| Сторінки (4/317): | « | 1 2 3 4 | » |
Про втрати запитайте у солдата,
Повідає усе і без брехні,
Як рятував Він побратима – брата,
Виносив у пекельному вогні,
І на своєму другу - «Патріоті»
Збирав Їх - і убитих, і живих,
І проривався у боїв клекоті,
Щоб рятувати тих - хто не затих.
Пронизана і болем, і журбою
Воїна сповідь, та що віч на віч,
Увесь Він там - на ратнім полі бою,
Де у одне злилися день і ніч.
Тремтячі руки, і надривний голос,
Гірку сльозу змахнув з пошерхлих губ –
Міцний, родючий і незламний колос,
Духовний, світлий український дуб.
Ми плачемо обоє – Він і я,
До себе пригортаю Його руки…
Яка жорстока часу течія…
Ні з чим не порівняти усі муки.
Піднявся Він і підрівнялись плечі,
Назад пішов по спаленій ріллі…
У пекла повернувся глибонечі,
Щоб зберегти нам світло на землі.
27.11.2022 Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
А чи хто сьогодні знає
Де ключі від того «раю»,
На який була надія,
І смішна, наївна мрія?
А за мрію про химеру-
Владу маємо – фанеру.
Без ідеї, і основи,
Замість справ, одні розмови.
Так з народом і буває,
Як не цінить те, що має,
На майбутнє буде знаком,
Щоб не мати дулю з маком.
20.03. 2021р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Я мрію щоб у тебе була слава
Висока, Україно, осяйна…
Щоб ти, єдина і свята державо,
Лише ділилась гідністю сповна.
І не у розкоші жадане щастя,
А у простому гідному житті,
Коли мене прикриєш від напасті
І бачитиму світло в майбутті.
І мрійників таких, як я, немало,
І мрії не наївні і сліпі,
А щоб біда тебе не розтоптала,
Ми підпираємо з усіх боків.
І діями і словом і думками…
Ти тільки виживи у хаосі оцім,
Щоби Герої, що за тебе впали,
Пишалися у Царствії святім.
08.06. 2021р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
Задума серце моє крає
Вона подовгу не втихає,
За землю-страдницю болить,
Не відпускає і на мить.
За пересохлі малі ріки,
Ліси понищені навіки,
А ними дихала земля -
Твоя, мій брате, і моя.
Нині навкруг бензину чад,
Уже нема шляху назад,
Бур'ян їдкий, чагарники,
А ще повсюди смітники.
Вони пекельні її рани,
І їй від них ой як погано.
Хіба від цього щастя буде?
За це карає небо, суде.
Злоба і війни, брат на брата…
Не тим земля нині багата.
А їй - землі усе болить,
Вона ж бо мріє про блакить.
Щоб дихалось на повні груди,
Звільнились від жадоби люди
Уберегтись допомогли,
ЇЇ любити почали.
Зеленооку, весняну,
Червлено-літню, запашну,
У грушах, яблуках доспілу,
Засніжену і серцю милу.
І ця любов була в усьому
І у великому й малому,
У вчинках совісних, людських,
Що вбережуть від лиха всіх.
Подай нам, Господи, прозріння,
А годувальниці спасіння.
Вона чекає наших рук,
Що вивільнять її від мук.
Від мук зневаги, забуття…
Земля жде ласку, як дитя,
Скільки добра ми їй дамо –
Отак усі й заживемо.
07.02.2017р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2019
Усе навкруг закутане снігами,
Зими давно такої не було,
Як добре свято зустрічати в мами –
До неї завітати у село.
Різдвяний вечір, прибрана хатина
Із вікон сяйво падає навстріч…
У Святий вечір кожен з нас - дитина,
Літа на мить скидаємо із пліч.
І спогади, як на Різдво гостинці:
Там на ялинці - мамині коржі,
На сірнику горішок у сріблинці,
А вікна – дивовижні вітражі.
А біля ліжка гілочка ялинки,
На ній цукерка сяє і манить.
І ланцюжки з паперу і сніжинки…
Благословенна Богом - свЯта мить.
Обтрушує від снігу ноги тато,
Несе у хату оберемок дрів,
Щоб у морози тепла була хата.
Під образ дідуха для врожаїв.
А мама, розрум’янена від печі,
Виймає довгождані пироги
І щедро наділяє їх – малечі –
Дитинства незабутні береги…
06.01.2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
На галявині, на пні
Сіли зайчики сумні
Берегти свою яличку
Зовсім юну, невеличку,
Бо поганий чоловік
Укоротить її вік.
А для зайця це домівка –
Кожен кущ і ця ялинка.
В лісі їх було багато,
Та понищили на свято.
І тепер лише пеньки…
Ну а людям невтямки
І продовжують рубати,
І ялинки прикрашати.
А як стрінуть Новий рік,
ЇЇ кинуть на смітник.
Голу, сіру, без прикрас,
Де пролежить довгий час
Серед хламу і сміття
ЇЇ згублене життя.
Отому сидять на пні
Нині зайчики сумні.
02.12. 2018р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
А, можливо, і не треба,
Щоб хапати зорі з неба.
Просто жити і творити,
І добро навкруг робити.
Бути в злагоді з собою
У душевному спокою,
Чути землю під ногами
З урожаєм і плодами,
І усе оберігати,
Що у спадок дала мати.
Наробившись до знемоги,
Змити втому, вмивши ноги,
Сісти ввечері край хати
І на зорі поглядати.
27.07.2018р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2018
Де ви, мої вітрила?
Вдивляюся в далечінь…
Хмарина сива закрила
Неба усю голубінь.
А чи були ви у мене,
Чи вигадала собі? –
Червоні ви, чи зелені,
Чи, як небеса, голубі.
Та і яка різниця,
Якими були колись,
Бо журавель, не синиця –
Я линула з вами у вись.
І щастя цього польоту
Уже не забути мені
І юних небес вільготу…
Вітрила мої осяйні.
12.04.2018р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
- На ранок, щоб і духу не було,
Ти чуєш, бабо клята-переклята,
І вимітайся у своє село,
Стара непотріб, в тебе є там хата.
Тремтіли ноги і тряслися руки
Бабуся речі в клунки запихала.
Бувають, Боже, і такі онуки…
Коли дітей ростила, хіба знала?
І проти ночі виганяє з дому,
Нема куди податися убогій.
Не приведи так, Господи, нікому
Та незбагненні наші всі дороги.
Яка там хата в неї у селі?
Уже давно усе порозтягали –
Дверцята з грубок на метал здали
І навіть двері злодії украли.
Посеред ночі плентається баба
І тягне на собі нехитрий скарб,
Колись, як дзвін, а нині дуже слаба.
Такий від долі, мабуть, в неї карб.
І хоч на серці біль, велика мука,
Та баба звикла їм усе прощати
І знову виправдовує онука,
Що протии ночі вигнав її з хати.
Людська жорстокість де її межа,
Як рідну бабу виганяють з хати?
Підбив рахунок – баба їм чужа.
Життя своє забув порахувати.
24.04.2018р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
А хата, як людина,
Вмирає помаленьку.
Немає уже тину,
Уже не чепурненька.
Бур'ян навкруг буяє,
Гілля вростає в стіни,
Усе, ніби, волає
На поміч до людини.
На вікнах чорна плівка
І комину скорбота…
Була колись, як дівка,
Нині німа-німота.
13.04.2018р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Там у окопах – на передовій,
Ти не зустрінеш сина депутата,
Міністри не дадуть своїх синів
Від ворога країну захищати.
Її боронять уже котрий рік
Прості сини від плуга і від рала.
Боронить український чоловік
У кого долю погань ця украла.
Болючі втрати мало не щодня
Синів, що полягли за Україну.
І заголосить знову вся рідня,
Бо їхній син навіки їх покинув.
У материнських зболених очах
Поселиться навік журба велика,
І спогади про щастя по ночах,
І цим ночам уже не буде ліку.
Купаються у розкоші палати,
Синочки їх не на війні – живі.
Голосять українські бідні хати
Сльозами матерів, дітей і вдів.
17.01.2018р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Ми не бидло й не раби,
Досить нам уже ганьби,
Піднялися за свободу,
Долю гідну для народу
І сьогодні він не згас
Волелюбний дух у нас.
Він не жевріє - палає,
Шлях до волі осяває.
Нині нас уже багато.
Воля буде! Буде свято!
То ж тремтіть усі іуди
Не сховатись вам нікуди.
Суд гряде і Божа кара
Ворогам, що ніби хмара,
Оточили звідусіль,
І прицільно бють у ціль,
По повсталому народу,
Що виборює свободу.
11.11.2017р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
А Він загинув і за тебе,
Щоб ти спокійно жив, кохав…
Тримав Він над тобою небо,
Як ти у ліжку міцно спав.
Купаєшся у теплім морі,
В розкішний ходиш ресторан,
З вікна милуєшся на зорі,
В теплі прилігши на диван.
А Він, як ти, хотів же жити,
Радіти сонцю і весні,
За руку діточок водити –
Не пропадати на війні.
Та Він пішов, не міг сидіти –
Крок у безсмертя навіки!
Не народились його діти…
Тобі і досі невтямки.
Що за життя твоє розкішне
Велика сплачена ціна…
Бо горе матері невтішне,
Криниця сліз немає дна.
Дві паралелі, два світи,
Їм не судилось перетнутись
Які ж ви різні Він і ти -
Тобі Його не осягнути.
10.03.2017р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017
Яким він буде – ранок без війни?
Як важко уявити це сьогодні.
Його не стрінуть воїни-сини,
Що відійшли у небеса Господні.
Заплачуть гірко, тужно матері,
Ніхто їм не поверне уже сина.
Не злікувати їх на вівтарі,
Чи не забуде жертву цю країна?
Скалічені у цій війні навік
Бої згадають і ридання мами,
Що до війни, як всі, був чоловік
Із дужими руками і ногами.
А у окопах - на передовій,
Згадають усіх друзів-побратимів
І нагадає пам*яті сувій
Пекельне літо і червоні зими.
І кулаком гартованим в боях
Сльозу змахнуть гірку і накипілу,
Не побажають, щоб ніколи й в снах
Війна прийти на землю не посміла.
04.02. 2017р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017
Відчай сходить із сльозами -
Я ще плачу… Слава Богу.
Від розмови з ворогами
Затуманило й дорогу.
Рясно скапують сльозинки,
Душу щедро умивають,
Щось в мені ще є від жінки…
Коли сльози не вщухають.
Не слабка і не плаксива,
А буває пробиває,
Бо душа від болю сива
І сльозині ціну знає.
Як дитина, ревно плачу,
Кулаками утираю…
Вороги, я не пробачу,
Ми ніколи не програєм.
Затаїлися в чеканні
Вас, лукаві, наскрізь бачу.
Ви не перші й не останні,
Бійтеся коли я плачу.
23.01. 2017р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Оплачена тусовка набридла до знемоги,
Усіх збиває з толку і вірної дороги.
На нас їй наплювати, на наші ідеали
Тусовщики у владі нас першими здавали.
Пора її зчищати, бо, як іржа, з'їдає.
Ні гідності, ні честі тусовка ця не має.
19.10.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Здолаємо поганців,
Лад вернемо додому.
І випрямимо плечі -
Не сумнівайтесь в цьому.
У хаосі захмарнім
Вони, як риба в морі,
І множаться безкарно
На всенароднім горі.
Хребет покірно гнули
І крихти підбирали,
І мало не заснули…
Поганці не зівали...
Щоб гідру цю прокляту
Навік перебороти,
Добро вернути в хату –
Берімся до роботи!
19.10.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Лякають війною, бідою, зимою…
Знайомі нам виклики вражі оці.
Ганебніше жити під злою ордою
Тримаючи вічно синицю в руці.
Не сміймо пускати у душу зневіру,
Вона заважає іти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо віру
І будемо далі ярмо це тягти.
Вставайте диванні - лежачі, сидячі,
Усі хто чекає на манну з небес…
Землі нашій важко, вона нині плаче,
Потрібно, щоб дух її знову воскрес.
28.09. 2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
Небесна сотня, потім ще і ще -
Звитяга, мужність линули у небо,
А нині ціла армія уже
З небесних вікон дивиться на тебе.
За усіма слідкує на землі
Небесне військо мужніх патріотів
І на своєму ангельськім крилі
Країну підіймає на висоти.
На ці висоти де росте душа,
Звільняємся від бруду і омани,
І ворогам дамо ми відкоша,
Коли полізуть звідусіль незвані.
Переживемо зайд і брехунів,
І зрадників, і ворогів відвертих…
Небесна армія із воїнів-синів
Країні не дозволить вмерти.
І на поріг зневіру не пускай
Звітуємо Героям ми, як Богу,
Тягар знущань буває через край,
Та подолаємо важку дорогу.
11.08.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
Вороги ви проклятущі
Ви для нас не всемогущі,
України вільний дух
Розіб*Є у прах і пух.
Приспів:
Будемо ми вільні,
І, як криця, сильні
І ніякий ворог
Нас не зітре в порох
Начувайся підлий враже
Ми тобі іще покажем…
Хай Господь вам воздає
І в придачу додає.
Приспів;
Ворог різного ґатунку
Для країни гірше трунку,
Тож єднаймося, брати,
Щоб усіх перемогти.
Приспів:
Ми веселі, працьовиті
І у нас розумні діти
Подолаємо руїну,
Відбудуємо країну!
Приспів:
Співається на мелодію української народної пісні "А я все дивлюся де моя Маруся"
20.07.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016
Немає радості, ой як немає,
І Свята Трійця не помагає …
Гинуть найкращі наші герої,
Навіть у свято убили троє.
І посіріло для мами літо,
І плаче небо, і чорні квіти…
Життя віднині - на до і після,
І недоспівана синова пісня.
19.06.2016р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
Не буде усмішок, рукостискань
І правнуки війну цю не забудуть…
І помста наша буде без вагань,
І Божого за це не буде суду.
Забути як - скалічених навік?
І тих, що полягли на полі бою?
Фрагменти тіл, а був же чоловік
І перший затулив усіх собою.
А як забути руку юнака,
Що відтяли за «Слава Україні!»
І зраду Іловайського котла,
Що випікає болем груди нині.
Останню пісню кіборгів забути
За мить, як відійшли у вічність???
Щомиті там повторювались Крути
І віра в диво, не в кінець трагічний.
То ж усмішок примирення не буде.
Прийдеться за усе відповідати.
Нехай їх переслідують усюди
Сирітські очі і зчорніла мати.
10. 06. 2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Незбориму силу неба
Бойове святе братання,
Увібрала все у себе
Лінія розмежування.
Зрада, відчай, сум великий
І обірване кохання,
На страждання многолика
Лінія розмежування.
Ця межа віками зріла
І у нас нема вагання
Наша міць і духу сила
Лінія розмежування.
Попри горе і утрати
І усі розчарування
Розіб’є неволі грати
Лінія розмежування.
2.06.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016
Ці ганебні вихиляси,
Політична кон’юнктура -
На зацькованім народі
Не витримує і шкура.
І тріщить, і кровоточить,
У рубцях, як від прокази…
Захлинаємся сьогодні
Від ганьби і від образи.
І до болю тисне в грудях,
І кулак , як судний молот,
Нашим гнівом упаде
На усіх, хто сіє голод.
Все було уже не раз,
Але нас їм не здолати,
Як непотріб і сміття,
Ми їх викинемо з хати.
14.05. 2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Розпинають мародери
Люд убогий на хрести,
Прописали ненажери
Нам виснажливі пости.
А самі не луснуть мало,
І без міри, а жеруть…
Світ увесь уже дістала
Ненаситна їхня суть.
І принижені сумою
Змін чекаємо дарма,
Ще лякають нас війною,
Ніби в нас її нема.
Я не заздрю їм пихатим,
Слава Богу, ще жива,
За усіх нас розіп’ятих
Не втихає голова.
І у роздумах болючих
Зріє думка головна,
Щоб на цей раз діти сучі
Все отримали сповна.
Щоб зрадливих наздогнала
Кара Божа і людська,
І нехай не промахнеться
Наша праведна рука.
17.04.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Не зможуть ці шакали люті
Тебе порвати на куски
Ти житимеш, моя країно,
Своїм героям завдяки.
Хто був і є на полі брані
І затулив тебе собою
Бо хто до нас заліз незваний,
Навік укриється ганьбою.
Потвори хай не шкірять зуби,
З усіх боків не нападають,
Не тягнуть у безодню згуби –
Мечі народні покарають.
Віками нищать, а ми є,
Земля дідів, як резервація,
І знову на мораль плює
Досі небачена формація.
Тебе здолати їм несила,
Бо на усе Господня воля.
Здобути волі міцні крила,
Благословляє нині доля.
Ця ніч із мороком не вічна
Засяє ранок сонцеликий,
І після мук століть трагічних
Відродиться народ великий!!!
29.03.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Вдивися, країно, у очі солдата,
Який уцілів у гібридній війні,
Не раз хоронив побратима, як брата,
Хіба перед ними немає вини?
Він виконав гідно обов’язок сина,
За тебе ішов у смертельні бої,
У серці сіяла, як сонце, країна,
Беріг, над усе, п’ядь твоєї землі.
Гартований боєм, як у горнилі,
Набачився там, не забуде повік…
І світ здивувався небаченій силі,
Яку відродив твій козак-чоловік.
Вдивися у очі цього чоловіка,
Який затуляв нас своїми грудьми,
Щоб ти відбулася віднині й довіку,
Хіба перед ними немає вини…
16.03. 2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
«Вельмишановне» наше панство,
Що любить розкоші і чванство,
Утратило і глузд, і міру,
І у Всевишні сили віру…
І розкіш підло здобуває,
Життя за неї віднімає.
Вселилася лиха в них сила
І їх зупинить лиш могила -
На цвинтарі злорадний сміх -
Вона вирівнює усіх.
04.03.2016р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Шануймо своє...
Я так багато хочу вам сказати,
Та інколи бракує мені слів,
Бо мова та,що научала мати,
Не шанувалася багато літ.
Біля Дніпра, а суржик вуха ріже,
Аж соромно буває і не раз -
Французькою спілкуються в Парижі,
А нашій мові не надходить час.
І сняться сни комусь на рідній мові,
Думки на ній снуються, певно, теж…
Свого не шанували ми ніколи,
За це й розплата, що не має меж.
1998р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Не киваймо на «кацапа», не клянімо «жида»
Бо «хохол» у Україні, псує її вида.
Українець і «хохол» - про них різні речі:
Перший матінку рятує, другий сів на плечі,
Перший любить свою землю, як рідну дитину –
Другий соки витягує, кладе в домовину.
Перший її у поемах, піснях прославляє –
Другий безсоромно доїть і міри не знає.
Перший чесний і порядний – другий підлий, хитрий,
Норовить усе життя бути у макітрі.
І так можна без кінця їх протиставляти
Один світло, інший тінь, мачуха і мати.
І цей другий, як тавро на тілі країни,
Де гниле його нутро – там чекай руїни.
То ж єднаймось, українці, у здорову силу,
Бо зажерливі «хохли» заженуть в могилу.
18. 02. 2016р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Люблю село я більше міста
За кусень нелегкого хліба,
За зорі – сяюче намисто,
Що рідне з прадіда і діда.
Люблю як скошена трава,
Дарує пахощі медові
І ваговиті на слова
Неквапні, про усе, розмови.
Люблю бабусь я на осонні
В недільний і святковий день.
В селі немов би на долоні,
Як той криничний журавель.
2001р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
А знаєте, - мені болять
Усі брехливі увивання,
У час коли сини стоять
На лінії розмежування.
Одні стоять, когось нема –
Вкарбована у камінь доля.
У матері в душі зима,
І одинока, як тополя.
І обіцянки і слова –
Усе по них звіряти нині
І не зганьбиться булава,
І ладно буде в Україні.
27.01.2016р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
Лакейська незнищенна рать
Лакуз негідних і лукавих:
По вітру лише ніс тримають
І мають зиск з чужої слави.
Де перемога – там вони,
Пройдисвіти і лицеміри.
З ними біда і без війни,
А як зачепиш – хижі звірі.
У запопадливості їх
Не перевершити нікому,
А на догоду "щирий" сміх
Усім набив уже оскому.
Убога духом, підла рать,
Що розтліває кожну владу, -
Столи від сорому тріщать,
І кріслам гидко від їх заду.
27.01.2016р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
У Бога я прошу прозріння
Засліпленим і онімілим,
На землю страдницьку спасіння
І крила я прошу безкрилим.
А ще подай нам, Боже правий, -
Повік, ніколи не забути,
Як здобували свою славу
І рвали осоружні пута.
І як мужніли у боях
Сини Твої високочолі,
Собою прокладали шлях
Нам до омріяної волі.
18. 01.2016р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Сновигаю я тінню, думки услід за мною –
Від них нема спасіння ні вдень, ні уночі…
А їм же це потрібно, щоб вкрилися ганьбою
І навіть опустилися наші святі мечі.
А їм і далі хочеться, щоб ми були рабами,
І гнули свої спини під кожного царя,
І проти волі знову покірно величали,
Можливо, і не гідного - усе ж поводиря.
Але у них не вийде, уже нас не загнати
У осоружне стійло неправди і ганьби.
Злетіли ми над світом - надію людям дати
І більше не дозволимо ганьбити нас й гнобить.
03.11. 2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2015
Горну до серця Україну
Із її болями, жалями…
І битимуся словом, ділом
Із недругами й ворогами.
Для неї буду я довіку –
Міцний, надійний оберіг,
Що в лихоліття від недолі
Понад-усе її беріг.
Нехай сьогодні я не можу
Їй дарувати щастя крила.
Буду уперто і щомиті
Для неї не жаліти силу.
Мала краплина камінь точить –
Ця істина усім відома,
Як зберемося у кулак,
То буде і порядок вдома.
29.10.2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
Тремтіть, іуди, бійтеся
Недовго вам лишилося
Над нами панувати,
Із світу нас зживати.
Ви нами скористалися,
Коли до влади рвалися.
Майдан,що прагнув гідності,
Ви утопили в підлості.
На верховенство права
Надіялась держава,
Та маємо ми дулю,
Війну і в груди кулю.
Ви безнадійно хворі,
Бо на людському горі
Без міри багатієте,
Інакше не умієте.
Ваша цинічна влада –
Суцільна підла зрада,
Не давиться брехнею,
Сягнула апогею.
І нас – у нашій хаті
Ви нищите, прокляті…
Та біль мого народу -
Ще викує свободу!
10.08. 2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
Похилилась мати на чуже плече,
На щоці сльозина мукою пече.
Серце крають сірі, висохлі уста,
Ніби щойно знята, страдниця з хреста.
Розіп’ята болем, нині і повік,
Дням гірким, болючим загубила лік.
Винуватить долю, що забрала сина,
Син у неї був - єдина дитина.
А нині єдиного узяла війна,
І могили сина у мами нема,
А вона чекає із усіх доріг,
Може син залишився у живих…
Коли ти, синочку, втрапиш на цей вірш,
Відгукнися мамі, відгукнись скоріш,
Бо вона віднині, ніби не живе,
Днями і ночами вигляда тебе.
Біснуватий, чуєш зупини війну!
Більше не дозволимо нас усіх зігнуть!
Сльози материнські не пройдуть дарма.
Мати виглядає, а сина нема…
29.08.2015р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015
У кого був хребет у поклоні
Той і нині залізо кує
І спітнілі від страху долоні
Ворогам учорашнім сує.
Може приймуть до лав своїх знову,
Бо даремно марнується час…
У зрадливу вслухаюся мову,
І до болю жалію всіх нас.
Хто в сніги умерзав на Майдані
І від кулі у вічність полинув,
І героєм поліг в полі брані,
Але землю не зрадив, не кинув.
І сьогодні не завжди і ситий
А з позицій своїх ні на крок.
Щодоби, щогодини, щомиті,
Відчуває ворожий курок.
Тим, у кого хребет у поклоні,
Не завадило б запам’ятати,
Що усе бачать очі Господні,
За усе перед ним звітувати.
23. 08.2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Усього світу українці -
Землі батьківській не чужинці
І надають нам допомогу,
Долають з нами цю дорогу.
Дорогу, що веде до волі
Крізь жертви і великі болі,
Розчарування і прозріння,
Яка веде нас до спасіння.
Де українці не живуть –
У них глибинна наша суть
І серцем нероздільні з нами –
Своїми рідними братами.
Лиш у Московії і нині
Ганьбляться наші господині –
За гріш метуть, перуть, шкребуть
І свою гідність продають.
Маєтки ворогам будують,
Наші вареники готують,
І варять борщик хазяям,
Як і годиться холуям.
Соромляться землі своєї
І досі вірять в «мавзолеї»,
Усім російським брехунам
І заглядають в рот панам.
І соромно до сліз за них,
За безхребетних і дурних,
Богом обділених зрадливців,
Уже давно не українців.
26. 06. 2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015
А Бог нам допоможе. У це я свято вірю,
І Він нам посилаю випробувань цих міру.
Щоб більш уже ніколи ми не були рабами.
В бою здобуту волю, тримали ми зубами.
Із роду в рід потому її передавали,
Пишалися своїми героями-синами.
Він дасть Свою нам силу, серця напоїть нею,
Щоб Україна в світі засяяла зорею.
І буде син і мати, щасливі будуть люди,
А шлях покори, рабства – наукою нам буде.
Здобудемо ми волю, у ній могутня сила.
І воленька здобута підніме наші крила.
25.04.2015р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2015
Брати мої, українці,
Нам Господь дав волю,
Збережімо Україну,
І здобудьмо долю.
І у нас уже віднині
Не віднять свободу.
Ми були, і є, і будемо
Козацького роду.
Є у нас ліси і ріки,
Степи, полонини.
Дружбу збережем навіки
У своїй родині…
Ми звеличимо країну
Гідними ділами
Будем славить нашу неньку
Нині і віками.
Мужні, сильні і багаті
Працьовиті люди,
Колоски важкі, пшеничні
Колоситись будуть.
Мир і спокій у державі
Будуть панувати,
І радітиме у щасті
Україна-мати.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2015
Україні моїй любій
Прошу миру і тепла,
Щоб у ній уже віднині
Не плодилось більше зла.
Щоб жили усі ми гідно
Без принижень і образ,
І її, матусю рідну,
Величали раз по зраз.
А від ласки і любові
Буде квітнути земля.
Все у дії і у слові –
Знає навіть немовля.
14.03.2015р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2015
Масони правлять світом. І це не новина…
І нас вони бояться – для них ми, як чума.
Навіщо їм морока – цей думаючий люд,
Що сам себе звільняє від ненависних пут.
Іде до мрії, волі крізь болі і утрати,
Понад усе країну, хоче з колін підняти.
А не дай Боже приклад із нього почнуть брати,
Полуду вікову з очей своїх знімати?
І боротьба за волю - ще буде нелегка.
Нехай нам допоможе Всевишнього рука.
19. 02. 2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
Мрії линуть до Бога,
Давайте помріємо й ми:
Нехай у нас буде дорога
Без болісних втрат і війни.
Бо скоро весна… Запарує
Земля у чеканні насіння.
ЇЇ б нам прожити не всує,
Засіяти – Боже веління.
Засіяти згарища, рани,
Її рятувати від болю.
Набридли їй війни, омани…
Земля хоче бути собою.
Не хоче палати в огні,
А квітами, житом родити.
Болить їй втрачати синів,
Бо їх народила щоб жити.
15.02.2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
Гидко сичить контрреволюція: -
Що вам дала ця революція?
Сиділи б тихцем, не ішли проти влади,
Були і зарплати, були і посади.
А вам подавай Україну і волю…
Майдан підняли за омріяну долю.
І що тепер маєте, дурні наївні?
Не виграти вам, бо сили нерівні.
У кого з нас сила – не вам рахувати.
Ми вас, як непотріб, – мітлою із хати.
Бо видно пройти цей шлях усім треба,
Щоб з нами був світ і праведне небо.
І ми подолаєм усіх душогубів,
Що радо тягнули країну до згуби.
Ще трішки, і зовсім, брати, небагато
І прийде на страдницьку вулицю свято!
15.01. 2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Ми так довго терпіли, Господи,
І наругу усю прощали,
Душі нам брехнею калічили,
Вороги за непотріб мали.
Вивільняємося від мороку,
Пробираємося до світла,
Піднялися усі сини твої,
Щоб країна жила і квітла.
Подай силу для Перемоги,
Боже, праведний і високий.
І на мужню, хоробру землю
Подаруй і добро, і спокій.
16.01.2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Усе навкруг закутане снігами,
Зими давно такої не було,
Як добре свято це зустріти в мами –
До неї завітати у село.
Різдвяний вечір, прибрана хатина
Із вікон сяйво падає навстріч…
В Різдвяний вечір – кожен з нас дитина –
Тягар років скидаємо із пліч.
І спогади, як на Різдво гостинці:
Там на ялинці - мамині коржі,
На сірнику горішок у сріблинці,
А вікна – дивовижні вітражі.
А поряд з ліжком – гілочка ялинки,
На ній цукерка сяє і манить.
І ланцюжки і голубі сніжинки…
Благословенна Богом - свЯта мить.
Обтрушує від снігу ноги тато,
Несе у хату оберемок дрів,
Щоб теплою була в морози хата.
Під образ Дідуха - для врожаїв.
А мама, розрум’янена від печі,
Виймає довгождані пироги
Їх щедро наділяє нам – малечі –
Дитинства незабутні береги…
06.01.2015р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
В димарі завиває вітер,
І по вікнах січе дощем…
За сльозами не бачу літер,
У душі невимовний щем.
У ворожому нині краї,
У землянках, холодних, сирих
Молодий боєць засинає –
У тривожному сні затих.
Як дощем, поливали «Гради»
І німіла від болю земля,
І від підлої чорної зради…
Спить боєць, як святе янголя.
Автомат поклав на коліна,
І щоку похилив на плече…
Захищає нас гідна зміна –
За них сором не опече.
Дощ за вікнами хлюпотить,
На порозі зима, холоди…
Не забути б усім і на мить,
Як вони рятували з біди.
18. 11. 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Знов завмерли усі у чеканні –
Чи зупиниться Каїн, чи ні?
Гинуть діти у муках, стражданні
У небачено-підлій війні.
-Зупинися ти, Каїне, клятий,
Чи тобі іще мало смертей?
Ти не зможеш нас розіп’яти
І розплата прийде за дітей.
За скалічені ноги і руки,
За обірване юне життя,
За усі наші сльози і муки…
Ти заплатиш за кожне дитя.
Ну, а ви – біомаса покірна,
Що була колись – руський народ
Підла роль у війні цій безмірна…
Що від страху заціпило рот?
Біснуватий вершить вашу долю,
Накликає ганьбу на вас, гнів.
Ми воюємо нині за волю,
А за що ви кладете синів?
17.10.2014р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2014
Сл. Надії Таршин Муз. на мелодію «Хотят ли русские войны»
Нам нав’язали ви війну
І зруйнували тишину.
Ганьбою вкритий « русский мир»
І біснуватий поводир.
Ніхто не вірить вже брехні,
Що вас нема на цій війні…
Ми не здамо землі і п’ядь
І нашу правду вам, і нашу правду вам,
І нашу правду не здолать!
Ми научились воювати,
Бо не бажаємо втрачати:
Ні рідні села, ні міста,
Хоч ця війна і непроста.
Будемо землю боронить,
Щоб сяяла небес блакить
І усміхалось немовля,
І колосилися, і колосилися,
І колосилися поля.
Ми на своїй святій землі
І ми уже перемогли –
Високий дух, палка любов –
Гартують тіло наше й кров.
Бо захищаємо своє
І Бог відвагу нам дає.
І ворог підлий не пройде
І переможений , і переможений,
І ненависний упаде!
17. 10. 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Синку любий, благаю прости
Нас усіх, хто живий і з руками…
Не змогли ми тебе вберегти,
Затулити своїми тілами.
Карбував на юначій руці –
Славу неньці своїй - Україні,
З батальйоном хоробрих бійців –
Боронили її до загину.
За високу, синівську любов –
Відтяли люті нелюди руку,
Не даремно лилася ця кров…
Не забути усім твою муку.
Підла, дика азійська орда
Не відомі їй гідність і слава
Нам віками від неї біда
Недо люди і недо держава.
30.09. 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
У час лихоліття, воєнну годину –
Молімося з вами за Україну.
Благаймо у неба їй гідної долі,
Бо лиха вона напилася доволі.
У думах своїх мимохіть, випадково
Не зроним на неї лихе, чорне слово.
Воно додає біль великий і муки –
Боротися важче і слабшають руки.
Ми серцем країну несімомо до Бога,
І зникнуть навіки війна і тривога.
ЇЇ ,найдорожчу, підносьмо до Сонця,
І миром засяють щасливі віконця.
29.09.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Синів гірко оплакує зажурений Дніпро …
На схилах його горя такого не було,
Закрили щільно хмари усю ясну блакить
І небо плаче з нами у цю трагічну мить .
У серці біль пекучий від лиха і від сліз,
І ненависть до ворога , що цю війну приніс,
І розсіває лихо на землях українських,
Витоптує їх чоботом нахабним і чужинським.
За смерть дітей і сльози прийде йому розплата,
Прокрався він обманом у нашу гречну хату…
Його пихата «велич» із нього враз зійде,
Тюрма усіх народів з ганьбою упаде.
Коли увесь обман розсиплеться на друзки –
Прозріє і задурений народ - «великий руський».
Дихнути зможуть вільно принижені народи
І небо завесніє на, нині чорнім, Сході.
24.09 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Сл. Надії Таршин Музика - На мелодію укр. нар. пісні (Розпрягайте хлопці коні).
Розвертай назад оглоблі,
В кацапляндію вали
Вам не бачить України,
Як і вух своїх, козли.
Приспів:
Маруся раз, два, три калина –
Дуля вам не Україна
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. (приспів повторюється двічі)
Нас гнобили ви віками
І знущались повсякчас,
Світ увесь сьогодні з нами –
Переможемо ми вас!
Приспів:
Ви задурені кацапи,
Бо зомбує вас ху..ло ,
Прибирайте від нас лапи,
Щоб і духу не було.
Приспів:
Ми терпіли вороженька
Нині нам урвавсь терпець –
Буде вільна наша ненька,
А тобі, кацап, - капець!
Приспів:
15. 08. 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
Глуха, сліпа, задурена, Росія,
Сьогодні ти руйнуєш в світі мир.
До краю збожеволілий «месія» -
Герой для тебе нині і кумир.
На параною хворий чоловік –
Тебе штовхає на усе це звірство.
Нам не забути зло твоє повік -
У серці відчуваємо презирство.
В яку безодню кинула народ…
І ненависть посіяла між нами –
Обману лицемірного оплот,
Ганьба твоя не змиється віками.
«Величність» дута тріскає по швах,
Обвал переростає у лавину.
І неминучим є твій крах –
За те , що підло вцілила у спину.
08.08.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2014
Мереживом літа гаптують мою долю,
Осінні дні мої душі дарують волю.
І лине вона птахом, і має дужі крила –
У височінь підносить її небесна сила.
Та сила, що її не кожен розпізнає,
Хоч вона є в усіх і до пори дрімає.
І я щаслива тим, що силоньку цю маю –
І досі уві сні у небесах літаю.
20.05.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
Ворог іде війною –
Зрадники звідусіль,
У серці мого народу
Нині великий біль.
Землю мою плюндрують
Нищать її синів
Боже, звільни від ворога,
І від кривавих днів.
Вижени Божою силою,
Нехай відійдуть навік.
Щоб повернулись додому
Коханий, син, чоловік.
І засівалося жито,
І не горіли поля,
Мама у мирному спокої –
Бавила немовля.
26.07.2014р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Щось у нас іде не так,
Граблі б’ють по лобі,
На арені – усе ті
Дійові особи.
Лаються і кулаками -
Озвіріло в пику –
Воріженькам на потіху
І радість велику.
Прожили уже ми літо –
Осінь на порозі…
Понесли нас «рисаки»
Не по тій дорозі.
25.07. 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2014
Глухая и ослепшая Россия,
Раскрой глаза – к тебе взывает мир.
Больной и обезумевший «мессия» -
Сегодня твой герой, и твой кумир.
На удивление, коварный человек -
Затмил твои: и разум, и мышление...
Мы не забудем это зло вовек –
Ты вызываешь жалкое презрение.
В какую бездну втянутый народ,
Какую ненависть посеяла меж нами –
Вранья и лицемерия оплот -
Позор этот не смоется веками.
Твое «величие» - трещит по швах –
Как снежный ком, что перейдет в лавину.
Увидим, верю, и распад и крах,
За то, что подло выстрелила в спину.
15.07. 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2014
Росіяни, хто при пам’яті,
Зупиніть своє х у…ло,
Щоб воно до катастрофи
Увесь світ не довело.
За усіх дітей убитих
НенавИдимо ху..ло,
То невже усі ви хочете,
Щоб на вас це перейшло.
Не ганьбіться перед світом,
Як відбутися могло,
Що народ весь засліпило
Нице, каверзне ху..ло.
Як спаде з очей полуда,
Коли згине це ху..ло,
Як поглянете у очі,
За усе , що відбулось.
За розстріляних дітей,
І за місто , і село,
Що безжально руйнували…
Зупиніть своє ху..ло!
3.07. 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
Почуйте нас всі матері Росії -
Не посилайте на війну дітей.
Обманюють химерні лицедії –
Не хочемо ми крові і смертей.
Не екстремісти ми і не бандити,
А добрий, мирний, трудівник-народ,
Який хотів у мирі з вами жити –
І свій статут не пхав у ваш город.
Не даємо вказівок ми нікому, -
Як жити далі і куди іти…
Усюди -у великому й малому –
Ми хочемо усе самі знайти.
Не треба вам нікого рятувати,
Тягнути у замулене минуле…
Ми не просили вас до хати –
Ви тут давно нічого не забули.
Якщо ви матері, а не вовчиці,
То зупиніть криваву цю війну,
Протріть свої засліплені очиці
І неосяжну визнайте вину.
Своїх синів хоронимо – героїв.
Їм почесті і шана від народу,
І сльози проливаємо рікою,
Бо полягли за правду і свободу.
А ваші убивають нас за гроші,
Хіба для цього ви їх народили?
Вони ж маленькими були хороші…
Тепер у них не буде і могили.
Зариють, як собаку, уночі
У спільнім рівчаку або у полі…
Хіба що закричать по них сичі.
Такої ви синам хотіли долі?
Почуйте нас і зупиніть це зло,
Кремлівський ірод не поверне сина,
Пощезне він, усе його кубло…
А переможе правда – Україна!!!
29.06.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Синочки дорогі, за все простіть,
Що всі роки терпіли і мовчали.
Плодилася оця мерзенна гидь,
Що довго владою ми величали.
Мирилися, покірно гнули спини –
Аби лиш оминула нас війна…
Сини мої, ми перед вами винні
І це гнітюча, болісна вина.
Сьогодні нас війна уже накрила.
Всьому терпінню була гріш ціна,
Бо кожен день – могила і могила…
І юного життя – нема, нема…
І горбляться від горя матері,
І вицвітають очі в них до часу…
Мерзенні – розкидають ятері
І на війні - ловлять поживу ласу.
Усе, що продається – продають:
Пайки, бронежилети, автомати…
У виродків своя – зловісна суть
І на життя дітей їм наплювати.
Я не тримала зброю у руках,
Ніколи не хотіла убивати,
Не бачила навіть в поганих снах,
Що з виродком захочу поквитатись.
11.06.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2014
Боже, змилуйся над Україною
І не дай її роз”єднати.
Відведи від нас звіра хижого,
Що прийшов мій народ убивати.
На Тобою даній землі –
Дай нам, Боже, можливість жити –
Чесно, гідно і без брехні…
Працювати, добро творити.
Боже, змилуйся над Україною
І прикрий нас від сили злої.
Хай відринуть навіки від нас
Ці, душею убогі, ізгої.
Вся надія на тебе, Господи,
Тобі видно усі народи.
За неправду і зло – покарай,
А за правду – дай миру і згоди.
10.05. 2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Посадила я город, посіяла квіти,
Причепурю хату гарно і буду радіти.
Ворог лютий не посіє в мою душу смуту,
Не пущу у неї відчай, подолаю скруту.
Хай не тішаться до часу вражими прокляті –
З качалкою, а піду - землю захищати.
Не віддам її нікому знову на поталу,
Бо немало вона лиха за віки зазнала.
Хто я є на цій землі ? – Жінка-українка –
Берегиня всього роду, не якась чужинка.
Ворог підлий і зухвалий, а правда за нами,
Єднаймося – Бог у поміч, на бій з ворогами!
01.05.2014р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2014
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.
Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.
Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, -
Ішли у війнах визволяти.
Собою затуляли Кремль
І на фронтах кували славу,
Ми твої землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Невже скінчилися ресурси
На підняття земель сибірських?
Немає наших політв”язнів –
Всіх мучеників українських?
Всі надра викачала наші,
А за свої здираєш плату –
Таку, що темно у очах –
Усе, воістину, як брату.
Ти на своїй землі дай лад,
Не сунь до нас поганий лапоть.
Здавай, «родимая», назад,
Бо будеш із ганьбою драпать!
Надія Таршин 09.03.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
Вже скільки років Вас немає, мамо,
У серці притупилися жалі,
А я понині з Вами все думками,
По Вас звіряю справи всі свої.
Як Ви варили, прали і пололи,
І пироги які у Вас були –
Я не забуду, мамо, це ніколи,
Хоч Ви давно уже від нас пішли.
І як жінкам ночами сукні шили –
За копійки, бо бідні всі були,
І як у Бога Ви благали сили,
Як встояти самі вже не могли.
Як ми скупилися для Вас на ласку,
Бо і самі без ласки ми зросли,
І як чекали на Різдво і Паску,
Бо у свята щасливі всі були.
Як Ви на гріш останній купували
Обнови дітям на свята своїм,
І стіл родинний щедро накривали,
Коли скликав рідню церковний дзвін.
І як ми кошик Ваш атакували,
Як з ярмарку Ви щось для нас несли,
Мов горобці маленькі, обліпляли –
Сім’ю ви рятували, як могли...
І як в студеннім дикім безголоссі
Душею тоді вижити змогли,
Коли топталися по Вас нізащо –
Ви гордо свою голову несли.
Коли це гріх – нехай мені проститься,
Що мову з Вами маю я свою,
За те, що пережить Вам довелося,
Я думаю, що ви давно в раю.
08.07.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Убивали цвіт країни
Нелюди – не люди.
Полягли наші синочки, -
Прапором накрили…
Не відкриють ясні очки –
Ляжуть у могили.
Не прийде уже додому
Синок ясноокий –
Куля ката наздогнала
Гідних і високих.
Не обніме тата, маму
І не усміхнеться,
Не пригорне і кохану
До юного серця.
Найкрасивіші душею
Йдуть на барикади,
Щоб звільнити свою землю
Від чорної зради.
Вивільнити Україну
Від підлого ката,
Що довів усіх до краю –
Пішов брат на брата.
Буде кара і для нього
І людська і Божа!
Бо розстріляних дітей –
Забути не зможем!
21.02.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Бувають і муки, бувають і болі,
Буває і доля, як у тополі,
І гне в усі боки, і віття ламає,
І встояти як, я буває - не знаю.
І все ж я щаслива, що просто живу,
І сонечко бачу, і небо, траву,
Що Бог дає силу для праці важкої,
І мудрість дає - у житті як устоять.
Що серце не журиться – пісню співає,
Онук мій на втіху мені підростає,
Що пишуться вірші і діти шанують,
Що чую я друзів і вони мене чують.
2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
Ми по обидва боки барикад.
І мені гірко, боляче за тебе.
Моє життя не райський диво-сад,
А тобі що – падає манна з неба?
Чому тремтиш осиковим листком?
Виконуєш негідні забаганки
Цих холуїв, що узяли «райком»
І хмарою закрили нам світанки.
Вірніше, не взяли, а були там –
Райкомівські нікуди не дівались…
Ганьба двадцятилітня наша, срам,
Під владу кожну вправно лицювались.
Тебе женуть і ти ідеш – рабиня,
Охороняти їх адмінресурс…
Ти у своїй родині – берегиня,
Який для неї вималюєш курс?
За все прийдеться звітувати небу
І за свої діяння і слова.
Почує, з часом, що онук від тебе,
Як запитає – де тоді була?
09.02.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Повідає про тебе хто онукам? –
Батьки уже на цвинтарі давно...
Може могутній дуб, чи буйні луки?
Та їм, на жаль, цього теж не дано.
Колись, коли дозріють серцем,
Захочуть про бабусю усе знати -
Тоді і почитають оцей вірш,
Коли правдиво зможу описати.
Що пам'ять береже і досі -
Про ті роки далекі, нелегкі,
Як ми росли розхристані і босі,
Залякані батьки неговіркі...
Як хати у селі були порожні -
Займали їх під клуб і під сільпо.
Про час і повоєнній, і тривожний –
Коли були усі ніхто, ніхто.
Як ти росла безбатченком при батьку,
А він у зоні був - на «Колимі»,
Бо рятував від голоду дружину
За це й сидів сім років у тюрмі.
Як били його покидьки тюремні,
Бо зовсім не такий був, як вони,
І як сім років мріяв він щоденно,
Щоб Бог нагородив його крильми.
Полинути додому, до дружини,
Обняти діточок своїх малих,
Побачити дорослішого сина,
Бо доню і побачити не міг.
Без нього народилася маленька,
Без нього і росте там котрий рік...
Поніжити долонечки пухкенькі...
Сумним думкам уже губився лік.
А ми тоді – малесенькі ще зовсім,
Жили дорослим і своїм життям
І матері – рабині безголосі –
Принизливим раділи трудодням.
А ми самі – і літом, і зимою,
За іграшки зимою лід і сніг,
А влітку кукурудза із косою,
А ще зелений і м'який моріг.
І їсти нам хотілося щомиті –
Окраєць хліба – їжа і десерт…
Колись, можливо, зацікавить внуків
Далеких днів житейська круговерть
Липень 2012р. Надія Таршин
Цей вірш - Рябушко (Пікузі) Євгенії. В ньому описана трагічна сторінка з історії її родини, зокрема батька - Пікузи Сергія Івановича, який народився і все своє життя прожив в селі Сморжів, що на Рівненщині,окрім тих років, що провів в таборах на Колимі. Він був дуже хорошою і шанованою у селі людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2014
Я словом, ніби житнім перевеслом,
З'єднаю міцно Захід мій і Схід,
Бо у мені, як та душа, воскресла,
Яку чорнили підло стільки літ...
Їх душі катували і по смерті,
Негідники над ними вели суд,
За те, що волелюбні і уперті -
Життям своїм звільнялися від пут.
В Сибір мою родину висилали,
Як я, лише з'явилася на світ,
Прощалися з домівками, ридали,
Бо серцем відчували, що навік.
Коли б вони, з села мого, воскресли
І правду про усе розповіли,
Як їх усіх у товарняк зігнали,
І у сибірську зиму повезли.
І як у проморожених вагонах
Не всі туди доїхати змогли,
І на сибірських довгих перегонах
Маленьких, хворих не уберегли.
Лишилася навіки у Сибіру
Герої з мого рідного села,
Хто в Україну, як у Бога, вірив
Кого вона зламати не змогла.
Роками укривали їх ганьбою,
Усіх їх ворогами нарекли?
Що волю здобували нам з тобою,
Життя усе на Колимі жили.
2009 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2014
Молюсь за українця-брата
І не засуджую я, ні –
Руки піднятої на ката
У праведній святій війні.
Бо ця рука жнивує, сіє,
Кладе покоси на зорі…
Рука народу – все уміє,
Бо порядкує на землі.
Вона міцна і мозоляста
Не хоче братися за зброю –
Воліла б мирно будувати,
Прагне до гідного спокОю.
Законне право – жити гідно,
У нас забрали ці кати.
Єднайте дужі руки, рідні,
Тримайтеся, мої брати.
І уперед, до Перемоги,
Під ворогом земля горить.
Відкиньмо страх, усі тривоги
У доленосну для нас мить.
20.01.2014р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2014
Сьогодні мучуся я від безсилля -
Здобути важко зміни у житті...
Ти, Україно , вслухайся у біль мій!
Не загубися знов у небутті!
Бо ти для мене – зіронька незгасна,
Ковток повітря, свіжої води,
Як непорочна діва, ликом ясна,
Для мудрого добра вже відродись.
Збиткуються немало над тобою,
А ти все родиш гідними людьми,
Оплутана бідою і нуждою,
Що не змахнути дужими крильми.
А ти змахни і скинь усю цю нечисть,
Що упилася в тебе, як кліщі,
На наші обіприся, рідна, плечі…
Не зрадимо ні вдень, а ні в ночі.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2014
Не хочу їхати з Майдану –
Мені, напрочуд, тут спокійно.
Тут нині твердь і наша Січ,
І по-родинному надійно.
Бо народилася ізнов –
Нескорена, міцна держава –
В якої буде майбуття
І гідність і велика слава.
Вогонь багаття очищує
Від безнадії і розпуки…
Злітають в небо у пориві –
Натруджені і сильні руки.
У казанах мирно кипить
І упріває добра каша,
Майдан усмішками зорить,
Чекає змін країна наша.
Тут наша Січ і той рубіж
З якого відійти неможна.
Попереду груднева ніч –
Холодна, знакова, тривожна…
20.12.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2013
В агонії бандитський клан,
І по-звірячому лютує.
Ніколи «хам» не буде «пан» -
В конвульсіях агонізує.
Зачистки роблять уночі,
Удень не дивляться у очі.
МАЙДАН до кожного кричить :
-Вставай, як далі жити хочеш.
Вставай і захищай родину
Від беззаконня і біди,
Борися за свою країну,
Бо, як не ти, то хто тоді?
11.12.2013р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
«Батько» -майданчик малечі лаштує –
Туди уночі ялинку везуть…
Нечисть уся до схід сонця панує –
І це її справжня, потворна суть.
Тягнуть хлопчину за руку і ногу,
Іншого люто у голову б”ють,
Не пожаліли навіть малого –
Кривавий – ялинці проклали путь.
Дубинки гуляють по лицях і спинах -
Лупцює дітей – вгодований гад…
Країна заснула – ганебно-спокійно –
Куди їй іти – уперед чи назад???
Сховались за спини дітей і онуків –
Хто міг би сваволі покласти кінець.
І лише тепер – каяття, сльози , муки –
Дай, Боже, урветься злочинний терпець!
30.11.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Країною правлять кати,
Бандити, злодії в законі,
А хто тоді тут я і ти –
Безмовні, приречені коні?
На працю – надмірно важку,
На думи – сумні, невеселі.
Радіємо як у візку,
Ми крихти везем до оселі.
Жуємо, як є, свій овес
У горло л'ємо дике пійло.
Нас, гордий, високий народ,
Зігнали усіх в одне стійло.
Усіх узяли на ланцюг –
Слухняним і корм значно кращий.
Це влада нікчем, і злодюг...
Терплячий, то чим же ти кращий???
Березень 2007р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2013
Народе наївний, до скону терплячий,
Уже прозріваєш, ціну всьому бачиш.
Хоч топлять тебе в алкогольнім безмежжі,
Городять з брехні – небачені вежі,
Ти хоч помаленьку – з закруту виходиш,
І жити, боротись, ще силу знаходиш.
І молодь не всю удалося споїти,
На голку усіх - не вдалось посадити,
Корупція теж не усіх нас роз’їла –
І зріє у душах небачена сила,
Яка до пори. здається, дрімає,
І спокою ситого усіх їх лишає.
Чим більше накопимо гнівної сили,
Тим дужче рване, їх, «добродіїв милих»
На землю іде - нове покоління –
Вони утомились від цього розтління,
Вони хочуть жити по інших законах,
Не гнутимуть спину за безцінь до скону.
І хто з них не здався у цьому бедламі,
Що всіх нас накрив, мов безжальний «Цунамі»,
Знайде в собі силу і гідність, і волю ,
З недолею лютою - стане до бою!
07.01.2010р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2013
Вставай, народе, піднімайся,
Не спи, одурений, не спи,
За чужі спини не ховайся –
Уже і небо не простить.
Вставай на захист прав і волі,
Бо жебраком доволі жити,
На рани сиплють щедро солі,
Ганьба! І далі це терпіти.
Навчись, наївний, відрізняти
Важке насіння від полови,
Уже не попадайся більше
У їхні хитрі сіті–лови.
Не ковбаса усіх єднає –
Земля і звичаї одвічні,
Наша прадавня диво-мова
І люди добрі, щирі, зичні.
Рефлекс ковбасний з серця
викинь
І будь високим ти, мов небо,
Щоб гідну долю в світі мати,
То заслужити її треба.
08.07. 2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2013
Обіцяний нам «братом» рай
У пекло зАвжди переходив.
Хто землі силу віддавав,
То на ній злидні і знаходив.
І ті, що потом поливали
Клапоть малий землі своєї,
Останній прихисток свій мали
Не у могилі – у траншеї.
І чорні дошки край села,
І рівчаки глибокі рили,
Усіх хотіли закопати,
І клеймо «ворога» ліпили.
І не дзвонили по них дзвони,
Молитвами не відспівали,
Тоді були такі закони –
Життям людей не вартували.
2011р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2013
Моя мама усіх обшивала
Нитка вправно ночами снувала.
У обновах була вся округа,
А за працю – майже наруга.
Шила літнім і молоденьким,
Сонце-кльош, і по-моді вузеньке.
Шити кожна ішла молодиця ,
У самої - єдина спідниця.
І при лампі, і при каганці –
Мама диво творила вночі,
Щоб розрадити серце вдовиці,
Догодити красі-молодиці.
Хоч мізерна за все була плата,
Та із хлібом була наша хата,
Бо в колгоспі за всі трудодні,
Мала сльози гіркі і сумні.
21.11.2013р Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Підла влада, ниці вчинки,
Не врожайні і обжинки.
Обіцянки на папері -
І у світ закриті двері.
Ця подвійна гра убога,
Коли бачать до порога.
І актори – сміх і горе –
Не хапають з неба зорі.
Режисер цього вертепу
Із відомого нам степу –
Все у нього шито-крито –
Береже своє корито.
Ну а ми, як воно буде?
Засміють у світі люди…
Будемо аплодувати,
Коли треба освистати?
06.11.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Погоничі пригнали віслюків
На мітинг – у підтримку президента,
Що він у нас, мов янгол, із небес,
І кращого немає претендента.
Парламент - той давно без тями,
Інтриги без кінця снує,
Прийшла пора - його до ями
І референдум на це є.
Стояли мовчазні, понурі –
Хіба що вухом хтось тріпне.
Худі - в облізлій, сірій шкурі,
В очах, хоч зрідка, гнів майне.
Погоничі, як мавпи, схожі,
Із шкури лізли, як нам добре жити…
Угору ідемо і усе множимо,
Досхочу є і їсти й пити...
На цирк небачений дивився
Заручник мавпячих чеснот.
Брехнею як не удавився -
Холуй, що любить так народ.
І президент, увесь перламент,
Він, хоч худоба, бачить все...
Давно пора усіх до ями
І мавпу, що таке несе.
2000-2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2013
Перевеслом споминів перев’ю думки,
Дні щасливі, радісні - сміхом гомінкі.
Не жаліла доля ясних мені днів,
А найбільше дякую я їй за синів.
Що звідала щастя їх я народити –
Чула перше слово, учила ходити...
Лопотять їх ніженьки крізь моє життя -
Перший крок і усмішка – то моє дитя!
А чи була втома? Вже забула я.
Купалася у ніжності і душа моя.
Перше слово – сяйво, втіха через край…
Перевесло споминів... Був у серці рай.
1999р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2013
Стоять золотокосі за вікном,
Хитаються під дужими вітрами,
Я бачу їх уранці, перед сном,
Зрослася з ними серцем і думками.
Три вірні нині подруги мої –
Милуюся і розмовляю з ними.
Березові нагадують гаї,
Втішають білокорі в зими.
Берізоньки знайшла на смітнику:
Заморені, малесенькі і кволі –
Їм враз змінила долю нелегку
І нині – це улюблениці долі.
У золото півнеба одягли...
Не можу відірвати від них зору.
У дні буденні - свято додали –
Люблю безмежно їх у кожну пору.
16.10.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2013
Присвячується Любі Ігнатовій
Жила щасливою лебідкою
І квітувала диво-квіткою,
Хмаринкам в небі дивувалася,
І світу вдячно уклонялася.
Любов в душі своїй плекала,
І утаємнене щось знала –
Відоме лише їй одній –
Такій земній і неземній.
Поблажливо сприймали люди –
Дивачкою була і буде…
Вона на них не ображалася,
І загадково усміхалася.
Їм було навіть невтямки,
Що є у світі диваки,
Закохані у квіти, небо,
Що їм в житті так мало треба.
10,10,2013р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
Осінь непокірна, як і ми,
Що хоче, те і витіває –
Звідали у вересні зими,
А жовтень літом зігріває.
Примхлива осінь, як ніколи,
Усі прогнози відкидає.
Чому на квітах нині бджоли,
То тільки Бог на небі знає.
У кожній квіточці бджола –
Нектар медовий випиває,
Мліє від літнього тепла,
Крильцятами перебирає.
У дні такі – душа радіє,
Хочеться бджілкою літати,
Щоб поки дощик не посіє,
Усьому лад на землі дати.
11.10.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2013
У пошуках гідної долі
Ми їхали дружно з села.
Коритись колгоспній сваволі
Душа молода не могла.
Коли чую Ваше зітхання
З а тим, що давно відійшло.
Шановна, до Вас запитання:
-Кому тоді добре було?
Доярці, яка до схід сонця,
Корівок уже подоїла,
Чи тій, що рядки буряків –
Сльозами і потом поїла.
В мозолях, покручені руки,
Опалена шкіра обличь,
Хіба Вам знайомі ці муки?
Час зітканий був з протиріч.
Щоб їхали ми із села,
Батьки наші сил не жаліли.
Змиритись душа не могла,
Щоб їхнє життя повторили.
І так не одне покоління –
Втікало з колгоспного «раю»,
Не мучило навіть сумління,
Не з книг я усе про це знаю.
Тож, люба моя, не зітхайте,
Бо Ви буряки не пололи,
Жалю за тим часом не майте,
Нехай не вертає ніколи.
07.10.2013р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2013
Казки солодкі не хвилюють,
Бо знаємо дешеву їх ціну.
Вже скільки років нас мордують…
Не бачимо красу обіцяну.
Втомилися і оптимісти,
Довірливі давно не вірять,
Уверх все лізуть кар’єристи
І зло від них нічим не змірять.
Щоб випхатись – всі методи достойні,
Для них нема ніяких перешкод.
«Панове», притомились ваші коні ,
Зійдіть - хай скаже щось народ.
Бо ми не безголоса сіра маса,
Яку не хочете уперто помічати.
Ми є народ! Землі окраса!
І дух наш вам ніколи не зломати!
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2013
Не лицемір і не бреши –
За ці гріхи карає небо.
Як приятель не до душі,
То бачитися з ним не треба.
Нещиро в очі не дивися,
І не ховай їх за рукав.
Законам совісті корися,
Перед собою не лукав.
Бо з висоти прожитих літ
Усі звивання добре видно,
Не збагатиться ними слід,
Коли ти чиниш так негідно.
Закони совісті – хіба,
Їх не для нас писало небо?
Про тебе думаю - журба
В моїй душі справляє требу.
4.10.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2013
Земля одягне і озує,
І обігріє, і нагодує -
Вона, як добра щедра мати,
Дітям усе ладна віддати.
А ми здебільшого - байдужі
Хоч гарні, викохані, дужі
На материнських її благах,
Та на життя суворих вагах –
Ми за добро добром не платимо
Бездумно блага її тратимо,
Для неї усього жаліємо,
І толком жити не уміємо.
Шкодуємо землі любові,
Мозолів стертих аж до крові,
І ласки, ніжності, турботи –
Не платимо ми за щедроти.
Вона усе ще нам прощає,
На нерозумних зла немає,
А нам би вчасно схаменутись,
До неї серцем пригорнутись.
04.05.2012р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013
З дорогої і розкішної машини
Викинули зляканого пса.
Кресонули по асфальту шини –
Зникла вмить небачена краса.
Гарний і породистий собака
Озирнувся, край дороги сів,
Думав, що жартують, неборака...
А під вечір до села побрів.
Він не відав про зрадливих друзів,
І чекав на горе-хазяїв.
Вечорами сумно вив в окрузі,
На узбіччі знову вдень сидів.
До кісток мороз, і лапа ниє –
Перебили, коли біг на шлях.
Схудлий і облізлий сумно виє
Відчай у розгублених очах.
А в хоромах в розкоші «господар»
Окрім совісті – багатий всім.
Пес його ще виглядати ходить –
У собачім горі не людськім.
2000 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2013
Моя колиско, Україно,
Моя любов, моя жура,
У тебе пісня солов’їна
І клич гортанний журавля.
І горобина , і калина,
Мов жар, палають у тобі.
Дуби, смереки і ялини –
Сплелися у ліси, гаї.
Глибокі ріки котять хвилі,
До найсиннішого з морів,
А люди добрі, чуйні, милі -
Вони від Бога трударі.
Батьків земля, мій родовід,
Заморської я не хотіла –
Усюди роду мого слід,
В мені її могутня сила.
Люблю її таку, як є –
Зневажену до краю, рідну.
І свято вірю я у те,
Що долю матимемо гідну.
Моя любов – малий потік –
Долає перешкоди, милі,
Щоб воду донести до рік,
Святої досягнути цілі.
І ріки нашої любові –
Враз подолають цю руїну.
Засяє високо над світом
Моя надія – Україна!
2000 – 2013рр. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2013
Я колискових маминих не пам’ятаю,
Тоді їй не до них було...
Налякане, замучене до краю,
Ледь виживало в ті роки село.
Одну бабусю у Сибір заслали,
А інша від розправи утекла -
Щоб не знущалися з дітей вандали,
То вивезла їх з нашого села.
Перевезла в підбиту вітром хату
(Колись із неї під вінець ішла),
Бо за УПА була б і їй розплата,
І по етапу у Сибір пішла б.
А мама, моя мудра, гарна мама,
Заморський обчищала кок-сагиз*,
Приходила з розпухлими руками
І гріла дім, розпалюючи хмиз.
І батька не було ніколи в хаті –
В колгоспі дні і ночі пропадав –
Чобітне мав, в подертому бушлаті,
Як і усі тоді – кріпакував.
А у короткі миті відпочинку.
Хто вижив, то збирались за столом:
Раділи і капусті – сало, шинку
Ми бачили хіба що на Різдво.
Тоді співали так, що лампа гасла –
Все піснею насичене було:
Про дівчину, що в лузі коня пасла,
І ту, в якої долі не було.
А потім тихо, щоб у двір не чути, –
Ті, що на серце болем залягли:
Про вітер степовий і про калину,
Героїв, що за волю полягли.
І плакали, і вікна затуляли –
Співали про повстанців не одну…
І голови в зажурі нахиляли,
Згадавши про розтерзану рідню.
Весь біль душі і знищені надії
Батьки тоді у пісні виливали.
Чому, коли співають – плачуть –
Маленькими, ми ще не знали.
. * кок-сагиз сх сировина для виробництва каучуку. Завезений на наші поля після війни з Південної Америки. Корінці маленькі і збирались пізно восени.
24.07.2013р Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2013
В плечі голову ввібрали –
Усього ми боїмося.
Щось забули, щось не знали,
Не за те знов беремося.
Розумієм, що й до чого,
Та сказати - бере страх,
Хоч погано і убого,
І життя, як у невдах.
Щоб уголос, боронь Боже!
Ще посадять, як колись,
Та й навряд чи допоможе,
От якби усі взялись.
Травень 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2013
Гілля моє , мої сини,
Торкайтеся думками неба,
І зі святої вишини -
Беріть всі правила для себе.
Тоді і мудра віра, спокій -
Добром напоять ваші жили,
Діла: і Божі, і високі –
Помножать добрі, ясні сили.
Ви крона – пишна, соковита,
З корінням віковим міцним,
Яскраво сонечком облита –
І кожну мить ви будьте з ним.
22.07.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013
Вік у мене уже " заповітів",
На помилки не маю права –
Відцвіла моя злива квітів,
І я нині - осіння отава.
Хоч літа мої теплі співочі
І онук моє серце гріє,
Та в осінні заплакані ночі –
Небо скупо мені зоріє.
Не співаю уже пісні,
Під гітару, у нічку темну,
Не гадаю на зорі нічні –
На кохання велике, взаємне.
І нелегко, а мушу звикати,
По законах осені жити...
Буду мріяти і літати,
А за тим, що було, не тужити.
Якось сумно, і іронічно –
Я про вік, що за обрій сповзає,
Та ці роздуми, мабуть, вічні,
Коли листя уже опадає.
18.07.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2013
Марусенько, Марусю,
На тебе я дивлюся
І часом не йму віри,
Тобі кажу я щиро,
Що ще такі бувають –
Собою прикрашають
Земельку нашу рідну
На дивину ще плідну.
За що рука візьметься -
Усе тобі вдається:
І знатно вишиваєш,
У хрестики вкладаєш
Всю душу і терпіння,
Своє високе вміння.
А як плетеш хустину –
Плекаєш мов дитину.
І кожна річ, як диво,
Усе робиш красиво.
І ростиш помідори
Не гірші за узори,
І квіти навкруг хати,
Так, як любила мати.
Мов бджілочка, літаєш
І втоми ти не знаєш.
Ти на землі - княгиня,
І роду – берегиня,
І в донечок, онуків –
Такі ж дбайливі руки.
Одвіку і донині
Газдині в Україні –
Велика, мудра сила
І чоловічі крила.
Вірш присвячую великій майстрині, жінці дуже скромній і роботящій, жительці сел.Клевань 1, що на Рівненщині - Пальок Марії Іванівні.
13.07. 2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2013
Моя знедолена земля,
Сумую вкотре над тобою:
І над твоєю німотою,
І над одвічною бідою.
У голоді роками скнієш
І захиститися не вмієш.
Бог землю дав тобі, як вроду,
Кого пустила у господу?
Кого пригріла, як гадюку,
Нас прирекла на вічну муку –
Нестерпно довгу муку-ніч,
Яку не скинути із пліч.
Вона неправдою нас душить,
Все бур’яном-брехнею глушить,
Як невід’ємна наша тінь,
Куди не глянь, куди не кинь.
2004р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2013