| Сторінки (10/903): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Не вчіть мене, як я повинен жити!
Батьки мене навчили вже давно, –
Коли сміятись, плакати , любити,
Як розрізняти дійсність і кіно.
Брехню і фальш ловити на півслові,
Протистояти підлості завжди,
По правді жити, чесно, по любові,
За спини не ховатись від біди.
Не вчіть мене, як я повинен жити,
Життя своє прожив вже майже все.
І інших теж не намагаюсь вчити,
Свій хрест з нас кожен по життю несе.
Свій власний хрест, а також своя доля,
Не ми обрали, але нам нести.
Та є ще гідність, честь, свобода, воля,
Отож, цей шлях, вже корегуєш ти!
Тому легка, чи непосильна ноша
Завжди залежить тільки лиш від нас.
Її несу! Полегшити не прошу!
Шкодую тільки, що спливає час…
05. 01. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Що зберегти державу не зуміли,
Жорстоко нас покарано було!
За це дітей у тридцять третім їли
І щезло з мапи не одне село.
Мільйони пухли з голоду, конали,
Голодомор зробили через те,
Що ми держави власної не мали,
Таке цьому пояснення просте.
Здавалось би, це мало нас навчити,
Закарбувати на віки урок –
Свою державу треба боронити,
Страшних не повторяти помилок!
Але натомість, як сто років тому,
Чортзна кому віддали владу знов.
Геть збайдужіли і відчули втому,
Полеглих своїх зрадили, їх кров.
Що з нами сталось? Як же так забули,
Що ми Русі нащадки, козаків?
На цій землі ми споконвіку були,
Впродовж століть і тисячі віків.
Жили тут завжди, землю боронили,
Вона ввібрала нашу плоть і кров.
Тут мощі предків, пращурів могили,
Свята земля – основа всіх основ.
Тому я хочу всіх вас запитати, –
Як з нас зробили стадо баранів?
Коли настане врешті час розплати?
Я слуг цих в пеклі бачити б хотів.
Метою їх є демонтаж держави,
Покроково спланований в Кремлі.
Почали з переслідувань, розправи
З захисниками рідної землі.
Але цим слугам треба пам’ятати,
Народ знесе це кляте шапіто!
Куди ж буде ця наволоч тікати?
Хотів би дуже, щоб не втік ніхто!
01. 01. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Забарився грудень завітати,
Віз на сани ще не поміняв,
Ще болото носиться до хати
І не утворився льодостав.
Ще усюди править хмура осінь,
Під копитом не дзвенить земля.
Замість снігу, дощ мрячить і досі
Та звисає бісером з бриля.
Монотонно хвиля б’ється в берег,
Тихий шепіт сонної ріки.
І не чути очерету шерех,
Він свої замолює гріхи.
Де ж той грудень і його прикмети, –
Коли груддям скована земля,
Лід на ріках, снігу перемети,
Бо вже січень дивиться здаля.
Та йому вручити естафету
Грудень поки зовсім не спішить.
Не міняє сани на карету,
Мабуть досі в осені гостить.
27. 12. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Кудись поділись мрії і бажання,
А пристрасть згасла, як згаса вогонь…
Жар спопелів. Ми відреклись кохання
І сивина торкнулася наших скронь.
Не було спроб роздмухати жаринки,
Підкинути в багаття галузки.
В твоїх очах защезли ці іскринки,
Що мають всі закохані жінки.
Хто в цьому винен і яка причина,
Ніхто уже ніколи не збагне.
Не винен я і ти також не винна,
Але цей біль і досі не мине.
Потік життя відніс мене далеко
З тих пір не бачив вже очей твоїх.
Та кожну весну клекотом лелека
Сум додавав до споминів моїх.
Думки роїлись! В їхнім павутинні,
В тенетах цих, шукав твоє лице,
Але уже, відтоді і донині,
Мені все важче вже вдається це.
Вогонь погас. Усе колись згасає.
Та навіть зорі гаснуть в вишині!
На жаль, кохання вічним не буває,
Навіщо в снах являєшся мені?
20. 12. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Ну, що зебіли? Вже наржались доста?
Тарифи, ціни привели вас до тями?
Така ось ваша Порошенку помста,
За військо, мову і українські храми!
То ж досі Порох винен вам у всьому?
Це свідчення про повну деградацію!
Його вина була лишень у тому,
Що він повірив у розумну націю!
17. 12. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Навіщо ти приходиш в мої сни? –
Я не тебе запитую, а в себе.
Мабуть в обох є відчуття вини,
Тож подумки звертаюся до тебе.
Нічого вже не зміниш у житті,
Простіше пам'ять стерти про минуле.
Найкращі, мабуть, рішення прості,
Ми цю сторінку вже перегорнули.
А що на тому аркуші було?
Уже ніхто ніколи не згадає…
Було, як кажуть, та і загуло,
Лишень у сни минуле заглядає.
13. 12. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Знов на кордонах рискають ординці,
Заклятий ворог із покон віків.
Гартуйте зброю, браття-українці,
Козацький дух і лють до ворогів.
Орда звірина знов гуртує сили,
Свобода наша, це для них як смерть!
Своєї крові доста ми пролили,
Жертовник нею виповнився вщерть.
Пролита кров волає до відплати,
Полеглих душі нам кричать з небес, –
Вставай у лаву друже, сестро, брате,
Плече в плече, а руку на ефес!
Нехай відчує ворог міць і силу,
Бо під ногами в нас своя земля.
Орда у ній знайде собі могилу,
Також схороним плани всі Кремля!
Хребет орді зламаєм до коліна,
Одну з голів, зрубаємо в орла,
Щоби жила у мирі Україна
І землями своїми приросла.
08. 12. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
Я так хотів би плюнути у вічі,
Тому, хто всіх цинічно обдурив!
За їх розчарування, біль і відчай,
За цей зелений, гнойовий нарив.
Але і в тих, хто блазню сліпо вірив,
Значна є доля власної вини.
Ті, хто країну в рейвах цей занурив,
Це не народу слуги – сатани!
03. 12. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Обціловане листя морозом
Спадає, втрачаючи цноту.
І дерева, немов під гіпнозом,
Скидають свою позолоту.
Без стиду, залицяльнику вітру,
Демонструють свою наготу.
Той, барвистого листя палітру,
Обриває з дерев на льоту.
Він без тіні жалю і моралі
Догола роздягає усіх,
Шаленіє у цім ритуалі
Від безкарності своїх утіх.
22. 11. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
На нашу долю випав час
Важких випробувань і звершень.
Не буде на скрижалях нас,
Тих, хто історію цю вершить.
Не буде нагород, відзнак,
Всіх не згадають поіменно…
В кривавім місиві атак
Про це ми знали достеменно.
Там буде вписано, – Народ
Здобув в борні свою державу!
І це найвища з нагород,
Яка належить нам по праву.
А нам найкращим монументом
Буде держава Україна,
Стяг синьо-жовтий з позументом,
Тризуб і мова солов’їна!
12. 11. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Тупоголові шлунки, ідіоти,
Діагноз їх, чи логотип – зебіли!
У цій спільноті вата, патріоти,
За блазня рвали горло і раділи.
Тепер притихли, зняли аватарки
І вже не ржуть! Прозріли від різниці?
Не треба йти вже навіть до знахарки,
Різниця в чім – ми в дупі, чи в гузиці?
06. 11. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Я вже писав в попередніх нарисах «Малярійні горобці», «Лікарняні хроніки», «Поліпоз. Смішного мало» про ті проблеми, які почалися зі здоров’ям в наслідок участі в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. І хоча в результаті місячного перебування у Франції я отримав інформацію про нові лікарські препарати та і їх певний запас, що дало змогу пережити роки до їх появи в Україні, якісь незрозумілі процеси в організмі час від часу давалися взнаки.
Це було на початку двотисячних. Перебуваючи весною в санаторії «Поділля» в місті Хмільник, напередодні вихідних в мене піднялася температура. Вона була невисока, десь біля тридцяти восьми градусів. Перспектива вихідних з температурою в санаторії мене чомусь не дуже влаштовувала, тож я вирішив поїхати додому. Подзвонив товаришу і той погодився приїхати і мене забрати. Дорогою ще й домовилися, якщо у мене буде все гаразд, в суботу сходити в баню. А субота припала на перше квітня!
Дома, мій неочікуваний приїзд, спричинив низку емоцій і питань. Почувши про температуру, не стали будувати плани на вихідні. Температура була не висока, то ж її нічим не збивали.
Ніч минулася без проблем. В суботу, першого квітня, вранці на градуснику температура ледь пару десятих за тридцять сім. Я почувався нормально, тільки от чомусь трохи першило в горлі. Дружина порадила взяти під язик льодяник «септолете», антисептичний засіб, який активно пропагувався телебаченням. Через якийсь час в горлі дійсно зникли симптоми першіння, але потім почалося щось незрозуміле. Льодяник ще не розсмоктався до кінця, як в мене появилася якась слабкість, а потім потовиділення, інтенсивність якого швидко наростали. За мить від поту рушник став геть мокрий, хоч викручуй. Тож я попросив дружну дати мені пластмасову миску. Сидячи на ліжку, я поставив миску на підлогу і нахилився над нею. Піт з мене котився буквально дощем. Великі краплі густо і голосно барабанили об пластмасове дно. Тоді я чітко збагнув вираз, - Кинуло в холодний піт. Піт був і справді холодний, а до спини ніби хтось притулив мокру, замерзлу на морозі, одежу.
Зрозумівши, що зі мною відбувається щось не зрозуміле і стан швидко погіршується, попросив дружину визвати швидку. Швидка незабаром під’їхала і десь хвилин через сім в квартиру зайшов лікар і медсестра. Побачивши мене над мискою, вислухав пояснення, заходився міряти тиск. Тиск в мене виявився шістдесят на сорок. Кинувши коротке, - Колапс, почав називати медсестрі перелік препаратів, які потрібно вколоти.
Спостерігаючи за ним, помітив, що він був дуже стурбований. А він в свою чергу все допитувався, як я себе почуваю. Я пробував жартувати, але це вдавалося не дуже добре.
Після введених ін’єкцій мені стало краще і я думав, що цим все завершиться. Але лікар не розуміючи причину мого «колапсу» вирішив викликати кардіологічну швидку. Невдовзі прибула ще одна бригада і заходилися робити кардіограму, яка не виявила відхилень. Лікарі радилися між собою і винесли вердикт, що мені треба їхати в лікарню. На заперечення, що це вихідний і лікарів там обмаль, відповіли, що вдома мені залишитися не дозволять.
Я хотів було піднятися, щоб спуститися сходами до швидкої, але де там!
- Лежати і не рухатися! Будемо виносити. Треба гукнути пару сусідів.
А так як квартира розташована в кутовій вставці і на поверсі лише одна, то на вихідні кликати сусідів особливо не було кого. З чоловіків знайшовся тільки Павло, молодий чоловік з дев’ятого поверху у віці десь років за двадцять.
Мені зробили ще якусь ін’єкцію і за командою лікаря почалася телепортація мого тіла. Тобто мене поклали на покривало, а дружина з дочкою, Павло і водій швидкої почали переміщати моїх сто кілограм з третього поверху, по сходах, до автомобіля. Мені здавалося, що я себе відчуваю більш-менш і можу зійти сам. Але лікар кожну мою спробу протесту подавляв криком.
Поки були сили, перший марш, якось подолали. Та повертаючи на сходовій площадці, несподівано Павло голосно зойкнув і кинувши ріжок покривала схопився за коліно. Як пізніше виявилось він на повороті якось незрозуміло викрутив ногу в результаті чого розірвав меніск.
Тож його замінив лікар і процес переміщення продовжився, а Павлом зайнялася друга бригада швидкої. З кожним кроком я для своїх носильників ставав все важчим, я це відчував своїм задом, вдаряючись об кожну сходинку. І тут ти дійсно лежиш, як мішок в покривалі і від тебе мало що залежить. Якось з бідою, порахувавши одним місцем всі сходинки, мене донесли до автомобіля і там переклали на ноші і разом зі мною, засунули в скору. В скору, сіла також дружина і ми поїхали в одну лікарню, а інша скора Павла повезла в другу.
Їдучи в скорій, лежачи на спині, я несподівано відкрив для себе зовсім інше сприйняття світу. Коли ми перебуваємо у вертикальному положенні, щоденно бачимо одні і ті ж вулиці і навіть не здогадуємось, що вони можуть виглядати зовсім не так. Тож лежачи на спині я дивився на фасади і вікна будинків, на карнизи, дерева , трамвайні та тролейбусні лінії і намагався збагнути куди мене везуть. І багато що впізнати не міг, адже горизонтальний світ виглядав незвично з багатьма новими, небаченими досі елементами.
Виявилось, що мене везуть в лікарню, що на Вишеньці. Там прийняли мене досить оперативно, переклали на каталку і почали возити мене по рентгенах, кардіограмах, робити забір крові для аналізів. Я все думав, що мені зараз дозволять встати, але де там. Лежати і все! Потім ліфтом мене підняли, куди б ви думали? В реанімацію!!!
Мене поклали на ліжко, підключили якісь датчики, а дружині намалювали чималий список з ліками, які треба придбати. Перелік вийшов чималий та і сума теж, біля вісімсот гривень. А долар тоді був по чотири п’ятдесят.
Невдовзі до мене по черзі підійшли кілька лікарів, розпитали про мої пригоди, подивилися рентген, кардіограму і … залишили в спокої. Дружина принесла ліки, якими заповнила тумбочку і сказала, що мені ще не встановили діагноз. А я собі думаю,а які ж ліки, коли нема діагнозу…
Я вроді відчував себе нормально, тож переконав її піти додому, бо вона теж добряче вимоталась. Мобільний телефон був зі мною, тож якщо буде потреба, або щось проясниться, то я передзвоню.
В реанімації я оглядівся і якось освоївся. В палаті було п’ять ліжок, разом з моїм. Вільних місць не було. Реанімація не ділиться на жіночу чи чоловічу, вона спільна. Тишу порушували лише тихе гудіння якихось приладів. Хто з чим лежав я не знаю, ніхто не розмовляв. Мене ця катавасія теж добряче вимотала, тож невдовзі я заснув.
Через пару годин сну, прокинувшись, я відчув себе зовсім нормально. Тож згадав, що з колегою домовлявся про сауну, тому рішив його набрати по мобільному і розказати , що я з сауною пролітаю. Дзвоню, невдовзі він прийняв виклик і я його тихенько, щоб не порушувати тишу реанімаційної запитую, чуючи в трубці гамір, - Ти де?
-Як де? В сауні, - відповідає він і в свою чергу теж питає, - А ти де?
- Я в реанімації, - кажу йому і чую у відповідь, в перемішку з матюками, що не треба його таким чином першого квітня розводити. А й дійсно! Хто повірив би, тож доказувати та переконувати не було сил і очевидно, що було марно. Я просто сказав, що мене не буде, прихворів.
Невдовзі в палату зайшов лікар зробити комусь планову ін’єкцію, а я відчуваючи моторику шлунку запитав його, - Коли в реанімації обід?
Він якось з подивом подивився в мій бік, та відповів, що в реанімації не годують і вийшов.
Тут вже прийшов час дивуватися мені, - Як так? Я вроді відчуваю себе нормально, а з вечора ще нічого не їв, а тут в реанімації не годують!
Десь вже під вечір передзвонив до дому і сказав, що зі мною все добре, що до мене ніхто не підходив і ніяких призначень та процедур не робили. Дружина запитала, - Чи я щось їв?
- Ні не їв, бо в реанімації ге годують! Тут ніхто їсти не хоче, окрім мене! Я сказав, що і я їсти не буду, вже завтра щось принесеш на сніданок. Але де там! Через годину, півтори дружина принесла перекус в якихось судочках. Пам’ятаю, що були варені сардельки… І ось я сиджу на ліжку, спустивши ноги і на колінах в мене судочки. Тут заходить лікар і побачивши, як я наколов на вилку та наминаю сардельку, лише спромігся сказати, - Ну! Я такого в реанімації ще не бачив!
Ніч для мене пройшла нормально, що не можу сказати про інших. Була якийсь движ, щось комусь кололи, якійсь жінці ставили катетер… Я пару раз прокинувся, але це лише через ці події.
На другий день, після перезмінки, я заявив щоб мене виписували, адже мені ніяких процедур не роблять, а я себе відчуваю в нормі, температура відсутня. Ще раз передивившись результати обстежень та аналізів і не знайшовши якихось патологій, лікарі дозволили мені піти додому. Але на свій страх і риск, про що взяли з мене відповідну розписку. Тож залишивши тумбочку з ліками, придбаними не зрозуміло для чого, я через годину вже був дома!
Ось така не зрозуміла і трохи дивна історія трапилася зі мною першого квітня, яка зачепила і сусіда Павла. Що зі мною було, лікарі не змогли сказати і діагноз не встановили. Слава Богу все минулося і ніяких наслідків не було, окрім гіпсу в Павла.
05. 11. 2021 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
Моє кохання – марево із мрій,
А ти у ньому, як чарівна фея.
В буденнім вирі часу і подій
Бувало з розпачу питаю, - де я?
В якому світі я тепер живу,
Це твердь землі, чи в небесах витаю?
Ти марево, чи бачу наяву,
Це під гіпнозом, чи тебе кохаю?
Противитись уже не було сил,
Щемить душа розхристана вітрами.
Я у небес кохання не просив,
Воно прийшло, немов розряд між нами.
Отой розряд від погляду очей,
Прошив наскрізь і в грудях запалало.
Згубився в часі, втратив лік ночей,
Мене до тла кохання спопеляло.
По іншому і бути не могло.
Не сприйняла, повірить не схотіла.
Своє життя у кожного було,
Лікує час. Душа вже заніміла…
31. 10. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Народ, що вижив в війнах світових,
Під час голодоморів, окупації,
З пітьми віків і зламів часових
Плекав ідею розбудови нації.
Він вірив та боровся і тоді,
Здавалося, що в повній безнадії.
В нужді та скруті, у такій біді,
Коли карали навіть і за мрії.
Карали смертю та й саме життя,
Тобто неволю за життя вважали.
Нас намагались ввести в забуття,
Щоб ми своєї пам’яті не мали.
Не просто вбити, знищити ущент
І стерти пам'ять, затерти аж до дір.
Диявольський, страшний експеримент
Робили в тіні п’ятикутних зір.
Ми мали розчинитися як сіль,
Защезнути у просторі і часі,
А саранчу московську звідусіль
Селили в Подніпровї, на Донбасі.
А нас на Колиму та Соловки,
Тайгу і тундру засіяли кістьми!
Мільйони замордованих в роки,
Коли по нас топтались чобітьми.
Тепер нам кажуть, взявши за кадик,
Це ніби склалось якось історично,
І осоружний, ворога «язик»,
На наших землях був чи не одвічно.
Не примусом, смертями і вогнем,
Жорстокістю, яку не передати,
А історично, так вже повелось…,
Тому на це повинні ми зважати!
Забути про ці злочини страшні,
Мільйони закатованих і вбитих,
Що досі нас вбивають на війні
І «рускій мір» продовжує труїти.
Цей «рускій мір», роздвоєний «язик»
Продовжує робити чорну справу.
Хто все забув, чи каже, що так звик,
Є мимоволі ворогом держави.
Допоки не збагне це кожен з нас,
Не зрозуміє наслідки, причини,
Повторюватись будуть кожен раз
Трагедії в історії країни.
25. 10. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
ЗАМАХ ЧИ ІМІТАЦІЯ?
Роздивляючись світлини пробитого кулями автомобіля на стоянці біля торгового центру, на якому їхав сценарист 95 кварталу Шефір, у мене виникає враження, що це імітація розстрілу. І мабуть сценарій цього розстрілу писав сам сценарист Шефір. Настільки все недолуго, неправдиво, але дуже вчасно, свідченням чому є довольна рожа блазня під час коментування цього замаху. Чому виникає таке враження?
Тож по порядку:
1. Подивіться на сліди куль і постарайтеся збагнути де повинні бути ноги водія в салоні автомобіля під час його руху, щоб в ногу потрапило аж три кулі. Щось не співпадає…
2. Кулі, випущені з автомата, пробивши дверці авто повинні при цьому хоч мінімально та деформуватися та пройти через ногу навиліт і те, що не пошкоджені артерії та не перебиті кістки, виглядає неправдоподібним. Це ж не пістолетні кулі!
3. Деформовані кулі спричиняють значні ушкодження, що супроводжується сильною кровотечею і ця кров мала бути як в салоні так і на стоянці біля автомобіля, адже водій мав вийти чи його вийняти щоб покласти на ноші. Роздивіться поріг автомобіля і тротуару плитку на стоянці і крові ви ніде не побачите. А за час подолання, після обстрілу, відстані в 5 кілометрів, він мав втратити її чимало…
4. Водій, перед тим як його забрала скора, вказав поліції на конкретне місце нападу. Він там що, прапорець поставив? Чи в нього під час обстрілу, на швидкості, був час роздивитися місце звідкіля стріляли? Чи він знав, де треба вказувати? І не Шефір вказував, адже він мав можливість роздивитися, а водій…
5. Що це за таке поранення трьома кулями, що водій продовжує рух, проїзжає ще п’ять кілометрів і акуратно припарковує автомобіль на стоянці, а Шефір сидить на задньому сидінні і навіть не спробував перебрати на себе керування? І таких питане ще чимало щодо того хто повідомив про маршрут, що за дивний вибір зброї для цього та і т.п.
6. Кілера для цього замаху замовники обрали якогось недоумкуватого чи знайшли аж в Англії і йому було невтямки, що у нас правосторонній рух. Адже для того щоб здійснити замах на особу, яка сидить в автомобілі на задньому сидінні справа, позицію кілер мав би обрати на правій стороні дороги. А наш недоумок засів зліва, звідки важко розгледіти об’єкт нападу, а траєкторія польоту кулі перекривається зустрічним транспортом. Тож вбивати Шефіра ніхто не збирався і це дійсно імітація замаху для створення інформаційної істерики, яка буде використана для узурпації влади.
7. Підозріло вдало вибраний час. Президент в США на асамблеї ООН, тобто він тут якби не при ділі і судячи з інтерв’ю, явно задоволений подією і навіть не може цього приховати та включає це у свій виступ. Чи не було це в промові прописано вже наперед? Явно, що так. Боротьба з олігархами на піку і це розв’язує владі руки. Увага суспільства відволікається від соціальних і тарифних проблем, вагнергейту, заміни Розумкова і т.д.
Та найстрашніше попереду. Адже влада захоче це використати по повній на свою користь для закручування гайок. Саме для цього цей сценарій писався і його недолуге виконання їй це не помішає. І обов’язково призначать винного, як це було з вбивством Павла Шеремета. Ця кандидатура теж вже була вписана в сценарій і хто це – скоро стане відомо! А в студію Г+Г , для продовження шоу і нагнітання істерії, повинні притягнути розстріляні дверцята автомобіля… Що ж. Казали зебіли «какая разніца» і «хоть паржьом». Це для них і робиться! Щоб ржали дальше і не прозріли. Та їм це не загрожує.
23.09.2021 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
Паяц ковпак всім натягнув на вуха,
Аж так, що очі люду вже закрив!
Щоб той не бачив правду і не слухав,
І рот закриють, щоб не говорив.
Уже не смішно! Та не всі збагнули,
Що з кожним днем нестерпніше стає.
Все підім’яли і усіх нагнули,
По суті – автократія вже є!
Одних засудять, інших залякають,
Когось підкуплять, а когось уб’ють.
Межі цинізму слуги ці не знають,
Державу нищать і розпродають.
Одразу слуги стали хазяями
І топчуть все брудними чобітьми.
Не криючись, знущаються над нами
Хіба би сміли, були б ми людьми?
Та нарікати нам нема на кого,
Охлократія вкотре править бал.
Обрали ду́рні президентом того,
Хто втюхав їм паршивий серіал.
Він пісюном зіграв на піаніно,
На сцені прямо, скинувши штани…
Це біль, ганьба і сором України...
Спаси нас Боже та оборони!
21. 09. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Багато так залишилось позаду,
Та ще чимало є бажань і мрій!
Одне із них – твою губну помаду
Хоч раз відчути на щоці своїй.
Невинний поцілунок, просто в щічку,
Не губи в губи, чи як-то взасос…
Та двічі вже не увійти у річку,
Це лиш бажань юнацьких відголос.
У мене все в фантазіях і мріях,
А наяву ж, нічого не було!
З тобою й досі нерішучий в діях,
Що вже казати як тоді було…,
Не смів тобі у вічі подивитись,
А доторкнутись? Ти ж як божество!
У тебе до безпам’ятства влюбитись,
Було за щастя, чи не повезло?
Кохання це, завжди в душі яріло,
Було за талісман і еталон.
Ти вибач, що поводився несміло,
Я твій невільник, що попав в полон.
Життя пройшло. Його вже не змінити!
Воно таке у кожного як є.
Але чи міг так хтось тебе любити?!
Я не питаю… Згадую своє…
12. 09. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Я не *** І ти не лох!
Та разом всі – лохи!
Окрім нас з тобою, двох,
Їх до біса й трохи!
Хоч крути, а хоч верти,
Та прийти до тями
Ще не всі змогли прийти –
Блазень править нами
Тож, себе лишень вини,
Як нас світ сприймає.
Вибір наш під час війни
Розуму не має!
Це такий всесвітній стид,
Сором, що ми лохи!
Добре хоч, що не хасид!
Смішно? Ані трохи!!!
11. 09. 2021 р.
Чому в першій строфі програмою Лох замінено *** ? Догадуюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
Втрачати все і здобувати знову,
Здобувши знову – втратити усе, –
Державу, церкву, ідентичність, мову!
Яких гріхів тягар цей люд несе?
Мабуть страшних! Якщо сліпих, без тями,
Обрали вкотре ми поводирів…
Ще кричимо усюди, що Бог з нами,
А він чекає, щоб цей люд прозрів!
Ми комунякам, зеку, блазню згодом,
Вручали владу, доступ до керма!
То, що тут вдієш із таким народом
В якого свого розуму нема!
Пройдисвітам вручати свою долю –
Це злочин і незамолимий гріх!
Державність можна втратити та волю
І ворога впустили на поріг.
Дай Боже щоб прозріли, попеклися,
Та більше не робили помилок,
І висновки зробити спромоглися,
Закарбувавши в пам’яті урок.
30. 08. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Чому не вчить нас розуму біда?!
Нас не біда, трагедії не учать!
Кров українська ллється, як вода,
Мільйонів смерть сумління нас не мучить!
Життя і кров минулих поколінь
До наших днів донесли ідентичність
І з виру битв, страшенних потрясінь
Повстав народ, не канувши у вічність.
Ті гори трупів, ріки крові, сліз,
Пекельні муки, нелюдські страждання
Закарбувати мали навідріз
Про дружбу міф, братерство і єднання.
Ми пам’ятати мали би завжди,
Що наш заклятий ворог – московити!
Звірина суть їх, злодіянь сліди
Повинні вічно в пам’яті кровити.
Натомість, пам'ять ми не бережем!.
Готові все забути, вибачати!
Історія стає тим вантажем,
Який не хочем знати і вивчати.
Історія не вчитель – наглядач,
Карає за невивчені уроки
Повторенням трагедій і невдач
За вкотре знову помилкові кроки!
01. 08. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Обрати блазня президентом –
Ідіотизм, чи парадокс?
Ніхто не зважив аргументом,
Що претендент вживає «кокс»*.
Він насміхався з українців,
Держави, символів, ідей
І за Іудині червінці
Ростили бидло із людей.
Це було люду невтямки,
Роками пічкали лайном.
Тож, отупіли землячки,
Обрати лоха – було дном!
Космополіт, манкурт по суті,
Цей ухилянт** гарантом став,
І сплив наверх в цій каламуті
Той член, що на роялі грав.
Де ті тепер, хто хтів поржати,
Казав, що вийде на Майдан?
Прийдеться кров’ю ще плювати
Щоб розігнати балаган.
Не чути про тарифи крику,
Про ціни, ковідні котли***,
Про Зельцмана огидну пику
Ковтнули язики хохли.
Про мародерство на смертях,
Нещасних хворих від ковіду,
Плюси не згадують в вістях,
Про вагнергейт**** немає й сліду.
Тепер лиш кліпають очима,
Адже життя – не серіал!
У всіх нещастях є причина,
Промив їм мізки цей «Квартал»*****
Казали, що не буде гірше,
Втомились страшно від війни,
Але і досі ота більшість
Не бачить власної вини.
Коли настане вже прозріння?
На це мабуть чекати годі.
Та час збирати вже каміння,
Шукати єдності в народі.
05. 07. 2021 р.
* Кокаїн. На слензі наркоманів «кокс».
** Зеленський тричі ухилявся від повістки по призову в армію.
*** Під час пандемії кожен день помирало людей в півтора рази більше, чим
загинуло за весь період боїв під Іловайськом та за Дебальцево! Тож я називаю
це «ковідними котлами» і вони були у кожній області.
**** Провалена президентським оточенням операція по захопленню вагнерівців,
які брали участь у війні на Донбасі.
***** «Студія Квартал 98» компанія по виробництву аудіовізуального контенту і
концертної діяльності. Створена в 2003 році на базі команди КВН «95-й
квартал».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
Признався блазень, - Я брехло!
Огидно чути це було,
Дивитись було западло,
Глистом звивалося хамло!
Понос словесний вивергав
Брівки хмурив з переляку.
Собі він вирок підписав,
Взяти вже пора за сраку.
27. 06. 2021 р.
Відгук на інтерв'ю Президента України ведучій телеканалу Г+Г)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Стиду такого і ганьби
Військові наші ще не знали!
Та де ж це чувано, щоби,
Честь ухилянту віддавали!?
Цей триразовий ухилянт
Парад проводить у столиці.
Блюзнірським з блазня став гарант,
Не бачив світ такої ниці!
Шлункоголові земляки
Собі подібного обрали!
Це в них постійні косяки –
Гарантом навіть зека мали!
Тепер живуть у цій ганьбі
І винного когось шукають.
Вину у когось, не в собі,
Так дурні завжди поступають.
Та в них тепер свій логотип –
Зебіли! Щось додати годі…
Це, як окремий генотип
І їх три четверті в народі!
19. 06. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Сліпою куля бути не могла
В приціл оптичний ворог бачив жертву.
І хижа тінь двоглавого орла
Над Василем вже була розпростерта.
Талант! Йому аплодував Париж!
Купався він в оваціях і славі!
Та поміняв він славу і престиж
На змогу прислужитися державі.
Коли одні втікали за кордон,
А інші ухилялись від призову,
Обрав він добровольчий батальйон,
У правий сектор йшов по серця зову.
Псевдонім «Міф» для себе він обрав
Сценічний образ, яким жив на сцені.
Орфея він з Гераклом поєднав,
Співак і воїн, і герой, і геній.
Він став до бою з зброєю в руках
Щоб від кацапів землю захистити,
Василь Сліпак залишиться в віках,
Про нього пам'ять буде вічно жити.
Полишив світ і це земне буття,
Задля свободи, захисту країни.
Приніс у жертву він своє життя
Заради перемоги України!
Приспустимо до долу прапори,
Героїв прах волає до відплати!
І нам вони наказують згори
В руках тримати міцно автомати!
10. 06. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Якби! Якби! Якби ж то! Але нам,
Історію ніколи не змінити!
Даремно щось доводити рабам,
Та поруч з ними вимушені жити.
А поруч з ними, нам нема життя,
Всіх губить їх повна деградація.
Цей люмпен здатний тільки на ниття,
Державність – здобуває нація!
30. 05. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Ніхто за нас не буде воювати,
Життя втрачати, проливати кров.
Самим нам треба землю захищати
Щоби імперських збутися оков.
На жаль коротка дуже пам'ять наша,
Історія з сусідом вся кровить
І більш страшного ворога, чим Раша,
У всьому світі важко уявить.
За підлістю, підступністю, цинізмом,
Жорстокістю, яка не знає меж,
Вони на рівень стали із фашизмом,
Звірину сутність в них не відбереш!
Вбивали і гнобили нас віками,
Від цих жахіть холоне в жилах кров.
Волосся дибки, що робили з нами,
Та ми, як Фенікс, відродились знов!
Завжди хотіли звести нас зі світу,
В історії всі нищили сліди,
Мільйони в землю закопали цвіту,
Бо це така звірина суть орди.
Одвічний ворог! Треба вже збагнути,
Лиш перемога принесе нам мир,
А про угоди-папірці забути,
Це дармовий у мишоловці сир.
Таких угод було уже чимало,
Про межі, дружбу, суверенітет…
Але коли кацапів це спиняло?
За пазухою завжди в них кастет.
Про це живим потрібно пам’ятати
Тримати міцно зброю у руках
І безпощадно ворога вбивати,
Відкинувши вагання всі і страх.
Це лютий ворог! Ним він був і буде,
Не можна забувати ні на мить!
Коли це будуть пам’ятати люди,
То над Кремлем наш стяг замайорить!
20. 05. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
ФІНАНСОВА СИСТЕМА
Перейшовши на роботу в Фінансовий відділ облвиконкому, я ще не зовсім розумів тоді специфіки цієї структури. З позиції сьогоднішнього дня можна сказати, що це був монстр і монополіст, в руках якого концентрувалися всі фінансові активи місцевих та державного бюджету. Важко сьогодні уявити, як обласний апарат чисельністю біля ста осіб та районні та міські підрозділи чисельністю в двадцять душ – виконували всю роботу по адмініструванню податків та зборів державного та місцевих податків, здійснювали планування бюджету та контроль за його виконанням, фінансування всієї бюджетної сфери, включаючи виплату пенсій та допомоги. Цей же апарат виконував контрольно-ревізійну функцію бюджетів і всіх установ та підприємств та навіть забезпечував контроль за цінами в роздрібній торгівлі. І ця вся робота виконувалась за допомогою звичайних рахівниць, механічних арифмометрів, громіздких лампових калькуляторів, а єдиним засобом зв’язку був телефон. Цій системі справді треба віддати шану!
Специфікою цього відділу було подвійне підпорядкування. Він був структурним підрозділом облвиконкому, але фінансувався з держбюджету, тобто Міністерством фінансів затверджувався штат,структура і призначалось керівництво відділу. А хто платить гроші, той замовляє музику. Це забезпечувало можливість виконувати державну політику в сфері фінансів і убезпечувало від надмірного впливу на це місцевої влади.
Саме на основі цієї структури були створені сьогоднішні фінансові органи, податкова адміністрація, казначейство, контрольно-ревізійне управління, пенсійний фонд і їх штатна чисельність на порядок більша. У них на озброєнні комп’ютерна техніка, потужне програмне забезпечення, інтернет, а тоді…
Я хотів перейти на роботу в нову установу по переводу, адже тоді існувало таке поняття безперервного стажу. Це давало змогу мати певні переваги, як от одразу стати на квартирну чергу. Та кадровик перекрив мені цю можливість, переконавши керівництво не погодити питання переводу. Прийшлося просто звільнитися, а тут написати заяву на прийом на роботу.
Лише згодом я помітив і збагнув закономірність, що майже поголовно начальниками відділів кадрів були бувші працівники міліції, кгбе, відставні військові. А бувших не буває. Вони і надалі фактично перебували на службі і досліджували та просіювали всю інформацію про працівника, включаючи батьків та родичів. При цьому питання про судимість та родичів за кордоном були обов’язковими!
Робота фінвідділу мала свої усталені ритми пов’язані з фінансовими процесами планування та звітності. Та мені чомусь найбільше запам’яталася чи не щоквартальні зборами колективу. Як правило це були відкриті партійні збори і явка усіх членів колективу була обов’язковою. Зазвичай порядок денний складали різні поточні виробничі питання, але самим цікавим було останнє питання порядку денного – «Різне». Найчастіше це різне зводилося до урни, в яку скидалися недопалки. Цей сміттєвий кошик був атрибутом стихійного місця для куріння на сходовій площадці. Так от на одних зборах доказувалась необхідність прибрати цю корзину, адже біля неї накидано недопалки, брудно, за що дружно голосували. Проходив місяць, другий і в порядку денному знову виникало питання «Різне», але вже щоб повернути корзину на місце. Адже корзину прибрали, але курці шкідливу звичку не полишили. Раніше недопалки хоч кидали в в корзину, а зараз просто в куток. Тож треба поставити там корзину. І знову за це всі дружно піднімали руки. І такі гойдалки відбувалися майже кожного кварталу.
Та бувало що на ці збори виносилися політичні питання ідеологічного плану,
які ініціювалися райкомом. Так десь так в році 1978 з райкому поставили завдання засудити роман Солженіцина «Архіпелаг Гулаг». Це вже був пік розпалу перебудови, коли всі зачитувалися шокуючими, викривальними статтями в «Літературній газеті», журналі «Огонёк» та в інших. Десь вже починала затихати демагогічна компанія боротьби з п’янством, коли всіх змусили вступити в однойменне товариство та видали навіть значки, які засвідчували приналежність до цього товариства. Це був такий абсурд! Але всі приймали участь у цьому процесі. Ніхто пити не кинув, тільки придбати горілку стало важко. Вона невдовзі стала одним з видів дефіциту.
Тож оголошення про чергові відкриті партійні збори з таким порядком денним мене відверто зацікавило. Адже це питання виносилося як загальне і участь в обговоренні його та голосуванні мали приймати всі члени колективу. Пам’ятаю, що в порядку денному його поставили останнім. Це звичайна практика, коли намагаються на цьому довго не заморочуватися, адже всі вже трохи втомлені від розгляду попередніх питань і хочуть якнайшвидшого завершення зборів. Тож з доповіддю по цьому питанню виступив сам секретар парторганізації. Він озвучив вимоги райкому партії і критику щодо автора та самого роману та додав, що ми маємо засудити його як ідеологічно помилковий і що він порочить радянську дійсність. Все йшло як завжди. Після доповідача виступили ще п’ять призначених осіб, які теж щось там говорили критичне про автора та роман, а я не міг дочекатися цих запланованих виступів. Коли здавалося, що питання вирішене, голова цих зборів запитав, як годиться, чи є ще бажаючі…
Я підняв руку і боячись, що мене можуть не «помітити», сказав голосно, - Є! Йдучи до трибуни, я чув пожвавлення в залі, адже мій виступ не був запланованим. Тож народу стало цікаво!
Ставши за трибуну, почав говорити, що ці збори мені нагадують якесь кіно і роблять паралель з тридцятими роками. Адже тоді теж було популярним засуджувати поетів, митців за небажання оспівувати соцреалізм. Їх звинувачували в якихось ухилах, навішували ярлики троцькізму. І чим це закінчилось? Розстріляним відродженням та Соловками?
- Ось ви мені скажіть хто читав цей роман? Підніміть руки, - продовжував я.
Руки не підняв ніхто!
- То як ми можемо засуджувати те, що не тільки не читали, а навіть і не бачили.
Я пропоную відкласти це питання з порядку денного. Дати можливість людям прочитати цей роман, скласти про нього свою, власну думку. Потім влаштувати громадське обговорення і за його результатами винести це питання на партійні збори.
Що тут зчинилося! Після мене захотіли виступити ще з пів десятка людей, які говорили те ж саме і підтримали мою пропозицію. Голова зборів, а за іронією і секретар парторганізації розгубився, якщо не сказати злякався. Він не наважувався поставити мою пропозицію на голосування, воно сталося стихійно, за чиїмось закликом. Переважна більшість підняла руки. Ситуація з засудженням роману вийшла з-під контролю. Як завершити ці збори він не знав, тож зібрання закінчилося без прийняття рішення.
Мені не відомо який протокол він подав в райком і що там було. Але розумію, що мого виступу, та і інших він не відобразив. Та мабуть він його підробив, і подав в райком, що роман засудили і стовідсотково проголосували за це, адже більше це питання на збори не виносилося.
Вже згодом мені говорили про реакцію деяких членів партії та одного з замів.
Товариші розказували, які сиділи позаду нього, що в нього під час виступу аж почервоніла шия і він нахилившись до керівника промовив, - Ти бач, яка сволота?!
Але, слава богу, це вже були зовсім інші часи, а я, пройшовши Чорнобиль, став зовсім по іншому дивитися на цей світ і події.
В роботі фінансової все було регламентовано законодавчими актами, інструктивними матеріалом у вигляді наказів Мінфіну. Попрацювавши трохи на виробництві, я мав певний досвід, який згодився на новому місці, але інколи і мішав. Випускникам вузів, які приходили на роботу в фінансову систему в цьому плані було простіше. В роботі вони керувалися інструкціями і нічого іншого не хотіли розуміти і чути. Я ж бачив ці процеси з іншого боку і сам інколи робив так, що суперечило цим інструкціям. Це життя. Все регламентувати інструкцією неможливо, завжди є певні нюанси.
Тому крім інструкцій, було ще багато роз’яснень, які тлумачили положення того чи іншого пункту. Для контролю виконання наказів Мінфіном регулярно давались чисельні доручення з перевірки тих чи інших питань. Такі доручення називалися «контрольками» та підлягали виконанню у строго зазначені терміни. Виконавська дисципліна і якість виконання, були на висоті і критерієм оцінки роботи.
Одного разу готуючи відповідь на таку «контрольку», лист Мінфіну я підготував українською. Мене дивувало, що при наявності значної кількості україномовного інструктивного матеріалу, переписка з Мінфіном велася чомусь лише російською. Тож підготувавши лист, подав його на підпис начальника відділу, звернувши його увагу, що написав українською. Той уважно прочитав та підписав без заперечень. З того часу всі листи я готував виключно українською.
В цих листах обов’язковим було зазначення прізвища виконавця та телефон. Тож коли один з таких листів готував колега, він зазначив своє прізвище – Писюк. Лист був українською, але в мінфіні дівчата його прізвище прочитали в російській транскрипції. Як потім вони розповідали при зустрічі, що прочитали і … впісялися. Навіть передзвонювали, щоб уточнити прізвище виконавця. А отримавши підтвердження, сміялися ще дужче.
Народившись на Хмельниччині, навчаючись в Тернополі, він ніколи не стикався з таким прочитанням українського прізвища. А попавши в російськомовне середовище, воно виявилося токсичним… Навіть доньці, перед школою, прийшлося змінювати його на прізвище дружини, щоб дитина уникла модного тепер слова – булінгу.
В цій фінансовій системі я ще застав людей, які почали працювати ще в післявоєнний період. Тобто вони працювали ще за часів Сталіна, потім Хрущова а згодом і Брежнєва та його соратників-покійників, - Андропова і Черненка. Вони спокійно сприйняли Горбачова і його перестройку, бо занадто вже багато перетрубацій бачили на своєму шляху. Це були мастодонти фінансової системи і вимуштрувані виконавці фінансової політики уряду, чи то пак - партії. Це були колоритні особистості зі своїми недоліками і слабинками, але їх автобіографія могла були сценарієм для захоплюючого фільму. І незважаючи на всі можливості, що їх давала всеохоплююча фінансова система, фактів фінансових зловживань я пригадати не можу.
Так. Тут можна було в шістдесятих, сімдесятих роках, ставши на квартирну чергу, швидко отримати житло. Співробітниця, яка прийшла в цю установу працювати друкаркою, розповідала, що отримала трикімнатну квартиру, ставши на квартирний облік, вже через шість місяців. В восьмидесятих роках потрібно було чекати вже до п’яти років, що можна пояснити зміною поколінь і приходом на роботу значної кількості молодих спеціалістів.
Квартирним обліком і розподілом житла займалася профспілка. Окрім керівника установи, важливими персонами були також секретар парторганізації та голова профкому. Головою профкому був начальник відділу фінансування торгівлі. Це була неординарна, колоритна особистість. Учасник війни, був у німецькому полоні, куди попав вже під час наступу і боїв за Черкащину на початку 1944 року. Під час боїв на території Христинівського району, коли фронт проходив біля батьківської хати, вирішив навідати рідних, про долю яких нічого не було відомо з початку війни. Десь там, біля рідного села і попав в полон. Цей факт в біографії давався йому взнаки в продовж всього життя. Це було тавро! Як йому після цього вдалося стати членом партії, закінчити вуз – не зовсім зрозуміло. Можна тільки робити припущення…
Він знав масу історій, любив пошуткувати і займаючи таку посаду мав доступ до знаменитого дефіциту. А наявність в мене автомобіля «Жигулі», давала можливість почути не тільки безліч цікавих історій, але інколи і придбати щось з цього дефіциту. (про наявність автомобіля ще прийдеться написати, напевне, що розділі «Весілля») Тож коли він закладав великі пальці на рівні грудей за підтяжки починав здалеку розмову про необхідність кар’єрного росту і що для цього потрібно «партізіроваться» я розумів, що потрібний транспорт кудись з’їздити. Ці розмови про «партизацію» мали під собою підґрунтя, адже з посадою начальника відділу фінансування аграрно-промислового комплексу я пролетів саме по тій причині – не був членом партії. Я ніяк не реагував на оте «партізіроваться», хоч розумів, що добавка до сімейного бюджету щомісячно ста карбованців у вигляді посадового окладу та премії, ніяк не зайва. Тим більше, що з моєю зарплатою сім’я не дотягувала до необхідного мінімуму доходів на кожного, а тоді це було здається 50 карбованців, тож вимушений був оформити так звану фінансову допомогу на дітей, як малозабезпечена сім’я. Виплата такої допомоги проводилася дружині по місцю моєї роботи щомісячно десь по 12-13 карбованців на дитину. Ця допомога, як і допомога її батьків, з якими ми проживали разом, була зовсім не зайвою.
Для таких поїздок у нього завжди було кілька талонів на бензин. А ось дефіцит кусався. Для його придбання в мене просто не було коштів, та і мій «пасажир» в цьому плані теж не був магнатом, хоч позичити гроші ніколи не відказувався. За цим дефіцитом треба було їхати на міжрайбази облпотребсоюзу. Система потреб кооперації була дуже потужною. Вона включала не тільки торгівлю, а й займалася заготівлею, переробкою та мала вихід на зовнішні ринки. Але навіть і там дефіцитний товар був в обмеженій кількості. А дефіцитом тоді практично було все, навіть найнеобхідніші товари. Дивно, але з торгівлі якимось чином періодично зникали то сірники, то оцет, то цигарки… А що вже говорити про якісний одяг, взуття, побутову техніку та радіоелектроніку.
Саме в цей період я і зав’язав з палінням, під час чергового щезнення цигарок в торгівлі. В той час їх можна було вільно придбати лише на базарі, в циган. Колеги їх там і купляли, на що я сказав, що я кину курити, але за цигарками до циган не піду. Так і сталося.
Це був період зламу старої системи, яка всіляко боролася за своє існування. На тлі цієї нестабільності якось дивним виглядало будівництво нового дев’ятиповерхового корпусу КДБ, що в нас зростає кількість шпіонив та ворожих елементів? Будувалася нова, чотирнадцяти поверхова адмін. будівля обкому партії у формі книжки, хоч і стара будівля була простора і площі там не були в дефіциті. Біля цієї книжки, в комплексі будувався зал округлої форми для проведення зібрань та форумів. Одного разу їдучи повз, мій пасажир вирішив пожартувати та запитав мене, - А ти не знаєш, що це таке кругле будують? Чи не цирк часом?
Я з відповіддю не забарився, - Так! І причому цирк політичний! Реакція його стала неочікуваною. Він вголос, майже криком, почав заперечувати, що він такого не говорив. Що його так перелякало? Чи не був це відголос тих подій, коли велося розслідування про те, як він потрапив в полон? Щось було в його житті ще таке, окрім полону, що його лякало. Але і те, що він попри все закінчив вуз, став членом партії, наводить на певні думки. Система вміла використовувати недоліки і слабі місця людей.
Але ця система вже почала розвалюватися, хоч ще не було розуміння цього процесу. Нас чекав не простий час перемін.
«Не дай Вам Боже жити в часи перемін», - в правоті цього афоризму пересвідчилося не одне покоління людей. Тепер в цьому треба було переконатися моєму поколінню і мені теж. Плюсом в цій ситуації було те, що мені було всього то років з тридцять п’ять, а мінусом – почалися значні проблеми з здоров’ям. Участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС давалася таки взнаки…
10. 05. 2021 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Проймає березень холодними вітрами,
Батожить землю снігом і дощем
І сіре небо, понад головами,
Геть затягнуло дощовим плащем.
Йому на зміну, дуже неквапливо
Ступає квітень, ніби крадучись,
Несе з собою ті ж холодні зливи
І навіть сонце заховав кудись.
Кошлаті хмари, мов свинцем налиті,
Обвисли геть, торкаючись гілля,
Приносять нам нудні дощі у ситі,
А то і снігом сипоне з бриля.
Не квітне квітень цвітом розмаїття,
На травень вже це дійство припаде.
Чекає все давно тепла, поліття,
Що він весну нарешті приведе.
30. 04. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Душа боролась зі страхом,
Він заповзав у глиб змією,
Той страх був гранню, не гріхом,
Між смертю і життям межею.
Земля вставала на диби
Двигтіла так, що аж стогнала.
Це втретє нас, за півдоби,
Арта ворожа накривала.
Ми гинемо чи не щодня –
Гарматне м'ясо перемир'я…
Домовленість це западня,
До неї повне недовір’я.
Ще нас кошмарать снайпери,
Для них ми, як мішені в тирі.
І безпілотники згори …
Щоби жила країна в мирі,
Тримаєм фронт заради вас
Та платимо найвищу ціну.
І гинемо не за Донбас,
Вас захищаєм, Україну!
Тому моліться за живих,
Не забувайте сиріт, вдів
І пам'ять бережіть про тих,
Хто у вогні війни згорів.
26. 04. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Цицьки і сраки напоказ -
Естрада в люрексі і сяйві!
Стриптиз і шоу, як екстаз,
А голос, пісня - стали зайві!
25. 04. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Застав дурного помолитись Богу,
Той неодмінно лоба розтовче!
Обрати владу дурням дали змогу
І лоб розбитий в кожного пече!
Недовго дурні вибору раділи,
Були би мізки, був би струс і стрес!
Лохів розвели, ті того й хотіли
І розпочався рейваху процес.
То були дурні, а тепер Зе-БІЛи,
«Зе» - логотип, плюс БІЛьшість наяву.
Та більшість це сприймає як дебіли,
Я в меншості і серед них живу…
20. 04. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Одіти вишиванку може кожний,
Прикриє тіло, душу не сховає…
На шию хрестик вішає безбожник,
Бо це сьогоді модно виглядає.
Любов до України, віра в Бога,
Не потребує доказів, реклами.
У кожного, до них, своя дорога,
Тож пізнають людей за їх ділами.
А ми стрічаєм досі по одежі,
Віримо в пустопорожні балачки.
Але ж повинні в глузду бути межі
Щоб розрізняти брехні і казки.
15. 04. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
А в Україні пандемія вже давно –
«Коронавірус мізків» її звати!
Розпочалась з кварталу і кіно,
Крім хліба, дурням, треба ще поржати.
Тепер сміятись будемо до сліз,
В країні вже у всьому обсервація!
Здолати вірус, цей зелений слиз,
Поможе лиш кривава вакцинація.
19. 03. 2020 р. ID: 868568
Лише за три дні, 24-26 березня 2021 року, в Україні від ковіду померло 978 людей. І ці смерті подаються і сприймаються настільки буденно і байдуже, що мимоволі згадуються слова Ремарка, що смерть одного це трагедія, а смерть мільйонів – лише статистика.
Суспільство з тупою байдужістю сприймає ці сухі щоденні звіти про кількість померлих і не хоче вірити, що може незабаром поповнити цю статистику особисто. Ці смерті здаються якимись далекими від нас і ці чиїсь трагедії дивують людською байдужістю.
Ми справді сприймаємо ці смерті як статистику і не хочемо навіть задуматися чия в них вина і на чиїй вони совісті. А винні в цих смертях таки є! Але ми цим не заморочуємось!
Добре! Якщо суспільство настільки зачерствіло і збайдужіло, давайте глянемо на ці трагедії під іншим кутом. В збитих Боїнгах над Донбасом загинуло 298, а під Тегераном 176 людей. Це були трагедії які сколихнули світ і країну! А смерті від ковіду це не трагедії, це суха статистика, хоч в нас кожного дня гине набагато більше людей. Ось якби вони вмирали не поодинці, по містах і селах, а загинули всі разом в збитому літаку, то це би нас зачепило і ми б вимагали знайти винуватих. А так винних немає і їх шукати ніхто не буде. Винен ковід і все…
Недоречний приклад? Добре! Пригадаємо інші трагічні історії, коли смерть наших співвітчизників точно не залишала і не залишає досі нас байдужими. За час боїв у Дебальцевому у січні-лютому 2015 року, за даними Генштабу, в жорстоких боях з ворогом загинуло близько 200 українських бійців з різних підрозділів. Відповідно в боях під Іловайськом 7- 31 серпня 2014 року полягло 368 українських бійців і 18 уважаються зниклими безвісти.
Ці героїчні та водночас трагічні події викликають протилежні оцінки та емоції, як і бажання встановити причини, так і призначити винних. В багатьох і досі на слуху тема «котлів» та наших втрат.
Але чому ми мовчимо, що сьогодні ЩОДНЯ від ковіду вмирає в півтора рази більше людей, чим за два місяці боїв за Дебальцево, а за три дні
померло в два рази більше людей, чим за три тижні боїв під Іловайськом та під час виходу з котла! Чому ми байдужі і черстві душею? Та сьогодні кожного дня гине набагато більше людей і фактично «ковідні котли» є в кожній області та обласному центрі. Чому мовчать крикуни про притягнення винних за смерті українців в цих ковідних котлах, адже вина влади тут пряма і безпосередня! Пригадаймо хоча б, як сприяв поширенню цієї зарази недолугий наш президент, влаштувавши збіговисько на Буковелі і його селфі без маски. Саме з Буковелю нас накрила нова хвиля поширення ковіду.
Я не буду зупинятися на провалах влади в боротьбі з ковідом, тільки зауважу, якщо міністр охорони здоров’я Степанов під час цієї пандемії дозволяє собі придбати куртку за 600 тис. гривень!!!, то інших слів окрім матюків підібрати не в змозі. Це верх цинізму і свідчення, що смерті українців його не хвилюють, як і уряд, як і гаранта. Тож, щоб відволікти нашу увагу тягнуть в студію каналу Г+Г двері, які були розмальовані найнятими владою провокаторами, вводять якісь санкції без оголошення підозри, витягують на світ харківські угоди, приховуючи свою вину в страшних смертях, зраду в вищих ешелонах, провальну економічну політику…
Ще зверніть увагу скільки на цьому каналі останнім часом з’явилося нових розважальних програм! Там просто влаштовують шабаш в той час як щодня вмирають сотні українців, відволікаючи від цього нашу увагу.
А чого ви хотіли? Вам продовжують промивати мізки… Саме про це я писав два роки тому у вірші –
Що, громадяни-ідіоти,
Продажні і тупі хохли,
Затяті псевдо патріоти
І гаварящіє казли?!
Лай-но з плюсів геть засліпило,
Бо там уже прорвало шлюз?
Отару з вас воно створило –
Антидержавницький союз!
Сценарій мокші наші шлюхи
Спочатку втілили в кіно.
Локшину вішали на вуха,
Що аж на верх спливло гівно!
Його у фантик загорнули
І вже подали на десерт!
А ви, щоб смороду не чули,
Вам ро-блять шоу і концерт!
13.04.2019 р. ID: 832604
Щоденне шоу і концерти продовжуються! Ось тільки скільки ще часу ми за ними будемо тупо спостерігати?
27. 03. 2021 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Ростуть онучки, двійко, пташенята,
Мов дві перлинки, крапельки роси!
Душею чисті, світлі янголята,
Звучать, мов пісня, їхні голоси.
Майбутні мами, роду берегині,
Чиїсь дружини, невістки комусь ,
Царівни в сім’ях, а в житті богині,
За їхню долю щиро я молюсь!
Нехай буде щаслива, не терниста,
В коханні гріх пізнають і любов.
Хай буде з ними по життю Пречиста,
І оберіг із моїх молитов…
23. 03. 2021 р.
Світлина з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
«За битого – не битих двох дають».
За Порошенка навіть сотні мало!
Його ще й досі вороги клюють,
Та це його , на щастя, не зламало!
Петром назвали мабуть недарма,
Що значить глиба і твердий як камінь.
В найважчий час він став біля керма,
Зберіг країну і це правда, амінь!
Наш героїзм, страхіття цих подій,
Усе тоді, що разом пережили,
Обпльовує сьогодні лицедій
І цю ганьбу, на жаль, ми заслужили.
Обрати блазня гетьманом своїм,
Під час війни, могли лиш ідіоти!
Якщо ти згідний з висновком моїм,
То я й без слів вже розумію хто ти!
Коли тебе коробить від цих слів,
Завжди у всьому винен тільки Порох,
Це не тому, що ти ще не прозрів,
Тому, що в тобі поселився ворог.
Ти, разом з ним, обрав нам Кравчука,
А потім Кучму, навіть Зека згодом!
Тепер за Блазня сіпнулась рука…
Електорат! Який не став народом…
Такий підвид людей – електорат!
Він має вуха, вірить в небилиці,
Але не хоче бачить результат!
З його вини живемо всі в гузиці…
17. 03. 2021 р.
Світлина з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Не чути крику про тарифний геноцид,
Ціну на хліб, молочку і олію,
Що Президент, це вже насправді (ст)ид,
Його не бачить, чути не волію.
Про мародерство на вакцині тишина,
Про перемир’я, що солдат вбиває,
Що восьмий рік уже іде війна,
А блазень мир в очах ху@ла шукає!
Каналом Ге плюс Ге тече ріка лайна,
Тепер вона хоч трохи обміліла!
Страшна інформаційна ця війна,
Якщо народу більшість отупіла.
Стиду і сорому набрались на віки,
Геть журнашлюхи задурили мізки.
Годуються з ворожої руки
Елітні і продажні одаліски.
Нема межі цинізму, жадності, брехні,
Старання їхні даром не минули.
Це через них країна вже на дні
І злочин їх, не всі ще осягнули!
В смертях від ковіду і вбитих на війні,
У всіх "мусійчуків" пряма провина!
Це з їх вини в глибокій западні,
Страждальна опинилась Україна!
10. 03. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Здолати треба нам вселенське зло,
Страшніша пандемії деградація!
Щоб ідіотів зменшити число,
Потрібна примусова вакцинація!
Щоб з люду утворити націю,
Яку єднає пам'ять та ідея,
Провести треба дурням вакцинацію,
Як роблять обрізання іудеям.
Співпасти кількість має з тим числом,
Що ЦВК вписало в протоколи.
Щоби ніколи більше загалом
Цей стид не повторився вже ніколи!
В геномі українства вже давно
Антитіла зросли від московітів.
Тепер цієї істини зерно
Потрібно скацапілим всім привити.
Не згідним всім, поставити тавро,
Розпеченим залізом – Зкацапілий!
Щоб було видно чорне їх нутро
І їхній статус всім був зрозумілий!
27. 02. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Настав «Епохи бідності» кінець!
Накрились мідним тазом сподівання!
Зі всіх сторін підкрався вже пісець
І почалася – «Ера виживання»!
Ті, хто вручили блазню цей штурвал,
Повинні були б добре уявляти –
Яким трагічним буде їх фінал,
Бо це ж не хером на роялі грати.
03. 03. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Розквітла сакура! Буяє!
Вбирає очі райський цвіт!
Щемить душа, коли кохає
І обійняти хоче світ.
Шаленство цвіту вабить очі,
Кипінням буйної краси,
Полюбуватись цим охочі
Зіваки є у всі часи.
Ти теж красою всіх вражаєш
Розквітла так, не по роках,
Звабливі форми не сховаєш
В рожево-пінних пелюстках.
В цвітінні йдеш, як Афродіта,
І маниш погляди людські,
Провокаційно так одіта –
Думки аж бродять бісівські.
Все обтягнуло, випирає,
Усі принади напоказ,
Ніщо та одіж не ховає,
А викликає лиш екстаз…
Водночас вдіта і роздіта…
Цвітіння сакури затьмила!
Мабуть, що навіть Афродіта
Тебе б від злості придушила...
17. 01. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Душа буває норовлива,
Замкнеться інколи в собі,
Або якогось прагне дива,
Чи скиглить тихо у журбі.
Буває, в небесах витає,
Ширяє в океані мрій.
Сміється, плаче і страждає
І я від цього сам не свій.
Душа не хоче розуміти,
Прийняти це і осягти,
Коханню скільки не ятріти,
Та вже його не вберегти.
Тримає досі пам'ять в собі
Твоє обличчя до дрібниць
Душа бентежиться в жалобі
Від незбагнених таємниць.
Чому кохання, що палало,
Нас не зігріло? Обпекло!
Чого у ньому було мало?
Чого у нього не було?
Мабуть це вже не розгадати,
Стезя у кожного своя.
Але чому тоді страждати
Душа повинна лиш моя?
02. 03. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Я в сім’ї був найменший. Сестра була старша на п’ять років, а брат на цілих шість. Тож коли я почав усвідомлювати цей світ, то вони вже навчалися в школі. Електрики тоді в селі ще не було. ЇЇ провели десь в році 1963-му, тож домашні завдання їм доводилося виконувати ще при світлі гасової лямпи.
Вся сім’я збиралася в одній кімнаті. Гасова лямпа з абажуром, десятий номер, висіла над столом. Тато з мамою займалися буденними справами. Мене і досі дивує, як мама справлялася зі всіма жіночими справами, як то приготування їжі, миття посуду, прання, порання по господарству, а потім ще перевіряла учнівські зошити та писала якісь незрозумілі конспекти. Перед тим як запалити лямпу виконувався цілий ритуал. Треба було протерти скелко, так в нас його називали. Для цього найкраще підходила газета. Її рвали на невеликі клапті і трохи пожмакавши в рука протирали скелко з середини. Для кращого результату в нього треба було пару раз хукнути, тобто видихнути. Скелко протиралося аж до скрипу і дійсно ставало прозорим.
Тож після вечері і прибравши зі столу, брат з одного боку стола, сестра з іншого, розкладали підручники, зошити і починалося таїнство…Щоб було краще освітлення, лямпа знімалася з гачка і ставилася на стіл. Вони макали пера в чорнильницю, на яку в нас казали каламар, і виводили в зошитах, якісь магічні знаки. Звичайно, що це все мене захоплювало і зачаровувало. А так як молодші завжди тягнулися за старшими, то і я не був винятком. Тож я відвойовував і собі місце за столом та вимагав теж оте писарське приладдя і повторював за ними писати оті незбагнені букви та дуже намагався навчитися читати.
Це бажання було таким сильним, що коли я у віці п’яти років захворів на запалення мигдалин і мені призначили операцію по їх видаленню, то лікар вдало використав це щоб мене переконати і заспокоїти. Запалення і справді було сильним, вони збільшилися в декілька раз і майже перекривали горло. А в ті часи цей орган вважався не дуже важливим, майже зайвим, тож їх не лікували і такі операції по їх видаленню були широко поширені.
Тож в Заложцівській лікарні, куди мене привезли, зі мною залишилася мамина сестра, тітка Ганя, розумна і з шикарним почуттям гумору. Вона розказала лікарю про моє бажання навчитися читати і що я задля цього ладен на все. Оглядаючи мене, лікар розпитував про моє життя-буття та про бажання навчитися читати.
- А відкрий-но козаче рот, я подивлюся чи ти зможеш читати, - Почав він здалеку.
- Так! Ти можеш читати, тільки тобі тут в роті дещо мішає. Це треба видалити.
- Якщо не видалити, читати не зможеш. Що будемо робити? Потерпиш?
Отримавши від мене згоду та запевнення, що я потерплю, лікар за кілька хвилин видалив ці мигдалини. В пам’яті не збереглося моментів болю і страхіття, а тільки це спілкування з лікарем. Пам’ятаю, що після операції він запевнив мене, що тепер я обов’язково буду читати, але кілька днів треба старатися не говорити, щоб добре все зажило. Я старанно дотримувався його порад і спілкувався з тіткою лише на мигах, показуючи, що я хочу пити чи ще щось.
Через зовсім малий проміжок часу проведена операція таки «здійснила » мої очікування і я навчився читати. До першого класу я вже читав вільно і перечитав масу всього.
Школа в селі була восьмирічна і в ній в кращі часи навчалося до восьмидесяти учнів. За моєї пам’яті вже було не більше шестидесяти, що для села із сотнею хат було досить непогано. Попри те, що школа була восьмирічною, та навчання в 1-4-их класах велося за системою початкової школи. Тобто в одній кімнаті одночасно навчались перший і третій класи, а в іншій другий та четвертий. З моїм рівнем підготовки я в першому класі фактично не мав що робити, тож залюбки слухав пояснення і виконував завдання для третього класу. В другому класі я вже вивчав програму четвертого класу. Тобто після другого класу мене можна було сміло переводити в п’ятий. Чому мама, яка вчителювала в цій же школі, не наполягла на цьому, для мене і досі загадка. Напевно поставало питання, - - Ну добре, закінчить в тринадцять років школу і що робити далі?
Мабуть тому я відсидів і третій клас і четвертий. Просто відсидів, бо вчити мені там вже не було чого. Правда в четвертому класі сталася одна пригода, яка мені дуже добре запам’яталася.
В селі була заведена традиція – на Паску влаштовувати «феєрверки», тобто підривати міни, снаряди, бомби, ну словом хто що знайшов і приберіг. Для цього на горі, вище церкви, в кар’єрі, після закінчення служби розпалювалися багаття в які закладалися оті припаси. Між компаніями була домовленість коли і хто, та де само ці вогні буде розпалювати. Після цього біля школи, яка була ще нижче церкви, на волейбольній площадці починався турнір і всі чекали початку салюту. По гучності і місцю вибухів визначали переможця. Ось така була забава. Це вважалося звичайною розвагою, яка повторювалася з року в рік.
Так ось, навчаючись в четвертому класі до цієї забави долучився і я, принісши з сусіднього села в мішку снаряд, який не розірвався. В нас на нього казали куля і мала ця куля кілограмів так до десяти. По калібру ми їх не розрізняли, а лише по тому фугасний він чи бронебійний. Бронебійний не мав цінності, а ось фугасним можна було бабахнути. Тож з цією кулею мене прийняли в свою компанію старші хлопці. Як не дивно, але ті хлопчаки були добре обізнані з тим,як поводитись з вибуховими предметами і той досвід передавали молодшим. На моїй пам’яті жодного випадку підриву не було.
Та не пам’ятаю як, може мама якось почула, чи може я десь прохопився про ту кулю, але мамі страшно стало від цієї забави і вона розповіла про це в учительському колективі. А директор школи виявився ще ти слідчим і психологом і розвів мене справді, як дитину. Він закликав мене у свій кабінет та почав розхвалювати за успішність і поведінку та запитав чи не хочу я стати комсомольцем, адже я на це вже вроді заслуговую. Ця розмова відбулася якраз напередодні прийому в піонери. А кому ж не хотілося стати старшим і отримати перший справжній документ з своєю фотографією та з печаткою. Тож я відповів, що хочу.
Ну раз так, то сідай писати заяву, - і почав диктувати мені та вказувати, що і як писати. Заповнивши всі потрібні реквізити він перейшов до суті заяви. І після просьби про прийняття в комсомол, під його диктовку я пишу, - В зв’язку чим повідомляю, що для підриву на Паску мною заготовлено п’ять куль і три бомби
- Не п’ять, а три кулі і одна бомба!, - заперечив я.
- Тоді так і пиши, - каже директор.
Таким чином він мене підвів до того, що я розповів все, - Де вони заховані і хто ще до цього був причетний. Тож добряче мені потім дісталося від хлопців, що я той вступ в комсомол пам’ятаю і досі.
З переходом до п’ятого класу до мене перейшов і обов’язок пасти корову, адже сестра і брат восьмирічну школу вже закінчили і продовжили навчання в технікумах. Тож під час навчального року після закінчення уроків приходилося ще пасти корову.
Навчався я добре, хоч і не дуже старався. А з іншого боку не навчатися було просто неможливо. Так в початковій школи, де нас в класі було четверо, всі були як на долоні. В п’ятому класі вже було дванадцяти учнів. З сусідніх сіл в школу прийшли учні, які закінчили там навчання в початкових школах. Їм приходилося щодня долати три кілометри до школи і назад. Добиралися пішки, або за хорошої погоди, на роверах. Взимку, в сильні морози, вони приходили в школу закутані батьками і всі окутані інієм. Зими були сніжними і морозами за тридцять градусів, а при тридцяти двох градусах уроки відмінялися. Бувало, що приходимо в школу, а нам оголошують, що уроків не буде. Тож дівчата розходилися по домівках, а хлопчаки йшли на річку грати в хокей. Ця гра лише віддалено нагадувала хокей, адже ганяли без ковзанів палками консервну бляшанку. Але було так весело і стільки азарту, що вже затемна розходилися по домівках.
При такій кількості учнів в класі заховатися від вчителя було нереально. Тож оцінки в журналі виставлялися кожному учню майже щодня. Я намагався активно займатися в школі щоб якнайменше витрачати час на домашні завдання, які я виконувати дуже не любив та і не дуже було для цього часу.
Закінчив я восьмирічну школу з чотирма четвірками. Всі оцінки відповідали реальним знанням і жодна не була завищеною. Наприклад була четвірка по кресленню. Креслення викладалось на такому рівні і з такими вимогами, що потім моїм розповідям мало хто вірив, як і в те, що завдання виконувались тушшю. Четвірку по німецькій мові мені поставила і моя мама. Вона в школі викладала біологію, хімію і німецьку. Її знання німецької виявились не результатом вивчення її в інституті, а результат того, що була вивезена на роботу в Німеччину і працювала там каторжно на цегельному заводі. Там і довелось її вивчати німецьку. Тож розмовляла вона вільно, а інститут добавив лише знання з граматики.
Але про це ніколи ніхто в сім’ї не розповідав, такий був страх перед владою. Та і сам факт, що вона була вивезена на роботу в Німеччину при вступі в інститут мамі якось вдалося приховати. Якби про це було відомо, то про ніякий вступ не могло бути і мови. Жаль, що це я взнав лише на її похоронах, коли священик, з подачі батька, розповідав про її життєвий шлях.
Після закінчення восьмирічки постало питання, що робити далі. Якоїсь конкретної мети в мене не було, тож продовження навчання в середній школі здавалося найкращим варіантом. Найближчих було дві – середня школа в смт. Заложці, на відстані від хати 9 кілометрів і в с. Гаї-Розтоцькі, до якої дорога пролягала через ті ж Заложці та на відстані 11км. Товариш, який жив через дорогу, загітував мене подати документи в Гаї, мотивуючи це тим, що там не завищені вимоги до навчання.
Та головною проблемою виявилось не навчання, а абсолютна відсутність транспортного сполучення та нормальних доріг. Ми покладалися, що будемо добиратися мотоциклами, я на батьківському коврівцю, а товариш вже на новішій моделі цього ж заводу – «Восході». Пять кілометрів, коли було сухо, ґрунтовими дорогам не становили небезпеки. А решта, з асфальтовим покриттям, були небезпечними через даїшників, які чергували досить часто біля спиртового заводу. Зрозуміло, що ніяких водійських прав у нас не було, тож зустріч з ними могла закінчитися плачевно. Ровером (велосипедом) було безпечніше, але довше за часом і фізично важче.
Інший маршрут – пішки 3 кілометри до с. Підберізці на трасу Броди – Тернопіль, далі автобусом в до Заложців, а там пересадка до Гаїв Розтоцьких. Цей варіант теж на був оптимальний, так як розклади руху автобусів були далекі від розкладу уроків. Дорога в школу і назад забирала стільки часу і сил, що про виконання домашніх завдань вже й не йшлося.
В додачу до цього почали накопичуватися проблеми з навчальним процесом, які з одного боку були пов’язані з тим, що дорога забирала час потрібний для виконання домашніх завдань, а з іншого боку з особистістю вчителя математики. Він був фаховим спеціалістом, але в нього була своя манера викладання, схожа на інститутську і до якої місцеві учні привикли. Тобто він пояснював матеріал і давав роботу додому, яку практично не контролював. А потім давав писати контрольні роботи, які були підставою для оцінки знань. Він ще міг на уроках працювати з «своїми» учнями, яким за це виставляв оцінки. Чотири п’ятих учнів класу в цьому участі не брали.
Коли було ще тепло і довгий світловий день, то цей весь процес ще не виглядав загрозливо. Десь в середині жовтня, коли почалися дощі, нам запропонували шкільний гуртожиток. Але окрім проживання було ще питання з харчуванням. Сукупність цих всіх проблем навела мене на думку, що потрібно щось міняти і я вирішив перейти в школу, яка була не набагато, але все ж таки ближче. Тож другу четверть я вже розпочав в Заложцівській школі.
Листопад в цей рік був морозним і без опадів. Тож весь місяць і початок грудня можна було добиратися в Заложців на мотоциклі. Правда тих кілька градусів морозу на скорості добряче давалися взнаки, що інколи задубілі руки приходилося відігрівати обнімаючи ребристу поверхню циліндра мотора, що аж лишалися сліди від опіків на долонях. Діставшись Заложців я залишав мотоцикл в дворі знайомої батьків по імені Люба, садиба якої була якраз на крутому девяностоградусному повороті дороги на початку селища.
З навчанням в мене теж почали налагоджуватися справи. Я в класі був тридцяти другим учнем. Приходилося миритися, що вчителі добре знали дітей, яких начали протягом кількох років і їхнє ставлення, з урахуванням становища батьків було трохи іншим, чим до мене. Це не було дуже критичним, та все ж відчувалося. Так пам’ятаю, що одного разу, пишучи контрольну з алгебри, я і сам здивувався з того як легко і просто я справився зі своїм завданням. Десь вже через двадцять хвилин в мене все було готово, то ж я піднявся щоб здати роботу, адже вчителька перед тим заявила, що хто виконав роботу, може її покласти їй на стіл і вийти. Пам’ятаю трохи здивовані очі учнів і вчительки теж, коли я пішов здавати контрольну.
На другий день, оголошуючи результати контрольної, вона сказала, що в мене четвірка… Взявши листок з контрольною я не міг збагнути чому четвірка. Виявляється в кінці речення з відповіддю я не поставив крапку! Намагання їй довести, що це контрольна з алгебри, а не української мови, лише посилило особисту неприязнь.
Та попри все я вчився і вчився досить непогано. Проблемою для мене було не навчання, а дорога. Коли було тепло і сухо я користувався ровером. Ним було навіть трохи зручніше, бо можна було не боятися гаїшників та доїхати аж до школи. Та одного разу хвіртка на подвір’я товариша, в якого я залишав велосипед, виявилась замкнутою, тож прийшлося залишити його в дворі школи. В результаті мені порізали обидва колеса, не пробили, а порізали так, що заклеїти було неможливо. Я потім подумав, що ще повезло, могли і вкрасти…
Весною, чи восени, коли дорога перетворювалася на болото, приходилося ходити на автобус в с. Підберізці, а звідти автобусом в Залізці. Таку дорогу здолати без гумових чобіт було неможливо. Але як було себе відчувати, коли місцеві учні по асфальту прогулювалися в школу в туфельках чи черевичках, а ти проїзжав з села в гумових чоботах єдиного радянського фасону. На щастя тоді ще були в моді штани-кльоші. Коли їх не заправляти всередину чобіт, то вони непогано маскували халяви чобіт.
Та осінню були такі дні, коли лило кілька тижнів підряд. Тоді приходилось користуватися послугою сусіда, який працював на колісному тракторі в Залозецькій сільгосптехніці. Він кожного дня добирався на роботу трактором і ним же повертався додому. Там же працювали ще троє чоловіків з села. Тож цей трактор був в них за таксі.
Четверо здорових чоловіків забиралися в кабіну трактора «Білорусь», де для мене вже місця не було. Тож я, надівши дощовик, залазив в причеп, в якому вчора возили якусь землю чи навіть гній і в якому не було можливості ні сидіти, ні стояти, а лише нахилившись триматися за борт. На ямах причіп кидало так, як на якомусь атракціоні, але це було ще пів біди. Виїхавши на шосе, сусід включав найвищу передачу і болото з коліс летіло на кілька метрів, заліплюючи мене на цьому причепі з ніг до голови. Не знаю коли в них був початок робочого дня, але раніше ніж пів десятої на роботу вони не добиралися. А я попадав школу вже десь на третій урок, бо треба було ще помитися від того болота. Тож привівши себе трохи в порядок, переховувався в школі поверхом вище, щоб дочекатися дзвінка і змішавшись з учнями зайти під час перерви в клас.
Зимою приходилося жити в шкільному гуртожитку. Він був влаштований поруч зі школою в колишньому будинку священика. Це була чимала споруда з парадним фасадом, який виходив на вулицю і господарською частиною позаду. Тож з фасаду обладнали шкільну бібліотеку, а в господарській частині влаштували гуртожиток. Він виглядав як довгий коридор з кімнатами різної площі по боках. В кімнатах стояли кахельні печі. Перший рік в цьому гуртожитку нас проживало лише двоє, а на другий вже четверо. Учні з різних класів, проживали разом в одній кімнаті. Серед них я був найстарший. Зараз дивує мене те, що за нами практично не було ніякого нагляду і примусу. Добросовісно виконували домашні завдання, рубали дрова для розпалу печі, прибирали в кімнаті. Для того, щоб було тепло, а кімната була досить величенькою, спалювали до двох відер вугілля. Вугілля і дров було вдосталь. І це все робилося без крику та сварок. Без батьківського нагляду і вчительського контролю ми якось самі собі давали раду і вчилися.
Не обходилося і без пригод. Одного разу вирішили піти в кіно на якийсь двосерійний фільм. Тож щоб не повертатись в холодну кімнату, вирішили розпалити піч і засипати вугілля. Так і зробили, піч розпалили і закинули два відра вугілля. Вугілля було явно забагато і воно придушило вогонь. Щоб швидше розгорілося, вже й не скажу хто, взявся хлюпати на нього з графина соляркою, яка була в нас для розпалу дров. Закрили дверцята пічки, чекаємо, а воно не горить. Тож стояли і вирішували, що робити.
А тим часом солярка від високої температури випаровувалась і потім загорілася у вигляді маленького вибуху. Через щілини дверцят, з піддувала вихопилося полум’я і почувся хлопок. В той же час з печі відвалився кахель і в кімнату повалив дим та сажа.
Зрозуміло. Що в ніяке кіно ніхто вже не пішов. Кахель поставили на місце і замазали принесеним з річки намулом. Кімнату провітрили і прибрали, та не лягали спати, щоб не вчадіти, аж поки це вугілля не перегоріло. Звичайно, що завгоспу ми розповіли зовсім іншу історію, адже пічку таки треба було ремонтувати.
Одного разу до нас «завітали» шукаючи пригод два брати Романюки, старший з яких, коли випивав, ставав неадекватним. Тож на другий день на уроки я прийшов з підбитим оком. І знову ніхто з вчителів не запитав, що сталося? Лише вчитель фізики, а тоді якраз вивчали розділ – Оптика, пояснюючи про одиницю освітлення «люкс», пожартував що наявний в мене кругом ока синяк має сто люксів.
Та попри все, це була юність,! Прекрасний час коли здається, що нічого неможливого для тебе не існує. В десятому класі я вперше закохався. Не знаю, як в кого, а в мене це перше почуття і досі викликає якесь трепетне хвилювання. Її звали Надя. Пізніше фраза з телефільму « С лёгким паром», - «Моя Наденька приехала»! – щоразу вводила мене в ступор. А тоді я міг на неї тільки дивитися і не наважувався на щось більше. Вона сиділа на лівому ряду, трохи попереду і я бачив її в профіль, навпроти вікна. Якось так сталося, що на всю свою половину стола-парти я її в профіль шариковою ручкою і нарисував. Вийшов портрет трохи подібний на оригінал. Я його закривав газетою…. Та хіба таке приховаєш? Одного разу заходжу в клас і бачу, що навколо мого місця скупчилися хлопці і дівчата… Звичайно, що після цього хлопці трохи підколювали, а дівчата, здалося мені, дивилися на мене трохи по-іншому.
В моєму атестаті за середню освіту лише п’ять четвірок. І навідуючи батька, коли той ще був живий, я розказував і показував дітям, а пізніше і внукам, той шлях, який я щодня долав в любу погоду. Я і зараз не збагну, що мною рухало. Адже легше було кинути ту школу, чим щодня добиратися до неї. Я не мав поняття щоб пропустити уроки, хіба що запізнювався на них. Батьки не контролювали мене, як я вчуся і не заставляли. Я якось розумів, що це треба і треба перш за все мені. Але визначитися ким я хочу стати я не міг. І навіть зараз я не можу сказати, що став тим, ким хотів. Але всі свої маленькі вершини я досягав сам і хочеться вірити, що головна ще попереду.
25. 02. 2021 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906061
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
Локдаун запровадили для лохів,
На Буковелі даунам розваги…
І люд вже заспокоївся потроху,
Безпечність проявивши та зневагу.
А вірус з Буковелю, мов лавина,
Калічить долі і життя ламає…
У цих смертях є кожного провина,
Хто президентом блазня обирає!
22. 02. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Усі ми грішні. Праведних нема!
«Хто без гріха, хай першим камінь кине»!–
Господь слова промовив недарма,
З глибин віків до нас їх мудрість лине.
Всі помилялись, суть не в помилках, –
В їх визнанні, бажанні виправляти.
Тому судіть людей по їх ділах, –
Так вчив Всевишній правду вирізняти.
До нас дійшли слова ці неспроста,
Господь хотів нас істині навчити!
Молитись мало, цілувать хреста,
Потрібно ще по заповідях жити!
17. 02. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
Вже стільки снігу намело,
Хурделить так, аж завиває.
Принишкло стишене село
І жодне птаство не літає.
Ані дороги, ні слідів,
Присипав пам'ять сніг про літо.
Заклякло все від холодів,
Таке розхристане, роздіте.
Лише на цвинтарі хрести
Протистоять снігів навалі,
Їм треба пам'ять зберегти
Про місце вічної печалі.
15. 02. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Такої шкоди, як самим собі,
Не зміг би ворог навіть нам завдати
Тепер в такій прострації, ганьбі,
Що рейвах той, не сила споглядати.
Все розумію… Та питаю як?
Куди поділись розум і свідомість?
Бажання мати все і на дурняк,
Нічого не вкладаючи натомість.
Тому благаю, - Господи! Навчи,
Брехню від правди люд цей розрізняти?
Карай нас грішних, але не мовчи,
Не дай Москві нас знову підім’яти.
Ми помилились! Тож нехай цей крок,
Як крок ганьби і відступу в минуле,
Буде останнім кроком помилок
І щоб про це ніколи не забули!
08. 02. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Поцілувала – чмокнувши в щоку,
Пустила бісики – стрельнула очима,
Але тримала душу на замку,
Моя ж твоєю була одержима.
Якби я зміг той повернути час,
Слова озвучити, які хотів сказати…
Ніщо б тоді не розлучило нас,
Бо так ніхто не міг тебе кохати
Але над часом я не волода́р,
Та й навіть над своїми почуттями.
Мені лише один дістався дар,–
Страждати! Бо кохаю до нестями!
06. 02. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Під Польщею.(продовження)
Початок - Страхіття польського концтабору для українців в Брестській фортеці
Десь на початку липня 1920 року в двір Семена Вересюка зайшов жебрак. Воно було й не дивно, адже його обійстя було на початку села Ярославичі, тож його рідко хто оминав. Одежина його була латана-перелатана. Довге скуйовджене волосся та чорна, широка борода приховувала його вік. По тому, як він костуром промацував стежку, було зрозуміло, що він незрячий.
Першу хату села ніхто з подорожніх не оминав. Тож заходили попити води, або розпитати де мешкає той, кого розшукували, чи є якісь в селі підзаробітки, чи як обрати потрібну дорогу. А з початком війни побільшало жебраків та калік.
Семен якраз клепав косу коли побачив незнайомця і зрозумівши, що той сліпий, спер косу на стіну стодоли та підвівся йому назустріч. Щось в цій постаті було йому знайоме, але зовнішність нікого не нагадувала. І лишень коли він заговорив у відповідь на питання Семена, - Куди той йде і що йому треба, - впізнав по голосу сина Федора, якого вже не бачив чотири роки і від якого два роки не було жодної звістки.
На крик батька з хати вибігла мама, але не змогла ступити дальше порогу. Вона так і заклякла, тримаючись одвірка. Його сестра і троє братів здалеку розглядали незнайомця, якого в обіймах трусив батько. А в того з незрячих очей струмками текли сльози і губилися в густій бороді.
Новина про те, що повернувся додому з війни Федір Вересюк миттю облетіла все село. Тож невдовзі до двору Семена Вересюка потягнулися родичі, сусіди і просто односельчани щоб подивитися на того , хто повернувся з того світу і розпитати про своїх рідних та близьких, які теж десь згубилися у вирі подій. І було неможливо уявити, що пережив цей двадцяти двохрічний чоловік, ще майже юнак, який мав вигляд древнього діда. Які жахіття та муки випали на його долю.
Невдовзі Федір помився і постригся, одів чистий одяг та трохи відпочив. Він розповідав односельцям про все, що пережив - про бої на італійському фронті в далеких Альпах. Про те, як билися з поляками за незалежну Україну, про гіркоту поразки і про жахіття польського концтабору в Бресті з якого чудом вдалося вирватися живим. Люди слухали і намагалися уявити, що їх тепер чекає. Адже Польща перемогла і перші дії нової влади показували, що нічого доброго українців не чекає.
Молодий організм, жага до життя, домашні харчі та допомога місцевих знахарів, почали давати свої результати. До Федора повертався зір. Спочатку щезла темрява, а потім поступово, наче в тумані, він почав розрізняти обриси предметів та силуети людей. Десь через рік зір практично відновився, а проблеми зі здоров’ям давали про себе знати впродовж всього недовгого життя. Та навіть не зважаючи на проблеми з зором, він мусив щомісяця ходити до Зборова, а це 12 км. і мельдуватися у відділі польської поліції, як потенційно небезпечний для Польщі злочинець.
Незважаючи на зміну влади, селянське життя має свій усталений ритм, який задають пори року. Тож вся сім’я орала, сіяла, жнивувала, молотила, доглядала за худобою. В кожного була своя робота і свої обов’язки. І це було за щастя працювати на себе на своїй землі, якої хоч і було обмаль, але це давало змогу не голодувати та якось зводити кінці з кінцями.
Батьки незчулися як брати Федора – Іван, Василь, Андрій та сестра Ганна теж стали вже зовсім дорослими і настав час створювати свої сім’ї. Найбільшою проблемою було відсутність у власності землі, адже це був засіб для існування. Я не знаю скільки її було, але великими землевласниками сім’я не була. Тож один з братів – Василь подався до Франції на заробітки. Через якийсь час він повернувся, придбав на зароблені гроші землю, побудував хату, одружився. Через це його в селі називали французом.
Інший брат, Іван одружився на однофамільці Парасці. Як розповідав батько дві третіх жителів села Ярославичі мали прізвище Вересюк і багато з них не мали між собою родинних зв’язків. Одружився і мій дід - Федір і невдовзі, впродовж п’яти років, народилося дві дочки та син, тобто мій батько, якого назвали Петром. Сім’ї жили не багато, але і не бідували. Здавалось би живи і радуйся, піднімай дітей. Але з кожним роком з боку польської влади зростав тиск на українське населення, яке Польща поставила собі за мету колонізувати та асимілювати.
Вже в грудні 1920 року польський сейм видав закон «Про надання землі солдатам війська польського», розпочавши військову колонізацію так званих "східних окраїн" тобто земель Волині, Полісся і Східної Галичини. Закон про колонізацію полягав у тому, що територія Західної України заселялась "надійним польським елементом". Поляки розраховували шляхом насадження в українських селах вірних собі людей, створити міцну опору в особі осадників. На осадників добирались офіцери, унтер-офіцери запасу, при чому головним чином "заслужені", які проявили себе в боях з Українською Галицькою Армією та більшовиками. Це були шовіністи, які люто ненавиділи українців.
Військо то польське, а землі їм надавали історично українські. Це був план Варшави по ополячуванню Галичини та Волині. Саме ці поселенці стануть основою для формування місцевих відділів Армії Крайової. Саме вони під час війни будуть знищувати українців.
Захопивши силою українські землі, польська шляхта задумала укріпитись на них. Крім війська, дефензив і поліції насаджувались озброєні осадники, які мали оселитись постійно на загарбаних землях і бути опорою для влади. Тодішній польський міністр Скульський навіть не прикривав цілей польської шляхти цінічно визнаючи в сеймі, що "за 50 літ навіть зі свічкою не знайдете в Польщі українця".
Вже на 1 січня 1923 року було передано осадникам 230 тисяч гектарів землі — в Східній Галичині, 112 тисяч га на Волині. В 1925 році сейм асигнував нові кількасотмільйонні кредити на будівиицтво для осадників. Лише навколо Ярославич було утворено біля десятка таких поселень з наділами землі від 50 до 100 моргів, які називали фільварками. Військова колонізація йшла повним ходом так, що вже на 1 січня 1930 року осадникам було передано понад 1 мільйон гектарів земелі, тобто відібрано в селян.
Отримавши владу і землю поляки почали силою встановлювати свої порядки. Поляки зверхньо і з ненавистю ставилися до українців і навіть на побутовому рівні намагались принизити, називаючи бидлом та «кабані». В школах впроваджувалася польська мова і навіть саме визначення українець, українська заперечувалось, а натомість насаджувалось русин і русинська. Метою цього було обірвати зв'язок і пам'ять з Україною, щоб уникнути в подальшому боротьби за возз’єднання.
Збіднілі селяни вимушені були найматися на роботу до осадників. Таких селян називали форналі. Багато хто працювали за десятину, наприклад під час жнив за десятий сніп жнива. Це була сама злиденна і безправна частина суспільства. Тож не дивно, що між осадниками і селянами було постійне протистояння. Осадники виконували роль спостерігачів та інформаторів. Тож навіть за найменшого спротиву за їх доносами в село прибувала поліція та війська. Вони перекривали виїзди з села і починали проводити каральну операцію, так звану пацифікацію. Вони вривалися в кожну хату, хапали господаря, клали на лавку і били шомполами. Били так, що тріскалася шкіра, а кров бризкала на стіни і стелю… Метою було подавити волю до боротьби та залякати.
Дісталося і моєму діду – Федору. Його пацифікація не могла оминути ніяк, адже в поліції, куди він щомісяця ходив мельдуватися, було добре відомо про його минуле.
Після таких побоїв було, що люди і помирали. Та на це ніхто не звертав ніякої уваги і такі смерті ніде не обліковувалися. Жалітися було нікому, як і знайти управу на вбивць.
Для людей, які займали активну громадянську позицію і були членами якихось проукраїнських спілок чи товариств застосовувались інші засоби покарання і тюрма була не найстрашнішим місцем. Страшно було попасти в концтабір Береза-Картузька, створений поляками на Берестейщині. Там утримувалися переважно українці по кілька місяців без суду і слідства. Умови утримання там були жахливими, а знущання та тортури найжорстокішими та витонченими. В маленькі камери на кількаметровій глибині з бетонною підлогою набивали по сорок і більше душ. При температурі близькій до нуля, щоб арештанти не могли сісти, не те що лягти, бетонна підлога заливалася водою… Багато не витримували тортур та знущань і кінчали життя самогубством. А долю інших вирішувало лише керівництво концтабору – перевести в якусь тюрми, чи залишити.
Дівчина з сусіднього села, яка повернулася звідти, боялася про це не те, що говорити, а навіть згадувати. Її провиною було лише те, що співала стрілецьких пісень та вояків УГА.
Тому коли почалася війна, люди відверто раділи і бажали поразки Польщі. Але ті військові дії відбувалися далеко на заході і інформація про них була суперечлива. Тож коли у війну вступив Радянський Союз, стало зрозуміло, що Польща приречена. Миттю щезла польська поліція, а ще до того кудись поділися осадники, залишивши свої фільварки. Тому коли через село проходила велика колона Червоної Армії, люди їх радо вітали і з цікавістю розглядали, як казали, - Визволителі! Колону складали кавалерійські і піші частини, було багато гармат на кінній тязі, безліч підвід з боєприпасами та амуніцією та кілька десятків автомобілів. Люди повиходили з дворів, роздивляючись це військо та техніку.
Тато розказував, що роздивляючись цю армію, мама все допитувалася в батька, - Федоре! А чого від них так смердить?
А сморід і справді стояв сильний і не зрозумілий. Чи то так несло кінським та людським потом, чи дьогтем, яким змащували колеса возів, чи чортом – було незрозуміло. Але це був запах чогось нового, страшного і незбагненного. Колона пройшла, вляглася пилюка і люди зайнялися своїми буденними справами.
Через пару днів в селі появилися якісь люди у військовій формі, які почали запроваджувати нові органи влади та призначати відповідальних осіб. Особливо їх цікавили залишені фільварки, худоба та продовольство, що там зберігалося. А на той час зернові вже були скошені і звезені для обмолоту, картопля викопана. Тож невдовзі появилися солдати, які грузили це все на автомобілі і кудись вивозили. Вони по кілька тижнів жили на цих фільварках, залучаючи місцевих для обмолоту та завантаження збіжжя, картоплі, худоби. Селяни, як і при Польщі, працювали задарма. А солдати дивувалися величині розміру бараболі і з захватом хвалили її, - Вот картошка, так картошка! І как она такая здесь растьот?
Селян теж дивувала поведінка і мова солдат, їх амуніція. Вони носили дерев’яні ложки в халявах своїх чобіт. Селяни дивувалися з тих ложок з круглими, як олівці ручками, які було дуже незручно тримати в руці, адже перекручувалися. На той час у них в побуті вже давно були ложки з алюмінію.
Та не незважаючи на певні моменти, люди надіялися на щасливе майбутнє, адже збулося їх прагнення – возз’єднання з Україною. Скрізь лунала українська мова, нею велося навчання в школі. Село ожило. На той час воно було велелюдне, багато молоді. Тож не дивно, що у свята, в неділю, молодь збиралася в центрі села, співали пісень, влаштовували танці. І ніхто не звертав увагу на якихось військових, які періодично в такі дні навідувалися до села, та мовчки спостерігали за всім цим дійством. І ніхто не здогадувався, що це енкаведисти вже почали робити свою чорну справу. Ніхто не здогадувався, що вони захопили всі архіви поліції та дефензиви ( таємна поліція або служба безпеки). І ті, хто в цих паперах проходив як український націоналіст, ворог Польщі, той одразу заносився до списку ворогів нової влади. Ці списки формувалися впродовж 1939 року і по їх завершенню почалася перша хвиля репресій проти українців.
Вже в другій половині січня 1940 року, після Водохреща, в село приїхали військові та енкаведисти та дали пів години щоб зібрати документи та необхідні речі сім’ї священика і його родичам, а також сім’ям двох вчителів, які були членами Просвіти, для переселення кудись там до якогось Сибіру чи то Казахстану. Морози в ті дні стояли за двадцять градусів, а в сім’ях малі діти. Та на це ніхто не зважав, як і на те, що за пів години це зробити неможливо! Село від такого заціпеніло. Їх повезли на залізничну станцію в Млинівці, де вони ще добу ночували під відкритим небом.
З цих сімей в село не повернувся ніхто і ніхто не дав про себе знати родичам жодної вісточки. Вони просто щезли. Люди почали розуміти, що ця влада ще страшніша за польську, хоч і вдає з себе визволителів.
Люди жили в передчутті якоїсь біди, говорили, що буде війна. Розмови про війну велися ще задовго до 1939 року. Тож багато жидів, саме так цей етнос називали за Польщі і так вони називали самі себе, спродували своє майно і кудись виїзжали. Тепер вже велися розмови про неминучу війну з німцями. І вона почалася.
Вже через пару днів після початку війни селяни спостерігали за повітряним боєм між літаком з хрестом на фюзеляжі та крилах і біпланом з червоними зірками.. Це навіть був не бій, а відчайдушне намагання біплана уникнути атак німця. Він пірнав вниз, здіймався вверх, але той не відставав і невдовзі біплан був збитий… А скоро в село вступили німці. Мій тато якраз пішов накосити конюшини для корови і коли почув торохтіння моторів вирішив сховатися в рові. Він не знав, що за ним вже давно спостерігали в бінокль німецькі мотоциклісти. Ті наїхали, витягли його з рову і погрожували розстріляти, тикаючи в груди стволом автомата. Йому на той час було 15 років і він був стрижений наголо. Тож побачивши стрижену голову німець допитував його, - Рус?! Зольдат?! Тож трохи отямившись від страху, він згадав як його вчив батько і почав відповідати, - Найн! Іх бін украініш!
Почувши німецьку мову, німці почали вести себе не так напружено і взнавши, що в селі військ немає, відпустили його.
Ось так в село прийшла війна. Без пострілів, без пожеж. І зовсім по іншому пройшлася вона в 1944 році, не залишивши жодної вцілілої хати.
05.02. 2021 р. м. Вінниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Не дав себе вже втретє вбити!
Процес цей йде, не рядовий,
Стерненка судять, бо живий,
Іде війна за право жити!
Багато вже лежать в могилі!
Бо «руССкий мір» вбиває тих,
Хто захиститися не зміг,
І не скорився його силі.
Десь в підворітні ніж у спину,
Вбивають підло, з-під тишка,
Смерть видається як така,
Що випадково він загинув.
З балкона випав і розбився…,
Наклав чомусь на себе руки –
Якісь терпів душевні муки,
Саме тому і застрелився…
Під самогубство, випадковість,
Маскує ворог вбивства ці,
Шукати сховані кінці…
У слідства, зашкарубла совість,
Ото ж, не дайте себе вбити,
Карайте смертю зло усюди!
Життя по-смерті вже не буде,
А у тюрмі, ще можна жити.
Тому убивць своїх убийте,
Нехай вже судять супостати.
З могили вже не можна встати,
А ось з тюрми, ще можна вийти.
10. 01. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Посли Ізраїлю і Польщі,
А московіти й поготів,
Бандері знову «миють» мощі,
Малюють пекло і чортів.
Він що, ходив у Палестину
І штурмом брав Єрусалим?
Боровся він за Україну!
Тому ви боретеся з ним?
Тож, не шановне мною панство,
Якого біса, вже скажіть,
Пихатість ваша, гонор, чванство,
Вам не дають спокійно жить?
Ви ріки крові українців
Пролили тут, впродовж віків,
На цій землі ви всі чужинці,
Із хижим вищиром вовків.
Його ідеї і без зброї
Короблять вас, що аж мутить!
Хто ворог наш, а хто герої,
Не вам, панове, нас учить!
24. 01. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Навіщо с...у пхаєш в воду?
Її лиш щойно освятили!
Являти тілеса народу –
Так наші предки не робили.
Роками в церкві вже не був,
Купання з хрещенням попутав!
Свої гріхи, щоб ти збагнув,
Лиш намочив, а не спокутав!
19. 01. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Ритмічно, в так до рухів тіла,
Ходили груди ходуном.
Ти вся звивалася, тремтіла,
А з мене піт стікав чолом.
Кохались в дикому шаленстві,
Аж розпашіла плоть палала,
А потім впали у блаженстві,
Коли ця мить для нас настала.
Уже не було зовсім сили,
Лиш серце дико калатало.
Ми з неба зорі обтрусили,
Займався ранок, вже світало…
10. 01. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Теракт, а не випадковість!
Минув вже рік, як восьмого січня 2020 року український пасажирський літак був збитий ракетою, випущеною з ракетного комплексу російського виробництва «Тор», невдовзі після вильоту з аеропорту «Імама Хомейні», що біля Тегерану. Хто хоч трохи розуміє яким чином організоване авіаційне сполучення і як воно чітко регламентоване та як працюють засоби протиповітряної оборони, ніколи не повірить у випадковість цього збиття.
Цивільні повітряні судна літають по строго визначених, так званих, повітряних коридорах із чітко заданими параметрами висоти. Аеродром «Імама Хомейні» розташований на південний захід від столиці Ірану. Літак, який злетів, рухався в повітряному коридорі, віддаляючись від Тегерану в північно-західному напрямку з набором висоти і на момент влучання ракети досяг 2400 метрів. Довжина літака Boeing-737 становить 40 метрів, а розмах крил 34 метри. Тож сплутати такий об’єкт з крилатою ракетою, яка в діаметрі всього 40 сантиметрів та довжиною 4-ри метри і летить на відстані всього кількох метрів від землі, огинаючи рельєф місцевості, ніяк не можливо!
Тому твердження іранських військових, що вони збили пасажирський літак, сприйнявши його за ворожий об’єкт, не витримує ніякої критики. Я переконаний, що вони знали і бачили, що збивають цивільний літак. Адже порядок роботи комплексу такий, що передбачає ідентифікацію цілі. Вона здійснюється через локатор, який дає повну картинку того, що діється в повітряному просторі буквально за пару секунд, визначаючи небезпечність об’єкту , швидкість і висоту. Ці всі дані виводяться на монітор оператора і він чітко розуміє характер цілі. Тим більше , що по тому маршруту, тобто повітряному коридору, за добу пролітало кілька десятків таких об’єктів. А оскільки відстань до літак становила 6-7 кілометрів, то військові могли і повинні були, по процедурі, за допомогою наявного на бойовій машині телевізійно-оптичного візира, який дозволяє вести оптичне спостереження з захватом цілі, навіть візуально спостерігати за бортовими аеронавігаційними вогнями лайнера весь політ з самого початку. Тому про випадковість не може бути і мови. Літак було збито по команді. Хто її віддав і в угоду кому це зроблено, можна тільки здогадуватись.
Але чому вночі 8-го січня 2020 р. о 6-14 за тегеранським часом був збитий саме цей український літак, а не ті, що злітали перед ним, це вже справді питання. Щоб це зрозуміти, то потрібно згадати події, пов’язані з Зеленським, коли він несподівано щез з відпочинку в Буковелі і в повній таємниці несподівано вигулькнув 5 січня в далекому Омані. Інформація про це того ж дня з’явилася на російськомовному порталі «Страна.ua»
Журналісти програми «Схеми» проаналізували візит Зеленського до Оману і з’ясували, що очільник держави таємно зустрічався там з Головою Ради Безпеки Московії Миколою Патрушевим, який прибув в Оман 8-го січня біля 1-ї ночі. Це все і досі покрито таємницею і виглядає дуже підозріло, що дало підстави журналістам говорити про можливу зраду національних інтересів. Ввечері 8-го січня Зеленський, цим же літаком, яким прилетів в Оман Патрушев, вилетів до Киева і прибув в аеропорт «Жуляни» о 2-37 ночі 9-го січня. Тобто Президент прилетів до Києва майже через добу після збиття літака в Ірані – хоча його речниця анонсувала термінове повернення ще зранку 8 січня.
Як пройшла зустріч, про що домовлялися, ми дізнаємося ще не скоро. Як і те чому було збито літак. Чи мало це на меті продемонструвати силу і можливості та вседозволеність, чи було це актом залякування, або як полюбляють говорити московіти «принуждением к миру», або до певних дій чи поступок, колись це відкриється.
Але те, що Зеленський відчуває свою причетність до збиття літака і загибелі пасажирів та членів екіпажу, це очевидно. Чим ще можна пояснити його Указ про присвоєння всім трьом пілотам та шести бортпровідникам звання Героя України посмертно. Шкода людей! Але який героїчний подвиг вони зробили, за що їм присвоїли це звання? По правді, дехто з них навіть зрозуміти не встиг, що сталося?
За такою ж схемою можна присвоїти звання Героя всім 26-ти пілотам та курсантам збройних сил України, які загинули в авіакатастрофі під Чугуєвом. Вони хоч були військовими і давали присягу на захист України. А вже сержант Ярослав Журавель, який стік кров’ю і так і не дочекався допомоги від Головнокомандуючого, на цю нагороду справді заслуговує.
Такі дії не тільки знецінюють статус цієї найвищої державної нагороди, але і ставлять під сумнів адекватність дій самого очільника та його Офісу. Якщо ж на меті було дискредитувати нагороду, то можна вважати, що цілі досягнуто. Але це посмертне присвоєння Героїв України екіпажу збитого пасажирського літака ще вибудовує зв’язок між подіями річної давності і вкотре доказує, що це був теракт, а не випадковість. І яка роль Московії в цьому теракті, чому Іран пішов на це і як це пов’язане з Президентом Зеленським, колись буде таки розкрито. Дай Боже щоб тільки швидше! Бо надто дорого Україні обходиться його президентство ці незаплановані візити та таємничі перемовини.
08. 01. 2021р. м. Вінниця
А ось поочали появлятись свідчення того, що літак був збитий не випадково. На аудіозапису міністр закордонних справ Ірану обговорює можливість участі двох або трьох "шпигунів". Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на CBC News, уряд і органи безпеки Канади вивчають аудіозапис, на якому людина, розпізнана джерелами як міністр закордонних справ Ірану, обговорює можливість того, що знищення рейсу PS752 було навмисним актом.Джерело: https://censor.net/ua/n3247063 Джерело: https://censor.net/ua/n3247063
https://censor.net/ru/news/3247063/sekretnaya_zapis_iz_irana_ukazyvaet_chto_popadanie_rakety_v_samolet_mau_moglo_byt_prednamerennym_smi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Світовий Конгрес Українців
Слава Україні!
Шановне товариство! Вимушений звернутися до Вас за допомогою в протистоянні з Фейсбуком, який останнім часом зайняв активну антиукраїнську позицію. По крайній мірі це стосується його структурного підрозділу, який здійснює нагляд і контроль над спільнотою соціальних мереж в державах, утворених після розвалу Радянського Союзу і дислокується в Москві.
В мене не викликає сумніву, що значна частина співробітників московського підрозділу Фейсбуку є співробітниками Федеральної Служби Безпеки (ФСБ) Московії. Використовуючи свій статус працівників апарату Фейсбуку вони ведуть активну гібридну війну проти України і українських представників соціальних мереж, подавляючи активних її учасників по надуманих, не зрозумілих причинах. Це проявляється у вилученні дописів, блокування особистих сторінок на термін від 3 до 30 днів, видалення і блокування цілих груп на підставі поданих скарг маргінальних осіб, відвертих українофобів і україноненависників.
Так, допис може бути вилучений, а сторінка заблокована за розміщення чорно-червоного прапора, який є символом нашої національної боротьби, за вживання слова «москаль», тоді як це слово споконвіку вживається в побуті в Україні і в літературі і може означати як жителя Московії, так і її вояка. Та в Україні тисячі людей носять прізвища Москаль, Москаленко і т.п., тож нічого образливого в цьому немає.
Черговий такий випадок з видаленням допису і погрозою заблокувати мою сторінку на 30 днів трапився третього січня цього року. Я на своїй сторінці 30 грудня розмістив світлину (її можна побачити на скріншоті, що додається) і вірш присвячений Степану Бандері з нагоди його Дня народження – 1січня.
На зламі часу, в новорічну ніч,
Родився хлопчик названий Степаном*.
Напевне зорі знали в чому річ,
Що українським стане він Титаном!
Тож душу Бог послав йому таку,
Що наче світоч все життя горіла,
Дав силу волі й духу юнаку
Любов землі, яка його зростила.
І ця любов, неначе оберіг
Йому давала мужність та наснагу.
В концтаборах і тюрмах він зберіг
Незламну волю і борця відвагу.
Для нього гасло, – Воля або смерть,
Це був не символ, а життєве кредо
І боротьби смертельна круговерть
Дасть волю Україні, вірив твердо.
Його життя, ідеї, боротьба
Ще й досі ворогів його лякають
Ім’ям Бандери названа доба,
Бандерівці, - нас досі називають.
Тому, як шана, по всій країні
Звучить вітання-гасло в наших лавах.
Борцям за волю, - Слава Україні!
В боях полеглим всім, - Героям слава!
22.12.2015 р.
*1 січня 1909 р. народився Степан Бандера
ID: 630694
Цей мій допис за якихось п’ять днів отримав тисячі лайків, понад три тисячі людей його розмістили на своїх сторінках та в кількох десятках груп. Така популярність допису не пройшла повз увагу українофобів і за їх скаргою, а може і по власній ініціативі Фейсбук його видалив, а після мого заперечення на їх дії вилучення залишив в силі, але банити сторінку на 30 днів не став. Знову не погодившись з діями Фейсбуку, я отримав від його Служби підтримки повідомлення, що вони вже вдруге розглянули мій допис і прийшли до висновку, що він порушує НОРМИ СПІЛЬНОТИ. І якщо я не погоджуюсь з діями Фейсбуку, то я можу оскаржити їх в «Незалежній наглядовій раді», вказавши контрольний ідентифікатор FB-6KPDN1TN. Але що цікаво, що ця рада проводить лише вибіркову перевірку скарг.
Звичайно, що я підготував та подав на оскарження дії Фейсбуку, але впевненості, що скарга буде розглянута, немає ніякої. Але готуючи по заданій формі скаргу я виявив обурливий факт, який приховувався. Виявилось що допис видалили через світлину Степана Бандери! (див. скріншот) – «Мы удалили одно из ваших фото, поскольку оно не соответствует Нормам сообщества Фейсбук.» Мені відповіли, що їх спеціалісти провели перевірку контенту та встановили що він порушує Норми спільноти в розділі « Небезпечні особи та організації».
Ці «Норми» були обновлені в жовтні 2020 року. А далі дрібним шрифтом зазначено, що забороняється розміщати контент про будь яких осіб з цього розділу та актів їхньої діяльності.
Самий перелік осіб не наводиться, а акти діянь перераховуються – терористичні акти, масові вбивства, злочини на ґрунті нетерпимості, серійні вбивства і т.п.
То хто ж це умудрився внести Бандеру до цього списку і приписав йому ці злочини??
І видалення дописів через світлину Бандери вже набрали масового явища. В цьому скріншоті є витяг з сторінки Олександра Кусія з такою ж скаргою.
Видаляються і блокуються дописи в яких описуються звірства московітів на Донбасі.
Їхня звірства та жорстокість при поводжені з полоненими, страшні катування та знущання. І все це прикривається трафаретом, що цей «допис пропагує ненависть та ворожнечу». Іде війна, розв’язана Московією! Нас вбивають та катують, а ми не можемо в Фейсбуці про це навіть написати?!
В той же час відверто антиукраїнські дописи, нецензурна лайка, фейки і брутальна брехня про історію України, історичних постатей залишаються поза їхньою увагою і складається враження, що навіть заохочуються. Таким чином агентура ФСБ московітів, через соціальну мережу Фейсбуку має можливість впливати та формувати свідомість певної категорії громадян, що цілком вписується в їх тактику ведення гібридної війни.
Розумію, що захищати інформаційний простір, в тому числі і в соціальних мережах повинна держава і її структури. Та сьогодні на її спроможність в цьому плані сподіватися не приходиться, а більше на громадянське суспільство та на Вашу підтримку.
Надіюсь, що ці наведені обурливі факти не залишаться поза Вашою увагою і Ви швидше знайдете в англомовному середовищі вихід на корпорацію Фейсбуку та можливість захистити ім’я і пам'ять Степана Бандери та мільйонів полеглих героїв за волю і незалежність України. В ідеалі це було би перенесення, чи створення окремого підрозділу Фейсбуку в Україні.
З повагою, Мирослав Вересюк - 05. 01. 2021 р.
поет, член Національної спілки
журналістів України
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Я так хотів сказати, що люблю!
Щоб ти від мене ці слова почула,
Не було болю, розпачу, жалю,
Найщасливіша в цілім світі була…
Щоби іскрились очі кожен день
І усмішка ніколи не згасала,
А щоб душа, раділа від пісень,
Які би над колискою співала.
Та не судилось! Доля різний шлях,
А не рушник, встелила нам під ноги.
Ти часто так являлася у снах,
Що віршами ставали монологи.
З тобою я постійно розмовляв,
І що кохаю, вже давно признався!
Тобі спасибі, що є тим, ким став,
Що до без тями в тебе закохався…
05. 01. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Хто там кричав, як раптом щось,
То вийде першим на Майдан! -
Спитати хочу, - Де той лось,
Той горлопанистий баран?
Він не один! Зебілів цих,
Мільйони збилися у стадо.
Лох глузував, сміявся з них,
А ті його обрали радо.
Бо зомбували їх «плюси»!
Кодують й досі, що дивує.
Є ще за лоха голоси,
Та хто ж цих дурнів розкодує?!
В країні рейвах і бедлам,
Святкують обрані* Хануку…
Ось так, без бою, ворогам
Здалися не піднявши руки.
В країні справжній геноцид
Від пандемії, зубожіння.
І злість, і страх, і біль, і стид,
За всенародне очманіння.
Але лякає більше те,
Що досі ще не всі прозріли
І блазня нові фуете
Сприймають радісно зебіли.
Зробили всіх, й себе разом, -
Зебіли, вата, «патріоти», -
В країні хаос і дурдом,
А як раділи ідіоти?
На бюлетні, не папірці
Не просто галочка чи хрестик.
Нам шлях обрали виборці,
А хрест усім прийдеться нести!
*обрані – тут в розумінні ті, кого ми обрали у владу.
26. 12. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
То дощ, то сніг, то вітер свище,
Кружляє листя воронням.
Воно літає над ставищем,
Зв’язку позбувшися з гіллям.
Усе зруділо і зчорніло,
Поблякли, щезли барви всі
І вітер хмари, мов вітрила,
На клапті рве на випасі.
Не чути жодної пташини,
Ніде нікого навкруги.
Вогнем жаріє плід шипшини,
Кущі брунатні шелюги.
Ото й усе, що вабить очі
І спомин літа навіва.
Його з туману потороча
Своєю сірістю вкрива.
20. 12. 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Лис, лисиця, лисенята –
Лисяча сім’я малята.
І живуть вони в норі,
Там безпечно дітворі.
Руде хутро, довгий хвіст,
Не високий звір на зріст.
Дуже вправний, розум має,
Спритний, хитрістю вражає!
Миші ловить і птахів,
Комах, зайців, ховрахів.
Може навіть полювати
На козулю, а впіймати…
Не впіймав? Та це не горе!
Є ще кури на оборі,
Качки, гуси, інша птиця,
Завжди можна поживиться.
Ще, не знаю, чи ви знали,
Але пси, вовки, шакали
Все це лисяча родина,
Як тобі така новина?
14. 12. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
В лісі ми зустріли білку,
З гілки плигала на гілку.
Акробатка, прудка, жвава,
Непосида і вертлява.
Через це, - Як каже тато, -
Вивірка її ще звати.
У дуплі хатинку має,
Там припаси зберігає
Гриби сушить про запас,
Але, що дивує нас,
Що відважний цей літун,
Виявляється гризун!
Тобто миші, хом’яки
Білці родичі таки.
Ось такі цікаві речі
Тато повідав малечі!
12. 12. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Вже зовсім небагато залишилося днів до Нового року. Яким він буде і що нас чекає? Однозначно можна сказати, з огляду справ в державі, що легким він не буде. Занадто багато проблем «по приколу» ми своїми руками зав’язали в тугий вузол і він ще більше затягується.
Та попри всю складність ситуації в економіці, з короновірусом і в війні на Сході, я хочу звернути увагу на одну важливу дату, можна навіть сказати – ювілейну дату, якою стане 2021 рік. Саме в цьому році виповниться рівно 300 років з того часу, як Петро I в далекому 1721 році перейменував Московію на Росію, присвоївши не тільки назву, що їй ніколи не належала, але й історію. Не думаю, що в Кремлі це згадають і будуть святкувати цей ювілей, адже це не ті «скрепи», які вони віками вибудовують з історії Київської Русі. Тож варто їм нагадати їм про це. Нагадати їм, що вони московити, а Московія пряма спадкоємниця Орди!
З цього приводу Карл Маркс в своїх статтях «Викриття дипломатичної історії ХVIII ст.» писав: "Історія Московії пришита до історії Русі білими нитками… Не сувора слава норманської доби, а криваве болото монгольського рабства було колискою Московії, а сучасна Росія є нічим іншим, як трансформацією останньої." З огляду на сучасну Московію це виглядає так, як написано не кілька століть тому, а буквально сьогодні! Вбивчо вірна оцінка!
Тоді, у ХVII -ХVIII століттях, ми не мали можливості обстояти свою історичну назву, свою історію, запобігти знищенню писемних пам’яток та фальсифікації, переписуванні історії, але українці завжди негативно сприймали факт крадіжки їх історичної назви. Так, Тарас Шевченко у своїх творах ніколи не вживав слова Русь по відношенню до Росії. Він завжди називав її тільки Московщина!
То ж ніщо не мішає нам почати робити це сьогодні і почнімо це з назви. Повернемо Московії її історичну назву! Особисто я намагаюся в своїх поезіях вже давно використовувати саме назву Московія, як позначення території і московити, як населення. Бо це аж ніяк не федерація і не народ. В цьому навіть є своя перевага, бо за слово московит фейсбук не блокує, так як за слова москаль чи кацап. Тож використовуймо всюди лише історичну назву Московія і московити!
Ніхто в світі не називає чужі народи їхніми назвами, називають своїми, відповідно до усталених мовних і історичних традицій. Так фіни себе і країну називають Суомі, угорці себе називають мадярами, а шведи, англійці і німці угорців називають уграми. Тому якщо московіти називають себе «русскими», то це зовсім не зобов’язує нас їх теж так називати. Вони споконвіку були московитами, бо держава їхня звалася Московія. У нас є усталена історична назва для цього народу і для цієї території, а «Росія», чи як там – ерефія, це вкрадена назва. То чому ми, ті у кого її вкрали, повинні сприяти цій крадіжці?
Головним в питанні відновлення сусідній державі і її народу історичної назви Московія і московити є політична воля правлячих еліт України. Та на сьогодні правлячої, української еліти в державі не існує, є «слуги» з комплексом малоросійської меншовартості. Було би добре на законодавчому рівні закріпити щоб в підручниках та атласах використовувалася назва Московія. Та на такий подвиг слуги не здатні. Але громадянське суспільство цілком може і повинно поставити «питання Московії» на порядок денний і почати використовувати тільки цю історичну назву. Вода камінь точить, тож все залежить від нас. Ще донедавна ми і мріяти не могли про безвіз і Томос. Так і в цьому питанні. Це буде непростий шлях, але його треба пройти, щоб здобути перемогу у війні з московським агресором і на цьому фронті. Бо як писав Конфуцій: «Хто називає речі своїми іменами, той побудує світ».
Мирослав Вересюк
м. Вінниця
10. 12. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897722
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
Агов! Хохли! Чого вам ще бракує?
Така земля! І в надрах є всього!
Але чужинець в домі хазяйнує,
Його шанують краще чим свого.
Агов! Хохли! У вас є все для слави!
Одна з наймилозвучніших із мов!
А ви все з дуру, бо ж не для забави,
Спілкуєтесь "рюзьким язиком".
Агов! Хохли! Дарований вам Томос
Вже канонічність церкви утвердив!
А ви кацапський слухаєте голос,
Зомбуючий хохлів речитатив.
Агов! Хохли! Байдужість, тупість ваша
Щодня державу нищать мов іржа.
Країна братська й далі для вас раша,
І думці цій війна не заважа.
Агов! Хохли! Оті мільйонні жертви,
Голодомори, тюрми, табори,
Не вчать нічого! Ржати і пожерти!
Це свідчать і останні вибори.
Агов! Хохли! У всьому винен Порох?
Не московіти, блазень чи ОПЗЖе?
Та ви страшніші чим заклятий ворог!
Не треба з вами ворога уже!
Агов! Хохли! Пора уже прозріти!
Почати чути, думати вже час!
В чужих світах ростуть онуки, діти,
Що в Україні буде після вас?
Агов! Хохли! Мене від Вас коробить!
Пролита кров вам душу не ятрить!
То що ж тоді з вас українців зробить?
Коли ж настане ця стражденна мить?
05. 12. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
В нашій хаті кіт з’явився,
Тато каже, - Приблудився….
Холодно! Тож пожаліли
І кота того пригріли.
Він за місяць вже обжився
І господарем зробився.
Чималий такий котисько,
Підійти, то лячно близько.
Шерсть руда і аж палає,
Але вдачу гарну має!
Я здружився з ним нівроку,
З ним робив і перші кроки.
Я з ним бігаю та граюсь
В різних закутках ховаюсь.
Та буває, але зрідка,
Часом робимо ми збитки, -
То горнятко розіб’ється,
Молоко десь розіллється,
І бувало, що зі столу
Скатертина впаде долу.
А сьогодні, - каже мати, -
Холодильник відкривати
Кіт напевно вже навчився,
Бо куди ж кав’яр подівся?
Що на це їй відпові́сти,
Там на двох нема що їсти.
Мама все це добре знає,
Жартома бува зітхає,
Що тепер, лиха година,
В сім’ї ще одна дитина!
01. 12. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Наш ворог хоче щоб ми все забули
І знову затягнути нас в ярмо.
Впродовж віків нас нищили і гнули,
А ми, на диво, досі живемо́!
Із мапи стерти, звести нас зі світу,
Назавжди щоб забули хто ми є,
Кого нащадки і чиї ми діти,
Коріння роду втратили своє.
Мільйони вбитих, полічити годі,
Навіки щезли в тюрмах, таборах.
Голодомори, війни у народі
Вселили в гени невимовний жах.
Що ми ще є, то це насправді диво?
Адже підступність наших ворогів,
Жорстокість дика, лють і що важливо
Було мовчазне схвалення богів…
Які гріхи, провина в чому наша?
І як на мене, є вона у тім,
Що ми орду, яку прозвали «раша»,
Самі призвали і впустили в дім…
А треба було нищити ординців,
Щоби в тайзі защезли, в болотах.
Лишень при згадці слова УКРАЇНЦІ
В нутрі звіринім прокидався страх.
Нам пам'ять історичну відновити,
Щоби в душі ятрило повсякчас.
І душу українства відродити,
Щоб дух свободи, вольності не згас.
Себе не дати знов заколисати,
А пам'ять щоб будила кожен раз!
Рішучість мати ворога вбивати,
Не дати змоги щоб вбивали нас.
30. 11. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Чого ти скиглиш? Що тобі не так?
Це ж влада та, яку ти сам обрав!
Тепер тобі не до душі бардак,
І дурні, за яких голосував?!
Дорожче все, тарифи, ціни теж,
Від ковіду люд гине тисячами…,
Виходить знову блазень на манеж,
Спілкується відосиками з нами!
Як ненавиджу я людей тупих!
Ходячі шлунки, дурні безголові!
Нещастя України всі від них,
Є вроді мозок – думать не готові!
20. 11. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
СЛОВО ВІД АВТОРА
Це вже четверта збірка громадянської поезії. Вона
є фактично поетичною хронологією життя і боротьби
України з листопада 2017 року по вересень 2020 року.
Після видання збірки СПОЛОХ, яка вийшла напередод-
ні Майдану і була провісником цих подій, побачила світ
збірка ГОРНИЛО, яка охопила період подій на Майдані
та найкривавішого періоду війни з Московією 2014–
15 років, та ГЕРЦЬ, куди включені вірші, написані як
відгук на воєнне лихоліття 2015–17 років. Друзі кажуть,
що чотири збірки громадянської поезії, які є хроноло-
гією подій і охоплюють період з 2010 року по сьогод-
нішній день, – це явище, яке заслуговує на увагу. Мож-
ливо. Їх написання і видання виснажує та спустошує
як душевно, так і фізично, адже переживання та емоції
випалюють тебе до тла.
Сьогодні вже йде сьомий рік кривавої війни з Мо-
сковією, і це довше, чим тривала Друга світова війна.
Україна, втративши значну частину території, населен-
ня та економічного потенціалу, перебуваючи на межі
дефолту та будучи фактично роззброєною, зуміла ви-
стояти і зірвати плани Московії по створенню Новоросії,
заплативши життям тисяч солдатів і добровольців.
І цей героїзм та жертовність народу не могли не
знайти відгуку в душі і не вилитись у віршовані рядки,
як і інші події з життя країни. Тож поетична збірка охо-
плює вказаний вище час, тобто період правління п’я-
того Президента і початок правління шостого, що дає
змогу не тільки порівняти їх роль в керівництві держа-
вою, але і по іншому поглянути на минулі події та на
зроблене. Історикам ще належить дати оцінку та роз-
класти по полицях історію війни з Московією та роль і
діяльність політичних лідерів країни в цей період. І, на
мою думку, діяльність п’ятого Президента буде заслу-
говувати найвищої оцінки, хоч в багатьох своїх віршах
я піддавав його гострій критиці. Адже питань до його
діяльності було чимало. Були в нього помилкові кадрові
рішення, а були і не зрозумілі, як в плані з Саакашвілі.
Здавалося, що затягуються реформи, відсутня бороть-
ба з корупцією і з представниками п’ятої колони, надто
повільно ведеться слідство по розстрілах на Майдані…
Але ми не хотіли розуміти, що іде війна і щоденно є
вбиті та поранені, що проти країни ведеться ще й еко-
номічна війна, а політичні, законодавчі та організаційні
процеси, як і процесуальні та слідчі дії мають певний
термін підготовки та проведення. Але ми теж мали пра-
во вимагати рухатися швидше.
Не зумівши перемогти Україну економічним шляхом
та військовою агресією зовні, ворог змінив тактику, щоб
розвалити нас зсередини. Для цього він задіяв дуже
страшну зброю в сучасних умовах і з сучасними техно-
логіями – пропаганду. Ця пропаганда була скоордино-
вана з діяльністю внутрішніх ворогів. І це спрацювало.
На жаль, люди звикли вірити всьому, що показує те-
лебачення чи поширюється в інтернеті. І якщо йде підбір
тенденційних чи відверто брехливих матеріалів впро-
довж багатьох передач, люди починають сприймати їх за
достовірну інформацію, і переконати їх в протилежному
неможливо. Саме так була побудована президентська
передвиборна кампанія, коли і зовнішні інформаційні
джерела, і найпопулярніші внутрішні, найрізноманітніші
політичні сили боролися лише проти чинного президен-
та, не гребуючи найбруднішими технологіями та безпре-
цедентною брехнею і фальсифікаціями. Не дивно, що
проти нього об’єдналися промосковські сили. Але те, що
з ними заодно опинилися і наші націонал-патріоти, це
вже є свідченням деградації їхнього рівня.
При всіх недоліках і помилках п’ятого президента,
якщо їх покласти на терези, а на іншу шальку – зірвані
плани Московії по розчленуванню та знищенню дер-
жави, уникнення дефолту, відновлення промислового
та економічного потенціалу, створення майже з нуля
збройних сил, безвіз та надання Україні Томосу, ство-
рення міжнародної коаліції на нашу підтримку та за-
провадження санкцій проти Московії, то відповідь оче-
видна. Це є свідченням відсутності історичної пам’яті в
більшості населення, адже прожиті події забуваються
або з подачі інформаційних джерел, а більшість з них
опинилася в руках промосковських сил, сприймаються
викривлено. І це в умовах жорстокої внутрішньопартій-
ної боротьби всередині країни і відкритої агресії зовні.
Ми не бачимо і тому часто не розуміємо цієї боротьби
і якою ціною досягаються компроміси. Та це і є демо-
кратія. А в умовах, коли немає єдності в суспільстві,
вона не завжди діє на користь державних інтересів.
Шкода, але ми не пішли шляхом країн Прибалтики,
які прийняли на законодавчому рівні закон про те, що
вони були окуповані. Тож тепер вимушені здійснювати
заходи по деокупації. На підставі цього закону вони ви-
давали паспорти тільки корінному населенню і тим, хто
склав іспит з мови та історії, всі інші отримали паспорти
не громадян, і таким чином їх позбавили права обирати
і бути обраними в органи державного управління, чим
відсікли вплив п’ятої колони. І тому коли Московія ре-
петує в Раді Європи про утиски «рускоговорящіх», у них
є залізний аргумент – прийнятий ними Закон, і до них
немає претензій про порушення демократичних прин-
ципів. У нас же все навпаки! Паспорти видали всім!
Тому Україна вимушена терпіти та й ще фінансувати
промосковські партії, зважати на хай по утисках «руско-
говорящіх» та їхніх інформаційних джерел. А про шко-
ду і небезпеку від діяльності цих представників п’ятої
колони в державних органах і говорити не доводить-
ся. Тож політика – це і справді мистецтво можливого, а
брехня сприймається завжди краще, чим гірка правда.
Усвідомлюючи всі ці процеси, я неочікувано для ба-
гатьох під час виборної кампанії почав підтримувати
чинного президента. І це тоді, коли всі звинувачува-
ли його в нечуваному збагаченні, мародерстві і в усіх
смертних гріхах. Чого я тільки не наслухався і не на-
читався про себе в інтернеті! Що я порохобот, що про-
дався, що мене купили… А я не міг збагнути іншого,
як в умовах війни і такої безпрецедентної, брудної про-
паганди люди забули недавно пережиту історію свого
життя, повірили брехні і що блазень може бути прези-
дентом. Це все ви знайдете в цій збірці. Це може не ви-
сокохудожні речі, але це щирий відгук душі на трагедію
зомбованих людей і трагедію країни. Адже голосування
«по приколу», «какая разніца», «гірше не буде», «аби
не Порошенко» є свідченням бездумної байдужості і
безвідповідальності до власної долі, дітей, держави.
Саме тому держава сьогодні опинилася в руках лю-
дей, які ніколи не вболівали і не боролися за Україну, а
лише заробляли і паразитували в ній. Боляче, але ми
власноруч віддали кермо держави в руки манкуртам і
неукам. І це результат нашої байдужості та пофігізму
та повторення історичної трагедії народу сторічної дав-
ності, що потім призвело до жахіть Голодомору і мільй-
онних жертв.
І щоб змінити цю ганебну ситуацію, нам потрібно
об’єднуватись і висунути на виборах в президенти єди-
ного кандидата від всіх національно-демократичних
сил. Хто ним стане, казати не буду, хоч на сьогодні це
очевидно. Але це на сьогодні, тому що вороги Украї-
ни здатні на будь-який злочин. Московія показала,
що її ніщо не може зупинити ні в самій Московії, ні на
території інших країн. Без цього об’єднання Україна
програє. Зовнішні і внутрішні ворожі пропагандисти та
політтехнологи, в разі роздрібнення національних сил,
виведуть в другий тур таких кандидатів, що будь-який
вибір буде програшним.
Ми навіть не можемо уявити, які сили і засоби
задіяні Московією для нашого знищення, адже існу-
вання України з її історією позбавляє імперців майбут-
нього, бо руйнує всі міфи, всі підвалини їх існування,
які вони віками вибудовували на нашому фундаменті
і нашими кістками. Нам треба зрозуміти і закарбувати
в генетичній пам’яті, що Московія була і завжди буде
нашим онтомологічним ворогом, адже в її політичній
доктрині Україна не існує і існувати не може. Отже з
цим ворогом не можна домовитись ні в який спосіб і ні
на яких умовах, а будь-які тимчасові угоди і загравання
будуть обманом та закінчаться плачевно.
Так! Це наша сусідка, і ми приречені на це сусід-
ство. Але з формацією, в якій існує різновид фашизму
– рашизм, не може бути нічого спільного. Тобто жодних
зв’язків чи контактів, ніякого сполучення і торгівлі. В
ідеалі це мала би бути стіна, стіна на кордоні і в голо-
вах людей. І чим швидше ми це зрозуміємо та втілимо в
життя, тим швидше зможемо убезпечити себе і Україну.
Та треба бути готовим і до розвалу цієї формації,
щоб повернути собі те, що нам належить по праву, і
убезпечити себе від того, щоб нас не завалило уламка-
ми. Що це станеться, я переконаний! Потрібно тільки,
щоб в цей час ми мали справжню проукраїнську владу,
яка б діяла рішуче і тільки в національних інтересах.
Викладений на фейсбуці останній вірш з цієї збір-
ки за дві доби зібрав понад три тисячі лайків, і його
поширили понад чотири тисячі читачів, що дає надію
на прозріння і бажання виправити ту ситуацію, яку ми
по своїй дурості зробили. Мені навіть не потрібно від-
повідати на окремі негативні відгуки, цих рецензентів
ганьблять самі читачі. Це є яскравим свідченням того,
що громадянська поезія потрібна. Вона гуртує, окриляє
і надихає. Тому я вже знаю, що буду писати і далі. Бо
те, що щемить в грудях, витискає сльозу, знаходить від-
гук в душі і проситься віршем, не залишить байдужим
інших та обов’язково знайде відгук в їхніх душах.
Ще хочу видати четверту збірочку для дітей, адже
Україна починається з малечі, і це наше майбутнє. Але
все впирається в обмеженість ресурсів. Та ще більшою
проблемою є неможливість попасти у виробничі плани
великих видавництв. Хоч і кажуть, що хто стукає – тому
відкривають, але я достукатися не можу. То ж одна
надія на інтернет. І по лічильнику на моїй сторінці в
«Клубі поезії» я бачу, що вірші затребувані і їх читають,
там десятки тисяч прочитань. Та і фейсбук радує тися-
чами поширень, хоч тут я викладаю переважно грома-
дянську поезію. Задумів багато, і треба поспішати…
В цій передмові неможливо торкнутися всіх питань,
які турбують та болять. А болить у більшості з нас Доля
України. Бо це наше майбутнє, дітей та онуків. І яким
воно буде, залежить від кожного, нашої мудрості, рі-
шучості, небайдужості та непримиримості. Нам треба
зрозуміти, що розвиток держави можливий лише ево-
люційним шляхом, і це довгий і складний шлях. Але
щоб змінити державу, маємо змінитись і ми. Боротьба
за Україну триває. Вічна пам'ять тим мільйонам, які від-
дали життя за нашу незалежність, будьмо гідними їх
пам’яті, і Слава Україні! Героям Слава!
Мирослав Вересюк
м. Вінниця
30.08.2020 р.
«Рейвах». Поезії / Мирослав Вересюк – Вінниця:
ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2020. – 128 с.
IBSN 978-966-621-687-1
Слово «рейвах» походить з ідишу – староєврейської
мови. Буквально перекладається як «безлад». Водно-
час може означати ризиковану, але прибуткову справу.
В українській мові має синоніми: безладдя, нелад, гар-
мидер, бедлам, хаос, шарварок, галас, репет, метушня,
сум’яття, веремія, розруха.
Саме це відбувалося в головах українців під час пре-
зидентських виборів в 2019 році, та саме в такому стані
опинилася Україна в результаті їх вибору. І цей рейвах
нам належить подолати. Поезії з цієї збірки, різкі та емо-
ційні, відображають весь трагізм ситуації і водночас ге-
роїзм тих, хто боронить і бореться за українську Україну.
А для тих, хто сприяв такому вибору, це і справді ста-
ло неймовірно прибутковою справою. Чи буде вона ризи-
кованою – побачимо.
УДК 821.161.2’06–1
© Вересюк М. П., 2020
IBSN 978-966-621-687-1 © Вінницька обласна друкарня, 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
В смертях від ковіду і від Голодомору
Незаперечно спільним є момент,
Що влада винуватець цього мору,
Злочинний над людьми експеримент.
Але трагедія і фарс водночас в тому,
Що ми цю владу, вчора і тоді
Обрали, від війни відчувши втому,
Та опинились в більшій ще біді.
Історія не вчить, а ми не хочем вчитись!
Кому спізніле треба каяття?
Якщо втомився і не хочеш битись –
Державу втратиш, волю, та й життя!
14. 11. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Що з нами сталось? Як забули все?
Прощаєм навіть те, чого не можна!
Москва для нас одвічно смерть несе,
Вона жорстока, підла і безбожна!
Це та орда, що ще з часів Руси
Міста палила наші і вбивала,
А своїм звірством у Петра часи
Святих на небі навіть шокувала.
Батурин був зруйнований до тла,
Всі жителі порубані шаблями,
А на плотах, Дніпром, пливли тіла
З розп’ятими, на палях, козаками.
А потім Катька зруйнувала Січ
І вільний люд зробили кріпаками.
Нас ввели в кому і впродовж сторіч
Гнобили та знущалися над нами.
Нас обікрали, обібрали геть –
Історію і церкву, назву нашу,
Бо тільки наша історична смерть
З Московії могла створити «рашу».
Забороняли мову безліч раз,
Літописи палили, стародруки,
Так було в царський і в радянський час,
Чинили злочин московитів руки.
Вони у них по лікті у крові!
Якби їх жертви в двадцятому сторіччі,
Зібрати разом й скласти у рові,
То рів би землю опоясав тричі…
Але нащадки тих чия рідня
Здихала в муках від Голодомору,
Російською спілкуються щодня
Без мук сумління, каяття, докору.
Нащадки тих, хто в тюрмах, таборах
Поклав життя за волю і свободу
Віддали голос свій на виборах
Фактично ворогам свого народу.
Що з нами сталось? Ми забули все!
І навіть те, що йде війна на Сході.
Погибель нам Московія несе,
Якщо не буде єдності в народі.
Нема братерства і нема рідні!
Онтологічний* ворог московити, –
Це пам’ятати треба день при дні,
Якщо в своїй ДЕРЖАВІ хочем жити!
* Онтологічний ворог – тобто такий, з яким неможливо домовитись ні про що. З ним неможливе примирення, позаяк відсутнє поле для домовленостей.
11. 11. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Я любив попри все! Я любив тебе так,
Як ніхто не любив і ніколи!
Це кохання моє – з неба посланий знак,
В рік останній закінчення школи.
Я кохав і страждав від своїх почуттів,
Серце в грудях палало від жару
І про них всьому світу кричати хотів,
Та не знав, чи складу тобі пару.
Тож свої почуття я ховав від усіх
Бо лякався насмішок над ними,
І що злі язики їх піднімуть на сміх,
Роз’єднають нас, зроблять чужими.
Щоб поранити душу потрібні слова,
Ними можна скалічити, вбити.
Не буду казати, - Ти була не права!
Й не беруся нікого судити.
Нас судило життя, доля кожному з нас
Вирок свій постелила під ноги.
Пів століття пройшло, але пам'ять не раз
На шкільні повертала пороги.
Я кохав до нестями, любив попри все,
Попри розпач, зневіру і відчай.
Почуття не завжди в душу спокій несе
Бо в коханні є теж протиріччя.
01. 11. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Чекає хтось на Вашингтона,
А дехто вже й на Піночета.
Дістала п’ята всіх колона
Та вихідці із Назарета.
Кого б і що ми не чекали,
Самі у всьому завинили!
Якби хоч трохи розум мали,
Ми би інакше зовсім жили!
27. 10. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Живеш минулим весь цей час,
А про майбутнє і не мрієш,
Та забуваєш кожен раз –
Пожнеш лиш те, що сам посієш.
Душа, скалічена життям,
Ніколи не розправить крила.
І це твоя вина, затям,
Що не підняв свої вітрила.
Байдужість знищує, повір,
З’їдає як іржа залізо.
Весь світ для тебе це твій двір
І статки запхані в валізи.
Тож покосити бур’яни,
Не на подвір’ї, а за плотом,
Кропиви хащі, бузини,
Зробити це вже має хто-то...
Везеш непотріб весь у ліс,
Сміття скидаєш все у річку,
А потім молишся до сліз
І на покуті ставиш свічку.
Всім кажеш, що християнин,
У церкву ходиш при нагоді.
Та ти насправді *** син
Чи може дочка по природі…
Живеш немов отримав візу,
І в інший світ квитка придбав.
Та статки напхані в валізу,
Ніхто з собою не забрав…
22. 10. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Запитати хоче Лох
Бо цікавить лоха, –
Хто бажає щоб він здох,
І його епоха?
Хто ще хоче щоб заграв
Прутнем на роялі?
А від всіх державних справ
Був якомога далі!
Як від призовів тікав
Не хотів спитати, –
За усю сукупність справ,
Скільки можуть дати?
За увесь зелений слиз,
Зрадників при владі
Політичний цей стриптиз
Блазня на посаді?
Тож спитай, - За все це зло,
Що тебе чекає?
Є довічне! Повезло –
Розстрілу немає…
17. 10. 2020 р.
Малюнок Максима Паленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Ну, що хохли? Отямились? Чи далі,
Всім курям насміх, і на зло собі,
По колу йдемо, а не по спіралі,
Веземо слуг на власному горбі?
Вони вже зручно всілися на шиї,
Керують нами, вказуючи шлях,
Навішали локшину і помиї
До мрії знову йдемо по граблях.
Я злюсь на них і водночас жалію,
Немов малеча, здатні на дурню!
Їм впиханули блазня, як месію,
І не одну ще втюхають фігню!*
Брехня липка, під себе підминає,
Хто їй повірив – ворогом стає.
Гіркою правда, незручна буває,
Тому брехні так часто програє.
Наш ворог дуже підлий і підступний,
Сум’яття сіє в наших головах
Щоб власний розум був нам недоступний,
Щоб розпач був, жила зневіра, страх.
Коли ж будемо врешті розрізняти
Хто наші друзі, а хто вороги,
Колону п’яту виженемо з хати
І винищимо нечисть до ноги?
Та вкотре дурнів водять манівцями,
Колона п’ята підняла хвоста!
Коли ж нарешті прийдемо до тями.
Вернемо Крим і спалимо моста?
12. 10. 2020 р.
* Фігня (херня) – тут неможливо підібрати нормальні і правильні слова, адже більшість населення завдяки телевізору все одно проголосує за ці антиукраїнські партії – ОПзЖ, «За майбутнє», «Наш край», «Слуга народу», «Перемога Пальчевського» і т.п.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Субота 19 вересня видалася напрочуд пригожим днем, тож я вирішив приступити до збору винограду. Він вже набрався достатньо цукру і його несамовито атакували оси та шершні.
Збираючи виноград десь після обіду почув звуки весільної музики, яка лунала з якогось ресторану, що на вінницькій об’їзній. Там часто гуляли весілля, тож нічого незвичайного в цьому не було. Але раптом з того напрямку почав лунати державний гімн у натхненному жіночому виконанні. Я завмер біля винограду, розмірковуючи, що там відбувається – якесь партійне зібрання по висуненню кандидатів на місцеві вибори чи і справді весілля, адже перед тим лунали чисто весільні мотиви. Після гімну вони почали лунати знову в перемішку з монологами ведучої.
Останнім часом я вже давненько був на весіллі. Так, було що на весіллі лунали молитви, але виконання гімну чути не доводилось. Може це нова традиція і я відстав від життя? Тож цікавість взяла гору і я вирішив прояснити, що там відбувається – партійний форум чи все ж весілля? Взявши в пакет всі три збірки громадянської поезії та три збірки дитячої, вирішив так, - якщо це якийсь форум, то розвернуся і піду. А якщо це і справді весілля, то подарую молодятам свої збірки, адже виконання гімну на весіллі мене дуже зачепило.
Тож я вирушив навпрошки через ліс на звук музики і вийшов до комплексу під назвою «Вечорниці» в ресторані якого і справді гуляли весілля. Персонал закладу підтвердив, що гімн виконувався саме тут у виконанні тамади. Вони не знали, хто гуляє на весіллі і як звуть молодят, тож я попросив покликати когось з батьків. Через якийсь час вийшла мати чи то молодого чи то молодої в якої я попросив вибачення і спробував пояснити мету свого візиту. Її одразу попередив, що в зал я не піду, а хочу лише залишити молодим свої збірки і вона назвала імена винуватців дійства – Олексій і Яна. Домовились, що я підпишу збірки за залишу їх адміністратору ресторану, а вона їх потім забере.
Можливо, що я відстав від життя. Але виконання державного гімну на весіллі я почув вперше і це мене вразило. Не знаю чия то була ідея, батьків, молодят чи ведучої, але низький уклін їм усім. Це є свідченням того, що Україна відроджується, проростає в наших душах і серцях. Слава Україні!
21. 09. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889335
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Операція українських спецслужб по затриманню «вагнерівців», які брали участь в війні на Донбасі, могла б увійти в історію як приклад їхньої фахової і самовідданої роботи. Натомість вона увійде в історію чорною сторінкою, як історія зради інтересів України на найвищому рівні. Після цього, що відбулося всі причетні особи мали б не тільки піти у відставку, а й негайно арештовані.
В двох словах про суть операції. Законспірований агент наших спецслужб набирав групу людей з досвідом війни на Донбасі і Сирії – нібито для охорони нафтової інфраструктури у Венесуелі. Кожен з бойовиків пройшов відеоінтерв’ю, в якому детально розповідав про свій бойовий досвід і участь в боях. Російські виродки, які вбивали людей за гроші, ні про що не підозрювали і хвалилися своїми злочинами, демонструючи їх в якості високого рівня своєї профпридатності. Відеофіксація цих матеріалів проводилася в межах кримінальної справи, санкцію і процесуальний контроль за якою здійснював один з заступників генпрокурора.
Фірма «роботодавець» придбала для них квитки до місця призначення з пересадкою в Стамбулі. До Стамбула вони мали летіти з Мінська літаком турецьких авіаліній. Цим же рейсом мали летіти агенту СБУ. У одного з них на обладку мав статися серцевий напад, що вимагало би екстреної посадки літака в Києві для надання невідкладної медичної допомоги. Після посадки вагнеровців» мали прийняти працівники спецслужб.
За день до захоплення найманців заступник голови СБУ доповідав Президенту Зеленському про намічену операцію. На цій нараді був також присутній голова ОПУ Андрій Єрмак. Саме він зажадав негайного скасування операції, стверджуючи, що це може зірвати намічений нібито обмін полоненими. Але скасування операції було неможливим так як «вагнерівці» вже прямували до столиці Білорусії автобусом. Президент підтримав Єрмака і було вирішено відкласти виліт найманців з Мінська на чотири дні. А вже наступного дня Російська ФСБ в повному обсязі отримала інформацію про цю спецоперацію і їх було арештовано білоруською владою і потім депортовано в Росію.
Влада не гребує ніякими засобами щоб заперечити проведення цієї операції і уникнути викриття її ганебного провалу на найвищому рівні та своєї відповідальності. Терміново звільняють з посади голову ГУР Василя Бурбу, який вимагав перевірити на поліграфі учасників наради в офісі президента. Єрмак заперечує проведення такої операції. Це ж почали стверджувати новий керівник розвідки і СБУ, яку очолює друг дитинства президента і керівник структур Кварталу – 95. Незважаючи на наявність ксерокопій матеріалів цієї справи і готовність дати свідчення працівників спецпідрозділів, влада перешкоджає створенню парламентської комісії для розслідування цієї справи. Провладні експерти доказують неможливість проведення заключного етапу з приземленням літака в Києві і які це могло мати негативні наслідки.
Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія пообіцяв, що особисто блокуватиме у парламенті створення тимчасової слідчої комісії щодо "вагнерівців". «Якщо, припустимо, це спецоперація, як пишуть ЗМІ, була виконана разом з спецслужбами інших країн, то ви думаєте, що це буде схвалено,що їхні закриті стосунки будуть якимось чином обговорені в суспільстві?» - заявив він. Цим його словам не надали уваги як і певним подіям, що відбулися в Одесі, але вони і є тими доказами, які підтверджують реальність її проведення та можливість успішного завершення.
Чомусь повз увагу багатьох пройшла інформація щодо затримання в Одесі 11 вересня агентами турецької розвідки члена Робітничої партії Курдистану, якого в рамках спеціальної операції доправили його до Туреччини. Турецька спецоперація проводилася під контролем і за сприяння Служби безпеки України. Ось таким чином Україна розрахувалася з Туреччиною за сприяння в проваленій спецоперації із затриманням членів ПВК Вагнера. В обмін на затримання злочинців, яких розшукують спецслужби Туреччини, спецслужби України могли отримати сприяння щодо екстреної посадки літака турецьких авіаліній в Києві і затримання вагнерівців.
В демократичній країні після такого скандалу винні давно би подали у відставку і велося слідство. А ми, по приколу, обрали таку владу, яка всілякими способами намагається приховати свої золочини. І це найстрашніші і найважчі злочин – держана зрада та співпраця з ворогом. Що ще має статися більш страшного, щоб ми нарешті позбулися цієї влади?
19. 09. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889131
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Скажи, Володька, - Нахрина,
Тобі це було президентство?!
Не зліпиш кулі із гівна!
Чи обісратись, то блаженство?!
У ролі мачо-пацана
Кривлявся би собі в Кварталі,
Обрубком свого пісюна
Ще довго грав би на роялі.
Про що ти думав коли йшов?
Чим думати теж треба мати!
А ти без тями, знань основ,
Рішив, що зможеш керувати?
Ти ж бидло! Неук! Дилетант!
Душиця підла малороса!
Який із тебе там гарант,
Коли від армії ти «косиш»?
Мав би, стерво, зрозуміти
Як ти принижуєш солдат!
Як їм ганьбу оцю терпіти –
Верховний їхній ухилянт…
Брехло гуняве, популіст,
Можливо, що й продажна шкура!
Слизняк, бридкий неначе глист,
Для тебе це нова халтура…
Манкуртом ріс на цій землі,
Сміявся з символів, народу.
У тім кварталівськім кублі
Там стукають у дно зісподу.
Страшний невіглас, таки лох,
Спаскудив все чого торкався.
В душі твоїй чортополох,
Давно вже з нечистю злигався.
Якщо ще клепка в тебе є
І те, що чуйка звуть в народі,
Скажи, - Пробачте! Не моє!
Я помилився! З мене годі!
26. 08. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Тож годі сліз і попіл посипати,
Каміння розкидати врізнобіч!
На всіх одна в нас Україна-мати,
До гурту, в лаву, станьмо пліч-о-пліч!
Хай розуміє влада, що ми сила!
Нас не поставить ворог на коліна!
Свобода, незалежність – наші крила,
Без них не буде вільна Україна!
Тому збирайся, друже, у дорогу,
День Незалежності стрінемо в столиці!
За Україну помолімось Богу,
Нехай наш марш на небі освятиться!
Це наше свято, свято сили духу
Із щемом в серці, сльозами на очах.
Ми не дамо змінити вектор руху,
Бо вже давно в собі здолали страх!
На полі бою, за свою Вітчизну,
Життям платили задля перемоги,
Ховали друзів та справляли тризну,
Від грузу «200» плакали дороги.
Ми стали інші, нас не залякати,
Цей марш продемонструє нашу силу!
За Україну треба не вмирати,
А ворогів спровадити в могилу!
І ми готові! Влада хай відчує
Рішучість нашу, волю, силу духу!
Вся Україна маршем цим крокує,
Не треба заважати її руху!
20. 08. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Донбас, це давня ракова пухлина
З якої проростали метастази!
Народ є в світі, гірший чим скотина
І дуже важко збутися зарази.
Пухлину цю ростили московіти,
Давно вже ними в цих краях смерділо.
Там виріс набрід, у якого діти,
Сприймали Україну знавісніло.
Набрід Донбасу – послід московітів,
З боліт і нетрів завезених сюди,
Щоб спорожнілі села заселити
Та Голодомору приховать сліди.
Після війни вже, за рішенням властей,
Зробили тут, як місце для відходів,
Де поселяли злочинців всіх мастей,
З усіх країв непотріб і народів.
І ріс той набрід у звіриній люті,
В ненависті страшній і дикій злобі.
Червона зірка в нього на покутті,
Їх треба було нищити в утробі!
Війну ця нечесть у Донбас призвала,
Махала знавісніло «триколором»
За мову, прапор, стрічку нас вбивала
Й оте «расея» скандувала хором.
Там стільки закатованих і вбитих!
А нам про вибори, статус і формат!?
Та набрід треба цей обгородити
Колючим дротом, ще й у кілька ряд!
А потім, десь вже через десять років,
Привівши трохи наволоч до тями,
Робити можна і наступні кроки
З їх громадянством, їхніми правами.
***
Той, хто бездумно прагне повернути
Змосковщений, зомбований Донбас,
Коня троянського нам хоче впиханути!
Що було потім, знає кожен з нас!
15. 08. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
У купі мотлоху старого,
На звалищі, у Конче-заспі,
Нам перемовника ще того,
Знайшов гідрант всім курам насміх.
Це той, хто здав усе до ручки,
Ракети, лавру, флот та й Крим,
А нам усім вручив «кравчучки»,
Вдає себе тепер святим…
Пристосуванець, комуняка,
Лишень про свою думав шкуру,
Єлейно вміє так балакать,
Зберіг прислужницьку натуру.
Лизав гідранту й долизався
Дістав той діда з нафталіну,
Бо вже по повній обісрався,
Храни нам, Боже, Україну!
03. 08. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Пробачте люди! Інших слів
Не зміг сьогодні підібрати!
Але попрошу, щоб козлів,
Не намагались ображати…
Бо називати ними владу
Принизливо для цих тварин!
І важко дати тут пораду
Коли із двох – один кретин!
Хто з двох – попробуйте вгадати,
Бо перший влада, другий – ми!
Тож ті, хто блазня зміг обрати,
Не варті зватися людьми!
01. 08. 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Настане осінь, зелень облетить,
Що не впаде – прийдеться обтрусити.
Але не треба рештки ці палить,
В компостну яму покладіть їх гнити…
29. 07. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Франція – погляд з середини.
Сьогодні, після отримання Україною безвізу, вже особливо нікого не здивуєш туристичною поїздкою в Європу чи навіть працевлаштуванням за кордоном. А в середині дев’яностих це було зробити не так-то просто. Але споглядання туристичних принад це одне, а побачити справжнє життя країни, проживаючи в сім’ї її громадян, то величезна різниця. І цю можливість ми отримали дякуючи нашим французьким друзям, з якими здружилися завдяки синові. Взявши його на оздоровлення один раз, вони робили йому виклик щороку до настання його повноліття, а то і двічі на рік і два рази провідували його в Україні.
Сім’я Порас проживала в містечку Гранд-де-Сат на півночі Франції неподалік Дакерка, який ми вимовляємо як Дюнкерк. Голова сім’ї Жан 1943 року народження, а дружина Мішель була на рік, чи два старша. Їхньому сину було десь років з 15. Проживали вони на окраїні містечка в двоповерховому будинку на дві сім’ї. Такими будиночками була забудована вся вулиця і вони нічим особливим не відрізнялися один від одного. Було видно, що забудова велась за одним проектом. Як потім виявилось в процесі спілкування, вони раніше мали квартиру в дев’ятиповерховому будинку в самому центрі містечка. Та потім придбали в кредит це житло, яке вже давно виплатили. Жити в багатоповерхових будинках, виявляється у них не дуже престижно. Тож в цьому містечку в центрі проживають переважно негри та араби.
Будиночок дуже компактний, без зайвого метражу, навіть сходи на другий поверх гвинтові, щоб сходові марші не займали багато місця. Пізніше я зрозумів чому такий мінімалізм. Це все з метою економії, щоб не платити зайве за освітлення та особливо опалення. На першому поверсі половину площі займала прихожа-вітальня, а ще кухня столова та вихід у внутрішній двір. На другому поверсі було три невеликих спальні та ванна кімната, об’єднана з туалетом. Перший поверх був вимощений плиткою і знімати взуття при вході в будинок традиції не було. Натомість на другий поверх, підлога якого була покрита ковроліном, піднімалися босоніж. До будинку збоку прибудований гараж. Внутрішній двір це десь з дві сотки з газоном, збоку якого росла плакуча верба і зовсім невеличка грядка з півтора десятками помідорних кущів та зеленню. Від тротуару прибудинкову територію відділяла не висока жива огорожа, трохи вище коліна.
Цікавою була реакція господаря, коли він побачив як я викладаю своє причандалля для бриття – помазок, станок з лезами і т.д. Він лише хитав головою і промовляв, - Ой, ля-ля! Ой ля-ля! Причину цього я зрозумів дещо пізніше, коли трохи вже порозумілися. Виявилось, що їх містечко розташоване в двадцятикілометровій зоні від атомної електростанції Гравлін, яка є третьою за потужністю в світі. Пізніше нам навіть організували екскурсію на цю атомну станцію. І що цікаво, ніхто не перевіряв ніяких паспортів. Просто на певні години записуєшся на екскурсію і все. Зрозуміло, що нас не водили в зону реактора, але зал, з якого здійснюється управління реактором показували з оглядового майданчика. Екскурсія проводилася французькою, тож наше сприйняття було чисто візуальне. Та мені, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС було цікаво спостерігати за відкритістю роботи станції для населення. Тож щоб уникнути протестів населення, тариф в цій зоні був на рівні собівартості, фактично копійки. Тому всі в побуті використовували дешеву електроенергію і брився господар електробритвою, аналогом нашого «Харкова», яка працювала так же голосно. А вода! А вода в крані дорога. Літр води з крану і з пляшки – приблизно в одній ціні. Тож він одразу прикинув у що йому виллється моє бриття. Розказуючи, що це дорого він робив характерний жест пальцями руки і повторював, - Такс! Такс!
Щоб уникнути можливих непорозумінь нам показали як користуватися їхньою сантехнікою. Мішель показувала як у Франції чистять зуби і закривають при цьому кран, щоб не текла зайва вода і наголошувала, що так як в Україні робити не треба, треба закривати кран, - Укрейн – но! Франсе – ві! Тож одразу стало зрозумілим, що ощадливість одна з рис характеру і це сприймалося нормально, але і були певні нюанси про які дещо пізніше.
Голова сімейства працював на металургійному комбінаті якимось технічним працівником і на час нашого візиту оформив відпустку. Що конкретно він робив зрозуміти було важко через вживання технічних виразів. Як я зрозумів він був кимось на подобі майстра, чи то технологом і виконував якісь контрольні функції. Та було зрозуміло, що його зарплата в місяць складає п’ятнадцять тисяч франків, що по курсу на той час становило три тисячі доларів. Мішель була домогосподаркою і займалася вихованням сина.
Ось така звичайна сім’я, як вони казали середнього класу по їх мірках. Глава сімейства їздив на роботу автомобілем Рено Лагуна, який був придбаний після вкраденого Рено-19, а домогосподарці для поїздок в магазин і по інших справах, придбали Рено Кліо, маленький такий автомобільчик.
Так почалися наші будні і пізнання життя французької родини і розвіювання певних стереотипів. Одним з таких є французька кухня. Може в ресторанах вона така ї є, як на рекламі і в кіно, а в родині все виявилось набагато прозаїчніше. Мішель хоч і була домогосподаркою, та плита не була її стихією. Всі продукти привозилися з супермаркету «Ашан» у вигляді напівфабрикатів і вже готових продуктів. Їх залишалося лише розігріти в мікрохвильові, чи то в духовці, вже й не пам’ятаю. Що здивувало, то це навіть варені овочі і картопля. Ось поставили на стіл цілу варену картоплю, розігріту у мікрохвильовці. Ну і як ти її будеш їсти? Ми привикли - картопля тушкована, пюре, жарена, а тут просто з магазину варена картопля… Дивлюсь, Жан кладе картоплину собі на тарілку і починає різати ножем та їсти. Спробував і я, а вона не лізе… На столі вроді би все є, але справді – все без звичного смаку… Ну недоїли ми в обід цю картоплю, а на вечерю нам її знову дають! Не подужали на вечерю, буде на сніданок! Тож на другий день я кажу дружині, - Давай доїдати цю картоплю, бо нам її ще і на завтра подадуть. Прийшлося… В нас господиня таку картоплю і на стіл би не подала, а якщо недоїли, то в помийне відро.
Сніданок, обід і вечеря були звичайним за раціоном. На сніданок – кава, масло, батон, сир, бекон та конфітюр, тобто варення. Обід теж містив стандартний набір продуктів і включав гарнір у вигляді макаронів, інколи картоплі. До них м’ясні страви, вже готові, які лишень треба було розігріти, тобто навіть не напівфабрикати. Перші блюда відсутні. Правда овочів вдосталь, особливо зелені, але у вигляді як вони кажуть – натураль. Щось подібне і на вечерю. Всього вдосталь, у великій кількості, але… Жо кілька разів готував барбікю, чим дуже пишався. На ділі виявилося, що це звичайне м'ясо,придбане у тому ж «Ашані». Воно нарізане як для шашлика і нанизане на дерев’яні палочки, десь сантиметрів до тридцяти та запаковане на лоточках. Вдома, на задньому дворі, в невеличкому мангалі він розпалював деревне вугілля і жарив його. Видно було, що це йому подобається і він очікував почути слова похвали. Прийшлося… Хоч насправді приготовлене барбікю було якимось прісним.
Десь вже незадовго до кінця нашої поїздки я запитав у них про їх знамениту страву, через яких французів у світі прозвали жабоїдами, тобто про жаб та слимаків. На що почув відповідь, що жаб’ячі лапки, це швидше ресторанне блюдо для гурманів. У них в сім’ї їсти жаб не прийнято. В інших сім’ях це швидше ритуальна страві яку готують на новий рік. А ось слимаків – будь ласка! Наступного дня у тому ж Ашані були придбані два види равликів – кокі сан жак, тобто звичайний виноградний равлик та ескарго – морський. Ескарго відправили в холодильник, а виноградний равлик на два-три дні засипали мукою. Він цю муку споживає і прочищається, тобто виштовхує з себе залишки того, що він споживав перед тим. Після цього процесу равлики обох видів були зварені з додаванням солі та кропу. На стіл вони подаються на тарілці, политі розтопленим маслом. Ось і все! Рецепт приготування вже вам відомий і він дуже простий, так що можете спробувати.
Для того щоб їсти равликів є спеціальні вилки з двома зубцями. Береш равлика лівою рукою, а правою вилку і видобуваєш його з хатки. Я подивився як це робить Жо і почав наслідувати. Якщо він їсть, то і зі мною нічого не станеться. М'ясо равлика обмакається в масло і в рот. М'ясо як м'ясо. Десь за смаком нагадує курятину. Але курку взяв та й їси, а тут треба покопирсатися.
В ескарго тіло равлика в декілька разів більше, тож копирсатися треба менше. Зрозумівши суть процесу і смак, я їв їх без відрази. А ось дружину прийшлося вмовляти. Вона спочатку не могла наважитися взяти равлика в рук, а покласти в рот – то і поготів. З великими зусиллями заставила пожувати себе бідного равлика і дивлячись на її вираз обличчя я її вмовляти більше не став.
Були побоювання щодо мовного бар’єру. Але як не дивно, та ми його не відчували. Спілкувалися за допомогою кількох десятків базових слів, які вивчаються дуже швидко. Якщо були складніші речі, то на поміч приходили папір та ручка та графічні зображення, а також невеликий російсько-французький розмовний словник. Якщо було вже дуже складно, то на поміч приходив син в якості перекладача, але він був невдоволений тим, що його відривають від приставки та спілкування з Крістофом. А ще ми для себе зробили відкриття, що безліч слів з кулінарії мають французьке походження, як то пюре, олівє, круасан, бізе… Теж саме можна сказати і слова з театрального чи музикального середовища, як то спектакль, амплуа, партитура, партер, бенуар, бельетаж і безліч інших. Технічні терміни, слова з соціології та політики, багато з них теж мають французьке коріння. Та навіть добре знайома всім табуретка, французькою буде табурет. Аналогічно графин французькою – караф, а в нас вживають часто карафка. Ось так закінчення «ка» до цих слів зробило їх українськими. Тобто якщо бути уважними, то в розмові починаєш виділяти звучання знайомих слів і пробуєш вловити її суть. Але інколи звичні нам слова на французькій мають інше значення. Як ось «журналь» це виявляється газета, а «трамвай» - французькою робота.
Та якби там не було, але вивчення мови країни в якій проживаєш, відбувається дуже швидко. Починаєш розуміти яким чином політемігранти типу революціонерів, перебираючись з країни в країну, так швидко засвоювали мови і знали по декілька європейських мов. Але виникає і протилежне питання, - Чому московіти, проживши все життя в Україні, так і не вивчили українську? І тут іншого пояснення як ненависть і зневага до України і всього українського, просто немає! А так ведуть себе тільки вороги!
Але повернемося до Франції. Французи, не криючись, показали нам своє звичайне життя. Ми старалися, наскільки це можливо, не дуже їм надоїсти. Та було цікаво порівнювати наші і їх умови життя. Ми разом з ними їздили на закупівлі продуктів в супермаркет «Ашан». Тоді в нас ще нічого подібного і близько не було. А при нашому суцільному дефіциті, їхній асортимент товарів просто зашкалював. І це все упаковане, розфасоване, охолоджене, зважене та промарковане… Я тепер збагнув весь той їхній шок від побаченого в м’ясному павільйоні на нашому центральному ринку у Вінниці! Від побаченого вони дійсно були вражені не дуже чистими м’ясними прилавками, не першої свіжості фартухи та нарукавники, колоди для розрубування туш та і сам процес… Та і сьогодні на цьому ринку мало що змінилося…
Виявилось, що технологія купівлі продуктів має певні особливості. Сім’я отримувала раз в тиждень досить об’ємний рекламний буклет з цього магазину, в якому детально зазначалися характеристики продовольчих товарів їх ціна і акції. Тож Мішель здійснювала придбання товарів тільки в разі наявності певних акцій у вигляді зниження цін на них. А і справді, навіщо переплачувати, якщо періодично пропонується знижка. Зробивши одного разу екскурсію по супермаркету, наче по музею, я більше таких спроб не робив. Це було з двох причин. Перша, що від асортименту товарів рябіло в очах. А друга – Жо пропонував, поки жіноцтво вибирає необхідні продукти, випити по стаканчику холодного вина, яке називалося одним словом – розе. Це було сухе купажне вино і дійсно мало рожевий колір. А що може бути кращого літом, при температурі 30 градусів, за стакан холодного сухого вина. І хоч він був за кермом автомобіля, та міг собі це дозволити. Ще тоді їхніми правилами дозволявся вміст алкоголю в крові до 0, 02 проміле. Тобто ця норма, що сьогодні вже прийнята і в нас. Тобто визначальним був не запах алкоголю з рота, а його вміст в крові. Тож цей стакан вина якраз вкладався в прийняту норму. І цієї норми він неухильно дотримувався. Один стакан вина і ніяк не більше!
Інша справа вже дома. Тут він міг собі дозволити вже трохи більше, але ніяк не забагато! І я, признаюся, за цих три тижні так присів на це розе, що аж сам здивувався.
Та мені більше до душі був величезний магазин господарських товарів та побутової техніки. Я тут міг бродити годинами. І це не дивно. Адже у нас в цей час в магазинах було практично пусто. Як я вже говорив, - Наш знаменитий Вінницький універмаг просвічувався наскрізь, адже стелажі для викладки товару були порожні. А тут ! Така величезна кількість товарів і в такому асортименті, що можна тільки диву дивуватися. Запам’яталося, що різноманітних ланцюгів я нарахував біля сорока видів. В так по всіх групах товарів. А що вже говорити про побутову техніку! А для майстровитих, наявність інструментів, як ручних так і електричних, різноманітних механізмів та пристосувань, будівельних матеріалів, просто вражала! Мені було байдуже до продовольчих товарів, одягу та взуття. А ось наявність будівельних та господарських товарів, це було на фоні нашого суцільного дефіциту, щось неймовірне. Там збоку був ще один достатньо великий магазин з уціненими господарськими товарами. Це були майже такі ж товари, ціни на які були значно нижче в силу обставин, що з’явилися нові моделі, чи давніх років випуску. Це не був брак! Та в нас, в той час браковані товари розгрібалися з швидкість світла! Ми самі придбали знаменитий івано-франківський мебельний гарнітур «Калина», після півторарічної черги, в якому дверцята в шафі та сервантах були закріплені на різній висоті, як і ручки, ну так з відхиленням півтора сантиметра. Бокові панелі були виготовлені з бракованих плит, а оббивка м’яких меблів була такого ідіотського, яскраво-червоно кольору та ще й за щільність нагадувала мішковину. І нічого, прийшлося брати! Бо позаду стояла сотня бажаючих і тільки чекала нашої відмови.
А тут застаріла модель! Але Жо був дуже невдоволений тим, що я заходив в цей магазин. Це вважалося, що тут товар дозволяють собі придбати люди з малим достатком, тобто злидні. Тож дивлячись на його сердитий вираз обличчя та потік слів, прийшлося підкорятися. Я потім намагався зрозуміти, як ними на психологічному рівні сприймається зниження ціни в наслідок якихось акцій і це вітається. І переважно тільки тоді вони здійснюють придбання як продовольчих, так і промислових товарів. А ось уцінений товар, це вже не престижно!
Французи бачили життя в Україні, проживаючи в нашій сім’ї і таку ж змогу дали нам. Звичайно, що це було дуже разюче! З цього приводу у нас було дуже багато спілкування. Як вони говорили, що ми зараз живемо так, як жили їхні батьки в п’ятдесятих роках. І як це була гірка правда, вони були праві і це ми бачили своїми очима. Та мені запам’яталося пояснення Жо цьому. Він говорив, що вони в свій час, в дев’ятнадцятому столітті, своїх комунарів, тобто по нашому більшовиків-комуністів, просто розстріляли. При цьому він це показував дуже емоційно, імітуючи звуки пострілів, - Та-та-та-та…. А ми дозволили їм захопити владу і правити країною. І заперечити цьому було складно.
Про наші гостини знало чимало знайомих і друзів сім’ї Порас, сусіди та родичі. Тож вони рішили одного разу зробити вечоринку, та закликати їх в гості. Нам було цікаво спостерігати за цими приготуваннями і як це відбувається. За будинком , на газоні розставили столи та складні лавки, які звідкілясь привезли. На кухні ніяких приготувань не відбувалося. У визначений час зійшлися запрошені разом з дітьми. Одіта публіка була дуже буденно. Запам’яталася сімейна пара, яка складалася з поляка і француженки в яскравих барвах. Так на ньому були якісь штани, на подобі шароварів з візерунками в гавайському стилі. Всі вони були знайомі між собою і активно спілкуватися. Нам же залишалося лише спостерігати за цим гулянням. А воно було ну дуже скромним по наших мірках. Дітям за окремим столом поставили кілька пляшок води з фантою і кока-колою та якісь горішки та чіпси, висипані з пакетиків на тарілочки. Це ж саме було і в дорослих. Але дорослим ще перепало дві пляшки вина на дванадцять чоловік і гулянка почалася… Компанія просто спілкувалася між собою, часто розділившись на групи і зовсім не слухаючи один одного, прикладаючись час від часу до бокалів. Жо щось їм розповідав про нас і Україну, що ми вловили з його розмови. Та мабуть у нього враження від поїздки в Україну було чимало і що в низ переважало, ми могли тільки здогадуватися. Та мабуть враження були не зовсім погані, якщо нас запросили в гості, та ще й при цьому витратилися на білети. Десь через дві години вино було випито. А на дитячому столі з гостинцями було покінчено одразу після початку застілля. Тож гості почали прощатися з нами і з господарями. Банкет завершився!
Звичайно, що він не йшов ні в яке порівняння з тим, як це робилося у нас. У нас треба було щоб господиня днів два парилася на кухні, а стіл ломився від страв. А про напої і традицію їх вживання я вже мовчу. Та на цю компанію треба було зо п’ять пляшок горілки та пару пляшок вина для дам. Та й застілля було б в три рази довшим. Та , що я розказую, самі все знаєте.
В попередніх розповідях я вже згадував, що я приїхав до Франції в такому стані, що французи могли подумати, що я приїхав померти у Франції. Все як у крилатій – Побачити Париж і померти! Бронхіальна астма давала себе знати у всій «красі». Французи бачили в якому я був стані, будучи в Україні. А тут з моїм здоров’ям справи були зовсім кепські. Я дихав зі свистом. Аерозольні препарати, мабуть що через передозування, майже не знімали спазм. Я не витримував мінімальних фізичних навантажень. В мене була думка, що не їхати в цю подорож. Але процес був вже запущений, тобто віза відкрита, білети на руках і діти вже полетіли літаком… Побачивши мій стан, вони мабуть і самі були вражені. Я не знаю з ким вони про це говорили, з якими фахівцями радилися, але буквально десь через тиждень, Жо привіз якісь аерозольні препарати і Мішель почала розповідати як мені ними треба користуватися. Вона на циферблаті годинника показувала, що я три раз на день маю вдихати ці аерозолі. Спочатку вдихати один препарат, а потім через п’ятнадцять хвилин наступний. Ці препарати не знімали спазм, а мали попередити його появу. Але для цього повинен відбутися процес накопичення в організмі ліків, які містилися в цих аерозолях і доза вживання зменшувалася Я не те, що повірив, але вказівки виконував добросовісно. Адже потопаючий хватається і за соломинку. А я саме і був в такому стані.
Одного дня французи нам повідомили, що нас запросили до мерії. Взнавши про наш приїзд, мер вирішив познайомитись та поспілкуватися з батьками хлопчика, який йому запам’ятався своєю промовою. Почувши про це дружина почала готуватися до цього візиту, адже відвідуючи державну установу треба мати пристойний вигляд. Тож почала гладити мені сорочку а собі плаття. Побачивши ці приготування Мішель почала заперечувати, - Но-но! Шорт! Ми не змогли спочатку збагнути, - Як це? В мерію і в шортах? Та Мішель настирливо наполягала, - Шорт! Шорт! І при цьому перечисляла, що в шортах ходять і в магазин і в церкву і в мерію. Ми були трохи розгублені, але дивлячись як одіті вони, теж оділи шорти та футболки. Тобто ту одежу в якій ходили щоденно.
І це ще один з міфів, який розвіявся. Всі ми чули про високу паризьку моду, спостерігали за показами, чули про відомих кутюр’є. Це все існує! Але ніби в якомусь іншому світі, а простий народ живе і одівається досить просто і невибагливо. Правда ця одежа має бути якісною та натуральною. І ще один міф – про косметику. Косметика – це потужна індустрія, але вона, як і висока мода, в житті простих людей займає зовсім інше місце, чим ми собі уявляємо. Так Мішель за нашої присутності користувалася лише помадою. І то не дуже яскравою. Ми за більш чим три тижні побачили всього може до десятка жінок з макіяжем. Це було відкриття! Як казав Жо, що якщо розмальована, то це путана! Може саме тому, що француженки в повсякденному життя не користуються косметикою, вони виглядають якось невиразно. Мені видається, що саме підведені очі, позбавляють обличчя бляклості. Але в них на це не зважають. Та і взагалі красиві жінки, такі щоб голова сама повернулася, у Франції рідкість. Таких випадків було може з п’ять, включаючи поїздку до Парижу! І то я не впевнений, що це не були наші співвітчизниці, адже на вулицях в Парижі російська не рідкість.
Цілим сімейством у супроводі французів ми прибули до мерії. По-правді, відчували себе трохи ніяково. Адже мер і співробітники були одіті нормально – штани і сорочка. А ми в шортах і в футболках! Заспокоювало лише те, що сім’я Порас теж була в шортах та футболках. Жо розповідав про нас, про гостини. Звичайно все зрозуміти було важко, але те що і йому імпонує увага до нього, до їхньої активної громадянської позиції, було зрозуміло. А ще слова, юкрейн, чорнобіль давали зрозуміти, що він говорить про їх перебування в Україні, про мене, як учасника ліквідації аварії, про дітей, імена яких згадував. В підсумку нашого візиту і спілкування мер вирішив зробити нам подарунок і витягнув з сейфа чотири пластикові картки. Вияснилося пізніше, що це були білети в Диснейленд. І тут почалася між нашими французами і мером досить бурхлива перепалка. Її суть ми зрозуміли вже дома з пояснень сина, який чув цю розмову.
Диснейленд розташований біля Парижа, а це майже 400 кілометрів від містечка. Тож Жо почав питати, як ми туди маємо потрапити? Якщо мерія хоче щоб ми їх туди звозила, то виділяйте ще два додаткових білета і для них. В результаті цієї суперечки, яка більше нагадувала сварку, мер таки дістав ще два білета і для французів. Добре, що все так закінчилося. Я дійсно не уявляю яким чином ми змогли би самостійно з’їздити поїздку в Диснейленд і назад та скільки це б зайняло часу і коштів. Так, що мерсі меру і мерсі, що порозумілися.
Подаровані білети змінили суттєво план заходів по нашому перебуванню, то ж сім’я Порас почала готовити поїздку в Диснейленд. Так як до нього було далеченько, Жо вирішив, що ми один день побудемо в Парижі, а вже звідти, наступного дня – Диснейленд. Для цього він замовив готель під Парижем і прикинув маршрут, а Мішель була зайнята закупкою продуктів, яких нам повинно було вистарчити на два дні. А син в цей час, наслухавшись від Крістофа розповідей про цей парк розваг, став і собі складати перелік атракціонів, першим з яких мала бути обов’язково «Спейс Монтана». А що це таке я побачив пізніше…
У визначений день ми всі, тобто Жо, Мішель та наша сім’я раненько сіли в рено «Лагуна». Поїздка зайняла десь трохи більше двох годин. Виїхавши на автобан, Жо включив круїз-контроль, задав швидкість 150 кілометрів, яка навіть і не відчувалася, адже траса шикарна і потік машин рухається майже з однаковою швидкістю. Тож невдовзі ранковий Париж вже зустрічав нас. Жо на якійсь стоянці припаркував автомобіль і ми почали пішу подорож по Парижем. Я до речі, користуючись їхніми інгаляторами, вже навіть почав забувати про свою астму. То ж по Парижу я ходив без проблем, та ще й забрав в Жо сумку з відео-фото апаратурою, а дружина помагала Мішель. Маршрут нашої подорожі був спланований таким чином, щоб по можливості побувати у всіх визначних місцях, а подивитися є що!
Впродовж цього дня ми побували в соборі Паризької Богоматері, біля могили Наполеона у військовому музеї, на Єлисейських полях і біля тріумфальної арки, звичайно, що біля Ейфелевої вежі, на Монмарті, вздовж набережної Сени, з її мостами, пристанями, місцями розкладок різних торговців та букіністів. День був сонячний, навіть було жарко. Тож на обід ми розклалися в якомусь сквері біля пам’ятника Жоржа Помпіду, прямо на газоні. Це мене ще здивувало, адже в нас по газонах ходити не можна. А тут заборони немає. Мішель розстелила Якусь скатертину і виклала з сумки холодильника продукти і наш обід розпочався. Після закінчення обіду все за собою прибрали і ще десь з пів години повалялися на траві. А таких відпочивальників, на траві, було ще кілька компаній і пар.
Ця подорож історичними місцями Парижа залишилася на світлинах та відео. А в пам’яті збереглися певні неоднозначні моменти. Так вразило, що майже біля всіх пам’яток була велика кількість негрів, які досить настирливо пропонували всілякий дріб’язок, як от невеличкі парасольки які одівалися на голову. Вони на собі демонстрували цей засіб захисту від сонця, але ось на туристах я їх так і не бачив. Ще для себе відкрив, що французькі бомжі мають такий же синюшний вигляд як і наші. Різниці ніякої, тільки ті мабуть спиваються від вина, а наші від горілки. А з дворів, біля Монмарту, так смердить сечею, як десь в одеських двориках чи у Львові. Оспівана Сена, це по суті дуже брудна річка і Дніпро в цей час був набагато чистіший.
Вже десь під вечір ми виїхали з Парижу на ночівлю. Виявилось , що Жо забронював місця в якомусь готелі за містом, який тепер прийнято називати хостел. Але на відміну від хостелу, в ціну проживання тут входив і сніданок. В ньому були невеличкі кімнатки з двоярусними ліжками, але все було чистим і охайним. Мабуть таких, відносно дешевих готелів, в околицях Парижа дуже багато. Повечерявши запасами Мішель, прийнявши душ ми потомлені одразу заснули.
Рано вранці, поснідавши, ми виїхали в Диснейленд, який був на тій же трасі, що і готель та вже незабаром були на паркові. Організація парковки дуже вразила як відпрацьованим механізмом, так і масштабами. Суцільний потік машин, що рухався розділявся і автобуси направлялись на праву площадку, а автомобілі на ліву. Площа стоянки величезна, розбита на квадрати і вміщувала десятки тисяч авто та автобусів. Паркувальники з допомогою дорожніх фішок направляли автомобілі на певний квадрат і за лічені хвилини він згідно розмічених місць заповнювався вщент. Після цього фішки переставлялися і заповнювався наступний квадрат. І це все динамічно, без затримок, чітко та злагоджено.
Припаркувавши авто і отримавши якийсь знак, де був зазначений номер квадрата і мабуть що місця стоянки, адже як потім розшукати авто, ми влилися в потік людей, який рухався в напрямку знаменитого парку розваг. Дорога до атракціону влаштована так, що можна йти пішки, а можна користуватися горизонтальними транспортерами. Це такі ескалатори як і в метро, тільки рухається стрічка горизонтально, метрів десь зо сто. А потім наступний транспортер, а за ним ще і ще. Мабуть вони для зручності людям у віці, чи з інвалідністю. Йти від стоянки трохи далеченько, але невдовзі ми побачили будівлі та атракціони. Перед входом Жо і Мішель провели інструктаж, показуючи на циферблаті годинника час нашого перебування в парку, годину коли і де зустрічаємось та виходимо на обід. Ще раз розказали, що білет дає право на вхід та розваги на всіх атракціонах на вказаний день. Але на території парку всі інші речі платні і по дуже високих цінах. Тобто поїсти, купити морозиво, воду, солодощі – влетить у добрячу копійку. А проносити їжу і воду з собою, категорично заборонено.
Уточнивши всі організаційні моменти, Жо роздав кожному білети і ми рушили до турнікетів. На вході білет з вбудованим чіпом проводився по приймачу і турнікет відкривався для проходу. Першими пройшли діти та дружина, а за ними йшов я.
І тут виникла якась заминка, причину якої я не одразу зрозумів. Я проводив білетом, а турнікет не відкривався. Контролер щось почав говорити мені французькою, суті чого я не міг збагнути. Але тут Жо передав свій білет і я пройшов. Наша сім’я і Мішель пройшли, а Жо залишився перед турнікетами. Зі слів Мішель ми зрозуміли, що один білет вже був кимось використаний! Ким? Ми їх отримали в мерії! Очевидно, що хтось там його підмінив, а візуально зрозуміти, що він вже не дійсний неможливо. Ось така дрібна крадіжка! Виявляється, що і там це явище присутнє…
Мішель з Жо про щось говорили і я думав, що Жо зараз придбає білет та приєднається до нас, але вони вирішили по іншому, що Жо залишиться і буде чекати нас в машині на стоянці. Я не міг цього зрозуміти і гукав йому, - Жо! Кас, показуючи йому на каси з продажу білетів. Та він лише заперечливо розмахував руками і показував пальцями характерний жест, що там треба платити. Я був не те що вражений, я був в ступорі. Отримуючи в місяць п'ятнадцять тисяч франків, проїхавши десь до чотириста кілометрів і не будучи до цього ні разу в Диснейленді, він відмовився придбати білет вартістю всього сімдесят франків. Як так? Я розумів коли це було питанням економії енергоресурсів. Я розумів це коли покупка товарів переважно здійснювалася під час акцій. Я розумів, коли продукти і напої в дорогу вони купляли в достатній кількості і брали тільки з дому. Це було зрозуміло, адже ціни в Парижі і в їхньому містечку дуже різняться. Я розумію яка різниця в ціні готелю в Парижі і хостелу за містом і що немає резону переплачувати. Це зрозуміло і це правильно. Але… В цій ситуації я був вражений. Тут згадалася відома фраза знаменитого їхнього письменника, драматурга, актора Мольєра, який жив в сімнадцятому столітті і підмітив характерну рису – «Відома французька скупість»! Він в своїх п’єсах висміював цю рису в багатьох сценках, як от господар коню на ніч насипає овес, а вночі стає і все від нього вигрібає…
Зрозумівши, що свого рішення вони вже не змінять, ми пішли на атракціони. Першим ділом син потягнув нас на омріяний «Спейс Монтану», купол якого було видно здалеку. Підійшли, стали в чергу, яка здавалася невеличкою. Але виявилось, що стояти в черзі довелося хвилин зо двадцять. Потім ми збагнули цю хитрість, яка не дозволяє бачити всю довжину черги, а лише чоловік з вісім. З допомогою декорацій черга вигиналася зиг-загами, закручувалася і розкручувалася так, що весь час перед очима було до десятка людей, а не ті кілька сотень, що стояли в черзі. Психологія! Якби побачити одразу всю чергу, багатьом не захотілося б її займати.
Вже на вході до атракціону стояли співробітники, які в багатьох дітей і дорослих перевіряли зріст, запрошуючи стати їх під таку собі мірку, висота якої становила по-моєму сто двадцять сантиметрів. Тож на наших очах кільком дітям та жінкам-японкам не дозволили вхід. Образливо, вистояти чергу і не пройти контроль росту, але це вимоги безпеки. Вже підходячи до своєрідного перону з якого починається і де закінчується все це дійство, починаєш відчувати його атмосферу, гуркіт візків, шум звукових ефектів, дикі крики та репетування людей. Ці крики справили на дружину вплив і вона почала хвилюватися та висловлювати сумніви щодо її участі в атракціоні. Спостерігаючи за посадкою і відправленням візків, з’єднаних між собою, з лівої сторони платформи і за їх прибуттям, та висадкою людей з протилежної сторони я помітив як одній жінці, яка втратила свідомість під час атракціону, почали надавати допомогу. Мабуть це був не поодинокий такий випадок, адже тут чергувала ціла бригада, яка вийняла її з вагончика і поклала на носилки, відвезла в сторону і почала надавати допомогу. Щоб трохи збити ейфорію в сина і показати йому, що все це не просто атракціон, я йому звернув увагу на це, що відбувалося. Та це мало інший результат! Він чув хвилювання мами, тож почав мене допитувати, - Показати мамі? Не показати мамі?
А вона, будучи в напруженому стані, почула його і почала хвилюватися та вже з страхом почала мене діставати, що саме її не хочуть розказати, підозрюючи якісь сюрпризи під час поїздки. Тож не витримавши її настирності і показав їй, як надається допомога жінці після атракціону. І це на неї вплинуло дуже. Вона почала відмовлятися від поїздки і її майже силоміць довелося посадити до вагончика. Але подивившись на її перекошене від страху обличчя, вирішив не рискувати та вказав їй на вихід.
Обслуговуючий персонал перевірив затискачі, які опускалися і притискали плечі та спину до сидіння. Тут стала зрозуміла перевірка зросту, адже маленька людина під час поїздки в перевернутому стані могла просто вислизнути з під цього важеля. Все в порядку і ми відправилися в міжзоряну подорож. Усі атракціони побудовані за мотивами кінофільмів про пригоди, подорожі, піратів, розбійників та казкових персонажів. Цей – за мотивами роману Жюль Верна « З гармати на місяць». Тож ми в’їхали в таку собі гармату, постріл і ми полетіли. Це все відбувається в темноті, в закритому просторі, що значно посилює відчуття швидкості та світлові і звукові ефекти. Поїзд летить, робить різкі віражі щоб не врізатись в якусь планету, що здається вже неминучим, перевертається, падає і злітає. Все це насправді вражає, що починаєш від напруження кричати зі всієї сили чи то зі страху, чи то від захоплення. Якась хвилина часу і появляються світло та поїзд прибуває на платформу. Подорож завершено.
Вибравшись з вагончиків діти захотіли ще раз прокататися на цьому атракціоні і потягнули нас знову до початку черги. Здійснивши з ним другу подорож, в мене сил повторити з ними це вже втретє, не стало. Тож третій раз вони це зробили вже самостійно, а я дружині показав вогкі сандалі, як результат спітнілих від напруження стоп ніг. А дітей прийшлося переконувати, що є ще інші не менш цікаві атракціони і їх теж треба побачити. Вони теж, в свою чергу переконували маму, що не треба боятися, що ось скільки людей та дітей не мають страху. В результаті на всіх інших атракціонах ми вже каталися всі разом. А вона пізніше говорила, що якби почали з іншого, відкритого атракціону то вона би потім відважилися і на «Спейс Монтану».
Час злетів дуже швидко і згідно домовленості ми пішли на зустріч з Мішель, щоб перекусити. Її побачили на вході-виході ще здалеку, адже вона зі своїм ростом виділялась серед натовпу. На виході кожному на руку поставили штампом відмітку по якій можна було зайти в цей же день знову і ми пішли до автомобіля. Тоді ще не було мобільних телефонів та Жо ми розшукали серед цього моря авто дуже швидко. А йому було непереливки. Цей день видався сонячним і машина нагрівалася так, що не можна було дотокнутися. Як він в ній парився? Чи заводив двигун, щоб працював кондиціоне, не знаю. Але вирішивши не витрачати сімдесят франків, він сам прирік себе на це поневіряння - цілий день в машині під палючим сонцем.
Перекусивши на капоті припасеними продуктами, які зберігалися в ящику-холодильнику в багажнику та попивши води, ми знову повернулися в парк розваг. За день ми побували на всіх основних і самих цікавих атракціонах і на цій жарі добряче втомилися. Лише діти втоми не відчували. Та все хороше все одно закінчується і десь вже під вечір ми виїхали додому.
Дні нашого перебування у Франції летіли дуже швидко, тим більше що сім’я Порас намагалась нам показати всі сторони життя і цікаві місця півночі Франції. Вони звозили нас до тунелю, прокладеного під Ла-Маншем, біля початку якого виставлені для огляду величезні бури, якими робили цей прохід. Оглянули також німецькі укріплення з лінії «Атлантичний вал», побудовані щоб завадити висадці десанту союзників. Це ціла система бункерів, дотів, траншей та ходів сполучень. З’їздили до їхнього товариша, який придбав для відпочинку сільську хатину в Голландії серед розгалуженої мережі каналів і невеликих фермерських господарств. Бачили там, поміж цілої мережі каналів, доглянуті наділи на яких вирощували як звичні для на овочеві культури, так і екзотику у вигляді спаржі, артишоку і ще чогось, назви чого навіть не пригадаю.
Одна з таких подорожей була у Бельгію в місто Брюге. Дорога пролягала вже скошеними полями зернових і ще не прибраною соломою. Але ця солома лежала у вигляді тюків, або величезних котушок, які я побачив вперше. Подекуди їх грузили на причепи і кудись звозили. Вздовж дороги, на пасовищах і свіжоскошених полях паслися стада корів. Такі подорожі – чудовий час для спілкування та вивчення мови. Тож показуючи на стадо і перевівши палець на себе я почав запитувати, - Жо! Мирослав «му»? Жо відразу зрозумів моє питання, тож відповів, - Мирослав «Беф», тобто бик! Ось тут починають працювати асоціації і згадуєш м’ясну страву «бефстроган» та розумієш походження складових її назви.
Процес пішов, тож далі я послідовно запитую, - Людмила «му»? Вадим «му»? Валя «му»? На що в такій же послідовності отримую відповіді, - Людмила «ваш». Вадим «туро». Валя «женіс». В цих словах асоціації виникають до слова «туро», тобто бичок, і згадалося «тореадор». Хоч це слово з іспанської та спорідненість слів є очевидною.
Ось так спілкуючись ми і не помітили коли перетнули границю та вже їхали бельгійськими полями, які нічим не відрізнялися від французьких. Невдовзі ми вже були в Брюге. Брюге справляє враження! Тут цілі вулиці будинків, збудованих ще десь в п’ятнадцятому столітті з збереженими фасадами, собор – історична і архітектурна пам’ятка теж десь цього періоду, вулиці викладені бруківкою, ріка, а може і канал, не знаю, де берег це стіни будинків. Така забудова має вражаючий вигляд, але як комфортно жити над водою, сказати важко. Рікою снують величезні баржі з десятками туристів, по вулицях їх катають у тарантасах, запряжених величезними кіньми і ці транспортні засоби обладнані такими пристосуваннями, щоб вловлювати кінські кізяки. Відчувається, що цей дух історії та старовини тут ретельно зберігають, адже це приваблює тисячі туристів, а їх і справді тисячі і зі всього світу. І для них тут все – навіть блошиний ринок та майстрині, які в’яжуть знамените фламандське мереживо прямо на вулицях під камерами та фотоапаратами туристів.
Одна з таких туристок і привернула мою увагу, а може це була і місцева жителька. Це була доволі молода жіночка, доволі висока і не худої комплекції у віці 30-35 років, одіта як звичайно – шорти та футболка. Особливістю її фігури були великі, вірніше просто величезні груди розміру десь так десятого. Але при цьому вона була без бюстгальтера, тож вони опустилися майже до пупка. В неї не було комплексів, їй просто було так зручно!
Ось тут і стали мені в нагоді недавні уроки французької мови, тож я штовхнувши ліктем в бік Жо сказав йому, - Жо! Регарди –ваш! - що в перекладі означало, - Жо! Подивись – корова!
І тут сталося те, що я не очікував. Жо зайшовся сміхом і не просто сміхом! В нього лились з очей сльози, він присідав і реготав так, що не міг зупинитися. А Мішель не могла збагнути, що сталося, не могла його допитатися, бо він не міг вимовити і слова. Лише через пару хвилин, трохи віддихавшись він показуючи їй на цю молодицю ледве сміючись вимовив, що Мирослав, - «Парлє ваш», - тобто говорить, що це корова… цю ситуацію Мішель прокоментувала одним словом, сказаним на мою адресу, –«Бегенуль»! І я зрозумів, що це не не дуже гарне слово, значно гірше за слово ненормальний, адже французькою ненормальний перекладається як «анормаль». І до речі слово «ідіот» звучить їхньою аналогічно. Одним словом запозичили ми у них слів чимало!
Є ще у них слово, яке дає ненегативну характеристику людині і звучить як «салло». Тож чуючи в наших розмова наше слово «сало», вони це сприймали як ми когось так обзиваємо…
Наше перебування у Франції завершувалося, тож одного разу вночі я сказав дружині, що скоро ця казка для нас закінчиться. Тут люди народжуються і живуть як люди! А ми повернемося туди, де постійно якийсь «ізм», тобто соціалізм, комунізм…, постійні революції, перебудови і постійні битви, то за урожай, то з наслідками негоди. З того часу вже пройшло 25 років. Але ці слова є актуальними і сьогодні.
В Україну ми теж поверталися автобусом на кілька днів раніше за своїх дітей. Їх французька сторона відправляла літаком і ми їх ще мали зустріти в Борисполі. Тож вони разом з французами відправляли нас з Реймса. Проводи були зі сльозами на очах. І ці сльози були щирими. Ми повантажили свій багаж, який дещо збільшився за рахунок придбаної побутової техніки у вигляді утюга та фритюрниці, так як припала до душі приготовлена в ній картопля-фрі. Ще французи забезпечили мене кількарічним запасом інгаляторів, якими я користувався навіть після закінчення вказаного на них терміну. Це дало змогу дожити до того часу, коли такі препарати з’явилися уже в наших аптеках. А ще в багаж Жо поклав шість пляшок вина «розе», побачивши що воно мені припало до душі.
Коли ми вже від’їхали і вляглися емоції я запитав дружину, - Знаєш чого мені зараз хочеться? Розе! Але воно було в багажі, а подорож добігала завершення.
Україна нас зустріла дощем і такою прикрою ситуацією, осад від якої залишається і досі через двадцять п’ять років, це бруднющим і смердючим туалетом в пункті пропуску. Тож зайшовши в туалет, різкий запах аміаку дав одразу зрозуміти, що ти вже дома. В кабінках купи рваних, використаних за призначенням обривків газет, а на підлозі мокре місиво грязюки… Після французьких, німецьких, польських туалетів, що може подумати про Україну іноземець, зайшовши в наш?
Ця історія мала продовження і вже через два роки ми зустрічали Жо та Мішель в своїй відвойованій квартирі. Продовження буде…
21.07. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883494
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
«Яка різниця?» «Гірше вже не буде!»
Ви помилялись! Буде! Та ще й як!
Зелене бидло! Вам нормальні люди
Ніколи не пробачать цей бардак!
Зебіли! Дурні! Шлунки безголові!
Ганьбу не змити! Але кажуть, – Бог
Прощає тих, з великої любові,
У кого є тату на лобі - ЛОХ!
04. 07. 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Було б байдуже, що він курить,
Чи навіть сів на голку вже…,
Але це .мо зелене рулить,
Без гальм, обдовбане везе!
Забув, що «всі ми президенти!»
Лиш рік тому слова звучали!
Бо різко так змінив акценти,
Що всі засранцями вже стали!
Так, громадяни вже засранці!
Про це його черговий стрім.
Неадекватність стану вранці
Він демонструє нам усім.
А чим ще можна пояснити
Всі ці відзнаки для попси?
Можна лишень айкос вкурити,
Щоб так попутати рамси.
Тому тепер уже по праву
Його і нам засранцем звати.
Та є образа за державу,
Яку прийдеться рятувати.
Та все це ширма для зебілів,
Засранець вже докерувався.
І вже не смішно, бо на ділі
По повній блазень обісрався!
Куди не кинь проблеми всюди,
До ручки вже докерували.
Біду для нас створили люди,
Які засранця обирали…
Ч.о - слово недозволене в Клубі...
04.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Сосну пиляли двоє депутатів…
Один, як ніби, щойно з пальми зліз…
Не те, що слів, замало навіть матів,
Покрити набрід, що у Раду вліз!
Ковчег якийсь і стільки тої тварі
Зібралося разом, по парі й без.
Щось розум не осяяв їхні харі,
Не допоміг у Трускавці лікбез.
Щодня нові скандали і зашквари,
Бо це не слуги, швидше холуї,
Оформлені у партію почвари,
Ці сосни корабельні та туї.
27. 06. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
МИРОСЛАВЕ! Я БУЛА ПРО ВАС КРАЩОЇ ДУМКИ!
Вірш “Нема пророка на своїй землі», якого я ілюстрував запозиченим колажем з портретами Мазепи, Петлюри, Бандери та Порошенка і надписом « З кожного українця, що боровся за Україну Московія робила і робить злочинця, негідника, а подекуди і божевільного,» виявився тим індикатором, який показав те, що коїться в наших головах.
А там такий рейвах, що і справді не по собі.
Вірш не залишив байдужим багатьох. Його скопіювали більше тисячі разів, розмістили в багатьох групах, що говорить про те, що мою думку поділяє багато людей, адже якби не поділяли то не поширювали б. Але реакція на нього на моїй сторінці і в групах виявилася такою, що це наштовхнуло на певні роздуми. Мене не здивували потоки злоби і брехні, які вилились в коментарях до вірша і до світлин персонажів , адже серед читачів чимало українофобів та відвертих ворогів. І найбільше дісталося Бандері та Порошенку, що з огляду на історичні відстані і не дивно, а з іншого боку дивує! Бандері дісталося як вбивці, фашисту і т.п., а Порошенку як злодію, мародеру, баризі і т.д. І те, що майже за тридцять років незалежності України не вдалося розвіяти міфи сформовані московітами про Степана Бандеру є свідченням потужного впливу їхньої пропаганди і як глибоко вона засіла в головах людей. Так. Життя і діяльність С. Бандери це вже далеке історичне минуле, але сформовані ворогом стереотипи і досі роблять свою чорну справу.
То що тоді говорити про історичні події, свідками яких ми стали, але користуємось їх трактуванням з подачі нашого ворога. Ми вже забули в якому жалюгідному стані опинилася наша країна, її армія, після втечі зека. Не хочемо знати, що на медалі Московії за «воссоєдинениє» Крима стоїть дата 20 лютого 2014 року, не пам’ятаємо, що обрали Порошенка тоді, коли війна вже йшла і гинули люди. Не пам’ятаємо про загрозу дефолту і і пророцтва нашого неминучого краху. Що з нами? Це ж все було на наших очах? Ми втонули в потоках брехні, відвертої маніпуляції та дезінформації і врешті більшість повірила, що Порошенко Вальцман, що він збагачується на війні, що розкрадає все на світі… І цій більшості не потрібні факти, їй в голови вклали, що він злочинець! Московія з допомогою п’ятої колони зробила все можливе, щоб ми довірили свою державу нікчемі! Я не дивуюся, що проти Порошенка об’єдналися промосковські сили. Але те, що з ними заодно опинилися і наші націонал-патріоти, це вже є свідченням їхнього рівня деградації.
Саме так! Адже замість того щоб підтримати того хто боронив Україну, вони підключилися до його цькування в надії отримати політичні дивіденди. І що, отримали?! Щось їх зараз нікого не видно і не чути!
Порошенка є за що критикувати! В нього було помилок чимало! Під час його правління я теж писав гостру громадянську поезію, адже хотілося швидких змін і кардинальних реформ. Але наші бажання не завжди співпадають з реальними економічними і політичними можливостями влади. Та коли я побачив, що на посаду керівника держави претендує блазень, який до того відверто знущався з України і українців, то виступив на підтримку Порошенка. Це ж треба бути повними ідіотами, або правильніше зебілами, щоб під час війни обрати Головнокомандуючим того, хто скількись там разів ухилявся від призову в армію та й ще глузував з цього на камеру! Чого я тільки тоді не наслухався від багатьох з вас, що мене купили, що я продався і це найменш образливе з того, що тоді мені писали в коментарях.
Минув рік. Представники п’ятої колони продовжують вірити московській пропаганді про те, що Порошенко барига і що його треба посадити. Це не дивує, адже сьогодні він для них ворог номер один і немає більше в Україні жодного політичного діяча здатного протистояти Московії. Тому і намагаються вони, обіруч з нашим блазнем, розтоптати його як політичну особистість, очорнити Революцію Гідності і відновити промосковський вплив. І посадили б уже, але немає за що! Виявилось, що він не крав, хоч більшість в цьому переконана.
Та неочікувано для багатьох, Порошенко виявився ще тим бійцем і можна відверто сказати, що він є сьогодні націоналістом № 1 в Україні. І не треба вишукувати його якісь гріхи в минулому, треба бачити ким він став сьогодні. В кожного з нас свій шлях до Бога і до України і в нього теж. Хто без гріха, кидайте далі свої слова-каміння. Але зважте на справи його, які ми зробили разом. І з огляду на зроблене та започатковане мене дивує позиція людей, які не є п’ятою колоною. І я це знаю точно. Ось вам, як приклад, коментар до мого вірша (можете відшукати його самі) українки, яка позиціонує себе патріоткою, пише непогані вірші: « Мирославе! я була про Вас кращої думки... Можна не любити Зеленського, можна не схвалювати політику нової влади, але ... возвеличувати порошенка - це вже занадто!..Томос і безвіз Вам в поміч! Але за них хліба не купиш з порошенківськими апетитами. Шкода...»
За Томос і безвіз хліба не купиш!!! Як це перегукується з тим, що пролунало з вуст «зливного бачка» каналу Г + Г - «Мову на хліб не намажеш»! І далі ще її відповідь на коментар: «Україна це не порошенко, Ви помиляєтесь.я не зебобік, я просто здравомисляча людина. Я пишу про Україну, про Українських людей! Але так вихваляти порошенка за те що обідрав країну до нитки - це вже занадто! 1 приклад газ був при П.9.55, 2 приклад - долар став втричі дорожчий. А це значить, що він пограбував свій народ.» (Орфографія збережена.)
Я можу тільки уявити, що в голові в людини і які канали вона дивиться! А судячи з коментарів до вірша на сторінці і в групах, так думає чимало населення, не хочу писати українців. Але з такими думками і таким баченням дійсності на наступних виборах президентом стане представник промосковського опоблоку. І так станеться, якщо ми не будемо думати і вирізняти брехню та не об’єднаємось. І не обов’язково, що навколо Порошенка! Але поки що на горизонті немає більше нікого.
І ще відповідь тим, хто заперечував тому, що автор цього колажу (до речі поможіть його встановити) розмістив Порошенка поруч з Мазепою, Петлюрою та Бандерою та згаданим вище надписом, адже йому тут ніби то не місце. Пам’ятаєте слова Степана Бандери: «Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний.» То хто виявився справжнім націоналістом і послідовником Степана Бандери та очолив боротьбу проти Московії за нашу свободу і збереження державності? А що йому не місце серед цієї когорти кричать якраз ті. хто кричав про зубожіння та втомився від війни. І слова, що за Томос і безвіз хліба не купиш, а мову на хліб не намажеш, це і є їх шлунковий спосіб думати, як результат пропаганди Московії. Тому ще раз вдумайтесь в слова Степана Бандери і не робіть вибір поміж хлібом і свободою на користь хліба! Україна сьогодні дійсно в небезпеці. Лише наша єдність, не байдужість та рішучість є запорукою збереження її, як держави.
20. 06. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880326
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Нема пророка на своїй землі,
А свого Вашингтона ми вже мали!
Казилися від злоби у Кремлі
Та тони бруду в голови вливали.
І більшість все ж, повірила брехні,
Страшну неправду сприйняли на віру
Та Україну зрадили в борні,
Віддали на поталу бузувіру.
Забули про Майдан і про війну,
Про тисячі скалічених і вбитих,
Ту величезну і страшну ціну,
Що довелось за волю заплатити.
Що разом з ним пройшли найважчий шлях
І піднялися з попелу , руїни,
Це той, що виніс на своїх плечах
Найважчий бій за долю України.
Не з неба впали томос і безвіз,
А армія вселяла гордість, віру!
І Слава Україні – наш девіз,
Лунало так, що йшов мороз по шкірі!
Усе це в урну, наче в унітаз,
На виборах зебіли все спустили!
Ви жалюгідні, ненавиджу вас
За те, що з Україною зробили!
Тепер принишкли, та на боротьбу
Ці шлунки не піднімуться ніколи.
Прийдеться нам змивати цю ганьбу,
Змивати кров’ю, а не "по приколу"!
27. 05 . 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Ми не клялись, не обіцяли,
Слова були нам зовсім зайві.
Ми просто жили і кохали,
Купались у північнім сяйві.
Коханням запалили небо,
Воно палало божевільно.
Під ранок, вже коли зморились,
Згасало небо теж повільно.
Цю ніч і ранок, день і вечір,
Усе полярна ніч змішала.
Я груди цілував і плечі,
Ти теж від пристрасті палала.
Ми знали, разом нам не бути,
Тому кохались до знемоги,
Щоб вже ніколи не забути
Ці безсловесні діалоги…
26. 05. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Таки права була Яніна, –
Що він засцить! Що він сцикло!
Почула, бачила країна,
Як жалюгідно все було…
Вужем крутився на пательні,
Не лохом бути намагався…
Та повернувшись із вбиральні,
Сказав би правду, – Обісрався!
22. 05. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Нема хреста на тобі панно!
А може є? Я не узрів?
Бажання виникло спонтанно,
Побачить хрестик захотів…
Аж верне голову, а очі,
Геть прикипіли до грудей.
Прости гріхи спокуси отче,
Ти ж сотворив всіх цих людей.
Ти дав жінкам оці принади!
Про них подумати – вже гріх!
А сповідь, слухати про зради,
Блаженства від мирських утіх…
Мороз від дійства аж по шкірі,
Канонів стримує обро́ть*…
Тож укріпи мене у вірі
І усмири гріховну плоть.
* Обро́ть – вуздечка без вудил.
18. 05. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Той маразматик, комуняка,
Вже знову змінює окрас!
Посинів з Янеком – собака,
Тепер – зелений підарас.
І лиже задницю до блиску,
Партійний досвід наяву.
Тож краще випав би з колиски,
Чи висцяли на кропиву.
Розтринькав все, що можна було,
Тепер поради роздає!
Кравчучку ми ще не забули,
Це все досягнення твоє!
13. 05. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Верніть баригу! З ним мені
Не було стидно за країну!
Бо опинилися багні,
Душа болить за Україну.
Завели нас в трясовину
Слуги диявола і блазень…
Трагізму всього, глибину,
Шкали нема для відображень!
05. 04. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
На сьомому році війни
Живуть вороги серед нас,
Й не бачать Росії вини,
За залитий кров’ю Донбас.
Про дружбу торочать і мир,
Братерство міфічне, любов,
Сховавши звіриний вищир
І витерши з рук нашу кров.
Їх підлість не має межі
Жорстокість у генах орди,
Вони нам ментально чужі,
Їх з нетрів завезли сюди.
Московії сморід вони
Рознесли по всіх областях,
Що стало підґрунтям війни,
Триколірний вішати стяг.
В подобі людській звірина
На слушний вичікує час
І вдарить нам в спину вона,
Почувши з Московії глас.
Вже зовсім не мають страху,
Безкарність дається взнаки.
І навіть на самім верху
Керують усім чужаки.
Основи держави вони
Покроково нищать щодня
І навіть уже без війни
Чекає на нас западня.
Ми толерантні до краю,
Та є у терпіння межа!
Кара кривава чекає
На тих, хто народ зневажа.
02. 05. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
«Не буде гірше» та «Нема різниці», -
Мене коробить досі від цих слів!
І цьому бидлу в очі подивиться
Не дуже то сьогодні би й хотів.
Там пустота! Там повна порожнеча,
Обрати блазня, це вже справді дно!
Бо це руїни нової предтеча,
Та більшості цій було все одно.
Ніхто не думав, всі мов очманіли
Ще й виставляли дурість напоказ
Хвалились аватарками зебіли,
Від «Зе команди» підхопивши сказ.
Брехнею всім їм засліпило очі,
А мізків думать не було давно…
Вони й осла обрали би охоче,
Якби того зняли у цім кіно.
Вони власно́руч зрадили країну!
Надали дурням доступ до керма,
А ті відкрито нищать Україну,
Бо в них на більше розуму нема.
Це через них війська назад відходять,
Реваншу смо́рід забиває дух.
І слуги слуг безперестанку плодять,
В багні загрузли, що не видно вух.
Вже рік минув, а ще чекаєш чуда?
З очей не спала досі пелена?
У цій біді, яка ще більша буде,
Твоя пряма у всьому є вина!
Тож не шукай для себе виправдання,
Проси прощення у дітей своїх,
За власну дурість і за їх страждання
І в України - за свій тяжкий гріх.
20. 04. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872807
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.04.2020
«Я не здамся без бою!» -
Я цих слів не сприймаю!
Бо по духу я воїн
І свій край захищаю!
Я не здамся ніколи!
Буду битись до згину.
Стану з друзями в коло
Щоб прикрити їх спину.
На коліна не стану,
Зброю долу не кину,
Не піддамся обману,
Не продам Україну.
Мене можна лиш вбити,
Але смерть не лякає.
Краще вмерти чим жити,
Рай рабів не чекає!
Та вмирати не треба!
Ми воюєм щоб жити,
Ради мирного неба,
Щоб кохати, любити…
Кличе кров до відплати
І не треба прощати,
Тих хто йде нас вбивати,
Треба тільки вбивати!
Тож беріть до рук зброю
І з’єднайте ряди.
Підніміть над собою
Стяг, що нас пробудив.
Він нас кличе до бою,
Перемог і звитяг.
Символ справжніх героїв -
Червоно-чорний наш стяг!
18. 04. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
Розквітли персики в раю,
В його куточку, біля дому.
Я, зачарований стою,
Від праці відчуваю втому...
Це я і Бог теж підсобив,
На пару сотворили диво!
Квітує персик, диво з див
І це божественно красиво!
13. 04. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Вставало сонце. Крізь дерева
Здіймався вверх холодний диск.
Ще мить і скине це парео,
Засліпить очі сяйва блиск.
Промінням своїм обласкає,
Та може навіть спопелить.
Кохання теж цю здатність має
І до ненависті лиш мить.
Тож подивитись сонцю в вічі
Можливо в певну пору дня.
А у зеніті, це вже відчай,
А відчай, це вже западня.
Тож вгамувати треба душу,
Впорядкувати всі думки,
А біль, який у серці ношу,
Полегшить тільки час, роки…
12. 04. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Батьки думали, шукали,
Ім’я доні вибирали.
Щоб було звучне і миле.
Пасувало їй, красиве.
То ж рішили батько й мати
Доню Лізою назвати.
Ліза стала підростати,
Тож і як тут не згадати,
Хто як корабель назве,
То він так і попливе.
Дівчинка розумна, жвава,
Її усе в житті цікаво,
Все вивчає, всюди лізе,
У шухляди і в валізи…
Вже втомились їй казати
І просити і благати
Це не рухай! Звідти злізь!
А вона залізе скрізь!
Жартувати навіть стали,
Що з ім’ям таки вгадали,
Бо весь день лунає скрізь, -
Там не лізь, туди не лізь!
11. 04. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Диктатура – міраж чи реальність?
В мене не було наміру оприлюднювати цю історію, адже вона здавалася спочатку моєю приватною справою. Та наступні події почали вимальовувати певну тенденцію, що і спонукало поділитися з вами своїми спостереженнями.
А все почалося з того, що дев’ятнадцятого березня, з огляду на події, якось склалися у невелику віршовану форму слова, які я проілюстрував заставкою з інтернету, –
А в Україні пандемія вже давно –
«Коронавірус мізків» її звати!
Розпочалась з кварталу і кіно,
Крім хліба, дурням, треба ще поржати.
Тепер сміятись будемо до сліз,
В країні вже у всьому «обісрація»!
Здолати вірус, цей зелений слиз,
Поможе лиш кривава вакцинація.
Розмістивши цього вірша на своїй сторінці в Фейсбуці я пішов в садок займатися обрізкою плодових дерев. Карантин карантином, але догляд за садом ніхто не відміняв. Так от, забрався я з ножівкою та секатором на черешню, всівся мов шпак, десь так на висоті чотирьох метрів, аж тут задзвеніла мобілка. Дивлюся по коду – дзвінок з Києва, думаю, – Хто ж це мене на черешні знайшов?
– Мирослав Петрович?
– Саме він! – Відповідаю я.
– Вас турбує кіберполіція! Ви щойно розмістили на Фейсбуці допис, він вже набрав тридцять поширень.
– Ну і чудово, – Кажу я.
– Ваш допис не на часі! Він може сприяти поширенню панічних настроїв, то ж ви видаліть його.
Ось така вийшла в мене розмова, досить ввічлива, але з певними вимогами. Завершивши обрізку черешні я рішив глянути,, що там робиться на моїй сторінці і як цей допис може сприяти панічним настроям. Так, є кілька десятків поширень цього вірша тих, хто розуміє загрозу державі від «коронавірусу мізків». Але з огляду на дзвінок, щоб не бути звинуваченим у заклику до насильства і не бути заблокованим, замінив слова «обісрація» на літературне обсервація, хоч так було виразніше, а «криваву» на болючу, та сам вірш видаляти не став.
Та на цьому моя історія з кіберполіцією не завершилася. Зранку, двадцять п’ятого березня у вікно побачив, що біля хвіртки тупцюють два поліцаї. Думаю, що я правильно вживаю це слово – у формі іменника, по аналогії – вчитель, лікар і т.п. Та
все ж чомусь слово поліція сприймаю, а ось поліцай – викликає якесь психологічне напруження. І це бачу не в мене одного, адже всі вживають форму прикметника – поліцейський. Поправте, якщо я не правий.
Так ось ці два поліцаї приїхали за особистою командою якогось генерала скласти на мене адмінпротокол. Я подумав, що за вірш! А ні! Склад вчиненого мною адміністративного порушення , – «11.03.2020 року гр. Вересюк М. П. у соціальній мережі «Facebook» поширив неправдиві чутки щодо»Коронавірусу», що можуть викликати паніку».
Зрозуміло, що за вірш скласти такий протокол було недоречно, адже там панікою і не пахне. А ось «помститися» за вірш, так! Тож послалися на допис, в якому я виклав свої думки, щодо природи виникнення цього вірусу, він і зараз розміщений на сторінці «Коронавірус біологічна зброя?» Не буду багато говорити про абсурдність цього звинувачення, адже згідно ст..34 Конституції України «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір». І це якраз моя думка і викладена моїми словами… Складаючи протокол поліцаї знехтувала конституцією та посягнула на свободу думки і слова, бо ж треба виконувати команду якогось генерала. Я пізніше пожалкував, що не уточнив прізвище цього поліцая в генеральському званні.
Та я хочу звернути увагу на інше. Так ось приїхали поліцаї до мене не по місцю реєстрації, а в село де я самоізолювався по ІР-адресу комп’ютера. Тобто поліція має можливість встановити місцеперебування кожного власника телефону чи комп’ютера.
Але чомусь інтернетшахраїв та крадіїв смартфонів ніхто не ловить, а ось спробувати обмежити права громадян – запросто. Я з цим стикнувся вперше, хоч пишу гостру громадянську поезію давно. Та навіть за часів Януковича ніхто не пробував обмежити публікацію моїх віршів. Хоч читаючи на Майдані мою збірку «Сполох» люди з подивом сприймали, що я наважився таке писати та ще й видати і адекватно оцінюючи ситуацію перепитували, чи не боюся, що мене можуть вбити?
Не було обмежень в публікації і виданні громадянської поезії і за часів президентства П. Порошенка, якою мені потім дорікали в період президентських виборів, що я продався і став «порохоботом». Але критика влади і поливання брудом та оббріхування, це зовсім інші речі. Тому кажу, що я підтримаю Зеленського коли побачу, що він діє як Президент України і захищає її інтереси. Та, на жаль, підтримувати його сьогодні немає за що! Повний провал у всьому.
На мою думку сьогодні влада використовує ситуацію з коронавірусом щоб позбавити суспільство громадянських прав і свобод та приховати свою неадекватність і дії, які суперечать інтересам України. На другий план влади відійшла війна з Московією і щоденні втрати нашої армії. Таке враження, що цей кронавірус є тією соломинкою, схопившись за яку влада намагається приховати та виправдати провальну економічну політику, спад виробництва, невиконання бюджету, неадекватну зовнішню політику і навіть свої злочини. Так, наприклад, за реалізацію за кордон масок і інших засобів захисту населення не покарали нікого. А це рівноцінно тому, як позбавити солдат касок та бронежилетів. Чому тепер цей канал Г+Г і його «зливний бачок» Наталя Мусійчук не репетують, що це мародерство на смертях?
Чому не відповість ніхто за те, що населення двогривневі маски тепер купляє по 20-30 гривень і навіть за таку ціну вони відсутні в аптеках? То чи не є злочином сьогоднішньої влади введення захмарних штрафів в розмірі 17 тис. гривень за появу на вулиці без маски, коли своїми діями саме вона позбавила людей цих масок.
Саме злочинна бездіяльність влади сприяла поширення короновірусу в країні та неналежної підготовки медичних закладів до пандемії. Ми пам’ятаємо з якою помпою і як на цьому піарилися всі, від президента до міністрів, проводилася обсервація наших громадян в Нових Санжарах. І що? А потім без всякого контролю з-за кордону повернулися десятки, сотні тисяч українців, які без всякої обсервації роз’їхалися по всій країні.
Короновірус убезпечив сьогодні владу від протестних акцій і від відповідальності за свої злочини. А як інакше можна розцінити, що ніхто не відповів за порушення законодавства зафіксовані в так званих записах Труби. Це ще не забулося, а на черзі вже записи Єрмака! І президент береться захищати Єрмака лише на тій підставі, що це його друг! А проти депутата, який це оприлюднив, відкривається кримінальна справа за розкриття державної таємниці!? Повний абсурд! Та Єрмака треба було звільнити лише за спробу легалізацію і введення в правове поле так званих ЛНР, ДНР і спробу зробити з Московії спостерігача, а не учасника війни. Тож вже за ці записи Зеленський, який став президентом на лозунгах боротьби з корупцією, кумівством, офшорами – мав би вже вдруге звільнити Єрмака!
Та навіть більше! Після тих недолугих пояснень, які прозвучали з офісу президентства з трьохмісячною затримкою про те що його поїздку до Оману оплатила його дружина, а повернення влада Оману, вже після першого року президентства, він мав би зрозуміти, що своїми діями, навіть діючи несвідомо, він шкодить Україні! І чим довше він буде на цьому посту, тим більшої шкоди завдасть, навіть і не маючи таких намірів. Блазень, ставши президентом, залишився блазнем.
Але вчинити так йому не дасть його оточення. Оточення, яке сценарій фільму і кварталу екстраполює на всю Україну. Свої провали вони намагаються компенсувати посиленням влади, обмеженням прав і свобод громадян тільки заради утримання самої влади. І прояви таких дій, як і виконавці, уже намітилися. Адже неможливо не помітити, як розширилися повноваження головного поліцая – міністра МВС Авакова. Він сьогодні перебирає на себе і питання обсервації і дозволу на польоти літаків за кордон і посилення боротьби з короновірусом. А ось з цінами в Авакова боротися бажання нема. Хто ж бореться з своїми баригами і мародерами?
Ще пару тижнів і в багатьох людей закінчаться засоби до існування. Вже навіть в заможній Італії значно зросла кількість крадіжок в супермаркетах, через безгрошів’я. Як буде вирішувати цю проблему влада у нас, чи є у неї хоч якесь бачення розвитку ситуації і попередження цього? Виявилось, що є ! І дуже цинічне! Влада дозволила працювати кредитним спілкам і ломбардам, передбачаючи, що зубожіле населення буде вимушене за безцінь позбуватись житла, яке зазвичай є заставою для отримання кредиту і збувати найцінніші речі, якими є ювелірні прикраси. Хто їх після завершення карантину або в разі смерті зможе повернути та відбитися від колекторів і де для цього візьме кошти? Ніхто!!! Це одразу нагадує кроки радянської влади під час голодомору, коли щоб вижити, люди за безцінь віднесли в магазини системи «Торгсин» дев’ять тон ювелірних прикрас, вага яких лишень кілька грам. А тепер треба поцікавитись, хто є власником системи кредитних спілок та ломбардів і в чиїх інтересах прийнято таке рішення? Президент сміявся з В. Ющенка за відновлення пам’яті про жахіття та мільйонні жертви українців від голоду та називав його «сеньйор Голодомор». Яке прізвисько отримає від народу тепер він? Думаю, що на «короноірод» вже заслужив.
В тій же Італії влада вирішила випустити з тюрем достроково значну кількість засуджених, щоб убезпечити їх від зараження. А в нас навіть безпідставно звинувачені волонтери і добровольці у вбивстві Павла Шеремета вже майже пів року перебувають під вартою і їх не збираються звільняти від арешту. А за їх арешт пряму відповідальність несе саме Аваков, який разом з Зеленським піарилися на пресконференції з цього приводу.
Я вже не хочу писати про підготовку медичних закладів до прийому хворих на коронавірус. Та в нас хворих в рази більше, чим подається офіційно, адже тестують лише тих у кого вже є прояви захворювання, а не всіх. До яких дій вдасться влада, коли від цієї хвороби стануть вмирати сотнями, тисячами, що збільшить соціальну напругу в суспільстві. І чи не вдасться тоді вона до запровадження надзвичайного стану, як останнього способу утримати владу? Тривожні тенденції для такого сценарію, на жаль, проявляються як у словах, так і в діях влади.
Для тих, хто турбується поширенням панічних настроїв, хочу підкреслити, що це мої думки викладені словами і що свободу думки та слова дає мені ст. 34 Конституції України.
07. 04. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Шлях до Франції
Після того як наші, вже добре знайомі французи відвідали Україну взимку 1994 року, побачили і відчули особливості життя того періоду, а це був час шаленої інфляції та дефіциту, вони ще більше прив’язалися до нашого сина. Тож наступного літа вони, як і обіцяли, внесли малого в списки на поїздку до Франції. Ця ініціатива французької сторони почала набувати вигляду довгострокової програми по налагодженню взаємин між країнами на рівні родин. Люди, які вирішили приймати у своїх сім’ях українських дітей, організувалися у спільноту і власним коштом та на пожертви благодійників оплачували їх переліт. Це перший раз було складно щоб пройти цю всю бюрократичну процедуру. А потім цей механізм налагодився і в 1994 році вже сім’я Порас самостійно включила нашого сина в заявку на відвідання Франції влітку.
Під час цієї літньої поїздки теж траплялися цікаві історії і події. Слід сказати, що син став доволі відомою особою і французам імпонувало, що ним цікавляться родичі та сусіди, тож повсюди брали його з собою. Зрозуміло, що там без попередження в гості не ходять, тож про візити домовлялися заздалегідь. У Франції влаштовувати застілля не прийнято, але без якогось подарунка у вигляді набору «Лего» чи якогось трансформера для дитини, не обходилося.
У планах французів була також поїздка на Середземне море. Під час цієї поїздки десь біля Марселя у французів вкрали їх автомобіль Рено-19. Вкрали разом з усіма речами, які вони брали з собою на море. Та потерпілим у цій ситуації виявився і син, адже він взяв з собою щоб гратися усі подарунки. Французи вроді не дуже переймалися вкраденим автомобілем, так як він був застрахований, принаймні так вони запевняли. А для сина це була болісна втрата! Його слова нагадували епізод з кінофільму «Іван Васильович міняє професію», адже він перераховував, що особисто вкрали в нього, - Три набора «Лего», трансформери – два, кросівки… Якби там не було, але поїздка була зіпсована і це внесло певні корективи в ритм життя, адже добавилися клопоти з страхувальниками, проблеми з вибором та придбанням нового автомобіля, так як без власного транспорту жити там дуже некомфортно.
Тож цілковитою несподіванкою, після цього всього, було запрошення йому відвідати Францію ще й на Новий рік. Саме під час цієї поїздки французи озвучили через сина, що влітку вони запросять і організують поїздку до Франції вже нам. Ми слухали, що розповідав нам син, але в це якось не дуже вірилося, хоч і стало підставою для оформлення заграничних паспортів. Тож через якийсь час паспорти, які пахли фарбою і з тризубом на обкладинці, вже були в наших руках, а вже десь на початку червня на нашу адресу надійшов лист в якому було запрошення від французів відвідати Францію і два білети на автобус зі Львова на початок серпня. Отримане запрошення було обов’язкової умовою для відкриття візи.
А відкрити візу виявилося величезною проблемою. Окрім запрошення треба було ще зібрати безліч довідок з місця роботи, про санітарно епідеміологічне оточення, про фінансове забезпечення і т.п. Та навіть після цього попасти в посольство було неможливо, так як перед ним стояла величезна черга. Я в цій черзі опинився десь наприкінці другої сотні. Черга фіксувалася в зошиті, куди вносилося прізвище та ім’я і по-батькові. В воротах чергував міліціонер, який не контролював чергу, але пропускав відвідувачів орієнтуючись на ці записи. Поза чергою проходили громадяни Франції та особи з впливовими посвідченнями. А «чернь» місяцями вистоювала в цій черзі. Так як посольство в день приймало десь сім відвідувачів, то теоретично оформити візу до дня виїзду було можна. Та це теоретично, бо траплялися дні коли проходило один чи двоє. Я це зараз пояснюю тим, що в ці дні проходило оформлення якихось офіційних делегацій, художніх колективів чи спортивних команд.
Винайнявши житло поблизу і поварившись кілька днів в цій черзі стало зрозуміла робота механізму цього явища. Візу відкривали не раніше чим за два місяці до поїздки. Чергу ведуть і контролюють самі відвідувачі. Місцеві влаштували на черзі бізнес – записуючись, а потім продаючи місце в черзі. Вони приходили відмічались, а потім заявляли, що стоять в черзі для брата, свата чи сестри. Але їм часто так зловживати не давали, тож їм треба було чекати щоб змінилися люди які їх пам’ятали.
Жити два місяці в Києві і ходити відмічатися в мене змоги не було. Тож прийшлося впросити чоловіка в якого я переночував пару ночей зробити це за мене за певну плату. Залишивши йому номер телефону тещі я поїхав у Вінницю. Цей чоловік виявився дуже добросовісним і регулярно повідомляв про стан черги. Навідавшись через три тижні знову під посольство я побачив, що я ще навіть не перейшов сотню, що викликало вже тривогу. Просуваючись такими темпами можна і не встигнути до дати від’їзду. І тут мені відверто пофартило. Одна жінка, яка побачила, що не встигне відкрити візи до дня вильоту, передзвонила рідні у Францію і … прилетів француз та без черги, як французький громадянин, пройшов у посольство і без проблем відкрив візи для всієї сім’ї. Ось вона і подарувала мені свою чергу і я одразу опинився в тридцятці. Якби не ця жінка я й не знаю чи встиг би відкрити візу, а тридцятка вже вселяла оптимізм.
Десь через півтора тижня передзвонив киянин і сказав, що завтра я маю шанс потрапити в посольство. Десь в годин вісім ранку я вже був під посольством сьомим в черзі і згодом таки зайшов в середину. Проблем з документами при їх поданні та перевірці не виникло. Тільки ось не пам’ятаю, я отримав паспорти з візою того ж дня, чи видали талончик і за ними прийшлося їхати ще раз. Цей щасливий момент якось не закарбувався в пам’яті зовсім.
Для того, щоб зібрати нас усіх разом у Франції, наші французи включили в заявку на поїздку до Франції окрім сина ще й дочку. А після того , як була відома дата вильоту та повернення дітей, а перебувати у Франції вони мали рівно місяць, вони взяли нам білети на автобус. Вийшло так, що ми провели дітей, а потім з’їздили до них і повернулися з Франції та зустріли їх в Україні. Стратегічне планування, скажу вам!
Добиратися до Франції ми мали автобусом, який відправлявся зі Львова за маршрутом Львів – Реймс. Саме тут, в Реймсі у серпні 1049 року, дочка Руського князя Ярослава Мудрого — Анна Ярославна взяла шлюб з французьким королем Генріхом І. Після смерті чоловіка 1060 року Анна, по суті, стала королевою Франції, оскільки спадкоємцеві престолу Філіпу І на той час було всього 8 років. На багатьох документах збереглися підписи Анни слов'янською мовою, відомі, як найдавніші зразки давньоукраїнського письма. Їх оточують хрести, які ставили барони, вельможні васали Франції, бо були… неписьменними. Впродовж багатьох століть найголовнішим атрибутом у соборі, було написане кирилицею Євангеліє, привезене з Києва та подароване Анною майбутньому чоловікові, як посаг. Пишу про це, щоб нагадати про нашу славну і величну історію, яку Московія привласнює собі, знищуючи згадку про Україну і видає себе правонаступником та власницею усіх наших надбань.
Та, як на біду, загострилися мої болячки і то ж до такого стану, що коли я зійшов з автобуса у Франції, то французи напевно подумали, що я приїхав сюди померти.
Ну майже як у цьому виразі, - Побачити Париж і померти!
Задишка, аритмія, бронхоспазми… Кожен рух викликав приступ, як і мінімальне фізичне навантаження. Приїхавши поїздом до Львова, нам треба було дістатися міського району Сихів, звідки відправлявся автобус до Франції. Вийшовши з поїзда на перон і маючи багаж з чотирьох сумок ми почали рух до зупинки громадського транспорту. Не збереглося в пам’яті, чим ми на чому ми добралися до Сихова, а ось те як ми добігалися до зупинка, пам’ятаю дуже добре. Це відбувалося так. Дружина брала в руки дві сумки і йшла вперед по перону, а я залишався стояти біля двох інших. Пройшовши метрів з п'ятнадцять вона поставила їх на перон і почала повертатись за залишеними. Я в цей час починаю повільно йти їй назустріч до сумок, які вона залишила, тримаючи їх в полі зору. Дружина повертається до залишених позаду мене сумок і взявши їх доганяє мене і ми знову опиняємося разом біля сумок. І весь цей рух починається знову – дружина переносить сумки вперед і коли починає повертатися назад, я розпочинаю рух їй назустріч. І так добираємося до зупинки транспорту.
Я потім згадував це і подумав, що якби хтось вхопив ті сумки, то втік би з ними дуже легко, адже я бігти не міг зовсім, а дружина теж нічого не змогла б вдіяти. Та все обійшлося і на вокзалі і вже на цій автостанції. Невдовзі ми вже сиділи в автобусі французького перевізника і наша подорож почалася, чи то продовжилася. Водіями комфортного автобуса Неоплан були два французи. Та пізніше з’ясувалося, що один з водіїв жінка, хоч це спершу було важко зрозуміти. В неї були чоловічі риси лиця, фігура, коротка зачіска. Тобто нічого спільного з оспіваною французькою жіночністю та елегантністю.
Наша митниця запам’яталася лише тим, що коли вказавши в декларації дві тисячі доларів і подавши довідку з банку, що я їх зняв з рахунку, здивований митник лише перепитав, – Де ви працюєте? А справа була в тім, що дозволялося офіційно вивозити певну кількість доларів, якщо ти їх зняв зі свого банківського рахунку. Ось я цим і скористався. Офіційно відкрив рахунок, поклав туди долари, а на другий день зняв і отримав про це відповідну довідку. Тобто не треба нічого ховати в труси, тремтіти, що тебе перевірять. Більшість про це не знали, а митники з цього непогано користалися, бо зрозуміло, що без грошей не їхав ніхто.
Тільки переїхавши границю, одразу було зрозуміло, що це заграниця. Вузенькі смужки городів, чи то наділів, будинки не при дорозі, а подалі від неї, будівлі костелів найрізноманітнішої архітектури і дороги, такі ж двосторонні як і в нас, але з розміткою і без вибоїн.
Як водиться в кожній компанії завжди знайдеться якийсь чудак, якщо не сказати це слово через букву «м», якого невдовзі захочеться всім відгамселити. Він серед подорожуючих проявився невдовзі після перетину границі. Він сидів в другому чи третьому ряду за водієм. Спочатку не всі збагнули що відбувається, бо свої бажання він озвучував в пів голосу. Та потім почав голосніше і голосніше на «веліком і магучем», – Водитель! Остановитесь!
– Водитель! Ну, остановитесь!
– Ти что? Не понимаєш?
– Остановитесь! Мне надо!
– Ну, что за люди! Как ви не понимаете?
А водії дійсно не розуміли його криків та не звертали на них увагу. Та цього туриста мабуть, що добряче притиснуло і він репетував вже не своїм голосом. Пасажири почали його втихомирювати і радили сходити в туалет, який розміщався позаду автобуса біля запасного виходу. Та він не міг зрозуміти про який туалет йдеться і здивовано озирав салон. Він мабуть думав, що йому радять просто зробити свою справу в кінці салону, адже ніякої кабінки не бачив, як і вивіски. Тож він продовжував діставати водіїв. А водії і не думали зупинятися на обочині, адже це їм категорично заборонено! І коли крики перетворилися в істерику і він реально вже міг обхезатись, та й не тільки себе, хтось з попутчиків не витерпів і буквально за рукав притягнув його до туалету. І довго ж він звідти не показувався…
Маршрут був спланований так, що автобус зупинявся десь приблизно кожні триста кілометрів на заправках на хвилин двадцять. Водії і люди, які могли це собі позволити , пили каву, але більшість давилася домашніми бутербродами. І я теж! Не піднімалася рука витратити на якусь каву півтора чи два долари. Не так легко вони діставалися.
На цих же заправках можна було безкоштовно сходити в туалет. Ці польські вбиральні вигідно відрізнялися від наших своєю сантехнікою, чистотою, відсутністю запахів і наявністю мила ти теплої води. На першій заправці, де ми зупинилися, в туалеті були крани такої ж конструкції до якої ми звикли, вентильні. Тобто вони закручувалися. Та вже на інших вже були кульові крани-змішувачі з важелем, який піднімався вверх-вниз і вліво-вправо. Тобто крутити не було за що! І це поставило в ступор цього нашого попутчика. Він присідав, розглядав цей кран і не міг збагнути як з нього отримати воду. Довелося показати. Та ще більший ступор виник в нього вже на німецьких заправках у німецькому туалеті, які знову ж таки вигідно відрізнялися від польських. Тут було не просто чисто, а стерильно чисто! А крани були на фотоелементах. Тобто підставляєш руки і вода включається, не треба нічого торкатися. Я, вийшовши з кабінки, побачив як німець почав мити руки, тож одразу збагнув, що кран на фотоелементах. Фізика в межах шкільної програми. І тут знову показав себе у всій красі наш герой. Не побачивши на крані ручки в жодному вигляді, він почав шукати її навіть під умивальником, ставши на коліно. Якийсь «фріц» здивовано спостерігав за його діями і не міг второпати, що відбувається. Я сказав йому, що кран на фотоелементах, просто підстав під нього руки. Та де там! Він мабуть чув це слово вперше! Щоб привести його до тями, прийшлося бризнути на нього водою. Подіяло! Він перестав шукати маховичок чи ручку крана і я йому показав як включити цю кляту німецьку воду. Вже миючи руки він почав лаяти німців, ніби то вони були винні в його тупості.
Ось з такими пригодами ми добралися до польсько-німецького кордону. Незважаючи на шенгенську зону на цьому кордоні здійснювався паспортний контроль. Польський балакучий прикордонник зібрав від усіх пасажирів паспорти. Беручи наші паспорти він з непідробною радістю зауважив, що вони вже з українською символікою і приговорював польською, – Добже барзо! Добже барзо!
Через деякий час він повернувся щоб роздати паспорти. Повертаючи паспорт неодмінно промовляв, – Проше пана!
Повертаючи наші українські паспорти він почав ніби виправдовуватись за цю перевірку, але додав що це необхідно бо в автобусі є «людзі непевні, смуглі» і в підтвердження своїх слів розкрив паспорти чорношкірих хлопця та дівчини, які їхали з нами зі Львова. Я ніколи не задумувався над тим, як виглядає негр на світлині. А тут польський прикордонник, який відчув до нас певну симпатію, нам це показав. Я його почуття гумору оте «людзі непевні, смуглі» запам’ятав назавжди. На світлинах обличчя негра мало вигляд як чорний овал з білими прорізами очей. Як їх можна по цьому ідентифікувати?
А німецько-французьку границю ми проїхали і зрозуміли, що ми вже у Франції лише по написах населених пунктів. Такі ж автобани і постійна швидкість автобуса, що аж заколисує. В Реймсі ми ще з вікна автобуса побачили своїх дітей і наших французів та невдовзі після коротких обіймів вже їхали на північ Франції до нашої тимчасової домівки в містечку Гранде Сат. Француз вже був на новому автомобілі Рено Лагуна, яке він придбав взамін вкраденого. Відстань в триста кілометрів ми подолали десь за дві години, зробивши коротку зупинку в обладнаному для цього місці, яке з дороги зовсім не проглядалося. Я дивувався як на трасі обладнано місце для відпочинку і там є все! Туалет, майже операційна, жіночий, чоловічий і для людей на візках. Те що там миючі засоби і тепла вода, навіть говорити не варто. Дитячі майданчики з неймовірною кількістю атракціонів з перелазів, канатів, сіток, гойдалок. Телефони автомати для міжміського і міжнародного зв’язку, а в кабінках товстелезні телефонні довідники. Садові лавки і столи у чудовому стані. І все чисте, охайне. Не поламане і не пошарпане. Я дивився на це все і було боляче і ніяково за нас, за те середовище в якому живемо. Але попереду були нові відкриття, двадцять чотири дні у Франції і змога побачити не туристичні принади, а реальне життя французької родини.
04. 04. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870735
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 04.04.2020
НАШІ ФРАНЦУЗИ (проза)
Весною 1993 року мені передзвонили із спілки чорнобильців і запропонували підійти та написати заяву і підготовити документи на поїздку дітей до Франції, на відпочинок та оздоровлення. Тоді ще в багатьох були пам’ятними ця чорнобильська трагедія та героїзм її ліквідаторів. Так от в далекій Франції прості люди згуртувалися і відгукнулися на ці події та вирішили запросити у свої родини дітей ліквідаторів віком 10 -15 років. Всі витрати на переліт вони теж брали на себе.
У цю вікову категорію попадали мій син – 10 років, та дочка -12 років. Але в спілці заявили, що поїхати зможе лише хтось один, тому я маю визначитись. Та зробити цей вибір між дітьми мені було важко. Тому я написав дві заяви, та підготовив документи на кожного і сказав, що нехай вже у французькому посольстві самі зроблять вибір між ними. Та вийшло так, що посольство погодило документи на обох і затвердило списки, чого я ніяк не очікував. На місці, в спілці, по цій причині піднявся хай, але ніхто нічого змінити та якось вплинути на французів уже не міг. Тож нам треба було готувати до подорожі обох дітей, шукати якісь сувеніри з українською тематикою, обновити їх гардероб і т.д.
Як розповідали вже потім французи, дітей згідно списку вже загодя розподілили між сім’ями, адже хтось хотів взяти дівчинку, а хтось хлопчика. Вони теж виходили з того хто вже зростав у них і як їм буде зручніше розмістити чужих дітей. Так от, після приземлення в аеропорту Ліля, коли ще проходило паспортне і митне оформлення дітей та супроводжуючих, сім’ї Порас серед гурту дітей приглянувся здалеку наш син і вони між собою говорили, що дуже хотіли щоб їм він попав по розподілу. І були дуже щасливі коли так і насправді сталося. Вони взяли в сім’ю хлопчика, бо в них теж був син, тільки на п’ять років старший.
А дочка попала в сім’ю, яка проживала в Дакерку і в них було двоє різностатевих дітей трохи старшого віку. І хоч ця сім’я була більш заможніша, та дочка, чи то через свою скромність і невпевненість, чи то, що не змогла порозумітися з дітьми, а можливо і через їх зверхність, не здружилася з ними. Стосунки між дітьми теж не такі прості, як нам здається, а враховуючи незнання мови налагодити їх не так то просто і тут навіть дорослі не завжди на це можуть вплинути, хоч і намагаються.
Зовсім інша ситуація склалася з сином. Він швидко зійшовся з Крістофом, так звали сина сім’ї Порас. Гарненький обличчям, комунікабельний, він швидко запав французам в душу, тим більше, що легко вчився французької і за місяць перебування у спілкуванні вже не було проблем. Вадим, так звали нашого сина, катався з Крістофом на велосипедах, гралися на якійсь, крутій на той час, електронній приставці та в інші хлопчачі ігри. Вони весь час проводили разом і як розказували потім французи, що у Крістофа появився брат. Та і дорослим теж було цікаво спілкуватися з Вадимом, особливо голові сімейства Жану. Його цікавило все – від нашого побуту до історії. І треба сказати, що син виявився на висоті. Так Жана цікавило сприйняття дитиною різних історичних постатей, адже це багато що може розказати про світогляд як в сім’ї, так і в суспільстві. Так він запитував в сина, – Чи вважає він Сталіна диктатором? Син відповідав, що так! Це диктатор! Гітлер – диктатор? Так, диктатор! А Фідель Кастро диктатор? Так, і Фідель диктатор!
Про це вже пізніше повідав особисто Жан, вимовляючи характерною французькою оте «діктато́ррр». Він розповідав і дивувався рівню розвитку дитини і казав, що у них у Франції діти цього віку ще зовсім діти. А тут він був вражений і в захваті від всебічних знань малого. Та я і сам гордився цим та дивувався звідки син міг почерпнути такі знання.
Звичайно, що перед поїздкою з дітьми проводилися певні розмови, як виховні так і настановчі. Пам’ятаю, що просив придивлятися до того як живуть, як відпочивають, як харчуються і де живуть, в яких умовах проживають, порівнювати та робити висновки. Треба сказати, що це дало певні результати, навіть досить своєрідні. Так син написав лист до якого доклав план будинку в якому проживали французи. Я розумію, що цей план він намалював при їх допомозі, та цікавими були саме його коментарі до цього плану. Вказуючи на функціональне призначення кімнат, він у ванній кімнаті намалював та назвав встановлену там сантехніку – душова кабіна, умивальник, унітаз і ще щось дуже подібне на унітаз, про яке зробив допис – «не зрозуміло що!» Французи не розуміли цих надписів, та ми і сміялися і сумували з цього. Адже де дитина в Союзі могла побачити біде і збагнути його призначення! Та і сьогодні біде можна побачити лише в магазині сантехніки, та лише в окремих помешканнях не бідних людей…
Були і курйозні моменти, пов’язанні із співзвучним звучанням українських слів до французької. Про це потім сміючись вже повідало саме подружжя. Так набігавшись, а це було літо, син просив француженку, яку звали Мішель, дати йому щось напитися. Тож він просив, – Мішель! Пити!
Виявляється, що у французькій мові це наше слово «пити» співзвучно до їхнього – pets, тобто пердіти… Тож можна уявити здивування француженки, якій здавалося що дитина хоче пердіти. І вона спершу здивовано квокала – guoi, тобто перепитувала – що? І знову у відповідь знову чула, – Пити!!! Ще більше здивування викликала відповідь сина на її заклик іти їсти – manger! Натомість вона чула у відповідь від сина, який захоплено грав на приставці оте суржикове – щас! Виявляється, що це слово співзвучно до їхнього – срати, чи у якомусь іншому подібному значенні. Так, що було весело, та порозумілися дуже швидко, тим більше, що за місяць син вже розумів розмовну французьку дуже добре.
Вже перед поверненням дітей додому в приміщені мерії був влаштований прийом для них та сімей французів, в яких вони проживали. Ділячись враженнями французи нарікали, що було трохи важко якраз через трудність спілкування. Натомість «наша» француженка заперечила, що ніяких труднощів не було, що їх підопічний непогано засвоїв за цей час французьку і що вони від нього просто в захваті. Почувши це мер їхнього містечка вирішив запросити цього хлопчика до себе, щоб познайомитися поближче. Той підійшов, привіталися і мер почав розпитувати його про перебування у Франції і про враження від цього. І тут в їх розмову втрутилася перекладач і сказала малому, що треба подякувати французькій стороні за гостинність.
Як розповідав потім син, що у відповідь на її слова у нього в голові вибудувалась ціла промова. При цьому він ще показував це своєрідним жестом. Тож він подякував французів за гостинність, розповів, що Франція гарна і заможна країна, подякував сім’ї Порас та Крістофу, з яким дуже здружився. Та перекладач-француженка вирішила поставити десятирічному хлопчині провокаційне запитання, – Чи не виникло у нього бажання залишитися у Франції?
У відповідь на це запитання пролунали слова, від яких були очі на мокрому місті у всіх французів, це вже вони з нами ділилися потім враженнями самі. Син сказав, що Франція гарна і заможна країна і йому вона припала до душі. Але він любить Україну і хоче повернутися до своїх батьків. Це вразило навіть мера містечка і він вручив сину аж два подарунки – наплічник і сумку, хоч всім вручали по одному, хлопчику наплічник, дівчинці сумку.
Час пролетів дуже швидко і незабаром ми вже зустрічали в аеропорту своїх дітей з масою вражень та цілими альбомами світлин. Та на цьому наші пригоди з французами лишень розпочиналися. Вже незабаром ми отримали листа від них, що вони душе скучили за нашим сином та хочуть його провідати і чи готові ми їх зустріти на різдвяні свята. Звичайно, що готові, була наша відповідь та розпочалася підготовка до цього візиту. Виділити їм кімнату для проживання проблемою не було, а ось чим зайняти їх впродовж двох тижнів – треба було поламати голову.
Зустріли ми своїх французів в Борисполі десь через пару днів після нового року. У мене в цей час були значні проблеми з здоров’ям, тож для їх зустрічі я взяв з собою ще тестя, адже зима, дорога, все може статись. Та обійшлося і жигуль теж не підвів.
Син одразу впізнав їх серед натовпу пасажирів, вихопив їх звідти і ми почали спілкуватись розмахуючи руками та мовою жестів. А разом з ними прилетіло ще напевне з сім сімейних пар, які приймали у себе українських дітей і які вирішили їх теж провідати. Це був вчинок, який заслуговував поваги і в цьому їм варто було віддати належне.
Десь через чотири години ми вже були вдома. Я тоді ще жив у приймах, тож у цьому ж приватному будинку тестя виділили і кімнату для гостей. А вони, зважаючи на наші тодішні зими, прилетіли одітими зовсім не по сезону. Тож прийшлося виділяти їм хутряні шапки, бо приїхали зовсім без ніяких, а також шарфи і рукавиці. На них були якісь благенькі курточки, які як сказала одна знайома базарна торговка, що вона б таку куртку навіть на базар би не вділа. А прості французи одіваються дуже просто і навіть скромно. Це ми з телевізора чуємо про якусь високу парижську моду, а життя простого люду зовсім інше.
Зрозуміло, що деякі переживання в них були. Тож вони приїхали з багажем своїх продуктів у вигляді кави, цукру, якихось круасанів та навіть прихопили воду. Боялись вони тої радіації. Але найбільше здивували вони подарунком від мера. Коли він взнав, що вони їдуть в Україну провідати Вадима, то особисто передав для нього двадцять доларів. Це щось та значило! Видно і справді син вразив його. Цим можна було тільки пишатися.
Після знайомства та обміну подарунками, почалися наші будні і наші випробування. Дружина взяла відпустку, щоб помагати мамі на кухні, а я був зайнятий на роботі. Теща з дружиною склали меню на кожен день щоб, як кажуть було і перше блюдо і друге і закуска, та щоб не повторюватись. Та життя почало вносити свої корективи. Виявилось, що гарячих блюд на сніданок не їдять. Для них сніданок це батон на двох, конфітюр, тобто варення, масло, сир і кава. Може ще якась нарізка з ковбаси, але не обов’язково. Так вони привикли. Та ми не дуже перечили – їхня воля, так навіть простіше. Але двох втоптати кілограмовий батон! Ось вам і розвінчана байка, що французи не їдять багато хліба.
Зрозуміло, що не обходилось без чаркувань та застіль. Жан для годиться трохи комизився, та по ньому було видно , що випити не проти. Говорив, правда, що більше звичний до вина, та адаптувався до горілки дуже швидко і швидко засвоїв «по чуть-чуть» та «будьмо». Але під пильним оком Мішель мусив себе стримувати. Розповідав, що у Франції зовсім по іншому вживають алкоголь. В Україні п’ють горілку під час застіль і закушують, а в Франції п’ють вже після того як поїли. До того ж її розводять водою у співвідношенні десь один до десяти і називається цей процес вживання алкоголю – аперитив. Пробували! Але після того як поїв, то вже навіть горілку пити не хочеться, а тої води із запахом алкоголю – то і поготів!
Так як вони приїхали на Різдво, то мимоволі прийшлося познайомити їх з нашими звичаями та обрядами та поспілкуватися на релігійні теми. Як не дивно, але ми розуміли один одного, хоча і з певними труднощами, так ми називаємо себе православними, а з їхніх вуст вловили, що ми «ортодокс». На цьому і зійшлися. А стосовно «ритуаль», як називали наші звичаї, то кутя їм не сподобалась. А це і не дивно!
Це треба прийняти з молоком матері…
Старалися показати їм вінничину і історичні пам’ятки. Звичайно, що був музей М. Пирогова і його мавзолей, ставка Гітлера, палац Потоцьких в Тульчині, музей Суворова і музей мініатюри в Тиманівці… Та пізніше я зрозумів усю бідовість цих пам’яток, побачивши історичну спадщину у Франції. Адже, наприклад палац Потоцьких, це лише стіни. Решта все розграбоване під час революцій, воєн, колективізації…
Побували вони в мене на роботі в кабінеті, а працював я тоді начальником відділу в обласному фінансовому управлінні, в мерії і навіть в ресторані, де опинилися в одному залі з податківцями, які святкували якусь подію. Я там представив Жана, як багатого банкіра. Дівчата тоді добряче взяли його в оборот, а Мішель не змогла збагнути з якого це дива її Жан користується такою популярністю.
Та найбільше враження на французів справляло наше життя та побут. Проїзжаючи біля центрального ринку, де пішоходи кидалися під колеса, а водії ігнорували усі правила, француз лише хитав головою та промовляв, - Ой! Ля-ля! Ой! Ля-ля! Те саме він промовляв відвідавши м’ясний павільйон та знімаючи на відеокамеру як рубають м'ясо, викладають його на прилавки, як його демонструють покупцям, зважують… це для них був шок. Шокували їх пусті прилавки в магазинах. І в центральному знаменитому універмазі теж було голо, аж просвічувався наскрізь на всіх поверхах. Та на його відеокамеру відразу зреагували. Продавці були насторожі і не дали йому провести зйомку. Дивлячись на наш побут і життя французи говорили, що ми живемо так, як 30-40 років тому жили у Франції їх батьки, тобто в п’ятдесятих роках…
Та попри все вони щиро полюбили нашого, як вони жартували, спільного сина і вже влітку він знову гостював у Франції, а потім ще і на Новий рік. А згодом побачити Францію вже змогли і ми. Так, що продовження буде...
26. 03. 2020 р. м. Вінниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
А в Україні пандемія вже давно -
«Коронавірус мізків» її звати!
Розпочалась з кварталу і кіно,
Крім хліба, дурням, треба ще поржати.
Тепер сміятись будемо до сліз,
В країні вже у всьому обсервація!
Здолати вірус, цей зелений слиз,
Поможе лиш кривава вакцинація.
19. 03. 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2020