| Сторінки (7/627): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Всім доброго часу! Вже декілька днів від початку Форуму Видавців моя стрічка забита новинами із книжкового світу. Появляються все нові й нові дописи про презентації та книжкові новинки, які змушують мене на роботі рахувати години з такою завзятістю, неначе я скоро вийду зовсім не з магазину, а з тюрми.
У перший свій вихідний день, 20 вересня, я вирушаю на Коперника мандрувати серед книжкових лабіринтів Палацу Мистецтв.
Увійшовши через браму, зауважую, що черги за квиточками практично немає. Так само, як і немає минулорічного нашестя наметів з книгами в дворі. Дивуюся тому, що зелена машина братів Капранових тепер у дворі, а не на бордюрі поза межами Форуму.
При вході я зустрів Миколу Зубкова, в якого розпитав про його закупи та враження. Поспілкувавшись про книги й вічне в царині літератури, ми пливемо окремо, але поруч в океані з книг.
Зрештою кого б я не зустрічав, пливучи брасом чи на спині, тема розмови не дуже то й відрізнялася. «Як життя? Що нового? Куди вартує піти? Які книжкові новинки вже є в торбі?»
Отже, ділюся із вами своїм списком покупок (ті, які я виніс у своїй торбі):
1) Джон Мілтон «Утрачений рай». Я дуже зрадів, коли знайшов інформацію на сайті про переклад цього твору українською. Чомусь я був свято переконаний, що її вартість 350, а не 400 гривень тому й спіймав журбинку. Проте в кінцевому результаті виявилось, що на сайті вартість новинки 450 гривень, тому я відпустив журбинку з ілюзорними п’ятдесятьма гривнями й запхав книгу в наплічник.
2) «Бгаґавад-Ґіта». Купив цю річ, оскільки давно захоплююсь філософією, міфологію та релігієзнавством. На мою думку, ця книга має бути у всіх мислячих істот, так само, як і «Біблія», «Коран», «Тора», «Велесова книга» і т.д. Список можна продовжувати та багато дискутувати про підробки істину й інше.
3) На цій сходинці книга Наталії Матолінець «Академія Аматератсу», яку я придбав аж у трьох примірниках, бо мій промоушн спрацював так круто, що її тепер читають ще дві подруги, котрі не просять, а буквально вимагають купити, підписати й передати їм, якомога швидше, як гарячі пиріжки, новинки цієї фентезійної авторки.
4) Дара Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи». Дану книгу я замовив у пані Мирослави передоплатою, і в рамках форуму я таки забіжу в Бібліотеку на Ринку 9 за своїм примірником.
5) П’ятий пункт – це не покупка (поки що),а радше моя домовленість отримати дві книги з циклу про «Вбивство в Бібліотеці на Ринку 9», бо страх, як хочеться отримати книгу, в якій є інформація не тільки про видуманих персонажів, але й про себе коханого.
Не буду писати про суму витрачених коштів, оскільки емоції від прочитання не оцінюються в цій площині.
На завершення хотілося б зазначити, що прогулюючись Форумом, я зустрів багато знайомих людей, з якими охоче поспілкувався та зробив спільне фото. Усі ці люди на фото є різними й різносторонніми особистостями, але мене з ними об’єднує книга.
Закликаю всіх не ганятися за топами та продажами, а робити свою роботу тут і зараз. Бо не приведи Всевишній, ви станете продажними авторами. До нових зустрічей, побачимось!
З повагою, Богдан Кухта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848879
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.09.2019
Отож поїхали далі… Коли ми добралися на майдан Незалежності, то одразу всі зайнялися рутинними справами. Хтось готувався до презентації або лекції в той самий час, як інші розставляли книги на столах, поставивши збоку іменні таблички «письменник-«x» чи «письменниця-«y».
Я ж мусив бути «особливим» і просто-напросто поставив свій «триКУТник» Олександру Свєтогорову на стіл із цінничком.
Від того ж таки Сашка я й дізнався, де можна на халяву поїсти. А халява – то велика річ, і я пропав в «Палаці Культури», бо смачно попоїсти в культурному місці – то одне задоволення.
Дивуванню моєму не було меж від споглядання колоритного поєднання старої радянської культури з новою та модерною прогресивною перебудовою.
Дівчатка-офіціантки в червоних сорочках й елегантних жакетах стояли за фуршетним столом і допомагали у виборі страви, підказували та навіть робили гарячі напої (вони зовсім нічого не переганяли).
Опісля їжі я наситився трьома інтелектуальними подіями одразу ж із перервою на чайок. Вдячний Миколі Зубкову, Володимиру Шовкошитному та Тані Пилипець за те, що говорите на актуальні та цікаві теми для сьогодення.
Далі ми вирушили на дитячу локацію, де я встиг пообійматися з мамою мого хорошого друга та його сестрою, а ще наловити риби.
За рибу заплатив двома віршами, які задекламував зі сцени та назад побіг у автобус із грамотою та печенюшкою… ой, а ще із Музою та морем хороших вражень про шахтарське містечко, яке змінюється все стрімкіше.
Можна було б позначити під цим дописом багато людей і написати ще три частини, але настав час прощатися.
Суворий і шахтарський Новік, до нових зустрічей!
З повагою, Богдан Кухта.
Кінець.
12.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848092
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.09.2019
Доброго часу! 8 вересня відбулася Перша Книжкова Толока, «Нововолинськ читає». Ініціювала захід Світлана Кухарук – директорка нововолинської ЦБС із своїми підлеглими, які й стали кістяком організаторського процесу.
Мене дуже втішив факт того, що бібліотекарів почула влада й місто було наповнено не тільки банерами та афішками, але й фотозонами й локаціями, де всі присутні могли знайти собі заняття до душі.
Першою зупинкою в Нововолинську став майдан Незалежності. Там на книжковий десант вже чекали не тільки організатори, але й Тарас з голубами.
Отримавши програмку із подіями та іменні бейджі, наш десант знову вирушив в дорогу. Єдиним, хто не тримався свого місця, був Іван Гентош, який інколи займав місце водія. Зрештою й цього разу він не втримався та привіз нас в Успенський чоловічий монастир. Між іншим, даний заклад було засновано у 1643 році Адамом Кисілем. Таке прізвище заохочує більше відвідати кухню, а не монастир. Проте, вибравши архітектурну пам’ятку, я думаю, ви не розчаруєтеся.
Особисто мене дуже потішили символи, які пройшли крізь віки та тісно вплелися в реалії сучасності. При вході в «Успенську церкву» я побачив один із різновидів герба-тризубця, який дуже схожий на козацьку чайку.
На одній із стін можна побачити також картину з козаками, які віддають шану Богові. Роздивляючись розписи церкви, можна помітити переплетіння язичництва та християнства. Тут є дуже багато рослинних орнаментів та міфологічних персонажів. Чого тільки вартує Фенікс, який відроджується з вогню. Можна було б сказати про переродження Ісуса через обряд воскресіння, але ця історія затягнеться, тому рушаємо далі…
Обійшовши церкву по колу, я підібрав горіх, який впав з дерева, та подивився на декорацію із лелеками, не відаючи того, що далі наша дорога простягатиметься на кладовище. Цікава грань між народженням і смертю. Фенікс, лелеки й рушники…
Так, так, саме рушники й здивували мене. Вони були практично на кожному надгробку. Вишиті та різнобарвні рушники розвівав вітер, в той час, як знайомі із Світланою Костюк молилися за її упокій. Виявляється, в пані Світлани була мрія, щоб в її рідному місті пройшла толока й вона от-от мала розпочатися.
З роздумів мене на світ Божий витягує телефонний дзвінок. Кажуть, що автобус вирушає. І мені з Музою потрібно бігти.
Далі буде…
З повагою, Богдан Кухта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847683
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Всім доброго часу! Любі мої читачі, сьогодні попрошу вас не тільки дочитати цю примітку до кінця, але й допомогти. Учора я, нічого не підозрюючи, сідав у трамвай і, кинувши погляд на бігборд за вікном, прочитав рядок про янголів. Меседж – «Це її янголи» одразу в голові воскресив слова із мого давного вірша «Я запитую в тебе, чому твої ангели в чорному?» (колись ці рядки народилися після споглядання однієї із світлин на профілі Лева Скопа). Підіймаю погляд вгору й бачу наступне: «Це Таня Думан-Скоп…», читаю усі слова на бігборді та складаю пазл: «пухлина головного мозку,» «…янголи», ще більше янголів… Номер картки: 4149 4991 1705 3445.
Я особисто незнайомий з Танею, але саме її я бачив в очах у Лева Скопа багато разів, коли мав можливість із ним спілкуватися про вічне.
Він говорить: «Моя Таня» і я відчуваю любов…
Зараз я пишу цей пост та закликаю вас долучитися до хорошої справи з надією, що янголи не прийдуть за дружиною Лева Скопа в чорному.
Ділюся з вами частиною тепла й любові, а також номером картки рідної сестри Тані – Думан Василинини Михайлівної 4149 4991 1705 3445.
P.S. Перепрошую за звертання «Таня». Воно стало мені звичним після спілкування із Левом Скопом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019
Осінь засипає нас враженнями
Під теплим дощем.
Золотисто-жовтий джем
Поїдаємо ложками
І посміхаємось...
Осінь міняє шпалери,
Додає багато оранжевого,
Яскравого і теплого,
Окутавши пледом з кори,
Посміхається
І шепоче:
Розпали вогнище.
Розпали вогнище!
Говорить,
що зовсім скоро повернеться
З чорними,
Як ніч, круками
Та льодяними дощами.
Бережи себе, хлопчику.
Бережи себе, дівчинко.
Це все потрібно пережити
Знову і знову,
Щоб відчувати основу.
Вона захована в кульбабах.
Істинний смак життя -
Гартований випробуваннями,
Злетами
й падіннями.
(29.08.2019)
© Богдан Кухта
2019
Гітара - Мар'ян Романчук
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/oZQlV4RWxcM[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2019
Коли дівчатка стають жінками –
Червоні сліди на пам'ять.
...Між нами,
Залишим назавжди всі запахи
Й звуки.
У просторі стогін –
Кохання.
І знову з криком
Нове життя
Вилазить з пуп'янка
Чи з колоска.
Коли дівчатка стають жінками,
Їх кличуть: «Мама».
© Богдан Кухта
2019
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/f0SbWrphz5I[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2019
Увага! Пропоную вам познайомитися з новим смаколиком під назвою «Сідай, два».
Важко назвати цю річ якось по-іншому, оскільки слово збірка або книга звучать надто пафосно.
По своїй суті (дизайнерській) вона нагадує зошит, в якому записані вірші студента чи то учня, який замість того, щоб слухати викладача, мудрував, як вмів та шкрябав на папері.
Пізніше він попросив товариша Юрія-Георгія Дмитриєвського намалювати ілюстрації та почав смикати за косички Ірину Бобик та Наталію Дерефінку, щоб дівчатка за шоколадку вичитали його помилки та внесли свої корективи.
Не буду довго вас мучити та скажу, що всі охочі можуть ознайомитися із повною версією збірки за цим посиланням –
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/____________-__________
Проте ті , хто не любить халяви й хоче замовити собі електронний зошит для прочитання на улюбленому носієві чи то навіть для роздруку, можуть допомогти автору матеріально, перечисливши кошти на картку Привату – 4149 4999 9060 2763. Буду вдячний за поширення, коментарі й небайдужість.
З повагою, двієчник Богдан.
[youtube]https://youtu.be/PeMFysjN0hw[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/OL4hjinQyHc[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2019
Доброго часу! 18 серпня мав можливість почаювати з Музою в творчій неформальній атмосфері у школі Східних Мов та Бойових Мистецтв «Будокан».
Східну мову (російську) ми чули лише на одному виступі, але це не завадило чаюванню, навпаки добавило колориту, оскільки раніше, коли я познайомився із цим клубом, там звучало значно більше «східної».
На мою думку, саме в цьому приміщенні відбулося «перезавантаження».
«Чай» уже не пафосний, як раніше. Він немає домішок пластмаси. Надіюся, новим організаторам разом із Германом Гошкадором вийде втримати марку. Тут було б слушно подякувати Айрин Сафайри за запрошення.
Також я безмежно вдячний всім знайомим та не знайомим творчим людям за те, що поділилися часткою себе у своїх виступах.
Особисто в мене не було надмірного бажання читати власні тексти, але умова є умова, тому я зачитав три вірші згідно регламенту та насолоджувався андеґраундною атмосферою й надалі.
Можливо, і мені потрібно перезавантаження, хто зна…
З повагою, Богдан Кухта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845645
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Доброго часу! Сьогодні написати цей пост мене спровокувало оголошення (фото прикріплено у дописі). Ключовим моментом для мене є його початок, а саме фраза: "Працюю не так, як всі." У голові постає банальне питання, а як працюють усі? У тому числі і я...
Напевно, мова йде тут про видимість роботи та закорінені совкові звички типу взяти собі, а іншими словами - вкрасти шматок непотребу, який криво лежить.
Коли немає керівництва, люди бідкаються, які ж всі на горі козли, проте коли слушний момент, то, опустивши голову, мовчать та соплять у дві дірки.
Взагалі в наш час на багатьох роботах є незрозумілі мені звички типу "приписного" та "відпускного", ставлення "чекушки" за все на світі, включно з Днем народження, іменинами, хрестинами і т.д
Покупка різного роду маленьких речей, щоб керівник до вас ставився краще.
Коли про це заходить мова, то всі одразу стають комуністами: «А що я... Я нічого. Будь, як усі!».
Я прекрасно розумію, що працювати над власним "я" – то надто важкий процес. Мало того він навіть не зрозумілий для нас. Нам потрібно навчитися нести відповідальність за всі свої дії.
Від малого до великого. За неналежно наклеєну рекламу, в тому числі.
Проте наше суспільство неготове до такого повороту.
Наостанок скажу, що я працюю не так, як всі... і на цьому крапка.
З повагою, Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844017
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Доброго часу! Минуло уже декілька днів, як я пробую адаптуватися до того, що твориться за вікном.
Я вже звик до будинків, флори та фауни, але не до людей.
У перший день свого перебування у Львові я не зрозумів, що робиться, коли переходив дорогу. Здавалося, куди ж він пре, коли так яскраво горить зелене світло для пішоходів?
У мене таке враження, що люди тут переплутали багато понять.
Чомусь вони не байдужі до того, як виглядає перехожий, оцінюючи його з голови до ніг, але їм байдуже, коли він непритомніє.
Вразі якихось незручних ситуацій в Європі одразу ж вибачаються за легкий недоречний помах руки чи доторк, який у нас в країні часто увінчується масою прокльонів чи конфліктом з мордобоєм, потьоками шмарків та крові.
Можливо, комусь різатиме око те, що я відокремив нас від Європи. Це все було зроблено зумисне, бо де ще є країна, яка продає одяг з Європи в Європі?! Хворіє комплексом меншовартості та називає туристичні міста європейськими назвами? Масово скупляє дорогі бренди, плюючи на національні надбання, які слава Богу у нас так-сяк, але ще збереглись?
Ми фанатієм від закордонних слів та назв, які ліпимо усюди. Не розбираючись звідки вони взагалі долетіли, навіть якщо вони прямо із Москви.
У нас я зустрічав безліч підлітків, які слухають на максимальній гучності свої переносні колонки, які просто-таки «виригують руский мир». Їм байдуже, що навколо ціла купа людей та дітей, які слухають мати.
Звісно ж я бачив таких самих підлітків і біля моря, які також мали такі ж колонки, але їхня музика грала набагато тихіше і з неї лунала хорватська мова.
Річ тут навіть не так у мові, як у свідомості, оскільки при правильній свідомості ніхто не скаже, що я своїм реченням вгорі когось чи щось утіснив.
Можливо, ви подумаєте, що я ідеалізую всі місця, де нас нема, але я стверджую, що рагулів вистачає усюди. Мені не хочеться гратися в гру із категоріями «наші» та «їхні». Чудово розумію, що це споконвічне «наше» під «правильною» політикою стало чужим і не впізнаним для самих українців.
Вдихаючи та видихаючи повітря, я продовжую свою адаптацію в рідній стороні.
Радіючи, що знаю багато чудових людей, які працюють, щоб витягнути нашу країну на один щавель не із совковими, а з європейськими країнами.
Надіюся, що нам це вийде.
З повагою, Богдан Кухта.
30.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843546
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Вітер розвіває волосся,
немов кульбабине насіння.
Вириває спогади та несе у далечінь.
Поруч коливається тінь,
Яка йде слідом за мною.
Крок за кроком за стіною
Човгають привиди
Покинутих та вирізаних людей.
Я більше не впізнаю їх.
Вони не впізнають мене.
У нас взаємне
Непорозуміння.
© Богдан Кухта
2019
Гітара - Мар'ян Романчук
Ілюстрація - Olya Yoko Korobchuk
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/1iVeqzxR3tw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2019
Перетнувши кордон, я опинився за лінією Європейського життя. Уперше відчув, що таке реальне очікування.
Тішила єдина думка про ретельну працю наших митників (сарказм).
У всіх закордонних країнах назагал процедура перевірки займає від 1 до 2 годин, а тут цілих 4 (при тому, що ми єдині в черзі)
Будинки стають все більш побиті життям, або, як кажуть політики, зубожілі. Зрештою так само, як і машини на українських бляхах.
Тут звичні іномарки - розкіш.
Мій китайський телефон не хоче вилазити з роумінгу. Напевно, він розуміє, що зараз мені на голову через цей комунікатор впаде ціла купа дурних новин, але враз...
В один момент я усвідомив фразу, що «всюди добре, але вдома найкраще.»
Відключаю певну ділянку в мозку й аналізую перспективи нашої країни.
За вікном височіють зелені закарпатські ліси (легені матінки землі)
Прямуючи серпантином, автобус перетинає р.Латориця (кров землі).
Звісно легені у нас добряче прокурені чи то підрублені, але ще все у наших руках.
Кров, що тече по жилах потребує очистки, але якщо б ми хотіли то б досягли неможливого.
Нам потрібно жити здорово.
Але як це жити здорово в хворому совковому соціумі?
Проте я продовжую дивитися у вікно, де на пагорбах височіють копиці сіна, а на футбольному стадіоні пасуться корови.
Звісно сільське господарство потребує реформування та нового підходу.
Людям потрібно більше коштів, щоб перетягти європейську техніку на нашу житницю, яка дасть новий результат.
У нас найпрацьовитіші люди в світі, але й найбільш розколені. Немає наріжних каменів для суспільства свідомих людей. Мова та віра - це наші камені спотикання.
Чекаючи, що хтось вирішить всі наші проблеми, ми деградуємо.
Я не знаю, що потрібно зробити, щоб мене почули, але стукаю далі.
Повірите в себе, любі земляни і не будьте другосортними.
Читайте книги, а не дивіться шоу по телевізорі. Розумійте різницю між політиканством і політикою...
Ой, як багато нам треба навчитися, але чи є час? Чи є...
З повагою, Богдан Кухта.
22.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843256
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Всім привіт! Цю замітку я пишу в Хорватії, милуючись морем та чайками, а ще іноземцями, які по-іншому пакують свої валізи, аніж ми.
Про так звані "наші" валізи й піде мова в цій замітці.
Виявляється у валізі ж багато мотлоху:
1) Вона запакована дисками та фільмами з музикою окупанта, який відгриз нам Крим.
2) Ментальні слова проте, що "після мене хоч потоп", вигравірювані на гранітній плиті, яка тягне на дно. Сумку важко нести, але ми ж трударі. Хрясь на спину та поніс далі...
Люди не розуміють очевидних речей, які в усьому світі навіть не пишуть іноземною, а клеють як знаки застереження (наліпки).
3) Колись дядько Ульянов запхав у совкові голови, що російська - це мова народів,тому я часто чую обурення: "Почему меня не понимают"
Впринципі гра в розуміння стара, як світ, але вона одразу припиняється після слів про знижки та халявний речі. #sale
4)Ми любимо запхатися із своїми сумками усюди, де можна й не можна.
5) Нервуємося та не вміємо чекати.
Куримо під знаком заборони куріння, бо вже дістали ті іноземці із своїми перевірками.
6) Радіємо, що митники перевіряють не нашу валізу.
7) Обурюємося, коли перевіряють наш багаж, бо "ми ж - Європа". Проте всередині нас гризе, чого не перевірили кейс іншого: чорношкірого, жовтого, червоного...
Нам дуже далеко до нормальних валіз, як не крути. Але хочеться вірити, що все в нас з часом буде добре й ми не братимемо яєць та ковбаси в дорогу, а будемо харчуватись у ресторанах, співаючи не тужливі, а радісні українські пісні.
З повагою, Богдан Кухта
20.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843099
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Усім доброго часу!
Сьогодні писатиму, як завжди без пафосу та пластмаси про нас із вами любі терпимоїди (українці).
Саме наша нація має давній закон: "Терпи, терпець тебе шліфує". Ми з вами вже настільки відшліфовані іншими, що не маємо ціни. Безцінні діаманти, яких ніхто не купляє за вказаною ціною.
Очікувати на чудо нас вчать з малечку. "Терпи, козаче, - отаманом станеш."
І так ми терпимо до того отаманства, невідаючи, що є ще гетьманство. А коли стаємо дорослі, то розуміємо, що в світі вже давно помінялися порядки й ми затерпілися.
Так і живемо...
Вдячний, що витерпіли мої слова в цій замітці до кінця.
З повагою, Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843098
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Час, в якому нині живемо, унікальний для творчості.
Після майже столітнього безбожництва, в Україні народжується не лише нова генерація молодих письменників, художників, музикантів, а твориться креативне мислення, духовне відродження, багатовекторна пектораль творчості.
Серед цієї тріадної висоти, маю честь бути знайомою з непересічною особистістю - молодим Львівським автором Богданом Кухтою, організатором "Літературного КУТочка". А недавно отримала від нього у подарунок й авторську збірку віршів "триКУТник", яку він називає "Віршами в КУТочку". Вірите, окрім цікавої назви книги навіть підпис на згадку глибокий "Не потрапляйте в Бермудський ТриКУТник". Тішуся. Відкриваю сторінку і натрапляю на вірш "Три крапки"... Гарно..Розумію багатозмістовність.."Усе?" "Ні" - відповідає автор слова віршів і я читаю, читаю, не аналізую, лише лускаю читання віршів, наче горіхи, просто смакую поезію. У вірші "Чотири нулі" шукаю не три крапки, бо автор чомусь пише "двокрапка", а відповіді на занулення... І ось :" Чотири рядочки, чотири стовпці, чотири, чотири, чотири - мені!"
Як і в кожному вірші, знаходжу не фарбовані красномовними словами рядочки, а радше - роздуми, філософське обгрунтування життя і самої позиції автора, дорослий пережитий твір Богдана Кухти.
Запали мені в душу й вірші "Обрізані крила", "Абонент", "Колись","Ще один" - вірш в якому , як і в інших, автор ставить собі запитання і ним відповідає.
[quote]Все вниз поспішаю, до самого дна.
Чорніють рядками бемолі.
Це пісня, чи вірш,
Чи - життя?![/quote]
Збірка віршів - пахне молодістю, та ба, сам автор порівняно із літературними особистостями, юний, але вона відзеркалює таку особливу ніжність і теплоту, свіжість і весняність, що мабуть кожний читач, хто хоч раз відчував цю глибу людських почуттів - кохання, відразу потоне у наступному творі, зануриться всім серцем і так, що знову буде переживати справжні почуття. Я це пережила по-своєму.
І тому з впевненістю можу сказати, що вірші Богдана Кухти - це ТриЄдиний поетичний острівок його світогляду, окриленої душі і животворного серця, що вміє глибоко кохати, чекати і вірити.
[quote]Сьогодні півдня
дорога стара.
Ти їдеш далеко,
А я на зупинці чекаю.[/quote]
Як і кожний автор, Богдан пише про особисте, так виглядає, що цілу епоху прожив молодий автор. Є у віршах різні мотиви долі: страждання і радість, розлука і любов, глибокі почуття.
[quote]У нас маленький світ -
Поділений надвоє,
Одна кімната в нас,
У ній, два сонця - двоє.[/quote]
На цьому метафоричному місці хочу закінчити свої роздуми про надпорогову творчість Богдана Кухти, яку відчула по одній книжці.. І все ж.. Одна, але довершена. Одна, мов цілий світ..Одна - зі смаком любові.
©Галина ФЕСЮК,
член правління української асоціації письменників України
Світлинки: Юрія Кархута
[youtube]https://youtu.be/kFymz5N-gLU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2019
Усім доброго часу!
7 липня я побував на "Удеч Фесті Івана Купала". Усі фестивальні атракції відбувалися біля мальовничої річки Стрий на Жидачивщині.
Звісно, що Купайла (сонцестояння ☀️) вже за горами, проте наш народ це не спиноло й свято таки відбулося.
Я багато чув про цей фестиваль від друзів, тому моя присутність тут навіть не обговорювалася.
Усю команду "Книжкового Дворика" дуже добре прийняли.
Організатори постаралися на славу.
Усі були ситі та в очікуванні видовищ.
Головною атракцією стала гроза.
Купайла таки скропив усіх, хто прибув завчасно на фестиваль. До офіційного відкриття о 15:00 частина людей вже ховалася під тендами.
Свято ж розпочалося ввечері після зливи. На жаль, в той час ми вже пороз'їжджалися.
Останнім часом я не створюю собі ілюзій і не розчаровуюся в очікуваннях, а радію від того, що відбувається.
Бути щасливим тут і зараз.
Саме тоді коли розумієш, яка велика небайдужа громада стоїть за цим дійством.
Саме тоді, коли їдеш у товаристві сучасних українських письменників.
Саме тоді, коли співаєш: "Вийди, вийди сонечко".
Саме тоді, коли п'єш каву з казанка із смаколиками.
Саме тоді, коли тусиш із гуртом "Dizex BAND".
Саме тоді, коли це пишеш.
Тут і зараз...
З повагою, Богдан Кухта.
10.07.2019
#Жидачів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843003
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2019
Всім привіт! Із назви цієї примітки стає зрозуміло, що мені до рук потрапив демо-диск «бандитів», яких потрібно пропагувати серед своїх.
Уперше я зустрів цю ватагу на виступі в Стрию на фесті, який організовувала Марічка Пак в пам'ять про Івасюка.
Івасюк був ще тим рокером, тому без доброго року на цьому заході не обійшлось.
Коли Мар’ян із бандою був на сцені, я одразу зрозумів, що це зірки місцевого розливу і в них є багато якісного року. Голосні крики прекрасної половини людства тільки підтверджували мої здогади про перспективу цієї музичної формації.
Багато води пролилося з того часу і я зовсім «випадково» зустрів якось у Львові їхнього соліста, який без пафосу співає для тих, хто готовий почути справжне.
Його вже почули декілька диваків та одна дивачка, яка й зайняла місце за клавішами, щоб звуку було ще більше.
У маленькому буклеті, який йде в комплекті з диском ви не знайдете їхніх прізвищ та імен. Тут є Марік, Галюсик, Юрік, Сок, Вова та Пол МакКартні. Кожен займає своє місце в колективі: рве струни, натискає на клавіші чи лупить по ударних.
Звісно вам цікаво, що ж на вас чекає на цьому диску:
1) На даному диску зібрано 17 композицій, які я залюбки не тільки переслухав, але й підспівав.
2) Щирі та відверті, без бажання сподобатися, вони завоюють ваше серце добротною лірикою.
3) Тут також є трішки Різдвяних подарунків для вас.
4) Це дасть змогу молодим талантам відчути себе потрібними та буде чудовим поштовхом для них.
П’ятий пункт буде особисто мій, але й у кожного із слухачів він буде своїм, отже:
5) Я втішений, що знайомий із цим гуртом особисто та вдячний всій банді “Dizex” за те, що вони роблять. Для мене честь, що й моє дітище надихнуло їх на пісню під назвою «Чай».
Далі можна було б продовжувати перелік плюсів, але я залишу це для вас.
Замовляйте диск і пишіть свій відгук.
Підтримуйте українське й усе у нас буде добре!
З повагою, Богдан Кухта.
09.07.2019
https://soundcloud.com/dizex
[url=""]https://www.pisni.org.ua/songs/2380798.html[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841308
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.07.2019
Усім доброго часу! 30 червня я з командою Книжкового Дворика мав змогу закрити кінець місяця культурно-просвітницькою поїздкою в селище Руда. Оскільки це мальовниче село розташоване в Жидачівському районі наш десант не зміг оминути Гніздичів, де розташована одна із багатьох архітектурних пам'яток краю – монастир кармелітів Святого Герарда (XVIII століття) також там є Вознесенський костел (1868–1894) та каплиця (1903 року).
Дана земля багата не тільки на архітектурні пам'ятки, але й славиться великою кількістю історій. Звісно, що кожен із нас сам обирає свій шлях і в цій примітці я не говоритиму про релігію, а радше закцентую вашу увагу на іншому.
Я без перебільшення, звісно, був у захопленні від природи та її різнобарвності. Величезні дерева-велетні тягнули своє віття до сонця, в той момент, коли птахи доспівували чергову пісні буття.
У селі Руда природа ще більше зачаровувала. Історичне минуле села тісно переплетено із гетьманом війська запорізького Іваном Виговським.
Під деревами в садочку школи сиділа львівська делегація із книгами, яку зібрала Люба Хомчак. Можливо, колись під якимось із тих дерев сидів видатний письменник – Іван Якович Франко. Саме в цьому селі й був написаний вірш «Буркутські станси»
Поділюсь із вами шматком із вірша, який, на мою думку, міг би точно описати атмосферу Толоки.
Звісно, що коли є куліш та забава, звичний нарід вибере смачно поїсти та повеселитися, а не взяти до рук книгу.
[quote]«…Кров і труд ось тут здвигне нам
Нову, кращу вітчину!»
(Кохавина, 26 липня 1904)[/quote]
Проте я не буду навіювати на вас журбу, оскільки Іван Якович був проти такого підходу. Проте нас гостинно прийняли та сприяли, як могли, щоб у нас залишилося найкраще враження про цей край.
Цікаво, якби прийняли такий десант, якщо б поміж нас був Франко? Хоча не буду говорити багато про класиків української літератури, краще перелічу живих сучаників, без яких цей захід не відбувся б, та передам їм привіт.
Мої вітання каменярам: Анна Хома, Василь Ґабор, Лозова оксана, Іван Гентош, Микола Зубков, Любов Відута, Mарія Чумарна, Свєтогоров Олександр, Галина Гушак-Міколяш, Осмир Магура, Наталія Тріщ, Люба Хомчак, та іншим.
З повагою, Богдан Кухта
05.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840982
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.07.2019
Є важливим одне -
Те що завжди поза увагою.
Почуй мене,
Іди за моєю ватагою.
Будем одним цілим,
Створимо спільну історію.
Я багато говорю,
Просто повторюю теорію:
Якщо два тіла доторкнутися руками
У кожного з них появиться досвід.
На цьому і поставлю крапку,
Завершилась думка,
Досить.
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2019
У 2017 році взяв участь у Всеукраїнському літературному фестивалі «Відродження поезії» , в якому отримав призове місце в номінації «Новаторський погляд» та поставив на поличку кубок з грамотою.
До цього комплекту я навмисно не долучив книгу, бо вважав, що немає сенсу платити кошти за річ, яку в народі називають «груповою могилою».
Але я помилився й усвідомив це через два роки у Львові (29 червня).
Перед подією мені зателефонувала Elena Wsesvit з проханням допомогти в поширенні інформації та зачитати декілька своїх віршів. Я, звісно, не відмовився та зробив, що міг.
Прийшовши на захід, я зовсім не здивувався кількості відвідувачів, оскільки у місті гримів «Leopolis Jazz Fest».Проте це й на краще. Отримавши в презент збірник 2019 року, я зрозумів, що упереджено відносився до книги, яку не придбав у 2017.
Виявилося, що у цьому збірнику є доволі цікаві не тільки поети, але й розділи книги, які віддають шану не лише живим, а й мертвим –«Колонка пам’яті».
А ще є частина творчості, яка стосується безпосередньо війни на сході – «Колонка АТО», «Авторські пісні» в перемішку із вкраплення прози.
Це та багато іншого чекатиме на вас в даному збірнику.
Звісно, більша частина матеріалу в книзі – українською мовою, проте є ще трішки російської та перекладної літератури (англійською).
У цьому збірці під однією обкладинкою вживаються, як юні, так вже знані таланти нашої країни.
Творців заохочують писати та тримати рівень, бо є за що. Пані Олена розповідала про грошові винагороди та подаровану квартиру.
Виявляється, я таки помилився й не оцінив достойно працю інших.
Спочатку пафосна назва «Відродження поезії» стала мені більш зрозумілою, оскільки є над чим працювати. Одеський проект стрімко розвивається та шириться територією України. Старання Elena Wsesvit нагадують мені працю Люби Хомчак, яка започаткувала «Книжкову Толоку». Ці два проекти популяризують любов до рідної книги по всіх куточках України, від селища до міста, в ім’я спільної ідеї.
Надіюся, що з часом таких людей ставатиме все більше, а сучасна українська література вийде на новий рівень.
Тисну руку всім причетним до творення нового культурного пласту.
З повагою, Богдан Кухта.
02.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840828
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Доброго часу! Вранці мені нагадалося старе гасло: «Чемодан, Вакзал, Росія», яку я насмілився перефразувати.
Люди завжди шукають кращого життя тому й підіймають свою дупу з хорошого місця та шукають, ще краще…
Я, звісно, тут не виключення, тому часто задаю собі запитання про спаковану валізу.
Будувати Європу в цій країні багатьом вже давно набридло, оскільки заряд батареї понижають люди із злобним совковим мисленням, підлабузництвом й меншовартістю.
Круг замкнувся, чи то його замкнуло, мені достеменно невідомо, проте я не буду бавитися в політиканство, бо давно не вірю в месію, який має спасти нас від біди.
Сам ідіотизм віри в спасителя в будь-якій царині приречений на пасивне чекання з моря погоди.
Звичайний робочий клас привалили тарифами, а зверху й «пенею», яка зростатиме, як грибок.
Кредити, іпотеки, щоденні потреби дихати і т.д; в людей просто немає часу, вони, виснажені та злі, ганяються за цілою купою непотребу товарів з ящика.
Культурний прошарок живе в своїй власній тіні, з якої ніколи й не вилазив.
Люди гризуться за корони й пусті титули, не даючи пройти молодим, бо тоді треба йти з олімпу, на який вони ледве вилізли із ціпками.
Головний прикол в тому, що Олімпу зовсім і не було. Ми можемо назвати декілька прізвищ, про які знає Європа. На цьому й поставимо крапку. Зрештою, їй байдуже. Європу надто легко спокусити й старі грецькі міфи про це нам говорять прямим текстом.
Проте Боги пішли у відпустку.
Вартує зауважити, що я не змішую всіх людей в одну купу болота, оскільки бачив багато достойних людей з великої літери, котрих я у цьому тексті назву волонтерами. Саме ці люди й тягнуть цю країну на собі, ламають хребти й падають мертві з ефемерним званням «герой».
«Герой – то не той, хто летить до сонця, і, палячи крила, падає вниз.» - влучно сказав дядько Скрябін.
Дивно виходить, що у нас з вами нація Ікарів, яка по колу пробує злетіти, а коли щось йде не так – згадує про самопожертву. Культивація самопожертви стоїть так високо, що в народі часто говорять, як незаперечну істину, про те, що Бог дав нам сина, як пожертву в ім’я спасіння.
На нас так вміло накинули ярмо, що воно стискає все далі, дужче не тільки фізично, але й духовно.
Мені пригадується, як колись батьки казали, що вони своє вже зробили, а далі нам творити свою історію.
Хтось заливав свою історію алкоголем та наркотиками, які зрештою одне і те ж, або емігрував з цієї країни, вмістивши свою дупу на канапу, та співав, як Квітка Цісик із шаленим акцентом та тугою в серці за Батьківщиною: «Ой, верше ж мій, верше…»
З повагою, Богдан Кухта.
23.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839788
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.06.2019
Доброго часу! Сьогодні я звернуся до письмениці словами її персонажа із книги, якеі б могли підійти усім глядачкам цього відео:
"А ти як - готова до бібліотечних пригод?"
Саме так сказав Златан до Варти в другій книзі молодої львівської письменниці Наталії Матолінець ("Варта у Грі. Артефакти Праги").
У четвертому випуску я спілкуватимуся із авторкою не тільки про Златана та Варту, а ще й про Гестію Амелію, Аїдена і багатьох інших.
Проте не персонажами єдиними... Хочете знати більше - дивіться новий четвертий випуск "Бібліотечних історій".
Нагадую, що ви можете допомогти проекту, поповнивши карту привату - 4149 4991 1357 5813
З повагою, Богдан Кухта.
[youtube]https://youtu.be/f-QDYOrzPtg[/youtube]
________________________________________________________________________
У другій частині четвертого випуску "Бібліотечних історій"
з Наталією Матолінець говоритимемо про подорожі, музику та багато іншого в царині літератури та поза її межами.
Вам цікаво, яке звичайне життя незвичайної молодої літературної зірочки? Тисніть на плей та дивіться відео.
Підтримайте проект гривнею (4149 4991 1357 5813)
З повагою, Богдан Кухта.
[youtube]https://youtu.be/iUXoVWrawHQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838503
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.06.2019
Назва моєї примітки – це слоган "Книжкової Толоки" в місті Кристинопіль. Саме на цю подію і вирушив "Книжковий Дворик" 2 червня 2019 року.
Після приходу червоних (в минулому) місто набуло слави шахтарського й було перейменоване в Червоноград (судячи з того, що місто не перейменували, всі ще не вийшли). І це таки було відчутно.
Проте завдяки небайдужим волонтерам слова та організаторам Червоноград враз став містом літератури. Оскільки кількість знакових творчих людей зашкалювала, тут доречно примазатися до слави й сказати :"І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в роті не було!"
Коли на вулиці нещадно пекло сонце, книжкова ярмарка була в розгарі.
Письменники роздавали автографи, в той час як зі сцени звучала музика та поезія.
Уперше за свої 27 років я став частиною «великого» фан-клубу Віктора Винника (ТОП-5), бо ж хто, як не ми… Радію, що Віктор не погордував і вийшов до людей.
Надіюся з часом місто перейменують, а культурний прошарок міста зміцніє настільки, що назва примітки стане не тільки слоганом, але й реальністю.
Я особисто не маю на меті нікого образити чи сісти на трон коронованим автором. Констатую ці реалії з болем в серці й надією, що ми прорвемося попри червоні мури.
Тисну руку всім небайдужим читачам, волонтерам і організаторам.
Обіймаю Музу та друзів. Побачимось…
З повагою, Богдан Кухта.
05.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837684
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2019
Доброго часу! Назва моєї примітки може зовсім нічого вам не говорити, скоріше за все це так і є, проте це назви організацій, які у місті Лева є достатньо старенькими угрупуваннями оскільки 6-7 років – то вам не коники ліпити. Ці формації дали старт багатьом письменникам, поетам та музикантам.
Особисто я вперше виступив на на літературнику "Salve" за часів Дикої Вишні (літературний псевдонім творчої дівчинки, яка також була широко відомою у вузьких колах). Назагал увесь літпроцес так і можна було б назвати (широковідомим у вузьких колах) .
Усе в цьому світі має свої етапи розвитку чи занепаду, і ці дві формації – не виключення. Проте я не буду вдаватися в аналіз їхньої роботи, а скажу, що «сізіфову працю» ніхто не відмінив.
Чи то 6 чи 7 років камінь котиться, а творчі люди живуть кожний із своїми тарганами. Хтось їх коронує, а інший вже дарує зірку з неба. Часто вони не помічають один одного, але, як тільки хтось виходить поза межі власних стін, стається диво. Надіюся див ставатиме все більше, й маленькі організації такого типу, як "Мистецька спілка АБО" чи "Salve", добре впливатимуть на молоді таланти і не глушитимуть їх потенціал, як бур'ян.
Уперше за довгий період і я завітав до них в гості, поїв солодощів з соком та прочитав трішки своїх віршів, поспілкувався з друзями та знайомими. Зрештою, на цьому ставлю крапку.
Творіть! Не коронуйте своїх тарганів і буде вам щастя....
З повагою, Богдан Кухта.
04.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837683
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2019
24-26 травня в смт. Чинадійово в замку Сент-Міклош відбувся VIII-й міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош» цього року я вчергове приїхав на фестиваль і навіть прийняв участь в літературному конкурсі імені «Ілони Зріні та Імре Текелі».
Це був мій перший фестиваль, де я став «звичайним учасником», який зекономив кошти за вхід, розмінявши їх на добірку свої віршів на «Ватрі спогадів» та конкурсі. Цікаво було відчути себе в ролі учасника та подивитися на організаційні процеси під іншим кутом.
Минулого року мені накипіло і я сказав, що більше не братиму участь в організації літературної частини. Свого слова я дотримав і пішов далі…
Заповнивши заявку учасника літературної частини, я попросив Олександра Сікуру, щоб він по блату зробив мене гостем, а не учасником конкурсу, але так не сталося.
Боги літератури вирішили пожартувати і я зайняв друге призове місце на конкурсі, у якому не думав приймати учать.
Тішить, що «Срібний Татош» розвивається й надалі. Цьогоріч мене потішив звук із головної сцени, а також охорона фестивалю. Запам’ятався захід із арфою та вулична ярмарка.
Єдиним мінусом, який для мене радше є як плюс – це мала кількість відвідувачів фестивалю, проте я вдячний друзям та Музі, які були поруч і ділили миті відпочинку.
Подеколи я зустрічав давніх знайомих та радів, що життя триває й надалі, крутячи чергові сварги буття.
Можливо цим я когось налякаю, але скажу, що родзинкою поїздки стала зовсім не машина, яка застрягла в болоті на природі, а долина ідолів.
Тримайтеся пензля, посоха чи чого ви там тримаєтеся та йдіть далі.
Далі буде…
З повагою, Богдан Кухта.
01.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837303
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Доброго часу! Сьогодні на вас чекає музична рок-новинка, в якій за вокальну частину відповідає Сашко Свєтогоров, а за усі інші інструменти та зведення – Мар’ян Романчук.
На початку творення цей текст зовсім не задумувався як пісня, а радше слугував мені як спомин про мандрівку залізницею на фестиваль. Вподальшому я нашвидкуруч записав номери полок 464748, і так текст отримав назву, а я – черговий вірш-спогад про своє буття.
Проте Сашко Свєтогоров зауважив даний текст на моїй поетичній сторінці й цим продовжив його мандрівку до вас, саме він і поклав його на музику, а вже далі діло було за Мар’яном, який добавив оранжування та звів цю пісню від «А» до «Я». Особисто в мене в процесі запису виникало лише єдине запитання: «На чому ще грає цей молодий хлопчина, який вже давно зарекомендував себе як відмінний музикант і товариш?»
Мар’ян також зробив щедрий подарунок нам із Сашком, не взявши за свою титанічну працю ані копійки.
Надіюся, що слухачі цього треку оцінять наші старання.
Слухайте, розповсюджуйте і популяризуйте своє.
З повагою, Богдан Кухта.
[youtube]https://youtu.be/NIqo-ImmycY[/youtube]
https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/oleksandr-svtogorov-nota-re
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2019
Доброго часу! Вітаю всіх поціновувачів української літератури.
У третьому випуску відео-проекту «Бібліотечні історії» вперше спілкуватимусь із «золотою письменницею» – Дарою Корній.
За форматом інтерв’ю буде поділено на дві частини:
У першій частині мова піде про встановлення авторки на Олімпі Сучукрліту, а вже в другій – про її особисте життя,
Щоб усім глядачам було цікаво дивитися і слухати, я добавив трішки бліц–запитань та трішки змінив формат. Чекатиму на поширення та ваші коментарі.
Нагадую, що всі охочі можуть підтримати проект, поповнивши банківську картку:
4149 4991 1357 5813
Вдячний всім, хто допомагає і не залишається осторонь.
Чекатиму на ваші пропозиції стосовно співпраці, або безпосередньо самого проекту.
З повагою, Богдан Кухта.
16.05.2019
[youtube]https://youtu.be/ZTuUIwn-RrU[/youtube]
______________________________________________________________________
Доброго часу! У сьогоднішньому випуску «Бібліотечних історій» Дара Корній розповість багато цікавого про свої будні, про те, як вона неодноразово боролася із чорними хмарами, які нависали над нею та поділиться секретами Мольфара-Гонихмарника, який допоміг їй перейти велику воду. Можливо, я десь і додав «води», але з впевненістю скажу, що вперше в цій частині відео ви почуєте нові запитання з рубрики «ТОП-3».
Дивіться, слухайте та розповсюджуйте відео.
Залишаю для вас номер катки й чекаю на зворотній зв'язок:
4149 4991 1357 5813
З повагою, Богдан Кухта.
[youtube]https://youtu.be/j1LcRB7H6pI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835800
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Доброго часу! 9 травня мав можливість взяти участь у ІІ Міжнародному фестивалі співаної поезії «Lviv Music & Poetry Week».
Вдячний організаторам за їхню роботу та всім небайдужим, хто пропагує культурний Львів.
Із імпровізованої сцени звучало багато якісної поезії та пісень. Від хедлайнера Івана Гентоша прозвучали серйозні вірші про війну, яка триває й досі… Пан Іван подівлився також спогадами про тата-ветерана. Відомий як пародист він поділився й своїми напрацюваннями в цій сфері.
Особливо потішило музичне наповнення вечора. У талановитої Оксани Чухліб – не менш талановитий син, який заповнив зал звуками інді-року.
Тут варто згадати і Сашка Свєтогорова, з яким ми вже давно знайомі та дуже тісно співпрацюємо, який взагалі став зіркою співаної поезії, і це не дивно, оскільки в його доробку було багато пісень на вірші учасників заходу.
До речі, ми з ним також виконали три наші пісні: «Просто роби своє», «Напиши мені» та «Гвоздики».
Мені досі прикро, що в Сашка немає записаного диска із співаною поезією. Вчергове виникає пропозиція скинутися на запис альбому(!) Якщо кожен автор допоможе по 2000-3000 гривень (особисто Сашку), ми зможемо внести значний вклад в майбутнє. Олександр звісно не стане зіркою сучасності, але поставить ще один камінь під українську хату, яка надіюсь із часом не розвалиться, а зміцніє бо їй тільки – 27 («незалежних» літ).
Радий був побачити багато знайомих і незнайомих обличь, про яких багато чув від друзів.
Вдячний за вашу роботу на спільній ниві.
Хай живе музика та поезія!
З повагою, © вуличний поет.
15.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835632
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Доброго часу!
4 травня вкотре відбулися творчі посиденьки в Бобиків.
На жаль, Бобика старшого так і не побачив, тому передам привіт у Фейсбуці.
Заодно хотілося б передати вітання всім запрошеним читцям із Франика, які напевно, вирішили відсидітися у місті Івана Яковича, бо нікого так і не було, хоча мені дуже хотілося поговорити з ними про львівську погоду…
Цього разу людей було значно менше, але це ніяким чином не повпливало на атмосферу. Солодощів на столі було достатньо, а чайочок лився рікою,
хоча не чаєм єдиним, бо у всіх «неслухняних» дітей було винішко, яке приніс дядько Альберт.
Присутні митці зачитували свої по черзі, а в перервав могли послухати багато цікаво стосовно написаного й не тільки.
Вдячний за організацію та можливість поділитися новими напрацюваннями.
Усіх обіймаю та чекаю на наступні заходи.
З повагою, коментатор-баламут – © Богдан Батькович.
06.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834907
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2019
Всім привіт!
3 травня в Дзизі відбувся захід в рамках дня міста «Поетичний ретро-дворик», на якому і я був присутній із своєю Музою.
Розпочну з того, що без курйозів звісно захід не пройшов. Спочатку звар̓ював дядечко Час. У подальшому змінилося місце виступу, хоча це плюс, оскільки виступати під дощем не вельми приємно, проте таке вже якось практикував під час своїх вуличних виступів.
Добре, що є телефони й про все можна попередити завчасно. До речі, мені було жаль організаторів, які вибачалися за різного роду організаційні накладки. Тут затегаю Olesya Semashko, яка проводила зі мною телефонні переговори. Розумію вас як організатор, бо сам з’їв пуд цієї солі.
Наступною несподіванкою для мене було те, що виявляється на заході діє «цензура», яка не була прописана в умовах цієї події.
Прийшовши додому я ще раз перечитав правила й не знайшов у своїх текстах нічого, що б суперечило цим пунктам.
📍 Увага! Якщо тема виступу учасника/-ці суперечитиме цінностям людяності, пропагуватиме сепаратизм або ж буде принижувати честь та гідність інших учасників, то організатори заходу мають право зупинити виступ та попросити читця покинути сцену.
Питання про порушення умов залишається відкритим.
Мені пояснили, що це пов’язано з нецензурним словом у вірші, але ж Раян ван Вінкл (Ryan van Winkle) також вживав міцні словечка.
Дивно, але його переклади на українську були без них. Чергове питання, що це за літературна цнотливість? Чому одним можна, а іншим ні?
Головне ж не в міцних словечках, а в змісті, формі і т.д чи не так? Раніше я був противником матів і т.д, але якщо тебе не чують, то чого б не підсилити ефект? Саме тоді Дзиґа перестала пити вино й говорити між собою, вона почула. Парадокс, але в культурному Львові треба, на жаль, материтися.
Культурний Львів дозволяє говорить будь-якою мовою, але хіба так званий сепаратизм не виріс із питання мови?! Запитань більше, аніж відповідей…
Проте захід мені прийшов до смаку. Було цікаво спробувати прочитати переклад пана Раяна після його виступу. Разом із тим багато учасників читали хорошу та якісну поезію. Музична добірка і ретро образи учасників не могли не підкупити мене. У залі було багато друзів та знайомих, яких я завжди радий почути. Мало того, я дозволю собі написати про те, про що можна було б змовчати, розуміючи, що я влітаю в «чорний список» міста Лева і далі мені буде ще важче…
Цікаві факти:
1)Усі учасники мали 5 хвилин слави, хоча певні персони часто її самі собі продовжували.
2) Ulyana Dudok активно долучилася до реклами заходу, проте сама не скористалася своєю п’ятихвилинкою, оскільки для неї не вистачило місця.
3) Фотограф Сашко Балабай (Александр Пан), який зробив чудові світлини, не зачитав ніяких власних віршів, бо тітка Цензура його забанила.
4) Свій мінус я отримав за цей текст.
[quote]***
Я кидаю писати.
Музо, послухай мене:
Набридло вже помирати
І воскресати
Знову і знову
На цій клятій сцені.
Починаю розмову
З останньої літери «я».
...Я втомився
Оголювати душу.
Різати
Та колоти
Самого себе,
Щоб вони просто слухали.
Просто дивились.
Вибач мені,
Мені не стати Богом,
Чи поп-ідолом,
Ісусом,
Мухамедом.
Я –
Твій .
Просто
Твій.
Знову заспокоюєш мене обіймами
Та поцілунками.
І тоді я розумію, що це все має значення.
Для нас двох має значення.
Знову і знову
Вмираю, щоб воскреснути,
Щоб іти далі.
Нах*й їхні медалі,
Хай все йде по вектору на,
Але не вона
Не вона...
Знову це кляте «я».
[/quote]
© Богдан Кухта
04.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834471
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Коли над горою завила трембіта
І ранок
Прибрів
Хижим звіром
З віршів,
Холодні,
Голодні
І сірі
Від сажі
Вночі
Мотелі
Втікають від сонця,
Як миші
В нору.
Овечки
Івана,
Петра
Та Павла
Кричать,
Бо за ними вовки.
Були би людьми –
Молили би,
Просили би
В Богів благодаті,
Проте не почує ніхто,
Бо перший
Природи закон
Основний –
Забирати життя.
Записуй,
Щоб сильний йшов далі,
Хтось має злягти,
Як трава,
Що чекає весни...
2019
© Богдан Кухта
*Бонусні 2 тексти з 2019
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/MFHI3Pmurgc[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2019
Чому в українському сучукрліті з`явилася дівчина, яку ми називаємо Поліна Кулакова. Про що, для кого та чому вона пише;
що слухає та що читає? Що її дратує та які словечка вона витягне із своєї червоної сорочки.
Про це і багато іншого із світу книг, і не тільки, дивіться в першій частині другого випуску "Бібліотечні історії" з Поліною Кулаковою.
Вдячний автору за знайдений час і Бібліотеці на Ринку 9 за те, що ви робите.
Ящо хтось хоче подякувати мені, то я завжди готовий ловити ваші промінчики бабла.
Номер карти Привату - 4149 4991 1357 5813
Далі буде...
[youtube]https://youtu.be/lQNxYCMQqF4[/youtube]
Доброго часу! Пропоную вашій увазі другу частину відео з Поліною Кулаковою. У цьому відео буде зовсім трохи про книги, оскільки в першій частині по суті ми про це й говорили. Проте багато літератури не буває і тому продовжимо)
У другій частині ви почуєте багато особистого із життя авторки. Звісно, ви вже чули багато цікаво, але на вас чекають несподівані та підступні запитання.
Чекатиму на ваші коментарі та повідомлення в приват. А тим, хто цінує свою роботу, пропоную підтримати.
Номер карти Привату - 4149 4991 1357 5813
[youtube]https://youtu.be/2OIGZR42dDY[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833650
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Доброго часу! Сьогодні зроблю добірку відповідей на питання, які прилітали в приват підчас виборів? Певні запитання зовсім не про вибори, але вони не менш пікантні.
- Чи я за Клоуна?
На мою суб'єктивну думку, всі клоуни працюють в цирку. І я б не ставив за них галочку, оскільки ці люди мають іншу мету. Не люблю, коли плутають шоуменів-коміків, або медійних людей з іншими. Для мене це не компетентно так само, як журналістку назвати окулістом.
- Чи я агітую за Порошенка?
У моїх постах немає прямої агітації за будь-якого кандидата.
Мені навіть висловили думку, що я втрачаю поціновувачів своєї творчості, оскільки демонструю свої світоглядні позиції назагал.
1) Якщо мова йде про творчість, то займайтесь саме її аналізом, а не поглядами на світ. Творчість, або буде з вами резонувати, або інформація про мої світоглядні погляди настільки вас застопорить, що ви будете відокремлюватись від мене, а також і від мого дітища.
2) На мою думку, практично всі люди мають право "вибору". Хто б не опинився в їхньому ліжку чи бюлетні - не лізте до них доки їм добре разом.
Звісно, цей вибір може впливати й на вас, але тут доречно зробити висновки і йти далі, а не чубитись, співпрацювати з людиною в ім'я спільних цілей, а не ділити святе.
- Релігія. Бог. Наука. У кожного є вибір вірити чи ні. Навіть зараз ви обираєте чи вірите в ці слова.
Я не є великим прихильником релігійних срачів типу: в кого кращий, або сильніший Бог. Це нагадує мені війну богів. А діалог назагал виходить таким:
- У мого бога сокира.
- У мого молот.
...
Можна було б запропонувати багато варіацій, але я думаю, що приклад назагал не поганий.
Єдине, що мене дратує - це незнання. Є такі цікаві люди, які часто вішають на себе все, що можна й цим нагадують новорічну ялинку.
Хотілося б, щоб мої читачі намагалися бути цілим Всесвітом для когось, а не чорною дірою; не перефарбовували свої колючки одразу, як повіяв новий вітер змін.
Вдячний за ваші запитання та те, що цей допис появився в світ.
З повагою, Богдан Кухта.
21.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2019
З дахів
Забрали знамена –
Жовто-блакитні горять у вогні.
Республіки голос
На площі х-мена:
«Совок не вмирає – живе у тобі!»
Це все ковбаса лікарняна,
Стопка горілки за дєда.
Залікували з Росії
Ватні пігулки «Побєда».
Пийте, халява,
Мейд ін Росія
Їм допомога прийшла.
Триста – двохсотих.
Двісті – трьохсотих.
Пряник;
Матрьошка;
Війна.
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
Доброго часу! Сьогодні вирішив поділитися першим відео-фрагментом інтерв’ю з Віктором Янкевичем.
Пілотна назва проекту "Бібліотечні історії".
Даний матеріал був відзнятий у приміщенні Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука, яка знаходиться за адресою - Площа Ринок 9 (м. Львів).
Вдячний Віктору за приділений час та відверту розмову. Подяка керівництву бібліотеки за місце між книжковими стелажами та можливість створити щось цікаве для вас.
[youtube]https://youtu.be/9HZ-OygO8Eo[/youtube]
___________________________________________________
Доброго часу! Отже продовжуємо…
За що б’ється Віктор Янкевич? Хто зробив з нього письменника і скільки він отримує за свою писанину?! Це й багато іншого в другому випуску «Бібліотечних історій».
[youtube]https://youtu.be/7K1EpIhqER0[/youtube]
Це одна із моїх власних спроб, які я надіюся увінчаються успіхом. Намагатимуся роботи й надалі цікавий та якісним контент. Очікую на зворотній зв'язок від глядачів. Якщо у вас є бажання підтримати проект, ви завжди можете долучитися не тільки вподобанням та репостом, а ще й державною валютою, а ,можливо, і закордонними долярами чи ойро.
Картка Привату – 4149 4991 1357 5813 (UKR)
З повагою, Богдан Кухта
___________________________________________________
#book, #Тенета, #ВікторЯнкевич, #БогданКухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832111
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Всім доброго часу! Сьогодні хотілося б поговорити про "бій" між двома кандидатами на пост президента. Чимось це мені нагадує Mortal Kombat (англ. - Смертельна Битва)
Вже зараз це протистояння породило багато страхів, про які й буде мова.
Боєць Зе чітко не називає, куди рухатиметься після перемоги, до якого із сусідів прийде в гості, і з ким підніме переможний кубок та що вип'є із нього. До бою ж обіцяє не вживати нічого забороненого, кидаючи виклик, перебігаючи, з української на російську заграючи з електоратом.
Складається враження, що він не готовий до протистояння, а радше знімає чергові відео та розкручує Ютуб канал. Часто дякує підписникам і створює челенджі:)
При його перемозі вкладники одного із приватних банків бояться втратити свої кошти, бо згадують про мутну історію, пов'язану із неофіційним спонсором бійця (кандидата) неофіційно- офіційного медійний спонсора.
Уперше за історію країни поєдинок проведуть не в студії, а на стадіоні. Надіюся, що ця забаганка не коштуватиме мільйони, чесно зароблені громадянами. Нам обіцяють, присутність всіх журналістів, і мені цікаво чи буде там Яніна Соколова Yanina Sokolova. Можливо, телеканал "Russia Today" забіжиш в гості, ато виявляється у нас вибори(бій) нелегетивні без їх присутності:)
Тепер трішки про бійця По.
Озброївшись першим терміном виконання обов'язків президента, він вміло веде переговори й дозволяє собі тролити Зе. І це не дивно – у нього Томос в рукавичці та й досвід, який не проп'єш (тут я використовую народну мудрість).
У нашій країні не закінчилась війна, яку вже тільки як не називали, але люди з нею вже змирилися. Рух на кордоні миру та грім на лінії волі – це лише "милозвучні слова" для тих, хто там не бував. Питання Криму та республік на три букви досі не вирішено.
Купляйте попкорн і включайте телевізори, бо бій обіцяє бути цікавим...
P.S Розумію, що люди переситилися політикою, але не можу змовчати. Наступні дописи будуть про інше, а зараз ще трішки потерпіть.
З повагою, Богдан Кухта
07.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832109
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Доброго часу! Цей пост розпочнеться звичниМИ словами, але мова в ньому піде про політику. Зазвичай я про таке не пишу і не говорю.
Розпочну з того, що в нас вільна країна, і я прекрасно розумію, що, можливо, після публікації цього допису хтось із читачів «вільно» натисне на кнопку і видалить мене із списку друзів в ФБ.
Кожного разу, особисто мені «вибір» давався важко. Часто підіймав ручку не за кандидата, а за вектор розвитку країни. Хоча чи вірно я його розумію не відомо.
Вибір, як здавалося, поставав між проросійськими силами та проєвропейськими із розумінням того, що абсолютно всі, і я не виключення – думають про власні кишені і цього разу було, по-старому, попри обіцянки «жити не так!».
[quote]Він – такий, як усі, але в чомусь – не так.
[/quote]
Однофамільці, технічні кандидати та «нові обличчя» (при всіх урядах) перебігають з партії в партію, змінюючи гасла, проповідуючи мега зарплати та супер пенсії, але, по факту, нічого не міняється. Багаті стають багатшими, а бідні біднішими.
Сьогодні вирішив проаналізую трішки гасел та зачепити друзів та знайомих у Фейсбуці, цікаво ж хто що думає стосовно першого туру.
Розпочну аналіз із бігбордів.
Кандитадат (нов нейм), як і всі, ділить людей на три категорії та обіцяє їм різні міри покарання та нагород. Надіюся, він нічого не наплутає, а то перспективи будуть не веселі. Цей кандидат багато говорить про чесність, а я натомість пригадую старі гасла типу «Бандитам тюрми» та «ці руки нічого не крали» і т.д.
Напевно, тільки нам українцям притаманна така категоричність. Лише у нас є непорочний та незайманий дідусь Шевченко. Свята Леся Українка та трудівник-каменяр Франко. Усі ці люди менше люди, аніж символи. Чого тільки вартує гасло:
«Єдиний вибір українців!», яке враз усе перетворює в дуальну систему, добро і зло. А всі хто її не підтримав – запроданці та зрадники, або проросійські чи то європейські агенти. Знову шукаємо винних сусідів.
Нам навіть пропонують : «Прибрати порох з нашої оселі!» – тут, як на мене, все просто, бери і прибирай, але одне – «але» не лізьте до мене в оселю, не прибирайте мій порох, бо це приватна власність.
Також не рухайте моїх книг, оскільки «Нова народна конституція» – це гарне гасло, а на ділі – це стара пісня.
Між іншим, що б хто там не говорив, але «Кандидатів багато – президент один!». Тут було б доречно поставити обличчя капітана очевидність) Можна навіть спробувати вести мову про свободу віросповідання (Томос тур), державну політику стосовно мови і армії, але залишу це професіоналам. Я ж приверну увагу до тих урядовців, які їздять у Московію та ствержують, що в країні економічний крах. Якщо вже маєте такі пропуски, щоб говорити про важливе, то можливо, вже час почати розмовляти про анексований Крим і воєнні дії на Донбасі.
Українці вічно боряться з попередниками й закопують себе в яму.
Або ставлять галочки за того, хто тролив політиків з бігбордів. Не маю нічого особистого проти кандидатів, але не зміг не написати цих літер, оскільки у нас, як завжди, все по- старому: земля продовжує крутиться, а «вибори» відбуваються знову та знову. Хтось заробляє на буханку хліба, в той час, як інший вже будує нову віллу.
[quote]Один – напоказ, другий – для нас.
Позитивний лідер вітає вас.
Він поборе корупцію, бо кишеня широка.
Принесе демократію. Вже чекає Європа!
Обіцяють багато і говорять слова,
Що земля не товар. Україна - одна!
Кожен день по-новому ми існуємо всі.
Передвиборчі гасла, обіцянки пусті.
Не міняється тільки система гнила.
Вибираєм за гречку серед купи лайна!
Все настільки в них просто, повернули НАШ КРИМ.
І ніхто не воює без поважних причин.[/quote]
© Богдан Кухта.
01.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831331
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Вирішив змахнути із себе пил і подався на Бібліотечник в Франик. Перший курйозний момент відбувся на самому місці стопу. Переді мною спинилась жигулька, яка створила ідеальні умови, щоб її об’їжджали інші водії та гальмували переді мною. Надумав я допомогти чоловіку в лиху годину, але мою пропозицію штовхнути машину було відхилено по причині –
«бабка перейшла дорогу». Між іншим, та «бабка» переходила по пішохідному пішоході і йшла з церкви.
Відьма, напевно, на мене не подіяла і я швидко спинив свою машину;)
У дорозі водій признався, що вперше підвозить стопом, це неабияк мене втішило. Зрештою, я дуже швидко добрався до Франика. За допомогу в дорозі водій отримав «триКУТник» і +100500 до карми, а я, купивши квиток на вокзалі, пішов перекусити. Їсти в Франику львівські круасани – це ще те збочення, але констатувати, що вони там смачніші було образливо. Підкріпившись, я вирушив читати вірші на сотці. Поспілкувавшись з цікавими людьми, відчув приплив сил.
Наостанок вийшло запросити двох чудових дівчат на Бібліотечник. Надіюся, вони щось цікаве почерпнули для себе. Між іншим, виявилося вони знають Теодот Кирста, який інколи відбирає у мене хліб і читає свої вірші на вулицях, як і я.
На Весняний Бібліотечник, як і завжди, зібралось дуже багато класних людей. Жалію хіба, що не потиснув руку Маврику, Розлуцькому та Волошину.. Наче всіх інших бачив, а якщо про когось забув – вибачайте. Безмежно радію, що зміг поспілкуватися та зарядити свою внутрішню батарейку.
Вдячний також за подаровану чашку та листівочки; за тепло, розмови та за те, що стрілися. Я рідко на цьому акцентую, але заради всіх знайомих та незнайомих кожного разу вирушаю в чергові мандри, щоб хотілося знову і знову повертатися в теплу та дружню атмосферу.
З повагою, Богдан Кухта. (Офіційно – не офіційний письменник «нового часу», одним словом – баламут)
25.03.2019
[youtube]https://youtu.be/3lg9XIVEtvk[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830602
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Доброго часу! Сьогодні я вирішив опублікувати хоч і не першу пробу пера, але явно більшу за обсягом, аніж попередні. Чекатиму ваших відгуків та коментарів: як у приват, так і під цим постом.
______________________________________________________________________
Отже, я розповім вам історію свого хорошого друга Андрія Ягоди. Можливо, ви читали про нього в одній із місцевих газет: «Голос Країни» або «Вісник Залізного». Проте ці замітки надто малі, а я впевнений, що країна повинна знати своїх героїв. Можливо, це надто пафосно й голосно, але судити не мені.
Розпочну з того, що 25 лютого Андрій повертався додому з чергового волонтерського рейсу. Він вважав, що повинен робити все можливе, щоб колоради не прорвали кордон миру й не знищили його урожай.
Хто, як не він, розумів, що справді потрібно робити. Два роки й три місяці воював пліч-о-пліч з найкращими, не зважав на аватарів та іншу нечисть. Робив своє діло без гучних слів та хизувань.
Прокрутивши ключ, Андрій відчинив двері й увійшов до квартири. Любив називати її боївкою, бо як ще назвеш однокімнатну квартиру, розташовану поблизу лісу?
Прочинивши двері, він одразу побачив розгардіяш. Відчинив шафу-купе та витягнув зі сховка табельну зброю. Зняв пістолет із запобіжника та заскочив у кімнату. Звісно, нікого з тих, хто вчинив цей безлад, так і не застав. Як кажуть в народі: «Шукай вітра в полі».
За вікном валялося осіннє листя. А вдома – речі, які раніше були охайно поскладані по коробках. Шафа з книгами, що раніше милувала око, була перекинута. Книги валялися на підлозі вперемішку з речами. Зрештою, усе виглядало так, неначе по однокімнатній квартирі пробіг ураган Флорида. На купі книг лежав пожмаканий жовто-блакитний стяг. Якась невідома сила розвернула образ Миколая Чудотворця обличчям до стіни.
Андрій зовсім не був релігійним фанатиком, але не позволяв нікому плювати в свій борщ, щоб перевірити, чи він гарячий.
Діставши шкатулку з під купи книг, він прекрасно розумів, що вона виявиться порожньою. Не шкодував за грошима, які забрали, лише за маминим кольє. Часто говорила, що які б не були скрутні часи, не думала його продавати.
Андрій викликав поліцію і написав заяву. Свідків у будинку не знайшли. Усі сусіди нічого не чули й не бачили. Сидіти без діла він просто так не міг. Попри те, що Поліція зазнала реформи, він вважав, що всі залишилися на своїх місцях, а ті, хто прийшов, не будуть геройствувати за 8 чи там 10 тисяч гривень. Принаймні, так було в його містечку Залізне.
Першого ж дня, одразу, як полісмени зачинили за собою двері, він відшукав старі мамині фото та розпочав пошуки самостійно. Обійшов відомі блошині ринки й місця, де продавали вживані речі, залишивши світлини й номер телефону для зв’язку.
Далі пройшов усі ломбарди. Усюди розповідав одну й ту ж історію. Мовляв, є колекціонером, що полює за прекрасою для своєї колекції.
На жаль, перші тижні не дали ніяких результатів. Тому, коли йому врешті зателефонували з ломбарду «Скриня», то він не повірив своїм вухам. Примчав під заклад, і, хоч не застав зловмисника, але тепер мав зачіпку. Закинув на лапу працівнику Арсену, переглянув відео з камери спостереження і зробив для себе фото зловмисника. Зателефонував у поліцію.
Чоловік на відео прикрив очі чорною бейсболкою, проте забув про татуювання – на лівій руці красувався кажан. Цей птах і став ключовою зачіпкою, бо виявилося, що усі документи, надані працівнику ломбарду Арсену, були, як кажуть в народі, «липовими». Перевіривши паспорті дані та ІПН (Ідентифікаційний податковий номер), Андрій вирушив за місцем прописки власника разом із полісменами. Власнику паспорта було байдуже на знахідку, оскільки той любив оковиту більше, аніж власну жінку, яку буквально послав, щоб вона відчинила двері. У неї на руках «красувалися» синці, але вона раз за разом відмовлялася від допомоги.
Андрію залишалося викупити камінці з кольє та продовжити розпочату справу. Про відбитки пальців мова зовсім не йшла. Україна – не Америка. Це тільки в серіалах зловмисників ловлять за 45 хвилин.
В інтернеті прочитав про те, що летюча миша – це татуювання злодіїв, які працюють уночі. Друзі й знайомі Андрія шукали шульгу з татуюванням кажана в місті й в його околицях, але він наче крізь землю провалився. Дехто віджартовувався і говорив про те, що місце кажана в печерах, які були неподалік, проте там, окрім парочки бомжів, так і нікого не знайшли.
І тільки через три дні він натрапив на слід. Якось на ринку «Веселка», купуючи овочі та фрукти, Андрій побачив чоловіка із татуюванням кажана, який у сусідньому лотку придбав ляльку-барбі й пошкандибав у бік району Медиків. Андрій впав на хвіст. Відтепер він знав, де живе Кажан.
Вламуватися до квартири зловмисника не хотілося. Вирішив влаштувати засідку. Прекрасно розумів, що в Кажана в квартирі може виявитись дитина, яка явно не винна.
Тому й вичікував його в під'їзді, на сходовій клітці між четвертим і п’ятим поверхами, де й відбулася перша сутичка, яка, на жаль, не стала останньою.
Коли годинник от-от мав показати, що в Україні четверта година, відчинилася квартира номер 66 на третьому. Андрій почав спускатися вниз. Привітався з сусідом-Кажаном і без лишніх слів наніс удар ногою. Після сутички, в якій гору отримав Андрій, він дізнався, що інша частина коштовностей у Кажана вдома, і він все поверне добровільно. Кажан визнавав свою провину й клявся Богом, що це востаннє. Це викликало посмішку в Андрія, який саме тоді згадав про образ, розвернутий обличчям до стіни.
– Ну ти й *** син. Ти й про Бога згадав. Чому ж образ на підлогу не кинув? Стяг же тобі заважав!
– Какой стяг?
– Ой, та ми ще не розуміємо української мови. А як же заяву писатимемо? По-москвинськи? Извините, простите, – іронізував Андрій.
– Я все понял. Дачурку только не трогай.
– А я збоку подивлюсь. Давай відчиняй. Нічого собі в тебе квартира. А я в своїй боївці тіснюся.
Почувши ці слова, дівчинка запитала в Кажана:
– А это кто?
– Он пришел купить украшение.
– Понятно.
Після цього мале рудоволосе дівча продовжило шарпати ляльку за руки й бубніти щось собі під ніс.
Андрій тримав зловмисника під пильним наглядом, стиснувши пістолет за спиною.
– Так ти ж не відповів: чому не любиш країну, в якій живеш?
– Не живешь, а сушествуеш. Называй вещи своими именами.
– Непогано ти існуєш, щур. Чи кажан? Як тобі більше до вподоби?!
Кажан розвернувся до Андрія. Посміхнувся й, витримавши паузу, відповів лише на першу частину запитання.
– Называй меня Стрелок.
Почувши це, Андрій випрямив руки, але не встиг натиснув на гачок, бо його випередили.
Наостанок до нього долетіло дитяче хихотіння та слова про те, «какой папка у меня маладец».
Опритомнівши, Андрій попри головний біль відчув, що його зв'язали. От ідіот совісний, повівся на дитину, як першокласник.
– Ну как ти, Садовник? Сколько наших посадил в чернозем?! А теперь и твоя очередь. Но мы тебя уже в бетон закатаем, не возражаешь?
Ягода посміхнувся і додав, що за будинком стежать.
– Ну да. Слежка за человеком с тату летучей мыши. Ну ты и дурак.
Далі Кажан ввімкнув воду і змив малюнок на руці.
…У голові пролітали картинки з минулого. Йому дали псевдо «Садівник» за те, що він з побратимами неодноразово, попри заборону, проводив вилазки, які нерідко увінчувалися успіхом. По рації його позивний звучав не раз, а сєпари перехоплювали ефір теж не раз. Слухали жарти про чорнозем та колорадів.
- Все вы, укропы, вазамнили себя рыцарями, казаками. Совесть вас и губит. Вот ты решил не трогать ребенка, а отец тебя и вырубил. Не на честном слове мир держится, Садовник.
- Превет, бандерлог, поднимаемся и идем на выход, карета заждалась.
Голос та інтонація здалися знайомими для Андрія. І це не було дивно. Перед ним стояв працівник ломбарду «Скриня» – Арсен, який так чудово навів на хибний слід.
– Пристосуванець клятий! Якою ж літературною ти щебетав на роботі, а тут на тобі - зміни на лице.
Арсен зняв клейку стрічку з ніг Андрія, приставив пістолет до спини й одною рукою в міцному захваті повів його вниз, наказавши при цьому мовчати. У цей час на вулиці Кажан з маленькою Кларою чекали в машині.
Арсен натиснув на кнопку, щоб відчинити двері. Андрій скористався моментом - наніс удар головою. Зловмисник не натиснув на гачок, а підняв руку з пістолетом до носа. Рефлекс зберіг Андрію життя і дав додаткові секунди, щоб викрутитися з неприємної ситуації.
Сусіди на першому поверсі відчинили двері й одразу ж зачинили, коли побачили не чергового бомжа, який не здатний за себе постояти, а двох міцних чоловіків, які чубилися. Зрештою, не було зрозуміло, що вони не поділили. Тому вони просто зачинили двері.
З коричневої Лади вибіг Кажан, який кинувся бігти за Андрієм з триповерховим матом, але це йому не допомогло наздогнати втікача.
Цього разу Андрій не грався в героя, а почав кричати. Крики про допомогу лунали вулицею Йосипа Городницького.
Швидко зорієнтувавшись, забіг у спортивний клуб «Скіф», який відвідував раніше. Наразі травма спини не дозволяла відновити тренування на повну.
Та й це йому було не потрібно. Він відмінно тримав себе в формі. Роздобувши телефон в охоронця, набрав номер друзів-волонтерів та поліції.
А далі ви вже й самі знаєте. Зловмисників на машині із номерним знаком ЗН 0913 УК зловили на виїзді з міста. Андрій запам’ятав номер та вірно описав, кого шукати. Ніяких кажанів та інших птахів. Стрелок, Пехотинец і його дочка Клара були затримані й відправлені у відділок.
Про Ягоду написали в газеті маленьку скромну замітку. Самі ж розумієте – в країні вибори.
11.03.2019
© Богдан Кухта
#Проза ;#АТО ;#Війна;#Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Доброго часу! Вирішив і я поділитися своїм відгуком про Книжкову Толоку в місті Миколаєві, Львівської області. Містичне число 13 не завадило провести чергове свято книги. Хоча, особисто для мене, це був день зустрічі із знайомими та друзями-письменниками.
Вчергове писали на бейджі при вході, бо так заведено. До VIP-персон мені явно далеко.
З мінусів скажу лише про те, що, на жаль, не зміг відвідати в п’ятницю навчальний заклад. Потрібно було попрацювати і заробити копійку. Ніколи не міняв своє хобі на бабло, але, на жаль, манна небесна на мене не падає. Зрештою тут і наступний мінус заховав)
А тепер про позитив:
У суботу було багато зірок в «Зірці». Вечірня програма з позначкою 16+ перетворилася на програму 12+ і це не стало проблемою.
Вкотре вирішив збаламутити зал. Трішки лірики та віршів для дорослих, а ще багато жартів, які й задали тональність вечора, доки не прийшов священник. Безумовно, якби не товаристо та модератор – Віктор Янкевич, нічого б не вийшло.
Провів чудово час у товаристві давніх знайомих та друзів. Не буду всіх позначати і тегати. Ті, хто справді поважає та розуміє, залишуться поруч, а інші нехай тусять чи то тусуються.
З повагою, Богдан Кухта.
08.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828216
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Людям не потрібна філософія:
Подавай любов.
Ви мене чуєте?
Тоді без лишніх розмов.
Ви б її з'їли,
Продали,
А чи зберегли?!
Будь ласка, дівчинко,
Не бреши.
Послухай мене і відповідь дай.
Для чого тобі та любов?
Ти ж сама підпалила рай...
Не вміла кохати,
Але його слова
Досі пахнуть квітами
І ти їх оберегла.
© Богдан Кухта
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019
Не спиться одному,
Круги по воді.
Старі парасолі,
Осінні пісні.
Сідай зі мною,
Розкажи, що і як.
Якщо набридне - дай знак.
Я буду мовчати,
Лиш відповідь дай,
Що таке любов? -
Краще, не питай.
Бо вона у всьому і в цих словах,
Якщо потрібно розбери по складах.
Ці букви, як руни - прадавні закляття
Сплітаються в мареві снів,
Що для когось прокляття.
Розмова з собою
Поміж світами.
Тіло і тінь.
Що буде
Із нами?!
15-16.02.2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2019
На пам'ять
залишить
Блокноти,
Списані
аркуші
Та ноти.
І в цих словах
Ще поживе сповна.
...На вулицях його війна.
На пам'ять:
Старі світлини,
Настільні малюнки,
Роботи із глини.
Ми спільно із вами
Вбили творця.
Ось вам і кінцівка,
Ось вам і життя.
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2019
Читай, дівчинко, вірші під настрій
І мрій.
Читай, хлопчику, вірші революції
І дій.
Не забувай, дівчинко,кохати:
Хлопчику потрібно перемагати(!)
Якщо це важливо лише для двох-
Роби глибокий видих
І вдох.
Живи сьогодні
В унісон, як завжди.
Завтра
Настане,
Можливо.
Зажди...
2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2019
Доброго часу! Вирішив продовжити серію дописів, які мають відношення до вічної теми книг. Ділитимусь своїми власними спостереженнями.
Перше, що мене дивує, це значна кількість книг, які обгорнуті прозорою плівкою, яку неможливо відкрити так, щоб не було помітно, а особливо «потішно» те, що й на її звороті немає ніякої інформації. Тобто маючи автора і назву, потрібно відправлятися в інтернет за порадою, або користуватися підказкою «дзвінок до друга».
Повірте мені на слово, любі автори - вашу книгу не придбає новий читач, якщо в нього не буде доступу до покупки. Виникне мільйон питань, і це таки вам нашкодить.
Є звісно варіант, що таку книгу вже придбав собі продавець і прочитав вдома. Пізніше прийшовши на роботу, він зуміє без спойлерів* порекомендувати її покупцям, але в такий розвиток подій я, особисто, не вірю.
На жаль, не завжди на корінці чи обкладинці книги легко прочитати, хто автор і яка назва твору. Це забирає час на пошуки книги.
Також є велика кількість анотацій, які просто цитують уривки з тексту і зовсім не пояснюють, про що ж зрештою сама книга. Для кого вона призначена, і чому зрештою написана?
Якщо ні автор, ні видавець не визначились із жанром, то як це взагалі продати? Сам факт того, що ваша книга на полицях книгарень не зробить з неї бестселер. Хіба що у вас море активних знайомих і друзів, які будуть рекомендува її іншим, а ще займуться рекламою, а ви як автор матимете світове турне.
Доволі часто мені здається, що доречно на книгах встановлювати спеціальні позначки (маркування), які б відповідали за: тематику, жанр, вік, мову, лексику і т.д
Якщо книга матиме нещасливу долю й потрапить в інший відділ, то вона має всі шанси постаріти й «померти».
Даруйте своїм книгам довге життя. Читайте якісне. Поважайте роботу інших.
З повагою, Богдан Кухта.
_______________________________________________
*спойлер - spoil — (псувати) — інформація про книгу, фільм, музичний альбом тощо, яка розкриває сюжет ще до особистого ознайомлення з предметом уваги і тому може зіпсувати враження від твору.
25.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822728
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.01.2019
29 січня о 19:00 у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука (пл. Ринок, 9) відбудеться літературний захід "Вуличні знаки".
Добіркою своїх вуличних віршів з нами поділиться Богдан Кухта – неординарний вуличний-стендап-поет, який вже багато років декламує свої поезії на вулицях різноманітних міст.
Неодноразово він вміло зупиняв броунівський рух людей краще знаку STOP.
Харазматичний та щирий мрійник і жартівник після довгої перерви повертається, щоб ваше серце билося, знову й знову, наповнене новим поетичним змістом.
Вхід на захід вільний та бажанний!
Офійна сторінка:https://www.facebook.com/groups/virhivkyto4ky/
___________________________________________________
Фотографія - Solomia Trush
#Львів; #Lviv; #Poetry; #Поезія; #Музика; #Культура;
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hiN4hoyoUCw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2019
Сьогодні я викинув телевізор через вікно,
Бо зїб*ло.
Ви забили на мене давно.
Ну і що?!
Вам байдужі протести?
Підпалені шини
Від моєї машини.
Облився б бензином,
Та зависока ціна.
Та ну вас нах*й.
Вмикаю, радію,
Слухаю Ляшка.
© Богдан Кухта
15.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2019
Доброго часу!
Виявляється, я помилявся, коли в своїй голові мав власні сталі уявлення про читацьку аудиторію.
- Перше, що мене здивувало це те, що багато покупців не розуміють, що таке літературний жанр.
Дехто навіть не зміг назвати останню прочитану книгу. Виникало питання: для чого їм чергова порція, якщо вони попередню невідомо як усилили?!
- Другі - особливі покупці, які обирають книги по формату, обкладинці, корінцю.
Наприклад:
- Дайте мені велику книгу! У пошуках книги з такою назвою виявилось, що мова йде лише про формат. Найбільша книга, яка є в магазині не підходила, і це не дивно.
Ой, а ще є жіночки-філософи за 40, які обирають жіночі романи, проте говорять, що їх цікавить психологія.
А скільки було диваків, які перекручувати назви.
Моєю улюбленою категорією є таки подарункові книги. Тут зазвичай купляється велика й гарна.
Безмежно тішила група людей, яка просто дивиться і не читає, навіть анотацію. Мої друзі автори дуже помиляються, коли думають, що більшість оцінить їхній труд. Там все часто дуже просто. Наведу приклад популярних запитів:
- Книга із щасливим кінцем;
- Мотивуючи книга;
- Як стати бізнесменом;
- Фентезі;
- Бойовик;
- Назви істот чи предметів (книга про павуків)
…
Ніша бестселер взагалі потішна.
Дайте мені бестселер і плювати, про що він. Це нагадує малу дитину, яка хоче солодку, чи то радше, найбільш вживану цукерку. Коли вже мова зайшла про дітей, то поділюсь ще одним спостереженням.
Не тішила картина покупки батьками книг для дітей, які купляли їх не дитині, а собі. Свято переконуючи своє чадо, що це супер перевидання "класики", це саме-те, що шукає їхнє чудо.
Попри те, якби не було, є ті, що знають чого хочуть. Обирають книгу вдумливо та й поводяться в магазині, як справжня еліта. Хоча думаю, коли б я дозволив назвати їх так, вони б приємно образилися:)
© Богдан Кухта.
05.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820254
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Всім доброго часу! Сьогодні поділюся декількома рецептами, як заощадити ваші гроші. Звісно ці поради працюють навіть, якщо мова йде про мої кошти.
- Автор. При покупці книги зверніть увагу на автора. Зазвичай в багатьох сучасних авторів є таке поняття, як авторські примірників. Залюбки автори продають всі ці книги, щоб поставити кошти у свій гаманець. До того ж вам можуть черканути на книзі, щось в дарунок. Звісно, бувають також випадки, коли нові книги залюбки розігрують в соцмережах на своїх сторінках відомі метри сучасності. Але тут важливим є посмішка тітоньки Фортуни, але, як варіант - чому б не спробувати.
- Видавництво. Не менш важливо зрозуміти, хто видав книгу в світ.
Багато видавництв має свої мережі книгарень. До прикладу «КМ-Букс» - мережа магазинів «Буква», «Видавництво Старого Лева» - однойменний магазин. Логіку цього переліку можна продовжувати далі...
Очевидно, що націнка у власному магазині буде меншою, аніж у конкурентів чи мережовиків, або взагалі різного роду перекупщиків (підземні переходи, будки 3 на 4 і т.д).
- Сайти. На сайтах видавництв ви зможете знайти різного роду акційні пропозиції в честь тієї чи іншої події (Новий рік, Чорна п'ятниця, Хелловін і т.д).
Обов'язково врахуйте момент доставки товару. Проте інколи при замовленні на певну суму доставка абсолютно безкоштовна.
Підведу риску і скажу, що вам не потрібно бути неосвіченим гномом, який не вміє користуватися комп'ютером і не знає, що таке інтернет. А всі автори для нього вимерли й живуть в іншій реальності, як і він)
Заощаджуйте гроші на нові книги.
Смачного читання)
04.01.2019
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820154
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Колись він був малим
І часто бігав за світлячками.
Якось і ми, друзі,
Разом із вами,
Можливо, станемо
Як вони!
В коробці ввімкнемо
Світло - і злетимо.
Бо забули закрити газ
І вже час
Лежати в ящику.
24.12.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2019
Можливо, ти солодко спиш,
А я досі не можу заснути.
Залиш
Мені трішечки слів,
Щоб у нових віршів
Назбиралося вдосталь
Прекрасних рядків.
Сховавшись у ліжку,
Ми разом
Не спали б до ран-ку.
І дядько Світанок,
Ключем відчинивши замок,
Не став турбувати нас,
Хоч трохи і змок.
9.12.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2018
Доброго часу! В своїх руках ви тримаєте нове видання книги «Весняний легіт», яке підсумовує та закарбовує напрацювання юних літераторів Львівщини – переможців обласного літературного конкурсу. Вам може видатися, що слово «літератор» є надто гучне по відношенню до учасників цього конкурсу, але вже зараз за плечима практично у кожного із учасників є свої перемоги та виграші.
Кожний автор цієї збірки відкриє для вас (читачів) щось особисте та певного роду інтимне. Якщо написаний текст резонує із вашим внутрішнім світом – це й буде названо «мистецтвом».
Особисто мені не хотілося б бути категоричним і ділити чи поезію, чи то прозу на сильнішу та слабшу, бавитися різного роду термінами та категоріями, які інколи є не зрозумілими для багатьох людей; не виокремлювати чи підкреслювати ніяких імен, щоб всі відчували себе комфортно, незалежно від того, на якій сторінці надруковано їхні напрацювання.
Мені здається, що немає потреби рвати (цитувати) на шматки текст, видобуваючи із нього влучні римовані та не римовані рядки. Творча іскра не має однієї форми, та шлях її є доволі непередбачуваний.
Далеко не всі присутні імена в цій книзі із часом стануть знаними. Та й не всім це потрібно…
Я впевнений, що до фінішу добіжать ті, хто має за спиною більше тренувань з пером у руці. Ті, хто прочитають більше книг. Ті, хто не спиняться попри невдачі й підуть далі. А найголовніше – ті, хто не може жити без творчості. Бо творчість для них – це свіжий ковток весняного повітря, яким вони радо діляться із вами. Гортаючи сторінку за сторінкою ви відчуватимете, як відходить зима.
Маленькі пагінці вже зараз пробиваються крізь холодну землю, щоб наповнити цей світ прекрасним. Споглядаючи за їхнім творчим ростом, ми безумовно розуміємо, що вони, інколи, видаються подібними один до одного, а часом, взагалі грішать тим, що копіюють більш знаних та вже зрілих літераторів, але такий шлях є передбачуваним і немає в цьому нічого поганого та постидного, якщо, справді, чужа творчість надихає. Навпаки, вони зчасом зміцніють і, набравшись життєвих соків, займуть своє місце в літературному просторі. Впевнений, що цей збірник також матиме чільне місце на книжкових полицях, оскільки в ньому багато справжнього та не пластмасового, а цим може похвалитися далеко не кожний сучасний автор.
Особисто від себе побажаю всім розвиватися та не зупинятися попри холодні вітри та підступних чорних птахів. Адже попереду весна... Цінуйте тих, хто поруч із вами та підтримує вас. Подяка батькам і вчителям за їхню працю, а також журі конкурсу та небайдужим велетам духу, без яких цей конкурс міг би танути в небутті.
У добру путь! Вдих і видих... Вдих і видих... і так по колу. З року в рік: «Нехай буяє весна!»
Богдан Кухта,
поет,
автор поетичних збірок «Соціопат», «Трикутник»,
автор проекту «Вірші в КУТочку»,
член журі літературного обласного конкурсу «Весняний легіт»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818295
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.12.2018
Всім доброго часу! Спочатку трішки відійду від теми і розповім вам про Бобиків. Отже, Бобики – то таке плем’я людей, релігією яких є трудоголізм (не плутати з алкоголізмом) Тому мене зовсім не здивувало, що Ірина Бобик взялася нести хрест співорганізаторки квартирника, який проходив в неділю (9 грудня).
Для тих, хто не в темі, скажу, що квартирник – такий собі неформатний захід, в якому є багато поезії, музики, ласощів та напоїв (не обов’язково – алкоголь). Залежно від організаторів, формат може змінюватися. Зазвичай він довільний.
Так склалося, що цього разу всі присутні мали регламент – одна річ (пісня або поезія) і далі очікуй на свою чергу (по колу). Для «особливо обдарованих» проясню - це не свінгер-паті.
Для того, щоб вас пропустили, потрібно було принести якийсь смаколик. Фейс-контроль проводив Тарас Бобик, який передавав людей в обійми Іри. Як я зрозумів, це якісь давні сімейні традиції.
Вечір таки вдався на славу. Було багато жартів, які зазвичай я і провокував.
Мені було вдосталь чаю, бо я пив його з півлітрової чашки. Достатньо було й смаколиків. Мій внутрішній єврей шепоче мені на вушко, що всіх я таки не спробував….
Але це не головне. Бо все-таки мистецтво взяло гору над животом. Це, зрештою, й була одна з головних причин зустрічі. Завжди радий бачити хороших людей та добре провести час із Музою поруч.
Якщо хтось кусає лікті, читаючи цю замітку, закликаю вас прийти на наступний захід і кусати соковиті шматочки творчості.
Підпис: Той, хто п’є зелений чай з півлітрової чашки і заїдає соляниками.
10.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817041
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
Доброго часу! Сьогодні хотілося б трішки розказати про свої наполеонівські плани. Річ буде йти про наступну збірку під пілотною назвою: «Сідай, два!».
Мої літературні діточки вже мандрують світом, як і я. Здебільшого «СоціоПат» – по східній Україні, а «триКУТник», як бомж, – вулицями різних містечок та міст.
Кожний автор, як і я, прекрасно розуміє хто є його покупцем (кістяком). На кого потрібно робити ставку. Попри те, що поезія погано продається. Вирішив щось зробити цікаве і близьке для моїх людей, які не такі пасивні, як інші шпроти.
Цього разу не хочу видавати книгу самвидавом, а буду шукати спонсорів та видавців. І цей пост – це вже пошук, заклик типу: «Чекаю тебе!».
Тішусь, що я знайшов художника, який зрозумів посил збірки й намалював чудові ілюстрації. До речі, людина працювала за «дякую». Дякую тобі – Дмитрієвський Юрій-Георгій Олександрович за роботу.
ти відчув те що потрібно було передати на папері і зробив прекрасну роботу.
Сама книга складається із текстів 2016 –2017 років. Ці тексти я й надалі декламую на різного роду заходах. Певні із них вже можна цитувати. Це я так собі набиваю ціну.
От, вам назви розділів:
– «Доросла школа любові»;
– «Урок Міфології»;
– «Прогуляні уроки на вулиці»;
– «Канікули».
Здебільшого – це ліричні тексти. Попри це, тут також є трішки міфології та вуличної поезії. А також привезені мною речі з різного роду мандрівок автостопом.
Мені б дуже хотілося, щоб книга виглядала, як шкільний зошит з малюнками та віршами. Це свого роду книга для тих, хто не терпить шкільних нудних віршів, але залюбки читає під партою щось більш актуальне. Зрештою вона прекрасно підійде широкій аудиторії віком від 16+.
Напишу для вас номер карточки привату, якщо хтось має можливість допомогти із збором коштів.
4149 4999 9060 2763
Буду вдячний за поради та допомогу. Стукайте і вам відкриють.
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
З повагою, Богдан Кухта.
03.12.2018
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/PeMFysjN0hw[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/OL4hjinQyHc[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018
Доброго часу! Написати цю замітку надихнула тематична виставка книг, яких об’єднувала тематика їжі. Тут не буде тематичного розбору книг, а радше маленькі шматочки сарказму. Розпочну з першої книги, яка стояла на підставці. Хоча було б доречно поставити її на блюдечко.
Лариси Денисенко «Кавовий присмак кориці».
Рецензії наштовхують на думку, що ця книга для домогосподарок і її потрібно читати на кухні, готуючи собі каву. А чого ви ще хочете? Це ж любовна історія з Бермудським трикутником і т.д. Все, як вимагає жанр.
Виявляється, що в письменниці є достатньо багато книг, а ще вона активно друкується в колективних збірках. Уперто гуглив, що ще там було написано нею про їжу, але бачу авторка перейшла до нових тем. Тема випивки завжди цікава тому, мене зовсім не здивувала назва збірки: «Жити-пити: 40 градусів життя».
Дві книги – це ще не космос. Ось до прикладу Ізабелла Сова — відома польська письменниця та перекладачка, написала «ягідну трилогію» («Смак свіжої малини»: «Терпкість вишні»; «Тістечка з ягодами»). Виявляється, що ця серія стала бестселером не лише в Польщі. Авторка й надалі називає свої книги смачно. Надіюся, що ви смакуєте польські назви: «Zielone jabłuszko». Всім відомо, що польські яблука зелені, тому не чекайте поки достигнуть. Їжте такими, як є.
Взагалі в мене вже поступово «дозріває» думка назвати свою прозову книгу, якось смачно. Бо ж не дивно є приказка: «Шлях до серця читача лежить через його шлунок».
Можливо, Фрідріх Ґлаузер (1896—1938) — відомий швейцарський письменник, почув це при чаюванні від своєї дружини й написав детективний роман «Чаювання трьох літніх дам». Трішки класики вам у стрічку, леді і джентельмени.
Наші письменниці не відстають від кулінарної мудрості. І пишуть свої кулінарні книги. Марія Матіос поділилася своїми кулінарними фіґлями.
Якщо ти патріот рідного міста (це звісно, якщо ти з міста Лева), то тут вам у нагоді ціла серія:
— «Львів. Вишні. Дощі»;
— «Львів. Кава. Любов»;
— «Львів, Смаколики, Різдво»;
А якщо ви не любитель патріотики, то пийте курячий бульйон. «Курячий бульйон для душі. 101 найкраща історія»
Наостанок передам привіт Наталі Матолінець з її книгою «Гессі», яка не має в назві ніяких кулінарних шедеврів, але в цій книзі надзвичайно багато десертів.
Цікаво, якими назвами книг ви б могли поділитися зі мною? Обов’язковою умовою є те, щоб книга була читабельною на кухні, а не в туалеті.
З повагою, Богдан Кухта.
03.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816284
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.12.2018
30 листопада в місті Золочів відбулися фестини під кодовою назвою «НАШІ». Чомусь мені нагадався рядочок з пісні гурту «Тартак»: «Всі наші – на дачі, але я не з ними. Я запрошую тебе на гостини.» Практично співзвучно, але трішки не так. Розпочну спочатку з мінусів чи то радше речей, які потрібно допрацювати, а далі візьмусь за плюси.
Моніторивши інтернет, чудово розумів, що з рекламою заходу будуть проблеми. Тому взявся спамити золочівські групи в інтернеті. Поінформованість місцевого населення таки храмала, як кривенька качечка з української народної казки. Попри все я вірю в те, що перетворення качечки із часом відбудеться. Я не зауважив афішок та банерів, але попри це була присутня місцева інтелігенція та засоби масової інформації.
Останнім часом вловлюю себе на тому, що спочатку говорю про негативні речі, а далі вже й про те, що змушує мене посміхатися та викликає позитивні емоції. Не маю на меті нікого образити, але не люблю змальовувати все в надзвичайно позитивному світлі.
Особисто мене дуже потішила команда людей, які вранці відправилися в мандрівку. Завдяки пані Любі Хомчак в одному мікроавтобусі зібралося багато цікавих та творчих, не побоюсь цього слова, особистостей. Перелічу для вас тут усіх присутніх: Марія Чумарна, Ярослава Павличко, Катерина Немира, Наталія Матолінець, Анна Хома, Наталія Гурницька, Віра Олеш та Ольга Береза. Не знаю, як звати нашого водія мікроавтобуса, але не рідко такі люди, залишаються безіменними подвижниками спільної справи. Взагалі від кожного із нас залежить результат.
Звісно, що без підтримки місцевих золочівських людей з великої букви нічого б не було. Тут було б доречно згадати про Ольгу Кіс, а вона вже краще знає список тих, які разом з нею працювали над зустрічами в закладах освіти та над проведенням першої Книжкової Толоки в Золочеві.
Особистим моїм спостереженням є таки те, що активно були долучені бібліотекарі.
Мені надзвичайно подобається спілкуватися з розумними та цікавими людьми. Безцінним є обмін досвідом та думками в творчому середовищі. Особливо тоді, коли прислухаються до думки молодих. Тут я говорю про себе і Наталю Матолінець.
У Золочові відбувся діалог поколінь, а це таки крок у майбутнє.
До зустрічі на наступній Книжковій Толоці, яка, надіюся, відбудеться в найближчому майбутньому.
[youtube]https://youtu.be/H_2txZFeLHg[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/WHonovk1Q34[/youtube]
© Богдан Кухта
02.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816034
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Привіт, собачко,
лови хлібину.
Я також, як ти
не люблю людей.
Бездомний бродяга
покинув родину,
Мандруючи світом
без вчорашніх ідей...
Прогнилих ілюзій
Та старих казкарів,
Минулих віршів,
забутих речей.
Таких, як ми, брате,
уже не врятують.
Тихіше, малий,
Нас чують!
Їм страшно.
Їм лячно.
Бояться бродяг,
Хоча ми є вільні:
Свобода - наш стяг!
25.11.2018
Бурштин - Львів
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018
Всім доброго часу! В цій замітці мова буде йти про те, як я 25 листопада їздив в місто Бурштин. Не міг проігнорувати запрошення милої дівчинки Саші, яка колись підняла мій настрій декламацією декількох моїх "Віршів в Куточку" на Ше.Fest в Моринцях 2017 року.
Звісно, що у будь-яких мандрах важлива дорога. Добирався на місце призначення я автоспином. Виручив мене батько трьох чудових дітей на зеленій машині. Розповім вам маленьку смішну історію про наймолодшого хлопчика, який говорив, що в нього болить живіт. Коли запитали в чому причина, вия'вилося, що живіт в дитини болить, бо потребує "Колу". Виявляється, цей напій вилікував біль в животі лише своєю появою в машині. Мало того, не тільки живіт, але й головний біль старшого сина зник одразу після ковтка цього чудо-напою.
Їхати в товаристві дітей - це завжди класно. Особливо, якщо за вікном йде дощ і ти не мокнеш, як собака на трасі.
Приїхавши в Бурштин, мене одразу зустріла Саша і її мама. Завели до себе додому і пригостили чаєм із солодощами. Практично одразу я зацінив не тільки чудовий прийом, але й стіну, яка розписана різними творчими людьми, які були тут в гостях. Я також залишив свій автограф, цим самим підмазався до слави великих. Виявляється, що мама в Сашки робить надзвичайні в'язані речі. Коли я помітив чудового м'якого зайця, аж жаба почала тиснути. І де були раніше такі іграшки?!
Повернуся до теми міста. Екскурсію Бурштином мені провів Тарас Марищук. Особисто мене місто дивує "висотою" будинків та відчуттям шахтарського східних містечок, які відвідував у минулому.
Безпосередньо захід пройшов без пафосу і пластмаси. Ніяких офіційних промов, лише поезія та цікаві розповіді. Був тут і вільний мікрофон, тому я мав можливість почути місцеву молодь.
Назад добирався маршруткою.
Мій гонорар по моїх підрахунками вимірюватися солодощами, соком і оплатою зворотної дороги, а ще коштами від продажу книг.
P.S. Бурштинову жилу я так і не знайшов. Можливо, пощастить в наступній поїздці.
З повагою, Богдан Кухта
27.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815405
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2018
Всім доброго часу! Сьогодні в цій замітці мова буде йти про трьох творчих на всю голову людей. Обов’язково згадаю тут про двох талановитих музикантів: Олександр Светогорова та Генадія Пересвіта, оскільки без їхньої плідної роботи ви б не послухали три пісні, посилання на які я додам до цієї статті.
https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/sets/ympawvpwj8de
Хотілося розпочати б з того, що з Олександром ми познайомилися в мандрівці до Херсону. Виявилося, що Сашко доволі давно займається музикою та майстерно накладає на музику поезію українських класиків та сучасників. З такою майстерністю особисто я накладаю сир на канапки. Можливо, зовсім не випадково я згадав про творчу кухню, оскільки презентація пісні відбулася таки на кухні в Херсоні.
Наразі додаю вам посилання на пісню, щоб ви зрозуміли, що саме я вперше почув і можливо ви усвідомите, чому саме тоді я дав собі слово записати цей трек. Звісно, що без допомоги Генадія Пересвіта і його дітища «Peresvit Studion» це було б неможливо, але в кінцевому результаті трек «Гра у хованки» вийшов у світ, як і інші наші спільні речі.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=we4ohyDun_8[/youtube]
Після цього в мене було бажання поменше смикати та рухати Генадія з апаратурою, тому й придбав собі мікрофон та звукову карту з іншими примочками, щоб зробити наступні записи. Одного прекрасного вечора нам таки це вдалося зробити в домашніх умовах. Були записані одразу дві пісні: «Жнива» та «Напиши мені».
Поділюся з вами шматочком відео безпосередньо із самого запису пісні «Жнива» і кінцевим варіантом композиції.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9CqoiyFHKFc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nVNspUjhzn8[/youtube]
Наголошу для вас, що під кожною піснею є інформаційний опис, який на мою суб’єктивну думку, надає певний посил для розуміння треку. Тому читайте, коментуйте та розповсюджуйте.
От так я і дійшов до третьої композиції «Напиши мені»
[youtube]https://youtu.be/jfJhpfOX0vA[/youtube]
Можна було б багато говорити про роботу над кожним треком. Мені було важливо, щоб кожна композиція мала свою окрему фішку. Ви можете почути цікавий бек вокал, а також шматочки начитаних віршів, які зрештою і стали піснею.
Мені здається, що ці треки не мають прив’язки до якоїсь пори року. Тому ви сміло можете ознайомитися з нашою творчістю і підтримувати нас на цьому нелегкому шляху. Оскільки без вас, любі слухачі, ці пісні, на жаль, залишаться тільки напрацюванням трьох. Хоча я дуже радію від розуміння того, що ці треки таки слухають. Смачного вам прослуховування.
З повагою, Богдан Кухта
22.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814846
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2018
Доброго часу! Особисто для мене розповідати про черговий захід "Між наМИ" - це вже традиція.
Отже, ловіть наступну порцію літер.
П'ятий поєдинок відбувся в приміщенні Бібліотеки на ринку 9 - це речення обов'язкове до прочитання пафосним тоном ведучого-рефері.
Отже, леді і джентльмени, пані та панове, в правому (синьому) кутку: Lili de Leopolis - квартирний боєць без правил.
Ліворуч: Богдан Кухта - вуличний мандрівний боєць.
Давши один одному п'ять, вони розпочинають бій, який триватиме аж 10 раундів, а це, на хвилиночку, аж - 40 віршів на двох.
Бій починається з того, що леді Фортуна посміхається Богданові і він завдає удару першим. Хоча підсумок першого раунду для нього невтішний. Усі слухачі підіймають синю карточку Lili. У другому раунді Богдан оговтується і перемагає 6:3. Не буду описувати повністю весь перебіг поєдинку, оскільки вважаю, що неможливо описати всі бурхливі перепитії суботнього вечора. Вам потрібно було побачити це на власні очі.
Якщо порівнювати цей захід з попередніми, вперше за довгу історію суперники йшли нога в ногу, а інтрига трималася до кінця заходу. Удар за ударом. Вірш за віршем.
Попри те, перемогу отримала Lili, яка відсвяткує її з чашечкою глінтвейну в Стрийському парку, як і було обумовлено на початку заходу.
Вдячний всім, хто прийшов на цей поєдинок. Особлива подяка за підтримку бійців покупкою книг, які дають можливість проводити більше тренувань і спарингів.
19.11.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814511
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018
Не дивись на світ
Через чужі окуляри.
Бо люди - не люди,
Лише примари.
Спітніли скельця,
Розмились тіла
І десь поміж ними є "я".
Не міряй чужого,
Так кращим не стати.
В розмові з'являються мати...
Лихі гачкуваті слова,
Як-от "війна".
В оптичний системі
Чужі координати,
Натиснув гачок,
Щоб не дізнатись,
Де правда, а де брехня:
Для чого чіпати чужі серця?
11.11.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
17 листопада о 17:30 в Бібліотеці Іваничука (пл. Ринок, 9) вчергове відбудеться літературний захід Між наМИ (раунд – V).
Пропонуємо вам зануритися в поетичну битву без римоплетінь і пластмаси. Між собою силами мірятимуться Богдан Кухта та Lili de Leopolis.
Lili de Leopolis - мандрівниця, що забула про мандри. Поетеса, що забула про вірші. Сновида, що забула межу між світами і вважає сни значно живішими і реальнішими, ніж саму реальність. Жебрачка, що просить тепла й ніжності. Шукає вихід до Світла.
Богдан Кухта – неординарний та трішечки божевільний стендап-поет. Вуличний баламут та автостопер, заснував цей проект, щоб продемонструвати, що поезія - це сучасно і круто, це зовсім не шкільні соплі про кріпаків та нещасне кохання.
Не вірите - тоді ми чекаємо вас в гості!
Нагадуємо, що це вільний та непрописаний захід без сценаріїв та репетицій, на якому результат протистояння залежить тільки від вас.
Прийди і віддай перемогу тому, хто її заслужить!
Вхід вільний!
Подія у Facebook: https://www.facebook.com/events/702125756818529/
Група «Між наМИ»: https://www.facebook.com/groups/824531841065499/
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GI0P2irglf8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Мої букви розлилися на папері
Кляксами чорної безодні,
Як ворони чи хижі звірі,
Що поховалися в норі.
В давньому лісі з думок,
Вони, можливо, виростуть самотні...
Напишіть мені:
Приймуться чи ні?!
В чорноземі
Навесні
Спочивають...
Вірші -
Загублені
Душі
Людські.
10.11.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Вони знову скажуть,
Що осінь золота
Розкидає листя
І пише слова
Про любов, про війну,
Про те, що не збулося.
Я зберу її барви,
Її багатоголосся.
Цитуватиму речення
Та співатиму, як вона.
Моя дівчинко золота,
Залишись зі мною.
Гайда танцювати?
Зачекалися площі міст
Не слід усім знати
Про нас із тобою,
І про те, що ти моя.
В цьому вірші
В цій пісні
Тільки
Ти і я.
І хай говорять,
Хай кричать,
Хай спробують зруйнувати!
Моя любов до тебе незламна.
Їм цього не спізнаТИ!
....
Навіть не дочитати...
04.11.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2018
Доброго часу! Сьогодні хотілося б поговорити про безкоштовний сир.
Спровокувало появу цієї замітки з-під мого пера опитування, яке стосувалося теми: «Безкоштовних або платних поетичних вечорів». Думки, звісно, розділилися, бо всі ми люди і думаємо по-різному, але я трішки б хотів розказати про свої особисті аспекти, чому я за платний вхід. Звісно, вечір настане сам по собі, але поезією він сам не наповниться. Для цього потрібний спікер (поет, поетеса). В цієї персони X є, звісно, свої потреби, як і у слухачів, але найдорожче це час, який буде витрачено. До успішного творчого вечора потрібно готуватися. Доречно написати прес-анонс, розробити афішку та зайнятися спамом. Але без приміщення і належних умов у ньому нічого не буде. А ще б, звісно, мікрофон, стійочку, водичку, щоб промочити горло і т.д. Хоча, можливо, не варто... Взагалі суть цього поста в тому, що мистецтво, як таке, має бути безкоштовним. Ми ж всі звикли завантажувати музику та фільми з інтернету, а ще користуватися купою електронних книг. Дехто навіть може сказати, що певні з цих творців, акторів, музикантів уже померли і їм байдуже, але не байдуже таки живим. І взагалі, за сам факт похвали певного роду продукту ви ще не володієте правом його спожити. Хотілося б мені попасти в такий супермаркет: похвалив печенько, і воно твоє. Ой, наплодилося б тоді хвальків. Хоча їх і так не мало. Я і сам так роблю;)
От, до прикладу, зараз я готовий хвалити багато людей, щоб користуватися їхніми послугами. Частина людей в опитуванні, хоча й казали, що мої тексти вже мають хороший рівень, таки залишаються задоволені халявою. А чому б і ні?! Я і сам таким був, бо хтось вклав в голову, що багато речей в цьому світі безкоштовні. Такі ж безкоштовні, як сир в мишоловці. Але є одне, але... Залишу це "але" вам для роздумів. Дякую всім мишкам та мишенятам.
З любов'ю, Мишоловка Богдан Степанович.
27.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811806
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2018
Зустріч із стрийком, або Книжкова толока в Стрию.
Всім доброго часу! Сьогодні поділюся із вами розповіддю про те, як 19-20 жовтня року Божого 2018 в місті Стрию минула «Книжкова Толока», а позаяк я молодий і нетолерантний автор, то можу писати про все, що хочу, бо сам собі пан. Оскільки думки учасників розділилися на два протилежні полюси, то я буду бігати від мінуса до плюса і навпаки. Цей опис не є об’єктивним. Це лише моя суб’єктивна «реальність».
Моя Стрийська книжкова толока розпочалася з дороги. Проїзд в один кінець вартує 50 гривень. Сума не надто велика (як вартість кави), але по кишені вона б’є, якщо ви так само, як і я, будете ганяти туди-сюди. Назагал дорога – це легкий етап.
Я б і автоспином чкурнув, якби мав більше часу. Проте хотілося б наголосити на тих поважних авторах, які перлися в Стрий з інших міст. Машина таки хоче пити, а погодувати її недешево. Зрештою і сам автор є звичайним смертним і має такі потреби, як і всі.
Перший мій виступ мав відбутися і відбувся в школі №4. Довелося працювати з учнями 10 класу. Так, так… Вам не здалося. Саме працювати(!) Провести урок не така і легка справа. Я ж, звісно, вирішив зірвати урок і поруйнувати стереотипи про письменників. Думаю, мені це вдалося на славу. Це не увінчалося масовим продажем книг, але два примірники збірки «триКУТник» таки залишилися в стінах школи. Цікаво, що спочатку першу збірку довелося подарувати, а далі її таки купили. Це містична і загадкова історія, але якось так… Взагалі, цей подарунок для школи був дуже навіть доречним, оскільки, як виявилося, годували нас в шкільній їдальні вчителі за свої кошти.
А далі про історію другої книги, яку купила мила дівчинка, яка також зробила селфі з подругою. Мені було весело спілкуватися з молоддю і я впевнений, що ці діти або змінять Стрий, або втечуть з нього подалі… Так, так, я додам сарказму і не буду підмальовувати. Що поробиш?! Вже такий, як є!
Наступним заходом мав бути виступ в грузинському кафе, рекламу якого не робитиму, оскільки ці люди навіть не знали, що у них має бути якийсь захід. Грузинських делікатесів я не скуштував, оскільки всі дружньо перейшли в «Народний дім». Тут я разом з іншими авторами мав можливість представити свої твори. Людей не було багато, але тут було затишно. А ще мені подарували книгу з промовистою назвою «Людина…чи живе по смерті?» Надіюся, це не натяк або знак долі.
Проте, якщо серйозно, то книга таки вартісна і вартує, щоб про неї говорили. Вдячний за презент внучці Йосифа Коника.
Після презентації продав три книги і по підсумках дня відбив свої покатушки в Стрий.
Але не будемо про сумне…. Тому далі розповім стисло про другий день, який став для мене днем зустрічі з друзями та знайомими. А ще був виступ, на який я думав забити, але пан Іван підкоригував ситуацію.
Друкуючи ці букви, я неодноразово задумувався над тим, якого ж милого певні люди тягнуть на собі ті книги на продаж і взагалі - для чого їм та література? Чому вони витрачають свої кошти і сили на майбутнє, якого вони, можливо, і не побачать?! І взагалі, де той стрийко?
Піду я на програму «Чекай мене». Можливо, вона прискорить зустріч з дядечком…
З повагою, Богдан Кухта
21.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811004
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Доброго часу! В цій примітці хотів поговорити про пародії, а саме про поетичні пародії. Можливо, я комусь відкрию Америку, але така річ присутня в царині поезії.
Мені дуже пощастило і мої декілька ранніх віршів зі збірки «триКУТник» потрапили під приціл пера знаного поета-пародиста Івана Гентоша.
Як завжди, дуже толерантно і ввічливо пан Іван запитав про дозвіл та врахував всі моменти авторського права, щоб запустити у плавання наступну свою збірку «Римовані геци».
Пан Іван, напевно, не розлучається з аркушем паперу та ручкою. Коли я б його не бачив, він завжди пише. Наприклад, в мандрах Книжкового дворика на колесах він зазвичай пише після чергової канапки.
Пародії на власні творіння я вперше почув не на колесах, а в стінах Бібліотеки на Площі Ринок 9 у Львові.
Раніше мені дуже хотілося зрозуміти, чи взагалі мої тексти піддатливі для такої філігранної роботи майстра слова.
Виявляється, це таки можливо і показник цьому – сміх.
Всім присутнім було весело слухати, та і я сам посміявся від душі. Так мрії стають реальністю.
Напевно, це так само круто, як отримати кульку у вигляді собачки в цирку від клоуна, в кишені якого заховано портал в інший (магічний) світ.
Попри все, застерігаю вас, любі читачі, не вішати на автора ярлик Клоуна. Бо його лірика та соціалка говорить сама за себе. Тому не буду довго тягнути бика за роги, а переходжу до справи і ділюся з вами своїми оригіналами та пародіями Івана Гентоша. А ще: в кінці цієї замітки на вас чекатиме бонус, але про це пізніше… Отже, поїхали. Читайте до кінця…
Не подiбнi
Ми зовсім різні –
Непотрібні і смішні.
Ти п’єш вино,
А я говорю, що отрути не вживаю.
Ми протилежні полюси,
І, щоб там не було, –
Тебе найбільше
Я з усіх кохаю!
Недоліки в нас
Різні та плюси.
І кожний з нас –
То лиш йому відомий океан.
Візьми й долий
Джерельної води –
Розбав вино
І дай мені стакан.
Пародія
Не п’ю отрути, п’ю вино,
І ще живу, хоч п’ю давно,
А ти – кохай мене, кохай,
Але вино не розбавляй!
А як забракне – принеси,
Хоча ми й різні полюси
(Часами дивні і смішні)
– Долий іще! От знову – Ні!
А, сам візьму! Чи я не пан?
Овва – сховала десь стакан…
Абонент
Мій голос в слухавці мовчить,
Ти кажеш фразу: «Як життя?»
Чекаєш відповідь, і тут
Почуто вигук: «Ти моя!».
«Ти з ким, як справи? Відгукнись!»
Лиш чути «пі» – це мережа.
Ваш абонент пропав кудись.
Невже сьогодні не моя?!
Доґавився (Пародія)
Я хтів сказати – Ти моя!
Та телефон заключив, бля…
Підозри скупчились як дим –
А де ти зараз, кицю, з ким?
Не варт було ловити ґав –
Надовго абонент пропав…
Слова були і так скупі,
А далі буде тільки «пі»!
Три крапки...
Кусала у губи
І пила до дна,
Тихенько сміялась,
Казала, що хочеш вина.
Задуже солодке,
Занадто сухе.
Кусаючи в губи,
Питаєш чи все?!
Ти тягнеш на ліжко,
Цілуєш в плече.
Знімаєш свій одяг,
Три крапки... Усе?
Задовго (Пародія)
Сміялася мила,
Напившись вина –
Солодке допúла,
Як зáвжди, до дна.
І "ахи”, і “охи” –
Просила сакé,
Кусалася трохи,
Але то…таке.
Сухого замало –
Я в ліжко пірнув.
Ти довго знімала –
Тому і заснув…
02.12.2017
© Іван Гентош
А тепер поділюся ще із вами однією із пародію в знак дружби від Володимира Присяжнюка з Івано-Франківська. Пан Володимир після одного із Бібліотечників пообіцяв написати пародію, і дотримався свого поетичного слова.
Богдану Кухті і його Віршам в КУТочку.
Доля зла в поетичних рядочків…
Я на фатум поскаржусь вам, друзі:
Хтось поклав мої вірші в куточок
На колючо-тверду кукурудзу.
Вже й болять в моїх віршів коліна,
Їм надважко розпрямити спину…
Де ж ти, слава Поета нетлінна?
Де ж до Нобеля шлях мій неспинний?
Моїм віршам нещасним не спиться,
Моїм віршам не їсться, не п’ється-
Їм би крила, як в вольної птиці,
Щоб на крилах до кожного серця!
А, натомість, куток, кукурудза,
І нудна квадратура кімнати…
Моїм віршам не спиться щось, друзі…
Мені теж- треба вірші писати!
© Володимир Присяжнюк
07.05.2018
Про цих обох людей можна було б сказати ще багато цікавого, але залишу цей плацдарм для вашого самостійного вивчення. Наостанок подякую всім пародистам за те, що стаєте вчителями та вмієте показати іншу сторону медалі. Хай щастить! Смійтеся на здоров’я та витворяйте. Ламайте шаблони і отримуйте не смішні гонорари)
Вітання з міста Лева.
З повагою, Богдан Кухта.
18.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810807
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Спровокувало мене написати цю замітку спостереження за людьми і собою, звісно, також. Отже, якось вже так парадоксально склалося, що в соцмережах зазвичай ми виставляємо своє его(я) успішнішим та кращим, аніж воно є насправді. Воно настільки круте, що аж інколи хочеться блювонути в куточку.
Судячи з Інстаграму та Фейсбуку – практично всі мої друзі настільки круті, що я дивуюся, як вони мене не забанили. Тут я, звісно, нариваюся, але я люблю справжність…
Подорожі Європою, робота мрії, хобі в кайф, а ще море жратви та бабла. Стосунки без сварок та «взаємна» любов. Відчуття, наче амури в них не пукають, а видають запах руж.
Жодних вам непорозумінь у стрічку. Якщо хочете негативу, то для цього є спеціальні пабліки або газета новин.
Всі ми так один одного любимо і цінуємо, що невідомо як з’являються групи смерті і нещасні люди в цьому щасливому світі. Агов, ви в тій реальності, що і я?! Точно в тій?!
Невже вірите, що ці маски такі незнищенні?
Для чого ця пластмаса?
Хіба досі не засвоїли елементарного: щаслива людина не буде доводити всім факт свого щастя. Їй це не треба(!) По-справжньому успішна людина не буде хизуватися тим, якою вона є крутою. А любов не потребує фотофактів.
Весь світ у нас самих, і він не складається з одного кольору або емоції. Він складний та має багато проявів. Я вважаю, що сильні не ті, хто показує лише гарну картинку, а ті, хто кажуть «так, вона гімняна, але я стараюся» Будьте справжні, не ліпіть із себе клоунів, бо їхні місця в цирку. Робіть те, що вам справді подобається, а не те, що диктує мода чи інтернет. Будьте людьми, а не красивими сторінками в соцмережах.
© Богдан Кухта
20.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810733
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.10.2018
Я почав менше писати,
Оскільки втомився ділитися
Своїм сокровенним «я».
Їм краще не знати,
Що в мене зараз відбувається,
Яким стало моє життя.
Я почав менше писати,
Але тільки ти
Говориш мені не зупинятися
Та йти далі, щоб не було...
Бо це все в минулому.
Здається, таке вже було.
Однакові рими,
Як люди:
Нецікаві
і
банальні...
Вкотре все
Повторюється.
І
мені не спиться,
Тому просто говорю сам до себе
При свічі:
«Нехай летять в небо
Мої недолугі вірші.»
07.10.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Ти ростила троянди у своїм садку,
Розбивала серця, поливала любов'ю.
І червоні косиці зросли в холодку
Та кололи до крові, кололи до болю.
Я пройшов попід тин,
І колючка одна
Зачепилась за мою долоню.
Не болить.
Не пече.
Хто ж мене обійме
Та розбудить зі сну-супокою?
Не потрібні ті барви яскраво-руді,
Кольори ті яскраві, звабливі.
Я б тримав незабудку,
А вгорі журавлі
Відлітали б у вирій.
02.10.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018
Доброго часу! Ця замітка буде присвячена тематиці редагування та коригування, одним словом – вичитування моїх віршів, які я раніше називав «Віршами в КУТочку». Тут не буде правил з української мови, хіба трішки важливої для мене історії та людей.
Розпочну з того, що моїм першим редактором був мій тато – Кухта Степан Мар’янович. Не скажу, що він любив поезію, але в його бібліотеці таки є іменні збірки класиків та сучасників. Про мої вірші він зазвичай казав, що щось у них є. І звісно це не були тільки помилки, які він вміло знаходив і коригував червоною ручкою. Закінчивши кафедру журналістики в університеті
ім. І.Франка, думаю, він це робив фахово. Між іншим, невідмінно від мене, він вмів цим заробити на шматок хліба. Проте в мене є вулична поезія, яка доволі часто приносить пару гривень.
Пізніше, через певного роду життєві обставини, на мої тексти інколи кидали оком знайомі і незнайомі мені люди, в яких я просив допомогти.
Мені важко знаходити власні помилки, а люди, які знаходять скалку в оці - не рідкість, тому довелося зменшувати кількість помилок.
Тут буде доречно згадати про Уляну Кривохатько, з якою ми переписувалися багато в інтернеті та мінялися текстами. Нажаль, дуже давно не бачив її нових віршів, та й взагалі складається враження, що ця чудова дівчинка розчарувалася в цьому занятті. Хоча, я і надалі мучу папір та «переводжу» чорнило. А як у тебе справи, дівчинко з острова Волі?
Також згадаю тут і про Іванку Урду, яка допомога із текстами в той далекий час, коли вівторок був днем ЛПЧ, а це слово легко було розшифрувати, і воно таки як назва, було зрозуміліше більшій частині львівської тусовки. Іванка влазила у структуру віршів, і не тільки. Напевно дістану на горіхи, але це було не тільки із нею…
Після Іванки був етап, коли кинув гасло в інтернеті про пошук редактора і відізвалася Юліана Царук, яка допомагала із текстами за символічну грошову винагороду.
В кожного із цих людей, звісно, свій підхід. Дехто лізе так глибоко в структуру, що виходить новий текст, але це навчило мене легше ставитися до змін і приймати їх. Наразі мої тексти потрапляли на вичитку до Ірини Бобик, де після взаємних слів «любові», текст читають всі інші. А ще є Муза, яку я мучу своїми текстами і прислухаюся до її думки. Думка інших мені не менш важлива, аніж своя, а інколи навіть більше. Тому є певні тексти, в яких статус «фуфло», і вони не потрапили в інтернет.
Звісно, текст живе своїм життям і він проходить випробування на різного роду літературних заходах, а далі враховуються коментарі та зауваги друзів і знайомих, а найголовніше – моє внутрішнє ставлення до нього, можливо, колись його занесе до збірки.
До речі, зараз йде активна робота над наступною збіркою віршів.
Попередні книги вичитувала Олеся Маркович. Дуже тішить, що географія людей, з якими я працював, таки різностороння.
До речі, за вичитку книги «СоціоПат» з мене не взяли коштів, оскільки знали про мету допомогти хлопцям на сході. А вже «триКУТник» став першою збіркою лірики, але це інша історія і про цю збірку я говорив доволі багато.
Надіюся колись щось добротне вийде з моєї писанини, а наразі я - як Леся Україна. Дуже вдячний всім за те, що читаєте, коментуєте і репостите.
[quote]Редагуй свої помилки. Не лізь в чуже життя.
Ти ковтаєш нейролептики – забуваєш власне «я».
Штовхаючи у прірву, згадаєш чужі слова:
«Коли ти дивишся в безодню, безодня бачить твоє я!».[/quote]
З повагою, Богдан Кухта
08.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809291
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018
Ми, як завжди, вдягаємо маски.
Застібаєм паски безпеки.
Боїмося померти натще,
Бо не в казці ми –
У пеклі.
Шнуруєм свої шнурівки.
В'яжемо петлі.
Вірші – дурниці.
Ми з тобою живемо в теплиці.
Просто Люди безлиці.
Одягаєм старі сандалі.
Одяг ношений не зігріє.
Хтось комусь посміхнеться й зомліє,
Бо любов як пігулка не діє.
Не лікує нічого. Рани.
Десь за гранню життя жевріє.
Погасили б давно, та не знаєм,
Що із нами той Бог заподіє.
І десь тут є вгорі помилка,
Наперед вам відгадка – людина.
Помирає маленька дитина,
Хоч чекає Марія сина.
23.09.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2018
Без тебе немає змісту у всьому.
І байдуже, що мене не почують інші.
Сьогодні самотньо повернусь додому,
Хоча міг би любити іншу.
Немає без тебе ні сексу, ні драйву.
Занадто банально. Так, я знаю.
І хай не повірять. Є зайві…
Купюри й слова… Залишаю…
Тобі все, що можу,
Віддав би останнє.
Бери все, що хочеш.
Ти ж знаєш –
Без змісту
У місті
Чужому –
Одна засинаєш.
14.09.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018
Найбільш насиченим днем була субота. Раніше я вже згадував про Наталю і те, що, якби не вона, то я б не потрапив на Форум. Читав вранці в товаристі чудових поетів та прекрасних людей. Радий був бачити всіх вас та кайфувати від якісної поезії. Чудово, коли всі на заході не ганяються за примарами, а творять в своє задоволення. Без римоплетінь та пластмаси.
Після цього була презентація книги «Гессі» вже згадуваної фантастичної дівчинки.
Наступним був поетичний слем, який організовували Олександр Ткачинський та Поліна Горлач. Прекрасно розумів, що далеко не зайду. Тому і прочитав один провокативний вірш і був собою задоволений. Цей захід радше мав меседж для хейтерів, що я ще не помер. Результат особисто для мене був байдужий. Я не зрозумів, де була система штрафів за переліміт учасниками часу, а ще виявляється не можна було читати з гаджетів, але це таке…
Було цікаво, і я вдячний за те, що мав змогу виступити. Заходи бувають різного типу і планка, яку я собі поставив для стрибка, мною була таки взята. Принаймні мені так здається. Тут я намагаюся не впадати в самомилування, а сприймаю речі такими, якими вони є. Не переймаюся результатом і оцінкою, а просто йду далі…
За наступну подію я таки переймався, оскільки це мало бути виконання пісні на презентації книги Анастасії Нікуліної «Зграя». В пісні був момент, в якому я зазвичай робив помилку, тому під час виступу вкотре вмудрився його повторити, але Мар’ян Романчук (гітарист гурту Dizex BAND) таки відчуває не тільки музику, але і момент, тож усе обійшлося. Назагал день був насиченим, а завершився халявним концертом гурту «Бумбокс».
Неділя також стала відпочинковим днем-концертом. Побував на виступі київського гурту «Тільки Світло» в Дзизі. Привіт тобі, світлячок. А ще був сирник і пиво. Як бачите, я не проти цікавих міксів) І я просто згадую практичний недільний вечір та насичений 25 Форум видаців літа мого двадцять шостого. Радий був всіх бачити і чути.
[quote]Цей вірш…
Цей вірш залишиться поза вашою увагою,
Як і мільйони моїх текстів.
Він просто розчиняється під вагою
Інший слів та чужих снів.
*
Молодий автор на форумі
Враз стає зовсім не львівським.
Пливе на кораблі по землі,
На якій лежить сніг від чужих ніг.
З поламаними структурами,
Без ваших купюр - старенький Тюр.
Не пожертвує руку свою
Маленькому Фенріру.
2017[/quote]
Підписано Богданом Кухтою в центрі кімнати життя.
01.10.2018
© Богдан Кухта
Постфорумне. Частина 1 - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808457
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808458
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Доброго часу! Розповім сьогодні про те, як для мене минув львівський Форум. В кінці замітки (циклу), звісно, опублікую вірш та напишу список книг, які придбав у свою домашню бібліотеку. Поїхали…
Розпочну з того, що забрав свій бейдж та браслет-пропуск на руку ще в четвер в Наталі Ярошенко. Дав за них банан та йогурт) А якщо серйозно, то мені був даний квест купити їжу (за яку мені, звісно, повернули кошти на карту), а в базі учасників я був зазначений раніше – без підкупів та спекуляцій. Звісно, для цього було потрібно бути учасником хоча б якогось заходу або мати стосунок до ярмарку. Цього разу книги я не продавав, хоча мав таку практику раніше.
Мій виступ став можливий завдяки зірці сучасного українського-фентезі Наталі Матолінець. Привіт тобі, зірочко.
Наталя не тільки пише добротне фентезі, а ще й і вірші. Між іншим, вона модерувала захід «Проявлення коріння». Між іншим, не така вона і мила, як може здатися на перший погляд. Зовсім трішки залишалося до того, щоб у мене полетіло подароване мною ж яблуко. Причиною було нецензурне слово у моєму вірші. Цей захід був в театрі пива в суботу о 11.00 і про це трішки пізніше.(Читайте згодом «Постфорумне. Частина 2»)
Отже, четвер був днем, коли забрав речі сили і артефакти форуму. Зустрів цілу купу знайомих та помахав ручкою багатьом хорошим людям. Далі я побіг на роботу, щоб повернутися в п’ятницю.
В п’ятницю я вже ходив не просто так, а з пакетом книг. Ділюся списком покупок:
- Роберт Чемберс «Король у Жовтому» - К.: Видавництво Жупанського, 2018;
- Ірладська республіканська армія: Стратегія і тактика -Львів.: «Астролябія», 2018;
- Володимир Арнєнєв «Дитя песиголовців » - Х.:Асса,2018;
- Артур Закордонець «Багряний сокіл» - Луцьк.: ПВД «Твердиня», 2018;
- Люба-Параскевія Стринадюк «До данцу: коротка проза у шкіцах» - Львів.: ЛА «Піраміда»,2015.
Побував також на одному доволі цікавому заході, який викликав в мене багато думок про написання книг, але я не буду тут філософствувати, а скажу хіба, що заодно і підписав книгу «Дитя песиголовців» в автора саме після дискусії. Мій форумний вечір закінчився на презентації книги Наталки Ліщинської «Не люди, люди, нелюди» в Бібліотеці Іваничука на Площі Ринок,9. Після того почитав трішки на вулиці вірші і поїхав додому. Далі буде…
30.09.2018
© Богдан Кухта
Постфорумне. Частина 2- http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808458
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808457
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Я пізнаю тебе.
Пізнаю себе,
Але нічого не знаю.
Хтось у мене спитав,
А собі додав,
А я кохаю?
Відображення на воді,
У дзеркалі,
На стіні -
Віддзеркалення.
Координати.
Я і ти,
Хто ж є ми?
Залишаємось
НерозпізнаниМИ.
14.09.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2018
Всі вірші
мають починатися так,
щоб вам
захотілося натиснути
- "далі".
Нелегко крутнути
коліщатком вниз
до кінця.
І я...
Продовжую говорити про
метро,
де
римовані
або ні,
структуровані,
ламані
лінії
складаються знову
В алгоритм
серцебиття.
Велике місто під землею.
Велике місто на землі.
Пливемо в космосі,
немов розведені пластівці
в молочній Галактиці
Ось і всі вірші...
09.09.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Клубок в горлі не дає сказати
Заповітні слова любові.
Можливо, у Львові
Чи в іншому місті
На цій землі
Ми кинемо якір.
Натиснемо на паузу.
І крок за кроком
Побудуємо
Наш дім.
Цеглина за цеглиною
Разом з тобою.
Завтра
Змінює нас, як сталь -
Вогонь і вода.
Гартовані сльозами,
Ми
Стаємо кращими.
Ми
Перетворюємось
У вогні.
Зливаємось воєдино,
Бо ми єдині.
Бо ми - одні.
30.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Дівчинка в наркотичному трансі
Співає чужі пісні.
Якось вранці
В новинах сказали,
Що ті,
Що були першими –
Вже пішли молодими.
Головне, щоб ти, дівчинко,
Не була із ними.
Ти надто красива, щоб так помирати.
Тобі б тримати дитину
І статус «мати».
Кидай ті голки,
Замацані укроли.
Випий без віскі
Кока-коли.
Не жартуй зі смертю:
Вона повія.
Не засуджую її.
По-іншому вона
Банально не вміє.
30.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2018
Погаслі зірки
Купатимуться у воді
Разом із нами.
Обпадатимуть зорепадами
Та віршами,
Як спілі яблука
В райськім саду.
І я тебе обійму
Та мовчатиму.
Вдих і видих,
Видих і вдих
Мов-чуууу....
Що хочу.
О, Боже...
Як я хочу
Тебе.
Комети падають,
А я загадую бажання.
Ще мить чекання,
І воно збудеться.
І ми відбудемось,
І ми...
Посміхаємось.
Цілуємось.
Кохаємось.
Ось і все,
Що вам потрібно знати...
Іншу частину вірша
Дочитав тобі на вушко,
Вона нічим не гірша,
А, можливо, навіть краща,
Аніж ця.
Па-па.
15.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Янголи серед людей
Мріють дожить до зими.
Бо тоді так багато білого,
І вони...
Знову, як вдома,
Немов у раю.
Бережуть тепло.
Пишуть на вікнах:
I love you!
Забуваючи згодом,
Ким були, де літали.
Кого бачили
Та що обіцяли?
Мріють про крила
Про життя в польоті...
Але сьогодні злива
І ноги в болоті.
Замерзають руки,
Бо потрібне тепло,
Падає листя.
Це осіннє тло
Насичене жовтим,
Як крила у птаха,
Він летить на захід...
Він летить на захід.
10.08.2018
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/XQHl7rKdpcs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2018
Коли прокидається місто
Й проміння торкається скла,
Підіймається, немов тісто,
Потреба твого тепла.
Ховаюсь під ковдру.
Вдаю, що я сплю.
Повторюю мантру,
По колу:
«Люблю!»
І ти так злегка посміхаєшся,
Даруєш обійми свої.
На кухні завариш нам каву.
На десерт – поцілунки гіркі.
І так би удвох назавжди.
І так би удвох до кінця.
Почекай, ще трішки, не йди.
Бо мить мовчання свята.
Допоки триває цей день,
Допоки триває життя,
Я хочу, щоб були «ми».
Я хочу, щоб була весна.
09.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2018
Всім доброго часу! Розпочну цю замітку із того, що всім відомо: я дав собі три місяці для того, щоб остаточно вирішити щодо писанини і свого шляху. Говорив, що чекаю на чудо, яке, до речі, ставалося зі мною доволі часто протягом цих днів, але я його не помічав або ж очікував на щось більше. Отже, про все по черзі.
Розпочну з того, що мене свого часу дуже потішив відгук Юлії Слуцької. Приємно читати щирі слова без пластмаси і бажання сподобатися.
…Хлопчик таки змужнів, чи не так?)
Цікаво було, коли Злата Біневич написала у Фейсбуці примітку про #хвороба_організатора. Це була маленька пігулка-вітамінка на шляху до одужання, так само, як і слова Юлі, але не тільки її. На мене полився потік небайдужості…
Між тим були розмови з друзями та знайомими, які ставилися із розумінням і питали, чи це вже кінець. Дивно, але люди так влаштовані, що вони часто не цінують те, що мають. І я тут не виняток.
Мій акумулятор заряджався від позитивних слів підтримки та різного роду відгуків читачів. Також приємно, що люди вирішили замовляти собі книжечки. Не скажу, що це шедеври, але це муровані сходинки на довгому шляху. Вони такі, як є. Не порівнюватиму їх із новими текстами, які наразі не публікую, але впевнений, що вони мали побачити світ. Я наламав багато дров, але моя голова досі міцна. Ламати дрова головою – не найкраща ідея, але до мене погано доходить)
Зараз чомусь пригадався той час, коли я вперше в далекому 2012 отримав грамоту і націлився потрапити на Львівський Форум Видавців та між тим нафантазував собі походи на радіо, телебачення і т.д. Після того були різного роди нагороди і цікаві події.
Багато чого було зроблено, і територія «Віршів в КУТочку» розросталася Україною, і це не могло мене не тішити. Але поставити певні галочки я так і не зміг. Якщо все буде добре, я зовсім скоро зможу вас здивувати. І річ тут не у галочках чи комірках, які потрібно заповнити відповідями, а в мені.
Наразі переосмислюю багато речей та повертаюся до нового себе.
Вдячний всім тим, хто є та буде в моєму житті.
Обіймаю подумки свою Музу та багато хороших людей.
Крок за кроком. Степ бай степ.
Пишу в блокнот та творю трішки нових речей, які мав зробити раніше.
Вдячний всім, хто читає це. Якщо мене занесе на літературники та на вулицю - не дивуйтеся. Це свого роду наркотик, без якого мені важко жити. Це як закоханість: один поцілунок і вже не можеш зупинитися. Не зупиняйтесь і творіть, а краще - витворяйте.
Всіх обіймаю, але цілую лише одну.
Лю…
© Богдан Кухта
23.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804163
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2018
Всім доброго часу! Буду сьогодні дуже оригінальний та напишу про те, що саме вчора, 17 серпня, народився Кузьма Скрябін, який своїм життєвим шляхом вплинув не тільки на мене, але й на життя цілої епохи.
Ціную в цій особистості багато рис, але найголовніше - справжність та небайдужість. Цікаво спостерігати, як мінялася група "Скрябін" та її фронтмен. Які проекти вів Кузьменко, як себе поводив на сцені. Дядько Андрій, як і всі смертні, не був вічним веселуном та пофігістом, як це може здатися. В його простоті є багато глибини та мудрості.
Можливо, мої слова не мають значення і є невчасно написані, але: із Днем народження! Слухаємо гурт Скрябін та читаємо книги. Дивимося ефіри з Кузьмою, а найголовніше - робимо цей світ кольоровим!
[quote]Якщо все сіре і кольору бракує,
Тоді біда... хіба що намалюєш...[/quote]
(#Скрябін - Кольорова)
Купуємо фарби і розмальовуємо стіни, а найголовніше - міняємо себе. Бо може вийти так, що стіни кольорові, а ми стали дельтоніками:)
18.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2018
На спідометрі сто –
Кілометрів чи миль.
За вікном СТО.
Головний інженер
Вимагає підстоп.
Зупинися, малий,
Не жени, бо в кювет
Полетиш зі скелі,
Йди поспи.
Не жени.
Місто спить,
Тож ніхто і не знає,
Що в руці журавель.
А синиця чекає.
Знову дієслова,
Часом дуже прості,
Хтось сьогодні помре.
Та народиться вранці новим.
Переродження душ.
Кругообіг речей.
Ми закриті в кімнаті
Без вікон та дверей.
На спідометрі сто
Кілометрів чи миль.
За вікном СТО.
Де головний інженер?
01.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2018
Доброго часу! Вирішив накидати пару речень про фестиваль ТуСтань, який відбувався 3-5 серпня в селі Урич.
Думаю, не потрапив би на фестиваль, якщо б не моя Муза, яка має чудодійну здатність витягнути мене із зони комфорту або просто наділена даром підняти мертвого з могили. Наразі не роздумую, що краще її характеризує. Звісно, некромантією вона не займається, але думаю, що в неї б вийшло при потребі.
Їхали ми автостопом, який був швидким і простим. Автоспин - то вже моя магія, але без прекрасної дівчини поруч спинити машину таки важче. Дві машини - і ми вже на фестивалі. Перший водій сказав, що не знає, де це, але підвезе, доки зможе.
Коли ж ми добралися в Урич, то вирішили перекусити. Тільки наші п'яті точки торкнулися землі, як спинився водій і сам запропонував підвезти. Ох ці настирливі водії, які навіть поїсти не дають нормально)) Доїв я свою канапку вже в машині. Вийшло так, що довіз він нас аж до джерела. Після того, як пройшли реєстрацію, ми вже сміливо ходили по території та облаштовували своє буття.
Вийшло так, що я пропустив літературну сцену першого дня фестивалю, але відпрацював своє на наступний день. В мене була літературна субота. З декламацією середньовічних текстів та грою в поламаний телефон. Звісно, я і свої тексти почитав. Вдячний Уляні Кіт (організатору літсцени), оскільки далеко не кожний фестиваль проходить на такому рівні, та і не всюди можна взяти когось за компанію. А як же поет без Музи?! Та й загалом чудово, коли є літературна локація з призами та цікавими фішками.
Позаяк субота є, по суті, головним фестивальним днем, повірте, в мене він був насиченим. Театралізований штурм фортеці, лазерне шоу, кінні виступи, бугурти та середньовічні танці, а ще - виступи гуртів.
ТуСтань - це і випадково не випадкові зустрічі зі знайомими та друзями, або, як сказала Ірина Бобик, - середньовічний пікнік. Вдячний всім за спільно проведений час та розмови. Було багато приємних миттєвостей та чудових моментів, які збережу собі. Надіюся, і я запам'ятався вам із хорошої сторони.
Хоча, люди - складніші монети і мають більше, аніж дві сторони.
Добралися додому ми з Тарасом Бобиком, який напевно вчився їздити в Шумахера, оскільки їхали ми з вітерцем.
Попутного всім вітру. До нових зустрічей!
© Богдан Кухта
09.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802534
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2018
Лицар падає вниз від ударів сокири.
Порубали на фарш. Не на жарт розізлились.
Непотрібні живі, ви ж цього так хотіли!..
Бог помер. Запалали кумири.
Алілуя, мій брате,
Хель Вотан!
Що там ще?..
Він лежить у багні
На червоній землі.
Із хрестом, що нашив,
Щоб простили гріхи.
У поході поліг
Від чужої руки.
І кого в тім вина:
Бога, звіра, твоя?!
Непомітна у світі
Пролягає межа.
Поміж темряви й світла
Ти ідеш повсякчас.
Трішки ще,
Близько вже -
І настане твій час.
03.08.2018
© Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018
Спробую пояснити, звідки взялася моя категорична позиція кинути писати, і що з тим всім буде далі. Мене розхитали особисті проблеми і надмірна кількість негативу. Багато хто з "друзів" пробував навчити мене жити, не примірявши моє взуття. Мало того, дехто, як я зараз бачу, просто заздрив. Бо він раніше зламався або його зламали. І ця людина нездатна на інший вияв емоцій. Вона проводиться так, як поводиться.
Наприклад, підписникам спільноти часто лінь написати коментар під віршем. Комусь не натискається вподобання, але написати своє "фе" зазвичай просто. Особливо коли це "фе" заносить невідомим вітром. Мене не дістають емоції хейтерів, але я чомусь сподівався на підтримку людей, яким було і буде не байдуже. Люблю конструктивну критику, але певні люди несуть ересь, від якої і настав передоз.
Як тільки написав про закриття проекту, мені почали активно писати і замовляти книги. Багато хто говорив те, що було важливо для мене весь цей період часу.
Мені потрібно було, щоб мене розуміли.
І для цього інколи потрібно дуже мало.
Просто бути небайдужими одне до одного, щоб хто не робив. Бо не суть тут у віршах. Суть в ідеї, яку вони несуть.
Перебуваючи в стані маленького хлопчика, який боявся цього світу, але обписував стіни кімнати своїми буквами, я вірив у світле майбутнє.
Прекрасно розумію, що почати все з нового листка не вийде.
"Вірші в КУТочку" для мене тепер назва архівної папки. Створюючи новий файл - "Богдан Кухта", - наразі я є безмежно вдячний долі за випробування, які вона послала. Скоро все буде по-новому. Стискаю кулаки і борюся сам із собою.
Подяка бльзьким та далеким своїм людям.
З повагою Богдан Кухта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802431
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018
Доброго всім часу. Сьогодні хотілося б написати трішки цікавих новин про своє дітище. Я таки твердо вирішив дати йому ще 3 місяці часу (крайня точка - мій День Народження, 14 жовтня) Дитинка вже направду доросла і має 7 рочків. Як завершальний етап постараюся підготувати збірку вибраних поезій в пдф-форматі та залишу собі на цей час проект "Між нами" з можливістю виступити на тих заходах, де дав добро і слово, що читатиму. На випадок, якщо станеться чудо (у що я особисто не вірю), дітище житиме і надалі. Я розчарувався в писанині віршів та потенційних слухачах. Розумію, що багато хто просто купляється на виклад текстів та емоцію, не чуючи їх при цьому. Я не готовий ставати поп-автором і давати людям те, що вони хочуть. А певні плюсові моменти від того, щоб бути іншим, мене не дуже приваблюють.
Гарною новиною є те що на днях проведу розпродаж збірки #триКУТник та #Некрополіс (електронний варіант). #СоціоПат давно проданий і кошти переказані хлопцям в АТО.
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Щодо вуличної поезії, то з нею також буде завершено. Світові потрібна музика. Можливо, не так авторська, як переспіви, але хай хоч така. Надіюся, зможу з Сашком Светогоровим реалізувати в майбутньому наші спільні плани. Це був цікавий досвід, але всьому приходить кінець. Писатиму в блокноти для себе, щоб розвантажити мозок. Якщо комусь буде цікаво, зможу певні речі показати і начитати. Маю інші задумки та вектори руху. Не вважаю це програшем, а радше новим витком. Скажу, що з віршами відкрив для себе значну частину України і почав краще розуміти як людей, так і себе. Я спіймав багато, але мене не спіймали. В кожного свій шлях, тому я йду з поетичної арени. Прошу розуміння та поваги. Не маю бажання читати слова про те, що я блефую. Якщо думаєте писати подібні дурниці, краще помовчіть. Братам і сестрам з пером в руці бажаю успіхів.
Хлопчик в куточку школи,
© Богдан Кухта.
2 клас
31.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801404
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
Життя триває тільки мить,
Довжиною в невідомість.
Точка третя від сонця –
Планета Земля.
Подайте мені кілька років
Чи вдалих віршів:
Або хоча б старий АКа,
Щоб розстріляти покидьків,
Які заважають жити.
Інколи хочеться
Підняти голову й вити.
Бо робота сьогодні –
То рабовласницька мережа.
Підписав контракт –
І здоров'я нема.
Залишилась тільки душа.
Вона надто втомлена,
Вона, як і я,
Загублена в світі.
У сітях
Дурману.
Ідіоти в дворі
Вже курять ліану.
Тупіють від випивки
У венах шприци.
Я хочу летіти,
Не можу із ними іти.
Рятують обійми,
Хороші слова.
Обійміть мене подумки,
Коли завершиться рима
Ось ця.
17.07.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Спілкувалися з другом на днях про соціальні мережі, от він і висловив думку, що хоче бути подалі від Фейсбуку і всіх цих додатків, і краще писатиме мені електроні листи. Мовляв, всі в соцмережах дуже успішні і пластмасові. Ця думка навіяла утопічну ідею нової соцмережі, яка, скоріше за все, не буде створена, але поділюсь з вами цією задумкою. Отже, уявімо собі соціальну мережу, назвемо її "Світлофор".
Головною ідеєю буде дарувати світло тим, хто його потребує. Кожний охочий реєструється, так як і у вже існуючих мережах. А далі обирає первинний профіль. Тут буде два можливі варіанти. Один назвемо зеленим, а інший червоним. Хоча це можуть бути рамки такого кольору навколо світлини. Проте із проміжним між ними – жовтим.
Всі, хто обирає зелений, мають можливість допомогти людям із червоним статусом. Люди з червоним статусом потребують допомоги в різних проблемах. Наприклад, банальне, на перший погляд, бажання просто випити кави в товаристві. Пошук порад. Фізична та емоційна допомога.
Жовтий статус - це свого роду пауза. Або той важливий момент, коли ви повертаєте собі свою ресурсність. За виконані завдання учасників буде нагороджено бонусами, які вони можуть міняти на різного роду фізичні речі (призи), проте можливий альтернативний варіант - електрона валюта Світлофорит, за яку у всіх присутніх, на якому би вони боці не були, буде можливість прокачувати свого персонажа (профіль).
Червоні учасники матимуть можливість поділитися своїми наболілими темами та знайти опору, спонсора чи мецената, а найкраще - знайомого чи друга в реальному житті. Червоний статус не вічний. При усуненні проблеми гравець переходить в жовтий статус, а далі, при бажанні, - і в зелений. Проблем може бути декілька і виглядатимуть вони як список завдань. Свого роду це рпг-гра.
На сайті будуть різного роду фільтри, щоб краще вибрати необхідну вам людину. Також можливість відео-розширень та різного роду груп. Все, по суті, як зараз в інтернеті, але із своїми фішками.
Сторінки можливі під анонімними та реальними даними. Цікаво було б, якщо б реєстрація була б платною для всіх, навіть якщо ти анонім. Хоча демо-відео чи ознайомчі курси-інстуркції були б доступні всім. Що ви скажете про таку утопічну ідею? А ви б створили свій профіль? З чого б почали: зелений чи червоний?! Витрачали б кошти на реальний вивід подарунків чи прокачували персонажа?! Чекатиму на ваші думки з цього приводу. Фантазуємо разом.
19.07.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799959
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.07.2018
Ми з тобою в старому поїзді,
Десь в тумані,
Поміж чужими
Містами.
Я скажу тобі вперше –
люблю.
Хоч не знаю,
Що буде з нами.
Ти мовчатимеш.
Ти не скажеш нічого.
Недоречною буде розмова.
Через кілька хвилин мене обіймеш.
Зрозумію: ти ще не готова.
Бо хто «я»? Хто «я» – скажи,
Не мовчи. Говори зі мною...
Я не винний, це все життя
Грає в гру із тобою.
Літо, осінь – байдуже пора,
Ця дорога занадто складна.
Наш вагон, цей перон,
Рейси, поїзд, сім'я,
У сусіднім плацкарті –
Не я.
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Дівчинка засинатиме в чужих обіймах
Без слова «люблю».
Хлопчик вранці промовить:
«Я йду».
Каламбур життя
Чи гра
Від тих, хто вгорі,
Що ти залишиш на пам'ять мені?
Стрираєш помаду,
Вода краплями вниз:
Боляче - посміхнись.
Червоні чи чорні
Атласні стрічки?!
Розв'язуєм вузлики,
Замітаєм сліди.
Так що ж ти залишиш,
Моя мала?
Червоні розводи,
Брудна вода.
Усе втікає,
Біжить на дно,
Мені чомусь
Не все одно.
А він не знає, що ти одна
Куриш в кватирку
І п'єш із горла.
Вливаєш отруту,
Бо тобі болить,
Так буває,
Коли чужий із тобою
Спить.
19.06.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Залишайся на зв'язку,
Не забувай телефонувати.
Мені потрібно знати:
Як ти? Що ти?
Чому б не розказати?!
Що нового?
З ким? Коли?!
Як сім'я і робота?
Ти говориш: «Відпусти».
Надмірна турбота.
І я відпускаю тебе
У цьому вірші.
На цьому місці –
В чужому місті.
Почуй мене
У новій пісні.
Навіть уві сні
Залишайся на зв'язку.
Так важко одному,
Коли болить серце.
І я мовчу,
Тому
Ставлю
Крапку,
Але виправляє на кому.
(Дякую, Т9,
За шанс бути почутим).
Ти хоча б не зникай,
Залишайся на зв'язку.
Вкотре виправляю власні помилки
І себе самого.
07.07.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IqIEtL3wILk[/youtube]
soundcloud.com -
https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/bogdan-kukhta-zalishaysya-na-zvyazku-vrsh-v-kutochku-2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Сьогодні вирішив написати про Муз в КУТочку та їхній вплив на мене. Чи просто трішки поговорити про стосунки.
Розпочну з того, що найбільшим компліментом від мене щодо дівчини є слово "Муза". Небагато жінок може похвалитися, що чули його з моїх вуст, але є ті, кому я таки його говорив, як і фразу "я тебе люблю" чи "я тебе кохаю". Це для мене не прості фрази, але це інша історія...
Ніколи не ганявся за кількістю, не бавився з різного роду компліментами, не хизувався колекцією дівочих сердець. Такі розмови були для мене чужими і такими й залишилися. Особливо гидко слухати, як інколи люди вихваляються своїм статевим життям, і Муза для них - це лише шмат м'яса, річ для задоволення.
Звісно, що не з усіма можна будувати платонічні стосунки. Тай взагалі стосунки без більш тісного зв'язку неможливі, на мій погляд. Це ще один щабель довіри між двома людьми. Тут я не буду говорити про стать і питання сексуальності. В кожного вони свої, як і поняття краси.
Скажу про себе, що раніше хворів якимись дурними фетишами та стереотипними уявленнями, допоки не зрозумів на власній шкірі, що це неважливо. Немає значення, яка фігура, колір волосся, розмір частин тіла у вашої обраниці (обранця). На старості літ дядечко час внесе свої корективи. Та і взагалі, в житті є багато гострих кутів. Ніхто не застрахований від нещасних випадків чи хвороб. Уявіть тоді, з чим ви залишитись сам на сам в холодній кімнаті. Як тільки зникне ваш фетиш, ви станете нещасні.
Мовчу вже за такий важливий пункт, як спільний вектор руху. Ви можете рухатися до різних речей, але головне, чи ви і надалі будете разом йти та підтримувати одне одного на цьому шляху, куди б він не вів.
Від себе ж додам, що люди пізнаються в мандрах та біді. Бідові мандри - це таки комбо-атака для мене. Коли вам весело і все гаразд (чого б це не стосувалося), будьте певні, що з вами захоче бути багато людей, але чи всі зможуть належним чином підтримати вас, коли вам погано? Чи ви самі дійсно готові бути з людиною попри всі життєві труднощі? Дайте відповіді на ці "?" в тиші і буде вам щастя 🙂
Кохання потребує компромісів та зречення. Доволі часто потрібно коригувати своє "Я", щоб таки створити міцну пару для двох, яка б, на мій погляд, мала стати основою для формування нової сім'ї. Звісно, чи створювати вам сім'ю, заводити дітей і т.д - це вибір кожного, але якщо такі ключові речі в майбутньому у вас не співпадають, задумайтесь, чи це дійсно ваша людина.
Важливо також, щоб ви не гризлися, як кіт з мишею, теми релігії, політики, музики, їжі і т.д. Ми самі творимо своє життя, і, як на мене, немає гіршого, коли робиш коханій людині боляче. В такі моменти краще знайти компроміс, або піти, як би це не було важко.
Наостанок додам, що вам потрібно довіряти своєму серцю, але думати головою. А тим хто вперто стає на граблі, скажу, що рано чи пізно вони зламаються або зламають вас. Головне - не переносити свій негативний досвід на інших людей. Вони зовсім інші. Так само, як і ви після засвоєного життєвого уроку.
Любіть та поважайте один одного. А от кількість Муз та питання того, чи я моногамна істотка чи ні, залишу нерозкритим. Оскільки якось став свідком розмови: дві знайомі дівчинки говорили одна одній про мене різні речі і кожна мала свою правду, а я просто посміхався та проводив рукою по бороді.
Посміхайтеся частіше. А ще краще - посміхайтеся разом;)
08.07.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798625
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Доброго всім часу!
Обіцяв якось написати Наталії Матолінець відгук про її книги («Варта у Грі» (Видавництво АССА); «Гессі» (Видавництво Vivat), але напишу трішки про інше. Мова тут буде йти про саму Наталю та її Гру з вами, любі читачі. Ну, або ця замітка просто прозвучить на правах реклами)
Якось так цікаво сталося, що Наталя зайшла в письменницьку гру одразу із двома картами-козирями (книгами) та ще й із короною на голові)
Я думаю, про її другу премію всім вже відомо, оскільки і сама авторка не забуває про це нагадувати. Срібна корона на голові, як на мене, не є подарунком тітоньки Фортуни, це наслідок довгої праці. Наталя наразі веде рубрику #матолінець_писанина, де вона, власне, і розповідає, як гартувалася сталь та переплавлялася в різного роду нагороди, медалі та корону.
Мені дуже приємно товаришувати з такою творчою королевою, в якої немає манер чирвової королеви з Аліси в Дивокраї, але є гостре перо, яким вона вже вивела на папері багато літер, а дві книги вже назбирали немало хороших слів від небайдужих читачів.
Від себе ж додам, що читаю та раджу Наталю не тому, що товаришую з нею, а тому, що це справді якісне фентезійне чтиво, в якому багато життя.
Не зупиняйся, Наталю!
Перший ковток із чаші слави зроблено. Бажаю тобі пити розміреними ковточками і не впиватися. Берегти миттєвості щастя та бути і надалі такою класною. Багато тобі фентезійних моментів в житті. Залишайся у Грі!
04.07.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798540
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.07.2018
Коли ти покидаєш мій дім
Я вірю, що зовсім скоро
Ти повернешся, утім…
Холод вже пробирається, як морок.
Підступно повзе попід шкіру
У міру потрібно слів.
…Віршів
Не треба(!)
У мене потреба тебе.
Мені так бракує тепла.
Холодні кімнати.
Не йди,
Залишись
Крізь зуби
Видавлюю звуки.
Сичу мов змія:
Зупинись…
А ти все ідеш, як і йшла
Бо маєш «нові» квитки.
Я вірю, що прийдеш,
Повернешся, щоб добавити барв
В моє недолуге життя.
Мені вже щемить,
Що тебе тут нема
І падає вниз
Хай скупа
Та сльоза
І я – дякую,
Що знову говорю:
Люблю.
Я вдячний, тобі за це все
За радість та біль
За себе і тебе
Усе...
Це
Любов.
16.06.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
Першого місяця нашого знайомства ми
бачились тринадцять разів
Боюсь рахувати скільки написав віршів,
Де є ми.
І який це по рахунку твір.
Просто вір мені, вір...
Що на цьому числі не зациклився світ.
Продовжуймо далі політ.
Скільки б днів не були удвох,
Твій видих – мій крок.
І тіні танцюють на стінах,
Сплітаються ноти в нові пісні.
Не обіцяй мені
Любити завжди.
Просто залишся. Не йди.
Давай заховаємось знову
У ліжку. Ніхто не знайде.
Забудемо разом всі мови,
Бо тут не потрібні слова.
Кохання
Не має визначення.
Так само, як числа,
Що їх не злічити.
14.06.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Не на все можу вплинути.
От зараз, наприклад, ти:
Хворієш і, можливо, п'єш чай.
Згадай
Про мене,
Коли чашка зігріватиме
твої долоні.
Під ковдрою тепло
І твої скроні
Вкриваються краплями поту.
Краще б я вкрив тебе поцілунками
З ніг до голови,
Бо Ми сплетені
В один вузол.
Я вкотре говорю, що
Є речі, на які я не можу вплинути.
Прости.
Мені б хотілось хворіти, як ти.
Чи то перш за все
Хворіти тобою,
Лікуватися поцілунками
Та Кохатися
Я вірю, що є ліки, кращі від пігулок.
Проте не забувай приймати ліки,
Пити мікстуру
Та слухати маму.
P.S. Я люблю тебе,
Моя Музо,
Одужуй та
Бережи себе.
31.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Часто, гортаючи старі сторінки,
Перебираючи фотокартки,
Падаю в прірву спогадів.
Колись не було дороговказів –
Подорожні просто йшли,
Обдираючи руки об колючки.
Мимоволі залишали сліди.
Мені би знайти
Всі ті Мітки
І знищити.
Бо не туди пішов.
Знову і знов
По колу п'яна любов.
Щось вкотре не дає заснути.
Люди, насипте отрути
Та дозвольте випити
До кута.
Всі непрочитані між рядками
Слова.
24.04.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018