| Сторінки (7/602): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Крізь залиті сльозами холодними неба шибки
Проглядає засмучений місяць.
Громовиця, розбивши старезну вербу на тріски,
Розігнати й зірки не бариться.
Хлеще злива. Вітрище, мов зграя вовків, завива,
Нажахавши малинівку в хащі.
І чорніє примарою в полі старезна верба,
РозверзнУвши обпалену пащу.
Раптом… хмара посунулась нишком так трішечки вбік,
Потім – далі, хвилина – і з неба
Ясний промінь сторожко, та сміло в траву швидко - скік!
І грозі вже нічого не треба.
Бо вже йде. Незворотньо. Бурчить, як свекруха, під ніс.
Пахне травами, медом і цвітом.
І свободою. Тою, що вітер на крилах приніс
Цим таким загорьованим літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520326
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.08.2014
(иронично-шутливое)
Я думала, - ты, любимый, -
Герой моего романа.
Тебя обожать ревниво
Казалось мне мало. Мало!
Тебе я хотела небо
Все звездами сплошь засеять,
Идти за тобою слепо,
Судьбе возражать не смея.
Но писан был так коряво
Роман наш. Кривою ручкой.
И где-то меж строк застряло:
«Зачем нам друг друга мучить?»
Ты был, отрицать не стану,
Признанию быть не лишним, -
Героем, но не романа, -
Всего лишь четверостишья…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520323
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.08.2014
Была я ангелом, хотя и без венца.
Могла смеяться и шутить я без конца.
Могла и плакать, но все чаще – лишь от смеха.
Но за прорехою рвалась в судьбе прореха.
Как я летала! Мне простора нехватало.
А жизнь мне крылья так коварно обломала.
Но мир (я – в небе!) мне по-прежнему пестрел, -
Я вновь летаю, пусть без крыльев – на метле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502322
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.05.2014
Втомилася рука,
Сумно водячи втомленою ручкою
По посірілому від утоми паперу,
Виводячи знаки, що перетворяться на вірші,
Які мають стати ластівками
І полетіти у простір
Кольору помаранчі, над морем,
Чіпляючи крилами баранчиків хвиль.
Давно, коли попереду за дорогою не видно було прірви,
Твоє серце не давало мені змерзнути,
Але так холодно стало на Землі - скрізь і у всьому.
Запалила вогнище – розтопити лід,
Та вогонь підпалив посірілі сторінки,
І мої вірші зі спаленими крилами
Вже не змогли злетіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2014
Расстилается марь,
На белесой березы коре оставляя отметины мха.
И сегодня, как встарь,
Бережет для болящих орешки-сережки лещинник-ольха.
Я шептала ольхе,
Что сердечко болит, а она лишь кивала ветвями в снегу: -
Что ж, такая судьба,
Я замерзла, теперь и сердечку помочь не могу, не могу.
Но зимы не вернуть.
Зажурчали на тихих тропинках ручьи и пронзают снега,
Чтоб подснежникам путь
Среди мертвой травы проложить и замерзшие тронуть сердца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477405
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2014
Сьогодні дивний день – всі янголи на світі
Злетілися до нас і сіли на вікно.
А на столі стоять чарівні ніжні квіти,
Й чекають на гостей вечеря і вино.
Сьогодні добрий день – всі янголи сміються.
Сидять, як горобці, щебечуть – гомонять.
Сьогодні всі вони – веселі однодумці.
Про добру новину, звичайно, сповістять.
Та залітайте вже, прошу, прошу до хати.
Бо радість є у нас – найкраща від усіх!
У цей лютневий день колись зумів пізнати
Мій син у перший раз цей світ, і сніг, і сміх.
Який щасливий день! Я любому синочку
Бажаю стільки див, як зір в Чумацькому.
Та тільки добрих див. І янголів весь почет
Мої бажання вже несе скоріш йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476838
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2014
Образити легко людину –
Всього лиш - секунда, лиш – слово…
А потім шукаєш невпинно,
Гортаючи дУмки нервово,
Шукаючи щось невловиме,
Хапаючись за соломинку,
А та вина гірко пектиме
Із совістю у поєдинку.
Забути секунду і слово?
А смутку хвилин вже – без ліку.
Та слово – це все ж не полова.
А може, і цілого віку
Не вистачить
на покаяння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476823
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.02.2014
Фортуна, благосклонностью грешить
Ты не спешишь, родимая. Напрасно.
Но не ропщу, уж так тому и быть.
Сегодня – дождь, а завтра будет ясно?
Я замолить попробую грехи.
И где не я грешила.., так случилось.
Детей, судьба, от горя сбереги.
И всем дай шанс, ну подари нам милость.
Всем малость подари – не дай же зла.
И отведи от зависти червивой.
И лилию, которая цвела
На озере под плачущею ивой,
Дай же увидеть снова. И полет
Весною журавлей из дальней дали.
Спасибо, что живем. И что поет
Хор птиц под мирным небом без печали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475058
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2014
Как манит, искушает чистый холст,
Он – девственен. Как на снегу – покой.
И наслаждаться чистой белизной,
Чтобы потом – мазок. Мазок, - он прост,
Рождая простотой сиянье глаз
И хрупкость тонких и прозрачных рук…
Дыхание перехватило вдруг,
И мир исчез и растворился враз
В мгновения очаровании.
И стало абсолютно все равно,
Что – за стенАми, что там за кино.
Лишь краски. Холст. И подсознание.
(Один из моих ранних рисунков акварелью)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474871
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2014
Ты – в маске равнодушья на лице, а я – сметаны,
И не встречаемся за кофе – чаем утром рано.
Ты мчишься радовать собою мир, он ждет своих героев.
Я окунаюсь в мир любви, где мой герой – Егор Бероев.
Тебя там ждут в кафе две длинные ноги в короткой юбке.
А я пошла варить борщи, толочь чеснок в ониксной ступке.
Пока снимала маску я с лица, то все сбежало.
Да и Бероев вдруг удрал к другому сериалу.
Мне надоело. Подалась я в поисках билета,
Пускай – на боковой и наверху, у туалета.
Сквозит из грязных окон, пятна кофе на сыром матрасе.
Но я – без тех фантомов длинных ног, без грязных масок.
Мой путь – за грань, за горизонт. Там, где рассвет встречают птицы.
Там в свете легких светлячков мечтается, совсем не спится.
Где смог не закрывает небо, и любовь есть кредо.
Ведь где – то в мире есть Страна Мечты. Она есть где – то.
(Вот написалось под луной.
Но это было не со мной.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474237
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2014
Духовники вчать – після смерті
Душа втрапить в рай. А чи в ад.
І стверджують вміло і вперто,
Що зверху, де зірок парад,
Там – рай і божественне світло.
І лиш, де гниття, у землі –
Там страшно. Душа тоді стрімко
Загине в смердючій імлі.
А що таке зірки? Це – сонця, -
Небесну освітлюють твердь.
Та більшість – це радій і стронцій,
Загиблих світил давня смерть.
В Землі ж прахом зміниться бренне,
І буде початок з кінця.
Земля – наша вічная неня
Без святості сяйва вінця.
Навіщо ж до світла хотіти
Померлих мільйонів зірок?
Та ми ж – неслухнянії діти,
Погано що вчили урок.
І власними з брудом руками
У душах руйнуємо рай,
А в домі, збудованім нами,
Любов сплюндрували й мораль.
Вважаємо гідним доробком
Удавану святість без хиб.
А потім під пишним надгробком
Ховаємо власні гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474024
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2014
А первые пришли неслышно,
Так незаметно, крадучись,
Как в дом с осенней грязи – мыши.
Не успеваешь крикнуть: - Брысь!
Хозяйка и не всполошилась.
(А дама, что ли, без затей?)
Мешают ли, скажи на милость,
Пяток непрошеных гостей?
Но по проторенной дорожке
И остальные – как домой!
Она пыталась подытожить –
А их там – тьма, ну, целый рой!
Теперь по дому – мышеловки.
И рот зашит – не упрекнуть.
Но все напрасно. Как же ловки
Те килограммы – просто жуть!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473793
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.01.2014
А в городе – тихо, и спят перекрестки.
Застыли на крышах уставшие звезды.
Луну – “Парсифаль” не волнует ничто.
И воздух – насыщенный белый “Porto” .
Я, кутаясь в шубу, неспешно бреду
По улицам спящим. Сломался на льду
Луны луч, как длинная тонкая спица.
Горящие окна. И людям не спится.
Мы здесь рука об руку были когда-то,
А ветер играл вдохновенно стаккато.
И струны его с тихим стоном рвались,
А ноты взлетали снежинками ввысь.
На разных краях – перекрестках земли
Горят наши окна. Снега замели
Тропинку из прошлого. Память, частицу
Хранят переулков знакомые лица.
Парсифаль – сорт голубого сыра;
Порто – насыщенное белое вино к данному сорту сыра;
Стаккато – исполнение звуков отрывисто.
(Иллюстрация – моя картина из камня и ракушек «Ночной Киев»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473622
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2014
Хвосты есть разные – пушистые, не очень,
Из перьев, волоса и меха, - полный фарш.
Найдете подлиннее. Без. Иль покороче.
Такой у них, красивых, чудо – макияж.
У человека хвост давно уж отвалился.
Зачем он нужен – мух гонять и комаров?
То – звери, птицы. Человек же отличился.
Блистать и хорохорится и «без» готов.
Вы ошибаетесь насчет HomО бесхвостых.
Хвостов полно, каких угодно, просто жуть.
И это доказать, пожалуй, даже просто.
Ну есть хвосты. Хоть верть, а то, простите, круть.
Спросите женщину, которой, ну,.. за сорок,
Ей сколько лет? А застесняется едва: -
«Мне тридцать. С хвостиком» - Как из бутылки корок.
А хвостик этот километра… тридцать два.
А вот еще. Жених пришел. И интересно
Узнать о женщине – а вдруг она – с «хвостом?»
А «хвост» - сопливые двойняшки, если честно.
И женишок себе: «Атас, милок, кругом!»
Распушил хвост и необычного он корчит.
Вы думаете, что павлин? А вот и нет.
То – гистрионный тип. Нарцисс, если короче.
Ему мечтательно никто не смотрит вслед.
Хвосты в зачетке примостились, словно гуси,
Гогочут на заросшем ряскою пруду.
И ты, хвостатый, исполнительный, что трусишь?
Готовишься к экзаменам в тупом бреду.
Вот так коллекцию хвостов мы здесь собрали,
Бери на выбор, прицепи и будь здоров.
Хотя с хвостом ходить согласны мы едва ли.
Пусть будет дивной привилегией ослов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472282
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 13.01.2014
Весенняя зима
ТОМАты скоро посажу я в огороде,
Чтобы с сальцом, да с чесноком, и так свежи.
О, как скучаю я по даче, кислороде,
О васильках, и маках, и волнистой ржи.
И в январе я вижу лик весны – фанТОМА,
Смотри, зеленая под деревом трава.
И ты сказала, о моя подруга ТОМА,
Зиме – конец, и ты, конечно же, права.
В исТОМЕ млеют воробьи под тусклым солнцем,
Цветет сирень в Крыму. Брось ТОМАгавк, зима.
Вот солнце по небу катается червонцем
И сводит просто нас, январских, всех с ума!
(На написание сего стихотворения вдохновило имя поэтессы Тамрико)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471968
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 12.01.2014
Кармінна пам”ять
КармІННА хабія на схилах Наяриту*.
Тропічне сонце пташку милу обійма.
А білопІННУ розстелила скатертину
У нас, з синичками, красунечка – зима.
КармІННА алича закручена у банки.
КамІННИй спокій, - де горить ясний вогонь.
ПромІННА радість крізь хмарки чудовим ранком,
І пІННА кава – з найніжнісіньких долонь.
Ми вік рахуємо по кількості ілюзій,
Що по-звірячому убиті вздовж життя.
Хай тлІННИй час, не всі шари забиті в лузу,
БезцІННА пам”ять – у теплі серцебиття.
Це – неодмІННА домінанта, незамІННА.
Монета – не розмІННА. Пам”ять – це наш скарб.
Це – дар небес сумлІННИх, чистий, повноцІННИй
У сяйві райдуги і душ яскравих фарб.
*Наярит- місцевість у Мексиці на тихоокеанському узбережжі
(На написання вірша спонукало ім”я подружки Innessanew)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2014
(Музика, запис, виконання - Микола Шевченко)
И снова – пятница. Как мило.
Успели лишь моргнуть разок.
Бег времени закоротило,
Вновь жизни отсекая срок.
Мелькают лица. Скачут звери,
Вчера – змея, сегодня – конь.
Снегами сыпятся потери,
Мы собираем их в ладонь.
Как зеркала меняют лица!
Порой смотреть невмоготу.
А что в душе… Что там творится,
Когда со света – в темноту?
А мы больны – стихами, снами.
Мечтаем, верим, любим, ждем.
И сонмы звезд над головами
Поют, блистая, ни о чем.
А мы упрямо пишем песни
И вдохновенно их поем.
И счастливы, когда мы – вместе,
Молчанье звезд нам нипочем.
Мы складываем все потери
В сундук. Подальше. Под замок.
Поднявшись, отворяем двери
Навстречу Солнцу – на восток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471356
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.01.2014
Попрошу у своей судьбы
Чистой-чистой глоток воды.
Попрошу у судьбы поесть –
Корку хлеба сочту за честь.
А еще попрошу я кров
И защиту от всех врагов.
Снег идет за моим окном.
Молодое бурлит вино,
И в духовке стоит пирог.
Так судьба подвела итог –
Есть и кров, и вино, и хлеб.
Все же Фатум мой глух и слеп.
Не гореть средь снегов огню.
Но судьбу свою не виню.
Не бросать мне слова бы зря –
Попросить у судьбы тебя.
(Мой рисунок акварелью)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471322
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2014
Мир – серый. Затянуто сумраком небо.
И капли тумана с ресниц оголенных ветвей,
Таких почерневших, стекают. И слепо
Горят фонари вдоль уснувших затихших аллей.
Звенит одинокий трамвай, рассекая
Упрямо, привычно, неспешно печальный простор.
Как будто ты вдруг оказался у края
Земли, разглядев бесконечность беспечно в упор.
Там что, за туманом, дома поглотившим?
И не разглядеть, и не вспомнить, что там, на краю.
И даже пришельцем себя возомнишь ты,
Упреки свои посылая в душе январю.
Ушло подуставшее летом светило,
Взяв отпуск бессрочный, ушло, не спросясь, на покой.
И серое море, что жарко манило,
Зальет берега ледяною высокой волной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470229
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.01.2014
Ужель забыть Его мне надо,
Как дождь – весеннюю реку,
Куда он вдохновенно падал?
Но я – не дождь. Я не могу.
Что ж времени река так бурно
Мчит к горизонту, где – мираж.
Открыть глаза – все то же утро.
И тех же листьев декупаж
На стеклах. Трепетные пальцы…
Коснешься – только пустота.
Весну не вышить мне на пяльцах,
Ведь я давно уже не та.
Не та. Не так я вижу осень,
Как грезилось. Ну что ж, ну что ж.
Пускай забыть Его не просит
Осенний монотонный дождь.
Промчалось незаметно лето,
Порой на сердце – пустота.
Не утону в забвеньи Леты,
Ведь все ж немножечко я – та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470204
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2014
Мне запах солнца снился
Горячий, терпкий, вкусный –
Ванили и корицы,
Клубничный и арбузный.
Мне лета цвет приснился
Пастельно – акварельный.
И сны, как будто птицы,
Из лета прилетели.
Я музыку сирени
Услышала сквозь ветер.
Играл он на свирели
И куст сирени встретил.
От музыки сирени
Он, ветер, стал как пьяный,
Влетел в мой сон апрелем
Под запах солнца пряный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470002
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.01.2014
Давай с тобой по чашке кофе?
Да заходи, старинный друг,
Не стой столбом ты на пороге,
Коль появился так вот, вдруг.
Клубится пар (воспоминанья?).
Горячий кофе. Робкий ты.
А запах кофе мягкий, пряный…
Твои забытые черты.
Глаза – как синие озера.
Когда-то я тонула там.
Не утонула. Мантикора*
Нам разнесла все чувства в хлам.
А кофе выпито. Молчанье
Так затянулось. И пора
Тебе уйти. Сегодня – крайний
Ты у погасшего костра.
В озерах солнце не тонуло
С тех пор. Да, с тех далеких пор.
Ты – крайний, и тебя мазнуло
Хвостами с ядом мантикор.
*мантикора – мифическое чудовище с человеческой головой, с хвостом,
который заканчивается шипами, яд которых убивает мгновенно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469768
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2014
Працелюбні вчені начудили знову –
Чудернацьку нову вивели корову.
Молоко попийте, біленьку сметанку
Можете спожити із самого ранку.
Все таке дешеве, всім це – по кишені,
І на упаковці ж: - Гарне і свіженьке!..
Тістечок візьмете собі на роботу, –
Та не переїжте, буде вам нудота.
А з’їсте ковбаски – можете печінку
Негодящу зразу вішати на гілку.
Бо в ковбаску пхали гидоти немало,
Й молоко «корівок» нових домішали.
Сирники розлізлись по дну сковорідки.
В сирі ж нема сиру. Що ж це за наїдки?
Що ж це за корови? Питання нагальне.
То привозять людям «молоко»… з – під пальми!
Хочеться ж попити молоко здорове
З нашої, живої, милої корови!
Де ж ділись корови? Питаю без толку,
Мабуть, що прибігли та й поїли вОвки.
(Може, з’їли Вовки?
Або винні Вітьки?
Цього я не знаю! Мені знати звідки?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469638
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 01.01.2014
Ген свіжий вітер полірує небо,
Що заблищало, як на річці – лід,
Лиш серед блиску – хвіст вогненний Геби*.
Зима лишає в просторі свій слід
З пухких сніжинок, вікон візерунків,
Що розмальовує юнак – мороз.
А під ялинкою вже подарунків
Збирається святкових цілий стос.
Бо ж – Новий рік! І кінь у синій гриві**
Мчить крізь морози, мчить крізь щільний час,
Щоб у натхненнім, люблячім пориві
Відкрити в щастя двері для всіх нас,
Бо наша доля й наша ціль висока –
Це Україна в мирі і добрі,
В серця вселилися б і мир, і спокій
В цій неспокійній, нелегкій порі.
Нехай в усіх оселях радість буде
Зимою, влітку, в кожен – кожен час.
Нехай всміхаються щасливі люди.
Вітаємо із Новим роком Вас!!!
*астероїд, що названий на честь богині Геби
**синій дерев”яний кінь – символ 2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468514
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 26.12.2013
І знову дощ. І знов рядки стікають у вірша,
Мов краплі по скляному задзеркаллю.
Стікає дощ по підвіконню, і душа руша
У подорож в безсоння, щоб спіткало
Безкрило-безтілесну у незвіданих світах
Таке натхнення, щоб тобі сказати,
Що бачу той яскравий пломінь у твоїх очах,
Що душу запалив й привів до страти.
Й перетворив на камінь. А натхненний стиглий дощ
Свої рядки у вірш складає дзвінко.
А я складатиму свій графік мандрування – прощ
В свого життя незвіданих сторінках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2013
*
(досмотрите картинку до конца)
Как быстро сумрак стынет.
Ни искорки огня.
На скользкой топкой глине –
Оскал гнилого пня.
В болотный рай нет хода,
Там – ведьмино гнездо.
И при любой погоде
Не бродит там никто.
Деревьев корни гнуты,
Как будто кочерги,
А может, даже спруты.
Темно… Вокруг – ни зги.
То гриб нагой моргает
В бесстыдстве под сосной.
И свет луны то тает,
То вновь горит под вой
Волков голодных, лютых,
Под привидений зов,
Что в башмачки** обуты,
Под смех серьезных сов.
В болотный рай тропинка
Ведет в один конец –
Ты с лешим без заминки
Пойдешь там под венец.
И ведьмы заиграют,
Подсыпав приворот.
О, не ходи по краю
Черниговских болот.
*- воспомининия о путешествии по лесам Черниговщины
**венерины башмачки – лесное растение
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466691
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 17.12.2013
Утомив мене Фрейд своїм Зігмундом,
І Акоста – своїм Уріелем.
Я б мечем зі сріблястого вісмуту
Відрубала б минуле. В пустелі
Я б знайшла десь віддалений прихисток,
Щоби я – і пісків хвилювання,
Щоб без вишень і яблунь би пелюсток,
Без над озером щоби світання.
Може, море? На скелях я б вивчила
Всі закони припливів – відпливів.
Я була б непомітна. Помічена
Тільки морем у стані поживи.
І тоді вітер буйний посвистував
Би свої серенади над морем.
Наді мною завжди тоді висіли б
Мовчазні й незворушнії гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
Here I lye
In a lost and lonely part of town
Held in time
In a world of tears I slowly drown
Goin home
I just can't take it all alone
I really should be holding you
Holding you
Loving you loving you
Tragedy
When the feeling's gone and you can't go on
It's tragedy
When the morning cries and you don't know why
It's hard to bear
With noone to love you and you're
Goin' nowhere
Tragedy
When you lose control and you got no soul
It's tragedy
Я любив.
Занурююся в світ розлук.
Так любив!
Твоїх згадаю ніжність рук.
Ти – моя,
Нехай йдемо ми врізнобіч,
Тебе згубивши в ясну ніч,
Ти - моя.
Повертайсь.
Тільки ти…
Це є біль,
Коли всі почуття померли,
Й ти – один,
Коли – самотні ранки, йтимеш
В нікуди.
В самотньому місті - самотній завжди.
Це є біль,
Коли не помічаєш зовсім
Часу плин,
Коли душа пуста і холод
Вен, судин.
Любове велика, не йти ще, зажди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466255
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.12.2013
Давай с тобой поговорим.
Чуть – чуть, не на бегу,
О том, что пишут фонари
Лучами на снегу.
Следы людей и птичий след
Давай с тобой прочтем,
Закутавшись в пушистый плед.
И просто ни о чем
Вдвоем с тобою помолчим.
Вдвоем… Когда – нибудь.
Там, где всегда, лежат ключи…
И белый – белый путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2013
Отец назвал ее тепло и нежно – ЛИНА.
Он был поэтом. Музыкантом тоже был.
Она любила слушать – пела мандоЛИНА,
Играл отец. И был чудесным его пыл.
Стоял тот городишко меж холмов в доЛИНЕ,
БыЛИНАми обросший, пахнул чебрецом,
Где строила свои мечты из пластиЛИНА,
И теплым был родной и милый отчий дом.
В саду – черешня, и каЛИНА, и маЛИНА.
ОкаЛИНА – в печи, и свежий теплый хлеб.
ДЛИНА пути до дома уж неизмерима…
Остался Месяца таким же светлый серп.
ПрогаЛИНА в снегу, и первый там подснежник.
БЛИНА хрустящего чудесный аромат.
Воспоминания цветут герберой нежной.
Как жаль, что неизведан путь туда, назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2013
О, дайте мне веревку, дайте мыло!
Мне все осточертело. Все – не мило.
На улице так холодно и сыро.
И рядом – не Брэд Питт. И не Де Ниро.
А утром без причины продавщица
Мне нахамила снова, как годится,
Недодала, как водится, мне сдачу.
Вокруг все люди дружно впали в спячку.
В лицо дождя, как плетью, хлещут струи.
Возьму веревку с мылом и уйду я.
Умоюсь с мылом, чтоб была я чистой,
И побегу, шурша упавшим листом.
Закину я за облако веревку
И проведу остаток жизни с толком...
Сижу на облаке. А Солнце – сверху.
Проковыряла дырку в «вате» белой,
А мир – не серый, он – цветной.
И захотелось мне домой.
Я все ж вернусь, ведь там – не плохо,
Вот только тучам разойтись.
Займусь - ка делом вместо «охать».
И я полезла снова вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464998
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 09.12.2013
Прийшов сточнИк і ну давай різьбити
По склу, траві, такий мороз – митець.
Різцем розмахує, його і не спинити,
Та й мчить біжком, гризюка, навпростець.
Гурманом хмари сунуть височінню.
Байчар – вітрисько – грімний, не грипА,
Варгатий, свище в дуду без журіння,
У кошик грициків насіннячко збира.
Та ба… Ізнов противна блюхавина.
У блякувату сиплеться траву
Чи сніг, чи дощ, моква якась невпинна.
Це – абомовня осені в саду.
Дуби забули багриніти, стогно.
Сторчки від вітру, шепче осока.
Пішли удаль грімниці, дні спекотні.
Парує кава. ГІрка і терпка.
Рідковживані слова:
сточник – різчик (по дереву),
біжком - бігом,
гризюка – сварлива істота,
гурманом – купою,
байчар – пліткар,
грімний – сильний, голосний,
грипа – неповоротка істота,
варгатий – губастий,
журіння - журба,
блюхавина – дощова погода,
блякувати – линяти,
абомовня – відгомін,
багриніти – зафарбовувати в пурпурний колір,
стогно – насправді, звичайно ж,
сторчки – сторчма,
грімниця – блискавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464906
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2013
Зрелый вечер. И холод – на улице.
Нам тепло. Горячо нам с тобой.
Пусть Луна хитро-мудрая хмурится,
Нам «не светит» сегодня покой.
А ноябрь вдруг зацвел маргаритками!
Ярче звезд – лепестки под окном.
Губ касаниями ненасытными
Обжигает искристым огнем.
(Мое фото "Последний штрих сгорающего дня")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461884
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.11.2013
«Привет, поклон тебе и намасте»,-
Сложу ладони на груди в анджали мУдру*.
«А как дела? Кехале?**»
«О, ТикЕ!***,
Пусть светлым и чудесно-нежным будет утро».
«И вам, сеньора, чао и бонжур.
Какая вы прекрасная, моя сеньора.
Пусть ветер вам поет, как трубадур,
В сопровожденьи сосен флейт и птичек хора».
А можно просто: «Здраво!», без затей.
Чтоб только сердце георгиной расцветало.
Скажи, проснувшись: «Здравствуй!» поскорей.
И улыбнись. Для счастья этого – немало.
* - жест молитвы,
** - как дела,
*** - хорошо.
Здравствуй:
Namaste – на индийском языке,
Ciao – на итальянском,
Bonjour – на французском,
Здраво – на македонском.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460500
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.11.2013
Що, Музо, ти чому не спиш?
Безсоння завітало теж, непрошене?
Заходь в оселю, мовчки чом стоїш?
Вже першим снігом землю запорошено.
Блищать під снігом тьмяно ліхтарі.
І сутінки, шипшиною мережані,
Про давнє щось нагадують мені.
А вечір тишею, мов паском, підперезаний.
Уламки долі, ніби кораблі,
Розкидані під скелями. Як місячно!
Знов привиди минулого в імлі
З”являються, як білка в нору лисячу.
Вже ночі день віддав свої ключі.
І яблуні, обвішані плодами,
Згадаємо із Музою вночі.
А сніг все йде – туманить між домами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Дивись, як Місяць тихою ходою
Шукає шлях серед мільйонів зір.
І ми йдемо, за руки, вдвох з тобою
Дорогою крізь терни до сих пір.
Скажи мені, що я тобі потрібна,
Як дощ - пшениці, Місяцю - Земля.
Твій погляд – Сонце – ясний, теплий, рідний,
А я – вода джерельная твоя.
Колись спітка розчарування вирій.
Та гравітацію ніхто не відмінив.
Ми будемо разом. І наша щирість
Зітре розлуки біль і весь тягар вини.
Це не завадить гідно пролетіти
Крізь морок холоду і сутність небезпек.
Нехай там сонячний вирує вітер.
Тебе знайду крізь тисячі парсек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2013
«Та щось уже не так і не туди.
Хіба ж чекала зради і біди?
Нема здоров”я. І ніхто не любить.
О, я нещасніша, ніж інші люди».-
Отак брела, намокла під дощем,
З тяжкими думами, у серці – щем,
Та ще й склероз напав відразу рано –
Забула ж бо купити я сметану…
І повернула знов до магазину. Тож бреду,
Похнюплена, щось думаючи про свою біду.
Дивлюся – в возику сидить нещасний чоловік
В плямистій формі. Незворушний. І без рук. Без ніг.
З торбинкою для грошей. З поглядом пустим.
Такий же молодий! Я скам”яніла. А за тим
Поклала чоловіку купку грОшей. І свій гріх.
(Хоча купити руки й ноги він уже б не зміг…)
Моя спливла краплиною в руці
Біда. Й не дощ скотився по щоці.
Напав на мене сором. І відразу
Цей сором з”їв всі негаразди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460037
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2013
Я щось згубила, те, чому була так рада.
Хотіла більшого, було ж і так немало.
Тепер лишилася непевна, безпорадна.
Чогось, незламная, чекала й не дістала.
- А що тепер? – сказала тихо
На вушко рідна вже, як сестронька, печаль, -
Згубила щирість, радість сміху,
Як ніч накинула на лик Землі вуаль?
Якась дорога вся задощена, непевна.
Думки ліниві (сплю, чи що?), сирі, неквапні.
Та ще…
Стріпнулась.
Лине музика Шопена.
І враз вони шикуються в фігури Хладні*.
Де простір?
Час?
Космічні звуки
Чарівно пронизали вранішню імлу
Й мої думки.
І ніжні руки
Мене обнімуть. Їх довірюся теплу.
*Фігури Хладні – від звукових вібрацій частинки сухої речовини на пластинці збираються в чіткі геометричні фігури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2013
«Поглянь, як падають зірки, мов яблука в саду.
А як знайдеш, то назбирай, я прОшу, хоч би жменьку.
Бо серед величі зірок єдину я знайду.
І буде в мене власна зірка, хай хоч і маленька.
Поглянь, як Місяць світло ллє, мов молоко у жбан,
У озеро, що там, за очеретом, причаїлось.
Ти чув, що вітер нам натхненно щось розповідав?
І сосни теж, чіпляючись за хмари, шепотіли».
Той вечір сплив слідом за хмарами кудись удаль,
За сосни і за озеро, що й досі, як перлина.
Ми – не разом. Живе лиш в серці світлая печаль.
І зірка нашої любові сяє. Та, єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2013
(Заменялки*)
Порой мне жизнь устраивает ШОУ,
То – тихий омут, то, бесспорно, ШОК,
То ШИК, то бедность нападет порою
И вцепится, как ШИП, в родной порог.
Под шорох ШИН и шепот тихий ветра
Лечу я в осень (кто наряд ей ШИЛ?).
Живу то в радости, объятьях света,
То сунет кто мешок колючих ШИЛ.
Но мир мне МИЛ, пусть МАЛ ее подарок,
Но он подарен мне! Ведь я, как МУЛ,
Тащу свой груз сквозь тернии недаром,
С надеждою вперед, и не без МУК.
А то, МУР-мур, такой мой мир приятный, -
Война – лишь в тире, скоро – южный ТУР.
В дверь – ТУК! – открылась. Море пеной пятки
Щекочет нежно. День уже не хмур.
О, ТАК прекрасен МАК среди пшеницы.
Сияет в небе чистом солнце – МАГ.
Мне каждый МИГ, - с дождем и пеньем птицы,
МИР дорог! На Земле. И в небесах.
*В каждом новом выделенном слове заменяется одна буква.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458559
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2013
Стена дождя качалась перед взором,
Стирая напрочь все цвета вокруг.
Ах, как же кстати он пробрался вором
И, наконец, замкнул порочный круг.
~~~~~
Держал в руках стакан, сверкали грани
С тем воздухом, которым бог дышал,
Что был напоен запахом герани…
А думал, что пустой. И пить не стал.
Играл с огнем, не думая, что боги
Огню сжигать тебя не запретят.
Судья не пощадил тебя*. Он – строгий,
Твою судьбу не повернул назад.
Не ожидал ты от судьбы сюрпризов,
Ведь думал, что всесилен. И ты, Брут?
Конец спектакля. Занавес. Реприза.
(А боги на земле ведь не живут…)
*Имеется ввиду не конкретно мужчина, а вообще человек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458451
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2013
Забыла регламент – где вечер, где утро…
Да будет играть мне в игру.
И снова родившись, по-новому будто,
Опять я умру.
Потом – чтобы утро. И день так же точно
Прочерчивает небосвод.
Такой же жестокий, смешной и порочный, -
Испорченный плод.
Вновь солнце оранжево высушит соки,
Сиди молча, не прекословь.
Пусть свет его призрачно – сладостно – горький, -
Замерзшая кровь.
Что день мне подарит, то ночка коварно
Забросит в бурьян, за забор.
Глаз желтый Луны просто принципиально
Свет дня тихо стер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452343
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 03.10.2013
Машину часу досі ще не віднайшли.
Вона існує, навіть це – беззаперечно.
Змінити щось в минулому не в змозі ми,
Давайте жити, люди, справедливо й гречно.
Любімо вже сьогодні люблячих батьків,
Що своє серце віддали нам без вагання.
Людей багато біля нас. Та ми таких,
Єдиних не знайдемо більше, не пізнаєм.
Батьки – це люди, що стоять між нами й між
Блідою смертю, захищаючи нас вперто.
Коли підуть, нагострений нежданий ніж
Блищатиме геть поряд у тенетах смерті.
Тоді ми – сироти. І вся вина в душі
Розквітне без води, задушить, мов ліана.
Вклонися мамі й батьку низько до землі,
Поки не пізно ще. Поки нема ще рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2013
Угледівши тиху годину,
Де з осінню мудрий Перун
Затіяв балаканину –
Звучання замріяних струн,
Іде мандрівник по дорозі,
Навпроти упертих вагань.
Прийшов знову ранок. Хто просить?
Крізь сито ілюзій, пізнань
Іде мандрівник. Не по колу!
Упертість похнюплених Муз
Долаючи, кидав додолу
Сарказм, ніби з рукаву – туз.
У серці – то спокій, то спека.
Гортаючи мудрість століть,
У подорож йде він далеку,
І втома йому не болить.
Трапляється, цукор чомсь – гіркий.
І посмішка гасне в лиці.
Та сонце всміхається з гілки.
І кава гаряча – в руці.
*Про Ярослава Дорожнього (Дзісяка) та його нову збірку «Запрошую музу я на каву», 09.2013 р.
Ярославе, Поете, від мене – щирі привітання і побажання творчої наснаги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452116
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.10.2013
(Осінь з паронімами*)
А сонце сьогодні чомусь не світило.
Втомилось, чи що, наше вічне світило?
В вікно зазирнув лише крихітний промінь, (промінь – смужка світла)
А десь там, за хмарами, справжній є пломінь! (пломінь – полум”я)
З Землею у Сонця сьогодні – незгоди, (незгоди – відсутність порозуміння)
Що викликали непогоду, знегоди. (знегоди – нещастя)
Такий восени у нас, бачте, талан. (талан – доля)
Вона, осінь, має примхливий талант. (талант – обдарування)
*Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451981
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 01.10.2013
Как сумрачен мир без сиянья Луны.
Сквозь тучи звезда полыхнет одиноко.
И тонкие руки печально Лилит
Протянет в мольбе к справедливому Богу.
Ведь создана не из Адама ребра –
По образу Божьему. Выбор – свобода.
Но видел ли кто от свободы добра? –
Прыжок в одиночество после развода.
А ночи прохлада касается губ.
Бессонница тупо сидит у подушки.
И шепчет на ушко ей страстный инкуб,
Взяв жертву прицельно, без спроса, на мушку.
Сквозь дрему ее обнимает фантом,
Астральный Адам, не дающий надежды.
И пьет захмелевший инкуб ее кровь,
Ее сотворяя несчастней, чем прежде.
Отпустите несчастную любовь, и она отпустит вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451831
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 30.09.2013
. Лариса з мамою поспішали до автобуса, який от-от мав від”їхати до Києва. Провідали батечка, поклали на могилку квіти та й – додому. Мама дріботіла, шаркала по тротуару непевними ногами. Вісімдесят років вже дивиться, як сонечко ранками викочується. Тільки для неї воно раніше виглядало над лісом, коли був живий її чоловік. А зараз – довго мандрує між дахами міських хмарочосів, поки таки дотеліпається перед її очі.
Зайшли в автобус, коли водій вже завів двигуна. Посадовивши маму на вільне місце, Лариса сіла біля якоїсь жінки. Задумалась, згадуючи веселого й люблячого свого батька.
- Ларка, це ти? Не впізнаєш мене? – торкнулася Ларисиної руки сусідка.
О, так це ж – Неля, колишня однокласниця. Ледь упізнала. Сорок років так змінюють людину…
На очах Нелі блищали сльози, вона була сумною і нещасною.
- Нелю, вибач, але що у тебе трапилося?
- Біда у мене, Ларочко. Оце їздила до батька, провідала його. Він же зостався сам. Мама померла шість років тому. А зараз батько став таким слабким, вже не ходить по хаті, повзає тільки. Мені його так жаль, аж серце розривається! Оце вибрала день, поїхала, викопала картоплю, бо сам же не здатен, - хлюпала носом Неля, притримуючи товстими ногами купу лантухів, що майже сягали підборіддя – дари саду й городу. А сльози текли по щокам і скочувалися до перлів на шиї.
Але сліз надовго не вистачило. Неля повідала про своє життя. Дочка вийшла заміж за грузинського дипломата, не бідує, їздить по світу. Має онуку. А сама з чоловіком коротають свій вік на пенсії, у трикімнатній квартирі. Ага, ще був кіт. Маркіз. Та помер три місяці тому. Нелині очі знову наповнилися слізьми.
Виплакавшись, вона трохи поклацала мобільником:
- Дивися, який гарнюній. Мій дорогенький! Він таким був розумником, ти би тільки знала!
З маленького екрану на Ларису дивилося чудернацьке лупате котяче створіння з доволі скептичною хижою міною. Порода, видно по всьому, була дуже коштовною. Здавалося, ніби хтось, не дуже переймаючись результатом, зацідив у писок тваринці безжально кулаком, від чого ніс затисло десь усередину між вухами, а очі натомість вискочили з орбіт.
Лариса з мамою виходили раніше Нелі, щоб пересісти на свою маршрутку. Неля продиктувала Ларисі номер свого домашнього телефону з проханням обов”язково подзвонити, якщо вже після стількох років вони зустрілися.
Лариса знала, що дзвонити не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451795
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 30.09.2013
На росяні світанки – заборона,
Бо скоро паморозь поляже на траву.
Я квіти у саду рододендрона
Собі в букета з чорнобривцями зірву,
Щоб літо пожило ще у кімнаті,
І ним насолодитись досхочу.
Хоч хмари таємничі і кошлаті
Збирають в жбан намистинки дощу.
Виблискує в калюжі сонця зайчик,
Пливе в човні-листочку яблуні.
І хліба свіжоспечений окрайчик,
І відблиск бурштиновий у вині,
І яблук кошик – то дарунки щедрі
Прекрасної панянки у вінку.
Вона в неперевершеній манері
Журавликом кружляє у танку.
(моє фото)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2013
Чом плачеш, вересню, так гірко?
Сльозами затопив весь світ,
Пустивши ріки аж за хвіртки
Людських осель. Накоїв бід…
Чому насупив брови сиві
Важких і нескінченних хмар?
Якесь неправильне це диво –
Плаксивий вересень – кошмар.
Меланхолійним аж занадто
Ти став. Не личить це тобі.
Покинь вже сонячне багаття
Топити в дощовій журбі.
Бери мольберт і хмар завісу
Блакитним небом розфарбуй.
Візьми хор пташок хутко з лісу
Й початок осені святкуй.
(моє фото)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450032
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2013
Є три корисні номери,
Коли із «дахом» непорядок,
Це:
101 – коли твій дах горить,
102 – потрібен «дах» в потрібну мить,
103 – поїхав «дах», що аж під «стріхою» дзвенить.
Телефонуй і обери.
Тобі там допоможуть радо.
***
А сто дванадцятого номеру завдання -
Усіх таких дахів налаштування!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449814
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.09.2013
Мне нужно сделать один звонок
Туда, где время еще не смыло
Рассветы в Лету, когда итог
Был не подведен такой унылый.
О, разрешите мне позвонить
Всего лишь раз, на одну минуту
В тот край, что тщетно меня манит,
В тот край, который я не забуду.
Что, разрядился мой телефон?
В ответ – молчание абонента.
И только слышен осенний стон
Сегодняшнего дождя и ветра.
Упал ненужный мне аппарат
Для связи. Связи уже не будет.
Есть только дождь. Только звездопад
Напрасных, да и пустых иллюзий.
*****
Один дзвінок
Мені потрібен один дзвінок
Туди, де час ще не встиг віднести
Світанки в Вічність, де я урок
Ще тільки вчила, ще були весни.
Прошу я щиро, хоча би раз,
Єдиний раз, на одну хвилину
В той край, що в пам»яті ще не згас,
Де пролягала ота стежина.
Що, не працює мій телефон?
Мовчання давнього абонента.
І тільки вітер. І дощ, як сон.
А осінь рання – за диригента.
Здається, зайвий мій апарат.
Він – для зв»язку. Та зв»язку не буде.
Є тільки дощ. Тільки зорепад
Ілюзій марних, давно забутих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.09.2013
(З історії)
1. Історія ріки Діали
Цар Персії, великий Кір,
Повоював за все життя немало,
Усім смертям наперекір.
Та якось переплив ріку Діалу.
Сам врятувавсь, а білий кінь,
Його улюбленець, втопивсь, нездара.
Судив ріку сам цар. І він
Вчинив суворий присуд – смертну кару
Убивці коней. Певна річ,
Що піддані з усіх сторін Діали,
Працюючи і день, і ніч,
Прорили триста шістдесят каналів
І вбили річку! Смерть її
Тяглася тисячу наступних років,
Поки канали дивні ті
Не занесла пустеля. Спокій
Знайшла нещасна річка знов,
Коли направила джерела в русло
Своє старе. Без постанов
Таких же непотрібних, як безглуздих.
2. Історія нерозумного півня.
У тисяча сімсот… якомусь році
Швейцарський півень зніс чомусь яйце.
Він помиливсь жорстоко в цьому кроці
І поплативсь, звичайно, вже за це.
Суворий суд сказав: - «Його – до страти,
Бо він – чаклун!» І разом із яйцем
Його у вогнищі спалила варта,
Щоб більш так не чинив. Та він й не хце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449614
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.09.2013
Дощ вночі торохтів по даху.
Вже набрид, бо такий занудний!
Виглядає з-під даху птаха
І гада, коли ж сонце буде?
А воно вже й не забарилось.
Каптурі маслюків із хвої
Повитягувало. Так мило
Гомоніли поміж собою.
Рання осінь милує око.
Ще – недавнього запах літа.
За затишним його порогом
Журавлям вже пора летіти.
Ви їх бачили? Ви їх чули?
В синім небі – маленькі крапки.
Їхній клич до жалю розчулив.
І сльоза покотилась раптом…
ілюстрація - мій малюнок (туш)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449443
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2013
Осінь пише теорію струн.
Із дощем, що нам хтось посилає
З сонцем ледь підфарбованих рун
Сивих хмар, що нависли над гаєм.
Струни серця чіпля мимохідь.
Вітер тихо торка павутиння,
Ниток плетиво ніжно дзвенить.
І спливає цей звук в швидкоплиннім
Бігу часу. І музику струн –
Тонких гілок сосни в верховітті
Слуха сивий вусатий Перун.
Бо він знає, що лише у світі,
Де під музику верби ростуть,
Й колискові наспівують мами,
Там до Сонця простелиться путь,
І холодні розтануть тумани.
*Версія теорії струн – елементарні частки складаються зі складного переплетення струн. Коливання суперструн відбуваються в 11 вимірах (ми користуємося 3 вимірами тіл у фізичному просторі). Ясно одне – весь наш світ – це струни (як скрипки чи душі, так і єдиної складової Всесвіту).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449442
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2013
Якось літо пробігло, пройшло,
Прокотилося яблуком спілим.
Місяць витяг сріблясте весло,
Вплив у осінь натхненно і вміло.
Виноградом рясніє садок –
Сині перли зриває в намисто
Хтивий вітер. Він осені крок
Чує здалеку. Тому навмисно
Трусить ягоди в пишну траву,
Дама-осінь ж бо любить прикраси.
І, заквітчана, йде без страху,
Без квитків пробігає повз касу.
Пишна зачіска – із хризантем,
Шати золотом шиті кленовим.
Стільки пройдено літ, зим… І тем.
Щоб зустрітися з новими знову.
(Моє фото. До речі, це - сливи)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
В полумраке мыслей и чувств,
В неуверенности желаний
Открываем в пространство шлюз,
И тогда звездопад настанет.
И тогда покрывало прочь
Унесет свежий ветер с моря,
То, что тщетно соткала ночь
Из разлук, острых слов и горя.
И тогда восхищенных глаз
Блеск осветит подлунный берег.
И тогда яркость тихих фраз
Заставляет в рассветы верить.
Это – сказка. А быль – в ином
Измереньи, где мы – беспечны.
Не желаем и знать о том,
Что ничто не бывает вечным.
Полутон, полусвет, полу…
Солнца луч – редкий гость в гостиной.
В темноте, пустоте тону
Длинной ночи, безмерно длинной…
(на фото - вид из моего окна)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448265
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2013
Я времени размытые черты,
Как ни стараюсь, не запоминаю.
Его теченье – мнимость простоты
В просторах неизведанного края.
И сеточка морщин мила мне вдруг,
Что на лицо налипла паутиной,-
Ее сплел времени хитрец – паук,
Когда своею шла дорогой длинной.
Хранит огонь желаний мой очаг.
Но с каждым днем желания все тише.
И отблеск искр все чаще – так, пустяк,
Он не зажжет костер четверостиший.
Мой час. Я шла, а он – за мной.
И в доме снова – трещины на стенах.
Но он – мой дом. Лишь там живет покой.
И сердце кровь гоняет в тонких венах.
Позолотила осень листья и часы,
Что пролетели журавлями в стае.
И юности размытые черты,
Альбомы старые листая, вспоминаем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446083
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.08.2013
Скочив якось зайчик в гречку.
Скочив, правда, недоречно.
Невідома зайцю сила
Серце віддала шиншилі.
Її батько, злий шиншил,
Кавалеру говорив,
Підкрутивши довгі вуса: -
«Одружитись, хлопче, мусиш».
«То ж я маю наречену…» -
Заєць лопотів. Даремно.
Та не сталось, як гадалось,
Із красунею не склалось.
«Ти, дивись, який плямистий.
В мене ж – з перлами намисто.
Чарівне я маю хутро!»
Зайцю ж не до камасутри.
Мізки вигризла дружина: -
Бу – бу – бу – бу - щохвилини.
Щоб не вхОпили корчі,
Заєць утікав в кущі.
Якось повернувсь додому,
Враз забувши злість і втому, -
Хтось украв дружину пишну,
Тещу й тестя прихопивши.
Десь за лісом, в шумнім місті
Розлетілись модні вісті -
Шубку дівчина пошила
Із коштовної шиншили.
Заєць, хай негарний й босий,
У кущах ганяє й досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440085
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.07.2013
Откроют дверь тем, кто стучит в нее.
Но только же где эта дверь?
Упала звезда вдруг. И вновь огнем
Ночная зажглась неба твердь.
Вот тихою – тихою поступью
Бредет сон. Но мимо меня.
И ветки кустов – с первой проседью
Так рано замерзшего дня.
Ты – мертвый. Ты спишь. Ты – бессилие.
А думаешь, будто живой.
И только в саду запах лилии
И Место Другое – с тобой.
Оно – без названья и адреса.
Чужой не найдет. Не поймет.
Там – тихое место для радости.
У каждого – Место свое.
Там спрячешься тихо улиткою,
Как в домик, в мираж – дивный сад.
Подкралась несмело мысль хлипкая: -
А нужно ль вернуться назад?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439980
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.07.2013
. Если бы я исчезла…
Все бы осталось прежним,
Это совсем не страшно
Innessanew
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439507
Будем когда-то в крае,
В мире, бесспорно, лучшем.
Только мы не узнаем,
Что же взамен получим
Солнцу, траве зеленой,
Шелесту спелой сливы,
Радости глаз ребенка,
Тихим словам любимых.
Может, совсем не страшно
Ввысь полететь с кострами.
Только средь туч – барашков
Спросят у нас едва ли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439925
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2013
. А поле… Несчётно его перешёл, урожай собирая с нелепой судьбины своей
А надежда… Конечно, конечно! На родненький мой Рай со Бес
Ицхак Скородинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439801
О розах речи нет, засохли лютики.
Деды и бабушки готовы – в бой.
Пришли опять в Собес, сидят на стульчиках,
Сражаться с бренною своей судьбой.
Из преисподней бес поднялся тИхонько,
Для наших старичков создал он «рай»*.
И в души хрупкие вонзил свои клыки,
Раз старый, то теперь молчи – страдай.
Стоят бабулечки (Вы в списке – сотая?).
Так что ж, что обморок? Жуй валидол,
Теперь такой режим – диета строгая,
Кефир и хлебушек, еще укол.
Прошу на свалку Вас, о старость серая,
Пустых бутылок там бери вагон.
Желанья выцвели. Цвета потеряны.
Вот это – и не жизнь, но и не сон…
*Райсобес. Игра слов: Рай со Бес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439865
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.07.2013
Я – САМоделкин, делаю все САМ.
САМоусовершенствование – мое.
САМостоятелен – я «сам – с уСАМ».
САМоуверенность, конечно, - мой конек.
Я – первый в САМодеятельности.
САМолечением грешу, САМо собой.
Что я САМовлюблен, ты уж прости.
Я САМорезы забивал одной ногой, -
САМонадеян просто на все сто
(САМоубийца, лучше взял бы в помощь друга).
САМооценку снизить мне б, САМо-
Образованием заняться на досуге.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439434
рубрика: Поезія, Прибаутка
дата поступления 25.07.2013
Как «кости перемыть» кому-то,
«Намылить шею»
И «мусор из чужого дома
Бесстыдно вынести» вприпрыжку, -
Она готова. Из породы
«Чистюль». Но с нею
Жалеешь точно, что знакома,
И дверь захлопнешь на задвижку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439090
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2013
Про тебе писано віршів… Паперів стоси
Вже зведено. І згадані душевні шрами.
Ти – в снах, в фантазіях, в гаях, де верби коси
Приховують прим”яті трави нашими тілами.
Про тебе – слів потік. Для тебе я шикую рими.
В промінні місячнім твій погляд загубився.
А почуття, сумні чи радісні – нестримні.
І спогади так ранять серце знов, як гострі списи.
У іншім Всесвіті сія усмішка мила.
Фантом з любові і тепла.
Ти – це не той, кого я загубила.
Ти – той, кого я не знайшла.
Як ілюстрація - моя нова картина (матеріал - галька Чорного моря і скло)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2013
Ізнов Перуна потягли у якусь невідомість.
Вже вкотре. Кому заважає оте божество?
Бо в крові розмішані знищенність і бездуховність.
І ще – нетерпимість, що з”їли в людині єство.
А віра в людини – своя, і її не заставиш
Вклонятися богу чужому. І в світі чужім –
Як в морі, де шторми, і бурями на переправі
Ламає човни, топить мрії про батьківський дім.
Із Богом у серці, до предків з повагою щиро
Звертатися треба. А блискавка в небі сія.
І дощ окропить урожай і землі віддасть силу.
Й очиститься древня земля життєдайна моя.
Кудись потягли Перуна. А він був у державі,
У древній Русі - добрий символ єднання людей.
Тепер на горі Лисій трави шепочуть іржаві,
Що цей древній ідол в маєтку «крутому» - трофей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438764
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2013
…піду я до садочку, наїмся черв”ячків
Вірка Сердючка
Не хочеться нічого. Не можу я нічого.
Не пишеться, не їсться. І не малюєть-ся.
Мені скрізь – огорожа, навкруг – пересторога,
Щось ніби й не чекала такого ось кінця.
Жучки маленькі в небі літають літачками,
Зелені, мов смарагди, і вуса – врізнобіч.
У них немає мізків. У них лише місцями
Під панцирем – інстинкти. Для них – що день, що ніч.
Мо”, краще вже жучками густи у синім небі?
І стрибнути не страшно із даху в лободу.
Тоді, хоч і без мозку, та й без бажань, далебі,
Без «хочу і не хочу» все буде до ладу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438763
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.07.2013
У темряві, коли скажено шаленіє громовиця,
На тлі небес, закутаних у шати фіолетових відтінків,
Дощ лавою скотився. Скаче з вибриком. Він не бариться
І по калюжах лупотить завзято, як у барабан, і дзвінко.
Зриває вітер листя, виє, їх чіпляючи до шибки.
І б”ються яблука нестиглі, граючи в оркестрі, в підвіконня.
Розсипані попід фіранкою дощу краплинок дрібки.
Ми втрьох з дощем стрічаємо заряджене до тисяч вольт безсоння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438645
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.07.2013
За межами реальності вже догоріло.
Цвітуть однак ще красно в полі маки.
Хтось дивне те кіно показує уміло
І посилає в снах забуті давні знаки.
Життя – це випадковість і дарунок долі.
Це – батька яблуня, обвішана плодами.
Коли ще люблять й не призначили нам ролі,
Відмірявши наш час секундами і днями.
І знову в пам”яті – тих вечорів пустеля,
І мами руки теплі з пиріжками з маком,
Де Місяць сяяв, що вчепивсь у неба стелю,
І мрії ще не зроблені «майстерно» з браком.
Життя, як ластівка, промчало поза тином
І пилом довгої дороги припорошено.
Дитинства казка вже лише спомИном
Приходить світлим янголом непрошено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2013
Насели тучами проблемы. Это – ШОК!
Хочу стереть я эту гадость в пороШОК.
Как успокоиться? А вдруг электроШОК
Поможет? Или посадить мне их в горШОК
И поливать, чтоб вырос хрен иль артиШОК?
Или не так. Постой. Вот взять бы посоШОК,
Плотнее запахнуть любимый кожуШОК
И – в путь, лишь чуть прокукарекал петуШОК,
Встряхнув по – молодецки красный гребеШОК.
Конечно, так – забыть чтоб их крутой дуШОК,
Все кучей запихнуть в огромнейший меШОК
И утопить? Не помешал бы ШОКолад,
Коробки три, прибавить счастья. – Постулат.
Вот радость для киШОК и головы. СмеШОК
Тихонько подавив, а заодно, зевок,
И затянув на кожушке свой ремеШОК,
Я распустила средь подруг такой слуШОК,
Что еду на Канары (вру, какой греШОК!),
Ушла, где солнце село за горы верШОК,
Чтоб унести проблемы. Вот такой стиШОК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438501
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 20.07.2013
Мені ти впала в око так раптово,
Що сперло подих й відібрало мову.
Тепер і кліпнути, на гріх, несила.
Злізай! Мені ти око роздавила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438489
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2013
Як вправно заплітає літо в пасма вЕрбові
Роси краплини прохолодними ранками.
Нанизує на нитки павутиння й перлами
Пустунчик – вітер грається. І свічниками
Рясного очерету шелестить. А верховіть
Стрункого осокору багряніє тьмяно.
Печально так. Здалося в тиші тій чомусь на мить,
Що скрипочка* заплаче гірко і медвяно.
Пухнасту білу куряву скуйовджених хмарин
Не розігнати вітерцю. Немає сили.
І жаль живе у споминах сердечних тих царин,
Що ми в росі бездумно загубили.
Милує літо зір в буянні кольорів, біжить
У шумі пишних трав і шурхоті колосся.
Твій голос ніби… Чую? Чи душа моя скимить,
Чи просто (явір шепотів) мені здалося…
*Скрипки виготовляють з осокору (ще назва – явір, білий клен)
На фото - моя нова картина зі скла (тло) та гранатів, натуральних самоцвітів (серця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2013
Тоненькі брівки, вищипані ловко.
І в силіконі - губки, що розкрились літерою «О».
Помада, кіски, шуба з хутра вовка.
І на підборах чудернацьке це створіннячко пішло.
А, ще забула – бо сережки в вухах
Виблискують і сяють (чи в османському палаці вкрав?).
Ще томна неквапливість дивна в рухах.
Яких напивсь відварів із відьомських нетутешніх трав?
Чи то дівчИна – ця краса невтішна?
Ні, хлопець! Може, у садочках наших гусінь не така,
Щоби метелик виліпивсь розкішний.
Вилазить щось таке, не схоже геть чомусь на козака.
«Культура» з Заходу у двері стука.
А в серце закрадається непевність, навіть, друзі, страх.
І що ж робити? От паскудна штука!
Надягнемо штани й женімося, жінки, на «козаках».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437924
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.07.2013
. /Прошу у всех прощения/
Заброшены Чуковский и Родари с Чиполлино.
И плачет деревянными слезами Буратино.
Читаем с интересом «Приключения какашки»*,
Которая гуляет без горшка и без бумажки.
И даже (Боже правый!) из нее лепил в той книжке
Какую-то штуковину малюсенький мальчишка.
Куда же подевался юмор мой? Я даже плачу
И книжку про Алису прижимаю на удачу
К своей груди. Я скучная, наверное, особа.
И к книжкам для детей я отношусь таки особо.
Забудьте, дети, страшный сон – ту тетеньку Сучкову.
Она всего лишь глупая, простите мне, корова.
О автор, креатив свой для детишек сотворив,
Не преврати же сказку ты в г.вно и негатив.
*Книжка для самых маленьких Анны Сучковой "Приключения какашки"
На фото: снимок детской вечерней телепередачи Шведского телеканала. Трое взрослых, одетых, как задница, какашка и струя мочи, собрались, чтобы обсудить все те вещи, что выделяет человеческое тело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437910
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.07.2013
Полюбил бегемот рыжегривую львицу.
И решил он на ней, на любимой, жениться.
Вся родня ей кричит: - Никуда не годится!
Что за новость – любовь к бегемоту?
Отгуляла в саванне роскошная свадьба.
Молодым – баобаб (ну почти что усадьба),
А под ним – тень. И в зной там - покой и прохлада.
Не идет бегемот из болота!
Без воды он засохнет и жить так не сможет.
А печаль молодую жену тоже гложет –
Как в болоте ей жить? (Аж в пупырышках – кожа)
И бежит снова к солнцу, в саванну.
А потом – снова к мужу (скорей всего, в гости),
Намокают в болоте и шкура, и кости.
Разошлись их дорожки, в упреках и злости.
Надоело им все несказанно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437706
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.07.2013
Люблю, ненаглядный, когда ты есть нетто!
Эмоции плещутся до потолка,
Когда на все то не наложено вето,
К чему прикоснется во сладость рука.
Но так не терплю, когда, милый, ты – брутто!
В чешуйках весь, в спеси слоями – лучок…
А сбросил скорлупку – и сразу как будто
Открыл с чудесами резной сундучок.
Как чувственен миг, когда ты, друг мой, – нетто.
Струится артериями жгучий ток,
Там – тайны санкретики, сердца либретто,
И чувств оголенных блаженных поток…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437541
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.07.2013
У мене на душі – квітучий сад, а чи оранжерея.
Хоч не буває у житті все тихо, як там не крути.
Й співала з розпачем мені пісні сирена Лорелея,
Позаду пройдено багно і спалені ущент мости.
Нащо боятися, що скажуть чи подумають щось люди?
Тепер спілкуюся з людьми, від нелюдів пішла. Втекла.
Я вільна в виборі. Задумаю – то тільки так і буде.
Коли втомлюся, припадаю до дзвінкого джерела
В місцях сакральних, де не горами забруднених бляшанок, -
Конвалій цвітом милуватися дозволено мені,
Де розцвітає чорнобривцями в пташиних співах ранок,
Й зоря вечірня бурштиново зблискує у нас в вині.
На фото - вишня з мого саду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2013
Спустився вечір теплий, тихий крадькома.
Синиці заховалися в зелені віти.
Затрималася раптом у душі зима
Серед квітучого і запашного літа.
Чи винне дзеркало у кривизні лиця?
Чи фарбу чорну треба мазати на нього,
Коли не бачиш над чолом своїм вінця?
І, не шукаючи, знайдеш свою дорогу?
В душі – не лід, то замерзають ті слова,
Які шматують й розрізають навпіл серце,
Як самураїв меч. Душа, мов та вдова,
Карається і не знаходить, бідна, сенсу.
Як підіймається зернятко із землі,
І простяга до сонця пагінці натхненно!
Розгладь же зморшки туги на гладкім чолі,
Зрости, як зернятка, бажання сокровенні.
Хай в дім не ходять сум і самота.
Це не твоя стезя і висота…
на фото - вигляд з мого вікна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2013
Відлетіла пташечка від гнізда.
Вже тепер гніздо своє, пташко, вий.
А з”явилась дівчина молода,
Й одружився з нею синочок мій.
Я синочка пестила, пестила,
Щоб щасливим виріс синочок мій.
А тепер дівчиноньці віддала
З побажанням здійснення їхніх мрій.
Я стелила в ноги їм рушничок,
Колоском заплетений коровай
Віддала у руки їм, щоб місток
Простеливсь між долями через рай.
Ой, летіли голуби високо,
Тріпотіли білими крильцями.
Хай любов”ю стелеться той місток
Із міцними, гарними бильцями.
Закохалась дівчина в козака.
І пала любов ліпше сонечка.
На весіллі гопцяли гопака, -
Танцювали синочка й донечка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Я не хочу літати. Бо раптом впаду
Чи собі на нещастя, чи тим на біду,
Хто мене доглядатиме. Ні, ще раз ні.
Я ходитиму пішки тепер на землі.
Я ламала всі крила, - як в ящірки хвіст,
Відростали ізнов. І мене вітер ніс.
Я шугала між хмарами, чисто орел,
З ейфорією в серці. Та хитрий пан Зел*
Засліпив мені очі. Літала ж я так
Височенько й далеко! Та цей злий варнак
Не давав долетіти до дому Кече**
І кидав в мене списи. Болить і пече…
І летіла, як лантух, униз, шкереберть.
Врізнобіч – біле пір”я, з кущами ущерть.
Журавля не піймала. Й синицю в руці
Відпустила. І відчай свій у п”ястуці
Я затисла так міцно! Та бачиш, в полях
Трави ноги лоскочуть. І стелиться шлях
По Землі мій. А небо… А неба блакить
Тільки вабить. І тягне. Та вже не болить
Слід від крил. Я пройтися люблю по росі.
А літати вже, Кече, мене не проси.
Бо на небі – ні квітів, ні яблук, ні слів,
Що почую внизу. Тут вінок мені сплів
Із пшениці з волошками синіми Рід***.
Тут я – вдома. Ходжу ручаями убрід.
Все божественне – поруч, - рукою торкнись.
І полинеш, та тільки душею, увись.
*Зел – в давньогрецькій міфології – втілення заздрості і суперництва;
**Кече – богиня Сонця;
***Рід – божество долі і врожаю у древніх слов”ян - язичників
на фото - лілеї з мого саду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436765
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2013
Зберися, будь ласка,
Склади свої клепки докупи
І будь, як орел, що на скелі вартує гніздо.
Створи добру казку.
Сумління візьми на поруки
Й спини ту грозу, від якої нас так затрясло.
Почни все спочатку.
Чи ж важко зійти на дорогу,
Де небо віддасть незбагненні сліпучі зірки,
Де вітер, що зранку
Приб”є дощові до порогу
Прозорі краплини і щире прохання «Прости…»
Зберися і сміхом
Познач на прискіпливій мапі
Відносин свою неймовірну і щиру жагу,
Жагу, що ти тихо
Сховав десь і мало не стратив,
Жагу до кохання, що й досі ще має вагу.
на фото: лілеї з мого саду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2013
Коли сонце за пітьму втече,
Пригорни тихенько за плече,
Зазирни у очі. Це для нас
Зупинивсь і затаївся час.
Ти не клич самотність, не зови,
Бо її колючі остови
Можуть вп”ятися до смерті в бік,
Проштрикнувши наскрізь. Скільки вік
Нам відміряв теплоти і сил,
Не розгубимо ні краплі. Пил
На вітрах розвіємо сварок.
І дамо у вічі ми зарок,
Щоб – разом. Що там би не було.
Провидіння разом нас звело.
Хай у скронях зблисне білизна,
В мене – ти, у тебе я – одна.
Ми – удвох. У нас в руці – рука.
І вогонь кохання обпіка.
На фото: лілеї з мого саду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2013
Сначала – тихий шепот. Чуть заметен.
Крепчает ветер. Но прикосновенья
Его нежны. Пока. Но сильным ветер
Становится всего лишь за мгновенье.
И как-то так тревожно, славно, ново…
Что следует за этой тишиною?
Застывший воздух наэлектризован
И кажется удушливым порою.
Становится темно. Когда сознанье
Уходит за известные пределы,
Вдруг, сотрясая мир до основанья,
Раскаты грома, молний диких стрелы
Пронзают свет, который превратился
Всего лишь в точку. Будто над вулканом.
Чтобы потом, как Феникс, возродиться
В дурманящем тумане, нежном, странном.
Чтоб снова ждать грозы. И в мирозданьи
Вновь ощутить себя таким счастливым!
Шептать же не «прощай», а «до свиданья»,
Чтоб ветер страсти не пронесся мимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436398
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 10.07.2013
Под куполом разросшихся осин
Таятся колья в свежей древесине,
Сияет нежно желтый девясил,
Дающий хворым бодрость, жизнь и силу.
А ежевики заросли хранят
В глубокой тайне лежбище вампиров.
Поганки выстроились хитро в ряд,
Дань верно отдавая смерти пиру.
Еноты шебуршатся под кустом,
Сражаясь с визгом с черными ужами.
Сова поет (то песня или стон?),
Пичужка пискнула в последней драме.
В болоте ряска брошена рукой
Лесовика (стучит клюкою строго).
Гостеприимно. Но хочу домой!
Ох, унести бы поскорее ноги.
Смешались страх (невыдуманный?), бред…
Луна моргает молча с кислой миной.
Быстрей бы добежать к своей норе.
И к запаху асфальта и бензина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436396
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 10.07.2013
Я – безоружна. Дай же мне ответ,
За что воюешь ты давно со мною?
Ведь вместо счастья триста тысяч бед
Пришло в наш дом с кровавою войною.
О, кровь лилась невидимой рекой.
Ходили по зазубренной мы кромке,
Убив любовь и растоптав покой,
Выбрасывали в мусор лишь обломки.
Ты проиграл войну. Ты мне – не враг.
И за пределами моей Вселенной.
Я чувства бросила свои в овраг
И заблокирую вход – выход непременно.
Ты ищешь повод. Я его не дам.
И не старайся. Прекрати. Не надо.
Я не готова для дурацких драм
И травли душ без кислоты и яда.
Я без тебя вдыхаю каждый раз
Цветов пьянящий аромат в букете.
И без тебя летаю. «Первый класс» -
Указано в моем на юг билете.
Ты не увидишь, как слезу смахну
Непрошенную с глаз. То ветер с моря
Подул внезапно. А свою вину
Я искупила. Одиночеством. Не споря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2013
На місці не сидиться ну ніяк, -
Гукають нерозв”язані проблеми.
Хоча, по правді, той я ще “козак”,
Місцями проржавіли пружні клеми.
Ось заглядає Місяць у шибки,
Такий похмурий. І мені не спиться.
Бо справи знову стали на дибки.
І знов складаю план. Бо так годиться.
Тож завтра – знову день. Та втома вже
Бува, хапає міцно за зап”ястки.
Нехай мене вже небо вбереже,
Щоб не зазнати в помислах поразки.
Із Місяцем лиш я, одна, як перст,
Й гадаю, чи настане день прийдешній?
Він продиравсь крізь хмарний Еверест
І промінь простягав мені, сердешній.
Чи йдуть по променях у ті світи,
Звідкіль ще не верталися ніколи?
Нема там болю, зради, пустоти.
Неоране у зорях небо – поле.
Чи я боюся, що туди візьмуть
І не спитають, чи я йти готова?
Ні, не боюся. Я знайду, мабуть,
У далечінь дорогу яворову.
Тихенько ходить, як навшпиньки, смерть,
Дана мені від роду, власна. Власна.
Й охороня, допоки круговерть
Навкруг мене тихенько не погасне.
Чужу не прийму. Лиш свою візьму.
Вірніш, вона візьме мене за руку
І поведе. У світло. Чи в пітьму?
А Місяць споглядатиме без звуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436263
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.07.2013
Ведь каждый зодчий – он в душе поэт.
Слагая стих из камня или глины,
Кирпичик на кирпич, он много лет
Мешки бросал на согбенную спину.
Стих возведя из розы лепестков,
Любуется – какое совершенство!
Завянут розы… Как из страшных снов,
Разрушилась гармония блаженства.
Ломать – не строить. Кто это сказал?
Сломать бы строки – кирпичи без рифмы.
И жизнь направить в русло среди скал,
И гордо над ущельями парить бы.
И вновь перо с тетрадкою в руке.
Напоготове – шпатель и стамеска.
Построить остров в жизненной реке,
Чтоб для стиха нашлось бы свято место.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436019
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.07.2013
Да где же кони? – Не скачут мимо.
Изба – в порядке, огонь погашен.
Добавить мне бы еще экстрима,
Уже привыкла, уже не страшен.
Подворье вновь заросло бурьяном.
Рукав закатан, коса – на стреме.
Наушник – в ухо, и косим рьяно,
И снова – «нет» полуденной дреме.
Нам не дано умереть от скуки.
Но здесь мы – с миром с собой и с миром.
Хоть снова к ночи – чужие руки
Скрипят натружено на шарнирах.
Но что там кони? Пускай не скачут.
Луна – в пол неба почти над крышей!
Такое видеть – ведь много значит.
И рядом хор лягушачий слышен.
А звезды сквозь облаков прорехи
Так беззащитно глядят, невинно.
И тихо падают, как орехи.
И гаснут в кУщах лесной малины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436018
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.07.2013
Где птицы счастья воздух рассекают –
В древнейших мифах, сказках и преданьях?
Где вдохновенные парят их стаи,
В какой стране на карте без названья?
Как пряно после ливня пахнут травы
В горящих желтым звездах зверобоя.
И жаворонков щебет, их забавы
В пушистых тучах над цветущим полем,
И крик тревожный серой трясогузки,
Несущей червячков птенцам под крышей,
И голосок мистический кукушки
(Отсчитывает век, что послан свыше) –
Все это – нА душу бальзам, слезы прозрачней.
Забыты шум и гам шальных столетий.
Душа здесь с птицами парит, иначе
Не может быть в поющем щедром лете.
А может, счастье в том, чтоб слышать птиц?
(из дачных зарисовок)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435794
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.07.2013
Как грустно шепчет дождик за окном,
Рисуя на стекле оконном знаки
Неведомой культуры. А потом
На виноградных листьях, крытых лаком,
Застынет иероглифами фраз,
Что посланы небесными громами.
Как мило, удивленью всякий раз
Пределов нет. Вдруг солнце над домами
Вновь заблистало вечной красотой,
Позолотив на винограде капли.
Как гармоничен после гроз покой!
Открыты настежь окна в сад. И так ли
Был страшен гром, что сотрясал поля,
Выбрасывая копья молний быстрых?
Когда земля так свежестью полна.
И щебет птиц заполнил воздух чистый.
(из дачных зарисовок)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435790
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.07.2013
Жене так сложно разобраться в лабиринте
Под названьем «муж», вот в чем вопрос.
При поиске пути через желудок к сердцу
Бедняге выедает печень и выносит мозг.
Стремитесь предлагать вы даме руку – сердце вечно!
Чтобы услышать вскорости – безрукий, бессердечный!
Любая женщина в семье незаменима.
Но заменить любую – не проскочит мимо.
В роддоме:
-Папаша, прыгайте от счастья – тройня родилась!
-Но как же прыгать мне, да тут всего один этаж!
-Ребенка покупал? Скажи мне, муж мой Саня.
-Нет, милая, мы сделали его с тобою сами!
Улыбайтесь, люди, чаще.
Улыбнется и вам чаща.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431301
рубрика: Поезія, Прибаутка
дата поступления 13.06.2013
Якщо ти кажеш: «Я брешу» й збрехав насправді,
Це значить – те, що ти сказав, звичайно, правда.
Коли сказав ти: «Я брешу», й це – правда дійсно,
Це значить – ти таки збрехав насправді, звісно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431300
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 13.06.2013
Ми мріємо літати так натхненно!
Здається, крила вже – такі міцнющі…
Та нас гріхи додолу тягнуть, певно.
Не пурхається, бідним, в райський кУщах.
Хіба здолати можна ту вервечку
Гріхів, що хвостиком вчепились в ноги?
Просити вищі сили недоречно
Підняти в небо без перестороги
Упасти каменем, скрутити в”язи
Та не відчути радість від польоту.
Та не почути в небесах відразу –
Давно вже перевищили ви квоту!
Літаємо хоча б у сновидіннях,
В обіймах дядечка Морфея в небі.
Бо він якимсь божественним велінням
Нас не жбурне на землю без потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431052
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2013
Згубилися бурштинові світанки
У плину часу, болісно – далеко,
Коли ми зір малюнки – витинанки
Читали так натхненно, любо, легко.
Минулося. А тільки ніби вчора
Спліталися гарячі наші руки,
Коли стрічались очі без докОрів,
І ранок так неждано в двері стукав.
Вже Сонця обертів було немало.
І розлетілися Планети наші.
Колись і нас це небо обіймало,
Тепер ми в спогадах живемо завше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431020
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.06.2013
Люблю я ранок, прохолодний, чистий.
Коли стрижі щебечуть над дротами.
І перша хмарка, дощику провісник,
Пливе примарними кудись світами.
Ще сплять автівки. Стихла електричка.
Туман легкий над річкою клубиться.
Як пахне кава! Давня добра звичка…
Та ж ніч минає. Все одно не спиться.
Ще буде спека. Вдень. Обов”язково.
Та зараз – ранок. Прохолодний, світлий.
Поспи ще, рідний. Ти втомився, знову
Збираючи всю ніч Амура стріли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430758
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2013
Я не пишу вам, друг. А вы все ждете.
Но мысль моя, конечно же, в полете!
Вернее, слон в посудной лавке –
Моя мыслишка в тесной давке
Кружит и мечется средь песнопений
Ямбических. И с дактилем творений…
И с амфибрахием мнемоника звучит
(Иль блинчик выпекаю я в печи, -
Испечь не в силах?). Но письмо вначале
Прекрасным было: «Милый друг!»…
Затем идеи испарились вдруг.
Рука – в чернилах. Лик – в печали.
Я выключаю ноутбук.
Исчезло вдохновенье. Слов поток
Иссяк – в пустыне ручеек - в песок.
Хотела написать я о любви…
Она мертва! Прости и не зови,
Несостоявшийся мой в интернете визави.
(после прочитанных в сети стихов...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430607
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.06.2013
Вот персонаж неприхотливый – МЕНТ.
Мы их большой ассортиМЕНТ вам представляем.
Не покупайте вы абонеМЕНТ,
Чтоб их узреть. Их на дорогах – стаи!
ПарлаМЕНТ подписал ангажеМЕНТ
На променад ментовский на дороге.
От них приятный, может, комплиМЕНТ
Желаете услышать? Недотроги,
Мент – вряд ли человек. Он – постаМЕНТ.
Авто с радаром – вот апартаМЕНТы,
Где вы ему суете докуМЕНТ
И сотню – две (но без аплодисМЕНТов).
О, их МЕНТальность вам известна всем –
СентиМЕНТальны не у них поступки.
Их менеджМЕНТ известен только тем,
Что не идут без денег на уступки.
А, вот еще один такой моМЕНТ –
МЕНТол – жевачку жуйте на дороге.
Еще, друзья, попейте корвалМЕНТ,
И сердце вновь забьется без тревоги!
(із рубрики "Танок літер")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429975
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 07.06.2013
Сьогодні вся моя душа пішла у банки, -
Мені, недужій, мама ставила на спину.
Безжально так. Рядочком, рівно. З ранку!
(Бухикала ж, як трактор, без упину.)
Тепер я стала майже вже така, як треба.
Лишилося полікуватись зовсім трошки.
Ще й якось стала схожою на дивну зебру,
Тільки не в смужку, а в червоненький горошок.
Є банка більша трохи – доларів насиплю,
Коли знайду їх… У майбутнє – вірний внесок.
У банки не піду – вони ж уміють кривдить,
Враз луснуть. Й внесок мій навряд чи вже воскресне.
(із невибагливого)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428895
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.06.2013
Прогнав с каймою позолоты тучи прочь,
Накрыла землю покрывалом черным ночь.
Глотая звезды, как пилюли от простуды,
Закрыла краешек луны, что светом скудным
Пыталась осветить окно в моей лачуге,
Над нею небо проорав лучами – плугом.
Но свежевспаханная борозда
Растаяла во мраке без следа.
Цветет жасмином, светится черешней май.
А за углом ждет припозднившийся трамвай
Кого-то, кто спешит под непрозрачным небом
К тому, кто ждет его, с вином и свежим хлебом,
Зажег свечу. Остановив на циферблате
Насмешливое время, зная верно, хватит
На них двоих секунд, минут, часов…
Моя лишь дверь закрыта на засов.
(минорные фантазии)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428889
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 02.06.2013
Секунди поділили світ на «до» і «після».
Час розірвався з тріскотом між нами.
На липі горлиця співа тужливу пісню.
Між дійсністю блукаємо і снами…
Голубка квилить так самотньо під дощами.
І блискавиця розрізає навпіл
Свинцеве небо. Й закрива навічно браму
Солодких пристрастей в небесній кнайпі.
О дощ… Ти розділив наш час на «до» і «після».
То змий сліди. І змий слова, як листя.
Тепер не будемо бродити ми по вістрю
Оголених стосунків. Не барися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2013
Отвесный дождь, без молний и без грома,
Но с шелестом осенним листопада,
Холодными потоками полупрозрачных слез,
Сгибая ветви и кромсая кроны
Поникших лип, сминая травы, падал,
Ломаясь в лужах. Отзвук сумасшедших летних гроз,
Промчавшихся по небу утром ранним,
Вибрировал на краешке тумана,
Той удушающей, унылой пелены дождя,
Который, истощая небо, странным
Казался средь безмолвия, обманом
Иль призраком, скрывающим лицо, чтоб, уходя,
Открыть завесу в мир умытых листьев,
И лепестков сияющих ромашки,
И звуков вдохновенных, возродившихся в лесу;
Причесанных дождем внезапным мыслей;
И радости ожившей певчей пташки;
В мир появившихся надежд на радуги мосту.
(из дачных зарисовок)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428495
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 31.05.2013