| Сторінки (4/348): | « | 1 2 3 4 | » |
Десь там за рікою, де трави з росою,
Блукав одинокий туман.
Шукав він дівчину, що з диво косою,
Стоптала ногами бур’ян.
Ти місяць срібненький у косу вплітала,
Чар зілля збирала вночі.
Стежина твоя між дерев заблукала,
Хоч слово скажи, не мовчи.
Туман все густіше закутав дерева,
Дівча в бузині загубив.
Короткою ніч не буває травнева,
Вже сонечко ранок збудив.
Туман обернувся на краплі кришта́лю,
Дерева і трави зросив.
В думках шепотів :- Я насправді кохаю!
І ноги дівочі омив.
9.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Розмовляли гори звуками трембіти,
Їх єднав душею вранішній туман.
Вони пам’ятали зміни на орбіті,
Час мов зупинився, де встелив бур’ян.
Скеля шепотіла свої таємниці,
Їх схопив холодний і стрімкий ручай.
Олені рогаті з нього п’ють водицю,
Якщо є бажання випий, загадай.
Он дерева велетні, обійми прислухайся,
Все живе, довколишнє серцем об’єднай.
Стань, мов частка всесвіту, просто не напружуйся,
Вітру жартівливому тугу всю віддай.
Зроби подих свіжості, просто з насолодою,
Пахощі цнотливі ти запам’ятай.
Гори зачаровують за твоєю згодою
І шепочуть соснами -Друже прощавай!
6.05.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Розтанув сніг, природа діє все нове
І зеленню покрилися сади.
Все ожило і розквіло, та ні не все…
Ще он криниця, де нема води.
Вона стоїть тихенько, навіть вітер
Не грається з пожарвленим ціпом.
Говорять люди то могила,
Малеча оббіга її кругом.
Багато літ назад, коли була війна,
І наш народ вмирав за волю, за життя других.
Стояла ця криниця лиш одна,
Зимою все це було, вітер зтих.
Собаки із хрестами на плечах,
Збирали люд і гнали на чужбину.
Ридали, рвали коси матері́,
Як німці відбирали в них дитину.
Такою матір’ю була і тітка Галя,
У неї було п’ятеро синів.
Вдова була, бо чоловіка вбили гади,
А дім…а дім її згорів.
Сини пішли від матері до лісу
І мстили, мстили як могли.
Боялись німці лісових тих хлопців,
А тітку Галю посадили до тюрми.
Все думали розкаже мати,
Де її діти,от дурні.
Скоти, як ті чорти рогаті,
Знущалися, але зломити не змогли.
І от в один з морозних ранків,
Зігнали до криниці все село,
Щоб люди бачили, як мати помирає.
-Розкажеш, будеш жити! А ні…на дно!
Вона стояла гордо, лише в самій сорочці,
Волосся розкуйовджене, запекла кров.
-Я рада, що у мене п’ять синів і нема дочки!
Ви ще почуєте про них..!
І знов її почали бити.
Потім зв’язали руки, ноги.
Піднявши до криниці потягли.
-Будьте ви прокляті! Господь вас покарає!
І кинули її до темної води.
І від тоді ніхто не п’є ту воду,
Але, як тільки травень підійде,
З’являються там квіти, то природа,
Любов ту материнську, з землі нам подає.
24.04.94р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Знамено віри, святості, надій.
Упевненість, що дано шанс життю.
Небес дарунок у обителі святій,
Поява Благодатного вогню.
Вогонь, немов живий потік,
По храму розливався між людей.
Ласкаво сяяв, омивав,не пік
І крики радості лунали із грудей.
Знак про надію, в вигляді вогню,
Весь світ чекав на диво із небес.
Я на світанку радо повторю:
-Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
4.04.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Подивись у небо, загадай бажання,
Напиши на хмарці щирості слова.
Я їх прочитаю, бо слова кохання
Мені шепотіла дощова вода.
Ти скажи тихенько вітрові на вушко,
Який сон наснився уночі тобі.
Він мені розкаже дотиком беззвучно,
Про те як сумуєш й плачеш уві сні.
Шлю тобі цілунки я з промінням сонця,
Дятлом передав я свого серця стук.
Мрію зазирнути до твого віконця
І тихенько пальцем в шибку тук-тук-тук.
Чом нас роз’єднала доля тимчасово?
Чи перевіряє наші почуття?
Зорі в чорним небі сяють однако́во,
І єднають в ціле наші відчуття.
Місяць буде свідком нашої любові,
Бо кохання вічне і немає меж.
Буду пам’ятати я вуста цукрові
І палає серце, ніби сто пожеж.
25.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Женихи у роках…женихи,
Незалежність, пробіг, гарантійність.
Через вік не стає на дибки́
І до спокою має прихильність.
Он є срібло на скронях своїх,
Золоті вже виблискують зуби.
Чудернадський з закашлянням сміх,
Через те, що не змочені труби.
Є тонометр майже у всіх,
Кольорових пігулок коробка.
Купа мрій-сексуальних утіх.
І щасливе життя, як підробка.
Женихи у роках…женихи,
Вдень сумні і самотні ночами.
Вже бувають про старість страхи,
Лиш коли роздягають очами.
Наречені! Шикуйтесь в ряди!
Але всіх розібрали з роками…
Тож жалкуйте, що втратили ви,
Нетримали міцненько руками.
23.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Облити б все бензином із каністри…
Метан п’янить, ледь-ледь лоскоче ніс.
Вогню не треба, тут достатньо іскри,
Щоб спалах в інший вимір переніс.
Немов дракон, що жаром спопеляє,
Стовпи вогню, аж лижуть язики.
Кажуть що помста лиш холодною буває,
А я так думаю, що краще навпаки.
Згоріло б все до цурки, з димом зникло,
На ранок вітер попіл рознесе.
Ужеб давно пропало всяке бидло,
А то лиш кажемо, що воля понад все!
І де та воля? Пальцем покажіте!
Куди не ткни, кругом одне ярмо.
Не дерев’яне, цяцьками оббите,
Нас катувать одвічне ремесло.
Гей, Кармалюк, то де ж твої нащадки?
Поглянь Устиме, ти цього жадав?
Ненажеруця, навели порядки
І кожен душу демону продав.
У груди б’ють, аж вишиванка мокне,
Язик мов помело, бо без кісток.
Лиш у керма стоятиме і здохне,
Не признаючи власних помилок.
А ви тягніть ярмо за правду і свободу,
То все пусте, що спини аж тріщать.
Все менше і менше українського народу,
Давно пора… вогнем всіх очищать.
15.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Ой у гаю, ой у гаю
Було чутно солов’я,
Шепотів козак-Кохаю,
Не віддам, навік моя.
Ой у гаю, ой у гаю
Срібний місяць освітив,
Хто кохання не пізнає,
То вважайте і не жив.
Сміх дівочий, як струмочок,
В темнім гаї пролунав.
Немов зорі, карі очі,
В них козак мов потопав.
Завтра їде на війноньку,
А вона ж проте не зна,
Розчесала голівоньку,
Цілувала у вуста.
Ой у гаю, ой у гаю,
Соловей під ранок стих.
Із словами-Я кохаю!
Сльози капали до ніг.
Чує серденько розлуку
І у грудях тріпотить:
-Я чекати тебе буду!
Гай у росах весь блищить.
Ой у гаю, ой у гаю
Ви зустрінетеся знов,
Між дерев луна лунає:
-Ти чекала, я прийшов!
Але поки ми в розлуці,
Соловейко, брате мій,
Ти співай моїй подру́зі,
Її серденько зігрій.
Ой у гаю, ой у гаю
Соловей пісні співа,
Як козак дівча кохає,
А вона його чека.
10.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Мандрувала любов в поколіннях людей,
Розквітала у перших цілунках.
Заіскрилась в очах у щасливих дітей
І ховалась в простих подарунках.
Зігрівалась у каві, тарілці борщу,
Була тепла, ласкава, солодка.
Полюбляла обійми, вона в час дощу…
З нею ніч була надто коротка.
Мандрувала любов все життя із людьми,
Разом з ними сміялась, буяла.
Сумувала в серцях, як розлуки були,
У піснях задушевних лунала.
Навіть зморшки глибокі любов обира,
Ніжний погляд і дотик руками.
Кожну душу таємно, легенько торка
І безмежно росте із роками.
Хто ділився любов’ю, не в серці тримав,
То її тільки більше ставало.
Випадково знайшов, чи у спадок прийняв,
Головне щоб для всіх вистачало.
Я щасливий, що нас поєднала любов,
Вона скрізь, треба лиш придивитись.
І куди б не поїхав і деб не пішов,
З усіма я стараюсь ділитись.
8.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Не кожен в вишиванці українець,
Не кожен в кого паспорт патріот.
Не завжди друг дає тобі гостинець,
В дурдомі теж, не кожен ідіот.
Несправжні посмішки, несправжні побажання,
Бувають іноді фальшивими слова.
Не справжній біль про втрачене кохання
І щирість теж, не справжньою бува.
А той, хто правду скаже тобі в очі,
Він стане ворогом, хоч буде рідний брат.
І зникне сон не раз посеред ночі,
Такий буває в правди результат.
Чи то ми звикли на обман постійний,
На очі ніби впала пелена.
Сліпий, глухий, німий завжди надійний,
Коли до влади рветься сатана.
7.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
До зустрічі! Щоразу ми бажали
І зустрічі так частими були.
Що інколи ми навіть не встигали,
В перервах роз’єднання сум знайти.
Були часи, як молодість з’єднала,
Була біда, що зміцнювала нас.
До зустрічі, ми кожен раз казали,
Роз’єднував нас швидкоплинний час.
Сьогодні, я зустрівся з ким прощався,
Зненацька доля нас разо́м звела.
Із кожним наче рідним обійнявся,
Від здивувань губилися слова.
Мовчання поміж друзями-розмова,
Бува, що зрозумів без зайвих слів.
До зустрічі, казати знову й знову
Було бажання, я цього хотів.
Роки летять в перервах поміж нами,
Аж обертом кружляє голова.
До зустрічі! Бажаємо ми з вами,
Такі прості і впевнені слова.
6.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Не вертається час… це розплата за вчинки.
Ненароком зробив, не подумав, сказав.
То пробачить не зміг,а життя мов картинки,
Ніби біль на душі, але все ж прогортав.
Жалкування пусті, та і сльози даремні,
Сам себе не з’їси, але рани печуть.
Хто гординю зломив , то ті стануть блаженні,
Хто прощення чека, то ті гори знесуть.
Не мовчи, не чекай що хтось руку протягне,
Першим слово скажи, перший крок теж зроби.
Бо свій спокій душевний людина досягне,
Коли з’єднані будуть розбиті мости.
Говори! Не мовчи! Поки є що сказати,
Доки є кому чути і є хто простить.
Не вертається час, тож навіщо мовчати
І каміння на серці у грудях носить.
4.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
Розпочався квітень цвітом абрикосу,
Ніжно його пестить сонце весняне.
Омивають ранком світанкові роси
І нема морозів, це найголовне.
Мов фата на гіллях дивом зачепилась,
Бігла наречена, втратила наряд.
Гулом бджіл весняних трошки чипурилась…
Вітром обривало і вкривало сад.
Абрикос старенький ще чека цілунки,
Кожен рік буває диво чарівне.
Як плоди достигнуть, він дає дарунки
І вуста цілують тіло золоте.
3.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Як дуже швидко нині плинне час,
Життя мов мить, перед очіма пролітає.
Бува сто років залишає позад нас,
Шурхіт сторінки, яку хтось гортає.
Тисячоліття- десять сторінок,
Хто міг писати все перекрутили.
Життя мільйонів стерли у пісок,
Були народи, а лишилися могили.
Двадцять сторінок, як творили чудеса,
Немов ще вчора мертвих воскрешали.
Спасіння дарували небеса,
Як на хресті Ісуса розпинали!
Скільки сторінок ще лишилось нам?
Чи може вже рядками рахувати?
Чи завжди пробачали ворогам?
Не знаю… і не хочу знати.
3.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Не знаю хто він… мабуть Прометей!
Бо він вогонь приніс в дарунок людям.
Щоб вітер не задув його ідей,
Резини кинув в нагороду друзям.
Потім лахміття, хмизу і гілок,
З каністри поливав якесь чорнило.
Ядучий дим встелив увесь куток,
І майже в кожній хаті засмерділо.
Здавалось небо кашляло в той час,
А Прометей, немов Нептун, взяв вила.
Почав в вогонь кидати пінопласт,
Та купа іще більше задиміла.
Де той орел, що тіло шматував
І кожен день клював твою печінку?
Чому багаття в хаті не розклав,
Щоб закаптити свою власну жінку?
Повітря вдосталь, думаємо ми,
Та чомусь кисень в масках у лікарні.
В нас «Прометеями», хоч греблю загати,
Та не одного не везуть до буцегарні!
1.04.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Змінився сад…дерева аж до неба,
Широкий двір сумує за танко́м.
Зникає в винограднику потреба,
А за парканом поросло бузком.
Куди поділись мрії про майбутнє,
Роки здоров’я і кохання час?
Три рази в рік родина вся присутня,
А в думці будувалось все для нас.
Уже блукаємо у власному будинку,
Бо змолоду хотів лишити слід.
Якби нам повернутись на годинку,
Переконати роздивитись світ.
Для кого, Господи, ти все задумав?
Для кого світ чудесний сотворив?
Чому раніше я про це не думав
І скільки помилок я наробив.
Змінився сад… дерева аж до неба,
В опалім листі губляться сліди.
Їх залишати, люди, звісно треба,
Бо як іще, нас зможуть віднайти…
31.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Життя прокидалось раніше за мене.
А може воно взагалі і не спить?
Он поле чорніло, а стало зелене,
Пташки заспівали, мене щоб збудить.
А вітер приніс прохолодне повітря
І сонце ласкаво промінням торка.
Маленьких, старих і кому повноліття,
Вставайте! Бо плине життєва ріка.
Здається ще вчора для когось буяло,
А взавтра весь цвіт облітає до ніг.
Як швидко життя уночі проскакало
І видно на скронях уже білий сніг.
Та кожної ночі лягаю я спати,
З надією вранці прокинутись знов.
Почути пташок, що уміють співати
І в річці Життя, відшукати любов.
30.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Думки чорнилом переходили в слова,
Рядками на листок вони лягали.
Бувало, аж кружляла голова,
Здавалось інші люди їх писали.
Слова кохання розквітали, мов бузок
І навіть пахощі ішли від віршування.
Зплітали ледь розвалений місток,
Дали надію майже згасламу коханню.
Дощем квітневим нібито слізьми,
Були сторінки , що немов ридали.
Топили лід на серці від зими
І громовицею ночами проклинали.
А ще були листки зовсім пусті,
Адже не раз перо до них торкалось.
Але лишались чисті на столі,
Усе на потім знову відкладалось.
Вірвався вітер жартівливо у вікно,
Купа думок здивованих злетіла.
І закружляло по кімнаті, понесло,
Кілька надвір помчали, мов вітрила.
Чом вітер вибрав саме ті листки?
За чистоту і білий колір цноти?
Можливо захотів свої страхи,
Віршами в чистім полі побороти.
Вікно закривши вітер пішов геть,
В кімнаті творчий безлад утворився.
Повітря свіже, але все ж ледь-ледь,
Бузковий запах трішки залишився.
29.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Десятки костюмів на сцені мінялись,
Чужими словами кохання пізнав.
Від реплік чужих з тебе всі насміхались,
А десь в глибині сумував і страждав.
Мов двері у всесвіт відкрили куліси,
Змінивши себе, нову роль надівав.
Старі монологи, та нові репризи
І дух театральний немов обійняв.
Лунали слова в поєднанні з піснями,
Глядач заворожений ловить сюжет.
А ті хто на сцені, немов в ритуалі,
Себе віддавали на творчий бенкет.
Для когось в житті вже не сяють софіти,
Не кидають квіти на сцені до ніг.
Але він мав щастя хвилину світити,
А може в собі творчу іскру зберіг.
Життя теж театр одного актора,
Є паузи, сльози, зітхання душі.
Є плани на завтра і гордість за вчора,
Бувають хвилини, коли на межі.
Не завжди в цій ролі тобі аплодують,
Хоч оплески дійсно підтримують нас.
На сцені хто був, усім серцем відчують,
Як вигуки-Браво!!! Сповільнюють час.
27.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Де завмерли пісні, де розмови затихли,
Зникли навіть пташки у посохлих садах.
На розвалених стінах портрети застигли,
Це все подих війни, залишив такий жах.
Були крики… нема і кров змита дощами.
Молитви теж були і посмертні слова…
Поставали могили новими рядами.
Там де сльози текли, поросла вже трава.
Села мертві стоять, лише вітер гуляє,
Тричі клята війна все життя відбира.
Попіл разом з піском всі сліди замітає,
На бруківці навій, що лягла здовж села.
26.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Розколоті дві рівні половини,
Два серця, ніби б’ються в унісон.
Багато хто зостався без дружини,
Поїхали у мирний закордон.
Маленькі діти в Вайбер шлють цілунки
І очі переповнені слізьми.
Для них найкращі будуть подарунки,
Коли притулять батька до щоки.
Вивчають діти мови іноземні,
Звикають до нового там життя.
Будинки кольорові, височенні,
Нема тривог… закриті укриття.
Прийде той час, що з’єднує родини,
Зміцнюють у надії відчуття.
Роки розлуки стиснуться в хвилини,
Даруючи любові почуття.
22.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Рука перо тримала, мов списа.
Їх думка і поезія єднала.
Віршована, вічно жива краса,
На лист паперу впевнено лягала.
Слова із римою в поє́днанні сплелись,
Душі торкались всіх, хто прочитає.
Були рядки, де сльози пролились,
Були рядки, що серце завмирає.
Поезія-бурштинова ріка,
Де кожне слово вічність карбувала.
Була жорстока, іноді п’янка,
Немов веселка все розфарбувала.
Одну палили, знищували геть,
А іншу у віках боготворили.
Але в душі завжди страждав поет,
Чиї думки поезію творили.
Там, де Пегас копитом слід лишив
І де перо з його крила упало.
Хто доторкнеться- набереться сил,
Щоб слово жило вічно, не вмирало!
21.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Для когось недостойна і далека,
Для інших звична, іноді сумна.
Холодно взимку, влітку спека,
А восени… то є пора брудна.
Весна. Вона дає більше надії,
Думки про завтра сили додають.
У голові більш спогади, не мрії
І сни, що у минуле віднесуть…
Немає завтра! Є тільки сьогодні!
Його ми ділимо лиш обертом землі.
Ми у човні, де камені підводні,
Перевіряють хто із нас слабкі.
Здається все на світі знаєш,
Але твій досвід для нащадків просто звук.
Тому і всесвіт ти по-іншому сприймаєш
І так чекаєш дотик ніжних рук.
Сьогодні я піду в майбутнє в гості,
Де зрілість майже кожного чека.
Погляну в очі справжні і дорослі,
Що глибину ховають, мов ріка.
Немає взавтра, є тільки сьогодні,
Є вічність, таємниця і життя.
Нам невідомі всі шляхи Господні,
Але даровані нам були почуття.
Що таке вік, коли заплющиш очі?
В думках і серці завжди молодий.
А вранці, після снів пророчих,
Упевнено зустрінеш день новий!
13.03.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Стояло дерево старезне у саду,
Вже дев’яносто раз плоди давало.
Весь стовбур згнив, тримався за кору,
Гілля із кожним роком все всихало.
З надією в продовження життя,
Тепло весни від сну його будило.
І магії таємне відчуття,
Густе суцвіття, мов фату накрило.
Шпаки в дуплі, знов чепурять гніздо,
Господар чорний скоро заспіває.
Таке прекрасне, ніжне ремесло,
На спів чудовий дерево чекає.
Можливо чує вже в останній раз
І аромат плодів своїх дарує…
Життя минає геть без зайвих фраз.
Для дерева, яке старе й сумує.
11.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
А у небі синім пролітав лелека,
Ніс в червонім дзьобі хустку із дитям.
Вже зморилась птаха, бо летить здалека
І несе надію, та любов батькам.
До якоїсь хати птахові пристати,
Де новий будинок, та зелений сад?
Чи де у світлиці на колінах мати,
Просить собі сина кілька літ підряд?
М’яко приземлився до порогу хати,
Де молитви щирі до небес летять.
Став лелека тихо в вікна клекотати,
Бо такі новини матір звеселять.
Вже не вірять діти в казку про лелеку,
Та й на рідкість стали Богу молитви.
Залишили гнізда птахи іздалеку,
Більше не приносять у дзьобах хустки…
9.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Знак безкінечності сховала цифра вісім,
А березень прогнав морозний день.
Вербі на гілля котики розвісив,
Мімози запах спонукає до натхнень.
Хтось приховав прикраси для коханих,
Дехто чека собі новий iPhone.
Для когось дотик ніжних вуст жаданих,
Цієї ночі подарує гарний сон.
Щасливі ті, хто завжди буде разом,
Дарують погляд, часточку себе.
Пробачать один одному образи,
На перше місце ставлять… не себе.
Цей день весни не просто свято жінки,
Не лише дата, календарний день.
Бо є можливість змінювать відтінки,
Складати вірші і співать пісень.
Кохаймо свою другу половинку,
Згадай слова, що шепотів колись.
Цінуючи життя, цінуй хвилинку,
Коли в любові руки заплелись.
А ще доньку, сестру і любу маму,
Бабусю, подругу, знайому привітай.
Як зможеш, подаруй хоч по тюльпану,
Здоров’я, миру, щастя побажай.
7.03.24р.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Яка та була доля? Змалювали,
Підправили, добавили жалю.
Де була правда трохи заховали,
Ідейну лінію направили свою.
І люди думають:- Ото була людина!
Міцний мов кремінь, для нащадків ідеал.
Слова рубали, ніби гільйотина,
Боровся, жив, любов пізнав.
Було життя…вмістилося в сторінку,
Як біографія у кожного із нас.
Комусь подарував одну хвилинку,
А є такі кому віддав весь час.
Думки ховав в віршах поміж словами,
Лишив сліди і пам’ять на віки.
Був кріпаком, а вмер поміж панами,
Закарбувались в пам‘яті рядки.
Як пас ягнята у тринадцять років,
Про сон в снопах на панщині, дитя.
І про Дніпро ревучий і широкий,
Про смак свободи, волі відчуття.
Ти споглядаєш нас через портрети,
Які висять на стінах в рушниках.
Одвічні будуть Кобзаря сюжети,
Які живуть в пророчих сторінках.
6.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Степ широкий вирвами побитий,
По під річку очерет сухий.
Мов гадюка там окоп поритий,
Все завмерло, світ ніби німий.
Кров червону глина вже впитала,
Почорнів від вогнища бур’ян.
Ще недавно смерть навкруг гуляла,
А тепер встелив густий туман.
Річка ледве хвилею хлюпоче,
Вже не стогне, не реве Дніпро.
Земля тихо, тихо прошепоче:
-Я твоя, відчуй моє тепло.
Прийде час і сонце ще засяє,
Рідний край на повну зацвіте.
Степ широкий знову забуяє.
А Дніпро могутній зареве!
5.03.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Кажуть, що час так швидко пролітає,
Але буває зовсім навпаки.
Коли даремно день минає
І сльози ллються, ніби дві ріки.
Коли батьки лишились мрії і надії,
Як обірвалось синове життя.
Змінили колір скроні, вії
І час з тих пір пішов у небуття.
Для когось рік, для інших дні минають,
А дехто на хвилини ділить час.
До фото з смужкою в куточку розмовляють
І на могилку ходять раз-по-раз.
На кладови́щі збільшилось героїв,
Гори вінків і фото на хрестах.
Ще більше прапорів і більше горя…
І все палають свічки по церквах.
Щоночі шепіт материнський лине
І в зморшках батькових зника сльоза.
-Почуй, будь ласка, наш герою сину,
Слова які ми шлем у небеса.
Наснись хоч раз, чи протягом торкнися,
Пригрій промінчиком, полегшить біль душі.
Сьогодні рік… ти з неба посміхнися
І хай Господь простить твої гріхи.
29.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Я сьогодні і взавтра прийду,
Буду поряд допоки дозволять.
Невагомо тебе пригорну,
Я вже тут, а нас хлопці боронять.
Не дотримав я слова свого,
Обіцяв що живим повернуся.
Назавжди смак цілунка твого,
Пам’ятатиму запах волосся.
Буду чути твої я думки
І чекатиму в снах я розмови,
Буду поряд з тобою завжди,
Цілуватиму очі і брови.
Любов вічна, ти в неї повір,
Хоч тяжкими бувають страждання.
Твої сльози, мов ріки із гір,
Лиш підтверджують наше кохання.
Я у вічність зробив першим крок,
Ти живи ради мене, будь ласка.
В нас з тобою лишився зв’язок,
Ти мій подих…останній…мов казка.
28.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Колись давно у нас була корова Квітка.
Щоб завжди було свіже молоко,
Її подарувала прабабуся Віра
Моїй доньці, їй рік тоді було.
Спокійна, із великими очима,
Середній розмір, українська степова.
Кантар із шкіри, за який її водили,
Щоб відрізнялась поміж інших голова.
Раніш корова була знак достатку,
Бо на столі стоїть усе своє.
Хоча нам було тяжко на початку,
Спершу до Квітки, доки сонце не встає.
Підчистити, обмити, приголубить,
Трави у ясла, пойло у відро.
Під час доїння йде розмова, вона любить
Підхід ласкавий і дарує молоко.
В кінці завжди рукав мені оближе,
Чи в знак подяки, чи така в неї любов.
А далі простір степовий покличе,
До череди спішить. І я позаду йшов.
Вже пастухи під соснами стояли,
Корів із вулиць люди все ведуть.
Голів із триста ще тоді тримали,
Бо працьовитим був «Реп’яшки» кут.
В обід на тирло, де корови напували,
Був повноводним Куртиного став.
Зараз нема… засохло, занепало…
Я - Квітка! Квітка!- в череду гукав.
А вона чула голос і спішила,
І мукала так голосно в мій бік.
Підсолений смаколик- кусень хліба,
Моя подяка, що торкнувсь молочних рік.
А ввечері з дружиною, донькою,
Ми йшли в край вулиці стрічати череду.
Мала любила ззаду підганяти,
Гукала-Квітка! Йди додому! Ну-ну- ну!
Спочатку пил іздалеку виднівся,
Вже потім рев і звуки батога.
Потік живої маси об’явився
І кожна в свою вулицю зверта.
Хода розкішна, вим’я в різні боки,
Хвостом їдливих мух порозганя.
Кидає жуйку за обидві щоки
І так життя проходило щодня.
Вечірнє молоко лилось у кухлі,
Тепленький смак Баштанських диких трав.
Що залишалось, розливалось в бутлі,
А вранці я із них вершки збирав.
Хоча давно корови в нас немає,
Та залишила в пам’яті сліди,
Красуня Квітка, що хвостом махає.
…а зараз навіть рідкість кізяки!
20.02.24р. Олександр Степан.
Кантар- намордник для корів.
Реп’яшка- народна назва частини міста Баштанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
На фото у альбомі зупинився час,
Завмерла мить реального життя.
Частка історії збережена для нас,
Або нащадкам у минуле відкриття.
У кожного із нас є свій архів.
Щасливі часточки, які застигли мов бурштин.
Є фото зовсім молодих батьків,
А є дитинства мить, де ти один.
Начасі фото перебрались в телефон,
Де кольорове, цифрове життя.
І пилом припада старий альбом,
Який зберіг надії, почуття.
Усе так швидко нині пролітає
І неможливо повернути час.
Але буває серце завмирає,
Як бачиш тих, хто вже пішов від нас.
25.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Я не вірю у Бога! Зараз часто лунає.
Бо якби існував, то цього б не було.
Чудеса його де? Хіба він воскрешає?
Той хто молиться, лиш набиває чоло!
Що сказати, не страшно, якщо віри немає,
Бо і Бог теж не вірить в існування твоє.
Хто спасіння для себе в пітьмі не шукає,
Той на пил перетворить майбутнє своє.
Якщо віри немає, то пустки не буде,
Щось заповнить доверху оту пустоту.
Хто чи що, у тобі перемогу здобуде?
Як без світла здолати в душі темноту?
Хто читав одкровення, той знає що буде,
Навіть вірні зречуться, не витримав муки.
Чиста віра завжди була часткою чуда.
І не всім пощастить її серцем відчути…
16.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Тихо ранок постукав в вікно,
Перші промені хмари штовхають.
Кожен день, як в німому кіно,
Непомітно життя пролітає.
Ніби все це було як колись,
Але пустка душевна шматує.
Син із фото, на батька дививсь,
Як той чай потихеньку готує.
На годинник він все спогляда ,
Скоро рік, як девʼяту чекає.
На хвилину життя завмира,
Як хвилина мовчання лунає.
В грудях серце стискається враз,
Із очей дві сльози покотились.
На весь світ так багато образ
І душа від страждання втомилась.
Він чекає хвилини кінець
І секунди по жилам лунають…
Бо вкінці скажуть: Син ще живий!
Бо герої живі, не вмирають!
А навколо вирує життя,
Краще тим, хто біди ще не знає.
А на фото рідненьке дитя,
Мов живий через вічність гукає...
12.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Біля річки доля спочивала,
Листя верби в течію кидала
І пливло те листя, не тонуло,
Юного рибалку привернуло.
Підійшов він до верби гнучкої,
Розмовляв із нею, як з сестрою.
Поміж гілля доля посміхалась,
Юнакові в щедрості призналась.
Обіцяла сотню літ прожити,
Що багатством буде дорожити,
В тиші він зустріне свою старість,
Не життя чека його, а радість.
-Вибач мені доля, та не треба,
Подарунків щедрих мені з неба.
Мрія є у кожного рибалки,
Своя хата біла, біля балки.
Щоб в садочку дітвора гуляла,
А з віконця люба виглядала.
Доля поміж гілля посміхнулась,
В дівчину вродливу обернулась,
Листя жменьку до води жбурнула
-Довго ж я розмов таких не чула.
Юного рибалку обійняла,
-Як же я давно тебе чекала!
Не бажай багатства, бо то прірва,
Гроші ніби листя, вітер зірве.
А бажай кохання, та любові,
Буде все тоді, на твоїй долі.
15.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Сад застарілий, ніби ліс казковий,
Пирій до пояса поміж дерев.
Тенета павука, немов шовкові.
Метелик вже не бореться, завмер.
Подекуди будяк такий розлогий,
Високі маківки, корона-голова.
І полину кущі мʼяко-вологі,
Їх аромат навколо проплива.
Гілля у яблуні, немов хвороба покрутила,
Ще де-не-де виблискують плоди.
На сонці, мов мара угорка слива,
Бо гусінь зʼїла начисто листки.
Стара черешня вже кору втрачає,
Бо не лікує клей ту безліч ран.
І так весь сад, потроху засихає,
Навіть не радує нічний туман.
А абрикоси небо підбирають,
Гілками чорними торкаючись до хмар.
Колись плодили… зараз завмирають,
Вже закінчився їхній календар.
Пізніше, коли ніч торкнеться того саду,
Дерева бачить свої чудо сни.
Як зустрічають польову бригаду,
Щодня… з весни, до пізньої зими.
Усе минуло… радість, сподівання,
Спів солов’я, і стиглий аромат.
Лишилося із вітром спілкування
І стукіт дятла, що тривожить сад.
17.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Кожному стежину Господь обирає,
Хрест по силі духу кожному дає.
Подарує доньку, сином надихає
І родинне щастя кожен пізнає.
Доня наче сонце, над тобою сяє,
Сміхом приголубить, дотиком зцілить.
Зніме біль душевний, коли обіймає,
Від журби та горя, вона захистить.
Син як кінь грайливий, що полем гуляє,
Схожий він на батька, бо єдина кров.
Буде допомога, старість наступає,
Та з дітьми крепчає батьківська любов.
А гарна дружина, той повна родина,
Запорука щастя- то міцна сім’я!
Поцілуйте доньку, обніміте сина,
Доки Бог дарує в руки майбуття.
11.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
Раніше знайомство скромніш відбувалось,
Ще дехто згадає чарівний той час.
Майбутні відносини з слів починались:
-Дозвольте мені, запросити на вальс?
І очі палали отримавши згоду,
А в неї тримтіла ледь вогка рука.
І пари кружляли щасливі по колу,
Вуста шепотіли тихенько слова.
Знайомство у вальсі, подяка за танець
І погляд, що сором на щічки кидав.
Любові юнацької першої бранець,
За руку додому дівча проводжав.
Кумедні слова і непевні розмови,
Із клумби троянди, колючі шипи.
Ще перший цілунок, чарівно- чудовий
І згода на танці в суботу піти.
10.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Я бачив тебе в своїх снах,
Ти там посміхалась мені.
Живемо ми в різних світах,
Розлуки щоранку сумні.
І потім, як сонце зійде,
Реальність життєва звучить.
Життя самостійно іде,
Мов річка бурхливо шумить.
А вечір про зустріч мовчить,
Що сон готував цілий день,
Вже небо яскраво зорить,
І стукає серце віршем.
Лиш очі на мить я зімкнув,
Твій сміх чую десь вдалині.
Назустріч до тебе спішу,
Бо швидко час плине вві сні.
8.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
Ти полюбляєш мої сиві скроні,
Бо пам’ятаєш, коли чорними були.
Цілую ніжно я твої долоні,
Вони м’якенькі, ніби айстри восени.
Десь у думках, ми досі зовсім юні,
Майбутнє все попереду й без меж,
Моя ти танцівниця і красуня,
Лише для мене ти танцюєш і живеш.
Спочатку польку жваво танцювали,
Вже потім на «сім сорок»перейшли.
А зараз в вальсі ми разом кружляли,
Або обійми із цілунком заплели.
І так весь час, для тебе музика лунає,
Роки не спинять твій палкий порив.
Разом в обіймах час не пролітає,
Чию любов у танці полонив.
1.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Що відчуває пес,коли везуть в мішку?
Він думає це гра, чи виховання,
Там темно, душно, думка чи помру…
Трохи скавчить, а далі лиш мовчання.
Багажник, мов залізний тарантас,
Ще чутно музику в салоні що лунає.
Господар-друг, ногою тисне газ,
Подалі від домівки від’їжджає.
І от зупинка…запах тютюну,
Мішок відкрили, витрусили з нього.
Скотився пес у купу бур’яну,
Ще пів батона кинули сухого.
Машина круто дала по газам,
Поволі в темряві вона зникала.
А в пса лилися сльози по щокам,
Він біг за нею, доки сил не стало.
Мабуть це гра, яку ще він не зна,
Господар його нюх перевіряє.
І невідома сила повела,
Туди, де хтось його іще чекає.
І навіть зорі вказують йому,
Той шлях таємний, що веде додому.
А місяць повний розігнав пітьму
І пес знесилений відчув страшенну втому.
Хвіст в реп’яхах і спрага до води,
Від мишія вісьтюк потрапив в око.
Дійшов додому він через два дні,
Чомусь не віриться, що обійшлись жорстоко.
Скавчить всім серцем і під хвіртку загляда,
Він так чека на радість і обійми.
Та чи зрадіє той, хто в вікна вигляда,
Чи знов мішок і степ… широкий…вільний.
6.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Зачинили себе у сучасних будинках,
Прохолода у спеку і тепло в мороз.
В інтернеті блукаєм, шукаєм стежинку
І не справжнє життя ми сприймаємо всерйоз.
За планшетом навчились віртуально кохати,
Люту ненависть теж викликає інфа.
З телефонами всі ми лягаємо спати,
Навіть власних дітей завойовує гра.
Бур’яном заразстають всі справжні стежини
І даремно дарує красу першоцвіт.
Мало видно з вікна дорогої машини,
Особливо при швидкості, майже в політ.
Відірвись від екрану і вийди з машини,
Щоб відчути реальність за обрій прямуй.
Проживи хочаб день для своєї дитини,
Заспівай серед степу і всесвіт почуй.
Навіть гори величні для тебе створили,
Теплий дощ проливний, теж для тебе іде.
Таємницю життя, теж для тебе відкрили,
Навіть сонце щодня, лиш для тебе встає!
6.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Кому розказати про біль у собі?
Хто тут на війні, той мене зрозуміє.
Як тяжко буває на серці й душі,
Бува смс в телефоні зігріє.
Не плач моя мила, я ще живий.
Тримайся мій брате, ми не двохсоті!
Ми правдою злічені. Чуєш старий?
Із нами Господь! Це наша робота.
Багато вже хто, тут життя положив.
Щоб вам там у мирі, щасливо жилося.
Хто гнидою був, той ще краще зажив,
Погляньте навкруг, це уже відбулося.
Де правду знайти?Її всю продали.
Лиш віра й сім’я, нас усіх тут тримає.
Лети смс про життя сповісти,
Ми доти живі, поки нас хтось кохає.
4.02.24.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Десь вдалині, де сонце ляже спати,
Останнім променем вімкне вечірні зорі.
До ньго підійде старенька мати
І заспіває йому колискові.
Засни мій синку, відпочинь на хмарі,
Дай спокій людям, жар утихомир.
Он місяць братик, у нічному краї,
Тебе змінивши небо освітив.
Спочинь мій рідний, пісеньку дослухай,
Коротка ніч підходить до кінця.
Вже край палає, прокидайся любий
Розправ вогненні промені вінця.
Твори добро, даруй тепло і радість,
Ласкавим будь увесь робочий день.
А ввечері твоя матуся старість,
Знов колискових заспіва тобі пісень.
5.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Куди подівся споришевий двір,
Що ніжно ноги омивав із ранку?
Роса холодна, ніби води з гір,
Що дарували свіжість до сніданку.
І чорні руки, від шовковиці в саду,
Калачики збирали повну жменю.
А схованки в високу лободу,
Сліди болючі залишали після хмелю.
То був асфальт, тепер у плитку одягли,
Двори зараз фігурні, кольорові.
Хоч дехто пам’ятає килими,
В які спориш заплівся так чудово.
4.02.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Злетіли в небо ніби голуби,
Слова кохання, нездійсненні мрії.
Ще ненародженні доньки й сини,
Злетіли в вічність не залишивши надії.
Завмерла дійсність, зупинився час,
Червоним глодом землю окропило.
Немов чума пройшлася серед нас,
Скількох дітей, батьків вона скосила.
І небо плаче, як їх зустріча,
А тут внизу, земля по ним ридає.
За вічний спокій в них горить свіча,
Немов жертовник Україна вся палає.
31.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Чи пам’ять дарунок? А може прокляття?
Чи спогади душу терзають твою?
І сни, що минуле розірвуть на шмаття,
Безжально розтрощать останню броню.
Оголений, зранений, звитий думками,
Минуле своє на страждання прирік.
Зкривавлені губи своїми зубами,
Шепочуть про те, що ти нібито втік…
Від кого? Від себе? Даремні блукання,
Бо пам’ять в думках залишає сліди.
І як відпочинок хвилини мовчання,
Тебе переносять у інші світи.
Це добре коли підсвідомість є різна,
Є спомин яскравий, мов сонячний блик.
Звучить в голові цілий день ніби пісня,
Лунає в надії із темряви крик.
По крихті збирайте усе, що є світле,
Яскравим фарбуйте свої кольори.
Так, пам’ять дарунок, як серцем зігріте,
Якщо до вподоби, ще раз повтори!
Минуле у кожного різне буває,
Але, щоб на краще змінити цей час,
Сьогодні своє, нехай сонцем засяє!
Бо все, що є добре- це щастя запас!
31.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Стара дорога, мов гадюка, в полі в’ється.
Зникає в порослях бузку і диких слив.
Трухлява абрикоса не здається,
Бо довгим віком Бог нагородив.
Пирій в коліно побратався з лопухами,
Уже й не видно глинища від хат.
А далі вишняки ростуть з хрестами,
Їх фарбували років сорок ще назад.
Як село звалося, ніхто вже не згадає,
Природа відбирає все своє.
Лише у травні, як бузок буяє
І вишня рясно- рясно зацвіте,
Здається душі ходять між дерева,
Хати шукають у яких жили.
На цвинтар вернуться, бо пошуки даремні…
Свої обіймуть нефарбовані хрести.
29.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Засмучений січень закінчує править,
В туманах ранкових морозить траву.
На Хрещення, кригу не зміг він поставить,
Шипшині лишив ледь зелену листву.
День довший вже встав, але сонця замало,
То хмари з дощами, то снігу сипне.
Вночі підморозить, а вранці розтане,
Багнюка, моква, лише настрій псує.
Ще лютий лишилося нам переждати,
Він нині короткий, мов заячий хвіст.
Але іще може морозу піддати,
Прозорий над річкою кинути міст.
А там до весни і рукою подати,
Чекаємо всі довгождане тепло.
Найбільше чекають в окопі солдати,
Бо в ньому води…й по коліна було.
29.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Ах мова, мова-дар для спілкування,
Слова кохання, пристрасті, образ.
Яка ти мова у хвилини хвилювання?
В собі таємна і прекрасна на показ.
Так просто коли мова є одна,
Споріднена, знайома і відома.
Доступна, рідна, чарівна,
І наперед продумана свідомо.
Та мови різні і їх люди вчать,
Це модно і культурно, прогресивно.
Для декого таємно так звучать,
Або зростаються для когось імпульсивно.
Є виросли у сплетені трьох мов,
Четверту набули під час кохання.
Якою мовою думки під час розмов?
Бо кожна має право існування.
Яка є рідна? Та яку забув?
Чи ту, що вибрав щоб тебе сприймали…
Яку ти чуєш, коли ти заснув?
Якою мовою тебе жадали?
Яка є рідна знає лиш душа,
Вона ридає, коли її чує.
Це ті пісні, що мамині вуста
Колись співали… все тепер минуло.
Це коли сльози котяться з очей
І губляться в старих глибоких зморшках.
Є рідна мова в кожного з людей,
Або складається із різних мов потрошки.
28.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Прилітає до мене вві сні чарівний білий лебідь,
Він мене переносить в щасливе дитинство моє.
Кожну ніч відчуваю я потяг і сильну потребу,
Повернутись, торкнутись, відчути минуле своє.
Там живі, молоді і здорові бабусі з дідами,
Дуже юні, красиві, щасливі, рідненький батьки.
Я маленький біжу по стежині босими ногами,
А навколо квітують кущами п’янкі васильки.
Запашна і духмяна скоринка домашнього хліба,
Найніжніша у світі, ласкава матусі рука.
Шепотіння на вушко чарівних казок мого діда
І смак яблука білий налив, із бабусі садка.
На світанку всі сни заховались під теплу подушку
І реальність збудила промінням торкнувшись лиця.
-Добрий ранок!- шепочу своєму онуку на вушко,
А в думках прославляю за все, що я маю Творця.
Все минає так швидко, немов проліта блискавиця,
Кожен день, ніби книгу гортає свої сторінки.
Лиш тепер розумієш, проблеми то просто дрібниця,
Бо не можна спинити свої золотії роки.
Уже вечір на стрілках годинника в схованки грає.
І сонливість на очі накидку кидає свою.
Знову лебідь чарівний мене до польоту чекає
І ми разом летим, щоб дослухати казку мою.
24.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Коробки повні, переповнені мішки.
Розібрані, без батарейок і колес,
Ляльки каліки, помальовані книжки,
Аптечка і корона для принцес.
Машинок сто і кожен день нова,
Конструкторів комплектів мабуть три.
З одним лиш оком є собача голова
І все це називається-Скарби!
Із кожним святом більше їх стає,
Допомагають родичі, куми.
Лиш день пограє, золотце моє,
І йде в мішок, неначе до тюрми.
Як хтось з дітей погратися прийде,
Увесь цей скарб з коробок випада.
Тут кожен собі іграшку знайде,
Лиш п’ять хвилин… і гра занепада.
Зате мобільний, нянька чарівник,
Із ним притихла наша дітвора.
Буває інколи, це чудо рятівник,
Хоч в основному, він залежна гра!
Ну та нічого, скоро літо завіта
І сонечко покличе всіх надвір.
Дитинство-це пора є золота!
Щодня весела гра, або турнір!
23.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
У білому полі, там чорнії вирви,
Там тиша холодна і вітер мовчить.
Порушені були зимовії фарби
І сніг червоніє…на сонці блищить.
Учора стогнала земля від металу,
Пекельний вогонь її груди порвав.
І губи юнацькі про маму згадали,
Як постріл шалений життя обірвав.
Заплакало поле, прийнявши дарунок,
Червоні корали застигли в снігу.
Відчула земля той останній цілунок,
Бо юність була перед хлопцем в боргу.
А кров просочилась у мерзлу земельку,
Її об’єднало там вічне життя.
Барвінком весною зійде помаленьку
І встелиться ними відтала земля.
Не рвіте барвінок, то душі юнацькі,
То позначка смерті і викрик життя.
Його так багато, немов Шлях Чумацький,
Квітують і плачуть вкраїнські поля.
22.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
На підвіконні квіти проживали,
Для них кімната всесвітом була.
А ще вікно, де сонце зустрічали,
Без нього квітка житиб не змогла.
Життя квіткове плине помаленьку,
Його не помічає наший зір.
Одна квітує буйно, потихеньку,
А інша, ніби тягнеться надвір.
Вони радіють, якщо в хаті людно
І слухають розмови залюбки.
Бувають дні,коли рослинам сумно
І невеселі в них тоді думки.
Усі секрети наші вони знають
І таємниці тихо бережуть.
Щасливі, коли рясно поливають
І на подяку кисень нам дають.
19.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Немає світла майже третій день,
Мобільний (здох),але горить свіча.
То тиск високий, то нічна мігрень,
Лиш пес уранці радо зустріча.
Великий дім на старість зайвим став,
Хоч рідні стіни, але вже сумні.
Десяток восьмий паспорт розміняв,
А наніч страх лунає в голові.
Роки минули, а бажання не збулись,
Діти роз’їхались… онуки теж туди.
«Щаслива старість!» мріяли колись,
Кудись пішла… лишила лиш сліди.
Набридла тиша, бо лякає з за вугла,
Кімнатні квіти, мов зимовий сад.
Тихенько в вікна сонце загляда
І знов рясний спустився снігопад.
Від безнадії сльози полились,
Здається проти тебе цілий світ.
Нема з ким розмовляти? Помолись.
І в дзеркало скажи собі привіт.
І от з’явилось світло по хатах,
Безмежна радість душу наповня.
Летить енергія в мобільник по дротах,
І вже лунає дзвоник, як щодня.
-Алло, Матусю, як Ви там, живі?
Бо третій день нема у Вас зв’язку!
А маму сльози давлять у душі…
-Усе нормально, слава Богу! Ще живу!
17.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Даруючи квіти яскраві в букеті,
Чи думаєш ти, як страждають вони?
У вазі згасає життя на буфеті,
І квіти всихають не бачучи сни.
Ми цукор в водичку для них добавляєм,
Кінці підрізаєм, щоб довше цвіли.
І їх аромат неповторний вдихаєм,
Збираючи мертві, м’які пелюстки.
Лиш декілька днів вони радують око,
А далі, мов свято, ідуть в небуття.
Усе що красиво, насправді жорстоко,
Бо ми обриваєм невинне життя.
Купуйте у горщику квітку бажання,
Даруйте частинку життєвих чудес.
Бо в нас забагато на світі страждання,
А квіти живі, навіть зменшують стрес.
16.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Я пам’ятаю, як в дитинстві біг,
У літню спеку по гарячому асфальту.
Місцями бітум припав до ніг,
Ніби тримав пілота від азарту.
Та все ж мені здавалось я літав,
Ледь-ледь торкаючись землі ногами.
Зустрічний вітер трохи підіймав,
Я біг із розпростертими руками.
Але з роками переходимо на крок,
Швидкий, веселий, іноді з підскоком.
Буває побіжиш назустріч до зірок,
Не раз спіткнешся і заб’єшся ненароком.
Приходить час, стає важка хода,
Ще манить зір незвідана дорога.
Де ті роки, як юність молода,
Тягла за руку від батьківського порога?
Розставив руки, ніби два крила,
Назустріч вітру, щоб політ відчути.
Та мабуть вітру сила замала…
Чи вже мої змінилися маршрути?
Он вже онук злітаючи біжить,
Молодший син крокує із підскоком.
Вже їхній час літати у блакить,
А я лише милуюся… із боку.
15.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Сипнув сніжок і вкрило полотном,
З’єднало межі кольором білявим.
Чи є різниця поміж полем і селом?
Он дим із димаря йде кучерявий.
А ще сліди, що натоптали за весь день,
Вони немов картину малювали.
Он скільки сліду і співали тут пісень,
Зерна навкруг, бо добре щедрували.
Он хата є, де сніг цнотливо спить,
Лиш кіт легенько так, порушив спокій.
Там зла хазяйка крізь вікно глядить
І промовля під ніс слова жорстокі.
А є двори, що хати вже й нема,
Лиш купа глини і старі дерева.
Колись і тут шуміла дітвора,
А зараз ніби царство кришталеве.
Щасливий той, де хвіртка не скрипить,
Там де лунає добре слово.
Де кожну зиму сніг затоптаний лежить,
Бо спілкування-це завжди чудово.
15.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Видно в небі навесні,
Клином линуть журавлі.
Радо сядуть на поля,
-Здрастуй, рідная земля!
Запитав я в журавля:
-Де Журавочка твоя?
Чом Веселик зажурився,
Коли в небо задивився?
-Як вертались ми додому,
Підлітали до кордону.
Кулі небо шматували
і в Журавочку попали…
Зойкнула моя кохана,
Червоніла її рана.
Каменем додолу впала,
Ніби немовля кричала.
Та і тут нема спокою,
Чути вибух за горою.
Будем далі ми летіти…
Як же діточок глядіти?
Ключ у небі закурликав,
Ніби за собою кликав.
Зникли всі за білі хмари,
Лиш один кружляв без пари.
Скільки зміг він підіймався,
З білим світом розпрощався.
Закричавши крила склав,
Як кохана…смерть прийняв.
13.01.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Скажи чому заплакані були очі,
Бо тяжко бачити, як ти сумна.
Марніють дні, стають темніші ночі,
А все змінила лиш сльоза одна.
Розмови стали наші прохолодні,
У кожного думки тепер свої.
Гординя наші камені підводні,
Вона у нас з тобою у крові.
Себе переступити так буває тяжко
І визнати провину у собі.
Пробачення просити, це не так і важко,
В коханні не буває боротьби.
Раніш я думав, ти для мене всесвіт,
А я для тебе, мов Чумацький шлях.
Колись я полюбив твій ніжні шепіт
І слухав нашу пісню у серцях.
Чому ж тоді твої намокли очі?
Прошу кохана, більше ти не плач.
Не зрозуміти сльози нам дівочі,
Шепочу в вушко, ти мене пробач.
З тобою разом ми є одне ціле,
Як ти смієшся, то радію я.
Без тебе я, мов жито здичавіле,
Бо ти душі частиночка моя.
10.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Пульсуюче сонце розжарило простір,
Енергії згусток дарує життя.
Ми лиш уявляєм, який в нього розмір
І ледь розуміємо задум Творця.
То пестить теплом, а то бурю пускає,
Мов вічний жертовник у небі горить.
Планети навколо себе притягає
І сяйвом полярним вночі освітить.
Ми бачим щоранку народження зірки,
А ввечері, захід проміння хвата,
Яке зачепилось за ясеня гілки.
Ледь сяє, мов нитка з клубка золота.
Лиш вісім хвилин нас роз’єднують з сонцем,
Та в нас безперервний мільярдний зв’язок.
Його ми щодня виглядаєм в віконце,
Прихід його чуєм зі співом пташок.
9.01.23. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Роки, мов гроші, в сумочку складала.
Колись збирала марки і значки.
Ще було ваучер на долари міняла,
Цукерки їла з назвою «Рачки».
Життя жіноче, взагалі кумедна штука,
У когось штиль, а в інших- б’є фонтан.
А тут, щось посереднє, як наука,
То теорема, то самообман.
Якісь ідеї, благородство і сімейність,
Із року в рік новий пріоритет.
Чомусь гординя не дала смиренність,
Їй пасували міні-юбка і жакет.
Життя тихіше із роками не ставало,
Бо звикла, як то кажуть:-За рога!
У грудях серце клекотіло і палало,
Тому кому змогла, допомогла.
Попереду життя і тиха зрілість,
Доклала в сумочку іще одненький рік.
А зараз головне здоров’я і стабільність,
Тож загадала те, що і торік.
Той скарб, що в сумку кожен рік складала,
А це повірте добрих шість частин!
Вонаб із радістю легенько обміняла,
На свій маленький, ювелірний магазин.
9.01.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
На базарі йде нарада,
Що таке державна зрада.
Думки різні, негативні,
В основном консервативні.
-Зрада скрізь, куди не плюнь!-
Одна каже із красунь.
-От скажіть, на біса нада
Нам ота Верховна рада?
Інша:- Зрадник президент!
Він чекає лиш момент,
Щоб продати нас з усім!
Зробить тут Єрусалим!
То неправильно воюють,
Захищають, атакують.
Якби їх Залужний слухав,
Путін землю давно б нюхав.
Той всю ніч Тік ток дивився,
Дар провидця в нім відкрився!
Зна число кінця війни,
Скаже, як продасть штани.
Кожен день такі розмови,
То про Петю, то про Вову.
Ну а що іще робити?
Це ж вам не мішки носити.
І чим далі ми від фронту,
Більше у розмовах понту.
Спокійніше стали спати,
Зразу зменшились донати.
А от зрада бува різна,
Бува лагідна і грізна.
Пам’ятаєте Петра?
…Тричі зрадив він Христа.
Бо ми звикли отак жити,
В своїх бідах всіх винити.
Хтоб не був тепер при владі,
Звинуватять всіх у зраді.
8.01.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Замерзли сльози у різдвяної зими,
Учора ще лились дощами.
Засяяли із ранку килими,
Такі слизькі дороги під ногами.
Дерева стогнуть, втрапили в полон,
Тягар льодовий міцно обіймає.
Реальність блиску, мов казковий сон,
Ще й вітер ніби грається, гойдає.
Завмерли трави, мов застигли у льоду,
Тополю в різні боки вигинає.
Така краса приносить лиш біду,
Крихкі дерева і кущі ламає.
Голодні гави розлітались навкруги,
Шукаючи собі якусь поживу.
Вербові коси, як замерзлі батоги,
Немов дивуються скляному диву.
8.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Навіщо сповідь, Господи придумав?
Ти ж бачиш навіть подих грішний мій.
Свої помилки сто разів обдумав
І знову гріх зробив. О Боже мій!
Чом каяття дається зі сльозами?
А іноді буває нема сліз.
Навіщо я тобі разом з гріхами?
Ти ж бачиш,Боже,кожного наскрізь.
Прости!-молю, шепочу весь в надії,
Шукаю відповідь на крик душі.
Вдивляюсь в очі я твої святії,
Але я чую лиш, як йдуть дощі.
Свіча горить ікону освітляє,
В молитві образ Бога уявив.
Як я його в подяку обіймаю,
Бо він зі мною кожен день прожив.
Але минає час і знов гріховність,
Заволоділа часткою душі.
Іду до сповіді в надії на приклонність,
Того, хто ради мене на хресті.
6.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Пройдуть роки і знову все забудуть,
Таке суспільство і таке єство.
Погане пам’ятати довго будуть,
Хоча добро і переможе зло.
Герої, патріоти сьогодення,
Вже взавтра відійдуть на задній план.
Війна ніколи не дає натхнення,
Хоча не кожному вона і по зубам.
Повага за життя,що відстояли,
Її нема…вже зникла ніби дим.
Лиш прапори на цвинтарі вітали
І віддавали честь вічно живим.
І раз на рік, коли день перемоги,
Знов квіти і подяка за наш мир.
І будуть продавати нагороди,
Що прикрашали бойовий мундир.
Якщо не згоден, змінюй все сьогодні,
Шануй того, хто сон твій боронить.
Себе зміни і змінюй всіх незгодних,
Хто заважає по-новому жить!
6.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Нам на весілля килим дарували,
Інструкція гласить робити так,
Щоб один одного міцненько обійняли,
Підніме в небо килим цей літак!
Він понесе нас до країн бажання,
Де процвітає радість і любов.
Ці подорожі зміцнюють кохання,
Як в собі страх літати поборов.
І ми літали, хай лише в уяві,
Які щасливі були ті роки.
А зараз іграшки онукові збирали,
А килим посміхався навзнаки.
Він знов чекає на політ кохання,
Бо хоче нам довести, він мастак.
Але у нас змінилися бажання,
Ми пересіли на диван-літак!
5.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Нині в моді лікування засоби зі сходу,
Поза лотосу, кунг-фу опіум народу.
Є від болю у спині голкотерапія,
Понатикають голок-голова сивіє.
Ще приймають натщесерце настій із гадюки,
Щоб коліна не боліли, не тремтіли руки.
Добре що гадюка та, здохла ще на сході,
Я такого гада бачив, повзав на городі.
Ще масажі різні є, от приміром тайський,
Тебе двоє дівчат тягнуть, як тапок китайський.
Хоч кричи, хот матюкайся, лиш сильніше крутять,
Як почули хрусне кістка, аж тоді відпустять.
Можуть маслом намастити після катування,
Потім чаші принесуть- звуколікування.
І допоки ти кайфуєш від цього релаксу,
Вже рахунок простягають, аж на триста баксів!
Вибирають люди різні види медицини,
Хтось пігулочки вживає, хтось коле вакцини.
Як проблеми є з здоров’ям, нема чом радіти,
Краще себе берегти і менше хворіти!
4.01.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Після знущання над своїм здоров’ям,
Бо як по-іншому назвати ці свята.
І всі рецептори смаку уже в безмов’ї,
Бо їм набридли холодець і ковбаса.
Салати, м’ясо копчене, котлети,
Чомусь не викликають апетит.
А от картопля, зкинувши жакети,
Тобто-мундирка, інший колорит.
Тоненька шкірка, ніби парусина,
Жовтеньку серцевину прикрива.
П’ять картоплин і тюлька-ось картина,
Яка у роті слину виклика.
Олійка запашна, нехай шкідлива,
Полита рясно і пускає аромат.
Біла цибулька, майже не плаксива,
Завершує бажаний результат.
А ще капуста… квашена… домашня,
Ледь-ледь хрумтить, підкреслює букет.
Скоринка хліба, можна і вчорашня
І сала… трішечки, бо вимагає етикет!
І щоб завершити Божественну картину,
Яка до столу нас всіх спонука.
Горілочки маленькую чарчину,
Нехай налиє правильна рука.
Відчувши смак поєднаний у роті,
Тепло, що ніби душу зігріва,
Кудись поділись думки про роботу…
…рука сама по другій налива.
4.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Спустився дощ, хоч сніг ми виглядали,
Став вечір темним, мокрим і сумним.
На склі, мов сльози густо накрапали,
Небесні коси і зникали, ніби дим.
Машини шматували дар природи,
Від світла фар калюжі мов моря.
Зимовий дощ-це примха від природи,
У хмарах сірих заховалася зоря.
Холодна ніч проплаче аж до ранку,
Сліди вчорашні трохи позмива.
Гарячий чай, яєчня до сніданку,
Дзюрчить із ринви дощова вода.
Короткі перебіжки з хати в хату,
Під парасолю настрій заховавсь,
От якби сніг, усі взяли б лопати,
Тоді б зима насправді почалась!
3.01.24. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Серед степу, там де ковила,
Де полин, що гіркоту віддав.
Там криниця в землю приросла,
Вже давно ніхто води не брав.
Видно зорі в ясний, літній день,
Та ніхто не дивиться униз.
Вже давно не чули тут пісень,
Шашель доски всі старі погриз.
Вітер гне старий,сухий бур’ян,
До криниці місяць загляда.
Замість мрій, лише самообман
І цілюща в ній зника вода.
Із роками пилом занесе,
Як нема потреби у людей.
Вже від спраги вона не спасе,
Не побачить зоряних ночей.
Ковила мов море трав’яне,
В небі жайвір з піснею завис.
А криниця мріє понад все,
Щоб води хтось зачерпнув колись.
3.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
Мав пес Сірко поважний вік
І стаж роботи в охороні.
Чекав на свято - Новий рік,
Посивіли вже хвіст і скроні.
Господар добрий в нього був
І завжди була кістка в мисці.
Той пес Сірко вже носом чув,
Що свято йде, вже близько близько.
А запах кілька днів гаса
І дражнить носа тому псові.
І холодець і ковбаса,
Он риба смажена готова.
Копчені качки, аж блищать
І порося мале, печене.
Вже йдуть салати прикрашать,
У пляшку л’ють вино зелене.
Картоплю мнуть, вареник варять,
Он вже понесли івасі.
Шашлик на вогнищі зашкварять…
А потім жерти йдуть усі.
Готують так… Ой мамо рідна!
Неначе взавтра всім кінець.
Іде гулянка дуже плідна,
На ранок-скиснув холодець.
Несуть Сірку, у нього свято!
А що хотіли, Новий рік!
Рубає з миски він завзято,
Бо скоро принесуть пиріг.
І так щодня, гульня та п’янка,
Хтось недоїв, або скиса.
Найкраща на весь рік гулянка,
Уже й набридла ковбаса.
Через три дні скандал в родині,
Хазяїн вийде до Сірка,
Цілує,лиє по чарчині,
Така от добрая душа.
Допили пляшку, спить господар,
Сірко колядку заведе.
Лиш в Новий рік така свобода,
Спів-а-є, аж луна гуде!
2.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Зупиняються мрії з роками,
Не летять стрім голів в висоту.
Вже забув боротьбу з вітряками,
Запустив до душі доброту.
Але інколи очі закривши,
Бачу сад як квітує в цвіту.
Запах вишні, що мрію зкоривши,
Ніби медом залив пустоту.
Чом приходить той час що згасають,
Наші мрії, хоч вічна душа?
Ніби й в серці надії палають
І любов ще бажає вірша.
Може мрії мої не зникають,
Просто линуть до інших людей.
Зовсім юних вони окриляють
І надію кладуть до грудей.
Цвіт вишневий ще буде буяти,
Дарувати нам свій аромат.
Якщо змолоду будеш саджати,
То з роками зростиш цілий сад.
1.01.24р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
-Ти пам’ятаєш 73-й рік…
Ми були юні…- Ми були юні?
-Ми зустрічались майже цілий рік…
Була красуня…-Ти є красуня!
-Зима лягала нам до ніг,
Любов існує. -Любов існує?
-Розтанув від любові сніг,
Ти мене чуєш? -Я тебе чую.
-Чому невплинно час летить?
Роки минають…-Куди минають?
-На згадку фото залишить…
І очі сяють. - І твої сяють!
-А зараз 23-й рік
Ти пам’ятаєш? -Я люба знаю.
-І знов зима впаде до ніг…
-Вже 50, а я кохаю!!!
-Чом золотим його назвали,
Дорогоцінне? -Воно безцінне!
-А нас сьогодні вже вітали?
-Привіт кохана!-Привіт любимий!
-Спасибі, що ти в мене є,
Так буде завжди?—Так буде завжди.
Нехай здоров’я тобі Бог дає.
-Ти моя справжня!!!-І ти, мій справжній!!!
28.12.23.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Приходить ніч, перегорта сторінку,
Міняє вчора, завтра віддаля.
Рівняє всіх хто прагне відпочинку,
І лине музика чарівна скрипаля.
Куди сон приведе у цю хвилину?
Таємний план в собі тримає ніч.
Дорослого оберне на дитину,
Покаже часточку тобі із потойбіч.
Буває люди сни не пам’ятають,
Заснув, прокинувся, аби минула ніч.
А інші сонники зрання читають,
Бо сон і дійсність ходить пліч-о-пліч.
І так щодня, загасне світло в хаті,
Зоря яскрава в небі мерехтить.
А срібний місяць, ніби віл рогатий,
Згори вдивляється на тих, хто ще не спить.
30.12.23.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Чим відрізняється кохання від любові?
На все свій час і власне сприйняття.
Перші роки разо́м такі чудові,
Бо молоде, насичене життя.
Кохання б’є, мов джерело термальне,
Безмежність ласки, квітів океан.
І вчинки інколи бувають ненормальні,
Воно п’янке, солодке, мов дурман.
Через кохання гинули народи,
Через кохання жертви принесли.
Через кохання відмовлялись від свободи,
Заради нього будувалися мости.
Листи кохання пахли тілом, плоттю,
Цілунок у кінці з відтиском вуст.
Душа подібно полум’ю,багаттю,
Бажала пристрасті і трішечки розпуст.
А от любов прийде лише із часом,
То шепотить, то майже мовчазна.
І дуже полюбля, коли все разом,
Любові не потрібна крутизна.
Помитий посуд, чи смачний сніданок,
Легенький дотик, чи просте - Ало!
Погляд у серце через очі, коли ранок
І прощення…за все щоб не було.
Любов це ніч безсонна, це пігулки,
Це коли страх іде на задній план.
У щоки зі сльозами поцілунки,
В подяку за дарунок небесам.
28.12.23. Олександр Степан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023
Сиділа смерть у себе в кріслі,
Перед каміном із вином.
Старі шпалери вже облізли
І чорний кіт спить під столом.
Немає подруг, близьких друзів,
Лише робота, дім і все.
Ну от таке життя в напрузі,
Ніхто і в гості не зайде.
А вона мріяла, як жінка,
Щоб був портрет і гарні фото.
Щоб власна у Facebook сторінка
І вихідний був по суботах.
Але нажаль її сприймали,
Не як модель для малювання.
Чомусь всі зразу помирали,
Чи від страху, чи хвилювання.
А ті картини із косою,
Там де вона худа, як кістка.
Не порівняти із красою,
Це жнець культури! Модерністка!
Вона не раз вірші писала,
Про стиглу вічність, сенс життя.
І чорному коту читала,
А той мурчав… для співчуття.
27.12.23р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Дивлюсь хвилини з три на аркуш білий
І тінь від ручки ніжно зависа.
Рядок буває перший, здичавілий
І в ньому невідома є краса.
Мов первоцвіт відкриє пелюсточки,
Невпевнено голівкою кива.
А далі йдуть віршовані рядочки
І твір на повну силу розкрива.
Початок сам зненацька народився
І в голові сплітається розв’язка.
Секрет таємний у душі розкрився,
Як сльози йдуть, то правильна підказка.
І от кінець, завжди є що сказати,
Але бува не треба зайвих слів.
Тут головне замислитись призвати
І не образити, хоч якби не хотів…
26.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
Рубали дерево родинне,
Щоб знищити його буття.
Гілля пиляли щохвилинно,
Лишали вічності життя.
І паростки зелені пали
І ними вкрилася земля.
Вони ще й плоду не давали,
А вже почули…журавля.
Сокири звуки тишу будять,
Вночі під сяйво смолоскипа,
А вдень прокльонами паскудять
І листя з дерева обсипе.
Коріння трощуть,щоб зникала
Вся правда світобудування.
Земля такого ще не знала,
Тисячолітнього страждання.
А ліс навкруг лише шумить,
Чи то від вітру, чи від стра́ху.
Чекають, що буде робить
Той, що приречений на плаху…
Та зась, вам! Дуба не зломити,
Навіть від бурі дуб не гнеться.
Таких як він, не полонити!
Навкруг іще земля здригнеться
Коли гілки сухі, дубові,
Проб’ють ворожі серце й груди.
Закляклануть кру́ки двоголові,
Лиш так. По-іншому не буде!
25.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
Нема пророків істинних від Бога,
Нема надії на підтримку із небес.
Хрест на одвірках, що біля порога,
Хто малював казав-Христос Воскрес!
Церковні дзвони кличуть до молитви
І храм на службу двері відкрива.
Давно закінчились на християн гонитви,
Та віри в серці у людей нема.
Ми мов сліпці поводиря чекаєм
І в стіни стукаєм, небачивши дверей.
Ми інших звинувачуєм, хоч знаєм,
Коли в гріхах-не вирватись з тіней.
Ще є місця де шепотить молитва,
Де свічка жевріє, а віра воскреша.
Там, де за кожного іде смертельна битва,
Бо на кону стоїть твоя душа.
24.12.23. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Різдвяні свята у дитинстві, мов казка,
Яка із роками чарівною стала.
А пам’ять-це ніби в минуле підказка,
Зимова стежина туди завертала.
Велика, квітчаста, яскрава хустина,
На неї розлігся сам Пан Коровай.
Цукерок дві жмені, ще три мандарини,
Кренделики сипляться вже через край.
Зв’язавши краї у вузол, мов на згадку,
Насипавши повні кишені зерна.
Я йшов до хрещених співати колядку,
«Вечерю» любила носить дітвора.
Мороз підганяв і пощипував щічки,
А місяць із зорями шлях освітив.
Святвечір настав, біля Образу свічки,
Господар кутю і себе охрестив.
Родина сідала і славила Бога,
Який народився у яслах колись.
А я засівав їх зерном із порога,
Бажав їм здоров’я, щоб мрії збулись.
І скрізь по країні чарівність витала,
Колядки лунають і сиплють зерно.
І так буде завжди, нас Віра з’єднала.
Христос народився!Славімо його!
Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Затіяла зима у себе прибирання,
Вона, як кожна жінка, порядок полюбля.
Тим паче ось Різдво, піде колядування,
Тож трохи на калюжі накине кришталя.
Взяла небесні хмари, поклала на балконі,
Мов ті перини стука, аж білий пух летить.
А їх вітри зимові, немов різдвяні коні,
Пронесли над землею, все побіліло вмить.
А сніг такий лапатий, на дотик прохолодний,
Кружляє мов танцює і стелиться навкруг.
І навіть кущ шипшини став білосніжно-модний,
Бо у житті поменшало від снігу чорних смуг.
Південно-східний вітер, побачив оте диво,
Нахабно й недоречно ввірвався у танок.
Сніжинки обернулися на дощ, який плаксиво,
Усю красу зимову зібрав в один струмок.
24.12.23р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Ходить душа в себе вдома,
В рідних стінах вона блукає.
Десь пропала тілесна втома,
Хтось дзеркала рядном закриває.
Ось труну привезли до двору,
Копачі вже могилу копають.
Чом не бачить її прозору,
Лиш собаки хвостом махають.
Кіт прибіг, до душі муркоче,
Та на нього ніхто не звертає.
Душа так кричати хоче,
Пустоту замість рідних хапає.
Люди йдуть, щоб із ним попрощатись,
Він їх поглядом всіх зустрічає.
Уже пізно йому вибачатись,
В цю хвилину його всі прощають.
Запах ладану плине в повітрі
І молитва священна лунає.
Темні хмари змінились на світлі…
Мов промінчик душа відлітає.
20.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Чи є у вічності неправильні сторінки?
Мабуть нема, хоч пишемо їх ми.
Не завжди кольорові в них відтінки
І кожний розділ по закінченню з слізьми.
Нема того пера, щоб щось змінити,
Хоча в думках міняємо вчорашній день.
І все плануємо, як взавтра будем жити,
А от сьогодні проскакало, мов олень.
Тож вічність є, була і завжди буде
І кожен з нас є часточка сторінки.
Можливо хтось про нас читати буде,
Чи пом’яне стаканчиком горілки.
Живім сьогодні, ніби це останній день,
Пісні співаймо, що ласкають душу.
Радіймо, якщо скажуть-Добрий день!
І не засмучуємось ставши у калюжу.
Бо кожен народивсь не просто так,
У нас у всіх були і є завдання.
Який же сенс життя? Питання знак.
Знайти! Відчути! Розділить кохання!
19.12.23. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Ідуть баталії на інтернет просторі,
Міняють по церквам календарі.
Та не змінити нам, як світять зорі,
Казали це, ще древні звіздарі.
В нас єдності і так не вистачає,
А тут знов ворожнеча за Різдво.
Один у грудні Бога прославляє,
Другий у січні відмічає торжество.
Тільки малеча у цей час щаслива,
Бо вперше цю подію спогляда.
Два рази у цей рік наступить диво,
Два рази під подушку загляда!
Бо Миколай, не любить суперечок,
Через дітей він віру укріпить.
Несе він світом чарівний мішечок,
Його не видно, тільки сніг рипить.
18.12.33. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Коли Різдво? У грудні, чи у січні?
Католицьке, чи православне торжество?
Баталії за віру ішли вічні,
Показуючи справжнє нам єство.
У інтернеті роздуми і лайки,
В Тік точці тисячі людей сидять.
А в храмі три бабусічки на лавці,
З десяток прихожан і хор стоять.
Чи є різниця, як калач носити?
Цукерки, яблука, застілля і куми…
Хіба заради цього народити,
Марія діва мала у хліві?
Я думаю не буде Бог в образі,
Якщо його прославлять лишній раз.
Свої серця для Бога відкривайте.
Він народився і загинув ради вас!
23.11.23р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Пригнічено ступаю по дорозі,
Підошви, мов пульсуючі сліди.
Які лишаються в багнюці на морозі
І вказують наступним куди йти.
Невпевнена хода і страх таємний,
Залишитись з собою сам-на-сам.
А вже лишався… спогад неприємний,
Чому дорослими не вірим в чудеса?
Безвихідь… темнота… майже безлюдність,
Немає сил. Кому потрібен ти?
Хто це не знав, вважає за абсурдність,
Тому шукай, як вихід тут знайти.
-Ну чому я? -у голові лунає.
Думки з’їдають розум, потім тіло,
А десь попереду свіча палає
І від надії серце затремтіло.
Поки туди ішов, лилися сльози,
В думках весь бруд на очі навпливав.
Коли в гріхах, нелегко в тій дорозі,
Я бачив Образ, який все на світі знав.
Це Він мене привів сюди, до себе.
Мене покликав у найтяжчу мить.
Щоб довести мені свою потребу,
Щоб віру в моїм серці запалить.
Чи хто піде за моїм слідом, я не знаю.
Тому що кожен вибирає власний шлях.
Але я знаю, що вогонь палає!
Даруючи надію у серцях!
16.12.23.Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Жили у місті «павучки»,
Майстри своєї справи,
Прості на вигляд жіночки,
По-своєму цікаві.
У кожного своя сім’я,
Та їх одне єднало.
Щоб захист мали ти і я,
Всім оберіг зплітали.
Узимку - білий ніби сніг,
А навесні - зелений.
Він тисячі життів зберіг,
Від мін, та куль шалених.
Бо кожен клаптик в’яжучі,
Нашіптують молитви.
Руками, що німіючи,
Допомагають в битві.
Коли всі вдома, дехто спить,
А «павучки» в роботі.
Нехай їх Бог благословить!
Вони весь час в турботі.
Можливо скоро прийде час,
Коли вони руками,
Закриють небо для всіх нас
Чарівними сітками.
Якби ми всі, так як вони,
Робили дружно справу,
Не було б шансів у війни.
Роби міцніш державу!
16.12.23.Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Слова зпліталися, як коси у верби,
І їх думки, мов вітерець гойдали.
Сльозами пінними ридали від журби
І листя пожовтіле розкидали.
А на листках уривки із віршів,
Слова кохання, біль душі, образи…
Якби їх хтось зібрати захотів,
Та й ще з‘єднав у послідовні фрази.
Вже натрусило листя до колін,
Думок безмежно, що й не розібрати.
Пісні лунають із усіх сторін,
А на вербі залишились цитати.
14.12.23. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Жила вона колись у теплій хаті,
Її любили люди, як свою.
В них було все, вони багаті,
Назвали-Буся, кішечку свою.
Яке життя: Релакси! Ветлікарня!
Які сніданки! Рибка на обід!!!
Її хазяйка брала до кав’ярні,
Такий чудовий був для Бусі світ.
Вона навзаєм трохи муркотіла,
Масаж робила, де в людей болить.
На кухні трішки шкоди натворила,
Бо вона кішка, мусить так робить.
Здавалося тривати буде вічно,
Такі відносини тваринки і людей.
Але нажаль закінчились трагічно,
Любов була несправжня у людей.
Почули звук повітряних тривог,
Зібравши саме цінне, що вважали.
Тікали від війни господарі удвох,
Напризволяще Бусю залишали.
Вона дивилася частенько в далечінь,
Чекаючи повернення «родини».
Ночами, серед сновидінь,
Нявчала й плакала, не радісні хвилини.
Буся не вірила, про зраду у людей,
Тож на порозі кожен день чекала.
На той щасливий скрип дверей…
Та от нажаль, зима проте не знала.
12.12.23 Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Ви думали, як святкувати Новий рік?
Пробачте «святкувати» не те слово.
Давно надворі двадцять перший вік,
А в нас війна і смерть співає колискову.
Як можна веселитись і тужити?
Гірлянди сяють… і горять свічки.
Не цокаючись у повній тиші пити,
А за стіною вже пісні і балачки.
Ялинку ми дістали із горища,
Бо малюкам потрібно свято, не війна.
Святкова хвоя вся на кладовищі,
Свободи зплетена в вінках ціна.
В цю новорічну ніч не будем спати,
Послухаєм Зеленського промову.
А після, зможем загадати
Одну лиш мрію…так жадану і святкову.
Колись було раділи ми салюту,
Тепер щасливі, коли тиха ніч.
Нам головне не збитися з маршруту,
Бо нам все заважають з потойбіч.
Чомусь раніше, у цю ніч чекали диво,
А зараз хочем миру і добра.
Здоров’я рідним, щоб жили щасливо,
Бо усе інше…то від бублика діра.
12.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Коли здається тяжко у житті
І ти жалієшся на свою бідну долю.
А вечорами ти на самоті,
Пігулки п’єш від паніки і болю.
Піди у ті місця, де справді важко,
Біля паркану стань і придивись.
Там,коло лавки, кущики ромашки
Гадали хлопцям на любов колись.
Губили пелюстки свої біляві
І шепотіли ніжно про любов.
Але чомусь давно їх не зривали,
Бо не гадають, коли ллється кров.
Хто на колясці їде не сміливо,
Хто на протезах робить перший крок.
Вам тяжко? Ось примір наживо…
Сльоза ромашки обпікає пелюсток.
Чи є пігулки, що лікують душу,
Коли війною пошматоване життя ?
Де мирне сонце заховалося в калюжу,
Шукаючи від страху укриття.
Не знаю як, але ті хлопці сильні,
Вони крізь біль всміхаються біді.
Погляньте в очі, вони там всесильні!
Це з виду трошки зтомлені й худі.
В них віра у серцях палає
І є надія вирватись з оков.
Ще прийде час, ромашка погадає,
На пелюстках своїх, про ніжність і любов.
10.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Хто може нас життю навчити,
Коли в самих позаду помилки?
Чи варто слухати, й по-їхньому робити,
Чи треба плюнути й зробити навпаки?
Коли мети досяг і обернувся,
Чи варто було пнутись з усих сил?
Бо за цей час весь світ перевернувся,
А ти усе робив, робив, робив…
Дуже шкода́. Змінилося багато,
Ти втратив молодість і сенс життя.
Колись було, що ранок-свято,
Вночі блаженства було відчуття!
Були дороги, напрямки, свобода!
Зхотів ідеш, не хочеш завертай.
І квітнула щоденна насолода,
От тільки правильну дорогу вибирай.
Та от біда, який би шлях не випав,
В кінці про вибір сумніви беруть.
Бо знову помилки свої розсипав,
Але як кажуть:- Час не повернуть!
9.12.23р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Чи є у Бога інтернет?
Яка адреса пошти?
Чита новини із газет
І звідки в нього кошти?
Бо кожен просить: -Дай! Подай!
Немов до банкомату.
За свої скоєнні гріхи,
Ще й хочемо зарплату.
Листівки у Facebook летять,
Вітають всіх з святами.
Всі служби на спині лежать,
Ми ж віруючі з вами!
Потім дискусія пішла,
То за Різдво, Миколу.
А храми снігом заміта,
Нема слідів навколо.
Чи є у Бога інтернет,
Щоб в Вайбер сповідатись?
Чи Лайф, чи Київстар пакет,
Щоб напряму зв’язатись?
Я думаю у Бога справ,
Не те що забагато,
Він лайки нам давно послав,
Коли на серці свято.
У нього є такий зв’язок!
Куди нам з інтернетом.
Замість мобілки образок…
І так на всій планеті.
От тільки, щоб зв’язок робив,
Хватає просто-Віри!
Щоб ближнього свого простив!
Тож прикладаймо сили!
8.12.23р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Слова… слова…як же без них,
Навіть в думках у голові лунають.
Глухим не зрозуміти нас шумних,
Бо вони тільки мову жестів знають.
Слова… слова…а скільки ви сердець,
В коханні, ніжності собою полонили.
А якщо ти в віршах знавець,
То у любові вдвічі більше сили.
Слова… слова…ви шепіт в молитвах,
Ви віра і надія на спасіння.
Ви іскра, що лиш світить попервах,
Хоч ви і призвели гріхопадіння.
Слова… слова…ви є брехня, обман,
Так підло і так низько осудили.
Від вас на очі пелина, туман,
Хіба одного ви дове́ли до могили.
Слова… слова… від вас кипіла кров,
Ви піднімали із колін народи.
Вас хочуть слухати все знов і знов,
Ви закликаєте до волі і свободи.
Слова… слова… основа із основ,
Ви частка радості, безумства і тривог.
Коли не було всесвіту, хто вас знайшов?
Спочатку було Слово! І слово було - Бог!
7.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
В дитинстві щастя пахло молоком,
Свіженьким хлібом, кавуном, млинцями.
Безмежним полем, трохи полином,
Обіймами і поцілунком мами.
Запах ялинки і цукерок аромат,
Ніс лоскотали разом з мандарином.
А восени, пекли картоплю я і брат
І так приємно разом пахли димом.
А згодом запах трохи інший став,
Вино солодке і димок з ментолом.
Як поцілунку дивний смак пізнав,
То ніби захиталось все навколо.
Запах кохання душу веселить
І серце в грудях пісню вибиває.
Чим пахне щастя? Всім, що у цю мить,
Примушує сказати - Я кохаю!
Сьогодні щастя пахне, як онук.
Як пахне донька, син, дружина мила.
П’янкий букет від тих сполук,
Закривши очі…нам дарує крила.
2.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
От і прийшов, той перший день зими,
А вчора осені останній розпрощався.
Але чомусь не радують вони,
Один лиш смуток в голові зостався.
Сирени звук зненацька завива,
Приймає небо ті протяжні муки.
Натомість нас дощами полива,
А дехто чаєм зігріва холодні руки.
Потік машин, немов жива змія,
Крізь місто безперервно проїжджає.
Лише на календар прийшла зима
І перший день ніхто не помічає.
Я думаю чекають зараз всі,
Коли останній день війни настане.
Для Миколая пишуть діточки листи,
З надією, що з торби мир дістане.
1.12.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Чужий біль сильно не болить,
Хоч сльози звісно викликає.
День-другий, знов життя кипить,
А той раніше…теж буває.
Для когось горе і біда,
А потім цілий рік страждають,
А іншим сльози то вода,
Бува ще й пику відвертають.
Життя складається у нас,
Не тільки сонячне, чудове.
Прийде і біль, страждання час,
І не завжди будеш готовий.
Тоді й дізнаєшся чому,
Твій біль немає з ким ділити.
Бо це лише твоя біда,
Ти мусиш сам її прожити.
29.11.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Сиділа доля тихо у кафе,
Вдихала запах змеленої кави.
Чекала пару, що любов знайде,
Бо сайт знайомств-це щось нове, цікаве.
Бували різні у людей смаки,
Та доля їх завжди в одне єднала.
Любов не просто гра у іграшки,
Свою роботу доля добре знала.
Дзеленькнув дзвоник, не юнак зайшов,
В руках букетик квітів недешевий.
Як джентельмен раніше він прийшов,
Замовив каву і чизкейк грушевий.
Яка ж вона…сучасна? Молода?
Чи справжні фото були у анкеті?
Чекала доля з джентельменом допізна,
Уже й зів’яли квіти у букеті.
-Мабуть по інтернету не моє,
Так нудно, захолола кава.
Накинула пальто невидиме своє,
Пішла туди, де молодь танцювала.
30.11.23. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
А ми з тобою зовсім різні,
В нас різні погляди на все, смаки.
І нерви теж здається не залізні,
Зносилися за прожиті роки.
І мрії теж, у кожного своя,
Так і лишились досі нездійсненні.
І навіть коли падає зоря,
На інші геть нема натхнення.
Я рак, ти діва, може в цім біда?
Хоча вже майже тридцять років разом.
Ти знак землі, а я вода,
Ніби притертися повинні з часом.
Але в житті виходить навпаки,
Магніти геть по-іншому працюють.
Якщо однакові, ну тобто два плюси,
То в різні сторони вони прямують.
А коли різні в них є полюси,
Трима їх разом невідома сила.
Тож є тут мінуси і є плюси,
Це фізика, такого наробила!
Ньютон, аж три закони написав,
Один із них якраз для нас підходить.
З якою силою тебе я притягав,
З такою ж силою і ти мене, виходить!
Ще звісно феромони і любов,
В віршах багато можна розказати.
Так це вже хімії одна з основ,
А я в ній чесно, трохи слабуватий.
28.11.23. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023