mayadeva

evenings of damask

падають,  мов  царства,  дамаські  вечори.
юність,  подібна  до  повної  скрині  істин,
годує  шпаків  безкорисливим  щирим  серцем.

обранець  аллаха  жебрав,  сидячи  край  дороги.
дорогою  брів  кінь  пророка  –
зупинився,  й  помер,  сказавши
з'їсти  його  селезінку:
з'їж,  і  не  будеш  голодним,
хай  чиниться  воля  його.

холодні  пазурі  землі  безсило  дряпають
чоло  мого  найменшого  сина,
й  пишуть  арабськими  літерами:
прошу,  повертайся  додому.

хлопчик  –  не  чоловік.  він  замріяно  усміхався,
бо  знав,  що  його  рідні  долини  та  гори
завжди  сховають  його  й  прихистять,
як  пташку,  чи  звіра,  чи  сироту.

мандрівний  пройдисвіт,  в  минулому  воїн  і  ткач,
виготовив  для  мене  три  неподібні  речі:
ткацький  верстат,  шматок  овечого  сиру,
і  бойовий  гелікоптер:
візьми  собі  щось  одне.

я  взувся  в  старі  сандалі,
й  став  плитким,  мов  вода.
тепер  я  цілую  гілки  й  корінці
доньки  землі,  маленької  вишні

evenings  of  damask,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=uqwKbU3GgLU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021

warlord of the royal crocodiles

життя  є  прекрасним,  і  він  –  так  само:
наша  довіра  та  певність!  наш  отаман  та  провідник
літає,  мов  вітер,  ширяючи,  мов  орел,
наш  оборонець  і  друг  навіки.

на  його  чолі  зійшлися  всі  стихії,
а  також  всі  науки  та  мистецтва,  –
і  всі  часи  історії,  і  всі  частини  світу.
і  всім  цим  він  керує,  мандрує,  оперує,
і  тішиться,  як  справжній  коронний  крокодил.

його  ноги  –  як  дві  бойові  колісниці:
одна  –  зелена,  як  верба  навесні,
а  друга  –  брунатна,  як  кора  абрикоси  увечері.
в  його  похмурій  короні  –  туман  таємничих  сутінків,
в  якому  весь  час  ледве  жевріють,
і  насилу  проблискують  час  від  часу
події  та  війни  майбутнього,
якого  ми  ще  не  знаємо.

він  ночує  в  палацах  та  храмах  неподалік  від  людей,
він  грає  на  цимбали  за  всякої  погоди
і  весело  сміється  за  всякої  нагоди,
бо  він  –  як  сказано,  коронний  крокодил

warlord  of  the  royal  crocodiles,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=scDxbhUNcwE

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021

like a white star

дня  свого  народження  ти  –  як  немовля,
що  вийшло  з  морської  піни,
й  сором'язливо  мружиться;
як  біла  далека  зірка,
що  заблукала  в  космосі;
мов  тюльпан,  що  сам  виріс  і  квітне
в  залізобетонних  нетрях  –  ось  ти  яка,  дитино.

величні  та  мудрі  мужі,  мов  припадком  глухонімі,
танцюють  навприсядки,  вбрані,
як  зевс  та  його  олімпійці  –
пошарпані,  втім,  і  розпалені
хмелем  аж  надто  смішно,
вони  хапають  за  роги
менад  та  вакханок,  як  уявляється,
виходить,  не  лиш  мені.

це  –  сонна  мрія  в  темряві:
срібні  сатири  в  парках
на  постаментах  вдають,
що  вітають  ранній  світанок;
перший  світанок  людства  –
ось  хто  ти  є,  маленька.
 
міські  рівчаки,  річки  та  канали
розносять  та  заколочують
звичне  словесне  багно.
всі  чорнильниці  та  урбаністи
вдивляються  з  тихим  острахом
в  постать,  що  ходить  сонцем
туди  й  сюди  зосереджено,
мов  роздумує,  чи  згадати
й  їх  у  своїй  поемі.

на  горі  –  заворушення  та  колотнеча;
боги  з  титанами  стогнуть,
і  тримаються  всі  за  голови:
тут  забагато  ангелів!
а  я  –  навпаки  радію,
і  шанобливо  цілую
каміння,  що  ти  освятила.  

виноградники  виблискують,
аж  бризкають  любов'ю
до  білої  голубки  високо  вгорі.
зелений  і  втомлений,  я  повернувся
з  блаженних  квітучих  лук,
де  блукають  корови  та  вівці.

о  мої  вівці  й  корови!  ще  на  моїй  голові
білий  вінок  турботи  за  ваше  благополуччя.

малюю  на  тілі  твоєму  гори,  й  моря,  й  сади,
й  поля,  –  і  так  само  ці  багаті  рясні  пасовища.
ти  –  як  тюльпан,  що  не  знати,  як  виріс
в  залізобетонних  нетрях;
ти  –  як  далека  зірка,  що  споглядає  зверхньо
цей  світ,  і  мене,  що  я  в  ньому
досі,  бач,  обертаюся

like  a  white  star,  tangled  and  far,
tulip  that's  what  you  are,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=EnDlEFBTjRs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021

she was born to be my unicorn

вона  народилася  бути  моєю  тривогою,  
моєю  дорогою  і  перемогою.  бачив  її  уві  сні,
дитину  в  вінку  з  часнику  та  папороті,
кошеня,  що  вміє  ловити  мислителів  на  брехні.

темний  примарний  батько-господар,
втомлений  майстер-інспектор,
а  заодно  архітектор
хутора  біля  диканьки  оборонних  валів  та  ровів,
нині  блукає  берегом  богоспасенної  аттики
в  пошуку  дитини,  що  змінить  всю  історію,
законної  принцеси  мавританії.

власним  бузковим  розтрощеним  розумом,
породженням  сну  і  переможцем  кошмарів,
спостерігаю  привиддя,  що  з'являються  лиш  сліпим:
на  березі,  подібному  до  привида  мультиварки,
приготування  100  королів  у  вершках  та  власному  соромі.
 
провісниця  зими,  галка  на  ймення  галя,
обмітає  крильми  його  халцедонове  ложе.
слово  родинних  цінностей,  бульбокоріння  шовку  
зробило  свій  повний  оберт,  і  задні  ноги  ніжинського
самі  принесли  свою  довгождану  звістку
про  повернення  з  индії,  як  кажемо:  з  гиндостану.

тим  часом  на  инших  пагорбах  велетень  з  роду  инків  
відв'язав  свого  кабана,  і  відрядив  на  вбивство
єдинорогої  жінки,  що  про  неї  тепер  співаю,
з  дублікатом  свідоцтва  про  народження  на  небесах.

звір  з  гір  прозрів  несподівано:  то  було  на  балеті,
влаштованому  з  нагоди  охрищення  анд-та-перу.  
він  уважно  поглянув  на  це,  й  замішався:  що  відбувається?
тут  на  божій  землі  божа  кицька  породила  господнє  ягня,
а  народжений-з-рога  дбайливо  загорнув  те  ягня  в  паполому,
та  й  побіг  танцювати  з  музами  на  узліссі  свого  дитинства

she  was  born  to  be  my  unicorn,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=apao0NT12GU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021

stones for avalon

ходімо  зберімо  трохи  каміння
для  авлона.

ще  треба  знайти  кілька  зірок
для  авалона.

ніхто  не  знає,  де  йде  авалон  –
ніхто  на  світі.

ходімо,  вчинімо  потрібний  подвиг
для  авалона:

ми  знайдемо  гусла,  і  бубна,  і  флейту
для  авалона.

ніхто  не  бачить  того,  що  бачить  авалон:
ми  зробимо,  що  він  каже,  –

ми  зробимо  точно  те,  що  він  каже,
й  побачимо,  що  з  того  вийде

stones  for  avalon,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=exHcixXGfPI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

cat black

капелюх  чарівника  був  зроблений  з  живого
чорного  кота  з  поглядом  диявола.
свій  нефритовий  череп  він  для  краси
інкрустував  діямантами  й  перлами;
його  шовковий  плащ  так  блищав  та  сяяв,
що  затьмарював  навіть  сонце,
а  що  вже  казати  про  місяць.
дикий  кабан  на  милицях
з  трьома  безбородими  гномами
цілий  день  щодня  фарбував  його  кам'яні  ворота.

він  був  горянином  з  небесно-блакитними  зубами
й  сріблястим  бенгальським  пітоном,
мов  намистом,  на  синій  шиї.
це  він  особисто  вбив  знаменитого  оленя  з  camden,
і  не  стрілою,  не  списом,  а  серцем  коханої  дівчини.

на  порозі  його  помешкання  сидить  гагатова  жаба,  
що  загадує  всім  богомольцям  неевклідові  загадки.
ті  божеволіють,  моляться,  складають  подячні  жертви,
й  бредуть  по  своїх  домівках  просвітлені,  майже  бігом.

над  тими  дверима  він  зобразив  страшні  таємниці  минулого,
щоб  вони  стерегли  і  самих  себе,  й  його  пообідній  сон.
там,  зокрема,  якась  сирота,  бандуристка  царя  соломона,
насипала  купу  золота  перед  хранителем  вічности,
щоб  той  здивувався,  замислився,  й  благословив  її  старість.

той,  однак,  не  замислився:  обійняв  її,  й  поцілував
настояним  на  глоді  й  зубрівці  поцілунком;
той  поцілунок  затьмарив  чари  ночей  египту,
про  що  й  співається  в  пісні  прекрасної  бандуристки.

відтоді  й  прийшли  в  цей  світ  численні  стихійні  лиха.
чорний  кіт  вже  не  міг  сидіти  в  батька  на  голові;
він  пішов  і  найнявся  на  будівництво
піраміди  царя  хеопса,
і  на  зароблені  кошти  збудував  собі  власну,  ще  більшу;
а  ми  з  цього  всього  зробимо  свій  прагматичний  висновок,
та  й  бувайте  здорові;  цілуйте  в  щоки  ваших  сестер

cat  black  (the  wizard's  hat),  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=i6j4a0c8oLU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

the throat of winter

над  нами  нависла
голодна  горлянка  зими.
спорожнілі  ячмінні  поля,
втім,  ніяк  не  хвилюються
–  навіть  коли  підозріла  темрява,
мов  хрипка  велетенська  відьма,
ходить  по  них,  постогнуючи,
з  білим  каптуром  на  голові.

зимо,  зимо,  зимо!  сідай,  поговорімо.
невже  ти  –  стара  непривітна  тітка
на  службі  в  безумця  діда  мороза,  –
невже  ти  ненавидиш  нас  так  люто,
що  усміхаєшся  лиш  до  холодних  трупів?

он  замерзлі  та  мертві  сині  пташки  під  деревами:
їхні  серця  зів'яли,  мов  польові  дзвіночки.
яка  тобі  з  того  користь?  яка  тобі  втіха  з  того,
що  строщила  їхні  життя,  мов  кат,  крижаними  обценьками?
тепер  ми  впізнали  твій  каптур:  сірий,  мов  сніг  у  лондоні,
каптур  холоднокровного  бридкого  безглуздого  ката

the  throat  of  winter,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=Ir70t9BpAAo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021

the seal of seasons

ознаки  часу  танцювали  вільно:
то  рвучко,  то  плавно,  то  лавиноподібно.
кохання  на  березі  оркнейського  космосу,
оркнейської  вічности,  оркнейського  моря
–  любов,  що  скаче  по  хвилях,  мов  філософський  камінь,
а  потім  пірнає  на  дно,  мов  філософська  нерпа,
чи  бігає,  підкидаючи  коліна,  по  неглибокому,
–  чи  вбравшися  в  солоні  пінні  пелюшки,
стаєш  на  мушлю,  наче  на  гойдалку-терези
грайливої  гармонії  та  гордовитої  грації.

так,  вийшовши  з  глибин,  моя  любов
чарувала  мене  інтуїтивним  мистецтвом.
коли  ж  вона  ховалася,  я  шукав  її,
немов  мисливець,  в  лісі,  де  на  кущах  ліщини
росли,  немов  цукерки,  барвисті  черепашки.

ось  так  минав  цей  день;  раптом  вона  зупинилася,
і  повернула  голову  до  сонця,  що  сідало;
я  думав,  вона  так  стала  навмисно,
та  то  вже  були  не  жарти:
щойно  зараз  ладнався  її  зловити,
а  тепер  от  ловлю  тільки  спогад:
спогад,  мов  тінь  від  пташиної  зграї
чи  слід  край  води,  коли  набігає  хвиля

the  seal  of  seasons,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=41hBcQmfP9c

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021

'pon a hill

на  пагорбі  сидить  зелена  пташка;
її  пташенята  чомусь  визирають
з  зеленого  капелюшка;
вона  їм  читає  свій  заповіт:
бійтеся,  діти,  грішити.

heron  blue,  повноважний  посол,
їхав  додому  удосвіта  з  повним  барилом  рому.
він  зустрів  по  дорозі  свого  адвоката,
й  легко  його  переконав
у  власній  невинуватості.

а  того  парубка  з  очима,  як  мокрі  ґудзики,
бачили,  як  він  танцював  гопака  на  городі.
раптом  він  пообідав,  і  виголосив  промову.  –
кажуть,  його  промова  була  мудрою  і  полум'яною.

він  мав  голомозу  голову,  придатну  до  мізкування.
замість  того  він  її  всю  вкрив  письменами  латиною.
всі  слова  йому  продиктували  старі  мовчазні  дерева;
коли  їх  розшифрувати,  виходить  твоє  ім'я

'pon  a  hill,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=8Jhj-AGap_c

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

chariots of silk

жаб'ячий  шлях  підлизувався
до  коліс  мого  авта,  мов  гільйотина.
вітри  весни  привітно  віяли  з  болота.
вона  взяла  на  плечі  свої  гранітні  глечики
з  небом  та  зірками,  крутнула  головою,
й  поскручувала  в'язи  мисливцям  за  скорботою.

в  її  гаражі  –  шовкові  та  ситцеві
колісниці  з  садами  та  виноградниками,
а  в  стайні  –  баскі  золоті  та  срібні
коні,  наділені  людським  розумом.

божевільний  чаклун  з  двома  помічницями,
що  працюють  у  нього  в  правому  й  лівому  оці,
подорожує  щодня  країнами  та  континентами,
шукаючи  демократичного  мирного  царства  для  бога,
бо  той  обіцяв  йому  в  винагороду
мистецтво  цифрової  декантації
та  гостроту  ворожіння  на  кришталевих  ковбах.

співець  мого  народження  з  хором  та  балетом
блукає  так  само  світами,  де  не  бував  ніхто:
він  шукає  описану  в  книзі  скарг
допотопну  шайтан-канарку,
що  не  п'є  дощової  води,
і  співає  жорстоким  голосом

chariots  of  silk,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=RGSwwlFe8YY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

the scenescof dynasty

зустріч  відбувалася  за  сталевим  тросом.
мій  проспиртований  язик  був,  як  вивернута  шкарпетка.
віра  поклала  свої  сподівання,  здається,  на  жанну  д'арк,
хмаринка  дала  ключа  від  темряви  номер  10.
 
тож,  виганяючи  клопів  зі  свого  законного  ліжка,
я  припускав,  що  нас  телепортувало,
й  ми  опинилися  в  чиїйсь  дурній  макітрі.
її  кривавий  прапор  вже  тріпотів  на  вітрі,
та  я  все  гойдав  її  на  коліні,  немов  дитину.

потім  я  здогадався:  ми  –  в  голові  абсолюту.
я  підкотив  трансцендентного  трапа
до  дверей  її  зорельота,
маючи  на  меті  вітати  її  інкарнацію.

перше  з'явилися  очі:  такі,  як  в  аліси  з  казки
–  вони  озирали  сцену  прискіпливо  й  мітологічно.
я  звівся  на  хвіст,  мов  шаноблива  кобра,
чи  підірваний  потяг  на  міні  білоруського  партизана,
й  молився  небесному  розуму,  що  сидів,  мов  король,  в  бастилії,
аж  на  лобі  йому  набрякли  глибокодумні  вени.
ця  молитва,  справді,  була  гарячковою
та  агресивною,  немов  хвороботворний  вірус.

ми  заслухали  звернення,  що  його  записав  для  нас
господар  на  касетах:  їх  була  тисяча  рівно,
і  стали  роздивлятися:  вицвілі  шпалери,
й  такі  самі  старі  манускрипти
в  сувоях,  звалені  купою.

рама  вікна  була  запнута  однією  доброю  думкою.
та  вона  вся  була  подерта  пазурами  диявола.
стражденний,  нещасний  розум!  весь  блідий  аж  до  споду,
ніби  визолений  зеленим  амазонським  отруйним  лугом.
це  було  замкнено  між  його  ангельськими  очима,
що  теж  були  чимось  вибілені  до  прозорости  та  прозорливости.

його  мармурові  губи  звела  віковічна  судома;
ми  плавали  та  бігали  по  коліна  в  його  кровообігу,
доки  сходи  його  віолончелі  не  збіглися  і  не  зникли,
і  перед  нами  розгорнувся  сумний  краєвид  потопу
в  парі  блакитних  очей  дівчини-мікронезійки.

виходило,  mr.  scenescof  зрештою  став  ліліпутом,
змушеним  дряпати  свій  календар  на  моїй  гомілковій  кістці;
потім  ми  безтілесно  споживали  поживну  вечерю,
й  слухали,  як  зітхає  моє  моментальне  море.
віра  мені  допомогла  приготувати  м'ясо;
я  бачив  її  думки:  розбійники  та  пірати
незалежно  від  віку  мають  сережки  в  одному  вусі,
а  в  иншому  –  колосальні  колоски,  мов  пшеничні  коси.
 
вона  тримала  мене  під  рукою  мов  градусник,  бо  відчувала  холод;
потім  чудесно  одужала,  й  ми  бігали,  наче  олені.
мені  довелося  вступити  в  двобій  з  хробаком,  що  прийшов  по  мене
заради  моїх  ягуарових  п'ят,  що  мають  цілющі  властивості.
перемігши,  я  здер  з  нього  шкіру,  й  зробив
крила,  як  у  ікара,  й  спробував  їх  в  польоті.
ми  ширяли  удвох  над  берегом,  де  роботящі  троянці
ладнали  жертви  для  спалення,  й  хтось  мені  стрілив  у  ногу.

я  пролетів,  мов  куля,  біля  самого  серця  брута,
–  віра  дивилася  тільки  вперед,  в  якесь  велике  майбутнє.
потім  я,  хоч  і  з  пробитими  ногою  та  головою,
відіграв  вирішальну  роль  в  житті  королеви  вікторії,
–  а  може,  то  була  віра,  що  тлумачить  ознаки  та  сни.

каже,  я  вихопив  з  піхов  криваву  турецьку  шаблю,
й  розмахував  нею,  немов  закликав  до  повстання  пекло,
поки  сам  mr.  scenescof  конструював  та  складав
свою  горгону,  машину  для  подорожей  у  часі.

між  вулканічними  зубами  та  гідравлічними  пащами
пазурі  лускатого  coca-tang  розтинають  веселку  на  смуги.
а  сам  він  жує  та  плямкає  своєю  печерною  пащею
в  світах,  де  панує  стрибками  з  годинником  рух  світил:
зберігайте  спокій,  тепло  та  прохолоду:
відтепер  це  сатинове  сонце  –  ваше;
ваша  юна  аура  здається  сліпуче  яскравою,
тож  утріть  ваші  сльози,  повиганяйте  з  джунглів
всі  тамтешні  страхіття,  і  все  в  нас  буде  гаразд.

тоді  mr.  scenescof  став  сердито  трусити
всім  своїм  шарлатанським  чубом,
аж  той  незабаром  посивів,  і  виріс  на  цілий  метр.
його  машина  повернула  свого  телефонного  диска,
й  горгона  стала  прахом  в  спартанській  пересипальниці;
в  цих  легендарних  пісках  постала  рогата  буря,
вкрита  лускою  завбільшки  як  кристалічний  щит;
mr.  scenescof  стояв  безпорадний
зі  своїми  списами  та  стрілами;
а  щойно  він  трохи  отямився,  й  став
кричати  та  гнівно  махати  руками,
його  розрубав  історичний  маятник
навпіл  від  вуха  до  вуха

the  scenescof  dynasty,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=PoMrsMcUcFw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

juniper suction

я  маю  відчуття  астральної  вібрації
і  невпинного  ковзання  кудись  дуже  глибоко.
це  означає,  що  мене  затягує
твоя  стихія  поглядом  та  словом,
особливо  коли  ти  плетеш  свою  косу,
й  нагадуєш  собою  квітучу  абрикосу.

але  зловтішна  усмішка  на  твоїх  устах
не  дасть  мені  забути  минулих  творчих  мук,
коли  ліпив  твій  стан  з  живого  пластиліну:
обличчя,  руки,  ноги,  груди,  живіт  та  спину.
твої  вуста  –  найсолодші  солодощі  юности,
та  я  нагий  та  вбогий  в  твоїх  крижаних  очах.
 
сказати  по  правді,  я  тобі  ні  до  чого,
тому  я  сиджу  на  ліжку  під  ковдрою,
ніби  в  наметі.  твої  очі  здаються  чорними.
боюся,  мене  остаточно  засмокче  твоя  стихія.
я  тремчу,  божеволію,  і  вже  звично  біжу
на  ненависну  кляту  роботу,  –
та  й  розчиняюся  там  безслідно,
як  розтовчена  грудка  цукру  

juniper  suction,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=6WFUY5R8LDs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

the travelling tragition

майнула  тінь  плаща,  мов  невловима  ластівка;
старий  pantagoon  зупинився  в  долині.
він  танцює-пританцьовує,  співаючи,  мов  хмара.
–  так,  хмара,  що  сидить  біля  моєї  ночі,
поки  та  помирає,  охкаючи.

чорна  персидська  жебрачка  зробила  злякані  очі.
я  знаю,  навіщо  вона  вплела  сонячні  промені  в  косу,
й  мугикає,  ходячи  легко,  мов  ельф,
хатою  мого  видимого  світу.

моя  мандрівна  трагедиціє!  ти  бачиш?  небо  –  ясне.
знай,  що  мені  тебе  подарувало  плем'я  маленьких  фей
в  нагороду  за  дружні  послуги
та  непідкупну  лояльність

the  travelling  tragition,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=fZOq_oWki20  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021

eastern spell

тебе  гукають  голоси  зі  сходу,
чарівні  таємничі  океани  блакиті.
та  всілякі  дива  поза  часом  та  простором.
ти  справді  дивуєшся,  але  вони  перестають  дивувати,
коли  згадуєш  знов,  що  ти  вже  давно  під  моїм  закляттям.

досі  милуюся  сходом  та  заходом  сонця,
бо  стараюся  –  так,  я  стараюся:
хочу,  щоб  ти  мені  подарувала
все  кохання,  що  може  вмістити  уява,
де,  немов  наяву,  палають  та  сиплють  живими  іскрами
неземної  природи  радощі,  пустощі  й  насолоди.

одночасно  багато  хорів  великих  морських  птахів
співають  епічних  пісень  про  дії  богів  та  героїв;
в  величному  храмі  на  острові  правлять  вечірню  службу
коти  з  золотими  очима  –  кожен  сам  по  собі,
і  кожен  з  них  твердо  вірить,  що  його  неповторне  закляття
регулює  потоки  дійсности,  і  впорядковує  всесвіт

eastern  spell,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=k0JuSBuyB-o

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021

oh harley

троянда,  троянда,  троянда!  –
завбільшки,  як  кулак  твого  малого.
камізелька  часів  короля  безбородька,
мисливський  ріг,  оздоблений
сріблом  та  бивнем  мамонта  –
все  для  забави  твого  малюка,
тобто  рушничного  сина.

лірик  прибрав  імператорської  постави.
змордований  тюльпан  в  його  псалмі
стає  лілейно  білим,  навіть  непорочним.
–  лірик  співає,  ніби  трагічний  актор,
тяжка  сувора  усмішка  тече  йому  з  губи.

oh,  harley!  що  це  таке?  ти  –  неслухняний  хлопчик.
невже  так  важко  вдати  огидного  лицеміра?

троянда,  троянда,  троянда!
завбільшки,  як  кулак  твого  осавула,
оздоблений  дзвіночками,  сокирками  та  васильками,
що  квітнуть  навесні  для  забави  твого  ахілла,
сина  меча  та  блискавки,  як  кажуть  старі  літописи

oh  harley  (the  saltimbanques),  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=-n01pOODQZI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

our wonderful brown-skin man

очі  –  як  хвилі  на  океані,  стан  –  як  стрибок  пантери;
жорстокий  брунатний  ніс  –  як  в  морського  яструба  дзьоб.
бувало:  сидить,  міркує,  і  колотить  вечірнє  море,
мов  чай,  за  хвилинною  чи  за  годинною  стрілкою,
щоб  там  розчинилося  небо  з  сонцем  винного  кольору.
 
немає  вже  нашого  buffalo,  –  досі  в  моїй  голові
чути  плачі  та  зітхання,  аж  дибки  стає  волосся,
а  ще  –  тупотіння  численних  ніг,
що  карають  себе  ритуальними  танцями
з  підскоками,  гоцанням  та  вихилясами.

примарно  змарніла  shawnee  годувала  мене  диким  медом;
такий  самий  змарнілий  anil  умащував  моє  тіло
оліями  з  narnia  гарно,
календарно,  безхмарно  й  безкарно.  –  

чому  ж,  туманна  й  каламутна,  бризнула  в  багно
кров  бездоганного  серця  через  пробій  у  грудях?
його  розшарпана,  в  жахливих  проломах  та  ґулях,
голова  похилилася,  мов  верба  над  водою;
через  отвори,  де  були  очі,
сочиться  якась  сироватка

our  wonderful  brown-skin  man,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=RRfPheB2Qgw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

salamanda palaganda

маленька  дівчинка  з  завеликим  для  неї  gibbon,
отороченим  лілеями,  орхідеями  та  барвінком:
він  гне  іронічну  брову,  й  усміхається  в  стилі  скарлатті,
бо  взутий  в  нові  черевики  для  приборкування  орлів.

стара  та  страшна  бабуся  крутиться  на  подушці,
а  подушка  –  з  мадраського  шовку,  тобто  з  мадрас-атласу.
її  очі  –  такі  кровожерні,  як  мамелюцькі  шаблі,
й  цю  пристрасть  вона  береже
для  черепа  в  стилі  скарлатті.
   
змієворожка  з  пробитим  вухом
методично  й  нещадно  вирізала
всіх  ведмедів  зі  знаком  на  грудях.
ніч  стоїть  сторчака,  стуливши  бронзові  ноги:
вона  покарала  змієворожку,
й  воскресила  нам  всіх  ведмедів.

salamanda  palaganda,  ще  й  palamino  blue!
salamanda  palaganda,
а  навіть  і  buffalo  в  червні  –
все  на  світі  можна  впізнати
тут,  в  зоопарку,  в  парижі

salamanda  palaganda,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=hYK7vRfrjbg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021

the friends

волохатий  сатире,  не  барися  –  приходь,
я  дам  тобі  поссати  вказівного  пальця.
ти  ж,  мов  теля,  нічого  не  знаєш,
і  потребуєш  моєї  підтримки.

ходи  ж,  воруши  там  як-небудь  ратицями:
через  поле,  де  хвилюються  стиглі  пшениці.
ти,  мов  теля,  потребуєш  доброї  прочуханки,
а  я  тебе  просто  навчу  їсти  бур'ян  під  ногами.
 
не  бур'ян,  а  червоні  вишні,  картоплю  та  очерет.
зможеш  напхати  під  саму  зав'язку
своє  сатиричне  черево.
ти  лиш  ярами  та  балками
просувайся  вперед  та  вперед,
і  лягай  відпочити  під  кожне  дерево.

а  як  прийдеш,  нудно  тут  не  буде:
тут  можна  танцювати  в  місячному  сяйві,
можна  вирізати  сопілки  з  тростини,
щоб  було  на  що  грати
з  коровами  на  пасовищі.
 
а  якщо  тобі  темної  ночі
всі  вовки  видаються  великими,
маю  для  тебе  затишний  сховок
на  луці,  в  норі  у  сусідської  миші.

матимеш  там  покої  з  меблями  й  винним  погребом.
–  добре  там  буде  сидіти,  й  перебувати  ніч.
коли  холодно,  темно  й  сумно,
друзі  сидять  біля  вогнища,
та  співають  веселих  пісень
аж  до  ранку  –  й  тоді  вже  слухають
жайворів  та  перепілок

the  friends,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=PEMQ8-RvzgE

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021

aznageel the mage

сплетений  внизу,  в  печерах  рідкої  сталі,
слідкує  скрадливо  за  вченим  некромантом.
його  виказують,  брязкаючи,  його  антикварні
ацтекські  золоті  рунічні  застібки,
що  прикрашають  його  комбінезон  для  стеження;
тим  часом  в  блідому  повітрі  високо
цілий  день  незворушно  кружляє  кондор:
небо  над  ним  тремтить,  мов  обпечене,
але  він  –  під  опікою  aznageel.

метушаться  й  снують,  під  сонцем  марніючи,  мрії.
бляклі  потоки  приречености,  що  ринуть  з  небес,  безупинно
омивають  скульптурні  ноги  цього  самого  aznageel,  –
ці  лапи,  як  лапи  ворона,  й  заколочують,  і  руйнують  
піну  на  верху  вежі  його  пишнолюбної  величі,
бо  насправді  цей  королівський  кондор
кружляє  над  сонцем  високо.

[i]краса  цього  каменя  варта  понад  12  життів.[/i]  –
він  затинається,  й  мало  не  падає,
коли  послизається  на  мармурових  сходах.
саме  таких  нескінченних  морозних  миттєвостей
його  аж  занадто  прискіпливі,  як  у  дельфіна,  очі
плюндрують  святині  війни  та  всякі  святі  реліквії.
о,  що  то  за  радість,  коли  осяяний  сонцем  птах
віднаходить  нарешті  залізні  двері
aznageel,  і  вони  відчиняються!

aznageel  the  mage,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=LFyEx51WCJc  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

trelawny lawn

що  це  тріпоче  та  має  зранку  над  trelawny  lawn?
поети  нам  кажуть:  "то  –  розплетені  коси  атлантики".
застиглі  прекрасні  очі  визначають  єдинорога.
кажуть,  це  тварина,  чия  мудрість  –  позичена.
так,  лиш  уздрівши  дрозда  на  стигловрожайному  полі,
і  згадавши  цілком  до  речі  про  борошнисту  росу,
видющий  чоловік  вже  марить  снігом.

поети  кажуть:  мовчазний  лелека  суму
озирає  trelawny  lawn  повним  цікавости  поглядом  –
там  лев  з  єдинорогом,  чий  ріг  –  у  beth  на  колінах,
оплакують  світанок,  і  згадують  його
незчисленні  чесноти;  а  чоловік  в  канцелярській  свитці
зі  щурячим  черепом  на  голові  –
то,  напевно,  заручник  чести,
тобто  великий  канцлерський  писар.

о  небо,  наглянь  за  цим  лихом,
що  зійшло  на  мою  пшеницю!  –
вся  в  піні,  кінна  гвардія  землі
ірже  собі  під  обважнілі  ноги;
товстий  снігур  отямився,
й  туркоче,  наче  голуб;
гостинний  лев  мовчить,
бо  косить  траву  на  сіно;
єдиноріг  умовляє  лишитися  на  обід

trelawny  lawn,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=au_fjmqGVjc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

conesuala

conesuala,  володарка,  що  має  гачки  та  шпиці,
плете  все  на  світі  тут  аж  під  сонцем  глибоко:
вона  плете,  плете  чудові  речі,  речі
для  всього,  для  всього,  що  бігає  та  літає.

ти,  що  живеш  герметично,  моя  слухняна
дівчино  в  літніх  покоях  щастя!
твої  очі  –  квітучий  сад.
подай  на  кохання  руку!

твоя  голівонька  –  немов  святий  грааль;
тебе  годує  ліс,  а  виховує  –  синє  небо.
ти  плетеш  все  на  світі  тут  аж  під  місяцем  глибоко;
твої  вуста  тремтять,  виспівуючи  вдячність

conesuala,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=mHq_OR92OvI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

wind quartets

виє-віє-дмухає  духовий  квартет.
я  пильную  шляху,  і  знічев'я  граюся
її  заповітним  етруським  намистом,
його  золотими  дзвіночками.

її  пташину  голівку  їй  відірвало  літо.
і  ось  вона  роздивляється  вісника-маратонця,
що  окрадає  час,  безперечного  князя  швидкости.

дивися:  мій  келих  мені  наливає  осінь:
наливає  слізьми  за  моєю  кицькою  ena,
срібною  володаркою  хвиль  війни  на  морі
та  ворожбиткою  на  тумані.

вона  поринула  глибоко  в  жовто-зелені  спогади
соколиним  проблиском  своїх  білосніжних  зубів,
відділена  від  світу  драпуванням  своїх  роздряпаних
мережив,  що  нескінченно  падають  разом  з  листям.

ми  ховалися  та  визволялися
в  цій  мандрівній  альтанці,
немов  у  пляшці  мандаринового  віскі.
цю  альтанку,  що  має  привід
на  всі,  боже-може,  чотири  колеса,
я  видер  з  чіпких  загребущих  лап  візантії,
що  тримала  колись  цілий  світ  у  цілковитій  покорі

wind  quartets,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=UzF3yIPClSw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

stacey grove

stacey  grove  –  мій  мандрівний  віщун.
його  капелюх  постійно  повен  вина  спокути.
stacey  grove  –  ловець  безхмарного  неба,
передбачальний  очима.  дитя,  нагодуй  пілігрима.

його  чоло  уквітчано  турботами  й  думками,
ніби  вівтар  весни,  –  а  може,  й  цілого  року.
він  п'є  жолудевий  сік,  і  простягає  ноги
до  печі,  бо  там  вже  заздалегідь  гуготить
ліс,  перемішаний  з  підліском  та  торф'яним  болотом;
йому  вклоняються  п'яні  ведмеді,  лосі  та  кабани.

звірі  його  обожнили.  справді,  він  дуже  дивний:
з  головою,  як  в  антилопи,  і  з  пишною  бородою,
подібною  до  світанку,  що  запалює  небо  скраю;
а  на  тій  голові  з  бородою  він  має
благодатний  каптур  від  сонця,
й  від  дощу,  й  від  цікавих  очей.

а  наразі  –  чудова  погода.  день,  мов  добрий  хазяїн,
зачиняє  свої  ворота;  мати  кличе  вечеряти  –
stacey  grove  немов  не  чує.  він  сидить  біля  хати  на  дубі,
й  вибирає  кліщі  та  блохи  зі  спини  свого  собаки

stacey  grove,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=GCl1DMl24hY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021

debora

о,  debora,  чому  ти  смієшся,  як  зебра?
розхитай  мені  зуби,  полічи  мені  ребра.
твої  крижані  черевички  –  кожен,  як  галеон
з  золотом,  захоплений  в  півнячій  битві
в  туманній  північній  іспанії,
де  не  буває  літа.

о,  debora,  ти  вбираєшся,  як  циганка.
завжди  приємно  бачити  цигарку  в  твоїх  зубах.
ти  палиш  свого  вказівного  пальця  –
ти  застосовуєш  тактику
спаленої  білизни,  
коли  не  бажаєш  миру

debora,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=h9WpEMXME-Q

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021

dwarfish trumpet blues

ви  бачили?  тут  був  маленький  сурмач
зі  своєю  маленькою  срібною  сурмою.
він  сидів  тут  на  камені,  і  намагався  грати,
та  не  міг,  позаяк
він  був  сліпеньким,  глухеньким,
та  ще  й  не  балакав  зроду.
 
аж  тут  з  його  сурми  виліз  дуже  сердитий
козак  мамай,  та  й  каже:  [i]наше  з  тобою  завдання  –
щоб  ти  почувався  добре,  і  в  тебе  все  добре  виходило.
не  бійся,  ми  щось  придумаємо,  розраховуй  лишень  на  себе[/i].
маленький  сурмач  здивувався:  він  знав,  що  звичайні  люди
промовляють  словами,  а  цей  промовляв  натуральними  фарбами.

–  козак  мамай.  він  мовить-промовляє,
і  мальовничими  словами  щось  таке  барвисте  гарненько  зображає;
і  всі  маленькі  чоловічки,  що  не  могли  ні  співати,  ні  грати,
а  не  могли,  бо  всі  вони  жили  в  новому  синтезаторі  yamaha,
–  і  ось  вони  всі  прикипіли  очима  до  того,

що  їм  малює  козак  мамай:  новий  синтезатор  yamaha
помазаний  та  побілений,  ще  й  з  перекритою  стріхою;
в  синтезаторі  –  піч  з  українським  наївним  живописом;
а  на  стінах  –  французькі,  фламандські,  німецькі
та  инші  старі  гобелени,  що,  потемнілі  від  часу,

несуть  на  собі  й  розмаїті  події  та  образи  світу,  
і  образ  самого  світу  з  тлумаченнями  та  поясненнями.
вони  прочитали  пояснення,  співставили  всі  тлумачення,
і  зрозуміли  в  цілому  принципи  світобудови.

–  так  вони,  аж  здобувши  фундаментальну  освіту,
навчилися  грати,  співати,  сміятися  та  веселитися

dwarfish  trumpet  blues,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=-x9PjdKDI7g

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021

chateau in virginia waters

калічені  слова  її  англійської
трощили  повітря,  мов  вранішні  дзвони  пекла.
вона  тримала  замок  в  virginia  waters,
далекий  від  всяких  культурів-скульптурів;
її  новенька  silver  shadow  накрила  всю  долину
сріблястим  покривалом  зірок  та  мерехтінь;
її  перламутрові  зубки  ручної  роботи
розривали  гартовану  140  тижнів  куріпку,
і  навіть  тетерука  неїстівного  забарвлення.

її  заповітним  бажанням  було
написати  про  себе  цікаву  книжку,
щоб  вона  там  постала  в  образі  матері
барж  та  гондол,  що  страждають  в  малій  венеції,
–  скорботної  матері  чи  не  всієї  европи.

вона  зітхнула,  й  знов  вдивляється  в  портрет
бабусі  –  та  була  бучною  поетесою
і  оберталася  в  усіх  мистецьких  колах.
в  оточенні  закоханих  інтелектуалів
та  культуртрегерів  вона  стоїть  недбало
з  довгою  цигаркою,  з  жартами  на  устах:
мудра,  мов  сократ,  цинічна  та  безжальна.

вона  аж  вп'ялася  гострими  пальцями
в  обрус,  так  злякалася,  ніби  почула  слова,
звернені  до  неї:  зневажливі,  холодні,
й  такі,  що  перекидають  передові  уявлення.

miss  drag  відкидається  на  свій  лазуровий  шезлонг,
і  пише  до  свого  гаванського  арт-дилера
в  кислих  словах,  відповідних
до  її  загалом  невдоволености;

її  останнє  бажання:  написати  скандальну  книжку
про  замок  нудьги  в  virginia  waters  –
просто,  без  постмодерністських  пацьорків,
далеко  від  цієї  культури-сепультури

chateau  in  virginia  waters,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=Giwoi1Hh478

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021

strange orchestras

в  конічному  світлі  прожектора,
подібному  до  гостроверхого  мереживного  шатра,
бачу  якісь  обличчя:  то  –  напевно,  музики.
дивний  оркестр!  на  барабанах,  я  бачу,  шкіра
чи  то  пташок,  чи  то  казкових  чоловічків.

вони  –  чоловічки  –  є  злими:  я  бачу  це  зло  в  очах
маленького  бородатого  дядька  з  арфою,
що  запалав  ворожістю  до  мирного  кротика-гнома,
а  той  заховався  глибоко  десь  під  горою  кухвайок.

великий  кіт,  такий,  як  динозавр,
їхав  до  ліліпутії  в  темних  злочинних  справах.
світло  стало  кривавим,  барабани  гуркочуть  зловісно,
віолончель  свистить  жалібно  та  пронизливо.

швидко  запала  ніч;  струни  на  бас-гітарі
ослабли  й  зовсім  провисли;
чоловічки  стали  повільними,
сонними,  й  закам'яніли.
згодом  ми  їх  побачили
живими  й  здоровими:  вони  хихотіли,
гойдаючися  на  дверях,  мов  на  старому  дубі    

strange  orchestras,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=xTmuPqeJbZ4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

child star

як  кришталеві  жили  проблискують  з-під  каміння
на  схилі  гори  кайласа,  так  по  його  голові
пробігають  не  блискавки,  а  миті  його  натхнення.
він  простягся  на  ліжку,  –  мріє,  сьорбає  чай,
і  компонує  складну  партитуру.
часом  здається,  що  він  –  павук.
здається,  сто  його  рук
плетуть  одночасно  швидко  та  злагоджено:
рука  деб'юссі,  рука  мендельсон,
і  ще  дев'яносто  вісім:
гендель  та  дворжак  сивої  давнини,
і  ще  дев'яносто  шість.

дитина-зірка,  вихованець  старого  mr.  gormez,
котрий  казав,  бувало:  з  нього  вийдуть  люди.
діти-зірки  ніколи  не  тямлять,
ким  вони,  діти,  насправді  є;
вони  не  знають  співчуття,  вони  не  бачать,
як  старий  від  них  віддаляється,
і  розчиняється  в  безвісті.

тобі  12,  і  твої  пальці,  мов  спритні  ельфи,
будують  симфонію,  наче  велике  місто.
людям  це  дивно,  адже  вони  не  слухають
і  не  чують  того,  що  ти;  біля  тебе  кружляють  ангели,
і  грають  у  тебе  в  вухах  на  арфи  та  сурми  з  флейтами.  
там  деб'юссі,  й  мендельсон,  і  дворжак,  і  стародавній  гендель,
і  ще  96.  містер  старий,  недовірливий  mr.  gormez,
сказав  був  одного  разу:  "вчися,  і  з  тебе  щось  вийде"

зірко,  дитино!  коли  ти  помер,
ти  мав  13  років,  і  люди  немов  показилися:
рвали  волосся  на  голові,  ридали  та  голосили.
твоя  душа  перейшла  до  квітів,  дерев,  птахів,
і  одночасно  до  сфер  гармонії  та  контрапункту  –
сумно  та  смішно  було  дивитися,
як  оплакують  цю  подію  

child  star,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=Jk1bl2vVX44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

scenescof

усміхніться,  як  ви  вмієте,  mr.  scenescof:
не  так  вже  й  важко  втекти  від  вашого  скептицизму,
хіба  що  ви  втечете  фізично  з  моєю  маленькою,
та  тоді  вже  вам  аж  ніяк
не  випаде  усміхатися.

так  добре  було  вперше  її  зустріти,  
–  ще  краще  тепер  знати  її  таємниці!
чого  мені  ще  бажати?  хіба  що  мудрого  дядечка,
котрий  би  мені  диктував,  як  мені  розважатися.
–  усміхніться,  кажу,  як  ви  вмієте,
і  забирайтеся  геть

scenescof,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=HUDQPqxLW30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021

hot rod mama

hot  rod  mama  літає,  мов  гемонський  мотоцикл.
мій  мозок  вже  закипає,  важко  за  нею  встигати.
hot  rod  mama  літає,  мов  гемонський  мотоцикл.
мій  мозок  вже  закипає,  так  важко  за  нею  встигати.
а  якщо  я  встигну  сьогодні,  завтра  не  встигну  нічого,
й  наздожену  її  аж  тоді,  коли  буде  пізно  плакати.

я  продаю  свої  дні,  ще  й  опівнічні  години,
та  досі  сиджу  розбитий  на  голій  землі:
я  продаю  свої  дні,  ще  й  опівнічні  години,
а  тепер  я  сиджу  в  сльозах  розбитий  на  голій  землі:
моя  маленька  mama  пішла,  як  відрізала,  мовчки,
не  дала  мені  навіть  подумати,  як  її  зупинити.

мої  нові  штани  заляпалися  болотом;
на  моєму  правому  кеді  порвався  новий  шнурок.
мої  новенькі  штани  заляпалися  болотом,
ще  й  порвався  шнурок  на  моєму  правому  кеді.    
–  якби  не  така  біда,  hot  mama,
я  вже,  напевно,  перехотів  би  жити.

вона  взяла  й  мого  вершкового  mustang,
і  мого  бузкового  dodgeville,  –
вона  взяла  й  мого  вершкового  mustang,
і  мого  бузкового  dodgeville,  –
горе!  а  ще  вона  вкрала  мою
золоту  автентичну  губну  гармоніку,
і  спожила  всі  мої  заповітні
elixiere  des  leben  в  пігулках

hot  rod  mama,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=X6DtWSfmXy0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021

frowning atahuallpa

сидячи  на  самоті,  вимушено  дивлюся
на  спорожнілий  трон  величі  та  всемогутности.
сидячи  тут  зовсім  сам,  втомлено  витріщаюся
на  чорний  жертовний  камінь  святої  любови  інків.

сюди  мене  привела  сувора  богиня-мисливиця
в  образі  пишної  пави  з  багатьма-багатьма  руками.
тут  вона  спочиває,  –  каже  вона  з  повагою,
і  зітхає  так  любострасно,  що  по  її  животі
побігли  хвилясті  лінії,  наче  по  небі  хмари.
   
місяць,  подібний  до  чарівного  яйця,
позолотив  своїм  світлом  фавна.
той  смиренно  стоїть,  простягаючи  виногроно
моїй  любові.  дякую,  але  її  трон  –  порожній,
–  сказав  я,  сидячи  на  самоті
на  троні  моєї  любови.  

–  гаре  крішна.
я  спав  тут  від  часів,  коли  заборонялося
палити  дерева  і  всяку  деревину.
мій  палац  нависав  над  морем  –
то  були  добрі  часи!
мій  народ  був  слухняним,  просвітленим
та  справедливим;  жінки  та  діти
за  звичаєм  вплітали  небо  в  коси,  
а  тепер,  як  я  бачу,  їм  доступні  хіба
зірочки  на  чолі  –  та  й  добре

frowning  atahuallpa  (my  inca  love),  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=INF8n6-Rcvs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021

wielder of words

його  дієві  речі  –  речі  мови,
настояні  3  місяці  на  дієсловах.
кумедно,  але  його  капелюха  без  верху
знайдено  в  пральній  таксомашині
при  світлі  повного  місяця.

на  закаблуку  його  черевика
сидить,  безтурботно  схрестивши  ноги,
розчавлений  вранці  недопалок  зопалу:
він  куриться,  супиться,  й  тяжко  міркує,
бути  йому  чи  не  бути.

його  філармонію  трусять,  крають  та  роздирають
значні  суперечності:  надто  поспішно
його  примадонна-золотоустриця
відробляє  свої  неозорі  мільйони,
але  й  викидає  в  сміття  податки
на  так  звані  аншлаги  для  галочки.

блискучі  коштовні  орієнтальні  смушки
звалено  купою  на  chippendale-табуретці.
це  було  б  сумно,  коли  б  вони  всі  належали
чоловікові,  ширшому  в  поглядах,  ніж
графство,  де  все  починалося,
з  заходу  аж  до  сходу

wielder  of  words  (robard  de  font  le  roy),
t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=s7QrZN03zww

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021

graceful fat sheba

обдарована  і  вдячна,  опасиста  тітка  sheba  –
вона  м'ясорубка,  тобто  рубальниця  м'яса.
коли  вона  працює,  з  неї  через  шкіру
витікає  рідина  зі  специфічним  запахом.

якби  вона  була  подібною  до  пташки,
я  так  би  й  сказав:  до  лебідки,  наприклад.
але  я  не  знаю,  до  кого  вона  подібна,
отже  й  не  знаю,  з  ким  її  порівняти.

її  широкий  стан,  і  вся  могутня  статура
вражають  уяву,  і  я  безсловесно  тремчу,
коли  вона  усміхається,  зграбним  рухом  відрубуючи
дорогоцінну  свинячу  ніжку  для  холодцю.

я  стою,  і,  немов  зачарований,
дивлюся  на  тітку  sheba.  її  титанічну  постать
лиш  описав  би  гомер  з  усім  його  пишномовством.
дебела,  кремезна,  грізна,
огрядна  й  непомірно  статечна  –
така  вона,  капітальна
шановна  рубальниця  м'яса

graceful  fat  sheba,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=iFZcCNM6Zr8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021

knight

спадає  ніч,  мов  чорна  парасолька.
мене  скувало  сном,  потрібно  розібратися.
–  ні,  навпаки:  зібратися  докупи,
й  поміркувати,  що  відбувається.

на  порозі  сидів  чоловік,
аж  сивий  від  власної  мудрости,
і  грав  на  варган,  –  і  довкола  нього
опадали,  кружляючи
легким  тополиним  листям,
клапті  якихось  атеїстичних  суджень.

він  мав  на  своїй  голові
гриву  з  орлиного  пір'я,
хоч  люди  казали,  що  з  гусака  –
багряного,  як  за  часів  війни.
моя  королево,  в  мої  обов'язки
провідного  музики  гусарського  полку
вашої,  з  вашого  дозволу,
найласкавішої  величности,
як  і  в  військовий  статут,
не  входить  чемно  брехати:

мій  однострій  –  верета
індіянського  жебрака;
це  намисто,  що  на  мені  –
запорука  моєї  вірности

knight,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=0W1vAnJk4nk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021

afghan woman

ця  афганська  жінка,  здогадно  принцеса,
за  народженням  –  блакитно  чистокровна.
її  голівка  –  наче  вирізьблена  з  мармуру,
її  обличчя  –  як  описують  в  давніх  поемах,
і  назагал  вона  має  всі  щасливі  ознаки.

розкинулися  гори  довкола  твоїх  палат;
в'ються  духмяні  квіти  довкола  твоєї  шиї;
ангельський  квіт  вкриває  твої
по-дитячому  ніжні  лиця.

вбраний  в  лахміття  й  старі  мішковини,
сидітиму  тут  біля  твоєї  криниці,
й  молитимуся,
щоб  засмучений  вид  юнака-голодранця
здався  тобі  гідним  твоїх  поцілунків.  

дівчина-сарна  йде  через  твої  покої  
розгонистою  ходою;
самоцвіти  у  неї  в  косах.
рамзес  народився!  його  майбутнє
сяє  сонячним  золотом.  –
візьми  моє  серце,  бережи  його  пильно.

afghan  woman,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=4jddGrPwLzw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

mustang ford

моя  дитинка  знає,
що  я  –  на  великій  сцені;
вона  весь  час  перепитує,
де  я  був,  і  навіщо,  й  з  ким.
мабуть,  вона  здогадується,
що  я  волочуся  та  спотикаюся,  –  
це  одне  з  одним  якось  пов'язано
шкурою  алігатора.

авжеж,  моя  маленька
знає,  що  я  –  ідіот.
вона  мене  завжди  підтримує,
каже  мені  триматися.
але  вона  не  вірить,
що  так  вже  мені  наврочено,
–  що  все  це  якось  пов'язано
зі  шкурою  алігатора

mustang  ford,  t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=jQoF9Hn56Wg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

what shall we do now

чим  ми  заповнимо  порожні  місця,
де  піняться  хвилі  голоду?
ми  вирушимо  за  море,  море  пустих  облич
відкривати  та  винаходити  нові  й  ще  новіші  овації.

можливо,  для  цього  треба  купити  нову  гітару,
а  можливо,  й  нову,  дорожчу  та  більш  потужну  машину.
а  може,  для  цього  треба  працювати  вночі  та  вдень?
а  може,  втручатися  в  кожну  п'яну  бійку  по  всьому  світі?

а  може,  не  вимикати  світла,  коли  виходимо?
можна  ще  кидати  бомби  в  багатолюдні  натовпи;
можна  робити  екскурсії  в  чорнобиль  чи  навіть  в  росію.
можна  перехворіти  на  всі  відомі  хвороби,
й  поховати  самих  себе  на  кожному  цвинтарі  світу;

ну,  розбивати  вітрини  й  перекидати  урни;
надсилати  цукерки  та  квіти  президентам  та  королям;
можна  впасти  в  пияцтво  й  наркоманію  аж  довіку;
відвідувати  психологів,  священиків  та  шарлатанів;
відмовитися  від  м'яса  й  від  пообіднього  сну;

придбати  й  тримати  в  нелюдських  умовах
кілька  десятків  рабів;  дресирувати  слонів;
влаштовувати  нелегальні  щурячі  бої  без  правил;
заповнити  хату  з  підвалом  та  горищем  срібними  доларами,
–  чи  закопати  скарб,  і  потім  з  великою  помпою,
з  репортерами  та  глядачами,  раптом  його  знайти?

скирдувати  й  копичити  беззмістовне  тупе  дозвілля?
–  ми  готові  на  все,  коли  не  знаємо,  що  робити;
в  такій  от  безвиході,  в  цьому  глухому  куті
люди  повинні  напружено  думати,  й  винаходити  різні  способи,
як  їм  поправити  популярність  і  втриматися  нагорі
 
what  shall  we  do  now,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=x5pVBQ-21mk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021

vegetable man

я  маю  сум  і  сумнів  в  лимонних  черевиках,
хоч  і  гуляю  в  них,  не  шкодуючи  власних  ніг:
ноги  мої  –  пластмасові,  штани  –  оксамитові,  сині,
та  все  одно  почуваюся  рожевим  на  всю  щоку.

ці  мої  сині  штани  смердять  якоюсь  гидотою,
ця  тропіканська  сорочка  свідчить,  що  я  –  дебіл.
шкода,  ви  не  можете  бачити  моїх  бірюзових  підштанників,
бо  моя  сьогоднішня  зачіска  здається  мені  тупою.
–  як  ся  маєте,  друже  овочу?

о,  я  змінився,  друзяко!  я  знайшов  свої  власні  коліна,
й  прикрив  їх  останньою  латкою  з  журналу  "богемний  стиль".
я  нумерую  та  реєструю  свої  штани  та  шкарпетки,
а  це,  розумієте,  дуже  відповідальна  справа,

й  забирає  багато  часу.  мій  годинник  –  цілком  сучасний,
з  чорним,  як  бачите,  циферблатом.  велика  шпилька
залишає  маленьку  дірочку,  так.  словом,  все,  що  я  маю,
все,  що  ношу  на  собі,  і  все,  що  придбаю  згодом  –
то,  власне  –  я  сам:  те,  що  ви  бачите,  можна
віднести  до  категорії  людей,  подібних  до  овочів.  

я  довго  ретельно  шукав,  де  моє  місце  в  світі.
здається,  його  немає:  просто  немає  ніде.
людей,  подібних  до  овочів,  насправді  не  так  вже  й  мало,
та  немає  класифікатора,  що  взявся  б  їх  описати

vegetable  man,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=4fxPDelW9uk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021

seabirds

могутні  хвилі  розбиваються  на  порох;
порох  летить  горипадним  дощем;
дощ  оросив  альбатросові  крила,  –
той  закричав  пронизливим  голосом,
і  прирік  моряків,  що  на  морі,  на  смерть.

та  я,  однак,  на  березі.  чую  морських  птахів,
і  знаю:  прибій  високий,  бо  шторм,  а  море  –  глибоке,
і  любить  нам  дарувати  карамельний  блискучий  туман,
бо  осипає  дрібним  добірним  бісером  скелю,
а  ми  сидимо  на  тій  скелі,  й  ніжимося  на  сонці.

ти  кажеш:  цей  день  –  гарячий,
солоний  і  гострий  на  дотик;
я  бачу,  однак,  що  море  –  смарагдове  й  золоте;
я  чую  морських  птахів  в  одному  своєму  вусі,
а  в  другому  чую  твій  сміх;  моя  голова  –  як  гойдалка.

могутня  хвиля  накотилася  на  берег:
вона  має  намір  зламати  наш
замок,  якщо  добіжить.
винесла  срібну  скумбрію
всю  в  миготливих  цятках;
в  моїй  глибині  флегматична  камбала
дрімає,  немов  заколисана

seabirds,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=73UcocYQHNg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021

scream thy last scream

проголоси  своє  останнє  голосіння,
стара  бабо  зі  скринькою  сажі.
бабах!  –  і  твої  старо-карти
показали:  заломи  картуза,
прошкандибай  зі  своїми  яблуками
аж  до  хрустиків  mrs  крамниці.
тая  ж  mrs  крамниця  –  завжди  раденька
полузати  насіння  на  дозвіллі  з  яблук,
за  своїм  прилавком  танцюючи  навприсядки.

возкладіть  ваші  руки  врочисто,
стара  бабо  з  рудою  білочкою-дочкою,
на  плескаті  верхи  будинків,  рудинків,  людинків.
–  висипте  сніг  з  мішка,  і  не  жартуйте  зі  сміхом,
бо  ваші  сніжинки  летять,  мов  крижні,
2  тижні,  і  мають  вольфрамові  стрижні,
і  кожна  влучає  в  цілу  годину
перегляду  телевізора.

ти  вже  проголосила  останнє  бреши-голосіння,
стара  бабо  з  труною  попелу?  голоси,  та  не  дуже  сміши,
бо  то  –  попіл  з  твоїх  цигарок,  висмалених  під  ковдрою.
заломи,  кажу,  картуза,  стережи  свої  мирні  оселі,
і  не  впадай  в  летаргію,  бо  заграю  тобі
на  домовину  з-під  віолончелі.

–  річ  у  тому,  що  я  не  брешу.  здогадайтеся:  ваш  негодящик
налічив  на  останній  карті  3  десятки  невинних  міст.
–  це,  як  показує  мій  незалежний  покажчик,
попри  те,  що  він  –  панського  роду,
і,  відповідно,  сам  бандурист

scream  thy  last  scream,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=5rQb81z7ciI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021

point me at the sky

hey  eugene,  this  is  henry  mcсlean.
я  завершив  свій  чудовий  літальний  апарат,
про  що  й  повідомляю.  я  лечу,  –
можливо,  ти  хотів  би  приєднатися,
аби  мені  було  не  так  самотньо.

ми  зовсім  не  змінюємося  –  хіба  це  не  дивно?
хіба  це  не  сумно,  що  ми  –  безпорадні  діти?
всі  ігри,  які  ми  знаємо,  закінчуються  слізьми
–  ті  ігри,  які  ми  граємо  вже  2  чи  3  тисячі  років.

стрибає  до  свого  нового  зорельота,
поправляє  на  шиї  тефлоновий  комірець:
вмикайте  запалення,  і  відійдіть  всі  геть!
це  –  моє  останнє  до  побачення!

скеруйте  мене  на  небо,
й  нехай  все  буде  в  польоті.

і  якщо  ви  доживете  до  2005  року,
значить,  ви  не  занадто  гладкий  та  жирний.
бо  всім,  що  бажають  лиш  їсти  та  спати,
належить  померти,  я  думаю.  я  бачив  це  уві  сні.

забагато  людей  штовхаються,  щоб  потрапити  на  корабель.
я  ненавиджу  це!  припиніть,  бо  я  це  вже  добре  знаю:
люди,  щойно  владнавши  справу  життя  та  смерти,
одразу  ж  сідають  закріпити  свій  успіх
обжиранням  та  упиванням,
а  наші  ресурси  –  обмежені.

все  що  маємо  вам  сказати  –
це  бувайте  здорові,  напевно.
візьміть  ці  ваші  торби,
й  відійдіть  на  безпечну  відстань;
і  не  плачте  за  нами,  годі  вже.  –
чи  за  ким  ви  надумали  плакати?
хоч  би  за  ким,  не  журіться

point  me  at  the  sky
https://www.youtube.com/watch?v=XCiLw0a6dZo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

it would be so nice

о,  це  було  б  чудово:  зустрітися  нам  як-небудь:
це  було  б,  безперечно,  весело  та  приємно.

ранок,  всі  вже  встали.  снідаємо.  чай,
а  я  не  можу  перестати  позіхати.
передайте,  будь  ласка,  масло.
ти  знаєш  цю  газету?  daily  standard.
ти  бачила  там  оце:  вчора  літак  приземлився
на  землю  ненормально,  черевом  догори?

ніхто  не  знає,  що  я  сьогодні  робив.
а  це  вже  нормально:  инакше  й  не  може  бути.
я  лиш  хотів  сказати:  це  було  б  дуже  правильно,
якби  ми  як-небудь  зустрілися,
щоб  я  вам  все  розповів.

всіх  непокоїть  погода.  завтра  дощу  не  буде.
всім  було  б  непогано  знати  що-небудь  краще.
люди,  подумайте:  як  ми  марнуємо  час!
маючи  кожен  власну  стріху  над  головою,
про  що  ми  нею  думаємо?  треба  зустрічатися
бодай  коли-небудь  якось  як-небудь,
щоб  можна  було  це  все  докладно  обговорити.
наприклад:  чи  не  краще  мати  над  головою
технологічну  мрію,  котра  б  час  від  часу
переносила  нас  в  різні  куточки  землі?

ні,  таки  справді  ніхто  не  знає,
що  я  сьогодні  робив!  а  як  би  мені  хотілося
комусь  про  це  розповісти:
як-небудь  зустрітися  з  кимось
та  поділитися  такими  от  новинами

it  would  be  so  nice,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=AsSi1w1w9_0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

candy and a currant bun II

господи,  дівчино,  чому  ти  сидиш  на  сонці?
на  ось,  біжи  та  купи  собі  цукерок  та  булочку  з  маком:
біжи,  а  я  подивлюся,  як  зграбно  та  гарно  ти  бігаєш.

ні,  я  не  хочу  розмовляти  з  тобою:
просто  я  хочу  з  тобою  кохатися.  –
будь  ласка,  я  аж  заслаб,  я  млію  та  непритомнію.

це  правда:  це  сонце  –  занадто  пекуче.
це  ж  я  тебе  цієї  ночі  обійму!
купи  собі  ще  й  морозива:  по  обіді  це  дуже  добре,
якщо  ти  не  знала:  воно  і  смачне,  й  холодне.

ні,  не  торкайся  мене,  дитинко:
серйозно,  це  робить  мене  дурним.
це  робить  мене  божевільним,
а  я  вже  й  так  непритомнію.

не  годуй  безпритульних  котів,
не  балакай  з  чужими  покидьками:
ти  ж  знаєш,  який  я  слабий  на  голову.
благаю,  біжи  бігом:
цей  день  так  повільно  тягнеться!

candy  and  a  current  bun,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=MboUz0fJb6w

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021

apples and oranges

пачка  золотих  та  срібних  сигарет  в  кишені,
чемпіонсько-олімпійська  усмішка  на  обличчі  –
вона  гуляє  по  крамницях  в  крилатих  черевичках,
і  просто  гуляє  містом  сонця,  ніби  якимось  лондоном,
–  торговці  м'ясом  та  рибою,  і  бакалійники  з  булочниками
стежать  за  нею  з  надією,  та  вона  завертає  до  супермаркету:
її,  щоб  ви  знали,  цікавлять  виключно  яблука  з  апельсинами.

бо  вона  контролює  цей  ринок!  –  так  елегантно  й  легко,
мовби  лебідка,  ковзаючи  від  необхідних  людей
до  потрібних,  і  завжди  вчасно.
раптом
я  впіймав  її  погляд,  і  хоч-не-хоч  зупинився.
вона  зупинилася  також.  нам  було  неминучим
подумати.  я  почувався  невідомим  науці  фруктом:
не  яблуком,  не  апельсином,
а  чимось,  кажу,  невідомим.
я  таких  фруктів  не  знаю.

я  її  кохаю,  вона  кохає  мене.
ти  працюєш?  дай  я  вгадаю  ким.
я  працюю  бульдозером.  –
щось  я  сказав  не  так,

бо  вона  враз  пропала.  я  довго  її  шукав,
і  знайшов  аж  над  озером  ввечері:
там  вона  годувала
диких  качок.
–  ках,  ках!  –
апельсинами  та  яблуками,  звісно,
аж  сльози  текли  по  її  щоках,
осяяних  ніжним  рожевим  сонцем

apples  and  oranges,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=kXuypU4qjj8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021

butterfly

агов,  дівчатка!  слухайте  мене:
навіть  якщо  я  кого  ще  й  не  бачив,
незабаром  зловлю,  й  посаджу  в  мішок.
я  замовив  собі  нового  сачка  з  китаю,
тому  стережіться.

часом,  коли  на  тебе  дивлюся,
не  стримуюся,  і  простягаю  руку,
аби  доторкнутися.  можна  справді  здуріти,
спостерігаючи  довго  твоє  стохастичне  пурхання,
бо  ти  –  як  метелик.

я  не  хочу  схопити  тебе  за  крильця,
й  робити  з  тобою  багато  огидних  речей,
щоб  нарешті  пришпилити,
як  роблять  всі  ентомологи,
до  своєї  колекції:  просто  я  хочу,
просто  я  хочу  твого  кохання.

але  я  не  хочу  кричати  твоє  ім'я
латиною,  бігаючи  вночі  під  дощем:
все-таки  дощ,  і  надворі  вже  осінь;
всім  метеликам  треба  спати
аж  до  весни  –  це  ясно.

а  ви,  всі  дівчатка,  стережіться  тепер:
я  собі  виписав  інноваційну  китайську  суперпідсаку  –
ловитиму  вас  десятками,  й  кидатиму  в  мішок.
чи  стережіться,  чи  ні  –
будете  всі  моїми

butterfly,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=qPXL3Zs0HOY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021

walk with me sydney

о,  будь  ласка,  ходи  зі  мною,  sydney!
я  кохаю  тебе,  маленька  –  ти  ж  знаєш,  кохаю.
ой-ой-ой,  кохаю!  ходи  зі  мною,  sydney!
я  так  хочу,  так  хочу  з  тобою  гуляти!  

ходімо  удвох,  sydney.  ти  ж  бачиш,  надворі  темно.
дай  мені  руку,  й  тримайся  міцно,  –
зроби  мені  ласку.  я  красно  тобі  подякую.
о,  я  вже  тобі  дякую!  як  я  тебе  люблю!

маю  кривий  хребет,  криві  загребущі  руки,
дерев'яні  коліна,  вроджену
недоумкуватість,  вайлуватість,
бронхіт,  менінгіт,  патологічну  брехливість,    
білу  гарячку  й  промиті  мізки.  –
он  скільки  всього  я  маю!
ти  можеш  мене  любити,  

sydney,  сідай,  покатаю  тебе  на  машині.
не  бійся!  ти  ж  знаєш,  я  це  люблю.
о,  я  люблю,  люблю  катати  тебе  на  машині!
я  люблю  тебе,  sydney!  о,  я  люблю  кататися.

тримайся  міцніше,  ти  бачиш,  яка  темна  ніч!
коти  мене,  як  колесо,  коти  мене,  як  сонце,
о,  я  люблю  це,  люблю  це,  люблю!  –
штовхай  мене,  як  машину,
закоти  мене  аж  на  небо  

walk  with  me  sydney,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=qp5n8eUezu4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021

remember me

пам'ятаєш  мене?  згадай:  ми  вже  бачилися  раніше.
пам'ятаєш  мене?  згадай:  бачилися  раніше.
я  собі  тут  зависаю,  мене  ніщо  не  колише.

хіба  ти  не  бачиш,  чого  я  хочу?  хочу  твого  кохання.
справді,  подумай:  чого  я  хочу?  я  хочу  твого  кохання.
вчора  про  тебе  мріяв  від  вечора  аж  до  рання.

буду  до  тебе  добрим  та  лагідним,  буду,  як  липовий  мед.
буду  до  тебе  добрим  та  лагідним,  буду,  як  липовий  мед.
не  звинувачуй  мене  ні  в  чому,  дивися  тільки  вперед.

згадай  же  мене,  згадай:  ти  тут  бувала,  так.
і  я  тут  бував  –  згадай,  бо  я  тут  постійно,  так.
ходи,  погуляєш  зі  мною  трохи.  я  знаю  тут  всіх  собак

remember  me,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=zScryvT2P3I

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021

double o bo

bo  diddley  був  приватним  адвокатом.
його  рука  була  швидкою,  а  інтелект  –  високим.
d.a.  сказав:  [i]double  o,  ти  довго  не  протягнеш.
помалу,  синку:  ти  живеш  занадто  швидко[/i].

отож,  double  o  був  швидким:  він  мав  cadillac
з  двома  кулеметами  та  броньованими  дверима;
двигуна  він  туди  поставив  від  трактора  юмз,
і  був  щодня  готовим  завоювати  небо.

він  носив  у  кишенях  5  фунтів  розтопленого  свинцю,  –
це  не  раз  його  рятувало
й  від  нудьги,  й  від  подагри,  й  від  смерти;
ще  йому,  кажуть,  допомагали  револьвери  та  пістолети:
smith  and  wesson,  colt  45,  і  все,  що  було  за  поясом.

сьогодні  він  випив  увечері  цілий  галон  бурбону.
хтось  йому  взявся  опонувати,  і  запросив  на  мартіні.
мартіні  був  таким  сухим,  що  в  бармена  вибухнув  шейкер;
bo  diddley  відкинуло  за  горизонт,
і  там  він  помер  від  спраги

double  o  bo,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=fwW040TqszE

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021

lucy leave

йди,  коли  я  прошу  тебе  йти,  lucy.
будь  ласка,  відійди  від  мене  геть.
дитино,  ти  чула,  що  я  сказав?

стривай.  ти  поглянь:  я  через  тебе  розбився!
це  так  ти  про  мене  дбаєш?  наробила  такої  шкоди,
бо  я  закохався  в  тебе  з  твоїми  дівочими  чарами,
lucy.  я  чую,  десь  твоя  лялька  плаче.

подумай  сама:  я  закохався  в  тебе;
маєш  тепер  моє  серце  –  lucy,  і  що  ж  ти  робиш?
ти  шматуєш  мене  безжально,  й  не  даєш  мені  вільно  зітхнути;
а  обіймаєш  так  міцно,  аж  ламаєш  мені  всі  кості.

отже,  коли  я  прошу,  ти  повинна  слухняно  відходити.
чула?  тепер  я  прошу:  відійди,  якщо  твоя  ласка.
ти  бачиш?  я  –  весь  розбитий,  я  мушу  тепер  зібрати
свої  черепки  докупи,  а  це  –  нелегка  задача

lucy  leave,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=OL_82YyVBC4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021

louder than words

ми  гарчимо  й  гриземося:  ми  боремося  за  щось.
публічні  образи  та  виклики  –  наша  звичайна  практика.
та  ми  робимо  те,  що  робимо,  ми  –  такі,  якими  вдалися
чи  стали  –  кого  то  обходить?
ми  –  ті,  ким  ми  є,  та  й  годі.

разом  і  добрих,  і  поганих  часів:
і  в  сонце,  і  в  мряку,  і  в  грозу  з  буревієм.
–  ось  ми  які.  ми  –  такі,  і  нічого  не  вдієш.

з  усією  вдячністю  та  клятою  повагою
ми  посіли  місця,  для  нас  уготовані;
нам  вільно  так  само  це  все  проклинати,
як  плекати  та  леліяти,  й  давати  імена.

можна  сидіти  вдома,  й  грітися  біля  вогню,
підкидати  до  нього  дров,  тішитися  й  радіти;
а  можна  весь  час  мандрувати,  й  виконувати  сумлінно
наше  призначення  тут,  суворе  та  неминуче.

те,  що  ми  робимо  –  гучніше  за  слова,
а  те,  як  воно  розгортається  –  і  поготів  гучніше.
а  що  крім  цього  може  бути  гучнішим  за  слова?
лиш  сума  наших  технологій,  що  зростає;
ну,  й  ще,  напевно,  великодні  дзвони,
що  з  ними  всі  порівнюють  музику  наших  сердець.
 
вібрують,  стогнучи,  струни,  цей  вечір  тече,  мов  вода,
ти  не  шкодуєш  підборів,  підскакуючи  від  задоволення;
ми  звикли  до  цього,  ми  плинемо,  як  завше,  за  течією
екстатичного  часу,  коли  нам  здається,  що  ми  –  живі.

та  й  хіба  лиш  здається?  що  найгучніше  в  світі?
–  те,  що  гучніше  за  всякі  слова:  я  думаю,  наша  музика.
наша  музика  –  наша  співоча  душа,  а  серця  –  барабани.
що  вже  й  казати?  послухайте  гупання  нашого  пульсу,
й  порівняйте  його  з  якимось  кучерявим  художнім  словом

louder  than  words,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ezc4HdLGxg4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021

high hopes

країна,  де  ми  жили,  коли  були  молодими,
мала  свій  особливий,  належний  лиш  їй,  обрій.
за  тим  особливим  обрієм  в  краю  магнетичних  див
блукали  наші  думки  безприв'язно  та  безтурботно,
–  й  лиш  вічовий,  січовий,
шкільний  та  парламентський  дзвоники
могли  їх  так-сяк  повернути,
наші  мудрі  думки,  до  дійсности.

брукованою  дорогою  в  напрямку  до  causeway  –
чи  можна  їх  ще  знайти  в  покинутому  кар'єрі?

нашими  слідами  йшла  банда  лахмітників-конкурентів,
аж  доки  час  лишив  нас  позаду,  й  порозкидав  наші  мрії.
тепер  міріяди  мікробів  та  инших  маленьких  створінь
обумовлюють  наше  земне  животіння
тут,  в  цій  країні  регламенту,  розкладу
й  повільно-статечного  тління.

трава  була  зеленішою;  світло  було  яснішим,
дні  були  нескінченними,
а  ночі  –  правдиво  чудесними,
коли  ми  жили  громадою  друзів
там,  куди  вже  немає  шляху.

за  нами  ясніють  гранню  рештки  останнього  мосту.
лиш  в  цьому  світлі  ще  можемо  бачити,
як  було  добре  там.
ми  йшли,  як  годиться,  вперед  та  вперед
бадьоро,  по-геройському,  з  юнацьким  фанатизмом;
та  місячних  ночей,  як  ця,  піддаємося
якійсь  могутній  силі,  що  тягне  нас  назад.

ми  встановили  прапор  на  вершині  вершин  цього  світу.
ось  він,  омріяний  світ,  вітає  своїх  володарів.

а  володарі  обтяжені  захланним  честолюбством,
що  позирає  за  обрій  в  ще  дужчій  новій  одержимості
приєднати  до  нього  той,  з  незабутнім  жалем  покинутий
старий  заради  нового.  о,  це  –  відома  пісня!

трава  там  була  зеленішою,  світло  було  яснішим;
смак  був  солодшим:  смак  днів  та  ночей  чудес.
так  добре  було  сидіти  з  друзями  й  спостерігати,
як  вранці  туман  займається  від  першої  іскри  світанку;
й,  як  здивовано  тиха  річка  починає  враз  хлюпотіти
так,  нібито  вперше  побачила  красу,  що  її  оточила

high  hopes,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=lku1fP-LszI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

lost for words

я  провадив  свої  дні  в  занепаді  й  стагнації.
я  варився,  наче  в  пеклі,  в  казані  ненависти,
паралізований  на  злеті  манії  переслідування,
–  отож,  я  вирішив:  нехай  планета  зачекає,
поки  ти  віддаєш  цілий  час  ворогам.

а  вони  тобі  ввижаються  вві  сні  та  наяву
в  твоїм  жорстоко-гарячковім  маячінні.
нікому  не  довіряй,  поглиблюй  тунельне  бачення,
і  нехай  та  реальність  плаче,
що  не  встигне  до  нього  вскочити.

щоб  мучити  себе  застерігальництвом,
прийми  обітницю  нікому  не  допомагати.
справді-бо:  не  буде  і  в  смерті  заспокоєння,
коли  володар  правди  покине  тебе  остаточно.
 
розумієш,  всі  твої  дні  потьмарені  прозорливістю.
це  правда,  що  кажуть:  в  обставинах  вибору
ти  б'єш  кулаком  по  підлозі?
будь  мужнім,  бо  в  цьому  світі,
відлученому  від  решти,
кажуть:  людина  спить  –
хміль  заплітає  двері.

а  я  відчиняю  гостинно
всім  своїм  ворогам;
я  можу  навіть  спросоння
забути  їм  їхні  злочини,
й  тоді  вони  кажуть:  приємно
слухати  цих  філософів!
на  ось  тобі  потиличника,
на  цукерку  не  заробив

lost  for  words,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=FKROYzWRiQ0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

keep talking

довкола  мене  –  дружня  тиша.
вона  все  глибша  та  кругліша.
я  хочу  покликами  маму,
та  не  можу  думати  прямо.

я  сиджу  собі  в  кутку,
ніхто  мені  не  докучає.
здається,  зараз  я  повинен  щось  промовити,
та  що:  промову?  ні.  зараз  я  не  можу:
зараз,  я  відчуваю,  слова  не  пішли  б,  як  треба.
а  ще  таке  відчуття,  ніби  я  весь  час  потопаю:
такий  слабкий,  слабкий.  та  цього  не  можна  показувати.
дивуюся  часом,  і  стає  надзвичайно  цікаво:
куди  ми  підемо  тепер,  коли  ми  тут?

ні,  це  –  неправильно,  так  не  повинно  бути.
все,  чого  нам  треба  –  це  переконатися,
що  ми  з  тобою  досі  розмовляємо.

але  ти  не  говориш  зі  мною  –  чому?
ти  не  говориш  зі  мною  ніколи.
що  ти  думаєш  про  це,  про  що  взагалі  міркуєш?
що  ти  відчуваєш,  думаючи  про  це?
я  знаю,  що  ми  не  говоримо,
та  як  ти  гадаєш  все-таки:
куди  нам  тепер?
ти  не  знаєш.  ясно.

таке  відчуття,  ніби  я  потопаю.
ми  не  говоримо.  яка  твоя  думка?
все,  чого  нам  треба  –  це  поговорити.
та  я  не  можу  зараз.  я  не  можу  дихати,
й  тиша  довкола  стає  все  круглішою.
скажи,  що  ми  нікуди  не  йдемо:
я  думаю,  що  ми  нікуди  не  йдемо

keep  talking,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=wbOTkDn49qI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021

coming back to life

де  ти  була,  коли  я  розбивався,  горів  і  ламався;
коли  мої  дні  текли,  мов  вода  по  віконних  шибах;
коли  я  страждав  і  мучився,  коли  я  лежав  безпорадний,
і  бачив  та  чув  лиш  те,  чим  ти  мене  оточила?

поки  ти  покладалася  на  нікчемні  чужі  слова,
й  готова  була  померти  заради  пустих  ілюзій,
я  дивився  на  сонце,
й  бачив  на  ньому  плями.

розгублений  в  думках,  я  заблукав  у  часі,
й  тинявся  так  без  мети,  доки  було  посіяно
насіння  щасливих  змін,  насіння  нового  життя.

надворі  була  негода,  сутінки  й  тихий  дощ;
я  просто  сидів,  і  палив  свої  дні,
не  знаючи,  що  робити.

а  потім  я  вийшов  на  небезпечну  прогулянку  –
тобто  небесну,  ага  –  минаючи  нашу  тишу.
я  зрозумів  невдовзі,  що  справді  мій  час  настав,
і  поквитався  з  минулим,  щоб  знов  повноцінно  жити.

я  вийшов  на  ту  небезпечну  прогулянку,  знаючи,
що  насправді  моє  майбутнє  щойно  тепер  посіялося.
я  знав,  що  чекати  ще  довго,  та  це  вже  було  не  чекання:
я  просто  пішов  до  сонця  без  сподівання  дійти

coming  back  to  life,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=tC8631Kqzb0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021

take it back

її  любов  торкається  мене,  мов  лагідний  теплий  вітер.
слухаю,  як  вона  дихає  –  так  дихає  море  вночі.
я  мріяв  про  неї,  палаючи  непогамовним  бажанням;
ми  танцювали  в  темряві  тоді,  як  земля  горіла.
–  вона  могла  покласти  цьому  край;
вона  й  тепер  могла  б  покласти  цьому  край.

я  стежу  за  нею;  я  їй  брешу,  я  обіцяю  їй  вічність  –
вона  заливається  сміхом,  що  йде  з  глибини  душі.
я  вимагаю  від  неї  свідчень  про  щире  кохання,
я  палю  її  на  вогні,  і  топлю,  і  навіть  закопую:
я  штовхаю  її  до  межі,  де  й  сам  би,  напевно,  зламався:
просто  я  хочу  знати,  наскільки  вона  міцна.
–  вона  могла  б  покласти  цьому  край,
і  напевно,  колись  покладе.

і  ось  я  побачив  знаки  та  ознаки,  кричущі  й  незаперечні.    
було  б  мені  ними  знехтувати,  –  й  їй-богу,  я  намагався.
ця  нескінченна  спокуса,  що  я  учинив  для  неї,
ламала  мою  непохитну  віру,  й  робила  з  неї  ніщо,
аж  доки  я  не  злякався,  й  раптом  не  припинив:
вона  могла  б  сама  покласти  цьому  край,
і  напевно,  колись  так  і  зробить,  як  я  боюся

take  it  back,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=pyk8tj95620

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021

wearing the inside out

цілий  день  аж  до  ночі  я  переховувався.
–  ось  до  чого  дійшло!  погляньте  на  цього  siegfried!
не  більше,  ніж  живий.  так,  я  заледве  вижив.
якщо  підбивати  підсумки,  це  –  понад  міру,  занадто.

не  хочу  нічого  чути,  –  скоцюрбився  в  кутку,  –
нікого,  –  екран  тепер  мерехтить,  –
я  змарнував  забагато  часу,  –
нескінченний  потік  словесного  мотлоху,  –
на  те,  щоб  вивести  все  внутрішнє  назовні.
–  кляте  місце.  холодно,  як  на  людський  дотик  –
дотик  тварини,  схильної  до  самознищення  –
це  серце,  що  спливає  кров'ю
в  очікуванні  все  нових  вибухових  хвиль,
не  дуже  й  боїться,  не  дуже  й  б'ється.

я  пробурмотів  обітницю  мовчання,
і  тепер  не  чую,  про  що  міркую  вголос.
мене  вимикає  світло,  й  тоді  я  вмикаю  ніч,
й  ношу  свою  темряву,  ніби  щоденний  одяг,
котрому  пасує  безтямна  усмішка.

повзу  навкарачки  назад  до  життя.
нервова  система  вся  розладналася.
здається,  я  ожив,
але  ожив  навиворіт.

погляньте  на  нього:  який  блідий.
напевно,  він  повертається.
важко  дихає.  щось  йому  заважає.
минуло  3  тижні,  як  він  запевняв,
нібито  може  зривати  слова,  мов  яблука,
з  уст  людей,  що  його  оточують.

так,  бо  з  цими  словами  я  можу  бачити
навіть  крізь  хмари,  що  вкрили  мене  з  головою.
хвильку  заждіть,  а  потім  промовте  моє  ім'я,
й  тоді  ми  побачимо,  чи  можемо  знов
чути  самих  себе,  як  чуємо  все  довкола.

все  гаразд,  я  тримаюся,  –  він  стоїть  на  порозі,  –
я  тримаюся  ген  аж  до  того  дня,
я  заскочив  його  в  вогняному  гніві,
коли  хмари,  мов  дрова,  летіли  йому  до  уст.
я  дмухаю,  наче  вітер.  –  трясця,  що  це  за  місце?
я  з  тобою,  –  його  розривають  якісь  протиборчі  сили,
–  тепер  ми  можемо  чути,  –  чекай  на  спокій  між  блискавками,
–  тепер  ми  можемо  чути  себе.  назвися

wearing  the  inside  out,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=i8cV1ua0wYA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021

a great day for freedom

того  дня,  коли  впав  горезвісний  мур,
всі  инші  замки  й  перешкоди  також  впали  на  землю.
тоді  ми  піднесли  келихи,  й  гукнули  клич  до  свободи
–  того  дня,  коли  впав  горезвісний  мур,
також  сів  у  калюжу,  тобто  на  мілину,
ще  й  корабель  дурнів,  якщо  це  когось  цікавить.
хоч  би  як,  у  повітрі  пурхали  надії  та  добрі  очікування,
подібні  до  паперових  журавликів  та  літачків.

наснилося,  ти  покинула  наше  маленьке  військо,
й  не  стало  нічого:  ні  радости,  ні  доблести,  ні  тепла.
я  знав,  що  без  мене  тобі  доведеться  зазнати  смутку,
та  нічого  не  міг  тобі  дати  крім  того,  чого  навчив.

життя  дедалі  знецінюється;  навіть  сусіди  й  друзі
перестали  плекати  взаємну  довіру,  й  роздмухують  страх.
щодня  у  людських  взаєминах  –  необоротні  зміни
на  гірше  та  все  на  гірше,  й  не  можна  нічого  вдіяти.
 
вже  й  кордони  стали  непевними,
й  течуть,  мов  бархани  в  пустелі.
сильні  народи  вмивають  руки,
слабкі  –  посипають  голови  попелом;
історія  пишеться  кров'ю,  зрадами  та  боягузством.

прокинувся  від  гуркоту  святкових  барабанів.
грала  музика,  люди  сміялися,  ясно  сяяло  сонце.
я  поглянув  на  тебе,  й  мій  сон  немовби  звіяло  вітром,
та  все  одно  лишився  якийсь  невиразний  сум

a  great  day  for  freedom,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=01F1leQgsEc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

poles apart

чи  ти  не  знав,  що  все  пішло  погано
й  наперекіс?  але  то  –  лиш  для  тебе.
а  в  мене  все  гаразд  як  було,  так  і  є.
думаю  тепер:  було  б  тебе  хвалити
як  золоту  дитину,  але  й  застерегти
від  всього  непутящого  й  дурного,  що  до  нього
ти  вже  тоді  був  виявляв  надмірну  схильність.

гай-гай!  дивлюся,  й  аж  самому  страшно:
що  з  тебе  стало?  а  я  ж  тобі  казав:
втечеш  від  моїх  настанов,  та  не  втечеш  від  правди.
бачиш  тепер,  що  недаремно  щоразу,  коли  зустрічав,
я  відбирав  у  тебе  рішучість  та  переконаність,
ці  небезпечні  іграшки  в  руках  у  сліпих  та  немудрих.  

згадую,  як  тепер:  мокрі  дахи  непевности,
по  них  тарабанив  веселий  дощ  наукової  думки.
під  твоєю  дірявою  стріхою,  нехай  безуспішно,  ховалися
забагато  людей,  що  могли  б  стати  успішними  дурнями.
я  тобі  не  казав,  та  вони  всі,  напевно,  бачили
якесь  незвичайне  світло  у  тебе  в  очах  –  еге?
я  не  вірив,  що  ти  його  втратиш,  тому  й  залишив  тебе
самого  з  твоїми  оманами  та  мріями  про  нездійсненне

poles  apart,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=5ciWB7VykII

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

what do you want from me

якщо  ти  вже  оглянула  все  в  цій  кімнаті  сьогодні,
сядь  в  те  вигідне  крісло,  й  притлуми  освітлення.
а  я  подумаю  теж:  хочеш  моєї  крови?
а  може,  ще  й  сліз?  чого  ти  хочеш,  власне?
чого  ти  від  мене  хочеш?
ну,  я  можу  співати,  й  трісне  моя  горлянка.
можу  знов  сіпати  струни,  аж  струдяться  пальці  до  м'яса.
чи  як  ще  тобі  догодити?  думаю,  але  нічого
не  можу  придумати  –  ну?  чого  ж  тобі  ще,  крім  цього?  

ти  віриш,  я  знаю  щось,  чого  ще  не  знаєш  ти.
якби  це  було  не  так,  давно  вже  пішла  б  деїнде.
може,  мені  простояти  цілу  ніч  під  дощем
та  й  під  твоїм  вікном,  щоб  ти  мене  пожаліла?
ні,  я  тобі  сплету  вінок  з  польових  ромашок,
і  ним  же  ж  тебе  короную:  ти  –  королева  галактики,
навіщо  тобі  я?  ти  не  знаєш,  хто  я  такий.

ти  можеш  мати  все,  чого  тобі  заманеться:
мандри,  гулянки,  мрії,  багато-багато  рабів.
ти  можеш  навіть  ходити  по  воді,  якщо  ти  не  знала.

ти  можеш  мати  все,  що  бачиш,  
ще  продай  свою  душу  для  повної  певности.
–  справді,  а  чом  би  й  ні?  подумай,  чого  тобі  треба.

подумай,  і  втратиш  себе  вже  сьогодні.
зазирни  досередини:  чи  є  там  за  чим  шкодувати?
коли  будеш  цілком  готовою,  повернися  обличчям  до  світла,
й  скажи  вже,  нарешті,  визначено,  чого  ти  хочеш  від  мене

what  do  you  want  from  me,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KmlZ1WhlYsM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021

sorrow

над  всією  землею  розлігся
солодкий  запах  скорботи.
дими  від  пожеж,  мов  бурхливі  річки,
прокладають  свій  шлях  до  неба.
людині  властиво  впадати  в  самооману.
чоловікові  сняться  зелені  поля,
та  серед  ночі  він  прокидається,
наче  побачив  страхіття.

він  одержимий  образами  втраченого  раю.
він  не  міг  би  сказати  точніше,  що  то  було:
щось,  як  мрії  весни,  як  сон  наяву  уві  сні  –
він  сам  був  його  частиною,
він  без  цього  не  може.

кров  зупиняється  в  жилах,  і  аж  скипається  з  жалю.
коліна  тремтять  і  ламаються  на  шляху  темної  ночі:
його  рука  здригнулася  тоді,  коли  мала  бути
твердою,  й  відтоді  він  завжди  у  всьому  хибить.

світ  –  як  одна  душа,  але  кожна  душа  –  окремий
світ,  де  минає  час,  як  бурхлива  річка  до  неба.

він  розмовляє  з  цією  річкою,
що  зветься  любов'ю  та  відданістю:
її  невиразні  слова  та  емоційні  вигуки
означають  запрошення  йти  за  нею  аж  до  кінця,
де  спокій  пролився  на  воду,  мов  золота  олія.  

цілу  ніч  скаженіє  та  виє,  мов  собака,  холодний  вітер.
попіл  та  порох  в  моїх  очах  не  дають  мені  бачити  правди.
та  раптом,  буває,  впаде  промовиста  вбивча  тиша
як  свідчення:  всі  обіцянки  розбито  й  відкинуто  в  гніві

sorrow,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nPM-QSCnNas

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021

a new machine, part II

я  буду  тут  завжди;  я  завжди
споглядатиму  це  своїми  очима:
це  –  просто  дні  життя,
як  могло  з'ясуватися.
це  могло  з'ясуватися,
отже,  воно  й  з'ясувалося:
це  –  просто  дні  життя;
я  вдоволений  цим  результатом

a  new  machine,  part  II,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=FCxisIIO3DI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021

a new machine, part I

я  був  тут  завжди;  і  завжди  на  все
дивився  тими  самими  очима  –
це  буття  –  я  кажу  так  навмисно  –
щось  не  таке,  як  життя,
як  ми  його  розуміємо.

часом  відчуваю  втому,  але  не  знаю,  від  чого.
можливо,  втомився  чогось  чекати,
а  може,  просто  від  цього  буття.
так  само  не  знаю,
чи  може  це  все  не  втомлювати,
й  чи  могло  взагалі  бути  не  так,  як  є.

можливо,  так  само  й  вам
набридало  чогось  чекати,
чи  набридало  бути,
чи  робити  якусь  дурню  –
тоді  я  вас  заспокою:
немає  нічого  вічного,
й  навіть  самої  вічности,
думаю,  не  існує

a  new  machine,  part  I,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=dm9ipOgXNFw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021

yet another movie

звук,  один  лиш  звичайний  звук:
звук  поцілунку.  простий  поцілунок.
здивоване  обличчя  за  віконним  склом:
невже  дійшло  аж  до  цього?

ось  і  чолов'яга,  що  раптом  кудись
побіг  стрімголов;  ось  –  дитина,  що  плакала.
а  ось  і  дівчина,  котра  ненароком  почула
голос  брехні,  –  самої  брехні  не  видно;
а  сонце  палає  червоним  вогнем,
а  ліжко  стоїть  порожнім.

а  ось  і  насильство.  він  –  надзвичайно  жорстокий;
вона  неминуче  скориться.  опиратися  вже  не  вийде.
марширує  зла  доля,  мов  батальйон  фашистів;
воля  зламалася;  хтось  лежить  непорушно.

він  сміявся;  він  плакав;  він  замріяно  мружився.
він  хоробро  бився,  й  чесно  загинув.
він  був  таким  чоловіком,  як  всі:
не  найгіршим  і  не  найкращим.

і  це  невпинне  шепотіння,  шарудіння,
зітхання  та  плямкання  багатьох  випадкових  обставин;
кожне  обличчя  хвилюється,  мов  неспокійне  море;
кожна  пара  очей  співчутливо  закочується
догори,  мов  у  спільній  молитві.
раптом  екран  згасає;  погляди  всіх  людей
скеровуються  досередини
для  осмислення  того,  що  сталося:

чорний  вершник  на  білім  коні  чвалає  від  нас  вдалечінь,
беззмістовне  життя  минає,  задоволене  цим  видовищем.
сльози  течуть  з  очей  гірко-гірським  потоком;
вершник  вже  розчинився  там,  де  сідає  сонце

yet  another  movie,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=K0V0ytn8AL8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021

on the turning away

відвертаймося  від  вбогих  та  знедолених;
відвертаймося  від  слів,  що  вони  промовляють
так  переконливо,  що  ми  їх  не  розуміємо:
не  вважай,  ніби  те,  що  відбувається,
є  клопотом  тих,  хто  від  цього  страждає,
бо  инакше  побачиш:  ти  долучився
до  глобальної  відвернености  людства.

це  –  неприродна  гидота,  коли  з  якоїсь  причини
світло,  нам  дане  від  бога,  стає  пітьмою  та  тінню,
і  вкриває,  немов  непроникною  ковдрою,
все  добре  та  зле,  що  ми  знали  раніше.

ми  не  могли  й  подумати,  скільки  стало  таких,
в  кого  в  грудях  не  серце,  а  незворушний  камінь.
ми,  можливо,  смертельно  жахнулися  б,
усвідомивши:  всі  ми  –  самотні,
й  замість  білого  світу  бачимо
пишні  мрії  своєї  пихи.

після  тривог  метушливого  дня,
під  крилом  благодатної  ночі,
коли  всі  мовчання  єднаються
в  гармонійний  безмовний  акорд,

не  виголошуйте  жодних  промов,
вшановуйте  злагоду  й  тишу,
й  спостерігайте,  як  вас  зачаровують
магічні  слова  зірок,  що  спалахнули  на  небі,
–  а  тоді,  трохи  згодом,  ви,  можливо,  почуєте  вітер,
вітер  змін,  що  здіймається  сильно  й  раптово,
коли  ніч  нетерпляче  змахує  крилами:

не  відвернися  від  слабосилих  та  вбогих,
не  потерпи  порожнечі  та  холоду  в  себе  в  грудях!
ми  повинні  зробити  цей  світ  справедливим,
спільним,  привітним  до  всіх  і  до  кожного  –
не  стій  непричетним,  не  витріщайся  даремно:
доклади  до  цієї  мрії  стільки  розуму,  сил  та  часу,
скільки  тобі  не  шкода,  й  ніколи  не  відвернися

on  the  turning  away,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KjGXnSdVwCY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021

one slip

погляд  занепокоєння  в  сонній  кімнаті  нудьги.
–  скляний,  як  по  правді,  погляд  на  мене,
що  опинився  над  прірвою.
музика  грала,  ми  все  кружляли  й  крутилися,
й  не  пролунало  жодного  слова
на  захист  її  невинуватости.

[i]я  згодна,  я  згодна[/i],  –  сказала  вона  задихано,
струснула  волоссям,  і  гордо  підкинула  голову.
спочатку  я  розгубився,  й  не  знав,  як  її  розуміти,
та  швидко  оговтався;  ми  потонули  в  бажанні,
і  ось  я,  охоплений  полум'ям,  безтямно  її  проваджу
до  поховального  вогнища,  мріючи  лиш  про  те,
чого  вимагає  від  мене  власний  моральний  занепад.

ми  посковзнулися,  і  вже  падаємо  вгору  –
ні,  падаємо  в  нору  до  якогось  кролика:
це  сталося  так  несподівано!  обоє  навіть  незчулися,
як  наші  життя  пов'язалися,  й  стали  немов  одне.
–  невелика  біда,  що  ти  не  забудеш  ніколи
цієї  безсонної  ночі,  бо  не  забуду  й  я.

чи  було  це  справді  коханням,  чи  лиш  так  називалося?
чи  справді  сама  невблаганна  доля  постелила  нам  рушника?
ми  лиш  на  мить  посковзнулися,  й  посіяли  наше  насіння.
–  скоро  минає  рік;  ми  досі  не  розлучаємося
ні  на  мить,  –  і  можливо,  вже  не  розлучимося  довіку

one  slip,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=tOPNa753e1E

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021

the dogs of war

пси  війни  та  люди  ненависти  –
це,  вважайте,  2  перифрази,
а  може,  ще  й  2  синоніми,
та  ми  вам  цього  не  казали,
бо  якби  ми  вам  це  сказали,
нас  би  позбавили  прав
з  усіма  привілеями,  й  волі.

наша  готівка:  м'ясо  та  кров;
можна  й  кістки.  зараз  –  гарячий  час,
коли  пекло  воскресло,  незамкнене  й  агресивне:  
збирай,  що  валяється  під  ногами,
та  виставляй  на  продаж.
за  нашу  готівку  ми  з  почуття  обов'язку
брешемо  й  обманюємо  –  але  це  не  точно.
навіть  наші  бригадири  інформовані  не  повністю
про  ту  світову  мережу  брехні,
що  ми  плетемо  щоденно.

маємо  в  наявності  один  старенький  світ.
ми  зробили  з  нього  бойовище.
якщо  ми  його  зруйнуємо,  значить
ми  знаємо,  що  робимо,  і  робимо  це  добре.

те,  що  ви  бачите  в  ваших  шпигунських  фільмах  –
хвилі  та  брижі  на  водах  наших  бездонних  справ.
хоч  би  як,  справу  зроблено:  ми,  пси  війни,  на  волі,
маємо  всі  індульгенції  з  підписами  та  печатками,
й  того,  що  розпочато,  вже  не  зупинить  ніхто.
але  ви  не  журіться:  якщо  подумати,
всі  навіть  світлі  створіння  мають  свій  темний  бік,
а  оборудки  зі  смертю  –  в  звичайній  природі  звіра.

пси  війни  не  вступають  до  мирних  переговорів  –
може,  й  брехня,  але  так  написано  в  нас  на  лобі;
пси  війни  не  вклоняються,  не  визнають  і  не  брешуть.
їхнє  призначення:  брати  все,  що  погано  лежить,
і  все,  що  їм  даєте  ви,  миролюбні  істоти.
так,  бо  вони  живуть  з  того,  що  хтось  помирає.
ти  можеш  волати  до  права  й  закону,  і  до  ідей  гуманізму,
та  знай,  що  куди  б  ти  не  йшов,  знайдеш  там  наші  сліди.
горе!  й  нам,  переможцям,  також  доводиться  часом
зазнавати  поразок,  скиглити,  миритися  та  програвати  –
можеш  принести  нам  співчуття,  й  підеш  назад  без  нічого

the  dogs  of  war,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=0XrYoNbO-78

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021

learning to fly

вдалині  –  дистанції  встановити  не  вдається  –
спостерігаю  сигнал  жалоби,  крепову  чорну  стрічку
там,  де  точка  мого  неповернення.  політ  над  обвітреним  полем,
хоч  і  уявно,  триває,  а  сам  я  стою  на  землі,
замріяний  і  занімілий:  мов  щось  мене  підхопило,
і  невблаганно  тягне  її,  мою  душу,  до  неба.

я  не  можу  відвести  від  нього  очей.  споглядаю  його  обертання,
й  розумію  все  дужче  й  дужче:  я  –  чужий  для  цієї  землі.

бачу,  кінці  моїх  крил  побіліли.  це  –  обмерзання.
мене  застерігали,  та  я  думав,  що  дам  цьому  ради.
тепер  я  не  знаю,  який  навігатор  взявся  б  прокласти  для  мене
безпечний  зворотний  курс.  хоч  і  нічим  не  обтяжений,
хоч  і  майже  порожній,  літаю,  мов  кинутий  камінь.

кажуть,  крилата  душа  докладатиме  всіх  зусиль,
бо,  кажуть,  хто  народився  на  землі,  повинен  літати.

можна  сказати  так:  я  лечу  над  планетою
на  крилі  та  молитві,  й  тягнеться  мій  ореол
мов  блідий  інверсійний  слід,  від  мене  і  ген  до  обрію.
краєм  ока  бачу  на  хмарах  свою  хрестовидну  тінь,
що  витирає  їхні  поверхні,  наче  мокра  ганчірка.

–  отже,  якщо  сказати  образно,  бачу  сон
наяву,  й  не  боюся  прокинутися.
не  знаю,  з  чим  порівняти  це  щасливе  блаженство
літати  –  чи,  власне,  вчитися
літати,  немов  реактивний  літак

learning  to  fly,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nVhNCTH8pDs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021

embryo

вся  любов,  що  я  відчуваю  –
це,  власне,  я  сам  і  є:
м'ячик,  маленька  кулька,
зовсім  новенька.  ти  теж  не  стара,
та  я  –  ще  новіший.
потребую  та  вимагаю!
теплого  сяйва,  місячного.

зрозумій  мене  правильно:
тут  трохи  затісно.
сиджу  тут,  нудьгую
аж  від  початку  часів.
коли  я  побачу  всесвіт?
хочу  побачити  все,
щоб  все  оцінити  належним  чином,
і  внести,  можливо,  якісь  вдосконалення.

бо  звідусіль  я  чую  дивні  звуки:
немов  би  щось  там  хлюпоче,
булькає  та  циркулює;
ну,  а  стосовно  світла:
чи  й  там  воно  все  червоне?
я  хочу  сказати:  червоне  світло
не  врівноважує  нічної  чорноти.

мій  світанок  –  вже  близько.
я  впевнений,  я  відчуваю,  –
мене  аж  змучило  таке  передчуття.
я  завжди  казав,  що  потребую
більше  простору,  більше  світла
й  більше  всіляких  вражень:
теплого  сяйва,  місячного!
шепочи  мені  колискової,
а  я  незабаром  вийду  надвір,
щоб  побачити  небо  нарешті

embryo,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Tsd2GSK80vs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021

two suns in the sunset

у  мене  сідає  сонце  в  дзеркалі  заднього  виду.
десь  воно  там  потоне  за  дорогою,  за  мостами.
я  думаю  лиш  про  хороші  речі,
котрі  ми  лишили  незробленими,
й  мучуся  передчуттями.  перевірте  мою  підозру
стосовно  голокосту,  що  гряде.

мій  іржавий  дріт  вже  ледве  утримує  корок.
розумієте?  це  така  художня  фігура  мови.
мабуть,  я  вибухну  гнівом,  дам  себе  обігнати,
–  і  раптом  ось  тобі  й  маєш:  настане  новий  день.

розумієте?  сонце  –  на  сході,
а  день  же,  здавалося,  котиться  до  кінця.
бачу  два  сонця  увечері  –  кажуть,  це  означає,
що  людству  настав  кінець,  і  можна  нікуди  не  їхати.

я  вже  такого  страху  зазнав  був  одного  разу.
уявіть:  заклинило  гальма,  й  вас  невблаганно  несе
під  величезного  truck  з  двома  корабельними  трубами.
час  тоді  зупиняється,  ви  можете  все  докладно
роздивитися  й  пережити,  як  смерть,  що  вже  відбулася.

ти  вже  не  почуєш,  та  можеш  уявити,
як  перелякані  діти  гукають  до  мами  й  тата;
ти  взагалі  вже  ніколи,  ніколи  не  побачиш  людей,
–  це  надзвичайно  сумно,  та  хто  ж  тебе  пожаліє?

ну,  це  нудно  описувати,  та  коли  коротко,  так:
твоя  машина  розтанула,  обвуглилася  і  згоріла;
вугілля  тобі  знадобилося  б  для  протигаза  –  майнула
цілком  божевільна  думка;  нарешті  я  розумію
ненависть  та  гнів  тих,  що  програли  на  виборах
майбутнього:  ворог  і  друг  тепер  урівнялися  в  смерті

two  suns  in  the  sunset,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GknwOu8C_B0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021

not now john

до  сраки  все!
ну,  що  нам  тут  робити?
змагатися  в  хитрощах
з  винахідливими  японцями?
тут  забагато  печей  та  друкарень,
але  замало  лісу.  до  сраки.
що  маємо,  тим  вдовольняємося,
і  робимо  з  цього  принцип.

зупинився  –  втратив  роботу.
втратив  розум  –  вмикай  калькулятора.
не  до  зірок.  може,  до  бомби?  до  сраки.
до  дня  зарплатні!  рубайте  ці  щогли,
рубайте  капусту.  останню  надію
покладемо  на  три  сімки.  –  ні:  на  велику  шістку.
клац-клац  –  і  тримай-тримайся.
bingo!  я  все  програв.

тримати  цю  публіку.  змусити  плакати,
сміятися  і  танцювати.  все  за  гроші  клієнтів!
вони  почуваються  добре  –
це  добре  для  нашого  бізнесу;
їм  нудно  –  нам  треба  вдавати
нетутешніх  авангардистів.
 
не  зараз,  john.  що  там  у  тебе?
треба  крутити  це  кіно  до  кінця.
ходімо,  ходімо!  там  вже  чекають
голівуд  та  дівки  на  хвості  веселки.
до  чого  це  все?  та  яка  різниця!
кіно  як  кіно.  ходять,  як  діти  до  школи.
отже,  все  правильно,  гайда.
треба  крутитися,  друже.

тримайся,  і  вся  робота.  ми  граємо  тими  картами,
що  отримали  –  ясно?  маємо,  кажуть,  що  маємо.
так,  це  що  в  нас  таке?  я  не  знаю,  що  це  таке,
але  тут  воно  буде  не  зайвим.  зробимо  цю  виставу  –
підемо  та  проп'ємо!  ця  думка  мені  до  вподоби,
а  зараз  –  не  час.  постривай,  потерпи,
бо  кажуть:  як  треба,  то  треба,
й  нічого  не  вдієш:  треба.

тримайся,  john.  з  цього  щось  вийде  –  побачиш.
колись  я  читав  книжки  –  там  нічого  такого  немає.
я  кажу  тобі:  це  –  щось  нове,  нечуване  й  дуже  вдячне.
а  якщо  його  якось  розвинути,  поліпшити  й  тиражувати,
зможемо  їсти  з  золота,  й  плювати  на  всіх  конкурентів.
 
до  сраки!  все  ж  таки,  якщо  такі  вже  правила,
доведеться  нам  ще  й  змагатися  з  винахідливими  японцями.
що  маємо  –  те,  кажуть,  маємо.  треба  весь  час  крутитися,
і  замість  того,  щоб  піклуватися  про  повоєнний  в'єтнам,
поставимо  російського  ведмедя  на  коліна!
 
ну,  а  якщо  не  російського,  швеція  он  знахабніла.
примножимо  фолклендську  славу,  та  й  станемо  знов  панувати.
нам  не  завадить  трохи  староімперського  стилю,
трохи  пихи  та  брутальности,  й  maggie  нами  пишатиметься.
ой  на-на-на,  як  кажуть  греки,
і  нащо  ті  бібліотеки.

раз,  два,  три,  чотири!
вперед,  як  то  кажуть,  до  мети,  й  тири-пири.
треба  крутитися,  john.

s'cusi  dove  il  bar?
га?
не  стій  на  місці.  треба  рухатися.
se  parakalo  pou  einai  to  bar?
не  зараз,  john!
моя  твоя  не  розумій!
село  англійської  не  знало  –
вгадайте  чим  ся  підтирало.

не  зараз,  john,  стривай.  ти  ба,  таки  знає  анлійську!
поясни  іноземному  гостеві,  де  в  нас  тут  в  цьому  лондоні
відпочивають  тубільці  –  та  й  вперед:  нас  чекає  слава.
британія  править  світом,  сонце  в  її  володіннях!
мундири,  тири-пири,  сині  командири.
maggie,  не  плач,  не  журися!  крутися,
бий  їх  всіх  ядерним  молотом,
і  чим  ми  тим  шведам  ще  грозимо

not  now  john,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=kIbMK8jN93s

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021

the final cut

мої  очі  –  мов  риб'ячі  лінзи,  викривлені  слізьми.
заледве  розрізнюю  форми  та  кольори  цього  часу.
знижуюся,  перериваю  політ  під  високим  небом,
йду  спіраллю  донизу,  щоб  сховатися  в  себе  в  норі.

якщо  ти  під  обстрілом  вже  перейшла  через  мінне  поле,
відбийся  тепер  від  собак,  і  обдури  всі  детектори.
щойно  увійдеш,  в  тебе  приціляться  убивці  з  дробовиками
–  не  бійся,  не  зупиняйся.  підбери  комбінацію  цифр,
відчиниться  твоє  віконечко  для  сповіді,
й  якщо  я  буду  там,  скажу  що  робити  далі.

є  тут  один  хлопчина  з  великими  галюцинаціями,
що  гуляє,  либонь,  з  усіма  дівчатами  з  модних  журналів.
він  питає:  якщо  ти  так  любиш  свою  новознайдену  віру,
знаєш  напевно:  можливо,  й  його  хто-небудь  так  покохає,
чи  це  лиш  –  пуста  забаганка  й  вигадка  хворого  розуму?

якщо  я  тобі  покажу  всі  підвали  свого  помешкання,
ти  все  одно  не  уникатимеш  моїх  обіймів  сьогодні?
якщо  я  відкрию  тобі  всі  свої  таємниці,
й  покажу,  де  зберігається  моя  найлютіша  смерть,
що  ти  робитимеш  з  цими  знаннями,  якщо  вони  цінні?

може,  ти  продала  б  цю  історію  в  rolling  stone,
забрала  б  дітей,  і  лишила  мене  помирати  самого?
ти  могла  б  тоді  згодом  грайливим  замирливим  тоном
попросити  мене  надіслати  речі  до  тебе  додому,
чи  навіть  ласкаво  погодитися,  аби  я  тебе  провів.

я  був  готовим  цілком  відкрити  тобі  всю  правду,
зірвати  всі  маски,  покрови,  завіси,
і  навіть  фіранки  на  вікнах.
ти  не  знаєш:  вже  був  тримав  лезо  в  себе  на  горлі,
коли  ти  відімкнула  двері,  й  увійшла  така  заклопотана.  –
ні,  я  ніколи  не  був  готовим  ні  до  чого  безповоротного

the  final  cut,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=UxgZnVTyWRk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021

southampton dock

був  сорок  п'ятий  рік,  останній  тієї  війни.
вони  нарешті  вилізли  на  берег,  і  стали  озиратися:
мовчки,  без  жартів  та  лементу.  їхні  лави
порідшали  –  тут,  по  правді,  нема  чого  обговорювати.

це  було  на  березі  навпроти  cenotaph.
тут  згуртувавшися,  й  поклавши  руку  на  серце,
схрестили  жертовні  ножі  на  потвердження:
угода  лишається  дійсною,
узгодьмо  подальші  дії.

а  тепер  вона  стоїть  над  southampton  dock,
втираючи  очі  хустинкою,  і  не  зважає  на  дощ,
ні  на  те,  що  холодний  вітер,
ні  на  те,  що  стоїть  в  калюжі.  

з  відчайдушним  німим  почуттям
вчепившися  в  бильця  побілілими  пальцями,
вона,  як  тоді,  знов  бадьоро  махає
хлопцям  на  прощання,  на  солдатське  щастя.

і  знов,  як  тоді,  між  лопатками  в  неї
шириться  темна  пляма,  мов  квіт  червоного  маку
на  могилі  героя.  похід  вже  давно  завершився,
ми  розтринькали  славу  та  честь,
здобуті  невинною  кров'ю.
та  все  одно  десь  дуже  глибоко
в  душах,  там,  де  сумління,
нам  досі  болить  та  кровоточить
ця  вирішальна  жертва

southampton  dock,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=WcZQdKi_80w

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021

the fletcher memorial home

заберіть  звідси  геть  всіх  оцих  малюків,
та  збудуйте  їм  десь  хатинку  –
нехай  вони  там  хазяйнують.
назвіть  то  якось  красиво:
наприклад,  як  fletcher  memorial,
де  доживають  віку  невиліковні  диктатори.

дайте  їм  змогу  щоденно  своїми  ногами  виходити
на  елітні  tv  talk  show,  щоб  показати  себе:
так  вони  зможуть  підтримувати
зв'язок  з  цим  жорстоким  світом,
і  самим  же  ж  собі  показати
всю  свою  надреальну  значущість.

леді  та  джентельмени,  вітайте!  reagan  and  haig,
mr.  begin  та  подруги:  mrs.  thatcher  and  paisley;
mr.  brezhnev  та  гоп-компартія;
привид  шановного  mr.  mccarthy,
і  пам'ять  про  mr.  nixon!

також  вітайте  нові  анонімні  обличчя
з  благословенної  латинської  америки:
барони  glitterati,  можновладні
аргентинські  пакувальники  м'яса.

всі  вони  мають  багато  підстав
втішатися  нашою,  вашою,  та  світовою  повагою.
вони  блискуче  відполірували
свої  ордени  та  медалі;
вони  нагострили  свої,  мов  мечі,
привітні  усмішки,  і  граються  в  армагеддон.

бум,  грюк,  трісь,  хрясь!  падайте,  ви  мертві.
–  в  безпеці  під  невсипущим  телевізійним  наглядом,
забезпечені  також  високоточними  іграшками,
вони  –  цілком  хороші  хлопчики  й  дівчатка

в  меморіяльному  домі  fletcher
для  завзятих  колоністів-оптимістів,  –  
цілком  легковажні  в  питаннях  життя  та  кінцівок.
всі  тут  нарешті?  всі  живі-здорові?  добре!
можна  тепер  зробити  наш  остаточний  присуд

the  fletcher  memorial  home,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=zDDzR2zSgsM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021

get your filthy hands off my desert

brezhnev  взяв  афганістан;
begin  взяв  бейрут;
galtieri  взяв  британську  славу,
і  maggie  дуже  розсердилася:
вхопила  того  крейсера  всіма  своїми  руками,
й  промовила  так,  мов  у  себе  на  кухні:
а  ну  ж,  поклади  на  місце

get  your  filthy  hands  off  my  desert,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ox735RShneA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021

paranoid eyes

тримайте  рота  на  замку,  й  ваша  броня  не  сповзе.
перевірте  і  встановіть  всі  обладунки  правильно.
однак  пам'ятайте:  якщо  доведеться
стояти  на  допиті  в  німця  голими,
ви  все  одно  надійно  захищені;
ви  невразливі,  коли
вмієте  робити  параноїдальні  очі.

ти  зробив  безтурботне  обличчя,
й  прокладаєш  свій  шлях  до  пивнички  околицями.
коли  опинишся  там,  зіприся  недбалим  ліктем
на  шинквас,  і  глузуй  собі  любо
з  решти  недбалого  світу.
знай,  шо  в  згуртованій  лаві
своїх  побратимів-п'яничок
ти  схований  і  захищений,  –
ну,  а  тим  паче,  коли
вмієш  робити  скляні,  беззмістовні
чи  навіть  безумні  очі.
 
ти  вірив  в  казкові  байки
про  долю,  про  честь  та  славу.
тепер  ти  мирно  блукаєш  в  тумані
свого  алкогольно-середнього  віку.
ну,  не  зірвав  ти  своєї  зірки,
як  колись  похвалявся,  з  неба  –
не  біда,  коли  ти  навчився  ховатися
за  своїми  незлими  довірливими  очима

paranoid  eyes,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=P4fewKGjQqA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

the gunner's dream

спливаючи  додолу  через  хмари,
мої  спогади  цілять  в  голову,
та  не  можуть  мене  знайти.
де  я  тепер?  не  знаю:  десь  між  небесами
та  краєм  чужого  поля,  побитого  траками  танків.

щось  мені  снилося  –  зараз  пригадую.

–  прощавай,  max.
–  прощавай,  ма.
 
після  служби,  коли  ви  помалу  йдете  до  машини,
і  срібло  в  її  волоссі  виблискує,
мов  іній,  що  впав  вночі,
раптом  ти  чуєш  дзвін,  і  немовби  отямлюєшся.
зніяковіло  й  нервозно  осмикуєшся,  усміхаєшся,
й  киваєш  підбадьорливо  до  втомленого  оркестру;
а  потім  знов  береш  її  за  руку,
і  повертаєшся  до  сонного  безпам'ятства.

тут  –  місце,  де  облаштуватися.
маємо  вдосталь  харчів;  набоїв  не  потребуємо;
старенькі  герої  можуть  тинятися  вулицями
безпечно;  ти  також  можеш  кричати,
не  ховаючися,  про  свої
побоювання  та  сумніви.

ба  більше:  вже  давно  ніхто  не  зникає  безвісти;
до  ваших  дверей  вже  не  стукаються
ні  зрада,  ні  наглі  звістки  про  смерть,  
ні  жебраки,  ні  проблеми,  ні  злидні.
маніяки  з  бандитами  справді  вже  не  стріляють  на  вулицях;
ти  можеш  ходити  та  їздити  без  правил  дорожнього  руху,
і  все  одно  в  разі  чого  сподіватися  на  закон.

вже  ніхто  не  вбиває  дітей  –  щоночі
цей  сон  мене  водить  колами
в  арктичній  пустелі  моєї  пам'яти,
щоб  довести  мене  до  божевілля.

край  цього  чужого  поля
солдат  нарешті  заснув,  здається.
що  зроблено  –  то,  як  то  кажуть  зроблено  –
ми  не  можемо  просто  так  відкидати
цю  останню  чи  иншу  сцену  його  передсмертної  мрії.
бережімо  цей  сон,  шануймося

the  gunner's  dream,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=W0S2dZjSdAU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

the hero's return

господи  ісусе,  що  це  все  означає?
намагаюся  склепати  щось  путнє
з  цих  невдячних  недоумків  –  згадую:
коли  я  був  їхнього  віку,
зовсім  не  мав  переконань,
але  й  не  мав  причин
вдавати  з  себе  розумника.
   
а  тепер  –  навіть  тепер  я  так  само  літаю
над  дрезденом.  тоді  я  був  ангелом  15.
вони  ніколи  не  збагнуть
глибини  моїх  чорних  жартів;
а  чорні  вони,  бо  мої  власні  спогади
видаються  мені  тепер
чи  маячнею,  чи  вигадкою.

кохана,  ти  вже  спиш?  добре,  бо  лиш  так
можу  тобі  повідати  свої  непозбутні  страхіття.
–  я  замкнув  їх  надійно,
щоб  ніхто  їх  не  міг  побачити,
а  особливо  при  світлі  дня,
в  деталях  та  подробицях,
що  людина  їх  не  витримує.
 
коли  ми  повернулися  з  війни,
ціле  місто  було  в  прапорах,
гаслах  та  привітальних  вимпелах:
над  дверима,  на  вікнах,  балконах
і  на  дротах  для  білизни  –
ось  як  зустрічали  захисників  вітчизни.  
нас  осипали  квітами,  нас  цілували  дівчата,
грали  оркестри;  в  церквах  та  соборах  служили
вдячні  молебні,  й  весело  били  в  дзвони.

та  в  серці  у  мене  гриміла  инакша  музика;
совість  моя  не  раділа,  розум  не  міг  втішатися:
я  чув  в  голові  так  само,  як  зараз  чую,
передсмертні  благання  мого  кулеметника
за  його  безнадійну  душу

the  hero's  return,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=XNMSn6POaRU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021

when the tigers broke free

це  було  вранці,  перед  світанком,
того  чорного  сорок  четвертого  року.
наш  командир  наказав  нам  сидіти  купкою,
а  тим  часом  запитував  дозволу  відійти.

тоді  генерали  оголосили  йому  подяку;
сусідні  позиції  також  стримували
навалу  ворожих  танків  ще  деякий  час,  –
в  такий  от  спосіб  плацдарм  anzio
було  утримано  ціною  сотень  життів.

george,  добрий  старий  король,
коли  почув,  що  батька  не  стало,
надіслав  моїй  матері  втішного  листа
у  вигляді  сувою,  на  аркуші,  прикрашеному
золотим  королівським  листям.
 
мати  його  була
сховала  до  скриньки  з  реліквіями,
а  я  знайшов,  і  в  мене  мокрі  очі
щоразу,  як  згадаю:  сам  його  величність
підписав  його  власноручно,
й  заліпив  своєю  печаткою.

було  ще  темно  й  дуже  холодно,
коли  на  волю  вирвалися  тигри.
з  нас,  королівських  фузилерів,  загін  z,
не  виживе  ніхто,  всі  лишилися  там:
хто  не  мертвий,  той  помирає.
–  ну,  ось  так,  якщо  коротко,
наша  командна  верхівка
забрала  в  мене  татка,
і  виграла  війну

when  the  tigers  broke  free,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=9KUSl4-GKwQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021

one of the few

якщо  ти  –  один  з  нечисленних,
що  можуть  стояти  твердо,
не  розтринькуй  свого  таланту:  вчи

і  вчися:  кепкуй  з  них,  доводь  їх  до  відчаю,  –
доводь,  і  показуй,  що  двічі  по  два  –  чотири;
роби  їх  такими,  як  я;  роби  їх  такими,  як  ти;
нехай  вони  всі  залюбки  виконують,  що  ти  їм  кажеш,
і  також,  чого  не  кажеш  –  нехай  вони  плачуть,  сміються,
роблять  великі  дива,  падають  і  помирають

one  of  the  few,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=pKNi98SQ5pQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

your possible pasts

за  тобою  тріпоче  на  вітрі  твоє  імовірне  минуле:
часом  воно  яснооке  та  божевільне,  а  часом  –
розгублене  та  перелякане,  як  засторога  тим,
хто  керує  цим  світом:  пам'ятайте  про  смерть!
вгадайте,  як  я,  імовірне  майбутнє:
там  на  іржавих  забутих
під'їзних  залізничних  коліях
колеса  вагонів  цілують  червоні  маки.

ти  пам'ятаєш  мене?  ти  пам'ятаєш  минуле?
було  б  нам,  можливо,  справді
поєднати  навік  наші  долі.
 
вона  стояла  за  порогом,  примарно  усміхаючися.
цей  спогад  мене  переслідує,
мов  популярна  пісня  чи  гаряче  рекламне  гасло.
її  очі  блищали  від  сліз,  коли  вона  проводжала
чоловіків  у  бобрових  шапках,  але  з  ножами  в  спинах.
я  пам'ятаю,  один  сказав,  простягнуши  руку:
я  був  тоді  дитиною,  тепер  я  –  чоловік.

нами  керують  держава,  церква,
та  инші  страшні  інституції.
нас  вчать,  що  бути  нещасними  –  наше  питоме  щастя.
залякані  та  недорікуваті,  ми  вчилися  лиш  молитов;
наші  живі  почуття  поховані  глибоко  в  холоді.
всі  прапори  та  гасла,  що  майорять  за  нами  –
старе  лахміття  імовірного  минулого

your  possible  pasts,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ogMbQ7udHJo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

the post war dream

скажи  мені  правду:  скажи,  чому
вони  розіп'яли  ісуса?
я  вірю,  мій  тато  помер  через  те,
що  сонце  зійшло  на  сході.

хто  то  був?  то  була  ти  чи  я?
я  пив  забагато  імбирного  пива
й  дивився,  дивився  свій  телевізор  –
он  воно  в  чому  ти  звинувачуєш
невідомо  кого,  але  дуже  серйозно!

скажу  вам  відверто:  якби  не  японці
були  віртуозно  тонкими
в  будівництві  своїх  контейнеровозів,
наші  верфі  на  strand  та  сlyde
працювали  б  на  повну  потужність.

гай-гай,  та  тоді  б  їм  було  не  весело,
дуже  невтішно  в  родинному  колі,  і  зовсім  не  мудро,
споглядаючи  сонце,  що  сходить  над  фудзіямою,
планувати  бридке  самогубство  –  так,  бо  його,  до  речі,
даремно  та  безпідставно  романтизують  поети.

господи,  що  ми  накоїли?  maggie,  ти  чула?  скажи:
що  ми  зробили  з  англії?  як  це  виправити?  якби
ми  кричали  на  всіх  роздоріжжях,
що  вранці  потрібно  каятися,
чи  стало  б  це  нам  за  виправдання?

я  сумніваюся.  maggie,  тому  й  кричу  тобі  тут:
всі  повоєнні  мрії  потонули  в  споживчому  побуті

the  post  war  dream,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=PRJia6v6mf4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021

outside the wall

приходьте  чи  поодинці,  чи  парами!
ті,  що  по-справжньому  люблять  тебе,
прийшли,  і  справляють  дозвілля,
гуляючи  там,  де  раніше
не  дозволяв  мур.

ті  –  взявшися  за  руки,
а  ті  –  галасливим  гуртком  –
серця,  переповнені  милістю,
митці  та  всілякі  пройдисвіти
сміються  та  підбадьорюють
одне  одного:  ось  де  нам  жити!

такі  самовіддані!  буває  комусь  покласти
все  своє  на  загальний  рожевий  вівтар  –
тоді  він  марніє,  хитається  й  падає,
бо  це  –  по  правді  не  легко:
вдаритися  безпосередньо
серцем  об  мур  божевільного

outside  the  wall,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=a4ZlWEQ17ns

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021

the trial

прокурор:
доброго  ранку.
пане  хробаку,  ваша  честь!
корона  її  величности  має  нехитрий  намір
тут  показати  з  одного  боку:
цього  звинувачуваного,
що  стоїть  з  гордовитим  видом
перед  високим  судом,  спіймано  на  гарячому.
з  иншого  боку:  його  було  спіймано
на  тому,  що  він  стояв  на  майдані
і  виявляв  так  звані  людські  почуття,
щоб  я  пропав!  а  якщо  ви  мені  не  вірите,
покличте  сюди  та  допитайте
його  шкільного  директора.

директор:
я  завжди  казав,  що  з  нього  людей  не  буде.
бунтівник,  анархіст,  шолудиве
порося  не  в  своїй  отарі.
ну,  я  міг  би  його
облупити  та  вивернути,
обтесати  та  причесати,
й  зробити  з  нього  щось  подібне
до  громадянина,
та  руки  мені  зв'язано:  мені  зв'язали  руки
конвенція  прав  дитини,
ретроградний  шкільний  статут,
та  инші  всілякі  казуїстичні  хартії.
ви,  ніжні  серця,  що  спливають  кров'ю,
і  ви,  апологети  чистого  мистецтва!
пробачте  йому;  нехай  собі  йде  в  домовині;
дозвольте  наполягати  на  моєму  природному  праві
забити  його  молотком  за  своїм  цеховим  привілеєм.

рожевий:
божевільний  повинен  під  страхом  смерти
ховати  свої  іграшки  де  треба,  на  горищі.
я  дурію!  мене  тут  немає.
скажіть,  він  пішов  на  рибу.
я  знав,  що  їх  заберуть  у  мене,
мої  повітряні  кульки!

хор:
божевільний!
всі  твої  іграшки  –  на  горищі!
доведено:  він  –  божевільний.  

дружина:
ах  ти  ж  малий  засранцю!  бачиш,  куди  ти  вляпався?
я  сподіваюся,  ти  не  вийдеш  звідси  ніколи.
ти  повинен  був  просто  сидіти  зі  мною,
і  слухати  все,  про  що  я  тобі  щебечу.  –
але  ж  ні,  ти  весь  час  такий  заклопотаний
своїми  гівняно-глобальними  справами,
що  обирав  десь  піти,  й  розбити  якусь  вітрину.
ваша  честь,  я  прошу  5  хвилин  –
чи  не  можуть  вони  всі  вийти?

мати:
синку,  дитинко!
ходи-но  до  мами,  мама  тебе  пожаліє.
мама  тебе  захистить.  ваша  честь,  як  вам  не  соромно?
хіба  я  для  того  його  народила,  викохала  та  виховала,
щоб  його  тут  судили  за  тероризм?
пане  верховний  хробаку,  і  ви  всі,  тупі  хробаки,
дозвольте  мені  забрати  мою  дитинку  додому.

рожевий:
я  –  божевільний,  я  зійшов  на  веселку,
і  що  я  тут  бачу?  що  то  за  ґрати  на  вікнах?
напевно,  в  моєму,  як  цяцька,  мурі
десь  проламалися  двері,  й  так  я  потрапив  сюди.
 
хор:
божевільний.
він  зійшов  на  веселку.
засвідчено:  він  –  божевільний.

хробак:
свідчення,  подані  нам,  незаперечно  свідчать.
присяжним  немає  потреби  йти  на  обід  абощо.
за  всю  свою  довгу,  воїстину  героїчно-епічну  практику
я  ще  не  мав  задоволення  судити  когось  більш  винного,
ніж  оцей.  ви  погляньте,  як  він  змусив  страждати
свою  бідолашну  дружину,  й  свою  матір,  і  всіх  близьких!

а  ще  ж  він  набрався  зухвальства  проповідувати  на  майдані
якісь  ліберальні  гнилі  шкідливі  та  инші  цінності!
це  обурливе  і  непрощенне.  я  зараз  пердну  від  люті!
мені  тут  підказують  плюнути,  начхати  й  пореготати  –
ні,  бо  закон  –  суворий.  підсудний,  ви  тут  призналися

у  ваших  діяннях  та  злочинах,  виправдовуючи  їх  лиш  тим,
що  до  них  вас  підштовхували  якісь  несвідомі  страхи.
несвідомі  вони  лиш  для  вас.  суд  позбавляє  вас  того,
за  що  ви  найбільше  боялися.  вас  викрито.  постановляємо
зруйнувати  ваш  мур,  і  нехай  з  вас
глузують  лорди  з  мілордами

хор:
зруйнувати  цей  мур!  зруйнувати  його
вщент,  і  нехай  переможе  закон

the  trial,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=AdzHBpxZWVM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021

stop

припиніть!
я  хочу  додому.
мені  не  до  вподоби  ці  жахливі  лахи,
що  мушу  тут  носити,  і  загалом  вистава.
я  виходжу  з  гри.  сидітиму  у  себе
в  тюремній  камері,  така  вже  ваша  ласка,
віддаючися  роздумам:  чи  то  моя  провина,
чи  не  моя,  що  я  накоїв  цих  дурниць

stop,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Pils34Td_wE

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021

waiting for the worms

eins,  zwei,  drei,  alle.
ой,  ой!  тепер  ти  до  мене  ніяк  не  дістанеш,
хоч  би  як  намагався.  світе,  прощай!
жорстокий,  жорстокий!  тепер  все  скінчилося  
–  минай  собі,  не  зупиняйся.

сиджу  собі  в  бункері  за  своїм  височенним  муром,
очікую  на  гостей,  на  друзів-хробаків.

чекаю  на  повалення  старих  сухих  дерев,
і  взагалі  на  прибирання  в  місті.  –
чекаю  на  сигнал  йти  за  хробаками:
вбратися  в  чорну  сорочку,
відділити  життєздатних  від  неповноцінних.
бити  вікна,  трощити  двері,  перекидати  урни.

очікую  на  мить  найвищої  напруги
і  на  команду  швидко  її  розрядити.
тоді  я  підведуся,  й  піду  за  хробаками.

готовий  ввімкнути  всі  душові  кабіни
і  запалити  всі  пальники  в  печах.
очікую  надходження  чорних  та  блакитних,
червоних  та  кучерявих.  так,  я  готовий  піти
за  хробаками  на  поклик  верховного  пропагандиста.

хіба  ти  не  хочеш,  щоб  британія  знов  піднеслася?
друже,  це  –  неминуче.  слухай  же  ці  слова:
пора  вже  вказати  всім  кольоровим  на  двері
й  відправити  їх  по  домівках,
звідки  вони  взялися

waiting  for  the  worms,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=jeICC5SFpP0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

run like hell

тікай!
сховай  обличчя  під  байдужою  личиною,
замкни  уста,  й  міцно  склепи  свої  очі;
відкинь  всі  усмішки,  й  згніти  голодне  серце.  
–  вдихни  отруйних  випарів,  що  клубочаться
над  болотом  твого  минулого,
і  нехай  твої  нерви  знов  порвуться  в  клоччя,
й  твій  череп  лусне,  мов  порожня  черепашка:
вже  хтось  гупає  тобі  молотом  у  двері.    
 
тікай  просто  зараз.  біжи  цілий  день,
тоді  цілу  ніч,  не  залишаючи
жодних  брудних  слідів:  ні  крови,
ні  плювка,  ні  недопалка.  якщо  ти  сьогодні,
наприклад,  запросиш  свою  дівчину  на  побачення,
вези  її  десь  далеко,  та  хоч  як  би  далеко  ти  втік,
тебе  все  одно  впіймають  її  фанатичні  родичі,
поріжуть  тебе  на  клапті,  й  відправлять  тебе  до  мами
в  картонній  коробці.  так  чи  инак  –  тікай

run  like  hell,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=j2s8yGMEbSs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

in the flesh

отже,  хотіла  піти  на  цю  фантастичну  виставу,
й  зазнати,  як  ти  кажеш,  трепету  бентеги,
слухаючи  й  споглядаючи  космічних,  як  ти  кажеш,
завойовників,  що  світяться,  мов  лазерні  квазари?  
 
моя  сонцесяйна,  погані  новини!
рожевому  зле,  отже  він  страждає  в  готелі.
замість  нього  на  сцену  вийдемо
ми,  як  дешева  підробка,  –
й  тоді  побачимо,  наскільки  він  втішається
любов'ю  та  вірністю  своєї  тупої  публіки.

а  ну  ж,  погляньмо.  блазні,  девіянти,
диваки  та  збоченці.  ось  вони!  змінять  світ,
та  чи  на  краще?  той  он,  в  плямі  світла  –
що  воно  таке?  не  козацького  роду,  ясно.

а  той  он  здається  горобчиком,
так  би  кажучи  толерантно,
а  цей  –  чи  бобром,  чи  цапом.
хто  їх  сюди  впустив?
покидьки  та  наркомани  –
оце  ви  рожеві  солдати!
дайте  мені  генеральське  звання,
я  їх  всіх  розстріляю

in  the  flesh,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GGGO9nPO0Po

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021

the show must go on

мамо,  тату!
коли  вже  вистава  скінчиться?
тату,  забери  мене  додому.
мамо,  відпусти.

я  відчуваю,  сталася
моторошна,  ой,  помилка.
напевно,  я  був  дозволив  комусь
забрати  собі  мою  душу.
боже,  якщо  це  так,
не  встигну  її  віднайти,
коли  б  навіть  знав,  де  шукати:
занадто  старий,  не  встигну.

мамо,  тату!  я  вже  не  маю
ні  сили,  ні  розуму,  ні  почуттів.
треба  згадати  слова
цієї  наступної  пісні:
світає;  вистава  триває,
і  не  скінчиться  ніколи

the  show  must  go  on,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=0_t55mbHFps

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021

comfortably numb

привіт.  тут  є  хтось?
просто  кивніть,  якщо  ви  мене  чуєте.
ну  то  як,  чи  є  хто  вдома?

добре,  добре.  зараз  все  буде.
здається,  ви  трохи  пригнічені  –  ні?
я  полегшу  вам  ваше  страждання,
й  швиденько  поставлю  на  ноги.

влаштуйтеся  вигідно.  вам  зручно?  гаразд,
повідайте  мені  що-небудь,  що  завгодно:
події,  спогади,  враження.
може,  десь  вам  болить?  покажіть.

болю  немає.  ви  ген  далеко,  далеко.
бачите  на  горизонті  дим:  то  якийсь  корабель.
ви  йдете  самотужки,  переступаючи  хвилі;
ваші  губи  ворушаться,  але  ваші  слова  –  безмовні.

колись  малим  захворів,  і  гарячково  марив.
мої  руки  були,  наче  дві  повітряні  кулі.
тепер  я  маю  знов  те  саме  відчуття  –
я  не  можу  його  пояснити
так,  щоб  ви  зрозуміли.
я  –  не  такий,  яким  я  насправді  є.
я  впав  у  комфортне  заціпеніння.

гаразд,
тепер  ви,  можливо,  відчуєте
легенький  укол  в  руці.
вам  вже  нічого  ніде  не  болітиме,
лиш  потерпіть,  це  нездужання  скоро  мине.
 
тепер  ви  можете  встати?
бачите?  це  подіяло.  тепер  все  буде  гаразд.
ви  можете  знов  грати  ваші  вистави.
підведіться  та  йдіть  –  хаха,
якщо  так  можна  сказати.

це  не  біль  відступив:
це  ти  відійшов  десь  далеко.
бачиш  димок  від  корабля  на  обрії.
ти  йдеш  десь  у  тому  напрямку,
переступаючи  хвилі;
твої  губи  ворушаться,
та  мови  твоєї  не  чути.

колись  одного  разу,  я  тоді  був  малим,
я  вловив  краєм  ока  чийсь  непривітний  погляд.
коли  я  поглянув  туди,  там  не  було  нікого.
я  вже  не  можу  так,  як  колись,
просто  натиснути  пальцем,
і  побачити  щось  невідоме.
колишні  видіння  зникли,  –
настало  комфортне  заціпеніння

comfortably  numb,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=x-xTttimcNk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021

bring the boys back home

приведіть  хлопців  додому.
приведіть  хлопців  додому!
наші  діти  там  зовсім  самі  –
приведіть  хлопців  додому.

не  так!  скажи  тепер  правильно.
тук-тук!  вже  пора,  треба  йти.
гей,  що  таке?  вам  недобре?
покличте  хто-небудь  лікаря.
він  знов  поклав  слухавку  мовчки  –
і  це  саме  він,  її  чоловік,  хаха

bring  the  boys  back  home,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ZVEWtWjKIq4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021

vera

чи  хтось  тут  пам'ятає  vera  lynn?
ви  пам'ятаєте?  колись  вона  сказала:
одного  сонячного  дня,
коли  ви  мене  вже  й  забудете,
я  знов  до  вас  прийду,
і  буде  все,  як  перше.

vera!  vera!  де  ти  тепер?
що  з  тобою  сталося?
невже  ти  справді  чекаєш,
коли  про  тебе  забудуть?
вони  вже  давно  забули  –
коли  ж  ти  повернешся,  га?

vera,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=bCawgpFg_Bg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021

nobody home

є  тут  хтось?  є  хто  вдома?
агов,  хто  тут  є?  чому  я  нікого  не  бачу?

маю  маленьку  чорну  книжку  –
там,  в  тій  книжці  –  мої  вірші.
ще  я  маю  торбинку  –  там  гребінець,
мило,  зубний  порошок  зі  щіткою,  й  голка  з  ниткою.
коли  я  служу  гаразд,  мені  можуть  кинути  кістку,
та  я  її  швидко  ковтаю,  не  можу  з  собою  носити.

маю  чоботи  на  ремінцях,  щоб  не  спадали  з  ніг;
маю  набряклі  вени  на  руках,  хоч  вони  й  ні  до  чого.
також  я  маю  130  каналів  інформаційних  помиїв
на  вибір,  бо  кожен  бреше  мені  по-своєму.

маю  вдома  електрику,  і  всі  електричні  прилади;
маю  широкі  погляди,  й  часто  альтернативні.
я  можу  спостерігати  життя  у  всіх  його  виявах,
що,  погодьтеся,  робить  з  мене
резонера,  якщо  не  мислителя.  

і,  як  я  добре  знаю,  щоразу,
коли  спромагаюся  вийти  за  межі  звичайного,
й  згадую  твій  телефонний  номер,
ти  виявляєшся  глухонімою.

може,  це  трохи  дивно,
та  коли  я  в  тональності  смутку,
роблю  собі  зачіску  в  стилі  hendrix,
й  пропалюю,  як  годиться,  дірку  в  своїй  сорочці,
й  здається  тоді,  то  моє  серце
палає,  і  рветься  назовні  з  грудей.

маю  на  пальцях  плями  від  нікотину,
маю  на  шиї  на  ланцюжку  срібну  щасливу  ложку,
й  біле  фортепіяно  для  утримання  духу  в  тілі
–  в  будні  стоїть  для  краси,
й  лиш  у  неділю  грає.

я  маю  жорстокі  видющі  очі;
я  маю  природне  жадання  польоту;
але  мені  нудно  дивитися  й  бачити,
й  я  не  маю  вже  де  літати.

я  взув  дорогі  черевики  gohills,
і  сподівався,  що  ти  відгукнешся.
зранку  не  можу  з  тобою  зв'язатися,
й  почуваюся,  як  почувається  дерево
з  підритим  корінням:  кепсько  

nobody  home,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=gNMGrkCNLVk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021

hey you

гей,  ти  там  надворі!
ти  там  на  холоді  в  голоді
напевно,  почуваєшся  самотнім  та  старим.
ти  можеш  почути  мої  телепатичні  слова?

гей,  ти!
що  стоїш  там  в  проході
на  хворих  ногах,  невпевнено  усміхаючися!
чи  відчуваєш,  як  даю  тобі  потиличника?

гей  ви  там!  ви  мене  чуєте?
ці  негідники  хочуть  навіки
поховати  сонячне  світло  –
не  виконуйте  їхніх  наказів,
не  бійтеся  їхніх  погроз.

гей  ти  там!  чому  сидиш
голий  біля  телефона?
ти  бачиш  мене?
я  пристойно  одягнений.

а  ти,  що  притулився  вухом  до  стіни  –
що  ти  там  хочеш  підслухати?
можливо,  ти  хочеш  знати,
про  що  розмовляють  привиди?
про  самотність,  еге  ж.  не  про  тебе,
що  ти  –  споживач  торішніх  новин.

гей  ви  всі!  йдіть  сюди,
та  відсуньте  мені  цей  камінь!
повідмикайте  серця,
бо  я  повернувся  додому.

авжеж,  то  була  моя  хитрість
та  хитро  сплетена  вигадка  –
як  бачите,  мур,  що  я  мурував,
вийшов  занадто  високим;
і  хто  намагався  б  від  мене  звільнитися,
зазнає  глибокого  розчарування,
і  мозок  йому  з'їдять  хробаки.

гей  ти,  на  дорозі!
ти  завжди  виконуєш,  що  тобі  скажуть.
можеш,  будь  ласка,  допомогти?

гей  ти  там,  по  той  бік  добра  та  зла!
ти  розбиваєш  пляшки
об  свою  нетямущу  голову  –
допоможи  мені  пробити  цю  перешкоду.

гей  ви  всі,  не  кажіть,  що  надії  немає!
всі  разом  ми  стоїмо,
всі  поодинці  –  падаємо

hey  you,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=soL8JK6kALc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021

goodbye cruel world

прощай,  жорстокий  світе!
я  тебе  покидаю.
покидаю  тебе  сьогодні,
отже  прощавай.

бувайте  ви,  всі  люди!
ви  не  скажете  вже  нічого,
щоб  я  переглянув  свій  намір  
–  бувайте

goodbye  cruel  world,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=JuANQaHcsH0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021

don't leave me now

ой  ти  ж,  дитино!
не  залишай  мене  тепер.

не  кажи,  що  нашій  казочці  –  кінець.  
згадай  лиш,  як  я  тобі
надсилав  і  цукерки,  й  квіти.
ти  потрібна  мені,  дитинко,
а  особливо  тепер,
коли  хочу  тебе  перекрутити
на  м'ясорубку  на  великій  сцені.

ой  дитино,  дитино!
як  ти  могла  отак  мене  покинути,
знаючи,  що  ти  мені  потрібна?
хіба  не  я  запланував  на  цю  суботу
зробити  з  тебе  криваву  пульпу?

дитинко,  втеча  –  це  не  вихід.
ти  повинна,  повинна  про  мене  дбати!
будь  сильною,  маленька.
подумай:  чому  ти  тікаєш?
ой-ой,  ти  мене  покидаєш,
напевно,  я  скоро  помру

don't  leave  me  now,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=1SmCTDgBHyw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021

one of my turns

день  за  днем  кохання  вицвітає,
мов  прапор  британії  під  дощами  та  сонцем.
щоночі  ми  вдаємо  незгасну  юнацьку  пристрасть,
але  я  вже  потроху  стаю  старим,
і  ти  вже  потроху  стаєш  холодною.

ніщо  вже  не  тішить  так,  як  колись.
і  я  відчуваю,  як  настає  моя  чергова  погибель:
вона  така  холодна,
як  лезо,  що  10  діб  пролежало  в  холодильнику;
вона  стискає  так,  ніби  гумовий  джгут;
а  гримить  в  моїх  вухах,  мов  барабан  на  похороні.

метнися  до  спальні,  кохана:  там  у  валізі  під  ліжком
десь  має  бути  моя  стара  дідівська  сокира.
але  якщо  боїшся,  краще  сиди  й  мовчи.
ти  ж  знаєш:  таке  буває  неминуче  періодично,
просто  поганий  день  в  космічному  календарі.

можеш,  коли  схочеш,  подивитися
телевізор,  загорнувшися  в  криваве  простирадло:
тоді  ти  уявиш  себе  в  пустелі  увечері  край  дороги,
а  дорогою  мчить  диявол  вогнедишним  страшним  мотоциклом.
а  може,  ти  хочеш  навчитися  літати,  мов  біла  голубка?
а  може,  ти  зголодніла?  ти  сиди,  а  я  приготую.
не  бійся:  я  передумав.  якби  я  пішов,  ти  миттю
викликала  б  поліцію,  й  тобі  настав  би  кінець,
тоді  настав  би  кінець,  і  я  перестав  би  мучитися.
чому  ти  тікаєш  знов?  ти  ж  знаєш:  таке  буває,
коли  чоловікові  сумно,  й  він  хоче  померти  сам  

one  of  my  turns,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=NLWEpS5ixO8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021

young lust

я  –  новачок,  у  вашому  місті  –  вперше.
багато  вже  де  бував.  де  ті  добрі  часи?
хтось,  може,  покаже  мені,  новачкові,
де  в  вас  тут  що  й  до  чого?
власне,  мені  потрібна
якась  легковажна  дівчина  тощо:
гуляща,  якщо  ви  мене  розумієте.

чи  знайдеться  в  цій  пустелі
достатньо  розпусна  жінка,
щоб  я  весь  пойнявся  бажанням
і  запрагнув  її  обійняти?
прийми  цього  вигнанця  з  країни  рокенролу.
звільни  мене,  дитинко,  від  моїх  невеселих  дум.

hello?
yes,  a  collect  call  for  mrs.  floyd  from  mr.  floyd.
will  you  accept  the  charges  from  united  states?
oh,  he  hung  up!
that's  your  residence,  right?
i  wonder  why  he  hung  up?
is  there  supposed  to  be  someone  else  there
besides  your  wife  there  to  answer?
hello?
this  is  united  states  calling,  are  we  reaching  –
see  he  keeps  hanging  up,  and  it's  a  man  answering

young  lust,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=YiVPC8QHsQM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021

empty spaces

hello,  luka  (hunters).  congratulations.
you  have  just  discovered  the  secret  message.
please  send  your  answer  to  old  pink,
care  of  the  funny  farm,  chalfont.

–  roger!  carolyne's  on  the  phone!
–  okay

що  нам  надасться,  аби  оживити
ці  спорожнілі  спалені  обшири?
колись  ми  тут  зустрічалися,
гуляли  та  мріяли  про  майбутнє.
–  чим  же  мені  забудувати
цю  остаточну  пустку?
я  мурую  цей  мур  –
ним  тут  все  й  забудую  

empty  spaces,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=zL5AJHijgag

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021

goodbye blue sky

мамо,  дивися:  літак  полетів.

ви  тут  не  бачили  нажаханих  людей?
ви  тут  не  чули,  як  виють  бомби?
чи  ви  тут  ніколи  нічого  не  думали,
а  тільки  шукали  безпечного  теплого  місця,
слухаючи  казочки  про  хоробрий  новий  світ?
ось  він,  цей  світ,  розгортається
під  блакитним  незайманим  небом.

ну  то  як?  ви  не  бачили  тут  переляканих,
нажаханих  та  покалічених?
ви  навіть  не  чули,  як  виють
сирени  та  атомні  бомби?
о,  розумію.  все  зникло,  і  навіть  полум'я,
що  гуляло  тут  позавчора,
а  душа,  коли  чесно,  горить  ще  й  досі.
прощай,  синє  небо.  отак

goodbye  blue  sky,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=bn6YnUt4Vuk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021

mother

мамо,  як  ти  гадаєш:  буде  війна  чи  ні?
мамо,  чи  людям  сподобається  пісня,  що  я  співаю?
а  раптом  вони  розсердяться,  й  стануть  з  мене  сміятися?
чи  докладати  мені  свою  цеглину  до  цього  всього  суспільства?

тобто  я  хочу  знати:  балотуватися  в  президенти?
ми  довіряємо  уряду?  нагадай  мені,  бо  забув.
мамо,  а  раптом  мене  поставлять  там,  де  стріляють?
ох-ох,  я  нічого  не  знаю,  докучаю  тобі,  та  й  годі.

синку,  дитинко,  тихо,  не  плач.
мама  зробить  так,  що  всі  твої  кошмари  стануть  дійсністю.
мама  вкладе  до  твоєї  свідомости  безліч  нових  страхів,
мама  тебе  триматиме  під  своїм  материнським  крилом.
вона  не  дозволить  тобі  літати,  мріяти  чи  творити,
ти  будеш  тут  біля  мене.  як  хочеш,  співай  свою  пісню:
люди  з  тебе  сміятимуться,  мама  тебе  пожаліє,  –
вона  оточить  тебе  затишком  та  комфортом.  
синку,  моя  дитинко!  люлі  вже,  засинай.
–  і,  звісно  ж,  якщо  це  тебе  турбує,
мама  тобі  допоможе  мурувати  громадський  мур.

мамо,  як  ти  гадаєш:  чи  хороша  ця  дівчина,  чи
може,  вона  –  небезпечна,  страшна  та  отруйна  для  мене?
мамо,  вона  ж  не  вирве  мене  з  твоїх  рук,  не  вкраде?
ой,  бо  коли  вона  вкраде,  занапастить  та  погубить.

синку,  дитинко,  не  плач,  не  журися.
мама  перевірятиме  всіх  тих  дівчат  для  тебе.
мама  не  дасть  підійти  до  тебе  жодній  розпусній  дівці,
мама  тебе  виглядатиме  з  усіх  твоїх  походеньок,
і  завжди  суворо  питатиме,  де  ти  був  і  що  там  робив.

для  мами  ти  будеш  завжди  її  немовлятком:
рожевим  та  вмитим,  нагодованим  і  щасливим

mother,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=xe3NUKCnZp4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021