| Сторінки (9/887): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Листопадно руйнує осінь
Той розкішний останній промінь,
Тиша змінює стоголосся.
Хто залишиться в обороні?
І гілки мов хребет відкритий.
Чи скує їх жорстоким льодом?
Незахищені лісу діти.
Чи згадає весна їх згодом?
Заніміло усе навколо,
То здолала осіння втома.
Затуманилось видноколо.
Де дорогу знайти до дому?
Там поріг до чужої хати,
Що колись називав своєю.
Чи можливо цей сон здолати?
Чи то правда? Як жити з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2014
Вояче, загартований боями,
Країну ти ведеш тепер до тями,
Щоб ворог не збудив її в кайданах,
Щоб всім надію дати на світанок.
Хто знає чим душа болить в окопі?
Хто бачить як далеко мир і спокій?
Не стане слів, щоб оспівати мужність
Сміливців щирим серцем відчайдушних.
Та доки є вогонь палкий у грудях
Рятують Україну вірні люди,
І перемога прийде їм на славу.
Пишається героями держава.
Єдина то на вас іще надія,
Що повернете нашу спільну мрію,
Що сонце знову зійде понад хмари,
Що не загонять націю в кошару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Чия Україна без мови?
Де згублено рідних по крові?
Чи можна любити чужину,
Якою стає ця країна?
Що любиш в своїй Батьківщині,
Якщо забуваєш провину
За тих, хто боровся до згину,
Щоб квітли пісні та калина?
Чи скажеш, що виросте правда
На тому, що встелює зраду?
Чому ти німий в свому домі,
Хоча і стоїш в обороні?
То скільки несуть перемогу?
Чий голос долине до Бога?
То де наше місце у світі?
Де долю щасливу зустріти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Масивні неоковирні двері з грюкотом зачинилися, випустили із бетонної коробки тендітного юнака із зовнішністю ельфа. Той, очевидно, був чимось розлючений і його довгі світлі пасма розвіяв вітер.
На похмурих сірих вулицях снували невиразні постаті, що не бачили хмарного неба, та й взагалі не роздивлялися навколо.
«Як же набридло бути батьківською невдачею» виразно напружилося витончене обличчя, таке незвичне на цих вулицях.
«Як набридло боротися за кожен вибір!» скреготіли зімкнені щелепи.
«Чому завжди доводиться бути об’єктом чужих глузувань?! І що такого жахливого у тому, що я хотів стати архітектором?!»
Відповіді не було. Навколо облізлі стіни, потерта бруківка і яскраві біл-борди з рекламою накачаних тіл, що здатні лише до руйнування.
Набридло усе. Звичні облізлі вулиці, важкі панельні будівлі, незграбні огидні графіті, якими намагалися хоч трохи змінити навколишнє.
А, навіть, те сіре небо, смог, що повис важким сопухом над містом.
День за днем.
Наче близнюки. Так нестерпно.
Куди від цього подітися?
Куди сховатися?
Здається. Що вся життєдіяльність цього світу зведена до болю і принижень.
Ще з дитинства кпини та образи. Далі побутові і робочі «шпильки». Обережні, але не менш дошкульні.
А війни, схоже, не припиняються ніколи.
Його погляди і смаки оголошувалися застарілими, а то й безглуздими. З його вигляду сміялися Не залишали жодного закутка для того, що можна було б зберегти для себе.
Хоча й ні з ким не спілкувався, всі знали і зневажали його заняття музикою і поезією, його світле волосся, блакитні очі та гордовиту поставу.
Та раніше доводилося терпіти. Ховати свою особистість як можна. Весь досвід і, навіть, книжки, вчили, що життя – суцільна боротьба.
А він мріяв будувати і прикрашати, хотів мріяти і втілювати мрії.
Але таким бажанням тут немає місця. Не в цей час, не у цих обставинах. І не серед цих людей.
Чи так було завжди? Схоже, що ні.
Але ж навколо не відчувають особливого дискомфорту.
Звикли?
Невже не можна інакше?
Та чи знає він як інакше?
Думав, що знає. Хотілося так думати, бо інакше б не витримав.
Найгірше, коли не розуміють навіть удома.
І від цього так тягнуло кричати. Вилити кудись весь біль і безнадію.
Та залишалося лише терпіти, чекати і мовчати, коли хтось без тебе вирішує твою ж долю чи можливо це? Як довго?
Знати, що зовсім скоро може не залишитися не тільки виходу, а й взагалі значної частини того, що було твоїм життям і особистістю, нестерпно.
Є безліч речей і подій, з яким не можливо змиритися. Ні за яких умов чи обставин. Чи таки змусять?
Як далі?
Невже можливостей стане ще менше? Якщо це взагалі можливо.
В те, що відбувається повірити все важче. Як у страшний сон.
Особливо, якщо це не сон. Гірше. А може бути і ще жахливіше.
Чи ні?
Бо якщо так, то не допоможуть ні слова, ні дії.
І тоді це кінець. Не виплутатися.
Та треба хоча б спробувати. Це краще, ніж безнадійно чекати і змиритися. Це боротьба з часом і за час.
Може ще є шанс?
Але навіщо, щоб дати черговий привід для глузів?
І так достатньо.
Аж занадто.
Батько не втрачав жодної нагоди продемонструвати свою зневагу. Не можливо змиритися з тим, що тебе вважають невдачею, тим, хто не виправдав сподівань.
Він бачив, що настільки не схожий на батьків, що часом виникали сумніви у тому, чи їх він син.
З дитинства реальні та вигадані образи. Відчай і сльози. Злість. Марні спроби виборсатися, знайти друзів.
Так хотів зробити щось значне. Щось, щоб сприймали всерйоз, щоб не сміялись.
Та все валилося з рук. Не виходило. Багато ідей довелося залишити невтіленими.
Навіщо все? Навіщо він?
Мучили думки про самогубство.
Але…
Тут теж не все гладко.
«Не щастило» часто думав він.
Машини не збивали. Маршрутки не потрапляли в аварію. Не падали літаки. Не топило море.
А на щось радикальніше не ставало снаги.
А може ще щось буде?
Життя наче завмерло в часі та просторі. Наче безмежне нічне жахіття.
Безмежно тяжко шукати місця у такому світі.
Тільки йому?
За що так?
А, може це лише ілюзія?
Так відчай залишався всередині та іржею роз’їдав найменші спроби виборсатися.
Але як же не хочеться відчувати себе невдахою. Це відчуття заморожувало і забирало усі бажання. Не можливо було діяти. Не можливо було жити.
Що ж. Добре. Але деколи потрібна допомога. Не обійдешся самотою. А відстані все більші.
Тоді залишається тільки крик, щоб відчути себе живим. Щоб почути себе. Адже самотній не той, біля кого нікого немає, а той, кого не чують.
Поступово прийшло розуміння, що далі так не можливо. Треба прийняти себе, якщо вже не приймають інші.
Борсання продовжувалося.
І хотілося забути, що не можна вірити. Хотілося летіти, хоча літати теж не можна.
Скинути б згадки про вік і поразки. Тут можна. Ніхто не підслухає і не нагадає. А боляче. Не відпускає.
До тієї останньої розмови з батьком. Того вже не витримав. Не міг бачити його розпашілий розлючений вигляд, не міг чути безпідставний, але невпинний потік образ і неприйнятних вимог.
Він тікав із будівлі, що стільки років вважав домівкою, але тепер залишилася лише поганим спогадом.
Там більше не було нічого його. Ніхто не зупинить, не чекатиме, не закличе.
Чи був дім?
Даремне питання у світі глухоти.
Треба було зрозуміти раніше.
Чи можливо?
Тут нікого не цікавлять твої бажання. Це засвоєно давно і чітко. Вбили намертво.
Вперше накопичився гнів. Затуманився погляд. Всередині стискалося від відчуття несправедливості, подвійних стандартів, брехні.
Наче вперше побачив?
Так вперше.
Та ні. Раніше просто не так боліло.
Не помічав? Чи не хотів?
Але таки вперше відчув якусь особливу силу, що клубочилася і росла, роздирала ребра.
Наче полум’я розгоралося і обпікало роз’ятрені рани. Той попіл, що залишався на ранах не зцілював.
Ніколи раніше не знало його розуміюче й чуйне серце, що ним так часто попрікали, такого сплеску люті та образи. Наче все життя копичив у собі ту лаву, що розтікалася тепер із вулкану.
Кому потрібне те добро! Кричала душа у відчаї.
Чи чув хто?
Коли руйнується світ, чим укріпити основи? Де ті матеріали, що дозволять не зламатися від безсилля? Як розуміти логіку того. Хто рве душу?
Руки стислися в кулак. Побіліли кісточки. В очах розтопилася сталь, темна і загрозлива.
А вітер непомітно набирав силу і переростав у справжнісінький вихор. Небо потемніло і десь далеко вже чувся гуркіт грому.
Люди вже з тривогою поглядали на небо і поспішали заховатися у домівках.
Тільки він уже зовсім перестав скидатися на ельфа, продовжував заглиблюватися у пекельний вир власного гніву, крокував вперед.
Тепер ніхто б не наважився зупинити машину руйнування, в яку перетворилося його тіло.
А навколо вже палали будинки, наче єдині ліхтарі в непроникній і глибокій уже темряві.
На вулицях уже панувала справжня паніка. Крики і лемент наповнили навколишню феєрію вогню і диму. Більше не було можливості ні втекти, ні врятуватися. Руїни ховали під собою все більше і більше простору.
Несподівано він зупинився. Отямився. Оглянувся навколо.
Що це?
Навколо вирувала стихія.
Це все його гнів?
Звідки?
Раптом прийшло розуміння.
От звідки його несхожість. От чому не знайшов справжнього спілкування.
Спогади про дивний місячний край. Який так несподівано і раптово було вкрадено у нього. Так. Було таке. Був дивовижний світ у осяйній павутині. Там панували злагода і добро.
Чому і хто забрав це все від нього?!
Там могли квітнути мистецтва, розвиватися таланти і рости гармонія.
Та дивосвіт був звойований.
Ницо і облудно було зруйновано все, що любив і цінував.
Та цього ворогам виявилося мало.
Вони захоплювали полонених і змушували забути все.
Вони знущалися і ображали тих, хто став чужинцем у сірому ворожому світі загарбників, а ті й не підозрювали за що.
Та тепер згадалося все.
Такого відчаю ще не знала його душа.
Надто багато накопичилося того, що не можливо висловити.
Гнів змінило бажання помсти і пожежа, громовиця запалили вже застигаючий попіл.
Вся самотність і загубленість наплила повінню.
Тепер помічав усе. Як кричать налякані постаті, що вважали себе всемогутніми, як руйнуються до щенту їх будівлі і майно – найдорожче на цій землі.
Не підозрював раніше, скільки болю і злості накопичилося всередині.
Та тепер не було потреби стримувати бурхливу зливу почуттів, що переповнювала через край.
Холодна посмішка блукала на обличчі. Та вже не було б кому глянути туди.
Якби побачив себе теперішнього раніше, то злякався б сам.
Та панувала стихія. Ззовні і всередині.
Не бачив, не відчував, лише топився у вирві.
Тріщали і розколювалися дороги, поглинали все нові жертви. А він відчував тільки жагу руйнування, все далі розкручував вихор знищення.
Вихор піднімав золоте волосся як язики полум’я.
Та гнів поступово вщухав. Слабнула руйнівна сила. Догорали пожежі. Дотлівав попіл. Опускалися руки.
Вітер стих.
Погляд охопив багряне розпечене небо, темні тіні обгорілих дерев, руїни і згарища.
Не залишилося нікого живого.
Це кінець.
Остаточний і безповоротній.
Він зробив усе. Далі вже нічого не залежить ні від кого.
Прірва зімкнулася. Вона виявилася жаскою темною і холодною. Танець по лезу. Виявився коротким. Надто коротким.
Він надто довго зазирав туди, щоб повернутися. Повертатися і не було куди. Не було й навіщо. Без сенсу. Сенс втрачено. Назавжди.
Навіть якби й хотів.
Але бажань немає.
Кільце замкнулося.
Немає часу і простору. Зникло все.
Навіщо це все було? Виникла на межі нечітка думка.
Не хочеться розчинитися у безмежному просторі. Страшно заблукати у безвиході. Та, схоже саме це тільки й залишилося.
Та всі ресурси уже вичерпано.
Всі надії остаточно поховано.
То це й була місія місячного варвара?! То й була та велика мета і останній здобуток?!
Достойний виграш.
Не шкодував.
Так мало статися.
То доля. І хто він, щоб боротися про неї?
Так чи інак все сталося як мало.
Почуття вигоріли до тла.
Не залишилося нічого.
Що ж. Кінець очікуваний і сподіваний таки наближається. Залишилася лише мить, доки розлам завершиться. Тепер тільки рахувати секунди. Душевний біль заглушив біль тіла, що давно забуло свою справжню Батьківщину. Побачити її більше не вдасться.
Яке ж безнадійне те слово «ніколи». У нього так важко повірити.
Безглуздя.
Усе безглуздя.
Так важко зосередитись. Так важко усвідомити. Все густіший туман, все сильніший біль.
Розлам невпинно росте. Армагеддон довершується.
Останній зблиск свідомості поглинула темрява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531266
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Налетіла на чоло сіра сивина,
Заболіла під ребром зірвана струна.
Не заграє вже ніхто, не поверне звук,
Не відчує вже повік дотик теплих рук.
Затуманился в очах і безбарвно скрізь.
Де й коли усе життя піде під укіс?
Зачарує голос чий? Власний вже захрип.
Забуття дарує хто? Тільки тихий схлип.
Всі надії, що були - вже поховані.
Всі тривоги, що несли – розчинилися.
І веде потік-ріка, буйні повені.
Що врятує донесе забарилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014
Попіл Клааса б’ється в груди,
Птахом – Феніксом нам він буде,
Відродитися зможем знову,
Полонити не вдасться мову.
Що ж, то спробуємо йти далі,
Понесемо свої скрижалі,
Бо немає звороту шляху,
Бо інакше до пастки жаху.
Залишається крапля сили,
Доки виростуть знову крила,
Тільки б стало снаги злетіти,
Доки всі не пов’яли квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2014
Через «неможу»,
Крізь огорожу,
Грюкає доля.
Волі доволі?
Кидає виклик,
Звихрює звикле.
Знаємо далі?
Що у фіналі?
Знову у відчай?
Паніка швидша?
Та перешкода
В мрію не вводить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2014
Сонце розпікає небо червоно-рожевими квітами.
Десь позаду залишилася група, що намагалася розпалити вогнище.
Його переповнило відчуття безмежності і свободи. Здалека на обрії мріють гірські шпилі. Серце переповнює відчуття спокою і гармонії.
Із задуми виводить голос. Її голос.
- А хочеш я покажу особливе місце.
Погодився без вагання.
Вузенька стежечка побігла вгору. З незвички трохи паморочилося вв голові. Але не показувати ж слабкості?
- От ми і прийшли.
Перед очима виросла печера, глибока і темна як прірва.
- А не побоїшся залишитися тут на ніч?
Тут уже захопили сумніви. Залишатися не хотілося. Але ж не казати про таке їй?
- Та чого тут боятися? Звичайна печера.
- Кажуть місце нечисте. Багато закатовано колись. Звуки чути.
- Казки. Я залишуся тут.
Що ж, вперед. Всередину.
А тим часом сутінки переходять у ніч. Над горами уже запалили зорі.
Увійшов. Темно, хоч у око стрель. І що це надумав?
Та ні. Не буде вірити страшилкам, які так люблять розповідати вечорами біля вогнища.
Та по спині уже стікав холодний піт. Кожен шурхіт і хруст як по нервах.
То тільки його кроки. Не піддасться.
А шум все наростав. Під склепінням вчувалися стогони і схлипи.
Мабуть, здалося.
- Спокою!
Почулося десь зовсім поруч.
Тихо.
- Помсти!
Ой. Знову.
Що це?
Холодний жах скував.
Ранкові промені розчахнули гірські тіні.
Стежкою розтікалося світло дня і відкривало як з печери відчайдушно потяглася до сяйва чиясь голова. Але ті очі вже не бачили його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518246
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Те, що вважали життям,
Відблиском марноти буде назване.
Майя у очіз сліпить ,
Манівцями нас поведуть почуття.
Те, чого прагнемо так
Буде усе ж неодмінно забрано.
Тільки тоді повернемось в полон забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Коли вночі доведеться їхати у автобусі, у якого замерзли вікна, можна помітити таємничий відблиск химерного льодяного візерунку, що сліпить білосніжними світлячками.
А десь далеко, за межами маленького простору, видно нічні вогники, що прорізають темряві зимового міста і малюють його відображення у льодовій казці.
Безліч дивовиж може створити вода, скло і художник-мороз. А ще уява, нестримна і бурхлива.
Скільки б не було схожого у тих химерних візерунках, завжди можна помітити щось особливе, якесь особисте послання із невідомих світів.
Тільки б прочитати.
Як багато чудових миттєвостей було б втрачено без неприступної і таємничої красуні зими.
Така велична і спокійна, що дозволяє послухати внутрішній голос, зануритися у гармонію тиші, що межує із поглядом у прірву.
Літо галасливе і спекотне, а зима – час роздумів і підсумків.
В цьому інтрига і принадність.
Зима – ніч року, що дарує різноманітні сновидіння.
Сніжинки так схожі на мерехтливі та холодні зорі, що спустилися з неба на землю.
Так легко мріється під снігопад за вікном.
Така непорушна, здавалось би, краса, насправді тендітна.
Її так легко зруйнувати.
І цю таємницю зима береже найпильніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514860
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Та, що співає у темряві,
Світло шукає відлуннями.
Є хто тут поруч у темброві?
Вогник звучить десь у струмені?
Та, що танцює над прірвою,
Втомлено впаде на камені.
Тане вже піснею тихою
Вітер, що піднятий драмою.
Та, що маює не зорями,
Може навчитися плакати.
То не закриті ще форуми.
В темряві йти не до злагоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Навколо чорно-чорно. Не видно куди ступити крок.
Хто поруч?
Скільки їх?
Не пізнати.
Ні тепла. Ні дотику.
Куди йти?
Далеко ще?
Довго?
Часом виникає навіть питання «Навіщо?».
Тоді хочеться зупинитися. Завмерти. Зникнути.
І веде тільки страх, що доведеться залишитися тут на завжди.
А якщо попереду все ж є світло?
Час від часу можна наштовхнутися на щось гостре. Тоді пекучий біль сповільнює ходу. Важко і неуникно.
А йти треба.
Через пустку і невідомість прорізати шлах.
Де мета?
Темрява.
Але що це?
Звідки лунає мелодія?
Жіночий голос дарує пісню.
Незнану, але здається, що чув її колись давно,в часи гармонії і затишку.
Щось таке рідне у розсипах кришталевих звуків.
Хто наважився розірвати пастку тиші?
І темрява вже не здається такою густою і порожньою.
Хтось поруч.
Хтось виведе, ви чаклує жадане світло.
Та, що співає у темряві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513216
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Із ґанку зацілована земля
Ману проклала безвісті шляхами,
Заграла розмальована зоря
І піснею розлилася між нами.
Багаття літ іскрилося в омани,
Бурхливий світ манив у невідоме,
За обрієм клубочаться тумани,
За видноколом тільки перепони.
Чи має сенс вже програне змагання?
Чекання не дарує перемоги.
Чи може правда тільки у єднанні?
Та з часу залишилися тривоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Рознеслося по землі волання,
Занеслася буря по ваганню,
Розлетілись бризки привітанням
І згоріли вартісні зізнання.
Загули громи дощами травня,
Затопило спеку люту червнем.
Що чекати із сумного рання?
Що прийде очікуваним первнем?
Знову холод нагинає літо,
Знову рветься миті ясна нитка,
В пошуку того, хто міг зігріти,
Стиха, або хоч і надто швидко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Заплело вузлом. Хто розв'яже все?
У стіні пролом. Замурує хто?
Засипає пил плетиво проток.
Заплело вузлом. Як забути це?
Ой, завихрила буря паводком.
Ой, затоплено береги круті.
То загублено золоті вогні.
Затужили вже за загравою?
Ой, дощі, дощі. Хмари грозами.
Чи залишимо нездоланними?
Чи забудемо серце ранами?
Що ховається за прогнозами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Занесло весло плесом-річкою,
Запливли човном понад берегом,
Запали зірки крихти-свічечки,
Може винесе над глибоким сном.
Погляд леза сталь під чиїм ребром?
Зірве папороть то не та рука.
Покотилося вогнеколесо.
Попливе куди та стрімка ріка?
Догорає ніч, гаснуть сутінки.
До зорі іще аж із півночі.
Дочекаємо того досвітку?
Чи погаснемо мрії бавлячи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
У Львові дух кави і джазу
Пробуджує сили містичні,
Музичні довершені фрази
Руйнують буденне і звичне.
То біла ошатність роялю
У сірому коконі неба
На пошуки свого Граалю
Усі обертає потреби.
І світ завмирає раптово,
І сонце заграло у краплі,
Мелодії щира промова
Наповнить очікувань спраглих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Сповзає річка кольору індіго
І розчиняє пластику стерильність,
Малює непрочитані видіння
У танці зачаклованої краплі.
То майї розривається завіса,
За нею розлітаються зітхання
І котяться із відчаю уламки,
І облітає все торішнє листя.
То забуття наповнилася чаша,
То відчуття загострились до краю,
Тамує спрагу вогняної пащі,
Згорають там усі дорожні знаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Замислений і хмарний древній Львів,
І сяйво ліхтарів сліпить дощами,
Король Данило - відгомін віків,
Неначе тінь минулого над нами.
Франко тут серце залишив й скарби,
Щоб України не забуто спадок,
Могутній лев - тріумфом на гербі,
Об`єднує відвагою громаду.
І стоїмо плече біля плеча,
Щоб не згасало українське слово,
І за добро піднімемо меча,
Щоб не забула Україна Львова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Погляд пропалює скроню,
Реверберація звуку,
Наче в нірвану з грозою
Саторі скапує місяць.
І у вібраціях майї
Тіні приходять опівдні,
Котиться втілена карма
Колом нескорених істин.
Гасне загнузданий вогник
У павутинні сансари,
Дим відкриває безодню
Тиша п’яніє словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Не заживає рана,
Не перейти за втрати,
А навкруги омана.
А правда перетята.
Хто відповість за кривду?
І досі ще питання.
Де взяти барикаду,
Що буде нездоланна.
І скільки Україна
В серцях живе гарячих,
Не стати на коліна
Нам пам’ять зможе зряча.
Вже не забути болю
Вже не спинити зброю,
І ріками-журбою
Навіки самотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
[i]Присвята І. Франкові[/i]
Ніч знову застала біля вікна.
Старість? Не дають заснути думки.
Місяць світить у шибку. Виглядає з-поміж молочних хмар.
Скільки разів далекі зорі розділяли самотність і відчай втрачених надій.
Все тяжче іти далі. Не служать покручені пальці, які так довго втілювали на папері численні болі і радощі.
Скільки залишилося?
Сили покидають. Бажання втрачаються. Лишилися спогади.
Шлях стелив важкі каменюки, що оббивали в криваві рани душу і тіло. Пережито в’язницю і зради. Кохання і обов’язок переплелися вигадливим взором.
Чого ж іще?
Скільки ночей попереду? Може ця й остання? Уже не страшно.
Все ж так хочеться побачити ще одну ранкову зорю! Ще один рожевий відблиск на сяючій блакиті неба!
А ніч довга. Триває як вічність. Темна. Важка.
Годинник цокає, відбиває серцевий ритм.
Перехоплює подих. Туманиться в голові.
Скільки ж іще до ранку?
Не злічити.
Стихло.
У вікні легенький вітер колише фіранку. Сірістю роздирається ніч.
Перші промені осяюють кімнату, схилену голову, безвладно повислі руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501706
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Задоволено розглядала себе у дзеркало. Так, недаремно зайшла у цей модний магазин. Вишуканий білий капелюшок так пасував до легкої літньої сукні.
Сьогодні відпустка нарешті почалася і у кишені гроші, що лише чекають, щоб зробити це літо по справжньому незабутнім.
У численних дзеркалах відбивалися мрії про море, квітучі алеї та легке погойдування капелюшка на локонах.
Напевно, легенький вітерець вирве його з рук і капелюшок потрапить до рук когось…
- То будете брати?
Вивів із задуми голос продавчині.
- Так, звісно.
Відповіла без вагання.
За дверима панував сонячний день і капелюшок залишився на власниці. Та не встигла вона пройти кілька кроків, як здійнявся вітер. Небо вкрилося хмарами.
Руки міцно вхопили капелюшок.
А от і злива пролила потоки води на опалені вулиці. Справжня гроза. Грім і блискавка.
Вихор рвонув капелюшок і той таки покотився мокрим бруком.
Наздоганяла його як могла. Не помічала змоклої геть сукні.
Та його подорож скінчилася у брудній калюжі. Як і яскраві літні мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501502
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Краплі, що на кінчику пера,
Вогники загаслого багаття.
То кому рум`яниться зоря,
Червінь розпікаючи завзяттям?
Мабуть надійшла вже та пора.
Нитка ще тримається долоні?
І блукає вічний самурай
З терну, що відлунює у скронях.
Дотики холодного меча
Памороззю по пелюстках лілій,
Звіку не запалена свіча,
Що чекала ті сльозини білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Він завжди був кволим худеньким невдахою в окулярах. Матусин синочок.
З дитинства реальні та вигадані образи. Відчай і сльози. Злість. Марні спроби виборсатися, знайти друзів, або, хоча б СПРАВУ.
Так хотів зробити щось значне. Щось, щоб сприймали всерйоз, щоб не сміялись.
Та все валилося з рук. Не виходило. Багато ідей довелося залишити невтіленими.
Навіщо все? Навіщо він?
Мучили думки про самогубство.
Але…
Тут теж не все гладко.
«Не щастило» часто думав він.
Машини не збивали. Маршрутки не потрапляли в аварію. Не падали літаки. Не топило море.
А на щось радикальніше не ставало снаги.
А може ще щось буде?
Життя наче завмерло в часі та просторі. Наче безмежне нічне жахіття.
[i]Молодий амбітний письменник відклав ручку і незадоволено скривився. Що за персонаж? Що з ним робити далі?
Задум от-от мав викристалізуватися. Ще трішки.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500337
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.05.2014
Сьогодні великий день. Шанс для групи, що вже рік помітно музикує у підвалі. Скільки порогів оббито, скільки студій обійшли.
Не формат.
А звуки так і розривали із середини. Голос – ніби відділявся від тіла.
Хто чув?
Ніхто.
Та все зміниться. Ввечері концерт. Приїде Той, чиї постери заповнюють стіни. Єдиний виступ. Все залежить від цього.
Він – вокаліст. Обличчя команди. А отже – лідер. Мусить думати про майбутнє. Скільки друзі витримають? А якщо розбіжаться?
От і скінчився феєричний концерт. Які враження! Очі засліплювали софіти і декорації.
Справжнє шоу!
Кумир швидко йде до виходу крізь натовп шанувальників. Треба ловити момент.
Дозвольте на хвилинку! Спробував проштовхнутися до зірки.
Та де там.
Не почув. Пройшов.
Все.
Що далі?
Втомлений фронмен сховався за дверцятами лімузину. Усміхнувся. Згадав того, що так завзято намагався запропонувати записи своєї групи. Чув їх.
То була дивовижно щира і цікава група.
Шкода, що не вийшло. Все одно він уже не міг би їм допомогти.
Хороші хлопці. Сам був таким.
Колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499331
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2014
І все уже протерте до дірок
У круговерті пристрасті гіркої,
Бо от уже до прірви тільки крок
Туман вкриває білою габою.
Фіалки відцвітають на вікні,
Вінки течуть у безвісті водою.
Де запалали вранішні вогні,
Що розірвали темряву собою?
У порожнечі то сама луна
Шурхоче іскри згаслого багаття,
Танцює досі ще чия мана
На клаптику колишнього завзяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Прірва кривава ран
Виявила калюжею,
Поле чужих оман,
Вітер удався стужею.
Ряд помилок-обрид
То тільки вістря крихітне,
Крил не зламав політ
Хочеться чути : «Вихід є!»
Адже цвіте весна,
Вкотре як першина,
Адже ще є краса
В кожних очах вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Бузкова осяйна феєрія
Чарує різнобарв’ям пахощів,
Квітує травня гра – містерія
Солодкі ягідні ті ласощі.
Сплети те макраме вигадливе
Із черги дня свою ілюзію,
То лапки кошеняти скрадливі
Проходили часи перкусії.
Іще немає сну полинного,
Ще спека не стікає пальцями,
Блакитне небо мріє зливами
І марно снить дощами хмарними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Травнева ніч дарує безсоння. Легко сколихне місячну доріжку на спокійному плесі озера.
Місяць посилає дрібку світла у вікно. Між шелест фіранки проникає світлячком на стіл.
Наче свіча, що танцем спалахів будить фантазії образів, спалахує молочна приглушена місячна мара.
Тиша пробуджує голос серця, дарує сміливість зазирнути в те, чого уникає світло дня.
Золота павутинка оплітає сад і дарує деревам зоряний цвіт.
Чи чути голос нічного птаха?
Така коротка ніч свіжого подиху перед літньою спекою. Тільки хрущі поспішають на світло.
Повний місяць затопив пів неба і не дає відвести погляд від свого пишного ореолу, що оточив блиском хмари.
Прокинулися пахощі квітів ночі, наповнюють оксамитним маревом полохливих видінь.
Небесна течія несе місячний ліхтарик до берега дня непомітно, але невідворотно.
Зовсім скоро диво закінчиться. Казка залишить цей затишний куточок, щоб помандрувати десь далеко.
До наступної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498731
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.05.2014
А я все повторюю мантру -
Те «Contra spem spero»,
Що справно несла свою варту
У темних печерах.
Долала важкі каменюки
Життєвого шляху,
Надійно відводила муку
Давала наснагу.
Бо сумнів долає
Таке керівництво до дії,
Бо тре’ сподіватись,
Хоча і забрали надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
Таємно, так важко
Не видати болю
Без того, що винен.
Несе за собою
Розрита дилема
Все те, що таємне.
Хотілось, щоб щезло.
Не вияви крику.
Як серце воскресло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Тепер вже більше
Не буде нічого
Як було раніше.
Для мене більше
Закрито дорогу
У світле колишнє.
Порожні фрази
Як вдарило справжнє
Розірвуть відразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Вона прийшла додому раніше.
Як звично перевдягнулася, рушила на кухню. Поставила пательню на плиту. Все автоматично. Як завжди.
За звичкою увімкнула радіо.
Але загрозливу тишу не перервали знайомі звуки. Радіо мовчало.
Хвилину.
Дві.
Напруга зростала в приміщенні.
Нервово крутила ручку настройки.
Тільки шум і скрегіт.
Що таке?
Про їжу забуто. Тиша дратувала.
А в голові вихором проносяться думки: «Що сталося?», «Яке лихо?», «Мовчанка навмисна чи випадкова?»
Це було незвично. Такого не очікувала. Не була готова.
Надія понесла у вітальню. Може телебачення щось повідомить?
Квапливо увімкнула телевізор. Проклацала пультом.
Нічого.
Тільки «сірий дощ». Та шум. На всіх каналах.
Дивна паніка. Завжди казала, що не довіряє телевізору. Навіщо його дивитися? Але тепер усе не так.
Зауважила, що без звичного «звукового фону» не обійтися.
Тепер цього бракувало.
Не було й інтернету. Забула поповнити. Відімкнули ще вчора.
Що далі?
Повернулася на кухню. Запалила газ, хоча їсти так і не хотілося. Просто звичні дії заспокоювали.
І раптом у спину гаркнуло (аж здригнулася від несподіванки):
«Шановні радіослухачі!
Перепрошуємо за технічні несправності. Продовжуємо наше мовлення!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497135
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Хтось іде вперед,
Хтось впаде назад,
Зламано хребет,
Марною сльоза.
Встати сила є?
Крил уже нема.
Думка та цькує:
Скоро вже зима?
Добрести кінця
Важче ніж стрибок,
В череві кільця
Марний кожен крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Не завжди життя – феєрверк, поема.
Хто то може це не на жарт – насправді?
Заростають всі атрибути теми,
Медитує ніч, мантра – дощ у травні.
Хтось складав слова – бісер у гердані
Хтось метеликів шпилить в мертві квіти,
Віднайти б на мить в чому поталанить
Забувають дні вже дорослі діти.
Пролетів верлібр. Зачепив струною.
Шепотом вітрів спалахнув тумани,
Марно із віків голоси луною.
То хіба листи, мрії відблиск тьмяний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Магнолія схилила цвіт,
Чарує таїни жар-птиця,
Торкне хвостом коротка мить
Та є тепер у неї жриця.
Хоча на час вернеться знов.
Для кого то нові повтори?
Та неповторність,той покров
Дає чомусь нову опору.
І барви світу як колись,
Як вперше повернулись долі.
Чому на крильцях у бджоли
Не відшукати шляху волі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Полохлива мелодія
Заблукала у сутінках,
Та для тихого злодія
Не сховатись у вироках.
Загасили уже свічу,
Що палала загравою.
Що робити тепер мечу?
Заіржавів забавою.
Доведеться шукати шлях,
Не миритись із кривдою,
Та не вистачить стільки плах,
Все проллється за зливою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Сопілки пісня
Голосить тужно
І крає душу.
Порве сльозами
І впаде камінь.
Носити мушу
Його віками
Бо нездоланний.
І безталанний
Зійде ланами
Забутий нами.
Та нездоланний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Крізь прірви знак
Вкладав мету
Програв життя.
То самоти
Прийшла пора,
Відкрила шанс
Замкнула все.
Тепер мару
Ловити час,
Та тільки страх
Веде тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
На високовольтних лініях
Загорається кармін-зоря,
Прикидається причинною,
Нагнітається провиною.
Понесла життя за славою,
Запишалася державою,
Так і виросла лукавою
Із поміткою кривавою.
Неба не спалить загравою,
Віри не уб’є неправдою,
Пропаде туман за веснами,
І прокинемся воскреслими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Рваними ранами
Ми стали п’яними.
Димом і попелом.
Прийде іще надлом?
Поглядом - полум’я,
Мрія – довколишнє,
Поки то пусткою
Тиша вже лускає.
Тяжко забути все,
Гірко збагнути те,
Хто підведе тебе
І зіштовхне з небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Коли б не було болю,
А тільки щастя ліки,
Прожити повнотою
Чи вдалося би віку?
Напнутою струною
Звучать у пісні нерви,
Могутньою луною
Кричать страждання жертви.
Коли пройде до серця
Розбудить те, що щире,
Як в попелі вся праця
Залишиться ще віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Не складається мозаїка,
Бракне в ній шматка останнього,
І кричить діра, що знаємо
Хто знайдеться за зізнаннями.
Що шукати між уламками?
Розбігаються вже сумніви.
Та питання знаком гаковим
Зачепили міцно, вдумливо.
Заморозило розмай весни,
І повіяло десь холодом.
Чи почуємо іще пісні?
Чи у мріях ірій золота?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Рваними ранами,
Срібними струнами,
Ми безталанними
Плачемо думами.
Топимо болями,
Що не дозволено
Втілити діями
Стало надією.
І безіменними
Слуги смиренності,
Вийшли бо темними
З миті буденної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Хмаринка летіла маленька,
Мов мрію носила легеньку,
Мов бачила тисячу літ,
Відколи стоїть уже світ.
І сонце - мов камінь коштовний,
Шле промінь ясний, неповторний,
Це все непорушне завжди,
Відколи існуємо ми.
І безліч незнаних просторів,
Численні галактики, зорі,
Не прагнуть узріти люди.
То що ж вони бачать всюди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Упала з неба зірка-
Малий то світлячок,
А на землі розбилась
На золотий пісок.
У небі світила всім
І світло несла в світ,
На ґрунт упаде втім
Загасне весняний цвіт.
Уже не світить людям
Не зворушить серця
Її усі забудуть,
Задовго до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Гей радістю засяють очі,
І усміх ляже на уста,
Усі тепер добра охочі,
Зима сьогодні вже не та.
Весну ми привітаймо щиро,
Її побачили в очах,
Як сніжно-білий голуб миру
Розвіяв хмару сонця птах.
Сьогодні свято настає нам,
І засихає сліз потік,
Бажання здійснюються снами,
То ж хай дзвенить веселий сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Він спускався сходами вниз. Як завжди зранку. Хіба що поспішав. Від нетерплячки.
Можливо, сьогодні у поштовій скриньці буде лист. Вирішальний! Той самий!
Скільки ж на нього чекав. Рахував хвилини. Відзначав дні. Сьогодні мусить пощастити!
Так. О і скринька. Зараз тільки відімкнути.
Де ключ?
Треба пошукати. У кишені-нічого. Друга – теж пусто.
Все гаразд. Заспокоїтися. Може в барсетці?
Рука вже нервово мацає речі. Подивитися уважніше.
Скільки ж того дріб’язку!
А ключа таки немає.
Чи вдома забув?
Та зараз ніколи. Треба йти. Ввечері вдома пошукає.
День пройшов як в тумані. Чи то пак, як на шпильках. Тільки б скоріше. Вже й питали чи чого не трапилося.
Та все ж прийшов врешті і вечір.
Додому не йшов. Біг.
Обшукав усе. Двічі. Тричі.
Немає!
Тільки тепер накотило відчуття безвиході.
От халепа!
Наступного дня прийшлося побігати, щоб вирішити проблему із замком.
Ще через день скринька нарешті показала свій вміст.
Нарешті! Є! Лист!
Розірвав конверт.
Очі гарячково пробігли по тексту.
Резюме прийнято! Іноземна фірма запрошує на роботу. А от інформація про співбесіду.
Що? Коли?
Надія впала у п’яти.
Вчора.
Все було вчора.
Поруч з розламаною скринькою дзенькнув ключ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491091
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Вона називала себе Оленкою.
Інші кликали – Альона. Вважали, що їй все одно.
Вона не заперечувала. Але своїми робила тільки тих, хто почув її відповідь на звичне питання «Як тебе звуть?».
Вона знала, що якщо інші не чують першого, то не почують і далі.
Всім було байдуже.
Ніхто не знав, що це для неї важливо. А тим більше не ставив питання « Чому?».
А вона просто хотіла бути собою і носити власне ім’я.
Але цього вона теж не скаже.
Навіщо?
Вона приховувала і багато іншого.
Звикла.
То скільки ж їх було, своїх?
Про це знав тільки місяць, що освітлював безсонні ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488681
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Клодетта любила берети.
У неї була їх ціла колекція. Різних кольорів і відтінків. І шалики в тон.
Їй здавалося, що вони надають шарму і поетичності.
Як тільки наставала осінь Клодетта поспішала сховати руді кучері під новеньким беретом. Волосся здавалося їй неслухняним і розбурханим.
Того дня на виставці було людно. Дівчина оглянула експозицію і ледь проштовхалася до виходу.
На вулиці за звичкою торкнулася волосся, щоб поправити берет. І не намацала його.
Згубила.
Короткий погляд на хідник не дав результатів. Шлях до галереї не навів на слід згуби. Всередину не повернутися.
Берет втрачено.
Це ж була не просто річ. Стиль. Особиста відзнака.
Та що ж робити? Доведеться йти так. Відчуття – наче стала невидимою. Скоріш би додому.
- Ой, дівчино, обережніше!
- Пробачте.
« От уже й людей збиваю. Халепа.»
- Та нічого, не переймайтеся. А Вам не казали, що у Вас гарне волосся?
- Та ні.
« Ото ще. Якась руда пакля.»
- Пропоную знятися в рекламі шампуню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488679
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Коли руйнується світ, чим укріпити основи? Де ті матеріали, що дозволять не зламатися від безсилля? Як розуміти логіку того. Хто рве душу?
Терпіти, чекати і мовчати, коли хтось без тебе вирішує твою ж долю чи можливо це? Як довго?
Знати, що зовсім скоро може не залишитися не тільки виходу, а й взагалі значної частини того, що було твоїм життям і особистістю, нестерпно.
Є безліч речей і подій, з яким не можливо змиритися. Ні за яких умов чи обставин. Чи таки змусять?
Як далі?
Невже можливостей стане ще менше? Якщо це взагалі можливо.
В те, що відбувається повірити все важче. Як у страшний сон.
Особливо, якщо це не сон. Гірше. А може бути і ще жахливіше.
Чи ні?
Бо якщо так, то не допоможуть ні слова, ні дії.
І тоді це кінець. Не виплутатися.
Та треба хоча б спробувати. Це краще, ніж безнадійно чекати і змиритися. Це боротьба з часом і за час.
Може ще є шанс?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488462
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.03.2014
З дня на тиждень наступає студінь,
З тижня в рік перетікає день,
З року віком видавати тугу,
Без кінця засилля марних сцен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
Міріадами крапель розсипається сонце. Його сліпуче сяйво заповнило весь простір, зробило небо нестримно, сліпуче білим.
Кожен із променів голкою входив у тіло, що ледь рухалося безмежними пісками і колись, ще так нещодавно, було відважним мандрівником.
Він уже навряд чи міг згадати, що змусило піти за караваном і яких чудес чекав. У роті пекло вогнем, як і смажені на пательні пісків ноги.
Марилось лише ковтком води. Але довкола на сотні мильне знайти і калюжки.
Можливо, колись тут пройдуть люди? Чи встигне він?
Та поки ніхто не прагнув застрягнути в цій негостинній місцині.
Очі заливає піт. Все важче шукати хоч якогось шляху.
Скільки ще так брести?
Можливо, милосердний скорпіон скоротив би муку, але не видно і його.
Нічогісінько.
Але що це? Що видніється там за обрієм? Невже правда?
Онде пальми! Оаза! Значить і озерце є!
Вода!!! Рятунок!!!
Остання спроба. Ноги рвонули вперед. Руки в очікуванні простягають спечені долоні…
Пісок. Один пісок.
Мара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488247
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Пишеться, знову пишеться,
Гребля під словом зламана,
І почуття розколються
Тріщинами та ранами.
Тиша скресає веснами,
Громом кричить як гомоном,
Марить десь перевеслами,
Марно чекає спомину.
Та почекає поклику,
Волі багряним відблиском,
Чорними снами безуму,
Срібним надії човником.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Колиска місячного блиску
Як срібна намистинок низка,
Суцвіття пахощів бузкових
І зорі меду бурштинові.
Зацьковані туманом звуки,
Годинниковий пісні стукіт,
Кармінні чари – відблиск свічки.
Нічні примари – просто звичка.
Саманний рай тривожать тіні
І смуток з присмаком полину,
Єднає подиву зітхання
І таємниці у зізнаннях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Ти стоїш зі свічею в руках
І ховаєш зізнання у прах,
Залишається згусток імен,
Тихий відгук розбитий ущент.
Полонили клепсидри старі,
Що горіло – лиш спогад згори.
Терен – сторож забутих стежок,
На яких не здійснити і крок.
Забрели в невідомі гаї.
Збутий спадок чиєї сім’ї?
І роса на стопі як сльоза.
Чи достатньо холодна вона?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Театр гримів оплесками. Актори вкотре виходили на сцену. То був вдалий вечір.
‑ А знаєш, - звернувся до мене партнер,- у тебе просто дивовижний дар перевтілення, здається, ти можеш бути будь-ким, такий різний.
‑ Та ні, - втомлено відмахнувся я, зараз не до компліментів.
‑ То тільки здається. Звичайне акторство, як і в усіх нас.
‑ Помиляєшся, - заперечив він.
‑ Ти особливий. Але то не має лестити.
Я замислився. Хіба? За плечима чимало вистав. Тут у маленькому театрику мене не обминали ролями, але і не надто хвалили. Чи здивує когось акторська здатність до перевтілення? То якийсь жарт чи шпилька?
Та сьогодні було явно не до того. Час додому. Режисер вже призначив чергову репетицію.
Здавалося, що майбутнє не готує нічого нового. Взяли чергову п’єсу. Почалася робота.
Та з самого початку щось пішло не так.
У ролі дратувало все. Що за безглузді репліки? Якісь не вибудувані мізансцени. Недоладні рухи.
З таким ще не стикався. Звісно, і раніше траплялися, м’яко кажучи, не шедеври. Та й вибору особливого не було.
Але це?
Так тяжко ще не було. Невже хто врік? Чи взагалі профнепридатний?
Такі думки не сприяли вживанню в роль.
Режисер нервував і кричав. Репетиція не йшла.
Не виходить. Чому?
Нарешті репетицію зупинено. Значить, слід очікувати серйозної розмови. Все гірше і гірше. Як невчасно.
Та коли зайшли за куліси погляд «начальника» виявився сумним і стривоженим. Бурі не передбачалося і від цього засмоктала тривога. Стиснуло від передчуття.
‑ Ну що, кепсько? – спитав він тоном турботливого батечка.
‑ Не подобається роль? А я думав, ти зрозумієш. Тобі мало бути аж надто легко зіграти її. Хіба він тобі нікого не нагадує?
Я напружився.
‑ Адже головний герой –ти. Чи вже ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487845
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Навіть пізно, після строку,
Можна вийти крок за кроком.
Із потоку ненароком,
Без надії на наскоки.
Зачекати тихо збоку,
Не терпіти від мороки,
І тоді стрімким потоком
Час спливе нового строку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014
Світ навколо повний життя і руху. Скрізь звуки і кольори.
Та все ж неможливо не помітити, що навколо повно стін та перепон. Стільки маленьких замкнених світів Кожен окремо.
Що ж. Добре. Але деколи потрібна допомога. Не обійдешся самотою. А відстані все більші.
Тоді залишається тільки крик, щоб відчути себе живим. Щоб почути себе. Адже самотній не той, біля кого нікого немає, а той, кого не чують.
Крик – не аргумент. Не спосіб переконати чи виграти суперечку.
То спосіб достукатися.
Вдалий?
Навряд.
Все про що можна сказати без крику насправді для тебе нічого не варте. Не надто важливе. Адже кричать саме про те, про що не можливо мовчати. Інакше біль і смерть. Внутрішня смерть.
Тоді все без мети. Механічні дії. Існування. Втрата іскри.
Крик – це спосіб впевнитися, що не зник остаточно.
Не хочеться розчинитися у безмежному просторі. Страшно заблукати у безвиході.
Тоді крик то порятунок. Надія і відчай сплетені міцним клубком. Пошук.
То про що варто кричати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487198
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2014
Коли утікає муза,
Коли кожен день в напрузі,
Велика ціна у сповідь,
Розлилася знову повінь.
Розмило усі намули.
Загояться свіжі ґулі?
Зухвальства скінчився подвиг?
Чого лише мить на сполох?
Питання ті множить вічність,
Замовкли слова сторічні.
Залишилась крапля в морі,
Що може втопити горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
Як страшно бачити їх разом
Ті слова два: «весна-війна»,
Обірветься на вістрі фраза,
Бо третьою прийде вина.
За те касандрине пророцтво,
Що наче той жахливий сон.
А як збудити снуле людство,
Коли навколо полігон?
Коли ота скінчиться мука?
Коли відступить морок злий?
Занадто гірко від науки.
Знесе пороги чорторий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Круки, злетілись круки,
Муку, нестерпну муку
Зносить бурхлива хвиля,
Милі, за сотні - милі.
Крові, пролито крові,
Знову дрижать основи.
Рани, не гоїть рани,
Мрія, що вже омана.
Стогін приспить тривогу,
В безвість веде дорога,
Там заблукати просто,
Зняти ту голку гостру.
Як обійти спокусу?
Чи омине покута?
Досі то чим закуті?
Скоро скінчаться струси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Пустка від пожежі у серцях,
Чорний дим-в душі гарячий цвях,
Сльози не зросять уже землі,
Залишилися таки самі.
Кожному відлунює свій біль,
Порожньо. Віддати звідки сил?
Замкнено згорьовані уста,
Замітає снігом німота.
Сотня полягла - один в один,
Кожен брат комусь, а може, син,
Як забути втрату навіки?
Як змиритись, що лишився ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Доводиться жити далі,
Дивитися у майбутнє,
А серце кричить від жалю,
За тими, що вже відсутні.
Вони заплатили кров`ю
За нашу велику мрію,
А ми це взяли як долю.
Якою то буде дія?
Вони розірвали пута,
А ми залишились з болем,
Журбою навіки скуті,
В сльозах тая ждана воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Торкнула легко перемога
І прояснів нарешті погляд,
І подих вже на повні груди,
Бо усміхнулися всі люди.
Загасли диму вже заграви,
Лиш барикада – пам’ять, слава,
Щоб не забули час буремний,
Щоб пам’ятали роду - плем’я.
Та муки були недаремно,
То мучив страх, то тіні темні,
Та врешті здихались розпуки,
Та привітаємо час злуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Коли ми разом – грізна сила,
Хоч тяжко і гірка ціна,
Свободі не обріжуть крила,
Не обведе густа мана.
Не можна далі без уваги,
І вперто йти в глухий ігнор,
Коли волає «допомоги»
Багатолюдний слізний хор.
Та ось нарешті перемога.
Її чи втримає рука?
Забудуться усі тривоги,
Бо злу прийшов нарешті крах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Я зустрів його на поетичному вечорі. Подробиць уже не згадаю. Стерлися з пам’яті з часом. Але не ця зустріч.
Він одразу привертав увагу. Елегантний. Стрімкий. В чорному пальто з білим шаликом. У віці, але не старий.
Зупинився поглядом на мені . Пропалив.
- Доброго вечора. – Почув я, здригнувся від несподіванки.
- Пробачте. Ми знайомі? – Наважився запитати.
- Я читав ваші твори. Справили враження. Можна поговорити?
- Так. Звичайно. Тут неподалік непогане кафе.
Цікавість охопила мене. Ледве дочекався, доки не влаштувалися за столиком. А він не поспішав. Наче наважувався почати.
- Ви схожі на друга однієї панянки. Бачив вас разом якось. Сказав незнайомець. Назвав її.
- Так. Знаю її. Але ми розлучилися . Давно. Знаєте що з нею зараз? Проблеми?
- Вислухайте. І вирішите самі. – Стримав Він мій запал. Я тепер можу розповісти це.
Його розповідь вразила мене. Я думав, що після ТАКОГО більше не писатиму. Але таємниця роздирає мене. Мушу переказати.
Мене завжди цікавила психологія. Змолоду я був зачарований світом людських бажань та емоцій. Я скоро навчився непогано читати людей. Почав помічати тих, хто має великі і щирі мрії. Це подобалося мені. Сам бажати не вмів.
Я придумав як бути ближче до того життєдайного джерела. Знайомився з потрібною людиною. Казав, що письменник і пишу книгу про людські пристрасті. Питав про найзаповітніші бажання. А на прощання казав «Хай ваше бажання здійсниться». Повірте, я не мав на увазі нічого злого. Просто слова.
А нещодавно довідався що ті слова збуваються. Ліпше б я їх не казав.
Нещодавно прочитав у газеті, що юнак, який писав музику і мріяв про славу покінчив життя самогубством. Не витримав публічності і того, що всі його вчинки під прицілом преси. І навіть шукають про що він думає. А він же був першим моїм «клієнтом».
Далі більше. Дівчина, що мріяла про кохання отруїлася, коли її коханий загинув в аварії. Про це розповіла її подруга.
Новини накочувалися звідусіль. Таке траплялося з кожним, кого я «ощасливив»! КОЖНИМ!
Не віриться що це сталося.
Він перевів подих.
Я не підганяв його. В очах і так застигла нелюдська мука.
Невже вони хотіли іншого? Чи розучилися мріяти?
Тепер я колекціонер самогубств. – сказав ледь чутно.
Час і мені знайти свою кару. Але останньою я бачив вашу подругу.
Може встигнете?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479349
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Гнів потрохи слабшав. Уже не так свербіли руки гепнути кулаком про брудному столу дешевої «наливайки».
Марно…
Порожній кухоль пива. Невже його?
Ага. От і все.
Як завжди. Хотів спокою. Щоб не «надриватися» даремно.
Дочекався.
Відчуття гниття заживо. Спокій. Як у всіх?
Невдаха!
Оглянув вогку підлогу. Байдуже.
Ні друзів. Ні розваг. Старанний і тихий.
Був…
Освіта.
А робота? Роботи немає. Не для нього. Не для таких як він. Занадто амбітний? Та куди вже до амбіцій.
Але невже отак?
Скільки попереду порожніх років? Скільки років чекання?
Лікоть мокне в пивній калюжі. Час зупинився.
Даремно вона ТАК дивилася, коли повернувся після чергових пошуків. Не пояснити їй. У неї все інакше. Дружина. Простіше? Здавалось. Тепер сумніви.
Вічні сумніви.
Думає, що він зовсім нікчема. А от інші! Чим інші?
Рука безсило опустилася.
Навіщо? Навіщо було те питання:
«Що? Знову?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479133
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2014
Метелики кружляли довкола лампи. Летіли на вогник, до світла. Летіли як і тисячі до них, керовані покликом, не власною волею.
Сьогодні їм не вдасться згоріти. Лампа не гасова. Не каганець. Б’ються даремно.
Не судилося легкої красивої смерті. Так.
Все одно вік їх короткий. Ефемерні крильця не для грубої матерії.
Прибере цих малюків не милосердна ніч, а безжальний байдужий день.
Все одно.
Вони не знають. Не відають сенсу. Не мають призначення.
Чи все ж мають?
Сиджу у півтемряві нічного ліхтаря і слова злітають на папір.
Як метелики.
Куди вони випурхнуть і навіщо?
Та хай.
Літає легкокрила комашня, розвіює крильцями важкі думки і не хочеться морок згущувати. Сам якось.
Сюркочуть десь в траві цвіркуни і кличуть хвилини за собою.
А папір? Папір стерпить.
Скільки на нього вилито.
То справжня прірва, що вдивлятиметься таки в тебе.
Глянути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478996
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.02.2014
За півкроку до мрії,
Де до неба півкроку.
Через сни безнадії
Залишитися збоку?
Залишатись німою
Де провалля глибокі?
То таки під конвоєм
Зачекати до строку?
Все життя за півкроку,
Жалкувати запізно.
Тільки ключ того блоку
Де знайти? Не залізний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Погнулася засохла та билина,
Засипало тривоги у сніги,
Уже не плаче - стогне Україна
І поглядом охоплює віки.
Там де Шевченко слово залишив нам,
Малим отим рабам, усе німим,
Яких і досі душі - нагаями,
Яких шляхи лягли крізь сотні зим.
Ми зболені знайдемо вірне слово
І далі понесемо дивний скарб,
Що наче голос батьківської крові,
Все дозволяє відновити гарт.
І ми повіримо в Шевченка віру,
Що доля десь блукає, та на час,
Що є стражданням і нарузі міра,
І ще чекає правда щастя нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Час
Між свічад
Променад
Серед втрат
Став
Тих вистав
У листах
Вирій-птах
Знов
Дим розмов
Стигне кров
Щуролов
Тлін
Сіра тінь
Між склепінь
Поколінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Сьогодні вона поспішала повз базар без затримок. Верталась додому, в тепло і затишок.
Навколо молодь роздає листівки. Одна все ж опиняється в руках.
Погляд ковзає в текст. Там реклама. Яскрава і глянцева.
Але що це?:
«Екологічно чисті лінзи «Сльоза»! Зустрічайте нову якість зору!»
Такого ще не було. Щось дійсно незвичне. Знала, бо з дитинства короткозорість псує життя. Окуляри негарні і незручні. Лінзи – брудний шматок силікону.
Так. Що ж там далі пишуть?:
«Нова технологія на основі природньої сльози покращує зір завдяки збільшувальним властивостям звичайної краплі. Чіткість зображення і комфорт гарантовано.»
Сльози? Звідки ж їх беруть? Хто плаче? Чи їх там обробляють? Може імітація? Що можна побачити крізь чужу сльозу?
Цікаво як воно працює. Телефон і адреса є. Додому встигнеться. Тут поруч.
Декілька хвилин і контейнер з дивом в руках.
Треба спробувати на місці. От і піпетка, інструкція. Так. Крапаємо як звичайні очні краплі. Легко.
Справді видно добре. Адаптація до кожного ока. І не ріже рогівку.
Час на вулицю.
Знайомий базар. Щойно проходила. Але…
Наче щось змінилося. Якось сміття наче побільшало. Графіті такі огидні. Люди штовхаються. Гамір.
Та що це? Чи то раніше не помічала через вади зору? Чи щось інше? Наче люди стали якісь похмуріші. У кожного яка гризота на обличчі написана. І небо сіре.
Час додому. Кілька кроків, а наче кілометри.
От і під’їзд.
У поштовій скриньці мотлох. Кредити в банку пропонують, а перед очима колектори. Які потім телефони обірвуть.
Ліфт знову не працює. Халепа.
На стінах знов брудні надписи.
Голова паморочиться. Ноги важкі.
Нарешті ключ у дверях.
- Привіт люба! Я вже чекаю!
Це чоловік. Рідний.
Ой! А чого ж це він такий втомлений. Безнадія якась в очах. Я набридла? Чи робота? Чи здалося?
- Пробач коханий. Затрималася. Щось мені недобре сьогодні.
А в руках папірець з інструкцією:
« Побічні ефекти: можливість бачити чужі емоції. Шкідливо для близьких стосунків».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475909
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.01.2014
Не відновити зламане,
Не повернути втрати,
І не загоїти вже ран,
Коли давати ради.
Не віднайти загублене
Хоча ще жити довго,
Не зшити, бо порубано,
І сльози крапнуть кров`ю.
Накрито сірим полотном,
Захоплено розраду,
Чаклується майбутнє нам,
Ховається заплата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2014
Невже це кінець?
Не хочеться! Ні!
Закручує в герць.
Що видно в пітьмі?
Може це страху
Тінь, наче гора?
Наблизити крах
Страшніше стократ.
Надія мала,
Навколо імла,
Та відступу шлях
Згорів вже до тла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Господи! За що така наруга?
Скільки ще терпіти цій землі?
Доки нагнітатиме напругу
Кат зі злої чорної імли?
Скільки серцю розриватись марно?
Вкотре правду нищать на очах,
Люті звірі, виродки бездарні.
Хто нарешті спинить ночі жах?
Та невже ми заслужили кару?
Та чому не спиниться біда?
Знову полетять на нас удари.
Буде кров народна як вода?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Скоро сьома. Час на сцену.
Розчохлити скрипку. Смичок в руки. І мелодія несе за собою мов бурхливий потік, вихор і занурює в глибини.
Мить. Друга. Забути про все.
Але що це?!
Звідусіль чується шум і сміх.
Очі ковзають по залу.
За столиками веселі компанії. На столах повні тарілки і залишки страв. Сміх і тости не припиняються.
Кольнуло десь в глибині «Для кого тут звучав Скорик? Чи чув хто Вівальді?»
Та зараз. Зараз. Буде щось «веселе», «легше». Влаштуємо.
Глянув на скрипку.
Налаштуватися не виходило.
Руки самі виводили популярний мотивчик.
А перед очима концерти, які запам’яталися з дитинства, музична школа. Залюблені в музику вчителі.
В консі обіцяли райдужні перспективи. Казали, що має талант і вміння.
А тепер оце?! Заміський ресторан? І це все на що здатен? Все заради чого уникав звичного для інших життя і розваг? Дарма?
Гроші є. Друзі кажуть живе добре. А як їх заробляти?
Набридло все. А куди піти? Кому потрібен скрипаль? Лише ресторану.
А може це не кінець? Доки в руках скрипка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472676
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Рука з надією потягнулася до гаманця. Що там залишилося? Якщо не вистачить віддати борг будуть проблеми. Доведеться щось вирішувати.
Та на світло витягнув лише самотні п’ять гривень. Все.
А! Сьогодні ж вибори! От і вихід. Можна закластися, що не бракуватиме покупців голосів.
Час виходити. Перевірити замки. Хоча… Що тут красти?
Бридкий дощ зі снігом налипає за комір куртки. Черевики грузнуть у багнюці.
Та от і школа. Тут сьогодні дільниця. Але всередину рано. Треба озирнутися навколо.
Ага. За рогом майнула тінь. Здалося? Чи хтось підморгнув? Час діяти.
Тихцем обійшов будівлю.
Якось неспокійно…
От і все позаду. Мети досягнуто. «Операцію» здійснено.
Так швидко і просто. Заповнити бюлетень, показати «замовникам» фото. Отримати гроші. І кінець.
Хіба та черга перед столами. Але то пусте. Головне в кишені оселилася новенька двохсотка. Якраз вистачить.
Та час з нею розпрощатися. Зараз ще один «пункт призначення».
Не втримався. Щоб не глянути на купюру. Хрустка і ще не погнута. Очі прикипіли. У Лесі Українки такий сумний погляд. А що це за цитата збоку? Раніше не помічав. Гроші і все.
Прочитав: « За правду, браття єднаймось щиро, єдиний маєм правий шлях».
Кров залила щоки. В кутику очей застигла сльоза. Мабуть від холоду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472435
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Еталонна етнічна епіка
Епатує ерзаци етики,
Емпіричні етапи емоції
Емулюють егіду естетики.
Епігони етеру- Еринії
Енергійно елеять енігмами,
Елегантно ексодять Етрурію
Екзотичними ендоритмами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Посплітала в косах
Всі свої уламки,
І упали роси
На холоднім ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Зовсім вільна
Вище неба,
Подих вітру,
Погляд в себе.
Влада в тебе,
Сили треба,
Синє небо
Кличе Гебу.
Під вітрилом,
Сняться крила,
Зникло тіло,
Пута - стріли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Голосом,
За полотном
Не видно дна,
Неначе сон.
Берегом,
У піні хвиль
Закрило тил,
Тихий схрон.
Поглядом,
У серці скель
Зве менестрель
Вогняний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
Пожежа душ
Уламки крил,
На дні калюж
Осяде пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Ілюзія,
Спокуса спокоєм,
Пітьми глибокої
Боюся я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Спи,
Доки не прийшли за тобою,
Доки не заряджено зброю
Спи.
Сни,
Тихі сни без болю і крові,
Де навколо все кольорове,
Сни.
Мрій,
Доки не забрали надію,
Доки не прийшлося до дії,
Мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Новий Рік і запах хвої,
Блиск вогнів, надії промінь,
Рідні і друзі тут поряд,
В тиху ніч нам сяють зорі.
Свято знову прийшло у дім,
Все може бути спочатку.
Хай же буде повно у нім
Радості , щастя й достатку.
Сніг повнить сріблом днесь землю,
Рік цей пройшов недаремно.
Стали сьогодні мудріші,
Хай же лунають тут вірші.
Хай же любов нас єднає,
Буде Рік нам з короваєм.
Збудуться наші бажання,
Мрії й палкі сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013
Слово з нами завжди. Слово з нами скрізь. Назви шукаємо всьому, що бачимо, чуємо, відчуваємо.
Воно поєднує і роз’єднує.
А якщо не можливо вимовити?
А якщо не можна почути?
Який світ без слів? Без звуків?
Повна тиша і німота.
Думки помирають не висловлені, розпирають груди, печуть всередині.
У світі без звуку можливий тільки рух ручки по паперу.
А папір у шухляду?
Написано все одно не те, що могло б бути сказано.
Мертве, як опале листя холодної осені.
Лабіринти пам’яті, що бережуть забуте життя.
Навіщо ж щоб чули?
Для чого випускати те, що хотів би, але не можеш сховати?
Щоб не опанувала глухота?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468516
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Літній сонячний день на площі Ринок манив на прогулянку. Промені гралися у стінах Ратуші та жартували з перехожими.
Андрій стояв перед брамою Італійського дворика покритий золотистою фарбою «живої статуї».
Він був частиною композиції. Поруч в різних позах застигли «золоті», «срібні» і «бронзові» тимчасові товариші.
Він встигав помітити вишуканість «скульптур», плавність жестів перед туристами-фотографами, радів святу, що створював разом з ними.
Йому хотілося уявити себе «духом міста», подобалися панянки, що в своїх довгих сукнях несли перед собою льодяники, наче частинки веселки.
Він любив своє місто і радів людям, що проходили старовинною бруківкою.
Несподівано хлопець помітив групу студентів, що жваво переговорювалися. То були його однокурсники, що гаяли вихідний.
«Тільки б не впізнали» - промайнула думка. Та в гримі це було не можливо. Так він непомітний. Небезпека проходить повз.
Не зачепило. Проминуло.
Та серце калатало все швидше. Стало спекотно під фарбою. На мить запаморочилося в голові.
«Який сором» - застукотіло у скроні.
«Навіщо я це роблю» - стрімко псувався настрій.
Свято ставало каторгою і час застиг спекотним янтарем.
Все змінила мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468515
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Вона мовчазна і відчужена. Часом цинічна і розчарована. У неї ніколи немає проблем. Все супер.
Так думають.
Вона усміхається і поспішає сховатися в затишну коробку власної домівки. Там можна забути мокрий сніг, що залишився за вікном.
Там чути, як у клітці ребер, десь глибоко всередині б’ється оголена душа як оголений провід.
І хочеться забути, що не можна вірити. Хочеться летіти, хоча літати теж не можна.
Скинути б згадки про вік і поразки. Тут можна. Ніхто не підслухає і не нагадає. А боляче. Не відпускає.
Є тільки чайник, який уже свистить і вимагає уваги.
Чорна кава чекає.
Але немає з ким її розділити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468110
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Вона була моїм дзеркалом. Казали така схожа на мене. Моя копія, адже я старша на кілька секунд.
Вона розуміла мене як я сама. Ми були одним цілим, хоча й одягалися по різному.
Для них.
Ми знали, що ми не просто схожі. Ми нероздільні.
У нас одні таємниці на двох. Наче доля дала мені змогу існувати в двох тілах. Я знала, що і для неї все саме так.
Отже, шанс нам випав таки унікальний і ми користалися ним як могли і вміли.
Як інші без цього обходяться?
Ми мінялися одягом і жартували зі світом. Вдвох ми були вдвічі сильнішими.
Ми були щасливі і не мали потреби ні в щоденнику, ні, навіть, в друзях. То лише правила гри.
Ми самі були собі світом і царювали там.
А сьогодні вона сказала, що закохалася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468109
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Засурмить золота зоря
І прийде просвітління,
Подолаємо всіх варяг
І пробудим країну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Говорили, я стала злою,
Що приношу я тугу бою,
Що мене не стрічають радо,
Мені важко забути правду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Амальгама чужих думок
Визначатиме кожен крок,
Не здобути з небес зірок
Як забути важкий урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
Стукає в шибу гілка
Льодом важким закута,
Лунко дзвенить і стрімко
Слово, що не почуте.
Пісня, що не забута,
Зможе знайти отруту
І врятувати мрію,
Що не взяла стихія.
Разом розтопим кригу,
Раптом прийде відлига,
Бруньки уже на гілці,
Квіт простягає в шибку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
Його так манив лакований блиск тої крутої тачки, якою сьогодні приїхав новий одногрупник Її гладенькі боки створені розривати простір, мчати наввипередки з вітром.
А власник же напевно влаштовує на ній такі перегони ночами!
Погляд впав на потерті джинси. Так. Самому на таку не заробити. От би хоч в салоні посидіти!
Новачок уже зібрав у коридорі групу «прихильників» і щось розповідав, як видно з широких жестів.
На нього ж уваги ніхто не звертав. Перерва спливала.
Щось дзенькнуло об підлогу.
Глянув і серце радісно застукотіло. Зовсім поруч лежав ключ. Той самий! Від мрії!
Ото шанс! А може гукнути?
Та ні. Ще дві пари . Можна швиденько випробувати цяцьку і повернути. Ніхто й не помітить. Нічого ж страшного?
Авто і справді дивовижне. Завелося миттєво. Не зчувся, як уже мчиш містом під модний музон. Класно!
Швидше! Швидше! Встигнути б повернутися!
Рух заводить і бадьорить.
Що це?! Звідки?! Гальма! Де гальма?! Що за звук?! Ой!
Блискуча колись автівка скоцюрбилася на узбіччі металобрухтом. Сліпо вдивляється навколо розбитими скляними друзками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467499
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.12.2013
Хвилини. Всього три хвилини, щоб встигнути побачити. Всього три хвилини на роздуми.
І бігти. Бігти без мети і медалей.
Далі. Далі.
Пролітає повз погляд небо. Пролітають повз слух хмари і сонце. Дерева зацвітають, листя жовтіє і опадає. Сніг. Знову зелень.
По колу.
І що? Не встигнути зауважити.
Летять перед очима кліпи. Лиш встигай кліпнути. Чи клікнути?
Доки не пролетять і розвіються один за одним дні, друзі, мрії, роки, сподівання, сили.
Спинитись.
Кінцева зупинка – смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467498
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.12.2013
Розкласти душу на молекули
Та просто...
Чекати чи пройде хто, деколи.
Чи гострий?
Чи віднесе її нажахану
На плаху?
Чи ще не все у неї зламано?
Чи птахом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2013
Затемнення сонця лише тимчасове,
Затьмарення серця не зрушить основи,
І збилися шляхом, та вернем дорогу,
Лиш сном нехорошим осяде тривога.
Бо злет не спинити заброді і кату,
Бо люди відчули свободи принаду,
І зорі над нами засяють яскраво,
І більш не пробачимо хунту криваву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Зоряне небо над головою дарувало спокій, гармонію і будило прагнення до вершин, недосяжних, але таких заманливих.
Маленькі яскраві вогники спалахували в ритмі чарівних видінь, мов танцювали серед темряви.
Вони осяювали ніч і давали надію на новий день,що принесе звершення і світло.
Їх мимохіть шукав погляд у хвилини тривоги і смутку.
Саме вони робили ночі загадковими і принадними.
Зорі нагадували про справедливість і змушували до пошуку людськості. То був прихисток поетів і романтиків, що шукали натхнення, вдивлялися в холодне далеке сяйво як у відблиск загубленого Раю.
Сьогодні на небі хмари. Темрява поглинула все навколо, проковтнула зорі. Ніч стала прихистком страху і злочинів. Мрії заснули.
Чи довгою буде ніч?
Що принесе очікуваний світанок?
Чи скоро на небо повернуться зорі, що звіщують кінець мороку і початок нової історії?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463704
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.12.2013