| Сторінки (8/774): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
[i]Прийду… Стрічай…
З’явлюсь на горизонті". [/i]
[b]Олекса Удайко*[/b]
[i][b][color="#000000"]“Прийду, стрічай” Яке магічне слово!...
Як стугонить від нього в жилах кров!
І все стає таким величним… Мово,
Даруй мені оту величність знов!
…Коли зустрілись двоє в чистім полі,
І в небі веселіє Сонця диск,
То певно: зустріч та – по Божій волі,
Бо в тому є таємний долі зиск!
Ту таїну сприйміть як одкровення,
Як неймовірно щедрий долі дар,
Як Божого перста помановення,
І не чекайте осуду й покар!
Нехай буяє ваша щасна доля!
Й радіє свято в небі Сонця диск…
На те ви заслужили… В чистім полі
Зустрів вас дзен - не ящір василіск! [/color][/b]
[/i]
19.06.2014
__________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506219
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2014
[i][b]Вечір... Ні хмаринки
На вечірнім прузі...
Тихо дуб дрімає
На спочилім лузі.
А як сонце зайде
За межу планети –
Заведуть про вічність
Дум нічні кларнети.
Приспів:
Думи вечорові,
Думи – і ні слова,
Думи від кохання,
Думи від любові
До Вкраїни-неньки,
До святої мови...
Не дають заснути
Думи вечорові.
Думи про минуле,
Про все пережите,
Як – насупріч долі –
З болем, але жити.
Вечір... Вже хмаринки
На вечірнім прузі...
Ніч гойдає думи
На небеснім крузі.[/b]
[/i]
_____________
На світлині - Лада Лузіна, письменниця,
журналіст, яка в інтернеті анонсувала
ненароком вірш "Спасибі тобі, Ладо" та
псевдонім автора (Олекса Удайко)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Творити світ поможуть нам слова:
За кожним словом – ваша мудра думка…
Хай буде вам здорова голова!
Та як у ній одна лише халва –
Помо́вч!..
І будь
що будь
не кумкай…
17.06.14
__________
Світлина... не з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505597
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2014
Коли я думаю про тебе,
Хоч ти в цей час в чужім краю,
Мені нічого більш не треба:
Я вже з тобою, у раю.
Цією думкою живу,
На ній плету свою надію,
Плекаю казку не нову,
Душею й серцем молодію.
І враз стає так любо-любо,
Духмяний лине аромат,
Скоряються висоти, люба, –
Казбек, Ельбрус і Арарат!
8.01.1991,
Кисловодськ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2014
[b][i]Вже – крайнебо...
Вечоріє...
Ой, не хочеться
у ніч!..
Моє серце
пломеніє
неперервністю
сторіч...
Та для розуму
лихо́го:
ніч – досяжна
далина...
Круговерть
речей для нього –
гра природи,
спо́чин дня...
09.06.14[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504106
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.06.2014
[i]NN
Хто з нас не мріяв… про спільну подушку,
Про нерозлучність коханих сердець?..
Хоч не завжди потрапляє на мушку
Те, що шукає лукавий стрілець…
Спільна подушка – це хата читальня…
Гра в драмтеатрі і спів солов’я…
Бога напутливе, щире вітання:
Разом навіки – від А і до Я.
Спільна подушка – це біди і радість,
Все, що не стане, – ділиме на двох;
Спільна подушка – це труд, не парадність:
Твій, мила, видих, його, звісно, “вдох”.
Спільна подушка – це ваша родина,
Щасна, здорова, єдина сім’я…
Грізна нагряне, не дай Бог, година –
“Ми нерозлучні, кохана моя!”
З неї, злостивці, сміятись не можна:
По́стіль не вами, а Богом дана!
Хай її візьме достойниця кожна –
Й “спільність” по праву оцінить сама…
Спільна подушка – це приспана доля,
Рай неземний для коханих сердець,
В котрих нуртує свавільна сваволя –
Стати освідченими під вінець.
Спільно ж любіть її, – теплу й холодну, –
Майте таку, яку Бог вам дає…
Слів не кидайте пустих і голодних...
Тіштеся тим, що вона у вас є!
08.06.014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.06.2014
...[i]А счастье только знающим дано.
Иван Бунин
[i][b]Не можу я гасить з тобою свічі
Й прощальне лити у бокал вино …
Щоб засвітити вечором вікно,
Для тебе сонцем стану я одвічним.
Усе святе, піднесене і вічне
В душі твоїй освітить хай воно!
Я знаю: ти прийдеш до мене ніччю...
А щастя лиш обізнаним дано!
Де б я не був, якій весні б не лестив,
Та не забуду той блаженний змиг,
Де щастю я навчався не із книг –
Любов свою разом з тобою пестив…
Без зайвих слів... Та разом з богом Ра...**
…Такий норов німого дзвонаря![/b][/i]
03.05.2013
___________
*Навіяне… смутком наших поеток через
дощову погоду в Україні останнім часом.
Серед них були навіть ультимативні вимоги:
«Зійди мені сонцем». Не можу не послатись:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502776
**За древнєєгипетською релігією - бог Сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503072
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.06.2014
...[i]А счастье только знающим дано.
[b]Иван Бунин [/b] [/i]
[i][b]Я не могу гасить с тобою свечи
И лить в бокал прощальное вино! –
Чтоб озарить вечернее окно,
Я солнцем стану в твой печальный вечер.
Я солцем буду для тебя!.. Пусть светит
В душе твоей возвышенной оно!
Я знаю: ты придешь ко мне с рассветом.
А счастье только знающим дано.
Где б ни был я, в каком чаду б я не жил,
Но помнить буду сей прекрасный миг,
Где счастье постигал я не из книг –
Любовь свою с тобой растил и нежил.
И – молча!
Не грустя!
Не говоря!..
Таков уж нрав немого звонаря.[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2014
На стіл робочий ненароком,
Мов необачний вибрик долі,
Промінчик сонця одиноко
Упав мені по Божій волі.
І відблиск вглиб душі поринув,
Розворушив і дні, і ночі,
А потім враз мене покинув,
Як на світанні – сни дівочі...
І на столі вже знову пусто,
Вже знов така ж робоча згуба.
О зайчик мій – святая пустинь!
Тебе я знов чекати буду.
1.10.1998
[youtube]http://youtu.be/w3oBJyE1YSY[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502299
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.05.2014
[i] [b]Ірині
Не варто красуні в роках зізнаватись...
Хай буде хоч скільки! Бо то все пусте.
Найкраще було б... їй ще раз закохатись,
Створити оазу посеред пустель.
І в серці леліяти віру й надію -
Пів-віку для жінки - це лише антракт!
Вистава триває... Продюсера мрія –
Новий підписати із нею контракт!
Життя, як відомо, всього лише ліла** –
Майстерно поставлена Богова гра!
А ми в ній актори! Беріться за діло –
Заучуйте ролі, ханжі й доктора!
[/b]
31.05.2014[/i]
________
*Навіяне віршем, опублікованим щойно «ИРЕНОЮ»:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
**За індуїстською теософією – гра Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2014
Побудь со мной – в твоих объятьях таю –
И вознеси в заоблачность небес…
Там не была, но быть с тобой мечтаю,
И пусть парит наш невесомый вес.
Мы полетим туда, где наши звезды,
Где света неземного лучезарь…
Открой глаза, лучом размежив вежды,
На новый мир, на наш святой алтарь.
И если можешь, не порань, не трогай –
Не рушь во мне непознанной красы!
Воздвигни два хрустально чистых трона
И нас туда навечно вознеси…
А на алтарь воздай – что есть святое:
Любовь и нежность – нашей жизни новь…
И я приму, в амвоне тихо стоя,
Взамен отдам тебе свою любовь.
*Мій переклад мого ж вірша (для порівняння):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602#commlist1
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2014
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.05.2014
Кате*
В Ялте так мило, спокойно,
Море так радует взор!..
Пляж посещает лишь кой-кто...
Детский не слышится ор...
Тайно шумят кипарисы,
Вто́рит им крымская ель….
Да́рит нам щедро анисы
Милая девушка Эль…
В сквере – таинственный шорох:
Прячется с глаз свиристель…
А на скамеечке… в шорах –
Трепетно-легкая Эль…
…Сон неспокойный! Не диво –
Смята в гармошку постель…
Томно в душе и счастливо:
Снилась татарочка Эль!
Волны склады изумрудов
Сыплют незримо на мель…
Шумно вздымаются груди
В жажде и сладости… Эль…
…Поезд из Крыма на север…
Куплен билет и постель...
Дарит улыбку чрез веер
Дивная девушка Эль.
5.10.2013, Ялта
_______
*Во время ХІІІ Съезда Общества
Микробиологов Украины, про-
ходившем в Ялте 1-6,10.2013 г.,
участников в ресторане обслужи-
вали молодые девушки, среди
которых была и одна татарка,
называвшая себя таким распро-
страненным у славян именем
Катя... Тогда еще никто не знал,
что это будет наша последняя
встреча в Крыму и что ждет
Катю (имя Эль вымышленное)
и ее народ после нашествия
"зеленок"...
Фото с интернета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501064
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.05.2014
Він не погладить ніжно скроні,
Не візьме серце у долоні
І не спита: «Це ти, Любов?»
…Бо він у думки у полоні:
"Чи є нестила в жилах кров?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501054
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2014
Не надо – локтем в грудь:
Сам упаду!
Как бес – неладен будь! – Занес в беду?..
Не надо – пальцем в лоб:
Я не уйму
Судьбу свою... По гроб
Не быть тому!
Не видя Спаса рук,
Иду ко дну.
Не суй в лицо каблук,
Уже тону...
Но что за твердь средь волн,
Я вижу вдруг?!
Святой надежды челн,
Спасенья круг!..
Спасенья круг – то песнь
Дарю я вам! –
Моя святая "месть"
Моим врагам!
Моя в стихах любовь –
Моим друзьям!
Со мной и вы, и Бог –
Не страшно нам!
Пусть время – все быстрей.
Его не жаль!
Спасенный мир людей –
Моя мечта и цель,
Судьбы скрижаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500464
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.05.2014
Напровесні у темному лісочку
Родилось жваве, миле тигриня…
Вже радить мати первенцю-синочку:
Сміливо йди у ліс, не навмання!
І він пішов, бо полюбляв свободу,
Радів життю, як рідко хто з тварин.
Пішов у світ він темряві супроти,
В палкий вогонь не раз стрибав!.. Один.
Та в лігві шерсть його не так блищала,
Й були налоги** зовсім не такі,
Як в табуні, де маслаки тріщали
Й літали окровавлені шматки…
…Ішли роки́. Заїла тигра скука –
Буяла в ньому вдача молода…
В нестерпних для свого сумління муках
Тигр обернувсь в грайливого кота.
Все рідше він являв тигро́ву вдачу,
Коли стрибав наві́дліг в багаття́.
З’явилися вже рисочки котячі –
Гладенька шерсть, мурко́тливе життя.
Та жвавий кіт все ж мав нутро тигряче,
І, будучи частенько в звірів у гостях,
Тлумив свою енергію гарячу ,
Щоб не тусати кішок і котят.
…Якось забрів він у одну оселю,
Й угледів враз левицю чарівну
І здибився… підстрибнув аж до стелі,
Збудивши і левицю віді сну…
Нараз левиця стала тигру мила,
Бо мала в со́бі здатність повернуть
Не лиш снагу, але й тигро́ву силу –
Забуту вкрай усю тигро́ву суть.
І враз проснулись ніжності звірячі –
Така левиця в лісі лиш одна…
Хоч з’єднані родиною Котячих,
Та кревність душ Всевишнім їм дана!
Він знов відчув себе величним тигром –
Котяча шкіра тигру замала!
Не треба слів, тут зайві і субтитри:
Котячий в тигра скінчився колаж!
Він знов став молодим і спритним,
Життю радів, немов мале дитя…
Левиці він не став нічого крити –
Усе – як є: любов і каяття!
Як не кажіть, та варто пошукати
Унади** тигра в хатнього кота…
Знайдіть – і, ну-мо, чом не поважати:
Добріша за людей тварина та.
------
Якщо в житті, дай Бог, і ви, левиця,
Зустріли тигра, що бував котом,
Згадайте – ким вам довелось родиться?
І чи не станете ви тим гордиться,
Що ваші душі з'єднані... містком?..
22.05.2014
________
*Почуто з уст В. Ісакіу та оброблено автором.
**Звички (повадки - рос.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 22.05.2014
…ты один мне поддержка и опора, о великий,
могучий, правдивый и свободный русский язик…
нельзя не верить, чтобы такой язык не был дан
великому народу!
И.С. Тергенев
Великий, могучий ваш русский язык!
Не спорю: был прав Ваня-классик,
Но только зачем вы творите свой «бзык» –
Зачем вы дурачите массы?..
Как будто «Великий» у нас притеснен…
И гнете тут русские маты,
Используя тактику диких племен –
«Могучий»внедрять автоматом…
Возможно, никчемные наши АТО –
Не сетуй, Аваков, не ахай!
Я б русский твой пользовал только на то,
Чтоб Рашу послать твердо… nach Heimat*
21.05.2014
__________
*Das Heimat (нім.) - батьківщина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500269
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2014
Всім Іринам клубу і не тільки…
в День великомучениці Ірини
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я
[b]Пролог[/b]
…Під ранок... Дивний сон...Чисте, голубе небо, а в небі 2 зграї птахів: одні великі білі (певне, гуси), а інші – менші, темні (мабуть, качки). Одна з малих була взята в полон великими. Останні знущались над меншою, вона помирала, а всі малі птахи були байдужими до всього, що відбувалося, але ось один хоробрий селезень кинувся визволяти качку... Чим це все закінчилось там, в небі – невідомо, бо сон раптом перенісся на землю, де була вже... Жінка – мила-премила, чорнява, немолода, з короткою стрижкою, подібна до феї... Вони вибирали з Нею житло – 1-кімнатну квартиру. Він Її так тепло і ніжно обіймав, умовляючи бути разом незважаючи на те, що все вже було: заміжжя, діти... минуле... Та Вона така жадана!.. І згоду дала... А тут трапився якийсь чоловік... Незнайомець просив ключі від квартири і... ванну. "До чого б це" - подумав Він. У них ванни не виявилося, а була вона у... Ірини. Святої великомучениці... І ось Вони – удвох – виносять ванну надвір... Вона зовсім гола, і Він прикрив собою її соромоту.
...Ранок. У вікні яскраве сонце... Легкий вітерець колише фіранку, немов легеньку границю між потойбіччям і реальним життям... І позивні мобільного – пі-пі-пі... Так, вістка із далекої Еллади, що вже цілком збудила Його віді сну.
Яв...
[b]Зустріч[/b]
…Аеропорт Бориспіль. Він з трояндами.. і чорнобривцями у виходу з термінала для іноземних пасажирів, тихий гомін серед зустрічальників: «Це з Салонник?». « А з Тель-Авіву вже прибув?» Нестримно закалатало серце. Ось і Вона. Квіти шугонули догори в оскаженілому привітанні... Усмішка! О, яка знайома «усмішка» на лиці у неї! Сльози неймовірної радості на очах у Нього... Ніжний доторк вустами до щоки. Який знайомий аромат здорового жіночого тіла! Слова – рідкі і теплі – і... гострі погляди буравлять одне одного... Що у кожного зараз в серці? Якийсь нестримний водоспад давніх, але оновлених розлукою почуттів в Обох! Чим триваліша розлука, тим тепліша, більш хвилююча зустріч! Маршрутка. Її рука, м’яка, волога і тепла - у Його твердій, упевненій руці. І - ні слова... Так би вічність!..
[b] Море кохання[/b]
... В Крим. У вагоні спокій і блаженство... Ідилія для людей, що так давно чекали одне одного. І розмови, розмови, розмови. Все не переговориш – так багато вже позаду і ще більше попереду!..
Зустріли, доставили в саме «туди», де свіже коров’яче молоко... фрукти... овочі і... звабливе, ні не Чорне – яскраво-волошкове море у Береговому.
Спокій у природі... ласкаве сонце... Бурхливі зустрічі, плани, суперечки, непорозуміння, примирення... Але все – Їхнє, рідне... Нарешті, прогулянки там, де багато «сонць крізь віття» і квиління чайок... Серпневе море і... океан Кохання!
[b][i]Я не увижу тень печали:
В очах твоих – два янтаря!
Хочу, чтоб горести молчали,
Ненужных слов не говоря.
В душе неистовой – не злой –
Пускай утонет крымский зной![/i][/b]
[b]Епілог[/b]
...«Такого щасливого купання у Морі, Любові і Квітах у мене ще не було» – мовила Вона стримано після «шаленої і несамовитої» зустрічі... мінеральних, з присмаком солоного поту, ванн.
А потім вимушена довга розлука... бо відпустка на Небо скінчилась.
І знову – ефір... еСеМеСки... туга... згадки... чекання...квиління серця...
Яв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499717
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.05.2014
«Ти по́няв?» – сантехнік понуро моргнув
У бік ожило́го сортиру:
Утричі підняв за роботу ціну́,
Неначе на газ чи квартиру…
«Ти по́няв...» – промовив старий санітар
Й підставив кишеню… «для чаю»
Та скільки ж платні тої в нього?.. Кошмар!
Цьому я, мабуть, вибачаю…
«Ти по́няв...» – так нагло бубнить бюрократ
І лізе в кишеню клієнту…
А той заробляє, мо’, й менше в стократ –
Чиновник не впустить моменту!
Але як хірург вимага кілька «штук»,
Хоч знає, що вмре вже бабуся,
Я «по́няв»: моєму народу… каюк!
Піду і натхненно… нап'юся...
15.05.2014
___________
*О, цей суржик! Якби ж тільки на язиці – в душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499299
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2014
Огражу тебя заборами.
Помолчим...
Утолю я разговорами
У ночи.
Тихой ласкою утешу я
Поутру..
Пыль смахну с Пути я Млечного
На ветру.
И пойдешь по звездах, шалая,
Дни тачать!..
В вечеру падешь усталая
На кровать.
Но не дам тебе я свежие
Сны верстать,
Облачу я в ласки нежные
Суть и стать!
Утолю я разговорами
У ночи.
Огражу тебя заборами.
Помолчим...
6.10.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499298
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2014
[i][b]Ясі Сингаєвскій[/b][/i] – клубівці
в д е н ь н а р о д ж е н н я
То не в філармонії бу́ло –
У лісі… на стиглій траві…
Вальс Доги* звучав, що ви чули…
У кінотеатрі в Москві…
А в небі – весни підголоски…
То трелі, то – з придихом – тьох…
І небо яскраве до лоску
Крізь віти вітало нас двох…
Ти ніжно шептала на ушко:
«Мій милий твоя я… твоя».
Ти, мабуть, не знала, "звірюшко"**,
Що стихнуть пісні солов’я…
Що вчора своїм новобранцем
Покликав мене військомат…
Що завтра о восьмій, уранці
В руках… вже не ти – автомат…
...Вже линуть лихі підголоски
З театру війни від Москви…
А Дога***, свій Раші «у доску»,
Став нижче любої трави.
Божественні звуки роялю,
Принижені Марсом, мовчать –
У нас, не в далекій Вуалі****
І залпи, і... мати звучать!
Та хай не біснується Раша:
Їй реквієм***** творимо ми…
Хоробрість і відданість наша
Позбавить народи тюрми!
Не гоже ж, вкраїнці, нам скніти…
Вставаймо, достойні , з колін –
Майданом посаджені квіти
Цвітуть для нових поколінь!..
12.05.2014
_____________
*Вальс Євгенія Доги із радянського фільму
"Мой ласковый нежний зверь".
**Асоціація зі згаданими фільмом та вальсом.
***Тут йдеться про музику, а не самого компо-
зитора, який, як відомо, мешкає в Росії...
****Туманність у сузір'ї Либідь
*****Реквієм – Імперії, пеан – гуманістам Росії,
які підтримують нас у борні. Ось свідчення:
http://spasibo.nextmfa.org/?sort=last
[youtube]http://youtu.be/ymkWUBYPFJE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498422
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.05.2014
Ветеранам усіх війн
п р и с в я ч у ю
[b][i]Такий погожий, світлий день
Дарує нам природа,
Та щось не чути ще пісень
Із уст мого народу!
Принишк, присів стражденний люд
В чеканні дій, сюрпризів:
Ще до яких дійде́ облуд
Той конопатий прищик?!
Мо’, «переможний» свій парад
Готує вже на Площі**?
Чи, мо’, шикує колорад,
І «бдит» Адольфа мощі ?..
Йому б піти у зоосклад:
Там є вакантні кліті!
То був би цінний експонат –
Один в усьому світі.
Так ні ж!.. Сидить собі в Кремлі
Та бредь свою віщає –
Усім політикам Землі
На ніс локшу чіпляє…
Та не мостись на п’єдистал,
Не чай на перемогу!!!
Своїм єством ти світ «дістав» –
В брехні короткі ноги![/i][/b]
[i]09.05.2014[/i]
___________
*За – значення прийменника, що раніше
чомусь підмінялось прийменником «по».
**Звичайно Красна, що перед гробницею
російського «тутанхамона».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
Давно не було в нас такої весни,
Щоб сонце так довго блукало…
Щоб змії шукали чиєїсь вини…
Щоб яструби в небі літали.
Щоб серед посівів пшениці кукіль
Надовго, мов рак, вкорінився…
Щоб хмарилось небо у нас із відтіль,
Де ранок, як марево, снився…
…Холодна весна! Що й душі не зігріть…
А як вже хотілося літа!
Та звіра масна, ненажерлива хіть
Шукає нового корита…
Вдавилися б ласі до лю́дських кісток –
Кровавії людино-жери!!!
Хисткий до неправди, злодії, місток:
Диктаторів кінчиться ера!
І прийде весна у арійські краї…
Навіки вже згине, холодна!
Ми вирвемо з поля осот, кураї,
Звоюєм шляхи наші водні.
А вам на могилі поставимо хрест.
Побудьте хоч там християни!
Навіки здолаємо доль перехрест,
Навік розкуємо кайдани…
О7.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497365
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.05.2014
[i]Нагряне осінь та й тоді –
Життя не все іще прожито...
Віталій Назарук
[b][i][i]Осінь яко́сь на баскому коні
До мене нараз завітала…
Я відповів їй упевнено: "Ні!"
Бо жив на цім світі замало.
Чхай краще, осінь, у гай!.. Заблукай
Між рос, верховіть диких сосен,
Я ж попливу на самісінький край...
То ж не́ заважай мені, осінь!
За горизонтом я сам розберусь:
Кого долюбив, кого – зрадив…
Відпочивай в тім високім бору,
Не пробуй на зуб мою владу…
Я не глухий, не сліпий, не німий:
Все чую, балакаю, бачу…
Стріну тебе в переможну ту мить,
Коли причвалаєш на клячі.
О5.05.2014 [/i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496878
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.05.2014
[i] Умом Россию не понять…
[b] И.Ф. Тютчев[/b]
[b][i]Йому б цю давню милу «Дружбу» нашу
Та повернуть якраз до… навпаки!
Очистити тайгу, помить парашу –
Невігластво обідраної Раші –
А потім вже й... у гості залюбки! [/i]
[/b]
[i]3.05.2014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496413
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 02.05.2014
Моя донька Марина з родиною живе в Німеччиніі...
Істинно слов'янська родина: вона - українка, її чоловік -
поляк, син народився вже у Німеччині. Хто - вони?..
...Зараз у Німеччині регулярно проводяться протестні
акції проти путінської політики щодо України, в яких родина
доньки бере активну участь. виступаючи на площі Кельнського
собору, що готично височіє над усіма культовими будівлями
Європи... Учасники протестних акцій опікуються хлопцями з
Майдану, які нині лікуються у госпіталях сусіднього Кобленця.
А де ж слов'яни Москви, Північної Пальміри, інших міст Росії?.. Де?..
До тих, хто не вийшов, адресовано цей коротенький
ВІРШ-ЗАКЛИК!
[i][b]О, слов'яни! Встаньте разом, впоруч,
зупиніть коричневу чуму!
Новий фюрер для усіх нас ворог,
пи́гичка по серцю і уму!
Дайте відсіч на мир зазіханням,
зупиніть криваву цю війну:
не потрібні нам тяжкі страждання,
серце хай леліє в нас весну!
І впаде його орлан двоглавий,
і зітхне привільно древня Русь -
Від Майдану лине дух лукавий:
"Я й до нього, певно, доберусь!"
29,04.2014, Кельн
________________
На світлині в центрі з плакатом Stop -
дочка Марина з подругами (фото автора).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495714
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2014
[i]Своїй доньці Марині
до Дня Народження[/i]
[b][i]Хто з нас не мріяв… бігати по хвилях,
Коли не чуєш тіла і ваги?
Поперед ніг морські конають милі,
Що додає і сили, і снаги!
І враз в уяві виплива "голландець",
Що вмить долає відстані і час!..
...І ось уже наш шкіпер-гендерландець
Вітає щиро і привітно нас.
Човнів немало… Вибрали «Долорес» –
Згадалась невпокорена Іспань…
Надулось небо, починалась "морось",
Та в трюмі в нас – провінція Шампань.
І ні на що вереди непогоди:
В кампанії* і затишок, і гам…
А в закутках – і шкіперські клейноди**,
І «Ельзе Океана»*** тарарам…
… А ранком знов в дорогу невідому –
Вже синьо-жовтий прапор на кормі!
Немов ми не в Голландії, а вдома –
Все ‘дно ми – на свободі, не в тюрмі!
Як не хотілось звати дім тюрмою,
Та мій сусід готує всім ганьбу!…
...Вітають стяг проїжджі над кормою,
Картають слів російську "голитьбу»!
І мчить в майбутнє гордо наш «голландець»,
В Європу прапор прокладає путь!..
О, речники російської «бала́нди»,
Вам мрії наші й цілі – не збагнуть!
Бо ми живем не на одній планеті,
Не однако́ву вибрали судьбу:
Ви віртуальний світ у інтернеті,
А ми реальність – мир і… боротьбу!
Й закмітьте ви, прогресу відморозки:
Наш рух у Всесвіт вже не зупинить!
А ваших куцих, недорослих мо́зків
Туди не пустять зроду!.. Ні на мить!
[/i][/b]
26-28.04.2014, Leeuwarden – Kӧln
___________
*Кают-кампанія – частина човна, в якій
збирається команда для спілкування.
**Ботфорти та традиційна люлька шкіпера.
***Відомий вокально-інструментальний гурт
"Океан Ельзе".
На світлині зліва направо: внук Максим, донька
Марина і автор цих рядків на човні "Dolores",
пришвартованому на каналі неподалік від
центру міста Leeuwarden (Нідерланди).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495205
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.04.2014
Озера і канали Нідерландів у квітні вже теплі і
по літньому привітні… Вільного часу було багато…
Читалось… Серед іншого і про «Націю, яка не
капітулює» - древніх кельтів, що населяють
нинішню Ірландію… Знайшов досить багато
спільного ірландців з нинішніми українцями…
Ірландці – нація, яка боролась за незалежність
близько 800 років, яку тут у "Клубі поезії"
презентує шановний Шон Маклех, і в якої є
чому повчитись нам, українцям!
[b][i]Він помирав… Не взявши хліба й солі…
Бо в тому був борні великий сенс…
Його народ не хоче жить в неволі!
А син його – обранець Боббі Сендc*.
Він помирав… А як хотілось жити:
Йому ж було всього лиш двадцять сім!
Його чекали і дружина, й діти,
А він віддав своє життя… усім.
Він помирав… Йому це було треба –
Не хліб єдиний був понад усе:
В лиху годину думав не про себе –
Що в спільний дім з собою принесе!
Та в Боббі й друзів справа не померла
(В катівні Мейз** – іще дев’ять смертей!) –
Ідея кельтська досягла Говерли…
Посвіт для нас здобув нам Прометей!
25.04.2014, Leeuwarden, Nederland[/i][/b]
_____________
* Бо́ббі Сендс (Robert Gerard Sands, 1954 — 1981) —
ірландський волонтер, член Ірландської республиканської
армії і депутат Парламенту Великобританії, причинець коле-
ктивного голодування в тюрмі Мейз** задля визнання
спеціального статусу в’язням, що постраждали як воїни ІРА.
Вмер на 66-й день голодування 5 травня 1981 року. Протест
його був підтриманий ще 9-ма в’язнями членами ІРА, яких
спіткала така ж доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2014
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2014
[i]Молчат гробницы, мумии и кости, -
Лишь слову жизнь дана:
Из древней тьмы на мировом погосте
Звучат лишь Письмена.
И нет у нас иного достоянья!
Умейте же беречь,
Хоть в меру сил, в дни злобы и страданья
Наш дар бесценный – РЕЧЬ.
[b]Иван Бунин[/b][/i]
[b][i]Источник мой, источник вдохновенья!
О, кровь земли! О, жизни нашей новь!
В нем вижу я метафоры, сравненья
И сердцем пью Небесную Любовь.
...Глоток воды ключа Пантелеимона!
Растерзанную душу исцели,
В нее ты влейся колокольным звоном,
Журчанием энергии земли!
Вода! Ты многим жажду утолила,
А сколько душ от пропасти спасла!
В тебе бурлит Божественная сила,
Тобою омовенных несть числа.
...О Боже мой! Спасая мир от скверны,
В уста вложи нам звук, и слог, и речь!
И дай им смысл единственный и верный,
Чтоб в душах мир и праведность сберечь!
И пусть твой перст, Провидец Величавый,
Укажет нам Любви и Правды путь,
Чтоб Мудростью свой дом и край прославить,
К согласью с поля брани повернуть!
...Источник мой! Источник вдохновенья!
Волнуй мой мозг, лишая милых снов.
Из светлых дней – не из Реки Забвенья
Я принесу к Тебе свою любовь[/i].[/b]
[i]24.02.2001,
Феофания (Киев)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493506
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2014
[b][i]Шугають думки, мов шаленії птиці:
Як жить: зупинитись?.. спочити?.. іти?..
А в небі спалахують Божі зірниці –
То душі стражденні освячуєш Ти!
О Боже мій милий! Чом воля – не криця,
Що кришить незгоди, як промені – лід?
Чом крицевий меч в нас в руках не іскриться,
Долаючи кремінь непроханих бід?
Напевне, тому, що ми – люди, не боги…
Лиш їх повеління нам силу дає!
Початок і право на чин лиш у Бога,
І благословіння на щастя своє!
За це йому наша покора й служіння,
Йому ми і шану, й хвалу воздаєм!
Любов наша вірна, тривка, докорінна...
А Божа Любов – на віки!.. Навзає́м![/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2014
Я не хендехохую,*
Я иду вперед:
Мне давно все...
по боку,
Что твердит "народ"!
Мне прямая линия
Им-
по-
ни-
ру-
ет!
Скользкой рыбы линя я
Не приемлю! Нет!
И эту зазубрину
Сделал я в мозгу...
Поступаться зубрам я
Больше не могу!
29.04.2011
___
*Hände hoch! - (нем.) руки вверх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493423
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.04.2014
Шел в науку Хромоногий,
Называя ее храмом,
Но избив о камни ноги,
Увенчал потуги срамом…
Знать, не ту избрал дорогу –
Слишком крут подъем достался.
Оттого наш Хромоногий
На пути к Олимпу… *сдался.
И теперь у нас в науке
(Ну, никак – ни «да», ни «хны»)
Одноноги одноруки
Хромоноги серы НЫ**.
13.10.2010
__________
*Вы правильно подумали…
**НЫ – ученая степень: «Научный ырод»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493422
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 18.04.2014
[i] Природой здесь нам суждено
В Европу прорубить окно...
[b]А.С. Пушкин[/b]
Как быть? До нового потопу
Не лучше ль силы поберечь?
Не завалиться ли на печь,
Заколотив окно в Европу?
[b]А.Н. Яхонтов[/b]
[/i]
«Да, были люди в наше время,
Не то, что нынешнее племя:
Богатыри — не вы!..» Читая
«Бородино», и впрямь мечтаеш
О людях той Руси Великой,
Стремящейся никак к безликой
Таежной жизни! И – во мгле:
На кой сидеть им на игле?..
Не лучше ль двинуть им в Европу,
К прогрессу сократив все сроки…
* * *
И Петр Великий был тот царь,
Что прорубил окно Европу,
Он был во многом не кустарь,
Чтоб без нужды натужить жопу
Но вскоре много подивился
Народ ретивости царя:
Не жил, как раб, на Божью милость –
Его звала нова заря…
И Украины, и Востока…
И неуемности и прыть…
Он унижал рабов жестоко:
В болоте город нужно рыть!
Петру тут вто́рила Втора́я:
Жестоко разгромила Сечь –
Не будет в Украине рая! –
Сломала кошевого* меч!
Сломив оружием до срока
Народ Укра;ины привольный,
Влетела в Крым по воле рока,
Поработив народ престольный**.
… Как поразительно похожи
Руси поганые цари!
И их прислужники пригожи
Рабов-невольников псари!
Да лишь в одном цари рознятся
Минувших и новых эпох:
Глухими те могли казаться,
А новый ведь… совсем оглох!
Ведь на дворе давно не дикость –
Цивилизации пример!
А у царей – та ж многоликость,
Та ж неотесанность манер!
Будь утонченным – на коне
Приехал бы в Брюссель ваш Путін!
А то вдруг явится в окне
На танке иль на парашуте...
Не зря ж поклонники Психеи
Все в предвкушении потопа:
Своим неряшеством пигмеи
Прогресс взорвали всей Рассеи,
[i]Заколотив окно в Европу![/i]
17.04.2014
___________
*Последний кошевой атаман Запорожской
Сечи Петро Калнышвский (1691-1803)был
заключен на 25 лет на Соловках,там же
прожил до 112-летненго возраста.
**Крымско-татарский народ,чья земля нынче
оказалась анексированной Империей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493218
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.04.2014
Твои глаза...
Глубокие озёра,
Обрамлены прекрасным камышом...
Их глубина...
Их цвет - хмельного моря,
Когда небес лазурь утонет в нём...
[b][i] Ірина Лівобережна[/i]
[/b]
Я видел в жизни глаз немало:
Зеленых, карих, голубых;
И добрых, и – до не́льзя – шалых,
И безразличных. Но – таких!..
Они мне встретились впервые.
В них и усталость, и печаль,
И молний блики роковые.
И вдруг мне стало их так жаль,
Что захотелось поделиться
Своей печалью. Но слова
Застряли в горле... И молиться
Я стал безмолвно... И – нова
Явилась жизнь в воскресшем взоре:
Как будто мы... в открытом море...
Плывем в суденышке, и море
Все дальше, дальше нас уносит,
И нет у нашей лодки весел,
И ни рулей, ни парусов...
И слышен нам стихии зов,
Стихии бурной и безбрежной,
И голос рока – вещий, нежный...
..........................................
..........................................
..........................................
..........................................
..Уж нет в глазах моих печали!
В ее глазах я вижу вновь,
Как мореход в родном причале,
И жизнь, и радость, и любовь.
___________
*Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492888
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492900
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2014
До Дня космонавтики...
Юрію Гагаріну Першому
п р и с в я ч у є т ь с я…
Для чого, Юро, ти ризикував –
Нові стежки розвідував у космос?
Розумним ти – немов дев'ятий вал,
Пігмеям же – як ретроград і косність!
Наш [i]Homo sapiens[/i] хотів пізнать
Систему, стрій і Всесвіту, й матерій.
Пігмею ж важливіш – домашня знать,
Сценарії тваринницьких містерій.
Пігмеї куці вже давно втяли:
Стежки нові їм, карликам, не в радість!
Їм важно, що і скільки тут взяли,
Щоб тішить ницим неосяжну заздрість…
Так і живуть на цій святій землі
І карлики. І –Духу Гулівери.
Одні ховають суть свою в імлі,
А інші – примули Нової Ери…
Напевне, Чарльз* помилку допустив,
З’єднавши несумісне у єдине:
І [i]Homo[/i] – як тріумф Господніх див,
І плем’я гуманоїдів мавпине…
Та не зустрілись Чарльз і космонавт,
Хоча й були дотичними орбіти:
Один був у науці аргонавт,
А інший мріяв в космосі про квіти!
І все ж в обох була одна біда –
Обидва в людстві круто помилились:
Один не розпізнав, де люд, а де… вода,
А той – не низійшов на Божу милість…
І, певно, гуманоїдів привіз
Гагарін із далекої планети…
Інакше як могли вони без сліз
Націлити на Божий Дух ракети!
12.04.2014
_________
*Чарльз Дарвін (1909-1982) – вчений
еволюціоніст - антрополог. Основні
праці з походження видів та людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2014
[b][i]Сама собі упасти я не дам…
Нехай крило пошкоджене вітрами –
Я приземлюсь до джерела і там
Живу водицю прикладу до рани…
І хай, можливо, вже не полечу…
Та будуть сни, а в снах також літають!
Й нехай романтизую я «чуть-чуть»,
Та ті, хто в чудо вірять, виживають!
І вірю я, що я́кось по весні
Внизу на ґанку заскриплять поруччя…
Це ти, крилатий, принесеш мені
Аж два крила...
Новісінькі...
І зру́чні!
13.04.2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2014
[b][i]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
З освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... І – дяка всіх сторіч!
Та вже нічим борця зі злом не звабить –
Фаната Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край нутру сатрапа ** вадить,
Коли грозить гвалтована майбуть.[/b]
12.04.2014
________
*Древня латинська назва Кельна.
**Йдеться про самодержця Московії.
[b]Світлина автора:[/b] квітучі сакури в Кельні,
донька Марина і внук Максим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2014
[b][i]Ну, що, панове, знову Крути?
Знов ті ж... знайомі нам граблі?
І знову «брат»?..* На цей раз Путін...
І п'ядь шматована землі.
Невже закінчилась держава?
Невже нас проковтне Адольф?
Чому ж зіваємо ми, гави,
Поки псарі гуляють в гольф?!
А ви, іуди-підписанти,
Що Україну роздягли?..
Ви лише чортові гаранти –
Йому ви совість продали!
А ще гаранти – президенти!
Чим ви займались 20 літ?
Чекали нових прецедентів?..
Чечня, Абхазія чи… світ?
Ви мріяли, що обійдеться,
Що не полізе "старший брат"?
А він – ножа в зболіле серце,
Бо так звелів Вкраїни кат!
Тепер з бідою наодинці...
Що ваші санкції йому:
Свої діла німі ординці
Вершать собі… й не по уму!
Та не надійтесь, європейці
Й заморська товстосумна шваль,
Що вас минуть «епікурейці»**,
Що вас їм раптом стане жаль...
Дістануть геть за океаном:
Що для ракет той океан!
... О де ти, булава Богдана?
О де звитяжності майдан?
Та є заначка ще у Бога –
Збунтує й ваш російський дух!
І буде спільна перемога:
«Кащей безсмертний» спустить дух!
І завесніє вся планета!
Вся – без тиранів і царів...
Нам пригодиться ще ракета –
Відправим в космос вас, звірів!
А ми засієм наше поле
Любов’ю, ладом і добром…
О, ти вкраїнська наша доле,
Копаєш вглиб міцним копром!..[/i]
[/b]
8.04.2014
___________
*Йдеться про полковника Мурав’йова, який
повів багатотисячну армію на Київ у 1918 році,
коли вирішувалась доля УНР – праобразу
нинішньої української держави.
**Епікур – однин із основоположників «стоїчної»
філософії древньої Еллади, сучасник Діогена.
Саме він стверджував, що людина може бути
щаслива на дибі. Страждаючи смертельним
недугом, подбав про дітей померлого раніше
його учня Метродора і забезбечив їх у своєму
заповіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2014
[i] В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від кремля.[/i]
[b] Віталій Назарук
[/b]
[b][i]В нас руки є, які – із автоматом...
Й не тіш себе, що раптом промахнусь:
Ціну́ високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»* пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого "брата"
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть! Бо туди підем,
Де не прийдеться вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є, та хочу в них тримати
Не автомат – усміхнене маля...
І буде син і буде щасна мати –
Тарас** з небес пророче промовля![/i][/b]
5.03.2014
________
*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!
**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
…Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2014
[b] [i]В День рождения...*
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14830
Еще один год в Лету канул...
Чего-то нет, чего-то жаль...
Но не живется вполнакала –
Душа стремится рьяно в даль.
Пусть впереди и темь, и морось,
И трудно сделать лишний шаг,
Но Ты идешь туда, за сорок,
Где Твой правитель – щедрый маг.
Ведь там, вдали еще мерцает
Звезды твоей далекий свет.
Пусть годы-птицы улетают –
Не гаснет в сердце ей ответ!
Пока звезда на небе светит,
Пока струится в жилах кровь,
Пускай твой путь во тьме отметят
Надежда, Вера и Любовь.
03.04.2014[/i][/b]
_______________
*Нехай моя не є прерогатива,
Вітайте всі, якщо душа жива!
Нам всім гряде подібна перспектива -
Тачати вік, проводити жнива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490001
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2014
[i] І час спливає нотами сумними...[/i]
Дід Михайлич
[b][i]Мені відоме пекло це, мій друже,
А ще - коли час краплями тече...
Та небо враз побачу я в калюжі,
Як промайне оголене плече...
І хочу жить, елегії творити,
Пізнати в небі смуток дальніх зір,
Аби його інтимні колорити
Вбирав мій спрагло-зголоднілий зір.
І враз життя наповнюється смислом,
І доля радо ластиться до ніг...
Я резюмую світ прийдешній стисло:
Ти – мій...
лелечий...
долі оберіг[/i]![/b]
[i]3.04.2014
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489953
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2014
Так було напередодні
штурму Майдану...
Піано, піаніссімо...
Реве лиш наш Майдан!
Піано, піаніссімо...
Не спить і наш «афган»!
Піано, піаніссімо -
Як ніч перед Різдвом!
Піано, піаніссімо -
Не кінчиться добром!
Не сплять і гриф, і беркути
Хазяїн їх не спить...
Піано: може меркнути
Псарів собача сить
Пред кровоненаситністю
Міжигірської сім’ї…
Її актив посиплеться,
Як понесе її…
І хай не сплять диктатори,
Пильнують хай скарби,
Ще мить – й відповідатимуть
Судилищу товпи!
Піано… піаніссімо –
Принишк нараз Майдан
Піано… піаніссімо –
Дозрів наш Кандагар!
17.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489508
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2014
[b] [i]NP[/i]
[/b]
...Уходили, расставаясь,
Покидая милый край…
(из песни, с которой все начиналось...)
[b][i]«Дан приказ: ему на запад,
Ей – в другую сторону…»
Собиралися каза́ки
Брать соседнюю страну…
В них не кони – БэТэ-эры,
Где надежная броня!
Дайте, чу! … "миссионеру"
Белогривого коня!
А еще младу казачку,
Чтоб могла остановить
Ту неправедную драчку,
Козака́ неправу прыть!
…Дует ветер из Тамани
На чужой – по крови – Крым.
Не поехал из Кубани
Молодой казак… Экстрим
Он нашел в своей девчине,
Что ему она дала
И «кохання» до кончины
И парение орла!
И остался б хлебопашцем
На века в своем краю,
Чтоб поля́ парили пашней,
Чтоб творить страну свою!
...Ему милая казачка
Родила б семь сыновей,
Благоденствия заначку –
Козаков лихих кровей!
_________
«Ще не вмерла України
Ні слава, ні воля!»
Улыбнется пусть, мужчины,
Миру ваша доля!
Не забудьте, запорожцы,
Что мы с вами братья...
Одной крови... Только рожки*)
Приделала сватья:
Петр Великий и Вторая
Хортицу разбили...
И страну разбоя раем
Подло окрестили!
«Ще не вмерла України
Ні слава, ні воля!»
Улыбнется – нет кручины –
И вам ваша доля!
31.03.2014
________
*)Символ предательства,
граничащий с подлостью.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489306
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2014
[i] Не так склалося,
Як гадалося...[/i]
([i]Присл.[b][/b][/i])
[i][color="#960505"]Громи вертають з вирію,
Несуть вогонь і сталь,
А нам би літо вимріять,
Його блакитну даль...
Так ні, весна тривогами
Ступає крадькома...
Не битими дорогами,
А тими, де - пітьма!
Та Князь хай не радіє,
Що вдягне нас в пітьму.
Не вмерла ще надія –
Увік не буть тому!
Й новий вже день засяє
В любові і добрі,
А Князь нехай сконає –
Бо сам в пітьму забрів!
Така вже наша доля
Нелегко йти в Едем –
З мінованого поля
Ми людство поведем!
І згинуть "[i]монго[/i]–ликі"
Умить з лиця землі:
Числом хоча й великі,
Та духом замалі!..[/color]
28.03.2014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2014
[b][/b][b][i]В повітрі – марева, химери й міражі…
В степу блищать заклично два озерця –
Творіння людства в Бога на межі –
Пейзажі душ, а ще... пейзажі серця.
Тут ковиляє тріснутий паркан,
А там – занедбане судьбою коло…
А поміж них – вмонтований капкан
На мужність нашу та розкуту волю.
А ще... дерева гострі, мов ножі,
Що уп'ялись в болючий розтин неба –
В сад Гетсіманський, де святі мужі:
Їм на землі нічого вже не треба...
Любові і загину на межі –
Гарматні жерла і прицільні скельця...
То вже не марева, не міражі:
Ума пейзажі – не кришталі серця!
23.03.2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2014
Шановні друзі, колеги! Передруковуючи цю статтю
Олексія Заводюка на нашому сайті, боюся, що вона
матиме неоднозначну оцінку читачів. Але я свідомий
того, що вона необхідна для розуміння процесів,які
відбуваються зараз між двома братськими народами!
В знанні сила і ключ до пошуку вірного вирішення
проблем, що виникли тимчасово на відтинку історії,
свідками і дієвими особами якої нам випало бути!
Один філософ, здається, сказав: "Геніальність -
це надзвичайне почуття відповідальності за в все те,
що нас оточує!"
...Будемо ж геніальними, друзі!
[b][i]«Ваша великорусская мечта – сидя по горло в дерьме,
затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм.»
Шамиль Басаев[/i] [/b]
Удивительно, как малограмотный горец
точно определил сущность русского народа.
Мне понадобилось 20 лет, чтобы понять
смысл этих слов чеченского воина.
Этот пост будет очень злым. По военному
злым. Я скажу все, что уже накипело и
льется через край. Слишком долго мы,
украинцы, молчали. Старались не обидеть
наших русских братьев.Но больше молчать
не могу. Война развязывает язык получше водки.
Я знаю, что найдутся люди, которые найдут,
что сказать в оправдание русскому народу.
Обязательно найдутся те, кто осудит этот
текст. С готовностью выслушаю и тех и других,
если будет что слушать.
Я не буду обижать весь народ, потому что
это не правильно. Я разделяю русских людей
на русских и кацапов. Русский – это брат
украинца. Кацап – это существо омерзительное,
несущее в наш мир только злобу и ненависть.
Главное отличительная особенность кацапа –
невежество. От невежества все беды кацапа:
пьянство, воровство, нищета и т.д.
Чтобы посчитать количество кацапов на
территории России, нужно сложить рейтинги
Путина, Жириновского и Зюганова.
***
Сегодняшний шабаш в Кремле – пикник
бандитов на Титанике. Толпа кацапов,
которая беснуется не понимая, что ее
ведут на убой. Сопли взрослых мужиков
про День победы и благодарности великому
Путину.
Да, они считают это убожество великим.
Потому что сами кацапы настолько убогие,
что для них Путин – это Величина.
Практически полубожество.
А какие рыла были сегодня в Кремле.
Торжество, наглость, упоение безнаказанностью.
Не было на этих рылах ни стыда, ни совести,
ни разума. Бандитская малина. Дележ добычи
рэкетирами. Выступление Путина. Проследите
за его логической цепочкой:
Меня обидели американцы, но ответить им я
не могу, потому что я слабак против них.
Поэтому я дождался пока заболеет мой
ближайший родственник и назло американцам,
я вонзил ему нож в спину. А когда меня за этот
поступок весь мир назвал конченным, я объяснил
им что зарезал брата для того, чтобы его не
зарезал кто-нибудь другой.
Бесноватая толпа многократно аплодировала
этому стоя. Так же как она в свое время
аплодировала Сталину. Только тогда вместо
украинцев были троцкисты, зиновьевцы и
другие невиновные.
Россия не победила фашизм в 45-м. Она его
усыновила. Мальчик вырос и мир ужаснулся.
Только в отличии от Гитлера у мальчика есть
ядерная бомба. Сегодня за кулисами Кремля
стоял дьявол и аплодировал. Его ученики
сделали хорошую работу.
Проклятая страна, убогие люди. Безнадежно
всё. Проходят столетия и ничего не меняется.
Тот же народ, те же грабли, то же убожество.
Убогие люди, повторяют мантру о величии
России. Их не надо проклинать, потому что
там нечего проклинать. Это пустые места.
70 лет они празднуют победу над фашистами!
Уже все фрицы сдохли, а рабы все празднуют.
Потому что праздновать им больше нечего.
За 70 лет ни одной победы, ни одного достижения,
одна показуха. Гагарин тоже не в счет. Какое они
к нему имеют отношение? Никакого. Нация бездарей,
которое кроме пьянства и разбоя больше ничего не
умеет делать.
Найдутся те, кто возразит мне и скажет, что в
России было много достойных людей. Согласен.
Бог, в отличии от меня добр и посылает в Россию
хороших людей, чтобы хоть немного просветлить
варваров. Я результата не вижу, но Богу виднее.
Жалкий народец. Завистливый. С черной,
мстительной душонкой. Агрессия от бессилия и
понимания того, что хуже других. Намного хуже.
А так хочется превосходства. И как это
превосходство получить, если делать ничего
не умеешь. Если только бухаешь и воруешь.
Если похвастаться можно только победами
к которым ты не имеешь никакого отношения.
Если побежденные спасали тебя, победителя,
гуманитарной помощью и кредитами, чтобы
ты не сдох с голода.
А теперь кацапы, как ничтожнейшие создания,
платят черной неблагодарностью за все хорошие
дела, что сделали им немцы и американцы
в начале 90-х. Не будь западной помощи, не было
бы уже давно России. А теперь у них появились
деньги и можно как свинья: и сам за стол и
ноги на стол. Немецкие солдаты называли их
свиньями, значит немецкие солдаты были умнее
нас и гораздо быстрее докопались до истины.
Пока мы верили в пропаганду про братские народы,
солдаты вермахта правильно расставили акценты
про людей и свиней.
А кацапам так хочется блистать. Хочется утирать
носы конкурентам. И мечется медведь в поисках
подвигов. Напасть на Китай страшно, на США еще
страшнее. Но нашли. Напали на Грузию.
Превосходство 1:30. Герои бля. Ты что.
Суворов обрыгался от счастья на том свете.
Какая блистательная победа. Медали, шампанское.
Полный кремль уродов.
И как воюют? Подло. Без погон. Вранье и коварство.
Ничтожный народец. Ничтожнейший. Дождались,
когда сосед ослаб. Когда весь украинский народ
воевал с криминальной хунтой, разве названным
братьям они помогали? Нет. Они помогали врагам
украинцев. Деньгами, патронами и гранатами. А
когда украинцы победили, ударили в спину. И
снова празднование. Мрази!
Соперничать с американцами у них не получается.
В Америке есть Тайсон, но в пару к нему американцы
могут поставить Билла Гейтса. Кого в пару к Валуеву
выставит Россия? Кого? Перельмана? Ну так он еврей.
И они русские знать о нем ничего не знали пока
загнивающая гейропа не сообщила этим бухарям,
какой самородок у них есть. Да и Валуев по сравнению
с Тайсоном – просто мешок с говном.
Отсюда вся эта бесконечная показуха. Олимпиады,
Сколково, дворцы, олигархи, новые русские. Чтобы
показать, мы мол не хуже других. Но все же знают,
что хуже. Оттого и злоба в их чёрных душонках.
Ежегодно европейцы устраивают автосалоны, на
которых хвастаются друг перед другом новыми
достижениями автопрома. И только кацапни там
нет, потому что нет никаких достижений. И никогда
не будет. Потому и ненависть к Европе, с одной
стороны, и мечты о хорошем немецком или
французском авто - с другой.
Они называют тупыми американцев. Они на полном
серьезе считают себя конкурентами Америки. Сидят
за компьютерами, работающими на американской ОС,
подключены к сети Интернет, которая придумана
американцами и называют их пиндосами! А по
телевизору грозят им ядерной войной. Не грозятся
конкурировать с IBM или Apple, нет, бомбу грозятся
кинуть. Если кто забыл, то бомбу им подарили тоже
американцы.
Кацапы, если американцы, которые столько дали
миру - тупые пиндосы, тогда я вас с этих пор считаю
обезьянами. Если сравнить американцев и вас, то
польза человечеству абсолютно не сопоставима.
А не нравится Америка – откажитесь от американских
технологий или закройте свои вонючие хлебальники.
По кацапскому телевизору идет реклама Газпрома.
Не товаров и услуг, сделанных в великой империи,
а Газпрома. Мы на первом месте в мире по добыче
газа. Бог ты мой, какое великое достижение.
Пробили дырку и качают газ. Это обезьяна сможет
сделать. А если учесть, что половина Газпрома
принадлежит иностранцам, то вопрос еще, кто ту
дырку сверлил в земле. Если вы там и были, то
бригадир точно был немец.
И украинцам каждая кацапская срань в лицо тыкает.
Ты же мол хохол, газ у меня покупаешь. Смотри мне,
не будешь Пушкина любить, я тебе газ продавать не
будут. Мигом закрою вентиль.
Вы где-нибудь видели, чтобы продавец так разгова-
ривал с покупателем? Это быдлячество в чистом виде.
Но так думают в России практически все, за исключением
процентов 10 нормального населения, которое каким-то
чудом еще сбереглось в этом мрачном государстве.
А как хочется соперничать с Америкой? Хочется, очень
хочется. Да, но в чем? В войне? Американцы кроме войн
дали миру интернет, мобильную связь, компьютеры,
технологии. Они много чего дали этому миру. Что дали
миру кацапы? Только войны и водку. Больше ничего.
Потому и живет кацап от войны к войне. Потому что
заниматься ему больше нечем. Не умеет он строить.
Умеет только бухать, воровать и убивать. И еще
изворотливо врать.
А посмотрите какая реакция на введенные санкций.
И власть, и народ, два сапога пара. В унисон один
мотив. Да, это мы украли, да это мы нарушили все
законы и договора, но мы кацапы и нам на всех вас
насрать. Они даже не стесняются своей подлости.
Они гордятся этой подлостью. Бравируют ей.
Смотрите на нас, вы не можете быть такими мудаками,
а мы можем. Потому что мы русские. Какие вы русские?
Вы кацапы. Вам до русских как до солнца.
Умные люди просят одуматься. Предупреждают о
скорой расплате за содеянное. Но ничего не помогает.
В безшабашном угаре пребывают кацапы, крым с нами
и все. Будем без трусов, но с крымом. Это очень
похоже на поведение пьяницы, который знает, что
завтра утром придет расплата, но выпить хочется,
и он плюет на завтра. Он гуляет сегодня. И гуляет
так, что у самого морда побитая, да у соседей
имущество не целое.
И потому тянет кацапов со всех частей света назад.
В кацапский мир. Потому что живя в Украине, Крыму
или Латвии надо что-то делать, чем-то полезным
заниматься. Но что может делать кацап? Ничего.
Построить достойные курорты он не может. Найти
и применить себя в новой стране, тоже не может.
Выучить язык страны, в которой живет – не может.
Оттого и начинается везде одна волынка.Его унижают,
принижают, не дают по-русски говорить. Хотя дай
ему говорить по-русски, он кроме матов и бекания-
мекания ничего умного и не скажет.
И понеслась знакомая песня кацапа. Сам не живу
и другим не даю. Казалось бы, решить вопрос просто.
Собирайся и едь к березкам своим. Но он же кацап
хитрый. Он понимает, что носится с ним как с дитятей
малой будут только в Европе, которую он так ненавидит.
Будут права его соблюдать и здоровьем его интересоваться.
А в России если он только заикнется про свои права,
местные мусора отмудохают его так, что мама родная
не узнает. Потому ноет наш ванюшка про родину, но
сидит и никуда не уезжает. Кацапье – очень хитрое.
Любимая мантра против Украины - перекроем газ.
Потому что больше предложить Украине нечего.
Когда и газ уже не помог – пустили в ход танки.
Истерика. Кацапы - это психи насильники. Не
получив от женщины ответной симпатии угрожают
ножом и как животные насилуют ее. Потому что
убогие, а женщины убогих не любят. Потому что
любить там нечего.
А перекрыв газ куда вы его денете? В трубу назад
засунете или тайгу будете обогревать им? Это же
не бензин его в канистру не нальешь. Почеши голову
свою дурную, подумай, что ты говоришь.
Но когда кацап думал головой? Вместо него думает
начальство, его дело работать на плантации, пить
водку (чтобы меньше думал), воевать с соседями,
чтобы кремлевским хозяевам было чем хвастаться
перед иностранными послами и умирать пораньше,
чтобы барина своего не печалить своим немощным
видом и необходимостью платить пенсию.
Газ русским дал дьявол, чтобы окончательно отравить
их гордыней и спесью. У арабов тоже есть нефть, но
посмотрите, как они себя ведут благородно. Вы когда-
нибудь видели, чтобы арабы вели себя как стадо гопников?
Посмотрите на них. Их тысячи в наших городах и
университетах. И посмотрите на русскую молодежь
за границей. Пьянь, наркоманы, отбросы общества и
бесконечная спесь. За исключением тех, кто сбежал
из России от подобного мракобесия.
Откуда у вас ребята эта спесь? Что такого вы
сделали для этого мира? Просверлили трубу и
выкачали нефть? Ограбили свою страну. Довели
убогий народ до полного скотства? Откуда у вас
эта спесь? Мы империя. В чем вы империя?
В идиотизме?
Иметь столько всего. Потенциально самая
богатая страна мира, а фактически одна из
самых бедных. Чудовищная детская смертность
и олимпиада в тропиках за 50 миллиардов, а
потом как контрольный выстрел в голову еще
100 миллиардов на войну в Крыму. Кому вы
завоевываете эти земли если вас самих
почти не осталось?
А украинцы все удивляются, как так может
быть? Мы говорим им правду, а они верят не
нам, а мразям из банды Януковича и путинским
пропагандонам. А нас даже слушать не хотят.
Да потому дорогие украинцы, что душонка у
них черная. Черная и хитрая. Не хочет кацап
видеть свободного украинца, не может он
видеть богатого украинца, не в силах он даже
представить, что украинец смелее и благороднее
чем он. Невыносима кацапам даже мысль о том,
что украинцы без нефти и газа, и без Путина
уделали их по всем статьям. Не смогут они \
этого принять никогда.
И дело не в телевидении, которое якобы их
бедных зомбирует. Дело в том, что они ищут
доказательства того, что украинцы ничтожества,
а Путин и Киселев просто дают им то, что они ищут.
Иваны, вы хотите найти подтверждение, что украинцы
твари, а вы молодцы? Получите. Они хотят именно
такого телевидения, путинского. Не будут они
смотреть нормальное телевидение, которое не
мочит хохлов и америкосов. Кому понравится
смотреть как другие радуются жизни, пока ты
сидишь в куче дерьма.
Вот и ответ вам на вопрос, почему кацапа
нельзя переубедить в том, что украинцы
нормальные люди, а на Майдане не было
фашистов. Когда кацап это слышит, он
не хочет этому верить. Он готов поверить
хоть черту, только бы не признавать, что
украинцы как нация стоит на несколько
ступеней выше, чем спесивые кацапы,
не знающие ни истории, ни родства своего.
Да к тому же рабы безропотные, веками
подставляющие послушно спины под плети.
Это не украинцы, которые за свободу умирать
готовы, кацап готов умирать только за хозяина,
за себя лично никогда.
И выдумывают они ложь про украинских
проституток в Москве. Только забывают
они добавить, что проститутки эти в основном
генетический мусор, доставшийся нам от
немытой россии. Посмотрите откуда они
едут и на каком языке говорят. Донбасс
и русско-советский восток. Так что не
обольщайтесь кацапье, едут к вам не
украинки, а биомасса, доставшаяся нам
после оккупации от вас.
Но Путин каков молодец. Как он тонко
уловил, что нужно этим убогим доходягам.
Он точно уловил, что если он этим
лузерам даст иллюзию величия, они будут
целовать его в жопу. И посмотрите, так
и есть. Чтобы он ни делал, они прощают
ему все.
15 лет он у власти. За 15 лет немцы, корейцы,
японцы сделали реформы, создали государства
с судами и правоохранительными органами,
запустили свое производство, дали миру хорошие
товары и новые технологии. А что сделал Путин за
15 лет? Ничего. Сидел на газовой трубе и ни хрена
ни делал. Только рассказывал про великую россию,
которая встает с колен. 15 лет вставала и кроме
оккупации Грузии и Крыма ни хрена больше не смогла.
Но они об этом даже не думают. Никто даже не
спрашивает у Путина, а где деньги? Почему канадец
получает от правительства ренту за нефть, а русский
получает только патриотическую лапшу на уши? Может
по мнению Путина русским не нужны деньги. Может
Путин думает, что они все равно эти деньги пропьют?
Удав и бандерлоги. Мой респект тому, кто это подметил.
В десятку. Путин – жалкая личность, мстительное и
мелкое ничтожество. Но какой великолепный манипулятор.
Как здорово он их всех имеет. Ребята, это искусство.
Большое искусство. В течении 15 лет грабить 150
миллионов людей, а они тебя считают великим и
готовы на руках носить.
Я пониманию почему американцы не хотели свергать
Путина. Он им до чертиков надоел. Они могут
свергнуть его за год, а может и меньше. Но…
У них не было нового пастуха для России? Уйдет
Путин, а кто придет ему на смену?
И Путин понимает, что он нужен. Нужен всему миру
для того, чтобы как факир усмирять этот буйный и
злой народ. Народ, который готов убивать и резать
не жалея ни себя ни врага. Убивать ни за что,
просто так. Потому что ничего больше делать не
может и оттого злой на весь белый свет.
Нет, это не Гитлер, который бился в истеричном
припадке. Этот актер классом повыше. Красивейший
развод. Я начинаю верить в то, что Путин продал
свою душу дьяволу. Бог не награждает такими
«талантами». Такие таланты дарит только Дьявол.
Но похоже, что в этот раз Путин доигрался. Реальный
руководитель России уже принял решение и процесс
пошел.
Править Путину осталось недолго и следующим
русским царем будет Ходорковский, который уже
застыл на низком старте и терпеливо ждет своего
часа.
© март 2014 Алексей Заводюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487383
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 22.03.2014
Однажды царь, плывя на субмарине
От Анктартиды льдов невдалеке,
Решил спасти "уярмленных" пингвинов,
Что жили на шестом материке...
И так и этак - хитростью и... дулом,
И пряниками даже кое-где,
Все рвение в лингвистике вмантулил...
Но ни на шаг - к успеху в той мечте!
В конце концов пингвины убежали,
Прокляв царя на птичьем языке...
А царь вдруг, проявив к пернатым жалость,
Велел "мочить" всех кур в Москве-реке.
...Не позавидуешь иноязыким:
Смотри и сам куда-то угодишь -
Непредсказуемы царевы бзыки...
Чего молчишь,
мальчишка
Кибальчиш!
21.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487284
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.03.2014
Присвячується ФЕДЕРАСТАМ,хто так палко
мріє про українську федерацію (з малої)
Говорили знавці – революція,
Мов оновлення…
Мовомовлення,
Не нудИ!…
Революція – як полюція:
Сили мОлодця –
В нікуди!
Федерація – педерація*:
Сили нації –
На базар!
Федерація – деградація:
Таку націю
Схопить Цар!
На порядку ж дня концентрація!
Концентрація
В один гурт!
Транслокація – дислокація –
Концентрація –
Гнівний спурт**!
21.03.2013
______
*Педерация (анекдот)*
Мой ивритоязычный сын все время читает википедию на иврите. Почитает немного и вопросы задает. Вот только что:
- Папа, ты знаешь, что такое ПЕДЕРАЦИЯ??
Я чуть не остолбенел, не зная, что и подумать.
А он через пару секунд говорит мне, например США - это педерация и Россия - это педерация.
Тут я дух перевел.
- Знаю Миша, только ты путаешь ивритские звуки П и Ф, говори ФЕДЕРАЦИЯ!
________
*Для тех кто иврит не знает: в иврите П и Ф обозначаются одной буквой, а как читать, надо знать
**Ривок бігуна на фінішній прямій:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487242
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.03.2014
Химеріє у морі перламутр...
Перламутри – у коралах,
Перламутри – в білих хмарах...
Перламутр – в усьому й скрізь,
Мов нема у світі й криз...
Перли́ться в морі чудо-перламутр.
На зорях теж жевріє перламутр…
А в повітрі – «пут»… та "пут",
Що загнав себе у кут…
Ти такому вже не вір,
Бо такому не до зір…
Осліплює зіниці перламутр…
Виблискує на сонці перламутр…
Перламутр – на автоматах,
Перламутр – в махрових матах
Перламутри – тут і… скрізь!
Під приціл, дивись, не лізь:
У серці нечестивців – перламутр…
Мигтить, неначе зайчик, перламутр…
Він на масках, окулярах…
Він у чільників у чварах…
На солдатових чоботях,
Бо така у них робота.
Яріє у злочинців перламутр!
Оманний скинь, солдате, перламутр!
Позбавляйся вічних пут,
То й не буде – «пут» та «пут»…
Перламутром встане сонце
Несподівано в віконце…
З весною хай зіллється перламутр!
19.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2014
[b][i]Мені однак, що ти про мене думаєш,
та не все ‘дно, що буде після нас,
мені в цей час цікаво, як ти кумкаєш,
мені пече мій незворотній час…
Й однаково, яка сьогодні кваша –
Солодка, чи ніяка, чи хмільна…
Та – над усе: яка епоха наша,
яким є кінь, які в нім стремена!
І править НАМ – куди і звідки вітер,
Що нас в прийдешнє обсіч занесе!..
Я все минуле так натхненно б витер,
Аби пізнать оце прийдешнє все!!!
І ради знань, ради зняття наруги
Хотів би жить сьогодні й… у віках!
Хотів би знать, чи ті одя́г підпруги,
чи курсом тим летить мій вірний птах!
17.03.2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2014
Таку зболену фразу якось кинув у ефір
лідер Кримсько-татарського меджлісу
Рафат Чубаров… І засіла у мозку автора
ця фраза… Чому б це? Може, тому, що наразі
10-річчя як московити позбавляють його народ
власного обійстя, розвитку, майбутнього?..
І пригадалась історія… Історія – дещо до "навпаки".
Та світ – це дзеркало, що відображає зворотньо…
[b][i]Була у нас татарова* навала,
Грозила світу… Ладна зупинить
усе живе в Європі… Та сконала,
бо спотикнулась об "Карпатський щит".
Бо був у нас Захар, відважний Беркут*
і мудра войовничість галичан…
(То й не здолав нас москалівський "Беркут",
що мав завда́ння знищити Майдан.)
І відступили зганьблені татари –
в багні утопла Золота орда!
Вже не минути тим Господню кару,
хто не збагнув, що є і в нас вода**...
Та ще сопливлять пасинки ординців –
московський знавіснілий каганат
й намісник сатани самого – "принца"
дзержинського годо́ванець – Пілат.
...Потоп гряде! Від погані очистить,
в ріку Забутку змиє те laino…
І хай тече всякчас – і нині, й прісно
причетне нам причастія*** вино!
Й нехай закмітять путько-відморозки –
для них у пеклі вже готовий чан!
Коней впрягають в пеклові повозки
татари – "галичани" мусульман![/i]
[/b]
17.03.2014 - 28.06.2024
_________
*Легендарний персонаж повісті Івана Франка
з однойменною назвою.
**За існуючою версією воєвода галичан заманив
багатотисячне військо татаро-монголів у пониззя
та відкрив шлюз гірської річки, в якій потопив ворогів.
***Ним причащаються в церкві, символ крові Христа,
що віддав своє життя за гріхи наші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2014
Ворвалась ты мелодией вальса
В лабиринты распятой души,
Став хозяйкой хоромов хрустальных
Цвета сребра и лунной тиши.
Пусть дворец тот и хрупок, не вечен,
Пусть подвластен залетным ветрам,
Но он светом твоим обеспечен
И тобою согрет по утрам.
Твоей лаской и речью медовой,
Лучезарной улыбкой твоей,
И заботой твоей, и любовью.
И любовью ответной моей.
Пусть дворец тот растает! – Не вечен!
Пусть рассеется утренний сон!
Но останется в памяти вечер...
В ритме вальса... Сердцам в унисон.
14.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485598
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2014
[b][i]Немов би в світі ні́чого́ й не сталось…
Хлюпочуть хвилі, буйствує мигдаль…
Та до війни всього Нічо́го – малість,
За нею – дим… І непідвладна даль…
Немов би там живуть не ті народи,
Немов не та, що в лицарів, земля!
Та землю ту шрапнелями скородять…
Німіє там татарське немовля…
Двоглавий коструб в ду́ші зазирає,
Немов пізнати хоче – чи жива!
Вже не назвеш ту землю чудо-раєм,
На носі вже людські страшні жнива…
…Й поллється кров, яку давно не знали,
В якій весь світ не важко утопить !
А ви – "гаранти"!.. Гицелі держави!
Збираєтесь на тризні вина пить?!
Ви мрієте, що вдасться відсидітись,
Й не втягне вас плутонієвий смерч?..
Байдужості не буде куди дітись –
Моста у небо не збудує Керч!
… Та є ще в нас і сила , і наснага –
Небесна Сотня… Дух Святий… Майдан…
Сини Вітчизни, що дали присягу,
Татари – "галичани" мусульман*!
Настане день – ґвалтівники свободи
Предстануть перед праведним судом
За те, що уривали вік народу –
Творили в нас Гомору і Содом!
[/i]
12.03.2014
_________
*За влучним висловом Рафата Чубарова
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485138
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.03.2014
…Та не однаково мені
Як Україну злії люде,
Присплять лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять
Ох, не однаково мені.
Тарас Шевченко
«Аж страх погано, як згадаю»,
Які часи ми прожили!..
Та ще омріяного раю
Зовсім не видно … Бо жалі
Оповивають нас у краї…
Його земля всім нам болить,
Ще кровоточить свіжа рана…
Та як не жаль, а в дану мить
Свободу нашу вщент попра́в
«Зелений» змій, який зі сходу
Полки невільницькі послав
Самому д’яволу в угоду…
Грядуть нові випробування
На міцність нації нової,
Чи втримаєм протистояння?
Чи вистоять козацькі вої?..
Настав вже час, щоб чесно зважить,
Чим завинив своїй країні?..
Чи все й достатньо завантажив,
Щоб край не кинуть у руїну?...
Вже зринув час згадать Тараса,
Його пророчії слова,
Чи все робив, щоб наша раса
Розквітла в світі як нова?!
Чи «Україну злії люде»
Вже полишили у вогні?..
Хоч вже окрадену, та будять?..
Ох, не однаково мені.
11.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2014
На суд авторів і читачів Клубу
виноситься поема, опублікована
раніше на сайті stihi.ru під цією,
а також іншою назвою... Автор
із вдячністю сприйме пропозиції
колег щодо остаточної назви, а
також змісту твору перш ніж
віддати до друку...
[b][i]ПРОЛОГ
Тривкий осінній вскісний морок
В душі моїй навскіс повис…
Згадалось літо… Вже не сорок,
І любимо – не як колись…
Хоч всі жадаємо любові
Як еліксир від смертних бід.
Нехай не в ділі – хоч у слові –
Все ‘дно вона лишає слід
На ще не стоптаній дорозі –
У страдницькій душі моїй...
Я буду славити по змозі,
Творити оди тільки їй!
Бо що ж буває ще дорожче
Від неокраяних страждань,
Від вірних, страчених кохань,
Де ряст не топчуть тихі прощі?
І. ВЕСІЛЛЯ. ПЛАЧ І РОЗПАЧ
[b] [b] Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти...[/b] [/b]
Ліна Костенко
В краю Сосюр, в краю
шахтарськім,
Де в териконах Лисичанськ,
Чорнява, з личеньком татарським
Родилась дівчинка для щасть.
Подейкують, що її батьком
Насправді був якийсь літун…
Можливо й так, та хто те бачив,
Хто був в той день і саме тут,
В селі шахтарськім Тоскутівка,
Де сотворив невинний ген –
Тим більш була невинна й дівка! –
Наш ім’ярек на ім‘я N.
Ішли роки́, дівча зростало
Лиш для кохань – не для утіх,
Вона ж з презирством гнала тих,
Що для утіхи прилипали.
♠
Та все ж знайшовсь такий –
Володька –
Неподалік, в другім селі,
Такий настирний і солодкий,
Відтак аж гнувся до землі.
І закохалася дівчина
У молодого легіня́,
Що наполегливо та чинно
Ходив за нею. І – щодня.
А потім – армія. Шофером
Вернувся він ізвідтіля…
І хоч не став він офіцером,
Все ж не назвеш його – теля.
А дівчина його чекала
Уже, дай Боже, – сьомий рік!
Від себе всяких недорік
Із честю, гордо проганяла.
♠
…То ж на Дибальчинків весілля
Зібралось не одне село:
І Тоскутівка, й Білопілля…
Подружжя святом розцвіло!
…Жили щоб гарно – не сказати:
Єднанню душ мішало щось,
Хоч, як дочку, любила мати
Невістку, та не так жилось…
Та ще професія шофера!
В дорозі – вдень, вночі – в шинку.
Не та для жінки ноосфера –
Хто славу витрима таку?
І дівка подалась в науку –
Вступила у медичний вуз.
Не краяти ж сімейних уз –
Нащо ламати списа й… руки?!
♠
Було б гаразд, та паща змія
Схопила кліщами питця,
І зупинитись він не сміє –
Дужчій була гадюка ця.
І почалась сімейна драма:
Все більше муж горілку п’є,
А коли п’яний – жінку й маму
Морально мучить, а то й б’є.
Ой, натерпілися небоги…
Та безугавний дебошир,
Не маючи у серці Бога,
І не подумував про мир.
І хлюпіт переповнив чашу –
Урвавсь у дівчини терпець:
Подружній скинула вінець!
Така невтішна пісня наша…
♠
Й пішла у світ цей незбагненний
Скорботно-тиха, молода
ДівчИна гарна з ім’ям N-ним…
Тяжкою видалась хода!
Бо ж виднокіл є – хлопців зграя,
Яка жадала милих втіх
Від сексуальних оргій… Краю,
Як міг терпіти ти таких?!
Ось молодик Сабір обманом
Її у темінь заволік,
Щоб умовлянням-домаганням
Укоротити дівці вік.
Та не на ту вони напали!
Хоч краля змучилась сповна,
Ні втіх, ні грошей, ні вина
Не прийняла б повік вона
Від рук свавільців, від навали…
♠
Її обірвану, пом’яту
Буквально кинули у двір,
Та не зробив для себе свята
Злий карачаєвець Сабір.
Ще довго дівчина страждала
Від травм, від глуму, від ганьби…
Бо не такого вона ждала
Від перевтілення судьби.
Лиш в будівельному отряді
Поволі дівка ожила…
І тут, у буднях, на наряді
Зустріла хлопця із села,
Що межувало з містом домен…
І тим цей хлопець захопив,
Що не палив він і не пив,
І з ним була – неначе вдома.
ІІ. ВЕСІЛЛЯ. ЗРАДА
[b] Ну й що із того, що кричали "гірко!»,
А що було іще, крім гіркоти?
Ліна Костенко[/b]
І поплелись і дні, і ночі
З цим незвичайним юнаком,
Й відкрились в неї карі очі
На Божий світ…Та холодком
Війнуло раз їй від обранця,
Коли пологів той злякавсь
Й послав на крісло рано-вранці
Свою кохану, бо якась
Дитина може народитись,
А він ще й сам собі – дитя,
Недавно став лише голитись,
Все ще попереду – життя…
І їй вповзла в’юнка гадюка
У душу, повну доброти:
«Іти вже нікуди! Бо ти…»
Була надія… Й – чорна скука!
♠
Та, між тим, було весілля…
Грало свято все село, –
Хоч було це не в неділю, –
І шуміло і гуло…
Танцювали: хто – сиртакі,
А хто – жок, хто – гопака.
Тут жили народи –
Й музика була така…
Ще були й пісні весільні,
І всім весело було.
Лиш під вечір від знесилля
Втихомирилось село…
Молодих чекала шлюбна
У фату убрана ніч…
Та нараз схотілось пріч –
Їй здавалась ніч та згубна.
♠
Ба було все – як буває…
Призвичаїлось, притерлось:
Той сумує, той співає
Ще й із уст пускає «перли»…
Батько дівчини примітив,
Що між ними щось не так:
Очі радістю не світять
Й молодий – якийсь дивак!
І не стерпів він. Спокволу
Так той факт коментував:
«Перший – п’янь, як кум Микола,
В цього ж ум й не ночував.
Невезуча в мене доця –
Не такі потрібні «па»,
Чи то ти була сліпа,
Чи чумною від емоцій?»
♠
Всяк буває у природі,
Та найменше в неї зла –
Випадково чи по згоді
ДНК раз заповзла…
Й народилася дитина,
А точніше – красень син,
Й полюбила мати сина –
Стяга єдності родин.
…Через п’ять неле́гких років
Доньку мати понесла.
Тут вирішувать природі –
Милостива та чи зла!
…Призабулося погане,
Що між них раніш було…
Двойко діток розцвіло –
Й батько зятя вже не ганить.
♠
Та нараз нові події –
Між сердець сталевий клин –
Нав’язалися повії,
Коли муж був сам, один…
«То Москва всьому виною, –
Оправдовувався він, –
Застелила пеленою
Очі чарка святовин».
А що ж далі? Як довіриш
Отакому все життя –
Вже нема у серці Віри,
Хоч було і каяття!
І точились знову будні –
Не було від зради свят!
Не утішать солов’ят
Ні слова, ні дії судні.
ІІІ. ВІДДАЛЕННЯ
[b] Врятуй мене розлукою і віддаллю.
Ліна Костенко[/b]
…Поволі діти підростали.
Ходили в школу, в дитсадок.
І ось дорослими вже стали,
Вступили в ВУЗ. Не парадокс,
Що лікаря за фах обрали.
Бо гарним лікарем була
Матуся їхня. І зорали
Цей переліг – від «а» до «я».
Були притичини в синочка –
Далось відчуження взнаки!
Та то пусте! Лист за листочком
Долав еллінські він книжки!
А що ж матуся? Їй набридли
Пусті тиради дорікань:
Як досягти вершини знань…
Бо ж сам був недалекий, видно.
♠
…Пробач мені ти, мій читачу,
Що уперед чомусь забіг –
За бігом часу й не побачив,
Як уповільнив долі біг.
Так що ж матуся? Та за дітьми
Й не зчулася, як злі роки
Підкрались тихо, непомітно
До того віку, де взнаки
Даються митарства, страждання
Від нелюбові. Обопіль
Все менш віталися бажання,
Все більш сотав із серця біль.
Та Він відчув це й до Еллади
Подався гроші зароблять.
І лише через років п’ять
Почув він знов її рулади…
♠
П’ять років! Мало чи немало?
Хто знає істинну ціну
Рокам отим, що змарнувались,
Й звели відчуження стіну?!
Вона самотня, він – окремо:
Життя – немовби для дітей,
Без пристрастей, в розліт. Даремно –
Не туманить же їм людей!
Та тіло грішне хоче ласки,
Душа – душевного тепла,
А не придуманої казки,
Яка б в нікуди повела.
Її душа так зголодніла,
Що ладна б кинутись у вир
Чуттів глибоких і нових…
Й вона, сердешна, полетіла.
♠
…Була багрянолиця осінь,
Яка буває лише раз –
Як Божий дар, як долі просинь,
Яка єднає… й губить нас.
Стрічатись ліпше ж бо весною,
Коли навкруг усе цвіте,
Духмянить ліс деревиною
І манить сонце золоте…
Та розуму ми не підручні,
Коли покличе височінь,
Коли у серці ритми звучні
Й чуття відстукують глибінь.
…Хто бував в такому оп’янінні,
Що дурманить мозок без вина,
Знає той – небесна дивина
Має у реальності коріння.
ІV. ЖИВ СОБІ МИТЕЦЬ
[b] О море днів, гірка твоя вода!
Ліна Костенко[/b]
…У місті жив собі Митець –
Не по професії – від Бога.
Та не легку Святий Отець
Вказав йому в житті дорогу…
Ще будучи «лихим» студентом,
Він дівку милу покохав,
Та щоб женитися?.. Ні. О, де там? –
Він ще в житі турботи мав!
Бо був активним комсомольцем
І так цю ношу полюбив,
Що й не помітив Він, як сонце
Своєю тінню затулив…
І відвернулась щАсна доля:
Вона за іншого пішла,
А зірка нова не зійшла.
…Женці ні з чим вернулись з поля!
♠
І почались поневіряння
По світу Божому. Йому
Дались нестерпні ті страждання
Від долі злої… Ту суму́
Він тяг з собою кілька років,
Аж поки плоть свою сяк-так
Не влаштував у шлюбі. Спокій
Все ж не отримав неборак.
Бо не було там ні любові,
Ні шани – в Господа мольби –
Й суму́ ту знов Він взяв з собою,
Не ждучи милості судьби.
Нещасних діток, що з’явились, –
А їх йому найбільше жаль.
О, ця невимовна печаль! –
Не кинув Він на Божу милість.
♠
Відтак десятки згубних років
Наш неборак недолю ніс,
Терпів тортури всі, допоки
В ребро не встряв лукавий біс.
Були оказії незграбні,
І – страчений в блуканні час…
Хвилини хибні, ниці, зрадні
В душі посіяли печаль…
Та ліки різні єсть у Бога,
І над усе – його Любов:
Від зрад «невинних» засторога,
Дороговказ й спасіння Боже…
Немає більшого гріха,
Ніж сум, журба. І, о, відча́й…
Щоб втихомирилась печаль,
Господь послав йому – Сваха́!*–
♠
Сахаджа йогу. Ту, що вчила
Бажання чисті мати лиш:
«Любове наша, рідна, мила!..
Гріховну суть ти тут облиш!»
Дружив Він з нею десять років
І мав наповнене життя.
В душі Сахадж вселився спокій
І тихомирне каяття.
А ще Йому відкрилась чакра –
І пробудивсь дивний талант –
Художній дар. Й жодного акра
Не проминув його талан…
І полились у світ картини,
Що поєднали Землю й Косм.
Та суть чекала ще чогось:
Був скит для духу. А для тіла?
♠
…Того, що так душа жадала,
Ще довго ждати довелось.
І горизонт, і рідні далі
Не йшли йому ув очі щось.
І спохмурніли враз картини,
Бо сум у фарби поселивсь:
Потухли барви, зникли кпини,
Жалі у простір полились…
Та ось зі сходу як спасіння,
Як мантри йоговської дань
Зійшло натхненне воскресіння –
Кінець палітрових страждань.
…І не кажіть, що співпадіння
Доріг в природі не бува,
Не оживають раз слова,
Не пророкують сновидіння…
V. СОН. ЗУСТРІЧ. СВЯТІСТЬ І ГРІХ
[b] Спини мене, отямся і отям –
Така любов буває раз в ніколи…
Ліна Костенко
[/b]
Сіріло… У ранковій висі
Дві зграї, гай, гайвороння́…
Тягали люто, жорстко, злісно
Мале смиренне каченя.
І ось легка, немов комаха,
Згорнула крила і летить
Знесилена до смерті птаха…
А як хотілось їй ще жить!
Те спровоковане падіння,
Безладно-смертний птахи лет
Без сподівання на спасіння
Заспостеріг нараз поет.
Наперекір хижацтву круків –
В житті, читачу, так бува,
Коли є діло, не слова –
Поет підставив жертві руки.
♠
Так жаль йому пташину стало:
Поклав в долоні, щоб зігріть,
І вгору підкидав помалу,
В собі здолавши всяку хіть.
І стала птаха оживати,
Відчувши в крилах силу, злет.
Питав спаситель: «Вже жива ти?»
І, як маля, радів поет,
І підкидав все вище й вище ,
Щоб в небо їй вказати путь,
Хоч знав, що з голубої висі
Не вдасться птахи повернуть…
І каченя у фенікс-птицю
Враз перевтілилась. Йому,
Співцю – по серцю і уму –
Перо ж дісталось як годиться.
♠
…Та то був сон. Тут пуджі** яв,
Яка єднає душі з Богом
(Хтось медитацію назвав
Як роздум, як прихід у Логос).
У мить таку нема думок ,
Лиш відчуття легкого трансу
В єднанні з небом. Це не шок.
Це – вмиротворення авансом…
Художник мав у ті хвилини
Таланту зміцнювати міць.
Щоб в неприторену годину
Не впасти ‘лічерева чи ниць…
Медитував собі… Та що це?
В його руці – чиясь рука –
Волога, тепла і м’яка.
І Він – Оум! – розплющив очі.
♠
Рука належала сусідці,
Такій незвичній, непростій.
«Пробачте, я не те… не звідси» –
Сказала і сховалась в тінь
Портьєри, що висіла поряд.
«Мені тут страшно… Ні, о, ні,
Мене гнітить і мучить сором.
Але Ви так в собі… забуті,
Що я відчула: щось в мені
Таке від Вас… від тої суті,
Яку не видно всім… зовні́…
Тепер не знаю… як нам бути?» –
Вона нескладно так шептала,
Шарілась, кланялась йому…
«Я Вас, сестрица, не пойму, –
Художник проказав, – сначала…»
♠
І ось уже на «світі Божім» –
Він – спантеличений… Й Вона –
Варлей на неї чимось схожа,
Була ще й грекова жона –
Ланіт рум’янець, брів розкрилля!
А очі!.. Потонув би в них! –
Не вгамувати думку милу,
Як норов коней вороних!!! –
А ще Художника уразив
Низький, гортанний, січний глас:
Його доконував щоразу
Фольклорних висловів запас.
…Вночі пригадував деталі:
«Де міг я бачити її –
Чи то фантазії мої,
Чи, мо’, зі сну Вона повстала?»
♠
І пригадалась ди́вна птаха,
Яку Він бачив уві сні,
Коли письменника-невдаху
Думки покинули масні…
«Можливо, це і є той спадок,
Який діставсь мені від тих,
Що в со́бі не тримали й гадок
Жінок сповідувать таких?!»
…А як Вона? Чим полонилась,
О, чим сподобалась Йому?
То, може, тим, що не лінилась
Його сприйняти як саму?
Чи, може, тим, що Він уважним
До неї був: їй в унісон
Cприйняв Її як віщий сон?..
О світу милий, доле пражня!
♠
…Неділя. Дзвони. Вісім ранку.
Дзвонар на вранішню скликав…
Вони – в кадильному серпанку,
В Його руці Її рука…
І святість ду́ші їм лоскоче,
І дух хвилює фіміам…
Ось-ось душа у душу вскочить –
Знайти прихисток хоче там.
Перегляну́лись – слів не треба:
В очах дотична світла далеч
Нестерпно-голубого неба,
А там, за нею… сум, печалі.
Й непевність… В тому, що це щастя
Колись у них не відберуть
Чи не сплюндрують. Адже руть
Перемагає час від часу…
♠
Що так буває, всім відомо:
Мораль і побут… і – розрай!
А те, що діється у домі,
Де коверзує «милий рай»,
Уже нікого не хвилює:
(Тут притча про гіркотний хрін!)
Хай доля їх обох змордує,
Аби впокоювався Гріх!
Й живуть спасенники в постелі,
Як гарні свині – так-то-сяк,
А в душах їхніх вже пустеля,
Замшілий шкаріді косяк.
І де тут правда, а де кривда –
В тупик потрапить сам Прокруст!
Коли в душі і в серці хруст, –
Не осуди! Облиш свій «привід»!
VІ. Долі клич
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Ліна Костенко
Хотілось вже скінчить поему,
Та я ж нічого не сказав,
У чім героїка, богема,
Що легендарною назвав...
Було б і справді неспідручно
Когось прославить без підстав.
Було б банально, сухо, скучно,
Якби фактАжу не подав...
А фактів тих за 10 років
Зібралось стільки – ой-йо-йой!
Відбути можна кілька строків
В раю чи в пеклі, «Боже мой»!
♠
(...То над ними райдуга стояла,
То вони над прірвою були,
Та немало горя попили,
Так і не дійшовши до фіналу…)
Неначе в казці, пензель оживив
Потусклі барви схованих полотен,
Й Художник всім натхненно оповів
Про все, що вмерло... й ожило достоту.
Й заговорили: «смерекова ніч»,
«Роса кохання, спита до останку»,
Грибна поляна, й безпощадна січ,
Й «цілунки у ранковому серпанку».
Кружляли в танці дикім верболози
І посміхалась ива молода,
Спіткнувся сум і похлинулись сльози,
Веселково рядилася вода.
...Пасажам тим завдячена Модель
Раділа і од щирості пишалась...
І у Митця безтямно закохалась,
Хоч осінь прокурликав журавель.
♠
Й Митець натхненно малював,
Прогнавши із душі ядуху,
Бо суміж, оборуч він мав
Модель і величі, і духу.
Й лились з-під пензля і різця
Нові, небачені сюжети,
В душі ж щасливого Митця
ПілИ оранжево кларнети.
Коли ж накочувалась ніч,
Йому верстались сни космічні,
Й Модель видовбувала пріч
З невдалих кпинів пні стоїчні.
…І хай читач мій висновує,
В чім дами серця легендарність.
В житті ж – дощентна лапідарність…
Апостеріорі! І не всує!
♠
Стосунків їхніх унікаль...
Не в тім, що далі їм скорились,
А в тім, що нову світлу даль
Вони, натхненники, створили.
І міріади зір Центавр,
І сонм незвіданих Галактик
В екстазі приволік Кентавр
Для ексклюзивних барв і практик.
Метафоричний символізм
Єднався з ніжністю симфоній,
Й земний, вульгарний реалізм
Тонув у морі поліфоній...
Виною в тім булла Модель –
Модель і величі, і духу.
І хто мелодію ту слухав,
Оцінить авторський тандем!
♠
Маестро так пірнув у труд,
Що й не завважив плину часу,
Як злая доля творчих пут
Ледь не роздерла злим обцасом.
Він раз помітив: на лице
Моделі впав і сум, і смуток.
«О мила, звідки в тебе це?» –
Тінь з-під очей змахнув він хутко...
«О це кінець, всьому кінець,
Мене мій муж в Елладу кличе.
Нагадує про наш вінець,
Який, йому, хай жме, та… личить.
Я не поїду! Хай... все рівно
Я хочу бути тут, з тобою –
Так вже начертано судьбою...
Невже ж між нас проляже прірва?»
VІІ. ПОВЕРНЕННЯ
[b]Сьогодні осінь похлинулась димом.
Ліна Костенко[/b]
Було б немало ще картин,
Хоч був Художник майже голий…
Та на путі високий тин
Сплела тандему пражня доля.
Немов пузатий ветхий глек,
Вклонившись Україні гречно,
З’явивсь на очі раптом грек,
Сказати б прямо – недоречно.
І заявив про ті права,
Які йому, мов, Богом дані…
Й застрягли в горлі всі слова,
Що готувала йому Пані.
Ну що тут скажеш? Адже так –
Вона є грекова дружина,
Ще й мати для дочки і сина.
А Метр? Ну так собі – п’ятак!
♠
І потекли у памороку дні –
Нараз, спіткнувшись, спохмурніла днина
Гіркотні сни журились уві сні –
Контентна «осінь похлинулась димом»
А муж тих змін немов не помічав,
(Про щось своє митикували оба)
Та час від часу нишком потирав,
Долаючи метіж, причілки лоба.
… Що думав він у цю годину,
Який вогонь сумління пік?
Та знав напевне, що людині
Укоротив ходою вік
В безглузде те заробітчанство,
Що спонукало до розлук,
До самоти, вагання, мук,
До зачудованого чванства.
♠
Й журій почав усе з нуля,
Бо ж, крім несплачених кредитів,
Зневір, подагр і простатитів,
Ніц не привіз ізвідділя.
І як йому приноровитись
До невідомих правил гри?
Прийдеться ж добре потрудитись, –
Лайдацтва в памку не бери!
І почалось поневіряння
Його по безлічі робіт –
Від мулярства до підмітання
Державно-цартвенний орбіт.
І так злиденники збідніли,
Що не було чим оплатить
Не те, щоб банківський кредит –
Їду́, житло, загубу сили.
♠
Та ось йому поталанило:
Отримав він крутий загад –
Як жасно тіло не боліло –
Облаштувати мера град.
Й журій мерщій узявсь за кайло,
Довбав покої день і ніч,
Аж поки він і кум Михайло
Не спонукли гудіння пліч.
І так щодень, бува, до ранку,
Бо гроші пахли немалі…
І завертав журій у дранку
Кляттям гаптовані жалі.
Як не було, та у оренду
Спромігся він оселю взять
Й під супровід «япона мать»
Набув ужиткового бренду.
♠
А що ж Маестро? Чим потішив
Свою розтерзану Модель?..
Хіба що тим, що все біднішав,
Не генеруючи ідей?!
Бо надих вже являвся рідко
(Нема протреб казать – чому!):
Колись шпаркий, кмітливий, плідний,
Закис – по серцю і уму.
Вона ж (обом бувало пусто!)
Його рядила як могла,
Та він, сердега, зчаста-густа
Торкавсь в спонуці до чола…
І думав: «страж моїх печатей,
Чом розмінялась на п’ятак
І розізлила долю так,
Що та помстилася печаллю?»
♠
Ось так ми і добігли до кінця…
Була Модель, та сталася інтрига:
Все те, що було надих для Митця,
Нараз – у кліть, узденицю, вериги.
…А ти, поете, й далі легендуй!
І не фехтуй семантикою слова…
Легенда – і побідний сабантуй,
І вигадок невіяна полова.
Тат все одно наповнене життя –
Розквітле і обсипане плодами –
В яке б не подалося майбуття,
Набутком стане для Митця і Дами.
Від Неї світ заломлювавсь в Митці.
А іншого, здавалося б, й не треба…
Бо сонце – це не те, що у руці,
А те... що в Небі.
ЕПІЛОГ
На фільварку старезного міста
Дві оселі – робоча й жила,
Й відстань між ними. Не близько,
Як в степу від села до села.
Поміж ними курсує трамвайчик,
Іграшковий такий, голубий,
А у ньому – Вона як хазяйка
Загадковості слова і дій.
То заверне додому, до мужа
Для наси́ту вітальних потреб,
То в робочу майстерню, де служить
Наш Митець недосяжності неб.
Й не позаздриш такому трамваю,
Що блукав у кромішній пітьмі,
Де тенета, яруги самі
Всюдисущі – від краю до краю.
♠
Та тим часом трамвай розумнішав…
Чи від сорому то, чи від спек
Голубий все чим дальш червонішав,
Як в гончарні підсмалений глек.
Якось раз він свою пасажирку
Уночі доплуганив під дах –
У майстерню, де солодко й гірко
Снив Художник новий Карадаг.
То уже й не поїхав нікуди,
Він навіки залишився тут…
І, напевне, розважливі люди
Складуть шану трамваю за труд,
За рятунок (удруге) жар-птиці…
І пера, що дісталось Йому
Від Орфея і муз. По уму!
А хазяїну?.. Тлін як годиться. [/i]
[i][/i][/b]
Жовтень 2010 – лютий 2011,
Київ – Мінськ – Хмільник – Київ
_________
*Ритуал поклоніння язичницьким символам.
**Частина мантри: «Оум твамева сваха»,
що боронить сахадж від зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2014
Я люблю мистецьке макраме:
коли все – красивими вузлами…
коли все найкраще – як живе…
коли все уродливе – на зламі!
Та коли словесним макраме
суть речей умисне вуалюють*,
хочеться язик той – в макраме!
Хай людці без язика лютують!
Вже лихим став людцям Донузлав** –
Бухта й так для нас була тісною!
Біс туди сову свою послав,
не радіть вкраїнцям щоб весною…
Де ж ти забарився, Геркулес***?
Щоб морським… міцним… навіки
зав’язав бодай останній стрес,
щоб не угибали чоловіки…
Ще весна повіддям розцвіте!
Буде мало місця супостату –
всім потоп у морі вже гряде,
хто пішов війною – брат на брата!
Згинуть Імператор і васал…****
Як скоти – не «як роса на сонці»
Так ніхто ще в Гімні не писав…
Та напишуть хлопці в тій сторонці!
07.03.2014
________________
*Кремлівські поденки підло замовчують
свою інтервенцію в Криму.
**Бухта, в якій базується українські ВМС.
***Геркулесовий вузол – один із 4000
морських вузлів макраме.
****Посіпаки з самозванного т.з. Уряду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484061
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.03.2014
О море днів, гірка твоя вода!
Ліна Костенко
…У місті жив собі Митець –
Не по професії – від Бога.
Та не легку Святий Отець
Вказав йому в житті дорогу…
Ще будучи «лихим» студентом,
Він дівку милу покохав,
Та щоб женитися?.. Ні. О, де там? –
Він ще в житі турботи мав!
Бо був активним комсомольцем
І так цю ношу полюбив,
Що й не помітив Він, як сонце
Своєю тінню затулив…
І відвернулась щАсна доля:
Вона за іншого пішла,
А зірка нова не зійшла.
…Женці ні з чим вернулись з поля!
І почались поневіряння
По світу Божому. Йому
Дались нестерпні ті страждання
Від долі злої… Ту суму́
Він тяг з собою кілька років,
Аж поки плоть свою сяк-так
Не влаштував у шлюбі. Спокій
Все ж не отримав неборак.
Бо не було там ні любові,
Ні шани – в Господа мольби –
Й суму́ ту знов Він взяв з собою,
Не ждучи милості судьби.
Нещасних діток, що з’явились, –
А їх йому найбільше жаль.
О, ця невимовна печаль! –
Не кинув Він на Божу милість.
Відтак десятки згубних років
Наш неборак недолю ніс,
Терпів тортури всі, допоки
В ребро не встряв лукавий біс.
Були оказії незграбні,
І – страчений в блуканні час…
Хвилини хибні, ниці, зрадні
В душі посіяли печаль…
Та ліки різні єсть у Бога,
І над усе – його Любов:
Від зрад «невинних» засторога,
Дороговказ й спасіння Боже…
Немає більшого гріха,
Ніж сум, журба. І, о, відча́й…
Щоб втихомирилась печаль,
Господь послав йому – Сваха́!** –
Сахаджа йогу. Ту, що вчила
Бажання чисті мати лиш:
«Любове наша, рідна, мила!..
Гріховну суть ти тут облиш!»
Дружив Він з нею десять років
І мав наповнене життя.
В душі Сахадж вселився спокій
І тихомирне каяття.
А ще Йому відкрилась чакра –
І пробудивсь дивний талант –
Художній дар. Й жодного акра
Не проминув його талан…
І полились у світ картини,
Що поєднали Землю й Косм.
Та суть чекала ще чогось:
Був скит для духу. А для тіла?
…Того, що так душа жадала,
Ще довго ждати довелось.
І горизонт, і рідні далі
Не йшли йому ув очі щось.
І спохмурніли враз картини,
Бо сум у фарби поселивсь:
Потухли барви, зникли кпини,
Жалі у простір полились…
Та ось зі сходу як спасіння,
Як мантри йоговської дань
Зійшло натхненне воскресіння –
Кінець палітрових страждань.
…І не кажіть, що співпадіння
Доріг в природі не бува,
Не оживають раз слова,
Не пророкують сновидіння…
___________
*Уривок з поеми, яка ще не має назви...
**Частина мантри: «Оум твамева сваха»,
що боронить від зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483578
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.03.2014
В развитие идеи "встречных языков"
предлагаю читателям недавний стих,
написанный в прошлом году в Ялте,
где проходил 13-й съезд микробиологов
Украины. По воле моего "рабочего" амплуа
участвовал в нем с докладом и я... Было
холодно, неприветливо, море штормило...
Словом, такое мерзопакостное настроение
вылилось в данное стихотворение ...
Ялта янтарно-багряная…
Хмурятся тучками дни…
Желто-лилово платанами
Красят ландшафт, как в огни…
Море неистово... Волнами
Шквально бунтует о брег…
Где же вы, дни мои, полные
Тайных желаний и нег?..
Сердитесь что ли со мною?
Прочь ли пускаетесь вскачь?
Я вам чудес не устрою –
Я не бродячий циркач…
Будет зимою прохладно...
Сон сотворит холода,
Реквием лету руладно
Льдами исполнит вода…
Волны! Волнуйтеся в море,
Шал свой дарите, как встарь…
Я ж покидаю вас с горя –
Счастья унылый кустарь...
Нечего делать до лета –
Осень творит произвол.
Лучше я стану поэтом...
Что буду делать? Изволь!
...С тайною явится лето.
Зов его слышу давно:
Сердце лучит дивным светом –
Тайну ласкает оно.
14/10/2013
___________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482179
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483170
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2014
[b][i]Невже надворі ті ж неправі роки,
Коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали строків,
щоб захлинулась кров'ю їхня суть?..
"Царі" новітні і нові «пророки»
косу як стяг у майбуття несуть!..
Невже їм мало – тим псарям – страховищ:
майданівських… зі зброєю… жахіть?!
Вони жадають ще нової крові –
вже експортованих кровопролить?..
…На Кримському півострові весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях – війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять – дивно – автомати,
Мовчить – не дивно – самозванець-цар,
Хоч в на́дриві – вкраїнські – дипломати,
Хоч світовий – в майбутньому – пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові весна.
Квітують мрійно цитруси, мигдалі...
Весною хай римує не війна –
весна!.. І світлі, веселкові далі…
2.03.2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
[b] ПТН ПНХ[/b]
Змучені нервоньки, стомлена психонька -
Спи, наш Путюнчик, поспи!
Вже для імперії котиться ніченька.
Спи, імператор, поспи!
Тож закривай свої наглії віченька,
Ми колисатимем сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, наш Путюнчик, поспи!
Також народ твій цю нічку не спатиме,
Щоб не проспати весни,
Крила надій своїх снами плекатиме...
І чатуватиме сни!
Сни про кончину твого імператорства…
Ти ж цю "зухвалість" прости:
Рано чи пізно впаде трон диктаторства –
Діждешся Божої мсти!
Будемо пити ми чисту водиченьку –
Й сліду не буде ропи!
...Судному чину посвідчить лиш ніченька.
Спи вічним сном, Вова! Cпи!
01.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2014
ПИДАРаХУЙ КИДАЛОВ
Зараз штриться по країні рух
говорити «зустрічними мовами»
у зв’язку з відміною ВР горезвісного
«мовного закону» Колісніченка – Кивалова…
Підтримуючи добру ініціативу співвітчизників,
Хотілось би нагадати всім «КАК ЭТО БЫЛО…»
(передрук з: http://www.stihi.ru/2012/11/23/9195)
Стал Сережа – Пидрахуй*
Раньше был – Кивалов!
Всех «хохлов» послал на... кол**
И прослыл – Кидалов.
Он "ЗАСтРАЛ" в Верховной Раде
И в мозгах "браточков":
Украинский знать не надо -
Русский будет! Точка!
Вот теперь-то в Украине
Двуязычье, говорят:
Украинским – лишь в сортире,
Русским – "скрозь" и… она мать!
Но скажу я вам, "ребятки",
Будет там и Пидрахуй,
Где Петр Первый, Катька;
Вслед за оными – Валуй…***
...Поиграйтесь в прятки!
19.07.2012
____________
*После фальсификации результатов выборов
Председателем ЦИК С.Киваловым в 2004 году
к нему намертво пристала кличка «Пидрахуй».
**Ві правілно подумаль...
***Министр Валуев был бы не последним шовинистом,
если бы не запретил преподавание в школах Украины
родного языка. Кто следующий???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482179
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.02.2014
[b][i]Іде весна… Крокує містом марець…
У вибалки тумани щедро ллє,
Та Лютень… цей костуруватий старець
Себе забути вперто не дає…
Нагадує … Про холод… про відлигу…
Про кетяги калини на снігу…
Про спотикання прикре часу плину…
Про те, як ми леліяли снагу.
Та пролісок пробився крізь темнину,
Крізь гнилі нашарованої пласт!
Несе весну в кожнісіньку родину,
Як не міцний в серцях гіркоти наст…
Усе забудеться: і благодатні днини,
І та тривожна серпанкова рань…
Та не забудуть істинні мужчини
Нанесених Вкраїні-неньці ран!
І вже ніколи, певно, не забути:
Як ми ледь-ледь
не втратили вагу…
Той вогняний і...
неповторний...
Лютень.
І кетяги калини...
на снігу.
25.02.2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481775
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2014
[b][i][i]Немає слів, щоб вилити відразу
Свій гнів!.. На дру́зки серце розрива!
Не те, щоб глум, не те, щоби образа –
Залиті кров’ю бруки і трава!
І це – у нас?!.. У нашому столітті?!
У наш космічний 21-й вік?!!!
Як ти посмів?! У тебе кров – по лікті!..
Ти – вовк тамбовський, а не чоловік?!
…Нам би усім тихесенько… в Європу,
Додому йти, де світ – квітучий сад…
А ти, плебей, лизнув сатрапу *** –
Й підносиш свій, немов повія, зад!!!
Помі́сть того́, щоб слугувать народу,
Що жне хліба́ від Сяну і по Дон,
Пігмеям з «неділимої» в угоду
Кривавий влаштував Армагедон!
Не тіш себе – суворої розплати
Тобі не обминуть, не обійти!..
Ти кинув нас в горнило супостата!
Грядуть і гнів… і праведні суди![/i][/i]
19.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2014
Очі твої - немов дикий мигдаль,
Троянд пелюстки – твої губи…
Вкутай мене у трояндову шаль –
Усудиш цното́ю до згуби!
Не́тля немов – на гулавий посвіт,
Я лину до тебе, шалений:
Манить черемхи настирливий квіт...
Підступно нашіптують клени…
Хай в ватрі твоїй я дочасно згорю,
Впаду, розіб'юся об землю!..
Я в небі пізнав мою світлу зорю,
Без неї в житті мені темно!
18.02.2014
____________
*Переклад недавно опублікованого:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2014
Не розхитуйте човна, брати-українці –
У ньому пливти нам до нових висот!
Скажіть це і мужу, й вибагливій жінці
І встаньте пліч-о-пліч за власний народ!
Нема чого нам тут в країні ділити:
І Північ, і Південь, і Захід, і Схід!..
Бо маємо всі ми єдину колиску,
В ній Богом був створений аріїв світ.
А ті, хто розхитують, – наші чужинці...
Нема для них місця на нашій землі!
То ж мирно у човні пливіть, українці –
І Бог нам покаже дорогу в імлі!
А вам, всі розкольники і федерасти,
Заявим упевнено: нас не діліть!
Бо виметем вас як непотріб!.. І баста –
Очистим Вкраїну від нечисті вмить!
В історію канули вже ПІСУАРи –
У їхніх вождів горезвісна судьба...
Вояк українець – муштрований арій!
То ж не допоможуть вам кий і мольба!
13.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2014
[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014
[b][i]Снують по Києву примари –
Наш український Ку-клукс-клан –
Зловіщий вітер, темні хмари…
А командир?.. Паханів клан!
Вбивають, палять, п'ють під Мурку,
Під пильним наглядом... Москви!
Наглядачі, – в погонах урки –
«О, доктор Зорге, хто є Ви?»
Чого вам тут, в країні треба?
Мо’, раптом кровію залить
Нещасний люд?.. В тому потреба?
У тім собача ваша сить?
Так не надійтеся ж, CTEPBOTO:
Хіп-хопо-гопник, інша срань!
Бо патріоти вже в роботі –
Мітлою виметуть ваш клан!
2.02.2014[/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476565
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2014
[i][b] NP
Глаза твои – горький миндаль,
И роз лепестки – твои губы…
Меня ты зовешь ими в даль,
И если пойду, то… погубишь!
Но, как мотылек, на твой свет
Лечу я к тебе, незабвенной:
Уже в темноте – жизни нет!..
Лишь призраки, блики и тени.
И пусть я в том свете сгорю,
Упав, разобьюсь я о землю!..
В огне я изведал зарю,
Без коей я жизнь не приемлю!
2.02.2012, 9.12[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2014
[b][i]
Козаки
не стають
на коліна:
Не зламати
Вкраїнський
народ!
Ті наруги
над честю
людини -
гострий кетмень
на полі
чеснот!
Не шалійте,
людці,
азіати!
Неминучий
вже видно
к і н е ц ь!
Козаки
уже чільному
кату
змайстрували
т е р н о в и й
вінець!
1.02.2014[/i]
[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476336
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.02.2014
[b][i]Люди кажуть:
проти лому -
Ну, ніякого
прийому!
...Вже второпав
навіть гном:
проти лому -
тільки лом!
2.02.2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476332
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 01.02.2014
«Згинуть наші вороженьки»–
співа натхненно світу наш Майдан…
«Згинуть наші вороженьки»–
несміло млямлить гімн Верховна Рада…
Та ворог свій для кожного нам дiдьком дан,
І кожному своє: кому – чин за народ,
кому ж – йому ганебна, ница зрада…
І так, вкраїнці, з роду-віку ми співаєм,
воюючи в утробі власного народу…
І ось вже двадцять літ самі себе тусаєм
злим диригентам з Неділимої в угоду…
А ті… сміються підло й оковиту п’ють,
від задоволення бруднющі тручи руки…
І ждуть, коли усі «хохли» ся переб’ють,
й на "полі брані" запанують чорні круки…
То ж будьмо пильними – сестра і брат!
Козацький дух разом в «Загальну справу» втілим!
І хай не тішиться Московський каганат:
не святкувати їм «кривавої неділі»!!!
30.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476079
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.01.2014
[i][b][color=""][color=""][color=""]Сатаніють псарі, сатаніють,
Поливаючи кулями нас!
По другому на псарні не сміють:
"Фас його, беркуте, фас!"
В 21-ім, Христовім столітті
Розгулялись і дикість, і... крах:
Вовкулаки, у крові по лікті,
В кровопусках ховають свій страх!
Глянь на обрій – вже мріє розплата:
Всім ублюдкам за дикість – наш гнів!
За цькування людей – брат на брата –
Наших дочок і наших синів!
Не чекайте від Господа прощі:
Злодіянь переповнився край!..
Щоб не лити вже крові, я прошу:
Залиші́ть Богом даний нам край!
Подавайтесь в Росію, в Ізраїль...
На кулúчки к біса́м, в та-ра-ри!
Не чадіть в благоліпному раї –
Не пиняйте н о в о́ ї п о р и![/color][/color][/color][/b]
28.01.2014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475481
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.01.2014
Тисячі львів’ян і жителів області прощаються
з Юрієм Вербицьким, якого невідомі 21 січня
викрали з Олександрівської лікарні у Києві…
катували... та кинули в лісі вмирати на морозі...
(З хронічки останніх подій…)
[b][i][b]Чи знаєте як смачно пахне юшка
Після гучних літаврів «бочкарів»*,
Що виграю́ть, узяті вже на мушку
Таємних і продажних снайпері́в?..
Ту юшку нам готують серцем, щиро
Дівчата наші, сестри, матері́…
Й стоять за юшкою у черзі мирно
Солдати наші славні – бочкарі!
Горить Майдан, палають жахно шини,
Й вогонь буремний – в молодих серцях!
Ковтають юшку істинні мужчини –
В них дух звитяги й правди не зачах!
…Й стояв Юрко в тій черзі… Та востаннє!
Вона – з косою – вибрала його…
Знайшов він смерть свою не на Майдані –
В катівні зека – чорта самого́!
Та Він не став пред ними на коліна,
В негідників пощади не просив!
«Іще не вмерла» й перед смертю лине…
...Вмирав за правду – України син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові ефекти на бочках - у піку урядовим
шумовим гранатам, начиненим сльозогінним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.01.2014
(Німого і Сліпого)
«Я так!.. Пробачте! Більше я не бу́ду» -
Лунає в небі потороч н і м а
Зачумлено-задимленого люду!..
…Й просвітку в монолозі тім нема.
То ж і йдемо ми с л і п о на роботу,
Збираючи під носом копійки…
І маємо лише одну турботу,
По спині щоб не чумлили кийки.
І йде в природі Дарвінів добір
Осіб – без мозку – нового гатунку…
А ті – по Марксу, гвинтики мортир –
Шукають в Бога со́бі порятунку.
Над ними скрізь – годовані коти:
Жирують й смокчуть з горла оковиту…
Магнати й слуги – лісові хорти,
Деруть з них шкури на провладну свиту.
19.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2014
Не важливо,
де і як
високо
літаєш...
Головне -
де і...
як
СЯДЕШ!
29.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472329
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 13.01.2014
Я вдруге в рік узяв собі тайм-аут,
Аби поповнить кошик творчих сил:
Нафтусю п"ю й солодку втіху маю
Вбирати зором гір Карпатських синь...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі...
Граніт полів й смарагд струнких смерек
Милують око, мов надворі осінь -
Крокує грудень вздовж і впоперек!
Жінки ховають лиця у хустини,
Й хода у них задумливо-м"яка...
А Трускавець вітає їх гостинно,
Й до серця вдячно тягнеться рука.
І враз розквітне усміх веселково,
Як блисне погляд жінки кріз вуаль!
...У біле наряджається святково
Прихована самотність і печаль...
30.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2013
На Майдан ходжу – як на роботу,
Фах мені цей до душі припав:
Маю тут про майбуття турботу,
Хоч багато злободенних справ…
На Майдан іду – немов на свято.
Там душею в небо я злечу!
Злагоди і миру там солдати –
В яриві хоругв і кумачу.
На Майдан несу свою надію
Яв творити із безумних снів,
Бо давно про кращу долю мрію
Моїх внуків, дочок і синів!
На Майдані серце моє мліє,
Коли бачу сльози на очах:
В кожному рішучість пломеніє –
Дух звитяги в людях не зачах!
На Майдані вчуся право жити,
Й за дітей смиренно я молюсь.
В мо́лоді свободи вже не вбити –
В молодих я гідності учусь!
Наш Майдан – це університети,
Щирості , сумління – джерело!
Ще прославлять у віках поети
Наш Майдан!.. Що упокорив зло!
17.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466486
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2013
ЧМу
О люди добрі! Й сам не вірю
Я в те, що вам тут говорю…
Та маю в со́бі чорнозвіра,
Його я голодом морю.
Щоб, коли треба, злісно гавкав
На тих, що вкаже нам «гарант»…
Така вже в мене мила «ставка»,
Такий небачений талант!
А за сумісництвом я в Раді –
Усім відомо – деригент,
Бо оркестранти недоладні –
Ні в зуб, як грає… президент.
14.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466036
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.12.2013
Маніфестанти - революціонери на Майдані
зводять барикади... зі снігу, що прибирають
з вулиць, допомагаючи "меру в екзилі" Попову
виконувати його обов'язки...
Тане сніг на барикадах
Від тепла сердець...
Й попливе у море банда –
Прийде їй... кінець!
Бо в неділю* нова сила –
Гніву вщерть ріка! –
Понесе твань дохлу псину,
Прокляту в віках...
Та не змить святої крові
Дочок і синів!
Нею брук листопадовий
Заполум'янів!
...Тане сніг на барикадах...
І тривожна рань...
Буде пам'ятною зрада!
Рань, сумління, рань...
14.12.2013
_____________
*У неділю, 15.12.2012 новий Марш мільйонів...
Може бути вирішальним, бо "братки" з ДонбАГУ
"за рознарядкою" їдуть в Киів спасати від краху
"пакращаннє". Допоможемо, клубівці?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465917
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.12.2013
Знавці волають: гімн наш не гламурний!
Що прапор наш пора перевернуть!!!
А на Майдані дух вита амурний –
Майдан кує нам Європейську путь!
І хай не "згинуть наші воріженьки",
Нехай вони «во здравії» живуть!
Та хай людці – злостиві, навіжені –
Не пинять нам леліяти майбуть!
Вкраїни Гімн твориться на Майдані!
Вже в ньому є такі святі слова...
І дії, нам Всевишнім Богом дані!
Не спить Майдан... І нація – жива!
8.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2013
Присвячую тим, хто не вийшов...
Я – кокон!..
І цим про себе все повідав…
Мені важливо те, що маю в со́бі,
Нехай пів-мертве – та своє… Особин
В мені нема, там – лярва* безобідна…
Міністр, директор – сам я господа́р…
Радію лиш тому, що незворушне…
Й не дам нікому стан цей раз порушить…
І то – мені великий долі дар…
А що надворі?.. Та мені – плювать!
Нехай жара чи холод – лютий студінь…
Ніхто мене ніколи не розбудить…
Я сам собі – і постіль, і кровать…
Я панцир, я лубок, глуха фортеця…
Для того, хто для мене – серця памка,
Я заслінка, замо́к, я – клямка…
Який мені резон від мого серця?..
Мені зати́шно у «домику без окон»…
Мене зігріє власна німота…
Для чого мені рух і суєта?..
Я – кокон…
08.12.2013
________
*Лялечка (зоол.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464601
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.12.2013
Чудовий біло-білий вірш
Приснивсь мені по Вашій волі...
Та що сказати Вам, сваволе?
Я був в той час його не гірш!
Вві сні почув я «милий квиль»...
Проснувся я чи не від то́го? –
Завдав жалю я немалого:
"Ну і клапатість!.. Ну й костиль!.."
Хотів наш день почать сонетом,
Та Ви спинили... злет поета!..
...Відтак не в силах я писать
Нараз навіяні вірші́…
Ваш клич – хай тіла, не душі –
Мене спрямовує... в кровать!
8.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464593
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 07.12.2013
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Павло Тичина
Споконвіків народ наш український
Боровсь за правду, проти ворогів...
Проти татар, усіх морок чужинських,
Бо вдома бути газдою хотів.
Історія!.. А зараз - сьогодення,
Між ветхим і новим чітка канва!
Ми маємо на те благословення,
Щоб втілити в життя нові слова.
Коли в душі багаття пломеніє,
А жар для нього щедро Богом дан,
Нехай вона, нескорена, не скніє -
Виходьте, браття, сміло на Майдан!
На ньому б'ється Серце України,
Народжуються нації сини!
Їм небайдужа доля Батьківщини,
За неї кров'ю присягли вони!...
Ми не допустимо свавілля влади
І не дамо пролити більше кров!
Сини Вітчизни! "Градів" канонади
Звучать не будуть в Україні знов!
7.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464388
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2013
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2013
Просинаюсь з думою про Тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Українське прихиляю небо,
Щоб згоріть в його Святім вогні…
Олекса Удайко
Чому́сь примарились мені мої студентські ро́ки…
Коли Гірни́к Олекса* тілом факел засвітив…
Коли я до Тараса міряв несміливі кроки,**
І в «Україні» Стуса виступ душу запалив***…
А ще у пам’яті моїй та Шелестова книжка,****
Яка відкрила очі багатьом із нас,
Яку ми в закутках читали й милувались нишком:
Який то був історії славетний час!
… Пройшли десятки років… В нас багато що змінилось
З’явились діти, внуки… Скроні інеєм взялись…
І тілом вже не ті… Але, на щедру Божу милість, –
Дух молодецький, й думи про Вітчизну – як колись!
І ось спішу урочисто до Нового Майдану,
Який я сам інтуїтивно передрік,*****
Щоб захисти рідну мову, землю богодану,
Від злодіїв, злостивців хижих, недорік!
І перший, хто зустрівсь мені, був молодий хлопчина,
Закутаний у жовто-синій стяг поверх рамен,
Як символ молодої духом неньки-України –
Такий собі вкраїнський політичний супермен!
Й по-батьківськи я обійняв його худенькі плечі…
Та щось сказати втішне я йому уже не міг…
Давили сльози… Й не було уже ні слів, ні речень –
Всі сумніви щодо Вкраїни хлопець переміг!
…А згодом я пізнав хлопчину на телеекрані,
Коли ОМОН в товпу жбурнув кийковий шквал…
Втамовуючи біль від кровотечі й рани,
Він прагнув зупинить ОМОНу лютий шал.
І тут мене оздобною словесністю прорвало –
Я кляв ОМОН жорстокий вздовж і впоперек!
Та межи слів подумав я: тут слів, мабуть, замало –
Гарант будує "храм" на крові! Він не ім’ярек!
30.11.2013
____________
*Український дисидент, політв'язень, Герой України (2007) 22 січня 1978 р., у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (21 січня 1918) вчинив самоспалення біля могили Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти насильницької русифікації України.
**Пам'ятник Тарасу Шевченку у сквері на Володимирській вул. у Києві. "В радянські часи 23 травня, в тени перепоховання поета, єбиралась прогресивна громаськість Києва, що було під неусипним оком органів КДБ.
***4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Вячеславом Чорноволом у кінотеатрі «Україна» в Києві на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків’’.
****Йдеться про книгу П.Ю. Шелеста, колишнього Першого секретаря КПУ "Україно наша Радянська", в якій правдиво зображено деякі сторінки історії України, що харктеризувало автора, за доносом Начальника КДБ УРСР генерала Федорчука, як українського націоналіста.
*****На моїй сторінці ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518), де, зокрема, є такі слова:
Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
А ще (: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463432
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!
Всім нам, клубівцям, із засобів масової інформації добре відомо, що відбувається зараз в Україні! Керівницво країни, не підписавши готову до підписання угоду асоціації з Європейським Союзом, поставило суспільство на грань великих економічних, соціальних і політичних катаклізмів. А гарант Конституції України Віктор Янукович фактично самоусунувся від відповідальності. То ж на сьогодні два найважливіші питання повинні буравити голови однодумцям, якими ми Є: хто винен? і що робити? У повітрі пахне смаленим і пролита кров наших дітей! Більше того, погрожують розігнати майдани в інших містах! Кров на руках гаранта не змити нічим! Його "зірковий час" добігає кінця! Це видно і з початку розвалу його ідеологічної підтримки – ПР! У відповідь на дії реакційних сил - Всеукраїнська акція непокори аж до відставки збанкрутілого режиму! Ми, кияни і гості столиці, йдемо завтра до Тараса, а звідти -тим же маршрутом, що і 24-го, мирно без кийків і димових шашок, лише з холодним розумом і гарячими серцями! Хай тільки попробують щось вчинити! В 12.00 - до Тараса! Він порадить, що робити! П Р И Є Д Н У Й М О С Я, КЛУБІВЦІ!
Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2013
Ще один "дарунок" влади...*
Цей народ не проковтне!
Як не змащуй шоколадом –
Дохлим ваш "дарунок" тхне!
Слабкість ваша - наша мати:
Буде вам новий Майдан,
Бо народ ВАМ не зламати –
Дух ЗВИТЯЖНИЙ Богом дан!
Ні свавілля, ні тортури
Вас, сатрапів, не спасуть!
Ми здолаєм Ваші мури –
Вже така вкраїнців суть!
Та й покажемо ми світу,
Хто для зрадників ми є
І пошлем... пахана й свиту
В Нікудишництво своє!
А в неділю ми по-свійськи
Відсвяткуєм Ювілей**
Хай не круглий, бо дві «2» –
Це для вас – не для людей!
30.11.2013
___________
*Як стало відомо, протестний мітинг на Майдані
Незалежності був брутально розігнаний владою
сьгодні о 4-й ранку. Це плата влади за страх,
який оволодів нею після антиконституційних
дій щодо вступу до ЄС у Вльнюсі 28-29 листопада
ц.р. Адже за зраду треба відповідати перед народом!
**У неділю 1 грудня 2013 року виповнюється
22 роки референдуму, на якому український
народ зробив свій вибір – будувати власну
незалежну, суверенну державу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463242
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2013
Все повинно бути в міру:
Труд, кохання, лібідо́…
(Хоч в натурі - хто те міряв
Чи то після, чи то до?..)
Та в одне я свято вірю:
Краще Пере-, ніж Недо-...
13.13.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462227
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.11.2013
У кожному доброму ділі, навіть самому мізерному,
необхідно просуватися вперед до вибраної
мети, не зупиняючись і не озираючись назад,
аби тим, хто йде, не оволоділо розчарування...
Якщо таке трапляється, – людина гине в мріях.
14.11.2013
________________
*Навіяне віршем НАДЕЖДИ М. "Дорога до тебе…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460541
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 14.11.2013
«Як на цім світі одиноко» -
подумав пес... і в ту же вмить
сльоза йому омила око...
Надія згасла... Серце спить...
Собача доля... Мокрі вії...
Ропа могильна по щоках...
І сором наш - собачі мрії,
немов тополя на вітрах…
14.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460493
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2013
Нікчемна
і ница
людина
не уявляє
світ інакше,
як наповненим
нікчемними та
безчесними
особами,
що не
заслуговують
на її повагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460219
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 13.11.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай.
Полинове поле,
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
10.07.2013, Крим,
Лебедині острови
Пісня подається вдруге у зв'язку з тим,
що двома авторами створено два різні
варіанти музики. Тексти та назва пісні
також різняться між собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460200
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2013
Болящим всім
чи не тому ми
поради роздаємо
легко, мимохідь,
що страдників
невимовного суму
не дано нам
до глибу
зрозуміть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2013
Віднині я ніскільки не жалкую,
Що маю не англійські чобітки…
Бо інші є!... Впотай вони міркують
Про власні, не протезні, кінцівкИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460052
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2013
У трибі розпізнать тривання суть,
Слимак сміливо виповз на дорогу,
Та перехожому потрапивши під ногу,
Свою закінчив милу путь...
Бідак й не думав, бач, повік,
Що на шляху до пізнання буття
Повстане чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459187
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2013
"Туїться вечір махрово",
Ве́рбиться ніч кучеряво
Блякнуть мізки макітро́во
Від хризантемних коря́вин.
Хрипло потік завиває
Голосом змерзлим і сиплим,
Розум паву́чисто крає
Хмаро-стуманеним слі́пам.**
Злодія друг – невидимка-
Вечір в оселях літає,
Все, що блищить або… диха,
Кри́льми у торбу змітає...
_____________
*Дякую панні Любі за лексикон,
який став мені в "приноді"
**Очі
[u]Оригінал[i][/i][/u]
Т́уїться вечір махрово,
Блякнуть ряди хризантемні.
Неба полотна суворо
Віття дерев крають темні.
Низом потік завиває
Голосом мерзлим, захриплим.
Хмара над лісом лягає,
Срібло павучисте сипле.
Вечора друг - невидимка,
З вітром у парі літає,
У ліхтарях і будинках
Крильцями світло вмикає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459186
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 08.11.2013