| Сторінки (7/627): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Перетираючи слова в муку,
Пекар ліпив основу
Та складав у форму .
Довго дивився
У невідомість та
Запитував сам у себе:
"Для чого?
Для чого
Це все?!"
Усе мало б бути по-іншому.
Можливо, як у казках,
У приказках та історіях.
Він мав би зробити її щасливою,
Квітучою та міцною.
Добро б перемогло.
Він би неодмінно створив диво,
Як сотні раз до цього.
Ну ж не могло,
Не могло
Бути так,
Що багато дітей
Враз позбулося слова "мама",
Їм ніколи не сказати "тато".
Місив руками тісто
Доки спогади розчинялися,
як дріжджі у воді.
Він творив нових людей
Металевою срібною формочкою,
Витискаючи подібних собі.
Записував імена
У старий пожмаканий зошит,
Присвоював порядкові цифри,
Неначе в Освенцимі.
Чому вони нічого не зрозуміли з
Першого разу?
Невже проблема в рецепті?
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/JXmwfOc2yEY[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/oAvPSqd8wFE[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022
Вперше я дізнався, що Юрій Романович - це Юрій Руф на конкурсі присвяченому 70-річчю створення УПА та святі Покрови в 2012 році.
Перед конкурсом він підійшов до мене й сказав, що було б добре представити технологів.
Староста моєї групи здав мене і розповім, що я пишу вірші.
До цього конкурсу довелося спеціально написати декілька текстів, які в кінцевому результаті і стали кістяком книги "СоціоПат" (2016 року).
Напевно, як би не Руф, то цієї книги й не було би. Все-таки я писав тільки ліричні тексти. Це вже з часом почав вкраплювати соціалку та патріотику.
Проте ще тоді в далекому 2012 саме ці вірші й відкрили для мене потаємне життя Юрія Романовича. Виявляється, він пише вірші і називає їх "Багряною лірикою".
Письменницька діяльність була для нього іншим життям. Він не тільки був письменником, який писав вірші, він жив ними...
З часом його напрацювання вилилися в проекті " Дух Нації ".
Юрій Руф став не тільки очільником цього руху, а й рупором нової концепції українського націоналізму.
Для нього націоналізм був без сліз та моря горя. Йому було бридко від рабського повзання на колінах перед московією.
Він створював новий образ українця. Успішного та заможнього українця. Цей українець знав свою історію, любив свою Батьківщину й жив для неї.
Я доволі часто перетинався з Руфом на літературниках та фестивалях. Ми віталися і йшли по своїх справах.
У цього чоловіка завжди було багато роботи. Він часто кудись біг: в тренажерний зал, на сцену чи літературники.
У свій час для мене відкриттям стало, що у Львові з'явився новий бренд сучасного модного одягу "Гвер".
Звісно, що до нього був причетний Юрій Романович.
Безліч проектів та ініціатив цей чоловік тягнув на собі разом із побратимами.
Чого тільки вартує ініціатива при міській раді проти російської пропагандиської музики.
Я не був в близькому колі друзів чи знайомих, проте мав честь пізнати цього чоловіка.
Були різні історії. Різні зустрічі та розмови, проте це все всього лиш спомин у моїй голові.
Спомин про кремезного титана, який міг витримати ще багато. Міцно стиснувши зуби і дожати до кінця.
Проте, на жаль, війна не перебирає і її вантаж є важчим за всі нам відомі.
Чергова втрата для України.
Спочивайте в мирі, Юрію Романовичу.
© Богдан Кухта
03.04.2022
Фото з просторів інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943891
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Ми засівали віршами вулиці,
Не чекаючи на врожай,
Були невмілими землеробами,
Але, що подієш, брате?
Комусь потрібно було сіяти.
Ми мчали дорогою
В невідомому напрямку,
Зазвичай порізно,
Різними автівками,
Автобусами й поїздами.
Стискаючи мішечок з пшеницею,
Боялися розсипати зерно
Перед невігласами.
Проте інколи
Зерна розсипалися римами
Або ж губилися віршами,
Але ми
Все йшли
Рядками вниз.
Щоб не відбулося,
Вірили, що,
Як би не було боляче,
Втрачаючи одне зерно,
Отримаємо два.
За кожне знищене - три.
Покалічене - чотири.
Надіялися,
Що переможемо, бо
Ми - зерно,
Ми - мука,
Ми - хліб,
Ми - життя.
У висновку:
Життя завжди переможе смерть,
І завершення вірша -
Це не кінець,
А лише початок
Творення.
Тож стій, брате,
Стій,
Міцно зімкнувши стрій,
Спина до спини.
Твори!
01.04.
2022
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/y83h4lfRnSQ[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/knBrWhuJoSw[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Написав два слова -
Затер три речення.
Про що піде мова,
Якщо чай охолов
Ще з вечора?
Незавершені справи
Падають на мене горою,
Порахую до ста,
Може, щось й зметикую.
Помив обличчя
Холодною водою,
Кава на плитці втекла,
Потекла в невідомість рікою.
Її терпіння вичерпано,
Як і моє.
Я сам себе питаю:
"Ну хто тут є,
...Хто є??"
Витираю розводи?
Що чорні, як смола.
Затираю три речення,
Щоб написати два.
Радію, що шоколад
Ще досі не зацвів.
У ньому мало барв,
Багато кольорів.
Наркотики в крові:
Бобові й кофеїн.
Сідаю до роботи,
Не вживши Клофелін.
Слава "Дарниці"
За усі пігулки,
Мікстури та чаї.
Нас усіх вилікують,
Але чи були ми живі,
Чи були ми
Живі?
Митці мають давати поштовх,
Але я хочу бити.
Піду вчергове зроблю щось попити.
Пити чи не пити?!-
Чергове питання.
Письменники мають писати,
Але чи це мають бути
Листи про кохання?
13.02.
2022
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/XV3WVsFJokc[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/ZZUHcMtcjiw[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Ти питаєш себе:
Ну, що ж тобі робити,
Коли не
Можеш зібрати пазл?
Коли не
Склеїти вазу?
Коли не
Відновити
Пошкоджені файли?
Зачекай,
Зажди,
Спробуй ще...
Від інших лише
насмішки і кпини -
Не оголюй спини.
Зачекай,
Зажди,
Спробуй ще...
Поціль в середину,
Не вбивши дитину
В собі.
Для чого тобі
Усі
Ті
Зауваження?
Зачекай,
Зажди,
Спробуй ще...
Можливо, вже досить
Колекціювати дурниці?
Зачекай,
Зажди,
Спробуй ще...
Скільки говорити одне
І те ж,
Коли вже до тебе дійде?
Зачекай,
Зажди,
Спробуй ще...
Пробуй,
Пробуй
І не
зупиняй-
ся.
14.01.2022
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/b0lxVw_dzOA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
Цьогоріч в мене особисто було мало творчого двіжу, але він таки був присутній в моєму житті. Тому й з`явився цей допис. Пороздаю трішки медальок у цьому дописі, а тим, про кого не згадав, вибачайте. Старість не радість. Скажу на перед, що не головна медалька-смайлик, а ваш вклад і небайдужість. Отже погнали…
Поетичний фест.
Золото отримує виступ на «Тарас Бульба /рок-фестиваль/» у Дубно. Ні, золото тут я віддаю не за свій виступ, а за атмосферу й вручаю його організаторам. Добротний фестиваль, що не кажіть.
Вдячний Вася Сливчик за запрошенням, а усім знайомим за цікаві розмови та зустріч після довгого затишшя.
У мене відбулося два поетичні батли:
- Перший прогримів із спартанцем Віктор Янкевич, який зовсім неочікувано для мене й самого себе зголосився позмагатися римами в стінах Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука . Доволі цікавий досвід, якщо взяти до уваги, що я зазвичай б`юся із жінками, як Енді Кауфман.
- Другим став «Поетичний топір» від Демократична Сокира. Це була ще та зарубка, любі мої читачі. Виборов призове місце і це вартувало поту й крові)
Срібну медаль вручив би за організацію заходу під назвою "Крапка, акустика і поезія". Проте захід, який проходив у Фест Репаблік був також на висоті. Можливо, я про нього й згадав, бо мене підкупили кавою, хтозна.
Перший раз у перший клас. Двічі відвідав заклади освіти.
Вперше в рамках книжкової толоки в Миколаєві, а вже друге це святкове зривання уроку відбулося у Львові в стінах ліцею №81. Вдячний за гостинність, ловіть третю бронзову медальку.
Книжковий дворик на колесах.
У цьому підпункті я б міг бути значно активнішим, проте обрав для себе попрацювати на благо майбутнього. Тому із Книжковим двориком я відвідав лише «"Zarinok" Сколівської ТГ». Але про ті Карпати буду пам’ятати довго.
Моє членство:
Був членом журі при відборі поетичних текстів у проекті «Поетична ДНК».
Вперше:
Мене незабутньо привітали з Днем народження на квартирнику в хаті Пола. Вразі чого, даю наводку на Мар'ян Романчук , він знає про це більше за всіх.
Конкурси:
Щодо конкурсів, то я отримав друге призове місце у заході «ПІСНІ ЧАСУ ВІЙНИ фестиваль».
Знаково, що конкурс відбувався в рамках Покрови та співпав із моїм Днем народження.
Оглядаючись назад наголошу, що можна було б додати побільше творчих виїздів, але я дав собі слово, що без нової збірки немає сенсу рипатись. Тому наразі працюю над збіркою та музичним проектом. Хочеться таки свіжого та якісного продукту. Буду вдячний, якщо мої нові напрацювання будуть вами оцінені сповна. Різні цифри будуть мене переслідувати й надалі. Цікаво, чи знову буде так багато двійок, як у цьому дописі.
Надіюся, в 2022 я поділюся з вами аж двома гарними новинами.🏆 Ось бачите, знову чергова двійка. Хм, хоча б двійку не поставите…
Честь!
© Богдан Кухта
29.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
Підкручував вуса
І йшов в далечінь
Мандрівний філософ
Шибайголова.
Казав:
«А що мені дім,
Як зорі так сяють.
Мені би впіймати
Той вітер,
Що так докучає.
Він кличе у мандри,
Гука в далечінь.
Він вільний.
А хто я?
Хто я? -
Сліпа тінь.»
В кишенях думки,
Бо грошей катма.
Богам молитви,
В блокноті слова
Про віру,
Надію,
Любов,
Сподівання.
Останнє написане слово -
Кохання.
Підкручував вуса
І йшов в далечінь
Мандрівний філософ
Шибайголова.
На Чумацькім Шляху
спинились свої:
«Підкинути може,
Бо ж важко
Самому іти?»
Подякував ґречно
І сів поміж люди.
Не тісно йому,
Бо усі там свої.
І ми також,
Ми також
Там будем.
-Куди, ви, прямуєте?
Куди ця дорога?
-Усі ці шляхи –
Це шлях до Бога.
Підкручував вуса
І йшов в далечінь
Мандрівний філософ
Шибайголова.
Світлій пам'яті мандрівного філософа шибайголови Ярослава Кріпиволі присвячується.
© Богдан Кухта
2021
[youtube]https://youtu.be/q38M47wH25M[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/D8Gb6eWeYFQ[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Я досі не написав пост на тематику вакцинації. Попри те, що моя стрічка новин рясно засіяна думками "за" і "проти", я відмовчуюсь, бо не хочу ділити людей на два сорти. Не хочу, щоб мені на лоба навісили ярлик з будь-яким словом, що має зв'язок з вакцинацією.
Хотілося б, щоб таких постів поменшало, ярлики зникли й люди перестали ділитися на категорії.
Винесіть з хати дуальну систему: Христос-Антихрист, Бог-Сатана, Порошенко-Зеленський, Антивакс-Нормальна людина, Нормальний-Дурний. Ви впевнені, що все так категорично? Невже доба ділиться на двоє? Тільки день і ніч? Ранок і вечір? Скільки можна плювати на собі подібних, не поважати людей, які поруч із вами?
Наразі я бачу повернення дев'яностих: я сильніший, в мене більша машина, квартира, двустволка; ти хто взагалі такий? Ану йди сюди пацанчик.
Максимальний егоцентризм.
Важко жити, шкода вмерти. Люди, що з вами не так?
Можливо, краще об'єднатися та робити діло, допомагати один одному і творити нове? Невже немає нічого кращого за срачі?
Друзі, ви не стаєте обраними, якщо вибрали вакцинацію або відкинули її.
Тітка Смерть з радістю прийме вас у свої обійми. Є безліч причин, щоб увійти в царство мертвих.
Навіть банальні фейсбучні срачі роблять вас мертвими один для одного.
Скільки ж ви будете чубитись? Скільки видалили "друзів" за інакомисліє. Скільки спалили відьом та чарівників на вогні?
Раніше мені здавалося, що людство розвивається, але тепер я б не був настільки категоричним.
Людство ходить спіралями в зачиненій кімнаті потемки.
Ось і я закрутив черговий виток невідання.
Про що говорив, для кого і чому?
Все рівно мій голос ніхто не почув.
У темряві в усіх закриті вуха та зав'язані руки. Я також не виключення. Прямо зараз не чую, як хтось стукає.
Тук-тук. Тук-тук.
Заявка в друзі прийнята.
Тук-тук.
Відхилити.
© Богдан Кухта
05.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
З дерева впало кілька листків,
Двірник матюкнувся і пішов підмітати.
В його житті так багато сміття,
Для чого було ще докидати?
Розгурнув аркуш і прочитав:
Осінь прекрасна - вона чарівна.
Звісно, ця рима дуже проста,
Набив тютюнцем шмат папірця.
Хай горить лірика, толку ж немає.
Чому той дурень завжди викидає
Свої бумаги через вікно?
Може, він робить це всім на зло?
Скільки дерев зрубали дарма?
Надіюсь, хоч книг у нього нема.
Він таки кине, не буде писати,
Бо надоїло це все прибирати.
Може, й не він, а, може, вона.
Зрештою, байдуже,
Суть в тім одна.
Подумайте, що буде з цими
Словами,
"Коли прийде осінь,
Він поїде до мами".
Ох, ці митці,
Вони, як мітла,
Стара,
Пошарпана
Віра в дива.
Ніяк не помре,
Немов злодіяння.
Шпріци - наркомани,
Сліди від кохання.
Пляшки порожні,
Реальність проста.
Замітай листя,
Видаляй слова.
© Богдан Кухта
2021
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/zRZnUivBUj0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Вітання! Ось і настав час заключного відео про книги. Пропоную вашій увазі огляд книги "Сідай - два".
Надіюся, ви поставите мені кращу оцінку й доведете це своїми діями. Для цього потрібно зовсім не багато: перегляд, коментар та поширення відео.
Вгорі я розписав, як отримати оцінку три, а от на четвірку і п'ятірку без замовлення книг не обійтись.
Вдячний усім за увагу)
[youtube]https://youtu.be/m55Vn8yujuE[/youtube]
© Богдан Кухта
#Poetry, #Поезія, #Книги, #Культура, #Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Вітаю, друзі! Я продовжую свої оповідки про книги. Отож, ловіть черговий випуск про книго-корабель під назвою #триКУТник.
Власне, коли мені доводилося підписувати книгу, я проводив аналогії з Бермудським трикутником і бажав читачам вдалих мандрів у океані з людей. Тож, у добру путь.
Вдячний всім за ваші реакції, вподобання, коментарі та повідомлення в приват. Ну, і за донати, звісно ж)
© Богдан Кухта
#Poetry, #Поезія, #Книги, #Культура, #Україна
[youtube]https://youtu.be/qoy13Qm_9mw[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/kFymz5N-gLU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Вітаю, друзі! Вирішив розповісти трішки про свій життєвий шлях. Розпочав з тематики книг. У першому ролику мова буде йти про книгу #СоціоПат. Це лише маленька ластівка, щоб вас зацікавити. Вдячний за увагу. Далі буде...
[youtube]https://youtu.be/ZrUkklS4U9w[/youtube]
© Богдан Кухта
#Poetry, #Поезія, #Книги, #Культура, #Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Топчу ногами багно,
Бачу в калюжах зорі.
Хто мені скаже, чому
Ми такі тяжко хворі?
Хоч романтична душа,
Дірки в кишенях,
Босі та голі.
Хто мені скаже, тому
Я подарую зорі...
Мертві вони
Чи живі?
Мої, чужі
Чи для кого?
Сяють у моїй душі,
Але
Для чого?
20.10.
2021
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/OImE5TuCOlk[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Слава Україна! 14 жовтня я мав можливість виступити на фестивалі «Пісні часу війни». Сьогодні поділюся з вами своїми думками стосовно цієї події та історію, як я взагалі туди потрапив і чому.
Отже, розпочну із того, що про сам конкурс я прочитав у діалозі «Хомчаківці», в ньому Таня Пилипець поширювала інформацію, що на Покрови відбудеться такий фестиваль, де всі охочі можуть випробувати своїх сили у конкурсі. Я вирішив не бути осторонь і також поширив допис про захід та добавив матеріал на сайт «Літцентру», опісля надіслав на конкурс шість віршів, серед яких: «Троянда в камуфляжі», «На асфальті», «6 годин для того, щоб…», «Доброволець Тарас», «Знамено» та «Жолуді».
5 жовтня мені відповів організатор події, Роман Гунда, що я серед номінантів конкурсу і дав свої контактні дані для зворотного зв’язку.
Як тільки все було узгоджено я відмінив усі свої робочі години та готувався до 14 числа.
У день, коли відбувався захід, я прийшов до Шевченка разом із своєю дружиною Наталею. Під сценою вже стояла юрба.
На жаль, Наталя пішла після 14:00, бо на вулиці таки було холодно. На термометрі - 6 градусів, проте відчувалося, як 3. Коли я добряче настоявся, мені здалося, що температура падає до нуля, а далі опускається до мінуса.
Декілька раз я підходив, то до модераторів, то до організатора, але нагородження все переносилось і переносилось. У кінцевому результаті я з дружиною випив кави в «Арома Каві», яку мені зробили безкоштовно в честь мого Дня народження, і ми знову повернулися до юрби.
Проте час йшов, а нагородження так і не починалося. Виступ за виступом на сцені появлялися нові учасники.
Стояти на місці було холодно, тому я активно ходив, то до ветеранського намету, то в кав’ярню за зігріваючими напоями.
Інколи я спостерігав за майстер-класами для дітей, де всі охочі могли намалювати собі тризуб або розфарбувати дзиґу. Поруч із цими майстерками інша група дітей малювала пташок.
Кожний міг знайти заняття до душі. До прикладу, більш зріла аудиторія могла прикупити собі книги з ветеранського намету. Під білим наметом я зустрів багато знайомих людей, які тим чи іншим чином дотичні до «Бібліотеки імені Іваничука». Власне тут була також Людмила Пуляєва, яка займалася продажем книжечок. Мене тішило, що інколи до них підходили люди й не тільки розглядали книги, а й купляли їх. На цій локації також був стенд, де можна було придбати журнал «Визвольна боротьба» та газету із віршами конкурсантів, а також підтримати музикантів і пожертвувати на їх проїзд. Із знайомих музик я зустрів тут Оксану Чухліб із пані Ольгою із Донеччини, з якою ми багацько спілкувалися про сучасні реалії буття. Саме пані Ольга й показала мені газету, де була інформація, що я отримав друге місце, яке розділив із Наталією Манько.
У кінцевому результаті, коли я вже задубів і вчергове підійшов до організатора, то почув інформацію, що я можу піти у кнайпу неподалік від сцени й за рахунок організаторів підкріпитися канапкою й кавою, проте, забігаючи наперед, скажу, що цей план зазнав краху, оскільки на барній стійці мені ввічливо відмовили в типово львівській традиції і я з розумінням самодостатності пішов у вже згадану «Арома Каву» й замовив чай)
У кінцевому результаті таки розпочалося нагородження й мій внутрішній діалог завершився перемогою того чудіка, який казав, що попри все потрібно виступити та прочитати вірш.
Напевно, якщо б все затягнулося трішки довше, переміг би інший чудак, який говорив мені на ліве вушко, на відміну від свого побратима, який активніше від першого нашіптував, що мені пора на зустріч з друзями і врешті ти вже не такий молодий, щоб чекати невідомо чого. Саме цей другий голос говорив мені, що ніяких депутатів не буде. І взагалі чого це я їх чекаю і чи очікував би на них Стус чи Симоненко?
Попри все, я таки заглушив свій внутрішній діалог і дочекався нагородження.
Вийшовши на сцену я відчув, що мене не слухають ноги й це зовсім не від страху, а від холоду. У другому тексті я навіть слова переплутав. Головне, що я таки подав посил із сцени й відчув, що мене почула громада. Організатор заходу наголосив, що в мене дорослі вірші, а я здивувався цій репліці, оскільки саме сьогодні я став старший на один рочок і мені настукало 30 літ.
До речі, мені, як усім конкурсантам, вручили в дарунок набір журналів «Визвольна боротьба» (в довільному порядку в кількості чотирьох випусків) також добавили до цього стосику газету «Поклик сумління» та іменну грамоту.
Потиснувши руку, опісля виступу я спустився вниз і мене одразу перехопила журналістка Наталія із радіо «Армія ФМ». Натягнувши на голову навушники з гарнітурою, я, довго не роздумуючи, передав привіт Ірині Бобик та Назару Розлуцькому, а ще всім тим хлопцям і дівчатам на передову, що захищають нашу свободу.
Звісно я розумію, що їм на передовій холодніше, що у кожного з них нові випробування й звитяги. Проте потрібно розуміти, що ця «мирна» атмосфера зовсім не мирна і тут також йде війна в кожному виборі та вчинку. Усі ми повинні гуртуватися й популяризувати українську ідею, міцніти й нарощувати м’язи в прямому та переносному сенсі забезпечити сильний тил нашим воїнам. І такі заходи в їхню честь мають бути показником нової свідомості, а не старої совковості.
Дякую усім присутнім за вашу працю, за пісні, за вірші, за те, що залишаєтеся українцями!
З повагою, ©Богдан Кухта.
15.10.2021
#Україна, #Львів, #Культура
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928076
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Вітаю, друзі! 13 жовтня я мав можливість завітати до хати Пола Маккартні. Саме цей великий митець першим зустрів мене на вході в квартиру. Він, як завжди, приніс мені тапочки в зубах і гавкнув у знак вітання. Привіт, старий, - сказав я і почесав його за вушком.
Напевно, саме зараз вартує зазначити, що Пол Маккартні – це пес Мар’яна Романчука та Галини Семків, у яких власне і відбувалася творча закрита квартирна тусовка.
Усіх на захід запросив соліст гурту «Dizex Band», Мар’ян, який власне й бігав, як Пол, з куточка в куточок, прокладаючи дроти й розставляючи мікрофони.
Однокімнатна квартира враз перетворилася в репетиційну базу. Імпровізована сцена мені нагадувала стендап клуб. Червоно-багряні фіранки створювали атмосферу затишку й тепла.
Зігрівала усіх присутніх кава фірми #ПравдоРуб і авторський чай.
Коли усі присутні зайняли собі найкращі місця та наповнили чашки гарячими напоями, Мар’ян розпочав співати. Назагал скажу, що на квартирнику було проспівано багато пісень сучасних виконавців у перемішку з народними піснями. Мені було дуже приємно, коли Мар’ян виконав пісню «Чай» на мої слова й згадав також про наш спільний проект під назвою «ТИжДЕнь» та проспівав пісню «Дівчинко, що пахнеш гвоздиками». Звісно вокаліст гурту «Dizex Band» зовсім не зміг оминути й пісні свого дітища й розповісти про плани на майбутнє.
Усі присутні залюбки підспівували та веселилися на повну. Тут був імпровізований джем-сейшен, випадково невипадкові підключення нових музичних інструментів - з’являлися клавіші, бас-гітара, кахон, джембе, було безліч експериментів й імпровізацій. Звучали вірші й цікаві історії.
Звісно і я поділився декількома своїми напрацюваннями.
Був приємно здивований, що один із моїх текстів, написаний ще у 2018 році, став впізнаваним для публіки.
Наостанок зазначу, що я засидівся на заході й неочікувано для самого себе зустрів новий день в творчому товаристві. А так, як Мар’ян знав про мій День народження, то він разом з Галею та всіма охочими заспівав мені вітальну пісню в честь мого дня.
Це було дійсно круто, як і усе, що відбувалося в хаті Пола. Дякую вам за емоції.
В головних ролях:
Власник хати - Полл Маккартні
Організатор та вокаліст гурту «Dizex Band» – Мар’ян Романчук
Відео, клавіші та вокал – Галина Семків
Ударні – Богдан Мовчан
Бас – Ярослав Кузів
Поезія – Богдан Кухта та Дарина
А також Kindzerr, Not_only-sax, karabinyana, mihairum, а ще Юрій та дівчинка, яка, або заграє все, як має бути, або сяде на місце) Не всіх вийшло згадати. Вибачте за це. Головне, що ви круті. Честь!
© Богдан Кухта
#Україна, #Львів, #Культура,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927977
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
11 жовтня у вічність відійшов соліст гурту «Мертвий півень» Місько Барбара.
Пригадую, що моє перше знайомство із цим гуртом відбулося на фестивалі «Форт Місія».
У ті далекі часи, коли коронавірус, ще не був нормою життя, а молодь тусила на фестах на повну під пиво й добру музику. Я також був молодим і не таким важким на підйом.
Стояв під сценою й очікував на ще невідомий мені гурт.
Попри те, що я здавна цікавився українською музикою, даний гурт пролетів повз мене, як фанера над Парижем разом із їхньою піснею «Ми помремо не в Парижі».
Уперше, очікуючи на виступ, я прислуховувався, як мої друзі перекидувалися назвами пісень, які вони хочуть почути. Кожна названа композиція була для мене загадкою.
Нарешті на сцену вийшов соліст. Юрба заревіла і почала аплодувати.
Чим мені запам'ятався цей виступ?- спитаєте ви.
Ну, як не пригадати танці Міська Барбари та його хриплий прокурений голос. Ой, а ще ці тексти. Глибинні рядки, мертвих і живих поетів. Над одними строфами приходиться думати, а над іншими посміхатися від сарказму та іронії.
Відчувалося, що лідер гурту любить те, що робить.
Він був справжнім. Без пафосу і пластмаси.
З часом я переслухав пісні цього гурту й на наступних концертах вже став частиною тих, хто чекає на виступ «Мертвого Півня», який ніяк не помирав, попри проблеми із складом і важким буттям українського андеграунду.
На жаль, усьому приходить крах. Можливо, в цьому світі вже всі концерти «Мертвого півня» відбулися й Місько Барбара помер не в Парижі, але я хочу вірити, що десь існує край, де досі лунає музика.
Разом з вами ми можемо її увімкнути на повну. І хай звучить голос, який, на жаль, вже не звучить в реальності.
Чи звучить?
Хтозна, містичне плетиво минулого й теперішнього виплітає свої химерні мертві візерунки та малює півня на осінньому склі…
Честь і хвала.
Спочивайте з миром!
12.11.2021
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Вітаю друзі! Вчора я відвідав дитячий ліцей №81 імені Петра Сагайдачного у місті Львові, що розташований по вул. Івана Мазепи 1А.
За час моєї активної діяльності в царині літератури я відвідав багато шкіл та закладів освіти й провів чимало зустрічей, проте сьогоднішня зустріч була по-своєму колоритною. І я впевнений, що вона мені точно запам’ятається, як і її учасникам.
Розпочну з того, що я добирався до школи електровелосипедом і ледь не запізнився, тому залетів у зал в балаклаві та в повному обмундируванні для їзди.
Далі я швидко забіг за завіси, привів себе у порядок та, поставивши заряджати акумулятор, вийшов до людей у зал.
На цей раз вже не прикриваючи обличчя балаклавою, я розпочав своє знайомство із залом.
Хочу відмітити, що перед зустріччю в мене запитували, що саме мені буде потрібно? Тому зовсім невипадково, що саме зараз в мене під руками був мікрофон і колонка.
Перший свій текст я за старою звичкою читав без допомоги техніки, а вже другий за порадою слухачів таки скористався мікрофоном. На заході я ,як зазвичай, міксував і читав тексти на різну тематику. Ліричні тексти плавно переходили в соціальні й задавали тон нашій з глядачами дискусії. Мені прилітало безліч цікавих запитань і я вдячний всім, хто не був байдужим.
Опісля заходу я зробив фото з охочими і відповів ще на декілька питань, які не були озвучені в загальний час. Також зазначу, що мені подарували пакетик, із змістом якого я вже ознайомився вдома, і зрадів чудовим бельгійським шоколадним цукеркам і білому конверту. Вміст конверта я розділив на дві частини, першу частину відіслав на благодійність, а другу із власних егоїстичних міркувань залишив для себе. Назагал атмосфера в залі була невимушена і під час спілкування я навіть не вельми зрозумів, як три дівчинки покинули приміщення. Це трішки мене засмутило, але вже опісля виступу все стало очевидно й мені таки була надана відповідь від чарівних дівчат в формі записки, яка чекала мене в сумочці на велосипеді. Виявилося, що вони поспішали на збори шкільного парламенту, і тут я таки безсилий. На жаль, я не їхній президент і все, що можу, це радіти за їхні успіхи й працю на благо їхнього ліцею.
До речі, вартує зазначити, що це один з найкращих ліцеїв, в якому я був, якщо спочатку я не зауважив всіх нюансів, то вже покидаючи межі ліцею, мені в душу таки запало те, як у середині є організований простір. Тут є шафки для книг, як у американських фільмах, м’які куточки для відпочинку, як в університеті Поплавського та чудовий колектив викладачів. Також є організація, яка дозволяє купити, а не випросити книгу в фонд бібліотеки, і, як я зрозумів, чітка лінія спрямування та продуманість по різних соціальних проектах. Наскільки мені відомо, цей ліцей би не відбувся, як би не батьки і колектив школи. Дякую всім і кожному, навіть охоронцю, за те, що мій байк ніхто не спер) За те, що ви робите Львів по-справжньому європейським містом.
Подяка Івану Генташу за рекомендацію та передаю естафету Людмилі Пуляєвій.
З повагою, Богдан Кухта.
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927127
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Вітаю, друзі. На днях я вирішив змахнути пил із своєї поетичної сокири та піти на битву в Котельня Ruїn Bar . Впринципі, якби не допис Марта Брижак, я б і не дізнався, що у Львові організовується такий поєдинок Поетичний топір . Заповнивши реєстраційну форму, я вийшов на зв'язок із організаторами і уточнив чи пройшов відбір. Я звісно не качок і не важкоатлет, тому в мене підкрадалися сумніви, щодо доцільності походу на це місиво. За свій поетичний стаж я чудово зрозумів, що у батлах не завжди виграють вірші, часто вирішують судді та невідомі купки фанатів. Проте цього разу я абсолютно забив на результат. Мені була цікава атмосфера, формат і локація, де відбувався захід.
Стосовно самого місця – це був взагалі шик. Наразі у мене не було можливості бувати у таких андеграундних барах. Звісно у Львові колись існували «Куліси», «Батяр», «Лялька» і ще багато всього, але цей заклад по своєму неповторний. Тут човгає безліч котів, яким байдуже, що затіяли люди. Вони там хазяйнують і надають атмосферності будь-якому заходу. Які б стяги не висіли на стіні, котики не вміють читати. Котики не діляться за політичними уподобаннями, вони просто є.
На заході звісно ж були організатор та суді. Саме вони вивісили стяг «Демократичної сокири». Без політики, як ви вже зрозуміли, не обійшлося) Котики звісно не змінили своїх політичних поглядів, але я думаю, що вони неодноразово почули назву цієї партії, як і я.
Проте всіх присутніх об’єднала не політика, а поезія, хотілося б принаймні в це вірити.
Усім авторам роздали порядкові номери, а вже опісля цього провели жеребкування, розбивши усіх по парах. Кожний автор мав три хвилини, щоб продемонструвати свою творчість і помахати поетичною сокирою. За довший виступ організатори обіцяли дискваліфікувати учасника, проте нікого так і не вилучили, бо усі були чемні й пухнасті, як коти. Ну майже всі, ну майже коти. Якби там не було, раунд за раундом приближував нас до розв’язки. Судді голосували, підіймаючи таблички вгору. Раунд за раундом учасників ставало все менше. Я дійшов до фіналу та зайняв друге місце й отримав сертифікат на 300 гривень, який зможу витратити в цьому закладі на їжу та випивку. І взагалі не обов’язково, що я взагалі перетворю цей сертифікат на рибу та вино.
Усі відео фрагменти цієї битви і голосування ви можете подивитися за цими посиланнями:
Ч1 https://www.facebook.com/sokyra.space.lviv/videos/888105845410438
Ч2 https://www.facebook.com/sokyra.space.lviv/videos/900484797220970
Ч3 https://www.facebook.com/sokyra.space.lviv/videos/368205998342438
Як то кажуть, після бійки римами не махають, проте я зазначу, що захід вдався на славу. Вдячний всім учасникам за участь, суддям за приділений час та оцінки, а глядачам за оплески.
З повагою, боєць з гір карпатських, © Богдан Кухта.
20.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925803
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Вітаю друзі!
19 вересня мав можливість побувати разом із дружиною на заключному дні Lviv Bandur Fest.
Захід носив назву «Back to the roots! Концерт виконавців на старосвітських бандурах та кобзах».
Попри англійські назви подій запевняю вас, що у заході не було нічого закордонного, лише усе своє - рідне.
Для тих, хто не дружить з англійською або немає бажання перекладати скажу, що вечорниці носили заклик повернення до свого «Назад до коріння».
Попри типову львівську погоду, усі охочі відвідувачі, що попередньо заповнили форми реєстрації мали змогу комфортно розміститися в залі Сенсотеки та послухати концерт. Організатори проявили неабияку турботу про відвідувачів і дали їм змогу почастуватися гарячим чаєм і печенюшками. Оскільки в нашій країні й надалі існують карантинні обмеження, було також організовано пряму трансляцію з місця події, на яку я тут залишаю посилання –
https://youtu.be/P8BAjUQsjbQ
Розпочав захід львівський виконавець Тарас Дороцький, який по своїй суті і є тим правдивим образом бандуриста, який посів чільне місце в українській літературі та історії. Цими словами я зовсім не хочу образити інших учасників чи виокремити цього виконавця. Назагал уся плеяда виконавців дуже гармонійно передавала атмосферу українського буття, корінчик за корінчиком переплітаючись у незвіданий візерунок буття.
Попри те, що в описі до заходу було написано лише про трьох учасників
текст тут – ,
на присутніх чекав сюрприз і вони мали змогу почути виступ лірника Михайла Гречкина, який як на мене, таки випромінював внутрішні спокій і доброту. Це по-особливому проявлялося в його манері виконання пісень на лірі та посмішці.
Наступну естафету перейняв Василь-Живосил Лютий, який в певному вузькому колі взагалі не потребує ніякого представлення. Його диски з піснями про нашу минувшину і сьогодення уже давненько гуляють просторами інтернету й передаються із рук в руки. Для більш ширшого загалу він відомий як автор пісні «Меч Арея», яка у виконанні гурту «Тінь Сонця» уже стала народним хітом. Особисто мені в часи моєї юності Живосил відкрив пласт нашої страросвітської віри, яка міцно заполонила часточку мого серця.
Останнім і заключним учасником був Святослав Силенко. Незважаючи те, що Святослав є наймолодшим із усіх виконавців, вмінь і майстерності у нього хоч відбавляй.
Я завжди дивуюся, як Святослав тримається при згадках про свого батька Тараса, який також кобзарював і популяризував українську спадщину. Саме Тарас Силенко - батько Святослава і допомагав із озвученням додатку для телефону «BANDURA APP», у якому є змога перебрати струни різних народних інструментів та побити в бубен, якщо із струнними у вас не складається. Також в цьому додатку є багато цікавої інформації та відео. По суті я б навіть і не дізнався про такий чудовий додаток, якщо б не цей захід. Прикро було чути, що українці займають лише 30-ту позицію серед тих, хто завантажив цю програму собі на телефон чи планшет.
Але якось так склалося, що все у житті збалансовано і контрастно, тому й не випадково, що після цієї інформації, яка мене трішки потягнула у смуток, мій стан вирівнявся завдяки пісні, яку всі разом співали із Святославом Силенком, а вже далі й інші учасники приєдналися до нашого народного співання. Я не зміг бути осторонь і залюбки підспівував, а в кінці заходу зробив пам`ятне фото з учасниками, яке й публікую під цим дописом.
Дякую усім причетним за це дійство. Творіть і надалі свою нелегку справу. Поширюйте українську ідею, заплітаючи корінчик до корінчика, корінець до корінця в міцний священний український ліс.
20.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Я взяв краплю своєї крові,
Розклав її на молекули і атоми.
Хто ми з вами
У цьому давньому місті?
Нащадки возвелителів,
Тиранів,
Диктаторів?
Ми - виживші,
Ми - доживші,
Пережитки
Не дожатої епохи.
Рефлексуємо
Й щось пишемо
Українською.
І це уже було.
Язиком,
Наречеєм.
І це
Усім
На зло.
Прямісінько у корпус,
Ударом
З правої.
Попав чи пронесло?
Хотів би, щоб боліло
Від усвідомлення,
Від переосмислення.
Історії продажних
Та запроданих,
Не
Наших
Й не
Чужих
Героїв.
Де правда в цьому світі?
Хто поміняв слова?
Поетів
Вже немає.
Вони - розстріляні.
Їх палітурки чорні,
Темні, мов смола.
Уже в макулатурі.
Їх здали наші.
Наші!..
Може, навіть я
В котромусь із житів
Продав своє ім`я.
За кусень хліба
І червоного вина,
За упокій.
Мій, Боже,
Не рухай кров,
Не причащай
Петра.
Спитай, чи хочуть вони
В рай?
Їм жити б ще
На цій землі.
Для чого ти
Їм дав
Вірші?
16.09.
2021
[youtube]https://youtu.be/CG4nvCYLCDU[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/MCuR63JEBjQ[/youtube]
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Доброго часу! Було в мене бажання потрапити в Карпати. І тут враз, попри те, що всі давно зголосилися, вільних місць не було. Проте, як тільки з`явилися вільні місця, я не зволікав і вписався разом з Музою на поїздку в Сколе або, як кажуть місцеві, в Сколіо.
Їхати ми мали автобусом із Книжковим двориком, а це означало, що нам не прийдеться сумувати. Так воно й було. Дорога пройшла гладко і без проблем.
Звісно у всіх була блага ціль, оскільки 14 серпня поблизу Палацу Баронів Гредлів проходив книжковий фестиваль. Щоб не перелічувати всіх присутніх, я прикріплю постери подій, а також трішки опишу, що ж я чудив у Львівських Карпатах.
Отож, особисто в мене був вечірній виступ разом із Олександром Свєтогоровим, а до цього часу, я активно швендявся по локаціях і підговорював модераторам.
Як ви вже зрозуміли, я слухав та говорив, інколи просто говорив😊 про все і ні про що, очікуючи на свій виступ. До вечора я побував на таких заходах:
- Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін «Жертва хайпу чи кумир мільйонів». Розмова за книгою «Більше нікому».
Власне це і була розмова за книгою. Оскільки тут не було типових модераторів та великої кучі людей. Цей фестиваль не прославився великою кількістю відвідувачів, але він був першим і це допустимо. Надіємося далі буде все більше і більше. Усі мали маленьке коло відвідувачів і перехресний діалог. Скажу вам, це було чудово. Настя з Олегом донесхочу поговорили.
- Анастасія Дмитрук (Як вірші стають легендарними)
На заході поетка читала свої вірші і я так активно підговорював й задав влучне запитання, що виграв її книгу. Проте книгу я не забрав, оскільки не хотів відволікати Анастасію від дитини та чоловіка, а вже на другий день ми з компанією бравих молодців підкорювали гору Парашка і я її не побачив.
Проте точно пам’ятаю, що запросив її прийняти участь в проекті «Між наМИ». Анастасія сказала, що подумає. Тому хай думає активніше, бо я завжди готовий до поетичної битви. Навіть з тією людино, яка сказала що «ніколи ми не будемо братами!»
- Дара Корній з прем'єрою роману «Троян-зілля», Віктор Янкевич з прем'єрою роману «Тенета 2.0» .(«Незручні» теми в літературі).
- Ярослава Павлюковець. (Про свободу в собі. Книга «Вільна.Я.»)
Цікаво було слухати цих авторів окремо і разом. Зливаючись в одній тематиці, всі троє прозвучали в унісон. Що тут скажеш, потрібно читати три книги від трьох чудових авторів. Книги дійсно вартісні та непересічні. Теми у них не банальні і, як завжди, актуальні.
Поміж усіх цих дійств я прослухав багацько віршів від авторів «Книжкового дворика».
Коли настала наша черга із Сашком, у нас появився мікрофон і це вже була перемога. Стійочки в нас не було тому я виконував її функцію. Слава Богу не став пюпітром)
Виступ пройшов легко і невимушено. Я трішки прочитав своїх текстів, а між цим Сашко заспівав свої бардівські пісні.
Вечір для мене завершився нагородженням від організаторів фестивалю. У дарунок отримав грамоту, чайочок і горнятко з промовистим слоганом: «Читай, смакуючи!».
Нічною програмою були посиденьки біля вогнику в компанії золотих Українських авторів. А далі, коли мафія заснула, настав новий день з підкоренням гори Парашка.
Між тим усім можна було добавити про багацько добротних жартів, ігор та дурниць.
Ми з Музою дякуємо за доїзд додому, оскільки наш автобус поїхав ще тоді, коли ми спускалися з гори додолу, за гарні світлини і незвичайний час в кайфовій компанії. Честь!
14-15 серпня 2021
© Богдан Кухта
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923915
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Слава Україні! Я вкотре відставив в шуфляду написання даної примітки. Отож, стрибок в минуле.
На календарі 5 серпня, до мене телефонує Володимир Сусь і говорить, що має два квиточка на «Бандерштат», знаючи, що я легкий на підйом, одразу ж пропонує відвідати цей фест. Я даю добро, не вагаючись і розумію, що фестиваль стартує уже завтра.
6 серпня
У мене нічого не складено. Я зовсім не готовий рушати в дорогу. Проте зібравши все, що було вдома, я таки зрозумів, що не пропаду. Раніше я вже бував у цьому місці та милувався красою замку Любарта. Цього разу точно не пропаду. Крім того я ж не сам. Разом з дружиною пакуємо наплічники і в дорогу.
Міський транспорт без проблем змінюємо на міжміську маршрутку. Опісля цього приходить усвідомлення, що я не витримаю всю дорогу, якщо й надалі буду слухати радіо Шансон. Тому приймаю рішення й підходжу до водія із проханням, щоб він або змінив радіостанцію, або ж виключив це лахміття.
Я не пояснював свого рішення, а дав вибір без вибору.
Водій звісно ж фиркнув в мій бік і сказав, що включить «Галичанське радіо», в результаті увімкнув «радіо Люкс».
Пасажири, які мовчали і кивали головами вдячно подивилися в мій бік. До цього вони лише між собою говорили, як це так може бути, в той час, як інші вже позатикали свої вуха навушниками.
Люкс так люкс.
[quote]«Терпкі пальці грають рок,
А кричить шансон.»
В. Харчишин (Друга Ріка)[/quote]
Перший фестивальний день
Після того, як ми отоварилися, ми не змогли не сходити в місто. Нам була потрібна їжа. Пакування галопом по Європі давалось взнаки.
Закупившись продуктами, ми рушили в бік акустичної сцени, при цьому вже першого дня ми були в захопленні від Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.
Спочатку ми насолоджувалися акустичною програмою від лідера гурту «Широкий Лан» Святослава Бойка. Тоді ж було закладено традицію пропускати першого виконавця.
Святослав поділився не тільки своїми напрацюваннями, але й згадав про доробок своїх побратимів.
За ним ініціативу підхопив лідер гурту «Тінь Сонця» - Сергій Василюк. Під час виступу Сергій дав заклик запалити багаття. Ватра помаленьку підіймалася до зірок, в той самий час, коли на небесних конях пробігали козаки. Саме такі слова і співав Сергій коли спалахнуло вогнище.
Опісля цього був виступ вокаліста гурту «Моторола». По своїй суті виступ Присяжнюка мені нагадував дискотеку, тоді як виступи двох перших виконавців були наповненні більш патріотичним змістом не тільки по формі, але й по дусі.
Як би там не було, публіці виступи заходили. Хто б не був на сцені, він отримував свою порцію аплодисментів. Мені сподобалося споглядати і бути присутнім тут і зараз серед усіх цих людей. Ні в якому разі нікого не критикую, усе було гармонічно. Мені було комфортно, де б я не перебував. Навіть коли ми повернулися в табір, нам не було складно начарувати собі чайку. Приєднавшись до вогника в компанію невідомих людей, ми легко затоваришували. Незнайомі стали знайомими.
[quote]«Тайни давно стали відомими.
Друзі чомусь стали знайомими.»
С. Вакарчук (Океан Ельзи)
День другий[/quote]
Став для нас великою вилазкою в місто. Чого тільки вартує вже згаданий мною Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки. На мою думку, це один із найкращих парків нашої країни. Не вірите? То чого б вам не пересвідчитися в цьому. А разом із тим
пройдіться центральною частиною міста.
Можете навіть, як ми відвідати будинок сім’ї Косачів, у якому мешкала наша Леся. Звісно мова тут про Лесю Українку, яка разом із замком Любарта окупувала двохсотгривневу купюру. Забігаючи наперед, скажу що селфі з двохсоткою ми не робили, проте наклацали безліч знимків.
Якщо перший день був акустичним, то другий вже став роковим для Луцька.
На другий день ми продовжили вже сталу традицію пропускати перший гурт. Цього разу ним стала група «Marmur». А вже опісля них ми активно відривалися під «Широкий Лан».
«Серцевий Напад» потішив культовою для них «Субкультурою».
«Фіолет» дав мені змогу повернутися думками в часи першого кохання, яке заставляло мене слухати Колоса, бо мовляв нічого я не розумію в музиці.
«КARNA» понесла мене в рідні карпатські простори, закрутивши в гуцульському Аркані.
«ТНМК» був для мене тим гуртом, який провів швидкий урок історії України. Проте не тільки Історією країни вони відзначилися, неможливо було не згадати той драйв, який цей гурт викликав у мене, коли я ще малим, підлітав на дивані біля телевізора і кричав про «жупан» і «шаровари». «Бумбокс» вчергове затягнув в атмосферу роздумів та копирсань в минуло- майбутньому. А вже «Один в каное» так чудово, як ніхто, заколисав та повернув на землю.
Заключний
Третій день
Став днем фото та розмов.
Було б не справедливо, якщо я б не згадав про фестивальні говірки, цілу купу фото локацій, алею майстрів, величезний фут-корд та центр вакцинації.
Мені дуже сподобалося, як усе було організовано. Не було проблем із дровами та водою.
Чудово, коли поруч знайомі та друзі.
Проте цього дня було й доста музики.
Прекрасні виступи від учасників третього фестивального дня . Нарешті ми з Наталею порушили традицію і прийшли на виступ гурту «Цвях». Танцювали разом із шаманом Масаєм і розганяли чорні хмари.
Опісля був чудовий сет фанку від «Флейzzzа» та «Med Heads» і виступ Саші Чемерова .
В принципі ці три гурти повернули мене в минуле. У той час, коли була «Димна Суміш» та «Надія на Джамайці».
Складнувато я об’єднав ці три гурти, але старша аудиторія зрозуміє, про що я.
Це літо стало для мене насичене Жаданом із собаками, на цьому фесті чув їх у друге.
А ще був Положинський, з яким дуже хотілося зробити знімку. Ой, як зайшли мені тексти і настрій. Багато думаю про творчість і т.д. А тут на тобі слухай старших і вчись.
Чудово, що є друзі, які відвезуть додому опісля такої класної трьохденної забави. Тут можна було б багато написати про різні розмови та згадати всіх, хто був поруч, але я цього не робитиму, залишивши це закуліссям. У кожного будуть свої спогади і це чудово. Дякую за емоційний коктейль.
Будемо разОМ!
© Богдан Кухта
2021
(5 - 8 серня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
Я народився в дев`яносто першому
І, очевидно, що не пам'ятаю
Події першого року буття.
Кажуть:
Проголосили незалежність,
Появилась конституція,
Обрали президентом Кравчука.
Брешуть,
Шо забули червоні часи,
Заховали глибоко
Партквитки.
Присягли на вірність
На новий стяг
В девяносто
Якомусь
Там
Році.
Видумавши
Нові вектори руху,
Намалювали план
І стерли шлях у
Європу.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують
І Стирають...
А мені що до того?
Я ще малий
І в мене є мама і ще
Живий тато.
Вони усе вирішать.
Я вірю завз`ято,
Що їхня любов то не інфляція.
Така в мене, брате мій, мотивація.
Хоч побачу тебе через літ п`ять,
Ти мене за мої дурості пробач.
Старшим не завжди легше -
Тож вибачай,
Краще піду заварю
Чай.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують,
Стирають...
Хай плавають чаїнки,
Як білі
Пір`їнки.
Ми завжди були,
Як маленькі піщинки.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують,
Стирають...
Щоб все перелічити,
Потрібні роки.
Десь у цьому світі
Є я і ти.
Кажуть,
Брешуть,
Видумують,
Стирають...
Згадай щось своє,
Посміхнись,
Подзвони
І привітай маму з
Тридцяткою.
А вони хай
Кажуть,
Брешуть,
Видумують
І Стирають...
Наші слова на піску,
Засіяні
Римами
Незримої
Пам`яті.
Дай нам, Боже,
Па-м`Я-ТІ,
Дай нам, Боже,
Муд-рос-ті,
Щоб розрізнити істину,
Написану на піску.
Ри-
ма-
ми.
23-24.08.
2021
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/wf-7LY1Zouc[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/Dc0Gv_BwNV0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/fnJoVf81LAM[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Ми стурбовані,
Ми вражені,
Тому ми
Так швидко
Побудували стіну.
Ми б помогли,
Але не зможемо,
Вибачайте за правду,
Ніяк не поможемо!
Забрали б біженців,
Помогли б водою,
Але не посадити літак
Там нам із тобою.
На чужій землі
Усе для нас чуже,
Релігія незрозуміла,
Тож, хай Алах з Ісусом перетре.
Зіграють в нарди
Магомет і Петро,
Що в тебе на кубіку,
Мій старий, бро?
Яке число випало?
Кому першому ходити?
Азартні ігри
Так люблять усі:
Політики й діти.
Кидають гранати,
Блокують поля,
Биті на краю дошки
Відставляють тіла.
Вони в короткі чи в довгі?
Які правила у грі?
Скільки триватиме партія
На нашій землі?
Нам залишається споглядати,
Писати пости.
Нам по-своєму не байдуже,
Бо й у нас помирають вони.
На сході і досі
Чортзна-що.
Чорні чи білі?
Тобі ж не все одно?
© Богдан Кухта
21.08.
2021
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/JHYvNKHGNo0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
Доброго часу, друзі! Довго я збирався написати про фестиваль «Тарас Бульба» і нарешті я таки це зробив. Отож, розпочну з того, що даний фест вчергове відбувся у місті Дубно на стадіоні «Спартак». Цього разу фестиваль тривав три дні 16-18 липня і був ювілейним – 30 ROCK’ІВ.
Добротно таки підготувалися організатори до цього святкування.
Пропоную вам разом зі мною трішки пройтися вулицею Тараса Бульби і потрапити на фестиваль.
При вході з лівого боку на нас чекає столик для реєстрації. Підійшовши туди, я називаю своє ім’я та після заповнення бланків отримую на руку два браслети. Один дає мені право перебувати на території фестивалю, а інший у наметовому містечку. Також мені на шию вішають бейдж та я використовую програму лояльності - «плюс один» і вписую дані дружини у форму. Після цих маніпуляцій ми прямуємо розкладати намет. Практично одразу натрапляємо на знайомих. Побачивши Тараса Марищука, ми приймаємо рішення таборуватися поруч з його компашкою. Далі діло за малим: пошуки дрів і води. Тут було б доречно відмітити, що з водою на фестивалі не було ніяких проблем, була можливість не тільки набрати води, але й освіжитися в душі. Відпрацював свій безкоштовний вхід я ще в перший фестивальний день. Мій виступ відбувся згідно списку 16 липня о 19:15.
Якщо б не Сливчик, то мене б на цій сцені не було. Ще перед фестом він зателефонував і запропонував долучитися. Я, як завжди, за праведний двіж, тому дав добро. Свою домовленість я виконав і зробив відео-запрошення. Сливчик також не був у боргу, надавши талони на їжу (обід та вечерю). Ці талони я одразу ж обміняв на смачну вечерю опісля виступу.
Як ви вже зрозуміли, на фестивалі функціонувала не тільки літературна сцена, яка в брошурці носила назву «Літ-арт платформи», а ще й повноцінна музична сцена, яка була тут зовсім не одна.
Тут їх було аж дві: «Головна» та «Альтернативна». Між іншим, містичний чином на третій день альтернативна сцена перетворила в «Думну» і з неї залунала важка музика. Проте не все так важко, як може здатися. На фесті було зручно усім, навіть найменшим відвідувачам була виділена дитяча галявина. Пройшовшись галявиною до сцени, ви одразу могли потрапити на алею майстрів та добряче поїсти на фудзоні.
Стосовно програми, то вона таки була добряче наповнена. Часто приходилося розриватися і бігати з однієї локації на іншу.
На останок зазначу, що фестиваль – це не лише добротна тусівка в колі друзів, знайомих та однодумців, але й відвідини історичних місць. Я вчергове відвідав Дубенський замок і прогулявся центральною частиною міста. Мені дуже сподобався парк біля річки Іква, а також атмосфера цього містечка.
Тут можна було б багато писати про людей, які зробили цей фест, але не хочеться когось забути. Перелічувати всіх виконавців також не стану. Не позначатиму всіх друзів та знайомих.
Для себе ж зроблю декілька заміток, щоб машина часу спрацювала згодом. Отож:
- Пив-Квас з Янкевичем.
- Розмови з Коржиком та пиво з Дарієм.
- Посиденьки з Локі.
- Теревені з цілою купою знайомих і незнайомих людей.
- Зустрічі з прекрасною частинкою Франика і Бурштина.
- Нічне повернення додому.
Ця замітка і так вийшла дуже довгою. Я навіть чудово розумію, що ніхто її не дочитає до кінця. Головне, що через рік я знову побачу її і вона стане моїм часовим стрибком у минуле, а це значить, що розмови, балачки, теревені і стьоби знову оживуть в моїй голові.
І ціла купа названих і неназваних літераторів, музик та друзів пройдеться поруч зі мною вулицею Тараса Бульби.
[youtube]https://youtu.be/qcsvmMeTnaM[/youtube]
©Богдан Кухта
11.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Коли ти ніхто
То й нікому
Діла до тебе
немає
Ти сам собі хто
Які розділові
Ти знаки
Вставляєш
У речення
Допоки живий
І пломінь
Ще є
У очах
На чужих терезах
Не міряй
Вагу
Своїх слів
Помрій
Проживи
Вважай не втопи
Надію
В зеленій воді
В диму не згуби
Свою віру
Любов заховай
І вийди на край
Старого човна
А там по воді
Писати вірші
Від нікого нікому
В нікуди
Завжди так було
І так буде
©Богдан Кухта
04.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Дія 1.
- Скільки коштує цей гаманець?
- 2000 драгвин, - гордо піднявши рило вгору, відповів Чорний,
- Та ну тебе. Ти ж, ці гроші відкладав місяця три, якщо не більше?..
- Тут ти не правий, Руді, - похитуючи рилом, проказав Чорний, - всього лише одна зарплата, проте... сам бачиш, річ вартує своїх грошей.
- Цяця, а не гаманець, - добавив Руді.
Опісля цих слів Чорний перекрутив на ратиці гаманець і показав бірку. На подовгуватій етикетці красувався надпис «hoofmade» і схематичний значок із символом людини.
- Усе зроблено під індивідуальне замовлення клієнта, - продовжував пояснювати Чорний. - От ти тільки уяви. Приходжу я в салон і з свином розробляю на замовлення модель гаманця.
Креслю все, що хочу. Схематично показую, де має бути отвір під монети, а де буде вся додаткова інформація з іменем та адресою власника.
- Класна річ. Проте я б боявся таку втрати. Я навіть не знаю, чи ще в цьому світі є багато порядних свинів, які б повернули тобі таку знахідку. Сам чудово розумієш, що свиней таки більше розвелося, ніж свинів. Чи не так?
- Ой, навіть не кажи. Багатьом таки далеко до нас. Не всі ж працюють так високо, як ми.
Походжаючи поміж рядами, пан Чорторий спинився біля столу Чорного і зробив йому зауваження за розмови в робочий час.
- Високі працівники, невже вам немає чим зайнятися? Можливо, ще докинути роботи. Замало паперів для ваших високостей?
- Та ні. Усе гаразд. Вибачте, я цей... Запитував в свина Рудінського формулу для розрахунку.
- Ну-ну, знаю я ваші формули. Високі формули опісля вихідних. Напевно, вчора хавальники позаливали в пабі «Хміль», а сьогодні історіями ділитеся, як свинок кадрили. Сам був, як ви, молодий і ледь кучерявий, ото були часи…Кхи-кхи.
Але зараз мова не про те, так що пащі на замок і до роботи.
- Слухаюсь, свине Чорторий.
Як тільки Чорторий відійшов від Чорного, той одразу ж взяв гаманець і переклав його із задньої кишені в бокову, застібнувши при цьому защіпку на паску.
Дія. 2.Їдальна
В їдальні Чорний продовжував показувати всім свинам свій гаманець.
Робітники скоса поглядали на гаманець товариша і в такт кивали рильцями.
За одним столом сиділи вже відомі нам свини Чорний та Руді, проте тепер до них приєдналися ще Дикозір та Сірко.
- Зовсім не жалію, що стільки відвалив за цей товар. Мабуть, цілу людину перешматували.
- Та ну, тут ти собі вже лестиш. Скільки там тої шкіри. Ну максимум відрізали руку, от і все. Добавив Дикозір.
- Та не говори дурниць, - відповів на цей випад Чорний. – Звідки тобі знати, що тій клятій людині відрізали?
- У мене брат на заводі працює. Він якось мені розповідав, як вони під ніж людиськ впускають. Недоречно ж всю тушу молотити. Якщо замовлень мало, то частково ріжуть.
- Можливо, і є в твоїх словах логіка, Дикозоре, а що нам з того? Ціна ж на виріб не впливає, але якість таки добротна.
- Якість – це також річ відносна. Ми ж не зможемо так просто зрозуміти, з якого саме місця той виріз шкіри. А тут я думаю всі погодяться, що людська шкіра має певні категорії. От в нашого шефа салон оббитий якісним матеріалом, хіба ні?
- Ну нам до такої машини ще довго спини гнути. Наразі хіба задовольнитися гаманцями й можемо.
- Та й не кажи. Свята правда.
Після короткої паузи Чорний знову взяв ініціативу в свої ратиці й перевів мову про свинобуси.
- Між іншим, кажуть, що плату за проїзд вкотре підвищать. Було 5 драгвин, а стане 7.
- Ну, а що тобі до тих 2 драгвин, з такого гаманця є ж що витягнути,- захихотав Сірко.
- От мовчав і ціни тобі не було, - промовив Чорний. – Про гаманець тобі не подобалось, зразу було видно мордою кривив, про свинобуси знову не зайшло. Вічно все тобі не так.
- Та що з твоїм почуттям гумору, я ж жартую, Чорний. Все гаразд. Додому ж одним свинобусом всі їдемо. Чи ти вже собі авто прикупив?
- Ще ні, але... я працюю над цим.
- Ну так, ти працюєш, а ми байдики б’єм.
Дія 3.Свинобус.
Опісля роботи Чорний, Рудий та Сірко. Разом побігли на свинобус під номером три.
Привітавшись з водієм, сіли на вільні місця та передали драгвини за проїзд.
- Сьогодні ще по п’ять. Прокричав з місця водій. Завтра вже по сім, зате з вітерцем помчимо…
- Знаємо ми цей вітерець. Тут з кожної щілини вже давненько дує,– промовив хтось із салону.
- А шо я можу зробити, то все до керівництво ціни вверх піднімає. Мені від того ні холодно, ні тепло, все та ж зарплата, що й була.
- Ага, ніби у нас інша, – викрикнув хтось із салону.
Чорний не мав бажання дискутувати з водієм. Він просто втупився поглядом у вікно й розглядав припарковані на стоянці машини. Ех, було б круто мати свою «Зміюку» чи, можливо, «Бобра». Звісно, це середнячок, але наразі хоча б так, а далі на щось краще підзбирається.
Роздумуючи про автопром, Чорний ледь не проїхав свою зупинку, добре, що його штовхнув Руді, який якраз збирався виходити.
- До завтра!
- І тобі вдалої ночі, Руді, - промовив Сірий.
- Хрю, старий, тримайся!
Ну що, буду і я пробиратися, дозволь Сірий, а то свинів тут, як в консервній банці жолудів.
Практично біля виходу він відчув поштовх у спину. Вискочивши з свинобуса, Чорний одразу поліз ратицею в кишеню. Зрозумівши, що його гаманець поцупили, він почав кричати і бити по свинобусу, проте було пізно.
Через велику кількость свинів в салоні водій не зауважив, що з надвору хтось тараторить ратицею. Назагал відчути звук ударів було не просто, оскільки старий свинобус давно кахикав, як стара вмираюча людиняка..
Дія 4. День без
Наступного дня Чорний вже не тішився своїм гаманцем. Він чудово розумів, що гаманець не загублений, а поцуплений, тому очікувати чуда недоречно.
Відпрацювавши чергову зміну Чорний роздумував, як йому перебитися на ті декілька драгвин, які в нього залишилися. Практично усі кошти були в його новому гаманці. Не пустим ж носити гаманець!
У своєму лігві він знайшов лише 208 драгвин, теоретично цього б мало вистачити на проїзд на роботу й назад.
Питання харчування відпало саме собою. За дві драгвини, які йому залишилися, ситим не будеш. Прийдеться перебиватися тим, що є: обідатиме, снідатиме й вечерятиме одним прийомом їжі на роботі.
Звісно, можна було б позичити, але опісля своєї покупки йому не хотілося падати рилом в болото.
Хвилини роздумів порушив дзвінок.
Чорний натиснув на кнопку та хрюкнув.
- Хрю.
- Хрю, можете називати мене сви Пахуча. Мені потрібний свин Чорний.
- Це я… Уважно слухаю, вас.
- У дворі граючись, мій свинчик знайшов гаманець із вашими координатами. Хоч він порожній, проте гаманець – це цінна річ, тому я б залюбки повернула вам його за символічну винагороду, допустимо, за драгвин так 500.
- Пані сви Пахуча. На жаль, у мене вкрали усі драгвини. Я ледь зводжу кінці з кінцями, а тут ви ще маєте со…
Усе що було після цього сказано Чорним кануло в тиші його лігва.
Ввічлива пані негречно кинула слухавку, залишивши Чорного в холодному лігві сам на сам із своєю бідою.
Опісля цієї пригоди Чорний більше ніколи не купляв гаманці та не носив усі кошти із собою. Він виніс тільки йому відомий урок. А так, як ми не в школі, то залишимо висновки на потім іншім свинам та свинкам, а нам людям до того діла зась. Головне не стати чужим гаманцем, чи не так?!
©Богдан Кухта
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Вітаю, друзі! Сьогодні я розповім вам, як одного чудового вечора у львівській кам’яниці зібралися люди, щоб посадити вірші.
Ну-ну скажете ви… Цікаве ж насіннячко ти, Кухта, куриш?
Не вірите?
Зараз я відкрию завісу й повідомлю детальніше.
Отож, все це дійство відбулося 15 липня на заході під назвою «крапка. акустика і поезія.».
Організував цей захід Артур Дмитришин. В разі чого, за це все відповідає саме він і формація «Lampa.Event». Хоча я не впевнений, що вони так швидко здадуть усі секрети вам, як я.
Діло було так: при вході усім охочим роздали маленькі клаптики паперу. Називали ці шматочки «передбаченнями», а вже на середині заходу після того, як я виступив, розказали страшний секрет, що це не просто клапті паперу, а насіння. Щоб воно проросло усі слухачі мали прослухати вірші запрошених поетів, а вже після цього займатися вирощенням своїх текстів в домашніх умовах. В іншому випадку урожаю не буде(!).
Оскільки я не просто слухав, але брав активну участь у заході, то мені ще й дали чорний конверт, у якому була листівка та олівець. Наразі я розшифровую цей ребус. Усіх небайдужих попрошу допомогти із зломом шифру.
Ключове слово – «Орегано».
Фото докази
у кольорі – Kate Badan та
чоно-білі варіації –Yurij Lishchuk
19.07.2021
©Богдан Кухта
#Львів, #Поезія, #БогданКухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920015
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
Він писав на асфальті
Кольоровою крейдою
Слова,
Виводив веселкові
Символи волі
Колами.
На кінчиках пальців
Виступала кров,
А він
Знову і знов
Повторяв
Вже написані.
Літери.
Дощ змивав -
Ненадовго.
Сніг стирав -
Не
До кінця.
Проте коли почалася
Війна,
То вона
Поставила крапку
У реченні.
10.04.2021
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/x3l6dJ7GkNQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Колишні історії
Писала на обгризках
старих газет,
Серветках
пожмаканих
Жмутки слів.
Зшивала в блокноти
Чорнильні плями.
Нові теореми любові
У крові
Текли
Й загубилися,
Неначе колишні
Пропали у безвісті
Днів,
Залишивши рани
в душі.
Порвавши на клапті
Усе, що було,
По жилах ,
По венах
Втекли в невідомі світи
І світять
Яскраво для інших.
Між іншим,
вчитайтеся в ті
імена.
На шпальтах газет
журналістки стаття.
Можливо,
не зовсім чужа
Історія
ця,
Без початку й кінця.
14.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Ніяких безплатних текстів,
Їжте цей сир без мене!
Для чого вам ці теореми?
Заплутані довгі дилеми.
Та ні я серйозно,
Не жарти…
Мені надоїла халява.
Халву ви хотіли,
А не какашки?
Чекаю на ваші
бумажки…
Вітання зі Львова,
Братове,
Про що ж піде далі
Розмова?
Мій бонус для вас в цім куплеті.
Ось, виноска на книги готова.
[url=""]https://drive.google.com/drive/folders/1cyPzpKPSJwEXEuY2LIthz556sT99awst?usp=sharing[/url]
Я вдячний вам всім, це приємно,
Отримав я вашу підтримку.
Надіюся, це все взаємно.
Ви всі меценати,
І це не даремно.
26.02.2021
© Богдан Кухта
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Зранку, вдягнувши боти,
Знову іду до роботи,
Лишивши усі турботи
В дома під замком.
Запхну у вуха затички,
Хай глушать усі привички,
Хтось попросить водички,
А мені що з того?
То все його проблеми,
То все її дилеми.
Розв’язку теореми
В цьому рядку нема!
Я сам собі людина,
Мами своєї дитина,
Скоро буде машина,
Куплю собі права.
Хоч так трясе маршрутка,
Ще сто метрів і тутка
Буде зупинка і я
Вийду із цього відра.
Я сам собі країна
З назвою Україна,
Хоч і послали на…
Тричі одного дня.
То не моя вина,
То не моя війна,
То не мої слова,
То не моє
І не я
Зранку, вдягнувши боти,
Знову іду до роботи…
© Богдан Кухта
2021
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
Намальовані троянди
Не розквітнуть на вікні.
Не потрібно лити воду,
Бо вони й так не живі.
Рамка з дерева готова,
Підпис автора в кутку.
Не продали квіти вчора,
Не розбий душу крихку.
Спочивають в павутинні,
Вицвітають кольори,
Сплять прекрасні
Й не спитають,
Чому мухи обсідають.
Підберуть можливо люди,
Продадуть за оковиту.
Ось культурні поривання,
Муки совісті й зітхання.
За дарма когось робота,
За дарма зів"яв букет.
Невелика в тім турбота,
Це лиш вірш...і тут кінець.
© Богдан Кухта
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
РОбота робОта
Монотонно красива,
Непотрібна турбота,
Точні рухи,
От і усе.
Сталевий корпус,
В’язка дротів –
Це все, що ти хотів?
Зразкова істота,
Живеш, як усі,
Але ж…
Є ж щось у душі?
Можливо, пісні?
Можливо, вірші?
Усі слова недолугі
На нашій землі.
Не здатні сказати
Того, що в тобі,
Бо ж
РОбота робОта
Монотонно красива,
Непотрібна турбота,
Точні рухи,
От і все.
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/pBVInuWEvHs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Ми забули усе,
Де ж коріння моє?
Обросло у брехні.
Все не так,
Все не ті
Дописали за нас
Урядовий указ:
Вирубати ліси,
Попалити шляхи,
Замести і прибрати,
Неугодних убрати,
Мову нашу до тла,
До самого шрифта
Поміняти місцями,
Що ж то сталось із нами?
Ми забули усе.
Де ж коріння твоє?
Головою в стіну.
Помолився хресту?
Якщо легше не стало,
Тоді двічі замало,
Тричі - згадуй Алаха,
Крішну, Будду і Брахму.
Може хтось відповість
Або щось оповість,
Як забули усе,
Поховали старе,
А нового нема -
Взнати б Бога ім'я?
Чи прожили правдиво,
Щоб повірити в диво,
Якщо сонце заснуло,
Ми були чи не були?
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/PQLFcUju764[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
А все-таки
Знову буде музика,
Люди й надалі
Співатимуть пісні.
Сьогодні і завтра,
В підвалі й на даху,
На енному поверсі
Звучатиме з розмаху.
Бабіна, касета,
Пластинка, болванка,
Яка б не була
Музична частинка,
В тобі зрезонує,
І ти оживеш,
Плескатимеш руками,
Відбиватимеш ногами
І навіть головою у ритм,
Качнеш,
Авжеш…
І щоб там не було,
Яка б не підкралась біда,
Один чи одна -
Натиснеш на «плей».
Міцніше за клей
Прилипай вухами
І разом із нами
У танець качай
Ліворуч, праворуч
Із тими хто поруч.
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
2020-ий ломить кості.
Заходьте, святі, в гості,
Забирайте й виносьте тіла
Тих, кого з нами нема.
Одного забрала епідемія,
Другого війна,
Третій вийшов в магазин
Й досі нема.
Тут відмінки байдужі:
Це «він» чи «вона».
Смерть не перебирає,
Стирає з пам’яті
Букви, цифри
Й імена.
Затерти контакти
Не підніметься рука,
Видалити з мережі?!
Не свої слова.
Про те що:
Ми ті,
Що ходять по межі,
Ми ті,
Що ще живі,
…Ми ті,
Що не сліпі,
А може, і «ні»?!
Бо не помічаємо іншого
І серця його стук.
В когось болить…
Десь там,
Десь тут,
Тук-тук
2020-ий
Раз.
Ще раз…
2020-ий ломить кості,
Заходьте, святі, в гості,
Забирайте й виносьте тіла,
Тих, кого з нами нема.
© Богдан Кухта
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Сьогодні в черговий раз я виконав свій громадський обов’язок і поставив галочку з циферкою у виданий мені бюлетень.
У цих бюлетенях вже немає графи «проти всіх». Це вже вирішили за нас.
У будь-якому випадку виберуть з меншої кількості вибраних вибраного. Надіюся не за нас:)
Багато моїх друзів та знайомих пішло у політку; я надіюся, що вони таки пішли, а не вступили в неї.
На жаль, чи то, на щастя, мені ніхто нічого не пропонував.
Колись я мав дотичність до роботи на виборах. Був спостерігачем та членом комісії.
Розносив по скриньках газети та агітки, заробляв, як умів в свої студентські часи, чітко розуміючи, що це черговий підробіток, який не здатен купити мій голос.
Але чи це мій голос? Чи є він взагалі, якщо я не спроможній на демократичних виборах проголосувати так, як мені заманеться?
І тут я зовсім не про графу «проти всіх», а про сам факт появи особи, якої немає в бюлетені.
Я не можу написати в бюлетені прізвище та ім’я відомих мені хороших людей.
Моя галочка має бути чітко визначеною системною.
Цифри на папері не мають нести ніякої індивідуальності.
Усі ми маємо думати однаково.
Екзитполи усе знають за нас.
Питання відкрите: «Чи ми таки, щось можемо?»
Чергові листки вже закладено в принтер. Імена кандидатів залишаються незмінними. Матриця штампує невідому кількість аркушів. Вибирайте партію «Вінегрет».
2020
© Богдан Кухта
#Вибори
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892869
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Серія дописів #ГловоКур була б неповною, якщо б я не зробив замовлення на цьому сервісі доставки їжі, не оцінивши, як працює система з точки зору клієнта.
Години роботи:
Мною було зроблено два замовлення. Одне в ранковий час, а інше у вечірній.
Розпочну з того, що кур’єрська доставка Глово працює з 10:00 години ранку до чотирьох нулів (00:00).
Транспорт:
Двічі мені доставляли замовлення на велотранспорті. Очевидно тут-таки було враховано малий кілометраж від точки А (їжа) до точки Б (Богдан Степанович).
Кур’єри:
Обоє кур’єрів були в масках, проте без рукавичок. Надіюся вони дезінфікують руки та відносяться до своєї роботи належним чином.
Якщо ж розглядати їхній зовнішній вигляд, то в мене немає особливих зауважень. Але є одне «але» – мені було б на душі спокійніше, якщо б другий кур'єр не нехтував своїм захистом на дорозі. Все-таки шлем, наколінники та налокітники не лишні в цій справі.
Обидва кур'єри були охайні та ввічливі.
Розпаковка:
Я особисто сам витягав пакунки із сумки. Чеки та усі складники замовлення були на місці. У першому замовленні був суп і мене втішило, що він не пролився. Усі страви були належної температури.
Програма:
Ось вам і перші жирні мінуси:
– Додаток не відображав рух кур’єра.
– При першому ранковому замовлені було невірно виставлено точку, хоча я прописав все у коментарях.
– Не можна змінити суму чайових. Мінімальні чайові 15 гривень. Зрештою залишив на чай готівкою.
Робота служби підтримки:
Стосовно служби підтримки у мене немає зауваг.
Проте зазначу, що потрібно писати у вірний розділ і тоді все буде чітко.
Бонус:
Особисто я не планував здійснювати два замовлення, але безплатний купон доставки, який надали в додатку таки простимулював мене підкріпитися двічі)
Висновки:
Назагал я задоволений цим сервісом, проте є ще певні моменти, які потрібно доробити.
Оцінки:
Коли я отримав своє замовлення в додатку, я зміг поставити оцінку кур’єру та закладу. Тішить, що було розділено роботу на двоє. Проте я чудово розумію, що не завжди при певних проблемах відповідно буде поставлений оціночний смайлик. До прикладу, пролита кава чи суп не завжди вина кур’єра. Сам заклад може погано спакувати пакунок, або ж клієнт вирішить зекономити і вибере заклад, який знаходиться в дикому полі, а далі буде говорити, що як можна було так їздити, щоб пролити? Хоча тут я вже думаю, не як клієнт, а як кур’єр. До нових зустрічей.
З повагою клієнт і кур’єр, Богдан Кухта
Серія дописів #ГловоКур була б неповною, якщо б я не зробив замовлення на цьому сервісі доставки їжі, не оцінивши, як працює система з точки зору клієнта.
Години роботи:
Мною було зроблено два замовлення. Одне в ранковий час, а інше у вечірній.
Розпочну з того, що кур’єрська доставка Глово працює з 10:00 години ранку до чотирьох нулів (00:00).
Транспорт:
Двічі мені доставляли замовлення на велотранспорті. Очевидно тут-таки було враховано малий кілометраж від точки А (їжа) до точки Б (Богдан Степанович).
Кур’єри:
Обоє кур’єрів були в масках, проте без рукавичок. Надіюся вони дезінфікують руки та відносяться до своєї роботи належним чином.
Якщо ж розглядати їхній зовнішній вигляд, то в мене немає особливих зауважень. Але є одне «але» – мені було б на душі спокійніше, якщо б другий кур'єр не нехтував своїм захистом на дорозі. Все-таки шлем, наколінники та налокітники не лишні в цій справі.
Обидва кур'єри були охайні та ввічливі.
Розпаковка:
Я особисто сам витягав пакунки із сумки. Чеки та усі складники замовлення були на місці. У першому замовленні був суп і мене втішило, що він не пролився. Усі страви були належної температури.
Програма:
Ось вам і перші жирні мінуси:
– Додаток не відображав рух кур’єра.
– При першому ранковому замовлені було невірно виставлено точку, хоча я прописав все у коментарях.
– Не можна змінити суму чайових. Мінімальні чайові 15 гривень. Зрештою залишив на чай готівкою.
Робота служби підтримки:
Стосовно служби підтримки у мене немає зауваг.
Проте зазначу, що потрібно писати у вірний розділ і тоді все буде чітко.
Бонус:
Особисто я не планував здійснювати два замовлення, але безплатний купон доставки, який надали в додатку таки простимулював мене підкріпитися двічі)
Висновки:
Назагал я задоволений цим сервісом, проте є ще певні моменти, які потрібно доробити.
Оцінки:
Коли я отримав своє замовлення в додатку, я зміг поставити оцінку кур’єру та закладу. Тішить, що було розділено роботу на двоє. Проте я чудово розумію, що не завжди при певних проблемах відповідно буде поставлений оціночний смайлик. До прикладу, пролита кава чи суп не завжди вина кур’єра. Сам заклад може погано спакувати пакунок, або ж клієнт вирішить зекономити і вибере заклад, який знаходиться в дикому полі, а далі буде говорити, що як можна було так їздити, щоб пролити? Хоча тут я вже думаю, не як клієнт, а як кур’єр. До нових зустрічей.
З повагою клієнт і кур’єр, Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Доторки до руки –
Розлуки знак,
Тож
Відпусти
Її,
Не тримай
Її,
Віддавши ключі,
Не дзвони
В порожні двері.
Від сьогодні в етері
Ти-ша.
Можливо, мовчання
Замінить бажання
Побути разом?
Раз –
Ом
Два –
Ом
Три –
Ом
І так до кінця.
Вдих, видих –
І він
Медитує.
Нічого
Не чує,
Нікого
Не бачить.
Лиш крик журавля
Донісся з далля,
Відбився луною.
Що ж сталось
З тобою?
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/L9jbCM8Ocmo[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Усім привіт! У попередньому дописі із серії #ГловоКур була мова про невдячних клієнтів, а в цьому ж буде все навпаки.
Я розкажу вам про ті доставки, які мені запам’яталися найбільше, а ще додам декілька мотивуючих історій-спогадів, які тримають мене на плаву й змушують крутити педалі.
Найбільшим моїм власним енерджайзером є діти. Немає нічого приємнішого, як доставляти їм пакунки. Чого тільки вартує усмішка малого карапуза, який бере пакетик і каже «Дякую». Дітлахи по-справжньому радіють та віддають тепло. Вони не бурчать, що нарешті кур’єр прибув на місце, а просто діляться позитивом. У ці миттєвості я відчуваю себе святим Миколаєм. Проте не я тут чудотворець, а їхні батьки, які працюють на роботі, і хоча б таким чином приділяють краплю уваги своєму чаду.
Самі вони доволі часто роблять замовлення своїм дітям, коли їх немає вдома. Надіюся, що не сам вміст пакету «Хеппі міл» робить їх щасливими, а власне опіка, турбота та ласка.
Чомусь в першу чергу я згадав про дітей, а вже потім мені прийшла думка про матерів. В моїй голові у всьому цьому є невидимий структурований зв'язок.
Доставка в пологовий будинок милій жіночці з великим пузиком не менш важлива. Для мене вона важить зовсім не менше, ніж переданий пакунок лікарю в інфекційну лікарню.
Ну і що, що вони виглядають по-різному.
В сучасних реаліях у них обох на обличчі медична маска, як, зрештою, і в мене.
Звісно пан лікар змушений носити цілий захисний костюм, але цей захист на його тілі не може закрити кутиків очей, які сміються.
Я б хотів зазначити, що посміхаються всі, ким би вони не були: суворі полісмени та охоронці, рятувальники і прибиральники.
У такі моменти людяності я розумію, що знаходжуся на своєму місці.
Інколи замовники замість медичних масок вдягають маски Анонімуса. Вони роблять несподіванку чи приємність для інших, не очікуючи на море овацій.
Дістаєш із сумки пакет із Сільпо і вітаєш іменинника з Днем народження.
Привозиш пакунок з Макдональдз та бажаєш смачного, от і все, що потрібно знати.
Приємні емоції гарантовано. Ефект несподіванки збережено. Іменинник розгортає пакет і радіє своєму подарунку не менше, аніж жіночка, яка отримала обід від таємного незнайомця.
Хотілося, щоб таких моментів було все більше і більше, щоб на наступному замовленні, коли ти прочитаєш, що всі пакунки потрібно залишити під дверима, ти не задумувався, чи бува там не знаходиться важкохворий пацієнт; щоб твоя доставка з аптеки була вчасною і помічною.
Я чудово розумію, що як би там не було, у мене є можливість захворіти на Ковід, але про це стараюся не думати. Просто дезінфікую руки та кручу педалі, як би не боліли ноги.
Далі буде…
З повагою, ©Богдан Кухта.
#Глово, #Glovo.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Час помало забирає
Все, що було дороге.
Лаконічно так говорить:
"Не твоє вже, не твоє."
Бог з речами, що зламалися,
Покришилися, розбились.
Так багато ще не встигли
Люди, що в мені лишились...
В серці заживуть рубцями,
Лишуть слід - важке прощання.
Всі вони - певен, любили,
Мали мрії й сподівання.
Не розділять більш зі мною
Миті в радості й журбі,
Хочу вірити в банальність,
Що вони там не одні.
І немає там нічого,
Що б псувало їх буття.
Час мовчить,
Всевишній поруч,
Кличуть його на ім'я.
Мають вісті про родину,
Що у кого з нас нового.
Без емоцій просто й тихо
Вірять в нашу перемогу.
Хоч кричить старий годинник,
Скрип вчувається з далля.
Дід все далі промовляє:
"Не твоя вже, не твоя."
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/PuRFOozzDxQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Всім привіт! Сьогодні розповім вам про чайні церемонії Глово, оскільки неодноразово мене запитували, як справи із чаєм під час доставки?
Зазвичай чай від клієнтів проявляється посмішкою і словами вдячності, але відтепер сервіс запровадив додаткову функцію, де клієнт, який розраховується карткою, може переказати чайові кур'єру одразу ж після отримання пакунку. Доступними стали три суми переказу відповідно це 10, 20 та 30 гривень.
Якщо ж клієнт розраховується готівкою, то тут все простіше.
По-перше, клієнт може сказати, що решта йому не потрібна й залишає її на чай. Або ж скористатися другим підходом та просто дати чайові разом із сумою заказу.
Звісно ж вас цікавить, яка найбільша сума чайових?
Особисто я чув історію про 10 доларів. На жаль, наразі мені такі кошти не давали, але я готовий до несподіванок.
Проте якось і мені несподівано дали колосальну суму грошей. На жаль, ці кошти були з гри «Монополія» й ця купюра досі нагадує мені про щедрого молодика, який просив мене забрати ці 10 000, оскільки він не може не залишити чайових.
Але якщо мова буде про реальні кошти, то я особисто більше 70 гривень з одних рук ще не отримував.
Якщо вам цікаво чи є пряма погодна залежність між чайовими, то я більш як впевнений, що її немає.
Часто бувало, що я приїздив мокрий, як хрущ, а у відповідь отримував посмішку, хоча в літню спеку ця посмішка була підкріплена коштами.
Все звісно ж залежить від можливостей клієнта. Власне кажучи, вся сіль у ставленні до вас - свого роду симпатії та антипатії.
Інколи, коли передаєш великий пакет із покупками, клієнт розуміє, що це перебор. І цю торбу було важко доставляти на місце призначення, тому й залишає на чай. Проте є й інші клієнти, які бачать в кур'єрах рабів. Зробіть те, зробіть інше (про це можна написати цілий пост, так і зроблю в наступні примітці, бо страх, як сверблять пальці виговоритися). Забігаючи наперед, скажу, що невдячних персон менше, і це тішить.
Особисто я використовую чайові, як вільні кошти для перекусу, оскільки поїсти після фізичної праці таки хочеться.
Також ці кошти можна витратити на поповнення телефону або ж мінімальний ремонт транспорту.
Не дурно індіанська приказка говорить, що ніхто не може говорити про інших, поки не покрутив педалі в їхніх мокасинах. Хоча, можливо, про педалі вони не згадували. Вже й не пригадаю, але…
як би там не було, цінуйте один одного, ким би не довелося працювати, оскільки всі ми люди.
Далі буде…
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур
#Глово, #Glovo.
З повагою, Богдан Кухта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Нікому не секрет, що я зараз працюю кур’єром в Glovo.
У сьогоднішній замітці я розповім одразу дві маленькі історії про каву. Можливо, в цих оповідках і немає нічого особливого, проте для мене це ключ до ментальності хворих і здорових.
Розпочну з позитиву, а закінчу історією для роздумів, оскільки не можу назвати другу історію цілком негативною, оскільки у всьому є свої «але».
Оповідка 1
Коли я приїхав у Craft&Kumpel - Futura hub, щоб забрати замовлення, до мене підійшли й ввічливо повідомили, що мені буде потрібно зачекати близько десяти хвилин. Це не є надзвичайно критичним нюансом, оскільки мій антирекорд наразі становить більше 45 хвилин.
Я зовсім не випадково згадав тут про цей нюанс, оскільки цей рекорд було встановлено у закладі із другої оповідки. Про цей антирекорд пишу, щоб читачам було цілком зрозуміле ставлення персоналу до кур’єрів, бо саме персонал говорив, що ще шість-сім хвилин, а довелося чекати більше сорока.
Для кожного кур’єра час чекання замовлення це доволі марудна й не грошовита справа, і щоб не відчувати себе кинутим за борт, коли всі інші заробляють, компанія Глово придумала доволі цікаву формулу пасивного заробітку, суть якої полягає в наступному: перші п’ять хвилин очікування замовлення не оплачуються, а кожна наступна хвилина вартує 15 копійок. Звісно, це не великі гроші, але це хоча б крапля в морі, яка дозволяє збільшити суму заробітку в кінці зміни.
Як ви вже зрозуміли, очікувати десять хвилин для мене не було проблематично, тому я й особливо не парився. Далі ж мене приємно подивувало, що дівчинка, яка працювала в Кумпелі винесла мені каву й запропонувала скоштувати її, як компенсацію за очікування. Це було надзвичайно приємно, оскільки такі маленькі вчинки є по своїй суті промінчиком тепла в холодну дощову пору.
Такий зовсім не героїчний маленький вчинок зробив увесь мій день. Ось так появляється перша обіцяна мною кава й ментальний ключик починає свій рух до серцевини.
Оповідка 2
У цій розповіді фігурує вже зовсім інший заклад та інші люди. Отже, леді та джентльмени, представляю вашій увазі Wok&pizza. Саме про цей заклад я і писав в актирекорді чекання.
Уперше мені тут запропонували каву вранці на початку робочої зміни. Мовляв пропонуємо скуштувати вам смачної кави, чаю або лимонаду. Цей факт мене подивував, тому що я зовсім не був фанатом цього закладу після антирекорду, але подумав, що всі міняються й чому б їм не стати кращими.
Хоча нотка сумління про кращий заклад не давала спокою й опісля своєї відмови я задався запитанням чи це була не мишоловка, якої я уникнув, не відгукнувшись ствердно на пропозицію про духмяний напій. Мовляв, чи бува так ввічливо мені не втюхували каву й при цьому не уточнюючи, що це зовсім не добрий жест, а звичайна нажива.
Це запитання було б і загубилося в моїй голові серед сотні, але мене таки знову угараздило попасти до них по замовлення й почути звичне питання - чи не бажаю я кави?
Ось тут мені стало по-справжньому цікаво і я уточнив за чий рахунок мені пропонують каву.
- Звісно ж за ваш. Єхидно усміхаючись, відповіла дівчинка-офіціантка.
- Але ж ви не уточнювали. Так може здатися, що ця кава безкоштовна.
У цей момент паузи підходить ще одна офіціантка й включається в розмову своєю соковитою реплікою про те, що, мовляв, я сам знаю, де буває халявний сир.
Мало того, що постороння людина безпардонно ввірвалася в розмову, так ще й грається алегоріями про сир.
Я вирішую прощупати ґрунт, на якому стою та стверджую, що не все у світі коштує гроші.
На мене здивовано дивляться дві пари очей, і я запитав, що якщо б їх друг щось попросив, то вони б не здирали з нього грошей, чи не так?
Мені відповіли, що це очевидно, бо мовляв друг є друг.
Дивлячись на цих дівчат, я чудово розумію, кого я бачу перед собою.
Ось тут я йду в наступ і запитую, чи не хотіли б вони Айфон? І звісно відповів за них: тоді ідіть та купіть.
Це своє формування вгорі я називаю неввічлим і не культурним. На що мені відповідають, що це бізнес. І тут я впав у ступор. Усе потрачено.
Який в чорта «бізнес»? Колами крутиться в моїй голові.. Ви ж звичайні наймані працівники. Ось про найманих робітників, я так їм зрештою і сказав. Забрав своє замовлення й пішов.
В спину ж почув лицемірні слова побажання щасливої дороги.
Таким чином для себе я зробив два оберта ментальним ключем.
Висновок: У цій замітці є реклама й антиреклама. Також тут є питання людяності та виховання. На жаль, «людяність» буває різною. І мені прикро, що замість того, щоб ставитися до клієнтів та кур’єрів, як до друзів, які допомагають бізнесу розвиватися, до мене поставилися, як до миші. Хотілося б сказати про соціальний бізнес та наголосити, що в країні війна та Covid, але я думаю, що мене ніхто не почує, бо що зможе змінити одна людина? Ми все-таки ментально хворі. На жаль, ця хвороба є частково в мені та в моїх ровесників, але я борюся й вірю, що організм виробить антитіла.
З повагою, Богдан Кухта.
21.07.2020
Далі буде…
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур
#Глово, #Glovo.
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Мені казали,
Але збрехали:
"Талант від Бога".
Підтасували
Усі розклади,
В конверт закрито,
Проплачені вгорі,
А я
Сиджу внизу
на сраці.
Мені казали,
Але збрехали:
"Досягнеш успіху
І загориш на п'єдесталі".
Згорів, упав
На дно - униз,
Політ нормальний -
Не журись.
Зоставив слід,
Або нема
Нічого в світі,
Лиш дира,
Протерті штанці,
Руки збиті,
Синці на сраці,
Діти в житі.
Зіграв у хованки,
Ховаючись від життя.
Усіх знайшли -
Мене ж нема.
© Богдан Кухта
21.07.
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Напиши мені вірш
І повір,
Вийде в тебе не гірше.
Ну і що,
Що для інших
Немають ціни
Ці слова?!
Може, хтось знає краще
Й критикує зумисно,
Бо теорія мертва,
А поезія -
Слава Богу жива.
Пригадай заповіти
Прадавніх пророків.
Молитви заримовані
Вже прожили віка:
Карбувалися кров'ю,
Закалялися потом,
А що потім? - питаю.
Головне, що є ти
І є я.
Це кохання важливе,
Хоч є безліч історій, як ця.
Всі по-своєму різні,
Хоч усе це траплялось не з нами.
Із книжок дізнавались чужі імена.
Їм казали: "Не так",
А вони все уперто стирали.
Все стерпіли удвох
І дійшли до кінця,
Хоча вічність ніколи ,
Ніколи, ні-ко-ли,
Почуй, не зникає.
© Богдан Кухта
28.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Перша любов п'є чай з ностальгією,
Згадує доторки та слова.
Знову відчула себе повією,
Кому потрібні її "почуття"?
Солодкі цілунки, змиті у душі,
Лежать горілиць в калюжі на дні.
Червоні плями. Вигуки: "Мушу!".
Мусила стерпіти біль в животі.
Яка там романтика?
Троянди колючі
Лізуть у очі,
Шипами в зіниці.
Я ж підглядаю,
Хоча сам не знаю,
Хто та дівчина
В кухонному склі.
Їй обіцяли, що стане коханою,
Стала колишньою, як і мої
Перші симпатії, вірші...
Все стануло, як сніг
Коло ніг на весні.
© Богдан Кухта
20.06.2020
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
[youtube]https://youtu.be/fi5spE5iBos[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/swUwCYzDiew[/youtube]
*Опубліковано в книзі "За три" (2023)
* та збірці "Малюнки на тілі" (2022)
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Доброго часу! Сьогодні, як ви вже зрозуміли із назви примітки, говоритиму про реалії роботи в період пандемії.
Очевидно, що усі працівники повинні бути в масках та рукавичках.
Це свого роду допуск до роботи.
Як я вже зазначав у попередньому дописі, із Глово співпрацює група закладів, яка є лояльною до співробітників та допомагає їм у важкий період буття.
Яскравим прикладом для мене є "Макдональдз", оскільки саме вони видають одноразові маски та рукавички кур'єра за необхідності, слідкують, щоб кур'єри не забували дезінфікувати руки та належним чином ставляться до дистанції між робітниками.
Звісно, є певний людський фактор, де самі працівники люблять напартачити, але це вже відповідальність кожного, тому я не буду акцентувати на різних оболтусах, а просто розкажу про особливості роботи. Під "оболтусами" я маю на увазі працівників з будь-якого боку. Хоча назагал моя примітка акцентує увагу на кур'єрах.
При потребі робітник може попрохати води чи присісти на лавочку, якщо є бажання.
Оскільки в кожному закладі є аптечка, я думаю, що не було б проблематично отримати ті чи інші медикаменти.
Зовсім не випадково я акцентую на різних аспектах здоров'я, оскільки не відпочинком і водним балансом єдиним. Усі ми люди й при будь-якій роботі може траплятися багато несподіванок.
Наприклад, може виникнути потреба виміряти тиск. Тішить, що тепер це можна зробити в аптеці.
До речі, завдяки коронавірусу дізнатися чи не завищена у вас температура можна практично на кожному кроці.
Особисто мене тішить, що у мережах продуктових магазинів такий скринінг відбувається завжди.
Хотілося б зазначити, що кур'єри не складають самостійно замовлень, а у закладах громадського харчування чи в магазинах цим займається відповідні працівники.
Наразі усюди є антисептики. Проте кур'єри також мають свій набір проти коронавірусних бацил.
Особисто в мене це:
- змінні маска та рукавички;
- антибактеріальні (вологі) серветки;
- паперові хусточки;
- антисептик.
Думаю, що буде не лишнім добавити до цього списку й аптечку.
Усім нам радять мити руки, але з цим пунктом трішки проблематично, оскільки похід в туалет - це вже цілий квест. Добре, що є магазини, кафе та заправки.
Наголошу, що потрібно доглядати також за сумкою - дезінфікувати її не тільки в середині, але й зовні. От в принципі й усе, що стосується кур'єрів, проте я не можу не зачепити особливості отримання замовлення самим покупцем та політику Глово стосовно ситуації із ковід.
В час пандемії клієнтам більше не потрібно розписуватися у додатку на телефоні гловера. Ця процедура для них є спрощеною. Оплату вони можуть провести безконтактно.
При бажанні такі клієнти можуть навіть відправити чайові.
Особисто я неодноразово залишав замовлення під дверима та списував після цього гроші з карти клієнта.
Бувало доводилося отримувати оплату в целофановому пакеті.
Якщо мова піде безпосередньо про платформу Глово, то вони часто нагадують кур'єрам правила поведінки під час пандемії, розсилаючи сповіщення, інформують про особливість роботи.
Єдиною загадкою в цій темі для мене є підпункт у так званому зворотнього зв'язку, де є графа "Фінансова підтримка при ковід".
Не знаю, коли саме потрібно стукати в це віконечко. Можливо, це одноразова допомога, або ж форма, щоб відслідкувати з ким контактував потенційно хворий кур'єр, або ж це просто допомога на закупівлю рукавичок та антисептиків - хтозна. Надіюся, що нікому з кур'єрів не буде потреби звертатися по допомогу.
Бережіть себе та будьте здорові.
З повагою, Богдан Кухта
Далі буде…
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур
#Глово, #Glovo.
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Доброго часу!
Багато з нас з дитинства знає історію про черепашок-ніндзя, але сьогодні я розповім вам про жовту черепашку Глово.
Саме так я виглядаю, коли вдягаю на себе все добро для роботи. Особливої жовтої барви я набуваю завдяки дощовику, але про все це по порядку.
Розпочнемо з коронавірусної теми, оскільки в цю хворобливу добу кур’єрам довелося добавити в свій гардероб маски та захисні рукавички.
Стосовно масок, то тут кожен обирає для себе зручний для нього варіант від звичайної медичної маски до распіраторної. Для вело та мотокур’єрів також появилися спеціальні маски із змінними вугільними касетами.
Між іншим, тішить, що в Макдональдсі кур’єри можуть безкоштовно отримати маску та рукавички. Є ще декілька партнерів, які за потреби можуть надати вам робочий інвентар, але всі знають, що старий добрий Мак в біді не кине. Проте не акцентуватиму на короновірусних реаліях, краще розповім про них у наступній нотатці. Наразі закцентую увагу більше на зовнішньому вигляді Гловера.
Звичайно, що для роботи на велосипеді будуть потрібні також і велорукавички.
Пам’ятайте також про свою голову, оскільки її потрібно захищати не тільки від прямих сонячних променів, дощів чи холодів, але від можливих струсів, які можуть виникнути в різних непередбачуваних ситуаціях, тому закцентую вашу увагу на шоломі. Не знаю наскільки вартує говорити про наколінники та захисні накладки на лікті. Це вже діло кожного, як зрештою і все, про що йде мова в цій замітці.
Ви самі несете відповідальність за себе. Кажуть, що береженого Бог береже, тому я б радий залишити його без дурної роботи, хай займається важливішими справами. І дивіться уважно по сторонам.
А щоб із вашим зором було все гаразд, наголошу про необхідність велоокулярів, які стануть у пригоді не тільки від сонця, але й від комах, які полюбляють мітко влучати в око.
Очевидно, що одяг в якому ви катаєтеся має бути натуральним та зручним. Вдягатися ви маєте по погоді й бажано в кольори, які б не робили вас непомітною черепашкою на трасі.
У нічну пору особисто я додатково вдягаю на голову ліхтарик, щоб мене було краще видно.
Було б доречно придбати собі накидку із світловідбивачами, або ж додати у свій одяг елементів, що відбивають світло.
Багато фірм, які спеціалізуються на виготовлені вело одягу добавляють світловідбивачі не тільки, як дизайнерський хід, але й як необхідний засіб для вашої безпеки.
Якщо ж ви все-таки їздитимете у звичайних штанах, подбайте про те, щоб штанини щільно приставали до ноги. Це питання можна вирішити, зробивши самостійно зажими для штанини із резинок, або ж придбати в магазині вже готові, які, до речі, також мають на собі світловідбиваючі смужки.
На останок скажу декілька моментів про взуття.
Якщо у вас на взутті є шнурівки, то будьте обережні й слідкуйте, щоб вони не розв’язувались. Є також варіант купити взуття без довгих «петель смерті», або ж спеціальні велочеревики чи кросівки. Слідкуйте за погодою – будете готові до всього. І пам’ятайте, що ви не звичайні жовті черепашки, а супер черепашки Глово.
Далі буде…
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур
З повагою, Богдан Кухта
2020
#Глово, #Glovo,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Крутити педалі на ровері – не легка справа. Потрібно підтримувати в формі не тільки себе, але й залізного коня, щоб він не заскреготів від перевтоми та іржі.
Проте сьогодні я не говоритиму про ремонт чи обслуговування велотранспорту, мова тут буде про велоаксесуари, які полегшують життя кур’єру.
Дану замітку я розділив на два підпункти «День (Основа)», та «Ніч».
Також в цій частині не буду розказувати про зовнішній вигляд гловера, оскільки про це мова піде в наступній примітці.
День (Основа).
- Велоінструмент. Підкрутити гайки перед початком робочого дня ніколи не буде лишнім. Головне не затягнути надмірно, а то коник заірже.
- Насос. Я вважаю, що якщо колесо трішки спустило можна заїхати на вулканізацію, або ж на заправку й вирішити цю проблему без цього чудо-засобу, але коли вам доведеться міняти пробиту шину, ця річ буде необхідна, як і велоінструмент, ну і звісно, без латок тут не обійдешся.
- Велозамок. Убереже вашого коня від людиськ, які люблять пастися за чужими кіньми. Оскільки у Львові багато циганів, а вони таки не проти відвести коника у табір, то міцна прив’язь йому таки необхідна.
- Велофляга. Водопій потрібний не тільки коням, але й людям. Не забувайте поповнювати водний баланс, щоб не було чути, як цокають ваші кісточки.
- Дзвоник. Якщо вам подобається верещати на тих, хто ходить по велодоріжці, то ця річ вам не потрібна. Викресліть цей пунк та крутіть далі педалі з воплями та криками: «Агов, куди преш! Відійдіть з велодоріжки!».
- Бокове дзеркало. Доволі часто габаритна сумка на плечі мені не позволяє зазирнути за спину. Доречно було б мати цю річ, щоб не було «мертвої зони» позаду, оскільки це може привести до «мертвої зони» попереду вашого життєвого шляху. І будуть потім розмови бабусь з дідусями, який був ладний хлоп, але жаль, що вмер таким молодим.
- Велопідніжка. Буде необхідна, щоб залишити свій ровер поруч і віддати замовлення з рук в руки.
- Велосумка. Чудова річ, щоб не забивати собі кишені різними дрібничками.
Ніч.
- Світловідбивачі. Тут йде мова про все, що блистить, відблискує, відбиває світло. Як на мене, це лише плюс, коли водій будь-якого транспорту на дорозі чітко розумітиме, де знаходиться велосипедист. Тут мова не тільки про водіїв, але й людей та звірів.
- Ліхтарик. Краще бачити вибоїни перед собою, аніж вивчати їх, лежачи на землі. Не потрібно збирати власні зуби.
- Заднє світло. Червоне світло – це своєрідний сигнал зупинитися не тільки перед світлофором, але й перед п’ятою точкою кур’єра.
Не знаю, чи бува, я нічого не забув, але я завжди готовий почути вашу думку, тому не соромимось і стукаємо по клавіатурі.
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур
Наступна нотатки буде під назвою «Жовта черепашка Глово» і мова у ній буде про кур’єра та його зовнішній вид в час коронавірусу.
Далі буде…
З повагою, Богдан Кухта
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Доброго часу! Сьогодні розпочну новий цикл нотаток про кур’єрську доставку. Хештегом циклу буде слово #ГловоКур, яке й дало назву цій замітці.
Під час карантину мені була потрібна нова робота. Звісно, заробити пару гривень – це чудово, але стояти на місці й не розвиватися не цікаво, тому я й обрав нову вовчу стежку.
Заповнивши всі реєстраційні форми на кур’єрських сайтах, я став очікувати, що ж відбудеться далі.
1) Служба доставки «Raketa»
Зайшовши на сайт, я заповнив їхню реєстраційну форму. Моя заявка з космічною швидкістю полетіла невідомо куди, бо досі ніхто не вийшов зі мною на зв'язок.
Списавши все на карантин, я продовжив свій шлях далі.
2) Uber Eats
При заповненні анкети мене здивувало, що потенційний роботодавець одразу ж просить прикріпити фото паспорту та скрін посилання на сторінку в соцмережі. Фото сторінки Фейбук було таки відправлено, а паспортні дані залишилися невідомими до телефонного дзвінка представника компанії, який пояснив всі подальші кроки.
Завантаживши додаток «Uber Driver», я увійшов в акаунт та добавив усю необхідну інформацію про себе. Підписавшись на Телеграм та Вайбер компанії, я став очікувати, що ж буде далі. Проте все застопорилося на етапі інформаційної сесію та отримання сумки. Виявилося, що наразі немає фірмових сумок, а чекати невідомо скільки не хотілося, тому залишався третій варіант.
3) Glovo
Заповнивши заявку на сайті та переглянувши відео, я пройшов імпровізований екзамен, який дав мені певне розуміння, чого ж чекати надалі.
Наступним кроком став дзвінок представника компанії, який повідомив, що кур’єр може доставити сумку за моєю адресою. Представник компанії також зголосився допомогти забронювати для мене години в перші робочі дні та надіслав подальші інструкції стосовно роботи.
Заповнивши усі гугл форми та підписавши документи, я вже практично був готовий до роботи. Залишилося тільки дочекатися кур’єра.
Далі буде…
Продовження нотатки в примітці під назвою «Робочий інвентар гловера».
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур. #Glovo
© Богдан Кухта
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Зустрівшись з кур’єром, я отримав від нього подальші настанови стосовно активації акаунта. Саме ця людина й надала мені пароль від додатку «Glover».
Дану початкову комбінацію, я одразу й поміняв за його рекомендацією.
Також я отримав сумку, тримач для телефона та Power Bank.
Розпишу поетапно все це багатство.
1) Сумка. Особисто мене одразу ж потішило, що сумка має на собі світловідбивачі. Жовтий колір ще з далека кидався в очі. Я розумів, що водій просто не здатний не побачити кур’єра в темну пору. Сумка гловера буквально світиться в темряві.
Догляд за сумкою не потребував надмірних зусиль. Її легко протерти вологою серветкою від пороху чи бруду й при цьому сумка буде, як нова.
У середині сумки є додаткове кріплення для стаканчиків під напої та по боках – прошиті гумки, якими легше надійно зафіксувати замовлення.
Такий наплічник не є важким. Він зручний та надійний. За допомогою бічних замків сумку можна збільшити для перевозки габаритних пакунків.
2) Тримач для телефона. Оскільки часто доводиться користуватися програмою «Glover», ця річ є необхідним для всіх вело та мотокур’єрів.
Даний пристрій допомагає значно швидше зорієнтуватися на місцевості. Єдиним його недоліком є те, що вперше приєднати його до ремінця є доволі важко. Весь секрет в тому, що тут-таки потрібно добряче на нього натиснути та не боятися, що він зламається.
3) Power Bank. Тут все зрозуміло і просто. Під час довгої роботи за допомогою телефона рано чи пізно його потрібно буде зарядити. Оскільки в телефоні завжди підключений інтернет, GPS, а ще приходиться заходити у Вайбер та Телеграмом і користуватися камерою, то цей девайс таки необхідна річ, яка дозволяє відчувати себе впевненіше. Ця річ, яку в народі назвали «банкою», як і тримач, виготовлені в Китаї, до того ж явно видно, що це не дорога модель і 8000 мікроампер – це не космос, але таки краще, ніж нічого.
Вартує також наголосити, що особисто я доставляю замовлення на велосипеді, тому акцентуватиму лише на велодоставці. Але про це піде в мова в черговій примітці.
Продовження нотатки в примітці під назвою «РоверГловер».
Слідкуйте за хештегом #ГловоКур
Далі буде…
© Богдан Кухта
2020
#Glovo, #Глово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Кара-кара-карантин -
Нова скоромовка:
"В парк та ліс
Не ходи,
Бо побачиш вовка."
Злий у лісі хижий звір
Всіх малят питає:
"Кара-кара-карантин,
Де мама блукає?"
-Всі у дома, Тільки я
Вийшла за поріг сама.
-Не потрібні пироги -
Швидше гроші оплати.
-Де їх взяти, я ж мала.
Грошенят таких нема.
-В бабці з пенсії візьмеш,
Їй прибавили.
- Авжеш!
- Хто ж ви, дядьку, взагалі?-
Обізвались молодці.
Враз Сірко заліз в кущі,
Обірвавши пагінці.
Кара-кара-карантин -
Нова скоромовка:
"В парк та ліс
Не ходи,
Бо побачиш вовка."
© Богдан Кухта
2020
P.S. Картинка для привернення уваги взята з просторів інтернету:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872438
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.04.2020
Книги відніс
На макулатуру,
Кинув під ніс
Два кілограми добра.
Все перетруть,
Зроблять папір,
Прошу повір.
Обмін відбувся -
Маю бабло,
Вийшло купити
Буханку чорного.
Скільки хто дасть
За шмат вірша?
Пофіг культура.
Більше нема...
Книги скінчились,
Шукаю газети,
Журнали,
Листівки
Та свіжу пресу.
Дірка в бюджеті,
Навіть в манжеті.
Виїли миші
Моє ім'я.
© Богдан Кухта
2020
[youtube]https://youtu.be/YQb_mb07l2k[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/LDL2jrzXuAg[/youtube]
*Опубліковано в книзі "За три" (2023)
* та збірці "Малюнки на тілі" (2022)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2020
Усім звичні слова про те, що кожен має право на свободу світогляду й віросповідання, не відповідають дійсності.
Covid-19 – це чудова репетиція перебудови суспільного ладу. Стаття 35 в Конституції – це видумка.
Кому потрібна свобода сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособові чи колективно-релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність?
У сучасних реаліях в умовах карантину проведення ритуальних обрядів обмежується власною квартирою.
Цікаво, скільки ви згадаєте релігій чи вірувань, які без обмежень дозволять вам проводити ті чи інші обряди в замкнутому приміщенні?
Якщо взяти до уваги неможливість відвідування лісо-паркових зон, то усі первинні релігії й новоутворені від них течії стають поза законом. Тут мова йде про шаманство, друїдизм, язичництво, рідновірство та більш сучасні течії, такі як: віканство або ж асатру. Я не буду перелічувати усіх, але логіка є очевидною. Обмежити доступ і спостерігати за реакцією.
Нікого не оминули увагою мужі при владі. Навіть у храмах має перебувати не більше 10 людей. Ці особи мають внести в обрядодійство нові елементи містерії: маски, рукавички, окуляри та головне, нове й непорушне, - Бог усюди.
Звичайна фраза про те, що на все воля Божа в цьому варіанті не пройде.
Від сьогодні Бог оселився у гріховному інтернеті.
Онлайн-славлення та відправи набувають нового змісту. Донатьте нас і буде вам щастя.
Зрештою, можна буде не будувати новий храм чи вирощувати багатовіковий ліс, коли є зелений фон, на якому можна транслювати будь-яке невидане архітектурне чи природнє чудо.
І до чого це я веду? - запитаєте ви. Річ у тім, що в умовах глобального розвитку суспільства потрібні нові землі та території. Бог поступиться усіма своїми маєтками лише, щоб ви були здорові.
Нашому суспільству потрібна нова релігія, яка вже проростає з-під тенет Сovid-19.
Постулати релігії cov-19 формуються з вічних істин, які ми з вами корегуємо і пропускаємо через себе уже сьогодні: йога та фізичні вправи, здорове харчування, що далі, любі мої брати і сестри, во Хресті, Крішні, Одіні, Перуні?
Якщо в попередньому реченні забагато сексизму й чоловічого початку, то це зумисно, оскільки ніхто не говорив, що нова релігія не урівняє раз і назавжди жінок та чоловіків, створивши гермафродитне Божество во ім’я миру та «справедливості».
З повагою, Богдан Баламут
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2020
Міняє форму час,
А суть ніколи.
Повз нас
Повзе змією
В безкінечну ніч
Буття,
Де тільки ти і я,
Де зорі
В морі
Хвилюються,
Гойдаються
У ритм
Серцебиття.
Тук-тук -
Звучить в пітьмі
Старенький поїзд.
Трамвай замовк,
Чекає звук -
Тук-тук.
Лякає тиша,
І вона
Звучить словами
Із даля,
Які б почути.
Та нема
У тиші сили
На слова.
Іронія,
Обман,
Брехня,
Так скільки тут
Тих літер "я"?
© Богдан Кухта
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Усім доброго часу! Уже декілька місяців у моїй стрічці новин є актуальною тематика вірусу Сovid-19, більш відомого в народі, як коронавірусна болячка.
Сьогодні я нікого не лякатиму стосовно майбутніх прогнозів та інших супутніх речей, просто опублікую тут допис із магазинної серії #Записки_iZ_магазину. Цій примітці я надав легкого художнього забарвлення, щоб вам краще були зрозумілими будні касира в нелегкі часи.
День перший.
Близько обіду я отримав одну медичну маску.
На моє щире обурення відповіли, що більше наразі не має. Одна маска на день і крапка. Нікого не цікавило моє зауваження, що усім рекомендують міняти маски що дві години. У випадку роботи магазину з 8:00 до 22:00 масок мало би бути, як мінімум вісім штук. У мене почалась здорова ломка, як у наркома. Усі вдають, що так і має бути.
День другий.
Кількість відвідувачів, які жартують про гречку, рис та туалетний папір збільшується. Водночас число однойменних товарів зменшується в геометричній прогресії.
Моя арифметика стала всім байдужою, оскільки немає сенсу рахувати маски, якщо можна рахувати прибуток. Працівники бідкаються поміж собою, але нічого не кажуть керівництву.
Усі працюють в ранковій масці та стверджують, що стає важко дихати. Я не виключення.
Відчуваю гостру нестачу кисню та зсуваю маска на зябра й іду в кабінет директора.
Звернувшись із проханням більшої кількості перерв, я отримую відмову. Відмова зрештою надихнула мене написати заяву на звільнення.
Дослівна цитата (не вирвана з контексту):
-Богдане, хто вам заборонив виходити в межах своєї перерви, коли вам захочеться?
- Звісно ж ніхто не заборонив, але година перерви не гумова. І взагалі, як можна працювати в одній масці стільки часу? – це всього лише мої нездорові роздуми, від кисневого голодування, які я не озвучую, бо мозок дає збій і я чую власне чергове запитання:
- У нас далі буде лише одна маска на день?
- Маємо, що маємо, – відповідає директорка.
Я закриваю двері та йду на касу.
День третій.
Керівництво магазину згадує стару совкову приказку про те, що економіка має бути економікою й проводить вимушену заміну медичних масок на марлеві. Відтепер у нас не одна маска, а цілих дві. Все краще робітникам. «Мир, трут, май!» й інші гасла набувають актуальності. Я не витримую й пишу заяву на звільнення. Для цікавості перераховую марлеві шари, їх там аж чотири з необхідних шести. Працівники залишають собі старі маски й працюють в них далі, попри те, що ті вже добряче пошарпались.
День четвертий.
У магазині залишається лише одна банка нормального антисептика.
Можна було б молитися на четвертину літрової банки та ставити чергових ідолів, та я не з тих, хто величатиме байдужих верховних кумирів, які рахують свій прибуток.
Можливо відвідувачі й відчувають себе в безпеці без знання цих трьох пунктів:
Пункт 1. Їхній «Антисептик» складається на 90 % з води та на 10 % з антисептика.
Пункт 2. Миття поверхонь. Вода розбавлена з оцтом 50 на 50.
Пункт 3. Клієнт завжди правий, поки живий.
День сьомий
Від сьогодні в нас одна пара рукавичок на день. Потрібно просити чергову пару рукавичок у адміністратора або директора, оскільки всі коробки з ними пропали в невідомому напрямку.
Попередню пошкоджену пару потрібно показати, щоб не подумали, що ти сам їх порвав. Рукавички тепер на вагу золота. Цікаво, чи прибуток магазину власник рахує в рукавичках?
День восьмий
Нам запропонувати працювати в пластикових ковпак на голові. Головна фішка – не дихати та не говорити. При видиху повітря ця конструкція запотіває. Якщо ви наважитеся щось сказати клієнтові, зрозумієте, що щойно винайшли машину часу й ви перемістилися в трубу. Такі квантові стрибки в часі та просторі відбувалися б завжди, але персонал відмовився працювати в цьому несертифікованому виробі.
День дев’ятий
На картку Приватбанку мені прийшли розрахункові кошти. Надіюся, що я заберу всю свою зарплату й мене не кинуть. Очікувати від цього магазину можна багато. Проте не відкриваючи всі карти, я очікую на день десятий.
З повагою, Богдан Кухта
01.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2020
П'ять шоколадок
- Тут п'ять шоколадок по 18 гривень,- говорить до мене жіночка з дитиною.
- Я перепрошую, але ціна одної шоколадки - 32 гривні 20 копійок.
- Але там на ціннику 18 з копійками!
- Ви не зауважили, чи це був жовтий цінник чи білий?
- А яка різниця?!
- Жовті - це акційні цінники. Зазвичай ціни там вказані для власників дисконтних карток.
- Треба попереджати про це.
- На ціннику про це написано.
- Ні. Там був білий. Точно пам'ятаю!
- Тоді я піду й подивлюся, що й до чого.
- Знайшовши шоколад цієї фірми на викладці, я не побачив навпроти нього цінника. Хоча в лівому кутку на поличці був цінник із зазначеною ціною - 18, 40.
Прийшовши на касу, я пояснив ситуацію. Вона відповіла, що цінник було сховано мною.
- Тобто? Для чого це мені?!
Перепитую заради цікавості.
- Немає значення. Ви все одно не праві.
Виправте ситуацію.
Розвертається і йде.
З повагою, Богдан Кухта
2020
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2020
Поділюсь з вами магазинним діалогом між двома потенційними покупцями та мною.
Розпочав цю розмову молодик, який привітався звичним "привіт" та запитанням:
- Де твоя маска?
Звертався він тоді ще не до мене, а до молодої дівчини років двадцяти п'яти.
- Забула в машині.
Ніяково відповіла й додала, що в нього маски також немає.
- Та річ в тому, що в ній немає сенсу, оскільки вона не захищає. Хіба, якщо ти вже хворий.
Опісля він переводить погляд на мене.
Оцінує мої рукавички та маску.
Неочікуючи на пряме запитання, я починаю говорити, при цьому пробиваючи через касу вже звичний моєму оку набір покупок: туалетний папір, гречка, рис, хліб, овочі та фрукти.
- Я особисто не можу бути певним у цьому, що ви сказали й зняти маску. Не впевнений чи всі покупці належним чином слідкують правилам, про які неодноразово наголошувалося в ЗМІ. Мені не хочеться бути тим, хто живе по правилу "після мене хоч потоп". Ви тільки подивіться на цю чергу. Усі стоять, практично притиснувшись один до одного, як у набитій ранковій маршрутці. На жаль, ми усі живемо по-старому. Проте вартує тільки уявити, що хтось тут хворий і прямо зараз все зміниться.
Після цих слів настає мовчанка, яка зовсім не заважає пакувати всі продукти у великий целофановий кульок.
- Щось в цьому є - але, як завжди, є "але". Додає молодик і виходить слідом за дівчиною з торбою їжі.
Мені цікаво, про які "але" він говорив. Хіба "але" - це не запас продуктів та маска в машині? Хіба це не розрахунок карткою й відмова від паперової решти?
Можливо, усі "але" похворіли на грип і пішли в аптеку закупляти противірусні препарати. Я б міг назвати безліч "але", але... Але й у цій примітці є свої "але", чи не так?
З повагою, Богдан Кухта
2020
#Записки_iZ_магазину #COVID19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2020
Харібол, брати і сестри!
8 березня я із своєю Музою мав можливість потрапити в місце, яке назвав «Ашрамом Партики».
Всевідаюча Вікіпедія говорить нам, що слово «ашрам» буквально перекладається, як «захисток» або ж «прихисток». Це свого роду обитель мудреців і відлюдників. Тому зовсім не дивно, що під одним горищем зібралися різноманітні люди.
Усередині стояв насичений запах від аромапаличок, які окурювали імпровізований вівтар.
Поруч один з одним стояли зображення Ісуса, Крішни та Діви Марії.
Для когось це видається богохульством, проте ми живемо на планеті Земля і поруч із нами співіснує безліч блукальців.
Якщо б усі ці шукачі істини мирно існували в реальності, як ми у «Ашрамі Партики», це було б чудово.
Пригощаючись смачним чорничним чаєм, фруктами й пирогом, ми ділилися своїми творчими напрацюваннями.
Єдиним, хто зберігав мовчання, був монах, котрий раз за разом перебирав чотки.
Харе Крішна!
Слава Ісу!
Аллах Акбар!
З повагою, © Богдан Кухта
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867678
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2020
Чоловік дивиться на чек та кліпає очима від непорозуміння. Далі він починає репетувати.
- Де моя знижка, чувак?
Касир просить зачекати хвилинку.
- Зараз я розрахую клієнта й подивлюся, чи є знижка в чеку.
Чоловік наполягає зробити це негайно.
- Чого ти взагалі там сидиш?
Набрали людей по оголошенню, ніхто нічого не знає.
- Бардак в країні через таких, як ти!
Касир стискає зуби і ввічливо посміхається.
- Дайте, будь ласка, чек.
- Тримай.
- Ось ваша знижка. Показує пальцем на один із рядків, пояснюючи, що вгорі кожної покупки вказано знижку - 30%.
Чоловік забирає чек. Розвертається і йде.
Касир продовжує працювати далі.
- Доброго дня!
- Пакетик потрібний?
- Маєте нашу дисконту картку?!
-Дякую за покупку.
-Заходьте ще...
© Богдан Кухта
2020
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2020
Нехай горить,
Нехай палає
Остання мить,
Щемить
Словами болю…
…Усі книжки
Чорніють з часом.
Непотріб нових перевтілень
Для людей слова:
«Люблю»,
«Кохаю»,
Що там ще було для нас святим?
В ім’я чого вбивали?
Нищили й палили?!
То все не «ми»
Кидали камінь в спину.
То все не «ми»
Плювали й пили,
Раділи в тиші
Сам на сам з собою.
«Останній ідіот»
Заплакав би,
Коли б умів,
Але ми не навчили.
То все не «ми»,
Такий у нас народ.
Не навчений простим речам,
Усе про вище судить на суді.
Затиснувши в руці
Вогонь,
Підносить до знання
І палить книги
У чорно-білих палітурках
Долі
Досі
У вогні.
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/q0Iy8x4nw4g[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2020
Жіночка з екоторбинкою стане сьогодні героїнею чергової магазиної розповіді.
На її білій, як сніг, екотрбинці чорним по білому написано: "No more plastic".
Дивлюся на неї й стає цікаво чи вона знає англійську?
"Напевно ні," - відповідаю сам собі на питання (подумки).
Бо як ще пояснити те, що усі її покупки в целофанових пакетах?
Можливо, данина моді й змусила купити її цю сумку та навіть заощадити на додатковому пакеті, але еко-свідомість від цього не проснеться(!)
У будь-якому випадку матінка-природа проковтне нас усіх: свідомих і несвідомих людей з їхніми торбами та пакетиками...
З повагою, Богдан Кухта
2020
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2020
Вітаю! Вирішив поділитися з вами демо-записами аудіопоезій з кульбабиного циклу.
Якось я забіг до соліста гурту "Dizex band" Мар'яна Романчука й запропонував закомпонувати мені на декілька творів.
Мар'ян підключив мікрофон і ми, спільно попрацювававши, озвучили чотири поезії.
Пропоную вам зануритися в квітковий світ, де мало людей, але багато кульбаб.
[url=""]https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/sets/kulbabina-poezya
[/url]
[youtube]https://youtu.be/B5en1GOOhjo[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/1iVeqzxR3tw[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/oZQlV4RWxcM[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/RlXBtcMhIJs[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/QkPsZLfKfMI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020
Доброго часу! Вітаю всіх любителів настілок. Сьогодні я приготував для вас не тільки багато букв, але й відео розпаковку еко-мішечка набитого настілками від видавництва «Kozak games» .
Після реклами кума я не зміг залишатись осторонь та замовив собі набір із чотирьох ігор, практично невдаючись в деталі, оскільки мій кум дурного не порадить.
Розпочну з того, що всі ці ігри є повністю картковими й не потребують жодних додаткових компонентів.
Розмір карток: 8,7 × 5,5 см.
Матеріал: картон.
Вік гравців: від 6 - 8+ років.
Час партії: від 5 - 10 хв.
На завершення цих характеристик зазначу, що два останніх параметри є відносними, бо тітка Фортуна та дядько Вік інколи хворіють на склероз.
Усі ігри було запаковано в целофанові протектори. Мене не вельми втішив їхній розмір, тому я одразу їх поміняв на більші, щоб кутики карток не затиралися, а вкладиші із правилами мали менше шансів бути розірваними.
Стосовно матеріалу та розміру карток зазначу, що малий розмір – це безумовно плюс, але самі картки було б добре заламінувати, або покрити додатковою плівкою, щоб вони прожили якомога більше.
Я безмежно радий, що в Україні появилося ще одне видавництво, яке локалізує та видає ігри українською.
До прикладу, настільна гра «Духи лісу» популяризує не тільки українську міфологію, але й культуру читання та пропонує всім охочим ознайомитися із книгою Дари Корній «Чарівні істоти українського міфу».
Очільник видавництва не лише запустив новий бренд, але й розробив настільну гру «Плямки».
Я впевнений, що чудове оформлення ігор «In Vino Morte» та локалізація «Мегаполіс» не залишать вас байдужими.
Підтримайте своїх. Свій до свого по своє!
[youtube]https://youtu.be/MR4IPTi9N2Q[/youtube]
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865571
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Можна поповнити рахунок?
Якось до мене звернувся відвідувач магазину, який хотів поповнити телефон. Звичайний запит змусив мене задуматися про способи оплати та розвиток технологій, і, як наслідок, став поштовхом до написання цієї примітки.
Як тільки телефони стали масово входити в нашу культуру, це питання було вирішено тим, що появилися скретч-картки. На них було потрібно стерти захисне покриття і ввести спеціальний набір символів. Ось тут мені й згадався час, коли я ще був малим хлопчаком, який інколи грався тим, що любив вгадувати цей набір, надіючись, що вдасться зірвати джекпот, випадково поповнивши телефон. Жодного разу це не вдавалося, але якось я таки телефонував до оператора із запитом розблокувати картку, оскільки забагато раз ввів видуману комбінацію??
У ті далекі часи оператор був практично божеством. Він вирішував все.
Проте навіть ці надлюди не могли повнити телефон, якщо символи із картки були комусь розголошені.
Ось тут і прийшов час розказати не про дитячі забавки, а про шахрайство, яке зводилося до крадіжки коштів. Зазвичай спритний молодик чи панянка-шахрайка тихенько із-за спини наввипередки вводив(ла) код, цим самим ошукувала добропорядного покупця, який не піклувався про безпеку.
Покупець звісно ж був шокований тим, що його номер не поповнявся. Він декілька раз звертався до телефонного Бога, розказуючи про несправності. Але ніхто тут нічого не міг вдіяти, оскільки проблема звісно ж була не в картці, а в конфіденційності.
Щоб картки купувалися частіше, мобільні оператори заохочували клієнтів додатковими бонусними кошти за поповненням телефонів на великі суми.
У подальшому нова функція «переказ коштів» запустила цікавих бізнес-дядьків, які поповнювали свій телефон великими сумами й заробляли на довірливих клієнтах. Звісно вони брали ще й комісію у свій гаманець і в результаті мали доволі непоганий заробіток.
Паралельно з картками також була можливість поповнення телефонів через банківські термінали. Цей спосіб став одним із ключових з появою i-Box.
Це стало ключовим чинником розвитку інтернет банкінгу.
На противагу i-Box від приватних фірм оператори стільникового зв'язку почали ставити свої термінали. Така собі битва машин.
Особисто я б і радив вам користуватися цими терміналами та поповнювати телефон без комісії в інтернет-банкінгу.
Проте на колір і смак товариш не всяк. Можливо, я проґавив якийсь новий викрутас поповнення телефону, тому запропоную вам доповнити список. Стукайте в коментарі й не забувайте поповняти телефон вчасно. Пам'ятайте, що місяць в мобільних операторів коротший, ніж у всіх смертних людей;)
З повагою, Богдан Кухта ©
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2020
Я люблю обслуговувати молодих людей, котрі приходять із своїми еко-торбинками. Залюбки беру чергову торбинку із стікером та пробиваю товар. Кожна з них є своєрідним витвором мистецтва.
Яких торбинок тут тільки немає. Прозорі й непрозорі. Різного формату, крою та розміру. Подумки дякую за те, що їм не байдуже.
Обачно складаю їхні мішечки поряд один з одним. Еко-торбинка із сердечком стоїть поруч з торбою з рослинним орнаментом.
Від споглядання на такий перформанс хочеться посміхатися.
Можливо, таки любов до природи переможе?
© Богдан Кухта
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2020
- Вам потрібний пакетик?
- Ні
Ура. Вона відмовилася.
- Не бажаєте отримати дисконтну картку нашого магазину?
Якщо вона скаже «так» - розповім їй про умови її отримання.
- А яка вона?!
Про що вона?!
- Тобто вам цікаві умови?
- Ні матеріал картки.
Такого в мене ще ніхто не питав.
- Вона із пластику.
- Тоді ні.
Цікава позиція. Візьму собі на замітку.
- У вас готівка чи картка?
- Картка.
Далі жіночка прикладає пластикову картку до термінала і йде.
В мене культурний шок. Чому вона відмовляється від дисконтної картки, але при цьому увесь її гаманець у кредитках?!
До каси вже підходить наступний клієнт.
© Богдан Кухта
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2020
Обслуговуючи жіночку зауважую, що всі свої покупки вона охайно завернула в целофанові мішечки. Пластикові бутилки запаковані в мішечки. Консерви і фрукти теж у мішечках.
Усе придбане виробник уже герметично запакував, але їй цього виявилося замало. Черговий мішечок прозваний в народі «маєчкою» вирішує це питання краще.
Вирішую провести експеримент і запитую чи потрібний їй ще один мішечок; пропоную їй три на вибір.
Жіночка обирає середній за розміром. Складає всі свої покупки, розраховується і йде.
Я дивлюся їй вслід з розумінням того, що один в полі не воїн. Хочу запхати свою еко свідомість у мішечок і викинути до урни.
У голові одне й те ж запитання: Як вплинути на таких людей, як вона?
© Богдан Кухта
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2020
- А у вас в магазині є декор для дому?
- Немає.
- Дивно, у Європі в такому ж є!
Після згадки про Європу мені захотілося запитати, де ця жінка зараз знаходиться?
Невже Україна стала Азією?!
#Записки_iZ_магазину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2020
17 січня в стінах Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука (пл. Ринок, 9) перед глядачами повстав вічний вибір: «червоний» чи «синій»?
Червоний стяг захищав Богдан Кухта, а синій – Mariia Sidanchenko.
Після кожного раунду за допомогою карток проходило голосування, яке й визначило, хто з учасників достойний отримати титул переможця.
Під час заходу було проведено 10 раундів, у котрих учасники читали по два авторських вірші.
Бонусом цього вечора була можливість скуштувати гарячих напоїв із солодощами. Глядачі, котрим сподобався вечір, змогли долучитись до збору коштів (мінімальний вклад – 10 грн), або ж взяти участь в аукціоні. До речі, добірку віршів Марії було продано за 120 грн.
Богданова добірка віршів не була виставлена на аукціон, але всі охочі могли придбати його книгу «ТриКУТник» за старою ціною.
Захід пройшов у дружній та невимушеній атмосфері. Письменники були раді бачити своїх друзів та знайомих, які не були байдужі та прийшли на поетичний захід.
Богдан та Марія висловлюють подяку всім присутнім.
Особлива подяка керівництву бібліотеки за лояльне ставлення та співпрацю.
«Я безмежно задоволений тим, що мій проект розвивається й набуває нової форми. Кожного разу разом у спільній праці з «суперником» ми намагаємося популяризувати не лише себе, але й поезію в цілому. Не важливо, хто переміг, важливо – чи ця перемога була над самим собою…» - зазначив Богдан Кухта, який на завершення наголосив на тому, що чекатиме на нові поєдинки «Між наМИ».
21.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862095
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.01.2020
В етері програма "Сварки й байки"
Вже завтра настане, і новими
Ми
Почнемо з початку
Складати слова.
Побачиш, кохана,
Враз трісне земля,
Розійдеться небо,
Проллються дощі.
Ті сльози
Сьогодні
На твоїй руці,
Про них не згадають,
Бо байдуже "ми".
Кредити б закрити,
Сховати дірки,
Айфончик дитині,
Хай знають усі:
У мене все добре,
Погане - плітки.
Погане про інших,
А це ж не про нас.
У нас усе добре.
Що іншим до нас?
В етері програма "Сварки й байки"
Вже завтра настане, і новими
Ми
По колу
Прокрутим
Касети старі.
В блокноті - нотатки,
В кишенях -дірки.
Робота вбиває,
Заснути й поспати.
Ти кажеш:"Кохаю".
А я просто:
"Знаю..."
Не те відповів.
Що саме не так?
Вмикаємо знову
Програму "Бардак".
© Богдан Кухта
2020
[youtube]https://youtu.be/rSqZw8o50q0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2020
Коли - 17 cічня о 19:00.
Де - Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука (пл. Ринок, 9).
Що - літературний батл «Між наМИ» Кухта vs Сідаченко (Раунд VI).
Ціна питання - 10 грн.
Пропонуємо вам зануритися в поетичну битву без римоплетінь і пластмаси.
Між собою силами мірятимуться Богдан Кухта та Mariia Sidanchenko.
Марія Сідаченко - Лінивий трудоголік, художник з дитинства і поет від нудьги:)
Богдан Кухта – романтичний реаліст, автостопер з юнацтва та поет від того, що й Марія.
Хоча обоє авторів стверджують, що пишуть від нудьги. Хорошу дружню атмосферу гарантуємо. Багато жартів та якісна поезія в придачу.
Чекаємо вас 17 січня о 19:00
Нагадуємо, що це вільний та непрописаний захід без сценаріїв та репетицій. Результат протистояння залежитиме тільки від вас.
Прийди і віддай перемогу тому, хто її заслужить!
[url=""]https://www.facebook.com/groups/824531841065499/[/url]
[url=""]https://www.facebook.com/events/1229740077224553/[/url]
[youtube]https://youtu.be/6LOMyDAeo7Q[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2020
Події в новій детективній новелі «Відплата» Віктора Янкевича відбуваються в місті Кременець, яке існує й розвивається так, як і всі реальні персонажі в нашому житті. Очевидно, що автор не гордує й вписує сучасні заклади, фірми та людей у свою книгу. Займається популяризацією не тільки власного краю, а ще й його мешканців.
Він не загладжує гострі кути, а пише так, як й бачить. Віктор не романтик, але зовсім не проти погратися із любовними лініями, вважаючи, що добротним сексом книгу про супер бібліотекарку не зіпсуєш. У його творі, окрім бібліотекарок, є ще й живі класики.
Тут зустрічаються згадки про його побратимів письменників-детективістів: Сергія Синюка, Юрія Камаєва, Олексія Волкова та Богдана Коломійчука. Більшість із перелічених авторів публікуються у Тернопільському видавництві «Богдан», так само, як і Віктор у серії: «Детективна агенція М».
У разі потреби усі охочі із легкістю зможуть знайти їхні книги на полицях бібліотек та книгарень.
Віктор не оминув увагою й літературні реалії Львівщини. У другій частині новели в книзі «Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9» автор вписує в канву сюжету львівську братію письменників: Ярина Каторож, Анастасія Нікуліна, Дара Корній, Людмила Пуляєва та й ваш покірний слуга, якого назвали Д’Артаньяном поетичного слова – Богдан Кухта.
Звісно без ще однієї бібліотекарки, Тані Пилипець, тут не обійшлося. Слід відзначити й згадки про пані Любу Хомчак, яка є організатором «Книжкової Толоки», про яку неодноразово згадує Янкевич.
Безумовно головною залишається книга та її сюжет. Проте без спойлерів мені буде говорити важко, але я й не намагатимуся це зробити, оскільки головне дотримати слова й виконати свій пункт зобов’язання перед Віктором.
Важко лишитися осторонь і написати про книгу, не розкриваючи сюжету.
Не бачу сенсу переписувати анотацію кожної з книг, при бажанні всі поціновувачі сучукрліту можуть із ним ознайомитися. Я ж рекомендуватиму цю книгу любителям детективів та поціновувачам рідного. Під «рідним» я маю на увазі не лише край, але й рідне слово. Таке, як воно є: із сленгом та говіркою, діалектом і добірною літературною мовою.
Смачного вам, любі книголюби. До нових зустрічей!
P.S. Вдячний Віктору Янкевичу разом із Natali Rose за подаровані два екземпляри книг у сімейну бібліотеку.
З повагою, Богдан Кухта.
09.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020
Кидати писати вірші
Так само важко, як цигарки –
Тяга за тягою
Видихаю із себе
Нові рядки.
Білий дим колами
Й римами стелиться.
Мамі б не взнати,
Що я пишу,
Коли підпалю
Чергову строфу.
Враз задурманилась голова
Від нікотину,
Чужого тепла.
Взяв на хвилинку
Чужі сірники.
Вогник в руці,
Спалив всі думки…
Спалах,
Прозріння…
Кидати чи ні?!
Хто відповість мені?!
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/Payd-tav3Do[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2020
ТИ вірив у чудо
І вгору до неба злітав,
Нарвавши зірок
Повні жмені,
В кишені
Складав
На майбутнє
Вірші.
І хоч вони інші,
Не такі,
Як були:
Жорстокі,
Колючі,
Болючі,
Усі
Ці слова
Ти напишеш з любов'ю.
Бо тільки вона
Ще тримає тебе на плаву.
І хай зараз сніг,
І холодна зима,
Птахи не співають пісні,
Й на гілках
Колихається сон…
Ти знову
вдивляєшся в неба пітьму
Й ще бачиш, що щось
МерехТИть.
© Богдан Кухта
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
– Андрію, йди сюди, вже починається!
– Та вже біжу. Хай тобі. Ну що ж то за мужик такий не дасть спокійно в туалеті посидіти?!
– Приперло ж тебе перед самим Новим роком.
Ти і так за двох жреш.
Йди на президента глянь.
– Та вже біжу, Петре.
Тьху на тебе. Оце ти пожартував, це ж «Квартал».
– А що ще їм перед Новим роком показувати «Голубой огонек»?
– Ми ж не в Москві, який «Огонек»? Давай краще по сто за мир!
– За «мир» можна. Ми ж не москалі, щоб за «победу» пити…
© Богдан Кухта
#ZEлений_Zмій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019
Попиваючи свій чай, я продовжую говорити з другом Юрієм про життя-буття. Ми говоримо не так пристрасно, як компанія поруч, в якої там розгоряються запеклі мовні баталії. Двоє російськомовних на двох україномовних. Політика, релігія та дотичні теми перемішуються в один великий салат Олів’є. Дискусія переростає в морський бій.
Гра продовжується несподіванкою, коли одна з дівчат починає вставляти фразочки «на панятном» одразу ж після першого келишка настоянки, хоча її подруга все ще тримається, як справжня бандерівка. Вона бориться проти трьох, проте через двадцять хвилин уже й вона вставляє зрозумілі для «братьєв» фрази.
Цікаво ж впливає на український розум правильно подана львівська настоянка, чи не так?
© Богдан Кухта
#ZEлений_Zмій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2019
Взявши перерву на роботі, я біжу в заклад швидкого харчування «Сіли-З’їли». У мене буквально п’ятнадцять хвилин, щоб поїсти і повернутися назад. Швидко обираю собі перше, друге та компот і сідаю на єдине вільне місце біля вікна поруч з чоловіком та дитиною. Чоловік киває головою, даючи мені знак, що я можу сісти біля них і продовжує розмову по телефоні.
Оскільки він сидить поруч, я чую шекспірівську фразу: «Бути чи не бути. Брати віскі чи ні? Все було б нічого,» – добавляє він, – « але ж ти знаєш я за кермом.»
Його співрозмовник наводить свої аргументи «за», і тут я чую логічний висновок, який звучить так: «Та скільки там тої фляшки на двох.»
Смачно поївши, я виходжу на вулицю й дивлюсь на хлопчика, який допиває свій сік. Жаль, малий, що твій тато забув спитати тебе, що ти думаєш стосовно алкоголю?!
© Богдан Кухта
#ZEлений_Zмій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2019
Жіночка років 45 розпиває вино в той самий момент, коли дитина смикає її за рукав та просить, щоб її нарешті почули й пішли додому. На лавочці стоїть пластиковий стаканчик та пляшка вина.
Дівчинка продовжує смикати жінку, яку називає «мамою», за руку. Це не приносить ніякого результату, оскільки зелений змій вже не тільки літає вгорі, але й міцно обплітає жінку в обіймах.
Зелений змій дивиться на мене й пропонує подружитися. Говорить, що ніколи не зрадить, не покине й буде вірний завжди в радості й горі, доки смерть не розлучить нас.
© Богдан Кухта
#ZEлений_Zмій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2019
У дитинстві мені в голову за допомогою книжок вбили дивакувату істину, що добро перемагає зло, але, як виявилося, паралельний світ книг не завжди готує героям щасливий кінець.
Казки зазвичай завершувалися фразою про те, що жили вони довго й щасливо, але в новелах та романах закінчення було не завжди позитивним. Суворі персонажі в книгах втілювали в життя свої злі наміри, в той момент, коли добро достойно тримало удар, оскільки опорою йому була правда, але в цій дуальній системі завжди існує противага, в даному випадку – брехня. Так само, як і вода точить камінь, тисячу раз повторена брехня стає «правдою».
Вище згадана система настільки міцно в’їлася в мене, що я бачив лише дві барви. Чорну та білу. Ніяких відтінків. Із чорною та білою барвою все доволі ясно, але розуміння сірості прийшло аж в юнацькі роки.
Тоді й мене зацікавила та неосяжна глибинна цієї барви. Пригадуєте Гендальфа, який зник невідомо куди й повернувся оновленим?!
[quote]Ми – подорожні, котрі шукають дорогу.
Йдем навпростець, часом зовсім застрягши в багні,
Тягнем вантаж. Хтось говорить, що то шлях на Голгофу,
Знаєш… Багато Богів – вибирати тобі.
Хто твої друзі? Кіт чи собака?
Може птахи? Ворон, сокіл. Змія?
Ми – подорожні, що збивають коліна до крові,
Віривши в силу малого листка.
Палець угору кличе в дорогу.
Байдуже вітер і те, куди занесе течія.
Нам би з тобою під стягом Дажбога
Разом пройти, проплисти все життя[/quote]
Чому він обрав цей шлях?! Як враз білий та пухнастий чарівник став іншим? Він змінився, як Одін, котрий віддав частку себе (буквально пожертвував око), щоб пізнати мудрість. Існує версія, що Толкін змалював образ Гендальфа із Одіна. Я також схильний так думати, тому й об’єднаю ці дві історії в одну.
Скидання скандинавського Бога на цьому не завершилася так само, як і Гендальфа. Цим обом красеням було потрібно пройти через саме пекло, щоб прозріти, зрозуміти істину суть речей у світі.
Не випадково Григорій Савич Сковорода стверджував, що про світло не може говорити той, хто не бачив темряви.
Оцей дивний «той» із тексту й стає сірим. Він змінюється й тоді «світло» та «темрява» стають для нього новими.
Мене втішає такий образ, оскільки він не є фанатичним. Він є усвідомленим та прожитим. І саме тоді можна з впевненістю сказати, що добро тримає удар, але не завжди перемагає. Саме тоді є розуміння чергування так званого білого й чорного. У такому стані монади й перебуває подорожній. Вдалих усім мандрів у цьому Всесвіті.
[quote]Я почуваю себе самотнім подорожнім.
Завжди втікаючи в чужі міста,
Шукав таких, як і я.
Повертався «додому» кращим,
Принаймні – так мені здавалося.
Задивлявся на чужих жінок і дівчат.
На майданах площ вистачало страт,
Веселощів та ідіотів.
Хотів знайти одну, яка чекатиме мене,
Як і я її.
А що залишили вони мені?! –
Хіба дурнуваті вірші.
До речі, мені байдуже, як ви їх оціните.
Звісно, тут мова не про дівчат.
Бо найголовніше в перших трьох рядках:
Трисуття в куточку.
Роздуми мандрівного поета.
Тенета.[/quote]
З повагою, Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
Усе частіше я помічаю, як Львів прогинається під «русский мир». Культурно й впевнено він скурвл*ється до ручки. Мова в цій примітці буде про особисті спостереження. Я не міряю всіх однією міркою, але наводжу поодинокі приклади непоодинокого маразму. Розпочну з громадського транспорту. Мені зустрічаються водії, які щебечуть зовсім не солов’їною. Певний індивід вмудрився слухати музику в громадському транспорті, як в себе вдома, хоча назвати русский шансон музикою мені важко. Говорю йому про це, а він «вибачається» і слухає далі. Бо, що ж я один зроблю? Усім іншим ж нормально. Говорю йому про «русский мир», а він не розуміє. Для нього це, як російський сир. Йому смачно, то хай всі інші їдять…Дивний в мене маршрут виходить, якось один горе-водій дивився «95 Квартал», а після споглядав на бійку Ляшка та хихотав. Це його особиста справа із кого сміятися, але мені тоді стало зрозуміло, чому все так, як є. В українців «чудове» почуття гумору, тому певна маса поставила галочку по приколу.
Жарти жартами, але мене дратує, якщо обслуговуючий персонал починає говорити російською, коли я запитую українською. Тут йде мова не тільки про замовлені товари через інтернет-магазини, але й про живий приклад в інфо-центрі супермаркету нов нейн, де я в міру своєї необізнаності запитав, де розташований кінотеатр? Цікаво чи американцям цей дядечко б відповів також російською, бо це ж «великий и могучий язык», його мають знати всі. Звісно я вільно можу спілкуватися й читати російською, але я живу трішки не в тій країні. Будьте добрі говорити зі мною державною.
Замовляючи товари в інтернет-магазинах, натрапляв на подібні розмови не одноразово. Хтось переходить на українську одразу, а іншим потрібно про це говорити. Є ще звісно категорія, якій байдуже. Вони будуть далі гнути свою лінію. Залишу, я ту сферу в спокої і перейду до культури.
У театрі ситуація також доволі цікава. У нас стає все більше російських вистав (напевно, потрібно звикати до російської).
«Українські» співаки й співачки заплуталися в простому запитанні –
чий Крим та для кого вони співають на двох мовах одночасно?
Мало того все більше проектів прослизає в маси із закликом миру, який прописаний на плакатах також чужинською.
Ми всі хочемо миру, але не менше бажаємо перемоги. Можна зрозуміти російськомовну пропаганду для тих, хто не розуміє «языка». Тут-таки є потреба говорити на «понятном». Співати та «плясать» в придачу з надією, що український світ хоч так прорветься в їхні голови. Прийде час, і ці люди розберуться, що і де. Зрозуміють, що мова є одним із ключових факторів для побудови сильного суспільства. Суспільства, яке не буде продаватися за гречку за поребрика й московську ковбасу з російським сиром. І врешті-решт у нього прокинеться гонор і воно не братиме російські рублі за інтелектуальну чи фізичну працю. Перестане гробити своє здоров’я, розбудовуючи ординські міста.
Наостанок зазначу, що я не ставлю себе вище вас, любі брати і сестри, бо і сам колись слухав російські гурти, не відаючи, що є море прекрасних українських груп. Читав російських авторів, оскільки не знав про своїх. Дивився російські фільмі не знаючи про великий пласт своїх режисерів, які знімали неперевершені фільми. Між іншим, у будь-якій із цих сфер є що вибрати. Але чи хочете ви вибирати самі, чи вам зручніше й краще існувати й не думати?
З повагою, © Богдан Кухта (останній романтик, що вірить у світле майбутнє)
Фото з архіву автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856249
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Усім доброго часу! Якось так цікаво сталося, що до мене в Інстаграмі та Фейсбуці почали долучатися молоді й красиві дівчатка з пропозицією взяти інтерв'ю. Спочатку я подумав про новий рівень пікапу, але потім згадав, що я ж письменник і врешті-решт дав своє перше інтерв’ю онлайн Вікторії Каваці, а далі мене так поперло, що я й особисто (в реалі) зустрівся з черговою незнайомкою, нею була – Катерина Голюка, з якою розвіртувалися, випивши трохи гарячого.
Виявляється, обом дівчаткам було потрібно здати інтерв'ю в свою Альма-матер. Для цього був потрібний живий, а не мертвий поет. От і я став в нагоді…
[quote]«Ми лупали сю скалу словами,
Лупили кулаками
До крові.
У Львові
Багато поетів.
Мало віршів,
Бо дофіга римоплетів.»[/quote]
Слава Богу, що я ще не вмер й мав змогу поспілкуватися з новою українською елітою (тут я стараюся не підлизуватися, а бути об’єктивним). Надіюся дівчатка не розчаруються в своєму фаху і будуть писати далі.
Після цього був похід по радіо хвилях львівського радіо, який став можливим завдяки Анні Запотоцькій та її проекті «MONOпоезії».
[url=""]https://soundcloud.com/lvivradio/monopoezya-bogdan-kukhta[/url]
Радейко для мене вже давно не новина, але завжди приємно вдягати навушники й теревенити про все на світі. Авторська програма Анни нагадала мені проект «Вечірне Американо» Єви Якубовської. Старички та старушки, які вже давно затусили з тіткою Поезією мали б знати про цю програму не по чуткам.
Якби там не було, ностальгуючи за старим і очікуючи на нове, я розумію, що людство таки цікавиться поетичним словом. Цих людей не так багато, як би хотілося, але вони є. Вони й були завжди. Вони виконували свою роботу, а між тим читали вірші знаних і незнаних поетів, відчуваючи кожну літеру своїм власним єством.
Вдячний усім, хто був причетний до цих подій, а також тим, хто це прочитав.
З найкращими побажаннями, Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2019
Його називають львівським Антоничем. Автор, поет і письменник - Богдан Кухта - намагається відійти від стереотипів і стандартів, яке нав'язує суспільство. Чи знаєте ви, що можуть розповісти кульбабки? Ні?! Тоді слухайте новий випуск "MONOпоезії".
----------------------------------------
SOUNDCLOUD:
[url=""]https://soundcloud.com/lvivradio/monopoezya-bogdan-kukhta[/url]
#ЛьвівськеРадіо #LvivRadio #Місто #поезія #MONOпоезія #радіо #podcast #PodcastStudio #Lviv #Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2019
Білі кульбаби мріють про сніг,
Жовті про сонце і спеку.
Їм байдуже на слизький лід.
Далекі простори –
Як крила в лелеки
З чорними плямами.
Мить і політ:
Білі злітають у небо,
Жовті дозріють
Й полетять...
Сніг огортає
Планету.
2019
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/QkPsZLfKfMI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
Я скупий на красиві слова,
Я так рідко говорю люблю.
Не важливо про кого мова,
Імена не мають сили,
Тому
Затираю всі речення
Зречення,
Забуваю все, що було.
До речі, я
Не допишу
Цього вірша.
В когось віра,
А в когось нема
Ні надії,
Ні слова –
Лише мовчання.
Тиша -
Істинне значення
Кохання!
...
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
Залишилась тільки крона
Й поламане гілля.
Це радіоактивна зона –
Чорнобильська трагедія.
Прип’ять усе забере,
Змиє болючі рани.
Сльози батьків та дітей
Хусткою час затиратиме.
З дуба падають жолуді,
Жолуді, жолуді,
Знову розсипані по землі
Діти великого дуба.
Питають себе:
«Проростуть чи ні?»
Можливо, згорять у вогні.
Всі ми –
Діти великого дуба.
В смерті нотатки свої.
Чорним по білому склі
Пальцем малює хрести
Радіоактивний попіл.
З дуба падають жолуді,
Жолуді, жолуді,
Знову розсипані по землі
Діти великого дуба.
Питають себе:
«Проростуть чи ні?»
Можливо, згорять у вогні.
Всі ми –
Діти великого дуба.
Йод, молоко і вода –
Це раціон твого дня.
Одужуй скоріше,
Моя рідна мамо!
2019
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/gx9CcUnpvTU[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/_A1Nt9wr_Y4[/youtube]
*Бонусні 2 тексти з 2019
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2019
Всім доброго часу! Якось так історично склалося, що коли я отримую новий досвід, то обов'язково цим ділюся з іншими, оскільки власні життєві спостереження, на мій погляд, є цінним скарбом.
Сьогодні я говоритиму(писатиму), зрештою таки напишу про роботу продавця-консультанта в магазині сувенірів «Квартира-2». (Трішки реклами, за яку мені, на жаль, не заплатили.)
Мова в цій примітці буде про токсичних покупців (Т.П). Цей збірний образ враз стане цілісним покупцем нов нейм і пройде шлях від порога магазину аж до каси від «а» до «я».
Отже, Т.П сунеться не вітаючись.
Як тільки відкривається магазин, Т.П. іде по помитій підлозі й бурмоче, чому ж вона не висохла, хоча підлога ні в чому невинна і вона вже суха.
Це настільки нетерпляча сутність, що, ще добре не роздивившись товар, обов'язково спитає, скільки він коштує?
Цінники ці люди не помічають. Для них їх немає. Вони потребують максимальної уваги та опіки в усьому.
Поставити товар на місце після того, як вони його роздивлялися – то не їх клопіт. Будь-які заборони в магазині їх не обходять, надписи типу «не рухати товар» на трьох мовах для них невидимі. Жодна з мов невідома й мертва, окрім рідної, на яку без прошу й перепрошую просто-таки зобов’язані перейти консультанти.
Даний тип людиськ шукатиме недоліків усюди. Це свого роду такий собі ревізор, який не пройшов на проект від «Нового каналу», але потреба критиканства залишилася..
Наш покупець надзвичайно любить вивіски, на яких пише: «2=1», або «1+1=3», а чарівне слово «Акція» слугує мантрою «спаси й сохрани».
Зазвичай Т.П купляє найдешевші речі та кормить обіцянками, що обов'язково повернуться за іншим товаром. Як ви вже здогадалися, він вже більше ні ногою в магазин, разу було достатньо.
Із своєю покупкою Т.П буде пробиратися до каси, розштовхуючи ліктями інших. А вже при самій касі попросить касира, щоб його розрахували без черги, бо, бачте, він спішить і в нього без решти. Проте спробуйте не дати йому решти з його 500 грн.
Обов'язково запитає чи буде знижка, бо, бачте, як він багато набрав однотипного товару, аж дві чи три штуки, або моя улюблена фішка: «Ми ж туристи із міста «A», «B», «C»», і т.д.
Коли касир запропонує йому пакетик, він відмовиться, (зовсім не тому, що піклується про екологію) тут мова про гаманець. Проте, як тільки дізнається, що той шматок целофану безкоштовний, то змінить рішення. Бо халява - наше все.
На завершення зазначу, що є інші чудові покупці, які вміють себе чудово поводити й все з ними назагал добре. Вони привітні та обізнані, виховані та інтелігентні, але, на жаль, їхні перли так не запам'ятовуються, як перли поперли токсичних покупців.
З повагою, Богдан Кухта
28.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852954
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.10.2019
Жовтневі кульбаби
Жовті по-особливому.
Золоті кульки
Купаються в променях
Сонця.
В степах на курганах
Древні баби.
Сивий монах
Спочиває на листях
Червоних.
Кленовий узор
Вплітається в хрест-оберіг –
Це те єдине, що він зберіг.
Все в молитвах
Проніс крізь життя
…Бога свого ім'я.
А що мені
Від його слів?
Що йому люди
Від цих віршів?!
В нього є «Біблія»,
Там рядки.
Бери собі й читай
Молитви.
Мої слова жорсткі
Й тверді,
Колючі, правдиві,
Як тернові шипи.
Байдуже вітер
Зриває сім'яки –
Сіє кульбаби на довгі роки.
2019
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/RlXBtcMhIJs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2019
Вона дивилася перед собою та робила вигляд, що не чує жінки, яка її кляла на чому світ стоїть.
– Це ж треба таке, кожного дня ти тут з дитиною! На роботу шуруй, нехристь. То через вас Ісуса вбили. Не дурно кажуть, що старий циган викував цвяхи, якими Ісуса розпинали і ви від того часу світами й бродите. Ти й оті твої подруги, що кажуть: «Дай ручку позолочу».
Коліжанки з місця на місце бігають, до дівчат молодих пристають, про принців на білих конях розказують, а якщо їм відмовляють, то й клянуть.
От і я тебе сьогодні прокляну. Бо серце болить, жаль на дитину дивитися, вона ж ні в чому невинна.
Воно ж в тебе спить так цілий день, а вже над вечір починає рухатися й очі розкриває. Не стидно гроші збирати? Одинока мати… Та вас тут цілий табун вечором під тим вокзалом. Подивіться тільки на ту Матір. Бл*дь остання, от тобі й мати.
Зараз службу викличу, хай дитину в інтернат заберуть, а то воно, як чортиня, не зрозуміти чи то хлопчик чи дівчинка?
Після цих слів циганка вирішила вклинитися й сказала, що це дівчинка і яка їй взагалі різниця до чужих дітей.
– Мене ж твої діти не обходять. У дитини все є, що треба. Ти за своїми краще дивися, а не кричи тут.
– Та я ще не кричала. Я ще не так можу.
– Знаю, що ти там можеш. Краще б пару гривень дала, якщо дитини шкода, а то моралі читати кожен може, а от помогти грошима – то інше.
– То ти ще хамка, будеш мені про роботу говорити й тикати. У мене того стажу вже років двадцять п’ять. То ти ж певно й трудової не маєш?
– Моя трудова – то життя.
– Ну–ну! Певно в тебе того стажу море…
– У мене був один чоловік і то його дитина Тсера, якщо тебе цей стаж цікавить. Його, до речі, вже немає в живих.
– Ой, як це ми заговорили. Ти ще тут скажи, що в церкву ходиш…
– Мене туди не впускають, я під нею із простягнутою рукою з дитиною сиджу, мені сам Бог гроші дає, його там також у тій церкві немає. Він давно ромами опікується. У нас з українцями багато спільного, але хіба ти про це знаєш?
– І що в нас спільного? Та ви хліба в житті не виростили.
– Нас ненавидять вже багато років. Концтабори, переслідування, голокост, легенди й стереотипи.
– Зараз поліція приїде, от тоді й будуть стереотипи.
– Та то ти ж в нас ходячий стереотип. Між іншим, то ваші дівчата вже давно на панелях і мені їх шкода, а для тебе вони сміття, або як ти сказала – бл*ді.
– Йой, як вона заговорила, вже всіх українок ображаєш. Давай шуруй звідси! Яка совісна.
– Ну тоді мені вже пора, старенька. Щастя й здоров’я тобі.
– Ще й кляне. Забирай своє чортеня й геть з відси!
– Та вже йду…
Після цього циганка далі нічого не чула, чи то вдавала, що не чує. Міцніше пригорнула дитину до себе й, дочекавшись подруг циганок, пішла разом із ними. Мале, щось зашморгало собі під ніс.
– Тихенько, Тсера, все добре.
Можливо, зовсім не дивно, що циганок називають відьмами. Вони ж підійшли якраз вчасно, як завжди, вчасно, або ж це зовсім ніяка не магія, а спосіб виживання й давня злагоджена система буття ромів.
20.10.2019
© Богдан Кухта
_________________________________________________
Більше тут - Богдан Кухта (Авторська сторінка)
#Проза, #БогданКухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852040
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Цигани в моєму місті завжди ходили з гітарами. Мені здавалося, що це універсальний засіб для виживання. У будь-якій ситуації гітара приходила на допомогу. Якщо у вас немає коштів, ви просто повинні, вміло перебираючи пальцями струни та гучно горлаючи українських пісень, довести старших людей до такого специфічного стану, коли вони не тільки хочуть плакати, але й витягнути пару гривень з гаманця, бо за Україну та її волю купюри не шкода, а якщо це ще й файна коляда, то й дві не жаль.
Заробивши пару гривень, циган вирушив далі, закинувши свій музичний інструмент на плече, як вудочку.
Хлопчина з такою ношею враз ставав більше подібний на вуличного розбишаку, аніж музиканта. Я чудово розумів, що музичний струнний інструмент легко при потребі міг стати ударним, тому я й не наближався до нього. У вуличній потасовці цим ударним інструментом можна було не тільки захищатися, але й атакувати. Щит і меч нової епохи – гітара.
Скільки б струн не було порвано, вона все-таки грала. Доля струн була не менш загадковою, аніж сама історія гітари. Хто її перший власник? Можливо, на ній у свій час грав Цой, наділивши її безсмертністю.
Мені завжди було цікаво не те, де подівся Цой, а ті дві чи три струни?
У голові пролітали хроніки кримінальних новин і сюжети про вбитих безхатьків шматком металу, якого так і не знайшли на місці злочину.
Та Бог з тими струнами. Вони – це подерта історія минулого.
Такою ж історією є сам корпус гітари, який є неоціненним скарбом. Це було надійне місце для сховку та переносу наркотичних речовин. Можливо, найкращими дилерами були б цигани, проте їх надто часто шманали на вулицях.
Зрештою в крайньому разі дерев’яний корпус гітари міг стати подушкою безпеки при перебиранні через будь-яку водойму.
Можливо, тому й жодний циган не загинув, коли на дно пішов «Титанік».
Наостанок зазначу, що я зумисно не вживаю термін «роми», а затято пишу «цигани», оскільки мова в цьому тексті була саме про них.
Також тут не йдеться про циганок та їхні ремесла, оскільки гендер у світі циган – таки помітна річ. У кожного свої обов'язки й ніяка циганка не може торкатися гітари так само, як циган карт, бо враз усе може змінитися й вже ніхто ніколи не отримає жодної купюри.
16.10.2019
© Богдан Кухта
_________________________________________________
Більше тут - Богдан Кухта (Авторська сторінка)
#Проза, #БогданКухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851655
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Він боявся привидів,
Як і вона.
Закривав міцно шафу,
Наливав вина,
Дзеркало накривав
Білою тканиною.
Вона його ненавиділа
Й називала дитиною.
Бо який Бабай,
Коли є вони -
Пролазять парами
У чужі сни.
Індіанські амулети,
Талісмани
Та Боги -
Нічого не помагало
Від цієї біди,
Червоні браслети,
Іконки,
Молитви.
Закривай очі,
дівчинко,
Та мовчи.
Сьогодні прийдуть,
Бо завтра- не пора.
Її звали Тиша,
Його - Пітьма.
13.10
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Писати на клаптиках чорного паперу
Білою ручкою вірші –
Нікому не потрібна справа.
Не шукай риму
В білому тексті.
Поети померли
Разом з поетесами
Повір:
Шахтарі,
Кухарі
Та всі
Незгадані
Тут
Люди
Давно
Не читають!
Давно
Не цікавляться,
Бо просто
Не бажають
Вийти за рамки
Свого світобачення.
12.10
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2019
Дія п’ята. Лев і ведмідь
Проте без ран наш герой таки не відбувся. Його добряче подряпало гілля та кігті Крутихвоста, який першим вчепився в здобич.
Проте не тут то було. Лев з ведмедем, озброєні дрючками, добряче перерахували кісти лисові та вовку.
Прийшовши до тями, Сірко й Крутихвіст почули нові деталі цієї історії та зрозуміли, що їх таки вперше пошили в дурні.
Виявляється, після першого знайомства з Крутихвостом баранчик Васько зовсім би й не пішов на другу зустріч, якби не цар звірів Лев, котрий пояснив, що діється в лісі. Баран Васько довго пручався, але, після того, як почув про грамоту від царя звірів та жмут медової трави від Ведмедя в дарунок, таки погодився.
Домовитися з Бровком за кістку, щоб той не гавкав було простіше простого, раз траву смикнути, от і все.
Дія шоста. Завершення
Повернувся Васько на Ферму третього дня так само, як і блудний кошак з однієї з історій, яку всім любили кудкудакати кури по вечорах.
Він був радий побачити господаря не менше, аніж той його.
При зустрічі господар таки назвав його дурним бараном, проте з того дня більше ніхто його дурнем з тварин не називав. Звісно господар Васька не знав, що відбулося в лісі, тому він із запалу міг назвати нашого героя дурним бараном, але то було не зі зла й відбувалося не так часто.
Оповівши всім тваринам про свої пригоди, баран хизувався медовою травою та грамотою від короля звірів.
Про Бровка (собаку) ніхто звісно не забув. Йому Васько приніс велику кістку з лісу, на яку всі присутні дивилися із подивом, не розуміючи, де він таке диво відкопав. Про себе баранчик посміхався й роздумував, як краще й вірніше назвати ту кістку Крутохрусть чи Сірохрусть.
От і оповіді кінець, а хто слухав – баранець.
Кінець
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2019
Ваську стало по-справжньому лячно, коли сіло сонце. У лісових заростях він був непевний чи знайде дорогу додому. Проте бажання виправити Крутихвоста на суді і повернутися на ферму з статусом «Розумного барана» не могло не тішити. По суті, на Крутихвоста йому було байдуже. Головне –
це грамота, в якій би вписали його ім'я, а з таким документом ніяка курка б не підняла його насміх. Він би повісив ту картку на видному місці й ніхто ніколи нічого дурного про баранів би не казав.
Прийшовши до нори, Критихвіст покликав Сірка, який з неохотою виліз з лисячої домівки.
- Говорив ж тобі Сірко, що пан баран не погордує такому товариству, як ми з тобою й прийде. А ти мені що: «Де я такого розумного барана найду?». А от тобі і на... Сам прийшов.
Сірий вовк був подивований не тільки від сказаного, а ще й від побаченого. Він ніколи б собі не міг уявити, що якийсь із диких баранів стояв з ним та Крутихвостом поруч. Цей баран звісно ж був світським, тому й не знав, що його гірські родичі обходять десятою стежкою двох нерозлийвода друзів –
Критихвоста й Сірка, котрих підозрюють у вбивстві вже далеко не одного лісового мешканця. Та наразі ніхто за хвіст їх не злапав. Тому бігай собі лісом, вий на місяць та спи, поки голодний шлунок не забурчить.
- Радий вітати тебе, баране.
- І я тебе, Сірко.
Після цього вовк розказав історію, яку йому видумав лис ще звечора. Мовляв, не злюбив їх ведмідь, от і понарозказував левові різних дурниць.
Наостанок показав Сірко баранові свої сині від чорниці зуби як доказ, та добавив, що суд буде завтра вечором на галявині Сонячній неподалік від лігва Крутихвоста.
Дія четверта. Свідки
Наступного дня Сірко подався по своїх справах, сказавши Ваську, що має поговорити з свідками.
Крутихвіст, почувши ці слова, посміхнувся, розуміючи, що ні яких розмов не відбудеться й зовсім. А Сірко йде на поляну, щоб яму викопати та гіллям прикрити, а після обіду, як все буде добре, повернеться. А там вже діло за малим…
Зрештою, на обід вони й мали впустити на фарш нашого баранця Васька, який ніяк не міг дочекатися вечора, щоб довести всім, який він розумний.
Одразу ж як повернувся Сірко, Крутихвіст запропонував показати Ваську місце, де відбудеться суд.
Вовк повів всіх стежиною вгору, з якої лише й повернувся, а вже через добрих метрів 600 вони накинулись на Васька поблизу викопаної ями.
На цьому місці вони б і вбили нашого баранця, якби не ведмідь з левом, які вже давненько шпигували за вухатими злодіями.
Далі буде...
© Богдан Кухта
Дія 2 - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851037
Дія 1 - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2019
Розумний баран.
Дія друга. Крутихвіст і його справа.
Сьогодні баранець Васько бігав, як причмелений в доброму настрої, очікуючи на лиса, який чомусь не сказав коли буде. Вранці та по обіді баранець звісно нікого не застав, але вже надвечір, саме тоді, коли господар мав заганяти всіх тварин на свої місця, його-таки гукнув лис.
Рудої своєї мордочки він не показав, але Васько зовсім не був дурнем і пішов на звук.
Заклопотаний господар спочатку не помітив відсутність одного баранця, а коли вдарив на сполох то було вже пізно.
Зайшовши у лісочок лис одразу ж перейшов до діла. Насипавши на рога баранцю цілу купу компліментів, він так собі ну зовсім не нав’язливо, між іншим, сказав, що з ним бажає познайомитися його друг Сірко.
Бо бачте лише він знає усі деталі справи.
Від себе лис, який представився, як Крутихвіст, розповів, що потребує вирішення справи стосовно суперечки між ним та ведмедем, який запевнив усіх лісових жителів, що Крутихвіст краде курей в курнику, а Сірко взагалі на пару з ним їх їсть. «І де це таке бачено,» – обурювався лис. Всім ж відомо, що давно давним всі звірі відмовилися від того варварства й не вбивають своїх родичів, якої б то вони породи чи масті не були. Лише ягідки та корінці із землі смикають.
- От ти уяви собі, щоб я, увесь такий благородний лис Крутихвіст, когось тай вбив. А мій друг Сірко – та то взагалі пухнаста шапка: в холодну погоду зігріє всіх, хто того потребуватиме. Він ж тільки, що і їсть, так то ті ягоди, від яких у нього ікла вже давно посиніли.
Давай я тебе з ним познайомлю.
Відвівши баранця Васька подалі в лісові дебрі, лис вже більше не озирався та й не біг так швидко; говорив повільно, виважуючи кожне слово; радів, що вони встигають на суд, на якому його інтереси представить розумний баран з хліва, а не півник з курника.
© Богдан Кухта
Далі буде...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851037
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Розумний баран
Дія перша. Баран Васько.
Доброго часу, любі читачі та читачки. Сьогодні я розкажу вам історію про баранчика Васька, який одним із перших баранів поставив собі запитання: «Чому їхню породу називають дурною?» Це відбулося, ще коли він був ягнятком.
Він дуже хотів виправити цю прикру помилку та довести всім на фермі, що це велика містифікація.
Коли його роги розпочали закручуватися по спіралі він чудово розумів, що мудрість з нього так і пре. Ось-ось мав настати момент, щоб довести всім жителям ферми, а куркам – однозначно і позачергово, що ніякі барани не дурні!
Васько страх, як не любив, коли кури на сміх підіймали якісь теми в курнику, а особливо, якщо це стосувалося їхньої гордої баранячої породи.
Одного чудового сонячного дня наш герой бігав собі полониною та скубав зелену травичку, зовсім не усвідомлюючи, що настав його заповітний день слави.
З кущів поблизу будиночка фермера він почув дивні звуки й просунувся трішки вперед, щоб зрозуміти, що там відбувається.
Побачивши лиса, який скрадався в бік курника, він одразу крикнув на рудого приблуду, цим самим розбудивши сторожову собаку, яка лише на одну секунду заплющила очі від надоїдливо теплого сонця й заснула.
Лис побачивши, що собака на прив'язі зовсім не поспішав втікати.
Привітався до баранчика та, почувши відповідь, він одразу ж перейшов до справи.
-Та чого ж ти кричиш, старий друже! Я ж у курнику мав побачити вашого півника та поговорити з ним, а тепер вийде ваш господар і пиши пропало. Доведеться перенести зустріч.
- Що ж то у вас з півнем за розмови такі?
- Вибачай, допитливий баране, але то не твоїх рогів справа? Я ж хотів порадитись з півником про одну давню справу лісових жителів.
- І що це за справа така?
- Я навіть не знаю чи ти б її повністю зрозумів, якщо би я все розповів. Інша річ півник та курочки – у них там ж ціла рада є. От вони б швидко помізкували, що там і як. А що з тебе тупого барана візьмеш.
Почувши це, баранець наставив роги і вже був готовий набігти на лиса, але тут він враз сказав, щоб Васьок спинився, бо й баран може йому знадобитися.
Зачувши скрип дверей лис сказав на прощання: «Що прийде завтра до баранця особисто, бо для чого йому ті кури, якщо є такий розумний баран».
Коли з хати вийшов господар, то він звісно не застав лиса, а побачив лише баранця, на якого гавкав пес Бровко. Давши доброго прочухана собаці, господар зайшов у хату.
Далі буде...
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850916
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.10.2019
- Бабцю Зіну вранці забрали в участок.
- Та не може такого бути, Стефо.
- Та я сама то виділа. Хай пан Біг боронить. Прийшло троє полісменів, найшли свідків, як при вбивстві, їй Богу хрест тобі. Зробили знимки й всьо, пиши пропало. Посадять навічно.
- Не вірю. Та шо ти таке кажеш!
- Я сама за свідка була, от тобі… – (і тут таки перехрестилася)
- І за шо з нев так? Ніц нікому зла не зробила баба. Продавала собі магніти туристам, гроші в кінці дня рахувала й шла додому.
- Та ті ж гроші на крові були.
- Йой, та я тебе прошу там тих грошей, як кіт наплакав.
- А смертей – ні.
- То вона когось вбила? Воно ж старе немічне… Нічого не годна.
- Ну не на пряму, а через во тоті магнеси.
- Як то вона через магніт то зробила?
- А ти думаєш, шо то за назва така «Львівський дощ» та тота «Земля зі Львова».
- Ну придумала собі Зіна, таку дурничку, щоб купляли от і всьо.
- Дурниці мелиш… А те шо вона «мертвої води» набирала й землі з цвинтару в ті магніти сипала, ото то ти знала?
- Йой…
- Кажут, що коли такий магніт попадав до власника, то за певний час він в`яв, як квітка на сонці. Ніц бідний чоловік не хтів. Лікарі розводили руками, а знахарки якісь дурниці говорили про землю або воду.
- Нічого собі..
- Хто зна скільки б ше продала, якби не попало в одну сім’ю чотири штуки зараз. Певно то її жаба грошовита лапками очі закрила.
- А так живеш собі, працюєш: «Доброго дня! І вам Доброго здоров’я!», –
а тут такої шкоди наробила. Добре, що хоч я тих магнітів не рухала…
- Ти то не рухала Олено, але вже по всій Україні понаходили жертв.
Щасливі туристи, купляючи сувенір додому, отримали квиток на той світ.
- Ну і ну, а чого то вона так з ними?
- Зізналася, що то все за чоловіка. Його кажуть якийсь турист три роки тому зарізав на вуличці Сербській. Хлопа злапали й посадили, але від того дня, щось в Зінки в голові й стрелило.
- Чоловіка її то жаль, але ж хіба так мертвого з того світу дістанеш?
- Вона сама зразу ж сказала, тим полісменам, що ненавидить тих приїжджих, бо вони ходять тільки зубами світять, хоч бери й до рани прикладай. А як вечір, то до дівок пристають і людей вбивають.
- Оце так помутніння в голові.
- Ото їй і сказали, а вона як візьметься до них з магнітом в руці і щось про себе бубнить: «Хай би вас земля вкрила», – а далі їй вже рот закрили.
- То її ще й били?
- Та ні. У нас в країні реформа. Хлопчина молодий рота рукою прикрив й на тому все закінчилось. Далі магніти всі забрали, поскладали по коробкам. Зазнимкували й на допит.
- І що ти розказала їм?
- Сама не гірше за мене знаєш, що Зіна десь в жовтні прийшла на ринок з магнітом «Львівський дощ», а далі ще новий вид додала під назвою «Львівська земля». Ото певно їй важко було води з під трупа найти, вона й на новий вид перейшла.
- А де вона то взагалі брала?
- Кажуть, що перша вода – то з-під чоловіка була, а далі вона по сусідах бігала, помагала при тому всьому ділі і воду собі зливала десь по слоїках. А з могилок то не проблема була набрати.
- Невже то так легко працює? Набрав води чи то землі й людина труп?
- Там ще якісь слова треба замовляти було, але їх Зіна не сказала нікому, хіба пробубніла під ніс й, розбивши пляшечку-магніт, випила то пойло до дна. Вона й момент піймала слушний.
- Ото старе дурне…
- І не кажи.
- Отака то історія.
- А далі що буде?
- Та запруть її в тюрмі чи на Кульпарків відправлять.
Бо вона ж після того, як випила почала кричати, що Сатану побачила й він кликав її, махаючи ратицею.
- Як би було сьогодні перше квітня, то б подумала, що то якийсь жарт. Така добра жінка була.
- Чого була? Ше є…
- Але ж вона тої води випила.
- Хто зна, коли її лукавий до себе таки покличе.
- То не скоро може бути.
- Скоро не скоро, але час мені вже йти, бо вон вже покупці підійшли, напевно, хочуть купити магніт на згадку.
© Богдан Кухта
03.10.2019
___________________________________________________
Більше тут - Богдан Кухта (Авторська сторінка)
#Проза, #БогданКухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850331
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Доброго часу! Сьогодні розкажу вам про фист файну бібліотеку на Сихові. Цей заклад набув такого статусу не лише тому, що запросив мене до себе на Фестини, а ще й за те, що пропагує українську культуру на районі, який зазвичай стереотипно асоціюється з гопниками, насінням і голубами.
Я дуже втішений, що на Сихові відкрилася нова світла бібліотека, яка наповнює книжковим духом сихівчан не гірше за християнську церкву,на місці зустрічі Папи Римського Івана Павла II-го з українською молоддю.
Не знаю, чи якийсь із пап зміг би пропагувати читання книг та культуру (гори, гори ясно) так, як робить це директорка бібліотеки Юлія Федорів, яка надзвичайно креативно підійшла не тільки до проведення заходу, а ще й до його піару.
Мав за честь прочитати декілька своїх віршів, подарувати книгу та поспілкуватися про своє бачення літпроцесу.
Був втішений тим, що зустрів давню знайому – Ясю Коваленко, яка із своєю сестрою зробила дуже круту двіжуху для молодих людей на Сихові. Більше інформації ви знайдете в цій групі – (проплачена інформація за обійми)
Вдячний за присутність Музі та близьким по духу людям.
З повагою, Богдан Кухта
01.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850042
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2019
21 вересня я вчергове пірнув у океан книг. Цей день став для мене відкриттям нової книжкової реальності, не лише тому, що я мав модерувати подію від видавництва «Фабула» й спілкуватися з одним із анонімів сучасності – Ніколасом Дімітровим.
Чудова традиція випадково-невипадкових зустрічей з друзями по перу, які кожного разу не перестають дивувати в доброму розумінні цього слова, творила нову реальність тут і зараз.
Чого вартує тільки дзвінок від Віктора Янкевича, якого я не помітив у натовпі людей, з погрозами про вбивство в черговій Бібліотеці, якщо я не повернуся декілька метрів назад, щоб потеревенити про життя.
Я повернувся на Форум вдруге, щоб зібрати автографи й побачити тих особливих людей, які писали, що скучили й потребують порцію тепла та позитиву.
Нарешті я все-таки отримав автограф на третьому купленому мною примірнику книги «Академія Аматаратсу» Наталі Матолінець для своєї куми. Між іншим, цього дня я ще встиг розвіртувалився з Володимиром Єшкілєвим, який черконув і свій автограф на книзі, яка вже давненько спочиває в моїй домашній бібліотеці.
Пан Володимир займав місце експерта на презентації книги «Дилер реальності» Ніколаса Дімітрова, а я примірив на себе роль модератора. Цю роль я приміряю не вперше, але вперше я зустрівся з новими особистими викликами, які, на мою думку, були подолані з ноткою гумору.
Далі, підкріпившись у «Ковчезі», ми з Музою потрапили у Бібліотеку на Ринку 9, де обмінялися зі всіма присутніми своїми враження про ще один книгодень.
Дані посиденьки неочікувано для мене перетворилися на читання віршів з Ксенією Фукс, яку я вмудрився вчора зазнимкувати разом із Яриною Каторож:)
Реально нереально крутий другий день Форуму для мене завершився в колі однодумців.
Вдячний Тані Пилипець за її обитель на Площі Ринок 9 і за те, що ви впускаєте до її криниць мудрості.
З повагою, Богдан Кухта ( той, хто поставив руку в пащу Фенріра)
22.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849196
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.09.2019