| Сторінки (9/887): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Розбирала намистини. Вигадувала візерунок. Виплітала ґердан яскравий і пишний. Намистина до намистини.
Вже й малюнок видно, задум втілюється. Поступово. Обережно. Щоб не згубити рахунку, щоб не сплуталися кольори. Наче мереживо виплітається. Легке. Невагоме.
Хтось одягне на шию. Прикраса веселкою засяє. А може ще й згадкою буде як подарунок дорогий.
Так складала орнамент. Тішилась мріями при кропіткій роботі. Довго бо і старанно плести доводиться. Очі печуть. Руки втомлюються. Та нічого. Закінчу.
Тягну за нитку. Куди нитка, туди й намистина. А нитка не пускає. Чи вузлик десь? Чи невправні руки?
От ще…
Нитка тріснула. Розсипалось намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711267
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Розгортає сторінку
Старовинний рукопис
Це засніжене місто
Виплітає казки.
Львів поважно малює
Давніх вуличок контур,
Замітає ознаки
Таємниць -кам'яниць.
Та в затишній каварні
Ароматами кави
Відшукаємо спогад
І повернеться мить.
Віднайдеться звучання
У мелодії тихій
Вже забутого слова
Серед поспіху днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711083
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.01.2017
Червоно – гарячий спалах так обпікає, так вибухає і спалює. Надто яскраве його палюче сяйво. Інакший колір рожевий. Як обіцянка. Як початок і закінчення. Та не остаточне. Тільки очікуване.
Рожевий ніжний квіт розквітне розкішними плодами, обдарує найкращими дарами. Колись. Ось зовсім скоро.
А поки, тішить око. Розтікається ранковим небом, розпливається по блакитних водах.
Такий беззахисний і ніжний. Такий розкішний і пишний. Рожеві пелюстки відкривають ворота до казки.
А далі буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710888
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Різдво сьогодні
Лунає скрізь,
Столи святкові
Накриті вже.
Сьогодні свято
Сердець тепло
Зігріє зиму
І коляда.
Кутя багата
На щедрий рік,
І побажання
Здійсняться всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2017
Ще зовсім трішки. Трішечки. І спуститься ніч. Особлива ніч. Не буде вона ворожою і темною. Разом з нею на небі засяє Зоря.
І все навколо зміниться. І освітиться морозяне зимове гаптування тонким мереживом. Відійде холодний вітер. А мороз як вправний скульптор довершить зимову казку.
Цієї ночі прийде на землю Спаситель, щоб побачити, що трапилося тут за рік, щоб почути людський біль і подарувати надію.
Ніч розчахнеться і відкриє нову сторінку. Сьогодні все буде інакше.
Тепло і затишок. Мир і злагода. Правда і добро прийдуть на землю.
Все, чого чекали.
Ще трішки. Чекати залишилося недовго.
Зоря засяє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710554
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Різдвяна зійде Зоря
І морок втече нічний,
Надія осяє світ.
Здійсняться прохання всі,
Що кликали до небес,
І мир запанує скрізь,
І зникне зло у цю ніч.
Дитятко прийде до нас,
Любов принесе й тепло,
Почнеться нова весна
І відлік нових чудес.
Засяє Зоря Ясна,
Осяє додому шлях,
І серце знайде пісні,
Що довго мовчали так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017
Намотати теплий шалик і втекти світ за очі. От-от наважився. Хай за вікном завірюха. Утечу і від неї . Утечу. Очі, вони далеко завести можуть. І від зими. І від міста.
Від себе?
Вдивляюся у той шматок в’язаної вовни, що вже у руках. Від чого воно захистить? Чи потребую захисту? Куди ж утікаю?
Кудись. Не важливо. Ніхто не чекає. Ніхто не зупинить. Все одно втік від всіх. Окрім себе.
Навіщо ж тоді?
Шалик. Її подарунок. Немає її А шалик от. Залишився. Такий зворушливий наївний. Її руками сплетений. Усміхнувся тоді. Таке дитя. Тепер от стискаю в руках.
А її немає. Невже рік минув? Ще минулої зими от…
Шалик. Просто шалик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710218
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Скородить граблями по льоду
Чиясь рука.
Рілля замерзла і важка.
Не піддається, жалібно скавчить
У вусі.
Дивний саудтрек
Зими спокійної.
Порушено устої.
Жорсткий гребінь
Жорстока лінія
Веде під лід.
Скрипучим звуком.
Що ж там так скрипить?
Із стогоном здирає шкіру
Чия рука?
Скородить зиму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2017
Невпинно кружляють кольори калейдоскопу. Невпинно змінюється картинка. Яскрава. Різнобарвна. Жива. І наче дивом розквітає світ.
Доки картинки не повертають на друге коло.
А далі й третє.
А потім розсипаються дрібними частками.
Зламалося? Чи так і було одвіку замислено кимось?
А око вже вихопило мутне шкельце, на якому проектувалися всі оті дивовижі.
Біла імла.
Наповнює зір. Затуманює погляд. Клубочиться кудись у безвість.
Хіба може бути імла білою? Як білий дим, що роз’їдає легені.
А може картинка ще складеться? Можливо то тільки мить?
Мить у якій застрягаєш. Як голограма між склом. Як слід від пальця на поверхні. Не видно нічого.
Залишилося чекання. Чекання, що коло запуститься знову. Цикл повториться. Але продовжиться рух. Продовжиться те, що є самим життям. Таке знайоме і звичне.
Звісно все відбудеться саме так. Знає напевне.
Звідки ж тоді та неясна тривога? Звідки тремтливий щем?
І все ж, є щось особливо привабливе у тій молочно білій імлі, що сповнює овид. Вона дозволяє уявити собі попереду все, чого ніколи не буває у реальності. І тоді, можливо з неї вичаклується небачене диво.
Починає подобатися відчуття беззахисності і відкритості. Пробираєшся через туман обережно, не поспіхом, наче відкривається чиста сторінка, на якій ще не відомо, що буде написано. Особлива свобода приходить тоді.
Що за нею? Що за тією межею?
Не може ж бути, щоб і до того, нового, звикнути так легко.
А якщо ні? Чи прийме той світ? Чи так і залишить у цій імлі. Тут надовго залишатися не можна.
А якщо звикати доведеться до цієї білої порожнечі, німотної і тихої?
Страх і надія переплітаються химерним клубком, який мусить вивести кудись…
Куди?
Цікавість і обережність змішалися і зупиняють рух.
Вперед чи назад?
Назад шляху немає.
Значить тільки вперед. Через білу імлу. Блакитну імлу. Сіру імлу.
Дорога ще не скінчилася.
Часом хочеться, щоб тривала довше.
Та прийде час і межу буде перейдено.
А далі…
Почнеться зовсім інша історія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709909
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Два дні. Перейдемо межу.
Піде з України все зло.
Надія засяє в цей час
І тепло, і любов, і мир.
Рік приходить і ще одне
Є прохання до майбуття
Хай наступний той рік мине
Не таким як сто літ тому.
І щоб тільки в страшному сні
Ми згадали століття те,
Що пішло назавжди туди
Звідки і вороття нема.
І зима принесе вогонь
Тільки свят, що ідуть до нас,
Тільки блискітки побажань,
Щоб збувалися цілий рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2016
Крила кольору неба, крила кольору сонця. У кожного крила свої. Сліпучі, як сніг. Темні як ніч.
Та бувають крила непомітні. Сам власник про них не здогадується. Звично по землі. Спокійніше. Нічого особливого. От тільки щемить десь під серцем. Хочеться чогось такого…
Якого? Натхненного, Повітряного. Легкого.
Та де шукати? Та й навіщо?
І не тішить сонце на небі. Не підхопив потік як пір’їну. Важко. А втекти нікуди. Не літають крила.
Бувають крила підбиті. Ще пам’ятають як було там. Та забувають з часом. Тільки відчуття втрати залишається.
Такі час гоїть. У них ще є можливість повернуся вгору. Ще зможуть ховатися від землі.
Якщо пригадають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709119
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Сколихнулося серце,
Розривають питання душу,
Тільки тиша у відповідь.
Вже всередині кров стікає,
А назовні гуляє холод
І пече невблаганна крига.
Немає крику у відповідь.
Як і досі пульсує серце?
Як і досі глибоко сльози
Не висохли?
А навколо лиш вітер
Немає сльози у відповідь.
Відцвітає ніби востанне
Та весна невблаганно рання.
Та зима за вікном.
Немає жалю у відповідь.
Не чекає ніхто на відповідь.
Тиша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2016
Вона завжди любила казки. Слухала, шукала, читала. Колись, давно-давно, вона вирішила, що казки, які написали інші, надто швидко закінчуються.
Так хотілося, щоб казка не кінчалася. Щоб тривала стільки, скільки хотілося. А інакше, що робити, якщо кінець буде сумний і неправильний.
Пізніше зрозуміла, що сумний кінець, можливо таки правильний. Але не казковий.
Далі вирішила придумати власну казку. Таку, якої хотілося. Але це виявилося надто непросто.
Довелося усамітнитися і слухати те, що говорить навколишнє. Те, чого не скажуть словами.
А може гілочки, що самотньо схилилися на зиму ще згадають весняні оповідки? Чи кольорові жучки на листі? Вони так високо літають і такі яскраві. А можливо стара скринька, знайдена під ліжком? Адже, мабуть стільки всього чула, якщо й не бачила.
Здавалося, що й справді казки скрізь. А за спиною виростають крила.
Чи й справді ця казка триватиме?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708807
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Новий рік уже на порозі,
Тільки згадую, те, що було,
Фотокартки в старому альбомі,
Так далеко, та все ще тут.
І сумує, і плаче серце
Як згадає минулий біль,
І нікуди ж то він не подівся.
Новий рік не збере усіх.
Залишилися там, далеко
Та все ж поруч усі жалі,
Утекли тільки світлі мрії,
Знову сумно. Лиш фото старі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2016
Полуда на очі впала. Туман? Не туман. Сліпота? Та ні.
А все одно за крок нічого не видно. Наче молочний шлях попереду. Наче серпанок хто накинув.
Що ж заховала імла? Біла – біла.
Біла імла густа як кисіль. Мутна. От - от втопишся.
А може то просто вибрики зору? Розфокусований погляд?
Як же тоді?
Ні. Снігова пелена заступила. Не пускає далі. Змушує чекати. Як же дочекатися?
Біла імла така підступна. Зовсім скоро може стати сірою. А може осліпити осяйним світлом, що полонило всередині усі кольори.
Сіра імла більш звична. Не така неприступна. Відомо, що далі. Далі імла синя. А ще далі – тіні.
Просто тіні.
А що ховає біла імла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708420
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
Кажеш "не брат"
Та всі твої пісні
Тримали на плаву корабель
Мій
Щоб води не набрав, не втопився на дні
На темному, темному дні.
Той корабель
Зустрічав лиш на мить
Яскраве світло від маяка
Так
Яким були ті щирі слова,
Що Ти дарував нам усім назавжди
Щоб менше стало підлості й зла.
А на небо знову тихо ідуть
Поранені душі старих кораблів,
А уламки знову хвилі несуть,
Можливо до правди,
Що знати хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708228
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
Калинова сопілка співає зажурено. Співає одвічну мелодію. Звуки ведуть у дитинство. Туди, де бабусині чарівні казки, які слухаєш так напружено. Чим то скінчиться історія. Така пронизлива.
Заціпеніла вся. Розкриває сопілка свої таємниці. Не сховати правду від її голосу. Все розповість.
Не замовкне калинова сопілка. Які б жахіття не закопали, розповість усе. Маленький кущик, хоч і під корінь стятий, не загине.
Значить казка не закінчиться. Значить триватиме пісня. Нагадає про те, що серце заховало глибоко. Щоб ніхто не забрав.
Не забере ніхто.
Не віддасть сопілка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708100
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
Синя птаха на темних крилах
Не боїться зими й морозу,
Поміж білих тих діамантів
Так помітна її окраса.
Синя птаха літає легко
І тихенько сідає поряд,
Обдарує зимові свята,
щоб забути про лютий холод.
Та маленька пташина синя
Хай в домівки усі загляне,
І пером на сторінці білій
Хай напише небесно синім.
Хай напише, що прийде щастя,
Що відкриті надії двері,
І дарами осяє землю
Синя птаха на темних крилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
За межею гострою стернею по морозу ноги босі.
Іду кудись туди.
Не важливо уже. За межею. Всі шляхи без кінця. І без початку.
Скільки йти? Втратила відлік. Втратила час. Немає прихистку. Тільки зима. І ноги грузнуть в заметах. Де там та стерня попід заметами? Є. Там внизу. Відчуваю. Кожен крок.
Значить не кінець. Немає його. Немає нитки. Клубок покотився кудись за межу. Впустила.
Навіщо тепер ті руки? Порожні. Нічого не несу більше.
Тільки біла імла попереду. Очі застує. Не видно нічого.
Тільки кроки відбивають ритм. Який ритм? Не запустити час, що зупинився. Не чути стукоту. Тільки кроки. Печуть. Пульсують.
Не замінити годинника. Не потрібен він тут.
Хіба впаду. Можна впасти за межею?
Скоро дізнаюся. Ще трішки.
Оте «трішки» є і тут. Виявляється.
Чи є іще щось за межею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707738
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016
Ніби все як завжди
Ніби все як було
Просто знову одна із зимою
Те ж повітря і небо,
І сніг. і вода,
Тільки тиша
Дзвенить самотою.
Чи насправді таки,
Все тепер як колись?
Тільки пам'ять говорить журбою,
Тільки білий папір,
Ненаписаний лист.
Тільки ти не повернешся з бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707555
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.12.2016
Помаранчі – маленьке сонце посеред зими. Помаранчі – свято, що повертає у дитинство. Це світло, що відкриває мрії.
Помаранчевий – теплий шарф і вогник коминка, що віддаляє завірюху і залишає її там, за вікном. Це домівка весела і гамірна.
Здається, що можливо все, що починається щось особливе і неповторне.
Помаранч як обіцянка – дива трапляються. Яскрава, усміхнена, сонячна.
Хай мрії збуваються!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707377
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Таврована весна,
Обірване звучання
Струни, що плакала так жалібно і тужно,
Все квилила останнім покликом.
Не чув ніхто кінця,
Заслухались мелодією втрати.
Тепер німа.
Замовкла, заморожена устами.
Немає більше відгуку. Дарма.
Дарма шукати відблиск у чужому
Домівки рідної.
Зима давно замела всі шляхи.
Пече тавро.
Усе, що ще відчула крізь мороз.
Немає більше слів.
Таврована весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707224
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016
Бузковий колір медитативний. Він ніжно-пінний, ледь трояндовий. Зовсім трішки, майже пошепки.
Бузковий фарбує обережно, але все навколо стає інакшим. На крок. На подих. На відстань малої пір’їнки.
Відтінок на вечірньому небі, відгомін на вечірньому снігу.
І море пахощів весни. Таких солодких. Пробуджуються поволі, але розпускаються пишною квіткою, гучним акордом. Та не ззовні, а всередині, таємницею, що розквітає ледь помітною усмішкою.
Це особистий дарунок. Це повітряний десерт, що робить закінчення таким приємним.
Зачинити б відчуття у собі і нести обережно, не розхлюпати.
Бузковий такий ефемерний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707093
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2016
Актуальний прогноз - мороз,
І збігає за снігом рік,
У клепсидрі вода вже лід,
Замерзає немов сам час.
Та видніє уже межа.
Як пройти, перейти її?
Тільки стрілка за кроком крок
Стукотить миттю мить.
Значить там буде день новий,
Буде сонце й небес блакить,
І бринить, все бринить струна,
Не затихне вона.
Буде пісня і світло, друг,
Буде усмішка і земля,
Та єдина і вся твоя.
Тимчасова імла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2016
Його голосу підвладні були найскладніші арії. Його голос зачаровував найкращі оперні сцени. Звуки неслися під купол, надихали і кликали до життя. Такого, яким було тільки в найяскравіших мріях. Чи снах.
І тоді коли лунав спів, не існувало нічого. Тільки Музика. Голос.
Та Він змушений був зробити інший вибір. Захищати Батьківщину силою зброї.
Його Голос зазвучав серед солдат. Кликав. Будив. Розраджував. Вів вперед крізь морок і біль.
І вмовк в одну мить. Обірвався.
Мистецтво виявилося безсилим проти кулі снайпера.
Натомість пронизлива тиша пробила величезну діру, там, де досі був Голос.
Та в пам’яті Він буде звучати завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706717
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016
По небокраю
Ступають ніжно
Сніжинки босі
Так обережно
Хмари толочать.
Слід опадає
Срібним дзвіночком
На всі покрівлі
Як на ночівлю.
У ту єдину
У Ніч Предивну,
Коли Зорею
Клубочуть мрії.
По небокраю
Збирають світло,
Щоб освітити
Святкову землю.
Хоча б одної
Тієї Ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2016
Такий гарячий. Такий пекучий. Хоч вирви від себе.
Та надто пізно.
Надто близько. Надто проник усередину. Розтікається жилами. Стукотить у серці.
І пече.
Чи то вогняною кулею. Чи кривавими сльозами.
Піднімається полум’я високо. Палає гаряче.
Значить ще не згоріло. Не спопеліло.
Живе.
Дихає вогонь. Танцює танець багряного покривала. Ніколи не втомиться.
Хай горить. Доки сил стане. Доки не вигорить дотла.
Колись втомиться.
Не варто малювати згарище.
Червона кров розтікається жилами. Стукотить у скронях.
Живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706306
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
За течією
До стрічки обрію
Збігає берег
Такий знайомий,
Спустився стрічкою
Аж ген далеко.
А другий берег
Стороною зворотною
Пнеться під гору.
Супроти течії?
І як же вийшло?
І як вдалося так?
Усе спускається
Униз течією.
А там угорі
Чи зійдуться дороги?
Внизу закінчаться?
За течією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2016
Сині тіні лягають на біле світло. Спочатку легко, ледь помітно.
Надходять сутінки. День змінює вечір. Сутінь року затемнює все, що вже встигло утекти в минуле.
Та це ще не кінець.
Зовсім скоро синій колір стане густішим. Все важче розгледіти деталі. Та вони ще нікуди не поділися.
Непомітно синій переходить в глянцевий чорний, губить відтінок. Та і досі він ще вгадується під пильним оком.
Щось – згадка, щось – вигадка.
Синє покривало вкриває спогади. Та воно не лякає, як темрява.
Ще ні.
Синє небо поволі опускається на землю.
Синє, майже чорне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705925
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
Опечатані входи,
Опломбовані двері,
Ні щілин, ані тріщин,
Скоро дихати годі.
І закладені вуха.
Чи то шурхіт? Чи крики?
За вікном завірюха,
Все безлике, безлике.
І стіни ще чотири,
Не завалиться стеля.
Чи звичайна квартира?
Чи стандартна пустеля?
Де всі меридіани?
Де написані плани?
Рік минає за роком
І сповільнюють кроки
Сірі тумани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2016
Така солодко - терпка суміш. Почуття розбурхані і перемішані. Прянощі гострі, гарячі. Аромати зливаються в єдиний акорд.
А навколо звичний зимовий день. Чорне і біле. Просто і невибагливо. Так і виникає спокуса хоч на час вимкнути барвисту веселку і зупинитися на строгості та чіткості отих двох.
Основа. Опора. Початок.
Так, всього лиш початок. Ним не обмежитися. Тут не зупинитися. Тут теж уже все не так, як було колись. Все, що має початок, рухається далі.
Чорне і біле – два боки одного, не існують одне без одного. Та все ж так важливо бачити їх окремо. Чистими.
Так не просто знайти їх у всій повноті і первинній величі. Рух підминає, розчиняє змішує.
А де ж веселка?
Білий – не прозорість призми.
Чорний – не космічна глибина.
Як вони перетворюються на СІРИЙ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705611
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Холодно.
Мов босоніж по лезу льоду
Прокрадаюсь малими кроками,
Поміж химерні фігури,
Що приховують правду.
Правда про те,
Що холод може вбити
Не впадає у вічі
Засліплені сяйвом.
Та тільки холодно.
Дріж пробігає за спиною.
Грудень наповнює груди
Холодом.
З кожним подихом
Тепло утікає.
Чи залишилося ще хоч трішки?
Холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2016
Такий самотній у безмежжі простору. Такий втомлений нескінченним шляхом. Бреде десь в поміжчасся. Пілігрим.
Давно не чекає попереду заповітна мета. Давно забуто дорогу додому. Та й не встиг би повернутися назад.
Залишається тільки йти. Без зупинки і спочинку.
Невже не трапиться ніхто на шляху? Куди поділися інші?
Перед очима тільки каміння. Кожну каменюку відчувають ноги.
А якщо попереду гори?
Не стане сил дряпатися на них. Чи стане піти в обхід?
Не відомо скільки залишилося.
Може простіше зупинитися? Все одно ж тепер?
Шкода змарнованих зусиль і даремних намагань.
Але не жаль веде вперед.
Заповітний край, обіцяний колись легендами, змальований піснями і фарбами стоїть перед очима.
Можливо ще є можливість побачити його?
Втрачену колись давно справжню домівку хочеться віднайти хоча б на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705252
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
Біла імла,
Засліпила усе заметіль,
Вежа зі скла,
Розбиваються сотні зусиль.
Тільки одна
Марна спроба украла мету,
Крикне струна
І порине усе в німоту.
Ні, все не так.
Є дорога крізь білу імлу,
Все, що навзнак
Поверне ще прозорість і склу.
Біла імла
Лиш ілюзіє тої зими,
Що не змогла
Сліпоту подолати слізьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705047
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2016
Ліс взимку здається таким спокійним і безпечним. Декому самотнім і мертвотним. Манить і кличе.
Насправді не спить він. Причаївся. Як звір перед стрибком.
Та й своїх звірів у нім доволі. Щоправда і їм зовсім не затишно. Зраджує звична домівка. Змушує ховатися.
І чатувати.
Звичне давно знайоме змінює обриси. Складніше зберегти життя.
Тільки б чуття і нюх не підвели. І вже не надто важливо хижак чи ні. Усім непереливки.
Та вдома звикаєш і до такого.
На мисливця б тільки не натрапити. Тоді рятунку не буде.
Не завжди вдається.
Він стояв такий незвично беззахисний. Його очі з відчаєм дивилися кудись удалину, де зник щойно найлютіший ворог.
Не встиг. Не вгледів. Не захистив.
Відчайдушне моторошне виття наповнило ліс.
Жодної відповіді. Наче вимерло все.
А на снігу в крові лежала вовчиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704893
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Калини грона черлені
На білому килимі снігу
Горять купиною неопалимою
Не згаснуть довіку.
Калини кетяг кривавий
Розрізає вічі до самого серця,
Бринить мелодією незримою,
Пронизує блискавицями
До самого краю.
До землі, крізь товщу снігу,
До глибин, крізь забуття,
Струмочками життєдайними
Доки кров не пройде у серце.
І зміниться все навколо,
І зупиниться на хвилину,
Білий сніг засліпить здогадом,
І розбудить посеред холоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704642
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2016
Красується зима. Втішається владою. Насипає замети, виблискує інеєм і льодом, малює малюнки.
Тільки Вона панує у своєму царстві. Любить спокій і тишу.
Все інше спить. Снить білі – білі сни.
Так має бути. Хай мовчить усе.
Тільки сніг грається з вітром.
Чи є щось там, під льодом? Чи не надто тисне скляна стеля?
Мовчання. Тільки вітер завиває.
Теж холодно?
Білий шум. Тільки білий шурхіт. Сигнал відсутній.
Чи просто недоступний?
Заклало вуха. Здається всі звуки затихли.
Але ні. Вітер ще здіймається. Ще хрускотить сніг під ногами.
Та не тих звуків чекаю.
Інші збилися у маленьку грудку. Грудень. Зіщулилися клубочком. Тремтять ледь помітно.
Та якщо прислухатися…
Десь під товщею льоду грудка – серце ще б’ється.
І колись крига не витримає.
Вже скоро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704440
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Тремтить срібляста павутина
У місячному сяйві.
Вигадливим серпанком засвітили
Сніжинки - іскри ніч.
Обличчя приховали у вуалі
Сором'язливе, таємниче.
Танцюють в світляному колі
Як на сцені.
А за лаштунками чаклується зима,
І піднімається сніжинками угору,
Туди де Місяць.
Залишає на землі
Малюнки крижані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704305
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.12.2016
Зима. Прилетіла із снігом білим. Стала на порозі.
Тепер можна зупинитися. Її час настав. Ніхто не вижене. Можна подих перевести.
А далі озирнутися навколо.
Все вже готове до зустрічі. Завмерло у чеканні. Затихло. Ні шелесне. Таке замерзле і мертвотне.
Що ж робити з цим?
Білий килимок приховає темні плями, Притрусить зверху. Але ж такий нестійкий.
А якщо перетворити усе на кришталь? Зберегти назавжди те, що так поспішає зникнути.
Так можна буде згадати, яким було колись. Чи мить тому.
Заморозити мить. Ось чого хочеться.
І паморозь сковує форми і обриси року, що вже минає. Малює скульптури ще вчора живих подій, думок, вражень. Людей.
Паморозь творить справжнє диво. Все сповнюється краси і блиску.
Але не життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704039
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Завмерло серце в тихому благанні.
Кого благає? Зглянеться біда?
Навколо інші марення, зітхання,
Коли ж одна, сльоза - лише вода.
Здається скрізь одне важке чекання.
Куди втікати? Понесу услід
Свою тривогу, вірність у вигнанні,
Тобі. Чи раптом не розтане лід?
Ти не почуєш. Відстані далекі
Віднесли десь за обрій голос твій.
Прийде весна, повернуться лелеки.
Чи вістку принесуть "Живий", "Живий"?
Чи пам'ятаєш? Нас було лиш двоє
На цьому світі. Я тепер одна.
Ти ж - іншої історії героєм
Вже став. Чи дійсно правда? Дивина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Темрява лякає страхами. Темрява зупиняє сумнівами. Вона змушує відчувати безсилля. Адже так звикли покладатися на очі.
От тим, кому світло не потрібне, саме час на полювання.
Скільки їх там шурхоче? Хто вони?
Маленький гурт людей збився купкою. Навіть без світла разом безпечніше.
Ніби й так. Але чи й справді? Адже рухатися все одно не можна. Шлях перекрито. Темрява – надійна стіна.
А час минає.
Дочекатися б ранку? Та коли той ранок? Скільки ще чекати? Хто дочекається?
Не найкращий вихід.
‑ У когось є сірники?
Чути непевний голос позаду.
«Якби ж то» ‑ думає кожен.
‑ Намокли мої. – Обізвався хтось у відповідь. Уже встиг перевірити кишені.
І що тепер?
Свічки немає це вже точно. Світла немає у всьому будинку. А тут іще й підземелля. Оце втекли з однієї пастки та в іншу.
Рука обмацує стіни. Може хоч так вдасться зорієнтуватися?
Смолоскип? Може помилка? Чіткі обриси під рукою. Хіба може бути?
Може. Порятунок зовсім близько.
Чим же його запалити?
Гарячково обмацую кишені і наплічник. Щось же мусить бути?
Цигарки. Кому тепер потрібні? Запальничка. Без бензину.
А може спробувати?
Раз.
Невдача.
Другий.
Марно.
Ще раз.
Маленька іскра побігла… Зараз згасне…
Встиг!
Смолоскип загорівся веселим полум’ям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703584
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Минає осінь і втікають мрії
Так мало відлічила нам тепла,
Зійдуть зі снігом краплі безнадії,
Колись іще прийде ота весна.
А досі намітає білий спокій
Чекання і терпіння полотно
Малюнки на вікні як сон глибокий
І обіцяє, що мине й воно,
Оте забуте, приспане зітхання,
Що ще зривається із мертвих уст,
Оте невчасне, вирване зізнання,
Якого так чекала. Та боюсь.
Прийде весна і все почнеться знову,
Запустимо одвічну круговерть,
Продовжимо перервану розмову,
Допоки ще не підступила смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703407
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2016
Сумні очі у Старого Лева. Століття пролітали повз, минали покоління. Чого тільки не довелося побачити. Та мовчати.
Колись був молодим і дужим, пишався славою, тріпотів на знаменах. Потім став зрілим і поважним. Вишуканим і елегантним. Цінував мистецтво і красу.
А далі…
Не всім до смаку була його самобутність. Кожен намагався пристосувати під себе. Навіть перемальовувати намагалися.
Та залишався собою Лев. Тільки очі смутніли і відчував, що старіє.
Надто стрімко змінювалося всі навколо. Надто багато болю пронеслося.
Хтось думав, що не зачепило Старого Лева, що збайдужів і змиршавів. Та помилився. Сама Його присутність змінювала людей. Згадка про Нього впливала.
Відчували це. Але не знали, як втомився.
Інакше спробували б знищити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703206
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Україну морили голодом
Кара люта усім нескореним,
Хто побачив оскал звірячий
Залишилися світла плямами.
І здавалося - втрата пам'яті
Нам судилася повіки віків,
Пробудилася пам'ять свічкою.
Не забудемо злого підступу.
Хоч і боляче, хоч гірка сльоза
Розітне серця, розірве слова,
Повернемо все, віднайдемо все.
Не дозволимо повторити знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
До вікна притулилася гілка. Ледь скрегоче по склу. Така тоненька, така тендітна, наче сама самісінька. Шепоче щось. Жаліється на вітер і холод.
Є в ній щось таке незворушно мовчазне, що нагадує про павутину, яку сплітають дерева на фоні неба, коли їх уже позбавлено шуму листя. Таке врочисте мовчання, наче під склепінням давнього храму. Така павутина бере в полон, одночасно тривожить і вказує на якусь приховану таємницю. Та її не дано розгадати.
Та все ж ця гілка інша. Наче простягнута рука. А зігріє тільки сніг. Припорошить легенько, наче шубу накине.
Невже не холодно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702822
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2016
Text over
Скінчилася гра,
Закрила двері
Закрите вікно.
Тексту крапка
А розповідь
Веде сама
Та не мене.
І де вони,
Хто поруч йшли?
Минуло все.
Усе мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702640
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Дивитися під ноги доводиться досить уважно. Калюжі змушують. Частіш за все побачене не тішить. Але так не тільки під ногами. Чи там особливо помітно?
Сьогодні все як завжди. День за днем.
Та чомусь не так. Око вхоплює маленьку пушинку на асфальті, таку зворушливу і ледь помітну на майже чорній брудній бруківці. На мить здається, що потрапила у якийсь інший вимір, наче то пір’їна з крила ангела.
І навколо все змінилося. Поруч пішла фантазія. Бруківка кудись зникла з очей. Нехай. Хоч трішки.
Уява малює казку. Шепоче на вухо легким шурхотом крил. Наче знову дитиною стала.
Та, здається вже запізнююся. Годинник виводить із мрії.
А поруч купкою сидять голуби. Такі поважні і бундючні.
Невже перо когось із них?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702415
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Дотліває осінній вечір
Опускає на плечі хустку
Галуззя тремтить за вікном
Не здається осінь.
Ще не час завірюсі злій
Замести всі шляхи назад.
Птах ще стрибає.
Не здолали осінь.
Ще триває осінній вечір,
Не згоріла свіча.
Не завіяло небо.
Ще є час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2016
Сьогодні день спогадів. Для мене, щоправда, він розтягнувся на довгих три роки. Невже й справді три?
Та сьогодні згадую не тільки я. Згадує країна. Кожен своє. Для кожного свої сльози і свій біль. Там у Києві все нагадує. Хай пам’ять не спить.
Я ж не забуду ніколи. Хоча й тут. Там був Він. Там залишився. А тут усе нагадує про те, що Він мі МІЙ!
Був.
Таке коротке слово. Як постріл. Та ділить життя на дві половини.
Не постріл. Вибух. Розриває на шмаття.
Полегшало за три роки?
Ні. Не полегшає вже ніколи.
Кожен куток. Кожна річ дихає Ним. Живим. Веселим. Добрим.
Марні сльози скапують на порожню подушку.
Єдине, що ще живе, що не спинилося – біль.
Не хочу його глушити. Не хочу забувати. Не можу залишити. Адже усе вже не так. Все не так як колись.
Рік. Другий. Третій.
Чому тоді все не скінчилося й для мене?
Адже ж і справді. Скінчилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701911
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Мовчить мій телефон
Чи день, чи місяць, рік?
Летить за миттю мить
То цокає годинник
Як серця стук.
Росте тривоги стогін
Там Він, вогонь, мороз.
Сплелися почуття,
А телефон мовчить.
Він обіцяв "вернусь",
Але його війна
Ще там.
Допомогли б слова.
Нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Як я могла заблукати? Ходила ж через поле у ліс завше. Знаю як свої руки.
Чи то сніг осліпив? Чи сутінки? А здавалося навмання дорогу додому знайду.
Як же швидко споночіло. Не видно нічогісінько. Тільки сніг біліє. Ні вогника, ні цяточки. Де це я? Наче й не там зовсім, куди вибиралася ввечері. Зовсім чужий ліс. Ще й ворожий.
Чого я сюди йшла? Наче вічність блукаю, а то ж тільки споночіло. Чи середина ночі? Не вгадаю. Якби ще пригадала що шукала тут?
Та зараз не до того. Жене холод додому. Тільки б вибратися. Інше вже не важливо.
Куди ж іти? І стежки не видно. Грузну у снігу. Тільки б тут не залишитися.
Треба йти хоч кудись. Вперед. Ноги виведуть. Не лякатися ж темряви як власної уяви?
Та уява що хоч вималює. Таке витворить, що й кроку ступити не зможу.
Очі вже звикають, обриси вимальовують. А он де й вогник. Піду на нього.
Нарешті виберуся. Все ближче і ближче світло. Але чомусь занадто яскраве. Звідки? Може хтось ватру палить?
Але ні. Я вже у полі. Вогник явно від села. Там домівка.
Домівка? Наче справді моя.
Але що ж там так яскраво світить?
Ноги самі несуть вперед.
Ой лишенько! Це ж пожежа! Дім горить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701518
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Готичне полотно
Позначене кривавими слідами,
Ту чорну ніч
Відсвічує червоним.
Біліють тіні в чорноті
Роззявлена пащека в потойсвітя.
Кривавий слід тікає в ніч,
Згасає темрява
Між сутінками й сном.
Малює скупо
Готичне полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2016
Хто? От хто сказав мені, що я письменник?
Ну опублікував у журналі кілька оповідань,та й що з того?
Раніше писав час від часу якісь замальовки, будував уявні світи, відволікався від буденності.
І звідки воно бралося?
А про що писати зараз? Здається всі теми вичерпалися, всі сюжети описані. І слова кудись повтікали. І образи.
Наче й не відбувається нічого. Хоч і зі мною.
Хіба ж це правда?
Кажуть, інші у блокнотах нотують чужі розмови чи власні враження. А чи вийде з цього сюжет? Хто знає. Та й надто близько можна підійти ненароком до того, що казати не можна.
От наприклад.
Друг. Його життя – суцільний роман. Не те, що моє.
Хоч про своє я все одно не писав би.
Так сьогодні розповів таке… Шикарне оповідання вийшло б.
Але…
Впізнає ж.
От влип.
Писати? Чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701105
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Завірюха обпалює руки,
Завірюха обпалює губи,
Незахищену спалює шкіру.
Та куди ж їй таки не дістати?
Завірюха проймає до краю,
Завірюха зганяє до прірви,
Тільки білі колючі тернини
Притрусили приховану пастку.
Завірюха випалює руни,
Завірюха чаклує замети,
Засипає у очі полуду,
Заморожені скалки зі льоду.
І не видно нічого навколо,
Не шукаю вогню, щоб зігрітись,
Запеклися холодні жарини,
Наче вгрузли глибоко у шкіру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2016
З самого ранку день не вдався. Будильник зламався, кава скінчилася, ще й чашку розбив. І все одно спізнююсь.
Ще й хмариться. Така густа і чорна хмара суне. Встигнути б на маршрутку.
Якби ж то. Маршрутки немає як крізь землю провалилася. Зате людей на зупинці купа. Не на один автобус набереться.
Піду пішки. Чекати все одно марно. Ще й щось давить так, може від прогулянки розвіюся. Настрій похмурий як те небо.
Чого? Та багато всього знайдеться. Всього й не перелічити.
Треба йти. Час летить. Не чекає і не питає.
Під ноги гляну – тріщини на хіднику, на небо – там майже не видно нічого від важкої чорної хмари. Та наче з думками збирається, вирішує, чи облити дощем, чи може так обійдеться. А може їй і справді плакати хочеться, тільки сором.
Чи вдасться стриматися?
А очі вже пощипує. Недобрий знак. Он перша крапля впала.
Все тепер не зупиниться. За комір стікають важкі холодні краплі. Які ж незвично холодні. Ще ж не осінь. Наче цілий цебер вихлюпнули. Оце ж злива.
Хіба сльози бувають такими холодними?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700673
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Перший сніг засипає світ,
Білопінна пухнаста ковдра,
Та важкий і міцний як лід
Той килим. Чи броня шовкова.
Срібний сніг у осінні дні
Перекреслює осінь пізню,
Скоро стануть сніги брудні,
Обірвали останню пісню.
Сяє сніг на гілках дерев
Обіцяє майбутнє свято,
Та чекає похмурий лев
Він колись розповість багато.
Що побачили очі ті,
Що не знає сліпучість снігу,
Лев німотний у самоті.
Білий сніг як сторінка книги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700490
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2016
Білий пухнастий сніг закружляв у танку. Увесь світ заступили великі лапаті вихори. До самісінького неба.
Земля і небо злилися в одне. Сніг насипав високі білі килими. І все сипле, сипле…
Здається засипає з головою. Загортає у непроникну безпечну фортецю. Таку спокійну. Таку надійну.
Чи надовго? Перші паростки тривоги пробиваються крізь снігову ковдру.
А якщо вибратися не вдасться? Приходить страх.
А сніг уже засипає по самісінькі очі. Навколо сліпуче сяйво. Біло – біло. Вже й не видно нічого іншого. Аж у очі ріже.
А може так виглядає сліпота?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700265
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
Зазміїлося, причаїлося у печері
Закублилося заклубилося давнє лихо,
Чи то гаспиди, чи єхидна, а чи химера?
Та віками вже, та століттями було тихо.
Пробудилося, відродилося диво злюще,
І гримить земля і стрясається – невгамовна,
Задзвенів метал, заіскрилося бойовище,
Диму – попелу, сліз і відчаю стало повно.
І не рік не два, затягнулося синє небо,
Де той світлий день? Де срібляста ніч? Сіра мряка.
Не піде сама, не сховається та халепа,
Віднайти б її, відігнати би ту гадюку.
Де знайти його? Як покликати змієлова?
Має силу він, знає чари від долі злої.
Знає слово він, не просте, заповідне слово
І замкне змію, і не буде воля гіркою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2016
Розриваємо стіни, розсуваємо межі.
Ми так високо цінуємо свободу. Ми незалежні, можемо все. Наша воля безмежна. Все зростає і розширюється.
Ми увійшли у світ і змінили його існування. Ми ¬ особливе існування. Ми свобода. Кожен – індивідуальність неповторна і самобутня. Кожен такий особливий.
Чому ж «Ми»? Я.
Я – свідомість. Куля без меж і обмежень. Я – цілий всесвіт.
[i]Думка десь втікає. Вона так і не дзвонить? Телефон мовчить.
Де ж вона поділася?
Скільки часу минуло. Наче прив’язаний.
Знову зосередився на апараті. Може дзвонила? Не почув в роздумах?
Він сидів і гіпнотизував поглядом апарат.
Дзвінка не було[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699920
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Серед чорного лісу
Сниться озеро темне,
Сняться чорні жахіття,
Бачать привидів сірих.
У таємних глибинах,
У проваллях бездонних
Заховалися темні
Потаємні бажання.
Хто збудив необачно
Чорне озеро темне?
Де знайти в тих глибинах
Дна надійну опору?
Розбудили даремно
Мертве озеро темне,
Бо із чорного лісу
Сірий привид не прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2016
Світ підвладний людині. Ми змінюємо його, щойно починаємо усвідомлювати. Що ж дозволяє перетворити матерію?
Мова.
Кожне слово вкладається на полотно і вишиває у свідомості образи, які відтоді і стають нашим світом.
Слово вплітається у наше життя як нитка на килимі. Так звично, непомітно.
Слово зближує і віддаляє.
А слово про слово? Наче спіраль розкручується в нескінченність. Подвійна спіраль ДНК. Слово мовлене і почуте.
Німота відбирає не просто слова. Відбирає єдину можливість впустити у свій світ хоча б когось. Мертві не промовлені слова важкими брилами падають у глибини душі. І відмирають остаточно.
Наче й не потрібні? Нікому ж їх не почути?
Вмирає світ. Барвистий, яскравий. Міг спурхнути метеликом на легких крилах.
Невже не судилося?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699559
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Поміж міфами і легендами,
Колисанками і казками
Виростала зоря фантазія,
Виростала десь поруч з нами.
Попід Рай - дугу, між веселкою,
У гущавині диво-лісу,
Ще шумить вода діамантова,
Ще виспівує дзвінко пісню.
Що було і що відбудеться
Розповість усе неприховане,
Де слова усі забудуться
Зачудовані, загаптовані.
Та згадає, хто почує їх
Дивне видиво, щемне марення,
Та вернути не зуміє сміх.
Тільки відгомін. Віддзеркалення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2016
Каламутна твань під ногами, каламутне небо вгорі. Каламуть захопила місто. Наче крізь немите скло роззираєшся навколо.
Що там можна побачити? Розмиті плями. Буре листя, сіре небо, чорні круки.
Ще й вечір не близько. Хоча б ліхтарі відбилися рудими плямками. Такими маленькими.
Надто мало. Мало світла, мало дня. Сонця взагалі десь не видно. Тільки парасолі великі, чорні, важкі.
Але що це?
В очі впало раптово стільки кольорів!
Звідки?
Вулицею сяє усмішка. Хтось не злякався похмурої сірості. Дівчина в червоній курточці, срібних чобітках. А руках – парасолька розквітає всіма барвами веселки.
Руденькі пасмо розвіває вітер. Наче грається.
Невже й дощ припинився?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699174
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Дощ наспівує тиху осінню мелодію,
Дощ видзвонює краплями ритми далеких птахів,
Солоспіви води розсікають безоднею
Дощ відлунює, звуки і ноти складає в архів.
Там багато краплин від тепла відбуялого,
Там і весни, і квіти, які вже давно відцвіли,
Тут лиш дощ б'є по килиму листя зів'ялого,
Тут чекає зима, щоб забрати до світу імли.
Дощ нашіптує сіру осінню мелодію,
Дощ вистукує краплями ритми незнаних світів,
Дощ назавжди один за своєю природою,
І ніколи ніхто не почує той лагідний спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698920
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2016
Який холодний подих у осені. Наче промерзла уся до кісток, до порожніх гілок дерев.
Вона дихає мірно, вона вдихає життя. А видихає…
Холод.
Чи справді хоче заморозити усе навколо?
Деревам не холодно. Вони сплять. І прокинуться ще так не скоро.
Холодно мені.
Немає спокою. Немає тепла. Мій подих холодний.
Я не здатна зігріти.
Мені не зігрітися.
Заснути ніяк не можна.
Я ж бо не прокинуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698772
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Напівхолодна, напівм’яка,
Напівласкава, напівлиха,
Наполовину розбита ніч,
Чи просто осінь пустих узбіч.
Напіврозплата, напіввина,
Напівбагата, напіводна,
Наполовину втікає щем,
Його не змити одним дощем.
Напівосіння голосить синь,
Ще сонце вийде, ще впаде тінь,
Напівзимові гудуть вітри,
Напіврозмови, напівдари.
На половину. Чи вже цілком?
Та осінь повна гірких оском.
І напівсумнів стікає десь,
Навколо тиша. Анішелесь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2016
Вона вміла літати. Їй підвладне саме небо. Крила за плечима – мрія, що стала дійсністю.
Свобода. Простір. Вітер. Усе її.
Щаслива?
Здавалося б чого іще?
Вдень людина. Вночі птах. Два світи.
Правда птах виявився вороною. Але ж і ворона має всі пташині можливості.
Не надто приваблива. Не надто шанована. Але ж літає.
І холод не лякає.
От тільки…
Ворона біла.
Одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698368
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Уявити могла якби
Ту похмуру осінню твань,
Каламутну ріку журби
Серед безлічі спростувань.
Уявити могла якби
Ту стрімку невблаганну мить,
Озирнешся – і вже раби,
Кожен волею тільки снить.
А якби зупинити все,
Що уява нанесла враз,
Той листок перетне шосе
І не встигне прийти наказ.
І малює оте якби
Зовсім іншу казкову мить,
І спинається на диби
У небесну густу блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2016
Ніч на хелоуін не обіцяла мені чогось особливого. Звичайнісінька дата, як і інші. Які там вже забавки? Та й настрій, якщо направду, не відповідний. Нечисті в житті й так не бракувало.
Так що не чекав нічого незвичного, коли повертався додому близько опівночі. Північ теж не здавалася якоюсь межею чи символом. Я символів не шукав.
Тільки холодна мряка і калюжі, які тільки й здатен був освітити ліхтар, змушували поспішити. Хотів швидше закрити за собою двері дому. Не розбирав дороги.
Стрілка перейшла дванадцяту. Липкий страх мимоволі заповзав під комір. Темрява стала густішою і якоюсь смоляною. От – от щось матеріалізується з неї. Не звичний привид чи вампір.
Воно? Як у Кінга?
Що Воно таке?
Не хотів би дізнатися який він – мій страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697933
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Чорними круками небо захмарене,
Осінь війною пропахла задимлена,
Часу немає в листках календарика,
Рими злітають у вирій за римами.
Скільки століть зупинилось секундами,
Скільки страждань відлетіло з туманами,
Знову війна, ще не стала легендою,
Доля лякає нас знову кайданами.
Небо закопчене чорними круками,
Неба не видно за бурями чорними,
Листя опало давно за розлукою,
Гілля простягнуте кличе потворами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697763
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.10.2016
Широким морем розлилося золотаве поле. Хвилі здіймаються. Колихають стиха.
Утопився б у тому морі. Та спалахують застережні знаки скрізь. Червоні голівки піднімають маки. Крові краплини.
Кожна краплина чиясь доля. Непрочитана. Нерозгадана. Захована в тому морі бездонному.
Скільки їх розлетілося намистинами. Невже так і зів’януть до осені, щоб наступного літа нові цвіли криваво?
А таки будуть квітнути. Не дадуть забути. Не заколише море.
Де б човна взяти, щоб до берега прибитися? Чи то доля у морі залишиться?
Немає човна. Виборсатися доведеться самому.
А маки кличуть. Загораються.
Не відірватися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697564
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Черлена туга
Мріє черлено,
Черлені квіти
Малює чорним
Черлена хуга
Виє черлено,
Черлену нитку
Прошиє в комір
Черлено - чорний
В землю черлену
Лягає згорток.
Хто відкопає?
Візьме до краю
Чи може раю,
Черлено - чорний
Усе здолає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2016
На спині вірного коня відчуваю впевненість і готовий вирушити хоч світ за очі. Та наразі так далеко мені не треба. Звичайна прогулянка, хоч і у справах.
Розмірено цокають підкови об камені битого шляху. Легкий вітерець розвіває гриву. Попереду ще пів дня.
Свобода.
Свобода?
Кінь пряде вухами. Непокоїться.
Що таке? Чи погода міняється? Чи під копито щось потрапило?
А вітер і справді здіймається. Скоро справжнісінька буря звіється.
Дерева хитають віттям. От-от зламаються.
Хруснула гілка.
Звук налякав коня і він поніс. Полетів наче той вихор.
Намагаюся зупинити.
Марно.
Куди ж він летить?
Хіба наздожене вітер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697245
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Терновий вінок
Жорстока краса,
Вганяє у шок
Вінок, що згасав.
Вінок терен – цвіт
Криваві квітки.
Ключі від воріт?
Невчасні думки.
Вінок із тернин
Спокута і біль,
Увігнаний клин
Примарних зусиль.
Терновий вінець,
Що зняти не зміг.
Коли вже кінець?
Чи тільки поріг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2016
На тернину наштовхнулася. Застрягла скабкою у нозі.
Ой же ж боляче. Не звикла ходити босоніж.
Кров скапує стежкою. Малює зміючку серед поля. Барвить ногу в червоне.
Хто розгадає ті плями Роршаха на сліду кривавому, що залишила біля куща тернового?
Маленька ранка. Загоїться.
А скільки ж клопоту завдає.
Та й не скоро зійде.
Слід. Біжить кудись.
Тепер і я за ним. Слідом.
Крапає кров малими краплинами.
Навчитися б не помічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696880
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Зробити крок, єдиний крок
Здається відстанню руки,
То тільки крок – сягнеш зірок,
Летять роки, летять віки.
Єдиний крок – за ним стіна
Хоча зі скла, але міцна,
Єдиний крок – за ним імла,
Нема тепла, нема тепла.
За крок мета, дзвенить метал,
Візьми, здійми. Нема зими.
Та ряд дзеркал, то карнавал
Згубили ми, згубили ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2016
Мерзну. Дрижаками вкриваюся. Холодно. Як же холодно.
Не зігрітися ніяк. Не зуміла запалити пічку. Коли був на те слушний час не запасла дров.
Не змогла.
Як же так трапилося? Як вийшло?
Тепло, здавалося, не може піти.
Здавалося, що холодів не буде.
Чому так? Хотіла? Хибне бажання.
Так сумно бути завбачливою. Прогнози завжди обіцяють мряку. І холод. Так не хочу.
Кара? Чи просто так має бути, бо було завжди.
Але ж не зі мною?
Холодно. Як же холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696483
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Навіщо думати про те, чого немає?
Навіщо мріяти про те, чого не буде?
А те що є, чи то горить, чи догорає,
А те що є, чи то полуда, чи облуда.
Чи так хотілося того, чого немає?
Чи так здавалося. Однак те не збулося.
Чомусь та осінь все стискає і тримає,
Така холодна, а тепер і безголоса.
А все ж немає. Десь було, тепер минає.
А осінь стогне, як колись. Вона ще поруч.
І те, що далі осінь знає, добре знає.
Немає крил і не піднятися угору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
Кажуть, десь є край, якого ніхто не бачив, але кожен хотів би.
Той край, де не буває зими, болю і тривог, де тепло і радісно, де веселки і солов’ї. Там, де добре всім.
Кожен марить тим дивним краєм, снить його уві сні. Кожен думає, що там щастя.
Але…
Там нас немає.
І не буде.
А хтось є?
Там немає нікого. Бо жити там не можливо.
Навіщо так прагнути туди?
Одне слово перекреслить усе – НІКОЛИ.
Можливо жити тут. І тоді, можливо, тут ставатиме схожим на ТАМ.
Але…
Там нас немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696050
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Сьогодні осінь тиха і тужлива,
Все догоріло - листя і листи,
Усе колись задавалося можливим,
Спізнилася, не склалося, прости.
Сьогодні навіть плакати з дощами
Не можу. Проминув на повінь час.
Та й осінь вже усі закрила брами.
Запізно. Вже останній вогник згас.
Так швидко облетіли всі надії
То нащо будить голос тихий щем,
Ті хмари. І хіба я їх розвію?
Хіба згадаю ще одним віршем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2016
Задихаюся. Намагаюся вдихнути хоча б ковток.
Як же бракує повітря!
Чистого. На повні груди.
Не того смогу, що накопичив у собі безліч різного пилу і домішок. Хіба можна ним дихати?
Скільки можна прожити так?
Хіба є щось необхідніше?
А якось вдається, переборюючи кашель і задуху. Кожного дня як на смузі перешкод. Добігти, витримати. Видихнути.
А що вдихнути?
Кіптяву і дим.
Горить. Щось горить. Поруч.
Скільки вже часу минуло. Втратила лік.
А дихати нічим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695456
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Звільнитися
Хотіла поряд з мрією.
Змиритися
Чекала з безнадією.
Не склалося.
Куди тепер надламана?
Гадала я
Усе тепер одна мана.
Даремно так
Словами розкидала я
Чекала знак
Від знаку тільки те ім'я.
Звільнилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2016
Темна ніч ховає обличчя місяця. Не видно його сріблястого світла, що вказує місячну доріжку до країни мрій.
Якби ж у таку ніч опинилася вдома, а то ж єдиний дах – незнайоме небо у незнаній місцині.
Знову блукальцем між тіней просуваюся. Тіні сірі і порожні.
Але куди?
Невже доведеться залишитися в цьому місці? Тінню серед тіней?
Хоча б якийсь вогник.
З надією вдивляюся у небо.
Там загораються зорі! Маленькі промінчики, що розганяють морок.
Цілі сузір’я вже висипали. Хмари розвіяв вітер.
Але ж їх так багато. Непевний дороговказ.
Яка ж із них виведе? Яка з них моя?
Зірка блиснула, наче підморгнула.
Вона?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694961
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Замовкли усі голоси,
Забуті дитячі казки,
І не відновити мости,
Листи розгубила усі.
І не повернути назад,
І не простувати вперед,
Бо серед порожніх кімнат,
Не чую я більше тебе.
Довкола мовчать голоси,
Що скажуть, все знала колись,
Зрубали прадавні ліси,
І мрії, які не збулись.
Якби розгадати чиї,
Мовчать голоси із глибин,
Якби повернути мої,
Усі вже забуті "якби".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2016
Я дивився новини. Все життя по той бік екрану. Дивився упівока. Нічого хорошого все одно не скажуть. Порожньо, гірко, безнадійно холодно.
І раптом побачив очі. Такі темні, глибокі, повні якоїсь потойбічної глибини і проникливості. Погляд дивився прямісінько в серце. Молодий юнак читав Шевченка на барикадах, наче сам проживав кожне слово. Чи так воно й було?
Той погляд пропалював наскрізь. Приходив у сни. Розривав на шматки. Бачив усе.
А потім я дізнався, що хлопця вбили. Безборонного.
Ба ні. Зброя у нього була. Щирість. Гаряче серце. Віра.
Невже за це вбивають? Невже такий погляд можна згасити?
Втратив спокій. Душу розривали сумніви. Важко стало повірити у те, що відбувається навколо. Біль і лють затопили.
Я не витримав. Не зміг.
Тепер я на війні. Тепер це моя війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694495
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Не подолати нас. Не стерти з карти.
Нікому не згасити ту зорю,
Яку несемо ми віками втрати
І знаємо: "Не донесу - згорю".
Не станемо ніколи на коліна,
Згадаємо свою правдиву суть.
За нами покоління й покоління
Надія наша і найвищий суд.
Не можемо покинути служіння,
Тримаємо наш світ, без нього тьма.
Без нього пустка, марні голосіння.
Та ми ще тут. Нам відступу нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694484
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Закотилося у траву яблуко. Стигле, сонцем напоєне, літом зрощене.
Солодке мабуть.
Яке ж воно гладеньке та блискуче. Так і в руки проситься. Аж їсти шкода. Та дуже вже виглядає спокусливо. Хрумке. Соком налите.
Мабуть.
І не сховало ж листя опале, не закотилося кудись ген на дорогу. Ото у руках уже. Справжній осінній дарунок. Розщедрилася осінь.
Укушу.
І обличчя кривить гримаса відрази.
Та воно ж гниле. Ще й кислюще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693015
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
З клубочка розмотую стукіт.
Зростає, гуркоче той стукіт
Проламує стіни.
Пролазить в щілини, у голову, серце
І наскрізь.
Настирливо просить впуститити.
Недобрий той стукіт.
У звуці вчуваю загрозу.
Мовчання від страху?
Не страх то, все рівно розіб'ються двері.
То тільки чекання.
Яка ж бо постукала доля?
Фатальна вистава повинна тривати без правил.
Інакше не можна.
Інакше уже не цікаво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692811
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2016
Хто там стукає так рано?
На годиннику третя. Надворі темно.
Здалося? Почулося? Чи то просто дощ стукотить по вікнах?. Чи може й справді у двері увійде доля?
От же примариться спросоння.
Та й не чути більше нічого.
Чи може таки визирнути?
Все таки одна. Якщо щось…
Ет. Все одно нічого не видно. Та й…
Чи варто ризикувати?
[i]Маленька дівчинка так і не дочекалася, коли їй відчинять Пішла далі.
Тієї ночі шанс подолати самотність було втрачено[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692392
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Вона солодка і гірка,
Вона як те вино п'янка,
Як ночі ніжний оксамит
І таємничий манускрипт.
Вона - це кава запашна,
Міняє настрій як весна,
Кавова мрія і журба
Кавова згуба й боротьба.
Вона гірка пітьми ріка,
І обпікає та рука,
Що поведе в наступний день,
Знамень, приречень і натхнень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2016
Ранок починається ароматом кави.
Кава то любов?
Кава – мрія. В її темному духмяному пару вимальовується майбутнє. Таке, яке хочеться. Таке, що поведе у новий день із впевненістю і сміливістю.
Хіба може бути невдалим день, що почався з кави?
Так здається крізь її чорні глибини проходять усі тривоги і нічні жахіття. Їм не місце у новому дні. Вони втонули. На дні кавової філіжанки.
На тому дні залишився тягар, який тримав у полоні.
Та не кожен тягар може змити звичайна кава.
Навіть особлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691987
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016
Загубилися ноти у краплинах осінніх,
Розлетілося слово в суперечності літер,
Лиш стукочуть хвилини, і зникають краплини
Між годинника стрілок завиває лиш вітер.
Розсипаються звуки у хмаринах незмінних,
Що спливають птахами десь у вирію далі,
Не зібрати мелодій між рядків голосіння
Заховала мотиви, розгубила зів'ялі.
Закрадаються зими у тривогах осінніх,
Залишаються сльози у градаціях льоду,
Розтікаються хвилі, буревіями плинні,
Розгулялося лихо, Задивилось у воду.
Зашарілося сонце, що зігріти не в силі,
Загорілося листя, та не видно заграви,
Зачарована осінь, то лиш птаха безкрила,
Замурована осінь. Не відкриє, лукава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2016
Темний місяць цієї ночі.
Заховав своє блідаве обличчя. Не хоче світити.
Хто ж розсіє темряву? Хто вкаже шлях?
Так можна не знайти дороги у темряві. Не дійти до мети, що віру і надію у серце вкладала.
Та й як же не оминути її, коли ж не видно? Заступили хмари мрію, засліпили непевним маревом?
Чекати місяця. Він провідник у темряві.
Та чекати ніколи.
Чи повернеться місяць?
Так. Знаємо. Та темно цієї ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691682
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Осінь завіяла дивні холодні думки,
Осінь залила у серце незвичного трунку.
Хоч падолист ще далекий гіркий і щемкий
Не подарує вже сонце свого порятунку.
Промінь отой - то омана остання п'янка,
Не усміхнеться із темряви синього неба.
Тільки тече, заколисує зимна ріка
Наче нічого вже більше не буде й не треба.
Наче не було ні літа, ні весен, ні сліз,
Наче забула, що вже утекли і птахи.
Наче усе ще той самий загублений ліс,
Та чи надійний притулок ховають дахи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2016
Вони прощалися.
Сльотава осінь літала вокзалом і підганяла холодом. Та вони не могли розлучитися. Ніяк. Це говорили міцні обійми і поцілунок.
Вони прощалися не на довго. На якихось декілька місяців. Так переконували себе. Щоб таки витримати.
Це ж так швидко мине.
Знали, що то тільки слова. А правдою стануть тільки тоді, коли зустрінуться знову.
Якщо зустрінуться.
Про це мовчали. Але…
Відчували що саме так і буде?
Потяг рушив. Повіз його. Так далеко.
Вона залишилася на пероні. Ще відчувала тепло його рук, яке виривала осінь кожної миті.
За декілька тижнів прийде звістка.
Він пропав безвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691317
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
Грає еолова арфа розбурхану музику вітру,
Рветься струна за струною. Не знищити звук.
Він наростає крещендо даремної бурі.
Не розірвати небесне тонке полотно.
Захлинається криком вітрисько в еоловій арфі,
Сльози дощем не іржавлять спокуту стару.
Є тимчасове затишшя. Загублено силу.
Як назбирати її серед мряки і сну?
Неба блакить повернулася. Глянуло око.
Там унизу розпанахано землю ущент.
Небо не може дивитися. Де його хмари.
Дощ повертається. Вітер торкає струну.
Скільки триватиме буря? Не стримати опади.
Грім все обурений. Марно все шле блискавиць.
Арфа ота все стоїть. Ще звучить її музика.
Сльози і крик пропадуть у мелодії тій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2016
Свічадо. Свіча догорає. Вогники скапують прямісінько у задзеркалля.
Вікна за завісами. Ніхто не зазирне у кімнату.
Гадати зібралася?
Що ж запитати у тремтливого полум’я за дзеркальною річкою?
Питань безліч. Не так із відповідями.
А, може саме тому, що знаєш їх. Не приймеш. Хочеш інших.
Інших може й не бути.
Наважитися?
Зазирнути між тіні, що ховаються за стіну.
За свічадо.
Немає у ньому світла. Срібло. Було. Колись давно, що здається неправдою.
Що ж так причаровує? Що ховається за склом?
Може краще задмухати свічу?
Але наодинці зі свічадом?... У темряву?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690378
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
Замикається коло,
Круговерть обертає вихором,
На дно затягне необачного.
Замикається коло.
Буруниться хвиля
Піниться водоверть невситима.
Хто опиниться поруч?
Вруниться хвиля.
Забере усе.
Котиться коло сансари.
Обернеться знову.
Чи замкнулося коло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2016
Хмародери спинаються ввись, роздирають шпилями хмари.
Чи справді можуть розчесати розкошлане небо? Чи гострі шпилі здатні розірвати ті густі хмари, що знавісніло нависли над містом?
Сіре місто пускає хідниками струмки.
Скільки людей заховали у собі хмародери? Скільки доль?
Може то сама самотність стікає ринвами? Шляхом дощу.
Люди заховали свої надії у маленьких клітках квартир. Надійно заховані? Ніхто не зруйнує?
Хмародери такі великі і такі крихкі.
Надійде коли той вітряний подих, якого не витримають і вони.
Чекати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690061
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
Спустошення.
Спустилося врожаєм тої осені,
Що прагнула віддати подарунками
Останній промінець тепла
Достиглого.
Окрилення.
Здавалося таким близьким, розрадою,
Що віднесла у далеч гір.
І кинуло.
Де, осене?
Твоя краса, твої плоди
Згубилися.
Спалило все пекуче сонце
І пішло за попелом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2016