| Сторінки (4/354): | « | 1 2 3 4 | » |
(на 25 число)
Число – печать твоя, начала жизни в нем.
И в вечность твой полет отмечен тем же днем.
*
(день рождения поэта – 25 января,
день смерти – 25 июля; между ними – миг
блеснувшей звезды. из зимы – в вечное лето…)
**
Как жизнь любил, как пел ее, а выпил чашу – горькую!..
Ты сердце заложил свое за правду-сучку скользкую:
Ты звал нас в мир, к вершинам гор, а власть тебе – вендетту!
(Как будто он злодей и вор!..) – Не вырвался с Каретной…
**
А имя твое говорило: владею я миром,
Души своей миром! – и пусть КаГэБэ отдыхает!
А времечко было, где нам комсомольских «кумиров»
Шестерки из стаи гэбэшной на щит подымали.
Но вспомнит кто ныне придворных всеядных паскудин,
Лакеев кремлевских, прогнувшихся вас, лизоблюды?!
А ты, – ты в сердцах своим словом остался навек –
Высоцкий Володя. Актер и Поэт. Человек.
**
Эх, каким высотам вдруг стал ты друг и брат!..
Мир умов и душ тех лет был тобой богат –
А с такой фамилией лишь вершины брать,
А таким вот именем звезды называть!..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596133
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 27.07.2015
5* … щоб повірили в слово твоє
Ні, нема недоречностей в слові твоїм, як в алмазі.
І усе досконало в душі, і в думках, в твоїй вірі.
Чистим звуком лунає тут голос духовної ліри –
Тож не дай опуститися вартості слова до стразів.
6* посылает фотоны добра всем пришедшим с любовью!
Мысли совершенство, утонченность фразы
Вы в речах найдете – метко, без изъяна
Слово остроумной леди (ух, заразы!!.).
(А к лицу ей Тина, Лучик и Светлана!)
7* … так есть он, секс? – или откуда мы?!.
«Ну що ж ви, ну як ви, та де ж це?!. – нема в нас його!!
Та й вслух же ніззя, сороміцьке ж воно!.. ось… не видно!..»
І думаєш: «… даааа, ти лишився, поете, всього!.. –
А жінка, між іншим!! і років… і досвід(?) солідний!..»
*
((«Вы что же, ну как же, да где же, его у нас нет!..
И вслух ведь низзя же об этом – чтоб так вот!.. – о сексе!!»
И думаешь ты: «Может, это лукавит поэт? –
Ведь женщина, кроме всего! и годков ей… и опыт уж веский!.))
8* а великі всі поети з чого починали?
Любов’ю повна – злом не оскверниться
Душа ота, де для добра привіт, –
Хай світу твоє слово – то дрібниця.
Для тебе ж всі ці вірші – цілий світ.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2015
Папка присвячується тільки навколо-поетичним шедеврам авторів – та вибрикам
як самого зачинателя її, так творам і пишучій братії, що в душу чи в око запали
(думай. чи… та ну його, – краще не думай, а читай!
--- И! – анафема ушедшему не читая!)
ПРЕАМБУЛА. Семь ступеней познания в себе себя.)
** Относись ко всем с добром и уважением, даже к тем,
кто с тобой невежлив и груб. Не потому, что они достойные люди,
а потому, что ты — достойный человек. (слова, точно изреченные Конфуцием;
из доисторической мудрости, – абсолютно недостижимое среди
гомо сапиенс новейших времен)
** Правда превыше всего: выше лжи, подобострастия, лицемерия, угодничества,
лукавой дружбы и власти царя. Исповедуй только Истину!..
(неисповедуемая, 1 Заповедь шумерских прокуроров)
** Прежде чем кричать «Держи графомана!» узнай, кто у него в друзьях ходит…
(предостережение Пятое третейских судей Карфагена)
** Не гадай, кто за маской прячется, лучше присмотрись к ее кошельку да льстецам…
(первый - и последний - постулат из Кодекса Чести венецианских адвокатов)
** Нет ничего запретного под луной, что не могло бы стать предметом
изучения сатиры – от падшего ангела до взлетевшего Гения…
(Третья глупость самонадеянных Жванецкого ранней юности и Благоева поздней молодости…)
** Даже один раз битому семь небитых... сдачу дают.
(главное правило Казановы)
** Взялся подшучивать над миром – готовься быть осмеянным покруче…
А начинаешь льстить ему – не надейся на дивиденды.
(параграф №7 Наставлений Касьяна Благоева молодому поколению)
***
ВСТУПНЕ, повчально- (описка!): печально-начально-прохальне.
к собратьям по цеху:
– А всё же хочется, ребяты,
не пустоты, а простоты
Стихов, Поэзией зачатых,
и чувств, и мыслей красоты.
–
Натхнення серцю наших муз крилатих,
І слова свіжості. І мови чистоти.
***
1* з невмілості всі виростали, хто в світ цей прийшов, щоб любити!
… нехай ще наївні рядочки – та серце писало! –
Тут слово чарівне зі світу твоєї душі!
І поки це віршики, а не маститих вірші –
Беруть у полон чистоти і любови началом!
2* … десь серед Карпатських гір дивом юним світиться!
Ось серцем читаю, милуюсь. – Так, справді, ви – щастя і диво!
Яка ж у вас, кралечко, схована крапелька аперитиву!
В пікантності фраз – смак життя, зваба досвіду жінки в запрошенні!.. –
І мій апетит пізнання смакує від слова хорошого!..
3* не сумела, не смогла… не поймала птицу счастья…
Не сложилась судьба. И любовь не сложилась.
Ты от жизни напрасно ждала эту милость,
Что другим назовут счастьем женщины, мамы…
«И слагаю слова я в стихи – сердца драмы…»
4* нашептав гульвіса вітер, що тепер я – ліпше всіх!..
«І красива до нестями, і розумна я собою,
І вже в … -ой!-цять... своїх знаю, "що" і "як"!..
– Ні, щоб в вир життя, в кохання упірнути з головою,
Ні! – в сітях інету віршів жду косяк!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595968
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.07.2015
[b]28. Олекса У.; до в. «Жінка неземної краси»[/b] та всієї
авторської лірики кохання (дієслівне, ворожбицьке, задушевне!..)
а до кралі – словом файним горнеться та лестить,
і по серденьку лоскоче, і по тілу пестить
і ворожить дієсловом, стелиться, гадає!.. –
тож любов пустімо в душу – хай і нас питає!
…
і я в рими дієслівні одягну бажання:
най дасть небо всім нам віршів, щастя і кохання!
[b]29. stawitscky; до в. «Хто ти?»[/b]
(з ними, з нашими жінками був нам рай!)
– так, були!.. і долі вдячність склавши
ми згадаєм - і щасливі завше
піснею кохання, спогадом – тим раєм!..
часом наших днів, де все було навзаєм!
...
і коли постає перед нами про щастя питання -
хай би ким не були - лиш вони дарували кохання!
[b]30. ptaha; до в. «До пам'яті» [/b]
печатку ставить будемо не ми.
та все пусте, – лишаймося людьми,
а вже колись небесний Архіваріус
і кожен крок наш, помисел з пітьми
Часів Останніх винесе на світло –
ганьбою вкриємось, чи радості слізьми.
...
тож зважуймо нами здобуте
з добра що постало й любові
у вчинках, в думках, в кожнім слові –
так зменшимо часу покуту.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2015
** на реках жизни...
А судьбы правы: не глухим, не равнодушным
Взирать поэта рок зовет на мир лукавый,
И зрячим сердцем, и умом, любви послушным,
Искать – и находить
в мир мира переправы.
** и быть на земле поэту
Как трудно против воли рока плыть,
Деля судьбу из сумасшедшим веком,
И [i]«в дни войны и гражданином бать,
И воином, но прежде – человеком»[/i].
** желаю жизнью наслаждаться – а слышу смерть повсюду…
Ах, как манит в неволю меня
Дивных глаз этих страсти темница!
Злое время вокруг. В смуты днях
Можно ль счастьем таким насладиться?..
** от Тебя я душу принял и жеданья сердца!
Чист и наг – перед очи Твои.
Я Твой сын, не предавший ни разу, –
Не кори за желанья мои:
Все земные. – И пусть не алмазы.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595781
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2015
[b]25. Анатольевич; до ст. «О русском…»[/b]: глаголы вещие…
(второй год фашистского вторжения России в Украину…)
возможно ль, чтоб зверству такому случиться опять?
не сон ли дурной?! – нет, Россия! войной! наяву!! –
вновь карлик никчемный такую большую страну
сумел постелить под себя и во мрак повернуть,
убийством народы России – мой бог! – замарать,
умы оболванить, достоинство ложью отнять,
и я – русский сердцем! – я! – возненавидел Москву!
…
унижен, скорблю я, читая слова человека:
«Мне русский противен… !» – печать двадцать первого века…
[b]26. Уляна Ч.; після прочитання «Чому»[/b] і інших віршів
(2015-й; на цвинтарі міста N.: почалося літо – мамам сльози лити…)
Звабник вітер бавиться, із троянд цнотливих
Обрива без сорому перші пелюстки –
Квітне літо в радості, юне, пустотливе!..
Біль
могили хлопчиків стереже
й вінки…
...
тут навічно лягли неціловані, юні, замріяні…
де їх слід на землі? де сини?!. де лани їх засіяні?..
[b]27.[/b] к стих. «Госдеповскому холую», афтар – нечто зловонно-безмозглое:
«гаспадин хароший, он же рама хайер, он же карпатская сопилка, он же цывилизованая эуропа, и тому подобное, – он же подстилка путлеровская:
«не пыжся, многоликий -ОВНО-маз, а в зеркало гляди»
И льет недоносок слезу крокодилью в семь струй,
Страдает безмерно московско-дебильная рожа,
Что кто-то ему конкурентом в госдепе быть может!
И мучает это затычку крем-…-лядскую, гложет,
И ей невдомек: ну не люб для госдепа холуй! –
Госдепу партнеры нужны, да с умом,
Состоятельны чтобы,
И только пид-РАШЕ подходят такие утробы:
Способные вонь извергать Гаспадины и Rамы,
Цы- Э-, и Ra- Xa-, и сопилки, точнее, удоды –
Бедлама рашистского сучьи тупые уроды.
*
(почему эти реплики стоят рядом? – а как бесчестье ходит за честью, низость за достоинством, мразь и убожество душевное за человечностью (чтобы или свинью подложить, или обмарать) – так и здесь, на портале, вслед за истинными чувствами людей, сердца которых полны любви, совестливости и добра – появляются вонючие и мерзкие выбросы блевотины пропутинских сволочей – и мы тому свидетели)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2015
(для голосу душі, дуету двох сердець та хору несплячої совісти)
(соліст:
Прийде печаль, чи горе, чи незгоди,
І сльози зронить чорний день в росу –
Молитву я складаю за народ мій,
У Духа милостивого прошу:
– Я зрікався небес, забував, жив у світі без віри
В щире слово Твоє, коли сонячні дні проживав, –
А тепер я молю: «Ти ж спасіння і нам дарував,
Коли Сина Твого на хресті розпинали ті звірі?»
(дует:
Як блудний син, йдемо життя шляхами,
Зреклися віри у Твою любов,
І лиш коли біда своє над нами
Крило розкриє – молимося знов:
(хор:
«Отче наш! – промовляємо серцем своїм і вустами –
Кожен гріх нам прости і даруй милосердя своє, –
Ось година покути остання для нас настає:
Україну накрила війна, смерть літає над нами!»
Та серцем віримо: «Не перестане буть
Твоя любов над нашою землею».
(соліст:
В лиху годину горя не забудь
Мою Вкраїну, Господи, і з нею –
(дует:
Нас, грішних нас, дітей малих Твоїх,
Що без Тебе блукали стільки років…
Прислухаймося, браття: Сина кроки
Лунають – вже стає Він на поріг!
(хор:
Тож сповідуймо серцем своїм: «Україна єдина,
Як єдине в спасіння Ім’я найсвятіше Твоє!»
Ось і Віщеє Слово надію на це подає
У любові Отця, в жертві хресній Небесного Сина.
***
(березень, 2015; до подій Вітчизняної війни за волю України –
до річниці початку агресії Росії проти нашого народу)
(певно, лукавством виглядають такі тексти з вуст сучасного гностика, чи, скоріше, невіруючої у бога істоти, але - ...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595415
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2015
Вперше в житті розмову поведу загалом, не стану відповідати кожному зокрема з тих людей, кого тут пізнав, став любити і шанувати. Скажу цими словами до всіх: у яку би позу мудрого, самого-самого правильного не ставали, які би «істини» не прорікали ми, а правда проста і гірка: чи не всі робимо вигляд, що нічого не відбувається, що все розчудесно, що сонечко блись-блись, бруньки пуку-пук, що губки цьом-цьом, пальчики мац-мац.
Друзі мої милі, я там заглянув раз, перший раз минулого року у ті ненажерливі очі війни – і злякався довіку! І боюсь дотепер, і знаю точно, що кожному там страшно, якщо він нормальний чоловік і хоч на йоту зрозумів суть і цінність життя і потворність, жахіття такої смерті. (Тому і стоять так твердо там ті, хто приходить на цю війну самі: вони знають, достеменно знають, як буде страшно їх рідним, якщо війну впустити далі на нашу землю).
Бо страшно, дико бачити рвані частинки людського тіла, чути запах горілої плоті людини, бачити шматки того, що мить назад було людиною – та вже не встановити, хто ж то був, чий синок, чи тато, чоловік, коханий…
Так, злякався страшно, бо ні звідки вона, війна, бо дикий її привід і ще дикіший ворог, тупий, ненависний, зі звірячими поняттями, весь у злі, вихований тільки загарбати і ґвалтувати, впокорювати і вбивати тих, хто хоче волі від нього, бо він взагалі – нічого іншого і не вмів, окрім як відбирати чуже і вбивати.
Страшно це, бо у мене тут найдорожчі люди, бо там, по той бік кордону – так багато рідні, а я вже давно живу тут, бо тут мої діти і вже онуки, бо нам Україна – тепер найдорожча на світі земля, наша батьківщина, дім вона нам.
Хочемо про любов? Про квіточки? Про цілунки? – то й говорімо від імені жінок і дітей, чиї батьки, чоловіки, сини там, під вогнем кожен день, чи хто вже скалічений повернувся, чи тих, хто ще й не цілував ні разу, не надивився на ті квіточки – а втратив очі і нескінченна йому темрява тепер, або вже хто навічно в землі…
Їх очима подивімося на світ цей, їх почуттями приймімо у душу його, через їх переживання розкажімо, що то воно є – любов для того, хто дивиться в очі смерті – смерті!! – 24 години на добу, хто туди пішов, щоб захистити дім і родину, рідну землю, державу, нас з вами, оті квіточки-кульбабки, росу мирного ранку, запах сонної дитинки, доторк коханої людини, заграву вранішню від сонця, а не від залпів реактивних снарядів…
Є, присутня тут така поезія? – з п’ятсот віршів – один, два. Всі інші – не що інше, як те, про що мої слова. Ми сховалися у мушлю безвилазно, і я піддався тому, гляньте, що тут я «творю», і тому мені – сором: «нічого не чую, нічого не бачу, нічого такого поряд нема, всьо хорошо, прекрасная маркіза!».
Я всіх вас люблю і маю повагу до вас, але світ і події у ньому бачу з такої позиції. Як би не ховався за лукаве слово своє. Я маю на це право і маю обов’язок, перед життям. (Певно, як має право і той, хто голову у пісок і – моя хата скраю).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2015
(собі, – і тим, хто душею вмер у 2014 році...)
«Ні, про любов писати ще не час.
Допоки ворон чорний понад нами
І змахує пекельними крилами –
Ні, про любов писати ще не час…»
С. Сокольник, «Смуток. Роздум»,
(збірка «Сонячні руни поезії», ст. 172)
*
Про квіточки, любов писати прийде час.
– Але не зараз, ні, коли вбивають нас!
*
[b]А ти, «поете»(!) – як лукаво кожним віршем
Маскуєшся в байдужого, сліпого –
У циніка! – чи то
В каліку-птаха того,
Що і не птах! – та вміє нас незгірше
Ховати голову в пісок від страху свого.
Війна іде!
А ми
Так дружненько і чемно
(Хамелеони-віршомази!), як один
Про поціілуночки, про перса, очі, згин
Її стегна, про пози-рози – ревно,
Без сорому, без відчуття провин!
Про «ахи-охи», лона звабу –
Як один!
А йде війна. У нас під вікнами.
Вже рік.
І дань свою бере: калічить, нищить,
Дітей вбиває наших.
– За найвищу
Ціну купуємо свій спокій!!!
Ти прорік
«Не ввічливо, не час!» – а ми так пишно
Все про любов, спокуси, містику, друїдів, –
[i]Що, душі з’їла плісняви байдужість?!
Серця струхнявіли лукаві?! – ждемо: мужність
Синів чужих зупинить людоїдів,
Що йдуть вбивати в ДІМ НАШ?! –
[/i]Маєш слушність:
Не час – та й не таким! – писати про любов,
Про істинну Любов душі Людини,
Котра свій вік земний щоденно, щогодини
Тремтить над тим, що суттю всіх основ:
Батьківський дім, земля дідів, життя дитини! –
[/b]
Ти святість неба мирного прорік!
…
О, вічний смутку, не розвіяний повік:
Одним – болять чужі гріхи й провини…
А твій тут спів – фальшивих слів потік.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595213
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2015
(зцілення літом… і спогадом… й запахом квіту…)
** між мною і пам’яттю: спогадами зранені обоє…
Знаю, він буде приходити в спомин світанків,
Певно, забути ночей з ним не зможеш ніколи…
Знахарем-доторком вже заліковують ранку
Спогади запахів тіла твого й матіоли…
** спрага літа і любові у вдовинім серці…
Ой, розкрилося як серце часом сплаченим,
Як висвячувалось росами кохання!..
І прощались двоє потай спозарання –
Танув лід, і біль, і сльози літ розтрачених…
** ти своє у долі викупила болем –
тож прийми кохання давнє від мене
Губить надія-кораблик у часі сліди
Серед байдужих потоків із днів наших сірих –
Не віддавай же, благаю, ту райдугу-мрію
Ти на поталу печалей – і в дім мій ввійди!
** залікує рани час, щоб життя тривало
Знову тіла спраглого чари наді мною!..
Знову, доле, ділимо нічку із вдовою, –
І люблю, і мучусь, і кохаюсь в щасті!..
Час би й попросити: «Йди за мене, Насте!..»
***
(літу, року...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
(від печалі до радості:
на Мигійських* порогах печалі твої розіллються…)
** знову бачу її очі, смутку тінь і – віри…
І суму згасне день... а ти сльозу
Змахнеш із вій, гірку, як болю мірку,
Вдивляючись в вечірню першу зірку:
Ти звістиш зцілення грозу?..
** ради неї в бога запитаю:
«що ж Ти у любові відібрав цю жінку?!.»
Вдовиним не граються серцем! – його проведи
У дні, де для щастя відкриються вікна всі навстіж.
Хай лишаться шрами на серці, що вірило в щастя –
Ти грозами літніх ночей змий від втрати сліди.
** чи вуст її, чи вітру шепіт:
«ти вслухайся, ріко, в ранковий сум надії…»
«Я чистих вод ріки надією торкнуся –
Хай кола почуттів розгойдують обман…
Хай понесе цей сум до неба дід-туман –
не висохне любові океан».
** доле, не дай розминутись…
І час мине. І може статись так,
Що сил мені забракне вірить довго
У вічність почуттів кохання цього –
Не обмани мене, дай, доле, знак!
***
* пороги Південного Бугу
(літу, року...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
[b]22. Любов І.; до в. «Про хворобу…»
[/b]ох і ах! –
обійняти би [i]йому [/i]пригорнути,
та впоїти медом слів і [i]«отрути»
[/i]отого, що ми звемо тіл єднання –
знали ж бабці наші силу[i] кохання[/i]!..
...
а ви - ці пілюлі, мікстури... – а бабцям кортіло!..
згадайте прадавній рецепт – та й лікуйте і дух свій, і тіло!..
[b]23. гостя; до в. «Жити… варто…»
[/b](майже по Мопассану; оптимістичне!)
в цій химері чуттів, серед всіх цих імен,
в вирі спогадів знову гублюсь я!..
був колись дон жуан, казанова, жульєн!..
…
– де ж мої есмеральди, і анни, і лізи...
надії... і ольги... й марусі?!.. ...
(хто: мюнхаузен я? –
чи тепер лише просто джентльмен…)
[b]24. Владімір З.; до в. «Случайная встреча»
[/b](и Басё в тему!..)
ну как же так просто ее отпустить – эту встречу?!
ведь здесь не деньгами – здесь жизнью оплачено всё:
и столик, и очи напротив, и сердца те речи,
которые поняты вами… О, где ты, Басё?!.*
…
а рано сдаваться [i]осенней хандре[/i], еще рано!
и гнать бы усталость... и взять бы - забыть сердца раны.
**
//* Басё, хокку «Осень»:
"Осень уже пришла!" —
Шепнул мне на ухо ветер,
Подкравшись к постели моей //
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593440
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2015
* життя не пробують на смак – життям живуть!
Твій час незупинний, – а долю свою не пізнав ти;
тож годі мочити лиш ноги – пора в життя річку пірнати!
* перед небом: якщо й згрішив – то лиш в любові до життя
І постану – як всі перед Ним, хто не вбив і не зрадив ні разу:
докоряй за бажання мої! – всі земні, чисті всі, мов алмази.
* у моря навчуся любові до тебе
Море ніг оксамит обціловує, гладить і пестить,
як умілий коханець, – навчає мене тобі лестить!
* суперники – море і я: ой, за зраду – кара!
Роздяглась перед ним, віддавалася хвилям, перлино! –
тож спокутуй цілунками, зраднице, свою провину!
--- ---
* не мав я сорому за помисли і справи
За вчинки, за думки свої – коли ховав я очі? –
ні, ницих пристрастей не знав – і знати їх не хочу.
* по совісті?
Зла не чини, старість шануй, кривдить не смій сироту,
серце вдовине не обмани. Душу вдягни в наготу.
* ціна: колишньому другові, – по ту сторону кордону
Забув за честь мій друг, від совісти пішов –
тепер душа його брудніш від підошов.
* крок: від честі до лакейства, – по ту сторону кордону
Гидка й потворна суть того, хто лестить владним фейсам –
поете, вільним будь співцем, не падай псом в лакейство.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593418
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.07.2015
... І мій дім затих, за тобою у тузі і смутку.
Твій голос… – він тут ще лунає, як долі печать,
І речі тепло пам’ятають твоє. Як в покуту
Дивлюсь у ці очі на фото… – а очі мовчать.
Бентежить рояль спогад рук… сум розгойдує штори
І в відблиск сльози знов ховається там, на вікні.
І щемом дзвенітимуть ноти… останні акорди…
Твій плач… І на біль так заходиться знову мені.
І – ніч... до світанку ворожить, чаклує над ложем…
Твій запах над ним, а на ньому – залишена шаль.
Чекають вони… і я знаю: у дім цей не зможу
Я іншу привести. І що забере цю печаль?
А він ще живе: снами, пристрастю сліз і обіймів,
Шаленством і ніжністю губ і єднанням – прощальним! –
Нестриманих і безсоромних, закоханих, вільних
Від світу печалей, образ і… обручок вінчальних!
Та гасне свіча на каміні і тане тепло
З любові жарин, що рубінами світять востаннє.
Не сядеш оголена ти за рояль. – Обпекло:
Тут все за тобою сумує! – за нашим коханням.
Мій дім у печалі завмер,
Вже не гріє його подих щастя.
***
(минуле не розчиняється у вчорашньому... воно живе,
воно наздоганяє нас, воно стає нами, живить дні наші теперішні,
воно може робити нас щасливими.
лише не зрікаймося його - того, що було з нами...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
– Хто ти, де так змерзла? Що ж, заходь,
Я давно один, – то не завада?
Поїси, зігрієш дух і плоть,
Самоту розмовою розрадиш.
У світлиці розпалю камін,
Розгоню теплом печалі вражі,
Ти ж мені під чашок тихий дзвін
Про своє життя в світах розкажеш.
І якою з тисячі доріг
Ти, жоно, прийшла до мого дому,
Теплий свій залишивши поріг,
Чим сплатила небесам при цьому –
Скільки митарств, зрад і скільки бід
У світах зазнала? Ось тривоги
Ще не згасли у очах твоїх,
Втому бачу, в ранах збиті ноги –
То любов по днях тебе вела
Крізь вітри, спокуси і негоди,
Стільки часу берегла від зла?
Не просила плати-нагороди?
Доля, віра? чи печаль твоя –
Що вело роки, роки, о нене?!
Що для тебе, спрагла, значу я,
І чому так дивишся на мене?
Втомлена, всміхнешся – квіту краща! –
В очі глянеш, скажеш: «Що, чужа?..
Як же ти без мене жив, пропащий?
Не впізнав… – душа твоя, душа…».
***
(переспів. вільні вправи, М.Л.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2015
шутя и серьезно
** а срок наш – от рождения до смерти!
Играл с судьбой и лгал, не верил: все – до срока! –
Как всякий, кто пришел грешить в сей мир большой,
От женщины рожден. Да, есть во мне пороки,
Но подлость среди них и мерзость кто нашел?
** вопросы…
Зачем душе моей сокровища,
Зачем любовь и благодать –
С собой забрать в тот мир чудовищный*?
Иль чтобы здесь всем вам раздать?..
----
* автору видится смерть как самое страшное, что может быть
после жизни: тлен, небытие, забвение… иных жизней не бывает
у того, кто приходил на эту землю. никто не возвращался.
повторялся – да: в детях, внуках, правнуках…
вот потому так следует беречь, ценить и бесконечно любить эту,
единственную нашу жизнь и эту землю! и дарить им детей своих!
** ирония на Судный День:
я то, что я есть? или тот, кем я создан Тобой?
Ум пытливый спросит в День познанья Истин:
– Что Ты, кто Ты, Вышний, крест за что несу?!
– Как же твое имя? – спросит Бог мой; истово
«Егег ашер егег!»* – я произнесу.
----
*Я тот, кто я есть; сущий (идиш?)
** вдохновленный семью кругами: чужая боль, слеза чужая…
а совесть – судией
Я знаю, ты отмыть с души поможешь псовость.
И сволочность из глаз пусть вытравит слеза:
«Вот женщина – она, которой имя Совесть,
Мне в душу опрокинула глаза».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592669
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2015
Тебя опять любить, как прежде,
Прошу, меня не принуждай!
Не дай же умереть надежде,
Как в тот далекий месяц май:
Тогда судьба нам посылала
От счастья – каждому свое,
А ты меня не отпускала –
Мы шли в несчастии вдвоем,
Мы вместе прожили – чужие! –
Так много лет, так много бед…
О, дай, прошу тебя, обет:
«Я отпускаю, милый, ныне!»
…
Слетают листья огневые.
И осень – на пороге лет…
«« »»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592564
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2015
101* хмурому поету: і чому з твоїх днів зникла радість?
У суєті жадань, у справах дріб’язкових
Ти – жадібності раб, не бачиш неба, й знову
Жалієшся на дні, світ-скнару і на статки –
А стане прахом все. Не будь же безголовим!
102* без доброти, любові і мрій
крила не зростиш, поете
Дорога в небо починається з землі.
Банальні речі. Правда днів. Життя умова:
Висот небесних досягти бажаєш? – Знову
Скажу: злетить, хто серцем, духом не змілів.
103* служити слову і нікчемі – не виходить
Пам’ятай, що нікчема не гідний ні честі, ні слів:
Ось перлини морів хто надіне на шиї ослів? –
Будь достойним, поете, цінуй же скарби свого серця,
Праці, правді й красі хай в любові лунає твій спів.
104* не слав негідного, не йди до нього в дім (за Хайямом)
Нечистий справами ганьбить і небо, й твердь
(У час фатальний із відразою і смерть
Торкне лукавого, що сіяв зло і підлість) –
Не їж у домі з ним, не пий – шануй-бо честь!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592486
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2015
«на пороге моей юности:
любовь моя за четверть часа…»
**
Где веры и надежд угар,
У храма (там грехи за деньги
Отпустят) – женщина «алтарь
Любви» свела – желаний жар
Гасила, оголив коленки…
Здесь много лет – ее дорога:
Готова жаждущим «подать
За скудный франк любовь в кровать»,
На разный вкус, на спрос любой
Клиента тешила собой, –
За что благодарила бога.
*
В пылу наивном юных сил
К семи часам, на преклоненье
К Христу невинность я водил –
Искал для совести удил,
И жаждал веры да спасенья.
*
В тот день французского урок
Я пропустил. И к алтарю
Я нес на покаянье душу
Язвленную, – такой порок
Несчастную ее иссушит!
Но, юный, шел я к богу смело.
А девы? – я не грешен снами:
Нет, не являлись мне ночами –
Не грезилось и не хотелось
Их грудей, губ, истомы тела.
Вдруг зов: «Mon sher ami, пойдем,
Потешь мадам, мой птенчик юный!» –
Я «пойман» был: в тот вечер лунный
Я был единственным «птенцом».
Миг истины: она, любовь! –
Под сенью веры притаилась?!
Судьбы превратности?.. иль милость?..
… Крови и плоти вечный зов –
И что мой «труд» всех юных лет!
Ведь та любовь за четверть часа
Была сильней учений наших,
А не грехов преддверьем, бед –
И, юн, наивен и несмел,
Отдавшись женщине без чести
Постиг я суть небесной вести –
Молитву падшего пропел!
Ах женщина!.. – Взяла она
Наследство юности беспечной:
Невинность не бывает вечной!
Познаний вечны времена:
Осталось детство в той прихожей,
Где занавески без цветов,
Без чести женщина… Похоже,
Я к встрече с нею был готов, –
Хотя и мог мечтать: «В День Тот
Поля все – в ландышах!.. закаты!..
И – миг тот чистый!..» – не на мятой
Постели… куртизанки пот…
Но миру что любви презренье
За занавеской без цветка?!.
«Как сладок миг ее греха!»
И – неожиданным прозреньем:
«Что – грех?! – И можно ль без греха?»
*
О, святость юности мгновений,
Мечты, молитвы, жизни вести,
И песни – Женщине без чести!..
– Любовь, не бойся неба мести,
Она – всей жизни вдохновенье!
**
(из Джо Дассена, «Женщина без чести», вольные упражнения)
***
La demoiselle de d;shonneur
Elle faisait le trottoir le long de l';glise:
Y'a bien des cur;s qui prient dans la rue...
Elle avait vingt ans de loyaux services,
Vingt ans de grande vie et de petites vertus.
Moi en ce temps-l;, j'allais ; confesse
Tous les mercredis ; sept heures et quart.
J';tais le dernier ; parler de fesses,
Et si j'y pensais, c';tait par hasard.
Ce mercredi-l; j';tais en avance:
J'avais d;sert; le cours de fran;ais.
Et j'allais me refaire une bonne conscience,
Quand j'ai entendu: "Tu viens, mon biquet?"
Un coup d';il devant, un coup d';il derri;re -
J';tais le seul biquet ; cent lieues autour.
Alors j'ai suivi en faisant ma pri;re,
Je voulais faire l'ap;tre... et j'ai fait l'amour.
Et c'est l;, b;tement, dans cette chambre obscure,
Dans cette chambre sans joie, sans fleur aux rideaux,
C'est l; que j'ai re;u la premi;re blessure,
Laiss; mon enfance au porte-manteau.
On peut r;ver mieux pour sa grande premi;re:
De couchers de soleil ou de champs de muguets...
Moi je n'ai r;colt; que trois "N;tre-P;re",
Deux minutes de remords, un z;ro en fran;ais.
Ma demoiselle de d;shonneur,
Mon premier amour d'un quart d'heure...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592369
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.07.2015
[b]19. гостя; до в. «Танцюйте!.. химери…»
[/b](під сонцем, на межі…)
танцюють химери... незвані, непрошені в дні
отого життя, котрим я так раділа під сонцем...
о, небо високе, то де ж мого щастя та тінь,
і доля, котрих обіцяло мені в охоронці?!.
...
а біль – він зі мною... і пам'ять, і смуток… ці танці...
і я під цим небом, що доля дала у коханці...
[b]20. женьшень; до в. «Нема мене…»
[/b](в надії)
нема мене... - і я живу!
і нові мрії
вертають небо, крила!
звуть
птахи надії
піднятись ввись, летіти вдаль,
де сни з любові
знімають таїни вуаль, –
кохаю знову!..
…
рано, як рано вслухаємось в неба ячання –
буде день радості! виростить крила кохання!
[b]21. Ірина Л.; до в.«Остання зоря»
[/b](від розпачу…)
воно повернеться, в тобі,
у кожнім спогаді і слові, -
ти пригадай, як в цій діброві
вже стільки раз ці пурпурові
одежі Час знімав собі!..
…
хай літо бабине не вічне –
ти ж відізвись, як Він покличе!..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592222
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2015
Скажи, Небо вічне, для чого в покуті
Біжить до фіналу зима в стільки граней?
І вже не виходить, щоб жить і не чути,
І болем стікає час рваної рани;
Самітником-вовком ще грітиму шкіру,
Щоб викупить сірість з отих категорій,
Де згірклі слова, днів і вчинків пунктири –
Межа: менше драйву і всім більше горя;
Де вранішній допінг із молотих істин
Всі залишки глузду здорового нищить –
І віриш: це Небо все Зло не помістить.
І Смерть постає, як та догма найвища…
***
( Абсент, переспів; вільні вправи. з Її думок пророчих...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2015
[b]16. Фіна. Я.; до в. «Сон…»
[/b] (дієсловом – про вогонь серця Галатеї!)
прИйдеш – всміхаєшся, тішишся, граєшся,
бавишся, мучиш – не бачиш, не каєшся!
маниш, шепочеш, полониш і зваблюєш –
танеш, зникаєш, в обман обертаєшся!..
…
… в якому чар-зіллі купалася ти, Галатея? –
і зваби, й чеснот в цій красі, і чарівності феї!
[b]17. kulbabka; до в. «Щаслива…»
[/b]
а знаєте, – здорово так ось заглянути в душу,
а там – з найчистіших джерелець живильний напій
чуттєвості серця, слів-чарів – медового мусу,
із юних бажань, із жіночої стиглості мрій!..
---
невтолЕнності ніч вам стелила ці росяні трави...
– є солодший напій, чим кохання неспита отрава?!.
[b]18. Ірина Л.; до в. «Ностальгія по осені…»
[/b]
а ми не граємось в любов, ні, ми не граєм!
а щастя зірка світить нам над небокраєм,
і впасти в ніч з небес високих їй так рано –
живе любов! і водить нас шляхами раю!
---
ви довіртеся, серцю і долі віддайте управу –
і покажуть вони заповітну в той рай переправу!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591965
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.07.2015
** на сповідь просвітленого: не минеш межі своєї, прийде день…
Все до краю прийде свого, друже мій!
Вже і я стою один на тих вершинах,
Де з сосків останніх мрій життя щоднини
Долю поїть молоком гірких надій…
** до мови безтурботного:
не згай часу, ти лише раз під сонцем!
Скільки б не відміряло щастя і життя –
Не забудь: ти в світ прийшов, щоби відлюбити, –
Не змарнуй в безпечності року, дня чи миті –
Ти на «біс» життя свого вийдеш? – Ні, затям!
** зі сповіді політика: "і своє, і боже продавати вмієм..."
"По життю – як хвойди, ми ідемо
і торгуєм: честю, серцем, ложем…
А як легко душі продаємо!
– А гендлюєм не своїм, а божим…"
** з настанови праведного: ходи по життю з добром і любов’ю
В рецептах щастя є й добра хмільний напій:
Май серце любляче, віддай останнє друзям,
Тримайся мрії, будь собою, йди, не стій!
І ще: кохання ти не зрадь в гріхів потузі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2015
[b]13. stawitscky ; до в. «І високо нести твоє ім’я»:
[/b]
йому не вперше гвалтувати нас.
і убивати нас йому не вперше.
поглянь-но: кожен у минулім час
оту фатальну чорну долю вершив…
…
звір з Півночі століттями вбиває Україну –
всім світом цю гидоту сатанинську ми зупиним!
[b]14. Олекса У.; до в. «Моєї нації висоти»
[/b]
тут все: твоєї нації висоти,
тут, тільки тут і щастя береги!
тому й віки не може побороти
зло двоголове наш народ гінкий!
...
а ще – обереги тут наших прапрадідів славних.
могили батьківські, і роду звитяга прадавня.
[b]15. Шон Маклех; до в. «Передчуття дощу»
[/b]
... а він випаде – дощ.
– і знову подарує надію Той,
кого колисала Ріка Білої Корови,
і поїла його дух Скелами
про вільне і високе небо в дитистві його,
і гойдала мрії його ірландського серця
на хвилях Часу –
бо таки має впасти дощ благодатний
на спраглу волі і щастю землю,
і впоїти досита цю древню віком молоду надію,
що розродиться вже не вічним часом-руйнівником,
а сотворителем-життям, –
і побачить, мусить побачити це Той,
якого виростила
легкокрилим думкою
Ріка Білої Корови...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591790
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.07.2015
(поминальное… Лучику Счастья)
** ты мне солнцем была…
Как называть мне тебя, дарившую радость любви?
Не принимает душа то веление рока, скорбит…
Знай: среди тысяч имен – Солнечный лучик ты
Самых счастливых дней, жизни вершин крутых.
** ты – крыло, без которого мне не летать в небесах
На исходе дыхания дней, после самых счастливых трех лет
Упоенный любовью скажу: «Ты же счастья мой Солнечный Лучик,
Согревавший, хранивший меня от невзгод, и печалей, и бед!»
Ты манила к вершинам Любви, страховала Любовью на круче…
** вновь о сердце твоем, о любви, о печали и смерти
Сердцем, полным любви и добра, раздвигала пределы
И любила сама, и звала: «Жить под небом спеши!»
О, как многих могла ты согреть добротою души,
Что частичку тепла твоего даже Смерть захотела!..
** сочетались в тебе и венчались любовь с добротою
Ты мой Солнечный Лучик вчерашнего дня,
Напоивший любовью, согревший меня, –
А дарила угрюмому старому волку
Из сокровищ своих лишь частичку огня...
***
(январю 2013-го…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591492
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2015
** из голосов прошлого: 1654 год*
Там утрат наших горечь осталась, истоки печали,
там начала начал наших пыток и правды побег –
двух народов-соседей не в такт голоса зазвучали:
«Дай нам волю!» и «Дай господина-царя нам навек!»
** рік 2013-1; «… і вільним народом постануть вчорашні раби!»
Коли прокинешся, народе вічний мій,
коли боліти стане ця недоля?!
Вже дух дідів над Диким віщим Полем
подав нам клич: «Не будь рабом, не смій!»
** 2014-й; розстріляний Маріуполь: Каїн московський у нашому домі…
… і страшно… і нижче це сіре тяжке зимне небо.
І ніде сховатись, і бога нема, щоб закритись.
То де ж Ти, Всесильний?! – не шли зло і біль нам, не треба:
тут звірі земні, хижі зайди, – тут «БРАТТЯ» дволикі!..
** 2015-й; з вірою: Ucraina, vivat ! Gloria Ucraina !
Якщо живе у серці віра в Бога,
якщо ми вірний оберемо шлях –
і прийде день, і буде Перемога,
не смерть – жита засіються в полях!
***
----
* год Переяславской рады, политического поражения Украины
на три кровавых столетия. не последних, как показала история...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591422
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2015
(... на далекі розстані юності і мрій…)
**
Поговорім, кохана, про любов.
Горить свіча, ворожка-ніч не згасла
І так кришталями вкриває небо рясно, –
Поговорімо ж тихо про любов;
Про квіти, що з весною відцвіли,
Про звабу-літо, що зігріло душу,
Про те, що ми закохані!.. були… –
Що пам’ятать за нас обох я мушу...
Поговорімо, люба, про життя –
О, як ще вабить під серпневим небом!
Про милість долі, ту снагу й потребу:
Шляхів єднання, душ і тіл злиття…
Поки ми є, поки не згасло літо,
І пам'яттю вона в серцях зігріта –
Поговорімо, мила, про любов…
**
Коли ми вийшли в світ, лише вона
Шляхи стелила під травневим небом, –
Вона серця, що прагнули сповна
Життя відпити, кликала до себе –
Наївних, юних нас! Як прагнули її,
Коханню вже ростили дужі крила,
Шляхи святили, почуття свої
І дням любові вірою сурмили!
Вона співала нам своїх пісень,
Кохання святість мріям дарувала –
Жага життя на крила піднімала,
Несла в вінчальний, заповітний день!..
… Куди ж, куди поділася вона?..
– Який солодкий хміль її вина, –
Його нам спити, Доле, дай до дна!
**
Та хміль її – не вічний… – Лине час
І юність днів… Але душа – нетлінна!
Нетлінне й почуття єднало нас –
Тож марний сум: у нових поколіннях
Відродиться, постане ця любов,
Позве до щастя, у світи покличе –
Повториться твоє й моє обличчя,
І мрії заповітні, – знов і знов
Все відізветься, нами пережите
У найдорожчому: у дітях, наших внуках!
– О, дай відчуть, як зігрівають руки! –
Хай не зуміли чашу долі спити
Разом, сповна щоб наше відлюбити, –
Поговорімо ж тихо про любов...
*** * ***
(з голосу серпня. "Терції самотнього часу")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
(із інциденту в прокуратора Іудеї Пилата напередодні 14 числа місяця нісана року 33-го)
*
«Я – правовірний: шабат – то святе!
Ходжу до храму. Вірую (лукаво…),
Зате у всьому пра́вий – маю право!
І Ірод, суд, Пилат – то все пусте:
Я згендлював: «Пророка – на Варавву!».
Хай хтось равві, учитель, вуркаган –
Ввійдемо чесно ми в історію і в дати:
Ляж, Юдо, друже вірний, на диван,
Згадаємо Голгофу і Пилата
І вип’ємо – за весь той балаган.
Так що ж було? З’явився хуліган,
«Син божий» з Назарету, той приблуда
Із натовпом, що вимагав лиш чуда,
Царя навік та рвав в шмаття жупан.
– І «ліг у масть» доречний балаган:
Ось перед тим Варавва, мій братан
(Ми з ним вночі під браму – й чатувати…)
– Та ні! Лише просить, не грабувати! –
Попався раз. – За друга – постояти!
Спасінням став дружбану балаган.
(Його відпустять! – тут динарій, там…
– І справу зробить Вчителя веління:
«Йому – його!» – (ця істина нетлінна!) –
Чим і зам’яли непорозуміння,
Що розвело пасхальний балаган).
Каяфа? Юда? Ірод чи Пилат?!
– Ця честь мені належить, і по праву,
Я першим крикнув: «Милуєм Варавву!» –
І не повернете історію назад.
Тож ради істини розвіємо
Легенд усіх дурман –
Не хтось, а я
Скінчив той балаган».
***
(чи не найбільша іронія історії і долі:
до людей – ради людей – прийшов, щоб – людьми! – бути розтерзаним...)
*
(цикл «Маски»; переспів, вільні вправи; із С-ва В.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2015
[b]10. Ірина Л.; до в. «Космическое»
(из заклинаний…)
[/b]
он будет ждать. не может он не ждать! -
когда его зовет та из Галактик,
в которой лишь Любовь как благодать
с Надеждой светят пуще вер и практик!
…
... нисходит на душу тепло лучей Звезды,-
мой Талисман от боли и беды...
***
[b]11. Вікторія; до в. «Буревій»
[/b](від жаги життя)
і очами полонила, і думками,
і сполохала мій спокій чорноброва,
про кохання повела свою розмову -
а мені б рецептик молодості!.. драма...
…
ой Вікторіє, чужого серця квітко,
не лишай на мому тілі свої мітки!..
***
[b]12. Світлана М., до в. «Чи дочекаюсь?..»
[/b](від надій і суму…)
ще не повірю, що у серці вашім
і весни не розквітнуть, сум не згасне,
не виростуть кленочки край дороги,
і не розвіються печалі і тривоги!..
…
у вас – життя, у вас весни завії –
і сміть не думайте, що нездійсненні мрії!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591019
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.07.2015
* слід на землі.
Ні, не тішу себе, що свій слід на землі повторю я –
Та за час, що відпущений тут, заспіваю Тобі «Алилуйя!»
* вчення про смерть і вічність
Мав би у запасі так життів із сім -
Сам би перейняв би й дарував усім!
* вічний рай? вічне пекло?..
А жаль: не дали небеса вибирати між раєм і пеклом
Це третє: життя на землі – аж допоки і сонце не смеркне!
* кожному – своє
Ну ось тут і гадай: це до сльози? до сміху? –
У незнанні небес знайшов земну я втіху.
--- ---
* гідний – достойний перед будь-яким богом
Хто душею благородний, честю і знаннями –
Не порушить заборон він Ра, Аллаха, Рами…
* правдивим – у всьому
Ти дурня назви пустим, а достойного гідним –
Бо брата не звуть чужаком, а ворога – рідним.
* житя в сіті – не спіймається
Прагнеш чогось від життя? – чекаєш, саме воно прИйде в сіть? –
Дарма не надійся, не жди, що корова сама себе видоїть.
* для добра й любові нема в світі зради
Як зрадила слово! – це світ і в очах твоїх бачить,
А я все ще люблю, засліплений, вірний, незрячий!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591015
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.07.2015
25* знову, небо, діє-слівне чую від гріха…
(зустріч з коханкою)
Ти з’являєшся – вітаю, пригортаю,
Припадаю, притискаюсь і зливаюся,
Відчуваю, заціловую, кохаю!..
В небеса злітаю!.. – Так, люблю й не каюся!
26* а ти життям п’яний, гульвіса Касьяне!
Від народження до смерті – крок в життя,
від нещастя до кохання – лише осінь!
Тож прислухайся, холеро, доля просить
(не в останнє?!.): не ведися, як дитя!
27* і знову весна всім надію дає і бентежить!
Бавився вітер старезний із лісом березовим:
Все заграє, безсоромний, швидкий та пронирливий,
То відщипне десь листочок зелений імпрезово,
То до танку (дід!) запрошує кожну настирливо!
28* як травня омана – така твоїх вуст насолода!
«Я люблю тебе!» – так полонезом розлуці на подив
У тенета кохання манили вуста вогняні,
Коли ти в місяць-красень обітницю склала мені:
«Це кохання тобі зацвіло! лиш для тебе – його кожен подих!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
[b]7. Ірина Л.; до в. «С болью – о былом»
[/b]ах, что за нотки и мотивы, числа, даты! –
былое – с нами. мы – в былом. тепла агаты
мы собираем в том былом – согреем "завтра", -
а вдруг вернется в то четвертое?!. как мантру
ты повторяй: "заветный день, верни мне счастье!" –
его лови! - не пены след, не вздох ненастья!..
***
[b]8. Lu; до в. «Я засмутилась…»
[/b]
не відгукнеться Той, хто говорить
вустам чужим за себе дозволяє –
бо Сам – німий? чи що Йому та мить
з життів і наших доль?.. – так, Він – літає
у Вічності, забувши світ і душі,
що сотворив і тут страждати змусив…
***
[b]9. Богданочка; до в. «А я тебе нікому не віддам!»
[/b] (від кохання… жіноча молитва-закляття)
«Я не віддам тебе нікому!» – Вікова
Молитва ставить на душі печать…
Як жаль мені, як жаль, що ці слова
Із вуст чарівних не мені звучать!..
…
та живе десь щасливий, якому вуста нашептали:
«цілуй!.. ти смак щастя пізнаєш із губ!.. цих коралів!..»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590737
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.06.2015
[b]4. Фіна Я., до в. «Літня ніч»
[/b](від переповненого молодістю серця)
подихом одним
прийде – і зігріє.
і промінчиком
загляда у душу, –
чим же чим, жебрак, відплатити мушу
за алмази слів, почуттів завію?!.
…
віддзвеніли літні
твої ночі, друже, –
тільки весен сонце зійде думи мружить…
***
[b]5. Ірина Л., до в. «Найкоротша ніч»
[/b](від зневір’я…)
... ні, візьму собі! всю, до крапельки!
не зника любов – розтає в тобі,
розчиняється! зберегти в собі
як цю мить-цю-ніч? – дай порадоньки!..
…
розчинити б сум, смуток і печаль, –
щоб Любов лилась у душі грааль!
***
[b]6. Світлана Р., до в. «Лист»
[/b](від болю…)
зника в нікУди
день цей, вечір, ніч,
розтане й слово, зроджене душею,
що пише лист цей. там десь, за межею
чи хтось почує?.. ось у чому річ...
…
вмієте ви говорити про те, що боліло…
словом лікуєте болі, що осінню тліли…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590588
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2015
[i](мої фантазії, навстріч…)
[/i]*
[b]1. уляна з.; до в.«Здрастуй…»
[/b]
Літу Твоїх Дощів солоних...
епіграфом:
[i] « Ну... здрастуй, Печалі Моєї Літо»[/i]
*
… знай:
воно зника, як і прийшло - саме з собою...
тобі ж – Печаль… цей солі смак
та гра прибою
отого Моря, що колись
на хвилях несло
це Літо Радості, Надій!
... сушити весла
вже просить Осінь… – Ти ж словес
не зрадь – не зайві!! –
не відпускай – поки не скрес
цей Холод давній! –
і розтопи його, проси: «Ти грій ще, Літо!»
…
допоки всю
Печаль Твою
Дощем не змито…
***
[b]2. Гостя; до в. «То осінь кричала в мені…»
[/b]
Прийми і цю осінь, й чуттів кольорових палітру -
і доля віддасть на поталу осінньому вітру
цей сум твій, що рано вкрадається в душу! І звуки
мелодій весняних зіграють із Щастя сюїту!
…
зачекай-но, осене, - серце знає:
юність не покине тих, хто кохає!
***
[b]3. Любов І.; до в. «Осіннє…»
[/b]
Ще у душі – дівча наївно-миле.
А полинового в ріку життя – намило…
– Та рано осінь призиваєте, як рано!
І лікар-час ще зацілує ваші рани...
...
жаль, не мені всміхатись будуть очі сірі!..
та скільки радості від них - мені і Лірі!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590528
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2015
97* стільки років я небу вклонявся – та варто так далі?..
Я по п’ятницях вже не стаю на намаз.
А до цього незмінно молився п’ять раз,
як велять правовірному вірші Корану,
і зрікався вина, і жінок, як Айяз*...
----
* символ вірного слуги, любимого раба, відданого послушника
98* слухаючи мудрість Сходу;
достойному
Стався до всіх і завжди із добром і повагою,
Навіть до тих, хто з тобою нечемний і грубий.
Це не тому, що вони – найдостойніші люди, –
Гідність і честь твої серцю хай будуть наснагою.
99* чоловікові
Що ж, нехай світ до тебе в нікчемстві постане і в хамстві –
Не плати йому грубістю, сам уникай зла повік:
Не достойність людей буде міряти шлях твій і час твій –
Твоя гідність і честь, благородство, бо ти – чоловік!
100* Жінка. – єдиним словом
Хто зміг мудрість світу сховати в єдиному слові? –
Шепочеш: «Кохаю!» – і все про любов у цім слові.
Усесвіт вмістити в травинці зумів лише Сущий.
В єдиному подиху губ твоїх – всесвіт Любові!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2015
97* натхненню: без неба…
Тебе зрікався, забував, не вірив
У щире Слово вічнеє Твоє –
Молю: забудь відступництво моє,
Дай чути голос ангельської ліри!
98* собі:
"не твоїм був парусом, не твоїм!.."
О як, пощастило їм, лоцману і кораблю,
Як заздрю: не я капітан! ревную і мучусь – люблю!
А він, що тебе забрав, проти штормів і злив
В широкий повів океан, – я ж за течією лиш плив…
99* долі:
"проти нас були люди і час, і покірність твоя…"
Ти на відстані дотику стала від мене тоді.
І на відстань сльози відійшла, як померло кохання.
Чи гадати я міг: «Доля зрадить… у щасті й біді…»,
Засіватиме заздрістю в дні наші, ночі й світання?
100* Жінці: "в цій душі потонути і втратити серце"
(чужій дружині – О.М. Ш.-К.)
Іди вже, благаю, прошу! – ні, побудь ще зімною!
О, Жінко, – ти радості очі!
Ти Мама – віддане серце,
Дружина – кохання священного ночі!..
– В тобі – його щастя і доля пророча!
… З ним будь щасливою… стань мені зовсім чужою...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2015
** может, это начертано небом?
Почему ты, душа, избегаешь всех истин, а правде
Вновь и вновь предпочтешь обольщенье обманом и ложью?
Что в тебе от извечных соблазнов заложено небом,
Что влечешь в мир страстей, забывая о бренности жизни?..
** чего от мира жаждете – то и дарите сами!
Если вы захотите оставить свой след на земле,
То наполните ваши сердца добротой и любовью,
Не засейте пути свои завистью злою и болью,
А цветами покройте вы их, изумрудом полей.
** о Женщине: все для нее и все ради нее!
Я Женщину пою, любви Ее внимая,
В Ней жизни смысл сокрыт, Она – врата до рая!
– Мужчина, – все, чем жил, что создал ты, чем грезил,
Все Ей – от первых дней до самого до края!
** ниспослало нам небо одно божество: это Женщина
Как ночь Определений* Ты прекрасна,
Желанна, удивительна! И ясно
Твоих достоинств всех предназначенье:
Мужское сердце в преклоненьи ежечасно!
----
*сура 97, из Корана
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2015
(после ночных разговоров в и-нете:
четыре грации мои!)
** Е. о силе стихов, неудавшейся доле и главнейшей из рифм
«Глубоки, умны, психологичны.
Ах, мудры да в выводах логичны!»
Но позвольте, буду честен – вот есть жизнь:
В ней же нету психологий. Только – Жизнь.
** Т. об экзистенциализме: притяжение всему основой?.. – едем!
Да, была моя любовь плотиной
Дней моих, и мыслей, и поступков.
Плел на ней из чувств я паутину,
Дабы… заманить вас в Акапулько!
** И. о лукавстве наших слов и намерений: все по-честному?
Ни двусмысленности вам сексуальной,
Ни фантазий эротических, – реально
Говорили, госпожа, о постели –
Словом ясным, полновесным, вербальным!
** Н. о религии, «посредниках» и вере
А истина в Правде. А правда гласит от Начал:
Религия – это препятствие злое меж нами:
Вот Бог там, здесь мы, между нами Любви тот причал,
Который «посредники» рушат, как злое цунами!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590113
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2015
***
обетованное и желанное
(да простят меня Силы небесные!..)
*
Когда узрю сей жизни край,
Я исповедуюсь, как надо,
И попрошу Творца: "В награду
Дай не обещанный Твой рай,
А – Женщину, Ее любовь
Здесь, на земле!
Ты – Бог: в безбрежность
Продли мне дни, не прекословь –
Что есть ценней, чем девы нежность?!
И что сравниться может с тем,
Что сотворил Ты нам для страсти:
Их губы, груди!..
Семь напастей
Приму я, но не стану нем,
Когда воспеть грядет мой час –
За Женщину – Твое творенье! –
Хвалу воздам я Провиденью
И повторю – хоть тыщу раз!
(И что мне гурий* бестелесных
Любовь, что Ты в раю припас?)
-----
*гурии – девы райских кущей, эфемерные жительницы небес,
дарующие наслаждения обитателям рая после их воскрешення
на небесах – так вещает Коран. – и да здравствует Фрейд!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589970
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.06.2015
93* ненароком. – невзначай…
А що ми знаємо про інших? За ́ що судим?..
І споглядаємо, сторонні, просто – люди,
Без співчуття; байдужі, щоб
заглянуть в душу, –
Бо біль з чужих життів і доль – боліть нам буде…
*
А что мы знаем о других? и что мы судим?!
Мы – наблюдатель посторонний, просто – люди.
Боимся в душу заглянуть (ведь боль нам в тягость?) –
Чужая боль, чужая жизнь… чужие судьбы.
94* добром і любов’ю скупий – а собі вимагаєш
Молодим вимагав я від світу: «Дай мені і всього, і багато»,
Щоб дороги у шовки стелив, дарував і рубіни, й агати –
Та скупим був і світ, і мій день; шулер-вітер із небом шептався:
«Хоче все! – Із душі свою жадібність треба найперше прогнати».
95* … тим, що ти засієш!
Вижени геть ти із серця свого зло й лукавство,
І чорноту із думок, і бажання багатства,
І не чекай – хоч би день!! – ти від світу нічого –
Щедрим постане він, добрим, без зла і нахабства.
96* водою з моря спрагу не вгамуєш
Хто пробував, спраглий, напитись водою із моря?
Цілунками хто жар любові гасив?! – Серце хворе
Коханням ще більше палало – і тільки сильніше
В полон забирало це море бажань неозоре!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
про все потроху
** про душу того, хто слугою Любові і Слову
А всі виразки світу тобі лікувати, поете,
Ще й зневагу терпіть, не чекать за свій труд ні гроша.
І коли у поета ранима душа – чи поет він?
А якщо не ранима, байдужа вона – чи душа?!.
** про дні твої, друже… (поету Леоніду Кльосову)
Ти любов’ю міряв землю рідну,
Праведністю – душу, серце – словом
Повновісним, добрим, щедрим, плідним
Засівав – щоб розквітала мова.
** про людяності, совісті витоки: звідки?..
Ось приходимо в світ. – А невинні, а чисті душею,
Від любові й добра з перших днів наше серце тут п’є!
Звідки ж звірство у нас?! Що й коли у душі постає
Те, що потім людське все розділить безчестя межею?..
** про несхожість і щастя: «ми – різні! як можемо разом?..»
У сімейнім житті не бува, щоб і файно все, й гладко.
До фатального рішення ви вже готуєте душі.
А важливо для щастя буть схожими? – краще: «Я мушу
Навчитись долати розбіжності, люблячи вади».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
поверненню твоєму посвята
217* не повітрям я дихав – тобою! – та що ж буде вічно?!.
«Я кохатиму вічно, тебе, зачарую мереживом слів,
І життям твоїм стану, безсмертям, ти ж цього хотів?» –
Твоїм голосом дихав, ним жив, – бо навіщо повітря?! –
А вуста допивали: «Твоя! І до краю віків!»…
218* запахом щастя повернешся – вірю й чекаю
Ти прийдеш у дім смутку й минуле розбудиш – так буде!
Я старий патефон заведу і поставлю тобі
Полонез, де Огінський розкраює серце журбі
Тим Прощанням!.. А ти цим вертанням мій сум приголубиш!
219* кольорів твоїх сонячних й голосу треба для щастя
Повертайся, вже час, в дім, що став забувати… та жде –
Бо без тебе німі
стіни, пам’ять, думки, серце й звуки!
І життя нам вдихнуть твої очі бентежні і руки,
І кохання вогонь знов розпалить волосся руде.
220* … я проведу лиш печалі за перехрестя шляхів
У золотаво-рудих хвилях я викупав мрію,
Там і надію сповив – в скарбі твоєї коси.
Більше не грай! – не благай волі собі, не проси:
Шлюб я з тобою візьму, а відпущу ностальгію!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
** … а чорне – траур старості моєї
Ах, літа як летять! – дань приношу для Шіви*! – і далі
Я фарбую у чорне волосся – о ні! – не тому,
Щоби тішитись юністю, де ще не знав я печалей,
Ні, бо чорне – то трауру знак… – Тож подайте старому суму!
----
* бог життя, повелитель часу в індуїстських віруваннях
** ніщо не вічне під вічним небом
Я вже знаю: час покриє білим
Голову мою… І зробить тіло
Не слугою – тягарем для років!
– Що ж ти, юносте, так швидко пролетіла?!.
** не ганьби свою старість у дні свої юні
Був і я молодим, де впивався веселістю днів,
І сміявся із старості, слабкості тіла й очей, –
О Всевишній, тепер Твоя кара – безсоння ночей,
І зів’яла краса, сивина, розум, що потьмянів…
** і втрачаєм красу, сили й дні. – а душа не старіє!!.
Юність вже за краєм… Очі згасли,
І недуг вервечка злих, невчасних,
І... – душа, що старості не знає!
– Це Твій жарт, Всевишній?! О нещастя!..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589442
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2015
89* о мудрости: будь же счастлив. и – живи!
Умный – всякий, даже тот,
Кто за дурака слывет.
Ты же, мудрый, стань счастливым –
И за шейхом смерть придет!
90* о бессмертии: твое – в сыновьях
Раз уж ты появился на свет под луной,
Посади деревцо, дом для счастья построй.
Но коль хочешь бессмертие приобрести –
Ты роди сыновей, чтоб гордились тобой.
91* о наследстве: то дорого, что создано тобою
Жизнь нас учит всему: если мудр ты умом,
Дом сумеешь купить, иль построить свой дом.
Но наследнику будет дороже, что создал
Отчим сердцем, любовью, руками ты в нем.
92* о мёде ваших слов: глаголы-рифмы вещие
А вы такими для меня стихи писали
Словами, – ангелы слова лишь эти знали!
Как, их читая, хочется влюбиться!
– О небеса, ее вы мне послали?!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589328
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2015
85* химерне все. і лише час – то скарб наш!
Такий наш світ з Начал, такий і буде він
До тих часів, поки все не перейде в тлін:
Ось вознесе тебе на трон кохання й слави –
І тут же відбере під похоронний дзвін.
86* дарувало небо. – ні собі, ні людям…
Як хотів я бути доль і щасть пророком,
І майбутнє бачить так, як небо – оком,
Подругам і друзям дарувати щастя –
Я, пророк кохання, не зробив й півкроку!
87* найсолодша із таїн ти. чари – вуста твої й очі!
Серед друзів магнітом я радості був,
Серед подруг – пророком кохання я був,
А з’явилася ти – всі дари розгубив я,
Всі премудрості світу у мить я забув!
88* цілував твою руку – і бранцем ставав твого серця!
А росинка, що я зцілував із руки – то Земзема
Чудодійна краплинка, цінніша отого дирхема,
Що мені ти дала, заплативши за квіти осінні, –
Ти купила не квіти, а серце розбите Рустема*!
----
* юний герой із поеми Фірдоусі «Шахнаме»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
рік 2014: Війні, котра ніколи не закінчується…
до 22 червня – 1 вересня, на всі віки…
** моєму татові і побратимам його – воїнам Другої Світової
(ви від Волги до Ельби пройшли,
щоб Москва нас тепер убивала...)
Ну що, мій тату, знову на війну?
Так, ти свою вже «відгуляв» одну –
І хто з нас думав, що твоїм онукам
Її, прокляту, дасть Москва в жону?!
** обвінчали зі смертю вас Сталін із Гітлером…
(десяткам мільйонів жертв, принесених на вівтар Молоху)
Ви, молоді, вродливі, щастя повні –
Лягли на ложе женихами воєн –
Мільйонами, мільйонами! навічно!
То людоїдам двом ці жертви кровні…
** вічно дихаєш смертю, Москва!
(ти зачата в кровоблудстві – Звір з душею Каїна!)
Загарбник і фашист, одвічний людоїд
Знов на моїй землі кривавий лишить слід –
Вже тисячі життів поклав північний Молох
Принісши горя шквал, і море сліз, і бід!
** корчить звіра кремлівського голод
(ненаситній і вічно голодній до крові Росії)
Знову сморід Москви над вдовою-планетою віє,
Знову небо чорніє від вогнища тої війни,
Котру ти, Трупоїд, карлик з півночі, лик Сатани
Розв’язав і погрожуєш бідами в злій істерії!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589105
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.06.2015
57* о вечных вопросах и юдоли нашей
(ты поставил ответ – и поныне в вопросы бодаемся… по стиху В.В-го)
А мы, "поставив каверзный ответ",
В стихах находим "нужные вопросы" –
И игнорируем, что доля смотрит косо,
Да что в руках ее играет плеть...
58* холодно от слов твоих, холодно…
Что-то стало стеной, что-то делит бесстрастно...
Между мной и тобой исчезает тепло.
И я чувствую всем существом: там опасность,
Там над пропастью лжи легкий наст намело…
59* твоим глазам в том старом доме
Когда вернешься ты в больной мой дом,
Где немы сердце, мысли, стены, звуки,
Вдруг волшебство любви проснется в нем –
И жизнь вдохнут глаза твои и руки!
60* R. – не суди, не молчи, не наказывай!
("не бывает счастья в клетке золотой…")
Я побоюсь открыть глаза, я так боюсь
Увидеть вновь в твоих зрачках немую грусть,
Понять, что в клетке золотой не счастья птицу –
Держу я сердце той, которой не добиться…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588938
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2015
(очі в очі...)
** грала скрипка, щастя обіцяла…
Я побоюся глянуть в очі… Ах, як жаль:
Вже вкотре бачу смутку ніч, німу печаль
В твоїх очах! Я обіцяв їм дні казкові
І як щасливими зроблю. – Журби скрипаль!..
** сенсу нема у вертаннях. – а серцю все мариться свято!
Даремно так легко тебе відпускав я на волю.
Дарма розбивали ту чашу кохання, дарма! –
Нема вороття! І шляхів у вчорашнє нема.
І відблиск кохання останній – в очах мого болю…
** після зради моєї…
Росою щастя забринить сльоза,
Така гірка, від каяття німого,
Коли приймеш таїну вчинку мого
І скажеш: «Так! Не пам’ятаю зла…»
*
Росою счастья упадет слеза,
Твоя слеза, горчившая так долго,
Когда ты приподнимешь тайны полог,
Обняв, шепнешь: «Да! Я не помню зла…»
** дарувало житя – й забирало: то втіху, то сльози…
(зі сповідей-зінань її...)
«Що ж, нехай я обманута долею, навчена зрадою –
Так написано тим в книгах доль, хто шукав щастя в ствіті й кохав –
Я спокійна, Всевишній, щаслива – мені Ти розрадою
Дав дітей і онуків тепло, і як втіху – кохання послав».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
** у весни і в осені знак один: кохання!
Так хотілося мені весняної дівчини,
Молодої, чарівної, ніжної!.. Засвідчити
Мушу, друзі, перед вами, майте лиш терпіння:
І зустрів – і зізнаюся: покохав… осінню!
** думаєш: від розуму! а то примхи років…
Гей ви, час, і роки, о премудрість розквітла!..
І ти в дзеркалі бачиш: іде
Вище й вище чоло твоє розумом світле!
(Ні, то лисина наступ веде…)
** а між нами роки, а ці очі заманюють в прірву...
Хай же сум цих років нас обох омине.
Доле, дай ще з кохання криниці напитись:
Двох чарівних вуглинок темниця
Кличе-манить в неволю мене!
** два рази в річку не ввійти?..
О пристрасті вогонь: як, мила, в унісон
Було кохатись – як співать устам…
– Давай ілюзію ще подаруєм душам*:
Повернемось у той солодкий сон!
----
* для ревних прихильників ритміки і "правильності" наголосів:
то не помилка, то задумка автора. (а він – стовідсотковий графоман,
стилістики мови не знає, а таким самовпевненим бовдурам
все дозволено!). та й кажуть, прийом поетичний такий існує
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588624
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.06.2015
** на порозі осені, в подиху вітрів…
Я вірив: ти повернешся із вітром
В мій дім, коли останній подих літа
Ще буде двір цей, дім і серце гріти,
А осінь барви підбирати для палітри.
** почуємо музику ночі?..
... і сподіваннями втішав наївне серце:
Ти доторкнешся до цих днів шаленства вітром,
Щоку неголену попестиш, щастя світлом
Осяєш долю нам, зіграєш ночі скерцо!
** я і серце... і та, що любила
Як же це трапилось: серед подій, серед літ,
Серед людей я сліди відшукав твої знову:
Не обривався ніяк літ фатальних політ –
Час, ворог-друг, затівав проти нас нову змову…
* заглядає місяць в очі спогадом про тебе…
Ніч із самотністю – знову мої співрозмовники.
Дім, де тобою ще дихає все, жде і світиться,
Постіль пом’ята… зігріта коханням любовників…
Пристрасть лукава тебе не замінить, мій місяцю!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2015
81* Він мовчав. і ховався. й не слухав…
Шукалось мені. Як я прагнув і віри, і бога!
Здавалось: покаже до щастя в житті всі дороги –
Та в Нього був план свій, таємний: то Він стільки років
Ховався від мене. Ось так з Ним не вийшло нічого…
82* і чому неофіти в обман прагнуть нас заманить отим раєм?
«Чом не йду я до бога і віри – серед марноти?» –
То питаєш мене, чи мене так засуджуєш ти?
Але ж світ цей, що я так люблю, – він постав не від бога?! –
Міражів не шукаю в раю – рай в цім світі зумів я знайти!
83* «по ділам їх буду судити їх»:
все, що встиг на землі – і мале, і пусте, і нікчемне!
Хай я буду як вірний Алі*
Кожне серце навчать на землі
Лиш Любові й Добру послужити –
Діл цих не зарахуй, бо малі!
----
* останній із чотирьох наступників пророка Мухаммеда
84* від любові – як від сонця, і тепло, й життя!
Хай під сонцем я – травинка. Крапля в морі.
Тільки й краплі без тепла і моря – горе,
І травинці без любові тут не жити –
Бо з любові – сонце, небо, місяць, зорі!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2015
на мотив «Утро красит нежным цветом»
(!! ну очень просить хочу снисходительности у читателя –
особенно с нежной конституцией души – за лексику стиха!
снова тема такая, вот и ее лексика...)
**
Ах, как Путин красит кровью
Стены древнего Кремля!
Киселевы-твари воют:
«Все вокруг фашисты, бля!»
– Что, опять Москва в облоге?!
Снова топчет землю враг?
– Дык… чаво! Не-е-е, наших ноги
Топчут всех и в пух, и в прах!
Вот в Молдавии давили,
Да в Чечне, потом грузин, –
Нет, мы там вино не пили –
Кровь пускал наш русский свин!
А теперь «на Украине»
Мы посеяли раздор
И орем: «Фашисты! Ныне
Перед миром вам позор!»
Сами же в избе хохлятской
Снова оставляем след
От России, стервы бл…ской:
Гарь, увечье, беды, смерть! –
Русский наш солдат-захватчик
Без погон и без лица
На чужой земле!
– И плачет
Вовы Пути-подлеца
Челядь сучья: «Русских лица
Притесняют и гнобят!»
Эх вы, русские, убийцы,
Эх Москва, – тюрма да б*…ядь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588360
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 19.06.2015
(прощання з минулим?)
** як нам «бажали люди щастя»...
Повінчавши навік з моїм болем обман і брехню,
ти повірила і прийняла від людей кожне слово –
так нещастю добавимо знову сліпого вогню.
– Та згадай же, як нам заспівати вдалось колискову!..
** я не зраджу минуле…
А я з минулим залишився сам-на-сам,
а ти майбутнє вже фатою приміряєш –
ти з ним сьогодні моє серце забираєш.
– Але минуле я нізащо не віддам!
** по рахунках я сплачу, але не вертайся!..
… І коли ти розтанула в сірім холоднім тумані,
раптом сум і печаль вийшли повінню із берегів.
Не сказала мені ані слова на нашім прощанні.
– Скільки серцю несплачених ти залишала боргів!
** на твоє вертання
Вітер часу зітре із минулого біль і образи,
і залишаться з нами тепло, і ця тиша, й любов –
не сполохай її, нам не треба розмов цього разу,
пригорнись, обніми і цілуй! – Нам не треба розмов!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2015
(Кто мыслит – тот народ. все остальное – население)
(сей пасквиль на весь чесной народ большой был запрещен на психах-ру, как и множество иных моих неправдоподобных умозаключений морде-рваторами-модераторами стихи-ру)
О НАСЕЛЕНЬИ и вожде,
ч. 1. народу-уроду шестой части суши: «Что дали миру?! – …» или
«С правдой, к Раше»
Ты считаешь: ты, стихи читая,
Друг вонючий, морде-рватор русский,
«Русский мир» при этом защищаешь?
Но скажи: багетик жрешь французский?
Телефончик, харя свинская, не финский?
А костюмчик, чай, в Китае прошивали?
А спортивный твой? – А точно знаю: пинский!
А компьютер твой? – китайский, и сандалии;
Чай – цейлонский, обувь чешская. Картошка
Чья? – турецкая, и овощи оттуда!
Вот и польское мясцо, сыры, – до крошки
Все чужое! Что ж свое, ответь, паскуда?!
Газ вонючий? – от земли достался.
Нефть да лес? Природа наделила!
Сам чего ты сотворил и настарался? –
Кровь пускать. Да грабить. Вы, гориллы
И дебильненькое семя пьяни-рвани,
Что смогли, что миру дали, чУди*?!
Мир-то весь в добре, в любви, вы – в дряни:
Что наш русский человек? – как хрен на блюде,
Из гнилой душонкой, мерзкой и вонючей,
Рот откроет – ну свинья свиньею:
«а пашол ты!..», «счас те- рот закрою!..» -
Речь его и весь его «могучий»,
Состоящий с мата, с грязи, с мата…
Вот и все, на что ты, Чудь, богата
Все века была; да на костях растила
На своих – и на костях соседей! –
Племя полудиких гамадрилов,
Подневольных карликов кремлевских,
Трупоедов, потонувших в бреднях.
***
О ВОЖДЕ И населеньи,
ч. 2. Вождь времен новейших:
Скажи-ка, Раша:
Что царь, что вождь – Руси всегда -ОВНО? -
С него и вылепил давно
Народец твой вождя себе, –
А что могло быть в КаГэБэ??!
Да, что могло дать кагэбэ?..
Вовану Адольфовичу Путлеру:
А ты такое же дерьмо – как встарь.
А встарь стучал ты на своих – везде.
Ты лобызал зады у «высших» харь.
– А в КаГэБэ иначе было где?!
Когда кидала клич КаПэ-SS –
Прикажет скущать – и сожрешь свой кал,
Иль потроха родного брата сьешь!
Ты спал с женою – на нее стучал!!
А не стукач – так шестери-служи,
Будь верным псом и жди команды «Фас!» –
И лезли в Кремль не то дерьмо-мужи,
Не то мужи-дерьмо, и посылали вас
Века чужие земли отбирать,
Да пакостить все по чужим дворам,
Чем и сильна была ты, русских рать:
Прийти-сломать-убить-нагадить нам.
Тому и учишь ты свой сброд лизать
Вонючий властный зад. А чтоб ему,
Уроодцу, норов зверский разряжать –
Пускать чужую кровь в чужом дому
Ты посылаешь – развязав войну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588240
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 18.06.2015
** обіцяла світ кохання – і злукавила!..
Я туманом слів твоїх сповивав надію,
Цим лукавим поглядом грів жагу бажань!
Так чому, скажи мені, не судилось мріям
Стати щастям двох сердець в морі сподівань?!
** самі для себе ми – перепона
Ставить кожен із нас тут мету – та чомусь не вдається
Досягти заповітного нам. Що ж боронить ту мрію знайти?
Що стає на шляхах перешкодою, глянь, чи не ти? –
Ти, людино, сама! – і тому з тебе доля сміється!
** крихка посудина і щастя, й днів, і долі…
Пізнаєш оману науки хвилинної зваби:
Миттєві бажання ще викупиш прагненням плоті.
Але чи спасе каяття: «Дні розбитого скарбу!»,
В якому той присмак одвічно гіркий: «Ти – самотній…»
** … за тобою, за вустами і за серцем твоїм
… І присмак печалі, і втрати пекучий вогонь,
І та безнадія, що серце шматує ночами –
Ти це залишала у доторку встиглих долонь,
І сум віковічний, і щем забуття поміж нами…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
в особенности некоторым из них на портале: RAме, ЦЫ-вилизованному, Со-пилке, Г-ну ХО-рошему, мАр-сиянину, буЙному Анусу, и проч., и проч., и проч.
эпиграфом:
хам.
Вряд ли кого удивит
Этот нахрапистый жлоб.
Неистребимый подвид,
Как таракан или клоп.
Тут беспробудный "висяк",
Дай хоть кнута, хоть коржа.
Хама унизить нельзя.
[b]– Некуда унижать.
[/b] автор kanan
**
– Автору ЦЫ- или-З-жО-ВАНАЯ -ОПА
(ХАМ зашифровался под вывеску ЦЫВИЛИЗОВАННАЯ ЭУРОПА, потом его пыл потускнел, и он большие, заглавные литерки убрал, поменяв на маленькие. что поделать, одна из черт скудоумия, которая проявилась в дальнейшей "шифровке" ХАМА: под RAMA Хайера, потом под Гаспадина Харошего, потом под еще какого-то убогого то ли марсианина, то ли путинского холуя-недоноска ))
Ко мне намедни хама занесло.
– Да нет, что хам – тому не удивляюсь!
Но хам был нагл, тупой, осел ослом,
Все шифровался: «Ну-ка, поломаюсь
Я пред Касьяном, высмею его,
А заодно какую-то Сердунич:
Кумира ХаМа-Путю моего
Да Рашу-нашу по мордасам вздули!»
И повело базар ЦЫ-: рада, мол,
И ПАЭТЕСА, РАДО Я – [i]ХАЛУЙЧИК
МАСковсКАВА ВАНЮЧки![/i] Здесь прокол
Был у тебя, архар: такие штучки
Как ослоумие твое, тупая речь,
Манера ГАВАРИЦЬ И ПРЫТВАРАЦЦА
Равны в штанах вонище уберечь
Ото всего, чем любишь ты питаться:
Блевотиной московских палачей
И злобою своей зловонною; падучей*,
Своим холуйство-хамством да речей
Придурочностью выдал, клоп вонючий, –
ЦЫ-или-сжОВАНЫЙ, В МАКВУ ИЗЖАЙ, В ДУРНОВА**,
ТИБЯ, ЗАТЫЧКУ, ЖДЕТ ТАМ ПУТИН ВОВА.
ТАМ И СПАЕШЬ ТЫ ЗВЕРЯМ ДИФЕРАМБЫ –
Сын то ли юмбы-мумбы***. То ли мамбы****.
---
* в народе так называют черную болезнь, эпилепсию
** до 30-х годов 20-го века – одно из излюбленных названий населенных пунктов в Рашке; и Москву-столицу свою в разговорах часто так именовал народ рассейский – знал, за что!
*** сатирическое наименование племени, родственное по языку Эллочке-Людоедке в романе «12 стульев»
**** мамба – одна из самых ядовитых змей юга Африки
----
(часть разговора с ЦЫ- можно посмотреть под стихотворением "НА ВІРШ Любові Сердуніч")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587607
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.06.2015
** знай: колись перестанеш тут бути…
В час, коли ти у світ увійшов – і твій світ народився.
Був розстелений шовк оцих трав, і з’явилися зорі й туман,
І засіялись квіти тобі, і стежки твої в зелень вдяглися,
Народилося щастя. І смерть. – Та що все перетворить в обман.
** … і будуть закриті здивовані очі поета
Чого б не досяг у житті, у кар’єрі, у слові,
На день твій останній це все аргументом не буде –
Лише твої діти, яких народив від любові,
Та крихти добра, щиро роздані дням, світу, людям.
** хай очі в колір неба повняться любов’ю
Смерть за кожним прийде – не відкупишся, не вмилостивиш.
Та допоки ти тут – кожну мить оціни й полюби,
І красу на обличчях, і квітку просту – і предивну!
І листочок кленовий, і погляд очей голубих!
** не ставай на змагання із Часом – бо всі вже програли
Не марнуй час життя – бо тобі під цим небом не вічно
Споглядати безхмарно за щастям, хто поруч з тобою.
Не зупиниш ти Час, і спливе так весна за весною –
Ранки юності швидко замінить він смутком і ніччю…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
(на спогад, що зронила пам"ять від розмови з Олексою Удайком
опівночі, перед тринадцятим числом червня місяця...)
*тим, про яких мріємо. - Жінці на ймення Доля...
не проси ж ти у мене пробачення
за минуле, за наші побачення,
що мені обіцяла так щедро ти –
хай не все нам вдавалося звершити;
я до долі скажу: «гарно слала!»
і за те, що мені посилала
ті обітниці мріям медові
буду вдячний тобі кожним словом!
а у неї – у Жінки із мрій отих
попрошу серцю й слову повірити:
"ти для мене весь світ,
і ніщо відібрати не зможе
ні минулих тих літ,
і ні щастя - до смертного ложа!"...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
** нові парадигми? – чи «ілюзіоністи»:
«самодостатня жінка», «самодостатній чоловік»
Модне словечко цей світ підчепив, як ту еболу,
І намагається ним прикриватися в скруті:
В «самодостатності» душу ховають прикуті
Пихою статків до розпачу й пустки. (Гіпербола?).
** донжуану: вполював ти багато. але полювали й твоє?
Що ж, мисливцю за втіхами, ти походив по життю
Розказуєш всім про «трофеї» свої й перемоги.
Та на старість років все одно – не дивуйсь відкриттю! –
Гіллясті залишитись можуть одні лише роги...
** володар ти їй. на годину. та знай: ти – не перший!
Ось настали часи: якщо хочеш ти заволодіть
Серцем діви і тілом – іди і бери… на дорозі.
Володій, скільки в тебе… о ні! – не талантів і сил,
А грошей в гаманці і ще цих… – гілочок в кожнім розі!
** мене вчило життя, – на хосен та наука була?..
(по Конфуцію: навчанню не піддаються наймудріші та невігласи)
Певно, мені все ж прийдеться до когось пристати:
До наймудріших, що вчитись ну дуже не хочуть,
Вірують, що вже змогли мудрість світу пізнати, –
А чи до бовдурів? – ці кого хоч заморочать!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
(Касьяну, від Касьяна ж)
** «лучше размножаться, чем как издаваться!»
Якщо вже тобі нетерплячка, Касьяне, й свербіж,
І хочеться бути у світі цім розтиражованим –
Безплатну пораду даю: ти старайся побільш
Дітей наплодить, а не віршів-потішок бракованих.
** … великі Наполеони, Шекспіри і Ліри – нині вже всі в божевільнях
Касьяне, мій пане-товаришу, запам’ятай:
Ось пишеш і віриш, що ти із талантом і вмінням
Живеш на цім світі? – ти просто з душі передай
Тепло почуттів. – А великим?! – А з цим – в божевільню.
** гірчить в душі…
Колись хтось прорік, що печаль наша – присмак в душі
І від гіркоти наших зрад, і від випитих ліків.
– То що ж мені, доле, підсовуєш дні лише згірклі?
– Не сам розміняв ти життя барви та й на грошІ?!
** у пошуках рідної душі: то де ж вона ховається?
( чи не марно собі завдаємо тут клопоту всі?..)
«Ось розкрийте секрет! – так благати в панянок прийшлося –
Це ж для чого у пошуках душ, так потрібних й споріднених нам,
Ми вивчаємо в вас губи й груди, і колір очей і волосся,
Глибині декольте надаємо вагу і… – вже губимось, танемо там!..»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015
77* о Творец, нам отомсти тою же монетою!
Муэдзин вновь пропел с минарета – а я пропустил!
Пел вечерний азан* он поэту – и тот «пропустил»… –
уж не первый кувшин из вином молодым и игристым!
– Чтобы Ты, бог, в день смерти вот так наш черед пропустил!
----
* азан – призыв на молитву (намаз)
78* чем меня упрекнешь? – Сотворивший меня человеком
Жизни пройденный путь на сандалиях пыль мне оставил.
Я поэт, странник нищий, не предал ни йоты из правил:
Не желать ни дворцов и ни почестей, лести и власти –
Настяжал я сокровищ любви, верной дружбы, ума, – слышишь, Авве!
79* не познать тому вкус дружбы и любви,
кто весь мир на вкус богатства променял
Что так смотришь уныло на жизнь, тот кто БРАЛ и ВЛАДЕЛ? –
ты урвал свой кусок, ходишь в золоте, в шелке одежд,
сам в начале пути выбирал этот горький удел:
не друзья и любовь, а вертеп средь таких же невежд.
80* будешь ты иудей, иль араб, или христианин…
Пылью – пройденный путь на ногах. На висках светит блеском седин
След от лун, под которыми здесь, дервиш нищий, но вольный! – один
Исповедовал я: не желай – ни дворцов, и ни власти, ни злата,
Ведь в конце всех дорог ляжет в прах
тот же шейх, и монах, и раввин…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586639
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2015
73* із прожитого
Друже мій юний, наука тобі на життя:
Будеш розсудливим на невідомих дорогах –
Знай, що брехня твоя, жадібність і глупота
В вир приведуть бід і сліз, а нужду – до порогу.
74* на бенкеті житя все віддав би для тих, кого люблю!
Ну чому ж я не мудрий Лукман*? –
Я б за щедрий життя дастархан
Посадив їх – і подруг, і друзів –
Хай не висохне щастя фонтан!
----
* Лукман – в східному епосі – щедрий душею мудрець і лікар, що прожив
більше 4000 тисяч років, розгадавши секрети трав
75* у тобі я знайшов свій Грааль
І навіщо мені хадж робити у Мекку далеку? –
Твоє серце – священний грааль, де любові і пристрасті спека,
Блиск очей твоїх – місячне сяйво, вуста – то Земзем* благодатний,
Ти – блаженство очам моїм, серцю і мріям ти Мекка!
----
* Земзем – колодязь в Мецці, вода з якого вважається
мусульманами святою і володіє чудодійною силою
76* хай невмілі слова вуст моїх – ними тебе оспіваю!
Не ходив з караванами в Перські краї по ясу,
Де на східних базарах торгують шербет, і красу
В аравійських оазисах я не шукав, не співав їй –
Ні! – весь світ, що в коханих очах, до небес вознесу!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
** «язви язик мій за хули!»
Запам’ятай: вуста твої – то подих вселюбові,
Де благодатну силу ллє у світ цей кожне слово
Із джерела душі, яка
чистіш алмазів буде.
– Не оскверняй їх лайкою та лихослів’я брудом.
** ТІЛЬКИ МОЄ! - про любов божу:
«о, бог любить всіх, кожну мить,
вдень і в ніч, і без поділу!»
– А краще позбавив би болей хоча одного, чи загоїв хоч рану!
Від смерті дитя і від мук Він вберіг, чи хоча б від сирітства.
Чи кулю зумів зупинить перед праведним серцем у брані.
– Хоч щось за віки Ти зробив?! для одної душі! Єзус Христус*?!.
-----
* ім’я Христа польською мовою
** слова були і є, а справ я ще не бачив…
спочатку постало лиш слово, сказали Вуста.
та я не повірив, бо слів – ой багато постало,
а справ було мало так – Книга була пуста.
та й мали з’явитись вуста, що те слово сказали?
** «всюди Ти єси і все наповнюєш»,
а любові як не було Твоєї, так і не видно над цим світом:
Ти віддав його на поталу вигнанцю-творінню своєму…
що бог – то любов, ради всіх постраждав він у муках, –
повчать – в сліпоті! – це в нас люблять сьогодні невпинно:
любити все людство – то зовсім нехитра наука,
та тяжче й складніш полюбити одну лиш людину…
...
та не спішить Велика Любов і Саме Милосердя
до жодної вдови, до жодного сироти.
і вдів тільки більше, а сирітство все гірше..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
/ девушке с улицы Оле /
видения в полнолуние: ночной блюз
*
Ты вошла в мою комнату
Знойная, полуодета,
И наполнился дом
Жаждой тел и блудливого лета,
И истома дыхания
Нас в небеса подымала!..
Ты манила, влекла,
Ты блаженства любви обещала!
...
И сливались тела
В похотливом любовном союзе!..
Ночь нас к звездам вела
И дурманила ритмами блюза,
И над ложем любви
Вновь играла нам страстные ноты,
И кипело в крови:
«Ты явилась откуда? и кто ты?!.»
*
У камина сидела,
Уютно устроившись в кресле,
И не друг, не жена,
Не знакомая и не невеста.
То ль подарок судьбы,
Этой ночи или алкоголя...
…
Злую шутку со мной,
Шутишь, девушка с улицы
Оля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586234
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2015
(із попелу днів...)
** К. «минуле згіркло: ,,не пізнала щастя!”.
і танули в димах осінніх мрії…».
... та ще –
торкнеться вітер твойого чола,
за пасмо те, що вушко обвиває…
і поцілунком осені зола
накриє спогади гіркі,
і ти пізнаєш:
те серце, що любити вірно вміє,
зима снігами не засипле, не завіє;
ще кличе жовтень: «я не охолов!» –
горить вогонь з тепла твоїх долонь,
хай до золи минуле не згорає –
прошу, хай все відбілить на любов.
** «манить щемом спомину осені пора"... на 18.10-…
осінній реквієм...
лягає лист під ноги…
а я все йду, закоханий, до тебе
з надією, що милостиве небо
мені покаже всі твої дороги,
так щедро вкриті листом – спадком літа,
яке ховало нас у дні любові
і шепотіло радості сюїту
найсокровеннішим і найдорожчим словом!
---
і мелодія
в серці лунає:
«і живу! і люблю! і бажаю!..»
** ... «цілим світом, білим цвітом ти весною вернешся»
На твоєму порозі зима… вже розвіяні чари осінні.
Забуттям і снігами злякає, заплаче вітрами вона.
Але ти не сумуй, ти чекай, бо не вічне її голосіння –
Ще вернеться любов, і розквітне наш сад,
І освятить ще душу весна.
*
(сум твій із моїх печалей, а любов – із осені…)
** А.І. «…і, здивована, питаєш: «де ж твоє кохання?»
облітало листя під вітри холодні,
вже плоди зібрала осінь і любов.
не питай у мене: «через що сьогодні
ти ховаєш очі, серцем охолов?..»
я ж не дні! – я роки тратив у чеканні,
на вітрах осінніх остудив кохання…
** Н. «обіцяли долю літа дні!
осінь – не хотіла! – тихо вкрала…»
Вже закрадався в душу біль…
а той закоханості хміль
минав…
ти ж не пускала в світ,
де мої мрії стільки літ
перепліталися з твоїми і літали!..
Чому ж, чому твої вуста
гірчити стали?!
вже не та
твоя любов? і вироста
стіна холодна… – пустота…
І всі слова твої Неправдою постали.
(марно звала осінь вкотре до любові –
ти надії відкладала для весни).
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
за стойкой бара: их было двое… уходил один я
**
Подруга, затягиваясь синим дымком:
«… испить бы с ваших
родников стиха и сердца!»
Она:
«Прикурите даме сигаретку!»
**
За дымком Lucky strike
Исчезало лицо Афродиты,
И бармен невзначай
Взгляд бросал на ее декольте…
– Погодите, мадам, с дифирамбами,
Ну, погодите:
Вам сердечных стихов?
Иль банальный, как встарь, адюльтер?
*
Томный взгляд и дымок -
И лицо ее, как за вуалью;
– Вы напрасно поэта
«Разводите» лживой печалью,
Оголенностью ног
И груди истомленным дыханьем,
И напрасно меж строк
Потаенные зрите желанья:
"Не взыщите, мадам, не взыщите,
Что не Вам приготовлен напиток:
Я ищу среди серости Женщин.
Избегаю, увы! – суфражисток*".
----
* в понимании автора, суфражистка,
стремящаяся быть подобием, равной мужчине
в поведении и характере,
скорее есть мужеподобное существо, нежели женщина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586022
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.06.2015
(миті щастя в іменах)
* О.: з часу стиглих плодів і любові зіткала ти щастя…
Зачарований я – хміль від слів твоїх в серці снує.
– Чи то серце так спрагло, бо довго шукало своє?!
І нехай заблукаю у звабі цих слів, як в туманах –
Десь і ти серед них. І серпневий наш час настає…
* І.: від закоханого серця в степ і в тебе
Поглянь-но, жадана, на край вічно юний, красивий!
Як небо синіє в очах, як смарагдові ниви
Лягають під ноги тобі шовком весен дівочих –
В цей край і в тебе я закоханий, вами щасливий!
* Л.: і любились, й гралися у долю…
Ти в невдачах-успіхах, у ганьбі і славі
Лікувала усміхом милих вуст лукавих,
І вела між болями, й рубцювались рани.
Нагадали щастя нам! – Ми ж творили драму…
* Т.: ворожила… і серця ти ловила у тенета
А дім твій – це замок загублених душ і надій.
А в повені погляду стільки вже юних втопилось!
Кохана, богине, благаю – яви свою милість,
Вертайся, не в силі створити сам щастя напій!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
(все поряд: щастя, радість і печаль!)
** зустрінемо ранок свій перший
щасливі обоє
Як цнотливо-безгрішно світанком засвітяться роси,
І ховатимуть зорі ранкові багатства у коси,
І смарагд заіскриться, і сонце освітить алмази –
Зцілую краплинки усі на ногах твоїх босих!
** коханню своєму дороги стелитиму в щастя…
В очах твоїх бачив я щастя, любов і… його!
До нього світились вони і вуста усміхались,
Твій світ розцвітав! – Не порушу я світу твого:
У долі прошу вам доріг – щоб щасливими слались!
** чи вдасться?..
Відпущу тебе назавжди, відпущу,
Сам з полону повернуся я твого.
Що ж, в житті буває всяке... – Я ж навчусь
Не кидатися в кохання стрімголов!
** дай серцю волю - …
Буває в житті нам наука: не слухай себе
І серцю своєму замок підбери із ключами.
Бо волю даси почуттям – і злетиш до небес,
Та боляче падати буде на шлях з колючками.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
** неумілий мій спів – твоїм чарам, і тілу, і небу!
Сателіт я, невільник, що стрів
на шляхах галактичних комету.
В сніжнім сяйві її розтає моє серце в любові й покуті,
Полонений жіночих принад, до орбіт твоїх плоттю прикутий,
Про закоханість серця мого у катренах співаю… по Фрейду!
** на березі Бугу і долі:
тримала у серці минуле, а щастя зі мною бажала…
Так почався твій сум. А той біль
згірклих днів я забрав із собою…
Що ж так довго перечила долі і тим небесам,
Що до краю ріки наших днів
привели, де прощання водою
День липневий осіннє кохання освячував нам?..
** минуле зі спогадом гралося в хованки…
Зі мною знову до світанку, до зорі
Полин розлук – печаль моя, – любов твоя…
І п’ю вино хмільне, і програю в цій грі,
Де доля, ніч, і щем душі, і сни, і ти, і я…
** покайся, Хомо, Судний День і до тебе прийде!
Покличуть до бога тебе неофіти серед марноти,
Згадають пророків, псалми, і тлінність бутя, тільки ти
Забудь те своє: «Віра – дурості НАЙ-вищий рівень,
Якого мені, небеса! – в цім житті, звісно ж, не досягти!»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
20* про друзів і коханих: недоліки
Чому така правда: у друзів ми бачимо те,
що шкодить лиш їм – всі недоліки, ґанджі і вади,
а ось у коханих знаходимо навіть пусте,
та як ми впиватися болем цим вміємо радо!
21* все тече – ніщо не змінюється
Які би ми мудрі собі не здавалися тут,
Та істина ця є незмінною з самих початків:
До нас було небо. Життя і любов. Рим і Брут*.
І буде тоді, коли слід тут залишать нащадки.
----
* Брут – тут як символ довіри і зради у круговерті життя
22* із життя: не тримай зла на світ: іншим він не буває
Ти пам’ятай, що бито багатьох,
Поки цей світ під небом совість студить.
І істину святу не вкриє мох:
«Творіть добро – за нього вас осудять».
23* просьба:
Граждане, будьте же, я вас прошу, осмотрительны
и милосердие в поисках счастья явите:
если его вам так надобно – что же, ищите,
но не воруйте чужое. (А мы будем бдительны!)
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
69* что ищу, когда давно
душа и сердце заблудились?..
Разум лишь к рассудку призывает:
«Оглянись, Искатель, годы тают.
Что достиг ты? След какой оставил? –
А давно ушел с чертогов мая!..»
70* во что ни веруй – смерть всему ответом
Пора тебе, пора задуматься о боге.
Средь тысяч вер свои определи дороги:
В сей краткий жизни миг взываешь к небесам,
Иль радуешься дням, все позабыв тревоги?!
71* молва и реальность: «о женщине, женитьбе и жене»
(ироничное...)
Учили нас мудрые: «Женщина – это загадка;
Женись – и ты с вечною тайной обнимешься сладкой,
Веселой, красивой, ревнивой, неверной, сварливой,
Недоброй, завистливой, злющею, жадною, гадкой...»
72* N.: счастья сокровища здесь небеса утаили!
Кожа плеч словно бархат, слепит белизной.
От шафрановых губ – разгорается зной;
Эти груди – холмы, истомленные жаждой,
Обнажают вселенную передо мной!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585294
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.06.2015
185* Шону Маклеху
(мені би навчитись цей світ так приймати й любити)
Мудрість віків заховав він у зморшки століття,
Сумом печалі у душу вам дивляться очі –
Дивний ірландець, що так зізнається в любові
Мовою вашою, серця глибини пізнавши.
186* із Маклеха: його століттями й словами я зазираю в себе
Це слово до всіх нас, розумних, і мудрих, і зрячих,
Коли ми беремося світ цей судити у зраді:
Ти думаєш, він є таким лиш, яким його бачиш?
– Ба, ні! – його бачиш таким, який сам ти насправді.
187* дарує Бог втіху життя – і мітить закляттями дане…
Обіцяв на початку любов і що житимо вічно
Там, де Ти є завжди і де смерті і болю немає –
І залишив спокусу, і Зло Ти впустив, і скалічив
Розум чистий отим «А що буде?..» – й за це проклинаєш!
188* Твоє слово солодке. та Смерть одягає все в правду
Бог богів, прошу, залиш обман.
Я ж надії на Тебе залишив
Після Смерті, що нам долі пише,
Що сховав Хтось у брехні туман.
…
що пізнав, ось тим молю-благаю:
не ховай надій у слів дурман!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
181* Великим в защиту: как часто наше поколенье
возводит клевету на вас!
То Вы в гоненье все, то Вы – иконы миру!
И я не промолчу, свою любовь воздам:
Вы звездочки для нас, учителя, кумиры.
… Ах бедный Пастернак, несчастный Мандельштам!
182* классики? – все мертвые, так что можно «бить»!
(к размышлению, – есть ничтожества, которым нет авторитетов:
«о ком вы? Цветаева?! – ну не удивляйте меня: пустое место!»)
Как любишь ты, народ, с Поэтами «родниться»,
И в параллели все вводить их Имена!
Марина, вот и Вам досталось: поглумиться
Спешат графоманЫ в никчемных письменах.
183* – множеству из бездарей, твердящих:
«ну не поэт Пастернак! или Цветаева! или Окуджава с прочими…»
То ли слепы они, то ли с зависти сучьею стаей
Вашу славу спесиво грызут, – да простите Вы их!
Ваше имя в «виршАх» непотребных все чаще встречаю –
И прощенья прошу, и стыжусь за ,,собратьев” моих…
184* твоя Вертикаль. В.В.
Умел любить сполна и жить – чтоб сердцу вольно!
И за други своя ходил под зной и стужу,
И сердцем ты страдал, когда кому-то больно.
А голос хриплый твой был нам как воздух нужен.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
** жнива Смерті: початок?..
Якою довгою була зима!..
Якими чорними ці дні були:
Як часто, небо, я в сльозах знімав
Цей капелюх-віщун із голови!..
Стільком у дім я Чорну Вість приніс…
О, до скількох ми з Тою вдвох прийшли!..
Як швидко цвинтарний піднявся ліс
З хрестів лакованих!.. І скільки злив
Зі сліз пекучих, найстрашніших сліз
Тут по синах моїх упало враз!..
– За кого ж Ти, Месія, смерть поніс?!
Чому жнива Її – посеред нас?!.
…
Лягають в землю юнаки й мужі…
А матерям і вдовам – знов тужить …
---
... і починався вже рік від дня народження Його, 2014-й...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584880
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.06.2015
** О.К. "яке запрошення було!.."
Ти запросила. До себе –
у світ, у двір, у дім свій.
Поклала полотно душі,
гаптоване добром,
перед дорогою, що нам
стелитись мала вишитим, –
а я про ліжко мріяв лиш…
(Що ж так, душа з тавром?!..)
І стала ти на Долі шлях, а я – дививсь на ніжки.
А ти покликала мене і в світ, і в дім… і в ліжко…
** А. на твоїх іменинах; в 33:
«я ще встигну! все ще буде! і кожен позаздрить!»
(ой, не хвались: у суєтності днів такі чатують втрати!)
Ти не ховайсь в буденність суєти:
не зачекає час і літ твоїх не спинить!
– А я буду шукать, хоч можу й не знайти:
оманливе вино… і молодість… і сили…
*А. – в 40: надія марна гірше злої втрати
«Ще буде щастя мить, як у солодкім сні,
і встигнеться і жить, і відлюбить!».
– Не покладай надій ти на прийдешні дні,
бо всі рахунки – тут… і нічим вже платить…
/нерозумна живе «завтра». а завтра вже - сорок... /
** Е.: ,,помоги же, подскажи: где, ну в чем то счастье?!”
(женщине «самодостаточной»; к сорока твоим)
«…И не мать, не подруга, не любовница,
не жена кому, и ни в чьей судьбе!..»
А твои слова – в сердце горечью,
Только боль унять нету мочи мне:
«Не жена, не мать…». – А мне помнится,
как ты столько лет все врала. – Себе!
/нет ведь горше лжи, чем из уст своих?/
** Е. не сама ль себе «подарок» столько лет готовила?
Вы выбирали: «Статус и карьера!» –
Да, здесь, конечно же, мадам, у Вас все схвачено!
Но «статус» – счастье Вам? Счета оплачены?
– Вот и призвала жизнь: «Что ж, госпожа, к барьеру!»
/между счастьем и карьерой: и что чего стоит?/
** Л.К. «все лучшее в судьбе, что счастьем стать могло –
все отлетело... навсегда… тебя покинуло»
И хоть взмоли ты к небу многократно,
да прошлое твое
несчастьем обернулось:
и не надейся, не вернуть обратно
вчерашний день.
И счастья зов. И юность.
/ вот и сорок завтра…
рядом – никого…
пуст и дом.
и ложе в нем –
для прохожего… /
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
сказки майской ночи. после дождя
*
Это сон? –
Входишь в дом –
Полуявь,
Грёзы ночи поэта –
И насытится он
Вкусом счастья и знойного лета,
И дожди за окном
Отойдут в тридевятое царство,
А душа об одном:
«Пьешь из чаши Морфея коварство!»
Опахала ночи
Навевали мне сны Шахразады –
И что голос души?!
– Мне так тела ее, тела надо!..
До истомы его
Доводить,
Наслаждаясь
Любовью!..
*
Тает ночь… Алкоголя
Дурман…
Явью тень в изголовье:
Ты – была!..
Это мне
Сказки пели уста
Дивной пери!..
И душа в тишине:
«Затвори же пред нею ты двери!»
****
(из фантазий "Не упусти!", в предчувствии лета)
*
/Фрейд прав: все в нас определяет основной инстинкт?../
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584322
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.05.2015
177* рибко золота, проси, що хочеш?
Ось нарешті й мені доля знак свій послала привітний,
Дарувала удачу: я рибку впіймав золоту!
Говори ж мені, рибко, бажання свої заповітні –
Я для тебе зроблю все! А ти лиш розрадь самоту…
178* ми скупі собі на щастя. в Бога заборони…
Бог світ сотворив і спокусами всіяв, мов зіллям,
З того сміючись, як і ми до Його застережень
В житті наробили ще й інших для себе обмежень –
Щоб нам тут від щастя не впасти гуртом в божевілля?
179* ніщо не вічне, окрім перемін…
А життя береги вже окреслюють межі років,
Вже надії мої тут політ свій завершують стиха.
Юних мрій сподівання влягаються в спокої днів,
І над гладдю буття піднімається тінь того лиха…
180* повернення в реальність віртуальності
Так просила вона: «Відпусти! Бо кохання в неволі
Вже не пустить коріння, і квітом не зійде воно».
Що ж лишалось мені? Смуток часу та зраджена доля,
І самотності холод… і вечора згіркле вино…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
(з циклу "Ностальгія по осені")
1*. тебя ожидал я волшебницей.
ты же явилась злодейкой
Незаметно как подкрался
холод осени,
А за ним зима грозит
белым саваном…
Голова моя давно – густой проседью,
А душа все в майских днях.
– … Эх бы, заново!
Все бы заново!..
*
(сны осенние будили юности желанья!..)
2*. мы в родстве с тобою, осень…
Нежеланной на пороге стала,
И стучит, и просится: «Прими!..».
Было лето! Только что ж так мало
Света и тепла в душе играло?!..
А для Осени? – да малость перепала,
Вот и просится: «Прими да обними:
Коротка в тебе любовь,
А во мне – и дни...»
*
(«как ты быстро, осень! я успел так мало…»)
3*. в преддверии …
– Надо было жить, строить дом и счастье,
каждый день беречь, как сокровище!
Ой, лукавы дни: вот уже ненастье,
и ветра свистят так злословяще:
«Прокутил весну, растранжирил лето –
не считал ты дни быстротечные…»
4*. такую щедрую теплом я не припомню! - осени -13-го:
удивила лаской, и теплом, и солнцем,
балует как осень столько дней!
– Ну прямо, как любимая жена:
и хмуришься, и холодом грозишься,
капель-слезу пуская по утрам,
да только все они, поверь, совсем излишни –
твои уловки под капризную мадам:
сей год в тебе тепла и бархатного чувства –
на грани волшебства и высшего искусства!
– Октябрь, – ты как любимая жена!
*
и щедр ты был, и ласков, повторю,
передавая эстафету ноябрю).
– вот бы дольше так по жизни, по календарю!
***
(посвящени: ... - самой весенней и нежной, рожденной в ноябрьскую ночь...) / 30.10 - 13-го/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584144
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2015
(два дня и три ночи)
173* в вечер искушения: о варварах и чести
О, есть сто приемов, чтоб вас заманить этой ночью
В любви невода – но лишь мне там погибель грозит.
Не бойтесь, молю вас, со мною остаться, не бойтесь,
Ведь я же не варвар, не гунн, мне насилье претит!
174* в первую ночь: долго у скупой судьбы колдовал я эту встречу!
И вновь небес шатер горит луною светлой,
Что освещала путь ко мне любви заветной –
И нету слаще губ, и слов, и ласк, и тела…
– А ты, Судьба, ее дарить мне не хотела!
175* в первое утро: самая краткая песня Судьбы:
Любовь с тобой
в мой дом опять вернулась,
и мы с Судьбой
поем: «Не разминулись!»
176* ничто не долговечно: «и был счастлив два дня и три ночи!..»
(в день третий)
Взгляд твоих глаз лжив.
Ложен обет губ твоих!
– Чем я один заслужил
Жертвою быть за двоих?!.
---
(Судьба: следующую ночь она провела где-то в другой постели…)
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584068
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2015
169* реальність неволі: твої очі наді мною – два володарі!
З душі твоєї скуштував вина,
Отруєного цих очей лукавством –
І прагну, прагну випити до дна,
Стать полоненим чарів диво-царства!
170* фантазії і реальність
Я сіті закидав на тебе, злу й невірну,
Я прагнув знать, що й ти «попалась на любов».
А сам в тенетах цих заплутався, наївний.
Тепер я жертва, ти – безжальний птахолов!
171* надії і реальність: «ой не можна!.. і це також! Бог же бачить все!..»
Ти розтанула в снах – снігом спогадів…
Не розтопить й весна холод похоті
Чоловічих бажань, що приспала ти, –
Ой монашко страждань! – йди під три чорти!
172* сни і реальність
Неоціненний дарунок від долі мені:
Очі, і брови, і стан, губи ці вогняні,
І заворожують пестощі рук і цілунки,
І до небес я злітаю!.. – Як жаль, що вві сні!..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015
65* обманеш себе і долю, та не вдасться – небо
Зарахується все тим Недремним Всевидячим Оком:
Зло думок і твій гнів, злоби вчинок твій "вилізе боком",
І лукавеє слово, і заздрість, і жінка чужая –
Пише все в Книги Доль, Хто нечутним наблизиться кроком.
66* "посели у веснах душу і тікай від світу"
А світ до душі тягне хтиві й спаскуджені руки,
Готовий примножить нещастя, додати їй муки,
Торговцем базарним в собори душі зазирає –
А їй сняться весни, і квіт, і зеленії луки!
67* є сто тисяч питань, і одна на все відповідь нам…
Плин століть небеса на землі розписали навік.
Чи зупиниш ти час? чи запалиш зорю, чоловік?
Чи вгадаєш ти долю свою? день прийдешній? останній?
Чи побореш ти смерть, навіть «Бог я!» якщо ти прорік?!
68* «силою розуму не перебореш ти долі…»
Хто виміряв кохання глибину?
А хто від смерті – відкупитись! – данину
Приніс, щоб вічно тут любить і жити?
Кому в небес вдалося виграти війну?!.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015
61* так закоханість наша перероста в одержимість
Хто коханням своїм заворожений до сліпоти,
Хто дівочими чарами впоєний – спалить мости
Перед світом, в якому суперника вічно він бачить –
Той у жертву кохання свого ладен все принести!
62* ти для мене життя, моє щастя і рай мій земний!
Рай шукав на землі. – Та без тебе не хочу я раю!
Знову й знов про кохання до тебе катрени складаю.
Хай прийде Судний день – День Господнього гніву й відплати –
Я прославлю те серце, що носиш, тобі заспіваю!
63* … та намарне чекав від очей цих обітницю щастя!
І в небесних просторах немає такої зорі,
Що в очах загубилась твоїх – в цих перлинах морів.
Та печаль: ой, недовго мені посміхались, невірні, –
Не діждалося серце, що любить, небесних дарів!..
64* хай сто тисяч разів зійде місяць – шукатиму щастя!
Ти покинула дім – щастя зрадило знов мій поріг.
Я ж кохання своє і без клятви у серці зберіг:
Скільки зим скільки літ я до тебе дорогу шукаю,
Виглядаю тебе – і знайду серед тисяч доріг!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
(дорога домой привела и к тебе, и к судьбе)
165* это завязка была сюжета по имени жизнь
Жизнь, ты случайности нить мне проложила во тьму:
Вечер… октябрьские звезды… мысли мои и тревоги…
Окна вокзала… фонарь… вдруг силуэт на дороге:
– Боже, подарок судьбы: ночь мне не быть одному!
166* … моей попутчице ночной с любви вокзала
Доверьтесь вы мне, чтобы нам не порвать эту нить,
Которой дорога нас ночью случайно связала:
Вы так в темноту бесшабашно шагнули с вокзала,
Что мне не успеть, не успеть!.. – И зачем тормозить?!
167* вы шутя о жизни, о любви – я вам счастье тихо нагадаю!
Останьтесь, миледи, прошу, умоляю сердечно,
Растает испуг, как с Есенинских яблонь тот дым.
И вдох ваш, и выдох направим в любви бесконечность –
Я вас уверяю: волшебником буду ночным!..
168* ах, оставьте тревоги! и сам поначалу дрожу…
Не волнуйтесь вы так, не сбивайте сердечко из ритма!
Я же маг, я кудесник любви алгоритмов и знаю:
Сначала накроет волна из желаний – до края!
… а после споете вы мне: «… ах, любите… любите!!.»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583649
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.05.2015
49* да рискните, миледи, останьтесь. ведь ночь на пороге!
а в благодарность:
– Напророчу я вам небылиц,
О счастливой звезде вам навру,
Нагадаю заветную «ци»*
И… – домой отпущу поутру!
50* как уверовать в то, что коснусь я тебя, словно счастья?!
… А когда я проснусь на рассвете в блаженстве и счастье,
Залюбуюсь тобой, чутким сном и дыханьем груди!..
«Приведи меня вновь – попрошу я судьбу – приведи
В мир, где наша любовь не узнает беды и ненастья!»
51* о тайне женских взглядов, слез и речи
О женщины! Скажите, ради бога,
Раскройте тайну сердца своего:
Как удается вам сказать так много,
И не сказав, по сути, ничего?!
52* таков союз во мне, да сознаюсь,
смущаясь, каюсь – снова повторяюсь:
Почитание женщин мое
сочетается с дрожью пред ними
за извечную тайну их душ,
алогичность ума и – слезу!
----
* по китайскому учению – энергия жизни, точка движения энергии, соединяющая нас с космосом. (соединяющая, одним словом...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582739
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.05.2015
(терції; із осінніх рапсодій)
*
Забута птахо серця, залітай -
Вже серпень згас... та глянь: вино розлито;
А у душі... – у ній такий розмай
І юнь така! – на сто замків закрита!
І спогади... – Ах, як самотньо нині!
Торкнись душі посрібленим крилом,
Давай разом твоїм святим пером
Напишемо поему тій людині,
Що стільки зим, як зникла у роках,
Забравши спокій, серце, частку долі!..
В яких, повідай птахо, у словах
Від щастя ключ? і від біди – паролі?
**
А пам'яті вогонь пече мені,
І знаю: тіло тлінне вже не в змозі
Печаль розлук і втрат спалить в вогні
Вина, – радію і тобі, й дорозі,
Що привела в мій дім по мріях сніжних –
Я так тяжію від своїх бажань
Тілесних! – Що ж, то лише часу дань!
А душу ти зігрієш словом ніжним, –
Сьогодні я і крихті щастя рад,
І ти мені – тим відголосом літа,
Тож наливай в бокали аромат
Таврійських трав і терпких губ Лоліти*!
**
А в нас вина – не випить до весни!
А в нім – настій із тих прожитих років,
В якім вона, надії, втрати, сни…
І клич доріг… і щастя тихі кроки;
Чекай, розраднице: моє нещастя в тім,
Що та циганка в юності гадала –
Чиї ж то очі напророкувала,
Та так і не вказала, де їх дім?!
Взяла з нас чорноока золотий,
Наворожила срібну птаху щастя, –
Я ж там щасливий був: я – молодий!
І доля днів тримала за зап’ястя!
–
Співуча, ворожи мені, гадай! –
Лише твоїм словам повірю знову,
Он бачиш: це на щастя нам підкова,
На неї… на любов... на місяць май…
*
Гадай – і душу словом сповивай! ...
-----
*по шумерських і давньогабрейських переказах – перша Жінка на землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
(із циклу «Ностальгія по осені»)
терція. Осінь, Ти і танець ваш під небом...
1*. до Осені:
і благають очі: «будьте, довше!..»,
і чарують ваші танці безсоромні!
То в цей рік ти не розпусниця?!
Не мінлива, не заплакана? –
Всі гріхи тобі відпустяться,
Бо відкупишся дукатами,
У котрі осики вбрала ти
І берізки, де багатими
Твій танок-стриптиз оплачує
Незліченними каратами
Вітер-звабник,
Та й розмахує
Сосен вітами крилатими –
Сутенер той, звідник блудниці:
– Ви, розпусниці-спокусниці,
Хоч прикрийтесь цими шатами!..
*
(вже й оголені обоє! – хто ж у кого вчиться?!.)
2*. до Тебе:
«перед Вітром Осінь роздягається,
і Тобі не стриматися теж!»
Ось ти знову дразниш мої очі!
– Чи суперницю
побачила у ній?
І чого це тіло прагне-хоче,
звабне, юне тіло
Із осінніх мрій?!.
*
(все, що сховано в тобі, проситься на волю!..)
3*. і Твоє мені: «замани у світ любові!»
Спрагла!.. і чуттєва, і невтоленна,
А душа – до неба! одяг – вниз!..
Ти зізнайся: пристрастю оголена?
Чи то осінь вабить у стриптиз?!
*
(я любив ще з юності чарівницю-Осінь,
а тепер закоханий в обох!)
**
Хай чарують весни! хай ще манить осінь!
– До наступних танців… безсоромних!
(11/11-2013 - незабутньому...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2015
(в передчутті гріха:
у тобі – любові смак, літа і ожини!..)
*
Ще не знав, чи ти в світі десь є,
Відчуттям було серце п’яне
І молило: «Як щастя моє,
Ти з’явись в моїх днях, кохана»!
Сталось!.. Серце сповив щастя дим,
І були найсолодшими ранки!
... Та верталася ти в його дім,
Незрівнянна, чарівна коханка!
Щастя присмак ожиновий був
Від зцілованих губ… твого лона... –
Трунок згуби, гріха... зваби грони! –
Всіх спокус райських смак твоїх губ!
Його квіт зберігала мені,
Сокровенне мені дарувала, -
Розкіш тіла!.. – і зняті забрала
З почуттів потаємних твоїх!..
…
Перестиглі, терпкі, запашні
Дар від літа – плоди ожини…
Хто тепер ти йому, не мені, –
Хто: кохана?.. коханка?.. дружина?...
***
(спогади ночей осінніх:
навіяне... пережите... відчуте... загублене... )
з N., Волинь. стигле літо ... року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
«…сьогодні підірвалися на фугасі двоє наших військових
і двоє волонтерів».
(із вчорашніх новин з фронту війни з Росією)
161* хто вірить у те, що життя не триватиме вічно?!
Ми цінуємо все лиш тоді,
як час втрати постука у долю.
А до того йдемо безтурботні, мов діти малі.
Та лишень до пори! – Раптом грози над літ наших полем –
І згадаєм про смерть, і про щастя, і крихкість життя на землі.
162* від любові - до ненависті
Вже бачимо серцем: любов, як і море, не знають
Те дно, на якому сховаємо ріки печалі.
Бо серце вмістити це море біди вже не здатне –
Оплакуєм кращих синів, що Вітчизна втрачає…
163* день біди нам навіяло з Півночі…
Не вийде тобі причаїтися десь в темноті,
В куточок забитися, вдати, що світу не чуєш:
Від дані війні – смерті, горя і сліз, – в самоті
Ніде не сховатись! Біда за всіма вже чатує.
164* рік 2014-й: кінець міфам про «братню» Москву
(в унісон В. Бєлінському і іншим порядним мужам)
Так, бачу, що Москва нам не сестра – вонючка! –
бо сморід смерті й зла від неї так повіяв,
що я згадав її весь родовід байстрючий:
від Ханів із Орди й Моксельської Повії!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582178
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2015
із циклу «Мелодії ночі на два голоси».
(у виконанні дуету: меццо-сопрано – Фіночка, тенор - Касьян)
**
голос ВІД ЛЮБОВІ…
*
І знову серце шепоче пристрастю –
Чекає слово на звабу ніжності!
А сни в замріях чарують ласкою,
А ніч-чаклунка все манить казкою:
Запалить місяць зелені вогники
Покличуть очі тебе у змовники.
Тремтіння тиші гойдну я подихом...
Мовчання спрагло розбуджу дотиком...
Торкнусь вустами в ранковій свіжості,
Відчую силу обіймів міцності!..
Вином захочу любов пригубити,
Щоб захмеліти, щоб знать – як любий ти!
– Тебе з новою покличу силою –
Кохати!.. бути... для тебе... милою!
*** ** * ** ***
З ВІДЛУННЯ І… НАДІЇ
*
Гослос серця твого –
як мелодія!
Та відлунням страхи:
«Гірше злодія
ти, любове моя
надвечірняя,
їй за двадцять, тобі… –
літ неміряно!..»
Тож не клич - не чекай
ані дотику! –
Знаю: звабиш отим своїм «Котику!» –
та й впіймаєш і словом і поглядом
серце-птаху довірливу! Спогадом
від солодких цілуночків губ твоїх
знову вп’ється душа!..
І, загублений,
серед пестощів я
із обіцяних
приведу в звабу-ніч
у замріях цих
ніжність зустрічей
з днів наших скоханих!..
…
– Ой, поклич! Знаєш: я ж
такий проханий!!.
**
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
157* … і, зрадливу тебе, як весну,
я не можу забуть, не любити!
О, знаю, що вірністю ти своє серце не мучиш,
Ти легко обітниці всім роздаєш. – Що ж це так:
У сіті твої попадаю хлопчиськом? – як з кручі
У прірву любові лечу, мов підстрелений птах.
158* не зважав я на те, що твій погляд пророчив мені
Як запах сумом день від прощально-п’янкого цілунку!
І вдяглись небеса у печаль: твої очі мені
Обіцяли невірність, і біль, гіркоту того трунку,
Що на зраді настояний був – і хмільному вині!..
159* за моїми кроками вечір цвіт розвіяв
Вже мене не було… Тільки з присмаком смутку вино
І квітневий світанок, самотність, і день на порозі
Зігрівало; а спогади як із німого кіно –
Із беззвуччя розлуки верталися в щемі й тривозі…
160* вином розведену печаль пили вуста солодкі
(в третій вечір без мене: «не буває суму, щоб навічно!»)
Підкрадався той вечір-спокусник і стукав в вікно,
І вустами пошерхлими знов заціловував ноги.
А ти подих його гріла терпким солодким вином –
І зникала печаль, і розпука, і біль, і тривоги.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2015
57* стояв ти за істину? – то не питай про відплату!
І йшов по життю, все шукаючи правди і суті,
Знаходив любов і печаль у свавілля в покуті,
І спокій втрачав, у спокусі лукавства губився –
Спитайте тепер: «Де скарби, що від правди набуті?..»
58* однаково світ розпинає за зло і добро
Хули не уникнеш, хоч робиш добро від любові,
Хай був як пророк ти і самим правдивим у слові.
Осудять і те, що ти зробиш від зла і лукавства, –
Що маєш – роби! І не бійся відплати і крові.
59* чи все оплачено? і чи ціною тою?..
А по днях я ходив, щоб зібрати для щастя лиш статків,
Всі красиві слова загубив і згубив, що душа берегла…
А тепер маю їжу, питво, і жінок, і краватку –
Тільки плечі сумують й душа: де ж ви, білих – із мрій! – два крила?!..
60* багато їх в днях, – але це золоте:
Із правил життя неодмінно нам треба завчить
І потім нізащо його забувати не варто:
«Живімо сьогодні, бо марні надії на “завтра”.
І всім нам про щастя: цінуймо його кожну мить».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582005
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2015
(відповідь, - до вірша Любові Сердуніч
"Хай відповість мені Мсоква")
**
МОСКВА ЩОБ ВІДПОВІДЬ?! – КАТ'МА!
…
ВОНА ЗАВЖДИ БУЛА НІМА!
СЛІПА.
ЯК ГОЛОВА ГОРГОНИ,
МОГЛА ЛИШ ЖАЛИТИ!
ДАРМА! –
ДО НЕЇ НЕ "ДОХОДЯТЬ" ДЗВОНИ
ВІД СОВІСТІ!
І БОЛЮ КРИК
ВІД ЛЮДОМОРІВ НЕНАСИТНИХ,
ДІТЕЙ РОЗТЕРЗАНИХ І ВБИТИХ,
ЧИ ТИХ,
ЩО ЦІЛИЙ МАТЕРИК
ВСТЕЛИЛИ ПЛОТТЮ...
В СНІГ ЗАРИТИХ
НА СОЛОВКАХ ЧИ ГЕН В ТАЙЗІ, –
ЇХ ТАМ НЕ СОТНІ –
ЇХ МІЛЬЙОНИ!!
А ЩО Ж МОСКВА?
ВОНА СЛЬОЗІ
НЕ ВІРИТЬ, НИЦА,
СУЧА
ШЛЬОНДРА...
І ДЕНЬ НАШ - ЗНОВУ
СВІДКОМ ЗЛА
І СМЕРТІ
ВІД МОСКВИ-ПРИБЛУДИ! –
І ПРОКЛИНАТЬ
НАЩАДОК НАШ
ДО СЬОМОГО КОЛІНА
БУДЕ
ОТУ МОСКВУ!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581864
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2015
153* подивився у них – і ти вже полонений навік!
(другові: «там, в її очах тавро і мого неспокою…»)
Я ж тебе застеріг: «Знай: заплатиш за очі ці дань.
Полонили прекрасні? – і вже не ставай біля урвища,
Не ходи край води і на гостреє лезо не глянь! –
В оченятах чаклунських семи бісенят вічне юрмище!»
154* і ворожать, і лякають перестиглим кольором…
І зведуть тебе з розуму очі, що всіх заворожують,
Обіцянки дарують – та не спокушайся на них!
Легковажать любов’ю, і серцем, і словом, погрожують:
«Будеш пить гіркоту!» – з цих бездонних, вишневих і – злих!
155* знову наше – не наше…
Ти надії у обмани обертала,
Ти манила з трав липневих в сум зими.
Стільки літ накрило часу покривалом,
Скільки втрат!.. Не в парі ми. – Щасливі ми?..
156* і прийму від долі - все заради тої!
Днів щасливих, у радості, ти мені, доле, послала
І відміряла щедро років із печалей і бід.
Я смиренно приймав, як свій хрест, цю вервечку із літ –
То надія вела до отої, що серденько вкрала!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2015
53* знову душу мою зачаровує молодість років…
Заворожує стан твій, і вигин стегна, і коса,
І алмазом іскристим на босих ногах ця роса,
Повна чар прохолода від шовку одежі, а очі, –
Очі рай обіцяють мені! – О святі небеса!..
54* до Жінки далекого травня:
не минає та зваба, що з юних років чарувала!..
Зрілість жінки в тобі – разом з пристрастю юної згуби!
Знають втіхам ціну – й посилають обітницю губи,
Маниш в ніч, де ще є твоя юнь, і вогонь, і бажання!.. –
Тож співайте "Осанна!" коханню всі ангельські труби!
55* … і буде той голос солодше за ангельські співи!
А коли доведеться покинути світ цей – в той день
Не захочу я чути ні голосу неба й пісень,
Що мені заспівають всі ангели Світла у небі, –
Дай почути коханої голос, о небо знамень!
56* сам щасливим ти був, коли краденим щастям втішався?..
І позаздрить хай світ: я пізнав смак шафрану досвідчених губ,
Я коханцем їй був, володів, а не той, хто був муж, та не люб!
Та із клітки-фортеці його не зумів я солодку забрати –
Він багатством її полонив,
прикувавши до стін словом «шлюб».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
*написано з подиху двох сердець незнайомих: Ірина Лівобережна і Касьян Благоєв)
Ворожіння, від Неї:
*
«Як твоїм словам-журбі
Хочу вірити!
Тільки ти з моїх орбіт –
Не іди!
Зранена моя душа
Черствістю…
Зірковий напій з ковша
Черпає,
І стривожена із хмар –
Гомоном,
У містичнім сяйві чар
Човником
До небес пливе на клич,
До води…
Лиш твоє – з усіх облич!!.
– Не іди!...»
*** ** * ** ***
Заговори, з його голосу:
*
«не чаклуй, не привертай
заговорами,
а зустрінь мене, зустрінь
та й за горами,
де одні!.. у травах стиглих, -
як ми любимось!..
щастя знайдемо своє
та й загублене...
скільки втратами обом
хтось нам вистелив!
тож тепер не запізнись –
світ наш вистояв!
ми не впустимо з тобою
в світ цей іншого...
…
причаруй!..
чаруй собою!..
і тишею...»
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
(страна Уродов, или «Плюнем миру в лицо!»)
1. правда наших "русских дней": бесстыже и нагло воруются кремлевским режимом социальные фонды на жуткую войну с Украиной…)
**фашист в Кремле о будущем не мыслит!
Копили детям на добро –
А пустят на снаряды…
Что делать? сучье ведь нутро
У всех кремлевских гадов…
** «а ерунда, что сами обнищаем,
зато хохлов немного разорим!»
России - снова нищета
И прозябание народа.
Зато количеством подлодок
Закроем миру мы уста.
** и снова о том же:
Нам бы строить школы да хлеба растить.
Снова будем голым задом все светить…
***
2. катрены
еще « роды» об уродах; во славу Путлера Первого:
**
да, будет знать и Крым, и Львов, Донбасс,
что он не фюрер, - зверь он, "пи*а*ас",
обливший кровью дружбу двух народов!
- урода, небо, убери от нас!
** о русской гордости:
«пусть мы миру – дураки, но зато с вождем каким!»
нет, не фюрер, не вождь, он "ху*и ло":
до крови, до беды довело
два разумных и братских(?) народа.
- ты, с косой! забери ...под крыло...
–
и его, и всю свору уродов!
3. суть русской пропаганды:
"нет, мы, лишь мы -
всех истин властелины!"
но подымаются такие исполины
на континентах всех,
на островах –
а мы? что ж мы? –
а нам все "до спины",
столетья уж, не годы –
мы нищие уроды,
нам главное в делах -
увы и ах! –
всех ненавидеть.
вот такие мы...
-----
едва ли не самый нищий и дикий народ на самой богатой земле.
ЭТО ЛИ НЕ ДИАГНОЗ?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581443
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.05.2015
или ПСАМ СУЧЬЕГО КРЕМЛЯ
*
Скажи-ка, дядя, чьи же твари
Донбасс разграбили? пожары
Войны разожжены!
Слышны на землях наших смрадом,
Дыханьем сатанинским ада
Вновь русские сыны!
Они, они несут нам беды –
Нас грабят, Русь, как их же деды,
Псы верные твои!
Века гнобили, унижали,
А сами были кем? Едва ли
Для власти – холуи!
Да, сами на земле великой
Века – рабами; многолика
Ты, русская земля.
Но из народов кто достоин
Сказать, что он за счастье воин? –
Псы сучьего Кремля!
Во рвани, в пьяни, в матах – быдлом
Живете вы с мечтой, чтоб выдрать
С чужого рта кусок.
А на земле такой богатой -
Грязь, вонь, загаженные хаты,
Да в душах - вечный раб и вата,
Водяра. Посошок…
-----
(мысли параллельные, после посещения Белгородской, Воронежской, Липецкой и Пензенской губерний в августе-сентябре 2014г.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581340
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.05.2015
(Касьяну, від Касьяна)
49* ты успеешь узнать ценность жизни –
но жить не успеешь!
Я «алиф»* уже чертить умею,
Но вползают в душу смуты змеи:
«Ты какую цену платишь жизни? –
Знанием ты смерть не одолеешь!»
-----
* перша літера арабського алфавіту
50* … а пред милою своею и немею, и робею!
Я среди людей красноречив,
Ловок в выраженьях и находчив –
От чего, открой, небесный Отче,
С нею глуп, смешон и молчалив?
51* и теряюсь пред ней, бессловесен, несмел и хмельной!
О, не был замечен в косноязычьи Касьян,
Он словом владеет, в речах не находим изъян.
Но стоит пред милой явиться – немеет устами! –
Подобен хмельному ослу… – Ах, любовью он пьян!
52* таков союз во мне, – да, сознаюсь,
смущаясь, каюсь – снова повторяюсь:
Почитание женщин мое
Сочетается страхом пред ними
За извечную тайну их душ,
Алогичность ума и – слезу!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581083
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.05.2015
** і вже тиячі літ брат на брата меча піднімає!
Стільки сказано слів!
Скільки вписано слів у скрижалі!
… А для Єви синів –
Як спочатку: то Каїн, то Авель…
** грішник і святоша: між моїм гріхом і твоїм життям
А твої дні такі: то недуги, то втрат круговерть,
То нестатки, то зради, а ще – заборони рясні!
А скажи: як прийдеться цей світ залишати мені,
Бог хвороби не дасть? і біду відведе? як і смерть?..
** «не искушайся миром этим…». «не пей вина хмельного...».
«не прельщайся чарами женскими…». «не прелюбодействуй...»
… … … ...
Він мені на радість – заборони!
Я ж-бо супротивний – сліз не зроню:
І постів тяжких, і п’ятниць я зречуся,
У вині від вуст солодких утоплюся!
** А.: я повірив у слово твоє
Ні, нема недоречностей в слові твоїм, як в алмазі.
І усе досконало в душі, і в думках, в твоїй вірі,
Чистим звуком лунає тут голос духовної ліри –
Тож не дай опуститися вартості слова до стразів.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
145* «… возлюби ворога свого!» –
і ти його милосердя заслужиш?!
Напевно, забудеться всяке добро із життя,
І навіть цілунки твої всі забудуться теж,
Та дай-но ти ляпаса раз – і за це побиття
Згадають тебе через тисячу літ, як помреш.
146* ти золото слів своїх не розсипай ...
Праведних слів не почує те серце, що в злобі.
Гнів і ненависть йому чорнотою диктують.
Ти придивись: і на серці його, і на лобі
Писано: «Богом обділений розум панує».
147* правда не в римах; любов – не у злого у серці
Обділений богом з камінням у серці живе.
Та з нього йому ні палат ані храмів не звести.
Ти бійся такого і бійся у гнів його ввести –
Такому дано лише нищити в душах живе.
148* під маскою зла чи добра? – скоро світ забуває…
А в грі із світом цим хто не лишався трону?
І я інтриг своїх тут риску підведу:
«Забуде світ усе, хоч жив ти по закону,
Та буде пам’ятати підлість, зло й біду».
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015