| Сторінки (10/963): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Пiду шукати щастя на світанку .
Знайду- схоплю блискучий сонця чар!
До серця притулю дарунок ранку,
Не відпущу і збережу цей дар.
Ось так не раз стискала у долонях,
Оце добро, яскравий сонця цвіт,
І необачно, ще в дальшім розгоні ,
Губила щастя, пускаючись у брід .
Не розуміла! Щастя ж біля мене!
Хотілось чародійного чуття.
Не підливала, в’януло зелене,
Не чула поруч його серцебиття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Ти в сонці зродилась ,моя Україно,
В родючій землі твоє слово зійшло,
Ти гордо витаєш, дітей пригортаєш
І сієш кругом це відвічне зерно.
Всміхаються очі твої волошкові,
Кровинками маки у полі цвітуть,
А мову родини, мов пісню пташини,
Далеко за море вітри понесуть.
Не стихне твій голос, бо воля народу,
Стукоче безсмертям мов подих землі,
То річкою л’ється , то громом несеться
Крильми розтинає минуле імли.
У тихій молитві уста промовляють,
Тебе рідна земле, як матір люблю,
То ж сонцем світися, пишайся, гордися
Єднайся в щасливу єдину сім’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Пролетіли роки в даль лелеками,
Пролилися дощами далекими,
Та не змили чуттів, що вквітчалися,
Вони з нами на віки зісталися.
Та любов, що у серці вкорінилась,
У нащадках розмаєм прокинулась,
Новий рід вже буяє калиною,
Рідна мова летить Україною.
Вже не змиють дощі буйні зародки,
Не зламають з дерев нові паростки,
Бо на вільних полях зерна сходили,
Зникнуть ті, що усім верховодили.
Наша воля з віків відродилася,
Бо північним вітрам не скорилися.
Сонце в полі тріпоче прапорами,
Пісня волі несеться просторами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
І знову рік минув.
Поклав в скарбницю,
Не витерту сльозу у радість оповиту.
Вона мов райдуга, віщунка кращих днів,
Ввійшла у серце і засвітила блиском,
Щоби горіти в темноті і розважати нишком.
Вона, мов той маяк, в душі сіяє,
Що дане Богом ніколи не вмирає,
Минуле відійшло, будучність на порозі,
У новій формі вже на новій дорозі,
Чекає, щоб підхопить мене на крила
І понести в незнанії світи,
Де буду я і будеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Поки голос дзвенить і рука не тремтить,
Поки думка ще вітром шугає,
Покладу на папір, серцем писаний твір,
Нехай птахою світом гуляє.
Полетить в небеса, де безмажна краса,
Там зіллється з блакитністю неба,
З душі зникне весь жаль, подалаю печаль,
Стану сонцем мойого ковчега.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Живемо в світі поспіху, шукання-
Нових доріг, загублених ідей,
Відірвані від кореня пізнання,
Де схована розв’язка всіх речей.
Усе старе прожите, не модерне!
Воно не вабить, не годує нас,
Шукаємо слова, щоб так майстерно
Розставить їх і вжити тільки раз.
І як би не крутив, усе наново,
Круг обійдеш і знову те ж саме,
І «каву» п’ємо, «крила» звів раптово,
І «сонце» світить, «дощик» сум несе.
Усе цікаве! Тільки б не писати
Про рід Шевченка, Лесю, волі ріст.
Це «заєложене»! А мо б з’єднати -
Коріння дуба і розлогий лист?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013
У темряві нічній літають мої мрії,
Отак кружляють не маючи мети.
Як їх спасти, куди їх понести,
Щоб не схопили їх не прохані злодії.
Чекатиму до ранку, на схід сонця,
Тоді схоплю її і дам їй сильні крила,
Щоб пташкою літала й вічно жила,
Я пригорну її і вилечу з віконця.
Таємна мрія понесе мене далеко,
Здолає гори, здолає всі моря,
У ясних променях побачу диво я,
Що крила приросли і я уже лелека.
Спущусь на дах, який давно лишила
І тут навіки відрубаю крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013
Де ви часи веселого довкілля,
Чому так пусто й боляче в душі?
Сумні думки, немов зів’яле зілля,
Лягають вглиб розритої межі.
Чи ж зацвітуть сади побіля хати
І чи всміхнеться сонце у вікно,
Чи вже навік минуло й не діждати
Того, що відійшло від нас давно.
Усе довкола стихло у чеканні
Нових поривів, розквіту весни,
А серце стукає у сподіванні-
Прорветься промінь в наші сірі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2013
Вже другу ніч у сни приходиш, мамо,
Ти ніби й тут,та десь стоїш в тіні,
Розплилася по всіх кутках, жадана,
Моя ти скорбна, часточка душі.
Не знаю, може ти моє сумління,
Напевно грішна,й в чомусь винна я,
Прости мені, до Бога шлю моління,
Щоб з тіні вийшла , тебе обняла.
Твою любов нема чим замінити,
Пустує місце біллю у душі,
Я на могилку вчора склала квіти,
Скупала їх в розкаяній сльозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2013
Та куди ж ви ,друзі, побудьте ще в хаті!
Так пустіють крісла при моїм столі,
Пісня замовкає, а журба крилата,
Забирає друзів в дальнії світи.
Спогади лишились, і ваш сміх ще й досі ,
Пророста барвінком в мене під вікном
Завжди так весною, освіжають роси ,
Часом заговорять , заплету вінком.
Не відходьте друзі! Сумно стає в хаті!
Зі старих альбомів линуть голоси ,
Усмішки , обійми, і слова крилаті,
Все ще повертають пройдені часи!
Новий Рік надходить! З ким піднять бoкали?
Як відчуть обійми, радості привіт!
Подивлюсь в альбоми, Ви колись казали-
Випиймо за щастя ! Ваш сповню завіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012
Дорогі Віртуальні друзі!
Вітаю всіх з наступаючим Новим 2013 Роком. Нехай він буде для всіх один з найкращих.
Ось для вас коротенький вірш -
Новий Рік іде в пеленці,
Як сніжок біленький,
В руці книжечку тримає,
Листочки пустенькі!
Цей дарунок кожен з нас,
У цю ніч дістане,
Будьмо пильні! Що запишем-
Те дійсністю й стане!
Радісного, здорового і щасливого Нового Року Вам Усім!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012
Нам слово чисте дане Богом
І серце сповнене добра,
Чому ж так мучить нас тривога,
Чому так гнемось до гріха?
Чому тримаєм очі в землю,
Підняти погляд нам - не здуж!
Ми звикли слухать побрехеньки,
Який заклав у Еву вуж.
Й шептав Адаму-відкинь Бога
Ти з'їж той плід, що містить чар,
Пізнаєш все і мудрим станеш,
Та й будеш на землі мов цар.
А я клянусь, тобі поможу,
Для тебе небо прихилю,
Засіки золотом засиплю,
Мені клоняйся, як звелю!
Почалося у нас нещастя,
Через непослух на землі,
Людина в новий гріх попала,
Зробилась роботом змії.
Коли б жила людина з Богом,
То й любувалася б красою,
Їй не потрібно склад багатства,
Багатство родиться весною.
Лиш праця рук дає поруку,
Що проживеш заможний ти,
Молитва, що дійде до Бога,
Знесе тебе в інші світи.
Коли ж діявол стане богом
Для тебе тут на цій землі,
То станеш прахом бездушевним,
Бо змій не дасть тобі душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
Злечу понад хмари, де сонце цілує,
Куди не заходять вітри,
Де душу сльоза не торкнеться , бо чує,
Як Бог тут любов в своїм серці готує,
На рік, що немає - пори!!
Тут тиша солодка, лиш серця удари!
Ніде не спіткнеться нога.
Тут може знайду ті далекі стожари,
Що душу чарують- Господнії дари,
Яких на землі не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
Кожний із нас, малий промінчик сонця!
Вбиваєм темінь, геть думки сумні!
І лишень ми відкриємо віконця,
Своєї чистої від зла душі!
Добро пішлемо і воно сповола,
Посіє радість й щастя дасть усім,
Теплом розтопить кригу, що навколо,
Вернеться бумеранґом у наш дім.
Тому кладім лишень добро до серця,
Бо це ж така наша земна мета.
Відкиньмо зло! Нехай любов'ю ллється
Віра в людину і її Творця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
На дворі осінь. Листя опадає,
Вже дні коротшають та й сонце не так сяє,
А ми удвох збираємо зернини,
Які садили в ранішні години,
Коли весна і молодість цвіла.
Багато жнив з тобою пережили,
Безліч доріг разом переходили,
Та ми долали труднощі життя,
Відкинувши бадилля і сміття,
Разом збирали квіти урожаю.
Часом здавалось, довга наша нива-
Та ми орали, бо любов правдива,
Давала сили все в житті бороти,
Часом спіткались, та не страшні турботи,
Серця цвітуть! Нехай іде зима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Ось так завжди, писала б і писала,
Про ті картини давнього життя,
Коли ще, босою, на вигоні гасала,
Пташок ловила, хоч знала, що дарма.
Я їх ніколи так і не зловила
Й тепер, пір’ясті, повз мене летять.
Вони мов мрія. Не здійснена, а жила!
Пишу, ловлю. Високо! Як дістать?
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
Гамір ,сміх лунає з двору,
Чути радісну дітвору,
Йдуть колядники до хати,
То ж виходьте зустрічати.
Гей господар, господине-
Двері навстіж ! Пісня лине !
Вносимо зорю яскраву,
Бог родився всім на славу!
То ж колядників приймайте,
Почастуйте, привітайте,
Чудо сталось у ясині,
Радість цю звіщаєм нині.
Хай в цій хаті Бог витає,
Вас добром всіх наділяє,
Щоб здорово завжди жили,
Один одного любили.
Дякуємо за гостину,
Далі понесем новину,
Що Христос Бог народився,
І від Діви воплотився !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
Піднімаймо чаші сповнених бажань,
Осяг досконалості наших сподівань,
Будучи ще юними ми до цього йшли,
Лиш в часи дозрілості скарб цей віднайшли.
Любо подивитися, виросли дубки
І берізки білії, радісні, стрункі,
П’ють джерела сонячні, в коханні життя,
Вічна наша молодість, мрії, почуття.
Будьмо завжди чуйними до чужих бажань,
Поможім позбутися болів і страждань,
Простеляймо любощі щедро навкруги,
Вип’єм, щоб ніколи не було туги !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Реве, свистить, бушує хуртовина
Осліплює тяжкий морозний сніг,
Спинився рух, спинилася година,
Природа зла, спокушує на гріх.
Вже Бога замінили Дід Морозом,
Бездумністю , мамоні продались,
У хату подарунки везуть возом,
А бідного минають у біді.
Верніться в лоно Господа святого,
В Його обіймах щастя на віки,
Він всім зіслав блаженство- Сина свОго,
Щоб правдою,зітерти всі гріхи.
Дай Боже нам у єдності прожити,
Щоб нарід наш відчув любов Христа,
Щоб ми могли усіх людей любити
Щоб сповнилась наша свята мета.
Вщухала у молитві хуртовина,
Вже блискали оновлені зірки,
Природа нині привітала Сина,
Різдвом Христа очистила думки.
То ж радість хай пливе з джерел ріками,
Хай зло й ненависть згине назавжди?
Христос родився! Він повік із нами!
Славім Його! Співаймо коляди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Годинник життя накручений лиш раз.
І передбачити коли він стане,
ніхто не може з нас.
Яку годину покажуть стрілки,
Коли зупинять рух.
Буде це ранок, чи може ночі дух.
Хвилина- вдихни її !
Ти певний лиш за неї.
Вона твоя-живи, люби,
Не бійсь земних розрух!
Не жди на щастя, яке колись прийде .
Бери життя таке, яке ще зараз є.
Стрілки летять ! Тік-так, тік-так!
Годинник скорочує життєвий шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Любов є для дитини,
Немов вода рослині,
Як сонце, що земельку огріва,
Як пісня для пташини,
Як квітка у пустині,
Так мамина голубляча рука.
Щасливий хто в любові,
Знаходить дні чудові,
І завжди чує серця мамин зов,
Вона є терпелива,
Не змінна, справедлива,
У ніжність оповита знов і знов.
Завжди любіть, кохайте,
ЇЇ ж не забувайте,
Бо матінка у нас лишень одна.
Вона життя криниця,
Джерельная водиця,
Любов її не має в серці дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Ти зіркою була спочатку сотворіння,
В красі своїй світила в небесах,
Мадонна перша, для людей спасіння
Несла в утробі ніжне немовля.
Через віки убивчих війн, біди, страждання
Ти йшла вперед в обійми все убравши
І пригорнувши немічне дитя,
Собою жертвувала для Його життя
Замісто хліба, кров свою віддавши.
Ти витирала піт з Його чола,
Коли схилявся Він в журбі до тебе.
Бо ж від тебе родилося нетління,
Ти дарувала світу покоління
В покорі все приймала й далі шла.
Ти була скрізь, де треба дати руку,
Підставити плече, щоб голову поклав,
Журбу з очей ти ласкою здіймала
Він в світлі був, а ти у тінь ставала,
Щоб лишень Він у величі сіяв.
А зараз ти і далі скорбна мати,
Заступниця , блаженна і свята,
Береш тягар на себе всього світу
І пригортаєш мов своє дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Ти прийшов у життя, якось пізно й невчасно,
Коли впали на землю останні плоди,
Я тебе виглядала в саду. Ой, як часто!
Танув день і зникали болючі сліди.
Почорніли хати, похилилися трави ,
Ти ступаєш в давно вже невидимий слід ,
На похилім стеблі, відгоріли заграви ,
Я не та що була. Навіть місяць поблід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Не прошені ідете в нашу хату
Й немов господарі сідаєте в лавках,
Ні вигнать вас, ні силою здолати,
Шнурком звязали нас й тримаєте в руках.
Колись давно, ви додавали сили,
Надії зроджувались і росли в душі
Цвіла весна, а ми кохали, жили
І не було нам спину, не було межі.
Роки, роки! У чому ваша сила?
Чому не можна хуртовину зупинить?
Ось ви прoйшли. Обіцянка зрадлива,
Що щастя близько! За горою тут лежить!
Ми сили тратили, долали гору,
Бо вірили, що на вершині – сонце, рай,
А там ліси, тернистий шлях до бору
І знову треба було чистити свій гай.
Так дні плили, роки не жартували,
Мов хвилі моря били піною до скронь,
Тепер вже , бач, господарями стали
Повільно гасять догоряючий вогонь.
-----------------«»»»»»»»»»»-----------
Гей ви роки! Ще не гасіть багаття!
Ще недописані палаючі думки.
Вони в душі, наповнені завзяттям,
І ще карбуються в граніт мої рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Зима бушує ! Не спинити бігу!
Собою вкрила злежану траву,
Витрушує з подолу рештки снігу
І не пускає у мій сад весну.
А пташки вже співають між кущами,
Паруються! Гніздечко для тепла!
Літають понад білими снігами,
Шукаючи маленького стебла.
Аж ось і сонце! Будить все навколо.
Воно, як батько, землю огріва.
Пішла зима, заструменіла полем,
Вінок вдягнула молода весна!
(Зима" грудьми" закрила землю,
А я вже мрію про весну) Ох-хо-хо !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Я живу лиш тоді, коли ти є зі мною,
Коли йдеш не спіткувшись, твердою ходою,
Береш руку мою в свою теплу долоню,
А я голову ніжно на плечі приклоню.
Ти голубиш мене і зникає печаль,
Летимо мов на крилах з минулого в даль.
Не страшні перед нами не знані дороги,
Зустрічаємо їх, як батьківські пороги,
Вони манять до себе, ведуть у світи,
Ми у пошуку щастя, летимо до мети.
Поки серце ще б’ється, пульсує життя,
Нас єднає любов, це відвічне чуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
На полі зраджених надій
Крові і жаху,
Де смерть справляла свій завій
Бенкетом праху,
Схрестилися віків мечі,
Жива ідея-
Палало вогнище вночі-
Дух Прометея.
Дарунок вічного вогню
Він дав людині,
Себе підставив під борню,
Зевса гордині.
Прикутий до вершин гори,
Орла довбанню,
Тримав ідею до пори,
Свого страждання.
Минули роки мук і зла,
Горіла рана,
Поки Геракл убив орла,
Звільнив Титана.
Ідея волі все жива
І слава вічна,
Надія завжди ожива,
Людині звична.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
Не рахуйте друзі
на лиці морщини,
і не рвіть волосся-
білії роки,
пройдені дороги,
відбитки, щілини-
залишили пам'ять
щедрої руки!
Все в житті минає
і добро і лихо,
все переживемо,
бо такий наш світ.
Бог порами року
одягає землю,
нам дарує пряжу,
певну кількість літ!
Немовлям приходим,
та вже ось й підліток!
- Молодість, кохання,
згодом старший вік.
Дяку несім Богу,
що дає прожити
і любов відчути
завжди - з року в рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Люблю зимовий ранок, білосніжний,
Коли скрипить не втомлена хода,
А вітерець такий спокійний, ніжний,
Сліди оті безшумно закрива.
Душа тоді така невинно чиста,
Радіє в ній не торкана краса,
Думки снуються, а над всім Пречиста,
Свої любовні руки простяга.
Лечу на крилах у своє дитинство,
Де виросла й зробила перший крок,
Нанизувала сонячне намисто,
Не рвалось серце від сумних думок-
О краю любий, рідний хоч й далекий,
Спинаєшся на ноги мов дитя,
А в даль летять засмучені лелеки,
У пошуках десь кращого життя.
Та вірю я, зійде Пречиста Мати ,
Візьме в обійми мій чудовий край.
ПовЕрнуться із чужини лелеки,
Бо лишень в рідній хаті справжній рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
Схилила голову калина ,
Сховала очі від людей,
Від сорому уся горіла,
Як він знімав з плечей трофей.
Немов гусак шипів на троні ,
Підтягши шию в висоту,
Помахував крильми бездільно,
Топтав калину молоду.
Йому байдужі грона крові,
Одяг вишиванку нову ,
Зробив картинку із калини,
Все більш душив її, живу.
Садив берізки де попало,
Щоби калину заглушить,
І хизувався, що у поле,
Орел двоглавий прилетить.
Забув гусак , орел не пара,
Для того хто покидьки їсть,
Поки збиратимеш помиї,
Орел господар! А ти гість.
----------------------------------------
Підуть дощі і змиють сором
І знов калина зацвіте.
Гусак забудеться народом,
Знов зійде сонце золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Іду полем по стежині, оминаю квіти,
Залишаю не зриваю, їм цвісти й радіти.
На своїй рідній землиці, цвістимуть все літо,
Дай їм вазу ,найдорожчу, скоро почнуть гнити.
Всі це знають,не минають, рвуть маки у полі,
Виривають, несуть в хату. Пий, води доволі!
Та вода, це не пожива, сонцем не багата,
Так й людина, душа згине, як не своя хата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Безвихідність вселилася в кімнату,
Закрила вікна, сховалась в темноті,
На дверях дому повісила гранату,
Збиралась згинути тут на самоті.
Чотири свічки блимали в куточку,
Гнітуча в хаті осілась тишина,
Лиш було чути, як плелась віночком
Тайна розмова, що десь з пітьми зрина.
Ось перша свічка сумно проказала-
Я «МИР», а не потрібна, бач, людству,
То ж згасну вже, бо щастя їм не дала,
Не зрозуміли, чому ж це я живу!
Заплакала тихенько друга свічка-
Я «Віра» звуся, забута всіми я.
Пропала віра, зникла денна звичка,
Згасаю зараз. Болить душа моя.
А я «ЛЮБОВ», від мене був початок.
Згубилась радість у поспіхах життя.
Відкинули мене . Важніш «достаток»!
Згашу це полум’я, любовне почуття.
І потемніло і посивіло в хаті,
Одна лишилась свічка в самоті,
Вона горіла вогником завзятим,
Щоб освітити спотворені кути.
Заглянуло дівча в вікно до хати.
А ви чому це згасли? Ану свічки!
Ви мусите ніколи не згасати,
Вам силу дано, горіти всі віки!
А я не згасла! Ні, я не пихата.
Я звусь «НАДІЯ» , завжди свічу вночі!
Я кожній зірці можу життя дати,
Хочай вони он там у далечі.
Ось ти мала, в тобі горить «майбутнє»,
Зайди до хати і запали життя,
І все воскресне, гарне, незабутнє,
Людська НАДІЯ, ніколи не вмира!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Буду йти невідомою стежкою,
Хай зникають за мною сліди,
Заплітусь десь у травах мережкою,
Щоб ніхто вже не міг віднайти!
Простелюсь по землі білоквітами,
Хай зникає зловісна зима!
Повернусь знов інкогніто літами,
Не людина я! Тепла весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Якщо побачиш місце, що пустує
І крутиться густий по нім туман,
Не розгоняй, в цій темряві вирує
Моя душа, заведена в обман.
Вона чекала промені із неба,
Покірно стала на земельну гладь.
Їй, бідній, зовсім небагато треба-
Любов Господня, Божа благодать.
Та темні сили маскувались хитро
І затягнули зашморгом брехню,
Безвучно внесли в душу непомітно,
Зневіру серця. Накинули петлю.
І я тепер, жену це темне лихо,
Чекаю світла, вийти із пітьми.
То ж обережно! Рухайтеся тихо.
Не розтопчіть! Тут родятся думки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Місяць з сонцем сперечався,
Аж запінився, зачхався,
Хто важніший для землі?
Ну скажи, чи я чи ти?
Сонце на це відказало,
Й це поважно прозвучало,
-Не виношусь хвалючи,
Свічу вдень, а ти вночі.
-Якби сонце не світило
То нічого б не родило,
Не пишалися б діброви,
Ані квіти порпурові.
Але місяць відказав,
-Хто землі спочинок дав?
Коли б навкруг не ходив,
То і сад би твій не цвів.
Не було б тоді зими,
Ані пишної весни,
Бджілка б літом не бреніла,
Осінь листя б не барвила,
Все згоріло б від любови
Яку сиплеш на діброви,
Ні травинки, ні рослинки
А самі лише піщинки
Залишились б на землі,
Отже, дяка лиш мені.
-Ой. який ти чванькуватий
Хочеш славу всю забрати,
Ти ж для всесвіту граб'я!
Для землі важні ми два.
Та якби не притяжіння,
Чим тримаю лет стремління,
Полетів би ти з землею
Не ходив би навкруг неї.
То ж не слався , не хвалися
Що лиш ти у небі птиця
Треба знати собі міру
І в співпрацю мати віру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Закохався старий дід,
У бабу Горпину,
Одягнув новий жупан,
Поправив чуприну.
А чуприна! Ще й яка!
Одна волосинка,
Ех, колись волосся мав,
Висмикала жінка.
Бо отак ціле життя
У діда «кохання»
Тільки вигляне на двір
І вже залицяння.
То Параска, ато Фроська,
Явдоха, Мокрина,
Всім підморгує дідок,
Ой, лиха година.
А тут жінка не з простих,
За чуба хапала
І останні волоски,
В діда виривала.
Дід біжить, ловить Горпину,
Вона не втікає,
Бо що зробить старий дід,
Як її спіймає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Три матері, три рожі в моїм серці,
Вони відвічні, мов зорі в небесах,
Я б не змогла без них життя прожити,
Без них була б я просто землі прах.
Що перша матінка, це мама моя рідна,
Яка дала мені оце земне життя,
Любов плекавши, готова була б вмерти,
Щоб мала я і їжу і пиття.
Немов той ангел, розпроставши крила,
На себе брала всі удари життьові,
А я собі цвіла із ласки її жила,
Збирала в пригорщі простори голубі.
А друга матінка, Пречиста Божа Мати,
Вона хоронить душу в чистоті,
Веде стежками правди, а по смерті
З’єднає з Сином, там на висоті.
Серце полонить моя третя мати,
Рідна земля батьків моїх, дідів,
Де небо синє, золота пшениця,
Тризуб князя, мов поклик із віків.
О мати рідна, ненько Україно!
Пройшли роки, та туга не зника
І млосно так і любо, що на скроні,
Твоя прощаюча ласкавая рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Твори фантазію! Будуй будинки щастя!
Збирай між квітами ясні свої думки-
Купай їх в сонці , готуй мов до причастя,
Складай душевні, віршовані рядки.
Вкладай у них ,безсмертну свою душу,
Вони залишаться! Завіса опаде.
Ти споглядатимеш у закулісній тиші ,
Як та фантазія – у дісність перейде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Поміж старими знімками родини,
Знайшла тебе ,бабусенько кохана,
Твоє поморщене лице і добрі очі
І серце не заховане, бажане.
Пригадую, як будучи малою,
До тебе їздила із міста на все літо,
Збирала яблука солодкі, соковиті,
Пекла картоплю, на вогнищі відкритім .
В думках Десна, широка немов море,
(В моїй уяві все було велике)
Мене манила до себе щоднини,
Де хлюпалась мов козенятко дике.
Теперішні горбочки були гори,
Вилазила на них , на сам вершечок,
А потім з реготом котилася вдолину,
Лякала стадо пасучих овечок.
Бабусенько, скажи де все поділось?
Куди сховалися мої безжурні роки?
Твої уста німі, лиш світяться ласкаві очі
І лиш у сні я чую твої кроки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Так багато думок розпорошились в серці вітрами ,
Шелестять цілий день, а сказати не можу словами ,
Не заграє скрипаль, не вкладаються в ноти бажання,
І ридає душа, в недоспіваній пісні кохання!
Кругом тануть сніги, але серце моє скам’яніло,
Колись- дотик руки і земля піді мною горіла,
Мабуть так у житті дуже часто в коханні буває,
Перетягнеш струну – вона трісне і пісня вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Чи всі ангели мають крила? Мабуть ні!
Я ніколи не бачила їх у тебе за спиною.
Ти просто була ангелом без крил.
Всі твої дії були сповнені любов’ю.
Ти була завжди там, де потрібна була твоя ласкава рука.
Твоя безмажна любов зігрівала мене у зимові дні,
годувала мене , коли не було кришки хліба,
заспокоювала мене у днях розпуки.
Навіть тепер, коли тебе нема поруч,
я відчуваю твою присутність і тихі слова розради.
Хто ж ти така? Ти втілення добра- ти МАМА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Назгребали скирту сіна-
Тут для правди- домовина!
Та відкрилася провина,
Бо здув вітер скирту сіна.
Полетіла правда в хмари,
Дощем впала на отари,
Підхопили бистрі коні,
Розірвали перепони!
Понеслись у чисте поле.
Засіялось! Правда коле!
Зійшла правда, колоситься,
Стиглим збіжжям, як й годиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Бабуся, нашвидку, накинула на себе хустку і пошкандибала до дверей, біля, яких, жалібно нявчав кіт.
- Ну що ж ти, малий, оце заходився плакати так зранку? Знаю, знаю, їстоньки хочеш. Почекай ось , зварю кукурудзянки то й поснідаємо разом. –
Бабуся зняла суху кукурудзу , яка висіла на жердці у сінях, звязана пучками, впустила кота в хату, поклала кукурудзу на стільчику , а сама пішла на двір, щоб принести оберемок дрібного гілляччя. Зайшла до хати і з поспіхом закрила двері, щоб не напускати холоду і так уже в холодну хату. Потеребила дві кукурудзи насипала в ступу зерняток і почала товкти на дрібно, щоб вийшла з того крупа на кашу.З трудом розтопила піч, довго дмухаючи на примоклі гіллячки. Нарешті поплило тепло по хаті і весело запалохкотів вогник, до якого бабуся підставила горщик з кукурудзяною крупою залитою водою. Кіт не відходив від бабусі і терся біля її ніг. Нарешті каша готова і бабуся з котом смакували зварену мамалигу. Ні цукру, ні солі в ній не було, а смакувала краще ніж якісь там городські марципани.
На дворі не було жодного руху. Тихо, як у труні. Ні звичних людських голосів, ні мукання корів,ні ржання коней, ні гомону від дворської птиці. Навіть псів і тих не чути. Бабуся підставила стільчика поближче до печі всілася та заходилася латати своє білля. Кіт вмостився біля її ніг і задоволено муркотів.
Бабуся полинула думками, в так недалеке, минуле. Колись село буяло життям. Зникли дитячі голоси, та і сусідів не стало. Всіх евакували після отої Чорнобильської біди. І де вона взялася на людські голови! Забрали були і її зі своєї хати. Завезли до міста. Не могла вона бути там. Тягнуло назад до свого обійстя. Казали не їдь, там помреш від радіації. А що воно таке, ота «радіація»?
А яка ріжниця від чого помирати. Любила свою земельку, свою садибу. Була колись господарка, а зараз один кіт залишився. Все позабирали та кудись повивозили. Довго добиралася назад до свого села, але таки дійшла. Тяжко тепер. Та часом добрі люди щось привозять з міста, підгодовують. Радять покинути це штучно зроблене кладовище, але бабусю ніхто не перемовить.
Вона вдома. Це її земелька. Не її ж вина, що занапастили матінку родючу.
А вона ж таки мати. Вона завжди була добра до бабусі, як не хворіла, то ж як вона, бабуся, дитина цієї матері, покине її? Ні, ніколи! А вмерти, раніше чи пізніше, завжди треба. Ось так і живе самотньо, та все ж щодня, може поцілувати свою матінку, свою земельку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Мені так шкода тебе місяченьку,
Хоч ніби й не змінився ти , сіяєш з висоти
Та ти не той, як я була малою,
Дивилася на облиски твої.
Я бачила- підняв на вили брата
І згинув Авиль від Каiна руки.
Блистіли часом краплинки його крові ,
і в не одного слізоньки текли.
Ти вже згубив свій чар, п’янке кохання,
Вже не співають замріяні тобі пісні,
Людська нога ступила на поверхню,
Підняла порох , розсипала зірки.
Ось так людина небо осягає,
Краса міняється, гуркочуть літаки
І місяць тихо в небі помирає,
З краси, став предметом дослідчої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Ото так її і називали. Не допускала до себе нікого, хоч серцем тремтіла, бачила себе в обіймах милого, відчувала його всім своїм тілом. Уявляла себе барвінком біля нього,обвивала його собою, пестила його синіми квіточками, бо такі були в неї очі. Сині- сині,як небо.
Та коли підходив до неї, вона зривалася з місця і втікала від нього.
-Галочко, ну куди ж ти біжиш?
- Мені ніколи!
Відповідала з притиском і зникала немов коза в лісі. А потім картала себе, чому не почекала, чому не поговорила. Та що б вона могла йому сказати? Їй же тільки шістнадцять! Дитина ще ! Вона ще й не ходила, як усі дорослі, а цілий час бігала підскакуючи. Одне- любити потайки, інше- допусти його до себе.
Одного дня вибігла на поляну де хлопці завжди грали у відбиванку. Його сьогодні не було. Так ніби ненароком, спиталася твовариша, де ж Ярема. Сказав, що десь виїхав на роботу. Серце, так ніби зупинулося і здалося, що костлява рука смерти потягнула її до себе. В горлі зробився клубок і їй ставало все важче і важче дихати. Галинка, як вихор, понеслася у напрямку лісу. Не пам’ятає, як довго бігла, тоді впала на траву і зайшлася слізьми. Не знати, як довго пролежала, мов не притомна. Під вечір прийшла додому і злягла в ліжко. Галинка, щойно тепер зрозуміла, що вона кохала Ярему, що це було її перше, ще не зрозуміле для неї, почуття любови. Попала в депресію і довго не могла прийти до себе..
Час не стояв на місці. Скінчила школу всупила до університету, втопилася в науці.
Була неприступна. Боялася любити. А всі казали- ну чи не дика коза!
Була холодна сніжна зима. Галинка, закутана у велику теплу хустку, бігла на студії.
Завернула за ріг і чуть не впала , посхознувшись на ожерелиці. ЇЇ підхопили сильні руки . Галинка підняла голову і глянула у вічі незнайомцю.Її Обсипало жаром. Перед нею стояв Ярема. Ще гарнішій ніж був тоді. Очі усміхнулися, коли впізнав Галинку. Чи ж це насправді ти, кізонько? Шукав тебе, розпитувався , а ти як на місяць відлетіла. А тут така несподіванка. Як все біля тебе? Може заміжня? Галинка довго мовчала, а потім видавила зі себе-Ні! Стояла, як цвяхами до землі прибита. Ярема обережно притулив її до себе ніби боявся, що ось вона знову зірветься і втіче від нього. Але вона стояла і тільки дивилася на нього своїми синіми очима. Якось все було так нормально, так звично, ніби між ними було завжди жагуче кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Зірвавсь з припони , полетів стрілою,
Немає спину! Кличе голубінь!
Безмежний степ приманює красою,
Притихли трави, чують бистрий гін.
Кінь радий волі, скинута вуздечка ,
Ще й вітер-брат, що надає снаги,
Вперед, вперед – напитись з озеречка
Та й знов у простір, сповнений жаги!
Подалі від стаєнки, жмені сіна,
Ось де життя-покоси, степ, луги.
Тут їж і пий, в роздоллі кожна днина.
Батіг застиг! Лиш воля навкруги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Вже стільки літ- дощів і бурь і сонця,
Стрімких доріг, покручених стежок
То рівний шлях, то насміх "оборонця",
Безвихідність , а то уверх стрибок.
Наша земля народжує надії
І вже здавалось би зійде засіву плід,
Нажаль, з глибин , кроти гризуть обрії,
Підточують найменший волі слід.
Ще партачі життя збирають жнива,
На наших нивах ще росте кукіль,
Ще топчуть слово, пелюсткове диво,
Що проривається крізь прірву звідусіль.
І де б тривкої трути нам дістати,
Щоб знищити отой відвічний гріх,
Щоб допоміг нам Бог,зайти до хати,
Щоб замість сліз, полями нісся сміх.
Щоб наші села зацвіли вишнево,
Щоб люд розправив плечі, зніс чоло,
Щоб згинула неправда та дешева,
Щоб більш ніколи горя не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012
Чому ми всі - захекані, зіпрілі,
Завжди у поспіху, здогнать самих себе,
Навкруг краса, картини серцю милі,
У щасті б жити~ а нам усе не те!
Як світить сонце ,нам би -більше тіні ,
Затьмарило- без сонця нас карає Бог!
Застелить снігом- сумно в білій днині,
Барвиста осінь- привид всіх наших тривог!
Спинімся! Гляньмо! ! Час летить шаленно!
Усе це зникне – з часом прийде вічна тьма ,
Відкрий обійми і люби надхненно,
Гостись, дивись, живи- сріблиться хай карма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Шумлять машини, газом задиміло,
В густім тумані туляться хати,
Зиґзагами по хіднику гриміло,
Забрали лавочки й не відпочинеш ти.
І не цвітуть, не милують каштани,
Їх зрізали теперішні «майстри»
Мій Києве, лице твоє змінили
Теперішні модерні халтурі !
І височіє над тобою Берегиня,
Ледьви й побачиш, далеко на стовбі.
Кого ж вона зібралась пильнувати?
Мабуть пташок літаючих в журбі!
У щемі серця, згадую минуле
Широкі вулиці, кругом них квітники,
Вчуваю шепіт, зрізаних каштанів,
Перед Бульваром, печуться пиріжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Полетіли думки електронними дротами в місто,
По дорозі губились перлини чуттів і понять ,
І ті райдуги піль, що плелися в душі мов намисто ,
Хтось украв по дорозі, змінивши на думи проклять.
Хіба ж можуть «міські» убивати поля, це ж ганеба!
Ще й пшеничні жнива , перемелювать купою слів ,
Різнобарвну веселку міняють на синяву неба,
Безпощадно вбивають красу наших рідних полів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Щасливий той хто Господа пізнає,
Відкриє двері власної душі,
Господь зайде і ласкою засяє
Промінням чистим, не творячи межі.
Бо Бог один, як сонце серед неба,
Він завжди гріє, вірте і любіть!
Моліться щиро , а земні потреби
Господь вам дасть, не будете тужить.
Свою любов проміннями зсилає,
Щсливий той хто схопить ясність цю,
Теплом Він завжди душу зігріває,
Лиш віра в Бога дає пізнать мету.
Коли ж хто спить, відкрийте свої очі
Дивіться, пізнавайте і просіть,
Щоб Бог єдиний стер з душі всі ночі,
Відкрив дорогу й вказав –нею ідіть.
Яке б проміння сонячне не впало,
Воно від сонця, радість і тепло
І не гордіться, що лиш вам припало
Схопить промінчик,правильне русло.
Коли живеш ти чесно і в покорі
В своєму серці храм Йому створив,
То й хрестні дні стають легкі, прозорі-
Таке життя сам Бог благословив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Немає більшого спасіння-
Душа закутана в добро!
Не вріжеться сюди гоніння,
Не вирізбить на ній тавро.
І не торкнеться безнадійнiсть,
Темрява никне в світлі дня,
Душа і тіло- гармонійність.
Більш не колотиме стерня.
Любімо всіх, бажаним будеш,
Не проклинай їх за гріхи,
В своїй душі ти щастя збудиш,
Збереш й ти щастя у міхи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Сіріє день, а небо спить,
Завісу не відкрито,
Нема пісень, лиш сніг летить,
Немов з нового сита.
Пухнастий сніг немов мука ,
Туманом усе криє
Й не спинить тінь оцю рука ,
Тихенько вітер віє.
Зібгавсь горобчик у клубок,
Сховавсь, прикрився пір’ям,
Тремтить від холоду, весь змок,
Гуляє сум подвір’ям.
Він заглядає в кожний кут,
У кожну вузьку шпарку,
Закрутить в жменю листя жмут,
РозкИдає по парку.
Змішався з листям білий сніг,
Від всіх сховав дороги
Прийшла зима й на мій поріг.
Збудовані остроги.
Не розірвати скутих днів,
Нанизані намистом,
Лягає біль рядками слів
На сніг, зів’ялим листом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Якщо любиш Україну
І її віднову,
То не будеш сперечатись
За вкраїнську мову.
Як приїхав ти в гостину
Й залишивсь тут жити,
То навчись любити мову
І з нею дружити.
І не пхай чужої мови
У нашу державу,
Не смій рушити основи,
Не нищ її славу.
Ніхто тобі не боронить
В Україні жити,
Та не дано тобі права
Ворогам служити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Тобі ,народе, приписано провину,
За те, що любиш надмірно Україну,
Ще й досі терпиш той пекучий біль,
І знов поразка суне звідусіль.
Та ти живеш, хоч ворог б’є у п’яти,
Ти вистоїш, навчився вже чекати!
Бо сила в корені, помимо всіх скорбот
І слово правди будує свiй ківот.
Нема кайданів, щоб тебе закувати,
З тобою завжди, твоя Вкраїна мати.
Та й Бог з тобою, а він все може
Тобі ,народе, ще подарує гоже.
Гряде вже час, й те щастя що у Бозі,
Яке хвилево стало на порозі,
Зайде до хати, а з покуття Воля,
Народ обійме! І всміхнеться доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Він жив у розкошах,міг мати все що хоче,
Купив собі новенький мерседес,
Не мав він співчуття до бідних,
Ледащими їх звав. Його ж життя- прогрес.
Одного дня поїхав прокататись
По місту, де шаленний рух машин.
Він сповільнивсь, щоб когось не забити,
Минав прохожих, та й не він один.
Ось повернув по вулиці на право,
Відчув удар, струснувсь машини хід,
Зі злостю глянув на розбиті двері,
Шукав причинника своїх не збаглих бід.
Піднявши камінь, що лежав як свідок
Такого лиха. Ну хто ж це учинив?
Побачив хлопчика залитого сльозами.
До нього з криком- Пощо таке зробив?
-Пробачте пане що зробив це лихо,
-Я кликав всіх, ніхто не помагав,
-А я малий ,і зовсім розгубився ,
-Мій брат без ніг, з візочка свого впав.
І ось багач розчулився до болю.
Піднявши брата, в візочок посадив,
Пробачив хлопчику провину не звичайну
Та ще й даниною братів цих обдарив.
Така подія струснула не на жарти,
Пом’якло серце, змінив своє життя,
Він навіть не направив свого авта,
Лишив як згадку. Нема злу вороття.
А камінь той лежить на підвіконні,
Нагадує про вчинок малюка,
І кожний раз, при будь якій недолі,
Ввижається малесенька рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Коли кохання відібрало голос ,
А все горить від почуття, яке збудив,
Десь лине пісня, достигає колос,
Затихло все, не відчуваю бігу днів.
Не треба слів. Тут все зникає в мряці.
Заснули зорі, ось місяць покотивсь.
Тремтять від дотику уста горячі.
Затихла пісня, а я в полоні ночі.
У цю хвилину, ти час для нас спинив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Поет безсмертя здобуває,
Коли в собі не помирає,
Живе і пише для народу,
Гордиться, знає хто він з роду.
Зерня лишає в чорноземі,
Не у чужім, в своїм Едемі,
Очистить землю від жалю
І буде вічний у раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Так легко звикнути до друзів віртуальних
І вірити ,що дружба назавжди.
Минають дні, зникають- стеляться печалі
У відданій, замріяній душі.
А може ще й тому, що друзям у реалі,
Не скажеш все, що так пече, болить,
Секрет не стримають- розкажуть іншим й далі
Вже зразу обдуванчиком летить.
То ж поки знаємось, радіймо з цього друзі,
Може тому і пишемо вірші,
Шукаємо полегшання для серця в тузі,
Бо лиш поет порадить- ти пиши!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Тиха, все ж сповнена життя,
Лежить пустиня. Дрімає.
Її містерії ще треба зрозуміти.
Піщані бурі творяться раптово
А після бурі-спокій.
Цілком таке життя людське,
Завжди хитається між миром і війною.
Розкидані тіла вкривають землю,
Не винні разом з винними лежать
В спільній могилі.
Поранені кричать, здорові плачуть
А «люди миру» живуть у боєвій країні.
Вояки згублені, дають сигнал "РЯТУЙ",
Смерть яструбом літає понад ними.
Задимленим, туманним небом,
Шукають вбивці в прохолоді ночі
Жертви ,щоб задовольнити апетит.
Продовжується гра-ховайся і знайди-
Сильні проти слабких!
Чорна лисиця шукає здобич.
В появі світла никне темнота.
Окопи - спасіння вояка від снів примари,
При світлі струшує темряву,
Щоб знову йти на ворога,
Який не знати де. Шукає!
Розстрілює тіла,із хат лишає попіл.
Так хоче миру. А він захований
У ясних днях пустині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Вже вкотре брала я перо у руки
І сотні раз, дивилась на папір,
В очах темніло, чулись дивні звуки,
Сум пив слова, немов старий вампір.
Аж ось яка гора в кутку кімнати!
Там крапки й коми, решта- пустота,
А треба ж якось слово те сказати,
Щоб завершить задумані діла.
Так ніби просто! Висохли вже сльози...
Між нами холод , снігу заметіль.
Тому, прощай! Нехай стихають грози!
Ми станем друзями, відкиньмо біль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Вже рвався день із темряви нічної,
Скидав зі себе заспану вуаль,
Загравою горіли обрії, а очі
З окопів зорями вдивлялися у даль.
Ще чути було стріли канонади,
Ще десь там за горою лилась кров,
Вояки змучені, по цей бік барикади
Повільно рухались, вдягавши волі зов.
Навколо них лежали побратими
І багряніла стоптана трава.
Сокійно спіть. Словами золотими
Записані будуть ваші діла.
Своєю кров’ю ви здобули волю,
Ви не вмирущі, бо діло не вмира.
Воскресла слава в нашій Україні,
Вас не забуде батьківська земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Ти все життя зв'язав у сніп,
І долі і недолі,
В руках гуляв твій бистрий ціп,
Намолотив доволі.
То де ж врожай? Де коровай?
Кому справляв весілля?
Пішли сини в далекий край,
У бур’янах застілля.
А ти ще тут, в надії ждеш,
Обійми розпростерті,
Хай час летить! Немає меж!
Любов ...не знає смерті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Не плач моя скрипко,
Не лий в серце смутку,
Ти пісню весняну даруй~
Розвіється попелом сум між білини,
Закриє надщерблені серця щілини,
Ти долю щасливу віщуй!
Ану нарахуй мені ще купу років,
Ти вмієш зозулькою стать,
Хай сипляться щастям піщані години,
Не йдуть в забуття ті горбочки , рівнини-
Про це мені, скрипочко, грай!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Був в батька син,улюблинець родини,
Надія батьківська на старшії роки.
Стрункий, високий, красень сизокрилий ,
Не було рівня хлопцю , хоч куди.
Зближався день, кінчав середню школу,
Звернувсь до батька і таке сказав:
-На подарунок хочу мати авто,
Оте червоне , я вже й підібрав.
Зібралося гостей вітать чимало,
Хлопчина вже від радости сіяв,
Він уявляв, як зараз сяде в авто
І хизуватиметься , який дарунок мав.
Давали різні чуда- подарунки,
Та він на них уваги не звертав,
Дивився лишень батечку у вічі
Щоб той скоріше й свій дарунок дав.
Підходить батько, дає і свій дарунок,
Щось там таке завернуте в папір,
Хлопчина взяв, відкрив малий пакунок,
Спустились руки і заревів мов звір.
-Ти що оце мені дав в подарунку,
Пощо мені ти біблію даєш,
Ти думаєш в ченці мене віддати?
О ні ,мій батеньку, до цього не діждеш!
Син вийшов з хати, жбурнувши батьку книгу,
Тріснув дверима і зник на все життя,
Літа минали, син порвав стосунки,
У нього вже була й своя сім’я.
Та ось отримав вістку про смерть батька,
Поїхав, щоб навіки попращать,
Зайшов до хати й ненароком глянув,
Де біблія лежала, взяв читать.
Відкрив обкладинку, щось впало на підлогу,
Якийсь предмет завернутий в папір,
Підняв і остовпів від болю,
Тримав в руці ключа, що так хотів.
Та ще й записочка .- Мій любий сину,
Це ключ до авта, яке ти так хотів,
Вітаю із закінченням науки,
Хай Бог благословить, щоб ти в добрі прожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
На дворі біло, сліпнуть очі.
Закрити б їх, хай краще ночі.
Тут спокій на душі пригрівсь,
Не б'ється серце, світ спинивсь.
Сумних думок в ночі не видно,
Вони у темряві й безплідно
Шукати в ребусі проблем.
Сховались, скуті ясним днем.
Коли на дворі сонце сяє,
А смуток ясність закриває,
Я кличу Бога -поможи,
Мої тривоги розв’яжи...
Я щиро вірю ,все минеться
І серце дзвоном озоветься,
Почую «слово» із небес-
Я тут ! Для тебе я воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Така зоря з’являється не часто,
Вона запалює собою небеса,
Горить без меж, так пристрасно, так ясно
І в цьому запалі завчасно погаса.
Бо силу всю кидає у цю ясність,
Щоб швидше бачили її новітній блиск,
Щоб пізнавали всю її безстрашність
І вчилися, як й своє серце запалить.
Своєю юністю старалася підняти
Народ свій, що зігнувся до колін,
Вона хотіла землю всю обняти,
І воскресити в ній розбитий волі дзвін.
Вона лишила нам своє завзяття
І тверде слово, що не горить в вогні,
Хочай сама пішла на смерть розп’яття,
Підняла прапор правди у борні.
Він повіває! Меж вогненних сила!
В просторах неба, в полі золотім,
Свою любов Вкраїні залишила,
Злилась з народом і завжди буде в нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Ось знову аркуш білого паперу,
Чекає мого чорного пера,
Думки безіменно летять у стратосферу,
Вдихнуть «примудрості» ,напитися сикеру,
Відкрити всесвіт, де старі права !
Думки шугають стрілкою у мозку,
Зробили сито з безліччю дірок.
Догоджуй всім? - Душа це не сприймає!
Надмірність штучних вигадок, вбиває,
Вона шукає джерела струмок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Одного дня, приніс батько додому
папір такий, що золотом сіяв,
не показав красу оцю нікому,
аж до Різдва обмотку цю сховав.
Купив дарунки. Всіх обдарувати
задумав батько і в душі радів,
як ці дарунки буде завивати
в папір чудовий, що сонцем так блистів.
Прийшло Різдво. -"Ну де ж воно згубилось?
Папір десь зник, а може хтось узав?
Скликав родину-"Ану кажіть де ділось,
моє добро, що я ось тут сховав?-"
Мале дівча із винним трепотінням-
"Це я взяла, щоб дар свій завивати".
Вручила татові предмет, який промінням
поблискував. Ну, як його не взяти?
-"Прости мені, моя кохана доню,
не знав, що й ти дарунок хочеш дати-"
Розкрив папір і взав в свою долоню
пусту коробочку. Застиг! Ну що ж казати?
Розгнівався."- Пощо папір узяла?
Що це за жарт? Псувати настрій нам?
Ти краще б вже нічого не давала,
коробка ж ця пуста, це ж бачу добре сам !-"
Дівча заплакало. -"Там повно аж з горбочком,
моїх цілунків наскладала я.
Ну ж ось вони, усі лежать рядочком,
а з верху ще й лежить любов моя!"-
Стався випадок. Господь забрав дитину,
лишилася коробочка мала.
Батько тулив до серця й кожну днину
брав поцілунки, взамін сльоза текла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Весна цвіте, я так люблю тебе,
Візьми мене, мене візьми,
Прийде зима і снігом стану я,
Поки цвіту візьми мене.
Заснуть поля пожовкнуть дні в журбі
І зникну я , і зникнеш ти,
І полетять у вирій журавлі,
Візьми мене в ці дні весни.
Життя це мить, берім від нього все,
Люби завжди, бо час пливе,
Вдихай весну, весна лиш раз цвіте,
Час, ворог злий, весну вкраде.
Весна цвіте, я так люблю тебе,
Візьми мене, мене візьми,
Прийде зима і снігом стану я,
Поки цвіту візьми мене.
Заснуть поля пожовкнуть дні в журбі
І зникну я , і зникнеш ти,
І полетять у вирій журавлі,
Візьми мене в ці дні весни.
Весна цвіте, я так люблю тебе,
Візьми мене, мене візьми,
Прийде зима і снігом стану я,
Поки цвіту візьми мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Негатив у народі, гірше вістря ножа,
Він вбиває думки у зароді,
Це ота безнастанна проклята іржа,
Що засіла у нашій господі.
Та найгірша біда, це наш втовчений страх,
Затискаємо рабство в долоні,
Боїмося, що може минулого прах-
Наша тінь, впхне ножа в наші скроні.
І не бачимо сонця, що світить з висот,
Ізза обрію хмару чекаєм,
Бо до неї вже звикли й в темряві турбот
Повторяємо-"маєм, що маєм"-.
І це стало кличем, що зупинює лет,
Тягне нас у провалля темрява,
Чи ж не час вже позбутись руйнівних прикмет
Й крикнуть гордо- у нас є держава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Повільно котяться туманом рOки,
Завіса падає, ховає все- допоки
Настане ніч і думка відлетить,
Й не знати чи живе, чи може спить,
У забутті алзгаймера прокляття.
Очі пусті і так минають днини,
В даль дивляться , свої бачать картини.
Розмова клубиться, навколо скрізь пітьма,
Ніби й живе та в нім життя нема,
Воно вже там, у просторі всезнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Що ж це сталося з тобою? Марійка пита.
Ти ж була колись висока, а тепер низька.
Де поділись твої коси –стрижка набакир
Та й фіґура розплилася, стан пішов «ушир»
Голос твій якийсь змінився, та й очі не ті,
Ти щось ,Віро, занедбалась, збилася з путі.
А ми ж так з тобой дружили ,подружко моя.
Жінка каже- Я не Віра,я Галина.Ти мені чужа!
То ти вже й ім’я змінила? Догори світ ввесь!
Що це із людьми зробилось? От же мода днесь!
Галя винною лишилась, що вона не та,
А Марійка подумала:- Подружка «крута» !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012
Приснився сон, що я десь серед лісу
Згубилася й дороги не знайду,
Туман густий, спустив свою завісу,
Сховав й мене в холодну темноту.
Не розберу, земля це, а чи небо?
Мене хапають руки неземні,
Я грішниця, тулюся так ганебно
І соромно і солодко мені.
Пішла би я , та серце не пускає,
Повільно впав краплинами туман,
А півень вже ось третій раз співає,
Прокинулась. Це був лиш сон, обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Ой літала зозуленька
Та й по всьому світі,
Все шукала «батьків добрих»,
Де б підкинуть діти.
2. Потихенько підкралася
В гніздечко поклала,
Де м’якенько й мати добра
Діток доглядала.
Приспів:
Гей! Гей! Гей! (двічі)
Де наша мати?
Хто ми такі?
Без роду, без імені,
Самотні та чужі.
В нас нема щастя, нам долі нема:
Це - наше прокляття! Чия це вина?
В нас нема щастя, нам долі нема:
Це - наше прокляття! Чия це вина?
3. Та й чекала зозуленька,
Як виростуть діти,
Будуть її шанувати,
Як матір любити.
Приспів:
Гей! Гей! Гей! (двічі)
Де наша мати?
Хто ми такі?
Без роду, без імені,
Самотні та чужі.
В нас нема щастя, нам долі нема:
Це - наше прокляття! Чия це вина?
В нас нема щастя, нам долі нема:
Це - наше прокляття! Чия це вина?
4. Виростали зозулята,
Почали кувати,
Та не рідній матусенці
Дяку віддавати.
5. Тепер плаче зозуленька-
Як любов вернути,
Діточок тих, що кинула,
Як їх пригорнути.
6. Так безбатченки й понині
По світі блукають,
Діток, як навчила мати,
Чужим підкидають.
І долю проклинають... і долю проклинають...
Приспів:
Гей! Гей! Гей! (двічі)
Де наша мати?
Хто ми такі?
Без роду, без імені,
Самотні та чужі.
В нас нема щастя, нам долі нема:
Це - наше прокляття! Чия це вина?
В нас нема щастя, нам долі нема:
Це - наше прокляття! Чия це вина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
І знову сон, де ти там я,
Це ще коли цвіла весна,
Я проліски дарив тобі
і були чисті в нас думки.
Де ж поділись роки, роки,тільки сни, тільки сни , а в них лишень ми!
Де ж ти тепер, мій білий цвіт,
Куди поділася блакить,
Моя перлина, білий сніг-
Стелились проліски до ніг
Де ж поділись роки , роки, тільки сни, тільки сни , а в них лишень ми!
Любив люблю ходжу чи сплю
Моє кохання - життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Злечу понад хмари, де сонце цілує,
Куди не заходять вітри,
Де душу сльоза не торкнеться , бо чує,
Як Бог тут любов в своїм серці готує,
На рік, що не має - пори!!
Тут тиша солодка, лиш серця удари!
Ніде не спіткнеться нога.
Тут може знайду ті далекі стожари,
Що душу чарують- Господнії дари,
Яких ,на землі, не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
Висять , немов вагітні, темні хмари,
Насупився в журбі осінній день,
Щоб зупинити бурю, він нездалий,
Невсилі розпалити жар натхнень!
Зіщулився, в чеканні перших крапель,
Відкрив обійми, що ж- нехай проллє!
І сонце ,ясних днів хранитель,
Знов личенько покаже дню своє!
І хмари стануть ніжні мов лілеї,
В блакитності картини попливуть,
Бубнявіє пахучою землею,
Знов Божий день відчує свою суть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
І це вже вкотре правди слово
Вбивали, а воно наново,
На світ приходило, вставало
По заповіту воскресало,
Неслося вітром в край чудес,
Ставало зброєю небес.
Ніхто не всилі подолати,
Що з молоком нам дала мати,
І поки сонце в небі с’яє,
Воно живе і воскресає.
Його женуть кудись в ясир,
Воно ж вертає в батька двір.
І тут барвінком заплітеться,
В тугі обійми рук візьмется,
Брехня розвіється на вітрі,
А слово стане на палітрі,
В розкішних барвах оживе
По світі правду рознесе.
І це вже вкотре правди слово
Вбивали, а воно наново,
На світ приходило, вставало
По заповіту воскресало,
Неслося вітром в край чудес,
Ставало зброєю небес.
Ніхто не всилі подолати,
Що з молоком нам дала мати,
І поки сонце в небі с’яє,
Воно живе і воскресає.
Його женуть кудись в ясир,
Воно ж вертає в батька двір.
І тут барвінком заплітеться,
В тугі обійми рук візьмется,
Брехня розвіється на вітрі,
А слово стане на палітрі,
В розкішних барвах оживе
По світі правду рознесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
Палає багаття, іскриться доріжка,
Іду обережно в минувшину днів.
Шукаю тут квітку. Знайду на обміжку
Припалене листя погасших вогнів.
Ой місяцю ясний, тобі світла шкода?
Із заздрості, мабуть ,ти сонце закрив,
Та й сам заховався, для тебе вигода ,
Бо світло даєш до наступних вітрів.
А вітер, як завжди, не десь за горою,
Під листям зчорнілим тихенько сидів,
Не витримав світла, зірвався до бою,
Нагнав густі хмари багаття згасив.
А я все блукаю, чи місяць чи сонце.
Мене чомусь манить багаття віків,
Шукатиму квітку, знайду її конче!
Іскриста доріжка веде до батьків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
Три вінки, три віки -
Зацвіли,заплелись над Вкраїною,
Розпустили стяжки,
Між свої пелюстки,
Пов'язались – мов доля, калиною.
А що перший вінок,
Із тернових гілок,
Коле тіло уже три століття,
Та підніметься птах
І на батьківський дах
Принесе Богом свячене віття.
А що другий вінок
З синьо-жовтих квіток
Він до волі і єдності кличе,
Вже пора! Вже пора!
До любові й добра !
Біла чайка над степом кигиче.
А що третій вінок,
Це лавровий листок,
Воскресає наш дух над руїною!
Понесуть молоді,
У боях і в труді,
Гучно слава полине Вкраїною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
Осінній лист зі сну сльозою,
Ввірвався жаром літніх днів,
Твої уста цвіли красою ,
В руках тепло, в якиx я млів!
Ці довгі дні, ще довші ночі,
Чекання приходу весни,
Твоя усмішка сміх дівочий,
Плетуть мережані пісні!
приспів
День, сумних прощань, тягнувсь у вічність.
Зимовий чую пісні дзвін,
Я згадую тебе, моя любов, і свою грішність ,
Осінній лист, очей поклін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
Ти на право, я на ліво,
Затанцюєм, буде диво!
Ось так- таки- так,
Буде з діда ще козак!
Ось так- таки- так
Буде з діда ще козак
Так!
Ой приходьте гості в хату,
Коломийку танцювати,
Грайте голосно музики,
Нехай рвуться черевики!
Грайте голосно музики,
Вже порвались черевики,
Ой!
А у мене дідок милий,
Волосочок і той сивий,
Та є в нього «зелененькі»
Купить мешточки новенькі!
Та є в ного зелененькі,
Купить мешточки новенькі ,
Ось!
Ой гоп тринди- ринди,
Діду напечу плачинди,
Та не дам йому багато,
Щоб лишилося й на свято!
Та не дам йому багато
Щоб лишилося на свято
От!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Весна не квітне , холодом жбурляє,
Піщана курява дорогу закрива,
Бабусю це ніяк не зупиняє,
Вона Великдень нині зустрічає,
В дугу зігнувшися, до церкви шкутильга
А там уже нема де й протовпитись,
Людей набилося, таких як i вона,
-Пустіть, благає, дайте помолитись,
Може востаннє, Богу поклонитись,
Вже не вернеться для мене моя весна.
Вона така ж, безсонячна, хмариста,
Дороги з ямами, погорбились хати,
А сонце десь по той бік огріває,
Не знати чи в село ще завітає,
Бо залишила тут зима свої сліди.
Зайшла і зразу впала на коліна.
Не за себе молитва лилася. О, ні!
Вона прохала щастя для родини,
Для усієї матері Вкраїни.
-Воскрес ти Господи ! Зніми ж з хреста й її !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
І знову тяжко в цю годину,
-За що і за яку провину,
Нема спокою у ці дні?
Кругом все пліснею взялося,
Накрили щільно, щоб «брелося»
Мов в бочці кислі огірки.
А ті, що «діло» це зробили,
Великий камінь положили,
Свої встановлюють права.
Те що було, ізнову душать
І на шнурочку думку сушать,
Щоб з неї й праху не було.
Бездушну виплекать людину,
Взялися знову гнути спину,
Переробляють всі книжки.
Уже Майданів не бояться,
Бо за спиною майоряться,
До крові жадні прапори.
Та це ж не вперше розбивають
Вкраїнську хату, проклинають
Ці кровопийці , блударі.
Хоч серце з розпачі ридає,
Та все ж живе і не вмирає,
Бо сила- схована в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
На пероні стою,тебе здалека жду,
А колеса стукочуть, втікають.
Потяг швидко пробіг,
Оминув мій поріг,
Тебе інші кохання чекають.
А я далі стою і з перона не йду,
Може ти ще до мене вернешся,
В даль біжать- ліс, луги,
Ділять нас береги,
Ти до іншої десь пригорнешся.
Та кохання чуже, мов бадилля липке,
Не дадуть тобі в щасті прожити,
Заберуть почуття,
З'їсть сумління буття
І тобі одинокому тліти!
_________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Пече!
Гортаю голими руками долі жар.
Шукаю в попелі недогорілі роки,
Вкладала в них життя свойого соки,
Не думала, що буде плач й пекучий жаль.
Сліди горіли! Щезали! А їх було нівроку !
І попелилися в сіризні днів хвилини,
За поспіхом стремлінь, віддалась бігу днини.
І що ж?
Ось прийде час й барвінком голубим,
Пов'ється шлях у Божий вічний дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Не тримай!
Не тримай мене в клітці, коханий,
Мені сняться ліси і поля,
Поцілунки гарячі жадані,
Палять душу , хоч тілом твоя.
Відпусти!
Я нап’юся води просто з хмари ,
Подивлюся, як гасне зоря,
Відкрешу в неї срібла, на дАри,
Повернусь й буду знову твоя!
Не тримай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Коли молодість в жилах бурлить
І змиває застоєні роки,
Тоді знаю, я ще буду жить!
Не заснуть- ні думки, ані кроки!
Ще збудую хороми сердець,
Підніму їх високо, за хмари.
Честь і гідність вплету у вінець,
На вівтар покладу свої дари !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012
Я повік одержима тобою,
В моїм серці живеш тільки ти,
Всі думки перекриті журбою,
Якщо любиш мене то скажи.
Не мовчи. Кинь на мене свій погляд,
З твоїх уст хай злетить- я люблю.
Знай,коханню потрібен ще й догляд,
В твоїм серці, воно з кришталю...
Так : в цей час у нас різні дороги.
Ти,можливо,шукаєш себе...
Ти б об душу мою витер ноги,-
Та душа ця кохає тебе.
І колись ти це все зрозумієш,
В серці вірю, до мене прийдеш,
Знов кохати мене ти зумієш ,
Мою душу і в пеклі знайдеш.
Хоч дороги у нас зараз різні,
Я у пеклі , а ти десь в раю,
Там де хмари клубочуться грізні,
Візьмеш руку мою у свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
Пощо ж ти, Господи, створив
Цей світ такий двобічний?
Чому не знищив сатану
Коли задумав вічність?
Якби не було в світі зла,
Земля б пишалась раєм
І була б вічність на землі,
А так живем, вмираєм.
А землю ту, що сотворив
Злий дух собі присвоїв
І подивися , Боже мій,
Що з неї він накоїв.
Кругом панує розрух, біль
Вбиває Каїн брата,
І по землі шугає гріх,
Горить земля , проклята!
І чую голос із небес,
Мов батька до дитини,
-Відкрий зіниці, подивись,
Тут є перед і спини.
Якби усе було «перед»
То це була б картина.
Застиглий образ із життя,
Що блякне згодом й гине.
Ніщо на місці не стоїть,
Усе йде оборотом,
То ж відсівай добро від зла,
Не піддавайсь турботам.
Я дав життя тобі одне
І розум для творіння,
Злий дух не всилі побороть,
Мого в тобі прозріння.-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Трагічний день, лиш вітер сумно віє ,
Ліс шепотить і просить пом’януть
Невинних душ, розстріляних, прибитих,
Їх тут у Биківні скінчився путь.
За що ж були покарані ці жертви,
Розгулу комуністів давній пир,
За те що злу коритись не хотіли,
А чи за те, що снивсь народній мир?
Панує тиша у старому лісі,
У Биківні говорять лиш гроби,
Народня честь не дасть про них забути,
Пов'яжуть стяжки жовтої журби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
Броджу по інтернеті мов стернею,
Дивлюсь, як топчуть жито косарі,
Серпів нема, й лиш з думкою своєю,
Безрадно ходять їх господарі.
Слова, слова, пусті немов полова
Летять у безвість! Зграя горобців!
Душа шукає паростків. Обнова ж-
Причаїлась, сховалась між женців.
Чому ж вона боїться розмахнутись?
Прищулилась і змокла до кісток.
Боїться, щоб назад не повернутись?
Сама себе загнала у куток.
І душить жаль, що мудрих цих поетів,
Засипле снігом, вкриє забуття,
А це ж душа, благає чистих взлетів
Чекає вітру , простору, чуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
Ти ,і тільки ти,
Мене чаруєш так завжди,
Моя солодка квітка снів,
Згубивсь в коханні твоїх слів,
Нектар цілунку в серце влив-
Моя любов.
Я цілую уста пелюсткові,
У тремтінні замріяних снів,
У горячих обіймах без мови,
Я назавжди тебе полюбив!
Ти, і тільки ти,
Забрала розум молодий,
Цвітеш ти п’янко серед нив,
Та й сад тобою червонів,
А я любив, а я любив-
Твій рожі цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
Ось і знову тугА.
Тисне в грудях нудьга,
Не знайду собі місця спокою,
Відлетіла любов,
Не повернеться знов,
Все минуло, не буду з тобою.
І не треба більш слів,
Ти обманом горів,
Твоя щирість у шклянці болота.
Чи отрути ти з’їв?
Чи навмисне дурив?
Закриваю для тебе ворота.
Моє сонце зійде,
На подвір’я впаде,
Під вікном знов розквітне калина.
Зникне з серця нудьга,
Бо так завжди бува,
Що до всього існує причина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
Він ще живе, а може доживає,
Несе на плечах цілу купу літ,
Вдивляється у даль і ще чекає,
Що син вернеться, чи пришле привіт.
-Син в ліс пішов,щоб захистить руїни,
Лишитись вірним батьківській землі .
Вояк УПА! За волю України
Безстрашно бивсь і не ховавсь в імлі.
Він вибрав ліс, з запалом йшов до бою,
На зорянистий, чи брунатний стрій.
Два вороги! Піднявши смертну зброю,
Не зупинявсь! Йшов мов морський прибій!
Упав мов лист, це була ціна волі.
Скосила смерть у розквіті буття,
Поніс на вівтар батьківські недолі,
Віддав Вкраїні молоде життя!
А батько жде, з дороги виглядає,
Усе ще вірить, повернеться син.
Йде за село й на вигоні чекає,
Сивіють дні, а він стоїть один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Закон природи, чи заповіт Бога?
Людина народжується і зразу починає помирати.
Це розуміють всі !
Кожний день це дозрівання, але з тим і крок до небуття.
Кожному призначено пройти цей шлях досконалости.
Рано чи пізно людина доходить до краю свого буття.
Вона гість на цій землі.
Ті що вірять в Бога, згодом з’єднаються з ним.
Інші зникнуть, так ніби їх і не було.
Згинуть всі запрацьовані багатства, всі знання мудрості.
Все це поглине вічна темрява.
Немає пекла потойбічного. Воно тут на землі.
Тут людина, або вдосконалюється, або нищить себе,
Вбираючи у своє єство всю темноту світу.
Небо для тих хто вірять в нього.
Бог ,так як і сонце – ясність і тепло.
Цю істину знають всі та не всі сприймають її як свій закон.
Жити за цим законом, значить жити вічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Хоч багато із вас в домовині
І чужинці попи,
Не садили над вами калини,
Україна - жива
Ваша слава ніколи не згине!
Ви ж бо діти її,
Не усіх проковтнули могили-
Україно свята !
Воювали, вмирали і жили!
Йшли в смертельні бої,
В безпощадності ворога били.
Це ж не ваша вина,
На землі примостилося рабство,
Ось століття пройшли,
А у проводі й далі нахабство.
Вкорінилась ця гадь,
Немов воша, і ссе душу й тіло
Все ж будується гать,
І відродиться знов святе діло,
Знов піднімуть її,
Ту прив’ялу червону калину,
Щоб на нашій землі,
Прославляли святу Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Пушинки хмар,
Легкі чуття,
Забрати б їх
У небуття.
Для тебе дар-
Це серця зов,
Моя не гаснуча любов!
Візьми,
не чекай, щоб дощило,
Спішись,
розпливусь серед хмар,
Не знайдеш,
Зникнуть в обрії крила
Бо чим далі у простір
Розтоплюся від млості
І погасну мов жар!
Краплинки рос,
Сльозинок блиск,
Дорога зір,
Упавший лист,
Осінній спів
І серця щем-
Букет посохлих хризантем!
Візьми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Пізнав мене ти у книжках
Свою богиню,
Ні сни пророчі, ночі жах,
Тебе не спинять.
Ти малював у небесах,
Горючу свічку,
Скажу тобі , у моїх снах,
Візьму цю звичку.
Любов’ю запалю тебе,
Будеш горіти,
Не вирвешся з моїх лебед!
Нам разом жити!
Гортай сторінки, білу тінь,
Побачиш очі,
Палаючі, мов дві зорі
Посеред ночі.
Я викрешу із них вогонь,
Мов сни пророчі,
У павутинні моїх мрій,
Тяги дівочі.
Краплинка крові на устах,
Це твій малюнок,
Пізнаю, милий, твій секрет-
Твій поцілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012