| Сторінки (10/963): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Не змогли убити примусом, приблуди,
Не змогли здолати підступом брехні-
Яничарським кроком, чоботом Іуди,
Придушили подвиг стійкости в борні.
І стоїть людина серед поля бою,
Мов стеблина стигла, та в безсиллі плід.
Не спекти хлібини зернятком застою,
Не засієш поля, пропаде твій рід.
Всі бажання росту ходять манівцями,
Не зійде пшениця де росте кукіль,
Сівачі байдужі ,кидають слівцями,
Полуда на очі впала звідусіль.
На тебе мій роде, вся надія знову,
Запрягайте коні, вершники стремлінь!
Вам зерно збирати, кукіль відкидати,
Щоб земелька знала, що ти не один.
Та це вже не вперше вам поля орати,
Працею своєю спушувати твердь,
Ви борці за правду, вас не розігнати,
Ви живучий фенікс, не страшна вам смерть!.
Будь благословенна, юносте незборна!
Перед вами зникне тимчасовий спад,
Здобувайте мудрість, вам рости, міцніти,
Мрія України – волі зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Він все забув? Простити? Може треба?
Господь мої молитви не почув.
А я колись з заплаканого неба,
Впаду на нього краплями дощу...
А, може, вітерцем влечу у груди,
Чи пахощами з літа диких трав...
І він збагне- кохати завжди буду
Й до мене повертатися пора!
Минуть літа, зів’януть дикі трави,
Чекала я під краплями дощу,
А він, а він, той хлопець кучерявий,
Навіки зник! Чому ж його люблю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Дорогій особі присвячую. Молюся за тебе Х. Б.
Чому душа весь час болить,
Чому нема спокою,
Твої слова, як гострий ніж,
Переріза на двоє.
Здається сонце ізійде
Та довго не сіяє,
Бо знову непроглядна ніч,
У серце ніж встромляє.
Слова летять мов горобці,
Влітають й відлітають,
Крім покидьків в моїй душі,
Нічого не лишають.
Затьмарилась наша любов,
Вина- твій вчинок зради,
Простити це не можу я.
Високі барикади!
Отож іди, шукай вітрів,
Шукай нові обнови,
Розказуй їм свою біду,
Нема в мені любови.
Слова летять мов горобці,
Влітають й відлітають,
Крім покидьків в моїй душі,
Нічого не лишають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Ось поставлю крапку, не потрібно коми,
Життєва зупинка! Не вмира запал!!
Ще пройдусь шляхами, що давно знайомі,
В голубому небі -сонячний привал!
Телефонний голос, знов ковток любові!
Ніби над обривом в далекім краю,
Пів життя пропало, як і не бувало,
Вітер знов колише десь пусті шнури.
Голуби присіли на даху зухвало,
Їм довічна воля, в них нема жури!
Я ж летіти хочу в хмари , де боги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Я знов з тобою , мій старинний Львове,
Фортеця духу величних змагань,
Ти немов острів, джерело духове,
Наріжний камінь твердих сподівань.
Я відчуваю пульс життя нового,
Стихію волі давніх перемог,
Незламний ти від вітру вікового,
Маяк на фоні бурі і тривог.
У кузні цій, мов маятник невпинний,
Гартується безсмертя для борців,
Ті що пішли за волю України
І ті що йдуть на герць нових боїв.
Це ж ви наслідники, стіна відпору,
Ви молоді! Ідете до мети!
Високо прапор піднімайте вгору,
Правду несіть у темні ще кути.
Ми віримо у вашу перемогу,
Бо ваше слово сіється в народ.
Ви дійдете! Зламаєте знемогу!
І шлях закриєте для всіх заброд.
«Учітеся» сказав пророк Шевченко,
«Дасте одвіт» гримів до всіх Франко,
Для тебе краю ,зболеная ненько,
Знайдемо шлях призначений давно.
Здобуту волю вже не відібрати,
Вона жива мов фенікс. Їй рости !
Наша земля, її не подолати!
У проводі, юначе, станеш ТИ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Ти хто така, тебе не знаю,
Ти де живеш, в якому краю?
Чого прийшла , іди подалі,
Я тут роблю свої причалі.
Та що ти милий, пізнавай
І в такі жарти не впадай.
Та я ж твоя, твоя дружина,
Ми ж маємо з тобою сина.
-А я оце садок садив,
Рибу ловив, мишей гонив,
На дворі темно, буду в хаті,
Піду у карти з півнем грати. -
Про що говориш, муже мій,
В думках твоїх лиш буревій,
Ніби й живий, а вже помер.
О Боже мій! Це ж алзгаймЕр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Ну хто ж це я? Пилинка серед поля.
Не збагнена ніким. Таке життя!,
Росту собі , немов струнка тополя,
Не розпускаю вшир своє віття!
Не дам нікому в душу зазирнути,
Вона закрита від чужих очей ,
Своє життя, лиш можу я відчути,
Знайти дорогу для своїх ідей!
Ну хто ж це я? Та просто я- людина
Одна така, тут копії нема !
Живу , люблю, творю! Прийде година,
Я відійду, залишу лиш слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Такий наш світ, дивись- ніби й великий,
Простір який! Непрохідні ліси!
А там в лісах, живуть ще плем'я дикі,
Дo них рукою ...ні,не подаси!
Вони не знають- десь життя вирує,
Людина в небі, в глибинах морів,
Для них щоденність- п'ядесталі всує,
Убити звіра, щоби рід прожив.
А вечорами- вогнища і танці,
Богам поклони, та ще гострий спис,
Не впустять в коло жодних забаганців,
Щоб пили ними, доєний кумис.
Ось так й живуть, десь у своєму світі,
Без техніки, без скорих літаків,
Вони лиш знають -землю ту любити
Де роджені- гущавину лісів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Десь там далеко небо цілувало землю
Й не знати, що з’єднало їх обох,
Чи то земля тягнулася до неба,
Чи небо впало й поєднало серця двох..
То що ж в них спільного? Що їх єднало?
Земля замкнулася у колі власних дій,
Простори вільні, небо захопили
І їм байдуже , що на землі застій.
Безмежжя всесвіту, земля прикута куля,
Несуться в даль незнаного буття,
Розкидані у просторах планети
І в кожної свій лет, своє серцебиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Сумують сніги, розлилися струмками,
Скупалися верби,водиченьку п'ють,
А пташки співають лісами й лугами,
За тиждень Великдень! Вербичку несуть.
Свята ця неділя! Христос на осляті,
Покірно заїхав де слава й ганьба,
Сьогодні під крики «осанна»,- в проклятті
За тиждень, «розпни», закричить ця юрба
Та сум не тривкий, бо любов’ю палає
Розіпнете тіло. Це воля небес!
Три дні проминуть і весь світ заспіває-
Воістину слава! Христос ж бо- ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Ех, життя, життя студентки!
Накопичення думок.
Все нові й нові зернинки,
Не сплетеш із них вінок!
Вся кімната наче поле,
Книжка тут і книжка там,
Ось така студентська доля!
Ще багато вчитись нам!
Місяць десь дрімав в темряві,
Пригортав своїх зірок,
Я не сплю,! П’ю чашку кави,
Темно- йду шукать книжок.
Їх завжди невистачає,
У книжках немає дна,
Вибираю, серце знає,
Яка іспиту важна.
Йду безлюдними стежками,
Якось сумно, де ж весна?
Чому в березні, вогнями,
Так горить моя душа?
Чи прийде мій чорнобривий,
Прилетить на крилах мрій?
Чи зустріну тебе милий,
Щоб навіки був ти мій!
Сніг підморгує сонливо,
Під ногапи скрипотить,
Я спинилась! Що за диво!
Соромливий вишні цвіт!
Рожевіє , ніжно шепче,
-Дівчино, прийде пора,
Я розквітну! Затріпоче
І в твоїй душі весна!-
Знаю, вірю в свою долю
Іспит здам на усі сто!
Ще з тобою поговорю,
Розпливешся –самото!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
Коли тримаєш скрипку у руках,
А грати ти на ній і так не вмієш,
То чим пишаєшся? Ти просто жах!
Брехнею ти мене не обігрієш.
Якщо не любиш, то скажи - піду,
Твої акорди тиші, не потрібні!
А погляд твій,мені лиш на біду,
Вогонь погасит. А на жар ми бідні!
Скрипка мовчить, а я собі мовчу.
Пощо вдавати, що у нас кохання?
Ми колії прокладені у даль,
Якби з’єднати- це одне страждання!
Я стану пташкою, в небо злечу,
Ти хитрий лис, що по землі блукаєш,
Не приземлюся, далі полечу
Більш ти мене ніколи не спіймаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
На дворі біло, сліпнуть очі.
Закрити б їх, хай краще ночі.
Тут спокій на душі пригрівсь,
Не б'ється серце, світ спинивсь.
Сумних думок в ночі не видно,
Вони у темряві й безплідно
Шукати в ребусі проблем.
Сховались, скуті ясним днем.
Коли на дворі сонце сяє,
А смуток ясність закриває,
Я кличу Бога -поможи,
Мої тривоги розв’яжи...
Я щиро вірю ,все минеться
І серце дзвоном озоветься
Почую «слово» із небес-
Я тут ! Для тебе я воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Поезіє! Дитино мого серця!
Ти дозріваєш вкутана туманом,
Тремтиш, спішишся вирватись з люстерця,
Щоб виплиснуть шумливим водопадом.
Голублю, ніжні, рожеві пелюстки,
Ти на старті, запрягаєш коні .
Я не готова! Бо гострі колючки!
Краплинки дум тримаю ще в долонях!
Хотілося б писати лиш про щастя,
Щоб якось звеселити цілий світ,
Та щось болить. То ж не спішись в пропастя
Поезіє, мій сірий недоцвіт.
Ще сум і жаль в моїй душі нутрує,
То ж почекай,Нехай посходять зорі!
Тоді пущу і люд тебе почує-
Відкриють двері в думки мої прозорі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Недалечко від села, на горбочку , росла собі одинока тополя, а там недалеко, над річкою красувалася розлога верба. Сумно було обом, не мали пари.
Ось і почали вони дружити. Гомоніли, мріяли , перегукувалися. Однакові були ростом , зеленим листячком пишалися. Любовно сідало на них сонечко , та на їхніх гілкочках відпочивало. Теплими вечорами , прилітав пустунчик вітер.Бавився з ними, лоскотав листячко- то верби, то тополі. Підхоплював їхню розмову і ніс далеко у гори- ближче до хмар, а часом, аж до самого Бога. Відчував Бог їхню любов, а тому і посилав їм силу рости, красуватися.
В той час люди не мали любові в серці, не прислухалися до Божого Слова. Не вірили , що Господь зійшов на землю. Деякі мали своїх богів, інші взагалі ні б що не вірили,а тільки земних царів величали.
Росли собі подружки, тополя та вербичка, далеко від людей, то їм і байдуже було до них. Нічого б і не знали, якби не та буря , що наблизилася до їхнього селища. Була це п’ятниця. Небо почорніло, блискавки зміями перекреслювали небесні простори, тріскали недалекі високі скелі. Падали дерева. От тільки верба і тополя стояли непорушно.
Квапливо пролітав вітер попри вербу, напоїв її своїми краплинками ,а тоді ледь чутно прошепотів-
-Він помер, Його розіп’яли на хресті.
- Кого? спитался верба.
-Того, хто приніс любов на землю. Господа нашого, Ісуса Христа.
Затремтіла верба від болю, безсило схилила свої віти до землі та так і застигла в цій позі навіки. Навіть не мала сили розказати про це горе своїй подрузі тополі.
Вербичка плакала три дні, не піднімаючи очей .
Аж ось повіяло теплом . Це знову прилетів друг вітер і приніс зі собою звуки радісних сурм і пісню, що розливался дзвіночками- Христос Воскрес...
Почула цю пісню тополя, розпитувала, що ж це за пісня така? Розказав вітер тополі і про смерть і про Воскресіння . Зойкнула тополя , та зразу ж і зраділа такій вісточці. Випростала свої гілочки підняла їх високо-високо під хмари, дякуючи небесам за таку радість. І росте вона з тої радості все вгору та вгору прославляючи Бога. Струнка, висока, щаслива. І знову заговорили подружки між собою!
Тому, що вербичка в жалобі так низько зігнулася до землі, вона не бачила радісних людей,тополя все їй розповіла. Та не могла вже верба піднести своє гіллячко. Так сумно ставало від того, що не могла дивитися на небо, так як її подружка. Люди довідалися,про велику любов вербички до Бога, поспівчували вербичці. Почали кожного року величати її. Несуть її гіллячко до церкви , святять, а потім до хати забирають. Та перед тим , жартівливо торкаються один одного приказуючи-
Не я б'ю, верба б'є
-Якая,
-Святая,
Недалечко червоне яєчко,
Через тиждень
Та й Великдень!
Прийшовши додому, кладуть гілля верби за іконку Ісуса та Матері Божої, бо ж за тиждень велике свято Воскресіння Христового!
А як настає ніч, щоб ніхто не бачив і не чув, верба і тополя на вигоні, пісні співають та вітають одна одну- Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Росте собі такий кущ калиновий, втішає око прохожих,. Ніхто його особливо і не доглядає. Квітне весною білим квітом, родить червоненькі ягідки. Оце і все.
То чому ж цей такий звичайний кущ так пишається серед українського народу? Чим приваблює до себе? Може тим, що калинові ягідки нагадують краплинки крові, а білий квіт –невинність ? Згине воїн на полі бою, і хтось з перехожих посадить на його могилі кущ цього чародійного деревця.
- Спи спокійно друже, про домівку сни , нехай обіймає тебе калинонька зеленим гіллячком, плаче, проливаючи кроваві сльози, над твоєю невинністю. Ти ж згинув за рідний край, і обороняв усі калини своєї землі. Особливу ту, що росла коло твого вікна , яку ще дід посадив. У ній заховані таємниці твого роду, бо треба було ховати її перед ворогом, берегти пам’ять про подвиги батьків твоїх.-
І росте та калинонька, пускаючи паростки в плодючий грунт, вкорінюються відростки старої калини, ростуть молоді- здорові, вкриті пишним білим цвітом і перешептуються між собою, обіцяючи ніколи не покидати рідного краю.
То ж рости калинонько, розвивайся! Ти символ невинності нашої неволі, а горячі плоди твої, не дадуть забути про дії криваві і піднімуть тебе, і звеселять нашу землю, нашу рідну Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Потріскує безлистий ліс,
Вдаряє гілка в гілку,
А вітер дме поміж беріз,
Звірів збирає в спілку.
Ось на галявині зійшлись
На спільну довгу раду,
Щоб встановити, як й колись,
Хто з переду, хто з заду.
Перед веде ласий ведмідь,
Обіцянки кидає,
Що об’єднає ліс у мить,
Й всім щастя засіяє.
І тут як тут, хитрунка- лис,
Малює визирунки,
Під співи щебету актрис,
Несе свої «дарунки».
Зявився Олень, красень наш
З розлогими рогами,
Повторює давній монтаж
«Я завжди буду з вами»
Усі зійшлися, усі тут!
Їжак, крикуха миша,
І заяць визирнув з нори.
Запанувала тиша.
Слово своє почав ведмідь,
Бо ж він предсідник лісу,
-Я користаю ось цю мить,
Лисицю геть до біса!
Лисиця хвостиком круть-верть,
Ласкаву шле усмішку,
-Ведмідь несе для лісу смерть,
Лиш я зварю лемішку.
Ось бистрозорий наш орел,
Махнув на всіх крилами,
Лиш я на небі й на землі,
Володар над звірями.
Розговорилися зайці
І різні дрібні миші,
Та їх не слухав більш ніхто,
Усі бажали тиші.
А тиші й досі там нема,
Ще й досі перегони,
У лісі ще тріщить зима,
Йдуть свари за «пагони».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Усе летить! А ти й не відчуваєш,
Як крутиться земля . Міняються сезони !
А ти прилип, не падаєш, стоїш!
Мов порошинка !
В орбіті ти, а ти в земім полоні!
Тримаєшся , щоб не відірватись,
Стараєшся усе запамятати,
Бо знаєш, час позичений мине-
Тебе відпустить , земне тяжіння, часу дух
У простір полетиш , у незнання -
Зустріти того, що стартував оцей планетний у рух!
І там згадаєш все своє життя,свої провини.
Те накопичене добро, яке складав « на завтра»
Де воно? Пощо той труд у хмарах цих?
Твоя торбина наповнена ділами
І ставиш все на подану вагу-
Добро на право, зло кладеш на ліво,
Що перетягне, приспить твою жагу
І буде світло, відкрита навстіж брама-
Квітучий сад, любов і днів наснага,
Чи прірва тиші, пекуча біль ,пітьма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Вже березень, а Лада забарилась,
У Вирію ще вирував бенкет,
Богиня аж занадто веселилась,
Ледь не забула свій земний полет.
З плугами люд серед полів чекає
На ту, що спушує родючий грунт,
Сніги лежать, а Лади все немає
Людська молитва зупиняла бунт.
Дажбог гнівний, вже й притопнув ногою,
-Тепло даю, а ти гульню ведеш?
Народ в полях! Прощаються з зимою,
Тебе чекають. Чи ж весну несеш?
Зашарілась богиня й полетіла,
Через діброви, гори і поля,
Від дотику все квітнуло, пашіло.
Стомилася, на хвильку прилягла.
Уздріла це лукава чорна МАра,
Богиня зла і всіх нещасть землі,
Підкралася до Лади ця примара
І навкруги посіяла терни.
Збудило Ладу голосне моління,
Густий ,колючий простелявся шлях,
Кололо ноги з тереня драчіння,
Краплинки крові падали в полях.
Виднілася червона стежка крові,
І скоро тут калина зацвіла
В пучок в’язала Лада дар любові,
Давала людям і була весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Якщо впустиш красу думок у своє серце,
І вони, ставши словами, відкриють дорогу,
За ними увійде сонячне проміння
і оселиться тут назавжди.
Випускатиме назовні тільки ясність.
Вона струмітиме силою і битиме фантаном,
Піднімаючи до вершин рідне слово, яке
джерельною водою, змиватиме брудний осад,
накопичений роками, через байдужість і страх.
Залишиться у грудях лиш віра, надія і любов -
Чорні сили, не зможуть більше зайти і знищити ясність.
Темнота царює - лиш до появи сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Якби так можна залишитися у сні,
Де творяться незнані дивовиди,
Де небо на землі , земля вгорі,
А ти ,без крил , злітаєш на Бескиди...
Й дивуєшся, що сонце там внизу,
Купається у бистрих хвилях моря,
Вітри Карпат висушують сльозу,
І в снах твоїх нема земного горя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Ось знову туга руки простягнула,
Немов злодійка стиснула чуття,
А серце б’ється ,мов пташина в клітці,
Так хочеться відчути ще життя.
На дворі осінь смуток навіває
І вже на сонці квіти не цвітуть,
Повільно небо хмара закриває,
Холодні дні до хати грітись йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Як я пишу, то оживаю,
Свої думки мов скарб складаю,
Не під замок і не у скриню
Їх не ховаю, їх не спиню,
Вони струмком на папір л’ються,
Сріблисто плачуть і сміються.
Думки мої, ви волі діти,
Вам довелось перу служити,
Тож будьте завжди ви зі мною,
Ясним промінням поміж тьмою,
Відкрийте світ, хай бачать очі
Стирайте зло з темряви ночі.
Вам тількі в сяйві розвиватись,
Від правди нікуди діватись.
Життя це Господа творіння,
Беру його живе нетління,
Завжди горю та не згоряю,
Вогнем слова в ряди складаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Роки приходять і відходять,
А в серці ти така сама,
Усміхнена, дівоча врода,
Хоч посивіла вже коса.
Тебе любив - за сміх веселий,
За щиру мову золоту,
Ніжний цілунок черешневий,
Твою безмежну доброту.
Пройшли роки, ти не змінилась.
Усе лишилось, як й було
Хоч визирунки личко вкрили,
Кохання в нас не відцвіло.
Молюся Богу й присягаю,
Ми будем разом! НазавждИ!
Кохав тебе й зараз кохаю,
В нас переплетені сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Природа оновила шати,
Розкішних барв хоч відбирай.
Цвіте весна, милує око,
В обійми сонячні широко,
Пірнув мій любий рідний край.
Так радісно -душа співає,
Навколо родиться життя,
Моя країна сонцем сяє,
Тут воля пташкою літає,
Недолі нема вороття.
А материнська наша мова
Голубить нас, несе нас в даль,
Слова мов квіти розсипає,
По полі вольному гуляє,
Вкраїна встала, геть печаль.
2001р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013
Ще сплять річки у затишку снігів,
Ще снять про дні весняного розгулу,
Коли ж проснуться, збудять береги,
Обмиють їх з торішнього намулу.
Квіткове поле сонячних перлин,
Зціляй же болі,у серцях щілини!
Весну ти, річко, вірно бережи,
І поверни нам з тих років краплини.
О, річенько ти завжди молода,
Кидаєш срібло,котиш свої хвилі,
В моє дитинсво ти навік ввійшла,
І залишилась в серці очманілім!
Верни,не всі,хоч жменечку років.
В плесі твоєму знов маленькі діти ,
Це віддзеркалення щасливих днів
То ж дай весною їх ще раз зустріти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Ти спиш Тарасе, а слова,
Які мережались сльозами
Та карбувалися рядками,
Запали в душу, проросли
І твоє слово понесли
Через роки, через наруги,
Трісли кайдани, від напруги
Прорвалась воля, зацвіла
В новім пориві рай-земля,
Тебе пророка спом’янула.
Як вірний син свого народу
Ти гостре вістря у незгоду
Встромив і розпалив багаття,
Збудив рабів і дав зачаття,
Щоб Україна чула слово
Твоє могутнє і наново
Прославився твій рід багатий,
На новій ниві у новій хаті
Воскресла воля на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Як тяжко усвідомлювати, що ти вже відчинила двері і стоїш на порозі переходу у потойбічний світ! Усі твої здобутки, залишаться на землі. ТАМ- тобі нічого не потрібно. Ані багатсва, ані навіть твоєї мудрості, яку здобувала , накопичувала знання, складала у шуфлядки- клітин мозку. ТАМ- ти станеш голою перед лицем вічності, такою якою ти перше прийшла у земний світ. Минуть роки і ніхто не знатиме, що ти жила, творила, любила. Тебе просто забудуть! Навіть твої нащадки з ходом років, перестануть згадувати тебе. Ти розчинешся у пам’яті будучих поколінь.
Стою ось так на порозі гола, закутана у свої думки, про які ніхто не знає крім мене, і чую, як ще стукоче серце, як біжить горяча кров по жилах. Як довго ще буде так? У кожного своє призначення, своя дорога, і свій кінець. Дивлюся, як повільно заходить сонце і відкривається завіса де видніється дорога, яка веде кожну людину у те не знане, але неминуче буття. Одна розрада- поняття того, що ми всі будемо- ТАМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Нині білою фатою,
Зима землю вкрила,
Ясне небо золотиться,
З хати іде мила.
Не до шлюбу зібралася-
Несуть домовину,
Ллються сльози материнські
В нещасну годину.
-Ой на кого ж покидаєш,
Донечко єдина ? -
Залишилася старенька,
Немов сиротина.
Дзвони дзвонять прощальнії,
«Отче наш» співають,
І дванадцять евангелій
В останнє читають.
Ой, лелеко, лелеченько,
Куди відлітаєш?
Недоспівані легенди,
На кого лишаєш?
-Я іду в кращі світи,
Де немає болю,
Розірвались тяжкі пута
Й я відчула волю.
Повним місяцем зійду,
Зіркою засяю,
Ту любов, в якій жила,
На землі лишаю-.
Ще повернуться лелеки
В Буковинські доли,
Моя пісня- «євшан зілля»
Не згине ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Чи ж син простить ? Його малим лишила,
Бо думала, що "там", здобуде рай,
В далекий край за щастям полетіла,
Він сам з бабусею, та ще- відчай.
Йому, малому, гроші- це не щастя,
Бо ти забрала ласку і любов,
Пакунки йшли. Приймав немов прокляття.
На сон чекав, щоб хоч приснилась, знов.
Минуть літа, зайдеш колись до хати,
Спитають внуки- а ти хто така?
Кругом, як рай! Нема чого й казати!
А ти німа й немов терен- терпка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Чую , приходить на вшпиньках весна~
Бачу краплинки й калюжі,
Жду, що ще прийде й до мене вона,
В серце моє не байдуже!
Прийде, ще прийде,у вириї днів
Вдарять громи, мов гармати,
І розіб'є меланхолію снів,
Сила весни. Вірю свято!
У кольоровому колі пісень,
Пташки зів'ють хороводи,
Сонцю всміхнеться - ізнову щодень!
Зникнуть сніги! Бурлять води!
Прийде, ще прийде, у вирії днів,
Вдарять громи, мов гармати
І розіб'є меланхолію снів,
Сила весни. Вірю свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Розсипало покривало щастя пелюстками,
Заховав ти своє серце поміж колючками,
Милувала твоє тіло свіжістю дощу
І кричала шумом вітру - не йди, не пущу!
Ти бузковим диво- цвітом мене полонив,
Закрив щільно свої двері де вогонь горів,
Висихали в цій пожежі кохання струмки,
Розплилися у тумані всі слова - думки.
Для тебЕ важне дихання, для мене вода,
Дві стихії не сполучні , вогонь погаса.
Догоряють почування , не бушує кров,
Світлячками у безмежжя відліта любов.
-------------------------
Рассыпало покрывало, счастья лепестки
Ты упрятал своё сердце в острые шипы.
Я ласкала твоё тело свежестью дождя
Я кричала шумом ветра - отпусти, уходя.
И веткой сирени ты меня привлёк, за
Дверьми, что закрыты – любви огонь.
Языки пожара, обожгли ручейки мои,
Растворилась в тумане слов красота
Тебе нужно дыхание, мне нужна вода.
Две стихии бушуют, горят огнём,
Светлячками в небе сгорает любовь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013
Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
Рветься вгору, несеться до самих небес,
А у грудях так тяжко, кружляють примари.
Лине думка- вперед, в край де рід мій увесь.
Ллється пісня землею, Україні салют!
Виблискують бані. Рідний Київ, я тут!
І так кожного року душа оживає,
Бо летить у далеке дитинство просте,
Тут любов материнська мене огріває,
І під спів колисковий у мріях цвіте.
П’ю тут соки живучі. Тебе земле люблю!
Завжди ставлю свій біль з чужиною на прю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Чи прислухались ви до пустоти і тиші,
Чи чули ви, як тиша промовля?
Чи бачили, як пустка дні ковтає
І стелить ніч де замикається земля?
Тоді душевні звуки гірше крику,
Б'ють громом в скроні і ти кричиш безвучно.
Тебе не чують, бо ж тут людей нема,
А ти невільник власного сумління,
Благаєш прощення у тих, що десь далеко.
Тебе не чують, а ти незрячими очима,
Шукаєш шелесту пісчаного простору
Та все мовчить, бо ж і тебе вже на землі нема,
Лиш вічна тьма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Ой не зривай, не нищ краси моєї.
Мені б цвісти через усеньке літо,
Любуйся мною, нехай і жито
Відчує крапельки моєї крові.
А як дозрію, то заспокою
Думки горячі і розбою
Не допущу, бо ти спокійно
Заснеш від мойого напою.
Не став у вазу, бо майже зразу
Краса моя зачне вмирати,
Вода холодна не оживить,
Бо лиш земля дає поживи.
Ой, не зривай, хай поживу
Життя призначене мені,
А ти любуйся й всім кажи-
Цей мак-кровиночка землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Подаруй мені сонця краплинку,
Усміхнися до мене ще раз,
Я жаринкою в небо полину,
Розкую заморожений час.
І поллються дощі теплозорі,
Зросять землю, нап’ються поля
І у сяйві небес - веселково,
Запалає любові зоря.
І згадаються дні солов’їні
Твої теплі вологі уста
У коханні ставали єдині
Нам далека була самота
Хоч минають літа тих розмаїв,
Листя жовкнуть і гаснуть вогні
Та у серці весна! Я кохаю!
Шлю цілунки гарячі тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
А серце ще плаче, не вмерла ще віра,
Що в нас за вікном ще розстануть сніги
І ми мов ті пташки , розправши крила,
В польоті єдинім, зустрінем вітри!
Ну як же забути закохані роки,
Твої присягання - що ти назавжди
Кохатимеш вірно. Це ж просто пороки,
Накликані ворогом нашій судьбі.
І я виглядаю вернешся, це знаю.
Не вірю, що зрадив так нашу любов!
Тоді лиш повірю, покличу- кохаю!
Ти холодно глянеш, не приймеш мій зов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
У темряві нічній мої надії
Притаїлись. Далеко до мети.
Плету вінок, мережу свої мрії,
Будуються у космосі мости.
І вірю я, що силою бажання,
У синій простір пташкою злечу
І з висоти, спиню душі чекання,
Бо там я небо й землю получу.
А коли поруч сонце й місяць стануть
І поєднають часточки душі,
Впаде заслона і роки зів’януть,
Знайду себе у приспаній тишІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Так сонячно! Пишався день блакиттю ,
Десна манила. Ну скоріш –виходь!
Покликали подружки і я миттю
Вже по дорозі бігла в прохолодь
Краса кругом! Купчились верболози ,
На березі обожники Десни,
Гойдались хвилі- справдились прогнози
Прекрасний день, для нас, для дітвори.
Хлюпочимось , качаємось пісками,
Не плаваєм, радієм всеодно !
І заздримо, що хлопчик перед нами,
Так хистко плаває, лицем на дно.
А ми дивуємось, оце майстерно!
Пливе й не рухає, ні рук, ні ніг -
Розставив руки , це ж не характерно,
При цьому ще й вдихати воду міг.
Надбігла хвиля , от тепер він в небо,
Пильно вдивляється, несе вода,
А ми у розпачі! Хіба ж так треба!
Щось задалеко хлопчик відплива.
І кричимо- гей хлопчику вертайся!
Куди ж оце збираєшся плисти?
Та він на хвилях плавав й не спинявся,
Дивився ввись, гойдався без мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Якщо ти хочеш буть щасливим,
Кожну людину пригорни,
Якщо ти хочеш буть любимим,
Свого ти ближнього люби!
Якщо добра в житті чекаєш~
Добро посій , добро зійде.
Засіви щастя позбираєш-
Людині ! Буде й для тебе!
Бо знай, життя - це вдих і віддих!
Що подаси, встоктрат візьмеш!
Не віддихнеш- в проклятті зАдих !
Напнявши груди, ти помреш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
В тумані десь розвіялось довкілля,
І стало пусто й боляче в душі?
Чорні думки немов зів’яле зілля,
Закрили всі щасливі меражі
Чи ж зацвітуть сади знов біля хати
І чи всміхнеться сонце у вікно,
Чи вже навік минуло й не діждати
Того, що зникло! А може й не було?
Усе довкола стихло у чеканні,
Нових поривів, розквіту весни,
А серце вірить, що на цім вигнанні,
Я віднайду свої щасливі дні.
_________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Чому тУга моя ніяк не засне,
Чом тисне у грудях і буря гуде
Зриває останні листочки весни,
А краплі дощу чом сольоні такі.
Чому помирають слова на устах,
Не чути, щоб ехо неслось по верхах,
Скоріше у прірву ідуть почуття,
Не в силі підняти минуле життя.
Згасають роки , догоряє свіча,
Вже тіло чекає свого палача,
Та думку не вбити, вона все жива,
На білім папері залишить слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Завмерла думка, темні дні,
Душа з вітром гуляє!
Чомусь не радісно мені,
Ніби чогось чекає?
Беру перо , сльози в очах,
Прикрилися туманом,
Замовкла пісня на устах.
Це все так невблаганно!
Чому пісні сумні бренять,
Чом сльози стали льодом,
На можу очі вгору знять,
На все дивлюсь- «проходом».
Чекаю днями на життя,
Для розквіту додаток,
Вже напис «вихід»,- літ ниття!
А де ж отой «початок» ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
За темою Сергія Єсеніна
Шел Господь пытать людей в любови,
---------------------------------------
Пішов Господь, шукать в людей любові.
Вдягнувся жебраком, йде на подачку.
Ось дід сидить на пні ,сухім- дубовім,
Беззубим ротом мне засохшу жвачку.
Побачив дід - жебрак йде по дорозі,
В руках стара покручена ковінька.
Подумав дід- Хоч витру йому сльози!
Ти ж бач яке воно, як тьма, бідненьке
Журивсь Господь, сховавши в серці муку-
Мабудь нема таких, що їх серця розбудиш.
Дідок привстав і протягає руку-
Пожуй бідняжка, мо здоровшим будеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Ще темні хмари сонце заступали,
Сріблилися краплини на гілках,
Під сонцем неохоче висихали,
І плакав , брудом , сніг на берегах.
То тут, то там ламалися крижини,
Ішла весна, гуділо навкруги,
Тепло будило заспані долини,
Біліли проліски, всміхалися луги.
Вже близько дні любовного розмаю,
Які дарує нам пора ясна -
Акордів неповторних диво- раю,
Всміхнеться мрійна, ранішня весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Росла верба над річкою, крислата !
Хоч одинока - гілочок мов гай!
Для різних пташок тимчасова хата,
А їх же ,Господи, хоч відбавляй!
Є де сховатись , від дощу й від вітру,
Усіх пригорне, захист для всіх є,
Себе підставить тим стихіям світу,
Не пожаліє гіллячко своє.
Й жилося б пташкам немов би у раю,
Якби не та безжалісня рука ,
Що зрізала вербу й пташки з відчаю
Лиш жалібно кричать із високА !
--------------------------------------------------
Та все мине! Зернятко у землиці,
Вкоріниться і знову проросте,
І знов верба розпустить своє гілля,
Жар-птиця з раю їй щастя принесе!
.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Не говори, що тут усе цікаве,
А може навіть краще ніж було,
Слова пусті~ до гіркоти плисняві,
Обман душі, заржавлене відро!
Ти думаєш, що п’єш джерельну воду,
Вона ж застоєна , обманою дзюрчить,
Не підливай свою зів’ялу вроду,
Життя в чужині це болюча мить.
Ось згодом так, напившися отрути,
Зів’янеш в сподіванні кращих днів,
То ж дорожи джерельне, не забуте,
Звідки в дитинстві свою долю пив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Воркували баба й дід,
Любенько сиділи,
Назбиралась купа бід,
Про це й говорили.
А найгірше, пам’ять десь
Із хати летіла,
Забували старички,
що пили, що їли.
Скажеш слово - ніби сто,
Вже й забув прокляте,
Міркували, якби то
Все запам’ятати.
Каже баба, що якби
Ми думки писали,
Треба - глянули туди
І відразу б знали.
Побалакали собі
І такі раденькі.
Захотілось морозива,
- Принеси старенька!
Тільки ж бабо, запиши,
Щоб же не забула.
Що ти діду! Не шипи!
Я ж тобі не дура!
Ось два кроки – холодильник,
Та й назад вернуся,
Принесу морозиво,
Не бійсь, не спіткнуся!
Довго щось бабуся в кухні
Поралась, товклася,
Вже у діда терпець лопнув...
Йде! В руках тепла таця.
Несе смажену яєчню,
Гарно посміхається,
А тут дід кричить , тупцює,
Чуть не матюкається!
Ну, казав же тобі бабо,
Ти вже й глуха стала!
Ну, яєчню ти принесла,
А де ж, в чорта, сало!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Відкрила вікна, напустила світла.
Вмертвила темряву. ЇЇ як й не було !
Це ж рік новий, і вже нова палітра,
В кольорах райдуги, несе тепло.
Горить любов, горить і моє серце,
Між хмарками вишукує блакить,
А струм джерел наповнює відерце,
Наллю у келих ту життЄву мить!
То ж вип’ємо до дна і ані краплі
Не лишимо, щоб не допив ніхто!
Збудуємо легенькі дерижаблі,
Полiт направим, де поля квіток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
За темою Сергія Єсеніна
Під ранок скінчилася мука.
В куточку , де кущиків ряд,
На світ привела рижа сука,
Риженьких сімох цуценят.
До вечора ніжно ласкала,
Чесала своїм язиком,
Струмився сніжок, кругом тало,
Під теплим її животом.
Впав вечір , в курник ішли кури,
Сідали рядком на місток,
Йшов з хати господар похмурий,
Всіх семеро кинув в мішок.
За ним бігла сука,спішила
В снігу так боялась згубить,
Не з холоду ,бідна, дрижала,
Всю річку хотіла зсушить.
Верталася мокра, мов вата,
Струмками летів псячий піт,
Здавалось- де місяць і хата ,
Там цуцик маленький висить.
На місяць завила незрячий,
Щоб дав їй мале цуценя,
Та місяць не чув біль собачий,
Скотивсь, не чекаючи дня.
Оглухла від тої подачки,
Як камінь кидали- на сміх,
Котилися сльози в собачки,
Зірками ставали- за гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Зайшла до хати, де тепло буяло,
Родина тут, просили- залишись !
Тепер лиш дрож, і якось темно стало,
Відкрию вікна!І двері геть- навстіж !
Впущу до хати запахи весняні,
Хай сиплеться проміння! Никне тінь!
За стіл засядуть,лиця осяяні-
Всі родичі, що дивляться зі стін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
Плило життя.
У безтурботному дитинстві,
В бідній хатині -
Не біда!
Була матуся люба біля мене,
Голівоньку ласкала,
Я цвіла.
Співала пісні сповнені розмаю,
По полі бігала,
Плела собі вінки
Ромашки, васильки і маки- все сплітала
Здавалося- я мавка,
Я весна!
О боже милий, чом життя втікало,
Не зупинилось,
Вихорем неслось,
На край землі занесло,
Аж до небосхилу.
Ще трохи і я у прірву провалюсь
А там... пітьма!
Закрите невідоме!
Згадаю все і Богу помолюсь.
То ж чи згадає хтось,
Чи скаже добре слово,
Чи колесо покотиться у даль.
Гірка печаль.
Та ні! Не зникну я!
Свої вірші посію в рідну землю,
Зійду весною і знову буду я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
Надворі осінь , та весна у серці.
На світ прийшла і засіяла ти,
Моя ти доле, хлюпнуло відерце,
Наповнене бажань...рости,рости!
Болить душа. Не сповнились бажання,
Упало листя осені в життя.
І жовкли дні- сумні,повні страждання,
Згубилося весняне почуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
У темряві запущеного лісу ,
Літали тут метелики малі,
Вони й не пробували знять завісу,
Звикли до неї, до вічної пітьми.
Жили і множились,йшов час - вмирали,
Не бачили нічого поза цим,
Вони нічого більше й не бажали,
Пилинки досить вистачало їм.
Нараз настало диво у цім лісі-
З’явилось світло, синяве тепло,
Метелики клубочились у втісі,
На диво йшли! Такого ж не було!
Летіли всі на це незнане чудо.
Кружляли навкруг, тулилися грудьми
І пили ясність, немов ті приблуди,
І падали згораючи вони.
Та не спиняло це наступні зграї,
Все більш з темряви прилітало їх,
Вдивлялися у сині водограї,
Приводили сюди й своїх малих.
Не розуміли , що підступне світло
Не дасть життя, лиш неминучу смерть,
Згорить бажання , бо чуже це ”жИтло”
Зрадливо манить й знищить їх ущерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Куня ставок під кригою товстою,
І сняться сни- безмежності блакить,
Ось трісне крига й піснею дзвінкою,
Розбивши скутість, беріг окропить!
Полине сміх дитячого роздолу,
Зніметься вітер, і попливуть човни,
Життя проснеться, заструмить довколо,
Забудуться зимові холоди!
Продовжується день, сміється сонце,
Лиш тихо плачуть очі льодяні,
Ось висохнуть! Й земелька на долонці,
Підсніжники покаже весняні !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
І знову помилилась в почуванні,
Брехню прийняла, як твердий горіх,
Якого, здуру, правдою назвала,
Казав же- ти вважай-,брехати гріх.
І я відкрила душу – навстіж двері!
Хто попри йшов, заходив не минав,
Без дозволу , немов в публичнім сквері,
Кусочки серця до кишені клав.
Вже кров тече! А як її спинити?
Чим лікувати -рани, почуття?
Чому я так довіру кладу в мити ,
Ласкаве слово – тільки для добра!
Підступство і обман –цілунок Юди,
То як же я брехню цю обмину,
Як рятуватися від слів, що йдуть в нікуди,
Як вірити лиш Богу одному!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Я так люблю ступати босою ногою
в пісок горячий
І мандрувати берегом розбурханого моря,
Чекати хвилю, що принесе приємну прохолоду,
Яка в припливі схопить мене всю,
закрутить у обіймах,
А потім викине назад в пісок сипучий .
Й я знов ітиму в даль до обрію небес.
Нестиму поцілунок морської насолоди.
Вдихатиму хвилину
могутності і сили !
В кінці впаду у жар піщаний
Й дивитимусь, як небо
з'єдналось з океаном,
В знайомій лиш для них ,безсмертної любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Краплі перлини, краплі чудові,
В золоті сонця прекрасні такі.
А як поллютья потьоки смуткОві,
Осіннь чорніє плачем на вікні.
Люди веселі – життя застілля!
Які ж ви великі в очах чужих.
Згодом в тумані осяде безсилля,
Зникне потіха серед живих.
Краплі осінні - ви серце рвете,
В душу несете тяжкі почуття,
Тихо струмуєте шклом, ніби ждете,
Що повернеться веселе життя!
Люди нещасні горем прибиті,
З болем у серці життя доживуть,
Все що минуле в думках не забуте,
В сні повертають, щоб щастя відчуть.
За темою Сергія Єсеніна
КАПЛИ
Капли жемчужные, капли прекрасные,
Как хороши вы в лучах золотых,
И как печальны вы, капли ненастные,
Осенью черной на окнах сырых.
Люди, веселые в жизни забвения,
Как велики вы в глазах у других
И как вы жалки во мраке падения,
Нет утешенья вам в мире живых.
Капли осенние, сколько наводите
На душу грусти вы чувства тяжелого.
Тихо скользите по стеклам и бродите,
Точно как ищете что-то веселого.
Люди несчастные, жизнью убитые,
С болью в душе вы свой век доживаете.
Милое прошлое, вам не забытое,
Часто назад вы его призываете
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Чому тужу, мій краю , за тобою?
Чому ввижається хатиночка мала,
Де під вікном, посіяна весною,
Пахуча мята зеленню цвіла.
Й тут на полях пшениця злотом ллється,
В городі маки радують весну,
Й тут під вікном барвінок часто в’ється,
І соняшник- До сонця дотягну!
Є й чорнобривці , що садила мати.
Саджу і я, і пахнуть як й тоді,
А смуток ось не можу заховати,
Хотілося б вернутись в давні дні.
Послухати б хоч ще раз соловейка,
Що тьохкав десь у батьківськім саду.
Лишився там, а з ним й моя сімейка-
Лиш на знімках нагадує весну.
Хотілось би зозулю насварити,
За те, що накувала купу літ,
На жаль, не можу з нею говорити,
Не прилетіла жити у цей світ.
Немає й жайворонка, пусто в небі
Лиш часом чорна хмарка надбіжить.
Заплачем разом, ніби у потребі
Шукаю друга, спогадом пожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Поцілуй - зацвіту трояндою!
Обійми - розкрию пелюстки
І впущу... Ми станемо легендою,
Нас з"єднають стебла - гілочки!
І так вічно. Цвіт наш не зів’яне.
Ранні роси разом будем пить,
Зв’язані любов’ю - без прощання, -
Полум’ям життя буде зорить !
«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»
Знову розцвіли в саду троянди:
Як і ми, розкрили пелюстки
І палають, як і ми, коханням...
Кругообіг! Знову - я і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Чи ви чули весну, коли пісню співає,
Як бурлить попід кригою скута вода
І тріскоче й свистить все довкола ламає,
Об поверхню з розпуки все більше вдаряє,
Розриває ті пута якими зв’язала
Безпощадна , холодна і люта зима.
Вдарив грім водяний, відколов кусок криги,
Затремтіло довкола поле крижаних снів,
В глибинь глянуло сонце, зняло тьму поверхову
І пірнуло знайти ту весну пречудову,
Щоб на поклик проміння розбила застій
І ось вперше хлюпоче весняний прибій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
ВдалА Ганка, що любила,
Кривобокого Данила,
А він трошки сліпуватий
Ще й вдобавок дурноватий.
А так парубок нічого,
Усе інше добре в нього,
Вірний він, не перелюб,
Взяла дівка із ним шлюб.
Наш Данило цвях-хлопака,
Ще й на все село співака,
Як затягне коломийку,
Часом сам ,а часом вдвійку.
Ще й багач на все село,
Все від батенька прийшло,
Та й Данило підробляв,
На весіллях всіх, співав.
А до Ганки залицявся
Інший хлопець, й в ній кохався.
Гарний був, що просто страх
Але що ж, як він жебрак.
Ані хати ані поля,
Тяжка була в нього доля,
Тому Ганка хоч й любила,
Вийшла заміж за Данила.
Ну, ведемо слово далі.
Справили весілля Гані,
Ось й медова стала нічка,
Тріскала, палала пічка.
ТеплО в хаті розливалось,
Якось все не так складалось,
Глянула на хлопця Ганка
І вжахнулася панянка.
Відвернулась від Данила ,
Вся від жаху аж тремтіла,
А тоді закрила очі
І тихесенько шепоче.
Ой,Даниле, Данилочку,
Не чіпай мою сорочку,
Пісню краще заспівай,
Думай, що попав ти в рай.
І так твориться й до нині
В господаря й господині,
Тільки нічка наступає,
А Данило все співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Стою на горі ! Прекрасна ця мить!
Поблискує море, небесна блакить!
Прошу в Бога крила, бо хочу злетіть,
Щоб жити у небі і більш не тужить.
А вітер шепоче – тебе я люблю,
Розбурхане море ковтає сльозу,
Хвилі бурхливі вбивають красу,
Захмарює небо, вдягає в пітьму.
Та я не боюся стихійних тих бід,
Бо я не піщинка, скала- дам відвіт!
Не страшно ні вітру, ні хвилі – борюсь!
Побачать і лишать! Бо я не здаюсь!
Замовкла стихія, і хвиля втиха,
Проснулась на небі знов Божа краса,
А вітер шепоче-кохана люблю,
З тобою я лихо усе зупиню!
І котяться хвилі, і б’ють у скалу,
Небо скотило вже ранню росу,
Я вітру довірилась, взав за плече,
Я вірю, без крил, мене в небо знесе!
-------------------------------------------
ЛИШЬ ВЕТЕР ПРОШЕПЧЕТ
Стою на вершине, смотрю я вдаль,
Море лазурь и небесная высь.
Боже, дай крылья, хочу я летать,
Жить в небе и боли не знать.
Шум ветра прошепчет: "ТЕБЯ Я ЛЮБЛЮ",
И море бушует, поднимает волну.
Стихии взорвутся в один только миг
И неба лазурь превращает во тьму.
А я не боюсь и стихии, и бед
Стою на земле, я - скала, я земля.
Стихии бушуют , а я не сдаюсь,
И море, и небо, и ветер ...им ...я не нужна...
Утихла стихия, волна улеглась,
Неба лазурь опять наверху,
Лишь ветер мне шепчет:
"ТЕБЯ Я ЛЮБЛЮ!"
Волны всё бьются о берег, скалу,..
Небо роняет слезу,..
Ветер обнимет меня за плечо...
Крылья расправлю ... и я улечу...
Надіюся, Тома, що приймете цей вірш, як подарунок для вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
( Надоїло плакати, захотілося трошки посміятись. )
Паціент зайшов в лікарню
Доктора шукає,
Псіхіатра йому треба,
Сильну біду має.
Запитався доктор Ваню
-Що тебе турбує?
Ваня каже- спать не може,
Карлик з ним ночує.
Що за карлик, звідки взявся?
Хто за носа водить?
Той йому відповідає,
- Він у сни приходить.
-Так це сон, питає доктор.
-Точно так, мій пане.
-Чим же він тобі так шкодить?
-До виходку тягне.
Завжди каже,- чуєш ,Ваню,
Йдем разом по...ять,
І приходиться під ранок-
Простирало вішать.
Каже доктор, що ж ти Ваня
Мужик ти чи «криса»?
Та скажи тому карлюзі,
Хай іде до біса!
Якось знову зустрів доктор
Ваню - й спитав нині,
Ну то як, які ж там справи
Чи сухі простині?
Так й не так , бо карлик знову
В мої сни приходить,
Перший номер вже не робим,
Так на другий водить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Любов і вогнище, у них є щось спільного.
Обох розпалює маленька лиш іскра.
Горить повільно , а згодом вже пожежою палає
І так безщадно з собою пориває,
Не зглянешся, а ти уже гориш
І порятунку від вогню немає,
Аж поки втухне все багаття, а життя
Згорить до тла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Роки в коханні ! Хто ж може повірить,
Що я тебе і досі так люблю,
Що серце м’якне, і твій дотик зорить,
І ніч, як день, сіяє на виду!
О любий мій, моє життя і мрія,
В сріблистім павутинні ти і я,
Вже борозною серденько пашіє,
Душа у нас , як завжди, молода!
Бувало так, що листячко жовтіло
І хмари часом небом пропливли,
Та сонечко знов сходило і гріло,
Вертались весни- і до хати йшли!
Воркуємо, мов голуби у парі,
Під стріхою ховаємо чуття,
Мій голубе, ось так у білій хмарі
До Бога підемо, не втративши квіття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
(За темою Сергія Єсеніна)
Ой, як тужно і боляче бачить,
Як брат рідний мій гине в біді,
Я не можу за це тим - пробачить,
Хто є ворог його тишині.
Подивись, як працює він в полі,
Тверду землю ще оре соха,
Ти послухай ту пісню про долю-
Борозною спливає сльоза!
Та невже в тебе жалю немає,
Не обіймеш страдальця цього,
Крім сохи він нічого ж не знає-
Не минай стороною його!
Поможи побороти те рабство,
Яке хоче втопити вином,
Вчуйся в плач ! Кругом нього нахабство!
Лине пісня журби за селом...
-----------------------------------
БРАТУ ЧЕЛОВЕКУ
Тяжело и прискорбно мне видеть,
Как мой брат погибает родной.
И стараюсь я всех ненавидеть,
Кто враждует с его тишиной.
Посмотри, как он трудится в поле,
Пашет твердую землю сохой,
И послушай ты песни про горе,
Что поет он, идя бороздой.
Или нет в тебе жалости нежной
Ко страдальцу сохи с бороной?
Видишь гибель ты сам неизбежной,
А проходишь его стороной.
Помоги же бороться с неволей,
Залитою вином, и с нуждой!
Иль не слышишь, он плачется долей
В своей песне, идя бороздой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
Лежу під ковдрою і мрію,
Чи ж то насправді я зумію,
Подрузі казку розказать,
Слова потрібні підібрать!
Яке ж то царство вибирати,
Щоб там початок той узяти.
Яку країну, який рай,
Щоб була пісня і звичай!
Вкінці рішила іти вгору,
Любить вітри, то ж піду в гори,
Бо тут близенько десь і небо
І ангели на всі потреби.
Хмаринки зібрані всі тут,
Вони і дощик принесуть.
А потім засмієтся сонце,
загляне в Видине віконце
розквітне Вида наче квітка,
Ота ласкавая лебідка,
І буде ангелів збирать,
Щоб потім людям роздавать.
Та не для себе всіх їх кличе,
У неї серденко кигиче
І чайкою над всім літає,
Усіх цілує всіх вітає,
Усім по ангелу дає,
Забула серденько своє.
Бо он побачила сирітку
І пригорнула, вдягла в свитку
І свого ангола дала,
Щоб та щасливенька була.
Ну от, не казку розказала,
З’явилась правдонька бувала,
Про те, що в світі є подруга,
І як в тебе якась недуга,
Вона скоренко тут- як- тут
І скаже всім- щаслива будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
За темою - Сергія Єсєніна
Ниви скошені і голі
Від води туманом вкрилось,
Колесом за сині гори,
Сонце тихо покотилось!
В ямах он, дріма дорога,
Їй сьогодні в сні приснилось,
Що вже зовсім, зовсім мало
Сивих днів зимі лишилось!
Та і я почув дзвіночки,
Як в вечірньому тумані,
Рудий місяць плів віночки,
Запрягався в наші сани.
------------------------------
Нивы сжаты, рощи голы,
От воды туман и сырость.
Колесом за сини горы
Солнце тихое скатилось.
Дремлет взрытая дорога.
Ей сегодня примечталось,
Что совсем-совсем немного
Ждать зимы седой осталось.
Ах, и сам я в чаще звонкой
Увидал вчера в тумане:
Рыжий месяц жеребенком
Запрягался в наши сани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Коли Бог створив Адама
Й доглядати сказав рай,
Адам голову почухав
Й замугикав-«жінку дай».
Щоб Адамові жилося
Вигідно і без турбот,
Сотворив для нього Еву
Щоб звільнити від забот.
Все було чудово й ясно
У прекрасному саду,
Ева мужа шанувала
Розганяла самоту.
І жили б вони ще й досі,
Вірний муж й його жона,
Якби Еві не з’явився
Змій, підступний сатана.
Зашипів підлесло й тихо
-Що ж ти Ево все мовчиш
І їси те що не треба,
Ще й Адама того вчиш.-
Ти б он яблоко зірвала,
Розум з нього б спожила,
Та й Адамові сказала,
Щоб він з’їв і ти взяла.
Тоді Ева ще не знала,
Що це значить розум мать,
Завжди мужу догоджала
Щоб йому лиш царювать.
Коли ж яблуко вкусила,
Ще й Адамові дала,
Зразу думка проясніла,
Стала мудрою вона.
Залишила головою
Свого мужа назавжди,
Але шиєю крутила-
Він сюди, вона туди.
І так завжди споконвіку,
Де керує чоловік,
Жінка головою крутить,
Він кричить! До того звик.
Та жінки більше не хочуть
В тіні нищечком стоять,
Вони все беруть у руки,
Годі мужу догоджать.
Гей дівчата годі спати,
Всі берімся за кермо,
Наша сила все поборе,
Повернем, щоб "ТАК" було! .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Тихо пливе сільська річка сріблиста,
Вечір чекає на зелень весни,
Сонце сідає на гори безлисті,
Місячний ріг показався в імлі.
Захід вдягнув себе в стяжку рожеву,
Вже повернувся косар із полів,
І за дорогою в хащі березовій,
Пісні любові ведуть солов’ї.
Слухає, ласково, пісні глибокії,
Вбрана у стяжку рожеву, зоря-
З ніжністю дивляться зорі далекії,
Небу всміхається сонна земля.
За темою Сергія Єсєніна-
ВЕСЕННИЙ ВЕЧЕР
Тихо струится река серебристая
В царстве вечернем зеленой весны.
Солнце садится за горы лесистые.
Рог золотой выплывает луны.
Запад подернулся лентою розовой,
Пахарь вернулся в избушку с полей,
И за дорогою в чаще березовой
Песню любви затянул соловей.
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря.
С нежностью смотрит на звезды далекие
И улыбается небу земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Душа наповнилась чуттями,
Серце болить аж до нестями,
Шукаєш ліків у тиші,
Береш перо -летять вірші!
Сюди вкладаєш всі надії,
Що життьові оті затії,
Попустять і ти знов -вперед !
Збиратимеш із квітів мед.
Хоч працювати над цим треба,
Ти ж на землі, не серед неба,
То ж пильно пий землі нектар,
Життя твоє, це Бога дар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Моя душа немов в полоні,
А мозок стиснутий в долоні,
Піду шукати маку цвіт,
Напитися й забути світ!
Я хочу визволити душу,
Для цього, я лишити мушу,
Це грішне тіло, що болить.
Зварю навар, той маків цвіт.
Бо кажуть, це допомагає
І болі всі повідбирає,
Ще й заколисує до сну,
Лишає душечку святу.
Злетить душа моя до неба,
Це лиш одна її потреба,
А тіло на землі лишу.
Я все забуду, все прощу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Не шкодую, не кличу, не плачу,
Все мине, як той ранішній дим,
Я в стихії своє життя бачу,
Вже сріблиться мій сонячний дім!
Ти тепер затихаєш мов птиця,
Моє серце ! Куди ж ти біжиш?
Вже країна прозорого ситцю,
Не заманить в поля босоніж.
Дух бродяги! Ти все рідше й рідше,
Розгоряєшся ! Стих! Не гориш!
О, моя ти зів’янута свіжість,
Де той блиск у очах , чом вже спиш.
Я тепер став скупіший в бажаннях,
Хоч, незнана, ти снилась мені,
Немов я зустрічав весну ранню
І помчавсь на рожевім коні.
Всі ми, всі - в цьому світі в гостинах,
Вітер віє, а лист все летить ...
Ми живем в життєвих перетинах
І не можем нічого змінить!
Вірш складений за мотивом Сергія Єсеніна
"Не жалею, не зову, не плачу,"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Не питай, що тобі дарувала країна,
Запитайся себе, що ти їй дарував?
Чом ти пафосно лаєш столітню руїну,
А в будову її сам нічого не вклав.
Не прокльони й насмішки потрібні країні,
Їй потрібна твоя молодеча рука,
Своїм мозком працюй, щоби зникла вже нині,
Ця біда і терзання, відвічна тоска.
Подивись навкруги, все чекає посіву
Молодого зерна, щоб засіять лани,
Напинай свій вітрильник! Готуйсь до відпливу!
Бери в руки стерно, і свій край борони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Поки думка дрімає, співає душа,
Поки місяць вгорі світить ясно,
Вона зорі збирає до мого коша,
Щоби думка з'являлася вчасно!
Поки чую удари у серці моїм
І тепло заливає все тіло,
Я живу, я люблю, душа скинула грим,
Беру зорі ! Життя засріблило!
В небосхил прокладаю доріжку свою,
Буду йти і нести віру вічну,
Я життя володар, я іду ,я не сплю-
Поки межу знайду потойбічну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
У хаті плакали малі голодні діти,
А піч холодна стояла у кутку,
Лежала мати, нічим обігрітити,
Вона не чула більш дитячого жалю.
В руках тримала замерзлу картоплину,
Яку знайшла десь в полі у снігу
Та пару колосків завернутих в хустину,
Не встигла розділити, що кому.
Прохали діти-« Матусенько проснися,
Дай їсточки, а потім будеш спать»-
Мати дивилася незрячими очима
На покуть де святі в рядок стоять.
Вони мовчали, дивилися з під лоба,
Чим допоможуть? З покуття ж не зійдуть!
Вони не в силі матір розбудити
І їсти дітям також не дадуть.
О Боже праведний, за що ж такі наруги
Над краєм, де Ти завжди на устах,
В молитві складені до Тебе в журбі руки,
За що ж карався люд у тих роках?
У тридцять третім врожай буяв на славу,
Могли б весь світ тим хлібом накормить
Та нові «власники» зерно повимітали
І за селом воно погноїщем лежить.
Не лиш Максим ховав зерно в полову
Багато мріяли хоч якось запастись,
Їх куркулями звали, все забрали,
Ніхто не міг від їх злоби спастись.
З Максима насміх між селянами зробили
Плякат на плечах , -«дивіться ось злодій!
«Хованням хліба , соціалізму не збудуєш!»-
Байдуже їм, що діти гинуть від отих затій.
Максим ішов, спустивши очі в замлю,
Ту що з дитинства понад все любив,
Вона ж була кормильниця родини,
Тепер знущання комсомольськії терпів.
А все за те, що молодечу силу
Уклав , у тяжко запряцьовану ріллю
І опиравсь, щоб землю не віддати-
«В колгоспне стадо, казав, я не піду »
І не пішов. Зате його забрали
Сибірську землю даром оброблять.
Сміялись, «не хотів в колгоспі працювати
То будеш тут своє життя картать.»
Та нитка життьова була недовга,
Перепиляла крижана зима,
І без труни під снігом закопали,
Сім'ї сказали, «він втік, його нема».
Чекала Ганна, колисала діти,
Збирала по полях гниле зерно,
І тішилась якщо знайшла зернину
Замішане з болотом все в одно.
Варила юшку і таке давала дітям.
Сама ж не їла, щоб більше їм було,
Від голоду вже пухла й часто мліла
Так гинуло й розграблене село.
Чекала із надією Максима.
Часто дивилась в заморожене вікно,
А він не йшов, від стогону будилась,
Та то в сусідів віднайшли зерно.
Били людей без жалю й де попало,
За те, що жменьку заховав того зерна,
Брали й від тих, що до колгоспу записались,
Щоб норма здачі доповнена була.
Ганна ховалася забравши діток з хати
Тікала в ліс, чекала тишини,
Тоді ізморена до хати поверталась
Обходячі сусідськії тини.
Село мовчало, не було тут скоту,
Ні гавкання колишніх сторожів,
Скот весь забрали, а собак поїли,
Не для селян зійшов зерна посів.
А вечором сільрадські худі коні
На віз збирали трупи по селі
І за селом у спільную могилу
Вкидали всіх, були ще там й живі.
Ось так Вкраїну нашу «визволяли»
«Щастя комуни» у народ несли,
За слово , що любиш Україну,
Товарними вагонами в Сибір везли.
Прийшов вже час сказати світу правду
Що не природа насміялась над людьми,
А та пекельна ненависна влада,
Втоптала в землю волю чобітьми.
---------------------
Над ранок вийшли діти босі з хати
І кликали сусідів помогти,
Матусю рідну щоб зі сна збудити,
Бо спить й не бачить їхньої біди.
Та вже не встала матінка з постелі
Та й тато щастя із Сибіру не привіз,
Тинялись дітки по селі голодні,
Аж поки в яму не забрав їх сільський віз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
Тиха, все ж сповнена життя,
Лежить пустиня. Дрімає.
Її містерії ще треба зрозуміти.
Піщані бурі творяться раптово,
А після бурі-спокій.
Цілком таке життя людське,
Завжди хитається між миром і війною.
Розкидані тіла вкривають землю,
Не винні разом з винними лежать
В спільній могилі.
Поранені кричать, здорові плачуть
А «люди миру» живуть у боєвій країні.
Вояки згублені, дають сигнал "РЯТУЙ",
Смерть яструбом літає понад ними.
Задимленим, туманним небом,
Шукають вбивці в прохолоді ночі
Жертви ,щоб задовольнити апетит.
Продовжується гра-ховайся і знайди-
Сильні проти слабких!
Чорна лисиця шукає здобич.
В появі світла никне темнота.
Окопи - спасіння вояка від снів примари,
При світлі струшує темряву,
Щоб знову йти на ворога,
Який не знати де. Шукає!
Розстрілює тіла,із хат лишає попіл.
Так хоче миру. А він захований
У ясних днях пустині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
Котяться хвилі, цілуються з вітром -
В екстазі кохання розіб'ються вщент...
Море бушує невпинним алюром:
І знову, і знову - обійми і смерть.
Сонце, розпалене, вилилось кров’ю,
Вечір котив з поза обрію тінь,
Море піддалось , втомилось любов’ю –
Вітер останню вдихав голубінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013
На дворі січень! Ой січе ,
земелька почорніла,
не весело і дітворі,
Зима не забіліла!
Хтось поскупився на вбрання,
не вбрав дерева шовком,
покорчились пусті гілля-
Чи хтось розкаже толком,
хто пряжу вкрав, куди сховав,
Ще ж до весни далеко!
Ану зима, сніжку добав,
Тобі ж це зовсім легко.
Ти не барися, бо весна
уже там, за горою,
ось перескочить , й тут вона!
Поллєшся ти водою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Коли Господь творив першу людину
Та планував продовження людства,
Для прикладу Він дав закон природи,
Змінні сезони, щастя й невигоди,
Щоб цим керовано було людське життя.
Так як весна дає бруньки розквіту,
Людина родиться ,щоб сили набирать,
Сонце оживлює плоди всі соковиті,
Дають поживу, щоб були всі ситі,
Людині дано над землею панувать.
Приходить літо і теплом зігріте,
Зерно достигле косять косарі,
Квіти цвітуть і творчість процвітає,
Людину до висот Бог закликає,
Немає спину помислу землі.
Осінні дні приспішують людину,
Щоб не спізнилася зібрати весь посів,
Тоді Господь у всьому помагає,
Осіннє сонце скоро погасає,
Господарь з поспіхом кладе добро в засів.
А зиму дав, щоб люди відпочили,
Щоб тішились та грілись по хатах.
Хай сніг пушистий стелиться у полі,
Прийшло Різдво і радості доволі,
Христос родився, колядки на устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
Реве вітер диким звірем,
Дуби нагинає,
Піднімає в морі хвилі,
Піною кидає.
Пролітала зграя чайок,
А одна відстала,
Скиглить, плаче одиноко
Чом зграя не взяла.
Ой не плач же чаєнятко
Вітру не жахайся,
Мине вітер, втихнуть хвилі,
Тоді й підімайся.
Роспростаєш свої крила,
У небо знесешся,
Наздоженеш свою зграю,
В проводі озвешся.
І почують тебе чайки,
Ті що залишили,
За тобою в світ полинуть,
Їм додаси сили.
Бо, як проводу немає
І нема дороги,
Будуть зграями літати
На чужі пороги.
Ой летіло чаєнятко
Та вже й орлом стало,
Втихнув вітер, піна зникла
Домівка вітала.
‘’’’’’’’’’’’’’’’----------‘’’’’’’’’’’’’’’’’
Ось таке то, добрі люди,
Буває у світі,
На кого кидають камнем,
Буде володіти.
Й не похилиться калина,
Цвістиме горячо,
Вітер хмари порозгонить,
Людство стане зряче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
Він сильний був, хочай життя пекуче,
Старалось гнуть його сильний хребет,
Та його слово тверде і рішуче
Спиняло зло і нищило ущент.
Безстрашний був, нічого не боявся.
Поради не від кого не приймав.
Він вершник -на коні своєї долі!
Борець життя і розповсюдник прав.
У серце не пускав бездійні мрії,
Гартований наукою життя,
Він дозволяв собі лишень надії
На краще завтра, щастя і добра.
Такий він був в очах, що його знали.
Твердий, не зламний , відданий юнак.
Він посвятив життя для України,
А не схибнув, не зрадив свій маяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Друг другу завжди простягає руку,
Вітається, чи каже – ну пробач!
Буває ,з дуру ,всунеться в багнюку,
Часом на дружбу кине налигач.
Товариші завжди знайдуть розв’зку,
Не кинуть на поталу ті роки,
Коли ділили виграші , поразки-
Не били ,на прощання, черепки.
Хіба ж так тяжко вимовити слово-
Зробив помилку- не хотів, прости!
Давай почнемо нашу дружбу знову,
Збудуємо розвалені мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Натискав на ґаз, Іванко,
Поспішав додому,
Грузовик гудів і злився,
Торохтів при тому.
Пес ,Сірко, сидів в машині,
На Йванка дивився,
По собачому так думав:
- А щоб ти сказився!
Кінь в причепці розгойдався,
-Ну куди спішиться?
Чого так жене машину?
Це ж можна й розбиться!
Виїхали на той шлях,
Що змійкою вився,
На закруті в стовба вдарив,
У рів покотився.
Харчить кінь, собака виє,
Кров із них стікає,
А Іванко ледьви диха,
У кущах конає.
Поліцай якраз під’їхав,
Побачив картину,
В нього серце було добре,
Полюбляв скотину.
Бачить, кінь у сильних муках,
Пустив кулю в лоба.
Лежить Сірко потовчений,
Й тут тяжка жалоба.
Коли чує, постогнує,
В кущах хтось озвавася ,
Поліцай й туди підходить,
Із трудом дістався.
Лежить Іван, весь побитий,
Носа витирає.
Поліцай , в руці з наганом,
Івана питає-
Як себе ти почуваєш?
Іван настороживсь,
-Краще й не було в житті,
Йти додому можеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
В одному селі в столярні,
Якраз мали вихідний,
Скликали усіх на збори,
Розібратись хто важний.
Інструменти всі з’явились,
Тут сокира і пила,
Молоток,гибля, скребачка,
Цвяхи гострі, рашпиля.
Без упину говорили
Кого викинуть в сміття?
Геть з столярні! Не потрібні!
Щоб не було й вороття!
Один каже,- геть з пилою,
Бо загостра і прудка,
Все зубами переїла,
Непристойна і їдка.
Другий каже- гибля гнати,
Бо постійно все дере,
Без розбору зніма шкіру,
Все під себе підбере.
А якийсь кричить нестерпно,
Молотка позбутись в мить!
Твердий і різкий характер,
Сенс життя, це тільки бить.
А пощо нам здались цвяхи?
Все чіпляють навкруги,
Та й рашпиля геть з столярні,
Всі вони лиш вороги.
Тут нараз столяр з’явився,
Всі замовкли як один,
Зупинилась суперечка,
Знали що господар він.
Взяв столяр у руки пилку,
Дошку гарно обпиляв,
Потім гиблем все почистив
І до рук сокиру взяв.
Відрубав важну частинку,
Вжив скребачку для мети,
Вичистив усе гарненько,
Ніби можна й відійти.
Але ні, все склав до купи,
Молотком тут цвяхи бив,
Всі чекали з нетерпінням,
Що ж це майстер сотворив..
Не могли із дива вийти,
Бо колисочка нова,
З під руки у майстра вийшла,
Де колишуть немовля.
То у чому ж тут наука?
Всі ми в Бога преважні,
Він Творець усіх задумів,
Ми, господарі землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Рука знов тягнеться писати ,
Тремтить душа, а слів нема.
То чи ж зумію я сказати,
Чому в душі стоїть зима.
Чому погасло в ній багаття,
Застигли в холоді думки,
Хто притрусив усе прокляттям
І заморозив всі замки?
Перо в руках, день не повторний.
Болить душа. Тисне тягар.
Чому папір, мов нічка, чорний?
Слова, слова – верніть свій жар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
Коханий мій, моя любов,
ПІдняті в нас вітрила
І ми пливем на вічний зов,
Що нам любов відкрила.
Гойдає човен, вітер дме,
Та нам цього і треба,
Любов в обіймах розцвіте,
І виросте до неба.
І там на обрію чудес,
Розтопимось у хмарі,
Коханням вкриєм світ увесь,
З’єднаєм усі далі.
Коханий мій, любов моя,
Ти перший і останній,
Завжди в житті була твоя,
В досмертному коханні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
Країно рідна, земля моя безкрая,
Доки носитимеш тавро своє без слів.
Як довго ще копатимуть могили,
Коли ж ти вже покажеш свої сили,
Спиниш наругу, щоб кров не пила зграя,
Чому ховаєш свій священний гнів.
В могилах крик, неспокій душ забитих,
Благають пімстви за своє життя,
Яке скосили вороги народу,
Забрали честь і гордість і свободу.
Вони ж лягли не приєднавшися до тих,
Які вели народ на хрест розпяття.
Вожді керують, вдягнувши маску волі,
Паплюжать лан і ясні твої зорі,
Загнали люд в чужі краї у рабство
Й немає кари за таке нахабство,
Оправдують себе, що то повії
Шукають легкого життя і долі.
Коли ж ти, Господи, введеш свої закони
Щоб задзвонили справжні волі дзвони ,
Щоб люд не їхав в рабство на чужину,
Вкладав знання в свою рідну країну,
Щоб квітло поле, й золотилася пшениця,
Родинним щастям повнилась скарбниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
Хто міряє життя роками,
А дні марнує у чеканні,
Той не живе, а лиш збуває
Безплідно час у наріканні.
Кожна хвилина, дар від Бога,
Вкладай у неї свою мету,
Не знаєш ти коли скінчиться
Полет останній в даль святу.
Хвилини йдуть, твори і думай,
Не промарнуй своє життя,
Бери зі світу все найкраще,
Бо щезне все без вороття.
Й не думай ти,що гіркі сльози,
Зупинять час, і біг тих днів
Того що є, уже не буде,
Розтане все серед віків.
Ніхто і словом не згадає,
Як ти свої роки числив,
Хіба що може хтось спитає,
А хто ж він був, невже ж він жив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
Минуло літо, стишились діброви,
Притихло все, коротші стали дні,
Туга в душі, журба стискає брови,
Без спину нижуться мої роки, думки.
Різні кольори в нитку насиляю,
Вже нав'язала он який шнурок!
І ще нижу, хоч барви вже линяють,
Вони мої і з них роблю вінок.
Часом візьму і штучно підфарбую,
Дурю себе- далеко ще зима.
І ту зернину кожну поцілую,
Яка б вона кольором не була.
Для мене кожна з них- моя перлина,
Кровинка чи пушинка із життя,
Промінчик сонця чи дощу краплинка-
Я все нанизую, аж скінчиться буття.
Та прийде час і всі оці зернини,
Ляжуть зі мною в чужу, темну глибінь,
Лишень душа чекатиме години,
Щоб знову жити, не знаючи терпінь.
А може згодом проросте зернинка,
Коріння пустить і зацвіте мій квіт,
Вітер підхопить і понесе пилину,
Де перша та зернина, де мій рід.
Я там воскресну й квіткою малою,
Десь під вікном вкраїнським розів'юсь,
І там спочину,щоб цвісти весною,
В рідній землі навіки залишусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
Життя це гойданка, яка дістала поштовх
Лиш раз один, Всевишнього руки
Й ми летимо із усміхом до сонця,
А потім падаєм, вмирають всі думки .
Ось так й гойдаємось, інакше не виходить,
В нас завжди поруч щастя і печаль,
То сміх дзвінкий, то сльози кришталеві,
Цвіте весна, то знов осінній жаль.
То сонце гріє ласкою із неба,
То місяць нам покаже срібну путь,
А гойданка життя ні на хвилину
Не спинеться,бо це і є життєва суть.
Не затормозиш, хочби і як хотілось,
Хоч на хвилинку зупинити рух,
Лиш перст Господній поштовх той зупинить,
Візьме в обійми душу твою й дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
Красунь багато є на світі,
Та кращої ніж ти нема,
Бо в тебе сонце в душі с’яє,
Своїм темлом мене вкриває
Бо ти, моя, бо ти моя !
Люба,
Ти моє сонце, схід і захід!
Люба,
Ти ніч, і день, хвилини хід!
Люба,
В твоїх обіймах я німію,
В бурхливих водах йдемо вбрід.
Нас Бог з’єднав навік з тобою,
Між нами простору нема.
В нас доля сплетена кармою,
Зв’язалась Божою рукою,
В душі оселена краса.
Люба,
Ти моє сонце, схід і захід!
Люба,
Ти ніч і день, хвилини хід!
Люба,
В твоїх обіймах я німію,
В бурхливих водах йдемо вбрід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Прийшло на думку яйцям курку вчити,
Як їх нести, та як на них сидіти,
Щоб, бач, на них не тиснуть, не сідати,
А так лише легесенько стояти,
Щоб їм лежалось вигідно, просторно,
А вилупившись, щоб вони проворно
Побігли геть у поле погуляти,
Щоб їм не заважала курка- мати.
-Ну що ж, сказала курка-мати,
-Зроблю вже так, як хочете , малята.
Нанесла яєчок у купку поскладала,
На них не сіла, а так лише стояла,
Вони ж холодні в купці всі лежали,
Бо материнської любови не бажали.
Не розуміли, що материнське тіло
Дає тепло і без його не вийде діло.
Отак вони б і досі так лежали,
У зародку б померли, самохвали.
Казать, що матері для них і не потрібно,
Бо головне, щоб їм лежалося вигідно.
Життя б у них ніколи не почалось,
Рід би пропав, ніщо б не розвивалось
І не пішли б у поле погуляти,
Якби не приголубила їх рідна мати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
-Мaмочко, подивися~ яка краса!
Вигукнула я , показуючи на озеро, що пробувало заховатися у безлистому лісі. Але навіть той краєчок , який можна було бачити з дороги, відкривав панораму срібнистої поверхні спокійного плеса, яке ніби дрімало, не подаючи жодної ознаки життя. Чому ми ніколи його не зауважували раніше? А ми ж їздили цією дорогою не вперше. Мама мала на це відповідь.
-Знаєш доню, ми ж тут ніколи не бували пізньою осінню. Завжди їздили цією дорогою в літні горячі дні, коли густе, зелене листя цілком закривало це озерце. Шлях наш вів у маленьке, але мальовниче містечко над Десною, де жила моя бабуся, мама моєї мами. Озерце було маленьке ,а тому і не привертало увагу подорожуючих.
Приїхали до бабусі і після поцілунків та обіймів мені дуже захотілося знати більше про те заховане озерце.
-Бабусю, а чи ти знаєш про таке малесеньке озерце, що там заховане у гущавині лісу?
-Так дитинко, то “Замкниада”.
-Як, як? перепитала я. Бабуся повторила ще раз.
- “Замкниада”.
-А чому така дивна назва?
-Це було вже дуже давно.Озерце було власністю одного богача. Він мав тут прекрасну дачу, куди літом приїжджав на відпочинок зі своєю ріднею. У нього була одинока донька, Ада, яку він любив понад усе на світі. Озеро, хоч і маленьке, але дуже глибоке. Батьки забороняли Аді заходити до води, коли не було нікого поблизу. Одного разу назїжджалося багато гостей і пан влаштував велике прийняття. Всі ,якось, забули про Аду. Вона бавилася недалеко берега, підкидала м’ячика. М'ячик покотився у воду і Ада скочила за ним, щоб його дістати. Плавати ж ще не вміла, бо мала всього шість рочків. Вода швидко проковтнула маленьку дівчинку і її не стало. Згодом, всі шукали Аду, але її ніколи не знайшли. Озеро, так якби замкнуло дівчинку у своїх глибинах і знову заснуло спокійним сном. У пам'ять дівчинки, батьки назвали озеро болючим ім’ям “Замкниада”. В ньому ніхто не купається. Кажуть, що сміливців, Ада забирає у свої глибини, а потім, темної ночі, виходить з ними на берег , щоб побавитись м’ячиком. Чи правда це, ніхто не знає. Вона, так само замкнута, як і сама Ада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Дзвінок- алло, то як, які новини?
Чи вже порадував біленький сніг зими?
Чи вже в думках родилися картини,
Писать вірші у ці вечірні дні?
Знайшла альбом. Така краса! Картина-
Замерзле озеро, навколо кургани,
А недалеко, он стоїть хатина,
В ній дні минали, неслись у даль пісні !
На ковзанах! І ллється сміх діточий!
Чуть викрики- Оксаночко лови!
Петрусь прижмурив он від сонця очі,
Тримала Ланочка татуся за штани!
Хіба ще є якесь інакше щастя,
Як наші діти, внуки дорогі,
Це повсякденне радісне причастя,
Чаша ноповнена! Гей, мрії голубі!
І ось таку картину відродила,
Вона повіки в серці ,мов жива,
Хоч вже минули рОки-освіжила!
В альбомах далі вся наша сім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Втікали роки, в'януло кохання,
Посохлим листям прикривали жаль,
Лиш поцілунок першого пізнання,
Метеликом роздмухував пожар..
Життя плило, мов в морі потопало,
В сольоних водах никнули сліди,
Усе що любе гинуло, зникало,
Лиш у думках повіки будеш ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Куди поділась радість Свят Різдвяних?
Який же злодій вкрав це почуття?
Хто наскладав дарунків цих льодяних,
Забувши, що родилося Дитя!
Пустує місце, тане мов сніжинка!
Не чути сміху , гамору, розваг,
Розїхались ! Лишилася картинка,
Що відзеркалює минуле - днів наснаг!
Лиш бродить сум кутками по кімнатах,
Молитва не розтоплює цей лід,
Пливуть роки у життьових принадах,
В тіні Христос . Різдвяний сонцесхід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Питалися дітки матусі:
-А звідки бабуся взялась?
Чому вона звжди у русі,
І пильно так дбає про нас?
Чому, коли бабця змерзає,
Вдягає нас в светри й шапки,
А голод коли відчуває,
Годує! Хіба ж ми шпаки?
Чому, як бабуся сумує,
Вона розважає лиш нас,
Коли щось болить, нас лікує,
Заснула б, до нас- " Спати час! "
Всміхнулась матуся до діток
На сон приласкала нас знов,
Горнула до себе лебідок-
Бабуся- це вічна любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013
ЗасніжИло подвір’я і всі хідники,
Поколіна вгрузаю у холод,
Замерзали мої ще нові чобітки,
І бурульки звисали навколо.
А я йду не спинюсь, он хатина в саду,
Світлом моргають, кличуть віконця,
Там зібралась родина в цю Нiч Пресвяту,
Святкувати народження Сонця!
Бог на землю зійшов, Словом всіх обдарив-
Прийміть в душу цю ясність відвічну!
В світлі зникне пітьма, Бог вогонь запалив
Зніс із неба любов непорочну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013