| Сторінки (4/371): | « | 1 2 3 4 | » |
Перламутровим кольором ночi
заiскриться одвiчне вино.
Щоб сп'янити незайманi очi
вiд кохання й того, що було...
Забуватись на мить про терпiння
мiж загубленим завтрашнiм днем.
Я iду! Зустрiчай воскресiння
вiд мобiльних, модемiв, систем!
Я охоплена створенням свiту
не iз слайдiв, а просто з душi.
Iз липневоi* гiлочки лiта
розстелю сонце-рай без межi!
Все оновлено - серце не спить!
Перламутровим кольором ночi
я вiдкрию оазис на мить,
щоб сп'янити замученi очi!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2011
Я намалюю тобi серце у руках,
щоб ти колись його зумiв до себе взяти.
Воно освячене було у моi*х снах,
i тихо спало, а навколо були грати.
Ти, як герой, колись вiзьмеш його i звiльнеш,
лише собою надихнеш його в життя.
Воно тремтить, бо ще бо*ться, що ти пiдеш,
i стане раEм вже не небо, а земля...
Ми, як героi* из мiфiчностi - щасливi.
ДаEмо волю почуттям, i без кiнця,
у вир емоцiй, i навiк стаEм зрадливi -
з мого малюнку вже стираються серця...
Адам i Ева - ось хто ми i не iнакше.
Такi коханi, але згодом вороги,
скуштуEм яблуко розбрату ще не впавши -
себе картаем вiд зими i до зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011
Защемить у грудях осенi романс,
я ж до тебе цими звуками полину.
Обернись - i подаруй серденьку шанс,
щоб воно любов вiдчуло лебедину!
Як пiд вечiр прокидаeться зоря,
як у небi десь журливо свище вiтер!
Як без тебе в цьому свiтi - це не я!
Як без усмiшки eдиноi прожити?!
Пiднiмаючись, - у небо я лечу,
хмари чорнii нависли надi мною!
Вже спiвати не зумiю - закричу,
що ти став моею радiстю-журбою!
Плаче осiнь золотавими листами,
недописаною повiстю про нас.
Застелили скрiзь печальними словами,
тi дороги, де блукатимем не раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
Посмотри мне в глаза, и не бойся.
Для тебя я жила, буду жить!
Ты испуганно бросишься к той же,
кто тебя научила любить.
Или грусть или счастье - не знаешь?
Что-то искренне рвется из вне.
Может быть ты в глазах прочитаешь,
что я путь освечу и при тьме!
Дай мне взгляд твой словить и не будет
наше "вместе" разлука томить.
Пусть меня осуждают и судят,
но я та, что учила любить!
Что учила летать и без крыльев,
теплым взглядом, ресницами вверх!
Полетим! Мы с тобою счастливы,
между тех, кто боится рассвет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269543
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2011
Павший лист расскажет сумрачное "где ты?".
По следам затихнет музыка в душе.
И на миг возмет полет осенний ветер,
чтобы спрятать от меня тебя... Уже
белой птицей в высь взлетает и кружит,
вдоль путей бежит и прячится мечта,
как и ты, она на месте не сидит,
уплывает быстро-быстро, как река...
Сто дорог пройдя по желтым простыням,
на ресницах ощущаю я капели.
Не ложатся мои ноты на слова:
не нашла тебя иль просто не успела...
Просыпаясь, понимаю эту осень:
может быть она в надежде за меня?
Ради счастья заплела дороги в косы,
чтобы жить мне без печали и тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266484
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2011
Все как-то в жизни надоело...Я не знаю...
Под цветом радости сплошные облака.
Сейчас молчу, через минуту зарыдаю,
глаза зеленые закроет вновь рука...
Причины лишние и глупые слова
скружыли голову и сердце взволновали.
Я слишком странная, и я дышу едва,
ломая крылья, от свободы - все! - устала...
Мне просто хочется исчезнуть в один миг...
Как будто я не родилась и не любила
восходы солнца и певучий птичий клик...
Я не могу! Наверно жизнь я разлюбила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266062
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.06.2011
Про що розкаже тишина?
Вона ж мовчіть та тільки баче?, -
накрапли сльози на очах,
а за вікном лиш ворон кряче...
Ніхто побачити не зміг,
окрім кімнати сірих стін,
як у куточку оберіг
трима дівча близько колін.
Про що благає, руки склавши?, -
вона це скаже тишині.
Яка все чує-баче завше,
але змовчить, немов на дні...
Не мала друзів, тільки він
лишався хлібом і водою!
Вже переслухала стодзів
ранкових рос, та лиш з журбою.
Вуста дівочі пересохли,
у тишині - голодна тінь...
Не повернувся!, - хто ж бо знав,
що йому підкатися лінь?
Тепер дівчина не розкаже,
про що мовчить і, що болить...
Ніхто не знав, що так все ляже:
болям - життя, коханню - мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2011
В свої сімнадцять хтось веселий чи сумний.
Хтось бачить світ лишe наївними очима.
А взагалі сімнадцять років - ще дитина,
що до любові, каже, шлях такий простий!
А хтось закохано щебече під віконцем,
себе вважаючи дорослим взагалі...
А хтось романтик, що не носить дзигарів,
для нього відлік - це початок з раннім сонцем!
Для когось ранок - це важка картина сну,
а на обід спожити вистиглий сніданок.
Полинуть в музику і вилетіть на ганок,
все вирувати по омріянім саду...
В свої сімнадцять я люблю весняний вечір!
Бузковий цвіт, його медовий аромат!
Хтось тільки мріє, а я маю в серці Сад,
бо саме Ти його вдихаєш через плечі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
Ти підеш, не залишивши навіть шансу...
А я зостанусь пити смуток і журбу.
Не проклинатиму ні звечора, ні зранку
колись розкриту в твої вічі таїну!
Я попрошу за тебе в Господа надії,
щоб Він привів любов до мisця перехресть!
Нехай розплачусь, - своїм серцем я знидію!
Та все ж радітиму, що ти не згинув десь...
Прости любов мою дівочу та наївну!
Не помиратиму без тебе "навмання"!
Я буду жити, бо життя-таки чарівне,
і пророщу себе в цей світ без забуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2011
Моя жизнь - это море иллюзий,
что раскрыты глазами теперь.
Я надеялась, верила в чудо,
но захлопнулась с выходом дверь...
Только тени остались друзьями...
Никого, никого, пустота...
Кто же знает, как жить со слезами,
из холодными будто со льда?!
Все же время не вылечит боли,
да оставит рубцы от ножа.
И не важно кому, сколько крови,
растеряла когда-то душа?
Для кого отдавала себя?, -
для друзей настоящих в кавычках...
Что под маскою в ночь без следа
уходили, забрав даже спички...
А теперь понимаю, что дружбу,
как любовь, слишком трудно найти...
Все же верить в прекрасное нужно,
к своей цели уверено идти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2011
Вода по стеклам. Звуки клавиш в тишине...
Сроднились стены с потолком да и карнизом.
А я к тебе, а я к тебе, иду к тебе
по свежо выжатым стихам и тихим грезам.
Все так сложилось неожиданно для нас:
опять играла, ты с другою танцевал.
И вот при свете, при улыбке твоих глаз -
я понимаю, где любви нашей вокзал...
Мы разъезжаемся теперь уже навечно:
ты в светлый замок, а я - в домик из песка.
Моим стихам не окунуться в твои плечи,
лишь улыбаться как и ты из далека!
...Вода по стеклам. Звуки клавиш в тишине.
Чужие стены обволакивают душу...
А я к нему, а я к нему, иду к нему,
хотя зачем его улыбке крест мой нужен?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264420
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2011
Ми з'єднались повітрям з тобою.
Перламутровим кольором днів,
не прихованим шелестом слів.
То в усмішці, то разом з журбою!
У жаданім солодкім бою
наші душі в одне об'єднались.
Ми ж з тобою навіки зрівнялись
в "дозволяю і дуже люблю"!
Все це правда: можливо любити,
коли все для любові даєш,
коли в щасті ти вірність снуєш.
Щоб назавжди в легені ці впитись!
І впиваючись смаком медовим,
в цю рум'яність та ніжність просторів,
я скажу: "Ми з тобою здорові!"
"Дозволяю-люблю" лишмо хворим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
У цьому світі між людей тебе зуsтріла.
Сховати погляд в бік, у небо не змогла.
Немає в світі, щоб хтось був такий щасливий,
коли навпроти тебе усмішка моя!
Тебе відчути досить дотиком руки:
заціпить серце хвилювання і відрада.
Ти будь зі мною - і з'єднаються шляхи,
і не потрібно нам зірок із зорепаду.
Я зwию сонце на життєвих килимах,
дощів пригорщу для заквітчаних чуттів!
Весна і літо будуть лише у руках,
і наше щастя стане справжнім, а не з снів.
Я присвячу тобі себе, своє життя!
Відкрию тайну: смак всевишньої любові!
Ти став нитками лиш яскравого шиття,
мого чеканого полону геть без волі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2011
Мы погибаем от нелепостей и пьянок,
не замечая, что вокруг родные люди
отдали б свет, не уходили, чтоб мы рано
за горизонты не поняв, что дальше будет...
А дальше слезы и разбитая душа,
напополам обветренное сердце.
Уже не завтра, не вчера и не сейчас
его не склееть, как поколатую дверцу...
Что остается?, - остается пустота,
без сна все ночи, без улыбки вечера.
Из глаз любимой - соленая вода...
Тебя здесь нету, больше нету. Навсегда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263496
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 05.06.2011
Яка насправді швидкість нашого життя?!
Яких секунд не вистачає перемозі?
Чому не ти, чому не він чи може я,
ще не встояли на поковзаній дорозі?
Я знаю точно - хочуть жити всі навкруг:
леліять роки, проростить в серцях добро.
І руки наші, щоб тримав той вірний друг,
якого важко так знайти, як і тепло...
Тепло в коханні, що приходить раз на вік,
тепло в стосунках і відносинах між нами.
В які стежки, чи на який внесе поріг
Життя - планета, що кружляє полюсами?!
І де початок, де кінец? Зламався відлік?
З цепів залізних залишаються нитки,
коли ти з дерева зламав щасливу гілку, -
тоді ж не слухатиме хтось твої думки...
Який то фініш без часу?, - життя утрата,
воно не Фенікс... Спопеліло лиш волосся!
Та знай, боротися за мить потрібно-варто,
як кожен день в свої серця повітря просим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2011
Твої слова - розмай палітри,
сумні, як дощ, ясні, мов день.
Ще мить - в очах настане літо,
і близько нас, і може, десь...
Я знов ковтаю страх - твій погляд,
не відхрещусь - люблю, живу!
З тобой навік! Впаду у море!
Свою гординю я зірву...
А це напевно, серце чує -
ти саме той, із моїх снів!
Ти відчуваєш, я цілую
тебе в уста. Дарую спів.
Несу любов, несу я вірність.
Спасибі, за твоє життя!
Тепер навік на двох сміливість -
одвічні крила для буття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011
Не знаешь ты, как больно без тебя.
Как я тебя ревную даже к солнцу,
неважно, что листок календаря
покажет: снежный ком иль дождь в оконце...
Ты важен, слишком горд, но знаю - слабый,
как я, не отвоюешь уж любовь.
За черными очками тень в асфальты,
и слезы с твоих глаз в дорожний тон.
Из дня у день, из ночи в все года
по кругу за тобой, ты - от меня.
Ответа нет, и нету слова "да!",
любовь за нелюбовь не обменять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2011
Ты ждал ее всегда, - она сбежала,
не выдержав ни ласки, ни любви.
Не плакала и вовсе не страдала,
на клаптики не резала души.
А ты уже не тот, ты несчастливый,
растение, что больше не цветет.
И каждый день становится паршивый,
хоть лето, но по телу снег и лед...
Ты знал, она поступит так с тобою,
но попросту слова ей не бросал.
Теперь пороком сердца вечно болен,
и жить, наверно, парень, ты устал...
Все сказано, помечено и скрыто,
дожди тебя смывают из земли.
"Ну все, пока! Душа уже убита,
ни жизни, ни счастливого пути..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262440
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2011
Мої слова помруть колись в цвітінні,
і прийде новий час,щаслива мить.
Та будуть хтось ходить такі щасливі,
на цьому світі схочуть вічно жить!
А я і не сумую, що вертаю
до відліку під назвою "давно".
Для вас, кому потрібні, я лишаю
слова, з яких ви вижмете вино.
Ви пийте, насолоджуйтесь і знайте,
- добро в серцях лелійте для життя!
Мої думки помруть, а ви стрічайте
цвітіння навіки і без кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
Як добре, що для мене все в останнє!
Це сонце, ця земля, весни краса...
Простіть! Моє життя - розчарування,
ні квітки, ні стеблинки, лиш роса.
Життям не дорівнялась до небес,
хотіла все, щоб краще, але марно...
Нікому не потрібен мій протест,
лиш в відповідь - "Надалі буде гарно!"
Неправда! Я живу чужим життям,
і рідні, це, напевно, не мої,
і ношу не свої вінок-ім'я.
Ніколи не звернуть до журавлів...
Не бачу свого мicця на землі
Простіть! Та я піду, навік піду.
Лишаючи невпізнані вірші,
чужа, поміж світами я впаду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
Я хочу мати в серці, мабуть, віру -
широкі білосніжні два крила.
Щоб високо злетіти, і без міри
в цім небі бути близько журавля!
Напевно, ще слова мої живі,
такі вони притишені, сумні...
Такі, як вітерець колись тобі
єдиному бринів, що ми одні.
Цікаво б було знати про твій рай!
Яким через два роки його бачиш?
Та очі все сховали... "Не питай,
чому під час дощу дзеркала плачуть?"
То плаче його серце. Відчуваю,
і подихи тривожні в самоті...
Пливуть собі кудись за небокраєм
у різні боки наші кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
Очима б все зробив, та сили обмаль.
Німіють мої руки і уста.
"Не суджено боротись!", - ніби догма,
вже з вечора до ранку проросла...
Здається, наче можу я іти,
зламати всі закони песимізму.
Зріктися сірих стін і самоти.
Не жити ні в квадраті, ані в призмі!
А вирватись, сказати світу "Так!",
я буду сіять жито і пшеницю.
В букети-келихи збирати мак
забути, щоб про догми той дурниці.
Я вірю, що ходитиму колись
і зможу заспівати я веснянку.
І знатиму не дарма, що сплелись
падіння й воскресіння з-поза ранку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2011
Ненарікаючи, кохаю безупинно.
Хоч ти не віриш, що в полоні всі думки.
А ти ж все кажеш, що любов ця швидкоплинна,
вона так схожа на весняний шал ріки.
Та я услід тобі, услід тобі змовчу...
Ти знову підеш, обіймаючи її.
Які слова мої жагучі! Не кричу...
Бо знову в серце вжалять ікла той змії.
Все ніби добре, тільки спати не дають
зміїні очі, що собі вже перейняв.
А я люблю, ненарікаючи люблю!
Про це ти знаєш, всі годиноньки ти знав...
Та все ж ніколи не відчуєш болю ран,
не заживляють їх ні трави, ні зілля.
Ти не кохаєш, хоч і ходиш вже не сам.
Вже вподобав зламати другеє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011
Сімдесят! це ніби просто дата,
поділена на три по двадцять пять.
Але ж від тих років пройшло багато...
І радостей, і бід не зрахувать.
Вже коси цвіт вишневий побілив,
і сльози все частіше застигають
в очах, що плачуть ніччю від журби,
а ранком - для дітей, онуків сяють!
Матусю! Берегине! Наша пташко!
Уклін Вам до землі, вічна любов!
Живіте всім на радість, хоч і важко...
До Вас ми повернемось знов і знов!
Не плачте! Сімдесят - не так багато.
Ми осінь відведемо десь у даль...
І разом будем весну зуsтрічати,
і Вас, бабусю, ніжну, як вуаль!
Буде 18 травня 70 років моїй любій бабусі, самій найкращій для нашої великої родини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259750
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2011
На стику почуттів. На стику волі.
Мелодією сонця на чолі.
Залиш мене, і руки мої кволі
зостануться на сам у тишині...
Тобі ж бо я прощаю твоє небо,
хоч, ворог, ти зламав моє життя.
Самотності й натхнення! більш не треба,
щоб шити і зшитивати забуття.
Я шитиму й при свічці, в темноті.
Шукатиму в душі своїй орнамент.
І прийде смак життя лиш в завзятті!
Не буде, страх, дороги вже між нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2011
Ми ніби ходим разом, та окремо
кохаємо в кавичках, та не тих...
Наснились - прокидаємось в чужих,
і очі знов в підлогу, а не в небо.
Яскравість, ніби, є, але ж нема
тонів рожевих та стрільців-Амурів.
Лиш місто - величезна сіра фура
закрило нас, коли буя весна.
І разом ми з тобою вже не будем
торкатись, нагрівати дві руки.
Оклично ми кохаєм чужі звуки
і мерзнем у полоні днів повсюди...
Прощаючись, якби ж то нам наснились
всі зуsтрічі тремтливі, мов струна,
тоді б то ті чужі - і він, вона
хоч в сні кудись подалі розлетілись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Пол минутки лишь с тобою повидались,
отрекаясь от невежества лучей.
Ты спугнул тепло, прогнал в чужие дали,
чтоб зажечь прозрачность капель-фонарей.
Я сложила зонтик с розовой каемкой,
чтоб к тебе поближе руки и уста.
И назваться в этот день твоей сестренкой,
чтобы падать, как и ты, в реку с моста...
Очень здорово, что падать не боюсь,
ведь потом-же оживишь своей прохладой...
Пол минуты, но я в щастъе окунусь, -
для меня порою исповедь та нада...
Вижу солнце, пожелтевшие края,
и улыбку в отражении "ребенка"...
"Неужели, неужели это я
улыбнулась, сняв печали тужной пленку?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259332
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2011
Знов випила море холодной водиці,
і вкрай застудила ти зв'язки.
І вже не розкажеш вкраїнській пшениці
свої привигадливі казки...
Ти знову зросійщено ранок вітаєш,
ламаєш народні канони.
Хіба, Україно, хіба ж ти не знаєш,
як довго нас мучили клони?
Чому ти притихла у тиші вечірній,
коли зацвітали черешні?
Мабуть, все ж скорилась, стала покірна
країні-цариці прийдешній...
Так важко тебе вже назвати своєю,
хоча тут зросли мої корні.
З тобою побито нас ланцюг-межею,
і ти не своя - двоє хворі...
Та де ж відшукати ту правду на світі,
та що розказати онукам?
Про матір, навіки покинуту дітьми
і продано в рабськії руки?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259185
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2011
Чомусь мовчу я досить часто.
Немає слів чи я німа?
Чи може втратила я щастя?
Тепер і день - пакет "Пітьма".
Голодний шlунок просить їсти
під назвою "Моя душа".
Хотіла впасти, потім сісти,
та врятували лиш слова...
Я наяву їх не казала,
бо їх поглинули вірші.
Неправду інколи стирала,
щоб не скалічити душі...
Щоб не скалічити мовчання,
бо окрім нього більш нема,
я віддалась віршу з коханням,
і я відчула, що жива...
Ще підвіконня пахне сонце,
та я забула його смак.
Лиш загляда пітьма в віконце
і мовчазний, холодний страх...
"Мовчи, дитино, буде краще,
й життя не видасться найтяжче..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
"Заплутана історія з життя",
- могла б я так назвати наше щастя.
То вірні, то холодні почуття,
підклав би щось мяке, як знав де впасти...
То очі не подобались твої,
то серце рвало струни, щоб зуsтрітись.
Німіли руки-рученьки мої,
коли до тебе, милого, летіли.
Чомусь не відчувала я любові,
мабуть, ти мною геть переболів.
Для тебе я пролила скільки крові,
щоб ти весну щасливую зуsтрів
Зуsтрів, і написав в моїх думках
історію Ромео та Джульєтти.
Та тільки це кохання на словах,
які не зарифмуєш геть в куплети...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2011
Чого являєшся ві сні, Франкова музо?
Чому я плачу, коли навколо життя?
Чому від тебе не відтяти свої узи,
чому не можу я напитись смерть-зілля?
Холодна кава набридає тишині,
та опікає чорним кольором уста...
І мої сльози на папері тім однім,
неначе берег, що чекає корабля.
Пуста кімната - замуровані вірші...
Вже цілий тиждень не писав про твої очі,
неначе вирвав хтось два клаптика душі -
один спалив, а другий мучить мої ночі.
Чому ж далека ти, холодна, моя зоре?
Хіба ж не я хотів з тобою назавжди...
Мовчить струна,а на папері ціле море...
Франкова муза захотіла самоти.
Писав поет, пишу і я про дно студенне
твоїх очей ясних, веселих і сумних...
То як в поета не обернешся до мене,
але найкраща ти зі всіх прожитих лих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Як багато не сказала їм весна,
подуваючи вітрець свій на могилі,
лоскотавши зеленаві трави-хвилі.
Зігрівали душу пісні солов'я.
Розкотилася доріжка чарівна, -
маків цвіт пустив під ноги феєрверки.
І шумить в долині чистеє озерко.,
біля нього притулилася верба.
Підхопивши весни-зіроньки мотиви,
разом з озером заграють піснярі.
Тихим щемом пом'януть синів війни,
що не встигли дарувать ясям жоржини...
Спочивають вже давно на самотині,
чи у полі, у містах, чи на селі,
а, можливо, вони білі журавлі,
що надовго залишились на чужбині...
Доки зорі освіщають ясний путь,
доки Сонцю ще далеко допізна.
Хай відчує двадцять першого весна,
що герої вічно в памяті живуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258128
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.05.2011
Колись змовчавши, - ми втрачаєм світ,
втрачаєм зорі, ранок росянистий.
На дворі літо - під ногами лід,
ідеш сковзаючись в блідому намисті...
Нас покорили право і закон:
"Якщо ти любиш, просто відпусти!"
І знов поринули в правильний канон
- немає кращого, ніж сльози самоти...
А хтось нарешті зніме окуляри,
у своїй сумочці знайде він почуття.
Погляне в поле - заспівують стожари,
щоб ти боровся за любов, її життя.
Святий закон тоді зламається навіки,
бо лиш святими - наяву є подих слів.
Тоді відкрий, колись засмучені повіки,
своїй любові присвяти жаданий спів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Роздався грім посеред тиші, -
сп'яніли очі і вуста.
Я відчуваю серце дише,
нехай навколо дрімота...
Ще сплять замріяні сади,
і не колишуться від вітру.
І, мабуть, спиш, мій ніжний, ти,
поки розводжу я палітру.
Моя душа, неначе ангел
оберігатиме твій сон, -
не перетнули ліжка фланги
кошмари темні із вікон.
Ти спи, коханий, спи, мій ніжний,
не відхрещусь від тебе я.
В спекотний день, чи нічку сніжну
вогонь і лід - душа моя!
А я не спатиму сьогодні,
щоб не злякався ти грози.
Мої вуста п'янкі-солодкі
пришлють промінчик теплоти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
Никому я о тебе не говорила,
кроме сердца и души, но никому...
В день весенний так тебя я полюбила
между жизнью, что бежала все во тьму...
Как тогда-же мне хотелося все бросить
одиночеству, бескрылой тишине.
И прощальною, что вызывает слезы
полететь-бы в полуночи, в полудни.
И бросаясь в глубину бездонной ямы,
не разбилась вовсе я. Стою жива...
Будто кто-то отводил меня руками, -
из границы обернулась и пошла.
Пред раскрытыми глазами ты стоял,
мои губы целовал безумно нежно.
И впервые дал почувствовать, узнал,
что влюбилась в эту жизнь, эту мятежность!
Каждый день теперь живу, будто последний,
словно в руки не вернется мне весна...
И любовь не улетит твоя бесследно,
не печалюсь, и не нужны нам слова!
******************************************
Нікому я про тебе не казала.
Нікому, окрім серця та душі.
В весняний день тебе я вподобала
між смертю та життям, що на межі...
Тоді ж бо все хотілося покинуть
безкрилій, одинокій самоті.
І піснею прощальною полинуть
в прозорі напівночі, напівдні...
Кидаючись знедолено в провалля,
я зовсім не розбилась, я жива.
Неначе хтось гукав мене у далі, -
з межі я повернулась і пішла...
Розплющила я очі - ти зі мною,
так ніжно цілував мої вуста!
І вперше відчувать себе живою...
Навчив мене цінить своє життя!
Я кожен день живу, немов останній,
неначе не повернеться весна...
Моє життя - то є твоє кохання!
Ні пари з вуст, - я більше не сумна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257399
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2011
Как трудно целовать тебя чужого,
и мыслями касаться твоих глаз.
Невежеству ночей дарить сейчас
себя, чтоб быть у берега живого.
Живой - ты для меня! И даже больше
смогла бы рассказать, увы, но нет...
Забылись все слова... Пусть мой куплет
губами той чужой да ветер дышит...
Возможно, она лучше с поэтесс,
что вечно жгут себя ради любви,
как будто перед смертью эти дни
живут, чтобы подняться до небес...
Не больно ей, ведь знает, что твоя
и в десять, и в двенадцать часов ночи.
Не знает, что перо мое не хочет
писать стихи из черного ручья.
А знаешь, я тебя не разлюблю,
ведь я с тех поэтесс живущих вечно.
Не силой, но стихами бесконечна...
И в строчках я тебя уберегу!
********************************************
Як важко цілувать тебе, чужого,
і подумки тулитись до очей.
Коритися невігластву ночей,
щоб бути поряд берега живого...
Для мене ти - Живий, і навіть більше
змогла б я розказати, але ні...
Забулися слова... Мої пісні,
хай вітер на вустах другої свище.
Можливо, вона краща з поетес,
що вічно надриваються в коханні,
що, ніби, проживають день останній
заради, щоб піднятись до небес!
Не квапиться, бо знає, що твоя
і в десять і в дванадцять годин ночі.
Не знатиме про сльози ті дівочі,
які змінила в фарбу чорну я ...
Ти знаєш, я тебе не розлюблю,
бо я з тих поетес, живучих вічно,
духовних навіки, та не фізично...
В поезії тебе я збережу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257386
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2011
Як важко цілувать тебе, чужого,
і подумки тулитись до очей.
Коритися невігластву ночей,
щоб бути поряд берега живого...
Для мене ти - Живий, і навіть більше
змогла б я розказати, але ні...
Забулися слова... Мої пісні,
хай вітер на вустах другої свище.
Можливо, вона краща з поетес,
що вічно надриваються в коханні,
що, ніби, проживають день останній
заради, щоб піднятись до небес!
Не квапиться, бо знає, що твоя
і в десять і в дванадцять годин ночі.
Не знатиме про сльози ті дівочі,
які змінила в фарбу чорну я ...
Ти знаєш, я тебе не розлюблю,
бо я з тих поетес, живучих вічно,
духовних навіки, та не фізично...
В поезії тебе я збережу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
Не для мене розквітне весна стоголоса.
Не для мене співатиме ранок пісні...
Не для тебе я вже розпущу свої коси,
не побачу в очах твої очі ясні.
Тільки, може, примарою буду ходити
по квітневих гаях, по травневих садах.
І тихенько любити, до болю любити,
коли холодом змоче ранкова роса.
Я любила тебе, бо кохання ти перше,
саме світле, жадане, і просто моє...
Та вкололи мене того вечора стержні,
і розбилось уламком теє серце живе...
Ти сказав, що любив мене, - більше не любиш;
що кохаєш її, що вона не сумна.
Що вона ж тебе любить, любила, і буде,
як ковточок у спразі міцного вина.
"Тільки ти, як водиця, що вже висиха,
та тобою я вже не нап'юся...", -
так і всохла любов, ота перша така,
в ній ніколи я вже не втоплюся.
Взмах холодних зіниць, - і прощай моє небо.
Освяти цюю Землю дощем!
Подаруй їй любов, що була колись в мене,
не лишай по собі тільки щем...
Я піду, мабуть, в сад, де ласкає весна
і ромашки, і маки червоні.
Де тихенько приспить коло них сон-трава,
та розквітне душа на долоні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Нікому я про тебе не казала.
Нікому, окрім серця та душі.
В весняний день тебе я вподобала
між смертю та життям, що на межі...
Тоді ж бо все хотілося покинуть
безкрилій, одинокій самоті.
І піснею прощальною полинуть
в прозорі напівночі, напівдні...
Кидаючись знедолено в провалля,
я зовсім не розбилась, я жива.
Неначе хтось гукав мене у далі, -
з межі я повернулась і пішла...
Розплющила я очі - ти зі мною,
так ніжно цілував мої вуста!
І вперше відчувать себе живою...
Навчив мене цінить своє життя!
Я кожен день живу, немов останній,
неначе не повернеться весна...
Моє життя - то є твоє кохання!
Ні пари з вуст, - я більше не сумна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Без надії кожен день я прокидаюсь.
Встало сонце й розбудило всіх людей.
Тільки я це сонце досі ще шукаю,
сам на сам я залишаюся з душей...
Виливаються з душі моєї вірші,
наче зорі, так з'являються слова.
І чому мої слова від когось гірші?
"Вони гірші!", - так говорять всі зі зла...
Та чому мене ніхто не розуміє?
В цій поезія - сердешна глибина.
Хто наважиться, хто схоче і зуміє
зрозуміти, що себе згубила я.
Всім потрібні зараз радісні картини
про природу, про красу, про майбуття.
Але тільки про печалі ті єдині
мені досі ще не має забуття...
Під замовлення не кожен так напише.
Пишуть тільки за покликанням душі.
І хто проти мене, - я прошу Вас, тихше!
Мене киньте, - своїм ідолам служіть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256660
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2011
Забуду я, можливо, на сьогодні.
Забуду всі ті тисячі років.
Забуду про морські шляхи безодні,
і грудень, що мене колись зігрів...
Я вірила, як ти, що прийде завтра,
що зможу засіяти ясно я.
Шукала я крізь роки щиру правду,
крізь простори і дні календаря.
Ображена, схилилась та упала,
і ноги знов канати обняли.
Життя тяжке, але цього не знала,
і ріки мене глибоко втягли...
Я мучилась і втратила ту віру,
що вдасться тую річку зупинить.
У поступках не мала навіть міри,
але розквітнув час, і ясна мить.
Змогла я, бо повірила у чудо.
І день прекрасний слід запам'ятать,
що вірю я, і вірити я буду.
Світанку стану теплого чекать!
І в щастя це повіре нехай кожен,
і смайл сіяє іскрою в очах.
Іди по світу, знай, що все ти зможеш,
лиш все це не згуби в рожевих снах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
Розквітла наполохана ромашка
в травневому вишневому саду.
Чи знала, що зростати буде важко,
як вишеньки у білому цвіту?
Розквітли, майоріли, вальсували
ці сотні наречених-молодиць.
Над ніжністю такою згордували
і кинули на неї купу спиць.
Так боляче їй стало. Похололо
те серце, стало блідо-золоте...
Вагалося-вагалося, кололо, -
і вмить-таки залишилось пусте.
Фатою білосніжною півнеба
окутали вишневі молоді.
Раділи, що нічого їм не треба,
ще довго до осінніх холодів...
Та ранком під ногами біла постіль...
Та що це в травні, може, заметіль?
Е ні! Прийшли морози - ранку гості,
посипали додолу свою сіль.
Примерзли гордовиті, білосніжні
в травневому ранковому саду...
Так плакала, дивилася на вишні
ромашка в блідо-жовтому цвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Давно я дихала тобою. Ти не бачив.
Давно чекала я на тебе. Ти незрячий.
Давно я пошепки молилася словами,
але Вона-таки залишилась між нами...
Я пам\'ятаю кожен дотик до небес
твоїх холодних, неприкаяних очей.
Коли несла тяжкий свій непокірний хрест,
в мій бік не глянув серед тисячі людей.
Я не корилася нікому, надто дика.
Лише тобі себе вінчала і клялась.
Моя надія хоч остання, та велика,
але та мрія не розквітла, не збулась...
Я не хотіла вирувати між світами.
Хотіла бути лиш з тобою, але ні...
Вона залишилась назавжди поміж нами
на кожен день, на кожну ніч, і навіть в сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Промінням сонця грало літо,
хмарки десь високо пливли.
І стрімко вгору пнулось жито -
воно до сонця, десь туди...
Туди, де щастям все палало,
де промінь радості витав.
Росинкой холоду вмивало
веселий ранок, що вставав...
Але поглянь, замкнулось небо,
і зникли зорі, зникнув гай.
Та ви скажіть: кому це треба?
Чому погас мій рідний край?
Не бачу сонця, біль у грудях.
По всюди крики, шум - війна!
Згубилась мати межи людях,
де слід її? - його нема...
Слізьми гіркими опеклася
і ноги босі всі в крові.
Рікою біль ця розлилася
по свіже-скошеній траві.
"Матусю рідна, де Ви, мамо? -
благає донечка, - Вернись!
Мені так страшно, так погано"
І сльози знову полелись...
Навколо кулі, дим, пилюка.
Земля рідненька стогне - біль.
Удар страшніший переляку,
він душу випалив, мов сіль.
Розрухою розбила все довкола,
по стінах шастає страшна.
В очах надія вже схолола.
Схолола пісня потішна...
І все на світі вже не миле,
Вона забрала всю сімю.
Боротися - немає сили.
Ковток останній вже я п'ю.
О, як багато ж ти забрала
солдат, тих мужніх вояків.
Навіщо долю їх украла,
і їхніх друзів-земляків?
Їм щастя на землі хотілось,
діток в обійми пригорнуть.
За горизонт вже хмари потягнулись,
а друзі все до обеліску йдуть.
В обійми сонця, силу в руки -
і промінь радості вита.
Тримаю квіти - згиньте муки,
весна вас більше не чека!
І я молюсь, благаю Бога.
Землі додолу я вклонюсь,
щоб ця війна, її дорога,
хай зникне геть. Прошу! Молюсь!
А ще прошу, хай встане сонце
для них, хай ріки зашумлять!
Загляне радість у віконце!
Хай трави рани заживлять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255554
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.04.2011
Квітневий сік тече у жилах
і манить знов свята весна.
Христос Воскрес! - на Божих крилах
летить із неба доброта.
Вогонь надії, благодаті
запалить знову Віфлеєм.
У цілім світі йому раді,
і кожний в серці має щем.
Солодкий щем душі хмільної,
гарячі сльози каяття.
Немає кращої, святої
розмови-сповідді в життя!
Квітневий сік втамує спрагу
дощем надії із небес.
Тебе позбавить просто страху.
Тепер радій - Христос Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255552
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.04.2011
Тікала ти до нього, бо хотіла
відчути лиш любов, але не біль.
В руках його так швидко ти зомліла -
(зігріли його руки "сльози-сіль").
Дізналася, що з іншою він ходить.
Трояндами поріг позастилав,
і що вона захоче, те він зробить -
та й золото до ніг її поклав...
Ти плакала і боляче кричала.
- Так вийшло, - він тобі прошепотів.
Прислухавшись, на мить таки змовчала
і тихо запитала: "Ти зумів,
зумів забути те, що було вчора,
зумів забути ласку і любов?"
Тепер я зосталась самотня-хвора,
і вірус осягнув вже мою кров...
Мовчання... тихо тліє чорна кава.
Зізнатись він не хоче - і пішов.
Всю душу розпікає сум та лава...
Надвечір стихла буря... сльози знов.
В вікні лягає спати білий сніг.
Ти плачеш і малюєш візерунки.
І пальцем провила - "Ну як ти міг?"
На склі ще щойно свіжі поцілунки.
В руках напівпрозорая душа,
у серці темні плями-візерунки
художника, що там позалишав.
А в дзеркалі лиш очі злі чаклунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Так важко долі цій коритись,
коли взаємини - це тьма.
Як важко з нелюбом миритись!
душа вмира, навкруг зима...
Чому ти з ним, чом не тікаєш,
тебе ж ніколи не любив?
Сміється він, а ти вмираєш.
Він твою доленьку згубив.
Він не впізнає чар кохання.
Йому кохання - це лиш гра.
В душі у тебе лиш зітхання...
і твоя доля не права.
Чого ти ждеш, що прийде зміна,
що прийде радісна весна?
Цьому повинна буть причина,
але забудь, її нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Так хочеться тебе не відпускати
ніколи, ніколи, чуєш, - ні!
Так щиро наші руки об'єднати,
залишитись на сам в цій тишині.
Цінити кожну мить твоїх очей
блакитних, незрадливих і ясних.
І стати тою вічністю ночей -
єдиною між поглядів чужих.
Ніхто не роз'єднає двох сердець,
що міцно вже притиснулись навік.
В троянду закохався мов чебрець -
без неї прокидатися не звик...
Не звикла і вона всі дні стрічати
без нього без єдиного, як я.
Та як прожити мить - не сумувати?
Нехай тоді приспить мене земля...
І сотні-тисячі пролинуть років,
прокинуся, щоб знову відчувати
твій погляд, присмак губ твоїх солодких.
Ніколи, чуєш, їх не відпускати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2011
Не мала сил, не мала волі.
Скорилась ти стражденній долі.
Своє обличчя ти сховала.
Боялась всіх, від всіх тікала.
Від тих, що руки закували.
Від тих, що розум постирали.
І стала ти – Малоросія.
Пішла за тими, хто «месія».
О, українці, ми ж забули,
Як працювали, спини гнули.
Йшли на війну – татара гнали,
А в серці, ми лиш віру мали.
Що переможемо напасть,
Що ми повернемо повагу,
Що Бог нам сил, терпіння дасть,
А вслід отримали – зневагу…
Пройшли вже війни та роки,
А ми «придатком» залишились.
Нас зустрічали Соловки…
Про Україну ще нам снились:
Поля, діброви, ріки, гай,
І свій дитячий рідний край.
За що нас гнали, розумію.
Бо ми неправди не любили.
Про це писати я не смію,
Одне скажу лиш, що згубили…
Згубили все, окрім надії
Про світлі дні, щасливі мрії,
Про незалежну Україну –
Про нашу рідну та єдину.
Настав той день – ми об’єднались:
Донецький брат – Волинь-сестра.
Ми обнялись і не цурались,
І не ділились більш на два.
Руками неба ми дістались,
Пшеницю в літо одягли.
Нарешті в рідне закохались.
Ми захотіли – і змогли!
Вже двадцять років незалежні.
Всі наші мрії знов безмежні…
Задуматись повинен кожен,
Як Україні допоможе,
Щоб вона далі процвітала,
І бід, і втрат не зазнавала;
Щоб була вічно молода
Вкраїнська мова золота!
Разом накинемо канати
На тих, хто став вже карбувати
Наші думки і імена,
І нашу віру, що одна,
Не полишила нас ще досі.
Надії ми у Бога просим.
Всього найкращого Вкраїні –
Вона одна і ми єдині!
Хоч доля кидає далеко,
Але додому линем всі.
Розправим крила, мов лелеки –
До Батьківщини, в рідний дім!
Минає біль, минає втома.
І тільки радість у душі.
Я в Україні, я вже вдома!
І зник кордон, і сталь межі.
У серці пісня солов’їна,
В долонях кожного із нас
Горить вогонь – це Україна!
Він був і є – він не погас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254357
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.04.2011
Твій шлях, твій крок - моя дорога.
Твій день і ніч - моє життя.
Все прагне до єдиного, живого.
Боїться, колись прийде забуття
Я все віддам за твої очі
навпроти, щоб бачити лиш їх.
Я камнем розіб'юсь, якщо ти схочеш
залишити в руках себе чужих...
Ти вір мені, я до останку
любитиму, любила і люблю.
Чекатиму із вечора до ранку,
очей на хвильку не зімкну.
Болітиме, я знаю, в середині,
коли ти скажеш: "Розлюбив!"
Як листячко осіннє на калині
осиплеться любові моїй спів...
І голосу не матиму без тебе -
я пташка-невільнянка без кліток,
не зможу полетіти в синє небо,
щоб вигукнуть останній свій дзвінок.
Прости мені, що за тобою йду.
Всі кроки, всі шляхи позаплітала.
Не бійся, скоро віченьки зімкну.
Лиш знай, всім серцем покохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2011
Білосніжні ромашки кружляють
і ведуть ніжний вальс весняний.
Все танцюють-танцюють. Співають
у вишневих садах солов'ї.
Не змовкають романси-сонети,
бо природа складає слова.
Обіймаючи ніжним тенетом,
ластів'я пісню цю заспіва.
Не впіймаєш у небі хмаринки,
тільки біле крило журавля,
наче пензлем малює картинку -
в чистім аркуші сонце сія!
На обличчі своєму відчути
теплий промінь травневого дня,
і ніколи весну не забути -
це ласкаве і добре дитя!
Ніжний вальс у очах засвітився,
всі діброви, кружляють поля.
Тільки в травні це щастя насниться
і безхмарно-ласкаве життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251967
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.04.2011
Рожеві стіни піонерської кімнати,
і заглядає в неї сонце з висоти.
І на поличках залишилося багато:
багато книг, весни тепла і доброти...
Коли у серденько надходила печаль,
ми все кидали, швидко мчалися до Вас.
Та зустрічали погляд вдуманий у даль -
сумненькі очі, в них позначився вже час...
Ви не давали нам у відчаї тонути,
на півдорозі підіймали та вели.
Ніно Степанівно! Та як же Вас забути?
О, як багато Ви зробили, Ви змогли!
Ви сонечком були для всіх дітей,
учитель, керівник і наша мама.
Привітно зустрічали всіх людей.
Чому ж від нас пішли доволі рано?
Життя - воно складніше над усе.
Хто зможе день прожити, та не впасти?!
Чому ж воно, це серденько пусте,
і плаче час від часу, часто, часто...
Вас, школа Виводівська не забуде,
для нас - Ви завжди будете жива.
Ви зіронька на небі, ясне чудо,
що досі Там горить і не згора.
У пам'яті уроки і концерти,
і праці про історію села.
Ніколи нам, ніколи їх не стерти,
і день, коли від Вас пішла весна...
Учителем, як важко, важко бути.
Бо втрату не запити і печаль.
Рідненька, Вас ніколи не забудем,
і погляд, що задумався у даль...
Мироненко Ніні Степанівні, яка, на жаль, вчора(19 березня) пішла від нас.
Це наший улюблений учитель історії та педагог-організатор... Виводівська школа дуже сумує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248316
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2011
Ты отпустил меня с объятий навсегда,
и не бежал назад, а двигался вперед.
И не вздрогнет твоя холодная рука,
когда ударит по душе моей, как лед...
Ты не нашел во мне, наверное, любви,
а может думал мои чувства - есть игра?
И на коротеньком безвыходном пути
для оправдания не выдумал слова.
Я ничего, я ничего уж не хочу...
Меня не радуют весенние цветы.
В апреле месяце разбила я мечту
об зеркала, об лужи-реки пустоты.
И впереди меня холодную не ждет
любовь прекрасная, что сводит от ума.
Я только помню, как рукой бросает лед
уже в глаза, эта последняя весна...
И уходя, наверно, он и не узнал,
что за собой полсвета радуги забрал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247717
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2011
Я в музиці ціную кожну мить,
Я з нею прокидаюся щоранку.
Лиш слухаю, й не можу говорить –
Ця музика в мені і до останку.
Дощі стрічають вранішню зорю,
Я в музиці і бачу тільки сонце.
І душу всю незміренну мою
Не кине у печаль і за віконце…
Не кину більше сльози я свої,
Крізь них я усміхнусь і відпочину.
Від болі, що колись була в мені
Хвилинкою я в музику полину.
Потрібно відірватись від недуг,
Забути хоч на мить пусті слова.
О, музико! Ти мій єдиний друг!
Бо друг лише один, але не два.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
О, Полтаво, стоголосий краю!
Ти колиска і поезії, письма.
Про дівчиноньку Марусеньку Чурай
Сотню спогадів, а вірного нема.
І обличчя, імена вже не згадати.
Прочитавши,залишається гадати:
Чи виною смерті є її рука,
Отруївши-бо кохання, вмить важка…
Вмить важка стає дівчини тої доля,
Отруїла кожен день свого життя!
І безлиста, мов осінняя тополя,
Шибеницю обійняла, як дитя…
Що гадала у думках,
Ніхто не знає:
Проклинала, чи своїх вела пісень?
«Ой за річкою-глибокою за гаєм,
Чи то в озері погас назавжди день?!»
Попередити хотіла, може, хлопця
Перед тим, як напувать його вином.
(у думках своїх ламає, щоб утопся
Її видумок о помсті). Все одно…
Все одно! Яке кохання те болюче!
Не змириться, не змириться, все дарма…
Ріже очі, ріже серце лід колючий,
Айсберг помсти, пані віхоли чума.
Не отримала натомість ні крихтини,
Лише в муках доживать свого життя.
Не сприймала нерозділені «іскрини»
Не коханого Іванчика-гінця.
Ось така вона тяжка дівоча доля!
Ось така вона щоденная журба –
Без початку і кінця безмежне поле…
Чаруватиме кого її краса?
А любов – вона двокрила лебедиця,
Бо несе на крилах хлопця і дівча.
Не простила, отруїла вона Гриця –
Він не чий тепер. Вона вже не чия…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247488
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.03.2011
Холодний дощ стрічав мене
назустріч падаючи з неба.
А я не знала: чи мине
в усмішці кожен день потреба.
Я посміхалась, дощ ішов,
гілки торкаючись сльозами.
Він дарував свою любов,
шепнув краплинами-словами.
Що закохався він в усмішку
моїх, як зелен лист очей,
як в непрочитану ще книжку,
неперелистаних ідей.
Так задивлявся, наче в ліс
мої очей, моїх зелених.
Та, боячись відчути злість,
він напускався, мов скажений...
Зелені очі, кажуть, злі.
А я їх маю, то це правда:
Мені заснути десь у сні,
не прокидатися до завтра?!
Гілки раптово похилились,
зломились деякі із них.
Вночі таємній, це наснилось, -
і пролетів луною крик...
Зелені очі пробудились,
дощеві сльози не знайшли.
На простирадлі лиш зустрілись
з промінням сонечка-душі.
Я зрозуміла, то був сон...
Дощу всміхалася крізь сльози.
А він блукав коло вікон -
під ранок висох на порозі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Церква Виводівська золотом сія
Маками укрились узбіччя і поля.
Зелено по всюди, бо прийшла весна.
Черешневе чудо квітне, ожива.
Очерет над ставом заведе пісні,
А над вечір стихне – тихий, мов у сні.
Чапля, наче пава, стане бережком,
Дивиться у небо ткане молоком.
Весело у полі пшениці шумлять,
І чекають долі – стигнуть, достигать.
Як же не любити ріднеє село?
Як же не плекати мову і тепло?
Як не шанувати матінку і дім?
Значить ти – безликий, сіроокий дим…
Люди-виводяни, люди-трударі,
Працею кохані, люди-сіячі.
Серденько – то школа, обеліск – рука
Пам’яті солдатів «вічного полка».
Імена не тануть, на вустах живуть.
Буде нам біда, як зможем їх забудь!
Наше черешневе, яблучне село!
У моєму серці будеш і було…
Церква Виводівська – ото є душа,
Пісня українська і свята весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247264
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2011
Просити – це великий гріх.
Мовчати – це найбільша мука.
Зірвати непокірний сміх,
Й чекати, що прийде розлука.
Спитати: «Чи моя любов
Оживе, доживе, оживає?»
І знати, що холоне кров
Без надії серце співає…
Сто доріг, обійшовши, не знаєш
Чи радіти приходу весни,
Чи сідати на потяг до раю,
Що прибуде опівночі в сни.
Чи в собі відчувати ілюзій
Повну чашу, зрадливих думок.
Та вони – не найкращії друзі,
Лиш життя – це повчальний урок.
Бути бідним, можливо, це краще,
Навіть, ліпше пізнать почуття.
Та багатому в світі найважче –
За любов не віддасть він життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011
У чому суть і возз’єднання? Які шляхи розчарування?
У чому щастя полягає, таке, що серденько не крає?
Як бути нам в новому часі, не загубитись в сірій масі?
Знайти покликання, духовність, той вірний шлях, його тактовність?!
І мати вибір кожен раз, що захистить надійно нас.
Від буревісників фальшивих, що в очі кидаються милі.
Вони колишуть нас словами, майбутнє стелять нам зірками.
На зламі двох тисячоліть родили, й хочуть нас змінить.
Але, чому ми віри тим, хто в очі нам впускає дим?
Міраж, пустелі і зітхання – ось це є шлях розчарування…
Позасихали навіть трави, безбарвний світ вже без забави.
І сходить сонце тут не хочу, а спить на сході в темній ночі.
Та, досить, ми є покоління! Ми – двадцять першого насіння,
століття, що не має меж – ми прагнем стиглого і «фреш»!
І непокірні, часто злі, ми засинаємо у млі.
Там довго думаєм, страждаєм, і навіть часто помираєм…
Та не фізично, а морально: проблеми робимо глобальні.
Але нас мають розуміти, ми те насіння – ваші діти.
І ось наш лозунг – це є воля, беззаперечна наша доля!
І наші мрії у реальність, оце життя – це неформальність!
У цьому суть і возз’єднання, бо вже набридло нам кохання.
Ми креативні, досить грізні,
І тільки в снах, чомусь ми різні?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2011
Приклоню тебе небо к ногам,
лишь бы только была ты здорова.
Все, что есть за тебя я отдам,
но зиме не отдамся суровой.
Ты роднее небес, и повсюду
охраняешь меня от беды,
охраняешь меня от простуды.
Моя мама, тебе все цветы!
Для тебя все стихи мои с солнца,
и пропитаны лаской души!
Теплый лучик к щекам прикоснется,
я прошу только, мама, живи!
Одинокий подснежник я, мама!
Без очей твоих ясных, святых,
И зима накрывает упрямо,
и метель осыпает-снежит...
Без тебя увядают цветы,
как и я увядаю без ласки.
Как хочу, чтоб сбывались мечты
(над кроваткою мамины сказки).
Не оставь меня, мама, одну,
в этом мире блудить городами.
Я розплачусь, в слезах утону,
потеряюсь по-между часами...
Я прошу лишь, останься со мною!
Буду жить только ради тебя,
и подснежник метель не укроет.
Моя ласточка, мама моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246632
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2011
Відкрий вікно у "сіре місто",
розкрий можливості свої.
І привітайся з небом чистим, -
лаштуйся крилами в політ!
В рюкзак надії поклади,
і парасольку від печалі.
Не зупиняйся, сміло йди!
Та опановуй нові далі.
Ти в цьому світі - ясне сонце,
ти - чистий аркуш і кіно!
Не закривай своє віконце, -
Ти неповторний все одно.
Ти зможеш все, бо в серці мама,
в твоїх очах, і твоїй мові.
І заростуть болючі рани
за мить секунди від любові!
Та не забудь лиш батьківщину,
якщо пошкодиш ти крило.
Тебе зустріна Україна
і рідне місто, чи село!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2011
Марить весна у моєму волосі,
в'ються стежки під ногами - шляхи.
Тільки сьогодні спочатку здалося,
що не втекти мені більш від зими...
Та все гаразд! Льодоходи пірнають,
і не насниться водиці кошмар.
Зранку +5 і не замерзають
теплі краплини відчули вже жар.
Радісна злива пустилась над містом -
очі наповнились смаком життя.
В калюжі співає прозоре намисто,
вмить підійду і вдягну його я.
Губи холодні, та серце гаряче,
я розплету від журби свої коси.
І від печалі я вже не заплачу -
радіє весна у моєму волосіі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244456
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2011
Привіт! Чому мовчиш ти знову?
Чому не хочеш говорить?
Чи, може, маєш в серці втому?
Чи, може, так воно болить?!
Чи, може, я згубила душу?
Скажи, коханий, не мовчи!
Якщо згубила - вмерти мушу,
та тільки як, прошу, навчи...
А ти мовчиш... Пуста кімната
пускає місяць на постіль.
В полон життя і серце взято,
бо їх забрали туга-біль.
Думки зрадливі - п'ють слова.
О, як стужилась за тобою!
Із краю в край - тебе нема...
Життя заплющу над собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2011
Моя остання весна, мої останні слова,
моя остання любов ще серед вулиць блука!
Ще серед неба печаль не покидає пташок;
ще нецілована даль бере початок з зірок.
Весна не встигла прийти, а вже буяє життя.
А вже кружляють сади і мимохідь почуття.
І сонце наче легке (його на плечі візьму),
та тільки серце важке весну лякає п'янку.
Я по дорозі іду, - за мною плаче весна,
вона лишилась в саду,а я стежками пішла.
І не знайшла я любов; мої застиглі слова
змовчали губи і знов - на роздоріжжі одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2011
Замріяна, зажурена і тиха
зеленая верба понад рікою.
неначе та гроза, що горем диха -
пускає блискавки понад собою.
І пісню кожен вечір співа полю:
то голосно, то тихо поведе.
Немов би повідає йому долю,
а вітер знахабніло все вкраде.
І десь несе дорогами-шляхами,
прибреше про задуману вербу.
Що ніби та сміється над полями
і жити навіть може у саду.
На другий день вітра несуть дощі,
і насміхи людей без співчуття.
Про дерево, в якому зась душі,
в якому не лишилось почуття...
Заплакана співати перестала,
і віти підкорилися воді.
Що вітер набрехав - вона не знала,
дрімала аж до ранку в самоті...
На третій день - у небі яскравіше,
та музики не чути в полі, стихла.
А вітер, насміхаючись колише
замріяну, зажурену і тиху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243076
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2011
Увы, по улице моей,
давно протикали секунды.
И здесь при встрече фонарей -
рассыпались цветы на белой клумбе.
Витрины освещали провода,
машины замедляли все движенья.
И с неба опускалася вода,
как белое во тьме стихотворенье...
На лавочке сидели я и ты,
смотрели сторонами и стиснялись.
Со мной грустили белые цветы,
прохожие бежали и смеялись.
А я цветы так крепко обняла,
прижала их и сердцем обогрела.
Кричала и рыдала... поняла,
что больно я сегодня вот упала.
Витрины погасили яркий свет,
и лужи обступать уже не стану.
На лавочке оставила букет.
"Немножко обернусь и просто гляну".
Лежат они и мокнут от воды,
от той воды, стихи что сочиняет.
Я знаю не придешь наверно ты,
приход твой ничего не поменяет...
Шуршит в кармане сдача из рублей,
я ими покупаю все букеты.
И каждый день при встрече фонарей,
на лавочке пою свои куплеты...
И так проходят зимы и года,
и снег все чаще вечером встречает.
А с ним его родная пустота -
и кто же я?! Меня никто не знает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242704
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.02.2011
Тебя любить я перестану,
когда остудится Земля,
когда исчезнуть в небе звезды -
когда усну навеки я!
Когда Земля сойдет с орбиты,
когда метели заметут.
Когда дождем метеориты
последней ноченькой пройдут...
И наша тайна так остынет -
что мы любили до конца.
Что мы не прятали надежды
в окне разбитого дворца.
Ну а пока еще живем,
еще встречаем все рассветы.
Еще с тобою мы споем
нашей любви полукуплеты!
Ты только знай - не перестану
жалеть о встрече синих глаз.
Исчезнет мир, но я оставлю
свою историю о нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242703
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2011
Як багато не сказано мамі,
тих чарівних і лагідних слів.
Колихала вона нас ночами
і бажала найкращих нам снів.
Цілувала і так обіймала,
віддала усю ніжність свою.
І в очах наших все пізнавала.
Ти пробач мене, мамо, молю...
Лиш пробач за безсоннії ночі,
і за те, що не слухаєм ми.
Що примусили плакати очі
та чекати на нас три зими...
Яка гарна ти, мамо, матусю!
Які очі - веселі й сумні!
Ти прости мене - часто я злюся,
і як соромно зараз мені...
Твої квіти мене чарували.
Вони схожі на тебе саму.
Як і ти, все про всіх вони знали,
й до сьогодні лепечуть в саду.
Та немає кому доглядати
твої квіти, матусю моя...
Лиш залишилось їм сумувати -
твоїм дітям, таким, як і я...
Як багато тобі не сказали,
та не встигли. Зима, все зима...
Не запити цю біль, не заспати,
не минеться ніколи журба.
Лиш проллються дощами всі сльози,
над дібровами, нами, хатами.
І прийдуть снігопади-морози,
замітаючи квіточки мами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242386
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2011
Как больно потерять кусочек сердца,
в котором ты хранил свои мечты.
И зная, что от холода не деться,
все прячишься от всех у пустоты.
все думаешь о днях прикосновений
глазами и во сне, и наяву.
Но больше не зовешь ты приключений,
а просто тихо прячишься во тьму...
Забыв, что ты кому-то просто нужен,
что кто-то лишь мечтает о тебе.
Ты просто так решил, что безоружен
и радость не появится в судьбе.
Кому-то доказать, что жизнь прекрасна,
сложнее, чем сказать, что ее нет...
"Ведь нет меня- и вовсе не опасно
теряться или совершить побег!"
Когда ты понимаешь, что ты болен,
и рядом нету теплого крыла.
Ты снова понимаешь, что раздвоен
на противоречивые слова.
"Любить ее всем сердцем и душой;
иль просто насовсем о ней забыть?"
- Но вслед кричать ты будешь ей -ПОСТОЙ!
- Она уйдет, а смысл дальше жить?
...любимая всегда к тебе вернется,
во снах твоих и в сердце будет жить.
Но просто никогда не прикоснется,
а будет лишь неиставо любить...
Всей кровью прорастет она в тебя,
все сны твои сворует навсегда.
Не злись, она все делает любя!
Хоть в сердце от нее кусочек льда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242385
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2011
Зима рисует на дворе свои узоры,
свои метели разбросала во просторы.
Укрыла реки белым-белым одеялом,
и спать под снегом вся природа стала...
Снежинки кружатся в небесной синеве,
и все молчит, скорясь безбрежной тишине.
Ворует день, ворует ночь, ворует сны,
тот белый снег, в гостях красавицы-зимы.
Так целый день прошел бы около окна,
чтобы смотреть, как засыпают все дома...
Рукой оставить на стекле простой узор,
а за окном увидеть лишь хрустальный двор.
Качнуться ветви, осыпая белый иней,
к моим щекам коснется лучик света синий.
И я пойму, что как прекрасен этот снег,
когда зима, но греет близкий человек!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242201
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.02.2011
Я не знала, що без тебе я не зможу
відчувати смак солодкий на губах.
Я не можу, я не буду і не хочу
відчувати чужу ласку на очах.
Я не знала, що сьогодні будуть сльози,
що до завтра не забудеться журба.
Що цю землю заплескали вже морози,
- обійняла лиш метелиця сумна...
І вуста мої засохли в одну мить,
бо без тебе - я ніхто, я нежива.
Не проситиму у неба про блакить,
і до мене не повернеться весна...
Я кохатиму тебе і неживою,
цілуватиму дощами навесні.
Заспіваю в небі зіркою-грозою,
притулюся до зіниць твоїх у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2011