mayadeva

one night in vegas

що  то  була  за  ніч!  –  ніч,  коли  я  розібрався  на  частини.
я  благав  її  не  йти,  та  вона  пішла,  й  моє  серце  розбилося.
так  я  опинився  в  якомусь  барі  в  vegas  з  якимись  людьми,
–  я  роздивлявся  їх  через  дно  порожньої  склянки,
коли  вона  була  порожньою.  ця  лінза  називається
риб'ячим  оком,  якщо  ви  не  знали.

то  був  ранок  заглади.  а  що  я  робив  увечері?
все  це  ходило  зі  мною,  і  безперестанку  мстилося.
о  десятій,  в  твердому  холодному  настрою,
нарешті  згадав,  що  маю  власного  язика  –
я  сказав  собі  не  пити  і  не  упиватися.

я  почувався,  як  три  простирадла  на  вітрі.
мене  прошили  три  гарматні  ядра;
три  небесні  ангели  плакали  наді  мною;
а  я  валявся  на  підлозі,  й  думав  так:
треба  десь  бігти  в  хрестовий  похід,  здається,
та  це  не  дало  б  гарантії,  що  я  не  захочу  ще.
 
десь  там  обвінчався  в  каплиці;  прокинувся  вже  одруженим.
я  дивився  на  неї,  вона  –  так  само  на  мене:
тепер  ми  спаровані,  доки  смерть  не  розлучить  нас.
дуже  дивно:  минуло  вже  тридцять  років,
а  вона  ніби  досі  поруч.  он  воно  як  буває,
коли  погуляєш  у  vegas,  як  треба:  на  все  життя

one  night  in  vegas,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021

all i got is you

авжеж,  ти  закочуєш  очі  й  кривишся.  знаю,  до  чого  все  йде.
склади  свої  речі  в  валізу,  та  й  стань  собі  руки  в  боки  –
мене  аж  ніяк  не  переймає  вогонь  у  твоїх  очах,
мене  аж  ніяк  не  хвилює,  як  ти  трусиш  волоссям.
ти  жбурляєш  мені  якісь  звинувачення  –  що  мені  з  ними  робити?

иноді  я  дивуюся:  як  тобі  це  вдається?
ти  доводиш  мене  до  сказу.  хочеш  мене  побороти?
краще  торкнися  ніжно,  й  обійми,  як  ти  це  вмієш.
а  якщо  тобі  не  подобається,  що  я  в  гаражі  з  хлопцями
п'ю  вечорами  горілку,  можемо  пити  й  тут.

я  думав,  наші  домовленості  –  чесні  й  прозорі,  крихітко.
уяви:  ми  уклали  угоду,  –  й  що  з  нею  в  біса  не  так?
невже  ти  не  розумієш  сум'яття  в  моїх  почуттях,
коли  ти  отримала  всього  мене,  а  я  –  отримав  тебе?

отже,  тебе  щось  не  влаштовує?  в  чому  я  можу  змінитися
на  краще  для  нас  обох?  наші  стосунки  в  чомусь  подібні
до  перегонів  –  тим  вони  й  цінні.  стань  на  цю  точку  зору,
й  ти  зрозумієш:  ніколи  не  змусиш  себе
приймати  мене,  як  є.  може,  й  не  зрозумієш  –
тут  вже  нічого  не  вдієш:  так  воно,  значить,  і  буде

all  i  got  is  you,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=HzavoVQhlOA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021

hip boots

ви  можете  мене  вкинути  в  море
нечистот,  і  чекати,  що  я  потону.
–  чи  придумати  ще  якусь  непристойну  гидоту:
наприклад,  щоб  я  подолав  убрід
якийсь  часоплин,
а  чи  й  вашої  творчости  широкорічку  –
погляньте,  у  що  я  взутий.  справді  космічні  чоботи!
ці  чоботи-заброди  я  придбав
у  конотопі  вчора  на  розпродажу.

тягни  свою  дупу  сюди,  до  води;
плавай,  як  я.  це  –  чудовий  спосіб  звільнитися.
якщо  ти  кивнеш,  я  вилізу,  та  піду  собі  ген  далеко:
це  ж  очевидно,  що  я  не  прив'язаний
до  жодного  місця  в  світі.

я  взувся  в  забродницькі  чоботи.  це  –  прекрасно,
практично  і  дуже  круто.

ці  іржаві  ланцюги,  що  їх  називають  звичаями,
не  зможуть  мене  утримати.  я  взув  забродницькі  чоботи.

я  ніколи  від  них  не  відмовлюся.
а  ти  –  відмовся  негайно.
скинь  їх,  порви  та  викинь!
вийди  за  край,  зламай  шаблони,  відчуй  свободу.

ти  думаєш,  це  –  дощ?  а  мені  здається,
хтось  вихлюпнув  помиї  он  аж  з  того  вікна.
коли  я  чую  гавкання  собак,  що  мене  переслідують,
я  скаженію;  а  щоб  перейти  це  болото,
я  взув  ці  забродницькі  чоботи,  і  почуваюся  добре

hip  boots,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021

time for bedlam II

сходжу  донизу  холодними  сходами.
ми  –  в  поважній  державно-приватній,  як  там  її,  установі,
в  комітеті  чи  в  підкомітеті  політично  святих  божевільних.
прощай,  світло  дня!  відсьогодні  мені  призначено
відпочивати  в  підвалі  на  оберемку  соломи.

з  першого  дня  життя  я  вчився:  вчився  поводитися.
кому  вклонятися,  в  що  вірити,  що  ігнорувати.
це  навчання  –  все,  що  маємо  між  колискою  та  домовиною.
–  бідні  маленькі  школярики,  корисні  раби  системи.

я  теж  смоктав  своє  молоко  з  отруйної  цицьки  держави.
до  цього  привчають  всіх,  щоб  ніхто  не  хотів  звільнитися.
я  скорився  своїй,  як  мене  запевнили,  долі,
бо  тій  самій,  мені  сказали,  долі  коряться  всі.

не  нарікати,  не  шкодувати,  не  скаржитися.
моя  голова  впирається  в  стелю  –  значить,  я  вже  доріс
до  загальноприступного  популярного  нині  цинізму:
тут  –  вже  нічого  нового,  нудьга.  до  побачення  в  пеклі.

завмерлий  у  часі,  я  став  елементом  власного  трону.
мене  обліпили  метелики  й  б'юрократичні  душі.
я  споглядаю,  байдужий,  на  ярмарку  марнославства
там  унизу  шторми,  штилі,  відпливи  й  припливи.

за  багато  століть  життя  я  не  надбав  нічого,
крім  своїх  вже  зашкарублих  переконань  мізантропа.
дивіться:  я  пообламував  нігті,  довбавши  оцю
запліснявілу  стіну  моєї  сумної  в'язниці,
а  сьогодні  мені  приносять  мій  виправлений  вирок

time  for  bedlam,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=23qcdRrAYNg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021

first sign of madness

скажіть  мені,  люди:  чому  говорю  з  собою?
краще  вже  говорив  би  з  вами.
адже  я  ніколи  не  слухаю,  що  собі  сам  кажу,
можна  сказати,  мене  ніхто  на  світі  не  слухає.

люди,  спитайте  мене,
чи  не  маю  з  цього  приводу  сумнівів  абощо
–  можливо,  маю,  а  можливо  й  ні.
я  про  це  подумаю,  і  доповім  окремо.
 
першою  ознакою  божевілля,  як  кажуть,  є
балачки  пацієнта  з  самим  собою.
коли  я  заглиблюся  в  такий  діялог,
мене  дуже  важко  витягти,
й  це  варте  вам,  люди,  великих  зусиль.

синку,  ти  ж  –  лікар!  не  хочу  тебе  засмучувати,
та  пропиши  мені  чогось  більш-менш  дієвого,
бо  я  тобі  зараз  розповім  таке,
чого  нікому  й  не  снилося:  де  я  був,  що  робив,
і  якого  зазнав  результату  в  цій  делікатній  справі.
світ  закотився  за  обрій;  там  нічого  не  видно  –
і  це  я  тобі  ще  нічого  страшного,  вважай,  не  сказав.

блукаю  тут  без  надії;  виходу  не  знаходжу.
ніхто  не  бажає  слухати  перших  ознак  божевілля.
що  я  можу  зробити?  не  вірте  жодному  слово,
позаяк  я  балакаю  сам  з  собою,
й  на  розуміння  не  розраховую

first  sign  of  madness,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=Ot9fCiwZJxg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021

it'll be me

якщо  ти  почуєш,  хтось  серед  ночі
шкрябається  й  грюкає  в  двері,  то  –  я.
якщо  ти  побачиш  вночі,  як  по  підлозі
повзає  тінь  від  горіха,  що  росте  під  твоїм  вікном,
не  бійся.

якщо  ти  побачиш  чиюсь  божевільну  голову,
що  котиться  небом,  мов  гірськолижник,
наганяючи  страху  на  дрібні  зірки,
то  може  бути  місяць.

якщо  ти  побачиш,  як  хтось  дереться  на  телеграфний  стовп
з  наміром  перерізати  дроти  до  твоєї  хати,
просто  скажи  йому,  щоб  не  робив  такого.
 
сказати,  що  я  роблю?  дивлюся  на  синє  море,
як  синє  море  відповідає  на  всі  мої  запитання.
вчора  я  лазив  у  джунглях  по  деревах,  немов  шукаючи
смачних  екзотичних  фруктів  –  так  я  шукав  тебе.

коли  ти  підеш  на  річку,  й  закинеш  у  неї  вудку,
я  вже  сидітиму  там,  –  ти  зможеш  мене  зловити.
коли  ти  читатимеш  книжку  з  картинками,
й  побачиш  там  щось  смішне,
можливо,  там  намальовано,  як  я  обертаю  землю.

якщо  ти  почуєш  вночі  дзвони  далекої  церкви,
значить,  вони  сповіщають,  що  я  здобув  перемогу,
і  вранці  тобі  принесу  своє  закохане  серце.

якщо  ти  побачиш,  як  люди  в  білих  халатах
зупинили  дорожній  рух,  і  обшукують  всі  машини,
не  бійся:  то  значить,  мені  наснилося,
що  я  –  космічний  прибулець  з  метою  нових  досягнень.

вже  оглянув  міста  й  містечка.  подамся  тепер  на  село:
кажуть,  там  можуть  ховатися  такі  дівчата,  як  ти.

якщо  ти  побачиш  нове  обличчя  на  районній  дошці  пошани,
значить,  я  передумав  рятувати  цей  дивний  світ,
в  якому  є  ти,  що  не  хочеш  миру  та  благоденства.
та  якщо  ти  все-таки  схочеш,  ніколи  не  пізно  сказати,
як  сильно  тебе  непокоїть  туманне  майбутнє  всесвіту

https://www.youtube.com/watch?v=FsyKnkOoNLg
it'll  be  me,  originally  by  jerry  lee  lewis

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021

vincent price

блискавка  б'є  ваговито,  вперто  і  невблаганно,
мов  шмагає  цю  грішну  землю.  перепрошую.  я  невчасно:
вже  просто  не  можу  цього  терпіти.  той  чоловік  в  підземеллі,
здається,  оскаженів.  він  страшно  гримить  ланцюгами,
стогне,  реве,  проклинає  якусь  трансильванську  відьму  –
божиться  тут  все  розвалити,  вийти,
й  повиїдати  нам  мізки.

люди  ще  можуть  боятися.  значить,  не  все  так  погано.
vincent  price  повернувся!  тепер  все  буде  гаразд.

серце  забилося  знов;  гримнула  музика  грому.
помирає  старий  вампір  –  він  кличе  на  землю  помсту.
світ  затоплює  кров;  люди  не  вміють  молитися  –
коїться  щось  страшне,  але  мені  однаково.

люди  люблять  боятися.  їм  від  цього  приємно.
vincent  price  повернувся,  а  ви  все  одно  кричите.

значить,  так:  мені  потрібно  семеро  дівок,
і  нехай  вони  голосно  плачуть.  господи,  що  тут  коїться?
зомбі  вже  під  дверима!  покваптеся,  бо  втечу.
а  як  не  буде  дівок,  що  вміють  гарно  співати,
згодяться  й  такі,  що  танцюють  –  семеро,  я  сказав

vincent  price,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=Y9FCZ-eGn5A

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021

all the time in the world II

ще  довгий  шлях  попереду,
а  вже  надходить  пора  арктичних  ночей.
якби  я  рухався  трошки  швидше,  дитино!
знає  лише  господь,  де  вже  я  був  би.

з  тих  перших  туманних  днів,  коли  зіп'явся  на  ноги,
я  покладався  на  силу  та  вміння  –  я  оминав  дива.
та  життя  –  парадокс,  а  моє  життя  –  й  поготів.
тепер  ті  дива  мене  переслідують,
аж  наступають  на  п'яти.

сонечку,  не  тривожся.  я  нікуди  не  кваплюся.
поглянь,  як  гарно!  ми  тут  самі,  –  розмовляємо
з  усією  мудрістю  світу.  світ  усміхнувся  веселкою.

колись  я  мріяв  бути  блискавичним  капіталістом.
та,  зрештою,  швидкість  не  дуже  мене  приваблює.
ще  я  хотів  би  стати  збирачем  подарунків  неба,
та  то  –  завелика  спокуса.  можна  впасти  в  корупцію.

я  вирішив  просто  спостерігати  світ  та  його  події.
там  тепер  перегони  століття!  курява,  рев  та  гуркіт!
я  лежу  тут  в  високій  траві;  мої  ноги  –  за  горизонтом.

мене  ніхто  ніколи  не  прив'язував;  я  й  не  хотів  утекти.
не  пробивали  коліс,  не  підсипали  отрути.
ніхто  не  натягував  віжок,  щоб  трохи  мене  вгамувати,
ніхто  ніколи  не  бачив,  щоб  я  виривався  вперед.

кажуть  про  мене:  ходить  повільно,
та  не  звертає  зі  шляху,  й  доходить,  куди  б  не  йшов.
коли  надворі  гарна  погода,  я  сиджу  й  на  неї  милуюся.
ну,  а  коли  погана,  сиджу  та  чекаю  на  гарну

all  the  time  in  the  world,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021

après vous

я  мав  би  бути  там,  щоб  дати  початок  грі,
й  засвідчити  необхідність  моєї  присутности.
я  –  здавалося  б,  звичайний  поворот  на  вашому  шляху,
за  яким  вам  відкриються  нові  чарівні  краєвиди.
це  я  до  того,  щоб  вам  було  видно
перспективи  нашого  свята:
ніщо  не  може  відбуватися,  як  треба,
коли  ми  скуті  та  оплутані  буденністю.

потім  ми  гасимо  всі  вогні;
можливо,  для  цього  нам  знадобиться  дівчина.
йдеться  про  всі  належні
обряди  та  церемонії,  щоб  ви  розуміли.
потім  ви  підете  далі,  а  я  сидітиму  втішеним,
бо  втамував  духовну  спрагу  в  усталеному  порядку:
après  vous.

кожна  річ  і  кожна  справа  набувають  нового  змісту,
коли  їх  робити  правильно,  але  щораз  по-новому.
ви  чули  щось  про  скраплення  майбутнього?
це  –  традиційна  стара  технологія,
що  оновлюється  автоматично.
наші  сердечні  вміння  та  романтичні  навички
оновлюються  так  само  за  приписами  рекурсії.

нас  віддзеркалює  небо,  ми  віддзеркалюємо  його.
наша  взаємодовіра  гарно  росте  й  розвивається.
станьте  ось  тут  і  дивіться:  простіше,  ніж  ви  боялися.
світ  мерехтить,  мов  хмара  подій,
між  кінцем  та  початком,  як  між  двома  дзеркалами.

а  ти,  чоловіче,  ходи  не  дрімай.
відчуй  поворот  свого  черевика  в  напрямку  до  свободи.
йди  за  первинним  імпульсом,  довірся  своїм  інстинктам.
а  якщо  ти  впадеш  у  сумніви  чи  в  романтичні  сутінки,
не  лякайся:  тобі  пощастило.  це  –  добра  прикмета,  так  

après  vous,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021

uncommon man

всі  наші  дні  переплелися,  й  минають  у  повній  згоді.
ти  казала,  не  можна  постійно  контролювати  все.
чудовисько  та  відьма  –  таких  казок  не  буває.
чи  бувають?  гаразд,  розкажи  мені
цю  небувалу  казку.

бачиш?  я  досі  живий.  твій  чоловік  –  живий.
добре  бути  твоїм  чоловіком.
твій  чоловік  –  король.

люди  стояли  згуртовано  –  як  же  вони  захиталися?
я  вдарю  по  небі,  мов  по  цимбалах,
всіма  цими  телепнями  гуртом!
так,  це  –  казковий  день.  такого  ще  не  бувало.

коли  я  повертаюся,  тут  метушня  й  пожвавлення,
балачки  й  перешіптування.  добре,  що  я  –  король.
до  речі:  на  вас  вже  чекає  неопізнаний  екіпаж.
ви  не  повинні  запізнюватися.  виявіть  пунктуальність.

прийміть  цей  страх  душею  та  серцем,  міледі,
а  ми  вас  ніколи  не  підведемо.
вже  пізно.  це  так  хвилює!  покваптеся  ж:  час  не  чекає,
а  на  мене  чекають  сотні  рутинних  справ

uncommon  man,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=wrciyYQwmLk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021

blood from a stone II

в  тіні  чогось  відсутнього  –  там  колись,  пам'ятаю,
було  чи  вікно,  чи  двері  –  бачу  тебе.  ти  стоїш
гордою  постаттю,  й  мабуть,  вимагаєш  капітуляції.
ти  не  здаєшся  ніколи,  ти  не  коришся  навіть  розуму.
заходь,  зроби  мені  ласку.  розглянься  довкола  знов  –
чи  не  знайдеш  чогось  нового  в  оселі  моєї  біди?
з  меблів  у  себе  спостерігаю  три  нескінченні  ряди  полиць
уздовж  нескінченних  стін  в  приміщенні  поза  простором.
ті  полиці  давно  вже  порожні;  навіть  не  пам'ятаю,
що  там  було  раніше;  але  тобі  –  видніше.

ти  зірвала  не  одяг,  а  м'ясо  з  моїх  кісток;
ти  запалила  мій  розум;  ти  виточуєш  кров  з  каменя.
ти  знаходиш  в  мені  якісь  дуже  добре  сховані  речі,
що  зберігаються  там  від  народження
з  розрахунком  на  судний  день.

ти  завела  про  дітей.  розглядаю  з  великим  острахом
можливість  і  спосіб  стати  на  слизький  кримінальний  шлях:
бо  инакше  не  зможу  прогодувати  тебе  й  всіх  наших  малих,
що  їх  ти,  напевно,  породиш  у  незліченній  кількості.

так,  я  вже  бачу  себе  на  цьому  злочинному  шляху,  –
і  веде  він  відомо  куди:  за  ґрати.  дурний  я,  дурний!
сидітиму  там  без  тебе  в  холодній  брудній  в'язниці,
й  проклинатиму  день,  коли  вперше  тебе  побачив.

ось  що  ти  робиш:  зриваєш  з  кісток  моє  бідне  м'ясо.
ти  чавиш  з  каміння  кров,  а  з  мене  –  слова  кохання.
ти  грабуєш  мене,  як  розбійник  грабує  вночі  перехожого.
–  чи  не  сором  таке  робити?  о,  ти  вже  спиш!  як  мило!
ти  усміхаєшся,  отже  сумління  не  мучить  тебе  

blood  from  a  stone,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=u2tdRWIpAxQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021

above and beyond

вогонь  обертає  свічку
на  справжню  живу  істоту.
я  запалив  для  себе  одну.  –
нехай  вона  поплине  аж  до  моря.
відхили  фіранку,
помахай  їй  на  прощання,
й  зведи  свої  руки  до  неба
на  знак  замирення.
а  я  зроблю  не  так.

я  запалю  цю  свічку,  та  й  пущу  за  водою  –
а  ти  вже  стоятимеш  там,  де  неглибоко,
зловиш  її,  та  й  поставиш  собі  на  вікні
на  знак  запитання;
й  тоді  я  до  тебе  прийду,
й  подарую  тобі  все  своє  кохання,
а  ти  подаруєш  мені  своє.

коли  я  залишу  цей  світ,
я  залишу  тобі  свій  безсумнівний  слід,
щоб  ти  не  сумнівалася,  а  знала,
коли  схочеш  мене  побачити.

ми  розминулися,  відстань  між  нами  зростає.
якщо  тобі  так  на  краще,  нехай.
якщо  я  тобі  знадоблюся,  я  буду  там,
якщо  здолаю,  звісно,  туди  добутися,
–  якщо  я  торкнуся  твоїх  близьких,
і  завтра  ти  пересвідчишся,
що  ваші  долі  пов'язані  туго.

отже,  я  йду  ненадовго  –
чи  надовго:  до  того  часу,
коли  ти  схочеш  довідатися,  чи  я  вже  там,
за  горизонтом,  –  і  чи  не  забув  про  тебе

above  and  beyond,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021

bodyline

я  дивився,  як  ти  танцюєш,  цілу  ніч.
твої  ноги  відображалися  в  вічності.
синхронно,  асинхронно  –  як  завгодно  –
як  дві  прекрасні  сеньйорити,  як  дзеркальні  сестри,
що  пурхають,  в'ються  та  увиваються
одна  довкола  одної.  моя  голова  намагалася
описати  це  явище  математичною  формулою,
та  зрештою  здалася:  я  тут  з  такою  місією,
що  бажав  би  до  ваших  послуг,  коли  опаную  себе.

зобразити  тебе,  як  зображають  людей  –
ні,  таке  не  для  мене,  якщо  я  справді  митець.
що  ти  відтворюєш,  де  ти  це  бачиш?
ти  справді  читаєш  небо!  я  тут,  щоб  ти  мене  вчила.
як  зобразити  сам  рух  без  силуетів  та  ліній?
як  сказати  про  незбагненне  словами  зі  словника?
о,  ці  лінії  тіла  –  виняткові,  просто  божественні.

мій  розум  завмер,  я  замерзаю  в  тумані.
бурхає  дим  з  очей.  хтось  би  сказав,  напевно,
я  витріщаюся  –  а  насправді
від  цього  залежить  моє  життя.  борися!
ти  маєш  за  що  боротися.  твоя  країна  –  в  вогні.

дівчино,  це  небезпечно,  але  тобі  дозволено.
приходь,  і  тримай  мій  мозок  в  милості  та  покорі.
ти  можеш  його  місити,  тягти,  сплющувати  й  трощити,
–  позбав  мене  волі  й  бажань:  бажаю  лише  спустошення
й  чуттєвої  розчарованости  розчавленої  невичерпности.

о,  я  впадаю  в  людяність!  це  –  як  впадати  в  банальність:
по-небесному  соромно  й  сором'язливо.  лінії  вашого  тіла
–  господи,  що  я  верзу?  бог  мені  свідок:  вони  –
по-людському  небесні,  людські  по-небесному;
ідеальні  обриси  матеріяльного.  я  пізнав  ідеальний  світ.

ми  притягуємо,  торкаємося,  відштовхуємо  знов
на  відстань  двох  рук:  дай-но  погляну,
яка  ти,  коли  ненавидиш,  і  не  хочеш  нікого  бачити.
ти  б  воліла,  здається,  зараз  запустити  мене  аж  у  космос.
–  ні,  мені  добре  так;  в  космосі  вже  бував

bodyline,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021

hell to pay

дебела  betty  чи  двокольорова  annie,
що  їхні  шикарні  зачіски  ніколи  не  є  пристойністю,
мають  ту  саму  біду.  він  був  крутим  та  холодним,
з  блиском  в  очах  –  той  блиск  він  втратив  за  ніч  у  церкві.

двері  замінили,  меблі  переставили,  –  annie  заспокоює:
нічого  страшного,  все  правильно,  все  так  і  мало  бути.

за  революцію  ми  всі  готові  були  померти  –
це  не  пусті  слова,  а  революційне  гасло.

це  буде  страшне  й  сумне,  це  буде  пекельне  пекло,
наближається  час  розплати,  коли  що  кому  не  ясно.
 
annie  була  завзятою,  полум'яною  та  фанатичною.
тоді  й  тютюн  був  міцним,  і  віскі  було,  як  віскі,
і  діти  в  школі  вміли  читати,  й  знали  табличку  множення.
одного  разу  вона  сказала:  все  можна  владнати  підкупом.
вона  не  могла  нас  навчити,  що  означає  повстання.

двокольорова  annie  складала  великі  плани
великих  кампаній  кохання,  а  не  війни.
всім  було  смішно  з  кулачних  боїв  на  вулицях,
чи  біля  хвіртки  її  революційного  саду.
справа  зійшла  на  пси,  там  грав  симфонічний  оркестр;  
найрозумнішим  здавалося  пережити  цю  ніч,  щоб  завтра
бути  готовим  знов  до  боротьби  за  свободу

hell  to  pay,  deep  pueple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021

out of hand

осяйні  сріблясті  обличчя;  клаптики  кольорові
падають  просто  в  руки.  такого  ніде  не  побачите:
для  цього  треба  стояти  навколішках  цілу  ніч
в  церкві  святого  варфоломія  або  святого  лаврентія.
аж  до  ранку,  до  світанку  я  думав,  що  все  гаразд,
а  насправді  безсовісні  покидьки  вкрали  моє  життя,
й  викотили  його  в  завтрашній  день  копняками.

о,  це  нечесна  гра,  це  –  дуже  брудна  справа.
кажуть,  всі  люди  різні,  та  насправді  вони  –  однакові.
вони  тебе  так  заманюють,  як  сирени  солодким  співом.
збудуйте  себе  та  поставте  міцно  –  вони  вам  аплодуватимуть,
бо  люблять  дивитися,  як  потім  людина  падає.

ви  бачили  це  й  раніше.  споконвіку  звичайна  справа.
ви  вже  знаєте,  що  буде.  все  випадає  з  рук.
ви  ні  на  що  не  впливаєте,  це  впливає  на  вас  негативно.

бачить  бог:  вони  забагато  мають,  і  бажають  мати  ще  більше.
навіть  мають  обґрунтування  цієї  страшної  тенденції.
почухай  мені,  будь  ласка,  спину,  і  сподівайся  на  вдячність,
бо  я  тебе  вдарю  по  спині  голоблею  від  усієї  душі.
або:  ходіте  зі  мною,  будьте  мені  за  відбілювач  –
ой,  я  хотів  сказати  [i]за  свідка[/i].  –  бо  ми,  англійці,
любимо  красне  слівце,  й  клеїти  з  себе  дотепника.

о,  це  погана  гра,  брудна  і  нечесна  справа.
крик  сорому:  лиш  відвернися,  й  всі  закони  змінилися!
тобі  так  морочать  голову,  так  тебе  улещають,
бо  хочуть  насолодитися  спогляданням  твого  падіння.

кажуть,  гриф  –  це  стерв'ятник;  кажуть,  він  –  хижий  птах.
ніхто  мені  не  сказав,  чим  небезпечний  цей  шлях.
ніщо  не  тримається  купи,  все  вислизає  та  падає.
я  втрачаю  контроль,  –  я  вже  знаю,  чим  це  скінчиться

out  of  hand,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021

watching the sky II

один  дивак  лежав  собі  на  сонці,
гадав  цікаву  думку,  нікого  не  займав.
він  думав  так:  якби  ви  грали  рок,
я  загадав  би  вам  якийсь  важкий  урок,
і  тоді  б  ви  казали:  цей  майстер-чугайстер
має  одну,  як  дерево  в  лісі,  ногу,
а  другою,  мабуть,  замислено  пише
письмена  про  погоду  вночі  на  піску.

так  і  я:  промовляю  до  нього  так
ніби  народилася  сьогодні
а  він  —  учора,  бо  воно  й  не    дивно:
у  цих  високих  травах,
на  цих  безмежних  полях
ніхто  ніколи  не  бачив
ні  блискавки,  ні  грому,  ні  коси,
ні  блискавичної  коси  старого  часу.
–  тільки  гостре  пір'я  бур'янів
ріже  мені  руки,
коли  несвідомо  жорстоко
перериваю  їхнє  життя,
розповідаючи  вам  про  своє.

дивак  промовив:  о,  я  майстер?
я  й  сам  такої  думки,  щоб  ви  знали.
та  й  письмена  пишу  то  стоячи
на  одній  нозі,  то  лежачи  на  сонці,
мов  на  гарячій  сковороді  лин.

раптом  почався  дощ.  дивак  поглянув  угору:
ой  ти  ж  моя  маленька!  як  ти  мене  знайшла?
так-так,  ти,  я  бачу,  вперше  в  наших  краях,
от  і  не  знаєш,  що  тобі  робити.

на  цих  безхмарних  обширах  неба
легко  заблукати!  не  стій,  як  антипод.
біжи  он,  та  полий  мені  город,  –
мене  поливати  не  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021

weirdistan

ми  мандрували  в  часі,  й  зупинилися  аж  на  краю.
хто  ми  такі?  ми  з  півночі,  з  країни  північних  див.
наші  сусіди  там:  світлові  роки  та  століття.
де  ваше  полум'я?  вас  видно  в  цій  дикій  темряві.

перекиньте  це  все  за  кордон.  люди  там  зачекалися
на  прапори,  візитівки  тощо.  потрібні  олігофрени,
–  цього  я  дати  не  можу.  щось  мені  заважає.  

людина  сидить  на  місяці,  й  має  поганий  вигляд.
поки  вона  неуважна,  перегорніть  сторінку.
ні  запитань,  ні  звинувачень?  надмірна  поінформованість.
ти  роби  собі,  що  завгодно,  а  ми  собі  щось  придумаємо.

уявіть  собі:  ми  прокинулися,  чухаємо  потилиці  –
й  нічого  не  впізнаємо!  ось  як  змінився  світ.
поки  ви  тут  за  звичаєм  кропите  ваших  жуків,
надходить  нова  реальність,  що  в  неї  лиш  можна  вірити.

по-моєму,  це  –  прекрасно.  ми  безперечно  єднаємося.
ми  стаємо  чимось  одним:  невідомим,  але  прекрасним

weirdistan,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

a simple song II

час  не  має  жодного  значення,
пробачення  чи  передбачення;  а  проте
це  –  та  одинока  на  світі  річ,
що  нас  непокоїть  по-справжньому.
 
цей  шлях  –  йому  немає  кінця.
немає  числа  поворотам,  роздоріжжям  та  перехрестям.
ти  йдеш  ним  вперед;  назад  повернути  не  можна.

одного  разу  ти  співала  якусь  простеньку  пісню  –
я  стояв  приголомшений.  я  ходив  аж  занадто  довго.

чому  обіцянки  перецвітають  так  швидко?
ти  сама  застелила  це  ліжко,  на  якому  тепер  лежиш.
–  ця  думка  мені  здається  винятковою,  дуже  важливою.

в  це  важче  повірити,  ніж  в  очевидну  вигадку.
таке  далеке  від  правди,  що  не  можна  собі  уявити.
насіння  проросло,  хоч  і  було  посіяне
край  дороги  серед  каміння.
це  я,  напевно,  сплю.  від  чорного  через  біле
до  синього  та  червоного  –  і  золотий  ореол,
що  омиває  твою  похилену  голову,
як  океан  омиває  землю.

так,  час  не  має  жодного  значення,
та  ми  не  маємо  нічого  окрім  нього.

було  одного  разу:  ти  співала  пісню,
в  моїй  голові  замішалися  тисячоліття.
ти  збентежилася  й  зніяковіла;
більш  такого  не  буде

a  simple  song,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

before time began

згасає  світло  дня,  запалюються  зорі.
що  тут  обговорювати?  ясно,  що  нічого.
цей  день  минув  з  якимось  дивним  поспіхом,
і  нам  лишається  дивуватися:  чому
людям  властиво  прикладати  всі  явища
до  того,  що  зветься  доцільністю?
кажемо:  метазгоднасць.
без  мети  ми  нічого  не  варті.
ми  доходимо  часом  далеко  та  високо,
ми  сягаємо  неба,  і  все  одно  не  бачимо
нічого  нового  –  чому?  стало  занадто  людно.
це  означає:  нудно.  братику,  в  чому  річ?

хто  там  на  небі?  киньте  нам  декілька  блискавок.
хоч  би  як,  ми  потребуємо,  й  просимо  про  допомогу.
куди,  чи  в  якому  напрямку  рухатися?  стоїмо,
і  розуміємо,  знаючи  механізм  природних  речей,
що  доведеться  йти  як  не  сьогодні,  то  завтра.
люди,  вам  треба  думати,  поки  ще  маємо  час.

щодня  стає  відомим  щось  нове.
я  довідався,  хтось  вбиває  моїх  братів  та  сестер
з  ім'ям  якогось  бога  на  устах.  а  ви  не  знали?

першим,  дорогоцінним,  вже  пора  вирушати.
ми  не  можемо  знати,  що  могло  б  бути  инакше:
ні  в  минулому,  ні  в  майбутньому.
всі  ті  погані  ідеї,  що  стали  нам,  як  закони  –
звідки  вони  взялися?  ідеї  живуть  на  небі.
так,  ми  забули,  навіщо  ми  тут,
і  чого  нам  треба  шукати.  ангели,  підкажіть.
а  якщо  не  підкажете,  беріть  ваші  крила,
обтрусіться  від  пороху  світу  цього,
та  йдіть  собі  геть;  так  і  нам  доведеться
йти  проти  ночі  кудись  аж  до  початку  часів
тримаючися  за  руки.  а  тим  небагатьом,
хто  залишиться  суперечити  волі  святих  небес,
на  їхні  молитви  хто-небудь  відповість

before  time  began,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

junkyard blues

розірвані  стосунки,  розтрощені  гітари  –
мій  останній  концерт  на  горі
мертвих  автомобілів.
кропива  та  ожина  облямували  буйно
кагати  порожніх  пляшок
та  криві  стежки  ескапізму,
де  блукають  сумні  п'яниці.

сум  на  такому  дворищі  –  звичне  і  майже  рідне.
з  ним  я  ніколи  не  сам;  він  мені,  друзі,  нагадує
про  мої  молоді  літа  й  про  хату,  де  народився.

тут  кожен  десятий  вкритий  фарбою  всеганьби;
инші  зате  –  незлобливі,  скромні,  рябі  та  іржаві,
з  продзьобинами  та  проїдинами.  о,  я  заграю  про  те,
як  проймаюся  духом  машинного  канібалізму:
канонічний  канібалізм  заперечує  плоть  та  м'ясо,
тому  тут  самі  кістяки,  одкровення  й  страшні  таємниці
замурованих  людських  життів  та  анонімних  злочинів.

шолудивий  старий  собака  сів  у  пилюці  й  чухається.
згорілий  ford  eldorado  читає  ранкові  новини:
всі  ми  були  колись  гвинтиками  системи,
тепер  ми  тут  поза  грою,
за  межами  зла  й  добра

junkyard  blues,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021

mtv

я  їхав  через  ніч;  попереду  був
якийсь  нескінченний  тунель  в  тумані.
раптом  я  усвідомив,  що  зі  мною  щось  коїться.
мені  здавалося,  я  сплю,  мов  загіпнотизований.

бо  слухав  нудьгуючи  стару  все  ту  саму  пісню,
–  що  знав  у  ній  кожне  слово  й  кожен  відтінок  звуку.
авжеж,  бо  то  я  був  засновником  цієї  потужної  банди,
і  мав  би,  напевно,  пишатися  добром,  що  вона  виробляє:
вже  нічого  не  буде  кращого  –  чи  це  мені  не  підстава?  

о  так,  я  справді  люблю  цю  популярну  рок-музику!
рокенрол  для  такого  радіо,  що  грає  в  усіх  машинах:
люба,  пора  вже  в  ліжечко.  ти  ж  будеш  слухняною,  кице?
рученьки,  ніженьки,  лагідні  очі  –  і  всі  вже  поснули  солодко.

пірати  вийшли  на  море,  і  захопили  всі  charts,
та  їхнє  повстання  згасло  на  підходах  до  верхньої  палуби.
гору  бере  корпоративна  лояльність  до  організації,
що  схвалює  безконтрольне  поцінування  музики.

над  royalty  нависла  небезпека.  імперія  ревіла  та  стогнала,
мов  cash  'n'  everitt  у  відкритому  морі.
складалося  на  те,  що  її  таки  витиснуть  на  суходіл,  
–  зрештою  так  і  вийшло.  ми  стояли  на  дикому  березі
тихі  й  покірні,  як  миші;  слабкі,  як  офірні  ягнята.

о  так,  я  кохаю  тебе,  як  чесний  солдат  фортуни.
fanny,  моя  солодка!  стою  перед  вами  струнко.
чи  є  щось  таке  неможливе,  що  можу  для  тебе  зробити?
вже  ніколи  не  танцюватиму  з  иншою,
відколи  побачив  вас.

не  говорімо  тепер  про  mtv,  ага?
я  навіть  крізь  пальці  не  хочу  на  це  дивитися.
було  б  набагато  цікавіше  знати  про  classic  rock  radio,
на  якому  там  рівні  культура  і  взагалі  артистизм.

містере  grover  та  містере  gillian,  хлопці,
ви  ж,  безперечно,  виграли  десь  по  мільйону,  по  два
славної  ночі,  коли  вельмишановний  frank  zappa
гуляв  у  montreux  з  матерями?  розкажіть  нам  цю  небилицю.

будьте  стислими,  й  тримайтеся  офіційної  версії,
инакше  мене  вважатимуть  брехуном.
можна  бодай  на  мить  забути  про  ці  bananas?

просто  ви  їх,  як  бачу,  почепили  собі  на  груди
ціле  намисто  –  що  це?  кумедно,  але  зніміть.  
а  тим  часом,  поки  ви  балакаєте,
ви  могли  б  зробити  трохи  слави
цим  деяким,  що  роблять  нам  велику  честь.

о  так,  я  люблю  тебе  ніжно.
чому  ти  існуєш,  як  тебе  звуть?
дитинко,  я  тебе  так  кохаю!
може,  я  щось  пропустив?
такий  поцілунок,  як  цей

mtv,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021

kiss tomorrow goodbye

я  кинув  скелю  в  озеро,  й  вона  пішла  на  дно.
це  спричинило  хвилі  та  кола  –  ото  вам  вся  казка.
ну  добре,  не  вся.  збурення  поверхні
добігли  аж  до  берега,  а  ми  ж  цього  й  боялися.
потім  шукав  ту  скелю,  та  дірка  в  воді  вже  зникла,
–  вона  була  десь  там,  де  зараз  тінь  від  хмари.
шукали  ще  й  инші,  та  їх  вже  ніхто  не  бачив:
майже  напевно  втопилися.  тепер  шукайте  ще  й  їх.

старий  невмержицький  каже  про  них:  я  знаю.
це  –  ті,  що  цілують  завтрашній  день  на  прощання.

я  плюю  в  свій  колодязь;  я  пиляю  дерева  в  саду;
раптом  дивлюся  –  якісь  істоти  падають  на  коліна.
люди,  хіба  ви  не  знали  закону  причин  та  наслідків?
навіть  якщо  ви  були  заклопотані  хлібом  на  завтрашній  день,
треба  було  подумати,  й  не  робити  отруйних  викидів.
ваші  надії  вас  обманули;  декотрі  тихо  померли,
а  декотрі  –  переродилися,  й  стали  страшною  реальністю.
я  приходжу  сюди  лиш  за  звичкою.  я  не  знаю,  як  вам  зарадити.

коли  ваш  час  спливає,  можна  поцілувати
завтрашній  день  на  прощання  –  та  це  ви  вже  робите  й  так.

я  зробив  дещо  поганого.  мабуть,  я  дуже  винен.
я  не  навчив  людей,  бо  не  маю  до  них  співчуття.

алелуя  і  священна  скумбрія!
кого  ми  тут  маємо?  вижили  злодій,  брехун  та  перекупка.
святе  письмо  –  велике,  та  все  воно  вам  –  он  там
на  стіні,  що  не  впала  під  тиском  сонячного  затемнення.
сідайте  ж  та  слухайте:  мабуть,  настали  останні  дні!
–  оце  вам  така  об'ява,  а  мені  вже  пора  –  бувайте

kiss  tomorrow  goodbye,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021

back to back

я  читав  про  нього  у  новинах:  цей  пересічний  чоловічок
відчуває  піднесеність  духу  15  разів  на  день.
це  бентежить,  мушу  вам  сказати,  
бо  моя  піднесеність  ніколи  не  зникає.
я  думав,  це  –  нормально,  аж  ось  виявляється,  ні.
кажуть,  вони  зробили  все  правильно,  за  протоколом:
знайшли  цього  пересічного  мешканця
в  перебігу  інспекції  людей  по  всій  країні.
все  одно  мені  трохи  не  віриться:
як  пересічному  мешканцю  вдається  так  розслаблятися?

ти  повинен  навчитися  цього  мистецтва.
ти  забудеш  його,  коли  схочеш,  але  навчитися  –  треба.

я  щойно  почав.  коли  ти  скінчиш  своє,
побачу  тебе,  як  ти  біжиш  вниз  паралельною  вулицею.
а  зараз  я  не  чую,  моя  свідомість  –  відсутня,
і  голова,  здається,  зараз  вибухне.  
я  не  повинен  відчувати  болю.
я  не  знаю,  чи  це  –  нормально,
якщо  ми  летимо  стрімголов  через  ніч.
чому  все  відбувається  так  швидко?
щойно  доїдемо,  згадаємо  все  до  цурки
перше,  ніж  забудемо  звідки  ми  й  навіщо.

ти  вмієш  так?  я  не  вмію.  я  повинен  навчитися
перше,  ніж  ти  забудеш,  як  ходити  своїми  ногами.

посади  їх  спиною  до  спини,
потім  поклади  одне  на  одне;
візьми  його  за  барки  й  термоси.
готово?  переверни,  перетягни  назад.
спиною  до  спини,  потім  одне  на  одне;
знов  перевертаємо;  от  тобі  й  маєш!
казав  же:  не  бійся,  тримай  їх  міцно

back  to  back,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021

don't let go

все  частіше  блукаю,  гублюся,  не  знаю,  де  йти.
я  тут  сам,  і  дарма,  що  довкола  –  знайомі  обличчя.
здається,  пора  мені  проголосити  перемогу  славетного  ratio,
й  стати  на  шлях  додому.  це  був  великий  похід!

забуті  давні  речі  спливають  на  поверхню:
шкільна  дерев'яна  парта,  чийсь  невпізнанний  труп.
я  не  боюся,  а  тільки  гукаю:  цезарю,  будь  собою!  –
насправді  я  завжди  таким  і  є,  бо  ким  би  ще  мені  бути?

ти  усміхаєшся,  як  завжди,  уві  сні.
цікаво:  що  тобі  сниться?  –  несповідувана  таємниця.  
я  тобі,  зрештою,  теж  неохоче  розповідаю,
як,  буває,  ходжу  цілий  день
в  роздумах:  що  ж  мені  снилося?

запам'ятай  свій  сон,  закарбуй  його  в  себе  в  пам'яті,
–  і  в  образах,  і  в  словах,  бо  вже  ти  його  не  побачиш.

якісь  голоси,  мов  бджоли,  гудуть  у  моїй  голові.
скинь  очима  здивовано:  я  щось  не  те  подумав.
довга  спекотна  ніч  скрадається  мовчки,  як  злодій,
–  двигун  захлинувся;  блискавка;  дзвінко  репнули  ремені,
і  її  недовірливий  погляд  потонув  у  кривавій  імлі.

не  відпускай  цього  собаки,  цезарю!  він  втече,
й  ти  його  більш  не  побачиш.

міцно  тримай  свою  пляшку  віскі.  гей,  прапори  догори!
це  був  славетний  похід;  всі  дороги  ведуть  додому

don't  let  go,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021

clearly quite absurd

нарешті  ми  відверто  й  по  щирості  поговорили.
тепер  мене  переслідує  одна  дуже  дивна  думка,
–  я  просто  не  можу  нею  не  поділитися,  люба.
та  вона,  чесно  кажучи,  скидається  на  нісенітницю.

хіба  не  було  б  чудово,  якби  ти  весь  час  могла
читати  мої  думки:  весь  час,  а  не  час  від  часу.
уяви,  скільки  зайвих  непотрібних  складних  речей,
що  нам  заважають,  можна  було  б  забути!

скільки,  наприклад,  слів  ти  витрачаєш  на  те,
щоб  тебе  зрозуміли  –  чи  бодай  щоб  посіяти  трохи
розуміння  в  якомусь  не  дуже  придатному  розумі!
та  якби  ти  могла,  ти  напевно  б  не  думала  довго,
а  без  всяких  дурних  дипломатій
застосувала  б  цей  спосіб:
[i]приділіть  мені  мені  одну  хвилинку
безпосередньо  в  вашій  свідомості.[/i]

я  знаю,  про  що  ти  подумала,
та  не  знаю,  чи  можу  якось  про  це  сказати.
в  наших  стосунках  –  суперництво  і  недовіра,
зніченість  і  розгубленість.  чи  я  не  правду  кажу?
думаю,  це  все  –  зайве.  просто  поглянь  мені  в  очі;
просто  не  бійся,  коли  покладу
руку  тобі  на  серце:  чи  не  відчуєш  тоді,
що  ми  з  тобою  –  одне,  і  ніяка  на  світі  сила
ніколи  нас  не  розлучить?  скільки  марнуємо  слів,
наприклад,  аби  обманути,  чи  образити,  чи  обмовити,
чи  виправдати  злочин!  порівняй
таке  багатослів'я  з  поцілунком:
що  легше?  кажуть,  бог  навмисно
зробив,  що  все  хороше  –  приємне  та  легке.
признач  мені  побачення;  впусти  хоч  на  хвилину
в  свою  прекрасну  голову,  й  я  все  тобі  скажу

clearly  quite  absurd,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

rapture of the deep

розповідав  вам  колись  про  те  випадкове  місце,
де  спіткнувся,  перечепився,  зашпортався  й  мало  не  впав.
–  можете  ви  уявити  це  почуття,  коли  ти  не  мав  на  думці
нічого  поганого,  і  потрапив  в  таку  халепу?
та  тепер  все  гаразд,  ви  у  повній  безпеці.

можу  я  цього  вечора  побачити  вас  на  небі?
ми  погуляли  б  серед  зірок  –  там  є  одна  невідома,
що  не  знає  своїх  шляхів;  пильно  за  нею  стежу.
коли  нам,  буває,  трапиться  вийти  за  межі  всесвіту
чи  ще  за  якісь,  не  страшно.  коли  ви  поруч,
я  почуваюся  впевнено,  безтурботно  й  цілком  безпечно.

о,  так  безпечно,  що  навіть  могло  б  набриднути.
кохання,  що  стало  звичкою  –  про  це  є  безліч  історій.
народ  вже  ремствує:  у  ваших  буденних  втіхах
ні  новизни,  ні  захвату.  щелепи  зводить  нудьга.
що  їм  на  це  сказати?  моїй  коханій  подобається,  –
нам  обом  це  подобається,  й  це  –  надзвичайно  гарно.

люди,  ми  всі  однакові,  та  ми,  однак  –  своєрідні.
ми  ніжимося  й  кохаємося,  ми  довго  до  цього  йшли.
о,  ми  зайшли  так  далеко!  а  відучора  милуємося
краєвидами  вже  нової,  незвіданої  реальности  –
ми  дійшли  аж  сюди  –  це  потребує  осмислення.

ну,  це,  напевно,  дивне,  та  відоме  всім  відчуття,
коли  понад  світом,  на  небесах,  стається  щось  грандіозне,
ми,  що  нічого  не  знаємо,  тривожимося  й  боїмося.
нам  перехоплює  подих,  серце  стрибає  сполохано  –
так  буває,  коли  на  людей  сходить  важка  благодать:
захват,  подібний  до  захвату  глибини;
переляк,  імпульсивні  вчинки,
сни  наяву,  нестяма  

rapture  of  the  deep,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

wrong man

ні:  тоді,  коли  це  діло  йшло  до  свого  завершення,
мене  там  не  було.  авжеж,  я  міг  там  бути,
та  того  вечора  я,  певно,  відпочивав  на  морі.
я  бачу  дивні  овочі:  вони  незгідливо  кивають  головою,
й  скидається  чи  в  той,  чи  в  инший  спосіб,
що  я  вже  –  труп.  скажіть:  невже  це  правда?

ви  взяли  не  того  перехожого,
ви  взяли  не  того  чоловіка.
я  роблю,  що  можу.  хіба  я  не  сказав?
ви  взяли  не  того  чоловіка,
ви  зробили  величезну  помилку.

волаю  до  правосуддя:  не  визнаю  себе
винним  за  звинуваченням,  що  ви  мені  тут  висуваєте.
тепер  ви  ще  можете  згадати  якесь  dsf,
але  я  про  таке  навіть  не  чув  ніколи;
я  –  матеріяльна  незацікавлена
безвідповідальна  особа  в  стилі  "прем'єр-міністр".
–  то  як  же  я  можу  відповідати
вашим  уявленням  про  злочинця?
на  час  того  злочину,  друже,
я  вже  сидів  у  камері,  –
мрій  про  мою  причетність
виключно  гіпотетично  

wrong  man,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

girls like that

я  –  в  поганому  гуморі,  котику,
і  не  чую,  що  ти  там  кажеш.
залюбки  зупинилася  б  проговорити,
та  ти  зникаєш  з  етеру,  й  це  мене  трохи  лякає.

–  оце  вам,  що  вона  каже.  щось  в  її  голосі  є
переконливого  й  такого,  що  їй  неможливо  не  вірити.
так,  в  телефонних  розмовах  немає  кращих  за  неї.
гаразд,  я  нікуди  не  кваплюся  –
почекаю  на  слушний  час.

почекаю  на  час,  коли  ти  будеш  готова.
завтра,  наприклад.  але  вона
так  само  ніколи  нікуди  не  квапиться,
коли,  наприклад,  наводить  красу
старанно  аж  так,  що  буває,  не  можу  її  впізнати
–  а  ні  її  машини!  бувають  такі  жінки.
 
немає  сенсу  в  розумі  в  цьому  резонному  світі.
немає  глузду  в  голові  в  раціональної  дівчини.
каже:  ти  розумієш,  що  я  хотіла  сказати;
якби  я  хотіла  сказати  не  це,  я  сказала  б  не  так.
але  я  взагалі,  їй-богу,  нічого  не  розумію.

отже,  я  переплутав  не  все,  що  вона  сказала,
бо  мав  на  увазі  розваги,  веселощі  та  кохання.
це  не  значить,  що  я  –  дурний,
та  всяк  час  –  на  свої  міркування.
отже,  вона  дивилася  незрозумілим  поглядом,
і  мені  вже  здавалося,  що  вона  –
цілковито  в  моїх  руках.

вона  засміялася,  і  не  питайте,  чому  я  відвів  свої  очі.
можливо,  то  означало,  що  я  щось  не  так  зрозумів,
і  віддаю  цю  складну  ситуацію  всю  під  її  контроль.
–  можливо,  так  я  здаюся  на  її  самочинний  розсуд,
як  то  все  розв'язати,  й  хто  винен  в  нашій  колізії.

зрештою,  то  –  пусте.  що  я  хочу  сказати:
як  вам  таке  подобається?  такі  дівчата,  як  ця,
мені  до  вподоби,  якщо  ви  мене  розумієте;
я  не  зовсім  її  розумію;  так  само  й  вона  –  мене

girls  like  that,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

money talks II

я  був  молодий,  здоровий  і  екстремально  заможний.
я  гойдався  на  деревах,  і  робив  що  мені  заманеться.
я  гадав  собі  так:  ця  моя  заможність
є  для  мене  спокусою;  перебування  в  ній
не  може  зашкодити.  ось  відчуваю  в  долонях
солодке  поколювання,  посмоктування  й  свербіж,
і  то  означає:  вони  змащуються  на  гроші.
ми  не  робимо  шкоди,  не  грабуємо  й  не  обманюємо:
трясця,  ми  просто  прокручуємо  фінансові  оборудки.

я  говорю  з  грошима.  це  –  дуже  серйозні  стосунки.
вони,  буває,  шепочуть  мені  на  вухо
свої  солодкі  обіцянки  –  й  зараз  же  їх  виконують.
так,  вони  дають  мені  все,  чого  забажаю.

мав  зростання  доходів.  пришив  собі  ще  кишень.
я  знаю,  що  де  класти  так,  щоб  ніхто  не  вкрав.
потім  я  вдався  до  чогось  більш-менш  приватного,
і  вже  аж  потому  знов  обійняв  свою  молоду  самоту:
жодних  сторонніх  на  території;
надмір  вареників  у  сметані,  без  меду  вже  й  не  подужаю.
а  чому?  біля  воріт  –  постійно  охоронці,
вони  вдивляються  в  зірки  й  шукають  плям  на  сонці.

поговорив  з  грошима  –  заспокоїв  серце.
все  в  порядку  знов,  на  своїх  місцях.
який  я  щасливий!  гроші  дають  мені  все,
чого  забажаю,  і  це  стимулює  бажати  ще  дужче.

гроші  приваблюють  гроші,  гроші  йдуть  до  грошей.  –
такий  жорсткий  регламент,  ніде  від  нього  не  дінешся.
вони  тут  провадять  щотижня  наради  за  круглим  столом,
цікаво  за  ними  спостерігати:
сидять,  мов  засватані,  мовчки:  непереможні,  суворі,
досвідчені,  дуже  коректні  з  кулаками,  як  гирі,  гравці
та  лиш  блимають  час  від  часу  поглядами  з-під  лоба.
ну  що,  джентельмени?  ви  граєте?  наша  надія  сьогодні  –
на  ваші  гуманні  голови,  що  уникнуть  невинних  жертв.

такі  невблаганні  будні  крадуть  мою  свободу.
я  гойдався  б  тепер  на  деревах,  лякав  горобців,  сміявся;  
просто  гуляв,  розважався;  спав,  чи  купався  в  морі  –
байдикував,  як  колись,  безтурботно,  з  радісною  душею.

тепер  ще  й  нова  біда.  це  –  не  моя  провина,
сумління  не  мучить  мене,  лиш  тривожать  такі  обставини,
коли  все  тремтить  і  ламається,  й  не  маєш  часу  подумати,
як  то  владнати,  й  якими  засобами  та  коштами.
ще  вчора  я  мав  їх  достатньо,  та  хтось  мене  переграв,
перемудрив,  перекупив,  і  взяв  наді  мною  гору.
мушу  тут  взяти  дещо.  власне,  вже  взяв,  що  міг,
а  решту  –  бодай  понадкусюю.  не  кажіть,  що  я  збожеволів:
це  –  віковічний,  поважний,  священний  і  непорушний
економічний  принцип

money  talks,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

doing it tonight

ні,  я  не  маю  проблем,
я  не  шукаю,  щоб  їх  розв'язати.
я  все  відкладаю  на  потім,
тож  я  відкладаю  на  потім
все  й  неприємне,  й  дуже  хороше.
мав  гарячкове  тремке  відчуття,
коли  вона  з'явилася,  і  я  її  побачив.
тепер  щодня  фантазую  про  те,
що  буде  ввечері.  це  вже  триває  довго,

я  обносився  й  обшарпався  –  думаю,  то  пусте.
довколишні  люди  сприймають  це,  як  належне.
відчуваю  в  повітрі  якусь  дуже  сильну  магію
–  гадаю,  вона  відчуває  так  само.
стежу  за  нею  поглядом  знов  –
думка  про  те,  що  імовірно  станеться,
допомагає  долати  нудьгу  та  безглуздя,
що  панують,  напевно,  в  цілому  світі.

а  тут  –  спіритичні  сеанси
в  усій  своїй  безсоромності.
народ  згуртувався  довкола  порожньої  пляшки
як  довкола  якогось  цінного  античного  раритету.
всі  инші  пляшки  –  порожні  наполовину,
хто  б  там  що  не  казав.  це  теж  вважається  рідкістю,
але  такої  пляшки,  погодьтеся,  не  покрутиш.
а  коли  розбивається  й  ця  порожня,
лишається  крутити  пальцями  біля  скроні.

насправді  тут  все  обертається  довкола  старого  lenny.
він,  як  герой  ватерлоо,  ходить  в  самих  трусах.
–  з  рота  йому  звисає  цівка  рожевої  слини;
він  робить  жінкам  компліменти,  й  обіцяє  всім  перемогу.
зараз  тут  крутять  не  пляшку,  а  його  зашкарублий  чобіт,
що  той,  коли  зупиняється,  показує  завжди  на  двері.

вона  в  ці  ігри  не  грає.  що  ж,  я  не  граю  теж.
дивлюся  на  неї  здалеку:  як  підійти,  що  сказати?
в  голові  самі  непристойнощі,
та  я  що-небудь  придумаю

doing  it  tonight,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

bananas

о,  я  не  знаю,  що  вам  сказати.
вчора  я  витратив  всі  слова,
тож  просто  лежу  тут  на  сонці,
й  дивлюся,  як  розважаються  люди.
ви  тяжко  працювали  сім  днів  та  сім  ночей,
щоб  розважатися  вчасно  й  правильно:
вони  все  зробили  правильно,  сплатили  свої  податки,
от  і  мають  тепер  підстави  для  цих  веселощів.

якщо  ви  мені  не  допоможете,
мені  доведеться  собі  допомогти  самому:
я  простягну  свою  руку  ген  аж  до  того  столу,
візьму  там,  та  й  з'їм  ще  пиріжка  з  горохом.
її  неймовірна  зачіска  була  готовою  вчора,
а  сьогодні  вона  виходить,  і  всі  її  хвалять.  овва!
спочатку  тягнеш  тут,  тоді  штовхаєш  там  –
ось  і  маєш  два  в  руці,  а  один  –  в  кущах.

о,  моє  кохання  доводить  мене  до  сп'яніння.
коли  я  кажу,  що  маємо  запрошення,  це  значить,
що  ми  йдемо  тепер  до  crystal  palace,
вбрані  до  чаю  з  алісою.  –
та  як  ви  можете  бути  впевненим,
що  перед  вами  –  я  сам,
коли  тут  оплата  за  факт  отримання?

хтось  піднесеться,  а  хтось  впаде;
а  дехто  з  цих  двох  залишається  збоку.
невизначений  стан  вечірньої  години
є  в  тому,  що  до  нього  причетні  певні  чинники.
 
тепер  моє  кохання  збагатилося
на  декілька  нових  матафізичних  понять.
я  вчився  поганенько  в  університеті,
тому  й  не  отримав  жодних  відзнак.
та  якби  я  отримав  свої  відзнаки,
я,  можливо,  зміг  би  розплутати
цю  вашу  справу  крадіжки
бананів  перед  обідом

bananas,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

never a word

[i]не  треба  слів[/i]  –  холодне  слово  правди,
що  стоїть  між  нами,  як  нездоланний  мур.
я  чув,  ти  знайшла  своє  горнятко  золота,
–  може,  брешуть,  та  це  так  мило!
я  почуваюся  втішеним.

немає  слів,  що  сказані  даремно.
декотрі  не  дозволяють  людям  занадто  журитися;
декотрі  розтанули  на  щастя  в  ніжних  серцях,
а  декотрі  –  впали  тобі  до  ніг
просто  як  квіти  вдячности.

дні  і  ночі  я  думаю:  думаю  все  про  тебе.
що  мені  ще  робити?  ти  –  зі  мною  в  моїх  думках.

насправді  я  не  спромігся  на  жодне  правдиве  слово:
ти  замкнула  мені  уста  одним  лиш  дотиком  пальців.
я  дотримую  цього  слова,  що  ти  не  даєш  промовити,
але  як  же  це  важко!  здається,
бракує  повітря  дихати

never  a  word,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=sWyC1VyRUKk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

i've got your number

так  багато  знаків  на  небі,  так  багато  земних  шляхів!
не  треба  квапитися.  ми  –  живі  істоти.
ця  гарячка  триває  вже  декілька  днів,
та  невдовзі  вона  мине,  й  можна  буде  отямитися.

зрештою  ви  побачите:  я  –  пересічний  ледар.
хапайте  мене  за  барки  або  лишіть,  як  був.
ви  не  читаєте  цінників?  там  пишуть  дрібними  літерами
все,  що  вам  треба  знати.  –  ні,  не  читай.  бери.

я  отримав  твій  номер.  тепер  ти  –  моя,  дитинко.
вранці,  в  обід  і  ввечері,  і  вночі  я  тобі  кажу:
я  буду  твоїм  коханим,  другом,  вождем  та  вчителем;
я  буду  твоїм  братом  в  коханні  –  так  собі  й  знай!

якщо  ти  скажеш:  [i]стрибай[/i],  я  зроблю  це  з  любов'ю,
фанатизмом,  прихильністю,  відданістю
та  повагою  –  і  негайно.
лиш  не  впадай  у  відчай  щоразу,  коли  розважиш,
що  я  лечу  до  тебе  не  ракетою,  а  чимдуж.

якийсь  філософ  казав:  [i]все  на  світі  –  дурна  нісенітниця.[/i]
все,  що  було,  те  й  буде.  немає  нічого  нового.
тепер  я  тебе  прочитаю,  як  новітню  цікаву  книжку
незалежно,  чи  там  одкровення,  чи  фантастична  лірика.
–  так!  але  й  так  казали  вже  багато-багато  разів
такі  романтичні  поети,  як  я.  це  –  жахлива  думка!
вона  мене  змушує  вити  на  місяць,  коли  він  уповні.

о,  ви  зварили  мені  міцне,  дуже  сильне  зілля.
моє  серце  стало  м'яким,  і  це  мені  не  подобається:
багато-багато  років  я  гартував  суворість,
а  тепер  белькочу,  безглуздий,  якісь  пісеньки  про  любов.
–  без  кінця  вже  багато  днів.  це  –  не  просте  кохання!
я  думаю,  це  щось  більше,  й  високе  до  самого  неба.
коли  ти  мене  торкаєшся,  я  почуваюся  так,
ніби  то  я  тебе  торкнувся  немов  ненароком.

стривай,  а  про  що  веду?  –  так,  я  отримав  твій  номер.
саме  тому  доводиться  добирати  найтонших  слів,
бо  якби  я  завів  про  товари,  про  ціни  та  економіку,
ти  скривилася  б  і  сказала:  [i]меркантильний,  огидний  тип![/i]

i've  got  your  number,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021

pictures of innocence

я  бачу  все!  я  чую,  і  навіть  відчуваю,
нас  хочуть  зробити  однаковими:  нівелювати,  ага.
чи  то  контроль  над  свідомістю,  чи  називай  як  хочеш,
змусить  кожного  з  нас  платити  все  більше
за  цей  наш  інноваційний
рай,  що  росте  й  розвивається?
мамо,  не  сідайте  в  незнайомий  потяг.

я  чую,  хтось  каже:  ми  вже  далеко  за  південь.
що  то  означає?  якийсь  китайський  шепіт,
що  переказує,  мов  казку,  з  уст  в  уста
правило  зросту,  ваги,  інтелекту,
звичок  та  кольору  шкіри.  отже,  процес  пішов,
бог  нас  полишив  –  замикайте  ворота.
хто  приходить  до  нас,  втрачає  себе
і  вже  нікуди  не  вийде.

о,  ви  неправильно  все  зрозуміли!
погляньте  на  це  обличчя:
сподіваюся,  вираз  мужности  повернувся  до  нього  знов,
–  те  саме  з  моєю  свідомістю  законослухняного  воїна
на  золотому  тлі  невинности  й  монотеїзму.

ні  пияцтва,  ні  паління,  ані  лихослів'я.
ні  жартів  про  жінок,  ні  бігання  за  ними.
на  виду  –  всі  риси  чесного  обличчя,
на  плечах  –  новий  жупан,  ще  й  лейтенантські  погони.
–  ми  не  мали  надій,  ми  повинні  були  вшиватися.

чув,  що  вони  бачать  далеко,  й  спробують  щось  нове.
відчуваю,  воно  вже  тут,  і  липне  до  черевиків.
он  воно  що  готує  нам  рай  прийдешній!
продаж  надій  та  мрій  –  напевно,  не  за  горами,  
–  добре,  що  це  майбутнє  оповинув  синій  туман.

ні  сумнівних  оборудок,  ні  потайних  кишень;
ні  заборонених  фруктів,  ні  ангельської  пилюки.
дайте  подумати.  –  так!  ні  обіймів,  ні  поцілунків!
ось  і  кінець  шляху.  ні,  ми  не  мали  надії

pictures  of  innocence,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021

walk on

якщо  вам  не  до  вподоби  світ,  в  якому  ви  є,
спробуйте  винайти  спосіб  якось  його  поліпшити.  
зробіть  щось  корисне  для  себе  –  я  вам  допоможу.

твій  шлях  перед  тобою  в'ється,  немов  змія,
і  невідомо,  що  там  чекає  попереду,
я  можу  піти  з  тобою:  нам  все  одно  по  дорозі.

ти  значиш  для  мене  більше,
ніж  просто  гарненьке  личко.
тобі  потрібно  трохи  більше  волі  –
я  не  триматиму  тебе  за  руку  неустанно.

мене  не  приваблюють  ні  боротьба,
ні  боротьба  без  компромісів.
якщо  тобі  щось  не  сподобається,
й  знатимеш,  як  це  змінити,
спробуй,  і  не  кажи,  що  я  тобі  не  казав.

я  навіть  не  спробую  збити  тебе  з  пантелику,
якщо  тобі  заманеться  ходити  задом  наперед.
а  якщо  тобі  набридне  спати  уночі,
ти  можеш  робити  це  вдень  при  світлі,
і  якщо  тобі  не  сподобається  бачити  все,  як  є,
ходи  та  придбай  собі,  кице,  чорні  фіранки  на  вікна.

дитинко,  я  потураю  тобі  в  усіх  твоїх  забаганках:
навіть  слухняно  слухав  і  плакав,  коли  ти  брехала.
ходи.  ти  можеш  ходити  скільки  тобі  завгодно.
я  не  боротимуся,  не  сваритимуся.  можеш  навіть  стрибнути
з  мосту  в  глибоку  річку:  кажуть,  це  дуже  страшно.
–  так,  тоді  моє  серце  спалахне,  і  горітиме  горем,
доки  знов  заспокоїться:  добре,  що  ти  –  жива;
можеш  піти  десь  далеко,  щоб  мої  очі  не  бачили.

колись,  може,  знов  повернешся  –  не  залежить,  коли  то  буде.
але  ти  не  повинна  думати  про  погане,  якщо  не  хочеш.
ніколи  не  повертайся,  й  твоя  невгамовна  душа
зможе  знайти  свій  спокій,  –  тоді  буду  й  я  щасливим

walk  on,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021

silver tongue

гаразд,  я  стою  на  рухомій  платформі,
вона  мене  рухає.  світ  не  стоїть  на  місці,
люди  подорожують  в  різноманітних  напрямках,
лишається  їх  спитати,  чого  вони  там  шукають.

кажуть,  я  –  божевільний.  можливо,  й  так.
принаймні,  я  –  не  хвалько  і  не  пихатий  дурень,
коли  вже  ладнаю  гладенько  з  правилами  життя.
а  ладнаю,  бо  маю  срібного,  як  блискавка,  язика,
та  й  серце  моє  –  м'яке,  гуманне  та  справедливе.

часом  я  бачу  багатосерійні  сни  англійською  мовою;
часом  –  німецькою  чи  французькою,  чи  навіть  мовою  жестів.
я  літаю  своїм  реактивним  ліжком  навіть  до  індо-китаю
без  ліцензії,  без  словника.  –  це  тому,  що  я  маю  голову
і  вмію  користуватися  своїм  головним  мозком.

кажіть,  що  я  –  божевільний.  мені  це  навіть  приємно.
навіть  кажіть,  що  дурний.  я  сяю,  коли  блукаю
серед  зірок  на  небі,  –  й  вони  мене  розуміють.
часом  я  можу  здаватися  байдужим,  тупим  чи  ледачим  –
то  нікому  не  шкодить,  адже  тоді  я  мовчу.
 
я  знаю,  про  що  ти  думаєш,  але  чи  знаєш  ти,
що  в  моїй  голові?  –  лиш  одна,  як  блискавка,  думка:
я  тебе  відпустив,  і  ти  впала  цілком  сподівано.
ти  не  знала  мови  зірок,  ти  не  знала  навіть  моєї

silver  tongue,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

razzle dazzle

я  не  знаходжу  часу  ніде  вже  в  десятій  добі.
я  не  знаходжу  місця  ніде:  ні  в  собі  ні  в  тобі.
щось  мені  впало  в  голову;  мабуть  пора  вставати.
хтось  мені  каже:  йдемо  на  raz.

гаразд,  гулі-мулі!  а  що  це  таке?
кажуть:  думай  що  хочеш,  гулі-мулі,  йдемо  на  raz!
я  належу  до  цього  якогось  такого  світу,  де  важко  зорієнтуватися.
десь  тут,  казали,  повинна  бути  фантомна  ламана  лінія:
тут  саме  час  розкидати  каміння,  а  тут  –  саме  час  збирати.

де  я  поневіряюся?  тут  холодно,  темно  й  голо;
тут  немає  нічого  свого,  тут  немає  нічого  мого.
треба  знайти  оцюю:  іскорку,  крихту  тепла.
але  мені  кажуть:  вставай,  вставай!
сьогодні  на  raz,  ми  запізнимося.

razzle  dazzle  –  так  воно  пишеться  і  називається.
ми  знаємо,  що  це  таке,  а  ти  собі  думай,  як  хочеш.
а  я  собі  думаю,  тут  взагалі  немає  ніякого  значення:
дизель  гризель,  наприклад,  так  само  гримить  загрозливо.
–  бий  в  тулумбаси,  ходімо:  доки  ще  є  герої,
що  люблять  тримати  на  плечах  долю  цілої  нації,
немає  потреби  в  контролі  тотальної  творчости,
масового  ураження,  розмитнення  та  виховання.

ви  промовляєте  щось  емоційне  –  я  нічого  не  чую.
ваші  губи  ворушаться,  мов  земляні  хробаки.
так,  я  пильно  працюю  над  мовленням,  мисленням,  баченням
і  телебаченням.  думаю,  діло  пішло  на  ладан.
–  так,  я  готовий  взяти  на  себе  свою  провину;
я  готовий  її  доправити  аж  до  найвищих  інстанцій.
та  важко,  по-справжньому  важко  так  серед  літа  опівдні
переплисти  через  річку,  тримаючи  прапора  над  головою.

я  починав  так  само,  як  зародився  всесвіт:
то  був  великий  вибух  незрілих  та  зрілих  інтенцій.
сліпуче  натхнення,  як  тисяча  сонць,
створило  світи,  що  гинули,  розвивалися  й  занепадали.
тепер  я  вдивляюся  вглиб  часів,  і  бачу  останні  жаринки
цивілізацій,  що  опинилися  в  ізоляції  перед  смертю.  –
ніхто  про  них  не  згадає,  бо  ніхто  їх  ніколи  не  знав.

я  втратив  декілька  друзів:  одного,  чи  два,  чи  більше.
тепер  би  вони,  безперечно,  стали  мені  в  пригоді.
та  позаяк  я  сам,  мушу  вставати  й  думати:
куди  ми  йдемо?  гаразд:  я  впевнений,  буде  весело

razzle  dazzle,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

haunted

я  чую  лопотіння  твоїх  крил,
коли  ти  вдаряєш  в  мої  електричні  струни.
в  якийсь  таємничий  спосіб  за  межею  мого  розуміння
ти  втягла  мене,  спантеличеного,
в  це  самозгубне  кохання.

–  вже  недосяжне,  таке  далеке,
та  здається,  то  все  було  вчора.

я  –  навіжений,  одержимий,  навісний.
я  тужу  за  тобою,  мов  у  тенетах  олень:
той  тужить  за  волею,  за  життям  і  за  радістю,
а  я  тужу  за  тобою,  що  забрала  в  мене  це  все.

все,  що  мені  лишилося  –  тінь  від  твоєї  усмішки.
вона  прилітає,  немов  метелик;
тріпоче,  мигтить  і  пурхає  –
і  падає  мертвою,  а  завтра  те  саме  знов.

чую  за  спиною  звуки  твоєї  ходи.  –
чи  озирнутися?  я  знаю:  то  –  галюцинація,
відгомін  минулого  в  моїй  знеможеній  пам'яті,
а  насправді  –  відлуння  човгання  власних  ніг:
розчарований  коханець  плентає  десь  манівцями
без  напрямку  –  то  й  виявляється
довгим  шляхом  додому.

сяду  посеред  хати:  чи  все  тут  так,  як  колись?
–  так!  лиш  на  стінах  –  порожні  рамки  без  фото.
не  пам'ятаю,  чи  хтось  був  там  раніше,  чи  ні;
та  й  вони  вже,  напевно,  як  і  були,  то  забули

haunted,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

sun goes down

о,  як  це  мило  й  приємно:  бути  в  яскравому  світлі.
всі  ваші  погляди  сповнені  приязни  та  любови.
навіть  докучливі  курява  й  спека  не  мають  своєї  сили,
коли  я  стою  щасливий  в  хмарі  ваших  емоцій.
так,  я  цілком  задоволений.  вже  не  маю  причин  верещати
й  бігати  тут  по  сцені  з  висолопленим  язиком.
о,  якби  ви  могли,  я  просив  би  вашого  дозволу
довіку  втішатися  миром  та  спокоєм;
дихати  вільно,  й  не  робити  нічого.

сонце  сідає,  місяць  зійшов.
хай  в  цьому  світі  панує  любов.

я  не  бачив  жодного  сенсу  гуляти  серед  людей.
думав:  сліди  –  нетривкі,  люди  –  слабкі  й  невдячні;
й  це  –  дороге  задоволення:  старатися  без  надії.
та  раптом  збагнув:  що  більше  ти  маєш,
то,  відповідно,  й  більше  втрачаєш,
якщо  це  –  по-людському.  розпакую  свої  пожитки,
скину  свої  черевики,  й  сидітиму  тут  серед  вас.

сонце  вже  сіло,  місяць  на  небі
гуляє  немовби  в  якійсь  потребі.

слухайте,  що  я  знаю:  зовсім  даремна  справа:
стукатися  в  ті  високі  оббиті  залізом  двері.
хіба  ви  не  бачите?  всіх,  кого  треба,  впустили;
а  понад  те  –  неприйнятне,  як  на  цю  загадкову  ніч.
сійте  порядок,  розсипте  правильність  та  послідовність!
–  підходьте,  цілуйте  мене!  пора  починати  свято

sun  goes  down,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

house of pain

чи  ви  мали  колись  таку  жінку,  що  зводить  з  глузду?
чи  ви  мали  колись  таку  жінку,  що  вводить  у  гріх?
чи  ви  мали  колись  таку  жінку,  що  п'є  вашу  кров,
і  дарує  таке  кохання,  про  яке  ви  ніколи  не  мріяли?  

друзі  мені  торочать,  ця  жінка  мене  вбиває.
я  їх  не  слухаю.  друзі,  я  знаю,  що  я  роблю.
трошки  оклигав,  повністю  відновив  свою  рівновагу,
і  повертаюся,  мов  додому,  до  цієї  обителі  болю.

чи  ви  мали  такий  рок,  щоб  він  був  ще  й  рокенролом?
чи  ви  не  бачили  дикого  потяга,  що  розігнався  з  гори?
чи  на  вас  колись  виливали  холодне  море  байдужости?
чи  було  вам  колись  зазнати  жаху  безповоротности?

мої  друзі  глузують  з  мене:  [i]старий,  ти  поїхав  з  даху[/i].
я  не  знаю,  чого  їм  треба.  я  знаю,  куди  я  йду.
розумієте,  хлопці,  істина  існує,  й  вона  –  недалечко.
я  йду,  мов  до  себе  додому,  до  притулку  моєї  муки.

чи  було  вам  тягти  тягар,  що  важкий,  як  планетна  система?
чи  було  вам  своїм  хребтом  підпирати  небесну  твердь?
чи  було  вам  просидіти  вічність  в  якійсь  потойбічній  дійсності,
втупившися  в  телефон,  з  пляшкою  віскі  в  руці?

мої  друзі  про  мене  збули  –  я  почуваюся  краще.
ніхто  мені  не  завадить  ходити,  куди  я  хочу.
я  йду,  мов  до  себе  додому,  до  будинку  з  темними  вікнами,
до  оселі  мого  страждання.  я  не  можу  туди  не  йти
     
house  of  pain,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021

evil louie

що  б  там  не  казали,  штат  техас
міг  би  дати  притулок  всій  цивілізації,
а  це  –  п'ять  цілих  шість  десятих  мільярда  версій  правди
під  егідою  одного  демократично  обраного  одкровення.
візьми  оберемок  цього,  кілька  вагонів  того,
помісти  це  в  блендер,  і  можеш  знімати  пінку.
можна  також  замовити  магічного  капелюха,
й  брати  з  нього  потроху  всього  чого  нам  треба.

кажуть,  повороту  назад  немає,  та  я  в  це  не  дуже  вірю.
десь  там  є  факти,  десь  там  є  фейкові  проповіді.
кажуть:  нашому  б  теляті  та  й  вашого  язика  –
і  мовчать,  ніби  все  сказали  б,  якби  не  погана  погода.
ти  перегрівся  на  сонці,  ти  припав  віковічним  пилом;
повороту  назад  немає,  і  нам  до  вподоби  цей  факт.

дійди  такої  думки:  мавпа  сидить  на  пальмі.
дійди  свого  переконання,  й  можеш  відпочивати.
дивися:  твоя  кохана  промовила  дивні  слова,
аж  сонце  відкинуло  хмару,  й  слухає,  і  цілує.

а  цей  лихотворний  louie  любить  робити  шкоду  –
безумна  страшна  досада  для  досконалого  світу.
 
авжеж,  –  та  кажуть  все  одно,  французька  кухня
є  набагато  привабливішою,  ніж  гамбургер  чи  картопля.
є  ще  й  такі,  що  кажуть:  істинний  стовп  суспільства,
доброчесний  та  благовмисний,  нікому  не  робить  зла.
трохи  казка.  трохи  нудно.  безперечно,  я  візьму
трохи  цього,  трохи  того  й  трохи  всього  иншого,
замішаю  те  в  блендері,  й  поставлю  в  теплому  місці.

раптом  війна  –  а  ти  посідаєш  своє  громадянське  крісло
з  кайданами  на  ногах,  ще  й  з  вісником  опозиції?
що  ж,  недаремно  кажуть,  повороту  назад  немає.
всі  ми  занадто  звикли  до  праці  під  час  чуми.

ви  прийняли  забагато  сонця,  ще  й  недостатньо  спите.
вашим  би  язиком  підмітати  пустелю  сахару;
ваші  сліди  вкриває  тисячолітній  порох  –
виходячи  з  цього  всього,  повороту  назад  немає
 
evil  louie,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021

69

я  мчу  крізь  ніч  в  розбитому  фургоні.
jackie  chan  сказав,  що  він  –  не  мікрофон.
подайте  пива!  я  заспокоюся,  вилізу  на  стілець,
і  зображу  вам  космічну  оргаїстичну  стурбованість.

black  cat  woolwich,  the  tiger's  head,
the  cafe  des  artistes,  the  revolution;
–  the  bag  o'nails!  
я  –  монстр  рокенролу,  як  бачите,  –
я  бачив  вас  п'яними  down  the  speak'.

все  точно.  гай-гай,  ваша  мама  казала,
ви  цілу  ніч  проспали  у  пелюстках  троянд.
справді?  не  можу  повірити.  й  ви  після  цього  не  втрималися:
ви  розв'язали,  чи  зав'язали,  брудну  непристойну  бійку!    
еге  ж,  то  було  в  old  marquee  –  ви  встигаєте  перекладати?
–  мої  вуха  скрутилися  і  розкрутилися;  мій  безименнний  палець
має,  напевно,  глузд,  –  я  вам  його  продам;
а  вашим  погрозам  ціна:  69  блазнів.

по  дорозі  до  paradiso  нам  стало  скажено  ніяково.
ми  вийшли  сплатити  податки.  цей  бовдур  поглянув  униз,
і  бачив,  як  темза  поглинула  його  кандидатські  внески!
де  це  було?  boathouse,  kew  –  точніше  сказати  не  можу.

гарячі  дівчата,  гарячі  дівчата!  –  кричать  продавці  пиріжків.
–  шахрайство,  брехня,  й  немає  електроенергії!
терпіти?  гаразд,  тут  є  телевізор?  а  ліжка?  а  що  тут  є?
оце  ми  потрапили  в  мандри!  тихо,  тихенько,  діти!
просто  ніколи  не  спіть,  і  вам  не  насняться  страхіття

69,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

whatsername

я  не  можу  забути  її  обличчя  –  я  неспроможний  з'ясувати  її  ім'я.
це  ім'я  –  воно  завжди  зі  мною;  воно  огортає,  мов  хмара,
цілий  світ  –  чи,  можливо,  тільки  мою  свідомість;
воно  то  готове,  здається,  впасти  мені  на  язик,
то  гуляє  маленьким  вихором  в  моїй  запилюженій  пам'яті.

дещо  стосовно  цього:  вона  мене  ігнорує,
й  це  викликає  таке  почуття,  як  знайомий  зелений  туман.
я  не  можу  не  дивуватися:  що  я  зробив  такого,
щоб  схвилювати  бодай  на  мить  її  незворушне  озеро?  

ось  ми  на  сцені  знов.  цілий  світ  завмирає  в  очікуванні,
–  і  зітхає  знов  розчаровано:  та  сама  стара  історія!

я  ніколи  не  мав  потреби  вгамувати  її  чи  приборкати;
вона  ніколи  не  вважала  за  потрібне,
наприклад,  інформувати  мене
про  свій  переїзд  до  нового  помешкання.
вона  була  підхопила  мене,  коли  я  летів  до  пекла,
та  я  не  подбав  утриматися,  й  зараз  падаю  знов.
я  ніколи  не  вмів  прогнозувати  навіть  смертельних  наслідків.
чому  я  такий  тупий?  –  це  вже  не  має  значення.  

о,  вона  повернулася!  в  нашому  місті  –  свято!
так,  я  страшенно  радий,  здається.  чи  не  страшенно?
хоч  би  як,  я  не  маю  наміру  покинути  наше  місто:
я  маю  намір  втекти,  бо  моя  whatsername  повернулася.

вона  вже  забрала,  здавалося,  все,
а  тепер  повернулася  по  ці  найсолодші  залишки.
то  було  дуже  легко,  й  вона  завжди  повертається,
бо  не  лишає  нікому  того,  що  належить  їй.
вона  ніколи  не  знає,  чого  їй  треба,
та  завжди  знає,  як  це  здобути.
не  пам'ятаю  тих  часів,  та  вона  не  дає  забути
 
whatsername,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

she was II

вона  –  була;  вона  була,
вона  була  всім  тим,  чим  себе  й  називала,
вона  була  й  всім  тим,  чим  називав  її  я.

я  не  міг  би  хотіти  від  неї  чогось  понад  міру,
але  мої  бажання  ніколи  не  знають  міри.
просто  я  хочу  її  все  дужче,
–  все  дужче,  і  все  болючіше,
але  вона  відштовхує  мене;
і  тоді  я  ридаю,  схиливши  голову  низько,
і  тоді  вона  зглянеться,  й  стає  не  такою  суворою.

з  ким  ти  була  минулої  ночі?
з  ким  ти  була  минулої  ночі?
ти  не  думала,  що  я  думаю  про  тебе?
чи  колись  ти  про  мене  думаєш?    
ти  мене  дуже  скривдила!
ти  мене  знов  відштовхнула!
знаєш,  що  ти  зробила?  ти  впала  занадто  низько.
я  схилив  свою  голову  низько;
це  –  непрощенний  гріх.

вона  йде  зі  мною  поруч.  авжеж  ж,  бо  нам  по  дорозі.
я  не  знаю,  що  їй  сказати.  вона  йде  моїм  шляхом.
я  розумію:  вона  згасає.  вона  згасає  –
я  схиляю  над  нею  голову,
я  схилив  свою  голову  низько

she  was,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

jack ruby

моє  божевілля  не  має  методу,  не  має  системи  чи  схеми,
–  ні  хитрощів,  ні  лукавства.  божевілля  –  не  ремесло.
сидіти,  мов  князь,  на  вершині  свого  багатющого  досвіду,
ваші  дитячі  ігри  споглядаючи  умиротворено  –  ні,
таке  марнославство  йому  не  пасує,  –  ні  меркантильний
обман,  що  призначений  кидати  порох  на  вітер,
ні  кучерява  неправда,  ні  пишномовне  витійство
не  властиві  мені,  пересічному,

й  не  були  до  вподоби  ніколи.  сьогодні  я  маю  намір
вбратися  в  шати  нікчемности,  й  ходити  між  вами  просто:
без  слави,  без  зброї,  без  грому  та  блиску  –
як  обшарпаний  jack  ruby.  

так,  я  трохи  обшарпався,  але  все  –  під  моїм  контролем.
так  було  необхідно,  от  я  і  взяв  цей  контроль.
я  виконую  все  згідно  з  моєю  новою  програмою,
що  її  засадничою,  sir,  ідеєю  він,  цей  контроль,  і  є.
я  залишив  свій  бізнес,  і  отримав  цю  певну  місію
за  умови  не  хизуватися,  а  все  тут  контролювати.
так,  sir.  я  –  джек.  називайте  мене  jack  ruby.

не  прошу  вас  мені  пробачити:  я  взагалі  не  прошу
окрім  цього:  я  попрошу!  без  паніки  та  без  истерики!
м'яч  –  на  моєму  полі;  правда  –  в  моїй  кишені;
приведіть  мені  цього  –  директора,  хто  тут  в  тебе  керує,
–  перепрошу  його,  звісно,  що  він  –  під  моїм  контролем.
добре,  що  я  –  лінивий.  нехай  вже:  не  терміново.
сьогодні  –  відпочиваю,  закинувши  ноги  на  стіл:
не  розраховуйте  ні  на  кого,  а  тільки  на  ваші  гроші.
повірте:  jack  ruby  знає  

jack  ruby,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

fingers to the bone

все  пішло  шкереберть.  що  ж,  вибачайте,  хлопці:
мушу  вас  відпустити.  настали  важкі  часи.
цей  нескінченний  дощ  змушує  скласти  руки
наймані,  роботящі,  сильні  та  вмілі  –  ось  так.
крається  серце  й  плаче,  бо  й  сам  в  такому  становищі:
щойно  отримав  листа  –  читаю,  і  в  очах  мені  стало  темно:
дожився  таки  до  цього  свого  чорного  понеділка!

отже,  цей  день  настав.  на  обрії  –  чорні  хмари,
далі  буде  ще  гірше,  а  на  руках  мені
тяжкі-претяжкі  кайдани  виснуть,  мов  чорні  гадюки,
–  що  я  можу  зробити?  сам  же  ж  все  підписав.
так  бо  вже  повелося,  так  воно  є,  й  так  буде,
що  простий  чоловік  все  життя  тягне  своє  безталання;
ти  працюєш,  працюєш  –  ти  терпиш  злидні,  бо  сподіваєшся
побачити  хоч  перед  смертю,  що  ти  робив  насправді,
а  озирнися,  й  поглянь,  чоловіче:  що  ж  ти  лишив  по  собі?
власні  сліди  в  грязюці,  й  більш,  як  по  правді,  нічого  

покажи  свої  руки!  ти  стер  до  кісток  свої  пальці,
сподівайся  тепер  на  свої  винагороди  й  плоди,
та  не  дуже,  бо  всі  ті  плоди  впадуть  у  сторонні  руки:
не  в  твої  покалічені.  на  цьому  й  стоїть  земля,
на  цьому  й  самі  стоїмо,  бо  всі  стоїмо  на  землі.
тепер,  коли  наші  очі  нарешті  побачили  правду,
чи  уклякнути  нам  перед  її  обличчям?  –  ні.
ми  підемо  з  гідністю:  так,  щоб  вороги  не  втішалися,
та  не  казали:  дивіться,  як  утікає  голота!
цей  понеділок  настав.  я  мав  би  його  передбачити,
та  був,  як  і  ви,  сліпим,  і  вірив  у  справедливість.

це  поле,  що  ми  обробляли,  давно  вже  було  б  колосилося,
якби  наших  сліз  та  поту  було  для  того  достатньо.
було  б  нам  пролити  ще  й  кров  –  напевно,  всю  до  краплини.
ми  все  робили  правильно:  за  звичаєм  та  наукою,
та  прийшли  ці  погані  люди,  й  забрали  у  нас  все.
кажуть:  на  все  божа  воля;  ви  все  робили  правильно,
та  повіяли  злі  вітри,  і  все  пішло  шкереберть.
маєте  тридцять  днів  спакувати  ваші  пожитки,
та  рушайте,  бідні,  світ  за  очі,  куди  там  вас  поведе
ваша  недоля.  так,  наші  руки  стерлися  до  кісток

fingers  to  the  bone,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

watching the sky

я  сиджу  тут  сам.  я  сиджу  тут  сам.
я  дивлюся  на  стіни.  –  дивіться,
дивіться  на  стіни,  будь  ласка!
дивіться  на  стіни!  я  дивлюся  на  стіни.

ви  не  повинні  бути  з  власної  особи.
–  це  з  огляду  на  стан,  в  якому  ви  є.
не  бути  з  власної  особи  означає,
що  вам  потрібен  невсипущий  нагляддогляд,
що  означає,  вам  не  можна  хвилюватися.
так,  цей  ваш  стан  –  досліджений  та  рідкісний,
і,  як  то  кажуть,  ціна  йому  копійка.
копійка  за  хлопця,  копійка  за  все.  –
ось  і  маємо  дві  копійки.  sir,  це  великі  гроші.
дзвоник:  дзень-дзелень,  минає  третій  день,
а  мученик  fisher,  дика  людина,
досі  нічого  не  має.

сиджу  над  водою,  сиджу  над  водою.
погляньте,  що  відбувається!
хмари  летять,  мов  на  вечірній  потяг;
від  них  відбивається  той  чоловік  –
сумний,  в  червоних  чоботях:
що  сталося,  хмари?  я  вас  не  впізнаю.

я  залишив  речі  на  вокзалі,  я  залишив  речі  на  вокзалі.  
там  цінного  –  цінні  папери,  й  десять  мішків  вугілля.
ну,  прощай,  все  так  просто?  це  просто  якесь  божевілля!
не  так  зрозумів.  гаразд,  подумайте  і  розсудіть  самі:
я  втікаю  від  всіх  нещасть,  від  всіх  божевільних  фурій;    
ви  ж  знаєте:  винен  ретроградний  меркурій,
а  я  собі  сам,  я  собі  сам  на  умі.

ти  –  на  темному  боці  місяця,  маєш  непарне  місце.
я  –  надворі;  я  намагаюся  дивитися  й  так,  і  сяк.
думаю,  –  досі  не  бачу.  ні,  ти  скажи:  я  –  п'яний?
напевно,  я  божеволію.  не  бачу,  хоч  ти  мене  вбий.
віриш?  гаразд:  вилазь.  я  піду  і  в  усьому  зізнаюся.
–  не  віриш?  тут  стільки  людей,  та  хто  мені  дасть  брехати?
ще  копійка  була  б  врятувала  моє  копійчане  життя.
я  не  маю  грошей  на  пристойне  взуття,
я  не  маю  часу  на  пристойні  жарти.
ти  змусиш  мене  мовчати  –
невже  це  нічого  не  варте?
а  то  я  тобі  розповів  би,
чого  я  досі  не  знаю

watching  the  sky,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021

seventh heaven

я  був  у  такій  країні,  де  сонце  ніколи  не  сходить,
а  тільки  сідає.  напевно,  я  обходив  цілий  світ.
був  і  на  тому  острові,  де  в  циклопічних  театрах
ми  грали  трагедії  доісторичної  ери,
й  гралися  у  перевтілення.

небо!  диви:  я  на  небі,  я  аж  на  сьомому  небі.
тут  нічого  не  видно,  та  я  знаю,  що  ти  вже  тут.

сон:  я  вслухався  в  голос,  в  чийсь  мелодійний  голос,
і  намагався  його  покласти  на  свої  заповітні  мрії.
то  був  сон,  то  був  голос,  багатий  на  золото  й  срібло;
і  з  цього  солодкого  дива  починається  щось  небувале.

так  мені  пощастило  небувалим,  безприкладним  щастям.
здається,  на  мене  раптом  впала  подвійна  веселка;
моя  голова  від  такого  удару  пішла  божевільним  обертом.
–  я  впав  на  коліна,  й  поцілував  цю  невідому  землю

seventh  heaven,  deep  purple    
https://www.youtube.com/watch?v=NP9BTpGKbt4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021

don't make me happy

ти  озираєш  моє  помешкання  –  тут  нічого  крім  порожнечі.
жодних  ознак  минулого;  від  життя  не  лишилося  й  сліду.
я  не  хочу,  щоб  ти  втішала  мене,  обіймала,  любила  й  жаліла:
я  сам  неподільно  тішуся,  потопаючи  тут  в  безнадії.
просто  марнуй  мій  час,  пий  та  гуляй  зі  мною  –
я  не  стану  тобі  заперечувати,  але  не  будь  смішною.

не  роби  з  мене  доброго,  злого  чи  божевільного;
не  змушуй  літати  на  крилах  кохання,
і  вдавати,  що  це  –  нормально.  

так,  тут  в  моїй  господі  –  затишно,  зручно  й  приємно.
буде  за  чим  шкодувати,  коли  ми  десь  підемо  звідси.
можливо,  тобі  здалося,  я  трохи  пихатий  та  зверхній  –
я  прихилив  би  коліно,  й  тобі  вже  так  не  здавалося  б:
надворі  –  холодний  вітер,  аж  трусяться  голі  дерева.
в  цілому  світі  –  брутальний  тиск,  небезпека  та  несвобода.
моє  серце  стискає  жаль:  я  був  безсердечно  жорстоким!
можеш  тепер  піти;  не  старайся  мене  пом'якшити.
 
можеш  думати  все,  що  завгодно;  подумай  хоча  б  оце:
що  за  таких  обставин  робила  б  розумна  дівчина?
остерігайся  своїх  бажань;  я  вже  замкнувся  від  світу  –
уяви,  що  для  мене  значить  таке  добровільне  зречення.
це  –  неймовірно  важко.  я  топлю  свою  тугу  в  вині  –
спробуй,  і  ти  зрозумієш  мою  добровільну  муку.
якщо  ти  справді  бажаєш  споглядати  цей  світ  об'єктивно,
не  роби  з  мене  доброго,  злого,  мудрого  чи  всемогутнього,
–  пий  та  гуляй  зі  мною.  ти  –  дуже,  дуже  смішна
 
don't  make  me  happy,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

almost human

я  знаю,  лиш  ти  розумієш  історію  всесвіту  правильно,
а  більше  ніхто.  перед  тим,  як  назавжди  мене  покинути,
завжди  мене  обіймаєш,  цілуєш,  подаєш  на  прощання  руку  –
навіть  коли  я  мертвий,  брудний,  голий,  босий  та  п'яний,
і  увесь  в  язиках  пекельного  полум'я.
–  певно,  то  мати  природа  передбачливо  так  подбала,
що  наші  дві  протилежності  змішуються  невимушено.

ти  завжди  знаєш,  де  можна  мене  знайти:
між  землею  та  небом  в  підвішеному  становищі.
якщо  ти  будеш  настільки  ласкавою,  як  я  про  тебе  думаю,
ти  мені  допоможеш  впасти  або  піднестися.

я  не  хочу  втрачати  ці  дні!  нехай  вони  всі  в  тумані,
зате  вони  –  чарівні,  й  пропонують  безліч  можливостей.

я  вірю,  я  міг  ходити  перед  тим,  як  навчився  повзати.
коли  я  спрямовую  погляд  вгору,
диявол  неспокійно  озирається.
спробуй  відчинити  це  дзеркало,  як  двері,
бо  мені  здається,  ноги  загрузли  в  цій  підлозі.
розумію,  я  заблукав;  я  довго  блукав  манівцями,
та  все  одно  не  можу  збагнути,  як  я  тут  опинився.

я  не  хочу  втрачати  ці  дні:  вони  –  чарівні  й  неповторні.
дивися:  я  можу  літати  теж.  ти  не  дивишся  –  я  не  літаю.
ти  кружляєш  і  крутишся.  мій  пошарпаний  космос
повен  твого  танцювання;  я  –  вже  майже  людина

almost  human,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

any fule kno that

коли  ви  –  в  правильному  місті  в  правильний  час,
що  вам  спадає  на  думку  в  останню  чергу?
не  балачки  про  вашу  особу,  всі  здогади  –  то  брехня:
просто  ви  стали  жертвою  корпоративного  злочину.
 
напад  акули  за  всіма  ознаками:  ви  маєте  ріки  крови.
не  озирайтеся  перелякано,  коли  повзете
в  неправильному  напрямку:  нічого  особистого,
просто  пора  обіду;  до  того  ж  'n  harley  вважає,
не  варто  таким  особам  клеїтися  до  зброї.
–  чи  не  кожен,  хто  знає  –  дурень?

о,  moronica  бути  королевиня  бізнесу  –  так!
harry,  друг  королеви,  знає,  на  чому  він  знається.
хто  вимагає  свобід  та  прав?  метіть  бляшану  алею!
прийде  експерт  з  економіки  larry  товста  голова  –
дасть  вам  порозуміння,  де  жирують  ковбасні  обрізки.
він  бажає  добра  й  процвітання  монархії.  жарти.
лиш  на  небі  не  чути  ні  сміху.  є  там  ще  хто  живий?
важко  сказати.  туди  ж  не  допли,  не  доплигнеш
ні  гіперлупом,  ні  космосом,  а  ні  човном  харона.
–  отже  ж,  горохові  мізки,  поцілуйте  мого  собаку:
навіть  'n  harley  каже,  ваша  зброя  вам  же  й  зашкодить.
всякий  амбітний  дурень  думає,
звідки  росте  прибуток.

кожна  цеглина,  скинута  з  неба,  падає  там,  де  треба.
коли  все  стає  на  свої  місця,  всім  має  бути  приємно.

доба  салатів  минула,  настала  доба  ковбас.
гроші  наразі  такі,  що  висушують  і  знекровлюють.
досвід  життєвого  бовдура  свідчить  і  протилежне:
білокоса  moronica  бути  королевою  бізу,  низу
та  всієї,  сказав,  америки.  здавайся,  гарячий  harry!

пам'ятаю,  одного  разу  danny  пішов  на  річку,
та  так  і  не  повернувся.  вгадайте,  що  там  було?
ті,  що  його  там  бачили  останніми,  злісно  брешуть.
коли  ти  плюєш  позаочі  залежно  кому,  начувайся:
він  заллє  тобі  вуха  свинцем,  і  ніхто  не  почує  правди

any  fule  kno  that,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

the purpendicular waltz

кладіть  ваші  гроші,  й  робіть  ваш  вибір.
так  воно  завжди  буває  з  цими  простими  хлопцями.
ти  не  встигаєш  відчути  сорому;  ти  зазнаєш  ганьби,
але  не  можеш  відчути  нічого.  хтось  виграє,
отже  хтось  програє.  життя  –  брудні  перегони,
а  моє  життя  –  особливо.  справжнє  життя  собаки.

одного  прописного  понеділка,
коли  ніщо  нічого  не  віщувало,
щастя  повернулося  до  мене
обличчям,  і  почалися  дива.

я  не  в  канаві,  не  під  дощем,  не  під  контролем.
без  болю,  без  контролю,
і  навіть  без  самоконтролю  –
ось  так  я  розумію  справжню  собачу  долю.

купатися  в  тінях,  пірнати  в  пітьму,
котитися  й  кататися,  й  качатися  на  сонці.
робити  все,  щоб  перехоплювало  подих
і  змушувало  серце  завмирати.
торкатися  всіх  сенсів,  винюхувати  істину,
перестрибувати  правила,  зневажати  табу,
шкомутати  всі  людські  зразки  поведінки,
спалити  всі  запобіжники,  й  поставити  жучки.

ганятися  за  машинами,  й  кусати  їх  за  колеса!
я  вмію  читати!  ні,  ти  читай,
а  я  гортатиму  для  тебе
по  дві  сторінки  язиком.
а  якщо  ця  книжка  змусить  тебе  заплакати,
я  її  порву,  і  можу  навіть  з'їсти.
але  якщо  ти  скажеш,  що  я  щось  роблю  неправильно,
значить  я  просто  забрьоханий  і  нахапався  бліх.

коли  ти  встигаєш  у  правильне  місце,
але  в  неправильний  час,
враз  розумієш,  що  ти  –  собака
в  невідповідній  життєвій  формі,  –

тоді  ти  відвертаєшся  від  всякої  реальности,
тоді  ти  не  хочеш  бути  ніколи,  ніде,  ніким.
ти  виєш  на  місяць,  пожираєш  лайно
і  екстатично  качаєшся  в  стерві:
я  хочу  знов,  я  хочу  знов  туди,
я  хочу  знов  до  неї!  –  таке  моє  життя,
таке  життя  собаки

the  purpendicular  waltz,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

somebody stole my guitar

нагадай  мені,  щоб  розповів,  коли  матиму  час  та  гроші,
про  шахтаря,  знаменитого  в  цих  краях  копача  срібла
на  ймення  hard  rock  pete,  скелястий  дуб.  
він  збудував  собі  хату  на  схилі  гори  black  mountain,
і  жив  там  з  однією  правою  ногою;
а  ліва  його  нога  жила  аж  в  calico  pattern
і  часто  його  непокоїла  своєю  непослідовністю.

ходили  такі  чутки,  що  лиш  дурні  живуть  надією.
тому  я  ходив  кімнатою,  і  не  мав  надій  ні  на  що.
раптом  озвався  мій  внутрішній  голос,
і  змусив  мене  зупинитися  –
то  був  не  внутрішній  голос,
а  зовнішній.  він  сказав:
бережи  свою  голову,  синку!  иншої  вже  не  буде,
скоро  скінчиться  твоя  весела
гра,  а  моя  –  триватиме.

я  згадав,  як  до  мене  підходила  тричі  офіціянтка:
осушити  вам  вашу  чарку?  бо  ви  її  не  п'єте.
в  нашому  депресивному  в  усіх  аспектах  містечку
сталася,  все  ж,  новина:  заблукали  маленькі  діти,
братик  з  малою  сестричкою,  і  їх  за  хвилину  знайшли.
думаю,  ви  заблукали  так  само.  коли  вам  сумно,
ви  йдете  до  веселого  закладу,  а  краще  –  до  супермаркету,
де  можна  придбати  ковбойські  чоботи,
капелюха,  й  навіть  авто.
це  вже  не  так  погано  для  початку  якогось  бізнесу,
але  тут  надто  шумно,  щоб  знати  хоч  щось  напевно.

так,  вона  мала  рацію.  я  замовив  собі  ще  й  пива,
і  слухав  її  балачку,  мов  популярну  музику.
здається,  вона  повідомила  щось  надзвичайно  важливе,
та  я  не  спромігся  вловити,  в  чому  там  що  й  до  чого;

надворі  була  вже  ніч,  це  був  веселий  заклад.
текіла  текла  потоками;  я  вдивлявся  в  портрет  на  стіні
–  то  був  старий  кулеметоносець,
чи  хрестоносець,  чи  ще  хтось,
але  він  підморгнув  загадково,
і  збив  капелюха  собі  на  потилицю:
все  повертається,  синку;
світ  не  стоїть  на  місці.
втім,  я  не  став  його  слухати.
я  сидів  там  вже  надто  довго:
так  довго,  що  хтось  вкрав
мою  гітару.  подумайте:
гітара  була  в  машині,
машина  стояла  надворі  –
все  правильно.  так  у  мене  
вкрали  мою  гітару  
 
somebody  stole  my  guitar,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021

hey cisco

хто  то  чвалає  на  тлі  призахідного  сонця?
він  мав  шестизарядного  підсвинка  при  боці,
й  нічого  не  боявся.  ось  він  зупиняється,
гукає:
агов!
cisco,  трясця  твоїй  матері!  я  тебе  знайду!
–  і  слухає  своє  відлуння  з  дна  каньйона.
а  звідти  долинає:  агов,  pancho,
старий  друзяко  в  чорному  сомбрері!  як  ся  маєш?

стежка,  крута  та  звивиста,  вже  добігає  кінця.
коли  ми  кружляли  й  металися,  даремно  здіймаючи  куряву,
коли  безтямно  бігали,  мов  телята,  з  кутка  в  куток,
вже  тоді  було  ясно,  що  містер  renaldo,
а  з  ним  і  містер  carillo
сядуть  до  в'язниці.  

наразі  немає  змоги  розширити  цю  мережу
супермаркетів,  заправок  та  гральних  осередків.
і  duncan  почепив  своє  сомбреро
там,  де  й  його  пістолети  з  рушницями.
деякі  сигари  на  смак  такі,  як  жужіль;
а  віскі  –  як  помиї,  що  під  люстрою
в  середньоголівудському  стилі,
коли  тобі  кажуть:  [i]синку,
ти  добре  нам  прислужився.
коли  будеш  потрібен  знов,
дамо  тобі  знати;  а  так  –
телефонуй,  коли  що;
ми  любимо  наших  друзів[/i].

ви  розумієте,  що  з  містером  renaldo
сперечатися  не  випадає.  він  робить  людей  зі  сміття,
але  так  само  робить  сміття  навіть  з  геройських  людей.
здається,  немає  сенсу  продовжувати  цей  шлях,
варто  шукати  инших.  ми  багато  втратили,  друже,
але  це  ще  не  все.  ходімо.  нам  віддадуть  нашу  зброю,
отже  ми  вийдемо  звідси,  як  годиться.  агов,  cisco!
трясця  тобі,  ти  чуєш?  ми  вийдемо  звідси  разом    

hey  cisco,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021

a touch away

мати  природа  була  до  мене  ласкавою,
і  ось  я  сиджу  на  цій  кучерявій  вишні.
здавалося  б,  це  –  не  погано  й  не  добре,
та  все-таки  добре  це  відчувати:
це  тому,  що  я  –  особливо  дотичний.

тіньова  довгонога  леді  з  тінявого  провулку
наразі  лежить  на  моєму  ліжку.  я  не  кажу,  що  це  –
щось  погане  чи  добре,  та  все-таки  це  –  прекрасно.
це  тому,  що  вона  –  дуже  мила,  і  особливо  зворушлива.

я  не  прошу  нічого  понадхмарного:
я  лиш  хочу,  щоб  все  було  добре.
о,  я  легкий,  мов  пір'їнка!
я  торкаюся  лагідно,  як  вітерець.

я  цілуюся  з  пуп'янком  моєї  троянди  –
це  добре,  й  до  того  ж  сонце  вже  високо.
вона  розкривається  в  усмішці;
з  задоволенням  спостерігаю,
як  грає  та  міниться  світло
на  її  заволоженій  шкірі,
бо  це  –  надзвичайно  гарно
як  для  ока,  так  і  на  дотик.

здавалося  б,  так  просто,
й  нічого  особливого.
це  те,  що  я  знаю;  те,
що  люблю  й  розумію.
так,  я  –  легенький,
немов  пір'їнка,
й  так  само  легко  торкаюся.

просто  приклався  моїй
тиші  пальцем  до  вуст,
і  вона  застогнала,
й  заплакала  від  насолоди;
забриніла,  немов  струна;
а  тепер  закричала,  немов
від  болю,  тремтить  і  ридає  –
я  не  кажу,  що  це  –  добре,
і  не  кажу,  що  погано:
просто  ми  дотикаємося,
ми  любимо  наші  дотики

a  touch  away,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

a castle full of rascals

для  мене  тут  сьогодні  немає  нічого,
хіба  що  garbaggio  від  людей  в  сірому.
не  роби  цього.
тобі  не  можна.
а  в  чому  річ?
а  в  тому  –  хоч  би  в  чому.
вершки  для  хлебтання  жирних  котів,
брудна  робота:  важка  й  ганебна.
матимеш  очі,  як  в  жовтої  жаби,
з  голоду  здохнеш.  десь  має  бути
пристойне!  думай,  шукай.

щось  тут  стосовно  мого  обличчя.
цікаво!  можна  подумати,
трохи  змарнувати  вічности  на  це.
що  ти  робиш?  стоїш  тут,  красуєшся.
зателефонуй  кому-небудь,
не  знаю,  кому  небайдуже.
знов  ці  товсті  коти!
зовсім  прості  запитання,
либонь  для  зовсім  дурних.
я  думаю,  за  день  кар'єра  не  будується,
має  отже  бути  инший  шлях.

сліпучий  блиск  опитувальних  пик
підготував  настання  доби  інквізиції.
поки  шакали  ховаються  в  тіні,
маєш  маневр  для  простору.

в  чому  основа  всякої  праведности?
–  висока  могила  крутих  ідеалів.
ваша  логістика  несправедливости
чавить  своїми  колесами  все.
конспірологія  –  змова  мовчання
в  стінах  масонських  та  инших  лож.
десь  є  таємні  кладовища  зламаних  обіцянок,
і  ніхто  їх  ніколи  не  бачив.
я  бачив,  а  де  –  забув.
там  ще  був  замок  шибеників,
фортеця  голодних  злодіїв
і  великий  парламент  срібних
та  золотих  язиків.  –
золотих,  щоб  вводити  в  оману
й  напускати  всякого  туману.  

дорога  кароліно!  в  разі,  якщо  ви  мудро
скористаєтеся  з  нагоди,  якої  ми  даємо,
вам  негайно  відчиняться  вікна
небувало  прекрасних  можливостей
нічого  не  робити,
а  просто  наївно  ходити
з  неважким  оберемком  квітів
берегом  чистого  озера.
вам  ніколи  жодного  разу
не  доведеться  бачити,
як  там  вглибині  ворушиться
й  клубочиться  щось  страшне.
ви  не  побачите  ні  фреді  крюгера,
ні  техаської  різанини,
а  тільки  товстого  кота,
що  приходячи  усміхається,
а  йдучи  підбадьорливо  нявкає
і  мружиться  на  прощання.

я  розгойдуюся,  і  стрибаю;
падаю,  і  качаюся.  мій  захват  мене  охопив
від  головного  болю  до  пальця  на  лівій  нозі.
дівчино,  що  ти  робиш?  ти  ж  спалиш  цей  клятий  світ,
сидячи  там  зловтішно  у  вежі  з  рожевої  цегли

a  castle  full  of  rascals,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

rosa's cantina

гайда  до  рози,  до  розиної  кантини,
гайда  до  рози,  до  розиної  кантини!
я  сподіваюся,  роза  ще  там.
гайда  до  розиної  кантини!

можливо,  це  –  пісок  в  моїх  очах,
можливо,  це  –  пісок  в  моїх  очах,
можливо,  можливо!

а  можливо,  це  –  неоновий  кактус.
він  запалив  пустелю,
він  запалив  пустелю,
він  запалив  пустелю  до  самого  неба,
а  можливо,  це  –  пісок  в  моїх  очах.

хтось  називає  це  ідіотизмом,
хтось  називає  це  комунізмом.
я  називаю  це  райським  куточком,
а  хтось  називає  це  постмодернізмом.

танці  на  столі,
танці  на  столі.
коли  вона  випила  бочку  текіли,
почалися  танці  на  столі.

хтось  називає  це  непристойністю,
хтось  називає  це  деградацією,
я  називаю  це  райським  куточком
і  вікендом  в  пеклі  на  землі.

чи  вона  путяща,  чи  вона  пропаща,
може,  трошки  гірша,
може,  трошки  краща.
трохи  збочена,  здається  нам  тепер.

роза  хоче  свого  любчика  назад,
роза  хоче  свого  любчика  назад.
її  любчик  втік  до  san  diego,
роза  хоче  свого  любчика  назад.
обережно,  тут  високі  сходи.
вам  потрібен  гарний  адвокат

rosa's  cantina,  david  cassidy
https://www.youtube.com/watch?v=HexwAPPwRoc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

the aviator

я  рухався  своєю  місячною  стежкою
в  своєму  напрямку,  обсипаний  сріблом  ночі.
раптом  відчув  у  повітрі  якісь  незвичайні  пахощі,
дуже  дивні,  немов  не  з  нашого  часу  й  світу.
я  плакав  у  наївності  й  невинності;
ти  була  вбрана  в  біле.
якби  я  мав  силу  втікати,
все  одно  не  схотів  би
рятувати  своє  життя.

страх  і  тремтіння,  як  в  дитинстві  давно,
коли  увижався  вовк,  залізний  вовк  під  дверима.
той  вовк  увійшов;  я  вже  хотів  утікати,
коли  він  усміхнувся,  й  висипав  на  підлогу
багато-багато  золота,  перлів  та  діямантів:
"там,  де  я  був,  цього  добра  ще  повно".

о,  я  втомився  від  бомб,  ракет,
танків,  снарядів  та  кулеметів.
я  втомився  від  безумства  в  телевізорі.
я  –  авіятор,  якщо  ви  мене  розумієте,
а  мрія  –  це  завжди  мрія,  навіть  коли  вона
видається  комусь  безглуздою  чи  смішною.

я  літав  над  цією  вечірньою  вулицею,
я  літав  над  цілим  вечірнім  містом.
я  літав  над  землею  все  більшими  колами
все  вище  та  вище.  мені  вже  немає  чим  дихати;
вже  віддруковані  аркуші  кружляють,  мов  жовте  листя;
я  вірю,  що  протилежний  куток  кімнати
розгорнеться,  і  дасть  мені  ввійти.

я  втомився  від  новин,  що  всі  вони  є  останніми.
я  втомився  від  цієї  задушливої  погоди,  –
втомився  від  одноманітности,
що  множиться  та  повторюється.
я  –  авіятор.  мрія  –  це  завжди  мрія,
а  мрія  авіятора  відома:  висота.

the  aviator,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=sxYEg-nb5xg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

i'm not your lover

ти  усвідомила,  що  я  вже  не  твій  коханий,
якщо  я  правильно  висловився,  –
й  повідомляєш  мені,  що  йдеш.

серйозно?  я  повис  на  волосині,
та  й  думаю  собі:  віддавши  все,
втрачаю  тепер  її.  все  –  то  ще  можна  стерпіти,
але  вона!  це  важко  зрозуміти,
коли  заспокійливо  гладиш  мене  по  плечі
як  завжди  важкою  рукою.

що  я  можу  зробити?  всі  обставини  –  проти  мене.
що  я  можу  зробити,  наприклад,  стосовно  дощу?
бо  зараз  надворі  дощ.  ти  змокнеш,  тоді  застудишся,
тоді,  імовірно,  помреш.  та  я  вже  –  не  твій  коханий.

в  моїй  голові  безупинно  крутиться
якесь  відчуття,  що  не  можу  його  впізнати.
десь,  імовірно,  я  падаю  в  чорне  провалля,
і  той  імовірний  ангел  моєї  душі
вже  ніколи  не  буде  моїм,  –  
бідний  пропащий  ангел.
 
але  чи  вважається  втратою  те,
що  нібито  втратив,  але  не  мав  насправді?
ти  любиш  завдавати  болю  тим,  кого  любиш;
просто  ти  любиш  завдавати  болю.

що  я  зроблю  з  цим  дощем,
що  я  зроблю  з  цим  небом?
бо  небо  на  тебе  впаде,  й  поранить,
а  я  –  вже  не  твій  коханий.

ти  справді  повинна  тепер  піти?
справді?  саме  сьогодні?  не  завтра?
що  ж,  коли  так,  і  якщо  не  станеш
заперечувати,  виключу  тебе
з  числа  небесних  кар,
що  впали  мені  на  голову.

кажуть,  що  бути  добрим  –
жорстоко  й  несправедливо.
ти  була  надзвичайно  доброю;
здається,  тепер  все  гаразд.
якщо  я  надумаю  скривдити
кохану,  ніхто  не  зможе
закидати  мені  жорстокість,
і  нехай  вони  йдуть  до  біса.

розумій  це,  як  хочеш,
роби,  що  надумала:
ти  була  не  такою  поганою,
як  сказав  би  про  тебе  з  першого  погляду
хтось  об'єктивний,  сторонній

cascades:  i'm  not  your  lover,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021

feel like screaming

кохана,  це  що  таке?  [i]поки  тебе  не  було[/i]  –
так  було  в  повідомленні.  й  що  б  воно  означало?
ти  ж  знаєш:  я  знаю  твій  телефонний  номер:
телефоную  –  і  там  вони  правильно  перекладають,
і  записують  граматично  іспанськими  закарлючками.

то  як  же  ж  мене  не  було?  дивуюся  і  сумую,
валяючися  на  ліжку  не  знаю  в  якому  готелі.
я  навіть  не  знаю,  в  якому  я  місті,
що  тут  щохвилини  чую  твоє  ім'я,
і  постійно  –  то  там,  то  там  –  бачу  твоє  обличчя.

дівчата  з  кривих  шляхів;  вуличні  босяки;
бикоподібні  братчики  з  розширеними  зіницями
та  спортивними  сумками,  напханими  грошима;
там  он  в  бічній  алеї  –  побиття  немовлят  кастетами.
здається,  я  плентаюся  в  хвості  похорону  опівночі.
небо  не  було  б  таким  високим  та  чистим,
якби  ця  земля  не  була  такою  брудною  та  підлою.
мої  честолюбні  задуми  репаються  по  швах,
мої  божевільні  мрії  провадять  до  сміттєзвалища.

sometimes  i  feel  like  screaming,  –  
долинуло  раптом  з  якогось  вікна.  –
born  to  die  in  berlin.  я  подумав,  що  це  послання
від  тебе,  й  заплющив  очі.  як  перебути  цей  час?
моя  голова  хитається  й  тягне  мене  додолу:
то  так  називається  місто,  так  називається  місто?
–  далі  не  зміг  додумати,  й  сам  з  собою  погодився.

сумую  ще  дужче!  дай  трохи  часу  –
я  повернуся  додому,  в  наше  святе  минуле.
я  буду  з  тобою  аж  до  кінця  віків,
а  потім  –  не  знаю,  не  знаю  куди:
вже  не  буде  куди  податися

sometimes  i  feel  like  screaming,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

soon forgotten

иноді  я  сиджу,  й  дивуюся;
иноді  –  просто  мовчки  сиджу.
сподіваюся,  всі  ви  знаєте,
що  робите  –  чи  ні?  хоч  би  як,
ви  розумієте,  хто  керує
всією  цією  механікою.

а  чи  знаєте  ви,  в  який  безсовісний  спосіб
вони,  ті  воїни  плескатої  землі,
стали  тиранами,  але  вже  земної  кулі?
так,  бо  в  цей  спосіб,  земле,  ти  стала  круглою,
і  тобі  не  лишилося  нічого,  а  тільки  плакати.  –
це  все,  дорогенькі,  вкладаю,
мов  цеглу,  одне  до  одного.  

всі  мої  сни  забулися.
коли  ти  покинеш  мене  тут  на  цій  мілині,
я  не  зможу  придумати  нічого  кращого,
ніж  просто  сидіти  й  журитися.

важко  мене  згадати!  легше  мене  забути.
хоч  би  як,  це  не  має  значення,
та  як  би  я  зміг  за  тобою
сумувати,  моя  кохана,
якби  ти  мене  не  покинула?

і  ось  я,  наче  раптом  приголомшений,
можу  лише  повторювати:  я  вражений!  як  ти  могла?
тепер  ти  мене  забула  –  краще  була  б  і  не  знала;
якщо  я  тебе  й  забуду,  плакатиму  однаково

soon  forgotten,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=jYBTs2HPycw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

loosen my strings

ні  угод,  ні  зобов'язань,  ні  обов'язків.
ні  часу,  ні  місця.  ні  слова,  ні  діла.
все  пішло  за  вітром.  жодного  недоліку.
–  ні  слідів,  ні  недопалків,
а  ні  відбитків  пальців.

хто  скаже  [i]можливо[/i],  чи,  може,  [i]напевно[/i],
чи  [i]хоч  би  як[/i]  –  це  лиш  на  твій  розсуд.

ти  віриш  мені,  я  маю  свої  сподівання,
а  в  усьому  суттєвому  покладаюся  лиш  на  тебе.

ти  плинеш  за  течією,  обіймаєш  мою  гітару.
ти  послаблюєш  струни.  авжеж,  так  краще.
твої  пальці  загладжують  в  зародку
всі  мої  заперечення.

ти  кажеш:  яка  видатна  засмальцьованість!
напевно,  цей  пам'ятний  бруд  на  грифі,
й  ці  незчисленні  в  твоїй  голові
ковтуни  –  взаємопов'язані,
і  щонайменше  мають
спільну  етіологію!
ого,  я  кажу.  –
ти  диви.
нехай

loosen  my  strings,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

ted the mechanic

пограти  в  більярд,  випити  пива  –
нічого  такого,  епізодичний  відрив.
а  життя  –  то  велика  робота.  бачив  цього  чоловіка,
бувало,  всього  в  мастилі,  чи  в  нафті  –  так  і  ходив.  

ми  сиділи  в  стриб-барі;  цей  тед  сидів  біля  нас,
голосно  все  коментуючи.  дивіться,  дивіться!  он  та  –
це  ж  буря  та  блискавка!  коли  вона  йде  –  овваум!  –
я  розгойдуюся  на  стільці,  мов  корабель  на  хвилях.
я  сьогодні  гуляю,  пригощаю  вас,  друзі,  випивкою.

дякую,  друже  –  дякую  дуже.

так,  я  мав  їх  багато:  декілька.
я  не  виходжу  з  гри,  коли  перемога  близько.
але!  так  багато  правил,  умов  та  всіляких  законів!
–  всі  їх  списали  зі  стелі  судді  в  своїх  перуках,
що  сидять  за  дверима.  а  ще  одне  –  це  релігія.
так,  якраз  через  неї  всі  війни  й  весь  оцей  мордобій.
ось  вона  знов!  як  вона  йде!  так  і  погойдує  стегнами!

–  казав,  палаючи  серцем,  тед,  наш  п'яний  друзяка,
і  довго  докладно  розповідав,  яких  небезпек  та  злигоднів
йому  пощастило  уникнути,  а  деяких  –  не  пощастило.
він  згадав  про  дружину,  дітей  та  всіх  своїх  родичів;
про  собаку  та  про  начальника;  ще  й  про  недобрих  сусідів.
 
все  то  вони  бурчать  невдоволені,  сперечаються  та  вередують,
й  зі  щонайменшого  приводу,  будьте  певні,  учинять  ґвалт!
бекають,  мекають,  скиглять  та  стогнуть;
ревуть,  як  жахлива  буря,  овваум!
втім,  я  дбаю  про  них  дуже  добре;
мають  що  їсти  й  де  спати.  без  перебільшень  кажу.

отакий  то  наш  тед!  ти  –  молодець,  зрозумів?
не  переймайся,  не  плач:  скільки  там  того  щастя.
так-таки  правда.  вона,  вважай,  на  твоєму  боці,
і  в  цьому  є  певна  рація.  згоден.  вона  –  твоя.
він  був  великий,  як  вантажівка,
а  здоровий,  як  лось,  а  швидкий,  як  двері.
він  завжди  мав  певну  рацію,  і  в  цьому  –  його  краса.

а  музики  вже  розходилися!  що  це  за  пісня?  ніколи  не  чув.
овваум,  мені  подобається!  молодці,  друзяки  музики!
гайда  сюди:  я  пригощаю.  тед  –  душа  товариства,
наш  чоловік,  козак.  –  инакше  про  нього  й  не  скажеш.

vavoom:  ted  the  mechanic,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

one man's meat

холодне  пиво,  музика  та  груба  сигаретка
можуть  піднести  високо.  ти  аж  блищиш  від  щастя.
поринаючи  в  кохання,  виринаючи  з  боргів,
почуваєшся  чесним  парубком:  чорним  чи  білим.
але  коли  ти  приндишся  у  темряві  та  злиднях,
чи  навпаки  в  шезлонгу  з  сигарою  в  зубах,
ти  робиш  це  неправильно,  –  чи  правильно,  чи  просто
ти  робиш  це,  та  й  годі.  не  переймайся  цим.

ти  бачиш?  в  одній  руці  тримаєш  моє  життя,  –
а  своє,  мов  гарантію  для  противаги,  в  иншій.
всі  ми,  і  кожен  з  нас,  отримали  певне  право,
і  повинні  тепер  хоч-не-хоч  навчитися
правильно  цим  правом  користуватися.

що  для  одного  англійця  –  м'ясо,
для  иншого  то  –  шолудива  свиня.
що  для  одного  англійця  –  сало,
для  иншого  то  –  зруйновані
сад,  квітник  та  город.
що  для  одного  англійця  –
шинка,  кров  та  ковбаси,
для  иншого  то  –  скандал,
гистерика  й  непритомність.

низенький,  дебелий,  кремезний,  високий  –
на  тобі  під  дихало,  на  тобі  й  під  сраку!
жити  у  славі,  жити  в  гріху,  чи  в  лондоні.
важкий  робочий  день  доповзає  кінця  насилу.
їхатиму  додому  через  зелені  поля  –
там  буде  якась  хмаринка.  
от  і  нагляну  там  по  дорозі
через  якусь  хмаринку
за  тим,  що  ви  кажете.
що  для  англійця  м'ясо?

one  man's  meat,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

solitaire

двері.  що  це  таке?  не  зачиняй  дверей!
хочу  відчувати  холод,  голод  тощо;
хочу  бачити  й  читати  в  спокої  знадвору.
мамо,  що  відбувається?
де  ти  пішла?  це  не  жарти!
ні,  це  –  не  сон.  я  не  можу  зробити  це  правильно,
я  не  можу  зробити  правильно  того,  що  є  неправильним.

ой,  я  сказав  неправильно.  я  лиш  хотів  сказати:
чи  можна  робити  погані  речі
правильно,  тобто  сумлінно?

залицяння  до  непритомности;  порозуміння  з  безумом;
зволікання  причин  між  ненавистю,  відчаєм  та  любов'ю.
затоптування  меж,  стрибки  через  сумління,
і  невсипуща  боротьба  з  космічними  прибульцями:
порожні  серця,  залізні  слова,  закрижанілі  погляди.
називай  мене  солітером.

очі.  агов,  не  заплющуй  очей!
дивися:  на  стіні  –  якесь  обличчя.
ти  повинна  за  мною  ходити?
що  ж,  коли  хочеш,  ходи.
ти  не  повинна  мене  залишати.
так,  ти  зі  мною  завжди:  серце  без  відлуння,
розум  без  відображень.  кажуть,  стіни  не  мають  облич.
в  цьому  порожньому  просторі  можна  зустріти  друга.
я  тут  назавжди  сам;  зі  мною  лиш  смуток  і  горе.
називай  мене  солітером,  якщо  тобі  так  завгодно  

solitaire,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021

nasty piece of work

я  взяв  твою  фігурку,  й  дістав  свої  шпильки.
о,  завдавати  болю  –  велике  задоволення!
нічого  не  вдієш:  я  –  демон  недолі,
й  твоє  безталання  –  частина  моєї  гри.

ти  спричинила  пожежу,  застудилася  й  маєш  нежить.
ти  можеш  хапати,  що  заманеться,
але  не  можеш  втримати.  –

дивися,  яка  акуратна  ця  нездоланна  прірва
між  тобою  з  твоїми  численними  бажаннями  на  руках
та  предметами  цих  бажань!  так,  я  –  великий  майстер,
та  не  годиться  мені  хизуватися;
скромність  –  жорстокий  деспот.
я  –  неприємний  аспект  потрібного;
огидний  шматок  роботи.
 
додолу!  впади  на  коліна,  й  покайся.
якщо  ти  втікатимеш,  впадеш  просто  в  пекло.
я,  коли  хочеш  знати,  –  демон  такого  безладу,
що  моментально  зведу  тебе,  нещасна  душе,  в  домовину.

коли  ти  переступаєш  через  свій  високий  поріг,
чи  помічаєш  огидну  тінь,  що  повзає  по  долівці?
так,  це  –  я,  твоя  романтична  чудова  дівоча  мрія,
що  призводить  тебе  до  відчаю,  розчарування  й  занепаду;
ну,  а  так  –  ні  до  чого  крім  цього,
навіщо  мені  брехати.

а  якщо  коротенько  –  навіщо  мені  хвалитися?
ти  ще  нічого  не  знаєш;  далі  буде  ще  гірше
 
nasty  piece  of  work,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021

a twist in the tale

сидиш  у  себе  в  замку  на  горі;  дивишся  –
довколишній  всесвіт  все  обертається.
думки,  мов  річки,  впадають
в  твій  атлантичний  розум.

–  що  це?  що  то  було?  в  моєму  житті  все  відлагоджено,
–  то  образ  твого  сьогодення  виник  і  знов  розтанув.
не  запитуй,  що  сталося.  я  побував
там,  де  ніколи  не  сходить  сонце.  

нічого  страшного.  якесь  відлуння  з  майбутнього,
зміни  й  поправки  в  творчому  задумі  світу,
новий  поворот  в  історії.

обличчя  ще  в  дзеркалі,  а  голова  –  вже  в  хмарах.
бачу,  як  ти  боїшся.  ця  мрія  тобі  необхідна.
коли  вона  обернеться  на  камінь  і  гуркне  в  воду,
залиш  їй  чого  не  шкода,  й  забери  собі,  що  потрібне.
гаразд,  а  мені  нездоровиться.  щось  мене  гне  й  стискає,
я  задихаюся,  нібито  й  сам  в  нестямі
так  само  відкинув  небо  й  позбувся  його  благодати.
 
бачив:  довго  кружляла  і  танцювала  в  повітрі,
доки  розтанула,  й  загубилася  серед  зір.
все  то  зі  мною  спостерігала  ціла  юрба  поліцейських,
та  нікого  крім  мене  ця  історія  не  схвилювала.

всі  запитання  є  зворотним  боком  брехні.
твоє  блискавичне  життя  не  здолало  прийняти  правду.
то  прийми  тепер  ти:  я  кохав  тебе,  і  сподівався
створити  з  тобою  нову  історію  –
не  питай,  чому  не  вдалося

a  twist  in  the  tale,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021

ramshackle man II

мій  одяг  мені  не  пасує;  я  не  маю  на  це  точки  зору,
та  маю,  проте,  репутацію,  правдоподібно  погану.
здається,  я  щось  робив,  та  схаменувся  й  покинув.
все  мало  бути  инакше;  мені  неприємно  й  ніяково;
я  засмучений  і  розчарований.
так,  я  –  невдаха,  й  квит.

мене  називають  джокером,  та  я  –  одноокий  джек,
скільки  цих  карт  не  тасуй,  я  ніколи  не  буду  зверху.
я  сказав  губернатору  штату  підігнати  мені  туза,
але  той  був  людиною  з  холоду,  зрадником  та  боягузом.
–  ось  який  я  невдаха.  й  що  ти  вдієш?  –  нічого.

сідаю  перед  комп'ютером;  починаю  велику  гру,
та  невдовзі  вона  розсипається  на  декілька  тисяч  дрібничок.
думаю:  що  не  так?  вчора  спіткнувся  в  дверях,
і  з  того  все  почалося.  нікчемний  я  чоловік!
я  ніби  загруз  у  піску,  а  вчора  тут  їхав  асфальтом.

спалахнули  вечірні  вогні;  всі  друзі  пішли  гуляти,
а  я  почуваюся  так,  ніби  я  –  останній  з  людей.
колись  про  мене  казали:  овва,  молодець  хлопчина!
відтоді  минуло  2  дні;  я  обшарпався  й  геть  зносився.
що  ж,  нічого  не  вдієш.  можна  мене  списати
й  викинути  в  непотріб.  ось  як  низько  я  впав!

ramshackle  man,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=G6B3oBpDowk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

time to kill

поглянь,  де  ти  є,  й  скажи:  яке  ти  лайно  захищаєш?
наполягаю:  лайно!  може,  в  нас  тут  якесь  потьмарення?
ти  підгодовуєш  язики,  що  сичать  про  великі  гроші,
нібито  десь  закопані  просто  у  мене  в  черепі!

що  собі  думають  ці  стерв'ятники?  послухай  вітру  пустелі:
я  чую.  ця  пісня  –  мов  тихий  крик,  що  помирає  поранений,
як  сон,  що  не  збувся  й  забувся,
в  чиємусь  розбитому  серці.

є  час  для  миру,  і  є  –  для  війни.
не  можу  збагнути:  для  чого  ми  тут,
і  з  чиєї  ласкавої  волі?
є  час  для  давання,  і  час  приймати  дари;
час  кохати  і  час  ненавидіти;  час  війні  й  час  миру;
час  для  жебрацтва  і  час  крадіжки  та  пограбунку.  –

в  цьому  колесі,  як  в  лотерейному  на  ярмарку  барабані,
важко  лишитися  при  доброму  глузді;
мій  розум  вже  замішався!
боже,  я  хочу,  аби  мені  випав
зоряний  час  вбивати.

приходжу  до  банку  –  там  мені  кажуть,
я  отримав  три  долари,  поділені  на  нескінченність.
це  означає:  маю  право  на  безліч  пострілів.
я  заберу  твої  гроші,  твоє  намисто  й  твої  сережки.
знайди  собі  клапоть  землі,  там  посієш  свою  цибулю.

час  насолоди;  час  нечутливости;  час  відповідного  болю.
о,  саме  час  довідатися,  чи  всі  ми  –  з  землі  та  глини.
час  пригадати  все;  все  зробити  –  і  все  забути,
час  дивуватися:  що  це?  боже,  за  що?  хто  ці  люди?

час  грому,  час  глухоти;  час  глупоти  й  дощу.
я  чекаю  на  зміну  погоди,  а  колись  я  чекав  на  кохання.
я  наповнився,  я  готовий  до  наступного  перевороту.  –
нехай  же  настане  час  вбивати;  а  там  –  побачимо

time  to  kill,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

talk about love

щодо  реального  світу:  це  просто  пекельний  біль.
намагаєшся  в  ньому  щось  виправити  –
щоразу  виходить  ще  гірше.
навіть  якщо  маєш  намір  ухльостувати  за  розі,
не  забувай  висмикувати  штепселя  з  розетки;
а  до  речі:  минулого  тижня  хтось  обблював
килимок  під  дверима,  й  нема  на  те  ради.

щодо  того  великого  будинку  у  передмісті:
одного  негожого  дня
я  таки  вдарю  об  землю  шапкою:
всі  ці  дитячі  розмови  –  мов  щебетання  пташок.
наточімо-но  трохи  меду;  мед  добувається  вранці
з  великої  сили  слів,  викинутих  на  вітер.

ні-ні,  я  не  хочу  жодних  серйозних  розмов,
але  тобі  не  завадило  б
трохи  серйозности  –  правда.
тоді  б  ми  з  тобою  могли  говорити
про  все,  що  завгодно:  аж  до  кохання.

але  ти  знов  ведеш  про  погоду.
гляди,  бо  ще  справді  прийде  якийсь  балакучий  сніг,
ще  й  з  язикатим  дощем  та  з  надокучливим  вітром  –
та  й  закипить  в  вас  дискусія  про  ваші  родинні  справи,    
а  я  лиш  сидітиму  збоку,  і  дивуватимуся.

чи  до  чого  б  тепер  моїй  афродіті
йшлося?  про  тебе  кажуть:  надзвичайна,  розумна  дівчина!
слава  про  неї  поширюється;  скоро  про  неї  знатимуть
і  в  африці,  і  в  америці,  і  в  цілому  світі.
чи  може  так  бути,  щоб  ці  смішні
і  до  сміху  нудні  провінційні  танці
заступили  їй  мудру  й  змістовну
бесіду  з  цим  джентельменом?
жартую.  мене  вже  знають
і  в  африці,  і  в  америці.
не  коверзуй,  будь  ласка.
бери  свою  сумочку,  допий  коктейль,  –
маю  до  тебе  розмову
таку,  що  не  терпить  свідків

talk  about  love,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

anya

о,  я  дуже  далекий  від  всього,  до  чого  ти  звикла.
вітер  носить  твоє  ім'я;  люди  чують  його  й  здригаються.
твої  крижані  блакитні,  аж  в  зуби  заходять,  води,  аніє  –
ніхто  не  знає,  куди  вони  течуть.
ой,  і  ніхто  не  знає,  де  вони  були.

твоя  потаємна  пристрасть  відчувається  дотиком  іскри
–  то  в  вашому  дикому  серці  палає  вогонь  революції.
о,  дике  циганське  серце  горить,  наче  сонце  свободи.
 
його,  це  ясне  волелюбне  світло,
ти  переховуєш  в  душі  аж  на  споді.
я  мандрував  рівниною  вашої  пусти,
й  слухав  рапсодії  ваших  ангелів,
там  співається:  ми  не  танцюємо  поодинці  –
що  воно  значить?  ангельська  мова,
як  і  циганська,  незвична  для  нашого  вуха.

ти  блимаєш,  ніби  коштовний  камінь,
очима  крізь  темряву  та  нездоланну  відстань.
я  кохаю  тебе,  полум'яне  циганське  серце.
о,  моя  люба  аніє!  я  згораю  в  твоєму  вогні

anya,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

lick it up

мої  черевики  стали  занадто  важкими.
мої  ноги  весь  час  перечеплюються,
заплітаються  і  спотикаються.
я  видивляюся  її  в  усіх,  хто  сюди  прибуває,
та  її  тут  немає.

все,  що  я  споживаю,  з'їдає  мене  самого,
це  турбує  мене  до  глибини  душі.
я  –  лиш  маленький  гвинтик;
без  мене  ця  гра  неможлива,
ось  тому-то  мене  й  тримає  в  заручниках
джек-брехунець,  що  любить  брехати  влучно.
о,  королівська  плоть  білого  флеш-роялю!  
я  знайшов  би  своє  призначення  навіть  в  гітарних  соло,
я  літав  би  цим  інструментом,  як  божевільна  зірка:

я  не  хочу  грошей,  я  не  хочу  від  тебе  нічого.
я  не  хочу  навіть  твоєї  душі.
мені  не  потрібна  причина,
щоб  робити  щось  непристойне,
просто  я  хочу  впасти,
й  підкорити  собі  історичні  факти.

матінка  мерсі  казала  мені:  шануйся,  герою!
очі  тебе  не  обманюють.  все,  що  ти  бачиш  –  правда,
а  до  брехні  нам,  по  правді,  немає  ніякого  діла.
якби  ж  то  вона  показала  мені  гектора  чи  геркулеса,
коли  вони  плачуть!  тоді  заплакав  би  й  я.

в'язень  мовчить  та  лиш  ходить  колами;
наглядач  регоче,  п'є  пиво:  він  пильно  стежить
за  перебігом  гри  в  телевізорі.
в  папери,  я  чув,  загортають  каміння,
а  ножиці  ріжуть  навіть  метал.

і  ось  я  вже  впав;  я  стою  біля  райських  воріт.
світло  помалу  згасає;  сонце  давно  закотилося.

я  не  хочу  грошей;  я  не  хочу  ні  пишної  слави,
ні  гучних  перемог,  ні  душі  королеви  галактики:
я  лиш  хочу  злизати,  мов  язиком  корова,
весь  цей  солодкий  шепіт,  що  впав  на  мою  тарілку.

я  вірю  в  мою  фортуну,  що  має  свої  амбіції.
вона  простягає  руки  до  неба,  просить  чого  їй  треба,
і  небо  їй  все  дає.  розумієте,  в  цьому  місті
небагато  розваг,  і  зовсім  немає  правди.
я  тобі,  каже,  щаститиму  виключно,  виключно  в  картах.  
о,  як  це  мило!  все  моє  щастя  –  в  її  суперечливих  жартах

lick  it  up,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

the battle rages on

надто  багато  слів  лишалося  ще  сказати,
та  слова  нічого  не  важать,  коли  промовляє  зброя.
хтось  животіє  в  страху,
хтось  –  в  глупоті  й  марнославстві,
а  ти  закладаєш  своє  життя  заради  одного  пострілу.

о,  не  розводься  тут  про  кохання!
вже  очевидно:  воно  рятує  лише  в  романсах.
всіх  нас,  героїв,  спіткає  байдужа  анігіляція,
за  падінням  високих  спостерігає  неминуча  капітуляція;
дорога  до  слави  моститься  кістками  та  черепами,
всі  вже  забули,  з  якого  приводу  бійка,
а  вона  все  зростає  та  розростається.

з  чого  все  почалося?  все  почалося  з  любови;
а  ненависть  –  її  супутниця,  що  її  неможливо  позбутися.
ми  вбиваємо,  аби  жити,  а  живемо,  щоб  померти;
світ  людей  влаштовано  так,  що  сильні  помруть  останніми.

ні,  не  заводь  тепер  про  кохання.
май  шанобливу  повагу  до  того.  що  відбувається.
всіх  цих  людей  спіткає  неславна  анігіляція,
з  падіння  високих  втішиться  безсила  капітуляція;
дорога  до  слави.  як  бачиш,  моститься
кістками  та  черепами;
битва  зростає,  дарма  що  не  знає
своєї  дрібної  причини

the  battle  rages  on,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021

wicked ways

о,  ти  така  палка,  й  така  холоднокровна!
довкола  тебе  в'ються  роєм  козаки.
чом  дивишся  з-під  лоба?  чи  я  тобі  подоба?
мені  ще  сьогодні  пити-гуляти,  краще  кажи  тепер.
–  і  нехай  я  зроблю  дуже  велику  помилку,
та  маю  до  тебе  велику  прихильність,
і  хочу  тобі  довіряти.

я  за  тобою  не  волочуся;  я  за  тебе  не  б'юся.
хочу,  щоб  ти  була  такою,  яка  ти  є.
а  якщо  тобі  заманеться  стати  моєю  коханою,
значить,  так  воно  й  буде,  небо  буде  за  нас.

найми  оркестр  ангелів  великого  каньйона.
мене  не  впустять  до  раю  самого,  а  ти  проведеш.
все  моє  дерево  труситься,  яблука  падають  мовчки,
–  дай  я  скуштую  твоїх.  я  хочу  твого  кохання.
хочу  ходити  твоїми  кривими  стежками
й  сповідати  твої  гріхи.

о,  ти  така  солодка!  розбещена,  дуже  мила.
я  не  збагну  таємниці  привабливости  багна.
мама  казала  мені:  дурний,  таємниць  немає:
принаймні  немає  в  жінках.  –  оце  тобі  й  вся  таємниця.
я  не  вірю,  я  хочу  кричати.  це  ламає  мою  свідомість:
як  же  я  впав  у  таку  залежність?  дитинко,  я  помираю!

твої  електричні  пальці,  твої  наркотичні  уста,
твоє  екстатичне  дихання  й  епілептичні  судоми.  –
чи  можна  таке  зневажити  й  викинути  з  голови?
о,  а  твої  шляхи  перекручені  та  переплутані!
–  я  не  можу  без  цього  всього,
як  невільник  без  миски  супу!
втім,  ти  ще  можеш  мене  відпустити,
й  тоді  я  точно  помру

wicked  ways,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021

too much is not enough

о,  ти  така  важка!  ти  відчайдушно  хоробра.
бачиш  межу  –  переступаєш.  добре,  що  лиш  на  крок.
ти  –  не  те,  що  вдаєш.  не  здумай  мене  дурити.
я  бачу,  ти  щось  надумала,  й  це  мені  не  подобається.

бо  коли  ти  щось  починаєш,  ти  вже  себе  не  тямиш.
сьогодні  ти  зображаєш  милу  невинну  дівчинку,
а  завтра  –  о,  я  вже  знаю:  ми  хочемо  рокенролу.
я  маю  чого  тобі  треба;  я  отримав  чого  й  хотів.

хочу  багато,  аж  забагато  кохання,  моя  маленька.
[i]забагато[/i]  не  значить  [i]достатньо[/i],  якщо  ти  мене  розумієш.
хочу  відчути  на  дотик,  на  смак  і  на  всі  уподобання,
що  воно  є:  [i]забагато[/i].  так,  я  хочу  довідатися!

все  надзвичайно  погано.  ти  безнадійно  занедбана,
ти  вже  не  можеш  без  цього  кохання,  –  й  що  нам  робити?
тебе  вже  засуджено  –  ясно?  ти  винна  перед  законом  –
стій  перед  ним  похнюплено,  і  сподівайся  на  милість.
ти  робиш  це  знов  і  знов!  ти  любиш  це  покарання.

гаразд,  я  тобі  скажу:  підморгування,  загравання,
всі  ці  розпусницькі  танці  й  сором'язливі  рухи
не  збентежать  моєї  думки.  я  пропишу  тобі  ліки,
а  ти  їх  приймай  регулярно,  забагато  разів  на  день.

ти  зрозуміла,  дитино?  зволікати  більше  не  можна.
дай  мені  знати,  що  ти  згодна  зі  мною  в  усьому.
тепер  я  хочу,  щоб  ти  мене  щосили  обійняла,
і  побачимо,  чи  то  не  буде
занадто.  я  хочу  знати

too  much  is  not  enough,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021

fortuneteller

киньте-но  оком  у  ваш  кришталь.
десь  там  всередині  є  таємниця:
вона  подібна  до  сумного  чоловіка,
що  в  усьому  подібний,  здається,  до  мене.

він  каже:  хто  я  такий  без  жінки?
моє  життя  –  лушпиння  від  насіння.
порожні  серця  гудуть,  як  дзвони,
поховальною  піснею:  [i]бажаю  вам  щастя[/i].

ворожко,  постарайтеся  мені  допомогти.
мушу  покласти  край  цьому  нічному  страхіттю.
я  вже  заледве  не  божеволію
від  цієї  нестерпної  муки.
–  на  мені,  безперечно,  якесь  прокляття,
але  в  ваших  очах  я  бачу  розуміння,  як  іскру  істини.
проведіть  мене  через  пітьму  –  хай  я  спробую  щастя;
робіть  все,  що  треба,  ретельно,
точно,  і  так,  як  знаєте.

дні  приходять  до  мене  один  по  одному:
той  дорікати,  цей  глузувати,  а  переважно  мститися.
у  вашому  дзеркалі  все  відображено  правильно:
я  втратив  все,  що  я  мав  доброго  та  хорошого.

це  –  справжня  біда,  ворожко.  –  біда!  вона  не  минає.
ви  мені  допоможете,  й  розкажете  все,  як  є.
бо  мені  увижається,  бреду  в  тумані  до  прірви,
і  немає  нікого.  я  втратив  своє  кохання.
дай  мені  правду,  бо  сам  я  не  можу  її  знайти.
переведи  через  темряву,  й  нехай  я  спробую  щастя.
бачу  в  твоїх  очах  допомогу  й  добру  пораду.

а  те,  що  я  винен  –  знаю.  сказав  їй  мене  покинути  –
так  вона,  отже,  й  зробила.  –  так,  а  я  збожеволів

fortuneteller,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021

love conquers all

це  відчувається,  як  катастрофа,
коли  наближаєшся  до  місця,  де  втратиш  мрію:
це  там,  де  не  втратиш  подруги,
але  неминуче  втратиш  кохану.

я  метаюся,  мов  сліпий,
і  безладно  стріляю  в  темряву.

не  знаю  чого  я  шукаю.  кохана!
я  шукатиму  за  тобою  решту  свого  життя.
я  розіб'ю  всі  мури,  всі  гори,
всі  двері  та  всі  паркани,  що  на  шляху  до  тебе.
кохання  перемагає,  любов  переможе  все.

я  вже  на  цьому  шляху.
завтра  встану  раніше  від  сонця,
й  тут  мене  вже  не  буде.

слова  не  можуть  сказати  нічого.
спогади  про  кохання  в  моїй  голові  –
вони,  мов  скажені  слони,
ламають  там  рештки  розуму.
дитино,  я  знаю:  це  аж  до  самої  смерти.
кожна  сльоза,  що  проллю  за  тобою,
варта  мого  життя.  я  знаю:  любов  переможе.

десь  у  твоєму  серці  –
десь,  може,  аж  на  дні  –
є  незбутня  скорботна  рана,
є  невмируще  нагадування
про  мене:  я  все  живий,
я  досі  живий  за  тобою  шукати.

любов  переможе  все.  кохання  перемагає.
я  змарную  своє  життя,  й  нехай  вона  візьме  верх.
якщо  я  житиму  вічно,  я  житиму  лиш  для  того,
щоб  кохання  мало  надію  перемогти  попри  все

love  conquers  all,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021

breakfast in bed

прокинувся  рано.  надворі  –  дощ.
я  сказав:  він  змиває  з  цієї  брудної  вулиці
її  гріхи,  перегріхи,  нещастя  та  невдачі.
часом  здається,  мене  зносить  стрімким  потоком,
а  часом  просто  не  можу  впорати  всі  свої  злидні.

я  працюю,  тяжко  працюю  в  поті  свого  чола,
котиться  піт  по  щоках,  котяться  й  мрії-сльози:
нікому  немає  до  мене  діла.  пожалій  же  хоч  ти  мене:
це,  можливо,  й  марничка  –  моє  мізерне  життя  –
та  вона  залежить  від  тебе,
як  залежить  земля  від  сонця.

сама  людина  себе  не  витягне  з  цього  болота.
то  можливо  лише  в  казках.  о,  я  читав  книжки!
в  мене  від  них  вже  болить  голова.  чом  би  тобі  не  напружитися
та  не  дати  мені  кохання,  як  не  вміє  ніхто  крім  тебе?
принеси  мені  снідати,  кице,  –  й  доведеться  снідати  в  ліжку.

сумніви  крають  серце.  невже  мої  дні  вже  полічено?
ночі  стають  темнішими,  а  доба  –  як  була,  так  і  є
двадцять  чотири  години.  як  мені  з  цим  боротися?
боюся,  мої  несміливі  надії  перевершать  мої  страхи,
та  вже  й  тепер  життя  здається  позбавленим  глузду.
заздрощі,  ревнощі,  пристрасті,  гнів,  боротьба  й  перемоги  –
де  воно  все  поділося?  доки  я  маю  тебе,  я  ні  за  чим  не  шкодую.
 
я  –  звичайний  собі  чоловік.  щоб  бути  цілком  задоволеним,
мені  не  потрібно  багато  –  повір,  бо  я  не  брешу.
твоя  доброзичлива  усмішка,  дотик  твоєї  ніжности,
спільний  сніданок  в  ліжку  –  й  життя  починає  подобатися

breakfast  in  bed,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021

truth hurts

ти  знала,  що  я  зламався;
ти  все  дужче  стискала  моє  знесилене  серце,
аж  доки  воно  зупинилося.
я  валяюся  тут,  розбитий,  уламками.
це  стало  так  важко:  добирати  байдужих  слів
так,  щоб  тебе  не  поранити;
й  так  важко  словами,  що  кажеш  ти,
загородити  прірву,  що  пролягла  між  нами.
що  означає  кохання?  що  це?  благословення
чи  прокляття?  я  не  бажаю  знати.
я  знаю  достатньо:  правда  калічить.

гаразд,  нам  все  одно
не  втекти  від  цієї  розмови.
ми  тут  самі.  я  хотів  би  знати.
так,  ти  любила  мене.  кого  ти  любила  насправді?
ти  кажеш,  слова  неминуче  справджуються  –
допоможи  мені  підвести  голову.
кохання  дало  мені  крила,
й  позбавило  волі  та  прагнень.

тут  не  лишилося  нічого  живого.
ми  бачили,  як  помирають  останні  ангели,
та  світ  обертається  попри  все;
моє  серце  звикає  до  нової  реальности,
а  почуття  провини  знайшло  собі  іншу  церкву.  
 
дитинко,  я  маю  терпіння  та  гідність.
впевнений:  подолаю  цей  пекельно  нестерпний  час.
світ  обертається  попри  все,
моє  серце  радіє  добрим  новинам,
а  почуття  самотности  набуло  небувалого  значення.

щойно  я  бачив  загибель  нового  ангела.
добре  це  чи  погано?  я  не  бажаю  знати.
та  я  знаю,  і  не  забуду:
життя  без  кохання  –  смерть,
чи  є  воно  прокляттям,  чи  благословенням.
правда  болить  і  калічить.  я  вже  її  не  хочу.
моє  серце  навчилося  жити  в  новому  світі

truth  hurts,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021

fire in the basement

я  підійшов  до  дверей.  серце  тривожно  билося
і  завмирало.  дзвоню  –  ти  ніби  й  не  чуєш,  гаразд;
бачу,  вікно  відчинилося.  овва!  заліз  через  нього.
де  ж  ти?  побіг  нагору  –  тебе  там  ніде  немає.
бо  ти  вже  була  внизу,  й  волала,  мов  божевільна.

пожежа  в  підвалі!  чого  ти  стоїш?
чого  ти  прийшов?  що  робити?  не  бачиш?
там  горить  у  підвалі!  ти  глухий?  я  ж  кажу!
йди  гаси,  й  не  кажи,  що  я  тобі  не  сказала!

дивне  відчуття,  коли  йдеш  у  такий  вогонь.
що  нам  до  того  підвалу?  ходімо  удвох,  не  бійся.
відчуваю  палку  небезпеку,  жах  і  скуте  шаленство  –
я  пожежник,  солодка  нестямо!  іскри  летять  з  очей,
йде  обертом  голова;  я  вже  цілком  не  при  тямі.
добре,  що  я  прийшов,  а  ти  ж  мене  проганяла.

твої  затуманені  очі  спалахнули  ясним  вогнем.
нашу  невинність  розбито  –  вогню  вже  ніщо  не  тамує.
ми  згоримо?  нехай.  я  знаю  твоє  ім'я,  –
спробуй  вимовити  моє,  спали  мої  запобіжники,

бо  вони  вже  розжарилися.  ми  приборкаємо  пожежу,  –
ми  ж  дорослі.  як  страшно!  нехай  воно  все  вибухає!
колись  ти  на  мене  поглянула,  вогник  доповз  до  серця,
і  тепер  тут  така  біда,  розпач,  крики  та  стогони

fire  in  the  basement,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

the cut runs deep

що  ж,  ти  поклала  пальця  на  спусковий  гачок;
твої  очі  тримають  ціль.  щось  недобре  ти  робиш,  дитинко!
о,  я  вже  бачу:  летять  кулі,  мов  дикі  гуси  –
летять  мені  просто  в  серце.  зваж  на  одну  обставину:
на  жодній  з  них,  золотих,  я  не  бачу  свого  ім'я.

а  проте  ж,  а  проте  ж!  чи  ти  знаєш  про  біль  мого  серця?
чи  ти  знаєш,  що  в  мене  всередині?  біль,  порожнеча  й  сум.
все  це  не  зникне  так  просто,  як  заплакати  та  втекти.
ти  встромила  ножа  в  мої  груди,  ще  й  налягаєш  на  нього.  –
скільки  ще  крови  має  пролитися?  рана  стає  все  глибшою.

шукаю  собі  порятунку,  але  не  можу  знайти.
я  не  можу  тебе  молити  про  ніжно-цілющий  дотик.
о,  простягни  своє  милосердя!  зглянься  на  ці  страждання!
бачу  в  твоїх  очах  жорстокість  та  непохитність:
так,  я  занадто  благаю,  я  забагато  прошу.
 
ти  вгородила  ножа  в  мої  безборонні  груди;
ти  аж  повисла  на  ньому.  –  хитай  же  його,  авжеж.
я  страждаю,  та  що  вам,  кохана,  до  мого  розбитого  серця?
мабуть,  я  маю  пролляти  всю  свою  кров  до  останку,
та  знайте:  вона  не  змиється  з  ваших  прекрасних  рук

the  cut  runs  deep,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

king of dreams

це  не  має  значення  чи  правду  я  сказав,
бо  те,  що  я  сказав,  нічого  не  означає.
слухай  моєї  пісні,  й  зовсім  не  матиме  значення,
що  це  –  золотий  шедевр:  важливо,  що  ти  її  слухаєш.

важливо,  що  ти  обережно  тримаєш  свою  троянду,
бо  я  попередив,  дитинко!  казав  же:  вона  з  колючками.
біда,  що  я  сам  ніколи  не  можу  вколотися,
відколи  перетворився  на  безпілотного  духа.
я  –  твоя  власна  тінь,  втіха  і  насолода;
я  просто  виконую  твої  забаганки,
бо  такий  мій  прямий  обов'язок.

я  –  реальний  smooth  dancer,  я  уособлю  тобі
твої  нереальні  фантазії  та  потаємні  мрії.
так,  я  –  майстер  ілюзії.  дотик  моєї  руки
творить  такі  дива,  що  й  словами  їх  не  змалюєш.
коли  я  освячую  сцену,  всі  инші  сцени  на  світі
стоять  непорочно  незайманими,  й  зітхають.
так,  я  –  жебрак  кохання,  але  й  популярний  жрець.

не  вбачайте  різниці  між  тим,  що  ви  маєте
й  тим,  що  зрештою  втратите;  зрештою  втратите  все.
любов  –  всеприйнятна,  приємна,  щедра  й  не  має  меж.
дитино,  поглянь,  скільки  див  та  чудес
крутиться  біля  мене!  що  я  з  ними  роблю?
садовлю  на  долоню,  благословляю,
даю  християнське  ім'я,
і  відпускаю  в  світ  творити  великі  справи.
що  я  зроблю  для  тебе?  я  відімкну  небеса,
і  осиплю  тебе  небесними  дарами,  скарбами  та  зорями.

обертайся,  кружляй,  стрибай,  підскакуй,  перекидайся!
тремти  цілим  тілом:  твій  розум  ось-ось  впаде,  –
він  впаде  мені  просто  в  руки,  й  тоді  ти  легко  помітиш,
як  добре  нам  тут  мандрувати  країною  мрій  та  казок

king  of  dreams,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

dead or alive

ні,  нехай  буде  світло!  не  вимикай.
я  не  хочу,  щоб  ти  зображала  фатальну  пікову  даму.
вже  казав:  не  замикайся!  не  можна  сидіти  на  самоті.
я  приніс  би  тобі  поїсти,  але  там  може  бути  отрута.
ну  то  як?  я  питав:  ти  ще  жива  чи  мертва?
обери  собі  це  вікно,  й  через  нього  пірнай  у  прірву.

навіщо  тут  дзеркало?  стривай,  не  дивися  в  нього,
бо  в  тебе  на  лобі  –  зелений  фальшивий  долар.
не  ясно?  твоя  ціна.  ти  гарна  й  за  половину,
з  ненапудреним  носом  і  очима  без  стріл.
навіщо  ти  нюхаєш  це  лайно?  кажеш,  провітрюєш  мозок?
ні,  ти  його  вивітрюєш.  щоб  мали  очі  блиск?
вони  потьмяніли,  бо  ти  не  знаєш,  чого  ти  хочеш.
ти  навіть  не  знаєш,  мертва  ти  чи  жива.
не  знаєш?  я  так  і  думав.  авжеж,  ти  летиш  у  прірву.

ти  думаєш  ти  летиш  –  ні,  ти  лежиш  в  калюжі.
ти  думаєш,  ти  єдиновладна  всемогутня  володарка  світла,
та  насправді  ти  –  мертва  тінь,  що  розчинилася  в  сутінках.
о,  я  боюся  твоєї  тіні!  це  ж  вона  тече  по  стіні?
щось  бубонить  під  носа,  розмахуючи  косою.  –
то  ти  чи  не  ти?  кажи!  я  знаю:  тобі  здається,
тебе  запросила  смерть;  подумай:  ми  справді  граємо?
я  маю  чотири  тузи,  й  джокера  в  рукаві,
а  ти  –  обираєш  вікно,  й  нарешті  летиш  у  прірву.

dead  or  alive,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

miss dupree II

я  летів  на  salt  lake  city,
місце  3b.  а  місце  3a  належало
їй,  цій  дівчині.  мені  було  сумно  й  тоскно,
я  потребував  дивитися  в  вікно.
от  вона  й  каже:  привіт,  я  –  мітці,
королева  пінг-понгу.  куди  ти  летиш?
людям,  буває,  бажано  змінити  своє  життя;
так  от  і  я  перебираюся.  ніколи  не  знаєш,  де  краще.
ну,  то  куди  ж  ти?
не  знаю,  кажу.  нікуди;
а  сам  собі  думаю:  що  я  верзу?
невже  мені  до  вподоби  такі  екзотичні  дівчата,
що  мають  такі  імена?  я  люблю  цю  мітці  дюпрі.

питає:  ти,  певно,  гравець  на  біржі?
ні,  я  кажу,  я  –  гравець  на  гітарі,  й  співаю.
о,  як  цікаво!  а  я  –  менеджер,  антрепренер,
і  взагалі,  що  пов'язано
з  культурно-мистецьким  бізнесом,
можна  сказати.
раптом  взяла  за  руку,  й  стала  розповідати.
пунктом  її  призначення  було  шахтарське  містечко
десь  на  далекій  півночі,  де  бракує  тепла  та  сонця.
кажу:  хіба  там  не  холодно?  як  вони  там  живуть?
вона:  та  нічого.  тільки  залежить  з  ким  ти.

о,  я  побачив  в  її  очах  кохання  на  райському  острові.
я  вже  не  міг  брехати  і  вдавати  якогось  морфея.
зрештою,  хто  я  такий?  звичайний  собі  рок-ідол,
а  вона  з  мене  робить  романтика  й  закоханого  короля.
 
я  продовжив:  то  кажете,  ви  –  королева  пінг-понгу?
вона  засміялася:  так!  це  щось  таке,  як  гонконг,
і  так  само  ніяк  не  пов'язано
ні  з  китаєм,  ні  з  географією,
бо  я  –  королева,  й  роблю  що  мені  заманеться.
я  запросив  її  випити.  то  було  дуже  смішно.
о,  я  кажу:  гонконг  –  насправді  чудове  місто!
з  ним  не  зрівняються  ні  сингапур,
ні  м'янма,  ні  таїланд.
я  там  бував,  гуляв,  зустрічався  з  прекрасними  леді,
але  ніде  не  було  такої,  як  мітці  дюпрі.
–  королеви,  що  вміє  робити
князів,  королів,  імператорів,
і  тиранів,  і  всяких  диктаторів.
мітці  дюпрі!  вона  –  моя  королева;
кохана,  в  гарній  короні  лагідна  мітці  дюпрі    

mitzi  dupree,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=DSVXzSMm__A

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

strangeways

дивно,  це  дуже  дивно:
я  народився,  і  здивувався:  що  за  огидний  безлад?
мама  казала:  синку,  висновків  не  роби.
виростеш,  підеш  в  далеку  дорогу  –  й  зможеш
сам  розібратися,  що  й  до  чого  в  цьому  великому  світі.

що  ж,  я  досі  не  розібрався.  якщо  ти  хочеш  кудись  піти,
мусиш  пристойно  вбратися,  й  бажано  так  пристойно,
щоб  лише  ніс  виглядав,  та  й  то  лиш,  бо  треба  дихати.
   
я  плинув  широкою  річкою  сумнівів,
і  думав:  чи  справді  потрібним  є  те,  що  не  є  необхідним?
–  бо  в  цей  дивний  спосіб  виходило,  що  я  справді  нічого  не  мав.  

йдуть  індіянці!  я  бачив  їх  в  телевізорі.
їх  –  20000  великих  воїнів,  під  ними  двигтить  земля.
та  на  жаль,  цю  велику  силу  завжди  ламає  кіннота,
навіть  коли  порятунок  –  близько,  бог  вас  благословить.
надішліть  20000  доларів  йому  на  поштову  скриньку.

я  вступив  в  академію  страху  –  там  не  вчили  нічого  доброго.
я  не  знав  куди  йти,  що  робити;  я  не  знав,  де  я,  власне,  є.
і  знов  незбагненним  шляхом  я  мав  лиш  цей  дивний  шлях
попри  те,  що  всі  ці  шляхи  –  беззмістовні  фігури  мови.

ви  бачили  ці  новини?  принцеса  така  й  така
заручилася  з  тим  то  й  тим  то;  3000000  людей
завтра  втратять  роботу,  й  опиняться  десь  на  вулиці.
читай  на  сторінці  2:  прилетіли  космічні  чужинці,
й  ходять,  позатикавши  пальцями  вуха.  це  –  дивно,
бо  я  ж  не  мовчу!  я  постійно  мелю  якусь  інформацію,
й  там,  безперечно,  трапляється  щось,  імовірно,  цінне.

гойдаюся  в  пожаданнях,  мов  дитина  в  своїй  колисці;
думаю  сам  до  себе:  дивні  твої  шляхи!
ні,  насправді  я  думаю:  дивні  шляхи  твої,  господи!
попіл  до  попелу,  прах  до  праху  –  це  вже  якийсь  порядок;
а  назагал  тут  –  безлад,  де  я  маю  лиш  ці  шляхи

strangeways,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021

the spanish archer

напевно,  ти  мала  причину  для  тієї  вчорашньої  усмішки.
о,  ти  була,  наче  кицька,  що  вкрала  чужу  сметану.
потім  ти  облизнулася,  закотила  замріяні  очі,  –
звісно  ж,  ти  знала,  що  цю  виставу
ніяк  не  можливо  витлумачити.

мої  нерви  цього  не  витримують;  в  очах  –  кривавий  туман;
ноги  не  можуть  ходити.  хто  той  іспанський  лучник?

хтось  за  кулісами  вже  причаївся,  щоб  стати  мені  на  заміну.
james  cagney,  великий  трагік,  зіграв  би  цю  сцену  краще.

не  дивно,  бо  цей  сезон  взагалі  якийсь  ненормальний,
і  я,  мов  останній  листок,  кружляючи  тихо  падаю.
ти  станеш  до  мене  півобертом  –  о,  не  відводьте  погляду!
прийде  іспанський  лучник,  ти  заплатиш  за  все,  що  скоїла.

згадай:  коли  небо  було  ще  зовсім  блакитним,
ми  могли  розмовляти,  гуляючи,  на  відстані  сотень  миль.
і  ось  ми  йдемо  пліч-о-пліч,  і  в  світі  –  оглушлива  тиша:
твої  губи  ворушаться,  але  ніхто  не  може  чути  неправди.
–  і  лиш  іспанський  лучник  примусить  тебе  зізнатися.

тут,  над  урвищем,  навіть  я  не  маю  чого  сказати.
як  нам  назвати  цей  день?  цей  день  –  переддень  трагедії.
а  коли  помирає  трагедія,  народжується  симфонія,  –
нехай  же  вона  народиться  завтра,  й  тоді  ж  помре.
о,  ми  зробили  помилку  –  як  нам  її  позбутися?
драматичний  помах  руки,  й  ти  вже  повільно  падаєш.
не  відводьте  очей,  кохана!  ви  мусите  все  це  побачити,
–  а  тоді  вже,  я  сподіваюся,  прийде  іспанський  лучник

the  spanish  archer,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021

hard lovin' woman

вона  увійшла,  й  стала,  вперши  руку  в  бік:
[i]хлопчику,  хлопчику,  я  тебе  з'їм![/i]
вона  вгородилася  в  мене  поглядом
вогненного  диявольського  ока  –
я  міг  здогадатися,  що  мені  зараз  буде,
і  я,  безумовно,  здогадувався,
і  мені,  безперечно,  було.

ця  жінка,  ця  горезвісна,  ця  кровожерна  жінка  –  
вона  мене  почистила,  немов  живу  рибину,
пережувала  живого,  й  ледве  живого  виплюнула.

на  ній  не  було  нічого  крім  щирої-щирої  усмішки.  
вона  облизнулася,  і  я  відчув  смак  її  уст  на  дотик.
вона  розгорялася,  я  закипав  –  вона  все  чудово  бачила,
та  все  підливала  олії  в  цей  обопільний  вогонь.

[i]зараз  ми  вас  почистимо,  й  промиємо  вам  всі  клапани;[/i]
я  почувався  нормально,  й  сміявся,  як  сажотрус;
раптом  у  неї  в  руці  з'явилася  чорна  беретта
з  глушником  та  оптичним  прицілом,  авторське  виконання.

ось  як  буває:  все  починається  з  жартів,
а  закінчується  переляком.  я  сказав  їй:  гаразд,  гаразд!
ми  це  владнаємо  –  чесно.  кажи,  чого  тобі  треба.
ти  знаєш,  –  вона  прохрипіла,  –  забери  в  мене  кляту  зброю,
якщо  ти  такий  крутий;  а  якщо  ти  ще  й  вмієш  брехати,
зроби  з  мене  гарну  дівчинку,  й  тоді  я  тебе  не  вб'ю.

хлопці,  я  не  брешу.  зробив  з  неї  гарну  дівчинку,
ось  вам  чорна  беретта.  тепер  ми  щасливі  вдвох;
якби  ще  вона  не  була  жорстокою  та  любострасною!
але  то  вже  –  наші  проблеми.  доводиться  з  цим  миритися  

hard  lovin'  woman,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021

black & white

ну,  ти  бачив?  ти  це  читав?  це  –  новини?
ні,  ти  скажи:  що  це  таке?  це  в  той  самий  час,  коли
джон  рудий,  відставний  капітан  головної  рибальської  шхуни,
не  платить  податків,  зазирає  в  моє  вікно
і  наступає  на  п'яти  в  черзі  до  невмирущої  слави.

маю  джокера  в  рукаві.  знаю,  в  що  можна  вірити.
правда  й  неправда,  чорне  та  біле  –  ось  що  керує  світом.

знайди  собі  героя  з-посеред  людей,
стався  до  нього  приязно,  як  до  друга  чи  рідного  брата.
ти  його  видобудовуєш,  плекаєш,  знов  руйнуєш;
ти  не  ходиш  за  ним  зі  свічкою,  та  тримаєш  у  полі  зору.

не  вір,  сумнівайся,  перевіряй.  ось  тобі  свіжий  приклад:
це  –  світова  сенсація  чи  просто  гарненьке  личко?
розглянь  це  складне  питання,  що  росте  в  твоїй  голові,
всебічно  й  неупереджено,  а  насправді  лиш  з  двох  боків,
і  люди  тебе  хвалитимуть.  казатимуть:  цей  аналітик
показав  нам  проблему  у  всіх  її  виявах,
аспектах  та  неоднозначностях.

внутрішня  інформація  відкидається  як  непотріб.
делікатні  припущення,  натяки,  жодних  прямих  заяв  –
що  це  таке?  це  все,  на  що  вона  здатна?  справді?
де  вона  є,  до  речі?  підслуховує?  ну  гаразд:
це  все  –  лайно,  що  вона  тут  пише!
дитино,  це  не  годиться!

спить?  недоречно.  нехай  їй  в  такому  разі
насниться  багато  снів,  як  чорно-біле  кіно,
забарвлене  та  домальоване  згідно  з  потребою  часу,
або  щось  таке  чорно-біле,  проте  у  відтінках  сірого.
ненавиджу  це  кіно.  я  його  не  дивився:
цей  фільм  –  непристойно  тупий,  і  не  отримав  оскара.
чи  отримав?  ну,  й  дідько  з  ним.  я  його  не  дивився

black  &  white,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021

mad dog

не  дивися  на  мене  так  довго!  це  може  бути  помилкою:
така  вже  тонка  волосина,  що  тримає  мене  над  прірвою.
не  розумієш?  гаразд.  дай  мені  трохи  простору!
я  знаю,  що  краще  мовчати,  та  як  же  мені  не  плакати?
я  змок,  як  хлющ;  тут  холодно  і  соромно  для  життя.

тепер  тобі  ясно?  я,  мов  скажений  собака,
сиджу  тут  на  прив'язі,  й  чекаю  на  судний  день.
що  мені  ще  втрачати?  чого  мені  ще  хотіти?
а  може,  якщо  помахаю  хвостом,  ти  даси  мені  волю?
ти  не  даси:  ти  не  маєш  нічого
з  того,  що  може  мені  знадобитися.
я  –  просто  скажений  пес;  я  просто  вию  на  місяць.

мені  не  потрібні  друзі;  я  вже  не  маю  мрій.
я  хочу  сміятися  з  болю  та  горя,
та  можу  лиш  вити  й  скиглити.
я  –  просто  сказився.  я  мусив  знати,
що  віддаю  своє  серце  відьмі.
хто  я  тепер?  скажений  собака  з  розбитим  серцем.

вона  все  казала,  має  за  честь
почухати  справжнього  пекельного  пса  за  вухом.
та  одного  пекельного  дня  сказала,  що  сумнівається,
позаяк  вже  отримала  все,  –
і  вигнала  подихати.
краще  б  мене  переїхав  вантажний  потяг,
краще  б  на  мене  впало  небо,  й  зламало  мені  хребет.
я  вже  не  хочу  тримати  її  за  шию.
відпущу,  і  нехай  летить
аж  до  франції  шкереберть

mad  dog,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

call of the wild

галло,  оператор?  так:  я  шукаю  дівчину  –
ви  мені  допоможете.  справді?  тоді  гаразд:
я  знаю  про  неї  –  не  знаю  майже  нічого,
тому  й  розраховую,  що  ви  мені  допоможете.

гарно  тримається  ритму,  не  контролює  часу.
любить  життя:  любить  жити:  жити,  але  не  мешкати.
тобто  я  хочу  сказати,  вона  не  має  адреси.
кажу  вам,  як  є.  а  плутано,  бо  капітально  заплутався,
й  потрібна  чиясь  допомога.  ось  об'єктивні  факти:

вона  не  має  обличчя;  вона  не  має  ім'я.
вона  не  має  ноги  –  гадаю,  лиш  однієї.
вона  –  не  в  межах  досяжности
і  не  в  межах  доступности  розуму;
я  мушу  її,  циганську  дочку,  знайти,
бо  це  необхідно;  це  –  я  думаю,  поклик  природи.

слухайте!  ось:  не  їздить,  бачите,  автостопом,
бо  її  не  беруть;  а  проте  вона  всюди  встигає;
маю  таку  гіпотезу,  що  вона  десь  постійно  тут.
вона  влаштувала  безліч  аварій,
і  всі  –  без  її  провини.  копи  розводять  руками.
має  темне  волосся,  брудний  трохи  збочений  розум
і  серце  зі  щирого  золота!  благаю,  допоможіть

call  of  the  wild,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

the unwritten law

дитинко,  слухай  мого  застереження,
бо  це  воно  й  є:  ти  багато  чого  не  вмієш.
навчися  про  себе  дбати.  зокрема  не  купайся  в  багні.
коли  ти  чешеш  волосся,  з  нього  вистрибують  жаби;
коли  роззявляєш  рота,  з  нього  тече  брехня.

ця  кімната  –  вона  лиш  одна
з  багатьох  нескінченно  подібних,
що  містять  себе  в  собі,
і  в  обидва  боки  повторюються.
і  в  кожній  з  тих  нескінченностей
ти  в  числі  всіх  себе  перед  дзеркалом  поводишся,  як  електрон,
що  не  тямить  свого  існування,  і  не  існує  без  нагляду
 
ще  тобі  треба  знати:  кролик  живе  в  норі,
що  й  вона  є  в  норі,  що  та  –  в  такій  самій,
просто  на  вищому  рівні  реальности;
в  кожній  з  тих  нір  –  свій  кролик,
як  в  кожному  вчинку  живе  його  виправдання,
неприйнятне  для  нашого  світу.
 
що  мені  з  цим  робити?  маю  підозри  й  докази,
незаперечність  і  впевненість.  ти  порушила  цей  закон.
він,  щоправда,  неписаний;  ти  про  нього  не  знала,
отже  порушила  навіть  не  знаючи!  це  –  видатне  досягнення.
а  проте  ж  ти  багато  чого  не  вмієш.  признайся,  й  тоді  побачимо,
чи  навчишся  ти  розуміти  механізми  космічних  справ.

о,  вогонь  у  твоїх  очах  миліший,  ніж  долар  в  кишені!
обачайся,  дитино:  я  не  беру  хабарів.
отже,  ти  –  винна,  і  хочеш  понести  своє  покарання,
–  отже,  те,  попереднє,  було  занадто  легким!

пожартував.  дай  трохи  часу  подумати:
тиждень  чи  місяць.  вже  знаю:  сам,  як  завжди,  понесу.
ти  даєш  мені  більше  прибутку,  ніж  я  на  тобі  втрачаю,
а  звичай  терпіти  сором  –  то  моя  індіянська  звичка.
ти  вже  йдеш?  ну  гаразд.  в  хаті  страшенний  безлад,
і  натоптано.  треба  все  мити  й  чистити.  –
я  не  хотів  би,  щоб  ти  страждала,  спостерігаючи

the  unwritten  law,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

bad attitude

подивися  на  ці  брудні
руки:  вони  вже  тремтять  від  гніву.
подивися  на  це  обличчя:
страшне,  пооране  зморшками!
мої  очі  горять  вогнем:  бачиш  перед  собою
людину  і  чоловіка!  ти  справді  така  сліпа?

ти  завдала  собі  зовсім  невдячного  клопоту
замішатися  в  цю  неприємну  справу.
ти  звинувачуєш  мене  в  несправедливому  ставленні,
але  не  питаєш,  як  важко  мені  на  душі!

ти  замкнула  мене  в  паперовій  клітці,
й  сподівалася,  діло  зроблено.  –
ти  й  тепер,  мов  колода,  лежиш  на  моєму  шляху.
візьму  свою  бензопилу,  та  й  попиляю  на  дрова.

відчепи  вже,  нарешті,  від  мене
цю  огидну  холодну  пластмасову  бирку!
що  там,  до  речі,  написано?  я  згадаю  своє  ім'я.
чула  чи  ні?  вона  ще  й  базікає
про  якесь  там  недружнє  ставлення.
може,  воно  й  було  недружнім,
та  всі  речі  на  світі  мають  властивість
мінитися,  текти,  і  грати  барвами

bad  attitude,  deep  purpl

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

not responsible

знайшов  свою  чорну  куртку,
знайшов  у  ній  трохи  грошей.
піду  увечері  погуляю,  знайду  собі  жінку  чи  дві.
не  знаю,  скільки  ще  триватиме  таке  нудне  життя,
але  ніколи  не  шкодую  про  минуле.  –
а  завтра,  щойно  прокинуся,  шукатиму  тебе.

я  не  маю  причин  стовбичити  тут  на  станції.
я  не  маю  навіть  квитка,  та  все  одно  покатаюся.
мені  однаково,  куди  тепер  податися,
і  навіть  однаково,  де  я  тепер  опинився.
я  ніколи  не  мав  такої  копійки,
щоб  її  берегти,  мов  зіницю  ока;
і  ніколи  собі  не  сушив  голови
з  такого  сумного  приводу.

коли  мені  холодно,  знаходжу  дрібку  тепла.
коли  я  голодний,  радію  шкоринці  хліба.
я  можу  прожити,  напевно,  тиждень  чи  два  без  випивки,
а  без  вашої  відповідальности  дотягну  до  кінця  віків.

сьогодні  вранці  прокинувся,  не  знайшов  своїх  черевиків.
то  була  нескінченна  вечірка!  вже  забув,  коли  бачив  сонце.
сьогодні  йдемо  –  ти  здивуєшся.  якби  мені  ще  й  грошовитости.
–  бачиш,  я  вмію  сказати  так,  що  й  грошей  ніяких  не  треба.

я  попроваджу  вас,  леді,  до  палацу  галантних  танців  –
там  двері  зі  срібла  та  золота  охороняє  мій  приятель.
з  твоєї  ласкавої  волі  підношу  цей  келих  за  те,
щоб  в  кожній  нежданій  халепі
ми  знаходили  щось  приємне.
тож  коли  ти  не  маєш  грошей,  втішаєшся  тим  усвідомленням,
що  я,  вже  сказавши  "не  маю",  не  маю  ще  й  відповідальности.
ти  могла  б  в  разі  чого  розпоряджатися  навіть  моїм  життям,
я  тобі  розповім  про  себе  все,  чого  забажаєш.

ну,  а  так,  для  початку,  можна  сказати:  коли  надворі  негода,
волію  сидіти  вдома  в  затишку  і  в  теплі;
коли  мене  щось  непокоїть,  засмучує  чи  лякає,
я,  не  маючи  відповідальности,  можу  втекти  й  сховатися

not  responsible,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

hungry daze

в  просмерділому  димом  та  потом  пакгаузі
настав  шістдесят  дев'ятий  рік.
крутяться  столи,  трусяться  стіни  та  стеля;
танцюють  голі  дівчата:  гарненькі,  худенькі,  дурні
та  всілякі-всілякі,  –  і  все  те  гримить  оглушливо.

налаштуйся  на  всі  безумства,  що  творитимуться  потому
в  номерах  для  ночівлі  –  там  вже  горять  свічки;
а  тим  часом  оголоси  номер  цього  stinking  hippy,
й  кидай  голодний  грім  у  зголоднілий  натовп,
що  гуртується  в  голодній  непритомності.

довга  самотня  траса  тягнеться  аж  за  обрій
попри  тутешню  вбогість,  корупцію  та  хвороби.
куди  вона  йде?  не  знаю,  та  щось  тут  пішло  не  так.
холодна  самотня  гора,  що  височіє  на  заході,
наїжачилася  по-осінньому,  хоч  надворі  –  давно  зима.  

я  спробував  промугикати:  "we  all  came  out  to  montreux",
та  виходило  щось  нещире,  нежиттєве  й  цілком  безглузде.
–  о,  ви  цю  пісню  знаєте?  це,  знаєте,  дуже  мило!  
–  а  знаєте,  в  голодній  непритомності
можна  почути  ще  й  не  таке.

ми  завернули  до  вас  випити  й  перекусити.
тепер  ми  знов  на  колесах,  можемо,  певно,  рушати.
дівчата  регочуть  –  всілякі,  дурненькі,  різноманітні  –  
регочуть  так  голосно  й  весело,
аж  трохи  незвично  й  страшно.

так  наша  банда  зазнала  що  однієї  поразки.
похнюплені,  мов  побиті,  ми  підібгали  хвости.
переможці  гукнули  "слава",  й  продовжили  з  того  місця,
де  ми  й  були  з'явилися  в  голодній  непритомності

hungry  daze,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

wasted sunsets

день  відійшов,
і  ангели  приходять,  щоб  лишитися.
вивітрюються  тихі  людські  шепотіння,
я  озираюся:  лиш  черевики  валяються  в  кутку,
та  ще  на  стінах  золоті  почесні  грамоти
заради  мого  продажного  смутку.

забагато  змарновано  таких  вечорів,
–  забагато,  щоб  зараз  вирушати  в  дорогу.
занадто  темно  надворі,  щоб  замикати  двері:
я  сиджу,  й  сподіваюся,  що  прийде  хтось  дуже  мудрий,
–  прийде,  і  все  розтлумачить.

власне,  вже  хтось  прийшов,
і  так  само  сидить  під  дверима.
ну,  гаразд:  по  підлозі  розкидано
черепки  від  моєї  корони;
по  стінах  зміяться  тріщини,
що  ростуть,  ворушаться  й  грубшають;
моє  заціпеніння  повзає  по  хаті,
й  тремтить  перед  світанком

wasted  sunsets,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=P1bGHXoOu9o

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

a gypsy's kiss

ти,  як  тебе  там,  що  ти  вмієш?
он  тая,  бач,  танцює  на  піску.
а  ти  нам  розгадай  велику  таємницю,
чи  надя  будулаївна  –  китайська  шанувальниця,
що  циганчук,  китаєць,  вкрав  у  неї  віяло?
о,  це  була  історія!  вона  увійшла  в  історію,
як  непридатний  приклад  надбання  надбажань.

убивство  та  крадіжка  –  під  вашим  керівництвом,
а  десять  революцій  за  неозорий  час?
он  чого  доходить!  видатки  все  зростають,
а  ви  й  раденькі.  бійте-обачайтеся,
бо  один  поцілунок  цієї  циганки  –
і  весь  ваш  великий  вплив
вже  ні  на  що  не  впливає.

хохо,  ти  від  кого.  сховай  свої  зуби.
сеньйорита  сказала,  покажи  свій  товар.
я  витягну  тобі  легені  через  носа.
ти  ж  знаєш:  наші  космічні  далекобійники  –  можуть;
а  лобстери-жлобстери  змелють  вашу  контору  на  бізнес.
ясно?  ставай  навшпиньки,  і  діставай  нестачу.

вони  блефують,  цілячися  в  тебе
з  пістолетів,  гранатометів  та  скорострільних  танків.
гни  свою  партію  вперто,  а  усміхайся  –  погрозливо;
пам'ятай:  один  підступний  циганський  поцілунок  –
і  їхні  рожеві  мізки  проваляться  там,  де  тельбухи.

а  ви  знаєте  джона  вейна?  аламо?  а  джеронімо?
ну,  за  скаженого  коня  навіть  не  питаю.
я  з  ними  курив,  аж  викурював  бджоли  з  черепа  –
я  вам  скажу:  ці  джентельмени  знаються  на  рокенролі,
сховайте  ваші  погрози  сивій  кобилі  під  хвіст.

так.  ну,  а  ти,  мій  сину  –  ти  ще  нічого  не  вмієш.
слухай  негаласливого  в  натовпі  голосу  правди:
якщо  ти  вже  хтось,  і  маєш  свої  честолюбні  амбіції,
біжи  до  циганки:  її  поцілунок  зробить  з  тебе  людину

a  gypsy's  kiss,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=BA4IApGECBA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

perfect strangers II

чи  встигаєте,  дітки,  завчити
моє  ім'я  тоді,  коли  я  з  вами?
знайте,  що  я  перетнув  кількадесят  океанів,
пустель  та  гірських  систем;  духи  жахливої  арктики
повідали  мені  про  давні  пригоди  з  мого  життя,
всі  африканські  демони  шанують  мене,  як  сонце.
а  я  –  лиш  відлуння,  відгомін  вашого,  дітки,  минулого.

я  повернувся,  відбившися  від  того  далекого  дня,
коли  в  вирішальній  прі  визначалася  доля  світу.
тисячі  та  мільйони  воїнів,  що  знали  моє  обличчя,
досі  чекають  на  мій  наказ:  загинути  чи  почекати.
привиди  вміють  сміятися;  люди  ліплять  з  грязюки
пасочки,  і  дивуються,  чому  їх  не  можна  їсти.
те,  що  здається  вам  вашим  життям,
є  лиш  кумедною  тінню  того,  чого  ви  не  знаєте.

коли  ви,  наприклад,  побачите,  що  я  розмовляю  з  вітром,
чи  підважую  пальцем  скелю,  чи  просто  солодко  сплю,
шанобливо  мовчіть,  не  втручайтеся,  спостерігайте  чемно.
пам'ятайте:  маємо  бути,  як  є,  цілковито  чужими.  

так,  чужими!  я  сиджу  у  своїм  мовчанні,
мов  у  глибокій  криниці,  на  дні  світового  смутку.

смуга  з  живого  срібла  оперезала  небо.
я  знаю,  що  воно  значить.  то  –  не  велика  біда.
голос  минулих  віків,  що  відлунює  в  нашій  свідомості,
вночі  оплакує  мертвих,  а  вранці  кличе  до  битви

perfect  strangers,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

mean streak

це  було  вчора:  вона  прийшла
п'яною  до  непристойности.
каже:  "я  п'яна,  як  пекло".
в  цьому,  здається,  немає  сенсу,
та  все,  що  вона  промовляє,  припадає  мені  до  смаку.
звісно  ж,  я  привітався,  не  сварився  й  не  заперечував.
ти  все,  кажу,  літаєш.  куди  помандруєш  тепер?

каже:  далеко-далеко.  може,  десь  на  венеру.
зажди,  я  піду  скупаюся;  потім  щось  покажу.
о,  вона  має  погані  схильності.  каже:  ну,  я  ж  –  змія?
о,  вона  –  не  змія,  а  щось  набагато  гірше.

вона  мене  зводить  з  глузду;  хазяйнує  у  мене  в  хаті,
і  так  само  в  моїх  кишенях;  і  так  само  в  моїй  голові;  
я  сподівався,  що  й  сам,  виходячи  зі  справедливости,
володітиму  нею,  та  то  була  марна  мрія.

[i]зажди,  зажди,  май  терпіння.  я  зараз.[/i]
ну,  я  не  мав  терпіння:  вибив  ті  двері  ногами,
та  й  увійшов.  дивлюся.  каже:  я  передумала.
хотіла  тобі  показати,  як  венера  виходить  з  моря,
але  так,  я  гадаю,  краще.
я  –  русалонька.  йди  до  мене  

mean  streak,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=QMSBv02OZXs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021

nobody's home

ні,  тут  я  нічим  не  зараджу.
можливо,  й  не  намагатимуся.
ти  затялася  все  відкидати,
замовчувати  й  заперечувати.

бачу,  коли  приходиш,  порожнечу  в  твоїх  очах.
що  ти  собі  надумала?  я  знаю,  але  не  кажи.  
ти  поводишся,  як  божевільний  король  –
це,  погодься,  безглуздо:  краще  б,  як  королева.

зараз,  до  речі,  нікого  немає  вдома.
в  мене  болить  живіт,
пам'ять  про  тебе  розвіялася  –
так,  в  хаті  світиться,  й  це  означає,
що  нікого  немає  вдома.

ти  постійно  розводишся  –  ой,  а  мене  вже  нудить  –
про  любов,  розуміння  та  щирість.
–  ти  хоч  знаєш,  як  їх  вдавати?
ти  сповнена,  мов  каструля,  гордощів,  що  вони
аж  хлюпають  через  край,  і  заляпали  б  всю  підлогу.

можливо,  ти  усвідомила  щось,
і  хочеш  цим  поділитися?  –
ні,  таку  імовірність  я,  напевно,  відкину
заради  всього  святого;  а  ще  й  з  тієї  причини,

що  нікого  немає  вдома.  наше  минуле  забулося,
наші  стосунки  зазнали  численних  метаморфоз.
якщо  ти  вважаєш,  що  в  мене  у  хаті
світиться  надто  яскраво,  це  тому,  що  мене  нема.

чую,  ти  плачеш  –  ні?  вибач:  мені  почулося.
цілий  вечір  болить  живіт,  зараз  заплакав  би  й  сам.
шкода!  ти  отримала  все,  за  що  так  завзято  боролася,
а  мене  цілий  тиждень  нудить,  і  зовсім  пропав  апетит

nobody's  home,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021

under the gun

хомо  невірний!  будеш  моїм  хом'яком.
то  було  б  справжнім  дивом,  якби  ти  виявив  розум,
та  сьогодні  принаймні  ти  зможеш  мені  позаздрити,
а  взагалі  –  виявляй  симпатію.
я  не  знаю  своїх  перемог,
я  не  знаю  своїх  поразок,
та  я  справді  зробив  одне  героїчне  велике  діло.

я  дійшов  відчуття,  що  це  не  було
й  ніколи  не  буде  правдою.
як  я  цього  дійшов  –  не  в  межах  твого  розуміння.
але  це  –  не  радій,  ти  не  знаєш,
про  що  я  кажу  –  сьогодні
впаде  під  пір'їною  –  ні,  під  натяком
на  можливість  погрози  вдатися  до  насильства.

вклади  мені  в  руки  смерть
і  навчи,  хто  негоден  жити.
правильно  це  чи  неправильно  –
не  в  межах  людського  розуму.
нам  наказали,  й  якщо  ми  не  зробимо,
напевно  ж  нас  розстріляють.  

політичні  політики  та  генеральні  недоумки
бачать  більше  за  нас:  недаремно  ж  вони  сидять
в  бункерах  та  кабінетах,  оздоблених  вельми  пишно;
тому-то  вони  й  позіхають,  спльовують  чи  ремигають
щоразу,  щоразу,  –  дивися  –  коли  по  обіді  хтось
знаходить  свою  загибель  через  свою  сліпоту.

коли  ці  хоробрі  люди  падають,
над  ними  схиляється  небо,  нарум'янене  по-вечірньому,
і  в  очах  всіх  живих  солдатів  відображається  смуток.
висохнуть  сльози  й  за  тими,  кого  мені  довелося
вбити,  й  за  тими,  кого,  як  ти  кажеш,  тобі.
ми  не  знаємо  їхніх  імен,  та  принаймні  можемо  вірити,
хто-небудь  їх  там  пом'яне  в  таборі  переможених.

я  не  знаю  своїх  перемог,  я  не  знаю  своїх  поразок.
я  робив  це  під  примусом  –  ясно?
инакше  б  мене  розстріляли.
ну,  а  якщо  розстріляєте  ви,
це  буде  правильним  ділом:
право  вбивати  належить  тим,
кому  там  згори  видніше

under  the  gun,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021