Т. Василько

УКРАЇНА ХРЕЩЕНА (додаток)

          У  2004  році  на  базі  літературних  джерел  підготував  історичну  розвідку  «Україна  хрещена».  Пізніше  опублікував  і-неті  під  ніком  Т.  Василько  (посилання  нижче).  Відтоді  промайнуло  чимало  часу  і  до  моїх  вух  потрапила  інформація,  як  привернула  мою  увагу,  А  саме:  файнезні  учені  провели  генетичні  дослідження  потомків  т.зв.  руських  князів.  І  ОГО!  Що  виявили:  половина  їхніх  потомків    германської  крові,  а  половина  слов’янської.  І  тут  же  згадалися  начебто  маловажні  літописні  (звісно,  що  у  переписах)  і  знову  начебто  опуси:  Хельга  Олегова  (на  київську  манеру  Ольга)  –  донька  перевізника,  князь  Ігор  чомусь  «старий»,  а  в  «Повісті  ВЛ»  князі  діляться  на  Ігоревичів  й  Ольговичів.  І  чомусь  ті  Ігоревичі  й  Ольговичі  не  чубилися,  як  то  кажуть  «стінка  на  стінку»,  а  мирно  уживалися  і  навіть  разом  воювали  супроти  зовнішнього  ворога.  А  якийсь  Рюрик,  що  зник  на  століття  і  раптом  виринув,  наче  нізвідки.  А  ще,  як  то  київським  князям  дісталися  землі  ледь  не  до  Північного  моря.  Залишається  тільки  вигукнути:  Cherchez  la  femme    –  шукайте  жінку!  Пошукав.  І,не  повірите,  знайшов.  Аж  двох!  Але  усе  за  порядком.  Спочатку  незаперечні  історичні  факти:
У  1862  році  київський  князь  Аскольд  успішно  поборює  Новий  Рим,  той,  що  ще  називають  Константинополем  і  Царгородом  (столицю  Римської  –  народне  Візантійської  імперії).  Трохи  не  доборов!  І  на  те  була  свята  причина:  Матінка  Божа  Пресвята  Покрова  того  не  дозволила.  Аскольд  охрестився  (тмутороканськими  єпископами)  і  повернувся  до  Києва.  У  навздогін  йому  до  примчали  імператорські  посли  зі  скринями  золота,  срібла  й  уклінним  проханням  побити  хазар.  Аскольду  тлумити  хазар  не  вперше,  але  не  цілий  каганат.  А  тут  «І  хочеться  і  колеться».  Зважив  Аскольд  свої  силоньки  (військову  потугу)  і  сили  супротивника  і  вирішив,  шо  тре  шукати  підмоги.  Послав  послів  на  південь,  у  Тмуторокань  –  там  шос  дали.  Послав  послів  на  захід    -  а  там,  як  і  тепер,  багато  наобіцяли  та  мало  дали.  Послав  послів  на  північ  до  Великого  Ярла…
         А  тепер  конспірологія.  Але  доказова!
         Пливли-гребли  ті  посли,  а  посли  не  простолюдини,  а  вельможні  київські  бояри,  спочатку  Дніпром,  а  опісля  пересіли  на  коней  та  підводи.  А  там  десь  знову  пересіли  на  човни.  Та  й  далі  перебиралися  то  з  човнів  на  коні,  підводи,  то  знов  у  човни.  Та  й  біля  Ладоги  здибали  перевізника  на  ймення  Рюрик.  Розбалакалиси,  та  й  повідали  йму  про  захцянки  свого  князя  й  попросили  доправити  їх  до  Великого  Ярла.  А  той  їм:  «Та  нашо  вам  той  Ярл.  У  мене  он  шваҐро  орудує  цілою  ватагою  нероб-здирників  (збирачів  данини).  Він  то  і  стане  вам  у  пригоді,  лиш  би  платили».  На  тому  майже  й  погодили.  Але  хитрий  Рюрик  зажадав  породичатися  з  самим  київським  князем.  Звісно,  посли  послали  гінця  до  Києва,  де  дістали  згоду  Аскольда  породичатися  з  Рюриком.  
         А  далі  Олег  посадив  своїх  здирників-розбійників,  які  були  і  вправними  воями,  і  помандрував  до  Києва.
         Була  битва  з  хазарами.  А  коли  готувалися  до  битви  та  під  час  і  опісля  битви,  Олег  побратався  з  київськими  боярами.  Хазар  побили,  пограбували,  та  й  повернулися  по  осідках.  Спочатку  грабунки  ділили,  опісля  їли,  пили,  а  коли  протверезіли,  то  й  про  сватання  згадали.  І  тут  найцікавіше:  НЕ  БУЛО  У  РЮРИКА  СИНА!  Жодного!!!  Але  була  красна  діва  Хельга.  Кияни  спочатку  звали  її  Хельгою  Олеговою,  бо  привіз  її  до  Києва  Олег,  а  опісля  Ольгою.  Так  появилося  на  світ  нове  ім’я.  А  ще  АСКОЛЬД  НЕ  БУВ  БЕЗДІТНИМ.  Може  дівчат  у  нього  й  був  цілий  гарем,  а  от  СИН  лише  один  –ІГОР!  
       У  ті  часи  було  звичним,  що  жінку  князю,  королю  привозили.  Не  буду  вдаватися  до  порівнянь  зі  збіжжям,  дровами  чи  снопами,  але  привозили  –  прямо  у  двір!  Отож  Олег  повіз  Хельгу  до  Києва.  І  тут  то  вийшов  казус.  Доки  в  Ладозі  ділили,  їли  пили,  то  Аскольд,  натхненний  перемогою,  а  найбільше  тим,  що  виконав  захцянку  самого  Римського  імператора,  забаг  породичатися  з  ним.  Аскольдові  князі  ще  не  відкланялися    Цар-Граді,  як  біля  Києва  причалили  човни  зі  сватами.  Отож  північним  гостям  довелося  довгенько  чекати  княжої  аудієнції.  А  доки  чекали,  Олег  довідався  причину  такої  нахабної  негостинності.  Тож  не  дивно,  що  вступив  у  змову  з  побратимами  боярами,  які  були  незадоволені  Аскольдовою  християнізацією  Києва  та  ще  й  тим,  що  порушив  клятву  дану  Рюрику.
         Княжі  посли  принесли,  чи  то  привезли,  невтішні  новини  з  Цар-Града  і  цим  відкрили  Київські  врата.  Але  наївно  вірити,  що  на  тих  вратах  отак  собі  ні  сіло  ні  впало  продірявили  Аскольда.  На  очах  усієї  свити  та  й  зівак  містян.  У  наші  дні  такого  уявити  не  можна,  а  в  ті  часи  й  поготів.
           Гостей  з  почестями  зустріли,  усадили  за  столи,  поруч  господарі  всілися,  їли,  пили  і  Аскольда  отруїли.  Але  люду  сказали  інше.  Тож  кияни  щиро  оплакали  свого  звитяжного  князя  і…  пораділи  новому  князю  і,  особливо,  його  чарівній  дружині.  І  все?  Напевне  запитаєте,  а  хто  друга  жінка?  Відповідаю:  овдовіла  дружина  Аскольда,  яка  стала  дружиною  Олега.  От  і  розгадка,  чому  Ігоревичі  не  ворогували  з  Ольговичами  –  були  ж  бо  синами  однієї  матері!
Щоб  наведена  версія  стала  істиною  достатньо  розділити  Ігоревичів  і  Ольговичів.  Генетичні  дослідження  уже  є!  Впевнений,  що  усі  Ольговичі  германської  крові,  а  Ігоревичі  –  слов’янської!!!
         Але  це  ще  не  усі  опуси  ПВР.  Ігор  загинув  у  віці  далебі  за  50  років.  …І  осиротив  малолітнього  Святослава.  Скільки  ж  то  було  літ  Ользі,  коли  народила  первістка.  І  який  вигляд  мала,  звісно,  що  на  княжих  медах,та  Ольга,  що  до  неї  ще  сватався  римський  імператор?  Може  то  була  зовсім  інша  жінка  з  тим  же  ім’ям  –  Ольга?  Та  й  чи  був  один  Київський  князь  Ігор,  а  не  два  князі:  Ігор  Старий  та  його  син  Ігор  Ігоревич  (Молодий).  І  чи  не  Великою  Княгинею  Київською  й  матір’ю  Святослава  Хороброго  була  дружина  Ігоря  Ігоревича.

Своє  я  сказав,  кажіть  і  ви  шос!..

14,15.  жовтня  2024  року.

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516185
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516186

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024354
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

Мій Трускавець!

Трускавецьке  диво  дивне  –  
світ  цілющої  води,
закохатись  тут  не  дивно
в  Прикарпаття  назавжди.

Над  фонтанами  веселки,
в  небі  синім  білий  птах;
і  радіє  моє  серце,
і  наспівують  вуста.

[i]Трускавець  мій,  Трускавець  –
місто  спокою  й  краси!
Трускавець  мій,  Трускавець,
де  околи  –  скрізь  ліси!

Трускавець  мій,  Трускавець!
Трускавець  мій  назавжди![i]

По  стежках  зелених  зворів
у  далекі  гори  йду,
тут  струмків  я  чую  говір  –  
з  ними  мову  я  веду.

Про  Вкраїну  синьооку,
її  доньок  і  синів  –  
це  про  них  сакральні  оди,
це  про  них  струмків  пісні.

[i]Трускавець  мій,  Трускавець  –
місто  спокою  й  краси!
Трускавець  мій,  Трускавець,
де  околи  –  скрізь  ліси!

Трускавець  мій,  Трускавець,
Трускавець  мій  назавжди![i]

[b][i]Закінчення:[/i][b]
[i]Трускавець  мій,  Трускавець,
Трускавець...  Трускавець...
...Мій  назавжди!!![i]

Створено  18  -  28  листопада  2022  року.
Опубліковано  вперше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022

НЕ МИ! (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2xmf3ZYzzwU[/youtube]

Не  ми  придумали  війну,
але  нам  треба  з  нею  жити,
любов  і  віру  вберегти,
Вітчизні  правдою  служити.

Близькі  й  далекі  рубежі  –
щодня  життя  чиєсь  в  прицілі,
хоч  болю  вже  нема  межі  –
та  хто  й  коли  все  те  оцінить?

[i]Не  ми…  НЕ  МИ(!)  руйнуємо  світи,
не  ми  прийшли  в  чужу  країну  –    
нам  суджено  Європу  вберегти,
йдучи  у  бій  за  Україну![/i]

Не  ми  затіяли  війну,
але  взялись  за  автомати,
і  стали  в  стрій  сини  й  батьки  –
нам  треба  ворога  здолати!

В  полях  окопи,  бліндажі  –
війни  лихої  атрибути,  
снарядів,  мін,  ракет  рої  –
не  просто  тут  героєм  бути!

[i]Не  ми…  НЕ  МИ(!)  руйнуємо  світи,
не  ми  прийшли  в  чужу  країну  –
нам  суджено  Європу  вберегти,
йдучи  на  смерть  за  Україну![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022

Єдиний стрій

Не  плач,  не  плач,  дружино,  мамо,
У  бій  ми  йдемо  неспроста,
Розвієм  ворога  армади  –
Усмішка  сквітне  на  вустах.

[i]Приспів:
Єдиний  стрій,  сердець  порив  єдиний  –
В  атаку  йде  стальна  козацька  рать
Була,  і  є,  і  буде  Україна!  –    
Звитяжно  стяги  наші  майорять![/i]


Нас  не  лякають  канонади
Ворожих  танків  і  гармат,
Безсмертя  Ангел  поміж  нами,
В  руках  надійних  автомат.

[i]Приспів.[/i]

Із  чим  прийшов  –  від  того  й  згине
Безжальний,  лютий  ворог  наш.
І  не  знайти  його  могили
Й  вітрам  у  диких  бур’янах.

[i]Приспів.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947550
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022

Терен цвіте

На  Херсон,  на  Харків,  рідний  нам  Донбас,
причалапав  ворог  –  боронитись  час!

Народила  мати  сина–козака,
Щоб  любив  Вітчизну  і  бив  москаля  –  Га!

[i]Терен  цвіте…  Терен  цвіте!
Гради  і  танки  –  в  бій  в́оїн  іде!
Терен  не  в’яне,  терен  цвіте!
Арта  стріляє  –  все  пополам:
Слава  героям!  Смерть  ворогам!
СЛАВА  ГЕРОЯМ!!!  СМЕРТЬ  ВОРОГАМ!!!
[/i]

Разом  ми  є  сила  –  Армія  й  Народ
Й  доблесть  не  здолати  скопищу  заброд!

За  Чернігів,  Суми,  за  жінок,  дітей,
Ми  вже  надавали  –  надамо  іще  –  Гей!

[i]Терен  цвіте…  Терен  цвіте!
Гради  і  танки  –  в  бій  в́оїн  іде!
Терен  не  в’яне,  терен  цвіте!
Арта  стріляє  –  все  пополам  –
Слава  героям!  Смерть  ворогам!
СЛАВА  ГЕРОЯМ!!!  СМЕРТЬ  ВОРОГАМ!!![/i]

28  (~07:00),  29  (16:00).  04.  2022.
Ред.  до  30  (06:15)  04.  2022.

Музика  Євгена  Заставного

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946909
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 05.05.2022

Упав листок…

Упав  листок  моїм  коханням
і  постеливсь  під    твої  ноги,
Які  колись  я  ревно  цілував.

Створено  23.07.2021  р.  /  06:37
Опубліковано  вперше

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

Не зміг…

І  слово  кинуте  на  вітер
І  вітром  кинуте  до  ніг…
Хотів  його  я  розтоптати  –
Але…  Не  зміг!..

Створено  сьогодні.
Опубліковано  вперше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021

А ти іди…

А  ти  іди,  як  йшла  колись,
і  навіть  не  вітайся,
не  цілуватиму  твої  сліди  –
не  оглядайся!

Створено:  11.  07.  2021  (06-45).
Опубліковано  вперше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021

Біла зима

Ти  вже  не  сонце,  навіть  не  сон  –
Сніг  край  вікон,  сніг  край  вікон,
Сліду  твого  там  вже  нема  –
Біла  зима,  біла  зима...

[i]Приспів:
Заметіль  замете  душу  й  серце  моє,
І  проскиглить  сова:  синява,  синява...[/i]

Поглядом  в  тишу  біль  заколишу,
Ніч  до  небес,  ніч  до  небес,
Місяць  вже  скрес,  зірки  нема  –
Біла  зима,  біла  зима...

[i]Приспів.[/i]

В  час  до  півночі  втомлені  очі,
Згасла  свіча,  згасла  свіча,
Розум  зачах,  думка  німа  -
Біла  зима,  біла  зима...

[i]Приспів.[/i]

[i]Музика[/i]  Семена  Карпи

3.  Т.  Василько,  Семен  Карпа.  Достиглі  яблука.  Львів:  "Плай",  2007.  56  с.  -  С.  17.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021

АНГЕЛИ МИРУ (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gOiSdI54OMQ[/youtube]

Не  велети  Атланти,
Либонь,  що  навпаки  –  
дівчата  елегантні,
статечні  юнаки.

Привикші  меч  тримати
на  стику  двох  світів
І  дух  їх  не  зламати,
хоч  в  очі  сто  вітрів.

[i]Вони  анѓели  миру,
в  окопах,  бліндажах,
Європи  небо  мирне
тримають  на  руках![/i]

Не  легко  їм  дається
ця  ноша  нелюдська,
та  навіть  не  здригнеться
привтомлена  рука.

Нам  бути  чи  не  бути?  –  
питання  всіх  віків!
І  світу  не  збагнути
відважних  козаків.

[i]Вони  анѓели  миру,
в  окопах,  бліндажах,
Європи  небо  мирне
тримають  на  руках![/i]

Нехай  хтось  скаже  тихо,
що  все  те  марнота,
та  в  їх  оселях  тиша,
усміхнені  вуста.

Бо  там  на  полі  ратнім
несмітні  диваки  –
дівчата  елегантні,
статечні  юнаки.

[i]Вони  анѓели  миру,
в  окопах,  бліндажах,
Європи  небо  мирне
тримають  на  руках![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021

Тільки ти всміхнися знову!

Ранків  коси  сонцеграйні
розчесали  солов’ї,
передзвони  філігранні
переповнили  гаї.

Барви  неба  веселкові,
зорі-перли  голубі,
ще  й  усі  пісні  дзвінкові
подарую  я  тобі.

Тільки  ти  всміхнися  знову
цвітом  ніжної  весни,
ти  послухай  мою  мову  –
щастя-долю  поверни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020

Пташка заморських країн

Коли  ранок  тулився  до  вікон,
зоряниці  губивсь  в  небі  слід,
із  букетом  трояндових  віхол
я  на  край  твого  серця  приліг.

І  співала  нам  пісню  та  пташка,
що  з  далеких  заморських  країн,
і  годинник  сповільнював  такти
на  догоду  бажанням  твоїм.

За  віком  вже  цвіте  черемшина,
трелі  ніжні  в  садах  солов'їв,
а  мені  все  ж  та  люба  пташина,
що  з  далеких  заморських  країв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2020

Репертуар

Не  говорив  я  Вам  прощайте,
і  не  кидав  в  обличчя  прикрих  фраз,
завжди  бажав  Вам  тільки  щастя,
але  це  мій  –  не  Ваш  репертуар.

Слова  бальзам,  слова  каміння.
Бальзам  проливсь  чомусь  на  тротуар,
а  з  вуст  посипалось  каміння.
Але  це  Ваш  –  не  мій  репертуар.

У  пишних  залах  двері  навстіж.  –
Там  мізансцени  стильні,  глянц  тіар…
Театр  життя  абсурдів  накип,  
й  сюрреалізм  –  весь  Ваш  репертуар.


Створено  2017,  2020  р.р.
Завершено  06.  07.  2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2020

Сумую я!

         Блакитна  провесінь  надворі:
         весна  –  тендітне  немовля.
         Радіють  сонцю  тихі  звори,
         але  чомусь  сумую  я.

         Приспів:
Сумую  я,  сумую  я  –  ви  не  сумуйте,
у  серці  не  тамуйте  ревний  біль,
життя  –  це  океан  безмежний  для  любові,
радійте,  усміхайтеся,  живіть!

         На  гілках  краплі  веселкові,
         струмки  наспівують  пісні
         і  веселять  дзвінкі  околи,
         але  невесело  мені.

         Приспів.

         З  дахів  стікають  талі  води  -
         зима  сльозиться  не  дарма:
         іде  весна  –  радіють  люди,
         але  чомусь  сумую  я.

         Приспів.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2020

Не пара ми!

На  розум  твій  кукіль-трава  –
Згадала  ти  образ  слова,
Давно  проїхали  ми  їх
І  спогад  твій,  то  людям  сміх.

Ти  йдеш  й  вертаєшся  в  мій  дім,
Крізь  ласки  блискавки  руді,
Громів  словами  в  тиху  ніч,
Щоб  в  небі  Місяць  забринів.

[i]Приспів:
Це  все  не  те,  це  все  не  те,
Якщо  весна  сніги  мете,
Нехай  це  спогади  зими,
Не  пара  ми,  не  пара  ми![/i]

В  безсиллі  зупинити  біг
Життя  кидає  з  боку  в  бік,
Воно  взяло  нас  на  приціл
І  ми  вже  там,  де  в'яне  цвіт.

І  ми  вже  там,  де  синява,
Де  мова  вся  –  пусті  слова,
Душа  палає  жаром  зір,
А  хід  думок  наперекір.

Приспів.

[i]Музика  Василя  Сторонського[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020

Смажені яблука.

Смажені  яблука.
Пропоную  щойно  випробуваний  рецепт.  1.  Яблука  розрізати  навпіл.  2.  Поставити  на  пательню  розрізом  до  низу  і  включити  підігрів  (електро-,  газоплитку...).  3.  Влізти  на  хвильку  у  фейсбук.  4.  Яблука  готові.
Залишається  відчинити  двері,  вікна,  дочекатися,  щоб  розвіявся  дим  і  приступати  до  миття  пательні...
Коли  пательня  засяє  чистотою,  можна  повторити!
А  вам  усе  вибори,  вибори...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833463
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.04.2019

Моє село. Незабудь!

Моє  село  -  білява  галичанка,
під  оберегом  Бабинець  гори
розкинулось  привільно  й  величаво
де  видолки,  левади,  де  яри.

[i]Не  забудь...  Не  забудь...
Матір,  батька,  всю  родину...
Не  забудь...  Не  забудь...
Ці  стежки  і  ці  околи...
Не  забудь...  Не  забудь...
Першу  вчительку  і  школу...
Не  забудь...  Не  забудь...[/i]

Моє  село,  це  галицька  говірка  -
скарбниця  невимовної  краси.  -
І  ллється  пісня  солодко  і  дзвінко
на  всі-усі  українські  світи!

[i]Не    забудь...  Не  забудь...
Не  забудь  батьківську  мову...
Не  забудь...  Не  забудь...
Пісню  милу  колискову...
Не  забудь...  Не  забудь...
Передати  дітям  не  забудь...
Не  забудь...  Не  забудь...[/i]

Моє  село  у  клопотах  щоднини,
і  так  споконвіків  із  року  в  рік  -
добротним  жнивом  колосяться  ниви,
богатирями  славний  його  рід.

[i]Не  забудь...  Не  забудь...
Славу  прадідів  великих...
Не  забудь...  Не  забудь...
І  до  скону,  до  загину,
Не  забудь...  Не  забудь...
Рідний  край  і  Батьківщину...
Не  забудь...  Не  забудь...[/i]

[i]Не  забудь...  Не  забудь...
Не  забудь...  Не  забудь...
Не  забудь...  Не  забудь...
Не  забудь...  Не  забудь...[/i]

Створено:  Вересень,  2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2019

Експромт

Прийшли  якіс  люди  до  вуйка,  що  в  Галицькому  селі  та  й  кажут:  от  Вам  5  тисч,  розпишітси.  Почухав  вуйко  чуприну,  взяв  гроші  та  й  пішов  до  сіней,  зачинивши  за  собою  сінешні  двері.  А  з-за  дверей  gвалт...  Повернувси  вуйко,  відчинив  двері...  Тр-р-р-р  -та-та...    І  мертва  тиша.    Навіть  сніг  перестав  падати!!!  (Експромт  оповідання  з  претензією  на  Нобелівську!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824250
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.02.2019

Друга Земля

1.
-  Миколо,  ти  скільки  теє  перед  стартом?
-  А  ти?
-  Та  добряче...  Командор  же  сказав,  шо  перед  стартом  можна  повеселитися.
-  Ага,  тепер  рік  постимемо...
-  А  мо'  лише  пів?..
-  А  шо,  Микито,  надієшся  шо  там  нас  візьмуть  у  полон  і  будуть  пригощати  до  безтями?
-  То  було  б  добре...  Але  шоб  не  більше  як  пів  року.  А  то  Одарка  ня  гет  витовче.
-  Та  шо  там  твоя  Одарка  чи  моя  Марця?  Ми  ж  то  повернемося  героями!
-  А  мо'  не  повернемося?..

2.
-  Миколо,  проснися!..
-  А  шо,  вже  півроку  промайнуло?
-  Електронний  годинник  показує,  шо  так.
-  А  ну  заглянь  в  ілюмінатор.  Шо  там?
-  Йой  Микито,  либонь  ми  біля  Землі...
-  Е  ні!  Мабуть,  теорія  Губки  таки  вірна...  Ти  глянь,  поруч  з  нами  штири  космічних  летунів.  А  ну  включи  екран  зовнішнього  стеження.
-  Ти  диви,  вони  нам  наказують  приземлитися.  І  диво,  українською.
-  А  шо  тут  дивного?  Сюди  москаль  ше  не  добрався.
-  А  шо  українці  тут  уже  побували?..
-  Мо'  й  ні,  але  українська  мова  -  то,  либонь,  мова  вселенська.
-  То  шо  маємо  робити?
-  Шо  кажуть,  те  й  робімо!

3.
-  Бач,  Микито,  я  тя  казав,  шо  нас  стрінуть,  як  героїв.
-  Диви  на  ту  потвору  з  обличчям  мої  Одарки...
-  А  біля  неї  і  моя...
-  А  чо,  вони  як  чоловіки?  Ми  шо,  тут  геюватимемо  з  ними?..
-  Не  приведи  Господи!

4.
-  Микито,  ніяк  не  зрозумію,  ми  на  Своїй  Землі  чи  на  тій  Другій,  що  від  нашої  за  Сонцем?
-  Либонь,  на  другій.  Диви,  тут  усе  навпаки.  Твоя  хата  там  північніше  моєї,  а  тут  південніше.  Вікна  наших  хат  там  виходили  на  схід,  а  тут  на  захід.  Ти,  Миколо,  там  робив  кола  за  годинниковою  стрілкою,  а  тепер  -  проти  годинникової.  Ну  і  шо  тут  ше,  шоб  не  скривати,  на  Нашій  Землі  ми  були  чоловіками,  а  тут  жінками.
-  А  виявляється,  шо  то  й  не  так  погано,  а  миттєвостями  й  краще.
-  А  ти  знаєш,  Миколо,  шо  жінки  наших  чоловіків  тепер  на  Нашій  Землі.
-  Та  догадуюсь...
-  І  шо?..
-  Та  нішо...

5.
-  Миколо,  приходив  командор,  казав,  шо  можем  гульнути.  Либонь,  завтра  відправлять  нас  на  Нашу  Землю.
-  То  наливай!

6.
-  Я  тобі  зараз  наллю...  Окропу  за  пазуху!
-  Йой  Одарко,  рідненька,  я  уже  на  Нашій  Землі?
-  На  Нашій,  на-на-на  Нашій...
-  То  знай,  Одарочко,  шо  теорію  твого  родича  стовідсотково  підтверджено!  Так  шо  клич  Миколу.  Разом  і  відсвяткуємо.  Нині  ж  перший  день  Нового  року!
-  Ти  шо,  чоловіче,  здурів?  Микола  поруч  з  тобою.  І  сьогодні  Різдво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019

Таку не любити не можна!

Таку  не  любити  не  можна,
Якщо  навіть  плоті  нема,
душа  є,  освячена  плоттю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2018

Біло-білий…

Підозріло  біло-біле  таксі
Мчить  в  підозріло  біло-білий  рай,
я  кричу  йому  в  слід:  "Постривай!"  -
А  у  відповідь  чую:  "Прощай!"

Створено  03.  11.  2018.  06-40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812372
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.11.2018

Стелиться туман

Стелиться  туман
і  стеляться  думки,
...такі  ж  туманні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808780
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.10.2018

Постріл

Постріл,  посвист  у  простір…
Продірявився  неба  край,
і  на  бруківку  каштаном
впав  вже  не  перший  атлант.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808779
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.10.2018

Очі

Достиглі  соняхи,
мов  очі,
ті,  що  соромляться
самотності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808653
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.10.2018

Дощить

Дощить:
сльота  у  вічі,
слякоть  під  ногами…
Спішу  додому.
Таксі…
Змахнув  рукою  –
бризки  на  піджак…
І  знову
віч-на-віч
зі  слякоттю  й  сльотою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808652
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.10.2018

Голка

Голка  веде  овечку
і  вишиває  ягнятко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808536
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.10.2018

Думки

Думки  у  вирій  відлітають,
бо  їм  теж  хочеться  тепла.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808535
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.10.2018

Моє село на березі Нічлави

Де  край  Подільський  -  пагорби  й  долини,
Нічлави  тихоплинна  течія,
хатини  чепурні  і  цвіт  калини  –
калинова  колиска  тут  моя.

Тут  кожне  слово  пісня  колискова,
а  кожна  пісня  –  трелі  солов'я,
неопалима  купина  казкова
таки  квітує  в  сонячних  гаях.

[i]Благословенний  Богом  будь  до  віку
маленький  рай  на  ангельськім  крилі!
Село  моє  найкраща  в  цілім  світі
перлинка  української  землі![/i]

Іду  до  нього,  наче  до  причастя,
до  джерела  цілющої  води,
душа  моя  окрилюється  щастям,
що  я  тут  жив,  що  тут  я  народивсь.

Іду,  околи  рідні  видивляю:
поля  розлогі,  пагорби  стрімкі,
церкви,  що  куполами  в  небі  сяють,
і  чую  голоси  дітей  дзвінкі.

[i]Благословенний  Богом  будь  до  віку
маленький  рай  на  ангельськім  крилі!
Село  моє  найкраща  в  цілім  світі
перлинка  української  землі![/i]


Створено:  серпень,  2018  року

Опубліковано:Гармонія  (літературний  альманах)  -  
Хмельницький:  Стасюк  Л.С.,  2018.  -  С.  90  -  91.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018

Яким же буде День?. .

Світанок  ніч  змагає,
сова  ховається  в  дуплі,
а  на  душі  тривожно  й  щемно:
яким  же  буде  День?..

Створено:  3.  05.  2005  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807312
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.09.2018

А скільки йти д слова?. .

Сім  Днів
від  Слова  до  людини...
А  скільки  йти,
аби  дійти
                             до  Слова?..

Створено:  9.  04.  2005    р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807311
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.09.2018

Й за те вдячний Богу

Хтось
                 запалює  Сонце,
хтось  -  зорі...
Я  ж  запалити  спроможний
хіба  що  свічу...
Й  за  те  вдячний  Богу!

Створено:  30.  05.  2005  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807290
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.09.2018

Зчорнілий сад

Зчорнілий  сад,
немов  карикатура...
Й  не  віриться,
що  він  ще  зацвіте
і  попливе  над  вигоном,
як  білий  лебідь...

Мені  б  вподобитись  йому!..


Створено:  17.  05.  2005  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807289
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.09.2018

Яблуневий Спас

На  осонні  сонях  зустрічає  сонце,
а  із  сонцем  свято  Яблуневий  Спас.
Спас,  Спас,  Спас!  –  Яблуневий  Спас!!!

[i][b]Приспів:[/b][/i]
[i]Яблуневий  Спас  ходить  поміж  нас
і  дарує  на  всі  дні  людям  радісні  пісні.
Спас,  Спас!..  –  Яблуневий  Спас!!![/i]

Над  рікою,  ставом  пролітає  птахом,
по  Землі  крокує  Яблуневий  Спас.
Спас,  Спас,  Спас!  –  Яблуневий  Спас!!!

[i][b]Приспів.[/b][/i]

Колосяться  ниви  вже  достиглим  жнивом,
короваєм,  медом  пригощає  Спас.
Спас,  Спас,  Спас!  –  Яблуневий  Спас!!!

[i][b]Приспів.[/b][/i]

Створено:  липень  2018.

Опубліковано:Гармонія  (літературний  альманах)  -  
Хмельницький:  Стасюк  Л.С.,  2018.  -  С.  91.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800744
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018

Бо Тернопіль

Над  Подільським  краєм  сонце  золоте,
на  Терновім  полі  місто  молоде,
тополиний  усміх  звідусіль  ловлю,
й  зізнаюся,  що  Тернопіль  я  люблю.

[i]Приспів:
Бо  Тернопіль,  бо  Тернопіль
радість  нам  щодня  несе,
бо  Тернопіль,  бо  Тернопіль
місто  музики  й  пісень.

Бо  Тернопіль,  Наш  Тернопіль
місто  музики  й  пісень![/i]

На  дзеркальних  плесах  весен  наших  дні
хвилькою  стрімкою,  спогадом  до  ніг.
І  кого  не  запитаєш,  то  повір,
кожен  скаже,  що  Тернопіль  любить  він.

[i]Приспів.[/i]

Білокрила  чайка  проганяє  ніч,
падають  на  землю  сонячні  вогні.
Приїжджають  в  місто  гості  звідусіль,
бо  Тернопіль  знаний  в  світі  геть  усім.

[i]Приспів.[/i]

Створено:  05  -  06.  2018  р.  Фін.  30.  06.  2018  р.

Опубліковано:  Гармонія  (Літературний  альманах).  –
Хмельницький:  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  276  с.  –  С.  90.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2018

На могилі калина

На  могилі  калина  зацвіла  –  не  зродила,
не  заплакала  мати,  Божу  Матір  просила:

[i]Приспів:
Розверзіться,  хмари,  сині  небеса,
щоб  уздріти  сина  на  дорозі  до  Христа,
бо  для  нього  шляху  іншого  нема  –
погубила  ж  його  тіло  найогидніша  війна.[/i]

Не  заплакала  мати,  і  сльози  не  пролила,
не  картала  злу  долю,  Христа  Бога  молила:

[i]Приспів.[/i]

Не  картала  злу  долю  мати  –  горлиця  сива,
Отця  Бога  благала  приголубити  сина.

[i]Приспів.[/i]


Створено  23.  11.  2017  –  23.  11.  2017  р.р.

Опубліковано:  З  Україною  в  серці  (Літературний  альманах).  –
Хмельницький:  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  118  –  119.

[i]Музика  Тетяни  Кисленко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797472
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018

Чекання дива

Такі  ось  справи,  браття,  в  нас,
вже  восьмий  рік  горить  Донбас...
       [i]А  ми  чекаємо  на  диво,
             коли  ж  бо  наші  командири
             дадуть  команду  нам:  "Вперед!"[/i]

На  стримних  східних  рубежах,
Ми  все  в  окопах,  в  бліндажах.  
       [i]А  наші  браві  генерали,
             що  пів  держави  обікрали,
             собі  вручають  ордени.[/i]

Така  ось,  браття,  в  нас  війна,  -
ледь  не  щодня  комусь  труна...
       [i]А  ми  чекаємо  на  диво,
             коли  ж  бо  наші  командири
             дадуть  команду  нам:  "Вперед!"[/i]

[b]Дадуть  команду  "УПЕРЕД!!!"[/b]


Створено  28.  06.  2018  р.  (Fin.)  Тоді  був  п'тий  рік  війни.  Вніс  корективи!  

Опубліковано:  З  Україною  в  серці.  (Літературний  альманах).  –Хмельницький,  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  122.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795788
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018

ПОМОЛІТЬСЯ ЗА НАС! (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OjO28ZEIh_M[/youtube]            
           Нас  обрала  війна,
           і  нема  на  те  ради:
           ми  в  окопах  щодня,
           там,  де  рвуться  снаряди.

           Там,  де  й  хмари  сумні
           полинами  пропахли  -  
           лиш  ангели  ясні
           не  дають  нам  пропасти.

[i]Помоліться  за  нас,  в  ім'я  Бога  Христа,
і  свічки  запаліть  у  Церквах  на  Свята,
й  пригадайте  ім'я,  хоч  одного  із  тих,
хто  Вітчизну  собою  в  бою  захистив![/i]

           Нас  обрала  війна
           й  розписала  всім  ролі,
           так  що  й  смерть  не  страшна  -
           не  втекти  нам  від  долі.

           Коли  темінь  густа
           на  повіки  лягає
           і  душа  не  спроста
           про  молитву  благає.

[i]Помоліться  за  нас,  в  ім'я  Бога  Христа,
і  свічки  запаліть  у  Церквах  на  Свята,
й  пригадайте  ім'я,  хоч  одного  із  тих,
хто  Вітчизну  собою  в  бою  захистив![/i]


Опубліковано:  З  Україною  в  серці.  (Літературний  альманах).  –  
Хмельницький:  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  118.

[i]Музика  Євгена  Заставного  (нотний  запис),
Василя  Гринчука  (відео)[i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770019
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018

Я – безсилий…

Небо
     розмальоване  хмарами,
наче  плакат,
                   над  золотими
                                           плакорами.

Сніг  
     на  листі
                 узорами,
листя
       падає
               зорями…

Жаль,
       Осінь  промерзлу,
жаль,
     до  землі
                   прикованих,
жаль,
     у  вітер
               закоханих
білих  тополь.

Тягну
     до  неба
                     руки
прагну  –  намарно  –
                           розвіяти  хмари.  

ЗІЗНАЮСЬ:

Я  –  
       безсилий
                   захистити  Осінь,
Я  –
       безсилий  
                       змінити  Світ  ,
І  в  опалі
             топчу  сніг…
Білий  сніг...  Сніг!..


Створено  10.  09.  2007  року

Опубліковано  вперше

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2017

БОЙКИ І БОЙКІВЩИНА: РОЗВІДКА ДО ВИТОКІВ

Чимало  слів  сучасної  української  мови  етимологи  виводять  від  тюркського  наріччя.  Зокрема,  вони  вважають,  що  тюркськомовне  походження  мають  слова  зі  збігом  приголосних  СТР:  [i][u]стр[/u]іла,  [u]стр[/u]умок,  [u]стр[/u]імкий[/i].  СТР  у  тюркській  мові  означає  швидкий.  Отже,  усе  майже  логічно.  А  якщо  наведені  приклади  доповнити  гідронімами  [i]Дні[u]ст[/u]е[u]р[/u][/i],  [i]Би[u]стр[/u]иця[/i],  [i][u]Стр[/u]ий[/i],  то  й  взагалі  переконливо.  Але  як  пояснити  значення  слів,  якими  визначаються  родинні  зв’язки  –  [i]се[u]стр[/u]а[/i],  [i][u]стр[/u]ий[/i]  ([i][u]стр[/u]ийко[/i],  [i][u]стр[/u]ийна[/i]),  топоніму  [i][u]Стр[/u]аж-гора[/i]  або  ж  загальних  назв  –  [i][u]ст[/u]о[u]р[/u]ож[/i],  [i][u]стр[/u]іха[/i],  [i]о[u]стр[/u]ів[/i],  [i][u]стр[/u]ічка[/i],  [i]зу[u]стр[/u]іч[/i],  [i][u]стр[/u]ибати[/i],  [i][u]стр[/u]ата[/i],  [i][i][u]стр[/u][/i]ах[/i]?..
         Як  стверджують  науковці,  людина  спершу  вимовляла  і  вкладала  у  слова  лише  приголосні  звуки.  Відгомін  того  періоду  мовлення  є  в  усіх  сучасних  народів.  
Однакові  набори  приголосних  перші  люди  вживали  для  означення  різних  предметів,  їх  властивостей,  дій,  явищ,  а  конкретизували  змістом  сказаного  та  жестикуляцією.
         Авторитетні  українські  дослідники  витоків  мови,  на  підставі  широковживаного  у  стародавньому  слов’янському  фольклорі  символу  Дунаю,  схиляються  до  думки,  що  колискою  слов’янства  є  землі  між  Середнім  Дунаєм  і  Тисою.  
         Збіг  приголосних  ДН  є  в  гідронімах  [i][u]Дн[/u]істер[/i],  [i][u]Дн[/u]іпро[/i],  а  ці  ж  приголосні,  розділені  голосним,  й  у  низці  інших  гідронімів:  [i][u]Д[/u]о[u]н[/u][/i],  [i][u]Д[/u]о[u]н[/u]ець[/i]  (схід  теперішньої  України),  [i][u]Д[/u]у[u]н[/u]аєць  [/i](Польща).  Неважко  здогадатися,  що  у  мові  наших  пращурів  ДН  означало  ріка,  а  ще  ймовірніше,  мало  ширше  означення  –  водойма:  ріка,  озеро,  став,  море.  Пізніше  означення  водойми  через  ДН  трансформувалося  в  означення  ДНО:  дно  ріки,  озера,  ставу,  морське  дно.
         Якщо  застосувати  той  же  логічний  прийом,  що  й  автори  дунайської  версії  походження  слов’ян,  то  з  такою  ж  вірогідністю  перші  слов’яни  могли  сформуватися  як  етнотип  між  Карпатами  і  Дніпром  у  період  панування  архаїчних  форм  мовлення.  Міграції  на  захід,  у  т.ч.  південний  і  північний,  на  північ  і  східніше  Дніпра  відбулися  в  період  формування  слів  за  участю  голосних  звуків.
         Отже:
         [i][u]Д[/u]о[u]н[/u][/i]  –  ріка;
         [i][u]Д[/u]о[u]н[/u]ець[/i]  –  мала  ріка,  річка;  
         [i][u]Дн[/u]іпро[/i]  –  ріка  стій,  тобто  ріка,  що  зупиняє.  Т[u]пр[/u]у  й  досі  вживається  у  нашій  мові  як  команда  “стій!”  для  коней,  а    в  недалекому  минулому  –  і  для  волів  та  інших  робочих  тварин.  У  цьому  звуконаслідувальному  слові  Т  –  випадний  звук,  тому  логічно,  що  під  час  словотворення  або  ж  еволюції  мовлення  випало.  Означення  “стій!”  через  ПР  вкладено,  вочевидь,  і  в  гідроніми  [i][u]Пр[/u]ип’ять[/i],  [i][u]Пр[/u]ут[/i].  І  мабуть  не  випадково,  адже  саме  цими  ріками  визначались  межі  розселення  праукраїнців  трипільської  культури.
         Відсутність  зближених  приголосних  ДН  у  гідронімах  західних  слов’ян  можна  пояснити  тим,  що  слов’яни  розширювали  західні  межі  свого  ареалу  поступово,  способом  так  званого  вкраплення:  створенням  поселень  поміж  поселеннями  місцевих  народів  з  наступною  їх  асиміляцією.  Відповідно  засвоювали  вже  існуючі  топоніми.  У  фольклорі  ж  використовували  слова  зі  збігом  приголосних  ДН  або  ж    розділенням  їх  голосним  звуком  не  як  символ  Дунай,  а  лише    абстрактного  значення  ріки  або  ж  водойми  загалом.  У  контексті  сказаного  зауважимо,  що  далеко  не  в  усіх  слов’янських  мовах  Дунай  вимовляється  через  “[b]У[/b]”.  
         Підтвердженням  висвітленої  версії  є  й  антропологічний  тип  українців.  Їх  динарський  (український)  антропопологічний  тип    сформувався  на  основі  антропологічних  типів  праукраїнців  трипільської  та  дніпро-донецької  культур  (прааріїв).  Цей  тип  характерний  словакам  та  південним  слов’янам,  які  мігрували  з  українських  теренів  в  літописний  час.  Народи  північної  групи:    білоруси,  поляки,  прибалтійські  слов’яни,  належать  до  антропологічного  типу,  який  отримав  назву  віслянський.
         Але  повернімося  до  слів  зі  збігом  приголосних  СТР.    Розгадку  значення  цього  звукосполучення  я  знайшов  у  невеличкому  бойківському  селі  Кам’янка,  що  біля  м.  Сколе.  На  моє  запитання,  як  називається  місцина,  що  на  південно-західній  околиці  цього  села,  жінка  похилого  віку,  яку  я  зустрів  на  дорозі,  скоромовкою  відповіла:
         –  Стриполе.
         У  звучанні  цього  слова  я  вловив  щось  дуже  близьке,  але  не  дуже  зрозуміле,  а  тому  перепитав  назву.  І  почув  таке:
         –  Стриполе  –  старе  поле...
         Отакої!  
         Отже,  [b]СТР[/b]  сугубо  українське,  ба  праукраїнське,  і  означає  старий,  старший.  У  застосуванні  до  малолітніх  в  усному  мовленні  й  досі  використовують  слова  вищий,  більший,  сильніший,  розумніший  як  синоніми  старший.  А  якщо  заглибитись  у  суть  деяких  означень,  як,  наприклад,  струмок,  то  струмки  витоку  ріки  є  старшими  і  першими  від  ріки.  А  слово  перший  є  розмовним  замінником  значення  ближчий,  найближчий.  А  тепер  спробуймо  з  цих  позицій  пояснити  значення  слів  зі  збігом  приголосних  СТР.
         [i]Дні[u]ст[/u]е[u]р[/u][/i]  –  велика,  найбільша  ріка.
         [i][u]Стр[/u]аж-гора[/i]  –  висока,  найвища  гора  (біля  певного  поселення).  На  вершинах  таких  гір  нерідко  встановлювали  спостережні  пости,  виставляли  дозори.  Якщо  пригадати,  що  стража  знаходилась  на  замкових,  міських  стінах,  тобто  вище  іншого  люду,  тоді  зрозумілим  є  походження  слів  страж,  стража  і  пізніших,  саме  пізніших  похідних  від  них  сторож,  сторожа.  Річ  у  тім,  що  з  архаїчних  часів  трипільської  культури  значення  сторож,  сторожувати  передавалося  через  збіг  приголосних  “[b]КЗК[/b]”.  З  появою  голосних  це  буквосполучення  трансформувалося  у  слова  близькі  сьогоднішньому  козак.  У  деяких  західноподільських  селах,  зокрема  с.  Шупарка,  що  в  Борщівському  районі  Тернопільської  області,  яке  знаходиться  на  теренах  розселення  перших  праукраїнців  трипільської  культури,  які  перейшли  Дністер,  у  часи  моєї  юності  сторож  колгоспних  полів,  йдучи  на  сторожування,  говорив:    “Йду  козякати”.    Якщо  в  докняжі  часи  козак  виконував  обов’язки  сторожа  села,  домашніх  тварин,  угідь,  то  з  появою  грабіжників,  такий  сторож  ставав  воїном,  тому  виникла  потреба  у  розмежуванні  понять  мирний  сторож  і  сторож  воїн.      
         [i][u]Стр[/u]ий[/i]  –    рідний  (Дністру).
         [i][u]Стр[/u]ипа[/i]  –  Стара  Липа  –  ліва  притока  Дністра,  яка  знаходиться  поблизу  таких  же  рік  середньої  величини,  як  [i]Гнила  Липа[/i]  та  [i]Золота  Липи[/i].  
         [i]Би[u]стр[/u]иця,[u]  стр[/u]уг[/i]  –  стругами  на  бойківщині  називають  заводнені  частини  старого  русла  ріки  –  стариці.  Можна  здогадатися,  що  Бистриця  –  це  колишнє,  означене  через  би  (бивше),  або  старе  русло  Дністра.  Судячи  з  характеру  рельєфу,  в  далекому  минулому  течія  Дністра  біля  м.  Самбір  могла  бути  спрямована  через  с.с.  Кульчиці,  Сіде  до  с.  Городище.  Останнє  уже  знаходиться  на  р.  Бистриця.
         [i][u]Стр[/u]умок[/i]  –  перший  у  системі  водозбору  ріки,  або  старший  від  ріки,  потоку,  вищий  від    частини  ріки,  потоку  в  місці  його  впадіння.  Доречно  зауважити,  що  рівнинні  струмки,  ріки,  річки  нешвидкоплинні.
         [i][u]Стр[/u]іла[/i]  –  та,  що  піднімається  вище  (списа,  каменя,  кинутого  рукою),  найвище.  Лук,  стріла  –  мисливська  зброя,  яка  застосовувалася  задовго  до  появи  на  українських  землях  тюркських  племен.
       [i]  [u]Стр[/u]ибати[/i]  –  піднооситись  вище.
         [i][u]Стр[/u]ій[/i]  –  верхній  одяг.
         [i][u]Стр[/u]ічка[/i]  –  елемент  головної  прикраси  дічини  –  вінка,  тобто  такий,  що  прикріплюється  вверху  людського  тіла,  зверху.  За  подібністю  малі  ріки  на  якомусь  часовому  відрізку  можливо  синонімізували  зі  стрічкою.  З  розвитком  мовлення  відбулося  спрощення  у  збігу  приголосних,  що  сприяло  виникненню  нового  слова  [i]річка[/i],  а  опісля  [i]ріка[/i],  і  слова  [b]РІК[/b]  як  часового  проміжку  між  скресанням  рік,  водойм.  Вторинне  СТР  від  слова  стрічка  як  елемента  головної  прикраси  покладено,  вочевидь,  в  основу  й  низки  інших  українських  слів,  у  яких  первісне  значення  СТР  втрачене.  Ідіома  “шукати  стрічки”  (це  про  парубка)  у  первинному  значенні  могла  означати  шукати  дівчину  (особу  жіночої  статі  у  стрічках).  А  якщо  знайшов  дічину?..  Можливо  звідси  й  походить  слово  [i]зу[u]стр[/u]іч[/i].  Стрічка  стрімко  спадає  з  голови  –  то  можливо  тут  таїться  розгадка  походження  слова[i]  [u]стр[/u]імкість[/i]?
         [i][u]Стр[/u]іха[/i]  –  верхня  частина  хати.
         [i]О[u]стр[/u]ів[/i]  –  вищий:  вищий  поверхні  води,  в  оточенні  якої  знаходиться;  той,  що  над  водою.
         Звісно,  походження  не  усіх  слів  можна  пояснити  з  одних  позицій.  Багато  із  них,  безсумнівно,  мають  іншомовне  походження,  є  запозичені  в  історичний  час  переважно  з  греки  і  латини  ([i][u]стр[/u]е[/i]с,  [i][u]стр[/u]атифікація[/i],  [i][u]стр[/u]атосфера[/i],  [i][u]стр[/u]ахування[/i])  тощо.  Деякі  є  формою  доконаного  виду  дієслів  зі  збігом  приголосних  ТР:  [i]трусити[/i]  –  [i]струсити[/i]    тощо.  Розгадку  первинних  значень  багатьох  слів  слід  шукати,  вочевидь,  у  спільному  значенні  СТР  з  наступним  приголосним  чи  голосними.  
         Зі  збігом  приголосних  СТР  можуть  бути  тісно  пов’язані  слова  [i][u]стр[/u]уп[/i]  і  [i][u]тр[/u]уп[/i],  [i][u]стр[/u]ухлявілий[/i]  і  [i][u]тр[/u]ухлявий[/i],  а  також  [i][u]ст[/u]овбур[/i],  [i][u]тр[/u]епета[/i],  [i][u]стр[/u]ава[/i]  та  інші,  утворені  шляхом  спрощення  звукосполучення  СТР.  Наприклад,  [i][u]стр[/u]уп[/i]  –  у  первісній  формі  могло  вимовлятися  через  [i][u]стр[/u]-тпр[/i]  і  означати  смерть  –  “велика  зупинка”.  Логічну  паралель  можна  провести  з  німецьким  Hochzeit,  що  дослівно  перекладається  “високий  час”,  а  в  українській  мові  означає  весілля.  [i][u]Тр[/u]уп[/i]  є  похідним  від  [i][u]стр[/u]уп[/i].  А  слово  струп  отримало  нове  означення  і  в  сучасній  мові  це  поверхневий  шар  відмерлих  клітин  на  рані.
         Через  СТР  праарії  можливо  називали  турів  –  “великий  звір”.  Тут,  вочевидь,  варто  нагадати  про  найновішу  інтерпретацію  походження  назви  Україна  –  країна  тура  (дикого  бика),  або  тур-країна.  У  мові  Т.Г.  Шевченка  Україна  передається  через  Укра'їна,  Укра'йна.  Слово  країна  вживається  у  двох  значеннях:  як  ландшафт  (гірська  країна,  країна  лісів…)  або  територія  розселення,  ареал  (оленя,  ведмедя…)  і  як  територія  держави.  Синонімом  країна  є    край  в  означенні  місцина  (місцевість).  Укрa'йна,  як  назва  нашої  Батьківщини,  первинніша  за  назви  Укрa'їна,  Україна.  Ймовірний  трансформаційний  ряд  від  витоків  такий:  Стр-крй  –  Тур-край  –  Ур-край  –  Украй  –  Укра'йна  –  Укра'їна  –  Украї'на.  Слово  край  теж  має  й  інше  значення:  біля  межі  чогось  –    край  лісу,  край  поля  і  т.п.  Якщо  до  цього  ж  додати,  що  українське  біля  в  російській  мові  передається  через  “у”,  то  стають  зрозумілими  українофобські  тлумачення  назви  нашої  землі,  держави.
         Більшість  географічних  об’єктів,  у  назвах  яких  збігаються  приголосні  СТР,  знаходяться  на  заході  України:  [i]Би[u]стр[/u]иця[/i],  [i]Би[u]стр[/u]иця[/i]  [i]Надвірнянська[/i],  [i]Би[u]стр[/u]иця[/i]  [i]Солотвинська[/i],  [i]Дні[u]ст[/u]е[u]р[/u][/i],  [i][u]Стр[/u]ий[/i]  (ріка),  [i][u]Стр[/u]ипа[/i].  Те  ж  можна  сказати  й  про  інші  топоніми:  [i][u]Стр[/u]аж-гора[/i],  гора  [i]О[u]стр[/u]и[/i],[u]  [i]Стр[/u]ий[/i]  (місто),  [i][u]Стр[/u]ілки[/i],  [i][u]Стр[/u]ільбичі[/i],  [i][u]Стр[/u]адч[/i],  [i][u]Стр[/u]атин[/i],  [i][u]Стр[/u]утин[/i],  [i][u]Стр[/u]утинь[/i],  [i][u]Ст[/u]а[u]р[/u]ява[/i],  [i][u]Ст[/u]а[u]р[/u]жава[/i],  [i]О[u]стр[/u]ог[/i],  [i][u]Стр[/u]усів[/i]  (населені  пункти).  Цей  перелік  можна  продовжити  топонімами,  які  зазнали  певних  видозмін.  Наприклад,  с.  [i][u]Тр[/u]ибоківці[/i]  –  Стрибоківці,  або  Старі  Боківці.  Сусіднє  село  [i]Баківці[/i]  –  Боківці.  Такий  приклад  не  єдиний.  Згадаймо  назвоутворення  історичних  міст  Самбір  і  Старий  Самбір.  Перша  назва  Старого  Самбора    Самбір.  З  виникненням  теперішнього  Самбора  історичний  Самбір  отримав  назву  Старий  Самбір.  Багато  населених  пунктів  отримали  назви  від  малих  рік,  потоків,  високих  горбів,  які  не  нанесені  на  дрібномірні  мапи,  а  нерідко  й  забуті.

         …І  залишається  розгадати  нерозгублену  впродовж  тисячоліть  етно-культурну  унікальність  бойків.
         Природні  умови    історичного  розселення  бойків  екстрапольовані  на  патріархальні  способи  матеріального  виробництва,  м‘яко  кажучи,  незавидні:  гори  і  горбогірні  пасма  з  крутими  схилами,  заболочені  долини  рік  –  і  тільки  невеликі  фрагменти  земель,  придатних  для  обробітку.  Щоправда,  край  багатий  лісами,  мисливськими  звірами  і  птахами,  рибою  (а  де  цього  добра  було  обмаль  в  ті  далекі  та  й  ще  в  пам’ятні  нашим  дідам  і  прадідам  часи?!).  Тож  тривалий  час  цей  край  пустував.  А  опісля  спрацював  простий  принцип  першості  заселення.
         Впродовж  багатьох  тисячоліть  українські  землі  заселяли  праукраїнці  трипільської  та  дніпро-донецької  культур.  Перші  їхні  зустрічі  відбулися  на  Дніпрі  між  теперішніми  містами  Київ  і  Канів.  Трапилося  це  під  кінець  третього  тисячоліття  до  нашої  ери.  З  того  часу  розпочалося  взаємопроникнення  народів  двох  культур:  трипільської    на  північні  терени  прааріїв,  а  дніпро-донецької  у  басейн  Прип’яті  й  далі  по  Стиру  у  верхів’я  Дністра  –  по  місцях,  де  в  лісах  ще  вдосталь  водилося  турів.
         Якщо  трипільці  були  осілими  хліборобами  і  скотарями,  то  праарії  –  мисливцями  і  рибалками.  Між  верхів’ями  Прип’яті  та  Дністра  й  досі  багато  топонімів,  які  походять  від  назви  дикого  бика  –  тура.  В  Індії,  куди  у  II  тисячолітті  до  н.е.  примандрували  арії,  й  досі  корова  є  священою  твариною.  Традиційно  з  особливою  дбайливістю  і  теплотою  до  корови  ставляться  і  в  українських  селах.  У  прааріїв  міг  існувати  культ  тура,  але  в  іншій  формі:  тура-ідола,  у  якого  слід  просити  прощення  за  убитих  його  родичів.  Оскільки  турів  на  лівобережжі  Дніпра  поменшало  або  й  зовсім  не  стало,  то  окремі  племена    перекочовували  в  місця,  де  цих  тварин  було  вдосталь.  Турам  властивий  стадний  спосіб  життя.  Приручення  корови  належить  праукраїнцям  трипільської  культури.  Воно  починалося  зі  знищення  або  ж  проганяння  самців  –  буй-,  а  може  бойтурів.  Дикі  буй-тури  були  небажаними  біля  пасовищ  напів  приручених  корів,  а  тому  ставлення  до  них  могло  бути  протилежним,  ніж  до  самок  (туриць).
         Тут  доречно  продовжити  тему  назви  дикого  бика  –  буй-тура.  Це  літературна  назва    зафіксована  в  історико-епічному  творі  “Слово  о  полку  Ігоревім”.  В  усному  мовленні  буй-тур  могло  передаватися  як  бой-тур.  Від  приставної  частини  “бой”,  вочевидь,  і  походить  назва  бойко,  в  значенні  мисливець  на  дикого  бика  (бой-тура).

         Згодом  представники  двох  праукраїнських  культур  змішалися.  У  той  час,  як  південні  праарії  стали  кочівниками  євразійських  степів,  північні,  спільно  з  праукраїнцями  трипільської  культури,  дали  початок  слов’янському  родоводу.  За  географічним  положенням  Верхньоприп’ятсько-  Верхньодністровські  терени  є  найзручним  плацдармом  для  розселення  слов’ян  на  їх  теперішні  землі.
Із  заселенням  басейнів  Десни  і  Прип’яті  та  Верхнього  Дністра    виникли  умови  для  формування  двох  антропологічних  типів  слов’ян.  Праслов’яни,  що  сформувалися  на  Десні  й  Прип’яті,  мали  перевагу  праарійської  крові  й  з  розселенням  на  північний  захід,  а  пізніше  на  північ  і  північний  схід,  сформували  віслянський  антропотип.  Верхньодністровські  слов’яни  з  розселенням  на  південь  успадковували  все  більше  рис  праукраїнців  трипільської  культури  і  сформували  динарський  антропотип.
Отже,  з  певною  вірогідністю  бойків,  вірніше  прабойків,  можна  вважати  першими  українцями  і  першими  слов’янами.  
         Ще  з  більшою  ймовірністю  можна  говорити  про  прабойків  як  нащадків  творців  зарубинецької  культури.  Це  ближче  до  нашого  часу:  кінець  першого  тисячоліття  до  народження  Христа.

         Існує  чимало  міфів  і  недоосмислених  історичних  розвідок  про  заселення  бойківського  краю  кельтами,  даками,  готами…    Якщо  з  розселення  цих  чи  інших  народів  на  Дністрі  та  в  Карпатах  і  було,  то  воно  не  пов’язане  з  територією  розселення  бойків.  Даки,  наприклад,  кочували  субальпійськими  лугами  та  альпійськими  луками  і  доходили  до  Чорногірського  хребта    і,  можливо,  Свидівця.  Тепер  це  Гуцульщина.  Готи,  якщо  і  селилися  біля  Дністра,  під  час  або  ж  після  південного  переселення,  то  не  північніше  Покуття,  тобто  південніше  р.  Бистриця  Надвірнянська  –  південної  межі  сучасного  й  історичного  розселення  бойків.
Під  час  переходу  до  Чорного  моря  готи,  без  сумніву,  обминули  верхньо-дністровські,  а  можливо,  й  верхньоприп’ятські  терени.  Уцілілі  носії  зарубинецької  культури  (прабойки)  дали  початок  склавинам,  які  у  VI  ст.    разом  з  антами  –  наддніпрянськими  праукраїнцями  –  успішно  воювали  з  Візантією  за  придунайські  терени.  
         Анти,  склавини  (варіанти:  склавени,  склавіни)  –  це  грецькі  назви  наших  предків,  які,  наймовірніше,  називали  себе  не  інакше  як  українцями,  а  свої  держави  –  Українами,  але  з  географічними  уточненнями.  Вдумайтеся,  чи  не  абсурдною  є  назва  Київська  Русь.  Спробуймо  уявити  аналогічні  назви  Краківськ  (Варшавська)  Польща,  Паризька  Франція…  
         Тепер  уже  незаперечним  є  той  факт,  що  назву  Русь  варяги  запозичили  у  греків  у  ті  часи,  коли  спільно  з  Аскольдом  побили  хазар,  а  може  й  раніше.  Можливо  ,  “русь”  –  це  трансформоване  через  греку  українське  “обруч”    –  спеціальний  головний  убір  у  вигляді  обруча  для  забору  волосся  і  захисту  голови  під  час  бою.  Є  певні  відомості,  а  радше  догадки,  про  існування  в  районі  Дніпровських  порогів  міста-держави  Русь,  про  яку  знали  греки.  Але  існувала  вона  ще  в  античні  часи  і  занепала  задовго  до  нашої  ери.    
         За  панування  варязьких  князів  у  назві  Київська  Україна,  слово  Україна  було  замінено  на  Русь.  Так  у  літописах  появилася  назва  Київська  Русь.  Назви  Київська  Україна  і  Київська  Русь  насамперед  стосувалися  Київщини,  а  пізніше  до    земель,  які  управлялися  з  Києва,  або  ж  на  території  яких  знаходився  Київ.  З  середини  XIII  ст.  Київщина  входила  до  складу  Галицького  королівства,  яке  в  часи  розквіту  охоплювало  майже  усе  правобережжя  України.  На  цей  період  і  припадає  повернення  в  літописи  назва  Україна.  Так  назва  Україна  стало  відповідником  Галицького  королівства.    Пізніше  назва  Україна  (Украйна,  Україна)  вживалася  до  Запорозькосічських  теренів  і,  нарешті,  усіх  українських  земель.
На  західних  теренах  водночас  із  Київською  Україною,  а  може  й  дещо  раніше,  сформувалася  ще  одна  держава  Україна,  яку  називали  Волинською.  Її  центром  було  історичне  місто  Волинь,  яке  тепер  знаходиться  у  Польщі  неподалік  україно-польського  кордону.  Достаменно  відомо,  що  Олег,  опікун  малолітнього  Ігоря,  усе  життя  присвятив  завоюванню  Волинської  України  (городів  червлених),  але,  завоювавши  східну  частину,  так  і  не  осилив  столиці.  Скористалися  ослабленістю  верховної  влади  Волинської  України  племена    полян  підім’яли  верховний  устрій  під  себе  і  утворили  нову  державу  з  назвою  Польща.
         На  Галичині  є  чимало  географічних  назв  зі    звуками  [i]с,  к,  л[/i].  Найчастіше  вони  розділені  голосними.  Це  відомі  міста  [i][u]Ск[/u]о[u]л[/u]е[/i],  [i][u]Ск[/u]а[u]л[/u]ат[/i],  [i][u]С[/u]о[u]к[/u]а[u]л[/u]ь[/i],  села  [i][u]С[/u]о[u]к[/u]о[u]л[/u]я[/i],  [i][u]С[/u]у[u]к[/u]і[u]л[/u]ь[/i],  ріка  [i][u]С[/u]у[u]к[/u]і[u]л[/u]ь[/i]…  Можливо,  що  й  сучасні  назви  с.м.т.  [i]Славське[/i],  м.[i]  Калуш[/i]  сформувалися  внаслідок  звукового  спрощення  від  первинних  назв:  [i][u]Скл[/u]авськ(е)[/i]або  [i]Слав[u]скл[/u]е[/i]  та  [i][u]Ск[/u]а[u]л[/u]уш[/i]  або  [i][u]Скл[/u]уш[/i].
         Немає  сумніву  у  тому,  що  греки  довідалися  про  склавин  і  антів  до  їх  вторгнення  у  Візантію  від  купців,  які  привозили  з  України,  окрім  традиційної  сільськогосподарської  продукції  та  хутра,  напівдорогоцінні  мінерали,  зокрема,  бурштин,  який  західні  українці  називали    скло,  що  могло  означати  світлий,  прозорий.  На  Київщині  цей  же  мінерал  називали  антар.  Похідними  від  первісної  назви  бурштину  в  українській  мові  є  мабуть  слова,  [i][u]с[/u]о[u]к[/u]і[u]л[/u][/i]  (світлий),  [i][u]скл[/u]о[/i]  (прозорий),  [i]слюда[/i]  ([i][u]скл[/u]юда[/i]  –  прозора).
         Географічні  назви,  у  яких  прослідковується  збіг  приголосних  скл,  розповсюджені  на  Львівщині,  Тернопільщині  та  від  басейну  р.  Лімниця  до  півночі  Івано-Франківщини.  Це  може  означати,  що  спочатку  греки  називали  склавинами  лише  бойків,  ареал  яких  у  той  час  сягав  на  півночі  Волинської  височини,  на  сході  –  Медобор,  на  півдні  –  рік  Дністер  та  Лімниця,  а  на  заході  –  Верховини  (Східні  Карпати).
         Малоймовірно,  що  людність  такої  малої  території    змогла  б  вступити  у  боротьбу  з  могутньою  Візантією,  навіть  заручившись  допомогою  Києва.  Хоча?..
         Початку  воєнних  дій  передувало  об’єднання  племен  у  єдину  державу,  якою  і  стала  Волинська  Україна.  Оскільки  у  складі  волинської  армії    було  чимало  тих,  кого  греки  називали  склавинами,  то  й  перенесли  цю  назву  на  усіх  волинських  українців.  
Тут  вочевидь  доречно  привернути  увагу  читача  до  так  званої  В(е)лесової  книги.  У  поважних  учених  є  сумнів,  що  до  її  автентичності.  Але  книга  у  вигляді  набору  дерев’яних  дощечок  таки  існувала.
         На  межі  ер  у  східній  частині  Причорномор’я  селилося  велике  плем’я  пришельців  з  Індії,  яке  здійснювало  грабіжницькі  походи  в  Україну,  часто  заходило  на  Волинь  й  інші  частини  Полісся.  Після  декількох  століть  розбійницького  існування  плем’я  безслідно  зникло  зі  сторінок  історії.  В  українському  фольклорі  вочевидь  саме  тоді  й  появилися  казки  про  змій,  змієві  замки  та  підземні    комори  з  незліченними  коштовностями.  Окремі  з  них  збереглись  до  наших  днів,  як  наприклад  казка  про  Котигорошка.  Змієм  тогочасні  люди  вочевидь  охрестили  вервицю  воїнів-грабіжників.  Таку  вервицю  могли  очолювати  два-три  брати-князі.  Звідси  і  дво-  та  триголові  змії.  Якщо  врахувати,  що  слово  князь  етимологічно  спорідне  з  індійським  значенням  “конязь”,  то  можна  стверджувати,  що  саме  на  першу  половину  першого  тисячоліття  припадає  формування  князівств,  як  державних  утворень.  
           У  В(е)лесовій  книзі  є  згадка  про  князя,  який  вирушив  на  захід  (до  Карпат),  а  згодом  повернувся  (до  Києва).  Можливо  це  і  був  той  князь,  який  об’єднав  Київську  та  Волинську  України  перед  походом  на  Візантію.    
         Наслідком  успішних  воєнних  дій  українців  із  Візантією  були  масові  південні  міграції  слов’янських  племен  з  України  в  басейн  Дунаю  (на  Балкани).  Переселенцями  із  заходу  України  були  переважно  племена,  що  заселяли    Чорногору,  Горгани  та  гірське  Покуття.  Ці  землі  залишалася  малозаселеними  до  приходу  на  них  гуцулів.
         Бойки-склавини  задовільнилися  військовою  здобиччю  та  опануванням  кращої  частини  теренів  звільнених  переселенцями  на  Балкани  –  переважно  Придністров’я  до  р.  Ворона  (Івано-Франківщина).  Переселенцями  були  вочевидь  члени  племені,  яке  локалізовувалося  на  р.  Бистриця,  що  на  Львівщині  (Північне  Прикарпаття).  На  це  вказує  перенесена  назва  р.  Бистриця  на  назви  рік  Бистриця  Надвірнянська  та  Бистриця  Солотвинська.  Звісно  зі  всього  є  винятки  –  хоча  б  яка  мізерна,  а  всеж  таки  частина  членів  автохтонних  племен  цих  територій  залишилась  на  прабатьківських  землях  і,  звісно,  була  асимільована  бойками,  але  й  не  без  певного  впливу  на  їх  культуру,  мову.  Та  й  бойки  хоча  б  певним  мізером  заселили  й  Покутські  гори.
 Окремі  волинські  племена,  найімовірніше,  що  лише  східні  пралемки,    які  заселяли  територію,  яку  тепер  називають  Волинню,  переселилися  на  південь  –  в  північний  степ,  звідки  відомі  як  білі  хорвати.  Після  масових  міграцій  лемків  звільнені  терени  освоїли  дуліби,  яких  тепер  називаємо  волинянами,  зберігши  за  автохтонними  західними  волинянами  назву  лемки.
         У  Х  ст.  український  степ  опанували  печеніги.  Частина  населення,  що  заселяла  південні  українські  терени  мігрувала  на  північний  захід.  Саме  у  той  час  на  землях  склавин-бойків  появились  білі  хорвати.  Але  опанували  вони  лише  східну  частину  прабойківського  краю  –  переважно    теперішню  Тернопільщину.

         …І  почалися  княжі  часи.    Першими  князями  у  теперішній  Галичині  були  Рюрик,  Василько  і  Володимирко.  У  свої  володіння  вони  вступили  згідно  любецьких  постанов  княжого  загалу  у  80-х  роках  XI  ст.
         Наука  –  напрочуд  цікава  річ:  на  підставі  одних  і  тих  же  фактів  можна  дійти  до  діаметрально  протилежних  висновків.  Так,  вивчивши  мовні  особливості  населення  в  різних  частинах  заходу  України,  деякі  дослідники  роблять  висновок,  що  бойків  ніби-то  й  немає.  Підставою  для  такого  твердження  є  наявність  маргінальної  смуги  в  бойківській  говірці  та  в    говірках  сусідніх  субетносів  і  культурно-регіональних  общин.  Ця  смуга  охоплює  Придністров’я:  Зовнішнє  Прикарпаття,  Розточчя,  Опілля,  Закарпаття,  а  деякими  рисами  сягає  Збруча    і  навіть  Дніпра.
         Якщо  на  західних  теренах  України  вистачило  місця  трьом  князям,  то,  безсумнівно,  тут  існувало  щонайменше  три  громадсько  і  релігійно  організованих,  територіально  відусоблених  етно-культурних  племінних  обю’єднань  зі  своїми  адміністративно-релігійними  центрами.  Власне  такими  спільнотами  на  заході  України  були  лемки,  теперішні  галичани  (білі  хорвати  або  ж  прагаличани)  і  бойки.  Князем  лемків  став  Рюрик,  прагаличан  –  Василько,  бойків  –  Володимирко.  Кожен  із  них  осів  у  містах:  Рюрик  –  у  Перемишлі,  Василько  –  у  Теребовлі,  а  Володимирко  –  у  Звенигороді.  Географічно  Перемишль  досі  знаходиться  на  історичних  землях  лемків,  а  Теребовля  –  на  землях  галичан.  А  от  Звенигород  –  поза  ареалом  сучасного  розселення  бойків.  Але  не  історичного.
         Отже,  є  усі  підстави  вважати,  що  до  формування  Галицького  князівства  бойки  були  ще  розселені  на  північносхідних  макросхилах  Карпат,  в  Прикарпатті  (Зовнішньому  і  Внутрішньому),  в  Розточчі  та  Опіллі.  Часткові  витіснення  і  асиміляція,  втрата  етно-культурних  традицій  і  переорієнтація  самоусвідомлення  своєї  унікальності  сприяли  значному  звуженню  ареалу  бойків  як  оригінального  українського  субетносу  уже  в  історичний  час.  Щоправда,  територіально  бойки  понесли,  вочевидь,  незначні  втрати.  Але  це  сталося  завдяки  освоєнню  південно-східних  та  північно-західних  макросхилів  Карпат.  Свідченням  пізнішого  заселення  цього  краю  бойками  є  відсутність  у  ньому  топонімів  зі  збігом  приголосних  ПР,  СТР,  СКЛ  окрім  перенесених  назв  рік  Бистриць  та  можливо  деяких  інших  дрібних  топонімів.
         В  добавок  в  Чорногорі  Данило  Галицький  дозволив  селитися  втікачам  від  монголо-татар.  Етнографи  твердять,  що  гуцули  –  мігранти  з  Київщини  та  Полтавщини.  Але,  як  на  мою  думку,  якщо  гуцули  і  є  переселенцями,  то  радше  з  рязаньщини  та  суздальщини  –  перших  осередків  українського  супротиву  монголо-татарам.  Адже  після  падіння  Києва  центральні  вотчини  ввійшли  до  складу  Галицького  князівства  з  пізнішою  назвою  Галицьке  королівство.  Та  й  не  слід  забувати,  що  суздальщина  і  рязаньщина  етно-історичні  українські  землі,  які  входили  до  складу  України  ще  в  доварязькокняжі  часи  (щонайменше  з  часу  Аскольдового  князювання),  а  Білгородщина  та  Орлівщина  відійшла  до  Росії  лише  в  більшовицькі  часи.  

         Низка  голосних  в  українській  мові  в  першооснові  походить  від  приголосного  й:  є  (йе),  ї  (йі),  йо,  ю  (йу),  я  (йа).  У  бойківській  говірці  й  досі  в  активному  вжитку  є  такі  унікальні  діалектизми,  як  йо,  йой,  а  в  багатьох  словах  е  вимовляється  через  звук,  близький  до  є.  У  вимові  людини  такі  голосні  були,  вочевидь,  першими  голосними,  а  інші  –  а,  е,  і,  о,  у  –  виділилися  в  процесі  розвитку  мовлення.  Найімовірніше,  що  трапилось  це  в  часи  панування  зарубинецької  культури.  Наведене  може  бути  опосередкованим  доказом  того,  що  бойки  є  прямими  нащадками  носіїв  цієї  культури,  а  отже,  одними  з  перших,  а  може  й  першими  праукраїнцями,  які  впродовж  більше  трьох,  а  то  й  чотирьох  тисячоліть  безперервно  проживають  на  українських  землях.  Маргінальні  смуги  і  навіть  цілі  зони    в  діалектогеографії  бойківської  говірки  значною  мірою  зумовлені  історичним  фактором  –  звуженням  їхнього  ареалу.  Але  не  тільки...
Ніщо  не  впливає  на  культурно-мовну  спільноту  будь-якого  рівня  градації  (етнос,  субетнос…),  як  втрата  її  членами  самоусвідомлення  своєї  етно-культурної  унікальності.  Ким  себе  вважає  індивід,  тим  він  і  є  насправді.  Хто  називає  себе  турком,  той  турок,  хто  німцем,  той  німець…  І  не  важливо,  хто  його  близькі  чи  далекі  предки.
         З  княжо-варязьких  часів  українці  обороняються.  А  оборона  –  це  постійні  втрати,  часто  малопомітні,  а  то  й  невидимі.
         Після  вбивства  Аскольда,  варяги  стали  називати  Україну  запозиченим  у  греків  словом  Русь.  Принаймні  так  виглядало  на  письмі.  Але  “неграмотний”  народ  того  не  знав  і  продовжував  називати  свою  Батьківщину  Україною.  За  Володимира  Великого  були  спалені    язичницькі  символи  богів,  за  Ярослава,  званого  Мудрим,  –    спалені,  чи  навіки  заховані  у  міфічній  бібліотеці  усі  українські  доварязькі  й  ранньо-варязькі  літописи.  
         Українське  письмо  існувало  щонайменше  з  кінця  V  –  початку  VI  ст.  Саме  воно  послужило  основою  для  створення  глаголиці,  а  пізніше  кирилиці,  як  слов’янського  алфавіту.  Та  й  чи  могли  існувати  держави,  які  своєю  могутністю  протиставлялись  світовій    імперії    –  Візантії,  немаючи  письма.  Адже  писемних  аналогів,  відомих  українцям,  було  чимало:    грека,  латинь,  євріт,  арабіка,  санскрит...
         Впродовж  багатьох  століть  ведеться  московський  наступ  на  україн-ську  мову.  У  цій  боротьбі  ми  безповоротно  втрачаємо  унікальні  субетноси  і  регіональні  культурно-мовні  спільноти.  Тільки  на  заході  України  такими  унікальними  субетносами  є  галичани,  бойки,  гуцули,  лемки.  Забувається  навіть  літературна  мова  Івана  Франка...
         Історія  розвивається  по  спіралі.  Мова  –  теж!  Кожна  втрачена  фонема,  кожен  відтінок  живого  слова  –  це  вірус  мовного  грипу,  який  може  призвести,  якщо  не  до  смерті  мови,  то  такої  її  мутації,  що  на  небі  вжахнуться,  не  те  що  Шевченко,  Франко,  Леся  Українка,  а  навіть  сучасні  “класики”  вульгарного  шоу-реалізму.
         Міф,  про  першочерговість  економіки  і  добробуту,  а  мова  і  культура  можуть  почекати,  є  крайньо  українофобський,  творений  на  догоду  великоросійським  екстремістам.  У  якому  середовищі  народ  досягне  успіху  –    тим  середовищем  він  буде  гордитися,  і  в  першу  чергу,  мовно-культурним.  Це  добре  знають  будівничі  імперій,  це  треба  знати  і  нам!
         І  взагалі  напрошується  питання:  а  чи  не  варто  іти  в  наступ?!  І  почати  цей  наступ  зі  збереження  і  розвитку  усього  історично  сформованого  розмаїття  української  мови  та  природного  і  культурного  середовища  його  носіїв.  Шлях  для  досягнення  простий:  створення  природно-етнографічних  одиниць  адміністративно-територіального  поділу  держави  з  наступним  достатнім  фінансуванням  їх  етно-культурного  розвитку.

         [b]Час  до  праці![/b]

               [b]  Створено:
Січень  –  Лютий  2007  рік
             Ред  2017  рік[/b]

[b]Опубліковано  вперше[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2017

На світі так багато див

На  світі  так  багато  див,
і  я  колись,  я  Вас  любив,
як  свідок  того  ця  свіча
і  смутку  спалахи  в  очах.

В  житті  не  раз,  нажаль  не  раз,
недоля  обирала  нас,
настав  той  день,  і  випав  сніг,
я  зупинить  його  не  міг.

Затихли  кроки  і  сліди
в  снігу  згубились  назавжди,
і  тільки  спогад  не  згубивсь,
що  я  колись,  я  Вас  любив.

Створено  6  –  8.  07.  2005  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2017

Істини мить

Весна!!!  –
Ми  не  померли,
ми  не  заснули  –
знову  ми  разом,
разом  ми  знову!  –
Слухай,  Вкраїно,
юності  мову!

Приспів:
Майдан  –
істини  мить!
Майдан  –
серце  горить!
Майдан  –
юності  клич!  –
Україно,  повстань!
Україно,  повстань!!
Україно,  повстань!!!

Сонце!!!  –
Ватра  надії
полум’ям  віри  –
годі  ридати
в  путах,  кайданах!  –
Слухай,  Вкраїно,
заклик  Майдану!

Приспів.

Створено  4  –  7.  04.  2007  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723362
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2017

Ложка дьогтю

[b]         Сусід  ще  біля  хвіртки,  а  вже  в  хаті  наслідив...

На  світ  прийшов  голим,  а  йде  з  цього  світу  в  костюмі.  Доробився!

Кожен  рекламує  себе  як  може,  а  як  не  може,  то  рекламує  себе...  

Шо  горохом  до  стіни,  а  шо  стіною  до  дурної  башки!

Купив  пуд  солі.  Думаю,  кому  ще  насолити...

Не  усе  вишиття  вишите  хрестиком

Люди  придумали  писемність,  щоб  увіковічнити  брехню

Якщо  головою  до  одвірка,  то  схуднути  можна  навіть  миттєво.  
Тут  головне  з  якою  швидкістю  і  в  якому  степені...

Люди  вночі  не  сплять  тільки  тому,  що  вночі  їсти  не  хочеться!
Добре  тому  хто  хоче  фіgуру  зберегти,  і  тому,  кому  їсти  нічого!

Бог  дарує  благодать,  Диявол  -  матеріальні  блага

Шедеври  народжуються  у  зоопарку  власних  думок

Як  же  я  люблю  Фейсбук!  У  ньому  можна  молоти  усе  що  завгодно,  а  головне,
не  відповідати  за  якість  помолу...

І  нащо  дурню  та  сокира,  у  якої  немає  клепки?..

У  БРЕХНІ  ДНА  НЕМАЄ!!!

Думки  дилетантів  нерідко  є  геніальними!

Люди  солять  один  одному,  із  за  того,  що  сіль  дешева...

Для  раба  немає  нічого  страшнішого  за  Свободу!

Намальованою  веселкою  дощ  не  зупинити

Дурниці  дивишся  -  дурним  стаєш

Якщо  вас  обожнюють  –  готуйтеся  до  розп'яття
 
               Світом  правлять  не  сильні,  а  наглі

У  Бога  вимолюють,  у  сатани  –  виманюють

· Паралелі  перетинаються...  у  Бога  за  дверима

· Слова  чогось  вартують  тоді,  коли  їх  купують

· Кінь  теж  про  щось  думає,  коли  його  б’ють

· До  неба  не  так  вже  й  далеко,  якщо  до  нього  не  йти

· Впродовж  години  писав,  а  впродовж  року  викреслював

· Сміх  на  сніданок  слід  готувати  звечора

· І  безголові  бояться  за  голови

· Щедрі  господарі  пригощають  вином,  а  скупі  –  чаєм

· Стелі  в  будинках  завжди  вгорі,  але  мухи  цього  чомусь  не  помічають

· Голова  без  даху,  але  дах  найчастіше  з’їжджає  з  голови

· М’ясо  і  без  борщу  смачне,  але  борщ  без  м’яса  –  не  завжди

· Літо  найчастіше  хвалять  взимку

· Навіщо  “перекур”  тому,  хто  не  курить,  а    обідня  перерва  –  кому  нічого  обідати

· Неба  не  побачиш,  якщо  “ніколи  вгору  глянути”

· Зі  звернень  учителів  до  президента:  Дайте  учням  безкоштовні  обіди,  щоб  
               наших  печінок  не  їли

· Зі  звернень  учителів  до  міністра  освіти:  У  зв’язку  зі  збільшенням  бальності  
               оцінки,  просимо  підвищити  зарплату  або  повернути  “п’ятибалку”

· Після  семиденного  “сухого”  голодування  його  вже  нічого  не  боліло

· –  Каву  вам  подати,  чи  як?
               –  Зробіть  так,  як  ви  з  нею  домовилися!

· Багатий  хизується  багатством,  бідний  –  талантом,  а  дурний  –  красою

· Для  демократії  ви  надто  великі

· Побічний  вплив  ліків  забезпечує  вічність  медицині

· При  соціалізмі:  у  кого  влада  –  у  того  гроші;  при  капіталізмі:  у  кого  гроші  –  у  
               того  влада

· Щоб  гроші  “робили”  гроші,  треба  мати  гроші,  щоб  захистити  гроші,  які  будуть  
               “робити”  гроші

· Щоб  розтовстіти,  слід    з’їсти  совість[/b]

· [i]“Вчора  на  базарі  дядько  продавав  хрест  з  двома  ангелами”...[/i]
               [u]  Ліна  Костенко[/u]

               [b]Ангелів  іноземці  купили,  хреста  нам  залишили

· Маю  ложку  дьогтю.  Хто  має  бочку  меду?

· Гарні  думки  чомусь  найшкідливіші

· Сало  пісним  не  буває

· Горобець  переплюнув  соловейка…  і  той  залишився  сухим

· Негри  чорні,  бо  засмагають  вночі

· Любителі  пісні  –  співають,  а  поціновувачі  –  слухають

· Якщо  довго  задкувати,  то  зад  передом  стане

· І  чорне  може  бути  білим,  якщо  його  забілити

· Горобець  отримав  ліцензію  на  відкриття  платної  школи...  для  солов’їв

· Слава  –  це  ореол  пустослів’я

· “Волга”  –  не  розкіш,  а  –  непотріб

· У  продаж  надійшли  сигарети:  “Не  кури!”

· Шедеври  народжуються  в  окопах,  або…  під  ліжком

· Від  чого  ж  тебе  шлунок  болить,  якщо  третій  день  ніого  не  їси?

· Дітько  теж  раює,  але  в  пеклі

· Сміх  над  собою  приємний  наодинці  з  собою

· А  свічки  чомусь  гаснуть,  якщо  їх  поливати

· Депутат  з  “великої  дороги”

· –  Тату,  а  що  роблять  письменники?
               –  Упорядковують  алфавіт....    Кожен  по-своєму

· На  вершину  слави  сходив  довго,  бо  будівельники  барилися  з  прокладанням  
               поруччя

· Зозуля  –  посестра  півня:  обоє  “ку-ку-“,  та  не  обоє  дотягують  до
             “ку-ку-ріку”

· І  в  “ангела”  виростуть  роги,  якщо  їх  плекати

· Здоров’ю  не  завадить:  зранку  поспати,  а  звечора  –  поїсти

· А  ще  язик  потрібен  для  того,  щоб  ними  молоти  час

· Цукерки  слід  їсти  на  повний  шлунок

· Політика  –  це  мистецтво  дурити  народ

· Правда  –  гірка,  брехня  –  солодка.  Тому  брехня  вища  за  правду

· Шидеври  слід  читати  в  окулярах

· Мудрі  –  творять  поезію,  дурні  –  роблять  з  поезії    політику

· Якщо  ви  свиня  –  то  хрюкайте,  а  не  пніться  в  чиновники

· Майбутнє  за  небелицями    …в  політиці

· Ніщо  не  приходить  так  дешево  як  дурість,  і  ніщо  не  цінується  так  високо,  як  
               посада

· Народився  голим,  а  поховали  в  костюмі  –    доробився!

· Класика  –  це  все  або  ніщо:  усе,  що  визнане  часом,  ніщо  –  що  визнане  чином

· Читати  можна  усе,  запам’ятовувати  –  тільки  мудре!

• Великому  кораблю  –  велике  корито

• Краще  синиця  в  руках,  аніж  гадюка  за  пазухою

• Не  роби  з  мухи  дідька

• Сім  мішків  вовни  з  одного  вовка

• Як  зуб  на  сьомому  піднебінні

• Пилип  з  конопель,  та  й  в  гречку

• Мов    копійками  в  кишені

• Не  кажи  гоп,  доки  сало  не  зав’язалося.

• Щипана  горобчиха

• Де  любов  –  там  грошей  не  настарчити

• Солодкий,  бо  цукор

• Дивиться,  як  дівка  на  доляри

• Бідний,  бо  діряві  кишені

• Червоний  як  ленінець

• Як  рак  мером  стане

• До  слави  повз  рачки,  а  як  приповз  –  став  левом

• Дав,  як  бідному  на  хрін

• Не  робися  довгоносиком

• Не  захухуй  окуляри

• Як  бобриха  хвостом  по  воді

• Не  тич  п’явок  на  вуха

• До  неї  з  динею,  від  неї  –  з  гарбузом
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2017

Невже то і справді ВЕСНА?. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hcYoFWzQ66I[/youtube]

Сьогодні  метелика  бачив...
Майнув  він  так  швидко,
що  я  й  запитати  не  встиг:
Невже  то  і  справді  ВЕСНА?..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720884
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.02.2017

Гріховна весна

Весна  -
така  гріховна  -
у  вічі  дивиться  мої,
в  яких  застигла  пізня  осінь,
й  сміється
своїм  бузковим  сміхом,
аби  вподобатись  мені.

Чому  ж  так  пізно
і...  поспішно?!


Опубліковано:  Гомін  підгір'я  (альманах).  Дрогобич:  "Коло",  2005  р.  -  с.  78.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707343
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2016

Не в пору грім

Не  в  пору  грім,  не  в  пору...
Життя  складається  зі  слів,
докорів,  розпачу  і  сліз,
а  грім,  коли  б  не  прогримів,  -
не  в  пору  він,  не  в  пору  він.


Створено:  31.  07.  2004  р.

Опубліковано:  Гомін  підгір'я  (альманах).  Дрогобич:  "Коло",  2005  р.  -  с.  78.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707342
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2016

Іду на Ви!

Ранкова  неба  синява,
в  кришталь  заковані  слова
і  серце  зжмакане  в  кулак:
усе  життя  -  усе  не  так!

Це  небо  -  дзеркало  очей,
моїх  недоспаних  ночей;
через  тумани  криголам  -
"Іду  на  Ви"  -  я  сам  на  сам!

Не  запряжу  коней  вже  влад,
і  не  повернуся  назад,
як  вистріл  в  скроні  вперший  раз  -
хвороба  дивна  -  вовчий  сказ.

Намилить  шию  перукар,
кольонською  втамує  жар,
і  вип'є  неба  синяву,
хто  зловить  вдень  нічну  сову.

Слова  зозуля  розкує
і  кожен  скаже  про  своє,
я  знову  скромно  промовчу,
а  може  в  невідь  прокричу:

Я  йду  на  Ви!  -  Я  не  боюсь,
за  кожне  слово  поборюсь  -
і  цим  я  все,  усе  сказав,
бо  страх  у  собі  подолав!

Створено  30.06.2005  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  ІV.  Дрогобич:  "Коло",  2006.  -  С.  22.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016

Де Карпати…

Де  Карпати  –  бойки  і  гуцули,
Де  Карпати  –  там  трембіти,
небеса  їх  чують!

[i]Хто  не  випив  –  нехай  вип’є,
а  я  заспіваю:
заспіваю,  заспіваю,
гей  музико,  грай!
Бо  я  гордий  рідним  краєм  –
тут  мій  тато,  моя  мати,
тут  гостей  стрічають  радо
житнім  короваєм[/i]

Де  Карпати  –  розум  і  відвага,
де  Карпати  –  вишиванки,
українські  стяги!

[i]Хто  не  вірить  –  хай  повірить!
А  я  заспіваю:
заспіваю,  заспіваю,
гей  музико,  грай!
Бо  я  гордий  рідним  краєм  –
тут  мій  тато,  моя  хата,
тут  гостей  стрічають  радо
житнім  короваєм.[/i]

Де  Карпати  там  пісні  і  танці,
там  смереки,  квіти,  трави,
прадідівська  правда!

[i]Хто  не  любить  –  хай  полюбить!
А  я  заспіваю:
заспіваю,  заспіваю,
гей  музико,  грай!
Бо  я  гордий  рідним  краєм  –
тут  мій  тато,  моя  хата,
тут  гостей  стрічають  радо
житнім  короваєм.[/i]

[i]Хто  не  випив  –  нехай  вип’є…
Хто  не  вірить  –  хай  повірить!
Хто  не  любить  –  хай  полюбить!..
Разом  заспіваймо,
заспіваймо,  заспіваймо,
грай  музико,  грай!
Бо  ми  горді  рідним  краєм
де  батьки,  де  наші  хати,
де  гостей  стрічають  радо
житнім  короваєм![/i]


Створено  13.10.2008  року

Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VIII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2009.  -  С.  122

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695591
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2016

ЯНГОЛЕ МІЙ

У  саду  достиглих  яблук
хризантема  жовта  зацвіла,
а  над  садом,  наче  янгол,
хмарка  біла  пропливла.

[i]Приспів:
Янголе  мій  білокрилий,
не  покидай,  не  покидай  мене!
Вибач  мені  усі  кривди,
не  відлітай,  не  відлітай,  не  відлітай![/i]

Не  до  літа  сквітла  квітка  –
щастя  тільки,  тільки  на  поріг,
як  снігур  приніс  вже  звістку,
що  за  диким  полем  сніг.

[i]Приспів.[/i]

Незбагненні  примхи  світу  –
не  пусті  мої  оці  слова  –
прилітав  учора  вітер,
листя  з  яблунь  позривав.

[i]Приспів.[/i]



Опубліковано:
1.  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VIII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2009.  –  С.  118.
2.  "Клавішами  весен"  –  Львів:  "Ініціатива",  2011.  56  с.  –  С.  42  –  43;
3.  Янголе  мій.  Львів:  "Ліга-Прес",  2014.  32  с.  –  С.  29  –  30.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695213
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016

Христос ся хрещає!

Крил  не  маю  –  не  літаю,
маю  голос  золотавий,
тож  дозвольте,  заспіваю.
Тож  дозвольте,
тож  дозвольте,
тож  дозвольте,  заспіваю.

[i]Приспів:
Йордан-ріка  –  життя  ріка,
з  небес  вода  –  жива  вода,
там  голуб  –  Дух  Святий  витає:
Ісус  Христос  ся  хрещає![/i]

Небеса  в  цей  день  скресають,
щирі  очі  щастям  сяють,
а  я  пісню  та  й  співаю.
А  я  пісню,  а  я  пісню,  
а  я  пісню  та  й  співаю.

[i]Приспів.[/i]

Голос  з  неба  –  голос  з  Раю  –
чули  люди  в  світлий  ранок,
і  про  це  я  вам  співаю.
І  про  це  я,  і  про  це  я,
і  про  це  я  вам  співаю.

[i]Приспів.[/i]


Опубліковано:
1.  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VIII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2009.  -  С.  117.
2.  Янголе  мій.  Львів:  "Лігі-Прес",  2014.  32  с.  -  С.  24.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695208
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016

МАМО МОЯ!

І  минає  весна,..  літо,  осінь,  зима,
і  вичерпують  сили
невгамовні  літа  -
невичерпна  душевна  твоя  доброта,
моя  мамо!  Мамо  моя!

[i]Приспів:[/i]
[i]Мамо  -  сонце,  тепло  в  стужу,
тінь  калинова  в    спеку,
знаю,  мене  порятуєш
в  горі,  біді  перша.[/i]

Як  до  літа  весна,  відцвітають  жита,
а  за  осінь  під  снігом
завмирає  земля  -
невмируща  святая  молитва  твоя,
моя  мамо!  Мамо  моя!!!

[i]Приспів.[/i]

Щедре  літо  теплом,  жнивом  щедрі  жнива,
позолотою  осінь
найщедріша,  либонь,
та  щедріша  твоя  всеосяжна  любов,
моя  мамо!  Мамо  моя!!!

[i]Приспів.[/i]


[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

Опубліковано:  Гармонія  (Літературний  альманах).  –
Хмельницький:  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  276  с.  –  С.  89.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2016

Ваша величносте Пам'ять

Історії  білі  плями,
перекручі  фактів,  подій
І    догм  брудно-сірі  клякси
впресовані  в  наші  уми.

І  ми  вже  не  ми!..  Хто  ми?
Хто  пращурі  наші,
хто  їхні  боги?!

[i]Приспів:
Пам'ять!..  У  вирій  летять  журавлі
і  повертаються  знову  і  знову
до  рідних  домівок  на  рідні  землі.
Пам'ять!  Ваше  величносте  Пам'ять!!![/i]

На  аркуші  чистім  кров'ю
історію  пишем  нову
і  пам'яті  гени  роду
вичавлюєм  з  наших  кісток.

І  знаємо  вже  хто  ми,
і  гордо  несемо
наш  стяг  до  мети!

Приспів.


Опубліковано:  З  Україною  в  серці...  (Літературний  альманах).  –Хмельницький,  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  122.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2016

Щирим серцем

Нині  життя  складне,
іноді  аж  до  сліз:  
хочеться  мати  усе,
хочеться  бути  скрізь.
 
Вольному  воля...  Проте,
розум  до  серця  веде
і,  усвідомивши  суть,
заклик  по  світу  несуть.  
 
[i]Щирим  серцем  я  і  ти
помолімося  за  тих,
хто  боровся  до  загину,
хто  поліг  за  Україну![/i]
 
Море  пісень  щодня,
музика,  танці,  сміх,
випитий  келих  вина,
мабуть,  і  то  не  гріх.
 
Та  позабудьмо  про  все  -
добре  воно,  а  чи  зле,  -
крила  надії  несуть
заклику  нашого  суть.

[i]Щирим  серцем  я  і  ти
помолімося  за  тих,
хто  боровся  до  загину,
хто  поліг  за  Україну![/i]


Опубліковано:  З  Україною  в  серці...  (Літературний  альманах).  –
Хмельницький,  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  120.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679463
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016

Львів - війна… (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eWzQKLJKwR8[/youtube]

У  котре  поїзд  Львів  –  війна,
у  котре  друзі  на  пероні,
і  не  вмовкає  спів-струна
у  переповненім  вагоні:

[i]Приспів:
Війна  війною,
а  ми  удвох,
а  я  поруч  з  тобою,
де  трави  стиглі,
де  зорі  тихі,
де  ми,  неначе,  у  Раю![/i]

У  котре  згадую  я  нас
ще  необпалених  війною,
в  житті,  що  сповнене  принад
й  зігріте  світлою  весною.

[i]Приспів.[/i]

За  ніччю  день,  а  там  війна,
там  смерть  лиха  в  чужих  шевронах,
та  не  вмовкає  спів-струна
вже  в  переповнених  вагонах.

[i]Приспів.[/i]


Опубліковано:  З  Україною  в  серці  
(Літературний  альманах).  –  Хмельницький,
Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  117  –  118.  

[i]Музика  Тетяни  Кисленко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016

Кіборги

У  донецьких  безводних  степах  ковила
Похилилась  від  куль  і  снарядів.
Тільки  в  нас  не  здригнеться  на  скронях  й  жила:
Не  лякають  нас  залпи  із  градів.
   
[i]Приспів:
Ми  кіборги-укропи  і  нас  не  побороти,
Бо  наша  це  країна  і  наша  це  земля!
Так  знайте  ж  бо,  уроди,  козацького  ми  роду,
За  нами  Україна,  а  з  нами  наш  народ![/i]
 
Притаїлась  у  травах  дрібна  звірина,
не  злітає  у  небо  й  пташина,
Тільки  нам  молодим  навіть  смерть  не  страшна
Хоч  ми  кіборги,  все  ж  не  машини.

[i]Приспів.[/i]


Опубліковано:  З  Україною  в  серці...  
(Літературний  альманах).  –  Хмельницький,  
Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  121.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578110
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015

На раз, два, три (Пісня тероборонця)

       [i]Am[/i]
Пішов  я  з  хати  у  намет,
                                                     [i]A[/i]
узяв  у  руки  кулемет,
                                               [i]Dm[/i]
і  посилаю  їх  на  три:
                                     [i]Am[/i]
Ах  раз,  два,  три…  Ах  раз,  два,  три!

Не  людний  парк  тут,  не  проспект,
а  мінне  поле,  дикий  степ
і  хош  –  не  хош,  а  все  на  три:
Ах  раз,  два,  три…  Ух  раз,  два,  три!

Цим  я  собі  уже  не  рад,
та  не  вмовкає  вражий  ГРаД,
і  кулемет  мій  сам  на  три:
Ух  раз,  два,  три…  Ух  раз,  два,  три!

Де  лізуть  орки  напролом  
мій  кулемет  їм  кулі  в  лоб;
рахунок  наш  тут  теж  на  три:
Гей  раз,  два,  три…  Ех  раз,  два,  три!

Одна  відрада,  коли  сплю,
і  бачу  путіна  в  гробу,
та  й  цвях  за  цвяхом:  раз,  два,  три…
І  раз,  два,  три…  І  раз,  два,  три!

А  поки  що,  ось  цей  намет,
І  вірний  друг  мій  –  кулемет,
А  решта  все,  геть  все  на  три:
Ах  раз,  два,  три…  Ах  раз,  два,  три…

Ах  раз,  два,  три…  Ух  раз,  два,  три…
Гей  раз,  два,  три…  Ех  раз,  два,  три!

І…  Разом:  Раз...  два...  три!!!


[i]Створено  8  -  25  квітня  2015  року,  м.  Львів[/i]


Опубліковано:  З  Україною  в  серці...  (Літературний  альманах).  –  
Хмельницький,  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  119.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015

БАТЬКОВІ СЛЬОЗИ

Прокотилось  літо  та  й  понад  садами  –
зарясніли  вишні  стиглими  плодами…
Зарясніли  вишні,  вишні  зарясніли
стиглими  плодами.
 
[i]Приспів  1:
А  вишні,  а  вишні  в  зеленому  листі,
як  батькові  сльози  пролиті  у  снах.  –
літає  десь  сокіл,  над  хмарами  лине,
а  може  лежить  у  гірких  полинах…[/i]
 
Просвистіли  кулі,  вдарили  гармати  –
причаїлись  вишні  на  причілку  хати…
Причаїлись  вишні,  вишні  причаїлись
на  причілку  хати.
 
[i]Приспів  2:
А  вишні  достиглі  в  зеленому  листі,
як  батькові  сльози  пролиті  у  снах.  –
літає  десь  сокіл,  над  хмарами  лине,
а  може  лежить  у  гірких  полинах…[/i]
 
Соколе-синочку,  пам’ятай  про  тата,
я  молюсь  за  тебе:  живим  повертайся.  
Я  молюсь  за  тебе,  Богу  я  молюся:
живим  повертайся.
 
[i]Приспів  2:
А  вишні  достиглі  в  зеленому  листі,
як  батькові  сльози  пролиті  у  снах.  –
літає  десь  сокіл,  над  хмарами  лине,
а  може  лежить  у  гірких  полинах…[/i]
 
[i]Приспів  1:
А  вишні,  а  вишні  в  зеленому  листі,
як  батькові  сльози  пролиті  у  снах.  –
літає  десь  сокіл,  над  хмарами  лине,
а  може  лежить  у  гірких  полинах…[/i]


Створено  у  червні  –  вересні  2014  року,  м.  Львів

Опубліковано:  З  Україною  в  серці.  (Літературний  альманах).  –
Хмельницький,  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  120.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573707
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2015

ІДЕ ВІЙНА (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=etk8u1mDhAs[/youtube]

На  дворі  вечір…  Стіл…  Вечеря…
А  батька  за  столом  нема...
І  сину  підійшла  вже  черга  –
в  похід  укладена  сума.

[i]Приспів:[/i]
[i]Війна…  Війна…  Іде  війна!
Там  смерть  гуляє  задарма,
і  вибирає  навмання  –
хтось  є,  когось  уже  нема…
Війна…  Війна…  Іде  війна!
Іде  війна!  Іде  війна…[/i]

Молитва  тиха,  щиросердна:
Вкраїну,  Боже,  вбережи,
твоїх  дітей  і  їх  оселі,
здолати  зло  допоможи.

[i]Приспів.[/i]

Вже  по  вечері..  Вечір  пізній...
Та  не  спішать  в  оселю  сни,
де  всі  чекають  з  нетерпінням,
Хоч  еСеМеСочки  з  війни.  

[i]Приспів.[/i]

Створено  у  2015  році  (Fin.  9.03.),  м.  Львів

Опубліковано:    З  Україною  в  серці.  (Літературний  альманах).  –
Хмельницький,  Вид.  Стасюк  Л.С,  2018.  216  с.  –  С.  117.        

[i]Музика  Євгена  Заставного  -  нотний  запис;
Вікторія  Бондаренко  -  відеокліп[i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2015

Не журись…

Колись  я  був  Миха-ха-хайлом  -
не  знав  мене  ніхто,
А  нині  їду  по  Парижу
В  шикарному  авто!

[i]Приспів:
Мамо!
Я  знаю,  ти  бідуєш,
За  мене  не  журись,
Продай  мою  сорочку,
Що  вишивала  ти,
Купи  собі  сметани,
Звари  си  пироги.
Мамо,
За  мене  не  журись!..[/i]

Я  їду  по  Па-,  по  Парижу,
Не  думай  за  кермом,
Засмаглий    поруч  мене  хлопець,
Моє  веде  авто.

Приспів.

Париж  –  село,  ого!  -  велике,
І  в  ньому  я  -  король,
Не  дуже  то  такий  великий,
Та  маю  я  авто!

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015

Я бачив у травні

Я  бачив  у  травні,  як  падає  сніг,
я  бачив  у  жовтні,  як  кришиться  лід;
я  атомний  вихор  побачив  вві  сні,
побачив  химеру  на  чорнім  коні.

Від  страху  я  очі  умить  затулив,
та  цим  вже  нічого,  на  жаль,  не  змінив:
поринула  в  морок  планета  моя,
найкраща  у  Світі  планета  Земля.

Один  тільки  жах  залишився  в  пітьмі
й  безмежні  довколи  холодні  й  німі;
у  відчаї  я  закричав  на  весь  світ,
та  з  неба  посипавсь  лиш  мороку  цвіт.

В  ту  мить  я  прокинувсь  від  дивного  сну
і  неба  побачив  краплину  ясну,
сміялися  діти  –  раділи  весні,
і  пісню  гаївка  співала  мені.

Я  бачив  у  травні,  як  падає  сніг,
я  бачив  у  жовтні,  як  кришиться  лід;
я  атомний  вихор  побачив  вві  сні,
побачив  химеру  на  чорнім  коні.

Відтоді  минуло  чимало  вже  днів  –
я  бачив  багато-багато  ще  снів,
і  часто  на  думку  спадає  мені:
як  добре,  що  сни  не  збуваються  всі.

[i]Музика  Тетяни  Кисленко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548297
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2015

Янголятком білим (коляда)

Янголятком  білим
випав  білий  сніг,
білий,  білий,  білий,
випав  білий  сніг.

Засіяла  в  небі
ясная  зірниця,
ясна,  ясна,  ясна,
ясная  зірниця.

Веселіться,  люди,
сині  небеса,
сині,  сині,  сині,
сині  небеса!

То  звістив  Всевишній:
народивсь  Христос,
найсвяті-,  святіший  
народивсь  Христос!

Веселіться,  люди,
сині  небеса,
сині,  сині,  сині,
сині  небеса!


Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2008.  -  С.  85  -  86.

[i]Музика  Віри  Євтушек[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548260
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2015

Новорічний мандрівочний – Новогодний туристический тост

Новорічний  мандрівочний  –  Новогодний  туристический  тост

Нальём,    друзья,  бокалы!
Наш  первый  тост  за  скалы,
За  те,  которые  пройдем
Под  солнцем  горным,  под  дождем,
На  крутизне  коленками  дрожа,  –
Пускай  кружится  голова,
Пускай  смеются:  адский  труд  –
Нас  впереди  вершины  ждут!

Наш  тост  второй  за  горы,
За  те,  с  которыми  вести  нам  споры,
И  по  которым  нам  идти,
Не  зная  страха,  вновь  и  вновь;
Когда  умрет  заката  кровь,
Мы  с  ними  сядем  у  костра,
Чтоб  в  песнь  влюбленная  заря
К  победам  новым  нас  звала!  

Наш  третий  тост  за  дружбу,
За  нашу  туристическую  дружбу,
С  которой  нам  пройти
И  камнепады,  и  подъемы  ,
Седые  льды  и  буреломы,
С  которой  сесть  нам  у  костра,
С  которой  петь  нам  до  утра.

Створено  восени  1975  року,  с.  Глинське  (Львівщина)
 

З  Новим  роком!  І  приємного  перегляду:

https://www.youtube.com/watch?v=uxD9PNc3pYU
https://www.youtube.com/watch?v=n7ELU1WuR58
https://www.youtube.com/watch?v=ldGUdvA8xAs
https://www.youtube.com/watch?v=VO-zHLz6sW0&list=UUAXnXr6uCvWZxZkrNnhZj7Q
https://www.youtube.com/watch?v=tDLWPLNrBRQ
https://www.youtube.com/watch?v=9i9QnBBUUeQ&list=LLAXnXr6uCvWZxZkrNnhZj7Q

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547832
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2014

З Новим роком (щедрівка) + Відео

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ldGUdvA8xAs[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VO-zHLz6sW0&list[/youtube]

Сіє,  сіє  –  снігом,  снігом,
вітром  замітає,
то  природа  з  Новим  роком
щедро  всіх  вітає.

Снігом,  снігом  –  на  пшеницю,
вітер  –  то  на  жито,
щоб  зродили  наші  ниви,
ми  в  достатку  жили.

[i]Приспів:[/i]
[i]З  Новим  роком,  з  новим  щастям  –  
Вам,  сім’ї,  родині,
щоби  горе  обминало,
радість  всіх  єднала!

З  Новим  роком,  з  новим  щастям  –  
Вам,  сім’ї,  родині!!![/i]

Ми  засієм  льоном,  просом,
щоб  були  здорові,
та  й  на  весь  вкраїнський  простір
квітли  щоб  діброви!

Ми  засієм  незлим  тихим  
українським  словом
і  попросим  в  Бога  щиро
ласки  і  любові.

[i]Приспів.[/i]

[b][i]З  Новим  роком,  з  новим  щастям  –  
Вам,  сім’ї,  родині!!![/i][/b]


Створено  16.  02.  2007  року  (02-00  -  02-30),  м.  Львів

Опубліковано:  Т.  Василько,  Є.  Заставний.  "Танцює  дощ"  -  Львів:  "Ліга-Прес",  2008.  56  с.  -  С.  25  -  26.
 

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2014

Алегорія

Я  алегорія  хмари,
тієї,  що  смокче  веселкою  воду
із  моря  людського  буття.
Може,  колись  завагітнію  горем,
тільки  ним  не    розроджусь  
НІКОЛИ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544989
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2014

Ніхто мене не любить…

Ніхто  мене  не  любить…
А  я  люблю  усіх  –
така  душа  поета!
І  що  поробиш,
мабуть,
того  мені  і  треба.

Створено  2.  12.  2014  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544988
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2014

Аксіома – не аксіома!

Звечора  думав,  що  то  аксіома:  
сонце  сходить  на  сході.
Зранку  прокинувся  і  зрозумів,
що  аксіома  –  не  аксіома:
сонце  сходить  на  даху
сусідського  дому.

Створено  13.  03.  2014  року  (23-00),  м.  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014

Не губляться тільки зорі…

Дитина
загубилась  у  вирі  дітей…
Людина
загубилась  у  вирі  людей…
Не  губляться  тільки  зорі
у  вирі  зірок.

Створено  у  2008  році

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544509
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 17.12.2014

Задивляюсь, оглядаюсь, видивляю

Задивляюсь,
       оглядаюсь,
                 видивляю
       ту,  що:
задивляється,
       оглядається,
                 видивляє…


Створено  у  2008  році,  м.  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544109
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.12.2014

Придивляюсь, вдивляюсь…

Придивляюсь  до  весни  –
бачу  літо,
придивляюся  до  літа  –
бачу  осінь,
а  вдивляюся  в  осінь  -
бачу  весни...

Створено  у  2008  році,  м.  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544107
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.12.2014

Як добре

Антонич    був    хрущем    і    жив    колись    на    вишнях,    
на    вишнях    тих,    що    їх    оспівував    Шевченко
                                                                                                         [i]  Богдан-Ігор  Антонич[/i]

Він  жив  колись  на  вишні  –
і  був  ХРУЩЕМ!
Я  поряд  жив,
на  яблуні  чи  груші,
і  слухав  ті  ж  пісні…
Либонь,  не  думалось  тоді,
що  заспіваємо  і  ми  колись…–
Як  добре,
що  тим  же  українським  словом!

Створено  у  2008  році,  м.  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543967
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.12.2014

Мабуть, з телефільму

Звідки  взялися  ці  квіти?
І  свіжі  такі!  –
Ваза  ж  розбита  давно…

…Мабуть,  з  телефільму,
Якого    дивився  вчора.

Створено  16.  11.  2008  року  (~18-00),  м.  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014

Українська зима (+відеокліп)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tDLWPLNrBRQ[/youtube]

Веселий  гомін,  гамір,  сміх…
Сніжинку  я  спіймать  не  зміг,
спіймав  усмішку  на  вустах
і  погляд  бистрий,  наче  птах.

[i]Приспів:[/i]
[i]В  Україні  зима
снігу,  снігу  намела
на  тепер  і  про  запас,
об’єднала  береги,
об’єднає  ,  вірю,  нас
українська  зима.[/i]

Пряма  стежина  у  снігу,
тримаю  руку  дорогу,
тулю  до  серця  крадькома,
бо,  ой,  хурделиця,  зима!

[i]Приспів.[/i]

За  снігом,  снігом  снігопад,
рясніє  в  серці  зорепад,
калини  грона  до  весни,
любов  моя  на  всі  віки!

[i]Приспів.[/i]


Створено  15  (23:35)  –  16  (03:20).  02.  2007  року

Опубліковано:  Танцює  дощ.  Львів:  "Ліга-Прес",  2008.  56  с.  –  С.  21  –  22.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014

В’ялий вітер

В’ялий  вітер  заснув  у  скронях.
І  потягнуло  на  сон,
що  породжує  тишу  й  байдужість:
на  довго,  чи...
                             назавжди?

Створено  9.  10.  1914  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543639
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.12.2014

Собаки лають…

Собаки  лають  –  караван  іде!
І  буде  так  допоки
собаки  тиграми  не  стануть
і  не  розірвуть  ущент,
той  караван,
що  досі  йде…

Створено  5.  01.  2014  року  (18-15)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014

Лікуймось, браття!

У  Вас,  мабуть,  температура…
У  мене  теж!
У  Вас,  напевно,  мінус…
У  мене  плюс!
Середня  –  нуль  –  
нам  вижити  не  допоможе!  –
Лікуймось,  браття!  

Створено  24.  05.  2014  року  (11-10)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014

На самотній вулиці

На  самотній  вулиці
валяється  Місяць.
Піднімаю  його,
надкушую,
і  випльовую:
яка  ж  то  гидота,  
прокисла
у  вуличнім  місиві!

Створено  10.  12.  2014  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014

Наснилось

Наснилось  мені:
я  йду  на  Голгофту  –
на  тую  вершину  найвищу,
щоб  світ  надивитись:
змінилось  щось  в  ньому,  чи  ні?!
Я  вийшов…  Дивлюся:
Ніщо  не  змінилось!  –
Й  навіщо  ж  ішов?..


Створено  6.  02.  2004  року  (17-00  -  17-30),  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2014

Гортаючи газетні сторінки

“Вперед  по  шляху…”
“Реформа.  Скандал!..  ”
“Хто  ти,  мій  ровеснику?..  ”
“Літак  над  тайгою  упав…”
“Не  вірю!..  ”
“Це  я  наркоман…”
“Мій  батько  хабарник…”
“Тривожний  сигнал!..  ”
“Обурений  зрадник…”
“Гнилий  бюрократ…”
“Квартири  нові…”
“Розгін  демонстрації…”
“Знову  бої…”
“У  Києві  –  шість,
у  Мурманську  нині
усі  тридцять  шість…”
із  знаком  мінус!

Бездушні  й  душевні,
тривожні,
короткі  і  довгі,
скупі,
полемічні,
ледь-ледь  з  песимізмом,
а  в  решти  усіх:
опти-
       мізм!

А  я  все  на  очі  дитячі  дивлюся:
голодні
               і  жалібні  –
                                 просто  до  сліз!
…Пісок  на  вустах
і  жменька  піску  у  руці.

Невже  це  є  теж  на  Землі?!
На  Нашій  Землі?..

Створено  1.  04.  1988  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  79

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542937
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2014

А справжній Бог – …

Змиває  дощ  усі  облуди,
сідає  ранок  на  поріг,
а  я  молюсь  то  Магомеду,  Будді,
а  справжній  Бог  –
Він  біля  ніг.


Створено  у  2003  році,  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  49

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2014

Народивсь Христос

За  Дніпром,  Дунаєм,
та  й  за  Чорним  морем
зірка  ясна,  величава  –  
Христос  Народився!

Українська  мати
ніченьку  не  спала,
видивляла  Сина  Бога,
Христа  видивляла!

[i]Народивсь  Христос  –  утішаймось!
Народивсь  Христос  –  величаймо!
Народивсь  Христос,  Народивсь  Христос  –
                               прославляймо!!![/i]

Пронеслися  бурі
і  шторми  жорстокі,
брату  брат  вклонився  гоже  –
Христос  Народився!

Над  землею  дзвони,
коляда  весела;
славлять  Сина  –  Сина  Бога
у  містах  і  селах!

[i]Народивсь  Христос  –  утішаймось!
Народивсь  Христос  –  величаймо!
Народивсь  Христос,  Народивсь  Христос  –
                             прославляймо!!![/i]

Створено  6.  01.  2010  (22-00  -  23-40),  м.  Львів

Опубліковано:  Т.  Василько,  Є.  Заставний.  "Клавішами  весен"  -  Львів:  "Ініціатива",  2011.  56  с.  -  С.  32  
 

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542819
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2014

А ти пробач

За  все  плачу,  над  всім  я  плачу,
а  ти  пробач,  що  не  побачив,
тебе  самотню  у  юрбі.


Створено  2.06.  2005  року

Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  ІІІ.  Дрогобич:  "Коло",  2005.  -  С.  78.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542801
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.12.2014

Хороми, храми… І хромі…

Хороми,  храми…  І  хромі,
хто  тілом,  розумом,
а  хто  душею;
і  люди  й  нелюди
крізь  Бога  й  попри  Бога
до  Раю  пнуться,  несучи
для  Бога  камінь,
і  ладан  –  то…  для  сатани.


Створено  23.  12.  2003  (22-10)  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  49

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542627
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2014

Земне й небесне

Земне  й  небесне,  –
а  суть?
Я  зачарований  красою  –
красі  погубу  я  несу.

Душа  –  до  Неба,  тіло  –  до  землі,  –
а  суть?
У  злій  погубі
собі  погубу  я  несу.

Створено  у  2003  році,  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  49

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542621
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2014

І я не чув, як постріл пролунав

І  я  не  чув,  як  постріл  пролунав,
побачив  тільки,  як  вмирав  лелека…  
Безглузда  смерть  із  прихоті  людської
нічого  не  змінила  у  природі,
лише  в  мені:  я  зрозумів,
що  з  прихоті  своєї,  чи  чужої,
хтось  може  завтра  вб’є  мене…


Створено  6.  02.  2004  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541961
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2014

О світе лелечий!

Із  плоттю  людською
Христа  вже  нема,
а  ми  все  здіймаєм  хреста,
щоб  вкотре  на  ньому
Його  розіп’яти.

О  світе  лелечий,
хоч  краплю  злелеч
того,  що  є  совістю
не  зчорнено  чорних,
а  білих  лелек!


Створено  22.  22.  02.  2002  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2014

Новорічна ніч чудес (+Відео)

[youtube]  https://www.youtube.com/watch?v=5lXsnBwONLM&list[/youtube]

Новий  рік...  Новий  рік  –
новорічний  випав  сніг,
прилетіло  ластівчатко
і  біленьке  солов’ятко,
щоб  із  нами  щебетати:
Новий  рік...
Новий,  Новий  рік!

Новорічна  ніч  чудес  –
в  небі  Місяць  срібний  скрес,
хмарки  сиві  –  бистрі  коні
і  сніжинки  на  долоні,
щоб  радів  весь  білий  світ:
Новий  рік...
Новий,  Новий  рік!

Засіяла  зірка  нова  –
народивсь  Христос  зі  Слова,
щоб  були  усі  багаті
і  щасливі  в  рідній  хаті,
щоб  усім  на  довгий  вік  –
Новий  рік...
Новий,  Новий  рік!


Створено14.  01.  2008  (13-00  -  13-10),  м.  Львів

Опубліковано:
1.  Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2008.  -  С.  86.
2.  Т.  Василько,  Є.  Заставний.  "Клавішами  весен"  -  Львів:  "Ініціатива",  2011.  56  с.  -  С.  36  
 

[i]Музика  Євгена  Заставного
Виконання  Олександри  Присташ[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2014

Сон долає втому

Сон  долає  втому,
осягає  розум    інші  вже  світи,
що  я  в  них  побачу,  річ  не  в  тому,
тільки  ти,  кохана,  й  там  мені  світи.

Коли  зійде  сонце,
згаснуть  зорі,  росами  умиті,
я  прокинусь,  й  може,  сон  цей
перейде  у  дня  щасливі  миті.


Створено  у  2004  році,  м.  Львів

Опубліковано:
1.  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  ІІ.  Дрогобич:  "Коло",  2004.  -  С.  58.
2.  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014

Поїзд йде…

Мимо  йде  байдужа  Лета,
сни  чужi  краде  жебрак,
й  вигарьовує  клозетом
поїзд  синiй,  як  чиряк.

Рани  гоїть  вiтер  чорний  –
бруд  землi  i  сажу  з  труб;
пiзнiй  вечiр  –  старий  чобiт
над  вагоном  зашкаруб.

Поїзд  йде...  життя  тартарське,
що  не  стик,  то  валить  з  нiг,
лиш  помийники  татарськi
обминає  бiлий  снiг.


Створено  25.  02.  1989  року,  м.  Тула  (Архангельське)

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014

Карпатська коляда

Гудуть  дзвони,  а  дзвіночки
дзінь-дзінь-дзінь  дзвенять,
всі  потічки  і  струмочки
дзвінко  гомонять.

[i]Приспів:[/i]
[i]Ой  дзінь-дзінь  дзвіночки  –
дзвіночки
по  усіх  Карпатах  –
Карпатах,
ой  дзінь-дзінь  дзвіночки
по  всіх  селах,  хатах!
По  всіх  селах,  хатах![/i]

В  цілім  світі,  та  й  в  Карпатах,
свято  ізі  свят!  –
Коляду  ведуть  дівчата
з  парубками  влад.

[i]Приспів.[/i]

Коляда  –  дзвіночки  всюди  –
то  віщає  Бог!  –
І  радіють  усі  люди  –
Народивсь  Христос!

[i]Приспів.[/i]


Створено  27,28.  08.  2005  року,  м.  Львів

Опубліковано:
1.  "Танцює  дощ"  -  Львів:  "Ліга-Прес",  2008.  56  с.  -  С.  23  -  24;
2.  Зоряне  суцвіття.  (Антологія  Бойківського  краю.  Книга  третя).  Дрогобич:  «Посвіт»,  2012.  –  352  с.  –  С.  221  –  222.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541708
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2014

Новий рік – свято! (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9i9QnBBUUeQ&list=LLAXnXr6uCvWZxZkrNnhZj7Q[/youtube]

Ягідка-зіронька  в  небі  горить,
біля  ялиноньки  зайчик  сидить,
снігом  вмивається,  не  дочекається,
коли  прийде  Новий  рік.

[i]Приспів:
Новий  рік  –  свято,  дарунків  багато,
вистачить  зайчикам  всім:
зайчикам  білим,  зайчикам  сірим,
будуть  дарунки  усім!
Будуть  дарунки  усім!!![/i]

Місяць  рогатий  за  хмарку  сховавсь,
зайчик  злякався…  і  заспівав:
“Мелено-сіяно,  снігу  навіяно,
бо  йде  до  нас  Новий  рік!”

[i]Приспів.[/i]

Зайчика  пісню  –  пісню  зими
чують  звірята  і  чуємо  ми,
хором  співаємо,  дружньо  гукаємо:
Рік  Новий,  Рік,  йди  до  нас!  

[i]Приспів.[/i]


Створено  27.  01.  -  10.  02.  2008,  м.  Львів

Опубліковано:
1.  Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2008.  -  С.  78;
2.  Т.  Василько,  Є.  Заставний.  "Клавішами  весен"  -  Львів:  "Ініціатива",  2011.  56  с.  -  С.  34  -  35  
 
[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]
Виконання  Христини  Рачкевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2014

Коли ворон кричить…

Коли  ворон  кричить,
стає  страшно  за  тiло.
Та  найбiльше  боюсь
я  за  душу  мою.
Розiллюсь,
розпливуся  морями,
зла  гординю  зруйную,
тiльки  душу  мою,
я  клянуся,
врятую!


Створено  17.  03.  1988  року,  смт.  Брошнів  (Івано-Франківщина)

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014

Крихти мрiй

Я  плину  лiт  не  переборю,  
усе  залишиться  в  менi,  
та  хочу  винести  з  двобою
душi  кристали  осяйнi.

Нехай  вони  мiй  шлях  освiтять  
промiнням  щирості  надiй
i,  де  ходив  щодень,  освятять
незчерствлі  крихти  світлих  мрiй.


Створено  27.  03.  1988  року,  смт.  Брошнів  (Івано-Франківщина)

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014

Святвечір (+Відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n7ELU1WuR58[/youtube]

Над  землею  зірниця  -  вісниця  золота,
Житній  дідух  в  світлиці  і  вечеря  свята.

Образ  Діви  Марії  із  дитям  на  руках,
Серце  полум'я  гріє,  світла  радість  в  очах.

[i]Приспів:[/i]
[i]Помолімося  Богу,  Сину  Бога  -  Христу,
Щоб  у  світлій  любові  з  ним  іти  по  життю![/i]

Засіяла  зірниця,  запалала  свіча,
Тихо,  тепло  в  світлиці:  для  вечері  вже  час,

Рік  за  роком  у  невідь  відлітають  літа,
Вічним  є  тільки  Небо,  Бог  і  Боже  Дитя!

[i]Приспів.[/i]

Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VIII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2009.  -  С.  118.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2014

Святий Миколай

Жасминовим  цвітом,
мов  спогад  про  літо,
біліють  ліси  і  поля.
Із  Райського  саду
у  різьблених  санях
дарунки  везе  Миколай  –
Миколай!

[i]Приспів:
Принцесі  лілеї,
доньці-королеві
і  леґеню  сину,
що  в  кожній  родині
по  всій  Україні,
дарунки  везе  Миколай  -
Миколай!
Він  добрий  і  щирий,
веселий,  щасливий
Святий  Миколай.  –
Миколай![/i]

Хутчіше  за  вітер
мчать  коні  по  світу  –
тут  доли,  ген  гори,  там  плай!
Не  звідує  втоми,
до  кожного  дому
дарунки  везе  Миколай  –
Миколай!

[i]Приспів.[/i]

Ми  –  діти  Господні  –
радієм  сьогодні  –
у  наших  серцях  світлий  рай.
Від  Матінки  Божої,
Божого  Сина
дарунки  везе  Миколай  –
Миколай!

[i]Приспів.[/i]


Створено  27.  01.  -  10.  02.  2008,  м.  Львів

Опубліковано:
1.  Опубліковано:  "Гомін  Підгір'я".  Альманах,  вип.  VII.  -  Дрогобич:  "Посвіт",  2008.  -  С.  85;
2.  Клавішами  весен.  -  Львів:  "Ініціатива",  2011.  56  с.  -  С.  30  -  31;
3.  Зоряне  суцвіття.  (Антологія  Бойківського  краю.  Книга  третя).  Дрогобич:  «Посвіт»,  2012.  –  352  с.  –  С.  220  –  221.    
 
[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540979
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2014

Заблукала моя зірка

Заблукала  моя  зірка,
ген,  поміж  зірками,
видивляю  її  зірко,
маюся  гадками.

Моя    зоре  калинова,
де  ж  бо  ти  пропала?
Засіяй  у  небі  знову,
як  колись  сіяла.

Нам  зозуля  накувала
довгі,  довгі  ночі,
те  зозуля  відкувала,
згасли  ясні  очі.

Йду  на  гору  щонайвищу
по  крутому  зворі,
щоб  до  неба  бути  ближче,
де  жевріють  зорі.

Може,  звідти  я  угляну
зірку,  що  кохаю,
що  за  нею  щодень  в’яну,
в  ночі  –  видивляю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014

Не стерпіла кривди

Зорала,  гей,  поле
дівчина  думками,
засіяла  рясно
гіркими  сльозами.

Поїхав,  повіявсь
козак  на  Вкраїну,
лишив  чужим  людям
кохану  дівчину.

Лишив  чужим  людям
на  славу  погану
козак  молоденький
дівчину  кохану.

Поїхав,  повіявсь
в  недобру  годину,
в  степу  Половецькім
від  кулі  загинув.

І  марно  дівчина
сльозами  вмивалась,
край  шляху  курного
думками  вбивалась.

Лежить  козак  в  полі,
говорить  з  вітрами,
а  дівчину  люди
неславлять  словами.

Не  стерпіла  кривди,
лихої  потали,
пішла  до  Дунаю  –
до  ночі  пропала.

А  поле  зродило,
та  нікому  жати,
а  людям  байдужим
нема  що  сказати.


Створено  20  -  21.  03.  1988  року,  смт.  Брошнів  (Івано-Франківщина)

Опубліковано:  "Моя  пісня",  Львів:  "Сполом",  2004.  -  120  с.
С.  109,  110

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014

Ой, не стій, мій коню…

“Ой,  не  стій,  мій  коню,
біля  тої  брами,
де  живе  дівчина
з  чорними  бровами.

Її  батько,  мати  –
дукачі  погані,
а  ми,  коню  милий,
сіромою  звані.

Гей,  поїдем,  коню,
за  Дунай  гуляти,
повоюєм  турка  –
будуть  в  нас  дукати!”

Ой  цвіте  калина
молодим  розмаєм  –
гуляє,  гуляє
козак  за  Дунаєм.

Нагулявсь  уволю,
рядиться  в  дорогу  –
на  коня  саджає
сироту  убогу.

“Нащо,  любий  коню,
нам  оті  дукати?  –
У  багацькім  домі
будуть  зневажати.

Нащо  ті  дукати
козаку-сіромі,
як  неволю  знати
у  чужому  домі?

Сирота  убога
буде  доглядати,
у  своєму  домі
буде  нам  як  мати!”


Створено  19  -  21.  03.  1988  року,  смт.  Брошнів  (Івано-Франківщина)

Опубліковано:  "Моя  пісня",  Львів:  "Сполом",  2004.  -  120  с.
С.  107,  108

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529711
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.10.2014

В степу, ген, могила…

В  степу,  ген,  могила
висока-висока,
а  в  лузі  калина
одна-одинока.

В  могилу  ту  правду
живцем  закопали,
а  в  лузі  дівчину
кати  зарубали.

Йде  полем  сірома,
у  вітру  питає:
–  Навіщо  родився,
як  долі  немає?

–  Щоб  тую  калину
весною  ламати,
щоб  правду  з  могили
мечем  визволяти!

Зібрав,  гей,  ватагу
козак-сіромаха,
став  бити,  колоти
і  турка,  і  ляха.

Не  тії  ж  бо  сили,
не  тії  мечі  –
в  саду  серед  ночі
умовкли  сичі.

Козак  впав  у  полі  –
вороння  годує;
а  в  лузі  калина  
донині  сумує…


Створено  18.  03.  1988  року,  смт.  Брошнів  (Івано-Франківщина)

Опубліковано:  "Моя  пісня",  Львів:  "Сполом",  2004.  -  120  с.
С.  106,  107

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529708
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.10.2014

Богинь таких ще не було!

Створив  Тебе  я  з  цвiту  дивини,
шовкових  трав,  фiалок  запашних,
янтарних  грон  гордовини,
свiтанкiв  тихих,  осяйних,
i  нiжних  трелей  солов’їних;
з  туманiв  сизих,  милих  снiв,
казково-зоряних  серпанкiв,
i  золотаво-срiбних  днiв;
із  мрiй  рожевих,  вишиванок,
безмежного  мережива  дорiг,
сумних  i  радiсних  спiванок;
з  веселок  вiщих,  чебрецiв,
й  усiх  красот  i  чарів  тих,
що  є  в  краю  моїх  батькiв  –
в  краю  дитинства  золотого.

I  вийшла  Ти  свiтам  на  диво  –  
богинь  таких  ще  не  було!
Вiки  пройшли,  вiки  пройдуть,
зав’яне  все,  що  відцвіло,
та  над  безоднею  пустелі
весною  знову  розцвіте
Твого  обличчя  нiжна  врода,
очей  бездонних  глибина,
i  цвiт  троянд  червоних  –  
Твої  медовiї  вуста!


Створено  у  листопаді  -  грудні  1984  року,  м.  Івано-Франківськ

Оубліковано:  "Калинове  вино".  Львів:  "Плай",  2005.  96  с.
С.  9

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529465
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.10.2014

Без мети

Днів  каламбур  –
без  мети:
хрест  до  могили,
хрест  нам  нести!
Будні  забули,
свят  вже  нема  –
осінь,  весна,
влітку  зима;
брюки-банани  –
ті  ж  калісони,
тільки  навиворіт;
“штати”,  “монтана”  –
шир,  висота!
Суперкомп’ютери,
робототрони;
вибиті  зуби
всі  –  тридцять  два!
Квашена  редька,
а  в  анекдотах
“Анька”  і  “Петька”.
На  старомодні
міні-мотиви
генії  нові
шамкають  кволо
максі-пісні;
вальс  танцювати
вже  розучились,
манкі  і  шейк  –  абсурд!
Правимо  брейк,
тільки  виходить
в  нас  каламбур  –
днів  без  мети
каламбур!


Створено  5,6.  05.  1988  року,  смт.  Брошнів  -  м.  Калуш  (Івано-Франківщина)

Опубліковано:  "На  зламі  дня"  -  Львів:  "Тріада  плюс",  2004.  100  с.  -  С.  88

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529458
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2014

Пісня про Незнанів

Де  сизі  мочари,  зелені  ліси,
калини  у  пору  святковий  наряд,
із  ласки  Господньої,  наче  з  роси,
село-вишиванка  вплелося  в  смарагд.

[i]Приспів:[/i]  
   [i]Незнанів,  мов  легіт  весняний,
   село  наше  рідне  Незнанів,
   садами,  людьми  і  піснями
   усім  у  краю  нашім  знане.  –  
   Село  наше  рідне  Незнанів![/i]

Во  славу  Всевишньому  –  церква  свята,
на  шану  героям  –  високий  курган,
і  плине  в  щоденних  турботах  життя,
і  родить  щедротно  засіяний  лан.

[i]Приспів.[/i]  

Щороку  лелеки  приносять  тепло,
міцніє  в  нас  віра,  гартується  дух,
і  жити  буде  українське  село,
допоки  нестримно  несе  води  Буг!

[i]Приспів.[/i]  


Створено  у  2007  році  на  замовлення  пароха  с.  Незнанів  (Львівщина)

Опубліковано:  «Клавішами  весен»,  Львів:  «Ініціатива»,  2011,  56  с.  –  С.    44  -  45  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014