| Сторінки (8/705): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
коли ми виросли, ми всі пішли до школи.
там були певні люди, називаються вчителями,
котрі лиш і знають, як
знущатися з бідних дітей.
вони сварили нас, гнобили та висміювали.
ну, розумієте, діти мають свої вразливі місця.
і хоч як ти приховуй свої невпевнені комплекси,
вони їх зараз же викриють,
і тоді вже глузують та сварять.
та ви знаєте: в нашому місті
їм і самим нема де ховати свої гріхи.
прийде, ото, він додому, а вдома його дружина
замість нагодувати б'є по спині качалкою
the happiest days of our lives, pink floyd
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
1.
наш тато десь поплив за океан,
лишивши нам лиш спогади про себе.
фотографія в родинному альбомі –
татку, як добре, що я
можу її роздивлятися!
та все-таки, що ж ти лишив після себе?
цеглину в стіні! за однією з них,
напевно, знайшлася б відповідь,
та не ламати ж хати
2.
ми не хочемо ніякої науки,
ми не хочемо, щоб нами керували,
та ще й глузували, які ми тупі й неслухняні.
вчителю, агов! дай цим дітям спокій.
розумієш, народна освіта – то лиш цеглина в стіні.
а скільки їх, тих цеглин!
всіх же ти їх не видлубаєш.
не годиться, неправильно! переробити!
і так неправильно! зроби тепер, як треба!
хто не може писати грамотно,
сидітиме без морозива!
ти там, під партою!
що ти там робиш, синку?
там і сиди, не вилазь! –
перетворюйся на комуніста
3.
я не хочу ніяких теплих обіймів,
я не хочу ніяких ліків.
не треба мене заспокоювати!
я бачив на цій стіні
напис великими літерами –
не тіште себе сподіваннями:
я нічого не хочу
another brick in the wall, pink floyd
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
мама любить свою дитину,
тато любить свою дитину теж.
тому й це море тепле для тебе, маленький,
і небо таке синє-синє.
ой, дитинко, ой синочку,
ой дитиночко, синичко-синятиночко!
якщо тобі заманеться в твоєму житті
покататися на ковзанах по небезпечній кризі,
тягнучи за собою страх та докірливі сльози
мільйонів закоханих в тебе очей,
будь готовим до того, що рано чи пізно
крига провалиться, й ти з нею разом.
випірнеш знов з глибини, та вже
не тим, ким ти був раніше:
з тваринним жахом на шиї,
без тями й без гідности, але жалюгідний,
чіплятимешся за кригу, аж поздираєш нігті
the thin ice, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ciai1aZ_odg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
отже, ти вірила, що хочеш піти на виставу
заради цього теплого трепету бентеги!
о, ці рум'янці на юнацьких лицях, –
каже досвідчена публіка, –
вони такі космішні! це, мабуть, постмодерн.
твоя сонцесяйносте, що відвертає твою увагу
чи що, навпаки, її уникає? здається, тобі тут нудно.
хіба це – не те, на що ти могла сподіватися
згідно з рожевими шмарклями всієї промо-кампанії?
якщо тобі конче довідатися, що воно за один,
доведеться змивати з нього кілька шарів красоньки
in the flesh? pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=iLFwTqdsuxw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
ти знаєш: мені не однаково,
добре тобі чи погано.
я знаю так само, що й ти
дбаєш про мене постійно.
не почуваюся вже ні самотнім,
ні обтяженим, як ти могла подумати.
тепер, коли я знайшов місце, де можна сховати
мою улюблену кістку, не боюся тобі признатися:
кожен собака знає, що він потребує домівки,
схованки та притулку, а надто тепер, коли
так зловісно над нашим полем
літають крилаті свині
pigs on the wing (part two)
https://www.youtube.com/watch?v=kMlLfZJcML0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
безтурботно провадь свої дні, синку, на цім пасовищі!
тут лиш подеколи можна зазнати непевности чи тривоги.
лиш обачайся, аби тебе не покусали собаки.
вчора я мав видіння, коли дивився ген за йордан:
бачив деякі речі в світлі цікавої істини.
яка тобі користь вірити, що ти – під надійним захистом?
слухняно й спокійно ти йдеш куди тобі кажуть треба
широкою добре втоптаною стежкою до кінця.
там ти здивуєшся: ба, страшна несподіванка!
бачиш тепер ці речі такими, які вони є.
ти думаєш: ні, це неправда! це – сон дозвільного розуму!
та нічого вже тут не вдієш: тебе привели на забій.
господь – мій пастир, я не пожадаю;
він змушує мене казати те, що кажу.
він провадить мене квітучими луками
та над тихими водами ген аж туди:
де нагострений ніж, як блискавка,
визволить мою душу;
а тіло моє почеплять високо на гаку.
він мене переображує на поживні котлети з баранини,
бо ось він, що має велику силу й великий голод;
і настане великий день, осоромлю моїх ворогів
через тиху молитву, спокуту й непохитність моєї віри.
тепер я володію мистецтвом карате,
і ось я підвівся високо понад мої гнобителі,
й очі моїх ненависників стали червоним морем.
спливаючи кров'ю, белькочучи щось нестямне,
ми обіймали його коліна, й чіплялися аж на шию:
так хвиля за хвилею ми, з потьмареним розумом месники,
завершили наш похід потемки уві сні.
слухайте новину: собаки всі впали мертвими.
краще нам всім сьогодні лишатися по домівках.
робіть, як кажу, не кваптеся,
споживайте собі хто що має;
хто доживе в цей спосіб
до старости, той – молодець
sheep, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=3GE-sfEbJ7I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
1.
о велика людино, ти – велика свиня,
велична та загадкова.
ти – добре припасоване колесо
в безвідмовній великій машині
корупції. коли ти покладаєш
руку на серце, співаючи гімн,
люди регочуть: оце потвора,
карикатура, клоун!
а потім, нахилившися рилом до корита,
плямкаєш: "ну, дивіться: дайте мені ананасів,
ми збудуємо тут інвестиційний рай".
копаючи глибоко, все-таки
ти копаєш в своєму кориті.
що ж ти, жирна пико, бажаєш там знайти? –
якби ти був подумав, ти б перше був розгнівався,
а потім би й заплакав, ще й заверещав.
2.
привокзальна мальована тітко,
ти – засвідчена герцогиня:
клята стара кухвайка, вата зі всіх дірок.
ти спрямовуєш пристрасно-владний погляд
в калюжу, бачиш там небо, й починаєш його каламутити.
ти випромінюєш впевненість револьвера в руці у господа,
та мене твоя грізна особа змусить хіба що скривитися:
хочеш вдавати прихильницю непопулярних методів –
перестань офіційно всміхатися,
коли брешеш про наші цінності;
не вкарбовуй у бронзу своїх
рецептів імперських салатів,
й проковтни сама всі шпильки,
що ними шпиняєш зловтішно
і ворогів, і друзів.
о, загадкова тітко!
я сміюся крізь сльози,
та краще б я просто плакав:
таке вже ти посміховисько.
3.
а ти, whitehouse! горе, та й годі.
ти – зразкова хазяєчка своєї міської нірки.
ти стараєшся нас вберегти
від згубного впливу соціуму;
ти – наша майже ясочка.
осудливо стиснувши губи
не зігрієш холодного серця, mary. –
холодні руки, холодні ноги!
зараз же випий 3 літри чаю,
щоб ми не думали, ніби
тебе хтось образив тощо.
тримайся, дорогенька, стримуй свою агресію.
ти ж – наша ясочка, наша солодка ляле!
треба тобі, якщо хочеш, поплакати,
й тоді все буде гаразд
pigs (three different ones), pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=gZM1WQKwpl0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
мусиш бути скаженим по-чесному,
жити в реальних злиднях,
спати – навшпиньках, ну, а надворі
підбирати ласі шматки наосліп.
рухатися безшумно, попід вітром та поза видимістю;
а слушної миті не вагатися, не сумніватися.
коли ти засвоїш все це, можна додати стилю,
як елегантна краватка, енергійне рукостискання,
впевнені вигляд та погляд та усмішка чемпіона.
люди, котрим ти брешеш, повинні тобі довіряти.
коли вони повернуться довірливою спиною,
ти матимеш нагоду вдарити їх ножем.
не довіряй нікому, постійно озирайся.
з віком, однак, така невсипуща пильність
даватиметься все важче, й настане зрештою день,
коли ти збереш свої речі, й поїдеш до аргентини:
там можна закопатися на пляжі в пісок,
і казатимуть про тебе: не зважайте:
то наш тутешній старий дивак
грається в похорон.
отже, коли ти втратиш владу та вплив, доведеться
збирати врожай з того, що був посіяв.
підеш купатися й плавати, буде одного разу,
ти вперше відчуєш холодний панічний страх;
кров в твоїх жилах стане густою та млявою;
твоє тіло, твій розум, і навіть твоя душа
стануть тяжкими, як жорна, й потягнуть тебе на дно.
не можу не визнати: я почуваюся спантеличеним,
бо здається дедалі виразніше, мною маніпулюють.
я вже не маю часу на сон, щоб відновити сили.
не маючи власної волі, чи вийду з цього лабіринту?
задублі, сліпі та глухі, ми просто мусимо вірити,
що люди – фігурки на шаховій дошці, людяности не існує,
а дружба й кохання – цяцянки для дурнів,
і найкращим було б нарешті призначити переможця,
та й покласти кінець цій грі. нічого нового під сонцем;
всі по суті – вбивці, й невинних не стало давно.
хто народився в споконвічній обителі болю;
кого найперше навчили не мочитися в свій колодязь;
кого нещадно виховували з метою створити звіра;
кому дарували нового нашийника на різдво;
кому підбадьорливо чухали за вухом; кому плювали
в пащу; хто зрештою втік на волю від цього всього?
– вчора ми його вистежили за його новим телефоном:
він потонув, бо купався в аргентині з жорном на шиї
dogs, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=4QA30qkRYy8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
якщо тобі однаково,
що зі мною сталося,
мені однаково до тебе,
– а инакше
ми йшли б тепер зигзагами
через нудьгу та біль,
і зрідка, кинувши угору
байдужий погляд під дощем,
думали: які падлюки в тому винні,
що наші свині стали на крило
pigs on the wing (part one), pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=dd1y-DDpASk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
коли ти був молодим, сяяв, мов друге сонце.
тепер твої очі такі, як чорні космічні діри.
запали свій божевільний діямант!
ти стояв на перехресті
дитинства та марної слави,
коли налетів залізобетонний вітер,
і звіяв тебе ген далеко, далеко.
отямся, чужинцю! ти став світовим посміховиськом,
ти став легендарним мучеником. отямся, і сяй, як тоді.
ти осягнув таємницю буття – ти оплакав знедолений всесвіт.
тепер тобі грозять і сонце, й тіні ночі.
тобі пощастило влучити в серце
всієї нелюдської мудрости.
гайда, гайдарику!
сновидцю, провидцю,
поете-невільнику, сяй!
ніхто не знає, де ти є насправді.
нагромадь там високу гору, й запали на ній свій діямант:
так я тебе знайду, – так ми зможемо вдвох
відпочити біля вогню позаминулої слави,
і знов осідлати залізні вітри,
щоб пошукати нової.
ти – невдаха, та ти й переможець;
ти – винахідник правди й омани. сяй
shine on you crazy diamond, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=-YSjELJ-lSQ&t=147s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
сидить лунатик на траві,
сидить лунатик на траві,
плете плетениці з ромашок.
він згадує щось, і щасливо сміється:
гуртуйтеся, дітки, тримайтеся
за руки, допоки живі.
лунатик никає порожньою хатою,
лунатик никає порожньою хатою.
долівку встеляють якісь фотографії,
всі обличчям наспід.
ці фотографії носить мені
якийсь паперовий хлопчик,
я зроду його не бачив,
пробачте, в мене обід.
якщо по літах, літах підійняти заставки греблі,
це буде зарано, адже инакше вона зруйнується.
якщо на горі ми не знайдемо місця,
щоб гратися в цивілізацію,
якщо в твоїм серці так само
палають великі передчуття,
знайдеш мене на темному боці місяця.
лунатик сидить в моїй голові,
лунатик сидить в моїй голові.
ти вже близько. ти блискаєш скальпелем,
ти вносиш в мій мозок якісь поліпшення,
ти вкладаєш до нього уявлення божевільні, але нові.
тепер ти мене замкнула, й забрала ключа з собою.
я в себе в хаті, але це не я,
ходить з простреленою головою.
якщо вона раптом вибухне, вдарить небесний грім,
і коли ти кричатимеш, тебе ніхто не почує.
я граю в космічному вічному оркестрі на барабанах;
завтра у нас концерт на темному боці місяця
brain damage, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=BhYKN21olBw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021
ми та вони –
зрештою, всі ми – звичайні люди;
ти та я –
бачить бог, це – не те, що ми воліли б робити.
він закричав: "вперед!",
стоячи за нашими спинами,
і перша лава полягла вся повністю.
тоді він сів за свій генеральський стіл,
і пересунув лінії на карті.
чорні та сині –
хто знає, хто є хто, і хто за кого?
вгору й донизу –
зрештою, це – кругообіг,
як-от води в природі.
ви не збагнули: це – битва слів.
продавець скрутив рулончиком всі свої плакати,
та й сів собі плакати. "слухай, синку, –
сказав чоловік з пістолетом, – для тебе у нас
завжди знайдеться місце, тому не втрачай оптимізму".
маю на увазі: тебе все одно вб'ють:
це так, ніби коли б ти завдав їм
якоїсь блискавичної образи,
більш вони так не робили б.
закопати? ви розумієте, він увійшов без світла,
тому я мав право стріляти, але
я вистрілив у нього тільки раз.
тонка відмінність між правильним рішенням
та неправильним – правда? я хочу сказати,
шляхетні реверанси стали неактуальними.
вниз, і на вихід.
нічого не вієш, хоча про це
можна було б говорити довго.
з головою чи без –
ніхто не має сумніву щодо причин цього всього.
день без мети – втрачений день.
мене переслідує така наполеглива думка:
за браку ціни на хліб та чай
старенький не міг не померти
us and them, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GKiLEgAzFDQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021
1.
гроші, я вам кажу: забирайтеся геть!
знайдіть собі гарну роботу, й по всьому.
гроші. ну, це – якась комедія.
хапайте готівку двома руками, несіть додому,
законсервуйте, як огірки, й сховайте.
чорна ікра, новеньке авто, чотиризірковий daydream.
чого мені ще? придбати футбольну команду.
гроші, додому!
у мене, jack, все гаразд. не лізь до моєї копиці.
гроші – це моя щаслива доля.
не читайте мені моралей про якісь доброчинні дурниці.
ви бачите? я – в сметані, в hi-fi-економ-бізнес-класі.
а схочу – ще трохи подбаю, та придбаю собі learjet.
гроші – це зло.
розподіляйте їх чесно, по-людському,
а мої – то мої, та й годі.
поширена думка, то через них
економічна та инша злочинність,
і всяка суспільна біда, та дивно:
оголоси, що готовий прийняти всю цю хворобу на себе,
і з тебе лишень посміються, й нічого тобі не дадуть.
2.
хаха, а що я казав? так і є.
так, цілковита правда.
авжеж, цілковита: цей дурень пішов весь побитий.
чому взагалі не переводяться люди,
що нічого не тямлять, і лізуть куди не треба?
ну, я не знаю: я п'яний. а вчора я теж був п'яним.
я просто йому сказав, що якби воно ще було,
він би його вже мав як не в першу, то в другу чергу.
але він не повірив, стоїть і допитується,
чому через цю процедуру не пройшов ангар 18.
тоді я не стримався, вибухнув гнівом,
і став на нього кричати,
хто ти, мовляв, такий, і чого ти від мене хочеш?
ну, я натовк йому пику – тим і завершили справи
money, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=-0kcet4aPpQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
1
ти, мов насіння, лузаєш хвилини та секунди;
ти марнуєш години в найбільш непридатний спосіб.
ти, мов безтямна молекула розуму, бігаєш містом,
і сподіваєшся, хтось вкаже тобі на вихід.
якщо втомився від цього лежання на сонці,
чи набридло сидіти вдома, споглядаючи дощ за вікном,
подумай: ти – молодий, а час для того й існує,
аби його вбивати – чи не так? лінуйся ж собі на здоров'я.
втім, одного ранку ти прокинешся
й побачиш: там, в змарнованих літах,
загубилася мить, що її цінність для тебе – незмірна,
ти проґавив її навіки. – посипай свою голову попелом!
і ти біжиш за сонцем навздогін,
та воно вже втекло за обрій;
а назавтра, немов кепкуючи,
вигулькне в тебе за спиною. –
воно все те саме, а ти
втомився, і важко дихаєш,
і став аж на день ближчим до смерти.
кожен рік є коротшим за той, що минув.
всі твої мрії втілюються як нерівні рядки на папері.
тримайтеся гідно й тоді, коли вже впали у відчай –
так велить нам англійський звичай;
ну, а так – час минає; моя пісня майже скінчилася,
а я ж сподівався сказати в ній так багато!
2.
вдома: я знов удома.
добре сюди повертатися,
та рідко буває можливо.
і ось я, втомлений та змерзлий, вже сиджу
біля вогню, та грію свої кості.
далеко, за полем, лунає залізний дзвін:
він закликає вірних уклякнути
й слухати чи молитву,
чи казання про зоряні війни.
3.
я не боюся померти: чого б то я мав боятися?
колись таки доведеться, й я не матиму заперечень.
для цього немає причин, та що ж? всі мусять коритися.
– отже, я не казав, що боюся
time, the great gig in the sky, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=JwYX52BP2Sk
https://www.youtube.com/watch?v=mPGv8L3a_sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
1.
дихай! тут чисте повітря.
не обачайся, не дбай, не бійся.
йди, коли тобі треба,
та не відходь далеко.
роздивися тут все,
та обери собі долю.
тривалого життя й високого польоту!
дарування усмішок та проливання сліз!
все, що ти побачиш і все, чого торкнешся,
буде твоїм життям чи коли-небудь стане.
кролику, біжи. вирий собі нірку,
не дивися на сонце. вириєш тут –
одразу починай он там.
роботи – повно.
тривалого життя й високого польоту.
приборкай приплив!
осідлаєш найбільшу хвилю –
вона тебе донесе
аж до твоєї смерти.
не треба так довго думати.
2.
вдома! я знов удома.
добре сюди повертатися,
та рідко буває можливо.
і ось я, втомлений та змерзлий, вже сиджу
біля вогню, та грію свої кості.
далеко, за полем, лунає залізний дзвін:
він закликає вірних уклякнути,
й слухати чи молитву,
чи казання про зоряні війни
breathe, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Vddl9TK5RqU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
лишися,
й допоможи мені завершити цей день.
якщо ти не заперечуєш,
ми вип'ємо пляшку вина.
будь поруч:
можливо, так ми забудемо
все погане, що коїться в світі.
я хотів би знайти, щоб знати,
що ти ховаєш в своїх очах.
твій синій вогонь
горить з золотими іскрами.
місячне сяйво знітилося,
й стало зовсім холодним.
я підводжуся, дивлюся
ранковими очима –
й дивуюся: ти біля мене!
доводиться напружувати пам'ять,
аби пригадати твоє ім'я,
а потім ще довго, долаючи сумнів,
шукати слів на прощання.
звичні ранкові клопоти.
день народився – хвалімо його.
опівночі небо над нами схилялося
загрозливо гаспидно чорним,
тепер воно посвітлішало,
посірішало й злагідніло;
а я все ще згадую, як опівночі
нагодився веселий місяць:
знітився, й знов сховався,
бо твій синій вогонь палав,
і стріляв золотими іскрами
stay, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Rhge-ZOgfsw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
спогади для старого чоловіка –
те саме, що вчинки для молодого.
ти човгаєш своєю лікарняною палатою
та балакаєш сам з собою, помираючи потихеньку.
життя – коротка мить тепла,
а смерть – нескінченний холод потому.
маєш нагоду спробувати, але не думай довго:
маєш нагоду виграти 8 десятків років.
по кораблях! нас чекає захоплива
американська мандрівка.
можливо, ти, чи ти, –
а може, й всі ви разом
досягнете свого або й чужого успіху,
лиш пам'ятайте: лізти до вершини –
це набагато важче, ніж сунутися вниз.
ти – ангел смерти! мій батько помер.
його поховали, як пса,
на громадському сміттєзвалищі,
й досі ніхто не признався,
чи добрим він був чоловіком.
бачу, на цьому ярмарку безпрограшна лотерея!
куди всі побігли? невже полювання вже почалося?
а хто замовляє музику? а хто підспівує суддям?
а хто відправляє, зрештою, вінчання та панахиди?
ти нічого не бачиш: ти ходиш темними вулицями,
а насправді палатою для помиральників.
тут – всі такі, як ти
free four, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=FPSb5QjgjAc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
ти кричиш уві сні, й навіть падаєш з ліжка.
можливо, ця ціна для тебе – завелика.
чи не збентежиться твоя цнотлива совість,
якщо її введе в спокусу? – невідомо.
ти прокидаєшся, і слухаєш, як калатає серце:
"хто я такий?" ти – просто, як кажуть, один під небом;
ти маєш два вуха, два ока, й ледь вдарився головою.
ти плинеш морем спогадів і давніх дитячих дум.
бачиш на обрії землю. – ось і кінець дитинства.
твої фантазії зливаються з суворою реальністю;
й коли ти звично напинаєш ковдру, мов вітрило,
твої очі раптом зволожуються:
всі страхи, від яких ти звично втікав –
тепер ти повинен зійтися з ними у вирішальній битві.
хто ми такі, щоб знати причини всього на світі?
хтось помирає, а хтось народжується –
і все під тим самим небом.
буде війна, й буде мир,
і все це колись припиниться.
все залізо колись стане іржею,
всі королі, й всі народи
стануть прахом та попелом.
– в цей спосіб ми все залагодимо,
й ця пісня також скінчиться
childhood's end
https://www.youtube.com/watch?v=SnTz09-nk9c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
небо дало нам обіцяний край.
звідси, де я стою, всі краєвиди – гарні.
втім, це – лиш перше враження може бути й хибним,
я стою собі скраю, та споглядаю.
чекаємо, хто вступить до нього першим.
дайте мені ключа, хто знає, де його сховано;
показуйте шлях, хто знає,
і гайда.
це – як вийти на сонце з холодної вогкої тіні.
ти відчуваєш, як вся твоя глина
обертається щирим золотом,
а в душі несподівано віє морозний вітер:
я стаю старим. ну що ж, ходімо.
виявіть готовність. так, годиться.
вашої рішучости вистачить на день.
пильнуйте, не відставайте
від обертання неба.
миля за милею, гора за горою.
ти обертаєшся до друзів сказати це, та ба:
ти – сам; ти далеко від дому,
ти не провадиш нікого,
і твоє серце тремтить.
ясний спокійний вогонь приводить мене до тями.
вона – зі мною поруч,
і якби вона мала за ліпше
лишитися тут, і нікуди не йти,
я схилив би до неї голову
й скорився таким обставинам.
хто нам вручив цю обіцяну землю?
я розкидаю руки, аби її всю обійняти.
цілую тебе. раптом я усвідомив,
що дивлюся на неї вже
не ззовні: вона – моя.
та буває ще й досі, як хтось приходить
звідти, зі світу зовнішнього,
радіти. гукаю: привіт!
що нового, де ви були? –
авжеж, бо в моїй душі вже не гуляє вітер,
я став старим; тут мене й поховають
wot's uh the deal, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=aGPjfj69cXE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
а ходімо, браття, в ті далекі гори!
кажуть, там заховано золото давніх людей.
ви собі наберете стільки, скільки схочете,
а я собі шукатиму тільки веселих пригод.
ви йдете своїм шляхом, я ходжу своїм.
річ у тім, що я ніколи нікуди не кваплюся.
ви знайдете ваше золото,
що про нього подейкують люди,
а я, можливо, лиш злигодні
та свою нещасливу долю.
за горами, за морями щось там чекає на мене.
хоч би скільки тривала ця подорож,
мені навряд чи набридне
досліджувати нові країни, мови та звичаї.
кажуть, що люди повсюди однакові –
я хотів би переконатися,
що всюди є добрі люди,
і не дуже, і зовсім злі.
коли я заплющую очі, бачу, як чайки крутяться
під далекими небесами. що я вам ще скажу?
ми повинні туди піти: за гори по все те золото.
навіть не сподівайтеся, що я заберу його сам
the gold it's in the, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=HWhOd0ENVS8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
радо горять мости:
вони то вкриваються тінню,
то спалахують знов одночасно,
мов рядки якоїсь поеми:
слова й окремі літери злітають у повітря,
мов клапті попелу, і все перемішалося.
тривалі стосунки рвуться,
й зростаються по-новому в різноманітні способи.
в мріях та кресленнях инше майбутнє
перекреслює ті шляхи,
що раніше здавалися певними.
над спаленим полем колишуться
нові чарівні видіння,
і танцюють вогненні бісики в неї в очах.
цей мур здавався небезпечним і неподоланним.
тепер всі ворота й хвіртки
відчинилися, й стали нарозтіж.
вона – вже не в вежі нагірного замку;
я – не за ґратами в його підземеллях.
нарешті вона заплющила очі,
й розірвала своє намисто
burning bridges, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nsGhjcDNU2g
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
онде альбатрос нерухомо завис у повітрі;
а там он блукають хвилі в коралових лабіринтах.
відлуння далеких часів кружляють на дні, мов рибки,
в мерехтінні зеленого та нереального.
ніхто нам не вказав шляху до суходолу,
ніхто не знає причин і не має бажань.
та щось нарешті зворушилося, прозріло,
отримало мету, і тягнеться до світла.
двоє незнайомих людей на вулиці
зустрілися поглядами – неймовірний збіг,
бо я – це ти, а та, що я бачу – я.
чи можу я взяти тебе за руку,
й вести відтак незвіданим світом скрізь,
щоб ти мені з'ясувала, що в мені є найкращого?
ніхто не примушує нас йти, як і йшли, окремо.
ніщо нас не змусить ніяковіти й соромитися.
ніхто нам нічого не каже, ніхто нічого не знає;
ніхто не кружляє довкола сонця з наміром чи осторогою.
безхмарний той день, коли бачу тебе так ясно, –
коли на світанку мене будять твої обійми,
й через пролом у стіні ринуть потоки світла
як метушливі мільйони маленьких вісників щастя.
давно вже ніхто не співає мені колискових;
ніхто не наказує спати – ну, а тим паче вранці.
я висовуюся з вікна. надворі тебе немає.
і тоді я гукаю через все небо,
і далі за обрій, твоє ім'я
echoes, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=53N99Nim6WE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
я сидів на кухні; мурчик, це мій кіт, пішов надвір. –
так, я сидів на кухні, а мурчик, це мій кіт, пішов надвір.
сонце вже сідало, – серцю, слухай мою пісню, та не вір
seamus, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=k3u5E8XKPjg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
коли я тягнуся до персика,
що закотився під диван
десь тут у san tropez;
коли я трощу цеглиною
білий пісок на морському березі,
чи коли йду трипалубною хвилею
в кільватері старого найманого седана,
чи сплю собі сам в діловому дзижчанні темряви,
подряпаної порохом, що насипався з мене за день,
я, буває, впадаю в замріяність,
і тоді я чую твій сміх.
якщо відчуваєш самотність,
я повернуся додому.
назад і до рідних пенатів,
мов голуб до голубки; а голуба ж було
віднесло геть чи вітром,
чи яструбом, чи літаком,
бо безталанний зроду,
і знайдений в понеділок.
я п'ю шампанське, як великий пан,
і навіть не чекаю поганої погоди.
але одного дня зберу думки докупи,
та й осідлаю свій вітер,
чи норовливу блискавку:
якщо тобі сумно й самотньо,
я повернуся додому.
досить я забарився в спогляданні сільських краєвидів;
досить вже я наслухався нехитрих тутешніх розмов.
якраз сьогодні шукав золота в себе в кишенях,
та гортав бухгалтерські книги,
щоб знати, що діється в світі.
о, ти ведеш мене до моря,
до нашого улюбленого місця!
я чую твій ніжний голос, що кличе моє ім'я
і просить поворушитися. я задрімав, напевно.
якщо тобі справді самотньо,
гаразд, повернуся додому
san tropez, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Cv5uuhkS4j8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
ти кажеш, цей горб занадто крутий,
і лаєшся матюками.
ти кажеш, хотів би побачити,
як на нього вилізе хтось инший.
ти обрав це місце, а я оберу час,
і вилізу на нього в свій особливий спосіб.
ясно? я зачекаю
на сприятливий, правильний день.
вже бачу: я підіймаюся
над деревами й понад хмарами,
й кидаю погляд униз,
де ти стоїш і повторюєш
те, що кажеш сьогодні.
он якийсь дурень безстрашно
стоїть проти сили натовпу.
суддя, що вже виніс був вирок,
невдоволено озирається.
а ще один дурень, що носить корону,
може скотитися в будь-який спосіб
зі свого височенного трону,
і будь-який день для цього
може бути сприятливим.
коли підносишся над деревами,
понад хмарами й понад страхом,
ти дивишся вниз, і слухаєш галас
народу, що завжди обурений,
невдоволений і безпорадний
fearless, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=t3J_2R9rAp8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
хмара хвилясто-зірчастого пуху
поглинає мене, й поглинає зовнішні звуки.
сонна пора, коли я лежу з коханою поруч;
вона спокійно дихає;
свічка вже догоріла.
коли западає ніч, ти замикаєш двері,
і книжка з твоїх рук падає на підлогу,
– отож, коли западає ніч,
і котяться хвилі темряви,
ми особливо чутливі: змінюється погода,
немов натякає: настала вже осінь,
тому такий особливий теплий вітер вночі.
прокидаються сови, а лебеді вже поснули.
щось майнуло перед очима:
напевно, невчасний сон.
ще зелені поля поливає холодний дощ,
настав золотий світанок! –
ми не хочемо прокидатися.
цей світанок видзвонює десь під землею.
не тривожся, моя золота!
зараз піду все владнаю.
о, світанкові сни! я злітаю, неначе птах,
і озираю все небо: пробилося перше проміння;
згасає вітер нічний, але займається вранішній
a pillow of winds, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=uThZ1uuLLWM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
що я роблю: бавлю свій час,
даю відпочинку своїй голові.
принаймні, я ніколи не шкодуватиму
за тими сумними кепськими днями,
коли ми працювали з дев'ятої до п'ятої.
тож, якщо ви не заперечуєте,
я так і бавитиму цей чудовий час
біля домашнього вогнища,
споглядаючи, як весело танцює
полум'я в очах коханої
biding my time, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=gvCNJdUExts
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
сонячне світло лежить на моїй подушці,
мов лебединий пух.
чи дозволить вона плакучій вербі,
щоб вітер заплів їй коси,
щоб міг оплести її косами
сон королеви julia,
королеви всіх моїх мрій?
коли вимикаю світло увечері,
настає цей казковий світанок.
моя шовкова наречена!
вона ніколи не ходить сама,
а тільки зі страшним лускатим броненосцем.
чи знайде він, де я ховаюся?
чи знає вона, навіщо?
о, julia, моя солодка мріє!
чи здолає мене туманний володар півночі,
чи ти знайдеш сама, як відімкнути мій розум,
і тоді мене вхопить той, що ступає слідом?
julia, зглянься! я вже й так помираю,
бо ти не зі мною, королево всіх моїх снів
julia dream, pink floid
https://www.youtube.com/watch?v=bFhIl3D_2o0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
вчора ввечері я випив забагато,
адже там зі мною в клубі
було забагато дурнів.
всі вони грають за правилами,
я – також,
бо треба справляти сприятливе враження
навіть тоді, коли почуваєшся дурнем.
отже, береш собі ще,
та й п'єш-випиваєш ту випивку, випивку.
непоганий спосіб, щоб згайнувати вечір.
тут тирлуються в колі друзів,
та грають в якісь колективні ігри.
ніхто з них не зміг би грати на сцені, як я.
далеко їм до мене, – шкода, що я тут сам.
гайда звідси. гай-гай! здається, я згадую:
знав цю сцену раніше; згадую:
та коли відчиняю двері
до своєї порожньої хати,
вже нічого не згадую, все забуваю.
дзеленчить телефон. хтось мені каже,
було б дуже добре з'явитися в цій виставі.
що я можу сказати? я просто не можу думати.
вона це точно знає, і навмисно морочить голову.
– голову, голову, голову.
гаразд, я вже виходжу.
вуличний рух видається кривим та млявим.
я забарився трохи, бо вона вже чекає довго.
зиркає сердито, вередує всупереч всьому.
ах-ах-ах.
спостерігаю цю сцену, й згадую:
отакої! це вже ж було!
та коли відчиняю двері своєї порожньої хати,
знов те все забуваю
paint box, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=0vO96jJHOuU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
emily старається, але розуміє не все.
вона має схильність позичати мрії до завтра.
та крім сьогодні инших днів не буває. –
спробуймо якось инакше.
ти втратиш глузд, і гратимеш
в безвиграшні травневі ігри.
погляньте: emily вже грається.
щоразу, як стемніє, вона зітхає та плаче,
з сумом кудись вдивляючися: що там за цими деревами?
краще б спитала в когось, але вона не питає.
напевно, вона могла б сподіватися,
що все з'ясується завтра,
та не існує днів крім сьогодні –
спробуймо в ще один спосіб.
погляньте, як грається emily!
вберися в довгу аж до землі сорочку;
постарайся доплисти до середини річки,
а далі – вона сама понесе тебе десь в инший день.
инших днів не буває, та можливо, я помиляюся.
спробуй це з'ясувати, – спробуймо грати так
see emily play, pink floid
https://www.youtube.com/watch?v=7c0EDM-Yu9o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
arnold layne мав згубну пристрасть
до колекціонування одягу.
він любив ходити вздовж мотузки
в місячному сяйві –
й співати від задоволення:
авжеж, йому це подобалося.
на стіні в його помешканні
висить велике дзеркало.
туманне відображення
та ніжно блакитний настрій –
він любить це робити, безперечно.
о, arnold layne! не знаю, як сказати.
те, що ти робиш – для цього потрібні двоє.
тепер його спіймали, цю бридку особистість.
сидить тепер, має час подумати.
грюкають двері, гримлять ланцюги –
як він це все ненавидить!
о, arnold layne! бачиш, що ти накоїв?
щоб робити таке, завжди потрібні двоє.
тепер сидиш та думаєш. погано! а якби
ти думав раніше, тепер би не думав.
– хоч би там як, ніколи не роби
нічого, що суперечить суспільній моралі
arnold layne, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=mybz6bw65y0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
коли це товсте старе сонце котиться з неба,
вечірні птахи цього літа скрикують, ніби тривожаться.
неділя цього літа, й цілий рік цього літа, –
і звуки музики – лунають у мене в вухах.
над полями розлягаються далекі вечірні дзвони.
свіжоскошена трава пахне солодкими снами.
тут біля річки візьми мене, люба, за руки,
скрути мене, ніби ковдру, та поклади на землю.
а якщо ти побачиш, що коїться щось незвичайне,
не лякайся і не кричи, а тихо злинь над землею;
і коли ти почуєш, як падає тепла ніч,
і тиша наповниться сріблом та діямантами,
тоді співай для мене.
коли це товсте старе сонце скотиться з неба,
й вечірні птахи цього літа стануть, власне, нічними,
я сміятимуся по-дитячому, немовби це сталося вперше:
сонце вже сіло зовсім, лиш хмара над ним ще світиться
fat old sun, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nFEaoDXXrNQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
ви їдете – може, хотіли б сказати щось на прощання?
можливо, я хотів би знати, що у вас все буде гаразд.
ми знайомі 6 годин, навряд чи за цей час можна закохатися.
мене це не дуже турбує. була дуже гарна музика,
я знайшов з вами день для життя,
і позбувся прокляття минулого року,
що гнітило мене цілий рік.
то чи справді у вас все гаразд?
чи справді все буде гаразд, коли ви тепер поїдете?
за цілу ніч ми не зронили й слова.
здається, ми боялися відвертости.
иноді ви усміхалися – з якої, проте, причини?
я надто рано відчув прохолоду перед світанком;
тепер вже чудова погода. мої друзі лежать на сонці,
ми з вами могли б так само безтурботно валятися там.
завтра вже будемо в иншому місті
з такими, як ви, красунями –
ой, ви ж не їдете! що ж? відпочивайте, бувайте.
з вами точно все буде гаразд?
вам точно не потрібна дружня допомога?
я знаю, charlotte pringle
береже вас, мов зоряну квіточку,
так що я можу бути спокійним:
з вами, напевно, все буде гаразд
summer '68, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ou4u4kOatck
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
якби я був лебедем, вже полетів би геть;
якби я був потягом, постійно б запізнювався.
якби я був людиною, говорив би з тобою частіше.
якби я міг спати, я бачив би сни.
якби я боявся, десь би сховався.
якби я не божеволів, ти б не встромляла дротів
до мого божевільного мозку, і не давала напруги.
якби я був місяцем, був би спокійно-холодним.
якби я був стереотипом, сам би себе зламав.
якби я був нормальним, був би розумів,
що означає простір взаємопорозуміння.
якби я був самотнім, плакав би, та й годі.
якби я був з тобою, був би тепер тверезим.
якби я божеволів, ти все одно дозволяла б
грати з тобою в ці нелегальні ігри.
якби я був потягом, запізнився б на цілу годину;
якби я був людиною, був би з тобою частіше
if, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=8GZnSeGbssw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
на шляху до темряви півночі
втомлені обличчя світяться симпатією.
колись вони вже знали цю надію,
і якщо ви хочете трохи забаритися,
дайте відпочинку натрудженим ногам:
попереду – ніч, і вона не чекатиме довго.
авжеж, зволікати не випадає.
ви чуєте, як наполегливо кличуть нічні птахи.
лиш не можна торкатися неспокійного неба –
заплющте зболені очі поза вашим ім'ям.
туман набрякає та пухне; повзучі істоти повзають.
ви чуєте, це ревіння стає дедалі гучнішим.
ви знаєте, це безумство – все лиш на вашій совісті,
та сила, що вас підштовхує, не знає вашого страху.
відкиньте ваші думки назад на багато років:
до часу, коли пробудження означало нове життя.
можливо, колись настане той ранок,
коли це пробудження не означатиме
нічого нового, лиш смерть.
забаріться на трохи, дайте ногам спочинку.
ніч перед вами – вона чекатиме цілу ніч.
не можна торкатися неба: воно вже й так неспокійне.
заплющте втомлені очі; забудьте ваше ім'я.
коли відпочинете, зможете бачити:
ви – на вашому шляху
the narrow way, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=RpmJCKOvIVk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
1.
aye an' трохи руїн та румовищ
селянства mackeral.
біжи до мого doon через haim.
еге ж, я ляпнувся, я ляпнув це збоку,
і плакав, плакав, плакав.
страх, що впало, те пропало,
а потім craig marion:
вийди з-під бомби в моїй кишені,
й тиняйся так ганьбою middin,
збираючи цю дику вогняну орду,
що розсипається у мене під ногами.
але він ніколи не плакав:
він ніколи не міг взяти мене живцем.
ти, гнилий вогняний собако!
я зловив його на лезо, –
мій меч, а не бомба, рубав та різав,
доки я впав знесилений,
doon, просто йому під ноги.
aye! страхіття, що заревло
просто frae дна його серця,
застерігало, щоб я не падав.
та як, коли я мертвий! de ya ken?
а вітер гукав та гукав до марії:
дякую
2.
aye, трохи скумбрії: back-a-racken.
страх та revit, страх та revit.
din bat-a 'hed 'nd a thoit' –
ну, я лиснув тебе по flem 'nd din an'a sade,
і плавав у твоїх переконаннях.
боїшся впасти – пропадеш dinga'.
dingan ніколи не купував життя,
а я тоді сповідував maria, –
я взяв собі equi-епку,
одну lamoret, і buot.
і ось roon-doon-doon!
зроблено мак-ячмінь,
і орда невеличких фей
падає, падає, з неба, мов сніг.
вона лягала мені до ніг,
тож я гукнув з погрозою: ніколи!
вони ніколи не візьмуть мене живцем.
ти, гнилий собако hondny free!
я підхопив першу-ліпшу провину,
й покраяв його мечем на ім'я clamore.
ах! впав і сам мов розбитий дзвін,
перед їхнім лицем та від їхні ноги.
ох-ох, хохо!
мій регіт – символ віри.
звільніте дно мого серця –
ось я так би й сказав, здається.
моє падіння звершено;
мій подвиг – як бляшанка;
та погляньмо вперед:
там розлючений вітер гукає: мед
медицини годен подяки
several species of small furry animals
gathered together in a cave
and grooving with a pict, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GpWJv7alqQE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
нічний холодний вітре, забирайся!
це – не твоя парафія.
так плакала пташка, що прокинулася рано.
вчувся ще якийсь ранковий шепіт
та инші ранкові бентежні звуки,
а в цілому – панувала мертва тиша.
послухай співу жайвора в високім піднебессі,
послухай гавкання лисиці, що вилізла з нори.
поглянь, як хлюпочеться та бризкається в воді
веселий зимородок, а зелена
річка тихенько тече між деревами
зі сміхом, бо вона текла так через літо,
ціле літо нескінченно прагнучи до моря.
ляжу на цій лучці на травичці.
здається, все тут встелено
пелюстками великого соняха.
втішуся, може, востаннє,
теплом розкішного полудня:
місто мене втомило;
там цього всього немає
grantchester meadows, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=NyBh2GAL0bE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
вниз, вниз. вниз, вниз. –
це не я: це кричить невідома зірка.
все під брехнею. бреши, брешу, брешіть.
tschay, tschay, tschay.
tschay, tschay, tschay!
обережно з цією сокирою, eugene.
tschay, tschay, tschay!
зірки кричать нестерпно голосно.
tsch, tsch, tsch, tsch, tsch.
careful with that axe, eugene
https://www.youtube.com/watch?v=V-HYayT1vwg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
ванну теплої текіли, manuel.
ти зрозумів. роби, що каже gringo.
ще так усміхнешся, й я тебе застрелю.
авжеж. я думаю, це все – вона,
іспанська музика.
вона мене кидає в жар та вогонь,
люба señorita.
ваші очі – неначе зірки,
ваші зуби – неначе перли;
вуста – рубінові, напевно,
señorita
a spanish piece, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Lh3XEtWt7ns
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
я такий наляканий!
боюся своїх старих помилок.
щоразу, коли просинаюся,
так і тремчу зі страху.
таке відчуття, ніби я – плаский
картонний чоловічок з ножицями в руках.
створи для мене таку історію,
де дійові особи діють у повній злагоді,
– історію, повну пригод
та несподіваних радощів.
я старшаю та старшаю від першої сторінки.
я прожив кожен рядок, що ти написав.
візьми мене: я – на полиці в тебе над головою,
й створи мені ту історію:
злагода, пригоди, несподіванки.
я лишаюся там, де мене покинули:
на полиці, разом з багатьма
иншими. що ж? мій епілог –
сумна незакінчена пісня.
створи для мене таку історію,
щоб там все було гаразд:
з цікавим заплутаним хитро сюжетом,
і герої щоб римувалися,
якщо це не дуже важко
ibiza bar, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KiXwUS9FFgc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
ця стежка, котрою ти йдеш – вузька,
а прірва внизу – страшна та глибока.
он на тебе з цікавістю дивляться ворони,
повсідавшися на гілках
мертвого дерева.
твої страхи повзуть по тобі
мов хробаки, щоб залізти в голову:
чи доведе ця стежка
десь до безпечного місця?
чи добудешся ти до нього;
й що робитимеш потім?
саме час, cymbaline, подумати,
й зробити нарешті розумну річ.
збуди мене, бо я, здається, сплю.
бачу метелика зі зламаними крильми:
він падає біля тебе;
ворони ринули його підібрати –
треба сховатися, та немає де.
твої імпресаріо, менеджери та продюсери
наразі не можуть тебе підтримати:
вони всі сидять на своїх телефонах
та приторговують всякою всячиною.
всі лінії сходяться там,
де ти тепер зупинилася.
мабуть, хтось пересунув
загальні площини та плани.
листя лягло, ваговито
огорнувши твої босі ноги.
раптом ти чуєш гуркіт та грім
важкого вантажного потяга;
раптом тебе вражає
думка, що все це рухається
десь в паралельному діяпазоні,
бо doctor strange не пильнує ні рими,
ні розміру, а ні темпу,
а тільки температури
cymbaline, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ietkuUZwjpU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
важке небесно-синє напинало
потьмарило мій зір;
я дивлюся на тебе.
біле світло – це світло,
котре пройшло
через сукню, що ти носила.
вона спочивала в затінку хвиль;
колишні туманні видіння
розтанули та забулися.
в її очах сяяло сонце,
та світло місяця щоразу
робило її сліпою.
зелений – її природний колір.
швидкість людського бачення
суперечить швидкості думки.
сумніви – міст через річку
між безтурботністю та нещастям
green is the colour, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=qtSVNpyNHIc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
ми усміхаємося, ми усміхаємося,
ми усміхаємося, ми усміхаємося.
сміх лунає в твоїх очах
ми ліземо й ліземо вгору,
ми ліземо й ліземо вгору,
ковзаючися між соснами.
ми плачемо, ми плачемо,
ми плачемо, ми плачемо.
сум колись та минає.
ми котимося й котимося,
ми котимося й котимося.
допоможи відкотити скелю
crying song, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=hcsMwaQgW4Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
я милувався широким нілом,
і раптом побачив цю усміхнену леді,
й подумав, що треба її забрати:
просто забрати деїнде
з цього щасливого місця.
у неї на очах блищали сльози;
її золоте волосся тріпотіло на вітрі.
раптом вона розгорнула крила,
й злетіла!
вона злетіла понад піраміди,
і навіть понад вітер.
коли вона так робить,
це значить: їй заманулося
на сонячні острови.
я йтиму за нею, скрадаючися;
не відводячи очей від неї ні на мить,
– і одного дня я її спіймаю.
а тепер вона кличе мене з глибини,
запрошує до спільного
вічного сну без пробуджень.
така її природа: тягти мене донизу –
нічого з цим не вдієш,
я не заперечую
the nile song, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=MduQlWUoyhI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
неподалік від церкви, що над річкою,
відпочиваю на хвилях полуденного марева.
мій щасливий сміх лунає
понад цим куточком,
де могилки поросли буйним різнотрав'ям.
жовта пташко, жовта пташко!
ти все робиш правильно.
співай, стрибай, літай, радій життю,
насолоджуйся дозвіллям та погодою,
бо що буде завтра, не знає ніхто.
верба схиляється над водою,
киває до річкових дочок,
що гойдаються на брижах в очереті.
в своїй мандрівці до cirrus minor
я зауважив на сонці місячний кратер.
уявляєте? це – за три тисячі миль
після нічного молочного сяйва
cirrus minor, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GfPVM5dFlp8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
це – надто ласкаво з вашого боку:
дбати про мене тут;
це накладає на мене обов'язок
заявити: мене тут немає.
ніколи не думав, що місяць –
такий великий насправді;
ніколи не думав, що місяць –
такий сумний.
жартую. я справді вам дуже вдячний,
що мої старі черевики викинули на сміття,
і довго мене проводжали в дорогу,
хоч могли замість цього
вбиратися в різні сукні, – й зрештою:
хто б проспівав цю пісню,
якби все було нормально?
мені дарма, коли тут не світить сонце;
мені дарма, що тут немає нічого мого. –
і навіть дарма, що сумую за вашими жартами:
настане зима – повернуся,
й кохання знов спалахне.
а тут – і море не зелене, і не синє.
не знаю, як я живу без ласки моєї богині.
я навіть не знаю, де мрія, де дійсність,
де жарти.
піду розшифрую свої
старенькі зоряні карти
jugband blues, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=9I3dgUzBHno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
marigold постійно вся в коханні;
він про те не дбає, тобто не заперечує:
він забирає її зі школи
й провадить додому до їхньої
дивися-бачила, морської хвилерізки.
вона усміхається: [i]дуже дотепно[/i], –
і замріяно мружиться: [i]розпиляв тебе грім[/i].
коли вона підноситься так високо,
він падає донизу, й непритомніє.
він сидить на кладці через річку,
й сміється: сестра кидається камінням,
й кривиться, коли не влучає:
чому це каміння – таке дурне?
він не знає, як відповісти;
він падає, вона злітає високо.
не сьогодні, не зараз. иншого разу.
обов'язок брата: встати й піти
не озираючися – лиш не сьогодні.
в неділю вона понесе на базар
свої саморобні квіти;
потім, можливо, поратиметься на грядках.
буде така заклопотана, буде такою щасливою,
що й не помітить. люди питатимуть:
де він подівся? вона здивується: хто?
вона підростає, щоб квітнути
для чоловіка, для її чоловіка –
він падає досі, отже вона підноситься.
якраз того разу, якраз того дня
він вийде на шлях, та й піде світ за очі:
він піде, й не озиратиметься;
вона, як не знатиме, не побіжить за ним.
такий вже обов'язок брата:
зникнути по-англійському.
адже він – серйозний англієць,
він свідомий своїх обов'язків
see-saw, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=5WtraNl6ol4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
corporal clegg мав дерев'яну ногу:
він захопив її на війні, 1944 рік.
також він мав трикольорову медаль:
червону, помаранчеву й синю:
він знайшов її в зоопарку.
господи, боже мій! чи справді я всіх засмучую?
господи, боже мій, невже з мене справді
посміхаються люди на вулицях?
mrs. clegg, mrs! ви можете ним пишатися.
ще одну крапельку джину, mrs?
капрале, надворі дощ. користуйтеся парасолькою.
о, він ніколи не буде людиною –
і хто ж йому винен? ніхто.
corporal clegg отримав медаль уві сні.
цю медаль йому вручила сама її величність,
– авжеж, його черевики сяяли, мов 2 сонця.
mrs. clegg, ви можете ним пишатися.
ще одну краплю джину, mrs.
– запевняю вас: буде дощ
corporal clegg, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=bVdIieS1HkY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
все нормально. ніч помалу обертається
з відліком листя, що тремтить на світанку.
лотоси туляться одне до одного боязко,
ластівка спить у гніздечку під портиком.
налаштуй керування до серця сонця.
понад горою зійшов наглядай-доглядальник,
що розганяє темряву, й плекає виноград.
знати кохання – це тіньове знання:
в тіні кохання, як бачимо,
дозріває вино в глечиках.
встанови накерунок до серця сонця,
встанови його точно: до серця сонця.
засвідчи богонатхненного чоловіка,
що на майдані на сонці опівдні
намагається сформулювати
запитання до неба на цей благодатний день:
якщо воно сяде увечері, то що буде завтра, коли
зійде знов: чи буде воно тим самим?
чи не зречеться себе, як дарувальника світла,
тепла, і надії, і всякого блага?
добре керуй налаштуванням до сонця,
докладно до серця сонця:
до серця. так і пильнуй
set the controls for the heart of the sun, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=bbWOmh_rRq0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
пригадай та докладно згадай один день:
не вчорашній, а день дитинства,
коли тобі вільно гратися
з самим нескінченним часом,
і вечір весь час відкладається,
як всяка нудна неминучість.
заспівай такої пісні, як тоді,
коли вперше побачила світ,
і тебе цілувало сонце.
ти будеш королевою
чи з королем, чи без –
та з королем надійніше, звісно.
хіба ми не можемо гратися, як тоді?
хіба ми – не діти, хіба забули
мову птахів? я можу згадати.
залізь на своє улюблене дерево,
спробуй зловити сонце.
пам'ятай: твій маленький братик
хоче тебе застрелити –
він бігає, мов навіжений,
і гукає твоє ім'я.
хіба ми не можемо втекти до такої країни,
де й люди, й жуки, й звірята
шануватимуть нас, як богів?
ми її знали – згадай,
я теж тоді зможу згадати.
забудь те, що є; згадай
те, що було колись, –
нехай воно знов настане
remember a day, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nF8iDyMniNg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
десь далеко, далеко є шлях, шлях.
ах! люди чули, як він сказав, сказав:
ах, я знайду цей шлях, шлях!
незабаром настане цей день, день.
буде зроблено дещо, дещо,
і ось космічний корабель нарешті
сів на стовпі вогню у визначеній точці,
і встановив контакт з людством у mildenhall.
нарешті! зараз! настав запланований час, час!
час це осмислити, час бути і все усвідомити.
це бачив carter, батько малого carter,
він усвідомив цей шлях, що йому відкрився:
це йому відкрила космічна жива душа
hereward нестулиока, будильника невсипущого.
матінко рідна! щось мені вскочило в око,
чи щось там на небі, небі, чекає мене, мене?
клацнув замок; зовнішня кришка люка
поволі відійшла; і всі солдати зойкнули:
бо там у тому люці постала, вся розперезана,
з розпущеними косами lucy-in-the-sky!
о, чи міг ти колись таке собі уявити?
ніхто не міг промовити ні слова, та я скажу:
скликаючи всі космічні потуги,
він напружився весь з голови до ніг, –
він світився, немов електрична лампа,
і по щоках йому текли психічні еманації
let there be more light, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=fcFrivOpCwc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
я маю велосипеда. це – чудовий велосипед.
можеш брати його коли схочеш,
і кататися скільки завгодно.
він має гарного кошика спереду,
блискучого дзвоника, й ще багато чого.
якби ще він був не крадений,
зовсім подарував би.
ти – така дівчина, що робить мій світ ще кращим.
дам тобі все, що маю: будь-що, і все гамузом. чесно!
поглянь на мій плащ: ти не бачила кращих:
чорний, червоний, з емблемою
супермена, де дірка на грудях.
він надзвичайно міцний. я ношу його цілий місяць.
якщо ти це схвалиш, вважатиму,
що так і повинно бути.
ти – така дівчина, що вміє ладнати
з моїм суперечливим світом,
і робить його досконалим.
я дам тобі все, чого схочеш.
я знаю маленьку мишку – вона не має де жити,
от і живе у мене. я зву його gerald.
він вже старенький, та загалом
ми ладнаємо, і ніколи
не б'ємося за скибку сиру.
ти – така дівчина, що вносить світло
в мій захаращений світ. бери собі все, що хочеш.
я маю маленьку армію пряникових чоловічків.
цей – чоловічок, і цей. обери собі хоч десяток –
вони тебе супроводжуватимуть
в походах по всіх крамницях
крім бакалійної, звісно, –
і навіть не просять їсти.
ти – така дівчина, що вносить в мій світ гармонію.
бери собі що завгодно, і не питайся дозволу.
я маю кімнату музичних звуків.
їх там багато: одні верещать,
одні тарабанять; инші –
гримлять, дзеленчать та віршують.
все це працює точно, як годинниковий механізм.
хочеш – ходімо побачимо, що там у них за вечірка
bike, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=2PoLaX4IA_0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
це опудало, чорне й зелене,
як ви можете знати,
легко знайти за птахом,
що сидить на його капелюсі.
з усіх боків у нього
стирчить торішня солома,
але йому дарма:
воно стоїть на ячмінному полі,
й дивиться десь далеко.
його голова ніколи не думала:
вона й не журилася, і не боліла.
його руки нічого зроду не робили,
лиш відмахувалися від вітру.
воно стояло на ячмінному полі,
бо його там поставили, от і все.
зелене та чорне опудало –
навіть я не такий нещасний.
воно, втім, цього не знає,
і вважає життя не таким поганим:
сонечко світить; ячмінь вже зжато,
і стерегти немає чого, –
лиш ті колоски,
що в стерні загубилися –
їх повизбирують миші
the scarecrow, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=kWgeJIVfpLM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
творіння розбивається
на шість послідовних дій;
сьома повертає до початку.
сім – це число молодого світла,
що виникає, коли пітьма зростає на одиницю.
кожна зміна приносить успіх
і означає, що все йде, як треба.
кожна дія засвідчує, що фортуна з тобою.
сонце сідає.
вступили в місяць зимового сонцестояння,
місяць сонцевороту. все повертає на лад.
десь гримить на невидимих верствах неба,
ніщо не руйнується остаточно.
кожна зміна засвідчує ступінь сталого розвитку.
– це означає, що творчий задум
не містить в собі суперечностей
і здійснюється без помилок.
кожна дія дає відчуття надійности;
сонце сідає; сонце зійшло
chapter 24, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=mNcaK0D-nEU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
я розповім вам казку
про маленького чоловічка,
якщо дозволите.
отож, жив собі гномик;
звали його grimble grumble.
гноми живуть у своїх хатинках,
сплять собі та їдять, попивають вино.
він ходив в червоному плащі
з синім та зеленим каптуром.
він мав дуже гарну чепурну одежину.
і щодня шукав собі великих-великих пригод
в високій траві надворі, на свіжому повітрі:
потинятися, пообідати, змарнувати багато часу.
аж ось одного дня сталося – слава! –
знайшовся чудовий спосіб сказати про це сусідам.
слава! краса! щастя вам всім та достатку!
ви погляньте на небо; ви погляньте на річку!
хіба це не не слава, хіба не краса?
бігайте, мотайтеся, гуляйте на здоров'я!
– ось так одного разу він знайшов
чудовий спосіб, щоб проголосити
красу та славу і в сусідах, і повсюди
the gnome, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=eLZOrqhSH40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
лікарю, лікарю! я не на ліжку. я – в ліжку.
ясно? хворію. сильно болить голова.
золото – свинець. мабуть, мені кінець.
де мій терновий вінець? сьогодні
я, здається, хвацький молодець.
о, я плачу? навіть ісус плакав.
біль, червоний біль!
сидить ісус та й плаче:
о, вереск ложкою!
пергаме, плач зі мною.
я плачу теж, бо й хліб мені не їсться,
і сам я – сам, мов дерево без листя.
ви бачили? серпень облизує ложку,
липень ліпив вареники,
червень цвіте потрошку.
я бачу на полі ромашку й волошку!
ви зомліли, так вам і треба.
о, музику нам подаровано з неба!
вона розриває нам мозок
і позбавляє болю.
я випустив своїх метеликів на волю.
лікарю, на все добре.
я вже одужав, бувайте здорові.
остерігайтеся людської крові.
переказуйте вашій дружині,
вона розвиває мозок. це квіти? вони – живі?
дякую, дякую. я усвідомив:
я тямлю, я мислю, я уявляю
take up thy stethescope and walk, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Jk_OJhx3d2U
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
я на хмарі тут сам: аж посинів,
спочиваючи на лебединому пусі.
агов! я вас бачу,
а ви мене – ні.
просто лінуюся в сонячному промінні,
чи катаюся єдинорогом.
це – нечесно: ви мене навіть не чуєте,
а я вас чую.
дивлюся, як світиться в сутінках
жовтець. але він – отруйний.
я сплю на кульбабах. тут так багато чого!
аж забагато. я не займатиму вас,
але хотів би.
ця хмара має вікно. я його відчинив.
якби я заплакав, ви бачили б сльози
як зоряний дощ, наприклад.
хохо, ось я високо! добре,
лягайте вже спати, добраніч:
я вже й сам утомився
flaming, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nPYVhMADdwk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
був собі цар, що правив своїм королівством. –
не питайте, чому. його величність повелівали
через свого орла: вогняного, з пронизливими очима;
й осипав свій народ сріблом, як також і справедливістю.
мамо, я хочу ще. розповідай, що далі!
чому ти лишила мене тут висіти високо,
мов якесь немовля, що нічого не тямить?
чого мовчиш? читай рядки в тій книжці:
там чорні літери на білих сторінках
бредуть через потік в дубових черевиках
з дзвіночками. сумна, тривожна звістка!
тисяча туманних, мабуть ворожих, вершників
зійшла на нашу гору вище, ніж будь-коли.
а на горі ж, ваша величносте, замок!
вони там тиняються, та все виношують
свої туманні наміри. що означають слова?
слова можуть мати різноманітні значення.
то що ж вони зробили за той час,
коли ти їх читала? бачу темряву,
а ще коробку для солдатиків, а ще
порожню пляшку з-під ліків. цю казку
дослухаю на хмарі, що пливе
на заході в потоці сонячного світла.
мамо, читай: я хочу знати, що далі
matilda mother, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=vp79_ws6jCM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
lucifer sam, сіямський кіт,
завжди сидить біля мене.
можна сказати, він завжди поруч.
такої поведінки не можна уявити.
jennifer gentle, ти – відьма!
ти завжди сидиш з лівого боку,
а він, мій сіямський кіт – з правого.
такої поведінки не можна пояснити.
lucifer sam завтра виходить в море.
правильно, друже: будеш морським котом.
скрізь, де завгодно, ти будеш собою.
такої поведінки не можна не схвалити.
світом вночі мандрує, кажуть, пісок-плавун.
земля поступово росте, неначе великий кавун.
де б цей кіт не ховався,
ти знайдеш його біля мене.
такого кота, як цей,
немає ніде у всесвіті
lucifer sam, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=np5z_yiuhKo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
зелене яблуко й смарагди; друга сцена.
бій синяви з блакиттю – ти знав їх колись обидві.
спливаючи донизу, тихий шепіт
відлунює грозою над атлантикою;
довкола – крижані підземні води.
юпітер, сатурн, оберон, міранда, титанія.
нептун та плутон з зірками
зможуть всіх помирити.
павутинчаста кульбаба; лимон та алича.
солодкий пульсар з гарбузового цвіту.
тридцять дев'ята сцена. титан, оберон, уранія
тихо шепочуть, схилившися:
[i]потрібна поважна причина[/i].
звуки зриваються краплями,
падають в бурю атлантики;
бій боязкого з жахливим –
ти знав їх колись обох.
довкола – ті самі води
крижані, та вже понадземні.
сонце просіє навскісне проміння – просіяло
через хмару, подібну до сірої сукні.
мерехтливі знаки на небі подібні до прапорів.
пух, пух! не стріляти! зірчастий кульбабин пух
росте, ніби сива космічність,
в одній гарбузовій квітці.
сходами ринуть донизу крижані атлантичні води;
сходи ведуть до неба; на небі плещуть в долоні
astronomy domine, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=6Dn9WoEHs5g
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
вулиці вкрили вечірні сутінки.
здається, лиш те й роблю, що марную час.
я тут сидів, розмірковував, пив –
я пив забагато віскі,
ти пила забагато вина.
я знаю: я не повинен був цього робити.
я повинен був шанувати визначену межу.
від цієї думки було ще холодніше,
ще самотніше й ще страшніше.
я стояв, і трусився, очікуючи на знак.
а ще я знаю: тепер я точно це зроблю. –
тепер, коли ні знаків, ні ознак вже не буде,
і мені вже немає чого втрачати
окрім хіба що гідности –
нехай пропаде й вона.
так, я стояв тут годинами,
щоб ти не боялася вкрасти мій розум,
а вкравши, глузливо сміятися.
я лиш хотів пересвідчитися,
що ти все ще вдома, й ніде не поділася.
я чекав на причину, чи привід, чи знак
прийти сюди знов вже з пістолетом
waiting for a sign, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=cEwW-PtkiLg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
я – колесо, я колесо!
я можу котитися, я відчуваю,
ви не перешкодите мені обертатися, як завгодно.
адже я – сонце, сонце!
я можу сходити, ходити і заходити.
ви не завадите мені світити.
зійди до мене з вогнем,
піднеси мій дух аж до неба.
чую, хтось гукає моє ім'я –
прийди та зроби мене знов святим.
бо я – чоловік на срібній горі. ясно?
я – твій день, я твій день!
я поставлю тебе на шлях,
і йтиму з тобою до вечора.
я – твоя ніч, я – ніч!
я – твоє світло й темрява.
я бачу, що в тебе всередині.
зійди до мене з вогнем –
допоможу тобі, в чому скажеш.
поглянь на мене, й послухай моїх пісень:
я – чоловік на срібній горі.
я – чоловік, чоловік, чоловік
на срібній горі – подай мені руку.
я – твоя ніч, твій світанок, твій день.
я проведу тебе аж до вечора.
я – чоловік на срібній горі,
та вона все одно поглядає зверхньо.
і все, що вона побачить, робить її ріднішою.
коли я далеко від дому, й думаю, що я – сам,
роззираюся уважно, боюся її побачити.
аж ось і вона. біда! ховається й спостерігає,
скрадається, мов кицька. так, я її впізнав,
я розумію, що це може означати.
зоребійна леді – то моя зла доля.
вона мене переслідує, ця зоребійна леді.
я міг би втекти він неї на марс,
і знайти її там. ніколи не думав,
що весела привітна усмішка може так лякати.
вона вимагає пісні про себе,
а також якоїсь дрібнички на пам'ять.
ну звісно: вона завзялася вкрасти мою свідомість.
гаряча, гаряча! хоче фото зі мною, селфі.
люди на те регочуть, а мені, однак, не до сміху.
вона, зоребійна леді, ходить за мною скрізь.
колись це було веселою грою, але тепер
я вже забув, як мене звати. жахливо!
вона називає мене чоловіком на срібній горі;
я ніколи не можу відмовитися, коли вона телефонує.
всі сміються, але не я,
бо знаю, чим це може скінчитися.
о, зоребійна леді! ви стали моїм нещастям;
через вас я втратив ім'я, і потроху втрачаю розум.
он вона знов на дереві! що вона хоче сказати?
махає до мене рукою. потрібно остерігатися
man on the silver mountain/blues/starstruck
https://www.youtube.com/watch?v=gyg72oLyU_c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
ми заблукали та розгубилися. хмари сховали сонце.
так вибігати на трасу – не вихід для нас, дитинко.
беззмістовні холодні ночі, демони в мене у голові –
це те, що було зі мною; ти все сказала правильно.
це – дуже важко: враз усвідомити,
що ти мені – просто ще одна ревнива коханка.
я не можу цього прийняти; я не вірю, що ти ніколи
не помиляєшся в судженнях. справді? ревнива коханка?
нехай, я готовий до цього. я не хочу нікого крім тебе.
скачуть багряні тіні, палають зелені очі. –
вона чекає на мене, між нами нема перешкод –
ці очі бачать лиш біле та чорне, а більше нічого.
станеш мене допитувати, хоч і віриш, що я не брешу,
– ти досі вважаєш таку поведінку зразковою?
о, це так важко: просто взяти до відома,
що ти в усьому подібна до инших ревнивих коханок.
ти кажеш, що я боюся визнати, що ти ніколи не помиляєшся!
тут якась хитрість, напевно – я не можу її розгадати.
щодня я бачу те саме: обличчя та імена.
чи довго ще зможу грати в цю гру? я хотів би довіку.
хоч би як, я живу лиш заради таких романтичних ночей
зі свічками, шампанським, і всіма атрибутами.
може, це трошки тупо, та я звик міркувати так:
сьогодні тебе ще кохають, а завтра, можливо, вже й ні.
це – дуже важке питання, коли його справді розв'язувати,
коли уявити, що хтось раптом зайняв твоє місце!
ти мене розумієш? розрив стосунків, і далі нічого немає.
що ж ми маємо зараз? двоє ревнивих коханців,
тобто виходить, що й я – ревнивий коханець теж?
це – страшне, я заплутався! не хочу нікого
крім тебе! не ревнуй, бо й я ревнуватиму,
не плач, бо я не заплачу. о, я – ревнивий коханець!
я ревную тебе до себе самого;
і до тебе, – й до цілого світу
jealous lover, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=DEViDZlp5lI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
вона приймає моє кохання
так звично, немов облизує губи.
вона вся аж до кінчиків пальців впевнена,
що так і повинно бути.
мій розум кричить: [i]щось не так!
чому вона кліпнула оком?[/i]
відповідаю: а чим їй кліпати?
мій розум – такий дурний,
що навіть ніколи не бреше,
й щоразу, коли її обіймаю,
згадую вислів про смерть,
і пам'ятаю про неї.
вона, безперечно, погана дівчина.
погана, погана! чому ж я про неї мрію?
я навіть не впевнений, що не сплю,
коли сам себе запевняю, що в нас – кохання,
лиш не так називається. але як? погана.
та коли ніч, і я сам, і не можу спати,
телефоную до неї. вона мене заспокоює.
– так заспокоює, ніби вкидає мене
до лотерейного барабана,
і довго його обертає. всі мої почуття
вмикаються тоді, мов електроприлади,
і волають про замикання: це – щось таке, як смерть,
– мене це лякає часом, а часом дає заспокоєння.
– це я так намагаюся пояснити моїй душі,
чому я тягну її, бідну, цим кам'янистим шляхом.
мій недовірливий розум волає: [i]тут щось не так![/i]
ще він мені підказує не брехати. я й не брешу:
щоразу, коли її обіймаю, згадую: все – минуще,
– і ще багато чого жахливого – й знов забуваю
bad girl, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=sV3vPZHCc4k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
це просто нестерпно. отак опівночі!
тобі так кортіло полаятися? справді? а я не хочу.
зроби мені ласку: йди, якщо тобі так буде легше,
лиш не грюкай дверима, як звикла,
бо ти вже їх зовсім розбила.
я сподівався змінити своє життя,
просто клацнувши пальцями.
дитинко, ти розумієш, що ти собі вигадуєш?
гаразд, поясню все, як є насправді,
якщо хочеш знати, і зовсім втомлено,
бо я вже втомився від твоїх педантичних
розкладань по поличках моєї свободи.
ти завдаєш мені болів: зубного та головного;
ти завдаєш мені мук сумнівів та розмірковувань,
ти завдаєш мені ще дуже багато чого.
– сам диявол це впевнено кваліфікує
як тяжкий емоційний злочин.
дивлюся, як ти скаженієш через дрібниці,
і сам божеволію. мої нерви вже не витримують.
здригаюся від несподіваних звуків,
особливо коли телефон
дзеленчить серед ночі, нібито від прокурора.
ти хочеш мене посадити на важкий емоційний ланцюг,
мене це ніяк не наснажує. – чи не досить того, що я
розриваюся між бажанням та кримінальним кодексом?
чи не досить твоєї ангельської усмішки перед сніданком?
знов ти дзвониш в мій дзвін. мій дзвін – моя голова;
моє резидентне пекло – моє життя до останку.
можливо, я просто вбиваю час, ходячи за тобою
в лісі твоїх страхів та инших страшних ілюзій?
достоту: ти вводиш мене в божевілля.
вже по опівночі! я такого собі не прощу;
а ти все кричиш, що в світі немає нічого певного
крім самоти. гаразд! тоді я бажаю бути
самотнім, щасливим, спокійним та завжди п'яним.
не марнуй свого часу, й мого. – не марнуй взагалі нічого!
– чи не досить тобі, що ти зламала мені хребет
і примусила плакати? тепер не кажи нікому,
що любиш мене як друга: з друзями так не чинять
emotional crime, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=ndQVET5GPUE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
дивися, як зорі падають з неба!
вони підлітають до тебе, немов метелики,
й виціловують сльози з твоїх очей.
поглянь, як цей вітер, віючи ніжно,
заплітає твоє волосся
з терпеливістю та любов'ю, –
аж починається дощ, що його так чекала земля!
не дивуйся: в такий божевільний спосіб
я сумую, кохана, –
не старайся мене звеселити.
мої сльози падають в порох,
мій лемент летить до неба.
я блукаю вночі, й шукаю причин,
щоб не блукати: шукаю спокою.
ти поглянь на цей вітер!
він загубився так само.
дощ не вщухає; ми досі в розлуці;
я сумую, сумую знов –
не старайся мене звеселити
still i'm sad, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=ULz8lwil_lI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
таємниці віків розкрито; розгорнуто всі літописи.
в цих стінах зберігаються перекази давніх часів.
чуєш? то відьми грають, танцюють, співають для місяця.
так обертається ніч в цій залі. ти
в захваті від замку гірського короля.
вона була невинною дитиною.
ти вкрав її невинність,
тепер вона любить танцювати з відьмами,
я дивлюся на це з невдоволенням.
тут дивовижно, правда? бачу в твоїх очах
щось таке, як побожний страх і готовність бити поклони.
коли з глибин землі підноситься моторошний стогін,
перше він прокочується цими гірськими хоромами.
ти почуєш казки про відьомське кохання.
там, за дверима – скарбниця й сховище цих казок.
чую, тебе вже кличуть. рушай цим страшним коридором,
і отримаєш все, про що по-філософському мріяв
тайкома від самого себе. – а від себе, знай, не втечеш.
я – гірський король. ти вкрав її невинність,
тепер, можливо, бажаєш заплатити за це життям.
я розгляну твоє бажання, якщо ти не заперечуєш.
не бійся: я тут – король, що дає справедливі рішенці.
чуєш ці кришталеві поховальні веселі дзвоники?
це – не сон, не лякайся. дійсність більша, ніж ми гадали.
в цих печерах – могили, що в них знайшли свій останній притулок
давні казки та перекази про дії минулих часів.
ти можеш їх всі послухати – можливо, твоя диво-повість
перевершить їх всі, коли буде змістовною та незвичайною
hall of the mountain king, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=g5OzeYDW0A8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
ти кажеш, що хочеш цілковитої волі,
що хочеш бути собою.
мене, щиро кажучи, лякають такі слова,
адже ми – на дні океану з одним балоном на двох.
всі ми віримо в те, в що бажаємо вірити –
так і ми на страшній глибині мовчазного кохання.
ти кажеш, тобі нічого не треба: нічого окрім грошей.
ти кричиш: хочу ще, й ще! я додаю копійку.
мені не шкода: ми – на марсі,
тут ні крамниць, ні казино, ні ресторанів,
і нічого такого ще довго не буде.
хто сказав би, що ми – дурні,
хто сказав би, що ми – розумні?
ми – в далекому космосі,
серед мовчання кохання.
ти кажеш, тобі потрібен
хтось, хто б тебе підтримував.
ти кажеш, тобі самотньо, страшно, і не до жартів.
я тебе розумію, бо сам таке пережив:
колись гортав телефонну книгу, і не знайшов нікого.
наше кохання мовчить. мовчання – велика сила
silence, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=ZyPHkTvIkmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
я маю ключа до святих таємниць,
що сховані в тебе в душі. довідався:
ті почуття, що їх ти колись ув'язнила,
давно волають до справедливости,
влаштовують протести, й просяться до мене. –
розв'яжи цю біду, і нехай почнуться веселощі.
ми підемо на чорний маскарад; там ти побачиш
мій темний бік, і всі його принади.
нехай це місячне сяйво омиє тебе та огорне.
ти знаєш, в що ми граємося? в чорний маскарад.
за правилами він, безцеремонний місяць,
допомагає скинути маски, щоб ми почувалися вдячними,
й наша людська природа отримала свій базарунок,
чи гостинець. тебе вкриває густа непроникна тінь.
– моя магометанко, як добре ти подбала!
ми підемо гуляти до краю недозволеного,
де чорний маскарад, де люди визволяються
black masquerade, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=iKDdBhaBiY4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
я їду не швидше, та обганяю,
бо тримаюся ближче до краю.
спалюю за тиждень мішок тютюну,
випиваю відро горілки.
коли пересохне криниця моїх страхів,
тоді пересохне й криниця
моїх невичерпних сліз.
ми сказали добраніч сонцю,
й поїхали на прогулянку.
я ще хотів покликати всі небесні зірки,
але ти сказала добраніч і їм,
і світ перестав обертатися.
навіщо ми боремося, за що сперечаємося?
хіба ти не знаєш, що в цій ризикованій грі
програють зазвичай обоє,
й ніхто з нас нічого не виграє?
зате, якщо ти поступишся, вчиниш вельми розумно,
бо й я тоді поступлюся, й навіть заплачу з жалю.
– ба ні, вже не заплачу: дуже й занадто пізно.
коли тобі здаються необхідними
речі, котрих не маєш, –
ні, речі котрих не хочеш, –
ні, речі, котрі володіють твоїми бажаннями,
– коли вже голка в твоїй руці,
і ти зосереджено цілишся,
мов снайпер у серце ворога,
в точку свого пожадання, ти почуваєшся так,
ніби тебе вже готове прийняти небо. –
раптом з'являєшся ти, й знов мене упереджуєш,
бо ти мене збила з плигу пострілом з дробовика!
залиш мене тут мовчки спливати кров'ю:
я помру, бо я хочу померти з жалю:
з жалю до себе, й до тебе –
з жалю до нас обох
too late for tears, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=pYpPYVuYuOY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
я шукаю за нею серед глупої ночі:
я бачив її силует,
окреслений світлом від свічки;
той силует розтанув
зі словом, сказаним пошепки:
арієль. я впізнав її, цю незнайому дівчину,
хоч ніколи не бачив її раніше,
ніколи не знав її на ім'я, –
і в темних покоях, зрештою,
всі здаються однаковими.
час – як текучі піски. вона утікає від мене,
та часом з'являється в дзеркалі,
й хихикає в мене за спиною:
ангел в чорних мереживних шатах.
тоді я сідаю за стіл, набираю гальбу вина,
й заводжу з нею розмову; а починаю однаково:
де ти взялася, як тебе звати,
й чому ти тут ошиваєшся?
звісно, вона мовчить, та коли її взяти за руку,
й дивитися в вічі пильно, можна в її душі
прочитати свою втаємничену долю. о арієль!
забери мене звідси додому,
й розкажи мені, хто я такий
ariel, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=Z9LPCex5ksw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
що я можу сказати, коли вже не маю слів?
ти намагаєшся зробити щось відчайдушне,
але навіть гроші мене не викуплять
з цієї моєї халепи.
виховую та наставляю таких дітлахів, як ти,
відколи покинув батьківську хату,
й подорожую світом.
тепер я здаюся собі спантеличеним:
як я можу когось повчати,
коли сам потребую поради?
я створив невеличку чудову організацію,
і доклав всіх зусиль, щоб вона працювала.
тепер ти просто йдеш, бо тобі начхати.
я маю що дати цим людям,
тому я не йду. все просто:
час копати глибоко, й вирити всі трупи.
ти ще тут. коли хочеш вийти
з цього содома живим, залишайся та бийся.
ти завжди перекручуєш мої слова – не треба,
хоч і маєш якісь свої темні для мене причини.
думаєш, знаю про тебе все, але це – ще не точно:
знаю лиш, маєш свої особисті нікчемні клопоти,
й здається, вони щодня докучають тобі все дужче.
це правда? я чую, плачеш ночами й скиглиш,
а на люди виходиш, мов справжній
геройський шибайголова:
моє життя, мовляв, оцінено в одну угорську рупію.
– це дуже сумно, справді. такого б не стерпів ніхто.
я маю що дати цим людям, тому я лишаюся з ними.
надходить гаряча пора: копати картоплю й трупи.
а ти, якщо хочеш вийти з цього содома живим,
так само лишайся, й борися
не за гроші, але за правду
stand and fight, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=fGi5xwEo6jQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
виправдовуйся, бреши, заплющуй очі,
коли ми кохаємося, – нічого не знай.
здери з мене шкіру, хай почнуться веселощі,
й я почую твій плач, що сягає до неба.
твої пальці малюють сліди чарівних казок,
ти розриваєш мені хребет, кохана.
твої губи – як шовк.
ця ніч була б просто темрявою,
якби ти її не освятила піснями твоєї мудрости.
прихилися до мене, зазирни в мій світ:
там, по правді, нічого: лиш ясно горять,
мов багаття на полі, тваринні інстинкти.
руки твої – оксамит. погамуй мою невситимість,
дай мені всесвіт, в котрому втіляться всі мої сни.
моє невтішне кохання знайде своє покликання
в тому, аби влаштувати рай
для всіх твоїх забаганок.
ще останній танок. ти сп'янила мене – дивися.
пригорнися ще ближче, дивися,
й здайся на милість закоханого.
о, мій світ – це, можливо, пекло
всіх людських пороків та нелюдських злочинів.
деякі речі – нестерпні. їх краще сховати глибоко,
й ніколи про них не згадувати.
мій сором, мій біль, мій гріх –
дам тобі їх відчути,
й зрозумієш: я – непрощенний.
я нещасний! я – сатана
hunting humans, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=EmmgpEy8Usc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
вона прибула з-за моря, диявольська дочка,
а вбрана була по-людському. – та й заходилася
бити мене та мучити. я просився, благав, а вона
обв'язала мене ланцюгами, й прикувала до голої скелі;
і грала зі мною, вже безпорадним, в дурня та преферанс.
вона мені дарувала червоні та білі троянди;
ті троянди мали великі гострі шипи й колючки;
вона мене спокушала улесливими словами,
а потім покинула голого, прикутого та невтішного.
така жорстока жінка, таке холодне серце.
вона мені обіцяла вічність та вічну любов,
і тепер мене справді вже довго
переслідує лютий спогад
про те, як вона обіцяла:
переслідує так, що не можу
ні їсти, ні пити, ні спати.
якби я міг повернути дні безтурботного щастя!
мене було засліплено, а тепер я просто зламався,
й оживаю лиш тоді, коли чую знайому пісню:
ту, що вона співала з метою мене одурити.
о, це так сумно! раніше й трава була зеленішою.
тепер я збагнув, що насправді вона й не була моєю
– та жінка з холодним серцем та незалежним розумом.
вона завітала в мій світ, і стала його впорядковувати
– та чи з власної доброї волі? господи, я не знав.
дні стали зовсім холодними, сонце не хоче світити,
від мене лишилася лиш оболонка.
я подібний до власної тіні.
часом я скаженію, хочу бігти кудись –
то, як буває спросоння вірити,
що твій сон є основою дійсности.
– і насправді біжу, й людям на страх блукаю
буває, цілими днями без тями, не знаю де.
нічого не пам'ятаю, лиш не можу її забути,
жінки з холодним серцем. –
люди, я не брешу
cold hearted woman, rainbow
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
маю бунтарський розум, маю циганське серце.
жодне місце на світі не буде мені домівкою.
люблю споглядати місяць очима голодного вовка;
жодна жінка на світі не посадить мене на ланцюг.
воля! ось моя доля, моя одинока подружка.
бігаю за нею, мов дурний за своєю власною тінню.
зараз вона, я думаю, десь он за тим поворотом.
мій шлях – мій тиран, але одночасно
я – король автостради, тобто володар шляху.
коли сонце сідає, добре буває
мчати за ним навздогін.
я розумію: це – марнославна амбіція,
то сподіваюся, колись мені вдасться
спіймати його. а тим часом за спиною
блякнуть вогні безименного міста.
я прокладаю свій шлях через такі міста,
назви яких здаються мені романтичними.
немає романтики в тому, щоб бути самотнім;
доки їду самотньою трасою, доти я в себе вдома.
ось майбуття знов кигиче, мов чайка,
викликає мене з туману минулого дня.
я не знаю пункту призначення, –
власне, його й немає.
та якщо вже ви хочете знати,
для мене ця 1000 миль –
ніщо. я, бувало, долав і більше.
кожна з тих миль кличе моє ім'я,
та жодна мене не зловить
і не прив'яже, звісно
wolf to the moon, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=vngmw8B2nYo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
ти жартуєш! ого! дай оклигати. ні, не смішно.
краще подумай ще раз, що там ти маєш на думці.
я в непоганому гуморі – тобто в дуже поганому,
і шукаю, кому б натовкти хитру паскудну пику.
втім, ти приємно мене здивував.
може, мені втекти? тільки ж ти не женися,
бо у мене в очах, бачиш, твоє майбутнє,
а в кишені стирчить пістолет,
що хотів би тебе побачити.
а ну ж, пострибай. так, ти – хоробрий хлопак!
перше подумай добре, потім – чини безрозсудно.
я навіть сховаю руки в кишенях. цей дурний пістолет
каже, що ти належиш йому. я сам не знаю, чому
на всіх його кулях написано твоє знамените ім'я.
справді, він каже, що ти – знаменитий бевзь
на цілу галактику, і вмієш тримати ложку.
мабуть, я навіть не вартий твоєї уваги!
так, ти загнав мене в кут, тож я гарячково міркую,
що мені зараз робити: застрелюся в разі чого,
аби лиш нікого не скривдити,
особливо такого невдахи
make your move, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=oo9fydfpou0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
я ще ніколи так не впивався.
напевно, зараз вибухну.
я вжив так багато, більше не можу.
не виключено, я наповнився по вінця.
я вже йду, до чого я веду,
оце вам і все.
я озирнувся, й чую чийсь миролюбний заклик:
кого я бачу! друже, приєднуйся до мене.
ти вмієш пити? питимеш з дияволом.
я п'ю з дияволом, я влаштую тут пекло.
я – бунтівник рокенролу, ви мене не знаєте.
та коли я продам свою душу дияволу,
слава про мене гримітиме скрізь.
цілу ніч, доки зійде сонце.
ви ж знаєте: я ніколи не вчуся.
піднесімо ж наші чари,
та налиймо повні!
я граюся з вогнем,
я граю з дияволом в дурня;
дурням щастить, бодай я згорів, ага.
ось він з'явився у дверях знов;
в одній руці у нього – пляшка,
а в другій – чиясь грішна душа.
каже: [i]сідай[/i], наливає обом,
розповідає свою історію.
ти, каже, знаєш, що ти –
під моїм керівництвом? отож бо.
я тут влаштую пекло,
я тут – хазяїн, так.
ось так я впився з дияволом.
не міг же я поступитися.
він вимагав, щоб я підписав
якісь важливі папери,
та я був занадто п'яним,
я нічого не зрозумів
drinking with the devil, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=6OddlkGhTJw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
вночі я чув надворі якийсь незвичайний галас.
хтось покликався й гукав, немов читає закляття.
я вийшов подивитися – ніде нікого не видно,
лиш здалося, я падаю десь дуже далеко й глибоко.
це місце – я був тут колись давно.
пригадую: щось роблю; ти дивишся і підказуєш.
так, я бачив тебе раніше: тоді ми були парою.
а може, то був лиш сон чи вигадка змореної уяви.
й мені примарилося щось бажане, та не дійсне.
проте скажи. – я розумію, це дивне запитання:
чи не пригадуєш і ти чогось такого,
чого не можна пояснити? ми – на вулиці снів,
– де це? невже лиш в моїй голові це є правдою?
в тому далекому спогаді
ти стоїш біля мене, й підказуєш.
– то було так, ніби ми зустрілися
після довгої безпам'ятної розлуки,
й просто продовжили давню розмову.
я казав, ніби сам до себе, що я про все це думаю;
ти на це реготала, й казала так само теж.
чи було це насправді? це спогади чи фантазії?
я не знаю. я потопаю, і не бачу, де верх, де низ,
де правда, а де божевільна вигадка
розуму, що зажадав звільнення від страждань.
ти справді мене згадала? никаю цією вулицею,
вдивляюся в перехожих, і часом буває так,
бачу тебе, й щоразу скрикую від несподіванки:
як це можливо? що сталося? як ти сюди потрапила?
вулиця снів – не місце, щоб тут гуляти самій!
я хапаю тебе за руку, витягую, наче з річки,
з натовпу: як ти знала, що я тебе тут знайду?
чому ти мене переслідуєш? тут на вулиці снів
можна лиш тим, хто має спогади про майбутнє
street of dreams, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=93HW85hHo7c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
ще вчора ти була зі мною,
а тепер тобі нема чого приховувати,
нема чого доводити, – взагалі нічого нема.
ти обіцяла мені, будеш зі мною довіку,
– бачу тепер, ця брехня, як сніг,
вбрала тебе в білі шати,
що виблискують проти сонця.
дитинко, ти, напевно, божевільна.
а ще ти, напевно, була сліпою,
що засліпила й мене
своїм всевидющим коханням.
заявляєш своїм пророчим голосом,
що залишаєш мене минулому,
що спалюєш всі мости
й рубаєш усі канати.
о, ти настільки впевнена,
що не втечу від тебе!
я впевнений так само, що втечу.
довго, занадто довго
я йшов цим неправильним шляхом –
тепер вже нічого не вдієш:
піду навпрошки через поле,
через гай та глибоку річку.
твоє відчайдушне серце
прорекло, що так буде краще:
страждати й тобі від розлуки,
і помирати мені.
гаразд, але не заводь
тужливих пісень про зраду:
поглянь на дійсність уважно
й зроби всі висновки правильно.
так, я зробив все можливе з лихвою, –
найнадзвичайніше і найкраще,
найдорожче, найбільш прийнятне
для такої жінки, як ти. –
чи не так? але ти виголошувала
якісь філософські промови
замість того, щоб те все приймати
з вдячністю, беззаперечно. тепер ти кажеш мені,
що досі кохаєш, та я вже не вірю.
запевняєш мене, що й ти намагалася
зрозуміти мене – хоч тепер зрозумій:
я перестав сприймати твої аргументи та докази,
я вже не можу спокійно слухати
ні виправдань, ні звинувачень –
піду пограбую банк
desperate heart, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=BKemJnMR0TY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
над землею – привид артеміди
зійшов з великим глеком самогону.
він дивиться: все правильно, все за протоколом:
неправильно ви почали обряд вогняного танцю!
всі завмерли струнко й непорушно,
вдивляючися в темряву, чекаючи на знак.
аж ось до неба скинулася курява спіраллю –
тепер ми не маємо вибору пити нам чи не пити:
нарешті він настав, час вогняного танцю!
о, жінко-чарівнице з чорним серцем,
о, створіння глибин океанської ночі!
в темряві твоєї, володарко, душі
я, знемагаючи з голоду й холоду,
шукаю святиню світла.
ти – служителька зла,
а я – цілковито в твоїй благодатній владі.
бемкає мідний священний дзвін;
надходить уроча година об'яви;
я горю та палаю від сорому й страху, –
я танцюю, палаючи, танець вогню.
вітер гукає твоє ім'я голосом чорної магії.
ти не даєш мені вибору. я зроблю все, як треба.
і ось я причащаюся, жахлива, паки й паки
вогнем полум'яного танцю,
полум'ям танцю вогню
fire dance, rainbow
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
я точно знаю, як ти мислиш;
я точно знаю, як ти почуваєшся.
иноді щось у тебе всередині
рветься, ламається та вибухає –
еге ж, тобі досі не віриться
в реальність такої біди?
отже, ти вирішив і собі долучитися
до цієї шахрайської супер-гри,
і вже розглядаєш ці імена та обличчя,
як карти в своїх руках?
я знаю: дурні не змінюються.
еге ж, ти не віриш? ти – дурник на ніч.
ти просто не бачиш себе,
ти навіть не маєш дзеркала.
ти перебігаєш навприсядки з тіні в тінь,
мов легендарний невловимий привид ночі,
та все озираєшся. добре пильнуй,
бо маєш бути готовим до бою,
коли завіса підніметься. –
я правильно кажу? мені б хотілося знати:
чи не хотілося б вам зрівняти рахунок, дурню?
не знаю, для чого ти робиш всі ці свої дурниці:
ти вже виграв достатньо,
але хочеш все більше й більше.
не подумай, що я допомагаю тобі порадою:
ти знаєш цю казку сам; ти знаєш, куди ти йдеш.
всі ці обличчя та імена
то продають тебе, то купують,
і незабаром тобі доведеться
стригти себе самого.
ну, ось тобі й знов! я ж казав:
це не скінчиться ніколи.
лиш задрімай на хвилинку,
й матимеш повні кишені турбот.
ти любиш нічне життя, всі ці смішні ілюзії.
гуркіт та спалахи. насправді це – не війна.
ти зустрічаєшся там лицем до лиця
з обличчями та іменами;
ти втішаєшся перемогами,
але ті перемоги даються тобі самі.
ти стоїш між двома дзеркалами,
ти споглядаєш свою нескінченність,
незчисленність та всевизначальність.
імена та обличчя споглядають то все зі сміхом:
ніч одурила тебе досконало,
бо ти – досконалий дурник
fool for the night, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=q6WRFAbd3Mg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
вранці щоразу прокидаюся лиш для того,
щоб відзначити, наскільки ти віддалилася.
а вночі уві сні безуспішно та безнадійно борюся
з потворами, що заселили порожнечу в моїй душі.
що мені ще робити, коли ти мене відштовхуєш?
на твоєму обличчі постійно
безтурботна весела маска,
що ховає твої страшні таємниці,
та я бачу все у твоїх очах.
я не бажаю жити в брехні,
та я не можу жити без тебе.
я не можу тебе відпустити:
навіть якщо наша любов померла.
так, вона вже холоне, –
а далі? подумати страшно.
поглянь мені в вічі: я не шкодую,
що сам своє серце віддав був тобі.
може, колись ти признаєшся чесно,
де та коли все пішло не так?
я не бажаю боротися за те, чого вже немає.
все, чого я хотів би: осмислити цю біду.
досі тягнуся до тебе, і якщо вже не досягаю,
визнай принаймні, що наше кохання
було неповторною, гарною помилкою.
кохання не стало, та я все одно
не хочу тебе відпускати.
подумай сама: я так довго тримався,
що житиму й без кохання;
я жив би навіть без випивки,
без їжі та без повітря,
й без даху над головою,
але без тебе – ні
can't let you go. rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=7c6rv_4bDzA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
цієї собачої ночі почуваюся так,
ніби я – сам, і на тисячу миль – нікого.
поговорити, пореготати, полаятися, посваритися.
бігати, шукати. думаю: де всі поділися?
одержимість та божевілля – це складно і дуже дивно.
думаю навіть, що це все – вселенська змова.
і знов мене вражає знайоме старе відчуття:
сказала ворожка, це – лиш початок,
а в мене, кажу, відчуття,
що це вже – кінець, і по всьому.
хвилі життя мене винесли на цей непривітний берег –
тут я, напевно, й скінчу відлік майбутніх днів.
не покидайте мене тут в безнадійній самотності!
я пережив корабельну трощу, а тепер помираю від туги.
вікно помалу згасає, мов зірка перед світанком.
твоє вікно – воно ще ніколи
не здавалося зовсім чужим,
як тепер. я старався тебе забути –
це все, що я міг зробити.
не старайся мене знайти, бо з того
не буде нічого доброго.
я впіймався. я – десь уві сні божевільного.
власне, я – полонений своєї власної долі.
шляху назад немає. а був він до цього вечора?
кудись ти йдеш, та я цього не бачу.
не залишай мене тут! я вискочив, мов рибина
з моря, з життя на берег.
боюся померти на самоті – ось чого я боюся.
дочекайся, коли помру, поцілуй, закрий мені очі,
та й котися, куди там хотіла:
до пекла, значить до пекла
stranded, rainbow
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
я спробував щастя на цирковому канаті;
я пройшов його весь від кінця до кінця.
то було страшно; я відчував зрадницький дрож у хребті,
а тепер я літаю знов, і не боюся впасти.
я витискав з машини всі її кінські сили,
бо від мене хотіли, щоб я чи помер, чи жив.
а тепер я відпочиваю. можу тебе покатати;
можеш зробити цю ніч чарівною арабською казкою.
ми поринемо в тінь цього світу,
де водяться різні дива, –
дозволь, мисливець за мріями
візьме тебе з собою.
коли сонце торкнеться иншого обрію,
і темний щасливчик проголосить велику гру,
ти можеш стояти осторонь, а можеш і ризикнути,
й поставити на фортуну все, що маєш хорошого.
спали всі мости за спиною: вони тобі заважають,
плутають всі твої задуми, й тягнуть тебе на дно.
зроби свій правильний вибір, і я тобі обіцяю
безліч веселих пригод, всі на великій швидкості.
я живу на межі майбутнього, я дружу з усіма стихіями.
я знаю, чого мені треба, і як його досягти.
ось я літаю вітром: бачиш? я не боюся.
все, що було, минуло, й не має жодних надій.
тому я не можу стояти на місці.
я повинен невпинно рухатися.
рухайся й ти зі мною. створи небувалу ніч!
нехай мисливець за мріями візьме тебе з собою.
розкажу тобі все по дорозі. залазь, і нехай буде ніч
bring on the night, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=3BZKSQlNqa0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
мені щоночі сниться все той самий сон
про тебе: ти і я, і все, що є між нами:
воно кипить і зазнає брехливих змін,
аж важко все простежити й запротоколювати.
я й не намагаюся: лиш хочу десь втекти
й сховатися від реальности,
що калічить мою душу.
я можу втекти від реальности,
та не можу втекти від тебе.
я блукаю в пітьмі, я шукаю слідів кохання,
що втекло несподівано, наче сполоханий птах.
я питаю у всіх людей, я обмацую всі тротуари,
я впадаю у відчай, плачу,
й цілую холодну бруківку.
о, я думав, що знаю тебе повністю, досконало!
чому ж я не можу звільнитися
від твоїх конотопських чарів?
ще одна темна, містична і беззмістовна ніч.
що я зробив неправильно? треба це якось виправити.
ти – ніби й поруч, а насправді – дуже далеко.
слова, що ти промовляєш, такі важкі,
що не доходять до мене, а падають на підлогу,
й розбиваються на шматки,
мов брили арктичного льоду.
я дивлюся на тебе, й не впізнаю;
так само ж – і ти на мене. –
ми стали чужими й холодними.
ти – як холодна бруківка.
я не можу звільнитися
від твоїх всемогутніх чарів.
чому ти стала такою холодною?
я вже й сам відчуваю всередині
лютий пекучий мороз.
дитино, я думав, що знаю тебе –
ти виявилася чарівницею.
ти мене вже заморозила, я став, немов сніговик.
а тепер, якщо ти мене покинеш,
я просто розтану й зникну
stone cold, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=PzGTAKDvKjc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
суворий насуплений вершник гуляв
надзвуковим генератором гуркоту.
він вижив в війні рокенролу,
він контролює хромовані труби
своєї страхітливої бойової машини.
а та й раденька: мчить, мов розлючений бик,
та все на червоне світло,
та все через білі заборонені лінії,
і навіть стрибає через бордюри та лавочки.
він шукає своєї стоянки,
але такого знаку не існує.
він не може відмовитися від цих перегонів,
отже, він їх ніколи не виграє.
самотній вершник на вулиці смерти.
він живий, бо він їде швидко.
яка його мета? ніхто не знає,
адже в цих перегонах не можна виграти.
за правилами треба входити в поворот
на швидкості 125, і збити при цьому людину.
тепер твої перегони обернулися втечею.
авжеж, ти не знав, що все так обернеться.
але якби ти вмів читати,
тут би тебе не було,
і за тобою б тепер не гнався пекельний ангел.
ти бачиш в дзеркалах його вогні.
і раптом тобі стало страшно: дороги вперед немає.
ти забарився, шукаючи иншого шляху,
і тут він тебе підхопив;
тепер ти сидиш з ним поруч
на задньому сидінні чорного лімузина.
поглянь на його обличчя:
ось він, той справжній вершник,
про кого ця пісня: вершник мертвої вулиці.
він тут заради вбивства; він отримав своє,
та ще й на додачу твою неписьменну душу.
ось чому ти не міг виграти цих перегонів:
[i]ну що, наїздився? пора до пекла, синку.
довгенько ж ти від мене утікав[/i]
death alley driver, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=PMPhtlW3r0E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
бережи себе: ти ходиш по канаті.
втім, неонове місто – завжди на боці мрійників.
первозвані невдахи, сходячи ген у підпілля,
візьмуть тебе на плечі, і оголосять дияволом.
більш ніде нічого не видно.
чого не знаю, про те й не дбаю,
спостерігаю певні ознаки
нового тунельного правдонебачення.
тротуарний крейсере на високих шпильках!
очі твої – як сталь; серце твоє вкрито кригою.
огорни свою змерзлу душу моєю теплою ковдрою;
електричне кохання стягне свої податки
з нас обох заодно, як з одного фізичного тіла.
знов нічого ніде не видно, –
я не дбаю про це, адже я нічого не знаю.
гадаю, ця дівчина стала матір'ю
нового тунельного зору
й видовищ його, що породжені тут.
в тунелі, де я ховаюся
від знайомих старих примар,
я міг би так само ховатися
від нових, але то вже було б божевіллям.
за обрієм, де щойно сіло сонце,
ніч обертається днем, і тікає назад налякано.
а тут на вулиці так легко зовсім зблякнути,
коли надію втрачено, бо другої не буде.
мене аж ріже цією думкою,
немов викидним ножем
midtown tunnel vision, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=AK3p5xZ00hk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
ви не можете мене контролювати,
чи повчати, чи диктувати мені
маніфести моєї непримиренности.
навіть в кайданах, заляпаний пропандистським болотом,
я відрізняюся від вас, як повстанець
від огидного опортуніста, нікчеми й пристосуванця.
я – не опудало, не монумент,
і не гвинтик у вашій машині.
всяка рутина – дратує. пропоную таку угоду:
розрахуйте ваше майбутнє, законсервуйте минуле,
й зможете миттю впливати на все, що піде не так.
заберіть моє житло, позбавте волі,
і так доведете, що я – людина.
я ж не з каменю, звісно, та це –
конфіденційно, між нами, якщо ви мене розумієте.
я – борець за свободу, я маю що вам сказати.
я – борець за свободу. а ви – забирайтеся геть.
ви звикли ховатися й за публічною,
й за тіньовою політикою,
а також за вашими правилами,
законами та конституціями.
ви ж знаєте, що я – серйозний чоловік.
не повчайте мене, як дурня, що не знає юриспруденції.
казав цицерон: це ж було вже! лиш трохи инакша назва;
але ви за старими шаблонами нумеруєте нас, мов худобу.
кажуть, що революція не плодоносить взимку. –
кажуть, бо всі лиш дивляться, але нічого не бачать.
ви не можете нас позбавити нашого прагнення волі,
ви не можете перешкодити нашому руху вперед.
я – генерал свободи. приймаю на себе командування.
я не схилю голови перед новітніми викликами,
що вони є по суті метемпсихозом старих.
перше нам треба вибороти право на вільне дихання,
сам час очевидно прискорився, й потрібно боротися швидше.
я – борець за свободу. я ніколи не відступлю.
я не терпітиму гніту, тиранії та деспотії.
я не боюся впасти в цій запеклій, тяжкій боротьбі.
ну, а якщо впаду, побратими за мене помстяться.
ясно? я не боюся втратити це життя.
життя в несвободі не має
підтвердженої меркантильности
freedom fighter, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=pqLNYGOeRKI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
отруєна риба – отруйна, але цю рибу можна мікрочіпувати.
– так думав арабський шейх, що виїхав на прогулянку
своїм новим супертанкером вранці на заздрість сусідам.
популістична промова з уст політичного лідера
тим часом текла, мов нафта, потужним рясним потоком. –
і все про майбутнє, звісно: про електрику без кордонів.
люди – повсюди, звісно, й претендують на чисте повітря.
це – колективна манія. ганяють туди й сюди,
щоб встигнути підхопити крихту свого майбутнього.
ми такі залякані, невпевнені та розгублені,
що віримо в будь-який жах, що може статися завтра
чи навіть сьогодні на сусідній вулиці
чи навіть на нашій, і кажемо: лиш не це!
тільки не тут, тільки не з нами:
хіба що лиш в телевізорі.
гаразд. ми вже маємо надзвукові літаки –
снідали в бостоні, а обідатимемо в ріо.
люди, наприклад, сидять на землі без роботи,
але на місяці – о, на місяці її – непочатий край.
ми – астронавти, ми – джаґґернавти! ми покраємо ці поля
залізобетонними ножицями для перегонів майбутнього.
на небі – вже війна, та нас вона не стосується.
то якесь цру змагається з росіянами –
чи з китайцями. там всі троє
відстрілюються супутниками від протисупутникових ракет.
о, це вже майбутнє! чи ні? ми його виглядаємо,
а воно вже, можливо, тут. маємо все необхідне
для спокійної та заможної старости цивілізації.
візьми собі скільки схочеш,
заплати, й ні за що не турбуйся:
ми живемо на межі, а за нею – щось невідоме.
можливо, ми зовсім залякані явищами сьогодення;
можливо, завтра – війна, що спалить всю землю дотла;
а можливо, її вже й спалено – як ми то можемо знати?
ми любимо ці казочки, бо вони лякають нас і лоскочуть.
та насправді нічого такого не станеться, як нам кажуть:
нас омине ця біда, і он та, а ще та, невідома. –
все може статися, дітки, та лиш не тут, не з нами
can't happen here, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=OmjAZVE4QkI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
це – на межі ілюзії: є світло десь на небі,
як таємниця часу, бажана та солодка.
цю таємницю злякано сховала
розгублена людина, котрої ніхто не знає.
хтось каже, рука набагато швидша за око,
а хтось і мовчить; а хтось і прийме на віру.
ця невідома людина знає, з якої причини
постала ця дійсність. – та сама причина
живить її, береже, осмислює та плекає.
хтось каже, це – магія.
ти приймеш таке пояснення?
ця магія – в тобі. я знаю, а ти – погодься.
спостерігай за руками розгубленого чоловіка
пильно, уважно та невідривно.
як він це робить? він знов ховає щось в рукаві,
й безперестанку читає закляття циганською мовою.
він питає, чи віриш своїм очам:
звідки вискочить кролик?
так, його руки – швидші за око.
якась потойбічна сила переносить кулі та кубики
напевно, в четвертому вимірі звідси туди й назад.
сьогодні ми тут, а завтра – відходимо в вічність,
шукаючи правди, що схована
за словом твоєї мудрости.
вже голова йде обертом. не знаю, що тут казати.
руки не можуть рухатися
швидше, ніж світло, а те –
швидше, ніж ці думки в моїй голові. обман!
вся магія – в тобі, а нам пропонують ілюзію,
гідну сільського ярмарку,
роззявам, як ми, на втіху
magic, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=IZZBef_sYUo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
в диму над мирною ходою танцюристів
чи в гемонських брудних канавах середмістя –
спостерігаю скрізь незаперечні ознаки
відступу дня перед навалою ночі.
відчуй цю спеку, дитино,
доки не стало холодно.
бо тоді, коли стане холодно,
мені доведеться зникнути,
й обійняти жаданий спокій. –
а тим часом мій розум – досі ясний,
і це не дає мені визволення.
танцюристи гукають в сутінках
свої войовничі гасла.
чого вони хочуть? вимагають свободи.
миготливе крещендо ознак божевілля
наполохало світлі уми;
праведні душі втікають.
дозволь мені зникнути,
доки мій розум – ясний,
і я ще спроможний сформулювати
таке незвичайне прохання,
бо доки мій розум – такий, як тепер,
я не можу здобути бажану волю.
дитино, звільни мене зараз!
я відчуваю, що це – моє заповітне бажання.
не вимагай пояснень: просто я так відчуваю,
доки мій розум – ясний,
і я ще можу просити
no release, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=JmkOjwrn8dA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
ти опинився на чужині, ти тут нічого не знаєш.
навіть нема де сховатися, коли небезпечно й сумно.
аякже. тепер ти виходиш на сцену. ти – сам;
публіка шаленіє, підбадьорює і дуріє;
ти почуваєшся милосердним, безсмертним і всемогутнім,
о, ти міг би приймати цю народну любов цілу ніч.
авжеж, це – любов! але ти любиш тільки свою
дбайливу та лагідну пляму світла.
хлопчик в калюжі світла.
блазні та клоунеси лежать під твоїми дверима,
а також мішки подарунків та гори всіляких квітів.
це все – реквізит життя артиста, як наркомана.
ти потребуєш цього всього
ще більше, все більше та більше,
мов насолоди від викривлення
чи реальности, чи свідомости;
саме час поглянути в дзеркало
неупереджено, й навіть скептично.
вони тебе люблять, а ти
любиш лиш оплески й славу.
ця слава – як пляма світла,
а ти в ній – дитина в калюжі.
раптом згасло сонце. публіка якось вимерла,
а ти стоїш на сцені: співати чи не співати?
багато-багато років минуло, відколи ти вперше вийшов
до народу, аби проповідувати, що ти там проповідував.
– здається, штук 5 історичних епох. ти плачеш
сльозами вдячности, як завжди: добре, дітки!
заспіваю для вас ще один раз, якщо ви наполягаєте.
знов ти в світлому крузі, довкола тебе – пітьма,
знов ти нікого й нічого не боїшся у цьому світі.
хлопчак у калюжі світла, – кажуть про тебе демони, –
тут ми нічого не вдіємо. ти їх не чуєш, отже
їх і немає насправді
spotlight kid, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=g0nyI3lDsB0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
я віддаюся на милість твого золотого серця.
дівчино, можеш робити зі мною, що хочеш.
будь ласка, будь хорошою. зброя тобі ні до чого,
а мені трохи дивно: це вперше я так ризикую.
ти знаєш, напевно: вмію жити без тебе,
та раптом мені це здалося якимось огидним збоченням.
сиджу тепер цілими днями, й чекаю на звістку від тебе,
що ти вже не сердишся, й думаєш: може, тобі повернутися?
здаюся! не стріляй. я не хочу здаватися
жартівником, що грається в слова лиш заради слів.
будь хорошою, дівчинко! слухайся, й будь розумничкою.
– чи не до тебе я надсилаю всі ці мої пісні,
що їх ти не можеш не визнати вісниками кохання?
озираю ці дні без тебе крізь сльози, й мені здається,
вони ще дурніші й темніші, ніж все минуле життя.
коли ти пішла від мене, я впав у глибокий смуток,
і думаю лиш: чи побачу знов,
як танцюєш на кухні зі шваброю?
кажу ж тобі: я здаюся. я розгляну твої умови,
я прийму їх всі безумовно: так бажає моя душа.
коли ти пішла, я відчув тоді ще неусвідомлено,
а тепер очевидно чітко: це – втрата всього життя.
о, коли ти повернешся, дозволю тобі танцювати
навіть з граблями, – й з лопатою, і з яблунями в саду.
сусіди спостерігатимуть, дивуватимуться й аплодуватимуть,
гукатимуть: хто це така? богиня чи терпсихора?
а я тоді вдам незворушного, неквапливо наб'ю свою люльку,
запалю її повагом, випалю, і промовлю, немов в театрі:
ой ви розумні сусіди! буває й мені здивуватися:
вмієте бачити істину в цьому облудному світі.
цікавість ваша – законна; маю високий дозвіл
її вдовольнити: не все, що здається вам правдою,
може бути оманою. годі вже вам витріщатися!
так, це – моя кохана; тепер повертайтеся всі
до своєї роботи кожне, й припиніть ці безглузді овації
i surrender, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=q196v9l2gAQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
не сприймай її, як щось тобі належне.
ти ж знаєш: їй важко тепер.
розумій її правильно й просто;
не грайся з її сумлінням.
дбай про неї так лагідно й ревно,
наскільки змога й незмога.
вона відповість тобі вдячністю:
вона – надзвичайно чутлива!
кажи їй щоранку, щодня й щовечора,
як ти її кохаєш,
і побачиш: не помиляєшся,
не брешеш, не лицеміриш;
вона тебе зробить щасливим,
і не дасть тобі жодного приводу
навіть на мить сумніватися в цьому.
вона чекає на тебе, тиха,
й вірить, що ти поквапишся.
ти ж знаєш: її душа
потребує тебе постійно.
лиш не сприймай її, як щось, тобі належне,
як необдумано щедрий небесний дар.
маєш її розуміти: зараз їй дуже важко.
будь надзвичайно уважним,
виконуй її забаганки.
вона – надзвичайно чутлива.
ясно? вона – тонка
sensitive kind, j.j.cale
https://www.youtube.com/watch?v=4GErVbdNsbU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
дай знати про себе в будь-який спосіб,
бо мені вже здається, я тебе втрачаю.
невже я запізнився? треба менше пити.
хоч би як, я мушу знати, чи ти ще моя,
і це не дає мені спокою. коли ми з тобою бачилися
останнього разу? вчора? чи місяць тому? ти плакала,
й намагалася це приховати. о, я так хочу до тебе!
справді, по-чесному. але така біда:
я не знаю, де я тепер опинився:
я заблукав в голівуді.
стемніло. чую десь там, стерв'ятники
перемовляються, щось обговорюючи своє;
чую, хтось стукає з усієї сили
в ворота, але мене тут немає.
пиво – добре, холодне, а от м'ясо – трохи несвіже.
вночі по всьому лос-анджелесі голосно виють сирени.
ці пісні відчуваються всім організмом,
а не лиш тільки вухами.
зірки тут – такі бліді, наче за день не виспалися;
зараз я п'ю скотч, а можу випити й віскі;
ще тут є популярне вино – забув, як воно називається.
здається, веселка. – таке популярне,
що стало причиною безлічі різних поганих історій.
як мені звідси вибратися? не знаю: ніхто не каже.
я заблукав в голівуді.
а на вулицях – добре, сонячно й вельми затишно.
ця перевага – така очевидна, що б'є тебе просто в розум,
і ти почуваєшся добре. так, я – нічний коханець,
я заряджений, мов рушниця, полювати на тіні бігом.
– так я втрачаю контроль вночі на гарячих вулицях,
але я втрачаю контроль через те, що втрачаю тебе.
невже це така ціна за мій чарівний рокенрол?
повернися, якщо ти пішла! я повернуся так само,
я повернуся до тебе. ти не знаєш, чого я зазнав!
це – страшне, я не можу впоратися з цією бідою. – так,
я заблукав в голівуді, й треба з цим щось робити
lost in hollywood, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=mRLHHftZEJA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
ти вийшов за поріг безпам'ятного сну,
обтрушуєшся: це було востаннє.
хоч ти постійно консультуєшся з відомим
ворожбитом етично-аграрних наук,
тебе щоразу виганяють надто швидко,
й ти вимушено брешеш своїм глузливим спогадам,
що не дуже, мовляв, і хотілося.
коханню немає чим дихати в глибинах цих п'яних ночей.
коли ти бачиш під масками те, що під ними ховається.
ти панікуєш, і конвульсивно шукаєш якоїсь пари,
але ж для того ти сюди й занурився. хапаєш когось безтямно,
витягуєш, – ну, а тоді вже розбираєшся, що й до чого.
так шукаєш, немов артефактів сталкер в смертельній зоні.
ой не ходи туди, грицю! там – лиш отруйні пристрасті.
ти не знайдеш нічого цінного навіть ціною життя,
а якщо ти його, життя, не цінуєш, краще помри сьогодні.
казочки, що ти розповідаєш –
то перекази тих, що розповідали тобі.
ти отримуєш своє – ти так гадаєш,
та насправді воно вже назавтра стане,
як вчора, чужим. ти шукаєш своєї пари,
та краще б ти перше знайшов себе,
бо инакше так і ходитимеш з постійно розбитим серцем,
і кожне нове кохання виявлятиметься фальшивим.
ти й сам щось таке відчував невиразно,
але знов увіходиш в той самий натовп,
мов у ту саму річку, й співаєш своїх пісень.
їх не чують? візьми крутого потужного мегафона,
й кричи, що я зараз тобі розповів:
кохання – азартна гра, щось таке, як російська рулетка.
хто шукає кохання, не знає: виграє заклад, як завжди
danger zone, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=EeVFTeXs1o8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
я, можна сказати, не потребую,
але кожній людині потрібен друг.
якби ж ти мені вділяла трохи більше уваги!
коли чоловікові сумно, й немає з ким поділитися,
він шукає за друзями, що готові його послухати.
насправді не все так страшно.
я ж можу з тобою радитися?
все добре, але чи справді сонцю потрібно сяяти,
коли моє кохання не хоче бути другом?
я бував у таких нещастях, що, можна сказати, стояв
навколішках проти світу, й думав, що так мені й треба.
голодранець-невдаха за родом, я звик утікати й боятися,
й ніде не знаходив притулку своїй жалюгідній душі.
до чого це я? забув. дитинко, навчися жити –
чи инакше довіку мовчки сиди на моїй голові.
зовсім не маєш гідности – май же принаймні острах:
якщо ти бажаєш пристрасти, але не бажаєш бути
подругою, не приходь, і не роби з мене дурня:
відчуваю гостру самотність, коли ти зі мною; а так –
нічого, лиш гнів та сором. ти зрозуміла? аякже
love's no friend, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=iU__fm6QFvk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
щоночі сниться той самий сон:
я падаю на землю, й прокидаюся.
еге ж. я підхоплююся, взуваюся,
й хочу кудись, не знаю куди, летіти,
а в голові у мене – одна все та сама думка.
ці чотири стіни замкнули мене в кошмарі.
бачиш, в яку біду ти мене запровадила?
відколи ти пішла, відтоді тебе не стало.
– мій розум не може цього збагнути.
я весь час помиляюся, спотикаюся, й навіть падаю.
якщо я не помиляюся, ти зробила мені урок –
як ти могла так вчинити?
зніми його з мене, будь ласка.
стою вночі під ліхтарем на вулиці,
читаю та перечитую, що ти мені написала.
я можу так-сяк дошкандибати до полудня,
а потім мій розум падає в темну ніч. –
ти можеш собі уявити, що ти мені зробила?
слова з твого листа течуть, немов отрута.
невже це отрута справді? пишеш, тобі однаково.
але я кажу: дитинко, такого не може бути!
якщо ти повернешся – о, світ тоді стане на місце
since you been gone, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=5_dwyc4-vr8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
я завжди був на цинічному боці людства.
я проганяв любов, коли вона приходила,
кажучи: йди мороч голову тим романтичним дурням,
що сприймають тебе серйозно,
бо ти – примітивна гра.
як я можу тепер пояснити моєму серцю
таку поведінку? адже любов – сліпа.
ми не маємо вибору; ми заходимо надто далеко,
і там в незнайомих обставинах
швидко втрачаємо розум,
коли кохаємо.
коли я дивлюся в твої таємничі очі,
бачу себе, що вдивляється в них
в сподіванні побачити знов
образ мого небесного щастя.
коли ти до мене так усміхаєшся,
вчуваю покликання до героїчних вчинків.
буває, що залишаю тебе
розгніваною, в роздумах і в смутку.
я не знаю, добре це чи погано,
але я хотів би, щоб ти була безтурботною;
я готовий заради цього
подвійно журитися на самоті.
не смійся, і не думай, що брешу:
ти потрібна мені для життя, як повітря.
ніколи не думав, що можна бути
настільки розумним, далекоглядним
і безрозсудним, коли кохаєш.
кохання – моя твердиня.
– здається, так сказано в біблії
про віру, та ми безумовно віримо
в кохання, коли кохаємо
makin' love, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=F1LvViMLKNo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
в деяких родинах, буває, не сплять цілу ніч,
міркуючи, як зберегти мир на нашій планеті.
любов, як і мир – це дуже важлива річ.
дбайте про неї, думайте про майбутнє:
воїстину, ніщо не триває вічно.
ну, що? ти готовий? час не чекає.
візьми з собою свою любов,
та й вирушай світ за очі
шукати правди.
щось тебе гризе,
а гризе несвідома думка:
часу не лишилося, треба щось робити.
хіба ти не знаєш цього відчуття,
коли все не так, і не залежить від тебе?
коли ти, наприклад, волочишся за коханкою
по всіх смітниках та клоаках міста?
ти шукаєш якогось виправдання
своїй жалюгідній ролі
тоді, як мав би шукати
сенсу буття, наприклад.
твої брати зависають в пивничках,
твоя сестра зависає в мотиваційних чатах;
твої подружки жартують
з водіями-далекобійниками.
твоя мати скоро посивіє,
твій батько скоро посиніє.
ти чужий в своїй родині –
шукай свого щастя деїнде.
це – правда, бо ти, щиро кажучи, дурень,
що не знає причини свого невдоволення,
і марнує свій час на даремні роздуми.
не барися, збирайся в дорогу.
твоя нерішучість вивітриться,
щойно на щось наважишся
no time to lose, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=lwCsMQWkN3g
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021