треба для колосся,
Щоби соком налилося.
Ну і сонця, ясне діло,
Щоб зернятко затверділо.
Нива ген, зазолотіла,
Знай, пшениця вже дозріла.
– Я біжу, спасибі, друже!..
– Ти куди, стривай-но, ну же.
Там хурделиця гуляє,
І давно зерна немає.
Повернувся зайчик, стиха:
– Де взялося теє лихо,
Сон глядів би вже пів ночі,
Попід кущиком охоче.
Хоч бери до скронь пістоля:
– Де врожай отой із поля?
– Вслід комбайн спішить на ниву,
Жне пшениченьку квапливо.
Забирають все до цурки,
Щоб було зерно для курки.
Засипають цілі гори
У засіки і комори.
– То зерно лежить в коморі?
Де? Кажіть, мерщій, бо зорі
Вже ховаються од ранку,
Скік лишився до світанку.
– Прикро те, що ти, вуханю,
Не спроможний слухать файно.
Тож давай-но по порядку,
Я почну усе спочатку.
– Ні, не треба, я благаю,
Що робити добре знаю.
Вам я дякую ласкаво,
Побіжу до лиски жваво.
«Ой, на дворі майже видко,
Не хвилюйся, тут я лиско.
Зараз, трішки охолону
І звільню тебе з полону.
Я не виконав прохання,
Тож скоріш на полювання.
Йди сама, ти маєш зброю,
Я не став, на жаль, героєм.
Тож не здатний полювати,
Буду в лісі чеберяти.
В мене є лишень капустка,
Ти їж м'ясо, шалапутка».
09.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
МРІЙНЕ
Я не надихалася казкою дитинства,
зарано увійшла в дорослий світ.
В облозі зла, приниження і лицедійства
гортала повсякденний алфавіт.
До діток «ворогів народу» – неповага,
трудились слуги, мов голодні пси.
Приниження і глузування як розвага
практикувались в школах в ті часи…
Час ніби зупинився на обніжку долі,
в душі жива ще пісня солов’я.
Імпровізацій для думок іще доволі,
пусте, що лебедію соло я.
І хай фортуна тут поводиться як в тирі,
частій в руці надкушений пиріг.
Немає місця смутку у моїй квартирі,
женуть і тишу внуки за поріг.
Втішаюся пташиній пісеньці бадьорій,
тягнусь до сонця і молюсь Богам.
Пишу ночами більше – спокушають зорі,
і не втихає з року в рік до слів жага.
25.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Світлої пам’яті ПЕТРА ПАШКОВСЬКОГО
поета, що оспівував найкращі почуття.
Вона для нього – диво, сонце, світ, життя, раба,
була полоном, пеклом, успіхом і раєм.
Він відійшов у інший світ із нею на губах,
один із тих, хто раз до скону вибирає.
Вона – відрада, миті перемог, провина сліз,
була йому поезією, божим даром.
Ще за життя він присвятив їй незліченно слів,
котрі оповивали душу незабаром.
Вона іскрилася, не раз вертала до життя,
була йому надією, здебільш нещастям.
Він не чекав прихильності від неї, ні звитяг,
й обожнював хвилини зустрічі нечасті.
Вона із вдячністю в усе його єство вросла,
спинити фініш помагала чоловіку.
Ще в сиву давнину її людина нарекла
святим ім’ям ЛЮБОВ, з народження й довіку.
26.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Сніг іде занадто довго в місті,
посивіли геть чагарники.
А пухкі доріжки до під’їздів
прочищають жваво двірники.
Тихо всюди, навіть не шелесне,
вітер перебрався у яри.
Лиш кружляє марево чудесне,
торжеством спускається згори.
Подумки вертаюсь в холоднечу,
повоєнні згадую роки:
кожушину вицвілу овечу,
братові, на виріст, кирзяки.
Гірка аж до стріхи чималенька,
повна крику, сміху й метушні,
санки дерев’яні від Омелька,
а на них з десяток дітлашні.
Як влягався сніг, ліпили бабу,
ковзатися бігали на став,
мій сусід ганяв з-під вакси шайбу,
ковзани, на диво, десь дістав.
Не страшні були нам заметілі,
кучугур непробивна стіна,
галасливі надто, розпашілі,
гралися надворі дотемна…
Вечоріє, стямилась від звуків,
подивилась ніжно на дует –
у теплі рядком сидять онуки,
шоколадка в кожного й планшет.
Десь явивсь, подув-таки губатий,
під вікном злобує навісний.
Завертівся дужче сніг лапатий…
Я ж лаштую скрипку до весни.
02,12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Позаростали бур’яном криваві ниви,
скільком уже застиг навічно часу плин.
Чорніють з горя душі, мов достиглі сливи.
Хто нам, скажіть, у хліб підмішує полин?
Ідуть в безсмертя, наче оборонці Трої,
красиві хлопці, браві, мужні, молоді.
Скажіть, ще скільки треба втратити героїв,
щоб захистити України отчий дім?
Життя по смерті мотивація невтішна,
насправді – не воскресне із руїн зола.
Вагомий виклик – незалежна і успішна,
від того Україна терпить стільки зла.
Загарбники лишають нам руїни й скруту,
змагаються у ролях суддів і богів.
То ж за чиї гріхи ми терпимо спокуту,
коли ж настане судний день для ворогів!?
Я вірю, прийде час, коли на п’єдесталі
постане честь, а не вчорашній раб віків.
Тоді запишуть золотом нові скрижалі
усіх полеглих у боях захисників.
21.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
* * *
Жорстоким видався наш путь.
Безлюдно.
Очі лиш розплющ.
Життя втрачає сенс і суть –
любові виснажився ключ.
Весна іде, німі слова
не зацвітуть без теплоти.
З роману вирвана глава,
де ми ще разом і на «ти».
Яка вузесенька тропа,
не розминутися на ній,
і слід її в обрив упав…
Колись ще прийде уві сні.
Не обіпертись на плече,
не подаси в біді руки.
Горить розлуки шрам, пече,
і я мов свічка – на роки.
Ти бездоганно роль зіграв,
не в нас, на жаль, міцна сім’я.
Рушає мрія в світ заграв,
безсмертна лиш душа моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024
* * *
Фантастичне відлуння йде позасвідомо,
мабуть намертво в пам'яті серця зав'яз
голос теплий і чистий, до болю знайомий,
й привертає ночами сердечністю фраз.
Ніжні вірші і усмішки, мрії в альбомах
надихають на думку нового рядка.
Причаїлось в душі десь словечко вагоме,
це для слуху, коротке і миле: «Чекай».
Там, на просторах Всесвіту звуків і жестів,
ти шепнеш ненавмисно: «небавом прийду»…
Вочевидь, між рядками народжених текстів
присудив Бог побачення в райськім саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024
Залишається пам’ять.
Позбуваються чар талісмани.
Передвісники долі безсилі,
а тиша свердлить темноту.
Вже змирилася, досить,
не погоджуся знову на рани.
І бодай випадково,
кохання вже не підпущу й на версту.
В самоті від боялась.
Прийшло врешті-решт розуміння.
Не буває провин,
а спливає запізнє прозріння душі.
Мрія?
Зайве!
А якщо навкруги цілий світ безгоміння.
Чи ж то варто писати без нього
йому заскорузлі вірші?
Ми творили майбутнє.
Ми бажали розмови живої.
У цім світі для щастя відведений
чітко відмірений вік.
Нам лишилася пам’ять,
а ще рим нескінченні сувої.
Без прощання прощання.
На жаль, без розлуки розлука навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024
Дзвінок отой – фатальний докір!
Переплелися жах і сум.
Його чекала стільки років,
а він…
як електричний струм
пройняв мене
за кілька кроків
до покаянь настирних дум.
Забрав удруге мій неспокій,
вернув у пору молоду.
Дзвінок отой – безсмертя спалах,
у невідоме перший крок
і рівновага, що придбала
за миті збунтувала кров…
У душу вткнув болюче жало
без суєти, немов пророк
проник в життя моє зухвало,
розширив простір для думок.
Ну, як ти смів переступити
бар’єр, що сам же спорудив?!
З тобою ми давно вже квити,
ти перекрив усі ходи.
Нам плин життя не зупинити,
час витер зустрічей сліди,
допита чаша, карта бита,
ми не повернемось туди.
09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024
ПОЛОН
Я спрямувала думи в тисячі доріг,
Пересварила всі вітри на світі.
Вони ж таки, знайшли омріяний поріг,
Де сонце і веселка разом світять.
Немає ні журби, ані холодних зим,
В новинах ворогів немає більше.
Тебе до серця притулю, а ти за сим
Мою потішиш душу теплим віршем.
Примножиш втіхи й щастя більше ніж було,
Це нам додасть в розлуці зайві сили.
Тебе сьогодні здатна взяти у полон,
А втім, ти й не здогадуєшся, милий.
Лідія Скрипка
ПЛЕН
Я устремилась в тысячи дорог
И переспорила все ветры на планете.
Нашла я тихий райский уголок,
Где радуга и солнце вместе светят.
Где нет печалей, лютых зим и вьюг,
Где не пугают в новостях врагами,
Где нежность я отдам тебе свою,
А ты меня обрадуешь стихами.
В которых скажешь, как ты мной любим,
Как радость нашу ты приумножаешь.
Сегодня в плен тебя возьму, заставлю быть моим,
Но ты об этом не подозреваешь.
Катерина Синесгерева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
Зі мною про любов, поговори.
О, як давно не чула я твій голос,
На фото чуб, неначе жовтий колос,
А з фото тиша, чи відлуння гри.
Нічого в нас не вийшло, а могло...
Ні, я не звикла плакати ночами...
Згадай, як ми прощались на причалі,
А під ногами – вщент розбите скло...
Жар у душі за ро́ки охолов,
Я рук твоїх тепло забула зовсім.
Та ми були! Я пам’ятаю й досі!..
Поговори зі мною про любов…
Лідія Скрипка
ПОГОВОРИ СО МНОЮ
Поговори со мною о любви
Я так давно не слышала твой голос,
На фотографии – взъерошен мокрый волос,
А с фотографии – молчание… Увы…
Ну что же, не сложилось, а могло,
Нет, вовсе я не плакала ночами…
Ты помнишь, мы прощались на причале,
А под ногами – битое стекло.
Понизился гемоглобин в крови…
А рук тепло я вовсе позабыла,
Но ведь всё это было. Было? Было!
Поговори со мною о любви.
Лариса Ковальчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
* * *
Ниточка від бабиного літа,
наче теплий спомин промайне.
Подихом легесенького вітру
ти в любов приманюєш мене.
Не зустрілись, не наговорились,
заважають справи і плітки,
а вже павутиною покрились
нами неперейдені роки.
Не шукай у відстані провини,
в пересудах правди теж нема.
Бабиного літа теплі днини
нас ведуть в кохання крадькома.
Ще душа у осені див просить,
почуттів ще пломінь не погас,
ще туманить зір, ще пахнуть роси,
і на зустріч доля кличе нас.
Не плітки, ти серденько послухай,
що словами з’єднує місток.
Ми давно з тобою відчайдухи,
не розлучить нас уже ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Не вір, що я томлюся у журбі,
нехай уже й дістав добряче сплін.
Зима програла знов-таки забіг,
від снігу залишився мокрий слід.
Не вір, що побиваюся без сну,
що відстань випробовує мене.
Вже горобці накликують весну,
в душі щось прокидається земне.
Не вір, що б’юся птахом у вікно,
то по карнизу стукає капіж.
Зима переполохалася знов,
і зникла підозріло за рубіж.
Не вір, що я скучаю у словах,
про настрій нарікаю. А хто зна.
Зима мабуть повернеться. Жива ж.
Та не захазяйнує. Йде весна!
Лишилось кілька діб зими. Хоча,
не тішить особливо новизна.
Я ж не скучаю, чуєш, не скуча…
Без тебе божеволію одна.
Весна ось-ось, зимі наперекір
теплом торкне сплетіння наших рук.
Не вір мені, коханню тільки вір,
воно нас зігріває в дні розлук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
* * *
У спорах душі потрапляють в темну ніч,
їм значно важче, ніж на полі битви,
а слів брак в тиші ранить гірше бритви,
і гордим боляче зробити крок навстріч.
Любіть!
Допоки вщент не спалені мости,
ще гріють нещодавні сонячні обійми.
Любіть!
Не провокуйте для розлуки війни.
Важливо, щоб це кожен осягнути встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
Д У М И
Що, думи зачастили,
й снують, немов мурашник?..
Не сни, видінь частини.
І сонце!.. Лиш вчорашнє.
Не бачив барви літа,
суєтність не давала?..
Де думка не зігріта,
там і зима тривала.
Що, рима надто пізня,
струна німа, не скрипне?..
Сумна у тиші пісня,
як холоднеча липне.
Хвилює непокора,
твою мовчанку рушу?..
Лиш там зима сувора,
де випав сніг на душу.
Жахає диктатура,
зима вступає в дію?..
Та се лиш увертюра,
отож, не втрать надію…
Бо я в ночах, і в днині,
і в мареннях зорію,
в безмежній блуканині
твої бажання грію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
* * *
Славний край твій, мені невідомий,
ти його відтворив із любов’ю.
Рими почерк живий і невтомний,
вабить словом й веде за собою.
Спокусили природи розмови,
тиша лісу немов заманила.
Приголубила образність мови,
двері в рай твій уява відкрила.
Там в черемхах ховається ніжність
і дзеркальні водою джерела.
Тут журби розлилася невтішність,
в'ється низка думок невесела.
Я порушила стиль твій частково,
посадила міжрядь Незабудку.
І не гнівайсь, якщо в твоє слово
додала крапелиночку смутку.
Розумію, то зайве й нечемно
понад міру тривожити серце.
Все ж надіюсь, пишу недаремно,
й на невпевнений почерк озвешся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
* * *
Чистий лист в віконці ноутбука,
шанс в твій світ без дозволу ввійти,
діалог продовжити без звуку,
записи на пам’ять зберегти.
Часто ми їх в зошити ховали
від очей цікавих і себе,
й вечорами скромно дарували
почуття живе й напівсліпе…
Скільки часу пощастить дуетом
безневинний вести діалог,
обійматись душами з поетом,
відчувати вірші і тепло.
Нам приємні рим наївні сіті,
слів правдива лагідна краса.
Двоє ми – підстаркуваті діти
віримо в любов і чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
* * *
Крок за кроком іду до схилу,
і що крок, то втрачаю силу.
Загубила азарт і форму,
мов стомилася після шторму.
Ще лишилося часу трошки,
й макіяж не закриє зморшки.
Не сприймаю всерйоз події,
від усмішки мов молодію.
Я – зів’ялий цвіт на стеблині,
лиш вода мені в поміч нині.
Час краси загубився в часі,
нічусь вкрай при чиїйсь увазі.
Двадцять років співаю соло,
на губах від цукерки солод.
Хист не знищила досі карма,
маю старість, на диво, гарну.
Я ночами ще в снах літаю,
мабуть раю шматок шукаю.
Хочу душу пристосувати,
як залишу земні пенати…
13.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024
* * *
Відгриміли жорстокі бої,
між будинками тиша зловісна.
Оптимісти із мертвого міста
зачекались приходу своїх.
Ви не втратили віру в життя,
не свого, а того хто за вами,
хто відсуне і збитки, і драми
і окреслить нове майбуття.
25.01.2024
* * *
Тут із попелом навпіл тиняється тиша,
скрізь дерева обвуглені в небо стирчать.
Вітер теж спопелів, мертвий мотлох розвішав.
Тут безлюддя застигле, тут смерті печать.
Вже нікого ніяк не торкнеться тут неміч,
ніби час межи пустки надовго застряг.
Ні живої душі на землі, ні у небі…
А недавно отут вирувало життя.
24.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024
* * *
Прижилось розлук насіння,
пароститься в наших душах.
Хто сказав, що час – спасіння,
час і паростки розрушить.
То казки, чи небилиці,
і даремні сподівання,
час врятовує щасливців,
й тих, хто нехтує коханням.
Не лікує час, нізащо!
Порятує душі, й годі!
Нам напевно стане краще
на незнаній ще – свободі.
Ми не вмремо від розлуки,
втратим спрагу невтолиму.
Дуже шкода, наші руки
наше щастя не обнімуть.
Ні учений, ні мислитель,
ні молитви міць духовна
не докажуть, «час – цілитель»,
бо Любов невиліковна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
* * *
Приколихав дощ – заснуло місто.
Болить розлука, аж в грудях тісно!
Відходить холод, але не муки,
я чую голос, тримаю руки.
Голублю образ, душею грію,
про нашу зустріч щоденно мрію.
Де в рай дверцята? Повсюди мури –
очам і серцю нічні тортури.
Ти сонця промінь в часи негоди,
душі попутник, ковток свободи.
Палю до рання відради свічку,
й стелюсь рядками у кожну нічку.
Тебе багато в меню бажання
моє безсоння ти звеш коханням…
І знов на місто спустився вечір,
в скарб обертаю буденні речі.
Блокнот і ручка – ціна наснаги,
слів божевілля на творчі ваги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
ВІД ВОЛИНЯН І ДО КИЯН
Ми із Волині родом, всі ми – волиняни.
Лишити дім було достатньо в нас підстав,
прийняв нас Київ, рідним волинянам став.
Поліщуки тепер – киянки і кияни.
Ми опинилися у серці України
і ти, і я, і ті, хто завітав сюди колись,
не всі понині наші прагнення збулись.
Важливо, стали ми – киянки і кияни.
Нас полонила в Києві краса каштанів,
зелені парки й Лаврські куполи старі,
нам Київ – найдорожче місто на Дніпрі,
пишаємося ним – киянки і кияни.
Волинське Братство наше – земляки, краяни,
основа дружби і енергії рушій,
при зустрічах снагу дарують для душі
відкриті, запальні – киянки і кияни.
Хоч ми корінням щиросерді волиняни,
ти, Києве, для нас життя орієнтир,
благословляємо на щастя і на мир,
із вдячністю завжди – киянки і кияни.
Хай Братство процвітає в Києві, росте сім’я слов’ян,
Хто подолав дистанцію від волинян і до киян.
18.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024
НА ОЗЕРІ
Зглянулася доля й посміхнулася,
на Волинь прослала щедро рушники,
у душі любов’ю відгукнулася,
для наснаги додала путівники.
Кілька днів казкових біля озера,
від небес до плеса простір голубий.
Кропив’янки ходять в травах козирем,
туркотять грайливо поруч голуби.
Чайок хвилі пестять на Пісочному,
а сніданок просто з рук беруть качки.
Співу тішуся, хоча й заочному –
десь в гущавині виспівують шпаки.
Серпокрилець свиснув, й зник за дерево,
серце терпне від напливу почуттів.
Прошумів лелека попід берегом,
дятел дрібно угорі застукотів.
В очереті каченята бавляться,
шумно й весело пірнають за мальком.
Ластівки до гнізд напевне квапляться,
зграї горобців за ними теж слідком.
На красу дивлюсь – не надивлюся я,
мальовничі нерозгадані дива.
Гостро відчувається ілюзія
й хоч-не-хоч, а занотовую слова.
Тихе щастя міряю хвилинами,
радуюся – мрії все таки збулись.
Вдома вже… Милуюся світлинами,
і надіюсь ще вернутися колись.
30.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024
* * *
Повільно холоне з корицею кава,
Підсвічник малює узор на стіні.
По пам’яті блудить сновида яскрава,
Покликана нас воскресити вві сні.
Турбує відношення вчинків у тиші,
Ти може за зиму про мене й забув.
Торкалися ми почуттями у вірші,
Тепер на розмови й на слово табу.
Казкар тимчасово змінив ворожбита,
Каратися зайве, розслабитись час.
Краплиночка кави стоїть недопита,
Красивий малюнок пропав чи погас.
В’язниця удома. Й з тобою темниця.
Валіза готова і є варіант.
Все буде, як хочу і це вже не сниться.
Воскресну до осені, як емігрант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
Я така вже як є…
я реальна,
я фігурою не ідеальна,
я і смуток,
я часом усмішка,
я для друзів хустинка і книжка.
Я у слові проста,
я у цифрах
подолала бар’єр і притихла.
Я міняю на правду сюрпризи,
в противагу спиртному –
п’ю кисень.
Я думками вже не володію,
ними серце і плаче й радіє.
Я працюю зі словом під настрій,
я лукавих і злих бачу наскрізь.
Я люблю й не шукаю причини.
Я не навиджу – війни навчили.
Я ще стежку топчу невідому,
втім, вернутися прагну додому.
Я ще слухаюсь душу, бо кроки
направляють частіш у неспокій.
Я не граю, зреклася я сцени,
я пишу не поеми, катрени.
Я не зрадила жодного разу,
хочу помсти катюгам, до сказу.
Ще рядок на прощання дозволю –
я люблю Україну і волю.
24.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
Ще один переклад Олиного вірша, довоєнний:
Ольга ЗАРЯ
Чистота немого откровенья
Сегодня мысли скомканы чуть-чуть.
И шуток тоже меньше, чем бывало.
Ты говоришь, но я не хохочу
И не прошу, чтоб повторял сначала.
Сейчас опять прервётся разговор,
Я так же брови подниму несмело.
Есть дисциплина - это с давних пор,
Потехе час - всё остальное дело.
- Совсем забыл... - и шарфик теребя,
Ты смотришь вниз, не поднимая взгляда:
Я говорил, что я люблю тебя?
Не говорил?
Ну, значит, и не надо...
Когда скажу, что я тебя люблю,
Когда ты сердцу лишнее позволишь,
Тогда тонуть придётся кораблю...
Прости меня.
Я промолчу всего лишь.
Тебя давно я заслонил собой,
Ты утонула и в тепле, и ласке.
Я не хочу, чтоб стала ты рабой,
Теряя все цвета свои и краски.
Так будет лучше.
Мы с тобой друзья.
Играй словами, словно в "подкидного".
Не надо знать того, чего нельзя.
Мы на двоих с тобой разделим слово.
Пойми, мы вместе...и да будет так.
До самой смерти не прервётся это.
Всё остальное - ерунда, пустяк.
Нет лучше песни той, что недопета.
Нет слаще тайны, что у нас внутри,
Нет для невстречи на планете места.
Свои сомненья на душе сотри,
Моя мечта и вечная невеста.
Неуязвимы мы с тобой для всех,
Я буду рядом - самой тёплой тенью.
Ты посмотри, какой сегодня снег,
Как чистота немого откровенья...
06.02.2018
(переклад: Лідія Скрипка, Київ)
БІЛИЗНА НІМОГО ОДКРОВЕННЯ
Сьогодні зжмакані якісь думки
І жартів менш, ніж будь коли раніше.
І не сміюсь зі слів, а навпаки
Я стримана і чемна…
Що дивніше.
Ти на півслові мову обірвеш,
Я з дива брови підніму несміло.
Характер є, його не відбереш:
Розвазі – час, а все, що інше – діло.
– Забув, прости… – в руках кашне зім’яв,
Затримав погляд, вслід прорік відверто:
– Тобі вже говорив "кохаю, я"?
Ще не казав?
Можливо… і не варто.
Коли скажу, що я тебе люблю,
Коли ти серцю зайвину дозволиш,
Тонути доведеться кораблю…
Пробач мене.
Я промовчу всього лиш.
Тебе давно собою я прикрив,
Ти розчинилась в ніжності і ласці.
Неволя з милим щастя до пори,
Не хочу, щоб повірила сій казці.
Так буде краще.
Просто друзі ми.
Словами грай неначе в підкидного.
Не варто знати більш, ніж знаєм ми,
І наш союз потрібний для одного:
Ми разом відтепер і зрозумій,
Нас лише смерть розлучить, обіцяю.
Спровадь все зайве з голови, зумій,
Я по тобі своє життя звіряю.
Солодка тайна в нас живе давно,
Й дорога до кохання нескінченна.
З душі вагання викинь за вікно.
Ти – мрія і постійна наречена.
З тобою невразливі ми для всіх,
Бо маємо богів благословення….
Ти подивись, який сьогодні сніг
Як білизна німого одкровення.
06.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2024
Оля вирвалась з пазурів смерті в Маріуполі весною 2022. Цей і інші вірші вона написала під час окупації. Це перший вірш, я спробувала перекласти на нашу українську. Загальна кількість – 10 віршів.
ОЛЬГА ЗАРЯ
ВЕСНА В ПЛЕНУ.
Мой Мариуполь в эти дни – особый…
Весна в плену
И не весенний гром,
А чёрный град устроил кинопробы,
Упрямо смерть печатая на всём.
За грудки землю волокут на пытки,
На каждый метр – боли на развес.
А перекись дождя с разбитой плитки
Смывает кровь разорванных небес!
Хотя дома и улицы всё те же,
Но поседевший город стал угрюм,
Тревожит слух не ветер побережья,
А бесконечный орудийный шум…
06.03.2022
ЛІДА СКРИПКА
ВЕСНА В ПОЛОНІ
Мій Маріуполь нині особливий,
Весна в полоні, й не весняний грім.
А «чорний град» влаштовує нам зливи,
І множить смерті, нас кладе у гріб.
За груди землю тягнуть на тортури,
Що крок, від катувань розпухлий тромб.
Дощу перекис з тротуару й мурів
Змиває темну і присохлу кров.
Ще тут надія нас й будинки гоїть,
Втім, хмуре місто втратило снагу.
Не з прибережжя вітер непокоїть,
А затяжний артилерійський гул…
07.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2024
У ранню зиму – злу та задубілу
Причитує зайчатко під кущем,
Воно давно вдягнуло шубку білу,
А снігу дотепер немає ще.
Останнє листя падає додолу,
Від холодів зчорнілася земля,
Лежить травичка зжовкла доокола,
Й помітно зайчика, бодай здаля.
Боїться лиски бідне зайченятко,
Що шастає голодна по гайку.
Нараз підкрався сон, приліг він спатки,
Десь схованку знайшов у рівчаку.
Приснилось зайчику маленьке чудо,
Іде йому назустріч Миколай,
Й махає патерицею усюди,
Вкриває густо снігом любий плай.
Зітхнув сердешний й наче потепліло,
Розплющив очі, обдивився гай,
А там, куди не глянь, скрізь біло, біло,
Сніжок розкидав щедрий Миколай.
Вже не боїться зайчик хитру лиску,
Дідусю дякує за славний сніг,
У полі за лісочком по капустку,
Він зранку радо навпростець побіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
На галявині пишна ялинка
Верболозом густим поросла.
Поруч ледве видніє хатинка,
Проживає в ній дід Миколай.
В лісі сніжно, безмовно і темно,
Дошкуляють щемкі холоди.
Хоч шляхи нелегкі, недаремно
Миколай у дорозі завжди.
Доки дід доставляє гостинці
Для дітей і птахів, і звірят,
Лісовик хазяйнує в хатинці
Мабуть тисячі років підряд.
Перші сутінки впали на стріху,
І хатинка пірнула у ніч.
Втратив Лісовичок сон і втіху,
Бо у хижі нетоплена піч.
Бідний блимає всюди очима,
Ні свитини нема, ні дрівець.
В хаті темінь, згубилась шапчина,
Задубіє ж, сердега, внівець.
В димоході вітри завивають.
Ліг нещасний на лаву цупку.
Чує, наче вигадливо грає
Біля пічки вусатий Цвіркун.
Світлячки приповзли зі щілинок,
Стало світло у темнім кутку.
Непосида забув про спочинок,
Закрутився веселім в танку.
Лісовик розігрівся від танців,
Вже пекучий мороз ні по чім.
Заспокоїлась віхола вранці,
Хтось йому розпалив у печі.
То дідусь Миколай після мандрів
Хату Лісовичку обігрів.
Здивувався сердечно цій ватрі,
Жартівливій невдаваній грі.
Лісовик щез на пічку тепленьку,
Задоволений втихнув пустун.
А в кутку музикує тихенько
Колискову для друга Цвіркун.
09.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
* * *
Тулимо долоню до долоні,
очі що напроти, повні сліз.
Ми на щастя жадібні й голодні.
Тиша проганяє лаву слів.
Нам лишає вдихи й поцілунки,
і обіймів ледве чутний рух,
лиш серця відгукуються лунко
на п’янку й бурхливу долі гру.
Світ забув нас, чи то ми про нього,
й нам немає часу на думки.
Ми всіма забуті, навіть Богом,
нині в нас щасливий день такий.
Губи залишають слід на тілі
пристрасний, як наші почуття,
рухи теплі, ніжні, ще несмілі
обіцяють кайф до забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024
* * *
Ніжним доторком губ розбуджу,
заварю тобі кави з бадьорості,
свіжість ранку добавлю по совісті.
Пригощайся, коханий, скажу.
Не гнівися, що кава гірчить,
замість цукру поклала мед ніжності,
що зібрала із нашої вірності,
ти відвертості завше учив.
Щоб була твоя кава міцна,
приоздоблю любові шматочками,
відіп’єш дивну каву ковточками,
й розіллється жага запальна.
Ти оціниш сюрприз, мов експерт.
Милий мій, результат я здогадуюсь,
найсмачнішою стане принадою
море ласки тобі на десерт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024
* * *
Хочеться спитати: – Чим образила,
ґедзь вкусив, чи коники нові?
Розкотилося мовчання стразами,
блискає в безмовності траві.
Мрія вже давно крильми не змахує,
інший хтось долає щастя вись.
Лиш мовчання думкою спалахує
про любов, що пестили колись.
Зміряла твою світлину поглядом,
Купідоном вибрану мішень.
Зринуло мовчання звичним спогадом,
й викликало усмішку лишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2024
* * *
Ніч і тиша. Майструє свічник статуетки із воску.
Пританцьовує, дихає жаром камін в темноті.
Спить натхнення.
На складених поспіхом начерках просто
прилягли незначні елементи живих почуттів.
Вітру подих слабкий і легенько здригнулася свічка,
повідомивши жестом – розвіялось темряви тло.
Повернулась зима. І насипала снігу за нічку,
в годівниці синички змітають сніжинки крилом.
Наші сумніви можемо в будь-яку мить побороти,
і у віршах минулих років оживе джерело для основ.
У фатальнім сплетінні бажання відродяться ноти…
а серця домалюють фантазії без передмов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2024
Невдовзі листопад з арени зійде –
завірить всіх допитливих Мольфар.
Лиш кольорові шарварки деінде,
прибережуть залежаний товар.
Мудрець пообіцяє снігу досить,
а ще тепла для серця і душі.
Втім, вітер приторговує й голосить,
що вкрились білим цвітом спориші.
Тепло вернулося. Винагорода –
красиві спалахи дрібне́ньких зір.
Спроможна і на витівки природа –
в квітник перетворити дачний двір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
* * *
На обрії роздуло сонце жижу.
Ласкавий вечір заглядає в сад,
що приберіг чудесну дивовижу
попри дощі й суцільний листопад.
Осінній сад, а яблука зимові
тримає вже оголене гілля.
Маленькі кульки різнокольорові
гірляндами поблимують здаля.
Ще кілька днів – дихнуть на них морози,
заллють ці яблучка в ламкий кришталь…
Нащо їм передбачення й погрози,
їх не торкається людська печаль.
Осінній сад. Осінній пізній вечір
до хати теплим спокоєм побрів
співати колискову для малечі…
І світ на мить, здалося, подобрів.
05.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
ПОВТОРИ
Картаю поночі судьбу,
повідую безсонню.
Скажи, що любиш, не забув,
не жди, розкрий долоні.
Рука синиці до снаги,
а інше все – контрасти.
Крутіші стали береги,
боюсь у вирву впасти.
Схрестивши погляд до пори,
ми стали непослушні.
Лист електронний не горить,
згорають наші душі.
Геть спопеляють почуття,
виношують провини.
Лишилась крихта від життя,
а ми шукаєм винних.
Ця прозаїчність відмете
що виринуло снами.
Ми не народимо дітей.
Все буде, та не з нами.
Сумуєм, гноблені життям,
поникло все, відквітло.
Знай, дві короткі свічки нам
дадуть тепло і світло.
Нас не торкнеться забуття,
ми так удвох схотіли.
Частить іще серцебиття –
не відпалахкотіли.
Я, може й справді не права,
чи рим тверда манера.
Кохання все таки слова
ти повтори… іще раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
НАВІЩО
Пам'ять зводить прикрі міражі,
поросли казки густим осотом.
Що ти робиш з почуттям, скажи,
душу рвеш словами ненароком.
Краще вже зробити в прірву крок,
чи ридати скрипкою від болю,
а вночі у розсипі зірок
поховати сльози і недолю.
Серце ж бо не камінь, ржі біда
не торкнулась струн його високих.
Ти незацікавлено, шкода,
чуєш коливань тонких потоки.
Очевидно не для нас весна
розписні готує привілеї.
Зведена безмовності стіна!
Пошкодуємо не раз про неї.
Плачуть струни скрипки про любов,
бо її в житті занадто мало.
Тиша не причина, а либонь,
збайдужів в розлуці, сил не стало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Розповідь мого родича, котрий на «нулі».
Прибилась кішечка до нашого бліндажа. Напівсліпа. Я в мирному житті, ветеринар, а тут на фронті, медик, зробив їй обстеження. Мабуть від снаряду осколком ранило, око спасти вже неможливо, витекло, до того ж глуха, тим же снарядом оглушило. Живе створіння, тому стали кішечку підкормлювати. Як потім виявилось, вона на двох позиціях мешкає – у нашій і ворожій. Коли нам через обстріли, не встигають вчасно доставити їжу, вона біжить на сусідню позицію до русні. А потім повертається і чекає нашого обіду.
Позиції проглядаються, як на долоні, тому зайвий рух небажаний, бо тут же прилітає. Молоді хлопці невгомонні, не слухають старших, бігають і стають живою мішенню для ворога. А тут ще кішечка стала видавати позицію. Після обіду, коли особливо пригріває сонечко, вона вилазить на підвищення і крутиться, грається, вигріваючись.
Русня це бачить, якщо кішка відпочиває, значить вона біля людей, значить там вогнева позиція. І таким чином нам прилетіло в бліндаж. Вигоріло все, що знаходилось там, а це зарядна станція, це медикаменти, все, що необхідне нам. Стали слідкувати, проганяти кішку з місця вигулу, але це створіння ходить саме по собі, в нього свої неписані закони, тому маємо проблеми.
І ще до слова, як має «прилетіти» від ворога, вона якимось десятим чуттям це вловлює, розуміє і ховається, бо ще раз повторюю, вона повністю глуха, контужена. Нам би їхнє розуміння.
І насамкінець, коли я розмовляла з худим виснаженим сорокавосьмирічним хлопчиськом, здавалося птахи перебивали нашу розмову, вони захлиналися від співу. Там же лінія оборони, там страшенна небезпека, а вони всім своїм єством утверджують – життя є, будемо жити.
Згадалося своє, перед самою війною в Києві, з нашої округи щезли горобці, потім в травні довго в небі не спостерігала за серпокрильцями, прилетіли пізніше того року, а нещодавно прочитала, що ластівки десь поділися, пустують гнізда. Щось з нами не так. Ми живемо без природи, в штучному, самими створеному світі, а природа сама по собі має свої віками підтверджені космічні зв’язки і живе своїм, нам недосяжним життям.
Без світлини... не можна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
Поцілунок…
Останній поцілунок, перш ніж зникне все, що іменувалося любов’ю.
Все – губи, очі, запах тіла, пришвидшений пульс серця, душевний трепет.
Все це за лічені хвилини зникне.
Останній поцілунок кохання, він обіцяє багато і всяке – і сльози, і радість, і тисячі несказаних слів.
Останній поцілунок кохання, він ослаблює крила, на губах залишить присмак розлуки, а в серцях надію.
Останній поцілунок кохання, цього рукопашного поєдинку, коли хаотично зливаються дві половинки, а потяг дає останній сигнал.
Очі наповнені слізьми…а душа переповнена криком.
Поцілунок, останній, перед гучним… «обережно, двері зачиняються»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027496
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
* * *
Не пощастило….
Та не в тому річ,
що думка, створена із протиріч
безперестанно квапиться навстріч
новій невдачі.
На вістрі леза, де є тільки блиск,
нема гарантії, що буде зиск,
зазвичай, в проявах шалений тиск
на вміст задачі.
Переплітає думка справжню суть,
й сни відображення свої несуть,
а чи від нових потрясінь спасуть,
питання спірне.
Складати ребуси життя – талант,
але за краще інший варіант,
перетворити думку в провіант –
зерно добірне.
Відверте слово ляже на екран,
комусь загоїть цілу низку ран,
а ще зведе минулому капкан,
загоїть крила.
Вчорашній теплий дощ, хіба біда,
то й що, – гірчить краплиночку вода,
від того й думка зріє молода,
знов ждуть вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
* * *
Кочують хмурі хмари попід хмарами,
оповивають простір, втаюють блакить.
Передосінніми милуюсь чарами,
як промінь сонця надвечір’я золотить.
Зачахло літо із моїми мріями,
Ілля пролив на світ непрохану сльозу.
Вже не накличу трепету своїми діями,
а злісні язики нехай собі верзуть.
Хтось вимальовує сумну картину нам,
хтось тішиться – прийшов коханню край.
Я зайвий біль і клопіт серпню кинула,
й печаль у осінь не забрала – не карай.
Занадто ти заглибився в буденщину,
а вийти звідти жодних сил уже нема.
Згадай мене, тобою нерозбещену,
згадай, як в душу старістю дихне зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
* * *
Мене провідують у снах чиїсь думки.
Я ці видіння розбираю на слова,
буває деколи у пам’яті провал,
а інколи і просвітління, навпаки.
І ще немає слова… думка є жива –
затим лягають на папір нові рядки.
Мені у снах диктує вірші хтось чужі.
Я їх повторюю, немовби отче наш –
оцей невидимий нав’язливий міраж.
Не все заучене торкається душі.
Я рухом вій витурюю пустий вантаж,
хтось до поезії ймовірно збайдужів.
То що ж там діється в небесній вишині?
Хтось пропонує тайно досвід чи урок,
у когось ще не затупилося перо…
Безпосередньо пропонує хтось мені
розсортувати хист прихованих зірок,
й добром наповнити мої самотні дні.
05.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Спокійно в кімнаті і тихо,
планеті всій тишу таку б.
Дотліло б юродиве лихо,
загарбник би світу не скуб.
І щира промова поета
для миру звучала б завжди.
Чи вчує мій шепіт планета,
чи Космос всотає лади?
Шлю імпульс у простір широкий,
благання душі, її крик…
А може за тисячі років
до крові та горя він звик?
В минуле б зануритись глибше –
подій розмаїтих ущерть.
Як дивно… історія ж пише
нащадкам про війни і смерть.
06.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Стали нині карою події…
Де вона, хоробрості межа?
Рискаєш ночами в безнадії,
зграєю покинутий вожак.
Легко зневажав чужі кордони,
здобич для забави полював.
Не зважав на дозвіл і сезони,
мав і привілеї, і права.
Час ішов, за зграю вже не бився,
всім чим міг безкарно володів.
Є кінець, як ниточці не вийся!
Й на арену вийшли молоді.
Сповістили твердо, будь хто буде,
тільки б не очолив більше він.
Завтра вовчий світ його забуде,
зграя ж вимагає перемін.
Лютий, безпощадно-лицемірний
то німіє в сказі, то біжить.
Шастає безвладний, непокірний
і шукає захисту в чужих…
Зрозумів вожак, погана справа,
в зграї бунтарі, хоч боязкі.
Тож подався аж до вовкодава,
силою приборкати вовків.
– О, для тебе час постав розплати, –
вирок чітко виніс вовкодав.
– Ти вовчат не здужав подолати,
я ж тобі і лапи не подам…
Не скули в безвиході, покайся,
буде сильна поміч, тільки знай,
тиші в своїй зграї дочекайся
й до моєї миттю приєднай.
– Я для них ніхто і я нізвідки,
їх не усмирити й тумаком!
– Ти тепер бери мене у свідки,
я тебе признаю вожаком…
Є вожак, хоч не признала зграя,
в нерішучості вовки щомить.
І щодня невинно хтось вмирає,
бо до волі рух не зупинить.
Рано опускати там завісу,
боротьба вовків ще й досі йде.
Отаку історію із лісу
можна перенести на людей.
01.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Ще одна пісня з'явилася на мої слова, дякуючи шановному Віктору Охріменку .
[youtube]https://youtu.be/Gt19Zcz_FaI?si=GZIFGwaHgLdBcGvN[/youtube]
ДІВЧИНКО, В ЧОРНІЙ ХУСТИНОЧЦІ
Любий, коханий, ріднесенький,
Личко не торкане бритвою.
Ліг у труну молодесенький,
Скошений першою битвою.
Слізоньки по намистиночці
Доленька згорено латана,
Дівчинко, в чорній хустиночці,
Ти ж іще ним не засватана.
З миленьким не воркували ви,
Не цілував твої віченьки,
В мріях і прагненнях плавали.
Ти з ним не спала і ніченьки.
Він відлетить на хмариночці,
Ти за свій вік ще наплачешся.
Дівчинко в чорній хустиночці,
Юністю вволю розплатишся.
Душі навіки травмовані,
Стиснуті втрати оковами.
Скільки дівчат нецілованих
Рано зробилися вдовами.
05.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
* * *
Ув очах застигли контури жадані,
погляд із півсну замислено ловлю.
На світанку ставлю крапку на коханні,
відлітає марево в тумани ранні…
на вікні малюю «я тебе люблю».
Обіцяє день новий нові страждання...
Від тепла по запітнілому вікну
розпливається за мить рядок признання,
потекли струмками сльози розставання,
залишки зі скла змахнути ризикну.
Не кохання це, всього лише омана:
чи з тобою, чи без тебе – я одна.
Чи ж була любов? Лише напій дурману,
стільки літ… я не твоя кохана…
Тиша. Із очей упала пелена.
Всі мої стремління надто дріб'язкові,
й скоро сніг холодний скроні обпече.
Зачиняю двері, не шукаю повід,
літо бабине в осінні дні святкові
хай мені підставить лагідно плече.
Знаю добре, самота не насолода,
ще до тебе мрія поночі бреде.
Втім, душі і серцю так потрібна згода,
сумнівам відкритість, подиху свобода,
без твого кохання йти в наступний день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
ВЕРЕСНІ
Любила вересні вона, красива мрійниця.
Гадала, мрія восени за будь-що втілиться.
Любила сонячну блакить, ласкаві промені,
і мальовничі кольори ледь-ледь притомлені.
Текло життя за роком рік, мінялись вересні.
Чи так було, чи то здалось – вона живе вві сні.
Біль від розлуки зцілив час, проте в самотності
лише у книгах про любов вірші та повісті.
Ходила мрія назирці, серденько тішила,
проснутись в вересні пора в обіймах іншого.
Він чародій, чи то дивак у нотах творчості,
вона порядна, мов свята – взірець духовності.
Він саме в вересні торкнув її душі струну,
затим із лютого прийшов, повів в свою весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
РОЗЧИНЮСЯ
Розчинюся в зимі, у безкровному білому просторі,
прохолодне повітря манірно розріжу крилом.
І з метою зректися забудь що депресії гострої,
пересиченої порожнечею, лінню і злом.
Притомилась чекати душа, осінь листя зіжмакала,
незабаром прикриє сніжком неприглядне панно…
Розчинюся в спиртному, зима ж бо дощами заплакала.
Хай їй, грець! Діставати пора виноградне вино.
А вино, як і сльози, і дим – тимчасово розраджують.
Настрій – нуль. Скоро дах з голови від негоди знесе.
Тільки думи прості, тільки рими ще кличуть і знаджують.
Розчинюся в словах, бо ніщо вже мене не спасе.
04.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Тебе дратує спохмурніле безгоміння?
У вікна визираєш сонним і безсилим.
Отямся, друже, там вгорі живе проміння
гаптує непомітно вже весняний килим.
Нервуєш, знов сльота псує панно осіннє,
розмила світлі фарби на опалім листі.
Вдивися, вітер з дерева несе насіння,
пригріти до весни у земляній колисці.
Депресія у тебе? Капосна хвороба!
Торкає смутком струни твого серця?
І зириш на природи витівки з-під лоба,
гадаєш, настрій цей тобі передається.
Звичайно, є у цій порі краса й безладдя,
є в неї пишний одяг, є й вбрання убоге.
Чекай крихтину, осінь розтріпає плаття,
й простелить сніжні килими тобі під ноги.
21.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024