| Сторінки (4/354): | « | 1 2 3 4 | » |
* і я святим назватися не зможу…
Зізнаюся в тім перед небом, жіноцтвом і панством –
то з волі Творця мав одну тільки пристрасть гріховну:
природному потягу тіла чинити супротив
не міг я з тих пір, як пізнав першу жінку в коханні.
* це вирок: вона за вас заміж зібралася. баста!
Мій досвід життєвий підказує: будьте уважні
в стосунках із жінкою, раз покохавшись із нею:
ви переконати не зможете в тім, що не гідні
уваги її, якщо заміж за вас вона схоче!
* де правда життя, його суть, насолода
Дивлюся на двох у житті із захопленням вічним,
вони мені істину стверджують – «Так, бог існує!»:
дитина, що тільки-но в світ увійшла – щастя серцю,
та жінка кохана, що я так люблю і жадаю!
* як тішить нас вічна окраса жіночої вроди!
Ще з древніх часів мудреці
про жінок одностайно навчали:
«За чари бентежні, красу і спокусу оці серцеїдки
Кравчиням завдячують, швачкам
та фарбам!» – Ах сивобороді,
лукавили ви, та лоскоче їх зброя і думку, і серце!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016
[b]64* крилата; до в. «Моралізоване»[/b]
«є межі всьому, лиш добро у любові – безкрає»
«не думай, що здобудеш світ: панами
ставали й інші, та лише до меж.
роздай добро, яке нажив «трудами»,
бо десь когось колись ти скривдив теж:
коли збирав - не вкрав чуже, сирітське? –
роздай! - бо ставить час на долі мітку».
…
А добра настанова ця, на всі часи годиться,
як честь і совість – до лиця: не псуй води з криниці…
[b]65* гостя; до в. «Крик»[/b]
«оголеним нервом торкаєшся днів… словом – серця»
... не доторкнись до них байдужим поглядом,
ти, що ловитимеш цей крик у тиші подиху:
не плоті рани ці, о ні! не рук чи тіла, –
душі, що прагла щастя, лиш
його хотіла!
…
Як звучить голос тої, що [i]гостею[/i]
в світ збайдужілий з’явилась!
Ти прислухайся: хтось для тебе
долі в неба вимолює милість…
[b]66* Сергей Дунев; до в. «Судьба чередует дары и удары»[/b]
«наливает чашу дней судьба. – только смерти непреклонная ходьба…»
привычный ход вещей: года... мечтанья... тризна.
за трапезою дней скажу (без укоризны):
да, дух неприхотлив в желаньях плоти нашей:
есть соль и хлеб; налив, жизнь осушает чашу
из дней, любви, надежд, даров, пинков, соломки...
и каплет соль из вежд слезой на хлеба ломтик…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677443
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2016
* Т.: з тобою і без тебе
Втіха серцю, очам, потаємним надіям і думам,
Чоловічих ночей торжество, насолоди – в тобі!
Муза злетів моїх, сила днів, що в тривозі й журбі, –
А без тебе звучить моя пісня печаллю і сумом.
* О.: ім’я тобі – гордість без серця
Ти у шеляг мене на базарі любові оціниш.
Якщо мимо проходиш – і погляду навіть не кинеш
На того, хто і пилу не вартий з доріг твоїх, Раті*,
Та не можу забути тебе – тут нічого не зміниш!
----
* одна з богинь краси, пристрасті, любові в Індії
* В.: там «моє» і «своє» ще ховали у римах надію…
Знов минулого спогади серце тривожать моє…
Я з тобою мав щастя знайти, та життя лиш своє
Програвав у той час, коли доль розминулись шляхи –
Жалюгідним, пустим без коханої день постає.
* І.: солодко в полоні цього серця
Знову мною легковажиш – та нема спасіння
Від очей, від брів крилатих, від прекрасних вій.
І бере в полон недуга – спрага губ і тіла вміння… –
Зможу цих тортур позбутись?!. – Я навіки твій!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
* А.: і серцем граєтесь моїм, як вітер словом!
А ви вмієте лестити бідному серцю поета!
Як отой птахолов – заманили словами в тенета,
І вогонь розпалили із мрій про «кохання навічно!» –
І смієтесь, і жалите, бавлячись, щастя комета!
* Л.: дівчатко сонячне гадало в ніч Купальську
Садами квітневими дні відцвіли молоді.
Черемховим запахом спогади душу лоскочуть:
Дівчатко руде красен цвіт віддавало воді,
Прохало у долі: «Так щастя, так радості хочу!»
* С.: і вело нас танго з дня в ніч кохання й зради…
А танго печаль розвіває, і пристрасть розпалює тіло,
Ворожить, чаклує, проймає, і нам вже постелено білим
У ніч, що для двох! Ми – коханці, ця мить обіцяє надію!..
Похмілля наступить ще вранці: «Додому… з полону стихії!»
* А.: о миті юності, – де розгубили вас?!
Там блиск очей, жага ночей, там спрага вуст,
кохання слід – любові плід, що не зберіг,
там доторк рук… і серця стук… бажання гріх!
Тепер я – вітер за вікном, я пил твоїх доріг…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
(хто ти, Ловець слів і душ?)
– Ось я вже знаю чи не всі ваші слова,
велемудрий Шоне,
ой багато так їх знаю,
і до купи в’язати їх вчуся;
та чому вони не лягають таким мереживом,
по-вашому (по-ірландськи?)
особливою простотою душевною,
вишуканим плетивом роздумів, кольорами почуттів
не розфарбовують папір?
В чому ще мені не підкорені,
яким почуттям в мені не відізвалися,
якими гранями мудрості не засвітилися?
Що ж лягло основою багатств душі
цього дивного Чоловіка: інша земля, прадавня мова її?
інший запах бажань, смак спраги по волі?
пам'ять крові, котру зберігають обвітрені скелі?
чи небо над ними інше,
м’якіший мох древніх каменів під ногами?
Чи не так високо злітають птахи-мрії наші,
не смарагдові в нас пагорби по весні?
і чи не такими ж багряницями покривались,
коли приходили зайди побороти нашу долю?..
А може, то літа-болі ваші говорять до світу
словами, що залишилися від предків?
То що в них приховано такого,
що мені не під силу:
невміло відлюбило серце,
не в тих радощах викупане?
не так пекуче боліло? –
а що бачило менше – то напевне,
і менше пізнало гіркоти життя,
відкривши лише крихту віри в світові,
і менше краси торкнулося, добра ввібрало.
То все ж роки ваші промовляють
голосом віків, пам'яттю любові і совісти?
Ото зчитую серцем слова, що лишили ви у просторі –
і в паралельні світи вірити мушу:
бо чи не звідти ваше вміння
любити і говорити, очі ваші,
і місто, трамвай, птахи і капелюх,
і цей присмак часу вересковий?
…
А правічне небо
все заглядає суддею у збентежену душу мою
очима українського ірландця Шона,
проводжаючи останній трамвай віри,
і застерігає: "Ось він, твій ранок просвітлення. Не запізнися!"
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676004
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.07.2016
(і пізнати серце своє через любов іншого)
– хто ж таки розфарбує
це яблуко долі,
коли стерлися пензлі часу
і совість-примара не хоче дати фарб,
а ті, кого вчили тримати
палітру життя,
вже давно студять
гарячі кістки своїх рук
під травою буття, гірко-ядучою,
бо виросла в час потворних смаків смерті
і труїть незрілі паростки
надій наших...
…
зітхає час,
розсівають пам’ять болю
вічно безсонні вітри
над Островом яблук.
… а я знову неумілим учнем
йду слухати мову їх,
не виконавши домашнього завдання:
так і не розбудив совісти своєї,
але прагну здобути правду світу…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675894
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 03.07.2016
(сподівальне: зможу своє зрозуміти, осягнувши ваше...)
*
– бо тоді "своє"
вже перестане для тебе,
і не буде потреби шукати його
ні в ранах розтерзаного степу,
ні серед уламків надій втомленого серця,
ні в зморшках місяця
чи доброго волоцюги –
яким був колись і ти,
коли торкався ірландського вереску
його натрудженими ногами,
ногами вічного Шона...
мудра Людино!
що в вас ще не мого?
що не ніс я з вашого
по розбитих дорогах моєї країни?
коли печалі сивого ірландця
стали великим болем
мого древнього народу?..
коли боліло вам і чому
тоді я не вмів сміятися?..
прадавній Маклех вміє мовчати.
або говорить
печаллю скел і вітрів своєї Ірландії,
хоча інколи втомлюються його вуста,
і вже мудрістю світу
дивляться тобі в байдужу душу
його очі,
які пізнали через сльози і надії
маленької Ірландії
трагічність всесвіту
вічно вільної душі Людини,
що давно прийняла:
«колись в нього ввійшов і мій біль...»
*
щось водить мене
по сторінках написаного вашими роками
як по засіяному ячменем полю,
на яке не хочуть іти збирати
з Півночі сусідські діти
(хоча саме для них
було кинуто Ірландцем в землю
кожне третє зерня...)
…
то сподівання водять мене
по цьому незвіданому полю -
полю вами зронених слів…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675245
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.06.2016
– бранцем жаги слова,
блукаючи наосліп днями неправди
та виглядаючи в темряві душ
світла істини,
я чуттям німого серця
наткнувся на «Кров брата».
і впали нагадуванням сторожа ночі і вічности –
біль і правда пророчого віщування
древнього дивака Шона,
і обпекли незрячого, що від народу сліпого:
«а не ти з народом сим – рідня?
не твоє тіло впоєне
азійською спрагою: «крові, хане!..»??
і охопила гіркота первісна:
по тисячі літ від дітей адамових
так нічого і не змінилось, нічого
в породі нашій, солі слов’янській –
крові російській, дикій, азійській!..
ось тому так перечить серце,
не хоче зараховувати себе
до народу кривавого,
до потомства каїнового...
і криком зійшло воно, і супротивилося:
та не всі ми там такі, не всі:
і незгідні є, що принишкли, є і з честю,
і налякані, і безголосі,
і ті є, що байдужі їм сльози і кров брата,
і ті, ті, що вже вишикувались
під стіни кремлівські
в довжелезну вервицю спраглих:
«крові дай, хане, крові!».
і скільки їх, останніх,
виростила ти, земле Північна,
Моксельська, земле безумного смерда!
…
а ви, мудрий і сумний чоловіче, не про них…
(чи все ж таки про всіх?)
і про мене також…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675174
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 29.06.2016
[b]61* kanan; до в. «Ты жива еще моя старушка…»[/b]
«І що воно – воля без радості, щастя і долі?!.»
Невже все так погано в вашій хаті?
Та й виживати є в народу вміння.
А прийде час - і крадії багаті
і рід їх лусне жадібний, пихатий!
(Та чи воздасться люду за терпіння?..)
…
Якщо ж немає правди на цім світі –
то істина: диявол свої сіті
розкинув на землі і править ревно.
А бог… – що бог? – дріма, старенький, певно.
[b]62* Ірина Ка; до в. «А ти прийшов…»[/b]
«а так хотілося б в дні юності й надій!»
... І як вгадати час, і місце, й душу?
бо і мені пора, і я потрібним мушу
прийти у дім, де щастя так чекало!
Запізнишся, Касьяне, й "всьо пропало!"
Не запізнися, дурню, глянь, як склалось:
і ця ж кохала… вірила… чекала...
[b]63* Ірина Лівобережна; до в. «Не буду»[/b]
«І скажи: «Щасливою
буду жить!»
Не тужи, чарівне серденько, не тужи!
Після ночі смутної побіжи –
як дівчатком бігала босоніж –
по ранкових росах ти; там рубіж
всіх печалей нинішніх, – залиши
в росах всі тривоги і напиши
сповідь про щасливу ніч, про любов!
…
І про сум вести не смій цих розмов.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674374
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.06.2016
[b]58* Октябрина; до експромту[/b]
Як не взяти оте перше собі для душі?
Ой, Касьяне, наш Хайяме, які ж в вас вірші!
Словом душу обігріють, в серце упадуть.
Вони мудрість всюди сіють і добро несуть.
(питання... – якщо і маю від мудрости щось – вона від світу цього, не своєю, чужою живу і вам про відоме нагадаю. а власні здобутки – лише синців тьма на серці, сотні гуль на лобі…)
Ах, Жовтнева Чарівнице, та не лестіть серцю:
"Що посієм поміж люди, те й до нас вернеться!":
то для того, щоб каміння з двору не носити –
сієм ласку? душі одіж з добра краще шити?
із криниці ліпше пити чисті води в спрагу?
І так жити, щоб зігріти чиюсь душу, – прагнем?
Бо ми люди, просто – люди (не сміття північне,
що само не вміє жити й псує іншим вічно
дні і душі). Будьмо й далі ж тими, хто любов"ю
світ цей гріє, милосердям, вірою, собою.
...
тож не лестіть, мила жінко, древньому касьяну:
не мастак, не ювелір він, - гляньте ж бо, як в"януть
на городі бузина і чортополохи
від незграбних троп-синекдох цього скомороха!
[b]59* Ірина Л.; до в. «Дітям про весну»[/b]
«в тобі всі настрої весни, принади слів і райдуг!»
Ах, скільки літ живу, а бачу: те ж дитя
В єстві моєму радо усміхнеться
цим настроям, твоїй любові до життя –
і вже закоханий у слово віще, в серце –
…
якими фарбами малюєш диво-весни!
вбираю чари: цим
душа моя воскресне.
[b]60* не просто скрипка; з картинки до в. «Ах, лето!»[/b]
«чого і скільки нам для щастя треба?»
Ах, вишні на вустах її! ах ці вуста і очі!
Дивися, серце, це твої оздоби щастя; хочу
жагу чуттів угамувать цим літом, смаком вишень,
і що ті п’ятдесят і… п’ять, і третій, той, що "лишній"!
…
не тримайте, мила пані, за зухвальство гніву –
так хочеться і вишеньок, і цілунків діви,
і кохання, літа, віршів, солов’їв – до млості!
то ж… почнемо цілуватись, чи сватів слать в гості?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673802
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2016
149* гріхи Яго…
Здавався я гніву на милість і лестив нікчемно.
Нездару возносив і славив – і явно, й таємно.
Сміявся над мудрим, зневажив знання й добре серце –
Тож душу від бруду тепер відмиватиму ревно.
150* печалі Отелло…
Споглядав за життям, суть буття зрозуміти бажав,
І читав мудреців, вір і вчень серед люду шукав –
Та чи смертному може відкритись гармонія світу,
У якій він себе неспроможний пізнати, як мавр?
151* скарби Петрарки…
Щасливий, кому таланить і у справах, і в долі,
Хто завжди знаходить своє – і солодке, без болю,
Без втрат гіркоти проживає свій день, – я ж щасливий
Любов’ю, котра возсідає на серця престолі.
152* втрати Енея…
Я пив із чаші юності нектар,
Що небо дарувало щедро в час мій,
Та випав днями
дощ із долі хмар,
І нині – хоч ковточка б з тої чаші!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2016
* І.: що мені небеса, якщо ти на землі – як богиня!
Щастям долі цю жінку в мій дім привело, вічне небо,
І даруєш кохання: «Касьяне, приймай і святкуй!».
… Огорнуло жасминовим запахом… – "Милий, цілуй!.."
– І мені а ні крил, ні багатства від долі не треба!
* …: перед світом зізнаюся: і люблю, і хочу!..
Очима любові дивлюся на тебе, кохана,
Викупую душу принадами тіла твого:
Спокусливе, миле, чуттєве, приємне, жадане,
Красиве, солодке, розпусне… – від «ах!..» до «ого!!.»
* Ю.: в промінчиках твоїх очей зігрію дня надію…
Живу тобою, лиш одну
Тебе бажаю, як жону!
… І ніч кохання таїну
Дарує серцю спраглому!
* Н.: на багатствах твоєї душі розцвітуть мої мрії
Ти в собі заховала сто щасть, сто світів, сто надій.
Тож благаю: живи! Бо в чеканні скарби ці змарнуєш!
Все, чим серце живе, що збережено в схованках мрій
Ти у слово своє переллєш – і мені подаруєш.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
* Т.: оспівати б вуста твої величчю ліри Гомера!
– Питай мене: «Що коштує тепер
мій поцілунок?!.» – Відповім: «Помер
би сто разів, і тисячу – за те,
щоб оспівав нектар цих вуст Гомер!»
* М.: то Бескиди очам дарували цих чарів безодню?
Ви з розуму зводите всіх, хто хоч раз вас побачив, невірну!
Бентежите серце і сни мої… Без оченяток наївних
Нестерпне життя! – Так, який
сенс красивою, юною бути
І не змушувать падать до ніг, і від вас шаленіти, царівно?!
* ...: хай сріблить коси час, тобі ж і в п’ятдесят
буть сонцем днів моїх, ростити цвіт для нас!
Нехай летять роки!.. – а ти
цвітеш, струнка й красива,
І всіх троянд земних в тобі духмяність, чари й сила.
І чи по праву цю красу я заховаю в дім свій? –
Тож квітни, жінко мрій моїх, і не зважай, що сива!
* В.: не вірую, та вами помолюся…
Поклоніння, молитва і рук вознесіння до бога
Так ніколи й не стали потребою серця мого,
Як і віра у рай; але ваші земнії дороги
Хай освятять мій шлях і позвуть на дороги Його.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
* Н.: чому мені ця чаша, одному?
О, очі твої!.. – алегорія смутку глибин
Незвіданих пристрастей серця, де рай і полин
Сакральних бажань, що із присмаком сліз і мартіні…
– Та п’єш ти й викупуюєш душу, Касьяне, один.
* І.: кличеш, маниш – і зникаєш, як моя весна
Де ж ти, та, що манила і вабила, звала мене?
Від самотності душу спасала, вуста цілувала: «Мине
Відчай, зрада, біль втрат – тільки вір у любов і чекай,
Ще розквітне надіями день, і весна всю печаль прожене!»
* О.: любити красиву і горду – не дай мені, боже!
Тортури і муки даруєш – і краю нема!
Ти днів моїх кара і серця, – а знаєш сама,
Що погляд один, лише погляд твій робить щасливим
Того, хто життя до твоїх ніг кладе задарма!
*М.: старість у весні шукає свій опалий цвіт…
О, чарівна, як та весна! – теплом і щастям вієш ти,
А я під тягарем років і втрат своїх втомився йти.
Благаю тут: не погордуй, плече підстав моїм рокам –
Що мій злиденний день? – жебрак без тебе, юності, мети…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2016
«то що сказав би кожній від душі,
якби їх всіх я міг любити нині?..»
(ідея вчора була поцуплена у Дантеса – за що подяка йому:
а справді, як їм всім сказати своє, коли уявити, що всіх-всіх любиш?..)
ПРОЛОГ: і на камені висічу заповідь: «бог мій – Любов!»
Не зустріне мене подорожній тверезим, в печалях,
І від смутку ніколи не ляже печать на чоло –
Я, закоханий в небо, в життя, у жінок і вино
Сповіщаю цим словом священне: «Любов на скрижалях!»
* В.: в надвечір’я зустрічі з тобою
На пам'ять любові надіюсь (чому ж віддаю
Все суєтним дням, де немає нічого «навічно»?),
Чекаю на зірку, молюся на Віру свою –
Ти ж чари їх знов не розвієш, Вайю*, разом з ніччю?
----
*Вайю – бог південного, теплого, привітного весняного вітру
в стародавньому Ірані
* Л.: парадокси зцілення від недуг моїх
У тобі одній злилися біль і лікар мій.
Не сумуй, благаю, Ладо, не зникай, не смій!
Най шепоче моя осінь: «Не для тебе доля!», –
У тортурах цих кохання – зцілення напій!
* С.: недосяжність богині у вас і таїна галактик
А душа – ювелір, так відсвічує грані чуттів,
А довершеність слова заманює в сад насолод,
Там огранені вами алмази світів-відкриттів,
Сяйво перлів-думок,
там життя океан
і обітниці райських пригод!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2016
(о Любви ее, о слове, о сердечных тайнах)
[i]І.[/i] – серцю, закоханому в слово
(«… я уезжаю в дальний путь…» – Лопе де Вега, «Собака на сене»)
… и в унисон сердца вздохнут:
«Пусть чувства маем расцветут:
влюбленным в Слово – добрый путь!»
(а Слово в сердце отзовется);
подарит ночь мятежность снов,
и пылким будет сердца зов –
жива надежда, ведь Любовь
устами Вашими поется:
Вы так лелеете слова, в них столько чистого, святого,
что верится: воскреснет снова Любовь, которая права!
Вы, Женщина, вдохнете жизнь в Ее уста – шербет сладчайший,
и я – что ангел грешный, падший?! – не буду свергнут Ею вниз.
Вы рая зиждете чертог, где под венец войдете рядом
с Надеждой, Верой и Мечтой, – там провожу вас грустным виглядом,
что нет! – не я вас ввел во Храм Заветного Искусства Слова,
что суждено – увы! – не нам пред алтарем поклясться кровом
Его священного родства с душой и сердцем; без сомнений
благословлю: «Любовь права!» – и преклоню свои колени
пред Вами, Музой и Стихом.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672210
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2016
[b]55*Любов Ігнатова; до в. «Квітень»[/b]
«по ринвах – гами настрою квітневих переспівів»:
Ви і мій ре-мінор розігнали мажорами.
Ці акорди душі – гімн життю; там, за горами
і у серці весні прочинили віконце –
тож злітайте, Ігнатова, аж-но до сонця!
…
А я у дитячих сховаюся римах,
весни доторкнуся – й стрибну (хоч до ринви!),
омию зимові печалі дощами
квітневого настрою.
– Радості гами!
[b]56* І. Кохан, до в. «Любистково, ромашково…»[/b]
«весни мотиви у піснях і в серці,
і з вуст жіночих – гімн життю й любові!»
Так огортає душу мандрівну
духмяність травня, і життя, і слова!
І в цім букеті – серцю колискова!
Весну гойдає вашу чарівну
розквітла розкіш степова казкова, –
як не прийняти в душу цю весну!
…
(І думку ростить серденько одну –
І забуваю я про сивину!..)
[b]57* Ірина Л., до в. «Ты ускользаешь…»[/b]
«не ангел, та душу цю оберігатиму завжди!»
Ти світильник на шляху невдач,
де, здавалось, вороття немає
в щастя край; тобою оживає
день мій; тож молю тебе – не плач!
…
Бо висока ціна і печалі твоїй і сльозі.
Як і слову твоєму вагою в карати алмазів.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668738
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2016
[b]52* В. Туленко; до в. «Нас депутати… об’єднали»[/b]
«хто хотел быть обманутым – тот и был обманутым» (А. С-н)
Ви ж двадцять п’ять років, панове, оте і робили,
щоб вас ці «обранці-заср…нці» як бевзів дурили!
З вас всякий ліпив «хату-з-краю» – для себе і совісті,
то чим же тепер не влаштовують вас ці горили*?
…
«Хату-з-краю» кожен тут збудував? поставив тин? –
хто хотів та хто бажав – той і став обманутим.
-----
* так у Чехії назвали депутатів-крадіїв – учасників
корупційних злочинних скандалів. в Україні вони теж на цю назву
заслуговують. і навіть більше…
[b]53* Ірина Л.; до в. «По клавишам мечты»[/b]
«но не бывает в жизни земной
все на века и окончательно»
Не верится, что в женщине не вспыхнет
фонтан большой любви за трезвой мыслью!
Сударыня, так воздадим же высью
и чувств, и помыслов, желаний!
Пусть не дрыхнет
и Муза(!) сердце, и рука судьбы!
…
Пусть щедро, надолго одарят взаимной любовью,
И ангел-хранитель парит над твоим изголовьем!
___
Вот таким отозвались зимние нотки твоего вердикта: не бывает ничего
«на века и окончательно»: после студеных дней зимы должно прийти
теплу и нежности марта. И да будет так!
[b]54* гостя, до в. «Ридай…»[/b]
«народить струна цю мелодію щастя й одна –
та в ноті одній не спроможна звучати струна!»
Лягають скерцо ноти – долі Руни...
А час стрімкий, як і кохання повінь –
не думай так: «На завтра – щастя спомин!» –
сьогодні будь і грай, на двох цих струнах!
…
А музика серця твого попід небом лунала.
Дано їй крило – та крила для польоту все ж мало.
Нехай ти у долі – мелодія клавіш фатальних,
в тобі – нота щастя чиясь і цих звуків вербальних!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2016
[b]49* Л. Ігнатова; до в. «Вечірній етюд»[/b]
Духмяність квіту, відчуттів і слова...
Ігнатова, берете серце знову
в полон картинками з життя, з весни, з любові -
і вже підспівувати котиком готовий!
...
(Ех, Касьяне, не для тебе мишка!
поспішив ти народитись. … – трішки!)
[b]50* гостя; до в. «Земля… землі…»[/b]
«і серед тисяч голосів почую голос твій»
Ні грама фальші - в голосі і в серці.
Нехай же небо щастям усміхнеться
за пристрасть цю – до слова, до любові,
хай доля Жінки буде щедрим полем
без грому й вітру, сліз, і зради, й болю –
…
і будете Ви там, де Він і ваш світ – подарунком,
і слово це буде чар-зіллям і вічності трунком.
[b]51* Исаак; до в. «Эх, девченочка!...»[/b]
«это тоже искусство – уметь говорить и любить»
Как чудесно в юности это познавать!..
Исаак почтеннейший, нам ли забывать?
Говори, коль помнится, счастью юных лет
Посылай из старости "пламенный привет!"
…
Вот читаю достойного: да, наделенный умом
Здесь красиво, изящно и тонко поет о былом.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2016
* що шукаєш - будеш мати...
У глибини злиденної, повної жовчі душі
Заглядаю, як Мавр, все шукаючи зради і муки, –
Де ж моя Дездемона? – вже підняті в розпачі руки.
І окутує серце обман, як дурман анаші...
* хоч королем, хоч злиднем тут з’явись
Народись ти в палатах чи в нетрях,
Над тобою Егеста*, чи стяг**, –
Скільки б мудрості ти не досяг –
Не зійдеш на вершини безсмертя.
----
*Егеста – богиня злиднів, бідності і нещасть в древніх римлян
**право мати стяг було лише у великих вельмож та повелителів світу
* в ілюзіях бажань і сітях часу
Придивись до життя: чи не мить
Смак земних насолод іронічних,
Як і втіхи жіночі? – Сурмить
Крон*: «Відпущене вам – не навічно!».
----
*Крон – бог часу
* забутого повторення
Ти не дай мені, доле, пізнати житейські турботи:
Легкокрилу оплакати юність в печалі: « …о боже!",
І покласти роки свої на нелюбиму роботу,
Ніжить серцем одну – а ділить з некоханою ложе…
(від К.В.)
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667873
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016
* Касьяне, будь вдячним за день і намарне його не розтрать
Так, життя під цим сонцем – лиш мить
Перед вічністю днів небуття,
Тож своє відлюби і життя
Не змарнуй – час-бо швидко летить!
* вже мені не дорости до Петрарки і Шекспіра
Кажуть: «Ти, Касьяне, сірим
Рівно пишеш. Де ж відтінки?»
– Я ж бо словом цим невмілим
Зазираю в серце жінки!
* що живить середньо-статичного графомана?
А зізнайся – геть вагання! –
Що ж для долі талісман
Та життя: вірші, кохання,
Вічний жартівник Касьян?
* в час кохання, в мить єднання…
Цілую губки – ці, і ті!..
Що може бути у житті
Солодшого за втіху плоті?! –
Тож заздріть, ангели святі!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667616
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.05.2016
* проба кисти
Беспутства удаль, лень да вздор
Со мной в обнимку ходят.
Ах, что годам моим позор,
Коль чувства – половодьем?!
* оттенки сущего: что грязь, что святость – дураку едино
Святоша-адвентист* мне говорил:
«Грех пить вино! Всевышний запретил!».
Да дурню дай воды святой с криницы –
Испив, ведет себя как гамадрил!
----
* серед різних християнських сект ця для мене – найприйнятніша.
поважаю їх
* поминки о любви и краски страсти
Ты с другим! – я видел вас двоих
И опять люблю, опять ревную!
… Не остыли на губах моих
жар и вкус последних поцелуев!
* и против воли куртизаночки-судьбы…
Лишь вечен мир, а дни мои, друзья,
Сосчитаны – и мне ль не быть на встречной?!
Но подлостью и сволочностью я
Не был клеймен судьбой под небом вечным.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667611
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2016
145* «де ж те щастя: в небі? в серці жінки?..»
А святенники вчать: «То гріхи наші! – плоті жадання,
І думки, й споглядання, й одвічная спрага питань».
– То нікчемному серцю завада – весна і кохання,
Як і пристрасть жіноча, й печалі душевних страждань!
146* пішла намарне вся наука ваша…
Так повчали: «Касьяне, ти бійся лукавих речей,
Зову пристрастей; ще
не потрап у тенета очей,
Що заманюють блиском і медом обітниць жіночих!».
Покохав – і палаю в вогні незгасимих ночей!
147* і мало життя одного у відплату коханню
За пристрасть, поцілунків хіть віддав би сім життів!
Та маю я лише одне, а пестити хотів
Вуста, що пахнуть щастям і
до раю звуть – сто літ!
– То ж чим я заплачу тобі за рай цих відчуттів?!
148* як же час весни спливає швидко!..
А травневі ночі і п’янкі, й обманні,
А бентежне серце повниться коханням,
Ще живе, наївне, шалом літ минулих!..
– Ой, не ввійдеш в річку другий раз, Касьяне!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016
**
Закидав я неводи удачі
Молодим в надії, що знайду
Рибку золоту, любов гарячу
І перлину щастя! Нині ж плачу:
Долю – на порозі днів – незрячу,
Посивілу, у сльозах я бачу…
…
Що ж, заходь, прийму й тебе, біду!
** з Його волі: «не знаю, як Йому, мені ж і гірко, й сумно»
(«Ти скрізь і у всьому єси, Ти всьому – початок і кінець» С.П.)
Я з небесами розпочав оцей весь торг? –
Помилуйте, про що ви? – я – і бог?!
Ні, це не Він, то я тут задихаюсь!
Йому ж ніколи і нічого не болить.
І то не я пішов – це Він прогнав із раю
І вслід мені прокляття посилає,
Сховавши очі за небес блакить.
…
Якщо Твої на всім печаті,
Всьому Творець Ти і Початок –
За Зло вселенське, що на чатах
Поставив, Бог-Любов Всесильна! –
Скажи, чому і я платити маю??.
** «не первый ты, не ты последний…» (посленочное, с привкусом горечи)
Вы, уходя царицей Сафскою*,
Наградой высшей одарили:
«Ты Соломон был!.. Зверь мой ласковый!..
Еще приду!..» – И затрубили
Под небесами херувимы,
Черед побед провозглашая!
…
Мог знать я, глупый Джиралимо,**
Что был сто первым. Мелким. С края…
----
*легендарная царица, щедро одарившая Соломона золотом,
благовониями и усладою плотскою…
** новейшая пародия с Казановы
** [i]Паняночки, любі:[/i]
От не милі вам всі «попередниці»!
І чому ви їх, вражих, не любите?
Вам здається, всі клятви-обітниці
(що лиш вам призначалися нібито!) –
Всі вже сказані їм, «перелюбницям»,
От і біситесь ви, привередниці!
…
Та облиште – бо хто застрахований? –
І для вас титул є: «попередниці»!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016
з любов"ю, симпатією і вдячністю за натхнення д-рі б-ч!!
[b][i]оригінал[/i][/b], д. б.:
майже за сашею чорним
" Я порожня мов діжка, наче струшена груша –
Знов кляну каламар, і пера кляну душу!
Не плямує чорнило білий простір листків,
Бо думки розбрелися й нема слів, нема слів.
Чи всі теми вже списано? Чи невдалий цей день?
Ні строфи не написано – голова, мов би пень!
Вся спітніла й скуйовджена в муках рву папірці –
Моя рима знеможена відкидає кінці.
Згляньтесь небо і боги на мої, на труди!
Де ж ти, Музо-небого, я благаю - прийди!!!"
**
[b][i]подражаніє[/i][/b], к. б.:
знов про дерево і Музу, про труди і хрінь…
(ну точно за Сашею Чорним!)
«Дерев’яне все в мені – ноги-руки, циці,
Рими-теми в голові (там не мацай, Грицю! –
Там знеможена така, вся кортить, спітнівши… –
Ой, гицне пегас копитом, народивши віршик!)
Побрели думки з пенька (за дезодорантом),
Я порожня: без вірша, тем і провіанту.
Тож вкладіть в діжу-небогу каламар і грушу,
Думку хоч якусь, чорнило, від пера – хоч душу,
Та паперу – заплямую! в муках зроджу слово!
– І попробуйте сказати: «Віршик цей – хреновий»!»
*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667020
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.05.2016
(з настрою)
141* за сюрпризи буття вам воздам, небеса!
Так, знаю, що вино, любов і дів каприз
І ангелів з небес на землю кинуть вниз.
А я? – Не ангел, плоть, спокусам віддаюся –
І небу шлю хвалу за кожен цей сюрприз!
142* давав, як щастя, маємо – мороку…
Кажуть, бог – це любов, справедливість, добро.
– Так чому ж Ти забрав потаємно ребро,
Щоб створити жону – мук і спраги причину,
Ще й поставив на очі спокуси тавро?
143* хай лунають пісні - від життя, про життя, для життя!
Всі вірують в щось, сотворяють богів і кумирів,
Щоб час своїх днів у марноті проводити; ліру
Я так налаштую, щоб бога свого оспівати –
Бо бог мій не любить псалми, а пісні у трактирі.
144* життя – це любов, тож покличу всіх в секту закоханих
І кличе бог ваш в храми
на молитви, поклони,
Лякає пеклом за гріхи у гніві повсякчас –
Мій кличе цілувати
жінок, а не ікони,
Любить вино і – жити! один-єдиний раз!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2016
(з гіркоти роздумів власного серця)
137* сліз вдовиних, сирітських Ти, Сину, не бачив сьогодні…
(місяця травня, Навського дня, числа 8-го)
Я прожив так багато, що мудрим зухвало зову
І свій розум, і серце. Та бачив сьогодні вдову,
Чиї сльози й печаль розхитали б підвалини світу! –
І не зміг осягнути Христа глухоту вікову…
138* із самих початків лиш зло на землі панувало
А добро цього світу – таки постаріло воно:
Його погляд незрячий, а голос – мов кисле вино,
І покинуте всує, зневажене небом, забуте –
Бо із лихом угоди підписує бог наш давно.*
----
* як приклад – угода в історії біблійного Іова
139* най буде по слову Твоєму, – чи я ж не любив?!
Намарне не клявся я небом, ні богом, ні раєм.
І зла не чинив, і любив! – тож чому це збираю
На нивах своїх гнів небес, наклеп, зраду, зло долі –
Ти ж вчив: «Возлюби! Все вернеться до тебе навзаєм!»?
140* живи сповна, бо миті - золоті!
Не хитруй перед небом, Касьяне, і знай:
Ти життя не повториш, ступивши за край –
Дні свої, що даровані небом правічним,
По-розумному долі і щастю програй!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2016
манкуртам сьогодення, запроданцям Вітчизни
Епіграф, від Симона Петлюри:
«Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди»
*
Ворогів же було – не злічити
У тебе, Україно-нене!
Та ніхто так не вмів мерзено
І підступно біду творити
Як москвини й свої, яничари! –
Продавали тебе й розпинали,
І найбільшого горя зазнала
Від байстрят, – що там лях і татари!
Вже століття, як ці дніпровські
Води морщаться від огиди:
«Не лякають нас воші московські –
Нам страшні українські гниди».
***
(ніяка інша історія не повторювалася так часто то трагедією, то фарсом,
як українська. і причиною тому лише "хата-з-краю" в крові люду
та холуйство і ворожнеча "отаманів"...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2016
* із печалей – радості, з радостей - печалі
Не думай, що в світі мінливому радість – постійна.
Чи там, де печаль – там розквітнути щастю не в силі.
Тож долі вино не розводь надаремне й сумнівно:
Терпке і солодке на тризні воно й на весіллі.
* час – не лікар: серце пам'ять має…
Виглядав прикмети-знаки нашої любові,
А знаходив: серце в ранах, квіт зів’ялий ранній –
Ой, шляхи до щастя-зради, в кропиві, тернові! –
Не лікує шрами долі
час в душі коханням.
* на вітрах вчорашніх, без тебе, без Музи
Ні троп нових, ні образів-метафор для окраси
Рядків скуйовджених моїх; на небо нарікав
Та у вчорашніх днях від щастя смак шукав –
Шукав сліди загубленого часу…
* як же швидко пропливають межі днів і слів!
Відгоріла молодість первоцвітом березня,
Відцвіли слова-дива, мов сади у квітні,
Вже й гульвіси голова – степ дозрілий, літній
Ковиловим сріблом світить на дороги вересня…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2016
пролог.
Единственное, что нужно для триумфа зла,
это чтобы хорошие люди ничего не делали.
А умные и честные – безмолвствовали.
(от Эдмунда Бёрка)
**
«заблудись ты, злобная, в аду!»
хотела доблестью сиять, умом и честью,
великой быть средь равных славой, знаньем,
достоинством сограждан; что же вышло
с судьбой твоею? где и кто, когда
затмил глаза тебе и совесть очернил,
что зло и смерть ты стала в мире сеять?!
от рабства свой народ не отпускаешь
и вместо воли смерть другим несешь;
в веках прошедших первая пред миром
пример дала террора: научила
бомбометанию в царей и слуг державы,
поставив жизнь в ничто; и до сих пор
ты в ненависти жаждешь только крови!
рассадник терроризма, адской злобы
растишь ты поколенье каннибалов,
чтобы соседям кровь пускать и править
в их доме дикими обычаями предков!
очнись, безумная, ведь зла сыны и смерти,
которых вскармливаешь низостью своей,
когда-то разорвут тебя, тебя на части!
и будет проклят каждый, кто сейчас
не остановит твой кровавый путь
и не прервет безумие шакалье.
за эту беспредельную вражду,
за смерть, что принесла ты в дом соседей,
за подлости, насилие, коварство
ты понесешь ответ судьбою внуков,
проклятьем вечным вдов и матерей,
чьи слезы пьешь сейчас,
Аид, Гиперборея!
***
почему Гиперборея? – страна, не знающая ни рода своего, ни племени,
с которого начала свои ведет – страна Россия постоянно, из века в век
выискивает себе эти начала да слагает каждое столетие новые мифы
о якобы истоках своих, да силится величие мнимое свое выставить напоказ
перед миром, воруя историю у других.
(а могла бы быть великой, истинно великой, а не большой раковой опухолью
на мировой карте, каковой является нынче!)
вот и новейшее веяние пропутлеровских «ученых-историков»: «мы –
наследники древнейшей Гипербореи!». а что оно и откуда – не ведают,
и потому лгут, как всегда лгали, да брешут, складывая себе дешевые «родословные».
а истинная история России – среди недалеких тверских да моксельских лесов,
да болот тьмутараканских, в крови да блуде, войнах вечных да нищете,
в завоевании соседей.
империя вечных рабов, крепостных и совести лишенных злобствующих карликов-владык.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659323
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.04.2016
(прочитавши вірш І.Б. «Соняхом цвісти»…)
На хвильку спинися, заглянь мені в очі, послухай:
як був я далеко від рук твоїх, вуст і очей –
холодну, міжзоряну там відчував порожнечу, –
і Всесвіт в руках моїх весь, коли ти у обіймах!
І знай ще: допоки ти поряд, так близько, що я
твій погляд, твій подих коханням своїм відчуваю –
в високих небес вже нічого просити не стану,
бо маю тебе, – а це більше всіх милостей неба;
Лише у Того попрошу, кого серце зве богом:
«Дай змогу, дай час, щоб зробити щасливою Жінку!»,
бо я вже щасливий – любов’ю, що в серце вселилась,
і тим, що мої полинові стежки зігріває.
Стою перед Жінкою-щастям і цим зізнаюся:
Я – долі боржник і тих днів, що звели нас під небом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
57* поетесі Б., що оспівала власного(!!) чоловіка!
Скільки слів і чуттів звечора до рання
Присвятили ви йому – гідному кохання!
Слів алмази, скарб душі, роки вклали в нього –
Інвестиція в життя це найкраща, пані!
58* X.: еротика, еротика із віршів… і ротика…
Я сам теж розпусник! – та ваше читаю, панянко,
І ніяковію: о, хіті й шаленства джерела!..
Цнота ж де дрімає, мораль? – чи пробудяться зранку?
(Це в домі розпусти я? а чи у храмі Венери?..)
59* О.: і мелодіями – вірші із душі!
Знову риму банальну вживатиму в котрий вже раз,
Прочитавши – як мову небес! – ці солодкі вірші;
Ні, складала не вірші з метафор і троп, слів і фраз –
Тут не мови ознаки, а ноти і пісня душі!
60* S.: как тля рожаю много, пылко, липко
Ах, не по сеньке шапка, милая: Искусство
не терпит суету и фальш пустой строки –
не сублимируйте продукт ума и чувства
вы заурядными движеньями руки.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658957
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.04.2016
рожденная соперничеством через одну Музу с неким N. на
поэтическом поприще
(к мотивам стиха "Люби ее!")
*
Мишенью зависти, наветов
Была Она, вершиной грез!..
И все в Ней сладко: то, и это!..
И я… – болван при Ней!
До слез
Томиться буду, Ею брошен,
Отвергнут – лишь за тот каприз,
Что целовать не смел цветочек,
Тот, сладкий,
Что от груди, вниз!..
Ах ты судьба моя злодейка, –
Я научусь! – вернись, молю!
Увы! – напрасно льет жалейка
Слезу свою, печаль свою –
Она давно в сетях Поэта,
Везде целует он Ее!
И ходит в тяжести... куплетов,
Рожает глосса и сонеты,
Танцует с Нею минуэты,
И я завидую дуэтам:
Она – и он… уста – и ё….
мое…
– О Муза! Больше не мое!..
Что ж, поделом! Теперь я знаю,
Чем не сберег любовь Твою!
... Обиды в вирши я слагаю
Да в душу глупую свою…
**
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657930
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.04.2016
* інстинкти? звички, інерція?..
Питання: «Чому
чоловік, що любив, йде до іншої?» –
від чого та жінка, яку він обрав для життя,
богинею бути, єдиною перестає,
і гасне кохання… і звичка –
зі смаком неприязні…
«Він мій – то і досить вже з нього,
а щастя, – куди воно дінеться?» –
не вводьте в оману, кохані, себе і свій спокій:
«Погасне ж бо всякий вогонь, якого підтримати нікому».
* певно, хотілось би…
Неделікатним можу бути з вами,
забувши чемність, прикрість вам завдати,
але ніколи підло не вчиню,
добру і щастю вашим не позаздрю,
ще усміхатися лукаво я не стану,
щоб вам сподобатись. І як свою –
я поважати вашу думку буду.
* дилема…
Вчили нас: не однаково це – поважати людину
і до неї з повагою й гідністю ставитись завше;
поважати чи ні – справа честі твоєї і волі,
а приймати з повагою – справа твого виховання.
* ціна… (звіряючись по Шону Маклеху)
Кожному з нас, хто прийшов у цей світ, щоби жити,
дні свої небо відміряло, щедро, чи скупо.
Та не важливо: «А скільки ж даровано років?» –
важить лиш те, чим наповнюєш дні, що в них маєш.
* колекції…
Колекціонують поштові листівки наївні,
романтики – мріями стелять дороги у завтра,
надіями і сподіваннями: «Буде там щастя!».
А мудрі сьогодні живуть,
свій збираючи плід
з днів, зі спогадів.
* останнє, – найпростіше?..
Живи, люби, радій.
І з вдячністю приймай
все, що дає тобі сьогодні день:
в цю мить для когось звершилось, назавжди
закінчилося, що було життям…
і день цей став
його останнім днем…
– останнім днем!..
Живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2016
по слідах Письма: «Він – всьому Творець, в Ньому – всі начала!(?)»
* кольорів імітатори, слова, і правди, і віри
(«Ти всюди єси і все наповнюєш!»)
Хоч і в очі улесливо вам заглядають, та змії.
Проповідують бога: «він є,
тільки з нами!» (в брехні? в злі і в смерті?)
Тож збирайтесь в дорогу, в нікуди; але пам’ятайте:
Вашу душу вкрадуть, і ваш час, і життя, і надії.
* многоликі боги. і роздвоєне жало в людини
(«і піде брат на брата…»)
То одна нескінченна печаль
многоликого світу людського:
Піддається все в нім імітаціям, фальші, підробці дешевій –
І високе мистецтво Майстрів, і, тим паче, людські почуття,
Де любов і приятельство – лжа, як і правда, і Віра у бога.
* «… прийшли всі сини Його, і Диявол з ними»
Хто мовчить, хто прокляттям поклав смерть на людство все, та
Множить болі й недуги, неправді й біді потурає,
Той не може сказати: «Я – бог!». І не хочу я милості
Від Того, хто пустив у світ Зло, хто дияволу брат.
* вірую. «… і хто ввірує… – ні одна кістка його не зламається»
(до гірких роковин поминальних:
«невинних біль і сльози, і муки, й смерть їх зрю…»)
Смертю караєш… Дітей! – в морок ховаєш офірою.
Скільки ж це доль не вберіг, скільки життів Ти спинив!..
Перед Тобою стою – чистий душею – прийми:
«В серця байдужість Твого легко між болями вірую».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657377
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 05.04.2016
(після сказаного)
** о русской «исторической миссии»: «мы всегда себе верны»
(к началу кровавых событий в Украине по кремлевскому сценарию…)
«И снова Россия народам – источником зла и фашизма.
В новейшей истории дикий, кровавый мы след оставляем:
По прихоти урода-путлера беды и смерть посылаем
Соседям, раздув там костры
смуты, войн, грабежа, терроризма».
** а мир весь – к свободе и правде, а ты, азиатка, во тьму…
В чем удел твой, бездонное смрадное жадное чрево? –
Злоба, ненависть, кровь – твой извечный в разбое удел.
Уж и русским ты войнами, Русь(?), за века надоела.
Где же зверству, [i]ПУТАНА[/i], наложница ханов, предел?
** пора!
«Какая большая да злая была ты, империя.
И сталина дух над тобой и Лаврентия Берии
опять дышат смрадом насилья, кровавою тризной.
Но сдохла империя. Так возродись же Отчизной!
** каким концлагерем большим мы были, дружным!
(Рассеи, с признанием: «я люблю эту лживую скуку»)
(kanan)
Широка ты была и большая страна.
(Где еще столько нищих в колхозах?!)
Вот на голой земле иудей и араб –
все в добре; только ты – как заноза
всем, кто хочет в спокойствии счастливо жить –
норовишь ты, Рассеюшка, кровушку лить.
** скільки їх полягло по ГУЛАГах, сибірах, по тюрмах! …
Невже то життя так потворне, що топить атлантів,
А поряд пігмеї* стоять – на постАмент підняті?!.
А в пам'яті знову зринають часи ті прокляті,
Де грала для Юності Смерть – під Надії бельканто!**
----
*пігмеї – низькорослі карлики-вожді, злочинці радянських часів
типу лєнінів-сталінів-єжових-калініних і їм подібних.
**італ. bel canto, belcanto, буквально — прекрасний спів;
виник в Італії і чарував слухачів справжніми шедеврами вокалу.
***
(до Дня пам'яті політичних репресій, скоєних в СРСР, –
на поминання десятків мільйонів, замордованих
комуністичним режимом. в моєму роду зникли в ГУЛАГах семеро…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656835
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.04.2016
33* – сучий потрох-ка-гэ-бист:
«ты гнус и предатель-еврей, Либерман!» (Л.Г.В.- он же А. Ю.В.)
По трупам ты шагал в генсеки, стал вождем.
Да разыгралась жизненная драма…
Не примет душу Гоши и родина отцов*.
– Не быть тебе на лоне Авраама!
----
*имеется ввиду Святая земля, для иудея; почему не примет? - а потому как иудей либерман, он же андропов, стольких своих, евреев, в казематах НКВД истязал и замучил, что принять точно и простить она не сможет
34* – по пророчеству Нострадамуса:
«и злу конец приходит на земле!»
Гнил Союз, как в империях водится;
Отошел Либерман в мир иной;
В гроб ложились вожди что ни год – за собой
В ад тянули и Русь-греховодницу.
35* – Михаил-последыш, или Спаситель-Меченый:
«зачислен ты в лики святых!» (Г.М.С.)
От рожденья помечен был Миша-герой
И свое знал он предназначенье:
Коммунизм, этот мира всего геморрой
Раздолбал, и принес нам спасенье!
36* в заключение: «король умер. да здравствует король?»
И умер СССР, народам дав надежду
На волю-долю, всем: бери, не прекословь,
Сумей построить то, что не смогли вы прежде –
Страну с названьем Рай, где братство и любовь!!
… да вышло – как дышло:
37-е, не-итоговое:
И даровано было нам всем, племенам и народам,
Сбросив иго царей и вождей, стать достойными вновь –
Лишь прибалты спаслись; мы же долюшку нашу уродам
Дали в руки бандитские вновь. – Вот и вся вам «любофь»........
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656604
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.04.2016
29* – трупоед №1: «убивать, убивать без суда!»
(«на костях обманутых Ивашек
мы братве воздвигнем коммунизмы!») (У.В.И.)
Помню точно: забирали у богатых.
Раздавали нищим-бедным… – Нет, не помню!
Вот на Соловках, на Колыме народ мой –
помню!
Как и Ленина братву возле корыта, во палатах.
30* – трупоед-семинарист: «нет человека – нету проблемы!»
(«товарищ Сталин, вы большой убийца») (Д.И.В.)
Тебя отец родил для услуженья Богу.
А ты, шакал, когда
«отцом народов» стал,
На божье и на отчее – ведь каннибал! – наклал, –
Ты трупами стелил России в ад дорогу.
31* – кукурузник: «покажем мы Западу кузькину мать!»
(«наш паровоз вперед летит, в коммуне остановка!») (Х.Н.С.)
– Что, сытый мир в добре да масле весь купается,
Обут-одет и ездит на
авто, лежит на пляжах?
А мы кочан им в... спину, а мать их!.. – пусть помаются
Из зависти до поезда, и… что чисты от сажи!
32* – звездолюб-целовальщик: «…дорогие товарищи!»
«брови черные густые, речи длинные, пустые…» (Б.Л.И.)
И говорил ты много, и впустую,
Как коммунизм воздвигнем мы для всех –
И звезды сыпались на грудь, – какой успех!
(И сыпался Союз наш к черту, к …
черту!..)
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656535
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.04.2016
25* от чего ты такая, Рассеюшка:
«ты и горе луковое, и душа лукавая…»
Исповедовать правду? – легко и приятно устам,
И любовь исповедовать сердцем ведь тоже приятно.
Что ж ты Ложь да со Злом всё венчаешь века? – непонятно,
Русь, омойся, покайся – и небу хвалу я воздам!
26* о молитвах, о путях (не о дорогах русских):
«боже, укажи, веди, благослови!»
«Да пусть, что дураки, – но укажи дороги!
Мы сами не найдем
те, на которых нам
И счастье будет, свет, и не устанут ноги.
И разум, и любовь навек всели в дома!»
27* * вшивым патриотам: «то давай могучую Рассею, то «а нам чего перепадет?»
То соплёю утираясь, то слезою
Гниды-патриотики вопят:
– Ах, воруют все, крадут, кудысь вывозют!
(А делиться с нами вовсе не хотят!)
28* о царях и дураках: ну не могут одни без других!
А дураков-балбесов у Двуглавой матушки
Завсегда – не счесть, не перечесть!
Но на то и зверь (кто царь) в Рассеи есть,
Чтоб давать Иванам по
башке по глупой макушке.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656484
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.04.2016
* то від зради, кохана, і смуток весни,
і слів твоїх чари зів’ялі?
Як сади зацвіли, вже й смарагдовим вкрились шатром!
То чому ж доторкнулась печаль позолотою осені?
І чому подих вуст гасить диво життя за вікном,
І розвіялись чари під небом, що зорями зрошене?..
* «вустами і серцем, життям і любов’ю!»?
Коханій людині хай що ти залишиш – то мало!
Що скажеш їй про почуття свої – коротко й сіро:
Згадай, як тебе кожне слово її дивувало,
Згадай, скільки щастя від неї собі ти наміряв!
* «в багатстві і в бідності, в горі і в радості!»?
І розводять дощі в безнадію вчорашні розмови,
І в отруту – слова гірко-злі, котрі нас привели
До межі, де чужі і ображені – діти любові! –
Ми зрекались кохання свого – до печалі золи…
* «зіркою радості, щастям твоїм!»?
Жінка, що мовить: «Дарую себе долі квіткою!»
Має лишатися радостей всіх джерелом,
Подихом щастя, кохання надійним крилом,
А не вулканом всіх бід і нещасть усіх зіркою.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
133* що гріхи і кари?! – хай життя смакує!
(Віщі Книги: «нема того, хто жив і не грішив!»)
Заборонений плід – поцілунок коханки! – п’янить
І на тіло кладе кару вічної спраги, – печать:
Тільки той не в гріхах, хто не був у цім світі й на мить!
Тож приймай! – на вустах слід лишає життя благодать!
134* коли в дім твій постукає доля…
(«відкривай тому, хто стукає»)
А без тебе я птах, що позбавлений голосу й крил,
Кожне слово моє пустоцвіт, без краси і без сил –
Так мене вічне небо карає, затьмаривши розум:
Не прийняв твоє «так» – і мій човен без хвиль і вітрил.
135* поете, що ти є проти краси кохання?!
(«любов – це бог!»)
Я намагався стати всім – і покладався лиш на розум.
Це доля зверхньо сприйняла, закресливши мої прогнози.
Лише коли прийняв любов – став шахом я в краю кохання,
Хоч в сан візира возвести не зміг мій розум навіть в прозі.
136* одкровення зрячому: у зеленоокій не розгледів щастя…
(«шукай мене – і я знайдуся!»)
Як не бачив смарагду очей! – коли в очі дививсь, як в дзеркала,
Коли в серці була ти, а ми із коханням, сліпі, заблукали
Серед пристрастей світу й облич, виглядаючи свята любові?! –
А ти долею поруч була, стала всесвітом! – Іншому стала…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
21* о «церкви» служителей Сатаны:
благословил прогнивший «третий рим» убийство брата…
«Вера сдохла. Дышит смрадом ада
Церковь наша русская, не Божья!
Мы века, как дикари – на раздорожье:
«Убивать? – Благословим!.. – Иль что вам надо?..»
22* о пастырях-бесах, об алчных волчарах:
«а он такой, Кирилл наш гамадрил!»
«Он Гундяй-негодяй, он холуй у Путлера,
Он, шакал в овечьей шкуре, из холопа рвением
Киселевых-сволочей, в злобе да наветах
Преуспевших, награждает из «благословением»!
23* о выборах русских; вожди: хрен редьки не слаще!
«Перепутье, перепутье, снова выбор непростой:
Каннибалы – Сталин-Ленин; Путлер, – он что, лучше?!
И хошь сядь и плач, иль тресни, хошь ты волком тут завой –
Всё один хрен русским людям: все – отродье сучье!»
24* о сексе российском, хоть малость:
"вот как уроды родятся…"
«Сзади Сталин, снизу Ленин, Путлер – впереди.
А Россия как путана: мрази отдается, –
Поимели эти звери Вова*, Коба*, снова Вова*!
– О, спаси и сохрани Русь мою, га-Ноцри!**»
----
* ленин, сталин, путлер
** к Мессии, Иисусу обращение
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655888
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.03.2016
[b]46* Оленка Зелена; до в. «Я чую… перероджена вовчиця…»[/b]
(я давно не вожак тої зграї, де ти будеш перша…)
Душа – до лісу! Тілу – волю! І – пророчі
Слова ворожки, що на час цей нагадала:
«Так, буде день, вовчиця-доля гляне в очі –
Прийми ж це слово, що душа її писала!»
–
Ех, з десяток рокІв із плечей моїх скинути б разом –
Я б серденько оце
полонив! – … Ах ти, доле-зараза!..
[b]47* Михайло Гончар; до в. «Не спізнися…»[/b]
(поетові – поетове!)
Не сумуй, що вже сонце – на захід, де дні пурпурові,
Ти не марно прожив; те, що мав – для людей віддавав.
Тільки той після смерті залишить свій плід, хто кохав,
Та ще ти, – хто поетом народжений був від любові.
–
Тільки ти постривай!! – не пора
нам той захід чекати з журбою,
В нас – любові в серцях! – а душа ще літа молодою такою!
[b]48* kanan; до в. «Міст»[/b]
(лихеє лихо зло розводить, а нам - мостами поєднатись)
і я б не став цьому перечить, якби не думка, що собі
само те стерво вже набридло: ні, суче сім’я проросте
в любій багнюці, у болоті, в лайні і смороді, лише б
цю кульку й далі в кров марати та сіять смерть, мости ті рвати, -
тут втіха нелюду і стерву! – і вже цьому не заперечу.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655807
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2016
17* о надеждах: «сгинь, проклятая, во Зле! – возродись в Любви!»
«Ты уймись наконец, Раша-смерть, зло и ненависть сеять,
Сгинь навек, захлебнись тою кровью, что ты пролила,
Возродись, возродись ты в Любви Новой, Чистой Рассеей –
Той, которою ты никогда и ни в чем не была!».
18* о прощении: «а простятся нам зверства столетние?!.».
«Нам орать, да так, чтоб небеса оглохли,
И молить о всепрощеньи, и скорбеть:
«Сгинь, проклятая па-Раша Пути, сдохни!
Ты родись, Россия Новая, в добре!»
19* о мольбе: "русских сохрани от супостатов русских!"
«Не от врагов извне Ты береги, наш бог,
А сохрани от русских палачей,
Бандитов, казнокрадов и рвачей,
Строителей притонов и ГУЛАГов!»
20* о геноциде: русских русскими, и о коронованиях новейших
(«Путлера на престол! Вову в паханы! (тьху ты, бес!) – в цари!»)
эх, ежели бы да кабы…
«Вот ежели бы, мон шер, да не цари и не вожди,
Нас бы было – как китайцев, и поболе!
Боже, снова нас царями не казни Ты, погоди,
Сгинем ведь, – как скифы в чистом поле!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655677
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.03.2016
[b]43* Октябрина; до в. «Пиши, поете»[/b]
(а слово поета – то слово душі його віще)
Якби ж добра у душах проросло,
та так, щоб засівати землю, мила,
тоді поетів праведне перо
планету в рай квітучий нарядило б,
засіяло б і миром, і добром
і кожну хату щастям освятило.
–
Та не тільки поетів народжує час і любов:
злодій-світ до добра і до слова душі охолов.
[b]44* О. Бреславська; до в. «Заколисують…»[/b]
(офіра осені моєї…)
Зачитався... зашарівся,
оголеності осені доторкнувшись,
у звуках-подихах її загубився,
в скрадливому шелесті голосів останніх,
суму-подиху вітрів-схимників злякався,
щоб думи-спокусниці висповідавши,
спокою днів не розвіяли,
відчуттів-таїн моїх не розголосили…
–
Зачарованим-заколисаним бранцем
лечу над стежками осені-безсоромниці,
золото думок бентежних розсипаючи, –
нехай стелиться офірою лист опалий
легкій ході надій Ваших,
сподіванням і вірі серця мого…
[b]45* О. Удайко; до в. «Не боюсь я втратить Батьківщину»[/b]
(в серці ніжить слово вірний син Олекса,
ним любов до неньки України пестить)
"Не боюся".
– А чого боятись?! -
В твоїм серці житиме одна,
Не бабуся, – вічна, рідна мати
Молода, щаслива! – Буде грати
Перед вівтарем Олексина струна,
–
Задзвенить любов’ю, сили дасть для злету
Українцю – сину,
мужу і поету.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655570
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.03.2016
13* об ужастиках: «трепещи, земеля, «русский Мор*» ползет!»
«Стадом, быдлом, палачами
Да бандитами растили
Нас кремлевские гориллы, –
Бойся днем! Дрожи ночами!»
----
* Мор – праславянский бог тьмы. смерти, темных сил
14* солдатушек вопросы: былинно о причинах
«почему так наш путлер обкакался,
почему нас послал воевать?
януковича-овоща долюшка
не дает по ночам ему спать…»
15* об источниках бед украинцев: «ой, не ждите воли-доли от Москвы!»
«Вам бы волю, вам бы долю, вам бы сытной жизни?!»
– Погодите малость, укры, будет, будет тризна!
Вы дурной пример для русских-крепостных даете снова:
Как не праздновать царя по кликухе «Плесень-Вова*»!
----
* «Плесень» - кагэбэшная кликуха лейтенанта Путина В.В.
16* о природе русской породы: рабы, холопы, крепостные
«Мы, верные кремлю, из тех тупых ослов,
Что могут жить и думать только стадом,
Которому одна ниспослана любовь:
С холопа рвеньем лобызаться с царским задом».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655326
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.03.2016
9* о врачах, унтер-офицере Воване и диагнозах:
(«кремль – палата №6, а на стреме Путлер»)
«Вот дегенераты во дворцах-палатах
Белокаменной сидят! – Что же вы, ребяты,
Шизофреника-дебила, хама-вора-гамадрила –
Вову-плесень кагэбэшну – возвели в солдаты?!.»
10* о духе русско-пуйловском: «мал клоп, да вонюч!»
«То ли смрадом туалетным Вова озабоченный,
Овощи ли по сартирам у него замочены?..
Ведь давал обет народу при восшествии на трон:
«Намочу вам по сартирам!*» – Лучше всем бы – новый дом!»
----
* обещание, точно прозвучавшее из уст
ентого го…нюка-подлеца, «замочившего» не одну тысячу
своих граждан при восшествии на трон кремлевский
и граждан соседних государств
11* может, в том причина зверств путинских, а, люди?
путин: «… или ботекс виноват?.. – али ты поднимешь, Аля?!.»
А еще Вован страдает: «Чё, старею? – ну-ка глянь?..
Молодуху мне бы, Сечин, Людку прочь гони, как дрань!
Вот Кабаеву в постель бы!.. Дай виагры, Жириновский!
Не стоит уже чегой-то мой дружок!.. такая с…ань!!.»
12* о шестерках; Жирик для Кабаевой:
«переименуем Крым наследникам престола путлероидам»
«В крым-наш бузуверов не зря мы ввели средь ночИ,
Прессуя там всяких татар и хохлов. – Уууу, паскуды!»
И «чистят» для Алькиных деток кремля палачи:
– Пора закрывать наш-Артек, открывать – Гитлерюгенд!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655324
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.03.2016
5* о больном вопросе русских: «когда история с судьбою улыбнуться?!»
«Холуи мы были у Казани. От Батыя до Хаджи-Гирея.
И Иванам, и Петру, и Александрам; сучке Катерине, Николаям.
И вождям-чучмекам… – Где наш Разин, не пора ль царей-вождей на рею?!
Сколько можно нам терпеть да в злыднях
нищей стаей на судьбину лаять?»
6* о талантах русских; в икоте:
«ик-НАШ-и-ВАШ мы МИР засрём – на то мы ик-ИВАНЫ!»
«Где мы, Ваня, не бывали, ну-ка вспомни, голубок!
Где углы не обсцыкали, от Парижы и до Вены?
Доберемся и засрем мы все просторы во Вселенной.
– Если выживем, Ванюша, все загадим! Дайте срок!»
7* мировые догонялки: «нас ничему история не учит»
«Нас века не научили, мы все те же дураки:
Трали-вали, тили-тили – воровали, с*…али, пили,
Что имели, всё, чем жили – все в навоз мы превратили,
С вонью ада, злыдней смрадом – всей планеты мудаки!»
8* о загадочности расейской души:
«соседям горе, боль да слезы шлет наша русская береза»
«Мы всегда царю верны – холуи Хозяину.
А еще в крови у нас заповедь от Каина:
«Что нам Бог и что нам брат?! – [i]мы не сторожа им[/i]! –
Грабим, режем, убиваем – [i]смерть несем окраинам[/i]!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655053
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.03.2016
[b] Взгляд Историческо–ПОЛИТИЧЕСКИЙ.[/b] из РОССИИ истерической
(уточнение: из фашистской России)
вступление; исполняется в многоголосии народов. нет, не народов-уродов:
кто мыслит – тот народ, все остальное - УБОГОЕ население,
пролившее и проливающее поныне реки крови соседям-"братьям":
«умом Россию не понять,
аршином общим не измерить» –
в ней вся мораль – «е… …на мать!»
а что народ? – бес, тать и звери…
* частушечное, подслушанное:
«поглядите все народы, русский, тоже погляди,
вот же Раша, мама наша, – всей планеты впереди:
по мозгам ворья дебильным
и по рожам пьяным, свиньим,
да по хамству, злобе;
ненависть с утробы
нынче вскормлена рашизмом,
гнусным путлеро-фашизмом
– высочайшей пробы!».
1* мой брат* из России, с призывом ко мне:
«Вернем Украину в эSS-СеР
Огнем и каленым железом!»
Вот зовешь к себе, да под русский флаг,
А любить уметь – не сподобил бог;
Что ж ты, «братец» наш, все по-зверски так?!
По иному, чай, ты не пробовал?..
----
* скончался первого января, до срока, от пьянства
2* о русском величии:
«хоть в дряни – первенство за нами!»
«Европа хочет жить без ГэМэО?
Мы скажем так: «Ей хрен тягаться с нами!
В России власть, мораль и совесть – все дерьмо,
Натур-продукт. Так что судите сами…»
3* об извечном, нашенском, крепостном:
«зверства наши – беды ваши;
(русский мир, – «ползет, клоповник!»)
«Нищета? – нам ни по чем!
Рабство? – тоже хрен забьем!
Главное нам – царь (пусть сволочь!) –
Вместе кровушки попьем!»
4* о корнях рассейских: «и коряков мы, и чуди, мути, бесов всяких кровь,
все мы здесь канальи, мОксель тараканья!»
«Не дадим соседям жить.
Сами тоже жить не будем:
Не умеем, ведь не люди –
Дети зла, крови и блуда!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655006
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.03.2016
* від вбивці війни незагоєні рани і біль…
Прийде війна-потвора, підла річ –
І над дитям заплаче сива мати:
«За що?!. чому?!.» – і знову темна ніч
Роки сльозами буде серце рвати…
* в пяти секундах от пули:
«мой друг, мой сын, ни возразить
я не успел, ни согласиться…»
«Мужчина тот, кто держит слово,
Мужчина тот, кто верен!». Снова
Твердишь о долге ты и чести.
– Банальны речи. Но толковы.
* час полинових снів, і безсоння мого, і любові…
Вже про мене шепочуться: «То ж
кочівник, зла печаті на нім!
Він вигнанець без роду, втікач, що покинув країну, свій дім,
Зрадив край, де дитинства стежки, де могили й надії батьків,
Він коріння своє вже забув, пам'ять вмерла у серці німім…»
* горе-патріотам від українського ірландця
Шона Маклеха (читайте його твори) і Касьяна:
«… ні, не гірчить вода Вітчизни, а лікує!»
Любви парадоксы к Отчизне, что я здесь нашел:
Она вам – как клетка, а мне ее воздух так сладок!
И вечером каждым души зажигая лампаду,
Я песнь о любви ей пою, как ирландец наш Шон.
----
(нехай вибачить мені милосердно пан Маклех за таку фамільярність
і за російську мову (так склалося раптом), але все ж кожне слово –
від любові до матері-землі – до тої, що прийняла, кормить і зігріває,
нагадує про повагу до заповітів предків наших і про те, що ти – людина)
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2016
**
(спогад, якого не було… у травень першого весілля…)
*
І допивав тумани вечір.
Лише ілюзії зі снами
Жили до ранку в суперечці:
Кому дзвеніли щастя гами?
Ми ж так фальшиво грали ролі,
Як ми вели любов до страти!..
І ангел марно чатувати
Ставав до немовляти-долі;
А ми – щоб вірити йому?! –
Свої слова кидали згірклі,
Ми запалили промінь зірки,
Що нам окреслила пітьму;
А він – не я! – шептав тобі,
Що треба, треба в долю вірить!..
Та пісня плоті, снів офіра
Була провісницею бід…
Так, правда – не свята брехня,
Якою ми себе вкривали
Ще вчора, – правду вдвох ми знали,
Та сліпо йшли до цього дня,
Що ніч взяла… – Вінчальний день!
Він край поклав любовній фальші:
Там лиш тіла – не душі наші –
Співали Еросу пісень.
…
Опав той час у пустоцвіт,
Все огорнув омани присмак.
Донині із минулих літ
Гірка печаль над серцем висне…
…
Як повінь – розтрачені дні… І щемом – надії зі снами:
Ввійдеш берегинею в дім з безсмертям – моїми синами…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2016
129* обітниці і плата: «врученное тебе верни с избытком!» (притча) (Є.)
(постане все прахом твоє – і життя, і надії)
А наука Святого Письма – чи така вже й свята:
Ми постали з землі – і землею постануть вуста,
Що святим небесам так співали хвалу, а надію
Покладали на вічність, – та смерть нам покаже перста!..
130* обітниці і віра: «не повірю, поки не торкнуся!» (Є.)
(навіщо та жертва, що зло тут і смерть не зборола?)
Воював я з Тобою, перечив, скидав із небес,
Не приймав Твою Мудрість, і Слово, і Славу, і Хрест,
І обітниці ті, що для світу й для мене залишив, –
А Ти був і страждав – вбитий мною! – і марно воскрес…
131* обітниці блаженства: «блаженні чисті серцем»? (Є.)
Ті вуста промовляли й мені: «Є на світі любов!»,
Просвіщали мій розум і праведність шляху вказали:
«Приготуй же ти серце Мені, поки ним не схолов,
Хай у радості, чистим читає у Храмі скрижалі».
132* обітниці і причини: «… ибо не ведают, что творят!» (Є.)
(а я иным болею здесь: «Он ведал, что творил?..»)
О, как жаль, что мой Бог так безмерен, велик, вездесущий,
Что нигде во Вселенной ни ныне, ни в веке грядущем
Кромки места иль ниши совсем для Него не осталось,
Из которой Он смог бы взглянуть
на себя. Да на всех, здесь живущих.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653975
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.03.2016
(лиш за брамою смерті пізнаємо істини всі)
125* обітниці і жінка: «и будет вожделение к нему» (буття, Св.П.)
Святоша: «Істину шукай! Пізнай науку бога,
Туди, де ангели і рай – шукай туди дорогу».
А я шукав лиш губ твоїх пізнати смак і… зраду –
І що той рай і Книг Святих обітниці-розради!
126* обітниці і бажання: «… вони бога побачать!» (Б. Вість)
Ходив я по нивах життя
із розпачем: «Дав лише зрячим!».
То холод страхів огортав, то сни полонили гарячі.
Та жінки очей жар і блиск посіяв бажання житейські:
«Блаженний закоханий серцем – у Жінці він бога побачить!»
127* насолоджуйся світом – краса його швидко минає!
(від Гомера до Соломона)
«Зречися земного і бога шукай!» – цій химері
Вже тисячі літ, а до неї одні лише двері,
Що смерть нам відкриє; тож дурнем потрібно явитись,
Щоб Чорну чекати; повіримо краще Гомеру*!
----
*«Все прекрасне недовговічне!» – слова Гомера
128* обітниці і гами любові: «пусть пьянят тебя груди ее!» (Св. П.)
Відкину Книг усіх печать: «Блаженны те, кто в бозе!» –
Хто тіло жінки встиг пізнать, зречеться на порозі
Воріт до раю вічних благ, обіцяних богами,
За ніч хмільну, за ніч одну, за ті кохання гами!..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2016
* як нікого – себе в цім житті обманути уміємо
Наївні, з помилок-ілюзій п’ємо чашу,
І наші дні в самообмані, в суєті;
Та найгіркіший трунок – «Там десь, в майбутті
Ще так багато в нас можливостей і часу».
* знову про нас і про час
Лукавимо: «Вільні, володарі часу!» – а він
Життя, і надії, і долі безжалісно вершить,
Лишаючи досвід нам гірко-пекучий взамін.
І швидко мина, і його не зупиниш, не вернеш…
* о сокровищах наших:
«а разве дни твои под солнцем – не богатство?!»
Не ищи зарытые клады под землей,
Не проси у господа: «Злата, власти дай еще!»
Долгой жизни, праведной вымоли, друг мой:
Дни твои под небушком – вот твое сокровище.
* о глупости вселенской: успеешь?..
Жизнь бежит – и ты за ней,
Чтоб успеть, успеть повсюду,
Чтоб карьера, статус дней,
Деньги, дом и … – смерть, паскуда!..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2016
121* батьку Григорію, в соромі Вам зізнаюсь…
Світ ловив і мене у тенета свої, мій Учителю,
Та сказати не можу, як Ви: «Він мене не впіймав!»:
На принади його купувався; і душу мучителям –
Владі, статкам, жінкам, марнославству – за гріш продавав…
122* повторити Омара: у любові гріха немає
Скільки сект народило вже слово Твоє, о Христос!
Це корито «пророкам», що брешуть: «У нас лиш Христос!».
Не повірю! – і в секту закоханих я попрошуся:
«Бог – любов!» – це прийму: рай в коханні, о мудрий Христос?
123* монашеське, другове. і моє, безпутне…
О, скільки ти потратив літ на ті шляхи, що – вірив так! –
До досконалости ведуть від суєти буття, – дивак!
Бо ось поріг, за ним на Суд приходять спогади й діла:
Ти мудрість світу встиг пізнать? –
А я пізнав любові смак!
124* дідове: «не стань гіршим, ніж є – і вже слава богу!»
Не змагаюся я з суєтою, щоб стати хорошим.
Щоби день не послав – я приймаю: і спеку, і роси,
І добром на добро відзиватися вчуся у мудрих.
«О, не дай мені стати поганим!» – у неба я прошу.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2016
[b]40* уляна задарма., до в. «*** … в Тобі моя печаль…»[/b]
(і дзвенять ці струни словом найніжнішим…)
«– живому серцю мовити "Прощай!"? –
сказати можна, – та відпустить серце?!
(і рай нехай засипле снігом!) знай:
для нього більше не існує версій –
–
бо постало кохання – в ті сни і печалі – мостами!
як спалити мости?! як забути, що сталось між вами?..»
[b]41* І. Лівобережна, до в. «Прогнати сплін»[/b]
(з молитви о дванадцятій ночі)
«... мені присвяту ще в віршах напише та,
що у танку кохання звабить стиглим тілом, -
а поки зимно тут... один... камін погас...
і гірє лиш вогонь рядків оцих! як сміло! –
–
як щедро ти виписуєш свої
найсокровенніші із почуттів жіночих!
і вдарить дзвін – я прочитаю їх
Молитвою, один, посеред ночі…»
[b]42. Агидель, к ст. «Синева…»[/b]
(как же близько быть – ей от юности!)
«... ах, уметь бы вам да по жизни так:
вверх, к вершинам плыть, – не судьбы ли знак?!
на ветрах стоять, синевой в глазах
звать его к себе – ведь в его руках
нити судеб двух: счастья поднят флаг!
–
но идти тебе без страховочки, –
как любила ты, как ходила ты,
синеокая, бесшабашная – вольной птицею...
– эх, девчоночка!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653089
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2016
53* (Ф.) … и будет бит всякий, попавшийся на непотребстве!
(не боись, всего лишь словом бит!)
Вот образчик нам ума, женственности, речи –
Так изящно светят перлы этих строк.
Но держись. поэтик мерзкий, ты при встрече
Будешь бит за слог корявый… (между ног!)
54* (И.) Ерышалемом дышу, упражняю ум свой виршем!
[i]Ну и как,[/i] что я хитрый и старый еврей?! –
Так зато не араб-террорист, точно знаю,
Не убийца-кацап – кто фашист и злодей!
Вот стихами до ста своих здесь доживаю.
55* почти безымянное…
Облеку в изящность форм я мысль простую –
Так мыслЮ философИческу рожу,
И подам гостям душистым дастамбуем* –
Вязью слов себя я выдам. как Меджнун**…
----
* очень душистая, но безвкусная узбекская дыня.
** Меджнун – образ вечно влюбленного, до безумия, юноши,
героя множества сочинений в персидской поэзии
56* … то про кого таким словом і стилем високим?!
«Я відкрию в знаннях мудрість Сходу і віщу, й глибоку,
Під Хайяма й Хосрова «скошу», Рудакі, Сааді, Авіценну,
Гюльнари, і Лейлі, і Зухру,
Ючетай оспіваю натхненно,
(І про честь, про високе в житті, про любов, – достеменно!) –
А ви чемними будьте, прийміть – як нового пророка»!
* и с той же иронией:
«И открою в себе я познанья и мудрость Востока,
Вам явлюсь, как Хайям, Рудаки, Авиценна или Саади.
И согрею Лейли, Гюльнары да Зухру с Ючетай на груди,
Воспою все достоинства мужа, и Музу прикличу: «Гряди!» –
Вы ж в почтеньи примите меня – дней новейших пророка»!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652942
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.03.2016
49* (С.) мечоносцям і вічним воїнам
Коли минає п’ятдесят – а грає кров,
І ти козак – ого!.. ще й пороху – доволі,
Не піддавайся тим страхам і примхам долі –
У піхвах міцним меч тримай – і… будь готов!
50* (К.) «спочатку навчи себе сам!»
Мудрець порад життя, що ликом так безгрішний,
Скажи, що з мудрості для себе взяв? – пора ж!
Ти дні наповнив тим, чому навчаєш інших?
Чи і в тобі росте невігластва діра?..
51* «О.»; посвячення поету і Душі
Ти будь-якій душі – душа життя й любові.
Володар часу ти, і простору, і слова,
Травинку із доріг коханої і Всесвіт
В собі вміщаєш ти, – пізнав-бо душу мови!
52* («z.») гроза для графомана-невігласа Касьяна
«Заходжу на сайт – і ховаються всі по кутках:
Тут – Яго, тут дзвін* я і знаю, де кузькіна мать!
Мене вам не взять на «любов-кров», на «ох!» і на «ах!»,
Я авторитетно вкажу всім, як надо писать!»
----
*дзвін, сигнал, звістка, дзвінок – узбецькою занг, zanq…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652752
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2016
* неофітам сьогодення: про людське і небесне
(одному "святому повчальщику")
Не проповідуй про божественність Христа,
Коли живе в тобі лише земна людина:
Що може знати тлінний про безсмертне?!
Якщо ж ти взяв на себе той тягар,
Що зветься проповідництвом, то мудрість
Поклич на поміч і у силі слова
Свого слабкого всім, добра хто спраглий,
Про людяність Ісуса говори:
Він, як і ти, був тут, і був людина:
Народжений жоною, лоном діви,
Ходити вчився, пізнавав слова,
Їх суть і силу; хліба знав ціну
По праці тих, кого батьками звав,
І сам – він сам на хліб свій заробляв,
В покорі плоть і дух свій він тримав,
Хоч чоловіком був, як ти чи я (та хтиві);
А ще любити вмів він, по-земному,
Усіх, до кого йшов, не на словах.
Тож ти не міряй зверхньо тут своє
Лукаве благочестя і порядність
Тим, проти чого с-л-о-в-о-м виступав
(забувши слово підкріпить ділами),
І тим, від чого зміг відмовитися (з жалем…),
Що сам собі заборонив колись:
Ні, міряй тим, що ти приніс в життя,
Зробив для нього, що подарував
Усім, хто поряд, – й не чекав відплати,
Що від любові серця свойого
Ти ближнім дав; і скільки обігрів
Сердець людських теплом свого, земного.
Любов’ю і добром себе і шлях свій міряй.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2016
* не для мене світили щасливі зірки в отчім небі…
Шлях мій – чужинця полин, скалок-тернин килими,
Зорі холодні, байдужі… дні із тривог… міражі:
Край, де народжений був, де я зробив перші кроки…
– Земле чужа, прийняла мене втраченим сином своїм.
* відкриття гіркоти пізнання…
З’являємось в світ. І від долі обітниць медових
чекаємо в вірі й надії, що раєм постануть всі дні;
і світ пізнаємо, й приходить
наука печалі житейська:
гірчить і любов, і надії, а дні з жалом болю. Життя…
* причастя пам'яттю…
Торкаюся слова – мов дівчини,
юним, колишнім, щасливим,
і світяться свічами спогади, входжу в їх Храм, мов на суд;
Як же ти швидко минуло все: перша закоханість, молодість,
Час, де причастям любові я перший цілунок прийняв!..
* в’язень слова, спогадів і ночі…
Вірного слова ув’язнений, подих шукаю коханої
Я у сакральних метафорах, часові душу заклавши:
Ранок з юначою пристрастю землю, вагітну надіями,
Пестить словами… – метафори… подих… прощання… ти… біль…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2016
Випадково при читанні «віршів» на літ-сайті
натрапив на брудну і нікчемну похабщину
на тему «жінки і любов»: ну вже такого свинства за «поезію»
ще не видавали! «О времена, о нравы!»…
І згадалась мудрість давня, і таке попросилося, прозою і в риму:
*
«Люблю, – но реже говорю об этом,
Люблю нежней, – но не для многих глаз.
Торгует чувством тот, что перед светом
Всю душу выставляет напоказ».
рік 1616-й, В. Шекспір. сонет 102
«… як причастя святе – прозвучало в сонетах Шекспіра!
Та минули часи – на похабщині виросли "ліри"…»
К. Благоєв, марсія 9-го дня, рік 2016-й
**
І сповідував кожен закоханий правило це
І сто років тому, і п’ятсот, – бо звучить в дисонансі:
Найсвятіше – вдягати у бруд та паплюжить лице;
Ні, любові своїй не складають мерзеним «романси».
Гідні духом мужі не маратимуть слово своє.
Як і честі жінок; ([i]тільки в підлості дух не встає…[/i])
Що ж це трапилось з нами?! – якої недуги ця хіть?
І писанням бридким віддаються нікчемні з мужів
Не тому, що їх час вже минув? перестала горіть
Та свіча, що коханню світила – та мало так днів?..
Вже в нікчемних – ні сил, ні потенції, ні талану.
(Та знайдеться Альфонс: «Ваші ниви засію й пожну!..»!)
І убогість свою, неспроможність кохати жону
Прикриває зухвальством на хамстві замішана злість –
Тож нагадую євнухам: «Я ваші ниви пожну!..»
Ви ж випендрюйтесь тут, імпотенти і слова, і тіл…
---
Хто кохав, хто прийшов у життя від святої любові –
Не глумився над нею ні в думці, ні в ліжку, ні в слові.
***
(щоби оспівати саме потаємне, сокровенне і таке солодке
для поета-чоловіка – він ніколи не опуститься до стану худоби.
якщо він – чоловік, а не духовно-плотський скопець, якому тільки й лишається
нікчемством марати найінтимніше в стосунках,
бо фізично – давно неспроможний бути чоловіком)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016
45* (k.)- в его душе живет Поэзия
Вот кто пишет нам и сердцем и душой,
Кто взлетать, а не вползать на небо может,
Не вымучивая строчки ни одной, –
Он прекрасное на этом свете множит.
46* (?)- неугомонный: «мне б зеленочки немного: помечать таланты!»
Заварю я кашу. А хотите – драку
Мы вдвоем на пару, Графоман да Лира?
Наваляем Пушкину, Льву* и Пастернаку,
Блоку и Высоцкому, Данте и Шекспиру!
____
* Лев Гумилев упоминается
47* (О.)- ніжністю мова твоя світ лікує невтішений
Сльози, невдачі сердечні і днів ваших грішних
Діва-богиня вустами солодкими пестить,
І на всі рани душевні слова її віршів
Зцілення миром, бальзамом лягають чудесним!
:
** речь ваша нежностью мир сей врачует
Слезы, неудачи, каждый промах
Сладкими устами дева лечит –
И на раны ваши словом вещим
Исцеления бальзам прольется снова.
48* (Ф.)- кто космосом души здесь покоряет сердце?
Ты камень черный, ты – шпинель*!
Средь драгоценнейших собратьев
В тебе, алмазе средь камней,
И глубины, и тьмы заклятье!
----
*редкий и драгоценный минерал, другое название – «лал»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651682
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.03.2016
[b]37. Ірина Л., до в. «Тарас та Ликера»[/b] та лірики, натхненної Жінкою:
відкриваю тебе – як загублені Веди читаю
Зізнайся: з зітхання любові
У світ цей прийшло твоє серце,
Чи з подиху Бога кохання? –
Ти Лада, ти Лель, Берегиня
Мого чоловічого світу,
Початок - і сенс. Як в святиню –
У душу твою зазираю,
В сакральне вслухаючись слово,
У слово-знамення, у мову
Святої землі України
І бачу тебе – Жінку-долю,
Що з Вед і любові постала!
**
[b]38. С. Сокольник, до в. «Ефект доміно»[/b]
(першому серцеїду порталу)
Скільки ж в сіті свої ти, поете,
паняночок милих зловив,
Чарував словом-медом і брав
у полон їх наївні серця!
Та зізнайся: частіше тебе все ж їх здобиччю світ цей робив?.. –
Бо жінки – то і музи, і хрест, й нагорода поета-митця!
----
(О, ці лаври й мені не дають а ні спати, ні їсти, ні пити:
Ну навчи ж, як примусити їх і мої залицяння любити?!)
**
[b]39. Агидель, до в. «Ее зовут – печаль…»[/b]
(Жінці-ріці, хвилями якої промовляє Любов)
У береги ріки, що Білою назвали,
вмістився смутку Дім, і суму, і печалі, –
а ти шукаєш рай… – Він тут, лише озвися!
лише зайди в цей Храм і – берегів торкнися...
---
вже не Печаль ріки – ти станеш на коліна,
коли сама Любов постане з хвиль і піни…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651354
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.03.2016
(невірності вірна одній, Ти сотні імен в собі носиш!)
Кохання пізнавши безмірність, я гру твою знову приймаю,
не знаючи Імені; ось я –
хмільний, молодий і щасливий –
питаю у ночі: «То мама
Чарівну «Ти – Щастя!» назвала?»
Просив ще: «О місяцю-дуже, зізнайся, якими словами
Красу величаєш Розквітлу,
що ранами зради лікує?!.»
«А тим, що карала коханням,
сама наспівала «Я – вітер!»?» –
до хмар посилав я тривогу.
Зимових вітрів розпашілих від доторку вуст її спраглих
випитував: «Гралася з вами
Небесна, таїну сховавши
в ім’я Нерозгадана?». Знаю:
любові вогонь вкрала з неба,
богиню Істар обманувши!».
У весен її: «Словом-квітом
манили у травень, – зізнайтесь,
як вимовить серцем це слово?!»
В травневого саду: «На поклик
«Медова!» приходила мавка
і смак полину залишала
на цвіті, коли цілувала?..»
Благав у дощів: «Нарекли як
Солодку, вмиваючи тіло,
яке вона вам віддавала,
Невинна, цнотливо-розпусна?!»
«Чи знаєте ви Легковажну, що бавиться відданим серцем?» –
шептав я до трав, що пізнали
оголені стегна і лоно;
звертався до саду: «Троянди
якої красу і колючість
у Гордій цій сонце зростило?».
«Ви пестили перса прекрасні, – скажіть: відізвалась Чарівна,
ім’я Недоторка почувши?» –
у хвиль, котрі тішились нею,
у відчаї серце благало!
«Торкались небесної Плоті,
земної Любові торкались!» –
дражнились так води і трави,
і вітер, і місяць, і зорі!
І хором лунало про Жінку:
«Найкраща, Кохана, Жадана!».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
[b]34. С. Сокольник, до в. «Шевченко і я»[/b]
... Не вічні імперії, - Воїни Світла
руїнами пройдуть, щоб знову розквітла
Земля, що синів не для воєн ростила, -
Сергій і Тарас ще побачать щасливу,
---
- постане, я вірю, тим Раєм, омріяним вами,
не Чорним квадратом - усміхненим краєм: для мами,
для сина та доньки, для правди і всенького люду.
й забудуться чвари. І вірю: вас двох - не забудуть.
**
[b]35. О. Удайко, до в. «Льоди, льоди…»[/b]
вже й скресла крига на воді, вже трави просять сонця,
а ми в льодах, а ми в біді... а сонце - у долонці
дитятки, що свій перший крок, о ненько Україно,
зробити має до зірок, – а всі льоди най згинуть!
---
А ми, посивілі у мудрості, сльози згадавши Марії,
Вернімо, призвавши всіх ангелів, дітям на щастя надію.
**
[b]36. М.Гончар, до в. «У Бога часу не було?..»[/b]
По тому, яким світ невдалим постав в той момент –
Виходить, що так; бо не вдався цей експеримент;
Бо з тих пір кипить і нуртує все в ньому, вмирає,
І родиться знов – для повторення – й краю немає.
----
Так, знатну ти притчу, мій друже поважний, утнув
У день, що суботою бог нам нарік. ( і заснув…)
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651048
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.03.2016
41* (+) війна присвяту тиші наспівала…
(совісті порталу …)
Таких пастельних кольорів у тиші
Ще з юних голосів не зустрічав!
Чужеє серце, – як моє, ти пишеш…
Невже і я колись
так тишу колисав?!.
42* народжують легко, граційно і лоно моє, і природи!
Метафори-квІточки нА всі смаки й вподобання
Творю день і ніч – нескінчЕнна уява б’є в тім’я!
Погляньте: животик у Музи росте! – то від сім’я
Кульбабки? чи вітру то ґвалт?.. чи від Муза кохання?..
43* « я слова стихии отдамся!.. – чем Муза свово уморю…»
Нахватавшись, как вшей, этих модных и умных словечек
Изучу, где там точки те ставят, одну? или три?.. –
Ах, развратник-амур (иль сатир?) шепчет «стих»! (День да вечер
Вместо супа – «творю, как варю», от зари до зари…).
----
*сатир – мифическое сексапильное развратно-вальяжное
жизнерадостное, любящее нимф и пьянство человекоподобное существо
из свиты бога Диониса (с ногами козла…)
ну оооочень что-то знакомо!!?.. (когда в зеркало гляжусь...)
44* «і не тра мінє тих муз! - музи самі учатця!»
Ну нє очень вмію я на українській,
А на руську стану – слизько всьо і в ком!
Та пусте! Плету ці вірші нудно-прісні –
І шо мовой – то мура, що языком…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651026
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.03.2016
* у зошити пам'яті: «багатий будеш тим, що роздаси»
«Най зошит твоєї душі зберігає записане серцем
Від совісті днів; хай душа своє роздає все за безцінь,
Хай щедро засіє у днях любов’ю всім тим, ким живеш ти,
Постеле від щастя й добра на кожній непройденій стежці».
* і був я добрим учнем, та не всього тримався
«Ще: зла не сій і наклепу на шлях чужий і долю,
Зі злом на зло не смій ходить – його і так доволі.
А світ… – він злобу і біду приставить до порогу».
Та жив і світ любив я; лиш
забув про віру в бога.
* вулиці і душі
«Мала ціна великому –
у світі, що торгується:
тут Янусу дволикому
найкращі стелять вулиці».
* «я з отою бачила! ой, кріпись, коханцю!..»
(коли тобі за п’ятдесят… – та це ще рано, бабцю!)
«О, гріх твій претяжкий: до юних палаєш бажанням.
А вже сивина пристрасть плоті соромить зізнанням:
– Залиш молодим ночі, зустрічі, зваби любовні,
Твоїй сивині до лиця – вино, каяття та зітхання».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2016
* справедливість часу, Всесвіту і сонця
Вічна безпристрасна чаша небес
Байдуже світить на шлях
Всім, що зростили у серці добро,
І тим, в кого зло на вустах.
* щоб щасливою стати – у світ цей приходить людина
О, не мине безжальна смерть твій дім.
Такий закон життя, богів, природи.
Тож поки ти живий, шукай у нім –
У кожнім дні! – від щастя нагороди.
* все час забере, що у правді й неправді нажите
У гніві та злості існуючи, ближніх своїх
На прю викликаєте, ставлячи все їм у гріх,
За шеляг один ладні кожного гнобити й бити –
А самі лиш саван візьмете в той світ. Ну не сміх!
* книги і квіти
Є Книги Доль в богів небес; а у людей
Є книги зиску, зради й вислуг; там лакей
Запишеться, без сорому і честі; ти ж будь гідним:
Збирай у Книгу серця
свіжість орхідей.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2016
"знай, нема у ній зла. лиш би жити!"
(товаришу по перу S.)
передмова:
душа немає віку. та всіх лякає час.
що ж… хай років – без ліку, в душі вогонь не згас?
*
Минатимуть роки… І хай не обмине
Тебе той день, коли попроситься в твій дім
Ота, яку ти зріть так не бажав у нім,
Та відкупитися не зможеш; тож мене
Послухай і прийми цю мудрість вікову:
Живи, як личить всім (і я так теж живу),
Хто з гідністю прийняв років своїх потік
І знає: час стрімкий з днів юності вже втік!
Тож сивину свою ти не фарбуй на сміх;
І зморшки не ховай; щоку рум’янить – гріх;
В дні старості шануй печать своїх років,
Якщо помічені вони добром-любов’ю, звісно, –
Поете, молодим лиши кохання пісню,
І пристрасть, і вино, і втіхи юних дів.
*
P.S.
Та боже борони тебе зректися слова –
Зі спогадів складай гімн Жінці і Любові!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2016
* поет і Адам
Так, рідня ми з Адамом: він бога пізнав і Едем.
Я ж свої насолоди в житті
від кохання і Жінки отримав.
Це вони мені – рай, де любов по дорогах веде,
І, народжений Жінкою, «рай»,
«бог» і «щастя» – Їй ставлю у риму!
* і без любки в Едем?! – боже збав, я не хочу без неї!
А без тебе в раю я прийматиму муки пекельні,
Якщо в рай після смерті мене без тебе поведуть.
Не відкрию очей: світлий рай стане краєм пустельним! –
Небо, так не карай: без коханої рай?! – Ні, забудь!
* юної плоті невтоленність згадую – і розумію…
Ми знали: то пристрасть звела нас під дахом одним.
Та з неї – намріяв! – кохання розквітнути мало!
А ти лише свідків шукала (і я теж став ним!),
Щоб самочки хіть гамувати… – лиш це ти шукала.
* як випить чар твоїх і не згоріти?
А від зрад нескінченних твоїх – о невірна моя! –
Я знавцем всіх любовних премудростей став, як мольфар,
Так чому ж в твої сіті, Ісіда, Інанна, Фрейя
Потрапляю, мов юний коханець?! В чім міць твоїх чар?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
[b]31. Svit Lana, до в. «Тінню часу»[/b]
(поза вихором часу кохання поета й життя)
чи то по лезу бритви, чи душі,
поміж секундами і простором, - за межі
танку життя - де вічності мережить
чиясь душа словами у вірші...
----
поміж слів почуття я читаю твої, Беатріче,
й вірю істині: тут для закоханих право на вічність.
[b]32. stawitscky, до в. «Не гріх»[/b]
(про безсилля часу – і вічний магніт серцю чоловічому…)
Полтавський сквер, розхристаний
зими вітрами сніжними.
Від юності закоханий, – о, як словами ніжними
Він про свої бажання їй шепоче: «Небо вічнеє,
Які слабкі чоловіки перед жінками! Грішні ми –
Від сотворіння бачимо п’янку красу-спокусницю
І стелимося травами перед [i]ля фам [/i] розкішними!»
----
І славить він небо й Творця за таїну відкриту:
Приймати в дар щастя від Лади – й кохати, і жити!
Своє Ельдорадо це серце знайшло на початку:
З любові і правди воно. – І поставмо печатку.
[b]33. Анно Доміні, до в. «Лютий»[/b]
(сонячне серце і світ – для того, котрий вже не літає…)
Провісником весни і джерелом життя
освячує проміння сонця вічного
і ці рядки душі, і два твоїх крила –
із віри і любові. – Світ магічного!
----
Дивуюся знов, як надія чиясь піднімає
З безодні безвір’я моє – в небо чисте, безкрає…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2016
37* (В.) то в шепот речь ее, то сердца криком ранит…
Речи заветные станет шептать она тихо.
И, окрыленный, вы к небу взмываете снова,
Веря любви ее, веруя в вещее слово,
Силы имея один отвести боль и лихо.
38* (Ф.) пародийно-парадоксальная: как фея-мать – добра ко всем
Будьте сердечней: словесные гадости
Вы за порогом оставьте – ведь в радости
Будет прощать она вашу посредственность,
Милая Женщина – из деликатности!
39* (Б.) «ну спробуйте чим мого Муза спинити вам-Дама!»
Доведу до обмороку будь-кого, і Брюса!
Розум свій змогла – і ось в прострації
Він таке несе абищо, – час люстрації
Вже й йому настав: і я
буйного боюся!
40* (Л.) "имею и право, і владу!"
И на русском я творю, и на украинском,
А похвалите меня – я смогу на финском.
Шо? – без сенсу, сіровіршно? – то вже не питання:
Лиш ОПІВ-дні чую – мить! – музи вздох-зітхання…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646480
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.02.2016
* апрель, 2014: «снова русские войной – на соседа-брата!»
Что ты, Русь? – Много зла, да лакеев, презренных воров,
В нищете да в бесчестье, в безумии рабства уроды.
Снова блудница Русь тонет в лжи грязных дел, подлых слов.
А народ… – что народ? – Он еще не созрел для свободы.
* твое обличье, Ненасытная москва…
В чем твой удел, гнилое чрево? –
Кровь, злоба, смерть – вот твой удел.
И русским – войнами, поверь,
Россия-зверь – ты надоела!
* «и вылезает змея из шкуры своей – и остается змеей»
О «русский мир» – ты русский Мор*,
Кровавое во злобе бытие!
Зловонное дыхание твое
Соседей убивает до сих пор.
___
* Мор – бог смерти
* мой ви-за-ви из-за бугра
А ты все тот же, кто язык
марает болтовнею,
Клевещет днями, кто слюной ядучей сволочною
Все брызжет на весь мир и всех – такая уж порода! –
Детеныш сучьего ЧэКа и Плесени-урода.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646373
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.02.2016
* слова і вчинки – різні речі, мила!
Не роздавай обітниці в розмовах.
Не вводь в оману серця мрії знову,
Ти роздягнись! – повірю я любові.
(Так, вчинки красномовніші за слово…)
* і студить ранок світ солодких снів…
Як хтивим поглядом в оту оману вводиш
І зваблюєш надією на "Може!..".
Передчуттям єднання тіл тривожиш,
А вранці!.. – Вранці сам… холодне ложе…
* сокровенне, дієслівне, із твого повернення…
… і, спраглий, припадав до втомлених колін,
І оксамит грудей як вперше цілував!
Над вічністю чекань надії зринув дзвін –
І всі печалі я, і зраду забував…
* було, з тобою, німфо? з нами? наше?..
Ще осінь гріла днем ясним серця, а ночі
Останнім променем любові зігрівались:
«Я відпустила всі страхи свої жіночі
І як – щасливою! – під зорями літала!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
(передвесняне: бавлячись із ніччю, спогадом і словом…)
* в передчутті весни, любові і надій
Губами спраглими торкався місяць-проханець*
До зоряної чаші неба вічного
І зустрічав весни початок свічами,
Що їх запалював усім серцям закоханим.
-----
*так в часи вже далекі в нашому краї бабці називали
місяць-молодик (і що вони мали на увазі?..)
* комусь у радості ця ніч, комусь – одні печалі…
Дивлюся на пару: закохані! – Заздрю безмежно!
Бо юні, веселі, щасливі – он як обережно
Торкаються рук, щось вустами шепочуть, сміються –
Іх щастям радію, а спогадам й серцю бентежно…
* під вікнами коханки
О ти, оберіг дивних таїн, чуттів й насолод,
Народжена бути спокусою вічною плоті, –
Являєшся в сни, обіцяєш, бентежиш!.. В цейтноті
Мій час, і бажання, і хіть, і роки… Тож виходь!
* не гаймо мить – і будьмо тим щасливі!
В гріхах любові – спраглі (ще з вівторка!)
Нарешті мить, наш час – на двох лиш час! ...
Не грай, кохана, довго недоторку –
Вогонь бажань горить не вічно в нас!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
33* ("Д.") на них, на справжніх держиться наш світ!
(і простити за мову благаю!)
Дань воздать надо истине этой:
От него столько мира и света,
Но приспешники зла пусть припомнят козла:
Быть шкодливому точно отпетым*!
34* (Л.) "шукаю Душу – у танку Життя!"
А слово її відізветься вам дивною піснею,
Вона Лореляй, найщирішим чарує вас голосом,
Бентежна душа її прагне пізнати все в Істині:
Любов і Життя – танець Долі-Душі з Богом-Лотосом.
35* (Н.) ангел света: ищущим такие здесь богатства!
Вот где кладезь Поэзии, чувства, уменья и такта,
Здесь душа говорит с Небесами Ее языком,
Здесь Ее родники красоты, здесь слова, как агаты,
Как сапфиры, гранаты, алмазы – и нету замков!
36* (Б.) ах, счастье и радость кому-то с любовью в подарок!..
(і знову перепрошую за мову!)
Юное, светлое, сердцем лучистое,
Нежное, милое, в помыслах чистое,
Лекарем слово Ее отзывается.
С Именем божьим Она сочетается!
----
*мається на увазі отой шкідливий, з казки, якого вовчик
зї"в за непотребні речі
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645632
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.02.2016
29* (–)... уму: «исповедуй целибат, я – персона грата…»
Надену я шляпку. Поправлю синекдохой локон.
С эпитетов пышных я вам сочиню пустоту.
И ситцем лукавства, и бархатом чувств ложных кокон
Стихов наплету! (Чтоб чего там прикрыть наготу?..)
30* замучу я всіх однотонною лірою тою…
І складає рука (а чи шпилька? чи Муза?) ці вІрші,
У яких стільки млосного вам передам від душі.
– Що, не самі найкращі вони? – але ж і не найгірші!
Ними вкрию і-нет, як вкривають шляхи спориші.
31* всех мистикой достану, сама в ней утону!
Всё страдает, мучась, о мирах далеких,
И о сказочных индийских землях дивных.
– Заморочу Ухи ваши, заморочу
Этой философией… противной…
32* N.: жіночна, запашна царівна чарівна…
(на здогад: вічно травневій Жінці!)
Стільки ніжності в словах її,
Стільки грації!
Зачарує віршем-звабою
Ця акація!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645628
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.02.2016
Войтовичу Назарію,
наймолодшому Журавлику Небесної Сотні, посвята
(із циклу «Пам'яті Героїв Маййдану», лютий 2015-го...)
**
Ну який же з тебе воїн?! Ти ж – дитина
Із пушком під носом, з голосом на зломі.
І яка, скажи мені, біда-причина
Привела сюди?! – Те Зло в духовній комі,
Що повзло, бридке, по вулицях столиці,
Міста вічного твоєї України?
…
А тобі ще ж, синку, забавки дивиться!..
…
А натомість бачиш: знищені, в руїнах
Храми Правди, Щастя, Долі і Свободи,
Вже вирішує майбутнє підла Зрада!
Та серденько юне – нашої породи,
Що із честі, волі, гідності! – Як радо
Ви ставали на Майдан той заповітний,
Щоб не дати Зраді зло засіять в душі!
А у серце чисте звір, фашист новітній
Кулю злоби цілив, підлості!.. – І мусив
Ти життя своє – на злеті! – там покласти,
Щоб майбутнє не змогла сволота вкрасти
Неньчине, родини, України!
– Ні, не буде Україна на колінах!
…
Полягло вас... Вбито вас посеред площі,
Покалічено!.. Новітні яничари
Шлях навік проклали на Криваву Прощу…
– І моя провина в тім!.. і мОя кара…
Як же раноньки позбутися отої?!.
– Це ж тобі ще б, синку, жить... о ненько-нене!..
Не герой і не ікона – син для мене
Із Небесної із Сотні Золотої.
Лиш сімнадцять… – мало так… І як багато,
Щоб за тим ключем полинуть журавлиним!
Не герой ти – син Назарій мамі й тату.
І навічно – Син всієї України.
***
Назар був ще дитиною по роках, лише сімнадцять.
ось вже і два роки їх світлої Пам'яті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645559
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2016
(новозеландское послание друга и человека В. М.)
Россия, бедная Россия,
Моя нелепая страна,
Ты в слабости своей и силе
Навек во лжи погребена. (М. Деденв)
«Прощай, немытая Россия!» –
О, кто тебя назвать так мог!
А ты… – ты вновь решила силой
Их возвращать на свой порог –
«Своих заблудших дочерей» –
Ты вновь «империю стяжаешь»
И сыновей как упырей
К соседям шлешь и – убиваешь,
Вновь мир на тризну кличешь. Зверь,
Кремлевским служишь ты пигмеям,
А мир глядит – и мир немеет,
Цинизму внемля! – Вот на дверь
Тебе указано, Ракшаса*,
Дикарка нищая во зле!
Где твой предел, калигул раса,
Россия-чудище? – во мгле
Аида, что твой дух стерег.
Какая пропасть между нами!
Я океанскими волнами
Омою грязь твоих дорог.
***
* Ракшаса – демон-людоед, из азийских верований.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644200
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.02.2016
* так мало…
У всі часи у всіх народів так було:
щоб чоловік досяг і успіхів, і слави
потрібні перш за все не ігри та забави
з богинею фортуни; щоб «везло»,
тобі потрібна жінка, рідна, мила,
що надихати буде, вести до вершин,
що стане щастя твого кращою з перлин
і найнадійнішим для тебе буде «тилом».
* питання?..
Хай простить мене небо: чому
є на світі і ті із жінок,
що готові у суєтний день
плоттю хтивою звабити в блуді?..
і ми йдемо до них, і… – і мріємо:
«де ж та жінка, єдина, з якою
можна поруч в дорогу піти
довжиною у наше життя?..»
* ще раз…
Схочеш пізнати всю правду життя? – знай і це:
чесність нікому не слала дороги з удачі
і до вершин не вела, де і влада, і статки,
й кожен – твій друг. Але те, що ти матимеш з нею –
буде для тебе безцінним і справжнім, назавжди.
* а так…
Розчаровуватись в людях не бажаєте? –
не сприймайте серцем клятви їх та вірою
всі обітниці, слова всі, ними сказані,
аж допоки не побачите їх вчинків.
* від «хочу» до «є»…
Коли ви спитаєте: «В чому ж тут мудрість життя?» –
розумний вам скаже: «У мене немає всього
з того, що я прагну ще мати й шукаю для щастя.
– Та як же люблю я все те, що у мене вже є!»
* то – достойно…
Так, ніколи не схилявся перед владою,
перед золотом, званнями і посадою.
Але людяності кланявся, без сорому,
Милосердю і любові – завжди радо я.
««»»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2016
117* від Хайяма: «єдине - у множині»: عُمَر خَیّام نیشابوری
Посеред знаних світом мудростей-перлин
Одна гірчить мені найбільше, мов полин:
«Не будь один, поки ти тут, не жий один!»
(Так нас навчав той мудрий перс Гіяс ад-Дин).
118* від гончарного круга і любові: адамове…
Бог тільки глину замісив, щоб сотворити нас,
А я тебе вже покохав – у сотворіння час:
Прийдеш богинею у світ, в полон візьмеш на раз,
І закружляє назавжди нас двох кохання вальс!
119* від неба: даєш, щоб так швидко забрати…
Хто пізнав ціну любові – що йому вже смерті страх?
Ниточка життя, – дано їй поєднати у серцях
Долі дві в кохання й щастя, стежки дві в єдиний шлях.
О, чому ж тонку цю нитку швидко всім ти рвеш, Аллах!
120* від часу: і початок, і край – поза нашою волею все…
Ні, не володарі ми неба, а ні днів:
Хтось чашу часу проливає – пий, чи ні, –
Ми хід подій і доль не в змозі зупинити.
То в чому ж сенс господніх справ, скажіть мені?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2016
Не попрощалася. Пішла у ніч, в туман,
Дім залишала мій – наш дім! – і наші спогади,
А хвиля розстаней мене в ріку Обман
Несла, а в серці так пекли гіркі ці проводи!
Не обернулася… Забула миті всі,
Якими дім наповнила для мене –
Ми ж вдвох у нім були! Тут наших голосів
Ще музика лунала! – Незбагненна,
Незвідана ще і
невипита до дна
Від мене йшла у ніч, у біль, в минуле!
Палила всі мости між нами, всі, дотла!
І в морі Забуття любов тонула…
Зрікалась ти всього, вважаючи гріхом
На мене подивитися востаннє –
Я ж був невільником, Сехмет*, твоїм рабом,
Твого зрадливого – солодкого кохання!
-----
*Сехмет – богиня помсти
(спогад, в ніч на 14-те…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
113* старе, мов світ
О, світ наш не склав ще своєму цинізму ціни.
А люди – сини своїх пристрастей, злоби сини
Тобі дивуватись почнуть і дійдуть до образ і війни,
Якщо поведеш себе так, як з тобою вони.
114* ілюзії днів наших…
Скажіть, кому пошила доля щастя із вічності нетлінної хоч раз?
А як манила ця лукава діва в дні юності наївних (смертних!) нас
У світ ілюзій, де здавалось: вічні і наші дні, і молодість, і ми!..
Та ще ніхто не зміг в оману ввести Його Бездушність – повелитель Час.
115* не розтринькаймо дні – їх відміряно нам не безмежно
Вчили древні: «Життя втратиш мить – і печалі зазнаєш!»
Тож у серці носімо їх мудрість (і дяка навзаєм!),
Що під сонячним небом наш день – о безцінний то крам! –
Ні поверненню, друзі, ні обміну не підлягає.
116* після п’ятдесяти … : «… то немає віку для душі?»
Днів як снів – не злічить, а ми ті ж: в Дон Жуани все мітим,
Нам би ще покорити і душі паняночок, й світ цей –
Час зазим’я мого вже стоїть на порозі і студить,
А на серці – кохання теплом,
і нев’янучим квітом, і літом!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2016
* неможливе:
За підступ, зло і підлість, заздрість чорну
не треба гнів тримати на людей,
не варто наших розуму і часу:
людину можна витягти із бруду.
– Та як ти витягнеш і зло, і бруд з людини?
* терапія:
Все сприймай в житті тверезо і спокійно,
як би доля вередлива не велась,
і шторми її – без влади над тобою,
а в твоєму серці завжди мир і спокій.
(І к холері нам ті психо-терапевти!)
* варто:
Хочете, друзі, наповнити дні свої сенсом? –
жити почніть ради когось також, окрім себе.
* перепрошую, та:
Хто вірити вміє, любити і йти не лінується –
у того все вийде задумане, й доля... не скурвиться.
* поруч:
Я нікому ніколи обіцянок не роздавав:
«Буде добре зі мною завжди, буде радість і щастя».
Ні, бо все може статись, житейських штормів не минути,
але я буду поруч, не лишу, не зраджу в любові.
* з обману:
Коли інша людина сказала: «Я вірю тобі» –
не примушуй цю душу за сказаним потім жаліти,
на лукавстві й брехні збудувавши стосунки свої, –
і довіру, й повагу її ти вже втратиш назавжди.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2016
(із філософії самітника: повторення мудрих)
* і моє теж:
Лише закон моральний, що в мені,
у серці милосердя і любов –
ось те, що вище всього у житті:
принади статків, зваби влади світу,
законів, вчень, релігій і богів.
* лібідо:
Сигізмунд, маєш рацію: той, хто кохався з жінками –
той пізнав їхню плоть, насолоду і хтивість інстинкту,
розгубивши себе і скарби свого серця по ложах.
Хто любив лиш одну – той пізнав і себе, і кохання.
* перевірене:
Ніколи не матимеш кепського настрою і
печалей та смутку не звідаєш, розчарувань:
надій своїх і сподівань в дні житейських турбот
на друзів чи долю в безпечності не покладай.
* страсті за часом:
Ви тримати не хочете більше на ближніх образ,
за змарнованим часом буття свого кревно жаліти? –
то прекрасний цей дар не розтратьте намарне на тих,
хто безцінних і днів, і хвилин ваших є недостойним.
* єдине:
Ти не вір, коли стануть повчать,
що ось це, чи щось інше –
то останній твій шанс у житті:
ні, бо сотні трапляється шансів на кожен наш день,
неповторне ж, єдине під небом – то наше життя.
* справедливість?..
Кожному доля свій плід піднесе по заслузі:
те, що посіяв, збиратимеш в осінь життя.
Що ж, норовлива моя, ти втішаєшся в злості? –
сіяв любов, сіяв ніжність – зійшов лише біль…
««»»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2016
109* тій, що серце своє зачинила для мене назавжди…
Я зречуся принад цього світу і знову
Від небес відвернусь – ради Жінки земної.
І нехай храм душі ти для мене зачиниш –
Я не зраджу коханню до тебе, Любове!..
110* дам клятву… – та як я дотримаюсь даного слова?!
Повернись! Я коліна
твої цілувати не буду!
І не буду я пестити лоно, і руки, і груди,
Дам обітницю я – буть рабом біля твого порогу,
І про мене нехай що завгодно розказують люди!
111* ти
Я світом знехтую, його
всіма принадами пустими,
Щоб у любові днів твоїх шукати щастя, сенс і рими,
І знаю: пил з коханих ніг цінніший за слова поета –
Цей світ спокушує мене лише дорогами твоїми.
112* ти коротке, Життя, – тож тебе на кохання потрачу
Не ходжу я в мечеть, ні до храмів Ісуса чи Будди,
Ти для мене – мій храм, лиш тобі я вклонятися буду.
Ніч нам вівтар кохання освятить земною любов’ю.
Ми – щасливі! Відкинь застороги Останнього суду!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016
живим, безіменним і тим, що без вісті пропали…
(в теплому бліндажі. проба життя…)
** кінець грудня, в ніч на грані днів –
між минулим і часом, якого у них вже не буде
В Новий рік пом’янемо ж і тих,
Хто до нього дожити не встиг…
** заповідь, єдина, – до першого пострілу...
«Наповніть любов’ю серця – і світ цей постане вам раєм!» –
Ось перше в науці життя; хто може сказати: «Я – знаю!»?
** із подиху війни – посеред осені кохання:
«Як ловив твій запах, нічко, як шукав той слід!
Як за шепіт вуст примхливих осінь цілував!..»
** війна, – миті просвітлення:
якої сили почуття тоді відкрилось!
«І лише на межі між життям
і паскудою-смертю відчув я:
Ти єдина, ти – Жінка, в яку
так закохуються кожен день!»
--- ---
--- ---
** на відліку секунд; осягнути Істину як ковток повітря:
«Як мало для щастя людині під сонцем потрібно!» –
І що ваші влада, багатства, чи трон, золотий а чи срібний?!
** за три кулі від вічності: в першу ніч місяця жовтня…
«Люблячим серцем содіяне лишимо ми після себе!..» –
Так ти прощався із травами, вітром і зоряним небом…
** межа віри; в один подих до небуття:
«можливо, бог любить, та тільки не те, що створив Сам…» –
«Чому все постало на злобі, на крові, на вбивстві?!.»
– Тому що Творящий байдуже на світ цей дивився.
** перед таймером пам’яті; іронія останнього подиху:
«…не вічно під сонцем, не вічно!»
«Любіть! І творіте добро,
кохайтеся, – щиро й розкуто!»
– Бо смерті час прийде, а нас
не буде за що пом’янути!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2016
* о нікчемність мого марнославства!
Довелось по світах походити мені, довелось
Мудро вчитись мовчать і розумно перечити юності.
«О, поважні слова! гідні вашого віку і мудрості!» –
І настане той день, і в просвітленні вимовить хтось!
* осінь днів моїх – перед юністю:
«я вже знаю, що там втратив. що ти маєш – ще не знаєш!»
Чому, мила юносте, прагнеш так тлінних скарбів? –
Не знаєш ти, чим володієш безцінним насправді!
(А мої вітри вже сполохані осінню днів,
І серце ятрить, і просвітленню років не раде…)
* «любити весь світ? – та будь ласка!»
О, просто, і легко, і дешево світ весь любить
І примхи його разом з людством – бо що це нам значить?
Та знаю, як гірко і слізно ти, серце, заплачеш,
Як раптом полюбиш людину – одну! – хоч на мить!
* і з невір’я – вигода: чи Він не Милосердний? (трішки іронії)
Не один тільки я із невір’я мого виграЮ
(Хай ми як не живім – не применшимо неба могутність?):
Бо якщо помилюсь я, не вірячи в божу присутність,
То на користь мою це єдиним постане в раю.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2016
105* старая заповедь древней планеты Счастья:
«ищите прежде всего Любви, а все остальное приложится!»
Не Коран и не Библия путь вам укажут, не Тора
В край чудесный, где реки поют, и дубравы, и горы –
День и ночь в той стране о Любви лишь слагаются песни,
И наполнены ею сердца, как наполнено каплями море!
106* влюбленный! богатству владык и величию их не завидуй
Когда ты проснешься, без славы, бездомен и наг,
Не дай места зависти в сердце – она тебе враг.
Запомни: ты есть! И несметных богатств Соломона
Дороже любовь, жизнь и небо – судьбы твоей флаг.
107* и где мои судьи: «брось первым камень, кто не согрешил!»
Бог мой - Любовь, но средь ангелов я не замечен:
Злостью, страстями да ложью, как все, изувечен,
Если и подл – только в меру, за гранью не стану.
Ради чего становиться мне сволочью вечной?
108* … а спросят тебя небеса, и его, и меня…
В тот день роковой, где сомкнется судьбы нашей круг,
Что скажем, когда зов небес вековечных услышим:
«Нашел ли ты радость в той жизни, что прожил, мой друг?
Была ли твоя жизнь кому-то и счастьем, и смыслом?»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634054
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.01.2016
* вранішнє: «богам? – за що?! все поклоніння – Жінці!»
І відчути – «Живу!» – в її погляді, в слові, в зітханні,
Кожен доторк кохання прийняти, як долі печать.
І святим небесам за любов, за чуттів благодать
Заспівати осанну – і Їй поклонитися зрання!
* на весіллі чужому: «наречена його, ще послухай…»
За посвячення долі, Всевишній, мене не картай:
Я кохаю цю жінку – карай!! – але я зізнаюся:
«Я любові солодким повітрям від неї нап’юся –
І скажу перед небом, що мав тут і щастя, і рай!»
** словам і понеділкам твоїм… (коханки обіцянка)
«Дарувати тобі кожен день-понеділок я буду,
Станеш пестить вуста поцілунками, лоно, і груди,
І жадатиму я твою плоть, і з’єднаюся тілом!..».
Обіцяла… І вірив (наївний!): ти цього хотіла!
** і це її: «з чого печаль? – нам так любилось легко!»
– О, не питай мене, бо що я відповім?!.
Ми до байдужості дійшли в сердечних справах,
З’єднавши хіть, вогонь кохання і забаву, –
А я… – не хочу бути спогадом твоїм!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
А кожна осінь – віха до мети…
А на землі – усе таке не вічне! (Л. Кльосов)
*
Ще не засвітилися ранки росами та прохолодою,
ще не вкрила першим доторком фарб
майстриня осінь смарагдового вбрання літа,
а у снах, у передчуттях ваших –
бентежно-дивна ця пора…
І зринають сполохані думки птахами перелітними,
і тривожать серця бажання пізнати:
«Якою ж ти будеш, невідворотньо-неминуча,
перша осене поліття мого?..
скільки наміряєш,
що від щедрот своїх подаруєш?..»
…
І стане лячно... – та ви захочете взнати про неї,
заглянути у наміри її,
споконвіку легковажної і мінливої у настроях своїх
блудниці-повії, вередливої, бажано-незваної –
невблаганної розпусниці вашого передзим’я...
Я заспіваю вам вітрами її,
огорну спокусами-туманами,
сльозами-дощами буднів щемних,
сонцем, що впокорилося її примхам,
оманою останнього доторку тепла.
І передам з душі відлуння печалей ваших
смаком першого поцілунку її
вересневому ранку і вашому сподіванню…
А вона явиться непрохано, холодною і нахабною,
буде примхливою і одноманітно сірою,
в самотності смутку ночей
тривожитиме снами-видіннями,
і злякає чорнотою їх,
і передвістям холоду зими,
і – остання – буде тривати вже
до кінця днів, долею вписаних,
наміряних, відпущених, перелічених…
*
– Не дозволь їй такою прийти до себе!
Не впусти таку у свій час і душу,
сотвори собі ту, якою сам захочеш бачити і відчути,
у багатстві кольорів і фарб її,
відчуттів, настроїв і надій, –
бо це ти в житті, бо це твій ще час,
бо це – твоя Осінь!
**
(ранок 19-го вересня. по двох місяцях забуття…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2015
** про початок днів солодких юності далекої:
Як манило небо нас, як плекало мрії!..
Та лише в метафори виросли надії…
** питаєш, юначе? - скажу: недоречні умови в любові
«Що змушує вас так сприймати цей світ без умов?»
Банальну дам відповідь: «Тільки любов. Лиш любов».
** кожному із нас:
Коли прийшов у світ цей – стань щасливим.
І не зважай на долю норовливу.
** чи варто?
Душі твоєї світ довершений, прекрасний
Не смій бруднити днем ганьби, що в зраді й рабстві.
--- ---
--- ---
** а якщо ми й воскреснемо – тільки від наших коханих!
Вчора мила мені – хай її не зів’яне краса! –
Ніжним доторком губ довела: є в житті чудеса!..
** яким ти скарбом є, чи відаєш, кохана?!
Твоє мовчання, погляд твій, і сміх, і пальців гра –
Дорожче це душі моїй, ніж слів пустих гора.
** не питай, від чого сум і радість:
Ой, бентежить нічка-зрадниця, поселила в серце думу:
Ти джерельце тої радості, ти джерельце того суму…
** у дні розпачу…
І втомилась душа поміж днів обезкрилених снів.
Тисли душу слова омертвілі, важкі, бездиханні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2015
(переспів. вільні вправи)
**
Мастера отлетают, оставив навек память-рану…
В барельефах печали застывший холодный почет.
Подмастерья остались. – Не скоро им быть мастерами.
Только время летит да работа не ждет.
И приходят нахалы-дельцы, и сбивают росу –
Что пронырам всеядным? – о, эти берутся за все!
Что им гений, который умолк, вытирая слезу? –
Беспардонная бездарь отары свои пасет.
Очень странный пейзаж: косяками идут таланты.
И седьмым небесам опуститься велит Суета.
А при Тех, что ушли, было легче. Они – как Атланты,
Свод небес подымали плечом. И была Высота.
***
Ліна Костенко, "Умирають майстри"
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
Метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598559
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.08.2015
" Русь моя, жизнь моя, вместе ль нам маяться?
Царь, да Сибирь, да Ермак, да тюрьма!
Эх, не пора ль разлучиться, раскаяться...
Вольному сердцу на что твоя тьма?"
А. Блок
«… но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
(Анатольевич)
**
Мой род сотни лет свои судьбы делил вместе с «Русью«,
Уж предков моих на просторах ее след растаял, –
Была ты родная земля! Только в Русь – не вернусь я:
Там Путин-фашист, сучья слизь, прокаженный залаял –
И стал русский край мне землею гиен и ворон,
Где корчатся бесы во лжи, обдавая все смрадом,
Там снова ГУЛАГом повеяло, смертью и адом –
Там унтер гэбэшный в прицел взял весь мир, а патрон
Начинен коварством; и подлость кремлевский палач
Готовит соседям, свободу и мир ненавидя, –
Довольно! О детях убитых рыданье и плач,
И стоны планеты! О Русь, твое имя – Погибель!
На лжи ты стоишь, на крови, грабеже, о беспутна!
Исчадие зла – твой фашист и убийца В. Путин,
А ты – ты не плачешь: «Я каюсь!!».
И я – отрекаюсь.
***
написано после многих злодеяний путинского режима
против народа Украины и к первой годовщине сбитого
русскими солдатами мирного пассажирского самолета
17 июля 2014 года в степях Украины...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598552
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.08.2015
25* и кремль не кричал еще «фас!»,
а сучье отродье уж лает!
(рабам кремля, крепостным Моксели,
смердам раши, «петушкам» путлера,
замаскировавшимся на портале у всякую нечисть инопланетную)
Не любят подлости стихи.
Стихи не терпят свинства!
Но кукарекать «петухи»
здесь продолжают истово.
26* Цы-виЛИЗАТЕЛЬному:
хоть семь личин на нем – а все один прием:
шестерки-стукачка из ФСБ
Он подстилочка кремлевских палачей.
Без стыда, без чести-совести. Очей
У собак таких вот сучьих не бывает!
– СкоКА рРУПь – за «гав!» ТВае – ат сваЛАчей?
27* эпилептическому ядослюну-Ж., (нет, не жабе…):
а убраться бы вам да к своим, бесы Раши?!
И развелось тут вас, сей Жо-подобных, злобных,
Лишь черноту из рта дух смрадный извергает,
Вы все, что свято нам, мараете, уроды, –
Пора и честь бы знать: талант ведь вас не знает!
28* здесь живет – и гадит, гадит, подпевает путлеру
То плевательницей нашей,
То кремлевских сводней –
Убирайся, ведьма Раши,
Сгинь-ка в преисподней!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596836
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.07.2015
на действия Раши-параши нашей в ООН в вопросах
по сбитому «фашистами-украми» Боингу:
1. от киселевых:
Уж год нам пластинку крутили: «Ах укры – фашисты!
В ничто им святое, бесценное – жизни людей!
Убили детишек! Невинных!!» (А звери-чекисты
Да мрази из Дэ-эНэРэ: «Как сумели мы чисто! О’кей!»)
Да не так случилось, как хотелось:
2. от чуркиных, год назад, 2814-й: «судить за сбитый
самолет международным трибуналом,
как за преступления против человечности!!»
Год спустя, 30 июля 2015:
«Что, трибунал?.. Какой там трибунал?!
Да лично Вова Путин нам шептал:
"Мочить Европу! В небе и в сартирах,
На укров спишем все!" (солгал, нахал!..)»
(если мировое сообщество соберет этот трибунал,
Путлеру тюрма обеспечена. хотя бы заочно. но пожизненно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596817
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.07.2015
21* не земной – но как зловонен! …
Он хорек-вонючка на портале.
Подпевала сволочам кремлевским,
Пришлый раб с планеты
М.-ерзкий,
Раше свойский -
Дух холуйский Путлера-капрала.
22* вот они, «сыны» отчизны:
Исподтишка ...-оно глумится над отчизной,
Которая к нему приветлива и кормит –
Душонку сучью; терпит homo-слизня,
А он ей – ненависть да подлость, с униформы.
23* -рилам, мандрилам, гамадрилам (все –
из вида обезьяньих) и им подобным, коих,
как показали времена новейшие –
множество на землях украинских
Гюрзу гремучую хоть в небо подыми –
Она и там достанет в злобе ядом:
Живут же в Украине! –
Но людьми
Не станут те, рожден кто русским задом.
24* при-летающим (на крыльях ненависти и эпилепсии):
Приглядись – он из Вселенной, а душком несет – сексотским,
Стукачек кремля он, с пеной, отставной, но с духом скотским.
Сволочью рожден, – за это быть не может он поэтом:
Много хворей в дяди-М.-рази, не коснись, он весь – зараза!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596541
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 29.07.2015
17* N.: був би імпотентом – все одно кортіло б!..
Загляну до вас на сторінку – немов будуар,
Де місце чуттєвих і пристрасних фраз – від кутюр!
І віриш: життя – це бон жур, зразу ж – оревуар!
(Та є, – є між ними оте найсолодше: [i]лямур[/i]!..)
18* А.: «добрых согрею любовью сердечною…»
Соткано сердце: Любовь и Поэзия,
Соткано душу: то Нежность, то Боль…
Как же о знаковой Женщине грезил я,
Той, что мне к счастью откроет пароль!
19*И.: коль позовешь – она придет Любовью!..
Когда Любовь из пены зарождалась,
Когда святила берега навечно,
Она уже была – и ожидала
Того, кого одАрит так сердечно!
20* в доме его речей – пустота, мертвечина и дикость
Если ты решил согреться
Иль поесть за этой дверцей, –
Пусто там и нету пищи –
Честно – ни уму, ни сердцу.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2015
13* Z.: знает он цену и слову, и дружбе, и жизни!
Нет, не мальчика слово, а мужа.
На портале для умного – нужен.
В мире слов и страстей он как рыба в воде –
Неуч им посрамлен и контужен!
14* входите к нему осторожно!
У вИршах то мусор, то хлам,
Зайти к нему прям… неудобно:
«Наложит» похабщины вам
И скажет, что это съедобно.
15* в строчечках множится, писать так хочется… – некому руку… набить!..
Слезливо и тонко рисует обломки
Своих из девичества тайных страданий.
– Не дай заблудиться у ентой девицы
Средь леса (иль моря?) ее излияний!
16** «поэзия – это как алгебра, так что считай!»
– О, в знатном сим деле, усвой, своя арифметика есть –
Внушали мадам, – коль мандраж, ты непременно пиши;
Главное – это размер, да ритмы и слоги учесть.
– А мысли, а суть? – Пустяки, как и частичка души!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2015
9* вы – философ; и любимой будьте!
Что ни слово – то знак, что ни фраза – то мысль.
(Ах, эмоций сердечных еще бы, Спиноза!)
И взмывает душа Ваша к Истине, ввысь,
И – летит! … И моя мысль о Вас – как заноза…
10* за вишукану пустоту миліше мені ця наївність
Не знайдЕте ви рим тут небачених,
І метафор парнасних, із пробою, –
Лише щирість, любов і – пробаченням
Дух без фальші, в небес під покровою.
11* … не читал – ты мало знал, а прочел – запутался…
Ах, сколько же в леди у виршах
сих мутно-заумненьких слов,
Да томно-страдательных тем, сюжетов-пустышек зависло!
Печаль только: мало стихов
С поэзией, логикой, смыслом.
12* – и белой рекой назовусь, и тебя завлеку в омут темный!..
Облеченные в изящество стиха
Мысли дамы!.. – до чего же хороши!
Этим именем загадочным
души
Прикасается и кличет… до греха!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2015