Олекса Удайко

ЧУТТЯ ВІКУ НЕ МАЮТЬ

                                                               [i]  NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти  питаєшся,  скільки  мені?
Не  питай,  бо  я  й  сам  не  знаю.
Пробудись  у  моєму  вогні,
Доторкнись  до  раю!

Станеш  танути  –  тихо  скажи:
Поведу  у  едем  пещо́ти.
На  краєчку  тієї  межі
Що  робитимеш?..  що  ти?

Від  розбурхань  твоїх  у  мені
Стане  серце  нараз  слухняним,
Й  колорит  мій,  неначе  у  сні,
І  міцним,  і  духмяним…

Й  злетимо  ми  розкрилено  ввись
У  нові  –  на  кону  –  висоти:
Ти  дозволь…  допусти…  й  подивись,
Своїм  серцем  усотуй!

Чи  спитаєшся,  скільки  мені,
Коли  звідаєш  раю?  –
На  баскому  –  не  вечір!  –  коні
Чуття  віку  не  мають…[/color][/i][/b]

[i]1.04.2015
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.04.2015

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[i][color="#19078f"][b]В  моєму  лані  вже  обжинок,
зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
тих  діток  викупать  в  росі
та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  о́бзиви  у  Божій  волі:
він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
життям  попасти  в  трібну  масть,
щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
дарма  не  толочили    ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2015

МИЛА, НЕ ЖУРИСЯ (Муз. В. Оха)

                                                       [b][i]NNnn[/i][/b]

[b][i][color="#ff00e1"]Мила,  не  журися..  міцно  поцілуй,
серце  зашкарубле  в  себе  зачаруй…
Жайвори  у  висі  долі  нам  прядуть,  
в  щастя  прокладають  путь.
         
       Приспів:

       Хай  жайвір  співає,  
       клично  так  співає…  
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я    до  тебе  йду.
       Та  пташина  пісня
       серце  жаско  крає.    
       Ти,  моя  кохана,  
       я  тебе  знайду.

Ми  пройдем,  кохана,  стежечку  одну
і  зустрінем    нашу    чарівну  весну.
Хай  серця̀  радіють,    від  кохання    мруть,
спільну  долю  нашу  ждуть…
         
Мила,  гарна  лунко,  мій  безцінний  скарб:
біле  твоє  личко  –  в  моїм  серці  карб  –
стан  звабливий  манить,  мов    пташа  –  верба.
Ти    –  моя  лунка́  судьба.[/color][/i]
[/b]

22.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2015

МОЄЇ НАЦІЇ ВИСОТИ

           [i]Вже  рік  Майдану...  Та  його  значення  для  людства
           не  таке,  щоб  забути.  Був  весняний  Кельн-2014-го...
           А  в  душі  -  лише  він,  Майдан!  Всупереч  всьому,  
           що  було  потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І  знову  Кельн...  На  цей  раз  вже  весняний...
Як  контрастує  він  з  моїм  кублом  –
Освячено-знеможеним  Майданом,
З  розчавленим,  в  ланці  закутим  злом...

Там  попіл,  згарь,  сплюндровані  красоти...
Тут  –  надмір,  лоск,  німецький  педантизм!
Та  там...  моєї  нації  висоти...
Все  там  –  ове́ршки  осяйні...  і  низ.

...Так,  знову  –  Кельн!  Узбіч  –  рожевість  са́кур...
Біжить  шосе  захопленням  навстріч,
Бо  ждуть  мене  меди,  нектари,  сахарь...
А  там  –  життя...  і  дяка  всіх  сторіч!

То  вже  нічим  борця  зі  злом  не  звабить  –
Фанатів  Батьківщини  не  збагнуть!
Коли  твій  край  вождям  драконів  вадить,
Коли  твій  край  -  уярмлена  майбуть.[/color][/b]

12.04.2014,  Кельн[/i]

На  світлині:  автор  з  зятем  та  внуком  пересікають
границю  між  Німеччиною  та  Польщею  на  паромі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2015

РЕКВИЕМ МОРЮ* (муз. В. Оха)

[youtube]https://youtu.be/nokuemxRgZo[/youtube]
[b][i]Ялта  зелено-багряна…
Хмурятся  тучками  дни…
Желто-лилово  платаны
Стелют  ландшафт  не  одни.  [b](2  раза)[/b]

[u]Припев:
[/u]
Море  неистово  волны
Шквалом  бросает    о    брег…
Где  же  вы,  дни  мои,  полны  
Тайних  желаний  и  нег?..[b](2  раза)[/b]

Радуетесь  ли  со  мною?
Прочь  ли  пускаетесь  вскачь?
Я    вам  чудес  не  усрою    –
Я  не  бродячий  циркач…[b](2  раза)[/b]

[u]Припев.
[/u]
Вам  бы  с  зимою    уладить,
Да  усмирить  холода!
Реквием  морю  –  рулады  
Свищет  морская  вода…[b](2  раза)[/b]

[u]Припев.
[/u]
Волны    волнуйтеся  в  море,
Бейте    и    дале,      как  встарь…
Я  ж  покидаю  вас  с  горя  –
Счастья  унылый  кустарь[/b]

[u]Припев.
[/u]
Верю  я,    явится  лето…
Зов  его  слышу  давно…
Сердце  лучит  дивным  светом:
Тайну  раскроет  оно…[b](2  раза)[/b]

[/i]
[/b]
__________
*Несколько  "урезананный"  вариант,
   опубликованного  ранее:
   http://www.stihi.ru/2013/10/28/5870

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113102805870  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567724
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.03.2015

ДУША СПІВАЄ ЙОДЛЕМ

       [i]Інколи  буває…  такий  стан  душі  що…
       хочеться  музики…  високої,  незвичної…
       Такої,  яка  раптом…  приведе  вас  в  альпійські  луки
       Тіролі,  де  квітують  едельвейси…  де  чується  аромат
       цнотливої  природи  в  унісон  співу  баранчиків*  душі...  
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У  світлу  рань  душа  співає  йодлем**
під  пригравання  шалу  віщих  снів,
Та  мить  стає  –  немов  хорти  голодні,
коли  змовкає  той  чарівний  спів…

Навколо  тебе  колорит  альпійський,
а  в  тілі  сонми  незвитяжних  сил:
під  стать  любі  рекорди  олімпійські…
немов  би  ось…  гектар  трави  скосив…  

І  музика  душі  в  далекій  висі
сягає  раптом  у  казковий  край,
де  жайвір  в  небі  непорушно  висне
і  прочиняє  двері...  в  сущий  рай…

Від  тих  шалених  духу  варіацій
спирає  подих…  лоскотлива  мить  –
душі  і  тілу  хочеться  вібрацій,
знов  народитись  хочеться…  І  –  жить!

Життя  і  є  та  музика  чарівна…
І  хто  ввібрав  її  у  свою  суть,
той  буде  цар,  а  як  вона  –  царівна:
вам  вічним  сном  ще  довго  не  заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула  (рос.).
**Спосіб  виконання  пісні,  поширений  в  Тіролі
       та  інших  провінціях  і  країнах  Західної  Європи.[/i]

[youtube][/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2015

ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА (Жарт) *

                                                   [color="#ff0099"][b][i]Останньому  диктатору  планети...[/i][/b][/color]
[color="#ff8c00"][/color]
[i][b][color="#1100ff"]1-й  москвич:[/b]

-  Говорят,  Ленин  в  Мавзолее  озабоченно  ворочается    и  гадает:  
   "Подвинут,  не  подвинут..."))

[b][color="#1100ff"]2-й  москвич:[/color][/b]

-  Ага!  Еще  говорят,  что  Кабаева  родила...  от  Кадырова,  
   пока  Путин  с  инсультом  умер  в  бункере  в  Твери  от  рака?

[color="#1100ff"][b]1-й  москвич,  переходить  на  ламану  українську:[/b][/color][/b]
[/color]
-  Хааааа!  От  инсульта?  Раком?  Так  кращє!..

[b][color="#ff4400"][color="#ff8c00"]2-й  москвич,  окселентуючи  першому[/color]:[/color][/b]

-  Таки  краще...  В  мавзолей!    І  в  такій  позі!

[b][color="#ff8c00"]1-й  москвич:[/color][/b]

-  Ага…  чтоб  всі  бачили...  яке  воно  г..но…

[b][color="#ff8c00"]2-й  москвич[/color]:[/b]

-  Отож,  довів  таки  Нєдєлимую…  до  інфаркту…

[b][color="#ff8c00"]1-й  москвич:[/color][/b]

-  Земля  їм  пухом…  Обом…[/i][/color]

14.03.2015
________

*[b]А  тут  уже  не  жарти  (з  3-ї  хвилини):[/b]

http://www.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fpatrioty.org.ua%2Fputina-blokuvali-siloviki-pochavsya-perevorot-geydar-dzhemal-video%2F&h=IAQHGgcKE

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566580
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 14.03.2015

НАРКОЗ КОХАННЯ*

[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
                                                                     [b][i]NNnn[/i][/b]

[i][b]Щасливе  кохання  –  коштовна  оздоба,
Та  в  кожної  доля,  мов    сукня,  своя:  
В  одно́го  –  до  гроба,  а  в  іншого  –  злоба,  
Щасливими  бути  стараються  о́ба:  
Витримує  все  наша  грішна  земля!

Коли  ж  сонце  встане  –  ніч  темна  розтане,
День  Божий  стрічаєш,  бува,  не  один...  
Радієш  світанню  –  природи  вітанню:
Спочинеш  на  мить  від  палкого  кохання  
Й  наповнить  по  вінця  тебе  ендорфін.

                           Приспів:

             Наркотик  кохання  –
             Щасливе  зітхання.
             Цілунки  таємні  –  
             Немов  дикий  мед…
             Палкі  феромони    
             Дарунок    Помони…
             Кохання  взаємне  –  
             Душі  й  тіла  злет!

Та  так  ще  буває,  що  й  третій  витає  
На  крилах  почвари,  немов  чорний  птах!
В  двобої  фатальнім  презможе  вітальне,
І  скуток  для  чорних  в  двобої  –  летальний:
Кохання  не  легко  пове́тгнути  в  прах…

Побідний  наркотик,  відчутний  на  дотик,  
Вгамує,  мов  лікар,  нав’язливий  біль...
Хоч  з  виду  –  як  котик,  та  щедрий  –  як  ско́тень**,
Всесильний,  як  правда,  кохання    наркотик
Галеру  ворожу  посадить  на  кіль.[/b]

13.03.2015
________
*Наркотик  кохання  —  окситоцин  (є  в  аптечці  автора).
**Скотень  -  (слов.)  багатій,  від  «скотниця»  -  казна.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2015

НОСТАЛЬГІЙНЕ ©©

                                         [i]  Ностальгії  совковій...
                                               [/i]
 
[b][i][color="#5800bd"]Мало  кануло  в  Лету  ще  часу,
Коли  дітьми  неначе  були,
Та  збудились  від  сну  біомаси,
І  в  нудьзі  постаріли  гримаси,
Потрухлявіли  зборів  столи…

...Де  ти,  наша  Наташа  Вітренко
І  при-МАР-ний,  як  вій,  писарчук*?
Виповзайте  на  сонце  скоренько,
У  Кремлі  вас  вітатимуть,  сук!  

А  де  ще́  отой  пастор  cовковий  –
Всім  відомий  “кумир”-губошльоп?..
Мо’,  збирає  на  пам’ятник  новий,
Щоб  об  нього  розбити  свій  лоб?

А  відомий  гонитель  історій  –
Горезвісний  поет…  і  мороз?
Проектує  новий  крематорій
Для  буремних  теорій  і  проз?

Ну,  а  той  “гречкосій”  –  Порновецький,
Що  махнув  назавжди  за  кордон?
Студіює  пісні  половецькі
Чи  шизоїдний  пестить  синдром?

Холуї,  що  мостирили  Хаму
До  штиблетів  заморські  шнурки  –  
Де  вони?..  Продали  ж  бо,  як  маму,
Україну  імперські  совки…  

…Ще  б  хотілось  згадати  немало
Українських  “героїв”  ганьби,
Що  вплітали  за  дві  щоки  сало,
Та  були  у  Кремля  як  раби…

То  ж,  як  класик  сказав,  те  ми  й  маєм
(та    не  чують  поденки  вини!),
Що  ніяк  не  йменується  раєм:
В  Україні  –  гієна  війни![/color][/i][/b]

[i]11.03.2015
_________
*Прес-секретар  і  закулісний  друг  очільниці  ПСПУ.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565746
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 11.03.2015

НЕБАЙДУЖІСТЬ= ©©

                                                       [i]  [color="#ff0040"]Наталії        Кульбабці
                                                         В  День  народження  [/color][/i]
                                                         
[i][b][color="#00ffd5"][color="#002bff"]Не  можу  я  сьогодні  буть  байдужим
І  не  любить  гороскопічних  риб…
Закоханий  у  вірші  твої  дуже,
Їх  неповторність,  їх  художній  штиб!

Такі  живі  твої  веселі  очі,
Таке  відкрито-лоскітне  чоло!..
Я  дякую  -  спасибі,  Авва  Отче!  -
Таких  поеток  в  нас  ще  не  було.

Твій  поступ  у  поезії  сміливий,
Тверда  і  вірна  в  майбуття  хода.
Як  жінка  і  поет  –  ти  надто  вже  щаслива:
Твоїх  стовпів  вже  не  знесе  вода!

Нехай  твоя  чарівна  мова  лине,
Нехай  барвіють  барви  у  пера!
Тебе  хвилює  пісня  журавлина,
Та  не  чатує  осені  пора…

Прийде́  біда  –  здолаємо,  Наталю,
Й  піде́м  –  на  зло  –  у  бі́сівський  танок!
…І  я  не  раз  спонтанно  на  світанні
Згадаю    про  таких,  як  ти,  жінок.[/color][/color][/b]
[/i]
[i]4.03.2015[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564113
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.03.2015

ДВОБІЙ АБО ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ = ©©

                                     [color="#d11414"]  Надії  Савченко[/color][/i]

       
[b][i]Яке  небо  у  нас  голубе
І  поля  золотисто-жовтаві!
Небо  кличе  в  безодню  тебе,  
А  земля  –  у  обійми  ласкаві…

Уподобала  все  ж  ти  його  –
Де  п’янка  і  безкрая  стихія…
Підкорити  орла  одного́  –  
Твоя  давня  і  зболена  мрія!

…І  шугала,  мов  птаха,  між  хмар,
Та  орла  ти  намарно  шукала…
На  землі  лиш  зустріла  примар
На  чолі  з  людожерним  шакалом.  

Хоч  вже  тілом  знесилилась  ти,
Та  твій  дух  і  любов  не  вмирають!  
Бо  ростуть  смертоносні  хрести  –
Смертохристи  шаліють  у  краї.

Вже  у  небі  вартує  тебе́  
Той,  хто  так  покохав  твої  коси
Й  необачно  сягнув  до  небес
Через  темряву  в  ангельську  просинь…                                                  
                                 
Там,  в  блакиті  немає  журби,    
Святі  ангели  Сотні  літають  –
По  велінню  своєї  судьби  
Всіх  героїв  землі  прославляють.[/i][/b]

1.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2015

НА СМЕРТЬ БОРИСА НЕМЦОВА*

[b][color="#b80909"]Им  не  хватило  Новодворской…
За  ней  ушел  Борис  Немцов!
Убит!  Так  нагло,  по-воровски.
А  кто  за  ним?..  Спросите  псов!

Убит!..  Они  боятся  правды,
Как  сатана  чумной  –  креста!
Убит  коварно,  подло,  крадясь  –
Метода  борова  проста!

Диктатору  ты  неугоден  –  
Стоишь  за  правду  –  получай!
И  так  в  России  год  за  годом    –
Таков  у  банды  обыча́й!

На  черносотенцах  держалась
В  империи  любая  власть:
Крови́  невиданную  алость
Псари-подонки  хлещут  всласть!

Опричники  слылú  при  Грозном,
Охранка  –  блудника  Петра!
Екатерининские  розги...  
Сексоты  Нового  царя!

...Но  хватит  нам  лукавить  миру:
Придет,  Вол  Дырь,  и  твой  черед  –  
Диктаторы  Рассеи,  в  “ирий”!..  –  
Грядет  
                             возмездие,    
                                                                           урод!  [/color]
 [/b]
[i]28.02.2015
___________
*Опубліковано  на  СТИХИ.РУ  та  на  ФБ
   http://www.stihi.ru/2015/02/28/6927

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022806927  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563199
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2015

ТРІОЛІ ДОЛІ. Муз. Анатольевича

[b][i][color="#f50c0c"]Велетам  ефіру  
Бог  ладнає  ліру,
А  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах  –  
принесе  в  офіру  
він  буденність    сіру,
тугу  розплескає  на  семи  вітрах.

Злигодні  й  турботи,  
мов  старі  чобóти,  
скину  і  безжально  відішлю  в  архів...
Мов  тріолі  долі,  
всі  гіркі  юдолі
я  вплету  у  пісню,  в  мій  небесний  спів.

Приспані  бемолі  –  
мов  душа  в  неволі,
Та  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах.
Всі  земні  юдолі,
мов  тріолі  долі,  
піснею  розвіє  в  неомірний  прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.02.2015

Дзиґлик (загадка) *

             [i]  Той,  що  не  співає…[/i]

[b][color="#a80000"]…Залишилось  вам  вгадати,
що  за  пташечка  то  є…
Кліть    –    домівка,  та  не  грати,
не  співає,  та  клює!

Раз  співати  він  не  може  –  
слухачем  німим  стає…
На  ньому  сидить  вельможа  –
д’явол,  “слави”  кутюр’є.  

Та  не  бути  вже  на  троні
й  не  носить  царя  корон…  
Не  дістатися  Європи  –

Тута,  бач,  не  ті  канони…                                                                                                                                            
Дзиґлик    –  трон  для  чорта…  Опа!  –
жди    шикарних  похорон!

[/color]
[/b]
[i]16.02.  2015
________
*  Табуретка,    стільчик  без  спинки
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560316
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.02.2015

КРИШТАЛІ СЕРЦЯ

                                                                                 [b]  [color="#eb2121"]П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю
                                                                                                         всім      закоханим[/color][/b]

[i]                  Принципи  камашастри  (взамоєвідношень  між  чоловічим
     і  жіночим  чинниками  –  інь  і  янь)  як  одного  із  взірців  до-
     релігійної  духовної  культури  хвилювали  не  одно  покоління
     людей...  Чи  не  найголовнішим  принципом  камашастри  є  
     взаємопроникнення,  обмін  між    Інь  і  Янь  у  людей  різної  статі  
     як  джерело  прогресу,  отримання        задоволення  від  життя...  
           Сю  "тендітну"  тему  автором  нещодавно*  було  піднято  
     у  вірші,  що  перекликається  з  думкою  іншого  автора,  ключові  
     слова  якого  наведено  нижче.  Щоправда,  є  і  інші  погляди  
     на  цю,  здавалося  б,  добре  зрозумілу  проблему**.  
      Ризикуючи  знову  попасти  під  обстріл  "важкої  артилерії"  
     моїх  опонентів,  в  цей  святковий  для  даної  теми  день,  подаю  
     новий  варіант  вірша,  написаний  уже  у  новому,  5-стопному  ямбі.    
       
                                   Отдай  мне  капельку  души,
                                   Отдай!  И  ты  не  пожалеешь.
                                                                   Лариса  Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай  мені  хоч  крихітку  тепла  –                      
Я  відігріюсь  в  нім…  Нехай  зомлію,
Та  не  згорю,  як  ніч  моя,  дотла…
Лиш  засвічусь  від  іскорки  надії.

Віддай  свої  гіркоти  від  журби:
У  вирі  почуттів  я  їх  покраю  
І  в  гріб  навічно  покладу!    Аби    
Був  спокій  і  любов...    Заради  раю.  

Віддай  негоди  і  похмурі    дні…  
А  ще  панянку-ніжність  у  додачу  –
Й  прокинешся...  немов  в  казковім  сні:
Я  всім  життям  своїм...  тобі  віддячу!

Віддай  любов,  та  вірність  не  поруш!  
Змурую  у  собі...  гранітну  пристань...
І  вирощу...  стокільканадцять    руж,
В  тобі  ж  відкрию...  безугавну  пристрасть.

...Та  ряст  топтати  радше  не  спіши:  
Піти  у  вічність  –  злим  навкір  –  успієш...    
Віддай...  кришталі  серця  і  душі!
Віддай!..  І  ти  не  пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01.  2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2015

ЖІНКА НЕЗЕМНОЇ КРАСОТИ

                 [i]Невдовзі  християнське  свято
                 Святого  Валентина!  Кожен  зараз  
                 в  роздумах  -  що  подарувати  в  день
                 з  а  к  о  х  а  н  и  х...  Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]

[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
     –    Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?    
 Он  дивись,    бурує  п’яний  вітер,  
мов  гультяй  невгавний  –  Дон  Кіхот…
Він  тебе  доставить  на  край  світу
до  нових,  незвіданих  висот!

     –    А  мені  не  треба  світ  казковий,
дай  хоч  той,  реальний…  Та  навік!
Щоб  утішив  ранок  смерековий
й  вечір…  теплий,    щирий,  без  доріг.
Там  могла  б  я…  серцем  посміхнутись
у  одвіт…  на  усмішку  твою…
і  до  тебе…  ніжно…  пригорнутись,
щоб  тебе  кохати…  Я  молю.  

   –    Подаруй  освідчення  в  коханні,
щоб  умить…  піднятись…  в  небеса…
і  повідай…  всі  свої  страждання…
і  земні…    приборкай    чудеса.

   –    Ти  ж  даруй    мені  цупку  основу,
щоб  здійснити  сонми  тайних  мрій:
чоловіче  непорушне  Слово  –
без  колізій…  пафосних  затій.  
І  лелій  мені  присвяти…  Та  –  не  прозу      
звичного,    буденного  життя.
Теплі  дні  –  не  зимові  морози,
чистоту  думок,  а  не  сміття!

Подаруй  мені  блаженство  тиші,
лоскіт  світла…  прохолодну  тінь,
гру  прибою,  що  розколе  хвищу    
об    грайливу…  побережну  рінь.
Хай  дарунком  буде  шепіт  вітру  –
Леготу,    що  в  полі  шелестить
колосками  й  волошковим    цвітом.        
 І  яси…  
                             небесної…      
                                                                         блакить.
                                   
Ніччю  прихили    бездонне  небо,          
щоб  зірковим…  падало…  дощем.
Я  прилину  росами…  до  тебе
В  ранок  наш,    де  серць  медовий  щем.  
                                       ______              
 …Небо  і  земля,    підвладні  року*  –    
 тішаться…  в  обіймах…  два  світи…
По  землі…    іде…  неквапним  кроком        
Жінка…  Неземної…  Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля,  судьба.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2015

ГЕЙ, ВСТАЄ СОНЕЧКО РАНЕНЬКО

             [i]  Буває  ж  таке!  Приснилась  пісня…
               Слова  і  музика…  Записав  слова…
               А  музику  не  встиг…  Пропала…              [/i]          

[b][i][color="#ff00d9"]Гей,  вста-а́-є…  Гей,  встає
сонечко    раненько…
Закохав    мя….  Закохав
Козак  молоденький…
Гей,  у  того  козака
Та  й  вуса  чорненькі,
Ще  й  у  того  гультяя
Нема  батька  й  неньки…

             П  Р  И  С  П  І  В:

             Та  як  гляну  на  коза́ка  –  
             серденько  заниє,
             А  в  гайочку  молодому  
             соловей  запіє…
             Скажи  ж  мені,  моя  ненько,
             Що  маю  робити:
             Чи  в  ставочку  утопитись,
             Чи  його  любити?

Нема  в  нього  батька  й  неньки
Та  й  своєї  хати.
Як  же  маю  я  такого
Цілий    вік  кохати?
Піду,  мабуть,  в  бережечок
Піду  та  й  втоплюся,
Чим  в  козака-гультяя
Бе́з  толку  влюблюся…[/color][/i][/b]

16.05.2014…  9-та  ранку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 31.01.2015

ОФІРИ

       [i]  Боги  Русі  не  беруть  жертви  людські  ані  животини,
         єдине  —  плоди,  овочі,  квіти  і  зерна,  молодо  і  суру  питну,
         на  травах  настояну,  і  мед;  ніколи  —  живу  птицю  ані  рибу.
         І  це  варяги  еланські  Богам  дають  жертву  іншу  і  страшну  
         чоловічу.  А  ми  того  не  маємо  діяти,  бо  єсьми  Дажбові  внуки...  
                                                                                                                                 (Велесова  Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За  все  приходиться  платить:
За  нелюбов,  за  втрату  віри…
Та  чи  потрібні  нам  офіри  
В  зіркову  для  неправди  мить?

То,  певно,  так  вже  хоче  Бог,
Щоб  світ  побув  у  стані  вдиху…
Коли  ж  знайде  з  розпуки  вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне  невимушено:  “Ох!”.

Що  ж,  так  судилося  вже  люду:
В  часи  затемнення  й  облуди,
Любові  втрати  і  зневіри,

Де  панував  над  глуздом  гріх,
Що  одурманював  усіх,
Здобути  правду  за  офіри.[/color][/color][/b]

25.01.  2015[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.01.2015

«ОЙ НЕ П’ЮТЬСЯ ПИВА-МЕДИ»

         [i]    Ой  не  п’ються  пива-меди,
           Не  п’ється  вода,
           Прилучилась  з  чумаченьком
           У  степу  біда.
                                         Тарас  Шевченко
[/i]

[b][i]"Ой  не  п’ються  пива-меди,
Не  п’ється  вода,
Прилучилась  з  чумаченьком
У  степу  біда".

…То  ж  безбатченки-хозари
Б’ють  ганебно  в  ціль  –
Крадуть  сонце,  і  товари,
І  життя…  І  сіль…

Так  було  нам  споконвіку  –
І  тепер  ось  знов:
Вже  новітні  злі  ординці
П’ють  гарячу  кров!

То  було  під  Іловайськом,  
А  тепер  вже  скрізь  –
Луплять    “гради”    й  міномети…
Прямо  і  навкіс.

Гинуть  наші  козаченьки  –
Поросль  молода.
Тане,  тане  військо  наше,
Як  гірка  вода.

І  ніко́му  наче  й  діла  
До  того  нема…
Немов  в  світі  запаніла  
Вікова    зима.

”Згинуть  наші  воріженьки…”
Але  не  самі.
Допоможемо  всім  світом  –  
Жити  ж  не  в  пітьмі!

Запряжіть  сталевих  коней  –
Сурми  кличуть  нас!
Будем  гнати  воріженьків  
В  Рашу  й  на  Кавказ.

І  задушимо  дракона
На  його  землі,
Суд  учинимо  ми  правий
В    ВОВчому  Кремлі.

Ой  не  п’ються  пива-меди,
Поки  є  біда…

…Та  над  нами  уже  сходить
Побідна  звізда.  [/i][/b]

[i]23.01.  2015
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 23.01.2015

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2015

ДВІ ЛІНІЇ ДОЛІ

     Трішки  засумував...  
       на  чужині...
       І  по-
       ли  -
       ло-
       ся
       ...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]    

[b][i]  [color="#9e0505"]Я  кінчиком  пальчика  –
в  пристрасті  сонній,    
за  межами  стулених
вій,  в  супокої  –
дві  лінії  щастя  
шукаю  в  долоні,
з  притлумленим  диханням  
таїнство  кою.  

Тихесенько,  трепетно  
никну  в  зап’ясті  
і  ніжно,    поволі,  
поверх    передпліччя  
осиковим  ли́стом    
втикаюсь  у  щастя,
що  в  серденьку  мріє,    
де  істина  вічна...  

І  –  сонми  мурашок  
по  сонному  тілу,  
нечутний  мій  видих      
завмер  на  хвилину…
Нові  почуття,  
немов  птах,  прилетіли
і  в  ямочках  щічок  
дві  долі  молили…

Я  світлом  займуся,  
мов  клен  в  читстім  полі,  
губ  милих  торкнуся  
неспішно,  поволі...
й  шепну  їй  на  вушко:
"  Люблю  тебе,  сонну!"
Дві  лінії  щастя  –  
дві  лінії  долі.[/color][/b]

13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.01.2015

ЧУТТЄВО І ТРІШЕЧКИ ЖАРТОМА

                                           [i]    …і  блукає  у  пошуках  рим  
                                               не  почуте  «люблю».
                                                                         [b]Оленка  Зелена

[color="#ff0000"]
Шалений  біг…  Нестримні  маси…
Коловорот  чумних  епох…
Й  Орфей  гостює  час  від  часу  
В  гаремах  душ,  де  –  дремний  бог…
У  нього  доля  –  мов  би  наша:
Нараз  жирує,  то  худить…
Як    калапеця  –  гарна  каша,
Як  неотесана  блакить.
І  ось  вистукує  епіграф,
Снують  метафори…    І  враз  –  
Впадає  Ліра  із  пюпітром
В  несамовитий  нот  екстаз…
А  той  скрипковий  ключ  –  наївний,  
Немов  скажений,    ллє  і  ллє…
Небесну  музику  чарівну,
Що  і  не  втямиш,    де  ти  є…
Чи  то  в    концертній  світлій  залі,
Де  чари  ті  щасливлять  мить,
Чи  у  чуттів  земних  вуалі,
Де  темна  ніч  чарівність  снить…
І  в  неземних  гортанних  звуках
Блукає  чарівне    “ЛЮБЛЮ”…
Шукає  рим  і  з  небом  злуку!
Неначе  плуг  свою  ріллю…
І  вже  вони  усі  у  небі…
Душа  вже  зм’якла…  Випав  ключ…
Він  їй  тепер  уже  не  треба  –
Її  пошарпану  не  муч!
Та  ось  зникає  вже  наснага…
Чуття  метафор,  твердість  рим…
Пошліть  Орфею  мить  розваги:
Нехай  Неаполь  чи  то  Рим…  

…І    ось  Орфей  вернувсь  з  відпустки
І  знову  взяв  до  рук  штурвал…
Його  ми  просим  часто-густо:
“О,  дай  дихнуть,  спини  свій  шал!”

…Та    рими  враз  вірші  знаходять,
Бо  Ліра  знову  тішить  муз,
Немов  поета  –  пишна  врода  
Неперевершених  Марусь..[/color][/b]

08.01.2015
Кельн,ФРН

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.01.2015

Ноймарк Саксонський

1.
[i]Глухими  штрасами  Ноймарку
Летить  з  дощем  осіння  мить,
І  вітер  з  темного  фільварку
Шаліє,  казиться,  шумить.
Бурчитить  сердито  струмінь  в  Басі*-
Ще  довго  до  могутніх  рік**!  -
Немов  струна  у  контрабасі,
Гуде  між  скель,  як  і  торік.
Щаліє,  сердиться  природа...
У  цю  тривожну,  темну  ніч:
Нема  на  вулицях  народу  -
Всі  з  темрявою  віч-на-віч,
Та  там,  в  будинках  світлі  шиби  
Теплом  у  темінь  мерехтять,
І  враз  чуття  стають  на  диби:
У  світі  є  –  які  не  сплять…

Що  думають  неспалі  люди?..  
Чим  потурбовані  вони?  
Які  бажання  їх  так  будять?
Адже  у  них  тут  –  без  війни!

Зайдемо  ще  раз  в  їхні  хати,
Щоб  все  в  неспалих  розпитать…

...Та  час    додому  повертати,
Де  інші  люди,  інший  тать…[/i]
_______
*Маленька  гірська  річка  в  Саксонії.
**Ноймаркський  Бах  впадає  у  р.  Плайзе,  а  та  
     через  Ельстер  і    Заале  в  Ельбу  (в  Магдебурзі).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549058
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2015

ВСІХ КЛУБІВЦІВ – З НОВИМ РОКОМ!*

[b][i]Ми  року  Нового  чекали,
Як  нового  життя  начало…  
І  ось  він  в  хату  увійшов
Хоч  ноги  збив…  до  підошов!

Хай  Новий  рік  несе  дива…
Нехай  дотла  згорить  Москва!
І  ще  б  нам    дуже  повезло,
Якби  застрелився  х-ло!

Нехай  у    наших  ворогів
Всі  ріки  вийдуть  з  берегів!
Щоб  газ  –  по  тридцять,  нафта  –  двадцять:
То  ж  москалі  хай  веселяться!

…А  нам  щоб  жити  без  війни.
Нехай  насняться  віщі  сни.
Щоб    кожен  українець  –  брат!
Щоб  рід  помножився  стократ.

Щоб  стали  вільними  ми  нині,
Здобудем  славу  Україні!
Щоб  геть  із  влади  –  всю  холеру,
Й  родивсь  новий  Степан  Бандера!**[/i]
[/b]
_________
*Не  претендуючи  на  авторство,  пропоную  
   колегам  і  читачам  клубу  цю  співомовку  як
   нешкідливий  засіб  від  новорічного  похмільного
   синдрому.  Вірш  надіслала  мені  колега  Наталія
   Матвієнко,  офіційним  опонентом  дисертації  якої  
   я  мав  нагоду  виступити  в  переддень  нового  року.
   Мав  гріх  редагувати  твір  та  додати  1-го  катрена.

**День  народження  якого  ми  відзначаємо  сьогодні.    
[youtube]http://youtu.be/Denma8YWL0Y[/youtube]      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547949
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 01.01.2015

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ

                       [i]  Всім,  кого  стрічають[/i]

[b][i]Я  зустріну  тебе,  златогривий….
Бач,    сіяння  моє  розлилось…
Ти  зі  мною  так  будеш  щасливий.
Що  відчуєш  в  душі  тайну  млость.

Ми  розквітнемо  в  світлі  Едему,
Попливемо    в  кораблику  мрій…
То    ж  до  пристані  хутко  підемо
Та    в  розбурхане  море  –  скорій.

Ти  проникнеш  в  мої  лабіринти
І  розвідаєш  фібри  душі…  
Та  про  наші  і  спурти,  і  спринти  ,
Я  прошу,  нікому  не  скажи.

А    в  Едемі  співці-менестрелі
Нам  співатимуть  райські  пісні,
Залоскочуть  серця    їхні  трелі  ,  
Й  зацвітуть  наші  долі    рясні…  

І  природа  відвертим  екстазом
На  чуття  молоді  відповість:  
Ми  прийдемо  до  посвіту  ра́зом,
Як  смиренним  ченцям  –  благовіст!  [/i]
[/b]

29.12.  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2014

НЕ УГЛЕМ ЕДИНЫМ

                     [i]Уголь,  добытый  в  шахтах  Донбасса,
                     российские  кампании  предлагают
                     купить  украинским  потребителям…
                                                                                   Из  прессы[/i]
[b][i]Ой,  какая  наша  Раша
Милосердная  теперь:
Наклала́  говна  парашу,
Не  закрыв  клозета  дверь…

И  воняет  всему  миру:
Видишь,  Рашу  нашу  бьют…
Понаставила  сортиры*  –
Уготовила  “капут”.

Куролесит  на  Донбассе,
“Узаконив”  грабежи,
Приказав  “нездешним  васям”
Не  роптать  в  ночной  “тиши”.

Уголек  все  ж  украинский
Выдает  днесь  на  гора,
Чтоб  потом  по  ценам  низким
Сбыть  в  Империи  ворам!

А  те  вон  из  кожи  парят,
Крокодильи  слезы  льют:
Уголек  тот  явно  “шарый”
Украинцам  продают.

Мы  ж  в  отместку  вам  –  по  локоть,
А  где  нужно  –  по  плечо!
Перестаньте    “акать”,  ”окать”  –    
 Мы  вас  "любим"  горячо!

Не  углем  живем  единым,
А  достоинством  своим!
Ждем  мы  Фюрера  кончины
Да  и  вас,  что  иже  с  ним![/i]
[/b]
[i]28.12.  2014
__________
*О  тех,  в  которых  фюрер  горозится
   “мочить”  все  страны  и  народы  мира.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547054
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 28.12.2014

ЧУТТЯ РОКІВ НЕ РАХУЮТЬ

                                                                 [i]Собі[/i]

[b][i]Чуття  років  не  вміють  рахувати…
Коли  любов  –  у  віку  інша  грань:
Що  –  до,  що  –  після,  мусимо  те  знати  
 У  ту  щасливу,  тиху,  світлу  рань…

Бо  тіло  просинається  вже  іншим,
І  серце  враз  слухнянішим  стає…  
Й  розлуки  смак  здається  дещо  гіршим,
Й  шанують  стрічі  торжество  своє.

І  коли  любиш  –  не  стогни,  не  кайся:
Чуття  святе  не  кожному  дано.
Отримав  рай,  то  не  барись,  а  райся  –  
В  поти́к*  і  байд  опариться  воно.[/i][/b]

18.12.  2014
__________
*Потика  -  нерасторопный  (рос.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014

ФАНТАСМАГОРИИ. 3. Лунная песнь

               [i]  ...Не  лучше  ль  ждать  блаженной  ночи,
                       Чтоб  поискать...  в  дупле...  огниво?..
                                                                                     
                                                                                         [b][i]  Фантасмагории.  Ч.1.Римма
                                                                                               (в  том  же  исполнении...)    

"С  небес  спустилось  солнце  над  рекою,
Звеня  лучом  на  скошенном  лугу,
И  покатилось  хоженой  тропою,
Застряв  на  миг  на  правом  берегу."*

Казалось,  время  вдруг  остановилось,
И  ночь  желанная  уснула  на  пути.
А  тело  все  в  предстрастии  томилось,  
И  было  уж  невмочь  страдания  нести.

"Светило  спряталось...  
                                                                     И  в  звездной  неге
Река  уснула.  Стал  безмолвным  лес.
И,  словно  серебристо-белый  лебедь,
Спустился  месяц  молодой  с  небес".*

Отравой  сладкою  безумно  обуянный,
Свой  взор  в  ночную  мглу  желанием  вперя,
Стал  жертвою  –  в  охоте  –  ожиданья.
Как  долог  этот  миг,  то  знают  егеря!

И  миг  настал.  И  фея  вдруг  явилась
Русалкой  белой  у  ночной  реки,
На  твердь  сухую  пышно  опустилась,
Подмяв  дыханным  телом  плавники.

Затем  она  истомно  потянулась
И,  отплывя  подальше  от  реки,
В  траву  благоуханну  окунулась,
Раскинув  вяло  ноги-плавники.

И  предвкушая  морфий  сладострастья,
Безумный  месяц  фее  подарил
Слова  любви,  мгновенья  счастья
И  лунным  светом  фею  озарил.

И,  гладя  трепетное  рыбье  тело,
Русалку  месяц  нежно  так  ласкал
И  взором  лунным  следовал  по  телу  –  
Он  что-то  сокровенное  искал...

И  фея  вдруг  всем  телом  подалась,
Плавник  откинув  в  сторону  лениво,
Любовнику  решительно  далась
Искать  в  дупле  заветное  огниво[/i].[/b]

[i]15.12.1993,  7.3.1994;
Киев  –  Трускавец
_______________
*Из  стихотворения  А.Фета.

[youtube]http://youtu.be/lTki9Kbk-2M[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541076
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.12.2014

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність.
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
як  хотілося  їсти  ночами,
бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам,  добрі  люди,    відомо,
що  батьки  не  уникли    тюрми
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  з  тепетом  вісті
із  копалень  брудних  Воркути?
Як  дитячі  котилися  слі́зки
на  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
й  через  душу  оте  не  пройшло,
і  серця,  як  вогонь,  не  палали,
ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2014

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2014

ФАНТАСМАГОРИИ. 2. Римма

                   [i]Інакомислі  читають...  
                   Закритими  очима...[/i]

[i][b]О,  поэтическое  имя!
Весь  пыл  души  ему  дарю,
Его  в  стихах  воссоздаю
И  восхищаюсь  только  им  я,
Других  имен  не  признаю!
И  всем  нутром  осознаю,
Что  красота  стиха  не  в  рифме,
А  в  героине  –  диве  Римме...

Стройна,  пластична,  будто  лань,  –  
Природы  щедрой  изваянье.
Она  судьбы  счастливой  дань,
Очей  моих  очарованье.
И  для  скульптур  седого  Рима,
Пожалуй,  не  было  натуры,
Изящней,  красочней  фигуры
Неповторимой  дивы  Риммы.

И  взгляд  ее  очей  раскосых
С  прищуром  тонким  и  лукавым,
Ресницы  –  свежие  покосы,
И  волос  –  пахнущие  травы,
И  лепестки  тюльпана  –  губы,
Не  целовавшие  помады,
И  профиль  носа,  жемчуг-зубы
Под  стать  чертам  богинь  Эллады;
Лицо  естественно,  без  грима...
Такая  наша  дива  Римма!

А  ножки,  ножки!  Что  за  чудо!..
О  них  рассказывать  не  буду:
Я  не  хотел  бы  тешить  тех,
Кто  ищет  сладость  в  наготе.
Но  лишь  скажу  вам  по  секрету,
Что  ими  сам  я  был  пленен,
И,  созерцая  ножки  эти,
Был  страстью  буйной  опьянен...

Мне  хочется  подняться  выше.
Но  как  пройти  мимо  пупка
Или  волшебного  цветка?..
Не  оступиться  б.  Тихо,  тише...

Там  сказка  дивная  –  огниво!
"Там  чудеса,  там  леший  бродит,
Русалка  на  ветвях  сидит..."
И  дивный  месяц  небосводу
Там  злато-серебро  дарит...
Но  кто  посмеет  взять  огниво
Легко,  свободно,  без  прелюда,
Не  жди,  вандал!  Не  будет  чуда!..

(Чтоб  впрок  пошел  для  вас  прелюд,
Закончить  надо  этот  труд!)

...Под  одеянием  нагрудным
Девичьи,  жаждущие  груди:
Как  перст,  торчащие  соски  –  
Щедры  Ваятеля  мазки!
А  шея!..  С  матовым  загаром,
Длинна!..  Ну,  как  у  лебедей.
И  говорят  о  ней  недаром:
"Не  видел  я  таких...  людей!"

Но  полно!  Стих  писать  –  нет  мочи!
(Нужно  ль  кому  такое  чтиво?!)
Не  лучше  ль  ждать  блаженной  ночи,
Чтоб  поискать...  в  дупле...  огниво?..[/b]

7.10.1988,  Ялта[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537914
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.11.2014

ФАНТАСМАГОРИИ. 1. О ночь!

                                               [i]Важкі  часи  настали...
                                               Та  інколи  хочеться  в  ніч...
                                               Щось  із  раннього  Удайка...
                                               Інакомислі....  заплющили  очі...[/i]

[b][i]Сегодня  ночью  снова  мне  приснилась:
Ласкал  я  шею,  груди,  млостный  стан;
Ты,  помню  я,  несказанно  смутилась,
Как  будто  все  нежданно  получилось,
Затем...  сознанием  ко  мне  ты...  воротилась  –  
Твой  поцелуй...  застыл  в  моих  устах...

И  дверь  открытую  ты  молча  притворила...
Притворства  не  было...  в  речах  моих!
Слова  любви...  там  чудеса  творили...
А  сердце...  так  неистово...  как  в  танце  ...колотилось,
И  кровь....  мечом  ударила  по  жилам...

...Я  видел  благодать  в  глазах  твоих!

Но  первый  отсвет  утренней  зари
Рассеял  сладости  ночных  видений...
О  ночь!...  Прошу!..  Еще  мне  подари
Чарующую  прелесть...  сновидений!
Пока  родник  души  питает  добрый  гений,
Пока  звезда  любви  еще  горит.[/i]
[/b]
[i]30.09.1987,  Крым
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537913
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.11.2014

Осенний этюд

[i]              Їдучи  в  рідний  Чернігів...

Зеленые  охапки  сосен,
Берез  бесстыжья  белизна...
Округой  овладела  осень  –  
Пора  покоя,  время  сна.

...Неугомонным  сон  не  в  пору:
Бурлит  и  мозг,  и  дух,  и  кровь...
С  осенней  спячкой  смело  споря,
Апрель  пророчит  нам  любовь!

10.11.1987
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536374
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2014

ВТОРОЕ РОЖДЕНЬЕ

                                         Щось  із  старої  мушлі...

[b][i]Я  бреду  по  озябшему  лесу,
Обветшалой  и  грустной  листве
И  любви  недопетую  песню
Пою  молча,  не  внемля  молве.

Вот  и  речка.  Два  берега  сонных...
Ты  на  том,  я  –  на  сем  берегу.
Там  вода  –  цвет  очей  твоих  томных,
В  своей  памяти  их  берегу.

И  два  берега  те  –  наши  судьбы  –  
Сплетены  рукотворным  мостом.
Им  в  горячем  объятьи  уснуть  бы
До  весны  воскрешающим  сном!

Впереди  еще  стужи  и  вьюги,
Лед  скует  воды  тайную  гладь,
И  зима  для  тоски,  для  подруги
Возведет  небывалую  гать.

И  уснут...  и  дубравы,  и  веси.
И  зима,  сон  творя  без  конца
И  вторя  колыбельную  песню,
Убаюкает  наши  сердца...

                                 *
...В  зимней  дреме  весны  пробужденье
Я  предвижу.  И  –    в  сердце  ношу
Любви  старой  второе  рожденье!..
Хоть  тебе  я  о  нем  не  скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2014

ПОГАДКИ ГОРОДНИКУ або НЕСПОДІВАНІ АФОРИ*

                   [b][i]*  *  *
                   Критикуй  себе  часом  так,  
                   щоб  іншим  вже…
                   й  сказати  було  ніʹчого!

                   *  *  *
                     Коли  говориш  про  іншого
                     за  його  відсутності    і    червонієш  –
                     ще  не  все  втрачено…
                     Але  краще  –  зблідни!
                     
                     *  *  *
                     А  бур’янець  у  своєму  городі  вимачкуй,
                     перш  ніж  лихомовити  про  нього  в  іншому.
                     Далебі,  краще  буде  обом  –  
                   тобі  й…    горóдові.  

                     *  *  *
                     І  ще!  Камінці  у  своєму  горóді  позбирай,
                     та  назад  не  кидай:  поклади  краще  у
                     фундамент  храму,  який  збудуєш  
                     в  своїй  душі  і…  оселі!!
                       
                     *  *  *  
                     Буває,  що  легше  знайти  величність
                     у  чужому,  ніж  розгледіти  в  своєму…
                     (читай:  чоловікові,  жінці)[/b][/i]
                 _____________
               [i]    *Це  так,  з  принципу  –  бий  свій  свого,
                     щоб  чужий  і  духу  боявся!  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 09.11.2014

ЛИСТОПАД-СЕПАРАТИСТ

                 [i]  В  перші  дні  незвичайного
                   листопада  хочеться  чогось
                   солоденького  або  веселого...
                   Щоб  сказати:  "Все  гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже  з  неба  суне  листопад…
Наш  вередій,  чука́ло*  вад:    
Не  хце**  ні  літа,  ні  зими!
Він  –  хананóк***,  як  дехто  ми…

Скидає  з  себе  жовтий  лист  –  
Свій  камуфляж.    С-с-с-епаратист!
Пожухлий  клин  іде  під  косу  –  
Бере  кермо…  провладна  осінь!

Та  поміж  хмари  де-не-де
Яскраву  сукню  ще  пряде
Привітне  сонце  в  нагороду
За  толерантність  всій  природі,

Що  береже  від  скону  люд.
Він  терпить  утиск  звідусюд:
І  від  негод,  що  зносим  ми,
І  від  потомної  зими...

О,  незбагненний  ли-сто-пад!
Він  так  приходить…  не  у  лад!
Та  не  кажіть,  що  ми  не  раді
Цьому  дивнóму  листопаду…

Дасть  Бог,  хоч  він  відсепарує,  –
Нехай  та  роль  йому  пасує,  –
Від  чуйних  тих,  хто  вже  не  чує,
Хоч  неумисне,  та  не  всує.  

Отак  крокує  по  планеті,  –
Добро,  хоч  пішки,  не  в  ракеті,  –
Немов  коштовний  аметист,
Наш  листопад-сепаратист![/i][/b]

02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче  (пол.)
**Баловень  (рус.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2014

ОЙ, ЯК ХОЧЕТЬСЯ У РАШУ

                         [i]Яка  гаряча  тема  –  Раша!  Ще  нічого  не  написав,  
                         а  вже  стільки  відгуків!  Тут  я  ризикую  попасти  під  
                         обстріл  тролів...  Та  де  наше  не  пропадало!
[/i]
[b][i]Ой,  як  хочеться  у  Рашу  –  в  “пра-у-родіну”  свою!
Заберу  свою  парашу…    й  полечу  –  у...  дежавю!
Жити  буду  там  щасливо,  де  й  Макар  телят  не  пас!
Прихоплю  з  собою  мливо...  і  галанок*  про  запас…

Ще  візьму  собі  намета  –  ескімос  не  пустить  в  чум.
Раша,  братці,  не  конфета!  Там  не  чудо-Карачун,
Чи,  пак,  Крим,  чи  то  Карпати.  Там  життєва  суєта:
Там  не  доведеться  спати  –  в  Раші,  бач,  не  та  мета!

Треба  ж  світ  урятувати!    Він  чомусь  не  в  ногу  йде..
А  ще  перефарбувати  –  фарби  тільки  взяти  де?  –
Всіх  людей  у  триколóри,  хоч  живий  ти,  хоч  ти  мрець.  
То  й    готуємо  ми  мóри  –  всім  гряде  один...  кінець!  

Новоросія,  Росія  –  один  біс,  все  'дно  тайга…
ПНХ,  Х-ло,  месія…    Самогон,  пітьма,  нудьга…

Та  все  ж  хочеться  у  Рашу!  У  хмільний  минулий  час  –
У  веселу  “бучу  нашу”**,    де  Макар  телят  не  пас![/i]  [/b]

30.10.14
________
*Підштаники.
 **За  Владіміром  Маяковським.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533236
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.10.2014

КРАСУНЕ, ЖІНКО ТИ МОЯ!

       [i]Вірш  "Кохаю  серцем"  був  випадково
       видалений.  Той  же,  але  доповнений    
       змінами,    я  подаю  під  новою  назвою.  
       Музикальний  супровід  -  на  вибір...[/i]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HC22yuTd_Wo[/youtube]

                                                         
[i][b]                                                                              MD

Красуне,  жінко,  ти  –  моя!
Тебе  доторкуюсь  устами...
Й  леліять  вирію  не  стану
До  спину  подиху...  Бо  я

Живу,  кохана,  лиш  тобою...
Бо  в  кожному  твоєму  кроці    
Пізнàю  ввіч,  що  ти  на  боці
Моєму...  Ти  –  моя  до  болю.

Бо  мрії  всі  –  твоєї  масті...
Купаюсь  я  в  твоєму  щасті,
Життя  мого  моя  ти  просинь!..

Красуне,  жінко  ти  моя  –      
Моя  примхлива,  ніжна  осінь!
Люблю  тебе  безтямно  
Я…[/b]

 20,10.  2014[/i]
[youtube]http://youtu.be/AGIBa4HwNoI[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531358
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.10.2014

Є РЕЧІ*

[youtube]http://youtu.be/s0bLJtTkh50[/youtube]
[b][i]Є  речі,

де

багато  слів

не  треба…


...Доконує

дитячий  

влучний

Жест!


18.10.2014
[/i]
[/b]
__________
Відео  в  двох  варіантах...
Варто  послухати,  вдруге  включивши.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530846
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2014

ЧОМУ МОВЧИШ?

             [i]Молчишь...  
             давно  забыты  те  слова…  [/i]
                                                   [b]    Lu57[/b]

[youtube]http://youtu.be/2mPrpMffPUw[/youtube]

[i][b]Чом  мовчиш?..  
Що?  Не  можеш  
забути    образи?..
Я  ж  тебе  виплекав  
і  відпустив,
щоб  за  морем  
із  іншими  
гралася
ти,  
а  тебе  ж  я  
не  зрадив  
ні  разу...

І  тоді,  коли  ти  
називала  мене
хитрим  зайцем,  
то  дурнем,  
то  підлим,  –
я  подумав  тоді  вже,  
що  щастя  мине,
що  твоєї    любові  
не  гідний,  –

і    тоді,  коли  ти  
у  якусь  маячню
упадала,  для  нас  
не-
           до-
                     стой-  
                                       ну,
що,  коли  ти  
поїдеш,  я  знову  почну
звати  інших  
до  нашого  
столу;


і  тоді,  коли  я  
поринав...  
в  забуття  –
від  страждань,  
від  «невинної»  
зради…
І  було  в  моїм  серці  
нестерпне  життя,
що  не  міг
я  вже  дать  
собі  ради.    


…Не  мовчи,  
не  бунтуй,  
а  лічи
дні  розлуки  
до  нашої  стрічі...
І  розрай  нас  обох!..  
І  очисть..
від  облуди...  
невидящі  
вічі.

Не  мовчи!..[/b]

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529071
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.10.2014

ОСТАННЯ МИТЬ

[youtube]http://youtu.be/cxkK0BHl9Sc[/youtube]

[b][i]Осінній  ліс.  Велична  тиша.  Спокій.
Скидає  шати  ліс...  і  засина...
Хмаринки  десь  пливуть  у  даль,  за  обрій,
Повільно  вечір  землю  обійма...

П'янке  повітря  подих  переймає,
Напруга  в  нім  тужавіє,  бринить,
Самотнім  людям  віру  повертає  -
Багато  втрат,  але  ще  буде  мить!

У  спраглих  двох  якась  шалена  сила
В  цей  тихий  вечір  душу  окриля.
Буває,  серцю  навіть  спрага  мила:
Вони  не  йдуть  -  летять  до  джерела.

І  ось  вони  з  цілющої  криниці
Краплинами  студену  воду  п'ють.
А  їх  серця,  немов  об  крицю  криця,
І  крешуть,  і  співають,  і  гудуть...

Зустрілись  погляди...  в  очах  -  сльозини.
Промовчав  він,  і  не  сказав  їй  "так".
Опале  листя...  сніг...  мете  стежину,  -
Вона  мовчить,  а  він  чекає  "так".

...Роки,  як  мрії,  відлітають  в  осінь,
А  двоє  у  ваганні:  "так"  чи  "ні"...
О!  Ця  остання  мить...  осіння  просинь,
Останній  клич....  ключа  в  далечині![/i][/b]

25.12.2001  
_________
Заувага:  наша  інтерпретація  вірша  В.Ісакіу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528978
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2014

НЕ ТОЛЬКО ТЫ – И КУСТ СИРЕНИ

[youtube]http://youtu.be/lTJdW1dA5Vg[/youtube]


[i][b]В  окно  мое  упала  тень  –  
твой  силуэт  предельно  ясный.
Забилось  сердце...  

Но  напрасно:
весной  разбужена  сирень
стояла  тихо  у  окна...

Не  только  ты  –  
и  куст  сирени,
и  всемогущая  весна
рождали  призрачные  тени.[/b]
[/i]
26.10.1990

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528493
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2014

НАВІЩО*

                                                                                             [i]Т.  Л.
             Я  навіщось  обіруч  тримаю  дарма  
             Наше  щастя,  яке  вже  не  з  нами.
                                                               
                                                                             Тетяна  Луківська[/i]
[youtube]http://youtu.be/i9VMH79PPwU[/youtube]

[i]…Той  сумнів  –  хоч  зрідка  –    приходить  до  нас:
Для  чого  живе́мо,  кому  ми  потрібні?..
А  в  космосі  зорі…  й    спливає  наш  час,
А  ми  до  тих  зір…  Ой,  як,  люди,  подібні…

Ось  там  десь  далеко  мигнула  зоря…
А  та  –  он,  дивись!  –  ненароком  упала…
То  й  люди,  неначе  той  світ  ліхтаря,
Блукають  вночі  на  Івана  Купали,

Шукаючи  квітку…  Єдину…  Лиш  ту,
Що  їм  принесе  ще  небачене  щастя!
(Ой,  що  це  я,  людоньки,  вам  тут  плету  –  
У  вас  забираю  увагу  і  час  я?)

А    щастя  те  поряд  –  іди,  доторкнись,
Розкривши  навстріч  свою  теплу  долоню!..
На  щастя  своє…    як  на  Бога…  молись…
Шукай  своє  щастя  в  собі,  а  не  зовні…

Та    в  світі,    що  маєш,    побільше    залиш,
Собі    ж  не  жадай,  не  бери  забагато…
Подбай  і  про  інших…  Не  подумки  лиш…
І  стане  тепліше,    світліше  у  хаті.

Душею  своєю…  і    хлібом…    ділись  –
Від  того    лиш  станеш  багатшим…
А  скрута  нагряне  –  тобі  те  колись
Сторицею…    вернеться…    братом!

5.10.14
____________[/i]
*Навіяне  прекрасним  віршем  Тані  Луківської,
   яка  сьогодні  відмічає  свій  День  народження:
   http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527857
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.10.2014

ЛЮБОВИ СЛАДОСТЬ

                                                           [i]Всем,  кто  любил...[/i]

[b][i]Во  все  века  любови  сладость,
Как  страсть  к  соитию  –  о  стыд,
В  мгновенье  ока  разбивалась
О  горечь  мелочных  обид.

Придирки,  брань,  косые  взгляды
И  колкость  лживых,  грубых  слов  –
Что  вам  еще,  злодеи,  надо,
Чтоб  сжечь  невинную  любовь?..

Что  ж,  наслаждайтеся  злословьем,
Кичитесь  жесткостью  гримас!..
Они  ваш  образ  –  безусловно!  –
И  лик  людской  погубят  в  вас.

Слова  обидные  все  рушат,
И  злость  любовь  испепелит!..
О  пепелище!  Спрячь  получше
Следы  безумства  и  обид!

На  диком  камне,  на  опале
Взойдут  цветы  и  травы  вновь,
И  как  Исток  –  всему  начало  
Созреет  Вечная  Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное  (Крым)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2014

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  бы  волков  в  тайге  пасти!

Вам  дела  нет  до  наших  братьев,  гарячих  материнских  слез…
Не  лучше  ль  вам  домой  убраться,  забрав  -  на  память  -  трупный  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Глотайте  путинские  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2014

НЕ ВОСКРЕШАЙ

             [i]Не  пробуждай  воспоминаний
             Минувших  дней,  минувших  дней,
             Не  возродишь  былых  желаний
             В  душе  моей,  в  душе  моей.
                                                                     Ф.Тютчев[/i]

[b][i]Прервав  чреду  святых  мечтаний,
Не  воскрешай  минувших  дней,
Не  пробуждай  былых  желаний
В  душе  измученной  моей!

И  не  являй  мне  сновиденья,
Где  жизнь  –  одна  лишь  благодать,
Огромным  счастьем  упоенье.
От  грез  ночных  –  ни  взять,  ни  дать!

Сердец  былое  излученье
Сожгло  связующую  нить,
Пришло  досадное  прозренье:
Минувшего  –  не  возвратить!

Нет,  не  вернуть  того,  что  было,
Не  начать  пройденный  раз  путь:
Что  в  воду  пало,  то  уплыло  –  
Реки  теченье  не  вернуть!

И  лунный  свет  воспоминаний
Не  озарит  рассудок  мой.
Не  пробуждай  былых  желаний,
Душе  уставшей  дай  покой!
[/b]
07.08.1987[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.09.2014

ВЕЛИЧНІШ ЗА ЛЮБОВ

       [i]Любовь  и  жизнь  -  одно!
                                               Николай  Гумилев[/i]

[b][i]  Зустрічать  піду,    де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  кохання  щасну  мить.
Лиш  подумай:  що  іще  зосталось,
Чим  ще  можем  на  цім  світі  жить?

Дім  –  робота  –  діти  –  магазини:
Бісів  круг  і  суєта  суєт!..
А  ще  будуть...  осені  і  зими,
Ще  вони  напишуть  свій  сонет.

Лиш  кохання  вирве  нас  із  круга,
Лиш  воно  зігріє  душу  й  кров!
Що  миліш,  утішніше  за  друга?
Що  сильніш,  величніш  за  любов?!

...Зустрічать  піду,  де  ми  розстались,
Щоб  не  рвать  між  нами  срібну  нить...
Так  багато  в  нас  іще  зосталось,
Що  нам  варто  на  цім  світі  жить![/i][/b]

[i]26.09.  2014[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2014

УЖ ОТГРЕМЕЛИ KАНОНАДЫ

[i][b]Уж  отгремели  канонады,
Ушли  сердечные  бои!..
Что  мне  еще,  о  боги,  надо,
Чтоб  вспять  вернуть  лета  мои?

Чтоб  дни  плясали  в  танце  тихом!
Чтоб  песни  пелись  напролет!
Чтоб  кони  мчались  в  поле  лихо!
Чтоб  был  безоблачным  полет!

Чтоб  стих  звенел  в  душе,  как  туго
На  гриф  натянута  струна.
Чтоб  улеглася  в  сердце  вьюга,
Чтоб  свет  разбрызгала  весна.

Чтоб  солнце  жгло  блаженным  жаром
Обледенелые  сердца,
Чтоб  каждый  впрок  внимал,  не  даром
Словам  паяца-мудреца.

...Уж  отгремели  канонады,
Царит  немая  тишина...
Что  мне  свершить  такое  надо,
Чтобы  очнуться  ото  сна?

Чтоб  ощутить  порывов  сладость,
Преодолев  хандру  и  слабость,
Чтоб  не  в  мечтах,  а  наяву
Дарить  всем  добрым  людям  радость!..

Пока  я  есть!  
                                                             Пока  живу!
[/b]
28.07.2003  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2014

БЛАГОДАТНІ СНИ©©

[i][b]До  чого  сняться  милі  сни?
До  чого  в  сні  приходять  милі?
Чи  то  –  до  скорої  весни?
Чи  то  шаліють  дужі  сили?

Як  не    було  б...  Від  того  сну,
Від  усмішок  у  сні  до  болю,
Візьмеш  вершину  не  одну,
Бо  вже  готовий  йти  до  бою!

А  нам  же  є  з  ким  йти  на  чин,
Так  вже  накреслено  судьбою  –
З  російським  “братом”  на  почин!  
Та  інколи  й  з  самим  собою…

В  цей  святень-день  мої  вуста
Благають  так  Святу  Пречисту,
Щоб  в  день  народження  Христа
Було  в  країні  нашій  чисто!

За  ту  знаменну  благодать
Ми  будемо  молити  Бога!
Ми  найдорожче  можем  дать,
Аби  очистив  Він  дорогу!

В  цей  день  належало  б  згадати
Слова  Тарасові  незлі:
“І  буде  син,  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі!”[/b]

21.09.2014[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.09.2014

КАЛАПЕЦЯ (Тетраптих) *

               

[b][i]1.  У  природі

Вже  не  Літо,  ще  й  не  Осінь,
Не  мороз,  а  холодно…
Де-не-де    небесна  просинь,
А  безодня  –  наче  дно!

Кажуть,  все  іде  у  зиму:
І  дерева…  і  трава…
Назбирав  грибів  корзину  –
І  зимі  тій  –  “трин-трава”…

Та  не  хочеться  у  Зиму,
Ще  б  хоч  мент  політувàть!
В  бак  залив  ущерть    бензину  –
І  з  коханою  –    на  ять!  

…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша  !  Із  життя!
Та  у  небі  ворон  в’ється…
Час  від  часу  вік  пита…

17.09.14

2.  У  суспільстві

А  що  діється  в  суспільстві?
Наче  мир,  але  –  війна…
Щось  не  видно  обопільства  –
Смертю  щириться  вона!

На  границі,  та  й  у  центрі  –
Скрізь  нещадна  мнялиця:
Там  –  за  прихожан  у  церкві,
Тут  –  за  сонячні  місця…

Партії,  особи,  блоки:
Хто  –  із  вилами,    хто  –  без...
Та  народу  це  –  морока:
Треба  б  вичерпний  лікбез!
                                                                                               
…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша…  й  без    вина!
Мир  уклав  з  безПутним  Петя:
Наче  мир…    Але  ж  -  війна!

Та  на  часі  вже  Обама:**
Що  ж  гарантії  –  брехня?
Їх  мета  –  зіткнуть  лобами,
Щоб  локально!..    От  чухня!

…Калапеця,  калапеця  –
Гарна  каша,  та  гірка!
Рве  на  сóбі  чуба  Петя:
Мономашка***    не  легка![/i][/b]

19.09.14
_______
*Далі    буде…
**Президент  США.
***Шапка  Мономаха.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.09.2014

СЛАДКАЯ СВОБОДА*

         [i]В  полоске  солнца  на  траве  
         Пускай  купается  душа...  
         Одна.  Свободно  в  голове.
         И  просто  хочется  дышать...  
[/i]
                     [b]  Ірина  Лівобережна[/b]


[i][b]Когда  "свободно  в  голове",
Я  постою  на  голове...
И  мысли,  что  ушли  куда-то,
Вспять  торопя́тся...  виновато!

А  захочу,  чтоб  возвратились  -
Сажусь  на  зад:  "Домой,  на  милость!"
И  так  всю  жизнь  -  творя  живу,
Зовя  свой  ум  на  рандеву...  [/b][/i]

18.09.14
_______
Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524212

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524359
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.09.2014

ЙШОВ ПОЕТ*

 
                                                             [i]    В.О.[/i]

[b][i]Йшов  поет  –  принижений  і  голий,
Йшов  туди,  де  світлих  днів  нема,
Де  –  пітьма,  пустеля,  хвища,  холод,
Де  –  щодень…  і  круглий  рік  –  зима.

Йшов,  додолу  кинувши  похмуро
Прагнення,  і  думи,  і  слова…
Погляд  падав  до  землі  понуро,
Де  –  пожухле  листя…  й  трин-трава.

Йшов  і  думав  щось  він  про  лопату:
«Трапиться,  можливо,  на  путі,
Щоб  поглибше  долю  закопати,
Що  до  згину  мучила  в  житті?»

Та  нараз    зустрілась  інша  «Доля»  ,
Й  залунав  її  звитяжний  «клич»,
Що  збудив  його  і  мертве  поле…
А  у  лісі  –    «пугу-пугу»  –  сич  …

Що  «пугикав»  сич  у  ту  годину,
Що  пророчив  птаха  віщий  лет?..  
Та  в  душі  –  така  буянь  лавина,
Що  птахів  не  слухався  поет.

Обізнав  Судьбу  свою:  руками
Ухопив  її  спасенну  длань
Й  тішився  не  днями,  а  роками  –  
Хай  то  вечір,  чи  то  світла  рань.

Підвелись  і  прагнення,  і  думи,
І  знайшлись  піднесені  слова,
Погляд  сліп**  –  опрічний  і
                                               бездумний.
Зеленіло  листя…  Й  –  трин-трава-а-а!!!

Й  полились  у  світ  веселі  ноти,
Зашуміло  прядиво  пісень,
Ожили  і  книги,  і  блокноти  –  
Спаленів  ясою  новий  день.

Доля  ж  розпізнала  щире  серце,
Щедру  вдачу,  котрі  мав  поет,
Та  й  крутила  ним,  немов  люстерцем,
Вправленим  у  злато  і  грезет.

І  казали  люди:  «Знай,  поете,
Доля  з  поля  –  то  недоля.  Зась!  
Не  твори  балади  і  сонети  –
«Граються  тобою  –  ними  грайсь!»***

Та  для  нього  Доля  –  найдорожче…
Хоч  знайшов  він  те,  чого  нема:
Доля  та  –  мов  полиск  на  дорозі,  
Марево,  що  створює  сама.

…Йшов  поет  і  думав  про  лопату…

[/b][/i]
06.08.07
________
*О.  Удайко.  На  відстані:  поезії,  пісні.    К.:
ЗАТ  «Віпол»,  2007.    94  с.
**Сліпи  -  очі  (Б.  Грінченко).
***Вираз  із  вірша  І.Козаченка.

Подяка:  НАДЕЖДЕ  М.  за  картинку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.09.2014

ДЕЩО ПРО СЛАВУ*

               [i]    Тебе  моя  дорога  не  по  нраву.  
                   Своих  сынов  против  моих  в  войну?  
                   Так  мы  имеем  кровь  с  тобой  одну!..  
                   Весь  грех  твой  у  тебя  отнимет  славу.[/i]
                                                           [b]  [i]Людмила  Дзвонок

У  Путі  слави  не  було  ніколи:
Ославив  він  себе  як  КГБіст!
Йому  б  в  психушці...  діставати  вколи,
А  він  підсів  прогресові  на  хвіст...
 
Й  тиранить  світ  спадковою  шизою,
Відомо,  більш  як  кільканадцять  літ!..
Мо',  хто  в  мороз  потомною**  зимою
Пхне,  як  Распутіна  колись,  під  лід?!

Він  славу  топельця́  "снискал"  по  праву,
Бо  ж  нелюдям  -  не  місце  на  землі!
Потопить  в  крові  він    й  свою  державу...  
Те  знають  вже  й  дорослі,  і  малі!  [/i][/b]

11.09.14
_______
*Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523317
**Грядущий  (рос.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014

О ВРЕМЯ! О ВОСПОМИНАНЬЯ!

[b][i]О  время!  О  воспоминанья!
Ушедших  дней  вы  мой  итог!
Счастливый  миг  в  любви  признанья,
О,  если  б  я  озвучить  мог!..

Я  вижу  глаз  
Хрусталь  сиянный,
Каскад  каштановых  волос
И  слышу  глас  –    
Родной  гортанный,  
Меня  волнующий  до  слез.

Я  знаю:  ты  душой  свободна
И  помнишь  все  еще  меня!
Зачем  тогда  б  тебе  угодно
Лететь  ко  мне  к  исходу  дня,

Являясь  в  сны  такой  красивой,
Такой  желанной,  неземной?..
С  какой  недюжинною  силой
Во  мне  вдруг  ожил  образ  твой!

О!  Как  мечтал  тебя  я  встретить!
Теперь  я  этого  боюсь,
Но  на  тебя  при  лунном  свете
До  исступления  молюсь...

Так  не  стучись  неугомонно
В  мою  распахнутую  дверь!
В  закон  вселенной  непреклонный
Как  жизнь  нетленную  поверь!

Поверь,  что  встретимся  мы  снова,  –
Пусть  через  многие  века!  –
Хоть  будут  прочные  оковы,
Хоть  встреча  будет  нелегка.

От  сна  очнусь  и  я,  поверив,
Что  быть  нам  в  жизни  неземной,
Что  звездный  путь  во  тьме  отмерен,
Чтоб  в  Вечность  плыть  нам,  как  домой.

И,  встретившись  с  тобой,  восстанем
И  так  усердно,  как  и  встарь,
В  чертог  любви  навек  поставим
Мы  верности  святой  алтарь.

Сейчас  же  наш  удел  на  свете  –
Наш  тяжкий,  непомерный  крест!
Не  уставай,  неси!  Ведь  где-то
Конец  дороги  все  же  есть!..

...О  время!  О  воспоминанья
В  забвенье  канувших  дорог!
Тот  дивный  миг  в  любви  признанья,
О,  если  б  вспять  вернуть  я  мог![/i][/b]

14.04.2001

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523067
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.09.2014

ЛЮБИШЬ - НЕ ЛЮБИШЬ*

[b][i]Быть  
в  сем  мире  грешном,  
ох,  как  сложно,
ибо  боли  
избежать  нельзя:
больно,  
что  не  любишь,  
хоть  и  можно,
больно,  
           когда  
                 любишь,  
                               но  
                                     нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.09.2014

МИЛІ БОЯГУЗКИ ©©

       [i]  Я  до  тебе,  наче  боягузка,
         Притулюсь  і  вже  не  відпущу![/i]
                                     [b]  [i]Кульбабка

Нам  побільше  б  милих  боягузок!
Небо  стало  б  менше  грозовим...
Ми  б  негоду  обернули  в  трусок
Й  зажили  б  життям  своїм...  Земним!

А  то,  бачте,  зайди-мухомори
Залили  коралом  поле  й  ліс.
Полонять  і  землю  нашу  й  море…
В  дýші  грішні  враз  вселився  біс.

Ще  й  ченці  канони  каламезять  –
Чортове  приймають  за  своє,
Алергічну  провокують  нежить…
Бог  все  ж  антидоти  подає!

Скоро  вже  на  небо  сонце  звалить  
І  розіб'є  хмари  грозові!
Боягузки!  Ми,  мужчини,  з  вами  –
Ви  нас  лиш  настирно  
                                                       по-
                                                                 зо-
                                                                           віть!

Ми  розправим  дані  вами  крила
Та  й  покажем  шуї*  нашу  креп  –
Від  негод  і  громовиць  прикриєм,
Бо  ж  змуруєм  гаспидові  склеп!
 
...нам  побільше  б  милих  боягузок!..[/i][/b]

11.09.2014

________
*Haвoлoч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2014

Ніде впасти цеглині

[i]Йшов  раз  містом  чоловік,
А  зверху  –  цеглина!
Прямо  в  голову...  І  –  той
К  праотцям  полинув.
Мертве  тіло  обступили
Зіваки-прохожі...
Голос  з  натовпу:  "На  що  це,
Людоньки,  "похоже"?  
Каменюки,  наче  груші,
Сиплються  із  неба!..
То  все,  певно,  москалі
Ліплять  -  як  не  треба!"

...Розступився  натовп  спішно,
Це  приїхала  "швидка".
Ба!  Впізнали  в  потерпілім
Всі  знайомого  жидка.
Знову  той  же  голос  в  натовп:
"Розвелось  їх,  мов  собак,
Що  й  цеглині  ніде  впасти!"
Та  й  пішов  собі  в  кабак,
Щоб  хильнути  чарку-другу
За  небіжчика  Сруля,
За  здоров'я  штукатура  -
Ще  живого  москаля!
[/i]
31.12.1995

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521720
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.09.2014

ЛЮБОВ - ТО ВІЧНІСТЬ

Боюсь,  о  люди,  ярої  любові.
Вона  –  що  пломінь!  Може  спопелить.
Вона  у  серці,  в  помислах,  у  слові.
Вона  –  як  вічність,  а  не  просто  -  мить!

Але,  як  ніч,  що  тягнеться  до  світла,
Щоб  в  сонячному  промені  згоріть,
Іду  туди  урочисто  і  світло...
Любов  –  то  вічність,  а  не  просто  –  мить!

21.08.2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2014

ЖИТИ В ПРАВДІ

Кажуть  люди:  живи  
   мо-  
                 мен-
                                   та-
                                                 ми,
Адже  правди  в  житті  нема…
І  летять  слова  
   комп-
                     лі-
                                 мен-
                                                 та-
                                                             ми,
Править  кривда  в  житті  сама...

Я  ж  утямив  нерушну  істину:
Щоб  не  мати  життя  за  мить,
Якщо  треба  –  я  й  землю  їстиму!
Жити  в  правді  –  це  значить  жить!

7.09.  2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2014

Потухло… або кілька днів із життя Художника

                                                   

               [i]  Потухло.  Все!..  Ну,  хто  ж  то  погасив?
                                                                                                                                       
                                                                       [b]  Ол  Удайко
[/b]
[/i]

...Був  важкий  робочий  день.  Консультації  у  «психотерапевта»,  розмотування  думок  і  колізій  останнього  дня,  телефонні  дзвінки  по  ділу  і...  нарешті:  «Спроси  в  справочной,  когда  рейс  и  сколько  стоит  билет  на  Софию.»  Ох!..  Вдих  був,  а  видиху    не  було...  Так  на  вдиху  і  Він  побіг  на  маршрутку  Київ-Васильків...  А  вслід  фраза  співробітниці  Ліни:  «Що  сталося?  Я  боюсь,  шеф,  за  Ваше  життя!»  Де  там?  Для  нього  життя,  СВОЕ  ЖИТТЯ,  тільки  розпочиналось.  За  годину  –  на  місці!  Вона  лежить  на  ліжку,  затуливши  обличчя  правою  рукою.  Не  роздягаючись,  бухнувся  поряд.  Щирі,    глибокі  цілунки,  обопільні  сльози...  А  потім...  «невідворотний  дар  очей...  усмішка!»  Невже  все  погане  позаду?!  Тихе  воркування  двох,  вже  знаних  види,  голубочків  не  стихало  годину.  А  потім  «поминали»  ВНК  -  Велике  і  Несамовите  Кохання».  Не  раз...  Безкінечність!  За  столом  і...  де  тільки  можна  було  примостить  двом  жадібним,  поєднаним  (в  дусі!)  самим  Богом,  тілам!!!  
"Поминки  Кохання"  продовжувались  вночі  до  знемоги...  і  наступний  день.  А  потім  -  свіже  повітря,  прогулянки,  фото  на  пам’ять  про  день,  в  який  «не  вмирало,  а  народжувалось»  нове,  можливо,  Вічне  Кохання...    
         
30.09.06.  
Ввечері  були  телефонні  розмови  про  майбутню  роботу.  Про  можливості  поєднання  медицини  з  «коханою  косметологією»  та  ін...

1.10.06,  7.02  (телефоном)
Сонечко  моє!  Після  твоїх  вчорашніх  освідчень  в  коханні  мені  не  віриться,  що  ми  не  поєднаємо  долі.  Я  буду  все  робити,  щоб  це  сталося!  Іншого  шляху  і  мети  у  мене  просто  немає!

....А  потім  була  7,5-місячна  розлука...  І  зневіра...  І  необґрунтовані  звинувачення...  і  грубі  слова...  Згадати  хоча  б  це...

07.05.07.  13.45  (СМС)
"Что  делать,  когда  не  можешь  здесь  сидеть  из-за  одиночества,  окружающей  тупости,  паники,  где  не  чувствуешь  себя  женщиной,  а  ощущаешь  необходимость  своего  присутствия  как  любая  другая  вещь,  которая  должна  занимать  определенное  место  ы  выполнять  определенные  функции,  желательно,  нет,  скорее  обязательно,  молча.  Так  все  вокруг  глухое,  немое,  мертвое,  а  ты  ощущаешь,  что  в  тебе  осталось  чуть-чуть  жизни,  и  страхом  вернуться  туда,  где  не  будешь  иметь  возможности  удовлетворить  витальные  потребности,  а  значит  полноценнная  жизнь  души  тоже  разобъется  об  реалии  жизни  и  тоже  будет  теплится  чуть-чуть,  жизни,  которой  тоже  не  на  долго  хватит.  Никогда  не  думала,  что  я,  любящая  жизнь,  НЕ  БУДУ  ЗНАТЬ,  ЧТО  С  НЕЙ  СЕЙЧАС  ДЕЛАТЬ.  Я  сейчас  слабая,  чтобы  избавить  окружающих  от  своего  присутствия  навсегда.  Я  очень  всем  нужна  по  разным  причинам,  но  никто…"  (обірвалось!!!)

...Це  вже  крик  душі!!!  Щось  зламалося???  Що  спонукало  її  на  такі  визнання?  Телофоном:  «Спасибо!  Я  что-то  буду  предпринимать».  Він  не  договорив...  Рахунок  вичерпано....  І  Ось  нове  СМС!


07.05.07.  17.15
Я  не  прошу  что-то  предпринимать!  У  тебя  это  никогда  не  получится.  Я  это  сейчас  поняла  на  100%.  Гарантий  я  тебе  даю  –  О.  А  тебе  это  –  главное.  Посоветуй,  как  усп…(очевидно,  успішно  провернуть  щось,  адже…  БІДА)

Як  розуміти  таке?  Читай  далі...  

(19.05.07б  на  дачі)

    «Я  уподобляюсь  капле,  что  точит  гору,  муравью,  которій  съедает  тигра,  звезде,  освещающему  землю  рабу,  возводящему  пирамиды.  Я  буду  строить  дворец  –  камень  за  камнем.  Такие  слова,  как  «неудача,  бесполезно,  безнадежно,  невозможно,  не  могу,  отступаю»  никогда  не  сойдут  с  моих  уст.  Я  в  тебя  верю.  ЦЕЛУЮ.»  

Що  можна  було  сказти  на  цей  вибух  емоцій?  Слова  тут  безсилі.  Взяти  це  створіння  в  руки,  підняти  догори,  як  у  тому  «віщому»  сні,  і  закружляти  разом  у  неймовірно  високому,  ще  ніким  не  здійсненному  танці…  О,  як  хотілося,  щоб  це  все  сталося!  Щоб  казка  створила  чудо!
...І  як  хотілось  в  той  час  Обом    жити,  щоб  насолоджуватись  здійсненням  такого  нездійсненного,  романтичного  сну.  Але  Він  написав:

     «Ти  –  прелесть!  Безумство  –  стиль  твоей  жизни.  Но  еще  нужен  аналитический  ум.  Им  буду  я.  Зараз  у  нас  так  гарно.  Кличуть  зелений  ліс  і…  галявини.  І  хочеться  чути  з  милих  уст:  «мій  любий    КОГ…»,  

знаючи,  що  значить  це  для  Її  гарячої,  вразливої  натури.  У  небі  пролунав  розкотистий  гуркіт.  Наближалась  гроза.  Вітер  загойдував  спраглі  дерева,  які  так  стомились  від  спекотного  дня.  А  наступної    миті  –  дощ,  що  полоскав  нові  надії,  нові  сподівання,  нове  життя…

...Найважче  у  Його  житті  –  це  вихідні.  Не  знаєш,  де  себе  діти.  Тому,  мабуть,  і  трудоголіком  став.  Ось  і  сьогодні:  неділя,  всі  при  ділі,  а  Він  мається.  Прийшов  до  майстерні,  накинув  якісь  два  ескізи  а  потім  підсумовув  те,  що  впало  на  душу…  і  мобільний.  Додому  повернувся  пізно.  А  там  теж  саме:  сварки,  дискусії,  погрози.  Пішов  на  вулицю,  поковирятись  у  землі  (бо  ж  город!),  і  ось  знову  позивні…

А  ще  таке...

(З  телефонної  розмови  27.07.07,  5.30  (Ранку!!!)

-  ти  мені  можеш  допомогти  виплатити  кімнату  в  комунальній  квартирі?
-  нам  не  потрібна  комуналка.  Ми  будемо  жити  в  окремій  1-кімн.  квартирі.  Адже  кажуть,  що  з  милим  і  «рай  в  шалаше».
-  я  ж  сказала,  запам'ятай:  третій  раз  я  ніколи  і  ні  за  кого  не  піду!  А  ти  не  можеш  виконати  прохання  любимої  жінки?  Будь  ти  проклят,  тв...ь!

28.07.07,  6.27  (тел.)
...Від  того,  що  я  помру,  тобі  краще  не  стане:  прокляття  –  бумеранг,  спаси  себе,  зніми  прокляття.  З  днем  народження,  єдина.  Не  так  я  його  собі  уявляв.

28.07.07,  22.57  (тел.)
...Я  не  хотіла  говорити  погані  слова.  Мені  сьогодні.  як  ніколи,  сумно,  погано.  Чому  ти  інколи  мене  не  розумієш?  Часто  говорю  погане  від  злості,  але  рідко  це  роблю.  

...Наче  сто  діжок  laina  вилили  Йому  на  голову!  Заспокоїтись!  Де  там!  Яке  заспокоєння!  Хоча  б  якось  стримати  свої  ридання,  щоб  не  почули  сусіди!  Боже  мій,  і    це  є  та  жінка,  яку  Він  так  щиро  кохає  ось  уже  майже  8  років?!  Всі  почуття  перевернулись  у  Ньому  догори  дном…  Не  хотілось  ні  думати,  ні  говорити,  ні,  тим  більше,  спати…
Якось  дотяг  Він  себе  до  ранку,  а  коли  спробував  піднятись,  не  зміг,  бо  все  тіло  боліло,  наче  від  тривалої  косовиці  на  нестерпному  луговому  осонні.  Тримаючись  за  стінку,  якось  дочвалав  до  кухні,  де  лежав  градусник.  «Треба  поміряти  температуру»  –  подумав  Він.  Адже  вчора  у  35-градусну  спеку    випив  пів-пляшки  води  з  холодильника.  37,0  град.  за  Цельсієм.  Слава  Богу,  нічого  особливого,  та  тіло  продовжувало  нестерпно  боліти.  Так  і  пішов  на  роботу  –  розбитий,  спустошений,  –  ледве  переставляючи  ноги.  А  там  враз  помітили  переміну  в  завжди  веселому,  життєрадісному  Художникові.  Прийшлось  викласти  своє  горе  одній  із  співробітниць,  яка  завдяки  своєму  багатому  досвіду  у  «сімейній»  сфері  могла  дати  якусь  слушну  пораду.  А  та  крім  «тримайся  і  не  бери  дурного  в  голову»  нічого  путнього  не  порекомендувала.  Бо  що  тут  скажеш?  Вона,  очевидно,  й  сама  не  чекала  від  витриманої  і  завжди  підкреслено  ввічливої  жінки  такого  неприпустимого  випаду?  Але  ж  могла  бути  у  «спасительки»  і  інші  думки,  наприклад,  ураза  від  Нього,  бо  знала,  що  їхній  «службовий»  роман  тягнеться  довго.  «Треба  б  послухати  іншу  сторону»  –  на  всяк  випадок  подумала  вона…

...Було  б  зовсім  кепсько,  якби  давня  знайома,  колишня  співробітниця  рекламного  бюро  не  завітала  до  Нього  в  якихось  своїх  дріб’язкових  справах.  Прискіпливо  обстеживши  своїми  очима  Його  похмурий  вигляд,  вона  й  за  голову  схопилась.  І  першим  питанням  її  було  –  чи  не  захворів?  Прийшлось  викласти,  але  вже  не  в  таких  деталях,  як  вперше,  свою  проблему.  І  Лідія  Карпівна  –  так  звали  відвідувачку  –  дала  єдину,  та  на  її  погляд,  правильну  пораду  –  звернутись  до  баби  Олени,  яка  вміє  знімати  «порчу»,  в  тому  числі  родові  і  особисті  прокляття.  «Їдь  до  неї  негайно!"  –  наполегливо  завершила  вона  свою  консультативну  роботу.                                    
«Баба  Олена»  жила  в  селі  Оленівка  (вражений  художник  чомусь  подумав,  що  село  було  назване  в  її  честь,  і  вперше  пожалкував,  що  Він  не  цілитель),  що  неподалік  від  станції  Білки,  куди  «жертви  чорних  і  білих  магій»  добирались  електричкою,  а  далі  –  маршрутним  таксі  чи  просто  таксі,  які  справно  курсували  на  «магістралі  здоров’я»,  звісно  ж,  за  хорошу  «мзду».  Подруга  перенесла  Художника  зі  столиці  до  глибокої  «глибинки»  тією  ж  дорогою,  щоб  саме  тут  скинути  тягар  «прокльону»  своєї  чарівної  моделі,  яка  в  Його  очах  все  більше  поставала  в  образі  Баби-Яги.  «Це  вже  вдруге  моя  дорога  перетинається  з  траєкторією  цього  «неземного»  жіноцтва»  –  подумав  Він  і  рішуче,  як  не  в  перший  раз,  штовхнув  хвіртку,  що  вела  у  двір  свого  ескулапа.
На  подвір’ї  юрмилися  зо  два  десятка  таких  же  знедолених,  як  і  він:  одні  чекали  своєї  черги,  інші  приймали  непоказні  процедури,  а  треті,  щасливі  й  радісні  від  відчуття,  що  все  позаду,  спішили  на  маршрутку,  щоб  якомога  швидше  добратись  до  роботи  (бо  у  вихідні  дні  «професорка»  не  приймає)  з  благою  метою  –  усім  своїм  колегам  доказати    свій  «трудовий  ентузіазм»  і  спроможність  до  роботи  вже  цілком  здорової  людини.  Натхненний  таким  видовиськом,  Художник  став  у  чергу  за  чудодійною  процедурою  і  розгорнув  свіжу  газету,  щоб  якось  відволіктись  від  своїх  невеселих  дум.  Та  читати  не  прийшлося,  бо  з  хати  цілительки  виходили  один  за  одним  "ліковані"  і  шугали  у  садок  до  колодязя,  де  їм  пропонували  випити  цілий  літр  холодної  колодязної  води  і  через  деякий  час  буквально  «вирвати»  в  бетонований  жолобок,  наповнений  вщерть  блювотними  масами,  що  стікали  у  «комунальну  помийницю»,  що  парувала  нечистотами  посеред  городу.  Багатоголосий  безалкогольний  «рев»  з  покашлюванням  і  стогонами  стояв  у  «гефсімантському  саду»  знаменитої  цілительки!..
Споглядаючи  на  такий  шамансько-спорадчний  "процес  оздоровлення",    все  більше  і  більше  розмірковуючи  над  долею  отих  знедолених,  Художник  раптом  відчув  у  собі  таку  внутрішню  силу  і  невичерпні  адаптивні  ресурси  свого  організму,  що  ошелешений,  мов  Пилип  з  конопель,  вискочив  з  двору  "незадачливої"  цілительки  та  й  пішов  собі  геть...  назустріч  новим  колізіям  і  непередбачуваним  поворотам  невблаганноїдолі...
 
(А  що  було  далі,  читач  дізнається  після  того,  як  автор  наважиться  дописати  та  опублікувати  роман  у  віршах  та  прозі  під  банальною  назвою...  Ні,  в  нього  ще  немає  назви,  сюжету  і  маси  матеріалу.  Одне  лише  здається  певним  -  опус  повинен  бути  з  грифом  "для  службового  користування"  тільки  чоловічій  половині  нашого  прекрасного  цілого  під  назвою  "Він  і  Вона".  В  іншому  разі  нема  жодної  гарантії  для  подальшого  життя  і  творчості  нещасному  авторові.)    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521279
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 03.09.2014

Яка Вкраїна дівка мила!

[i]...тільки  б  не  постраждав  хто  з  вас
     як  убивця,  чи  злодій,  чи  злочинець,
     або  як  той,  хто  зазіхає  на  чуже...
                             [/i]
                                             (Біблія.  Від  Петра,  4,14-16)
                         
[b][b][i]Яка  Вкраїна  дівка  мила:
І  личко  біле,  й  гарний  стан!..
І  виростають  раптом  крила,
Стікають  заздрістю  вуста.

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Ну,  прямо  ясочка  якась!
І  вже  скипіла  кров  у  жилах,
І  вже  на  танках  скаче...  мразь*!

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Та  не  дістанеться  тобі!
Вона  свою  чималу    силу
Кувала    ревно  в  боротьбі…

Яка  Вкраїна  дівка  мила!
Та    вона  заміжжю**  уже...
...  Вже  люттю    кров  кипить  у  жилах.
Не  зазіхай,  кат,  на  чуже![/i][/b][/b]

31.08.014
________
*Свідомо  російське…
**За  ЄС  (:D  :D  :D)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520747
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.08.2014

ЗАЦЕЛУЮ ТЕБЯ*

П  а  р  о  д  і  й  н  о,      с  п  і  в  у  ч  е    

         [i]и  находяся  в  опьяненьи  ....
         [u]такой  зовущей  простотой[/u]....
         губами  пробовать  колени.....
         лаская  грудь  твою  рукой...

         от  пальчиков  на  стройной  ножке.....
         нежней  чем  в  песне  соловьи
         смывая  языком  дорожки....
         с  малышки....
                                                                   Ху!  Ого![/i]

[i][b]Зацелую  тебя,  детородную,
свою  плоть  утолю  я  голодную…
Как  же  так?..  без  тебя  я  все  маялся,
а  теперь  вдохновенно    играюся…

Ох,  какая  же  ты,  моя  сладкая!
Без  тебя  моя  жизнь  была  гадкая!
Когда  мне  почему-то  взгруснулося,
Моя  плоть  ненароком  проснулася….

И  теперь  я  тобой...  наслаждаюся  –  
Виртуальностью...  [i]  п[/i]лена  не  маюся:
Утолил  свою  плоть  я  голодную…
Рад,  что  встретил  тебя,  детородную![/i][/b]

10.08.2014
_______
*Даруйте    автору    деякі  "фізіологізми"
   та  мову  викладу.  Цьому  виною  є
   пародійний  стиль  твору  та
   "ху...  ого"    матеріалу...
   І  ще...  дещо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520220
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 29.08.2014

КОМИЗ ЖИТТЯ

       [i]Стихли  сурми,  тихо  день  спада
       З  небосхилу,  наче  лист  вербовий,
       Де  ти  є  –  єдина  жінка  та  –  
       З  життєдайним  вогнищем  Любові?*[/i]
                                           
                                                       [b][i]

Три  жінки  у  житті  є,
Яким  вклоняюсь  знов:
То  Віра  і  Надія,
А  ще  –  моя  Любов…  

Та  часто  так  буває  –
В  душі  –  немов  зима:
Самотність  серце  крає,
Бо  там  когось  нема!

Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Візьму  я  в  серце  Віру  –
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі    без  кохання,
Ні  дня  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Такий  комиз  життя![/i][/b]

27.08.2014
_________
*Слова  автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2014

В БЕЗОДНІ

[i][b]Я  знов    жорстоко  кинутий  в  безодню
Мечем  неправди  й  пристрастю  наруг…  
О,  де  ти,  вірний  і  далекий  друг?
Чому  мовчиш,  коли  –  у  преісподню?

Коли  –  не  плач,  а  безголосий  крик;
Коли    щомиті  –  підлості  і  зрада...
Коли  до  слова  відбира  язик?..
Чому  мовчиш,  коли    зі  мною…  правда?

О,  ця  жорстока,  ница  німота́!
О,  ця  солодка  покритка  –  свобода!
Чому  ночами  сниться  пісня  та́,
Якій  наймення  –  щастям  насолода?..

Рожевий  сон  і  сотні  тисяч  мрев  –  
За  всі  тортури!  –  нагорода  тиха…

…  А  там,  за  морем  –  безпорадний  рев…
Мовчання…    І  –  ґвалтованої  втіхи…[/b]
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 25.08.2014

ЗІ СВЯТОМ, ДРУЗІ

         [i]  Додня  Українського  прапора[/i]

[b][i]Сьогодні,  друзі,  знову  свято…
Й  парад  військовий,  як  колись…
Хоч  Сходом  ратують  хлоп’ята,
Калини  соки  пролились…

На  стяг  Вкраїни  кров  пролита  –
В  жаркому  варимось  котлі!
Та  купину  не  опалити  –
Не  віддамо  і  п’ядь  землі!

У  цю  лиху  для  нас  годину
Всім  побажаємо  добра!
Ми  скоро  проженем  скотину,
Що  породила  чорна  гра!

Тож,  співвітчизники,  зі  Святом!
Хоч  свято  те  цей  раз  в  імлі…
Та    “буде  син  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі”![/i]
[/b]
24.08.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2014

ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА

       [i]    «Вхождение  российской  колонны  [с  гуманитарным  грузом]  
     на    территорию  Украины  без  разрешения  украинских  властей
     и  без  сопровождения  груза  представителями  международных    
     организаций  -  это  грубейшее  нарушение  со  стороны  России  
     всех  мыслимых  норм  международного  права  относительно  
     определения  суверенитета  и  территориальной  целостности  
     державы»,  -  заявил  блогер  Дмитрий  Тымчук*[/i]

[b][i]Не  ждіть  від  косолапого  добра,
Бо  він  пухнастим  є  лише  із  зовні.
В  душі  ж  –  лиш  те,  чого  іще  не  вкрав,
То  що  ж  за  “прок”  із  нього,  окрім  вовни?!

Він  ще  не  всіх,  напевно,  обібрав:
Залізе  ще,  дивись,  і  в  вашу  хату…
Іще  наробить  він  немало  справ,
Щоб  натравити  підло  брат  на  брата!

Не  райте  ж  косолапого  прощать,
Бо  звір  не  подобрішає  із  роду…
Є  лиш  одне:  капкан  або…  праща!!!
Усьому  люду  чесному  в  угоду…

22.08.2014[/i][/b]
_________
*http://glavcom.ua/news/228506.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518905
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.08.2014

НЕБЕСНА ФЕЄРІЯ

[youtube]http://youtu.be/TqPjE4u3-JQ[/youtube]
[i]Мені  дав  Бог  
поглянути  на  тебе,
і  враз    старе...  
пішло  у  шкереберть...
Де  ми  пливли,  
там  гоготало  небо...
А  ми  крильми    
торкалися  небес.

І  музика  за  хмарами  
так  довго  нам  звучала,
відтак  з  розгону
упадала  в  сон...
Немов  в  п'янку,
з  настоєм  трав  піалу...
В  душі  дзвенів
сріблястий  камертон...

І  хмари    враз
розвіювались…  
Завше
відтоді  пломінь    
серце  попелить  …
Благим  думкам  
нічого  не  сказавши,
Так  захотілось…
                 жити!
                         жити!
                                 жить!!![/i]

22.08.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2014

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.08.2014

В ТОБІ, ВИНО, ВСЯ ВЛАДА

                                                                   [i]NNnn
[/i]
[b][i]Що  я,  бокал?..  Лише  кришталь  і  спрага,
Пустий,  холодний,  одинокий  звук.
Та  повен  я  бажання...  і  наснаги
Відчути  рай  –  вина  закличний  гук!

І  ось  тебе...  повільно...    поглинаю:
Так  свято...  з  дзвоном...  десь  із  висоти
Повни́ш  мене...  від  денця...  і  до  краю...
І  вже  ущерть...  по  самі  вінця  –  Ти!  

І  вже  в  мені...  ти  граєш  кольорами,
Тамуючи  і  спраглість,  і  жагу,
І  вже  немає  святості  між  нами  –  
Помножуєш...  бажання  на  снагу!

...Хай  я  –  бокал!  З  тобою  ж  я  –  не  спрага,
І  не  мінорний,  одинокий  звук  –  
Симфонія  і  здійснення,  і  прагнень,
І  дотик...  ніжних  губ,  ланіт  і  рук...

Чарівність  я  твою  не  розплескаю,
Аби,  вакханко*,  в  герці  шаленіть!
Я  донесу  її...  до  неземного  раю,
Де  нас  з'єднає  сластолюбна  мить...

І  буде  там  блаженство...  і  відрада:
І  хміль  вина...  й  бокалів  блиск  і  звук...
Хай  я  –  бокал,  в  тобі  ж,  вино,  –  вся  влада,
Бо  ти  в  мені...  римуєш  серця  стук![/i][/b]

17.08.14
__________
*В  грецькій  міфології  Вакх  –  Бог  вина;
«вакханка»  —  жінка,  нестримна  у  
 проявах  своєї  пристрасті.  

На  світлині:  Никанор  Тютрюмов,  "Отдых  вакханки".  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 17.08.2014

ДЕНЬ І НІЧ

[b][i]Як  гарно,  Боже,  що  є  ніч,
де  можна  дню  закрити  очі,
і  все  на  мить  тікає  пріч…
Ах!  Як  люблю  я  темні  ночі!

Та  не  втекти  від  літніх  днин,
Від  повсякдення  сьогодення,
Його  жахних  –  не  раз  –  хвилин
невідворотного  будення…

Бо  лиш  удень  кується  ніч  –
щаслива  ніч  чи  одинока…
Нехай  жахне  тікає  пріч,
Хай  запанує  мир  і  спокій![/i][/b]

16.08.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2014

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014

Ніжні паростки любові

[b][i]Знов  лютуєш,  люба?..  І  чого...
Так  кумедно  надуваєш    губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2014

СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ

               "Світ  ловив  мене,  та  не  впіймав"-
                 Сказав  Сковорода,  обнявши  глобус.
                 "Біжи  за  мною,  не  лови  ти  ґав"-  
                 Сказала  ти,  спішучи  на  автобус...
               
                 Біжимо  разом  вже  десятки  літ
                 По  ниві,  де  квітують  рясно  квіти.
                 Нехай  не  він  нас  -  ми  впіймаєм  світ,
                 Що  нам  в  дорозі  зореносно  світить.  

                 10.08.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2014

СОНЕТИ ХАЙ В ДУШІ ТВОЇЙ ЗВУЧАТЬ

   
       [i]  Тані  Криленко  в  день  Народження[/i]
                                                         
[b][i]Сонети  хай    в  душі  твоїй  звучать,
Пісні  твої  розбризкують  куплети...
Тебе  хай  славлять  клубники-поети,
Журби  мотиви  в  віршах  хай  мовчать!

І  хай  ще  много-много  щасних  літ
Співучий  жайвір  в  твоїм  небі  в'ється,
А  юне  серце  радістю  займеться
За  осяйний  і  неповторий  світ.

…Іще  я,  імениннице,  бажаю
(Коли  я  тебе  тайно  споглядаю).
Залишитись  красивою,  як  є,

На  радість  всіх  нас,  клубників-поетів.
Бо  радується  серденько  й  моє,
І  хочеться  писать  тобі  сонети…

10.08.14[/i]
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516644
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.08.2014

ПІСОК І ВІТЕР

[b][i]Піски,  бархани,  дюни  невсипущі:  
То  там,  то  тут  –  ганяють  їх  вітри…
Схоронять  їх  від  вітрової  гри
Лиш  трави  вперті,  висохлі,  колючі.

Та  грають  людством  долі  невгавущі
Попри  жадань,  гармонії  попри:
Пісок  сипучий  юної  пори
Лопатить  вічність  –  сила  невмируща!  

І  прийде  мить,  коли  піщана  падь
(Розтрушуй  час,  а  чи  ретельно  гладь!)
Сховає  й  світлі,  й  темні  дні  у  морок…    

Й  не  спинять  ні  нектари,  ні  меди,
Мистецька  гра  акторів  і  акторок
Приречених  побути  і  піти.[/i]
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516378
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 08.08.2014

ОРІЯНОЧКА

                                     [b]  [i]NNnn

Не  затишно,  не  затишно
В  моєму  курені,
Не  затишно,  не  затишно
Від  дум  тяжких  мені.

То  вітряно,  то  морозно,
І  не  вщухає  сніг.
В  душі  вечірні  мороки
Кладуть  свій  сум  до  ніг.

А  в  серці  пусто  й  гулко,
Хоч  закричи:  "Ау-у!".
І  відгукнеться  лунко:
"Ау-у!..  Ау-у!..  Ау-у!.."

Та  ось  з'вилась  зіронька,
Вечірняя  зоря
І  засвітила  віроньку
В  душі  моїй  здаля.

За  нею  друга,  третя,
Четверта,  п'ята  вряд...
І  вже  вирує  в  небі
Святковий  зорепад.

А  там,  в  небесній  далі
Готують  свій  наряд
Синкліти*  й  стихіалі*
З  невтілених  монад.

І  стало  раптом  затишно
В  моєму  курені    
Чарівні  струни  в  закутках
Заспівують  пісні!..

Та  зірка  –  оріяночка,
Що  Ладою  зовуть.
Вона  неначе  лялечка,
Вона  і  там,  і  тут.

І  в  серці,  і  в  уяві
Сьогодні  й  на  віки,
У  княжеській  поставі
І  в  помасі  руки.

...О  Боже!  Дай  нам  жити!
Дай  нам  любить,  творить!
Нехай  у  нас  щомиті
Зоря-душа  горить!

І  хай  зігріє    пломінь
Усе  навколо  нас,
Хай  життєдайний  промінь
Засвітить  в  нас  Парнас!

Хай  плине  час  рікою!
Хай  множаться  діла!
Cпасибі,  зірко  мóя,
За  те,  що  ти  дала…

Дала  натхнення  й  силу,
І  Віру  в  дану  мить,
Що  світ  навколо  милий,
Що  варто  в  світі  жить.[/i]
[/b]

30.12.1995  
_________
*Міріади  невтілених  душ  –  монад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.08.2014

ЩАСТЯ… БЕЗ ЩАСТЯ

[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=_h_98esWyEY[/youtube]
Щастя*,  кажуть,  мало  щастя
Мати  ідола  совків...
Але  сталося  "нещастя"  -
Ідол...  в  небо  полетів.

Як  тепер  вам  жить,  миряни,
Без  такого  ось...  попа?..
Може,  взять  вам  інший  пряник  -
Брошку  Путлера  "пока"?

Бо  ж...  нема  без  того  щастя  
Тим,  хто  вірить  в  фетишизм...

...Та  покиньте  місто  Щастя,
Хто  сповідує  рашизм!

05.08.2014
_________
*Місто  в  Луганській  області.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515754
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 05.08.2014

ШЛЯХ ВАЖКИЙ І ПЛІДНИЙ*= ©©

                                       [b][i]Віталію  Назаруку

Шлях  важкий,  та  плідний
Ти  пройшов,  мій  друже…
Вів  себе  ти  гідно  
Та  й  не  сумував  дуже.
Хоч  ще  мало  знаю,
Та  горджусь  тобою:
З  літ  вершини  видно
Те,  що  звем  судьбою.
Та  тобі  я  зичу
Вниз  не  оглядатись!
Є  чого  ще  жити,
Є  в  чому  й  кохатись.  

Приспів:

Будемо  жити  –  будемо  пити,
Будем  здорові  –  будем  любити.
Будем  любити  –  будем  писати,
Щоби  серденько  нам  не  приспати.
Якщо  не  ниє  –  хай  воно  піє    
Словом  хай  щирим  душу  зігріє!

Слово  твоє  гідне
В  ґрунті  проросте:
Шлях  твій  є  побідним
Й  діло  непросте!
Біжимо  ми  разом  
Вже  немало    літ
Нивою,  де  рясно  
Нам    квітує  цвіт.
Нехай  і  не  він  нас**  –
Ми  впіймаєм  світ,
Той,  що  сонце  виніс
Нам  посеред  віт.  

5.08.14[/i][/b]
_____
*Сьогодні  відмічає  свій  черговий  ДНР
   наш  славний  Віталій  Назарук.  Йому
   моє  слово  і  ваші  поздоровлення!
**Йдеться  про  відомий  вираз-епітафію
     Григорія  Сковороди  "Світ  ловив  мене,
   та  не  впіймав".
 
   На  моїй  світлині  часточка  Волинського
   краю  (неподалік  від  м.  Луцька),  який
   дарував  життя  нашому  іменникові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515575
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2014

НЕ ТЛІЙ ЛАМПАДНО

                                                               [b][i]  NNnn[/i][/b]

             [i]В  эту  ночь  я  буду  лампадой
             В  нежных  твоих  руках…
             Не  разбей,  не  дыши,  не  падай
             На  каменных  ступенях…

             …Я  буду  пылать  иконней  –
             Не  ты  ли  меня  зажег?
                                         [b]  М.  Волошин

Не  тлій  ти  мені  лампадно  –
Іконно  у  серці  палай!
Не  я  там,  на  сходах  падав,
А  ти  там  зі  мною  пила

Нектар  запізнілих  весен,
Отруту  сумуючих  зим...
О,  як  без  сталевих  весел
Пливти  за  маршрутом  твоїм?

І  як  осягнути  мозком
Нестримність  твоїх  орбіт,
Як  зрозуміти  –  бозна  –  
Бурхливість  твоїх  планід,

Де  люто  ревуть  буревії,
Й  вирує  стобальний  шторм,
Тремтять  діамантами  вії
Від  твоїх  неосяжних  норм!

І  враз  замовка  моє  серце
Від  здобутків  любові  й  втрат.
...Надривно  виспівує  скерцо
Під  скрипіння  до  раю  врат![/b]
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2014

РЯТІВНІ ПРИТЧІ. ТРИПТИХ = ©©

                                                           [b]  [i]NNnn[/i][/b]
                 [i]Людина  народжується  не  тоді,  
                 коли  з'являється  на  світ  –
                 коли  віднаходить  свою  систему  
                 координат  у  цьому  світі…  
                                                                       Ол.  Удайко[/i]

[b]1.  Зеленка
[/b]
Буває  так,  що  дитині  хочеться  розваги,  екстриму…
Вона    бере  самокат,  стрибає  на  одній  нозі,
Опираючись  нею  об  асфальтову  дорогу  
І  їде…  І  їй  здається,  що  швидшого,  комфортнішого  
Транспорту  у  світі  не  існує…  Летить,  не  бачачи
Дороги  перед  собою…  Та…  Ой,  оказія  –
Падіння,  рана,  біль,  плач…  Мабуть,  більшого
Болю  в  житті  наче  й  не  трапляється…  Тут  
Несподівано,  але  вчасно  на  допомогу  
Приходить…    Зеленка  –  
Проста  і  доступна  речовина  –
Барвник  –  діамантовий  зелений!
Умочив  квачика,  змастив  ранку  –
І  знову  –  на  залізного  коня…
Здавалося  б…  дріб’язок,    
А  яка    у  ньому  сила!
ЗЕЛЕНКА…

[b]2.  Нашатир[/b]

Буває,  що  вже  доросла  людина  ненароком…
Впадає  в  паморок…  Від  неочікуваної  події…
Смерть  близьких…  Переляк…  Нарешті…
Несподівана…  нерозділена…  любов…
Страх…  розпач…безнадія…світ  немилий…
Сидиш  на  якійсь  проміжній  станції  життя
І  чекаєш,  коли  настане…    очікувана  смерть.
Та  ось  “неочікувана  “  людина  підходить,
Справляється  про  твій  стан  і  виймає
З  сумочки…  нашатирний  спирт…  
Звичайнісінький  гідроксид  амонію.
Одна-дві  інтенсивні  "затяжки"  і…
О  Боже!  Паморок  проходить…
Знову  живеш…    Радієш…
Немов  нічого  й  не  було…
Тверезість,  ясність  розуму
…І  перспектив!
НАШАТИР…

[b]3.  Ґумка[/b]

Все  буває  в  дорослому  житті…  Таке  інколи  наробиш,
Що  й  собака  не  перескочить…    Таке,  що…
Ні  людям,  ні  собі…  Прикро…  Бридко…
На  душі,  в  серці…  Бр…А  мозок?  Той,  клятий,
Інколи  так  розгуляється,  що…
Хоч  в  “дурку”…    Галопіридол!    
Електрошок!  ..  Гамівна  сорочка!..
Та  трапляється  раптом…    людина…
Проста-простісінька,  як  правда…
Дає  тобі  саме  те,  що  треба…  
Засіб  від  всіх  негараздів…
Витираєш    все  із  пам’яті…  
Немов  застарілий  файл.
Немов  пляму  бруду…
І  знову  живеш!  
Радієш!
Твориш...
ҐУМКА…

31.07.14
_____________
*Примітка:  *З  днем  народження,  NNnn!
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514801
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.08.2014

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

                       [b]  [i]NNnn  [/i]  [/b]

Ти  спиш  –  мов  дитиночка:
Губами  прицмокуєш,
І  вогка  ще  спиночка,
Мов  в  купіль  умочена.

У  снах  посміхаєшся
Картинам  із  юності...
Мені  ж  позіхається  –
Чи  стане  ще  мужності?

І  йду  я  до  ванної
Із  думами  скромними  –
Уславить  осанною
Жагу  твою  стомлену...

Та  знов  повертаюся
У  тепле  ще  ложе  я  –
Без  тебе  я  маюся,
Без  тебе  не  можу  я...

31.07.2014

________
*Назва  та  ж,  та...  не  баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2014

Яка в кохань безкрая сила!

                                         [b]  [i]NNnn

Яка  в  кохань  безкрая  сила!  –  
Долає  версти  раз  у  раз,
Неначе  чайка  білокрила,
Летить  сюди  в  липневий  час.  

І  ось  вона  вже  знову  поряд  –  
Така  далека  і...  близька,
Немов  ласкава  хвиля  з  моря,
Немов  простірності  ріка.

Над  нами  в  небі  чайка  квилить,
Несе  неспокій...  і  любов,
А  серце  дум  лоскоче  хвилю,
В  далекій  юності  немов...

30.07.2014[/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2014

"ГІБРИДНА" ВІЙНА

[b][i]Кажуть,  проти  нас  ведуть  війну  гібридну.
В  терміні  –  воєнний,  потаємний  смисл…
Та  гібридність    й  для  нон-профі  очевидна:
Не́долюди  в  Україну  подались!

Це,  відомо,  суміш    мері*  із  ведмедем,
З  мавпою  зеленою  чи  шимпанзе,
Клишоногий  лазить  в  вулики  із  медом,
А  примат  і  в  душу  вашу  заповзе.

Це  гібрид  підступності,  брехні  і  зради,
Ницості,  жорстокості...  May  be…
А  які  ж  ознаки  у  царя-тирана
Що  й  від  кого  він  успадкував  собі?  

Ленін,  Сталін,  Гітлер,  Мусоліні,
Франко,  Пот**,    Кадафі,  Асад  і  Хусейн  –  
Всі  в  геномі  Путіна!..  Всі  винні!
Та  найбільш  за  всіх  –  "кармічний"  Кім  Ір  Сен!    

Як  тепер  Мутанту  шкоди  не  робити,
Як  зідрать  з  лиця  присталу  кличку  Dieb***?
Вже  від  нього  помирають  наші  діти:
Падають  волошками  у  стиглий  хліб…

Ти,  зеброїд****,  цеападус****,  ненажера,
Виnлoдoк  мутантів-марсіан!
Вже  у  Леті  та  страшна,  жорстока  ера,
Де  палили  вчених  і  мирян…  

То  ж,  ката́бу****,    рафінований  гібриде,
Підтумок****  лукавий    Сатани,
Забирайся,  згинь  з  очей,  бандите,
Поки  не  "здонбасили"*****  штани!..[/i]
[/b]
9.07.14
______________
*Одно  із  племен,  яке  є  в  основі  сучасної  РФ.
**Пол  Пот  –  диктатор  Камбоджі.
***Ein  Dieb  (нім.)  -  злодій.
****Різновидності  гібридів.
*****Подібно  терміну-неологізму,  що  породила
                 Кримська  “ювелірна”  інтервенція  РФ,  –  
                 "скримздити",  пропоную  й  цей  неологізм:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510588

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514169
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.07.2014

SPE SALVI*

                                                       [i]НАДЕЖДЕ  М**.

             Когда  все  дороги  заходят  в  тупик,  
             когда  разрушены  все  иллюзии,  когда  
             ни  один  луч  не  блеснет  на  горизонте,
             и  тогда  в  глубине  души  каждого  человека  
             остается  проблеск...  Надежды.

                                       Делия  Стейнберг  Гусман[/i]

[b][i]Однажды  утром  вдруг  ко  мне  явилась,–
Как  бы  со  странствий  дальних  воротилась,–
Звезда  Надежд...  Певец  ее  мятежный
Ее  так  долго  ждал.  
И  голос  нежный
Умолкшей  Музы  жаждой  слова  изнывал  –  
Перо  поэта  как-то  притупилось.

…Теперь  я  сызнова  живу,  радея
Живительному  пульсу  перемен...
О  Боже  мой!  Скажи  мне,  где  я?
Неужто  ты,  моя  о...  чудо-фея,
Раздвинула  простор,  теснину  стен,
Где  ярким  заревом  пылает  новый  День?

В  тот  День  мне  стоило  родиться  вновь!
Очистив  душу  от  тоски  и  скверны,
Избавившись  влекущих  вспять  оков,
Избрать  себе  тот  путь  едино-верный,
Чтоб  след  поэта,  труд  его  –  хотя  бы  в  меру  –
Сберечь  средь  нег,  мгновений  и  веков...[/i]
 [/b][/b][/i]
28.07.2014
_________
*Spe  Salvi  (лат.)  –  Спасены  в  надежде.  Вторая  
из  энциклик  (первая  -  спасение  в  Любови)  
Папы  Бенедикта  XVI.  Понятие  взято  из  Библии:  
«Ибо  мы  спасены  в  надежде.  Надежда  же,  когда  
видит,  не  есть  надежда;  ибо  если  кто  видит,  то  
чего  ему  и  надеяться?  Но  когда  надеемся  того,  
чего  не  видим,  тогда  ожидаем  в  терпении.»  
(Рим.  8:24).
**У  цьому  місяці  відсвяткувала  свій  день  
народження  (ДНр)  одна  із  поеток  нашого  
клубу  -  НАДЕЖНА  М.  Хто  не  вгавив,  той  
поздоровив  вчасно.  Я  вгавив,  та  після  ДНр  -  
можна,  хоч  цілий  рік!  Відтак  -  їй  моя  присвята!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2014

В СУЗР'Ї ЛЕВА

                                                 [b][i]NNnn[/i][/b]

       [i]Бо  знаю  я,  у  те  я  твердо  вірю:
       Як  ми  земний  звікуємо  свій  вік,
       Полину  я  в  ясне  сузір’я  Ліри,
       А  ти  помчиш  у  протилежний  бік.[/i]                                              
                                     [b][i]Дмитро  Паламарчук          

Згоріло...  Все....  Вже  сум  бентежить  груди.
І  серце  ячить...  І  клекоче  біль...
«Тебе  нема,  і,  певно,  вже  не  буде»  –    
Луна  жорстока  правда  із  відтіль,

Де  квітне  спокій,  тиша  кришталева...
Там  ми  земний  завершуємо  біг:
Свій  шлях  закінчу  я  в  сузір'ї  Лева,
А  ти  помчиш  у  Овеновий  бік.

І  саме  там,  в  космічному  осонні,  –  
Не  в  віковічно-цвинтарній  імлі,  –  
Знайду  тебе  живу...  святу...  іконну,
Яку  кохав  і  пестив  на  землі.[/i][/b]

[i]25.09.08  -  25.07.14[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2014

ЛЮБОВ МОЯ

       [i]Что  сладостней  и  горестней  любви,
       Cпокойней  и  мучительней  разлуки?..
       И  радость  и  печаль  благослови,
       Все  искусы  таинственной  науки!
                                                       [b]Ибн  Кузман[/b]
       
       Де  ти  зараз,  що  з  тобою?  
       Заблукала,  рідна,  де?
       Серце  рветься  вже  до  бою  –  
       за  величне…  і  святе![/i]
                             [b][i]Ол.  Удайко                            

Я  славлю  ту  благословенну  мить,
Коли  зустрів,  відчув  тебе  я  вперше:
Вогненними  очима  променить
Жага  до  дій,  жертовності    і  звершень.

В  моїх  словах  вбачала  ти  туман,
Коли  я  присягався  на  кохання…
Хто  любить  –  не  сповідує  обман:
В  любові  сенс  життя,  а  не  в  обмані.

Любов  моя!  Мені  ти  не    клялась,
Не  зарікалась,  не  давала  слова.
Тобі  прощати  нічого…  й  не  час,
Не  варт  й  мені  просить  прощення  знову.

Блюзнірствуй  же,  свавілля,  лихослов,
І  зводь  з  ума,  і  насилай  нещастя!!!
Випробування  витрима  любов  –
До  болю!    Від  розлуки!  До  причастя!

Любов  моя!  Про  гіркоту  розлук
Не  споминай!  Будь  ніжною  зі  мною!
Від  уст  твоїх,  очей,  ланіт  і  рук
Хай  буде  тепло  й  лютою  зимою!..

Ти  добра,  чуйна  і  не  терпиш  зла,
Оазис  мій,  криниця  невичерпна!
Тебе  не  тішить  –  плавать  без  весла,
Не  прославляти  –  каятись  до  смерті.
 
Любов  моя!  На  тебе  без  надій
Свої  я  покладаю  сподівання…
Покличеш  же  –  життя  і  спокій  свій
Віддам  тобі!  До  краю!  Без  вагання![/i]
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2014

В МОЇЙ ТВОЯ РУКА*

                                           [b][i]NNnn

Я  дивний  світ  пізнав  з  тобою  –  **
Дух  вічності  і  ліпоти!
І  стала  мрія  голубою,  
Як  тільки  появилась  ти.

І  небосхил  піднісся  вище,
Пісні  стинали  з  серця  бруд...
Воркують  голуби  у  висі:
Люби!  
               Твори!  
                               Лелій!
                                               І  –  будь!

Мені  не  хочеться  в  минуле  –
Майбутнє  бачу  не  в  імлі:
Бездомним    був...  Та  вже  забулось.
Мій  дім  –  і  в  небі,  й  на  землі!

Ясу  освяченого  неба
У  плесі  висвітить  ріка…
Та  в  небі  раю  вже  не  треба  –
Була  б  в  моїй...  твоя  рука.

21.07.  2014[/i][/b]
 _______
*На  замовлення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
**Переклад  власного  вірша:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429088

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2014

О ТИ, МОЯ ЛЕЛЕКО

                   [i]І  ти  мені  не  ти...  І  я  -  не  ліпша...
                   Скриплять  слова  оскомою  "чужі".
                                                           [b]Оленка  Зелена

Знайоме…  Все...  До  цяточки...  До  болю*.
Пройшли  разом,  та  –  не  одні  світи.
Ніхто  не  винен.  ..  Не  святі…  Обоє:
І  "я  -  не  я"  і  "ти  мені  не  ти!"

Та  від  журби  –  лише  одна  дорога,
Яка  привести  може  врешті  в  рай…
Не  заважай  іти,  моя  пересторого!
Не  край  душі  моєї!  Тугу  –  край!

І  хоч  іти  по  ній  бува  нелегко:
Старі  вериги  знать  дають  своє,
Тяжкі  ланці  –  о  ти,  моя  лелеко,  –
Впиваються  у  серденько  твоє...

Хай  ціль  оця  наразі  й  недосяжна,  
Та  не  вертай  з  шляху  на  манівці:
Є  Cонце  –  зірка,  певно,  вельми  важна,
В  її  промінні  плавляться  ланці...

Можливо,  й  Місяць**  у  пригоді  стане,
Покаже  Сонцю**  всю  таємну  суть...
І  рай  небесний  на  землі  настане,
Щасливі  пари  квіти  принесуть!...

…Й  настане  день,  коли  між  ними  діти,  
Як  солов'ята,  будуть  щебетать...

І  прийде  мить,  що  нікуди  їм  дітись:  
Така  судьба…  Такий  у  неї  тать…

18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2014

ХРЕЩЕННЯ СЕРЦЯ

         [i]  [b]NNnn[/b]
                                 
                                   Скрещенья  рук,  скрещенья  ног,
Судьбы  скрещенья.
                                                                 
                                                         [b]Борис  Пастернак[/b][/i]

[youtube]http://youtu.be/LDTnAsfSnxY[/youtube]
[i][i][b]    
Сплетіння  рук,
сплетіння  ніг,
сплетіння  душ  –  
хреще́ння  серця...
Мій  плач  –  не  звук,
страждань  поріг,
не  шепіт  
"клуш"  –  
надривне  скерцо.

Ти  –  там,  я  –  тут:
мій  плач  –  твій  сміх...
і  ніг,  і  рук  
 в  чаду  сплетіння…  
В’язання  пут:
мій  сум  –  твій  гріх,
долання  
мук,
чуття  боріння...

Не  остуди
тепло  долонь
і  ніжність    рук,  
не  мисли  зради.
Вернись  сюди,  
не  охолонь!..  
Тут  серця  
стук!  
І  сум,  і  радість..[/b].[/i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511837
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2014

НА СМЕРТЬ ВАЛЕРІЇ НОВОДВОРСЬКОЇ

[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=UwBh0jsYXY0[/youtube]

             Сьогодні  впав  останній  форпост  демократії  в  Росії.  
             Померла  Валерія  Новодворська  -  правозахисник,
             дисидент,  соратник  академіка  Сахарова  та  Олени
             Бонер...  Гарна  людина,  Велике  Серце  Росії...
             Путлер  не  може  здонбасити  Донбас,  зноворосіїти
             Новоросію,  з'окраїнити  Україну.  Відтак  Великий  
             Кормчий  повернув  свою  злобу  проти  власного  народу;
             першою  жертвою  пала  Валерія  Новодворська...  
             Існує  версія  про  отруєння  правозахисниці!  Так  ось:
             НЕ  ЧЕКАЙТЕ    РОЗСЛІДУВАННЯ!  Його  не  буде  доти,
             доки  при  владі  останній  вupoдок  Росії  Адольф  Путлер!
                             З  нею  нам  було  в  Україні  краще.  Переконаєтесь  
           у  цьому,  прослухавши  наведену  тут  одну  з  останніх  її  
           промов...            
           
Вічна  пам'ять  Валерії...


[i][b]Війну  в  своїй  Імперії...
Почав  вести    Адольф
І  перший  чіп*  –  Валерія...
Немов  це  гра  у  гольф!

Адольф  ще  любить  грати,
Як  кажуть,  у  футбол!
Противника  за  грати  –
І  забиває  гол...

Ми  гарно  йому  зичимо
Здолати  океан...
В  Донбасі  "ГРАД"  позичимо,
Заграти  щоб  пеан:

Повернення  з  Бразилії
Відзначимо  як  слід  –
Хай  буде  "цар  в  екзилі"
Чи  метеор-болід...

Давно  вже  плаче  небо
По  "праведній"  душі  –
Таких  нам  тут  не  треба:
Свободу  не  души!

Такі  ось  "ораторії",
Такі  рулади  доль.
Окіп**  –  та  територія,
Яку  ще  осягне  Адольф.  [/b][/i]

13.07.14  
_______
*чіп  -  точний  удар  на  коротку  відстань  
   та  вибивання  м’яча  з  піску  у  гольфі.
**Окіп  -  єврейське  кладовище.  

       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511031
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.07.2014

УКРАЇНУ НЕ З'ОКРАЇНИТЬ

                   Путлеру  з  надією  на:  ПТН  →  ПНХ...

Анге́ла  Меркель    дещо  «карлсонула»*.
По  тому  був  фатальний    сон-пристиж,
і  Путін  «зкримздив»  гори  та  аули,  
та  ось  біда  –  «здонбасить»  все  не  встиг.

А  зараз  Меркель  просить  Порошенка
на  Сході  вмить  ООС  призупинить,
щоб  Україну  дать  царю  «зкришендить»:
навіщo  тут  Руси**  подібна  “прить”!

Гляди,  іще  Ангела  й  Герхрд  Шрьодер
напнуть  “хохла”  на  газовий  копил***!
Не  раз  Вкраїну  Герхард  перепро́дав  –  
з  сатрапом  той  "столичну"  вкупі  пив.

А  ціль  одна:  Вкраїну  «з'окраїнить»****,
щоб  на  погості  в  Раші  “задружить”…
Та  три́зуб  наш  і  стяг  наш  жовто-синій
примусять  їх  життями  дорожить!

Вкраїна  ж  бо  →  форпост  для  українців
/про  о́кіл  Раші  марить  хай  здаля́
останній  цар  зніздовиська  ординців/,
окраяна  нам  Господом  земля!

07.07.2014  -  8.12.2021
________
*  неологізм    запозичено  мною  у  А.  Kar-Te;  
**не  плутати  з  Росією,  чиї  назва  та    історія  
     зухвало    «зкримзджені»    у  Руси-Украини  
     Петром  І;  
***йдеться  про  південний  і  північний  потоки  
     газу  в  Європу;
****від  слова  “окраина”  (Росії),  яке  вперто  
     побутує    в  масмедіях  РФ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2014

ЩО ТАМ ЗІ СХОДУ ДЕБІЛІЄ?

       Відійшов  у  вічність  патріарх
       Київський  і  всея  України  Володимир.
       Земля  йому  пухом!  Парафіяни  ждуть
       нового  настоятеля  УПЦ  МП.  І  думають...
       Є  над  чим...    Щоб  не  схибити  ще  раз...

Що  там  зі  сходу  дебіліє
І...  ароматом  так  несе?..
То  меря  прагнення  леліє
З  собою  в  пекло  взяти  все...

Щоб  всім,  мовляв,  було  –  як  треба,
Щоб  всі  мовчали:  ні-ні-ні...
Щоб  дуб  морений  –  аж  до  неба,
Щоб  Божий  світ  –  лиш  у  вікні,

Що  пастві  прочинив  "намісник"
Святого  Бога  на  землі
Кирило  –  вupoдoк-зловмисник,
Що  сіє  зло  в  кадильній  млі...

Це  той,  що  зброю  освящає,
Щоб  йшов  на  брата  з  нею  брат,
Що  Бога  в  серці  вже  не  має
Й  свободу  мріє  відібрать.

Це  той,  що  р'яно  захищає
Гнилий  і  дикий  панславізм...
Та  кожен  з  жахом  хай  згадає
Той,  що  тортурив,  комунізм!

І  хай  гадають  християни,
У  котру  церкву  їм  іти.
О  УПЦ-парафіяни,
Зніміть  Кирилові  хрести!

Свободу  совісті  недаром
Дає  вам  Основний  Закон*:
Розстаньтесь  з  "братовим"  базаром  –  
Нема  сумлінню  перепон!

09.07.2014
______
*Конституція  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510244
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2014

КУПАЛЬСЬКА НІЧ

                                                             Святу  Івана  Купали

Сьогодні  Україна  святкує  день  Івана  Купали  -  
традиційне  свято  слов'янських  та  неслов'янських  
народів  Європи.  Всі  ми  йдемо  в  ліс  шукати  квіт  
папороті...  Хай  ця  акція  стане  для  нас    
             СИМВОЛОМ  МИРУ  І  ЗЛАГОДИ  
                                             в  Україні...  
символом  єднання  всіх  народів,  які  населяють  
нашу  славну  Батьківщину.  Ну  а  тим,  хто  прийшов  
сюди  не  з  добром,  нехай  Купальська  Ніч  буде  
останню  на  нашій  багатостраждальній  землі!

Давайте  привітаємо  зі  святом
членів-доброзичливців    
і  гостей  нашого  клубу!

СЛАВА  ЄДИНІЙ  НЕДІЛИМІЙ  СУВЕРЕННІЙ  УКРАЇНІ!

[youtube]http://youtu.be/DmeGyJJwekM[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509593
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 06.07.2014

ІЛЮЗІЯ: NNnn

                                                                                     
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся…    Сонце…  Спокій…  І  –  Вона…
Така  солодка...  Недосяжна...    Мила...
Нехай  і  так!  Та  на  душі  –  весна…
Я  вдячний  їй...  Вона  все  породила…

Доторкуюсь…  її  пухленьких  уст
І  гладжу  в  смак  скуйовджене  волосся…
А  в  голові  думок  приємний  хруст  –    
Колише  ніч  у  па́холка*  коло́си…

А  з  попід  брів  тече  зваблива  млість    
Очей  стрімких...  прудких...  каро-зелених…
І  вже  здається,  щастя  твоє  –  гість  –  
На  відстані  руки…  Густе...  Шалене…

І  лиш  до  тебе,  недо**,  дотягнусь,
Як  ти  вже  тут...  В  мені...  в  уяві...  в  серці...
Я  враз  змахну  роки,  немов  той  гнус,  –
І  знову  ми...  у  божевільнім  герці.

...Та  в  двері  –  несподіваний  дзвінок...  
Солодкі  свічі  гаснуть...  Враз...    Реальність.
Життям  невдало  сплетений  вінок:
Весна  –  у  ро́здріб...  І  –  мізерна  малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут  у  значенні  -  парубок,  хлопець.
**Неда  (мовою  фарсі)  -  голос,  поклик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.07.2014

СПОТИКАЧ

         В  радянські  часи  був  такий  напій  –  спотикач*,
         А  ще  «солнцедар»…  Неймовірне  пійло…  Годилось
         Лише  таким  совкам  як  ми…  А  ще  пиво  –  жигулівське!
         З  жахом  згадую  ті  «солодкі»  часи  нашого  політичного
         дитинства  …  Слава  Богу,  подорослішали!  Так  ось…


Гарна  штука  –  спотикач...
–  Я  хильну  спотикачу́  
(Пив  –  не  пив,  та  все  ж  палач!)
Та  й  в  Європу  полечу…

Думав  так  Володя  Путін,
До  Парижа  летючи,
В  голові  ж  тримав  він  смуту:
Ще  б  напакостити  чим…

Та  не  склалось  в  нього  тама  –  
Був  для  Путлера  сюрприз:
Не  вітав  його  Обама,
Хоч  старався  путо-пліз**…

Ну  а  Петя  Порошенко
Першим  не  подав    руки́…
Хоч  мостили  хорошенько
Канцлер***,  франкопарубки**

Й  повертався  в  Рашу  Путя
З  рилом  явно…    втікача.
Бо  ЄС  –  союз  могутній
Дав  йому  спотикача́!

Та  ще  Путю  на  Донбасі
Жде  такий  –  хоч    стій,  хоч  плач,  
Бо  нема  квитків  у  касі,  –
Вже  фінальний  спотикач…

Червень    14-го

_______
*Спотикач  –  за  Грінченком  –  1)  Родъ  настойки.  
 А  ще:  2)  Толчекъ,  подзатыльникъ.  

**Франсуа  Олланд,  президент  Франції  та  його  
   оточення.
***Ангела  Меркель,  канцлер  ФРГ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508403
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.06.2014

СКАЖИ МЕНІ, МАМО

[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]

[i][b]
Скажи  мені,  мамо,  чому
Так  серденько  ниє,  щемить,
Коли  приїжджаю  на  мить
На  рідне  подвір'я?  Чому?

То,  може,  тому,  що  колись,
Щоб  злидням  і  смутку  зарадить,
Твоєї  послухав  поради?  –  
"Їдь,  синку,  до  міста,  учись!"

А,  може,  тому,  що  так  рано
Зів'яла,  померкла  краса,
Давно  посивіла  коса,
Яку  ти  ховаєш  старанно?

Чи,  може,  тому,  що  я  бачу
Вже  згорблену  постать  і  руки,
Що  винесли  горе  і  муки?..
Чи  може  тому,  що  ти  плачеш?

То,  мабуть,  тому,  що  зіниці
Твої  уже,  мамо,  не  сталь...
А...  –  дві...  –  глибоченні...  –  криниці,
В  яких  
                                 потонула  
                                                                           печаль...

Ще  й,  мабуть,  тому,  що  я  знаю:
Не  ти  лиш  в  стражданнях  живеш,
В  нестатках  і  тузі  помреш,
Земного  чекаючи  раю...

Та  все  ж...  ти  скажи,  моя  мамо,
Чия  в  цій  печалі  вина?..

...Я  знаю:  виною  –  війна,
Що  точиться  в  вічнім  тумані...

Війна  –    за  життя!  І  –  на  смерть!
Війна  –    за  жадану  свободу!
Війна  –    за  ідею  і  твердь!
Війна...  поміж  свóго  народу...[/b]

15.07.1989[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.06.2014

ПРИМАРИЛОСЬ (Музика В. Оха)

[img][/img]
[b][i]Просинаюсь  з  думою  про  тебе,
Бо  вночі  примарилось  мені:
Я  руками  прихиляю  небо,
Щоб  згоріть  в  його  святім  вогні…

Все,  що  в  небі  –  вічне  і  красиве,
Через  тебе,  рідна,  пролягло…
Наодинці  я  не  маю  сили
Будувати  храм  лихим  на  зло.

А  відтак  плетуться  дивні  вірші,
І  сумує  пісня  солов’я!  –  
Вже  життя  не  хоче  бути  іншим,
Бо  кохаю  до  нестями  я.

Відчуваю  твій  далекий  подих
І  тамую  свій  гортанний  вдих,
Щоб  не  вмисно  не  злякати  подив  –  
Рій  думок  про  тебе  молодих.

І  нічого  вже  тут  не  поробиш  –  
Наша  доля  нас  навік  єдна:
Хоч  у  світі  різні  є  дороги,
Нам  дісталась,  певно,  лиш  одна.

І  від  неї  нікуди  нам  дітись:
Хоч  петляють  –  зійдуться  шляхи!
Й  хай  простять  нам  вже  дорослі  діти
Й  помисли,  і  вчинки,  і  гріхи[/i].[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014

Я дякую, Ладо!

[b][i]Я  дякую,  Ладо!  Й  тобі,  мій  Свароже...
Печалить  серця  нам,  кохана,  не  гоже...
То  ж  нам    веселитись  від  пізня  до  рання.
Ще  світить  і  гріє  щасливе  кохання!

Моє  ти  життя  так  наповнила  змістом,
Як  куб  кришталевий  –  напоєм  іскристим,
Як  плід  зеленавий  –  опліддям  рум'яним,
Як  ніч  сизокрилу  –  світанком  багряним;

А  серце  зневірене  –  трунком  любові,
Немов  хлорофілом  –  листочки  дубові,
Немов  спраглу  землю  –  вологою  в  зливу,
Мов  рінь  побережну  –  водою  грайливо;

Блокноти  і  зошити  –  словом  у  віршах,
Піснями  про  усмішку  долі  не  гіршу,
Мелодію  пісні  –  шаленим  акордом,
А  річі  привітні  –  одвітом  негордим.

За  це  тобі,  Ладо,  велике  спасибі!
Тобі  ж  обіцяю  я  більше  не  хибить:
Достойним  я  буду  твоєї  любові,
Як  мрійним  сопілкам  –  гілки  калинові.

Я  дякую,  Ладо!  Й  тобі,  мій  Свароже...
Печалить  серця  нам,  кохана,  не  гоже  –  
БудЕм  веселитись  від  пізня  до  рання.
Хай  світить  надія  услід...  Й  не    остання![/i]

Оновлено  23.06.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2014

НАСНИЛОСЯ

Бувають  сни…  Змістовні…  І  пророчі…
Мені  ж  приснивсь  князевич  Святослав…
Від  того  сну  не  міг…  відкрити  очі,
Бо  солодко…  у  ретроспекті  спав…

І  бачив  я  незміряні  простори:
І  Цареград,  Боспор,  й  Тмутаракань…
Почув  вві  сні  і  Ольжини*  утори:    
Йди,  сину  мій!  Ще  кличе  нас  Тамань!

І  він  повів  хоробро  всю  дружину,
І  торував  дорогу  в  новий  край,
Щоб  придушить  в  гнізді  свою  вражину,
Щоб  потім  вдома  мати  спокій-рай.

Чи  не  тому  наснилося  iм’я  те,  –
Благословенне  ймення  Святослав,  –
Що  не  порушив  родової  клятви
І  мсту  за  зло  не  вдома  насилав.

…  А  ще  наснився  гетьман  Сагайдачний,
Що  вів  полки  у  помсті  на  Москву,
Оспіваний  чомусь  як  Необачний…
Це  ж  він  тримав  напнуту  тятиву!

...В  мій  сон,  надіюсь,  явиться  й  Виговський,
Що  бив  Орду  під  містом  Конотоп…
А  зараз  що?..Це  ж  литвини  хреновські
Хазарам  не  дали  команду  "Стоп"!

Та  вірю  я:  насняться  ще  гвардійці,
Які    ще  в  лоні  знищать  ворогів!
Для  них  уже  обачливість  арійська
Леліє  сонми  ла́врових  вінків!

23.06.2014
__________
*Святослав  -  син  Київського  князя  Ігоря  та
Ольги  -  став  Великим  Князем  ще  у  3-річному  
віці  після  гибелі  у  945  році  батька.  Фактично
за  князівства  Святослава  Древнєруською
державою  правила  його  мати  (до  969  року),  
спочатку  через  неповнолітність  сина,а  відтак  
через  його  постійні  воєнні  походи.  Прославився
як  полководець.  Вбитий  печенігами  у  972  році
при  поверненні  з  походу  в  Болгарію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506807
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2014

СОНЦЕ І МІСЯЦЬ

                                               
                                                                                         [i][b]NNnn*[/b]


–  [b]Прийду…  Стрічай…  З’явлюсь  на  горизонті,
коли  мене  ти  навіть  і  не  ждеш!
Проникну  в  морок…  В  таїну…  Я  –  Сонце!
Я  хочу  знати,  чим  і  як  живеш.

–  У  мене  дві  сторінки…  Різне  містять…
Одну  я  покажу…  А  іншу  –  зась!
Така    космічна  суть  моя…  Я  –  Місяць:
ота    фортуна  зроду  завелась…**

–  А  я  в  ту  тайну,    мій  дволикий  Янус,  
свій  всюдисущий  промінь  запущу…
Нехай  читають  ту  сторінку…    Каюсь,
та  правду  всю  про  тебе  сповіщу!  

–  Не  проти  я,  Святе́,  служити  людям:
нехай  читають  –  вздовж  і  впопре́к:
знання  нові  любов  в  людей  розбудять  
і  принесуть  послід***  в  дзьобах  лелек!

...  Отак  і  йдуть  у  парі  –  Сонце  й  Місяць,
між  ними  дім  наш  –  рідна  вкрай  Земля,
скородять  небо,  пил  космічний  місять
й  дивуються  'дин  одному  здаля.
[/i][/b]
21.06.14
_______
*Вдячний  NNnn  за  лаштунок  серця  і  підбір  ілюстрації.
**Мова  йде  про  зворотну  сторону  супутника  Землі.
***Результат,  підсумок,  висдід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2014