| Сторінки (10/940): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
із-під завалів наші голоси
зовуть, як перелітні гуси
з-за хмар, журливі і сумні,
бездомні гуси перелітні
наш дім – в огні
наша земля – в огні
наші шляхи небесні
споконвічні –
в огні
ночі і дні
ночі і дні над нами
ростуть завали
цегляні
й бетонні –
мільйоно-тонні
а з-під завалів кличуть голоси:
…спаси…
голосять молитви,
гукають допомоги
вдень і вночі...
...союзнички,
партнерики,
відводьте очі,
встромляйте зір собі під ноги
і йдіть, що вам до того,
до криків-хрипу сірих і убогих –
така в них доля…
…повільно обертається земля,
і сонце сяє –
ідіть:
кому яка судилась доля –
ніхто не знає
16.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
у камері смертників
третій рік живемо,
кожна мить
може бути останньою, знаємо,
а все одно,
крізь заґратоване смертю вікно
у світ визираємо:
силимося розгледіти
проз вогні і густі дими,
чи цвітуть за нашими мурами
хризантеми…
гинуть солдати в окопах,
гинуть в домівках розбитих
батьки і діти
а ми пнемося
крізь найменшу шпарину узріти,
чи квітнуть за нашими мурами
хризантеми –
останні квіти
і чи стане тим, хто діждеться, сил,
щоб Перемозі радіти
26.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
між хризантем,
що цвітуть на подвір`ї, –
як у відкритому космосі…
хризантеми
свідчать про вірність,
і означають осінь
хризантеми
пахнуть землею свіжою
і полином,
витончено й віддалено,
як Мартіні Б`янко –
романтичне легке вино
у хризантем,
як у японських жінок,
погляди
ледь розкосі
порозсівала зоряно
імператорські нагороди
на подвір`ї осінь
скоро холодні дощі
обсиплють монети-емблеми
і живі ордени Хризантеми –
осені нагороди найвищі –
алмазами
крупними
беріть, хто хоче,
емблеми і ордени,
чіпляйте на лацкани,
просиляйте в петлиці
відзнаки осені-імператриці
хризантеми,
як ми, –
серед страхіть війни
кивають віночками
розмаїти-ми…
і так –
впритул до зими
24.10.2024
*Хризантеми мають багато
символічних значень, зокрема
хризантема є одним із
символів Японії. Хризантему
традиційно зображають на монетах
і емблемі імператора Японії,
а одна з найвищих нагород країни —
орден Хризантеми (Вікіпедія).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
...небо зоряне
на зарошені луки схоже…
Боже,
уже й не віриться,
що є на планеті такі міста,
де вечорами людно на вулицях,
де у сквериках
мріє осінь
кольоровими снами,
і людолови
не полюють за головами,
за душами нашими
і синами
щасливі люди
метушаться у тих містах,
де не жнивують
щодень і щоночі
смерть
і страх
щасливі люди
мешкають в тих
містах –
від зорепаду
ховаються під зонтами,
складають вірші
листю поснулому
і не знають,
що трохи довше, ніж ми,
затримались
у минулому
07.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
випадково почуєш
як птиці
натужно
молотять повітря крильми –
і вже не бачиш їх більше
такими легкими,
як раніше здавалися – романтичними,
невагоми-ми
янголами
і ми
ступаємо
по стежині ногами –
проворними
кроками:
м`якими-пластичними-граціозними…
але
чутливе вухо
здалеку слуха
і чує,
що хтось по стежці йде,
бо гупає,
бо земля вібрує,
бо земля під ногами гуде…
і вже не здаємося ми
вуху чутливому – романтичними…
як здавалися здалеку плавними
пелюстками
ефірни-ми
янголами
ні,
ми – янголи втілені:
їмо смаженю і ковбасу –
втілені
кожен до свого часу
17.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
«И, тая в глазах злое торжество,
Женщина в углу слушала его»
Ніколай Гумільов
…не жаль мені літа,
що сьогодні минуло,
а життя, що минуло, хіба не шкода?..
беззуба стара левиця,
ховаюсь, як у савані,
у невиправних спогадах
левиця –
для диких звірів гроза і цариця,
для рідного дому – мисливиця,
годувальниця
була,
і як літо сьогодні – минула,
спливла
сила
і от, ночі і дні, ночі і дні
шукаю для себе захистку
у рідній савані,
але повсюдно услід мені
повзе неодступною тінню
огидне гієнове хихотіння
бо колись давно,
якогось туманного дня
я підібрала залишене зграєю
гієниня –
гієнами відбраковане
ще не прозріле щеня
…укріпився швидко
на царських харчах
гієновий недочах –
мале сученя
виростало в гієнову суку*
на очах
щодня
завжди обіч,
під царським недремним захистом,
завжди при мені,
врятована молода гієна
росла на правах рідні
росла і кріпла,
їла-удосталь-пила,
і з кожним ковтком дармової їжі
більш ненавиділа
закони мої, порядки мої,
благородні взаємини прайду-сім`ї
були їй чужі
і смертельно ворожі
серед ситих забав
і звичайних домашніх утіх
виривався інколи на поверхню
добре тамований
зловтішний гієновий сміх
а коли у важкім бою
мене поранили в шию –
у гієни, як шило з мішка,
вислизнула
вдоволено злісна посмішка
вона ненавиділа і чекала,
щоб я постаріла,
і на силі щоб підупала,
і, врешті, коли я втомлено спала –
підкралася, як змія,
приймачка моя
і зо спини напала…
…тепер гієна
моєму погрожує сину,
переслідує всю родину,
обікрала й поруйнувала житло –
так за добро помстилося
класичне правічне зло…
…отака
на сьогодні казочка:
у беззубої левиці –
гієна дочка
31.08.2024
*СУКА, и, жін.
1. Самка свійського собаки, а також інших тварин родини собачих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
чи буває таке,
щоб життя закінчилося,
а смерть ще не настала?..
бува-є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
вставайте всі, хто зраджений
і закатований кремлем:
московія –
це з бруду зліплений голе́м…
вульгарна брила бруду…
й населення –
перед очима Бога – недолюди,
бо зліплені з багна
й закляті –
невігласи і таті
раби,
чужій підвладні волі,
п`яниці жадібні,
брехливі торбохвати босі-голі
…як солончак, міцні –
як солончак, безплідні,
як непролазні зарості –
густі…
скажіть,
що й поміж них окремі люди є –
погоджуся,
і Бог їх упізна́є
не переплутає…
і от:
цей необроблений сирий голем,
безмізка і бездушна брила,
просякла муками людей і болем
тупа бездарна сила
усе живе ламає і крушить …
ламає й нищить пагони і крила
пекельна суміш
із крові, сліз і одержимих душ,
заміс на нечестивих домішках...
...прадавній змій заокеанський
(чи ватиканський?..) чаклун і маг –
він знає,
що скоро агресивна ґулюмаха*
розвалиться, розсунеться
і розповзеться прахом
та перед тим, як рухнути навіки,
буде дано московському недоцарю –
яйцеподібний череп розкроїти
своєму вашингтонському володарю
28.06.2024
* ґулюма́ха - від ґуля, грудка - величезна грудка бруду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
росія-китай-америка – три личини
князя світу сього сатани –
підкилимно змовляються і воюють
супротив України
оскалені три личини
третій рік годують нами війну –
наче Цербер, трьома кривавими пащами,
рвуть Україну
...три голови і спільне потворне тіло:
росія-китай-америка – планетарне зло
07.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
[i]…чуєш, брате мій, товаришу мій…
Богдан Лепкий[/i]
чи бачиш, брате-товаришу, ти
як зовнішні вороги – москалі-окупанти
намагаються землю у нас відібрати,
вдертися-увійти
у наші домівки-хати,
щоб разом з онуками і дітьми нас убивати –
знищити…
чи бачиш, брате-товаришу, ти
як зрадники, внутрішні окупанти,
людолови-заготівельники
отримали право вдертися-увійти
у наші домівки-хати,
щоб непокірних нас
разом з онуками і дітьми ґвалтувати –
дух незалежності нищити…
не держава для нас і наша – а ми
кріпаками стаємо державними,
вже не вважаємося людьми,
а що лиш людськими ресурсами…
розпоряджається владна мафія нами,
як рабами
безправними,
чи власними вівцями-баранами
за таємними планами мафії –
і світової, й тутешньої
какістократії –
криваво-кігтистої зграї –
дев`яносто відсотків чоловіків,
як це сталося у Парагваї,
кинути безоружними
у м`ясні штурми,
а жінок, що зостануться вдовами
беззахисними –
у примусові розплідники,
державні гареми
усуспільнити…
і змусити
кріпаків для ясирів і ярем плодити…
отакі
нового суспільного устрою носії,
внутрішні окупанти –
примітивна калька з орди-росії
23.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
…і от на п`яту роковину
він так перемінився, що покинув
свою дружину,
свою родину,
дозволив покріпачить українців
і Україну
це гра з дияволом така -
обіцянка-цяця́нка
18.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
нашим найпершим союзникам
не вперше
відбирати землю
у корінного народу
землю
волю
життя
свободу
матір рідну
продадуть за вигоду,
і нас наперед продали
кремлівським за ви-нагороду
ми
не були їхніми?..
червоношкірі тамтешні також –
і що ж…
ми,
як і вони, блідолиці?
дурниці…
зробимось червоношкірими,
якщо довго тримати нас
на відкритому сонці
…всі уже все бачать –
але брешуть, або брехливо мовчать
прокиньтесь,
у кожного з них на правиці -
антихристова печать
17.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
[i] «…я водою хрищу, а між вами стоїть,
що Його ви не знаєте…»
Євангеліє від Йоана[/i]
розбухлу тушу росії-орди
розмивають розбуджені
ново-каховські води:
прокидайтесь, дикі зграї-народи,
до крові людської жадібні,
прокидайтесь у бруді на дні,
до зла ненаситні,
до чужого майна ласі –
Суд на часі
Велика Вода йде на ви…
а вода – предтеча, вода готує умови,
кличе до чистоти
бо є уже серед вас
Той, кого не дано вам бачити,
Хто приходить після води –
але був, є і буде Завжди
вогнем
прийшов христити –
символом Духа Святого
рівняйте для Нього дорогу
18.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
...вийшли з русел річки рівнинні,
де і взялося стільки води?..
зникають міста і топляться люди –
і не в повені топляться,
а у власній брехні
...на переході епох, на вістрі часів, на зламі
змиють з планети і заокеанських іуд,
як бруд,
невідворотні цунамі
16.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
голка
зі смертю кремлівського карлика
на кінці
схована
у лабіринті білого дому
білому і твердому
як шкаралупа на крокодилячому яйці
13.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
дві горлиці
цілуються на ялинці –
на розгойданій вітром
шаблеподібній гілці
два диких голуби
впритул усілись на верхівці
найвищої у берегах верби
пара лелек полощуть в небі крила,
наче тугі розгорнуті вітрила,
наче підбиті сонцем прапори,
парять довкруж високовольтної опори –
шукають місця для майбутнього житла:
вслід за лелекою, лелечка також стала
і на стовпі коротку мить постояла,
та ніби, що шукала – не знайшла,
знялась і разом дальше полетіли –
деінде щастя понесли
на білих крилах
янтарно-золота бджола
цілує кожну квітку абрикоси,
що тільки-но рожевувато розцвіла
з усіх усюд – любов-весна…
…чи вони знають, що війна?
що третій рік, як бореться і гине
у змовах і шахрайствах планетарних
стікає кров`ю привселюдно Україна?
і горлиці, й лелеки, і бджоли золоті –
не знають про війну,
вони живуть у Божій вічності
04.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
понахилялись космічні
широкогорлі глеки,
мальовані
і полив`яні,
світлом
по самісінькі вінця повні,
світлом,
з якого виковуються зірки,
як чарівні цвяшки...
і бринять, як струни, живі цівки,
витікають із глеків космічних
срібла зоряного струмки
і впадають
у наші, давно пересохлі, серця і ріки
у запа́лі, крихкі, зношені жили,
вливають небесні глеки
нових надій і цілющої сили
щоб усі, хто у відчаї – знову вірили,
щоб усі ми воскресли і перемогли
розбитих сердець
полинові причасні чаші:
тільки на Бога
надії останні наші
24. 01. 2024
ілюстрація - робота українського художника
Олега Шупляка з циклу "Український космос"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
безчесно й незатишно у такому світі,
де на всьому, наче пудові замки,
висять цінники
15.01. 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
планети – це як зірки
навпаки:
у космічному просторі
кружляють планети
з вогнем, захованим у ядрі,
а з відкритим назовні вогнем –
палають у космосі зорі
така різни-ця:
у планети – вогонь всередині,
а назовні вогонь – у сонця…
взаємно притягуються
і відштовхуються вогні,
і кружляють планети навколо зір
на шанобливій відстані
…бачу лінії паралельні:
ховають Світло всередині –
глибоко у серцях – люди земні,
наші тіла щільні,
непроникні,
речовинні,
тому, як планети, відкидаємо тіні…
і, як зірки, люди духовні –
сяють на небі Світлом живим назовні
09.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
на зеленій толоці,
на тому боці
ріки –
вітряки,
півпрозорі на сонці
звіддалеки,
махають крильми
блакитними,
як лелеки
уві сні
вигадані
півпрозорі млини вітряні
обертають крильми,
навхрест туманно блакитними,
повільно і плавно, як уві сні
і на кожнім крилі,
що війне над толокою,
не торкнувши і тінню землі,
світлячки, гомінливою зграйкою
умостившись на нижнім щаблі,
злітають на небо, раді-веселі,
як дітвора
на розписаній візерунками каруселі
біжу босяком
по некошеній на толоці траві,
по тоненькій стежці-дузі –
назустріч татові,
що спинивсь на дорозі,
і стрибаю з розгону, з розмаху
в надійні татові руки, і наразі
під небо злітаю легкою птахою,
і радію, як душі чисті,
хай іще не довершені і не святі,
що на небо здіймаються від землі
на вітряковім прозорім крилі,
умостившись скупченням-зграйкою
на найнижчім щаблі –
як зірки…
…старі вітряки –
на перелогах світів
душ перевізники
06.01.2024
* переліг - тут те саме, що й толока - заросле травою поле
*наразі - тут у значенні зараз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
[i]Рибалки поранених слів….[/i]
Артур Сіренко
кожне слово –
дароване людству диво,
кожне слово Божественне
і від початків правдиве
у таємницях
клітинної мікробудови –
лежить слово:
у ДНК – лексична основа…
закодовані
у кожній клітині живі слова –
може, ми пісня, вірш чи молит-ва
Правда –
середовище розвитку людства,
як і вода…
минули ери, минули епохи
відходило людство від слів правдивих
помалу-потрохи
і якогось похмурого дня
затопила планету
безпросвітна тлуста брехня
брехня,
як хробаки у сливці,
поточила наскрізь правдиві слова,
і взялась між людей, як мутанти-убивці,
слів брехливих орда світова
роззирніться – усно й письмово
усіма на планеті мовами
ллються брехні стоками каналізацій –
і проникає брехливе слово
у ДНК-хромосоми, у основ основи,
у кістки і мізки усіх народів і націй
війна світова – це своєрідні жнива
переродження слів і мутації людства
«… диявол брехун і батько брехні» –
ці слова для прозріння людей
Господом сказані
усі брехуни – покручі генетичні,
вони
на загибель Землі з пекла послані,
зараз їх серед нас легіони і легіони –
рашисти, реал-політики, владики земні
таємні і явні,
напіврозкладені,
як у гнилому багні,
кишать і харчуються у власній брехні
скільки ж то треба
рибалок-апостолів і пророків,
геологічних термінів-строків
аби вивудити з водойми
поточені злом слова?
чи лишень обізветься
Правда Божа жива,
і стане над нами нове Небо
і чиста Земля нова
…воскреснуть,
стануть правдивими всі слова…
02.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
кажуть вони,
що герої війни…
стоять – у військовім вбранні,
нахабні,
на харчах дармових відгодовані,
мов тилові кабани
між безоружних стоять при зброї
і кажуть, що в тил відряджені
прямісінько з передової…
ловлять людей,
викрадають і б`ють –
своїх годувальників
ґвалтують і продають
ні!
вони не службовці державні,
вони комерційною фірмою наймані –
і на викрадених заробляють хороші
гроші
вони – не воїни,
що загоїли рани,
а мов аватари-клони –
потоптали, як бісер в гною, закони,
закаляли багном обидва Майдани:
внутрішні окупанти і вороги –
не чекав народ від своїх такої наруги
справжні воїни
не підуть натовпом на одного
безоружного
і не будуть виконувати,
як ординці, сліпий наказ –
злочин і сказ
хоч якому господареві на догоду
не підуть топтати
свободолюбну гідність народу
ні
від запроторених силою «добровольців»
не буде слави і подвигів на війні
будуть прокляті
у поколіннях ті,
хто відбирає у свого народу
почуття гідності
і свободу
втрачає честь, хто обирає вигоду:
чи у владі, чи в бізнесі, чи у Богослужінні,
а чи на війні
23.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
стікаємо кров`ю
у запеклій нерівній борбі
і волаємо – «Пробі!..»
у тих, що за нашими
спинами,
у кого однакові з нами суспільні боги –
заради спільної перемоги
просимо допомоги:
сусіди-брати,
допоможіть нині
українцям,
що стали до бою, і Україні,
бо завтра –
в шкурах і з окривавленими тесаками
прийдуть людоїди московські й за вами
сусіди-брати-народи,
допомігши нам – ви себе порятуєте від орди
усе ж так само,
усе – як завжди…
нам потрібна зброя –
дайте нам зброї,
бо за тридцять минулих років –
це ви нас до нитки роззброїли,
нашу зброю орді віддали
почули брати-народи
і одразу ж затіяли
зустрічатися-сперечатися,
обіцяти багато,
і щедро точити словесні меди:
чи дати
і скільки дати,
перед тим – пошкодити-надламати,
щоб не образити часом орду,
бо налякані
і бояться брати-народи,
обережні, аж дмуть на холодну воду
у них із ордою таємні заплічні бесіди
і продажні угоди
домовились врешті – старої зброї,
хай там якої,
дати –
піпетку взяли
і нумо по крапельці відміряти –
щоб не занадто багато,
і непокірні хохли
не одразу усі щоб вмерли,
щоб зупинили собою навалу,
але ординців не перемогли
по крапельці міряти-відміряти –
на увесь фронт – по дві, по чотири гармати
мільйон снарядів пообіцяли:
ми рік обіцяного чекали,
відбивались, чим мали,
чим і не мали,
голодні жерла гармат
серцями власними годували
і обіцяного не діждали –
нас у смертельнім бою підвели:
ну, не змогли вони,
не змогли…
не орлиці
і не орли
зате шпетили і штовхали,
щоб ми голіруч наступали
на бетонні ворожі вали – і полягли
навіть думати лячно…
кажуть, що мало їм дякували
хохли невдячні –
дякуємо, але ми ще ж НЕ перемогли…
… слава Богу, і справжні люди серед народів є:
ладні останнє за Правду оддати, навіть серце своє –
спасибі людям, добра повік не забудем,
і Господь їм подякує…
12.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Мінотавр –
плід розпусти
і ганебної ненаситі плоті,
і щораз,
як за вчинені підлості
у гнилім аморальнім болоті
перед Правдою треба відповісти –
земні царі і цариці –
товстопикі збоченики і збочениці –
не знаходять кращої ради,
аби приховати
каліцтва і вади
своєї злочинної влади –
як тільки заплавленими
у підступні словесні меди
жертвами молодими
щораз
людожера задобрювати…
щоб себе і брехні свої рятувати
що на захід, а що на схід – усюди
кровожерних чудовиськ орди́
годують вельможі живими людьми
і прикидаються добрими
прикидаються друзями
змова, брехня і зрада –
і тепер, і дотепер століттями
ревуть трибуни
амфітеатром розміщені доокруж арени –
хліба й видовищ! – а на арені ми –
дочки й сини України
голіруч б`ємося з дикими
песиголовцями-звірами
а від лукавих соратничків –
брехливі словесні меди:
підступність і зрада
як і завжди
споглядаю життя в дзеркало
заднього огляду
через крупно краплисту
небесну воду:
близько тисячі років минуло,
а хитруни заходу,
як Мінотавра, годують нами
усе ту ж кровожерну орду
давня таємна гра:
московія для візантії - рідна молодша сестра
06.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
цілу ніч розбігались по чорній ріллі
коти і собаки білі
пухнасті і крупні
ген, аж на лінії небокраю, удалині
здається темнішим сніг,
чим зблизька отут, на польовій обочині
обман зору – закон перспекти-ви
…може, знов перейдемо «на Ви»?..
22.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
брехня облущилась і оголилася язва:
«москва» означає – «гнила вода»,
а «русь-росія» – це в нас украдена назва,
а насправді їх звати і нині, і прісно – орда
і знову, лукавих брехень облущивши позолоту,
завжди та сама дика орда напала на Русь святу,
Київську Русь – споконвіку істинну і єдину –
Русь-Україну
…коли обізветься Господь до Святої Русі –
ми відгукнемося: – «Тут ми, Господи, перед Тобою всі…»
і, наче гнила вода,
навіть чвакнути не посміє брехлива московська орда
18.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
цвітуть Петрові батоги
обіч космічної дороги,
наче блакитні джмелики, квітки
усілись на тоненькі гілочки
й киваються обіч міжзоряної траси,
мов придорожної перестороги
ізвіддалік помітні жезли і кутаси
живі прикраси
обіч надшвидкісної траси,
розказують дорожнім про красу
безмежно зоряного космосу
цвітуть довірливі квітки,
мов очі янголів, що дивляться з блакиті,
для нас, для вічно подорожніх – знаки,
що ми не збилися з правдивої путі
топаз-аквамарин – блакитні зорі,
на придорожнім полотні
земнім
цвіте цикорій
02.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
у рукавах
знайомих мені галактик
дозрівають нові планети
і молоді сонця
обережно пливуть
рукави галактик
на космічних вітрах –
погойдуються
колишуться…
рукави галактик
з широкими ро́зтрубами –
на грушах повні грушками,
на яблунях – яблука-ми…
обіч траси
сяє і світиться
галактика Алича –
вся в золотих зірках:
обсіла рясно, наче бджілки,
її рукави-гілки
дрібна космічна малеча…
скоро вже, скоро
молоді планети, зірки й сонця
у безмежні світи
покотяться
…знову осінь,
медитативні сни
земні –
це остання осінь війни
в Україні
16.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
люблю цю дорогу
пряму,
до небокраю дотичну,
особливу дорогу, незвичну,
уже навіть тим, що вона голуба:
ідеш – наче б уже й серед неба
ніхто не повірить, ні?..
що бувають дороги блакит-ні…
безхмарні і голубі –
але це моя гарна правда,
моя невигадлива правда
на радість маленьку тобі
кому тобі?..
кожному,
у кого є неодступна потреба
зна-ти,
що є десь на світі блакитна дорога,
дотична до неба
і можна
по ній
іти
і ти
03.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
подивися, Господи,
в Україні
цвітуть троянди
попри пагубну силу води
і сатанинську злобу орди,
попри хати і сади ув огні,
знову, як і завжди,
в Україні
рясно цвітуть троянди
прекрасні квіти –
діти Радості і Красоти…
а без Радості і Красоти
нам не вижити:
квітуй, Україно, цвіти,
троянда у царстві Божому ти –
сяй і світи
17.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
українки –
космічного роду жінки:
стрічки-вінки,
вишиті сорочки,
по́шивки і рушники –
і на вишивках – усуціль квітки
і старенькі бабусі –
їм онуки
засиляють заполоч у голки –
служать Красі
і дивується світ, що нині
у знов ордою понищеній Україні
до руїн, де й цеглини
не залишилось на цеглині,
як лелеки,
вертають до рідних домівок жінки,
українки,
і розбивають насамперед квітники –
сіють і садять квітки…
і квітнуть на згарищах півники,
троянди-півонії-за́цвіти-паністки,
айстри-цинії-чорнобривчики…
з акацій білих,
обпалених-обгорілих,
капають на обвуглені стіни меди –
на Перемогу нашу
і на Славу Твою, Господи
...українки -
воїтельки
зі зброєю і в шоло́мах
і берегині вдома...
02.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
блакитно срібна туманність
з двома золотими сонцями –
називається Кіт:
не скупиться
на досконалі сенси і форми
невтомний
у творчому пошуку Всесвіт
туманність Кота:
гармонія рухів – граційна пластика,
доглянутість і красота
нерозгадана усмішка,
вдоволена і загадково щаслива,
шубка –
сірувато-біла зо сріблястим відливом,
наче місячне сяйво чи як у вербового котика…
кота космічного рідні брати –
усерозмаїті земні коти
таємні і загадкові, як непроглядний туман,
глянеш – бачиш: сидить на призьбі наче
згорнувся клубочком-калачиком,
а пильніше придивишся – то й нема…
десь глибоко в грудях чи в животі
мовби міхами оснащеної туманності
вібрують часом інтимні рулади і гами –
ну як тут втриматись і не погладити?..
а потім,
куди не ступи – всюди кіт під ногами,
не обминеш
як хоче ще пестощів, чи поїс-ти
милі і майже дитячі хитрощі ці…
а коти з давніх-давен – змієборці,
колись рятували людей від злої біди,
та добро забувають люди
29.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023
жовток
у великодній крашанці
схожий на сонце
у підсиненій небесній очниці,
а ще – на чоловічка в оці –
зіницю…
космічних
подібностей таємниці
прозирають через крихкі шкаралущі –
схожі до сліз невпинних
цьогорічні квітневі дощі
пливуть великодні дзвони
над середохрестям весни,
плаче небо дощами
невпинними
за всіма, хто не прийшов з війни:
сьогодні Христос воскрес! – і воскресли
у Царстві Небесному
всі наші полеглі вої-ни
16.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
у туманностях мого погляду
зароджуються зірки,
прокльовуються, як малі ластівки,
чи як прокльовується до сходу
насіння майбутньої квітки…
у туманностях мого погляду
зароджуються думки,
як розмаїті летючі вогники –
квантові хвилі і часточки,
і гуртуються у «картинки»…
…як живу кришталеву воду,
проникаю поглядом плинні світи –
тільки в русі існують кванти,
уявні і видимі Всесвіти…
а ще – думки,
як насіння майбутнього образу квітки
02.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
холодна вода – аж дзвінка –
з-під містка
у русло ріки витіка
зо ставка:
плине руслом Гірського Тікича
тета-ритмів цілюща музика
хаотично розкидані камінці
гріють боки
на лютневому сонці
на Україну знов
готується навалитись орда –
але не про це
співає вода,
не про це,
а про скупе лютневе сонце
завібрувала автівкою
за спиною в мене дорога…
зараз, у лютому, пре на Вкраїну орда,
та на кінець березня обіцяна допомога
будемо бити орду
і самі гинути –
чи вкотре обіцяна допомога
поспіє прийти?
чи вона не для того обіцяна,
щоб поспіти?..
- у нас є свобода -
дайте нам крила!..
- сорока-ворона
діткам кашку варила
на порозі студила:
цьому дам – цьому ні,
цьому дульку – цьому дві…
09.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
дяка моєму,
тоді ще майбутньому, тату,
що навідріз відмовився
шахтарем на Донбасі,
за примусом влади, стати –
за непослух його,
зовсім тоді іще молоденького,
на півроку закинули у тюрму –
та не зламали – дяка тепер щоднини
од усієї нашої отак-о порятованої родини
і Царство Небесне йому…
…на Поділлі у нас
жито озиме і на морозі зелене,
дяка тобі, тату-заступнику,
окрема уклінна дяка від мене
26.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
…підкладаю у булер`ян кору –
мокра
кора:
по краях уже нібито й обсихає –
на жар сльозами холодними плаче
та потроху займається наче,
але тепла немає,
замість тепла – пара…
…можна змусити і мокре горіти,
але з примусу не буде тепла
ні для душі, ні для ті-ла
…ґвалтом прагнуть ординці –
люті збоченці,
людиноубивці,
силою прагнуть змусити,
щоб їх визнати і любити –
але з примусу не буде пуття –
тільки ненависть і прокляття
…у примусу не знайдеться броду,
не буде і дрібки любові –
тільки смерть москальському роду
і їхній убогій мові
…не скіфи вони, московини,
і зовсім не фіни,
а канібали-андрофаги-дикуни –
брехливі діти батька-сатани
12.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
між поснулими
у безлисті садами,
за вигоном, у сусіднім селі,
на лінії дотику неба й землі,
видніються між дахами
високорості ялини
з розлапистими гілками,
темні ізвіддалік,
наче спалені храми
з чорними на верхівках,
у небо встромленими, хрестами
темні,
ордою сплюндровані, наші храми…
стою і вдивляюсь навмисне –
може в нетрях ялинової пітьми
хоч копійчана свічечка де-небудь зблисне
…але так не завжди,
а тільки-но за негоди
коли ж сонечко визирне з висоти –
зникають сплюндровані храми
і чорні хрести,
пахне ладаном вічнозелена хвоя -
Господи!
Україна – слава і перемога Твоя
…Радість!
попливе
над садами сонними і дахами
ладаном і псалмами -
ми освітимо
наші домівки і храми
силою волі і зброї,
молитвами непохитними
і незборимими,
як сонце з-за хмар, серцями
29.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
у тумані
зникають дерева, як привиди,
ланцюгами незримими
приковані до землі,
останнє тепло вологими хвилями
відділяється од ріллі,
наче душі воскреслі
тріпочуть крильми
білими
і вгору здіймаються
з пересяклих дощами полів
густо парують поорані ниви,
стелить холодні сиві гриви
останнє тепло вологе...
бавиться
в об"єктивну реальність дорога,
каже: бачиш, світ довколишній є,
але тільки "зараз і тут" існує -
і позаду, і спереду,
як і з кожного боку,
усього лиш на декілька кроків,
бачиш, що світ, наче кокон,
доокруж тебе є
лиш наскільки обмежене око
твоє
сягає,
а далі - безмежна тиша, порожня імла,
таємниця велика бі-ла...
біла імла, безмежна тиша...
прозирає
проз таємницю душа,
радіє,
наче рідну домівку упізнає -
"...у отця небесного
чертогів багато..." -
свою домівку упізнає,
рідну батьківську хату -
нарешті вдома...
загоїти рани, спочити
і далі йти: розвиватись-рости -
творити
прекрасні нові світи
співтвори-Ти
вічна душа
серед туману сама -
вдо-ма
25.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
малюю
хату свою
білим по білих стінах
буде хата моя з першоглини
чиста і чепурна -
непохитна і вічна, як Україна...
свіжим вапенцем виписую вправно
згори і донизу півколами плавно:
зі споконвічної глини хата моя
на очах ожива і сія
...на очах
обтрушує з себе кіптяву, порох і прах...
з трипільської
рідної глини кубельце моє -
наче міфічний птах,
що живим із огню постає,
з попелу воскресає
і кращим щоразу стає
...чиста і чепурна
Україна...
22.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
сонце за верби сіда -
закипає гармонія кольорова...
рілля, наче першовода,
вийшла за небокрай, лілова
бабка тестує крила прозорі
після приземлення аварійного у траві -
сяйнули і згасли на крилах попарні зорі,
наче сигнальні вогні, лілові
вже стоїть на кожнім порозі
і зазирає в серце радість щедра сама -
слава Богу, Героям слава, Україні і Перемозі,
вчиняйте широко двері
в уцілілих домівках і в тих, що їх більше нема
...над полями вільними нашими - фейєрверків зорі лілові:
радіємо разом - і ненароджені, і мертві, і живі...
12.09.2022
(...і ненароджені, і мертві, і живі... -
за Шевченковим "І мертвим, і живим, і ненародженим...")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
як шовковий туман,
голубина зграя
зісковзнула з покатого даху
і по небу мете-витає,
я стою
і усим єством відчуваю
часу мирного запах -
мирного часу запах,
але як таке передати - не знаю...
стою серед міста - голову високо підвела:
супроти сонця - у голубів прозорі крила...
описали вільну дугу в голубіні
мерхтливі тіні,
і знову ховаються - птах за птахом,
птах за птахом -
за покатим шиферним дахом
і війна - день за днем,
день за днем -
ховається за вогняним гребенем
і супроти сонця
їй, кривавій, не видно кінця...
обертається
довкола вісі Земля,
от і червень
на понівечених наших полях
розцвітають маки - по двісті маків щодень...
15.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
давно
заморожені дріжджі
поклали в купіль з теплого молока:
"...нарешті... -
зітхнули дріжджі полегшено, -
завершилась епоха льодовика"
і ну ра-діти, розвиватися і рости -
тісто сквашувати
біле пшеничне борошно
з цукром і на молоці -
тісто висходило
і вправні руки
випліскують і кладуть на лаву
круглі, на випічку, буханці
пишається
буханцями пишними лава
у печі
палають дрова
по червоній од жару черіні
іскри скачуть -
кажуть, епоха глобального потепління
прийшла наче
06.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
верби
спинилися на обочині,
задумливі й романтичні,
як паломниці босоногі,
приваблюють погляди,
бо журливо хиляться до дороги,
як хилились би
круго́м ставка до води
верби
стоять на обочині,
вітрами розчесані, молоді,
й замість власних образів у воді
бачать свої плоскі тіні
на двомірній
сірій
дорожно-асфальтовій площині
і я збоку
неоддалік стою,
живу цю картину
відсторонено спогляда-ю,
і думаю:
ось вони - таємні знання глибокі,
езотеричні знання - сховані
на відкритій поверхні,
ось вони - як на долоні,
вербами над дорогою
проілюстровані,
що світи (і наш у їхній рідні)
багатовимірні,
плинні
і взаємопроникні -
тобто один у одному
(особливо сусідні) -
присутні
у нашому світі тримірному
верби стоять на обочині:
висота-ширина-довжина
є у кожній розкішній кроні,
верби об"ємні, у нашому світі законні,
а водноча́с біля їхніх ніг,
на двомірній асфальтовій площині,
вони бачать себе, як плоскі тіні,
бо площина -
це тільки-но довжина-ширина,
і все там таке -
двомірне, плоске...
...а ось у двомірному світі і я -
крива і розплющена тінь моя
увійшла
і зникла у плоскій вербовій кроні
на сірій асфальтовій площині:
у двомірному світі всі ми - тіні
взаємопроник-ні...
і у своєму тривимірі
ми сидимо, замурувавши двері,
наче в"язні
у Платонівській алегоричній печері:
усупереч світлу і дню,
сидимо
спинами до вогню
і дивимось на глуху стіну -
непроникну і непробивну,
і лякають нас наші ж тіні,
що ворушаться на кам"яній
перед нами стіні
04.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
капронова тюль крізна,
візеруночками
простими оздоблена,
набивна,
висить навпроти вікна,
наче осіння днина
туманна...
тюль навпроти вікна
на квадратики
однакові розділена,
і всередині кожного -
витканий із ниток
павучок,
а доокруж
геометрично правильна
павути-на:
мимохіть глянеш і бачиш,
наче
павучки білі
заснувалися
на затканій памороззю ріллі...
а видасться часом ніч безсонна,
місяч-на,
зирк, а в проймі вікна,
мов срібнокрилі бджілки
рояться живі зірки,
а може то
увійшов проз вікно до хати
і кружляє зо стелі сніг лапатий...
висить у проймі вікна
уяви тюль чарівна,
мов пелюстками з вишень
засипана,
а коли громи й блискавки
рвуть повіддя і стремена -
на основі капроновій
зблискують
струмені й бризки
Господи, благослови,
хай сніг, пелюстки чи зливи
у кожній хаті на тлі вікна -
але не вибухи і вогонь,
не згарища і не війна
18.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
ця дорога
не скаже нічого,
бо вона
мовчазна
гладенька і рівна
сіро чорна
а з висоти містка,
у сонячну днину, - дзеркальна...
і голуба -
така
оптична омана:
у розігрітім повітрі - рефлекс неба
над новою дорогою -
стара верба
похилилася, як над річкою:
руслом-річищем без води
вийди і йди
люди -
Вічні Жиди:
в усі сторони йдуть нікуди
пливуть білі лайнери-пароходи,
висять над нами темно синіми днищами:
тягнем голови і здаємося вищими -
радісне свято, либонь, на небі
хмари-лайнери і небесні про́стори-во́ди,
сині і голубі
блукають блукма, як бездомні народи,
чи як ми блукаємо самі у собі
...ще сюди не дісталась
рашистська орда нищівна,
ще тут тихо і затишно, і дорога,
новенька і рівна,
лежить, безмежна і мовчазна
асфальтова-на
акуратна
андрофагами дикими
не поні́вечена
...ця дорога
введе до раю,
як тільки покажеться вдалині
той, якого чекають
02.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
...а попри все,
пишуть,
у Дніпрі зацвіли магнолії...
з Божої ласки і Божої волі
стоять, як мур,
у вогні кровавого бою
наші вої,
Україну й життя заслонили собою:
чоловіки-батьки-сини...
перед Богом і перед світом - Герої
неоддалік епіцентру війни,
посеред квітня, серед весни,
попри вогонь і бурі,
пишуть, що у Дніпрі
зацвіли субтропічні магнолії
...сію
рядочками біля хати
чорнобривчики і космини мої...
вернуться з фронту наші солдати -
будемо з квітами зустрічати їх
20.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Перемога!
іменем Бога,
волею Духа Святого -
згинь, сило нечиста
навало орди рашиста -
згинь -
Україна
захищена
живою Кров`ю Ісуса Христа -
Спасителя,
Україна
навіки-віків
незалежна і вільна земля,
від навали орди врятована
Силою світлого Воїна,
Україна -
непереможна єдина
великого Вибору година прийшла,
Істини! мить настала:
народ і армія України - воїнство Світла
над нами
янгол Сили Божої -
ми
переможемо
заступається
за Україну свята Богородиця -
віра і перемога
в наших серцях
04.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
поцілунок зими
за мить
розтав на теплих вустах
у колах
нічних ліхтарів
пливе завірюха густа,
лапата
тиша, спокій і красота
весільна фата,
невагома і біла,
увесь Божий світ
накрила
наче
вишневий цвіт
рясно з віт
обліта
крізь білизну́
крізну
зоріє далеке вікно
але в хатині моїй
самот-ній
порожньо, темно
і холодно
05.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
ми
зустрілися погляда-ми
і перестали бути хвилями
поміж хвилями,
стали часточками
твердими,
вречевленими:
наче втілились, народилися
ми...
взаємно явилися,
між чужими, сторонніми -
виокремились
двома ніби першолюдьми
взялися мовби нізвідки,
і потрапили у полон
до законів фізики:
в координатах простору й часу
одразу підпали дії закону
для тіл, що мають масу...
світу нашого чудеса без ворожіння:
на землі і на небі тіла, що мають масу,
підлягають закону взаємо тяжіння
Любов
для двох виявлених сердець -
універсальне світило:
викривляє орбіти
до взаємного зближення
невидима гравітаційна сила...
...але й протилежна сила
у природи мудрої є:
тих, які занадто зближаються -
взаємо відштовхує...
мудра си-ла:
щоб
не поглинались більшими
менші і слабші тіла...
ми -
це ти і я:
допоки існує між нами
розумна відстань-дистанці-я
03.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
́́
[i] ...вечір. Ніч...[/i]
...і уявити собі не можеш
як міняється світ Божий,
коли на густу траву
лугову
сонце схиляє утомлену голову
вітер -
на струнах осені вправний грець,
суперечки людські - світлотіней гра
з вінця́ми царськими
принесуть і відкриють ла́рець,
коли стане тому пора
...і помічаєш здивовано час од часу
у зелених кронах позолочені пасма,
і що промені падають навскоси,
згортаються й гаснуть сонячні паруси,
гомінкого розцвічування прапори
стирають барви і виполікують кольори,
речовинність втрачають предмети -
зостаються прозірчасті силуети
силуети - загальні плани,
умовні схеми...
...білими тюлями
відділяються від води
ні, не тумани,
а незабутні привиди -
світлі спогади -
роззираються і питають: - Де ми?..
невловимі асоціації,
сповнені витонченості і грації,
простягають руки і хапаються за краї
оксамитової
чорно-синьої
рясно складча́стої мантії
ілюзії-мрії
безмежне
у внутрішнім вимірі Слово
повільно і поступово -
неодступ-но
все обіймає пітьма,
об"єднує
і занурю-є
на тепле м"яке дно -
де тривог нема,
ні жалю нема -
вічність сама...
відпочинь...засни...
без тривог і турбот - до весни:
не забариться ма́рець* -
з вінця́ми
царськими
вже несуть і відкрили ла́рець -
підставляй голову під вінець:
сон - відпочинок, а не кінець
...розімкни сонні пові-ки -
над тобою
густо сяють живі зірки...
15.01.2022
*марець - березень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
[i] ...смерть була тоді так далеко,
а красота - так близько[/i]
...а як було добре спати
на високих матрацах,
набитих соломою свіжою -
замість пізніщої вати
на високих, як хмари, матрацах
із цупкої лляної ряднини -
і дивитись щасливі сни
сонячні
свіжа житня солома
у домотканих цупких матрацах -
як золоті про-мені
щастя - де мама з татом
і рідна дома:
над нашою хатою
сонце Боже зійшло -
кругле, як вивите із соломи
і колом скручене перевесло
12.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
іду в тумані -
як у глечику з молоком:
Україні - слава!
Героям - слава!
друзі, усіх - з Новим роком
31.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
я люблю вас, хати́, -
всі:
і міцні цегляні,
під є́вродаха́ми, престижні,
і глиняні -
з білими стінами - чепурні,
з мохами на прілій стрісі -
усі...
у спільному космосі
хати -
паралельні світи
...і вививається з печі
запахом житнього буханця
Дух Святий -
любов`ю Божою без кінця
обіймає за плечі
і струменить із освітлених вікон
у відкриті космоси і серця
золотистий вісон...
життя
і у кожній хаті
мешкає щас-тя
23.12.2021
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
закопала у землю зе́рня -
стереже мою таємницю земля
груднева зоря вечірня -
рожева, як з купелю немовля
з коминів над хатами
в`ються дими -
хати, як запорожці з сивими
оселедцями...
04.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
...картоплю, зварену у кожушках,
на стіл поставила,
сіла біля стола,
хліба шматочок вломала -
чорна трійка до хати ввійшла:
"...маєш мітку?.." - спитала
хліб на тарілку поклала,
підвелася, встала:
"...ні..." - відказала
вистрелили впритул - упала
ще картопля, зварена у кожушках,
на столі парувала
23.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
верби -
золотаво-червоні
у призахідному вогні...
пишні безлисті крони
золотаво-червоні
наче вогнем
охоплені
і не тим вогнем,
що жалить і губить,
але тим,
що пестить і лагідно любить
19.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
висять яблука -
зеленаво-латунні -
на гілках
галактики-яблуні
висять яблука -
у золотому промінні
і самі почасти золоті -
у покритому інеєм всесвіті
на гілках галактики-яблуні
осяйні
ясні
поодинокі планети
і всередині -
у серцевині -
визрівають нові світи
у кожній
червоно-коричневій
яблуневій зернині
18.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
невдовзі: - "...урррра!
вчорррра
вакциновані вбили
першого "антиваксе-ра!!!" -
і з такого меседжу
почнеться велика гра...
і здається мені,
що у цій нав"язаній
і невідворотній війні
переможуть щеплені,
бо за ними сили державні,
глобально земні
і ті, що підступно приховані,
і вони "як солончак - міцні,
але - безплідні"...
сьогодні
у віртуальному світі
біснувались ужалені, несамовиті,
і бажання їхні
були одностайні й відверті -
для всіх "антиваксерів"
вимагали негайної смерті...
вимагали жорстокої сеґрегації,
щоб разом з дітьми заганяти у резервації...
кулементими чергами
без розбору щоб нищити -
біснувалися зуби-дракона-знову-фашисти...
вони -
жертви брехні,
здобич князя світу сього - сатани
страху безумні раби...
*і пора нам світильники наші
знов заносити у катакомби...
спаси нас, Господи, помилуй, Божа Мати -
готуймося вмирати...
вони зреалізують вимоги свої,
в їхніх серцях не поруйновані
криваві колізеї...
а нам:
"спасешся тут -
загинеш там..."
свобода вибору -
велкам...
03.11.2021
*за Бердяєвим (здається...)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
злочини
двомірно обмеженої площини
ховають вони
у масові мертві скиби й пласти
каральних законів
сучасні фашисти
повисходили на поверхні планети,
як зуби
переможеного, здавалось, дракона...
прикриваються білими строями
сучасні масові вбивці -
людської волі ґвалтівники і ловці....
а ми,
хоч і звемось націями і народами, -
а сунемо на заріз, як вівці
їхні плани цинічно прості
і до решти відверті:
вони вимагають і одного хотять -
негайної нашої смерті
від рукотворних-адресних вірусів
вимирають старі, а тоді й малі...
глобальним фашистам тісно
з людьми на Землі
промисел сатани -
перед людством і Богом
злочини
28.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
тут стільки всього жило,
допоки не обезводніло
джерело -
рус-ло
допоки не пересохло
і висох-ло
...лежать на сухому дні
камені
потаємні,
як угоди прадавні
порушені
ночі і дні
лежать, видні,
перед всіма оголені
вірні
втраченій глибині
і невловимій тіні
долоні в долоні,
що скріпили давні угоди
каменів і води
назавжди
на пересохлому дні
мальовничі і живописні
камені -
гладенькі-обточені
лежать, наче зраджені,
і ховаються у прозоріні
без поверхні...
справжні
з пересохлого струмколожа
ка-мені
26.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
одступлюся від себе на пару кроків
і скажу: прозирни...
подивися на себе збоку,
з відстані, зі сторони...
далі -
спостерігай і зауважуй деталі:
колір неба, крони і хмари,
шурхіт листка у леті,
жменя жолудів на тротуарі -
світло-коричневих, без беретів...
світлотіні, порухи, звуки,
запахи, аромати,
найдрібніші події довколишні всі -
це безпохибно вписані координати
особистого перебування в Часі...
особливо важливі поточні дані
слід іще мати -
під яким кутом
падають сонячні промені
на голову чи під ноги мені -
бо це безпомильно точні
просторові координати:
під яким кутом світло
з неба на мене падало
о тій чи о тій порі
назавжди дбайливо і радо
записується у повітрі -
у власному
космічному просторі
і у земній атмосфері...
...той, кому дозволено знати
мої просторово-часові координати
щомиті
може мене знайти
у безмежному Всесвіті...
...наші живі думки - то як метелики,
то як хижі птахи,
наші умовності, як стіна
непробивна,
але є в ній незамкнені двері...
...люди, мов невловимі запахи,
залишаємо наміри, вчинки, думки й імена
у повітрі
записаними
у земній атмосфері...
10.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
лісова душа моя у мені -
як пролісок в гущавині
білий
чи голубий:
...возлюби..
...не убий...
лісова душа моя у мені
знає казки прадавні
і пісні
радісні
і сумні -
мамині
зосереджено наслухаю
душу свою
лісову
і чую
роду правічного мову -
упізнаю,
знаю...
і у кожному слові
рідної мови
ми вдома разом усі знову
і всі молоді й живі
а над нами ліси-ліси -
світлих янголів голоси,
життя вічного рівні і яруси
золоті, пурпурові, зелені,
теракотові, ізумруд-ні...
ліси
всі потяті й порубані
ховаються у мені,
наче пролісок
білий
чи голубий:
...усім серцем своїм,
всім єством своїм - возлюби...
07.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
янголи смерті
здіймають білі сурми -
зима невдовзі
28.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
вода
ловить сонячні
промені,
щоб у власній своїй глибині
по суті себе проявити,
відкрити,
вогнем золотим засяяти...
засвітити,
розплести-розсипати-замерехтіти
від начала начал
вода - рідкий кристал
...переходить дорогу
сиза голубка - горлиця,
мов ліловий опал,
відливає притлумлено-матово
у вересневих променях сонця
12.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
дорога об верби
чухає спину...
рано
з-під віадука-містка
череда чорноряба
суне в долину -
наче молочною парою
налиту по вінця туманом,
і зника,
мовби входить у річку
пряженого молока
не випадково зветься Молочною
за селом живописна ріка
12.09.2021
Молочна — річка в Київській області, права притока Росі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
не хились ні до кого
у кревній журбі,
як плакучій вербі,
ні і ні -
як Україні,
сліз ніхто не витре тобі
не заступиться, ні!
не захистить
від липкої брехні -
як первозданно чиста Вода
тече безмежним Космосом
відсторонено вічна Правда...
падай і припадай ниць -
відсторонена
від земних дрібниць
те-че...
поклади
покалічену цвяхами руку
на поникле моє плече
05.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
вересень
оголосить
безпечному літу осінь,
як безтурботній душі
легку ношу-борги...
на
протилежнім кінці дороги -
з того краю
дерева стоять
не зелені, а сині,
і здалеку видно мені
як я малію
і поміж ними зникаю
сині дерева -
ультрамарину глибока синь...
за небосхилом нова
відкривається перспектива
життя людське -
нетривке,
як осіння трава
пульсують у серці
почуті слова:
смертю смерть поборов
Божий Син
і я,
і ти -
молодші Його сестри-брати
Божі ді-ти...
30.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
засмійся
у личину нечистому – сміх
перемагає страх
перед тим –
Господь восхитить своїх:
забере до себе,
і не через смерть,
а в живих тілах
хистких же нас і недосконалих,
зоставлених на поталу,
не обмине уготована Чаша...
та ще багатьох порятує,
у кому істинно є –
Вірність
неподоланна наша
03.08.2021
*восхищати - церковнослов"янізм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
відмолилися над кульбабками,
відпсалмували
невтомні Божі служниці,
причетні до таємниці
життя вічного – бджоли
увірувавши,
перевдягли кульбабки
яскраві язичницькі
сонцепоклонницькі золоті вінки
на білі крізні
чистоти і святості ореоли
у спадкові глибини засвоєні,
визріваються нині
молитви й псалми,
довершено повні,
у кожній дрібній
кульбабковій насінині –
знання й розуміння любовні
як ми…
люди
у найближчі погожі дні
попливуть у потоках ефіру
парашутиків білих танці –
у їхнім житті єдині,
ніби вони – королеви бджолині…
…так збирають меди
і засівають віру
бджоли – маленькі непоказні
непорочні обраниці
усе мине –
залишиться Боже Слово
і не випадково
символізує душу людську
свічка із бджолиного воску
22.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
шановні святі!
хто загубив пухового
білого німба?..
…дивиться німб,
а мудрої голови
під ним нема…
от і плаває по блакиті,
наче парусник без керма
на якусь хвилю
чи долю миті
і над моєю русою головою
завис променисто –
та не знайшов
потрібного змісту…
...у непокриту голову
сонечко припіка –
вчасно як прилетіла
біла
кульбабова парасоль-ка
23.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
на березі одвічної ріки
аж сяють виполоскані піски,
в пісочницях малі янголики
виліплюють з вологого піску –
з долоньки на долоньку –
й печуть між верб, на сонці, пиріжки…
янголики малі
виліплюють з вологого піску –
з долоньки на долоньку –
красиві й досконалі
гладенькі кулі –
майбутні Землі,
округлі й білі,
як на капусті го́ловки…
…готові сушаться собі на сонечку –
на декотрих ще знати виїмки,
що залишили на вологому піску
проворні пальчики...
вербовий день благословляє ту красу:
гладенькі білі Землі – як на капусті головки,
розкотяться
по всьому Космосу…
22.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
забарвленням,
тілом і видом з лиця,
кажуть,
не відрізнити мене
від горобця
а що проклюнувся
не під стріхою, а на волі –
під небом безкраїм,
у безмежному полі,
кажуть, яка різниця…
у безмежному вільному полі,
дякую Богу і долі,
у густому зеленому вруні –
весняній озимині
на світ проклюнутись
випало щастя мені
і тільки-но перші промені
визирнуть на світанні,
здіймають мене у небесну вись
теплі повітряні струмені
і радісні,
наскрізь пронизані світлом, пісні
самочинно ллються в серце мені
благословенні
піднебесні пісні
спонтанні
про зорі і роси,
передранкові сонячні паруси,
про добірні,
любов`ю напоєні колоси,
незліченні
натхненні лики земної краси
кажуть, я високо надто літаю,
пнуся живцем до раю,
а оперенням і з лиця
не відрізниш од звичайного горобця….
і мої пісні
задуже піднесені і голосні,
складні
і нікому вони не потрібні
…а за оперенням
формою і лицем –
горобець-горобцем…
горобець чи жайворонок – все одно:
із високості, кажуть, мене і не видно,
може насправді мене нема,
лише вигадка півпоетична сама…
і більше нічого
світло-сяйво-яса
Любов і Краса –
співтворчість з Богом
19.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
так
розчісує вітер
золотаві оливкові віти
плакучій вербі,
як
плину я у туманній юрбі
неодступним ламким променем,
мелодійною-хвилею-гомоном
слідом за тобою –
услід тобі
назирці
нагляд-ці
на вербах – перші листочки,
липкі і солодкі,
мов кукурудзяні пластівці
у медах ранніх і кульбабовому молоці…
11.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
І
із-під снігу – мокра рілля,
як зо сну, розморена
і масна,
вбирає краплини тепла – весна
цьогоріч затяжна,
пізня й холодна
чорних гребенів вивітрені рядки –
у глибині
зародки
всеможливого зілля
все іще сплять безсвідомі
у набухлій ріллі –
ріднім домі
ІІ
на Бузівських ставках
і Гірському Тікичі
льодами сковані плеса,
зранку віз святого Іллі
протарабанив колесами
по кам`янистій тверді небесній –
і розсипались калачі…
перетинчасто-крилі вітряні млини
перетирають перисті льоди
на крупу і сніжне мливо,
кажуть, що грім на голе дерево –
до неврожаю садовини:
цього літа
очікується недорід
яблук, грушок і ягід…
ІІІ
біла чапля
вернулася здалеку до води,
а на плесах – льоди
люди…
наче льоди,
лише народившись - танемо,
танемо, наче айсберги
чи злежані оповесні́ сніги –
повільно танемо,
беремося водою
і проникаєм у ріллю –
матінку-землю,
щоб маками-волошками зійти –
рости-цвісти,
у небо парою з листка злетіти,
Любов свою знайти –
радіти
і у чертогах
Всевишнього Бога
вічно жи-ТИ
22.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
криві,
поламанокрилі,
занехаяні – чорні, пістряві, білі,
великі-малі –
котрі і зовсім сліпі, а ті напівзрячі,
сидять, потупившись, чи плутаються у траві,
дошкульні і прикрі мої невдачі…
відпочатку вони були –
ясні соколи і горні орли,
янголи
їх удачами кликали,
коли посилали
на щастя і радість мені…
але з підступної западні
чужа заздрісна сила
в необачну кожну удачу
камінцем на злеті пожбурила,
поцілила і підбила
знівечила…
поламала крила
руйнівна нав`язлива сила
кажу собі: не відводь понуро очей
од напівсліпих і незрячих своїх удач,
тих, що недобра сила
на невдачі перетворила,
насип їм зеренця понад жалі і розпач,
прийми до серця, поспівчувай-заплач
і янголи
знову дарують їм зір і крила:
удачі твої на березневому небі
білі і голубі
зір і крила дарують тобі
13.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
і зауважила стиха мама,
ніби до себе сама:
«…я у всіх у вас винна і неправа,
і так уже воно й буде,
поки жива…»
і обізвалися
в маминих тихих словах –
не тільки слова…
мама
з Тепла і Світла життя ткала,
сама
з Тепла і Світла родом була:
усіх нас любила,
усіх нас прощала
і берегла –
усім нам терпіла, мовчала
і нікого
не винуватила
плодами духа жила
і нас вчила…
як уміла й могла
я ж завжди свавільна була:
доброго слова не слухала,
доброї ради не чула –
власною стежкою вперто ішла…
голубко-сиза-моя-горлице…
низенько схилилося сонце,
схоже,
настали останні дні –
людина людині
лютим робиться звіром,
втрачають люди
образ Божий,
подобу і віру,
свободу волі і вибору,
Духа плоди
геть відкинули лю-ди
відкинули заповіти і Боже Слово…
якщо і я в цьому пеклі,
що розверзлося на Землі,
то, виходить, не випадково…
у сирітському розпачу –
вголос кличу,
ув одчаю –
плачу-ридаю,
ховаю в долоні лице
…рідна моя заступнице,
коли уже змовляться геліасти
тільки чорні камінчики
на ліву шальку терезів покласти,
щоб осудити навік і проклясти́,
ти
станеш попереду мене, як сонце,
щоб виправдати і спасти,
бо всіх нас любила і любиш ти...
пришлеш мені звісточку –
зірочку-іскорку
і серце за мить воскресне:
пом`яни усіх матерів-батьків,
Господи наш святий,
У Царстві Твоєму Небесному
06.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
голубів
наполохана зграя
рвучко на небо злітає:
і це – я…
голуби - чорні і білі,
насторожено-крилі,
білі і чор-ні
ховаються у мені
від людської агресії,
від людської брехні
украй
наполохані
та,
здійнявшись увись,
знову на землю сідають:
бо кому не пора –
звідси не випускають…
06.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
тонкостінний дзвін
із димчастого кришталю
прозорим куполом
спускається на землю…
я ще не сплю…
лелію
і тихо струменію
на тонкостінній
кришталевій прозоріні –
стріляють іскрами оздоби різьблені
і візерунки срібно сині –
наче розписані морозними вітрами
шибки віконні
рожеві тіні – тіні золоті:
на тонкостінних кришталях –
цвіт папороті
горить у різьбленому листі
прозорий дзвін зими
висить над селами-містами,
над усіма нами…
арктичні вітри
розгойдують срібне било:
бов-в-в!…
сльози витри –
спи, забудь про любов,
забудь усе, що любила…
а я не сплю –
лелію…
із ирію
вернутись мрію
розтріщини на льоду –
киплять під куполом кришталеві дзвони:
замість снігу, повсюдно в моєму саду,
як на Голготі, білі цвітуть анемони
скрізь-навздогін-навмання
у моєму саду
біле панує очікування
…не сплю,
здалеку ледве мрію*…
анемони – дочки вітрів,
скорбота Діви Марії
05.12.2020
* від мріти - ледве виднітися
Назва «анемона» у перекладі з грецької
означає «донька вітрів». Легенда,
пов’язана з цими чудесними квітами,
розповідає, що вони розквітли
на Голгофі після розп’яття Христа
на знак скорботи його матері Діви Марії.
А тому листки анемони, які складаються
з трьох частин, символізують Святу Трійцю.
Ще квіти анемони символізують очікування.
(за матеріалами з інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
дерева
плавають у сіризні
пізньої осені
як у тривожнім сні
всі кольори – притлумлені,
приглушені,
безпристрасні
та навіть у нагій своїй неславі
стоять нескорені і величаві
завмерши, споглядаю у захопленні:
красиві…
і гідно тануть
у неглибокій перспективі
наче людське життя –
без вороття
…печаль – від незнання:
усе вернеться й оживе,
лиш зміниться освітлення…
28.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
синя рілля –
і це не туман,
це небо
спустилося на поля…
наблизилась
лінія небокраю –
чекає
на відстані
простягнутої руки
безоглядні,
відлунюють потойбіч
кроки
27.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
дерева
у ранковій паморозі
звіддалеки́
махають крилами
білими,
як лелеки
чи як потонулі
у тумани минулі,
у глибокі спомини,
розпросторено-крилі
вітряні млини
білі паморозі
осідають у кожному з нас,
додають радощам і печалям
терпкуватих чар…
… у полотняних строях
сидить біля круга гончар –
білоголовий Час,
а ми – лиш кавалок глини
на гончарному крузі
…крізь
несправжні тумани
махають нам з далини
вітряні млини –
крилами
поломани-ми…
27.11. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
в`ється дорога, як русло ріки:
на дорозі – калюжі і калюжки
відбивають небо, сонце і гідні до хмар
лип і дубів верхівки
певно вночі,
коли нічого ніхто не бачить,
відображають калюжі і калюжки
у собі зірки…
уявляю, як опівночі
кожна калюжа зірками сяє:
любов і красу тільки той сприймає
усередині кого вони є
…хочеш сказати,
що калюжа сама у собі красива?..
хочу сказати,
що калюжа – вода дощова
і чи треба
нагадувати, що дощі,
як і зірки – за походженням з неба…
22.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
на престолі весняного жайвора-солов`я –
дрімає груднева ворона…
обіч ріллі вирує дикої груші безлиста крона,
схожа на роздмухане вітром полум`я
здіймаються вгору
червонувато-корі
молоді гілки,
мов у химерному танці вогняні язики –
символ на зламі стежки і містики…
по мокрій ріллі – від кривавого колеса
вогняні сліди,
борозна кожна – крок-два і космічна траса,
нерухома тиша, мов зник час і більше немає часу,
і все в позачассі спинилося назавжди…
21.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
засніжені хатки
звіддалеки –
наче з вершкового морозива
брикетики,
а над дахами – височать шапки,
наче солодка вата,
пухната,
так і кортить злизати…
і затишок
рожево-ліловатий,
наче бджола,
ховається до хати,
бо йдуть морози…
а у світлиці
колиска, плетена з лози,
гойдається –
рости, дитино…
люлі-люлі, сину,
перезимують у твоєму серці
весни й любові теплі промінці:
а де любов зів`є собі житло –
туди ніколи не проникне страх і зло
18.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
…силуети-контури-обриси –
пообсипались літні прикраси,
долу пооблітали…
і видно стало,
як дерева – кожне свою –
окремішність будували,
упродовж років і років ростили,
плекали,
самих себе раз по раз повторювали,
розгортали:
обнажає осінь у кожнім опалім листі
скриті наявності
самоподібних структур – фрактали
і от – скоро зима…
ліс – це загалом дерева…
а не́ загалом – кожне
особистість окрема:
на всій планеті,
хоч скільки вишукуй,
однакових двох нема
…крони, полум`я, хмари, листки-квітки,
берегові лінії, гірські хребти, сніжинки, блискавки,
кристали –
світ довколишній усуціль
самоподібні структури – фрактали…
так і люди: руки-ноги,
тулуб і голова –
зовні усі схожі,
як дні туманні негожі...
а ближче підійдеш –
окремі і різні, як у молитві слова:
людство – гармонійна спільна молитва…
людей так само однакових двох не знайти,
кожна людина – іскра окрема Божа:
мініатюрні відтворення – я і ти –
не ідентичні Цілому, але схожі
ідентичних, тотожних людей нема –
бронхи, нерви, кровоносна система –
живі фрактали,
а ще морські зірки, мушлі, корали…
ти і я…
як і Всесвіт – самоподібні структури,
в основі природи яких – інформація
і золота пропорці-я
...я...
17.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
продовгуваті човники –
золоті і оливкові –
переплутались
у вербовій
гриві
продовгуваті човники
о похмурій порі
спливають тихо
у туманнім
безвітрі
продовгуваті човники
падають на дорогу,
а видавалось з верхівки,
що під ними –
русло ріки
продовгуваті човники –
вербові листки
на дорозі розпластані –
безпорадні, як люди
у западні:
дорога – русло ріки
без води
14.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
сиплються
з гостролистого клена
білки-лисиці,
хутром вогненним
вистеляють землю на вулиці –
де кленів сховані корінці…
обтушковують, обкривають,
закутують, як турболива мати, –
вкладають назиму спати
під ногами – дрібні камінці:
уламки щита кристалічного –
геологічного
прадавно вічного –
щебінці
тримаю одного в долоні,
до серця ближчій – на лівій руці
тримаю в долоні уламка
зо Щита Українського – щебінця,
і щебінець дрібний у долоні охоче гріється…
щебінчику тепло в долоні моїй,
бо
не адамант – гордий і благородний,
то адаманта – грій долонею серця,
чи не грій –
він
неодмінно холодний
31.10.2020
справжні алмази не сприймають
людського тепла -
вони завжди залишаються холодними,
скільки б їх не тримати, затиснувши
в теплій долоні,
і це одна із ознак,
за якими розпізнають справжні
алмази - адаманти тобто (а)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
щойно звисали гронами,
милувалися до плющів,
умивались дощами і росами, –
а вже зрізані наголо з лоз і кущів,
звалені жужмом, і в чанах
чавлять їх п`ятами і підошвами босими
…все одно:
на оцет чи на вино,
щось та буде,
радіють люди…
дивлю́сь і дивуюся на Божі дива:
влітку – затінок і красота,
густа і вольготно виви́виста,
а восени –
смачна і корисна пожи-ва
…виноградні жнива…
округло-продовгуваті ягоди –
наче зорі, сповнені соком, скапують з лоз,
в саду удруге цвітуть троянди -
і це похоже на звук… похоже на голос –
Голос із глибини,
із сере́дини – з серцевини:
розходяться пелюстки –
червоні, рожеві чи білі –
з єдиного центру – сердечка квітки,
наче видимі звукові хвилі
наче пульсують у ритмі Всесвіту хвилі живі –
звукові…
ароматні і кольорові
через корені, по тоненьких гілках
пробираються хвилі
десь аж із глибин Землі,
десь аж звідтам, де камінь, вогонь і вода –
так зацвітає троянда…
…так проз
артерії-вени і капіляри лоз
дає Земля
і виноградам голос
хата-квітник-сад-город-виноградник і я –
все: ритм-звук-голос-вібрація…
10.10 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
обрій,
круглий, мов п`яльця –
стою на горбку,
роздивляюся
на мальовничу долину,
як на майстерну вишивку
обрій,
круглий, мов п`яльця –
стою на висоті,
як символічна ма́ківка
на соборі моєї пам`яті
обрій,
круглий мов п`яльця –
кажуть,
що до кінця
хто наближається,
для того стокротно швидше
Земля крутиться,
обертається:
понеділок – п`ятниця…
понеділок – п`ятниця
швидше Земля обертається
довкола Сонця і своєї осі:
понеділок – п`ятниця…
як білка в колесі,
мерехтять дні
осінь красивій долині
личить… пасує… приходиться…
йде… припада... до лиця
02.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
я дощ...
я такий дощ,
що
дзвонить у шиби вікон твоїх сонні,
шиби віконні,
скляні,
непроник-ні,
тільки знадвору, іззовні
доступні мені…
а ти – усередині,
у приміщенні,
у глибині,
у затишку – під надійною стелею
над пухкою, як піна на молоці, постелею
і ти
смакуєш поволі медові сни
у теплих сухих обіймах накрохмаленої піни
а я – всі дощі нічні,
щорічні,
самотні-пізні-осінні –
іду, холодна і мовчазна,
і мимохіть залишаю на шибі твого вікна,
як на екрані,
мокрі лінії, криві і марні –
лінії недотичні,
обособле-ні
27.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
у сливовій кроні,
у темно-зеленій гущавині –
глибокі й прозорі тіні…
наче зірки,
прозирають
із темно-зеленених нетрів сливки́,
округло-видовжені,
з голубим нальотом, бурувато-сині
наче маятник,
планета гойдається на волосині
вобіруч від сливи – яблуні
розпросторили вільно гілки
і розбігаються, мов рукавасті галактики:
сяють і міняться яблука,
як планети-сонця-зірки
і супутники
у молодому саду-Усесвіті
несповідимі наші путі
ми
усі, до найменшого, – пілігрими,
самих себе шукачі –
прощання-зустрічі
справжній Друже мій, візьмімо оте
з гілки яблуко
ілюзорно-вигадано-золоте
і розділімо навпіл – тобі і мені
по половині
і хоча надовго й далеко
нас розведуть стежки –
ми збережемо в серцях
золоті половинки
вічність мине –
а я не забуду тебе,
а ти не забудеш мене
ні…
ми, наче яблуко,
двоєдині
28.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
наче хвиля на житній ниві
грає вольготним пливом,
у межі б`є,
через пороги – польові дороги –
перекочує
і за обрії лине красиво,
і за обріями погасає –
так невидима киця –
чорна самиця –
небезпека і таємниця –
верхівками верб спускається,
плине, з гілки на гілку перетікає,
згори до лінії небокраю,
лінії, що завжди є і водночас немає
грайлива киця – чорна самиця – пума,
у щелепастій, срібно-ікластій,
вогненно червоній пащі
тримає сонця палку жарину,
граційно вигнувши спину,
чорна пу-ма
несе і кине
палаючу сонця жарину
за небокрай, що скрізь є і ніде нема
…невидима чорна пума…
28.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020
як сонце – за горизонт зайти
без жалю і суєти,
на поверхні неба й води
залишити
ясно лілові розводи –
сердечної ніжності і красоти
розмиті сліди
вечірнім сонцем за горизонт зайти –
зорею ранньою над горизонтом зійти
висходити
для любові, радості, красоти –
вічнос-ти…
26.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2020
гусячий дощ
рушники полотняні тче
і з даху нишечком плаче
і я плачу –
за усім, що любила,
усім, що втрачене
за тим, що звалося
безкінечна пряма –
а зводить кінці
і змикається в коло:
кожна людина
у світі чужому сама…
що минулося,
не вернеться ніколи…
дощем гусячим виткані
рушники полотняні –
міцні,
як ті, на яких опускають труну,
коли покладають людину
на потрібну
для висходження глибину
наче житню
зерни-ну
13.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2020
не розкаже повік чужому
стежка ведмежа
де в лісі папороть зацвіла…
я вдячна хаті, що
як добротна одежа,
у мене була
рідна земля, костинь і лілії біля хати,
Україна-Мати
…кожен мусить з дому піти
у далекі чужі світи,
і додому не можна вернутись,
а тільки прийти
01.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2020
щоденні пасажирські поїзди
відходять від перонів назавжди:
пливуть, киваючись, за небокрай вагони,
як похоронні без вітрил човни
в обійми безвісті і глибини,
і виривають блискавичні погляди
мигцем картини,
як на полицях у вагонах всюди
дрімають люди –
куди?..
зникають люди,
як на воді після човнів сліди…
13.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
усе благословенне
хай розвивається і росте:
Радосте!
наповни мене,
Любове, Господи мій – оселися в мені,
як світло з усіх чотирьох сторін на перетині
польових доріг – на перехресті
Любові і Радості,
Знання і Совісті
на польовім перехресті
доріг, що проз обрії літнього дня
линуть без меж,
на твердині віщого каменя
вибите істинне попередження:
направо пі́деш – Красу і Щастя зна́йдеш,
наліво підеш – Любов і Благородство знайдеш,
прямо пі́́деш – Творчість і Бога знайдеш
польове перехрестя...
куди хочеш - вільно йди:
Любов і Радість чекають на тебе усю-ди
30.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2020
перед Тобою
на колінах стою –
незахищеною
простір вирує – націлені
без промаху в серце мені
летять три стріли –
і
майже уже прилеті-ли
чорним вогнем оперені
невідворотні стріли
молись не молись, шепче пітьма,
спасіння нема,
пітьма радіє –
нема надії:
стріли,
в серце націлені, прилетіли
заплющені очі, похилена голова –
стою
перед Тобою,
вирок прийняти готова
…ні, не пасивна покірність раби,
а готовність прийняти
особисті сумні результати
нерівної виснажливої боротьби
невідворотним летом вібрує пітьма
шепче: бачиш сама – спасіння нема
двигтить
спресований простір, як смерч, гуде:
Господи! не покинь мене
ніколи і аніде
хліб і вино – причасний дар
і розв`язка долі близька:
та ув останню мить Твоя рука
перепиняє невідворотний удар
і розсипаються на друзки
смертоносні стріли –
не посміли
і наблизитись до Твоєї руки
радосте і спасіння моє!
віра – це все, що у мене є,
віра моя мене ряту-є
Ти мені –
символ
вічної Благостині…
01.01.2020
*Сабіанські символи: 24 градус Козерога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
золотою копо́ю
серед лану стою,
підперезана туго
ліловим шнурком небокраю,
до благодатного ирію
низку за низкою
перелітних пташок проводжаю:
щасти у дорозі
і назад прилітайте з весною! –
хресно
благословляю
летять і летять,
за собою журливо кличуть,
гомонять-курличуть арки-ключі –
лебедині, лелечі, гусячі…
і журавлині кли́ни
линуть
до ирію, до теплої за морями країни,
де вічне літо – злаки-трава
і квіти,
кущі-дерева – щедрі плоди:
горіхи-ягоди,
між цямрин, наче шовк у п`яльцях,
голубіють цілющі води
у польових криниця́х…
…там троянди ніколи не відцвітають,
і килимами – пружинисті спориші,
там безтурботними ластівками витають
предків і ненароджених ще нащадків – душі…
і кожна рідна душа, що до ирію відлетіла,
віднесла на крилах
крихту тепла
і світла – землю осиротила
…так само по крихті тепла
кожна пташка бере на крила
і за обрій щорік відносить –
холоднішає осінь…
та ясніє за небокраєм ирій
мій,
де між зелені-квітів – сонячний бог
і ми з тобою щасливі удвох
29.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019