| Сторінки (8/774): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
До свята 31-го Березня...
А що,
коли й
насправді?..
[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]
[i][b][color="#b00bbf"]Недарма ж люд волав: “бабла й видовищ” –
природа у двоногого така!
Та й виростив він сам собі чудовищ,
що ріжуть задля виду гопака…
Найперший з них – [color="#00ddff"]євро[/color]статичний клоун,
Сусанін 2-гий– в "Рай Фемід" гребе…
А той – попові б’є масткі поклони,
що служить в храмі вірно… ФСБ.
Ридма ридає – в селфі – краля-жінка,
благає Неньку – слізно – “відпочить”…
Й складає сукні й золоті пожитки –
не рвати ж владну Аріадни нить!
А той, що звідти, грає Муравйова,
що через Крути в Древній перебіг…
І йде, немов Гомерівська корова,
тушкуючи солом’яний свій бік.
Всі можуть найдорожче нам програти…
Вже дехто серед них загрався так,
що ладен гідність посадить за ґрати,
бо ж з неї він сміятися мастак.
…А як же люди, що Рід-Неньку люблять
й смакують над усе вкраїнський борщ,
а сало – рафінований смаколик?
Що скажуть ті – Миколи з Мирогощ*?..
Було б ов-ва як, щоб не та БУФАДА,
де надгерой – паяц і скоморох,
еквілібрист, канатоходець з аду:
нашкодив в скін, а при нагоді – здох!
Годують нас дешевим хохмоформом**,
трансформувавши ЗМІ у хохмодром,
і гномики сприймають вже за норму
катарсисом*** не зцілений синдром.
Той хохмодром, що шарить по планеті,
ковтає як снодійні ліки гном,
бо муляє й неспокій в інтернеті,
і видива жахливі за вікном…
Така “пожадна” доля не-людини –
пиляти сук, на котрому сидиш!
І не біда, коли оте – в одни́ні,
біда – коли на сук сідає більш… [/color][/b]
[b] † † †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу любий! Не шукай себе тут –
себе серед паяців не знайдеш!
Та як в гравців не збавиш злі кебети,
опинишся у лоні Бангладеш.
Цей твір про тих, хто зовсім не читають
й не чують глас “німотних біомас”.
У них замовник інший – з того "раю",
де красота – в заказнику проказ…
Слова ж мої метнуться до набату…
І вдарять з ту́рні**** як остороги дзвін,
щоб не забрався гном у нашу хату,
а ще паяц –
“бравурник перемін".[/b][/i]
18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки: термін “інтроспекція” походить від латинського
introspecto, що в перекладі означає “дивлюся всередину”.
*Мирогоща – назва двох сіл на Рівненщині, славні своїм
зворотнім прочитанням – “а що, горим?”;**хохмоформ –
снодійне для гномиків; ***катарсис – випуск емоційної
енергії, що допомагає зняти напругу; ****турня – дзвіниця.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2019
[i] Все едины, всё едино,
Мы ль, они ли... смерть - одна.
И работает машина,
И жует, жует война...
[b]Зина Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги, cтугни, гради…
Людський молох з-під копит…
Лиш одна – з косою – рада,
Велилюд війною сит.
І кому те все потрібне?..
Лиш дияволу вовік:
Золоте гайне і срібне –
Щезне жінка й чоловік…
І не родяться в нас діти,
Згасне в корені рідня…
Нам же ніде правди діти:
Без смертей, утрат – ні дня!
Нуртуватиме природа,
І шумітиме трава…
Віншуватиме ся врода,
Але мертва – не жива.
Філософія безплідна:
Чим уславлена вона –
Поразко́ва, безпобідна?..
Божевілля! Мор! Війна![/color][/b][/i]
17.01.2018
Kӧln, BRD
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.01.2019
[i] У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала![color="#0091ff"][/color][/b]
22.01.2019
Kӧln, BRD
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2019
[i] Під ранок 21 січня, вся Європа, а також територія
Африки й Америки “забарвиться” у кровавий колір
через рідкісний феномен – місячне затемнення, під
час якого наш супутник сховається в “розсіяну” тінь,
бо надто наблизиться до своїї неньки – Землі…
Полюбуймося своїм супутником на зорі![/i]
[youtube]https://youtu.be/_hIqD13ThMQ[/youtube]
[i][b][color="#ed0c6e"][color="#cc1414"]Як часто ми буваємо криваві?
Чи ми підвладні іншим кольорам?..
Цей колір дарував нам, Отче Авве,
з народженням… Й щасливим вечорам.
Червоний імпонує росним ранкам,
що пророкують людям світлий день,
підходить він коханцям і коханкам:
червоне – то любов: лунає із пісень.
Багряним теж буває колір крові,
пролитої у братовбивчій прі...
Навіщо нам декрети паперові?!
Що думаєш, о Боже, там, вгорі ?
Чи не за те роамзплачуємось кров’ю,
що народилися на світ в крові?
Кривавцю наш, повідай нам паролі,
щоб увійти у виміри нові![/color][/color][/b]
20.01.2019,
Kӧln, BRD[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
[i]Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль.[/i]
[youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]
[i][b][color="#05457d"]Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять![/color][/b]
14.01.2019
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2019
[i] З Різдвом Христовим!
З Днем
[b] народ[/b]-
ження, [b]
П
Ц
У[/b]!
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій у природі – то Різдва предтеча…
Спокій у душі – предтеча Божих свят!
В Князя Темноти – різдвяна колотнеча:
Новий спурт зими – раптова холоднеча…
Й ніде вже тепла “пророкам” Князя взять!
Щоб не мати в мозку рецидив запалень:
Хроніку хвороби слід “гасить” вапном!
Хай не в середину… Умочіть свій палець
І смокчіть, допоки вас за це похвалять,
Поки з душ рабів не вивітриться “гном"!
Лише боговірні бережуть свій спокій,
(Як свою Вкраїну-неньку берегли…)
Мир, смиріння пронесуть в душі, допоки
Шану і любов лелітимуть глибоку
До синів, що в правій битві полягли!
Тож нехай в олжі біснуються “пророки” –
В прірву їх діяння паству приведуть…
Хай стрекочуть в Раші й медіа-сороки –
Богом в Україні вивірені кроки,
Страдництвом мирян охрещена вже путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На світлині - реакція Росії на народження
Української Помісної Православної Церкви
(фото із російських соцмереж)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 06.01.2019
[i]Всіх своїх друзів і поетів
Віітаю з Новим роком, що
бреде до нас, продираючись
через лісову гущавину і замети…
Під ялинку кладу свої «мудрагелики»
як жартівливі, але корисні побажання…
[b]ВСІМ ПОЕТАМ [/b] –
класикам і… не дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети – «законники» слова,
cкажу вам, читачу… Якраз –
коли є ідея, і мова…
І рими, і ритм – про запас.
Ідея приходить зненацька –
шукай трібні образи! Дій!
Вагань тут не треба багацько:
фантазія – творчості вій*!
Не треба віршів про погоду –
вивчаю щоденно прогноз!
Й газетярський стиль – не в угоду:
пощо бредослівний пронос?..
А ще: нецікаві присвяти,
який би не був ювілей –
це там, у компаніях м’ятих
розхлюпуйте мід і єлей…
Іще одна річ делікатна
хвилює ло скону мене…
Бо то вже є тема «відкатна»,
що кожного з нас не мине...
Усе, що додумано, зайве:
поетова річ** - як оргазм!
Ловіть словотворення кайфи:
канони тут –
сущий маразм!
В ходу – поетичні дуелі:
вони нам загострюють зір…
Вода мов джерельна із гір –
премудрі Хайяма газелі
(по праву гордиться ним Схід) –
цінніші оракулів від...
Такі ось мої мудрагелі,
немов солов’я "дикі" трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут – як магічна сила майстерності
**Позиція. поведінка, діяння.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.12.2018
[i] Христос, Месія
Рож-да-єть-ся!
У нас, в Кельні - за Грінвічем,
Ци-ві-лі-зо-ва-но...
Але ж календарний -
совковий - парадокс!
[/i][youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[i][b][color="#ad0c0c"]Не все в житті вдається повернуть:
Що в Лету хлюпнуло – уже не наше…
Така в життя фундаментальна суть,
Самим по собі жить – не стане краще.
Людина в світ явилась, щоб творить,
Наповниши теплом озиму нішу…
А як упустиш виняткову мить –
Твої діла за тебе зробить інший.
Та все - як є… Чого б тоді диміть?..
Горіти юним серцем – для майбутніх,
Бо як утрапиш у пожадну кліть,
Не варта для буття твоя присутність..
Всі речі час розставить по місцях,
Історія свій водевіль напише:
Яким вогнем палали тут серця,
Такому бути тлінню в Вічній тиші!
Живи й радій відведеним тобі,
Сходи весь світ й не бий даремно ноги!
Смиренним будь у Вічній боротьбі,
А що за тим –
відомо лише Богу…[/b]
24.12.2018,
Кельн, ФНР
[/i]
[b]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818803
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.12.2018
[i]...вірш написано на клаптику потертої
серветки,
[b]Ідея вірша з об'яв в метро[/b] що трапилась...
випадково
в кишені
[youtube]https://youtu.be/Ru2b_HGJP5g
[/youtube]
[i][b][color="#086573"]Багато послуг люду пропонують…
Мене ж вражає серед них одна:
скляні прикраси й посуд «ремонтують»,
розбиті чаші, випиті до дна!
Ганьба майстрам, що за таке беруться,
не в памку ж бо, що то – даремна річ…
Не звідти в них повиростали руці –
то й дурять люд впродовж усіх сторіч.
Щоб скло розбити, нам ума не треба,
ум в тому є, щоб чашу не розбить…
Шануєш зодчих – починай із себе:
будуй навік – і слався вік, не мить!
Так ні ж таки, співаємо осанну,
обрамлену… у золоту фольгу,
олжі мужів
лукавих,
окаянних,
що сіють в нас зневіру і нудьгу.
[/color][/b]
22.12.2018
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
[i]Зима,
вона і є
ЗИМА...
Як даність...
Але ж......... [/i]
[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима скувала чаяння і думи,
і вибору нема у човганні віків:
понабивали люттю свої суми
ті товстосуми від чоловіків…
Адмінресурс свій шле пора негожа
у вибір судеб, ходини планет…
А де ж твоє святе свавілля, Боже,
щоб дати світу інший
– правий –
лет?
Усе живе, усе – по горизонти –
скував наразі невловимий лід…
Шаблюку нам би вітрюгана-гонти,
залізти щоб габу льодову під!..
Та Божим словом Лід свої ракети
«освячує», що мають не весну
за ціль – тримають парапети
зими всесвітньої…
І на кону –
отой в природі Гай-світопорядок,
що душі наші змерзлі холодить…
Дай сили нам, о Боже, щоб із Аду
звільнить весну...
А з нею –
й квітну мить.[/color]
[/b]
1.12. 2018
Світлина автора, а Шопен – ні, але...
звучить в суголоссі з мелодикою вірша[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2018
[i]Сокровенне...
стривожене,
та не стриножене...
[i][/i][/i]
[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]
[i][b][color="#cf0808"]блукаєм, блукальці,
та все – манівцями:
намотуєм п’яльці –
живем до нестями
блукаємо вирвами
і виєм вовками –
ні в що вже не віримо
свято... роками
було б не так страшно,
аби йшли по колу
а то по спіралі –
не прийдем ніко́ли:
бредем по дорозі,
до рвоти обридлій,
в кошари на розі,
вготовані бидлу
шляхи наші хибні
прямують в нікуди,
та проби потрібні –
довкола ж бо люди!
ватаг* – явний покруч,
глава – що капуста,
а ті, хто... упоруч –
що ґерґелі тлусті**
о квапний блукарю,
не квапся до згуби,
теліжась в отарі,
твоя ж бо рахуба***:
мужі звіроликі –
мізка́ми задублі –
опудала дикі,
собою загублі...
[/color][/b]
18.11.2018
_________
* провідник, вождь..
** жирні та нечуйні до потреб громади.
*** тут причина, привід.
[b]Примітка[/b]: Дієприкметник «загублений» автор
вживає тут у активній формі, подібно до «загиблий»,
підкреслюючи цим можливість «самозагублення»,
надавши слову нового семантичного значення.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 11.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 09.11.2018
[i]"[color="#f04d0c"]Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон
не має сили і перебуває під чиєюсь владою....
Там же, де закон – владика над правителями,
а вони – його раби, я вбачаю порятунок держави
і всіх благ, які можуть дарувати нам тільки боги[/color]".
[b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В стагнаціях кровить вся Україна,
І мається печалями народ…
Чи ждав хоч хтось такої ось руїни?
Чи вартий він таких ось “нагород”?!
Та все ж не скаже жоден з президентів,
Що був він нікудишній президент…
На ску́зу* ж, мов, – «не мали прецедентів»
Лиш має право... двієчник-студент.
Один – продав за безцінь наше «Бласко»
Й створив такий, як «маємо ми», Крим,
Між крапельок, як по дорозі ласка,
Шмигнув в кущі безславно, невреди́м…
А той – раз-президентський строк учився
І ва́йкав** ще: «що строїть – підкажіть!»,
А люд чекав рішучості і чину…
Натомість – торг: з сусідами як жить...
Бідак-бджоляр – мав гендерні проблеми –
У боротьбі із «леді Ю» застряг…
Хоч не було там жодної дилеми:
ЄеС-НАТО́ – не тонучий «Варяг»!
Йому Майдан вручив гетьма́н-клейноди
Й важку гетьма́нську кормчу булаву….
Та вийшов, певно, скоро в нього з моди
Козацький дух! – Ослабив тятиву.
Й рецидивісту-зеку на поталу,
Що коїв як хозарський резидент,
Віддав казну, і військо… Промотали...
Кому такий потрібен президент?!
А цей, що фе́йково стрибнув в бульдозер,
Що Україну нищить квапно вщент?..
Брехні й прожектів лиш підносить дози...
Десь
забаривсь
народний
президент!
Та чи знайдеться «свій» в країні хлопець?!
Де Голя, Піночетенка найнять?
А то "ввійде" якийсь заморський OPEZ***,
А з ним на та́нку (в гості) й «…-она мать»![/color]
[/color][/b]
07.11.2018
_________
*Оправдання.
**Нарікав.
***Образ, що втілює інтервента: автор ще
пам’ятає з війни німецького коменданта селища
Дігтярі, що на Чернігівщині, під цим іменем.
Загинув від партизанської кулі і похоронений
ма місцевому ринку під вербою. Пам’ятник, звісно,
відсутній…Печально, та повчально...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
...[iРецензентам..
трохи езотерики та...
ірреальності... [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]
[b][color="#5f0882"][i]Буває –
ми викреслюєм
з життя свою людину,
забувши,
що і нас…
в свій час…
враз…
викреслить життя…
Запалюймо
сердець живу і благосну лучину,
що не веде до
руйнівного гніву
й забуття….
Ми ігноруємо –
буває –
іншу думку й долю,
що розійшлася з нашою
в концепції життя…
Та не швидкуйте…
убирати недозріле поле,
щоб не зірвать своє –
хай запізніле – каяття.
То ж бережімо…
кимось в серці
нам
нагріте місце:
коли в своєму –
із краплин злоби –
замерзне лід,
й остудить обсіч нас ота
незаперечність істин,
воно було б як скит,
що не замів
блукальця слід...[/i]
[/color][/b]
28,10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.10.2018
[i]Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне.
У вишиванках наші древні пращури різними кольорами та
візерунками волею мудрого Грааля зашифровували добру
долю - щастя, радість, любов, багатство. Матері вишивали
сорочки дітям, аби їх майбутнє було світлим та радісним.
А кожна з дівчат мала вишити сорочку своєму нареченому,
щоб подружнє життя видалось щасливим та безтурботним...
Але... Про все інше - нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину здавна вабили прикраси…
І одягались чепко – як годиться,
Та не гнівили й спраглого Пегаса:
Давали з рук джерельної водиці….
І так було від ро́див і до згину –
Буття своє барвисто гаптували…
Бо вишивка – це роду берегиня
Й рунічна мова мудрого Грааля.
А зараз що?.. Державні кар’єристи
Квітчають барвами сумління й лиця…
Поети ж куплені й семі-лінгвісти
За гріш розписують діла їх ниці!
І множаться в країні «вишиванці»,
А ще хутчіш – «артисти-гопаківці»…
Й кують свавільно душ залізні ланці,
Каляючи* свобідних бандерівців…
І наряджають розум "в шаровари",
А тіло – "у гаптовані жупани",
Маскуючи нечувані кошмари,
Що творять "при дворі" пани і пані.
То ж схороніть як символ одежину.
Примі́ряйте в свята і натщесерце…
І слів святих не кидайте у спину –
Нехай блукар знайде своє озерце!
Бо десь у надрах копиться фасола…**
Чи нам не схоронити «вишиванців»
Нащадкам нашим… у консервній банці,
Як оселедців
пряного
посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018
_________
*Каляти - ганити.
**Фасола - журба.
[b]Примітка. [/b]В цьому вірші автор ризикнув
подати слово "вишиванці" у називному відмінку
множини, а не в давальному однини, що надало
йому нового значення. Такий неологізм, на думку
автора, цілком слушний, з огляду на злободенність
теми "вишиватності" та "шароварщини"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.10.2018
[i]Скажи мені одне лукаве слово –
І я тоді скажу тобі,
хто – ти!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]
[i] [b][color="#55067a"]Напевне, слово у житті щось значить...
(Слова відверті – дзеркало душі.)
Його не можеш вкрай переоначить...
Як душі,
що ховаються в кущі.
Вам скажуть: мир, і мир за всяку ціну…
(Так, нам чужа повія та – війна!)
Не вірте їм!.. Поставте краще сті́ну
Від них:
крові́... байдужа їм ціна!
Вам скажуть: ні́чого мирян ділити,
Єдиним для усіх є Господь Бог…
Остерігайтесь – інший «повелитель»
Лунає з уст
отців, мирян-небог.
Вам скажуть: не на часі рідна мова,
Важливіший за неї – свій живіт…
Одвіт ви дайте українським словом –
Як сина
неньки нашої одвіт!
На жаль, у вжитку зайд оте лукавство –
То зброя їхня, й діє як іржа…
Бо роз’їдає душі "п’ята каста",
Як зуби
«льодовитого» моржа…
Стратегія Московії пожадна:
«Єдині ми були споконвіків,
І мова в нас одна. Й одна держава…»
Слова –
не для затятих козаків!
Не кожному в країні той екзамен
Вдається скласти враз, за один мах!
Прийміть його для себе як державний...
Простий –
лиш тим,
хто порохом
пропах. [/color][/b]
18.10.2018
_________
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2018
ПРОШУ
С
Л
О́
В
А
[youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA [/youtube]
[i][b][color="#055457"]Слова́, слова́… Нао́коло– слова́…
І вигуки… І ствердні... Й запитальні.
Ця правда людям, певно, не нова,
Та поміж слів підносяться сакральні.
У щасті й муці…
Слова́, на кшталт, «який», «коли», «чому»,
Даються нам у Слові як "прислівник"…
Та Слово Боже – Богу одному,
І з ним Він шле до нас своїх послів, з них
Лиш агнці – в звуці…
Не в кожного те Слово на устах –
Всевишній ділить ролі колисково.
Бо Слово те – мов віщий фенікс-птах,
Від щастя словотворення – підкова:
Слова ті ллються…
Хто чулий – серцем, дужий – по уму,
І хто з природи має добрі вуха
Та Божі заповіді ґречно слуха,
Відвіт познає –
«що?»,
«коли?»,
«чому?»…
Слова – на блюдці…
Від слів до справ – не виміряний крок…
Та той, хто цю дорогу вже протопав,
Хто вивчив Богом заданий урок –
Усім єством й умом своїм второпав
І висновку глобального дійшов:
Найголовнішим в Слові єсть Любов.[/color][/b]
5.10.2018[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2018
[youtube]https://youtu.be/DsGMcH5R5qY[/youtube]
[i][b]«На городі бузина, а в Києві дядько» -
до невдах той зазива, хто до правди падкий…,
Розібравшись… в бузині,
в неї ж закохаєшся:
скаже ж бо бетегам* «ні»,
що роками маєшся.
Ось примір – надмірний тиск: мучить до нестями…
В бузині шукаєм зиск – з квітами й плодами.
А варення з бузини?
Чай, кисіль,настойка?..
Нею хворості жени!
Пий, куштуй - й не ойкай!
Та коли Він =Бузина** – Царство хай небесне! –
Посилай такого на…. Не дай Бог, воскресне…
На городі то – бур’ ян…
У житті – тим більше!
Нащо нам такий буян?
В серці гнаних – біль ще…
І в поетиці, бува, – забреде корчина
У город ваш… Ну, дрова́! Будь готов до чину!
Та у вас в запасі «на»…
Не питайте – звідки…
На городі бузина,
а в болоті – дідько!
Отакий, знать, колорит у одній рослині:
То життя втамує ритм, а то – дасть по спині…
Висновок тут лиш один:
жити слід у змові***, –
хто природи вірний син –
в дружбі і в любові
[/b]
30.09.2018
___________
*Хворості, хвороби.
**Відомий журналіст, ведучий, письменник,
пасквілянт-антиукраїнець.
***Тут – у злагоді.
Світлина - авторова.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2018
[i]Без слів. Аналізуючи пресу…
[b][color="#065c6b"]
Святе письмо – Свята і віра…
Вона до Бога нас веде.
Та позолочена порфіра
Отців лукавить деінде…
Бувають дні і роки спитку:
Екзамен той здають не всі –
Сумління й сором не у вжитку...
Було так здавна на Русі.
"Отцям" дорожча «честь мундира»,
Але не правдонька свята.
Й підкупність там, а не офіра –
Вся суть гидливого кота.
І дишуть душі святотатством
В святенників* від сатани,
Як в церкву, ряджену у штатське,
Сують єфрейторські штани.
Підмога їм – колаборанти,
Що заробляють грішний гріш.
Бо не Венери й не Атланти –
Вони…. котів паскудних гірш!
І преться в Рашку Ані Лорак,
З собою тягне Лободу…
І де їм знать, що той вже ворог,
Який родинну пне ходу?
Такі людці, хоч з виду гарні, –
Laйно «кремлевских мудрецов»…
...А втім, наразі в буцигарнях
Мруть свято Балух і Сенцов... [/color][/b]
1.09.2018
________
*Святенник - удавано-побожна,
лицемірно-праведна людина
(СУМ, т.8, 1970-1980)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.09.2018
Якось звернув увагу на карту -
Україна нагадує кволе і... без-
захисне курча. А сучасне -
ще й кульгавим виглядає.
Сумні асоціації!
Чи не так?
[youtube]https://youtu.be/LUdTacEyaFk[/youtube]
[i]
[b][color="#0c727d"]Родила квочечка курчат
І під крило їх поховала…
Та згодом стала всім кричать:
«Ви всі мої, мені ж вас мало!».
Й ну, по око́лам зазирать –
Де що окру́г не так лежало…
І наскребла… іще курчат
Пустивши в хід облудне жало.
…Але природа жме своє:
Повиростали ж бо курчата –
У кожного характер є
Й для непідвладності – печаті!
…Та кльока їх - давай клювать:
Не надихали дітки кльоку.
Дісталось кожному під стть –
Кому в головку, інших – в око.
Діставсь і нам дошкульний шваб –
Курчаті відірвали лапку…
А та шукала нових зваб –
Не зупинить стару «царатку»!
Вона готує нью-кульбіт:
За лет, не дай Бог, ще накаже –
Курча ж бо в вільний світ летить…
…Печалить душу стерво враже!
Оте курча – мов наша кров,
Як в поступі святе начало:
Той знає, хто його боров,
Кому дісталося немало…
Живе курча… Хоч й інвалід –
Немає гожих крил і… лапки,
Та вже увік не втрапить під
Крило пулярдово-кацапки*!
...А в гузно**?.. Хай ще поклює:
Лaйно отрима чапко... в носа –
Курча без промаху вже бэє
Й клює «царів», як курка – просо! [/color][/b]
27.08.2018
_________
*Пулярда – вихолощена та відгодована курка.
**Йдеться про Донбас, який на сучасній карті
України нагадує безпомічне гузно курчатки…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804863
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2018
[i]Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. [/i]
[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]
[i][b][color="#450870"]Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами..[/color][/b].
22.08.2018[/i]
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини [i]Rosaceae[/i]
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2018
Дорогі друзі! Прошу вибачити мені
за недільну відсутнысть на сайті!
Причина, мені здається, цілком
поважна - "полетів" твердий
(жорсткий) диск мого ноутбука...
А все інше - в нормі! Вражіння від
вимушеної "відпустки" у наступній
публікації:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
[i]Ласкаво прошу -
До мого халашу! - [/i]
Буде затишно й весело... А я в боргу
не залишусь - упущене натягну!......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804101
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 22.08.2018
Роздуми, що виникли
в процесі вивчення
творів і коментарів
щодо
них...
[youtube]https://youtu.be/F_Xq_YwWZRU
[/youtube]
[i][b][color="#05696b"]Сьогодні в нас в фаворі… "фігуристи"...
Це ті, що світ сприймають ФІГУрально.
Не більше, ніж в льодовому – артисти,
Думки свої трактують… візуально
Властивий їм – «скандальний» жанр пародій
З травестіями і їдким бурлеском…
Не кожен сподобає їх добродій,
А відповість злим емоційним сплеском.
Та більш доскіпливі в нас "букварі" –
Їм все пиши дослівно і… буквально.
Таких зануд не знайдеш на зорі:
Вони ще снять й сприймають сни реально.
Їм невтямки, що о́брази і мислі
Ясніють в символах, як в жестах – ігри,
Стосунок і кураж до них геть стислі:
За довід у таких слугує… фіга.
Фігурні «па» – то зваба дійств льодових,
Уділ митців і професіоналів,
Художнє, комунікативне слово –
Літературних клубів і аналів![/color][/b]
08.08.2018[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2018
Упала сливка… Здавалося б - дрібниця…
А яка лавина думок!
І не тільки про
сливку…
[youtube]https://youtu.be/kiBF0KtqHLk
[/youtube]
[i][b][color="#4b0b8c"]Упала сливка, мов мала дитинка…
З яких то див відпала від гіллі?
Чому так сталось? Що? Чогось їй мало?..
Тепер лежить, покоїться в ріллі…
Упала наче б, та чомусь не плаче…
Меланжево-муарову її
Скоряє сум... А може, зграя дум?
Та, певно, в неї бачення свої…
Бо є вікно – природою дано.
Не тільки, кажуть, світла, що – в вікні…
У рай - охоче. Гени тут лоскочуть -
побути сам-на-сам і… в однині!
Ту славну хіть було почуто вмить…
О, як пульсує мудрістю земля!
«Ти прорости, а потім вік цвіти» -
стрекоче алгоритмом… звідтіля.
І ось росте, десятки літ цвіте.
Та щось плодів у дерева не густо…
Знать, та земля годується здаля…
«Блукавих» рільників сюди не пустим!
Камзоли пана не рачій жупана,
Чи віз, чи сани – яку все одно.
Миліша нивка для моєї сливки –
це та, що загляда
мені в вікно.[/color][/b]
07.08.2018[/i]
На світлині автора - палісадник під вікном власної квартири.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2018
Полеглим і живим
захисникам України
п р и с в я у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]
[i][b][color="#a303a6"]Що за світло крайнеба постало
В цю росисту світа́́нкову рань!
Де ти в ніч цю безмісячну спало?
Встало сонце…
І ти з сонцем встань!
Світ заповни живим, свіжим змістом,
Дихай з сонцем у лад, в унісон,
І струси з тіла ковдру імлисту –
Несподіваний
капосний сон..
Жар душі хай, одначе, не тліє –
Розгорається новим вогнем:
Так багато ще горя в житті є –
Не об’їдеш
гривастим конем!
Тож лаштуймо не спшіно, та разом
Добру трійцю гарячих коней,
Щоб у новому просторі й часі
Колісницею
правив Еней…
І нехай нам той легінь моторний
У житті вкаже праведну путь…
Не підемо в світ рабства потворний,
Нас туди вже й
бичем не зженуть!
Бо те світло крайнеба, що встало,
Вже не згасне в серцях! І – повік:
Край наш гідний того аватара,
Що Господь нам
у Небі нарік![/color][/b]
30.07.2018
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2018
[i]Сьогодні, 27липня найдовше
за сторіччя затемнення місяця.
Про один із можливих його
наслідків – у цьому вірші…[/i]
[youtube]https://youtu.be/naZ996xZOMI
[/youtube]
[i][b][color="#bf0a9e"][color="#2c7282"]Хотілось би – без прототипу –
Й мені сказати тут чогось…
Кохати ж бо (не до просипу!)
В житті своєму довелось...
То ж любимо ми все природне,
Навіщо нам той віртуал!
Подай нам кралечку породну,
Її любовний арсенал.
І пестіть всмак інструментарій -
Принади тіла усього,
Бодай поповнити гербарій
Мемуаристики й того,
Що збуджує, коли вже старість
Наступить неповоротка,
І пасія, що не до пари,
Вам дасть заслужено «пінка».
Пройдіть по трепетному тілу,
Знайдіть – що треба, як атлант,
Щоб високо душа злетіла,
Розквітнув єгеря талант!
…Й до чого вам ті фібри серця,
В душі курдуплевій політ,
Коли в руках дівчи́на з перцем,
ІІ реально «кльовий» світ?!
Знайдіть круту й розкуту позу
Й скуштуйте терпкого вина,
Нехай гримлять на небі грози –
Наситить вас вином вона!
Та не забудьте «післявкусся» –
Гірком солоним закусіть,
Заки у нетрях ваша Нюся,
Сплоха розшукує труси…
Ще б на прощання жоломігу
Попестить вдячно не забуть!
Щоб надихнула ще й на книгу
Про хтивості скоромну путь…
…Нехай простять мені читачки
Оцей «любовний» вінегрет,
Та хай знайде такі «заначки»
В любовних опусах поет![/color][/color][/b]
27.07.2018.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
[i]Сьогодні, 10 липня 2018 року
на Байковому кладовищі столиці
поховали батька Української
Незалежності Левка Лук’яненка…
[i] Із преси
[/i][/i]
[i][b][color="#e81212"]Тобі було б за місяць дев’яносто,
З них двадцять сім унесено з дощем,
Де українські піт, і кров, і кості…
Наразі в Україні – біль і щем.
Бо закотилось сонце України,
Збіднів народ на вояка свого –
Помер творець свобідної країни,
Що ради неї в воду і вогонь
Ішов як Прометей… Своєї плоті
Ти не щадив… Бо велетовий дух
Тобі не зрадив...
І на ешафоті
В тобі за крок до смерті не потух
…Вже на свободі, в творенні Держави
Ти – не клітина, а стволовий нерв:
Був пильним й разу не проґавив
Злих підступів комуністичних стерв.
Юрист, історик, врешті-решт письменник,
Ще й України гідний адвокат!
Якого ще тобі бракує ймення,
Щоб засудив
– вже мертвого –
Пілат?![/color]
[/b]
10.07.2018[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798863
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.07.2018
Липню п р и с в я ч у є т ь с я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]
[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене знічев’я нарікли як... липа,
Не зводячи себе семантикою слів.
Я ж істина – свята й багатолика –
Таких не знайдеш в лісі диваків!
Цвіту я пишно, зеленію рясно –
Несу в природу сенс і колорит,
Та декому усе-таки не ясно,
Що я не фальш... Святої правди скит.
Проте (я каюся), мій дух духмяний
Запаморочить може будь-кого...
Й буркоче у чаду ваш мозок п'яний,
І кидається серце у вогонь!
То ж «липу» кожен хай шукає в со́́бі:
Чи не завівсь, бува, гризотний черв’ячок,
Який тверезі відчуття "коробить"...
Відтак все «липове» повісьте на гачок!
Й відчуєте себе цілком здоровим,
Коли із тіла зникне короїд...
Бо не спаскудить вам формату крові!
І, головне, – не згасне родовід. [/color][/i] [/b]
03.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2018
[color="#ff0000"][b]1.Ротація:[/color]
[i][color="#064a63"]Накрався сам – уступи місце іншому!
Такий закон «панамських патріотів»![/color]
[color="#ff0000"]2. Люстрація:[[/color]
[color="#064a63"]Свій золотий унітаз облаштував
люстерком - хай полюбується
на себе "переможець" Майдану.[/color]
[color="#ff0000"]3. Маршрутка:[/color]
[color="#064a63"]Не авто і не автобус,
а людей медійний глобус:
Шутка, "утка", прибаутка –
отака тепер маршрутка![/color]
[color="#ff0000"]4. Безвіз:[/color]
[i][color="#064a63"]Маєш гроші - буде й віз,
гола с.ака -
в ЄСссс не лізь!
Йди в город,
сади картоплю,
жуй часник
й витрушуй соплі![/color]
[color="#ff0000"]5.Ковганник:[/color]
[i][color="#064a63"]Життя своє купався в маслі,
все брав, що душенька хотіла.
Такі людці у нас на часі:
«масна» сорочка липне к тілу...
Та то таке... Нехай... От тільки,
коли ковганка та – казна,
Ковганника хапайте сміло –
по ньому плаче вже… куна́᷾! [/color]
[color="#ff0000"]6. ПРАВО-суддя:[/color]
[color="#064a63"]Права саджає,ліва звільняє:
що за Феміда –
ПРАВО не знає![/color]
[color="#ff0000"]7. ХАЛЕПА:[/color]
Хотів пацан зробити «добру» справу,
але назвав… круту зелену суму…
Тепер в суді верстають нову справу,
а він лаштує вже пожитків суму.
[color="#ff0000"]8. Вибори:[/color]
[i][color="#064a63"]Була б добра гречка –
зайва суперечка…[/color]
[color="#ff0000"]9.Іван[/color]
[color="#064a63"]Новий час – і нове ймення:
солідарних пліч рамення.
Не «товариш», ще й не пан,
й звали Йвана просто - Йван![/color]
[color="#ff0000"]10. Лизун[/color]
[color="#064a63"]Ласун, лизун, плеканець долі?
Нема гріха, є Божа воля…[/b][/color]
Логорея - хронічна. Далі буде....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796494
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.06.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2018
[i]
Чи то Мавка,
чи квасоля -
Все одно! Така вже
доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]
[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся вранці – Вона уже тут,
Красить пристрасно бісером вранішні роси
І розчісує снами заплутані коси,
Що так ніжно і зелено в неї цвітуть…
І Він подумки вторить за нею той рух
Зшаленіло – тремтливо –
рукою
м’якою
Й не знаходить у серці своєму спокою,
Та спирає в душі украй звалений дух.
Він торкається тіла – шаленства ріки –
І знаходить: уся Вона свіжа і… мокра.
Губ-листочків розтулених жадано о᷾крім,
Що усотують прану полів… Вже роки
Разом прожито в парі… І знать – не дарма:
В своїй суті вони вже надовго зрослися
І корінням, й лопуцьком,і квітами, й листям…
І все кличе до Неї ця суть – не сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалося, ні:
Її іменем дихав і нею Він марив,
Немов оранкою по цілиннику – арій:
Гарцював на коні
по свіженькій стерні…
І стелив і підпушував, гладив, як міг,
Аби Мавці спосібно* у лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав всі загати,
Та урешті себе – не Її переміг.
І галантно у поле її запросив…
Союз "ділера" й Мавки – напрочуд контентний.
А чи буде патент?.. Такий тон імпотентний**)
Вже нікому не треба…
Подай, Боже, сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання, котрі задаєш своєму об’єкту – квасолі сорту Мавка
та її стосункам з БРК (бобово-ризобійним комплексом),мають
бути [i]коректними, глибокими, але водночас і… рішучими. .
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2018
[i] Свято перемоги! Радіймо, українці!
Бо «побіда» у кожного народу своя…
Вийшло так: у нас вона – обопільна.
Одна вже в історії, а інша – в дії….
Гуртуймося ж, брати мої славні!
Ради останньої і…
незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти зродилась в період третинний,
Коли наша була молодою земля –
Та така молода і красою невинна,
Що примітна прохожому навіть здаля…
Мордували тебе й холоди, і негоди
І куйовдили коси залітні вітри…
Хоч була та краса для сусідів не в моді,
Заглядали до тебе – з боліт і згори.
Майориш на горі гордовито красою,
Споглядаючи доли з небесних висот,
І обходить ота, що в досі із косою,
І докучливі трави – пирій і осот.
Ти ростеш з давнини, купина неопалима*,
Коли щез із біоти гігант-динозавр…
Та попереду ще та щаслива хвилина,
Коли здохне останній в Русі "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!
9.05.2018
_______
*Ясенець кавказький (неопалима купина).
Реліктовий вид, з третинного періоду.
Квіти ясенцю кавказького під час спеки
виділяють велику кількість ефірних олій,
які можуть спалахнути від вогню. Полум’я
не шкодить самій рослині. Тут – образ України
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.05.2018
[i]Весняна рапсодія…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DY2IAtzAeZM[/youtube]
[i][b][color="#055b99"][b]Не щебечи, Соловейку,
не кукуй, Зозулько -
від пісень таких і «фейків»
мому серцю мулько.
Не принесла гарних років
на крилі Зозуля,
не вкладеться в жваві строки
соловей Беруля.
Та собі він обіцянки
виконав до строку
і наповнив аж до цямрин
криницю, нівроку.
Накувала Зозуленька
надлишкових років:
бджілки носять мед у вулик –
в фонд нероб – оброки.
…І сховають свої статки
не лише в окрузі,
бо ж співатимуть ті пташки
у заморськім лузі.
Не співайте ж, милі пташки,
не марудьте душу!
Я вердикт свій й гідну «таксу»
виносити мушу…[/b][/color][/b]
01.05.2018[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
[i] Вкотре беру тайм-аут…
Бо так мені треба –
стомилося небо,
не я… [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває так, що треба відпочити
Хай від нагальних, та посильних справ,
Щоб нові плани і задачі снити,
Яких твій розум
ще не розібрав…
Відтак й шукаєш лісову хатинку,
Де, окрім тебе, лиш мишиний писк...
Бо ж хто не любить творчу самотинку,
Де свій, тобі лиш
притаманний, зиск?
Ні, не стомився я…. І, слава Богу,
Запал життєвий в серці не погас…
Та хочеться пройти нову дорогу,
Духовних сил
розвідати запас.
А ще – оглянуть нові горизонти,
Щоб не скотитись раз на манівці:
Чи починав з нуля новий сезон ти,
Щоб гідно оцінить
хвилини ці?
Подуги смак відчуєш, коли вгору
Піднімеш врожаю незрушний віз
Й коли в осінню, непогожу пору
Не явиш люду власних,
прикрих сліз.
Ні, не стомився тілом я – нівроку!
Не бракне ще мені й духовних сил,
Та щось таке впадає в спрагле око,
Що розриває душу так жорстоко,
А в мозку виють
зголоднілі пси.[/color][/b]
27.03.2018
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
[i] Якось, граючись "кнопками-окціями" на своїй сторінці, я випадково
заблокував одну із своїх робіт, та так, що й через "google" знайти
не зміг,хоча анонс на неї значиться там. Якби то була звичайна ро-
бота, то закинув би затію та переключився на інші! А то така, що
не втратила своєї актуальності і понині, позаяк багато авторів сайту
все більше пишуть іноземною, ризикуючи стати "класиками" російської
літератури та "бути визволеними" з "бандерівського" рабства Месією.
Я прошу вибачення у тих, хто прокоментував мою роботу раніше, чиї
коменти я видалив, але не менше прошу тих, хто цю роботу не читав,
прокоментувати її (не смайликами, а живим словом), бо це надасть
мені наснагу і натхнення працювати у цьому напрямку і далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти був для нас всіх великий й могутній, –
Російський радянський всесильний «язик»…
А зараз – нікчемний! Скажу – вже на кутні:
Тургенєвський красень кудись таки зник…
Що чуємо ми на стражденнім Донбасі,
Що прагне нових нездійсненних угод?..*
«Калякати» суржиком лисі і ласі –
Втрачають обличчя і Васі, і Тасі…
А мова зникає, то щезне й народ!**
Та що то за мова в болоті з’явилась?
Які в неї корені?.. Хто їх заклав?..
Та мова, як кажуть, на вивіз і винос:
У мов праслов’янських –
чужинський анклав.
В болоті ви кумкали... Шлюбні хорали
Із жабами, мосхи***, і досі б вели,
Якби той «язик» у народів не вкрали****!
То де б ви, москіти, сьогодні були?..
Нічого й нікого ви ним би не «взули»,
Бодай не шіпавий, гнилий монархізм!
То ж ним ви зігнали рої в один вулик,
Й назвали олжу ту бридку – комунізм…
…А в нас була «Правда»*****, а ще були віче,
Хоч правили людом гетьмани й князі…
Для чого нам мову державну калічить,
Для чого звертати з святої стезі?..
Та вам наша мова постала як вража:
Беззубому мерину – кріпкий урюк…
І «руськоязикі» пустились у ражу,
Здоровому глузду сказали: «Каюк!»
І тут, як у казочці, трапилась меря******…
І ну – мериносів своїx визволять,
По їxнім «понятиям»… «публику меря»,
Під огласи: «бля.., ПНХ, …ёна мать»!..
Покаятись, вбивці, могли б ви раз триста!
Наразі ви маєте ще один шанс…
Та ваша й вождів канібалова пристрасть
Утопить в крові калинові намиста
Чужиx вам,
– довіку не здійснениx,
– щасть…[/color][/b]
5.02.2016
________
*Київський письменник Олександр Горобець ініціював у
Київраді законопроект про визнання російської мови [b]окупаційною.[/b]
Зокрема він сказав: "Якщо ти не можеш брати автомат і стати
на захист своєї Вітчизни в бою, викинь на смітник свій «язык»,
заговори українською!*
http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/
** У Кембриджському університеті (Великобританія) в програмі
додаткових безкоштовних курсів російську мову замінили україн-
ською
***Одна із назв московитів або москалів…
****На всі 30% російська мова складається із українських слів,
а ще на 1/3 (завдяки німцю-лігнвісту Далю) – з німецьких
*****Йдеться про «Руську правду» – кодекс законів, впровад-
жений Ярославом Мудрим у Київській Русі
******Одне із угро-фінських племен, що лягло в основу сучасної,
але… конаючої Імперії Зла – Росії
Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2018
[i]Певно, кожен із нас відчуває голод по свіжому
літературному слову... Особливо, коли виникає
"криза жанру" чи зникає розуміння сучасних
роблем суспільства і людини в наш нелегкий
час. Це стосується і нас, клубівців. Розібратись
у наших проблемах допоможе стаття лідера су-
часної української літератури Юрія Андруховича.
Модернізм і постмодернізм... Митець і сусіпіпь-
ство. Всі ці і не тільки в пропонованій статті
Юрія. Прочитав - цікаво і корисно... Пропоную
й вам, дорогі друзі...[/i]
"Яка є ціль існування поезії, який її глузд? Навіщо її пишуть?
Богдан-Ігор Антонич
[b]1.[/b]
Уперше знайомлячись зі статтею мого співавтора і приятеля Володимира Єшкілєва, яка відкриває цей наш із ним спільний проект, я неодноразово ловив себе на тому, що в багатьох своїх аспектах вона викликає мій спротив. Більше того – мені було страшенно прикро, що упродовж багатьох місяців достатньо копіткої праці над проектом я врешті виявився причетним до оприлюднення концепції, якої не тільки не поділяю, але й яка, вважаю, значною мірою перекреслює зроблене мною. Цьому дивному явищу можна було б шукати всі можливі ірраціоналістичні, включно з фройдистськими, пояснення. Проте для остаточного з’ясування причин своєї незгоди я вирішив іще раз коротко і якомога ясніше сформулювати сукупність тих ідей, на яких тримається “Повернення деміургів”, що мало своїм наслідком написання цієї статті, яку я, скориставшися правом редактора проекту і упорядника “Хрестоматійного додатка” до нього, наважуюся тепер пропонувати читацькій увазі.
Спробую ж передусім виокремити ті ідеї, що на них побудував свою концепцію мій колеґа. Якщо не помиляюсь, їх загалом не менш як шість.
1. Ситуація постмодернізму, в яку нині забрела (запала) література в головних своїх тенденціях, є ситуацією занепаду, “паразитування”, суцільного цитування і творчого безсилля.
2. Потенціал творення “нового” в літературі у цій ситуації прямує до нуля – “чим далі, тим гірше”.
3. Але творення “нового” є для мистецтва іманентно-сутнісним, ergo, ситуація постмодернізму звістує кінець мистецтва, смерть, глухий кут, безвихідь. Що далі?
4. Вихід у “продовження мистецтва” і відродження наративу варто шукати в якихось альтернативних (і навіть опозиційних) постмодернізмові практиках – як наприклад, літературний жанр “фентезі” з його супернаративом.
5. “Сучасна українська література” (назва, за Єшкілєвим, умовна), досить непереконливо, на рівні “спортивно-пізнавальної вправи”, вситуювалась у б......ій ситуації постмодернізму, чого аж ніяк недостатньо для її майбутнього. (Де українське “фентезі”, хочу спитати я вас).
6. Проте цілковита “невідбутість” цієї літератури внаслідок певного метаісторичного парадоксу може обернутися спалахом “якісно нового”, і в цю Богом та людьми забуту країну таки “повернуться деміурги”.
Ось такий, з дозволу сказати, ланцюг. Тепер я спробую – наскільки зможу – не стільки його заперечити, скільки запропонувати власну версію щодо бодай кількох, означених паном Єшкілєвим, “вузлів сполучень”.
[b]2.[/b]
Настав нарешті той час, коли постмодернізму в нас не критикує тільки лінивий або мертвий. За всім цим стоїть достатньо анахронічне уявлення, сформоване, вочевидь, іще в роки “грицевої шкільної науки”, про те, що в літературі є стилі, напрями й течії, і що їхні назви, як правило, закінчуються на “-ізм”. Таким чином, постмодернізм мислиться перш усього як напрям чи ширше – як конвенція. Нібито певна група авторів домовилась: “Ми будемо постмодерністами, бо так пишуть на Заході, а ми любимо все, що є на Заході, тому будемо це наслідувати”. А щоб успішно (як на нашу “сільську місцевість”) наслідувати, треба знати, чим, власне, цей “істинний” постмодернізм характерний. А характерний він тим, що:
– перейнятий майже виключно цитуванням, колажує, монтажує, паразитує на текстах попередників;
– абсолютизує гру заради гри (за Єшкілєвим, “ситу гру”), виключивши поза дискурс живу автентику оповіді (наративу), переживань і настроїв;
– підриває віру в Призначення Літератури (хто би і що би під цим призначенням не розумів);
– іронізує з приводу всього на світі, в т.ч. й самої іронії, відкидаючи будь-які етичні системи і дидактичні настанови;
– комбінує параіндивідуальне авторське “я” з уламків інших авторських світів, убиває автора як творця власного індивідуального авторського світу;
– “карнавальною” (бо насправді всього тільки посткарнавальною) маскою відмежовується від будь-якої відповідальності перед Навколишністю і за Навколишність;
– тупо експериментує з мовою (-ами);
– рабськи плазує перед віртуалом, мультимедіальними безоднями й бестіями, прагне підпорядкувати мистецтво електронним імперіям та навіки поховати його дух в їхній інтерпавутині;
– заграє з масовою культурою, демонструючи несмак, вульгарність, “секс, садизм і насильство”;
– руйнує ієрархію, підмінює поняття, позбавляє сенсу, розмиває межі, бере слова в лапки, хаотизує й без того хаотичне буття.
Таким чином, про постмодернізм залишається сказати, що він агностичний, амбівалентний, американський, анемічно-немічний, антологічний, “безмежно відкритий глухий кут”, безплідний, бі (і більше)- сексуальний, варіативний, вторинний, вульґаризаторський, гермафродитичний, гетеросемантичний, гомоеротичний, ґвалтовно-претензійний, дискурсивно дефекаційний, еґалітарний, ентропійний, “елліністичний”, еклектичний, епігономний, євнухоморфний, жартоцентричний, закомплексовано-збоченський, зомбінативний, імітативно-плаґіативний, імпотентний, інтертекстуальний, інцестуальний, кліповий, колажний, колаптичний, комбінаторно-компілятивний, компіляторно-комп’ютерний, конформістський, консумптивний, лоботомічний, манірний, маньєристичний, мертвотний, млявий, надлишковий, неонекрофілійний, новоневротичний, нудний, онтологічно марґінальний, палімпсестичний, паразитарний, патовий, патологічно пересичений, перверзійний, рекреаційний, ремінісцентний, розхристаний, ситий, ситуативний, структуроцитний, трансвестичний, уранічний, фейлетонний, фемінізований, феллінізований, фраґментний, фукоїдний, фуфлоїдний, хвороботворний, химеризуючий, центонічний, цинічний, часопідсумковий, шаманічний, ще раз іронічний, юнґівсько-юнґерівський, яловий.
Крім того, його характеризують як “постколоніальний” і “посттоталітарний”.
Крім того, він “ніякий”.
Проте щось подібне, кажуть, уже бувало: александрійська епоха, осінь середньовіччя, fin-de-siecl’івський декаданс. Дехто схильний пов’язувати це із завершенням певного проміжного часового відліку або наближенням якоїсь фатальної дати (“хронологічна параноя”, вона ж “химера літочислення”).
Олександр Ірванець запропонував цілком протилежну цим твердженням дефініцію: “Постмодернізм – це те, чого ще не було раніше, перед тим, як воно виникло”.
Я додав би до неї тезу про відсутність будь-якої сутності як єдину присутню сутність.
[b]3.[/b]
І все ж – якось нам треба стосовно цього постмодернізму домовитись, інакше забредемо у ще густіші софістичні хащі. Ми не можемо дефініювати того, всередині чого перебуваємо. Адже, на мій погляд, постмодернізм є не що інше, як певний стан, певна кондиція – передусім у культурі, хоч і не тільки в культурі. Цей стан (цю кондицію) або (вітання недавно спочилому Ліотарові!) цю ситуацію було спричинено – даруйте банальність – усім попереднім розвитком людства. Але найвідчутніше модернізмом.
Свого часу я запропонував розглядати модернізм як завершене в часі явище, тобто розташувати його в дуже конкретних часових межах. Спираючись на ці межі, я спробував означити модернізм як “рух у філософії, мистецтві та суспільній думці останніх десятиліть ХIХ – першої половини ХХ сторіч, який, попри різноманітність і взаємну суперечливість своїх напрямів (броунівський рух!), характеризується тією чи іншою формою неприйняття позитивістської (реальної) дійсності і через невпинне оновлення ідей, образів, засобів прагне творити (або віднаходити) іншу, паралельну (ірреальну) дійсність”. Серед історично зумовлених особливостей модернізму я називав глобальний катастрофізм як світовідчуття, досвід відносності будь-яких наукових знань та проникнення в найтаємніші глибини людської психіки, а також програмове заперечення суспільно узвичаєних норм і конвенцій.
Модернізм об’єктивно завершився саме через втрату цієї останньої, спроектованої на соціум, особливості. Його заключний період (40-ві – 60-ті рр. ХХ ст.) – це період суспільної “класицизації” чи навіть “канонізації”. Захопивши найпрестижніші видавництва, музеї, палаци та університети Заходу, здобувши загальносуспільне визнання у формі численних Нобелівських – і не тільки – премій з літератури, остаточно і цілковито позбувшися бунтарського асоціального пафосу, модернізм вичерпав себе як живе динамічне явище. Подякуймо йому за те, що він був, і окиньмо поглядом креативні обрії після нього.
Головним креативним підсумком модернізму мені видається доведення до абсурду критерію “новизни” як найцінніснішого критерію. Революційність – чи краще сказати катастрофічність модернізму полягала в тому, що, мабуть, уперше за всі часи існування мистецького дискурсу критерій “новизни” (“такого ще не бувало!”) був поставлений вище за інші критерії, як наприклад, “майстерності”, і навіть загалом прирівняний до критерію “мистецькості”, “художньої вартісності” як такої. Це мало своїм наслідком з одного боку аберації аванґарду, з іншого – тотальне розчарування “новизною”, сумніви у справжній “критерійності” цього критерію. Причому я зараз маю на увазі не обов’язково “новизну” у вужчому, формальному сенсі “make it new!”, а “новизну” засадничу – ту, що згідно з Єшкілєвим є “якісною”.
Постмодернізм як стан, спричинений таким розчаруванням і такими сумнівами, передбачає вже не серйозне (бо програмове й дефінітивне) шукання “нового”, а хіба що пародійне. Постмодернізм – це усвідомлення неважливості “нового”. Чи, точніше сказати, важливості “нового” поряд із будь-яким іншим критерієм. Тобто постмодернізм – це стан відмови від пріоритетності “нового”. Звідси, можливо, й походить переконаність В. Єшкілєва у “деміургійному зубожінні” і креативній безвиході постмодернізму. Постмодернізм, однак, передбачає плинність правил і цінностей, рівною мірою приймаючи як істинні цілком протилежні твердження (“Метою мистецтва є досягнення новизни” і “Метою мистецтва не є досягнення новизни”) і зазвичай заперечує будь-який ієрархічний диктат, у т.ч. й запропоновану Єшкілєвим ґрадацію “нового” на “просте” і “якісне”.
Зрештою, постмодернізм – це ще й усвідомлення остаточної, онтологічно зумовленої безвиході будь-якої з практик. Історія мистецтва на рівні історії його рухів, стилів, напрямів і течій – це перш усього історія поразок і безвиходей. У постмодернізмі, спричиненому передусім відбутістю Великої Модерністської Ілюзії, акумульовано пам’ять про ці поразки й безвиході і звідси, припускаю, його іронічність, до якої ще повернемось.
На щастя, це печальне постмодерністське усвідомлення, здається, маємо чим врівноважити.
[b]4.[/b]
Найзавзятіші критики постмодернізму, вочевидь, не усвідомлюючи того, що й самі є “постмодерністами” в силу свого розташування в теперішньому часі й тутешньому просторі, досить часто характеризують постмодернізм як “руйнівний”, причому вкладають у цю характеристику виразно неґативний зміст. Тут варто зацитувати з пам’яті Сократа (а його, власне, в силу відомих обставин, по-іншому, як із пам’яті, й не зацитуєш), який казав афінським консерваторам, що вони дуже слушно чинять, оберігаючи певні цінності від руйнування, – от тільки чи ті цінності, які заслуговують бути збереженими? реформаторам натомість казав, що вони дуже слушно певні цінності руйнують – от тільки чи ті, які цього руйнування заслуговують?
Поставлю і я запитання без відповіді: що вважати руйнівним у літературі? Замах на етос? На “вічні категорії добра і зла”? Але ми вже ніби й домовилися (згідно з Єшкілєвим) розглядати креативність “поза гуманістичною рефлексією”. Хоча, з іншого боку, фінальна цитата з Ніцше сиґналізує про “майбутнє людини”. Тож – нарешті! – перейдімо до “людини”, до людських особистостей, а будь-які розмови про “яловість” хай залишаться комусь яловішому.
Чи роль у літературі Бродського, Борхеса, Павича, Еко, Фаулза, Кортасара, Фуентеса, Маркеса, Кундери, Рашді справді є руйнівною? Чи ці імена, що з ними, власне, й пов’язуємо літературний комплекс постмодернізму, справді звістують поразку й безвихідь? Мабуть, так. Можливо, ні.
Постмодернізм і справді може вважатися хворобою. Але що в літературі (крім соцреалізму) вважати “здоров’ям”? Класичну норму? Пригадую, як Генрі Міллер, розмірковуючи на тему “здорового” мистецтва, визнавав, що в житті не читав нічого патологічнішого від “Іліади” з її ріками крові, смакуванням насильства, вивертанням назовні паруючих нутрощів. Рідна література знає не менш “здоровий” приклад із “Drang nach Osten” Ігоревих білявих бестій з метою – не в останню чергу – ґвалтування “красних жен половецьких”.
То як усе ж бути з “руйнуванням” і чи в постмодернізмі справа? Можливо, йдеться про те, що література минулих епох пропонувала (а точніше нав’язувала) певну цілісну картину світу, перейняту вірою і до-вірою. Постмодернізм же пропонує хаос і фраґментарність, уламки колишньої цілісності, руїни (отож він швидше “руїнний”, аніж “руйнівний”) колишньої єдності, ним же висміяної, – і все це перейняте виключно іронічною настановою, бо нічого більше не залишається.
Але в мені озивається читач із деяким досвідом переживання чужих текстів і він протестує проти розуміння іронії як “апріорного чинника постмодернізму”. Бо я не читав нічого іронічнішого, ніж, наприклад, “Гамлет”. Можливо, героя цієї трагедії слід вважати постмодерністом? Він і справді “яловий”, на кожному кроці грається словами, холодно рефлексує, цитує попередників й іронізує навіть над коханням, – та що там? – над смертю! От тільки смерть у нього “справжня”, хоч і надміру театральна, що наштовхує на підозру автора в пародійності. Зрештою, якщо справді віднести іронію до “апріорних чинників”, то змушені будемо приєднати до постмодерністського комплексу також і Рабле, і Сервантеса, і Свіфта, а там і – добряка Діккенса і ще три чверті решти Світової Літератури, яку, до речі, все одно вигадав Ґьоте.
То де ж усе-таки проходить поділ? Як відрізнити врешті постмодернізм від не-постмодернізму? Можливо, скористатися критерієм “ідеального читача”? Читача-постмодерніста Єшкілєв бачить “іронічним інтелектуалом, стомленим інформативним перевантаженням, що прагне гри та текстової атракції без будь-яких зазіхань на свою світоглядну свободу”. Читача-антипостмодерніста – “більше подібним на сектанта або книжника-кабаліста, який заглиблюється у нетрі пропонованого йому світу-тексту”. Щиро кажучи, особисто мені достатньо несимпатичні як перший, так і другий. Як “стомлений інтелектуал”, додаток до комп’ютера, так і “книжник-сектант” з недвозначною схильністю до шизофренії. Гадаю, насправді ідеальний читач Набокова або Еко той самий, що й ідеальний читач Данте або Флобера. Йдеться-бо перш усього про потребу в співрозмовникові, про духовну й душевну комунікацію, про подих книги, її дихання, її розгортання, про необхідність розуміння і зближення, про співпереживання і взаємне проникнення. Не в останню чергу також – про насолоду від тексту. Йдеться, як завжди, про людське в людині, наприклад, про любов.
Щойно прийдеш до цього – починаєш бачити “постмодернізм” усього тільки елеґантною інтелектуальною фікцією.
[b]5.[/b]
Оскільки все ж цей кабалістичний читач-сектант уже і в мене виринув на Світ Божий зі своїх нічних віртуальних метапорожнеч, то хочеться зробити бодай кілька зауваг стосовно так ентузіастично окресленого моїм співавтором жанру “фентезі”. Одним із чинників “деміургійної повноти” в цьому жанрі В. Єшкілєву видається наявність “внутрішньої енциклопедії”. Причому ця енциклопедія мусить бути втілена у вигаданій країні (планеті?) з її назвами, ландшафтами, до нюансів продуманими й не обов’язково прописаними, але в той же час відчутно приявними у тексті зв’язками між об’єктами, іншими словами – це має бути світ, замкнутий у собі й самодостатній. Щоправда, виходячи з цього критерію, мусимо зарахувати до найвершинніших здобутків жанру не тільки любих моєму колезі Толкієна, Перумова чи Олді, але й, скажімо, Гріна чи добрих три чверті усіляких знаних і менш знаних фантастів, а там і, чого доброго, Свіфта або Сирано де Бержерака. У той же час найбездоганніші “внутрішні романні енциклопедії” мені як читачеві траплялися саме в “постмодерністських” Милорада Павича або Умберто Еко. Деконструкція історично віддалених світів відбулася в них настільки переконливо, що в кожному з випадків маємо справу вже з окремим (коли завгодно – “персональним”) авторським світом, у якому все, що зображене або просто назване – від сухої травинки між сторінок інкунабули й до диявольської супермашини насильства – живе, дихає, взаємодіє, співіснує і, власне кажучи, здобуває своє подальше автентичне буття навіть поза авторською волею. Коли не помиляюся, в такому сотворінні світу й полягає “деміургія”.
Дозволю собі ще принагідний апендикс відносно “фентезі”. На мій погляд, цей різновид чтива являє собою вельми показове кічувато-маскультівське відгалуження всередині ситуації постмодернізму. Увесь корпус літератури “фентезі” можна не без підстав розглядати як форсоване цитування ґотичної, окультно-містичної чи казково-міфологічної спадщини з безумовною ігровою домінантою (попри всю серйозність оповіді не забуваймо про особливу притягальність “фентезі” для підліткового читача), з безконечним комбінуванням одних і тих самих наративних елементів, від якого і від яких урешті – скористаюся ще одним критерієм мого співавтора – “просто стає нецікаво”.
Тому аж ніяк не дивно, що характеризуючи нинішній стан книгочитання в Україні, оглядач московської “Независимой газеты” зауважує: “Українські російськомовні белетристи – фантасти і “фентезійники” (...) нічим не гірші за московських колеґ або пітерського Ніка Перумова – всі вони якоюсь мірою епігони, якоюсь – духовні діти Стругацьких, Єфремова, Лема, Толкієна і один одного. Проблем з російською мовою в них не виникає, в літературі такого штибу вона є напрочуд одноманітною й безбарвною, це, фігурально висловлюючись, мова для бідних. (...) Автор цієї літератури давно помер (а, можливо, й ніколи не народжувався), він виступає не як Творець-Деміург, а як інженер – комбінатор сюжетних мотивів, схем, штампів, як ретранслятор сучасної урбаністичної міфології. Чим менше в тій або іншій книзі авторського первня, тим більшими літерами пишеться на обкладинці авторове ім’я. Втім, “Олді”, “Нік. Перумов”, “Олександра Марініна”, “Фрідріх Незнанський” – це аж ніяк не імена письменників, а торговельні марки...” (Окара А. Запах мертвого слова. Русскоязычная литература на Украине // Книжное обозрение. “Ex libris Независимой Газеты”, 26.02.98)
Тож покиньмо ці вільно конвертовані, щоправда, тільки в межах есенґе, “марки” разом з їхніми блискучими комерційними успіхами – вони здатні потурбуватися про себе самі. Звернімося нарешті до інших імен – тих, які знаменують нині актуальну українську літературу, поняття настільки ж химерне, наскільки й реальне.
[b]6.[/b]
Автор як індивідуальність, явлена у тексті, – ось і все, що можна протиставити цим плачам навколо “постмодернізму” та його імпотентності. Саме це й спонукало мене взятися до впорядкування вміщеного під цією ж обкладинкою “Хрестоматійного додатка”. Хоч за великим рахунком я нічого не намагався довести. Мені йшлося перш усього про задоволення – задоволення від перечитування, відбору, взаємного розташування, а іноді й власноручного переписування текстів, які поставали в нашій літературі упродовж приблизно останньої чверті століття (а зважаючи на “хронологічну параною” – й фіналу тисячоліття) і які є для мене улюбленими або принаймні дуже мені подобаються. Я хотів, аби презентований мною “Додаток” став своєрідним парадом індивідуальностей. Можливо, навіть засвідчив стан нашої найновішої літератури як “близький до розквіту” чи принаймні реанімований (межа між першим і другим видається мені не надто категоричною). Я наважився б назвати цю часову смугу “поверненням літератури”. Однак не буду заперечувати й проти єшкілєвського розуміння найновіших зусиль українського письменства як “спортивно-пізнавальної вправи”. У такому разі потрактуймо пропонований мною “Додаток” і як змагання.
З іншого боку, я не міг відкинути соціалізаційних факторів – поколіннєвих, середовищних, групових. Ми не можемо іґнорувати того, що очевидне: літературу роблять особистості, але особистості формуються в середовищах (деякі з них також формують середовища). При цьому мусив я зіткнутися з маразмом класифікації, свого часу дотепно означеним В. Єшкілєвим як “енциклопедична тупість”. Аби не повторювати помилок старої китайської бюрократії, я не став ділити представлених у “Додатку” авторів на, скажімо, тих, які пишуть без розділових знаків, тих, які не читають своїх колеґ, і тих, які зранку воліють пиво. Запропонований мною поділ, безумовно, досконалим не є – в ньому я скористався частково темпоральними (загальноприйнятий поділ на покоління за десятиліттями), частково реґіонально-локальними (на зразок не включеної сюди, але вельми мною шанованої “Київської школи”), частково семантичними і стилістичними критеріями (вперше наважуюся пропонувати такі сеґменти, як “Київська міська іроніка” чи “Проза “соціальної клініки”). Усередині “блоків” іноді трапляється поділ на угруповання – тут мені не доводилося нічого вигадувати, позаяк практично всі з них уже стали історико-літературознавчими термінами.
Підозрюю, що переважна більшість колеґ, маючи змогу спостерігати за здійсненням мого проекту, наполягала б на включенні їх до “Одинаків і самітників” – бути самотнім-бо завжди престижніше і “крутіше”, аніж рухатися “свинею”. Проте включені мною до цього розділу автори не повинні мати особливих підстав для зверхності: їхнє перебування “у самоті” пояснюється не стільки надмірною “деміургійністю”, скільки неможливістю приєднати їх до будь-якого іншого розділу.
Я свідомий деякої умовності здійсненої в “Додатку” класифікації. Мені залишається сподіватися чиїхось альтернативних, не настільки еклектичних, а значно цілісніших і строгіших версій – якщо “цілісність” і “строгість” справді мають які-небудь шанси у нашій хаотизованій ситуації.
Мені також залишається з усією щирістю подякувати всім презентованим авторам за ще одну чудову нагоду порозуміння. Хочу подякувати й тим, для кого на цих сторінках з різних причин не знайшлося місця, – готуючи “Додаток”, я тримав у полі зору понад сотню імен та творів. На жаль, презентований проект є всього тільки малою енциклопедією. Сподіваймося більшої.
Моя особлива вдячність належить Володимиру Єшкілєву, з яким я, вочевидь, безуспішно намагався полемізувати у цій статті і який був – без реверансів – вирішальною рушійною силою для здійснення цього, на перший погляд майже нереального проекту.
На прощання хочу пообіцяти всім читачам цілком уже недалекий початок нового тисячоліття, а з ним і тимчасове завершення “хронологічної параної”. А це означає – до зустрічі в наступній енциклопедії!
[b]*Примітка. [/b][i]Дякую Юрію за лікнеп, а моїх друзів за те, що
дочитали до кінця... Набираймось досвіду і розуміння назрілих
проблем...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
[i]Відійдемо трохи від "котячої"
тематики... Щось у
весни не все
в ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані весни́ зелені очі –
Прозірність їхню застеля туман…
Мізе́рніють весною сни пророчі,
Хутчіш за все у них –
один обман.
Лежить ще сніг – безсилий і регідний,
Оголює зими заочний бруд.
Парі тримать за зиму він не гідний –
Збудила вже весна
поснулий люд.
Земля родюча ребрами вже світить,
І квіт сторожко зустріча весну,
Розставив скрізь вже примулові міти…
Та страдному бурлаці
не до сну!
Весна… Немов – як всі минулі весни.
От тільки – плач… Весни цієї – знак!
Чи зглянеться на неї цар небесний,
Щоб жити вже по-новому,
інак?
Нехай би лютень взяв з собою люті,
Що глибоко у зиму проросли,
А березень заграв весні на лютні,
Й послали щастя нам небес
посли!
Тоді б і зажили ми з добротою в парі
Й хвалили б сенс прийдешньої весни...
...І магію ночей шалено карих,
Що снили б нам украй
реальні сни... [/color][/b]
14.03.2018
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.03.2018
[i] Як продовження «котячої» тематики,
на прохання окремого «літературного»
бомонду, примушу свого ЛГ говорити.
Рефлексами, а при необхідності
й співати людським
голосом… [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як вже було сказано іншим віршем*,
мій Кіт – титулований, вчений…
І хоч допоміг він при пошуку тем,
зі мною не був завше
чемним…
Така вже, напевне, природа в Кота:
то лежнем лежить – куль соломи,
то злість випадкову на вус свій мота,
немов буревій той
«Палома»**…
Чудує подеколи, мов скоморох,
працює під блазня, паяца…
Й тоді не підходь – хоч один чи удвох:
відкусить язик, а то й…
яйця!
Бува, накидається він на слова –
знічев’я, дарма... Але рясно...
То, певно, у Нього болить голова
і рецидивує па-яц-
ність…
Та в захист від нього є декілька слів,
якщо не послуха – ломака.
Бо розуму в Нього – на кілька ослів,
хоч зовні – маленький...
Макака.
Такі ось бувають учені коти
підступні, хоч зовні – послушні…
І ними дивуються в псарні хорти
і всі віслюки у...
конюшні![/color][/b]
25.02.2018
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган , що пронісся в Атлантичному океані і над
Островом свободи у 2008 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 26.02.2018
Пробачте, друзі, я в польоті,
Хоч в літаку, та на роботі...
Пишу, мачулю, чищу, правлю,
Та вірші ваші не проґавлю.
Як вдома лад я наведу,
До вас негайно я прийду.
Нехай не всім це й до вподоби,
Excuse me, please,
мою жадобу...
[youtube]https://youtu.be/WjnWmFHtGzI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
[i]Буває, якась картинка чи рисочка в ній
навіває роздуми... щодо сенсу життя,
його корисності чи марності. Ото ж
і мій кіт Лука надихнув на такі
філософські роздуми, ба, більше -
серію віршів, що будуть...
Тут лише концепт.
[/i] [youtube]https://youtu.be/o0Gf5VRYx9U
[/youtube]
[i][b][color="#0878a1"]Навіщо той кіт, що не ловить мишей?..
Що – іншого в нас не буває?
У хаті жирує – канючить грошей,
А випустиш в двір,
то – співає…
Неначе надворі ще й не березіль,
Та голос в кота вже настирний:
Шукає пригод – його чути звідтіль,
Де кублиться
бісове тирло.
Не краще було б доручити коту
Якусь респектабельну справу –
Нехай би впорядив словесну сльоту
Й думок безугавність
сльотаву…
Служив би в письменника секретарем,
Чи то архіваріусом, чи юристом
Не був би удома пустим тягарем,
Здавався б принаймні...
корисним.
Мені ж, графоману, підходило б те,
Щоб кіт, титулований, вчений,
Чинив самопоміч при пошуку тем…
Та був з прототипами
чемним!
І щоби всю ніч в "золотому ланці"
Клепав рими і ритміки ланки…
А ми вже б із Музою при каганці
Мачулили б
тексти
і гранки…
[/color][/b]
14.02.2018,
Кельн, ФРН
Примітка: картинка - не з інтернету, то ї є
основний Персонаж моєї "заколдобини"...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018
[i]Згадалась мені Велика Британь. Поневіряння, заробітки,
пошуки примарного щастя… Гіркими видавались ті фунти
стерлінгів… Бо був свідком того, як хоронили українців…
Під звуки пісні братів Лепких «Чуєш, брате мій», що стала
вже похоронним маршем для тих, хто знайшов свій вічний
притулок в чужій землі… А скільки наших братів-бурлак по
світу? Не коментую –
плачу!
[/i] [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять у вирій журавлі... В задумі...
Колись і я так, певно, полечу…
Почуєш «кру» – й нічого, окрім суму:
Не заздрю журавлиному ключу…
…Куди летиш, стражденний українцю?
І хто тебе на чужині чека?
Женуть тебе від матінки ординці,
Як гнала нас імперії ЧК…
В країні тяжко – гноблять олігархи,
Тарифи і податки душать нас…
Їх поводир – подоба, лик монарха!
Таке життя, мій друже, без прикрас.
І з сумом б'ють в набат Дніпрові хвилі...
Гучніше все ж квиління журавлів,
Що відлітають в ірій, щоб могили
Відвідать тих, хто в чужині зотлів.
Та «чуєш брате» небо вже курличе –
До Вас, живих, його відчайний клич!
О Українцю! Трударю! Мужиче!
Собі і Україні
Щастя зич!
[/color][/b]11.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне передать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
(Буває час, коли слід естафету
комусь з рідні не хибне передать,
щоб не змовкала довго симфоньєтта,
життя земного тиха благодать.)
Щоб все, проникле коренем у душу,
в новій галузці навіч проросло...
Які слова, які сказати мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий обсіч не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла напевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що вийшла вас
чекати за село...
...А ще... Щоб в нас нащаджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
й варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018
[i]Всім, хто хочуть мати
та мають діточок,
внуків, правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]
[i][b][color="#073e78"]Недарма квіточками звуть дітей,
Бо зерня прокидається із квітки.
Коли нема їх – темно без ночей,
Кохання у житті вінчають дітки.
І хай ти батько, мати чи дідусь,
Чекаєш зерня як свою кровинку.
Не вірте в те, що сказане комусь:
«В житті не чаю на свою дитинку».
Приспів:
Любітеся, кохані, за життя –
На світі тім не матимете права!
І хай в вас буде не одне дитя –
Радітимете ви і дід, і прадід…
На дітках бо плететься родовід,
На них, жаданих, квітне вся держава.
І усміхнеться в вуса бравий дід,
І відгукнеться квіткою купава.
І грішно тим, хто дитинча вбива,
Нехай в утробі, в батькові чи в сині:
В землі убитій не росте трава,
Лелеки не кружляють в небі синім.
Тримаймо пальці о́хрест на зорі,
Щоб день явився сонячним і тихим.
Бо діти родяться, коли в борні
Візьмемо мир, і в нас немає лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018
[i]Старий Новий рік! Вже тільки випито...
і сказано! А як отой старечий Новий рік
ще повернеться, то що будемо робити?
Залишається одне - [b]жартувати![/b][/i]
[color="#de1414"][b]З НОВИМ РОКОМ, МИЛІ ДРУЗІ!
НА ЦЕЙ РАЗ – О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]
[i][b][color="#073370"]Що значить помпа - певно всім відомо,
Із нею зручно ляльці в світі жить
Коли ж у ляльки й пимпа є невтомна,
Вам повезло, бо є чим дорожить.
Та пимпочка – зваблива, файна кнопка:-
Натиснеш в трібне місце – маєш писк,
А то – погладиш ніжно там, де .опка,
Й отримаєш від того повний зиск.
Отак життя твоє й проходить в зойках,
Бо ляльці те подобається вкрай,
Що ти знаходиш найзручніші стойки,
Які ведуть у неймовірний рай.
Бува, одначе, так: не ту із клавіш
Торкнеш у ляльки раптом, невпопад.
Тоді такого прочухана маєш,
Що з раю враз летиш у бісів ад.
Коли ж та лялька раз оскалить зуби
Й покаже всім свій милий пишний зад,
Та пимпочка вас доведе… до згуби!
А хто такій халепі буде рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН
_________
Примітка. У слова «пимпочка» нема дослівного
перекладу, бо, певно, належить, до жартівливого
сленгу; технічно означає «тумблер» чи "затичка".
А ось в людському? Спробуймо! Можливо, вперше.
На світлині (http://uareview.com/niasha-doll/) гумова
лялька "славнозвісної" Наталії Поклонської, яку можна
придбати у вільному продажу в Російській Федерації.
Цей витвір "гумового" мистецтва автор використав
як прототип літературного героя даного твору.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.01.2018
[i]У християн східного обряду Рідв’вяні свята прийнято
зустрічати 12-ма їствами на столі за числом учнів
Ісуса Христа. Одним із страв є деруни або терті
(переважно картопляні) [b]пляцки*…[/b] Про них
(і не тільки) в цьому коротенькому рев’ю з
площі Neumarkt міста Кельну, куди забрів,
мов ненароком, за 10 діб до Цього року
автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось і знов у Кельні я,
де живе моя сім’я –
донька й внучка –
дві колючки,
внук Максим та ще й зятьок –
славний польський козачок.
Їли пляцки та й гадали –
що то за холера? –
як би видать свою дану
заміж мільйонеру…
Ми жили б тоді, як пави,
горя та й не знали…
Ну а ще на думку спало –
(нам прости, мій Боже!)
коби ми ся враз так стало,
нам було би гоже…
На когось там ся молити,
йти кудись в Європу? –
Най вона до нас, облитих
миро, здійме попу…
Щоби не жувати латекс**
й не постить Хануку***,
ліпше буде їсти пляцки
й пестити онуків…
Недарма ж із України
вранці сходить сонце…
І живуть тут жовто-сині –
славні оборонці.[/color]
[/b]8.01.2018,
Кельн, ФРН
________
*Назва дерунів, характерна для більшості
слов’янських країн Центральної Європи.
**Деруни у єврейській кухні, що супроводять
святкуванні єврейського свята Хануки***.
На світлині: автор з внучкою Ханною
на brench в одному із ресторайій Кельну...[i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.01.2018
[i]Мудрий той, хто має знання та робить
вигляд, що не знає. Дурень той, хто
не має знань, та робить вигляд,
що знає
[b] Лао Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Коли мовчиш ти більше, ніж говориш,
й абиде не пасеш своїх думок,
коли діла свої належно твориш,
закривши рота міцно на замок;
коли достоту відаєш дорогу
і знаєш, як опону обійти,
і ділишся думками лише з Богом,
як досягаєш трібної мети;
коли лаштунки в тебе під рукою
для найважливіших життєвих справ,
і знаєш наперед, що маєш скоїть,
щоб вирішальну битву не програв;
коли у змозі розпізнать знамення,
що враз тобі спустилося з небес,
й не валиш справи на чужі рамення,
а маєш власний досвід і прогрес;
коли сміття не винесеш із хати
й не подаси, як завітає гість,
а будеш плюси у речах шукати
і мінус оцінити маєш хист,
Ти – мудрий!!!
Й маєш безумовне право
судити ницих, блазнів і лихих…
Та не питаєш і не кривдиш прямо,
не б’єш за думку візаві своїх.
Бо істина й тебе колись поправить!
Й не апелюй до більшості... Колись –
голосуванням не вінчають правду –
в покорі їй колінно поклонись![/color]
[/b]05.01.2018,
Кельно, ФРН
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
[i]Така весела та усміхнена зима...
Нам, людям, не під стать.
Але радіймо! Хоч стримано
та - п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]
[i][b][color="#640569"]Зима… зима… Округ – зима!
Зима... Мов літечко проснулась,
Бо снігу не було й нема –
Зима об весну спотикнулась.
Сміються й плачуть горобці:
Нам солодко б купатись в просі,
А де ж морози ваші ці –
На небі грає світла осінь
А як же, зимо, бути нам,
Усім цілком статечним людям?
Як вірити зимовим снам?
Думки настирно весни будять.
Сміються й плачуть горобці.
Стрекочуть мідіа-сороки:
Несу в життя на каблуці
Свої родинні мужні кроки…
Подивувала нас зима –
Всміхнулась світові весняно!
Хоч раю на землі й нема,
Радіймо! Стримано, та п’яно…
[/color][/b]1.01.2018,
Кельно, ФРН
[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ ВСІМ МОЇМ ДРУЗЯМ -
НИНІШНІМ І НЕ ДУЖЕ, СТАТЕЧНИМ
І МОЛОДИМ, АЛЕ ЩИРО І ГРЕЧНО!
ВСІХ. ВСІХ. ВСІХ З НОВИМ РОКОМ!!![/color][/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.01.2018
І що тільки не робиться у…
неживій природі: чекаєш
одне, а приходить інше…
Певно, так воно і в людей –
живих, хоч і
зледенілих…
[youtube]https://youtu.be/rWqSBvd1kRw[/youtube]
[i][b][color="#530575"]Легінь ждав на дівку… що прийде до хати,
Й став у буйнім лісі дрова їй рубати.
Хоч мав сам здоров’я, та кому застуда
Додавала радість?
Най її не буде!..
Гарно потрудився, та дівча зрадливе –
Стріло по дорозі іншого… Вродливий
Був той парубійко, але ще безусий,
Візаві ж хоч старець,
досвіду мав кусень.
Кращі подарунки прихопив з Європи –
Легіт веселенький найвищої проби,
Для зваблення жінки він ще знав молитву,
Щоб у невідомість
зупинить гонитву.
То й затримав дівку, не на день – на місяць …
Хай всі перехожі твань ногами місять.
Старець же промоклий тішиться з зимою,
Та вже меч Домокла
звис над головою!
Бо чекає легінь – марець в прі завзятий:
Певно, у зими вже буде добрим зятем –
Не зустрів білявку, стріне красну весну,
Молоду, красиву
ще й у вчинках чесну.
[/color]
[/b]30.12.2017,
Кельн, ФРН
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017
[i]Тут трохи реальності
(зима ж така) і видумки:
марці, мавки, вітровії тощо...
Але
вже
як
є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав блондинку…
Вітре-вітровію,
розстібни доху їй,
я ж бо сам не вмію.
Розпусти бретельки – десь там милі перса…
А блондинка гарна. Видно, що із перцем!
Чарівну блонпинку торкать не посмів він...
То ж просив пройдисвіт вітру-вітровія:
«Демонструй мені ти всі принади тіла,
Розпитай у неї, що б вона хотіла!
Та погладь їй сукню, розчеши їй коси,
Ще узнай в блондинки, що під сподом носить.
Я десь у прихожій… приховав пакунок,
там для молодої – цінний подарунок…
Ще спитай кохану, чим зігріти душу,
знати щоб допевне, що казати мушу.
Натякни, як зм’якне, чи запросить в хату,
щоб в зимову хугу переночувати…»
Все зробив, як треба, вітер-вітровійко –
правду про блондинку козаку повідав:
«Краля молода ще… дуж-же вже красива,
має все при со́бі… ще й велику силу.
Зустрічі з коханим пестує в надії,
та тебе, козаче, ледве чи зігріє –
в неї довгі ноги і холодні перса,
під мереживами – скаменіле серце».
Оповивши зиму, вітер втік у весни,
щоб вертіти з сонця літу перевесла.
«Певно, ще не час нам в хугу взимку пхатись,
З чічками із льоду не пора кохатись!»
…так подумав марець* й повернув додому,
щоб не остудити серця молодого.
Сніг усохне в лісі – не до запита́ння –
З мавкою-весною на рушник він стане!
[/color][/b]
27.12.2017,
Кельно, ФРН
________
*Березіль, березень./i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.12.2017
[i]Час кохання -
година* життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]
[i][b] [color="#0fbab1"]Кохання час…
Але розбавлений водою…
А треба б –
краплями небесної краси…
Вода в любові обертається бідою –
І хоч моли, а хоч проси!
- Кохання час,
Але окроплений… сльозою,
І недоречні тут
ні гумор, ані сміх!
Я рану поетичним словом враз загою,
Промовчать бо – великий гріх!
- Кохання час…
Бува завіяний… журбою,
Й нещадно
замітає долі віхола…
Не треба зайвих слів і жестів у любові –
Змагайтеся… утіхою.
- Кохання час…
Порою вкутаний пітьмою...
А треба б –
пелюстками ружі – квітами,
Що проростають і жагучою зимою, –
Усміхненими дітками...
- Кохання час...
Підступно вкрадений… війною,
А треба б,
щоб – уквітчаний рожевим цвітом,
Обласканий життя квітучого весною
Й завдячний мирним світом!
Кохання час….
[/color]
[/b]26.12.2017,
Кельн, ФРН
_________
*Тут - як синонім сонячного дня, днина[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017
[i]Вже третій день… в Європі…
Ну й що ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
в тумані,
Приєвропеїлись в пітьмі,
Явили паспорти погані –
Й відчули враз ми
тут людьми…
Та все, що тут, – для європейців..
Ми – зайве колесо, не віз,
Ми – вахлаки, епікурейці…
Такий тепер для нас
безвіз!..
Бо нам ще муляє Азопа,
В душі ми, певно, - ще совки...
Пупами ж ми - давно в Європі,
А в снах жахливих -
Соловки.
Та все ж побути слід нам разом –
Донька, онуки й Schwigersohn*…
У тому єсть своя зараза,
Родинного буття резон.[/color][/b]
20.12.2017
_________
*З німецької – зять.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117122407926
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767625
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.12.2017
[i]Не буває такого [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
новорічного"[/color][/b], щоб не кінчалось
раєм...
[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]
[b][color="#093a75"]Навкруги все завмерло і заціпеніло.
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон.
В такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон.
Всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять .
Враз…
Як надворі заграє привітно природа.
Час…
І врятує від згину свята амплітуда.
Ритм…
Перманенту не буде для страдного люду!
Битв…
Нехай зникне з планети зими холоднеча!
Стинь…
Бо весна переможе… людей колотнечу.
Згинь!
*
І землею покотиться Богова гра –
Ра**
Подолає в душі підло-пакосний страх!..
Аа-х![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в слов’янській і грецькій міфології.
Світлина автора, виготовлена сьогодні, 18.12.17.
Такий снігопад валить у Києві у цю митьть...
Хіба ж не рай?![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017
[i]Серце - не камінь:
плавиться й лід,
як за словами
квапишся вслід!
([b]О.Удайко "Серце - не камінь"[/b])
Публікується за умовами конкурсу
[color="#053e66"]" Новорічне теплослів'я"...[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,
льоди,
льоди,
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить... вода:
покоїться стиxія –
несе неспокій тим льодам,
Серця скрупілі гріє...
І прийде час – льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі про-ту-бе-ран-ці…
В підмогу нам – одна з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
І не страшні нам пранці!!!
В зими
ламка
морозна
креш –
впадеш... під знаком строку!
Ти ж, Україно, не помреш:
У Всесвіт –
вірні кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілео
Галілеєм, містить багато води, яка замерзає,
але під товщею льоду хлюпоче. В ній, ймовірно,
існує життя. Є думка, що ця планета і дала
початок всьому живому на Землі. Хто не вірить,
той може перевірити в прийдешніх космічних
подорожах... А може, уві сні?..
[/i]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами конкурсу
"Новорічне теплослів'я".А тут, зізнаюсь,
ще й без жодного слова, що виражає дію.[i]
[youtube]https://youtu.be/7bx4S2YGS48[/youtube]
[b][color="#2b066e"][i]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xай хазяїну – й морока!):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
Бо під боком – жінка ж мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік.*[/color]
[/b]
3.01.2016
________
*Та це буде потім, а зараз - сміємось
дру-жнень-ко, дру-зі!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765647
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[/i
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість, мов ранок, стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці...
жеврі́є...
Сріблястість довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер…
Гаптує пухнасту постіль –
не на мить,
мурує палаци у лісі…
Мете і хурделить...
холодна зима,
чуття мої кутає в ніжність…
Й мене на цім світі вже, мабуть, нема:
неволить, в полон бере...
сніжність…
Холоне в душі моїй поділ клітин…
Вже змерзли від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин:
зима вже доводить...
до згуби…
…Та що за халепа?.. Пірнаю в буття!..
І чим холодніше, тим глибше…
Ще буде й у мене різдвяна кутя!
Надіюсь, не тільки,
не лише…
О, де вже той холод?.. Лиш поклику гук:
пірнаю... срібляно... під ковдру…
...І в лісі десь тріснув...
знеможений сук
і впав отрухля́вілий стовбур.
…А глибоко в небі, як завше, веснить!
І сріблом
сріблить
срібні
душі...
О, Боже, спини оту срібність!
На мить!..
Життя ж бо ми любимо дуже…[/color][/b]
12.12. 2014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]
[b]
[color="#064f63"][i]Перший сніг… Привітно й біло…
Робить радше своє діло:
Біло-ніжною габою
Покриває нас з тобою…
Покривало ніжне й тепле
Кличе в марева нештепні,
Піднімає дух і волю –
Так зворушливо… До болю!..
Приспів:
Ой, лапатий, пелехатий,
Стели стежечку до хати,
А у хаті тепла піч –
Буде жарко цілу ніч…
Ранком мусимо проснутись…
Та так любо пригорнутись
До тепленької... черені –
Нащо зайві теревені!
Говорили, жартували,
Перемети враз розтали…
І спустилися до ніг -
З’орем, мила, переліг...
Щоб родила нам пшениця…
- Піди, милий, подивиться:
Чи надвóрі випав сніг?..
Та щоб хутко в хату біг…
Приспів.
…Перший сніг… Привітно й біло…
Бо взялись вони за діло…
Білий пар стовпом з труби…
На горищі голуби…
Між собою щось воркують –
Кращу долю пророкують...
Ну, а нам своє робить –
"Покуняємо"... ще мить!
Приспів.[/color]
22.11.2014 [/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2017
[i]Знову піднімає голову 5-та колона, щоб повалити
конституційний лад в Україні, повернути зуспід хід
[b]революційних перетворень[/b] а нашій державі.
Згадаємо, за що полягли і все ще кладуть голови
найкращі сини і дочки на наших фронтах!
Читаймо, "вчитуючись" в прочитане, новоприбулі
члени і членкині нашого клубу:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]
[b] [i]
[color="#02555e"]Чи заржавіли в вас шаблюки,
Вкраїнські дужі козаки?
Чи притупились пера й руки
Творити правду? Чи совки?!
А мо', пішли ми всі на службу
До Путі - батюшки-царя?..
Чи вже померкли воля й дружба,
Дороговказ - ясна зоря?!
А контра барко наступає,
Береться знову за старе,
Бо в серці правдоньки не має
Та своє ґарґало дере!
А ми, вкраїнці, між собою
Не розбере́мось... Нам ганьба –
Не час нам чубитись в двобої,
В похід вже кличе нас труба!
Бо "уКРАХінці" йдуть до краху
І нас туди усіх ведуть,
Не цуплять зайд отих на плаху,
Не зводять єдності редут.
Відтак панують тут ординці,
Леліють лідера свого…
Один козак між українців,
Та й той по імені Міхо![/color]
[/b]
[i]1.12.2017 [/i]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 24.11.2017
Спроба перекладу... вірша,
що міг бути... українським
народним... романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить вітер ревно шаль,
Цілує складки сукні.
Рожевий обрій... І печаль,
І вітровій попутній...
А неба синього кришталь
Дощем дочиста вмитий...
Чекаю щось, чогось так жаль,
Та сум печаллю вбитий.
Сьогодні можу я простить...
Зумію – всяк буває.
Від тебе ладна я піти –
Любов благословляє.[/color][/b]
19.11.2017[/i]
Оригінал:[b]
[i]И листья сладко пахнут[/b]
Ревнивый ветер треплет шаль,
Целует подол платья.
Закат разлит... Легка печаль
И листья сладко пахнут.
А неба синего хрусталь
Так чист! Дождями вымыт.
Чего- то жду, чего- то жаль
И клином клин,уж, выбит.
Сегодня я тебя простить
Сумею — всякое бывает.
Я научилась уходить —
Любовь меня благословляет.
(вірш Олі Радченко)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
[b]Шановні друзі!
[/b]
[i]Повідомляю, що моя робота на цій сторінці відновлється...
Завдяки старанню моїх прихильників, котрі побажали бути
як інкогніто, відновлено мою стару сторінку, чим я особисто
задоволений! З-місячний строк мого перебування в буцигарні
завершено! Прошу заходити на відновлену сторінку та знайомитись
з моїми новими творами, якими я через неймовірну "занузданість"
переобтяжувати вас не буду.
Принагідно хочу виразити вдячність тим, хто доклав свої
зусилля та дорогоцінний час задля "розблокуванні" сторінки, а
також Євгену Юхниці і його команді за розуміння!
[/i]
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
P.s. Запрошення стосується і тих, хто поспішно викреслив мене
зі свого білого списку, похоронивши мою сторінку.
[b][i]Слихи про мою кончину було дещо перебільшено![/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760340
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 14.11.2017
[i]З приводу однієї публі[b]квації[/b]*
(оригінал, із чого "розгорівся сир бір" можна
знайти при великому бажанні саме тут -
дивись розділ дискусія:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316&pg=2#comments
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316) - сам вірш[/i]
[youtube]https://youtu.be/rouTAXZuHNw[/youtube]
[i]«Пересичення чи недолугість?*
Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
Це що, чергова звичка, забаганка,
чи переситились своїм, дідівським вкрай?
Не так давно самих себе ж боялись,
хто б знав, що нас чатує знов війна!
На рідній мові розмовлять стидались –
тепер гіркі плоди смакуємо сповна!
Дивіться люди, знову б не загратись
і не отримали новий голодомор.
Ще треба з Кримом і Донбасом розібратись,
та жалісливців вже лунає хор.
Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар.
Сказав і свого слова не порушу,
хоча подібні й не по серцю мені чвари.
Погляньте пильно кожен собі в душу –
народ ми вільний чи овець отара?!
[b][i]Richter,[/i][/b] 08.05.2017
[/i]
[i]* Цей твір став наслідком (як вважає Ріхтер -[b] О.У.[/b])
полеміки відносно твору Олекси Удайка „Свічі скорботи“.»[/i]
[i][color="#043087"]Наші буденні «клубівські» справи інколи «облямовуються» істеричними, повними обурення і гніву викриками окремих, вельми поважних та шанованих панів з приводу своє незгоди з манерою письма чи мислення тих чи інших авторів. Так сталося і з паном-товаришем Мачулою з приводу твору під назвою «Свічі пам ‘яті», де Олекса Удайко, мовляв, проігнорував такі, на думку опонента, «патріотичні» (додам, широковживані) образи як вишиванка та інші атрибути української культури і побуту, а використав щодо черешні, що осипалась своїм цвітом, сарі – елемент індоєвропейської культури (до речі, історично спорідненої з українською) і побуду. Такої «крамоли» на українську націю не витерпів вельмишановний поет і "розразився" навіть гнівним пасквілем щодо тих, які у своїх творах використовують інші, не українські атрибути побуду та прикрас, як наприклад «сомбреро» (не тільки «злощасне» сарі), підозрюючи у відсутності в них достатньої дещиці патріотизму.
(Щоб не утруднювати пошуками цитованого «оригіналу», подаємо його на початку публікації як неоціненний епіграф!)
А ще обурює шановного опонента використання при викладі своїх думок і вражень слів, котрих він, бачте, не знайшов у підручному йому словнику… Як на мене, подібні «нападки» критикана нічого спільного з обґрунтованою критикою не мають, а нагадують дитяче пхикання суб’єкта, у якого відібрали чи не дали бажану іграшку.
Літературні суперечки були притаманні всім гуртам і спільнотам одного і того чи різних жанрів. Згадаймо хоча б дискурси серед українських літераторів початку радянської доби! Окремі з «диспутантів» оформляли свої «оригінальні» погляди, як і товариш Мачула, у вигляді своєрідних «памфлетів-мадригілів» слову – пародій, і гуморесок, а то навіть і відвертих пасквілів. .. Та то були професіонали…, на творах яких ми вчимося уму-розуму і по цей час. Ми ж тут аматори-ремеслюки, які мають окрім свого хобі ще й професії для заробітку на хліб насущний. Між тим, і для нас, любителів-графоманів, важлива древня мудрість: «Платон, ти друг мені, та істина дорожча» .
Так ось, про істину! В науці є такий нерушимий принцип: не відкривай америк, горе-колумбе, або не твори велосипеда, кулібін…. А коли вже щось у[b]чво[/b]рив, то зроби відповідне посилання (компіляція). Крадіжка чи «переспівування» ідей чи результатів без відповідного посилання жорстоко карається… забуттям недобропорядного автора… А як не цитують тебе, то не маєш і відповідного наукового іміджу… та нових наукових проектів. Відтак будеш вимушений іти на базар… торгувати «сёмками». Але то вже таке… Крайній випадок. І тут про відверту крадіжку ідей і фабул не йдеться. Я про інше, а саме: жоден автор, що поважає себе, не ризикне повторювати вже відомі істини чи образи! Бо мета науки – іти далі! Так і в поетиці: [b]не втори – твори…[/b]Твори (якщо можеш, звичайно) щось нове, оригінальне. Один (просто - до слова!) недолугий критик на мій вираз «осиковим листом втикаюсь… у щастя» («Дві лініі долі») дорікав мене за те, що я, не маючи патріотизму, в даному разі не використовую «український символ» - калиновим листом! Я його в своїй правоті так і переконав… Він кинув мене в чорний список, а відтак сором’язливо (надіюсь!) прибрав звідти моє ім’я… Я ж не викреслив його з білого списку то тих пір, допоки він сам не зник з цього некошеного ним поля парнасового… В таку, приблизно, халепу на цей раз вскочив і пан-товариш Олександр Мачула, публікуючи свій «дружній шарж» під назвою «Пересичення чи недолугість?». Благо, що знак питання поставив… даючи право вибору читачеві чи виражаючи свою невпевненість в сотвореному… Я ж вибираю, друже, перше – недолугість! Бо пересичення, як бачу, тобі, пане-товаришу Мачуло, не загрожує…
[b]Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар –[/b]
вигукує Richter! Бідний Гедеон Ріхтер, взявся б за голову, почувши такі слова! Адже комерсант, як і його послідовник Байєр, швидко і з-не без користі для фармацевтики і своєї особисто розібрався б… як в українських вишиванках, так і «шароварщині» як напряму приниження значення українства в історії держави, яку ворожі Україні політики і «громадські діячі» типу Петра Толочка прагнули перетворити в бананову республіку, а українців-гопаківців-шароварників в ній – у «блазнів горохових». Та любимо ми, пане-товаришу Мачуло-Ріхтере, і вишиванки і шаровари як атрибутику українства і козаччини… Відтак не повторюємо як жупел щоразу і зі всякого і без всякого приводу (святиня ж!) всує! Ото ж: [b]не втори, а – твори…[/b] Творімо нові образи і неологізми, відкопуймо та відслідковуймо слово призабуте, яке ще не блищить яскравим блиском через словесну мішуру суржиково-канцелярської мови, якою , на жаль, все ще послуговуються багато хто з нас і тут, на цьому шанованому сайті під назвою «Клуб поезії».
Але Олексу у нелюбові до вишиванок ніяк запідозрити не можна. Це знає і мій шанований опонент! Бо де треба, там одягає він себе (маючи три такі одежинки різного фасону й кольору вдома) чи розкішну природу і її співців і цей народний витвір:
[b]Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
[/b]
Йдеться про вірш «Білі одежі», який сподобався і цитованому «памфлетисту»… Бо взяв же якось у своє «Обране» … Чи, може, пропустив цей катрен? Мо’, спішив і не прочитав наступний, який стосується більш вагомих, ніж «снігурові вишиванки», закономірностей поведінки природи і людини, у тому числі і нас усіх – мертвих і живих?
[b]Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв засудить:
Має панівне правління своє…[/b]
Дещо перефразувавши заключного катрена славнозвісного вірша вельмишановного візаві, хочеться як рефрен чи бренд для подальшої творчості кинути на суд читацький «основоположну» фразу нашої дружньої розмови:
[b]Сказав – й свого я слова не порушу,
і ні до чого нам тут зайві чвари...
Пильнуй, поете, кожен власну душу
й паси достойно дум свою отару!
[/b]
Тож не забуваймо і про почуття гумору, який так привітно, тепло і доброзичливо "скрашує" наше нелегке сьогодення!
Амінь, колего, пане, товаришу, друже!
З повагою…
до слова,
твій Олекса Удайко [/color]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733006
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 12.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.05.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2017
[i]Миколі Годунку в День народження
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзуно́к*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дідо́ Микола Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво, досвід.
08.04.2017
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.04.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.03.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Щось веснить не по-весняному...
Особливо тим, хто зимову мляву
влаштував... Та природі видніше,
що робити. Бо вона - Бог!
[youtube]https://youtu.be/ShTJXwB16EA
[/youtube]
[i][b][color="#056aa1"]Весна благі зимові колорити
Ретельно з пам’яті навік стирає,
Весняних стріл міцні дереворити
У душі змерзлі влучно посилає.
Вона нове все кидає на плаху,
Старизну зим в душі нещадно палить.
Лиш хижі круки – ненаситні птахи –
До весен наших неповагу хвалять.
Бездонна сонячна небесна вежа
Вірян своїх з весною привітає
Й пошле свого страшного громовержця
Усім, хто віри у весну не має!
На тих, в весну хто ще не має віри,
Напевно, зглянеться весняна проща,
А тим, хто ж віру рушив нам допіру,
Гряде нещадна, та вже певна троща!
То ж думайте, пихаті можновладці,
Що краще мати вам на владну попу –
Чи табірні банани й "дикіі танці",
Чи вовчий квит в омріяну Европу![/color]
[/b]
05.03.2017[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721873
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2017
Весна... І все тут...
Жартівливе вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось твій згляд в мені тяжіє,
Що тяжіє й коло ніг…
І таке в душі жевріє,
Наче Зевса переміг!
То ж піду я в поле зранку,
Щоб… зорати переліг…
Засаджу живцем ділянку,
Щоб у землю корінь ліг…
Щось корисне є охота
У житті цьому зробить,
Бо така у нас робота,
Бо така прекрасна мить….
Ще з самісінького ранку
В лапи візьму пилосос,
Щоб думкам моїм – «буянкам»,
Влаштувать… посильний крос».
…Отаке, бува, присниться
Березневому коту,
Що здивується і киця:
«Ну й, котяра! Всмак би… ту! [/color] [/b]
01.03.2017[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.03.2017
[i]В сучасній державі, кажуть, бракує доктрин:
економічної, воєнної, безпекової, освіти тощо.
Одна з них (без-«бекова»!) пропонується тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
[i][b] – [color="#e01010"]Шарудіть шерлокхолмсики, мізками,
бо зашерхлі вже звивини мруть!
Та скоцюблені руки з безвізами
за кордони грабоване
пруть!
«Нехай думають всі, що ми думаєм,
на добро для усіх трудячись!
Ми ж не лисі – серцями і дупами
за державницькі крісла
вп’ялись...
Бо, як бачите, крісла крислатенькі –
й не корови нехай, але дояться…
І хоч ми тут руді і пархатенькі –
нехай христяться нам та ще
й моляться…
Існування ж бо наше оправдане
Привілейно-зарплатними… кпинами,
А ви, змучені й нами окрадені,
ходіть згорблені гнучими
спинами.
Не родилися ви шерлокхолмсами –
на живому ви нас не впіймаєте…
Вам сузір’я б освоїти в космосі –
на землі ж ви – відверто –
зіхаєте».
– Шарудіть же умом, шерлокхолмсики,
хоч скоцюблені… звивини… жмуть!
Скоро правду звичайну у хоспіси
запроторить зими
каламуть! [/color]
[/b]
27.02.2017
[b]Примітка. [/b]Як антонім "безпекова" мною використано
неологізм "безбекова", котрий автор ризикнув створити від
слова "бек", що означає "захисник". На думку автора, право
на життя у такого слова є, в значенні "беззахисний". В [b]рідній [/b]
нам [b]вражій [/b]мові є такий, часто вживаний афоризм: "Жизнь
наша бекова". За твердженням лінгвістів одіома близька до
виразу "а нам все равно" (Відома пісенька у виконанні Юрія
Нікуліна). В піку російському менталітету, НАМ НЕ ВСЕ РІВНО,
хто нас... (далі відсилаю всіх, хто хоче знати продовження,
до російського вікісловника).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2017
[i]Зимові свічі
Тануть й краплями сонця
Стікають долу.
[b] Катерина Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
[i]
[b]
[b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні
Свічі-перевертні плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби…
Не через них відчайдухи ті – хлопці –
ризикували роками судьби.
Тануть й сльозами зволожують землю
їхні надії на інше життя.
Бо на свій лад набуття перемелють –
му́ки героїв в муку́ забуття!
Світ, що підступно тїй владі дістався,
міряє те... на свій власний полад.
Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,
хлопці, що склали їй цей потентат.
В небі вартують наш сон охоронці –
чути їх звуки і подих мольби…
Свічі-перевертні... плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби.
2.Свічі пам’яті
Київ…Хрещатик…
Майдан Незалежності
Бруки… Свічки… І знайомі слова:
«Слава Героям»...
І – звуки безмежності:
«житиме», «буде»...
Бо пам’ять жива
про молоді думи тих,
що попадали в брук зледенілий
в лютневий мороз.
Долі тих воїв...
злодійськи украдено
Темними силами…
Та не курйоз –
в камені гріються
світлими свічами,
хлопці-молодці –
отерплі серця…
Сотня сміливців
сказала вже світові,
Як українці стоять. –
До кінця!
Свічі досвітні палають
в віконницях
в кожному місті....
громаді.....
селі...
Їхнє тепло запалало... як сонечко –
тануть... сльозами
бурулі
землі...[/color][/b][/b]
21.02.2017
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117022302658
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2017
[i] З приводу недавніх подій навколо
ЕСП - "Еволюції Сайту Поезії"
[b][color="#077280"] Більш як півроку тому було
запроваджено дискусію поетів навколо наче б
то важливої теми щодо Еволюції Сайту Поезії,
розпочатої за ініціативи організаторів сайту та
окремих поетів. Ідея непогана. Дійсно покращу-
вати роботу сайту можна і треба. В цій дискусії
я брав участь, намагаючись внести свою лепту
в боротьбу з засиллям антиукраїнських елементів
на сайті. Це можна було б зробити і досить легко,
якби до того прагнули пани-організатори сайту!
Та хура з місця не рухалась. Натомість виявилось,
що сторінка перетворилась на баталії далеко не
літературного характеру. Причиною таких чварів
могло між іншим послужити прагнення організаторів
затії запровадити серед членів сайту дещо подібне
до совкового «соціалістичного змагання». Мета
такого заходу принаймні мені не зрозуміла. Перш за
все тому, що ними (організаторами) не подаються
критерії, за якими малось оцінювати твори аматорів.
А судді - хто?.. Адже для того, щоб оцінити той чи
інший поетичний твір, треба, меншою мірою, знати
елементи поетики, особливості художнього творчості
тощо. Хто з нас, аматорів, може об’єктивно оцінити
такі елементи, як: характер, ідею, сюжет, композицію
твору, його римо-ритміку та й тип жанру (елегія, поема,
сонет тощо)… Багато хто з нас не володіє достатньо
художніми прийомами вираження фабули, ідеї та сюжету
твору. Далеко не всі ще володіють граматикою та
елементарними правилами написання художніх творів.
Між тим невеличка групка "товаришів" сайту
разом з його натхненником паном Юхницею наполегливо
провадять крамольну, на мій погляд, думку про проведенні
так званих літературних конкурсів. Ці намагання нічого,
окрім пустого потрясання повітря, побудови авантюрних
прожектів та сіяння ворожнечі між членами нашого здорового
дружнього колективу, на моє глибоке переконання, не несуть.
Вистачить уже нам конфліктів, які стаються між вельми
«великоповажними» поетами у процесі очних зустрічей чи
після них. Слабкості загальної культури та емоціональні
сплески необґрунтованих амбіцій призводить до того, що
«закадичні» друзі стають ворогами і цілком пристойні твори
"шанованих" раніше друзів брутально ігноруються. Натомість
розвивається корпоративні, далекі від доброзичливості,
творчого зростання та взаємодопомоги стосунки.
Особисто мені хотілось би, аби пропоноване нашою
колегою «голосування списком» було відмінено, а список,
в який чомусь і кимось включено і моє ім’я, за висловом
одного з «достойників» сайту представника «чорних сил»,
було ліквідовано. А якась дискусія щодо «чорної каси»,
не підтвердженої документально, окремих членів сайту
просто обурлива!
Давайте займемось, якщо ми люди, більш корисними,
конкретними справами. Наприклад, матеріально та фізично
допоможемо обмеженому у своїх можливостях інваліду
Петру Пашковському (псевдонім «довгий»), видати першу
збірочку його прекрасних віршів. Для цього не треба творення
якихось кас чи рахунків у стилі "а ля Стасюк". Достатньо дати
певні доручення окремим активістам в організації публікації за
телефоном, а потім особисто і прозоро компенсувати кошти,
потрачені на виготовлення даної книжки.
Важлива, на мою думку, також публікація на сайті віршів наших
друзів, які відійшли у вічність.
Та ще скільки добрих справ можна зробити громадою
розумних, цілком здорових (духом і тілом) людей!
Об’єднуймось, шануймося!
З нами Бог[/color]![/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 17.02.2017
Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2017
[i]Вітаючи всіх Валентин і Валентинів,
хотів би подати на суд дорогої мені
спільноти присвяту моєму директору,
академіку Національної Академії Наук
Валентину Степановичу Підгорському,
пліч-о-пліч з ким мені припало робити
спільну справу майже півстоліття...
[b][color="#db0d0d"]Прийшов до нас ти з річечки Осоти,
Вороніж храми свято там пасе…
Такий стрункий і надто вже високий…
Життя ж любив ти, певно, над усе.
Відтак науку гриз, немов той камінь,
Коли ще був ти Старший лаборант,
Були і сили, і добротна пам’ять,
Й настирність - вірних поступів гарант.
Та зараз ти – Директор, Академік,
Що вже немало зважив перемог –
В науці ти, відомо,– як ендемік,
Що поборов умів рутинний смог.
І в тебе є жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли тобі, на добру Божу милість,
Із неба впав життя рясний L’Amour!
Любить життя,– це повсякчас трудитись:
Навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло – розквітне сутий рай!
То ж над тобою хай рясніє Сонце,
Хай промине недоленька гірка!
В зірковий час побудь нам охоронцем –
Така планида, доля вже така![/color]
[/b]
07.02.2017
На світлині: ювіляр з дружиною, донькою
та зятем (фото автора).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718177
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.02.2017
[i]Герой цього твору був великим патріотом своє малої
батьківщини. Та понад усе, певно, любив риболовлю.
А риби у той час в Удаї було багато. Відтак він зі своїм
приятелем Фішером (Fischer - з німецької - рибалка),
німцем за національністю, пропадали на річці, коли
Віктор приїздив на відпочинок у рідне село. А ще був
закоханий він у... народну медицину. Про це та про
інше у третій, короткій частині твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]
1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все було… Та в нагороду
Чи то Господу в угоду
Віктор з рідними в столиці,*
В клініці – у «робітниці»**…
Він своїм робітникам
Та Гігеї*** вірно служить…
А не тим більшовикам –
З ними він давно не дружить…
Та недовго то було,
Лиш дрібок малий від миті –
Потягнуло у село,
Де пупи родин зариті…
Отаке-то… intermezzo
Сталося в житті Дроботька,
Бо для нього то – як Мекка:
Серцю мед – про всіх турбота.
Як додому повертався
В рідний край! Він ним хворів,
В ньому він, як син кохався,
Хлопець вірний… з Дігтярів. [/b]
[b]Не один вже переліг
З другом Фішером зорали…
(Він без Удаю не міг!)
Й пісню з ним таку співали:
«Я живу уже у сонячній столиці,
Квартиру маю, дачу і сім'ю.
Бракує лиш із Удаю водиці –
Терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
Й мою гірку, немов полин, печаль!
Мені в житті нічого більш не треба –
Дай Удай мій, де тиха, рідна даль...»
І співали без заспіву –
Мали вже такі смаки,
Не любили лестить криво…
А заспів там був такий:
« Мій Удаю, твої густі заплави
І в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
Синівська кров свіжить чуття мої.
2.
Пристрасть друзів – риболовля…
Бо таких ось (!) карасів
Ні Чортків, ні Теребовля,
Ні Красилів, ні Борщів
Не ловили і не їли –
Заявляю я це сміло –
Ну, хіба що ще Сула,
Що для Удаю була
Як для сина – мати рідна
Та йому – по рибі – гідна…
Ще була в Дроботька пристрасть –
Росянисті трави,
Що росли в полях імлистих,
В Удаю заплавах…
Лікарським недремним оком
Він корисні впізнавав
Та цілющим їхнім соком
Хворих вправно лікував.
Про найбільш цілюще зілля
Він робив нотатки,
Щоб прихильникам довкілля
Створювало… свято.
Бо немало у рослині
«Корисних копалин»,
Що потрібні для людини –
Фітонциди**** мали…
Та про це, читачу милий,
Далі в творі йдеться.
Вистачить здоров’я й сили –
Скінчим intermezzo…[/b]
______
*На той час столицею України був Харків.
**4-та робітнича поліклініка м.Харкова, в
якій В. Дроботько працював у 1925 році.
***Богиня медицини в грецькій міфології.
****Антибіотичні речовини вищих рослин.[/color]
Прмітки. *Початок поеми тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
На світлині: хата, в котрій пройшло дитинство
акад.В.Г.Дроботька, 2008 р., фото автора[/i].[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.01.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017
[i]За існуючим повір'ям, в день християнського
свята «Воздвиження Хреста» змії впадають у
зимову сплячку, ховаючись у нори. Такий ось
образ виплив мені обсіч! Пісенька стара, та
актуальна... Бо Дзідзьо мені допоміг...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ba5RbR_igbQ[/youtube]
[i][b]В світлі дні осінні
Коються дива:
В нори на зимівлю
Біс гаддя хова.
Цю слизьку потвору
В себе я терплю
Та в осінню пору
Мрію не таю:
Дай Бог, в свою нору
Чорт візьме й мою!..[/b]
18.12.1996
[i]© Copyright: Олекса Удайко, 2012
Свидетельство о публикации №112092709038
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712114
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2016
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2016
[i]Хто не їсть гіркого, той
не спробує й солодкого...
Українське прислів'я[/i]
[youtube]https://youtu.be/j7u09oUMEiQ[/youtube]
[i][color="#7205a1"][b]1.ФЕЄРІЯ ПІСЕНЬ[/b]
Рухи скуті, мов цементом,
В голові — шум-буревій.
[b]Оля Радченко
...в голові - церковні дзвони,
наче у недільний день.
Краще б танців перегони
та феєрія пісень...[/b]
[b]2. ПОЛИЙ[/b]
Жінкам даруйте завжди квіти,
без свят, у будні їх вітайте.
Та воду, особливо літом,
міняти все ж не забувайте…
[b] Richter
Вся наснага квітам – від води,
Полий – відвернеш жінку від біди...
[/b]
[b]3. АПОФЕОЗ[/b]
Знекровлена, впаду в анабіоз…
Метеликом ще випурхну нагору.
Люблю врочистий цей апофеоз.
[b]Оксана Дністран
Апофеозу твого мусимо чекати,
Аби в анабіоз довіку не впадати...
[/b]
4.[b] НЕУГАВНИЙ ВІТЕР[/b]
Був ніжним і несамовитим,
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
[b]Олена Жежук
Я б все в житті своєму витер,
Аби тримать тебе за прим –
Твого єства невгавний ВІТЕР,
Натхненник витончених рим…[/b]
[b]5. НЕ СІЙТЕ МОРОК[/b]
Моє життя не варте того, щоб його прожити.
Я спробував зробив усе що міг. Але я програв.
[b] Льорд
Не сійте поміж люди морок,
Життя і так сумне, нудне!
Хильніть вогню води за сорок –
І щастя прийде! Й не одне…
[/b]
[b]6. ЯКИМ ЖИТТЯМ[/b]
…ще небо не розсік лелечий клин на те,
що маєм "до"... і стане "після"...
[b]Світлана Моринець
Яким життям мирське ти тут прожив,
Такі й путі нащадкам проложив...
7. ДИВУЮТЬСЯ І ГОРОБЦІ
[/b]
Сьогодні зранку зійшло сонце,
і розцвіла моя земля.
Переливається... Іскриться!
І я дивуюсь цій красі.
І усміхається ромашка,
бо ж задивились горобці!
[b]Надія Башинська
Дивуються і горобці, і я:
Яка прекрасна наша свят-земля,
І хто її диявола зборов,
Як не отой дідів святий Покров…
8. НЕ КАЮСЬ
[/b]
Люблю я критику мою,
мої – само собою – вірші…
[b]Ігор Терен
Люблю твої я вірші кличні -
Подеколи й самокритичні...
Та більш своїми "умиляюсь"
І в графоманстві я не каюсь!
9. Я ВСЮ Б ПОЕЗІЮ
[/b]
Щирим перекладачам…
[b]Я всю б поезію у світі переклав,
Щоб "Кобзаря" народи світу прочитали,
Та зніс би із лиця вкраїнського анклав,
Де з матами в устах біснуються шакали!
10. ПРИТУПИЛОСЬ ПЕРО
[/b]
… добре, що Бог дає людині талант і вона може
свої почуття і відчуття змальовувати словами,
як художник красками…
[b]Богданочка
Щось поблякли мої фарби,
Притупилось пе́р-р-ро.
Якби ж мені такі барви,
Як ваша темпе́р-р-ра...
11. СОЛОДКО- ІНТИМНЕ[/b]
…майстерно, весняно-гламурно,
але не пафосно – на сторінках ФБ.
[b]Нея
Не шарійте мене, не шалійте
Й у червоне мене не біліть!
Краще пана того пожалійте,
Що в фейсбуці щодень майорить...
Бо не ту, видно, вибрав криницю,
Не ту воду за долю він мав,
Раз олівчиків сотню об крицю
Віршування даремно зламав...
12. БУВАЮТЬ ВПЕРТІ[/b]
Тож помилкам доводиться всміхатись…
[b]НАДЕЖДА М.
Та серед нас бувають люди вперті:
Помилкою не просто їх всміхнуть,
Й не каються пред Богом аж до смерті –
Пихато, в злі завершать свою путь!
13. НАБИЛЬ ЗАРУК[/b]
Адажіо... Глибокі роздуми...
[b]Кажуть – пише від розпук,
Аби збутись свербних мук,
Аби з хати, аби з рук!
Бо cпівець той – …![/b]
[/color]
[youtube]https://youtu.be/8lSuaZnY1aA[/youtube]
_______
*Дати і місце написання - див. мої коментарі
на вірші моїх реальних і потенційних друзів... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708506
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.12.2016