| Сторінки (5/463): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Ти читаєш рідною, наче приїхала з-за кордону
"Тч"е́каєш, счокаєш, "о" перевертаєш на "а"
Пишеш всі вірші, де міняєш себе на "вона"
В якої тонкі ключиці, білі скроні, теплі долоні
Яка незрівнянно не схожа на сто тисяч інших "воних"
Пишаєшся щиро, як кажуть "жадан у спідниці"
Не бачила журавлів, тому спиш із синицями
І кожне слово криве - трагедія розмірів світових
і можливо ця пласкість думок - це щось таки вроджене,
Чи може плоди виховання й сімейних проблем?
Ти всюди - як в пащах дельфінів поліетилен
й зазвичай трагічно-придурошна
з кожним.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Слабкість як ржа, роз'їдає невпинно голову
І бродить навколо твого крейдяного кола
Залазить під шкіру руками-уколами
Робить тебе невпевненим, злим та кволим
Висмоктує радість похмурим дементором
Заливає в кросівки важкість цементну
І приносить бажання негайно померти
Зазирає в обличчя й питає "а де ти?"
Слабкість, як ржа пахне вологим залізом
У часи коли ти пробитий наскрізно
Збитий з ніг, розпелеханий, руки порізані,
Молишся, Молишся, Молишся слізно
Слабкість приходить ночами й висмоктує гідність
Вона пахне брудом, як пізньо-осіння прілість
Слабкість принесе за собою ще втому і злість
І пахне вона як ментальна прірва і бідність
Слабкість тобі відбиває бажання і нирки
Вона як гадюка до горла твого проникне
Залетить до квартири дощем через кватирку
Слабкість - це ти
Спробуй до цього звикнути
#поезія_ol #поезіяукраїнською
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Завтра почнеться твоя найкраща в житті зима
В теплих шкарпетках, під пледом й з гарячим глінтвейном
Заповнюється світлом ментальна твоя діра
Коли пальці топчуть сліди-мурашки на ребрах
А завтра почнеться найкращий твій день у житті
Ліхтарики, олені, пряники і Сінатра
Його пальці - в волосся твоє і губи сухі
Шепотітимуть "я б не зміг тебе не кохати"
Тримаєш його долоню крізь товсту рукавичку
На узвозі тераса, де сидр, сендвічі й пледи
Заправляєш за вухо волосся за звичкою
Пропускаєш атмосферу Різдва через себе
Так добре : зима й таксі довезе аж додому
Завтра будуть ліхтарики, салюти щомиті
Але сьогодні від самотності аж судомить
І найголовніше : до "завтра" колись дожити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Я над згарищем хочу ніжності
Що змінилося, окрім прізвища?
Що змінилося, окрім слабкості?
Щось змінилося, та не склалося
Продірявлені душі-пустоші
Я ридаю посеред вулиці
Розпорошена вся по дурості
Я занедбана зона відчуження
Виростають у грудях кратери
Вибухають в мені реактори
Я не хочу бажати зла тобі
Так вже сталося, просто вдарив ти
Охолола гаряча лінія
Подзвонила їм й трубку кинула
Перемелена в тебе вірою
Загубила все, окрім Ирію
І хотілось себе порізати
Щоби вилізти з необхідності
Вигризати шматочки гідності
Я стомилася, відчепіться всі
І у всьо́му як за́вжди ви́нна я
І ні чорта, ні бога, ні короля
Розпелехана і розтрощена
"Я ударив - проси про́щення"
Твої репліки - в груди палиця
Просто вдарив ти, так вже сталося
Я на вулиці вся зридалася
Ні кохання,
Ні болю,
Ні жалості...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Я був орбітальним пилом
Небесним зоряним хламом
Тепер мене жінка сповила
Й завтра нестиме до храму
Я все розумію, я - пам'ятаю
Як віз мене сивий рікша
Чумацьким Молочним Шляхом
Слова мої, мудрі вірші
Із вуст холодних злітали
Я все розумію, я - пам'ятаю
Страшенно лякає досі
Турецьких галер примара
Що вила тоді стоголосо
В поділ заховаюсь до мами
Я все розумію, я - пам'ятаю
Ох як же свистів в мене в пальцях
Батіг мій над ланцюгами
Буває під ранок насняться
Обличчя Сіону в Дахау
Я все розумію, я - пам'ятаю
І совість як тисяча свідків
Мене не лама й не картає
Цей раз народжений ситхом
Народиться потім джедаєм
Колись зрозуміє, але не згадає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
За вікнами мряка, тротуар бульдозером перерили
Відімкнули гарячу воду, душу тепер не зігріти
У під'їзді спіткнусь і на перилах повисну безсило
Нагорі у сусідів знову кричать і гупають діти
Все навколо зміліло, втратило барви й втратило силу
І я щоранку себе зішкрібаю з дивану насильно
Мені клята самотність знов ламає й зсудомлює спину
І усе що у мене в зіницях - срана пустка й безвихідь
Мої пальці дрібні сенс шукають судомно по ліжку
Не знаходять, холонуть і горблять себе в кулачок
Напишу собі лист, де гірку правду-матку уріжу
Усі плани котові під хвіст,
Пічалька, ну штош...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Кожен мій ранок зазвичай дається помірно-важко
Я не вилажу з піжами, аж поки не сяде сонце
Карантин відмінив дієту, забив болт на зарядку
Він собі заробив ревматизм і забив нижню шконку
Сонце встає приблизно о двадцятій хвилині на сьому
Як у свої двадцять шість невзаємно ось так закохатись?!
Як камікадзе, на свою останню посадку заходжу
І прикриваю руками собі діафрагму, де кратер
Та я ж не здуріла, я просто нестерпно до тебе звикла
Тебе у мені так багато, хоч я вже й по вінця повна
Коли сонце сідає без тебе, я як *** вию
Коли сонце без тебе встає - я не вилажу з-під ковдри
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
географія твого тіла -
психологія ніжних дотиків
я від рук твоїх сильних мліла
як від легких наркотиків
посміхаєшся й мружиш очі
не усі вимовляєш літери
розстібаю твою сорочку
щоб на себе потім надіти
і на шкірі сузір'я родимок
я торкаю губами звично
залишуся тобі лиш спогадом
коли зранку раптово зникну
бо між нами стоїть дилемами
відстань, вік і жовтневі ночі
заберу за собою проблеми
і твою картату сорочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
кораблі прибули до порту
і прогнали усіх моряків
дошки мокрі від крові і поту
відпочинуть від мертвих тіл
у повітрі солодким димом
пахне порох й карибський ром
і кого грізне море не вбило,
той зіграє за цим столом
тут Кістлява кидає кості
пишні груди несуть кухлі
з перегаром стійким від злості
пірат чистить пістоль на столі
втома тут тепер не важлива
жоден пенні не вартий ніц
як гетера Кістлява дражнила
але ти їй не здався, ні
тихне крок тут по затхлим дошкам
кожен рух як незграбний поклон
кожен слово - неначе поштовх
а Кістлява з костьми за столом
ні на мить не стихає округа
жоден гріх тут страшніший в сто крат
і не спить ні секунди Тортуга
бо ніколи не спить пірат
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
ти мене чуєш зараз і тут ось
тебе відчуваю завжди наповну
я намагаюсь заповнити пустку
що розрослася до розмірів бога
ти забиваєш котрий-наступний
я ось чеку приміряю на палець
ти мене хочеш, ти мене мусиш
а я відчути хоч щось намагаюсь
знову мовчу, прямую до страти
косяк добиваєш, я тебе - ні
тобі - накуритись, мені - закохатись
тягнеш до губ моїх пальці сухі
очі зелені як пляшкове денце
я не назавжди і *** забий
знову заб'ється стомлене серце
ти не для мене, ти інший, не мій
маю змінитись ? нащо? спинися
все полетіло, не рви й не тягни
найважливіше це - зараз напитись
вигнати щоб почуття із судин
я надто п'яна, а тебе ще "єшка"
ранок встає, як і в тебе, повір
я не змінюся, ти - точно зіп'єшся
ти не для мене, ти інший, не мій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
ти стоїш,
а у мене на скронях піт
і запали від голоду щоки
і опухлий без їжі живіт
роздуває мене у боки
ти мовчиш,
а мені хоча б колосок
той маленький вкласти до рота
на сніданок сьогодні пісок
на обід і вечерю - скорбота
хижо скалишся.
чоботом лупиш в ребро
відбираєш останні крихти
чи буває страшніше зло
ніж зневірою заморити?
ти не зжалишся,
мені тіло вкриє земля
і тобі - знов зірки на погон
затихає пульс ще живого мерця
забувається
Го
ло
до
мор
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
за дивним збігом майже не можливим
коли пробігло пару сотень літ
на превелике своє власне диво
зустрів мене ти знову й обімлів
сто тисяч років пролетіли плаєм
в очах згоріли тисячі світів
галактики зімкнулись поміж нами
мене впізнав, хоч й дуже не хотів
ти вицвів весь, ти постарів і зсохся
поблідли очі - точно як мої
та як раніш твій запах як від жовтня
і брови скинуті неначе журавлі
пройшли віки, обличчя зморшки з'їли
мільйон чужих цілунків на щоках
і руки наші також постаріли
але не те, що в нас було в очах
любов до щему, ненависть до крику
інертна драма та стрічки зі слів
цілуй мене як молоду і дику
цілуй мене тепер так само як тоді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
скільки мук ти прожив?
хто підказку надав?
я - гріховний нарив,
заржавілий причал
із дзеркал лабіринт
мене стримував вік
із прадавніх билин
древній Стікс з мене тік
ти спалив маяки
засліпив моряків
серед сотень світил
серед тисяч морів
мої очі з глибин
лиш наводять приціл
я зруйнований млин
що в війну не вцілів
на мені вороння
заплело все в гніздо
я - суцільна брехня
зачакловане зло
ти зробив ці ключі
і ти зняв ланцюги
і хоч враз посивів
та позбувся нудьги
передчасний кошмар
перебиті хребти
я - ржавілий причал
древнє зло із глибин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
пролетіло вже котре літо
в мене знову замерзли ноги
заховалася від ковіду
заховалася від нудоти
мене все неймовірно курвить
і не дам вже собі я ради
я поводжу себе як дура
бо мене нехуйово плавить
мені часто бракує кисню
...комір твій і твоя сорочка...
перебіжками по під'їзду
я ховаюсь, як суча дочка
а флешбеки стріляють в спину
мене знов нехуйово грузить
я кукухою скоро двинусь
і - в палату на ол інклюзів
все їбать як мене дістало
мені мало без тебе світу
загортаю себе в простирадло
...
можеш ще хоч разок подзвонити? (
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
насапала проблем -
не тримає спина
з переплавлених клем
залишилась одна
я в собі не знайду
ні краплини вини
серед тисячі дур
як мене ти відрив?
як мене зчарував?
і чому довіряв?
серед сотень дівчат
наймерзенніший сплав
із дурних болячок
і психічних проблем
нащо ж ти, дурачок,
згартував лютий щем?
нащо сипав слова?
нащо пестив лице?
якщо так проїбав
болт забивши на все?
серед сотень дівок
серед сотень дилем
ти простий дурачок
насапав лиш проблем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
сімнадцяте квітня. київ вечерній. перон.
квиток в провідниці, валіза спакована наспіх
в нагрудній кишені той самий останній патрон
на шиї кулончик, червоний шнурок зап'ясті
сімнадцяте квітня, київ вечірній, вокзал
вже ломляться сходи до переходу від сліз
це місце розлук, сподівань і циганських митарств
платформами в'ються сліди коліс від валіз
напічкані димом й тілами недопалків сни
мене здоганяють і хлещуть навідліг в лице
сімнадцяте квітня. київ вечірній і ці потяги
квиток в провідниці, нагрудна кишеня з свинцем
натомлені світом сидять тут і там голуби
безхатьки кричать. це київ. вечірній перон
навідліг у носа б'ють спогади, мрії і сни
сімнадцяте квітня.
"проходьте, будь ласка, в вагон".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
сімнадцятий поверх, київ нічний і розведений джин
на тобі лише джинси і майка лежить десь в кутку
ти запатлана вітром, ти вдихаєш мене і ще дим
я аж до щему люблю
тебе таку хтиву й брудну
груди повні як місяць - хоч бери і на них ворожи
манять, дивляться в очі і губи кличуть в полон
мабуть для цього моменту я всі ці ро́ки і прожив
ти мій Содом,
ти Гомора, мій брудний Вавилон
сам Ісус не встояв би поряд з тобою такою нагою
сам Аллах не встояв би біля твоїх розведених ніг
твою слину і піт я вважаю святою водою
й не можу напитись поміж розсунутих хтиво колін
я розплавленим воском стікаю по блідім животі
і байдуже мені, що їхав більше ніж десять годин
проведу язиком по шкірі блідій і тонкій на стегні
сімнадцятий поверх
оргазми
київ
розведений джин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
cкільки ще буде долонь, скільки ще буде міст
тебе тоді понесло, й досі іще несе
ти дивишся в нього, а він постарів і зблід
ти дивишся в нього і знов відчуваєш щем
очі його поцвіли й репнула трохи губа
і носа лоскоче його горілчане амбре
а пам'ятаєш, кохала так, що зривало дах ?
Пам'ятаєш це все і знов відчуваєш той щем.
Скільки років пройшло, скільки пройшло потягів
Із сполученнями Він - Твоя Хвора Душа
Ти цілувала його, навіть, коли хворів...
Відчуваєш знов щем від дотику рукава...
Вже забулось давно, вже відболіло усе
Ти щаслива, квітуча і напрочуд жива
та дивишся в нього і знов відчуваєш щем
Бо між вами ще досі лиш тоненька межа
11.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
цей місяць-дурень блимає оком з більмом
зазира до мене в квартиру нахабно
де я та з ким знімаю порнушне кіно
щоб докласти тобі про все це на ранок
бо ти усю ніч драматично-трагічний
пишеш в стіл про те що я *** і падла
пишеш листи й свої недолугі вірші
про те що я так безсоромно зрадила
ти - просто трагедія, зранений фатум
ниєш, що в тебе йде за пройобом - пройоб
в твою честь замовлю з "аліхи" вібратор
щоб хоч якось мене ти їбав, далбайоб
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
збираю у жмені зорі з балкону
пакую в кишені, де лежать цигарки
я котрий рік не виходжу з запою
стираю всі дати, імена та роки
пакую в кишені зібгані спогади
складаю на купку стоси з імен
не люблю давно і не згадую долю
не думаю власне хто я і де
зірвані клеми, замкнулись прибори
замість страждань - спаскуджені вірші
а стерті кросівки замість підборів
хто тут найкращий? хто тут найгірший?
себе здоганяю - цілую у вухо
збираюсь до купи - останній ривок
суцільна фрустрація, повна спокуха.
ти труп
я труп
у нас усе ок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
сонце палитиме землю на іншому боці планети
і як голодний безхатько покраде наші зірки
я зазиратиму в кратери й знову гадатиму - де ти?
сонце загасить сузір'я, як я гашу цигарки
а знаєш, коли цей дурний дві тисячі двадцять скінчиться
якимось страшним катаклізмом або чимось гіршим
я більше не буду на тебе щоденно й щонічно злитись
я знов сумуватиму, бо знаю про тебе більше
давай так домовлятись : як сонце почне все палити
і як полетять рвані клапті небес нам в лице
ти падай на потяг, бо ми маєм це разом прожити
ми зловим всіх хейтерів і зробимо з них мішень
І коли закіптюжене небо плюватиме в Землю зорями
супутники втратять свою рівновагу й зірвуться з орбіт
ми одягнемо наші скафандри і станемо вмить героями
будемо мріяти про шампанське і рятувати цей світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
і вже не здригнеться жоден мімічний м'яз
ти як стояла збоку, будеш й тепер стояти
ти мовчала тоді й досі мовчиш щораз
коли, у принципі, вже мусила би кричати
мокрим асфальтом стелиться тихий джаз
вже на вологі очі більш не прийде надія
твої кохання, твої страждання - фарс
твої вологі очі вже тепер не змокріють
ти не дивись зі смутком, очі собі закрий
ти не кричала вдома і не била чашки́
ти як мовчала завжди, так і тепер не ний
мовчки збирай утому і свої цига́рки
те що тоді минуло, те неживе тепер
рухайся далі. от тільки куди ? - дилема
але провина - в кожному із твоїх ребер
ти нічия тепер. ти нічия проблема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2019
розкриваються квітами 5,45
і на стінах малюють химерні букети
за тобою міста й терикони горять
ти не той що раніш, і не знаєш вже де ти.
розкриваються квітами на полотні
зарябіло вже небо від бруду і поту
за тобою сам бог з побратимом стоїть
ти не той що раніш і не знаєш вже хто ти
у тобі живе бог, або цілих три
вони визирають на мене крізь вії
за тобою міста, але вже не болить,
бо ти бачив як там кубляться змії
розкриваються квітами десь по весні
теплим лиском твої 5,45
ти не той що раніш й вже байдуже тобі
що міста з териконами в спину мовчать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848878
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.09.2019
каміння, поросле мохом,
руками тримає небо
душею я вже під богом,
ногами торкаюсь тебе
мій подих хай скам'яніє
хай скелею стануть груди
струмком заревуть надії
і маками стануть губи
вінок мій тобі вінчальний
і все, що в мені є чисте.
мій подих тобі - останній
кохана моя Вітчизно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2019
лишайся зі мною, нам буде про що говорити
кури, побивайся і про все, що боліло мовчи
і коли ти нап'єшся - я зможу тебе прикрити
ти можеш кричати, а я буду тебе берегти
лишайся зі мною, я зможу тебе зупинити
я зможу забрати ножа з твоїх MTP-шних штанів
ми будем до ранку смердючий твій "стронг" смалити
завтра йдемо на цвинтар до твОїх по зброї братів
сиди біля мене, я буду тобі доливати
ми будем горлати тужливих військових пісень
я чую твій біль, і звісно я знаю все, брате
давай розгорнемо газету й зробимо з неї мішень
лишайся зі мною, мені є тобі що сказати
мене не таскало по світу, так як таскає тебе
сонце Донбасу буде нуль в кумач фарбувати
нам буде про що говорити до ранку
й допоки ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837606
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2019
І коли ти лунко смієшся,
Смішно здіймаючи брови,
То мені на хвильку здається,
Що ми вільні і майже не хворі.
Що ми маємо час обійнятись,
Що нас біль уже не тривожить.
Що ми можемо гордо здійняти
Стяг в ім*я перемоги.
Мені іноді це здається,
але потім, вкусивши губи,
я мовчу, а всередині рветься
й мене роз*їдає та губить.
і коли мені вхопить серце,
за все те, що так довго мучить,
Я згадаю, як ти смієшся,
і мене неодмінно попустить.
Для моєї Yulia Arefeva
#олень. #поезія #олька_оленька
Оленятко Ла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828917
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2019
До річниці боїв за ДАП
Він не боїться ( та й не боявся ) загинуть за справу.
Як шкода, що двічі за землю не можна вмирати.
Кремезна його, горда юнацька постава
Підпиратиме небо атлантом й трава не встигатиме заростати
На стежках до його охололих, гранітних зіниць.
Його кров зігріватиме тухлу землю поржавілого ДАПа
Його подих збиратиме пір'я всіх перелітних птиць.
Від голосу-грому всяка нечисть буде болісно подихати.
Його пам'ятатимуть всі вулиці в місті й двори,
Кожен камінь злочасного, мертвого аеропорту.
Про нього складатимуть міфи, легенди й казки,
Як він спав на мерзлій землі, погорджуючи комфортом.
Як він сміявся і дохли, мов мухи, його вороги,
Як по груди вганяв в землю підмерзлу драконів.
Як він, коли по його Майдану пливли вінки і гроби
Плюнув владі в обличчя, плюнув на рамки й закони.
__________
Він спокійний стоїть. Підпирає гранітом холодним хмари.
На кремезнім плечі сиза голубка голівку схилила.
Вітер Донбасу тучі жене над ржвавіючим, мертвим ДАПом.
Там нелюдь згубила того, кого, сама знаєш хто сто років любила*.
P. S. Присвячено наймолодшому кіборгу Сергію Табалі, другу Сєвєру. Він поклав своє життя, обороняючи Донецький Аеропорт.
*посилання на пісню Вій - Очі відьми
#Олька_Оленька #Олень #кіборги #дап #вонивитрималиневитримавбетон #боїзаДАП #Сєвєр #СергійТабала #річницяДАП
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821549
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.01.2019
і коли я кажу "прощай"
ти вже мене прости
я не заходжу на чай
я попалила мости
і коли я іду услід
ніц мені не кричи
я вже і кров і піт
змила ся тішачи
я ж бо пішла в туман
впала як дощ в траву
всотувалась в бур'ян
вірна тепер полину
стала теперки жона
вітру в полях війни
більше я не твоя
ти вже мене прости
і не кричи в плече
і більш не голоси
більш мені не пече
більш мені не болить...
я свій пекельний біль
вклала в гіркий полин
очі мої - приціл
дивляться із глибин
#олень #олька_оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821544
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.01.2019
ти стигмати свої роздираєш
затуляєш руками рот
ти її вже не хочеш, не знаєш
і без неї вже доста турбот
знов у снах неспокійних насниться
хрипко каркне у вухо "здоров"
мирно спить і дрімає столиця
поки ти з рук змиваєш кров
кожну ніч тихесенько скімлиш
вжавши в подушку мокрий лоб
ти нічого не хочеш. не віриш
що назавжди її зборов
знову очі червоні мружиш
заливаєш горілкою чай
ти за нею сумуєш і тужиш
ти їй серце своє віддав
в чому бачиш скажи мені милість
що в тобі поселилась вона ?
твоя дівчина, твоя хтивість
із кривавим ім'ям - війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820542
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.01.2019
ти на мені запалював сузір'я
і кінчиками пальців до лиця
торкався. а я тебе зустріла,
коли вже відлюбила до кінця
і я "мур-мур" на твоїх мужніх грудях
стискаю в пальцях міцно промінці
ти щось смієшся, клеїш дурня,
і ці веснянки милі на лиці
ти зводиш з розуму. байдуже
що в тебе в серці мертва пустота
окопи, танки, трупи у калюжах...
я вже твоя. я тільки лиш твоя
теплом злікую вимучену душу
тримай мене в своїх міцних руках
я дуже хочу. ні. я точно мушу
принести спокій у своїх вустах
#олень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820541
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.01.2019
Ти смієшся, закопчений барикадою,
Ненавмисно і гірко примружуєш очі
Все вирує, кричить, відбивається канонадою,
Запікається. Рветься і знов кровоточить.
Ти сьогодні стоїш : живий, спокійний, горою,
А вночі – тебе вже не врятувати...
На липкій і слизькій бруківці від крові,
Ти сьогодні стоїш… після - будеш лежати.
Вночі станеш одним із тих самих Героїв,
Що ввіллються в небесний, сотенний стрій.
На плиті, на Майдані, написані кров’ю
Імена рідних по духу й по смерті братів.
Ти смієшся, закопчений барикадою,
І кидаєш свій погляд над прапорами.
Все вирує, кричить, відбивається канонадою,
Після - ляжеш стомлений поруч з братами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018
Ти думала, що незвичайна, що ти особлива.
І так гірко хотілося бути такою...
Ти думала, квітко, що маєш великі крила :
Стрибнула із даху, ударилась головою.
Ти стрибнула в вируючу прірву,
Лишивши старенькі кросівки на скелі .
Ти думала, що саме так буде вірно.
А тебе лиш заковтнули хвилі зелені.
Ти думала, квітко, що всіх надурила,
Що ти така горда, невблаганна, як куля.
Ти думала, квітко, що ти особлива.
Насправді ж ти звичайна, банальна дура.
#олень. #олька_оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
В небі зорі розсипались крихтами.
Кажуть - сьогодні було затемнення.
А мені й досі так важко дихати ...
Й моє серце завмерло невпевненно.
Сьогодні ніч білогруда роздягнеться
Й ніжно зорями тебе обійматиме.
Скажи, чому час завжди тягнеться ?
Скажи, чи кохав ти когось, як я тебе ?
У плече твоє дихати - надто гаряче,
До грудей притулитися - дуже морозно.
Розкидаєш хвоста, ходиш павичем.
Робиш вигляд, що ніколи не буде боляче.
В небі зорі розсипались крихтами.
Їх до обрію вітер тяжко змітатиме.
Скажи, тобі було колись важко дихати ?
Чи кохаєш тепер когось, як я тебе ?
#олька_оленька #олень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Ти казала мені : " Пливи!
Тебе ждуть всі моря і порти,
Маяки всі твої й острови,
Уся здобич твоя, всі жінки.
Збережу своїм словом дракар,
Не торкнеться тебе жоден цар.
Не торкнуться тортури й плітки,
Ні хижі гачки, ні гострі клинки..."
У вухах голос захриплий твій
Кожен раз веде мене в новий бій.
Не здригнеться сталева рука,
Твоя тінь за спиною мене зберіга.
Мені в снах приходять щоніч,
Твій голос, твоя мармуровість пліч.
Твої ніжні очі, пекучі вуста.
Тебе я чекаю ... Валькірія... Моя...
#олень #олька_оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775284
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2018
Постійні твої закидони про вічність
Уже до серця мого не торкаються.
Якби я була з тобою чистою,
Якби я була настільки справжньою
Як тобі хочеться, як ти того вимагаєш
То я би зіскочила в прірву.
І ми більше б з тобою не бачились.
Я би ніколи не могла тобі вже довіриться.
Якби ти хотів мене збергти і тримати,
Ти мене торкав хоч би пальцями
Й я завжди-постійно була до тебе спраглою.
Я завжди-презавжди тебе кохала…
Якби ти мене хотів карбувати
У своїм серці чи своїй тупій пам’яті
Ти би не став ніколи мене проганяти.
Ти би ніколи мені не зраджував.
А так… Все давно уже вирішено.
Я не розрада й ти не герой. Вибачайтє.
Ховай списа від мене назавжди.
Сьогодні ти бачив мене востаннє.
#Олька_Оленька #олень.
5.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018
Велесова доня, пещена дощем,
То жовтнева пісня, то серпневий щем.
Очі зеленаві, вогкії вуста,
Помело у руки - і була така.
В воду заглядає на своє різдво,
Варить буре зілля, долива в питво.
І до ранку в танку боса і нага
Витанцьовує у лісі доня гопака.
І кружля з дубами, розмовля з кленком,
І виводить пісню ніжним голоском.
Кличе, закликає, манить у полон,
Молиться до світу, а не до ікон.
Де Морена княжить - доня у гостях,
Що коса, що ступа - доні до лиця.
Велесова доня - ніжна і пухка,
Мова з вуст - медами : сильна і п'янка.
Не цілуй у губи - то ж бо назавжди
Не відпустить доня - хоч ти що роби.
Очі ялинкові - з них би воду пить,
Та кручений норов, біс її бери!
#олень. #олька_оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018
Хоч - спали мені пальці, потилицю.
ми навіки удвох - далеко і наскрізно.
я торкаюсь губами білої вилиці,
ти мене пробиваєш - повільно і нарізно.
не вдихнувши, в тобі повсякчас задихаюся.
безпритульний, водимий нуждою по світу.
ти цілуєш повітря, неначе знущаєшся,
я тебе доганяю - руками і вітром.
у пустельному мороці очі і постріли
упритул, "глок" до скроні, барвистими іскрами
розлетиться усе. і ти, наче поспіхом
забереш мою душу й опісля - вишиєш.
і нехай твої руки голкою вколяться
і змішається кров з димом і попелом,
віднесеться бродячими псами десь на околицю,
та зимою на місто посиплеться опадом
ти мене не зустріла, а тупо спіткала.
я лиш твій, ти - ніколи не станеш моя.
мої рани навиліт, наскрізно проколупала.
Я не чую тебе. Не бачу тебе. Пітьма.
#олень. #олька_оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2018
Ти якась особлива, незвична,
І постійно міняєш маршрути.
Твоя зовнішність – гіпнотична,
І нам складно так перетнутись.
Мене заводить твоя паранойя,
Хочеться частіше дискутувати.
Та ти махаєш рукою утомлено,
Мол, про що з тобою взагалі розмовляти?
Я думав, що ти неземна, особлива.
Мої друзі кажуть – «придуркувата».
Ти надто різка, надто глузлива,
Бо за життя надто багато втратила.
Твої роздуми часто збивають з думки.
Негрів звеш по-старовинному «інородцями».
Як дитина радієш поштовим пакункам,
Більше ніж сукням чи симпатичним хлопцям.
В тебе ножів втричі більше, ніх туфель.
Біля стіни з ними вправно тренуєшся.
Не віриш новинам, вишукуєш пруфи,
Вечірньою ватрою мовчки милуєшся.
Мієш про бункер, землянку й зброярню.
Вночі бачиш лиця, які закінчили життя.
Не ходиш в кіно, обходиш кав'ярні,
Носиш в сумці спортивне взуття.
Зазвичай, на таких як ти, не одружуються,
Але я б узяв й усім ризикнув.
Ти мені в серце все глибше карбуєшся.
Я ніколи в житті тобі нічим не дорікну.
Я думаю, що ти неземна, особлива.
Мої друзі кажуть – «придуркувата».
Ти надто різка, надто глузлива,
Бо за життя надто багато втратила.
#олень. #олька_оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2018
Вдома чекали мого повернення.
Я посміхаюсь, сонця сліпить обличчя.
З мого тіла виходить невпевненно
Кров, тихий подих, двадцятиріччя.
Я осідаю, вливаюсь у землю,
Кров покрива колосків поголів'я,
Погляд мутніє, смертю спеленаний,
Сонце цілує мені чуба на тім'ї.
Я входжу в землю, лягаю у трави,
В ґрунт проростаю кривавим корінням...
Ранок туманом гуляє над ставом...
Я помираю під трави шурхотіння.
Кров'ю розшитий замурзаний піксель,
Ця вишиванка - найцінніша у світі.
Я посміхаюсь, я гордий. Цініть це.
Я помираю, не встигши пожити.
Я маю двадцять, два з них - на Сході
Я засинаю під вибухи й свисти.
Ну а сьогодні, нарешті, пішов я,
Прилігши на землю, як зірване листя.
Мене опізнають по жетону на грудях,
І з собою разом я прихопив ворогів.
Я буду в ґрунті, в зорях і в людях,
Я лишусь в тих, хто мене полюбив.
Лишусь в землі, яку більше за все я
Серцем своїм покохати зумів.
Честь й Батьківщина - моя панацея
Від смерті, від болю, від ворогів.
Моя бура кров з Донбасу озветься,
Визволить вас від хижих катів...
Тут, в колосках, моє життя обірветься,
Бо я Батьківщину більш за все полюбив...
#олька_оленька #олень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Нам туди, куди ніхто нічого уже не пише.
Де море вмерло, лишивши солі на гальці.
І закотило очі. Ти все слабше і тихше
Відбиваєшся пульсом у мене на пальцях.
Ти все тихше і слабше цілуєш пошерхлі долоні.
Я зі светром тебе одягаю на поморожені плечі.
Ми захриплі, затихлі і по-особливому хворі
Сім секунд на падіння.
Три секунди на втечу.
Нитка червона від серця
До серця
Тягнеться й пнеться.
Я як Іона попалась, ти як кит - поглинаєш.
Я люблю оцей грудень.
Він на плечі мені зіпреться
І шепотітиме
"ти його точно до смерті кохаєш".
І губи Іуди — звабливого, хтивого місяця-грудня,
Неголені щоки, застуджені очі, закладений ніс -
Я все замінила на тебе. І, мабуть, з цього вийде щось путнє.
Інакше ти б мене не терпів.
Інакше мене б просто не зніс.
Шкода, море вмерло і закотило під лоба очі.
Мене штовхає в груди Іуда-грудень-місяць.
Я люблю свої вірші.
Стрьомає іноді їх пророчість.
Біля мертвого моря,
У светрі,
З тобою
Я нарешті
Знайшла своє місце.
#Олька_Оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Там де назавжди я втратила себе,
твої лишились криваві відбитки.
І ти кажеш, що все забудеться і мине...
Не мине. Ти встряг мені в горло. У щитовидку.
Вліз в мій епітелій, в мої лейкоцити,
Ти тромбами тиснеш мені у клапан.
Десь за ребрами голос свій залишив ти.
Забрав мої вірші. І душу нахабно злапав.
Я тут зашпорталась, чуєш ? Завішалась.
І як йдеш, то не лишай в мені вже нічого.
Я давно тобі не казала, а тепер і запізно вже :
Я кохаю настільки, що потихеньку стаю сліпою.
Потихеньку глухну, втрачаю хватку,
Голос мій преривається, і я потроху німію.
На свій пневматорикс ліпитиму латку.
Я спробую жити без тебе, хоч і не вмію.
#Олька_Оленька #Олень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Тобою дихати — не надихатись
Твої груди цілуючи — не націлуватись
Я поруч з тобою сотні, мільйони і тисячі
років земних зоставатимусь.
я поруч від тебе грудьми берегтиму
очі, твій дах і твою безрозсудність.
я разом з тобою хрест твій нестиму,
усі болі, печалі, твою невідступність.
твою тверду віру, твої всі невдачі.
твою кров, твою білу вірність,
нелегку твою і сильну вдачу.
свою волю. свою покірність.
твої усі кулі, на пальцях твій порох,
ПТСР, всі контузії, рани і болі.
твою щиру радість, твій гнів і твій морок.
нічні всі кошмари, крик твій і стогін.
Я поряд з тобою. У тебе між ребер.
Я вся у шкіру твою увібралась.
Ти кисень. Постійна життєва потреба.
Я жити без тебе не можу.
І не намагаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
Знаєш, твоєї ніжності стане
На півтори сотні літ.
І, якщо трапиться щось погане,
Навіть, якщо перевернеться світ
Твої долоні іскритимуть полум'ям
Твої очі метатимуть блискавки і громИ.
Я знаю, що мої під тобою стогони
Не дозволять тобі спалити мости.
Долоня на третім шийнім хребці...
В тобі стільки стільки сили і мужності.
Здається, що ти тримаєш мене всю у руці.
Так, шо серце тихо всміхається й мружиться.
Все нутро у долоні твоїй зжимається,
Калачиком скручується, хова носа у лапи.
Знаєш, мені так палко і ніжно тебе кохається,
Що хочеться про це на весь світ горлати.
У тобі стільки спокою й холодного розсуду,
Що стало би на декілька Антарктид.
А у мене в душі гори побитого посуду.
Я тебе так кохаю, що буває аж трохи болить.
В твоїх венах тече мій пульс, мої тяжкі години.
Ти так далеко. Під стогони гармат
Ти засинаєш, хоч поруч бути я повинна.
Торкатися плечей. Ковтати аромат.
Ти повернись. Не вітром. Не росою.
Ні грозами осінніми. Ти сам прийди.
І принеси мою любов з собою.
"Люби мене. Нікого не люби".
#Олька_Оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Вітер байдуже гудів чорним протягом,
А сірий вокзал ошкіри́вся вагонами.
Ти не ламайся, забирайся до потягу.
Забирай всю себе, разо́м з цигарками й талонами.
Якось зашпорталась у навушниках й вибухах,
Снайпер хова СГД собі за лівою скронею.
За рогом будинку — замовкнеш і станеш тихою,
Закусиш губу, затулиш рота долонею.
Ти не стрьомайся. У очах твоїх стелиться
Чорний туман, догорають останні містки.
Ти у ві сні палаєш разом з БТРами,
Ти у вісні зриваєш бруківку й ламаєш кістки.
Ти не зашпорталась, а просто стомилася.
Надто багато зламків дотліва за плечем.
Разом усе на спину тобі навалилося,
Разом те все — п'ятий рік зліва, у ребрах пече.
Зараз ховаєш, хорониш і слізно прощаєшся
Друзі летять як комети, як свіча — горять вороги.
Мимохіть помічаєш, як потроху старієш й печалишся,
Як все вмирає, горить, дотліва навкруги.
Де ти згубилася, така блідна й печальная ?
Ноги в синцях, руки в червоній воді.
Біль цілувала. З горем учора вінчалася.
Очі — вологі, руки — холодні, зуби — в крові.
#Олька_Оленька #Олень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Знаєш, мала,колись все таки настане той час,
Коли ти лишишся на бездоріжжі зовсім сама.
Загостриться ніжний профіль, заллється сльозами анфас,
Застигне за шостим ребром і заніміє ліва рука.
Знаєш, мала, буде тяжко, коли ти зрозумієш,
Що всі твої друзі, як каже Жадан "згоріли немов комети":
Хтось в окопі сидить, за кимось ридаєш і скімлиш,
Хтось по судах, хтось на шконці, а хтось уже мертвий.
Сидиш вдома, мала, і думаєш коли настане твоя година.
Чи достатньо ти зробила за свої двадцять два ?
Чи все зробила, що ти задумала і що повинна ?
Чи точно все, що мала віддати, ти віддала ?
Чи все твоє, що потрібно, стало святою офірою?
Чи все розгубилось, і пилом припало далеко в душі,
Погоріло, згнило, тихенько, безслідно зотліло ?
Затихло у шумі холодних, осінніх дощів?
Ти знаєш, що тобі не важче з усіма твоїми проблемами,
Ніж всім іншим, хто теж хоче усе навколо змінити.
Твої друзі згорають хвостатими в небі кометами...
І ти боїшся, що можеш відсиріти і до кінця не догоріти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
коли в тобі надломиться
щось в районі сонячного сплетіння
й обвітрені губи тріщатимуть на кінці дешевого фільтру
ти думай про те, що за тебе і досі хтось палко молиться
довірливо ставить свічечку у Воскресіння
несе її у очах проти вітру.
ти справді думаєш, що ти Каїн?
Ні. насправді, ти просто Авелів брат,
в якого були міцніші яйця
для того, щоб іти по головах,
для того, щоб на коліна не опускаться.
твоє ліжко перетворилось на шконку.
і то не жалюзі, а подерті, сталеві ґрати.
ти досі думаєш, що ти вбив свого брата ?
Ти позбавив його проблем,
замотавши в поліетилен,
Засунуши йому до кишені сорочки потерту іконку.
Йому тепер добре. Через нього в лісі дихають квіти.
Йому тепер співають пташки,
поки ти їдеш в метро на роботу.
Поки ти береш три кредити,
аби твої діти
в школі мали книжки.
І поки ти витрачаєш своє життя на скорботу.
І ти досі себе картаєш.
Думаєш, що своє отримав в сто крат.
Але ти знаєш, що ти не Каїн.
Ти просто непутьовий Авелів брат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2016
Як тобі спиться там ? Скажи, братику.
В спальнику, на голій, підмерзлій землі.
Коли навколо тріщать автомати,
А ти в кулаки стискаєш руки холодні свої.
Скажи — наша земля, окроплена кров'ю,
Часто говорить до тебе вві сні ?
Я бачила з якою ніжністю і любов'ю
Вона обіймає всіх полеглих у цій війні.
Що тобі сниться, братику ? Розкажи.
Певно, мамині очі, рідний батьківський дім.
Сниться як приходиш додому живим?
Сниться над окопами чорний дим ?
Спи спокійно, мій братику. В час невзгод
Ти підставив народу своє незламне плече.
І тепер, знаєш, братику, твій народ,
Буде віки пам'ятати про це.
Буде віки любити тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687791
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.09.2016
Нещодавно рідним домом тобі стала війна.
Ти говориш ""Привіт" і смієшся у трубку.
Ти говориш "не ний, все буде добре, мала",
Я люблю уночі в телефоні голос твій слухать.
Ти говориш "ху.йовий зв’язок, працює арта",
А я завмираю і щосил прислухаюсь.
Ти говориш "Спасибі, книжка і справді крута",
А я все ж таки караюсь, мучусь, і досі не каюсь.
З тобою колись мене звела боротьба,
пам’ятаю, тоді дослухалась до кожного слова.
Тоді ти казав, що я надто хороша й м’яка,
Тепер часто кажеш, що я надто жорстока.
Я знаю, що про екстреміста любиш мій вірш.
Може ти в ньому бачиш себе — я не знаю.
Я пишу про любов і війну, й вже не знаю що гірш.
Якось дивно звучить, але я за тобою скучаю.
Ти говориш "я не еду домой, там неху.й ловить",
Знаєш, я рада що ти мені тепер дзвониш.
Але,знаєш, щось завмирає й тривожно щемить,
Коли ти на зв’язок добу не виходиш.
Все ж буде добре, ти фартовий малий.
Головне, з новими силами стрічай кожен день.
Не забувай, і частенько до мене дзвони.
Тепер маєш свій вірш.
Чекаю в гості.
Олень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687078
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.09.2016
Ти везеш своє життя туди, де сходить сонце,
а я залишусь тут, де стомлена земля мовчить.
твоя земля під танком ніч і день волає й стогне
моя, схрестивши колоски на грудях, просто спить.
знаєш, люди кажуть, що душа десь живе в очах.
Я знаю точно — твоя душа давно вже у вогні
в кривавім ґрунті, в спалених, порубаних полях.
Твоя душа палить синій "Бонд" і ходить на камуфлі.
У кожному з нас живе бог, а в тобі, мабуть, декілька.
Не знаю, як ти третій рік це все нормально вивозиш.
Кожен день не порівняється з усіма відомими пеклами,
Тримаєшся та по частинці себе з побратимами разом хорониш.
Братику, якби могла, прикрила б тебе сестринським крилом,
Перемогла б війну, повернула сюди всіх полеглих в боях.
Обійняти б тебе і разом забути про будь яке зло.
Гірко й дико звучить, проте нас з'єднала війна.
Ти їдь, братику, і воюй. Воїн не гине, він живе у піснях.
Лиш молю — бережи себе. І прокидаючись зранку кожен день
Пам'ятай, що на балконі з "Ротмансом" молюся за тебе я.
Всім богам. Всім предкам. І пам'ятай — тебе чекає твій Олень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Ще вчора ці жовтороті молоді хлоп'ята
тряслись в течику у напрямку сходу сонця
а тепер на них броніки, розгрузки і автомати
та рукавиці тактичні, що прикривають щільно долоні.
і хто б то подумав, що позаду лиш випускні
і пара безтолкових років відсиджено в універі
а тепер ці хлоп'ята на своїй, на рідній землі
змушені протистояти Москві мов холері.
ще вчора ці жовтороті мої молоді хлоп'ята
тряслись у течику по розбитих війною селах
у кожного вдома лишилась кохана, сестра і мати.
на прощання лишили усмішку гірку. невеселу.
сьогодні це вже не молоді й жовтороті хлоп'ята
за мить, за день вони змужніли і в душі посивіли.
і б'ється в серцях та воля, яку в них не відібрати.
в очах їх дорослих тріпоче надія
і світиться віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672318
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.06.2016
От скажи мені, будь дуже ласкава,
де ти набралась стільки отого жалю?
Він же тебе не жаліє. Він же тебе не кохає...
Тебе кожну ніч навиворіт вивертає.
Щоб ти молилась, щоб ти кричала.
Де ти скільки взяла того клятого жалю ?
Він же щодня на ребрах тобі танцює,
Під ботинком хряптять тоненько кістки.
Він же тебе не жаліє й ні краплі не любить,
Нащо той жаль, що рве тебе на шматки ?
Де ти взяла ті холодні і гострі ноти,
Що ріжуть пальці струною до м'яса ?
Ти проміняла на жаль свою мрію і цноту,
Ти проміняла на жаль свого рудого пегаса.
Скажи мені, то де ж ти жалю набралась ?
Він увійшов в твої груди разом з вином ?
Я знаю, лебідко, як ти плакала і намагалась
Його забути. Простити, те що Йому все одно.
Знаю, що жаль — то всього лише осад.
Попіл цигарки, патьоки на пляшці вина.
Знаю, що жаль — це біль, коли ти гола і боса,
Під ковдрою вголос ридаєш сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
Постійні твої закидони про вічність
Уже до серця мого не торкаються.
Якби я була з тобою чистою,
Якби я була настільки справжньою
Як тобі хочеться, як ти того вимагаєш
То я би зіскочила в прірву.
І ми більше б з тобою не бачились.
Я би ніколи не могла тобі вже довіриться.
Якби ти хотів мене збергти і тримати,
Ти мене торкав хоч би пальцями
Й я завжди-постійно була до тебе спраглою.
Я завжди-презавжди тебе кохала…
Якби ти мене хотів карбувати
У своїм серці чи своїй тупій пам’яті
Ти би не став ніколи мене проганяти.
Ти би ніколи мені не зраджував.
А так… Все давно уже вирішено.
Я не розрада й ти не герой. Вибачайтє.
Ховай списа від мене назавжди.
Сьогодні ти бачив мене востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Не йди за мною, якщо тобі не болить.
Не йди за мною, якщо твої сірники
не запалюють твій серцевий тротил,
а лиш підкурюють твої цигарки.
і не більше. Не йди. Просто не йди,
якщо тобі того не кажуть зорі о шостій.
Якщо твої рвані, помеклі світи
не кличуть тебе жмакати простір,
у якому ти вже в двадцять сьоме за ніч
прокидаєшся, і терпиш колючий біль
за живих і святкуючих ворогів,
за загиблих у справедливім бою братів,
не йди.
Не йди за мною, якщо ти не борець.
Сядь, почекай своє таксі чи коней.
Не йди за мною, якщо твій силіконовий терпець
Не рвавсь через біль розбитих війною сімей.
Не йди. Краще і далі тягай вишиванку,
Молись на правдиве своє ТБ,
Не вставай. Молись комусь у неділю зранку.
Не йди за мною, а то ще путіннападе.
Не йди за мною. НЕ ЙДИ ЗА МНОЮ!
Тобі простять твоє мовчання псяче
Борці, які за щастя й твою волю
кладуть своє життя.
Вони тобі, звісно ж, усе пробачать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Переможний мій Лицарський Хрест на правім плечі
Майорить гарячим, червоно-чорним напалмом.
А паракорд жовтосиній на правиці моїй
Береже мене і летить до небес 90-им псалмом.
У обличчя летить чорний ґрунт і кривавий пісок,
Поряд мостяться спати побратими полеглі.
Не здригається палець, перед тим як тисну́ти курок,
Кожна ніч — це зірки й марева мутно-непевні.
Моя чиста віра і дух, що схибить не дасть,
Кожен ранок мене підіймають твердо на ноги.
Знаєш, найбільше із всіх мені нині відомих щасть —
Це присісти з тобой біля тину з пекла цієї дороги.
Кожен вечір в бій підіймаюсь і йду, підда́вшись злобі́.
У обличчя летить чорний ґрунт, а я вперто
Просуваюсь до слави, щоб лиш тільки тобі
Ніхто не казав : "Тримайте медаль за героя свого. Щоправда, тільки посмертно".
Я смерті в бою не боюся. Серце збрехати не дасть.
Для мене важливий гарячий, болісний щем перемоги.
Проте, знаєш, найбільше з всіх, що на світі буває, щасть —
Це присісти біля хати з тобою з важкої дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665167
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.05.2016
Не чекай мене більше, лебідко моя печальна.
Очі вологі в хустину барвисту ти не ховай.
Серце ти мені віддала, як у бій проводжала...
Не чекай більш мене, кохана моя. Більш не чекай.
Я поліг в чистім полі від сучої кулі, ворожої.
А кінь мій вірний пішов на поталу голодним вовкам.
Не підемо вінчатись ми до білого храму божого,
Через літо до тебе лиш долетить мій скрик, і мій прах.
Не чекай, теплогруда. Хай не журиться серце твоє уночі.
Я зі славою згинув, за те що найбільше цінив і кохав.
І мій дух через літо осяде на твоїм мармуровім плечі,
Я кохаю тебе, як кохав. Охороняю, як і охороняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663949
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.05.2016
Якщо чесно, то я не знаю (мабуть, і не хочу знати) коли це все скінчи́ться.
В моїх кишенях до сих пір лежать мої вологі, забичковані недопа́лки,
Один справний навушник, якісь шматочки від з\'їхавшої черепиці,
Розряджений MP3 і мрія коли небудь стати прип\'ятським сталкером.
Ти мене не питай, навіщо мене занесло в ці рідні, продимлені лави,
Чому так і не скінчилось дипломом моє навчання́ на історика.
Я просто за серцем пішов, душа так просто сидіти й мовчати не стала,
І з тих пір долоню в кишені холодить рідний метал від цезо́рика.
Ти мене не питай де в мені взялась любов до свободи й до волі.
У крові в мене лава, у очах в мене сталь, а у грудях -- поклик богів.
Кожен день на теренах своєї землі я змагаюсь із брудом в двобої.
Кожен день відвойовую в нечисті клаптик своєї, рідної серцю Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662049
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2016
Між лопатками заквилить і затихне.
Брудною бруківкою, як тиха мара,
Бреде одинока, спустошена жінка.
Туман-павутина, розвішений по дахам
Обійме її одинокі, холодні плечі,
Загорне у себе закривавлений, тихий крик.
Накине її гіркоту на крила лелечі,
Заховає її у собі, спустившись згори.
Між лопаток квилить. І ніяк не затихне.
Солодкою плівкою осідає дим.
Війна відібрала чоловіка, брата й сина.
Залишила лиш біль із обличчям німим.
Залишила самотність, тугу і втому,
Й відбиток свого поцілунку на блідому чолі.
Ця жінка ніколи не верне додому.
Бо дім зруйнували війною марнославні царі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654994
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.03.2016
Небо мені не пара. Я з ним давно перейшла на "Ви".
Небо забирає в найкращих останній, прощальний вдих
Небо змиває сльози і забирає до себе, в свої хороми
Всіх, хто був колись рідним. Небо мені чуже і холодне.
Небо мене скрізь бачить. Не сховають ніяк парасолі,
Небо мене тримає. Небо мене не пускає на волю.
Я від нього ніяк не втечу. Воно давно вже у мене в очах.
Небо мене відпустить, лиш коли я обернуся на прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2016
"ми маленькі янголи" каже він
і витріщається в білу стелю
пестить її волосся пальцем одним
а вона цілує його сині вени.
Він довго бурмоче щось нескладне
про сенс буття й життєві метаморфози
вона тулиться до грудей і знає одне
треба дуйчик включити, бо передавали морози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Вона відкидає полу вовняної ковдри
і довго наважується вилізти з теплого ліжка.
Вона знає, що в неї давно вже немає нікого.
Вона себе обіймає светром —
тихо і ніжно...
Знайома з Канади раз в місяць дзвонить у скайпі
А весь останній час можна не їсти й не одягатись.
Її самота їй же груди ножем розтинає навпіл,
Але вона не хоче нею ділитись...
Вона любить її обіймати.
якби він бачив скільки після нього було списано
листків у клітинку і в шухляду назавжди заховано...
Він би кохав її вічно. І він би точно її не залишив.
А тепер вона плаче,
а він вдома палить утомлено.
Вона кожного ранку заходить в мережу — чи немає
Листа від нього на її пусту електронну пошту.
Й не буде ніколи. Він вже, навіть, її й не згадає.
Хоч вона іноді буває твереза
й напрочуд хороша.
Вона довго не вилазить із теплого ліжка.
Головний біль її знову заганяє ногами під ковдру.
Вона обіймає подушку, їй щось шепоче слізно
І розуміє, що давно уже
непотрібна нікому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Знаєш, мамо, а я закохалася в екстреміста.
Ти кличеш його безголовим. Називаєш бандитом.
А в нього у серці правда. Очі у нього чисті.
Знаєш, мамо. Я буду його чекати. Буду за ним ходити.
Хоч сто років. Хоч двісті. Хоч сто тисяч триста.
Ти кличеш його фашистом. Називаєш нацистом.
А він мене любить за мою білу шкіру і світлі очі.
Знаєш, мамо, я з ним пройду всю дорогу тернисту.
Я віддам все йому — скровавлені дні й недоспані ночі,
За його сірі очі. За його справедливість іскристу.
Я знаю, що можливо, не доживе він до сизих сивин
І , можливо, він за справедливість нашу поляже.
Знаєш, мамо, коли зросте твій внук, його білий син,
То про нього "бандит і нацист" ніхто більше не скаже...
А для мене ж мій екстреміст був, є і буде вічно святим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016
Якщо б мовчання можна було торкнутись
То ти би стерла об нього свої холодні долоні.
Ти хотіла бути потрібною і тобі це аукнулось,
Ти боялася зрадити, а тепер у брехнях тонеш.
Якби його поглядом щирим можна було вбивати,
Ти б жила вільно аж до самої своєї пенсії.
Ти сидиш у квартирі, під алкогольною вартою.
Ти тонеш в брехнях, зраді й зимовій депресії.
Новорічні свята привезли шампанське й \"Кахеті\".
Зустрічатимеш північ із ними, та собою коханою.
Писатимеш матюки незнайомцям у інтернеті.
Відчуваючи себе непотрібною і розламаною.
Так вже сталося. Так буває — не тому довірилась,
Ти давно вже утомлена. І давно вже розчавлена.
Він зжував зсередини і сплюнув твою наївність.
Ти ж лишилась в квартирі сплюндрована і скривавлена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
А може воно і загоїться ? Хто зна.
А поки до стелі підіймається сизий дим.
Носом шморгає моя депресивна осінь.
Рідним не був, проте став нестерпно чужим.
А може мене скоро відпустить ? Можливо.
А поки я лиш стискаю сині, сухі кулаки.
Ти під ребрами зліва — теплий, ласкавий і хтивий.
Трішки схарений. Трішки стомлений. Мій. І чужий.
Я знаю — мені вже скоро осінь ця відболить.
Проковтну цю образу, як вже сотню разів робила.
А поки до стелі підіймається сизий дим...
І я надіюсь, що цю прикрість я зможу осилить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
Я піднімаю знамено своє над головою.
Кумачевою кров'ю шпиль врізається в небо.
Ми здобуваємо жертви ціною свободи.
Краще би навпаки, але декому це не вигідно.
А комусь і зовсім не треба.
Я піднімаю свій стяг руками двома аж до хмар.
Хай подивляться люди на мій скривавлений прапор.
Захлинається кров'ю другий рік календар.
А хтось святкує річницю, танцює, співає.
Для когось убивство -- державне свято.
Я гордо несу знамена своєї Вітчизни.
Мені наснаги дають всі в'язні оцього режиму
Шоколадним баронам совість пузо не тисне.
З жиру бісяться, на могилах стрибають.
Забули, мабуть, нещодавну Вогня́ну Зиму.
Гордий мій прапор підпирає зимові тучі.
Як кажуть люди "Час розплати -- не за горами".
І поплатиться кожен, хто народ мій терзав і мучив.
Відповість за всі синяки й переломи.
За всі рани криваві й загоєні шрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2015
І хай сльози в очах стоять. Все почнеться, коли настане кінець.
Руки ламаються. Руки тремтять. Я ж не заплачу. Я ж — молодець.
Ця осінь — тепер не твоя проблема. Кінець. Сніг притрушує листя.
Я ж не упала. Я залишилась в стременах. Тільки б не перечитувати переписку.
Тільки б не моніторити соц.мережі. Тільки би не біситись з твого онлайну.
Розійшлися дороги, коли стерлися межі. Ти сміявся й казав, що я надто банальна.
Це все печально. Це неприємно й важко.
Не скорилась, не зрадила і залишилась собою.
Я можу пишатись собою по-справжньому.
Сьогодні я попрощалась з любов'ю.
#Олька_Оленька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Чуєш, скажи, чи ще довго тут дихати ?
Ці алеї промоклі мені навівають депресії.
Допиваю останнє, щоб серце не штрикало
І плетусь у кінці похоронних процесій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Чуєш, скажи, чи довго ще борсатись ?
Ця осінь нестерпно стала мені пекучою.
Я постійно до кахелю липну п'ятами босими,
Я постійно від безсоння осіннього мучаюсь.
Знаєш, осінь ця ( цьогорічна, у сенсі )
Якось по-новому сумна і якась болюча.
Все більше стає неприємних ексцесів.
Вона ще довша якась. Неприємно тягуча.
Чуєш, скажи, чи багато лишилось відчаю ?
Знаєш, я стомилася бути зраджена.
Я така, як я є. Я не стану ніколи іншою.
І хай мрія моя далека й несправджена
Я продовжу ( чуєш ? ) і далі борсатись.
Хай офіра я. Хай я жертва гордого розуму.
Знаєш, я краще лишусь у піснях відголоском,
Ніж зігну свою шию перед паном чи босом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Коли поблизу запах твій десь знаходиться,
витає в повітрі, то мені лоскоче під діафрагмою.
І, якщо бути відвертою,то жити ще більше хочеться,
Щоб тебе вже до кінця відлюбити і відстраждати.
Я (як чашка твоя) — розбита. Десь читала, що то — на щастя.
Знову очі блукають по стелі й заснути не зможу до ранку.
На світанку знову здивуюсь, що у мене ще цілі зап'ястя.
Краще б ти мене зрадив. Краще б завів десь коханку...
Твій голос із телефону вкриває шкіру мені мурашками.
Мене щовечора розмазує відчай по кахелю в ванній.
Мені вже не боляче. Не сумно. Й давно вже не страшно.
Мені болить, що ти холодним став перед прощанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Він просто йшов на абордаж. Солодким медом губ хотів напитись
І меркло світло, рваний трикотаж стікав тихенько по ключицям.
По ребрам водячи свинцем холодним пальців огрубілих
Він зазирав мені в лице і в скроні цілував невміло.
Колись він біг до мене крізь туман, вбиваючи ногами тяжку втому.
І до грудей притисши автомат, він шепотів мені " я не віддам тебе нікому".
Він просто йшов на абордаж, а я, вдихаючи від нього порох
Втрачала весь цивільний антураж і шепотіла тихо " не віддам нікому."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
Гіркотою пекучою час мені давить на горло.
Друг, котрий ліпший — став нестерпно-ніким.
По тілу мереживом поплелися зморшки...
Ні. Приверзлося. Так просто химерно падає тінь.
Під шкірою білою пульсує у синіх артеріях
Артеріальна скорбота за всим не живим.
У мене душа — сонцем спалена прерія,
Де більше немає місця ні своїм, ні чужим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Лишилось розвіяти себе лиш по вітру.
Так, щоб на губах осісти у перехожих.
Я збита з путі, заблудша, холодна офіра.
Заплутана в сітях незримих й ворожих.
Мене хтось чекав під брамою РАГСу,
Хтось диханням грів для мене постіль.
І поки я бігла кудись -- я просто згасла.
Зависла над прірвою у вихорі потрясінь.
Я поки кохала -- зжувала себе зсередини.
Зламані пальці ще ниють. По-різному кожен.
Я відчувала пекучу печаль до людини...
Казали ж мені -- так палко кохати не можна...
Я поки горіла -- спалила всі нутрощі жалем.
Лишилась лиш жертвою на сухім алтарі.
Чужими були й назавжди далекими стали.
Затухло все в серці.
Затихло і в голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Коли до зустрічі лишається один вдих
зазвичай збивається дихання й тремтить
гарячою пташкою десь в ребрах худих.
І так солодко, що аж наче трошки болить...
Коли до обіймів лишається лиш півкроку
серце колотить руками клітку грудну.
не хочеться більше ні битись, ані боротись.
а лиш спасти в обійми і забути розлуку страшну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619448
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.11.2015
Те пекуче, що нас не вбило — зміцнило наші життєві позиції
І коли готувався зашморг і мило на шиї — ми усміхалися інквізиції.
Те, що нас трохи скалічило, научило вірити в братерські плечі
Ми стали сильними, стали вічними, і влетіли в літопис стрімкою картеччю.
Те, що нас з ніг трохи збивало залишилось позаду, у мотлосі.
Нам буденності й спокою мало. Ми ніколи не будемо жити у мороці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618083
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.11.2015
Лишилось 2 дні до кінця, а в мені щось клацнуло. Пила каву, дивилась на нього і раптом зрозуміла, що я його чую і не слухаю. Просто торчу від його голосу, спостерігаю за блиском його очей, тону в них. Не люблю карі очі. Але за ці я би пішла пішки за тридев'ять земель.
просто запустився якийсь тремтливий механізм десь в районі сонячного сплетіння. Він говорив щось про пиздорізи, про зброю, про жмурів,а я просто слухала його ( таку чужу і ненависну мені ) москальську мову і мліла.
Я не хотіла прощатись, бо думала, що ще зустрінемось... Але, очевидно, я надто наївна.
"Твои глаза сливаются с камуфляжем". Так по-твоєму. Найкращий комплімент за все життя.
Відчуваю себе 15-тилітньою дівчинкою після першого побачення.
Поки ми були разом, я жадібно запам'ятовувала кожну зморшку, кожну деталь його обличчя. З неприродньою мені дотошністю роздивлялась ідіотське татуювання на руці. Я запам'ятовувала все до найменшої дрібниці і зберегла в серці ідеальну картинку.
А потім його покликали. Коли його шкіра торкнулась моєї шиї, я вдихнула його п'янкий аромат, в голові з'явилась одна єдина думка "Чекатиму".
Я чекатиму цього, поголеного наголо, відбитого на всю голову хлопчину, навіть, з того світу. І,безперечно, дочекаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618064
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.11.2015
обпечено все. нема вже на що там дивитись.
під светром нещадно шкіру пече роздерта душа.
мій втрачений кисень губами твоїми сповитий.
свій келих гіркої спокути я вже допиваю до дна.
дивись — все до краплі. на дні не залишу нічого.
мовчи. забувай. відвертайся. як лезо складного ножа
образа і біль нещадно полосне по захриплому горлі
і кров'ю з сльозами омиється клітка грудна.
у ванній на кахель брудний опущуся безсило.
я випила все. не дзвони. до кінця вже мене добивай.
знаєш, яких вже я тільки за тебе богів не молила,
а вони все мовчать. нікому до мене вже діла нема.
вже декілька тижнів ні строчки, ні звука від тебе.
здається, минули вже сотні бездумних, холодних років.
мій кахель брудний у ванній холодній — пустеля.
ти просто пішов.
ти просто мене схотів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2015
я стомлена твоєю в'язкою відсутністю.
де ти є ? де ти будеш завтра, соко́ле ?
де був учора ? я б до тебе горнулась,
забуваючи біль, забуваючи смуток і втому.
я роздавлена тебенедостатністю вщент.
хто тримає тебе за твою загрубілу долоню ?
прилечу до тебе вітром південним з дощем
остужу змучену душу поцілунком холодним
де ти є, мій далекий соко́ле ? Де ти блукаєш ?
ходи у обійми мої, дай собі відпочити нарешті.
прилітай з вітром північним,
прилітай тихим плаєм.
і повішай в прихожій свої обладунки потерті.
теплим пледом, молоком і своєю душею
я зігрію тебе, мій далекий, забутий соко́ле.
хай тікає розлука. хай біс тепер тішиться нею.
повертайся до мене, хоробрий.
мій теплий.
мій благородний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
я не хочу з тобою жити в одному місті.
дихати одним і тим же смогом
топтати одне і те ж опале листя
не хочу ходити під спільним богом
я не хочу бачити те ж саме небо,
палити однаково міцні цигарки
уй.обуй з мого міста, з моєї планети
забирай свої руки і свої габелки́!
я не хочу жити з тобою в одному районі.
на одній площині. в спільній галактиці.
Забирайся звідси. суко, уй.обуй!
Це мій всесвіт. п.издуй звідси, ясно ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
я тебе вже не можу й не хочу. віриш ?
наїлась твого сволотства, курво
воно мені голками впивається в шкіру
мене вже від тебе верне і нудить
я тебе вже не буду — дякую за турботу
купайся сам в своєму лайні, любий
мені до старості вистачить скорботи
мені до пенсії буде біль розривати груди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
не бійся. це не надовго. все перетреться
забудеться та й відлетить із північним вітром
якщо ти тільки не зламаєшся і не прогнешся
перед цим жорстоким і невдячним світом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Розплітаючи коси, я дивилась у небо
твоїх синіх очей, забуваючи спокій.
Й припадала вустами до плечей твоїх ревно,
наче це бу́ла остання пісня
чи найперша сповідь.
заплітаючи коси — роз\'їдала очима підлогу
хто я є забувала й навіщо до тебе прийшла
ти всміхався чудними очима й чекав епілогу
а я зранку тікала наче обпльована.
наче брудна.
Розплітаючи коси — боялась дивитись на тебе
знову й знову припадала до тво́їх плечей
і щось знову стискалось колюче між ребер...
ти хотів насолоди...
я хотіла від тебе дітей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015
Завантаження твоєї свідомомсті брудом
набридло і ти молишся всім відомим богам
щоб дозволили тобі завжди діяти мудро
або хоч із розумом на пополам
і ти шепчешся наодинці з старими стінами
стираєш коліна свої брудні до кісток
за те, щоб покарані були завжди винними
а нескорені — уникали підступних пасток.
завантаження твоєї свідомості кабельним
виллилось би в пусті і гидкі звинувачення
проклинав би ти віру і шини на площі спалені
та ти тримаєшся молодцем — ти не дивишся телебачення
завантажуй і далі себе мудрими працями
в голові сортуй залізну свою картотеку
і ніколи не вимолюй в негідних пробачення
і будь готовий завжди зустріть небезпеку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Я впав у обійми сухої трави, а наді мною тужливо шуміла липа.
Згадавсь Тичина: "Кохана спить...
кохана спить..."
А зараз я навік засну. Не дивно,
що не пече тепер мені у грудях. Я -- воїн. Біль для мене -- ближній друг.
І чи згадають, чи забудуть --
однаково.
Я виконав свій жереб тут.
Хай на руках кривавих валькірі́я несе мене в чертог моїх вояк-братів.
А я поди́влюсь як ворожа спина прогнеться під важкий, чужий батіг.
А я впаду в обійми зжовклої трави, відкривши Сонцю свою діру у грудях.
"Ви знаєте як липа шелестить ?..." Я знаю. І це останнє, що я чую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608435
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.09.2015
Кожен зустрічний про тебе мовчить
І як може —
шифрується.
Боже!
Якби ти, дурню, знав як серце болить
і скукожується.
І нуртується.
А зустрічний кожен ховав очі
в підлогу
неначе
чекав епілогу
Якби ти, дурню, знав, як хочеться
зірвати чеку
і до бога.
де тільки в обійми твої єдина дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
До твоєї враннішньої кави додаються стогони розбуджених, сонних вулиць
Вірші, як вино, від часу чомусь не псуються. Лиш сповзають з паперу і до тіла щоночі туляться.
До твоєї враннішньої цигарки тягнуться твої сухі, неціловані губи. Трішки обвітрені.
Мабуть, господь чомусь наді мною зглянувся, що колись давав торкатися їх повіками.
До твоїх похміль щотижневих приписані мої одинокі, без тебе холодні світанки.
І вірші мої, димом й вином, сколисані знайдуть спокій у смітнику. Як недопалки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
Убиваєшся ? Добивайся. Змішуй каву із енергетиком,
пали по три пачки за ніч свого солодкого ЛакіСтрайку.
Тамуючи усмішку, пакуй по кишенях з травою пакетики.
А потім, заламавши руки, ридай до самого світанку.
Хотіла би вже здохнути, та в навушниках Ніколассон
Шепоче "Залишайся сильною і не будь більше коропом".
І справді — в самознищенні знаходиться твоя клята істина,
І ти знову до ранку ридаєш за своїм карооким йолопом.
Проклинаєш його, криєш триповерховими матами,
"Якого ти х*я від мене пішов?" кричиш йому в телефон.
Недопалки тремтять, вкриваючи руки тобі стигматами,
Неначе тебе зняли із хреста або списали з ікон.
Ридай-не ридай, а він залишиться клятим йолопом
Хай подруга й далі з тебе сопливі списує вірші.
Ніколассон каже, що дракон теж був раніше коропом.
Залишайся сильною
і пам'ятай
істина — в самознищенні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015
Кривавий обрій затих у вологих обіймах землі, ступила ногою на квіти поважно, без жалю вона,
Затисла в руках громовиці і ГРАДи страшні та хрипло шепнула на вухо :
" Вмирай!
Я — війна.
Не довго ти жив і я забираю твій подих. Своє на твоєму чолі я виріжу кігтем ім'я.
Не рухайся. Падай. Безгучно моли свого бога.
Навіки ти мій.
Змирись і вмирай.
Я — війна.
Кровили ікони, стогнала і нила земля, як повагом, гучно і страшно я наступала.
Ламала столітні дуби, виривала воронки в полях, трощила кістки ластівкам і очі мерцям цілувала.
Тепер загорнула я плечі худі в триколор, для всіх непокірних готова тепер земля і тюрма.
Зламала владик і цинічно змінила закон.
Борись чи вмирай.
Я прийшла.
Я — війна"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591739
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.07.2015
Залишся в мені в'язкою пустотою, завмри на скроні, захолонь на пальцях.
Я пірнула у тихий вир твій із головою і захлебнулась.
На жаль.
А може й на щастя.
Збережи моє фото своєму на робочому, і як невимовно тяжко стане гірко зітхнути,
то ти просто зазирни в мої зелені, тужливі очі. І згадай, що я досі не можу
без тебе заснути.
Зізнаюсь — іноді сльози на скроні просяться. А дієслівні рими на клавіатуру так і сипляться.
Знаєш, без тебе спати зовсім не хочеться. І пити ранкову каву без тебе я ще не навчилася.
Ти за сотні брудних, запилених кілометрів. І прірва між нами в мільярд світових рокі́в.
Я б летіла до тебе крізь грози, бурани і смерчі, аби ти хоч трошки,
хоч краплиночку
того
хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Не все так погано, якщо ти все ще рубиш всіх маткою-правдою,
Якщо твої зношені конверси крокують бруківкою Львову
І навіть, якщо твоя усмішка вже трохи зносилась і зблякла,
Твій голос усе ще бринить молодою, солодкою хрипотою.
Не все іще втрачено, якщо ти бачиш спасіння в світанку,
Якщо твоя з бурбоном пляшка іще до кінця не допита.
Ще можна жити, якщо в руках запальничка,
а за вухом — цигарка.
І краще спати в мотелі, аніж плакати над тим самим
розбитим коритом.
Не все так погано,( ба — навіть, чудово ), якщо ти щодня
десь біля шостої ранку
на балконі із кавою проводиш очима нічну сірість й вологість за хмари
Якщо маєш в своєму рідному місті вірного друга і пару коханок,
Повір, не все іще втрачено.
Ще рано дорослішати й вганяти себе у рамки.
Ще рано вдягати костюма й в'язати однотипні, серйозні краватки,
Вдягати серйозне обличчя і їхати на свою перспективну роботу.
Повір, це так нудно — тримати життя в такому гнітюче-складному порядку.
Нехай краще твої зношені конверси і далі бездумно крокують по Львову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
А ти пам'ятаєш контужені зливою пальці,
Що ніжно блукали по грудях... ? І я тремтливо,
Несміло, цілувала твої тату і зап'ястя,
Поки нас вінчала холодна весняна злива.
Ти пам'ятаєш дотик до скроні холодний,
І губи тремтячі на своїх мужніх долонях ?
Я пам'ятаю. А серце рветься і стогне
З валізою на пустому, чужому пероні.
Ти з сигаретою, попелом, димом і чаєм
Забуваєш мене на своєму вузькому балконі.
Що тепер буде з нами -- я точно знаю.
Я задихнусь від спеки,ти -- в океані затонеш.
Твій фрегат не збереже моя тиха молитва.
Мою задуху твій поцілунок вже не зволожить.
Підеш в бар, з друзями пити Чернігівське пиво
Я буду вдома, думаючи, що з мене вже досить.
Твій подих преривистий мене серед ночі розбудить.
Я ж очей своїх не зімкну аж до самого світання.
Все. Досить. Догрались. Все одно, що подумають люди.
Я піду на перон. Не вперше, проте цього разу востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015
Отам, куди тикаєш пальцем, між ребер,
Здається росте тектонічний розлом.
Лава не ллється. проте через усього тебе
Проходить дрібний, електричний струм.
Отам, між ребрами, щось постійно шкребе.
На скроні пульсує блакитна, тоненька жилка,
Ти в мені назавжди утопив усього себе.
На монітор — незмінна "мережева помилка".
Отам, де ти шукаєш наших точок дотику,
Пролягає тягуче, німе, солодке, чуже ніщо.
Краще б ти мене проміняв на попсову еротику,
Аніж віддав мені своє нетямуще єство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Не стріляй ніколи по стріляним і ніколи не згадуй проклятих.
За такими низькими цінами, зазвичай, і ховається мотлох.
Ну а там де пекла невінчаність - залишилась гірка пропасниця.
Ти не плачся, коли не вистоїш. Не стогни, як гірко заплачеться.
Наше місто давно замулене, хтиві пристрасті весело бавляться.
Не скидай так брови обурено, якщо хтось ненароком поплачеться.
Бо коли ти впадеш, не вистоїш, не спасе тебе Богородиця,
Не прикриєшся більше Крішною, та й Ісус тебе вже сторониться.
Наше місто давно вже застояне, лиш димить смітниками і плавиться.
Шкірить хижі залізо-бетонні, тут давно вже ніхто не вінчається.
Тут давно вже ніхто і не родиться, крім непотребу та наркоманії.
Тут нікому не тре' Богородиця,
Тут немає
нікого
праведного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2015
Хто тебе навчив посміхатись у комір
Й починати війни поміж богами?
Ти приховуєш свій палаючий стогін,
обвиваючи торс міцний щільніше ногами.
І якби хтось тебе цілував, то зі спрагою
Припадав би губами до шкіри блідої.
Точені плечі, не зіпсуті засмагою,
Обіймав би своєю німою душою.
Хто тебе так вчив танцювати з панами,
І тримати так голову рівно при королях ?
Руки твої окропились чужими сльозами
Закоханих, мертвих, сміливих солдат.
Хто, розкажи, тебе ночами голубить ?
Хто притиска до дужих, гарячих грудей ?
Хто запал гарячий від битви остудить
Й розділить з тобою здобутий трофей ?
Кому ти молилась, як втратила віру ?
Кого проклинала, як зраду пізнала ?
Хто тобі цілував твою білу шкіру?
Кого ти боялась ? Кого ти кохала ?
Стоїш, посміхаєшся хитро у комір,
Захочеш — поб'ються за тебе боги.
Єво, ти — жінка. Ти пишеш закони.
Народжена жити і вічно цвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Знаєш, якби ти мене тут не тримала,
То мабуть, я би давно уже спився.
Ти для мене ніколи пісень не співала,
Та голос твій мені кожного ранку сниться...
І очі твої кольору теплої, ніжної криці...
Знаєш, якби ти мене так не кохала,
То я давно б вже іншу якусь цілував.
Якби ти мене довго так не чекала,
То я б про тебе навряд би згадав.
Щоправда, я б тебе, мабуть, і не знав.
Знаєш, "якби" та "щоб" стрягнуть у горлі.
Примарою шкребеться в серці смог.
В твоїх очах згорає тихо обрій.
Ти моє сонце, моє життя, мій бог.
Знаєш,я б без тебе точно здох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Поясни, як так стало, Мамо,
Що до нас злітаються кру́ки ?
Скажи, нене, -- хіба ж то мало
Нам Росія ламала руки ?
Хіба мало над нами глумилась,
Й відривала по метрах землицю?
Хіба мало кремлівська столиця
Пила кров з нас, як чисту водицю ?
Скільки нам підставляла підніжки,
І валила нас долі, мамо ?
Кров лилась, а вони все ніжно
Катували й звали братами...
Поясни, як так можуть , Мамо,
Сміючись, вибивати очі ?
Бо їм, курвам, все крові мало!
І ніяк напитись не хочуть.
Та нехай захлебнуться, курви,
своїм злом й люттю кривавою.
Хай на них насідають кру́ки,
Хай вони себе повбивають.
Проклинаю рабів лукавих,
Що стоять по коліна в кро́ві.
Яким горя на світі мало,
І які не знають любові.
Хай здихають у нетрях гнилистих,
У могилу себе хай вганяють.
Наша совість пред Господом чиста,
Ми захистим тебе, наша Мамо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579662
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.05.2015
Пропалили ґрунти до кісток,
Поки повзли до тепла сніги.
Там де раніше світивсь пісок
Зараз лиш дотлівають хрести.
Там де раніш колосився лан
Звело гнізда в землі вороння.
То чи дійсно, скажи мені, мам,
Правда, що це не моя війна ?
А якщо я не піду, то хто ж,
Замість мене положить життя ?
Це і моя боротьба також.
І його. І її. І твоя.
А коли час мій швидко мине
і в окопі засипле земля.
Обіцяй, що з роками моє
Із сердець проросте ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Перли змиваються в труби
І губляться десь під містом.
Мій смогом замучений урбан
В тенетах колій залізних.
У пастці брудного вокзалу
Ховають люди обличчя.
Не люди, а білі примари,
Лишають печаль на узбіччях.
Мій димом задушений відчай
Складає недопалки в пачки.
Ніщо на землі не вічне...
На цигарки — остання заначка.
Перли ховаються в трубах —
Їх збережуть Черепашки.
Вони захистять мій урбан
Від смогу і від нещастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572976
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.04.2015
Як же це треба кохати
Й серцями сплестися так тісно,
Щоб вічність страждати
Опісля... ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Зорі під плечі
в подарунок тобі,
неземній.
Ти знала, до речі,
що тобі всі вірші ?
Я знаю, що знала.
Розлука вбиває печаль.
Якби справді кохала,
то знала б,
що для тебе нічого не жаль.
Я віддав тобі кисень,
віддав свої кращі листи.
Для мене роки — це числа.
Для тебе — смертельні хрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Ти часто бавишся з хлопчиками сімнадцятирічними,
В яких ще пушок на щоках просвічується.
Мружишся, любиш роздумувати про вічність,
Хоча навряд доживеш до кінця цього сторіччя.
Ти шукаєш в наших стосунках якісь протиріччя,
Але танеш, варто мені лиш торкнутися передпліччя.
І ти знову тікаєш у ніч
З хлопчиком сімнадцятирічним.
Хоча впевненна, що наша гра варта будь яких свіч.
Правду Колос казав — добре, що люди не вічні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Прала на світанні своє щастя
У Дніпро несла вода печаль.
У туман серпневий зодяглася,
Одягла росу на ноги, як кришталь.
Заплела собі косу тугу, дівочу,
Задивилася у куряву доріг.
Молила : "Тільки б ворог не зурочив,
Тільки б любий в полі не поліг.
Перекинувшись хмариною
Попливла би в поле, де страшна орда.
Стала б світлою богинею,
Від нещастя своїм тілом берегла б."
_____________________________
На бранному полі, чорному полі
Любого в серце вкусила стріла.
Впав він із коника сивого долі.
Втопила в Дніпрі своє горе вдова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015