| Сторінки (10/963): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Вдаряють дзвони , все йде оборотом
Не спиниш час, по колу він біжить.
Й так день за днем все віддано заботам
Ми забуваємо, як час той дорожить.
Сміється осінь чиста ,кольориста.
То ж тішмося цим теплим днем що є,
Зима прийде, й хоч буде норовиста,
Радій, не плач, бо й це життя твоє!
То ж пий до дна цей келех чародійний,
Хай ллється сонце, відчиняй вікно,
Жени думки від себе безнадійні,
Завжди солодке при кінці вино.
Сплетім вінок, щоб дружбу поєднати,
Хай пахощі несуться поміж нас.
Тепло завжди у рідній нашій хаті
Ми разом ще! Хай не турбує час !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013
Моє дитинство, мрійне, босоноге,
З далеких снів придибало, сплило,
У дОносках –життя постійно вбоге,
Заглянути в теперішність прийшло.
Прикрилося хмаринкою , всміхалось,
Раділо ,що «нове» тепер ношу,
Казало- Бач, що мріяла те сталось,
Все ж дім не забувай, тебе прошу!
Хочай давно розвалено хатину,
Дорога там прокладена до сіл,
Та місце те лишилось і не згине!
Розбите моє серденько навпіл!
Бо ніби є і хліб, та ще й до хліба,
Не голодую, як було колись,
Та вбога ота батьківська садиба
У сни приходить. Чи ж мрії всі збулись?
Не так хотілося життя прожити.
Далека путь! Постійна чужина!
Не повернуть дитинство , не схопити!
Будь ти проклята -Друга Світова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013
Краю любий! Сняться серцю,
Скирти сонця в водах лонних,
Загубитись тут блукальцю,
У пастелях твоїх тонних!
На межі, на перехресті,
Резеда і риза кашки,
Похилилися в причасті
Верби, з виглядом монашки.
В далині курить болото ,
Жар в коромислі небеснім,
Тиху тайну в позолоті,
Заховав я в серці власнім.
Все зустріну , все затямлю!
Радий я б тут й серцем згинуть!
На батьківську прийшов землю,
Щоб скоріш її покинуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013
Дивний цей світ, дивні у ньому люди,
Кудись спішать і так ціле життя,
Не бачать сонця, а воно ж усюди
Проміння сипле там де темнота!
Не бачать! Потом заливає очі,
У поспіху збираючи добро,
Хоч мають все, та більшого ще хочуть,
В бажанні цім лиш прірва - зникло дно!
Байдуже їм ,що десь в сльозах дитина
І просять ручки- Дядечко подай!
Відвернеться, це ж не його провина,
Що жебракує його рідний край.
Пройшли роки, комори повнi хліба,
Грошей копиця- їж душа, гуляй!
Залишить все! Не для душі колиба.
Шість метрів вниз- прийде кінець. Прощай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013
Завелися таргани,
В колись чистій хаті,
Яд пускають навкруги,
Бо лиш цим й багаті.
Так мільйонами років-
Їх позбутись тяжко,
Розум в них давно згорів,
Множитись не важко...
Таргани- це не від нині,
Вони вічно всюди!
Все ж, чому в моїй країні ,
Є подібні люди?
Всюди лізуть, настирливі,
Підступні, брехливі,
Повдягали маски мстиві,
В проводі масливі.
Обіцяють всім цяцянки,
Люд їм довіряє,
Самі плавають в сметанці,
Дулю народ має!
От би мати струй отрути,
Додати б їм «втіхи»,
Не сховалися б в закрути,
Подохли б навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Не зглянешся, а тиждень за спиною,
Ховається у тіні небуття
І шкалить зуби, сміється надімною,
Що вкрав від мене крапельку життя.
Таки украв! Бо так пройшов безплідно,
І спогадів для мене не лишив,
Забрав мій час,а я була безсильна,
Спинити лет тих швидкоплинних днів.
Життя біжить! Летять у прірву тижні!
Вже бачу даль, тунель у небеса,
А я збираюся створити дивовижні,
Пропам’ятні великії діла!
Великії? А може все ж створила!
Нехай не чудо,нехай не злет до хмар.
Та все ж я діток трійко породила,
Чи треба більше ніж цей Божий дар?
Хай тонуть дні! Вони не втоплять щастя!
Воно вже є! Любов родинна в нас!
А та тунель- будуччини причастя.
Геть темнота! На все ще буде час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Снова пьют здесь, дерутся и плачут- С. Єсенін
---------------------------------------------------
Знову п’ють тут, і б’ються, і плачуть,
Журба ллється у пісню якусь,
Проклинають свої неудачі
І московську знов згадують Русь.
Та я й сам похиливсь головою,
Заливаю тут очі вином,
Щоб не бачить роки, у запою,
І хоч хвильку потішитись сном!
Де поділось , віками утрачене-
Травні чисті, ті дні голубі !
Чадом тхне тут давня мертвячина ,
В цій пропащій запійній гульбі !
Ех, сьогодні так весело росам!
Самогонного спирту ріка!
Гармоніст із проваленим носом,
Їм горланить про Волгу й Чека!
Щось погане в узорах безумних,
Непокірне, в крикливих словах,
Шкода їх- молодих нерозумних,
Що згубили життя згоряча!
Де ж ви є, що пішли так далеко?
Чи ж промінням достатьно сіяв?
Гармоніст схопив сифіліс легко,
У киргизських степах пригуляв!
Ні! Таких не зім’ять, не розсіять!
Легковажність – гнилизна дала!
Ех, Росія моя ...Роз-сія...
Азіятська моя сторона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013
Із хмаринок білих , у просторім небі
Збудували хатку вітри степові,
Заплели віночок, це ж весна , далебі,
Пташки заспівали- гніздечка звели.
Мов до шлюбу вбрався й усміхнувся місяць,
Засвітив на небі безлічі зірок
І в сузіррі раннім, світло ведмедиці-
Сім красунь на зустріч, стали в свій рядок.
Мерехтять зірниці немов іскри крешуть,
Падають на землю, не рахують днів,
Де вони щезають не вчинивши бешкід,
Весілля справляють в безодні світів?
Все летить неспинно, лиш хмаринки білі,
Над землею пухом змінюють свій рух,
Знають, що в змаганні, щось змінить- безсилі,
Всесвітом керує Сила-Божий Дух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013
У серце капає сльоза, чия не знаю,
Як же пробилася сюди, тебе спитаю.
Душа болить. Ти розлюбив? Вмерло кохання?
А може все ж таки це ти , твоє зітхання?
І подих твій, дзеркал житя, сіє росою,
Розтане серце від тепла, спливе водою.
З’єднаємо твої й мої теплі долоні,
Ось вдарить грім, веселки світ, й ми знов в полоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013
А знаєш ,милий, ми вже постаріли,
У тебе сніг, в мене срібна роса,
Вітрець колише ті фіранки білі,
Серце заснуло-спокій, тишина !
Ти дихаєш теплом , а я тулюся ,
І чую серця стукіт, біжить час!
Шепчу молитву, й Господу молюся,
Хай буде так! Хай буде двоє нас!
Минула молодість, ми відлюбили!
В коханні проплили наші роки.
І чорні хмари нас не розлучили,
Я завжди відчувала дар руки!
А зараз що? Твій щирий поцілунок,
Ніжні обійми,теплО, ми ще разОм!
Втікає час- в наших серцях відлунок,
Та рух фіранки-подих за вікном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2013
Чорні брови вже вечір наслинив,
Чужі коні стоять у дворі,
Чи це вчора я молодість випив,
Розлюбив- і не мила більш ти?
Ти не фиркай запізнена «трійка»,
Пролетіло життя без слідів,
Може завтра лікарська помийка,
Упокоїть мене назавжди!
Може бути й цілком по другому,
Завтра стану здоровий «во вік»!
Вчую пісню дождів черемхову,
Стане «здравий» з мене чоловік!
Все забуду! Ті згублені сили,
Що так мучили днями мене,
Краєвиди, що серденьку милі,
Лиш одну не забуду-тебе!
Нехай навіть любитиму другу,
Що коханням новим увійшла,
Розкажу їй про тебе-подругу,
Як колись ти любима була!
Розкажу про життя те туманне,
І про долю, що наша була.
Голова ж ти моя, безталанна,
До чого ж ти мене довела!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2013
Бувають в нас такі «поети»
Люблять чіпляти етикети,
Чи через слабкість чи свавілля,
Оцінки знижують з безсилля.
От тицне кнопку і зникає,
В надії «жертва» не пізнає,
Все ж справедливости заради,
Варто подать свої поради.
З віршем, можливо, не впорядку,
Мо підполоти треба грядку,
На те ж сюди ви й завітали,
Що варта гудить- поправляли.
То ж перестаньте бути змієм,
Отим підступим, мов повія,
Станьте у сонце, покажіться:
Знанням поета похваліться!
Потреба зникне геть тікати,
Вас привітають, як у хаті,
І як поважнії поети,
Знайдемо спільні етикети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013
Плила небом хмаронька,
Сповільнилася,
Де росла берізонька,
Зачепилася.
Обмотала гіллячко,
В шовки білії,
Ой, буде весіллячко,
Як в ідилії!
Тішилась берізонька,
Біловбраннячком,
Догоряла зіронька,
На світаннячку.
Ой, росте берізонька,
Усміхається,
Своїм білим станом,
Та й пишається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013
Прочитала дівчинонька Тараса- «Тополю»
Пішла й собі до ворожки, ворожить про долю.
Ой бабусю, бабусенько, хочу знати правду,
Чи повернеться мій милий ? Розкажи до ладу.
Чи кохає мене милий, чи мріє про мене,
Чи вже другу пригортає- не крий правди, нене.
Як кохає, чекатиму хоч й до кінця світу,
А коли забув про мене, не захочу жити.
Ой дай мені бабусенько зіллячка такого,
Щоб відкрились мої очі, побачити його.
Якщо любить, обізветься вітром у долині ,
Коли другу пригортає, вдарять громи нині!
Загриміло, зашуміло, блискавки шугали,
Для нашої дівчиноньки та й дзвони заграли!
Ой не стала «тополею» того не бажала,
Пішла в річку, залишилась-русалкою стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
"Не бродить, не мять в кустах багряных" С. Єсенін
Не блукать, не м’ять в кущax багряних
Лободи і не шукать слідів,
Зі снопом тих кіс твоїх вівсяних ,
Відійшла зі снів ти назавжди!
З алим соком ягоди на шкірі,
Ніжна і чарівна ти була,
Мов те сонце на рожевім схилі,
І як сніг, сріблиста і ясна
У очах зерна ссипались, в’яли ,
Ім’я тануло, зникало ніби звук ,
Та лишилось в складках, в м’ятій шалі,
Запах меду від невинних рук.
В теплий вечір, як зоря віщує
Й мов котятко, обмиває рот,
Моє серце говір тихий чує-
Ти дощем спадаєш із висот!
Хай, часами, шепче синій вечір,
Що ти мрія, пісня золота!
Хтось придумав гнучкий стан і плечі,
Тайні світлій притулив уста.
Не блукать, не м’ять в кущах багряних
Лободи і не шукать слідів,
Зі снопом тих кіс твоїх вівсяних ,
Відійшла зі снів ти назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013
Розпалив свій вогонь,
Зробивсь полум’я круг,
І мов хвилі морські,
Розлилися навкруг.
Поплила сіра мла,
Поміж хмари у даль ,
І ту тяжість з грудей,
Здула вітром печаль.
Безнадійна журба,
У вогні тріскотня,
І причулась мені,
Рідна пісня моя.
Я веселий такий,
Димом стелиться жаль,
Я від щастя співав,
Що горіла печаль!
Та ось згаснув вогонь
І я знову у млі,
Недогар там лиш тлів,
Сум приносив мені.
Знов тугА і печаль,
Оселились в душі
Знов голосить журба,
Віє вітром в тиші.
Чую-буря гряде,
Стало тяжко мені,
Покотилась сльоза,
На жаринки сумні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013
Розпустила верба коси,
Миє личко у воді,
Дніпро хвильками хлюпоче
І цілує береги.
Пташка дзьобик витирає
Покормивши діточок,
Сонце промені кидає
На сріблистий потічок.
Бджілка крильцями тріпоче,
З квітки п'є ранній нектар,
Ну, скажіть, чи є щось краще
За оцей Господній дар?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2013
Не тужи моє серце за домом,
Добре знаєш, який був поріг,
Пробігали дороги пероном,
Зупинялися тільки на миг!
По околицях міста і в селах,
Не встигали сказать «добрий день»,
Не розклавши щe добре постелі,
Знов дорога- бо пахла мішень!
То за чим ,моє серце, ти тужиш?
За селом, де щасливі були,
Де проживши зимовії стужі
Вже з весною в незнане плили.
Чи за містом де школу почала
Та її закінчить не змогла,
Бо прийшла душогубська навала,
Багатьох нас в світи повела.
Торохтіли вози , за возами,
В невідоме стелився наш шлях,
І ніхто не заплакав за нами,
Позбавляли госпоОдарів дах.
Так втікали роки горобцями,
Поклювали, що доля дала,
Заростала дорога тернами,
На постійно не звили гнізда.
Не тужи, моє серце, ти ж знаєш,
Що твій дім –черепахи панцир,
Де присядиш то там й заночуєш,
Та і знову дорога у вир!
Й так несеш, заховававши глибоко,
Свою мрію, надію на рай,
Та й мандруєш по світі широкім,
Лиш заснувши, повернешся в край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013
Зібралися, якось, жінки
Понарікать, де «коле».
У тої, муж їсть печінкИ,
Тому –«широке поле».!
У тої діти, вредні-жах!
В тої дітей немає,
Та -з чоловіком на ножах,
Ще інша, аж двох має!
У тої – муж ,що вічно спить,
Ніколи не кохає,
А інша каже, що хропить,
Ковдру із ніг стягає!
В тої пияк, а той не п’є,
Той по ночам гуляє,
А той під носом щось сопе,
Уваги не звертає.
Каже одна -Ну я вже йду
Вечерю готувати,
Та перед тим, нумо біду
Свою, на пОказ дати!
Повісимо все на шнурку,
Яка у кого краща,
Та й візьмемо собі таку,
Яка більш підходяща!
Сказали так ,шнурок обвис!
Шукають, чия легша,
Бачать дівчата, що за біс,
Смачна своя кулеша!
Забрали те із чим прийшли!
Сховали свою «втіху»,
Тут відповідь на все знайшли,
Ще й мали повно сміху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Хвиля хвилю догоняє
І цілує й обіймає,
Та не може всю схопити,
Щоби біг її спинити.
Перша з поспіхом несеться,
Та й об беріг розіб'ється,
А за нею хвиля друга,
В солiдарности подруга.
Та бувають дні спокійні,
Синьоокі і надійні,
Тоді плесо на воді,
Відбиває сонця дні.
Тоді хвилі спочивають
І не плачуть, не ридають.
Так буває і в житті,
То ясні ,то темні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Комусь літа біжать, мої ж щось тонуть,
А з ними й спогади ідуть на дно.
У глибинах, не торкані , холонуть
Й зникають там, як ніби й не було.
Ви скажете- не може ось так бути,
У кожного було добро і зло!
Ми на вагу кладемо, щоб збагнути,
Яке зерня прийметься, щоб цвіло!
У мене гарних спогадів так мало,
Розмилися , згубились по шляхах,
У пам’яті зерниночки лишились,
Та й ті зійшли на не моїх полях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Минають дні і хиляться берези,
Спускають віти , миє їх ріка,
Травою заростає побережжя,
А я стою,задумана, сумна.
Пощо цей сум, ніч довго не триває!
Ось знову ранок і пташини спів,
Он сонечко зза хмарки виглядає,
Хоч місяць ще видніється на впів.
Прощання наше, це лише тілесне,
Бо душі наші будуть у віках,
Та ще вірші, на березі, мов весла ,
Вдарятимуть по хвилях –серця взмах!
В кожній краплині буду я! На згадку,
Дзюрчатиму, свої слова лишу,
Я на листочках ніжно , мов пригадку-
Тебе кохаю –так просто й запишу!
Не намалюю на листках відчаю,
Прості слова вкарбую, що в віршах,
Бо в них жила , живу і їх вдихаю
Люблю тебе це мій єдиний шлях.
То геть же сум! Ще будуть інші вчинки,
Похмурне небо, це ще не для нас!
Ще треба дописати всі сторінки,
В них душу вкласти! Ще прилетить Пегас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
Квітучий сад дає плоди живучі,
Співом пташок наповнюється рай,
Радіє сонце, і поля родючі
Несуть привіт- Людино, це твій край!
Все воскресає, дихає землею,
По жилах тут пульсує твоя кров,
Ти є незмінна, літом і зимою,
І я здалека, чую серця зов.
І ось на зов цей птахою полину,
Пірнути хочу у твою глибінь,
Може в останнє пригорну Вкраїну,
Й в далекий світ, твій повезу поклін.
2005р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
Яснішав день, ховалася темрява,
Скидав зі себе ще заспану вуаль,
Куріла десь на обрію заграва,
А сонні очі, вдивлялися у даль.
Ще чути було стріли канонади,
Ще десь там за горою кипіла кров,
Та хлопці вже, по цей бік барикади,
Підняли прапор, вдягнули волі зов.
Пішли у бій, не здались У-Су-Суси
Гора Лисоня- їх головний плацдарм
Земля горіла, під потужні струси
Понад полями, немов би пекла дар.
Змагались хлопці , бились до загину ,
Спиняли наступ, а край вогнем горів
Мета одна, спасати Україну ,
Щоб «брат» зі сходу в обіймах не здушив...
Не рівність сил зламала У-Су-С-усів,
Заснула молодь, надійнії газди,
Та пам’ять не погасла, вона в русі-
Летить на крилах! Їм слава назавжди!
Про подвиг цей сьогодні пам’ятають,
На прикладі росте новий юнак,
Піднявши прапор правди України,
Вперед крокує до волі, наш вояк !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Горик ( Григорій)
У нашій родині зірочка нова,
Ще така манюня, а така ясна,
У ночі сіяє, вдень навколо зОрить,
Кличе, мов дзвіночком,
Маму й тата Горик!
Татко підбігає, мама тут як тут,
Своєму малятку,
Світ в жменях несуть!
Ангели злетіли , вітають маля-
Це для тебе, Горику,
Небо і земля!
Виростай великий,
В щасті процвітай,
У нашій родині, зіркою сіяй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013
Розлилися мої сльози
В чужині річками,
Проросли ромашкою
В полі між житами.
Плачуть очі, плаче серце,
Та сліз вже немає,
Зачерпну води в відерце ,
Нехай біль змиває.
А ромашками вквітчаю,
Стежку в полонину,
Роки біжать, може звернуть
В мою Україну.
А там рідна сторононька
Серденько зігріє,
Та й спочину між своїми,
Роса тугу змиє.
2005р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
Обдурена підступними думками,
Шукала щастя в закритій темноті,
Знаходила лиш жах, а я руками
Ловила слово, той промінь теплоти,
Щоб обігріло , очистило сльозами!
Почула Господа- Ти що шукаєш?
В темряві пусто і щастя тут нема,
Щоб жити, ти в світло стань, і запалаєш!
Весною станеш , розтопиться зима,
Божий промінчик дасть те , чого шукаєш!
Послухала! Душа розквітла цвітом,
З темряви вийшла, кругом така краса.
Пусті думки роздуло сильним вітром,
Я пила силу- дарили небеса!
І зрозуміла- щастя входить світлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
[b]Какая ночь! Я не мо[/b]гу... Сергій Єсенін
Ой, що за ніч! Не можу я
Заснути в місячному сяйві.
Напевно молодість моя
Тремтить! Всі спроби зайві!
Товаришко, минулих літ,
Не називай цю гру любов’ю,
Нехай той місячний розквіт,
Подасть розраду безголов’ю!
У пам’яті ще образ твій,
Ти чарувать мене уміла.
Чую слова- ти вже не мій!
Хіба ж колись мене любила?
Любити можна тільки раз,
Мабуть тому мені й чужа ти,
Хоч липи ще цвітуть для нас,
Та ноги в нас в горбах зариті!
Бо знаю я і знаєш ти,
Що погасає місяць в липі,
І їм вже більше не цвісти,
Бо лишень снігом на них сипле!
Ми відлюбили вже давно,
Ти не мене, а я ось другу,
І нам байдуже. Всеодно
Кого любить. Знесу наругу!
Ти пригортай, ласку давай,
Лукаві, теплі поцілунки!
Нехай присниться серцю рай-
Справжня любов моєї юнки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Приснилося, що побувала дома,
У тих місцях роками не була,
Хати, дороги, зовсім не знайомі,
Всохла верба, калина відцвіла.
Тут метушаться, мов мурахи, люди
У масках всі, торбини на плечах,
Ідуть повз мене- я стою-приблуда!
Всіма забута. Мандри по світах.
І що вони сховали в тих торбинах ?
Скажіть прохожі, що там за добро ?
Хребет зігнувся, бо тягар на спинах,
А ви несете. Вам вже всеодно?
-Ти хто така, чого ось тут шукаєш ?
- До родичів приїхала. Сама.
-На цвинтар йди, усіх там добре знаєш,
Поміж живих, давно вже їх нема.!
-А в торбах наших все життя і мрії,
Несем тягар прожитих тут років,
Жене надія, що он там біліє-
Цвіте калина, зерн нових посів.
Питаються мене, чому іду без торби?
-Згубилася! Її давно нема!
Блукаючи бездомно немов зомбі,
Чого шукала ,так і не знайшла!
Проснулася! Чоло покрите потом,
Що це за сон? Наверх сплили гріхи?
Пройшло життя ! Посивіло в заботах!
Пороги рідні, приходять тільки в сни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Природа оновила шати,
Розкішних барв хоч відбирай.
Цвіте весна милує око,
В обійми сонячні широко,
Пірнув мій любий рідний край.
Так радісно душа співає,
Навколо родиться життя,
Моя країна сонцем сяє,
Тут воля пташкою літає,
Недолі нема вороття.
А материнська наша мова,
Голубить нас, несе нас в даль,
Слова мов квіти розсипає,
По полі вольному гуляє,
Вкраїна встала, геть печаль!
2001р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Фантазія витворює картину ,
Таку прекрасну вміє лиш вона.
Захоче, зробить з ночі ясну днину,
Наллє вам чародійного вина.
Часами ти летиш мов птах стокрилий,
То жайворонком станеш в небесах,
Знайдеш минуле і набравши сили,
Впадеш стрілою на свій рідний дах.
І мило так і любо у затишку,
Заглянеш у забуте вже вікно,
Знайдеш своє дитинство й думка нишком,
Поверне те життя, що відбуло!.
І знову ти мала в обіймах мами,
Ще віра не зівяла, розквіта ,
І блискає фантазія зірками,
і збудиться та мрія золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Моя рука в твоїй руці,
Тепло це відчуваю,
Пливуть роки, у серці ти-
Ще й досі я кохаю!
Твоя любов вливає жар,
Що топить лід навколо,
Твій дотик уст – гасить печаль,
І пахне матіола.
Ось так удвох пройшли життя,
Вже обрій бовваніє,
Стоїть з косою відплиття,
Ми разом, аж стемніє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще дзвони не б’ють «упокій»,
Ще сонце сміється
І серце ще б’ється,
Пташки ще летять у вирій.
У творчому слові
Джерельна криниця,
Відкриті простори небес.
Де слово витає,
Там юність літає
У світі краси і чудес.
Не спи моя думо,
Шугай понад хмари,
Швидкішого тебе – нема!
Ти й вітер піймаєш,
Весь світ облітаєш,
Ти ясність – в ній никне пітьма!
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще дзвони не б’ють «упокій»,
Ще сонце сміється
І серце ще б’ється,
Пташки ще летять у вирій.
Стискаю в долоні
Прожиті хвилини,
Ці вічні перлини душі.
Вони не зникають,
Лиш спогад лишають,
Навіки в вечірній тиші.
У творчому слові
Джерельна криниця,
Відкриті простори небес.
Де слово витає,
Там юність літає
У світі краси і чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Годинник життя накручений лиш раз.
І передбачити коли він стане,
Ніхто не знає з нас.
Яку годину покажуть стрілки
Коли зупинять рух.
Буде це ранок, чи може ночі дух.
Хвилина- вдихни її !
Ти певний лиш за неї.
Вона твоя-живи, люби,
Не бійсь земних розрух!
Не жди на щастя, яке колись прийде .
Бери життя таке, яке ось зараз є.
Стрілки летять ! Тік-так, тік-так!
Годинник стане! Скінчиться шлях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Чому це так - душа літа,
Як чую рідне слово,
У серці квітка розквіта,
Сміється світ навколо.
У ньому все! Краса, життя!
Ліси, поля, розмаї-
І біль зникає , в щасті я.
Люблю тебе, мій краю!
-І ця любов, така свята,
І чиста, і натхненна, останній куплет-
Від неї серденько зліта, Люби Ігнатової
І кров пульсує в венах!-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Хлюпоче небо піснею журливо,
Кінець акордів впали на траву,
В останнє небо блискавкою тліло,
Ударив грім, скінчив октаву ту!
Затихло все. Лиш де- не- де краплина.
Несміливо котилося тепло.
Лилась тужлива пісня журавлина,
Що кликала журавку у гніздо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Здавалося, що розступились хмари
І видно стала неба голубінь,
Вони ж клубочились, немов примари
Збирали краплі, заганяли в тінь.
І хлинув дощ, хоч я того й чекала,
Настала повінь, затопило синь.
І знову ніч всю ясність поковтала,
Безвихідність - куди оком не кинь!
Кажуть мені- терпи, така вже доля!
Неси думки у іншії світи!
Кажи собі-на все є Божа воля,
Життя прожить, не ниву перейти!
Та знаю, знаю! Знов розквітнуть квіти,
Та не зійдуть вони в моїм саду
І зорям ясним більше не зоріти,
Свій спокій ,мабуть, в небі лиш знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
ВОЗВРАЩЕНИЕ НА РОДИНУ- Сергій Єсенін
Відвідав я країну рідну!
Ех, ти селянщина проста!
Тут жив колись малим хлопчиськом.
Над церквою вежа в затишку-
Тепер вона вже без хреста.
Ой ,як багато тут змінилось,
В сільському бідному житті,
Нових понять перекотилось,
На п’яти тиснули мої!
Батьківській дім
Не міг пізнати.
Вже клена під вікном нема,
На ганку не сидить більш мати,
Курчат не кормить! Все мина!
Старенька вже напевно стала...
О, так, стара!
З журбою в серці озираюсь,
Щось не знайомі ці місця.
Тільки гора в далі біліє,
Та камень ще лежить, сіріє,
Тяжкий –як і моя душа!
А ось і цвинтар!
Хрести погнивші,
Немов у бій йдуть мертвяки,
Із розпростертими руками.
Доріжкою! Між будяки,
Збиває порох бур’анами,
Старик іде , минає ями-
«А чи не скажеш де живе-
Єсеніна Татяна? Знана?»
«Тетяна...Гм...
Та он хатина.
А ти їй хто ? Якась родина?
А може син, що десь пропав?»
-Так син.
-Дідусью, що з тобою?
Скажи мені, чому з журбою
Так дивишся на мене ти?
«О щастя! Внук!
Щось не пізнав ти діда..!»
«Дідусенько, невже ж це ти?»
Полинула тяжка бесіда,
Сльозами теплими зросив!
«Тобі , мабуть, скінчилось тридцять...
Я дев’яносто розміняв.
Вже скоро в гроб!
Це ж треба! Довго так тинявсь!».
Мені говорить , морщить лоб.
-Такі часи!
-Ти комуніст?
-Та що ви! Ні!
-А твої сестри комсомолки.
Оце так гордість! Хоч вдавись!
"Ікони вчора поскидали,
А комісар зняв з церкви хрест!
Нема де й Богу помолиться!
Ходжу до лісу, щоб закриться,
Молюсь осикам,
Пригодиться!"
«Ходи до хати-
Сам побачиш»
Помалу йдемо, топчим межу,
Лісам всміхаюсь, їх безмежжю.
Дід задививсь в безхрестну вежу.
Вітання, мамо! Що ж,привіт!
Я очі хусткою втираю,
Сльоза затьмарила весь світ,
А я нестримно так ридаю!
На стінці календарний Лєнін
Ось тут життя, моя родина!
Сестер, тут дні та не мої!-
Все ж падаю я на коліна,
Бо бачу знов свої краї!
Прийшли сусіди..
Якась он жінка з немовлятком.
Мене ніхто не пізнає
Загавкала наша собачка
Лизнула у лице моє!
Мені той Ленін не ікона!
Я знаю мир!
Люблю сім’ю!
Чого ж з сльозами, по законам,
Заходжу і поклони б’ю?
Ну говори,сестра!
Сестра розводить,
В руках біблійний «Капітал»
Про Маркса,
Енгельса.
Ще не було в житті погоди,
Щоб ці книжки колись читав!
І стало смішно!
От сестричка!
Мене за шиворот взяла!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Загавкала десь там собачка
У мою душу увійшла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Ось знову аркуш білого паперу,
Чекає мого чорного пера,
Думки несуться десь у стратосферу,
Вдихнути слово ,випити сикеру,
Відкрити всесвіт, де душі права !
Думки шугають стрілкою у мозку,
Зробили сито з безліччю дірок.
Догоджуй всім? - Душа це не сприймає!
Надмірність штучних вигадок, вбиває,
Вона шукає - джерела струмок!
А де знайти? Куди сховалась правда?
Велич пера, що дух мій підійма,
Кругом пустиня , пересохше стерня,
Не сходить на брехні здорове зЕрня,
Потріскала не орена рілля.
О Боже, дай мені пізнати правду
І сміло, без перекрутів, писать !
Ти ж Слово дав, воно сильніше криці,
Це джерело з батьківської криниці,
Тут мудрість, правда і Божа благодать!
Черпну ! Хай чистою душа витає,
Хай тінь років з плечей моїх спаде!
Любитиму усіх! Господня воля!
Молитимусь, вернеться краща доля!
І буду вірити, що ніч мине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Будуються дороги, автостради,
Чи коліїї стрімкі у далечинь,
В повітрі шлях. До щастя барикади,
А ти іди, долай ту височінь !
Шукай доріг. Не перестань жадати,
Спинись тоді, коли уже знайдеш.
Пізнай її. Чи цю дорогу брати?
Подумай раз! . Від долі не втечеш!
Пильнуй, бо і павук дорогу витче,
А потім вже спокійно щастя жде,
Й воно прийде у те життя павуче,
Ось він уже із мухи кровцю ссе.
Не зупиняйсь! Життю одна зупинка!
До неї ще далеко, не спішись.
Шукай , знайдеш! Добро- твоя перлинка!
Тримай її. В остатній путь візьмеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
Лети моя пісне в далекі простори,
І тугу мою забери,
Бо хочеться жити ,
Творити, любити,
А де ж те кохання знайти?
Минули роки, і вже серце заснуло,
Вколисане в денній журбі,
А я все чекаю,
Тебе виглядаю,
Любове, незнана, прийди!
Зів’яв той барвінок, який зберігала,
Збиралась вінком заплести,
Вже сукня злиняла
І чорною стала,
У нас перехрестям світи.
Я піснею кличу, пташиною стала,
Літаю в просторах сама,
Все ближче до Бога,
Відкрита дорога,
Така мабуть доля моя!
Лети моя пісне в далекі простори,
І тугу мою забери,
Бо хочеться жити ,
Творити, любити,
Нові пізнавати світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2013
Ти не шукав для себе слави,
Вона сама тебе знайшла,
Ти розпізнав слова лукаві,
Відкинув їх в поті чола.
Своєю працею в кріпатцтві
Боровся за добро людей,
Немов Христос приймав напасті,
Ти був тодішній Прометей.
І ось ідуть вінки покласти
Не на могилу де ти спиш,
А так, щоб себе показати
В столиці там де лиш стоїш.
І то не разом, не дай Боже,
Прославлять не тих „діячів”,
Народ тепер не допоже,
Їх не вважають за грачів.
Якби ти встав і подивився,
На нарід й землю, що кохав,
Від сорому ти б загорівся
І ще б одне “Послання» склав.
Проснися батьку, дай науку!
Навчи любитися братам,
Щоб заповіли це й онуку-
Без єдності, не жити нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
Нарис з буденщини. Таких "Марій" багато.
Вона стояла, з простягнутою рукою і якось ніяково дивилася на людей. Вона нічого не говорила.Просто стояла непорушно, притулившися до стіни. Люди поспішали до магазину, проходячи мимо цієї старенької, інтелегентної пані. Вона зовсім не виглядала на жебрачку. Було видно, що колись, в недалекому минулому, жила повноцінним життям. Що ж трапилося? Що довело її до такого стану?
Я підійшла до неї, привіталася, і дала в руку стільки, щоб могла собі купити не тільки хліб, а й до хліба. Хотілося знати про її долю.
-Чи можна вас запитати, як ви потрапили у таке скрутне становище?
Жінка глянула на мене і після хвилинного мовчання, відповіла старою поговіркою- -- Життя прожити, не поле перейти. Не завжди під ногами відчуваєш пухку землю, не завжди гладко йдеться. Були часи, коли і я була людиною. Зараз, лиш подоба залишилася. Мала родину, була шанована між людьми. Доля перестала усміхатись до мене після того, як помер чоловік, а син виїхав десь далеко і забув про мене. Лишилася сама. Постаріла , пенсії не вистачає на прожиття. Живу у підвалі в одній кімнатці, що служить за спальню, кухню, вітальну і навіть убиральню. Соромно сказати, але не всилі вже виходити на двір, то тримаю відро в кутку, яке щодня виношу , щоб випорожнити. Навіть за цю підвальну «діру» не вспромозі заплатити. От і приходиться стояти ось тут з просягнутою рукою. У старенької потекли сльози, які вона і не старалася витирати.
Мені стало шкода цієї забутої жіночки.
Питаюся- А як вас звати?
-Марія Іванівна Замітайло.
Якось дивно прозвучало прізвище. А й справді- Замітайло. Така собі нікому не потрібна істота. Кажу до неї- пані Маріє, а чи не змогла б я вас відвідувати, ось так час -від -часу?
Каже, та як вам хочеться такий клопіть, то зайдіть колись. Дала свій адрес. Та ще сказала- Не кличте мене «пані», воно якось не вкладається у моє життя. Кажіть - Марія, та й годі.
Я пообіцяла, що неодмінно прийду. На другий день накупила харчів і пішла у відвідини. Будинок, в якому жила Марія, був старий з полупленими стінами. Зійшла сходами у підвал, постукала у заєложені двері. Марія відчинила і подивилася на мене здивованими очима.
- Не сподівался вас, хоч і казали ,що прийдете.
Кімнатка , якщо цю конурку можна так назвати, була малесенька. Все стояло в притул одне до одного- ліжко, стіл, стілець і похідна плитка на тумбочці. От і всі меблі. В кутку, так як і казала Марія, відро з покришкою. Ще одне крісло служило за шафу. На ньому лежало якесь старе вбрання. Марія просила сісти підставляючи мені стілець, а сама сіла на краєчок ліжка. Я поставила торбинки з харчами на стіл і сіла біля Марії.
Ось так у нас і почалася «дружба» Я, щотижня, приносила їй пакунки з харчами, вона розповідала мені про своє життя. Виявилося, що чоловік помер не своєю смертю. Пришили "справу", забрали, не встигла і попращатись. Син ,щоб уникнути переслідування, зник Бог знає куди. Ось так і лишилася Марія сиротою.
Одного разу ,як завжди, накупивши харчів, постукала у Маріїні двері. За дверима було тихо. Покрутила клямку, двері були не замкнені. Увійшла і бачу - Марія лежить ще у ліжку. Думаю, що ж це вона так довго спить? Взяла її за плече. Воно було холодне. Очі були закриті , а лице світилося блаженним спокоєм. Марія заснула тим сном, з якого вже не прокидаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Схилені плечі, голівка посріблена,
Руки- мережки життя,
Вишита хрестиком доля відспівана,
Веснам нема вороття!
Мамо, голубонько, в хамарах захована,
Знаю, тебе не верну!
Серцем торкаюся спогадів зрошених,
В них я тебе віднайду!
Кажуть-найбільше кохання до милого.
Мамо, такого нема!
Є лиш любов твоя в серці зігрітая,
Й не захолоне вона.
Всі оті ніченькі в казках проведені,
Щастям для мене були,
Всі ті роки, що для мене відмолені,
В ласці твоїй процвіли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
Коли молодість в жилах бурлить
І змиває застоєні роки,
Тоді знаю, я ще буду жить!
Не заснуть- ні думки, а ні кроки!
Ще збудую хороми сердець,
Підніму їх високо, за хмари.
Честь і гідність вплету у вінець,
На вівтар покладу свої дари !
Чую, серце у тебе щемить,
Розлетілись по світі лелеки,
Та я вірю, Вкраїно,- ще мить
І зійдуться дороги далекі!
Не засне покоління в журбі,
Народились, не знавши неволі,
Булаву знов повернуть тобі ,
Не дозволять розгулу й сваволі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Ой, не плач стара вербичко,
Водою умийся.
Нехай квітне твоє личко,
Гордістю прикрийся.
Бо, як була молодою,
Красою сіяла,
Хто проходив, притулився,
Від спеки ховала,
Нехай собі пропливають,
Роки за водою.
Хай зернятка підростають ,
Зацвітуть весною! .
Будуть сонечко вітати,
Та й вербою стануть,
Будуть іншим помагати,
Поки й не зів'януть.
Рости , рости вербиченько,
Заплітайся в коси,
Дасть земелька водиченьки,
Буде зернят досить!
От таке то в нашім світі-
Старе помирає,
Молоде росте угору,
Й так життя триває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
За темою Сергія Єсеніна- Ты плакала в вечерней тишине...
Ти плакала в вечірній тишині,
І гіркі сльози з очей твоїх летіли,
Було так тяжко і журливо на душі,
Одне одного ми так й не зрозуміли!
Полинула в далекії краї,
І всі надії вмерли при розквіті,
Я сам лишився у своїй журбі,
В душі моїй- ні ласки ні привіту!
І часто я, у вечір голубий,
Іду туди де перше залицання,
В думках ,кохана, бачу образ твій,
І ріже тишу гіркоти ридання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Писала Ліна- «В велике легко плюнуть»-!
Куди не плюнеш, завжди попадеш .
На нас плюють-нам різні звички сунуть,
Так закрутили, що й не розбереш!
Де наша мова? Де величі Держава?
Кричать- не смій українізувать!
А як же бути? Де України слава?
Невже ж її навіки закопать?
Брехню святкуєм, ЇМ підливаєм слави!
Забули чим нам був, і молот, й серп!
Народ «єдиний» там молотом кували,
Хто йшов на прю- серпом косила смерть.
Той крик поета, почули вільні люди,
Його слова з Полтави поплили,
-Народ мій є! Народ мій завжди буде!
«Плювок» в Дніпрі, ось зникне назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Де ти, весно красна,
Лебедя згубила?
Біля очерету
Хмаронька осіла.
Ой не плач лебідко, серцем не тужи,
Своє біле пір’я щемко бережи,
Очерет не сховище, там його немає,
Почекай на вЕсну, вже зима зникає!
Розпростала крила,
Зранку на зорі,
Здалеку біліла,
У своїй красі.
Ой зустрівся лебедь, обнялись крильми
Обмінались серцем- не буде журби!
Дивишся й любуєшся-вірна їх любов
В неї його серце, в нього її зов!
Розпростала крила
Вже весна цвіла
Лебединка біла
Лебедя знайшла!
Піднялися крила,зранку на зорі,
Здалеку біліли, у своїй красі.
Заплелися крилами,у парі пливуть,
Серденька вітрилами, їх у даль несуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
Заради нас терпів Він муки,
Зійшов на землю із небес,
Розп’ятий був-пробиті руки,
На третій день Христос Воскрес!
То ж люди,весело співаймо,
Візьмім в обійми світ увесь,
Цей день Великодня- вітаймо,
Христос Воістину Воскрес!
Радіймо! Богу поклонімся!
Він сонце наше й вчора, й днесь,
Хай дзвони дзвонять, веселімся,
ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013
Ось знову точаться думки,
Така уже натура,
Хтось там плете життю вінки,
В мене своя статура.
У когось назбиралось барв,
Весною он, зелені,
Я силу трачу проти лявр-
Ці злодії щоденні!
Завжди борюся! Бо живу!
Ще й Бог допомагає,
Дорогу не беру криву,
Душа добра бажає!
Господь накреслив мені шлях,
Він взяв гріхи на себе,
А я творю свій власний «дах»
І бачу синє небо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
За темою: Сергія Єсеніна- Слушай, поганое сердце,
Слухай, ти серце погане,
Серце- собака жива!
Скиглиш ,мов злодій той, зраня
ТОчу на тебе ножа!
Рано чи пізно встромлю я,
В ребра холодну цю сталь,
Більше не хочу спішиться
В сіру , згниваючу даль!
Хай все частіше торочать,
Що їх загризає мета,
Знаю, що щастя пророчать,
Та справді-в далі пустота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
Не хвалися, що у тебе друзі -
Тільки крикнеш, а вони вже й тут !
Пам’ятай , коли ти в їхнім крузі,
То й про їх потреби не забудь!
Не цурайся трубки телефону,
Не забудь їм квітку дарувать,
Не чекай у дяку передзвону,
За добро не можна плати брать!
Помагай, коли у друзів лихо,
На той час ти призабудь себе,
На душі у тебе буде тихо,
Бо Господь любов’ю огорнЕ !
Усміхнися й сонце завітає,
Все навколо пишно зацвіте,
Бо ж любов і землю огріває,
У добрі ,насушний хліб, росте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Вітри і бурі зрушують чуття ,
Вриваються в моє зболіле серце,
Образу днів здувають в забуття,
Й знов на коня кладу своє сідельце!
Кричу-вперед мій коню, не спинись ,
Мій друже вірний, сивувата грива!
Дорога та ж ! Розгін узяв- дивись!
Часом крута, та лиш одна правдива!
Лечу на зустріч вітру-поборю!
Бо так мені призначено кармою,
Я силу сивиною дістаю,
Ясніє думка – до кінця з тобою!
Бо де подінем зібрані роки,
Не можемо ж пустити за вітрами!
Чи добре, а чи зле -одні шляхи
У синю даль й наша любов між нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Коли скінчиться ця наруга,
Цей крик, що ріже гірш ножа,
За всі роки така заслуга?
Тобі ж я серце віддала.
Пішла! Не знаю чи вернуся!
Серце болить, навколо тьма,
Не знаю де я притулюся,
Що я робитиму сама?
Надворі дощ! Схились лози,
А я стою й не розберу,
Чи я ковтаю свої сльози,
Чи це краплиночки дощу?
О, Господи! Подай пораду,
Невже ж скінчилося життя!
Вже стільки літ, усе позаду,
Невже тупик-без вороття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Був ясний день, на небі ні хмаринки,
Лиш голубінь сміялась в далині,
А сонце сипало свого тепла зернинки,
Одна із них припала і мені.
Осіла під вікном мойого серця
І заглядала , просилася ввійти,
Благала там напитися з відерця,
Хотіла паростком дубовим прорости.
І я впустила, й так радісно робилось,
Коли дивилась, як проростав дубок
Спочатку давав тінь, а серце билось
Від щастя й радості, що зеленів листок.
Його я часто й щедро підливала,
Щоб не зів’яв, а ріс у вишину,
Колюче зілля навкруги зривала,
Щоб не глушило, щоб жить лишень йому.
Не знаю, як і де той час подівся,
Дубок уже високим дубом став,
Гіллям широким від мене відділився
І серця мого більше не бажав.
Він взяв усе, що бУло найдороще,
Під ноги потоптав мою любов,
З погордою дививсь, як вітер троще
Фортецю віри, як з серця л’ється кров.
Ой дубе сильний, дубе гордовитий,
Колись і тебе буря розіб’є,
Згадаєш дні, як ти в любов сповитий,
Скинув тепло, вітру віддав себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
за темою"temriko" Прошу...хочу...не важно...
Я так прошУ тебе, прости мені
За всі слова, що ще не доказала
І за любов не скінчену, що в сні
Лишилася. ЇЇ в житті чекала!
Хотіла б вітром буревійним стать,
До тебе б прилітала серед ночі
І ніжно ,хочу щоки, цілувать
Нехай вони- холодні і колючі!
Це не важне, бо ти моя любов!
Хоч прохолодно, я зніму напругу,
І цілуватиму коханням знов,
Змию дощем всю біль і мою тугу!
Я дощевою краплею зроблюсь,
Тихесенько влечу в твоє віконце,
І на губах навіки залишусь,
Ми будем разом зустрічати сонце!
Та ти проснувся. Помах твоїх рук
Витер уста і стер мене на віки!
Лишив вогонь отих коханих мук,
Безсонні ночі, у сльозах повіки.
Хотілося б повітрям чистим стать,
Отим ,який щодня щоб жить, вдихаєш.
Молюся, щоб дано тобі пізнать,
Що я в тобі! Мене назавжи маєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013
Коли в душі твоїй журба,
Що їсть - і дні ,і ночі,
А ти похила, мов, верба-
До неба звoдиш очі,
Коли тривога навкруги,
А серце завмирає,
І друзі стали «вороги»
Та й «він» більш не чекає-
Ти все ще тужиш, з болем ждеш,
Що та любов ,змарніла,
Малим зернятком знов зайде,
У серце скам’яніле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила,
Не журись ,калино, це ж тільки цвіт!
Скоро прийде літечко,
У сонці дозрієш
І своє ти личенько,
Рум’янцем покриєш.
У кожній ягідонці,
Дух, мов сонце, сходить,
Символ Україноньки-
Добру славу родить!
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила,
Не журись ,калино, це тільки цвіт!
Журавлі над долами,
Пролетять ключами,
Волю не поборену,
Понесуть морями!
Зацвіте калинонька,
Плакати не буде,
Знає, після зимоньки,
Знов весна прибуде!
Під вікном калина біліла,
Пелюстки весняні губила,
Не журись калино, це тільки цвіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
На «Купала» матінка, по лісі блукала,
Боса, із підтичкою, спокою шукала,
Трави чародійнії ноги їй кололи,
Плакала, голубонька, у кущах від болі.
Запекло під серденьком, судорга схопила,
Охнула матусенька, тут і породила.
Народивсь з піснями я – трави укривали,
Зірочки небеснії веселку сплітали.
Виріс я, дорослим став, внук « Купала Ночі»
Ворожбою сутінки щастячко пророчать,
Тільки щось по совісті, щастя не готове,
Вибираю вдачою і очі і брови!
Як сніжинка біленька, як роса у гаю,
Йду до долі зрадниці, слід свій замітаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013
Сонечко протерло очі ,
позіхнуло ,потягнулося своїм промінням до землі.
По дорозі розігнало хмарку , і глянуло на Країну Мрій.
Ласкаво поцілувало перші квіти весни, які відкрили свої пелюстки
та жадібно ловили сонячні зайчики,
а ті пили срібні крапельки роси.
Сонечко готове було збудити Країну Мрій і повернути бажання дії.
Воно намагалося повернути розум
і своїм теплим батьківським поглядом нагадати,
що Мрії без діл нічого не дадуть.
Сонце завжди ось так пробувало збудити країну.
Минали століття, а Країна ховалася у тінь.
Прокидалося тільки поле і говорило тисячними голосами.
Все тут метушилися , жило. Працювало не тільки для себе, а для Країни.
Ну це так у полі.
А от місто ще не розуміло чому це воно мусить прокидатися і починати життя.
Так хороше спиться при закритих вікнах .
Темрява йому зовсім не шкодить.
День це не для нього.
День приносить турботу і треба думати, як же виповнити обіцянки для замріяної країні.
Хочеться просто мріяти.
А це найкраще коли ти лежиш у своєму затишному куточку на своєму м’якому ліжку.
Ну ще час- до- часу вилізе з темряви,
але сонце засліплює очі і тоді країна нічого не бачить..
А раз не бачить, то й робити нічого.
І знову іде спати.
Те що з лісу повилазили різні звірі це не турбує Країну Мрій.
Ну й нехай собі господарюють.
А Країна МРІЄ!
Мріє, що буде щастя.
Буде так, як колись було.
А може воно ніколи й не було?
Ну, це не важно.
Головне, щоб добре виспатись, а там –якось воно та буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
Так тужно на душі ,хоч вовком вий ,
Щось тисне біль, хоч давній- не збутий.
-Та йди не стій, кричать мені поспіль,
А я стою на роздоріжжі, скута.
Вже світ сходила, сила вже не та,
Мені б погрітись у батькІвській хаті,
До серця пригорнуть мале внуча,
І пити сонце, правдою багате.
Так мало хочу- щоб процвітав мій край,
Щоб в Україну повернулись діти,,
Щоб кожний мав своє тепло, свій рай
Щоб більш не мандрувати десь по світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
Росла вона при дорозі, і завжди привітно кивала нам своїми гілками. Добрий день, липо, як тобі тут, не самотньо? Здавалося, вона усміхалася до нас у відповідь і тоді якось радісно робилося на душі.
Не знаю коли вона була молоденьким деревцем. Згадую її , розлогу, високу , пахучу деревину. Не раз і не два, ставала вона сховищем від дощу чи надмірно горячого сонця. ЇЇ густе листя творило гарний затишок і ми з товаришками часто сідали під цей зелений дашок, і вели довгі розмови про усяку всячину.
Бувало набігаємося по запашних полях, назбираємо квітів- ромашок, волошок, маку , сядемо в кружок під липою і плетемо вінки . А тоді заквітчаємо свої голови і гайда назад у село. Літом, ми часто відвідували нашу липу, бо там недалечко від неї на вигоні, пастушки пасли худому і ми дуже любили сходитися та співати пісень. Не знаю, як би ще довго вона була нашим пристановищем, нашою вірною подругою. Одного дня, через наше село перейшов буревій. Сила вітру зривала дахи, вода лилася з неба , ніби хтось поперевертав відра, дороги перетворилися в річки. Коли трохи вщухло , ми, підлітки , побігли на наш вигон. Коли підходили ближче, ми вже мали передчуття, що не застанемо нашої липи. Так воно і було. ЇЇ вивернуло з корінням і вона лежала, розпроставши в останнє, свої запашні гілки.
На листочках сріблилися краплинки дощу. Липа плакала. Було так боляче, що і ми мимоволі залилися слізьми. Прощай наша дорога подруго. Вже ніколи не сядемо під твоє розкішне гілля, не почуємо як бренять бджоли п'ючи нектар твого цвіту, не ліпитимемо собі "носики". В журбі, поверталися до свого села.
В скорому часі наша родина та і багато інших родин, змушені були покинути село. Може липа відчувала ,що не почує більше нашого сміху, ані ласкавих слів до себе. Може вона навмисно підставила себе під ці сильні вітри і хотіла вмерти, ще перед тим, як покинемо її. Дерева, як і люди, відчувають ласку до себе. Не стало нас в селі, не стало і нашої розлогої липи! Мені ще й досі причувається липовий шум, ніби прощання- я ніколи не забуду тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013
Клене мій безлистий, клене зледенілий,
Ну чого нагнувся в заметілі білій?
Чи ти щось побачив, чи почув щось може?
Чи гулять задумав ? На таке щось схоже!
І як п’яний сторож вийшов на дорогу,
Ще й прикрився снігом, приморозив ногу.
Та я й сам сьогодні, дурний головою,
Не дійду до хати , з того перепою!
Он зустрів там вербу, там сосну побачив
Заспівав їм пісню про долю собачу.
І мені здалося, що і я став кленом,
Тільки не безлистим! Молодим , зеленим!
І згубивши скромність , був же п’яний в тріску,
Мов чужу дружину, обіймав берізку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
Думок зібралося багато,
За браком друзів по перу,
Я в інтернет, немов у хату,
Щодня заходжу й тут живу! .
Щось заболіло –написала,
Розквітла квітка ,тут-як- тут,
На дворі сонечко засяло,
Чи новий місяць робить путь-
Збираю все, кладу в торбинку,
Тут розкладаю на показ!
Краду від вас собі хвилинку,
Допомагаю гаять час!!!
Я знаю- не поета діло,
Писати все ,що в голові,
A що ж робити, як дозріло!
На те і друзі- косарі!
То ж дяка вам, прийняли в гості!
Слова складаю у рядки.
Зберіть пшеницю високосну,
Повідкидайте будяки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
Чужі слова я зовсім не шукаю,
Із терня для менЕ чужий вінок,
Свої думки я мов той скарб збираю,
І радість й біль складаю у рядок.
Не смійтеся, що я пишу про неї,
Вона заполонила душу й світ,
Вже стільки літ, я лиш її кохаю,
Вона і сонце й неба даль- блакить.
ЇЇ пісні бренять в душі щоденно,
Пташки співають мовою батьків,
А з давнини мандрує зовсім певно,
Моє дитинство з тих безжурних днів.
Лиш той, чия нога була в чужині,
Може відчути цей сердечний біль,
Писать про тебе,милий, більш не вмію,
Бо Україна стала- хліб і сіль!
Якби ж Бог дав мені пташині крила,
Щоб я літати в небеса могла,
На рідну землю зразу б полетіла
І пригорнулась до її чола.
Не треба слів, бо я її кохаю ,
В моїх думках єднаємось в одно,
Молюся Богу, щоб покращав долю,
А ці рядки були в душі давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Не вітри роздягають дерева,
Листопад не малюює ліси,
Із високого темного неба,
Стелять зорі, Господні псалмИ.
Бачу йде ,Божим Духом обнята ,
По хмаринках біленьких, пухких,
Всіма люблена, Господа Мати,
Tулить Сина Пречистого лик.
Несе Сина , дарунок для світу
На розп’яття, Ісуса Христа!
-Не прошу тебе в хату відкриту,
Під кущем буде хата твоя!
І у кожнім жебрАці убогім,
Я шукатиму Його, в журбі,
Чи і він є помазником Бога,
Що схиливсь на ковіньку Тобі!
Може просто пройду собі мимо,
Не побачу у цей чудний час,
В щент розірваних крил Херувима,
Під корчем – голодуючий Спас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Подаруй мені сонця краплинку,
Усміхнися до мене ще раз,
Я жариною в небо полину,
Розтоплю заморожений час.
І пол’ються дощі теплозорі,
Зросять землю, нап’ються поля
І у сяйві небес - веселково,
Запалає любові зоря.
І згадаються дні солов’їні,
Наші теплі вологі уста,
Що в коханні ставали єдині,
Нам далека була самота.
Хоч минають літа тих розмаїв,
Листя жовкне і гаснуть вогні
Та у серці весна! Я кохаю!
Шлю цілунки гарячі тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Краплі перлиночки, краплі мов зірочки ,
Як ви чаруєте темінь ночей,
Чом так журливо ,осінні стежиночки,
Слізьми вкриваєте долі людей!
Люди веселі, мов зорі сріблинами,
Сиплять іскристу любов навкруги,
Та їх не приймуть, як сум йде долинами,
Хмарою криють родючі луги!
Краплі осінні, чому ви ридаєте ,
В душу заносите болі - чуття,
Тихо пливете по шклі , мов шукаєте,
Сонцем наповнених днів вороття.
Люди замучені, горем прибитії,
З болем в душі протікає життя,
Все, що минуло, як скарби лелієте,
Мрієте щоб повернулись літа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Дивлюсь на усміхнені лиця,
На фотах буяє життя,
І кожна картинка іскриться,
Подією згаслого дня!
Іду по піщаній дорозі,
Для вчительки квітка в руці,
А мама стоїть на порозі,
Усмішка горить на лиці.
Вона така горда сьогодні,
Дитина іде в перший клас
І стелиться доля Господня,
За щастя молилась не раз!
А ось уже я і підліток,
На плечі спадає коса,
Між яблунь, уквітчаних віток
Усмішка- дівоча краса!
Сіяю в своїй білій сукні
І стільки в усмішці добра!
Минулись дівочії будні,
Вже більше не буду сама!
Тулю ось рожеве пташатко,
Воно відкриває уста,
І п’є молочко не з горнятка,
А грудь у свій ротик взяла!
Стою- горда, радісна мама,
Рукою махаю донці,
І знову стара панорама,
Вона- в білій сукні й вінці!
Ось так йде життя оборотом,
Що вже відбулося, прийде!
А спогад на знімках зі злота,
Всміхається й завжди живе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
В моднім капелюсі, йду в поле стежками,
Рукавички з ситцю- схована рука,
Сонцем пахне жито, в далинІ між трави,
Хлюпанням сріблистим, річка проплива!
Безтурботний хлопець, нічого не треба,
Тількі пісні слухать і собі співать!
Аби тільки струмом лилась прохолода,
Аби тільки завжди молодість тримать!
Вийду на дорогу , вийду на покоси,
Скільки ж там прекрасних хлопців і дівчат!
Щось малюють граблі, щось шепочуть коси
« Ей, поете, чуєш! Чом уста мовчать!
-На землі миліше, годі плавать в небі,
Як полюбиш доли, полюбиш і труд!
Ти ж селянський хлопець, що тобі ще треба,
Розмахнись косою, нехай бачить люд!
Ах, перо не граблі, ах, коса не ручка,
Та косою пишуть ще й які рядки!
Під весняним сонцем, в прохолоді річки,
Їх читають люди довгії роки!
Хай іде до чорта, костюмчик англійський,
Кинув десь під кущик! Давайте косу!
Чи ж я вам не родич, чи ж я вам не блИзький,
Село пам’ятаю ,у серці ношу!
Не турбують ями, не турбують грядки,
Йду собі безпечно в ранішній туман,
Напишу граблями, наведу порядки!
Нехай їх читають і кінь і баран.
В цих рядочках пісня, в цих рядочках слово,
І тому радію! Думка ні про що!
Щоб могла читати і сільська корова,
Дасть вона в заплату, тепле молоко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Мій Києве, прощай! Чи ж повернуся,
У твій травневий каштановий цвіт?
Та в твоїм серці завжди залишуся,
З далеких міст, я слатиму привіт.
Палка любов і туга за минулим ,
Не дасть мені спокою у житті,
Приймаю з болем дійсність серцем чулим,
Та вірю в край! Могутнім станеш ти!
Знов відростуть відрізанії крила,
Підніметься притоптане село,
І зникне біль, що в серці довго жила,
Всміхнеться люд і піднімЕ чоло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Кожний має душевну прикмету,
Він готовий за неї йти в бій,
Якби я не вродився поетом,
Мабуть був би брехун і злодій!
Слабуватий і низького росту,
Поміж хлопцями справжній «герой»
Дуже часто з розтовченим носом,
Повертався- новітній плейбой!
І на зустріч заляканій мамі,
Говорив кріз скривавлений ніс,
Не біда- я спіткнувся об камінь-
Могло б гірше, та й те б переніс !
І тепер, коли все те минуло,
Пам’яталась та дика пора!
Неспокійна воююча сила,
У поеми мої перейшла.
Відчуваю на грудях той камінь
Виливаю свій біль у вірші
І бурлить все минуле мов повінь,
Проривається злість у мені!
І тепер я відважний і гордий,
Знов приймаю побої межі!
Тоді били мене просто в морду,
Зараз кров проливаю в душі!
Та я більш не кажу своїй мамі,
А кричу, там де регіт пливе ,
-То нічого! Спіткнувся об камінь!
Все до завтра і це заживе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Ти топтав дoріженьку у мій бік,
Збивав собі ніженьки віддалік,
В мене серце краялось- бо люблю,
Тобі іншу стежечку я молю...
Попросила сонечка- засвіти,
Тай на річці стежечку проклади,
Щоб мій милий ніженьки не збивав,
По ній тихо човником припливав.
Ой ,світило сонечко, аж два дні,
В'ється пуста стежечка по воді,
Не приїхав миленький -де ж ти де?
Не барися!Сонечко ось зайде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Прикріплений файл: Мелодія№57.mp3
Ще такої весни не було!
Повівають весняні вітри,
Повертаються в край мій лелеки,
Серцем чую, повернешся й ти,
Край залишиш чужий і далекий.
Радощів, любощів, сонячних споминів
в хаті шуміло мов гай,
Веснонько красная, ти стільки променів
Внесла, хоч в жмені збирай!
І поллютяся із серця пісні,
Поцілунки, обійми, вітання.
Ще не було такої весни,
Щоб весна поховала прощання!
Родичі зійдуться , гамірним звичаєм
Чаші піднімуть - Вітай!
Скотяться каменем роки із відчаєм,
Рідна земля - Оце рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Чому сумуєш, весно ясноока,
Чом сльози ллютюся із твоїх очей?
Чи це тому, що річкою глибока
Й в ній розливаєш біль своїх грудей?
Я знаю як то тяжко розставатись,
Втрачати радість тих рожевих днів,
В цвіті садів хотіла б ти купатись
Тепло пройшло. В плодах твоїх посів.
То ж не журися, ти вернешся знову
Така ж красуня. Вічно молода!
І пригорнеш оту нову віднову,
Що із зерняток сіяних зійшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Знову збігли роки, сіла мряка!
І шумить десь у пам’яті луг,
Пригадався мені мій собака,
Із минулих років вірний друг!
Зникла юність моя , відшуміла,
Так як згинув під вікнами клен,
У очах моїх дівчина в білім,
Знав до неї собака терЕн.
Не у кожного є такий близький,
Друг- тварина! Там пісня плила!
Бо листи до дівчИни, барвисті,
Під нашийником пошту несла.
Та я знав, їх вона не читала,
Дівча в білім й не знала мене,
І чомусь так таємно мовчала-
Так в чеканні і день промине!
Я тужив! Я чекав із букетом.
Не діждався! Поїхав у світ!
Проминули роки, я поетом
Повернувся до рідних воріт.
Знав, собака давно захолола,
Але нісся, скакав через тин,
Зовсім схожий, такий сизочолий
Молодий життєрадісний син !
Боже мій! І який же він схожий!
Відновилася біль у душі.
Почувався- в минуле відходжу,
Хоч бери знов записки пиши!
Давню пісню тобі подарую,
Ну не гавкай, чого розходивсь!
Хочеш – я тебе притулю, поцілую,
Як подяку, що спогад лишивсь.
Поцілую, притиснуся тілом,
Бо як друга тебе полюбив.
Так! Любив я дівчИну у білім!
Та тепер уже в синім зустрів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Розтане білий сніг, заквітнуть гори,
Я стану вітром, в небо полечу,
Знайду нашу любов і наші зорі,
У танку буревійнім час зітру!
На хвильку відлетять роки ,
Ми мрією повернемось у сни !
Знов поєднаємо думки ,
Разом зустрінемо весняні дні!
Холодні зорі ясністю не гріють,
Та наші душі викрешуть вогонь,
Відомо ж бо, що душі не старіють,
Я щастя питиму з твоїх долонь..
На хвильку відлетять роки,
Ми мрією повернемось у сни !
Знов поєднаємо думки,
Разом зустрінемо весняні дні!
А як гора розріже небо навпіл,
Сонце простягне промені-стяжки,
Посипиться з гори горячий попіл,
З’єднаємось в коханні - я і ти!
Навіки відлетять роки,
І зникне час, залишимось у сні !
Наша любов ніколи не мине,
Із двох сердець ми викрешем одне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
Ми тепер відходимо потроху,
В ту країну- тиші благодать!
Може бути ,що і я в дорогу,
Буду скоро речі пакувать.
Мої любі березові хащі ,
Ти земля! І ви рівнин піски!
Перед відходом отцим грядущим,
Тяжко в серці біль оцю нести.
Дуже я любив на цьому світі,
Все, що душу огортає- дар!
Мир тополям, що спустили віти,
І створили Господу вівтар.
Так багато дум я передумав,
Безліч про себе пісень я склав,
Бідністю землі болів я сумом,
Все ж сміявся! Бо життя кохав!
Був щасливий , мав жінок багато!
Зривав квіти, по траві ганяв ,
Я любив звірят, як люблять брата,
Гладив їх , до себе пригортав.
Знаю я , не квітнуть мертві урни,
Не бренить над квіткою бджола,
Ось тому архангельскії сурми,
Навівають жах в мої слова!
Знаю я, що в тім краю не буде,
Цих степів, щоб золотом лились!
Ось тому люблю вас зараз, люди,
Всіх , із ким роками ми зжились!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Столи накриті, жду гостей під вечір,
А їх нема, лиш худерлить зима,
Дивлюсь у вікна , холод сів на плечі,
Згадала врешті , не тут чекаю я.
Вже більшість їх десь,по той бік дороги,
Назад, нажаль, вже їм не повертать,
Бо там мовчання , під замком пороги,
Відкрию вікна, нехай думки летять!
Минуле є ! Його нам не змінити!
Добро чи зло, це пройдені стежки.
Дай Боже розум, щоби не схибнути,
В майбутнє лишень правдою іти!
Подай же, Господи ,свою десницю,
Веди мене до праведних доріг,
А там рідня відчинить в вічність двері,
За стіл засяде потойбічний рід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Пролітали думки електронними дротами в місто,
По дорозі губились перлини чуттів і понять ,
І ті райдуги піль, що плелися в душі мов намисто ,
Хтось украв по дорозі, змінивши на думи проклять.
Хіба ж можуть «міські» убивати поля, це ж ганеба!
Ще й пшеничні жнива , перемелювать купою слів ,
Різнобарвну веселку міняють на синяву неба,
Безпощадно вбивають красу наших рідних полів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Що окраслює поета,
В чім захована прикмета,
У яких думках зізнання,
Велич думки пізнавання?
Чи відкрите його серце,
Щоб неначе у люстерці
Швидко виросло бажання,
Слово дати для пізнання.
Так багато слів у мові,
Всі прекрасні всі чудові,
Для поета це зернята,
Що від роду дала мати.
Так думок завжди багато,
Про все хочеться сказати,
Про кохання, про родину,,
Про народ свій, Україну.
Згадка про минулі роки,
Де робив він перші кроки,
Як писав він про заграви,
Про відновлення Держави.
Всі слова горять вогнями,
Палять зло, несуть вітрами,
Входять стрілами у душу,
Спушують пустинну сушу.
Джерело ідей- думками,
Не закриються замками,
Б’ють нескінченим фантаном,
Їм не стати талісманом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Над степом знов нависла хмара,
Холодні падають дощі,
А серце б’ється, палить жаром,
І знов збираються бійці!
Їх кличе край, народу воля,
Притоптана ще на зорі,
Простайте крила, геть сваволя!
Вгору здіймайтеся орли!
Згадайте прадідів великих,
Вони любили рідний край.
Женіть новітнє плем’я дике,
Свій гімн і прапор величай!!
І розпливеться чорна хмара,
На сонці висохне роса,
Підніметься з колін Держава,
У сонці заяснить краса!
Кобзар натягне свої струни,
Поллється пісня, як й колись,
Більш не повернуться «комуни»,
Здобуде край наш, неба вись!
Подайте руку-схід і захід!
Відновлюйте свій рідний край.
Всміхнеться з неба ваш пра-прадід-
Пролиту кров –не забувай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Гори зоря моя, не падай,
Проміння зимне розкидай,
На цвинтарі нема принади,
Там серце спляче не чіпай
Ти світиш в серпні для пшениці,
Наповнюєш в тиші поля,
І чути в смутку плач куниці,
Прощальний оклик журавля!
Дивлюсь угору, пахне димом,
Вже бачу ліс і темний гай,
І чую ,тихим переспівом,
Додому кличе рідний край.
Вже золотіє пізна осінь,
З берізок п’є останній сік,
Любов мою над хмари зносить,
Слізьми вкриває сумний рік.
Я знаю, знаю. Скоро, скоро,
Не по поїй вині, о ні!
Під низьким, плотом із журбою,
Прийдеться спати на віки!
Погасне жар і згасне промінь,
І серце зміниться на прах,
Поставлять друзі сірий камінь,
А я сміятимусь в піснях.
Словам на гробі дав би волю-
-Шукав постійно вишину!
Любив свій край і свою долю,
Як той пияк любив корчму!!-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Мрія
Милий, коханий, не здійснена мрія!
--------------------------------------------------
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого- говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі
Ось щастя знов влилось у мрії ті
Як ми зоріли разом –я і ти!
Замріяна любов моя
Коханий, я давно твоя !
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди,
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях
Забрав з собою спалену любов
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти
Любов моя, зажди, не йди!
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
======
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Прийшов малий синок до мами,
Вручив їй список всіх робіт,
Як помагав він завжди днями,
Подав ціну і праці звіт.
За те ,що я косив травичку,
Заплата буде гривнів п’ять,
Носив до хати я водичку,
Три гривні точно, треба дать.
Своє я ліжко застеляю,
І тут не менше гривнів три,
А ще ж оцінки добрі маю,
Й за це сім гривнів винна ти.
То ж підрахунок крупний маю,
Чесно кажу і без брехні,
Ось на папері представляю-
Двадцятку треба дать мені!
Всміхнулась мама, втерла сльози,
Взяла до рук своє перо,
Подам тобі і свої дози,
Відкрию і своє «бюрО».!
За девять місяців в утробі,
Коли носила тебе я,
Я не візьму з тебе нічого,
Ти ж мій синок, любов моя!
За те, що груддю годувала,
Зганяла з личенька пітьму,
Що часто ніченьки не спала,
Зарплати з тебе не візьму.
За те, що вчила перші кроки,
Розмову першу я вела,
Допомагала вчить уроки,
Вела до школи- це дарма!
Коли ж ти плакав ,цілувала
Змокріле личенько сумне,
До серця ніжно пригортала
І це дарунок для тебЕ..
Молитву я приношу Богу,
Прошу, щоб ти щасливим був,
Щоб квітами вквітчав дорогу-
Все даром, й маму не забув!
Синочок витер теплі сльози,
Забрав « квітанцію» із рук
І написав, замісто прози-
Заплачено- повний капшук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Ми вєчні сусєди,
Ми давніє друзі,
Патаму і будєм,
У Мєтнім Сaюзі!
Прашу нє забуті,
У Європі бєди,
Тому нужно буті,
З багатим сусєдом!
У Польщі з гарантом,
Ето ліш «про око»,
В нас задніца бантом,
Ми живем широко!
Україну нада,
Від бєди спасаті,
Захід це принада,
Яку трєба гнаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Розгулялась завирюха,
Сипле снігом, вітром дмуха,
Кінець березня в застою,
Покумався він з зимою!
Навіть раз впустив до хати,
Бо хотів же в куми брати,
Діточки- білі підсніжки,
В них не мерзнуть в снігу ніжки!
От зимонька й розкошує,
Тут і днює і ночує,
Хочай знає йде кінець,
Вона з квітнем- не борець!
Хай покрутиться у танцю,
Заллє березню ще смальцю!
Тільки ж квітень у вікні-
Вже несе всім теплі дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Ще з літ малих думки перебирала,
Обдумувала все- і так і сяк,
Хотілося ,щоб тайн не існувало,
Щоб кожну річ міг зрозуміть й будяк!
Пощо людина на цей світ приходить,
Чи ж долею вже вистелений шлях,
Чи кроків даль, це особиста справа,
Чи карта вже давно в наших слідах.?
Чи виконаю все, на плечі взявши,
Цей хрест земний , що Бог мені післав?
А як що ні, пощо думки безцільні,
Життя в кубельці, яке хтось збудував.
Чи доживу, щоб чимось прислужитись
Своєму ближньому, так як і Бог велів,
Чи пройду мимо ,бо «сорочка» ближча,
Лататиму її, щоб тілом не світив?
Подай же ,Боже, розум зрозуміти,
Оце земне і не стійке буття,
Навчи мене, щоб у любові жити,
Молитися тобі й тобі служити,
Не нарікаючи нести хреста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Покохала весна,
Ніжні дотики білого снігу,
І в обіймах вона
Вся пашіла, творила відлигу.
І не знала основ,
Чим палкіше кохає, голубить,
Тим вбиває любов
І коханого скоро вже згубить.
Білий сніг веселивсь!
Він кохав свою теплу царівну,
Та чим ближче туливсь,
Розумів- полюбив він не рівну.
Сумував білий сніг.
Пригорнувся востаннє. Ридає!
Зрозумів- і затих!
Від кохання весни, помирає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Вітаю всіх хто має крила,
Здіймайтесь всі аж до небес,
Бо в слові, друзі, наша сила,
Хай СЛОВО чує світ увесь!
Нехай звучить вкраїнська мова,
Це корінь наш , стовбур, гілля,
Хай в кожного росте віднова,
Зернятком дітям дай знання!
Чи чуєте- весна співає,
Бандура сповнена пісень,
Хай вдарять струни, звучно грають-
Вітання всім! Поета день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Бабуся, нашвидку, накинула на себе хустку і пошкандибала до дверей, біля, яких, жалібно нявчав кіт.
- Ну що ж ти, малий, оце заходився плакати так зранку? Знаю, знаю, їстоньки хочеш. Почекай ось , зварю кукурудзянки то й поснідаємо разом. –
Бабуся зняла суху кукурудзу , яка вісіла на жердці у сінях, звязана пучками, впустила кота в хату, поклала кукурудзу на стільчику , а сама пішла на двір, щоб принести оберемок дрібного гілляччя. Зайшла до хати і з поспіхом закрила двері, щоб не напускати холоду і так уже в холодну хату. Потеребила дві кукурудзи насипала в ступу зерняток і почала товкти на дрібно, щоб вийшла з того крупа на кашу.З трудом розтопила піч, довго дмухаючи на примоклі гіллячки. Нарешті поплило тепло по хаті і весело запалохкотів вогник, до якого бабуся підставила горщик з кукурудзяною крупою залитою водою. Кіт не відходив від бабусі і терся біля її ніг. Нарешті каша готова і бабуся з котом смакували зварену мамалигу. Ні цукру, ні солі в ній не було, а смакувала краще ніж якісь там городські марципани.
На дворі не було жодного руху. Тихо, як у труні. Ні звичних людських голосів, ні мукання корів,ні ржання коней, ні гомону від дворської птиці. Навіть псів і тих не чути. Бабуся підставила стільчика поближче до печі всілася та заходилася латати своє білля. Кіт вмостився біля її ніг і задоволено муркотів.
Бабуся полинула думками, в так недалеке, минуле. Колись село буяло життям. Зникли дитячі голоси, та і сусідів не стало. Всіх евакували після отої Чорнобильської біди. І де вона взялася на людські голови! Забрали були і її зі своєї хати. Завезли до міста. Не могла вона бути там. Тягнуло назад до свого обійстя. Казали не їдь, там помреш від радіації. А що воно таке, ота «радіація»?
А яка ріжниця від чого помирати. Любила свою земельку, свою садибу. Була колись господарка, а зараз один кіт залишився. Все позабирали та кудись повивозили. Довго добиралася назад до свого села, але таки дійшла. Тяжко тепер. Та часом добрі люди щось привозять з міста, підгодовують. Радять покинути це штучно зроблене кладовище, але бабусю ніхто не перемовить.
Вона вдома. Це її земелька. Не її ж вина, що занапастили матінку родючу.
А вона ж таки мати. Земелька завжди була добра до бабусі, як ще не хворіла, то ж як вона, бабуся, дитина цієї матері, покине її? Ні, ніколи! А вмерти, раніше чи пізніше, завжди треба. Ось так і живе самотньо.Та бабуся рада, що вона дома. Вийде раненько на подвір'я, помолиться, поцілує земельку свою святу, та й пошкандибає до хати.
Кажуть- вона сама. Та ні! Бог же завжди з нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Я таїну собі відкрила,
А може знала вже давно,
Та тільки ті підбиті крила
І те зачинене вікно
Мене тримали. Темна сила!
Не знала я, що в тайні дно.
Коли ж впаде , мов м’яч підскочить,
І вискочить всім на показ,
Ніхто її не переочить,
Не заховає, а ще раз
Ударить так, щоб добре бачить
Ту тайну,що убила нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю
Пролітайте сніги пролітайте,
Хай у серце заходить весна,
В моїх мріях гаряча струна,
Хай під кригою пісню співає.
Вже набридло завжди нарікати,
Вже набридло буть завжди в сльозах,
Хай осяде іскра на очах,
Нехай тліє, аби не згасати!
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю
Знов щебече в саду соловейко,
Розливає забуті пісні,
Ті гарячі пориви весни ,
Хлюпнуть знову у моє серденько.
Подарую тобі не забуте
Те кохання ,що квітло в саду,
Вийму з снігу й наново вкладу
Мерзле серце, роками закуте!
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю
Я кохаю тебе і вітрами
Струшу сніг, що осівся в душі,
Поверну ті минулі роки,
Не засипле нас більше снігами!
Наше сонце сідає за гору,
Та проміння лишає в серцях,
Повернеться кохання мов птах
І співатиме пісню бадьору!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Хтось сивіє від старості,
Біліє хтось від горя-
----------------------
Де сховатись від думок,
що врізалися, вкарбувалися
у мозок і не дають спокою?
Вирізати, означає - померти!
А може це і є моє таємне бажання?
Чекатиму, може моє тіло стане біле
і я ,згодом, розтоплюся у ясності,
стану просто світлом.
Житиму тільки сонячними днями,
до того часу поки відійду зі світу
і з’єднаюся з Тим, котрий сотворив
всі ці долини і гори на землі,
а ясне, просторе небо на висоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Він вірив в те, що він гріхів немає
І на коліна зовсім не ставав,
Він Богу дякував,що гроші має
Ганьбив того, хто лиш копійку дав
-«Ось бачиш Боже, тут ось десятина!
ЇЇ для Тебе завжди віддаю,
Не так як митарь! Що то за людина!
Лиш лоба б'є об зЕмельку твою.
Він і молитися цілком не вміє,
Лепече лиш «прости мої гріхи»
Немає в що вдягнутись, завжди ниє,
Пусті у нього Й подрані міхи.
А я ж, ти бач- ягня,твоя отара!
То ж вірю буду у твоїм Раю,
А митаря відкинь, бо він нездара,
Не вміє прокормить сім’ю свою.»-
Багато фарисеїв поміж нами,
Себе спереду ставлять на показ,
Ще й груди густо вкрашені хрестами,
І чваняться собою раз- по - раз.
Така данина не угодна Богу,
Гординя наша це найбільший гріх
Коли не схилиш голову в покорі,
Дари твої найменші за усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Краю мій покинутий,
Краю мій сумний,
Сінокос не кошений,
Ліс і монастир!
Хати перекошені,
Порахуй- їх п’ять,
А дахи прирошені,
Зірками блищать!
Із соломи різьблені,
Колоски стирчать,
Сумно в купки зібрані,
У небо глядять.
В вікна б’ють, без промаху,
Ворони крильми,
Заметіль черемухи,
Немов білі сни.
Все життя у прутиках,
Розпалився біль,
Димом тягне з вогника-
Степовий ковиль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Вже серце тремтить і я вся паленію,
Ще хвилька- коханий в обійми візьме,
Так довго ховала від нього цю мрію,
Що кине її і полюбить мене.
Чи ж довго побуду в Ерато обіймах,
Чи може лиш порох із ніг обтрясе,
Та й знову залишить слова, як в поемах,
Які в подарунку мені принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Щастя десь недалечко!
Ніч була, як і вже декілька останніх тижнів, неспокійна , безсонна, довга. Думки, мов настирливі горобці, звили собі гніздо у її голові. Вони могли спати вдень, а вночі кружляли без перестанку, дзьобали Ганниний зболений мозок. Цілу ніч проводила над тим, як би перестати думати про все, що сталося.
25 років пордужжя розлетілося, так ніби його й не було. Втратила віру в людину, а найгірше те, що почала винити Бога. Він же міг попередити її, що Сашко не буде для неї добрим чоловіком! А потім дорікала сама собі, бо ж виходила заміж , проти бажання батьків. Вони їй радили не виходити заміж за Сашка, який не мав ніякої професії, ледьви закінчив середню школу, втік від батьків, працював у кнайпі продаючи алкогольні напитки. При тому і сам попивав. Але він був пристійний, високий, з буйним чорним волоссям, яке спадало неслухняно на його широкі плечі. Його волошкові очі пронизували її наскрізь і вона не могла встояти перед тим поглядом. Кохання немає розуму! Говорило лиш серце! Вийшла за нього заміж і пробувала влашувати своє життя якнайкраще. Він тинявся без роботи, Ганна знайшла працю і втримувала їх обох. Згодом Сашко також знайшов роботу, став працювати вантажником для магазину в розвозці харчів. Платня в обох була мізерна. Хотілося жити, як всі інші, а грошей не було, Не думаючи про майбутнє, вирішили мати діток. Та Бог не дарував їм такого щастя. Напевно знав, що вони не зможуть дати ради діточкам. Все ж пішли проти волі Божої. Всиновили хлопчика, а тоді ще двоє дітей - братика і сестричку.. Не знати на що сподівалися. Чекали чуда, та воно так і не прийшло. Почалася справжня біднота. На ніщо не вистачало грошей. Вирішили брати все в борги. Відплачувати не було чим. Виховувати дітей це не забавка. І так замісто зблизитись, вони з кожним роком відчужувались. Позичили гроші під проценти, придбали маленьку квартиру, меблі. Жити ставало все тяжче і тяжче. Дійшло до того, що збанкретували. Постійні свари не давали спокою. Сашка дуже часто не було дома. Спочатку вона раділа цій блаженній тиші. Це тягнулося до тих пір, поки подружка сказала, що Сашко має собі полюбовницю і часто буває з нею. Нарешті Ганна зрозуміла, треба робити кінець.
І от тепер сама, забута всіма, зі своїм розбитим життям. Слава Богу, хоч діти пішли на своє. Покінчали школи , поїхали на заробітки в чужі краї.
Нарешті, одної такої безсонної ночі, Ганна почула голос , який промовив до неї- Шукай спасіння у Господі!
Шукати? Де? Пішла до церкви. Святі дивилися байдуже на Ганну. Відчувала біль Господню, але їй не було від того легше. Вона дивилася на розп’ятого Христа і плакала. Господи і Боже мій, ти життя віддав за наші гріхи, перетерпів тяжкі муки, ти зробив величезну посвяту для людей, а я навіть собі не можу дати ради. Ти хотів мені допомогти, але я відкинула твою допомогу. Де ж ти тепер, Господи? Прийди,не покидай мене безумну. Оглядалася навкуги, але не бачила живого Христа, лиш кров, що повільно капала з Його рук, ніг і з пробитого ребра.
Повільно вийшла з церкви, сіла в автобус, купивши квиток до кінцевої зупинки. Не знала куди їде та їй було все байдуже. Атобус виїхав за місто і їхав незнайомими дорогами. Нарешті доїхав до кінця, Ганна була останньою в автобусі. Вийшла і оглянула місцевість де опинилася. Це було якесь маленьке село. На право ліс, на ліво поляна. Зір притягали різнокольорові польові квіти. Ішла , зривала на ходу цю Божу красу , аж набрала їх повний оберемок. Оглянулося, нікого не було. Сіла у високу траву, так ніби у воду пірнула. Підвела очі вгору і бачила ,як відпливали її думки, перетворившися у біленькі хмари. Сонце ще стояло високо, а тому прикрилася долонею і слідкувала куди вони пливуть. Та вони нікуди не плили. Просто розтавали , зникали , як хвилі на воді. Тиша заспокоювала, заколисувала до сну. Відчула ,що Бог близько біля неї. Він живий, люблячий, він гладив її волосся поривами вітру, цілував лице сонячними проміннями. Чула Його ласкаві слова. Спи дитино моя. Я з тобою. Все буде гаразд.Ти шукала мене, а я завжди був з тобою, тільки твоя душа не відчувала мене.
Ганна заснула. Снилося, що вона іде польовою стежкою, а хтось веде її за руку на зустріч сонцю. Була певна, що той «хтось» був дарований для неї Богом. Щастя десь недалечко! От тільки б очі відкрити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Сьогодні підростає покоління
Вже вільної безсмертної землі,
Чиста душа і зоряне сумління,
Підносить Україну із імли.
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна !
Ти захід і схід пригортаєш !
Ти знов розквітла соняшником в полі,
Калиною прикрасились сади,
Пишатиметься люд в здобутій волі,
Навіки зникнуть рабськії сліди.
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна!
Історії меч піднімаєш !
Над краєм гордо прапор повіває,
З’єдналось небо й поле. Геть заброд!
А мова рідна піснею витає,
Вперед Вкраїно! Нація- народ !
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна!
Дітей під свій прапор скликаєш !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013