| Сторінки (4/397): | « | 1 2 3 4 | » |
Ви відкривали вранці темні штори,
Впустивши в себе день ясний, новий,
Засліплені проміннями аврори,
Відчувши світ оновлений, живий?
Життя вдихнувши розумом зп’янілим,
На повні груди крикнути - Живу!
Всміхнутися лицем закам’янілим,
Радіючи що прийде рандеву?
Отак артист чекає на куліси,
Що відкриваючись поєднують світи.
Мов задзеркалля для маленької Аліси,
Де кролик залишив свої сліди.
Сценічний образ переплетений словами,
Відключення від вічного буття,
Кохання сенс з пекучими сльозами
І звук гучний свого серцебиття.
Час пролетів і вимкнули софіти,
Лишив театр спомин вогняний.
Та є бажання штори нам відкрити,
Впустивши в себе день новий, ясний.
19.11.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
Ой за лісом поле, поле з ковилою,
А за полем гори тягнуться до хмар.
Не буває радості разом із бідою,
Десь на полонині задрімав вівчар.
Шепотіли гори вітру степовому,
Про свої бажання в лісі побувати
І що вони мріють в грунті кам’яному,
Золоте насіння та й заколисати.
Вітер за годину прилетів до лісу,
Похватав насіння, гілля обломив.
На яскраве сонце кинув хмар завісу,
А що вкрав таємно степом розгубив.
Тепер одинокий стоїть серед поля
Кленок кучерявий небо підпера.
А на горизонті молода тополя,
В морі трав’яному гіллями маха.
Біля гір вродили кущики тернові,
В кам’яному грунті корені ростуть.
Вони розказали про свій ліс чудовий
І струмки, мов сльози, поміж скель течуть.
17.11.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Звертаюся до тих хто в масці плаче,
А ще до тих хто сміх дарує нам,
Хто піснею сумною світ пробачить
І монологом буде вдячний небесам.
Уклін до тих, хто слово зберігали,
Знання донесли через хвилі літ.
Аматорам які народними ставали,
Притягнуті до сцени мов магніт.
До ніг кидаю квіти хто танцює,
Хто музику поєднує з життям.
Повірте, не за гроші він блазнює,
Він дає волю власним почуттям.
Культура- це не тільки слово,
Це стиль життя минулих поколінь.
Їм завдяки виходить так чудово,
Бо ми всі мали добрих вчителів.
Нехай барвінок в фарбах заквітує!
Народна творчість в дітках проросте!
Слова подяки кожен хай почує!
А гроші то таке… не головне.
5.11.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
Закарбувалась осінь в сушених грибах,
Зховавши аромат п’янкого лісу.
Гербарії поснули у книжках
Чекають, що відкриє хтось завісу.
Шипшина бідна зморшками взялась,
Життя застигло сонцем запече́не.
Коса берези зовсім розплелась
І шкодувала, що вже не зелена.
А синій терен звабливо блищав,
Яскравий колір серед сухостою.
Ледь-ледь коловся ніби захищав,
Та все ж віддав жаринки з кислотою.
Туман заплутався у хащах глоду,
Стручок у гладичі́ї торохтить
І бересток пускає на свободу
Насіння, що кружляючи летить.
Багряний клен втрачає позолоту
Хоч павутиння видно де-не-де.
Заве́ршив жовтень вже свою роботу,
А листопад морози принесе.
31.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
На базарі у картоплі є багато фанів,
Бо ціна на неї стала майже як в бананів.
Біло Роса, Пікасо, Рів’єра, Солоха,
Хто раніше оптом брав, купує потрохи.
Не вродила, чи згнило, може жуки з’їли?
Хто надію мав купити, майже всі влетіли.
Нині круто на столі картопля в мундирі,
А ще смажена… на салі… запах по квартирі!
За рахунок бараболі бідні виживали,
Борщ без м’яса звикли їсти. Ну а як же далі?
Будуть всі гуманітарні спагеті вживати,
Бо не хватить на картоплю пенсії й зарплати.
На весіллі мішок бульби гарний подарунок,
Бо ним можна з тамадою вести розрахунок.
Відчуваю доведуть грошову інтригу,
Ще внесуть жуків, що в смужку, у Червону книгу.
27.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
А небо накинуло шаль
І сонце сховала печаль.
Пригнічений світ без тепла,
На ранок роса потекла.
Котилися сльози жалю,
Чекали хтось скаже:- Люблю!
Але у отвіт пустота,
Бо небо немов темнота.
Я знаю що зорі там є
І місяць шле світло своє,
Та небо накинуло шаль,
Невидно нічого нажаль.
Ось вітер нічний прилітав,
Він хмари по небу ганяв.
Серпанком горів небокрай,
Діждалися роси, збирай.
Ласкає проміння сліди,
Які тут залишила ти.
І знов стало чути: -Люблю!
В освітленнім нашім краю.
25.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Навесні рікою проливались сльози,
Сік мов кров прозора капала до ніг.
Обрізали довгі виноградні коси,
Що перебороли і мороз і сніг.
Ті що залишили, міцно підв’язали,
Розпускало листя там де зажило.
Грони немов іграшки із лози звисали,
І зплітали вусики молоде стебло.
Серпень загадковий разом з сонцем грається,
З листям винограду вітер заграва,
Урожай перлинами з медом наливається,
Полинами пахне скошена трава.
Кучерявий вересень урожаєм балує,
Стигле гроно чавиться, виділяє кров.
А дубова діжечка нотки винні згадує
І чарує зілля для пісень розмов.
Запах літа разом з поцілунком осені
У кришталь прозорий міцно заплелись.
Тут години радості і хвилини зморенні,
Ще й роки червоні долу пролились.
25.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
За вікном у автобусі темно.
По шосе він додому спішить.
Від чекання на серці щемно,
Уявляючи зустрічей мить.
Вже позаду Європа лишилось.
Київстар он мобільний впіймав.
Чомусь сльози самі покотились,
А навпроти хлопчина дрімав.
Автошлях заколихує плавно,
Перетнувши уявний кордон.
Крок уліво живуть вульгарно,
А крок вправо… там вічний сон.
Світло фар, мов пекельний погляд,
Він шукає у темряві час.
А знаходить душевний розлад,
Що сховався у кожного з нас.
Рідний дім зустрічає скромно,
Зазира в ліхтарі пустота,
Сивий дим проплива безмовно
І сирена, мов пес завива.
Зник автобус у складках ночі,
Зовсім інші пішли думки.
Вже напругу скидають очі,
Темінь повна, не видно руки.
21.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Далеко, де обрій зникає,
Де вітру нема коливань,
На небі свій слід залишає
Літак нездійснених бажань.
Там мрії, мов листя пожовклі,
Додолу упали й лежать.
Їх діти губили й дорослі,
А з ними-можливість літать.
Бажання бувають таємні,
Бувають великі й малі,
На смак і на дотик приємні,
Крилаті немов журавлі.
Бажайте здійсненого люди,
Бо в мріях можливий політ.
Старайтесь літати повсюди,
Нехай заквітує весь світ.
Щороку бажань стає більше
І світить табло "Перегруз!"
Бо мрію здійснити складніше,
Коли на душі землетрус.
Якщо унизу гинуть діти
І нас пожирає війна…
Зникає бажання летіти,
Та мрія лишилась одна.
В ній небо прозоре, спокійне
І світить нам сонце згори.
Щасливе життя неймовірне
І зникли усі вороги.
13.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
В кожну тріщину, в кожну шпарину,
Дощ жовтневий лишає слід.
І суха земля за хвилину
Вже шепоче-Іди в обхід.
Он прозорі коси холодні,
Грозові небеса розплели.
Полилися струмки в безодню,
Вже півроку чекали води.
Вогняні батоги блискавиці,
Поміж хмар розкидали заряд
І удари гучні громовиці,
Були схожі на залпи гармат.
А калюжі, що ніби озера,
Розплескались від натиску шин
І заплакана атмосфера
Красувалась у фарах машин.
Хто радів грозовий негоді,
З парасолькою йшов у руках.
А були ще прокльони погоді,
Бо протік застарілий дах.
12.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Прогноз невтішний, старість стука в двері
І дзеркало стає чомусь криве.
По колу ходиш ніби лев в вольєрі,
Думками роздираючи себе.
Чому все так? Чому це все зі мною?
А не повернеш колесо часу,
Бо вже пірнув в майбутнє з головою
На березі залишивши красу.
Тут головне пливти, не зупинятись,
Бажання мати рухатись вперед.
Знайти того, з ким добре спілкуватись
І головне, щоб витримав хребет.
10.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
В пшеничнім морі хвилі колос хилитають,
В безмежний степ з’єдналися поля.
Смак хліба люди добре знають,
Хто із землею поєднав свої життя.
Світанків запах і вечірня втома,
Пекучий день замішаний з дощем,
Очікування рідних вдома,
Окроплений ранковим туманцем.
Кристали солі з потом додалися,
Енергію впитали грубих рук,
Під літнім сонцем мрії запеклися,
Коли комбайна пролунав знайомий звук.
Частинка долі схована в хлібині,
Хвала рукам, які годують нас!
Щасливі ті де хлібороб в родині,
Бо їхня праця гідна в нашій час.
Багато хто залишив свого плуга,
Пішли на фронт змінивши ремесло.
Тож мирне небо теж їхня заслуга,
Сумує степ за ними і село.
Бажаєм миру і повернення додому,
Нехай квітує радістю земля!
Щоб тіло ваше відчувало втому,
Лиш після того, як засієте поля.
7.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
Охайний садочок, квітник кольоровий,
Старезна черешня гілля розкида.
Коли літній вечір, то настрій чудовий,
Шовковиця стигла асфальт покрива.
Завжди жартівлива хазяйка старенька,
Курчаток пасе, то город чепурить.
До вечора змориться, сяде одненька,
Вже чай в алюмінієві «кружці»кипить.
Картопля з укропчиком, риби шматочок
І друг телефон у Facebook зазива,
Чекає бабуся від дочок дзвіночок,
Вже потім щаслива і спати ляга.
А взимку самотність зайде в рідні стіни,
А вітер гасає, мов кінь за вікном.
Старенький баян, ще зберіг своїх сили,
Він просто чекає, коли за столом…
Всі діти приїдуть, чи гості зійдуться,
Бабуся візьме і розтягне міхи
І пісні по хаті гучні розільються…!
Але не на часі, в них різні шляхи.
17.12.23. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Пахне ранок какао з млинцями
І вологою диво роси.
Розпахтівся букет з васильками,
Що сухенький стояв для краси.
Ароматом повіяло кави,
Що в горнятку тихенько кипить.
І насіння достиглої мальви,
У саду на стеблі торохтить.
Прийде день і запахне землею,
Що зерно в свої груди прийма.
Він з красою змішає всією,
Бо скінчились осінні жнива.
Ніжно борщик у ніс залоскоче
І часник в пампушках запахтить.
А обличчя засяє дівоче,
Бо у серці любов закипить.
Вже он вечір на землю підкрався
І край сонця за гору сховав.
Хтось у темряві тихо всміхався,
Як з кишені сірник діставав.
І зажевріли купки повсюди,
Огортає ядучий нас дим.
Отак пахнуть увечері люди…
Всім здоров’я, старим і малим!
1.10.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Серед поля скатертина,
Мов хмарка біліє.
Ніби наша Україна
Від горя марніє.
Край південний і край східний
Вогнями палають,
А з калин червоні сльози
Капають, та сяють.
Ковила навкруг шепоче,
Грається з вітрами,
Тліє бідна скатертина
І чорніють рани.
Де ж дощі, що так чекають?
Пожежу загасять,
Скатертину розрівняють
І ворога вразять.
Прийде час, на скатертині
Будуть корова́ї.
Стануть вина у графині,
Бо такі звича́ї.
Зігріватимуть рідненьку
Дівочі долоні,
Але сльози калинові
Лишаться червоні.
30.09.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Ой на горі чорній осінь заблукала,
Як зійти в долину стежечку шукала.
А на самім краї, де туман ночує,
Дерево життєве насіння чатує.
Осінь ненароком торкнулася листя,
Те почервоніло нібито намисто.
Стручки затріщали, насіння сипнули,
Упали додолу, свободу відчули.
Одне впало в прірву, де каміння мертве,
Гарний був початок, а кінець мов жертва.
Інші вхопив вітер, жбурнув у долину,
Хто чекав народить в любові дитину.
Заходились осінь насіння збирати,
Шепотіла до нього, як рідная мати.
-Посаджу вас любі на краю городу,
Хай росте до неба продовжувач роду.
А ще прикопаю вас біля криниці,
Нехай воду носять гарні молодиці.
А оці пів жмені, візьму зачарую,
Хто мене полюбить, тому подарую.
Засміялась осінь, стежку відшукала
Із гори побігла пісеньку співала.
Листя закружляло різнокольорове,
Дерево життєве стало загадкове.
26.09.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Дві вербички, парочка, росли із земли́ці
Однако́ві, тоненькі, наче ті сестриці.
Від одного кореня вони проростали
І до сонця, що у небі, листя підставляли.
Разом краще, веселіше і взимку тепліше,
Під дощами та снігами стояти твердіше
Довгі коси навесні разом розплітати,
Дуже добре у житті сестру рідну мати.
Якось влітку завітав вітерець до гаю,
Одній вербі шепотів-Я тебе кохаю!
І сміялися вони з вечора до рання,
А у іншої сестри не було кохання.
В однієї було все, сонечко, цілунки,
Павутиння із росою вітра подарунки,
А в сестриці тільки смуток, сльози накрапають,
Листя сиплеться додолу коли так страждають.
Якби мала тільки змогу, пішлаб за край світу
І впалаб ридаючи на землю зігріту.
Ніби й корені одні обох набували,
Але є в житті шляхи, які роз’єднали.
Прийшла осінь, листя жовкне і вітер шепоче
- Я з зеленою сосною кохатися хочу.
Прощавай, мене не згадуй! Та й зник на світанку,
Полетівши залишив на сердечці ранку.
Заплакала покинута, про сестру згадала,
А та всохла в самоті, бо довго страждала.
Буйні коси обломились, кора облітає,
Чути сміх посеред гаю, то вітер кохає.
18.09.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
За обрій закотився сонцесяй,
Останнім променем зачервоніли хмари.
Зашепотіли квіти- Почекай!
А невблаганна ніч пускала чари.
Ковтала темінь світло у вікні,
Дерева завмирали мов примари.
Хтось посміхався тихо уві сні,
А декого замучили кошмари.
Зненацька вітер ніч розколихав,
На шмаття неба розірвав завісу.
Побачив місяць тих, хто заблукав
І стежку освітив посеред лісу.
Тонули зорі в дзеркалі води,
Здавалось вічність канула в глибини,
Ніч росами залишила сліди.
До ранку залишалися хвилини.
Вже перші промені лоскочуть небокрай,
То сонцесяй в свої права вступає.
Шепоче ніч тихенько- Прощавай!
І день нову сторінку починає.
18.09.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Якась вона дивна, дорога до Бога,
Ногами не стоптана, в різні боки.
Буває простора, безмежна, широка,
А інколи стежка тіка в бур’яни.
На неї стаємо ще голі, нікчемні.
Самі не йдемо, в основному ведуть.
Буває секрети життєві, таємні,
У інший кінець, не туди заведуть.
Той шлях теж широкий і ніби веселий,
Багато хто йшов ним і зараз іде.
Але є там місце, що біля пустелі,
Там купа хрестів… кому тяжко кладе.
Без нього простіше і спину не давить,
Кому яке діло, це мій інтерес.
Буває що дехто назад повертаюсь
І довго ридають, піднявши свій хрест.
Найбільша омана, що ча́су багато,
Життя попере́ду, ще встигнеш усе.
З’єдналась буденність і горе і свято
І котиться вниз, ніби вітер несе.
Хтось чує там голос і б’є себе в груди,
Бо шлях його вірний, він інших гука.
І знову з дороги збиваються люди,
А дехто сумний, бо даремно чека.
Якась вона дивна, дорога до Бога,
Ногами не стоптана, в різні боки.
Думки про минуле і в серці тривога
І видно в пилюці свої лиш сліди.
4.09.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Тихо впали додолу надії
І розбилися ніби кришталь.
А за вітром підхоплені мрії,
Полетіли лишивши печаль.
Скільки днів,що даремно минули
І ночей, що без сну пронеслись.
Про реальність насправді забули,
Мов метелики знов обпеклись.
Кажуть жити потрібно сьогодні,
Бо майбутнє незмінить ніхто.
Всі прокинуться вранці голодні
І світитиме сонце в вікно.
Але сумно нам жити без мрії,
Бо надія-вітрило моє.
Нехай листя осіннє жовтіє
І зозуля все більше кує.
Ви продовжуйте мріяти люди
І старайтесь бажати добра.
А з надії, що жевріти буде,
Знов відродиться щастя пора.
Необмежені наші бажання,
Але віра про здійснення є.
Дай нам Боже для всіх процвітання,
Через мрію і сонце встає.
2.09.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Застигли очі, ніби в бурштині,
Завмерли фото на алеї слави.
Такі жорстокі наслідки війни…
Хотіли жити, мріяли, кохали.
Ти підійди поближче…придивись,
Поглянь у очі… глибину відчуєш.
За їхні душі тихо помолись,
Можливо голос в голові почуєш.
Як всі любили серцем і єством,
Життя бажали, бо це лиш початок.
І як кричали впавши за селом,
Бо смерть за них уже дала завдаток.
Багряним став вечірній край землі
І слово «Мама!» небо розірвало.
Останні сльози щоки обпекли,
Все за для нас, щоб ми війни не знали.
Можливо ви вже звикли до біди
І звук ракети вас не так лякає,
Але війна завжди лиша сліди
І хтось за нас до неба відлітає.
Дивіться в очі, ті що в бурштині,
Там ненароджене майбутнє покоління.
Їх душі линуть, ніби журавлі,
А ви моліться… ставши на коліна.
29.08.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
У цьому образі тобі лиш тридцять три,
Геть молода, хоч в сивині коріння.
Он сині хмари линуть із гори,
Полям злотавим принесли спасіння.
Ти Україна, славилась в віках,
Жила й страждала, від меча вмирала.
Ти на пожарищах, в потрощених кістках
Усім назло щоразу воскрешала.
Прийняла хрещення на березі Дніпра,
У молитвах для нас благала миру.
Свободи полум’я роздумухана іскра,
Для незалежності була орієнтиром.
Від голоду страждала і війни
Вкраїно рідна, як ти виживала?
В часи тяжкі завжди були сини,
Які життя за тебе віддавали.
У цьому образі тобі лиш тридцять три,
Вже десять років тягнуть до Голгофи.
Знов розіп’яти, мрія сатани,
Турнути в спину задля катастрофи.
Крокуй вперед! Поглянь ти не одна,
Позаду вічність, а в руках хвилина.
Твоя мета сьогодні головна,
Прославитись, як вільна Україна!
24.08.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Ще з ночі люди чергу відстояли.
Знесилено тріщав старий поріг,
То «Щедрик» фонд усих реєстрували,
Старих, багатодітних і сліпих.
Ще інвалідів, статус одинокий,
Хто забезпечення мале в родині мав.
По списку вулиць вибір тут широкий,
Хто на авто, а хто пришкандибав.
Людей із триста загули, мов бджоли.
Пігулки п’ють, бо сонце припіка.
Такого ми не бачили ніколи,
Щоб утворилася з людей ріка.
Об євродвері хвилі розбивались,
Робили колихання чудеса.
Сліпі прозріли, а німі заматюкались,
Аж хмарами стягнуло небеса.
І де та сила у людей береться?
У документах люди ж ті слабкі
І тиск високий і ледь серце б’ється.
Але у черзі спритні і живі!
Нема порядку, зла прям не хватає
І так щодня реве людський потік.
А влада в вікна скоса поглядає
І думає:-Чи втримає поріг?
14.08.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Застигли хмари у очах зелених,
У оберті спинився білий світ
І трави, наче руки наречених,
Тебе ловили ніби первоцвіт.
Твоя зоря у небі швидко згасла,
Хоч кажуть зорі вічні, та не всі.
Летіли із твоєю одночасно
Ще декілька до рідної землі.
І ніч ридала втративши надії,
Таких зірок як ви вже не знайти.
Самі згоріли залишивши мрії,
Щоб об’єднати різних два світи.
А дехто бачив в небі те падіння,
Загадував бажання і кохав.
І чарували зорі мерехтінням,
Хто шлях Чумацький в небі розшукав.
8.08.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Вінець творіння був, чи може ні?
…За образом своїм…чи то помилка?
Умитий і охрещений в воді,
Невинний ніби всесвіту піщинка.
Якщо ми всі такі як і творець,
Душею, тілом, думкою, ділами…
Який для нас задумано кінець?
Бо весь наш шлях кривий та з колючками.
У дзеркало поглянь, ти Бога бачиш?
Ти віриш в те, що ти і є любов?
Невже все зможеш і усе пробачиш?
А як же гріх? Його ти поборов?
А може ми, як той вінець творіння,
Себе возвисили в безумстві, що без дна?
Вже не слова, а тільки бурмотіння
Замість молитви линуть в небеса.
Доріг багато, можна вибирати,
Але вони ведуть в один кінець.
Ще прийде час на себе приміряти
Терновий, закривавлений вінець.
4.08.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
-Привіт мій друже! Як пройшов твій день?
- А що вже вечір? Я і непомітив
Ніби ще вчора чув я сміх дітей,
Будильник на роботу вранці кликав.
-А зараз дні змішались в голові,
І числа календар перекидають.
Сирени звук, мов півні на горі,
До тями кожен раз мене вертають.
-Неначе тільки снідати сідав,
А вже вечеряти он місяць закликає.
Відро води замість обіду випивав,
Бо сонце, мов сказилося, палає.
-Пігулок жменю вже приготував,
Від серця, тиску, цукру і тривоги.
-Аби спокійну ніч Господь послав,
Бо вранці знов чекають нас дороги.
-Раніш розмови були не такі,
Не тільки в нас, а взагалі, між люди.
-Чи то старі стаємо, чи слабкі.
Ще й світло вимикають он повсюди.
-Хоч в телефонній книзі місць нема,
Багато номерів давно завмерли.
-В моєму теж такі, що зокрема,
Хоча живі, але для мене вмерли.
-Спасибі друже за розмову, час,
Що виділив мені для спілкування.
За вогник дружби в серці, що не згас,
Всім рідним передай мої вітання.
3.08.24р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Не кожну ніч ти чуєш молитви
І тихий шепіт не завжди до тебе лине.
Лиш дві сльози, немов два світляки,
Душі твоїй дороговказ єдиний.
Рік ніби день, тягучий і важкий
І ночі значно довші стали.
А смак життя все більш гіркий,
Для мами, що вдивляється у хмари.
Ти посміхаєшся на прапорі щодня,
Герой державі, а для мами син.
І зникла мрія помаранчева твоя,
Лиш позивний лишила «Апельсин.»
22.07.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Засіла молодість у гаджетах, зігнулась.
У кріслах, на диванах, у кафе
І ременем в авто не пристегнулась,
За номером мабуть якесь цабе.
Де ваші ніжки, цокіт каблуками?
Де та хода, що вабила усіх?
Де чарування карими очами?
Де ваш чудовий неповторний сміх?
Енергія замкнулася у тілі,
Шукає вихід, стогне і кипить.
Вставай! Бо все у твоїй силі
Спіши! Спіши впіймати мить!
Вдихни на повну, виправ свої плечі,
Крокуй розкішно і смакуй життям!
А тупцювати й човгати доречі,
Ще прийде час, ти це собі затям.
17.07.24.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
А мозок плавився від спеки, немов сир
І листя падало сухе посеред літа.
Вчорашнє поле було схоже на пустир
А марево блищало розігріте.
Страждання й стогін вітер розкидав,
Хто ледь живий, той слав услід прокльони.
Надію на спасіння він втрачав,
Зів’яли нерозкритими бутони.
Комусь минулий рік найгіршим був,
Але це доти, поки цей ми не пізнали.
Зненацька полум’ям, мов змій дихнув
І стіни димові до неба встали.
Колиж кінець цій спекі? Він прийде,
Хто змін, а хто полегшення благають.
Якщо зима морозами скує,
Тоді знов про тепло усі згадають.
17.07.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
І знову сіяли в суху, та мертву ниву,
В пилюці ледь виднілись бур’яни.
Це вже останнє, що лишили на поживу,
Із мрією про прощені гріхи.
Слова молитви губи шепотіли,
Які з роками геть забутими були.
Але вони здавалось не летіли,
Бо вже були безсилі… не могли.
Будуть жнива, чи похорон надії?
Чи дочекаємося свята від серпа?
В землі сухій чекають зливу мрії.
А по пилюці котяться слова.
17.07.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Золотаве зерно молоде у жупа́ні
І чорнява коса розляглась на плечах.
У рядочках стоїть величаво, мов пані
І чужий вітерець заблукав у листках.
Молода кукурудза, липневий дарунок,
Присмак сонця зберіг у смачним качані.
Із каструлі гарячий, мов перший цілунок,
Сіль, приправи і масло стоять на столі.
Смак чудово-знайомий розбурхує пам’ять,
Запах моря зненацька здається відчув.
Там торгують на березі нею і хвалять,
Навіть ча́йок пронизливі крики почув.
Розхватали качанчики діти, дорослі,
Вже й каструля пуста одиноко стоїть.
Завтра зваримо ще, прийдуть родичі в гості,
Урожай слава Богу! Буде чим пригостить.
9.07.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Я не аскет, мене лякає тиша.
Самотність теж не подруга мені.
Сумує сад за вітром, що залишив
Його, заради гри на стороні.
Думки літають у пустій кімнаті,
Луною відбиваються від стін.
Бувають фрази іноді крилаті,
Та їх не чують, бо я сам… один.
Як гарно коли линуть різні звуки,
Коли шумить наповнене життя.
Коли до тебе доторкнулися руки
І ти сприйняв блаженства відчуття.
Вночі сопіння, а удень розмови,
Заповнена по вінця пустота.
Тоді і сни бувають кольорові,
Під муркотіння сірого кота.
8.07.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Капай! Капай дощик з неба!
Нам волога дуже треба.
На городи на поля,
Скрізь потріскана земля.
Хмарку соняшник благає:
-Дай дощу, бо помираю!
А дерева шелестять:
- Нам дощу разів із п’ять!
-Де ти, тітонько Гроза?
Гучно мекає коза.
-Злий побільше нам водички,
Щоб росла скоріш травичка!
А дитячі чобітки,
Посміхались до грози.
-Нам калюж багато треба.
Капай! Капай дощик з неба!
4.07.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Дивилася дівчинка в камеру,
Знімала про когось кіно.
Займалась цим ділом змалечку
І добре на серці було.
Для неї усі посміхалися,
Щоб гарний виходив сюжет.
Щасливими всі залишалися,
На тисячах старих касет.
Весілля і дні народження,
Родини, христини дітей.
Концерти, культури відродження,
На дисках мільйони людей.
Ночами працює дівчина,
Для неї всі дні замалі.
Весела така, немов квіточка,
Летіли роки цифрові.
Дивилася в камеру дівчина,
Там бачила цілий світ.
А в дзеркалі жіночка-зірочка,
Махає рукою привіт.
Життя немов колесо котиться
І різні бувають шляхи.
Що знято було не повториться,
На пам’ять лишились роки.
Спасибі! Зйомку закінчено!
А хто нас знімав, придивись.
Це жіночка ?Дівчина? Дівчинка?
Ти щиро до них посміхнись.
4.07.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Я писав на пилюці про прожиті роки,
Залишивши сліди не то крапка,чи кома.
І листали вітри кожен рік сторінки,
Як то кажуть: -Історія дуже знайома.
Що позаду лишив, те занесло піском,
Хоч у пам’яті все повстає знову й знову.
І єднає минуле із сьогодні містком,
Але то хибний шлях у печаль загадкову.
Вже не стерти коли не туди уступив,
Краще думай про те, як літав без причини.
І коли на пилюці сліди не лишив,
То лиш були частинки щасливої днини.
Прийде час коли зійдуть на землю дощі,
Важче йти, але краще сліди залишати.
Бо в них місяця сяйво лишилось вночі
І завжди є той шлях, що не зміг ти обрати.
30.06.24р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Чоловікові зхотілось зробити таємне,
Для дружини, для Любави, ну дуже приємне.
У думках свічки палають, романтик, вечеря…
Два бокали із вином, курка запечена…
Ну а далі, як Бог дасть кохання до ранку…
Потім каву можна в постіль, якраз на світанку.
Поцілунок у подяку, що такий мужчина,
Розігрався апетит, вже взбита перина.
Дістав курку посолив, спеції приправив,
В казаночок положив і газу добавив.
Півгодини й аромат вже носа лоскоче,
А той ніс не тільки м’яса, вже горілки хоче!
Та й до вечора чекати не дуже і зручно,
А сто грам в обід прийняти-це благополучно.
Полилась горілка в горло, вуса замочила,
Треба руку ще направить, що м’ясо солила.
Там де друга, там і третя, сієста скінчилась,
Голова сама собою спати примостилась.
Горить м’ясо в казані, повна хата диму,
Ну а запах, наче хтось підпалив перину.
Добре сон був неглибокий, хазяїн збудився,
Схопив м’ясо і пожежу гасить заходився.
Подивився у казан, згоріло на цурку,
Та й навряд хто буде їсти цю горілу курку.
Мабуть свічки і вино не зроблять сюрпризу
І потрохи уявив жінкину мармизу.
А про ніч можна забути, яке там кохання?
Хоч би пику не набила з вечора до рання.
Кожен день для нас урок, одвічне навчання.
Яке м’ясо? Як чекаєш уночі кохання.
Від оказії такої буде порятунок,
Кохайтеся чорноброві на голодний шлунок!
29.06.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Запустіла хата хмелем заростає,
У вікні буває сонце заблищить.
Двір що був широкий вишняк пробиває,
А вночі на стріхі, дикий кіт нявчить.
Листок до листочка щільно прилягає,
Батоги колючі в’ються наче тин.
Хата разом з хмелем тихо розмовляє,
Про часи минулі, як з труби йшов дим.
Коли всі стежини вели до порогу,
Як пісні лунали і дитячий сміх.
А тепер забули, кинули небогу,
Що колись у люди вивела усіх.
Ой ти хмеле,хмеле! Вийся, аж до неба,
Закрий мою тугу, сором затули.
Заплітай тісненько стіни та дерева,
Мене одиноку міцно обійми…
29.06.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
А сонце нещадне було цього року,
Коханням своїм зігрівало без меж.
Вбивала обіймами все ненароком,
Любов що палає, як сотня пожеж.
Земля аж потріскалась в тому стражданні
І марево степом, мов море блищить.
Вже трави посохли, даремні чекання
І мрії даремні, коли задощить…
Ранкова роса, як остання надія,
Ковток насолоди на листі застиг.
Та сонце лиш вийде і вітер розвіє,
Бажання життя, хто напитись не встиг.
Чому так жорстоке кохання небесне?
І сльози не діють, все більше пече.
Духовне згоріло, лишилось тілесне
І біль невгамовно по тілу тече.
27.06.24. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Чи повернуться ті, що поїхали долю шукати?
Хто майбутнє в думках не таким уявляє собі.
Хто востаннє ступив за пороги батьківської хати
І в сльозах материнських застигли, немов в бурштині.
Через Вайбер пришлють закордонні гарнесенькі фото
Іще ввечері, інколи будуть дзвонити туди,
Де частину себе залишили заради роботи…
І подалі сховали малих діточок від війни.
Майже кожна родина в розлуці і горем розбиті,
Як дійшли до такого? Провину ніхто не бере.
Батьківщина страждає і чорними нитками зшита,
І щоночі у снах з за кордону чекає тебе.
Розлетілись мільйони, шукаючи кращої долі
І на мові чужій спілкування ріднішим стає.
Вже посохли жита і невидно волошок у полі,
Тільки мама в сльозах, на коліна в молитві стає.
24.06.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Колись давно у нас висів годинник,
Зозуля там сиділа, нежива.
Послухати її я був прихильник,
Для мене тоді було це дива.
Крутили стрілки коло в циферблаті
І непомітно відміряли час.
І спів зозулі було чути в хаті,
Лишаючи годину позад нас.
Кує зозуля, гирьки вниз та вгору,
Вже 50 разів нарахував.
Лиш 25 здавалось було вчора,
Багато радісних годин пізнав.
Скажи зозуле, що там попереду?
Нехай годинник не спиняє час,
Бо кожен рік бува смачніше меду.
Рушаймо з місця! Натискаймо газ!
Стрічай життя, я йду до тебе в гості!
Що нам годинник, гірки підтягнув.
Вино хай льється і лунають пости,
За дату ювілейну, визначну!
Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Десь під річкою тихенько люди проживали,
Проминули ті часи коли квітували.
Діти в місто потікали, а старі вмирають,
Що робити, такий час… якось виживають.
Шлях такий, що до села не їде машина,
А в городах хазяйнує фазанів родина.
Поклювали кукурудзу, буряки, гороху,
Ще й зайців десятка три,все гризуть потроху.
Баба Валя уночі сама сидить в хаті,
У мобільнику чита новини прокляті.
То ракети в небі мчать, то летять шахеди,
З переляку цокотять зуби що зпереду.
Раптом бомба упаде на бабину хату…
Чи осколок попаде в передню кімнату…
Від напруги в животі почало бурчати,
Баба Валя натщесерце не хоче вмирати.
Та швиденько біжить в кухню, нарізала сала,
Є цибуля, сирі яйця, часнику дістала.
Налила, щоб зняти стрес, горілки по вінця,
Закусила і побігла інтернет дивиться.
Вже нестрашно бабі Валі, що гудить у небі,
Взяла сапу, щоб метати прямо по ракеті.
Де й хоробрість узялася, он рветься до бою,
Вже іде у ЗСУ, лівою ногою!
От мобільний об’явив, що відбій тривозі,
Відчинила баба двері, сіла на порозі.
-Ну от як вночі не їсти? Москалі прокляті!
Знов від того перекусу, штани малуваті!
15.06.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Малювала шовковиця руки,
Ніби мед смакували вуста.
Хоч гіркими бувають розлуки
І чужими ставали міста.
Та напам’ять лишився цілунок,
Мов шовковиці стиглої смак.
Самий ніжний, простий подарунок,
Що кохає і кличе назад.
І кудиб не поїхав у червні,
Крізь шовковиці видно плоди.
Чорні плями-цілунки таємні,
На землі залишають сліди.
А заплющивши очі скуштую
Я кохання знайоме на смак.
І вуста твої ніжно відчую,
Що чекають і кличуть назад.
10.06.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024
Розпрощався травень бузиновим медом,
Ночі прохолодні при собі лишив.
Хвилі по пшениці линуть море-степом,
А червнева спека набирає сил.
Зацвітають трави в балках під рікою,
Різнокольорове вийшло полотно.
Хтось між очеретом помахав рукою,
Тихо засміялася і пішла на дно.
Мавки у віночках ввечері танцюють,
Зустрічають літо у своїх піснях.
З молодим рибалкою весело жартують,
Червень закріпився у своїх правах.
Зачепилось сонце за гілля тополі,
Через те настали самі довгі дні.
О четвертій ранку мрії світанкові,
З першими проміннями граються на склі.
2.06.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Я шлю тобі дарунок через пошту,
Шкодую що не можу обійняти.
Покла́ду те, чим поділитись зможу,
Немов про себе хочу нагадати.
Вина відправлю, пляшечку міцного,
Налий бокал смакуй і пригадай,
Мене колись п’янкого, молодого…
Як схочеш, то бажання загадай.
Закривши очі повернись в минуле,
Немов назад гортаєш сторінки.
Як смак приємний, то налий і вдруге,
Хай звеселяться стомлені думки.
Лишає слід взаємне спілкування,
Дарма що ніби коні мчать роки.
Бокал вина і долі побажання,
Щоб знову перетнулися шляхи.
29.05.24р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Де поділись роки золоті,
Як ти дмухала в торті свічки.
Рученята маленькі твої,
Прилипали до мами щоки.
І твій погляд в зелених очах,
Мов бурштин, що застиг на весь час.
Заблукав десь у мами в сльозах,
Залишивши бентежність і страх.
Днів народжень багато було,
Живемо і пливем по світах.
Із роками сивіє чоло,
А твій погляд у мами в очах.
Доки мама жива-ти дитя,
Хоч свічки задуваєш сама,
Пам’ятай хто дарує життя
І на зустріч чекає щодня.
23.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Зачервоніла вогником між листям,
Одна із перших погляд притяга.
Травневий плід на смак солодко кислий,
Черешня віти, ніби руки простяга.
Хай невеличкі китиці блискучі,
Зате так рясно гілля залило.
Вже навіть літом трішечки пахучі,
Он хмелем огорожу заплело.
Шпаки накинулись, зклювали всю верхівку,
А що поробиш, бач їм теж кортить.
І хлопці обломили нижні гілки,
Хоча і знають, що не можна так робить.
Лиш кілька днів була вона красуня.
Плоди скінчились, травень промина.
Лишилось від весни одне відлуння,
Вже червень вигляда із за вугла.
19.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Летять покоління в віках, мов проклали дорогу,
А древо сімейне коріннями в землю вросло.
І паростки юні з надією дивляться вгору,
Батьківське гілля їх тримає, щоб щастя було.
Від прадідів смак до свободи усім передався,
Краса і повага повік в поколіннях цвіте.
Увесь родовід вишиванкою ніби сплітався,
Майбутнє у дітях й онуках повічно живе.
Можливо мій правнук вірші колись буде писати,
А може онучка красою підкорить весь світ…
Ми поки гілля, але можем коріннями стати,
Аби все жило і ніхто не обламував цвіт.
Квітуйте усі, доки сонце ласкаво сміється,
Живіть недаремно, приносьте у всесвіт плоди.
Завжди пам’ятайте коріння, якому вдається,
Душевно-невидимі з нами з’єднати мости.
16.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
Тихо свічки палають в ці дні,
Молитви поминальні звучать.
Ми згадаєм хто жив на землі,
Бо над ними берези шумлять.
Ми подяку приносим тобі,
Цілий рід, що розтанув в віках.
Свята паска на чорній плиті
І цукерки в дитячих руках.
Цвинтар ніби гранітом блищить,
Є забуті могилки з христом.
Так чекали про спомин в цю мить,
Але все заросло бур’яном.
Панахида у храмі луна,
Про спасіння і вічне життя.
Що для тебе хвилина одна?
Це подяка і віра в Творця.
14.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Хто розмовляв з тобою ще в утробі?
Хто перший крик почувши обійняв?
Хто посміхавсь тобі при кожній спробі,
До поки слово Мама ти сказав?
І все життя крокує вона поряд,
Мов ангел охоронець на землі.
Вуста шовкові і ласкавий погляд,
Свою любов присвячує тобі.
Вона твоїм досягненням зрадіє
І буде сумувати, як і ти.
Бо Мама усе знає й розуміє,
Шепочучи ранкові молитви.
Не забувайте Мамі подзвонити,
Коли дорослі й стали на крило.
Не забувайте хто навчив любити,
Відчуйте серцем Мамине тепло.
Цінуйте мить до поки Мама з вами,
До поки вона є, то ви дитя.
Дарована самими небесами,
Нести любов в продовженні життя.
12.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Десь там за рікою, де трави з росою,
Блукав одинокий туман.
Шукав він дівчину, що з диво косою,
Стоптала ногами бур’ян.
Ти місяць срібненький у косу вплітала,
Чар зілля збирала вночі.
Стежина твоя між дерев заблукала,
Хоч слово скажи, не мовчи.
Туман все густіше закутав дерева,
Дівча в бузині загубив.
Короткою ніч не буває травнева,
Вже сонечко ранок збудив.
Туман обернувся на краплі кришта́лю,
Дерева і трави зросив.
В думках шепотів :- Я насправді кохаю!
І ноги дівочі омив.
9.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Розмовляли гори звуками трембіти,
Їх єднав душею вранішній туман.
Вони пам’ятали зміни на орбіті,
Час мов зупинився, де встелив бур’ян.
Скеля шепотіла свої таємниці,
Їх схопив холодний і стрімкий ручай.
Олені рогаті з нього п’ють водицю,
Якщо є бажання випий, загадай.
Он дерева велетні, обійми прислухайся,
Все живе, довколишнє серцем об’єднай.
Стань, мов частка всесвіту, просто не напружуйся,
Вітру жартівливому тугу всю віддай.
Зроби подих свіжості, просто з насолодою,
Пахощі цнотливі ти запам’ятай.
Гори зачаровують за твоєю згодою
І шепочуть соснами -Друже прощавай!
6.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Розтанув сніг, природа діє все нове
І зеленню покрилися сади.
Все ожило і розквіло, та ні не все…
Ще он криниця, де нема води.
Вона стоїть тихенько, навіть вітер
Не грається з пожарвленим ціпом.
Говорять люди то могила,
Малеча оббіга її кругом.
Багато літ назад, коли була війна,
І наш народ вмирав за волю, за життя других.
Стояла ця криниця лиш одна,
Зимою все це було, вітер зтих.
Собаки із хрестами на плечах,
Збирали люд і гнали на чужбину.
Ридали, рвали коси матері́,
Як німці відбирали в них дитину.
Такою матір’ю була і тітка Галя,
У неї було п’ятеро синів.
Вдова була, бо чоловіка вбили гади,
А дім…а дім її згорів.
Сини пішли від матері до лісу
І мстили, мстили як могли.
Боялись німці лісових тих хлопців,
А тітку Галю посадили до тюрми.
Все думали розкаже мати,
Де її діти,от дурні.
Скоти, як ті чорти рогаті,
Знущалися, але зломити не змогли.
І от в один з морозних ранків,
Зігнали до криниці все село,
Щоб люди бачили, як мати помирає.
-Розкажеш, будеш жити! А ні…на дно!
Вона стояла гордо, лише в самій сорочці,
Волосся розкуйовджене, запекла кров.
-Я рада, що у мене п’ять синів і нема дочки!
Ви ще почуєте про них..!
І знов її почали бити.
Потім зв’язали руки, ноги.
Піднявши до криниці потягли.
-Будьте ви прокляті! Господь вас покарає!
І кинули її до темної води.
І від тоді ніхто не п’є ту воду,
Але, як тільки травень підійде,
З’являються там квіти, то природа,
Любов ту материнську, з землі нам подає.
24.04.94р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Знамено віри, святості, надій.
Упевненість, що дано шанс життю.
Небес дарунок у обителі святій,
Поява Благодатного вогню.
Вогонь, немов живий потік,
По храму розливався між людей.
Ласкаво сяяв, омивав,не пік
І крики радості лунали із грудей.
Знак про надію, в вигляді вогню,
Весь світ чекав на диво із небес.
Я на світанку радо повторю:
-Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
4.04.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Подивись у небо, загадай бажання,
Напиши на хмарці щирості слова.
Я їх прочитаю, бо слова кохання
Мені шепотіла дощова вода.
Ти скажи тихенько вітрові на вушко,
Який сон наснився уночі тобі.
Він мені розкаже дотиком беззвучно,
Про те як сумуєш й плачеш уві сні.
Шлю тобі цілунки я з промінням сонця,
Дятлом передав я свого серця стук.
Мрію зазирнути до твого віконця
І тихенько пальцем в шибку тук-тук-тук.
Чом нас роз’єднала доля тимчасово?
Чи перевіряє наші почуття?
Зорі в чорним небі сяють однако́во,
І єднають в ціле наші відчуття.
Місяць буде свідком нашої любові,
Бо кохання вічне і немає меж.
Буду пам’ятати я вуста цукрові
І палає серце, ніби сто пожеж.
25.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Женихи у роках…женихи,
Незалежність, пробіг, гарантійність.
Через вік не стає на дибки́
І до спокою має прихильність.
Он є срібло на скронях своїх,
Золоті вже виблискують зуби.
Чудернадський з закашлянням сміх,
Через те, що не змочені труби.
Є тонометр майже у всіх,
Кольорових пігулок коробка.
Купа мрій-сексуальних утіх.
І щасливе життя, як підробка.
Женихи у роках…женихи,
Вдень сумні і самотні ночами.
Вже бувають про старість страхи,
Лиш коли роздягають очами.
Наречені! Шикуйтесь в ряди!
Але всіх розібрали з роками…
Тож жалкуйте, що втратили ви,
Нетримали міцненько руками.
23.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Облити б все бензином із каністри…
Метан п’янить, ледь-ледь лоскоче ніс.
Вогню не треба, тут достатньо іскри,
Щоб спалах в інший вимір переніс.
Немов дракон, що жаром спопеляє,
Стовпи вогню, аж лижуть язики.
Кажуть що помста лиш холодною буває,
А я так думаю, що краще навпаки.
Згоріло б все до цурки, з димом зникло,
На ранок вітер попіл рознесе.
Ужеб давно пропало всяке бидло,
А то лиш кажемо, що воля понад все!
І де та воля? Пальцем покажіте!
Куди не ткни, кругом одне ярмо.
Не дерев’яне, цяцьками оббите,
Нас катувать одвічне ремесло.
Гей, Кармалюк, то де ж твої нащадки?
Поглянь Устиме, ти цього жадав?
Ненажеруця, навели порядки
І кожен душу демону продав.
У груди б’ють, аж вишиванка мокне,
Язик мов помело, бо без кісток.
Лиш у керма стоятиме і здохне,
Не признаючи власних помилок.
А ви тягніть ярмо за правду і свободу,
То все пусте, що спини аж тріщать.
Все менше і менше українського народу,
Давно пора… вогнем всіх очищать.
15.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Ой у гаю, ой у гаю
Було чутно солов’я,
Шепотів козак-Кохаю,
Не віддам, навік моя.
Ой у гаю, ой у гаю
Срібний місяць освітив,
Хто кохання не пізнає,
То вважайте і не жив.
Сміх дівочий, як струмочок,
В темнім гаї пролунав.
Немов зорі, карі очі,
В них козак мов потопав.
Завтра їде на війноньку,
А вона ж проте не зна,
Розчесала голівоньку,
Цілувала у вуста.
Ой у гаю, ой у гаю,
Соловей під ранок стих.
Із словами-Я кохаю!
Сльози капали до ніг.
Чує серденько розлуку
І у грудях тріпотить:
-Я чекати тебе буду!
Гай у росах весь блищить.
Ой у гаю, ой у гаю
Ви зустрінетеся знов,
Між дерев луна лунає:
-Ти чекала, я прийшов!
Але поки ми в розлуці,
Соловейко, брате мій,
Ти співай моїй подру́зі,
Її серденько зігрій.
Ой у гаю, ой у гаю
Соловей пісні співа,
Як козак дівча кохає,
А вона його чека.
10.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Мандрувала любов в поколіннях людей,
Розквітала у перших цілунках.
Заіскрилась в очах у щасливих дітей
І ховалась в простих подарунках.
Зігрівалась у каві, тарілці борщу,
Була тепла, ласкава, солодка.
Полюбляла обійми, вона в час дощу…
З нею ніч була надто коротка.
Мандрувала любов все життя із людьми,
Разом з ними сміялась, буяла.
Сумувала в серцях, як розлуки були,
У піснях задушевних лунала.
Навіть зморшки глибокі любов обира,
Ніжний погляд і дотик руками.
Кожну душу таємно, легенько торка
І безмежно росте із роками.
Хто ділився любов’ю, не в серці тримав,
То її тільки більше ставало.
Випадково знайшов, чи у спадок прийняв,
Головне щоб для всіх вистачало.
Я щасливий, що нас поєднала любов,
Вона скрізь, треба лиш придивитись.
І куди б не поїхав і деб не пішов,
З усіма я стараюсь ділитись.
8.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Не кожен в вишиванці українець,
Не кожен в кого паспорт патріот.
Не завжди друг дає тобі гостинець,
В дурдомі теж, не кожен ідіот.
Несправжні посмішки, несправжні побажання,
Бувають іноді фальшивими слова.
Не справжній біль про втрачене кохання
І щирість теж, не справжньою бува.
А той, хто правду скаже тобі в очі,
Він стане ворогом, хоч буде рідний брат.
І зникне сон не раз посеред ночі,
Такий буває в правди результат.
Чи то ми звикли на обман постійний,
На очі ніби впала пелена.
Сліпий, глухий, німий завжди надійний,
Коли до влади рветься сатана.
7.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
До зустрічі! Щоразу ми бажали
І зустрічі так частими були.
Що інколи ми навіть не встигали,
В перервах роз’єднання сум знайти.
Були часи, як молодість з’єднала,
Була біда, що зміцнювала нас.
До зустрічі, ми кожен раз казали,
Роз’єднував нас швидкоплинний час.
Сьогодні, я зустрівся з ким прощався,
Зненацька доля нас разо́м звела.
Із кожним наче рідним обійнявся,
Від здивувань губилися слова.
Мовчання поміж друзями-розмова,
Бува, що зрозумів без зайвих слів.
До зустрічі, казати знову й знову
Було бажання, я цього хотів.
Роки летять в перервах поміж нами,
Аж обертом кружляє голова.
До зустрічі! Бажаємо ми з вами,
Такі прості і впевнені слова.
6.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Не вертається час… це розплата за вчинки.
Ненароком зробив, не подумав, сказав.
То пробачить не зміг,а життя мов картинки,
Ніби біль на душі, але все ж прогортав.
Жалкування пусті, та і сльози даремні,
Сам себе не з’їси, але рани печуть.
Хто гординю зломив , то ті стануть блаженні,
Хто прощення чека, то ті гори знесуть.
Не мовчи, не чекай що хтось руку протягне,
Першим слово скажи, перший крок теж зроби.
Бо свій спокій душевний людина досягне,
Коли з’єднані будуть розбиті мости.
Говори! Не мовчи! Поки є що сказати,
Доки є кому чути і є хто простить.
Не вертається час, тож навіщо мовчати
І каміння на серці у грудях носить.
4.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
Розпочався квітень цвітом абрикосу,
Ніжно його пестить сонце весняне.
Омивають ранком світанкові роси
І нема морозів, це найголовне.
Мов фата на гіллях дивом зачепилась,
Бігла наречена, втратила наряд.
Гулом бджіл весняних трошки чипурилась…
Вітром обривало і вкривало сад.
Абрикос старенький ще чека цілунки,
Кожен рік буває диво чарівне.
Як плоди достигнуть, він дає дарунки
І вуста цілують тіло золоте.
3.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Як дуже швидко нині плинне час,
Життя мов мить, перед очіма пролітає.
Бува сто років залишає позад нас,
Шурхіт сторінки, яку хтось гортає.
Тисячоліття- десять сторінок,
Хто міг писати все перекрутили.
Життя мільйонів стерли у пісок,
Були народи, а лишилися могили.
Двадцять сторінок, як творили чудеса,
Немов ще вчора мертвих воскрешали.
Спасіння дарували небеса,
Як на хресті Ісуса розпинали!
Скільки сторінок ще лишилось нам?
Чи може вже рядками рахувати?
Чи завжди пробачали ворогам?
Не знаю… і не хочу знати.
3.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Не знаю хто він… мабуть Прометей!
Бо він вогонь приніс в дарунок людям.
Щоб вітер не задув його ідей,
Резини кинув в нагороду друзям.
Потім лахміття, хмизу і гілок,
З каністри поливав якесь чорнило.
Ядучий дим встелив увесь куток,
І майже в кожній хаті засмерділо.
Здавалось небо кашляло в той час,
А Прометей, немов Нептун, взяв вила.
Почав в вогонь кидати пінопласт,
Та купа іще більше задиміла.
Де той орел, що тіло шматував
І кожен день клював твою печінку?
Чому багаття в хаті не розклав,
Щоб закаптити свою власну жінку?
Повітря вдосталь, думаємо ми,
Та чомусь кисень в масках у лікарні.
В нас «Прометеями», хоч греблю загати,
Та не одного не везуть до буцегарні!
1.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Змінився сад…дерева аж до неба,
Широкий двір сумує за танко́м.
Зникає в винограднику потреба,
А за парканом поросло бузком.
Куди поділись мрії про майбутнє,
Роки здоров’я і кохання час?
Три рази в рік родина вся присутня,
А в думці будувалось все для нас.
Уже блукаємо у власному будинку,
Бо змолоду хотів лишити слід.
Якби нам повернутись на годинку,
Переконати роздивитись світ.
Для кого, Господи, ти все задумав?
Для кого світ чудесний сотворив?
Чому раніше я про це не думав
І скільки помилок я наробив.
Змінився сад… дерева аж до неба,
В опалім листі губляться сліди.
Їх залишати, люди, звісно треба,
Бо як іще, нас зможуть віднайти…
31.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Життя прокидалось раніше за мене.
А може воно взагалі і не спить?
Он поле чорніло, а стало зелене,
Пташки заспівали, мене щоб збудить.
А вітер приніс прохолодне повітря
І сонце ласкаво промінням торка.
Маленьких, старих і кому повноліття,
Вставайте! Бо плине життєва ріка.
Здається ще вчора для когось буяло,
А взавтра весь цвіт облітає до ніг.
Як швидко життя уночі проскакало
І видно на скронях уже білий сніг.
Та кожної ночі лягаю я спати,
З надією вранці прокинутись знов.
Почути пташок, що уміють співати
І в річці Життя, відшукати любов.
30.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Думки чорнилом переходили в слова,
Рядками на листок вони лягали.
Бувало, аж кружляла голова,
Здавалось інші люди їх писали.
Слова кохання розквітали, мов бузок
І навіть пахощі ішли від віршування.
Зплітали ледь розвалений місток,
Дали надію майже згасламу коханню.
Дощем квітневим нібито слізьми,
Були сторінки , що немов ридали.
Топили лід на серці від зими
І громовицею ночами проклинали.
А ще були листки зовсім пусті,
Адже не раз перо до них торкалось.
Але лишались чисті на столі,
Усе на потім знову відкладалось.
Вірвався вітер жартівливо у вікно,
Купа думок здивованих злетіла.
І закружляло по кімнаті, понесло,
Кілька надвір помчали, мов вітрила.
Чом вітер вибрав саме ті листки?
За чистоту і білий колір цноти?
Можливо захотів свої страхи,
Віршами в чистім полі побороти.
Вікно закривши вітер пішов геть,
В кімнаті творчий безлад утворився.
Повітря свіже, але все ж ледь-ледь,
Бузковий запах трішки залишився.
29.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Десятки костюмів на сцені мінялись,
Чужими словами кохання пізнав.
Від реплік чужих з тебе всі насміхались,
А десь в глибині сумував і страждав.
Мов двері у всесвіт відкрили куліси,
Змінивши себе, нову роль надівав.
Старі монологи, та нові репризи
І дух театральний немов обійняв.
Лунали слова в поєднанні з піснями,
Глядач заворожений ловить сюжет.
А ті хто на сцені, немов в ритуалі,
Себе віддавали на творчий бенкет.
Для когось в житті вже не сяють софіти,
Не кидають квіти на сцені до ніг.
Але він мав щастя хвилину світити,
А може в собі творчу іскру зберіг.
Життя теж театр одного актора,
Є паузи, сльози, зітхання душі.
Є плани на завтра і гордість за вчора,
Бувають хвилини, коли на межі.
Не завжди в цій ролі тобі аплодують,
Хоч оплески дійсно підтримують нас.
На сцені хто був, усім серцем відчують,
Як вигуки-Браво!!! Сповільнюють час.
27.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Де завмерли пісні, де розмови затихли,
Зникли навіть пташки у посохлих садах.
На розвалених стінах портрети застигли,
Це все подих війни, залишив такий жах.
Були крики… нема і кров змита дощами.
Молитви теж були і посмертні слова…
Поставали могили новими рядами.
Там де сльози текли, поросла вже трава.
Села мертві стоять, лише вітер гуляє,
Тричі клята війна все життя відбира.
Попіл разом з піском всі сліди замітає,
На бруківці навій, що лягла здовж села.
26.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Розколоті дві рівні половини,
Два серця, ніби б’ються в унісон.
Багато хто зостався без дружини,
Поїхали у мирний закордон.
Маленькі діти в Вайбер шлють цілунки
І очі переповнені слізьми.
Для них найкращі будуть подарунки,
Коли притулять батька до щоки.
Вивчають діти мови іноземні,
Звикають до нового там життя.
Будинки кольорові, височенні,
Нема тривог… закриті укриття.
Прийде той час, що з’єднує родини,
Зміцнюють у надії відчуття.
Роки розлуки стиснуться в хвилини,
Даруючи любові почуття.
22.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Рука перо тримала, мов списа.
Їх думка і поезія єднала.
Віршована, вічно жива краса,
На лист паперу впевнено лягала.
Слова із римою в поє́днанні сплелись,
Душі торкались всіх, хто прочитає.
Були рядки, де сльози пролились,
Були рядки, що серце завмирає.
Поезія-бурштинова ріка,
Де кожне слово вічність карбувала.
Була жорстока, іноді п’янка,
Немов веселка все розфарбувала.
Одну палили, знищували геть,
А іншу у віках боготворили.
Але в душі завжди страждав поет,
Чиї думки поезію творили.
Там, де Пегас копитом слід лишив
І де перо з його крила упало.
Хто доторкнеться- набереться сил,
Щоб слово жило вічно, не вмирало!
21.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Для когось недостойна і далека,
Для інших звична, іноді сумна.
Холодно взимку, влітку спека,
А восени… то є пора брудна.
Весна. Вона дає більше надії,
Думки про завтра сили додають.
У голові більш спогади, не мрії
І сни, що у минуле віднесуть…
Немає завтра! Є тільки сьогодні!
Його ми ділимо лиш обертом землі.
Ми у човні, де камені підводні,
Перевіряють хто із нас слабкі.
Здається все на світі знаєш,
Але твій досвід для нащадків просто звук.
Тому і всесвіт ти по-іншому сприймаєш
І так чекаєш дотик ніжних рук.
Сьогодні я піду в майбутнє в гості,
Де зрілість майже кожного чека.
Погляну в очі справжні і дорослі,
Що глибину ховають, мов ріка.
Немає взавтра, є тільки сьогодні,
Є вічність, таємниця і життя.
Нам невідомі всі шляхи Господні,
Але даровані нам були почуття.
Що таке вік, коли заплющиш очі?
В думках і серці завжди молодий.
А вранці, після снів пророчих,
Упевнено зустрінеш день новий!
13.03.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Стояло дерево старезне у саду,
Вже дев’яносто раз плоди давало.
Весь стовбур згнив, тримався за кору,
Гілля із кожним роком все всихало.
З надією в продовження життя,
Тепло весни від сну його будило.
І магії таємне відчуття,
Густе суцвіття, мов фату накрило.
Шпаки в дуплі, знов чепурять гніздо,
Господар чорний скоро заспіває.
Таке прекрасне, ніжне ремесло,
На спів чудовий дерево чекає.
Можливо чує вже в останній раз
І аромат плодів своїх дарує…
Життя минає геть без зайвих фраз.
Для дерева, яке старе й сумує.
11.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
А у небі синім пролітав лелека,
Ніс в червонім дзьобі хустку із дитям.
Вже зморилась птаха, бо летить здалека
І несе надію, та любов батькам.
До якоїсь хати птахові пристати,
Де новий будинок, та зелений сад?
Чи де у світлиці на колінах мати,
Просить собі сина кілька літ підряд?
М’яко приземлився до порогу хати,
Де молитви щирі до небес летять.
Став лелека тихо в вікна клекотати,
Бо такі новини матір звеселять.
Вже не вірять діти в казку про лелеку,
Та й на рідкість стали Богу молитви.
Залишили гнізда птахи іздалеку,
Більше не приносять у дзьобах хустки…
9.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Знак безкінечності сховала цифра вісім,
А березень прогнав морозний день.
Вербі на гілля котики розвісив,
Мімози запах спонукає до натхнень.
Хтось приховав прикраси для коханих,
Дехто чека собі новий iPhone.
Для когось дотик ніжних вуст жаданих,
Цієї ночі подарує гарний сон.
Щасливі ті, хто завжди буде разом,
Дарують погляд, часточку себе.
Пробачать один одному образи,
На перше місце ставлять… не себе.
Цей день весни не просто свято жінки,
Не лише дата, календарний день.
Бо є можливість змінювать відтінки,
Складати вірші і співать пісень.
Кохаймо свою другу половинку,
Згадай слова, що шепотів колись.
Цінуючи життя, цінуй хвилинку,
Коли в любові руки заплелись.
А ще доньку, сестру і любу маму,
Бабусю, подругу, знайому привітай.
Як зможеш, подаруй хоч по тюльпану,
Здоров’я, миру, щастя побажай.
7.03.24р.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Яка та була доля? Змалювали,
Підправили, добавили жалю.
Де була правда трохи заховали,
Ідейну лінію направили свою.
І люди думають:- Ото була людина!
Міцний мов кремінь, для нащадків ідеал.
Слова рубали, ніби гільйотина,
Боровся, жив, любов пізнав.
Було життя…вмістилося в сторінку,
Як біографія у кожного із нас.
Комусь подарував одну хвилинку,
А є такі кому віддав весь час.
Думки ховав в віршах поміж словами,
Лишив сліди і пам’ять на віки.
Був кріпаком, а вмер поміж панами,
Закарбувались в пам‘яті рядки.
Як пас ягнята у тринадцять років,
Про сон в снопах на панщині, дитя.
І про Дніпро ревучий і широкий,
Про смак свободи, волі відчуття.
Ти споглядаєш нас через портрети,
Які висять на стінах в рушниках.
Одвічні будуть Кобзаря сюжети,
Які живуть в пророчих сторінках.
6.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Степ широкий вирвами побитий,
По під річку очерет сухий.
Мов гадюка там окоп поритий,
Все завмерло, світ ніби німий.
Кров червону глина вже впитала,
Почорнів від вогнища бур’ян.
Ще недавно смерть навкруг гуляла,
А тепер встелив густий туман.
Річка ледве хвилею хлюпоче,
Вже не стогне, не реве Дніпро.
Земля тихо, тихо прошепоче:
-Я твоя, відчуй моє тепло.
Прийде час і сонце ще засяє,
Рідний край на повну зацвіте.
Степ широкий знову забуяє.
А Дніпро могутній зареве!
5.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Кажуть, що час так швидко пролітає,
Але буває зовсім навпаки.
Коли даремно день минає
І сльози ллються, ніби дві ріки.
Коли батьки лишились мрії і надії,
Як обірвалось синове життя.
Змінили колір скроні, вії
І час з тих пір пішов у небуття.
Для когось рік, для інших дні минають,
А дехто на хвилини ділить час.
До фото з смужкою в куточку розмовляють
І на могилку ходять раз-по-раз.
На кладови́щі збільшилось героїв,
Гори вінків і фото на хрестах.
Ще більше прапорів і більше горя…
І все палають свічки по церквах.
Щоночі шепіт материнський лине
І в зморшках батькових зника сльоза.
-Почуй, будь ласка, наш герою сину,
Слова які ми шлем у небеса.
Наснись хоч раз, чи протягом торкнися,
Пригрій промінчиком, полегшить біль душі.
Сьогодні рік… ти з неба посміхнися
І хай Господь простить твої гріхи.
29.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Я сьогодні і взавтра прийду,
Буду поряд допоки дозволять.
Невагомо тебе пригорну,
Я вже тут, а нас хлопці боронять.
Не дотримав я слова свого,
Обіцяв що живим повернуся.
Назавжди смак цілунка твого,
Пам’ятатиму запах волосся.
Буду чути твої я думки
І чекатиму в снах я розмови,
Буду поряд з тобою завжди,
Цілуватиму очі і брови.
Любов вічна, ти в неї повір,
Хоч тяжкими бувають страждання.
Твої сльози, мов ріки із гір,
Лиш підтверджують наше кохання.
Я у вічність зробив першим крок,
Ти живи ради мене, будь ласка.
В нас з тобою лишився зв’язок,
Ти мій подих…останній…мов казка.
28.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Колись давно у нас була корова Квітка.
Щоб завжди було свіже молоко,
Її подарувала прабабуся Віра
Моїй доньці, їй рік тоді було.
Спокійна, із великими очима,
Середній розмір, українська степова.
Кантар із шкіри, за який її водили,
Щоб відрізнялась поміж інших голова.
Раніш корова була знак достатку,
Бо на столі стоїть усе своє.
Хоча нам було тяжко на початку,
Спершу до Квітки, доки сонце не встає.
Підчистити, обмити, приголубить,
Трави у ясла, пойло у відро.
Під час доїння йде розмова, вона любить
Підхід ласкавий і дарує молоко.
В кінці завжди рукав мені оближе,
Чи в знак подяки, чи така в неї любов.
А далі простір степовий покличе,
До череди спішить. І я позаду йшов.
Вже пастухи під соснами стояли,
Корів із вулиць люди все ведуть.
Голів із триста ще тоді тримали,
Бо працьовитим був «Реп’яшки» кут.
В обід на тирло, де корови напували,
Був повноводним Куртиного став.
Зараз нема… засохло, занепало…
Я - Квітка! Квітка!- в череду гукав.
А вона чула голос і спішила,
І мукала так голосно в мій бік.
Підсолений смаколик- кусень хліба,
Моя подяка, що торкнувсь молочних рік.
А ввечері з дружиною, донькою,
Ми йшли в край вулиці стрічати череду.
Мала любила ззаду підганяти,
Гукала-Квітка! Йди додому! Ну-ну- ну!
Спочатку пил іздалеку виднівся,
Вже потім рев і звуки батога.
Потік живої маси об’явився
І кожна в свою вулицю зверта.
Хода розкішна, вим’я в різні боки,
Хвостом їдливих мух порозганя.
Кидає жуйку за обидві щоки
І так життя проходило щодня.
Вечірнє молоко лилось у кухлі,
Тепленький смак Баштанських диких трав.
Що залишалось, розливалось в бутлі,
А вранці я із них вершки збирав.
Хоча давно корови в нас немає,
Та залишила в пам’яті сліди,
Красуня Квітка, що хвостом махає.
…а зараз навіть рідкість кізяки!
20.02.24р. Олександр Степан.
Кантар- намордник для корів.
Реп’яшка- народна назва частини міста Баштанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
На фото у альбомі зупинився час,
Завмерла мить реального життя.
Частка історії збережена для нас,
Або нащадкам у минуле відкриття.
У кожного із нас є свій архів.
Щасливі часточки, які застигли мов бурштин.
Є фото зовсім молодих батьків,
А є дитинства мить, де ти один.
Начасі фото перебрались в телефон,
Де кольорове, цифрове життя.
І пилом припада старий альбом,
Який зберіг надії, почуття.
Усе так швидко нині пролітає
І неможливо повернути час.
Але буває серце завмирає,
Як бачиш тих, хто вже пішов від нас.
25.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Я не вірю у Бога! Зараз часто лунає.
Бо якби існував, то цього б не було.
Чудеса його де? Хіба він воскрешає?
Той хто молиться, лиш набиває чоло!
Що сказати, не страшно, якщо віри немає,
Бо і Бог теж не вірить в існування твоє.
Хто спасіння для себе в пітьмі не шукає,
Той на пил перетворить майбутнє своє.
Якщо віри немає, то пустки не буде,
Щось заповнить доверху оту пустоту.
Хто чи що, у тобі перемогу здобуде?
Як без світла здолати в душі темноту?
Хто читав одкровення, той знає що буде,
Навіть вірні зречуться, не витримав муки.
Чиста віра завжди була часткою чуда.
І не всім пощастить її серцем відчути…
16.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Тихо ранок постукав в вікно,
Перші промені хмари штовхають.
Кожен день, як в німому кіно,
Непомітно життя пролітає.
Ніби все це було як колись,
Але пустка душевна шматує.
Син із фото, на батька дививсь,
Як той чай потихеньку готує.
На годинник він все спогляда ,
Скоро рік, як девʼяту чекає.
На хвилину життя завмира,
Як хвилина мовчання лунає.
В грудях серце стискається враз,
Із очей дві сльози покотились.
На весь світ так багато образ
І душа від страждання втомилась.
Він чекає хвилини кінець
І секунди по жилам лунають…
Бо вкінці скажуть: Син ще живий!
Бо герої живі, не вмирають!
А навколо вирує життя,
Краще тим, хто біди ще не знає.
А на фото рідненьке дитя,
Мов живий через вічність гукає...
12.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Біля річки доля спочивала,
Листя верби в течію кидала
І пливло те листя, не тонуло,
Юного рибалку привернуло.
Підійшов він до верби гнучкої,
Розмовляв із нею, як з сестрою.
Поміж гілля доля посміхалась,
Юнакові в щедрості призналась.
Обіцяла сотню літ прожити,
Що багатством буде дорожити,
В тиші він зустріне свою старість,
Не життя чека його, а радість.
-Вибач мені доля, та не треба,
Подарунків щедрих мені з неба.
Мрія є у кожного рибалки,
Своя хата біла, біля балки.
Щоб в садочку дітвора гуляла,
А з віконця люба виглядала.
Доля поміж гілля посміхнулась,
В дівчину вродливу обернулась,
Листя жменьку до води жбурнула
-Довго ж я розмов таких не чула.
Юного рибалку обійняла,
-Як же я давно тебе чекала!
Не бажай багатства, бо то прірва,
Гроші ніби листя, вітер зірве.
А бажай кохання, та любові,
Буде все тоді, на твоїй долі.
15.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Сад застарілий, ніби ліс казковий,
Пирій до пояса поміж дерев.
Тенета павука, немов шовкові.
Метелик вже не бореться, завмер.
Подекуди будяк такий розлогий,
Високі маківки, корона-голова.
І полину кущі мʼяко-вологі,
Їх аромат навколо проплива.
Гілля у яблуні, немов хвороба покрутила,
Ще де-не-де виблискують плоди.
На сонці, мов мара угорка слива,
Бо гусінь зʼїла начисто листки.
Стара черешня вже кору втрачає,
Бо не лікує клей ту безліч ран.
І так весь сад, потроху засихає,
Навіть не радує нічний туман.
А абрикоси небо підбирають,
Гілками чорними торкаючись до хмар.
Колись плодили… зараз завмирають,
Вже закінчився їхній календар.
Пізніше, коли ніч торкнеться того саду,
Дерева бачить свої чудо сни.
Як зустрічають польову бригаду,
Щодня… з весни, до пізньої зими.
Усе минуло… радість, сподівання,
Спів солов’я, і стиглий аромат.
Лишилося із вітром спілкування
І стукіт дятла, що тривожить сад.
17.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Кожному стежину Господь обирає,
Хрест по силі духу кожному дає.
Подарує доньку, сином надихає
І родинне щастя кожен пізнає.
Доня наче сонце, над тобою сяє,
Сміхом приголубить, дотиком зцілить.
Зніме біль душевний, коли обіймає,
Від журби та горя, вона захистить.
Син як кінь грайливий, що полем гуляє,
Схожий він на батька, бо єдина кров.
Буде допомога, старість наступає,
Та з дітьми крепчає батьківська любов.
А гарна дружина, той повна родина,
Запорука щастя- то міцна сім’я!
Поцілуйте доньку, обніміте сина,
Доки Бог дарує в руки майбуття.
11.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
Раніше знайомство скромніш відбувалось,
Ще дехто згадає чарівний той час.
Майбутні відносини з слів починались:
-Дозвольте мені, запросити на вальс?
І очі палали отримавши згоду,
А в неї тримтіла ледь вогка рука.
І пари кружляли щасливі по колу,
Вуста шепотіли тихенько слова.
Знайомство у вальсі, подяка за танець
І погляд, що сором на щічки кидав.
Любові юнацької першої бранець,
За руку додому дівча проводжав.
Кумедні слова і непевні розмови,
Із клумби троянди, колючі шипи.
Ще перший цілунок, чарівно- чудовий
І згода на танці в суботу піти.
10.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Я бачив тебе в своїх снах,
Ти там посміхалась мені.
Живемо ми в різних світах,
Розлуки щоранку сумні.
І потім, як сонце зійде,
Реальність життєва звучить.
Життя самостійно іде,
Мов річка бурхливо шумить.
А вечір про зустріч мовчить,
Що сон готував цілий день,
Вже небо яскраво зорить,
І стукає серце віршем.
Лиш очі на мить я зімкнув,
Твій сміх чую десь вдалині.
Назустріч до тебе спішу,
Бо швидко час плине вві сні.
8.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
Ти полюбляєш мої сиві скроні,
Бо пам’ятаєш, коли чорними були.
Цілую ніжно я твої долоні,
Вони м’якенькі, ніби айстри восени.
Десь у думках, ми досі зовсім юні,
Майбутнє все попереду й без меж,
Моя ти танцівниця і красуня,
Лише для мене ти танцюєш і живеш.
Спочатку польку жваво танцювали,
Вже потім на «сім сорок»перейшли.
А зараз в вальсі ми разом кружляли,
Або обійми із цілунком заплели.
І так весь час, для тебе музика лунає,
Роки не спинять твій палкий порив.
Разом в обіймах час не пролітає,
Чию любов у танці полонив.
1.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Що відчуває пес,коли везуть в мішку?
Він думає це гра, чи виховання,
Там темно, душно, думка чи помру…
Трохи скавчить, а далі лиш мовчання.
Багажник, мов залізний тарантас,
Ще чутно музику в салоні що лунає.
Господар-друг, ногою тисне газ,
Подалі від домівки від’їжджає.
І от зупинка…запах тютюну,
Мішок відкрили, витрусили з нього.
Скотився пес у купу бур’яну,
Ще пів батона кинули сухого.
Машина круто дала по газам,
Поволі в темряві вона зникала.
А в пса лилися сльози по щокам,
Він біг за нею, доки сил не стало.
Мабуть це гра, яку ще він не зна,
Господар його нюх перевіряє.
І невідома сила повела,
Туди, де хтось його іще чекає.
І навіть зорі вказують йому,
Той шлях таємний, що веде додому.
А місяць повний розігнав пітьму
І пес знесилений відчув страшенну втому.
Хвіст в реп’яхах і спрага до води,
Від мишія вісьтюк потрапив в око.
Дійшов додому він через два дні,
Чомусь не віриться, що обійшлись жорстоко.
Скавчить всім серцем і під хвіртку загляда,
Він так чека на радість і обійми.
Та чи зрадіє той, хто в вікна вигляда,
Чи знов мішок і степ… широкий…вільний.
6.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Зачинили себе у сучасних будинках,
Прохолода у спеку і тепло в мороз.
В інтернеті блукаєм, шукаєм стежинку
І не справжнє життя ми сприймаємо всерйоз.
За планшетом навчились віртуально кохати,
Люту ненависть теж викликає інфа.
З телефонами всі ми лягаємо спати,
Навіть власних дітей завойовує гра.
Бур’яном заразстають всі справжні стежини
І даремно дарує красу першоцвіт.
Мало видно з вікна дорогої машини,
Особливо при швидкості, майже в політ.
Відірвись від екрану і вийди з машини,
Щоб відчути реальність за обрій прямуй.
Проживи хочаб день для своєї дитини,
Заспівай серед степу і всесвіт почуй.
Навіть гори величні для тебе створили,
Теплий дощ проливний, теж для тебе іде.
Таємницю життя, теж для тебе відкрили,
Навіть сонце щодня, лиш для тебе встає!
6.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Кому розказати про біль у собі?
Хто тут на війні, той мене зрозуміє.
Як тяжко буває на серці й душі,
Бува смс в телефоні зігріє.
Не плач моя мила, я ще живий.
Тримайся мій брате, ми не двохсоті!
Ми правдою злічені. Чуєш старий?
Із нами Господь! Це наша робота.
Багато вже хто, тут життя положив.
Щоб вам там у мирі, щасливо жилося.
Хто гнидою був, той ще краще зажив,
Погляньте навкруг, це уже відбулося.
Де правду знайти?Її всю продали.
Лиш віра й сім’я, нас усіх тут тримає.
Лети смс про життя сповісти,
Ми доти живі, поки нас хтось кохає.
4.02.24.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Десь вдалині, де сонце ляже спати,
Останнім променем вімкне вечірні зорі.
До ньго підійде старенька мати
І заспіває йому колискові.
Засни мій синку, відпочинь на хмарі,
Дай спокій людям, жар утихомир.
Он місяць братик, у нічному краї,
Тебе змінивши небо освітив.
Спочинь мій рідний, пісеньку дослухай,
Коротка ніч підходить до кінця.
Вже край палає, прокидайся любий
Розправ вогненні промені вінця.
Твори добро, даруй тепло і радість,
Ласкавим будь увесь робочий день.
А ввечері твоя матуся старість,
Знов колискових заспіва тобі пісень.
5.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Куди подівся споришевий двір,
Що ніжно ноги омивав із ранку?
Роса холодна, ніби води з гір,
Що дарували свіжість до сніданку.
І чорні руки, від шовковиці в саду,
Калачики збирали повну жменю.
А схованки в високу лободу,
Сліди болючі залишали після хмелю.
То був асфальт, тепер у плитку одягли,
Двори зараз фігурні, кольорові.
Хоч дехто пам’ятає килими,
В які спориш заплівся так чудово.
4.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Злетіли в небо ніби голуби,
Слова кохання, нездійсненні мрії.
Ще ненародженні доньки й сини,
Злетіли в вічність не залишивши надії.
Завмерла дійсність, зупинився час,
Червоним глодом землю окропило.
Немов чума пройшлася серед нас,
Скількох дітей, батьків вона скосила.
І небо плаче, як їх зустріча,
А тут внизу, земля по ним ридає.
За вічний спокій в них горить свіча,
Немов жертовник Україна вся палає.
31.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Чи пам’ять дарунок? А може прокляття?
Чи спогади душу терзають твою?
І сни, що минуле розірвуть на шмаття,
Безжально розтрощать останню броню.
Оголений, зранений, звитий думками,
Минуле своє на страждання прирік.
Зкривавлені губи своїми зубами,
Шепочуть про те, що ти нібито втік…
Від кого? Від себе? Даремні блукання,
Бо пам’ять в думках залишає сліди.
І як відпочинок хвилини мовчання,
Тебе переносять у інші світи.
Це добре коли підсвідомість є різна,
Є спомин яскравий, мов сонячний блик.
Звучить в голові цілий день ніби пісня,
Лунає в надії із темряви крик.
По крихті збирайте усе, що є світле,
Яскравим фарбуйте свої кольори.
Так, пам’ять дарунок, як серцем зігріте,
Якщо до вподоби, ще раз повтори!
Минуле у кожного різне буває,
Але, щоб на краще змінити цей час,
Сьогодні своє, нехай сонцем засяє!
Бо все, що є добре- це щастя запас!
31.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Стара дорога, мов гадюка, в полі в’ється.
Зникає в порослях бузку і диких слив.
Трухлява абрикоса не здається,
Бо довгим віком Бог нагородив.
Пирій в коліно побратався з лопухами,
Уже й не видно глинища від хат.
А далі вишняки ростуть з хрестами,
Їх фарбували років сорок ще назад.
Як село звалося, ніхто вже не згадає,
Природа відбирає все своє.
Лише у травні, як бузок буяє
І вишня рясно- рясно зацвіте,
Здається душі ходять між дерева,
Хати шукають у яких жили.
На цвинтар вернуться, бо пошуки даремні…
Свої обіймуть нефарбовані хрести.
29.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Засмучений січень закінчує править,
В туманах ранкових морозить траву.
На Хрещення, кригу не зміг він поставить,
Шипшині лишив ледь зелену листву.
День довший вже встав, але сонця замало,
То хмари з дощами, то снігу сипне.
Вночі підморозить, а вранці розтане,
Багнюка, моква, лише настрій псує.
Ще лютий лишилося нам переждати,
Він нині короткий, мов заячий хвіст.
Але іще може морозу піддати,
Прозорий над річкою кинути міст.
А там до весни і рукою подати,
Чекаємо всі довгождане тепло.
Найбільше чекають в окопі солдати,
Бо в ньому води…й по коліна було.
29.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Ах мова, мова-дар для спілкування,
Слова кохання, пристрасті, образ.
Яка ти мова у хвилини хвилювання?
В собі таємна і прекрасна на показ.
Так просто коли мова є одна,
Споріднена, знайома і відома.
Доступна, рідна, чарівна,
І наперед продумана свідомо.
Та мови різні і їх люди вчать,
Це модно і культурно, прогресивно.
Для декого таємно так звучать,
Або зростаються для когось імпульсивно.
Є виросли у сплетені трьох мов,
Четверту набули під час кохання.
Якою мовою думки під час розмов?
Бо кожна має право існування.
Яка є рідна? Та яку забув?
Чи ту, що вибрав щоб тебе сприймали…
Яку ти чуєш, коли ти заснув?
Якою мовою тебе жадали?
Яка є рідна знає лиш душа,
Вона ридає, коли її чує.
Це ті пісні, що мамині вуста
Колись співали… все тепер минуло.
Це коли сльози котяться з очей
І губляться в старих глибоких зморшках.
Є рідна мова в кожного з людей,
Або складається із різних мов потрошки.
28.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Прилітає до мене вві сні чарівний білий лебідь,
Він мене переносить в щасливе дитинство моє.
Кожну ніч відчуваю я потяг і сильну потребу,
Повернутись, торкнутись, відчути минуле своє.
Там живі, молоді і здорові бабусі з дідами,
Дуже юні, красиві, щасливі, рідненький батьки.
Я маленький біжу по стежині босими ногами,
А навколо квітують кущами п’янкі васильки.
Запашна і духмяна скоринка домашнього хліба,
Найніжніша у світі, ласкава матусі рука.
Шепотіння на вушко чарівних казок мого діда
І смак яблука білий налив, із бабусі садка.
На світанку всі сни заховались під теплу подушку
І реальність збудила промінням торкнувшись лиця.
-Добрий ранок!- шепочу своєму онуку на вушко,
А в думках прославляю за все, що я маю Творця.
Все минає так швидко, немов проліта блискавиця,
Кожен день, ніби книгу гортає свої сторінки.
Лиш тепер розумієш, проблеми то просто дрібниця,
Бо не можна спинити свої золотії роки.
Уже вечір на стрілках годинника в схованки грає.
І сонливість на очі накидку кидає свою.
Знову лебідь чарівний мене до польоту чекає
І ми разом летим, щоб дослухати казку мою.
24.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024