| Сторінки (5/500): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Зазирни
Зазирни солдату в очі,
Там в глибинах, аж на дні,
Ти побачиш, якщо схочеш,
Все, що було на війні.
Там нескорена свобода,
Там відвага і снага,
Там вогонь без дна і броду,
Спопеляє ворога.
Там зухвалість і завзяття,
Сталі надміцної гарт,
Там негаснуче багаття,
Бою вічного азарт…
Ну, а ще смертельна втома,
І жага зустріти знов,
Тих, кого залишив вдома,
А ще ніжність і любов,
І журба – холодна хуга,
Чорний смуток і печаль,
За товаришами туга,
Що в землі лежать, нажаль…
А бува, нема та й зблисне,
Наче сонце у грозу,
Сміху золоте намисто,
Крізь непрошену сльозу.
І бешкетництво заграє,
І хитринка промайне,
Начебто іскринок зграя,
Покружляє і мине…
Зазирни солдату в очі,
Коли поруч ти будеш,
Там побачиш, що захочеш,
Тільки страху не знайдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Ідеальний боєць
Казав колись один забутий генерал,
Що бездоганним на війні стає солдатом,
Не молодик, якого військомат призвав,
І не бувалий, що воює за контрактом.
А той, хто вирушивши на роботу ранком,
Як завжди, випивши духмяну каву,
У вечорі, на місці власного будинку,
Знайде лиш свіжу від ракети яму.
У вирві тій водночас опинились –
Батьки, дружина, діти, все його життя,
І у душі холодна помста залишилась,
Так світ побачить ідеального бійця.
Він стане ворогам горлянки рвати,
Як вовк шматує свою здобич без жалю,
Для нього не важливі нагороди і зарплата,
Він завжди перший у кривавому бою.
Не буде берегти життя, як інші люди,
Воно йому ні скільки не болить,
Але на світі білім довго жити буде,
Бо не боїться смерті ні на мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Про кота
Знову взимку випав сніг,
На кота хиткий поріг,
Та про нього кіт вже знав,
Й того снігу не чіпав.
Цього разу він, як рульку,
Запекти схотів бурульку,
Але поки запікав,
Від бурульки слід пропав!
Це збентежило кота –
Лід виходить теж вода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Мовчання
Мовчання ваше, більше ніж слова,
Його я слухаю не в силах відірватись,
Від нього обертом заходить голова,
І серце ладне от-от розірватись.
Хто вас, мій світлий янголе, навчив,
Так красномовно вміти німувати,
Увесь шалений пристрасті порив,
Лиш поглядом гарячим передати.
Хто вас навчив без натяку на звук,
Так виразно кричати про кохання,
Ні голосом, ні жестом ніжних рук,
Зробити почуттів своїх зізнання.
Як міг я залишатися глухим?
Як міг цього раніш не помічати?
У відповідь я не залишуся німим,
У відповідь я не спроможний промовчати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Осінній ліс
Осінній ліс вигулькує з туману,
Шепоче листям нерозказаних пліток,
Наповнений мереживом стежок,
Які так легко заведуть тебе в оману.
Хто ж торував ті стежечки-стежки,
Мисливці може тихі за грибами,
Чи звір який витоптував роками,
Шлях прокладаючи крізь хащі до ріки.
А раптом то похмурий лісовик,
Чи злий песиголовець-вовкулака,
Який на повню виє сумно, як собака,
І в темряві шукати здобич звик.
А може то чугайстер поруч з ним,
Зелена мавка разом із марою,
Запросять на прогулянку з собою,
По тих стежинках, лісом чарівним.
Здається що він тут споконвіків,
Цей дивний ліс, густий і таємничий,
Настирливо у нетрі свої кличе,
Далеким відблиском болотяних вогнів.
Не поспішай занапастить своє життя,
Не слухай, що туман тобі шепоче,
Там у пітьмі тебе русалки залоскочуть,
І в світ живих не буде вороття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Весна
У котів, без зайвих слів,
На весні найкращий спів,
І одна лиш доброта,
Є у голосі кота,
І не так обов’язково,
Знати нам котячу мову,
В кожній ноті новина,
Що на вулиці весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Останній українець
Широким носом із роздутими ніздрями,
На повні груди дишем не дарма,
П’ємо свободу товстими губами,
Вусів не намочивши, бо нема,
Із жорстких кучерів не звиєш оселедця,
А шкіра наша, чорна, мов рілля,
Але козацьке серце в грудях лунко б’ється,
Бо під ногами звільнена земля!
Її зачистили ми вщент, хвала Аллаху!
Тріщали маківками вражі черепи,
Не відали в душі ні відчаю, ні страху,
Скандуючи одне: - Іду на ви!
Не Петрусі ми, не Васильки, не Івани,
Ми – Ібрагими, Бахтіяри і Муси,
Назвали нас так українські наші мами,
Жінки величні, неймовірної краси!
Батьки ж, приїхали з усесенького світу!
Таких країн немало є, авжеж,
Де прав катма на медицину і освіту,
Де правди і роботи не знайдеш...
І всотувався дух козацький через гени,
І солов’їною співали ми пісень,
З колиски тренувалися ворожі рвати вени,
Без прощення, без жалю, день у день.
Ми мову радо материнську перейняли,
Пророк Мухамед віру нам приніс,
Нас армія з пелюшок годувала,
ЄС і НАТО надихали нас у вись!
І був в нас План, той самий – Перемоги!
Що вказував непереборний шлях,
Злягли мільйони протягом дороги,
Тих, хто залишились в віках.
Але зоставсь посеред нас останній воїн,
Що бачив ще Залужного живим,
Не випускавший з рук своїх важкої зброї,
Вже пів століття, поміж тим!
Старезний дід, затятий козарлюга,
Як ворон мудрий, сивий наче сніг,
Знав Джавеліну, Байрактара мав за друга,
Єдиний, хто легенду нам зберіг!
І місію від президента передав високу,
З якою честь нам випала іти,
Кордонів першого, із дев’яностих, року,
За що би то не було, досягти.
Кінцевий, остаточний українець,
Що залишивсь на дідовій землі,
Не втік, не перебрався в західний звіринець,
Де задарма годують холуїв.
Він Сирського напам’ять знає твори,
Він Єрмака цитує від душі,
А смерть його зненацька не поборе,
До поки не дійшов він до межі…
І ось нарешті все, завітна наша мрія,
Овіяний легендами кордон,
Його ми досягли, не втративши надію,
Як обіцяв колись Дмитро Гордон.
Ось стовб смугастий, в вигляді таблички,
Впресований в багнюку забуття,
До нього йшли ми довго і трагічно,
Щоб знову повернути до життя,
Щоб знову встав він міцно і потужно,
В шерензі побратимів гербових,
І відділив нас від сусідів осоружних,
Щоб відділив навіки, нас від них!
Хоча нема вже і від кого відділяти,
Сусіди просто зникли, як роса,
- Але цей стовб повинен вічно тут стояти! -
З останніх сил звитяжець наш сказав…
П’ємо у Ялті ми на набережній каву,
Вселяючи в місцевих переляк,
Як обіцяв колись нам командир Буданов,
Як передрік оракул Подоляк.
Ми принесли їм гідність, честь і велич,
Потужної незламності хайвей,
Не сподівавсь на це брехливий Арестович,
Але вгадав професор Соловей!
А той останній українець неповторний,
Завершивши свій переможний путь,
Під стовб ліг спочивати прикордонний,
Щоб стати піснею колись, коли небудь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Медогляд
Пройшов Стецько розширений медогляд,
Обстежився від маківки до п’ят,
І задоволений усім на перший погляд,
Прийшов до лікаря дізнатись результат.
- Усе в порядку! Радий за вас щиро!
- То, що я, лікарю, до дев’яноста дотягну?
- Ви палите, можливо? П’єте понад міру?
- Ви що? Я не палив ніколи! І не п’ю!
- Їсте багато? Смажене, перчене?
- Не їв такого з роду я й не їм!
- У гольф на сонці граєте щоденно?
- В настільний теніс тільки, з кумиком своїм!
- Ну, може вас цікавлять перегони,
Азартні ігри, карти і дівки?
- Ну, що ви, лікарю, я лише по закону!
- Так і для чого вам тоді такі роки???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Портрет
Під стелею висів собі портрет,
У владнім і високім кабінеті,
Нам з нього посміхавсь апологет,
Всіляких революцій на планеті.
У кепочці на лисій голові,
Із хитрим прищуром очей лукавих,
Нікого не чіпав, просто висів собі,
Аж поки не закінчилась держава…
А їй на зміну почалась нова,
Потужна, юна, незалежна,
Лунають зовсім інші вже слова,
В просторах кабінетного безмежжя.
Змінилось все – шпалери і паркет,
Сучасний килим на підлозі розпластався,
Новий господар заселився в кабінет,
Тільки портрет під стелею зостався.
І дірка у стіні та сама, і гвіздок,
І навіть рамка залишилася старою,
І ще тодішній шовковий шнурок,
А от обличчя нового героя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Начальник ТЦК
Він найкращий, мамо, із тих, хто в мене був,
Він зі мною, мамо, про інших геть забув,
Позбавить він мене усіх моїх турбот,
Я виграла, мамуню, справжнісінький джекпот!
Він не бандит, не бізнесмен і не поліціянт,
Він гроші заробляти має вроджений талант,
Є в нас в країні, мамо, професія така,
Омріяна мільйонами – начальник ТЦК!
Начальник ТЦК – любов моя єдина!
Начальник ТЦК – народжу тобі сина!
Для тебе я станцюю на столі голяка!
Начальник ТЦК! Начальник ТЦК!
Він має три гектари земельки в Буковелі,
За купу грошей віллу у сонячній Марбельї,
Я з ним об’їжджу всі салони красоти,
Йому від мене, мамо, нікуди не втекти!
Не податківець він, не митник, не депутат,
Для нього кожний чоловік в майбутньому солдат,
У нього «волохата» усюди є рука,
Усе він порішає – начальник ТЦК!
Начальник ТЦК, за тебе я виходжу,
Начальник ТЦК, доньку тобі народжу!
Для тебе я за пазуху укину павука,
Начальник ТЦК! Начальник ТЦК!
Він має п’ять будинків і сім автомобілів,
У кожному районі столиці – по квартирі,
Мені везуть омари з крутого ресторану,
Я самою багатою в селі у нашім стану!
Він не суддя, не есбеушник, не прокурор,
Та може влаштувати всім справжнісінький терор,
Обрав він лиш мене, бо я одна така!
Одружиться зі мною – начальник ТЦК!
Начальник ТЦК, кохаю тебе сильно!
Начальник ТЦК, народжу тобі двійню!
Для тебе я готова не їсти часника!
Начальник ТЦК! Начальник ТЦК!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033607
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Запіздала ініціатива
Спрямуй свій погляд десь у вись,
Молись, хоч трошки запіздало,
Тобі наказ держава дала,
Стань, зупинися і молись!
Д.Арахамія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Печінка
Лікар огляд завершив і під впливом вражень,
З переляканим обличчям пацієнту каже:
- Я засмучу вас, шановний! Дуже кепські справи!
Вам потрібно видаляти всю легеню праву!
- Як легеню видаляти? Не даю я згоду!
Ну ж бо, не було проблем, в мене з ними зроду!
- То легені ваші й зараз, добре виглядають,
Тільки для печінки от, місця вже немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Ангіна
Півник підхопив ангіну,
Не співає другу ніч,
Вирішили Юра й Ніна,
З'ясувати в чому річ.
Ну ж бо - Як то воно буде?
Гомоніли тут і там,
Вранці хто - питали люди,
Кукурікать буде нам?
Качці з гусаком -
Байдуже,
А індик хотів проспав,
Бобик пробував -
Не може,
Тільки голос надірвав.
Взяли півника в кімнату,
Влаштували на постіль,
Аби горло полоскати,
Там запарили настій.
Порошок від кашлю дали,
Зріст дізнались і вагу,
Навкруг шиї пов'зали,
Зігріваючу фольгу.
В чай порадили малину,
Кашу манну споживати,
Бо без догляду ангіну,
Можна довго лікувати.
Прибігали зранку кури,
Наливали молоко:
- А яка температура?
Чи не трусить? Ко-ко-ко!
Із сусіднього подвір'я,
Обзивалися качки:
- Кря-кря-кря! Ну як здоров'я!
Шлунок часом не бурчить?
А дізнались поросята,
Навіть припинили гру:
- Де "будильник" наш, хлоп'ята?
Що з ним сталось? Хрю-хрю-хрю!
В ложку хворому мікстуру,
Щогодини наливали,
І його температуру,
Разів вісім виміряли.
Ноги грілкою зігріли,
Щоб скоріше став ходити,
Тільки в вушко не зуміли,
М'ятних крапельок залити.
Все тому, що він в квартирі,
Відновитись швидко зміг,
А коли вікно відкрили,
Раптом скочив і побіг.
Півник за свій стан бадьорий,
Дуже вдячний дітлахам,
Зовсім він тепер не хворий,
Все в обійсті по місцям.
І коли зоря засяє,
Людям, пташкам, павучку,
Чутно всім, як він співає:
- Добридень! Ку-ку-рі-куу!
А. Крылов "Как лечили петуха"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Козел Мефодій
- Хто там ходить по городі?
- Та це я, козел Мефодій!
- А навіщо?, - запитаю,
- Охороні помагаю -
Я капусту стережу,
Всі листочки бережу!
- А чому капусту тільки?
Інших овочів - он скільки!
Ти, добродію, Мефодій,
Їх забувся, так виходить?
- Не забувся я нічого,
Просто інші ні до чого.
Від редиски я лиш худну,
Стерегти цибулю нудно,
Інша справа - це капуста,
Не угледиш - буде пусто!
Бо смачний і запашний,
Капустяний лист хрумкий!
А. Крылов "Козел Мефодий"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Ниркова колька
Добридень шановний лікар,
Той, що самий головний,
Пише Вам школярка Віка,
Із села Зелений Змій.
Хочу Вам я розказати,
Цю історію усю,
Як ми викликали з татом,
Допомогу дідусю.
В першій десь годині ночі,
Дідо вирячяє очі,
Дзигою по ліжку скаче,
Дуже лається і плаче –
Колька дідуся скрутила,
Нирки всі піском забило,
І ми вирішили з татом,
Йому лікаря позвати,
А у мами і бабусі,
Думка була в тому ж дусі.
І приїхав по «швидкій»,
Лікар, знаєте який?
І веселий, і рум’яний,
І здається, трішки п’яний,
Матюками нас обклав,
У диван укола дав,
Випив весь росол із банки,
Обіцяв провідать зранку,
Поскладав свій інструмент,
У сміттєвий наш пакет,
І рвонув одним моментом,
До наступного клієнта.
Дідо так розвеселився,
Що від сміху обмочився,
А пісок той прямо сходу,
Вийшов зразу на свободу!
І тепер дідусь здоровий,
І гуля зі мною знову!
Дякуємо щиро Вам,
І чудовим лікарям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Лев
Хоч який малюнок твій,
Лев на ньому не страшний,
Можна з ним сміливо гратись,
Їсти, спати, розважатись...
Можна книжечку узяти,
З левом тим піти гуляти.
А якби от лев такий,
Та й з'явився тут живий -
Із зубами кістяними,
Із очима - злими-злими!
Ще й окреслити тихцем,
Того лева олівцем,
І стирачкою потерти,
Ради спроби, похапцем, -
Він би тут, як заревів,
Він би - все,
І книжку б з'їв!
А. Г. Крылов "Лев"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Хто винний?
Тягне бабця пса за вухо,
Бо за щось він завинив,
Той гарчить до неї глухо:
- Це не я! Це кіт зробив!
- В холодильник хто заскочив?
Хто поїв усе? Бандит!
Я тобі за такий злочин…
- Та не я це!!! Це все кіт!!!
- Засмутив мене ти дуже,
Ану марш давай надвір!
Посиди, подумай, друже…
- ЦЕ НЕ Я!!! ЦЕ КІТ!!! ПОВІР!!!
Кіт невинно з підвіконня,
На цю сценку спогляда,
Розімлілий на осонні,
Сам собі таке гада:
- Що у псах мені до смаку,
Вигляд в них якісь такий,
Тільки глянеш на собаку,
Зразу видно хто злодій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
Схованки
Дід із бабою любили в схованки пограти,
Баба зранку намагалась пляшку десь сховати,
Дід шукав її, знаходив, випивав, а далі,
Баба вже ховалась хутко, від гріха подалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Якого кольору душа
Якого кольору душа,
Я намагався роздивитись,
Я дуже сильно поспішав,
Так не хотілося спізнитись!
Крізь напівстулених повік,
Вузькі заблюрені шпаринки,
Я бачив, як вона на вік,
Виходить з мене без зупинки,
Якщо точніше, то біжить,
Струмком гарячим витікає,
І зрозумів уже за мить –
Душа червоний колір має…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Доросла іграшка
Чоловік придбав додому «іграшку дорослу»,
Бо здоров’я вже не те, вже не так і просто…
Із коробки акуратно ми її дістали,
Керівництво, як до чого, гарно прочитали,
То здувалася вона, знову напиналась,
Разів три або чотири я за вечір гралась,
На маленькі кнопочки ніжно натискала,
Задоволення і досвід певний пізнавала,
І скажу я, люди добрі, геть не для реклами,
Що тонометр у хаті має бути з вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025
Кіт Василько
- Кіт Василько, де ти був?
- Я мишей ловив, забув?
- А ловив ти їх надворі?
- Не на дворі, а в коморі...
- Довго був там?
- Півгодини...
- Ну і що там?
- Щоковина...
- А на вусах чом сметана?
Я хотів, щоб без обману,
Ти нам швидко розповів,
Як ти там мишей ловив.
- Там сидів я біля квасу...
Смажене нанюхав м'ясо,
Тільки глянув на пиріг,
Бачу - мишка на поріг!
Думав я її дістану,
Та натрапив на сметану,
Зачепився за лопатку,
Перекинулось горнятко,
Сало впало, покотилось...
- Ну, а мишка?
- Десь поділась...
А. Г. Крылов "Кот Василий"
- Кот Василий, где ты был?
- Я мышей ловить ходил...
- Почему же ты в сметане?
- Потому что был в чулане...
- Долго ль был там?
- Полчаса...
- Ну и что там?
- Колбаса...
- А откуда же сметана?
Отвечай-ка без обмана,
Расскажи нам поскорей,
Как ты там ловил мышей.
- Там сидел я возле кваса...
Нюхал жареное мясо,
Только глянул на творог -
Вижу - мышка на порог!
Я - за мышкой по чулану
И наткнулся на сметану,
Зацепился за мешок,
Опрокинулся горшок,
На меня упало
Сало...
- Где же мышка?
- Убежала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Пенсія
- Лікарю, скажіть по блату,
Як отримую зарплату,
Так сміюся, так регочу!
Я у вас спитати хочу,
Це нормально чи не дуже?
Як на вашу думку, друже!
- Насолоджуйтеся миттю,
Сміх сприяє довголіттю!
- Тож до пенсії дотягну?
Я насправді дуже прагну!
- Без проблем! І кажуть люди,
Там іще смішніше буде!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Диванним експертам
Смолою чорною розплавився асфальт,
Бетон стікає восковим нагаром,
Не сходять кадри ці із перших шпальт,
Та від газет не тхне пекельним жаром.
Не відчувається крізь глянцевий папір,
Як пахнуть розпач, страх і біль утрати,
Хоч зачитай часопис той до дір,
Він все одно не зможе суті передати.
Які на смак гарячі сльози, кров і піт,
Не скажуть найяскравіші світлини,
І не один багатотомний звіт,
Не дасть відчути біль, хоча б на половину...
Друковані газетні сторінки,
Майстерно зняті відео сюжети,
Сирени не відтворять вий лункий,
Ні вибуху крилатої ракети…
Яка війна на колір і на смак?
Яка на слух, на дотик і на запах?
- Я знаю! – може лиш сказати так,
Хто побував в її кістлявих лапах.
Тож не кажіть, що бачили війну,
Що знаєте, яка вона насправді,
Я вам повідаю всього лиш річ одну –
Вам на дивані не дізнатись тої правди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Вірний вибір
По цвинтарю у місті Балаклея,
Гуляють повз могили три єврея,
Урочисті надгробки розглядають,
І між собою тихо розмовляють:
- От я хотів лягти би поруч з Розенмарком,
Сказав один – Я знав його ще з малку,
Такий заможній був, такий багатий!
Хотів би разом з ним і я лежати!
- А я волів би поруч з Блюменцвіком,
Ото вже був розумним чоловіком!
- А от ліг би з Розочкою Мейєр,
Тут одізвався третій із євреїв,
- Ти що? Вона ж жива і дуже юна!
- Ну так отож і я про те подумав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Крик в тишине
В душной, мрачной тишине,
Крик раздался: «Нет войне!
А за ним сотряс эфир,
Новый окрик: «Миру-мир!»
Сотни, тысячи ушей,
Уловили возглас сей,
Тысячи и сотни глаз,
Удивились дружно враз,
Только ни один роток,
Не открылся на чуток,
Ни один тщедушный рот…
Лишь молчал, наоборот.
А кричащий очень ждал,
Чтоб, хоть кто-то поддержал…
Так и сгинул крик вовне,
В душной, мрачной тишине…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030921
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2025
У нього не було серця...
У нього не було серця, у неї не було душі,
Вона дивилась в маленьке люстерце, він читав їй власні вірші,
Вони не мали нічого спільного, окрім ліжка і кольорових снів,
В яких йому здавалось, що трішки, але все ж він її любив.
Вона мешкала у центрі міста, а він у приміському селі,
Він був приватним таксистом, вона не працювала ніде взагалі,
Кожен раз, як вони зустрічались, ніч веселкою рясно цвіла,
Дуже дивно, але їй здавалось, що без нього вона не могла.
Він приходив до неї не часто, та залишався до ранку завжди,
Він приносив крапельку щастя і гамував передчуття біди,
Вона ніколи його не чекала, просто знала, що прийде вночі,
І одного ранку дала, йому власні від квартири ключі.
Він запитував себе - це надовго? Але розум підказував - ні,
Бо ж не може бути так добре, ну, єдине хіба, уві сні,
Вона навпаки сподівалась, що це буде на все життя,
І признатись собі боялась, що вже думає про дитя.
А потім його не стало, його забрала навіки війна,
І у ліжку з кольоровими снами, залишилась тільки вона,
І виходить, що серце було, бо що ж зупинилось тоді?
І вона це душею відчула, бо не кохає ніхто без душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
Це нічо', могло буть гірше
У містечку на Поділлі жив кумедний чоловік,
Мав одну коронну фразу, лиш одну із року в рік,
Щоб йому там не сказали, щоб страшне не повіли,
"Це нічо', могло буть гірше", чули відповідь вони.
Якось вирішили друзі щось таке вже розказать,
Щоб він вираз свій крилатий не зумів застосувать,
Кажуть : - Чув, що вчора сталось у Порепаного Гната?
- Я ні слухом і ні духом, поділіться но, по блату.
- Гнат раніш вернувсь додому і застукав там у ліжку,
Свою жінку бестолкову і Мальованого Гришку,
То він Гришку того разом із дружиною убив,
Ну, а потім з переляку кулю в лоб собі пустив!
- Ох і горе! Люди добрі! Та скажу я поміж іншим,
Те, що сталось - це нічого, а могло би буть і гірше!
- Як нічого!? Що ще гірше має статися, скажи!
Щоб ти фразочку коронну у черговий раз не вжив?
- От, якби той Гнат прийшов на години дві раніше,
То застрелив би мене і могло би бути гірше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025
Мій корабель
Мій корабель іде на дно,
Поранившись об гостру скелю,
А я спокійний, всім на зло,
Неначе бедуїн в пустелі.
Тримаю люльку у зубах,
Долонями кермо стискаю,
І в пам'яті зринає шлях,
Увесь, з початку і до краю.
Як ліс рубали віковий,
Як різали важкі колоди,
Як став на стапель кіль міцний,
Форштевнем рвучись на свободу,
Як ребрами в усі боки,
Міцні шпангоути стирчали,
Як щогли ставили стрімкі,
Каюти, трюми будували...
Не завмирав роботи рух,
Та, ось одного разу вранці,
Я припіднявши капелюх,
Зробив свій перший крок на шканці.
А потім красень мій, фрегат,
Ліг корпусом на синю хвилю,
Не оглядаючись назад,
Мотав на лаг вузли і милі,
Летів, мов спущена стріла,
Напнувши всі свої вітрила,
І вітер пісеньку співав,
У полотняних білих крилах.
Пізнали ми усі моря,
Усі відомі океани,
Манила нас завжди земля,
Та що земля, коли ти п'яний!
Сп'янілий вщент від боротьби,
З шаленим натиском стихії,
Коли вона - тебе, чи - ти?
І лиш на Бога є надія!
Коли стікають по щокам,
Важкі просолені краплини,
Чи то проста морська вода,
Чи сльози змочують щетину?
І ворог зразу впізнавав,
Мій силует на небосхилі,
З усіх своїх гармат стріляв,
Та був звитяжити не в силі.
І навпаки, у свідках - Бог!
Салютом горизонт вкривався,
Як з оберемком перемог,
Я в рідну гавань повертався...
Пройшли не раз ми і не два,
Нелегкий шлях навколо світу,
Мій екіпаж, фрегат і я,
Морською дружбою повиті,
І наш щасливий талісман -
Майстерно різблена Фортуна,
Під бушпрітом стрункий свій стан,
Несла крізь бурі і тайфуни,
Між рифів щелепи міцні,
Повз водоверті і мілини,
А ми співали їй пісні,
За склянкою міцного джину.
Схилявся успіх на наш бік,
І вдача посмішкою гріла,
Увесь моряцький довгий вік,
Та цього разу помилилась...
Рятуйтесь друзі, вас прошу!
Не спокушайте власну долю,
А я штурвал не відпущу,
Хоч руки вже слабкі і кволі.
Я не залишу сам на сам,
Мій втомлений старий вітрильник,
Нас не розлучить океан,
Яким би він не був всесильним.
Ми разом без страху підем,
В провалля темної безодні,
Але насправді попливем,
На зустріч вічності за обрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
*****
Прогнулась знову матінка Одеса, не вберегла співця чеснот своїх краси,
І Молдованка його знала і Пересип, він жив, кохав тут, мріяв і творив...
Тоді, хоча б на штиб експерименту, щоб п'єдестал один не пустував,
Шухевичу поставте постамента, він якось теж в Одесі побував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Партнери
В одну сутужну і морозну зиму,
Коли до лісу голод завітав,
Громада лісова «косого» з’їла,
Хоча спочатку і ніхто не планував.
Але так вийшло – шлунку не накажеш,
Зібрали звірі гроші на вінок,
А що писати, від надміру вражень,
У колективу якось не знайшлось думок.
«Від ворогів» - хтось мовив зблизька,
- Та він не ворог нам – Лисичка повіла,
Такий приємний був, поступливий зайчисько,
Усі так думали, не тільки я одна.
Тоді «Від друзів» - знову хтось озвався,
Ведмідь відрізав: - Друзів не їдять!
Дружити з ним ніхто і не збирався,
А зараз вже і пізно починать…
Нарешті Вовк підсумував ідеї:
- Товариші, зупинимось на тім,
Напишем по простому – «Від партнерів»,
І не образливо і зрозуміло буде всім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
Мовний патруль у лісі
У селі, у Поляниці,
Ранок інеєм іскриться,
По навколишніх лісах,
Шепчуть мавки у кущах,
У смереках віє вітер,
Крізь вершечки сонце світить,
Ген, курличе журавель,
Прокидайся, Буковель!
Прокидайся, уставай,
І гостей своїх вітай!
По долинах, полонинах,
Ішли троє, в мокасинах,
Більший, меньший і маленький,
Простували по тихеньку.
Кожен з них мав диктофон,
Збірку творів Фаріон,
У руках ціпка міцного,
І не крапельки спиртного.
Хто ж вони, ці дивні люди?
Відповідь такою буде -
То не браконьєри кляті,
І не грибники затяті,
Не пожежники відважні,
Не поліція поважна,
То із самого Франківська,
Хоч дорога і не близька,
На курорт, а не на "нуль",
Мовний рухався патруль.
Першим сунув дід Стецько,
Років, десь мабуть, під сто,
Бачив з далеку Бандеру,
Мав під стріхов машингвера,
Геть глухий, підсліпуватий,
Але мовленник завзятий!
Знав Стецько такі слівця,
Варті тільки фахівця,
Як бувало ними тьохне,
В опонента вухо сохне!
А за ним, кульгавим ходом,
Перся бородань з айподом,
Бувший ТЦКашник Свійський,
Що покинув наше військо,
Вигляд мав синьо-рум'яний,
Був колись постійно п'яний,
А тепер, завжди тверезий,
Й дуже злий, як гостре лезо,
Вічний ворог Пацюка,
Є історія така...
Третім дріботів Микола,
Його знала уся школа,
Всіх він там тримав у страсі,
Вчився у четвертім класі,
Алфавіт на пам'ять знав,
Хоч книжок і не читав,
Вів Тік-Токі та Інстаграм,
Випивав вже по сто грам,
А в патруль пішов для проку,
Щоб прогулювать уроки...
Гомонячи між собою,
Їм на зустріч вийши двоє,
Хлопець, дівчина, під руку,
Дід Стецько прибавив звуку,
В слуховий свій апарат,
- Йосип драний! Шах і мат!
Хлопці, тисніть їх до рову,
Я почув російську мову!
Свійський, давнішній п'яниця,
Першим крикнув: - Паляниця!
Всім стояти! Ані руш!
Аж закляк від страху вуж!
- Нісенітниця, світлиця,
Теревенити, обценьки,
Непереливки , веселка.
Промовляйте по порядку! -
Не послаблював він хватку.
Ті по черзі повторили,
З переляку аж присіли:
- Мы тут вышли погулять,
И по русски потрещать,
Ведь в лесу, в столь ранний час,
Никого нет кроме нас.
Ні, ну правда, ми при всіх,
Не говоримо, це гріх,
Українську мову знаєм,
Нею завжди розмовляєм,
У маршрутці, у метрі,
В магазині і в кіні,
А тут девушка пристала,
Что общаюсь с ней я мало,
Пришлось в лес её вести,
Чтобы душу отвести.
- Як немає тут нікого?
Свійський заступив дорогу,
Он, від ваших балачок,
Геть облисів їжачок,
Від жахливих "что" і "как",
Лось отримав переляк,
А "сравни" і "подстрахуй",
Хоч помри але не чуй!
Ні, громада лісова,
Ледь від ваших слів жива!
Тут, хильнувши кока-коли,
У розмову встряв Микола:
- Ягоди, гриби, горіхи?
Процідив крізь зуби тихо,
- Та какі гріби, ви шо?
- А якщо знайду, то шо?
Тихо, тихо, постривай,
А ну, андрус, пострибай!
Не кремпуйся, мантилепа,
Біні стрибати не треба.
Дійсно, ніц, нема де діти...
А мобіла подзвонити?
Ти чого такий патлатий,
За кобіту тебе мати?
І з якого ти району,
В тебе пика не знайома...
- Айно, айно, Миколай!
Але хвильку зачекай! -
То Стецько нарешті зміг,
Причалапать до своїх.
- Не кобіта він, юначе,
Має пуцьку в своїх ґачах.
Хлоп на шпацер взяв цімборку,
Звабив пінду за пацьорки,
Притаргав її до лісу...
От холєра! Йосип лисий!
Вони значать тут дерева!
Йойки! Мати Василева!
Най би мене пес лизав!
Як я зразу не прознав!
Їм до дупи тая мова,
В них тут здибанка на дрова!
- Та які дрова, ви шо?
- А якщо знайду, то шо?
То Микола знов устряв,
Дід Стецько його утяв,
- Ось дерева під рукою,
Ось ви тутай обидвоє,
Десь повинна бути тачка,
Най но копне мене качка!
- Дрова, тачка, та ви шо!?
- А якщо знайду, то шо?
- Цить, Миколо, вражий сину!
Сто чортів тобі у спину!
Признавайтеся но щиро,
В торбі маєте сокиру?
- Ось вам торба, ось, будь ласка!
Там лиш дві звірячі маски,
Вона - кішка, я - собака,
Мы квадроберы, однако!
Вийшли в ліс щоб посичати,
Поскавчати, погарчати,
Ви довели нас до краю,
Відійдіть, бо покусаю!
- Йосип голий на кобилі!
Що ж це коється у мирі!?
Сі засіпало мі око,
І покренціло сі в боку,
То все з нервів, от холєра!
Що не взяв я машингвера.
Хто ж веде у ліс кобіту,
Щоб собакою там вити?
От, як я батярував,
Скільки було тих забав!
Як фрезуру налаштую,
Нові мешти як узую,
Поляреса в камізельку,
Прилаштую на петельку,
І на рандку до слічнянки,
Аж від вечора до ранку!
І де бралось тої сили?
Срали-мазали-мастили!
Якось з кумпелем-вар'ятом,
За компанію на свято,
Їхав штриков у Радехов,
І сі здибав там зі Стефов.
Як приїхав з відтіллє,
Зрихтували весіллє,
Закололи поросєтко,
А до нього і телєтко,
І гуляли всім кутком,
Йосип босий за пеньком!
А, як з Стефов сі побрались,
То вже вік не розлучались,
Кожен вечір я летів,
До Стефанії домів,
А та вже мене чекала,
Частувала, пригощала,
Навзаєм я неодмінно,
Їй приносив легуміни.
Потім сяду за столічек,
Наломаю перепічок,
Гари кілішок лиґну,
Чохлю зупи заковтну,
Мандибурки з кармендалем,
Ґаляретки із мигдалем,
І швиденько, так от, шльоц!
Під вовняний теплий коц,
Наче пструг у потічок,
Прям до Стефи під бочок.
А ви в ліс у масках звірів!?
Йосип мертвий у могилі!
Піднапнувши кругле брісько,
Одізвався знову Свійський:
- Ну, якщо ви кіт і пес,
То таким буде процес -
Ви самі прийшли до лісу,
Без господаря? Ну, звісно!
Покусати нас збирались?
Тож звірятки, ви догрались!
Накладемо вам намордник,
І доставимо в пітомник,
Відвеземо вас обох,
На обробку проти блох,
Від кліщів і паразитів,
Ну, а що з вами робити?
По прививці проти сказу,
Щоб не множили заразу,
Бірку з номером на вухо,
Ото буде вам житуха!
Потім візьмемось завзято,
Горе-власника шукати,
А як той не віднайдеться,
Каструвати вас прийдеться,
Щоб такі от квадробЕри,
Не плодилися "бєз мєри".
- Да, вы что!? Побойтесь Бога!
Она - Настя, я - Серёга,
Подурачились мы трошки,
Эти ж маски - понарошку!
Дядьку, просим, відпустіть,
Нам же жить іще і жить!
Ми продовжим вчити мову,
І розмовну і письмову,
Бо, що дід нам розповів,
З нас ніхто не зрозумів,
А квадроберство покинем,
Хобіхорсингом заміним,
Осідлаєм палінячку,
Як заправдішню конячку,
І галопом чи алюром,
Будем гоцать по бардюрам,
А у ліс ми ні ногою,
Зуб даю за нас обоїх!
Тож патрульні мовознавці,
Сіли радитись на лавці,
Свійський штраф хотів впаяти,
А Микола в пику дати,
Але дід Стецько їх спас,
Відпустив на перший раз.
Каже: - Ми ж бо не караєм,
А повчаєм і навчаєм,
Так, що коники, кругом!
І бігом, бігом, бігом!
Палки поміж ноги взяли,
І додому поскакали!
Мову вчіть, як той закон,
Ось вам збірка Фаріон,
Щоб ніяких "что" і "как",
Бо спущу на вас собак!
І дивіться там мені!
Йосип сивий на коні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Друга армія світу(аналоговнєт)
Артирелист
Отримав в гриву і у хвіст,
І в небо взмив артилерист,
Згадав насилу, лиш в гробу
Контрбатарейну боротьбу.
Сапер
Сапер помиляється двічі,
Уперше, як втрапив сюди,
І смерті поглянувши в вічі,
Удруге уже на завжди.
Пілот
Летів пілот на завдання,
Ішов у хмарах навмання,
Прогавив пуск ПЗРК,
Пока, пілот! Пока-пока!
Зв'язківець
Зв'язківця навпіл розірвало,
Але, щоб зв'язок геть не зник,
Дроти він затиснув зубами,
Тепер він напівпровідник.
Десантник
Намітив чітко свій маршрут,
Та не розкрився парашут,
Хто це лежить, тонкий, як фантик,
Це одноразовий десантник.
Штурмовик
На міну підступну ногою,
Вночі наступив штурмовик,
Тепер не піде він до бою,
Без ніг він ходити не звик.
Зенітник
На зенітника зухвало,
Якось гикавка напала,
Розстріляв він просто так,
Всіх, хто топить за Спартак.
Гранатометник
Гранатометник, бувший мент,
По власним бліндажам пальнув,
Він просто свій гранатомет,
Не вірним боком повернув.
Прикордонник
Прикордонник в полі чистім,
Стрів команду каратистів,
Не вберіг він пограниччя,
Результати на обличчі.
Ракетник
Раз ракетник десь напився,
Під ракетою вмостився,
Ту відправили в політ,
А від нього тільки слід.
Дронщик
Дронщик дрона запустив,
Знизу міну прикрутив,
А вона йому, зараза,
Повернулася одразу.
Танкіст
Танк отримав попід хвіст,
Безголовим був танкіст,
Їм обидвом, як на зло,
Башту вибухом знесло.
Водій
Їхав хлоп на мотолизі,
По тонкій, непевній кризі,
Натягнуть не встиг скафандра,
І пірнув до Іхтіандра.
Мінометник
Бодібілдер мінометник,
Грався з міною, бешкетник,
Міна вибухнула здуру,
Зіпсувала всю фігуру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Академік Павлов
Панове, чим вам Павлов не вгодив?
Вивчав собак, до списку Нобеля потрапив,
Напевно, вас також рефлекс підбив,
На пам’ятник йому, задерти лапу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
Я з тих
Я з тих, хто за життям спостерігав,
Вмостившись у ряду останнім вдало,
Дурного собі в голову не брав,
До рук важкого теж не потрапляло.
Не поринав в гущавину подій,
Не нісся румаком лихим в атаку,
Тягнув життєвий шлях поволі свій,
Геть не шукаючи пригод собі на сраку.
Ні разу в протиборства не вступав,
Не досягав вершини п’єдесталу,
Але, оскільки, і не програвав,
То, гіркота поразок теж мене минала.
Перед моїм здивованим лицем,
Яскраві постаті кометами згоряли,
А я ледь жеврів кволим каганцем,
І досі жеврію, а їх давно не стало.
А скільки було тих, хто застовпив,
Місця найкращі, прямо біля сцени,
Їх жар тих постатей часами теж палив,
Та лиш тепло доходило до мене.
Я подумки об’їздив цілий світ,
Не покидаючи затишної гальорки,
Я навіть зараз вам передаю привіт,
Із Пальми, з тої самої, з Майорки!
Несло мене по річечці буття,
За течією, човником убогим,
Але, оскільки, ніц не важив я,
Минав із легкістю усі її пороги.
І ось, нарешті вже на фініш причвалав,
Як не крути, пора прийшла вмирати,
Та, позаяк, нічого я не мав,
Тож, крім життя, нічого і не втратив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024
Осінній сплін
Сіре небо, сірі будні,
Сірих хмар непевний рух,
Вчора, завтра і сьогодні,
Все однакове навкруг.
Часу плин туман поглинув,
Ранок, вечір чи обід,
Без різниці, все єдине,
Рівнозначне все на вид.
Плаче скло в віконній рамі,
Невщухаючим дощем,
Будить сірий до нестями,
У душі осінній щем.
Вітер стукає у шибку,
Чорним покручем гілля,
Вузловатих пальців дрібку,
Тиче в очі навмання.
Сумним закликом курличе,
Журавлів тривожний клин,
Залишаючи на вічно,
Кілька скинутих пір'їн.
У тумані вечір згасне,
Ніч розквітне за вікном,
Лиш один ліхтар нещасний,
Сліпає німим більмом.
Рано гляну у віконце,
Без надії, просто так,
А мене зустріне сонце,
На засніжених гілках!
Всесвіт вкутався старанно,
Міліардами сніжин,
І як мариво розтанув,
Мій сумний осінній сплін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
Унітаз
У Києві, на нашому Майдані, де відбувались революції не раз,
В приміщенні громадської вбиральні, розтрощили звичайний унітаз.
Не був він пережитком пострадянським, на ньому жодний комуняка не сидів,
Та хтось, з світоглядом бидляцьким, його, як пам'ятник, узяв і розвалив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Кредо
Жизнь быстротечна и смерти коварной,
Не избежать нам с тобою никак,
Пусть же вторая окажется славной,
Если уж первая сущий бардак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2024
Дупа
Привабливих частин на тілі купа,
Та королева поміж них, звичайно дупа!
Завжди на себе погляди звертає,
І функцій додаткових кілька має.
Окрім своєї , ну тієї.., основної..,
Давай про інші поміркуємо з тобою.
Є люди в світі, які нею відчувають,
Багато через неї рішення приймають,
Крізь дупу декого відвідують ідеї,
Й роботу вони роблять через неї.
Охочі є на цей предмет пригоди пошукать,
А як знайдуть, то там вже і сидять...
Така вона, і не розумна, і не глупа,
Але для кожного своя найближче дупа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Здається
Живу з Миколою я добре, без брехні,
Але здається часом, ну їй-Богу!
Що він більш вдало оженився на мені,
Ніж заміж вийшла я за нього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Віслюк і морква
Віслюк, зеленим теплим літом,
Забрів до лиса на город,
Подлубав грядочку копитом,
І в захваті роззявив рот!
Там в тихім затінку гороха,
Яскрава, наче помаранч,
Рясніла морква краснобока,
Хрустка, мов першокласний кранч.
Закрапала на землю слина,
До гички шия потяглась,
Аж тут господар, стриб на спину:
- Віслюче, їсти тобі зась!
Не поспішай! Ну, що ти, брате!?
Хай морква трохи підросте!
А поки, можеш працювати,
Роботи – купа, а за те,
Що допоможеш у господі,
І будеш чемним, то вважай,
Тобі віддати буду згоден,
Увесь солодкий урожай!
Віслюк погодився охоче,
В ярмо упрягся, наче віл,
З самого ранку, аж до ночі,
Працює із останніх сил.
Тягає в діжках воду з річки,
Із лісу дрова для печі,
На ярмарок важкезну бричку,
Язик аж висить на плечі,
А їсть одну лише солому,
Бур’ян, з картоплі лушпайки,
Та з ранку, до роботи знову,
Стає бадьоро залюбки.
І тільки в мріях він солодких,
Відчути може моркви смак,
У снах нічних, завжди коротких,
Жує і так її і сяк,
Хрумтить щелепами завзято,
Геть відкопиливши губу,
Передчуваючи те свято,
Коли наїсться на яву…
Настала вже пора осіння,
Пташки у вирій потяглись,
Та віддавать смачне коріння,
Не поспішає хитрий лис.
Зібрав тихцем усе з городу,
Сховав у возик, під рядно,
А віслюку, що там господар,
Везе на продаж, все одно.
Покірно тягне до базару,
Те, що належало йому,
А після продажу товару,
Рудого злодія в корчму,
Нарешті, потім вже додому,
Стомився бідний не на жарт,
Упав, як мертвий на солому,
А вранці чує якійсь ґвалт:
- Вставай, віслюче, прокидайся!
Украли весь твій урожай,
Допоки ти собі валявся,
Усе поцупили і край!
Це ж треба, ну ти і роззява,
Прогавив, як простий селюк,
То не дарма про тебе слава,
Віслюк, як не крути – віслюк!
Ну, що ж, зима уже на носі,
Лишайся, брате, до весни,
А там до літа, а на осінь,
Збиремо урожай рясний!
А цю пропажу відпрацюєш,
Не опускай свого хвоста!
Ну що, віслюче, ти мудруєш?
Неси хутчіше хомута!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Можливо
Можливо, це остання наша ніч,
І день наступний не настане,
Згасає свічка, воском теплим тане,
Лишаючи нас з Богом віч-на-віч.
Зозуля закувала за вікном,
Її пророцтв ніхто вже не рахує,
Хоч місяць небом впевнено крокує,
Над містом, оповитим тихим сном.
Серед принишклих вулиць і доріг,
Блукають мерехтливі сірі тіні,
Майбутні свідки злочину єдині,
Який ніхто ніяк не застеріг.
А потім темрява суцільна наповзе,
Найглупша ніч завжди перед світанком,
Розсунеш ти мереживні фіранки,
В очікуванні сонця, та про те,
Для нас воно сьогодні не зійде,
Для нас востаннє, блискавично швидко,
Шаленого вогню, яскрава квітка,
Над обрієм багряним розцвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
Лист до тата
Раз, до сина у кімнатку,
Зазирнув поважний татко,
Сина там він не знайшов,
Стіл письмовий обійшов,
Кинув погляд на мольберт,
І помітив там конверт,
На якому, мов цитата,
Лаконічний напис: «Тату».
У німій, гнітючий тиші,
Усім тілом затремтівши,
Окуляри він дістав,
І листа читати став:
«Тато любий, рідний тато,
Я покинув нашу хату,
Закохався я у Риту,
Буду тепер з нею жити.
З болем у душі і серці,
Зачиняю рідні дверці,
І виходжу за поріг,
Поки ти прийти не встиг.
Знаю точно, ти і мама,
Не сприймете мою даму,
Її пірсинг і татухи,
Дреди і пробиті вуха,
Чорний шкіряний прикид,
То для вас страшенний стид,
І що жінку полюбив,
Ваших з мамою років.
Та вона моя кохана,
Моя мила і бажана,
Гарна, ніжна і тендітна,
І вже трішечки вагітна…
В неї в лісі є хатинка,
Там народимо дитинку,
Дрова є, на зиму стане,
Поки вже весна настане.
Рита світ мені відкрила,
Жити весело навчила,
Розказала такі речі,
Що я і не знав, до речі,
Що, наприклад, конопля,
Зовсім не шкідлива для,
Для дітей і для дорослих,
Треба знати міру просто.
Ми розчистимо полянку,
І засіємо ділянку,
Як зберемо урожай,
То настане справжній рай.
А все те, що понад міру,
Презентуєм друзям щирим,
Будемо міняти їм,
На бухло і кокаїн.
А ще Рита релігійна,
В секту бігає постійно,
Ми просити з нею будем,
Бога, щоб створив він чудо,
Геть від ранку до обіду,
Щоб зцілив її від СНІДу,
І від гепатиту С,
Будемо просити це.
А за мене не хвилюйся,
Я тут якось розберуся,
Я ж не хлопчик, не дитина,
Вже п’ятнадцять твому сину.
Довга не буде розлука,
Ще побачиш своїх внуків,
Ну, пока, тисну долоню,
Люблячий синочок Льоня…
P.S. Тату, не вхопи інфаркт,
Це не правда, лише жарт,
Я у друга через хату,
Просто, я хотів сказати,
Що є речі більш страшніші,
Ніж мій табель, поміж іншим,
Він в шухляді, у столі,
Подзвони, коли мені,
Можна вже прийти додому,
Без синців і переломів».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024
Алі Крупа і 40 прокурорів
Алі Крупа була відома чарівниця,
Як добра фея із дитячого кіна,
І хоч давно за нею плакала в’язниця,
Ні разу не попалася вона.
Чарівне слово «МСЕК», було її закляттям,
Лунке, як постріл, сильне, як пурген,
Вона ним користалась із завзяттям,
За вісім-десять тисяч, без проблем.
І множились чудесні справи світом,
Всихали ноги, з’являлися у нирках камінці,
Здоровий, враз робився інвалідом,
Та не по справжньому, лише на папірці.
А хто хворів реально, не казково,
Пороги безнадійно оббивав,
Алі Крупа з такими не вела свою розмову,
Таких, магічний феномен не брав.
Помешкання медичної чаклунки,
Перетворилося в справжнісінький Сезам –
Стоять валютою набиті повні клунки,
Коштовних каменів зо кілька кілограм,
Годинники з металів благородних,
Прикраси купами виблискують в кутках,
Папери цінні з банків міжнародних,
І списки «зцілених» на зім’ятих листках,
А ще, всіляких документів грубі стоси,
Не нерухомості елітної права,
Таких багатств ніхто не бачив досі,
Хіба колись старий Алі Баба…
Але, як то ведеться в справжніх казках,
Не завжди буде Масляна коту,
Прознали злодії у благородних масках,
Про пріснопам’ятну цілительку оту.
Ніхто не міг здолати їх терору,
То була банда відчайдушних паливод,
По за очі, їх називали «прокурори»,
Бо мали свій, неперевершений дрес-код.
І почали бешкетники мутити воду,
Ну що поробиш, вже такий обрали фах,
За людські гроші, іменем народу,
Злодіям забезпечувати дах.
Алі Крупа не довго опиралась,
Давно шукала спільників сама,
І час від часу банді чаклувала,
На їх потреби, звісно, за дарма.
А з тих харцизів, призабувши сором,
Через одного кожен пенсію злапав,
Каліками зробилося штук сорок,
А може більше, хто їх рахував?
У всіх, як на підбір лиш друга група,
Хто туговухий, хто підсліпуватий,
Хто підірвав у теплім місці пупа,
Але усі спроможні працювати.
Усе йшло гладко, тихо і спокійно,
З часів прадавніх і аж до тепер,
Допоки не з’явились хлопці стильні,
Із банди на імення – ДБР.
Підслухали підступно і без спросу,
«Сезам, відкрийся!» - гасло для своїх,
І влізли своїм хитрим довгим носом,
В помешкання кудесниці Крупи.
А там, як у скарбниці Соломона!
Хіба цариці Савської нема,
То був джек-пот, лиш гідний чемпіона,
А от Крупі зазоріла тюрма!
Чарівне слово «МСЕК» позбулось сили,
Програвши не магічному «СІЗО»,
Підрізали чаклунці нашій крила,
Позбавивши свободи заразом.
Зчинився ґвалт, піднявся шум і гамір,
Її колегам всім насипали дубців,
А головний пахан геть видав намір,
Їх розігнати, як паршивих горобців.
Ганьбою МСЕК покрити і позором,
Щоб зник з історії навіки його слід,
А інвалідність призначать через «Przorro»,
Хто тендер виграв, той і інвалід.
Потуга наша гідна й нерушима,
З корупцією треба тільки так!..
Вернулись ДБРівці до Києва з грошима,
Поїхав за Крупою автозак.
Що буде з долею її, не зрозуміло,
Де ділись гроші, не відомо, теж,
А прокурорів просто відпустили,
Ну, хворі люди, що ти з них візьмеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Випадково
- Почекайте но, прошу! Я до вас, юначе!
Ви прям вилитий Гольдштейн, ну, прям Моня наче!
Як дві крапельки води, схожий, чесне слово!
Ви не син йому будете, може випадково?
- Щоб у вас замовкнув рот! Казна що, верзете!
Так, мій тато Соломон, але ж ви даєте!
Вашу спостережливість, звісно, я ціную,
Та що ВИПАДКОВО син, я уперше чую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Зоопарк
У зоопарку час настав годівлі,
Перед екранами розсілась звірина,
І потекла на них, потужно, наче злива,
Солодкої брехні кудрява локшина.
Що все чудова, все іде за планом,
Ми сильні, як ніколи не були,
А от в сусіднім зоопарку все погано,
Там мешканців до злиднів довели.
Там голод, там панує безнадійність,
Нема там сенсу жодного в житті…
Зате у нас кругом суцільна гідність,
І впевненість у світлім майбутті…
Калейдоскопом тіней на обличчях,
Танцюють відблиски уявних перемог,
Немає сил шукати протиріччя,
Нема бажання думати за двох,
Лише в очах засмучених повстало,
Німе питання – як відбулось так?
Ми ж все життя свободу здобували,
А збудували, власне, зоопарк!
Сталеві грати і тісні вольєри,
Прикуті долі спільним ланцюгом,
Наглядачі, у пошуках кар’єри,
З тих, хто сиділи поруч, за столом.
За слово правди – нагаї пекучі,
За власну думку – карцер льодяний,
Замість лози п’янкої волі – дріт колючий,
Що заснував потроху простір твій.
Крізь нього голос мурмотить байдуже:
- Не вір нікому і поглянь навкруг,
Ти вільний, йди куди захочеш, друже,
(Але, не далі, ніж пускатиме ланцюг!)
А кажуть, там.., далеко.., за рікою..,
За тою, що холодна і стрімка,
Там є країни волі і покою,
Але туди дорога не легка!
Комусь вдається течію здолати,
А хтось давно покоється на дні,
Всім іншим залишається чекати,
У зоопарку втрачених надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Підходить усім
- Я одружений вже був,
Аж чотири рази,
Й кожна пила мою кров,
Як вампір, зараза!
- А яку ти маєш групу?
- Першу, так виходить…
- Так вона ж, ти пошурупай,
Будь–кому підходить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
Коли збагнеш…
Коли збагнеш себе одинаком у світі,
І що самотності дорога лиш одна,
То жити легко, а про лабети смерті,
Міркуєш, як про келих терпкого вина.
Ось келих мій, порожній і сухий,
Від радощів життя й солодких мрій,
Він щиро сповнений старечої печалі,
Гіркої, мов полин і деревій.
Мій келих повен, проте я все ж не стану,
Ним частувати товаришів своїх,
Я прошу Бога, аби він їх зберіг,
Хай воду п’ють, звичайну воду з крана.
Для світу зроблю я чимало добрих справ,
По вік-віків їх не забудуть люди,
І якщо вийде так, як я бажав,
Ласкавий Боже, світ чудовим буде.
Наславши горе, на голову убогу,
Наславши відчаї, щоб душу подолати,
Дай мені віру, звитяжити дорогу,
І сили дай, щасливим мені стати.
І перед смертю помолитись Богу.
К. Нікольський «Когда поймешь умом»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Курський Нахтігаль
Соловейко щебетав у зеленім гаю,
Співом хлопців зустрічав, хлопців з «Нахтігалю»,
І в діброві, і в бору, майже без зупину,
Чули хлопці пісню цю, пісню солов’їну!
Голосистий наш співак, так виводив трелі,
Що потрапив геть у такт бойовій турелі,
Лився щебет звідусіль, чисто, нота в ноту,
І летіли кулі в ціль, точно в ціль, достоту!
Славний курський соловей, музикант відмінний,
Так вітав своїх гостей, гостей з України,
Ну, а ті вже навзаєм, сівши у хатині,
Засвистали солов’єм, солов’єм з Волині!
Ох і тьохкали вони, голосно й завзято,
Неньки нашої сини, воїни-солдати,
І громили ворогів, хоч і було важко,
Відправляючи на «спів», вже чергову «пташку».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
Щотижня нові прапори…
Щотижня нові прапори,
Тріпочуть весело на вітрі,
Та, щось не весело мені,
Серед вінків і свіжих квітів.
Серед новесеньких хрестів,
Що на могилах виростають,
Серед вдовиць і матерів,
Що серце плачем розривають.
Шумлять знамена, мов живі,
Припнуті линвами міцними,
Десь в розсип, кожен на щоглі,
А десь алеями стрункими.
Під сонцем гордо майорять,
І дощ їм не збавляє сили,
Ще мить.., і в гору полетять,
Напнувши синьо-жовті крила,
Безсмертним душам навздогін,
Щоб повернути їх додому…
Але, то лиш фантазій плин,
Немає вороття нікому…
І знову біль, і знову шок,
І новий стяг зліта у небо,
Дзвенить стрункий його флагшток,
Не відпускаючи від себе,
Щебечуть весело птахи,
Палають сонцем чорнобривці,
Та, щось не весело мені,
Між прапорами наодинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Музикант
Повішав свитку на ослін, старенький музикант,
Знервовано пересмикнув на шиї чорний бант,
Нумо, підійди но, друже,
Щоби все почути здужав,
Якщо хміль тебе ще не здолав.
Про нещасних і щасливих, про добро і зло,
Про люту ненависть і святу любов,
Все, що було, все, що буде, холод і тепло,
У цій мелодії, ти тільки но відчуй.
Біжать струмком твої роки, шумить неспокій справ,
Для чого ти прийшов у світ, ти так і не згадав,
Скрипка звуками пробудить,
Все приховане у серці,
Якщо хміль тебе ще здолав,
Про нещасних і щасливих, про добро і зло,
Про люту ненависть і святу любов,
Все, що було, все, що буде, холод і тепло,
У цій мелодії, ти тільки но відчуй.
Стомилась скрипка, сил нема, терпіти біль і страх,
Старий скрипаль хильнув вина, та гірко на губах,
І пішов собі без слова,
Кинувши футляр,
Начебто старого хміль здолав.
А мелодія ледь чутно, у людській юрбі,
Весняним подихом лилась.
Про нещасних і щасливих, про добро і зло,
Про люту ненависть і святу любов,
К. Нікольський «Музикант»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
І знову Пушкін, Пушкін – *** син!
Як кістка в горлі бюстиком своїм,
Копитом б’є адміністрація одеська,
Одна лиш є надія на ЮНЕСКО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Живі герої
Живі герої не потрібні нікому,
Вони завжди в прицілі заздрощів і хейту,
Але достатньо лиш добродію померти,
Уже лаштують пам'ятник йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Счастье
Собрались арестанты, в бараке у буржуйки,
Нашлась большая кружка, с отменным чифирём,
И выпуская носом, махорки дыма струйки,
Неспешно загутарили, о том, да и о сём.
Про то, как им жилось, до этого на воле,
Какой и у кого, был счастья в жизни миг,
А когда смолкли все, задумавшись о доле,
Взял слово один вор, почти уже старик:
- Поведаю я вам, друзья мои – бродяги,
Истрию одну, которая со мной,
Случилась уж давно, и в той-то передряге,
Я испытал миг счастья, да и ещё какой!
После четвёртой к ряду, своей командировки,
Я жил на поселении, без денег и понтов,
И тут мне кореша подкинули «наколку»,
На «жирную», на хату, в посёлке заводском.
Хозяин хаты той – директор лесопилки,
Жена его – бухгалтер, а сын пошёл служить,
Что деньги там лежат, почти, что как опилки,
Что нужно только влезть и в сумочку сложить.
И вот, сред бела дня, я через задний дворик,
В окошко проскользнул и сразу понял – где,
Смотрю, в углу стоит, облезлый старый столик,
Столешницу поднял, а там полно «лаве»!
От радости душа, взорвалась фейерверком,
Но, в тот же миг во двор, влетел автомобиль,
В нём молодой пацан, в обличии армейском,
А с ним два офицера, вот это водевиль!
Я ломанулся был, назад в своё окошко,
Но там чрез огород, спешит его маман,
Я кубарем в подвал и за горой картошки,
На бочке с огурцами, застыл, как истукан.
То оказалось, сын, сподобил командиров,
Приехать на денёк, пображничать слегка,
И пьянка понеслась, не хуже, чем в трактире,
Папаша разорился на ящик коньяка.
А, где-то, через час, закончилась закуска,
Мамаша прямо в погреб, по лестнице сошла,
Набрала снеди всякой, сметаны и капустки,
Но, в полутьме меня, на бочке не нашла.
И так, за часом час, гульба на всю катушку,
Гармошка в три ряда, чечётка и кадриль,
А я в своём углу, продавливал кадушку,
Глотая, по чём зря, от этих танцев пыль.
Мамаша, разов пять, в подвал ко мне спускалась,
Но, хорошо, что свет, туда не провели,
И крышка подо мной, всё ниже опускалась,
Но, я сидел, не рыпался, как баржа на мели!
Вот новый день настал, а на верху похмелье,
Видать, запас остался, не выпитый вчера,
Опять всё закрутилось, гармошка и веселье,
Так только наши люди, ведут себя с утра!
После обеда, всё ж, гульбище завершили,
Солдатик с офицерами, покинули банкет,
Папаша и мамаша, в контору укатили,
А я из темноты, рванул на Божий свет!
Там коньяку стакан, махнул, как с голодухи,
Ещё пару бутылок, запрятал в галифе,
Из ящика стола, забрал всё, аж до крохи,
И «поконал» домой, немного под «шофе»…
- Так, где ж тут счастья миг? – спросил бродягу Коля,
И этот самый миг, когда ты испытал?
Когда все разошлись и вышел ты на волю?
Или, когда все деньги, что были там забрал?
- Эх, землячёк, земляк! – рассказчик улыбнулся,
Я счастье то, своё, прочувствовать сумел,
Когда лишь, голой жопой, да в лужу окунулся,
Я ж сутки на той бочке, в рассоле просидел!
за мотивами розповіді І.М.Губермана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2024
Одруження
- Сарочка, любов моя!
- Слухаю, Абраша!
- Гроші, що потратив я,
На весілля наше,
З тим добром я порівняв,
Що за тебе дали.
- Ну, і що ти там дізнавсь,
Милий мій, коханий!
- Вийшло, Сарочка, що я,
Як на добрім слові,
Оженився на тобі,
Виключно з любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Ділова пропозиція
- Куме, а давайте ми,
З Вами, та й на пару,
Та й відкриєм магазин,
Десь біля базару!
- Добре, тільки, як будете,
Відкривати його,
Я на шухері тихенько,
Постою за рогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Соловецкая любовь
На островах, на Соловецких, где был монашества удел,
Возник при власти, при Советской, суровый лагерь – новодел,
Где, вместо восхваления Бога, перед лампадой у икон,
Лишь окрик конвоира строгий, да пут кандальных перезвон.
Там, где молитва непрестанно, из келий лилась до небес,
Завёлся демон окаянный, кровавый большевицкий бес,
И сотнями, лишив свободы, везли людей на Соловки,
Под именем «врагов народа», чтоб рвать железом на куски...
Весной однажды, морем Белым, пришёл этап очередной,
Из бывших царских офицеров, забытых собственной страной,
Начлагеря, при смотре новых, узнал средь прибывших ЗК,
Штабс-капитана молодого, недавней юности дружка.
И вспомнил, вспомнил, комиссар тот, как был спасён от смерти злой,
Как засосало в быстрый омут, как оказался под водой,
Как леденило страхом душу и опускался он на дно,
Но, другом вынут был на сушу, и выжил всем чертям на зло!
Признал и капитан чекиста, хоть тот изрядно раздобрел,
Холёный, розовый, плечистый, не тот замученный пострел!
А вечером, после отбоя, был в кабинет доставлен он,
Хозяин встретил его стоя, похоже, несколько смущён,
Но разговор не шёл, как нужно, ведь перед ним идейный враг,
А детская былая дружба и долг не отданный – пустяк!
Всё человеческое в целом, сожглось гражданскою войной,
Лишь, обещал перед расстрелом, три дня свидания с женой…
В предчувствие последней встречи, тянулись пасмурные дни,
Дождь будет лить, казалось вечно, но всё же кончились они,
Явилось солнце в небе чистом, прогнав бесследно облака,
Когда на дощатую пристань, ступила женская нога.
Он поднял на руки супругу, впервые, месяцы спустя,
Кружил, кружил её по кругу, она смеялась как дитя.
А после, приобняв за плечи, он заглянул в её глаза,
Поведал всё о смысле встречи, что будет после, не сказал.
Им ветхий выделен был домик, с крыльцом расшатанным, гнилым,
Кусочек берега на взморье, кусочек леса перед ним,
Еды запас на трое суток и ни одной души вокруг,
И потекла река минуток, за часом-час, за кругом-круг.
Скользили хороводом стрелки, по циферблату неспеша,
Были за чаем посиделки, под тихий шелест камыша,
Прогулки к линии прибоя, слезинки радости в глазах,
То счастье, что рождают двое, в горячих, любящих сердцах.
Ночами долгими, в избушке, при полумраке и свечах,
Она плыла, как воск послушный и таяла в его руках,
Сливались губы в поцелуях, два тела делались одним,
Весь мир вокруг, других минуя, принадлежал, лишь им двоим…
Но рок судьбы отринуть сложно, быть может, только отложить,
Остановить часы возможно, а время всё равно бежит,
Как дым, бесследно исчезает, оставив горечь на душе,
Час расставания наступает, и не когда-то, а уже.
Их час настал, пришла охрана, к нему приставлен был конвой,
Она собрала чемоданы, забыв украдкой зонтик свой,
Надежду тайную питая, что возвратится невзначай,
И прошептала: - До свидания! А он ответил ей: - Прощай!
А дальше в разных направлениях, они тихонько разошлись,
Её ждал путь назад на землю, его дорога к Богу, в высь,
Начальник лагеря с тоскою, пил третий уж с утра стакан,
Гудел причал толпой людскою, как переполненный казан.
Она всходила вверх по трапу, держась за поручень рукой,
А он смотрел на строй солдатов, простоволосый и босой,
Она споткнулась на ступеньке, услышав выстрелов раскат,
А он уже сползал по стенке, глядя в алеющий закат…
Шёл пароход легко и прямо, кричали чайки за кормой,
Рыдала молодая дама, взахлёб, горячею слезой,
Рыдало море в шуме пенном, рыдали небо и земля,
По душам тысяч убиенных, прошедших через лагеря.
за мотивами розповіді І.М.Губермана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022139
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2024
Аристократ
- Гершик Вольфович, скажіть,
У Вас дома є кухарка?
Той задумався на мить:
- Є така, зовуть Одарка.
- А, от запитаю ще,
Може є і покоївка?
- Покоївка, також є,
Гарна, апетитна дівка.
- А, водій, там, садівник,
З Вами також проживають?
- Так, і кучер, і лісник,
Всі свою кімнату мають.
- Ви, таки, аристократ,
Багатюща людина!
Кава в ліжечко, халат,
Гульки без упину!
- Фімочка, не в тому суть,
Скажу вам без мансів,
Різні люди проживають,
В нашій комуналці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Коли помруть усі навкруг…
Коли помруть усі навкруг,
І я залишусь на одинці,
З тремтінням неспроможних рук,
З рубцями давніми на серці,
Сліпий, глухий і без зубів,
Безпомічний і безпорадний,
Не здатний помогти собі,
Змінити навіть простирадло…
У колі вицвілих світлин,
Пожовклих книг на антресолі,
Один, один, один, один,
Один, як бадилина в полі.
Як непотрібний вже маяк,
Що небо променем не крає,
Як сивий ворон-одинак,
Що пережив пташину зграю,
Один-однісінький, як перст,
У чотирьох холодних стінах,
На тисячі квадратних верст,
Самотня на вітру пір’їна,
У океані забуття,
Безвладно спущене вітрило,
І не позбавлений життя,
І жити далі вже не в силах.
За те, що завжди поспішав,
Не цінував роки прожиті,
Господь узяв і покарав,
Пекучим душу довголіттям.
Мій вирок гірший аніж смерть,
А може навіть більше, Бог вість,
Мій вирок – пекла чорна твердь,
Він називається – самотність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Голова ОТГ
Я вам не якесь там «ге»,
Голова я ОТГ,
Я державу представляю,
В нашім славнім ріднім краю.
Всіх залишив я позаду,
Тож отримав цю посаду.
Люблю золото, брильянти,
І не люблю ухилянта!
Ухилянт – це зло, мразота,
Гірше ніж москаль, достоту!
Треба їх усіх зібрати,
І відправити в солдати,
Щоб очистив їх вогонь,
А мене не можна – бронь!
Щоб не клята та броня,
Я побіг би навманя,
Прямо звідси, геть на «нуль»,
Під цунамі вражих куль,
Боронити нашу неньку,
А ще грошиків у жменьку,
Заробив би на війні,
Бо ж не платять тут мені…
Ну, якихось тисяч сто,
А відповідати буде хто?
Може, підлий ухилянт,
Чи, той піп-колаборант?
Все ж лежить на «голові»,
От платили б сотні дві,
Чи, то три… Нє, ну а шо?
Всіх поставив б під ружжо,
І придатних, і не дуже,
І калік, мені байдуже,
Треба віддавати борг,
Не доречний жодний торг!
Із голотою, найперше,
Най, голота в військо чеше!
Ну, а в кого гроші є,
Тих чекаю у фойє…
Ви не думайте, що статки,
Мені треба для достатку,
То – для іміджу держави,
І для верховенства права!
Дорогущі вишиванки,
Ті машини і коханки,
І маєтки, і квартири,
Тож бо натяк, що я сила!
А, мої зв’язки і друзі,
Круглолиці, товстопузі,
Ухилянтів – страшний сон,
Бо я – правда і закон!
Все ж, буквально на мені,
Хлопці гинуть на війні,
Треба їх тута зустріти,
Вшанувать, похоронити,
Встановити на могилу,
Пам’ятник, такий, до діла!
То я ставлю їх по блату,
Разом з моїм меншим братом,
Він підряди й тендера,
Виграє всі на «ура»,
То, звичайно, випадково,
Усе чесно, нема мови!
В нього вроджений талант,
А хто проти – ухилянт!
Ох, ненавиджу я їх,
Всіх би перетовк, як бліх!
Щоби *** не наплодили…
А, от хлопці, ті не вспіли,
Не зробили діточок,
Ні синочків, ні дочок,
Плачу, плачу кожен день,
Як поранений тюлень!
Доведеться мені з братом,
Генофонда відновляти,
А це діло, хоч не хитре,
Потребує пузо сите,
Тож я їм у ресторані,
Потім парюся у бані,
Далі спа салон, масаж,
Педикюр, лімфодренаж.
Потім, знову та ікра,
Із лосося, й з осетра,
Я оцими от руками,
Її в рота пхаю прямо,
Хоч не лізе – про запас,
Не для себе, а для вас!
І сльозами запиваю,
За тих хлопців, що не має.
Не повернеш їх, отож!
Плачу, як вагітний морж!
Горе, люди, справжнє горе…
А от ухилянтів – море!
Сидять тихо по хатам,
Та скажу я чесно вам,
Я ще жодного не стрів,
Посеред своїх кумів,
То, самі поважні люди,
Бізнесмени, не приблуди,
Їхні фірми, ресторани,
Тож усе для ветеранів,
І працюють спа салони,
Виключно на оборону,
Справно сплачують податки,
Збір військовий, усе гладко,
Мають бронь усі, як я,
Ми ж родина і сім’я!
А мерзенні ухилянти,
Гірше, навіть окупантів!
Зачаїлись десь по норам,
По льохам і по коморам,
Не гуляють, не їдять,
В ресторанах не сидять,
Не наповнюють бюджет,
Взяти їх би за хребет,
Відірвати від жінок,
І, туди, на «передок»!
Кожного, як пацюка,
За хвоста, і в ТЦК,
Там навчать, як треба жити…
(А хто може заплатити,
Запишіть но, номер мій,
В мене кум там головний)…
за мотивами розповіді Ореста Ласкавого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Ненужный человек
Ненавижу всех и вся,
Ненавижу каждого,
Где получка вся моя?
Отвечайте, граждане!
Я работал у станка,
По четыре смены,
От гудка и до гудка,
Не просил замены,
Не ходил на перекур,
Делал по два плана,
Обходился без халтур,
Разве, только спьяна...
Мерял и фрезеровал,
Бил резьбу исправно,
Отрезал, калибровал...
И погиб бесславно!
Ведь, на место, на моё,
Приняли машину,
Железяку, ё-моё,
Словно "финкой" в спину!
Ну, прям зло меня берёт -
Робот! Железяка!
Без души, зато не пьёт,
Вот, не пьёт, чертяка!
Брак не делает, не ест,
В туалет не ходит,
И работает, как бес,
Или демон, вроде.
Ему пофиг перекур,
Отпуск и больничный...
Нет, ну это чересчур,
Для людей приличных!
Но, директору важней,
Увеличить прибыль,
И консервной банке сей,
В тему, моя гибель.
Всё отняла у меня,
Подлая жестянка,
Потому и пьяный я,
Прямо с позаранку.
Просто, лишний человек,
Средь таких же, лишних,
Победил меня хай тек,
Не помог Всевышний!
Остаётся два пути -
Иль в петлю со свистом,
Иль машине отомстить,
В роли программиста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021083
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2024
Хейло
Кричали путіну - х.ло!
Волали - ла, ла, ла, ла, ла!
А тут домашній наш Хейло,
Взяв на пів-ляма хабаря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
Смітник історії поповнила новинка,
Туди відправили старий «Радянський танк»,
Але задумаємось, браття, на хвилинку,
На фронті теж радянські, чи не так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Волки
Во тьме ночной, скользят беззвучно тени,
Сквозь стену зарослей оврагов и болот,
Крадутся к сонной, перепившейся деревне,
Где в загороди спит безмолвный скот.
Обходят тихо, стороной, через опушку,
Рысцой, на мягких лапах, морда в хвост,
Минуя егеря замшелую избушку,
Проверенной тропой через погост.
Вожак ведет вперед свою ватагу,
Играет желтый блеск в его глазах,
В них отражается упорство и отвага,
А в тех, что смотрят на него – животный страх.
И вот, загривок вздыбился косматый,
Метнулся черный силуэт из-за кустов,
И в тусклом свете от луны щербатой,
Сверкнули иглы острые зубов!
Вы наш оскал звериный не поймете,
Поскольку, овцы по рожденью, не волки,
На корм для нас, безропотно идете,
Сопротивляться вам природно не с руки.
А мы клыками пронизая ваши шеи,
Рвем жилы, как гнилую тетиву,
От крови выпитой, неистово пьянеем,
И тянем туши за собой в ночную мглу.
Туда, где в чаще, в логове надежном,
Заждался нас голодный молодняк,
Им вырасти без мяса не возможно,
И обойтись лишь молоком никак.
А с ними наши верные подруги,
Хранящие до времени щенков,
Не знающие страха и испуга,
Не уступающие в крепости зубов.
Нам одиночки ни к чему, мы верим в стаю,
Мы серая, по жизни правильная масть,
Боятся звери нас в лесу, обходят краем,
И косолапый не отважится напасть.
Медведь, конечно, волка посильнее,
Но гордость и свобода – наш ответ,
Нас не научишь в цирке бегать по арене,
И не заставишь оседлать велосипед!
Один лишь только зверь покруче волка,
На двух ногах он ходит – человек!
Не зубы – карабин или двустволка,
Способны оборвать наш волчий век.
Откуда взялся их такой обычай,
И как нам дальше жить, скажи вожак,
Ведь мы лишаем жизни для добычи,
А нас они стреляют просто так!
Мы убиваем только для добычи,
А нас они стреляют просто так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019381
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2024
Исповедь
В кабаках и ресторанах,
Нагулявшись сдуру-спьяну,
Я оставил часть своей души,
Из карманов что добыто,
Было ночью там пропито,
Миллион сменявши на гроши,
Корефанов закадычных,
Вечно толпы, а вот нынче,
Днём с огнём не сыщешь не найдёшь,
И подруг, всегда готовых,
Лечь на гладь простынь шелковых,
Нету, коли денег не даёшь.
Исповедь души моей израненной,
Исповедь души моей больной,
С Богом никогда не разговаривал,
Сколько раз пытался Он со мной!
Был я слеп, не замечал простых вещей,
Все грехи в душе своей тая,
Может быть, успею на закате дней,
Рассказать Ему, что сделал я.
С детства я имел сноровку,
Кошелёчки очень ловко,
Подрезал у толстых фраеров,
Не щипал, кого не надо,
Правильных держался взглядов,
И в почёте слыл среди воров.
У фортуны и удачи,
Был любимцем, не иначе,
Но случался в картах перебор,
Приходилось в край далёкий,
До поры отбыть, до срока,
По путёвке, что оформил прокурор.
Припев
Жизнь кометою промчалась,
Что в итоге мне осталось,
Угольки истлевшие в золе,
Ни жены, ни дочки с сыном,
Только шрамы и морщины,
Да стакан гранённый на столе.
Уходя от мыслей мрачных,
Глянул я на мир иначе,
И увидел Божью красоту.
Станет мне теперь отрадой,
Монастырская ограда,
Где я дней остаток проведу.
Припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018775
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 30.07.2024
"Нє по Сєнькє шапка"
Якщо тебе обрали королем,
Але корона, що на скронях, завелика,
Не обійтися тобі, друже, без проблем,
Послухай мудрого, старого чоловіка.
Найперш, вона впаде тобі на очі,
І ти нічого не побачиш крізь метал,
За тим, закриє вуха, хоч не хочеш,
І ти утратиш слух свій, назагал,
А потім, ще донизу прослизнувши,
Затисне наче обручем, уста,
Щоб ти, язик від страху проковтнувши,
Нічого і нікому не сказав.
Нарешті, перехопить кволу шию,
Нашийником суворим золотим,
І з радості раби твої завиють,
І на розправу потягнуть тебе за тим.
А там, ти все побачиш і почуєш,
І зможеш говорити, без проблем,
Та вже нічим ти натовп не здивуєш,
Бо геть не гоже слухати нікчем.
Н. Макіавеллі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Найкраще почуваєшся живим…
Найкраще почуваєшся живим,
Коли прийшла пора вмирати,
Позаду тебе брязкнуть грати,
Сталевим пострілом сумним…
В кишенях руки не сховати,
Тремтіння їх не подолати,
І серця хаотичний ритм,
Не зупинити, не приспати.
Через віконця крихітні, малі,
Убрані павутиною заліза,
Дощу весняного зависа,
Бринить краплинками на склі,
Крізь неї аромати лісу,
Здолавши вогкості кулісу,
Ввірвуться вихором п’янким,
В закуток плісняви і слизу.
Той запах спрагненої волі,
Всотаю жадібно крізь шкіру,
Мов трунок ніжного ефіру,
Вбиру краплинками поволі,
І в Бога маючи лиш віру,
Крізь нетрі переходів сірих,
Я вирушу на зустріч долі,
Під пильний погляд конвоїра.
Повз фарби злущеної шрами,
Цементом грубої підлоги,
Пересуватиму я ноги,
Спочатку боязко і мляво,
А потім десь, на півдороги,
Здолавши всі в душі тривоги,
Уже не тут, а там думками,
Продовжу шлях до перемоги.
Пройду під натяки відверті,
Під, в спину, грубі стусани,
Під «клац» затвора не гучний,
За кроком крок, в обійми смерті,
Нарешті вільний, син весни,
До Господа, шляхом тісним,
Своїх останніх двісті метрів,
По коридору, до стіни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Життя, на хвильку зупинись…
Життя, на хвильку зупинись,
Не поспішай, не створюй кризу,
Здійму, лиш, голову у вись,
А ти, все гнеш мене до низу,
Я, лиш, свій погляд до зірок,
Замріяно спрямую, часом,
А ти, на шию – стриб і скок!
І в землю пхаєш мене носом.
Я розумію натяк твій –
Потрібно до землі звикати…
Але, життя, прошу, постій!
Я не навчився ще літати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
Фантазер
- Я рішуче, як годиться,
Спершу з неї зняв спідницю,
Потім делікатно, ніжно,
Блузку чисту, білосніжну,
Далі, ставши на ослінчик,
Вниз стягнув шовковий ліфчик,
А труси, клянуся Богом,
Самі впали на підлогу…
- Боря! Я тебе як брязну!
Скільки можна бути блазнем!?
Перший раз ти самотужки,
Зняв білизну із мотузки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Рождение
Почему? Зачем? Да не хочу я!
Кто меня толкает в тесноту?
Что за сила меня давит и бичует,
Боже, неужели я умру?
Было все ведь тихо и спокойно,
Развивался я по правилам и рос,
Отчего ж теперь так стало больно?
В сотый раз я задаю себе вопрос.
Я парил в свободе невесомой,
Маленькой вселенной окружён,
Но, зачем она сжимает меня снова,
Провинился я пред нею может в чём?
Ведь она меня кормила и поила,
Через тонкую связующую нить,
Может быть, за что-то разлюбила?
Вдруг, она способна разлюбить?
Правда, я толкался и пинался,
Локоть иль колено выставлял,
Это я с собою сам игрался,
Я не знал, что это плохо, я не знал!
И теперь, наверное, за это,
Меня гонят и толкают! Вон! Долой!
Я, как штопор, вкручиваюсь слепо,
В узенькую щёлку, головой.
Я, как зёрнышко, которое попало,
В знающие дело жернова,
Меня так со всех сторон зажало,
Что, назад вернуться, не судьба!
А вселенная отпустит – снова схватит,
Резанул глаза слепящий свет,
Я кричу ей: - Хватит! Хватит! Хватит!
Но, она сама кричит в ответ!
Вместе с криком ужаса и страха,
В лёгкие ворвался кислород,
Я ревел, я корчился, я плакал,
Но, смеялись все вокруг, наоборот.
Как же холодно, светло и неуютно!
Из последних сил вселенную держу,
Но, теряю с нею связь, ежеминутно,
Нет! Не режьте пуповину, я прошу!..
Я орал, но взрослым не понятно –
Я протиснулся из рая прямо в ад!
Господи, возьми меня обратно!
Мама, затолкай меня назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016928
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2024
Не письменний
В синагогу, до рабина,
Завітав один бідняк,
Не поганий, як людина,
Але не щастить ніяк!
Просить хоч яку роботу,
Навіть саму найбрудну,
Ребе каже: - Маю квоту,
Тебе писарем візьму.
- Ні, я писарем не можу,
Я ж не грамотний батяр!
- Чим тоді я допоможу?..
На, тримай один доляр!
Взяв він той пом’ятий долар,
Купив пачку цигарок,
Перепродав, потім знову,
Потім прикупив ларьок,
Згодом розгорнув мережу,
Далі фабрику придбав,
Дивіденди обережно,
В інші бізнеси вкладав.
Став страшенно багатющим,
Справжній мультимільонер,
Молодий і непитущий,
Приклад багатьом тепер!
Завітав він у Нью-Йорку,
В ювелірний магазин,
Жінці вибрати обновку –
Народився в нього син!
Вибрав за мільйон із чимось,
Діамантове кольє,
Тягне торбу із грошима,
Помічник його Матьє.
- Гей, касир! Берись до справи!
Той зеленим став, як Шрек,
Шепче: - Може, пан ласкавий,
Випише звичайний чек?
- Та не вмію я писати,
Я якби це діло вмів,
До сих пір би на зарплату,
В ребе писарем служив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Єгорка(Вбивство,як спосіб життя)
Народивсь Єгор звичайним, голопузим немовлям,
Цицьку ссав, у памперс пудив, мамі спати не давав,
Ріс цікавим і веселим, рідні тішилися ним,
Світ вивчав навколо себе і себе у світі тим.
Муху зловить хлопченятко, з інтересом розгляда,
Лапки відірве спочатку, потім крильця – раз і два!
А на сам кінець голівку, пальченятами стисне,
Кине мушку на долівку, «Мама! – каже – хочу ще!»
Там комарика прихлопне, тут роздушить павука,
Із завзяттям непідробним, ріже ножиком жука,
Таргани, ґедзі, мурахи, все, що повзає-літає,
Упіймає бідолаху, і вивчає, і вивчає…
На канікулах, порядком, він майстерність шліфував,
Горобців бив із рогатки, жаб насосом надував,
Як знайде гніздо пташине, усі яйця потовче,
Плюне дідові на спину, бо він б’є його за те.
Назбирає колорадів, на картоплі, прям до жбану,
І як німців в Сталінграді, палить зверху целофаном…
Скручував курчатам шиї, топив в ночвах котенят,
Відправляв пташок у «вирій» з допомогою петард…
Набирався сил Єгорка, розвивався, підростав,
Вішав цуциків на шворку, курям голови рубав,
Та найбільшу насолоду мав, аж капала слина,
Коли споглядав з-за рогу, як кололи кабана…
Потім вже життя доросле, закрутило, затягло,
Але схильності не згасли, навіть стали ого-го!
Розколов дружку графіном, головешку, як гарбуз,
І за вбивство сів на "зону", щоб спокутувать конфуз.
Так би і сидів Єгорка, своїх довгих десять літ,
Аж приїхав на вербовку, хто зна звідки, лисий дід,
Каже, мов кому охота, прогулятись на війну,
Того забере в піхоту, щоб загладити вину.
Треба просто з автоматом, забігати у село,
Убивати, ґвалтувати, все, як любим ми давно,
Що, мов, головний убивця, ну, верховний наш пахан,
Строк скостить вам, як годиться, слово дав, а він пацан!
Підписав Єгор бумагу, одягнув військовий стрій,
І поїхав «бідолага», відробляти злочин свій,
Року, з пів, його «штормило», був під смертю повсякчас,
Але, якось так не вбило, а от він вбивав не раз,
Видно, навички дитячі, все ж давалися взнаки,
Не одна вдова заплаче, від діянь його руки…
Повернувся він «героєм», в школі вів «Уроки миру»,
Від дівок не мав відбою, та не приведеш в квартиру!
Поки воював «красива», його «хату» за борги,
Хапнула собі держава, попри його «подвиги».
Та не довго бомжувалось, підібрала його Люба,
Видно, дівка закохалась, діло вже ішло до шлюбу,
То дарма, що був на «зоні», так, по дурості попав,
Але борг віддав по повній, сам Єгор не раз казав:
- Я тепер людина вільна, я свій злочин відробив,
Я військових і цивільних, душ зо двісті, точно вбив!
О, мужчина, не ганчірка! Буде муром кам’яним!
І до друга на вечірку, Люба вирушила з ним.
Там напились всі повально, залишилися на ніч,
Люба вийшла до вбиральні, а Єгор пашить, як піч!
Навздогін за нею швидко, очі налилися кров’ю,
Ось, що роблять напідпитку, сліпі ревнощі з любов’ю!
Бо приснилося ревнивцю, що страшна відбулась зрада,
Що Любаня наодинці, з його другом і камрадом,
І, хоча на унітазі він застав її одну,
Просто задушив одразу, сам не зрозумів чому,
А дружка слідом зарізав, раптом той все ж намір мав?
Бачив він його мармизу, як на Любу поглядав.
Результат – п’ятнадцять років, на суворому режимі,
Чи.., можливо, знов на фронті, відпрацює для країни?
Для країни, що воює і торочить щось про мир,
Де життям чужим гендлює, ненажерливий упир,
Де духовності каліцтво, де немає майбуття,
У країні, де убивство, стало способом життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Не велика різниця
У затінку під корчмою,
П’ють горілку кумів двоє,
По маленьку цмулять чарку,
І комфортно, і не жарко,
Аж тут раптом із-за рогу,
Гроб виносять на дорогу,
А за ним народу сила –
Проводжають до могили.
- Хто це, куме, Ви впізнали?
- Так! Це Федір Шестипалий,
Той, що жив, отам за яром,
Ох і ласий був котяра!
Пив як кінь, курив безбожно,
А жінок мав, другу кожну!
Але, бачиш, дострибався,
Хоч і крепкий, а зламався!..
Лиш хильнули дві чарчини,
Знов юрба за гробом плине,
Знов небіжчик у труні,
- Куме, Ви впізнали, ні?
- То це ж Федора сусід,
Олександр Семидід.
Був він праведний, як ангел,
На обійсті смикав штангу,
Не курив, не пив одвіку,
Чесним знався чоловіком,
І мав все життя жону,
Від весілля лиш одну.
- Тю, це ж треба, отакої!
Все життя прожив з одною!
І не пив, і не курив,
І залізо ворушив,
А різниці, по фіналу,
Лиш на пів години стало!..
Ну ж мо, куме, наливайте,
Час даремно не втрачайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
За пів ціни
День осінній догоряє,
Пада сніг вже на поріг,
Весь кагал листа складає,
Комерсанту, зі своїх:
«Ми нещасні сірі миші,
Злидні подушили нас,
Є одна надія лише,
Благодійнику, на Вас!
Чи не міг би, пан торговець,
Бідним нам, подарувати,
Шість вагонів із вугіллям,
Безкоштовно, без оплати?»
«За даремно, я не можу,
(Бачать відповідь вони),
Але браттям допоможу,
Відпущу за пів ціни.»
Що ж, погодилась громада,
«Б’ють-тікай, дають-бери»,
І замовила зі складу,
Із шести вагонів, три…
Не отримавши оплати,
Ні замовлення на решту,
Бізнесмен той, правди ради,
Шле з питаннями депешу.
А кагал відповідає:
«Пан придумав щось, чи як?
І на думку нам спадає,
Що закритий вже контракт.
Ви нам як пропонували –
Шість вагонів – пів ціни,
З цього ми порахували,
Що за дарма буде три.
Їх отримали, всі повні,
Дуже вчасно, бо зима,
А на інших три, шановний,
В нас претензій геть нема!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Пси
Скільки псів на білім світі,
Пес Патрон і пес Рябко,
Лессі, Скубі-ду, і Балто,
Білка, Стрілка, Хатіко,
Куджо пес і пес Бетховен,
З чорним вухом білий Бім,
Тото, Снупі, Рекс і Плуто,
Вольт і Гуффі, разом з ним.
Бобик, той, що у Барбоса,
Час від часу гостював,
Шарик, той, що в танку їздив,
Біле Ікло і Мухтар.
І собака Баскервілів,
Пса – гасконця, геть забув,
І з народного мультфільму,
Просто Пес, що жив і був.
Скільки їх на білім світі,
Назв, забарвлень і порід!
Та для мене, любі діти,
Краще всіх – мій Кузя(кіт)!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
Русский мир
О, русский мир, империи творение,
В чём смысл и сущность твоя в чём,
Был создан ты по Божьему веленью,
Иль дьяволом подстроен, подлецом?
Монахом-малороссом ты придуман,
Царицей-иноземкою взращён,
Как медный всадник, буен и безумен,
Вобрать в себя чужое был силён –
У греков раздобыл святую веру,
У них же, взял двуглавого орла,
Голландским триколором горд не в меру,
И гимн британский переделал под себя.
Немецкими царями управляем,
Впитавшими неплохо «русский дух»,
Но, знавшими в чём суть его, едва ли,
Сминая шёлковых перин лебяжий пух.
А русский дух, убогий и тщедушный,
Тлел завистью в запойных деревнях,
Кричал под плетью, поротый в конюшне,
Накапливая ненависть и страх…
Так, кто тянул тебя из темноты за уши,
Чтоб наконец то, вывести на свет?
Пока ты бил от скуки на печи баклуши,
Хлебая щи лаптями на обед.
Старались, всё не русские ребята,
Тащили лямку просвещенья и наук,
Приехав в этот край глухой когда-то,
И прикипев к нему своей душою вдруг.
Потомки эфиопов и шотландцев,
Творили русский стихотворный слог,
Вплетая в кружева словесных танцев,
Грамматику, что им пруссак составить смог.
Таланты, кои прозою владели –
Из белорусов, из поляков, из татар.
Последующие, вышли из «Шинели»,
Что им полтавский гений написал.
Географы, первопроходцы, генералы,
Художники, учёные, врачи,
Незримо «русский дух» перенимали,
В поте лица, рукава засучив.
А русский дух, босой и необутый,
Гноил себя в невежестве больном,
На части лекарей терзал в холерных бунтах,
Мечтая дальше оставаться лишь рабом…
Шли годы и за окнами забрезжил,
Очередной, уже теперь двадцатый век,
В него вошёл ты, русский мир, небрежно,
Как знавший себе цену человек.
Обтёсанный зубилом иностранным,
С вполне облагороженным лицом…
И, тут же лопнул шариком хрустальным,
Под красным большевистским сапогом.
Но, возвратился к жизни в одночасье,
Стараньями иных своих князей,
В совсем другой, но схожей ипостаси,
Такой же богомерзкой для людей.
Во всей красе явив жестокость нравов,
Накопленный внутри животный гнев,
Стал детищем безумных комиссаров,
На много лет страною овладев.
И умерщвлён был без суда избранник Божий,
И пали наземь золотые купола,
Справлял нужду солдат с распухшей рожей,
В кувшин венецианского стекла,
И уничтожил ты радетелей былого,
Искавших пресловутый «русский дух»,
Обманутых в итоге, право слово,
Ведь к милосердию ты был обычно глух.
А русский дух, от власти охмелевший,
Стрелял и вешал, мучил и казнил,
Сжимал наган, ладонью огрубевшей,
И вперемешку с кровью водку пил…
Прошло сто лет, но ты не изменился,
И не изменишься, пусть тысяча пройдёт,
Хоть и в другой костюм принарядился,
Но за версту от тебя кладбищем несёт.
Всё с тем же неуёмным аппетитом,
Готовый жрать без остановки всех и вся,
Стекая ядом по клыкам во рту раскрытом,
Вот, собственно, с сущность то, твоя.
И смысла нет в тебе, есть вечное движенье,
По горам и холмам из мёртвых тел,
Несущее лишь боль и униженье,
Всем тем, кого коснуться ты успел.
Так, что же ты за мир, коль бьёшь и рушишь?
Так, что же ты за дух и без души?
Пусть слышат все, кто научился слушать,
Пусть знают все, кто совесть не пропил –
Где русский дух, там пахнет смертью,
Где русский мир, там горе и война,
Там дни кровавые сплетаются в столетья,
Там палачи работают без сна,
Где русский мир, крушатся там надежды,
Где русский дух, там алчность и обман,
Там правят душегубы и невежды,
Там слёз горячих океан,
Где русский дух, там мрак и бездуховность,
Где русский мир, там сера и котлы,
Там Бога нет, там дьявольская пропасть,
Там бесконечный бал у сатаны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014927
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2024
Колискова(ухилянтська)
Спи маленький, спи лапусік,
Бо приїде білий бусік,
Вийде з нього вовчик-братик,
І ведмедик з автоматом.
Спи маленький, спи синочку,
Бо не матимеш відстрочку,
Заберуть тебе звірятка,
Бусом до своєї хатки.
Білий-білий, білий бусік,
На не наших номерах,
Білий-білий, білий бусік,
Підкрадається в пітьмах,
Якщо сядеш в білий бусік,
Будеш зразу в лісосмузі,
Якщо ти не будеш спатки,
Штурмуватимеш посадки…
…Жили були собі гусі,
У старенької бабусі,
Один сірий, другий білий,
Також спатки не хотіли,
І тоді приїхав бусік,
До старенької бабусі,
В спальню воєнком зайшов,
Не слухняних тих знайшов,
Білого забрали зразу,
Відрядили до спецназу,
Потім сірого забрали,
В штурмовий загін послали,
А бабусі дві пір’їнки,
Привіз бусік на поминки,
Одну сіру, другу білу,
Щоб поклала на могилу,
Протягнули гусі лапки,
У бою біля канавки,
Тепер сплять одвічно друзі,
Під калиною у лузі…
…Спи коханий, спи мій милий,
Щоб повістку не вручили,
Треба вчасно спать лягати,
Аби стати непридатним,
Спи малятко, моя втіхо,
Білий бусік нас проїхав,
Повний весь призовниками,
Що не слухалися мами.
Білий-білий, білий бусік,
З чорним непроглядним склом,
Білий-білий, білий бусік,
Там сховався воєнком,
Засинай моє хлопчисько,
Як не хочеш йти до війська,
Спи маленький, треба спати,
Хай воюють депутати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Газета
В наш час Фейсбуків і Тік-Токів,
Де править балом Інтернет,
Пройшло не так багато років,
Коли ми жили між газет.
Цього добра було навалом,
Де не поткнися, скрізь вони,
І на речей, скажу немало,
Газети здатними були.
Вона тобі і скатертина,
Щоб простелити під банкет,
Закуску викласти, пляшину,
А потім, для сміття пакет.
Кашкет від сонця, серед поля,
І віяло у день жаркий,
У день похмурий – парасоля,
Від дощику прихисток твій.
Якщо промокли чобіточки,
Наб’єш газетами – гаразд!
А ще друковані листочки –
Скло пакувати, в самий раз!
Для хатніх мух – секретна зброя,
Кульок для вишень-черешень,
Дасть скористатися собою –
В кущах, ти розімни лишень.
І як розпалювач багаття,
І як обкладинка для книжки,
Насправді, функцій ще багато,
Я розповів вам тільки трішки,
Предмету цього, надпростого,
Всіх переваг не передати,
В кінці-кінців, якщо до того,
Газету можна почитати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Когда я уйду
Когда я уйду, мир даже не вздрогнет,
Быть может, лишь только жена,
Нечаянно чашку на кухне уронит,
Воскликнувши: - Вот те и на!
Уход мой для мира – песчинки пропажа,
В бескрайних морях бытия,
- Его уже нету? – рассеянно скажут,
Ну, пусть будет пухом земля!
А что ей, Земле, до того, что исчез я,
Почти как дробинка слону,
Возможно, она б и заметила, если
Я был бы размером с Луну.
К тому же, формально, я с нею останусь,
Нырнув на два метра в неё,
Накроюсь плитою, крестом увенчаюсь,
Насытив собой чернозём.
Но, это формально, а если по сути?
По сути – не станет меня…
Но волю обрящет от кокона плоти,
Бессмертная сущность моя.
И снова никто ничего не узреет,
Ведь душу не видно живым,
Живые, поплакав, уйдут поскорее,
К обыденным планам своим.
И только мой ангел, мой ангел-хранитель,
Заметив, что я уж не тут,
Меня взяв под руку, как добрый родитель,
На Божий проводит, на суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013947
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2024
Самостійність
Мої батьки.., хороші люди,
Ну як ще скажеш про батьків?
Та я ніколи не забуду,
Як я науку їхню вчив.
Науку бути самостійним,
Пізнати чого вартий світ,
Тож я батькам своїм до нині,
Передаю палкий привіт!
А почалося все з малого,
Вернувся якось я домів,
Записка там, чотири слова –
«Візьмеш сардельки на столі».
Наступним разом у записці,
І слів побільшало і дій –
«Твої сардельки у каструльці,
Ти на плиті їх підігрій».
А далі ще ода щабелька –
«У холодильник зазирни,
Там на поличці є сардельки,
Їх на вечерю відвари».
Черговий меседж був ще довший –
«Сардельки у Сільпо, малиш,
На них лежать в комоді гроші,
Піди, купи, звари і з’їж»…
І знову з написом сторінка –
«Сардельки знаєш де беруть,
Шукай собі роботу, синку,
От звідти й грошики будуть»…
І ось нарешті, вже в останнє,
У дверях вкладений листок,
Де прочитав я привітання –
«Привіт! Змінили ми замок,
Квартири в офісі продажу,
Давай, навідайся туди,
Там, що по чім, тобі розкажуть,
А гроші знаєш де знайти!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Памятка российскому солдату
Умри солдат, умри державы ради,
Ты слишком, друг, переоцениваешь жизнь,
Из неё выдернись, как листик из тетради,
Но обязательно сначала помолись.
Когда лежишь ты раненый на поле,
И знаешь точно, что тебя не заберут,
Спокойно душу свою выпусти на волю,
Лишь для молитвы задержись на пять минут.
Тебя оставили друзья и сослуживцы,
А сверху кружит ненавистный чёрный дрон,
Прижми с молитвою гранату прямо к сердцу,
Уж лучше смерть, чем вражеский полон.
И ты не бойся, что себя лишаешь жизни,
Да и какой была по правде жизнь твоя?
А смерть от всех грехов тебя очистит,
Ведь умираешь ты державы нашей для.
Ты не один, таких как ты десятки,
А может сотни, всех не сосчитать,
Но государству сэкономишь ты порядком,
Оставшись где-то там себе лежать.
Поступок твой совсем не суицидный,
Живот кладёшь за други за своя,
Да и не будет тебе в общем то, обидно,
Сегодня просто очередь твоя.
Свой автомат возьми рукою твёрдой,
На дуло подбородком навались,
Пусть палец твой на спусковом крючке не дрогнет,
Но обязательно сначала помолись.
Умри, солдат, умри стране на радость,
Ты слишком, брат, недооцениваешь смерть,
Ведь жизнь по существу, такая гадость,
Оставь навек её шальную круговерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2024
Так буде не завжди
В синагогу до рабина,
Весь в сльозах, як та дитина,
Весь похнюплений, розбитий,
Завітав Абрам Неситий.
На коліна впав, волає:
- Ребе, ребе, помираю!
Все пропало, все згоріло,
Все життя моє зогнило!
Хату вчора обікрали,
Гроші, золото забрали,
А минулої суботи,
Мене вигнали з роботи,
Ну, а жінка, моя Сара,
Зраджує мене з завгаром,
Син алкаш, дочка повія,
Я вже втратив всі надії,
Як мені з цим далі жити?
Ребе, що мені робити?
- Ти, Абрам, тому убогий,
Що не віруєш у Бога,
Бо по вірі все б було,
І не гнило б, а цвіло!
А тобі я дам пораду,
Як прийдеш додому, зразу,
Витягни із шифонеру,
Аркуш чистого паперу,
І на ньому напиши –
«Так буде не завжди»,
Біля ліжка його май,
І щораночку читай!
А коли мене пів року,
Знов прийдеш у синагогу,
І розкажеш мені, друже,
Як моя порада служе…
Час, кометою майнув,
Строк призначений минув,
Йде Абрам, костюмчик трійка,
Сяє, як нова копійка,
Прям з порогу до рабина:
- Ребе! Що ви за людина!
Ви чудесник, чарівник,
Мій найкращий рятівник!
Все робив, як ви казали,
І неначе манна впала –
Тих, що мене обікрали,
Через кілька днів спіймали,
Всі багатства повернули,
Навіть більше аніж було!
На роботі поновили,
Всі борги мені сплатили,
Ну, а Сарочка, дружина,
Повернулася в родину!
Син покинув оковиту,
Сів завзято Тору вчити,
Моя донька, моя Фіра,
Заміж вийшла за банкіра!
Все чудово, все прекрасно,
Дякую вам, ребе, красно!
- Ну, Абрамчику, друзяко,
Не мені, а Богу дякуй!
Дам тобі, мій друже милий,
Ще одну пораду щиру –
Ти той аркуш не знімай,
Все одно щодня читай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Почтальоны смерти
По чужим стучась парадным,
Барабаня нагло в двери,
Ходят родины отряды,
Норовясь пролезть сквозь щели.
Сквозь чердачные окошки,
Тесноту замочных скважин,
Смотрят взглядом чёрной кошки,
Под зелёным камуфляжем.
Плечи ёжаться их зябко,
Голоса грубы и резки,
В чёрных пластиковых папках,
Лежат белые повестки.
Эти листики с гербами,
Словно пропуск в зазеркалье,
Где в погоне за гробами,
Будешь ты скучать едва ли.
На казённых бланках этих,
Нет фамилии и даты,
Впрочем, почтальоны смерти,
Впишут новеньких солдатов.
Выведут по буквам имя,
Синей ручкой из пластмассы,
Между типографских линий,
Как когда-то в первом классе.
А потом рукою твёрдой,
Покурив чуток в сторонке,
Тех же судеб хороводы,
Перепишут в похоронки.
Государству долг уплачен,
Мёртвым – почести, цветочки,
А живым, совсем иначе,
Снова белые листочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012919
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.05.2024
Голгофа
Стікають краплі по хресту і падають поволі,
Дощем багряним у розпечений пісок,
З під шпичаків, натягнутих на скроні,
З кривавих ран, що по собі лишив ціпок.
- Пробач їм, Господи, адже не відають, що чинять,
У відповідь : - Спаси себе, якщо ти Божий син,
Судомами понівечене тіло зводить,
Проти усього всесвіту лиш Він один.
Звисає шкіра, пошматована на клоччя,
Біліють ребрами розтерзані боки,
Кроваве місиво спотворило обличчя,
І хижі посмішки на відстані руки.
Вінець терновий замість царської корони,
Найближчій учень, раптом став чужим,
З одної сторони лунають клятви і прокльони,
А з другої: - Згадай мене у царствії Своїм!
Роздерто верхній одяг на чотири части,
Розіграно за жеребом хітон,
- Це син твій, жоно, а це твоя вже мати,
Летять слова над натовпом, як сон.
Розтрощенні кістки, проп'яті стопи і долоні,
Цвяхами грубими роздерта нагло плоть,
Сухі і спраглі губи шепчуть мимоволі:
- Чому покинув Ти мене, Господь?
Вдирається до рота губка, оцтом повна,
Здираючи запеклу кров з розбитих вуст,
В очах застигла пелена червона,
А у вухах - поламаних суглобів хруст.
Десь там внизу юрба розхрістана регоче,
Тримає наготові списа вартовий,
- Передаю свій дух у Твої руки, Отче!
Звершилося! І темрява настала навкруги.
Дрижить земля і ллється кров з водою,
Через пробитий гострим лезом бік,
Шепоче сотник, давлячись сльозою:
- Був дійсно праведним цей чоловік!
Спочиле тіло овиває плащаниця,
Ніч-день минає, потім знову ніч,
І ось, нарешті, вже порожньою стоїть гробниця,
Зі входу камінь відкотився пріч.
На ньому ангел в сяючих одежах,
Мов блискавка, що падає з небес:
- Шукаєте живого поміж мертвих,
Його нема тут! Він - воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Тиса
Сумний збирає Тиса урожай,
Сьогодні двох з самого дна підняли,
Вже краще би пішли і воювали,
А так даремно згинули, вважай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Знайдіть
Знайдіть мене, прошу, знайдіть,
Я тут, під деревом, засипаний землею,
Я не зганьбив своєї честі ні на мить,
До поки тіло попрощалося з душею.
Я жив, сміявся, дихав і любив,
Але для смерті був я не хазяїн,
Лиш згаслі очі стомлено прикрив,
Її зустрівши у степу безкрайнім.
Вона мов крук зірвалася з небес,
Крилом зловісним сонце затулила,
Уламками розсипалася скрізь,
І серце наче блискавка пробила.
Дев’ятим валом здибилась земля,
Здригнувся світ, розбурханий до болю,
А я укрився скошеним гіллям,
Під стовбуром старезної тополі…
Але не хочу я залишитись пропалим,
Безвісти зниклим, втраченим для всіх,
Покинутим собакам на поталу,
Чи псам двоногим, поміж них.
Я мрію повернутися додому,
Лягти у церкві, під ікони й образи,
Відспіваний у храмі Божому святому,
Щоб душу свою грішную спасти.
Вона потому шлях знайде на небо,
А тіло вічний спокій під хрестом,
І більшого я не бажатиму для себе,
Одне лиш, щоби хтось мене знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Метамодерн
Садок вишневий коло НАТО,
В Євросоюз веде нас путь,
Нам соціал усім дають,
Воюють натівські солдати,
А нас до війська не беруть.
Ми ж будемо собі бухати,
Чим закусити вдосталь є,
Народ щасливий п’є і п’є,
І не бажає просихати,
Чуже смачніше, ніж своє.
Здається нам, що можна мати,
Цей світлий рай в думках своїх,
І нам так затишно від них,
Приємно так, лише москаль проклятий,
Нас позбавляє мрій отих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Герасим
Душі російської так просто не збагнеш,
Шукати сенсу в ній – даремна справа,
Здебільшого нічого не знайдеш,
А як знайдеш, то розгадати – та забава!
До прикладу – Герасим, був такий у них,
Глухонімий, але ж на очі зрячий,
Непослух проявити свій не зміг,
І душу загубив малу собачу.
Він жив один, тримався за мітлу,
Ніхто не полюбив його ні разу,
За виключенням тільки лиш Му-Му,
А він убив її, дослухавшись наказу.
І вереску предсмертного не чув,
Сказати не спромігся лагідного слова,
Натомість, супом пригостити не забув,
Єдиного земного друга свого.
А далі, в рідне повернувсь село,
Залишитись було недобрим знаком,
І я от думаю, як статись так могло?
Для чого він втопив, а не забрав свою собаку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Знахідка
Якось я знайшов валізу,
Повну доларів і євро,
І зважаючи на кризу,
Стало на душі приємно!
Але ж, треба відшукати,
Хто валізу загубив,
Став по світу я літати,
Без ліміту власних сил.
Відень, Будапешт, Афіни,
Монте-Карло, Куршавель,
На Сейшели і Мальдіви,
Віз круїзний корабель.
Був у Лондоні, Парижі,
Барселоні і Мадриді,
Професійно став на лижі,
Побував на Антарктиді.
Бачив статую Свободи,
І Лас-Вегасу вогні,
Чарівні столиці Сходу,
Посміхалися мені.
Вже нема де ставить візу,
Паспорт змінюю я знов,
Але власника валізи,
Я допіру й не знайшов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Як
Як вгамувати біль, що серце розриває,
І розпач не впустити до душі,
Коли тебе туманом смуток огортає,
І пишуться лише сумні вірші.
Як вірити і не втрачати віри,
У натовпі зневірених людей,
Коли тікають її залишки крізь діри,
Мов кров з прострелених грудей.
Як перейняти спокій у надії,
В буремний час, наповнений вогнем,
Коли руйнуються нещадно твої мрії,
Під заздрості розпеченим дощем.
Як не позбутися спроможності любити,
Серед ненависті, прокльонів і образ,
Коли за власну думку ладні вбити,
Аби не чути не зручних, відвертих фраз…
Та треба просто жити, як вдається,
Радіти щиро кожним тихим днем,
Ті всі дощі і грози, все минеться,
Залишивши по собі тихий щем.
Потрібно йти вперед і не боятись долі,
Життя, як довга нива, в тому й суть,
Живи із честю, все у Божій волі,
А як помреш, то мертві сорому не ймуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Непридатний генерал
Начальник ВЛК, посада ох, важка!
Потрібно знати речі не прості -
По скільки з кого брати,
На "гору" що віддавати,
І так, щоб і залишилось собі.
Гарненько усе йшло, а тут, ну як на зло,
З небачених вершин прийшов наказ,
Прийняти дуже дбало,
Одного генерала,
Якого саме, не секрет для вас.
Як вірнії сатрапи, зібрались ескулапи,
Поважні і розумні, як круки,
Їм дали рознарядку,
Щоб все минулось гладко,
Писати правду, але навпаки.
І ось настав момент, заходить їх клієнт,
Ну, вилитий, ну він, один в один!
Начальник, попри стрес,
Все ж розпочав процес,
Пустивши по рукам високий чин...
Ви, пане генерале, мабуть не доїдали?
Промовив в окулярах докторець,
Бліда синюшна шкіра,
Неначе у вампіра,
Кидайте службу, бо буде кінець!
Зберемося у жменю, послухаєм легені,
Ох, лишенько! Все булька і хрипить!
І пульс сказився наче,
Як навіжений скаче,
А серце ледве-ледве тріпотить.
Тримайте мене, мамо! Яка кардіограма!!!
Так тут одні зигзаги і зубці!
Трикуспідальний клапан,
Геть дихає на ладан,
На міокарді ось такі рубці!
Відкрийте ширше рота, а тут скільки роботи!!!
У кожнім зубі карієс сидить!
Пульпітом все побито,
Нашаруванням вкрито,
Того дивись, посипеться за мить!
Лягайте-но, на спинку, помацаєм печінку,
Погляньте, нижній край біля пупка!
Просвітим ультразвуком,
У жовчнім - каменюка!
А підшлункова стомлена яка!
Піском забиті нирки, я ще не бачив стільки!
На пляжі навіть менше чим у Вас!
Хребет перекосило,
Суглоби покрутило,
І сколіозом й ревматизмом водночас.
Прикрийте одне очко, читайте-но рядочка,
Ви букви розрізняєте, чи ні?
Ну.., зір у Вас слабенький,
А ще Ви геть глухенький,
Скажіть спасибі, клятій тій війні!
Тепер закрийте очі, як робите щоночі,
І кінчик носа пальчиком торкніть,
Ви доторкнулись мого,
А я просив Вас свого,
Не знаю навіть що тут говорить!
Давайте на остаток, помацаєм простату,
Ну, тут хоч слава Богу, без проблем,
Вставайте, одягайтесь,
Ну, що Ви!? Посміхайтесь!!!
І я Вам посміхнуся навзаєм!
Достойний Ви пошани, вельмишановний пане!
Але прийшла пора знімати однострій,
Знайде для Вас держава,
Нову цікаву справу,
А для війни Ви, дядечку, старий.
Завершимо по тому, учіть англійську мову,
Ви зможете, Ви справжній чемпіон,
З таким здоров'ям, брате,
Прямий шлях в дипломати,
Нехай тремтить туманний Альбіон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Гном
Якось стріла кицька гнома,
Та й питає: - А ти хто?
- Я персона тут відома,
Мене знають на всі сто.
Капості я людям роблю,
Вночі спати не даю,
Чашку скину на підлогу,
Скляну вазу розіб'ю,
То ганяю, як скажений,
То шкребуся тут і там,
Шаруджу старим папером,
Хоча люблю целофан!
Дуже я майстерно вмію,
Гучно шафу відкривати,
І поцуплені шкарпетки,
Десь по закутках ховати.
А, як буде в мене настрій,
Ну, і звісно, вільний час,
То я в капці бабі Насті,
Геть напудити гаразд!
Ну, а ти ким будеш, пташко,
З хутряним таким хвостом?
- Відповісти навіть важко,
Я, виходить, також, гном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Чёрные лебеди
Мы запрещаем чёрных лебедей!
Указ подписан! Всё, конец разгулу!
Теперь им не летать среди людей,
Пришла пора моих назгулов!
Мы не позволим чёрным лебедям,
Нагадить в нашу белую реальность,
Пускай летят в Америку и там,
Творят свою очередную гадость!
Мы обвиняем чёрных лебедей,
В коварной порче наших планов,
И в подлом воровстве идей,
Навально-крокусно-шафранных.
Мы чёрными сверхзвуковыми лебедями,
Вас забросаем через океан,
За то, что вы смеётеся над нами,
Хоть наша велич не подвластна небесам.
Мы крест поставим, вооот такооой, на.,
На ваших чёрных лебедях,
Ведь наша птица - суть ворона,
О двух крикливых головах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2024
Сміхоніми
За піщаною косою,
лоповухому косому,
Коса баба із косою,
відрубала ніс косою.
Крановщик залишив кран,
Бо забув закрити кран.
Здоганя на крилах чайка,
В морі під вітрилом чайку.
Повело саперу міну,
Бо не зміг знешкодить міну.
Лист кленовий приземливсь,
На старий фанерний лист.
Де від дощика розкис,
Не прочитаний ще лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Маяк веры
Я потерялся и меня не найти,
В лабиринте обмана и фальши,
И всё тяжелее мне к цели идти,
И всё не понятнее, что будет дальше?
Прошлое дремлет под слоем золы,
Пеплом густым от пожарищ покрыто,
Нет в нём отрады, лишь смерть и гробы,
Намертво стлевшею плотью забиты.
Ну, а грядущее — мутная мгла,
Сплошь непроглядная в клубах тумана.
Что меня ждёт там, глухая скала?
Или же, пропасть, бездонная яма?
Прошлое — пепел, грядущее — мрак,
Мне остаётся мгновенье меж ними,
Чтоб отыскать тот заветный маяк,
Не перепутав с сияньем фальшивым.
Чистый и яркий, спасительный свет,
Тонкою нитью укажет дорогу,
Сквозь злые скалы и пропасти бед,
Всё ж приведёт меня к Господу Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2024
Родовід
Питає котенятко свого татка:
- А ми від кого свій ведемо родовід?
- Ми, синку, лева грізного нащадки!
Поважно відповів дорослий кіт.
- А ще, малий, ти знати мав би,
Але, нікому… Це між нами, між двома.
Господар наш, пішов таки від мавпи…
- Від мавпи?! Ох і стидоба!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Степану до Сашка ще шлях чималий,
Сергійович і досі «наше всьо»,
Бо Пушкіну сто монументів наваяли,
А от Бандері сорок усього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Марсік
Жив в одного дядька кіт, товстий і лінивий,
Не ловив мишей сто літ, дармоїд вошивий!
Вирішив його господар, здихатись помалу,
Щоб не роззявлявся ледар, на копчене сало.
Вкинув коцура в мішок, вивіз на полянку,
Повернувсь додому – шок, кіт сидить на ганку!
Ах ти злодій шерстяний, волохата дупа!
Ну стривай, стривай, малий, не такий я глупий!
Вивіз за ріку, за брід, через три посадки,
Тільки в хату, а там кіт, лиже свої лапки!
Ти на нього подивись! от, котяча морда!
Ну, нічого, не журись, буде тобі «торба»!
Заправляє Жигуля, дев’яносто п’ятим,
І пече ним навманя, аж мелькають п’яти!
Кіт в багажнику, у торбі, щоб нічо не бачив,
Щоб його в черговій спробі, не спіткала вдача.
Їхав ямами по полю, кілометрів десять,
Потім трасою новою, в напрямку Одеси.
Раптом, вдарив по гальмам, повернув праворуч,
Попетляв то тут, то там, в кукурудзі поруч.
Взяв на північ, крайом яру, закотивсь в діброву,
Витрусив з кулька котяру, і бувай здоровий!
Швидко стрибнув за кермо, розвернув автівку,
І зворотнім шляхом знов, рушив до домівки.
Їде він годину, дві, лупає очима,
Кукурудза ось.., ярки.., ліс он за плечима..,
Наче там праворуч йшов, тут от їхав прямо,
Там вибоїну знайшов, тут об’їхав яму.
Де ж я? Лисий його б взяв! І спитать нікого!
Одним словом – заблукав, загубив дорогу!
Що ж робити? От халепа! Набира дружину:
- Маня, люба, ти далеко? А, вже вариш свиням!
Ми тут з Марсіком удвох, їздили до лісу,
І я наче б то, той во, трохи загубився…
А він, часом, ще не дома? Дома!!! Шалапут!
Клич його до телефону, скаже хай маршрут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Титанік
Євросоюз – великий корабель,
Розкішний супермегалайнер,
Пливе давно уже і дотепер,
Здається всім, що все нормально.
Десь у його прихованих глибинах,
Упевнено працюють двигуни,
Ніс хвилю розрізає безупинно,
А за кормою піняться гвинти.
На палубах кругом живі оркестри,
Гуляють Ібрагім, Амір і Мустафа,
Їх третім класом дозволяють везти,
Але і в першому і в другому їх тьма.
Усе кругом так радісно, чудово,
Веселок барви, карнавали, шум і гам,
Розкішні бари і басейни лазурові,
От би сюди потрапити і нам!
А капітанів там з десяток добрий,
Тримають впевнено штурвал,
Усі по черзі дивляться за обрій,
Не помічаючи холодний білий вал…
А ми так мріємо дістатися облавку,
А може, навіть, геть піти на абордаж!
Але чекаємо квиточок при прилавку,
Щоб пропустили нас і наш багаж.
За той квиток, життя свого на грані,
Ми що завгодно, все на світі віддамо!
І зачаровані зійдемо на «Титанік»,
І в марево, на блиск попливемо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Не видно ювіляра в морі квітів,
Йому сьогодні двісті десять літ,
А ще найбільше пам'ятників в світі,
Ми не забули твій, Кобзарю, Заповіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Угода
Заклалася з онуком якось бабця,
Що той не здужає, не стане в нього сил,
Спожити порцію її вареників, зо двадцять,
Ну, як програє, щоб поблажки не просив.
Отак домовились і треба вам сказати,
Предметом спору, власне, було те,
Хто буде у квартирі прибирати,
А це заняття, звісно, не просте!
Перелічить вареників не давши змоги,
Старенька вкинула у миску двадцять штук,
А сповнений тріумфом перемоги,
Швиденько взявся наминати їх малюк.
І ось доївши дев’ятнадцятий вареник,
Він зрозумів, що там двадцятого нема…
Це, в принципі, і все, що знати треба,
Як укладаються угоди, зокрема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024