| Сторінки (5/412): | « | 1 2 3 4 5 | » |
* * *
Мене провідують у снах чиїсь думки.
Я ці видіння розбираю на слова,
буває деколи у пам’яті провал,
а інколи і просвітління, навпаки.
І ще немає слова… думка є жива –
затим лягають на папір нові рядки.
Мені у снах диктує вірші хтось чужі.
Я їх повторюю, немовби отче наш –
оцей невидимий нав’язливий міраж.
Не все заучене торкається душі.
Я рухом вій витурюю пустий вантаж,
хтось до поезії ймовірно збайдужів.
То що ж там діється в небесній вишині?
Хтось пропонує тайно досвід чи урок,
у когось ще не затупилося перо…
Безпосередньо пропонує хтось мені
розсортувати хист прихованих зірок,
й добром наповнити мої самотні дні.
05.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Спокійно в кімнаті і тихо,
планеті всій тишу таку б.
Дотліло б юродиве лихо,
загарбник би світу не скуб.
І щира промова поета
для миру звучала б завжди.
Чи вчує мій шепіт планета,
чи Космос всотає лади?
Шлю імпульс у простір широкий,
благання душі, її крик…
А може за тисячі років
до крові та горя він звик?
В минуле б зануритись глибше –
подій розмаїтих ущерть.
Як дивно… історія ж пише
нащадкам про війни і смерть.
06.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Стали нині карою події…
Де вона, хоробрості межа?
Рискаєш ночами в безнадії,
зграєю покинутий вожак.
Легко зневажав чужі кордони,
здобич для забави полював.
Не зважав на дозвіл і сезони,
мав і привілеї, і права.
Час ішов, за зграю вже не бився,
всім чим міг безкарно володів.
Є кінець, як ниточці не вийся!
Й на арену вийшли молоді.
Сповістили твердо, будь хто буде,
тільки б не очолив більше він.
Завтра вовчий світ його забуде,
зграя ж вимагає перемін.
Лютий, безпощадно-лицемірний
то німіє в сказі, то біжить.
Шастає безвладний, непокірний
і шукає захисту в чужих…
Зрозумів вожак, погана справа,
в зграї бунтарі, хоч боязкі.
Тож подався аж до вовкодава,
силою приборкати вовків.
– О, для тебе час постав розплати, –
вирок чітко виніс вовкодав.
– Ти вовчат не здужав подолати,
я ж тобі і лапи не подам…
Не скули в безвиході, покайся,
буде сильна поміч, тільки знай,
тиші в своїй зграї дочекайся
й до моєї миттю приєднай.
– Я для них ніхто і я нізвідки,
їх не усмирити й тумаком!
– Ти тепер бери мене у свідки,
я тебе признаю вожаком…
Є вожак, хоч не признала зграя,
в нерішучості вовки щомить.
І щодня невинно хтось вмирає,
бо до волі рух не зупинить.
Рано опускати там завісу,
боротьба вовків ще й досі йде.
Отаку історію із лісу
можна перенести на людей.
01.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Ще одна пісня з'явилася на мої слова, дякуючи шановному Віктору Охріменку .
[youtube]https://youtu.be/Gt19Zcz_FaI?si=GZIFGwaHgLdBcGvN[/youtube]
ДІВЧИНКО, В ЧОРНІЙ ХУСТИНОЧЦІ
Любий, коханий, ріднесенький,
Личко не торкане бритвою.
Ліг у труну молодесенький,
Скошений першою битвою.
Слізоньки по намистиночці
Доленька згорено латана,
Дівчинко, в чорній хустиночці,
Ти ж іще ним не засватана.
З миленьким не воркували ви,
Не цілував твої віченьки,
В мріях і прагненнях плавали.
Ти з ним не спала і ніченьки.
Він відлетить на хмариночці,
Ти за свій вік ще наплачешся.
Дівчинко в чорній хустиночці,
Юністю вволю розплатишся.
Душі навіки травмовані,
Стиснуті втрати оковами.
Скільки дівчат нецілованих
Рано зробилися вдовами.
05.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
* * *
Ув очах застигли контури жадані,
погляд із півсну замислено ловлю.
На світанку ставлю крапку на коханні,
відлітає марево в тумани ранні…
на вікні малюю «я тебе люблю».
Обіцяє день новий нові страждання...
Від тепла по запітнілому вікну
розпливається за мить рядок признання,
потекли струмками сльози розставання,
залишки зі скла змахнути ризикну.
Не кохання це, всього лише омана:
чи з тобою, чи без тебе – я одна.
Чи ж була любов? Лише напій дурману,
стільки літ… я не твоя кохана…
Тиша. Із очей упала пелена.
Всі мої стремління надто дріб'язкові,
й скоро сніг холодний скроні обпече.
Зачиняю двері, не шукаю повід,
літо бабине в осінні дні святкові
хай мені підставить лагідно плече.
Знаю добре, самота не насолода,
ще до тебе мрія поночі бреде.
Втім, душі і серцю так потрібна згода,
сумнівам відкритість, подиху свобода,
без твого кохання йти в наступний день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
ВЕРЕСНІ
Любила вересні вона, красива мрійниця.
Гадала, мрія восени за будь-що втілиться.
Любила сонячну блакить, ласкаві промені,
і мальовничі кольори ледь-ледь притомлені.
Текло життя за роком рік, мінялись вересні.
Чи так було, чи то здалось – вона живе вві сні.
Біль від розлуки зцілив час, проте в самотності
лише у книгах про любов вірші та повісті.
Ходила мрія назирці, серденько тішила,
проснутись в вересні пора в обіймах іншого.
Він чародій, чи то дивак у нотах творчості,
вона порядна, мов свята – взірець духовності.
Він саме в вересні торкнув її душі струну,
затим із лютого прийшов, повів в свою весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
РОЗЧИНЮСЯ
Розчинюся в зимі, у безкровному білому просторі,
прохолодне повітря манірно розріжу крилом.
І з метою зректися забудь що депресії гострої,
пересиченої порожнечею, лінню і злом.
Притомилась чекати душа, осінь листя зіжмакала,
незабаром прикриє сніжком неприглядне панно…
Розчинюся в спиртному, зима ж бо дощами заплакала.
Хай їй, грець! Діставати пора виноградне вино.
А вино, як і сльози, і дим – тимчасово розраджують.
Настрій – нуль. Скоро дах з голови від негоди знесе.
Тільки думи прості, тільки рими ще кличуть і знаджують.
Розчинюся в словах, бо ніщо вже мене не спасе.
04.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Тебе дратує спохмурніле безгоміння?
У вікна визираєш сонним і безсилим.
Отямся, друже, там вгорі живе проміння
гаптує непомітно вже весняний килим.
Нервуєш, знов сльота псує панно осіннє,
розмила світлі фарби на опалім листі.
Вдивися, вітер з дерева несе насіння,
пригріти до весни у земляній колисці.
Депресія у тебе? Капосна хвороба!
Торкає смутком струни твого серця?
І зириш на природи витівки з-під лоба,
гадаєш, настрій цей тобі передається.
Звичайно, є у цій порі краса й безладдя,
є в неї пишний одяг, є й вбрання убоге.
Чекай крихтину, осінь розтріпає плаття,
й простелить сніжні килими тобі під ноги.
21.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Гуляє від країни до країни
без візи – вірус, буцімто турист.
З людьми потрапив і до України.
Вбиває тихо, наче терорист.
Так здобувають місце «сильні світу».
Їм невластиві честі почуття,
немає справ до жодного «завіту»,
і до людей немає співчуття.
Їм треба вишкіл юного розливу,
що враз відкозиряє: «Все, окей».
Забудуть маму – сонячну, щасливу,
чи батька спом’януть…
Втім, то таке.
І головне – омолодять планету,
очистять світ від практики і знань.
А те, що мудрі досягали – в лету,
і на віки – до інших зачинань.
Отямляться колись і – на розкопки –
почнуть шукати мудрості печать.
Але наткнуться спершу на окопи,
котрі – кістками юними мовчать.
У прірву світ зіштовхує не вірус,
а владні неуки і капітал.
О, зупиніться, монстри, майте міру,
не відбирайте в мудрості штурвал!
23.03.2020
Деякі учені світу стверджують, що Коронавірус –
рукотворний вірус, виготовлений в лабораторіях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
* * *
Календаря листки зриває осінь,
за кожним з них мій тихшає мотив.
Вже побілила сивина волосся,
й азарт у плині днів немов притих.
Проторую шляхи – важка дорога.
Вгасають мрії. Дійсність – ніби гра.
У божевіллі тане віра в Бога,
і хаос у країні сіє страх.
Сорочку часу розтріпало вітром.
Життя частує сонцем, то дощем.
Перегортає пам’ять віку титри,
питаючи: що потім, скільки, ще?
16.09.2014
* * *
Просто якась дивна містика,
головоломок парад.
В спорах формується істина,
після дієвих порад.
Зроду в десятку не влучила,
там де ідей плине рій,
скільки б сумління не мучила,
вічно трапляється збій.
Хоч і полеміку вистрою,
щоб в перспективі вдалась,
певна, у себе не виспорю,
з совістю спорити зась.
18.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Сіра осінь, сірий день,
пташці геть не до пісень.
Сірі хмари низько, низько,
і морози зовсім близько.
Сірі ниви, сірий ліс,
сіра грязь із-під коліс.
Сірий дим стрілою вгору –
буде холод, хоч не в пору.
Плаче днями сірий дощ,
на бруківку сірих площ.
Сірий одяг, сірі будні,
Вітер дме суворий, східний…
Годі вже! Зима мандрує,
сірий колір замалює!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
* * *
Іди уже.
Пора.
Полотна рвеш, а толку.
В старанні збиткувати ані зиску, ні добра.
Вдень стримана якась, ночами виєш вовком.
Втомилася тинятися в оголених дворах.
Іди уже.
За край.
Геть сплюндрувала душу.
Фінальну роль актриси доспівують вітри.
Чи ж розтопити знов удасться срібну сушу,
коли морозцем вкрилися змарнілі кольори.
В природі простота.
Порозлітались гості.
Вже зібрані дари – в коморах урожай.
Притупцяв грудень вже, не стій в проході, осінь
Іди, відпочивай.
Пора.
Зимі дорогу дай.
24.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
* * *
Він світлину тулив до щоки,
дивувався безглуздим підозрам,
розбентежив минулим думки,
стисла груди бентега недобра.
Усміхалась з портрета вона,
таїна, вже похилого віку.
Заблищала сльоза, світлий знак,
оросила висок чоловіку.
Підсвідомо блокнот погортав,
кожна думка таїть суголосся…
Усміхнувся, роки – не літа,
й зрозумів – не спинив, не вдалося.
Недоречно рядок проступив,
задушевний і бажаний в тиші…
Хто придумав смеркання мотив
для світанків на двох… найніжніших?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
* * *
Осіннє кохання – весняні надії
нам золотом шиють наряд до зими.
Бурштиновий одяг, аж серце радіє,
по вохрі за руки ступаємо ми.
Осіннє кохання – гірчить полинами,
втім, пам’ять багата на спів солов’їв.
Вгостить теплим віршем, потішить піснями,
бодай виднокруг від снігів засивів.
Осіннє кохання – в характері, в спорах
стійка рівновага і стриманість дій,
помірний азарт і задумка прозора,
бо душами щирі і ще молоді.
Осіннє кохання – співзвуччя змін року,
і вдома погода, й здоров’я нівроку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
ПОГАСИ
Погаси вогонь в нелегких думах,
глянь, який повзе ядучий дим.
Знаєш, ти ж бо сам мене придумав,
щоб в душі зостатись молодим.
Близькість душ – забавам гарне поле.
Руку дружби м’яко протягнув.
Впевнився – всі дії під контролем,
отоді й на більше ризикнув.
Вибирав сприятливу нагоду,
віршами позвав туди де Бог,
дав відчути крилами свободу,
а затим вдихнув в життя любов.
Відповідно грав всілякі ролі,
з ризиком потрапити в полон.
Бо і сам на ігровому полі
пізнавав кохання ремесло.
Діалоги наші – верх мистецтва,
ніжності не приспаний вулкан.
Непомітно на межі шаленства,
й сам потрапив в золотий капкан.
Йшла до тебе вільно, граціозно,
наче йдуть до сповіді святі.
Тільки слухи грізно й скрупульозно
розіпнули нас на видноті.
Навпіл зі сльозами наше щастя,
перейшла любов на полігон.
Як передбачала, ти попався,
втім, набрав зневіри на вагон.
Зцілюю любов, щоб знов окріпла,
проганяю віршами біду.
Вдень живу байдужа і осліпла,
а до ночі прозріваю й жду.
Стала врівноваженою видко,
і на почуття ввела табу.
Ти замовк, а на душі так бридко,
ніби переношу слів ганьбу.
Пригадай, що ти актор на сцені,
я – в абсурд закоханий глядач.
Сумно якось, бо роки буремні
замінили місяці невдач.
Плакатись тобі? З якого дива!
Розумію, гірко нам обом.
Пристрасть тимчасова і зрадлива,
вже лягла в запилений альбом.
Отепер мені б із роллю зжитись,
хтось назвав це просто – нічия.
Й нічого на щастя ворожити,
як забрала доленька ім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
* * *
О, чортівня!
Знов на півслові
по лезу думки в напівсні,
я попри все мордую совість,
а потім кланяюсь весні.
Помилка може? Ні – осічка,
і епізод з невдалих спроб.
Тремтить душа, не тане свічка,
якщо все тіло б’є озноб.
Ще очі втомлені малюють
маршрут невидимих авто,
та думи вперто галасують
тебе шукають, як ніхто.
А в особистому полоні
метає злість вовк-одинак.
Кричить у тьму слова солоні,
й не розуміє, що не так.
Не дорікай їх за пів міру,
не четвертуй їх за пів гріх,
ти першим став, кому я вірю,
ти перший свій серед своїх.
Твої прямі координати
є противага віщим снам.
Тариф безсонниці ми платим
за пересилку телеграм.
Не все від нас залежить, друже,
якщо абсурдний світ німий.
Думки мотає ніч байдуже,
тче слів бездумні килими.
Краде світанок зорі наче,
червоний пруг на схід проліг.
Ти безоружний. І тим паче
в бою із совістю поліг.
З пітьми вертаюся повільно,
себе питаю: «де я, де?».
Знімає сонце з петель вікна
і тулить промінь до грудей.
Затихли ледь душевні спори,
відчула серцем твердь земну.
Пора сховати день за штори
і додивитись рештки сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
ЩЕ БУДЕ
Ще блудять у снах примари,
метають смертельні стріли.
Гамую відьмацькі чари…
час душу вертати в тіло.
Ще плечі болять, де крила
нещадно пекли й ламали.
Згортаю чужі вітрила,
я з ними добра не мала.
Ще слово терпке і лячне
на людях ховаю в себе.
Лиш серце безмежно вдячне
летить у високе небо.
Ще сонце ласкаве буде,
прокинеться світ навколо.
А він… про любов забуде,
як відьма розірве коло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
* * *
В підворіття збігає, сірий сніг як знамення.
На словах обпеклася, аж душа зомліває.
Ти читаєш щоденно: і про себе, й про мене,
промовляєш:
– В коханих невезінь не буває.
Непомітно світанок сплив за сизим туманом,
перший промінь легенько зачепив узголів'я.
В передзимній годині, спокій нам ще незнаний.
Я ще тільки гадаю, що таке марнослів’я.
На сьогодні немає ліків серце втішати.
Ти ще відповідь пишеш, втім я втратила друга.
Дорікне тихо совість:
– Добре, що хоч жива ти!..
Тільки складно збагнути: помста це, чи заслуга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
* * *
Я люблю…
Як школярка, щоразу хвилююсь при згадці про тебе,
гарячково підшукую ще для заміни слова.
Із душі підіймається досі незвіданий трепет,
і здається, що стрілка завмерла для нас часова.
Я люблю…
Наді мною суцільне безхмарне полотнище щастя.
Це тепло, безсумнівно, спроможне зігріти обох.
У думках домальовую нам таємницю причастя
і по-справжньому вірю, що нас обвінчав щиро Бог.
Я люблю…
Дивна магія доторком слів підсвідомо керує:
підбирає мотив й налагоджує серця струну.
А твоя невгамовна душа на майбутнє мудрує –
нам із пізньої осені стежку веде у весну.
Я люблю…
Від солодкої щемної муки про нас лебедію.
Відтепер не сама – позбулася навік самоти.
Ти окрилив мене, я плекаю невтомно надію
поєднати і словом, і думкою наші світи.
Я люблю…
Переконана, що недомовкам не місце в міжряддях,
а сердечне кохання таїти немає потреб.
Всі признання твої душу млосно і лагідно гладять,
вимережують спільні рядки – їх ніщо не зітре.
Я люблю…
Цю любов по росинці, як сонце проміння, вдихаю,
щоб наповнити нею судини для серцебиття.
Я люблю, але більше за все… я – кохаю… кохаю…
Бо кохання дароване небом – на двох почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Хіба кохають без причини,
до кому в горлі, в серці спазму?
Так, ніби мозок відключили,
ввели у кров любові плазму.
З тобою легко говорити,
безцінна лагідна любове.
З розмов збирати щастя крихти –
бажання терпко-калинове.
З тобою можна вік мовчати
і розуміти суть без слова.
У вчинках істину вбачати,
вона – відмова й передмова.
З тобою добре в нашій тиші,
вона і пристрасна, і власна.
Ти сонцем світиш в кожнім вірші,
бо ти і є – свіча невгасна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
* * *
Стоїть під лавкою мій кошик,
хоча давно грибний сезон.
Частій ношу відкритий зошит
у кухню, в спальню, на балкон.
Тепер на риму полювання,
а зброя – ручка, де був ніж.
Строфа здіймає хвилювання
на полі усних бездоріж.
Вже заросли стежки до лісу.
Якби ж вернути час! Якби.
Та опускає ніч завісу
й приходять в сни мої гриби.
19.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
Грається в піжмурки з жовтнем і досі,
Літо – не літо і осінь – не осінь.
Ласкою тішаться дні незборимі,
Щастям теплінь зберегти одержимі.
На парасолю відпала потреба,
Сонце люб'язно всміхається з неба.
Парк, хоч втомився, та зелені досить,
Листя ще вітер-приблуда лиш просить.
Бабине літо нас радує трішки,
Внуків за руки й до озера пішки.
Сонячним звуть, бо в нім сонця багато,
Птах на воді і в повітрі крилато:
Сірих качок всюди купчаться зграйки,
Легко на хвилях гойдаються чайки.
Там голубів ряботить од напливу,
Тут і ворони шукають поживу.
Птаство юрмиться, сміється Софійка,
Бо обступили з батоном Матвійка.
Як цій годині мені не радіти –
Ластяться хвилі і бавляться діти.
Рідше з роками, а втім ще буває…
Пісня в душі, як природа співає!
07.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
* * *
Вже здійснилося омріяне,
зацвіли для нас сади.
Щастя ти моє незміряне:
і на видих, і на вдих.
Хвиля котиться незвідана,
до нестями обняла.
Пісня нами недоспівана
в небо синє піднялась.
Почуття невпинне трепетне
від зорі і до зорі,
Бо кохання білим лебедем
закружляло угорі.
* * *
Говори, про святе чи грішне,
не тримай у собі думок.
Почуття сколихнули ніжне,
возвеличили до зірок.
Хай знаходять бажання наші
невичерпний жаги потік.
Де є щирість – не місце фальші,
і признання втрачають лік.
Говори про любов, благаю.
Як же довго мовчали ми!
А як любо звучить «кохаю»,
млосно й солодко під грудьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
Іскрами ряхтить сліпучий іній.
Вітер втих.
Так затишно навкруг.
Любо йти в казковім мерехтінні,
берегти тепло коханих рук.
Деревця оздоблені красиво,
ніби наречені у фаті.
Дивимось захоплено на диво,
підкотилась хвиля почуттів.
Враз хитнулась гілка ненароком,
вниз летять мільйони голочок.
То горобчики кричать.
Наскоком
обтрусили дерева бочок.
Сніг іскриться білим-білим скерцо…
Ти примружився, мов щось утнув.
Від кохання заспівало серце,
зачепивши давніх літ струну.
Залетіла молодість, як вихор.
Ми за руки змовницьки взялись,
впали у замет з веселим сміхом,
в поцілунку ніжному злились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
* * *
Зумів, змінив єство моїх років,
час перевів на сонячні акорди.
Зроби мені й дарунки із рядків,
якщо ти з роду творчої когорти.
І розкажи, яка мала земля…
якщо не розминулися у часі,
як ти впіймав у небі журавля,
і як просив у доленьки причастя.
Ти наших душ – скрипаль і диригент.
мене учити взяв чи на поруки?
Не витрачай снаги на комплімент,
для мене вірші кращі подарунки.
Знай, для любові панацея є,
це – почуття реальні і відверті.
Хай ніжність поміж душами снує,
стуляє словом руки розпростерті.
Моє життя натхненням збагатив,
манеру строф перемінити хочеш,
удосконалити і мову й стиль,
підвищити на рівень рими й почерк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
* * *
Не хорони мене, тривож,
я ще існую, ще жива,
і я кохаю як кохала.
Свої бажання не стринож,
їм волю іноді давай
і так, щоб спрага не втихала.
Ти палиш по мені свічу?
Чи по коханню? І чому?
Любов у спорах присмиріла.
І ти мовчиш, і я мовчу.
Чи ж не у тому наш тріумф –
вона два роки душі гріла.
Тож відійди від суєти,
хай нам в серця тепло струмить,
відчуєш вогнище домашнє.
В коханні двоє: Я і ТИ,
й безцінна кожна наша мить
в благословенних днях вчорашніх.
Ти не спрямовуй ввись орлят,
я безпорадна на протест,
там в'ються голуб і голубка.
Сам знаєш, як горить земля,
який важкий прийшовся квест,
де проживає Незабудка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
* * *
Коли лишилась простору краплина,
остання краща із усіх минулих днів,
не думай, що вона завжди незмінна,
є в ній снага і є випробування в ній.
Шанс бути у фаворі не в убогих,
і про невдачі понадміру не картайсь.
Ми всі з гріхами, ми – ніяк, не боги,
твори рай на землі, і за життя тримайсь.
Хай щирі друзі поглядами тішать,
і будуть добрими до тебе, як торік.
Забудь про всяку ворожнечу, ліпше
гортай в майбутнє без біди календарі.
«Колишніх» не буває, з цим всі згодні,
їх спомини нас повсякдень беруть в полон.
Тепло не ляже без причин в долоні,
отож, приймай від мене ніжності тепло.
Під Новий рік душа живе з азартом,
тому й зустріти рік важливо з ким і де.
В ніч, що пройшла відзнач початок старту,
хай буде переможним весь наступний день.
Все молоде: надія, рік і віра,
Хай задуми твої збуваються сповна.
Адже в житті, подібно ювеліру
потрібна вишукана мрія і весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Ти знову зі мною, я знов попелію,
іти за спокусою вкотре волію,
у сутінки йду на незнаний олтар,
пригублюю той же чаклунський нектар.
Про зустрічі мрію, люблю як раніше,
і кланяюсь слізно надії на ліпше,
беззахисна йду в наш незвіданий май.
А хто б відгукнувся: «Куди? Зачекай!».
Безмовність усюди і серце не чує,
тобою живе і страждання віщує.
Кохання безумне, уму не рідня,
від того суцільних пасток западня.
Навіщо уроки – складаю молитви,
й душа побувала на кінчику бритви,
зима на межі, холод скрізь дістає…
То, може тобі я кохана, як… є?!
Укотре підозри, питання, вагання,
а на перехресті до неба благання.
В душі гіркота, бо стою нічия,
й міліє кохання й життя течія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
* * *
Чи ж треба повертати знов наліво?
У вас ходи завбачені тепер.
Чи обіцянками, чи навіть хлібом
кормити важко.
Ви ж, немов сапер
вагаєтесь – кому віддати пальму,
кого задобрити лише слівцем.
Вгамуйте гонор.
Надавіть на гальма!
Живопишіть майбутнє олівцем…
Життя підказує – чужі концерти
ні гідності, ні слави не дадуть.
Якісь моменти можна буде стерти,
чи шарм підмалювати до ладу.
Тримайтеся!
Чуттєві лабіринти
багато важливіше показух.
Урівноважте й серця ритми,
завчасу попередити грозу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
* * *
У цій мовчанці втаєно усе,
що не вмістилося в душевні крики.
Гріх не прощений і такий великий
на кару муки нам обом несе.
Сплелись у цій мовчанці біль і сіль,
і чаша сліз до оніміння схильна,
і тиша… після шквалу слів могильна,
і біг завмер в душі, утратив ціль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
* * *
Що то було – любов чи гра?
Щоб не було – печальний фініш.
Я не страждаю, все гаразд,
у безрозсудному стремлінні
обоє в програші, якраз.
А що ж любов – тріумф чи сум?
Як би не так – довічний спокій.
Протне з безсоння серце струм…
Любові наслідки жорстокі –
над почуттями долі суд.
Отак живем – чи не живем…
У тиші душ вбачаєм спротив.
Нелегким видався цей квест.
Цю відстань вже не побороти.
Фінальне щастя – рокове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024
Я ВІЛЬНА
Разок вагомих перемін
включає осінь у перелік,
а повсякдення акварелі
вночі підсвічує камін.
Очима тут і за вікном
удосконалюю полотна,
душа, на диво, безтурботна –
є час на слово і вино.
Невідворотність не пече,
нікому більше я не винна,
тепло лягає від каміна
легеньким пледом на плече.
Несвоєчасний хід конем
між нами звів залізні ґрати,
я научилась програвати…
Поразка вбила не мене.
На лист розсипала зернят,
здобути мудрості перлини,
і з серця витерти провини,
котрі збентежують щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024
Рок֨и не вернемо уже,
і не перейдемо на «ти»,
не перепишемо сюжет,
давно любові пломінь втих.
Багаття більш не дасть тепла,
і від золи схолонув слід.
Стежина терном заросла
та, що вела в кохання світ.
Невже це з нами все було?
Пожовклі клаптики листів
міжрядь притримали тепло,
й слова – привітні і прості.
В полоні мрій і віщих снів
любов плекали, як дитя.
І хоч вогонь наш пломенів,
гасила відстань почуття.
Карали сумніви обох,
в листи закрався холодок.
Жива металася любов,
зайнявся зведений місток.
Ми – кожен певний в правоті,
про почуття забули геть.
Отож, в останньому листі
любов зі зла розбили вщент.
Ваганням й спорам, завдяки,
ми стали друзями для всіх.
Життя ж вказало, навпаки –
нещирі друзі – просто міф.
По світу ходимо з тих пір,
ти – не один, я – не сама.
Та жовтий зошита папір
зберіг все те, чого нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
* * *
Спустився місяць на карниз,
замилувався небом.
Ніч, я солодкого ні-ні,
а ти привіти з медом.
Чому до раночку не спиш,
оповивають сіті,
чому над віршами сидиш,
знов думи не зігріті?
А нічка тиха і п’янка,
заснув бідовий вітер.
Я волю дам й своїм рядкам,
їх ритм на диво світлий.
До ранку стелеться туман,
повітря ніби пріле.
До тебе вже прийшла зима,
і сніг іскриться білий.
Краплинки блискають в вікні,
сповзають помаленьку,
крізь морок руку дай мені,
і снігу хочу жменьку.
А я від осені привіт
відправлю з поцілунком.
Хай стане нам цей грішний світ
від тиші порятунком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Хоч із безлічі різних фігур
відрізнила душа ідентичну,
не шкодує життя коректур,
шантажує за гру поетичну.
Тихо впала на берег зима
за секунди до повного щастя.
Щойно мир перепав задарма.
Тільки ж нащо?
Можливо й не здасться.
Недомовок немає у нас,
ще гуляємо в райськім саду ми.
Та напнулась вагання струна,
а по ній простягнулися думи.
Просочилося надто земне
у знеструмлені словом судини.
Все минає і це промине,
запитай…
в будь-якої людини.
Не засвоїла вкотре урок?
Грець із ним, як не виучу й потім.
А по суті, назад теж є крок,
осідає ж від згарища попіл.
Чим розрадить душа нічия,
у якої скалічена мантра?..
Тож… куди понесе течія,
я подумаю й вирішу завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
* * *
Осінь на краєчку. Як вона – не плачу.
І для сліз не бачу істинних причин.
Всі дороги долі не переіначу,
ти мене, як кішку майже приручив.
Ніби в щасті разом, кішкою насправді
з року в рік гуляю, зваблюю у сни.
І купаюсь в мріях, часом на заваді
постають з безсоння грізні валуни.
У житті невинна, лиш думками грішна,
надять про кохання чарівні слова.
Новоріччя в двері стукає неспішно,
до кінця лишилась ще одна глава.
Досить нудьгувати, коло ж не порочне,
хватить на сьогодні театральних мрій.
Стане, імовірно, мій роман коротшим,
як чернетки знищу, в них думки старі.
Подруга віднині самотина вперта.
серце затуляю від чужих тривог.
Не вдалось зустрітись, і скажу відверто –
душами торкнулись, от і вся любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
ТІЛЬКИ
Тільки крихта гріха від минулих пригод,
може відголос марно промовлених слів,
чи відлунням із космосу чийсь епізод
через вічність мовчання до нас долетів.
Тільки в зустрічах ноти заховані десь,
спорожніли на звуки і душі, й серця.
Часом будить мотив ледь.
Проснуся – ніде,
себто, мертві терени втрачають творця.
Тільки повна безмовність дає неврожай,
і з самотністю часу тепер досхочу.
Збайдужіла душа словом бідна. Вважай,
ніч віршує й плете не узори – канчук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
* * *
Ще цікавлять мої новини,
як у душу повзе зима…
Не вишукуй в рядках провини,
там і болю давно нема.
Й не шукай у мені розради,
я така вже як всі, повір.
Не існує в природі правди,
де чатує на здобич звір.
Там і правила гри жорстокі,
і змагання сторін сліпе.
Ти для себе обрав неспокій,
я у тиші знайшла себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
* * *
Чи то прихильність, чи любов,
щоб не було – життя розсудить,
а поки судять просто люди…
і перепало нам обом.
Тим, що душа моя мовчить,
сама обманюватись рада,
в німому просторі відради
німими буквами кричить.
Хоч і думок потік стрімкий.
твою свободу вже не рушу,
угамувала майже душу,
та все ж біжать кудись рядки.
Одним із сонячних Світил
ти був і є, й довіку будеш.
«Не забувай» – шепочуть губи
до того, хто мені світив.
Причалів гідних кораблю!
А я притихла, вже не млію,
надії більше не лелію,
й свою любов тепер люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
МОЖЛИВО
Вмить обірваний дзвінок
діалог позбавив змісту.
Ампутація думок –
незворотний жорсткий присуд.
Слів нервова метушня
допустила хаос рими.
Телефон нараз відняв
маячні потік нестримний.
Зрозуміло – час настав
осягти пріоритети,
бо доволі є підстав –
суть шукали два поети.
Гонор пнеться, боже збав,
перед всяким пробним злетом.
Краща в світі боротьба –
на слова накласти вето.
Щоб уже ні пари з уст,
проти всіх можливих правил.
Так робив колись Прокруст –
відтинав людині зайве.
Ніби вирвали язик,
чи останній крок – Голгофа.
Може хтось до цього й звик,
а для мене – катастрофа.
Зубоскалить самота,
відбулась понять підміна.
Для поета німота –
справжня розуму руїна.
Ще не вірю та молюсь,
і виношую надію,
тільки от, чомусь боюсь,
як покара вступить в дію.
Й хто забив у дружбу цвях
без взаємної угоди,
той відміряє двом шлях
особистої свободи.
І за звичаєм старим,
будуть жити два поети.
Втім, від браку сущих рим
побіднішає планета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
* * *
Компроміс?
Не допоможе!
Наша зустріч не вдалась.
Хочеш бачити – не можеш,
знаєш адрес – але зась.
А думки, як веретено,
слів не втримати струмків,
ще й блокуєш ти системно
безкінечний плин дзвінків.
Надто стриманий, без міри,
знаєш плату і ціну.
Є надія, втім, без віри
має план хтось на війну.
Діалоги по паролю,
як страховка від інтриг.
В кулаку стискаєш волю,
а в душі смиряєш крик.
Хоч продовжуєш розмову,
не торкаєшся струни.
З мрії видобув основу
й пророкуєш віщі сни.
Строго слідуєш уставу,
не медяник і не бич…
Помістив любов в оправу,
хоч мене туди поклич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
* * *
Рубіж окреслив вже, чи ти ще десь поблизу
блукаєш день при дні рядками каяття.
Знов осінь залюбки розпочала репризу,
і все ж у кожній грі нові є відкриття.
Невже межа на відстані, надія вгасла...
Врізнобіч нас розводить кожний крок.
Малює осінь всюди золотисті пасма,
бере, ймовірно, жовту фарбу у зірок.
Кордон розкраяв душі, чи то небезпеку
учув, випрохуєш тепла на двох.
Гримлива злива нагадала літню спеку,
а блискавиця підняла переполох.
Ти вже далеко, чи мені все сниться,
то повернися, чуєш, й розбуди скорій…
Осінній сум.
У тишу злинула синиця
дістатись до весняних справжніх мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
* * *
Нищать рідну Україну, убивають!
Територію нещадно розривають.
Убивають за свободу і за мову,
знищують насильно й через слово.
І манкурти й найманці москвини
убивають волю безупинно.
Убивають справжніх українців
підло і жорстоко поодинці.
Головна для вбивства є провина –
в мужнім серці б’ється Україна.
Двадцять перший вік уже надворі,
Україна й досі в непокорі.
Так згуртуй свої ряди, Державо!
Гинуть українці! Де їх право?
На своїй землі вони і вдома,
їх мета без умислу – свідома.
Терпить і страждає Україна
Лиш за те, що ще не на колінах.
Бути слову, бути мові рідній,
не зламати волю в Україні!
05.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
ЧЕТВЕР
Надто довгий четвер осоружного лютого,
ворогам провіщав тріумфальний фінал.
Отруїлись рашисти своєю ж отрутою –
Київ вистояв, попри ракет дужий шквал.
Безпощадна доба місяці уже тягнеться,
обростає смертями проклятий четвер.
Десь кістлява до бункера вже підкрадається,
шаленіє від немочі кат-людожер.
Вся у квітах весна, мов у купелі ніжиться,
поселяє надію стражденній душі.
Ця священна війна переможно закінчиться,
як підступний четвер добіжить до межі.
15.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
РОЗДВОЄНІСТЬ
Потерпають міста, навіть села,
світ у штучнім полоні віднині.
Почалося життя невеселе –
нас утримують на карантині.
Я живу казна-як, однобоко,
оживляю лиш пустку оселю.
А мені би нарівні з пророком
апатичних дій лупати скелю.
А мені б розбудити байдужих,
що вимінюють совість на гречку.
Цей двадцятий на промахи дужий –
так до втрати землі недалечко.
Нас загнали в хати, у квартири,
нам активний обмежили простір.
А натомість відкрили скрізь тири,
і пантрують на жертви до млості.
Закривають ганебно кордони,
безробіття примножують здуру.
Недолугі приймають закони,
осоромлюють мову й культуру.
Скрізь байдужість, безвихідь, руїни.
Скільки ж можна отак от терпіти?
Де пророки, скажіть, України,
де Франкові, Шевченкові діти?
Україна багата й спроможна,
та у владців корони іржаві.
Так і браття отямитись можна
у чужій безіменній державі.
Ще торгуються вражі іуди,
Втім, бунтарства здіймаються хвилі…
Ех, зарано пливти у нікуди,
рано здатися Богу на милість.
07.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
ТЕПЛИЙ ВЕРЕСЕНЬ
Край стежини видніється клаптик,
зацвіли спориші біля дому –
ніби зорі з далеких галактик
долетіли і впали додолу.
В очі дивляться, наче в люстерце
чорнобривців янтарні жарини.
Пригортається втіха до серця,
як тулюся до квітки жоржини.
Розстелила природа картини
кольоровим панно на віконце.
Теплий вересень котить хмарини,
а крізь них усміхається сонце.
І таке раювання усюди,
та в журбі опускаються руки.
Схаменіться всього світу люди,
нащо війни і нащо розрухи!
Хто сокиру вам дав, хто дав право
віднімати життя безневинно…
І за що ж ти страждаєш, Державо?..
Я за мир наш молюся невпинно.
Осінь – благословенна часина,
золота, щоб радіти й кохати.
Я молюся за кожного сина,
хто війну не пускає до хати.
12.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
* * *
Збреши, що завтра будем разом,
що почуття живі… і вірші
не мають фальші, почерк інший,
і світ тісний, і сум до сказу…
Збреши, що завтра білим снігом
зима накриє всі розлуки,
й любов проклюнеться без муки
проникне в душі тепло й тихо…
Збреши, що не згоріли свічі,
їх загасив до часу вітер,
що це не казка про Юпітер,
і ти за двох здолаєш відчай…
Збреши, що завтра буде – завтра,
і почуття таке ж як вчора,
розлука зникне, як потвора
після фальшивого антракту…
Збреши, немов у пастці звіру,
що полонив лиш для забави,
що любиш віддано й ласкаво.
Збреши!
І я тобі повірю.
12.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
* * *
Чому я шаріюсь при згадці про тебе,
пройшло п’ятдесят, може роком і більше.
Ти зараз тримаєш над іншою небо,
ти іншій читаєш мої щирі вірші.
І мабуть не знаєш, хто автор реальний,
хто кликав роками в прекраснішу осінь.
Був другом, той другий, був неідеальним –
я другого прізвище маю і досі.
Але то пусте і не в прізвищі справа,
щось статися має, чи скоїлось може.
По віршах судити не маємо права…
Не стань хоч при зустрічі просто прохожим.
Спитай, як жила, зазирни в мої очі,
чому бережу всі послання від тебе.
А клятви в листах неодмінно пророчі,
тобі диктували їх ангели з неба.
Майбутнє писало тривожно й щасливо –
весілля у квітні, найкраще у світі…
Чи доля, чи люди, хіба це важливо,
що сталося з нами в минулім столітті.
Я юність уже не куплю, не позичу,
одне пам’ятаю, ти радив дружити.
Не бійся, прошу, якщо словом покличу,
не вкаже воно, як тобі далі жити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
* * *
Я чекала від тебе дзвінка,
в ночі танув за вечором вечір.
Тільки тиші ласкава рука
непомітно лягала на плечі.
Тільки тихий претихий мотив
щось мугикав у ночі безсоння,
й місяць пильно дививсь з висоти
у вікно жовтооко, мов сонях.
Не чекаю більш, а навпаки
підібрала душі відпочинок.
Нині рівно лягають рядки,
і для жданків погасла причина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
У нашому парку чіпляється бабине літо.
Шкода, що немає тебе в нім. Немає і сліду.
За днями погожими стежу тепер наодинці.
Від жовтня отримую теплі й приємні гостинці.
Душа у сум’ятті. Я маюсь думками по парку.
То словом торкаю кущі, то пронизую хмарку.
Без тебе проводжу безсонні незатишні ночі…
В очах постають незакінчені справи поточні.
А ранок накрили округу молочні тумани.
То мабуть вони приховали твій образ коханий.
Вже вітряна осінь повільно у парку холоне.
При заході сонце мутніє криваво-червоне.
Берізка красиво так листячком жовтим киває:
– Він ще у дорозі, затримався, часом буває.
Ти тут не блуди, виглядай-но раз-по-раз в віконце.
Він з'явиться, вір, він прибуде із вранішнім сонцем.
Повірила знаку, вгаває душевна тривога.
Я вдома чекаю. Хай рівною буде дорога.
– Стрічай на порозі – відлунням доноситься втіха.
То з парку берізка шепнула: – Він, справді, приїхав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
* * *
Коли жар пристрасті затихне в німоті,
я попрощаюся із поглядом грайливим,
зроблюся до пори самітником щасливим,
а душу звеселю у жовтні золотім.
Коли замерзнуть втомлені дощі,
якось зимі мороз накличе хуртовину,
з архіву пам'ять винайде мою провину,
і смутним болем в груди вчепиться вночі.
Коли весна тепло розтрусить з рукава,
по всій окрузі пишно квіти зарясніють,
отямлюсь від безмовності, таки зумію
і зрозумію, поки дихаю – жива.
В минулому, здалося, біль і міражі…
От тільки літо пропонує просто жити,
– А чим же без любові в світі дорожити?
питання визріло і моститься в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Недавно вірш розміщала. Шановний Віктор Ох, за допомогою ШІ згенерував і подарував пісню. Щира подяка нашому лікарю душ.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ElRpkecexwk[/youtube]
А я тут, де війна…
тут збивають ракети,
тут тріщать кулемети,
і життю є ціна.
Тут печальна струна,
а ночами поети
ділять сни на куплети,
і їх рима сумна.
А я тут, де війна…
де тривога постійна,
де спасінням є – стіни,
як сирена луна.
Тут у проймах вікна
нереальна картина –
на вселенських руїнах
від садів білизна.
А я тут, де війна…
тут бракує нам світла,
думи тут не про літо,
і весна… не весна.
А тривожний сигнал –
попередження світу,
що лише монолітність
злу наблизить фінал.
А я тут, де війна…
18.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
* * *
За шістдесят. Час думати про вічне.
Зимові днини рахувати час.
Ти ніби ненароком, ніби звично
сказав, що не померкла ще свіча.
Ще у душі бринить весняна повінь,
натхненням розливається в струмки.
Ще нам життя напише стислу повість,
зима вже відбілила сторінки.
Сказав – кохання наше невгасиме.
А все що справжнє, вічне назавжди.
Й пішло в ріст гінко житечко озиме
зігріти душі в сильні холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
* * *
Уже давно відкриті в осінь двері,
тримає жовтень впевнено штурвал,
позолотило листя землю в сквері,
і виграє смарагдами трава.
Ти не журись, що ранки студять душі,
вкриває іній пройдені роки,
дивися, як чарівно квітнуть ружі,
яка прозора сонячна блакить.
Мережить літо бабине полотна,
ледь сивини у нитку додає.
У жовтні осінь тепла і холодна,
любімо, милий, вже таку як є.
Не побивайся надто за літами,
якщо черпали спільно щастя з них.
Лиш пригорни й гарячими вустами
нас хоч на мить у юність поверни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Ми – дві тіні у вічнім Космосі,
Ми – дві думи ніким не сказані,
Дві зернини в одному колосі,
Дві снаги поетично зв’язані.
Ми – дві долі небесно мічені,
Ми – дві теплі весняні парості.
Дві зорі в осередку вічності,
Дві стихії для смутку й радості.
Ми – дві пам’яті сном розбурхані,
Ми – дві ніжності заримовані,
Дві жарини ім’ям роздмухані,
Дві стежини в одну спрямовані.
Ми – дві пісні, ще недоспівані,
Ми – дві пристрасті недолюблені.
Дві надії, на рай сподівані,
Дві жаги почуттям пригублені.
Ми – дві мрії у вільнім плаванні,
Ми – дві віри одухотворені.
Дві душі на шляху до гавані,
Дві поеми синхронно створені.
Від добра на добро скеровані,
один одному подаровані…
Ми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
М И
Ти – мерзнеш в самоті,
Я – тут одна згораю.
Ти – вогник в темноті,
Я – твій пунктир до раю.
Ти – лицар і добряк,
Я – витримка сталева.
Ти – страдникам маяк,
Я – св֨ята Королева.
Ти – слова ювелір,
Я – слів твоїх огранка.
Ти – визнаний факір,
Я – тільки дебютантка.
Ти – мудрості взірець,
Я – вічний пошук суті.
Ти – знаних справ творець,
Я – учень на розпутті.
Ти – світло для душі,
Я – твій сюжет у рунах.
Ти – образ для віршів,
Я – мрій твоїх фортуна.
Ти – промінь ув імлі,
Я – тінь у високості.
Ми разом – журавлі,
стихія наша – простір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
КРАЄЧОК СЕРПНЯ
Краєчок серпня, ще не осінь,
й над ранок небо голубій.
Ще бовваніють мальви досі,
і золотіє звіробій.
Снують світанками тумани,
настоєм кличуть по гриби.
На гарбузах тонкі жупани,
їм ще не скоро в погреби.
Вузька до озера стежина
веде від самого села.
Сизіє де-не-десь ожина,
ромашка десь не відцвіла.
Іду до озера без вудки,
здались мені проблеми ці.
Хоч ваблять і мене здобутки –
папір і ручка у руці.
Від сонця вибився окраєць,
ласкаво променем побіг.
Казково! Серце завмирає,
як хвилі котяться до ніг.
Високо в небі рівним клином
летять у далеч журавлі.
Стулила очі на хвилину
відчути серцем щем землі.
Сную думками без упину,
війни торкаюсь повсякчас.
Болить душа за Україну,
і за сплюндрований Донбас.
Був якось син мій на Донбасі,
весна буяла у садах…
Ми заблукали мабуть в часі,
тепер там згарища й біда.
Завмерло сонечко в зеніті
і припікає не на жарт.
Чому ж немає миру в світі,
чи він нічого вже не варт?!
Комусь-то вигідна руїна,
слабка країна, поготів.
Й конає в муках Україна
від мироїдів і катів.
І ллється кров за Україну,
страждають вірні їй сини
за мову, землю, за калину,
за мирне сонце й мирні сни.
Та скільки ж можна в лихоманці
тримати наш правдивий люд!
До біса діньтеся поганці,
як осоружний чорний бруд.
24.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
СВІТАНОК
Вже липень квапиться за обрій,
пірнувши в літню круговерть.
Жду, як дарунок вісті добрі –
що розтрощила косу смерть.
І мир настав. Сини віднині
вертають ночі матерям.
І буде хліб на скатертині,
а для закоханих – зоря.
Пізнають щастя молодята,
під гомінливий бум весіль…
Тяжіють яблука край хати,
купають щічки у росі.
На жаль, біда у нашім домі,
пече в родинах втрати сіль.
Насправді, висновки відомі –
ми під прицілом геть усі.
А голос пташечки речистий
спішить вдогін провісним снам.
Світанок росяно-пречистий
торкнувся свіжістю вікна.
Заблискотів окраєць сонця,
між листям барвами заграв.
Дістався променем віконця,
покликав лагідно до справ.
01.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
ЖИВА ОСІНЬ
В небо недоспівана злетіла пісня,
повернутися з весною солов’ями.
Осінь ще жива, хоча занадто пізня,
й марить поміж віт зі снігу покровами.
Час приспів завершити свою виставу,
парк безлистий майже, скоро зазиміє.
Цілковитий затишок в люстерці ставу,
навіть вітер підступитися не сміє.
Висохло на корінь літнє розмаїття,
тільки-но вбрання незмінне на ялинці.
Де-не-десь гриби стовбурчаться з-під листя,
видко білочці дістануться гостинці.
Засіріло дужче. Дощ прийшов надвечір.
Розтривожив тишу в парку ненароком.
Ніжним шелестом чіпляється за плечі,
дріботить услід за мною, крок за кроком.
Ліхтарі підказують, що час додому,
блимаючи жовтим оком на узвишші.
Зоставляю в парку негаразди й втому,
хай розчиняться у сій природній тиші.
11.2015
В С А Д У
Стою в осінньому саду, дивлюсь в безлисту даль.
Де-де ще яблука в ряду закуті у кришталь.
Похмуро, сад мов постарів, віддавши щедрий дар.
Моргає сонця лик з-під брів холодних сірих хмар.
Торкнеться яблук промінець, розтане дивне скло.
Та скоро осені кінець, де й дінеться тепло.
Стоять дерева мовчазні, принишкли й горобці.
Мені приємно, хоч сумні в саду затишшя ці.
А поруч на зчорнілий луг посіяв вітер сни.
Ще б снігу трохи, наче пух, заснув би до весни.
27.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
В ПАРКУ
Нахиляюсь низько над ромашкою,
пелюстки торкаю одчайдухи.
Листопад у зиму черепашкою
надто несміливі робить рухи.
Пізні трави блискають смарагдами,
хоч готуйся знов до косовиці.
Й досі спокушає ліс принадами,
у дібровах губляться сміливці.
Лагідним повітрям причащаюся –
визрілим настоєм від застуди,
й барвами осінніми втішаюся,
вперто не пускаю зиму в груди.
Прохолодно в парку, та не холодно,
нитку мну від бабиного літа.
Ще не все дощами змите золото,
так виразно мерехтить палітра…
04.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Чорнобривці тішать цвітом душу вічно молоду.
Прожила без тебе літо, в осінь затишну іду.
Дні минали без ілюзій, не боліла голова.
Гріли: сонечко і друзів теплі приязні слова.
Серце радувалось літу, не торкалася іржа.
Лиш від тебе ні привіту, стала байдуже-чужа.
А недавно пробудився, повідомлення прислав.
Чи віконцем помилився, чи то гордість подолав.
Може бути, зла не маю, лиш немає вороття.
Ти в любові, твердо знаю запізнився на життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
* * *
Хіба ж не все одно, без тебе чи з тобою
в прийдешній день сама я повсякчас іду.
Ти – є, й тебе – нема! І пустка за любов’ю.
Безмовність почуттів – каліцтво слів і дум.
Хіба ж не все одно, без тебе чи з тобою,
вночі чи серед дня вповзає самота.
Для неї я стаю покірною рабою,
і слово – сущий хліб, прошу мов сирота.
Хіба ж не все одно, без тебе чи з тобою
і те «не все одно» – не байдуже мені.
Тримає хтось мене своєю ворожбою –
живи – не висувайсь, і досить метушні.
Хіба ж не все одно, без тебе чи з тобою,
сховала від людей, як в мушлю почуття.
І ну його усе – з журбою і з хвальбою,
Пора іти самій у світле майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
* * *
Ще вітер вночі не квилить,
приласкує, мов востаннє,
а встелений долі килим
просвічує сонце раннє.
Теплінь розливає небо
на землю, від листя жовту,
і вечір іскриться щедро
од вікон в озерних водах.
Опівночі жовтень скине
ще дрібку із кленів листя,
й ледачо у темінь згине
шукати якесь обійстя.
На ранок в безхмарний простір
влетить листопад студений,
за носа вщипне морозцем,
й мерщій дремене від мене.
31.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Топче стежку ранок безголосий,
зачаїлись в балках навіть ґави.
Біля хати впали білі роси
на зелені та полеглі трави.
Батоги стовбурчаться пихато,
осінь вигнати відсіль не в змозі.
А недавно спориші строкато
заплітали коси при дорозі.
Клен обіч розкидав позолоту,
здавсь на передбачення прогнозу.
Хризантеми туляться до плоту,
дошкуляють витівки морозу.
Чи ж то вспіє жовтень ще за тиші
розписати кольорами листя?
Горобці, синиці, надто миші
поспішають жваво до обійстя.
Себто не загається, вже скоро
припорошить землю сніг абиде.
Стане гарно, любо і просторо,
заховає осінь свій гармидер.
Й на калюжі, ніби з павутиння,
тонко ляже безліч візерунків…
Ся пора погідна передзимня
тільки ширма од зими лаштунків.
08.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Життя – не лірика, не плин міфічних рим.
Життя – поточних днів мініатюри.
Комусь – погідний штиль, кому – екстрим,
хтось починає ранок з увертюри.
Життя – це те, що конструюємо самі.
Життя – коштовний камінь без огранки.
Важливо все ж – не сновигати у пітьмі,
й означити чіткі життєві рамки.
Життя – невпинний пошук і постійний рух.
Життя – для проб і успіхів потреба.
І той щасливий, хто у щасті й в дні розрух,
із вдячністю звертається до Неба.
Життя – курйози, вчинки, промах, шанс, урок.
Життя – до мудрості тропа і досвід.
Життям покарана за кожний хибний крок.
Втім, не здаюсь, настирно вчуся й досі.
10.03.2020
ЛЮБЛЮ ЙОГО
А я люблю, йому освідчуюсь,
новий рік стріли щойно вдвох.
Немає сліз, не місце відчаю,
є низка щастя і тривог.
Колись сміялась і лукавила,
щоб наш союз тіснішим став,
тепер азарту градус вбавила,
потихшав гонор неспроста.
В минуле більш не озираюся,
і довіряю почуттям.
Втім, по секрету вам признаюся,
люблю по-справжньому – ЖИТТЯ.
05.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
Знесиліла!
Миритися з таким життям, не хочу зовсім.
Не тішить навіть, що прийшла на зміну літу тепла осінь,
ні ранок в сріблі, ані розсипи бурштинової ночі.
Сховатися б деінде, чи втекти із дому, куди бачать очі.
Перевтомився й Ангел, вимагає теж перепочинку,
не тішать спалахи натхнення і давно нема ужинку.
Стихає серця млосно-болісний порив, охляли крила,
душі притих мотив, апатія байдужістю накрила.
У глибині очей зелений відблиск м'яко попеліє.
Ні зустрічей, ні розставань, на самоті азарт маліє.
Піти?
Куди?
Й нестерпно жити на обніжку божевілля.
Змінити б вдома щось, отямитись від сну, чи то похмілля.
А варто й треба!
Розпочати день з усмішки, з позитиву,
для настрою щоденно підбирати життєрадісні мотиви.
Весна хоч за горами, слід убоге коло розімкнути.
Воскреснути, холодну пору обійти чи проминути.
Слова... слова…
Не зачіпають геть-бо, блудять в світі прози.
Змінити б все під корінь?
Чого варті ці метаморфози…
Є в тиші загадковість, таємниць ховається багато…
Але душа ще проситься в політ, жде перемін, як свята.
12. 03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
* * *
То казочка – мрії про світле майбутнє.
Сьогодні бажання – єдиного МИРУ.
Бо хтось переплутав жорстоке і путнє.
Комусь забажалося знищити віру.
Відтворює нечисть на тлі «візерунки»,
наносить удари без суду і слідства.
Затим присилає рідні подарунки:
то вбитих синів, то нелюдські каліцтва.
В прислужників мрія – усім догодити,
і з ворогом грати у гру обопільно.
О! Годі сиріт, вам тирани, плодити,
пора припинити оцю божевільню.
Настала пора, розповзайтеся гади.
Вважаю є час. Схаменися плането!
Спини наглі смерті, прихильників зради.
Якщо не зупинишся, канеш у лету…
27.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
* * *
А я тут, де війна…
тут збивають ракети,
тут тріщать кулемети,
і життю є ціна.
Тут печальна струна,
а ночами поети
ділять сни на куплети,
і їх рима сумна.
А я тут, де війна…
де тривога постійна,
де спасінням є – стіни,
як сирена луна.
Тут у проймах вікна
нереальна картина –
на вселенських руїнах
від садів білизна.
А я тут, де війна…
тут бракує нам світла,
думи тут не про літо,
і весна… не весна.
А тривожний сигнал –
попередження світу,
що лише монолітність
злу наблизить фінал.
А я тут, де війна…
18.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
* * *
Від жахів земних ваші душі отерпли,
нестерпно болить Україна й в мені.
Я словом зігрію приємним і теплим,
коли буде важко вам на чужині.
Оздоблю кохання, яке вас тривожить,
незлі для розлуки слова підберу…
Війна безпощадна самотніх нас множить.
Чи ж світ порятує, чи бути добру?
Народи, прокиньтесь, прозрійте незрячі,
домівки в нас є, там де води Дніпра.
Благаю вас, висушіть сльози дитячі,
зітріть з їхніх личок страждання і страх.
Укрийте нещасних, як сонце промінням,
країна знесилена від ворогів.
Ми вдячні за дах, за просте розуміння,
але й розуміємо, біженець – гість.
08.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Вкотре ставки підняло життя,
в розпачі заціпеніли люди.
Стрічкою рясніють співчуття,
реквієм лунає звідусюди.
Тож наскільки зіронька ясна,
що мене тримає на цім світі?
Це питання кожного із нас
пульс відчути змушує щомиті.
Встигнути б сказати про любов
найріднішим, дорогим, найближчим.
Головне не ставити умов,
хай довіру в прагнення не нищить.
Зрозумів нарешті простолюд –
не в грошах і не багатстві щастя.
Олігархи лиш на все плюють
і збирають дань, де тільки вдасться.
Пре ординська сила навісна,
хай врятує нас новітня зброя…
Попри біди, радує весна,
і відносно сила і здоров’я.
07.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Страждає воля! Прикордонні ґрати
звели на Сході. Вірю, не навік.
Погрозливо, болюче, через втрати
дорослішає нинішній наш вік.
Землі усі благання Всесвіт чує,
не всяк одвіт дістанеться Землі.
Тому частій перевертнем кочує,
чи привидом тиняється в імлі.
Чому лиха для українців доля?
Від прикрих дум мені не по собі.
Я п’ю розведену брехню, а воля
охрипла у духовній боротьбі.
Ми працелюби! Нащо Бог карає?
Свобода в нас з народження жива!
Душа в несправедливості згорає
і шле у Всесвіт істини слова.
22.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Де мої олівці?
Малюватиму ніжні світанки…
Кажуть, що незабаром
в домівку загляне війна.
Кава випита.
Осад залишив на дні філіжанки
візерунки м'які,
наче з дна визирає весна.
Теплий березень.
На підвіконні очуняла муха,
через отвір вікна
піднялася у пробний політ.
Ну чому у вельмож на умі
лише гроші й розруха?
По собі залишають
кривавий неприязний слід.
Обіцяла малюнки
про втішні ранкові турботи,
про тепло, що птахи
знов на крилах додому несуть.
Втім, душа випромінює сум
і складає зажурливі ноти,
а реальність вбачає
в щоденності праведну суть.
Ну навіщо весні та журба
і не личить їй сіре.
Нащо думи такі,
де у літо стезя пропаде.
Ти неси свої води спокійно
до моря, мій Дніпре,
може трапиться диво
і воїн біду відведе…
17.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
* * *
Скажи, хоч слово! Тільки не мовчи.
Я чую, як душа твоя кричить.
Будь обережним! Станеться біда.
По венах кров струмує, не вода.
Вже не покличе слово на Парнас,
ти зміст реальності змінив для нас.
Жаль, не збулося. Краще все пішло.
Втім, відчуваєш ще моє тепло.
Любов – не казка і не дивина,
хай ляже хоч на кого з нас вина.
Від гострих слів не задихнусь, учи!
Скажи мені всю правду! Не мовчи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
* * *
Як тільки догорить дотла свіча,
закриє тиша їх багатотомник,
вона замовкне, з обертом ключа,
не вибираючи собі достойних.
Тоді ймовірно досвітки сама
проблемами поточними оточить,
можливо зрозуміє, час дарма
нагадує – життя не те що хочеш.
А ще відмовиться від почуттів,
котрі не втримали в колисці травня.
Всі перекреслить січні, навіть ті,
з суцільних днів жагучого кохання.
Породить в тиші тисячі причин,
що засекретили від них кордони.
Розучиться химерити вночі,
відкине магії і забобони.
Відтак йому пробачить тихе, «жди».
В надії, що провини відмолила,
ім’я кохане заборонить назавжди,
сама собі на кару – до могили…
Тремтить світанок на борознах вій,
нагадує їй про нічні дозори.
Додумалася, мрій і вигадок сувій
розкидала за ніч в уяві хворій.
Ледь видний промінь двері відчинив,
ковзнув по обгорілій свічці,
позначив ще одну з самотніх днин,
котра перечить фантастичній нічці.
Що долею назначено обом,
ніщо не змінить без альтернативи…
Їм обійняти б лагідно любов,
а після… неможливе все можливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
* * *
Третя ночі. Сон роїться майже,
щось недавнє, з мирного життя.
Донечка стурбовано прокаже,
– Мамочко, негайно в укриття.
До сирен не звикну й не боюся.
Годі! Хай тремтить рашиська тля.
До внучаток серцем пригорнуся,
їх страхи моїй душі болять.
Нас боронять збройні сили славні,
і ламають ворогу хребет.
Та проблеми є й небезпідставні –
небо не закрите від ракет…
05.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
* * *
Перетерли істину на прах
жорна всеосяжного прориву.
Потерпіла правда повний крах!
Хто ж веде планету до обриву?
Впевнено безпам’ятства орда
роздає за зраду нагороди.
Ворожнеча, як гнила вода
день за днем отруює народи.
Знищуючи корені отців,
вороги нав’язують свій досвід.
А з юрби назначені гравці
йдуть полями мінними наосліп.
Ми в дорозі чи уже прийшли?
Де наш Вишневецький, Наливайко?
Серце від невідання болить
і свистить в повітрі зла нагайка.
13.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
* * *
Ми окремо прийшли до гавані,
як віджилі вік кораблі.
Ти мовчанням своїм сказав мені:
«нам не місце двом на землі».
Не пройшла любов випробовувань,
не сягнула далеких зір.
В теплі спомини без побоювань
ляже чуйних слів медозбір.
Не торкнеться тебе депресія,
ти мовчанням загартувавсь.
Жити в тиші – твоя професія,
а любити все ж… намагавсь.
Не хватило на крок сміливості,
не здійснив заповітний план.
Не тривож ні у снах, ні в дійсності,
я для тебе не «є», «була».
Вже й крапки всі над «і» поставила,
у романі не ти – герой.
В кожній долі є код і правила,
жаль, відсутня на щастя бронь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
* * *
До тебе хочу.
Холодно і тяжко.
Світанок ледь.
І дощ заледве схлипнув.
Накрий словами із тепла і ласки.
Хай я зігріюся.
Від тиші хрипну.
До тебе заборонено.
Я знаю…
Я сильна.
Лиш відчуй.
Я не здаюся…
Листи вчорашні.
В крик душа.
Гортаю.
Ні, не чекати.
Втратити тебе боюся.
Ти днями поза зоною.
Що днями!
Мені хвилини вічністю щоразу.
Але зв’язок існує поміж нами.
Йому нема ні відстані, ні часу.
Замерзла.
Букви скачуть на екрані.
Тривожна тиша.
Не кричить сирена.
Молю богів про нашу зустріч в травні…
А за вікном не дощ, гроза шалена.
Дай руку в руку.
Напишу твоєю.
Про спільне завтра.
Про квіткові весни.
Накрий мене душею…
Воскресни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Жар палив, не передати,
пристрастю серця,
сили виснажити здатен,
рай нам обіцяв.
Лопнув градусник любові,
не впіймати ртуть.
Хочеш другом бути в слові?
Просто-таки, будь.
Ще єднають спільні теми,
рими, а проте,
розчинилося в проблемах
грішне і святе.
Догоріли, бо хотіли
зразу і усе.
Не болить душа, ні тіло,
не бере абсент.
Впала геть температура,
темперамент стих.
На щодень нова мікстура –
доза самоти.
Градус визначив згорання,
зник жаги носій.
Збайдужілі до кохання,
живемо, як всі.
20.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
ДЗВІНОК
Ми розлучилися. Ти волю цінував.
Кохання втрачено. Тверджу собі – минеться.
А через тридцять років знов торкнувся серця –
дзвінок мобільний безтурботність зруйнував.
Мотив із юності, з минулого. Слова…
На груди впали дві сльози, як два століття,
пошматували спокій раптом на лахміття,
душа кричала та крутилась голова.
Рука безвільно ще тримала телефон…
Все марно. Ні́чого мені вже відповісти!
І хоч кохання не лікують час і відстань,
вдвох, нам ніколи не ввійти в один вагон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Тихо за вікнами, осінь придрімує довго,
ранок для світла торкається до вмикача.
Жовтень не хоче скидати наряду старого,
хоч на латання убору ниток позичай.
Кава з корицею настрій міняє істотно,
день виглядає чомусь несміливо з-за штор.
За склопакетами затишно, трохи німотно,
думи турбують і злегка шумить монітор.
Все, як задумала, хто б після ком сперечався,
«до» від’єднала від «після», щоб вийти з півсну.
Слово сердечне підшукую дню, що почався,
і наближаю все більш крок за кроком весну.
02.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Забули про спів солов’їв,
дихнув вітер груднем у спину.
Знов сад в передзим’ї зацвів,
рожево убрався за днину.
Покручене листя руде,
як струпи повисло на гіллі.
Між цвітом блищать де-не-де
незірвані яблука спілі.
Від цвіту світліше в саду,
гойдається диво весняне.
І в душу, завжди молоду,
вселилося те, що не в’яне.
Чекає плачевний фінал –
замерзнуть ці іскорки світла.
Весна ж в передзим’ї – сигнал
душі, що любов’ю розквітла.
* * *
Розкошує травонька і росте,
вбралась заквітчалася знов земля.
Запізнилось літечко золоте,
сісти та й на крилонька журавлям.
Гнівається вересень, прожену
з неба Красне Сонечко у світи.
Осінь напросилася у весну,
недоречно, яблунько, не цвіти.
Мало часу в осені на плоди,
на гіллі ж красується пустоцвіт.
У житті щоденному мало див,
тож прийміть від яблуньки цей привіт.
12.10.2019
В жовтні у доньки біля будинку щороку цвіла яблуня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Осінь певне перетнула рубікон,
та наплутав щось в повітрі хитрий вітер.
Щедре сонце заливає вщерть балкон,
закриваю ноутбук, не бачу літер.
Сонце всюди, острівки зеленої трави
покривають землю, ним же обігріту.
Наче зверху кинув гасло хтось: «живи»,
і кудись безслідно перетнув орбіту.
Замість листя галасливі горобці
обліпили вишняку сухі гілляки.
І лунає доокола «ців та ців»
так, що перехожі з подиву заклякли.
Є в природі надзвичайних сил запас,
де формуються погідні переходи.
Листопад у розпачі, для снігу час,
лише з сонцем він ніяк не дійде згоди.
12.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
* * *
Попереду ще місяць осені,
ще тішать квітів острівки.
Та сніг уліз ногами босими
і приморозив пелюстки.
Їм так незатишно і холодно.
Не сонця промені, а сніг
схилив додолу квітам голови,
і вкоротив щасливі дні.
Вони ще трішки дивуватимуть,
як сніг од вітру опаде,
ще й горобці хвалу співатимуть
їм на гілляччі день у день.
І промінцем торкнеться сонечко,
пелюстя вигріє як слід…
Дивлюсь на квіти у віконечко,
й топлю душею прикрий лід.
31.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Ще росяно-мрійливі ранки
травицю білять до покосів.
Та вітерець із-за фіранки
мені нашіптує про осінь.
Настій із трав у русі кожнім
я відчуваю край віконця.
А за вікном всім подорожнім
роздав по усмішці від сонця.
Змішав букет осінніх квітів,
додав краплини прохолоди,
щоб в кольоровім розмаїтті
став аромат ще більш на подив.
Вчарують погляд всі етюди,
що вітер витворив манірний.
Така теплінь і щедрість всюди…
Фактаж у жовтня неймовірний!
09.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
У РОЗДУМАХ
Прибилась до обніжка, у роздумах стоїть.
Ген дощ на куцих ніжках до неї дріботить.
Напевно, що безкрає тепло по всій землі,
бо в небі сонце грає і п’ють нектар джмелі.
Здається так і буде до самої весни –
зелене листя всюди, в думках зимові сни.
День охопили млості, чи збилися часи…
А втім, марніє простір і стомлені ліси.
Ще мить, а може й завтра із півночі подме.
Враз схаменеться ватра і жаром обійме.
В таємнім безголоссі з палітрою чудес,
захазяйнує осінь від долу до небес…
20.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
* * *
Не від осені я збайдужіла
у простиглу лиху непогоду,
а тому, що душа спорожніла –
зникло щастя комусь на догоду.
Поповзли пересуди невтішні,
то сміялись, то просто ганьбили.
Почуття задушевні безгрішні
ще у зародку людоньки вбили.
Не буває кохання багато,
а у нас вже й ніколи не буде.
Наш міський невибагливий натовп
не тебе колихатиме в будні.
У минуле щоніч поринаю,
ми не з’їли на двох навіть скибку.
За що доля мене розпинає?..
Лише вітер постукує в шибку.
Хто вигадує біди й розлуки,
розбиває кохання і долі?
Розповзлися по світу зміюки
лиш міняють то шкіру, то колір.
А могло, а могло б у нас бути
від любові духовне зростання.
Хтось змінив нам життєві маршрути
на довічне самотнє… скитання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
* * *
Сірий ранок на промінь скупиться,
й місяць тоне, згубилось весло.
І чого ж то тобі знов не спиться?
Що було… забуттям поросло.
Відцвіло горобинове літо,
вже запалює осінь плоди.
Всі думки порозносило вітром,
зледеніли слова в холоди.
Відгукнулося серце щемливо
на твій ранній ласкавий гіпноз…
На даху ходить ворон чванливо,
проповідує птицям прогноз.
Позлітались безпечно на віче,
втім подав хтось виразний сигнал…
Не бентеж мою осінь, навіщо
провокуєш фатальний фінал.
Почуття самотиною вгасло,
в дні без тебе полинно-гіркі…
Розлетілися ворони вчасно,
марно крався на дах білий кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Є в осені спокуса і принада,
якщо весняні фарби вкраплені в єство.
І в надвечір’ї вам горітиме лампада –
осіння тиша приховала торжество.
Збентежені, що пасма срібла у волоссі?
Серця ж пильнують нерозтрачене тепло.
Зустріньтеся, удвох ступайте в ранню осінь,
вона як втілення жаги у кров і плоть.
Ліпити рай на відстані наївна штука,
убога, й згодом душі заметуть сніги.
Рука в руці – тривка на щастя запорука,
а осінь обігріє і додасть снаги.
Забудьте негаразди, сутички досадні.
Де світлі почуття – свобода над усе.
Коханню заборони зайві й непідвладні,
і доля зглянеться, вам щастя принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Не ревнуй мене, коханий,
Будь ніжнішим тихих трав.
Вітер, бач, і той слухняний,
Мовчки в лози запропав.
Не ревнуй мене до сонця,
Сонце всім, а я – тобі.
В сновидіння охоронця
Не принаджуй, далебі.
Вкотре місяця тривожиш,
Хай собі пливе у ніч.
І у віршах знов ворожиш,
Нащо стільки протиріч.
Я не зірка із екрану –
До акторів не ревнуй.
Не тули до серця рану,
Наше щастя не руйнуй.
Ми на відстані сьогодні,
То для ревнощів не факт.
Не твори між нас безодню,
Ревність є жахливий знак.
Краще словом тіш без міри,
І дзвінків прийму без меж.
Не прожити нам без віри,
Без довіри важко теж.
Тануть сумніви щоднини
Там, де пісня солов’я.
Ти один в житті – єдиний,
Я, упевнена, – твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
ПІСЛЯ
Сльозлива осінь. Ніч зітхає.
До серця тягнеться сльота.
Здається, ще тебе кохаю,
хоч ми живем в своїх світах.
Чи ж ти за наші ночі вдячний?..
За те, що ми були колись –
щасливі, збуджені, гарячі…
Та долі так і не зрослись.
Охолодило повсякдення –
діла, обов’язки, борги.
А бурних приступів натхнення
вгасили слухи й вороги.
Воскресли приспані незгоди,
з нас вимагають гонорар.
І на біду, чи то на подив
перегорів мій творчий дар.
Бракує слів… Вселилась тиша…
Вертаюсь подумки у вир
тих днів, котрі колись напишуть
хто з нас невдаха, хто – кумир.
Здається, ще тебе кохаю.
Смакую спомин, як вино.
Мені самій замало раю,
хоч рай в кімнаті й за вікном.
Із ночі в ніч тасую рими –
все не про нас і все не так…
Ти ж знов стежинами старими
ідеш навстріч, мов сирота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Рок֨и не вернемо уже,
і не перейдемо на «ти»,
не перепишемо сюжет,
давно любові пломінь втих.
Багаття більш не дасть тепла,
і від золи схолонув слід.
Стежина терном заросла
та, що вела в кохання світ.
Невже це з нами все було?
Пожовклі клаптики листів
міжрядь притримали тепло,
й слова – привітні і прості.
В полоні мрій і віщих снів
любов плекали, як дитя.
І хоч вогонь наш пломенів,
гасила відстань почуття.
Карали сумніви обох,
в листи закрався холодок.
Жива металася любов,
зайнявся зведений місток.
Ми – кожен певний в правоті,
про почуття забули геть.
Отож, в останньому листі
любов зі зла розбили вщент.
Ваганням й спорам, завдяки,
ми стали друзями для всіх.
Життя ж вказало, навпаки –
нещирі друзі – просто міф.
По світу ходимо з тих пір,
ти – не один, я – не сама.
Та жовтий зошита папір
зберіг все те, чого нема.
04.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
* * *
Розкажи про «тринадцятий»
мирний і сонячний рік,
ще нема лиходійства,
немає іще фарисейства.
Як в полоні принад
ти коханою щиро нарік,
наче юність удруге вернулась
на піку блаженства.
Нас щоночі космічні стежини
у безмір вели,
щоб коханням наповнити
в душах незайняті ніші.
Розкажи, як для щастя
колиску сузір’я плели,
там з натхнення дозріли
найкращі признання у віршах.
Ми молили серця
потерпіти лишень до весни,
переконані –
зустріч останній дарунок для долі.
А весна, що прийшла,
принесла грізний подих війни,
він і цвіт спопелив,
й смерть посіяв на ярому полі.
Загортаю у тишу
живий поетичний роман,
час загоює рани
нитками розлуки прошиті.
Не загаялась –
в душу вповзає безжальна зима,
почуття заморозити
мною колись пережиті.
14.04.1014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
МІЙ БОГ
Даю думкам напруги вищу дозу,
приводжу в рух клітини за будь-що.
Мій Бог, скоріш за все – мій світлий розум,
без його дії я ніхто й ніщо.
Вдаючи Бога, бачу низку істин,
котрі формують мій душевний стан.
Поза душею – думи егоїсти,
емоцій виривається фонтан.
Розбурхують роки минулі начеб,
у відповідь зневір'я через край.
Втрачає міць мій Бог, безмовно плаче,
бо постає невиправданий рай.
Нащо сі інквізиції для мозку,
навіщо дум складати черепки?
Втішаю Бога порцією воску,
й майбутнім тішу серце і думки.
24.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
* * *
Хто до вічності підводить і померти не дає?
Сила волі, може доля поперек душі стає.
Насміхається над сонцем, хороводи водить сніг.
Так життя глузує з мене, втім, не дасть упасти з ніг.
Відсьогодні існування вимагає каяття.
Не второпаю й не знаю, що робити з цим життям.
Не у раї, і не в пеклі, й на землі душі полон.
По стежині йшла до смерті, хтось таємно звів заслон.
12.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Доки світ в лоні ночі дрімає,
доки сонце проміння пряде,
тиша звуки в безмежжі тримає
для наступного дня, що гряде.
На столі аркуш списаний дрібно –
до майбутніх історій місток.
Від свічі відбивається срібно
недопитої кави ковток.
Не складається рима остання,
ув очах перевтома пече.
Тиша є – дискусійним питанням,
особливо в безсонні ночей.
Хоч і є своєрідні умови
на мовчання, на тишу, на сон,
я б не проти і в Космос на лови –
поетичний відкрити сезон.
У кохання – пора надвечір’я,
шанси слово знайти замалі.
Полетіла б туди – між сузір’я
як не стачило рим на землі.
Час обарвити іншим відтінком,
і думок суєту, і слова…
Розчиняється тиша. І дзвінко
обізвався з-за рогу трамвай…
20.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
* * *
Ми не крутимось по колу, нас цікавлять відкриття,
то буденно, то святково пізнаєм ази життя.
Вірю, буде толк з поета, де б посаду не займав.
Я ж наважилась дуетом розпочати свій роман.
Знаю, встигнемо багато на папері й наяву.
Через рими створим свято, бенефіс для рандеву.
Дуже важко непокірним милосердним стати враз.
Ти поклявся бути вірним, йти зі мною на Парнас.
Вже не граєш почуттями, суголосся виграють,
хоч і горді до нестями, варті вижити в раю.
Якось щастя нас піймало і вручило шанс обом,
й через космос підказало берегти святу любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
* * *
День на день абсолютно не схожі.
Нам важливий тепер кожен день.
Ти не просто звичайний прохожий
на тропі, що до мене веде.
Підсвідомо тривожать вагання,
десь надовго затримався ти.
Розгадала зі снів я прохання,
що назустріч повинна іти.
Не існує у світі кордонів,
як назначений спільний поріг.
Але небо іще не бездонне
на твоєму відрізку доріг.
Наші дії і помисли чесні,
і обридло життя кочове.
Вірю на золотім перехресті
заспіває для нас соловей.
Вперто час над тобою знущався,
ти ж надію до серця тулив,
і у вірі на істинне щастя
перемогу на двох здобули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Не відпускай мене: ні думкою, ні словом,
ні ясним днем, ні в темну ніч, ані вві сні.
Вір, знайдемо притулок навіть випадково,
і дні для творчості настануть осяйні.
Тож не вигадуй, що романтики минули,
і підоспів для мемуарів слушний час.
Не всі ще наші бригантини затонули,
втім, є для серця лікарі й зорить свіча.
Ще місце відшукаєм, де у сні стрічались,
нас обвінчає там зніяковілий Бог.
З тобою віч-на-віч іще не намовчались,
а очі вже сказали про любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Ледве зриме тремтіння свіч.
Пальці тіло моє лоскочуть.
Ця найперша кохання ніч,
і твій шепіт: – я хочу, хочу.
Об розмірений серця стук,
нерішучість ущент розбилась.
Дивна магія слів і рук
підняла на вершину пристрасть.
Причащаємось медом губ,
подих збуджує хіть безкраю,
п’ємо з тіл почуттів жагу,
й потрапляємо вдвох до раю.
А над ранок новий порив
розправляє в бажанні крила,
з поцілунком палкої гри,
спрага пристрасті знов накрила…
Грають душі розкішний блюз,
запах тіла серця вдихають.
Ніжить лагідне: – я люблю,
жде у відповідь: я – кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024