ОксМаксКорабель

Сторінки (3/300):  « 1 2 3 »

СЕРПЕНЬ

Вже    й  серпень  потайки  тікає,
поклавши  гарбузи  на  воза.
Вже  вечорами  холодає
і  накрапає  дощ-проноза.
Куди  ти,  серпню,  від'їжджаєш,
тікаєш,  як  Багдадський  злодій.
Залишся  тут,  не  прогадаєш
в  країні  ангельських  мелодій.
Залишся  ще  хоча  б  на  трішки,
лиш  засміявсь,  махнув  рукою.
Тобі  б  все,  серпню,  пересмішки,
а  я  ж  затужу  за  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022


ЩЕ ВСІ ЖИВІ, ЩЕ П'ЄМО КАВУ НА ТЕРАСІ


Ще  всі  живі,  ще  п'ємо  каву  на  терасі
ще  звідать  мріємо  незвідані  світи
і,  може,  згубимося  в  просторі  і  часі  
і  океан    з  піскузмиватиме  сліди.

Ще  замість  берців  туфлі  від  Gаlliano  
й  сорочка  білосніжна,  а  не  камуфляж
ще  білі  квіти  пахнуть  на  столі  духмяно
 і  за  вікном  війною  ще  неторканний  пейзаж.  

Усе    навперекіс    піде  у  нас  вже  завтра
розстріляне  життя  із  танків  і  гармат
вернись  живим,  живим,  хай  допоможе  мантра,
живим  до  дому  повернися  мій  солдат.

Усе  наперекір,  війна  -  страшна  недоля
на    Захід  -  я,  а  ти  пішов  на  Східий  фронт
сказав  лише,  що  краще  смерть,  аніж  неволя
в  той  день  багряним  шовком  вкрився  горизонт.

...ще  нині  всі  живі  і  кава  на  терасі
вогнем  пекельним  не  палають    небеса
і  ми  так  мріємо  по  морю  на  баркасі
...  й  ще  в  телеграмі  про  війну  новин  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022


МОЯ МУЗА ПРИХОДИТЬ ЩОНОЧІ

Тепер  моя  Муза    приходить  щоночі  
у  чорній  хустині,  заплакані  очі,
на  край  мого  ліжка    тихенько  сідає
і  тужить  за  тими,  кого  вже  немає.

Вона  мені  каже:  в  розбитому  місті
я  бачила  жінку  в  червонім  намисті
душа  її  в  небо  уже  полетіла
від  градів  смертельних  земля  стугоніла,

я    бачила  пекло  в  згвалтованій  Бучі
і  сльози  з  очей  полилися  пекучі
була  молода  я,  за  мить    -  посивіла
й  від  горя  страшного  ураз  заніміла

я  бачила  ниви  і  стиглу  пшеницю
 летіла  по  ній  із  вогню  колісниця
й  ключі  журавлині  над  спаленим  полем
і  очі  дитячі  наповнені  болем.

я  бачила  смерть  і  страждання,  і  муки
й  до  неба  в  молитві  простягнуті  руки
і  танки  московські  по  людях  стріляли
й  Ісуса  у  Храмах  нам  знов  розпинали.

Тепер  моя  Муза  приходить  щоночі
у  чорній  хустині,  заплакані  очі:
Не  плач,  моя  Музо,  готуйся  до  бою
гартуй  своє  слово,  що  сильне,  як    зброя.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022


Лиш вбережи його, свята Маріє

Фейсбук  і  кава  й  вранішня  розмова
що  там  у  друзів,  й  що  там  "чудить"    влада
на  вишенці  двох  снігурів  бравада
й  лякає  стужа  за  вікном  зимова.  

Синоптики  пророчать  снігопади
ми  мріємо  про  гори  і  про  море
й  не  знаємо,  що  завтра  прийде  горе
і  на  міста  із  неба  впадуть  гради.

Ми  знов  з  тобою  сходимося    в  герці
на  море,  кажу,  а  ти  кажеш  -  гори
ну  добре,  кажеш,  завтра  поговорим
а  завтра  без  вагання  взувся  в  берці.

Останній  ранок  в  мирній  Україні
а  завтра  у  життя  ввірвуться  танки
й  безсонні  ночі  і  тривожні  ранки
 і  ти  солдат,  а  я  в  чужій  країні.

Фейсбук  і  кава,  й  плани  будуть  й  мрії
і    стане  кращим  світ  війни  опісля
і  зазвучить  у    моїм  серці  пісня
Лиш  вбережи  його  свята  Маріє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022


НОВА ВИШИВАНКА

Виший  мені  мила  нову  вишиванку,
ми  йдемо  кохана  у  священний  бій,  
в  сорочку  вберуся  завтра  спозаранку,
тепло  твого  серця  і  любов  у  ній.

Чорним  і  червоним  вишита  сорочка,
хочуть  москалі  нас  знову  у  ярмо
може  й  сиротою  стане  завтра  дочка
але  України  їм  не  віддамо.

В  рідній  вишиванці    хоронили  тата,
накрили  могилу  сибірські  сніги,
а  нині  знов  землю  орда  топче    клята
плюндрують  святе  нам    московські  чорти.  

Хрестики  дрібненькі  -    обереги  долі,
тризуб  -  символ  волі  на  правім  плечі
 за  небо  безкрає,  за  колосся  в  полі
готові  до  січі  вкраїнські  бійці.

Споряди  в  дорогу  вишиту  сорочку,
завтра  йдем  кохана    у  священний  бій,
а  якщо  загину,  то  скажи  синочку:
Батько  за  Вкраїну  згинув,  сину,  твій.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022


Сьогодні, мамо, вишеньку побачив


Сьогодні,  мамо,    вишеньку  побачив
 серед  руїн,  маленька,  розцвіла
здалось  мені,  що  вишня  та,  неначе,
з  садочку,  мамо,  нашого  була.

Наперекір  розквітла  вона  долі,
наперекір  проклятій  цій  війні
у  білім  цвіті,  наче  в  ореолі  
раділа  сонечку  й  весні.

А  я  в  думках  до  Вас,  матусю,  лину,
де  Ви  в  світлиці  серед  образів
Пречисту  просите  за  Україну
і  за  життя  її  дочок  й  синів.

Я  так  до  Вас  сьогодні,  мамо,  хочу
губами  притулитись  до  руки
й  сказати  Вам  в  хвилину  цю  урочу:
я  так  люблю  Вас,  мамо,  до  сльози.

 Сьогодні,  мамо,  вишеньку  побачив
 немовби  диво  з  довоєнних  снів
нехай  вона,  як    Ви,  мені  пробачить,
за  все,  що  я  сказати  не  зумів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022


БАЛАДА ПРО УКРАЇНСЬКУ МАДОННУ

На  дім  востаннє  озирнулась
як  жінка  Лота
на  мить  неначе    скам"яніла
не  дім  -  Голгота
дверей  обвуглених  діткнулась
прощай  навіки
за  ніч  від  горя  посивіла
сльози,  як  ріки.

І  до  грудей  дитя  тулила:
мій  любий  сину
як  тяжко  дім  свій  покидати
в  тяжку  годину
орда  московська  залишила
страшні  руїни.
тебе  я    мушу  врятувати
для  України.

Я  розповім  тобі,  мій  сину
на  рідній  мові
які  сади  у  нас  квітучі
та  калинові
як  батько  бився  до  загину
мій    Сиротенко
 як  на  Дніпра  високій  кручі
плакав  Шевченко  .

Я  розкажу  тобі,  синочку
наше  коріння
 де  жовтий  колос  під  синім  небом
й  надій  проміння
коли  ще  спав  ти  у  сповиточку
падали  гради
і  смерть  у  танках  їхала  степом
під  канонади.

І  до  грудей  дитя  тулила:
мій  любий  сину
як  гірко  дім  свій  покидати
в  тяжку  годину
орда  московська  залишила
нам  лиш  руїни
тебе  я    мушу  рятувати
для  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022


БІЖЕНКА

За  вікном  уже  падали  міни
я  зібрала  життя  у  валізку:
томик  віршів  з  автографом  Ліни
і  з  дитинства  ще  лялечку  Лізку.

два  горнятка  з  яких  пили  каву
коли  тихо  було  на  світанні
і  листівку  поклала  яскраву
де  признався  мені  у  коханні.

Наостанок  полила  ще  квіти
 теплим  поглядом  дім  обійняла
в  нім  не  будуть  народжені  діти
тихий  світ  мій  війна  зруйнувала.

Ще  хвилина  і  вийду  за  двері
чужина  може  й  буде  прихильна
та  з  твоїх,  лише  земле,  артерій
пила  воду  й  ставала  я  сильна.

чужина  може  й  буде  прихильна
та  між  нами  стоять  Піренеї
я  як  пташка  у  клітці    невільна
лише  біженка  буду  для  неї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022


За ту війну о п"ятій ранку

Ще  Україна    в    тихім  сні
ще  трошки  було  до  світанку...
і  раптом  гради  навісні
на  мирний  край  о  п"ятій  ранку.

В  колисочках  ще    діти  сплять
а  ворог  вже  підступний  в  танку
Церковні  дзвони  ще  мовчать,
а  вже  війна  о  п"ятій  ранку.

Безхмарний  чистий  виднокіл,
промінчик  перший  крізь  фіранку
І  світ  поділений  навпіл
на  до  і  після  в  пятій  ранку.

Вже  вбивця  дивиться  в  приціл
бояришник  залив  в  горлянку
і  сморід  від  немитих  тіл
від  тіл  московських  в  п"ятій  ранку.

Із  ворогом  вступили  в  бій
Ми  Неньку  не  дамо  у  бранку.
І  як  один  ми    встали  в  стрій
і  брат  за  брата  до  останку.

По  кому  дзвін,  це  ж  по  тобі,
загарбнику,  зотлієш  в  танку
По  кому  дзвін,  це  ж  по  тобі
за  ту  війну,  що    в  п"ятій  ранку.
Оксана  Максимишин-Корабель
5  березня  2022
Слава  Нації!  Смерть  рашистським  окупантам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022


ЖОВТІ ТЮЛЬПАНИ


Між  нами  лінії  лежать
меридіанів
купила  я  собі  сама
букет  тюльпанів.
На  північ  ти,  на  південь    я
як  паралелі
від  одинокої  свічі
лиш  тінь  на  стелі.
Між  нами  ріки  і  роки  
і  океани
нехай  нагадують  тебе
жовті  тюльпани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022


Весна іде

ВЕСНА  ІДЕ
Зиму  зимну    снігову
покидають  сили
вже  весну  на  рандеву
верби  запросили.

Вбрали  кліпси  золоті
із  вітром  фліртують
знову  гарні  й  молоді
про  тепло  звістують.

Хтось  у  лісі  застелив
салатовий  ліжник
де  ще  вчора  сніг  сріблив
вигулькнув    підсніжник.

І  побігли  ручаї
весну  зустрічати
і  повернуть  журавлі
до  рідної  хати.

Прокидаються  зі  сну
і  дерева  й  люди
всі  чекають  так  весну,
як  чекають  чуда.

А  весна  уже  в  вінку
поспіша  щосили
зиму  зимну  снігову
покидають  сили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022


Жирафа в Африі жила

Жирафа  в  Африці  жила,  
жирафа  всім  всміхалась
та  раптом  сталася  біда
жирафа  закохалась.

В  подушку  плакала  вона
і  голосно  зітхала
 жирафа  стала  та  сумна
і  сохла,  і  страждала.

Запав  їй  в  серце  крокодил
зелений  гострозубий
і  більш  ніхто  не  був  їй  мил
 ніхто  не  був  їй  любий.

З  жирафи  насміхались  всі
левиці  гонорові
мовляв,  не  бачили  в  житті
дурнішої  любові.

Та  раз  наважилась  вона
прийти  до  крокодила
по  чарці  випити  вина
й  в  одвіт  почути:  "мила".

Та  крокодил  голодний  був
...  життя  метаморфози
жирафу  він  без  солі  з"їв
і  лив  гарячі  сльози.

Отак  й  в  житті,  серед  людей
бувають  крокодили
і  сльози  лиють  із  очей,
коли  тебе  вкусили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022


А ЖИТТЯ, ЯК ВІТЕР

А  життя,  як  вітер
і  летять  роки
виросли  вже    діти
а  коли...

Паморозь  на  вії
і  важка  хода
відлітають  мрії
за  моря.

Як  метеорити  
летимо  кудись
відкладаєм  жити
на  колись.

...  від  землі  до  неба
лиш  коротка  нить
цінувати  треба
кожну  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022


Дрова догоріли

Дрова  догоріли
місяць  у  вікні
слова  заболіли:
ти  чужа  мені.

Паде  сніг  лапатий
стежку  заміта
від  воріт  до  хати
я  тобі  чужа.

Заметіль  до  неба
і  сніжить  сніжить
відпустити  треба
навіть  як  болить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022


РІЗДВЯНА МІСТЕРІЯ

РІЗДВЯНА  МІСТЕРІЯ
В  зимову  ніч  свята  Марія
дитя  в  стаєнці  сповила'.
Світила  зірка  на  Месію
торкнулась  променем  чола.

І  зачинилася  безодня,
і  янголів  зачувся  спів.
Така  була  воля  Господня
щоб  світ  спасти  від  зла  й  гріхів.

Як  шовк  стелилася    дорога,
 узявши  щедрії  дари,
щоб  привітати  Сина  Бога
три  царії  до  нього  йшли.

А  він  ще  спав,  мале  дитятко
всміхавсь  до  пастушків  крізь  сон
і  гріло  диханням  ягнятко
із  сіна  вистелений  трон.

Прийшов  до  людства  із  спасіннням,
й  тоді  не  знав  він  ще  про  те,  
що  дерево  з  міцним  корінням
уже    на  хрест  йому  росте.

Іще  не  знав  він,  що  дорога
з  каміння  буде  й  будяків,
і  що  Іуда  Сина  Бога
продасть  за  тридцять  срібняків.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022


В ЗЕМЛЯНЦІ ТИХО, ЯК У ХРАМІ

В  землянці  тихо,  як  у  Храмі,
в  горнятку  захололий  чай
Маріє,  Діво  Пресвятая,
його  тримай.

 Дзвінок  від  мами:  як  ти,  синку?
"Мамусю,  в  мене    добре  все"...
Маріє,  Діво  Пресвятая,
хай  він  живе.  

Одним  одна  зоря  сіяє
намокли  берці  від    роси
Маріє,  Діво  Пресвятая,
його  спаси.

І  група  крові  на  зап'ясті,
і  знов  по  комусь  плаче  дзвін.
Маріє,  Діво  Пресвятая,
хай  буде  він.

Йому  б  ще  жити  і  любити
 синів  ростить,  садити  сад
Маріє,  Діво  Пресвятая
хай  стихне  град

Нехай  над  ним  синіє  небо,
не  мін,  а  пташок  будить  хор
Від  бід  сховай  його,  Пречиста,
під  омофор.
14    жовтня

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021


ОСІННЄ


Багряне  листя  падає  під  ноги,
скидає  шати  безутішний  ліс,
й  туманів  над  полями    сиві  тоги
і  хмари,  наче  очі  повні  сліз.

Ще  вчора  білий  день,  а  нині  вечір
немов  господар  ходить  по  дворі.
Цей  довгий  вечір,  як  зими  предтеча
і  час  спиняється  о    цій  порі.

Хоча  б  цей  вечір  якось  пережити,
ще  теплі  дні  прочить  зодіак.
Вино  в  бокалі  ще  не  все  допите
Скажи,  розлуку  пережити  як...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021


ОСІННЄ


Дощу    осіннього  сльозиночки  рясні  
 в  туманах  Андромеда  тихо  плаче
немов  кораблики  листочки  на  воді
із  вітерцем  змагаються  неначе.

Ще  не  змінилося  нічого,  дні    ясні
і  полудневе  сонечко  гаряче
птахи  веселі́  ще  наспівують  пісні
...але  в  повітрі  щось  уже  незряче.

Ще  не  змінилося  нічого  у  житті,
і  руки  ті  ж  ласкаві  мов  дитячі
лише  фіранки  на  вікні  чомусь    нові
і  квіти  не  мої  жовтогарячі.

Мені  б  піти  втекти  стоїть  уже  таксі
й  водій  цигарку  докурив  терпляче
не  сталося  нічого,  всі  живі,
лиш  Андромеда  у  туманах  плаче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021


Ти будеш Вкраїно, країною мрій і надій



 Україно  моя,  країно    болючих  утрат
і  переможного  залпу  гармат,
у  жилах  людей  свобода  в  крові,
тут  присягають  на  вірність  тобі.

Україно  моя,  одвічна  за  волю  борня,
за  тебе,  Вкраїно,  смерть  не  страшна,
за  тебе,  за  мову,  за  думи  й  пісні
роснуть  хрести  на  священній  землі.

Україно  моя,  в  руках  ми  тримаєм  булат,
згине,  як  тля  московит-супостат
ми  незалежні  навіки-  віків,
 свобідні  нащадки  дідів-козаків.

Ти  будеш  Вкраїно,  країною  мрій  і  надій
незалежна  моя,  цвіти  і  зорій.
Серце  своє  лиш  тобі  я  віддам
Нації  Слава  і  смерть  ворогам!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021


ЩО КОМУ ДО ЧИЄЇ ПЕЧАЛІ

Що  кому  до  чийогось  безсоння
і  до  тихого  зойку  вночі
Поміж  нас  почалось  міжсезоння
після  теплого  літа    дощі.

Що  кому  до    чиєїсь  печалі  
й  до  свічі  що  до  ранку  горить
тихий  човен  стоїть  на  причалі
і  за  ним  лише  місяць  зорить.

Що  кому  є  до  смутку  чийого
і  що  довго  мовчить  телефон
І  не  скажеш  нікому  нічого,
лиш  чолом  припадеш  до  ікон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021


ДЕСЬ ТАМ, У СУЗІР'Ї ОРІОНА

     ДЕСЬ  ТАМ,  У  СУЗІР'Ї    ОРІОНА
Вона  заплющувала  очі  і  летіла  до  сузір'я  Оріона.  Там,  на  одній  із  зірок  був  її  справжній  дім.  У  вічнозеленому    садку  цвіли  гортензії.  На  великій  веранді  стояв  стіл  накритий  білим  гаптованим    обрусом.  А  на  ньому  два  горнятка  з  такої  ніжної  порцеляни,  що  крізь  неї  було  видно  сонячні  промені.    Двоє  діток  наввипередки  бігли,  обнімали  за  шию  і    сперечалися:  це  моя  мама!  Ні,  це  моя.  А  вона  ніжно  тулила  їх  до  грудей  і  цілувала  пухкенькі  щічки  з  ямочками.
І  там    на  неї  чекав    чоловік.  Її  друг  і  коханий,  її  порада  і  розрада,  її  щастя  і  спокій.    Вона  любила  у  цьому  чоловікові  все:  і  приємний  тембр  голосу,  і  сором'язливу  усмішку,  світло-карі  очі  і  чорне,  як  воронове  крило,  непокірне  волосся.  Вони  до  сходу  сонця  пили  чай  і  їм    було  добре  вдвох.  Так  добре,  що  ніч  пролітала,  як  одна  мить.
Вона  запитувала,  як  пройшов  його    день,  чи  сумував  за  нею.  А  він  розповідав  їй    про  славного  мисливця  й  красеня  Оріона,  сина  морського  царя  Посейдона,  якого  вбив  величезний  скорпіон.  І  про  те,  як  боги  змилостивилися  над  Оріоном  і  перетворили  його  у  сузір'я.  
Вона  притулялася  губами  до  його  щоки  і  вдихала  запах,  запах  справжнього  чоловіка,  який  ніколи  її  не  скривдить,  не  принесе  страждання  й  болю.  Дякувала  і    молилася  тим  міфічним  богам,  що  не  дали  згинути  Оріону  і  їй,  жінці,  якій  не  знайшлось  місця  на  землі.  Бо  лиш    там,  у  сузір'ї  Оріона    був  її  справжній  світ,  прекрасний  світ,  який  вона  нікому  й  нізащо  не  віддасть.
...  Ти  знову  борщ  недосолила!  Нікчема,  нечупара!  Руки  б  тобі  повідривати.  Чого  баньки  витріщила,  ану  марш  смажити  котлети.  
Наталя    добре  знала,  що  буде  далі.  Не  вперше  ж.  Далі  він  знову  почне  гамселити  її,  обзивати  останніми  словами.  Не  допоможуть  ані    благання,  ані  сльози.  Якщо  пощастить,  то  він  стомиться  і  засне  на  килимку  біля  телевізора.  А  якщо  ні,  то  знову  доведеться  до  ранку  тремтіти    на  дитячій  гойдалці,  що  біля  їх  дому.  Потім,  коли  він  піде  на  роботу,  поспіхом  забіжить  у  хату,  покладе  грубий  шар  тонального  крему  на  синці    й  заховає  очі  за  великими  окулярами,  щоб    хоч  якось  від  людей  прикрити  своє  безталанне  життя.  Зрештою,  вже  ніхто  й  нічого  у  неї  не  питав.  Спочатку  родичі  й  друзі  намагалися  давати  якісь  поради,  але  з  часом  зрозуміли:  все  даремно.  На  другий  день  буян  принесе  декілька  цурпалків  підів'ялих  квітів,  стане  на  коліна  і  буде,  як  завжди,  прощений  і  прощенний.
Наталка  в  батьків  була  одиначкою.  Ох,  як  пестили    донечку-красуню  татко  з  мамою.    Ще  б  пак.  Господь  довго  не  давав  Олені  і  Андрію    дітей.  І  раптом,  коли  в  друзів  уже  й  внуки  почали  сипатись  горошком,  й  у  них  в  колисочці  заплакало  щастя.  Їх  донечка,  їх  світло  у  віконці,  їх  невимовна  радість  і  гордість.  Все  для  неї,  все  для  Наталоньки.  Ні  в  чому  не  відмовляли,  ніколи  не  суперечили.  І  найкваліфікованіші  репетитори,  і  танці,  і  закордонні  подорожі.    Пестили  свою  кровиночку.  А  вона  виросла  ні  крапельки  не  розніженою.  Не  любила  гучні  компанії.  Їй  було  затишно  вдома,  де  панувала  любов  і  повага  батька  до  матері  й  до  неї,  їх  любої  Наталоньки.  Батьки  навшпиньки  ходили,  коли  вона  зачинялася  у  своїй  кімнаті  і  починала  на  мольберті  творити  свій  світ  під  "Пори  року"  улюбленого  Вівальді.  
Палали  зорі.  У  темному  небі  загорялося  сузір'я  Великої  Ведмедиці,  яку  розлучили  із    ведмежатком.  Скорпіон  грізно  зиркав  на  сузір'я  Оріона.  А  він,  Оріон,  красивий  і  благородний  мисливець,  перемагав  лютого  звіра.  Сузір'я  Оріона  вона    любила  малювати  найбільше.
Не  даремно  кажуть:  де  доньок  сім,  там  і  щастя  всім.  А  де  одна,  там  і  долі  нема.Чому  так?  Хто  зна...
 Якось  Наталка  поверталася  з  останньої  лекції.  Періщив  дощ,  вітер  виривав  з  рук  парасольку.  І,  як  на  біду,  не  було  жодної  маршрутки.
Біля  дівчини  зупинилось  чорне  авто.  Молодий  чоловік  відчинив  дверцята.  
-  Підвезти?
Чомусь  відразу  погодилась.  Може  змерзла,  а  може  сподобались  очі  водія.
Мабуть,  таки  сподобались  очі.  Бо  закохалася  в  Артема  до  нестями.  І  він,  здавалося,  її  любив.  Весілля  було  гучним.    Все,  як  у  поважних  ґаздів,  все  найвищого  ґатунку.  Олена  та  Андрій  справили  таку  забаву  своїй  одиначці,  що  ще  тиждень  родичі    згадували  про    старенького  дідуся  Охріма,  який  зачувши  музику,  кинув  костура  і  вхопив  за  талію  тітку  Нацю.  Ох,  і  давав  лиха  закаблукам.
Перший  грім  вдарив  коли  молода  пара  оселилася  в  новому  будинку  Артема.  
-  Ти  залишиш  інститут.  Інститутка  мені  не  потрібна.  Мені  треба  господиню.  А  на  прожиття  й  сам  зароблю.
Не  протестувала.  Тихенько  виплакалась  у  ванній  кімнаті.  Витерла  сльози,  заперезалася  фартушком  і  пішла  на  кухню.
А  потім  громи  і  блискавиці  почастішали.  Артем  затримувався  на  роботі.  Завжди  був  чимось  невдоволений.  Дорікав,  що  вечеря  не  смачна,  сорочка  не  так  випрасувана,  мешти  не  до  блиску  напуцовані.  
Був  вечір  і  щаслива  Наталка  дуже  чекала  на  Артема.  Щоразу  підбігала  до  вікна.  Зазирала  на  вулицю.    Мала  для  чоловіка    новину.  Чудову  новину.  Тест  показав,  що  незабаром  у  них  буде  дитятко.  Якщо  хлопчик,  то  назвуть  Андрійко,  на  честь  її  татка,  а  якщо  дівчинка,  то  хай  буде  Оленка,  як  мама.
Артем  прийшов  під  ранок.  Напідпитку,  як  завше  останнім  часом.  Роздратований  і  колючий.  Тоді  вперше  він  вдарив  Наталку.  В  обличчя,  з  усього  розмаху.  Думала,  що  не  подарує.  Але  вже  зранку  стояв  на  колінах,  вимолював  прощення.  Обіцяв,  що  більше  такого  не  буде.  Пробачила.  Коли  жінка  кохає,  то  може  подарувати  багато.  
Вона  й  далі  прощала  образи.  А  він  все  частіше  піднімав  на  неї  руку,  зневажав.  А  потім  знову  просив  пробачення.  І  так  по  колу.
На  п'ятому  місяці  вагітності  Артем  вдарив  Наталку  в  живіт.  Потрапила  з  кровотечею  у  лікарню.  Акушер  ховаючи  очі  сказав,    були  двійнята.  Врятувати  не  вдалося.  Але  й  тоді  Наталка  не  призналася,  чому  сталася  така  біда.  Оступилася,  впала  зі  сходів.
-  Наталонько,  та    покинь  ти  того  аспида,-    благала  мама.
-  Донечко,    переїзди  до  нас,  буде  все,  як  і  раніше,  пилинки  з  тебе  здуватимемо,  -  мало  не    плакав  татко.
-  Не  можу  я  покинути  його.  Пропаде  без  мене.  На  роботі  в  нього  негаразди,  ситуація  у  країні  нервова.  Та  і  я,  якщо  по  правді,  сама  винувата.  То  борщ  пересолю,  то  сорочку  забуду  випрати.  От  він  і  нервується...
Як  свічечки  догоріли  батьки  один  за  одним.  Не  могли  витримати  наруги  над  своєю  коханою  дитиною.
...  Орест  Євгенович  -  завідувач  кафедри  психіатрії    відчинив  двері  лікарняної  палати.  Махнув  рукою  до  студентів,  заходьте.  Але  приклав  пальця  до  губ,  мовляв,  тільки  без  галасу.
На  ліжку  сиділа  молода  красива  жінка.  Дивилася  у  стелю.  Вона  навіть  не  обернулася  на  голос  лікаря.
-  Знайомтесь,  це  Наталка,  наша  нова  пацієнтка.  Вона  у  нас  вже  третій  день.
 А  Наталка  вже  нікого  не  бачила  і  не  чула.  Вона  була    далеко.  Там,  у  сузір'ї  Оріона,  на  одній  маленькій  зірочці  був  її    дім.  У  вічнозеленому    садку  цвіли  гортензії.  На  великій  веранді  стояв  стіл  накритий  білим  гаптованим    обрусом.  А  на  ньому  два  горнятка  з  такої  ніжної  порцеляни,  що  крізь  неї  було  видно  сонячні  промені.    Двоє  діток  наввипередки  бігли  до  неї,  обнімали  за  шию  і    сперечалися:  це  моя  мама!  Ні,  це  моя.  А  вона  ніжно  тулила  їх  до  грудей  і  цілувала  пухкі  щічки  з  ямочками.
Десь  там,  у  сузір'ї  Оріона    був  її  справжній  світ,  прекрасний  світ,  який  вона  нікому  й  нізащо  не  віддасть.  І  там  їй  було  так  добре.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920205
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021


КАПЕЛАНУ

КАПЕЛАНУ
Ми  нині  смерті  глянемо  у  вічі,
сповідай,  капелане,  й  причасти.
Живих  нас  мало  вийде  з  січі,
це,  зрештою,  сам  добре  знаєш  ти.

Спровадь  нас,  капелане,  у  дорогу
в  останню  путь  з  хрестом  нас  проведи.
Сьогодні  ми  зустрінемось  із  Богом,
що  маємо  сказати  Йому  ми...

Життя  пройшло,  як  мить,  як  подих  вітру,
ще  недолюблено  й  не  саджено  сади.
Замалював  нам  ворог  всю  палітру
у  чорні  і  червоні  кольори.

У  бій  підемо  й    буде  чорним  небо
і  "буки"  голосніші  від  грози.
Ти  знаєш,  капелане,  що  так  треба...
там  маки  поростуть,  де  впали  ми.

В  твоїм  волоссі  павутинки  срібні,
й  обличчя  сіре,  сіре  від  біди.  
Твої  молитви  нині  нам  потрібні,  
ти  не  соромся  чоловічої  сльози.

Ми  нині  смерті  глянемо  у  вічі,  
сповідуй,  капелане,  й  причасти.
Нас  нині  мало  вернеться  із  січі,
Згадай  нас,  Україно,  і  прости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021


А ЯВІР ЧЕКАЄ ВЕСНУ


Явір  десь  на  світанні,
ще  у  снах,  як  у  сизім  тумані
знов  побачив  прекрасну  весну.
Була  наче  царівна
недоторкана  ніжна  й  чарівна
він  у  сні  шепотів  їй:  люблю
Чом  весна  забарилась
може  в  краю  чужому  згубилась
може  потяг    завіз  не  туди.
Явір  шле  телеграми
з  проливними  дощами  й  громами
і    прохає:  до  мене  прийди.

А  весна  забарилась,  
бо  у  світі  чужому  прижилась
і  на  потяг  порвала  квитки.
Явір  плаче  дитинно
без  весни  одиноко  і  зимно
і  злітають  роки  як    листки.

Чом  весна  забарилась,
бо  у  світі  чужому  прижилась
в  чужім  світі  прижилась,  як  ти.
І  кого  в  тім  провина,
що  розлука  немов  хуртовина
замела  всі  за  нами  мости.  

А  прийдеш...
будем  просто  мовчати
бо  несказаних  слів  не  сказати.
Кожен  думатиме  про  своє.
Я  про  явір  і  весну  ́
ти  про  юність  далеку  й  чудесну
і  про  іншу,  що  десь  тебе  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021


МАМИНА КОЛИСКОВА


Чи  то  на  косах  білий  сніг
чи  то  роки,  чи  то  печалі
Знов  мама  вийде  на  поріг
мене  чекатиме  із  далі.

Приснився  сон,  щасливий  сон
співає  мама  колискову,
А  очі  в  мами,  наче  льон
й  благословенне  кожне  слово.

Ще  голос  в  мами  молодий
і  як  молитва  колискова
Ген,  цвіт  на  вишеньці  рясний
і  світ  попереду  казковий.

Колише  матінка  дитя
і  пісню  серденьком  співає
І  наймиліша  пісня  ця
в  душі  моїй  не  замовкає.

Бо  найсолодша  пісня  та
лікує  біль,  розлуку  й  втому
І  відступає  пріч  зима,
й  стежинки  всі  ведуть  до  дому.

Вже  й  в  моїх  косах  білий  сніг,
чи  то  роки,  чи  то  печалі.
На  рідний  батьківський  поріг
як  блудний  син  повернусь  з  далі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021


Цінуймо кожну мить життя


Зійшла  над  людством  полинова  зірка
і  Янгол  третій  засурмив,
земне    життя  лише  маленька  мірка,
хтось  наче  небо  відчинив,

хтось  наче  небо  відчинив  безкрає,
зоря  -  провісниця    біди.
Рання  весна,  а  цвіт  вже  облітає,
Куди  ви,  друзі?  Ви  куди?

І  де  ви  є,  в  якому  нині  світі,
вас  тут  бракує  до  сльози.
І  де  ви  нині,  на  якій  орбіті?
Чому  замовкли    голоси?

Вас  тут  бракує  до  сльози,  до  болю,
бракує  потиску  руки,
купити  можна  все,  от  тільки  долю
й  життя  не  купиш      за  скарби.

Зоря-полин  над  людством,  наче  плаха...
Цінуймо  кожну  мить  життя.
Летить  душа  у  вирій,  наче  птаха,  
у  вирій  і  без  вороття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021


ПРОСТО ВЕСНА


Навшпиньки  вітер  під  вікном,
в  кімнаті  білі  орхідеї
і  кіт  сусідський  Дон  Кіхот  
пішов  до  киці  Дульсінеї.

Годину  знов  перевели
і  сонце  вже  раніше  встало,
проміння,  наче  з  бурштину
із  неба  водограєм  впало.

І    жайвір  дзвінко  заспівав  -
малий  трубач  із  Єрихону:
привіт  тобі,  привіт,  весна
вдягай  з  підсніжників  корону.

Так  добре  стало  на  душі,
слова  самі  лягають  в  рими,
...  Летять  додому  журавлі,
небесні  тихі  пілігрими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021


ЛІЛОВИЙ БУЗОК


Я  побачила  в  сні,  як  бузок  розцвіта  
й  промінь  сонця  на  нім,  наче  нить  золота.
І  весняних  пташок  голосний  передзвін,
і  хмарки  за  рікою  біжать  навздогін.

Я  побачила  в  сні  цю  бузкову  красу,
на  лілових  квітках  срібну  й  чисту  росу.
І  здалося  мені,  лиш    здалося  мені
силует  одинокий  стоїть  вдалині.

Ах  бузок,  ах  бузок,  ніжні  чари  весни,
журавлями  летять  за  роками  роки.
І  давно  нечіткий    мені  твій  силует
тільки  спогад,  як  спалах    -    ліловий  букет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021


ПЕРВОЦВІТИ


Ми  підемо  на  зустріч  весні,
але  ти  не  зривай    первоцвіту,
бо  ці  квіти,  як  люди    -  живі
й  журавлів  зустрічають  з  край  світу.

 Їм  наспівують  щось  солов'ї,
їх  цілують  дощі  незлобливі,
перші  квіти    -    це  діти  землі
навесні  лиш  бувають  щасливі.  

Ми  підемо  на  зустріч  весні,
нам  зустрітися  з  нею  вже  треба.
Перший  цвіт,  наче  очі  твої
такий  колір  у  тебе  і  в  неба.

І  рука  затремтіла  в  руці,
і  в  очах  у  любові  зізнання,
і  від  щастя  сльоза  на  щоці
Первоцвіти,  як  перше  кохання.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021


В ПЕРЕДЧУТТІ ВЕСНИ


Ще  не  весна,  а  лиш  передчуття...
чуття  весни,  немов    чуття  любові.
Vivat  тобі,    vivat  тобі  весна,
 де  дні  ласкаві  -    котики    вербові.

Забудуться  і  сніг,  і  холоди,
і  все  негоже  скоро  кане  в  Лету.
Й  на  яблуні  рожеві  пелюстки  
і  Муза  щось  шептатиме  поету.

Фіалки  запах  й  сині  небеса...
чуття  весни,  немов  чуття  кохання.
Помила  коси  у  ріці  верба
на  зустріч  з  вітром  має  сподівання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021


СТРІТЕННЯ


Цей  дуб  живий,  він  тільки  спить,
міцне  гілля  снігами  вкрите
і  небо  хмарами  розшите
О,  зупинися  щастя  мить.

Ще  річка  скована  в  льоди,
та  вже  в  передчутті  свободи
І  голос  повний  насолоди
грака  -  провісника  весни.

Паде  сніжинка,  як  сльоза
сльоза  зими,  що  бій  програла
як  жінка,  що  нелюба  стала
весні  вступилася  вона.

О,  зупинися  щастя  мить!
Як  я  люблю  цю  ранню  ве́сну
природу  втішену  й  воскреслу
аж  серце  з  щастя  защемить.

Так  буде  завжди,  поки  світ
зима  зустрінеться  з  весною
і  я    з  незримою  журбою
тобі  передаю  привіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021


ВІРШИК ПРО ДОМОВИЧКА

     
 Жив  малий  домовичок  чок-чок-чоки-чок
 де  герань  на  ґанку
на  печі  мав  тайничок  чок-чок-чоки-чок
там  дрімав  до  ранку.  

На  вікні  ткач-павучок  чок-чок-чоки-чок
наснував  фіранки
чемним  діткам  світлячок  чок-чок-чоки-чок
співав  колисанки.

У  саду  сніговичок  чок-чок-чоки-чок
віничок  з  ялинки
з  буряка  мав  язичок  чок-чок-чоки-чок
а  в  очах  -  вуглинки.

Цвіркунець  узяв  смичок  чок-чок-чоки-чок
й  щедрував  щедрівки
аж  проснувсь  домовичок  чок-чок-чоки-чок
і  нахмурив  брівки.

Потягнувсь  домовичок  чок-чок-чоки-чок
молочком  поснідав
вийшов  босий  на  сніжок  чок-чок-чоки-чок
коника  провідав.

Добрий  наш  домовичок  чок-чок-чоки-чок
хоч  плач,  а  хоч  смійся
як  з"їдав    медяничок  чок-чок-чоки-чок
пильнував  обійстя.

Затискав  він  кулачок  чок-чок-чоки-чок
і  грозився    злидням
був  він  сильний  мужичок  чок-чок-чоки-чок
хоч  слабкий  на  вигляд.

Жаль,  засох  там    потічок  чок-чок-чоки-чок
й  хати  вже  немає...
а  малий  домовичок  чок-чок-чоки-чок
двір  оберігає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021


РІЗДВЯНА МІСТЕРІЯ


Небувала  зірка  ясна
новину  явила
Днесь  Марія  у  стаєнці
дитятко  сповила.

Зірка  ясна  доріженьку
пастушкам  вказала,
де  Мрія  Матір  Божа
Сина  колихала.

Люлі-люлі,  мій  Синочку
будеш  тихо  спати.
Волхви  ідуть  в  Вифлиєм
Тебе  привітати.

Несуть  ладан,  несуть  миро
й  золото  зі  Сходу.
Йдуть  до  Тебе  -  Спасителя
вселюдського  роду.

Люлі-люлі,  мій  Ісусе...
й  утерла  сльозину.
Не  знайшлось  у  хаті  місця
для  Божого  Сина.

Люлі-люлі,  мій  рідненький,
з  серцем,  як  жарина.
Вже  на  твій  тяженький  хрест
росте  деревина.

Люлі-люлі,  мій  Ісусе
ніченька  зоріє.
Люди  й  Янголи  радіють
рождеству  Месії!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021


КОЛИ САМОТНІСТЬ НАБ'Є ОСКОМУ


Коли  самотність  наб'є  оскому
вистигне  кава  з  краплею  рому
вийду  під  вечір  забувши  втому
 в    місті  чужому.

Падає  листя  в  туман  перистий
 ...  у  Львові,  кажуть,  сніг  впав  сріблистий
падає  сніг  лапатий,  врочистий
 незайманий,  чистий.

Чи  пам'ятає  Львів  ще  ту  зиму,
де  ми  для  світу  стали  незримі,
де  наші  душі  неопалимі  
були  щасливі.

Камінні  леви  на  підмурівку
автобус  перший  на  Левандівку
сніг  накриває  білим  бруківку
і  стометрівку.

Камінні  леви  мружили  очі
вони  все  знали  -  сторожі  ночі
і  ти  поїхав  світ  позаочі
з  країв  праотчих.

Й  мені  самотність  наб'є  оскому
й  не  п'ється  кава  з  краплею  рому
нема  зими  тут,  в  місті  чужому
мені  б  додому...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020


ЛИСТ СИРОТИ

Мамочко,  де  ти?  Чи  я  тобі  снюся?
Ти  часто  до  мене  приходиш  у  сни.
Так  добре  тоді,  що  проснутись  боюся,
У  Господа  прошу:  цю  мить  зупини.

Мамочко,  де  ти?  Які  в  тебе  очі?
Як  небо  блакитні,  чи  карі,  як  ніч.
Якби  я  могла,  то  побігла  б  щомочі,
Як  вітер  побігла  б  до  тебе  навстріч.

Мамочко  люба,  цей  лист  пише  доня.
Не  вірю  нікому,  що  я  сирота...
Я  ж    знаю,  як  пахне  в  тебе  долоня,
Вона  пахне  домом,  рідна  моя.

Кажуть  ця  ніч  була  тиха  й  духмяна...
Листочок  на  пам"ять  ти  дала  мені:
"Тебе,  моя  люба,  звати  Мар"яна".
Ім"я,  наче  спадок  дарую  тобі."

Біла  подушка  сльозу  заховає.
І  я  знов  помрію:  хай  мама  у  сні
Бантики  в  коси  мені  заплітає
Й  очі  у  неї  будуть  трохи  сумні.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020


НЕ ЛЮБЛЮ, КОЛИ ПАДАЄ ОСІННЄ ЛИСТЯ


Не  люблю,  коли  падає  осіннє  листя,
не  листя  це,  а  непрочитані  листи.
Хтось  вийняв  із  душі  слова,  мов  із  захристя
і  написав:  як  можеш,  то  за  все  прости...

Поштарка-осінь    змучена  життям  жбурляє
й  на  землю  кидає  листами  без  жалю.
Уже  ніколи  адресат  не  прочитає:
Прости  мене,  що  не  сказав  тоді  -  люблю.  

Ніхто  не  в  силах  зупинити  падолисту,
й  життя  ніхто  не  може  повернуть  назад.
І  непрочитані  листи  летять  по  місту,
їх  завтра  під  рядно  сховає    снігопад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020


ПАМ"ЯТІ ТИХ, ХТО ЗАГИНУВ В ІЛОВАЙСЬКОМУ КОТЛІ


Серед  сотень  країн,  серед  сотень  земель
Лиш  Тобі  я  співаю  "Осанна!"
У  терновім  вінку  через  зрадників  й  зайд
Йдеш  поранена  та  нездоланна.

Розбрелися  світами    твої  кобзарі,
Рідна  мова  в  прислугах  чужинки.
Поливається  кровію  поле  сумне
Шостий    рік  йдуть  гіркі  в  нас  обжинки...

Іловайськ,  Іловайськ,  край  моєї  землі
Сивий  жайвір  над  полем  літає.
Іловайськ,  Іловайськ,  як  вмирали  вони,
як  вмирали...  він  ще  пам"ятає.

Кров  гаряча  текла  із  поранених  тіл,
Сонях  низько  схиливсь  в  безнадії.
Іловайськ,  Іловайськ,  місто  болю  й  страждань,
Місто,  де  не  збуваються  мрії.

Сонях  низько  схиливсь,  наче  тихо  моливсь...
Підлий  ворог  стріляв  їм  у  спини
Сонях  низько  схиливсь,  наче  плакав  й  моливсь,
Як  вбивали  Синів  України.

Серед  сотень  країн,  серед  сотень  земель
Ти  -  найкраща,  моя  Україна!
Лиш  за  тих,  хто  загинув  за  волю  твою,
Й  перед  Богом    встаю  на  коліна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020


У ПАМ"ЯТІ ЛІТА

А  може  це  літо  наснилось  мені,
де  срібні  птахи  нам  співали  пісні,
де  пилось  вино  і  не  чулось  вини,
і  років  ще  сто  було  до  зими.

І  сонце  заспало,  солодкий  був  сон,
і  наші  серця  бились  ще    в  унісон,
як  килим  персидський  стелилась  трава,
там,  в  пам’яті  літа  зостануся  я.

Зостануся  там,  де  яскраві  зірки
купались  у  водах  леткої  ріки,
де  вітер  вербу  молоду  колихав
і  де  ти  мене  ще  так  сильно  кохав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020


Із боїв не вертають солдати

Наче  все,  як  завжди,  наче  все,  як  завжди,
наче  все,  як  завжди,  милий  брате
та  в  душі  пустота,  наче  чорна  діра
Із  боїв  не  вертають  солдати.

Скільки  їх  полягло,  скільки  їх  там  лягло,
на  хрестах  будуть  юні  ще  дати,
де  пролилася  кров,  маки  там  зацвіли
Із  боїв  не  вертають  солдати.

Зорі  падають  знов,  зорі  падають  знов,
зорі  падають,  щоб  нагадати
обірвалось  життя  на  війні  молоде
Із  боїв  не  вертають  солдати.

Буде  літо  цвісти,  буде  літо  цвісти,
інші  будуть  любити  й  співати...
а  про  них  лише  пам"ять  навіки  жива
Із  боїв  не  вертають  солдати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020


ГРОЗА


Заховались  на  черешні,  
обнімалися  крильми
дві  пташинки  нетутешні
рятувались  від  грози.

Вдарив  грім  у  барабани,
як  шаман  у  бубен  свій,
блискавиці-вуркагани  
з  шаблями  ішли  у  бій.

Сильний  вітер  нагнав  хмари  -
 норовливих  скакунів,
почалися  в  небі  чвари,
 білий  день  ураз  зчорнів.

Краплі  впали,  наче  сльози
на  ліси,  лани,  двори,
сорок  днів  дощі  та  грози,
хоч  Ковчег  новий    роби.

Знов  борвій,  кажуть  прогнози,
та  щасливі  й  в  грози  ми,
мов  пташинки  на  черешні
обнімаємось  крильми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020


Грона бузку шаленіли під вікнами

Грона  бузку  шаленіли  під  вікнами,
ніжився  вечір  в  суцвітті  зірок.
Миті  кохання  здавалися  вічними,
 хоч  до  розлуки    був  лише  крок...

Пили  нектар  ми  вустами  жагучими,
руки  гарячі  торкались  плеча.
Квіти  бузку  були  ніжно-пахучими,
й  бились  у  такт  наші  юні  серця.  

Білий  бузок    залишивсь,  як  всепрощення,
в’янув,  як  докір,  на  краю  стола.
Мені  б  за  гріхи  попросити  відпущення,
але  потрібних  я  слів  не  знайшла.

 Знову  бузок  шаленіє  під  вікнами,
й  спогадам  давнім  зраділа  душа.
 Білий  бузок  тішить  квітами  ніжними,
 Viva  тобі,  чарівнице-весна!

Оксана  Максимишин-Корабель
26  травня  2020  р.
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020


ЛЕГЕНДА ПРО ВИШИТУ СОРОЧКУ

                             
Ой  над  Дністром,  Дністром  вороння  літає,
од  мору  страшного  село  вимирає.
Вороння  літає,  на  сполох  б"ють  дзвони,
од  мору  страшного  нема  оборони.

Нема  оборони,  нема  порятунку...
Зустріла  вдовиця  на  стежці  віщунку:
"Ой  мала  я  мала  велику  родину,
усі  повмирали  у  лиху  годину.

Залишилась  дочка  одна,  як  та  ружа
і  та,  наче  свічка  догора  недужа.
Може  ти  щось  знаєш,  може  порятуєш,
Може  ти  щось  чула,  світами  ж  мандруєш..."

Плакала  вдовиця,  вмивалась  сльозами.
Боліло  за  доню    серденько  у  мами.
Стояла  вдовиця  бідою  розп"ята...
Віщунка  сказала:"  За  гріхи  -  розплата.

Люди  запаніли,  забули  про  Бога,
але  тобі,  жінко,  буде  допомога.
На  сорочці  білій  чорні  та  червоні  
вишивай  маленькі    хрестики  для  доні.

Хрести  вишивані  збережуть  дівчину,
заміж  вона  піде,  а  не  в  домовину.
Тільки  про  це,  жінко,  ти  мовчать  повинна,
бо  інакше  згинеш  ти  й  твоя  дитина.

Хрестиком  лягали  на  рукав  сорочки
калинові  грона    й  дубові  листочки.
Оминули  хату    мор  і  пропасниця,
але  не  радіє  мати  -удовиця.

В  останню  дорогу  людей  проводжають,
церковнії  дзвони  що  не  день  ридають.
"Люди,  вишивайте  хрестиком  сорочки,
будуть  у  здоров"ї  ваші  сини  й  дочки!"

Крикнула  вдовиця  та  й  в  цю  мить  упала,
і  своєю  смертю  людей  врятувала.
І  пішла  старенька  в  останню  дорогу,
хрестом  вишивану  до  самого  Бога.

...  Вишивали  мами  хрестики  маленькі
чорним  і  червоним  сорочки  біленькі.
Як  великий  спадок  і  як  скарб  безцінний
дарували  дітям  оберіг  нетлінний.

Ой,  над  Дністром,  Дністром  лелеки  літають,
мами-українки  дітям  вишивають
дітям  вишивають  хрестиком  сорочки,
щоб  були  щасливі  і  сини,  і  дочки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020


ПАДАЄ ЦВІТ

                       
Падає  цвіт,  падає  цвіт,  
                                                                                 паде  із  вишні.
Ми  вже  давно,  ми  вже  давно  
                                                                                       стали    колишні...

Стежку,  як  сніг,  стежку,  як  сніг
                                                                                       цвіт  засипає,
Де  ти  тепер,  де  я  тепер    
                                                                                 ніхто  не  знає.

Може  дощу,  може  дощу
                                                                                         в  цьому  провина,
Вишня  тремтить,  вишня  тремтить,
                                                                                         тиха  й  невинна.

Падає  цвіт,  падає  цвіт
                                                                         нині  відрання.                                                                                          
Було  в  житті,  в  нашім  житті
                                                                                           щире    кохання.

Було  в  житті,    нашім  житті
                                                                                     і  злив  доволі.
Мокли  не  раз  ми  під  дощем
                                                                                       без  парасолі.

Падає  цвіт,  падає  цвіт,  
                                                                                     і  сніг  у  травні,
Вишня  стоїть,  тиха  стоїть
                                                                                       в  спогадах  давніх.
Тиха  й  сумна,  тиха  й  сумна
                                                                                         ця  моя  вишня
Наче  любов,  наче  любов
                                                                                       наша  колишня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020


ЛЮБОВ ВРЯТУЄ ЛЮДСТВО ВІД РОЗП'ЯТТЯ


Моя  вина,  гріхи  мої  тяжкі...
стояв  один,  як  перст  посеред  світу.
Довкола  люди  ремствували  злі,
 на  серці,  наче  брила  із  граніту.

Та  я    шукав...  я    істину  шукав,
питав  у  неба:"В  чім  моє  спасення?"
Але  Господь  тоді  чомусь  мовчав
і  небо  було  тихе  без  знамення.

Ступив  на  землю,  де  родивсь  Ісус,
хотів  пройти,  як  Він  свою  Голготу.
Довкола  торгаші  збивали  куш,
святе  перетворивши  у  роботу.

Було  мені  так  гірко  на  душі,
пливла  моя  журба,  неначе  річка.
Я  Господа  не  відшукав  тоді,
лиш  хрестика  купив  й  маленьку  свічку.

Поклав  хреста  в  кишеню  і  забув...
а  вдома  знову  суєта  мирськая.
І  непогода,  й  вітер  листя  дув,
господар  з  хати  й  пса  не  виганяє.

...  Не  було  в  мене  хліба  на  обід,
накинув  плащ  і  шмигом  вийшов  з  дому.
Під  яткою  стояв  старезний  дід,
що  непотрібен  був  давно  нікому...

Він  руку  простягнув:  "Дай  що-небудь,
від  продавчині  чую  тільки  лайку.
У  неї  на  обличчі  гнів  і  лють,
словами  ранить:  п'янь  і  попрошайка."

Стояла  продавчиня  молода,
і  зла  була  на  світ  за  негаразди.
Як  завше,  в  гаманці  грошей  катма
і  чоловік  лінивець,  і  неґазда.

Купив  безхатьку  хліба  й  молока,
О,  Господи,  стежки  Твої  незримі...
І  тут  згадав  маленького  хреста,
що  так  давно  купив    в  Єрусалимі:

"  Тримай  його,  він  буде  тепер  твій,
хай  береже  й  в  негоду  зігріває.
Купив    я  хрестик  на  землі  святій,
нехай  твоє  життя    благословляє."

Враз  дощ  ущух,  мов  зав'язався  міх...
Безхатько  заридав,  впав  на  коліна...
"  О,  Господи,  прости  тяжкий  мій  гріх,
за  те,  що  у  душі  моїй  руїна..."

І  я  з  безхатьком  на  коліна  встав,
із  тим,  хто  вбраний  був  в  гниле  ошмаття.
Я  світлу  істину  в  ту  мить  пізнав:
Любов  врятує  людство  від  розп'яття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020


Нерозділене кохання княжни Репніної до Тараса Шевченка

ПОЕТ  І  КНЯЖНА
Їй  тридцять  п’ять,  вона  —княжна
з  манерами  цариці.
А  він  —  поет,  простий  поет,
лиш  Слово  мав  із  криці.

Вона  шляхетна  і  одна,
усіх  балів  окраса.
Але  чекала  Репніна
на  юного  Тараса.

Схрестила  руки  на  груді,
їм  не  судилось  в  парі...
Тараса  очі  молоді
все  ж  снилися  Варварі.

Кохала?  Так.  За  що?  Хто  зна,
до  болю  був  жаданий...
Для  неї  всі  його  слова,
неначе  дзвін  весняний.

Її  любов  сягала  зір,
така  і  душу  згубить...
І  сльози  лились  на  папір:
"Тарас  мене  не  любить."

Пішла  б  за  ним  княжна  у  світ
бо  що  там  привілеї...
Та  сірі  очі,  наче  лід
дивилися  повз  неї.

Самотня  тінь  у  ніч  пішла...
Вдивлялася  в  дорогу
І  довго  плакала  княжна
й  молилася  за  нього.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020


Рік мені тепер уже за два


Рік  мені  тепер  уже  за  -    два
серцю  би  краплиночку  спокою
І  якась  чудна  прийшла  зима
і  твій  слід  не  накрива    габою.

Як  було  неначе  ...  та  не  так
хоч  горня    те  саме  із  канвою,
але    кава  має  інший  смак
бо  вона  присмачена  сльозою.

За  вікном  гримить.  Це  може    знак,
що  зима  стрічається  з  весною
шлях  у  небі  залишив  літак,
може  ще  повернеться  й  за  мною.

Рік  мені  рахується  -  за  два,
притулюся  до  вікна  щокою
і  летять  листки  календаря
як  одвірок  скрикнув  за  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020


… Відболить і слідів не залишиться

...  відболить  і  слідів  не  залишиться,
сонце  вийде  і  зникне  сльоза.
Але    музика  вже  не  напишеться,
та,  що  душу  у  небо  несла.

Дві  дороги  у  світі  розійдуться,
буде  тільки  стежина  одна
і  дві  долі  уже    не  обнімуться
й  заніміє  від  болю  струна.

Не  кажи,  що  любов  не  кінчається,
забувається,  мов  не  була,
час  пливе,  як  ріка,  час  міняється,
за  зимою  приходить  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020


Не вір минулому. Не вір.


Не  вір  минулому,  не  вір
йому  гріш  ламаний    ціна.
Життя  -  найкращий  ювелір
і  в  тім  лише  його  вина.

Рахуєм  втрати,  не  роки...
надворі  вже  давно  зима.
Став  на  розлуку  старший  -  ти,
 а  на  самотність  -  старша    я.

Не  вір  минулому,  не  вір
не  затремтить  в  руці  рука.
Й  душа  вже  не  досягне  зір,
й  не  битимуться  в  такт  серця.

А  дивосніг  мете  й    мете...
яка  красива  ця  пора
Я  більш  не  згадую  тебе
минулого  давно    нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020


Я СЕРЕД ТИХ, КОМУ НЕ ВСЕ ОДНО


Я  серед  тих,  кому  не  все  одно,
не  візьму  хліба  з  рук  убивці  й  ката,
він  може  все  однять,  навіть  життя,
лише  мою  свободу    не  одняти.

Живе  вона  сторіччями  в    душі,
її  діди  мечами  гартували
пустила  корені,  як  дуб  в  землі,
 яку  так  рясно  кров"ю  поливали.

Я  -  паросток  священної  землі
і  знаю,  хто  я  і  якого  роду,
брати  мої  знов  гинуть    у  борні,
ціну  незмірну  платим  за    свободу.

Я  серед  тих,  в  кого  одна  вина  -
любов  до  України  незгасима
душа  моя  в  нащадках  ожива,
мов  купина,  що  є  неопалима.

Я  серед  тих,  кому  не  все  одно
рабом  презренним,  чи  хахлом  незрячим.
Несу  я  гордо  рідне  Знамено
і  кров  у  жилах  в  мене  є  гаряча.

Я  серед  тих,  кому  є  не    страшні
кайдани  і  холодні  каземати.
Ну  а  тепер,  хто  ти,  скажи  мені
щоб  України  знову  не  проспати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020


Мамо, не плач. Я розквітну весною.

У  Києві  посадили  яблуні  на  Алеї  пам’яті  жінок,  які  віддали  життя  за  Україну.На  кожній  табличці  під  іменем  та  прізвищем  написано:  "Мамо  не  плач.  Я  розквітну  весною.
Мамо,  не  плач  я  розквітну  весною,
І  приживусь,  бо  тут  рідна  земля.
Квітом  рожевим,  як  пеленою
Вкриюсь  для  тебе,  рідненька  моя.

Я  не  боюся  дощу,  ані  вітру,
Душу  людини  гартує  війна.
Скільки  вже,  мамо,  обтрушено  цвіту,
Скільки  там  наших  віддало  життя...

Ти  мене  вчила  не  жити  впівсили,
Зе'рном  зросли  твої  мудрі  слова.
Випрошу  в  Бога  ще  дрібочку  сили,
Хай  мама  побачить,  як  я  розцвіла.

Не  жалуй  за  мною,  мамочко  рідна,
Тут  мені  добре,  як  в  райськім  саду.
Віття,  мов  руки  простягну  до  світла
За  Україну  Молитву  складу.

Мамо,  не  плач.  Я  розквітну  весною.
Свого  серденька  уже  не  карай.
Можеш,  матусю,  пишатися  мною
Віддала  життя  я  за  ойчистий  край.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019


СИН ПАНІ ВАЛЕВСЬКОЇ


Пані  Валевська    жінка  років  сімдесяти  п’яти,  була  нашою  сусідкою.  У  недалекому  минулому    оперна  співачка.  Подейкували,  що  співала,  навіть,  у  Паризькій  опері.  Не  знати,  якими  вітрами  її  занесло  у    маленьке  провінційне  містечко,  але  жила  вона  тут  давно,  самотньо,  ані  родини,  ані    друзів.  Подейкували,  що  у  неї  є  син.  Але  його  ніхто  не  бачив.  Начебто  живе,  не  то  за  кордоном,  не  то  у  столиці.  І,  як    казала  сама  пані  Валевська,  незабаром  приїде,  аби  забрати  її  до  себе.
 Вечорами    пані  Валевська  розучувала  арії  і  цим  викликала  гнів  сусідок.
-  О,  знову  безоплатний  концерт    влаштовує,  краще  б  щось  веселе  заспівала,  а  то  пищить,  як  миша,    буркотіли  бабусі  на  лавочці,  до  речі,  такого  ж  віку,  як  пані  Валевська.
А  от  пані  Валевську  бабусею  назвати  ніяк  не  личило.  Завжди    вишукано  вбрана,  зачіска,  манікюр.  А  головне  постава.  Побачиш  таку  і  відразу  розумієш:  особлива  порода  -  королівська.
Приятелювала  пані  Валевська  лише  з  моєю  мамою  і  тіткою  Оленою,  мамою  моєї  подружки  Соні.  Вона  вчила  їх  пекти  за  якимись  давніми  рецептами  штрудлі,  маківники  і  сирники.  Що  то  була  за  випічка!    Ласуєш,  ласуєш  і  ще  хочеться.
Якось  у  неділю  мама  спекла  за  рецептом  пані  Валевської  сирник  по-львівськи,  відрізала  чималий  кусень:
-  Занеси,  доню,  сусідці.  Але  скажи,  що  моїй  випічці  до  її  шедеврів  ще  дуже  й  дуже  далеко,  хай    не  судить  строго.
Мама,  звісно,  лукавила.  Бо  сирник  був  дуже  смачний.  Пахнув  лимонною  цедрою  і  ванількою  на  цілу  вулицю.
Я  гукнула  Соню.
-  Сонечко,  ходімо  до  пані  Валевської,  мама  їй  сирник  передала.  
Так  ми  перший  раз  потрапили  в  обитель  нашої  таємничої  сусідки.
-  Заходьте,  заходьте,  любі  мої,  -  пані  гостинно  запросила  нас  у  вітальню.
У  великій  кімнаті  було  безліч  фотографій,    переважно  самої  пані  Валевської  у  сценічих  костюмах.  На  поличках  книжки,  усюди  красиві  статуетки,  на  столі  мережана  скатертина.
-  Мама  спекла  сирник  за  вашим  рецептом  і  передала  вам  шматок  .
-  Ось  і  добре,  зараз  будемо    пити  чай.
Пані  Валевська  принесла  із  кухні  з  тонкого  фарфору  сервіз.  Налила  в  горнятка  ароматного  чаю.  Покраяла  невеличкими  шматочками  мамин  сирник,  поставила  вазу  із    медовими  сотами.
-  Я  п’ю  зелений  чай  із  медом.  І  вас,  дівчатка,  навчу,  як  правильно  запарювати  чай,  аби  він  став  цілющим.  Спочатку  два  рази  чайник  сполоснути  кип’ятком.  Потім  насипати  столову  ложку  зеленого  чаю  вищого  ґатунку,  залити  окропом,    вкутати  чайник  і  настояти  декілька  хвилин.
Смачнішого  чаю,  як  у  пані  Валевської  я  відтоді  ніколи  не  пила.  Чай  пахнув    літом,  ледь  підсолоджений  медом,  бадьорив  і  додавав  сил.
Про  сина  пані  Валевська    розмову  почала  сама.
-  Ось  незабаром  приїде  мій  син  і  забере  мене  до  себе.  А  ви  знаєте,  який  у  мене  син...  Уважний,  чуйний  і  дуже  добрий.  Він  лікар,  відомий  хірург.  Зараз    покажу  вам  його  знимки.
Вона  принесла  великий  альбом.
-  Тут  він  у  старшій  групі.  Уявляєте,  п’ятирічний  закохався  у  сусідську  дівчинку-  першокласницю.  А  тут  він  з  букетом    іде  у  перший  клас.  А  ось  це  фото  з  випускного.  А  отут  він  студент  першого  курсу  медичного  університету,  а  отут  -  п’ятикурсник.
На  світлинах  був  такий  красень,  що  я  очей  не  могла  відвести,  моє  серце  почало  калатати.  
"  Сонечко,  -  сказала  я,  коли  ми  вийшли  з  квартири  пані  Валевської,  -  Сонечко,  я  здається,  закохалася."
-  "Ти    з  глузду  з’їхала,  -  прорекла  моя  прагматична  подружка,  -  як  можна  закохатися  у  хлопця,  якого  й  зроду-віку  не  бачила?  Любочко,  це  смішно.  Ти  ж  у  мене  завжди    була  поміркованою.  Ні,  коліжанко,  так  не  годиться!"
Я  й  сама  знала,  що  так  не  годиться.  Але  нічого  із  своїм  серцем  вдіяти  не  могла.  Не  цікавили  мене  жодні  дискотеки.  Усіх,  хто    залицявся,  одразу  "відшивала":  "У  мене  є  хлопець!"  Я  стала  частою  гостею  пані  Валевської.  З  будь-якого  приводу  забігала  до  неї.  Навіть  попросила,  щоб  вчила  мене  співу.  А  коли  вона  розповідала  про  сина,  намагалася,  навіть,  не  дихати.
І  ось  випускний  вечір.  Ми  із  Сонею  вирішили  вступати  у  медичний.  Моя  любов,  син  пані  Валевської  лікар,  ото  буду  йому  до  пари.
Через  декілька  днів  валізи  були  зібрані.  Залишалося  найголовніше  -  попрощатися  з  пані  Валевською  і  признатися,  що  кохаю  її  сина.
-  Заходь,  Любонько,  заходь.
Пані  Валевська,  як  завше,  була    привітною.
-  Я  завтра  їду  вступати  у  медичний.  Хочу  бути  лікарем,  як  ваш  син.  Мушу  вам  признатися,  я  давно  його  кохаю.  Нічого  із  собою  вдіяти  не  можу.  Якщо  він  приїде,  передайте  йому,  будь  ласка,  ось  цього  листа,  -  я  витягнула  із  сумки  конверт  і  поклала  його    край  столу.
Пані  Валевська  сполотніла.  На  віях  забриніли  сльози.
-  Що  я  такого  сказала?  Невже  я  цим  образила  вас?  Вибачте...  я  піду...  
-  Сідай,  розмова  буде  не  легкою.  Я  здогадувалася  про  твоє  кохання.  Давно  хотіла  тобі  розповісти  усю  правду,  але  забракло  сміливості...
...Я  вийшла  заміж  за  інтелігентного  і  доброго  чоловіка,  старшого  від  мене  на  двадцять  років.  Він  був  диригентом  нашого  оркестру.  Я  жила  за  ним,  як  за  кам’яною  стіною.  Усі  мої  забаганки  виконував.  От  лиш  кохання  в  мене  до  нього  не  було.  А  де  є  шлюб  без  кохання,  там  буде  й  кохання  без  шлюбу.
Я  відразу  помітила  його.  Високий,  статний,  синьоокий  красень.  Після  концерту  вручив  величезний  букет  квітів.  А  в  ньому  записка:  чекаю  о  восьмій  вечора  біля  фонтану.  Я  не  йшла,    летіла.  Втратила  голову.  Кохала  так,  що  здавалося  й  дихати  без  нього  не  можу.  Не  було  сенсу  скривати  правду  від  чоловіка.  Все  розповіла.  А  він  і  не  тримав.  Зібрала  валізу  і  поїхала  за  коханим  у  гарнізон.  Він  був  військовим  офіцером.  
Десь  через  рік  він  перший  раз  мене  вдарив.  Приревнував.  Було  якесь  свято,  уже  й  не  пам’ятаю  яке.  Усі  прийшли  із  дружинами.  Грала  музика.  Я  була  на  сьомому  небі  від  щастя.  І  тут  до  танцю  запросив  мене  майор.  Мій  коханий  перетворився  у  монстра.Вивів  мене  на  вулицю.  Вдарив  в  обличчя.  На  другий  день  падав  на  коліна,  просив  пробачення.  Я,  звісно,  простила.  Простила,  бо  кохала.
Надовго  його  не  вистачило.  Почав  приходити  напідпитку.  Усе  частіше    піднімав  на  мене  руку.  Синяки    ховала  під  товстим  шаром  тонального  крему.  І  найгірше  те,  що  я  вже  тоді  була  при  надії.  Знала,  що  буде  син,  інтуїтивно  відчувала.
У  той  вечір  він  знову  прийшов  п’яним.  Кинув  мені  в  обличчя  жмут  порваних  і  брудних  шкарпеток:  "щоб  до  ранку  були,  як  нові."    Розбив  моє  улюблене  горня.  Довго  не  міг  вгамуватися,  лютував  і  обзивав  мене.  Ледве  заспокоївся,  пішов  спати.
Чому  я  все  це  терплю?  Я,  якій  аплодували  у  Паризькій  опері,  я,  з  якою  за  честь  було  привітатися  і  вручити  букет  квітів...  У  що  він  перетворив  мене?  У  затуркану  й  перелякану  особу,  яка  боїться  вечорів,  бо  прийде  п’яний  солдафон  і  почне  бити...  Він  вкрав  моє  життя.  Він  перетворив  його  у  пекло.
Але  я  більше    йому  не  дозволю    цього  робити  зі  мною!  Я  взяла  ножиці,  порізала  усі  шкарпетки  на  дрібні  клаптики.  Зібрала  у  валізу  одяг  і  вийшла  в  ніч.  Постукала  у  двері  приятельки  -  дружини  полковника.  Вона  прихистила  мене  на  декілька  днів.
Я  вже  тоді  знала,  що  не  буду  народжувати  від  цієї  почвари.  Через  тиждень  усе  й  закінчилось.  Гарнізонний  гінеколог  добре  знав  свою  справу.
...  Тоді  я  думала,  що  все  закінчилось.  Але    усе  тільки  починалося.  Він,  мій  син,  почав  приходити  до  мене  у  снах.  Я  думала  лише  про  нього,  бачила,  як  він  росте,  як  закохується,  як  мужніє.  І  щоб  не  зійти  з  розуму,    увірувала  в  те,  що  мій  син  живий.  Знайшла  фото  одного  польського  актора,  де  він  від  маленького  й  аж  до  юності  і  зробила  альбом.  Я  придумала    життя  свого  ненародженого  сина.  Мені  так  було  легше.
А  тут    ти,  чисте  і  непорочне  дитя...  Я  хотіла  відкритися  тобі.  Не  змогла.  Любонько,  якщо  зможеш,  то  пробач  мені...
Через  місяць  ми  із  Сонею  стали  студентками  медичного  університету.  Моя  любов  потрошку  згасала,  серце  уже  не  калатало  при  згадці  про  сина  пані  Валевської.
А  десь  через  півроку  мама  написала  мені,  що  пані  Валевська  померла.  Усе-таки  її  син  забрав  до  себе.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847083
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.09.2019


СТЕРВА або СИРОВАТКА ПРАВДИ


Іруся  увімкнула  телевізор.  Знову  Ляшко  із  трибуни  комусь  невидимому  грізно  вимахував  кулаком:  "  Досить  дурити  людей,  скотиняки,  ви  тут  гірше  Януковича!    Я  вам  покажу,  де  раки  зимують!"
Як  ви  мені  всі  остогидли,  вголос  мовила    Іруся  і  натиснула  на  червону  кнопку  пульта.  Екран  згас.  У  квартирі  стало  так  тихо,  що  чути  було,  як  цокає  на  стіні  годинник.  Ось  так  і  моє  життя...  цок,  цок,  цок,  цок.  Нацокало  уже  тридцять  чотири.  А  я  й  далі  для  всіх  Іруся.  Нікому  й  в  голову  не  збреде  називати  мене  Ірина  Орестівна...
І  раптом  хтось  настирно  постукав  у  двері.  
Хто  б  це  міг  бути,  нікого  в  гості  не  чекаю,  подумала  Іруся.  Але  встала  з  канапи  й  підійшла  до  дверей.  Мабуть,  знову  свідки  єгови  приперлися,  зараз  свої  книженції  тикатимуть.  Ну  чому  я  така  слабохарактерна,  не  можу    дати  їм  відкоша,  щоб  і  дорогу  до  мене  забули.  Зараз  вони  мені  зо  дві  години  локшину  на  вуха  вішати  будуть,  а  я  киватиму  головою...
Але  це  не  були  свідки  єгови.  На  порозі  стояла  повновида  незнайомка.
"Це  ти  Ірина  Чайка,"  -  дама  не  то  спитала,  не  то  ствердила.
"Тттак,  це  я,"  -  з  несподіванки    Іруся  аж  почала  заїкатися.
"Ну  то  я  до  тебе!"    Незнайомка  рішучим  рухом  руки  безцеремонно  відсторонила  Ірину  й  пройшла  у  кімнату.
Іруся  у  своїй  квартирі  почулася  гостею.  Потьопала  за  незнайомкою,  яка    з  розмаху    гепнулася  на  диван.  Їй  здалося,  що  диван  під  стокілограмовою  вагою  чужої  тітки  застогнав.
Йо-йой,  в  душі  й  собі  застогнала  Іруся.  Та  я  ж  іще  кредит  не  віддала,  а  ця  бабега  мені  софу  проломить.  
Однак,  Іруся  була  зліплена  з  такого  тіста,  з  якого  виходять  люди-м'якушки.  Такі  індивідууми  найбільше  у  світі  бояться  когось  образити,  навіть  того,  хто  на  це  заслужив.
"З  тебе  тисячка!  "  -  сказала  громовим  голосом  тітонька.  І  тицьнула  перепудженій  Ірусі    пляшечку  із  якоюсь  каламутною  рідиною.
"Я  ще  не  допила  попередню  пляшку  "Гербалайфу",  -  промямлила  Іруся,  в  мене  ще...    Але  не  договорила,  бо  незнайомка  гиркнула  на  неї:  "Який  ще  такий  гербалайф?  Теж  мені  гербалайфниця  знайшлася!  Це  сироватка  правди!  Двадцять  крапель  на  стакан  води  й  життя  твоє  зміниться  докорінно.  Давай  тисячку,  бо  в  мене  таких,  як  ти  ще  багато..."
І  тут  Ірусю  осінило.  Це  ж  вона  в  інтернеті  прочитала  оголошення:  "Якщо  хочеш  докорінно  змінити  своє  життя,  зателефонуй  за  номером  326  -  548-921."  У  той  день  настрій    був,  як  мовиться,  гірше  нікуди.  І  вона  зателефонувала.  Уже  й  забула.  А  вони  -  ні.  Не  забули.  Прислали  цього  генерала  у  спідниці,  спробуй  віднєкайся.  
Боже,  яка  я  безхребетна,  яка  я  м'якушка,  -  картала  себе  в  душі  Іруся,  але  витягнула  із  сховку  тисячку  і  віддала  дебелій  тітці.  Та  хай  бере  і  швидше  з  хати  ступається.
Кремезна  тітонька  похукала  на  купку  грошей,  поляскала  ними  себе  по  колінах,  по  грудях,  що  були  як  два  чималенькі  цеберця.  Щось  задоволено  пробормотіла  і,  ані  тобі  до  побачення,  ані  тобі  бувайте  здорові,  пішла  туди,  звідкіля  прийшла.
Іруся  покрутила  в  руках  пляшечку,  відкоркувала,  понюхала.  Рідина  пахнула  кислим  молоком.    "Ну  що  ж,  мушу  спробувати,  -  вирішила  Іруся,  -  Не  пропадати  ж  грошам,  які  так  тяжко  відкладала  на  чорний  день.  Двадцять  крапель  у  стакан  води.  Гірше,  як  є  уже  не  буде."  В  голові  запаморочилося...
...  "Ти  чого  спізнилася?  Що  собі  дозволяєш?  -  строго  спитала  Ірусю  особиста  секретарка  Ананія  Митрофановича  Лариска,  -  Шеф,  як  хмара.  Зараз  тобі    перепаде  на  горіхи.  Сто  відсотків,  що  премію  зніме."
"Ну,  ну,  це  ми  ще  побачимо,  -  з  легкою  іронією  в  голосі  відказала  Іруся  і  багатозначно  глянула  на  Лариску,  -  А  ти  давно  в  гінеколога  була?"
"Чого  б  це  мені  по  гінекологах  ходити?  Я  здорова,"  -  хіхікнула  Лариска.
"А  тому  що,  хто  крутить  любов  із  шефом,  то  має  великі  гінекологічні  проблеми.  Американські  вчені  це  дослідили.  Не  читала?  Капут  тобі,  криска,  капут!"
У  Лариски  з  несподіванки    з  рук  випала  губна  помада.  Якраз  хотіла  підмалювати  губи.  А  тут  таке...  Бунт  на  кораблі.  М'якушка    сказилася.  Трансформувалася  за  один  день  у  цілушку.  Та  сама  Іруся,  яку  ніхто  й  не  думав  по  батькові  кликати,  на  якій  хоч  воду  вози,  копнула  ногою  двері  і  як  фурія  залетіла  у  кабінет  шефа.
"Стерва!"  -  у  спину  Ірусі,  як  каменем  ще  встигнула  кинути  Лариска.    Іруся  ще  зачула  це  слово,  засміялася  і  твердим  кроком  зайшла  в  кабінет  Ананія  Митрофановича.
Шеф,  людина  невеликого  розуму,  але  великих  амбіцій  обіймав  посаду  начальника  юридичного  відділу  завдяки  своєму  шваґрові  -  голові  райдержадміністрації.  Вже  давно  під  Ананієм  Митрофановичем  фотель  хитався.  Але  шваґро,  як-не-як  -  шишка,  слово  й  в  області  має!  
Ананій  Митрофанович  нервово  перекладав  із  купки  на  купку  якісь  папери.  Але  в  думках  був  далеко.  Вчора  він  дав  маху,  забув  вдома  телефон.  Дружина  прочитала  "есемески"  від  Лариски.  Ой,  що  то  було!  Який  дебош  вчинила!    І  графин  з  водою  в  голову  запустила,  і  сорочку  на  нім  порвала,  і  кулаками  над  головою  махала.  А  що  найгірше  -  обіцяла  братикові    все  розповісти.  Копне  з  посади,  ой  копне,  що  аж  закуриться...
Злість    Ананій  Митрофанович  завжди  зганяв  на  Ірині,  яка  працювала  у  відділі  юрисконсультом.  Ця  м'якушка  голову  опустить  й  ані  слова  у  відповідь.  Такий  собі  м'ячик  для  биття.  
"Заходьте,  заходьте  Ірино.  Як  завжди,  спізнюєтесь,  як  завжди,  першою  з  роботи  втікаєте,  -  розпочав  нову  пісню  на  старий  лад  Ананій  Митрофанович.
Іруся  усю  "лекцію"  вже  знала  напам'ять.  Зараз  почне:  і  це  не  зробила,  і  це  не  виконала,  і  нечупарна,  і  незугарна,  і  як  добре,  щоб  її  на  цій  роботі  не  було...
Усміхнулася,  як  гладіатор-переможець  і  почала  першою.  Висказала  у  вічі  шефа,  які  були,  як  в  здохлої  риби  усе,  що  накипіло  за  стільки  років.  І  про  самодурство,  і  про  некомпетентність,  і  про  алкогольні  збочення  в  робочий  час,  і  про  хабарі.  І  про  Лариску,  звісно,  не  забула.
"А  тепер    можете  мене  звільнити,  нешановний  Ананіє  Митрофановичу.  З  цього  болота  радо  піду."  І    гримнула  кулаком  по  столі.  Гримнула  так,  що  кава  вилилась  на  папери,  почала  скапувати  шефові  на    штани.  Але    Ірусю    це  вже  не  обходило.
 "  Та  ти  ***  стеррррва!"  -  обличчя  Ананія  Митрофановича  від  злості  стало  пурпуровим.
 "Ага,  ***  А  ви  думали,  що  все  життя  мовчатиму..."
Лариска  ледь  встигла  відскочити  від  дверей,  під  якими  підслуховувала  усю  розмову.  Перелякано  глянула  на  веселу  Ірусю.
...  Коли  Іруся  хотіла  вирішити  якусь  надважливу  справу,  то    спершу  бралася  за  прибирання.    І  зараз  з  ентузіазмом  взялася  до  роботи.  Вимила  вікна,  витерла  порох,  перетерла    посуд.  Уже  закінчувала  пилососити  в  коридорі,  як  відчинились  двері  і  зайшов  він.  Її  Віктор.
З  Віктором  багато  років  у  неї  були  незрозумілі  стосунки.  І  не  покидав,  і  заміж  не  кликав.  Іруся  декілька  разів  легенько  натякала,  мовляв,  заміж  хочу,  дітей  хочу...  Але  все  дарма.  Як  у  пісні:  ходити  -  ходив,  любити  -  любив,  а  от  сватів  не  засилав.  
-  Ірусь,  що  у  нас  на  вечерю?  -  з  порога  запитав  Віктор.
-  А  віднині  немає  ніяких  нас.  І  вечері  для  тебе  у  цьому  домі    нема!  Ключі  на  стіл.  Сумку  з  речами  в  руки  й  на  вихід!"  -  скомандувала  голосом,  який  не  допускає  заперечення,  Іруся.  
-  Яка  тебе  муха  вкусила.  Я  голодний,  як  вовк.  Ірусю,  ну  що  за  дурні  жарти...
Віктор,  наче  господар  зайшов  у  кухню,  підняв  кришку  великої  каструлі,  де  уже  доварювався  борщ.
-  Ти  не  зрозумів?  На  вихід!
О,  яке  невимовне  блаженство  було  сказати  йому,  оцьому  самовпевненому  нарцису    все,  що  накипіло  за  стільки  років.  
-  Та  ти,  та  ти,  Ірусю,  як  виявилося,стерва,  -  закліпав  з  несподіванки  Віктор.
-  Ага,  ***  А  ти  не  знав?  От  тепер  будеш  знати.  І  я  більше  жодного  дня  свого  життя  тобі  не  віддам.  Вимітайся!
...  "Ірця,  ти  вдома?"  Сусідка  Юлька  взяла  собі  за  моду  ходити  до  Ірусі,  як  до  магазину.  Ще  півбіди,  коли  б  то  було  вряди-годи.  Так  ні,  щодня  ходить  на  позички.  То  їй  солі  забракне,  то  цукру,  то  соди,  то  муки,  то  олії,  то  сірників...
-  Я  -  вдома!  Що  на  цей  раз  тобі  треба?  -  голосом  злої  директриси  школи  спитала  Іруся.
-  Та  от  мій  Миханцьо  сирничків  захотів.  Чи,  бува,  в  тебе  у  холодильнику  не  завалялось  грудочки  сиру?  -  масненьким  голосочком  спитала  Юльця,  -  Так  лінь  в  магазин  йти,  на  дворі  такий  противний  дощ...
-  Ах,  Миханцьо  сирничків  захотів?  Ліньки  в  магазин  сходити?  А  сто  доларів  коли  віддаш,  які  три  місяці  тому  на  три  дні  позичала?  Чи  ти  думала  я  вже  забула?    
Сусідці  Іруся  пригадала  все:  і  сіль,  і  цукор,  і  соду,  і  муку  з  олією...
-  Та  віддам  я,  віддам.  Все  віддам,  -  перелякано  белькотіла  сусідка.  А  я  й  не  знала,  що  ти  так  можеш  сваритися...  Виглядала,  як  аньолик,  а  насправді  ти  -  стерва.
-  Ага,  я  -  ***  І  відтепер  такою  буду  завжди.  І  для  всіх!
Сусідка  кулею  вилетіла  з  квартири.
Іруся  увімкнула  телевізор.  Якраз  йшла  кримінальна  хроніка.  І  раптом  на  весь  екран  показали  портрет  дебелої  тітоньки,  яка  продала  Ірусі  "сироватку  правди".  Журналіст  просив  усіх,  кому  хоч  щось  відомо  про  аферистку  сповістити  про  її  місцезнаходження  у  міліцію...
От  тобі  й  сироватка  правди,  -  засміялася  Іруся.  А  на  мене  подіяла.
...  Іруся  прокинулася  вдосвіта  від  телефонного  дзвінка.
-Алло,  слухаю.  Говоріть.
-  Ірино  Орестівно,  це  Ананій  Митрофанович.  Я  все  розумію.  У  всіх  буває  поганий  настрій.  Але  дуже  прошу,  повертайтесь  на  роботу.  Вам  уже  й  премія  нарахована.  І,  до  речі,  є  мій  наказ  про  призначення  вас  на  посаду  першого  заступника.  Відтепер  усе  буде  по-новому.  Ми  ж  одна  команда,  -  голос  шефа  був  таким  лагідним  і  масненьким,  ну  от  хоч  зараз  на  хліб  намащуй,  -  Сьогодні  ще  можете  відпочивати.  А  от  завтра  чекаємо    на  роботі.  До  побачення,  Ірино  Орестівно.
-  Я  подумаю  над  вашою  пропозицією,  -  твердим  голосом  відповіла  і  вимкнула  телефон.
Уже  допивала  каву,  коли  у  двері  хтось  подзвонив.  На  порозі  стояв  Віктор.  З  великим  букетом  троянд.
-  Можна  зайти?
-  Заходь,  -  наче  й  байдуже  сказала  Іруся.  Але  насправді  її  душа  радісно  затріпотіла.
-  Я  подумав  і  зважився  попросити  твоєї  руки.  Кохана,  я  хочу,  щоб  ти  стала  моєю  дружиною.  Ми  ж  стільки  років  разом.  Ну  як  мені  без  тебе...
Віктор  простягнув  букет  і  маленьке  пуделочко  в  якому  була  омріяна  обручка.
-  Іруся,  я  тут  тортик  спекла.  Чуєш,  такий  вдався  смачний,  ось  тобі  половинку  принесла,  а  сто  доларів  я  віддам,  завтра  й  віддам,  -  сусідка    переступила  поріг.  І  аж  сплеснула  руками,  -  Та  тут  весілля  намічається...
...  Як  добре  бути  стервою,  -  подумала  Іруся.  І  від  щастя  засміялася...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839762
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.06.2019


Твої кроки впізнаю по сходах


Твої  кроки  впізнаю  по  сходах
серед  тисячі  кроків  чужих.
За  вікном  уже  осені  подих,
а  в  душі  літній  пал  не  остиг.

Ти  ідеш,  як  ідуть  переможці
із  важких  віковічних  боїв.
Наче  сторож  у  жовтій  сорочці
вийде  місяць  і  зиркне  з-під  брів.

Він  погляне,  чи  двері  відчиню
І  осудить:  О,  людські  гріхи...
Хай  осудить,  я  ж  час  призупиню
час,  що  крила  дає  назавжди.

Як-  то  мало  потрібно  для  щастя:
серед  тисячі  кроків    -  твої.
Я  приймаю  тебе,  як  причастя
у  гарячі  обійми  свої...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2019


ХТО ПРИСЛАВ ТЕБЕ, ДЖОКЕРЕ?

                                 
-  Кажіть,  кажіть  правду  лікарю.  Скільки  мені  залишилось?  Місяць,  два?...
Молодий  інтерн  почав    перебирати  ворох  паперів  на  робочому  столі.  Потім  
відкрив  і  закрив  ноутбук.  Встав,  підійшов  до  підвіконня.  Підлив  квіти.  Знову  почав  перебирати  папери...
Віра  сиділа,  як  учениця,  яка  не  вивчила  домашнє  завдання.  Руки  на  колінах,  спина  прямо.  Тремтіла.  Очима  шукала  очі  лікаря,  але  він    відводив  погляд.
-  Кажіть,  прошу.  Мушу  приготуватись.  Справ  зібралось  багато.  Скільки  маю  часу?
Нарешті  лікар  зміг  глянути  у  Вірині  очі.  
-  Два.  Маєте  всього  два  місяці.  На  жаль,  аналізи  дуже  погані.  Мені  шкода...
Не  дослухала.  Встала  з  крісла.  Хитаючись  вийшла  у  коридор.  Здавалося,  що  земля  тікає  з-під  ніг.  Притулилася  до  зимної  стіни.  Два  місяці...  Ну  що  ж  .  Два  так  два.  
Віра  відчинила  двері  автомобіля.  Ніжно  погладила  кермо.  Тільки  збулася  мрія,  лише  місяць  тому  придбала  новеньку  "Хонду".  Нічого  не  поробиш,  чомусь  в    житті  так  є.  Не  знаєш,  де  знайдеш,  а  де  загубиш.  Треба  поспішати.  Два  місяці,  це  не  двадцять  років  і,  навіть,  не  два.  Це  всього  шістдесят  днів,  а  якщо  пощастить,  то  шістдесят  один.
...  У  хаті  було  прибрано.  Посуда  вимита.  На  стелажі  лежала  гірка  невипрасуваної  білизни.  
-  Непорядок,  -  подумала  Віра.  І  гірко  всміхнулася.  Про    її  педантичність  і  любов  до  чистоти  знали  всі  подружки.  Сміялися:  "Наша  Вірця  спати  не  ляже,  поки  останню  пилинку  з  тумбочки  не  здує."  
Але  на  цей  раз  білизна  залишиться  невипрасуваною.  Подумаєш,  велика  проблема.
Віра  пішла  у  ванну  кімнату.  Стала  під  душ.  Спочатку  включила  гарячу  воду,  потім  холодну,  гарячу  й  знову  -  холодну.  До  почервоніння  розтерла  спину  білим    пухнастим  рушником.  Глянула  на  себе  в  дзеркало.  Господи,  сорок  років.  Позаду  сорок  років,  а  по-переду  лише  два  місяці.
Треба  поспішати.  
Віра  взяла  листок  паперу  формату  А-4,  улюблену  ручку  фірми  "Паркер"    і  написала:
Пункт  перший.    Зателефонувати  мамі  і  татові.  Сказати  їм  те,  що  давно  не  говорила:"  Рідні,  любимі  мої.  Дякую  вам  за  все.  Дуже  вас  люблю.  Вибачте,  що  була  вам  поганою  донькою.  Не  зуміла  стати  такою,  як  ви  хотіли."
Пункт  другий.  Написати  заяву  директору  підприємства,  аби  розрахував  з  роботи  за  власним  бажанням.  
...  Роботу  Віра  не  любила.  Усе  життя  мріяла  стати  актрисою,  однак  життя  розпорядилося  по-своєму.  Закінчила  економічний  факультет,  бо  так  хотіли  батьки.  Отримала  диплом  і  одразу      свояк  влаштував  її  головним  бухгалтером  на  своєму  ж  підприємстві.  Вона  не  нарікала.  Ні.  Позитивну  роль  відігравала  добра  платня.  І  свояк  по-родинному  ставився  до  неї.  Коли  було  потрібно,  давав  вихідний.  Ніколи  голос  не  підвищував.  Хоча  колектив  боявся  шефа,  як  вогню.  А  вона  була  особлива  -  родичка  ж-бо.  Але  глибоко  в  душі  Віра  ненавиділа  усі  оті  дебети  з  кредетами...  
Віра  бачила  себе  на  сцені  у  легкій,  кольору  ранньої  зелені  сукні.  Це,  наче  з  неї  Леся  змалювала  свою  Мавку.  Як  вона  мріяла  зіграти  цю  роль.  "Лісову  пісню"  знала  на  пам"ять.  Не  склалося,  актрисою  не  стала.  Але  вимріяну  сукню  купила.
Пункт  третій.  Принести  з  горища  валізу.  Поскладати  усі  речі  Річинського  і  виставити  його  разом  з  валізою    за  двері.  І  не  забути    забрати  ключі  від  своєї  квартири!!!
Поставила  три  оклики  і  задумалась:
Цей  пункт  буде  найважче  виконати.  З  Річинським  у  неї  любов.  Любов,  яка  тривала  ось  уже  двадцять  років.  Любов,  яка  окрім  страждання  і  болю  нічого    не  принесла.
Їй  було  двадцять.  І  була  весна.  Віра  склала  "на  відмінно"  останній  іспит.  Щастю  не  було  меж.  Дуже  боялася  викладача,  який  "скупий"  був  на  добрі  оцінки.  Але  предмет  визубрила  і  отримала  заслужену  п"ятірку.  Під  авдиторією  стояла  юрма  студентів.  Серед  них    Віра  побачила  Річинського.  Його  вона  знала  ще  зі  школи.  Річинський  завжди  був  у  центрі  уваги.  Статний,  синьоокий,  чудовий  оратор  і  вмілий  організатор.  Про  таких,  як  він  говорять  -  душа  компанії.  Де  правду  діти,  подобався  їй  цей  сампатяга.  Річинський  вчився  на  фізматі.
-  Вірцю,  -  звернувся  до  неї,  наче  й  по-панібратськи,  наче  й  знайомий  був  з  нею  сто  років,  -  гайда  з  нами  в  похід.  
Хіба  могла  відмовити,  коли  серце  метеликом  затріпотіло,  забилося  радісно.  З  того  походу  і  почалася  в  них  любов.  Де  Віра,  там  і  Річинський,  де  Річинський,  там  і  Віра.  Навіть  кличку  їм  однокурсники  дали  -  парочка  "твікс".
І  Віра  уже  тихцем  заглядала  на  вітрини  магазинів,  де  стояли  манекени  у  весільних  шатах.  А  один  раз  наважилася  зайти  в  крамницю  і  приміряти  білу  сукню  із  довгим  шлейфом.  Як  вона  їй  личила.  Віра  уявила,  як  іде  під  вінець  із    Річинським,  як  він  одягає  їй  на  пальчик  каблучку  із  маленьким  діамантиком.  Від  щастя,  аж  засміялася.
Але,  як  казала  її  покійна  бабуня:    "Людина  планує,  а  Бог  -  керує".  На  канікулах  Річинський  зібрав    бригаду  із  студентів    і  поїхав    на  будову  в  Одесу.  Якийсь  депутат  дачу  вирішив  збудувати  на  березі  моря.  Віра    дочекатися  не  могла.  "Бомбила"  есемесками,  телефонувала,  навіть  приїхати    збиралася.  Але  він  у  відповідь:  "Не  видумуй!  Часу  зовсім  мало.  Важко  працюю.  Стомлений.  Аби  до  подушки  дістатися,  одразу  й  засипаю.  Подушка  мені  наймиліша  зараз..."
Уже,  як  розпочався  навчальний  рік,  приїхала  та  "подушка".  Зізнався  Вірі,  що  мав  короткий  роман  із  місцевою  дівчиною.  Так  вийшло,  що  завагітніла.  І  він,  як  порядний  чоловік  мусить  одружитися.  Але  кохає  й  далі  свою  Вірцю.
Ревіла  так,  що  стіни  здригалися.  А  потім  рік  за  роком...  Переболіло.  Але  не  забулося.  Тому,  мабуть,  заміж    не  вийшла.  Усіх  рівняла  до  нього,  до  Річинського.  Ніхто  йому  й  в  підметки  не  годився.
...Одного  разу  хтось  задзвонив  у  двері.  Три  довгі  і  три  короткі.  Так  дзвонив  тільки  Річинський.  І  справді,  на  порозі  стояв  він,  її  єдина  любов  у  житті  -  Юрко  Річинський.  Звісно,  що  впустила.  Так  і  почався  їх  таємний  роман.  Крадене  щастя,  але  таке  солодке.    Два  рази  у  тиждень.  І  одна  субота  в  місяць.  І  навіть  одного  разу  на  декілька  днів  "вирвався"  із  сім"ї,  щоб  поїхати  з  нею  у  Єгипет.  І  завжди  обіцяв:  "Почекай  ще  трішки.  Ось  син  підросте  і  я  назовсім  переїду  до  тебе."  А  потім  народився  другий  син,  дружина  кандидатську  захищала,    мама  занедужала,  батько  зліг  із  невідомою  хворобою,  а  потім....  Тих  "потім"  за  двадцять  років  було  дуже  багато.  Довгими  самотніми  вечорами  вона  всоте  дивилася  фільм  "Осінній  марафон".  Знала    кожне  слово.  Але  й  далі  вірила,  що  головний  герой  нарешті  зробить  свій  вибір.  Ба,  ні...  не  зробив.  Як  і  її  Річинський.  Значить,  вибір  зробить  вона.
Пункт  четвертий.  Круїз.  Усе  життя  мріяла  поїхати  на  величезному  лайнері  у  морську  подорож.  
Набрала  номер  туристичного  агенства.  
І  вже  через  три  дні  ...  ту-ту...  Лайнер  був,  наче  із  її  мрії.  Три  тижні  неймовірних  подорожей,  веселощів,  солоного  бризу  на  губах.  Вона,  нарешті  буде  жити  так,  як  хоче.  І  хай  лише  два  місяці.
...Віра  ще  раз  подивилася  на  себе  у  дзеркало.  Сорок?  А  хто  дасть?  Струнка  білявка.  Засмагла.  Відпочила.  З-під  очей  зійшли  синці.  А  сукня    як  личить.  Ота,  кольору  ранньої  зелені  і  сережки  такі  ж  підібрала,  і  каблучку.  Закрутилася  у  танку.  І  так  їй  добре  стало  на  душі,  так  легко.  Якесь  передчуття  щастя,  чи  що...
Сьогодні  має  бути  особливий  вечір.  Бал  квітів,  танці,  а  потім  обиратимуть  королеву.  Віра  ще  раз  глянула  на  себе  у  люстро  і  випурхнула    з  каюти.
Якась  невловима  сила  скерувала  її  не  до  танцювальної    зали,  а  на  палубу.  Звечоріло.  На  небі  рясно  всіялись  зорі.  
-Боже,  яка  краса,  -  подумала  Віра.  А  в  мене  всього  два...  ні,  уже  менше...  
-  Кх,  кх,  пані,  ви  не  змерзли?
Віра  з  несподіванки  аж  підстрибнула.
Оглянулася  і  побачила  молодого  чоловіка  на  інвалідному  візку.
-  Вибачте,  що  налякав  вас.
-  Та  нічого,  я  не  з  лякливих,  -  усміхнулася.
Їй  би  піти  туди,  де  грала  музика,  де  обирали  королеву...  Але  не  хотілося.  
-  Віра,  -  першою  простягнула  руку  для  знайомства  жінка.
-  Джокер,  -  відповів  чоловік.  І  легенько  стиснув  тендітну  руку.
...  Вони  сиділи  під  зорями.  І  говорили...  говорили..  говорили.  Джокер  розповів  про  те,  як  у  перші  дні  війни  пішов  добровольцем  на  війну.  Через  два  місяці  отримав  важке  поранення.  Дуже  хотів  жити.  А  потім  перехотів.  Бо  дізнався,  що  кохана  пішла  до  найкращого  друга.    Друг  був  хитрішим.    Втік  від  військкомату  за  кордон.  А  потім  повернувся  і  забрав  його  наречену.  Забрав  туди,  де  сите  життя,  де  немає  війни,  де  океан  і  пальми.  А  він  задумав  найстрашніше...  Та,  мабуть,  в  Господа  на  нього  були  інші  плани.  Бо  саме  в  той  день  у  військовий  госпіталь  привезли  молодого  лейтенанта.  Рани  були  несумісні  з  життям.  З  останніх  сил  лейтенант  прошепотів:  "  "Пацани,  живіть  і  за  мене..."
Щось  перевернулося  в  душі.  І  Джокер  почав  хапатися  за  життя,  як  потопаючий  хапається  за  соломинку.  Кричав  від  болю,  але  не  переставав  тренувати  зболене  тіло.  За  півроку  уже  сів  у  візок.  Руки  стали  такими  міцними,  що  підкову  міг  зігнути.  Відкрив  бізнес.  Справи  пішли  добре.  І  за  перші  відкладені    гроші  купив  путівку  на  цей  лайнер.
-  А  в  мене  залишилося  лише  два  місяці,  -  ковтаючи  сльози  тихо  сказала  Віра,  -  Лікар  так  сказав.
-  Знаєш,  Віро,  я  в  цьому  житті  бачив  дуже  багато.  Безнадійні  одужували,  а  ті,  хто  мали  шанс  на  життя,  помирали.  Мій  комбат  один  вижив    у  страшній  м"ясорубці.  Тоді  всі  загинули.  Йому  відірвало  ногу.  Він  сам  наклав  собі  джгут  і  повз,  повз,  втрачав  свідомість.  Але  не  здавався.  Нестерпно  хотілося  пити  і  він  облизував  вранішню  росу  із  листя  та  трави,  пив  воду  з  калюжі.  І  знаєш,  Віро,  він  вижив.  Коли  його  знайшли  наші  санітари  і  відвезли  у  госпіталь,  лікар  сказав:  "Тепер  я  бачив  усе.  Це  Боже  чудо!"  І  ти  одужаєш,  тільки  вір  у  це.
-Хто  дав  мені  тебе,  Джокере?  -  подумала  Віра.
-  Дивись,  дивись  на  небо,  який  зорепад,  -    вигукнув  Джокер,  -  яка  краса!
Три  тижні  проминули,  як  у  прекрасному,  чарівному  сні.
"Ти  моє  щастя,  ти  мій  безцінний  подарунок",  -  шепотів  Джокер  на  вушко  Вірі.
"А  ти  -  моє  щастя.  Люблю,  люблю.  Ти  -  моя  лебедина  пісня."
Вірі  було  так  добре,  як  ніколи  в  житті.  Як  нікому  в  житті.
Але  десь  глибоко,  глибоко  у  душі  зачаївся  страх.  Ні,  вона  не  боялася  смерті.  Боялася,  що  Джокер  побачить  її  некрасивою.  Але  щоранку  Віра  бачила  в  дзеркалі  молоду  і  гарну  жінку.  І,  о,  диво,  вона  ставала  все  гарнішою.  Засмага  їй  дуже  личила.  В  очах  з"явився  вогник.  Вуста  від  поцілунків  були,  як  стигла  малина.
-Бог  мене  любить,  хвороба  не  забирає  мою  вроду,  -  думала.  Хай  Джокер  запам"ятає  мене  такою.
-  Я  буду  з  тобою.  Я  завжди  буду  поруч,  -  шепотів  Джокер.
...  Проминуло  два  місяці,  а  потім  ще  один.  Віра  вмирала.  Її  страшенно  нудило.  В  голові  паморочилося.  Ноги  набрякли.  Їй  постійно  хотілося  плакати...
-  Це  вже  кінець,  -  подумала.  
А  він,  її  коханий  Джокер  був  поруч.  Виконував  усі  забаганки.  Пилинки  здував.  Хоч  сам  був  у  візку,  але  всю  роботу  по  дому  виконував.
І  коли  їй  стало  вкрай  зле,    вирішила  поїхати  у    лікарню.  Хай  хоч  якесь  знеболювальне  дадуть.  Але  вона  і  так  у  Бога  щаслива.  Лікар  пророкував  два  місяці,  а  вона  живе,  ось  уже  три...  І  як  живе!  Щаслива!  Кохана!  Нізащо  б  не  проміняла  отих  попередніх  сорок  років  на  цих  щасливих  три  місяці...
Заходьте,  -  сказав  ескулап.
-    Зараз  скаже,  що  це  кінець,  -  байдуже  подумала  Віра.  Ну  й  нехай.  Зате  тепер  я  знаю,  що  таке  щастя.
Лікар  довго  читав  щось  в  її  аналізах.  
 Чому  так  довго?  Чому  мовчить?  Та  хай  би  вже...
-  Мамочко,  вітаю.  Як  для  вагітної,  аналізи  нормальні.  
 Причулося?  Жартує?  Знущається?  Не  до  мене...  Навіть  озирнулася,  шукаючи  якусь  іншу  жінку,  якій  лікар  сповістив  радісну  новину.
Але  в  кабінеті  більше  нікого  не  було.  
-  Що,  що  ви  сказали?  Кому  ви  це  ска...
-  Вам  це  сказав.  Так,  так.  Ви  -    вагітна.  Пані,  хіба  ви  не  знаєте,  що  в  організмі  жінки  закладено  таку  функцію,  як  народження  дітей...
-  А  як  же  пухлина?
-Немає  пухлини.  І  сліду  нема.  Так  буває.  Коли  в  лоні  жінки  зароджується  нове  життя,  захисні  сили  працюють  на  повну  силу.
...  Віра  вийшла  з  кабінету.  Летіла  додому,  як  на  крилах.
-  Джокере,  хто  тебе  мені  прислав?  Хто?
І  вона  знала  відповідь.
               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837068
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.05.2019


НАМ БОГ ВІДМІРЯВ ЩЕДРОЮ РУКОЮ


Нам  Бог  відміряв  щедрою  рукою
таку  красу,  що  дякуй  і    молись.
І  дух  нам  дав,  що  не  дає  спокою
нуртує,  б’є  і  каже:  не  корись!

Ми  -  зілля,  що  не  викорінить  зроду:
уб’ють  одного  -  десять  постає.
Коли  любов  є  до  землі  в  Народу,
то  і  земля  любов’ю  віддає.

Своїм  життям    ми  платим  за  свободу,
на  ешафоті  нас  боїться  кат.
Ми  -  українці,  ми  -  міцного  роду,
об  нашу  твердь  ламається    булат.

Не  переможе  нас  одвічний  ворог,
у  наших  душах  те,  що  не  вмира.
Століттями    триматимемо  порох
на  супостата  й  лютого  врага.

А  недруг  марить,  щоб  у  нас  руїна...
Та  не  діждеться  цього  він  однак!
Бо  незалежна  й  вільна  Україна  
станцює  на  його  кістках    гопак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2019


Наш корабель накрив дев"ятий вал


Наш  корабель  накрив  дев"ятий  вал,
метал  на  друзки    розривали
високі  хвилі,  що  впадали  в  шал
І  падали  ми,  й  знов  вставали.

Наш  корабель  накрив  дев"ятий  вал,
й  ми  проклинали  злу  стихію,
здавалося,  сам  чорт  справляє  бал
і  сіє  в  душах  безнадію.

Ми  не  здалися  і  пішли  у      бій,
тіла  лишали  слід  кривавий,
ламав  нам  ноги  й  руки  буревій,
сміявся  з  нас,  як  чорт  лукавий.

Здавалося,  ось-ось  підем  на  дно,
 пробила  бік  могутня  хвиля
і  крениться,    і  хилиться  судно,
і  до  загибелі  лиш  миля.

Нерівний  бій  прийняли  ми  тоді,
в  серцях  не  гибіла  надія
перемогти  цей  ураган  в  борні
і  подолати  злу  стихію.

Наш  корабель  накрив  дев"ятий  вал,
судно  нам  хвилі  розривали
А  ми  тілами  зупинили  шквал,
а  ми  тілами  борт  латали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019


Благочестива Тонька


"Бери  приклад  з  нашої  сусідки  Тоньки,  наче  голкою  словами  шпиркав  частенько  Богдась  Олю.  І  не  раз  доводив  її  до  сліз.    У  Тоньки  в  хаті  чистота,  як  в  музеї,  вареники  наліплені  й  пиріжечки  з  капустою,  і  десертики  такі,  що  язик  проковтнути  можна.  Ось  що  значить  господиня!  Не  те,  як  у    деяких."  
При  цьому  Богдась  багатозначно  зиркав  на  свою  дружину.
Оля  від  образи  починала  шморгати  носом,  сльози  самі  лились  з  очей.  Ну  несправедливо  ж.  Хай  у  нього  до  неї  кохання  пройшло,  купа    років  уже  разом,  але  ж  повага  мусить  бути.  Мусить,  а  нема...  
Оля  щоразу  чомусь  починала  виправдовуватись:
-  Хіба  в  мене  не  наварено-напечено?  Встаю  о  шостій  ранку,  лягаю  опівночі.  Троє  наших  дітей,  а  ще  й  сестриних  двоє.  Ти  ж  добре  знаєш,  що  Іренка  мусіла  їхати  в    Італію  на  роботу.  Виходу  не  було,  чоловік  покинув,  то  хто  їй  мав  прийти  на  поміч,  як  не  я,  рідна  сестра.  Потім    вийшла  заміж  за  італійця.  А  діти  вже  мене  мамою  зовуть.  Звикли,  не  хочуть  за  ніякі  гроші  в  Італію.
-  Та  твоя  сеструня,  вже  нікого  крім  свого  Анджело  не  бачить,  відреклась  від  рідних  дітей.  А  ти,  дурепа,  забула,  як  манікюр  на  руках  виглядає.  Гаруєш,  як  коняка...  
А    от  Тонька...  
 І  знову  починалось:    фігура  в  неї,    як  в  модельки,  і  моднячо  вбрана,  і  манікюр,  і  парфуми  вищий  пілотаж.    
-  Та  побійся  бога,  Богдасику,  в  Тоньки  немає  дітей,  лише  коти.
-  Так,  коти,  вона  любить  їх.  Бо  вона,  вона  така  людина...  
Богдась  довго  підбирав  слово,  яке  б  найкраще  личило  сусідці  і  нарешті  видав:  вона  благочестива.
Ольга  усміхнулася:
-Благочестива.  І  слово  ж  таке  дібрав.  Та  було  ж  у  неї  три  чоловіки.  Жоден  довше,  ніж  на  півроку  не  затримався.
-  Дурники  їй  попадалися.  А  вона,  таки-так,  благочестива.  І  не  смійся!  Щонеділі  до  церкви  ходить,  стає  попереду  всіх.  Молитви  знає  і  заповіді  Божі.  А  як  заспіває  "Ааамінь!",  то  сльози  на  очі  навертаються.  Сповідається  щомісяця,  не  те,  як  ти,  тільки  на  Паску.  
А  вчора  випадково  зустрілися    з  нею  біля  під'їзду,  то  мені  розповіла,  що  опікується  бездомними  котами,  притулок  для  них  будує,  щовечора  їсти    їм  носить.  Уявляєш,  яке  треба  мати  велике  серце,  аби  годувати  котів.  А  ще  казала,  що  в  котах  живуть  душі  померлих  родичів.  І  скажи,  що  вона  не  благочестива!  Не  жінка,  а  золото.  
Оля  більше  не  мала  часу  слухати  Богдасикових  компліментів  благочестивій  Тоньці.  Пов'язала  на  голову  хустину,  заперезалася  фартухом  і  пішла  чистити  картоплю.  На  вечерю  буде  олів'є,  вареники,  мачанка  з  білих  грибів.  Діти  замовили.
Богдасик  прителіпав  за  Олею  на  кухню.  Тепер  вже  не  вихваляв  благочестиву  сусідку.  А  любувався  собою,  коханим.  
-  Оль,  чуєш,  а  я  ще  нічого,  ого-го  фацет!  П'ятдесят,  хіба  то  вік  для  чоловіка?  
Він  встав  біля  Олі,  втягнув  живіт,  зігнув  руку  в  лікті.
-  Глянь,  який  у  мене  біцепс.  Ану  помацай!
 Господи,  який  там  у  Богдася  біцепс.  Як  у  горобця  під  коліном.  Оля  усміхнулася,  торкнулася  того  місця,  де  мав  бути  отой  біцепс  і  віджартувалась:
-  О,  мій  Геракле  всесильний,  а  чи  не  допоміг  би  ти  мені  картоплю  почистити?
Богдасика  одразу,  як  вітром  здуло  із  кухні.  Оля  вдягла  навушники,  включила  аудіокнигу  улюбленого  Цвейга  і  взялася  до  звичної  роботи.
 Так  би  воно  якось  плило,  оте  сімейне  життя,  якби  одного  дня  не  сталося  чудо.  Богдасик  і  картоплю  почистив,  і  посуд  вимив,  і  уроки  дітям  допоміг  вивчити.  А  ще  й  компліментами  обдарував...  і  не  кого-небудь,  а  законну  дружину.
Щось  хоче,  здогадалася  Оля.  І  справді,  Богдасик  таким  солоденьким  голосочком  почав  лепетати:
-  Оль,  я  сьогодні  бачив  на  нашій  вулиці  занедбаного  кота.  Так  нявчав,  так  їсти  хотів,  такий  бідосічка...  А  чи  ти  знаєш,  Оль,  що  коти,  то  душі  наших  померлих  родичів?  Мені  здається,  що  я  в  іншому  житті  також  був  котом.  
Як  ти  думаєш,  може  я  би  взяв  трохи  ковбаси  й  погодував  того  кота?  
Олюнь,  а  ще  Тонька  просила  допомогти  занести  відро  з  наїдками  для  нічийних  коцурів.  То  я  піду?
Оля  тоді  й  до  уваги  не  взяла  чоловікових  слів:
-  Хочеш  йти,  то  йди.    Поможи  сусідці,  раз  просить.
А  за  якийсь  час  це  вже  стало  традицією.  Богдасик  приходив  з  роботи:  мився-брився-пахнився  і  йшов  із  благочестивою  сусідкою  годувати  котів.  
Згодом  любов  до  кішок  переросла  у  любов  Богдасика  до  Тоньки.  От  як  в  житті  буває...
 Сам  їй  розповів.  Прийшов  з  чергового  "годування".  Встав  на  коліна,  навіть  сльозу  пустив:  "Кохаю  Тоньку  і  нічого  із  собою  зробити  не  можу.  Думаю  про  неї.  Вмираю  без  неї..."
Оля  лише  хотіла  сказати:  за  що  кохаєш  цю  су...
Але  Богдасик  замахав  руками:
-  Нічого  поганого  на  неї  не  смій  говорити!  Вона,  вона,  вона...  благочестива!
Оля  мовчки  спакувала  зрадливцеві  чемодан,  виставила  за  двері.  За  чемоданом  випхала  в  плечі  й  Богдасика.  
Плакала,  так.  Але  не  довго,  часу  на  сльози  не  було.  П'ятеро  дітей  в  хаті.  І  всі  хочуть  їсти-пити,  зі  всіма  треба  уроки  зробити.    В  Андрійка  у  щоденнику  знову  червоним:  побився  на  перерві  з  старшокласником.  У  Христинки  двійка  з  математики...
 Коли  всі  домашні  справи  були  пороблені,  а  діти  вкладалися  спати,  Оля  відкривала  ноутбук  і  починала  працювати.  Мусіла  брати  ще  й  додаткову  роботу,  бо  гроші  зайвими  в  цій  сім'ї  не  були.  Звісно,  Ірена  з  Італії  допомагала.  Вистачало  на  все,  не  бідували.  
Богдасик  з  благочестивою  Тонькою  й  далі  щовечора  ходили  годувати  котів.  Водилися  за  руку,  як  діти  в  садочку.  
У  цей  день  з  роботи  Оля  поверталася  пізніше.    Надворі  було  холодно,  мжичило.  Листопад  вона  не  любила.  Але  сьогодні  в  Олі  був  піднесений  настрій.  Отримала  довгоочікувану  посаду  головного  бухгалтера.  
...  Біля  під'їзду  сиділа  молодиця  з  двома  дівчатками.  Меншенька  була  у  візочку,  а  старшенька  на  колінах  у  мами.  Жінка  голосно  схлипувала.
Оля  зупинилася.  Сіла  поруч.Торкнулася  руки  незнайомки,  тихо  запитала?
-  Що  трапилося?  Вам  потрібна  допомога?
-  Ні,  якщо  рідна  сестра  не  допомогла,  зачинила  переді  мною  двері,  то  ви  тим  більше  не  допоможете.
-  Розповідайте,  а  там  побачимо,  сказала  Оля.
І  жінка  повідала  свою  сумну  історію.  Вона  біженка  з  Криму.  Одразу  після  окупації  півострова  виїхали  всією  родиною  в  Київ.  Знайшли  помешкання,  роботу,  дівчатка  ходили  в  садок.  Але  все  обірвалося  в  один  день.  У  чоловіка  виявили  злоякісну  пухлину.  Згорів,  як  свічка  за  декілька  місяців.  Вона  моталася,  як  білка  в  колесі,  але  грошей  не  вистачало  навіть  щоб  заплатити  за  маленьке  помешкання.  Нещастя  сипалися  на  їх  маленьку  сім'ю,  як  горох  з  дірявого  решета.    Виходу  не  було.  Знайшла  адресу  рідної  сестри.  Приїхала...
Тонька  відчинила  двері.  Зробила  здивовані  очі.  Але  у  квартиру  сестру  з  дітьми  впустила.  Зробила  чаю,  навіть  пригостила  дітей  цукерками.  
-  Читала,  читала  я  твої  листи  на  "електронці".  Відповісти  не  мала  часу.  В  мене  тут  такі  справи,  такі  грандіозні  справи...  Кішки.  А  ти  знаєш,  люди  такі  безсердечні,  викидають  котиків  на  вулицю.  А  я  будую  для  них  притулок.  Ми  з  Богдасиком  вкладаємо  усі  гроші  в  наших  котів.  Глянь,  про  мене  навіть  у  газеті  пишуть.
І  Тонька  тицьнула  сестрі  якусь  газету.
Ще  довго  розповідала  сестрі  про  свою  велику  і  щиру  душу,  про  грандіозні  плани.  А  потім,  наче  щось  згадавши,  мовила:  
"Все,  мушу  бігти,  бо  маю  важливу  зустріч  із  меценатом.    До  речі,  а  ти  де  зупинилася,  бо  сама  знаєш,  в  мене  немає  місця,  та  й  мій  Богдасик  не  дуже  любить  чужих  людей  у  хаті,  а  ще  й  дітей...  бррр."
..."Де  є  п'ятеро,  там  ще  на  двох  місця  вистачить,  ходіть  зі  мною,  "  сказала  Ольга.  На  душі  у  неї  було  так  легко,  що  хотілося  співати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019


ВТІКАЧКА


Сніги,  сніги  і  лиш  одна  стежина,
куди  вона  цю  жінку  заведе?
А  чи  туди,  де  пісня  лебедина,
а  чи  туди,  де  серце  оживе...

Вона  ішла,  ще  молода  і  гарна,
прощався  з  нею  вкритий  снігом  клен.
Якби  він  міг  сказати:  все  намарно,
лиш  в  ріднім  краю  ти  благословен.

Та  клен  мовчав  закутий  в  лід  і  холод,
а  жінка  йшла,  як  Лотова  жона.
Востаннє  оглянулася  на  город,
де  свою  чашу  випила  до  дна.

Не  скам"яніла  і  не  жаль  ні  крихти,
їй  би  скоріше  звідси  утекти,
де  від  життя  дістались  тільки    крихти,
а  від  кохання  -  присмак  гіркоти.

Не  скам"яніла.  Гірше  вже  не  буде,
хто  догорів,  того  не  підпалиш.
Й  в  чужих  світах  знайдуться  добрі  люди,
але  душа...  чого  ти  так  болиш?

Чого  болиш,  провидице  незряча,
минулому  немає  вороття.
Стужавіє  в  світах  душа    гаряча
і  стишиться  її  серцебиття.

Десь  небо  є  високе  і  безхмарне,
а  тут  лише  сніги,  сніги,  сніги.
...Вона  не  знала  ще  -  усе    намарне,
 від  себе    неможливо  утекти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019


РОЗЛУКА


Розлука  для  тебе  хай  буде  покутою
на  білому    світі  є  ще  дива,
до  краплі  допила  вино  із  цикутою
як  бачиш,  мій  любий,  лишилась  жива.

Ніколи  не  стану    для  тебе  забутою
і  може  колись  відповім  на  листа,
де  ти  написав    із  болем  і  смутою:
"Без  тебе  тепер  і  життя  не    життя."

Тобі  відпишу,  що    я  стала  розкутою
і  вільною  стала,  як  бистра  ріка,
і  навіть  зима  не  такою  є  лютою,
й  відтала  нарешті  замерзла  душа.

Дорога  без  тебе  замаєна  рутою,
дорога  без  мене  самотня  й  пуста.
Розлука  для  тебе,  хай  буде  покутою,
розлука  для  мене  -  спасенна  душа.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019


НЕ СУДИ І НЕ СУДИМ БУДЕШ…


Невеличкий  заміський  будиночок  тепер  мій.  Мій!    Нарешті  сокровенна  і  багаторічна  мрія  здійснилася!  А    скільки  для  цього  було  витрачено  сил,  один  Господь  відає.  Спершу    інфляція  зжерла  й  не  вдавилася    моїми  заощадженнями.  Потім  ціни  на  нерухомість  рвонули,  як  байкери  на  старті.  Пізніше  син  захотів  нову  автівку  і  звісно,  любляча  матуся  позичила  грошики,  як  кажуть,  на  вічне  віддавання.
Але  моє  марення    з  роками  не  міліло.  Навпаки,    я  все  чіткіше  бачила  себе  господинею  охайної    маленької  хатинки.  Лише  заплющу  очі  -  і  я  в  довгій  ошатній  сукні  з  голубого  шифону.  Сідаю  у  крісло-гойдалку  на  затишній  терасі.  На  коліна  кладу  свій  старенький  ноутбук.  І  починаю  писати  роман  про  кохання.  Тут  мені  комфортно,  тут  мені  спокійно,  тут  мені  пишеться  й  думається.    Адже  довкола  така  благодать.  На  гілці  яблуньки  гіцаються  дві  пташки.  Якесь  сьоме  відчуття  підказує:  він  і  вона.  "Вур-  вуур-  вур?"  -  питає  у  нього  вона.  "Ввур-  ввууур-ввур"  -  відповідає  він.  Дивно,  але  я  розумію  про  що  вони  вуркочуть.  "Ти  де  так  довго  літав?  Я  уже  скучила  за  тобою."    "Я  шукав  для  наших  майбутніх  діточок  тихеньке  кубельце.  Нарешті  знайшов.  І  там  нам  буде    дуже  добре.  То  ж  летімо!  Я  покажу  тобі  наше  гніздечко."  За  мить  пташки  змахнули  крильцями  і  полетіли.  Вечоріє.  Пахне  матіола.  Знаходяться  потрібні  слова  і  я  вкладаю  їх  в  уста  героям  свого  прекрасного  роману  про  кохання.  Боже,  які  слова!    Мій  роман  приречений  на  успіх.  Я  уже  в  передчутті  тріумфу...
Коли  я  мріяла  про  цей  маленький  куточок  раю  на  землі,  то  навіть  чула  запах  матіоли.  А  може  так  подіяли  на  мене  книжки  на  кшталт  "Як  зробити  мрію  реальністю",  які  я  читала  запоєм.  І  не  лише  читала,  а  й  виконувала  усі  поради.  Один  американський  психоаналітик  рекомендував  свою  мрію  відобразити  в  уяві,  а  ще    -  її  намалювати.  Малюнок    хатинки  я  магнітиком  прикріпила  до  холодильника  і  щоранку  споглядала  на  нього.  
Відомо,  що  коли  чогось  дуже  хочеш,  то  рано  чи  пізно  -  отримаєш.  За  добрі  гроші  продалась  старенька  квартира  на  першому  поверсі  у  центрі  міста,  яку  я  успадкувала  від  двоюрідної  тітки.  Тітка  була  одинока,  я  доглядала  її  до  кончини.  Ох,  і  довго  продавалось  це  помешкання,  адже  було  в  напіваварійному  стані.  Але  добре  кажуть,  що  на  кожен  товар  є  свій  покупець.  Знайшовся  якийсь  багатій,  який  вирішив  зробити  дочці  подарунок  -  відкрити  салон  краси.  І  моя  розвалюха  йому  приглянулася.  Він  навіть  зі  мною  не  торгувався.  Заплатив  усю  суму  і  ми  "вдарили  по  руках".
 А  за  півроку    ціни  на  нерухомість  несподівано  впали.  О  боги,  я  маю  потрібну  суму  на  мрію  свого  життя!
Справи  пішли,  як  по  маслу.  Будиночок  одразу  знайшовся.  На  одному  із  сайтів  в  інтернеті  побачила  мрію  свого  життя.  Точнісінько  така  хатинка,  яку  намалювала.  І  тераса,  і  садок.  Ура!
 Чи  варто  говорити,  що  за  декілька  днів  ми  із  власником  дійшли  згоди.  Ґешефт  завершився  шампанським.  Моя  мрія  стала  реальністю.
Через  півроку  ейфорія    від  покупки  почала  спадати.  А  все  через  сусідку  Зоську  П'ятихатку.  Відомо,  що  сусідів,  як  і  родичів  не  вибирають.  З  надокучливою  чи  неприємною  ріднею  ти  можеш  бачитися  вряди-годи.  А  з  сусідами  приречений  зустрічатися  щодня.
Зоська  П'ятихатка  жила  одна.  Це  була  грубеча  і  кремезна  бабище  невизначеного  віку.  Є  ж  у  природі  такі  індивідуми:  виглядає  на  сто  років,  а  насправді  -  ледь  за  сорок.  У  неї  були  великі  чоловічі  руки  і  такі  ж  ноги.  Взуття  Зоська  носила  сорок  четвертого  розміру.  Таких  велицьостих  мештів  для  жінок  у  магазині  не  було,    то  Зоська  й  не  кремпувалася  -  купувала  чоловіче.
Моя  сусідка  вставала  з  першими  півнями  і,  певно  відразу  ж    з-під  перини,  летіла  по  газонокосарку.  Вмикала  цей  несамовито  ревучий  апарат  і  косила,  косила,  косила.  Що  можна  було  косити  кожен  день,  для  мене  залишалося  загадкою.  Я  закривала  вікна,  у  вуха  вставляла  навушники,  вмикала  телевізор...  нічого  не  допомагало.  Якщо  чесно,  то  в  мене  навіть  виникло  бажання    Зоську  прибити.  Однак  стокілограмова  бабище  явно  мала  перевагу  над  моїми  п'ятдесятьма  разом  із  мештами...  
Прибити  не  зможу,  а  от  задобрити  -  запросто.  І  я  зібралася  до  Зоськи.  Перед  тим  півдня  пекла  пиріжки  із  румбамбаром,  яблуками,  сиром.  Витягнула  із  погреба  два  бутлі  вишневого  варення  й  один  трилітровий  маринованих  огірків.  Вибрала  зо  два  кілограми  найгарніших  яблук.  Витягнула  із  шафи  новісінький  шарф.  Поскладала  дарунки  у  великий  кошик.  Ледве  дотраґала  його  до  Зоськиних  воріт.  Ворота  були  зачинені  зсередини  на  засув.  Я  тихенько  постукала.  Реакції  -  нуль.  Потім  гримнула  голосніше.  Ані  мур-мур.    Почала  гримати  так,  що  й  глухий  почув  би.  І  нарешті  обізвалася  Зоська:
-  Хто  там!?
-Це  я,  пані  Зосю,  ваша  сусідка.
-  Чого  приперла?  -  неввічливо  проскрипіла  бабище.
З  ляку  я  на  якусь  мить  навіть  втратила  дар  мови.  Але  швидко  себе  опанувала:  
-  Та  ось  пиріжків  напекла,  вареннячка  взяла,  яблук  солоденьких.  Може  почаюємо  по-сусідськи.
Але  Зоська  хвіртку  не  відчинила.  
-  Немає  мені  часу  чаї  розпивати!  Йди  собі  звідки  прийшла.  Сусідка  мені  знайшлася.  Знамо  таких  сусідів.  Йди,  кажу  відси,  бо  зара  на  тебе  пса  спущу.  А  пиріжки  можеш  залишити,  постав  кошик  під  воротами,  кури  з'їдять.
Я,  без  вини  винувата,  стояла  як  ошпарена.  Осоромлена  і  переможена!  Облизавши  макогона,  почвалала  до  хати.  Кошик,  звісно  залишила  там,  де  сказала  Зоська.  Однак  відтоді  більше  дарів  Зосьці  не  носила  і  задобряти  її  не  збиралася.  
Моє  розмірене    життя  у  вимріяній  хатинці  було  зіпсуте  остаточно.  Якби-то  лише  шум  від  газонокосарки.  Зоська  цілий  день  гасала  не  лише  по  своєму  дворі,  а  й  по  всій  вулиці.  Щось  рубала,  пиляла,  забивала.  І  так  з  раннього  ранку  й  до  глибокої  ночі.  А  ще,  напевно,  бачила  себе    великою  послідовницею  Мічуріна.  Щось  садила  без  кінця.  Й  поливала  свої  нещасні  рослинки...  відходами  свого  кремезного  організму.
Гуд  бай  свіже  повітря,  чао  блаженство  і  спокій!  І  ви,  мої  пахнючі  матіоли,  прощайте  навіки  вічні!  Ваш  ніжний  аромат  втопився  у  несамовитому  смороді  П'ятихатчиного  біодобрива.  
 А  ще  -  Зоська  постійно  сварилася  з  своїми  всеїдними  качками  й  курми  та  вічно  голодним  старезним  псом.  Несамовито  верещала  на  козу  Юзьку  і  цапа  Гришку.  Репетувала  так,  що  луна  йшла  по  всій  околиці.  Причин  для  ґвалту  було  море:  то  кляті  кури  розпорпали  грядку,  то  пес  з'їв  лушпайки  з  бульби,  а  вони  були  призначені  для  курей.  Зоська,  як  була  люта,  то  слів  не  добирала.  Крила  все  і  всіх  двоповерховим  матом.  Мої  ніжні  вуха  в'янули  від  цих  огидних  слів,  як  ніжні  квіти  від  палючого  сонця.  І  замість  писати  любовний  роман,  я  строчила  ядучі  памфлети.
Зоську  П'ятихатку  ненавиділи    усі  мешканці  нашої  вулиці,  кляли  її  на  чім  світ  стоїть.  Бо  всім  вона  капостила.  Кому  -  менше,  кому  -  більше.  Підкрадалася  до  обійстя    Тимчуків,  а    вони  завжди  затримувались  на  роботі,  прочиняла  їх  хвіртку.    І  її  вічно  голодні  кури,  наче  татарська  навала,  видзьобували    ніжну  зелень,  що  починала  лише  сходити  на  сусідських  грядках.  Козу  Юзьку  і  цапа  Гришку  запускала  на  обійстя  Стельмахів  у  п'ятницю  ввечері.  Подружжя  Стельмахів  на  вихідні    їхало  до  доньки  у  Львів,  а  подружжя  кіз,  не  без  допомоги  Зоськи  П'ятихатки,  перебиралося  на  їх  обійстя.  Качки  купалися  в  озеречку  Рочуків,  коли  ті  відпочивали  на  курорті.
"Якби  не  та  Зоська,  ох,  якби  не  та  клята  П'ятихатка,  то  жили  б  ми  й  горя  не  знали"  -  не  раз  зітхали  при  зустрічі    мої  милі  сусіди.  Всі  "дружили"  проти  П'ятихатки:  "Зоська  -нечупара,  Зоська  -  капарниця,  Зоська  -  злодійка  та  скряга.  Зоська  й  снігу  взимку  не  позичить."  Чого  лише  про  Зоську  не  говорили  мої  добрі  сусіди.  І  я  їм  підтакувала.
Навпроти  мого  будиночку,  через  дорогу,  жила  родина  Паничів  -  Вікторія  та  Роман  із  двома  неповнолітніми  синами.  Їх  прізвище    їм  личило.  Високоосвічені,  виховані,  толерантні  люди.  Не  родина  -  ідеал.  Ще  жила  з  ними  няня  їх  дітей.  Вона  була  їм  далекою  родичкою.  З  сорокарічною  жінкою  сталося  нещастя.  Її  розбив  інсульт.  Майже  рік  вона  була  на    інвалідному  візочку.  
Паничі  були  власниками  перекладацького  бюро.  Справи  йшли,  наче  добре.  Доглядати  хлопчиків  і  хвору  няню  приїхала  мама  Вікторії.  
         ...  Я  сиділа  на  терасі,  читала  свого  улюбленого  Чейза,  коли  у  мою  хвіртку  хтось  загримотів.  Хвіртка  у  мене  ніколи  не  була  зачиненою  на  засув,  тому  за  якусь  мить,  наче  привид,  переді  мною  постала  захекана  Зоська  П'ятихатка:
-  Сидиш,  читаєш,  діла  тобі  ні  до  чого  немає,  -  почала  із  звинувачень  Зоська.
-  Пані  Зосю,  заспокойтесь.  Що  сталося?  
-  Виїхали  Паничі  за  кордон,  от  зранку  все  майно  завантажили  в  "бусика",  взяли  синів  та  маму  і  поїхали.  А  хвору  няньку  покинули  саму.  Вона  на  візку  сидить  біля  воріт  і  плаче.  Кота  добрий  господар  так  не  покинув  би.  Паскудники!
"Та  бути  такого  не  може,  -  Зосю,  ви  щось  наплутали.  -  Паничі  такого  б  не  зробили!  Ходімо,  зараз  все  і  з'ясуємо.
На  обійсті  Паничів  уже  було  людно.  Зібралися  мої  милосердні  сусіди  й  обговорювали  новину.  На  інвалідному  візочку  сиділа  розбита  інсультом  няня  і  сльози,  як  горох  котилися  з  її  очей.  Усе  виявилось  правдою.  Паничі  виїхали  за  кордон,  хату  продали,  а  хвору  жінку  покинули  напризволяще.
Сусіди  були  розгублені,  ніхто  не  знав,  що  в  такій  ситуації  робити.  Хтось  запропонував    заявити  в  міліцію,  аби  притягнули  Паничів  до  відповідальності,  ще  хтось  подав  ідею  викликати  швидку  і  покласти  хвору  до  шпиталю,  ще  хтось  почав  в  інтернеті  шукати  адресу  будинку  перестарілих.  
Зоська  мовчала,  насупилася,  сопіла,  як  ковальський  міх.  А  потім  голосно  й  твердо  сказала:
-  Не  треба  нічого  придумувати!  Я  забираю  її  до  себе.  Зобиджена  не  буде.
...  Через  півроку  няню  годі  було  впізнати.  Цілюще  козине  молоко,  росіл,  яйця,  свіже  повітря  і  цілодобовий  догляд  Зоськи,  зробили  свою  благотворну  справу.  Няня  встала  на  ноги.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018


ОСТАННІЙ ДАР

Уже  третій  день  поспіль,  Петра  Федоровича  пекло  в  грудях.  Біль  віддавав  під  лопатку,  терпла  ліва  рука,  дихати  було  важко,  душив  кашель.  Чоловік  рятувався,  як  міг,  ковтав  пігулки  "Нітрогліцирину",  "Корвалтабу",  розтирав  груди  мокрим  рушником,  виходив  на  балкон,  аби  вдихнути  свіжого  повітря.  І  на  якийсь  час  йому  ставало  легше.  А  сьогодні  пече  так,  що  спасу  нема.  В  очах  темніє,  дихати  важко...
-  Вмираю,  -  подумав  Петро  Федорович  -  А  нікому  й  горнятка  води  подати.  Але  я  так  просто  не  здамся.  Звідкись  взялись  сили,  чоловік  зміг  зробити  ще  декілька  кроків  і  відчинити  двері  у  загальний  коридор:
-  Поможіть...  помо...  -  Голос  на  півслові  застряг  у  горлі.  І  все...  морок,  тиша...
А  за  якийсь  час  Петро  Федорович  відкрив  очі.  Дивно,  але  у  грудях  уже  нічого  не  пекло.  Було  легко  і,  навіть,  весело,  думки  чіткі,  пам"ять  відмінна.  Але  де  це  він?  Мабуть,  у  лікарні.  Хтось  із  сусідів  встиг  викликати  "швидку",  йому  зробили  укол  і  уже  все  найгірше  позаду.  
-  Справді,  я  у  лікарні.  Он  і  лікар,  -  припустив,  побачивши  високого  чоловіка  у  білій  одежі  за  масивним  столом.  
-  Док,  зі  мною  все  гаразд?  Я  житиму?  -  хотів  запитати,  але  чомусь  голосу  не  було.  
Як  на  диво,  чоловік  в  білому  його  почув  і  спокійно  відповів:
-  Ні.  Ти  помер...
-  Ей,  ей,  не  треба  так  жартувати  зі  мною.  Ось  він  -  я.  Живий  і  здоровий,  -  запротестував  Петро  Федорович  і  хотів,  як  доказ  постукати  себе  по  грудях.  Але  ані  рук,  ані  грудей  не  було.  
-  Ти  помер  і  у  тебе  уже  тіла  немає,  лише  душа,  а  вона  невидима,  -  сказав  чоловік  у  білому,  -  хочеш  переконатися,  глянь  сюди.  І  він  показав  рукою  на  дзеркало,  що  висіло  на  стіні.
Петро  Федорович  підійшов  до  люстра,  покрутився  на  всі  боки,  навіть  встав  навшпиньки,одначе  свого  зображення  не  побачив.
-  Як  таке  може  бути?  А  як  ви  мене  бачите,  коли  мене  немає?  І  хто  ви?  -  запитав  уже  з  острахом.  Що  діється?
-  Я  -  Творець  світу.  Лише  я  можу  бачити  душу.  Прийшов  час  їй  зустрітися  зі  мною.  
Петро  Федорович  задумався,  здається  почав  усвідомлювати,  що  відбувається.  Злякався,  так.  Але  швидко  опанував  себе:
-  Завжди  знав,  що  ця  хвилина  колись  настане.  Але  не  очікував,  що  так  скоро.  Та,  хай  буде  воля  Твоя,  -  згадав  слова,  які  часто  колись  промовляла  його  побожна  бабуся,  -  не  буду  кривити  душею,  подекуди  думав  про  нашу  з  Тобою  зустріч.  Такою  собі  її  й  уявляв...
-  Я  знаю.  Я  все  знаю  про  кожну  людину...  Ти  часто  задавав  мені  запитання.  І  я  давав  на  них  тобі  відповідь,  але  ти  мене  не  чув...  не  хотів  чути...
Навіть  тиждень  тому,  ти,  самотній,  старий  і  недужий  простягав  руки  до  мене:  "Всевишній,  ти  любиш  усіх  своїх  дітей  однаково.  Але  не  всім  даєш  однаковий  посаг.  Одні  мають  всього  доволі,  а  інші  -  обділені.  Комусь  щедрою  рукою  даєш  і  талант,  і  кохання,  і  щирих  друзів.  А  декому,  як,  приміром,  мені  -  нічого.  Мені  нічого:  ані  таланту,  ані  кохання,  ані  друзів.  Чому?  Чим  я  так  завинив?  
Ти  вірив  у  мене,  тому  сьогодні  настав  той  день,  коли  ти  отримаєш  відповідь  на  своє  запитання.
При  народженні  я  даю  віно  кожній  своїй  дитині.  Але,  на  превеликий  жаль,  не  усі  ці  дари  приймають.  Згадай  той  час,  коли  тобі  було  десять  років...
...  "Браво!"  "Біс!"  -  зал  гаряче  аплодував  невисокому  хлопчику  із  скрипкою.  Малий  Петрусь  кланявся  і  був  дуже  щасливим.  "Петрусику  -  ти  наша  гордість.  Ти  наша  надія!  Ти  поцілована  Богом  дитина"  -  говорив  малому  скрипалю  і  його  мамі,  уже  після  успішного  концерту,  Михайло  Іванович  -  вчитель  музики.  А  цей  хлопчик  і  справді  був  дуже  обдарованим.  Скрипка  плакала  і  сміялася  у  його  руках.  Навчання  давалось  дуже  легко.  Однак,  у  класі  дев"ятому,  він  закинув  скрипку  на  антресоль  старої  шафи  і  сказав  мамі:  "Я  більше  в  музикалку  не  піду!  Не  хочу  витрачати  свій  час  на  якусь  скрипку."  І  жодні  вмовляння,  жодні  прохання  ані  мами,  ані  вчителя  музики  не  допомогли.  Скрипка  припала  порохом...  
-  А  зараз  я  покажу  тобі,  що  тебе  чекало  б,  якби  ти  мій  дар  прийняв  і  примножив,  -  сказав  Творець.
...Наче  в  кіно  пішли  кадри...  один  другий...  третій...  Аншлаги  у  Європі  та  Америці.  Сьогодні  усе  для  нього:  аплодисменти,  квіти,  компліменти.  Квитки  на  концерт  українського  віртуоза-скрипаля  Петра  Гордієнка  розкупили  заздалегідь.  Перші  полоси  центральних  газет  присвячені  йому,  тележурналісти  записуються  в  чергу,  аби  взяти  інтерв"ю...  
-  Я  щедро  обдарував  тебе.  У  твою  колиску  положив  чотири  дари.  Три  з  них  ти  не  прийняв...  На  жаль.
Перед  Петром  Федоровичем  знову  пропливли  кадри  з  життя.
Йому  двадцять  три.  Після  служби  в  армії  вирішив  не  повертатися  в  інститут.  Побачив  оголошення  в  газеті,  що  на  новобудову  потрібні  будівельники  без  досвіду  роботи.  Купив  квиток  і  подався  в  якусь  тьмутаракань  заробляти  на  автомобіль,  про  який  просто  марив.  І  от  там  зустрів  її  -  Валюшку.  Вона  була  медсестрою  у  місцевій  лікарні.  Він  порізав  руку  і  вона  йому  робила  перев"язки.  Дівчина  була,  наче  казкова  принцеса.  Невисока  на  зріст  із  бездонними  сірими  очима,  з  довгою  русою  косою,  тоненьким  станом.  А  головне  -  згідлива  і  хазяйновита.  Коли  Петро  виписався  з  лікарні,  вони  й  далі  зустрічалися.  Після  роботи  хлопець  швиденько  приймав  душ,  вдягав  чисту  одіж  і  біг  на  побачення.  А  вона,  його  Валя,  уже  чекала  на  березі  річки  із  кошиком  повним  лігумінок.  І  пиріжків  напече,  і  пампушок,  і  налисників  з  сиром  та  вишнями  накрутить.  Любила  свого  Петрусика  і  будувала  плани  на  майбутнє.  А  він  думав,  що  кохання  його  життя  ще  по-переду.  Одружитись  обіцяв,  до  серця  тулив,  палко  цілував.  Але  дременув  одразу,  як  тільки  Валя  повідомила,  що  чекає  дитину.  Ані  адреси,  ані  номера  телефону  не  залишив...
Потім  тричі  одружувався.  Жодна  із  жінок  дітей  йому  не  народила.  Одна  була  кар"єристкою,  друга  у  їх  квартиру  привезла  свою  маму  і  слухала  лише  її,  третя  -  на  двадцять  років  молодша,  бігала  на  дискотеки,  приводила  в  квартиру  своїх  друзів-неформалів  і  врешті-решт  покинула  Петра  заради  якогось  байкера.  Мабуть,  жінки  траплялися  не  ті.  Не  пощастило  зустріти  ту,  яка  була  б  одна-єдина  на  все  життя,  -  думав  довгими  самотніми  вечорами  Петро  Федорович.  
-  Я  дав  тобі  другий  дар  -  кохання.  Але  ти  знову  його  не  прийняв.  А  вона  зустрілася  тобі,  ота  одна-єдина.  Валя...  Доньки  своєї  ти  не  бачив,  а  сини  не  народилися...  Поглянь,  яким  би  ти  був  щасливим.
...  Молода  жінка  із  бездонними  сірими  очима  і  русою  косою  накривала  вишитою  скатертиною  святковий  стіл.  Так,  це  вона,  його  Валя.  І  троє  діток  такі  схожі  на  нього,  біжать  до  хвіртки  із  криками:  "Тато.  Наш  тато  з  роботи  приїхав."  Дівчинка  і  два  хлопчики.  На  столі  уже  парує  борщ  і  пахнуть  часничком  свіжоспечені  пампушки.  У  них  ювілей  -  десять  років  подружнього  життя.  Дівчинка,  його  кохана  донечка,  найстарша  із  дітей,  бере  у  руки  скрипку.  І  скрипка  оживає...  Ця  дитина  поцілована  Богом,  -  говорять  про  неї...  
-  Я  дав  тобі  ще  один  подарунок  -  вірного  друга.  Але  ти  не  прийняв  і  його.
Кадри...  кадри  із  фільму  "  Моє  життя"  пропливли  перед  очима.
...Їх  дружбі  заздрили  усі.  Вони  вчилися  в  паралельних  класах.  Десь  у  сьомому,  три  старшокласники  влаштували  Петру  "тьомную".  Натягнули  на  голову  куртку  і  почали  гамселити.  Захистився  за  нього  Іван.  Уже  тоді,  Іван  був  кандидатом  в  майстри  спорту  із  вільної  боротьби.  Кривдники  летіли  врізнобіч,  як  снопи  соломи.  З  того  часу  вони  стали  нерозлийвода.
Потім  настали  дев"яності,  буремні  дев"яності,  як  тепер  говорять.  Петро  втратив  роботу.  А  Іван  повернувся  з  Америки.  Мав  трохи  грошей.  Сказав  при  зустрічі:
-  Мої  кошти  і  твій  розум,  мають  дати  добрий  результат.  Відкриваємо  спільний  бізнес.  
І  бізнес,  справді,  пішов.  Іван  був  мозґовим  центром,  Петро  відмінним  виконавцем.  З  кожним  роком  бізнес  набирав  обертів.  Відкривались  нові  магазини.  Петро  збудував  розкішну  віллу.  І  мріяв  про  новий  чорний  "Мерседес".  Уже  й  задаток  дав  в  автосалон.  Аж  раптом...
-  Петре,  в  мене  біда,  велика  біда,  -  сказав  тихим  голосом  Іван.  Онкологія.  Але  шанс  на  одужання  є.  З  Ізраїльської  клініки  прийшла  відповідь,  що  беруться  мене  оперувати.  Однак  потрібні  кошти.  Великі  кошти.  Сам  не  дам  ради.  Прошу  тебе  про  допомогу.
Перед  очима  в  Петра  проїхав  шикарний  чорний  "Мерседес"...  Прощавай,  мріє.  Ні,  не  прощавай,  мрії  мають  бути  реалізовані,  це  його  проблеми,  Івана,  а  не  твої,  -  нашіптував  якийсь  чужий  голос.
-  Друже,  щось  придумаємо...  якось  викрутимось...  -  невиразно  і  двозначно  промимрив  Петро.  А  потім  не  піднімав  трубку,  коли  бачив  на  мобільнику  номер  Івана.
На  похорон  кращого  друга  приїхав  на  чорному  "Мерседесі"  із  тонованими  вікнами,  на  могилу  поклав  розкішний  букет  троянд,  навіть  промову  сказав,  що  нічого  дорожчого  від  дружби  немає  у  світі  і  сльозу  впустив...
А  за  рік  шкереберть  пішло  усе:  бізнес  прогорів,  за  борги  забрали  "Мерседес"  і  новозбудовану  віллу.  Залишилась  лише  кімната  у  старому  гуртожитку...
-  Господи,  невже  це  сталося  зі  мною,  як  я  міг  бути  таким  незрячим.  О,  якби  можна  було  почати  усе  спочатку...  Якби  можна...
-  Я  сказав  тобі,  що  положив  у  колиску  чотири  дари.  І  ось  тобі  четвертий  подарунок  -  останній...  Прийми  його!
...  "О,  який  богатир  у  вас  народився,  -  сказала  радісно  змученій  породілі  акушерка.  Чотири  двісті.  А  як  назвете  свого  хлопчика?"
Петрусик.  Хай  буде  Петрусик,  в  честь  мого  тата.  Я  ніколи  його  не  бачила,  але  моя  мама  Валя  розповідала,  якою  чудовою  людиною  був  мій  батько...
Петрусик  голосно  заплакав.  Заплакав  так,  як  плачуть  здорові  і  сильні  діти,  які  прийшли  у  цей  світ,  аби  зробити  його  кращим.  Попереду  у  Петрусика  було  велике  і  щасливе  життя.  Він  прийняв  останній  дар  свого  Спасителя.  
Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812963
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2018


НАРЕЧЕНА

         -  Я  ніколи  її  не  кохав.  А  одружуюсь,  бо  Олька    вигідна  партія.  Закінчила  медінститут.  В  гречку  скакати  не  буде,    хто  зазіхне  на  таку  бліду  міль.  Та  й  виховання  у  неї  не  таке.  Мама  -директор  школи,  батя    -  головний  лікар  районної  лікарні.  З  роботою    проблем  не  буде.  Квартиру  старі  їй  купили,  одиначка  ж-бо.  Машину  за  весільні  гроші  придбаємо.  Олька  з  тих,  на  кому  женяться.  А  Юлька...  Юлька    для  кохання.
         Кров  бухнула  Олі  в  голову.  У  вухах  зашуміло,  ноги  підкосилися,  забракло  повітря.  Їй  здалося,  що  земля  під  ногами  розверзлася.  "Цього  не  може  бути.  Це  не  зі  мною,  це  не  про  мене..."  -  в  голові  билася  пораненою  пташкою  думка.  Вона  стояла  в  темному  коридорі,  непомічена  трьома    співрозмовниками,  які  собі  й  далі  мило  бесідували  на  кухні  за  пляшкою  віскі.  Хлопці  реготали.  Обговорювали  принади  якоїсь  Юльки.  Піднімали  тости  за  шалене  й  потаємне  кохання.  
     Один  з  них  був  її  Ігор.  Її  наречений,  а  за  два  дні  -  законний  чоловік.  Весілля    призначене  на  суботу.  Ще  рік  тому  замовили  дорогий  ресторан.  Кожну  дрібничку:  від  вишуканих  страв  й  до  оформлення  залу  продумували  разом.  Усе  в  біло-небесних  тонах:  бутоньєрки  для  гостей,  скатертини  і  квіти  на  столах,  величезний      торт  на  три  яруси,  а  на  ньому  їх  маленькі  копії  із  мастики.  У  неї    -  біло-блакитна  сукня  і  фата,  у  нього    такаж  сорочка  і  метелик.    
     Сорочка...  Через  неї,  кляту,  Оля  й  прийшла  до  Ігоря.  Вони  ніяк  не  могли  підібрати  кошулю  під  колір  її  сукенки.  Замовили  в  Італії.  І  вчора  ввечері  "бусик"  привіз  пакунок.  
     Оля  вирішила  не  телефонувати  коханому,  хотіла  зробити  сюрприз.  Тому  й  приїхала  до  нього  без  попередження.  А  ще  -    їй  так  хотілося  побачити,  як  примірятиме  сорочку  її  Ігорчик,  як  вона  личитиме  до  його  небесних  очей.
     Сюрприз...  сюр...  прайз.  От  тобі  й  сюрприз!  Сюрприз  зробили  їй.
       Бліда  міль...  ніколи  не  кохав...  вигідна  партія...  Брехун  і  підлота!  Олі  хотілося  вчепитися  в  його  густу  шевелюру,    хотілося  розбити  до  крові    йому  губи,  які  ще  вчора  так  палко  цілували,  видряпати  блакитні  очі,  які  були  такими  щирими  і  рідними,  а  насправді  -  зрадливими.  Але  натомість  Оля  тихо  прочинила  двері  і  непоміченою  вийшла  на  вулицю.
       Падав  дощ,  але  було  доволі  тепло.  Вона  йшла,  йшла,    через  сльози  не  бачила  дороги.  Витирала  їх  рукавом  плаща,  який,  чи  то  від  дощу,    чи  від  сліз  намок  і  став  важким.  Клубок  застряг  в  горлі,  душила  тяжка  образа:    за  що  він  зі  мною  так?  З    першого  ж  курсу  разом.  Реферати,    курсові  і  собі,  і  йому.    Свою  дипломну  відклала  на  потім.  А  йому  написала.  Обіди  й  вечері  готувала:  усе  свіженьке,  усе  що  він  любить.  А  любив  він  Юльку.  
       Втопитися  з  горя,  чи  що,  -  пронизлива  думка  майнула  в  голові,    коли  ноги  самі  привели  до  міського  ставка.    Уже  й  уявила,  як  Ігорко    буде  за  нею  ридати,  яка  буде  скорбота  на  його  красивому  обличчі,  як  йому  личитиме  легка  неголеність.  Розлучниця-Юлька    телефонуватиме  йому  сто  разів  на  день,  а  він  не  підніматиме  трубку.  І  лише  тоді  зрозуміє,  який  скарб  втратив...
   "А  мої    батьки,  Боже,  а  як  мої  батьки  переживуть  це  горе,  та  чи  й  переживуть.  А  бабуся  з  дідусем  як?  Я  ж  для  них  сонечко  у  вікні,"  -  подумала  Оля.  Згадка  про  найрідніших  вигнала  з  голови  дурні  думки.  Потепліло  на  душі,  коли  згадала  бабусю  й  дідуся.  А  в  них  же  у  суботу  ювілей  -  золоте  весілля.  І  вона  хотіла    в  цей  день  вийти  заміж,  щоб  як  вони,  ріднесенькі,  жити  в  злагоді  і  любові,  аж  до  золотого  весілля...
       "Сьогодні  у  нас  велика  подія!  На  рушничок  щастя  стають  Ольга  та  Ігор,  -  сказала    дзвінким  голосом  завчені  фрази  тітонька  у  РАЦСі,  -  Чи  згідні  ви,  Ігоре,  взяти  за  дружину  Ольгу  і  бути  з  нею    в  горі  та  радості?"
     -  Так.  Згоден!  -  поспіхом  сказав    Ігор.
     "  А  ви,  Ольго,  чи  згідні  взяти  за  чоловіка  Ігоря  і  бути  поряд  в  горі  і  в  радощах?"
       "Ні,  -  твердо  і  голосно  сказала  Ольга.  Я  не  згідна!"
Запанувала  тиша.  А  за  якийсь  час,  гості  почали  перешіптуватися.  Ігор  вчепився  їй  у  руку  і  боляче  стиснув.
Але  Ольга  навіть  не  скрикнула.  Фізичний  біль  не  такий  сильний,  як  душевний.  
Вона  звільнила  свою  руку,    і  ще  раз  твердо  сказала:  "Ні!"  
     Вийшла  на  середину  залу:  "Дорогі  гості.  Вибачте  нас  за  такий  маленький  розіграш.  Насправді  ми  сьогодні  святкуємо    золоте  весілля  наших  дорогих  бабці  і  дідуся.  Це  їх  день!    Це  їх  свято.  Запрошуємо  всіх  до  святкового  столу,  музики  марша."  
     Ігор  вчепився  їй  у  руку  і  силоміць  виволік  на  двір.  Здавалося  ще  мить  і  в  нього  з  рота  піде  полум"я,  він  з  люті  не  добирав  слів.  
-  Що  ти  чудиш,  дурепо?  Мізки  шкереберть  пішли,  на  кульпарківську  захотіла...Та  таких,  як  ти  у  мене....
     "Боже  мій,  -  подумала  Оля,-    І  цього  монстра  я  кохала,  заміж  за  нього  хотіла,  дітей    мріяла  народити."
   -  Ігорчику,  я  бліда  міль  і  не  пара  такому  красеню,  як  ти.  Будь  щасливий  з  Юлькою.А  я  вже  якось  сама  із  своїм  життям  пораджу...
     "Хто,  хто  тобі  сказззав,  -  почав  заїкатись,  -  але  потім    допетрав,    -  Значить,  це  була  ти.  Ти  все  чула...  А  я  гадав,  хто  ж  це  сорочку  приніс  і  в  коридорі  залишив...
       Літак  Львів-Лісабон  запізнився  на  дві  години.  Оля  вийшла  з  летовища  і  усміхнулася.  На  дворі  кінець  листопада,  а  тут  по-літньому  тепло,  пахне  дивними  квітами  і  кавою.  Це  моя  країна,  -  сказала  вголос  Ольга.  Я  знаю,  що  все  в  мене  тут  буде  добре.
         Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812326
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018


УГОДА З ДИЯВОЛОМ


         Боже,  яка  депресивна  погода.  Небо  затягнуте  важкими  сірими  хмарами.  Поодиноким  перехожим  вітрисько  вириває  з  рук  парасолі.  За  вікном  уже  другий  день  лиє,  як  із  відра,  ані  просвітку.  І  на  душі  в  Ірени  не  видно  просвітку.  У  великій  квартирі  зимно  і  сиро.  Опалення  ще  не  увімкнули.  Від  невеличкого  обігрівача  толку  мало.    О  восьмій  вечора  уже  темно,  а  о  восьмій  ранку  ще  темно.  А  вона,  жайворонок,  звикла  вставати  задовго  до  сходу  сонця.  Тепер  же,  коли  годинники  перевели  на  годину  назад,  якась  невідома  сила  піднімала  її  о  четвертій  ранку.  
         Місто  ще  спало.  Ірена  увімкнула    на  кухні  світло,  запалила  духовку,  хоч  трішки  буде  тепліше.  Насипала  у  стару  турку  три  чайні  ложки  кави  "Lavazza",  додала  дрібку  кардамону,  кориці  і  солі,  залила  горнятком  зимної  води  і  поставила  на  газову  конфорку.  За  декілька  хвилин  напій  життя  був  готовим.  Ірен  зробила  два  ковтки  і  від  задоволення  заплющила  очі.  Скільки  людині  для  щастя  потрібно.  Два  ковтки  кави  і  одна  сигарета  "Marlboro  lights".  Курила  Ірена  давно,  але  не  багато.  
         Коли  вона  була  ще  маленькою  дівчинкою,  до  них    завітала  незвична  гостя,  наче  гостя  з  майбутнього  -троюрідна  мамина  сестра  із  Польщі.  В  неї  було  дуже  гарне  ім"я  -  Рената  і  сама  вона  була  писаною  красунею.  Довгими  пальцями  із  бездоганним  манікюром,  пані  Реня  витягувала  із  пачки  "  Marlboro"  цигарку  і    робила  глибоку  затяжку.  А  потім  маленькими  ковтками  пила  каву  і  щось  швидко  писала  у    нотатнику.  Мама  сказала,  що  Реня  -  письменниця.  Семирічна  Іренка  тоді  просто  закохалася  в  пані  Реню.
         "Як  виросту,  закінчу  школу,  то  буду,  як  вона",  -  дала  собі  слово    Іренка.  Слова  дотримала  і  першу  цигарку  й  першу  філіжанку  кави  дівчина  взяла  до  рук  одразу  після  випускного  вечора.
       На  дворі  й  далі  лив  дощ,  а  на  годиннику  була  лише  п"ята  ранку.  Світало.  Ще  годину  мала  в  запасі.
         "Най  іде  до  гудзиці  і  хай  життя  йому  медом  не  видається..."  -  сказала  вголос  Ірена  і  увімкнула  потужний  пилосос.  До  гудзиці  Ірена  посилала  сусіда  -  уже  немолодого  професора    Владислава  Давидовича.    До    професора  у  Ірени  була  особиста  неприязнь.  
         Років  десять  тому,  професор  придбав  квартиру  на  другому  поверсі  у  їхньому  будинку.    Після  добротного  ремонту  оселився  там  разом  із    дружиною.  Ірена  з  чоловіком  жила  над  ними  -  на  третьому.  Якщо  можна  сказати,  що  є  ідеальні  люди,  то  дружина  професора  була  саме  такою.  Завжди  бездоганно  вбрана,  з  ледь  помітним  макіяжем  і  зачіскою,  висока,  поставна.  Не  жінка  -  ідеал.  А  якою  чудовою  пані  професорша,  як  охрестили  її  сусіди,  була  господинею.  І  торти  випікала,  і  конфітюри  робила,  і  шила  й  вишивала.Одним  словом,  на  всі  руки  майстриня.  А  яка  привітна  була,  а  яка  мила.  З    усіма  сусідами  знайшла  спільну  мову.  
       З  Іреною  вони  навіть  стали    добрими  приятельками.  Ділилися  новими  рецептами,  книжками,  обговорювали  кінофільми  та  акторів.  Ірена  писала  новели.  Завжди  першою  читачкою  була  професорша.  Хто  ж,  як  не  вона,  адже  сусідка  закінчила  філологічний  факультет  і,  хоча  за  спеціальністю  жодного  дня  не  працювала,  не  було  потреби,  але  слушну  пораду  завжди  могла  дати.
         Владислав  Давидович  натішитися  не  міг  своєю  дружиною.  Кожного  вечора  вони  виходили  на  прогулянку.  Він    тримав  у  своїй  руці  руку  коханої.  Щось  шепотів  їй  на  вушко.    
       -  Ну,  як  закоханий  школяр,  -  чесне  слово,  -  усміхалася  консьєржка  баба  Марта.
             Та  невдовзі  у  професорській  родині  сталася  біда.  Важко  захворів  Владислав  Давидович.  Потрібно  було  терміново  його  оперувати.  На  пані  професоршу  без  сліз  годі  було  дивитися,  ходила  наче  примара.  Чоловіка  прооперували,  а  вона  весь  час  сиділа  біля  нього.  До  дому  прибігала,  коли  він  засне.  Швиденько  готувала    щось  свіженьке  й  дієтичне  і  знову  бігла  в  лікарню,  до  свого  Владуся.  Операція  пройшла  успішно,  плюс  чудовий  догляд    і  дієта.  Професор  одужав.
       За  якийсь  час  родина  повернулася  до  звичного  життя.У  нього  -  студенти,  лекції  і  бібліотеки.  У  неї  -  домашні  клопоти.  А    вечорами  неодмінно  піші  прогулянки:  рука  в  руці.  А  ще  -  професор  усім  твердив:  "Своїм  життям  завдячую  моїй  коханій  дружині.  Вона  -  мій  світ.  Вона  -  мій  скарб.  Якби  не  вона..."  Ірена  налюбуватися  цією  парою  не  могла,  навіть    присвятила  їм  новелу  "Кохання  вічне".
       Минуло  ще    декілька  років.  І  сталося  непоправне.  Біда    уже  з  нею  -  професоршою.  Жінка  у  розквіті  сил  і  літ,  яка  вела  здоровий  спосіб  життя,  ніколи  не  скаржилась  на  здоров"я,  померла  уві  сні.  Відірвався  тромб.  Ця  смерть    була  особистою  втратою  і    трагедією  усіх  жильців    їхнього  будинку.  Професора  годі  було  впізнати:  змарнів,  посивів,  постарів  на  купу  років...
 -  Не  виживе.  Небавом  піде    вслід  за  небіжкою,  -  шепотіла  все  та  ж  всезнаюча  консьєржка  баба  Марта.
       А  він  вижив.  І  ще  й  як  вижив!  Уже  через  три  місяці  після  похорону  дружини,  привів  у  квартиру  свою  студентку.  Увесь  дім  її  люто  зненавидів.  Як  так,  після  такої  вишуканої  жінки  і  таке...  в  короткій  спідниці,  що  аж  пуцьку  видно,вималюване,  як  на  Хеллувін,  на  нозі  тату  зміюки...  
       -  Хоч  би  паскудник  рік  витримав,  ані  ганьби  в  нього,  ані  встиду,  -    обурювалась  услід  чудернацькій  парочці  справедлива  консьєржка  баба  Марта.
   А    професор,  як  ні  вчому  не  бувало,  виводив  нову  пасію  на  вечірні  моціони.  Тримав  її  руку  у  своїй,  цілував  пальчики,  закохано  заглядав  в  очка  із  штучними  віями.  І  був  абсолютно  щасливим.  Скотиняка!
       Для  Ірени  старий  мачо,  так  вона  тепер  позаочі  кликала  професора,  став  особистим  ворогом.  А,  можливо,    ще  й  тому,  так  співпало,  що  саме  у  той  час    до  іншої  пішов  і  її  чоловік.  Ірена  благовірного  відпустила  на  усі  чотири  сторони.  А  от  професорові  почала  мстити.  Жорстоко!  Кожного  ранку,  о  п"ятій,    вмикала  потужний  пилосос.  Особливо  завзято  пилососила  спальню.  Спочатку  професор  грюкав  у  стелю.  Потім  стукав  у  вхідні  двері.  Пізніше    -  накатав  у  міліцію  декілька  заяв.  Але  йому    нічого  не  допомогло.  Ірена  рівно  о  п"ятій    вмикала  пилосос.
       Опісля  ретельного  прибирання,  допивала  каву  і  відкривала  ноутбук.  Залишився  лише  тиждень,  аби  вона  дописала    роман.    Щодня,  декілька  років  поспіль,  її  розпорядок  дня  був  незмінним.  З  шостої    ранку  й  до  обіду  Ірени  ні  для  кого  не  існувало.  Вимикався  телефон,  щільно  закривались    штори.    І  вона    писала...  писала.  Лише  робила  одну  маленьку  перерву  на    філіжанку  кави  і  дві  сигаретні  затяжки.
       Із  героями  своїх  романів  Ірен  розмовляла,  вона  жила  їх  життям,  раділа  і  страждала,  навіть  деколи  плакала.    Вони  для  неї  були  не  вигаданими,  а  реальними,  живими  людьми.  
         Уже  після  обіду,  Ірена  вмикала  телефон  і  чекала  дзвінка  від  Вікторії.  Вікторії  Ганської  -  відомої  письменниці.  Саме  так,  відомої  сучасної  письменниці,  твори  якої  мали  великий  успіх  і    були  перекладені    багатьма  мовами.
-  Ну  як,    багато  сьогодні  написала?  У  терміни  вкладемось?  Гляди,  бо  у  видавництві  уже  чекають  на  мій  новий  рукопис.
       На  її  новий  рукопис.  О,  якби  хтось  знав,  якби  хтось  відав.  Але  ніхто  й  ніколи    не  довідається.  Бо  є  угода...  угода  з  дияволом.
         З    Вікторією  Ганською  Ірена  зустрілася  в  той  час,  коли    їй  було  сутужно.  Сутужно  так,  що  уже  подумувала  йти  до  нуворишів  мити  підлоги.  Усе  в  один  рік:  чоловік  покинув,  редакцію  газети,  де  працювала  кореспондентом,  якийсь  олігарх  за  критику  подав  у  суд.  Редакція  позов,  звісно,  програла.  І  закрилася.  Журналісти  пішли  на  вільні  хліби.  Але  ті  хліби  були    мізерними  і  перепадали  вряди-годи.
     А  ще  цей  депресивний  листопад.  Періщить  дощ,  вітер  вириває  з  рук  парасолю.  Ірена  зупинилася  біля  якогось  стовпа  і  почала  читала  розмиті  оголошення:  потрібен  бейбі-сітер  з  досвідом  роботи,  шукаємо  доглядальницю  за  паралізованою  жінкою,  потребуємо  прибиральницю...  О,  потребують  прибиральницю.  Ірена  витягнула  блокнот  із  ручкою,  аби  записати  номер...
І  тут,  як  сонце  серед  хмарного  неба,  вигулькнула  Ганська.  Вийшла  із    шикарного  автомобіля,  вся  така  в  Дольче  й  Габбана,  за  нею  потягнувся  шлейф  французьких  парфумів.  
-  Егей,  панусю,  ви  чи  не  ви?  -  впізнала  першою  Ганська  Ірену,  -  а  чи  не  бажаєте  випити  кави  із  старою  знайомою?
 "Ганська,  Вікуська,  невже  ти?  Скільки  літ,  скільки  зим?"  -  сказала  радісно  Ірена,  -  звісно,  бажаю."
     Вони  зайшли  у  невеличке  й  затишне  кафе.  Пили  каву,  згадували  однокурсників  і  смішні  історії  із  студентського  життя.
     Ганська  до  четвертого  курсу  вчилася    з  Іреною    на  журфаці.  Навіть  була  старостою  курсу.  З  Іреною  вони  не  те,  щоб  дружили,  а  так  -  піддружували.    Ганська  в  журналістиці  зірок  із  неба  не  хапала,  одначе  мала  гострий  розум  і  приятельку  Ірену,  яка  писала  за  неї  замітки,  інтерв"ю,  статті.  Вікторія,  мабуть,  уже  тоді  зрозуміла,  що    журналістські  хліби  будуть  без  масла.  Покинула  журфак      і  вступила    на  заочне  відділення    юрфаку.  Тепер  вона  власниця  декількох  адвокатських  контор.
     "Знаєш,  Іренко,  і  чоловік  у  мене  чудовий,  і  гроші  є,  і  все  в  мене  люкс.  А  от  чогось  бракує.  Чого?  Й  сама  не  знаю.  Ні,  знаю.  Коли  є  великі  гроші,  то  хочеться  слави"  -  ділилася  з  подругою  Вікторія.
"А  ти  як?  Що  робиш?  Чим  живеш?"
   Що  мала  їй  Ірена  відповісти?  Сказала  усе  так,  як  є:  ані  чоловіка,  ані  роботи,  ані  перспективи...
-  Так  ти  ж  Іренко  ще  в  студентські  роки  чудово  писала.  Невже  не  пишеш?
 -  Та  пишу.  Пишу.  Ось  навіть  із  собою  маю  зошит  із  новелами.  Але  грошей  нема,  аби  видати  книжку.  А  видавництва  нині  працюють  лише  з  розпіареними  авторами.  Кому  потрібна  Ірена  невідома...
     -  Дай  мені  цей  зошит.  Прочитаю  і  за  тиждень  тобі  зателефоную.  Може  щось  та  й  придумаємо.
Ірена  передала  Ганській  товстий  зошит,  написала  на  ньому  свій  номер  телефону.
 Вікторія  Ганська  зателефонувала  через  три  тижні.  
Даруй,  була  у  відрядженні.  Можеш  зараз  приїхати  до  мене  в  офіс?
Ірена  записала  адресу  адвокатської  контори  колишньої  однокурсниці.
Вікторія  уже  чекала.  
"Дві  міцні  кави,  -  гукнула  секретарці,  -  сідай.  Я  буду  лаконічною.  Все  прочитала.  Шедеврально!  Повір,  журфак  для  мене  не  пройшов  даремно.  Розуміюся  на  цьому.  Маю  до  тебе  пропозицію..."
   Ганська  взяла  із  рук  помічниці  дві  філіжанки  з  кавою.  Одну  поставила  перед  Іреною.
"Маю  для  тебе  добру  пропозицію,  -  повторила  -  Усі  твої  романи  і  новели  ми  будемо  видавати  за  моїм  прізвищем.  І  про  це  жодна  душа  в  цьому  світі  не  має  знати!  А  ти  за  кожну  книгу  отримуватимеш...  Ганська  написала  на  папірці  одиничку  і  чотири  нулі.  Звісно,  в  доларах,"  -  усміхнулася.
Ірена  на  хвильку  задумалась.  Закрила  очі.  Згадала  голос  консьєржки  баби  Марти:  "Тут  з  водоканалу  приходили.  Казали,  якщо  до  кінця  тижня  не  погасиш  борг,  то  воду  відключать.  А  боргів  в  Ірени  накопичилося  уже  багато...
     -  Ти  пропонуєш  мені  роботу  літературного  раба?
     -  Ну  що  ти,  -  засміялась  Вікторія,  -  рабство  у  нас  давно  скасовано.  А  от  ділові  відносини  -  саме  те.  Але  якщо  тебе  не  влаштовує  моя  пропозиція,  то  можеш  відмовитись.  У  мене  час  на  вагу  золота.  До  побачення!  
Ганська    демонстративно  відчинила  двері  в  коридор:  "Проведіть  відвідувачку",  -  гукнула  секретарці.
 -  Ні,  ні,  ну  що  ти.  Я  -  згідна,  -  ледь  видушила  із  себе  Ірена.  
   -  Правильне  рішення,  -  засміялася  задоволена  Ганська.  То  що,  п"ємо  шампанське?  Але  ще  маленький  нюанс:  треба  підписати  деякі  папери.  Нашу  з  тобою  угоду.
"Угоду  з  дияволом,"  -  чомусь  у  ту  мить  подумала  Ірена.
     З  того  часу  пройшло  п"ять  років.  Перший  роман  Вікторія  Ганська  видала  за  свої  кошти.  Роман  мав  успіх.    А  потім  пішло-поїхало.  Видавництва  навперебій  пропонували  свої  послуги.  Зірка  Вікторії  Ганської  засіяла    яскраво  .  Її  романи  перекладались  на  багато  мов.  Журналісти  стояли  в  черзі  за  інтерв"ю,  її  симпатичне  обличчя  було  на  всіх  обкладинках  глянцевих  журналів.
       А  Ірена...  а  що  Ірена.  Ненавиділа  депресивний  листопад,  коли  о  восьмій  вечора  уже  темно,  а  о  восьмій  ранку  ще  темно.  Вставало  вдосвіта,  пила  каву  з  дрібкою  кардамону,  кориці  і  солі,  робила  дві  затяжки  цигарки  "Marlboro  lights".  Як  завше,  о  п"ятій,  вмикала  пилосос,  аби  отій  старій  гудзиці,  Владусику,  життя  не  було  медом.    І  думала,  як  закінчити  роман,  який  писала  для  відомої  письменниці  Вікторії  Ганської.  Роман,  який  назвала  "Угода  з  дияволом".    
Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812124
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018


AMOUR у мережі


       Відтепер  у  Соні  день  розпочинався    по-іншому.  Вона  вставала  о  шостій  ранку.  Клала  на  коліна  ноутбук,  натискала  кнопочку  "пуск",  набирала  пароль,  заходила  у  facebook.  Клацала  приватні  повідомлення...  Її  серце  починало  радісно  битися.  Є,  є  знову  від  нього  лист.
       "  Дорога  Соня,    довго    шукав  книжку  Януша  Вишневського  "Самотність  в  мережі".  І,  нарешті,  знайшов.  Ви  так  гарно  розповідали  мені  про  головного  героя,  що  я  захотів  її  прочитати    від  початку  й  до  кінця.  
       Мушу  признатися,  відколи  я  знайшов  вас  у  цьому  дивному  віртуальному  світі,  моє  життя  докорінно  змінилося.  Я    хочу  читати  те,  що  читаєте  -  ви.  Я  хочу  дивитись    ті  фільми,  які  дивитесь  -  ви.  Я  хочу  бути  з  вами  на  одній  хвилі.  Я  раджуся  з  вами,  думаю,  а  що  б  сказала  моя  Соня.  
     Сьогодні  вночі    було    безхмарно.  Я  вийшов  на  балкон,  запалив  цигарку,  дивився  в  небо  і  думав  про  вас.  Зірок  було  багато,  але  одна  сяяла  найяскравіше.  Я  назвав  її  вашим  ім"ям  -  Соня".
             Соня  -  жінка  у  віці.  В  такому  віці,  коли  літо  неждано-негадано  повернуло  в  осінь.  
       Егей,  водій,  ти  не  туди  звернув!    Мені  ще  їхати  й  їхати    літньою  дорогою.  А  ти  різко  повернув  кудись    убік.  Тут  уже  жовті  листки,  сонце  так  тепло  не  гріє,  пташки  не  так  дзвінко  співають...
         Одним  словом,  Соня  була  у  віці,  коли  в  сорок  п"ять  -  баба  ягідка...  А,  може,  й  трішки  далі,  коли  ягідки  перестиглі,  й  цвиркають  солодким  соком,  лише  до  них  діткнешся.  Висока,  повнувата,  одначе  зайві  кілограми  їй  личили.  Додавали  статусу.  Одягалася  Соня  у  брендові  речі.  Могла  собі  дозволити.  Бо  не  перший  рік  очолювала  власне  й  успішне  рекламне  агенство.
       Зрештою,  видаю  таємницю:  Соня  зовсім  була  не  Сонею.  Себто,  Сонею  вона  була  лише  в  соціальній  мережі  Facebook.  Колись  вона  зареєструвалася  під  таким  іменем,  причепила  декілька  фоток  якоїсь  невідомої,  але  дуже  привабливої  актриси.  Ділилася  з  підписниками    веселими  історіями  з  власного  життя  і  з  життя  своїх  коліжанок,  з  гумором  коментувала  політиків,  цитувала  улюблені  вірші.    Вона  добре  володіла  словом.  Тому  її  сторінка  була  "жива",  цікава.  Під  її  постами  завжди  велись  дискусії.  Вона  вирішила  і  надалі  залишатися  Сонею.  До  речі,  їй  завжди  подобалось  це  миле  ім"я  -  Соня,  а  своє  власне  -  Лоліта,  просто  терпіти  не  могла.  А  з  віком  до  дивного  імені  додалось  ще  й  по-батькові  -  Лоліта  Федорівна.  Цікаво,  у  кого  було  таке  почуття  гумору:  у  мами  -  бібліотекарки,  чи  в  батька  -  простого  токаря  на  заводі.
     Але  є  ще  гірші.  Он,  Агриппин  Тютькін...
       Лоліта  Федорівна  ніколи  не  була  заміжньою.  Та  й  хто  б  витримав  її  складний  характер.  В  агенстві  всі  аж  трусяться,  коли    викликає  когось  "на  килим".  Особливо,  отой  хлюпік  і  невдаха  Агриппин  Тютькін.  Вона  навіть  в  словник  заглянула,  що  це  ім"я  означає.  Ха-ха,  дикий  кінь.  Та  який  з  Тютькіна  дикий  кінь.  Тютькін,  та  й  Тютькін.
       "  Дорога  Соня.  Пройшов  ще  один  день.  Я  зранку  забув  дома  телефон,  а  на  роботі  усюди  камери,  то  й    одним  оком  не  вдалось  поглянути,  чи  є  від  вас  лист.  Ледве  дочекався  закінчення  робочого  дня.  Переступив  поріг  квартири  і  одразу  в  facebook.  Є,  є  лист  від  моєї  Соні.  
     Ви  знаєте,  Соню,  я  сьогодні  задумаю  бажання,  аби  ви  мені  приснились.  А  коли  людина  чогось  дуже  хоче,  то  все  обов"язково  збудеться.  Зранку  я  не  захочу  пробуджуватися,  бо  ще  триматиму  вас  у  своїх  обіймах,  вдихатиму  аромат  ваших  ніжних  парфумів.  Присніться  мені,  будь  ласка,  присніться..."
         Лоліта  Федорівна  почала  уже  звикати  до  його  листів.  По  декілька  разів  перечитувала,  переглядала  фотографії  чоловіка,  який  вмів  так  гарно  писати.  Не  чоловік,  а  -  мрія.  Приблизно  її  віку,  високий,  стрункий,  зі  смаком  вбраний.  Вау...  На  одній  знимці  він  на  лижах  у  Буковелі,  на  іншій  -  уже  на  морі  підкоряє  хвилю,  ще  на  одній  годує  з  руки  білочку...
       Соня-Лоліта  не  знала,  чи  наснилась  вона  йому  цієї  ночі.  А  от  він  їй  приснився.  Брав  за  руку,  тулив  до  свого  серця,  шепотів  щось  у  вушко.  А  вона  сміялася,  сміялася...  
         -  О,  наша  видра  вже  вже  пре,  зараз  дасть  нам  наганяй,  а  ще  може  й  премію  зніме,  -  зашепотів  Агриппин  Тютькін    колезі.
         -  Тютькін,  зайдіть  до  мене,  -  з  порога  кивнула  шефиня.
Тютькін  завжди  боявся  жінок.  Спершу  владної  мами,  яка  ненавиділа,  коли  їй  перечили,  потім    дружину,  що  була,  наче  сестра-близнючка  його  мами.  До  речі,  дружина  сама  його  давним-давно  покинула.  А  тепер,  як  вогню  вогненного,  він  боїться  шефиню  -  Лоліту  Федорівну...
           Лоліта  нині  була  в  гуморі.  Наче    помолоділа.  Усміхалася.  "Хм,  до  чого  б  це,  -    подумав  Тютькін,  -  може,  хоч  нині  ураган  пройде  стороною."
       Урагану  не  було.  Шефиня  попросила    Тютькіна    залишитися  на  роботі  у  понаднормовий  час.  Мусово  завершити    рекламу  для  одного  підприємства.  Навіть,  премію  обіцяла,  якщо  робота  сподобається  клієнтам.
         "Дорога,  Соня.  Даруйте,  уклінно  даруйте      мені    вчорашню  мовчанку.  Мусів  завершити  важливу  роботу.  Наша    "медуза-горгона"  не  може  ні  на  кого  понадіятись,  окрім  мене.  Мусів  до  ранку  завершити  один  важливий  проект.  
Уявляєте,  Соня,  нашу  горгону  зовуть  Лоліта  Федорівна.  Лоліта,  та  ще  й  Федорівна...  Страшна,  як  атомна  війна...  але  не  хочу  про  неї...  хоча  горгона  обіцяла  мені    премію.  І  ми  поїдемо  з  вами,  туди,  де  будемо  лише  ви  і  -  я,  і  де  світитиме  яскрава  зоря,яку  я  назвав  -  Соня..."
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811006
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018


ФАТУМ


         Алла  Василівна  приїхала  у  наше  провінційне    містечко  N.  разом  із  своїм  чоловіком  -  прапорщиком  Петром.  Оселилось  подружжя  по-сусідству  з  нами,  у  передмісті  міста,  в  невеличкій    хатинці,  яка  дісталася  Аллі  Василівні  від  тітки.  Тітка  давно  померла,  хатинка  багато  років  стояла  пусткою.  І  от,  нарешті,  дочекалася  нової  господині.  
   За  декілька  місяців  хатинка  була,  як  нова.  Поштукатурена,  побілена,  двері  поміняні  на  нові.  Вікна    занавішені  голубенькими  тюлями.  Подвір"я  вичищене  ,  викошене  від  бур"янів.  Стежечка  від  воріт  до  хати  посипана  жовтеньким  пісочком.  Тин  прикрашали  керамічні  горшки,  соняхи,  калина  та  декоративні  маленькі  гарбузики.  На  хвіртці  красувався  напис:  Не  лякайтесь!  Вас  зустріне  Добрий  пес.  І  справді,  невеличкий  пес,  який  мав  кличку  Добрий,  зустрічав  усіх  прибулих.  Пес  гавкав,  лише  задля  годиться,  а  може  так    давав  знати  господині  про  візит  гостей.  Добрий  терся  до  ніг,    піднімав  угору    хвоста,  радісно  ним  помахував:  туди-сюди,  сюди-туди.  І    дуже  любив,  коли  його  гладили  по  блискучій,  доглянутій  шерсті.  А    якщо  дали  ще  якусь  ляґуміну,  то  песик  ставав  навіки  вашим  другом.
       На  поріг  виходила  Алла  Василівна  у  довгому  халаті,    із  ретельно  підібраним  волоссям,  ледь  помітним    макіяжем.    І  завжи  -  із  усмішкою  на  устах.  Махала  рукою  і    запрошувала,  навіть  нежданих  гостей,  у  світлицю.  Стіл  накривався  біленькою  у  дрібні  ромашки  скатертиною,  у  красиві  горнятка  із  тоненького  фарфору    наливався  запашний  чай  із  м"яти  та  чебрецю.  До  чаю  у  Алли  Василівни    завжди  були  свіжі  пиріжки  із  розмаїтими  начинками:  вишнею,  яблуками,  трускавками,  смородиною,  чорницями,  ватрушки  із  солодким  сиром.  У  цьому  домі  було  прийнято:  усіх  без  винятку  нагодувати,  вислухати  і  дати  слушну  пораду.
       Про  вроду  Алли  Василівни  окрема  розмова.  Це  була  молода  жінка  років  тридцяти.  Струнка  білявка,    із    високим  бюстом.  Великі  сірі  очі,  малинові    уста,  на  щічках  маленькі  ямочки,  все  гармоніювало,  все  було  досконалим.  Природа  щедро  нагородила  цю  жінку    вродою.  Її  хотілося  розглядати,  як  картину  Леонардо  да  Вінчі  "Портрет  пані  Лізи  дель  Джокондо".  Одним  словом,  писана  красуня.  Коли  вона  йшла    вулицею,  не  один  чоловік  оглядався  вслід.  І  не  одна  міщанка  сіпала  свого  благовірного  за  рукав  і  шипіла:  "  заразо,  не  оглядайся,  дивися  вперед.  От,    прийдемо  до  дому,  то  я  тобі  розповім,  кобеліно  французький,  все,  що  про  тебе  думаю..."
       Але  Алла    Василівна  була  не  з  тих,  що  потребують    уваги  чужих  чоловіків.  Для  неї  світило  одне  сонце  -  її  благовірний  і  ненаглядний  прапорщик  Петя.  Про  нього  вона  могла  говорити  годинами:  мій  Пєєтя...  (саме  так,  не  Петро,  не  Петя,  а  протяжно  Пєєтя)  :  мій  Пєєтя  казав,  мій  Пєєтя  зробив,  мій  Пєєтя  прочитав,  мій  Пєєтя  знає,  мій  Пєєтя  любить,  мій  Пєєтя  не  любить...  Одним  словом,  Пєєтя  для  неї  був  цар  і  бог.    
       Усі,  хто  знав  цю  пару  ближче,  стискали  плечима:  воістину  шляхи  Господні  неісповідимі.  Це  були  настільки  несхожі  люди,  ну,  приміром,  як  небо  і  земля,  добро  і  зло,  зима  і  літо,  Північ  і  Південь.  Однак,  недаремно  американські  генетики  багато  років  і  силу-силенну  доларів  витратили  на    досліди  із  шимпанзе.  Вони  й    підвели  риску:  протилежності  притягуються!  Шлюб  інтелектуалки  Алли  Василівни  і  прапорщика  Пєєті  був  яскравим  підтвердженням:  протилежне,  як  магнітом  притягнуло  протилежне.
     Моя    бабуся  -  жінка  з  великим  життєвим  досвідом,  яка  щоранку  носила  Аллі  Василівні  молоко,  сметану  й  сир  за  невеличку  плату,  лише  раз  погомонівши  з  Петром  "за  життя",  зробила  висновок:    головний  герой    анекдотів  про  прапорщиків  -  Алуськин  Петька.  
А    Петя    й  справді  дуже  любив  анекдоти  про  прапорщиків!  Особливо  отой,  про  Галілея.  Уся  наша  вулиця  напам"ять  вже  його    знала.  Але  Петя  при  кожній  зустрічі  хапав  співрозмовника  за  руку:  новий  анекдот,  хочеш.  Слухай!  І  хочеш  ти,  чи  не  хочеш,  маєш  час,  а  чи  поспішаєш,  мусиш  слухати:
"Прапорщик  вистроїв  роту  на  вранішній  огляд:  —  Рота,  рівняйсь!      Струнко!                                                                Сержант  жартома  викрикнув:  "  Товаришу  прапорщик,  Земля    кругла!"  
-  Хто  це  сказав!?  
-  Галілей.  
-  Галілей,  до  мене!
-  Так  він  помер,  товаришу  прапорщик!
-    Товаришу  сержант,  як  так:  у  вас  в  підпорядкуванні  бійці  помирають,  а  ви  не  доповідаєте!  
Петя    реготав,  тупотів  ногами  від  задоволення,  був  гордий  від  свого  почуття  гумору,  крехтів,  піднімав  догори  вказівний  палець,  який  схожий  був  на  товстеньку  сердельку  і  говорив:  "от  сволоч,  цей  сержант.  Солдати  вмирають,  а  він  начальству  не  доповідає!  В  мене  такого  нема!  В  мене  дисципліна!    В  мене  ще  не  вмер,  а  я  вже  знаю!"
     Ось  така  була  пара.  
   Алла  Василівна  гармонійно  влилася  у  життя  нашого  маленького  містечка  N.  і,  здавалося,  що    мешкала      тут  завжди.    За  якийсь  час  влаштувалася  у  місцеву  школу  вчителем  англійської  мови  і  стала  класним  керівником  нашого  небезнадійного  8-А.  
         Першого  вересня  ми  всією  гурмою,  з  обаремками  садових  квітів,  наче  ураган,  увірвалися  до  оселі  нашої  "кери".  На  столі  уже  стояли  її  фірмові  пиріжки  ,  а  на  плиті  кипів  носатий  і  пузатий  чайник.  З  холодильника  на  стіл  "вигрібся"  увесь  провіант,  дівчата  робили  канапки,  хлопці    наливали  у  високі  стакани  компот  із  сушених  яблук  та  груш.  Всім  було  так  добре,  що  хотілося  від  щастя  співати,  танцювати,  кричати:  "ура!"  Ми  були  зовсім  юні,  амбітні  і  закохані  в  нашу  класну  керівничку.
-  А  хочете,  я  зараз  заспіваю  вам  свою  улюблену  пісню,  -  сказала  Алла  Василівна  і  взяла  до  рук  гітару.
   О,  що  то  був  за  спів.  "Та  невдовзі  прийде  осінь,  ми  усі  розбіжимося.  По  русифікованих  містах.  Лиш  вона,  лиш  вона  сидітиме  сумна,  буде  пити  –  не  п'яніти  від  дешевого  вина."    "Плач  Єремії"  заплакав  би  від  заздрощів,  почувши,  як  майстерно  виконує  їх  пісню  Аллочка.  Наші  однокласники,    грубечими  голосами,  які  були  в  стадії  мутації,  підспівували:  "лиш  вона,  лиш  вона,  сидітиме  сумна"...    І,  мабуть,  кожен  в  ту  мить  бачив  свою  сумну  кохану,  яка  вдивляється  у  далечину  і  чекає  його,  одного-єдиного  й  неповторного.
З  того  дня  Алла  Василівна  навіки  стала  -  наша  Аллочка.  Зрештою,  їй  інше  прізвисько  й  не  пасувало  б.
     Перший  раз  ми  побачили  прапорщика  Петра,  чоловіка  нашої  керівнички,  на  великій  перерві.  Вони  стояли  на  подвір"ї  школи.  Наша  Аллочка,  на  голову  вища  від  нього,  пригнулася,  й  уважно  слухала,  що  він  їй  говорив..  Її  хвалений  Пєєтя  -  товстенький,  з  пивним  черевцем,  кривоногий,  якогось  блідо-  зеленого  кольору  (колір  шкіри  був,  мабуть,  від  жовчі,  яка  нуртувала  в  його  непривабливому  тілі,  а  потім  виливалася,  наче  лавина,  й  на  виході  перетворювалась  у  колючі  й  бридкі  слова).  У  Пєєті  були    великі  вуха  і  маленькі  свинячі  очка.  Ну,  чисто  тобі  Шрек.    До  речі,  з  того  дня  ми  й  дали  йому  кличку  -  Шрек.  
 Петя-Шрек  грізно  насупив  брови,  прижмурив  свинячі  очка,  стиснув  одну  руку  в  кулак,  іншою  вчепився  у  зап"ястя  вчительки.  Він  щось  шипів  на  вухо  нашій  коханій  Аллочці.  А  вона,  як  винувата  учениця,  стояла  опустивши  голову  і  мовчала.
     Продзвенів  дзвінок.  Аллочка  увійшла  в  клас.  На  її  пухнастих  віях  ще  бриніли  сльози.  Ми  такою  її  ще  ніколи  не  бачили.  Розгублена,  подавлена,  заплакана.    Увесь  наш  8-а  сидів  опустивши  очі,  боявся  дихнути,  всім  було  дуже  шкода  нашу  Аллочку.  
   Минув  якийсь  час.  Все  забулося.  Ми  й  далі  ходили  в  гості  до  нашої  керівнички.  Щоправда,  лише  тоді,  як  її  Пєєтя  був  на  навчаннях  на  полігоні.  
       А  одного  разу  сталося  таке.  Таке,  що  залишилося  в  моїй  пам"яті  на  довгі  роки.
       Ми  уже  збиралися  спати.  Мами  з  татом  не  було  вдома,  вони  поїхали  відпочивати  в  Трускавець.  Ми  з  молодшою  сестричкою  залишилися  під  опікою  бабусі.  Я  прочитала  сестричці  улюблену  казку  про  песиголовців  і  повітруль.  Мала  засопіла  курносим  носиком  і  заснула.
І  раптом  мені  вчулося,  що  хтось  тихенько  постукав  у  шибку.  Я  припала  до  вікна  й  побачила  жіночу  постать  у  білому.  Примара?  
-  Бабусю,  там  якась  примара  до  нас    стукає.
Моя  бабуня  була  не  з  лякливих.  Щоб  вона,  та  й  злякалася  якоїсь  примари?  Взяла  в  руки  віника,  відчинила  двері  й  крикнула  в  ніч:
-  Хто  там?  
     На  ґанок  зайшла  вона  -  Аллочка.  Ми  ледь  її  впізнали.  Обличчя  і  руки  синьо-фіолетові  від  побоїв.  З  носа  текла  кров.  Біла  нічна  сорочка  розірвана  аж  до  споду.  Біляве  волосся  розкуйовджене.  Аллочка  ледь  трималася  на  ногах.
   -  О,  Боже.  Та  хто  ж  тебе  так,  дитино,  -  запричитала  бабуня.  В  міліцію  треба  подзвонити,  заявити  на  напасника.
-  Не  треба  міліції.  Будь  ласка.  Все  минеться.  Ніхто  не  має  знати.  Чуєш,  Ольго,  -звернулася  уже  до  мене,  -  жодна  душа  у  школі  не  повинна  знати...  
Я  тряслася  і  плакала  від  страху  і  жалю,  заїкаючись  ледве  вимовила:  "Нікому,  нікому,  ані  слова".
       До  ранку  ми  сиділи  на  кухні,  відмивали  засохлу  кров  з  її  обличчя,  клали  на  синці  куски  замороженого  м"яса,  самі  пили  і  їй  крапали    валеріану  і  пустирник.
-  То,  певно,  Петька  твій,  бузувір,  так  тебе  скалічив,  -  не  то  запитала,  не  то  ствердила  бабуся.
 І  що  мене  тоді  дуже  здивувало.  Аллочка  ані  слова  не  сказала  проти  свого  чоловіка.  
Лише  схлипнула:
-  В  Пєєті  на  роботі  "чепе".  Пропав  автомат.  Весь  на  нервах.  А  я  ще  йому  клопотів  додала.  Хтось  украв  у  мене  гаманець  із  зарплатою.  То  й  зірвався...  Сама  винна,  потрапила  під  гарячу  руку.
Аллочка  жила  у  нас  майже  тиждень.  Написала  заяву  на  відпустку  "за  свій  рахунок".  Я  передала  її  директору  і  сказала,  що  в  Алли  Василівни  захворіла  мама,  то  мусіла  вночі  їхати  в  іншу  область.
       Уже  на  другий,  чи  третій  день  прапорщик  Петька  постукав  у  наші  двері.  Бабусі  сунув  у  руки  якийсь  віник  із    бадилляча.  Бабуся  траснула  ним  до  землі.  І,  як  англійська  королева,  гордо  вийшла  з  хати.  
Петька  встав  на  коліна,  простягнув  Аллочці  букет  ромашок.  Я  запідозрила,  що  квіти  вирвав  на  своєму  обійсті,  бо    такі  ромашки  росли  у  них  під  вікнами.  Клянувся,  що  це  востаннє.  Більше  ніколи,  присяйбі  ніколи  не  підніме  й  мізинця  на  свою  кохану  дружину.  То  все  нерви.  Нерви  "нє  к  черту".
А  вона  й  не  думала  на  нього  гніватись.  Уже  за  якийсь  тиждень,  Аллочка  й  далі  нахвалювала  свого  Пєєтю:  і  добрий,  і  розумний,  і  талановитий.  Тільки  моя  мудра  бабуся  хитала  головою:  ой,  і  хлепнеш  ти,  дитино,  горя  із  своїм  прапорщиком-бузувіром.
Бабуся,  як  у  воду  дивилася.  Аллочка  вже  часто  приходила  у  школу  в  чорних  окулярах,  обличчя  густо  мастила  тональним  кремом.  Одягала  блузки  із  довгим  рукавом,  щоб  було  менше  видно  синців.  І  вже  ні  для  кого  не  було  секретом:  Шрек  б"є  нашу  Аллочку  смертним    боєм.  А  вона  що?  А  нічого.  Завжди  знаходила  йому  виправдання:  неприємності  на  роботі,  борщ  подала  зимний,  пересолила  відбивні,  побачив,  як  на  вулиці  розмовляла  з  батьком  свого  учня,  а  йому  здалося,  що  "строїла  до  нього  очка",  приревнував,  бо  любить  сильно.
Шрек  знахобнів  уже  так,  що  приходив  п"яний    до  школи  і  там,    у  темному  закапелку  гамселив  свою  дружину.  Пильний  директор  викликав  працівників  міліції.  Ті  складали  на  домашнього  тирана  черговий  протокол  і  розводили  руками:  якщо  б  вона  написала  заяву.  А  то  мовчить,  як  риба.    І  на  усі  наші  запитання  лише  відповідає:
-  Не  чіпайте  мого  Пєєтю,  я  сама  винна...
       Я  закінчила  школу,  поступила  у  столичний  ВУЗ,  приїжджала  в  рідне  місто  нечасто.  Але  часто  телефонувала  і  всі  новини  знала  від  моєї  всюдисущої  бабуні.
   -  Слухай,  Олько,  а  Шрек  пішов  від  Аллочки.  Знайшов  собі  якусь  повариху  із  військової  їдальні,  зібрав  чемодан  і  пішов.
-  А  Аллочка  що?  Певно,  рада?  Нарешті  її  муки  закінчилися?
-Та  де  там!  Так  ридала,  так  ридала,  що  швидка  двічі  на  день  приїздила.  Кололи  заспокійливе.  Але,  вже  ніби  дала  спокій.  Ходить  на  роботу,  але  така,  як  сновида.  
Я  закінчила  університет  і  влаштувалася  в  редакцію  одного  столичного  модного  журналу.  Робота  була  мені  до  душі  й  дні  минали,  як  години,  а  роки,  як  дні.
   Довго,  довго  я  не  була  вдома.  Відрядження,  зустрічі,  інтерв"ю,  невлаштований  побут,  а  потім  облаштування  власного  житла.  Одним  словом,  все,  як  у  всіх:  часу  завжди  бракує.  Але  перед  якимось  Великоднем,  на  мене  напала  така  хандра,  така  ностальгія,  що  хоч  плач,  а  хоч  -  скач.  Я  так  захотіла  додому.  Мене  усюди  супроводжував  запах  маминої  паски,  бабусиного  холодцю  і  хрону  з  бурячками,  татової,  копченої  на  вишні,  буженинки.  Все,  їду  додому!  Редактор  одразу  підписав  заяву  на  відпустку:  як  тре,  то  тре.
         Ой,  як  добре  в  місті  твоєї  юності.  Тихенькі  вулички,  ані  метушні,  ані  шуму,  який  притаманний  великим  мегаполісам.  Благодать.  А  як  там  наша  Аллочка  поживає?  Запитала  в  бабусі,  коли  уже  всі  подаруночки  були  розгорнуті.  Бабуся  усміхнулася:
-  Сама  побачиш.  Іди  в  гості.  Вона  завжди  про  тебе  питає.
Уже  на  другий  день  я  постукала  у  двері  своєї  класної  керівнички  .    Добрий  кинувся  до  моїх  ніг,  радісно  замотиляв  хвостом.  Впізнав,  впізнав,  мене,  песичок.  А  пройшло  ж  стільки  років...  
Двері  відчинив  високий,  худорлявий  і  дуже  симпатичний  чоловік.
-  А  можна  Аллу  Василівну?
-  Звісно,  заходьте,  заходьте.  Аллочко,  до  тебе  прийшли.
Ми  довго  сиділи  у  світлиці,  говорили,  згадували  .  Молодий  чоловік,  якого  звали  Андрій,  під  стать  був  моїй  обожнюваній  вчительці.  Він  розстелив  скатертину,  поставив    фарфорові  горнятка,  запарив  чай.  На  підносі  приніс  щойноспечені  булочки.    Все,  як  колись.  Ніби  й  не  було  довгих  років  розлуки.
       Андрій  був  військовим  лікарем.  І  вся  вулиця  "натішитись"  ним  не  могла.  То  в  того  сусіда  щось  заболить,  то  в  іншої  сусідки  тиск  височенний.  Безвідмовно  йшов  до  усіх,  всім  давав  поради.  І  йому  люди  готові  були  небо  до  ніг  прихилити.  
-  Ви,  нарешті,  щаслива,  Алло  Василівно,  -  не  то  запитала,  не  то  ствердила  я,  -  коли  Андрій  вийшов  з  кімнати.
Мені  здалось,  що  вона  заперечливо  хитнула  головою,  що    мене    дуже  здивувало.  Та  я  більше  ні  про  що  не  питала.  Не  звикла  я  комусь  "лізти  в  душу".  Захоче,  сама  розповість.
   Коли  на  дворі  появились  рясні  зірки,  Аллочка  провела  мене  до  воріт.  І  шепнула:
-  Знаєш,  мій  Пєєтя  потрапив  в  автомобільну  аварію.  Не  ходить.  А  Зінка  покинула  його.  Сам,  один  на  білому  світі.  І  в  неї  з  очей  полились  сльози.
     Я  втратила  дар  мови.  Вона  його  все  ще  кохає?  Кохає,  і  це  було  без  сумніву.  Я  йшла  дорогою  до  дому  й  думала:  ніхто  в  світі  не  може  дати  відповідь  на  одне-  єдине  запитання:  а  що  ж  то  є  за  почуття  таке  -  кохання.  Ніхто  не  скаже,  за  що  кохають,  чи,  радше,  всупереч.  Моя  Аллочка  кохала  свого  прапорщика  всупереч...
         Мене  знову  закрутили-завертіли  редакційні  та  особисті  справи.  Я  довший  час  не  телефонувала  до  дому.  Все  думала:  ось  сьогодні  ввечері  наберу  їх  номер.  Але  приходив  вечір,  я  без  сил  падала  на  ліжко  й  одразу  засипала.  
Бабуся  подзвонила  сама.  Я  зрозуміла,  що  сталося  щось  надзвичайне,  бо  вона    ніколи  без  причини  не  телефонувала.
 -  Ґальоґо  (  так  вона  мене  кликала  з  дитинства,  коли  була  незадоволена  мною),  де  пропала?  Хочеш  по  сраці?    А  потім  моя  рідненька,  моя  повірена  у  всіх  справах,  зашепотіла:
-    Твоя  Аллка  прийняла  назад  свого  прапорщика.  Доктор  перебрався  у  гуртожиток.  Аллка  возить  свого  Шрека  в  інвалідному  візку.  Очі  в  дурепи  світяться  від  щастя.  А  прапорщик  і  далі  покрикує  на  неї.  Чи  зачарував  він  її,  й  далі  твердить:  мій  Пєєтя  сказав,  мій  Пєєтя  читав,  мій  Пєєтя  знає,  мій  Пєєтя...  Тьху!
Далебі,  не  доляв,  а  -  фатум.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2018


ЖИТТЯ ВАРТУЄ, ЩОБ ЖИТИ


Діанці  було  заледве  п"ятнадцять.  А  вона  вже  не  хотіла  жити.  Якийсь  хлопчур  на  шкільній  перерві  їй  крикнув:  груба  бочка,  народила  синочка.  Відтоді  кольоровий  світ  для  неї  почорнів.  Дівчинка  замкнулася  в  собі.  У  щоденнику  почали  переважати  погані  оцінки  і  зауваження  від  учителів:  "була  неуважна  на  уроці  математики",  "прогуляла  урок  літератури",  "не  вивчила  завдання  з  історії".  
Її  коліжанки  ще  робили  маленькі  спроби  ,  аби  хоч  трошки  розвеселити  дівчинку.  Але  наробили  ще  більшої  біди.  На  дискотеці,  куди  вони  витягнули  Діанку  майже  силоміць,  сталася  ще  одна  подія,  яка  остаточно  дала  їй  розуміння:  усі  її  проблеми  від  того,  що  вона  товста.  Денис,  в  якого  вона  була  таємно  закохана,  запросив  на  танець  дівчинку  з  паралельного  класу  -  високу  і  струнку  Лільку.
Діанка  перестала  їсти.  Перестала  і  все.  Бутерброди,  які  мама  ретельно  загортала  у  фольгу,  на  шкільних  перервах  опинялися  в  смітнику.  Зупки  і  борщі,  які  для  внучки  з  любов"ю  готувала  бабуся,  виливалися  в  унітаз.  Дівчинка  помітно  схудла.  Але  зупинитись  уже  не  могла.  Вона  й  далі  критично  оглядала  себе  в  трюмо:  на  талії  зайвий  жир,  стегна  занадто  товсті,  щоки,  як  пампухи...  
Першою  забила  тривогу  мама.  
-  Діанко,  щось  ти  останнім  часом  сама  на  себе  не  схожа.  Під  очима  синці...  похудала.
Дівчинка  лише  відмахнулась:  
-  Це  лише  перевтома.  У  школі  так  багато  задають,  що  й  вгору  глянути  ніколи.  
Бабуся  принесла  у  кімнату  дівчинки  улюблений  плов.  Діанка  з  апетитом  його  з"їла.  
-  Дякую,  бабусенько,  такий  смачний,  такий  смачний.  Як  я  люблю,  з  родзинками.
Ані  бабуся,  ані  мама  не  зауважили,  що  Діанка  за  якийсь  час  пішла  в  туалет  і  засунула  два  пальці  в  рот...
Коли  Діанчині  таємниці  відкрилися,  було  вже  занадто  пізно.  При  доволі  високому  зрості  дівчинки,  стрілка  на  вазі  показувала  сорок  кілограмів.  У  неї  почало  випадати  волосся.  Колись  пухкенькі  щічки  запали  і  шкіра  стала  тонкою  і  білою,  наче  папір.
Але  головне  -  Діанка  й  далі  вважала  себе  товстою.  З"їдала  одне  яблуко  й  одразу  ставала  на  вагу,  чи  бува,  не  прибавився  якийсь  кілограм...
Якимось  чудом  мамі  вдалось  вмовити  доньку  піти  до  лікаря.  Діагноз  був,  наче  вирок:  анорексія.  Якщо  не  почати  лікування  уже  сьогодні,  то  завтра  уже  буде  пізно.  
Діанка  впиралася,  плакала.  Але  сам  Бог  знає,  яким  чудом  мамі  вдалось  вмовити  єдину  доньку  лягти  у  приватну  клініку.
У  двомісній  палаті  було  дуже  затишно.  Молода  жінка  стояла  біля  мольберта  і  наспівуючи  якусь  веселу  мелодію,  малювала  осінній  пейзаж.  Коли  скрипнули  двері,  вона  підняла  очі  і  з  цікавістю  глянула  на  нову  пацієнтку.
Санітарка  підвела  дівчинку  до  ліжка:
-  Ось  тут  будеш  відпочивати,  а  тут  твоя  тумбочка.  Тобі,  Діанко,  пощастило.  Твоєю  сусідкою  буде  відома  художниця  -  пані  Тетяна  Ястремська.  
Діанка  обережно  сіла  на  край  постелі,  застеленої  білосніжним  простирадлом.  Вона  байдужим  поглядом  обвела  кімнату,  потім  без  цікавості,  просто  задля  годиться,  тихенько  привіталась:
-  Доброго  дня.
Діанці  було  байдуже.  Вона  вже  давно  вирішила,  що  життя  втратило  зміст,  що  від  нього  будуть  лише  неприємності,  що  її  ніхто  не  любить,  не  розуміє.  От  лише  маму  і  бабусю  трохи  жаль,  тому  й  погодилась  після  їх  довгих  вмовлянь,  плачів,  істерик  на  якийсь  час  лягти  в  цю  клініку.
Пройшло  три  дні.  Діанка  не  торкалася,  ані  сніданків,  ані  обідів.  Лише  на  вечерю  випивала  півсклянки  кефіру.  Коли  приходила  медсестра  із  крапельницею,  чемно  простягала  худу  і  білу,  як  папір  руку.  Вона  не  реагувала  ,  коли  медсестра  колола  вену.  Ані  зойку,  ані  стогону.  Здавалося,  що  життя  Діанки  поволі  витікає  із  ослабленого  тіла.  
І  не  було  на  це  ради.  
-  Чому  ти  не  їж,  Діанко?  -  запитала  якось  сусідка,  після  того,  як  санітарка  вчергове  забрала  піднос  із  неторканим  обідом.  Ти  ж  помреш.  Твій  організм  не  витримає  такої  наруги  над  собою.
-  Ну  й  нехай,  чим  швидше,  тим  краще.
-  Кому  краще?  Мамі,в  якої  ти  єдина  донька,  чи  бабусі,  яка  тепер  живе  лише  на  таблетках?
-  Маму  й  бабусю  шкода...  Тільки  вони  мене  люблять,  а  більше  ніхто,  в  школі  прозивають  груба  бочка  народила  синочка...
Діанка  почала  плакати.  Молода  жінка  підійшла  до  дівчинки,  обняла  за  худенькі  плечі  ,  притулила  до  себе.
-  Діанко,  життя  варте  того,  аби  жити.  Воно  безцінний  Божий  дар.  І  ти  бачиш  усі  його  кольори  тоді,  коли  отримуєш  перемогу  над  смертю.
Коли  мені  було  стільки,  як  тобі,  лікарі  поставили  невтішний  діагноз  -  гломерунефрит.  З  кожним  роком  було  все  гірше.  Мої  нирки  всихалися  і  ставали  маленькими,  як  квасолина.  Хвороба  прогресувала.  Коли  мої  подружки  готувалися  до  весіль,  я  готувалася  до  смерті.  Моє  тіло  вбирало  в  себе  кожен  ковток  води.  Пити  мені  лікарі  суворо  заборонили.  А  мені  так  хотілося  пити...  Одного  разу  я  випила  брудну  воду,  яку  хтось  необачно  залишив  у  лікарняній  палаті,  після  того,  як  помив  фрукти.  Це  була  найсмачніша  вода  в  світі.  Її  смак  я  й  досі  пам"ятаю.
Пити  хотілося  завжди.  Мої  губи  були  потрісканими  і  сухими.  В  голові  стугоніла  одна  думка:  пити,  пити,  пити.  Знаєш,  це,  як  йдеш  пустелею  і  усюди  тобі  мерещиться  вода.  Ти  ні  про  що  більше  не  можеш  думати.  Лише  пити,  пити,  пити.
Від  кожного  ковтка  води  твої  легені  набухають,  як  губка.  І  коли  тобі  в  черговий  раз  їх  проколюють,  звідтам  витікає  піввідра  води.  Ти  задихаєшся,  кашляєш  і  найбільше  боїшся  ночі.  Бо  вода,  яка  в  твоєму  організмі,  не  дає  дихати.  Ти,  як  сновида  бродиш  лікарняним  коридором.  Перша  година  ночі,  друга,  третя.
І  раптом  страшний  крик.  Із  сусідньої  палати  вибігає  жінка  і  наче  божевільна  кричить:  "Він  помер,  він  помер.  Як  мені  жити  без  нього".  І  ти  розумієш,  що  помер  її  єдиний  син  ,  який  тиждень  тому  упав  із  риштування  і  відбив  обидві  нирки.  Казали,  що  жінка  продала  все,  що  лиш  мала,  аби  врятувати  його.  Але  він  помер...
Вона  відчиняє  вікно,  видряпується  на  підвіконник.  Ще  один  крок  і  вона  полетить  сторчма  головою  у  невідомість.  А  ти  руками,  які  тебе  мало  слухають,  чіпляєшся  з  останніх  сил  за  її  спідницю  і  втримуєш.  Ви  падаєте  на  підлогу  і  підвестися  обидві  не  можете,  ані  в  неї,  ані  в  тебе  уже  немає  сил...
Ще  одна  ніч,  ще  одна  і  ще  одна.  Ти  перетворюєшся  у  привида,  який  не  спить  багато  тижнів.  Цікаво,  скільки  людина  може  витримати  без  сну.  Я  знаю  -  довго.  З  тих  пір  я  ненавиджу  ніч.  Я  боюся  її,  тому  ще  звечора  стараюся  якнайшвидше  заснути.  
Коли  приходить  консиліум  лікарів,  ти  з  надією  заглядаєш  їм  у  вічі:
-  Невже  немає  ради?  Невже  немає  якоїсь  панацеї,  аби  полегшити  мої  страждання...
Є.  Це  -діаліз.  І  ти  у  свої  тридцять  із  хвостиком  розумієш:  кінець  твоїм  мріям.  Відтепер  ти  будеш  прив"язана  до  апарату  штучної  нирки.  Тільки  цей  апарат  дасть  тобі  шанс  на  життя,  хай  і  таке.  Але  життя.
Тітонька  в  білому  халаті,  яка  взяла  на  себе  місію  Бога,  рече:  місць  на  діалізі  нема.  
-  Я  ж  так  хочу  жити!  Чуєте,  хочу  жити!  Що  мені  робити?
У  відповідь  байдуже  і  зимне,  як  подих  смерті:  вмирати,  або  чекати  що  хтось  помре...
Мабуть,  мені  в  той  час  пощастило  більше.  Господь  вирішив,  що  зарано  мені  туди.  Напівживу  підключили  до  апарату  гемодіалізу.  Прийшла  до  тями.  І  жахнулася.  Де  я?  Люди  зелено-жовтого  кольору,  наче  примари,  сновигають  коридором.  Хтось  присів  на  пусті  коробки  з-під  медикаментів,  хтось  лежить  на  допотопному  ліжку.  Всі  чекають  ранку.  Аби  через  день  знову  по  колу...  по  колу  пекла...
Господи,  невже  відтепер  це  буде  моє  життя.  Дай  мені  сили  вирватись  звідси.  Зроби  чудо.  Я  дуже  хочу  жити.
І  чудо  сталося.  Гемодіаліз  в  одній  із  сусідніх  європейських  країн.  
-  Пані,  ви  в  концтаборі  побували?  У  вас  же  гемоглобін  тридцять.  У  нас  всі  пацієнти  отримують  потрібні  медикаменти  безкоштовно...  
Хіба  їм  поясниш,  отим  закордонним  лікарям,  що  медикаменти,  які  піднімають  гемоглобін,  в  Україні  коштують  дуже  дорого.  А  в  твоїх  рідних  уже  немає  ані  копійки,  бо  від  крапельниць  і  до  таблеток  у  нас  пацієнти  купують  самі.  
Ти  потроху  починаєш  одужувати.  Потрібні  лікарства  і  якісний  діаліз  роблять  чудо,  ти  встаєш  з  інвалідного  крісла.
Але,  щоб  отримати  о  восьмій  ранку  цю  життєвоважливу  процедуру  в  іншій  країні,  мусиш  вставати  о  третій  ночі.  Кордон.  Чотири  години  на  діалізі.  Знову  кордон.  Якщо  пощастить,  то  вночі  відчиниш  двері  рідної  оселі.  Якщо  ні,  то  лише  зранку.І  через  день  усе  спочатку.  Кордон  -  діаліз  -  кордон.
Але  в  мене,  ані  на  мить  не  було  думки:  я  змучилась,  я  не  хочу  жити.  Я  хотіла  жити  і  боролася  за  кожен  свій  день.Чуєш,  Діанко,  я  боролася  за  кожен  свій  день.
У  той  час  я  найбільше  не  любила  свят.  Чому?  Усі  святкували  і  на  кордоні  не  було,  ані  автобусів,  ані  машин,  які  могли  б  мене  перевезти  в  Україну.  Пам"ятаю  один  різдвяний  вечір.  До  кордону  мене  "підкинула"  швидка  допомога  з  клініки.  Через  кордон  перевіз  якийсь  добрий  чоловік  з  найближчого  села...  А  далі,  хоч  плач,  хоч  скач.  Один  вихід,  йти  пішки...  Я,  як  нині  пам"ятаю  зоряне  небо.  Небо  і  якраві  зірки.  Падає  сніг,  морозець  пощіпує  за  ніс.  Із  прикордонного  села  чується  коляда.  А  я  йду  дорогою,  справа  і  зліва  густий  ліс.  Я  колядую.  Мені  було  тоді  дуже  страшно,  але  заспокоювала  думка:  якщо  Бог  дав  мені  шанс  на  життя,  то  ніякий  вовк  мене  не  з"їсть...
Йшли  дні  за  днями,  тижні  за  тижнями,  роки  за  роками.  Сказати,  що  було  важко  -  нічого  не  сказати.  Подекуди  було  так,  що  вити  хотілося  від  безвиході.  Але  я  з  останніх  сил  чіплялася  за  життя.  Бо  воно  вартує  того  аби  жити...  І  Бог  мене  винагородив  за  моє  терпіння.  Я  знайшла  відповідь  на  головне  запитання:  навіщо  він  прислав  мене  у  цей  світ.  Я  почала  малювати.  Мої  картини  сьогодні  є  у  найвідоміших  галереях,  вони  коштують  недешево.  А  потім  Бог  зробив  ще  один  подарунок  -  трансплантація  нирки.  І  я  знову  можу  жити  повноцінним  життям.  
Бог  винагородив  мене  за  терпіння...
А  тепер  ти  сама  вирішуй:  вартує  твоє  життя  того,  аби  жити...
Художниця  вийшла  з  палати.  До  неї  прийшли  відвідувачі.  В  коридорі  почувся  радісний  сміх,  гомін.
Діанка  витерла  сльози.  Задумалася.  Взяла  в  руки  тарілку  із  уже  застилим  борщем,  вдихнула  смак  страви  і  з"їла  декілька  ложок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810112
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018


Вухри-мухри

Українська  народна  казка
ЯК  ОДИН  ПАН  ПО-НІМЕЦЬКИ  БАЛАКАВ
або
ВУХРИ-МОХРИ


Не  дай,  Боже,  з  діда  пана,
Душа  вилізе  погана...
То  напнеться,  як  будяк,
А,  буває,  скривить  писок,
Що  не  буде  з  простих  мисок
Їсти  борщ.  Він  ж  не  босяк.


Ну  так  от:  жив  у  Зборові,
Оженився  в  Яворові
Отакий  пихатий  пан.
Взяв  той  драб  собі  за  моду
Кпити  з  власного  народу.
Сам  забув,  що  дід  з  селян.


Взяв  той  ґость  з  приданим  жінку,
Одиначку  з  Загомінків.
Дали  в  посаг  хату  й  ліс.
Зятя  теща  шанувала,
Повні  торби  пакувала,
Ледве  коні  тягли  віз.


Іще  файно  годувала,
Наливочки  підливала.
І  до  зятя  все  на  "ви".
Вийшла  заміж  вдало  дочка
За  ученого  паночка,
То  ж  не  личить  казать  -  "ти".


Взяв  з  собою  раз  в  суботу
Пан  слугу  Петра  Голоту.
Теща  забила  кнура.
Закоптила  м'яса  й  сала
Сальцесон  приготувала,
Зо  три  пляцки  ще  спекла.


А  дорога,  то  не  близька,
То  й  прийшла  мисль  до  паниська...
Нахилився  до  слуги:
"  Скажеш  тещі:  зять  ваш  Миша
По-німецьки  мовить  лише.
Так  балакають  пани.


І  додаш:  уже  не  в  моді
Говорити,  як  в  народі.
Я  ж  у  відповідь:  Мохри!
Вже  не  скаже  по-старому,
Зять  забув  вкраїнську  мову.
А  я  знов:  Вухри-мохри!"


Десь  вполудне,  Слава  Бозі,
(Зголоднілися  в  дорозі)
Пан  з  Петром  у  двір  зайшли.
Теща  зятя  обнімає,
Як  донька?  -  його  питає...
Зять  у  відповідь:  Мохри!


"Що  він  каже?  Бо  щось  мямлить.
По  ненашенськи  не  тямлю.
Ти  мені  переклади..."
"Ваш  зятьок  і  сам  незчувся,
Як  по-нашому  забувся."
Пан  на  те  лише  -  "Мохри!"


А  в  світлиці,  мамцю  моя,
Що  наїдків,  що  напоїв.
Десь  три  види  ковбаси.
І  печінка  в  хрумкім  клярі,
І  кров'яночка  на  парі,
А  ще  з  гречки  пироги...


Борщ  червоний  і  пампушки,
В  маслі  плавають  галушки,
Свіжина  із  часничком.
Ще  й  розсіл,  до  нього  вушка,
М'ясо  пахне  по-французьки
І  тарілка  з  баличком.


Теща,  як-то  добра  мати
Хоче  зятя  пригощати:
"Певно,  зголодніли  ви?
Бо  дорога  ж  далеченька,
Виїхали  ще  зраненька..."
Зять  у  відповідь  -  "Мохри!"


"Що  пан  каже,  Петре  любий,
Щось  там  шемрає  у  губи,
Швидко  все  переклади!"
"Та  пан  кажуть,  що  не  хочуть,
Бо  ще  ситі  є  із  ночі."
Пан  скричав:  "Вухри-мохри!"


"Ну,  лягай,  спочинь  з  дороги,
Бо  болять,  напевно,  ноги.
Ну,  а  ми  з'їмо  обід.
Ходи,  Петре,  до  світлиці,
Вип'єм,  Петре,  сливовиці,
Веселішим  стане  світ."


Уже  й  вечір  заглядає,
Теща  зятя  пригощає.
Пан  кричить:  Вухри-мохри!
А  Петро  перекладає:
"Пан  лиш  трохи  вип'є  чаю
Тепер  буде  так  завжди."


А  Петро  всю  ніч  гостився,
І  наївся,  і  напився.
В  пана  грали  марш  кишки.
Теща  сумки  зладувала,
Ще  й  когута  зарубала.
Пан  раденько  так:  "Мохри!"


А  Петро,  ще  та  вражина,
Ну  не  бісова  ж  дитина?
Каже:  пан  сказав  зажди,
Все  роздай.  Бо  я  ж  багатий!
Бідняків  зазви  до  хати
Й  добре  їх  ти  пригости!


Пан  став  злосний,  наче  стеклий,
А  голодний...  аж  до  пекла
Чути,  як  бурчать  кишки.
Віз  пустий  і  пан  голодний,
А  зате  на  мові  модній
Ледве  видушив:  "Мохри..."


Виїхали  з  Яворова.
Пан  уже  не  гоноровий:
"Щоб  тебе  взяли  чорти!
Петре,  гицлю  величезний,
Я  голодний,  віз  пустезний.
Я  ж  благав:  Вухри-мохри!"


"Пане,  знаю  тільки  мову,
По-німецьки  ж  я  -  ні  слова,
Що  то  значить  те  -  мохри?
Переклав  я,  думав  добре...
Ви  шипіли,  наче  кобра,
Мені  ж  вчулось:  сам  жери."


Так  провчив  Петро  Голота
Свого  пана  "поліглота".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809673
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.10.2018


Лежала яблуня в траві


Лежала  яблунька  в  траві,
набутку  з  неї  вже  не  буде.
Злий  вітровій  зламав  її
...  й  вітри  бувають  злі,  як  люди.

Неждано  впала  ця  гроза,
надій  нема,  лиш  порожнеча.
І  дощ    на  листі,  як  сльоза
 самотність  -  смертії  предтеча.

Всихали  яблучка  малі,
 їх  ще  би  врятувати  можна  .
Та  в  тім  селі    ані  душі,
стоять  хати  давно  порожні.

Хто  відібрать  життя  посмів
...    жалі  мене  беруть  за  груди...
і  хиляться  від  злих  вітрів
самотні  деревА,  як  люди.  
Оксана  Максимишин-Корабель
5  жовтня  2018  р.
Португалія

































адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808978
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2018


ПРО САЛО

   ПРО  САЛО
Кум  Микита  й  кум  Гаврило
гомоніли  собі  мило:
про  кобіт  чужих  -  вродливих,
про  політиків  брехливих
і  про  сало,  що    смакує
й  від  депресії  лікує.

Кум  Микита  ликнув  слинку,
як  згадав  цю  ляґумінку.
Кум  Гаврило  щось  змикитив
і  сказав  отак  сердито:
"Я  від  вчора  у  печалі,
бо  побачив  ґандж    у  салі!"

"Певно  то  холестерини,
що  забили  вам  судини?"
"Ліпший  ви  би  розум  мали,
ні,  ви  знову  не  вгадали!"
"  Ви  спожили  понад  норму
і  наїли  трохи  морду?"

"Ні,  і  тут  ви  не  вгадали,
та  вповім,    щоби-сьте    знали:
Витягнув  капусту  з  бочки,
мммм  ...  малосольні  огірочки,    
ще  порізав  цибулину,
у  мундирі  картоплину...

часничок,  ще  хліба  з  кмином,
самогоночки  плящину...
Ніж  гостритив,  таки,  довгенько,
щоб  сальце  врізать  тоненько.  
...Холодильник  відкриваю  
і  від  страху  умліваю...

Нема  сала,  ані  грама
чи  комедія,  чи  драма?

Теща  моє  сало  з"їла
ремигала,  аж  зіпріла.

 Ні  шматочка  не  лишила,
усе  сперла  вража  сила!

Любий  куме,  фсьо  пропало...
Ось  такий  був  ґандж  у  сала!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798137
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.07.2018


Татуха

ТАТУХА
У  маршрутці  їде  краля,
а  на  ній  татуха:
ієрогліфи  китайські
від  плеча  й  до  вуха.

Поруч  кралі  стоїть  бабця
і  шепоче:  люди...
як-то  страшно  на  тім  світі
невігласом  бути.


Краля  глипнула  на  бабцю:
"нравится  татуха?
Ты  завидуешь,  наверно,
глупая  старуха..."

Бабця  щиро  усміхнулась:
"привіт  із  Китаю,
мови  східні  в  інституті
сто  літ  викладаю.

А  у  тебе  аж  до  вуха
пише:  ця  небіжка
здохла  вчора  попід  плотом,
як  паршива  кішка."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797915
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 02.07.2018


Каблучка з рубіном


     Я  уже  допивав  каву,  коли  у  двері  хтось  постукав.  Дивно,  бо    жодна  душа  наразі  не  знала  про  мій  приїзд    до  рідного  міста...  
   На  порозі    моєї  старої  холостяцької  квартири    стояв  хлопчик.  
"Вам  передали  цей  презент..."  Дітвак  тицьнув  мені  в  руки  невеличкий  сувій.
Я    ще  встиг  запитати:  це  ж  хто  такий  добрий?    Але    хлопчур    уже  залопотів  ногами  вниз  по  сходах  і  хряснув  вхідними  дверима.
       От  тобі  й  маєш.  В  цьому  маленькому    місті  всі  про  всіх  знають.
Я  зайшов  у    кімнату  і  поклав  на  стіл  несподіваний  презент.  Куртка  на  ваті,  а  якщо  там  вибухівка?  Часи  тепер  непевні.  Обережно  обмацав  згорток  дбайливо  перев"язаний  шпагатом.  Наче  нічого  підозрілого.  Легенько  потягнув  за  один  кінець  мотузки  і  розгорнув  сувій.  Це  була  картина.  Руку  майстра,  відомого  художника  Н.,  я  одразу  впізнав.    Його  роботи  продавалися  за  великі  гроші,  за  ними  полювали  галеристи.  У  сувої  картини  ще  був  конверт.  Лист  був  адресований  мені.
     "  Ця  картина  -  це  моя  вдячність  вам,  дорогий  Вікторе.  Це  найменше,  чим  я  можу  віддячити  за  вашу    доброту.  Ви  чули  про  мене,  як  про  відомого  й  успішного  художни  ка.  Але    таким  я  став  завдяки  вам.
     Мабуть,  уже  стерся  із  вашої  пам"яті  молодий  вічно  голодний  художник,  картини  якого  й  гроша  ломаного  не  вартували.  Я  знав  це    й  сам,  тому  коли  вдавалось  продати  мою  мазанину  за  якийсь  долар,  то  був  неймовірно  щасливим.  Цілий  долар!  Я    зможу  купити  булочку  і  філіжанку  кави.
       Одного  разу  мене  життя  так  допекло,  що  я  уже  подумував,  а  чи  не    зіскочити  з  дев"ятого  поверху  старої  панельної  багатоповерхівки,  де  я  винаймав  кутик  у  старої  маразматички.  Платити  мені  уже  було  нічим,  борг  лише  зростав.  Стара  карга  верещала,  що  як  не  заплачу,  то  уже  завтра  вишвирне  мене  разом  із  усім  моїм  барахлом  на  вулицю.  Я,  буквально,  на  колінах  її  вблагав  зачекати  до  кінця  тижня.  Узяв  декілька  натюрмортів  і  один  якийсь  смурний  пейзаж  і  почимчикував  їх  продавати  на  Вернісаж.  Уже  без  надії,  але  ще  сподівався  на  якесь  чудо.
     І  чудо,  таки,    сталося.  До  мене  підійшов  молодий  чоловік.  Запитав  про  ціну  сумного  пейзажу.  Я  сором"язливо  промимрив:  скільки  дасте,  стільки  й  буде...    Чоловік  здивовано  подивився  на  мене  і  сказав:
-  Не  можна  себе  так  низько  цінити.  Твої  картини  -  прекрасні.  Ти  вкладаєш  у  них  свою  душу.  Праця  людини  вартує  стільки,  скільки  людина  сама  її  оцінює.  Я  дорого  заплатив  би  тобі  за  цей  пейзаж.  Маю  велике  бажання  придбати    оцю  картину.  Але  я  хочу  заплатити  за  неї  чимось  коштовнішим,  аніж  гроші.
     І  чоловік  витягнув  із  кишені  чудову  каблучку  з  рубіном.
-  Не  хвилюйся,  перстень  не  крадений.  Колись  я  написав  свою  першу  книгу,  вклав  у  неї  усю  душу  й  всі  заощадження...  А  моя  книга,  як  виявилось,  нікому  не  була  потрібна.  Ніхто  її  не  хотів,  навіть  задурно.  Я  уже  мав  намір  кинути  увесь  тираж  у  камін.  І  тоді  я  зустрів  добродія,  який  купив  у  мене  мою  першу  книгу...  і  заплатив  оцією  дорогоцінною  каблучкою.  І  тоді  я  зрозумів,  що  моя  праця  дорого  вартує...
     З  того  часу  у  мене  вийшла  не  одна  книга.  І  на  прилавках  магазинів  мої  дітища    не  залежуються.  
А  тепер  я  бачу,  що  твоя  картина  вартує  цієї  каблучки  із  рубіном.
     З  радості  я  не  знав,  що  маю  робити,  навіть  хотів  поцілувати  вашу  руку.  Але  ви    поклали  у  мою  жменю    перстень,  взяли  картину  і  пішли    щось    весело  насвистуючи.
     -  Ти  знаєш,  хто  придбав  твій  пейзаж?  -  запитав  художник,  роботи  якого  на  Вернісажі  довго  не  залежувались.  Та  це  ж  сам    Віктор  Перебендя.  Найпопулярніший  на  нинішній  день  письменник.  Він  розуміється  у  мистецтві!  О,  він  ще  й  як  розуміється!
   В  той  день  про  мій  успіх  дізнались  усі.  І  мої  три  натюрморти  продались  за  дуже  добрі  гроші.  
     Але  головне  -  я  повірив  у  себе,  в  свої  сили,  у  свій  талант,    у  свою  щасливу  зірку.    Були  моменти,  що  правду  таїти,  коли  знову  опускались  руки.  Але  я  тоді  витягав  із  сховку  каблучку  з  рубіном  і  говорив  собі:  тільки  за  справді  достойну  роботу  могли  заплатити  такою  коштовною  річчю.  Значить  мої  картини  цього  вартують.  
І  за  декілька  років  я  став  тим,  ким  я  є...
       А  перстень    має  уже  нового  власника  -  молодого  гітариста,  який  сидів  на  Площі  Ринок  і  грав  неймовірну  музику.  У  його  капелюх  люди  кидали  якийсь  дріб"язок.  А  я  поклав  каблучку  з  рубіном..."
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796694
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018


СКНАРА


         В  нашому  маленькому  містечку    N    старицьку  Параню  знали  всі.  Це  була  жінка  невизначеного  віку,  огрядна  і  висока  на  зріст.  Її  одяг  завжди  був  неохайним,  увесь  у  дірках  і  плямах.  На  голові  копиця  давно  немитого  й  нечесаного  волосся,  під  нігтями  траурна  стрічка.  Але  головним  був  її  погляд.  Це  був  погляд    побитого  нещасного  й  голодного  пса.  
     Старицька  Параня  жебракувала.  Коли  давали  їй  гроші,  вона  хутенько  ховала  їх  до  кишеньки.  І  не  думала  вступатися  з  хати.  Сідала  на  бомбетель.  Поглядом  ковзала  по  креденсі,  втягувапла  носом  повітря.  А  потім  так  жалібненько  питала:
-  А  щосте  наварили  матусюньцю?  Бо"м  нині  ще  ніц    не    їла.  Ще"м  в  писку  й  крихти  не  мала.
         До  моєї  бабуні  старицька  Параня  приходила  у  понеділок  та  четвер.  По  ній  можна  було  звіряти  годинника.  Рівно  о  дев"ятій  на  ґанку  чулось  кахи-кахи,  тупцю-тупцю.  Скрипіли  вхідні  двері  і    в  них  спершу  просувалася  нечесана  й  немита  голова  Парані.
   -  Чи  є  хто  дома?
   "Заходь,  Параню,  заходь",  -  говорила  бабуся.
-  Йой  матусюнцю  така"м    бідна,  така"м  бідна.  Чуєте,  ніц  не  маю,  ніц  не  маю.  Йно  то,  що  на  собі.  
   Бабуся  щоразу  починала  розмову  з  одної  й  тої  самої  "пісні":
-  Параню,  та  може  би  ти  на  роботу  яку  йшла.  Чула"м,  що  у  шпиталі  шукають  санітарку,  а  до  склепу  тре  продавщицю.  Ти  ще  баба  молода,  то  може"бис  пішла.
   На  що  старицька  Параня  робила  такі  сумні,  сумні  очі.  Здавалося,  що  зараз  з  них  лине  злива  сліз.
-  Та  яка  робота,  матусюньцю.  Не  можу  я    робити.  Така"м  слаба,  така"м  слаба.  Всьо  ня  болить.  Ще  певно,  який  тиждень  і  юш  буде  по  мені.
   Моя  бабуня    -  жінка  з  м"яким  серцем  і  співчутливою  душею  брала  з  горнятка,  що  стояло  в  кутику  креденса  паперового  рубля  і  пхала  до  величезної  жмені  старицької  Парані.
   Параня  піднімала  догори  одну  спідницю,  потім  другу  і  вже  в  третій  мала  глибоку  кишеню,  де,    як  у  підземеллі  ховала  свої  скарби.  Потім  з  усьго  розмаху  гепалась  на  бомбетель,  втягувала  м"ясистим  носом  повітр"я,  облизувала  товсті  губи  і  говорила  одну  й  ту  ж  фразу:
   -  Матусюнцю,  а  що  то  у  вас  так  файно  пахне.  Що-сте  наварили?  Бо  ще"  м  ріски  в  писку  не  мала.
 Бабуся  насипала  у  глибоку  миску    кашу,  різала  великий  окраєць  хліба,  мастила  грубо  маслом,  в  горня  наливала  ще  теплого  молока  і  запрошувала  Параню  до  столу.
Параня  на  апетит  не  жалілася.  Хлись,  хлись,  хлап,  хлап  і  на  дні  миски  лишалася  якась  ложка  -  друга  каші.
 -  Йой,  матусюнцю,  дайте  мені    трохи  солі  .  Бо  така  тая  ваша  каша,  як  трава.
Бабуся  усміхалася,  але  подавала  сільничку.  Вона  вже  добре    знала,  що  то  далі  буде.
Параня  солила  кашу.  Хлись  ще  ложку.  Кривилась:
-  Йой,  матусюнцю,  та  пересолила"м  тую  кашу.  А  най  го  качка  копне!  То  додайте  ми    ще  трохи  тої  каші.
Так  старицька  Параня  робила  зо  три  рази.Потім  запивала  кашу  молоком,  наостанок  ще  з"їдала  пайду  хліба  з  маслом.  І  подякувавши,  та  перехрестившись,  йшла  собі  геть.
   Бабуся  усміхалася  і  казала:
-  Ото  жінка  має  апетит.  Трьох  косарів  би  нагодував.  Най  їй  йде  на  користь,  най  здорова  буде.
А  потім  старицька  Параня  пропала.  Бабуся  сказала:
-  Раз  не  приходить  то  значить  вмерла.
   І  так  воно  й  було.  Бабуся  поїхала  до  Львова  на  базар.  А  там  зустріла  давню  знайому,  що  жила  в  тому  селі,  звідки  була  Параня.  
-Ти  чула  що  Параня  вмерла?
-  Ні,  не  чула.  Та  вона  ще  моцна  баба  була..
-  Моцна  то  моцна,  але  як  зачали  міняти  старі  гроші  на  нові  ,  то  вона  так  літала  по  банках  з  покропивником  грошей,  що  чуть  ся  не  запалила.  Але  ніц  їй  то  не  вийшло.  Гроші  пропали.  А  Параня  прийшла  додому,  сіла  на  той  міх  з  грошима  і  серце  їй  втрісло...
   А  знаєш  кілько  там  грошей  було?  П"ятдесят  тисяч  і  ще  стілько  знайшли  зашитими  в  перині.
   Бабуся  лише  сплеснула  руками:
-  На  маєш.  От  тобі  й  старицька  Параня.  Матусюнцю,  соли,  матусюнцю,  каші...  Скнара!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018


Отак і живу. .


Отак  і  живу:  від  заходу  сонця  й  до  сходу
викреслюю  знов    без  тебе  дні  і  літа.
Так  і  живу  -  виглядаю  із  моря  погоду
й  оглядаюсь  назад...  наче  ще  й  не  жила.

Так  і  живу:  бережу  кожен  спомин  про  тебе
 не  йму  віри    прогнозам  ,  що  буде  гроза.
З  дому  вийду  у  сукні,  тій  що  кольору  неба
невпопад  нині  знову  її  одягла.

Так  і  живу:  невпопад  вже  давно  із  собою
хочу  прозу,  а  знову  напишу  вірша.
Так  і  живу.  А  мені  би  хоч  крихту  спокою
й  ще  каву  на  двох  без  цукру  і  молока...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018


РОЗЛУКА

У  цьому  хиткому  й  химерному  світі,
все  було  до  нас,  й  з  кимось  буде  колись.
І,  може,  на  іншій,  незнаній  орбіті
зустрінуться  двоє,  щоб  не  розійтись.

Зустрінуться  двоє    уже  на  світанні,
де    їх  кораблям  не  страшний  вітровій.
 І  сказані  будуть    слова  несказанні:
навіки  моя...  а  ти  -  мій...  тільки  мій.

Так  було  до  нас  і  так  буде  одвічно:
 на  грішній  землі  проминає  усе.
І  якось  жилось  би,  і  все  б  не  трагічно...
якби    не  боліла  розлука  мене.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018


Заздрість

                         
Людське  життя    від  досвітку  й  до  смерку  
лиш  мить  одна.  Одна  коротка  мить.
Ще  вчора  задивлявся  у  люстерко
а  нині    хочеться  його  розбить.

Зі  старістю  прийшли  тяжкі    недуги
В  шпиталі  два  немічних    віддавна.
Один  біля  дверей  вмирає  з  туги
й  питає  того,  що  біля  вікна:

"Скажи,    що  бачиш  ти  у  тім  віконці,
мені  так    нудиться  біля  дверей"...
"Я  бачу  небо,  хмарки,    літнє    сонце,
веселих  бачу  і  сумних  людей.

А  ще    верба  схилилась,  на  ній  пташка
ген,  бузьок  понад  хатою  летить.  
Ще    бачу  на  галявині  ромашку
й  роса  на  ній,  немов  алмаз  блищить.

А  заздрість  вже  вселилася    в  сусіда
чому  не  він  лежить  біля  вікна...
Вона,  як  шашіль    з"  їла  душу  діду
...  Добро  і  зло  -  одвічна  боротьба.

Він  не  позвав  нікого  на  підмогу
коли  сусіда  з  болю  помирав.
Не  закричав  і  не  забив  тривогу
лиш  "прощавай"  усопшому  сказав.

"Несіть  мене,  несіть  туди  скоріше
і  покладіть  мене  біля  вікна!
Нарешті  заживу  я  веселіше
на  його  місці  мушу  бути  я!."

І  раптом  що  це?  Так  не  може  бути
 де  мало  буть  вікно  -  стоїть    стіна...
Як  так,  він    ж  бачив    небо,  хмари  ,  люди...
"Сліпий  він  був  -    сказала  медсестра.

Сліпий  від  роду...  але  серце  зряче
хотів  життя  полегшити  твоє."
З  плачу  затрясся  дід:  це  ж  я  незрячий
бо  зазрість  засліпила  враз  мене...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793045
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.05.2018


Я СТАНУ ПТАШКОЮ КОЛИСЬ

     
Я  стану  пташкою  колись
і  прилечу  туди  уранці,
 де  мрії  так  і  не  збулись,
де  пахли    яблука  в  альтанці.      

Крильми  припаду  до  вікна
сіренька  пташечка  несміла.
У  тім    була  моя    вина,
що  звить  гніздечко  не  зуміла.

Грудьми  припаду  до  вікна,
аж  заболить  мені  серденько.
 Якби  сказать  могла:  це  -  я,
тая  пташиночка  маленька.

Якби  сказать  могла:  впусти,
погомонім  собі  любенько.  
Та  чомсь  не  знають  слів  птахи,
лише  співають  жалібненько.

Хто  винен?    Я,  а  може  ти?
недолюбив...  недолюбила...  
Та  не  говорять    слів  птахи
злітають  ввись  й  складають  крила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018


МІЙ ШЕВЧЕНКО

                                 
У  кожного  Шевченко  -  свій...
комусь  -  поет  у  римах  вправний.
А  мій    Шевченко,  тільки  -  мій:
бунтар  одвічний,  дух  незламний!

У  кожного  Шевченко  свій...
а  я  читаю  між  рядками:
За  мзду  продатися  не  смій!
Не  спокушайся  срібняками!

Один  такий  мені,  як  Світ,
як  Бог,  як  правда    і  як  воля.
Його  безсмертний    "Заповіт"
для  ворогів  смертельна  зброя.

Його  слова  живуть  в  мені
і  серцю  не  дають    зміліти.
Перемагать    у  боротьбі
й  горіть!  Горіти,  а  не  тліти!

Його  слова  мені  живі:
"...  кайдани  порвіте
                     і  вражою  злою  кров"ю
Волю  окропіте!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2018


БРАСЛЕТ ІЗ ГАЛЬКИ


         "Викинь  усе,  що  нагадувало  б  мені  про  неї!    Все  в  смітник!  Або  віддай  бідним!  Я  хочу  бути  щаслива...  І  я    буду  щаслива."  Габріела  закурила  цигарку  і  пустила  дим  в  обличчя  жінці,  яка  декілька  років  доглядала  її  хвору  на  онкологію  доньку.  
           Валя  стояла  з  опущеною  головою,  ковтала  сльози  і  шепотіла:  "Так  не  можна...  так  не  можна.  Це  ж  не  по-людськи..."
         "Ти  будеш  робити  те,  що  я  тобі  скажу!  Забери  з  моїх  очей  її  речі,"  -  тупнула  ногою  Габріела.  Й  показала  своєю  випещеною  рукою  у  золотих  браслетах  на  двері.
         Прийде  час  і    совість  пектиме  тебе    вогнем  пекельним.  І  ти,  яка  народила,  але  так  і  не  стала  матір"ю,  будеш  шукати,  хоч  щось,  що  нагадуватиме  тобі  про  доньку,  -  подумала    Валя  і  швидко  зібрала  речі  померлої  дівчинки  у  невелику  сумку.  Лише  дешевий  браслет  із  гальки,  який  так  любила  Мартуся,  поклала  на  поличку,  де  стояло  декілька  книг.
         ...  Валя  заснула  лише  під  ранок.  Приснилася  їй  Мартуся.  Вона  мовчала,  але  її  великі  зболені  хворобою  очі,  мовби  промовляли:  ну  чому  вона  не  послухала  мене,  чому  не  похоронила  на  старому  кладовищі  у  твоєму  місті.  Ти  ж  одна    мені  рідна.  І  тільки  ти  приходила  б  на  мою  моглилу.  А  так...  нічого  від  мене  не  залишилось...  і,  навіть,  мій  прах  розвіяла  над  океаном.  Але  ти  правильно  зробила,  що  залишила  їй  мій  браслет  із  гальки...  Прошу,н  е  забувай  мене.  Доки  ти  мене  пам"ятатимеш,  то  я    буду  жити.
           ....Я  тебе  ніколи  не  забуду....  Валя  прокинулась  і  вголос  ще  раз  промовила...  не  забуду  і  молитимусь  за  твою  світлу  душу...
           Уже  до  ранку  Валя  не  заснула.  Наче  кадри  із  кінофільму,  в  пам"яті  пройшло  коротке  життя  Мартусі.  
       Ось  вона  здорова  десятирічна  дівчинка.  В  школі  -  найкраща  учениця.  Коли  татко  з  мамою  розлучилися,  дитина  довго  плакала.  І  лише  няні  Валі  могла  відкрити  таємницю,  як  тужить  за  батьком.  А  мама  чужого  дядька  змушує    кликати  татом.  
       І  зову  кадр...  Мартуся  вийшла  з  басейну.  Валя  стояла  із  великим  рушником,  аби  закутати  в  нього  дівчинку.  На  дворі  зимно...    Худеньке  тільце  здригалося  від  вітру.  Але  Габріела  вирвала  з  рук  няні  полотенце  і  кинула  його  на  холодний  бетон.  
     "Мерзни,  мерзни,  мала  паскудо!  Хочеш  до  тата?  То  йди!  Ось  така  мокра  і  йди,"  -  кричала  мама  своїй  доньці.  Мала  не  плакала,  стояла,  наче  скам"яніла.  Хтось  доповів  Габріелі,  що  донька  таємно  зустрічалася    з  батьком.
       Ще  один  кадр...  Мартуся  вже  хвора.  Почала  танути  на  очах.  Лікарі  розвели  руками:  онкологія.  Остання  стадія.  Пухлина  неоперабельна.
           Ніхто  дівчинці  про  це  не  говорив,  але  вона  все  зрозуміла.  Уже,  коли  їй  було  зовсім  кепсько,  взяла  Валю  за  руку  і  сказала:  "Попроси  маму,  аби  похоронила  мене  в  твоєму  місті.  Бо  тільки  ти  приходитимеш  на  мою  могилу.  "  Валя  ковтала  сльози,  тримала  худеньку  і  зимну  ручку  у  своїх  теплих  долонях,    говорила  про  те,  що  дівчинка  одужає,  сама  в  це  вірила...  Але  до  вечора  Мартуся  померла.
         Габріела  нічого  не  хотіла  слухати  про  останню  волю  своєї  доньки.  Розвіяла  її  прах  над  океаном.  А  на  другий  день  звільнила  Валю,  аби  ніщо  й  ніхто  не  нагадував  їй  про  хвору  дитину.
       "Викинь  усе,  що  нагадувало  б  мені  про  неї!    Все  в  смітник!  Або  віддай  бідним!  Я  хочу  бути  щаслива...  І  я    буду  щаслива."  Габріела  закурила  цигарку  і  пустила  дим  в  обличчя  жінці,  яка  декілька  років  доглядала  її  хвору  на  онкологію  доньку.
         ...    Пройшло  декілька  років.  
     Вчора  Валя  зустріла  Габріелу  на  вулиці.  Спочатку  й  не  впізнала.  Якась  стара,  із  глибокими  зморшками  жінка,  підійшла  до  неї.
 "Не  впізнаєш?  -  запитала.  Зрештою,  я  сама  себе  давно  уже  не  впізнаю.  Нічого  не  залишилося,  хіба  ось  цей  браслет  із  гальки,  який  є  найдорожчим  скарбом    мого  життя.  О,  якби  можна  було  щось  змінити,  якби..."
                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775058
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018


Кохання Мотрі до Мазепи

               
Кохаю  й  не  питай  мене  за  що,
глевкий  без  тебе    хліб  мені,  Іване.
Душа  моя  з  твоєю  заодно,
без  тебе  серце  битись  перестане.

Коли  супроти    мене  встане    світ,
простить  мене  Христос,  як  Магдалину.
Така  любов  одна  на  сотню  літ,
а  люди  ставлять  цю  любов  в  провину.

Що  люди  знають  про  мою  любов...
 З  тобою  в    мене    крила  виростають.
Коли  нема  тебе,  я  помираю  знов
і  знову,  як  приходиш  -  воскресаю.
 
Лише  тебе  я  бачу  в  своїх  снах,
хто  не  кохав  -    на  світі  жив  даремно.
Твоє  ім"я  у  мене  на  вустах,
для  тебе  Богом  післана  на  землю.

Нехай  вже  осінь  ти,  а  я  весна,  
 з  тобою  не  вписались  ми  в  канони.
 В  твоїм  волоссі  є  вже    сивина...
але  в  коханні  є  свої  закони.

Люблю  тебе  і  знаю  я,  чому.
Бо    хліб  без  тебе  є  глевкий,  Іване,
Без  тебе  тлію...  тлію  й  не  горю,
без  тебе  серце  битись  перестане.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774069
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.01.2018


Брехун


Один  війт  перед  святами
прийшов  сповідатись.
Панотець  у  сповідальні
став  його  питатись:

"  Чи  хабар  береш,  мій  сину,  
є  такі  балачки..."
"Що  ви,  отче,  не  беру  я,
навіть  пір'я  з  качки!"

"Ну,  а  може,  сину  любий
ти  не  постив    зроду?"
"Що  ви,  отче,  піст  тримаю,
тільки  хлещу  воду".

"Може,  любиш  секретарку  
молоденьку  Тосю?"  
"Се  на  мене  брешуть  люди!
люблю  свою  Фросю."

Панотець  сказав  в  задумі:
"Я  є  дуже    втішний!
Хоч  один  в  моїм  приході
знайшовся  безгрішний!"

"Але,  отче,  один  гріх  я
з  пам'яті  воскрешу...
Признаюся  щиросердно,
завжди  й  усім  брешу!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768457
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.12.2017


У переддень Різдва


Не  спить,  очікує  Різдва
місто.
Сніжок  накрив  усе  рядном  
чистим.
І  тихо-тихо  мерехтять
зорі.
Співають  Янголи  хвалу
в  хорі.

Горять  лампадки  і  свічки
в  Храмах.
Молитву  мовить  за  дітей  
мама.
Дитятко  Боже,  нам  пошли
долю.
Нехай  не  гинуть  вже  сини
молю.

Хай  йде    весела  коляда
краєм.
Вкраїна  наша  буде  всім
раєм.
Нехай  цвітуть  у  нас  сади
й  квіти.
В  оселі  бузьки  най  несуть  
діти.

Не  спить  очікує  Різдва
місто.
Сніжок  накрив  усе  рядном
чистим.
Горять  лампадки  і  свічки
в  Храмах.
Молитву  мовить  за  дітей
мама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2017


Голий король

     Стара,  стара  казка    укладена  мною  в  рими
               ГОЛИЙ  КОРОЛЬ
Десь  жив  у  царстві  тридев'ятім
король  сатрап  і  самодур.
Купався  в  розкошах  і  златі.
Все  в  короля  було  -  ажур!

Довкола  нього  чемна  свита,
усі  куми,  усі  рідня.
Простому  люду  знакомите
було  це  шобло    короля.

Один  з  казни  украв  мільйони,  
за  те  йому  почот  й  хвала!
А  інший  плюнув  на  закони
й  останнє  в  хлопа  відбира.

А    що  король?  Король  в  палатах,
до  нього  доступу  нема.
"Все  добре,  -  каже  знать  пихата
від  тебе  кращого  нема!"

У  три  погибелі  лакузи
хилились  королю  до  ніг.
Хвальки  і  підлі    боягузи
з  душею  чорною,  як  гріх.

Король  любив  слова  облесні,
вони  йому,  немов    бальзам.
Кому  потрібні  люди  чесні...
Навіщо  правда  королям.

Що  було  в  нашій  казці  далі?
Три  шахраї    в  палац  прийшли.
Їм  дав  король  чини  й  медалі,
а,  може,  дав  ще  ордени...

Вони  сказали:  "Наш    премудрий,
ми  маєм  дивную  парчу.
Її  побачить  лише  мудрий
і  не  дано  це  дураку.

Парчу  привезли  ми  зі  Львова,
пошиємо  костюм  тобі."
Король  прицмокнув  "  пречудово,
в  парчі  відтінки  голубі!"

"О,  мудрий,  мудрий  в  нас  правитель,  -
сказали  биті  шахраї.
Костюм  вже  завтра  буде  зшитий,
побачиш,  хто  дурний  тоді."

На  другий  день  король  голенький
закликав  свиту  всю  свою...
"Я  зараз  взнаю,  хто    дурненький,
про  вас  дізнаюсь    правду  всю!"

"Яка  краса!  Які  узори!  -
хвальки  хвалили    сю  парчу.
І  квіти  тут,  і  дивні  зорі,
І  личить  колір  королю!"

Пішов  в  народ  державець  голий.
питав  в  людей:  костюм  мій  як?
Юрба  кричала:  "Пречудовий!"
Хто  ж  визнає,  що  він  дурак.

І  лиш  дитина  всім  сказала:
"Який  смішний  голий  король!"
І  враз  юрба  зареготала:
"А  й  правда  голий!  Гола  голь!"

Пройшли  роки,  дощі  і  зими,
а  казка  й  нині  не  стара.
То  ж  прочитайте  мої  рими
про  самодура  короля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767241
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.12.2017


Я ПРОВЕДУ ТЕБЕ ОЧИМА


Я  проведу  тебе  очима:  прости...  прощай...
Стоїть  самотність  за  дверима.    Ну,  що  ж,  нехай.
Накриє  сніг  уже  до  ранку  твої  сліди
і  тільки  спомин,  давній  спомин  прийде  у  сни.

Я  проведу  тебе  очима:  стою  німа
Прийшла  розлука  так  неждано,  немов  зима.
І  буде  день  мені  короткий,  і  довга  ніч,
і  віск  стікатиме,  як  сльози  із  білих  свіч.

Я  проведу  услід  очима:  благословлю:
Ти  бережи  того,  мій  Боже,  кого  люблю.
Ти  збережи  його,  мій  Боже.  Чужий...  Чужа...  
Допоки  він  на  білім  світі    і  я    жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017


ГО-ЛО-ДО-МОР


Не  плачте,  діти,  плакать  не  треба,
Візьме  вас  Господь  завтра  до  неба.
Візьме  вас  Господь,  молитви  вчує
і  нагодує.

Настала,  діти,  чорна  година
З  голоду  пухне  наша  Вкраїна.
З  голоду  пухне,  тихо  вмирає
сили  втрачає.

Зранку  вберу  вас  в  вишиті  льолі
Тільця  маленькі,  бліді  і  кволі.
Голодом  морить  орда  чужинців,
нас  українців.

Не  плачте,  рідні,  плакать  не  треба
Татко  чекає  вас  вже  у  небі.
Зазнали  горя  й  біди  по  вінця,
бо  українці.

Свічу  запалю  вночі  прощальну
і  проведу  вас  у  путь  останню.
А  потім,  діти,  піду    за  вами  
як  вам  без  мами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762126
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.11.2017


Смерть єретички

Кельн  13  століття.  На  міську  площу  прийшли  поважні  містяни,  аби  побачити,  як  спалюватимуть  єретиків...

Зима  на  Кельн,  немов  чума  напала.
Містянам  нудно,  треба  їм  розваг.  
Їм  би  видовища,  щоб  кров  заграла,
щоб  "Ах!"  і  "Ох!"  застигло  на  вустах.

Розваг  вам  треба,  будуть  вам  розваги!
На  площу  кличе  інквізитор  знов.
Всім  стане  пива  і  наллють  ще  браги,
стовпи  стоять  і  кат  уже  прийшов.

Єретиків  засуджено  до  страти.
Інако  мислять,  то  підуть  на  смерть.
В  огні  пекельнім  будуть  всі  палати,
інакомисліє  згорить  ущерть!

Очільне  місце  на  новій  трибуні
зайняло  духовенство  й  багачі.
А  поруч  любаски  красиві  й  юні
убрані  в  шати  з  шовку  і  парчі.

Нахраписті  прорвалися  наперед,
бо  в  рух  ішли  і  ноги  й  кулаки.
Були  побожні  і  каліки  серед
навіженої  й  п'яної  юрби.

І,  раптом,  барабани  загриміли,
на  страту  повели  єритиків.
Здавалось,  їх  обличчя  скам'яніли...
на  смерть  ішли  та  крок  їх  не  здрібнів.

"Спаліть!  Й  розвійте  попіл  цих  незрячих!  -
волала  збожеволіла  юрба,
не  може  бути  серед  нас  іначих,
утричі  інквізиції  -  хвала!"

Хвала!  Хва  -ла...  Й  ураз  "хвала"  урвалась,
прекрасна  діва  вслід  за  катом  йшла.
Поважна  знать  одразу  зашепталась:
"де  серед  них  взялась  така  краса?"

Похітливим  вогнем  палали  очі:
"Даю  за  діву  золота  мішок!"
"А  я  дам  два",  хтось  крикнув  що  є  мочі,
серед  юрби  почувся  злий  смішок:

Іде,  іде  така,  немов,  цариця
в  скривавленім  ганчір'ї,  як  в  парчі.
Ступає  гордо,  ні,  щоб  поклониться,
й  розкаятись  у  страшному  грісі.

Ця  дівчина  була  така,  як  сонце.
Земна,  а,  ніби,  ангел  із  небес.
Тримала  щось  в  скривавленій  долонці...
за  нею  біг  друзяка  -  старий  пес.

Всміхнулася  йому:  прощай,  мій  друже,
шматочок  хліба  простягнула  псу.
Мені  земне  тепер  усе  байдуже,
лиш  пам'ятай  мене,  тебе  прошу.

Де  є  та  грань:  хто  люди,  хто  людиська?
Хотіли  муки  бачити  страшні...
Ще  не  воскресли  люди  в  цім  юрмиську...
Лиш  пес  завив  в  страшнім  передчутті.

Похітливі  в  вельможів  були  очі:
"Наш  інквізитор,  назови  ціну!
Візьмемо  на  поруки  поторочу,  
врятуємо  заблудлу  сю  овцю."

Не  встоїв  перед  златом  інквізитор.
"Покається,  то  хай  собі  живе!"
"Хай  плюне  у  лице,  -  додав  ще  митар
зачинщику,  хто  єресь  в  люд  несе!"

Єретики  уже  в  огні  горіли
і  натовп  шаленів  від  їхніх  мук.
Сліпі  людиська  в  натовпі  раділи,
й  на  здобич  чатував  чорнезний  крук.

Напівживу,  а  може,  радше  мертву
поволокли,  щоб  плюнула  в  лице.
Вона  смиренно  йшла,  покірна  жертва...
лиш  губи  шепотіли  щось  тихцем.

І  раптом,  звідкись  взялись  в  діви  сили
ще  крикнути:  хай  смерть,  аніж  ганьба!
І  кинулась  в  огень,  як  птах  стокрилий...
і  охнула  налякана  юрба.

Стояли  кельнці  злякані  й  притихлі,
тремтіла  інквізиція  свята...
Летіли  іскри  у  серця  застиглі
і  оживала  у  людей  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759513
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.11.2017


ВІДЧИНИ МОЇ ДВЕРІ


Відчини  мої  двері,  маєш  ключі,
ніким  тут  замки  не  мінялись.
Здорожений  трохи,  у  мокрім  плащі
одвічний  скиталець.

Здорожений  трохи,  удень,  чи  вночі,
залиш  всі  жалі  за  порогом.
Покайся  прещиро  при  тихій  свічі
лише  перед  Богом.

Моря  і  пустелі,  і  гори  круті
і  зустрічі  були  й  розлуки...
Лишень  супокою  не  було  в    душі
 чужі  були  руки.

Блукав  по  світах,  ноги  збив  до  крові'
комусь  дорогий,  комусь  -  любий.
Та  були  холодні  цілунки  твої
 чужі    були  губи.

Відкрий  мої  двері,  маєш  ключі,
на  щастя,  чи  муку  знов  даний?
Здорожений  трохи,  у  мокрім  плащі
бродяга  коханий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017


ВІДДАЄТЬСЯ БАЙДУЖІСТЬ СПОВНА


Байдужому  добре  живеться:
 і  рубців  від  інфаркту  нема.
Душа  в  нього  не  стрепенеться,
коли,  навіть,  у  друга  біда.

Байдужий  ніким  не  гризеться:
він  і  слова  не  зна  -  співчуття.
Хтось  впав?  То  хай  сам  підведеться,
є  важливіші  в  нього  діла.

Байдужому  легко  ведеться:
совість  спить,  наче  в  комі  вона.
Й  не  проси,  вона  не  проснеться  -
у  байдужих  сумління  катма.

Байдужому    їсться  і  п'ється:
це  у  інших,  не  в  нього  ж  війна.
З  вікна  в  нього  музика  ллється,
коли  плаче  сусідка-вдова.

Байдужий  колись,  та  й  спіткнеться,
момо  пройде    весела  юрба.
Крикне  він,  луна  лиш  озветься...
Віддається  байдужість  сповна...
Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2017


Душа моя так часто лине

   
Душа  моя  так  часто  лине,
де  у  задумі  явори
вдивляються  у  небо  синє  -
мовчазні  свідки  таїни.

Мій  Яворів,  моя  колиско,
приходиш  знову  в  мої  сни.
Ти  так  далеко  і  так  близько...
Привіт  тобі  із  чужини.

Привіт,  привіт  кохане  місто,
Співають  Гімн  тобі  птахи!
Й  Церковні  дзвони  урочисто
до  Храму  звуть  людей  завжди.

Історія  така  багата...
Тут  знать  жила  і  простаки.
І  князь  литовський  пребагатий
в  печері  заховав  скарби.

У  спадок  дітям  передали
різьбу  по  дереву  майстри
й  дівчата  вправно  гаптували
своїм  коханим  сорочки.

Ходив  Шептицький  тут  і  Липа,
й  отця  Вербицького      сліди...
І  бачила  старенька  липа,
як  Маковей  писав  книжки.

Душа  моя  так  часто  лине,
туди,  де  друзі,  і  батьки...
Моя  маленька  Батьківщино,
ти  в  моїм  серці  назавжди.
Оксана  Максимишин-Корабель
16  жовтня  2017
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755767
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2017


ТАК ШВИДКО НИНІ ВЕЧОРІЄ

ТАК  ШВИДКО  НИНІ  ВЕЧОРІЄ...
Так  швидко  нині  вечоріє
гойдає  вітер  ліхтарі.
А  перед  образом  Марії
клянчить  матуся  до  зорі.

Сама  лишилась,  як  билина
біда  постукала  вночі.
Вже  третій  рік,  як  вбили  сина
і  третій  рік  нема  її...

Немає  радості  у  домі
не  чути  сміху  у  дворі.
Лиш  фотографії  в  альбомі
тепер  найбільший  скарб  в  житті.

Погладить  всоте  фото  сина
чи  є  та  правда  на  землі...
Його  боліла  Україна
 народ  стражденний  і  пісні.

А,  може,  в  тім  її  провина
що  вчила  сина  доброті.
Й  люби,  казала,  Батьківщину
без  неї  ми  раби  глухі.

Чи  є  у  тім    її  провина
що  вчила  істини  прості:
Казала  сину,  той  Людина
хто  має  мову  і  пісні.

Так  швидко  нині  вечоріє
 сумні  й  короткі  стали  дні.
І  перед  образом  Марії
клянчить  матуся  до  зорі.
Оксана  Максимишин-Корабель
13  жовтня  2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755192
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2017


ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ РАПСОДІЯ


Золотої  осені  рапсодія,
срібні  звуки  теплого  дощу.
Золотої  осені  мелодія,
ліс  осінній,  я  тебе  люблю.

Золотої  осені  рапсодія,
жовте  листя  крутиться  в  танку.
А  листок  зелений  під  прелюдію
перший  впав  у  річеньку  мілку.

Золотої  осені  рапсодію
слухаю  і  стишую  ходу.
Дуб  сказав:  "  Привіт,  тобі,  добродію.”
дуб,  як  рідний,  щиро  обніму.  


Золотої  осені  рапсодію
слухають  й  опеньки  на  пеньку.
Комара  павук  впіймав,  як  злодія
в  павутину  срібну  і  міцну.

Цю  осінню  золоту  рапсодію,
сповнену  і  радості  й  жалю
Цю  осінню  золоту  мелодію
й  через  зиму  в  серці  пронесу.

Оксана  Максимишин-Корабель
28  вересня  2017  р.
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2017


ЗНЕСЛАВИЛА анекдоти укладені мною в рими


Народилася  в  ґазди
довгождана    доня.
Швидко  так  собі  росла,  
наче  в  полі  сонях.

Уже  хлопці  під  вікном
дівку  кличуть  свистом.
А  один  подарував  
дороге  намисто.

Батько  дивиться  -  біда,
треба  щось  робити.
Делікатно  так  почав
з  нею  говорити:

"Доню  люба,  маєш  ти
це  на  світі  знати.
Хлопці  хочуть  лиш  одне:
дівок    цюлювати.

Наговорять  гарних  слів,
піділлють  шампану.
Закрутиться  голова
від  цього  обману.

Мені  в  очі  цвіркнуть  всі:
скажуть:  у  Гаврила
дочка  з  батяром  простим
вінок  загубила.

А  це  -  сором  для  сім'ї,
рід  знеславиш  й  хату!"
І  сказала  доня  так:
"не  дурна  я,  тату!"

Батяр  знову  під  вікном
доньку  викликає.
А  що  хоче  той  лайдак
дівка  уже  знає.

Вечір  швидко  проминув,
немовби  хвилина.
Повертається  донька
від  скурвого  сина.

"Тату,  тату,  ви  пророк,
звідки  ви  те  знали?
Що  хотів  увесь  наш  рід
прецінь  він  знеславить!

Цілував  мене  в  уста,
 ще  хотів  у  перса.
Та,  батечку,  знеславлять
його  стала  перша.

Я  збезчестила  його
предків  і  потомків!
Виривався,  як  дурний
від  моїх  він  цьомків.

Не  впускала  цілу  ніч,
знеславила  файні.
Був  уже,  як  неживий  
він  на    сіні  в  стайні.

Най  вже  нині  йде  селом
про  батяра  слава.
Як  знеславила  його
твоя  дочка  Слава."
Оксана  Максимишин-Корабель
30  серпня  2017  р.
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748447
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.08.2017


МИНАЄ ЛІТО, ЯК ЛІТА У МАМИ

   
На  Спаса  відлетіли  журавлі
прощальний  круг  зробили  над  садами.
Не  втримав  серпень  у  душі  жалі
ридав,  аж  хлипав,  поливав  дощами.

Лишились  гнізда,  як  хати  пусті
із  вікнами  забитими  дошками.
І  жовтий  колір,  мов  "прощай"  в  листі
на  вишенці,  що  мерзне  вже  ночами.

Якийсь  кравець  урізав  літні  дні
левконія  не  пахне  вечорами.
Стоїть  матуся  довго  у  вікні
у  зморшках  помережаних  роками.

 У  неї  очі  стали  знов  сумні
думки  її  летять  за  журавлями.
Синок  єдиний  десь  у  чужині
....знов  літо,  як  літа  минає  в  мами.
Оксана  Максимишин-Корабель
25  серпня  2017  р.
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2017


УКРАЇНІ. Саятій Україні

       УКРАЇНІ
Якщо  Господь  спитає  в  іншому  житті:  
куди  послать  тебе,  в  які  краї?
Одвіт  я  Богу  дам:  дай  день  хоча  б  мені,
аби  ще  раз  побачити  її.
Мою  Україну.  Святу  Україну.

Всевишній,  може,  скаже:  кращі  ж  є  світи,
де  ні  зими  нема,  ні  гризоти.
Спасителю,  цвітуть  лиш  там  отак  сади,
що  серце  завмирає  від  краси.
В  моїй  Україні.  Святій  Україні.

Така  земля    на  світі  тільки  є  одна,
 жива,  нетлінна,  добра,  як  душа.
Цілющі  води  там  лиш    б'ють  із  джерела
І  соловейки  будять  небеса.
В  моїй  Україні.  Святій  Україні.

Жінки  вплітають  код  народу  в  вишиття
і  люд  за  землю  віддає  життя.
і  мова  наче  музика  жива
Хіба  на  світі  краща  є  земля?
Ніж  моя  Україна.  Свята  Україна.

Якщо  Господь  спитає  в  іншому  житті:
Куди  послать  тебе  в  які  краї?
Одвіт  я  Богу  дам:  дай  мить  хоча  б  мені
шасливою  побачити  її.
Мою  Україну.  Святу  Україну.
Оксана  Максимишин-Корабель
23  серпня  2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747515
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2017


У придорожньому кафе….

У  придорожньому  кафе  сидить  солдат,
замовив  фронтових  сто  грам  і    каву.
Він  вижив  в  пеклі  тім.  А  от  його  комбат
загинув  в  двадцять  п'ять  в  ту  ніч  криваву.

Підпер  рукою  сиву  голову  солдат.
Куди  іти  і  хто  його  чекає?
Там  зрозуміло  все.  Там  поряд  тебе  -  брат
і  на  землі  ріднішого  немає.

Згадав,  як  хлопці  його  несли  в  медсанбат,
а  він  стогнав:  "Залиште,  помираю..."
Уже  за  мить  побачив  дім  і  батьків  сад,
й  могилу  мами  в  квітах  молочаю.

А  потім  голос  вчув:  "  Вертайсь,  солдат,
не  твій  це  час...  Тебе  я  відпускаю."
...  І  як  у  сні  побачив  ,  молодий  комбат
зайшов  в  відчинені  ворота  раю.  

Душа  стражда  сильніш,  як  тіло  устократ.
І  пам'ять  уночі  не  засипає.
Фантомний  біль  в  нозі  мордує,  наче  кат...
ноги  нема...  а  біль  не  відпускає.

Скоріше  б  рана  затяглась  і  знов  -  назад,
Згадав  своїх,  кого  уже  немає...
У  придорожньому  кафе  сидить  солдат,
сто  фронтових  він  хлібом  накриває...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745205
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.08.2017


ХРЕСТ


                     Люблю  їздити  на  нічну  риболовлю.  Не  те,  що  дуже  подобається    процес  ловлі  риби.    Радше  спокій  душі,  що  дає  природа.    Думки  впорядковуються.  Вода  заспокоює.  Вогонь  від  багаття  зігріває.  А  якщо  є  добре  товариство,  то  приємно  вдвічі.  І  саме  в  таку  пору  приходить  багато  відповідей  на  запитання,  які  давно  не  дають  тобі  спокою.
               На  цей  раз  до  поїздки  довго  не  готувалися.  Зателефонували  друзям,  закинули  спорядженння  у  багажник  автомобіля  і  подались  на  озера.  Друзі  "підтягнулися"  незабаром.  А  з  ними  приїхав  незнайомий  чоловік.  Я    відразу  звернула  увагу  на  його  руку.  Бо  при  знайомстві  і  рукостисканні  чоловік  подав  ліву,  замість  правиці.  На  правій    в  нього  не  було  декількох  пальців.
         Саша  приїхав  у  Португалію  багато  років  тому.  Як  і  у  всіх  емігрантів  не  складалося  життя  в  рідній  країні.  Вища  освіта  не  давала  шансів  знайти  роботу  дома.  А  на  світ,  як  горошки  посипалися  діточки.  Наймолодший  синочок  народився  невиліковно  хворим.Треба  було  родину  годувати  і  створити  хворій  дитині  більш-менш  нормальний  догляд.  Абсолютно  чужа  тобі  країна.  Мова,  яку  до  цього  часу  й  не  чув.  Тяжеленна  робота  на  будовах.  Страшенна  туга  за  родиною.
           У  хвилини  відчаю  люди  задають  собі  запитання:  чому  я?  Чому  мені  випала  така  гірка  доля?  Одні  починають  шукати  істину  в  релігії.  Інші  -  у  вині.  Ще  хтось  починає  писати  музику.  А  хтось  -  мемуари,  романи,  вірші.  Комусь  додають  оптимізму  зароблені  гроші.  А  хтось  просто  замикається  у  своєму  світі....
         Мабуть,  у  таку  хвилину  до  Сашка  підійшли  люди  з  релігійною  літературою.  Помалу  він  втягнувся  у  їх  віру.  Почав  відвідувати  зібрання,  слухати  проповідника.  З  хати  щезли  образочки.  Бо  ж  там,  у  новому  товаристві  "брати  та  сестри"  суворо  наказують  за  подібне.
         Замовив  із  дому  Книгу  Книг  -  Біблію.  Родина  відразу  ж  передала.  Привезли  Біблію    за    деякий  час.  Лише  одне  розходження:  на  Книзі  був  великий,  золотом  вималюваний  Хрест.  А  нові  браття  та  сестри  це  категорично  осуджували.
         І  чоловік  почав  витирати  Хреста  на  палітурці.  Фарба  не  давался.  Хрест  не  хотів  стиратися.  Лише  до  половини  він  витер  його  у  цей  вечір.Вночі  снилася  Біблія  і  хтось  із  великими  стражденними  очима  дивився  на  нього.  Але  зранку  не  було  часу  обдумувати  цей  сон,  бо  знову  чекала  важка  робота.
         Щодня  Саша  виконував  одну  й  ту  ж  операцію:  натискав  кнопку  і  великий  сікач  відрізував  зайву  частину  труби.  А  на  цей  раз...  сікач  рубанув  по  руці.  Й  до  цього  часу  не  може  пояснити  собі,  як  таке  сталося.Пальці  відлетіли  у  різні  боки.  Втратив  свідомість.  Прийшов  до  тями  вже  у  шпиталі.  Операція  не  вдалася,  пальці  не  прижилися.  
         За  деякий  час  повернувся  до  хати.  На  столі  лежала  Біблія  із  до  половини  витертим  Хрестом.  Положив  на  неї  скалічену  руку.  Рівно  настільки,  наскільки  у  той  страшний  вечір  він  встиг  витерти  Святого  Хреста,  бракувало  пальців.
                                           Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744563
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2017


Нова сукня


Стріла  вчора  на  концерті  бізнесмена  Льову,
поруч  нього  була    жінка    висока  і  кльова.

Льова  став  лиш  говорить,  що  за  мною  скучив,
а  на  жінку  враз  кашлюк  напав  і  замучив.  

"Слухай,  Льово,  твоя  жінка  має  інфлюенцу,
а  чи  може,  не  дай  Боже,  гіршу  придибенцу?"

"Не  гризися,  моя  жінка  цалком  є  здорова,
просто  на  ній  нині  сукня  дорога  і  нова."
Оксана  Максимишин-Корабель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743903
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.07.2017


Листування


Із  столиці  кавалєр  пише  до  панянки:
"Чи  мине  ни  хочиш,  Галю,  абійняти  зранку?  "

"Ні,  не  хочу  обніматись.  Не  маю  бажання!
Із  невігласом  таким,  не  буде  кохання!

Тільки  хочу  словником  стукнуть  тебе  в  брову,
щоб  калічити  не  смів  українську  мову!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017


ДУРЕПА

   Новела
                                                       
         Любця  була  одиначкою.  Її  батьки  вимолили  в  Бога.  Багато  років  по  шлюбі  Писаревські  не  мали  дітей.  Де  тільки  не  їздили,  до  яких  лиш  столичних  світил  не  зверталися,  навіть  у  знахарок  були.  Усе  даремно.  Вже  й  надію  втратили.  І  несподівано  таке  щастя.  
       І  щастя  неабияке.  Любця  зростала  і  красунею,  і  розумничкою.  Бог  немовляті  щедрі  дари  поклав  у  колиску.  І  співала,  і  танцювала,  і  змалечку  малювала  такі  картини,  що  ніхто  й  не  сумнівався:  буде  художницею.  А  що  добра  на  вдачу  була.  Батьки  й  сусіди  натішитись  дівчатком  не  могли.  Ніколи  тихо  не  пройшла.  Завжди  привіталася,  завжди  мала  якесь  слово  потіхи  для  заклопотаних  сусідів.
   Любця  закінчила  школу  з  медаллю  і  вступила  в  столичний  інститут  декоративно-прикладного  мистецтва.  Вступити  -  вступила.  А  от  закінчити  навчання  не  довелось.  Уже  на  першому  курсі  ошелешила  батьків  новиною:  "Виходжу  заміж."  І  за  кого  хотіла  віддатися.?За  шибайголову  із  сусідньої  вулиці  Петька  Книша  .Закохалася  й  не  було  на  те  ради.  Батько  хлопця  згорів  від  горілки.  Спилася  й  мама.  Хлопець  не  раз  із  бару  волочив  її  напівживе  тіло.  Сусіди  давно  обминали  занедбану  халупу  Книшів  стороною.  
   Ох,  як  голосила  пані  Писаревська  -  мама  Любці,  коли  вчула,  що  єдиначка  заміж  за  Петька  Книша  зібралася:
-  Та  не  пара  він  тобі!  Не  пара!  З  тої  хатіи  нічого,  окрім  лайки  не  чути.  Буде  зневажати  тебе  так,  як  його  тато-небіжчик  зневажав  свою  жінку.  За  кого  ти,  дитиночко,  віддаєшся?  Пропаща  твоя  долечка,  а  з  таким  зятем  і  ми  пропадем.
Але  Любця  стояла  на  своєму:
-  Без  нього  жити  не  буду!  Кохаю  і  весь  вік  буду  тільки  його  любити.
         То  що  мали  робити  Писаревські  з  тим  коханням.  Зладували  Любі  весілля.    Але,  коли  молодим  натягали  обручки,  то  обидвоє  ридали  так,  як  на  поховку...  Передчували,  певно  ,  недоленьку  своєї  одиначки.  Батьківське  серце  все  знає..  Ой,  Боже,  Боже,  чом  то  так:  де  доньок  сім,  там  і  доля  всім,  а  де  є  одна,  там  і  долі  нема.
           Який  там  університет.  Петька  ревнував  Любцю  до  стовпа.  За  рік  мусіла  покинути  навчання.Тільки  б  йому  добре  було,  тільки  б  він  не  нервувався,  тільки  би  в  хаті  криків  та  бійок  не  було.  Але  Петька  не  вгамовувся.  Сиділа  в  хаті,  чому  сидиш,  йшла  з  дому,  чому  пішла...  А  той  на  тебе  подивився,  а  той  поглядом  провів...  І  за  все  відповідала  Любця.  Не  раз  і  не  два  синці  під  тональним  кремом  ховала.
           А  потім  я  надовго  виїхав  з  міста.  А  коли  повернувся  і  випадково  зустрів  на  автобусній  зупинці  стару  жінку,  то  спочатку  й  не  впізнав  у  ній  Любцю.  А  ми  ж  були  майже  ровесниками.  Зі  мною  привіталася  літня  пані.  Одягнена  в  зіпраний  светр  і  якусь  безрозмірну  спідницю.  Сиве  волосся,  затягнене  у  “кінський  хвіст”  і  головне  -  в  гарних  синіх  очах  не  було  життя.  Невже  це  була  Любця?  Перша  красуня  і  реготуха?
         Але  це  була  вона,  Любця.  Моя  сусідка.  Я  запросив  її  на  каву  в  маленьке  кафе,  які  є  на  кожній  автобусній  провінційних  містечок.  Їй  потрібно  було  виговоритись.Тому  говорила  лише  вона.  Це  був  монолог  жінки,яка  стояла  уже  на  краю  прірви.  І  одне  слово  могло  вирішити:  вона  впаде,  а  чи  затримається...
“Він  знищив  мене.  Він  розтоптав  мене,  -  розпочала  Любця  крізь  сльози.  А  ти  знаєш,  він  мене  інакше,  аніж  дурепа  не  називає.  Все,  що  б  я  не  зробила,  що  б  не  сказала  -  не  так!  Дурепа,  мовчи.  Дурепа,  твоє  місце  на  кухні.  Сина  я  погано  виховую,  бо  дурепа  й  погана  мама.  Кожну  копійку  я  мушу  в  нього  принизливо  просити.  А  він  захоче  -  дасть,  а  захоче,  то  й  не  дасть,  що  буває  частіше.  І  чим  більше  я  йому  догоджаю,  тим  більше  він  знущається  з  мене.  Але  куди  піду?  Батьки  померли.  Хату  він  змусив  мене  продати.  Дуже  хотів  бізнесом  займатися.  Але  прогорів.  Він  внушив  мені.  Що  я  дурепа.  А  я  й  повірила...”
-  Любцю,  але  ж  ти  колись  малювала  такі  чудові  картини?
-  Малювала.  Тайком  від  нього.  Годину-другу,  коли  його  дома  не  було  .  Але  він  раз  знайшов  мою  схованку.  І  все  спалив.  І  фарби,  і  пензлі.  Обзивав  нездарою,  дурепою  ,  посьміховищем  .  Лише  одну  картину  якимось  чудом  вдалось  на  горищі  заховати.
-  Любцю,  а  ти  можеш  показати  мені  цю  роботу?  Я  нещодавно  робив  інтерв’ю  із  відомим  галеристом.  Попрошу  його  оцінити  твою  роботу  ,  нехай  професіонал  скаже  свою  думку.
Ми  домовились  зустрітися  уже  ввечері  цього  ж  дня.  Вона  принесла  мені  невелику  картину  замотану  в  біле  простирадло.
За  декілька  днів  я  був  уже  в  столиці.  І,  як  обіцяв  Любці,  показав    роботу  галеристу.  І  його  слова  прозвучали,  як  вердикт:
-  Нічого  особливого.  Художниця,  безумовно,талановита.  Але  таких  сьогодні  багато.  Нема  індивідуального  стилю.  Нема  родзинки...
У  цей  же  вечір  я  зателефонував  Любці.
-  Люба,  якщо  стоїш,  то  сядь.  Він  сказав,  що  твоя  картина  -  шедевр.  Вона  буде  окрасою  його  галереї.  А  щепросив  і  вмовляв  мене  продати  твою  роботу.  І  я  погодився.  Даруй,  але  я  не  встояв  перед  ним.Бо  він  так  просив,  туже  так  вмовляв....  Завтра  відішлю  тобі  гроші.  Купи,  будь  ласка,  фарби.  І  малюй.
Я  збирав  гроші  на  новий  ноутбук.  Але  зрозумів,  що  старий  ще  не  такий  старий  і  може  послужити  якийсь  час..  Цього  ж  дня  гроші  надіслав  Любочці.
А  потім  життя  закрутило.  То  одна  країна,  то  інша.  І  про  Любочку  більше  нічого  не  чув,  аж  до  того  дня,  коли...
коли    отримав  запрошення  на  одну  міжнародну  виставку  майстрів  пензля.  Про  неї  писали  у  всіх  газетах.  А  я  якраз  в  той  час  жив  у  Лондоні,  то  з  радістю  прийняв  запрошення.
...  Вона  сама  підійшла  до  мене.  І  це  вже  була  зовсім  інша  людина.  Доглянута,  красива  жінка.  Впевнена  у  собі.  А  головне  -  її  сині  очі  випромінювали  щастя.Так,  це  була  Любочка.  Моя  сусідка  -  Любочка.  Вона  працювала  із  відомими  галеристами.  За  її  роботами  полювали  колекціонери.Вона  мала  ім’я  і  ,  звісно,  гроші.
-  А  знаєш,  коли  в  мене  почалось  інше  життя...  коли  ти  сказав,  що  галерист  N.  купив  мою  картину.  Спочатку  й  не  повірила,  але  коли  отримала  гроші  за  продану  картину,  то  зрозуміла,  що  я  спраді  дурепа.  Дурепа,  бо  так  безглуздо  витрачала  своє  життя.  Довго  розповідати,  через  що  довелось  пройти  мені  в  цьому  житті.  Нерідко  обирала,  що  купити:  хліб,  чи  фарби.  І  я  купувала  фарби.  Важко  мені  було,  ти  й  уявити  собі  не  можеш,  як  важко.  Але  я  знала  одне:  більше  ніхто  в  світі  не  посміє  назвати  мене  дурепою.  І  коли  я  повірила  у  себе,прийшов  успіх.
Оксана  Максимишин-Корабель
5  липня  2017  р
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740689
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017


Заграй, Кобзарю.

 Заграй,  кобзарю,  ту,  про  Северина.
Тяженька  смерть  судилась  козаку.
У  нього  була  тільки  Україна...
За  неї  й  вмер  у  мідному  бику.

Про  Наливайка  хай  усі  почують.
Ото  був  гетьман  нашої  землі!
А  нині  що?  Палаци  лиш  мурують...
Вже  не  гетьмани.  Тільки  гиндлярі.

Ти  заспівай.  А  я  буду  молитись
За  наших  всіх,  що  згинули  в  боях.
Вже  кровію  людською  можна  вмитись...
А  гетьмани  дрімають  в  перинах.

Заграй  кобзарю,  бо  усе  ти  бачиш...
Тепер  у  нас  поводирі  сліпі.
Чи  ти,  Вкраїно,  ще  раз  їм  пробачиш,
Отим  своїм,  які  тобі  чужі.
Оксана  Максимишин-Корабель
присвячую  Василю  Нечепі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740496
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.07.2017


Вечір у Лісабоні

   
Був  просто  вечір.  Вечір  в  Лісабоні
і  смак  солодкий  ginji  на  губах,
два  голуби  тулились  поруч  сонні
і  ніч  летіла  на  семи  вітрах.

Здрімнула  Тежу  змучена  від  спеки,
над  нею  міст,  немов  гігантський  птах.
А  білий  парус  вже  відплив    далеко
 не  вернеться...  десь  пропаде    в  світах.

Туман  на  воду  кинув  легку  льолю,
дрімали  рибаки  в  старих  човнах.
І  запалили  сині  жирандолі
акації  у  парках  і  дворах.

Був  літній  вечір.  Вечір  в  Лісабоні
вже  вийшов  місяць  ворожбит  і  маг.
Хтось  грав  натхненно  джаз  на  саксофоні
заслухались  зірки  на  небесах.  
Оксана  Максимишин-Корабель
27  червня  2017  р.
Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739517
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.06.2017


Останні дні Петра Калнишевського - кошового отамана Запорізької Січі


Холодні  мури  каземата,
замість  постелі  жмут    соломи.
Лиш  чути  кроки.  Кроки  ката
відлунюють  в  душі,  як  громи.

Кафтан  розпався  на  лахміття,
уже  давно  не  бачать  очі.
Тобі  назавтра  вже  й  століття,
а  смерть  не  йде,  забрать  не  хоче.

Від  дум  тяжких,  тяжка  утома...
Ти  чув  не  раз:  "Калниш  продався!"
Та  помилялася  сірома
Ти  -  отаман!  І  ним    зостався!

Гарячі  голови  старшини
тебе  колись  ледь  не  убили.
На  шаблі  брали  і  на  кпини...
А  потім  знов  перепросили.

Беззубим  ротом  усміхнувся
згадав,  оті  перепросини.
"Вернися,  батьку!"  Й  він  вернувся
на  Січ  вернувсь,  як    до  родини.

Калниш  згадав  свої  звитяги,
як  били  вражину  завзято.
І  переможні  були  Стяги,
та  й  зрадоньки  було  багато.

Медальку    дала  Катерина
камінчики  на  ній  і  квіти.
Ти  втратив  Січ!    Твоя  провина...
Фальшиві  в  Катьки  самоцвіти.

Змії  повірив,  Катерині,
отій  проклятій  сучій  мамі.
Тому  й  сидиш  в  тюрмі  й  донині
у  Соловецькій  гнилій  ямі.

Холодні  мури  каземата,
замість  постелі  -  жмут    соломи.
Лиш  чути  кроки.  Кроки  ката
відлунюють  в  душі,  як  громи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738886
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.06.2017