| Сторінки (9/887): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
По слідах.
Хто читає забуті стежки?
По губах.
Хто побачить розкритий знак?
Тільки крах.
Порожнечі сумні гілки
На деревах немає слів
Листів,
Все розвіяно вітром.
Слід.
Де облишив маленький світ.
Звіт.
По кому слід?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752162
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.09.2017
Тихо голосить осінь
Сірі очі пролили смуток
Не стримали сліз.
Скільки вже їх
Марних і хмарних,
Холодних.
Бо безнадійних,
Бо скільки ще буде.
Облуда одна
Кружляє за вітром
Як той непотрібний
Листочок сухий,
Ще вчора живий, а тепер...
Мовчки голосить осінь
Тільки похмуре небо
Плаче іще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751874
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.09.2017
Завше десь поруч Тінь
Накриває покровом темним,
І відбирає світло.
Знову підкралась Тінь
День заступила хижа
І причаїлась на стінах.
Вона крокує землею,
Вона сповзає між ноги,
Та не зникає ніколи.
Тільки приходить ніч
Тінь розповзеться скрізь
Та клаптик для світла
Знайде ліхтар.
Якщо не загасить Тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751713
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.09.2017
Я - піщинка десь в океані
Глибоко - глибоко на дні,
Я - одна серед безлічі
Мені не дадуть імені,
Бо нащо воно піщині.
Мене не приваблюють мушлі,
Щоб болем їхнього перламутру
Мене огортали сльози.
Десь зверху шепочуть хвилі
Я чую тихий шепіт
У білій солоній піні
Шумує безмежний Всесвіт
І я - маленька піщина.
Одна серед безлічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751533
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.09.2017
Вона - Кассандра
Їй немає віри.
А звідки ж страх,
Що шириться довкола?
Чому не чують люди?
Це ж Кассандра,
Просто кара
Її слова.
Але ж не чужі,
Свої ховають страх,
Бо знають - правда
Те, що промовила, що у видіннях
І збудеться все,
І немає виходу.
Не втечуть,
А їй куди?
Хотіла б змовкнути, та марно.
Не мине.
Те лихо і для неї.
Кара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751425
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.09.2017
Цензор - розчарування,
І самотність гуде напругою
Високовольтними лініями
Десь так високо,
Збирає блискавки
Спускає громовідводом
Під землю.
Гуркоче земля
Трусить розколами
Вибухає уламками
І затихає до часу.
Зрушився час,
Ночі і дні
Помінялись місцями
І зникло довколишнє
У пиловій бурі.
Цензор розчарувань
Хай цензурує розчарування,
Вибух від безнадії
Відбудувати не просто.
Хай же зупинить цензор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751232
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.09.2017
На паркетному полотні
Лінії.
Розчинились дерев листи
Під ногами.
Розтерто сліди чужі.
Долі.
Не впізнати ознак.
Гірко - малинові
Краплі крові
На паркеті поміж щілин защемлені
Шматки життя.
Смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751076
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.09.2017
Понад прірвою
На самому краєчку
Зачепилася трішки.
Тільки глянула вниз
Задивилася прірва
Темне щемне провалля.
Полетіти туди?
Хоч на мить та до лоскоту.
Розійдеться імла
Проясниться туман
І розкриється паща
Така гостинна.
Та іще зачепилась надійно
Тільки памороки.
Дарма.
Понад прірвою в житі
Бракує ловця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750814
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.09.2017
Прийде неждано завтра,
Впаде нарешті в руки,
А може обухом в плечі,
Скабкою попід крила.
Чи були вітрила насправді?
Завтра.
Розпанахає сподівання,
Чи прощання розбудить пащу,
Що не має ні дна, ні жалю.
Яка тонкокрила бабка
Тріпоче на світлі,
А на стіні тіні.
Де правда?
Завтра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750675
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.09.2017
Срібна струна
Розітнула глибоку ніч,
Тиша дзвенить -
Напнуто тятиву.
Срібне сильце,
Заворожує льоду блиск.
Хто упіймав необачних?
Срібна стріла,
Звук - миготливий крик,
Стали слова,
Пронизує серце.
Точно у ціль.
Доля жива,
Тільки навпіл розпалася ніч,
Срібна стріла
Ще летить до мети.
У слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750541
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.09.2017
Щось пролетіло повз,
Без уваги і без жалю,
Жаль прийшов аж тепер,
Запізнілий фальшивий звук.
Та не можна без нього,
Не вийде продовжити гру,
Не складеться пасьянс,
І янгол з підбитим крилом
Білим слідом із сині небес
Упаде непомічений.
Не загадати бажання,
Дитинство не прийде домів,
Ніби все так звичайно,
А шкода.
Що ж промайнуло не згадане?
Тільки печаль
І печать на устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750427
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.09.2017
Як п'янить із порогу осінь,
Як кружляє у вальсі,
Швидше і швидше нарощує ритм,
Круговерть.
Тільки не впасти,
Лише почути мелодію,
Хай заплітає орнаменти
Ще трішки, чи довше.
Куди поспішатиме далі?
Скрижалі заметені листям,
Узлісся сховають дорогу,
Зима заблукає,
Можливо, забуде за нас.
Хай осінь дозволить повірити в це,
Хоча б тільки вересень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750310
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.09.2017
Соняшник шукає сонце,
Виглядає, крутить навсібіч
Голівкою жовтавою.
Знайти непросто,
Озиратися скрізь,
А так високо сонячне проміння,
Так мало
Перепаде не всім.
Зібрати треба
Останні відблиски,
Так швидко
Минуло літо,
Але не зів'яв іще соняшник
Сонця близнюк,
Що у землю коріння пустив,
Щоб залишилося сонце,
Згадалося літо,
Тільки соняшник знайде сонце,
І подарує тепло
Осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750165
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.09.2017
Стікають краплями хвилини. Граються стихії. Поєднуються в різні візерунки. Зіткнення і роз’єднання. Боротьба і співпраця. Б’ється пульс життя. Пронизано судинами світи. Тече кров невпинно.
Клепсидра віддає свою воду. Наче трішки. Дрібку. Одну за одною. Та прийде час перевернути її. З порожньої наповниться знову. І продовжить відлік. Без кінця. Без зупинки. Без спокою. Так завжди.
А якщо забути її перевернути? Якщо не знайдеться кому? Порветься полотно Всесвіту. Розладнається одвічна мелодія. Розійдуться зв’язки. Розсиплються стихії. Так легко? Мить проти Вічності.
Кожна з них панує своєї пори. Кожна береже своє місце. Весна – повітря. Літо – вогонь. Осінь – земля. Зима – вода. І порушити цей порядок, то знищити філігранне мереживо Одвічний мистецький витвір, де людське око завжди намагалося знайти впорядкованість. Адже треба за щось зачепитися? Треба приєднатися? Зберегти для себе.
Дух завжди шукає порядок в царстві хаосу, бурхливому і неспокійному. Він окреслить межі та задасть ритм. Пульсацію. Поштовх? Як у механізмі, який треба запустити? Завести? Такий порядок. Інакше він існувати не може.
Звук і колір, ритм і пауза. Шум і тиша. Це ще не вся мелодія. Не знайти гармонії в невпорядкованому хаосі. Гармонія тримає життя. Залишає стихії в узгодженому малюнку, який можна вивчати і вдосконалювати. Але ж хіба є межа досконалості? Це не враховується у великому прагненні Духу. Йому не відомі перепони. Тільки опір стихій, який можна впорядкувати.
Скрізь можна помітити сліди такої роботи. Магію чисел. Чіткі поєднання. Математичні рівняння. Чотири елементи, чотири пори року. Чотири емоції і чотири смаки. І це тільки початок. Тільки перші кроки. За якими можна йди все далі і далі. Доки вистачить вміння. І терпіння.
Та стихії не знають терпіння і правил. Вони наповнюють світ свободою, елементом несподіванки, дивом. Без здивування все зупиняється. Все залишається і без уваги, якщо не вийде зацікавлення. Продовжити рух може тільки зміна, яка не знає як вирахувати норму і міру. Міра зберігає, але не породжує. Зупиняє, а не рухає. Як же їх поєднати?
І знову боротьба стихій. Невпинна і нездоланна. Одвічне горіння, що не може згаснути зовсім. Ніколи. Ні в якому разі. Нізащо.
Та якби все залежало від наших бажань. Космос не чує їх. Не може почути. Глухота і вакуум панують на безмежних просторах. Звідки ж береться голос? Що можна сказати? Наскільки гучний той голос?
Чи не від того, що відіб’є його, залежить це? Відіб’є і понесе далі. Далеко в інші світи. Може там і знайдеться той, хто почує, якщо не знайшлося ближче. Адже чи мають значення відстані у безмежному просторі? Тільки в маленькому світі Землі, де панують обмеження для тих, хто не може уявити світ без стін. Світ, де немає перешкод. Але тільки фантазія може показати його людині. Стихія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750028
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Що буде? Колись.
Що було? Проминуло давно,
Спливло за дощами
По ринві.
Чому ж так болить?
Тепла осінь блукає вікном.
Замкнула надійно.
Між нами поставила скло,
Та бачу за ним
Пролітає життя
Листям.
Ніщо не минуло,
Несу за собою неволю
І стукає дощ,
Не доступиться до думок.
Треба ступити крок.
Тільки крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749889
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.09.2017
Осінь - бестія рудокоса,
Нарешті всміхнулася легко
І почала малювання.
О! Малює вона натхненно,
Її кольори - вогонь
Веселий і життєдайний
Полон духмяний.
Осінь достигла, зріла
Та у душі дитина,
Білка з рудим хвостом.
Уже запаслась на зиму,
Та ще не хвилює холод,
Ще пустощів час.
Тріскають вже каштани
Котяться попід ноги,
Свої боки блискучі
Гріють на сонці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2017
Голуби сиві, голуби сірі
Тільки не видно голуба миру,
Голубе миру на білих крилах
Де ти літаєш? Марно, безсило.
Голубе білий, пташку жаданий,
Ти повернися, вилікуй рани,
Ти повернися під рідну стріху,
Треба хоч трішки, крапельку втіхи.
Неси на крилах бажану волю,
Щоб усміхались щастя і доля,
Неси із дому болі й розпуку,
Лети пташино, розвій же муку.
Хоч не забути горя і втрати
Буде майбутнє у рідній хаті,
Хоч не забути смерті й руїни,
Буде ще доля і Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2017
Замерзла. Заціпеніла.
Зимно. Хоча не зима.
А тільки сльота
Огортає коконом
Марного щему
Прощання.
Все не так. Я не та.
Літа. Минуло літо.
Приходить туга.
Не вперше.
Ходила недовго світами
Вернулася знову сюди.
Зимно. Як зимно.
Холодні дощі до кісток
Проникли так швидко
І не озирнулася вчасно.
Все одно
Пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749345
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.09.2017
Дощ розриває слова
Змушує до мовчання,
Цензуровані почуття
Замикають між хмарами -
Мокрим папером.
Розлізлися клапті
Не видно тексту.
Осені палімпсест.
Що написав колись?
Краплі дощу,
Чи сльози упали на лист,
Який не знайшов адресата.
Дощ не читає слів,
Кинуті жмутиком листя
Під ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749171
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.09.2017
Дивовижна сила мрій, сподівань і віри. Що б не трапилося, дозволяє пройти найскладніші випробування, перейти безліч шляхів, відродитися Феніксом з попелу після найбільших руйнувань. Навіть тоді, коли здається, що не залишилося нічого, легке полум’яне крило підніме над буденністю, перешкодами, сумнівами і болем. Чи повіримо, що це можливо?
Звідки ж з’являється цей птах, коли перегоріло найпалючіше багаття, коли у гарячому полум’ї згоріло, здавалося б усе, не залишилося й скіпки? Але ось Він. Знову живий. Знову могутній як і раніше. Але тепер ще й з печаттю незнищенності, зі слідом безсмертя. Невже це так?
А може Фенікс – наше друге дихання, там, де здавалося не можливо більше зробити жодного подиху? Надає сил, підтримує, веде тих, кому є куди йти, хто готовий на все, щоб здійснити щось особливе, небачене раніше. Те, що здавалося не можливим ніяк і ніколи. Та деколи «ніколи» – це справді лише звук, який не може визначати мету. Адже за цим словом сутінки і марнота. Сірість не виділяє розмаїття кольорів і відтінків, робить світ біднішим. А як повернути їх назад. Тільки постійно відроджуватися з попелу, не давати згаснути вогнику, що веде догори. Тільки вірити, що так можна. Тільки дозволити собі відновитися. І Фенікс винагородить зусилля. Перемога прийде, навіть тоді, коли все здається безнадійним, коли здається, що шансів немає. Шанс дається, коли готовий його використати, коли можеш втримати перо Жар – птиці. А перо те обпікає. Так і вистрибує з рук. Але ж воно квиток туди, де можливе все. Чи можна відмовитися?
Коли ж здається, що це тільки вигадка, що насправді немає чого навіть мріяти про це, хтось інший не повірить і вхопить птаха за хвіст. Іншим залишиться тільки жалкувати. Або спробувати ще раз. І успіх обов’язково прийде, відкриє незнані обрії, яких не помічав за видноколом, не підозрював про їх існування. А вони виявилися все ж доступними. Хто б повірив?
Фенікс знає, що віра має надзвичайну силу. Без неї всередині залишається тільки жменька попелу, що стукає в грудях разом із серцем, яке так легковажно дозволив спалити. Воно не здатне вже навіть до болю. Не щемить. Не плаче. Тільки відлунює порожнечею. І страхом. І сумнівами. Безліччю питань, на які тепер не знайти відповіді. Тільки попіл залишився від мрії. А що ж тоді попереду? Порох? А чи могло бути інакше? Могло, якби довірився Феніксу. Якби дозволив вказати шлях у темряві. Якби не боявся обпектися об широкі крила. Фенікс не визнає нерішучості. І прилітає тільки до тих, хто чекає на нього з радістю і надією, хто знає, куди приводять прагнення. Але як же не боятися власних бажань? Як почути, які з них справжні? І тут допоможе Фенікс. Не справжні бажання не варті здійснення. А справжні подолають будь-які стіни. Чи так це? Чому б не перевірити?
Страх заступає все, перекриває погляд, не дозволяє нічого. Але не може повністю заступити того, що пронесе Фенікс осяйною блискавкою. Навіть, якщо то була лише мить, лише можливість мрії. Її не заступити. Не можливо уникнути каяття за тим, що могло б здійснитися, а тепер залишилося не в минулому, у небутті. Хіба ж страх вартий хоча б однієї такої пір’їни? Хіба вартий хоча б подиху казки, що могла б бути цілком досяжною. Важко відмовлятися, навіть від того, що й не було в руках. Просто не можна більше переконувати себе, що це було неможливо. Все одно, на краєчку душі залишиться знання, що могло б скластися не так.
І тоді все навколо стає не просто сірим, а наче темніє, поринає в сутінки, засинає пилюкою. Чи можливо прокинуться з цього важкого задушливого сну? Чи можна врятуватися? Можливо й так. Але це буде ще складніше. А здійснювати мрії і так не просто. Дуже непросто. Інакше б і не було непевності. Інакше легко було б іти на ризик, але це не так. Бажання здійснюються не тоді і не в той спосіб, яким би нам хотілося і від того втрачають значну частку своєї привабливості. Але ж збуваються! Та про це так легко забути. Відмовитися надто легко. Значно легше. Але так тільки здається. Довго такої відмови не витримати. Особливо, якщо бачив Фенікса. Тільки торкнувся хвоста. А навіть якщо й не спробував це все одно не врятує. Від чого? Від відчаю, що насувається. Обов’язково прийде. Невже чекати його не страшно? Так це зовсім інший страх, але не менш ядучий і задушливий. Чи зможеш дихати? Та задуха прийде не зразу. Вхопить за горло поступово. Стискатиме потрохи. Довго. Дуже довго.
А Фенікс не почує погроз і благань. Для нього потрібне відкрите серце і широкий простір. Фенікс не дозволить загнати себе у клітку. Там він не зможе літати. Там не горить вогонь. Навіщо ж його гасити? Навіщо уникати? Це ж не болотні вогники, які не здатні до звершень. Вони тільки спокушають загрузнути ще глибше. Але не виведуть. Та як їх розпізнати? Серце підкаже, якщо відкрите до світу, до сміливих проектів і нових починань. Воно чекає свого власного Фенікса. І дочекається. Колись. Бо вірить.
Відкрите серце бачить світ щедрим і прихильним, повним можливостей і подарунків. Все навколо допомагає і веде. Так відчувається легкість польоту, що дозволяє відірватися від землі та повернутися переможцем. Але тоді й сам шлях це вже перемога, чим би він не закінчився. Все одно з порожніми руками залишатися не доведеться. Навіть якщо на сподівався на це.
Фенікс – яскраве втілення надії, що знаходить собі виправдання. Для чого будувати собі нові стіни, якщо можна знайти попереду увесь світ? Треба тільки відчинити двері і впустити вітер змін, який і стане вітром свободи. Справжньої свободи без меж. Таку свободу не зможе знищити ніхто, якби не намагався. А намагатися будуть, адже зважився на те, що доступне не кожному і далеко не завжди. В це не можуть повірити й інші. Але не зможуть і зупинити. Адже твоя втеча від себе закінчилася і можна не боятися обмежень. Фенікс освітлює все. Чи підемо за його світлом?
Легко повірити в те, що мети не досягнути. Але чи легко відмовитися? Здається, що так. Насправді ж не вдасться. Далі тільки чекання. Час зупиниться, застигне великою бурштиновою краплею. Але забере з собою. Більше не буде на що сподіватися. Чекання виявиться марним. І від цього не можливо ні втекти, ні сховатися. Змиритися також не вийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748983
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Відлітають у небо ластівки,
Ще здавалося і не час,
Тільки сонцем набралася осінь
І достигнути б їй ще трохи
У дощах.
Поспішають у вирій ластівки,
Перші кинуть на сірість днів,
Нагадають що холод босий
Вже стоїть за порогом
Снів.
Невмолимі ознаки осені
Відчитати готова я
Не знайду вже блакитну просинь
Не прийде крізь полотна
Злив.
Не достатньо вже світла теплого,
Ще не час погасити день,
За лаштунками неба змерзлого
Тихо й сумно так
Нітелень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748844
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 02.09.2017
За порогом вже осінь,
Я чекала давно,
Як сподівану гостю
Виглядала в вікно.
Сподівалась навіщо?
Просто золота щем,
Просто літа кострище
Легко змиє дощем.
Завітала вже осінь
І прийшла та пора,
Мовчазна, безголоса,
Зачарована гра.
Те пекуче прощання,
В небі плач журавля,
Ніби й справді востаннє
Застигає земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017
Білі шпилі
На чистому неба тлі
Такому блакитному
Стрімко угору
Зірвалися голчасто
Як кораблі.
По місту
Привуть як по небу
Розрізують час
Дзвоном годинників
Посеред Площ
І виблискують сріблом.
Біло.
Пінно.
І замість хмар
Прочісують обрій
Далеко
Втекли за межі
Міського муру.
Видно за браму
Блукальцям знак
Білі шпилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748554
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.08.2017
Самотність обійме крилом
Як вірний друг
І сяде поруч.
Осінь за вікном
Засяє золотом,
Облетить навколо
На крилах ластівки,
Відпустить спогади
Поплачемо удвох.
Її плече таке надійне,
Розповім усе,
Розвіє попелом
Опаленого листя.
Тільки щем
Корицею
Осиплеться із яблук.
Хай приходить туга,
Самотня подруга
Зустріне хмарою
Сховає сльози.
А далі,
Що б там не було,
То тільки грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748418
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.08.2017
Кричить горить пекучий серпень,
Те літо спалене дотла
Під Іловайськом
Не вибрались з пекельного котла.
Відчай
Спливає воском і слізьми.
Наруга
Над Україною, людьми
Коли нарешті
Прийде відплата?
Горе не мине
І забуття не буде
Кату.
Як болить вогнем
І нашаровуються втрати
Без ліку лік.
За літом літо
Змінює зима застиглий час
Із пекла в холод
Зупинилось враз
Палюче літо.
І в очах
Застиг той страх
І крихітна надія
Зі сльозою.
Іще не крах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748290
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.08.2017
Вгору-вниз
Кардіограма
Малює лінію життя.
Шпилі й долини
А навколо простір
Свободи.
Безмежжя поруч
Вгору.
Тільки камінь
Униз летить з-під ніг
І не ступити крок
Назустріч прірві.
Ламана крива,
Пришвидшує у серця стукіт
А в очах туман,
І хмари заступили краєвид,
Що кликав вдалечінь.
Униз
Зірвалась лінія
І впало серце
Та зірветься угору.
Гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2017
Він тільки хотів дочекатись світанку,
Він мріяв побачити сонце,
Що землю стражденну осяє.
Не встиг все ж.
Та знав, що народ цей іде догори,
Спрямований словом палким,
І камінь довбає.
Як він.
Хтось побачить той шлях через скелю
І пройде туди,
Де квітнуть дари
Обіцяні.
Віра вела через біль і вогонь,
І зупинити не в змозі біда.
Доля Пророка важка,
Та все ж покоління прийдешні
Не будуть рабами
І сонце прийде на світанку.
Хоча ніч була довга
І мряка густа.
Буде сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747998
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.08.2017
Під вікнами квітує матіола,
І теплу ніч наповнює духмяно
П'янкими пахощами.
Кличе в синь густу,
Ховає в покривало
Маленька квітка
Тендітна.
Та неповторний аромат
Відчую скрізь,
Проникне і крізь стіни,
Не тільки у вікно
Відчинене навмисно.
Нота літа,
Прощається вночі
Так легко,
На крилі
Метелика.
Квітує матіола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747872
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.08.2017
Віки проходять битим шляхом,
І доля склалась не проста,
Та за плечима крила птаха,
Та є попереду мета.
І не здолати Україну.
Вона сильніша в боротьбі,
Відродиться в очах дитини,
Що не віддасть Її ганьбі.
І скільки б на шляху каміння
Не дарувало майбуття,
Пройде дорогу Україна,
Їй не судилось забуття.
Із року в рік у славне свято
Згадає кожен - є земля
Така прекрасна і багата,
Із нею є і ми, і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747644
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2017
Синє небо і колос золота
Поєдналися обрієм,
Ясне сонце у морі блакитному
Відбивається променем
Стільки простору волі вільної
Пролетіло між кожним кольором.
України стяг -
Сила обраних.
Неподоланих, загартованих
Рідним небом цілованих,
І рокованих на любов,
До безмежного того простору,
До порогу - де все розпочалося.
І до щему своя мелодія
Тут проноситься пам'яттю.
Знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747469
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2017
Чому так гірко плакала душа? Чому серце готове розірватися?
Ні не розірвалося. І цього разу. А де ж сльози? Тільки дощ за вікном. Такий холодний. А на щоках так гаряче.
Дощ далеко вже. Пішов кудись. Втік з очей. Не захотів бути поруч. А сліз немає. І холодно.
Кава не гріє. Чи вже встигла вистигнути? Коли? Не помітила.
Коли ж припиняться солоні потоки, яким уже немає місця назовні? Де ж їм втриматися всередині? Там свій простір, та у нього не сховатися.
У шибку стукає птах, вже досить довго, якщо встигла почути. Чому ж не втікає? Чого шукає?
Відчиняю вікно і вітер вривається у кімнату.
Голуб. Тепер роздивилась. Тістечко до кави не торкнуте. Хто приніс його? Навіщо? Віддаю йому. Та гість не поспішає спробувати, походжає підвіконням.
Усміхаюся голубові. Простягаю руку. Птах сполохано відлітає.
Втік. І він утік.
Та на підвіконні залишилось перо. Дарунок.
І сльози зникають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747246
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Зламався годинник,
Що звично підкорював час,
Застряг механізм,
Розлетілися стрілки,
Застигли хвилини,
Щоб знову зірватись кудись.
Невпинні.
І цокання мірне
Таке заспокійливе
Змовкло тепер.
І тиша збудила розгублені дні
Як постріл.
А може то просто гроза?
Далека як згадка
Про згасле.
Близька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747073
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.08.2017
Тим тьмяним довгим коридором
Далеко не втекти,
Навколо стіни
Оточення, облога.
Не здолають волі
Ті лінії прямі,
Що тягнуться кудись вперед.
Кінця не видно
Та зійти не вийде
Із того шляху
Вузького як змія.
Чи довго?
Бо коридор ще виведе на волю,
Хоч би вже вікно
Попереду,
А далі
Буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746935
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.08.2017
Впало літо в траву
Стиглим яблуком,
Покотилося ген у лиман,
Не втопилось у плесі,
Боками червоними
Милувалось налитими
Соком землі.
Хто скуштує його
Забере теплі дні із собою
І засвітить ліхтар,
Що не дасть заблукати вночі.
Тільки б вийшло впіймати той сон,
Який ще короткий як мить
І втопитися так поспішає в холодній воді,
Та уже не врятує від спеки.
Відступить сама.
Тільки б випливло яблуко
Сонцем вечірнім,
І літо ще трішки
Залишиться тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746803
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.08.2017
У просинь неба проситься пташа,
А у покоси вже складають літо,
І тихо осінню скимить душа,
У вирій їй не полетіти слідом
Спекотний серпень ще такий важкий,
Іще не гонить сірі хмари вітер,
Сторінками шепочуться книжки,
Між маковими розсипами літер
Осінній вальс далекий і близький
Уже чекає першого акорду
Листок впаде, прийдуть іще казки,
І переможуть спеку та погорду
Блакитна просинь кличе в далечінь,
Ворожить волошково через обрій,
І сиплеться під ноги тільки рінь,
Маленький пташок ще такий хоробрий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746676
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2017
Солодким медом сяє серпень,
Краплина сонця - щедрий дар
Бджоли малої.
Гріє серце духмяна розкіш
Смаком літа,
Що втікає стрімко
За обрій осені
Як сонця захід.
У зернах маку літні дні
Уже достиглі
Шурхотять під пальцями
Обпечені об спеку.
То із печі
Пишний коровай
Готує серпень,
І відступить спогадом
Із маком.
Тільки мед на згадку
Зігріє осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746675
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.08.2017
Зоряне коло - ворота
Через Всесвіту безвість,
Колодязь бездонний,
Невичерпна пастка.
Зоряний коловорот
У танці нестримному
Падають зорі униз
Тільки цієї серпневої ночі
Палає небо вогненним дощем
Для безсонних.
Зорі так близько,
Черпають нічну чорноту
Колами.
Ходять по колу
Загублені Всесвіту зорі,
Та коло почалося знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745892
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.08.2017
Обсіли навколо дракони,
І полум'ям спалюють спеку,
Щоденно.
Немає, однак нагороди
Звитяжцю,
Хіба що життя.
Хіба що можливість
Звитяги.
І знову повернуться злі,
Зруйнувати ту казку,
В яку повернутися годі.
І янгольські крила
Упали глибоко під воду
Молюском на дні
Таким ніжним і білим.
Та хто відшукає?
Дракони не сплять ані миті,
Ніяк відвернутись не можна
І глянути в неба блакить.
Чи під воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745803
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.08.2017
Ронін.
А був же колись самураєм,
За тисячі лі, за тисячі крапель клепсидри.
Тепер без мети
І даремно дрімає катана
При поясі.
Там, де стримить Фудзіяма,
Мріє під хмарами,
Шляху немає
Для роніна.
Безліч доріг
Розстелилося напереріз,
Та немає тієї,
Що поверне звання самурая.
Відраяла воля
Світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745680
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.08.2017
Спливає віск ґнотиком вниз,
Торкає поверхню води
І застигає
Химерними формами.
Тільки на мить
Теплий, піддатливий,
Раптом захоплений холодом.
Взяла вода.
Що відчитаю із тих фігур?
Віск зобразив обриси долі,
Схили і пагорби.
Як би змінити
Те, що не встигло зігріти
Полум'я ґнотика.
Віск все тече по свічі,
Згромаджує брили, наплили на вісь.
Більше не буде колишнім.
Свічадо води показало зображення,
Яке бачити я не повинна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745526
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.08.2017
Пари закінчувалися. Головний вхід наповнили голоси. Студенти вирушали додому. Виходили групами, парами, переговорювалися.
Вона йшла одна, на віддалі від інших. Дорога не віщувала несподіванок – зупинка, маршрутка, дім, усе як завжди. Та не встигла відійти за ріг будинку, де вже ледь чулися голоси, і не видно було інших, як ззаду хтось підійшов:
Привіт, – юнак дивився трішки збентежено., ти з паралельного потоку? Не хотів налякати, але побачив, що йдеш сама…
Потік слів урвався, але все ж змусив її зупинитися.
Володарем голосу виявився кучерявий окулярник. Мабуть сором’язливий трішки.
Я Сергій з інформатики, а тебе як звати?
Світлана. З журналістики.
От і познайомилися. Чи бачила раніше у коридорах? Здається ні. Але чому вирішив підійти?
Ти на зупинку? Можна провести?
А він часу не марнує. Та чому б і ні?
Можна, якщо тобі по дорозі.
Час в дорозі минув непомітно. Хоч іти треба було далеченько, та Сергій виявився хорошим співрозмовником.
От і прийшли, зазначила Світлана.
Маршрутка над’їхала і забрала її. Сергій залишився на зупинці. Помахав рукою і на душі наче вогник загорівся.
Наступного ранку зустріла його в коридорі перед аудиторією, намагався когось наздогнати. Усміхнулася, сказала:
Привіт
Ти її знаєш? – Спитав Сергіїв одногрупник, що якраз надійшов
Та ні, Сергій пополотнів
Пробач, я помилилася, сказала Світлана і побігла геть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745372
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
Танцює янгол на вістрі голки,
Блискуче, гостре, так мало місця
На тому вістрі, що вгрузло в серце
Червона крапля на голки вістрі
Зійшла вогненна яскрава квітка
І задивилась на літній вечір
Заходить сонце і зникне танець,
І втратить крила маленький янгол,
На краплі крові загасне квітка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2017
Ти – крапля води у пустелі. Ти Місяць в нічній прохолоді серед розсипу зір, у зоряній короні. Вітер, що куйовдить крони дерев і моє волосся. Вітер, що підіймає на крилах.
Ти – пожежа спекотного літа, буревій, що ламає гілки і зносить будівлі. Грім і блискавка, холодний сніговій, що засипає дороги.
Без тебе немає доріг, без тебе немає часу. Тільки стіни і прірви, що вищиряються темними пащами.
Ти – рука підтримки і голос серед мовчання, опора і піднесення. Свіча і свічадо для моїх страхів.
І вони розчиняються.
Та зараз тебе немає. Ти залишив мене одну і дні стали нестерпно палючими, а ночі безмежно темними. Більше ніщо не освітлює їх. Все згасло.
Чому залишив?
Осяяти інших. Зробити більше. Розширити межі та здобути власні перемоги. Це так.
Та без тебе мене немає. Без тебе я згасла. Хоча нікому це помітити.
Без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745074
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017
І горить вогнем душа
А слова зітліли в тлін,
Попіл носить в споришах.
Та коли чекати змін?
По краплині сохне світ,
Спека прожене сльозу,
Серед літа, поміж літ
Я очікую грозу
Та палає небокрай,
Спрага мучить до кісток,
Загориться скоро плай
Не сягнути ще зірок
Літо промине як мить,
Осінь проситься у двір.
Що так скиглить і щемить?
Занесе в глибокий вир
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2017
Чорна свіча,
Туга в очах,
Гасне вогонь
Поміж долонь
Сяйво свічі,
Гострі мечі,
Лезо ножа
Вогник - межа
Стукає мить,
Змінює світ,
Гасне свіча,
Плаче душа
Нести кому?
Знати вину?
Пам'яті знак
Буде навспак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2017
Той погляд проник у душу,
Той погляд-на серці рана,
Слова ці сказати мушу
На згадку про Нігояна
Він першим пішов на муку
І нам показав неждано,
Що візьмемо долю в руки
У пам'ять про Нігояна
І досі спливає кача
На ріки із сліз і крові,
І досі Вкраїна плаче,
Високі могили знову
Та дивляться щиро очі,
Глибоке їх темне море,
Хай стануть вони пророчі,
Що скоро не буде горя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2017
На місячному серпику твій обрис
Малює ніч,
Змінила тіні й світло,
Розлила все чорнило
На небо.
Тільки ти
Промінчик місячний,
Що прокрадається до мене
Як шпигун.
Боїшся світла дня,
Бо сам є світлом
Призначеним розвіяти пітьму.
Безсоння так солодке
Під акомпанемент
Нічного шурхоту,
Що бавиться фіранкою,
Лиш трішки виявляє присутність
Твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744343
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.08.2017
Танго на межі,
Погляди-ножі,
Зірвано завісу з таємниць
Смуга перепон,
Танець цей-полон,
Тільки чиста правда горілиць
По тонкому склу,
По гіркому сну
Танго пронеслося навісне
Із розбитих фраз,
Із глибин образ
Музика шепоче: "Все мине"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2017
Вечір починався як мрія.
Ресторан. Столик зі свічками. Розкішне сервірування. Сліпуча люстра у залі. І музика, жива і надихаюча.
Двоє за столиком зустрілися поглядами, втопилися одне в одному, не помічають навколо ні розкішної позолоти, ні сліпучого сяйва.
Хіба Їй трішки хотілося б півмороку, але з ним добре й так, Він хотів зробити приємне, а зустрічі так не часто трапляються. Не складалося.
Та сьогодні все для них. Особливий день, особливий привід, спільна таємниця, що додає гостроти відчуттів. Мить, розтягнена у часі, простір, що замкнувся для двох.
Напівшепіт запинає завісу за ними, офіціант вже давно приніс замовлення і зник. Тільки дотики, тільки запах і тремтіння свічі. Тільки музика. І ніч не прийде. Вечір застигне в бокалі вина, як сонячні широкі мазки на бузкових хмарах.
Хто сюди прийде? Світ не зможе знайти їх тут, надійно заховалися, так старанно готували втечу.
І чому тільки сіли біля вікна? Чому завчасу розбилася казка? Двері відчинилися і впустили третього, розлюченого і готового на безумства.
Двоє зчепилися, і не звернули увагу на Неї, її слабкі спроби розборонити. Бурю не зупиниш.
Тільки гострий лікоть зачепив бокал і Скинув на білу скатертину.
І крапля вина криваво червоніла на полотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744053
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
Зорепадом спливає час,
Ті зорі спадають для нас,
Ніч запали поцілунком,
Серце калатає лунко.
Загадай доки тиха ніч
Не втекла непомітно пріч,
Доки зорі спадають вниз,
І далеко до моря сліз.
Завтра буде усе не так,
І на вістрі чужих атак
Знов зіщулиться час для нас
Серед попелу і образ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2017
Плаче зажурена скрипка,
Ронить мелодію гірко,
Рветься намисто на струнах,
Щойно нанизане.
Зайвою стала скрипка
В чаді густого диму,
Той напівморок зали
Вже не почує схлипу
Старого романсу,
Повного болю
Старого.
Забуто слова,
Їх промовив колись,
Той юнак зі скрипкою,
Що торкнувся уперше
Дзвінкої струни.
Тоді так співала вона
Під пальцями,
Які несли мрію
Кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2017
Малі світлячки
Хороводять довкола ночі,
Маленькі крилята
Тріпочуть між подихом сну
Та безсоння.
Розвіяли задуми
Поруч забутого столу
Із лампою
Так хвилює те світло яскраве,
Що сміє тривожити ніч
І комах,
Які вогник малий,
Та близький
Відшукати не в змозі,
Сліпить їх вогонь
Такий неосяжний, далекий,
Та ближча таки
Небезпека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2017
Злиться, бушує стихія,
Блискавка зранила дерево,
І злива не гасить вогню,
Квітне дерево
Квітами сяйва
Як востаннє
Ночі Купальської.
Блискавка розкроює хмари,
Проганяє чорну мару,
Не може поцілити в мокру
Тугу води потоку,
Тільки горить смолоскип,
Зась всім дощам до нього,
Сіра осіння мряка
Ще не прийшла надовго,
Ще сяють вогняні квіти,
Ще не згоріло дерево.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743543
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.07.2017
Вибило північ на Ратуші,
Прокинулось місто,
Приспане ліхтарями
І кроками перехожих,
Котрі поспішають
Залишити вулиці.
Минула вже північ
Згадала гучно -
Скінчилась доба,
Почався відлік
Сторінки чистої.
Змінить усе
Коло наступне,
Огляду коло
Зірветься з місця
І скотиться з Замку Високого
Вниз.
Всі ліхтарі
Згаснуть вже скоро,
Тільки фари машин
Розріжуть простір.
Та вже не сполохають чари,
Що ранок готують,
Збудив місто годинник на Ратуші,
Важко тепер засинати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743437
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.07.2017
Ми зустрілися в місті снів. Я блукав вечірніми вуличками, прямував з Площі, подалі від гамору, сподівався загубитися у провулку, де можна зустріти несподіванку.
Я милувався ліхтарями, що легенько, по одному, запалювали вечір своїм казковим сяйвом. Місто ставало трішки містичним, але я так звик до нього, що не помічав, як в пряничному будиночку запалюється гарбузовий ліхтар.
Та й не було ще нічого такого. З початку.
Був просто вечір. Просто побачив її на лавці з книжкою. Вирішив познайомитися. Так звично. І так особливо.
Вона підняла очі. Пильно глянула на мене, ніби хлюпнула металу із чистих сірих плес. І я втопився.
Я думав, що то просто слова. Сам би навіть не наважився написати так у власному творі. Виявилося, що за цими словами щось таки є, що вони не просто порожня блискітка, мають за собою цілу гаму відчуттів, які далеко виходять за межі жодних слів.
І все перестало бути звичним. Чи то сон розпочався? чи місто виправдало назву, яку я вигадав для нього, щоб зробити тільки своїм? Чи подарунок, який можна отримати тільки на цих вуличках, тільки такого вечора?
А небо вигравало рожево – бузковими барвами, та я майже не бачив його поруч із Нею.
Її звали Лілія. Біла квітка із п’янким ароматом, від якого можна втратити свідомість.
Здається, я втратив не тільки свідомість, та був щасливий і захоплений. Я будував плани світанку, і не помітив, що вечір не для всіх перейде межу ночі. Ранок також не для всіх. Та й далеко. Далі, ніж міг уявити.
Я слухав Її голос як музику. І не чув слів. Та тоді Вона цього не помітила.
Час минав. Вечір перетік в ніч. Лілія зібралася йти. Я намагався її зупинити, просив дозволу хоча б провести. Даремно.
Вона стрімко встала і розчинилася в темряві.
Залишилися тільки ліхтарі, що своїм тьмяним світлом не могли розігнати густий морок, який впав на місто і відділив мене, виокремив, вигнав із простору, що я вважав своєю домівкою. Місто більше не було моїм. Враз очужіло.
Все змінилося для мене. Я сам став іншим, хоча й не хотів цього. Подарунок не виправдав сподівань.
Здалося, що й сподіватись було не варто. Та це не так. Просто сон закінчився. Пробудження настало різко і болісно.
Місто продовжує дарувати сни. Тільки інші сновидці бачать їх. Та чи зможуть розповісти вранці? Хто буде слухати їх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743330
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Ночі міцні обійми
Щільно стискають груди,
Чіпко тримають руку,
Треба іти за ними
Місячний чорний лебідь,
В місяця срібнім сяйві
Так бездоганно зайвий
В темному плесі неба
Ніч обіймає міцно,
Ніч відпускає важко,
Зоряні гострі цвяшки
Ніч убиває спритно
Ночі гіркі обійми
Ніжно лоскочуть шкіру,
Пащу ховають звіра,
Серце гаряче виймуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2017
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів
Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ
Об'єднала одна сльоза
Тільки зник непомітно сон
Серед міста самотніх днів,
Залишились і я, і Львів,
І між нами стовпи колон
Ми розбіглися в місті снів
Та імла розлетілась вщерть,
Розкрутилася круговерть,
Місто снів затуманив гнів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742796
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.07.2017
Срібна мить
Зблиснула в срібній краплині роси,
Бринить на вістрі
Ранку.
Срібний полиск
Дарує травам
І видноколо
Засяяло як плесо
Свічада.
Задивилась у нього мить
Сріблястим дзвоником збудила день,
А він уже прислухався до звуків,
Яких іще не чув ніхто
Сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742672
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.07.2017
Шукач, загублений у снах,
Блукач, заглиблений у хмарах,
Іще звучить його кіфара
Уже звучить у струнах страх.
Познач домів короткий шлях
Немов захований у чарах,
Щоб не розвіявся, мов пара
У швидкохідних кораблях.
Сурмач, та сурма вже німа,
І ноти полетіли долі
Йому вже музики доволі,
Ніяк не надійде зима.
Та кликати її дарма,
Мовчання не розтопить криги
І тиша не знайде відлигу
Що подолає світ оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2017
Русалки намочили берег,
Із кіс стікає тільки відчай,
По рукавах зіслизло літо
І час
Заплутався у твані
Втопитися ніяк не може.
Не допоможуть русалки
Їх зелений погляд
Не зігрітий сонцем
Літа мокрого.
Дощі
Заплутались у косах
Коли зрадливі хмари
Утекли.
І тільки мавки лісові
Прийдуть до озера порожнього
Знайдуть холодні руки
Русалок
Завмерлих із дощем у косах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742443
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.07.2017
Він завмер перед аркушем білим
Чистим, холодним як сніг,
Білим без сліду.
Він залишився один на один
Із мріями, страхом, журбою
Іще невимовною.
Перше слово, що чорним зерном засіє біле поле
Порушить гармонію,
Плесо здригнеться
Над озером,
Там де риби
Ховаються десь на дні
У глибині.
Чи зловити їх вийде сьогодні?
А завтра?
Чи всі вже у іншому озері?
Це ж залишили пусткою?
Та з'явилося слово
Майнув хвіст,
Зачепився за вудку.
Не зірветься?
Папір ще білий.
Та вже залишився слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742249
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.07.2017
Заходило сонце за гору високу. Довго гралося її гострим шпилем, червонило різними відтінками, доки хмару рожеву не посадило на кінчик, як баранця дивовижного. Та все ж заховалося.
Заступила його місце ніч поважна. З нею не пожартуєш. Уплітала у коси зорі, місяцем квітчалася, нитки срібні поміж хмар губила, та й залишила доріжку, що проходила тут.
Сподівалася ніч, що як прийде на небо знову, то знайде шлях, яким проходила і відшукає сліди загублені. І спуститься туди, куди сонце сховалося, щоб зустрітися.
Довго милувалася собою у свічаді небесному, та насунули хмари, місяць згасили. Час іти. Щоб повернутися згодом.
Вийшло сонце з-за гори. Та не встигло слід срібний помітити, як спалило залишки променями гарячими зі сну умитими. Спитало б, хто залишив, та немає в кого.
Вийшла ніч чергою своєю, стала слідів срібних шукати, що залишила напередодні. Немає. Тільки хмари темні обплутали місяця в косах, не відпускають.
Так і не зустрілися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742106
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
Літо стікає дощами,
Днями,
Хмарами суне по небу
За обрій,
І залишає малу шпарину
Блакитну,
Щоб підглядати за нами.
Літо втікає з вітрами.
Драми
Ще тривають десь там.
У храмах
Порятунку немає.
І самота
Саме та,
Що співає ночами
Такими словами,
Які необхідні.
Погідні.
Літні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741986
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.07.2017
Вечір малює заграву
Нави
Грози малюють веселку
Прави.
Люди плетуть
Яву
Косами Нави і Прави
Справи.
Сплутано у вінки
Сховано у клубки
Нитки Яви.
Ведуть куди?
Течуть куди?
Ріки Прави.
Нави
Горять заграви.
Яскраво
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741804
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.07.2017
Де ховається темна матерія? Як побачити те, що не має світла? Її не охопить найяскравіший промінь. Хіба дотик.
На дотик можна намацати ніж, чи уламок скла, гострий як бритва і темне відчуття. Що розтікається жилами Щось ховається у темряві. Страх чи гнів? Крик чи лють? Ворог? Як розпізнати?
Обриси сховано, контури змазано. Руки дрижать. Не видно власних рук, тільки тремтіння. Тут не сховатися. Темрява чигає. Щось відбувається зовсім поруч.
Що?Холод пробіг по спині. Спина ще є, десь тут. Як же хочеться утекти. Куди? Ховає темрява вихід. Невже скрізь Вона – темна матерія розповзається в просторі, де немає світла.
Яка Вона? Густа і холодна? Моторошна? Як розпізнати форму? Доторкнутися? Навіть уявити не можна.
Речі? Чи власні руки? Ніж чи пальці? Біль чи просто дотик?
Невже залишилася тільки Вона?
Темна матерія. Ззовні? Чи всередині?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741535
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
Вниз і вниз
Тільки мить політ
Світ промайнув і впав
До землі.
Пронизливий свист
У вухах
Тільки б не крик.
Заглушити у грудях
Страх.
І гарячий асфальт
Зустрічає приземлення
Вниз.
Ще нижче.
До дна.
Немає
Не відчуває нога.
Землю міцну
Обіймає тіло.
Біль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741402
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.07.2017
Хвиль солоних танець
Тане
Під сонцем піна
Біло -аквамаринна.
Втікають берегом краплі
До моря теплого,
Що поспішає за вітром
До овиду.
Море наповнене туркусом
До небокраю виблискує
Грає легкий джаз
Про нас.
Під сонцем
На хвилях дзвінких
Мчить до берега
Невідомого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741259
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.07.2017
Зоря як мрія недосяжна
У темному нічному небі,
Її так ловить погляд
Поміж мовчань.
Розкаже зірка,
Що десь далеко вгору
Піднялось щастя
Притрусило зоряним пилом
Чумацький шлях,
Щоб піднятись по ньому
Могла високо мрія.
Та важко утекти
Тим шляхом.
Здалося - крапелька відваги,
Горить маяк.
Не так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741109
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.07.2017
Потерчата висять на деревах
Білі примари
Звисають між гіллям.
Злом.
Потерчата білі
Між гіллям.
Не квітне папороть
Ночі Купальної.
Спалена.
Доторк пекучий.
Зчорніли
Потерчата чорні.
У вогні.
Хитаються на деревах опалених
Ночі купальної.
Де ж вона?
Папороть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740993
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.07.2017
Маленька пташина
Тріпоче між гілля
Густої шипшини
Останнім зусиллям
Дрібненька пташина
Бажає звільнитись
Одна в самотині
Всі сльози пролиті
Залишив гурточок
Веселого птаства
Той мертвий садочок
Де сховано пастку
Втомилися крила
Колюча шипшина
Останнє зусилля
Уже погасила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2017
Він Маг.
Поза часом і простором,
Творить світи словом.
Оживають світи
Їх наповнюють голосом люди,
Яких не побачить ніколи
Окрім як десь там, на сторінках
Маг.
Невгамовний, лихий,
Відчайдушний. У відчаї.
Не оживив світ омріяний,
Не оновив.
Схибило слово.
Скільки разів мертвий папір
Пожбурив у кошик.
Світ недостворений,
Бродять ним тіні
Людей,
Яких вже не буде ніколи.
Втомлений маг
Кине перо
І закриє зошит.
Так просто
Зникає магія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740541
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.07.2017
Розчавлений наполовину день,
Розкроєне наполовину літо,
Воно іще холодне, не зігріте,
Не встигне дотягнути до прощень.
І не назвати вже усіх імен,
Наполовину спалених війною,
Наполовину вкритих самотою,
І слово несподівано німе.
Даремний крик, опалені вуста,
Попереду ще тільки половина,
Прохання повернутись не повинно,
Та ще звучить мелодія проста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2017
Вона так любила Місячну Сонату. Де б не почула, спинялася і замружувала очі, так по дитячому. Чомусь тоді це дратувало, нагадувало про її вік, про те, що сказали б, якби побачили. Та й місячна Соната? В кого викличе аж такі сильні почуття? Ну гарно, але ж скільки можна?
Вдома могла слухати безліч разів, крізь колонки і навушники, планшет і мобільний. А вже у комп’ютері…
Завжди вимагав вимкнути. Вона зіщулювалася і різким рухом підключала навушники. Дратувався ще більше. Яка безпорадна, залякана. А вже ж доросла.
Далася ж та цифра у паспорті. Чи згадував скільки самому?
Тепер її немає. Пішла. Прогнав, як цуценя. Чи тільки так здавалося, через її малий зріст?
Вона така беззахисна. Раніше її маленька постать і дитяче личко викликало хвилі ніжності.
Куди все зникло? Встиг відвикнути від теплого погляду і рук, що тулилися до плеча, шукали підтримки.
Чому згадав раптом? Чому так хочеться побачити знову? І звідки непрошені сльози?
Місячна Соната звучить. Як пасувала вона місячній дівчинці. Може саме тому, що давала затишок і забуття?
Та все. Мелодія скінчилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740099
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
Війна.
Обпікає під сонцем палючим і злим,
І згорають степи,
Розриває вогонь небосхил.
Захід червоний
Останній для когось.
І вже не рахують імен
Тільки ріки солоні сліз
Не спинити і досі.
Війна.
Проорала глибокі сліди.
І долі розламані йдуть у майбутнє
Слідами кривавими,
Що ще веде минуле
Через пекуче літо,
Через літа.
Війна.
І слова замовкають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739962
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.06.2017
Розкраяно серце
І вирвано голос з грудей,
Розламано час
Розлетівся - тоді і тепер
Залишилась пам'ять.
Як мало.
Шкода.
Повернути не в силі.
Могили, могили, могили.
Там пісня дзвеніла
Там мужність і сила.
Скосила могила.
А тут тільки біль,
Що не вщухне довіку,
А тут тільки сльози
Без ліку.
І німота,
Але не забуття.
Тільки не забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739848
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.06.2017
Кохана моя Україно,
Одвічна спокута провини,
Чарівна і пісня і туга,
І гори, і простори лугу.
Фіалкові очі дитини
Моя найдорожча країно,
Єдина для мене, єдина,
Перлина і спадок родини.
Моя нездоланна святиня,
Могутня і неопалима,
Як казка, оновлена словом,
Як дружня і щира розмова.
Підтримка моя і розрада,
Ти сяйво, що вказує правду,
Дарунок безцінний, офіра.
І віра, і мова, і ліра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739705
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.06.2017
Квітує мальва
Квітами ніжними,
Малює барви
Там поміж травами
Слухає мальва
Дотик метелика
Росяні краплі
В прозорих келихах
А чує мальва
Пісню правічную
Чує заграву
Чару містичного
Голос коріння
Тримає за землю,
Голос терпіння,
Що все не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2017
Стукаю в двері. Замкнені. Скло тонке, за склом життя. Та не розбити. Так мало місця для мене у порожній кімнаті. Та не вибратися.
Стіни оточують зусібіч, змикають простір, стискаються. Тільки ніяк не зійдуться. Тільки повітря все менше.
Вікон немає. Не відкрити. Не вийти. Тільки двері скляні, та скло оте міцніше металу кутого. І стеля опускається над головою.
А хотіла б неба клаптик, хоча б у щілинку. Не видно. Тільки трави колишуться там за склом. Мені туди зась.
Шкребуся у двері. За дверима нікого. Усі десь далеко. Там де голоси і життя. І сонце.
Чому так мало сили? Чому не вдається самій зробити крок за двері? Кричати про допомогу? Та почує лиш вітер.
Самотність така спокуслива. Та простору мало. Стало. Неждано, так швидко і гірко.
Гіркота замінила всі запахи і смаки, всі кольори і звуки. А куди ж подіти її? Скаргам не вірять зачинені двері.
Сповзаю по стіні. Надто важко стояти. Стеля все нижче. Двері перед очима.
Навіть якщо відчинять, чи зможу вийти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739275
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
Чарунками восковими,
Медом повними,
Стікає літо бурштиновими краплями,
Важкими і солодкими,
Дзижчить бджолою над квітами,
Сонце пряними.
Виблискує літо патокою,
Гріється у променях,
Купається у озерах блакитних
Як очі волошки.
Розганяє хмари,
Щоб небо чисте як море
Дивилось на себе
У річках швидкоплинних.
І бачило у хвилі
Тільки блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739147
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.06.2017
Черешні червоні
Чорніють на сонці,
Не видно між листям.
Черлені краплини,
Криваве намисто
Для птаства.
Черешні - уста
Промовляють до неба
Свої сподівання.
Блискучі росою,
Омиті дощами
Злітають черешні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739010
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.06.2017
У окремих частинках важко вгадати цілісність. Можна тільки здогадуватися у що вкладеться фрагмент. Та колись таки пазл буде складено. Його обриси впізнавані, якщо фрагментів буде більше.
А поки скельця наїжачуються гострими кутами. Розсипані безладною купою. Мерехтять у очах. Не хочуть підказати візерунок, у якому їх з’єднає примхливий калейдоскоп.
Та мета досяжна. Кінець наблизиться рано чи пізно. Дорога веде далі. З-за туману вимальовується розгалуження.
Куди далі? Немає відповіді. Знову іти наосліп.
Та вже не через туманну білу імлу, таку ефемерну і безпечну. Імла згущується. Туман застилає сірим димом. Дим роз’їдає очі. Заважає дихати. Треба поспішати. Пробігти небезпечну ділянку.
Все, що ще мить тому було важливим, відійшло в тінь. Попереду щось інше. Чого не хотів помічати. Чого уникав. Тепер не вийде. Шляху назад немає.
Ще не встиг прийти жаль, за тим, що залишилося позаду. Але він вже наближається. Разом із втомою. За мить. Зовсім скоро.
Початок і кінець зникли з очей, наче змішалися, сплелися в клубок. В кільце, яке так хочеться розімкнути. Щоб не повернутися туди, звідки втік.
Чи кільце вже встигло зімкнутися? Як розтягнути його у спіраль? Підняти вгору? Чи можливо це? Може не варто було починати?
Та вибір зроблено. Початок покладено. Значить мусить бути й продовження.
А темрява згущується. Страх наростає. Кожен звук здається загрозою. Як пройти крізь той дим? Просто вперед. Іншого шансу не передбачено. Іншого шляху немає. А якщо і є, то навряд чи кращий.
Там десь чатує червона імла. Найбільш жахаюча. Що заповзає не лише в очі. А може ховається всередині. Краще не будити її. Від неї не врятуватися. Та й пізно буде. Насправді.
Червона пожежа поглине все. Не залишить і сліду. Навіть згадки не відшукати там, де пролягає її шлях.
Можна оминути її. Але як? Особливо, якщо йти у невідоме. А раптом не вдасться обійти?
Та поки загроза примарна. Поки ще спить. Шлях куриться хоча й не туманом, але дим ще не полум’я.
Вже не вогонь. Відгоріло чиєсь вогнище. Далеко позаду залишилося. А нове ще не розгорілося. Іскра не знайшла нової поживи. Хай так і буде.
Дим вичакловує картини. Заспокоює. Розповідає історію. Чужу. Далеку.
Але…
Якщо раптом наблизиться?
Оце й не дає зупинитися. Не дає залишитися на півшляху. Щось позаду вже наздоганяє. Не можна забувати.
Бо наступна історія вже не буде такою чужою. Наступна історія може зачепити вже за крок.
Час наближається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738856
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2017
Перо у руках.
Підняла навіщо?
Здавалось таким невагомим,
Здіймалось від вітру
Злетіти не в силі.
Здалося, що з ним полетіла б і я.
Тільки здалося на мить.
Перо не для мене.
Украла чуже.
Кинуло каменем вниз.
Що ж. Так повинно.
Та думала ж що не шукає ніхто.
Те перо так тягнуло до себе.
Не для прикраси,
Сховати повинна б,
Щоб не пізнали,
Що вкрала.
Віддати усе ж не змогла б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738729
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.06.2017
Дзеркалами обставлений маленький простір здається безмежним. Тисячі зображень розлітаються бризками коридорами, втікають за стіни, відбивають сонячні зайчики. І сліплять.
Навкруги озирнутися, скрізь тільки ілюзія. Одне і те ж саме відбито у сотнях скляних панелей.
Де ж справжнє? Хоч нитка? Хоч двері? Хоча вихід ще треба знайти. Та за що зачепитися оку?
Ні звуку, лиш сотня облич. Німих, без підказки, відбитків на гладенькій поверхні. Доторк. Лиш скло. Безпорадно кидатись у стіни дзеркальні. Безжальні. Провалитися в просторі. Час минає невпинно, та помітити тут неможливо. Скільки минуло?
Тільки б вибратися. Голова обертом. Орієнтир втрачено. А якщо не вдасться? Думку відкинуто зразу, безжально.
І все ж. Невже саме пошук виходу і був усім? Світом, реальністю, шляхом? Метою?
Мовчить лабіринт. Самотність німа. Тільки той, хто заплутався між переходами все ще марно шукає. Дзеркала відбивають тільки його обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738579
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Спека задихана
Снить прохолодою,
Бігти захекалась,
Звелася втомою.
Судомою
Зводить ноги
Спека знесилена,
Просить спинитися,
Обплутує плечі.
Не загасити той подих гарячий,
Стікає небо униз.
Спека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738462
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.06.2017
Котиться сторчголов
Літо під осінь,
Просто чекають десь
Сонця і спеки,
Тут мало так
Місця для літа.
Дощ
Ганяє хмари.
Спіткнувся асфальтом
Об власні калюжі,
Втікає літо.
Та зачепилося ще
Об абрикоси
Світла краплинку
На хвильку
Присіло утомлене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738316
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2017
Тихо шепоче ніч,
Вкриє темрява очі
Опалені сяйвом
Денного вибуху.
Спить змерзле місто
Змиє дощ
Залишки попелу
Світла дня.
Можна прислухатись тільки
До шурхоту крапель
На темній бруківці
Забути про все,
Що кричить день,
Вдивлятись у темряву,
Чи не сіріє початок
Нового дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738167
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.06.2017
Кудись поділася сірість і похмура недоступність одвічних дощів і початку весни. Обіцянки втілилися. Місто прийняло її, відкрилося тільки для неї. Тільки Марічка завжди бачила його саме таким. Хіба зміг би хтось розділити з нею цей досвід? Хіба міг хтось бути поруч зараз?
Порожнеча більше не лякала. Була єдино можливою. Тиша більше не була такою лункою і не била по вухах. Стала м’якою і затишною. Місто не відштовхувало. Кликало і запрошувало. Чи то згадати? Чи забути?
Чого хотіла більше? Досі лякали обидва варіанти. Тепер же захотілося забуття. Забутися в минулому?
Тепер здалося, що Місто наче кадр старого відео. Марічка стала спостерігачем. Ніби кіно. Десь на екрані з’явилися перехожі. І Роман із Сергієм на тій самій вулиці. Спробувала кинутися до них. Це тільки ілюзія. Зображення.
Як це все відбувається? «Тсс» - сказала сама собі. Зараз треба дивитися.
Це Богдан, Він придумав одну класну штуку. – Сказав їй тоді Роман.
Марічка спочатку вирішила, що навряд чи таки «придумав», надто звичним все тоді видавалося. А назвати «класною» ту «штуку» було надто рано.
Але виявилося, що запропонована «штука» дійсно не така вже й звична. Принаймні не зовсім те, чим видавалося із скупої розповіді Богдана. А він взагалі не був багатослівним. А далі все переросло в такі радикальні і вже геть незвичні форми, що Марічка сама не завжди підтримувала.
Потім захопив вир подій. Звичайна громадська організація несподівано набула особливої ваги і значення. До них прислухалися, їх підтримувало все більше людей і стало мало діяльності, яку проводили досі. Настав час змінити все.
Чи могли вони? Чи справді час настав? Чи іншим належало здійснити їх задум? Здається сумніви мучили тільки її. Марічка тільки натякала, але хлопцям здавалося, що це просто страх і нерішучість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737911
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2017
Пам'ять малює картини
Колишніх драм
І заступає собою
Безмежний світ,
І зупинити не хоче
Оте кіно,
Що колись називала
Своїм життям.
На екрані чужою
Сама собі
І вдивлятися годі,
Та відвести погляд
Несила.
Хіба розбити екран,
Порвати на шматки
Оту картину.
А далі.
Темрява,
Подруга давня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737768
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.06.2017
Знову писати вірші,
Знову впасти
І встати доводиться знову,
У слові.
Торкатися краю
Якого не досягнути рукою,
Очима і тишею навіть.
Знову рядки складати,
Різати слово
На клапті,
Щоб розламом
Межу поставити знову.
Та немає межі
І немає закінчення
У віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737678
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.06.2017
Суголосно стукочуть серця
У такт,
У ритмі, що чутно обом
Сплелися галузками,
Сплелися корінням,
Дихання в такт
Злилося у подих один.
Затопило до забуття
У глибинах на дні.
Відірватися від землі
Пробудилася мрія.
Тільки її.
Суголосся порушене,
Розірвалося гілля,
Затнувся подих.
Тільки коріння
Не відпустило
Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737470
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.06.2017
Потяг виплюнув черговий потік людей, які зразу розсіялися по великій будівлі вокзалу. Наче річка обтікали пасажири платформи лавки і зосереджувалися в залах чекання чи на виходах у місто. Вокзал жив своїм звичним життям, що гуло, гомоніло і блищало вогниками оголошень. Здавалося, що зупинки ту не буває ніколи.
На пероні залишилася тільки самотня постать. Чоловік розгублено озирався по платформі і заглядав усередину, та вокзал ніби спорудив ще одну скляну стіну, щоб відділити від інших. Все навколо видавалося тільки кадрами з фільму, у якому самотній подорожній – тільки глядач.
Та він ніяк не міг змиритися з цим. Сів на лавку. Вирішив чекати. Сподівався, може вона не встигла, може в корку, чи ще щось. Стільки причин могло бути. Окрім однієї.
Його ніхто не чекає?! Ніхто не збирався забрати з цього пункту, що відділяє блукальців від тих, хто повертається додому. Більше немає дому?
Це неможливо. Мабуть щось трапилося?
Набирав номер. Раз. Двічі. Третього разу почув тільки:
Не дзвони мені більше.
І короткі гудки. Як вирок.
Що далі? Сісти на потяг і втікати з цього вокзалу, на якому відтепер міг застрягнути навічно? Місто не приймало. Вокзал відштовхував.
Та куди тепер? Потяг лякав поки. Доки не зайшло сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737221
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2017
Провісник нічної згуби
Захмарює ясний день,
Злітає грозою,
Розганяє тишу.
О! Краще вже тиша!
Не сторожка і напружена -
Літня, розморена.
Та не можна покладатися і на неї.
Не час.
Провісник вже близько.
Прогнати годі.
Прийде ніч.
І з нею згуба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2017
Саманний Рай
Рахманний край
Стікав сльозою,
Безкраїй степ,
І сонця реп
Пройшов грозою,
Безкрилий птах
І чорний знак
Його ознака,
Там в небесах
На всіх вітрах
Злітала мряка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737169
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.06.2017
Дим полину
Просяк гіркотою,
Більше не жалить очі.
Звичка.
Полиновий туман
Застилає обрій
Не видно дороги.
Згуба.
Звичка гірка
Доля лиха
Просякла полином.
Назавжди?
Розвіється дим
Туманом гірким
І увійде в осінь.
Не знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736999
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2017
Коли небо запнули хмари як завісу перед сценою, то скоро завіса впаде. Виставу готує небо із спец ефектами, а в серці відлунюють уже громові вибухи.
Коли хмари темніють і бубнявіють каменюками, що от-от на землю впадуть, то драму готує. Камінням на голову, розповіддю про біль. Чужий і власний.
Зойки готують хмари. Квилить серце у передчутті. Бачить у дзеркалі власні жалі? Відповідь, що з неба дощем проллється?
Тільки б відчитати її між гучних громовиці і блиску скаженого. Злиться гроза.
Очі темніють, вкриваються хмарами, а між ними сталеві блискавки. Відчай стає відчайдушністю, перетоплюється на ртуть. Гроза шаленіє.
Скільки дерев поруйнує шалена вистава? В листі дощ шурхотить. По щоках дощ стікає, скрапує пальцями у калюжі під ноги.
Вщухають громовиці, забирають вітри із собою, та небо хмарне на клапті розірване. Не скласти.
Впала завіса. Вистава скінчилася?
За цупкою завісою тиша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736869
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2017
Вони блукають рядками,
Вони блукають словами,
Комами, крапками, снами
І все ж не почуті нами.
А може сміються вони?
А може не знають вини?
А ще зазирають у сни,
Зітхають і йдуть до стіни.
Стіну не пробити словам,
Стіну не розбити сльозам,
Її будувати вікам,
Її будували думкам.
Вони не проб'ються до нас,
Словам не підкориться час.
У профіль, чи може в анфас
Вони все ж незримі. Нам зась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2017
У кутку
Непомітним, маленьким
Зачаїлося слово,
Що шукала давно
І заснуло забуте,
Без тривог і турботи.
Не знайти.
Чи ж ще будуть шукати?
Час засипав пилком
І впізнати вже зась,
Що потрібним було,
Необхідним.
Загуло вже давно
Те вітрисько гучне,
Що нанесло слова.
І Його.
Те маленьке.
В кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735117
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.05.2017
Там, де небо - аквамарин,
Там, де волошки - індиго,
Саторі пливе хмарою
Над полем безмежним.
Там, під спів пташок,
Медитація колосом - золотом
Розливається полем
Нірвани.
Тільки маки розкрають зір,
Крапля впаде на полотно
І зірветься луною крик
Кривди.
Чи розімкнеться коло сансари?
Чи розіллють нірвану волошки - індиго?
Саторі утече хмарою.
Не проллється дощем
У небі аквамарину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2017
Маленька книгарня заховалася у вузенькій малолюдній вуличці. Так близько від вулиці центральної, але все ж подалі від очей.
Це там, на головній вулиці повно магазинів з блискучими вітринами, що сліплять одягом, прикрасами, взуттям. Там горять вогні кав’ярень і ресторанів, що вражають пишнотою і поспішають вразити туристів. Там гамір і музика. Там все, чого можна побажати. Навіщо ж звертати?
У книгарні людей мало. Багато й не вмістилося б у тіснуватому приміщенні. Але ж тут так спокійно. Тут звуки приглушені, але кожна полиця ховає стільки світів, скільки не подарує жодна подорож. Тут слова не потребують голосу.
Це місце могло б подарувати більше, ніж можна собі уявити, але ж його ще треба знайти, як оазу в пустелі. Наче й не навмисно загублене, наче помітне, та все ж оминути простіше.
Та буває, якщо дуже пощастить, саме там, у маленькій книгарні чекає Доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734784
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
Повітря розріджене,
Легкість нестримна
Зміщує погляд
І змушує раптом
Зникнути.
Розчинитися в ньому
Зрадженим атомом,
Що розривається втомленим
Вибухом.
Бракує повітря,
Розчинене в просторі
І розділяє усе
Непомітно.
Нестача повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734694
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.05.2017