| Сторінки (8/774): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
[i] [b]Як уже відомо всім членам КП, у приватному
видавництві Лілії Стасюк (вона ж і «голова
організаційного комітету») (ГОК) планується
видання чергової книжки з колективним
авторством за участю, звісно, і членів «Клубу
поезії». Енциклопедію буде видано із залученням
коштів авторів. Кожен автор переказує на
платіжну картку по 170 гривень вступного
внеску. Якщо автор бажає розмістити текст
більше 3-х сторінок (56 грн 70 коп/стор),
здійснює доплату з розрахунку 25 гривень
за кожну додаткову сторінку. Якщо автор
бажає отримати додаткові примірники,
здійснює доплату, по 69 гривень за кожен
додатковий примірник. Тобто 7 сторінок
кожному автору обійдеться в 270 стор. За
додаткові 5 примірників автори мають
сплатити ще майже 350 грн. Тобто кожен
автор має сплатити у фонд «Енциклопедії
сучасної літератури» біля 620 грн. Зате
матиме кожен можливість ввійти в історію
сучасної літератури! Закмітьте, не української,
а сучасної (тобто світової, позаяк мовою
книжки пропонується окрім багатостраждальної
української, ще й мову «братньої» нам РФ,
а чому не хорватської, польської чи німецької?).
Як на мене, видавництво «Лілія Стасюк і Ко»,
робить гарну справу, популяризуючи авторів,
які мають можливість публікуватись на сайті «КП»
(і не тільки). Причому, вимоги до публікацій в
анонсах видавництва у літературному плані
не прописані, а доля поданих до друку робіт
«покоїться» у волі літературної феміди –
організаційного комітету, про склад якого ГОК
в анонсі чомусь не повідомляє. Ця таємниця
не розкривається також і в виданих раніше
шановною ГОК (а зручніше і правдивіше – Гоп).
Видаватись чи ні – то дуже делікатне питання
і кожен вирішує за себе сам, чи він є складовою
СУЧАСНОЇ (СВІТОВОЇ) ЛІТЕРАТУРИ чи аматором-
віршувальником! Якби анонсувалось вимоги
редакційної колегії, її склад, автори, можливо,
активніше реагували б на ті анонси Гоп-компанії,
і не доводилось би видавцям продовжувати терміни
прийняття творів. Особисто мені затії ГОК
видаються досить ризикованими і... провокаційними.
Адже сучасна література (українська) презентована
такими поетами і письменниками, як Ліна Костенко,
Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Мовчан, Юрко
Андрухович, Оксана Забужко, Лада Лузіна, нарешті
Сергій Жадан і багато інших, які вже пройшли
випробування часом і оцінені прискіпливим ставленням
до них багаточисельних читачів. Нам би, громаді КП,
створити який-небудь літературний ЛІКБЕЗ, перш
ніж пертися в класики. Однак невгамовна жадоба
до "легкої копійки" у видавців і такої ж «легкої» слави
у багатьох дописувачів затьмарює здоровий глузд.
Я особисто до таких заходів я ставлюся з великою
пересторогою! Хай бавляться у "ЖЗЛ" (була колись
така серія, куди попадали лише "не от мира сего")
авантюристи від літератури!
А щодо фінансової сторони проблеми (що є
немаловажним), то я б порадив початківцям сайту
видавати свої твори індивідуально. Вони, принаймні, не
розчиняться у сумнівних «Антологіях» чи «Енциклопедіях»,
а ляжуть на полички бібліотек чи книгарень і будуть
замічені читачами, якщо вони (твори) є достойними в
літературному, естетичному, гуманітарному чи
соціальному плані. Якщо включити математичний
апарат, то можна легко довідатися, що кожна сторінка
видання твору у Гоп-компанії для автора обійдеться
майже в 100 грн. Це велика розкіш для дописувача,
який матиме лише 3 або 7 (хто матиме бажання
прикупити ще 4 прим.).
Книга ж, видана накладом менше 1000 прим.
вважається мертвою. Відтак видавати твори
необхідно таким тиражем, якого було б достатньо
для бібліотек та книжкових магазинів. Шукайте
спонсорів та видавайте твори своїм коштом.
Від того матимете більше власного задоволення
та зробите добру справу для тих, хто літературу
українську, в першу чергу) вважає неабияким
чинником для забезпечення своїх духовних потреб.
Држньо,
Ол[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Збирав гриби... Майже пусто...Та натрапив
на оте дивне дерево. І з а а л е г о р и л о...
[youtube]https://youtu.be/vmhF8QAiZjQ[/youtube]
[i][b][color="#610c96"]Картинка раз привиділась пекуча:
Стояло дерево, а в ньому – біль,
А в ньому двох життів шалена буча…
І в очі враз сльози упала сіль.
Росло собі… природно і привільно.
Та в лісі пролітав поганий гнус,
І маючи натуру – злу, свавільну,–
Заразно-хижий виконав укус…
І стала наростати там тканина,
Чужа, та все ж… рідненька з виду мов, –
Маскована злоякісна пухлина,
Що зіпсувала в організмі кров…
А від пухлини вадкі метастази
По всьому тілу жаско розлились,
Немов черв’як, немов сліди прокази,
Споганили красу і тіла, й глиць.
___
...Я тільки два шляхи у тому бачу,
Як зупинить пухлинний метастаз:
Державне тіло так переіначить,
Щоб не було в країні злих проказ.
Про інший шлях додуматись не тяжко –
Під ніж усе! Та чи резонний він?
Що ми залишимо нащадкам нашим?..
Пустих жалів
печальний передзвін.
[/color] [/b]
10.11.2016
Світлина автора.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
[i]Алегоричний, та ніяк не автобіографічний…
Прийшов на ум ще тоді, коли було мирно…
в Україні і в світі… А звучить, як здається,
злободенно, громадянсько-політично.
Чи не так?..............
[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я бомба уповільненої дії –
зірватись можу раптом і…
всяк час :
ніхто торкнутися мене не сміє –
несу в собі тротиловий запас.
До мене шнур бікфордів недосяжний,
в мені – убивчий пороху...
заряд!
Хоч вік у мене вельми вже поважний,
вогню – сто сонць і зірок міріад!
Та хто те знає, де й коли зірвуся,
кому я міць свою жбурну
прудку…
Недарма ж уповільненою звуся,
куняючи, як кіт, у холодку![/color][/b]
25.12.2016
[/i]
Примітка. Портрет Данила Нечая - одного з ватажків
народного повстання під проводом Богдана Хмельницького
(Світлина автора, зроблена із експонату музею м.Тульчина)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2016
[i] Як довго ми йшли до того… 25 (тупих) років!
Нас , чоловіків, жінки вітали 23 лютого з днем
«захисника вітчизни» (чужої), а ми, чоловіки,
також тупо та учтиво вітали з днем 8 березня…
Нарешті – прозріли! Але масове прозріння – річ
небезпечна, бо отим скопом ще колись «сиганём»
в чужу нам [b]ІМПЕРІЮ ЗЛА![/b] Не станеться?...
Будьмо пильними, братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой, як було!.. Коли в своїй державі
Не в честі ті, хто сам її боров –
Енкаведист, поганець той іржавий
Показував воякам свій норов…
В граніт прийшлося Сотню їх покласти,
Полки спалити в кресиві війни
І жертвами історію прикрасить,
Щоб мертвих і живих збулися сни!..
…Покрови день удвічі в нас святковий –
Пом’янемо і грішних, і святих…
Та не настав ще час, коли підкову
Приб’єм як символ на хатах нових…
Ще нечисть нам належить випхать з хати,
Та підмести підлогу від загроз…
Ще клопіт із «братами» будем мати,
Щоб не було удома «братських» гроз.
А виметемо – заживемо мирно
З тими, хто шанувати буде нас –
За нами правда, сила, мірт і миро:
Гряде час Водолія – злата час![/color][/color][/b]
© Олекса Удайко - 14.10.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2016
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 09.10.2016
[i]Осінь застала зненацька -
холодом і дощами... Але...
життя прекрасне! З квітами
і... плодами! Двійню родив і
автор... Отже - диптих!
[/i]
[youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.
Надворі осінь…
Вже дозріла снить…*
Гай, назбираю трав я від артриту!
Надворі – осінь, та мені веснить:
Я славлю трави,
мов псалмами – літо.
В душі і в хаті
розведу я сад,
А серед нього –
пишнобарвні квіти:
Антуріум** й спатифілум** – принад
У осінь пролонгованого літа.
І стане тепло й світло уночі,
І ранок спуститься із неба вчасно!
Лиш палець в мед... пещотний... умочи –
Й враз відчуєш
смак життя
і щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]
Примітка: світлина "засвітлена" автором...
______
*Снить – болотна трава, відвар якої лікує артрити у людей;
**антуріум — «чоловіче щастя». Антуріум дуже схожий на спатифілум –
символ «жіночого щастя», але квітка першого має вогненно-червоний,
другий – ніжно-білий колір. Квітку прийнято дарувати сильній
половині людства. Вважається, що вона здатна принести його
власникові щастя, добробут і чоловічу силу. В сім’ї бажано
мати разом антуріум і спатифілум — чоловіче і жіноче щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 09.10.2016
[i]Хтось, може, асоціює:
путлер-
лавров-
песков -
MН-17?
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала моська на слона,
що той, мовляв, з’їв сало,
та не второпає вона –
йому й корови мало!
Ось тільки слон того не їсть,
бо сам він травоїдний,
та ще й до того, коли гість, –
образити не гідний.
То лише моська, що скавчить,
схопила кусень сала,
бо вона ладна всіх «мочить»
в лaйні – кого попало!
Та моська та й сама в лaйні
давно по самі вуха –
не вірить жоден тій брехні,
й ніхто її не слуха![/color][/b][/i]
03.10.2016
Для тих, хто ще не засоціював:
http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 03.10.2016
[i]13-15 вересня цього року відзначали
150-ті роковини світоча мікробіології
та епідеміології славетного сина Поділля -
Президента ВУАН академіка Д.К.Заболотного… [/i]
[youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають дні – весняні і осінні,
Й зимові, спохмурнілі, скучні дні…
А в нас були – насичені і чинні,
Та промайнули – що в чарівнім сні.
Були слова там про святу людину,
яка свій хист Гігеї* віддала
та у лиху, нелюдяну годину
в серця людей навічно увійшла.
Поділля син Данило Заболотний
упорав епідемій переліг:
недуги ті – жорстокі і скорботні...
Він смерть саму собою переміг!
Життя своє поклав на істин плаху,
щоб людство ще щасливішим було,
й лишив рецепт від Бога чи Аллаха,
здолати як непереборне зло.
…Пішов у вічність вчений наш, щоб жити
у вдячних, невпокорених серцях,
щоб все цвіло, щоб колосилось жито,
щоб майорів незборно рідний стяг.
Щоб ми жили, співали й веселились,
складаючи про вченого пісні,
за упокій душі його молились,
й служили ним оновленій весні![/color][/i]
[/b]
13-15.09.2016, Тульчин-Київ
________________________
*Богиня здоров'я у еллінській міфології.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016
[i]В честь Е-декларуванню доходів…
І н е т і л ь к и…
[youtube]https://youtu.be/OX11hianfsM[/youtube]
[b][color="#0b6e16"]Гарюють в нас державні шоумени –
Щодня у них невиданий спектакль!
І заздрить в небі тітка Мельпомена,
Й дивується їх силою Геракл…
Та ні́чого нам заздрити державі:
Її діагноз – ШаКаТе-закреп!
І душі у державців ниці, ржаві,
Й заповнений хаботтям їхній склеп.
Ось і мовчить Гарант у цю хвилину,
Бо й сам поліз у погріб наразі́
Дивитись, чи ота його палига*
Й полиці чи готові – на мазі.
Чи з "банок" кришки ще не позривало…
Але з «макітри» вже зірвало дах:
Кермо – у друзки, дране вже забрало…
Й з законом ти вже, певно, не в ладах?..
…Терпець урветься у мого народу,
І вийде з бочки древній Діоген
Пітьмі – на зло і сонечку – в угоду.
Й заварять разом істинний пурген!
І полетить л.йно по всьому світу,
В’явіть – яка то буде благовонь!
Вже досить нам в державі того квіту –
На тризні спахне по́дуги вогонь! [/color][/b]
18.08.2016
___
*Ляда.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684412
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.08.2016
Не міг пройти мимо отієї пшениці,
й злетіло слово... Тайм-аут
в тайм-ауті...
Мовчу, аки
риба.
[youtube]https://youtu.be/C_G5J3q6ip8[/youtube]
[i][b][color="#178a99"][color="#075b7a"]Вже зібрали хліба́…
І бобові уже на підході..
Родить літо душі і землі
неземну благодать!
В небі жайвір ще пісню
про щастя заводить,
і рясніє його неготова
до скімлення рать…
Тривкість духу
бадьорості нашій
і травам не шкодить –
вона тон всій землі
українській і нам задає,
А на Сході, в Криму –
очманілий
від п’янства
заброда
смітним травам у наших
засівах хвалу воздає!
Вже зібрали хліба…
І бобові уже на підході...
Вже в засіки течуть
благодатні, як сон, врожаї…
А засіємо –
нові хліба
нам сторицею
вродять,
тільки б вивести з поля
набридлі, як ґедзь, кураї![/color] [/color]
[/b]
14.08.2016[/i]
Примітка: світлина не і з інтернету))).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683788
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.08.2016
[i][b][color="#e81212"]Вже вкотре я беру собі тайм-аут…
Та цей раз, знаю, зовсім не будь-як!
Чи витримаю той в КП локаут?..
Здружився з вами, милі, позаяк.
Але сурма́ до інших справ вже кличе –
Вже доля їм окреслила той строк,
Що відступати козаку не личить –
Оплачено зумовлений оброк!
У мене аж дві славні батьківщини.
Одній із них вже майже відслужив,
Та є ще та – мала, сільська, родинна,
Котрій в житті немало завинив…
Пора прийшла сказати своє слово
Про рідний край і знакових людей.
Душа ж моя ридає калиново –
Нездійснена одна з моїх ідей.
І ось пишу, клепаю, тру – лелію.
А треба буде – знов перепишу...
Ні дня, ні ночі їй я не жалію,
Та домислами інколи грішу...
Про виконання буду звітувати
Пред вами, друзі, через певний час.
…Жде рідний край, своя родинна хата…
Й заправлений любов’ю тарантас![/color][/b]
21.07.2016
На світлині родинна хата; на передньому плані –
син (ліворуч) з друзями (фото автора).
[/i][b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679328
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.07.2016
На смерть Павла Шеремета
[youtube]https://youtu.be/ssmyQKVjWk0[/youtube]
[i][b][color="#4aa3c9"][color="#201399"]Білі,
білі,
білі.
білі,
птахи
Високо у небо здійнялись,
Із собою правду, мов на плаху
Всю любов до скону – не до краху,
Піднесли в захмарно-білу вись…
А внизу зостались чорні круки –
Шкаріддю ж були бо зайняті:
Що їм біле?.. Їхні чорні руки
Рвали все – і терени, і бруки…
Словом, круки то були ще ті!
Ну а білим зверху було видно,
Й круків стали ті усовіщать…
Крукам же ні гич було не стидно –
Для них білі – то було лиш бидло.
В білих крукам краще б пострілять!
…Не стріляй у птаха, чорний круче,
Не ламай калину на зело…
В силі колективній і рішучій
Наша лють незламна і кипуча
Подолає й ваше, круки, зло![[/color][/b]
20.07.2016
______
*За фільм "Дике полювання" і серію репортажів, присвячених
білоруській опозиції та зниклим опонентам білоруської влади
знаний тележурналіст і ведучий Павло Шеремет був номінантом
премії "ТЕФІ" Академії російського телебачення як кращий репортер
(1998г.) і фіналістом "ТЕФІ-2001" у номінації "Журналістське розслідування"( 1999 р.),
а в 2002 р. – лауреатом премії ОБСЄ.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679120
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.05.2016
[i]
Нині в моді української держави
пахолки з артикуяційними вадами…
Із преси
[b][color="#ba0d0d"]Чомусь дивна мені гаркавість…
Бо не ковтав чужі слова
і не ввібгав мізків плюгавість –
чужим не хвора голова…
Та маю слабкість – зло картати
отих «гаркавих», що чужі
слова норо́влять пропихати,
що крутяться, немов вужі,
поміж брехнею і законом
й неправедну дорогу в рай
вимощують собі до скону:
сиди… чи царствуй – вибирай!
Гаркавість скрізь – в Криму, на Сході –
торгує долями і тим,
що є святинями народу…
Слова – мов манна, діло – дим!
Гаркавість крячки… Бре́хні – в Раді:
обіцянок дев’ятий вал,
як до пуття – державна зрада…
Загибель віри – і обвал!
…Один лиш в домі не гаркавий:
карбує окриком слова…
Свої діла в сусіда править –
там буде «рубрика» нова.
І місце вже своє на Красній
Під пам’ятник зафрахтував –
У ряд із Мініним й Пожарським
Героєм Кам’яної став!
Гляди, й на місце в мавзолеї
«запретендує» містер N –
гаптує торт для «ювілею»
«народна фабрика» Рошен.
І там, немов «по воле рока»,
з «каҐтавим» здибається N!
...Така тепер у нас морока,
такий веселий феномен!
…Здається, що мені до того?
Живи й надійся – більш нічого:
воно наладиться якось!
Та все ж болить мені держава,
Зґвалтована,
немов
купава...
Де те "гаГкаве" завелось?[/color]
[/b]
15.05.2016
На світлині - КАРТаві (із інтернету, звісно).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666253
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 16.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016
[i] Світлій пам’яті легендарного Дмитра Гнатюка
[/i]
[youtube]https://youtu.be/UhETNnW3VQ4[/youtube]
[i][b][color="#3a93ba"][color="#0836a1"]За обрій закотилось сонце України,
назавше стих карпатський баритон…
Від старця сивого до вдячної дитини –
всіх чарував його пісенний тон.
Епохи символ, знак доби прозріння –
прогресу України пектораль!
Глибинне буковинське мав коріння,
ідилію – тримбіти пастораль.
Він на своїх атлантових раменах
тримав у майбуття Вкраїни міст,
та невблаганна панна Мельпомена
покликала до себе… Саме в піст.
Знаменна тут ознака!.. Бо великі
відходять в рай у великодні дні –
була страсно́ю п’ятниця… Музи́ки
принишкли на цім світі, бо одні…
Напевне, богу Геліосу й Сонцю
не вистачало лику співака,
щоб бути там світилом-охоронцем...
Така планида.
Доля в нас така![/color] [/color]
[/b]
30.04.2016 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663272
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.05.2016
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.04.2016
[i]Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
[youtube]https://youtu.be/BjmGPTf6-4w[/youtube]
[b][color="#d90909"]Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта![/color]
[/b]
17.04.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660260
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.04.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
[i]Коміки були завжди.
Аркадій Райкін,
Тарапунька й Штепсель,
кривоязикі Кролики,
Вєрка Смердючка,
нарештті –
одіозний 95-й,
«Розсміши коміка»,
«Ліга Сміxу»...
Сміятися корисно, Особливо - якщо смішно!
Бо якщо смішно, то не гріx, скоріше
дієвий чинник довголіття…
Та гляньмо в коріння, глибше…
З чого і… як сміємось, братове?..
[b][color="#14d134"][color="#25ab11"]Кажуть, хочеш, щоб повірив,
не кажи, в День сміху…
То ж пущу брехню, як пір’я –
хай летить на втіху!
…Ось на сцені в ореолі
різнобарв’я рампи
два митці, мов і не голі,
та одіті в дрантя…
А то голі, мов у лазні,
кривлять свої рожі,
хоч «за пашпотом» й не блазні,
а на ниx поxожі…
Мат, вульгарщина «галіма»,
красномовні руxи –
то ж, богемність наша снима,
хоч дивись, xоч слуxай!
Й корчать дурнів варіяти –
все валять у купу…
А глядач?.. Прийшов на свято,
а потрапив в дупу…
Бо їм є з чого сміятись,
нам же не до сміxу –
в Україні інша святість,
інші – в корні – втіхи!
…Досить вже нас розділяти –
час настав зглобитись,
бо у горі наша Мати,
злодіянням сита…
Куди оком ти не кинеш,
круг – одна руїна…
Вірного чекає сина
страдна Україна!
Та загавні злі маневри
мають свою силу…
Нам би мудрості Мінерви!..
Розуму б навчила:
спершу свого не цуратись
й побороти смуту,
що несуть нам варіяти…
Слід уже проснутись!
Й запровадити свою
політику нову –
церкву, школу і сім’ю,
культуру і мову.
Майбуття ж бо нам творити –
не юдам і зайдам!
Українські фаворити –
То Виговський й Байда…
Та поки що побутують
козачки́ і блазні…
А на Сході зло нуртує –
іноземці «грязні»!
Тут, на сцені «прибаути» –
чужі тьоті й дяді…
І СВОГО уже й не чути –
повелись на... ляді!
…Відтак, к-р-во наша матко,
Годі розділяти –
Уже виросло малятко,
Та в го́рі ще мати…
Киньте, блазні, прясти пряжу:
хлопці... що зі Сходу,
вочевидячки покажуть
всім нам нову моду.
І – потурять «куда надо»
Житків і Зеленських –
омелу зі свого саду
сплавлять… аж в Олешки.
І Його… «в Сім’ї Великій,
в сім’ї вольній, новій,
не забудуть пом’янути
не злим, тихим словом».[/color][/color][/b]
01.04.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656304
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.04.2016
[i]...Лиш мить мізерна до хули,
Лиш крок короткий до покари...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]
[i][b][color="#e110e8"]Себе й усіх вітаю я Олекс
Із Днем, що йде до нас весняним степом!
Не терпить, знаю, він примички «екс-»,
Бо недарма ж мандрує з словом "теплий".
Теплом своїх нескорених сердець
Зігріємо нараз ми всю планету…
Їй не гряде принизливий кінець –
Пощо б жили на ній такі поети?!
То ж прославляймо милість і красу –
Вже годі все своє навкруг ганьбити!
Я й свій камінчик в шаньці припасу
І покладу в селитву**, щоб бутити…
Ще випустим із вулика бджолу,
Щоб мед з полів у наший дім носила…
Залишимо за вуликом хулу,
Бо в рої однодумців – наша сила!
Й які б дебати в гурті не були –
Не ставте во главу життя почвари!
«Як мить мізерна до експрес-хули,
Так крок короткий до її покари»…[/color][/b]
30.03.2016
________
*Принагідно дякую всім друзям, хто поздоровив
(і не поздоровив) мене з Днем народження. Попри
все я люблю вас і обіцяю тішити й надалі своїм словом
і ділом, хай навіть інколи перцюватим… Бо такі ми,
Олекси-овни, є – занудні правдолюбці! Але – теплі…
**Фундамент.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 30.03.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2016
[i] Цей сон, цей сон мені щоночі сниться... [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився сон: немов зібрались вої
З ізраненої «градами» землі
Свій край своїми духом й тілом гоїть,
Бо потопав в пожежах та імлі.
Й осердям тих небачених пожарищ
Чомусь примарилась мені… Москва,
Уся в диму… Столицю ту хозарів
Заполонила нечисть і… братва.
Хоч то було уже не средньовіччя,
А наші – окультурені – часи,
Коли в Європі вже рішали віче,
Як жити далі… А не дикі пси!
Лиш там, в болоті, був ще осередок,
Де правили і дикість, і злоба́…
Які коржі, вареники із медом? –
Була у мороці й святенництві доба!
…Та вої ті уже були не в змозі
Пожежу й димовища погасить…
І ось вони – в зворотній вже дорозі,
Та дим просвітку не давав й на мить.
Той дим ще довго снився їм як привид,
Гуляв по краю скрізь – і вздовж, і вшир –
Було б немало ще і зла, і кривди,
Не будь їм глузд здоровий – поводир.
Розрадою був геніальний Месінг,
Що смерть для імператорів предрік…
Та самодура надзажартий пресинг
Імперії вкорочував час-вік…
…О, де тепер ти, наш Ніколо Тесла –
Владика і болідів, і орбіт?..
Аби тайга від леденіння скресла,
Не на тунгуса ціль метеорит!
І трісне враз украдена корона.
Впаде й некоронований тиран!
Що краще є від руської помони,
Щоб землю нашу згоїти від ран!
Звитяжців стрінем свіжим караваєм –
Й оновиться многостраждальний край...
На згарищі опал ми позбираєм
І зліпимо країну – сутній рай!
_____
…А я узву Ісусову молитву
Задля́ спасіння неповинних душ...
І водружу ще ноти на п’юпітри,
Щоб музиканти вдарили нам туш!
І заживуть у тім саду всі люди,
Де мир і злагода, та – не диктат…
Царів у нас ніколи вже не буде!
Й розквітне буйно Гетсиманський сад...[/color][/b]
21.03.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2016
[i][color="#009dff"]Так склалося, що вірш-пісня, що народися 17
років тому,став актуальним саме сьогодні, коли
неждано випав сніг! Може, то знамення чогось
нового, хорошого?.. Я́к би то не було, радіймо,
друзі!!! [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]Білий сніг 21-го березня
Так привітно під лижу ляга.
Білий сніг 21-го березня –
І з ходою пружніє нога.
Білий сніг 21-го березня –
Наче цвіт яблуневий торік.
Пізній сніг 21-го березня
Мою тугу в весну відволік.
Приспів:
Білий сніг – мов сльоза, притаманна
Тій порі, що збудилась від сну.
Пізній сніг – то солодка омана:
Повернути б жадану весну!
Білий сніг – наче річка чекання,
Що зимою неждано скреса.
Пізній сніг – то вчорашнє кохання...
Чи повернеться давня краса?..
Білий сніг 21-го березня
Пригортається радо до лиж.
Білий сніг 21-го березня –
На повторність надію облиш.
Що було, вже ніколи не вернеться –
Відцвіла едельвейсів пора!
Білий сніг 21-го березня –
Вже збиратись в дорогу пора.[/color][/b]
21.12.1999[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
[i] …Якось так склалося, що більшовики на чолі з
відомими Генсеками попереду Шевченківських
днів водрузили начебто наше, але не наше свято
начебто коханих жінок… Грянула Декомунізація –
і обдурених стало значно менше… Багато людей
вже не визнають 8-ме березня своїм святом. Але
уСТАЛЕНі стереотипи у декого все ще домінують…
[youtube]https://youtu.be/fd56_lLVAF0[/youtube]
[b][color="#b20acc"]Оце так видала, Ликеро!
Любити б треба за життя,
А не тоді, як атмосфера
Твоє зустріла каяття!
Іще б Його лунало слово
Для тебе, грішна, і для нас...
Ще б скільки правди зміг би мовить
Неперевершений Тарас!..
…Так, вже покаялась Ликера.
А ви, совдепівці? А ви?..
Чужі у нас ще геральде́ри,
Чужих релігій коругви́…
Й святкуємо чужинське свято –
Іннесок, Крупських, Pоз і Клар…**
І віримо в олжу ми свято,
Бо го́лови – отой товар! –
Киплять бовванами чужими,
Знехаявши украй своє!..
Й проходить роки наші мимо,
Й живемо о́маць – де ми є?
Свого ж, о люди, не цуратись –
Заповідав для нас Тарас!
Оту чужинську хвору на́пасть
Скандзюбимо ми, браття, враз!
Вже наші милії Ликери
Долають пройдену раз путь:
Свої серця не для химери –
На плаху злагоди несуть…[/color][/b]
07.03.2016
_________
*Читаючи вірш Ірини Лівобережної:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
**Йдеться про відомих поплічниць Леніна.
До відома: Крім СPCP, свято було оголошено
державним в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау,
Камбоджі, Китаї, Конго (свято конголезьких жінок),
Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї та Уганді.
Ось так, панове европейці! Така кумпанійка...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
[i] Б е р е г и н я м...
[youtube]https://youtu.be/T1q9DiU8F-E[/youtube]
[b][color="#8e15a6"]Коли тебе нема,
здається, дишу я,
xоча споквола, та
упевнено вмираю…
І замість шкіри –
вже луската *чешуя*...
І море без русалки –
берегині раю.
Скраю…
Відтак мені як тигру
все ж миліша суша –
блаженства вийти із води
сухим немало:
ти дивишся на мене
так (коритись мушу!),
немов я спраглий кіт,
а ти котяче сало….
Мало…[/color][/b]
06.03.2016[/i]
Фото - звісно, не автора...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.03.2016
Так відзначали другі роковини кривавого
потопу на Майдані... З міста подій 21-го...
[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон... Дрімота... В сонний ранок
Вже лізе день-договірняк
Крізь пів-проникність пів-фіранок –
Як зупинити даність?.. Як?
Як вгамувать слово-точивість –
Крізь сон – нав′язливих думок,
Щоб їх словесну лжецнотливість
Бодай замкнути на замок?..
...Як хочеться послати в далеч,
Де і Макар телят не пас,
Ту голоцюцькувату каліч –
Керманицько-старшинський клас.
Бо продають вони державу
Й народ наш – велетень – за гріш,
Аби спасти мерлицю* ржаву,
Аби самим було не гірш!
То ж, браття, нумо до роботи –
Сурма́ козацька кличе нас...
Й на цей раз виметем підлоту,
Але востаннє – грянув час![/color][/b]
22.02.2016[/i]
_________
*Овеча шкура.
Фото - автора (вчорашнє)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.02.2016
[i] А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!..
[b]Т. Шевченко.[/b] Слава
[b][color="#15b0a1"]Одні купаються у славі,
Xоч з правдою і на ножах,
А інші в купелі ласкавій –
В своєму хисті і трудах…
Чи славі довго ще радіти,
Пускаючи між люди чад?..
Та правди ніде нам подіти –
Не кожен чаду тому рад…
Від слави власної буває
Собі утіха, але – тлін,
А труд і честь допомагає
Рабам безчестя встать з колін.
Тож культивуймо труд! І – славу,
І честь людини! Та таку,
Щоб прославлять свою державу,
Та ще
на власному
віку…[/color]
[/b]
10.02. 2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.01.2016
[i]Уявив себе... таким собі мартівським Бегемотом. І пофантазував
"маненько"... А тема моіx "безвинниx" фантазый дещо xвилююча.
Вітак, вставляючи вірша, зле розклеівся і загубив (назавше!)
свою фабулу... фантазію прийшлось відновлювати по пам'яті.
Боюсь, що саме вузлові моменти вірша таки розгубив...
по дорозі. Відтак маю проxання: а) вибачити;
б) доповнити...
Xто чим може... [/i]
[youtube]https://youtu.be/asoDIJup0Uw[/youtube]
[i][b][color="#02b87b"]Як там… на сьомому?..
Як там?..
Дійсність чи спомини –
Такти?..
Я про наркотики,
Звісно...
Ті, що від дотиків –
Тісно.
Квазі-наркотики?..
Квазі…
Капосні котики –
В пазли…
Дивні наркотики!
Xочеться…
В шалі співдотику
Мочаться…
Ранок. У мороці…
Мало…
Сонце - у торопі…
Встало…
Ранок надворі? Десь
Дівся…
Го́ло в коморі? Та –
Біс з ним!..[/color]
[/b]
16.01.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636360
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.01.2016
[i]В кого як!.. Та в мене - так!
Бо і досі ще сушняк...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xоч хазяїну – морока):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
* * *
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
* * *
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
А під боком – жінка мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба уникнути не лишу дієслівни рим,
але й самих дієслів... Судити - читачам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 03.01.2016
[youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]
[i] …а він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
[b]Ол-др Печора [/b]
14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя за Україну, яку
ми наразі маємо і якою, напевне, не задовольнилися б борці
за правду і гуманізм. Та сталося лихо – їх життя забрала
репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та
Василь Стус, “пам’ятні дати” яких припали на рік 2015-й:
80-річчя від дня народження – першого і 30-річчя від cмерті –
другого… Про них і мова… [/i]
[i][b][color="#ff2f00"]У нас в житті зі всіх професій
В найбільшій шані ковалі…
Бо не попи [i]еМПе[/i] конфесій
Кували щастя – Василі…
Майбуть кували для Вкраїни,
Кували волю, як могли…
Та компартійні “бедуїни”
Є не синами, а …-огли*
Кували волю… Та сатрапи
Лишили волі їх самих…
І мали за мету покрапать**,
Щоб з каменю отримать “жмих”.
* * *
Один Василь сконав в Черкасах,
Ще й не відчувши часу плин,
Хоч славним був в “народних масах”
Й не їв його червивий сплін***.
Боровсь зі смертю він щосили,
Як з “компартійністю” боровсь …
Содуха**** все ж його скосила –
Звізда упала в шерхлу Рось…
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись,
Коли попав в копальні ВОРКУТИ?
Які поніс провини і спокути,
Чим завинив перед прогресом ти?..
...І обернувся посохом твій карцер –
Геройське серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
Своїй ти Ненці вповні не сказав…
_____
…Та зойк ваш у тумані не розтанув,
Безслідно в Універсумі***** не зник –
На Сонці ожили реакції й вулкани
І донесли Ваш відчайдушний крик…
І крик Ваш в голу пустоту не канув –
Луна пішла по світу з Ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
Не будь таких героїв – Василів!..
Які б Ви нам, живим, дали уроки,
Яку оцінку виставили б нам?..
Вказали шлях єдиний... У Європу!
Хоч плата за рішучість є війна...
Країна не піде вже манівцями –
З дороги нас і віри не звернуть,
Бо Захід й Схід – від Дону і до Сяну –
Торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
Для мушкетерів – нових Василів…
З усіх відомих на землі професій –
Найбільш за все нам бракне ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015
_________
*що означає (арб.) – син.
**Вода і камінь точить…
***Меланхолія.
****Смерть. Василь Симоненко, як гадають, помер
від хвороби нирок після побиття в КПЗ м.Сміла в 1963 р.
*****Всесвіт.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.12.2015
[b]До 130-річчя від дня народження академіка В.Г. Дроботька[/b]
[i]…То вже не марева, не міражі –
Ума пейзажі і кришталі серця!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
Нещодавно виповнилося 130 років від дня народження доктора біологічних наук, професора, Заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Премії ім. Д.К. Заболотного, академіка Віктора Григоровича Дроботька (24 листопада 1885-12 вересня 1966 рр.). Він народився в селі Дігтярі Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині – селище міського типу Срібнянського району Чернігівської області).
Про Віктора Григоровича вже написано немало статей. А в 2007 році Ю.М. Береговою під керівництвом професора С.П. Рудої була захищена кандидатська дисертація з історії науки на тему: «Діяльність В.Г. Дроботька у контексті розвитку мікробіологічної науки в Україні».
* * *
Ось основні віхи та періоди життя і творчості цієї цікавої людини, видатного вченого, педагога, організатора науки: 1896-1905 рр. – навчання в гімназії м. Прилук Полтавської губернії (нині – Чернігівcька область); 1905-1913 рр. – навчання (з перервою) на медичному факультеті Київського університету Святого Володимира; 1905-1908 рр. – відсидка (півроку) в Прилуцькій тюрмі та заслання під нагляд поліції за місцем проживання в с. Дігтярі Прилуцького повіту за агітаційно-масову роботу серед селян під час революційних подій в Росії 1905-1907 рр.; 1914 р. – перша наукова робота в «Университетских известиях» та премія ім. М.І. Пирогова за дослідження впливу бактеріальних токсинів на формування артеріосклерозу; 1914-1925 рр. – практична робота лікаря в медичних установах Роменського повіту Полтавської губернії (нині Сумська область) та Харкова; 1925-1931 рр. – наукова робота в Київському санітарно-бактеріологічному інституті та викладання в Київському інституті вдосконалення лікарів (за сумісництвом); 1931-1941 рр. – керівництво відділом медичної мікробіології Інституту мікробіології і епідеміології ім. Д.К. Заболотного; 1936 р. – присудження наукового ступеня доктора біологічних наук (без захисту дисертації); 1939 р. – обрання членом-кореспондентом АН УРСР; 1941-1944 рр. (в евакуації) – керівництво відділом мікробіології Інституту зообіології АН УРСР (міста Уфа та Москва); 1941-1943 рр. – заступник директора Башкирського Інституту мікробіології, епідеміології та санітарії (за сумісництвом); 1944-1962 рр. – директор, керівник відділу патогенних мікроорганізмів Інституту мікробіології АН УРСР (нині – Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України); 1944-1951 рр. – завідувач кафедри мікробіології Київського інституту вдосконалення лікарів (за сумісництвом); 1948 р. – обрання дійсним членом Академії наук УРСР. У 1948-1959 рр. – керівництво на громадських засадах Українським товариством мікробіологів, епідеміологів та клініцистів.
В.Г. Дроботько був удостоєний багатьох урядових нагород, відзнак і дипломів.
За цими формальними показниками, датами і посадами криється титанічна праця, нелегкі повороти долі та значні здобутки лікаря, вченого, непересічної особистості. У короткій статті немає жодної можливості детально освітити всі сторони діяльності цього великого вченого. Досить нагадати лише те, що внесок Віктора Григоровича у мікробіологію, епідеміологію та вірусологію є таким, що у 2003 році дозволив презентувати його Українською делегацією на 1-му конгресі Федерації європейських мікробіологічних товариств як видатного українського вченого поряд з іншими провідними вченими-мікробіологами України, як ось: Д.К. Заболотний, М.Г. Холодний, М.М. Підоплічко та Л.Й. Рубенчик.
Стовпова дорога В.Г. Дроботька в науці означена такими науковими напрямками, які він започаткував або суттєво розвинув: нова концепція мінливості мікроорганізмів, бактеріофагія і псевдобактеріофагія (лізогенія), хемо- та фаготерапія інфекційних хвороб, гіпотези «конкурентного» механізму дії хіміотерапевтичних препаратів і загальнобіологічного значення антибіотичних речовин рослинного походження – фітонцидів. Ним було розроблено нові «сольові» культуральні середовища та бактеріальний фільтр для вилучення мікроорганізмів, камера для спостереження за розвитком мікробів, метод негативного контрастування капсульних форм бактерій. Для медицини ним було розроблено способи лікування дизентерії, стафілококових та інших бактеріальних інфекцій за допомогою відповідних бактеріофагів, деякі сульфамідні препарати та рослинні антибіотики (іманін, новоіманін, аренарин, сальвін тощо). За його безпосередньою участі і наукового керівництва було розшифровано невідоме захворювання («НЗ») коней – стахіботріотоксикоз, за що його та групу співробітників Інституту мікробіології і епідеміології АН УРСР у складі П.Ю. Марусенка, Б.Ю. Айзенман, Д.Г. Кудлай, Н.Ю. Колесника, П.Д. Ятеля та патологоанатома В.Д. Мельниченка було відзначено високими урядовими нагородами СРСР. Цими дослідженнями по суті започатковано новий напрямок у мікробіології – мікотоксикологію, у подальшому розвинутий та поглиблений іншими вченими.
В.Г. Дроботько зробив великий внесок у розвиток вірусології в Україні не тільки тим, що першим дослідив явище фагової лізогенії у бактерій, але й заклав наріжний камінь у фундамент широких вірусологічних досліджень в Інституті мікробіології, організувавши в 1956 р. при відділі бактеріозів рослин групу вірусологів у складі Б.М. Мацулевич, А.А. Скофенко, В.А. Горюшина і А.Д. Бобиря. У 1960 році В.Г. Дроботьком для розвою вірусологічних досліджень на роботу в Інститут був запрошений С.М. Московець, який зайняв посаду заступника директора і створив відділ вірусології, перейменований у 1963 році на відділ вірусів рослин, доля якого вісім років тому була вручена автору сих рядків і який успішно працює і понині.
З усього, що залишив нам у спадок академік В.Г. Дроботько, вражає надзвичайна широта його наукових інтересів, всеохопне розуміння явищ природи, філософське осмислення наукових результатів, які вдавалось йому отримувати завдяки його винятковому таланту і винахідливості. Своєю практичною, науковою і педагогічною діяльністю В.Г. Дроботько здобув собі незаперечну славу серед однодумців, колег, широких верств практичних працівників медицини і ветеринарії.
Не вдаючись до детального аналізу трудової діяльності та наукових здобутків Віктора Григоровича, хотілось би глибше вникнути в сутність його життя, проаналізувавши ті джерела і сповідувані ним життєві принципи і цінності, які уможливлювали подолання неймовірно високих бар’єрів, які вибудовувала перед ним доля, та досягнення благодатних цілей, котрі він ставив перед собою і колективами, якими припало йому керувати та опікуватися впродовж довгого життя в науці.
* * *
Знайомлячись з архівними матеріалами, фотографіями, сторінками щоденника, особистим листуванням В.Г. Дроботька, мимоволі занурюєшся у внутрішній світ цього неймовірно талановитого чоловіка, що мав надзвичайно широкий діапазон інтересів – від риболовлі до психологічних тонкощів художньої творчості артиста, письменника, поета, натураліста-філософа у широкому і конкретному розумінні слова. Недарма ж він писав у своєму «Щоденнику»: [i]«мені приємні заняття вченого, вони часто дають велике задоволення і багато радощів, але якби довелося другий раз жити, я б постарався вибрати собі іншу спеціальність і піти дорогою художника, письменника, або артиста, якби до того були особисті дані; або ж бурлаки, або мандрівника, що гасає по світу».[/i]
У тому, що у В.Г. Дроботька були здібності художника чи письменника, сумніватись не припало. Адже ним створено немало літературно-художніх творів, які він, наскільки нам відомо, так і не спромігся оприлюднити, напевне, через його неймовірну скромність. А його «Щоденник» написано так, що йому може позаздрити не один письменник чи етнограф. Про його неабиякі артистичні здібності можна лише здогадуватись. Принаймні з публікацій вченого (В.Г. Дроботько, 1921, 1966) можна зробити висновок, що він, очевидно, брав участь у роботі народного театру («Театр у міському саду») в Ромнах, в якому в свій час (1920-1921 рр.) працювала відома актриса – Г.П. Затиркевич-Карпинська. Цей театр організував і був його першим художнім керівником відомий скульптор Іван Кавалерідзе. Відтак Віктор Григорович, разом з трупою театру, жив напруженим творчим життям художника.
[i]Удень – робота, тріумфи – ніччю –
Така вже доля – уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям.
([b]О.Удайко.”Добродбай безсмртя “[/b])[/i]
Відомі публікації В.Г. Дроботька різних періодів життя, присвячені театру, зокрема стаття «Стомлене серце» в номері-некролозі Роменської газети, що вийшов у день похорону Г.П. Затиркевич-Карпинської та спогади у збірнику, виданому на честь 100-річчя від дня народження актриси [2]. Ці факти можуть підтверджувати причетність вченого до театрального життя.
Дослідження «феномена Дроботька» є метою подальших досліджень автора, які він разом з С.В. Афонською (Дроботько) має намір узагальнити у книзі під назвою «Відданість науковій істині», присвяченій детальному зображенню життя і творчості видатного вченого-мікробіолога. В живій і доступній для широкого читача формі тут розповідатиметься про наукові здобутки, творчий потенціал, особисті характеристики вченого, його професіоналізм, наукову принциповість і зачарованість життям. Всім і особливо тим, хто обирає тернисту дорогу «правди і науки», буде корисним ближче познайомитись з цією простою і водночас великою людиною, неперевершеною у своєму гуманізмі, чистоті, відданості науці і суспільству.
29.11.2015
_________
В.Г. Дроботько. Стомлене серце // Вінок на труну Ганни Петровної Затиркевич-Карпинської. – 1921. – С 3.
В.Г. Дроботько. Зустріч з митцем / Слово про Ганну Затиркевич-Карпинську: Спогади, статті, матеріали. – К.: Мистецтво. – 1966. – С. 83-85.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632351
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
[i] Ірині Лівобережній і Сергію Сокольнику
в Д е н ь н а р о д ж е н н я[/i]
[youtube]https://youtu.be/zMW_eblnIMc[/youtube]
[i][b][color="#0db1bd"]Це ж треба так – у один день
Знайшлось поетів зразу двоє!..
Й побільшало у нас пісень –
Не вдвічі, а, напевно, втроє.
Бо ваш удачливий тандем
Нараз одяг єдину тогу,
Пегасові, що в ногу йде,
Помноживши богеми змогу…
Відтак я зичу вам обом
Трай* пестити… многа́я літа!
Перемагає хай любов
І талану Господня міта![/color]
[/b]
19.12. 2015
______
*Успіх
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630002
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.12.2015
[i] Вчора, 9 грудня ми, науковці, медики й освітяни стояли
перед Кабміном, буцімто захищаючи… мізки держави!
Та виглядало так, що ми прийшли просити хліба - не видив!
Бо до нас ніхто не вийшов – було засідання КМ! І голодній
кумі приснився… хліб. Ось він! Ділюся з одноклубниками.[/i]
[youtube]https://youtu.be/l95w9yU2oO4[/youtube]
[i][b][color="#d60404"]Снився серед ночі полонез,
Той що в вигнанні створив Огінський:
Танцювали ми круг щемних тез –
Як спасти Державу українську…
Топчуться по нас злі вороги:
Домочадці… й вишкрябки Росії –
Брак у нас для вольностей снаги?
Не зродили власного месію?..
Жаль для справи, бачте , власних хат –
Серцю ближча нам своя сорочка…
А на полі лине руський мат,
В Раді-зраді – сло́весотороча!
Норовлять… упо́рувати нас:
Ми – немов вигнанці в своїм домі.
Та попереду ще Водолія час!
То ж тремтіть і карлики, і гноми…
І народ ще зробить своє ПА –
Вcтавить... свої ритми в полонези –
Погаданка в нього не сліпа,
Він не зверне з обраної сте́зі!
Вслухуйся ж, чужинцю, в полонез –
Не оглухла ж, вража ти личино!
Коли “єще Польска не згіне́...”,
Не помре і наша Україна.[/color]
[/b]
10.12. 2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627753
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2015
[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З тобою, Слово, затишно і в студінь,
нам не страшні ні хляка, ні мороз –
упораємо шал життєвих проз
і люту темню остогидлих буднів…
Жадаючи оновлення підспудно,
долаємо щодень стомильний крос
у пошуках удач і щастя… Та курйоз –
вони у сні принишкли безпробуднім.
Але ж кортить… реальністю пожити –
ілюзій та елегій не творити,
бо чим за інших некопитних гірш?
О Логосе, відкрий скарбниці, крипти –
наповни змістом... ще в утробі вірш...
А заодно й Пегасове корито![/color][/b]
5.12. 2015
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.12.2015
[i]33-й… Багато хто в нас сприймає його через призму
власних втрат, жалів, спогадів, вражень. Але в усьому
тому є пам'ять… Що б там було, ми будемо пам’ятати
ті жахіття, які вселила в душу мого народу орда… Ось
і мені прийшло на ум те, що чув від своїх батьків, дідів,
і прадідів... Відтак заговорили в мені мої рідні, виливши
на папір живі слова гніву і ненависті. Хай Бог дарує нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
[/youtube]
[i][b][color="#05497d"]“Ой, Морозе, Морозенку*, ти славний козаче” –
Так співав колись мій дядько, предок славний Яша…
Та загнав його той голод, голод України
У чужі степи далекі, бо була руїна…
І ніхто вже з рідних, друзів не взнав його долі –
Мо’, “брати” голодні вбили чи замерз у полі…
Та батьки назавше в церкві запалили свічку
О здравії… Й проплакали за ним не ‘дну нічку…
Інший же ще молоденький не витерпів лиха –
На бантині у коморі життя скінчив тихо…
Хоч в житті своєму хлопець ще й не цілувався,
А яким же козаком в війську бути мався!
Отакі то злодіяння в краї сотворились…
На те, “брат”, була твоя, а не Божа милість.
Та всьому наперекір знов народ підвівся.
А ти, кате-“брате” милий, ліпше б не родився!
У купелі чи в лaйni бодай утопився
Чи змолоду самогоном чи брагою впився…
Адже й так усім відомо – нам не по дорозі:
Нам у гості до Парнасу, вам – в “сортір”… і прозу.
Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче…[/color][/b]
28.11.2015
______
*Станіслав Морозенко (Морозинский) – козацький полковник,
що у добу Хмельниччини відзначався великою жорстокістю
щодо ворогів-поневолювачів України. Загинув у бою під час
Пілявецької битви (1648). Переказують, що над тілом одного
з найзвитяжніших своїх лицарів плакав сам гетьман.[/i]
відео: https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2015
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
[i]...В цей День писемності і мови гріх не згадати тих,
хто своєю непосильною працею "стверджували і при-
множували" українську мову - відомих "лінгвістів",які
без часу зійшли зі своїх п'єдисталів на смітник історії...
І - держави...
[b][color="#e00909"]Его, как совершенство, «все» любили.
Но музы возлюбили больше «всех»:
Ласкали, дифирамбы пели или…
В толпе блюли... Го...
Гомеричный смех.
Ведь не любить такого нам нельзя,
Не восхищаться, мудрости дивясь, –
"Ахма́тов" и «Ахме́това»в друзьях! –
Вознес Его на крылышках Пегас…
…Какая удаль в сажени могучей!
Какая мощь – несметная сума! –
Его уму "дивился" даже Кучма,
Ахматова сошла б уже с ума!
И стал бы Чехов, может быть,"поэтом",
Чтоб "славить" одами Любимца муз
И вывернуть нутро апологета
"Союзнонерушимых", "братских" уз
Меж сленгово-жаргонными словами,
Где он давно «проФФесором» прослыл!
…Возвыситься ж Ему мы дали сами,
Живя «в раю», не тратя много сил...
Но не пришлось "лингвисту" стать поэтом:
Его удел – "державные" дела!
И вексель пролонгированный этот
Ему за Флот империя дала…
Ему бы быть в Стране Чудес «прИм’Ьером»,
Да кресло Он Член-корру** уступил,
Чтоб стать Ему и «всем» живым примером,
Как власть "тянуть" на воровско́й копыл.
Как видно, наш «лингвист» – совсем не ВОРон:
На око крюка Он – не претендент.
Любимец муз ведь у «братков» в фаворе:
Пахан теперь – "в законе Президент"[/color][/color]![/b]
26.06.2010
_________
*Герои, даты написания и публикации не вымышленные:
http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271
**еще один "лингвист" – неизменный герой "95-го квартала"
Примечание: фото – не автора, разумеется... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 09.11.2015
[i]Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…[/color][/b][/color]
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2015
[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь з Кельном я… Уже сьогодні
Складу в валізу оксамит думок,
Та серце не закрию на замок –
Ще буду довго мати насолоду
Від спілкування… Та зручну нагоду
Ті враження сповити у клубок,
Що слугувати буде як лубок
Супроти дій домашньої негоди…
Де б я не був, та буду пам’ятати, –
Бо до лиця і для моєї хати, –
Красоти всі і Кельна, і Брюсселя…
То ж прихоплю я для мого народу
Усе, що може красити оселю
І самобутню українську вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]
Фото в ботанічному саду Флора (Клн)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.11.2015
[i][b]З циклу "Брюссельська капуста"
[/b]
Опублікований мною нещодавно вірш “Manneken Pis або
дзюрити не гріх”, як виявилося, викликав неоднакову
реакцію у читачів різної статі, а саме: читали і коментували
жінки у три рази активніше, ніж чоловіки. І зрозуміло, адже
йшлося про хлопчика… Відновити справедливість допоміг
мені Дені-Адріан Дебуврі, створивши Jeanneke Pis - дівчинку,
що пісяє, як альтративу отому пустуну-хлопчині*
[b][color="#e60707"]Діточки – немов би однолітки –
близнюки родились (та не в нас):
хлопчик в чотирна́дцятім столітті,
дівчинка, повірте, у наш час…
Та одну вони здобу́ли славу –
символом служити неживим
гідності і сталості держави…
…Про звитяжність бельгів розповів**
Символ той для мене зрозумілий –
жити разом, що б там не було,
в світ іти упевнено і сміло
і долати найлютіше зло!
*
…Нам таких кмітливих дай Бог пару,
щоб cплести народ в одну канву…
Враз спинилися б між нами чвари
за гетьманську владну булаву!
Вдвох вони б зас.. лили ту долину,
де нараз втопилася б орда
та, що подалася в Україну,
де сеча дитяча – не вода…
То ж нехай на всі віки закмітять
нинішні й майбутні вороги:
ми пос… ставим там, де треба, міти
з тих дівчат і хлопців навкруги…
Й вознесемо молодятам славу –
тим, що вже не “пісяють” в той час,
коли треба захистить державу,
й школять ще сумління... про запас.[/color][/b]
30.10.015,
Kln, BRD
________
*Дівчинка, що дзюрить (нід.) — фонтан і статуя (50 см) в Брюсселі,
створена в 1985 Дені-Адріаном Дебуврі і встановлена в 1987. За однією
із версій, статуя є пародійної парою до символу міста – Manneken Pis –
хлопчика, що пісяє; обидва символи неподалік від площі Гран-Плас.
**див.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
[i] [b]З циклу "Брюссельська капуста"
[/b]
У кожного міста є свої символи, наприклад,
Фонтанчики Уоллеса – в Парижі, Біг-Бен –
у Лондоні, каштани – листя або квіточки –
у Києві… Здавалося, Брюсселю личило б…
суцвіття капусти на фоні капустяного листа…
Ба, ні… Манекен Піс*, давно встановлений
та й не раз відреставрований. Що то звички!
Що то – глиби́ни історії!..
[b][color="#f20e0e"]…Те все було в середньовіччя…
в Брюссель полізли вороги…
та захищать було вже нічим…
спасла ж фортеця… І – боги…
…Осада… штурм – ніщо не чинне…
вже діжки з порохом – круг стін…
і вороги, немов причинні,
життя поставили на кін…
Вогонь і… вибух – очі згаснуть…
а хто живий – умить скорись:
судьба невільників нещасна…
…та став в пригоді Хлопчик Піс**…
і враз відсирів вражий порох…
бо з хлопцем був Всевишній Бог,
і відступив від бельгів ворог:
таких не знали Перемог!
Відтак кладуть фонтану почесть!
а той – люд чесний веселить…
і кельтський дух, що має очі,
розчулює і… бадьорить…
І хлопця Піс вони вже двічі***
вдягли у нашенське вбрання,
шануючи козацтво Січі
й Руси історію.**** Та я
Його вже бачу в камуфляжі
укропа, що хистить Донбас,
та не тебе, рашистський паже, –
свиней з тобою він не пас!
І хай на Путлера Піс… дзюрить,
чим світовий підсилить сміх…
(ще б в руки Пісу дать бандуру!)
бо що є правда – то не гріх.[/color]
[/b]
26.10.2015,
Kln, BRD
__________
* Ма́некен Піс (хлопчик, що пісяє; хлопчик-дзюркунчик) –
мініатюрна бронзова статуя-фонтан у вигляді хлопчика, що
справляє малу нужду в басейн – чашу фонтана – в центрі
Брюсселя (1388 р.). Ся пам'ятка – символ міста, з котрим
пов'язана низка цікавих бельгійських традицій.
** Про появу пам'ятки існують численні перекази. Згідно з
найпопулярнішим, у добу Середньовіччя Брюссель був обложений
ворожими військами. Городяни не побажали здаватися на милість
ворогам, і тоді ті заклали під міські мури вибухівку. Та малюк-
брюсселець біля муру справив малу нужду, і саме його сеча,
замочивши порох, нібито, зруйнувала всі плани ворога.
*** У День незалежності України в 2007 році в Манекен Піс
вбирався в український національний костюм, а у 2011 році –
в княжий одяг Ярослава Мудрого.
*** Дочки Ярослава Мудрого були віддані заміж за королів
Франції, та Данії з метою зміцнення зв’язків Руси з Європою.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616237
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.10.2015
[b]Із циклу "Брюссельська капуста"[/b]
[i]...хоча Рейн від Брюсселя далекувато (3 год ходу на БMВ),
історія місць багато в чому схожа(перші останки неандертальця,
наприклад, було знайдено в Бельгії, а архієпіскопат тут довго
був кельнським), брюссельку німці полюбляють та р'яно її
вивчають в інституті овочівництва у Брауншвейгу...
Так що - єднаймося, брати слов'яни!..
[b][color="#74ad09"][color="#578c0d"]Стою на Рейні я… Де з глибини віків
Неандертальців* висліджені кроки…
Де Август**з Риму легіон і леді стрів,
Та дівчина здалась йому нівроку…***
Там імператор Костянтин панівний Рим
Mостом**** – не Тузла ж! – міцно об’єднавши
З Єропою, що не корилася під ним,
Ввійшов в історію, як цісар… І назавше.
Й могутній у часи ті грізні Ватікан
Язичникам простяг зі Cходу руку…
Найбільший в світі культовий “канкан”
Вознісся серед терніїв і бруку…****
І все це пам’ятає гордовитий Рейн –
Несе в таїнах очманілі води...
І тонуть в пам’яті і острівний Бахрейн,
І вікінгів ще не зотліла врода…
*
…І тут і там – на берегах Дніпра – мета
В людей одна: жінки й мужі здорові,
Та небо – не таке тут і вода не та…
І хвилі, і вітри тут не Дніпрові….
То ж хочу знати я, чим я тут завинив,
Яким життям своїм зобидив неньку,
Що тут ушир життя річок, морів і нив,
А дома все те – утле і… благеньке?..
Можливо, дома ми усі не так жили,
Мізерню – набули й багато – крали?..
Бодай країну нашу всю б не пропили!..
Історію. Сумління. І – моралі.
[/b]
20.10. 2015,
Кельн, ФРН
_______________
*Знахідка черепа у 1856 році в Рейнської провінції, недалеко від
Дюссельдорфа в Неандерской долині р. Дюссель, притоки Рейну
дала назву новому виду викопних людей – неандертальців;
**фортецю Оппидум Убіорум по суті було засновано Марком
Агріппа, полководцем імператора Августа у 38 р. н. е. після
переселення на лівий берег Рейну германського племені убіїв.
***у 50 році н.е. уродженка Агрипина Молодша (Юлія Августа
Агрипина), будучи дружиною імператора Клавдія, вмовила
останннеього надати місту статус «колонії», що отримала назву
«Colonia Claudia Ara Agrippinensium». Згодом місто в ужитку
стали називати Колонія або коротко Кельн.
****у 310 році за указом імператора Костянтина відкрився
перший (і єдиний аж до XIX століття) міст через Рейн.;
*****Кельнський римо-католицький собор (готика) – третій
за висотою в світі; внесений до списку об'єктів Всесвітньої
культурної спадщини. Будівництво храму велося в два прийоми
(1248-1437 та 1842-1880 рр). Після закінчення будівництва
157-метровий собор 4 роки був найвищою будівлею світу.
На свтлині автор з внуком Максимом на березі р. Рейн у Кельні [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614826
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.10.2015
[b][u]Із циклу "Брюссельська капуста"[/u][/b]
[i] Як і обіцяв, продовжую публікацію віршів даного циклу,
створениx на основі вражень від відвідування столиці ЄС 9-10
жовтня ц.р. Публікації не претендують на документальність, а
є лише рефлексіями, роздумами автора з приводу побаченого.
Відтак даруйте йому історичні та географічні неточності...[/i]
[youtube]https://youtu.be/xEJFlYgwazI[/youtube]
[i][b][color="#089436"]Чудове місто те – Брюссель,
якиx в Європі дуже мало,
неда́рма ж тут зросла не Єль*–
ялинка на Гранд-Плас** постала…
Мене врятує символізм,
як зображатиму Брюссель я…
Бо символи тут майже скрізь –
надворі, в парку чи оселі.
Ось гляньте: виборний собор*** –
На ньому майже вся Європа:
Орга́н, скульптура, Knabenkhor****.
Азійського ж не чути! Ж**а…
А міні-парк, де всі краї
зібралися в одну родину*****?!
Все ж не шумлять ще там гаї
моєї неньки України…
Та на узвишші (вище всіx!)
я придивися вже місцину,
де, знаю, нарядить не гріx
мою стражденну Батьківщину…
Зніму я шапку пред людьми,
що мешкають в Євростолиці…
Повірте, всі вони – як ми:
усміхнені, відкриті лиця…
Тож недарма́ тут люблять нас –
на те вагомі… є причини…
Вже в наше одягли не раз
свого любимого xлопчину.******
Спочиньмо ж, друзі, перед тим,
як йти додому… у Європу,
підйом бо ж буде надкрутим…
З диванів – нумо, браття, попи![/color][/b]
15.10. 2015
_________
*Мова – про горезвісну “Ёлку”,яку монтували напередодні
Революції гідності на Майдані і яка слугувала приводом
до розгону демонстрації студентів,що встали за Євровибір;
** Гранд-Плас – головна пам’ятка Брюсселя - улюблене
місце туристів. На площі знаходяться дві виборні будови
готичного стилю - Хлібний дім і Ратуша. Площа занесена
до переліку Всесвітньої спадщини; щодворічно на площі
проводиться фестиваль квітів;
***католицький кафедральний собор в Брюсселі (видео) –
одна з найкращих пам'яток готичної арх.-ри і мистецтва;
****( нім.) xор xлопчиків;
*****Міні-Європа – парк у Брюсселі, розташований коло
підніжжя Атоміуму. Тут зібрані макети відомих пам'яток
та архітектурних споруд західноєвропейських столиць;
******йдеться про скульптуру Маннекен Піс (Хлопчик,
що дзюрить), яку одягнули в український національний
(та Київської Русі) одяг вже двічі (2007 та 2011 рр.).
Ілюстрації до вірша авторські.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.10.2015
[i]…Вже так судилось, видно, на віку –
Жувать самітно всяк свою капусту….
Олекса Удайко
[b]1. Брюссель
[/b]
[b][color="#4d940a"]Можливо, ми б того й не знали,
Що місто є таке – Брюссель…
Та раз диктатора обрали
За президента від осель,
Що межували з димом, брудом,
Що плив зі сходу, де сусід
Там панував над п’яним людом,
Ще й зазіхав на землю від
Царя Гороха чи раніше,
Коли злостивці взнали про
Багатий край, де люди інші
Й тече, як золото, Дніпро…
…Та то вже сповіді богеми,
Що варті іншого пера,
Й величної, як світ, поеми…
Нам же вертатися пора
В наш час… Байстрюк царя Гороха,
Що правив царствієм Моксель,
Все ж, хоч дурний, кумекав трохи:
Кубло сповив біля осель,
Неподалік від свого царства,
Щоб там намісником – пілатом –
Серед братви свого обрати
Для упокореної пастви...
І той... знайшовся дуже скоро –
З повинною явився сам,
Бо був відомим в краї ”вором” –
Серед “своїх” – на кличку Хам…
……І враз у ріст пішла корона:.
Він перш так паству закрутив,
Що здивував свого патрона –
Не дай Бог, схопить рецидив!
Він вартою себе обставив,
Що “не панять” і Пахану́:
Мов, не ловіте, хлопці, гави…
І – ні-чи-чирк! І – ні ну-ну́!
Сам призвичаївся ж до кухні –
Чомусь “батони” в златі пік
Й не прожував їх… і на кутні.
(Із ними потім так і… втік!)
І так шубовснув він у ражі,
Так ушелевкався в азарт,
Що заздрили і очі вражі,
І сам Московський каганат…
…А що ж громада? Так наївно
Вона повірила йому,
Що той співає щиро гімни
Й не дасть в обіду нікому́
Мого стражденного народу,
Що прямував в свою сім’ю –
В незлу, об’єднану Європу,
Що мала вольницю свою…
Та сталось так, як мало статись:
Смикнув за повід “старший брат”
Свого невільницького “брата”...
А ще заслав ворожу рать…
…А що було – то вже ми свідки:
Братів немало полягло…
І ясно стало, як і звідки
Прийшло до нас оте ху@ло!..
Та українців не здолати –
Ми вірим твердо в світлу путь:
Вам – позолочені палати,
А нам – в безчестя б не звернуть…
[b]…Урок все ж в памку будем брати:
Не будь сусідом нам Моксель –
З його неситим, диким "братом" –
Не взнали б, що таке... Брюссель![/color][/b][/b]
12.10. 2015,
Кельн, ФРН
_________
*Тут автор має на меті публікувати враження
від недавнього відвідування столиці ЄС, які
можуть бути неоднозначними, про що
натякає епіграф до даного твору… [/i]
примітка: світлина автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
[i]Перші враження від перебування
в Німеччині... Масові демонстрації
біженців-мусульман... В центрі для
переміщених осіб в Зулі спалахнули
безпорядки... Постраждали біженці
і поліцейські... Чомусь на думку
спали відомі слова В.Маяковського
"да будь я и негром..." на інший
манер та від імені "вічного жида"... [/i]
[b][color="#97089e"]...да будь я хоть негром
преклонных годов,
я без сожаления
стал бы...
арабом,
немемецкий я б выучил
только на то,
чтоб Меркель
служить...
вечным
рабом.[/color][/b]
07.10.2015
Кельн, ФРН
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611915
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.10.2015
[color="#cf5e08"][i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][b][i]Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За нашу свободу, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...[/i][/b][/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i][/b]
[i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][i]І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.[/i][/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує чо́вна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i] [/b]
[i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][i]Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федера[color="#0091ff"]с[/color]ти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті! [/i]
[/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує чо́вна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i][/b]
[i]1.10.2015 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610810
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2015
[i]Маю честь виконати свою обіцяку - Весія Б
вірша... Критику прийму як належне, бо як і
Версія А – то експеримент... Чекаю такої ж
"нищівної" критики і буду вдячний. То–полив
і живлення ростка, утлого і недоколиханого,
посіяного затемненням Місяця, що відбулося
28.09.2015[/i]
[youtube]https://youtu.be/oSZRSOPPowM?list=RD2FUhzda10Jc[/youtube]
[i][b][color="#2372d9"]Мене, мій блукарю, віками бентежиш…
хоч лик свій ти кажеш – не повний, а пів…*
моря й океани уводиш у нежить,
від чого й екватор мій оторопів…
Де гори, долини?.. глибини, мілини?..
ріка… чи твердиня?.. кора моя де?
в панамці від спеки одні лиш щілини –
зима в мої вічні простори гряде…
Відвернеш лице своє в ницому соромі –
боїшся і помсти, й із-зовні наруг…
в нічному контейнері будемо скоро ми –
“порочний” замкнеться історії круг.
Немов попередження шлю я затемнення**…
І… знай, що у небі немало світил,
що висвітять, взна́ють тебе й твої темники***,
освітять лице твоє – фронт твій і тил!
Бришка́тий мій легіню, ти – не всесильний,
бо поперед Сонця буваю ще й я –
хоч страдна, замучена, дещо знесилена,
та все ж унікальна планета – Земля!
…Прискіпливо-ну́дний мій вірний читачу,
пробач мені цей неповидний сюжет ,
його б я, напевне, і пе-
ре-
і-
нак-
шив,
та доля людини – у мові планет…[/color][/b]
29.09.2015
_________
*Мова про зворотний, невидимий бік супутника.
**Йдеться про останнє затемнення Місяця.
***Відоме втручання супутника в клімат Землі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610437
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.09.2015
[i] Вечером синим, вечером лунным
Был я когда-то красивым и юным.
Неудержимо, неповторимо
Все пролетело... далече... мимо...
Сердце остыло, и выцвели очи...
Синее счастье! Лунные ночи!
[b] Cергей Есенин
[youtube]https://youtu.be/K_43TpDbmjQ[/youtube]
[color="#210778"]Супермісяць, Супермісяць* –
Позолочені всі вісі –
Полюси, а ще й екватор –
Ніжно-владний алігатор!
…Таке явище давно
Не дивилися й в кіно…
Нам би таких супері́в,
Щоб, кохаючи, упрів:
В перигеях, в апогеях
(Хай не мостяться тут геї!)
Многократно, та не раз,
Просто так і – в зміні фаз…
І щоб те нічне світило
Володіло, як Гатило,
Завойовувало світ –
Без кордонів, віх і меж…
Хай буяє буйний квіт
В небі яснім… й тверді теж!
Тож засіємо тим квітом
Зиму, Осінь, Весну й Літо!
Й не в обіді буде Бог,
Адже радив жити вдвох,
Як Адам і скромна Єва –
Хай король чи королева,
А чи миша, чи то – воша,
Щур, горобчик, чи то ***
А чи то бабка Степанида…
Аби кров була хороша!
Здай аналізи на СНІД
І готуй… смачний обід!
Головне, щоб все – в законі:
Запрягли щоб… свої коні
І щоб – знову, знов і знов…
Не згасала в нас любов!..
А як згасне – не поможе
(А на те все більше схоже –
Уряд взяв туди вже крен!)
Вам і місяць-“супермен”…[/color][/b]
27.09.2015
_________
*В честь днів вересня, коли наш супутник
наблизився до Землі, що якось допомогти
своїй сусідці й матері (по орбіті - в
перигеї). Одну із версій такої допомоги
озвучує автор. Важливо, що одночасно
відбувається і його затемнення. Та то
вже інша історія (версія Б). Читаємо...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609787
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.09.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.09.2015
[i]Гарна пава пером, а жінка норовом.Так каже
українське прислів’я… Як нікому годиться воно
амазонкам – жіночому племені, що населяло
колись південь України та дошкуляло всім,
хто посягав на їхню честь і свободу… …
І не тільки…
Дивіться...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки повік над нами брали гору –
Чи в сяйві днин, чи то в глухій пітьмі.
І норову того… ні в світ не зборем,
Які б контрміри не приймали ми.
У ті далекі доби історичні
Хто боронив від зайдів-ворогів?
Жінки…. Такі сміливі і незвичні!
Від внутрішніх – тим більше, поготів…
А нині?.. В дні до прикрощів осінні
Хто захистить від цінови́х навал,
Що вже стоять в необігрітих сінях?
Зупинить хто той гривневий обвал?
Ви дбаєте лиш про свої палати ,
В душі у вас – ні крихітки Хреста!
На пенсії ж худі і нульові зарплати
Впаде у голод люд ще… до поста!
Та буде й Вам, владці́ мої пихаті,
Що взули, нас, бурлак, у постоли,
Лиш по одній, але по вірній хаті,
Куди би ви безрадісно пішли!..
В пригоді стануть нові амазонки –
Бабу́сі, що на зуб – вже ні гроша:
Візьмуть за те, що й не чекали: зойки –
І – з бебехів полишать... “ні шиша”!
…Нема чого підказувать “дівчатам”,
Самі вже знають, як і що робить...
Ті амазонки, хоч старі, завзяті,
Бо знають, як й куди дошкульніш бить.
І будуть боси голосом писклявим
Волати в світ фатальний той вердикт…
Робить із губ вже годі вам халяви,
Брехливі… пси і спікер Венедикт*.[/color][/b]
19.09.2015
________
*) За визначенням 95-ого кварталу,
той, що й прізвища свого не поміняв.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 19.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.09.2015
[i]До подій 31 серпня під ВР…
[youtube]https://youtu.be/GODlHKTItg0[/youtube]
[b][color="#f01111"]Ми судимо по результату
Той неочікуваний чин…
За чином тим не бачим татя,
Що є одною із причин!
Копнемо глибше – зрозумієм,
Що тать той злющий – в нас самих:
Ми благодушність всмак лелієм…
Ще й недолугість – як на сміх…
І посилаємось на Бога,
Щоб більш нічого не робить…
А треба б Князя Тьми земного
В його “сортірє” утопить!
Увірували – власть від Нього,
Бо Він, твердять нам, всемогуч!
Та краще б нам замісто того
Прогнать… і сеней, і петруш!
І всіх колишніх президентів,
Що обдурили нас – і край –
Й самі пішли у резиденти
Ворожих сил. Тепер карай…
Карай їх, Боже наш, за зраду,
За те, що баченому злу
Служили… Щоб найкращу раду
Віддати ПееНХа-козлу …
Й зробити цапом-відбувайлом –
Прокляття! – звісно ж, свій народ…
Від гір Карпат й до Криму яйли
Без векселів і нагород!..
…То станьмо ж,братці, пред люстерком
Та все, що слід йому сказать,
Скажімо – щиро і відверто –
Й поставим –
НАМ –
оцінку…
«п’ять»![/color][/b]
1.09.2015
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603525
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.09.2015
[b][i]tth[/i][i][/i][/b]
[i] Чернігівщина… смт. Дігтярі… Груша,
під якою покоїться пуповина Олекси,
давно струхла. Натомість тут – кропива,
чортополох… Ото робота на косаря чекає!
“ Раззудись, плечо! Размахнись, рука! ”
Але коса, що під стріхою старої повітки,
тупа, давно не клепана… Що робити?..
[youtube]https://youtu.be/XU5Tn48hKDc[/youtube]
Добрі тому коса косит,
Што му мила їсти носит.
Не шкодит му горбок, яма,
Хоц і коса неклепа́на.
(З лемківської пісні)[/i]
[i][b][color="#40ad8c"]Перш ніж на Ко́су... замахнутись,
На палець пробуй – як вона:
Чи під рукою може гнутись,
Чи задзвенить, немов струна!
Коса не клепана – то скнара:
Сил купу забере… й не дасть
Відчути силу свою, власть…
Й ходитимеш немов примара
Весь день… В кістках гірка судома,
А в м’язах - суща ло-мо-тня…
Немов всі дома і не дома –
Ні ночі милої, ні дня!
Та при нагоді є… Мантачка –
Такий собі від бід… брусок...
То для Коси – міцна “заначка”:
Відточить п’ятку і носок!
Хто ту Мантачку в себе має,
Любу Косу відточить враз,
А хто не має, той… клепає…*
Чи то собі, чи – на показ?..[/color]
[/b]
27.08.2015
_______
*Не бита жінка – як коса не клепана. (Присл.)
І не тільки... (Прим. автора).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602439
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.08.2015
[b]Ремарка на cтхотворение “Ночной зов”*[/b]
[i]Так остро – зов цикады в тишине.
Ночные тени так подкрались близко…
*
…Ты, как ночную бабочку, поймай
Меня в объятий ласковые сети…
Ірина Лівобережна
[/i]
[b][color="#002bff"][i]Меня все больше
будит... “ночной зов”,
И снятся мне ночные... вазы, утки…
Но, хоть и сплю обычно без трусов,
Не обнимают...
“бабочки ночные “–
проститутки![/i][/color][/b]
______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602101
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602123
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.08.2015
[i] Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапо́р!
Іван Франко
…Та прапор – нуль, коли катма в країні сили!
Хоругва – що?.. Як віри у мирян нема!
Які б огнѝща над собою не носили –
Дарма!.. Коли у душах у людей - тюрма!
Олекса Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444834
[b][color="#ff00ff"]Не хотілось писать на сю тему –
Вже написано віршів тих – тьма*…
Та складається вже у систему
Мракобісся, наруга, пітьма…
І зневіра… в невичерпні сили,
Що для воєн припас наш народ…
Які б огнища** ми не носили,
Не наб’єм ними ворога рот![/color]
[color="#0099ff"]То ж єднаймося, браття, знаменом,
Що побіду нам всім принесе:
Наші кіборги і супермени
Уже склали про нього есе!..
Прославляймо наш стяг перемоги,
Де блакитне і вряд – золоте!
Не лишаймо себе, друзі, змоги –
Ми ж нащадки атлантів*** на те![/color]
[/b]
23.08. 2015
_________
* Тьма (число) — число в старовинному підрахунку,
рівне 10000 і більше.
** Вексилологічні ознаки - стяги, штандарти, хоругви тощо.
***За деякими науковими версіями, наші символи
(тризуб, блакитний (дух) і золотавий (матерія,
достаток) кольори отримані нами від Атлантиди,
що містилася на терені сучасного Чорного моря
та занурилась під воду під час однієї з космічних
катастрофи планети.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601517
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2015
[i] [b][color="#ff0000"]Зеленці в День народин[/color][/b]
Чуєш: звучать у мені лісові струмки,
Лунко впадають в бурхливу ріку любові?
[b]Оленка Зелена
[color="#d500ff"]Їй притаманна за добрим печаль
Й дихає в спину від злющого втеча…
Святістю ллється у серце Грааль -
Їй не знайома чуттів порожнеча.
Тому і вірші – як жваві струмки –
Повнять вселенську кантату любові.
Радощі музики – не байстрюки:
Вдарить в литаври – поклонників повінь!
То ж не вгамовуй дев’ятий свій вал:
Нам його жодному вже не догнати!
Радо влаштуємо свій карнавал,
Щоб із родинами щиро вітати.
[/color]
[/b]
2.08.2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597129
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.08.2015
[i]Всесвітній сум... Коли отам - під серцем
щось тисне... Душить! Рве і так щемить...
[b] Фіна Ярінець[/b]
[/i]
[i][b][color="#e80c0c"]О, як пече та млява неймовірна!
Мізки – немов із тіста калачі…
Пече і… смажить! Праведна і вірна,
Бо що ж іще віддати нам печі?..
Нема нічого: ні душі, ні серця –
Згоріло все – і будь-що-будь! – в вогні…
Ні совісті нема уже, ні терцій*…
Та совість та пече чомусь мені!
Младі життя кладуть, немов нізащо,
Сумлінні, самовіддані бійці...
А те… згодоване у ситощах ледащо
Купається… в вині і молоці!
...Весь світ уже, немов бички – на киці,
Зійшов, як тінь – на манівці, убік:
Мізки його масні і маслянисті
В ніку́ди вже завершують свій біг…
І залишились страдні наодинці
Із млявою, що так мізки пече...
Та певен я – ті бісові ординці
Живим від кари жоден не втече![/color]
[/b]
26.07.2015
_______
*Тут – одиниця часу: 1/60 доля секунди.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596027
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2015
[i]Може, трохи нетрадиційно.
Та із пісні слова не викинеш!
Писав... з натури! Така вже
правда життя!.. Навіщо її
п р и п у д р ю в а т и . . .
[img]http://filmxonline.net/uploads/posts/2013-01/1358770205_2.jpg[/img]
[b][color="#0080ff"]В небі спахнули яскраво дві зорі,
По́рівці, самітно - не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів:
Зіронько моя,
світи в путі, мені світи…
Я до тебе, мила, йду!
Все життя до тебе, мила, йду...
Я до твого неба притулюсь…
Як відчую вроду молоду,
Повернусь на землю, повернусь.
Приспів.
Так судилось нам уже повік –
Бог проклав для нас одну стезю:
Я – невільник твій і... чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
Приспів.[/color][/b]
20.07.2015
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
[i] Кохатися… в любові… Чи не найвище щастя?
Та не кожному вдається зберегти ланці кохання…
І рвуться в’язила… І скіпаються людські долі…[/i]
[youtube]https://youtu.be/4Gkk4NGCr-8[/youtube]
[b][color="#7700ff"][i]Як часто ми те не цінуєм,
що в нас приємне й любе є…
Любов взаємну не шануєм,
Та кров один з одного п’єм!
Як же приборкати, всмирити
Те, що́ любов не йме за суть –
Щоби буття циркадні ритми*
В родинне русло повернуть?
Напевно, є одна дорога,
Що знищить нелюбові тінь, –
Сліпим звернутися до Бога,
Втлумити оберти крутінь.
Єднання навколо ідеї,
Що нейминуй** очистить дух,
Спонуку дасть спитати: “Де я?”
Й отримати одвіт услух…
…О, темні сили відцентрові,
Що в смерть розшарпують любов!
Чом не кохаєтесь в любові
й ланці ви рвете знов і знов? [/color][/b]
17.07.2015
__________________
*Добові коливання біологічних процесів.
**Неодмінно, неминуче.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2015
[i][b] Надії в День її народження…[/b]
[youtube]https://youtu.be/oSGCr1hGwsw[/youtube]
Вже літо добігає середини,
Та подиху ще осені не чуть.
[b]НАДЕЖДА М.*
[color="#ff0000"]Як добре, що у серці нашім квіти
Усе життя замріяно цвітуть.
Про зрілість нашу нагадають діти,
Що в день родин ті квіти принесуть…
Й запроменіє День яскравим світлом,
Ущухнуть вмент докучливі дощі...
Й майнуть роки незвіданим ще світом
Й повернуться вервечкою віршів.
І прокладуть на сайтах, в книгах стежку
До молодих, прийдешніх поколінь…
А ті життя віршами помережать
Як нитками поетових нетлінь.
І буде в нас багато вірних друзів
Серед минулих і майбутніх тем.
Й не буде вже потуг у чорногузів:
Колиску для віршів самі сплетем.
Пройдуть роки, і зацвіте веселка
Сьома з найбільш відомих кольорів –
Поетові труди, визнання… І новелка…
Над чим поет… усе життя пропрів![/color][/b]
13.07.2015
_________
*Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593354[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593512
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2015
[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
[i][b]tth[/b]
"Размахнись рука, раззудись плечо..."
Таки косилося... А в серці - мотиви
літа. Ось вилився отой чуттєвий свербіж
в оду літу! "Землю попашет, попишет стихи..."
Подумав: чи не про мої "угіддя" писали колись
поети Олексій Кольцов і Іван Нікітін?.. [/i]
[youtube]https://youtu.be/2CAFzFZqCRE[/youtube]
[i][b][color="#f20505"]Змовкли весняні мотиви –
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує... джем
Із малино́вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Легіт, плекання безпеки –
Речитативів плетінь.
Рухи у ду́мки повільні,
Змлоєні – сонцем – чуття:
В спеку жага непосильна –
Мов завмирає життя!
…Та як спускається вечір
Й зірка вечірня встає,
Враз розпростовує плечі
Щастя твоє і моє…
Нас огорта прохолода,
Будить заснулі серця…
Й бачиться враз – насолоді
Наче й не буде кінця!..
В надрах чуттів повечірніх
Вариться но́ва кутя –
Посеред доль несумірних
Зріє куліш майбуття.
…Вранці ж крізь щі́лини в шторах
День мимохіть загляне́:
Успіх чи мали утори?..
Ранок спитає й мене!..
Праведні речитативи
Линуть з висот цілий день:
Вечір же вас ущасливить
Хором... весільних пісень![/color][/b]
04.07.2015
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591553
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015
[b] [i]tth [/i] [/b]
[i]Полуницею пахне сполоханий
щебетом ранок…
[b]Ірина Кохан
[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються че́́рвнем
в саду полуниці,
Іскриться на сонці багряне руно,
Привітно блищить,
мов вода у криниці,
Цнотою і свіжістю вабить воно…
Над ними схилися...
сонно орхідні:
Каланти, ванілі, пурпурність лілей…
Вони розімліли...
в жазі необхідній –
Барша́ном пелюсток вітають людей…
Та ось господиня
вже рве полуниці…
Й до хати піднесено-гордо несе,
Хлюпочеться сік,
мов вода у криниці,
І пестує зір… полуничне есе.
Та ягода рання...
уяву марудить,
Ніщо не хвилює нас так із уяв!
Фантазії в нас і розбурхує,
й будить…
Не згаку* ж в природі є Нав…
Та ще й Яв.
І певно – період масний,
полуничний
У пам’ять згрубілу у нас запада
Й тече поміж пальців, як казка...
Як вічність,
Як
свіжа
кринична
студена
вода…[/color]
[/b]
18.06. 2015
_________
*Не дарма (рідко вживане).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2015
[i]Гей, зачекай на мене, стрімкість літа:
Схоплю ще тільки мрію в “тормозок”,
(вже там натхнення і пригод ковток),
біжу-лечу знов навперейми світу!
[b] Фіна Ярінець
[youtube]https://youtu.be/gP2-FOyyEDA?list=RDgP2-FOyyEDA[/youtube]
[color="#00b3ff"][color="#002fff"]Карпати, світу невловимість...
Біжімо їм навперейми́:
Така вже вдача... й літа милість!
Такими станемо і ми!
Бо запалили Фіни* вірші
І авторки темпераме́нт!
Та ми від них ніяк не гірші,
Ловімо кожен свій момент!
Кому - степи, кому - Карпати,
Мені ж ще й море... поготів!
Та ще б попутницю злапати,
Щоб мати все, чого хотів!
Нехай у нас буяє радість –
Нам не потрібні… ум і сум:
Вже суне літа безпорадність,
Лишає нас всіляких дум!
А відпочивши всі на славу,
З думками тими зберемось,
Як відновити нам державу,
Щоб не диміти… на “авось”.
А ще займемось Каганатом
Щоб підсобить своїм "братам"
Імперії спиляти грати –
В Кремлі зробити та-ра-рам...
Бо нам не гоже вже терпіти
Під боком той "гітлер’юге́нд" –
Спалити маєм чорта сіті...
Й прискорить рашинський the end**
[/color][/color]
[/b]
05.06.15[/i]
_______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585478
**Пісець (англ., але на нашому, "майданутому" жаргоні)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585484
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.06.2015
[i] [b]Дітям:[/b]
мертвим,
живим і
ненародженим…*
[b]Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…[/b]
[b]Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.[/b]
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.06.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[color="#ff0000"] …ти й не второпаєш: дощ то чи я.[/color]
[i]Ол Удайко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
[youtube]https://youtu.be/NWpBcr39Reg[/youtube]
[b][i][color="#2f00ff"]О, доще-буяне, весняная зливо,
Полий задарма і спроквола мій лан…
Зволожуй, удобрюй ту жадібну ниву,
Аби споконвічний утілити план…
Я маю те поле засіяти квітом,
Дорогу до нього потопчемо вкрай…
Там будемо ми, наче Божії діти, –
То буде для нас ще незвіданий край…
О ти, благодатне, розоране поле:
Таке життєдайне – широкий безкрай!
Засію я зернами щастя – не болю
Й тебе наречу: Несподіваний рай.
Алею до поля обрамлю платаном,
Щоб нею в майбутнє безпечно іти…
Освоїмо пристрасті всі – й поза планом –
Й життя не змарнуєм – я, Да́рко* і Ти*![/color][/i][/b]
[i]20.05. 2015
__________
*Всі імена в романі, як і картинки весни,
– фейєричні вибрики Пегаса на Парнасі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2015
[i]Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! ..
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#ff0d00"]9-го Травня… Янтарна сльоза –
То біль, перемішаний з кров’ю…
А в небі – блакить і жахіть бірюза,
Земля ж наша зранена… “нов’ю”!
В неспішнім строю ветерани війни…
В майбутнє несуть свої рани,
Та їхньої в тому немає вини,
Що йдуть не разом… ветерани!
Бо інколи в оці шаліє той блиск,
Що ділить навпіл українців:
Ми йдемо парадом своїм, як колись, –
Ковпа́ківці і бандері́вці…
І буцім-то кожен хисти́в рідний край
Від – вищого штибу – фашистів:
Живи, українцю, увік – не вмирай!
І втілюй в життя свої хи́сти…
То монстри політики СССР
У бойні звели брат на брата!..
Оте нам явили вони і тепер,
Що кинули край наш за грати.
Єднаймося ж, браття!... Зглобіте ряди,
Щоб путінській встоять навалі!
Диктаторе! В себе город городи!
Царів ми давно вже прокля́ли…[/color][/b]
13,05.15[/i]
__________
*[i]Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. Все ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
[/i]
[b]На світлині: [/b][i]Роксолана Вірлан з синочком.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581030
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2015
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.04.2015
[i] Олені Іськовій в день Великий
і в Д е н ь н а р о д ж е н н я
[b][i][color="#f50045"]Її політ відчутний на землі,
Бо недарма ж закохана у небо…
І не живе Оленка у імлі:
Їй в цьому світі так багато треба!
Ростить дітей, виводити у світ
І дбати про добробут в рідній хаті…
Та шле вона усій землі привіт,
Щоб не ішли земляни брат на брата.
Щоб в душах наших посилився мир,
Щоб піднялася духом Україна,
А з градів, мінометів і мортир
Ніколи вже не вирвалась руїна.
Ми зичимо Оленці – много літ,
Творити в віршах лиш добро і святість
Й залишить на землі немало міт…
А Бог в цей день святий усі освятить![/color][/i][/b]
[i]12.04. 2015
__________
*Заголовок вірша сумлінно скопійований
автором з рефрену на сторінці Олени:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14817[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573845
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.04.2015
[i] Василю Лаврінчуку
в день народження
[b]Прийшов у світ ти з милого Поділля,
Де трави буйні квітнуть у росі.
Твоя душа – творіння породілля,
Влетіла в тебе з чистої Росі..
Було це наче так давно й недавно
У Вічність часу невловимий лет...
Тобі життя було недарма дане –
Ти сотворив життєвий свій сонет.
Все мав, що й всі нормальні люди:
Любов і щастя, радощі й жалі…
А скільки ще отих обставин буде! –
Ще не курличуть осінь журавлі…
Я не хотів би тут хвалить твої здобутки:
Мікробів тайни чи ландоміцин*…
Ще багатьом отим здобуткам бути
В ланах життєвих, що не мають цін!
...Пройшли роки, та не злиняли очі
І посвітлішало від дум крутих чоло,
І стать міцна – спасибі, аве Отче!
Немов десятків літ і не було.
Нехай твоя майстерна мова лине,
І не линяють барви у пера!
Твори́ нові, нові й нові перлини –
Хай надихає осені пора!
Мій келих – за твоє здоров'я, друже!
Наповніть всі та випийте до дна!..
Василю, любимо тебе ми дуже –
Про тебе думка в нас усіх одна!
[/b]
25.03. 2015,
_________
*Антибіотик, що продукується
мікробами стрептоміцетами.
На світлині автора праворуч -
іменинник, кандидат біологічних наук,
що багато доклав свого вміння і хисту
у розробку антибіотика ландоміцину[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573258
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.04.2015
[i]Куди йдемо, братове?..
Благовіщення...[/i]
[b][i][color="#ff5900"]О, як обрид скрипучий галас вулиць,
Свавілля рейок – гільйоти́н метро!..
До тиші з болем мрійно я приту́люсь:
Шукаю спокій і сюжети про
Сільську ідилію, де солов’ї і жаби
Хорали в ніч на всі лади ведуть...
Там заспівав натхненно з ними й я би,
Аби той спів проклав до раю путь…
Аби в гармонії народжувались діти,
Аби лилася солодкість пісень…
Аби було де душам грішним дітись,
Аби був мед в житті – і ніч, і день!
Відтак і мрію… щось про тихий хутір,
Де – бджілки лиш та вільні козаки́…
Де б не чували, що воно є “путін”,
Де б все було стеменно... навпаки.
А ще... щоб нас турботливо коза́чки
Чекали з поля у вечірній млі…
Щоб у душі росли святі заначки
Про рід людський, квітучий рай Землі.
І вірю я, що там, де тихий хутір,
Козачка Та... чекає вже й мене…
Нехай звучить пророцтво надто круто,
Та доля та поета не мине.
Бо знаю певно, що комусь в пригоді
Я стану ще, хоча уже – роки́…
Неда́рма ж бо козацької породи
Й родився в плавнях Удаю-ріки![/color][/b]
07.04.2015[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2015