| Сторінки (7/627): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Чорнило на твоїх руках
Чорне, як давнє вино.
Тисячу раз це було.
Похмілля не за горами.
Ти залишаєш сліди.
Якщо так хочеш, то пий.
Змиєш на ранок сліди
У туалеті.
Брудна від цього вода.
Спогади – краща дієта.
Чуєш, маленька Джульєтто,
В нас на балконі родич Монтеккі.
Граєш в театрі в КУТку.
Ти – головна героїня.
Моновистава твоя
Зіграна без героїну.
09.11.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/hZBk1iq_vao[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Вбий в собі осінь. Розіпни свій листопад.
В когось падає листя, а в тебе каменепад.
Зруйнуй сірість. Перебудуй своє місто.
Фарби візьми кольорові – хай буде барвисто.
Твори свій простір, ділись із іншим собою.
Це життя не таке вже паскудне, поділися грою.
Створюйте команди, розбивайтесь на пари.
Йдіть до мети, до неба крізь хмари.
Вони міняються. Одна чорна, а інша біла.
Немов зебра, яка під машиною вціліла.
Вір в казку і роби, щоб не бути, як Іван-дурак
Хоча йому часто щастило, о так.
Не створюй собі кумирів, які б вони не були:
Ти кращий за них. Підіймись і йди.
Йди тільки вперед. Головою не крути.
Життя покаже, чи добрі мости.
Неможливо сказати все те, що хотів,
Та вірити хочу: ти мене зрозумів.
Прийми себе таким, яким справді є ти
Хай ворони каркають, ти ж бо лети!
01.11.2017
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/0y2pF9s7i4k[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Мені кажуть писати лірику,
А хтось хоче щось соцпобутове.
Як переплисти цю річку
Запитую у вас, панове?
Є ті кому глибоко пох*й на все,
Щоб я там собі не римував.
Пробачте мені. Знаю, усе пройде:
Настрій як осінь. Парасолю зламав.
В цьому дощовому Львові
Є свої панянки любові.
Ну ви ж хотіли про любов:
Курва на трасі по колу знову і знов.
Сідає в нову іномарку
В якій український рагуль.
Не доплатить, а дасть цигарку.
В той час на сході хтось сховається від куль.
Любов то дивна штука, як не крути.
І як ставитися до цього вірша
Залежить від вас, мої сестри і брати
Ця дівчинка не грішна і не свята.
В неї найдревніше ремесло.
Це знає навіть дитина у дворі.
В той час коли поети помирають молоді,
Їй на трасі салютують водії.
04.11.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759777
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2017
Наші каруселі давно спорожніли,
Кава в термосі охолола.
Ми співали про те, що любили
І ти говорила, що вдома
На тебе чекають, хоч тут ти щаслива.
Ні, зовсім не зараз, а взагалі.
Це місто заквітне, хоч злива
Збиватиме цвіт навесні.
А зараз панянка осінь
Цілує мене в обличчя.
Скидає під ноги листя,
І сукня її барвиста
Підходить під колір волосся.
Тобі вона більше пасує.
Її я назву колишня,
Тебе ж... хай сама римується.
06.11.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/MaOFkPNtMKg[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017
Підпирай стовпи, хлопчику,
Ти не атлант, але всім все одно:
Чи в тебе в кишені ніж, чи вино.
Дивись просто в серце, хлопчику,
Хай кровоточить весна.
Комусь вже болить, але не вона.
Не вона... відчує це все на собі.
Їй завжди було байдуже (!)
Вона казала: «Для чого мені ті вірші –
Вони мов шматки металу.
Залиши собі
Шматочки свого Всесвіту,
Шматочки життя».
Ні, вона сьогодні не твоя.
Ніколи твоєю не була.
Тож підпирай стовпи, хлопчику, і пий із горла.
Ти порізав випадково руку до свого ножа (!)
05.11.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/GXoQTw-8zVw[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
Я не люблю тебе за те, що ти є.
Я не знаю усе, що у світі твоє.
Не приносиш тепло у інші світи,
Тож говорю тобі: "Прощавай та іди".
Закреслюю дні. Не хотілось мені
Так чекати тебе, щоб сказати: «Все».
Знов дратує ТіВі. Тож не включай навесні
Ті пісні, що співав. Там слова, що не знав,
Всі без часточки «не». Заживе. Заживе.
Знаю: десь саме та
Дочитає вірша.
А раніше: не та. Самота, самота, самота.
03.11.2017
P.S Раджу прочитати текст без часточки "Не" ;)
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/DGV-Jr-s7W0[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017
Ми з тобою давно так не бачились.
Але все добре й нічого страшного.
Любов – то є вигадка, просто дивись
Цікаві фільми. Бережись від усього.
Накрийся ковдрою і пий чай.
Лимон туди кинь, тобі тре' вітаміни.
Натисни на play та заспівай
Щось на вірші Жадана а чи Ліни.
Книги читай, відпочивай,
Якщо захочеш, заснеш і сама.
Що треба мені, не забувай:
Писати інколи свої слова.
Ні, не римуй, а просто ти будь
Моєю музою, яка хворіє вдома.
Забудь. Усе, що не треба нам, – забудь.
Ще трішки — й станеш ти здорова.
Знов посміхнешся, як колись
Отоді, коли стрілись з тобою.
В такі моменти пишуться вірші
Римовані, а, може, зовсім ні.
02.11.2017
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/iqsrc-jyRjU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017
Я з дитинства люблю гарбузову кашу. Але ніколи як слід не розумів людей, які забороняли мені їсти її. От, до прикладу, хтось вночі написав на фасаді недавно пофарбованого будинку, що їсти гарбузи - гріх. Коли я це читав, то мене ледь не вивернуло гарбузовим насінням. Можливо, ці люди ще дітям заборонять співати пісню про гарбуза, який ходить по городу і питається в своро роду, ой чи живі чи здорові всі його численні родичі?! Дядькові Івану знову доведеться зафарбовувати букви. Добре хоча цей раз не написали слово "х*й". Рівень освіти в цих людей явно більший. Є ще, звісно, люди, які висловлювали свою позицію через соціальні мережі, щось типу "єдине фото з "гарбузовим" і ми не друзі". Але ж мені не хочеться втрачати друзів через те, що вони побачать в моєму альбомі фото на городі біля гарбуза. Спробуйте дізнатися більше інформації про факт появи цієї світлини та інші нюанси, щоб судити хоча би об'єктивно. Ато виходить парадоксальна ситуація, коли гопніки на моєму районі відмовляються від гарбузового насіння, але вперто їдять соняшникове, не усвідомлюючи, чому вони це роблять.
В моє місто святкування Свята Гарбуза прийшло із закордоння. Багато дітлахів, не усвідомлюючи, чим є це свято для них насправді, наряджалися як гарбузи і "лякали" туристів, вимагаючи солодощів. "Цукерки, або смерть!" - кричали вони. Дехто віддавав останні гроші і перелякано біг додому. Кому пощастило більше і хто мали солодощі, ті спокійно йшли далі своєю дорогою. Багатьом дітям було 14-16 років. Впевнений в тому, що вони не читали ніякої літератури типу "Міфологія Гарбузова", або "Гарбуз під кілтом". У американському варіанті свято сьогодні не містить жодних ритуалів. Саме цей світовий варіант, який, можливо, заполонив і ваші вулиці, ви і споглядаєте. Давно немає давніх текстів в чистому вигляді та правильного розведення вогнів, щоб правильно запекти гарбуз. Рецепти, які до нас дійшли, часто видумані, а інколи несуть думку адепта культу риби. Бо колись давно риба сказала, що немає нікого іншого. І заборонила вірити іншим. Інші риби - то вигадка. Все, що вони булькають - єресь. Тому вдумуватися і читати є заборонено, бо по факту прочитана книга "Коріння Гарбуза" є фактом того, що ви попали в чужинецькі сіті. Всі мають їсти рибу. Фосфор - то добре! Якщо трішки відкинути сарказм і сатиру, то скажу: "Мені байдуже, що саме ви їсте. Головне, щоб ви розжовували собі їжу самі, бо ви не маленькі дітлахи. Не звинувачуйть у всьому гарбуз. У кожного є своє насіння і, які будуть плоди, залежить від Вас. Ви маєте право молитися або не молитися. Підливати насіння чи ні. Це все давно прописано в Конституції нашої Гарбузоляндії. Головне - не насадіть будяків. Тоді ви станете колючі, а обіймати вас стане важче. Любіть один одного, бо всі ми в одній коробці для овочів."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017
Доброго часу, всім читачам цього нарису про місто З. Одразу уточню, що це не місто III, а місто З. Святослав Хоробрий поблизу Дніпра піднімає свій меч та вишиковує чайок в ряди. Я спостерігаю за батьками, які гуляють із дітьми по парку, та вдихають свіже повітря. Цікаво чи знають вони, що зовсім поблизу проходить «Запорізька Книжкова Толока». Впевнений в тому, що їм не варто йти на Толоку через сусідній парк, оскільки він рясно всіяний шприцами та пляшками. Малим дітям з таким краще не бавитись. Хоча, якщо забрати дитину звідси, то вона потрапила би в «Книголісся» із різними цікавими книгами та іграми. Вплив Книголісся на дітей просто таки надзвичайний. Ця площадка на Толоці допомагає розкритися юним українським талантам. Батьки з гордістю спостерігали би за свої ми дітьми, які беруться до різноманітної роботи серед своїх однолітків. Але вони вибрали інший шлях – через парк.
Інколи я відриваю очі від книги та споглядаю за чарівними дівчатами, які дивляться на мене, як на дивака. Чомусь книга в моїх руках їх дивує чи навіть лякає. "Дівчатка, ви чого, – думаю я. - Це ж Андрій Лобода, фронтмен гурту Хорта. Він ваш земляк. Хіба ви не слухали цей гурт?" «Якщо ти бажаєш я тобі розповім…» - звучить голос Андрія в моїй голові. Йому вийшло докричатися до мене аж до Львова, але як же важко бути пророком в своєму місті. Кидаю прощальний погляд на милих дівчат і повертаюся в Козак Палац.
Мені ще не хочеться заходити в приміщення. В мене своя площадка – вулиця. Дістаю блокнот та читаю свої «Вірші в КУТочку». Цим самим привертаю увагу до себе місцевих жителів та переселенців із Донбасу, яких тут доволі багато.
Всім охочим роздаю календарики та візитівки. До речі, вони радо коментують вірші та підтримують зворотній зв'язок. Один із місцевих авторів подарував своїх дві книги, а за це отримав #триКУТник. Хтось дарує посмішку, а інший кидає кілька гривень. Це просто надзвичайно!
Для мене це Місто З стало містом контрастів, або різноманітних куточків однієї фігури під назвою Україна. Відчуття, що в цьому місті живуть люди крайнощів, або вони волонтерять і кладуть свій час на вівтар Україні, або просто тупо прокурюють та пропивають його. Тут тебе можуть пригостити тортиком, не чекаючи нічого взамін, або відлупцювати на вулиці.
У ньому є свої осередки культури, які повільно, але стрімко розвиваються, як маленьке джерело, пробиваючи собі шлях. Колись дуже давно це джерело було міцним настільки, що утворило острів Волі. Лихі чужинецькі сили не змогли зруйнувати цей острів. Тоді, дуже давно вони не знайшли останньої частинки, яка захована в твоєму серці!
Вірю, що всі разом ми зможемо примножити добро. Нам лише потрібно стати часточкою однієї української Толоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Я пишу тобі на клапті паперу –
Бачиш, дівча, занадто ми старомодні.
Хай захищає від зимного вітру
Шматочок тепла, що передам я сьогодні.
Захищатиме, немов прадавні руни,
Що вирізав їх я на світовому древі.
Торкнуся рун отих. Вони
Спалахнуть та стануть кришталеві.
Їх легко розбити, доки ти їх не прийняла.
Та вір мені: ці букви мають силу.
Є річ одна важлива, щоб ти знала:
Та сила аж ніяк не в ритуалах.
Найбільший фетиш – то «любов».
Дивне слово поміж моїми словами.
Тож читай мої клапті знову і знов,
І хай сміються боги, що над нами.
25.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Qen0sRcjMgg[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/oIRWB4z_7PY[/youtube]
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017
Можливо ти не мій формат,
Напевно плагіат?!
Допила каву – є вино
Включи мені старе кіно.
Збав звук на нуль:
Чуєш патруль.
Нічний стриптиз,
Бокал униз.
Розлив вино.
Розбито скло.
Мої вірші – намокли всі.
Як горобці у стрісі.
Дірявий дах.
Твій вигук, ах.
Моя ти
Аква віта.
Ім’я навіщо?
Спускаюсь нижче.
Сьогодні ти зі мною,
І сукню скинуто додолу.
Вип’єм до дна
І сцена ця
По колу знов
Все. Без обнов.
08.06.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
Хлопчик намагається заснути.
Закриває очі і бачить, як ти
Стоїш в темряві. Не може збагнути,
Чому над тобою не світять зірки.
Хлопчик примружує очі:
Від коливання повітря болить голова.
Напевно, він збожеволіє вночі.
Коли він помре, закінчиться глава.
Глава його життя, що майже дописана.
Книгу покинуто. Тепер він примара,
Яка шукає твоє «я»:
Забуте дівчисько, тобі
Хлопчик Безодня
Малює зірки та складає слова.
23.10.2017
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=atSbMuMOA5I[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/FDHRPKe16Bo[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017
Повні вулиці музикантами,
Що і яблуку ніде впасти.
Людям потрібно вино, ну а ми...
Нам би з тобою просто пропасти.
Кудись тихенько піти,
На краю світу сховатись.
Знову зруйнують старенькі мости.
І все так давно не до ладу.
Я забуваю, для кого пишу.
Шлях в невідомість позаду.
Вуличне Графіті. Все на стіні.
А з тобою ми – заблукали.
Знов заблудилися в цьому вірші.
В першому реченні. Другій строфі.
Все це, як вперше, всі ті «ти» і «я».
Чому ми з тобою, скажи, не сім’я?
Чому засинаю знову я сам?
Скільки тих знаків наставить життя?
STOP!
06.10.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/86WstzzjbGU[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
[youtube]https://youtu.be/ctWZL95VdE0[/youtube]
[quote]…Трамвай успішно рухався по невидимій колії, яку ніхто не помічав.
Враз розповідь перервалася і нам сказали подивитися праворуч. Ми вже давно були за межа-
ми міста, безкраї, зарослі різним бур’яном поля не могли довго втримати нашу увагу, проте на
нас чекала несподіванка. «Ви тільки подивіться на нього!» – сказала повненька жіночка переді
мною. Це ж вовк! Справжній білий вовк…[/quote]
Шрами на обличчі.
Зморшки в кутиках очей –
Твій життєвий трофей.
Лінія життя
Стелиться кудись.
Навколо дивись:
Люди – звірі всі,
Бродять по весні
Шукають тебе.
Так усе життя
Лігво хижака
Пусткою стоїть.
Білий звір вночі
Дістає рубці
Посеред машин.
В невідомість шлях.
Місяць в небі – знак.
Вовченя, біжи!
06.10.2017
[youtube]https://youtu.be/m240rmjvC-g[/youtube]
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
[youtube]https://youtu.be/riEQjFJxcoA[/youtube]
[quote]…Багато із них просто вбивали свій час. Це все робилося з допомогою програми, яка носила
назву«Павук». Найбільш розповсюдженим додатком був додаток «Неотесане 14 дерево»…[/quote]
Нам давно подобаються аватарки, а не люди.
Репостни мене. Вподобай мої слова.
Нам би з тобою більше підписників всюди.
Модні додатки. Айфони. Війна.
Стрічка в Фейсбуці новинами засіяна
Цифри набувають нового значення.
Скільки фоловить, скільки читає,
Скільки прибутку, а скільки немає?
Хлопців в зеленому камуфляжі?
Хлопців, ровесників незалежності.
Хлопців, народжених чотирнадцятого.
Хлопців, як я – молодих й неотесаних.
14.10.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
[youtube]https://youtu.be/0oA00nAkq2w[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017
Розклади на столі свої карти Таро.
Поворожи-но мені по руці,
Розкажи мені все, що було і не було,
Я напишу у цьому вірші
Як любив, як кохав і згоряв в темноті,
Як дивився в ті очі відьомські твої.
Забагато тих «як» залишила мені,
І червоних слідів на спині.
Кажуть «відьма» вони. Не врятуєш ніяк.
Ти себе від її злих почвар.
Чарів у неї є вдосталь, о так:
У казані вже булькоче відвар.
Ріжеш руку свою та цілуєш мене.
Далі черга, напевно, моя.
Та доля відьмацька мене омине:
На ось, тримай, це тобі омела.
13.10.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EfF9_z2D9JM[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/tx3y2Km9E1k[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
Я займу свій куточок. Друга зверху, плацкарт.
У навушниках рок і це зовсім не жарт:
Мій малесенький світ у кишені блокнота,
Засинають вірші, серед тисячі – нота:
Нота «Ре», Нота «До», загубились слова.
Я сьогодні один, і ти, звісно, одна.
Хоч у кожного свій славнозвісний маршрут:
Серед тисяч полиць забиваємось в кут.
І над нами зірки все освітлюють шлях:
Віднайди мене, мила, в загублених снах.
07.07.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/yOtl4yEZlII[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Вони зустрічалися, як поїзди.
Паралельні світи. Одного разу
Зіткнулися двоє. Ніяк не знайти
Чорних ящиків. Старого джазу.
Хтось не впорався. Повернув не туди.
В голову постріл – російська рулетка.
Один патрон. Тепер ти крути.
Любов – то зовсім не солодка таблетка.
Ось вам і казус, історія ця
Сенсу не має. Немає кінця.
Немає моралі і рима одна,
Стоїть не на місці, а шоста з кінця.
Немов Ахіллеса п’ята
Мішає структуру цього вірша.
Вона немов м’ята пом’ята, стара,
Не в тему тут ти, не в тему і я.
26.05.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/4KJxGiLVurw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
Нікого із сучасних людей вже не здивуєш можливістю спілкуватися по телефону. Поштові голуби давно не використовуються, а смс–повідомлення практично віджили своє. В минуле відходять старі технології, щоб дати місце новим. Проте ще є романтики, які вірять в те, що колись прилетить ваш голуб і принесе вам повідомлення з минулого.
Пропонуємо вам спільно з нами натиснути на «play» та під приємне потріскування Грамофона поринути в політ. Попутного нам всім вітру!
Богдан Кухта – автор тексту, бек-вокал;
Свєтогоров Олександр – вокал, акустична гітара;
Ми завжди дуже вдячні Геннадій Пересвіт, бо без нього ці записи звучали б сиро і не мали належного рівня.
Зведення, мастеринг та запис: #Peresvit_Studio.
Світіть в КУТочку, де ви є!
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jfJhpfOX0vA[/youtube]
https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/oleksandr-svtogorov-napishi-men-na-vrsh-bogdana-kukhti-vrsh_v_kutochku_peresvit_studio_2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Я писатиму вірші на твоїй спині
Та складатиму нові речення.
Розпочинаю із літери Я,
А далі підписую зречення.
Зрікаюсь від першої букви,
Яка остання в алфавіті.
Ми разом з тобою в темряві,
Бо «ми» – загублені діти.
Б’ємось подушками,
Шукаємо літери.
Ховаємось під ковдрою
Від всіх на світи ми.
Нікому не знайти нас,
Бо не потрібно шукати(!)
Мені б хотілось на ранок від вас
Не отримати нові стигмати.
23.09.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752071
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.09.2017
Я збудував свою стіну
Із цеглинок різного формату.
Всього, звісно, вам не скажу,
Щоб уникнути плагіату.
Вона зовсім не китайська,
І біля неї не плачуть.
Напевно, занадто маленька –
Злі язики все кажуть.
Вона фільтрує світло,
Береже спокій на моїй планеті.
…Для чого мені слово –
«Вірші» – написали в палаті?
Можливо, би вийшло чудове багаття?
Хоча, мені тут вистачає тепла.
Комусь це напевно прокляття:
Тож хай біліє стіна.
В трикутній кімнаті
Заховався соціопат.
Наступну збірку замурували ті,
Які споглядали каменепад.
Отож я підводжу підсумки:
Це книжкова стіна.
Хтось підкреслює думки,
А хтось виносить тіла.
19.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751450
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.09.2017
Цей вірш залишиться поза вашою увагою,
Як і мільйони моїх текстів.
Він просто розчиняється під вагою
Інший слів та чужих снів.
*
Молодий автор на форумі
Враз стає зовсім не львівським.
Пливе на кораблі по землі,
На якій лежить сніг від чужих ніг.
З поламаними структурами
Без ваших купюр — старенький Тюр.
Не пожертвує руку свою
Маленькому Фенріру.
16.09.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/eXoCt11m1AQ[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
На моїй руці проявляються руни.
Від твого дотику – вони червоні,
Як спілі яблука навесні.
Ідун відкрила скриньку, і вони
Шукають з богами втрачені плоди.
В Асгарді панує старість та зима.
Руни на моїй руці пульсують, але нема…
Богам спокою. Богам тепла.
Ритуальні вогні не зігрівають їхні серця.
Ти вкрала забагато яблук для нас –
Ось і настав наш золотий час.
Де тільки я і ти, ти і я
Ділимо вічність на двох.
Коли настане Раґнарьок –
Ти скажеш просто: це не я!
– Ліліт, ну для чого було брати ті Яблука?
07.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/XYY-NJ_Me8Y[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
[quote]Начхати на риму,
Я мушу писати.
Для вас це лиш букви,
Для мене – стигмати.[/quote]
Поезія — соціальний плакат. Ось що для мене вірші Бог-
дана. В соціальному плакаті лаконічно і влучно передаються
соціальні прояви особистості, специфіка взаємовідносин у
суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха.
Юна поезія Богдана — і є тим проявом особистості.
Вона — оголений нерв того, хто попри жорстокість світу, не
зневірився і не збайдужів, не відкинув вбік любов та співпе-
реживання, не замкнувся на кухні, відмежовуючи себе від
війни, яка триває в державі. Ліричний герой Богдана геть
не ліричний, він подекуди жорстокий, різкий, розгублений.
І зовсім не соціопат. Хоч збірка має таку провокативну на-
зву. “СоціоПат” - це соціальна і патріотична поезія, зреш-
тою, в якій присутні і любов, і співпереживання.
Для Богдана Україна — не бідна-нещасна-заплака-
на-згвалтована-зболена жінка, котра стільки натерпілася,
що залишається тільки померти. У віршах Богдана вона не
ходить з простягнутою рукою по сусідах і не просить ми-
лості, вона воює зі зброєю в руках на сході України, вона
вийшла в 2013 році з молодою паростю на Майдан і досі
з нього не пішла. Майдан — як межа неповернення назад,
як відчинені двері в інший вимір, в якому немає місця тим,
хто преться в майбутнє зі старими тарганами в голові та
совковістю. Майдан, омитий кровію майбутнього, як засте-
реження для батьків — історія має властивість повторення.
Вона не мешкає на кухні чи у владних кабінетах. Вона вихо-
дить на Майдани, зводить барикади, освячує ножі і запалює
вогні:
[quote]На Майдані горять барикади –
Козаки освятили ножі.
І вогонь із Холодного Яру –
Україна в вогні![/quote]
Богданова поезія-плакат – це оголений реалізм того, що
відбувається зараз з нами. Навіть та його поезія, котра на-
писана ще до Майдану та до війни, палахкотить передчуттям
кривавих подій. Поет гостро відчуває наближення буревію,
рани кровоточать стигматами.
У віршованих рядках Богдана багато правди. А ще простоти.
В дечому наївної, але завжди чесної. Відсутній пафос і бажан-
ня сподобатися юрбі. Упевнена, з кожним поетичним рядком,
який прибуватиме новими віршами в доробок Богдана Кухти,
його майстерність вдосконалюватиметься, перо ставатиме
гострішим, образи – зрілішими, слова – міцнішими. Хочеть-
ся тільки побажати Богдану не розгубити на усіх його дорогах
та високих сценах того чару, яким зараз просякнута його по-
езія-плакат — чесності, відвертості та сили вітру, який завжди
приязний, коли ти йдеш не проти нього, а йдеш назустріч йому.
Дара Корній,
Золотий письменник України
Читати збірку - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/8oTJ9YdRfTs[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/ZrUkklS4U9w[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Той, хто вiльний!
Дідусь мого похресника з гордістю дарував мені малюнки тоді ще чотирирічного хлопчика, на яких були кола з крапками і овал з гілочками — а це насправді бабуся, а он вели-и-икий овал — то тато, а отакі кучеряві хвильки — то мама. Дитяча творчість — то диво. Діти підростуть — і їх навчать малювати за правилами. І стануть ті малюнки однаковими, правильними і… нецікавими. Похресник мій уже підріс, але я досі зберігаю ті найперші його малюнки, як найдорожчу цінність. А таки так! Бо — справжні, щирі, відверті. Чому згадала зараз про ці малюнки? Тому що відчула, повернула собі враження тієї справжньої щирості і безпосередності, прочитавши збірку поезій Богдана Кухти.
Я сама за фахом математик, тому збірка поезій з назвою «Трикутник» заімпонувала мені відразу. То що ж таке математично-поетичне я в ній знайду? Читаю… Звикле до редагування око відразу намагається щось підправити, підчесати, підкучерявити і… в якийсь момент я раптом забула про всі свої літературно-редакторські здібності, покинула думати про усі правила силаботоніки. Бо просто розчинилася у цьому нестримному, сміливому, вільному потоці поетичних емоцій.
Я почула Богдана Кухту на Запорізькій книжковій толоці. Тож треба було так: їхати зі Львова однією командою, щоб нарешті у далекому місті на сході побачити того, хто був поруч, — і нарешті розкрився перед тобою. Коло Богдана збиралися люди, навіть далекі від поезії, зупинялися і вслухалися в молодий красивий голос, захоплено спостерігали за його летючими рухами, за рвучкими хвилями його волосся, за неспокоєм і горінням очей. І я стояла поруч і зачаровано слухала.
Поезія Богдана — це безкомпромісний вуличний реп, щирий, по-юнацьки відвертий і максималістичний.
Так, напевно, новонароджений ручай пробивається з товщі землі, будить її: то захопить своєю напористою течією торішній стемнілий листок, то соломинку, то піску трохи підніме з дна і закрутить, то молодій травиці помиє ніжки. От тільки не втомлюється радіти, щиро любити світ, і небо це, і ліс, і траву, і мене.
Так і хочеться крикнути у світ словами молодого поета! Але ж я так не вмію…
Скільки у його словах і емоціях молодого нестримного чуття, скільки щирого подиву і питань!
Щиро кажучи, я з примруженим оком таки трохи скептично оцінювала наробок молодого таланту, але при повторному читанні зрозуміла, що я такого не утну! А все тому, що він — молодий, живий, не отруєний правилами, вимогами, стереотипами. Він — вільний! Ось яка у нього є цінність!
І я дуже рада, що є такий молодий талант, що є справжня воля у цього гарнезного менестреля, є чуття світу і неймовірно щире бажання — любити, змінити цей світ своєю любов’ю.
А наприкінці читання мене чекало відкриття. Я оніміла. Я схвилювалася до тремтіння всередині. Насправді. Прискіплива людина, я почала перечитувати навіть зміст. І… відкрила ще одну геніальну поезію! Почитайте! Я такого ще не бачила. Це насправді геніально! Оце насправді по-математичному точно, бо це — необхідна і достатня умова для душі, яка відчуває волю — жити й вірити. Тільки читайте ці слова, дихаючи повноцінно, так, як ці слова пульсують у вустах Богдана, відчуйте їх ритм!
Читайте! Шукайте, робіть свої відкриття, сперечайтеся і не погоджуйтесь. Але читайте. І хай додасться молодої енергії вашій душі, хай додасться відчуття любові і волі. А Богданові побажаймо знаходити своє, неповторне, міцніти, вдосконалюватися, рости — у почуттях, у здійсненнях, у творчості.
Хай Бог помагає молодому таланту!
Любов Долик,
поетеса,
письменниця
Читати збірку - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/IGBHi3sEpWA[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/qoy13Qm_9mw[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/kFymz5N-gLU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Мені важко заснути,
Хоч так тихо надворі.
Всі зачинено двері.
Я не знаю, де ти.
Вам, можливо, байдуже,
Що пишу на папері.
Крапки й коми – то зорі.
Хто поможе мені?
Віднайти. Відшукати.
Всі сузір’я на світі.
Та потрібні лиш ті,
Де бувала ти.
Галактичні блукальці,
Світлом Бога укриті.
Засинають на місяці,
Хоч живуть на землі.
09.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/tHeIcAv0CzA[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017
Коли я пишу твоє ім’я
То Гугл видаєш – I.R.A*.
Великим хлопцям потрібна війна,
А дітям – революція.
Ми Самі** побудуєм Ірландію,
Ми самі зеленого додамо.
Наш король несе нам надію:
Стяг зірвати чортам не дамо!
Британці, йдіть додому –
Це наша вулиця!
Не повернутись вже нікому –
Тут чекає шибениця.
Поки ще є бруківка та набої –
Ми вистоїмо.
Знову бої та перебої.
Ми збережемо тепло.
Конюшина вже засіяна
Під арфи трелі,
На нас чекає нова країна
Та менестрелі.
Легендарна Ірландія
Там де ти і я.
Написана нова глава,
Назва – I.R.A.
* Ірландська республіканська армія
** Sinn Féin – політичне крило І.Р.А
29.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/l4Ogd6NiKvo[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
Ця стаття – свого роду цифрові роздуми про три роки творчості молодика в куточку. Одинички та нулики вже запущено. Ми в цифровій Матриці.
Отже, в книзі «триКУТник» є 8 циклів, які налічують 86 віршів, які я написав упродовж 2013– 2015 рр.
Незмінно високий рівень в роботі над збіркою виявила Дарина Замойська, яка, як і в книзі «СоціоПат», займалася версткою та дизайном обкладинки. Звісно, верстка змінилася, як і обкладинка. Хоча спільні паралелі між збірками ви все-таки знайдете. Тут не буде гострих соціальних вкраплень, якими рясніє книга «СоціоПат». Тільки лірика у різноманітних її проявах.
Вдруге подяку заслужила і коректор збірки – Олеся Маркович, яка терпить мене за мої погрішності в царині літератури та творить дива з моїми текстами.
Передмову до книги під назвою «Той, хто вільний!» – написала львівська письменниця Любов Долик. Судячи із цієї назви, я б мав бути Морфеєм, або Нео, а книга носила б назву «Матриця».
ТриКУТник став ще цікавішим завдяки Ярині Каторож, що намалювала 8 ілюстрацій. Кожна відкриває новий цикл віршів. Мало того, що Ярина зарекомендувала себе як крутий фентазійний автор, так ще й ілюстраторський шлях, як виявилося, у неї не малий.
Якщо мені потрібно було дати іншу назву для збірки, безперечно, вона б була названа в честь доленосної для мене цифри – «вісім».
З 2014 року я почав мандрувати, автостопом, тому дозволю собі сказати, що в цій книзі вміщено 12 237 км автостопу – 249 машин. Тут доречно подякувати всім водіям, які мене підвозили. В середньому це було 50 км однією машиною. Та так безперечно краще ніж йти пішки. Баламутам із фірми «Гайта-вісьта» – привіт!
В проміжку з 2013 – 2015 в мене було більше 80 виступів на різних літературних заходах, і це без вуличних читань, які почав проводити для задоволення власного его із жовтня 2015 року.
Мої Вірші в КУТочку – мій особистий щоденник спогадів, роздумів та осмислень. Для мене це не прості цифри в закутку, а щось значно більше. І тут мені не вистачає цифр та букв.
Чи віддали ви б свій власний щоденник на прочитання іншим? Хай це питання залишиться відкритим для вас. Свій я віддав і зараз у вас є унікальна можливість його придбати.
Вартість книги для вас всього – 40 грн, хоча для мене вона не має ціни.
Пишіть в приват та замовляйте книгу.
З повагою – Богдан Кухта.
#триКУТник
Читати збірку - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/IGBHi3sEpWA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749633
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
Твій Бог ніколи не моргає –
Напевно, дивиться на нас.
Можливо, він про нас не знає,
Хоч світ завмер. Спинився час.
Моя Богине, зупинися!
Я бачу: він із янголами тут.
Мої Боги сидять сміються.
Десь поміж нами Баламут.
Усе сплелося у єдине:
Всі Боги, міфи, ти і я.
Це синтез – все тут триєдине.
Віднині ти – релігія моя.
Яке б ім’я ти не назвала,
Кому б не поклонялася, мала,
Я хочу, щоб весна настала
І ти згадала, немовля:
Ейрена, Ісіда, Марія свята
Годує, як ти, чудове дитя.
Яка в цім вірші, питаєш, мета?
Життя в нас одне. І ти – саме та.
29.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/lx19cBX5dhQ[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2017
Знову створюю нову нотатку,
Перебираючи нові букви,
Як стару пошарпану вервечку.
Переставляю чашку кави.
Напій віддає своє тепло,
А я пишу далі та надіюсь,
Що через моє кухонне скло
Його тепло дістанеться комусь.
Хтось візьме та понесе з собою
Його туди, де ще мене не було.
Збереже невидане. Разом з весною
Принесе мені світло.
Бо все трансформується,
І мої затерті нотатки
Прослужать комусь,
Як на мапі мітки.
Букви стали парою від кави,
А я став тим, ким хотів.
Ілюзіоністом. І ви –
Мої слухачі серед птахів,
Будинків. Дахів
Філософів. Дітлахів
Невидимих світів.
Читаєте вірші на стіні.
13.07.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/GlzCE_wiFJ4[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Пропонуємо вашій увазі прослухати пісню «Жнива».
Можливо, вже зовсім не пора жнив. Проте Кронос і надалі міцно стискає серп у своїй руці, готовий стинати нове колосся. На горі горить багаття, подаючи знак, що місце для збирачів вільне. Сідайте та грійтесь. Слухайте пісню Олександра Свєтогорова на слова Богдана Кухти. Думайте про вічне та хай помагає вам Бог!
А ми в свою чергу дякуємо - Геннадій Пересвіт (Peresvit Studio) за зведення, мастеринг та запис.
Богдан Кухта – автор тексту, бек-вокал
Свєтогоров Олександр – вокал, акустична гітара Зведення, мастеринг та запис: Peresvit Studio (Геннадій Пересвіт)
Світіть в КУТочку, де ви є!
https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/zhniva
[youtube]https://youtu.be/nVNspUjhzn8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017
Я лежу в темній кімнаті.
За вікном тарабанить дощ,
Якби мені краплі ті
Спіймати серед площ.
Хоча… Для чого мені та вода.
Тут і так сирість переважає.
Мені б знати, що ти саме та,
Яка дійсно мене кохає.
Знову болить голова
Від нестачі тепла і любові.
Переплелися б краще наші тіла
В старому, Богом забутому Львові.
В місті, де так багато туристів
І зовсім трішки моїх віршів.
В куточку вулиці Вірменської
Я досі тебе не зустрів.
Починалося все з кімнати,
А тут вулиця.
Яка різниця? Не відшукати
Все те, що не збулося.
Засинаю сам,
Хоча в мріях літаю.
Потрібно нам
Написати «Кохаю».
26.07.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/Y63rl7n9Eko[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2017
Я запитую тебе: «Чому твої янголи в чорному?
Де поділися їхні білі крила та очі кольору неба?»
Дозволь мені розбавити твою чорно-білу гаму
Новим кольором без назви. Бо так треба.
Янголи мають бути прекрасними, як ти.
Вони мають посміхатися та співати.
Жити між людей, але залишати їх на самоті,
Саме ті миті ми розділим на двох, бо ми крилаті.
Виключаєм світло і стаємо янголами.
Мені не потрібний ніхто. Коли я і ти, то «ми».
Нехай тільки сьогодні я буду темним янголом,
Байдуже, ким. Головне, що я став твоїм теплом.
Я вірю, що твої янголи колись стануть кольоровими,
Вони зовсім не будуть новими,
Такі ж, як і ми, поміж зорями.
Десь там будемо жиТИ. ТвориТИ. ЛюбиТИ
14.05.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
-Тект із збірки "Сідай, двай!" (2019)
- Додатково вміщений у збірку "Малюнки на тілі" (2022)
[youtube]https://youtu.be/BwkYp7KzYM0[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
Дівчинко, що пахнеш гвоздиками,
Дай мені руку і покохай.
Знаю, не відаєш, де ми,
Просто мене не питай.
Де є з тобою, як опинилися,
Що то за дивний край,
Бачу: в тобі щось змінилося.
Прошу, будь тут, не вмирай!
Що то за стрічки місяць освітлює?
Їх вже ніхто не вплітає.
Чорні, шовкові. Ті барви – крик вічності.
Тебе вже давненько немає.
Тут мав би бути щасливий кінець,
Але це не казка – життя.
Він на землі ловить сніг навесні,
Ось вам і книга Буття.
08.06.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zB3Rj6VtAlE[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/gzzgjBHkhrs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2017
[youtube]https://youtu.be/95bu_iJKNe8[/youtube]
[quote]Коли ми провели практично цілу добу на цій планеті, настав час повертатися додому. Як ка-
жуть тут: «Всюди добре, але вдома найкраще».
– Передозування – констатував місцевий лікар.
Перед тим, як накрити два тіла золотистою тканиною, він востаннє кинув прощальний погляд
на чоловіка та жінку, які зробили один одному ін’єкцію «Зоряного порошку». Спочивайте з ми-
ром, галактичні блукальці.[/quote]
Просто роби своє. Йди і не зупиняйся.
Тільки вперед! Чуєш, не озирайся.
Опирайся течії, що хоче тебе забрати,
Так підступно кинути за грати.
Вільний птах не буде в неволі співати.
Тож пливи до мети, нікому тебе не спіймати.
Їм зовсім не треба знати, що в тебе рана,
Не вір словам «Любов – омана».
Попри сірість та брехню, ти допливи.
Збережи завіти предків. Рідні молитви.
Ще прийде час та почнеться боротьба!
Просто вбий в собі покірного раба.
Руйнуй сірість. Копай криницю.
Загартовуй тіло – Перетворися на крицю.
Випий води з рідного джерела:
Тепер ти меч. Тож назад дороги нема.
13.05.2017
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/lukBJ746eBg[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
[youtube]https://youtu.be/-IqOFsp6QoQ[/youtube]
[quote]…У них були свої Архіварії, але називалися вони якось химерно. Та і назва цього місця чомусь
мала дивний стосунок до їхньої головної скрижалі. Свого роду ці книги були мертвими та надто
товстими для читання. У них було надто багато води та бруду. Краще було б зробити їх палімпсе-
стами нової епохи…[/quote]
Вірші без слухачів стають сиротами.
І тоді, їх віддають в журнали та альманахи.
І там, за паперовими стінами,
Вони заховані, немов невдахи.
Бо як інакше? Їх покинули.
Вони непотріб, макулатура.
Бомжі не читають, хоча, є ті, що були
Лицарами ордену Культу Ра.
Професор літератури розгортає газету,
Яка, до слова, давно не в моді.
Прочитає статтю і йде до туалету
Скористатися нею, як прийнято в народі.
Ніхто не відноситься серйозно до слова,
Забули, що воно нас може вбити.
Наразі цікавіша всесвітня змова,
Або як кинути палити чи пити.
От зараз, я заховаю свій блокнот
І хай живе, хоча… чи буде з тобою.
Цей для мене дорогий лот,
Який здадуть ангели, котрі прийдуть за мною.
18.07.2017
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/TNH72UBB9c0[/youtube]
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wU-LyL-aQig[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
Мені потрібно знайти тебе і прочитати вірші.
Перепросити за ті, де ти відчуєш, що вони інші.
Ті, які не потрібні нам, спалимо у вогні,
Але ж знаєш — щось залишиться в мені.
Глибоко в душі – шрами та рубці.
Хочеш – візьми і погадай на моїй руці.
Розгорни книгу та читай по складах,
Хоча говорили мені, що більше заховано у очах.
В мене вони зелені, як у відьмака.
Ні, не в того, про якого писав Сапковський,
І зовсім не такі, як в пісні Славка Вакарчука.
Вони просто інші. Тож краще дивись та мрій.
P.S.
Сьогодні й назавжди.
Можливо, банально, та я – твій.
Мрій…
02.05.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/1VL2cM8cgP8[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2017
[quote]А ми відкриєм свої парасолі
Так високо, так високо, так...
Cкрябін - "Парасолі"
[/quote]
Як би ти просто була
В цю хвилину тут і зараз,
Я б спитав тебе «Мала,
Політаєм разом в хмарах?!»
Поміж хмар, де є птахи,
Споглядатимем дахи.
Щебетатимем пісні,
Що писались на весні.
Або просто втечемо
І заляжемо на дно.
Там з тобою й помремо,
Бо усім же все одно.
Всі хто любить певно знає,
Що любов не обирають.
Щось погода підвела.
Дощ у Львові не біда.
Відкриваєм парасолі,
По бруківці серед колій,
Кожен йде кудись собі,
Я ж пишу вірші нові.
09.05.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Ми вже не ті, що були колись,
Той час минув, пропав кудись.
Він пролетів чи вийшов у вікно
З десятого поверху… Не повезло.
Його не спасли. Не помогла вода.
Священні мощі. Осколок з хреста.
Сміявся в небі апостол Павло.
Кронос помер давним-давно.
Тепер нова ера, тож, рибо, пливи,
Махай хвостом, не пий води,
Отрута всюди тече стара.
Людина сама вбиває творця,
Міняє шифри та ярлики,
Будує, руйнує. Годинник, біжи!
Стукай спочатку від нуля.
Бог дав нам у жертву своє дитя.
Ми любим кров, старе вино,
Хліб насушний, німе кіно,
Оргії, порно, по колу… Було?!
Час підштовхнули вже у вікно.
Вдягнули маски на своє обличчя,
Воно не людське, бо демон вселився.
Ми вже не ті, що були колись,
Той час минув, пропав кудись.
30.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740265
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.07.2017
Сьогодні мене запитали, чому я одинак?
Невже не прочитали це у віршах по складах?!
Я ж залишав сліди, коли писав щодня.
Нові творив рядки, а в голові – дарма.
Кому потрібний ти і ці твої слова?
Дістало?! Тож знайди, що скаже, знаєш я…
І тут все. Тиша. Стоп. Це чергова мана.
Неправда це, обман. Її ще тут нема.
Цей голос – то мара, ілюзія, примара.
Вона чомусь сумна. Чому, моя кохана…
Колись, знаю, прийдеш і скажеш до кінця.
Те речення складне, а зараз тільки – «я».
Одна єдина буква, яка у всіх віршах –
Моя ранкова кава, мій опік на губах.
Сьогодні мене запитали, чому я одинак?
Невже не прочитали це у віршах по складах?!
08.06.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017
Місто обіймало нас світлом ліхтарів.
Я кохав тебе. Вальсував, як умів
Обпікаючи уста від солодких слів.
Закрутилася голова. Враз уверх злетів.
Від надмірного тепла крила підпалив,
Впав у низ на саме дно. Так я не хотів,
Грішний світ покинули. Разом й до кінця.
Доки серце стукає. Дописав рядка.
Щоб літати в небесах, треба пам’ятати –
Ліхтарі погаснуть вранці. Зорю не спіймати.
Так літав у хмарах я. Були ж окуляри –
Скло рожеве тріснуло. Ми тепер примари.
19.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017
Забувай.
Засинай.
Виривай листки.
Ми не ми.
Ти не ти.
Просто ще не йди.
Рви мене.
Ріж мене.
Проклинай усе.
Все мене.
Все пройде.
Колись заживе.
14.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
Доброго часу, а у нас прем'єра пісні!
Пісня, яка розпочинається словами дитячої лічилки, поведе вас шляхами пошуку.
У кожного цей шлях свій. Хтось йде, закривши очі, а хтось мандрує на схід. Кожний шукає любов, але де її знайти? Що потрібно для того, щоб алхімія любові відбулася? Напевно, в цьому короткому тексті забагато питань, тому пропоную вам послухати відповіді у пісні.
Впевнений в тому, що чудове бардівське виконання Олександра Свєтогорова не залишить ваш байдужими. Ізюминкою в пісні є не тільки чудове виконання Олександра під гітару, але і бек-вокал Богдана.
Звісно, це пісня не набула б такого якісного звучання, якби не Геннадій Пересвіт. Дякуємо його дітищу – Peresvit Studion за те, що обігріло нас та стало для нас домівкою. Чекаємо на ваші відгуки, вподобання та репости.
Світіть в КУТочку, де ви є!
Богдан Кухта – автор тексту, бек-вокал
Олександр Свєтогоров – вокал, акустична гітара
Зведення, мастеринг та запис: Геннадій Пересвіт
[url=""]https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/oleksandr-svtogorov-gra-u-khovankina-vrsh-bogdana-kukhti-vrsh_v_kutochku_peresvit_studio_2017[/url]
[youtube]https://youtu.be/we4ohyDun_8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2017
Пр[s]и[/s]ойшов час #waRгінального КУТочка!
Всім доброго часу! З вами, як завжди, Богдан Кухта. Цей текст я би мав писати, напевно, все-таки в туалеті, оскільки перший випуск #waRгінального КУТочка був знятий саме там. В чотирьох стінах була натиснута кнопка, яка злила воду, і тоді прозвучало гасло «Прийшов час #waRгінального КУТочка!»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7tLpCuT3F7E[/youtube]
Свого роду цей проект особисто для мене був стьобний. Він не мав на меті говорити серйозно про культурне середовище у Львові, а радше показувати його недоліки та висміювати ті критичні речі, про які інші говорили поза очі. Я ж любив сказати правду-матку одразу, в той час Дарій міг і смачний матюк вставити. Ми з ним були наче два різних світи. Єдиною спільною точкою дотику для нас було те, що на його планеті і моїй була література. Література втримувала нас на плаву. Надіюся – як човен, а не як…г*но. Ми хотіли робити для вас цікавий продукт попри те, що у нас навіть камери своєї не було. Вічні проблеми зі звуком та камерою – це тільки вершечок айсберга. Тут треба віддати належне Дарію – він в кінцевому результату робив доволі смачні випуски.
Після введення в #waRгінальний КУТочок, ми сходили на прозовий літературник Львівських Прозових Читань (ЛПЧ).
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mVMI-sdxw-A[/youtube]
Творча молодь тут була захована за шторкою і розміщалася в накуреному приміщенні за столом короля Артура. До речі, штучний дим вона сама собі і організувала, як то кажуть: «Чим би дитя не бавилось, аби не плакало».
Звісно, дитині було би краще з’їсти щось смачненьке, аніж бавитися із цигарками. Наприклад, взяти печенько і піти помаленьку на наступний літературник. Називався наш наступний репортаж «Літературний чай».
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a3efgp_FsaY[/youtube]
Особисто мені в цьому випуску було цікаво порушити тему тих людей, яким усе байдуже, окрім халяви. Халявний чай, халявне печенько ну і, звісно, видовище.
[quote]Тобі й мільйонам байдуже усе,
Тобі, мій друже,
Адресую це! [/quote]
Після цього був #waRгінальний репортаж – презентація Альманаху "Salve", де Дарій говорив про [i]slave1[/i] та Богему.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8wMLQsoIwDA[/youtube]
Мене завжди дивувало, що багато людей в літературному процесі одразу чіпляють собі поетичні медальки, хоча їхня реальна праця буде оцінена з часом. Звісно, є шоколадні медальки, які можна чіпляти без проблем, але будьте обережними, коли будете ходити з ними на сонці.
Колись і я був причетний до цієї формації. Вже раніше говорив про це пару слів, тому пливу далі.
Останнім нашим спільним відео було запрошення на Літературний Тіньочок.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xSnWCHiPJTI[/youtube]
Після цього цей проект помалу вичерпав себе через різне бачення картинки і внутрішній творчий конфлікт двох авторів. В той час я повернувся зі сходу (тут мова не про воєнні дії, а культурний десант, якось і про це напишу). Після повернення мене просто таки нудило від високомірності молодих авторів і їхніх лаврових вінків (Тут я не категорична наволоч, вставлю ремарку – я не про всіх). Отже, прийшовши в те місце, з якого і починав, зі мною сталося дежавю. Знову те кляте відчуття, що я із нього і не виходив. Все-таки гарно, коли Львів залишається і надалі культурною столицею. З культурними туалетами та дивними творчими людьми. І чим більше тих культурних місць, тим краще. Байдуже, що ви робите, головне, щоб це рухало культурно. Не забувайте зливати воду і виключати світло! Далі буде…
[i]slave1 [/i]– рабство
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733774
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
Я люблю слухати голос вулиці,
Витягувати з юрби слова,
От, до прикладу, ловіть ці:
«Мені зарплата замала».
Їй потрібно купити новий наряд.
Йому б випити із горла.
Дитині – молочний шоколад,
Солдату – щоб завершилась війна.
А чого вам не вистачає?
Напишіть в коментарях.
Життя занадто швидко минає,
І ми тут всі у гостях.
Тут так багато паралельних світів
І в кожного є своє життя.
Я б так хотів,
Щоб інколи ми чули чужі «я».
17.04.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/xdcxt0eAYCE[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Мені б хотілося, щоби ти стала для мене всім.
Усім на зло, кохана, ми б були щасливі.
І хай із неба дощ, гуркоче грім –
Стукоче серце в такт весні.
Прийшла пора. Хоч він іще не стих
І краплі падають, змиваючи сліди людей.
Багато в голові моїй дурних ідей,
Лиш ти найбільше втомлюєш із всіх.
Так хочеться, щоб ми були не на папері, а в житті.
Реальність зла, тож капотить вода із стріх.
Застигли спогади і миті…
Можливо, ми вчинили первородний гріх?!
Хотів би Адамом для тебе стати, моя Леле.
Лише б одна реальна мить на двох,
Тож хай кохання переможе все
І хай із нами буде Бог.
27.04.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
Будем з тобою в мовчанку грати,
Ховатись у світі соцмереж.
На вікнах наших залізні ґрати –
Ми заховались від сонця теж.
Закриті штори. Тверда стіна.
І ти не ти, і я не я.
Ми вже з тобою не сім’я.
Пропала клята мережа.
Мій абонент мовчить давно –
Пропав Інет. Пароль у відро.
І спільні фото, як і листи,
Десь полетіли у інші світи.
Усе під нуль. Зруйнуй, і це
Вже не болить. Вже не пече.
Затерти, спалити… усе те,
Що було важливе, та вже не є.
Ваш абонент замовк давно
Вибив Інет. Зникло відро.
І спільні фото, як і листи,
Давно відлетіли у інші світи.
14.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/fyQySOCJf2w[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Маленькі діти гралися в любов.
Ліплячи пасочки з піску,
Чай з термоса без зайвих розмов,
Кричали голосно: «Кукуріку», –
Тримались за руки, бігали по дворі,
Грались в піжмурки, співали пісні,
А далі виросли. І вже щось не так –
Серця в людей не потрапляють у такт.
Тримаються за руки, говорять слова,
А все якось не так. Помаранчева зима.
Дорослі революції, важливі промови
Забули, як мріяли, ходили до школи,
Будували фортеці, продавали слона.
Дворик на дворик – дитяча війна.
Дим, барикади, Інститутська, профспілки.
Небо падає вгору. Друже, тримайся! Живи…
Не падай на землю, бо вона ще не готова
Прийняти в обійми романтика малого,
Чи так нам уявлялося доросле життя?
Напевно, краще кукурікали, віривши, що пропаде біда.
01.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/IZFIev4Z0TU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
Я змушую себе закрити очі.
Відправляюся в царство Морфея.
Серед довгої, нестерпної ночі
Запитаю в провідника: «Де я?
На якій станції мені виходити,
Щоб не втратити вірний шлях?
Де пересісти, щоби буди там, де ти?
Я скоро буду. Коли? На днях».
Прибув поїзд «Чужа любов».
Відправлення: п’ятниця, тринадцяте –
Все по колу знову і знов.
Застряг у сні. Квиток у руці.
Витягніть мене з поїзда!
Агов, потягніть стоп-кран,
Чуєте, я не проїду –
Завдаю собі нових ран.
Дзвенить будильник,
І я прокидаюся,
Бачу світильник,
Ну як цей сон називається?
Він віщий чи ні,
Що це за чортівня?
На руці рубці…
Перон 22.
06.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2017
Чуєш, малий, що там після тебе залишиться,
Невже старі блокноти не знищить дядечко Час?!
Ти далі не спиш. Тобі знову щось пишеться,
Слухай, візьми й занотуй, щось про нас.
Про тих, які не мандрували жодного дня.
Про тих, що не любили поезію і відомі імена.
Музику й мистецтво називали «чортівня»,
Тільки фільми й телешоу – рідна царина.
Напиши дві строфи, три рядка,
Один байдужому товаришу,
Другий – тій, кому шістдесят два,
Ти, напевно, ніколи не чув вірш про мишу,
Тому ти римуєш, руйнуючи тишу.
В дитинстві вбили риму, тому вибач, я
Попрошу написати про тих, які
Не дочитають цього вірша.
03.02.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2017
Мене часто запитують, чому я вийшов читати вірші на вулицю? Це питання для мене є буденним і нецікавим. Цікавіше те, чого вона мене навчила, чого навчає і далі. Чого ж може навчити Вулиця, яка в кожному місті змінюється в залежності від настрою, як примхлива пані або львівська погода? Хоча напевно прийдеться відповідати на всі «?».
У кожного автора буває період, коли його власний куточок стає надто тісним і нецікавим. Тут і я не виключення. Потрібно розширювати горизонти власного світу.
[quote]Прямуй в невідомість,
Лови вітер в полі.
Твій шлях – дорога
Від пекла до волі.[/quote]
Колись мій світ розширив Автостоп і затяжна мандрівка, довжиною в життя. Піднявши на трасі великий палець вгору, я боровся зі своїми особистими рамками та стереотипами, які колись так вміло на мене начепило суспільство, а я й не помітив.
[quote]Великий палець догори –
Дорога стелиться знов в нікуди.[/quote]
От і я згадую, як вперше прийшла ідея підняти «великий палець» вуличної поезії. Якось дуже давно, в 2015, в Івано-Франківську, Олександру Ткачинському прийшла ідея зробити промоцію книги на вулиці, під книгарнею, де за годину мав відбутися захід – презентація альманаху Вуличної Поезії. Де, до речі, немає жодного мого вірша, але завдяки хорошим людям мене занесло тоді в декілька міст. Напевно тут було б доречно передати їм привіт!
Сам Олександр Ткачинський із своїм другом Костянтином Козловим на той час вже експериментували з читанням своїх віршів на вулицях Києва. Між іншим, і в рамках Форуму видавців у Львові проводилися читання Віршів на вулиці. На жаль, тоді в Франківську я так і не почитав, але це був виклик. Виклик самому собі.
Перше читання на вулиці було боротьбою із самим собою. Своєрідний протест і ще один засіб просування своєї творчості. Руйнація ярликів, які сам придумав.
Як автор я ставив собі питання: як люди сприймуть мої тексти?
Я люблю те, чим займаюся, і зовсім не хотілося потрапити в психіатричну лікарню в Франківську. Посміхнувся сам собі і почав читати.
[quote]Я всміхнувся
І сказав:
«Це залежність, наркота...
І сильнішої нема»
Лиш кохання
Так вбиває.
Кульпар, друже,
Вже чекає.[/quote]
Дуже часто мене слухали люди, які ніколи не читали поезію і вважали її нудною і нецікавою. Мені було цікаво, а що ж саме змусило зупинитися того подорожнього, який ще хвилину тому так завзято кудись поспішав.
[quote]Хтось спиниться й скаже:
«Малий зварював.
Для кого сьогодні
Він вірші читав?»
Хіба не для тебе?
Хіба не тобі?
Скажи чи потрібні
Поети старі?[/quote]
Вулична Поезія для мене стала тестом на людяність. Оскільки я не тільки автор, що пише ліричні тексти, а ще й соціальні. Про це зрештою і говорить моя перша поетична збірка «СоціоПат». Тому було особливо цікаво дивитися, як сприймають поезію різні верстви населення і робити свій певний соціологічний зріз.
Взагалі, я дуже люблю, коли мене слухають діти. Вони – чудові слухачі, які часто не розуміють, про що йдеться в тексті, але якимось дивним чином вловлюють емоції.
Підлітки дивляться на читання, як на гру. Це своєрідна забава для них.
[quote]Раз. Два. Три. Чотири. П’ять – Я їду шукати.
Кожен день ми граєм в хованки. Дозволь запитати:
«Де сховалася любов, де її знайти?».
Втрачене шукаю знов. Мушу віднайти:
«Може гра таки для двох?!» Три. Чотири. П’ять.
Я знайшов тебе, знайшов. Спогади не сплять.[/quote]
Коли ж заходить мова про кохання, вони уважно слухають, неначе завтра здаватимуть іспит. Хоча, можливо, певні з них вже давно отримали перші оцінки в Щоденник Життя. Напевно, це і є той період, коли вже інтимна лірика стає для них більш актуальною і саме у віршах вони можуть почути інформацію, яка їх цікавила, але вони здебільшого не можуть її запитати в батьків.
[quote]Під теплою ковдрою
Пограємо в хованки,
Ти хочеш, щоб я пошукав?![/quote]
Вулиця стала для мене майданчиком для пошуку свого слухача, а в подальшому і читача. Люди на вулиці щедро кидали кошти, на які я, чесно зізнаюся, в певний період у своєму житті і жив. Мріявши про своє, як мрієте і ви. Хіба ж є ті, хто не мріє?
[quote]Кожен із нас про щось мріє.
Навіть повія Марія
Має велику мрію,
Яка нас всіх зігріє.[/quote]
Якщо вам цікаво, як можна створити чудовий настрій вуличному писаці, ось декілька рецептів маленьких спогадів.
Кава на вулиці смакує по-особливому, особливо коли тобі її купують милі дівчатка, підсолоджуючи її обіймами і фразою, що довго мерз.
Або згадується, як на Миколая мене напоїли гарячим чаєм та нагодували цукерками і мандаринками.
Багато говорю про жінок. А про що ще говорити поету? Хоча і хлопці вміють здивувати. Саме компанія хлопців на вулиці Вірменській (зовсім недалеко від мого місця читання) в теплій затишній квартирі мене напоїла чаєм та нагодували піцою.
Назбиралося доволі багато цікавих розмови про життя. Є в цьому світі речі, які не мають ціни. Такими безцінними для мене є ваші емоції, якими б вони не були. Від позитивних до негативних.
Звісно потрібно згадати і про негативні моменти, але, напевно, завдяки їм і пишуться соціальні тексти.
Часто наштовхуюся на п’яниць, які кудись ідуть у своїх справах і ніяк не можуть мене обійти.
[quote]Він йшов, як всі
Та не для всіх мої слова.[/quote]
Дехто починає матюкатися. Інші, більш притомні, згадують Шевченка і цитують всім відомі шкільні вірші.
[quote]Хтось з Homo sapiens
Утратив сенс життя –
Не обійтись
Без матюка.
[/quote]
Кожному із нас потрібно від життя своє. Мені ж попрошу залишити вулицю і той шалений потік людей, в якому є ті, хто здатний слухати серцем. Ділитися останнім і тоді по-справжньому я буду жити і вірити, що в нашої країни є майбутнє. Бо з такими людьми, як ви, можна жити і розвиватися. Для вас і задля вас. Разом і до кінця. Просто світіть в куточку, де ви є!
[quote]Мій вихід
Моя сцена – вулиця.
Хліб – слова
Я колекціоную ваші посмішки,
Інколи – серцебиття.
Мій п’єдестал тротуар –
На ньому і стою.
Хтось вигукнув: «Піариться!»
Я ж просто так люблю.
Можливо зловить мене світ,
Хоч був Сковорода,
Антонича згадати б тут –
Язичницька пора.
Зелене Євангелія
І перстні три на руку.
Я вуличну поезію
Даю вам у науку.
І сію жито з букв і рез,
Азь відаю добро.
Мій Бог – старий і дивний дід,
Чур Пек йому на зло.
І було спершу слово це
Чи буква, може звук.
Заримував може й не я –
Це був великий cтук.[/quote]
07.03.17
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730538
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Транзистор
На всіх каналах одне і те саме,
Радіомережі забито сміттям.
Мені б хотілось до тебе, а не до мами.
Але хтось із друзів наливає чергові сто грам.
Бро, я ж не п’ю, ти чудово це знаєш.
Заспокойся, старий, якщо потрібно – пий із горла.
Виливаю отруту, чи радше вливаю.
А далі питаю у вас: «Як подолати опір буття?
Як зруйнувати кордони, коли навіть паспорту немає?!» –
Мовчу про візу. Доливаю у склянку вина.
Для чого слова, коли вже світає?
Близиться світанок. Погасла зоря.
Транзи́стор (англ. transfer — «переносити» і англ. resistor — «опір»)
12.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2017
Я покидаю місто спогадів,
Нездійснених мрій і обіймів.
Дух міста спитав: «Чи я зумів?» –
Додав:«Якщо треба — підкину повій».
Ледь посміхнувшись, скажу «Знаєш сам
Мої звички. Які п’ю сто грам.
Я під Узваром від цього життя,
Моя рутинна какофонія».
Оркестр дограє старий етюд.
Хтось запитав, чи я тут?
Я завжди з тобою, старий, руку дай
І не питай. Відпускай. Відпускай.
Відпускай римами. Вокзалами, машинами.
Залиши позитив і не затри.
Зустрінемось знову, бо були малими ми.
«Ми були – ми будем», – напишете ви
Піснями, віршами, словами й ударами.
У ритм мого серцебиття.
Я йду, щоб іти. Я йду, щоб залишити
Щось глибоко в серці на довгі роки.
15.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/ISGWPHpZ6gM[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2017
[quote]Десь там, де живе світло дискотек,
Може, бібліотек, може, вільних ідей!
(Святослав Вакарчук, «Вулиця»). [/quote]
Подаруй мені свою посмішку.
Це – найкраща для мене ціна.
Не потрібні мені кольорові купюри,
Лише вона одна, лише одна.
Подаруй мені погляд свій.
Зачепи мене ним на мить.
Хай у серці моєму,
Хоч на мить защемить.
Підійди, обійми, і біжи, як усі.
Вуличний поет не вміє любити.
Не вміє кохати.
Складати вірші.
16.04.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#Вулична_Поезія
[youtube]https://youtu.be/_d2_-uew92o[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
Вона боялася темряви, тому запалювала свічки,
Коли всі засинали – впорядковувала думки,
Розкладала по полицях, аналізувала життя.
Потім її враз нізвідки хапали туга і журба.
Їй було холодно. Їй було не по собі.
Під теплою ковдрою згасали зірки,
І падали вуглики у воду на дно,
На вулиці було тихо, там нікого не було.
Місто огортали тумани. Вулиця замовкала.
Тиша з'їдала будинки. Сльоза упала.
Прокотившись по руці, розбилась, мов скло.
Дзеркало на друзки — полетіло у відро.
Знала – це поганий знак, а що ще її чекає?!
Засинай сьогодні, дівчинко, бо завтра немає.
Спи, красуне, не думай, як Сонце встає,
Воно прокинеться завтра і погукає тебе.
Ти думаєш, їм тепло всім і байдуже, що ти одна?
Така, як сонце, покинута на милість творця,
Світи для них, дівчинко, витираючи останню сльозу.
Я тебе, дитинко, дуже міцно люблю.
23.12.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/8NyRHCwsh-c[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017
Я писатиму, доки цим киснем ще можна дихати.
Вдихатиму і видихатиму нові слова.
Я дивитимусь в очі, не відводячи погляду,
Скажу тобі: «Це моя власна вулична війна».
Ти маєш право вибрати,
Як тобі жити, творити будь-що,
Десь вгорі на небі хтось, напевно, знає істину,
Ти ж просто скажеш: «Істина – вино», –
Доллєш у чашку червоне напівсолодке,
Змішаєш із залишками вчорашнього шмурдяка,
В мене до тебе прохання – щоб ти не скисла,
Щоб ти залишилась жива.
Щоб ти дивилась у вікно,
Споглядаючи за краплями дощу,
Тому я тебе просто, як завжди,
До себе міцно пригорну.
Питаєш: «Ну для чого тобі я?
За краплями води є інші,
Кращі, сильніші, цінніші.
Ти ж не зможеш спасти
Грішного янгола».
18.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O8h72FZndYQ[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/jLooaS0ISZk[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/bSg4xIcJRi4[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017
[youtube]https://youtu.be/kDTwZvnjDIA[/youtube]
[quote]
…Напевно, ви вже здогадалися, що цього астронавта звали Помазаник. Він залишив і в нашо-
му світі багато знаків. Символ риби і досі можна побачити в Музеї. В кімнаті космічних експеди-
цій, але це зовсім інша історія…[/quote]
Знову римами кровоточать стигмати
І серце стукоче мені би втримати.
У душі змиваючи вчорашнє чорнило,
Ісус на хресті сміється зрадливо.
І простір з’їдає його. Тишина…
У нього стигмати, а в мене нема?!
Чорнило униз…Він Бог чи дивак?
І грози. І сльози. Трагедія. Акт.
Малюємо ікони у нашім кутку.
А де ті хлопці, що пішли на війну?
Кладамо требу. П’єм вино.
Причастя смертю. Усім всеодно?
Тобі байдужі мої слова.
Я ж просто поет. І це все брехня.
Ми ж християни, так любим життя.
Найбільше своє, а інших - то їхня біда.
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/nJnObYnhh00[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
Дівчинка Єва любить обійми.
Міцно пригорне мене,
Скаже "До завтра будемо жити
Разом сьогодні…мине."
Трішки залишилось часу допити
З склянки долий сама.
Залишки. Краплі. Миті.
Ми ті, що згрішили дарма.
Вранці нас виженуть.
Доки ще вдома,
Рай підпалити б,
Дай сірника.
Рима пропала.
Хочеться вити.
Це все наснилось -
Адам не я.
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729097
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.04.2017
Ловіть текст із циклу #11. Ніколи не писав текст у відповідь, але якось сталося. Читаємо оригінал, а потім і мої #Вірші_в_КУТочку. Але не навпаки:)
НЕ НАВПАКИ
Торкаюся пальцями клавіш холодних, співаю знайомі слова.
Чи також шукатимеш зірку за обрієм, як то виглядатиму я?
Чи в календарі всі ті дні повикреслюєш? Колись же чекання мине,
Чи тими ночами самотньо-безсонними знову згадаєш мене?
Бо мої страхи - то всього лише острахи, різного вчило життя,
Бо мої тривоги - то тільки підозри, що кане усе в небуття,
Бо мої надії посохли по осені - ти повернув їм життя,
Бо в тої троянди слабкі іще корені, та вже їх вхопила земля.
Торкаєшся пальцями струн металевих, виконуєш перші рядки,
Якщо ти повинен забути про мене - від того ніяк не втекти,
Якщо ж тобі доля звела на долоні зі мною суміжні стежки,
То так цьому й бути. Крізь час і крізь відстань, та разом, а не навпаки.
©Іра Б.
***
Не навпаки II
Торкаюся пальцями струн холодних,
Співаю знайомі слова.
Знову шукаю ту зірку за обрієм,
Про яку ти казала мала.
В своїм календарі я дні повикреслюю.
Коли ж то чекання мине?!
Беру олівець чи ручкою, і хрестиком
Руйную чекання німе.
Ночами самотніми, навіть безсонними
Знову згадаю тебе.
Місто заснуло. Залишились спогади.
До крові затиснув баре.
Торкаючись пальцями струн металевих,
Виконую перші рядки.
Крізь відстань і час ми разом з тобою
Сьогодні, й на довгі роки.
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2017
Наші годинники показують різну годину:
В мене на циферблаті вісім, а в тебе сім.
Коли в мене новий день, то тобі б ще хвилину
Лежати б у ліжку і рахувати котів.
Твої online зміняють offline.
Халявний Wi-Fi. Головне, що є мережа.
Ти чуєш, як стукають наші серця,
Бо в мене є ти, а в тебе є я.
І хай так буде, бо хтось угорі
Написав сценарій буття.
Нас роз’єднало. Світла не стало.
Вибило пробки. Болить голова.
«Ти» – у Європі. «Я» – в Україні.
Все, що єднає – завершення. І
Роумінг в мережі. Крони на гривні.
Гроші за вітром – летіть, папірці.
03.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/lqX6OWGURkI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
Зірваний голос і недоговорені слова
Застрягли у горлі… та йдіть усі на!
Ловіть міцне слово. Ви ж любите треш?!
Хлопчина – не репер. Ти ж знаєш?! Авжеж!
Немає він клепки – дурненьке дитя.
Скажи йому в очі. Додому пора?!
Якщо щось і далі бубниш собі сам,
Попробуй як він, і розкажи нам.
Для чого кричати? Погляд в нікуди,
Коли кругом ходять «щасливі» люди,
Відповідь для всіх у нього проста –
Шопінги, Допінги, Зелена трава.
Два слова викресліть, бо не для вас,
Він п’є не пиво –
Вживає Квас.
Узвари, Компоти. Бухати пора.
Цигарки для них. Патрони війна.
Вбиваєш себе ти зовсім не сам.
Запий все до дна, долий ще сто грам
Байдуже усе. Байдужість усюди –
Кругом нього ходять глухі, німі люди.
Зірваний голос і недоговорені слова
Застрягли у горлі… та йдіть усі на!
25.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725730
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2017
Моя муза покинула місто.
Спакувала валізи і сіла в літак.
Полетіла в Європу, там не тісно,
Запитував поет: ти там як?
Розкажи мені, мила, кохана,
Що у тебе нового? Дай знак!
Покохаю тебе, як востаннє.
Ти від мене втечеш, чи не так?!
Ти втікаєш завжди від кохання.
Вільна муза тоді лиш жива,
Коли клятви не дала нікому,
Лиш торкнулась чужого пера.
Щоб отой хтось, записавши слова,
Видав тексти, як власне дитя,
І в кінці ось цього рядка
Так нахабно поставив ім'я.
25.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/_XorI-irMXU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Хтось сидів угорі
Серед хмар, в далині
І, співаючи наші слова,
Бубонів попід ніс,
Посміхався собі:
«Розсмішили ми Бога дарма.
Наші плани – мара.
Все затерто під нуль,
Не звучить струна.
Ми самі. Ми одні.
Не належим собі.
Тож дограй цей романс до кінця».
03.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2017
Коктейль Ґаутами
Налий Корвалолу, докинь Валер’яни:
Зроби коктейль «Заспокойся» дядька Ґаутами.
Сядь в позу лотоса і, досягнувши Нірвани,
Згадай про Курта і скажи його словами:
[quote]Load up on guns and bring your friends
It's fun to lose and to pretend…[/quote]
19.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hTWKbfoikeg[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Напиши мені повідомлення.
Про те, що чекаєш давно.
Опиши свою тугу й турботу,
Відправ голубом через вікно.
Напиши мені повідомлення.
Загорни у конверт і кидай.
Зачекай, зачекай, зачекай…
Чуєш, сонце? Підпалили наш рай!
Ні записки, ні слова немає.
Відправляй sms, вже небо палає.
І байдуже тут ритміка та.
Напиши мені мила: «Це я».
02.01.2017
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Переглядаючи старі фото згадую, як усе було.
Все почалось з Незабудки. Невже загуло?!
Рядок за рядком ти писала мені
Перші спільні переплетені дні.
Перші квіти. Дотики і слова.
Невже сьогодні настала зима?!
Ти чуєш мене? Чи відчуваєш, де я?!
Нас кудись занесло. То все течія.
Нестримна вода. Пороги життя.
До кінця боротися…серцебиття.
Тільки воно мене зупинить і скаже: "Пора!"
Заспокійся, друже, сповзає нога(!)
Ти можеш впасти. Розбитися…знай:
Десь на горі тебе чекає рай.
Але для чого ці солодкі слова,
Якщо її біля тебе нема? Вода.
03.02.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2017
Моя сцена – вулиця.
Хліб – слова.
Я колекціоную ваші посмішки,
Інколи – серцебиття.
Мій п’єдестал – тротуар.
На ньому і стою.
Хтось вигукнув: «Піариться!»
Я ж просто так люблю.
Можливо, зловить мене світ,
Хоч був Сковорода.
Антонича згадати б тут –
Язичницька пора.
Зелене Євангеліє
І перстні три на руку.
Я вуличну поезію
Даю вам у науку.
І сію жито з букв і рез,
Азь відаю добро.
Мій Бог – старий і дивний дід,
Чур-Пек йому на зло.
І було спершу слово це
Чи буква, може, звук.
Заримував, може, і не я –
Це був великий cтук.
15.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку;
#Вулична_Поезія;
[youtube]https://youtu.be/Wnwsb0VkYI8[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Дозволь мені стати твою мантрою, медитацією,
Відпочинь на моєму плечі, загубися в обіймах.
Розчинися як цукор по моїх венах, стань ехінацеєю.
Маленькою рожевою квіткою, яку сушили у вігвамах
Для того, щоб потім подарувати її в дарунок духам.
Я знаю, коли ти засинаєш поруч зі мною, ти не лякаєшся їх.
Бо в тебе є я. Той, кого наніч ти назвеш кошеням.
Ти говориш не мішати релігії, а просто помолитися їм.
Я вдаватиму, що не почув про кота. Поцілунком в уста
Закінчу молитву, підберу слова: Засинай моя квіточка.
Я ніколи тебе не віддам. Переплетено міцно тіла…
Десь у вузлик скрутилась душа – зав’язалася ниточка.
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2017
Ми – подорожні, котрі шукають дорогу.
Йдем навпростець, часом зовсім застрягши в багні,
Тягнем вантаж. Хтось говорить, що то шлях на Голгофу,
Знаєш… Багато Богів – вибирати тобі.
Хто твої друзі? Кіт чи собака?
Може птахи? Ворон, Сокіл. Змія?
Ми – подорожні, що збивають коліна до крові,
Віривши в силу малого листка.
Палець угору кличе в дорогу.
Байдуже вітер і те, куди занесе течія.
Нам би з тобою під стягом Дажбога
Разом пройти, проплисти все життя!
11.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/c3IjxwALOt0[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
[youtube]https://youtu.be/tD8l9QThxIQ[/youtube]
[quote]…На плитці в під’їзді догорав один із недопалків, який залишили малі. Маленька
дівчинка підбігла до нього зовсім не для того, щоб погасити. Її цікавила та гра, в
яку декілька хвилин тому гралися її ровесники. Вона підняла недокурок і встигла
затягнутися, поки він ще не погас. Червоний вогник спалахнув із нової силою, і вона
закашлялась…[/quote]
Їй говорили не бавитися з вогнем,
Залишити сірники на столі.
Промовляли: "Ти ще замала
І не знаєш, що таке опіки на руці,
Червоні плями по білій білизні,
Доторки до лиця.
Дівчинко, схаменися,
Це не твоя війна.
Для чого тобі гратися в гру,
В якій правил немає?!"
Ти сміялась. Ти плакала.
І казала: "Вогонь мене кохає.
Тільки він зігріє в холодну пору,
Тільки він зрозуміє римовані слова!"
Йому насправді було нецікаво,
Він просто спопелив листка.
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/9Sd_9LSju48[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Вона говорила, що знищить всі речі,
Розірве на тисячі клаптиків, зруйнує усе,
І кожного ранку тримала фіранку,
Дивилася в небо, як сонце встає.
Червоні розводи пливли над будинком
Мов плями від крові. Старого вина.
Завжди, доливаючи в келих по вінця,
Питала у Бога: для чого війна?
Кому в цьому світі потрібно вбивати,
Чи зможе вона розпочати з нуля?
Лежала на ліжку і гоїла рани,
Клубочком скрутившись, немов кошеня.
Підходить дитина. Легенько рукою
Торкнувшись її молодого чола:
«Прокинься, Матусю, — тебе хтось питає, -
Той голос як в Тата. Ось слухавка, на…»
І тишу зруйнує ранкове нявчання:
Наснилось. Примарилось — правда гірка.
Останній ковток — зі склянки зникає
Краплина завдовжки у ціле життя.
23.12.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0ko5NI5xjPE[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/HDip5nQD7O4[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Білою крейдою по сірій стіні хтось, написавши слова,
Зник в невідомість, випав з балкону. Може, усе це дурня?
Надпис в куточку без адресанта, хочеш, напишем вірша?
«Спогади» наші – думи прокляті. Часто руйнують всі «я».
Треба б додати: шрифт, як у Бога, десь його бачив у книзі Буття.
Хочеться стерти «спогади» кляті і, написавши ім’я:
Віра, Надія, може, Джульєтта? Данте б заплакав: "Де Беатріче моя?"
Руки до крові. Знову з тобою. Ми не допишем рядка…
Чуєш питання?! То наостанок, більше не буду. Болить голова.
Як нам з тобою?! Враз замовкаю… Просто цілуєш вуста.
22.12.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/MANZJHQW9WI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2016
Гайда ловити сніжинки і дивитися, як тече вода.
Нумо ліпити сніговика, фортеці, міста.
Жити у власному світі, де немає зла,
Там, де ми ще такі малі, і мама говорить: «Пора!»
Пора їсти, пити, писати Миколаю листа.
Лягати спати раніше, щоб не принести «два».
Можливо, потрібно згадати про те, що давно загуло.
Перші поцілунки, дівчата, старе німе кіно.
Прогуляні пари – доросле життя.
Перше пійло, цигарки, вписка у дружбана.
В кожного із нас щось таке було.
Головне — не впасти на дно.
Вигребти воду із дірявого човна,
Рухатись як потрібно, а не так, як тече вода.
…Вода зі сніжинок між пальців втікає.
Час не зупинити. Цінуймо те, що маєм.
12.12.2016
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/--jf9c3tWFI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
Раз. Два. Три. Чотири. П’ять – я іду шукати.
Кожен день ми граєм в хованки. Дозволь спитати:
«Де сховалася любов, де її знайти?».
Втрачене шукаю знов. Мушу віднайти.
Може, гра таки для двох? Три. Чотири. П’ять.
Я знайшов тебе, знайшов. Спогади не сплять.
Оглядаюсь в темряві в пошуках тепла.
Руки задубіли знов — за вікном зима.
Сніг лапатий по лицю, замітає слід.
Хуртовина у душі, я іду на схід.
Щоб знайти тебе, просто треба рахувати:
Раз. Два. Три. Чотири. П’ять – я іду шукати.
03.12.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/rWTLwzAmFJI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Він – такий, як усі, але в чомусь – не так.
Не так тримає ручку, п’є чай, збирає рюкзак.
«Не так!» – часто казали йому геть усі:
«Хлопчику, змінися! Будь як всі.
Досить жити мріями, вірити в те, чого нема!
Твої боги померли, твоя мрія не та.
Твої мандрівки не наповнюють платіжні картки,
Без Айфона ти приречений померти від нудьги».
Ми ж вийшли на Майдан, кричали: «Так!»
В той час годинник вперто вибивав тік-так,
Тік-так. Стукай, як всі, в унісон, так?
Гей, малий, ти з нами, чи не
Так?!
22.11.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3zSWRWZSmdI[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/7dgKeT0dKfk[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
А мені б лише когось одного. Краще виправлю – одну.
Шепотіти їй на вушко, говорити: «Я люблю».
А мені б лише дивитись…Просто в очі, сам на сам.
Доторк, вигин, на подушку – в скроню, в серце. Більше вам?!
Більше сексу? Може, крові? Трешу, кігтями по шиї.
На душі моїй ями: травми хіба не зашиєм?!
Все по букві, все по слову — у рядок і до кінця.
Моя муза шепотіла недописані слова.
Все повторює, зараза, знову й знову те саме:
«Ще тебе не попустило? Чи любов в тобі живе?!
Я давно вже не з тобою, я давно вже не сама.
Засинай, мій милий дурню, я сьогодні не твоя».
22.11.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/7Il9xiNIIII[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Коли твоя перша любов одружилася
І скоро бавитиме дитину,
Напевно, ти перший рівень пройшов:
Настав час шукати нову людину.
Хтось скаже: «Люди не годинники,
У них всіх різний серця стук».
Дзеленчать ранкові будильники –
Місто оживає і починається рух.
Біжать по справах заклопотані собою,
Переходять на червоне разом із юрбою.
І байдужий їм ти і твоє життя.
Вони люблять своє особливе Я.
Вони – егоїсти, такі, як і ти,
Всім завжди все одно до чужої біди.
Чую слова: «Чужих дітей не буває»:
Отже, моя колишня мою дитину тримає?!
30.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FZS0J_mnCq0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/OvMEpX4h32g[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
[quote]Я не хотів тобі зробити боляче
Це все ромашки і весна… (Колос – Трусики в ромашки)
[/quote]
Не даруй їй квіти в целофані,
Не пиши пластмасові слова.
Залишаючи на серці рани,
Не прийде весна.
Не потрібно фальші та неправди –
Краще одразу відпусти.
Спільні фото, зустрічі в тумані –
Не чекай Весни.
Не буває так, щоб мертві квіти
Розцвіли на звалищі життя.
Ми з тобою більше вже не діти
І весна для нас – вже більше не весна.
І нічого більше нам не треба,
Бо давно немає того «я».
«Я» колись складалося у требу.
Було «Ми», ото була весна.
26.03.2016
© Богдан Кухта
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/FJI_oMe8xHU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Кожного разу болить по новому.
Можливо, немає ніяких ран, а є лише одна?!
Кожного разу самотньо додому
Човгаю крізь осіннє листя, чекаючи нового дня.
Всяк, хто назустріч, втікає від тіні,
Напевно, так буде все моє життя.
Тіні є ті, що тісно сплетені,
Є ті, що іншим дають своє «я»!
Кожне «я» – особисто тобі.
Знову впадаю в осінню саркому,
Складаю по колу недолугі вірші,
Ставлю крапку, де можна поставити кому!
27.09.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/ZpcscXPjkEQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Всі вони люблять тільки себе.
Мільйоні тиражі, більше нічого не гребе.
Кум для кума – два поети.
Фестиваль придумали, назва «Комети».
Сільський рагулізм у їхніх словах.
Піпил захавав – вони в їх руках.
Косять бабоси і ділять на двоє:
Скандали, інтриги сьогодні їх троє.
В одному ліжку тіла їх звиваються,
Камери записують – кіно починається.
Фото з туалету, полетіли в інстаграм.
Один з одним на кухні, чергові сто грам.
Содом і Гомора – ЛГБТ тусня.
Ти не толерантний –це твоя біда!
Багато тут сленгу. Таке вже життя.
Інші просто не зрозумієш нормальні слова.
І рими мають бути не такі прості,
Іздрик в курсі: дієслівній рими –НІ!
Не маєш ти кешу, говорю: «Па-па».
Твої Вірші в КУТочку звичайна дурня!
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/n15A7iPMfOk[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
[youtube]https://youtu.be/tDNIET8vWQw[/youtube]
[quote]…Чомусь саме зараз мені нагадалась історія про дітей Єви та Ліліт. Одна із давніх легенд на
цій планеті говорили, що це перші жінки, які дали життя двом племенам, які перші заселили цю
землю. Багато віків йде війна між цими двома народами. Якщо в племені Ліліт народжується
хлопчик – він обов’язково повинен стати воїном. Таких хлопчиків одразу виховували, як воїнів –
на відміну від Євиних, які зазвичай були приречені обробляли землю, яка вже давно належала
не їм…[/quote]
Огорнута ковдрою, спочиває від свого гріха прекрасніша Єви – Ліліт.
Байдуже усе, де нема віскаря, цигарок, коханців, утіх.
Хто був її першим? Адам? Сатана? А може сам Бог її мав?!
Любив її, пестив на вушко співав, чи хочеш найперших утіх.
Оголене тіло, мережева тінь, весь Всесвіт лежить біля ніг.
Любитиме вічно вона Сатану – Він перший сказав: «Це не гріх».
Хіба вже про Єву забули усі, коли я сказав ті слова,
Як ноги свої розставляє Ліліт і руки до перст приклада.
Всі люди так люблять дивитись в пітьму, Робити мерзотні діла
Напевно, Адам не найліпший із них - Він був із Ліліт допізна.
І рід наш людський пішов від гріха. Та діти ще Євині є –
Вони народились від когось із тих, який мандрував в Край Добра.
Знайшов той чужинець фруктові гілки, червиві плоди їх дотла.
Купився на ніжність її він руки, самотня й нещасна була.
Приніс краплю щастя у дім і пішов, далеко за сині моря
Тепер плаче Єва, говорить: "Дурна, я Адама вірна слуга".
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/AUS5RwTm2D0[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
[youtube]https://youtu.be/TNDfj5kHCBE[/youtube]
[quote]… Зовсім забув сказати вам про їхнє розмноження. Секс на цій планеті був звичною річчю, як
і постріли зі старої зброї. Це була планета подвійних стандартів. Ці істоти мали «закони» та «мо-
раль». Але зазвичай вони не дотримувалися ні моралі, ні славнозвісних законів. Тих хто намагав-
ся жити «праведно» за їхніми мірками, називали диваками. Коли одна із цих істот пропонувала
іншій зайнятися сексом, вона говорила тільки півслова – так вона обходила закон…[/quote]
Сказати достатньо півслова,
Щоб іншу частину вгадати.
Хоча, можливо, краще не знати,
Що значить те слово «кохати».
Можливо не треба нам мова
І ті солов’їні слова?
Для когось зручніша вимова –
Це трахатись протягом дня.
Хтось скаже: «Яка вам різниця,
Як я той процес називаю?
Мій секс – то моя таємниця,
Сьогодні я Олю «кохаю»!».
А завтра хто буде з тобою,
Які підбереш ти слова?
Ти другу промовиш за пивом,
Що єбля чудова була.
Пошлеш їх усіх на гальорку
І ще по одній, і до дна.
Ти любиш, кохаєш ту справу.
Колись й тебе трахне життя!
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/lfU4BSkgfcs[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
Угорі сидять янголи.
Посилаючи сни,
Бажають нам дожити
До нової весни.
Укриваючи снігом,
Промовляють слова:
«Спи спокійно, мій друже,
Скоро прийде весна».
Обійме, пригорне,
Поцілує в вуста.
Хоч, здається, ти в мороці –
Це насправді брехня.
Засинаєш у темряві,
Тоді, коли все поїдає пітьма,
Розчинивши у каві
Знаки вчорашнього дня.
Спиш, огорнутий світлом,
І палають вогні.
Спочиваєш між грішників
На священній землі.
18.08.2016
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/XXg4WjhYUyQ[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/nzK8vx1N_fI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016
Над містом блукає чайка
В пошуках моря й тепла.
Знаю, відбулась втеча
З острова Їхнє Життя.
Всі ті птахи, що з тобою,
Чимось так сильно чужі.
Їм не потрібна свобода.
Вони марять морем вві сні.
Хвилі гуркочуть, мов громи,
Синь обіймає усе.
Знову вода прибуває,
Човен «Надія» пливе.
Шлюпка «Любов» (там і «Віра»).
Ось твоя люба земля.
Тільки на них ти сідаєш,
Вільна ти чайко моя.
18.08.2016
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/iTm0q3J4sQY[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
[youtube]https://youtu.be/TWpX18PAENo[/youtube]
[quote]…Надзвичайно багато захворювань та інфекцій ці істоти передавали саме так.
На екрані в салоні часто показували різного роду статистику про Некропіль.
Смертність від хвороби, яка носила назву «червона стрічка» просто таки приголомшувала.[/quote]
А ти може цього не згадаєш...
Ти палко його кохаєш,
Шепочеш на вушко слова,
І він знов твій – успішна гра.
Стискаєш долоні, цілуєш уста,
Смієшся, плачеш, називаєш ім'я.
Говориш, що мрієш побути до ранку
І приведеш йому нову коханку.
А він посміхнеться і скаже: «Дурна,
Сьогодні я твій, а ти – моя».
І так ви завжди граєте в гру:
Ви двоє любите весну.
Не плутай любов і секс до ранку,
Краще закрий стару фіранку.
Світло чуже в життя не впускай,
Бо так згоряє власний рай.
Палає вогонь, сьогодні – весна,
А завтра – Осінь, післязавтра – Зима.
Червона стрічка на твоїй руці.
Пігулки стискаєш в кулаці.
Червона стрічка на ваших серцях
Поставить крапку у спільних снах.
ВІЛ/СНІД на двох – таке життя.
Любов – це не просто «весела гра».
Одну за одною таблетку ковтаєш
І все його проклинаєш.
Клянеш себе і своє життя,
Чого ж ти була така дурна?
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/2XCdu0EWwK0[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Налаштовуєш радіо хвилю, а там вірші... власні вірші, класний тарган, еге ж?!
Хтось скаже такого немає, та я заперечу. Поезія лунає з приймача, а Ви собі на канапі смакуєте каву.
[quote]Одинокі вогні
Самотнього міста.
Чашка чорної кави
І твоє ім'я.[/quote]
Багато моїх забаганок тісно переплетені з мрією.
А мрії, як відомо, мають схильність збуватися. Перед походом на радіо одна з них здійснилась. Це була пісня "Хрестини Вовкулаки" спільно із лідером гурту «Тінь Сонця» – Сергієм Василюком. Я б можливо і не згадав про неї, але після виступу мене вперше впізнав незнайомий чоловік і сказав, що знає мене як львівського поета. І це все-таки є шляхом «Віршів в КУТочку», хіба ж ні?
Отож, обережно з мріями, друзі!
Культурний похід на радіо. Хлоп капцем і тарган летить в рай для собі подібних.
Все виявилось досить цікаво, звичайно, я не про вбивство таргана, а про виступ. На ефір я прийшов не сам, зі мною в гості до Єви Якубовської завітала Аліна Ковальчук (Програма «Вечірнє Американо» на хвилях «Львівського радіо»).
Запис передачі можете послухати в аудіо записах спільноти «Вірші в КУТочку». Не забувши при цьому зробити кави!
Пізніше потішився публікацією у газеті «Гарний Настрій». Далі без моїх особливих зусиль «Мистецькі Грані» запропонували надрукувати вірші в новому номері, якщо я звісно не проти. Я не проти. Беріть друкуйте і поширюйте. Завжди радий. Нові горизонти – нові можливості.
Все живе своїм культурним життям і таргани також.
Добігався по різним літературним заходам у Львові до того, що мені запропонували приєднатися до команди «Salve».
Дівчатам не вистачало, напевно, власної крові, тож вирішили і чоловічої попити.
Зрештою, я ділився з ними власними ідеями, крові своєї їм не давав, хоча, скажу вам по секрету, трішки її вони таки випили. Пожартували і вистачить, а тепер серйозно, а то перестрінуть мене в темному КУТочку.
Можна згадати багато хороших моментів. Ми працювали і пробували щось змінити. Запроваджували нові ідеї. Всі літературні вечори мали свою родзинку: Квітковий, Метелики в голові, Велесовий, Камуфляж осені, Постмайданівська поезія – різноманітні назви літературників, говорять про те, що ми мучили людей як могли. Нам було весело. Коктейль «Кривава Мері» готовий.
В травні в Івано-Франківську мав відбутися захід до Дня Матері.
Публіка в Франківську просто надзвичайна. У всіх свої таргани, але вони мені подобаються більше, ніж львівські тарганчики. Читаєш вірші, п'єш каву з печевом, спілкуєшся і назад додому. Признаюсь чесно, після Станіслава довго відходив. Хотілося змін.
Зміни прийшли, коли спробував себе на літературній сцені фестивалю «Rakovets» в червні. Багато різноманітних авторів тоді ділилося своїми напрацюваннями з публікою. Всі вони як люди, а в мене болить горло, захрип ну і щоб був повний комплект – температура.
[quote]Коли ти їдеш, я хворію.
Гарячий чай залиш мені.
Я все-таки маю надію,
Що ти прийдеш до мене уві сні.
[/quote]
Свого виступу я незабуду ніколи, після того, і до цього часу, ще не читав в такому стані. Хтось може сказати, що я б краще лежав в ліжечку і пив чай, але я не здаюся так просто. Раків на фестивалі я не зловив, хоча старався.
Опісля Раківця відбувся фест «Народженні Майданом» сталося так, що я його і відкривав.
[quote]Купіть Майдан, хай пам'ять буде з Вами.
Ціна свободи це - чуже життя![/quote]
Мій 2014 рік, завершився читанням віршів, в Родинному Домі Покрова. Читав вірші для дітей сиріт, разом з Марією Пак, яка виконувала свої авторські пісні під гітару. Після читань до нас підходили діти, які бажали продовжити знайомство. Вони були відкриті до пізнання нового, цього і Вам бажаю. Пізнавайте нове разом в нашому, спільному КУТочку!
Далі буде...
#Віріші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676335
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016
В нас немає нічого святого,
Все програли давно Сатані.
Найстрашніше тут - це те, що старого
Закопали в квадратній труні.
Нам не треба ні чорта, ні Бога:
"Ми" прогнили до самого дна.
Хтось колись прокричав: "Перемога!" -
Але досі триває війна.
В синє небо злітають мільйони,
Розсипається градом земля.
Не потрібні нові батальйони,
Добровольців минула пора.
Ти давно не говориш нічого,
Лиш на кухні шепочеш слова:
"Хоч залишили б житню хлібину,
Ми ж то знаєм, в країні біда!"
Прокидаючись вранці - за зброю.
Обійнявши свій любий АКа,
Доброволець Тарас засинає з чекою -
Він боїться проспати життя!
17.01-21.02.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#СоціоПат
[youtube]https://youtu.be/E1FHwSg-9bM[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EnVgAQ8-m6A[/youtube]
Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Ранкові поїзди поїдає туман.
Загублені люди у часі.
Мені не потрібний солодкий дурман,
Пігулки купляю на касі.
В обід під язик — так краще для сну,
А ввечері — дві на терасі.
Холодну обійму я руку твою,
Ми знов засинаєм на трасі.
Ми двоє у ліжку, ми двоє у сні,
Ми двоє сьогодні до ранку.
Ми двоє з тобою сьогодні чи ні?
Лиш тільки не рухай фіранку.
Нічні перелітні старенькі птахи.
Ніхто не потрібний нікому.
Я ставлю тут крапку, хоча в голові
Морфей доставлятиме кому.
24.04.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/BWOOplgBCBA[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Давай писати, як писали пророки.
Можливо, щось залишиться після нас.
Старі, затерті римами блокноти
Невпинно гризтиме дядько Час.
"Ми" в книгах між рядків, поміж словами,
Залишимось без імен навік.
Я припадав до рук твоїх губами,
А ти сміялась і бажала втіх.
Хотіла, щоб кохалися до ранку,
А вранці, переклавши почуття,
Закарбували відчуття світанку,
Заснули разом на віки.
І Бог їх знає, що писали ті пророки?!
Любили чи кляли земне життя?
Я записав слова і знаю: пройдуть роки,
Коли народиться твоє-моє дитя.
27.04.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T20-eiJINhs[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/5CHNgc5RG9w[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Мій поїзд їде в нікуди,
Порожня моя електричка.
Мій шлях – чужі барикади,
Усміхнені добрі обличчя.
Писати, сміятись, любити,
Дивитися просто у очі.
І десь, серед темної ночі
Сказати: «Ти – все, що я хочу!»
Вивчати оголене тіло,
Триматись за руку до ранку
І хай це так просто сьогодні,
Не потрібні мені ці світанки,
Хіба лиш… для теплої кави,
Для чашки нового тепла.
Мені захотілося зараз
Сказати: «Я твій – ти моя».
Я – твій, романтично-наївний.
Я – твій, войовничо-сліпий.
Моя ти – прекрасна і сильна.
Моя ти навіки, я – твій!
05.02.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/BpOHvaseU-U[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
В наших венах тече кров чарівників –
Ми творимо нові світи.
Фантазії давно минулих днів
Знов на папері ожили.
І все складаючи слова, переплітаючи думки,
Римуємо та йдемо до мети поміж рядків.
Ми астронавти із минулих літ,
Романтики майбутньої доби.
Із Мерліном сиділи за столом Артура,
Молилися прадавньому Амону-Ра.
У нас свої боги, у нас свої герої:
Були ми навіть під стінами Трої!
Ми жили міфами, химерними істотами.
Словами поміж вами. Уверх злітали нотами.
Ми були першими, а перші були нами,
Синами й дочками, батьками й матерями.
14.01.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
Хай у кожному подиху будуть нові слова —
Я сплітатиму з них намисто.
Подарую тобі кожну букву з вірша
І молитимусь сонцю всевишньому.
Хай боги, що вгорі, принесуть тобі в сни
Недописані мої рядки.
Чи мої ті слова, що живуть в голові?!
Чи для тебе вони ожили?
05.05.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/t5Gq8c2RFLU[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016
Цікаво, що там високо в небі,
Глибоко під землею, у морі на самому дні?
Літають вільні птахи. Живуть древні монстри.
Можливо, старі ще дракари міцні?
Цікаво, що там в твоїй голові:
Любов, ненависть, сльоза на лиці?
Багато запитань, на які не вистачить життя.
Ми підемо: вгору, вниз, або до кінця?
Досить ставити ці знаки питання.
Одна крапка — кома. Три — це твої вагання.
Цікаво, що буде в новому рядку?
Я тебе просто обійму.
Просто кохатиму,
Говоритиму слова.
Мовчатиму голосніше,
Аніж твоє серцебиття.
29.03.2016
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/8XdPKcMJm14[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Штовхни мене у прірву. Махай кулаками.
Плач, посміхайся, підірви мости між нами.
Спали усе написане. Проспіване – забудь.
Були «ми» разом. "Ми" більше не (по)вернуть.
Таблетки не врятують – отрута заслабка.
Привиділось у книзі тобі моє ім'я.
Причулося, примарилось — запила до кінця.
Червоне богемське чорнило. Розігріта душа.
Редагуй свої помилки. Не лізь в чуже життя.
Ти ковтаєш нейролептики — забуваєш власне «я».
Штовхаючи у прірву, згадаєш чужі слова:
«Коли ти дивишся в безодню, безодня бачить твоє «я»!».
І хай у цьому тексті, забагато літери «я».
Я вкотре повторююсь: «Остання буква я!»
Остання буква я. Тож став її, вона твоя –
Тво-Я!
31.01.2016
© Богдан Кухта
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/MqSdNm8KchA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Мені казали, що все мине,
Що все промайне і затреться.
Йодна сітка на душу,
Зелене сердечко.
Кричали, що час залікує усе.
Кожного дня, знов питання:
Чи болить? Чи пече?
Шарпали, рвали, питали ім'я.
Білі халати - тут моя сім'я.
Пігулки в кишені з минулого дня.
Ковтаю отруту, затираючи "я".
В палаті зі мною найкращі поети,
Інколи забігає Ніцше та Ґете -
Філософи нового дня.
Психлікарня - то наше життя.
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
[youtube]https://youtu.be/wTlpOU8IWeM[/youtube]
[quote]«Доброго часу! Завітайте на екскурсію в Некрополіс,» – кричить молодий хлоп-
чина в чорному пальто та дивному головному уборі.
– Поїздка до міста відбуватиметься на унікальному повітряному транспорті. Я
знаю, що більшість із вас ніколи не чула про це місто. Проте сьогодні можливо все.
Те, що він кричав, змусило мене зупинитися, і прислухатися до його слів.
«Лише раз на рік відкривається Брама, щоб тільки ви змогли це побачити.
Дика цивілізація з варварськими звичаями – зовсім не вигадка.
Лише для тих, хто не боїться сірості. Знайомство з первісними «нормами мо-
ралі» та «культури».Ви тільки задумайтесь, вони існують разом із нами в одному
Всесвіті. Лише мільярди світлових років відділяють нас. Не буду відкривати для вас
всі карти… тільки надіюсь, що серед їхнього товариства ви не залишитися», – ска-
завши це, він посміхнувся, та додав: «Для того, щоб ви не погрузли вцьому мега-
полісі, на завершення мандрівки на вас чекатиме вакцина позитиву, щоб ви змогли
адаптуватися до життя, яке ніколи не буде таким, як раніше».
Після чергового робочого дня мені хотілося чогось незвичного. Заплатив 30 сонів
– все, я готовий до подорожі. Завтра ж у мене і так вихідний день.
[/quote]
Трамваї перевозять мертві тіла,
Надії, сподівання, ілюзії - життя.
Під панциром є віра, що це усе брехня.
Вони не мертві люди, у них ще є іскра!
Бензину в них долийте і черкніть вогню.
Несіть тепло для інших, поширюйте інфу:
Живі між мертвих ходять, хоча того не знають.
Трамваї переповнені із рейок вилітають
Прямісінько у небо до Бога й Сатани.
Цей світ - твоє чистилище, тут чистяться гріхи.
Затерті грані кривди і правдочки-сестри.
Ступай тернистим шляхом, якщо болить - кричи.
Ніхто тебе не чує, бо кожен щось шукає.
Померли древні Боги - вони того не знають.
Самі собі придумали, тож будьте добрі всі.
Моліться зранку, друзі, до першої зорі.
15.01.2016
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/Y2dnsw1UUxg[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
***
На моїй спині сліди. Там написано ім'я.
Я говорю: «Відпусти, залиш моє «я».
І байдуже мені зима. Мороз тисне, болить усе.
Я скажу: «Всьому винна весна», – допиваючи з чашки глясе.
Ти водночас солодка й гірка, лиш на тілі слова «не моя».
Тане лід за вікном. Вже пора – в тебе нова сім'я.
На підлозі старі листи, фотознімки — чужі імена.
Я не перший, та це не біда. Ти не друга, тут моя вина.
Допиваючи з чашки глясе. Доливаючи рому на дно.
Дезинфекція – чорне вино. Я впиваюсь тобою давно.
Діонісе, налий до кута, «Хіоніське» люблю над усе.
Заживе все в мені, заживе. Доливай, вже пусте...
26.01.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/mdGhCsQ5470[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Кожен із нас про щось мріє.
Навіть повія Марія
Має велику мрію,
Яка нас всіх зігріє.
Хоче вона мати мандат,
Щоб мусора не чіпали.
Більше не били її в підворотні,
І без грошей не мали.
Бачу, шановні, вам не до неї
І не до мого вірша.
Вірші "в КУТочку" були без матів.
Тут їх також нема.
Щоб то зробити, щоб всі почули, -
Ми по одинці - ніщо.
Досить інтриг, матів, скандалів.
Ми деградуєм давно!
Де наша пісня, мова й культура?
Ось що важливо було...
Я матюкнувся, тому що дістало
Те, що вам все одно.
02.01.2016
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/qCYK2e5-wwo[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Колись були разом, у небі літали.
Ми падали вгору, ми сонце шукали.
Я хворий тобою, болить голова.
Мені захотілося твого тепла.
Колись були разом, маршрути складали
Нічним автостопом птахів обганяли.
Кидає у жар і крутиться все,
Я прошу – люби мене!
Я хворий тобою, болить голова.
Я знаю, згадаєш слова,
Які так давно не казали обоє:
«Люблю тебе!». Й знову нас двоє...
08.01.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Всі мовчать про третій Майдан.
Напевно президент отримує новий дан.
Він не Путін, я це точно знаю, -
Шоколадний король все порішає.
Живемо "по понятіям", вмираєм по закону.
Фініта ля комедія. Двохсотих всіх додому.
На кухні лиш розмови про те як задовбало:
Тарифи, комуналка, тобі цього замало?
Приснилося мені, що вірш злили в мережу.
Це хакери потвори, до них я не належу.
І що мені робити, коли моя пора
Іти в квадратну клітку, без жодного вікна.
Затріть цей вірш з блокноту і з цього веб-вузла.
Мовчіть усі! Не треба! Ця критика брехня!
Налийте у кришталь шампанського й винця.
Із Новим роком, друзі! Тож залпом до кінця.
02.01.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#СоціоПат
Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/7oyvvxBvvSU[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016