| Сторінки (10/903): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Купити хочу автомат,
Дістала влада, терористи!
І ще би парочку гранат,
Бо в хату пхаються рашисти.
Ця влада, ніби імпотент,
Активність тільки імітує.
Бандиту – сила аргумент,
На інше він не реагує.
Сусід купив би калаша
І кум озброїтись бажає.
Ми всім би дали одкоша,
Хто жити мирно заважає!
Навіщо армія ментів,
І інші силові структури?
Без галасу і без понтів
Всі проведемо процедури.
Отож, придбаю автомат,
Патронів, відер п’ять в додачу.
Хто відгукнеться, буду рад!
Гранати теж візьму на здачу.
04.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496926
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2014
Донбас не чують! – лине навкруги,
Але чому ж раніше Ви мовчали?
Невже Ви Україні вороги,
Що цей процес руйнації почали?
Це ж Ви нам зека звели на престол!
Почути кожного, - він пообіцяв!
У цій брехні найбільший був прикол,
Але Донбас промовчав і … засцяв!
Коли Майдан топили у крові,
Коли країну зек поставив раком,
Хто слухав Вас, славетні трударі?
Та Вам було це, вибачте, до сраки!
Невже хтось слухав Захід, Південь, Центр?
Та їм було на всіх нас наплювати!
Чому тоді хоча б один процент,
Хоч хтось почав із Вас протестувати?
Прокинулись?! Не чує влада вас?!
На мітинги дивитися огидно!
Бандитський шабаш полонив Донбас,
Країну ділить промосковське бидло.
Кацапський чобіт топче вже наш дім,
Людей катують, ріжуть і вбивають!
Невже Ви вже змирилися з цим всім,
Що долю Вашу у Москві рішають?
Донбас не чують?! Але Ви самі,
Коли Ви чули решту України?
Шукати винних, живучи в ярмі,
Простіше, чим здобути переміни!
28.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2014
Чого ти пнешся? Що ти варт без нас?
Це ж ми твою імперію створили!
Відкрили космос, добуваєм газ
І кров слов’янську у ординську влили.
Дітей твоїх виводили з пітьми,
Принесли християнство в ваші душі.
Це наша кров і нашими кістьми
Здобуто все на морі і на суші.
Творили мову, навіть сам народ,
Хоч важко суміш цю народом звати.
З пітьми підняли до таких висот..!!!
Але тобі на все це наплювати!
Ці постаті, також всі «из хохлов» -
Вернадський і Прокоф’єв та Чайковський,
Малевич, Репін, Чехов , Корольов,
Нахімов, Гоголь, Мечніков, Чуковський,
У цьому списку тисячі імен,
Що славу світову Орді здобули.
Вони її звели на постамент,
А їх походження, одразу і забули.
В своїй гордині ти уже осліп!
Звірина суть не зміниться з роками
Це не сім'я, в якій гірчить так хліб
І де ми завжди були батраками.
«Отдай!» - Одвічне, - «Вы ещё должны!»
Тюрма народів, символ тиранії,
Вам не живеться в світі без війни,
Бо це обличчя справжньої Росії!
І вже узріли, що без нас гаплик,
Вам кров потрібна, наші землі, діти.
Вампір імперський жити так привик,
Чим годувати, легше його вбити.
19.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2014
Строкатість колорадського жука
Не просто випадково співпадає
Із стрічкою, що в формі павука,
Юрба собі на лацкани чіпляє!
В обох такі їдучі кольори,
Цим Бог неначе всіх попереджає, –
Це шкідники і наші вороги!
Окрас їх і зажерливість лякає.
Людці з стрічками гірші за комах,
Жуки лише картоплю поїдають.
А ці живуть з рашизмом в головах,
Звірину сутність навіть не ховають.
З жуками ми ведемо боротьбу,
Також потрібно знищити рашистів.
Вокзал, і з чемоданом чи в гробу…
Стрічай Москва своїх неофашистів!
14.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492579
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2014
Я пам’ятаю голос Анни Герман,
Чарівно і божественно співала!
Про зорі, небо та життєві терни,
Лише вона так душу розкривала.
Тому Господь забрав її до себе,
Був вражений чеснотами отими.
Співати мелодійно так, на небі,
Не вміють навіть вірні херувими.
Лунає голос цей в садах Едему,
Сопрано незвичайне і прозоре!
Високе і пронизливе до щему,
Ввібрало в себе біль чужу і горе!
Співала Анна Герман неповторно
Настільки задушевно, мелодійно,
На форте світло так звучить валторна,
Зі смутком! Урочисто! Чудодійно!
18.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492108
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.04.2014
Мене мучить питання, не зовсім просте,
Яким чином з’явились мутанти в родині?
Як на ниві, де колос добірний росте,
Проростає кукіль? Звідки риси звірині?
Що сталося з нами? Як же сталося так,
Що цураємось роду і свого коріння?
Сучі діти, як зграя скажених собак,
Україну цькують без докорів сумління.
Найзапекліші в світі її вороги,
Ті, у кого в роду українське коріння.
Так багато таких яничар навкруги,
Як проріс цей кукіль? Де взялося насіння?
І чому лише там, на російській землі
В українських родинах ростуть яничари?
Чим отруюють душі нащадків в Кремлі,
Що з’являється лють, нетерпимість і чвари.
Та чому, лиш коли, роздвоївши язик,
Починають кусати, впускати отруту,
Та готові вхопити рідню за кадик,
Замість слів матюки, несуть злобу і смуту?!
Ще міняють закінчення прізвищ на «ов»?
Мімікрія – ознака тваринного світу!
Слабке виправдання, «что живя средь волков»
Всі повинні у зграї по вовчому вити.
Не знаходжу пояснень і виправдань теж,
Україну не можна і рід зневажати!
Немає різниці де і з ким ти живеш,
Бо Родина – святе, Батьківщина і Мати!
10.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491652
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2014
Обірвалося літо холодним дощем,
Загубилося сонце у мокрому листі.
І туман оповив кущ калини плащем,
Діаманти блищать на червонім намисті.
Велетенський гарбуз заховався в траві,
Наче сонце гаряче звалилось з орбіти.
Небом хмари так низько пливуть дощові,
Що верхів’я дерев в них вибілюють віти.
Стільки смутку у душу вужем заповзло
І дощів цих дрібних нескінченно пролито.
Ностальгія і тиша сповили село,
Ниє спомин про тепле і сонячне літо.
08.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491465
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2014
Не ради слави, нагород,
Не задля звань, відзнак, регалій
Ішов на вірну смерть народ,
У жерло вуличних баталій!
Ставав у чергу, сповідався,
Перед людьми, Майдану, Богу,
Померти кожний з них боявся,
Та свято вірив в перемогу!
Любов і віра надихала,
Гордиться ними вся країна!
Вона на смерть синів послала,
Щоб була вільна Україна!
04.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2014
Українці! Збережіть свою мову!
Її втрату вам Бог не пробачить!
Бо заклятого ворога змову
Лиш Іуда і дурень не бачить!
Українці! Захистіть свою мову!
Хто за вас це повинен робити?
Тож, співайте на ній колискову,
З молоком щоб любов цю привити.
Українці! Кохайтеся в мові!
В розмаїтті барвистого слова!
Україна воскресне з любові,
Коли виповнить душу всю мова.
Українці! Любіть свою мову!
Незбагненого всесвіту трунок,
Неймовірно багату, казкову,
Божий дар і небес поцілунок!
Українці! Цінуйте цю мову!
Її велич, що не осягнути,
Усі барви і розкіш святкову,
Яку серцем лиш можна збагнути!
Українці! Все інше це зрада!
Зрада нашого древнього роду!
Адже мова, це як барикада,
Вона впаде – не буде народу!
01.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2014
Відро розбило небо у криниці,
Хитнулось сонце і злилось в відерце.
Вдивляюсь досі у твої зіниці,
Щось незбагнене зачепило серце.
Відро із сонцем підіймаю вгору,
Вода стікає краплями в криницю.
Мені б ці очі вже забути впору,
Не зачерпнув я щастя, як водицю.
Відро поставив на краю цямрини
По вінця повне сонцем і водою.
А ще у ньому плавають хмарини,
Стікають краплі смутку за тобою…
28.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2014
Казав же Бісмарк, що угода ця,
Яку Росія може укладати,
По вартості дешевша папірця,
Який вона готова підписати.
Імперія, що виросла з Орди
Підступна, дика, підла, войовнича,
Як джерело напруги і біди –
Росія двадцять першого сторіччя.
Обман, підступність,хитрість та цинізм,
Загарбницькі, хижацькі устремління!
Політика державна – це рашизм
І диктатура з формою правління.
З’явився Путлер новий у Кремлі,
В орла-мутанта знову кров на дзьобі.
Повзе чума рашизму по землі,
Народжена в імперії утробі.
Збагнути треба, так було завжди!
Мінялась назва і вожді на троні…
Фашизм російський виріс із Орди,
Як і Москва живе в ординськім лоні.
27.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488594
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2014
Коли їх убивали на Майдані,
Ніхто імен чи прізвищ не питав!
Чи є в них діти, матері, кохані
І на якій хто мові розмовляв.
Також національність не питали,
Та хто в якій молився із церков.
Життям своїм свободу відстояли,
За Україну проливали кров!
Ішли у бій з фанерними щитами,
На вірну смерть, під кулі снайперів!
Волосся дибки, що було би з нами?
А в Україні? То і поготів!
Вони вмирали зовсім не для того,
Щоб зараз знову купка холуїв
Орду московську звала на підмогу,
Щоб Кремль країну навпіл розкроїв!
Їх кров і смерть волає до відплати,
Здіймає хвилю всенародний гнів.
Встають у черги під воєнкомати
Уже мільйони наших земляків!
Ніхто про мову їх тут не питає,
Національність також ні до чого.
Усі хто Україну захищає –
Ми українці, рівні перед Богом!
17.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486472
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014
Скажи Московіє, - То де ж твоя земля?
Та істинно твоя? Звідкіль все почалося.
Вона була не більше тіні від Кремля,
Це звідси плем’я твоє світом розповзлося.
У всі боки, врізнобіч, наче сарана,
Така зажерлива, захланна, загребуща.
Твоя історія – суцільна кров й війна,
Тюрма і каторга, страшна та невсипуща.
Пів світу білого під себе загребла,
Ламала долі і хребти людські ламала.
Ти із ординського з’явилася кубла,
Орда живе у тобі й досі, не сконала!
Держави межі стовпами позначали.
Та хто себе тепер в безпеці відчуває?
Там, де стрічку колорадську пов’язали,
Там «Русский мир» Москва одразу захищає.
Орда жива, витає ще імперський дух,
Вірніше сморід, процес гниття таки іде.
Ти труп Московіє, який уже розпух,
Питання часу, коли лише цей труп впаде!
Впаде і розпадеться на дрібні шматки
Смердючим і страшним буде твоє падіння!
Тебе не втримають імперіє штики,
Чекай Московіє страшного потрясіння!
12.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485178
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014
До зброї браття! Всі до бою!
Плюндрують землю вже чужинці.
Війна розв’язана Москвою!
До зброї браття українці!
Війна вже йде, війська Росії,
По нашій топчуться землі!
Вже маску брата та месії
Відкинув Путлер у Кремлі.
Орел двоглавий знову крові
Напитись вдосталь захотів.
Та в нас є сила щоб орлові
Одну скрутити з цих голів.
Щоби в Європу не дивився
А тільки в Азію свою.
У власній крові щоб втопився,
Готові вмерти ми в бою!
За Україну, за свободу
Життя готові положити!
Ми присягалися народу
Свій край до скону боронити!
Ми присягнули душу й тіло
Покласти за свою свободу!
У вічі смерті глянем сміло,
Як личить це синам народу!
10.03. 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
Скоро я піду до школи,
Про це знають всі навколо!
Я п’ять років уже маю,
Буквар з мамою вивчаю.
Букви всі на пам'ять знаю!
По складах слова читаю!
Вмію добре рахувати,
Додавати, віднімати!
Молоко і хліб купляю,
Квіти завжди поливаю!
Ще з сестричкою гуляти
Часто просить мене мати.
Кожен ранок фіззарядку
Роблю я, сестричка й татко.
Батьки хвалять, - Гарний син!
І шкодують, що один!
06.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483861
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.03.2014
Низький уклін тобі – Галичина!
Твоїм Героям: Слава! Слава! Слава!
Тепер збагнути кожен почина,
Кому вклонитись має вся держава.
Цей дух свободи з теренів твоїх
Людей повсюди звав на барикади.
На подвиг слала ти синів своїх
Від усієї славної громади.
Набат тривоги всіх твоїх церков
У серці українців відзивався.
На клич назавжди збутися оков
Всієї України люд піднявся!
За вами вже і інші піднялись,
Жертовність ваша всіх нас надихала!
Ви Україні й Богу поклялись,
Що буде Україна як держава!
Якби Данило Галицький воскрес
Він би пишався вами – галичани!
Полеглих душі дивиться з небес,
Нехай Господь знеболить ваші рани.
Молися Слобожанщино, молись,
Молись Донбас, Поділля і Полісся,
Крим, Подніпров’я, Тавріє… Дивись!
Свободи дух Вкраїною пронісся!
Низький уклін тобі – Галичина!
Впаду перед тобою на коліна!
Завжди була нескорена вона,
Нескореною буде Україна!
26.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482056
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014
Ви і справді, нам послані небом!
Тож, тепер повернулись туди.
Уявити аж страшно, та треба,
Від якої спасли нас біди!
Всіх фашистами влада лякала,
Які десь вже ось тут, серед нас!
«Організмів» у Київ нагнала,
Від бандер захищати Донбас!
Хто не згідні, то це екстремісти!
Якщо з прапором – вже терорист!
Прикривались фашизмом фашисти
І очолював владу фашист.
Об’єднались бандити з ментами,
Прокурорське, суддівське багно!
Уявити аж страшно, що з нами,
Президентське зробило б гівно!
Захопивши всю владу в країні,
Підмінили «поняттям» закон.
Ще надумав гарант в Україні
Сам себе посадити на трон!
З’їхав з глузду у тім Межигір’ї,
В формі трону зробив унітаз.
Прикидався пухнастим і в пір’ї,
Та плювати (насра..) хотів на всіх нас.
Маніяк, що дорвався до влади,
Тупорилий, безграмотний Хам*!
І поплічники, теж такі ж гади,
Всі молилися тільки грошам!
Захищаючи трон свій і статки,
Він вбивати команду віддав,
Щоб диктаторські ввести порядки,
Та народ від свавілля повстав!
Його руки по лікті у крові,
Але кров ця, також і на вас –
Хто віддав голоси свої псові
І хто ПРапором партії тряс!
Через наше мовчання і згоду
Ці герої віддали життя!
За державу, за волю, свободу
Без вагання пішли в небуття!
Душі вбитих на небо злітали,
Нове місце зайняти в строю.
Вас у Сотню Небесну призвали
Боронити Вкраїну мою!
* Хам – погоняло (зеківська кличка) нашого ….
24.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014
Кричить душа! Волає! Плаче!
Від болю, розпачу, біди!
Від сліз обпечена неначе,
Мене за сльози не суди!
Їх не ховаю! Не стидаюсь!
Та де їх стільки вже взялось?
Я з побратимами прощаюсь!
Їм тут померти довелось!
Їх кров і досі на бруківці
І душі їхні серед нас!
Сліз не ховайте, українці,
У цей страшний, трагічний час.
Твої ровесники країно!
Пліч-о-пліч також їх батьки!
Вшануй героїв Україно!
Свої їх вбили покидьки…
Закриті очі, а на лиця,
Неначе усмішка зійшла!
Як будуть жити їхні вбивці?
Їх кожна мати прокляла…
Життя віддали за свободу
І їх ніхто не заставляв!
Якщо такі сини в народу,
То він таки народом став!
Героям слава! Слава! Слава!
І пам'ять вічна у серцях!
А монументом їм ДЕРЖАВА!
І жовто-синій в небі стяг!
22.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481223
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.02.2014
Ранкові події 20 лютого шокували не тільки Україну, але і весь світ величезною кількістю вбитих та поранених. Людей вбивали снайпери без будь яких на те видимих та логічних пояснень. Адже загрозу життю озброєному беркуту вони не представляли. Та навіть якби так було, то достатньо було поранити протестувальників в ноги, щоб їх зупинити. Але ж ні! Стріляли на ураження! Прицільно! В голову, шию, серце! Здавалося, що їм поставили задачу розстріляти якнайбільше більше людей! Для чого??? Яка причина цього звірства?
Сьогодні все стає зрозуміло... Окремі події- пазли складаються в страшну, підступну картину страшного задуму! І цей задум нашого "херанта" лякає своєю підступність, цинізмом, жорстокістю. Він переплюнув задуми і провокації фашистів перед початком другої світової війни!
Розкладемо окремі пазли в послідовності вчорашніх подій:
1. На ранок 20 лютого в Україні, з метою урегулювання конфлікту, працює місія в складі трьох міністрів закордонних справ Франції, Німеччини та Польщі.
2. Після 8-ї години ранку на Майдані почали відбуватися дивні події. Беркут, мотивуючи потім тим, що по них стріляє снайпер з будинку консерваторії, полишає захоплену територію Майдану.
3. Відступ беркуту починає виглядати як панічна втеча. Це надихає оборону майдану і провокує на переслідування противника.
4. Відступ беркуту прикривають два водомети, які повільно їдуть заднім ходом по вул. Інститутській. Все виглядає настільки правдоподібним, що хочеться вірити в переможний наступ Майдану. Але...
5. Наступаючі раптом попадають під жорстокий, прицільний, перехресний снайперський вогонь. Вогонь ведется з будівлі готелю Україна, з даху Жовтневого палацу та безпосередньо з вулиці Інститутської.
6. Постріли не на зупинення наступаючих, а на ураження. В голову, шию, серце. За якусь годину вбито десятки (сьогодні відомо про 72 ) людей, сотні поранених. Вогонь крім снайперів ведется ще й з автоматів калашникова.
7. За заявами міністра МВС вогнепальної зброї в беркуту НЕМАЄ! То за чиїм наказом вона появилася і хто дав наказ на її застосування? При тому снайпери " не забувають" пострілювати і по "своїх", але не так прицільно....
8. В цей час беркут та ВВ починають неочікувано відступати з Європейської та Грушевського. Самооборона не вірить такому повороту подій, але починає переслідування.
9. В цей час в Кабміні та Верховній Раді оголошують евакуацію!!! Всіх!!!! Паніка і втеча!
10. Беркут та ВВ грузяться в автобуси та покидають вулицю Грушевського. На питання, що сталося? Відповідь, - в майданівців появилася вогнепальна зброя і вони нас вбивають!
11. Вул. Грушевського вільна, Верховна Рада БЕЗ охорони!!!
Маріїнський парк пустий! НІКОГО!!!
А ТЕПЕР ПОЧНЕМО СКЛАДАТИ ПАЗЛИ:
1. Існувала загроза, що опозиція у ВР з частиною фракції провладної партії та позафракційних депутатів можуть проголосувати за позбавлення "херанта" диктаторських повноважень та повернення до Конституції 2004 року.
2. "Херанту" було необхідно показати світові не мирний протест, а страшне обличчя тероризму та екстремізму в Україні.
3. Для цього потрібні були страшні руйнації та величезні жертви.
4. Тому і виникає страшний підступний задум - залишити урядовий квартал і Верховну Раду в першу чергу, без охорони силовиків і спровокувати Майдан на люту жадобу ненависті та помсти. Щоб цей вибух відбувся, був відданий наказ - ВБИВАТИ, ВБИВАТИ, ВБИВАТИ!
5. Засліплені люттю люди, за задумом, громлять, палять урядовий квартал та Верховну Раду. А заслані на майдан переодіті силовики це зробили би блискуче і спровоковані люди, після стількох вбитих, були готові їх щиро підтримати! І винними у всіх жертвах та погромах були б екстремісти та терористи з майдану.
6. Спалена Верховна Рада дозволяє оголосити будь які рішення поза її межами, без електронної системи голосування,
нелегітимними! Це убезпечувало "херанта" від вирішення протистояння мирним шляхом.
7. В "херанта" мали виникнути всі підстави для потопленню терористів та екстремістів з Майдану в крові, арешту опозиції та всіх, хто проти.... Країна перетворюється в концтабір! "Херант" панує вічно! Але...
ПАЗЛИ ПІДСТУПНОГО ЗАДУМУ НЕ СКЛАЛИСЯ:
НАРОД, незважаючи на страшні жертви, на провокацію не піддався! Люди зупинилися і не вийшли за периметр барикад.
І це було теж наслідком тих страшних уроків, жертв та подій 18 лютого, коли мирну ходу Майдану до стін Верховної Ради на підтримку повернення до Конституції 2004 року провокатори перетворило на криваву бійню з десятками вбитих та поранених.
Ось таке обличчя нашого "херанта"! Ось така страшна ціна нашої революції гідності. Ось такі страшні уроки новітньої історії!
Але ця кривава боротьба з режимом, а вона ще продовжується, освячена кров'ю та життями справжніх героїв, вибудовує державу УКРАЇНА та націю! Адже більшість загиблих це ровесники незалежності УКРАЇНИ. І за її волю та свободу вони віддали життя! Слава ГЕРОЯМ! Вічна їм пам'ять!
Мирослав Вересюк.
Вінниця
21.02.2014 р.
А ось і підтвердження моїх слів на яке я натрапив 24.07.2014 р. http://delo.ua/ukraine/janukovich-prinjal-reshenie-bezhat-iz-kieva-posle-dvuh-zvonkov-mal-242434/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480860
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 21.02.2014
Стою на перехресті. Вітер аж сичить.
Знімає голову. Пронизує крізь груди.
Душа знеболена. У відчаї мовчить.
Життя немов мурашник. Так було і буде!
Людський потік мене, як річка обтіка.
З обох боків тече, чіпляє рукавами.
Так порожньо в очах. Куди тече ріка?
Уривки слів і фраз. Ще стукіт каблуками.
На мить лише завмер. Від щастя чи біди?
Що зупинився враз, ніхто і не помітив.
Зупинка серця теж, на мить, чи назавжди.
Все тлінне у житті, та можна і горіти!
16.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2014
Чого чекаємо? Від кого?
Яких уступок, перемін?
Та схаменіться ради Бога!
Бо швидше полетить пінгвін!
Скоріше рак у річці свисне,
Славутич вгору потече,
Чим банда, людям ненависна,
Сама себе керма зрече!
Людей калічать і вбивають,
Тітушки, беркут та менти,
Катують, палять і лякають,
З ким хочеш домовлятись ти?
Нема довіри, бо брехати
І обманути, це в крові!
Їм як два пальці обісцяти,
Слизькі як черви ґрунтові.
Менти та судді, прокурори –
Кругом порука кругова!
«Сім’ї» гаранта ця опора,
Неначе зграя дворова.
Це банда! Там нема моралі!
Дере, грабує, і краде…
При владі так багато швалі,
Та кара їм таки гряде!
Зубами вп’ялися у владу,
Що навіть важко відірвати.
Та їм ще можна дати раду,
Як зуби всі повибивати!
15.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2014
Як без тебе? Без тебе ніяк!
І з тобою життя неможливе!
Я чекав від небес якийсь знак
Та почув лиш прощання тужливе.
Десь у небі пливли журавлі,
Так високо, що вже не видати.
Та долинув їх спів до землі,
Про розлуку щоб нам нагадати.
Попросити би цих журавлів,
Біль мою щоб забрали з собою.
Де шукати, знайти мені слів,
Поділитися з ними журбою.
Щоб забрали печалі мої
І думки, що виснажують душу.
Їх багато, зібрались в рої,
Ними я по пів ночі ворушу.
Я кохаю тебе, але біль,
Мене наскрізь пронизує струмом,
Осінь завжди пора для весіль,
Наша осінь огорнута сумом.
Невимовно як важко мені,
Слів нема, щоб це все передати.
І в солодкім причастя вині
Гріх кохання мого не сховати!
30.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2014
Я не просив і не благав,
Не смів про це фантазувати.
Вже не шукав, не вимагав,
Не мав надії покохати.
Не вірив навіть сам собі,
Що віщі сни, тепер я знаю!
Немає місця там журбі,
Коли у юність попадаю.
Хлоп’ячі витівки бува,
Моїх ровесників шокують.
Та їх насмішки і слова
Мене ні трохи не хвилюють.
Їм просто заздрісно, що я,
Так безоглядно закохався.
Ти – як зоря зійшла моя,
Якою я зачарувався!
Магічним розрізом очей,
Чарівністю та глибиною,
Украла сон моїх ночей,
Хоч скроні вкрились сивиною.
Їх поволока, ворожба,
Мене у юність поманила.
Магічно-чорна їх зваба
В свої тенета полонила.
Я втратив спокій, сон – нехай,
Мізерна плата за кохання.
Коли душа попала в рай,
То забуває про страждання!
10.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2014
В твоїх очах цвіте весна,
Розкішне і гаряче літо.
Безкрайня синь і глибина,
Яку із щедрістю розлито.
Неначе море теплих хвиль
Твій погляд манить і чарує.
Вже стільки я доклав зусиль,
Та це від болі не рятує.
Душа страждає і щемить
Повита смутком полиновим.
Її згубила ця блакить,
Вінком прикрасила терновим.
Чи варте все оцих страждань,
Ночей безсонних, божевілля,
Палкої пристрасті бажань,
Якщо гірким буде похмілля.
В твоїх очах цвіте весна,
Та всі ці барви не для мене.
Між нами виросла стіна
Кохання часто незбагненне.
Тебе кохають, а ти ні,
Як можна серце зґвалтувати?
Любов нещасна в однині,
І їй приходиться страждати.
28.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2014
Пляж. Пече Пісок.
П’яти Припікає!
Подивися, – Поясок
Пальму Повиває!
Поцікавилась Папуга,
Птахом Полетіла.
Придивилася Подруга –
Плазун! Побіліла…
Переляк, Переполох!
Пір’я Полетіло!
Пісок Пече. Пересох.
Припекло! Пригріло!
Прохолоду Пошукати
Прийшлося Пітону
По-Пластунськи Подолати
Пальму-Перепону.
Переляк Птахів Пройде,
Прилетять Пернаті.
Пряжу Павучок Пряде –
Плазуна Піймати.
10.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2014
Періщить дощ, як із відра,
Вода в калюжах закипіла.
Кудись поділася хандра?
Її неначе змило з тіла!
Тарахнув грім, як батогом,
І закотився в верболози
Так захотілося бігом
Пробігти босим по дорозі!
Щоб бризки вище голови,
І врізнобіч летіли всюди,
І вітер щоб мене ловив,
Пручався і штовхав у груди!
І бульбашки що по воді
Щоб назбирати у долоні.
Але ми вже не молоді,
Зрадливо білі наші скроні.
Вже не судилося мені
Босоніж бігти під дощем.
У лету канули ті дні.
Лише в душі лишився щем.
Так хочу інколи на мить
Дитинству в очі зазирнути.
Тому душа часом щемить…,
Ніколи цьому вже не бути!
13.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478387
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2014
Розбилось щастя на осколки,
Як скло віконне від м’яча.
Осколки гострі наче голки,
Неначе лезо палаша.
Вп’ялися в тіло і у душу,
Порізи гострі до крові.
Осколки ці в долоні мушу
Зібрати наче чайові.
Немов щедроти подаяння,
Отримав бережно із рук.
Останні іскри від кохання
Склом битим випали на брук.
Стою навколішках, збираю,
Стулити хочу, зберегти.
На біль і розпач не зважаю,
Але не хочеш цього ти.
Тобі байдуже, не кохала,
Не маєш болю і жалю.
Але хотів би, щоб ти знала,
Як я любив тебе й люблю.
Коли не любиш, не збагнути,
Яка це біль, які страждання.
Дай Боже це тобі відчути,
Відкрити серце для кохання!
10.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Ти не моя і сльози болю,
Взялися звідкись у очах.
Тепер картати пізно долю,
Якщо вселився в душу страх.
Чому? Навіщо так вчинили
І розвели в боки мости?
Любов-намисто розгубили,
Рікою разом не плисти.
Уже намисто не зібрати,
І річка вийшла з берегів,
Багато ще хотів сказати,
Але чомусь забракло слів.
Стиснуло горло, мов рукою,
Не крикнути і не дихнути.
Життя невпинно, мов рікою,
Несе…, назад не повернути.
Стрімка вже стихла течія,
Все повільніший плин ріки.
Хто більше винен, Ти чи Я?
Ми розійшлися навіки!
Мабуть обоє, тому марні
Любі слова і виправдання.
Які б вони не були гарні,
Згубили ми своє кохання!
05.08.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Осіннє листя, сонце золоте,
Верхи дерев, як золотом облиті,
А долом іній, білим все цвіте,
В яру дерева смутком оповиті.
Сосновий ліс пручається вітрам,
Сердитий вітер борсається в гіллі.
Вже у повітрі чується цей злам,
Сніжинки затанцюють на весіллі.
Ген там за лісом білих скакунів
Зима у сани запрягає цугом.
І дуже скоро, через кілька днів
Вже завітає із морозом-другом!
08.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477928
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.02.2014
Так лякають ночами дзвінки,
Ніби серце пронизують струмом,
Що страшні сповіщають вістки,
Переповнені болем і сумом.
Так лякають ночами дзвінки,
Як послання страшної тривоги.
Бо живі ще старенькі батьки
І дітей виглядають з дороги.
Розлетілися всі по світах
Стало тихо і пусто в світлиці.
І тремтять у старечих очах
Та виповнюють сльози зіниці.
Вони моляться щиро за нас,
Видивляються нас на дорозі
Щоб обняти хоча би ще раз,
До грудей пригорнуть на порозі.
Дай Вам Боже здоров’я і сил
Та пробачте за довгі розлуки.
Мало так прихилить небосхил,
Цілувати при зустрічі руки.
Не замолені наші гріхи
Невідплатна вина, не відкупна.
Вбиті в душу сумлінням цвяхи,
І ця біль каяттю недоступна!
06.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2014
Беру лопату і жбурляю сніг,
Його сьогодні щедро натрусило.
Ледь було змоги вийти за поріг
І на деревах гребні почепило.
Казкові гребні – снігові шапки,
Змінили враз зимовий антураж.
Якби я міг теж скинути роки,
Труснувши гілку, маючи кураж!
08.12.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477406
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2014
Білорус був, Михайло Жизневський,
Вірменин – Сергія Нігоян,
Роман Сеник і Юрій Вербицький –
Українці, з громади львів’ян.
За свободу твою Україно,
Вони перші у вічність пішли!
Їх вбивали у груди, не в спину,
Славні в Тебе сини підросли!
Це герої козацького роду.
Слова Гімну для них як наказ.
За Вкраїну, за волю, свободу,
Душу й тіло поклали за нас!
Хто були ті жорстокі злочинці,
Що посміли життя відібрать?
Та невже по той бік українці,
Чи бандити у формі стоять?
Вдома кожного ждала родина
І палкі поцілунки дівчат,
Та покликала їх Батьківщина
І Грушевського грізний набат!
Вічна пам'ять героям і слава!
Та найкраща з усіх нагород –
Українська народна держава,
І дотримання прав та свобод!
05.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014
Навіщо нам такий гарант,
Який ніщо не гарантує?!
Веде себе як окупант,
Людей не бачить і не чує.
Хреста завзято цілував,
У Лаврі набожно молився,
А про народ коли згадав,
То раптом начебто сказився.
Всіх щедро кров’ю покропив,
Зробив кривавим Водохреща.
Кийками «Беркута» хрестив,
Бажав всім тиші кладовища.
А в День соборності віддав
Наказ у свій народ стріляти.
І з цього дня вже перестав
Для нас гарантом існувати.
На ньому кров, яку нічим
Уже ніколи не відмити!
Нема для виправдань причин,
Коли дають команду, - Вбити!
Настав свавіллю апогей,
Коли катують і вбивають.
Беруть в заручники людей,
Народ на вулицях хапають.
Неначе все в страшному сні…,
Вмирають люди за свободу.
Колись про них складуть пісні,
Героям слава і Народу!
03.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2014
Гарант не чує свій народ!
Не чує і в притул не бачить!
Він вже один переворот
Здійснив, а нам тепер тлумачить:
– Я легітимний! Отже ви,
У правовому дійте полі,
Та тих законів від братви,
І щоб ніякої сваволі!
Ще запроваджу диктатуру, –
Це все для блага, все для вас!
Маю бажання та натуру
Тут збудувати Гондурас!
Чи то Вован так надоумив,
Чи «бацьки» слава – западло,
А може чайник вдарив струмом,
Но тут гаранта понесло!
Крутнув кермо, аж зад побачив,
Попер по зустрічній, летить!
На всі пости своїх призначив,
Але боїться і тремтить!
А раптом хтось з-за повороту,
Не зверне, викрутить кермо,
Чи друзі кликнуть на охоту…
Куди він їде? Ми йдемо…
20.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473966
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 21.01.2014
Мовчиш? Мовчи! Мовчи і бійся,
На це худоба здатна теж!
Та, бидло, навіть не надійся,
Що спокій в старості знайдеш!
Тебе спитають ще внучата –
Що ти робив, як був Майдан?
Тоді не вдасться промовчати,
Життя прожив немов тарган.
Коли збагнеш, вже буде пізно.
Старався ніби, їв і пив –
Навіщо плакатись так слізно
Коли людиною не жив!
Це не життя, а існування,
Без гідності, свободи, волі.
Щоб відповісти на питання
Потрібно поєднати долі.
І присвятити Україні
Не тільки долю, а й життя.
Тоді на старість навіть тіні
Жалю не буде й каяття!
19.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473680
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2014
Схід – справа тонка, але там,
Злодюгам руки відтинають.
То може так карати нам –
Давно вже заклики лунають!
Та ж схаменіться! Уявіть
Безруких суддів, прокурорів!
А депутатам як давить
На кнопки своїх моніторів?
Ще уряд із таких калік –
Ті однорукі, ті безрукі...
А в зграї із одних шулік,
Хто очі виклює у круків?
Братва ця навіть і без рук
Культями буде загрібати.
Тож без вагань, душевних мук
Їм треба голови стинати.
А як сокиру візьме кат,
Якщо і в нього рук немає?
Безрукий вислизне з-за грат,
Його ж такий охороняє!
Прогнило все! Сморід і бруд
Мораль відсутня в апріорі…
Та де вже той небесний суд,
Що був в Содомі і Гоморрі!?
16.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473057
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2014
Про всі суди і судову систему
По вивісці одного можна взнати.
Настільки точно, вивірено, в тему,
Що іншим словом важко і назвати.
ПЕЧЕРНИЙ суд – відверто і правдиво,
Мабуть цю назву дало провидіння!
По суті назва дійсно справедливо
Мірилом є морального падіння!
11.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471668
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2014
Бурий ведмідь рідню має,
В Америці проживає.
Грізлі звуть ведмедя цього,
Колір хутра сірий в нього.
У ведмежій всій родині
Представник найбільший нині.
Як на задні лапи встане,
З висоти трьох метрів гляне,
Налякає будь кого –
Уяви собі його!
Та хоч грізно виглядає
Переважно він вживає
Корінці, рослинну їжу,
Любить мед, не в дивовижу!
В більшості це травоїдні,
Хоча є і м’ясоїдні.
А ось рибу половити –
Вміє кожний це робити!
Взимку, звісно, спить в барлозі
Щоб не мерзнуть на морозі.
Ось такий хижак цей грізний,
Ведмідь сірий або грізлі!
09.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471344
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 09.01.2014
Є такий ведмідь в природі,
Звуть малайським у народі,
Сонячним, ведмідь-собака,
Біруанг. Його ознака –
Жовтий круг на шиї має
Як схід сонця виглядає.
Шерсть коротка, чорна, сяє
І води не пропускає.
Самець важить цих звірят –
Кілограм десь шістдесят.
Він найменший серед всіх,
Плете гнізда, це не сміх!
В гнізді вдень відпочиває,
Їжу поночі шукає!
Їсть терміти, корінці,
А ще люблять звірі ці
Яйця, мед, плоди доспілі,
Що ростуть високо в гіллі…
Ось такий ведмідь незвичний,
Сонячний і симпатичний!
09.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471343
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 09.01.2014
У ведмежій цій родині,
Самий екзотичний нині,
Епатажний і казковий –
Панда, ведмідь бамбуковий!
Білий сам, а лапи чорні,
Чорні, ніби бутафорні,
Пара вух та окуляр.
Ось такий це екземпляр!
Їсть лише бамбук і тільки,
Але хочеш знати скільки?
Тридцять кілограм з’їдає!
Апетит хороший має!
Гарна, рідкісна тварина
І тому тепер людина
Має вид цей зберегти,
Цьому посприяй і ти!
08.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471116
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 08.01.2014
Там де гори Гімалаї
Ведмідь також проживає!
Бурого ведмедя брат,
Та зустрітись з ним не рад.
Вдвічі менший брата свого,
Колір хутра чорний в нього.
Шерсть на грудях білу має,
Що як місяць виглядає.
Гімалайський, білогрудий,
Так його назвали люди.
Любить мед, комах вживає,
Плоди, ягоди збирає.
Не мисливець, не рибалка,
Та раз в рік стріляє й палка.
Теж на зиму засинає
В дереві дупло шукає…
Смокче лапу він чи ні –
Невідомо це мені!
Хочеш все про нього знати,
Можеш книжку почитати!
07.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471115
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 08.01.2014
Такий незвичний січень надворі,
Свій сором снігом навіть не прикрив!
І на траві зеленій снігурі –
Так, наче хтось гірлянду залишив.
Незвично тепло. Лижі, ковзани
В кутку ніяковіють на балконі.
Зчорніле листя, наче кажани,
Вчепилося за гілку в голій кроні.
Рік синього коня підніс сюрприз,
Щось дійсно аномальне і незвичне.
Природи вивих, чи лише каприз,
А може в цьому є щось символічне?
Кому прихильне небо цим теплом?
Невже вам теж ця думка до душі?
Червене сонце встало за селом,
І кров'ю розтеклось по лемеші…
06.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2014
Ведмідь в лісі проживає,
Клишоногий – кличку має.
Та в ведмежому роду
Мають всі таку ходу.
Шерсть руда, аж червоняста
А назвали бурим й баста.
Що він добрий, смирний звір,
Так лише в казках – повір!
Це хижак, полює гарно,
І рибалить теж не марно!
Мед і ягоди збирає,
Де знайти їх – добре знає!
Ще він дивну звичку має,
Що на зиму засинає.
В нього хата – це барліг
І якщо він вже заліг,
Цілу зиму буде спати,
Лапу у ві сні смоктати.
Байка це про лапу, ні?
Та в барлозі, на весні,
В мами і ведмедя тата
Десь беруться ведмежата!
04.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470311
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 04.01.2014
Люд били по звірячому! Вбивали!
Кийком, ногами, в голову і в пах.
Всі нутрощі, печінку відбивали
І меркнув світ від болю у очах!
Лилася кров з розбитого обличчя,
Тіла людей валялись на землі.
Від жаху двадцять першого сторіччя
Гуділи дзвони у нічній імлі!
Карателі! Орда ввійшла в столицю!
Кийки, шоломи, вибухи гранат.
Людей хапали, кидали в темницю,
Ховав єхидну посмішку гарант…
Не на екрані! Все це було з нами!
Спочатку на Майдані, потім там,
На Банковій, вбивати нас кийками,
Команду влада дала цим катам!
Як треба було, сукам, озвіріти,
Щоби таке чинити із людьми?
Як треба Україну не любити?
Фашизму привид визирнув з пітьми!
Кривава поліцейська диктатура,
Тюремні грати та колючий дріт.
За цим усім московська режисура
І двох кумів простежується слід…
Людей хотіли кров’ю залякати,
Навколішки поставити народ,
Заставити боятись і мовчати,
Страхом надовго всім закрити рот.
Державу поліцейську збудували,
Схотіли силу показати нам?!
Та ми також вже іншими всі стали
І нас не залякати їхнім псам!
Я перед вами впаду на коліна!
Такий народ не зустрічав ніде!
Це мій народ! А я його дитина!
І серце від захоплення гуде!!!
01.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Роки, як коні! Синій кінь
В оборі стукає копитом…
Гаряча ще душі черінь,
Соло́м’яний дух пахне житом.
Змінити рветься кінь змію,
Та взяти участь в нашій долі.
Хоч борозну, чи колію
Ніколи не проклав у полі.
З китайських міфів та казок,
Якоїсь масті неземної…
Який у нас із ним зв’язок
І що цей кінь в оборі коїть?
Драконів, зміїв, пацюків
Впустили не лише в господу.
Вже східні символи років
Диктують правила і моду.
Чому зрікаємось своїх
Обрядів, звичаїв,традицій?
Та ж рідне значно краще їх,
Оцих заморських «інвестицій»!
***
До роздумів лиш закликаю!
Велись на брязкальця тубільці…
Кінь синій завезе до раю?!
Всіх з Новим роком – УКРАЇНЦІ!
30.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469378
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2013
Ну, що Тарасе? Батько твій в могилі
Перевернувся певно, та й не раз!
Він вірив щиро, в боротьби горнилі,
Ти не знеславиш імені Тарас!
Він так хотів, надіявся і вірив,
Що син його продовжить боротьбу.
А ти, натомість, вибрав зграю звірів,
Він би в житті не стерпів цю ганьбу.
Так розпинався за бандитську владу
І легітимним цей робив режим.
Та ти не тільки батька свого зрадив,
Народ і Україну разом з ним!
Тепер вже вибачаєшся, нашкодив?
Позбався тож гордині і пихи,
Клякни серед Майдану і в народу
Проси прощення за свої гріхи!
Бог милосердний, грішників прощає,
А в батька як замолиш ти гріхи,
Душа ятрить якого і страждає,
Як виймеш з неї зрадництва цвяхи?
26.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468594
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2013
Ведмідь білий теж буває,
Мед бджолиний не вживає.
Дуже сильний, хижий звір,
Живе в Арктиці, повір!
По крижинах він мандрує,
На тюленів ще полює.
Може плавати, пірнати,
Здобич легко упіймати.
А барлоги він немає,
В сплячку теж не залягає.
Дуже теплу шубу має,
Що в мороз не промерзає.
Спить лиш тільки ведмедиця,
Щоб в теплі могли родиться
На світ білий ведмежата
І барліг, це їхня хата.
Там сніги, мороз тріскучий
Ніч полярна, лід колючий.
Але їм все ніпочім,
Бо для них це рідний дім!
23.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467985
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.12.2013
Бурлить, живе і бореться Майдан,
Тут дійсно б’ється серце України!
Козацький дух і цей братерства стан –
Душа співає вільної країни!
Нема страху і відчаю в очах,
Від гордості аж світяться обличчя,
Що дух свободи, волі не зачах,
Немає в мові, вірі протиріччя!
Братерство, воля, щирість і любов
Людей єднають Заходу і Сходу.
На цей Майдан неначе Дух зійшов
І Бог благословення дав народу.
Один народ у єдності своїй,
Він відчуває, бачить міць і силу.
Який величний, ти – Народе мій!
Який у своїй величі красивий!
21.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2013
Якщо ти досі в партії отій,
Від дій якої хочеться ригати…
Зі мною привітатися не смій,
Огидно бидлу руку потискати!
І не кажи, що в тебе є сім’я,
Боїшся дуже втратити роботу.
Душа продажна, шкурницька твоя
В запроданця вселилася істоту!
Такі задля чинів, посад і звань
На все готові очі закривати.
Без докору сумління та вагань
Готові душу чорту продавати.
Завжди біля корита, у сідлі,
Міняють партії неначе рукавиці.
Їх безліч в кожнім місті і селі
І незліченна кількість у столиці.
А покидьки, що ладні голос свій,
На виборах за гроші продавати?
Ще ті, що у байдужості своїй
З дивана зад не можуть відірвати.
Продажність і байдужість – ті гріхи,
Які віками нищать Україну!
Ви власноруч вбиваєте цвяхи,
Майструєте для неї домовину.
Тому кажу, не добираю слів, –
Якщо у тобі є щось від людини,
А ти ще досі, стер-во, не прозрів,
Ти ворог мій і ворог України!
19.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467118
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2013
Змінити владу, провести люстрацію,
Тоді ми вчасно цього не зробили!
Тепер прийдеться провести кастрацію,
Щоби собі подібних не плодили!
17.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2013
А як кричала влада про фашизм?!
З піною в роті і метала громи!
Яке блюзнірство і який цинізм?
Фашисти вділи беркута шоломи!
Карателі у формі, владні пси,
Майдан вночі, як звірі, обступили.
Так, як фашисти, в ті страшні часи
Людей зігнали і нещадно били.
Ось так палали села із людьми,
Живцем палили нелюди-садисти!
Так на Майдані з нашими дітьми
Чинили владою озброєні фашисти.
Вони себе відчули надлюдьми,
Безкарними, всесильними вождями.
Оскал фашизму виринув з пітьми,
Тюремним смородом та нагаями…
Зірвали маску і фашистську суть
Цієї влади вже не приховати.
Давно її вже бандою всі звуть,
Тож банду треба нам ліквідувати.
15.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466502
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2013
Два майдани…Мою Україну
Знову ділять на Захід і Схід.
Один – уже випрямив спину,
А на тому знущання і стид!
На одному стоять патріоти,
Що за покликом серця прийшли.
А на другий зірвавши з роботи,
Мов овець з областей привезли!
Одні хочуть свободи і волі
І не видно страху у очах.
В інших рабством скалічені долі,
Їхні душі заковує страх.
На одному майбутнє держави,
Її молодь, надія і цвіт.
А на тому кайдани іржаві
І в вікні заґратований світ!
Подивіться на їхні обличчя,
Чистоту і порив юних душ.
І на тих хто в минуле сторіччя
Повернути нас хоче чимдуж.
Невже мало пролитої крові,
Невже пам'ять коротка така?
Береги нас єднають Дніпрові,
А не ділить Славутич-ріка!
Українці! Візьміться за руки!
Ради Бога, з’єднайте серця!
І під гімну славетного звуки
Вас осінить десниця Отця!
01.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463788
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2013
Скажених псів оділи в однострої,
Та не прикрили їх ненависть, лють!
Це збоченці, злочинці, не герої,
Якщо людей до крові мирних б’ють!
Яка там честь, у них її не було!
Тваринна лють ховається в очах.
Ніхто у спину не приставив дуло,
Щоби з людьми чинити такий жах!
Ця кров пролита на Євромайдані,
Побитих та скалічених дітей
І гімн-молитва в їхнім виконанні,
Набатом гніву рветься із грудей!
Якої ж суки ви смоктали вим’я?
Яким було ж гадюче молоко?
Хто в душі кинув яничарське сім’я,
І отруїв чужинським язиком!
Вони вели себе, як окупанти,
Що спричинило гнів аж до небес!
Та діяли за згодою гаранта,
Що тільки вчора «кинув» нас з ЄС!
Як можна землю рідну не любити?
Як можна не любити цей народ?
Ви не «козлу»* покликані служити,
Що вже один здійснив переворот! **
А що хотіти! Ми ж обрали владу,
Що вчилась демократії в тюрмі.
Тому тепер виходь на барикаду,
Ми все повинні справити самі!
30.11.2013 р.
*В 2004 році виступаючи в Северодонецку на відомому зібрані заявив «нормальних людей намного больше, чем этих козлов, которые постоянно мешают нам жыть». Регіонали аплодував йому стоячи.
**Мається на увазі переворот здійснений за допомогою Конституційного суду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463431
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
Гей, українці! Нумо на Майдан!
Вас Україна кличе на підмогу!
Підтримки, браття, жде від громадян!
Залиш усе і вирушай в дорогу.
Залиш образи, болі і жалі,
Що ними серце повниться по вінця.
У нас є право на своїй землі
На кращу долю, браття – українці!
В нас є Майдан – святилище сердець,
У нас є віра і незламна воля!
Настав терпінню нашому кінець,
Нам врешті, браття, усміхнеться доля!
Хай гордістю наповняться серця!
Забудь про сльози, відчай і зневагу.
Як браття, Вам, пасує до лиця
Співати гімн під розгортання стягу!
Тож, браття, дружно йдемо на Майдан
Його ущерть заповнимо по вінця!
Незламний дух, піднесеності стан,
Відчуй, країно, волю українця!
19.11.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461536
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2013
Як московіти нас не називали?
Всьому народу ставили клеймо!
Мазепинцями гнівно таврували,
Тепер цей галас знову чуємо.
Махновцями жили на цьому світі,
Петлюрівцями звали довший час.
З середини двадцятого століття
Ім’ям Бандери називають нас!
Ці імена – це прапори! Знамена!
Вожді-гетьмани, що вели народ!
Їх пам’ять бережемо поіменно,
Народу пам'ять краще нагород!
Одвічне устремління до свободи
Орда завжди нам ставила в вину.
В ній, як в болоті, гинули народи,
Та мій – ніколи спину не зігнув.
Хребет ламали, але знову й знову,
Він піднімався і вставав з колін.
Зберіг любов, традиції і мову
Для нас і для прийдешніх поколінь.
Нам би сьогодні віри та наснаги,
Козацька кров у жилах ще бурлить!
Нам не бракує сили та відваги,
Вождя бракує, лідера в цю мить!
Такого як Мазепа чи Петлюра,
Такого як Бандера чи Махно!
Вже би давно порушили всі мури,
Кайдани всі порвали би давно!
Земля на зламі часу та епох
Завжди давала лідерів з народу.
У серці Україна, з нами Бог,
Тож піднімайся за свою свободу!
13.11.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460362
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2013
Він каже, - Голоду не було,
А був лиш тільки недорід!
Цей нелюд думає, - забули,
Як гинув український рід!
Як вимирали сім’ї, села,
Смерділо трупом по хатах…
До людоїдства нас довели
Живе ще досі в генах страх!
Валялись мертві по дорозі,
На цвинтар звозили живих,
А села були у облозі
Кривавих псів сторожових!
В дітей ці нелюди стріляли,
За ці нещасні колоски!
Людей з села не випускали
І чорні ставили дошки.
Неначе вирок «Чорна дошка»,-
Село приречене на смерть!
Земля в могилах наче в зморшках
Наповнених тілами вщерть.
Все забирали до зернини,
Квасолю з печі, з казанка!
На скибку хліба у дитини
В них піднімалася рука!
Німе благання, - Дайте їсти!
В дитячих зболених очах.
Нелюдський злочин комуністи
Вчинили щоб зронити страх.
Хребет народу щоб зламати,
Коріння вирвати з землі
І божевільна з горя мати
Дитя варила у котлі.
Не знаю, але хочу знати,
Чому Господь на це мовчав?
Чом Україну мордувати
Червоній нечисті віддав?
Господь мовчав, а ми донині
Оговтуємось від біди!
Що ГЕНОЦИД був в Україні
Кацап не визнав і жиди!
02.11. 13 р.
У вірші є констатація відомого факту, що голодомор не визнали геноцидом українців Росія та Ізраїль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458341
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2013
Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був! Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти, мене, за цю любов,
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
28.10.13 р.
Дякую друзі, що знайшли по пошуку цей вірш! Але запрошую Вас почитати і іншу, не менш патріотичну громадянську поезію на моїй сторінці в 2-му розділі за цією адресою
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16199 або в лівому верхньому кутку цієї сторінки у віконечку ПРОФАЙЛ натисніть - ДОДОМУ....
Тут Ви знайдете також і лірику та дитячі вірші. Заходьте на гостини! Не розчаруєтесь!!!
Щоб не витрачати час на пояснення в особистому листуванні, я наважуся дати своє пояснення, чому в Інтернеті поширена інформація про те, що автору цього вірша 13 років. Цей вірш я написав ще до буремного Майдану - 28.10.13 р.
На мою думку, хтось при копіюванні цього вірша допустився помилки і від повної дати написання залишив тільки 13р. Інші сприйняли це за вік автора, що значно сприяло швидкості його поширення. Вийшла така собі піар-акція, що кращої годі було і придумати. Це дійсно той величність ВИПАДОК, а може і сприяння вищих сил... Адже він сприяє ідентифікації та самооцінці, виявився надзвичайно витребуваним і на часі.
Вірші громадянської поезії другого розділу, написані до жовтня місяця 2013 року, увійшли до збірки "СПОЛОХ". Мені зараз кажуть, що вони майже всі були пророчими. Так це чи ні, судити Вам! Але є у цьому щось дійсно містичне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2013
До неба близько, але нам
Його торкнутись не вдалося!
Чому в житті відбувся злам,
Чому це з нами відбулося?
Тебе питаю і себе,
Питаю в неба, сонця, вітру.
Життя не в смужку, а рябе –
Не схоже зовсім на палітру.
В обіймах танула моїх,
Від поцілунків терпли губи.
Яким же був солодким гріх,
Коли ти шепотіла, - Любий!
Я стукіт серця зупиняв,
В обіймах, щоб заколисати.
Нас жар кохання спопеляв
І не давав до ранку спати.
Обійми ранок розривав
Вповзав в кімнату винувато
І промінь сонця цілував
Твої уста злодійкувато.
Та згодом ніби вже смілів
І пестив там де я торкався.
А місяць від стиду бліднів,
Поволі в небі розчинявся.
Ця пристрасна, шалена ніч.
П’янкі, жагучі поцілунки…,
Але життя нас врізнобіч
Розкидало, піднісши трунку.
Не доторкнулися до неба,
Лиш тільки там беруться шлюби.
Нестерпно жити так без тебе,
Кому тепер шепочеш, - Любий?
27.10 13 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2013
«Мы вышли все из Киевской Руси,
В нас корни общие и общий организм.»
Кричать вожді Московії усі
І їхні мантри, це вже сатанізм.
Історію фальшують без стиду,
Чужу собі присвоїли звитягу.
Хіба змінити можна цю орду
Лише простим перевертанням стягу?
Яке коріння? Що за маячня?
Щоб дикість і убогість приховати
Піднесена у степінь ця брехня,
Що Русь і Київ ніби їхня мати.
Щупальця, отруйні метастази
Проникли в душу, тіло України.
Цієї важко збутися зарази
Ще важче підніматися з руїни.
Завжди хотіли збутися оков,
Двоглавого, що сонце затіняв.
Указів, заборон і постанов,
Якими мову «брат» забороняв!
Мутант орла, цей двоголовий змій,
Не може крові людської напитись.
Імперська сутність у істоті цій
Її можливо лиш в крові втопити.
В борні чимало крові пролили,
Та врешті з кігтів вирватись зуміли.
Життя за це мільйони віддали
В тюрмі народів жити не хотіли.
А щодо спільного в минулім організму,
Що з нього може «вийти» кожен знає!
Тому нема межі ідіотизму
Коли лай-но себе за брата має!
16. 10 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455064
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2013
Стирає час у пам’яті обличчя,
Як гумка, що стирає олівець.
Я вже зійшов з дороги на узбіччя,
Дорога теж зійшла на манівець.
Багаж років прожитих за спиною,
На плечі тисне, давить вантажем.
Змахнув сльозу непрохану рукою,
У душу смуток вже заповз вужем.
Скрутився болем і заліг у серці
Підточує з середини, болить.
Тебе не бачу поруч у люстерці
Душа щодня побитим псом скімлить.
Закрию очі, щоб тебе побачить,
Крізь час і простір глянути на мить.
Чи це кохання щось для тебе значить,
Чи лиш мені без нього не прожить?
30.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2013
Розлука раптом стала на порозі,
Скотились сльози бісером з очей.
Тепер ти гостя у моєму блозі,
І я у серце не закрив дверей.
Чомусь надіюсь, що одного разу
Зайдеш і скажеш, - ось я і прийшла.
А я у серці не таїв образу,
Скажу заходь, - ти завжди тут жила!
Наївні мрії, марні сподівання,
Хоча останнє – правду це сказав.
Душа сліпа від спалаху кохання,
А я її поводирем не став…
12.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2013
Я не люблю…
В. Высоцкий
Я не люблю………
Я не люблю, когда мне лгут,
Обмана, подлости и фальши,
Когда трусливо предают,
Чтобы шагнуть по трупах дальше.
Я не люблю обмякших рук,
От пота скользкие ладони.
Когда в беде смеётся друг,
И подставлять плечо не склонен.
Я не люблю кривых душой,
Завистливых и алчных тоже,
Поющих лишь за упокой,
Кого чужое счастье гложет.
Я не люблю ревнивых, злых,
Надменных, подлых и жестоких,
Спесивых, скользких и крутых,
Циничных, жадных, недалёких.
Я не люблю скупых, жлобов
И изворотливых без меры.
За деньги, кто на всё готов,
И всё в деньгах готов измерить.
Я не люблю, когда бегут,
При этом ищут оправданья,
Когда красиво очень врут,
Когда в душе нет состраданья.
Я не люблю… Хочу понять,
На что ты в жизни согласилась.
Ведь невозможно боль унять,
Она лишь глубже поселилась.
08.01.2008г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451439
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.09.2013
Могу любить и ненавидеть,
И терпеливо, долго ждать,
И то, что ты не хочешь видеть,
Могу тебе предугадать…
Могу смеяться и грустить,
Но верить в чудо – не намерен.
Пройдут года и рассудить
Нас сможет время, я уверен.
Поверить в искренность, слезам,
Себя заставить не могу.
Слова, что были, как бальзам,
Похожи больше на пургу.
Я научился с болью жить,
Страдать, терпеть и ненавидеть.
Своей любовью дорожить,
Не дать себя сломать, обидеть.
С тобою всё наоборот,
Покорно терпишь униженья.
И восхищённо смотришь в рот,
Богатства ждёшь и уваженья.
Смешно и больно наблюдать,
Рассудок алчность твой затмила.
Тебя восприняли как б…..ь,
Ты терпишь? Значит заслужила…
11.02.2008г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451397
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2013
Послушай, парень, ты бы мог,
Переступить через порог
И молча, чтобы не рыдать,
Неловко мать поцеловать,
Забросить за спину мешок,
Шагнуть как в вечность за порог?
Послушай, парень, ты бы мог,
Сдержав в груди тугой комок,
И молча, чтобы не рыдать,
Могилу братскую копать?
А после бросить ком земли
На лица тех, что полегли
У безымянной высоты.
Представь себе, а мог бы ты?
Они остались в той дали,
Куда их судьбы занесли,
От дома и земли родной,
Остались в памяти людской.
Застыли в бронзе и граните,
Но в лица эти посмотрите,
Как ранним утром по щеке
Лишь в гимнастёрке, налегке,
Бойца одетого в гранит,
Слеза печальная бежит.
Она обсохнет на ветру,
Когда к нему ты поутру,
Придёшь. И глядя в наши лица,
Он будто хочет убедиться,
Что мир спасенный им когда-то,
Ты сбережёшь, как те ребята.
Им было столько, как тебе,
Но в ихней выпало судьбе,
Недолюбить, недокурить,
И умереть, но победить!
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451265
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.09.2013
А мне с тобой легко и просто,
Ведь ты сумел меня понять.
И у притихшего погоста,
Печаль, тоску и боль унять.
Но словом растревожил душу,
Заставил обо всем забыть.
Воздвигла замок я воздушный,
В котором так хотелось жить.
Но время, как песок в ладони,
Зажав, его не удержать.
«Солотвин - Львів » ждёт на перроне,
Нельзя ни плакать, ни рыдать.
Наверно кто-то и осудит,
Понять, не каждому дано.
С тобою кто-то счастлив будет,
А мне видать не суждено.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451189
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2013
Горящие листья осень срывает,
Под ноги бросая души своей жар.
В лесу онемевшем костры розжигает,
Во всю раздувая огромный пожар.
А в пламени этом трепещут осины,
Берёзы, как свечи, сгорают за ночь,
Звенит, обрывается, нить паутины,
Бабьего лета – уносится прочь..
Утром холодным, в осеннем тумане,
Берёзы бредут, как по талой воде.
Я так торопился, к тебе на свиданье,
Словно бы знал, что случится беде.
Я опоздал... Зима упередила,
Снегом колючим швырнула в лицо.
Осень моя ! Где твоя сила?
Видишь, зима, пришла на крыльцо.
1984
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451078
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.09.2013
Давно не писал стихи,
Не помню, в какое лето
Будоражили петухи
Песней во мне поэта.
Рано ложился спать
Долго валялся в постели,
Со временем стал забывать
Названия дней и недели.
Забыл, как поют соловьи,
В темной ночи над рекой.
Ни солнца восход, ни ручьи
Мой не терзали покой.
И с равнодушьем смотрел
На яблонь весенних фату,
Бывало, смеялся и пел,
Со вкусом полыни во рту…
Давно не писал стихи…
1983
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451000
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.09.2013
Окончен курс наук
Подведены итоги.
Колёс вагонных стук,
Зовут, зовут дороги.
Умелым, сильным – Вам
Дела нужны достойные.
Будет новый БАМ,
Снега, пустыни знойные.
У Вас всё впереди,
Удачи, неудачи.
Свою тропу найди
И по плечу задачи.
Всегда вперед смотреть,
Вчерашним днём не жить.
В делах огнём гореть,
И верным курсом плыть.
Упорным быть в труде
И честью дорожить.
Повсюду и везде
Страну свою любить.
1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450892
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.09.2013
Что такое любовь? Вы спросите меня.
Вы спросите, и я не отвечу.
Она ведь согреет порой без огня
И без ничего искалечит.
Что такое любовь – не понять никому,
Нельзя ведь потрогать руками.
Что такое любовь, я и сам не пойму,
А вы понимаете сами ?
04.1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450797
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.09.2013
Вечный холод твоих рук,
Губ прикосновенье,
Ощущаю часто вдруг,
Словно сновиденье.
До сих пор пьянит тепло,
Тела твоего.
Где-то мне не повезло,
Да и ну его.
Я люблю тебя, и пусть
Разное твердят.
Но порою прячу грусть
Даже от ребят.
Ты же прячешся от всех
Любопытных глаз.
Ведь зачем, чтобы на грех,
Кто-то видел нас?
Это может навредить
Замыслам твоим.
Мне б другую полюбить
Или быть другим.
И что ты была – забыть,
Как прошедший день,
Но возможно ли убить
Собственную тень.
Чтобы не убить при том
Собственное «Я»?
Ты ведь - солнце ясным днём,
Я же - тень твоя!
1979
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450730
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2013
А вот уехала и ты,
Оставив мне печаль и скуку,
Совсем не праздные мечты,
И сны которые не в руку,
И очень трудную разлуку.
С тех пор колёс вагонных стук,
В груди как буд-то ощущаю.
Мне не прожить без твоих рук,
Теперь я это точно знаю,
И очень многое прощаю.
Прощаю то, чего нельзя,
Чего не должен я простить.
Меня же в этом все друзья
Давно пытались убедить.
Но я хранил надежды нить.
Боюсь, по-правде говоря,
Бывает, что не сплю ночами.
Ведь будеш ты и буду я,
А третий влезет между нами,
Как будто в душу сапогами…
1979
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450664
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2013
Пойми, мне жалость не нужна,
Но и молчать, уж нету сил.
И разве здесь твоя вина,
Что я тебя вдруг полюбил?
Никто не может приказать,
Смеяться мне или грустить,
Любить, надеяться, мечтать,
Никто не в силах запретить.
Как будто внешне не менялся,
Стараясь скрыть любовь и страх,
Шутил порой и улыбался,
А слёзы были на глазах.
Друзьям хамил, как грубиян,
И чтобы чувства заглушить,
Домой я возвращался пьян,
Хотел на миг тебя забыть.
Зачем душой сейчас кривить,
Никто помочь уже не сможет.
Не каждому дано любить,
Любимым быть не каждый может.
Судьба жестоко пошутила,
Мне только первое дано.
Зачем она так поступила?
Зачем? А впрочем, всё равно.
Всё как-то странно вышло вдруг,
Тебя не буду звать любимой,
Теперь тебе я просто друг,
Обычный друг, а не любимый.
Тебя ни в чём я не виню,
Но как в глаза твои смотреть?
Любовь я в сердце сохраню,
Чтоб вместе с нею умереть.
«До крови губы закушу
И задержу в груди дыханье,
Любви твоей не попрошу,
Как нищий просит подаянья.»
Как кто-то хорошо сказал!
Откуда слёзы? Я отвечу-
Ведь это я сейчас упал,
Мне просто больно, вот и плачу.
1979
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2013
Как всё похоже на мираж!
Воздвиг я замок на песке,
Врата железные и страж,
Копьё огромное в руке.
Скрипит цепями старый мост,
И я въезжаю на коне.
Мне мир казался очень прост,
Но так казалось только мне.
Не сразу понял, что не прав
И научился плакать, лгать,
А слёзы, боль свою скрывал,
Смеялся, чтобы не рыдать.
Поверить трудно в этот миг
Что ты вчера сказала: «Да!»
Я замок сам себе воздвиг,
У башен плещется вода.
Что в замке этом, не понять.
Любовь моя или мечты?
Не может их никто отнять,
Мои друзья и даже ты.
Люблю мечтать, и верю в сны
Боюсь, что это тоже сон,
Что снится мне ещё с весны,
Всё потому, что я влюблен.
1979
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450406
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2013
Звенят ручьи, весна опять
Земли встревожила покой.
Дела заброшу и гулять,
Пойду у рощу за рекой.
В бездонных лужах - синева,
А облака, земли касаясь,
Наверно, уж пошла молва,
Что я порой с тобой встречаюсь.
Пусть говорят. И как в бреду
О кочки часто спотыкаясь,
По бездорожью я иду,
Хмельной от счастья, улыбаюсь.
Цветут подснежники в лесу
Твои любимые цветы.
Букет в подарок принесу
Природы чудо, красоты !
Как хорошо, что зацвели
Ко дню рожденья вдруг они.
Держу в ладонях дар земли
Её тепло, земли огни.
1979
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450352
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.09.2013
Звенит капель, ручьи бегут,
Река воскресла ото льда,
С газет кораблики плывут,
Увозят детство навсегда.
Мальчишки в мокрых сапогах
Играют, позабыв о сне.
На залитых водой лугах
Берёзы шепчут о весне.
Им снятся сны, хочу и я
Забыть о возрасте порой.
И чтобы чувства не тая,
Играть с мальчишками гурьбой.
Но время вспять не повернуть,
Осталась юность позади.
Немножко даже страшно чуть,
Что ждёт и встретит впереди ?
30.04.1978
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450253
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.09.2013
Гул моторов, турбин
Людской муравейник встревожен,
Толкучка у касс, телефонных кабин.
Мир людей непонятен и сложен,
И не похож ни на один.
Чередой дни идут,
Время вечно торопит.
Зазевавшихся долго не ждут,
Просыпаемя, слышим безудержный топот,
Секундные стрелки бегут.
В суете и бегах,
Дни проходят, недели.
Удивляемся, что на лугах,
Стога сена уже потемнели,
Серебро седины - на висках.
Удивленью тогда
Нету даже предела.
Разводим руками – когда
Наша юность без нас пролетела,
Пронеслись, отшумели года?
1978
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450118
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.09.2013
Когда нибудь среди бумаг
Солидный муж увидит фото.
И удивится: «Вот чудак!
Тебе знакомое лицо то?»
Взглянув мельком, ответишь: «Нет!
Но где-то я его встречала?»
Другому ты дала обет,
Мне – ничего не обещала.
И нету права, чтоб судить
За то, что скоро так забыла.
Дай Бог тебе его любить,
Коль ты меня не полюбила.
09.1978
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449993
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2013
Тебе понравиться хотел,
И кажется, что не напрасно.
Сказать так много не успел
И не успею - что ужасно.
Два дня пройдет, и поезда
Печаль разлуки увезут.
И, как далекая звезда,
Останется вдали Сургут.
Уеду я, и очень жаль -
Мы расстаёмся навсегда.
В глазах твоих стоит печаль,
К судьбе моей стучит беда.
Поверь, что ехать не хочу.
Не надо слез, тебя прошу я.
Я очень скоро прилечу,
По ласке рук твоих тоскуя.
09.1978
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449930
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2013
Он всю жизнь не устал догонять,
А жизнь – это вечно погоня.
И теперь среди ночи опять,
Слышит команду: «По коням!»
Опять он несется в седле.
Конь и всадник летят воедино,
А потом на больничном столе
Со смертью идет поединок.
Вынимают шрапнель из груди,
А он все командует боем:
„Отец, командир, отходи!
Тебя с пулемётом прикрою.”
А потом вдруг опять тишина
И всё начнется снова.
Наседают враги, как на берег волна,
Пулемету - последнее слово.
Вдруг умолк пулемёт, огонь до небес
От взрыва в ушах зазвенело,
Застонал, запечалился лес,
И что-то вонзилось в тело.
Потемнело в глазах, будто тень,
От тучи на землю упала.
Но был ведь безоблачным день,
А в теле как будто усталость.
Но надо её победить
Вражьи цепи уж близко,
Шепчут уста :« Дайте пить !»…
Стоят по степи обелиски…
***
Остался он чудом живой
Говорят: « Человек из легенды !»
Живет он рядом со мной
А жизнь, как из яркого стенда.
1978
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449835
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.09.2013
Шумел листвой зелёный клён,
Дождь за окошком моросил.
Я еле сдерживал стон
До боли губы закусил.
Вдруг до сознанья моего
Дошли слова, что врач сказал:
« В операционную его.
Он много крови потерял.
И обьявите - кровь нужна ».
Опять в беспамятство упал.
Очнулся только после сна,
В палате я один лежал.
Пчела жужжала на окне,
Дождь перестал уж моросить.
Врач подошёл опять ко мне
И улыбнулся »Будешь жить».
Ещё сейчас, тепло храня,
Людей пришедших в эту ночь,
Совсем незнающих меня,
С одним желанием – помочь.
Им говорю: « Спасибо вам».
Но разве можно передать
То, неподвластное словам,
Что может сердце рассказать?
Во мне чужая кровь течет,
Моею стала навсегда.
Покоя совесть не даёт:
Как рассчитаюсь я, когда?
1977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449736
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 17.09.2013
Красивый обычай, древний,
Есть в моего народа
В огнях города, деревни -
Встреча Нового года.
Всё мы давно уже знаем,
Всё нам знакомо до слёз
И в этом году встречает
Снегурочка и Дед Мороз.
Больше не верим в сказки,
Что в детстве слыхали от мам,
Не смотрим уже с опаской
Возле ёлки по сторонам...
Всё же нам хочется чуда,
В детство вернутся на миг.
Пусть даже недолгим будет…
Где тот Хотабыч-старик?..
1977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449697
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.09.2013
Закрыли тучи неба синь,
Дожди печаль опять наводят.
И будь-то горькая полынь
Порою письма мне приходят.
Тепло ладонь твоих храня,
Они, как вестники разлуки,
Как пламя доброго огня,
Не обжигая, греют руки.
Его боюсь, как никогда,
Огонь бывает злым, жестоким.
Испепелит и навсегда,
В душе останутся ожоги.
Поэтому так нелегко,
Опять идут дожди косые.
А ты отсюда далеко,
На Украине, я в России.
Порой об этом позабыв,
Зову тебя, как день вчерашний.
Тебя так искренне любил,
Любовью самой настоящей.
Дарил цветы и целовал,
Твои глаза, уста и руки.
Но почему-то ощущал
Утраты боль, печаль разлуки.
Воспоминанья веселят,
Живой надежды луч вселяют.
Уснул студенческий отряд,
Не спится мне. Уже светает.
1977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449521
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2013
Зачем о любви сказал,
Поставил тебя в известность?
Почему, почему не смолчал?
Каяться буду вечность.
Не думай, что я забыл,
Или чувства остыли.
Люблю, как когда-то любил,
Хотя уже годы уплыли.
Вспоминаю теперь иногда,
Даже порою приснится
Эта с колодца вода,
Что ты поднесла мне напиться.
Зачем её выпил до дна?
Не уж-то так жажда томила!
И будто бы от вина
У меня голова закружилась.
Зачем до рассвета стоял?
Ушел, когда солнце всходило
Помнишь, тогда я сказал....
Помнишь, а может, забыла?
Жалею теперь о том,
Жалею о письмах написанных
За свой несдержанный тон,
Жалею о том, что был искренен.
1977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449494
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2013
Неба бездонного высь,
Печальный закат в огне.
Чудом месяц повис
На тёмно-синей стене.
Неведомый звёзды зажег,
Дрожащей от страха рукой.
Падает снег на порог,
Тополь, как страж вековой.
Воздух прозрачный, густой,
Коснёшся его - зазвенит.
Лёд над уснувшей рекой
Покой её сонный хранит.
Уснула земля, а мне,
Что-то не спится порой.
Играет в замёрзшем окне
В прятки луна со мной.
02.01.1976
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449312
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 15.09.2013
Я не буду больше молодым...
Сергей Есенин
Кому моя любовь нужна,
Мои страданья, боль и слёзы?
А за окном шумит весна,
Стоят, как девушки берёзы.
Струится папиросный дым
И тает призрачной надеждой.
Не буду больше молодым
И грубо-ласковым невеждой.
Не буду больше обнимать,
Шершавый, нежный ствол берёзы,
Не буду хвастаться и лгать,
И вытирать украдкой слёзы.
Уж не придется больше мне
В студёный тихий зимний вечер
Смотреть, как в звонкой тишине
Снежинки падают на плечи.
Не буду больше уж топтать,
Траву, ромашку луговую,
Не буду петь, кутить, плясать,
Не буду обнимать другую.
Смеяться мне, или грустить?
Всё отойдет, как дым растает,
Я счастлив, что могу любить.
Свечою сердце будто тает.
12.11.1975
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449235
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2013
Всё для тебя
До грусти, до боли, до слёз,
Тебя хочу увидать.
Не помеха тому мороз,
Слово одно сказать.
Говорят, что уже весна,
Будто конец зимы.
Земля пробудилась от сна,
Скоро увидимся мы.
Хочешь, весь мир подарю,
Счастье – как шар земной.
Любую достану зорю,
Всё это тебе одной.
02.03.1975
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2013
Нетрудно ведь тебя понять,
Но нелегко мне согласится.
Теперь боюсь я, что опять,
Всё в жизни может измениться.
Я повторений не хочу,
И если всё начать сначала,
Одно о чём судьбу прошу,
Что б ничего не повторялось.
Забыть всё прожитое вмиг,
И уйма лет покрыта мглою,
Не говори, что я достиг
Того, что суждено судьбою.
И если жизнь предложит мне
Тернистый путь пройти сначала,
Я не останусь в стороне -
Ведь жизнь моя не начиналась.
1975
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449010
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.09.2013
Вірші далекої юності
Стучатся по рельсам колёса,
Поезд умчался на юг.
Дымится в руке папироса -
Далёкой ты стала вдруг.
Далёкой, но сердцу близкой,
Была и будешь всегда.
Ресницы опущены низко,
О жизни моей звезда!
Зачем ты взошла так рано,
Манишь к себе красотой?,
Верь, говорю без обмана,
Что потерял покой.
Верь, говорю без упрёка,
Счастлив, что ты была.
Знаю сейчас ты далёко,
Не слышишь мои слова.
Знаю, и все же буду
На что-то надеяться, ждать,
Тебя никогда не забуду,
Письма буду писать.
Пускай этих писем не брошу,
Ты ничего не прочтёшь,
И никогда я не спрошу:
„Как ты теперь там живёшь?”
Спрошу, ты не ответишь,
Ведь не услышишь меня.
Счастье своё ещё встретишь,
Согреешься, как у огня.
Забудешь про всё былое,
Забудется всё навсегда,
Года уплывут с водою,
Их не вернуть никогда.
А всё же я счастлив – веришь?
Счастлив, что ты была,
Счастье моё не измеришь
И это не просто слова.
За ними - мои страдания,
За ними - моя любовь,
За ними - мои желания
В этом мире земном.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448866
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2013
юнацьке...
Не знаю, зачем иду,
Стою под твоим окном,
А завтра опять приду…
Тебя бы увидеть в нём!
Неважно, что ты молчишь,
Незнаешь, что я пришёл,
Может, знать не хочешь
Хочешь, что б я ушёл?
А я уйду лишь тогда,
Когда ты потушишь свет.
В этом моя беда,
Покоя мне больше нет.
Свой потерял покой,
Взамен я нашёл тебя.
Неважно, что ты не со мной,
Неважно, что ты не моя.
Хотел бы узнать наперёд,
Что мне судилось прожить.
Может, где-то за год
Сможешь меня полюбить.
Жил бы надеждой тогда
Ночью, считая дни.
В этом моя беда,
В мире мы не одни.
Может, где-то за год
Ты уж забудешь меня.
Знать бы всё наперёд
Знать и забыть бы тебя.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448853
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2013
Перше почуття і перша трагедія.... Приїхала в село до родичів семикласниця з Армавіра... Так було.... Появились вірші російською.
Ты сказала:” Уйди!
Уйди навсегда!”
А теперь рассуди
Кто неправ был тогда.
Скажешь, что я
Виновник всему.
Ещё ревность моя.
Но скажи почему?
Почему бессердечно
Повелась ты со мной.
Уже кажется - вечность,
Как расстались с тобой.
Скажи, не скрывая,
Уйду - так и быть.
Ты может, не знаешь,
Как трудно забыть.
И я не забуду,
Только молча уйду.
Извиняться не буду
И просить не приду.
Да, тебе безразлично,
Ты сказала в глаза.
Какого же мне лично,
Я тебе не сказал.
Нелегко это очень
Говорить о себе.
Я понял, между прочим,
Что не нужен тебе.
Понял с опозданием
Где-то на год.
Теперь утром ранним
Плачу я вот.
Не от боли рыдаю,
И не от стыда.
Ты смеёшься, я знаю,
Но не в этом беда.
Ты весёлая будешь
И сказала тогда,
Как уедешь – забудешь,
А я никогда.
Эх, если б ты знала,
Что творится со мной.
Ты бы так не сказала
О, какой я шальной!
Не найду в себе силы
Что б к тебе не прийти.
Ты же знаешь, красивая,
Мне другой не найти.
Нелегко это будет,
Знаю я наперёд.
Тебя не забуду
За день или год.
Ты в среду умчишься
Домой, в Армавир,
И со мной не простишься,
Странным стал этот мир.
Почему вдруг разлука?
Скажи хоть теперь.
Я нашёл в тебе друга,
Хочешь, верь, аль не верь.
И если захочешь
Мне что-то сказать,
Позови, между прочим,
Ты ведь можешь позвать.
Если будет что нужно,
Позови хоть тогда,
А если не нужен -
Уйду навсегда.
***
Здесь не все ещё сказано
И зачем говорить?
Сердцу ведь не приказано,
Как, кого полюбить.
Знаю, будет мне трудно -
Безнадёжно, но ждать.
Нелегки будут будни,
Да и что там писать.
И ты не из камня,
Можешь мне не внушать.
Не нужна ты другая мне,
А тебе - как сказать.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448713
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2013
Ось навіть такі думки приходили...Система патріотичного виховання працювала потужно.
Очень мало моей вины,
Что я родился так поздно,
Не судилось познать войны -
Сорок первого, грозной.
Не колеблясь, я б жизнь променял,
Чтобы родиться в двадцатом.
Может где-то у Волги бы пал,
Поседевшим, безусым солдатом...
О судьбе не жалея такой
Жизнь свою я б за Родину отдал.
Как и те, кто погиб перед Волгой-рекой,
Жизнь свою за бесчестье не продав.
1977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448689
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 12.09.2013
Віддали заміж, хоч і не бажала,
Ніхто мене і слухати не став!
Я так просила, плакала, благала,
Але цей день, як судний день настав!
Фата, кортеж. Весілля мов в тумані,
Кричали – гірко! Так воно й було!
Замордували душу в ресторані,
А потім тіло теж пізнало зло!
Ця шлюбна ніч, ця ніч знущань і болю,
Фактично я зґвалтована була.
Він спав, а я оплакувала долю,
До ранку, мовчки, в подушку ревла.
Тепер живу, та чи живу? Не знаю?
Невже це все насправді, не ві сні?
Я вже заміжня, хоч і не кохаю…,
Чи може сняться ці жахи мені?
10.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448548
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.09.2013
З юнацьких віршів...
Никто не забыт,
Ничто не забыто!
Пускай ты убит,
Пускай вас накрыто,
Горящей землей
Под Брестом или Москвой…
Солдат!
Ты вечно живой!
Пускай ты упал
И грудью закрыл,
Землю, которую ты защитил,
Под Киевом или Орлом.
Солдат!
Ты защитил наш дом.
Пускай ты сгорел
В пылающем танке,
И мы схоронили лишь только останки.
Пускай ты упал
И больше не встал,
Безусый солдат
И седой генерал,
Нет, ты не убит,
Народом своим ты не забыт.
Пускай, ты схоронен в глубинах морей,
Родина помнит своих сыновей.
Они мать-Отчизну в беду не дадут:
Сами погибнут, её же спасут.
Родина помнит своих сыновей
Подвиг, которых сильнее смертей.
Никто не забыт,
И ничто не забыто
В памяти нашей,
Делах и граните.
1977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448476
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.09.2013
Наївні, але щирі вірші далекої юності ... Вирішив все зібрати в одному місці.
Назвала меня поэтом,
Тебя назову звездой!
Дело конечно не в этом,
Кто кого как зовёт порой.
Всё здесь намного сложнее,
Думал уже, как мне быть?
Тебя позабыть не сумею,
Ведь тебя невозможно забыть.
А если давно уж забыла,
Обо всём расскажи не тая.
Пойму, что ты не любила,
Напрасно любил я тебя.
Напрасно бредил ночами,
Твоё имя во сне повторял.
Напрасно бредил устами,
Которые раз целовал.
Напрасно всё это, но больно,
Становится как-то в глазах.
Слёзы как будто невольно
Застыли в меня на щеках.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2013
(Наївні вірші з далекої юності)
Уж слишком память хороша
Чтобы тебя забыть.
Болит, изранена душа,
И боль не заглушить.
Не заглушить ту боль словами,
Водой холодной не залить.
Ничьими синими глазами
Нельзя ее остановить.
Нельзя, уж в этом я уверен,
Уверен, твёрдо убежден.
Тебе я был навеки верен…
О, если бы не он!
Совсем другой была бы песня
И по иному звучал стих.
Иначе б мы встречали весны,
Иначе б провожали их.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448305
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2013
Что творится в моей груди
Непонять никому никогда.
Губы шепчут кому-то: „Приди”
А кому, и зачем, и куда ?
Непонять никому, ну а я
Два года как будьто хмельной.
Я влюблён! О любовь ты моя,
Что ты делаешь, твориш со мной?
Непонять никому, ну а я
По ночам просыпаюся вдруг.
Я влюблён, о любовь ты моя,
Слышу сердца усиленый стук.
Слышу, бьётся оно в груди,
Будто птица поймана в клеть.
Среди ночи меня разбуди-
От щастья мне хочется петь.
Но однажды я вздрогнул во сне,
После заснуть уж не мог.
Этот сон о прошедшей весне,
О нашем распутье дорог.
Что творится в моей груди,
Непонять никому никогда.
Губы шепчут кому-то: ”Приди”
А кому, и зачем, и куда ?
Непонять никому, даже ты
Не поверила в чувства мои.
Я тебе не дарил цветы,
Но цветущие - только твои.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448186
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2013
Есть девчонки разные
Как и звезды. Тоже
Есть одни прекрасные,
А другие, может,
Не совсем чудесные
В это время года,
Ведь у всех, наверное
Чувств одна природа.
И однажды встретив
Эту же девчонку,
Ты и не заметил
Как смотрел в сторонку.
Но однажды в сумерках,
Как девчонку встретил,
Ты глаза прекрасные
Все ж таки заметил.
И стоял безмолвно,
Молча глядя в след.
Невзначай подумал -
Мне шестнадцать лет.
1971
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448185
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 09.09.2013
Ты мне нужна, как солнца луч,
Как та прошедшая весна.
Как небо в дымке белых туч,
Как утром ранним тишина.
Ты мне нужна, как эта грусть
В твоих глазах на самом дне.
Сейчас признаться в том боюсь,
Снежинки тают на окне.
Берёза изредка в стекло
Озябшей веткою стучит.
Вокруг всё снегом замело,
А над землёй рассвет дрожит.
Луна запуталась в ветвях,
Блестит подобно серебру,
И звёзды гаснут второпях,
Как свечи гаснут на ветру.
В свои права вступает день,
Похож на тысячу других,
А плохо скрытой грусти тень,
Как пелена в глазах моих.
Сейчас грущу я о весне,
Днях безмятежно–голубых,
И ощущаю, как во сне,
Тепло и ласку рук твоих.
В мечтах отсюда далеко,
От этой звонкой тишины,
Порой бывает нелегко
Жить в ожидании весны.
Но всё прошло и летний зной,
Уходит все в седую даль.
Как призрак осени весной -
В глазах застывшая печаль.
1975
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2013
Від твого погляду у мене,
В душі прокинувся вулкан.
Лякає почуття шалене,
Та заворожує цей стан!
Нелегко з почуттям цим жити
І відчувати серця жар,
Його б з тобою розділити,
Щоби не спопелив пожар.
У вирі щезнути кохання,
Втонути в морі почуттів
Щодня тебе будити зрання
Я поцілунками хотів,
До болю губи цілувати
І паленіти від жаги.
Шалено, пристрасно кохати
Щоб зашарілися боги!
Від втоми і шаленства ночі,
Поснути змореним, без сил...,
А від стиду сховавши очі,
Світанок зорі щоб гасив.
10.06.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2013
Хіба ми винні перед Богом,
Хіба ми людям завинили?
Кому і що було до того,
Що покохали, полюбили?
Кому що треба доказати
І перед ким відкрити душу?
Якщо судилося страждати,
Смиренно це робити мушу.
Бо ж почуття не заховати,
А це завжди когось дратує.
Господь дав милість покохати,
Він же простить і порятує!
23.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2013