| Сторінки (13/1240): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2Zd9ZaSV52w[/youtube]
Виконує Юлія Максимчук
Музика і відеоряд Олександра Келеберди
Листопад, листопад, листопад...
Я тебе не чекала, повір,
Ти так стрімко ввірвався у двір,
Залишивши без листя мій сад.
У нім цвіту дерев не знайду,
Не куплю я у літо квиток,
Бо останній із вишні листок
Ти безжалісно кинув в траву.
І заплакало небо дощем
Як летіли удаль журавлі,
Як полинула аж до землі́
Та журба із пташиним плачем.
У туманнім та сірім плащі
Загубивсь падолист і мій сад.
Всі стежки замете снігопад -
І так сумно мені на душі.
Листопад, листопад, листопад...
Не вселяй аж у серце жалю́,
Поверни все, тебе я молю́,
Поверни все скоріше назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
[i]Павло Анатолійович Кушніров
1993р.н. героїчно загинув виконуючи свій військовий обов’язок
23 жовтня 2023 року в районі населеного пункту
Новодонецьке Волноваського району Донецької області.
[/i]
Ця звістка - грім у ясну пору,
Що сколихнула все село:
Двухсотим із війни додому
В нас повертається Павло.
Чекають тата вдома діти -
Його маленькі два сини.
Ну як тепер їм сповістити,
Що не побачать вже живим?
А як змиритися Руслані -
Його дружині молодій,
Що чоловік її коханий
Не з'явиться в своїй сім'ї?
А як змиритись рідній мамі,
Що сина більше вже нема?
Цю звістку наче у тумані
Війна на крилах принесла.
Ця чорна звістка гострим лезом,
Пекучим болем і вогнем,
Встромила ніж матусі в серце,
Притисла в землю камінцем.
Хвилини тягнуться у тузі,
Все небо сплакалось дощем,
Спинився час, застиг в напрузі -
Всі ждуть машину із бійцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Село звичайне Буряки,
Що у Бердичівськім районі..
Жили у нім діди й батьки,
Родини знатні по сьогодні.
Тут множать славу трударі
Славетну працю хліборобів.
Життям ідуть як Бог велів,
Ступивши з батьківських порогів.
Колись у Другу світову
Тут німці церкву розбомбили,
Звести ж святиню вже нову,
При тих «совєтах» не зуміли.
Була політика совка,
Що "церква - опіум народу",
І це не тільки в Буряках
Не сміли й мріять про свободу.
І потерпав нещадно люд
Від дій отих московських вошей,
Та не втрачав козацький дух,
Який не купиш і за гроші.
Нащадки Гундича Петра:
Два сина й донька - їх родина
Собор, для земляків звела,
Архистратига Михаїла.
Бо обіцяв матусі син,
Що церкву нову побудує,
Він докладатиме зусиль,
І будівництво завирує.
Колись у Другу світову
Тут церкву знищили, згубили,
А в цю - з росією війну
Святиню нашу відновили.
І ось у центрі на узвишші
Собор аж тягнеться до хмар -
Знамення Хресне на дзвіниці
Та сам Господь іде в вівтар.
Хоча сьогодні йде війна,
Така жорстока і цинічна -
Нас хоче знищити москва,
Та Україна - буде вічно!
Як доказ цьому - наш Собор,
Що відродився на руїнах.
Як оберіг від тих потвор
Помісна Церква України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L5Za1r7YzMw[/youtube]
Сонце сіло, вечір догоряє,
Зорі заіскрилися в імлі.
Я в садочку милого чекаю,
Вчора він освідчився мені.
Приспів:
А кохання, а кохання
Серце полонило.
Наші мрії й сподівання
Всі здійснились, милий.
Відтепер в життєву стежку
Разом ми підемо,
Вишитий рушник в мережках
З собою візьмемо.
Вбралась у фату весільну вишня
І бузок до неї нахиливсь.
Я коханого стрічати вийшла –
Місяць йому стежку освітив.
Приспів.
Чуєш, милий, соловей щебече,
Спів його розноситься за край –
То він засміється, то заплаче..
Тож співай, мій соловей, співай..
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Рука у руку стільки років..
Іще з малих, дитячих літ,
Коли робили перші кроки,
Ступивши на шкільний поріг.
Навчалися у однім класі –
Одні уроки і книжки,
Проте з тих пір вони і досі
Одні проторують стежки.
Разом закінчили і школу,
Й жили близенько у селі,
І уявити вже ніколи
Себе окремо не могли.
Їх перше розцвіло кохання,
Й у ті весняні вечори
В них були зустрічі й чекання,
Під місяць ясний ізгори.
І скоро справили весілля –
Раділи сестри і батьки,
Й мабуть, по Божому велінню
Пішла Танюша в невістки.
А там зустріла мама Ганя,
За доньку радо прийняла,
Й завжди до вечора аж зрання
Підтримка молодим була.
А коли злагода в родині,
То вся робота залюбки
Дається легко господині
Та кожна справа до снаги.
Аркадій й Таня – гарна пара,
Добрі господарі в селі..
Їм троє діток в подарунок
Приніс лелека на крилі.
Найстаршу донечку – Зарину,
А потім Дмитрика – синка,
Слідом найменшеньку Наташу
Знов колихала їх рука.
Як квіти діти підростали
І у турботі, і в добрі,
Незчулися – дорослі стали,
Вже й в них є діточки малі.
В сім'ї у Діми і Людмили
Денис – синок і є донька,
Яку назвали: Аріана –
Це ніби в небі зіронька.
У Колі та доньки Заріни,
Є також двоє діточок:
Світлана й меншенька Ліана -
Це як букетик квіточок.
Всі часто йдуть до баби й діда:
І в гості йдуть, і просто так,
Адже смаколики завсіди
Дає бабуся, ще й п’ятак.
І скоро діти всі зберуться
У баби й діда за столом,
Їх голоси в один зіллються,
І спів здійметься над селом.
Бо разом будуть святкувати
В осінній, гарний, світлий день.
Бо до них в хату завітати
Зміг шістдесятий Ювілей.
А це пів віку, добре знаєм,
Що уже пенсія прийшла.
Тож радо й щиро всі вітаєм
Бажає радості й добра.
Бажаю успіхів, достатку,
Щоби збувались мрії всі,
Щодня щоб множилися статки,
І був щоб лад завжди в сім’ї.
І міцного обом здоров’я,
Адже це зараз – головне.
І доля щедро хай в подвір’я
Ще Многа Літ для всіх несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Безмежна Вам подяка і пошана,
І доземний уклін, захисники!
Вам всім, Героям нашим: Слава! Слава!
Ваш подвиг закарбують навіки
В серцях людей, і в пам’яті навічно
Усіх прийдешніх, нових поколінь.
Бороните Ви землю героїчно
Із гідністю, без докору сумлінь,
За вільний шлях і вибрану дорогу,
За мирне небо, що росте в ціні.
Хай Бог пошле нам гідну перемогу,
Щоб жили мирно люди на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
[i]Олександр Божок, боєць 93 механізованої бригади,
зник безвісти 07.10.2022 року під Бахмутом.
[/i]
Вже рік минув.. неначе вчора
Десь біля Бахмута він зник,
Під зрив снаряда в міннім полі
Та за посадкою осик.
Як у повітрі розчинився –
Нема тепер бійця ніде..
Той день як мороком покрився,
І хто в нім правду віднайде?!
Хтось з хлопців бачив як убили,
А хтось в полоні упізнав.
Де матері черпати сили?
Їй хоча б слово хтось сказав..
Жевріє іскорка надії
У серці матері й бринить,
Щодень про зустріч з сином мріє,
Бо її син повинен жить.
Побачить сина ще живого
Все молить Господа-Отця.
Чекає, що прийде додому –
З полону визволять бійця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Затрималось літо в осінньому плині,
В яскравих пелюстках розкішних жоржин,
В метеликах білих аж ген на долині,
В полях на стерні відпрацьованих жнив.
І сонцем виблискує в яблуках стиглих,
У сливах синеньких та спілих грушках,
У жовтих гарбузах великих-великих,
В листочках дерев у вишневих садках.
Затрималось, стало, загралося в хмарах,
Що тихо по небу пливли вдалину,
Й серпанком спливло в бурштинових загравах
Сховавшись повільно в вечірню пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
Коли народиться дитина -
Це Божий дар в руках батьків.
Велике щастя для родини
І щира радість для усіх.
У храм коли несуть до Бога,
Щоб охрестить мале дитя,
То Ангела на допомогу
Дає Господь на все життя.
Дитя - маленьке янголятко,
А з ним Хранитель поруч йде
І як щось буде не в порядку -
За руку Він його візьме.
Оксана й Юра - мама й тато,
Їм Бог дитину дарував.
Сьогодні у родині свято,
Бо хлопчик наш усіх зібрав.
Його сьогодні охрестили,
Максимко - ім'я нарекли -
Це янголятко наше миле,
Ми привітать його прийшли.
І спершу дякуємо Богу,
Що народився він на світ.
Нехай щаслива буде доля
І довгим та предовгим вік.
Нехай зростає у здоров'ї
На втіху й радість для батьків,
Нехай всього буде доволі
Та має все, що захотів.
Нехай іде життєва стежка
Легенько й рівно по прямій,
А доля щоб вплела мережку
З барвистих світлих кольорів.
Нехай метеликом кружляє
Його дитинство у квітках,
А сонце зверху зігріває
Й казки показує у снах.
Хай очі щастям аж іскряться
І радість у його вустах,
Хай щирий сміх навкруг несеться,
Злітає вверх, неначе птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
Вітаю, братику, із святом,
Із Ювілеєм видатним.
Їх у житті усіх багато,
Але такий – то лиш один.
Адже , це – підсумок досягнень,
Здобутків, звершень і звитяг,
А далі все в днях без обмежень
Іде у твій життєвий шлях.
Не треба йти вже на роботу,
Кудись там бігти чи летіть –
В домашніх справах та турботах
Спокійно далі будеш жить.
На лавку сядеш відпочити,
Погомоніть про те, про се,
Бо не потрібно вже спішити –
Чекай - лиш пенсія прийде.
Життя твоє, вважай, вдалося
Бо ти як справжній чоловік,
Що планував – усе збулося:
Є і досягнення, й успіх.
Добротний збудував будинок
І сад садив, зростив дітей.
І жоден твій у когось вчинок,
Сльозу не визвав із очей.
Найкращу маєш Надю – жінку,
За руки йдете по життю,
Вона - порада і підтримка,
Живете в злагоді, в добрі.
Ти маєш сина Олександра,
Олесю – дочку чарівну,
Зятя Руслана, невістку Аллу -
Родину дружню, гамірну.
Й розрада серця – це онуки,
Назар і меншенький Богдан.
Їх колихали ваші руки,
Бабуня Надя й дідусь Степан.
Сьогодні у родиннім колі
Зберуться всі, щоб привітать.
Дозволь іще Калині Олі
Теж пару слів тобі сказать.
Бажаю успіхів, достатку,
Щоби збувались мрії всі,
Щодня щоб множилися статки,
І був щоб лад завжди в сім’ї.
Бажаю від людей поваги
І шанування від дітей,
Турбот від внуків і уваги,
І радісних від них вістей.
І міцного тобі здоров’я,
Адже це зараз – головне.
І доля щедро хай в подвір’я
Ще Многа Літ тобі несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
Пам"яті своєї однокласниці, подруги
Крикотнюк (Когуть) Світлани присвячую:
Остання дорога уже повертає
У рідні тенета, де дім,
Де батьківська хата додому чекає,
Та пустка лиш виє у ній.
І батьківська хата і своя хатина,
Що тихо стоїть край села -
Удвох з чоловіком її будувала,
Та тільки в ній жить не змогла -
Залишилась в місті, хоч як не хотіла
Вернутися в рідне село,
Хоч як не боролась - вберегти не зуміла -
Життя назавжди відійшло.
Сьогодні в село, в яке поспішала,
Остання дорога іде,
Де рідних батьків вона поховала -
Тепер вже із ними буде́.
Тепер бу́де поруч із ними лежати
У рідній своїй стороні,
Провідать могили - дітей виглядати
Та рідних онуків своїх.
Приїдуть онуки, приїдуть і діти,
Прийдуть до могили її,
Та тільки тепер чи зможе зуміти
Обійняти рідненьких своїх.
Пригорне їх вітром теплесеньким, літнім,
Здмухне в них сльозу на щоці,
Потішить квітками, що рясно розквітнуть,
Щоб розпач не був на лиці.
І буде для них тепер Ангелом в небі -
Щоб звідти їх всіх берегти,
У важку хвилину, як буде потрібно,
Щоб завжди на поміч прийти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Лиш той не вмре, хто не родився,
не спотикнеться – хто не йде,
а той, хто вдома залишився,
то не загубиться ніде;
лиш той не зможе, хто не схоче
відкрити двері до пізнань,
ніщо дурному не поможе,
як в голові немає знань;
лиш той не зробить, хто не вміє,
і в нього руки не болять,
сказати правду не посміє –
не буде ґулі зароблять,
а як нещирий – немає друзів,
нема й родинного тепла,
літа пройдуть у сірій смузі,
немов людина й не жила.
Коли родивсь – живи на повну,
не бійся ґулі зароблять,
в життя сторінку відкрий нову -
Лиш так ти зможеш світ пізнать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Любить Мурка молоко,
То завезли у село,
Щоби їла сир, сметану,
Заодно і кашу манну,
Щоб поласувала трішки -
А вона все ловить мишки.
***********************
[b]Ласуня і метелик[/b]
Корівка Ласуня по лузі гуляла,
Травичку зелену і рвала, й щипала.
Аж раптом метелик сюди прилетів,
Бо квітку побачити тут захотів.
Тож нашій Ласуні почав дорікати,
Щоб та більш не сміла травичку щипати.
Якщо тут не буде травичка рости,
То й квітка гарненька не буде цвісти.
Корівка сказала: "Я лише травичку,
А квітка цвіте, ось дивись, невеличка".
Зрадів наш метелик, що квітка росте,
І гарно та ніжно у лузі цвіте.
Він буде завжди її вберігати,
Щоб більше ніхто не насміливсь зірвати.
**********************************
В нас корова на припоні,
А теля пасеться так.
І гарує, наче коні ..
Зразу ж видно, що бичок.
Му! - замукала корова,
-Ме! - відповіло теля..
І по гаю, й по діброві
Рев відгомоном гуля..
**********************************
[b]Коза[/b]
Жила коза у баби Валі,
Давала бабі молоко,
Але за витівки зухвалі
Про неї знало все село.
Бувало, що зайде до хати,
Коли бабусі там нема,
На ліжко цибне і приляже,
Та голови не підніма.
А баба ходить та шукає:
То на городі, то в кущах -
Коза тихенько спочиває
І наганяє бабі страх.
Бувало, що зайде в капусту
Та погризе її усю,
На грядці зробить зовсім пусто
Й сердита баба на козу.
Частенько хлопці як збирались
На вигін грати у футбол,
То з ними і коза ганяла
Й раділа як кричали:"Гол!".
Була для всіх дітей своя,
Бабусі Валі ця коза.
*****************************
[b]Молочна ріка (акровірш)[/b]
М - агазин в нас недалечко,
О -ля часто йде по хліб,
Л -иш малесенька сестричка
О -глядається їй вслід.
Ч-асом Оля не забула,
Н-агадати їй чи ні?
А смаколиків купила б -
Р-азом їли вони їх.
І сестричка їй купує,
К-арамельки і торти,
А пізніше вдвох смакують..
(Як з молочної ріки. )
*****************************
[b]Сметана[/b]
Я люблю таку сметану,
Як вона аж в роті тане,
Як морозиво чи креми.
Як смаколики від мами -
Нам готує на свята
І для мене, і для брата,
Щоб могли ми смакувати.
*********************************
[b]Бринза[/b]
Бринзу у гуцульськім краї
Роблять ще з давніх-давен.
Як її виготовляти
Знає кожен бізнесмен.
******************************
[b]Сирники[/b]
Сирники пече Настуся:
І смачненькі, й запашні.
Я у неї теж навчуся -
Дуже хочеться мені.
********************************
[b]Налисники з сиром[/b]
Налисники з сиром аж тануть у роті -
Настільки смачненькі вони.
Ще зранку на кухні матуся в турботі,
Щоб вдалими страви були.
***********************************
[b]Молочна каша[/b]
Молочну кашу не їсть Маша,
Бо хоче з сиром бутерброд.
А мама каже:"Спочатку каша,
А потім все піде у рот."
******************************
[b]Морозиво[/b]
Я морозиво купую
Й літом сівши у садку,
Довго-довго ним смакую
Десь тихенько в холодку.
********************************
[b]Молоко[/b]
Молоко дає корова -
Це біленька рідина.
Вранці доять , в обід знову,
В нас його вже два відра.
*********************************
[b]Вершки[/b]
Вершки - це та сама сметана,
Та тільки підходить вона
На молоці, шо налляв іще зрання,
А ввечері скисла сама.
***********************************
[b]Масло[/b]
Хто не любить масло й булку
З чаєм вранці чи в обід?
А як крем дасте ще "Мілку",
Страву я найпершим з"їм.
**********************************
[b]Сметана[/b]
Борщ без сметани то справжня біда,
Бо як без ́сметани те їсти.
Стоїть у тарілці червона вода
Й не хоче у рот вона лізти.
***********************************
[b] Сир[/b]
Напекти пирогів з сиром
Степан жінці заказав
І додати ще імбиру
У начинку - попрохав.
*********************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tXfiQHenqoI[/youtube]
Ув осінньому небі над нами
Відлітають у даль журавлі,
І несуться далеко ланами
Всі їх крики в ранковій імлі.
Приспів:
У тих криках неспокій, тривога,
Біль розлуки, і сум, і жалі –
Нелегка вам дісталась дорога,
Журавлі, журавлі, журавлі.
Що чекає вас там – невідомо,
У далекій, чужій стороні.
Повертайтеся знову додому
До нас, рідні, хоча б навесні.
Приспів.
Та заплакало небо дощами
У холодній осінній порі.
І за обрій сховались ключами,
Полетіли від нас журавлі.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
31серпня минає 9 років, як жорстока війна забрала у нас нашого Василика - Малянівського Василя Івановича ( 06.01.1991р. - 31.08.2014р)..
Земля Тобі пухом, наш дорогенький, Царство Небесне, мир і спокій Твоїй душі!
Роки летять - біль не вщухає,
Не відпускає нас війна,
Бо серце вперто не сприймає:
Тебе у світі цім нема.
Ти більше не прийдеш додому,
Не сядеш в кухні за столом,
Щоб з'їсти борщ із пампушками,
Та пиріжків із молоком.
Не будемо більш розмовляти
В вечірній тиші допізна...
А як умів ти жартувати! -
Тепер лиш пустка мовчазна..
І сіре небо, й чорні хмари,
І туга виє за вікном,
А у тумані ранок марить
Совиним криком за ставком.
Журба вселилася в оселі
Й ця пустка в кожному кутку,
Що від долівки аж до стелі,
По вінця додала жалю..
А в серці біль та рвані рани,
Що кровоточать повсякчас..
Чому ж війна?! Чому ж так рано
Синочки наші йдуть від нас?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xgSStWl6lkc[/youtube]
Мій коханий, мене в літо забери,
Поцілунком ніжно серце обійми,
Обігрій промінням сонечка згори
І веди в яскраві сни мої, веди.
Приспів:
Забери мене в літо, подаруй мені квіти,
Медом з липи розносить навкруги теплий вітер.
Обійми мене міцно і цілуй мене ніжно
Пелюстками ромашок польових білосніжних,
Чебрецем, звіробоєм, назавжди щоб з тобою
Поєдналися в парі та в коханні обоє.
Подаруй красу барвисту – цей розмай,
Де розноситься спів птахів аж за край.
Де волошками, ромашками в полях
Й споришами літо стежку простеля.
Приспів:
Забери мене в літо, подаруй мені квіти,
Медом з липи розносить навкруги теплий вітер.
Обійми мене міцно і цілуй мене ніжно
Пелюстками ромашок польових білосніжних,
Чебрецем, звіробоєм, назавжди щоб з тобою
Поєдналися в парі та в коханні обоє.
Так яскраво світять зорі уночі,
Вітер в місяця усівся на плечі
Та купає хмари білі у воді..
Мій коханий, мене в літо поведи.
Приспів:
Забери мене в літо, подаруй мені квіти,
Медом з липи розносить навкруги теплий вітер.
Обійми мене міцно і цілуй мене ніжно
Пелюстками ромашок польових білосніжних,
Чебрецем, звіробоєм, назавжди щоб з тобою
Поєдналися в парі та в коханні обоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
У Яблучний Спас я помолюся Богу,
Щоб Він Україну зберіг, захистив,
Щоб всім українцям послав перемогу,
Щоб кожен боєць повернувся живим.
О, Боже Всевишній, на все Твоя воля,
Ти бачиш, як стогне вся Ненька в вогні,
Вже нам, українцям смертей цих доволі,
Благаю: пришвидши кінець цій війні,
Щоб більше ніколи не гинули діти,
Не сивіли коси у вдів, матерів,
Щоб ми в Україні змогли мирно жити
По Божим законам – як Ти повелів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Ця безглуздість війни полягає у тому,
Що не знають самі те, що хочуть вони,
І ту відповідь дати собі хоч самому
Вже зовсім неспроможні їх дряхлі мізки;
Бо не можуть вони оцінити реально:
Що є Правда в цім світі, а що тільки Зло -
Ідеологія путіна стерла безжально
Те критичне їх мислення… а чи й було ?!
Бо та сутність раба в них така очевидна -
Десь з крові батога потребують вони,
Лицемірність, цинізм та брехня безпощадна
Привели до того, що ми маєм – війну.
А як вийти із неї – самі вже не знають,
Бо тріщить по всім швам вся їх велич «страни»
І хоч «можем повторіть» іще скрізь волають,
Й цю безглуздість війни чи вже бачать вони?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Позаду дитинство і школа,
І всі безтурботні літа -
Хоч як не хотів, та ніколи
Повернення в них вже нема.
І стежка життєва невпинно
Веде у незвідану даль –
Що там попереду – не видно:
Чи радість жде, чи печаль.
А нині лиш юність гарцює,
Малює барвистий розмай,
Квітучі стежини дарує –
Свою поміж них вибирай.
Ти вибрав – навчаєшся в ВУЗі,
Сьогодні ти - вправний студент,
Нові вже з’явилися друзі
Й можливостей світлий момент.
Сьогодні тобі - 18.
І це є найкраща пора,
В ній радістю юність іскриться,
У серці весна розцвіта.
Нехай же коханням розквітне,
І долю дарує тобі:
Прекрасну і дуже привітну,
Два вірних крила лебедів.
Була щоб чудова родина
І линув дитячий в ній сміх,
Й до тебе в життєву стежину
Завжди щоб приходив успіх.
Завжди щоб в добро та достаток
Пірнав ти, немов у ріку.
Хай шле Мати Божа здоров’я
Й десь років за сто на віку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Привітання Ромчику ( Катя Верещак)
Два роки сьогодні. Здається, що вчора
Родився наш Ромчик на світ.
Я дякую Богу в смиренній покорі,
Що внуками повниться рід.
У Юри й Олени – наш первісток Ромчик,
В Оксани і Юри - Максим.
Два внука прекрасні: за хлопчиком хлопчик –
Це радість сьогодні усім.
Зібрались в цім залі на свято, в Лагуні,
Щоб Ромчика щиро вітать.
Два роки, вже ходить, він вже не манюній,
Тож хочу йому я сказать:
Моє левенятко, моє янголятко
І сонечко миле моє.
Ти саме прекрасне на світі дитятко
І дякувать Богу – ти є.
Твої оченята і посмішка мила,
Твій щирий та радісний сміх –
Для мене розрада. Я б дуже хотіла,
Щодня бавить внуків своїх.
Тож будь завжди поряд, зростай ти щасливим
На радість родині усій.
Хай Ангел-Хранитель додасть тобі сили
На стежці життєвій твоїй.
Хай буде поблажлива й щедрою доля,
І щастям обсипле тебе,
Добра і достатку – всього щоб доволі,
І вік тобі довгий несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0DEcqVHkix0[/youtube]
На узбіччях доріг, припорошених пилом,
Повсихала трава у густих полинах,
По жахіттях страшних нас невпинно водила
Ця жорстока війна і проклята орда.
Приспів:
Полини, полини у степах України,
Де колись донедавна зростали жита,
Гинуть дочки й сини – цвіт найкращий з родини,
Бо на ваги кладуть найдорожче – життя.
Полини поросли на розбитих будинках,
Де від болю аж стогне, ридає земля:
У могилах жінки та малесенькі дітки,
Проливається кров в українських полях.
Приспів.
Дим снується густий і по мінному полю
Рветься в цих полинах за снарядом снаряд.
Хто вернеться живим із запеклого бою,
Бо лиш вирви одні простягнулися в ряд?
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
6 серпня виповнюється 9 років, як в бою за аеропорт Луганська
загинув наш земляк Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 6 серпня 2014р),
старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону,
128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Могила квітами покрита,
Із ними вітер розмовля.
Ім’я у відблиску граніту
Ще молоденького бійця.
Сергій лежить тут Коренівський –
Відважний воїн, захисник.
Йшов бій за аеропорт Луганська,
Він в ньому смерті не уник.
Вже 9 літ.. здається, вчора,
Бо сенс утратили роки,
Розбило серце в мами горе
І потьмяніли кольори.
Із кожним разом заплітає
Все більше в коси сивину..
Лиш вітер в квітах розмовляє,
Ущент розбивши тишину.
І серце крається постійно,
Бо все не змириться ніяк,
Ридає ридма: - Сину.. сину!
Як житиму без тебе я ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Сьогодні минає 7 років, як перестало битися
серце нашого тата, дідуся, прадідуся,
Філонюка Володимира Васильовича..
Світла пам'ять і Царство Небесне
нашому дідусеві!
Навчав ти нас, тату, як правдою жити,
Людей поважати і світ цей любити,
Сумління і совість щоб чиста була,
Щоб щира й відкрита лишалась душа.
Щоб слабших жаліли, старих шанували,
Та в скруті нікого й в біді не лишали.
І знаєш, татусю, тобі це – вдалося,
Адже наші дії в однім суголоссі
Лишають свій слід в цій стражденній землі -
Родинним корінням у нашім селі:
І дім збудував, і сад посадив,
І виростив діток, онуків глядів.
Хоч з правдою стежка життєва ішла –
Поблажлива доля тобі не була:
Пережить довелося і сина, й дочку,
Два внука рідненьких і жінку свою.
Крах доля у шлях роковий принесла,
Коли у життя увірвалась війна.
Тож серце здалося і горе зломило,
Боротись з бідою було вже несила…
В могилі сім років лежиш, спочиваєш..
І добрим лиш словом тебе ми згадаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
(Онегінська строфа)
Господь у Райському Садочку
На троні мирно спочивав,
Пташки співали в холодочку,
Архангел сон оберігав.
Святий Петро стояв на брамі.
Він сотні літ стоїть так само:
Охороняє вхід у Сад -
Був щоб завжди у ньому лад.
Під брамою десь у куточку
Увесь бомонд зібравсь мирський,
Й не знали: присуд їм який
Господь напише на листочку,
Бо має всім ділити вік –
Кому який, на скільки літ.
Хвилин отак пройшло чимало
І сонце тепле угорі
Присутніх променем зігріло
У теплій вранішній порі.
Відкрилися Врата Господні..
Ось Бог Отець сидить на троні..
Всіх став по черзі підзивати,
Земного віку наділяти .
І першою позвав людину,
Та наділив лиш двадцять літ
На весь її життєвий вік
Й нащадкам - кожному з родини.
Та ж сперечатися не стала:
Взяла, що дав і збоку стала.
Ось підзиває Бог кобилу
І мовить їй Господнє слово:
- В тобі я бачу міць і силу,
То дам тобі я років сорок.
Кобила з ляку заіржала
Та Господа молити стала:
- Це сорок років у ярмі
Вантаж тягати на собі,
Орати, ралити, возити
Все те, шо покладуть у віз.
І батогом мені під хвіст
Та по ногах ще будуть бити?
І за яку таку провину?
Тих двадцять літ віддай людині.
Ось підзиває Бог корову
І та як тільки підійшла,
Їй також мовить своє слово,
Щоб сорок років та взяла.
- О змилуйсь, Боже, і прости,
Це сорок років за цицьки
Мене тягатимуть щосили?
Невже таке я заслужила?
Віддай тих двадцять літ людині,
Бо більше має земних справ,
То хай бере, що Бог послав
Їй до останньої хвилини,
Хай тішиться своїм життям -
Я з радістю роки віддам.
Дійшла вже черга до собаки..
І Бог відміряв тридцять літ.
А тому, звісно, не до смАку,
Заскиглив пес, злякався, зблід.
Тож просить: - Вистачить п’ятнадцять,
Мені вже й цих багацько здасться:
Прогавкати на ланцюгу
Та гризти кісточку тверду.
Віддай ти краще їх людині,
Нехай і тішиться, й живе,
Будує дім, хай сад росте,
І все найкраще дасть дитині.
Хай буде на його віку
Все любо, добре й до ладу.
Господь послухав і котові,
Що за собакою услід,
Вже меншу мірку приготовив
І дав йому лиш двадцять літ.
А той скривився: - Це багато,
Я стільки літ десь біля хати,
Ловити буду пацюків..
Адже вони такі бридкі!
Мені достатньо буде десять..
Їх вистачить, щоби пожити,
В господаря мишей ловити,
Та десь в садочку прогулятись,
І муркотіти у віконці,
Та ніжитись під теплим сонцем.
Всіх Бог життям обдарував
І сам пішов у Райський Сад,
Усівсь на трон і спочивав,
А ті пішли собі назад,
Щоб повернутися додому
Й свій вік відпущений самому
Прожити в мирі та добрі,
Й великі справи та дрібні
Робити гідно, як годиться:
Як для корови і коня,
Як для собаки та кота,
Щоб між собою не свариться.
А вік найдовший у людини –
Допомагати їй повинні.
З тих пір в людини по сьогодні,
Як сам Господь тоді велів,
Літа проходять безтурботні
Лиш перших двадцять літ.
А далі йдуть роки кобили,
Вона впрягається щосили
І тягне воза на собі,
Сім’ю, в якій – старі й малі,
І де робота, і квартплата,
І посуд, дім, і повзунки –
Отак проходять дні, роки:
Ледь ноги втягує до хати.
І бідоласі вже не милі
Літа, які дала кобила.
А далі двадцять літ йде нових
І починається життя,
Де її доять як корову,
Нема ні краю, ні кінця:
То дає дітям на родини,
На дім, на дачу, на машину,
На нові чоботи, штани,
І що потребують вони.
А вже, коли літа собачі
Приходять, як відміряв Бог,
Лиш виглядає у вікно,
Бо сторожить і дім, і дачу.
А їжа в роті без зубів,
Як кістка – гриз, проте не з'їв.
Наступні йдуть котячі роки..
Як Божа воля є на те,
Як в змозі ще робити кроки,
То так живе, як повезе:
Чи як кота гладять по спині,
А чи поводяться як свині -
Дають ногою попід зад,
Вивозять десь ув інтернат,
Щоб доглядала там держава,
Щоб хтось із ложки годував,
Із чашки воду подавав..
І та людина вже без права
Живе й тихенько доживає,
А що в душі – ніхто не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Ранкова зорить прохолода,
Окутує ніч у вуаль,
Осіння снується погода
Й несеться в незвідану даль.
А звідти іде відголосом,
Низесенько аж до землі,
На жито дозріле і просо
Розмаю густі киселі.
Сповзає нічне покривало
І тане у сірій імлі,
Здається, що зовсім замало
Короткої ночі в теплі.
Росою вмиваються трави,
Сріблиться іскристо вода,
А сонне ще небо в загравах
У день вже новий поверта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Потрібно щось, друзі, міняти
Тепер в Україні в наш час:
Навіщо, скажіть, депутати
Й що в Раді рішають для нас?
Можливо, щоденно донатять
На зброю для всіх ЗСУ?!
Та ні, на себе лиш тратять,
Навіщо якомусь бійцю:
Як хоче свій край боронити,
То є десь сестра чи батьки –
Щоб зміг той вціліти та жити,
Хай тратять свої копійки.
А може стражденні працюють
На округах десь із людьми,
Завали якісь розбирають,
Бо в Раді чомусь не знайти?!
Та ні, їх не видно й не чути,
Немовби, їх зовсім нема.
І де ж це вони можуть бути,
Коли в Україні війна?
Та звісно, що десь в Буковелі,
А ні, то спішать у Туніс,
Та й інші щось жарять на грилі,
І плещуть артистам на біс.
Навіщо нам ті депутати,
Чого їх у Раду збирать?!
Хай краще прийдуть волонтери,
Адже ті всі справи вершать –
І вирішать зразу ж проблеми,
І чесно поділять бюджет,
Не стануть дурить нас із вами,
І все задарма – без зарплат.
Багато грошей зекономим,
Поповним державну казну,
Закупимо зброю та форму -
Скоріше закінчим війну
Даваймо під зад депутатам –
Нехай їх за вітром несе.
- Вперед! – говорім волонтерам,
- Вирішуйте ви в нас усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e1Yr9dexP-8[/youtube]
Лежав боєць і важко дихав,
Він кров’ю стік та помирав,
І побратиму дуже тихо
Вустами ледве прошептав:
Приспів:
-Тримайся, брате, вірний друже,
За мене оркам відомсти,
Бо я хотів ще жити дуже,
Проте не зміг.. А ти живи!
Закрились очі та скотилась
Сльоза солона по лиці.
А з рани кров іще сочилась
І розпливалась по руці.
Приспів:
Тримайся, брате, вірний друже,
За мене оркам відомсти,
Бо я хотів ще жити дуже,
Проте не зміг.. А ти живи!
Пробач! - сказав йому востаннє,
-Що ти загинув – я живий!
Ми переможем й мир настане -
Тебе згадаю молодим..
Приспів:
І скажу: -Брате, вірний друже,
Ніколи оркам не прощу,
Я за тобою завжди тужу
Й за двох живу.. За двох живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989460
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
В цей день минає 9 років , як загинув Ящук Павло Володимирович (11.10.1966р – 21.07.2014р) уродженець міста Бердичів Житомирської області, військовослужбовець, захисник України, учасник антитерористичної операції на сході України, командир взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», старший лейтенант. Позивні: « Мисливець», « Паша Московський». Один із організаторів Бердичівської самооборони. Загинув 21.07.2014р в смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час оборони Луганського аеропорту від влучення танкового снаряду.
Згадаймо, друзі, патріота,
Якого вбили на війні.
У цей трагічний день скорботи
Думки навіює сумні.
Бердичів – це його колиска –
Тут народився та зростав,
І звідси стежечку тернисту
В життєвий шлях він прокладав.
Ним вибрана військова справа
Лиш гартувала дух Павла,
Адже сміливість та відвага
Його вперед завжди вела.
По світу поносила доля,
В «гарячих точках» побував,
Не раз сміялася недоля,
Бо в очі смерті заглядав.
Завжди життя на волосині
Трималося в той грізний час,
Але любов до України
Його спасала кожен раз.
Ота любов – його Бердичів,
Де мати й батько, й рідний дім -
Це сили додавало вдвічі,
Щоб зміг лишитися живим.
Пройшов усе: вогонь і воду,
Прийшов додому і.. Майдан –
Це боротьба людей за волю
Всіх українських громадян.
Не знав тоді, що ще недовго -
Його підхопить вир війни,
Що вже вготована дорога
Й живим додому не прийти,
Що привезуть його в Бердичів
Азовці літом у труні,
Що вже гримлять дедалі ближче
Жахіття страшної війни.
Віддаймо шану ми Герою –
В цей день минає дев’ять літ.
Немає ні кінця ні краю
Війни страшної на весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Олександр Божок,
Боєць 93 механізованої бригади.
Тіло бійця залишилось на полі бою під час мінометного
обстрілу ворога 07.10.2022р. під Бахмутом.
Відкрите поле.. лісосмуга,
Стріляли орки раз у раз..
Бійці залишили там друга,
У той важкий пекельний час.
Бо впевнені: він був убитим
І неможливо вже спасти.
Позаду залишались вирви,
Всі розбігались – хто куди.
Та пробиралися крізь обстріл,
Аби скоріше до своїх,
Бо вже осколок, а чи постріл
Наступний може стати їх.
Коли все втихло, то вернутись
Й забрати хлопця не змогли -
Вдалося оркам перетнути
Те поле й в лапи загребти.
Отак залишився у полі
Герой відважний і боєць –
Лиш сонце та вечірні зорі
Його торкалися зіниць.
А рідним фото показали
Із місця того, де лежав..
О, Боже, як його чекали!
А де шукать – ніхто не знав..
Чекали хлопця хоронити,
Чекали хлопця і живим..
За що так Бог зумів вчинити,
І чим боєць цей завинив?
Сказали хлопці, що загинув,
А статус – безвісти він зник.
Невже від жовтня аж по липень,
І сніг, і дощ все тіло змив?!
І навіть кістки не залишив,
На тому місці, де лежав,
Чи дикий звір безжально знищив,
Чи на куски снаряд порвав?!
А може хлопець у полоні -
Пораненим туди попав?
А вдома в мами - сиві скроні..
Біль серце на шматки порвав..
Якщо живий, то повернися,
Як мертвий, то хоч знак подай..
О сину, сину, відізвися !
Тебе чекають – пам’ятай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Босоноге літо лопотіло світом,
Помочило ноги у росі.
Сонце на долоні, промінь на ослоні,
Прокотилось колом по осі.
Впало на покоси, поспивало роси,
Полилося соком у овес,
Потекло у колос, прорізало голос –
Із вітром розмови йде процес.
Поросли тополі ось навколо поля,
А попід горою осока.
Літо, літо, літо, сонечко розлите –
У корови повно молока.
Коні на припоні, порося в загоні,
Покосив господар ось осет,
Корови і кози поховались в лози,
А господар косить осоку.
Літо, літо, літо гомоніло з вітром,
Ніжилось на сонці, в холодку,
Купалось, стрибало, потім загоряло,
Полоскало коси у ставку.
Літо, літо, літо, моє миле літо,
Розмову з тобою я веду.
По дорозі сосни ростуть і осики,
Поряд із тобою я іду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SAl0mDfgc_I[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WLPLRF22E1A[/youtube]
Стоїть біля хати похмурий садочок
І вишні старенькі, посаджені в ряд.
Садила їх, мамо, для сина і дочок,
Щоб радував діток вишневий твій сад.
Приспів:
А мамині вишні, а мамині вишні
Так рясно вродили в вишневім саду.
А мамині вишні, а мамині вишні
І дітям, й онукам твоїм до смаку.
Росли твої вишні, тягнулися вгору,
А з ними зростали твої діточки.
І ось як лелеки злетіли із двору,
В саду залишились твої вишеньки.
Приспів:
А мамині вишні, а мамині вишні
Так рясно вродили в вишневім саду.
А мамині вишні, а мамині вишні
І дітям, й онукам твоїм до смаку.
Немов бистрі коні роки пролетіли,
А хата старенька ще досі стоїть,
І з нею ті вишні, що ти посадила,
Щорічно так родять, а серце щемить.
Приспів:
А мамині вишні, а мамині вишні
Так рясно вродили в вишневім саду.
А мамині вишні, а мамині вишні
І дітям, й онукам твоїм до смаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lgX4MVmpWBA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glbUgj1sFQw[/youtube]
Волошковим квітом
заплелося літо
й білими ромашками
в полях,
сіялось насінням,
сонячним промінням,
вітерцем легесеньким
здаля.
теплого серпанку
вранці спозаранку,
у квітках метеликом
кружля,
в колоски спадало,
з вітром розмовляло,
росами вмивалася
земля.
Неслася розмова
й пісенька медова
бджілок і сердитого
джмеля.
Аромат із липи
він зібрав і випив
і тепер по квітах
вистеля.
Росами умите
тепле, ніжне літо
сонечком із неба
звеселя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Тільки перемога, а вже потім мир! -
На такі умови лише згідні ми.
Поверне́мо землі: Крим і весь Донбас! -
Ось такі умови! Чуєте ви нас?
Затягнула раша у смертельний вир -
Не піде́мо з нею на сумнівний мир.
Де була б, Європо, зараз ти скажи,
Після нас наступна будеш саме ти.
То чому ж ми чуєм дивні голоси?
Не один, то другий цюкне нам: Іди,
Поклонись росії - хай настане мир.
На такі умови лиш не згідні ми.
Тільки перемога! Йдемо до кінця!
Дорого ми платим, бо ціна - життя!
Чи даси, Європо, зброю нам чи ні,
А такі умови - і кінець війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rmvdA9DZSOg[/youtube]
Випало нам, браття-українці,
Відстояти волю у кремля,
Щоби ми самі, а не чужинці
Сіяли пшеницю у полях.
Щоб не називали нас «хохлами»,
Не казали: «Ми – один народ»,
І в той час вважаючи рабами,
За людей таких, як «другий сорт».
Приспів:
Тож до бою, українці - браття,
Проженем назавжди ворогів,
Щоб до рук смертельну зброю брати
З них ніхто ніколи більш не смів.
Щоби не гнітили нашу мову,
Не везли за неї в Соловки,
Та ідеологію совкову
Не «впихали» людям у мізки.
Нашу щоб історію не крали,
Не казали: «Вас і не було»,
Щоби українців не вбивали
Й цілим було місто та село.
Приспів:
Тож до бою, українці - браття,
Проженем назавжди ворогів,
Щоб до рук смертельну зброю брати
З них ніхто ніколи більш не смів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
[i]Нацисти, рашисти… Яка тут різниця?! –
Тотожні поняття і зветься це - ЗЛО.
Хто зміг би подумати , в сні не присниться,
Насправді, наскільки підступне воно.
Діди не розгледіли підлість «совєтів»,
Лиш нищили й гнали від себе фашизм,
Щоб знали вони, що прийдеться терпіти,
Що ми ще пізнаємо клятий рашизм.
Було ще тоді його нищить під корінь,
Щоб зло не повзло по вкраїнській землі.
Бо там де москаль, то лиш сльози та горе,
Страждають від нього дорослі й малі.
Репресії, голод, арешти, убивства,
Свавілля чиновницьких владних структур -
"радянські совєти творили безчинства,
Не знали щоб ми своїх власних культур.
Щоб втратили мову, свою ідентичність,
Обряди і звичаї наших батьків,
Щоб лиш визнавали московську величність,
Й робили все те, що нам кремль повелів.
І скільки б не вилась диявольська нитка,
Приходить кінець бусурманській орді.
Ми ждем перемогу – прийде вона швидко..
Кінець покладемо цій клятій війні.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YACX5dQ4EYs[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wja-dHn7SaA[/youtube]
Стежка споришева у моїм житті
Килимом стелилась рясно на путі,
Квітами розквітла рано навесні
Й зоряного літа сонцем вдалині.
Приспів:
Стежка споришева з дому від воріт,
Стежка споришева стелиться до ніг.
Роси світанкові падають в траву,
Манять мене зорі – я по стежці йду.
Неслась далиною сивини печаль,
Літом за весною – ув осінню даль.
Радість із журбою заплелись в роки,
Та дощем холодним у мої стежки.
Приспів:
Стежка споришева з дому від воріт,
Стежка споришева стелиться до ніг.
Роси світанкові падають в траву,
Манять мене зорі – я по стежці йду.
Терном край дороги поросли стежки,
В рідний дім дорогу більше не знайти,
Там де була хата й квіти під вікном,
Споришу багато й стежка за селом.
Приспів:
Стежка споришева з дому від воріт,
Стежка споришева стелиться до ніг.
Роси світанкові падають в траву,
Манять мене зорі – я по стежці йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Прогриміла гучна громовиця
І понеслася з гуркотом вдаль,
Вслід кремсає вогнем блискавиця,
Навкруги наганяє печаль.
Розкидає тонесенькі стріли,
Освітивши небесну пітьму,
Що донизу з дощем полетіли
На стареньку над ставом вербу.
Та не в змозі перечить негоді
І звисають гілки заважкі –
Їх штовхали вітри прохолодні,
Простеляли пластом по воді.
І старенька верба у зажурі,
Хоч схилилась, та вперто стоїть.
Не зламати вітрам, а ні бурі,
Упродовж злих усіх лихоліть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Гойдається сміття тихесенько на хвилях
І дах будинку поряд, та диван.
В уламках обрій весь - допоки видно,
Що ними дістає з води до хмар.
Принесене сюди бурхливою водою,
Бо та змітала на своїм шляху,
Нещадно нищила смертельною стіною
Усе живе без жалості, страху.
Тепер лиш сонце вперто вибирає воду
З обшивки меблів, що пливуть й кусків,
Уже намоклих знизу і важких зісподу...
Тримає їх - біді наперекір.
І гонить хвилями вечірнього прибою,
Під впливом сили бризових вітрів,
Очищених й обмитих піною морською,
Й прибитих до піщаних берегів.
І ніби, море мовить людям: "Забирайте,
Ось тут усе, що ще змогло спасти,
Я плачу разом з вами у скорботі.. знайте:
Такої не чекало й я біди."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Позаду дитинство – попереду юність
І шлях твій в незвіданий світ.
Хай килимом рясним щоденна реальність
Тобі простеляє до ніг
Предовгу й щасливу життєву дорогу,
Як ступиш за рідний поріг.
Хай буде успішним подальше навчання,
Досяг щоб захмарних орбіт,
Хай мрії здійсняться усі та бажання,
Та успіх іде тобі вслід;
Хай будуть дні сонячні, теплі та світлі,
Барвистим увесь дивоцвіт
І поряд завжди йдуть лиш віддані друзі
З тобою впродовж усіх літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Каховська ГЕС.. Була й немає..
Бо підірвали москалі!
Тепер водою заливає
Будинки в місті та в селі.
Усе поглинуло водою:
Поля, левади, береги.
Біда принесена ордою...
І скалять зуби вороги.
А тут затоплене й пропало
В людських будинках, що було,
Усе.. усе, що люди мали,
Усе їх нажите добро...
Усе: від одягу – до їжі,
Від меблів, техніки, речей..
Завис тут страх на роздоріжжі
І жах у відблиску очей.
Той жах, що цінне щось забули,
Адже не зможеш все нести,
Хоч якби цього не хотіли.
Та і тварин всіх не спасти.
Втікають люди якнайдалі,
Щоб вижити і щоб спастись.
І збитки завдані чималі..
І чи повернуться колись?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
У свято Трійці Святої
Я в Бога прошу лиш одне:
Хай перемогу над ордою
У край наш рідний принесе.
Нехай повернуться всі землі
Та запанує на них мир,
І прийде спокій ув оселі,
Щоби ніхто більш не помер,
Щоби нікого не вбивали,
Не лились сльози вдів, сиріт,
Щоб чорну хустку не вдягали,
Йшло горе далі від воріт,
Щоб не сивіли в мами коси
За своїх доньок і синів...
Нехай вшануються Герої,
Що полягли у цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_puIcLfK98E[/youtube]
До обстрілів звикають люди,
Гудків пронизливих сирен,
До стін повалених повсюди
Та нових вибухів щодень.
Звикають, що над головою
Летить ракета чи шахед,
Що смерть несе комусь з собою -
Якщо не зіб’ють наперед.
Приспів:
Усе це лють тамує в серці,
Карбує в пам'яті все зло –
В кулак стиснувши міцно пальці,
Розіб’єм диявольське кубло.
Новин жахаючих з екрану
Та статистичний з фронту звіт:
Прессекретар щодень з Генштабу
Озвучує його в ефір;
До переповнених шпиталів,
Людських протезів та візків,
До тих смертей – уже захмарних,
Й оскалу клятих москалів.
Приспів:
Усе це лють тамує в серці,
Карбує в пам'яті все зло –
В кулак стиснувши міцно пальці,
Розіб’єм диявольське кубло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985218
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Так плавно лине цей серпанок
Над розмаїттям буйних трав:
Тут спочиває теплий ранок
В покосах скошених отав,
Високі трелі стоголоссям
Всіх птах маленьких і комах,
Розлились в пахощах покосів
Й лягли на пилом вкритий шлях,
І сонце ніжиться промінням
В розлогих травах польових,
Обабіч терен поміж зілля
Стоїть на стражі вартовим;
Тут примостився сонний вітер
В листочках низького куща –
Не скоро вилізе він звідти,
Нехай тихенько спочива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w4MMpcbkR2E[/youtube]
Група ЗЛИВА Музична нейроплатформа ОКТАВА
(жартівлива пісня)
А я дівка дуже файна,
Вийшла заміж за Степана,
Бо він парубок вродливий,
Білолиций, чорнобривий.
Грає музика у клубі,
Степан тиче мені дулі,
А сам до дівок моргає
І про мене забуває.
Тож покинула Степана –
Файній дівці він не пара,
Буду кращого шукати,
Бо є з кого вибирати.
Вийшла заміж за Івана.
Думала, що буду панна,
Бо є хата і машина,
Дві посади і два чина.
Іван ходить на роботу,
Я ж у хлів в старих чоботях,
Іван їздить на машині,
Я ж годую кури й свині.
Тож покинула Івана –
Файній дівці він не пара,
Буду кращого шукати,
Бо є з кого вибирати.
Вийшла заміж за Гаврила,
Бо так матінка просила:
Він є хлопець працьовитий,
Буде все в домі робити.
П’є Гаврило чай із медом,
І окутав ноги пледом,
Ще й сказав,щоб поряд стала,
З нього мухи відганяла.
Тож покинула Гаврила –
Хоч як мати не просила..
Буду кращого шукати,
Бо є з кого вибирати.
Як дозріла рання вишня,
За Петра я заміж вийшла,
Народила дочку й сина,
А він досі, як дитина.
Грає зранку і до ночі
У футбол з дітьми охоче,
А я бур’яни сапаю
І корову доглядаю.
Якщо я сама сапаю,
Кошу, ношу і збираю,
Нащо мені чоловік?!
Буду я сама весь вік.
Я продам корову й свині,
Буду їздить на машині,
Й слухать буду в холодку,
Соловейка у садку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984850
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
[i]Є різний біль: фізичний та душевний.
Котрий із них найбільш пече, гнітить?
Коли з здоров’ям справи йдуть плачевно,
То мусиш з цим змиритися і жить.
А можеш із Гігеєю* боротись ,
Що винесла суворий свій вердикт,
І щось іще змінити намагатись,
Хоч розумієш: буде тільки пшик.
Та борешся - надію не втрачаєш,
Адже вона останньою помре,
Допоки що у мріях десь літає..
А тіло корчиться - проте живе!
А що, коли душевний ще додасться,
Той біль, що з серця раною кровить..
Приструнити його нічим не вдасться..
Ой, як же тут змиритися і жить ?!
Бо кровоточить зранку і до ночі,
Не відпускає ні на мить тебе..
Від гірких сліз не висихають очі -
Кремсає біль зсередини й пече.[/i]
*Гігіе́я, Гігея (грец. Υγιεία) — богиня здоров'я,
дочка Асклепія й Епіони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
Ми – країна Героїв!
І Героїв є день.
Хоч звучить, як святковий,
та не буде пісень,
та не буде гуляння,
привітань, побажань,
лиш відкрите ридання,
а ще сльози з очей,
лиш тривога й неспокій,
і лиш горе, й туга,
і питання: «Допоки?»,
що в повітрі вита..
Це питання читаєш
у сирітських очах,
і до тла догоряє
в панахидських свічах.
І лиш серце камінне,
й збайдужіла душа
москалів проклинає –
їм проще́ння нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnDQuAy6ozA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LrPmwX-oamM[/youtube]
Знову обстріляли орки зранку
В передмісті Бахмута квартал.
Пруть і пруть до нас безперестанку –
Знищуємо ми їх наповал.
Приспів:
Дим несеться над полем і розноситься горем,
Вирви скрізь і руїни – йде війна в Україні.
А земля між боями поросла полинами.
Маки в полі червоні, ллються ́сльози солоні..
Мати свого жде сина, батька - діти й дружина..
Він вернеться з дороги - принесе перемогу.
І немає ні кінця, ні краю
Цим боям й запеклій боротьбі..
Орки, вам до пекла, нам - до раю!
На війні все так, як на війні..
Приспів.
Зможемо країну захистити
І пройдем крізь обстріли, та град,
Не залишимо ми поле битви,
Все своє повернемо назад.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983882
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Зоріє вздовж неба ранковим багрянцем
Та променем сонце розгонить пітьму,
А ластівок трелі на проводі вранці
Оспівують дзвінко прийдешню весну.
Убралася яблуня в шати весільні,
Немов наречена, що йде під вінець
І плавно, розважно, доволі повільно
Теплом зігріває її промінець.
Бузок, що тихенько схилився над тином
Розносить над садом п’янкий аромат,
Змішавшись докупи із співом пташиним,
Вертається з неба блаженством назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
У вас сина не стало - загубивсь на війні.
Серце каменем стало й туга чорна у нім.
І морозом скувало крижану пустоту,
Білим рястом вплітає у косу сивину.
І не радує душу довгождана весна,
В ній пташки не співають, кольорів вже нема.
Чорні хмари із неба простяглись по землі,
Вітер віє в діброві та дерева сумні.
Вранці землю вкриває зимна, сіра роса,
А з очей все спадає ця солона сльоза.
Розчинились в тумані десь години і дні..
Тут щось вдіяти марно – ви скорились війні.
Та потрібно боротись вдвічі більше тепер,
Сина справу продовжить, щоб ніхто більш не вмер.
Захищав Україну й найдорожче – життя
Він поставив на ваги та пішов в небуття.
Не тамуйте ви горе, не коріться війні,
Бо вона так нещадно виростає в ціні,
А беріть своє горе і несіть до людей,
Та по краплі роздайте всім сльозою з очей.
Хай всі разом із вами проковтнуть гіркоту,
Біль і розпач утрати, серця рану важку,
З вами горе розділять і підтримають вас,
Бо всім разом потрібно нам триматись в цей час.
Це потрібно не мертвим, це потрібно живим,
Щоби всі пам’ятали: шляхом йшли ми яким,
Що якою ціною - ріки крові в полях,
Нам далася свобода й вільний обраний шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
[i]Володимир Павлович Коресандович 1985 р. н.
Зник безвісти 1.08.2022р. в
Кодема-Зайцево Бахмутського району.
[/i]
Коресандович Володимир –
Боєць відважний, захисник.
В важкім бою, в лиху годину,
Під час артобстрілу він зник.
Із того бою не вернувся
Та десь пропав на цій війні.
Ніхто з товаришів незчувся -
Лунали вибухи гучні.
Мов у тумані розчинився
І загубилися сліди,
Шукати хто не намагався,
Проте не може віднайти.
Можливо зараз у полоні
Й не може звісточку подать,
А може десь лежить у комі,
Бо переповнений шпиталь.
Немає хлопця серед мертвих,
Ніде й серед живих нема.
Вражає серце біль нестерпний,
Вселилася у нім зима.
Батьки удома і дружина,
І двоє діточок малих,
Його чекає вся родина,
Щоб повернувсь назад живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
[i]Ветеран Другої світової Іван Оникійович Залужний
та його внук Іван Гутник- Залужний, що загинув
23-річним Героєм у 2014 - му.
Стоячи в дозорі поблизу Авмросіївки Донецької
області, він відкрив вогонь по ворогах, чим
врятував життя п'ятдесятьом бійцям свого
підрозділу, а сам був смертельно поранений...
Рік тому відійшов у вічність і дідусь. [/i]
Два Івани – два Герої!
І одна в них спільна доля.
Хто сказати міг чи знати:
Будуть землю захищати
Від фашистів, від рашистів -
Орків, виродків нечистих.
Дід Іван за Батьківщину
Німця гнав аж до Берліна,
Бився з ворогом, тож Богом
Був спасенним і додому
Повернувсь живим, здоровим.
Внук Іван за Україну
Геть ординську гнав скотину
У московське їх болото.
Мужньо спас він усю роту
Побратимів-українців
Від тих обстрілів чужинських,
Як прийняв весь бій на себе –
Сам загинув і на небо
Рушила душа Івана
Нескоре́на – хоч й стражденна.
День примирення сьогодні
Та зійшлись шляхи Господні
Й всі змішались в круговерті…
Українці - дуже вперті,
Відберуть зерно з полови
І розвіють по діброві
Те сміття, що не потрібне,
А зерно з насіння зійде
Проросте й заколоситься –
Україна відродиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9M9heqRIWsk[/youtube]
Солов’їними трелями низько над садом
Опустилась вечірня зоря.
Залишилася веснонька друга позаду,
А тебе із війни ще нема.
Приспів:
Засвітилось над Бахмутом небо червоним –
Ти на себе приймаєш удар.
Я молюся й до Господа тягну долоні -
Щоб Бог спас від ординських примар,
Щоб снаряди російські ніде не зривались
І щоб фосфорний дощ не ішов,
Щоб всі кулі ворожі тебе оминали
І додому живим ти прийшов.
Пелюстками осипалась вишня донизу -
Весь цвіт білий в зелену траву,
Розриває неспокій вечірнюю тишу
І я подумки в Бахмут лечу.
Приспів:
Засвітилось над Бахмутом небо червоним –
Ти на себе приймаєш удар.
Я молюся й до Господа тягну долоні -
Щоб Бог спас від ординських примар,
Щоб снаряди російські ніде не зривались
І щоб фосфорний дощ не ішов,
Щоб всі кулі ворожі тебе оминали
І додому живим ти прийшов.
Я би пташкою зараз до тебе летіла
І тебе затулила б крильми,
Всю б ворожу навалу з тобою відбила –
Хай тікають від нас вороги.
Приспів:
Засвітилось над Бахмутом небо червоним –
Ти на себе приймаєш удар.
Я молюся й до Господа тягну долоні -
Щоб Бог спас від ординських примар,
Щоб снаряди російські ніде не зривались
І щоб фосфорний дощ не ішов,
Щоб всі кулі ворожі тебе оминали
І додому живим ти прийшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982376
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Приходиш жити у цей світ
Невинним янголятком,
Але впродовж життєвих літ
Є похибок багато..
Найбільше маєш тих гріхів
В рутині повсякденній,
Які й робити не хотів,
Й ті вчинки незбагненні.
Їдким словечком в смутний час
Комусь сказав, обмовив
І не доходить кожен раз,
Що нагрішив ти знову.
Коли ж буває ти комусь
Зробив свідому шкоду,
Чи сокровенного торкнувсь,
Вліз не спитавши броду,
То, звісно, маєш новий гріх
Який вже бумерангом
Вернеться витоків своїх
Й покриє душу смогом.
Ти лише з правдою живи
І праведним йди шляхом,
То не утратиш голови
Як покладуть на плаху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Дощами небо хмурне плаче
І так триває вся весна.
Кругом завмерло все неначе,
Лиш смуток – радості нема.
Стоять зажурені дерева
І листя з бруньок не росте,
Нарцису квіточка жовтава
Зтьмянілим кольором цвіте.
Пташки сховалися у гіллі,
Бо не співаються пісні.
Обмоклі, змучені безсиллям,
Не раді вже такій весні.
Під тином змоченим дощами
Ледь-ледь з’явилася трава,
А дощик дрібними крапками
Постійно землю полива.
Весна заплакана в зажурі
У сіро-сивих кольорах,
До нас приносить дні похмурі
Та сум в тривожних вечорах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Відродиться із попелу, з руїн.
Оплаче гірко Ненька доньку й сина –
Усіх дітей утрачених своїх.
І вдарять громом переможні дзвони
Під куполами храмів та церков.
Ця блага вість зіллється передзвоном
В одне, де біль і рани, і любов.
І будуть сльози радості та горя,
І буде воля зборена в боях,
І буде мирне небо, й ясні зорі,
Й зросте пшениця яра на полях.
Вітаю всіх з Христовим Воскресінням!
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Пора замислитись, панове:
Чому до нас прийшла біда?
Кругом звучить російське слово
В той час, коли іде війна.
Чому на Півдні й на Донбасі
Переповнявся ним ефір?
«Питання мовне не на часі»?
Не актуальне до цих пір?
Чому як стадо те ординське
Зайшло у місто та село,
То зразу ж в школах українських
Навчання «рускою» ввело?
І зразу ж вибори до думи,
І рубль їхній вводять теж,
Все наше піддається глуму -
Знущанням тим не має меж.
Чому сьогодні: центр, Київ,
Собор Софіївський, Дніпро,
А патріарх московський знищив
Все українське, що було?
І верещать заблудлі вівці,
Що їм не вказує «кіріл»,
Що вони справжні українці
Й були такими з давніх пір.
Візьміть і назву поміняйте
Із УПЦ на ПЦУ
Й надалі у Соборі правте -
Та чорт заплутав сатану
І водять біси хороводи ...
За цим усім стоїть москва.
Невже в баранів із народу
Дурманом вбита голова?
Не бачать, що попи московські
В нас просувають «руский мір»,
Щоб з нас зробить рабів холопських,
Перечить щоб ніхто не смів?
Чом не шануєм Україну
Та рідною не розмовляєм,
Плюєм на предків і родину,
Своє коріння забуваєм?
Чекаєм перемогу всі ми,
Щоб мирно далі в світі жить.
Чому ж не хочемо росію
В собі спочатку задушить?
Російською як розмовляти
Й чекати, що мине біда,
То будем довго воювати
І не закінчиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
[i]Михайлу Пасічнику
з нагоди Ювілею
[/i]
В селі Половецьке Поліського краю
Родився наш славний митець.
Думками він часто в дитинство вертає,
Де матінка рідна й отець,
Де він ще малою дитиною зранку
На вигін гнав пасти гусей,
А старша сестра, виходячи з ганку,
Ішла годувати курей,
Бо мама в цей час вже була на роботі,
Та й батько ще вдосвіта встав,
Він вранці та ввечері після роботи
Будинок сім’ї будував.
Та рідна хатина, збудована батьком,
Де дітки зростали малі,
Навіює спогадів світлих багацько,
Коли він буває в селі.
Ті ж самі дороги, ті ж самі стежини,
Ті ж самі пшеничні поля,
Якими колись з дідусем Костянтином
Ходив за село ще малям.
Якими із братом, аж курява ззаду,
Біг влітку купатись на став,
Та спілі грушки із вишневого саду,
За пазуху похапцем рвав.
Тож виткала доля життєву дорогу
З тих стежок за рідним селом,
Під ноги стелила від свого порогу
Барвистим лляним полотном.
Понесла у світ та удаль скакунами
Стрімкі, швидкоплинні літа,
Де успіх й талант, обвитий словами,
З тих стежок завжди проростав.
У творчім доробку ним сказане слово
Тихенько лягло на папір,
Писалися вірші все нові та нові,
В книжках розлітались у світ.
Писав він увечері, писав він уранці,
Писав, бо так Бог повелів.
І як результат теї плідної праці –
Пошана й любов земляків.
Бажаю Вам злетів та успіхів творчих
І сіяти далі добро:
Кругом голоси щоб звучали співочі
Та небо щоб мирним було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Чорна звістка до нас прилетіла:
Наш загинув в бою батальйон.
Весь Бердичів вона сколихнула..
Це - неправда... щоб разом стількох...
Чорний день.. чорна ніч.. чорні сльози
Пролилися на землю дощем...
Страх і жах у душі заморозив
Тяготу невідомих вістей...
І здається, що серце спинилось,
І здається, що світ весь завмер...
Лиш ридання з душі голосило:
Хто живий ще? А хто вже умер?
І до неба простягнуті руки
Молитовних тремтінь на вустах...
«Кача лине..» - доносяться звуки...
Пожирає свідомість всю жах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
(памфлет)
Військовим знизили зарплату
І не в один раз – у рази.
Мабуть, для них то забагато...
О, Боже! Господи, прости!
Навіщо гроші нашим хлопцям
У тих окопах під вогнем?!
Кістлява там в смертельних танцях
Кремсає вогняним мечем...
Ото візьме боєць й загине,
І гроші в нього пропадуть,
А всім купюрам в нас в країні
Рахунок строгий має буть.
Ані візьме, й почне стелити
Грошима тими свій нічліг,
Бо де зимою ямку рити? –
Багнюка скрізь і мокрий сніг.
А ще вода стоїть в окопах,
Ногами човгають по ній,
Упадуть гроші та намокнуть –
Кінець зарплаті буде тій.
Ні! Звісно, гроші не потрібні.
Нехай воюють собі так.
Бач, депутатам стали рівні..
Це - неподобство і бардак!
Зарплату треба депутатам:
Щоб підняли собі вони
І щоб змогли відпочивати,
Бо вже втомились від війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
[i]Ось торкнулось проміннячком сонце
Скла на тусклім, холоднім вікні
І здригнулось ще сонне віконце,
Й посміхнулося ранній весні.
Задзюрчали маленькі струмочки,
Жебонить у них тала вода,
А на пагорбі аж за садочком
Проростає зелена трава.
І білесенький пролісок ранній
Заряснів первоцвітом з землі,
Як той бинт на всіх зболених ранах
У цій проклятій нами війні.
І немов тут немає розрухи,
І вже обстріл безжальний затих,
За рікою, здається, що глухне
Пуше-м’ясочний орків наплив.
Із-за обрію десь недалечко
Перемоги сурма вже звучить..
Повертаються знову лелеки
У тенета рідненькі, щоб жить.
[color="#ff0000"][/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
[i]Олександр І́горович Мацієвський (10.05.1980 — 30.12 2022) солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни, був розстріляний російськими військовими за вигук «Слава Україні!» біля м. Соледар Бахмутського району Донецької області.
[/i]
Чого чекали окупанти,
Бійця узявши на приціл,
Та з телефону ще знімати
Немовби жертву, немов ціль?
Мабуть, приниження чекали,
Що він навколішках просить
Їх буде, щоби не вбивали?!
Бо ж кожен хоче в світі жить...
Що він спаплюжить Україну
І щоб лишитися в живих,
То відречеться й від родини,
Й козацьких цінностей своїх.
А Він, востаннє закуривши,
І з гордо піднятим лицем
Відважно, мужньо, не скорившись,
Й перед життя свого кінцем,
Тут серед лісу, на долині
Сказав відважно ворогам:
Це – слава нашій Україні!
Не зрозуміть цих слів рабам...
Тому почали з переляку
Стріляти в нього звідусіль,
А Він, упавши на гілляки,
Не зрікся цінностей своїх.
Ось приклад справжнього ГЕРОЯ,
Який пожертвував життям,
А ці слова – могутня зброя
Із вуст захисника-бійця.
Їм Україну не зламати,
Не знищити козацький дух!
Тож Бог нарік їй процвітати,
Та відродитися з розрух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=26Fy6m9h4Ps[/youtube]
У небі показались журавлі,
Із вирію вертаються додому.
Їх голоси несуться до землі,
А в криках тих і біль звучить, і втома.
Приспів:
Летіть скоріш, журавлики, летіть,
Бо рідний край чекає і родина,
Надію нам на крилах принесіть,
Що вільна буде наша Україна.
Скитались вони зиму в чужині –
Розкидала по світу їх недоля,
Вертаються тепер в свої краї,
Де все знайоме й рідне аж до болю.
Приспів:
Летіть скоріш, журавлики, летіть,
Бо рідний край чекає і родина,
Надію нам на крилах принесіть,
Що вільна буде наша Україна.
Та тільки ту домівку не знайти:
Де дім стояв, лише одні руїни,
Дорога в вирвах, зірвані мости..
Несуться з неба крики журавлині.
Приспів:
Летіть скоріш, журавлики, летіть,
Бо рідний край чекає і родина,
Надію нам на крилах принесіть,
Що вільна буде наша Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SFqdiEAn1Os[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1f8mHdSS3QE[/youtube]
[i]Сатаніють орки, землю рвуть,
Хочуть Україну розіпнуть,
Тож давай снаряди підганяй,
Заряджай скоріше, заряджай.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
Бахмут, Краматорськ і Вугледар
Орків б’ють і стримують удар..
ЗСУ – найкращі на землі,
Мужні та відважні в боротьбі.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
Ще недовго, друже, потерпім,
Виженемо клятих ворогів,
Свято перемоги принесем
Й вільно в Україні заживем.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
«Спецоперація трьохденна»,
Що затягнулася на рік,
І ейфорія та шалена,
І їх запал уже притих,
І їхня «місія священна»:
Звільнить від «нациків» весь світ,
Як бачте, стала нездійсненна,
Та поверта їх до боліт.
В ті болота в мокшанських землях,
Бо звідти «вилізли» на світ
І бусурманське їхнє плем’я
Усіх гнітило стільки літ.
Та де там літ – впродовж століть всіх
В крові стогнала наша Русь
Й грабунки всіх земель сусідніх
Із рук їм сходили, чомусь.
Та скільки б ниточці не витись,
Але кінець таки прийде -
Нам зостається лиш дивитись,
Як Бог їм Зло назад верне.
Проте не тільки лиш дивитись,
А їх загнати в болота..
І Зло повинно там лишитись,
Бо Правда – місія свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Пам’яті Медведчука Олександра Васильовича,
старшого солдата гранатометного відділення 2 роти спеціального призначення військової частини А-4025, присвячую:
Тут вітер холодний лиш стяг розвіває,
Могила, ще свіжа, в зажурі стоїть
І мати зчорніла за сином ридає –
Для неї життя зупинилося вмить.
До рук узяв зброю за волю й свободу,
Щоб діти в майбутньому краще жили,
Від ворога землю звільнить для народу -
Тож будні солдата важкими були.
Між хлопцями так на війні повелося:
Своїм побратимам ти завжди як брат,
Жахіття і біль пережить довелося,
І ворога гнали – ні кроку назад.
В запеклих боях час летів дуже швидко,
Війна для солдата лиш горе несла:
Життєва струна розтягнулась мов нитка
І доля в цей час невблаганна була.
Поранення важке, військові шпиталі,
Контузія також давалась взнаки,
А ще операція, муки чималі –
Подалі відгонив тривожні думки.
Як міг за життя своє мужньо боровся,
В двобої хитнулись життєві ваги
І серце бійця молодого здалося -
Смерть сина забрала на користь війни.
Зима затужила і вітер ридає,
Та стяг жовто-синій тріпоче вгорі,
А тут у могилі Боєць спочиває,
Лиш в снах він до мами прийде уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Ця зима -
Брудна, змарніла
В свій останній місяць лютий
Все ховає
В білім снігу,
Що хотіла позабути.
Заховати,
Притрусити,
З вітром вимести мітлою
Повні ріки
Сліз і горя,
Що принесені війною,
Білим інеєм
Прикрити
Кіптяву розбитих стін,
Щоб додати
Світлий колір
У ландшафт міських руїн,
Щоби вранці
Як проснутись,
То б подівся сон-кошмар,
Стрепенутись,
Обтруситись
Від жахіття і примар.
Намагання
Ці даремні
Й болем змучена зима
Все мішає
Кров з землею –
Білизни, мабуть, нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Дай сили, Янголе, триматись
Нещастям всім наперекір,
Нести свій хрест і не здаватись,
Адже нелегко це, повір.
І щоб зневіра не підкралась,
В душі не поселився страх,
Щоби надія зігрівала
Й молитва щира на вустах.
Тримай, мій Янголе, за руку
І ні на мить не відпускай,
Розгладь страшні душевні муки
І будь зі мною – не лишай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cy1v3yR9Pu4[/youtube]
Був недавно в сповиточку,
А роки летять, летять.
Ось ти виріс, мій синочку,
І тобі вже двадцять п’ять.
Помужнів і став дорослим
В самостійне йдеш життя,
Нехай шлях твій легкокрилим
Пронесеться крізь літа.
Приспів:
Дорослий син, дорослий син,
Твій день народження сьогодні,
Цей Ювілей такий один,
А їх попереду ще сотні.
Будь розумним і відважним,
Йди сміливо до мети,
Щоб висот аж недосяжних
По життю зміг досягти.
Хай прихильна буде доля,
Зичу радості, добра,
Хай всього буде доволі
І Господь оберіга.
Приспів:
Дорослий син, дорослий син,
Твій день народження сьогодні,
Цей Ювілей такий один,
А їх попереду ще сотні.
Зичу щирого кохання
Лебединого навік,
Щоб у злагоді, в єднанні
В парі жив увесь свій вік..
Щоби добру мав дружину
І перкрасних діточок,
Щоб завжди у твій будинок
Щастя лилось як струмок.
Приспів:
Дорослий син, дорослий син,
Твій день народження сьогодні,
Цей Ювілей такий один,
А їх попереду ще сотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Приліт.. коли всі мирно спали..
Стояв будинок .. і – нема!
Не думали і не гадали,
Що дім в цю ніч знесе війна.
Страшне жахіття серед ночі
Принесло смерть і не одну,
Виття пронизливе клекоче,
Живі клянуть оцю війну.
Завмер Дніпро.. сирена виє,
Вогонь, гудки і рев машин...
Відкопують, хто як уміє –
Дістати хоч когось з руїн...
Ледь чути стогін з-під руїни,
Чиясь мольба: «Допоможіть..»
Тут під панелями родина
І хтось іще живий лежить.
Прокляття шлем усім ординцям
І божевільному в кремлі,
Що хоче знищить українців,
Щоб не було нас на землі.
Попри всі смерті і гоніння
Пройдемо пекло і війну.
Дай, Боже, стійкості й терпіння -
Ми проженемо сатану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Дід Мороз лежить підбитий.
Його збила ППО,
Бо кордони вже закриті
Й не чекали ми його.
Дід Мороз...Він був російський.
То не наш з вами дідусь.
Народивсь в часи радянські,
Йшов завжди до нас, чомусь.
Геть без дозволу приходив,
Ще й снігурочку водив,
Подарунки він приносив
Й не питав, чи я їх хтів.
То і добре, що він збитий...
Хай лежить собі – вмира...
Вже для нього шлях закритий
Й не чекає дітвора.
Не потрібен нам російський,
Бо це – наш із вами Край.
Є дідусь в нас український,
Звуть його в нас: Миколай!
Подарунки під подушку
Він приносив нам завжди.
І тепер його попрошу,
Щоб не було в нас війни.
-Йди, дідусю, обережно,
Бо працює ППО,
Мир неси нам й Незалежність –
Це чекаємо давно.
Згодні ми ще зачекати,
Але віримо: прийдеш
І у кожну нашу хату
Мир в торбині принесеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Прекрасні квіточки волошки,
А в них - така голубизна!
І поряд ще ростуть ромашки,
Та разом злились в ніжні смужки,
Де ніжно-синя білизна..
Прекрасні квіточки волошки,
А в них - така голубизна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Весною гарно пахнуть абрикоси.
Щоб аромат медовий рознести
З їх квіток сонечко спиває роси,
І обціловують вітри.
Ще вранці бджілки – справні трудівниці,
Нектар збирають з білої краси,
Співають увертюру чарівниці
У своїй музиці весни.
Вдихну цей аромат на повні груди.
Яка прекрасна ніжна благодать!
Яке творіння Бога й дивне чудо! –
Аж хочеться мені співать.
Моя душа торкається струни
Із увертюри ранньої весни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Так сонце палюче нахабно торкається пліч
Та жарить промінням,
І нам не важливо, що спека, не в тому тут річ,
Бо всохло вже зілля.
Та мутною стала у небі колишня блакить,
Сховалися хмари,
Буває, що зрідка маленька пташина летить,
Одненька – без пари.
І репають тріщини в змореній сонцем ріллі –
Потрібна водиця.
Лиш зможе земелька в нічний час, у темній пітьмі,
Росиці напиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YpeKzU5KffY[/youtube]
Всі мертві лежать побратими,
Машина згоріла димить,
Один він вцілілий між ними,
Поранений збоку лежить.
Піднятися важко – не зможе,
Подати сингал – як і чим?!
Лиш Ангел в цей час допоможе,
Щоб він залишився живим.
Ця рана не зовсім глибока,
Та тільки не чує він ніг
І пляма червона вже збоку,
Бо крапає кров в білий сніг.
Рукою затиснув те місце -
Пронизує болем живіт,
А зверху чи кущ, чи деревце
І грона звисають із віт.
Ці грона червоні – калини,
Що також спадають на сніг..
Й думки понеслись до родини,
Де рідний до болю поріг.
Бійця там додому чекають
І моляться Богу щодня.
Померти - він права не має,
Бо як же без нього сім'я.
Малесенька донька й синочок -
Збирається в перший клас йти.
Відгомоном їх голосочки
Він чує й не зможе піти.
Та й Ангел його призиває:
«Терпи і не смій помирать!
Це місце бійці відшукали
Та їдуть тебе забирать».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Рондель-сонет (рондель з кодою)
Вже рання осінь вкрилася багрянцем,
Листочки жовті падають згори
Й ще сонячної, теплої пори
Кружляють з вітром разом в тихім танці,
Ще ніжаться, зігріті теплим сонцем,
Осінні квіти в пізні вечори,
Та рання осінь вкрилася багрянцем,
Й листочки жовті падають згори.
Дивлюсь з кімнати: ось за цим віконцем
Листочки застеляють всі двори,
На радість усієї дітвори,
Що листям тішаться немов гостинцем,
Бо рання осінь вкрилася багрянцем
І щедро роздає свої дари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
( сонет-пантолет)
Колись давно поети–трубадури
Придумали новий такий сонет,
Весь текст його – одні лиш каламбури.
Колись давно поети-трубадури
Слова складали у рядки-фігури
І звали їх: сонет-пантеолет.
Колись давно поети –трубадури
Придумали новий такий сонет
Смішної побудови і структури.
Колись давно поети-трубадури
Не знали навіть: що таке «бандура»,
Ще в ті часи не винайшли й кларнет.
Колись давно поети–трубадури
Придумали новий такий сонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Ці білі сніги і туманний світанок
Прикрили вчорашню гірку чорноту
В надії на те, що сьогоднішній ранок
Надасть якісь зміни й поверне цноту́.
В тумані зимовім та в інії тусклім,
У сонному мареві спить білий день,
Не хоче проснутись в імлі цій застиглій
Й назад повернутись в реальну мігрень.
Хай спить, спочиває й не меркне надія,
Що кане жахіття в минулому дні,
А сніжна зима у такій протидії
Пришвидшить кінець цій безглуздій війні.
Прикриє, притрусить і все заховає,
Та з нового аркуша ввіллється в цей світ
Ота білизна, що пройде над розмаєм
Й на нові сторінки проллє дивоцвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Ми маєм стати перед вами на коліна
І руки цілувати, й вклонитись до землі,
Бо захищаєте ви Україну,
Бороните вкраїнців на кожнім рубежі:
І кожен дім в містах великих й селах,
І кожен метр в полі чи в гаю,
Та діточок маленьких, що в підвалах
Ховаються від вибухів, бороните сім’ю.
Ви гідні, щоб книжки про вас писати,
Знімати репортажі та показувать кіно,
Ви гідні «НАШ ГЕРОЙ!» –так називатись.
Армійцям нашим – це від Бога так дано..
Ви є надія наша і опора,
Наш щит і захист - Вірим в ЗСУ!
Здобудете в боях ви Перемогу
І принесете мир, закінчите війну.
Ми віримо і молимося Богу,
Щоб кожного солдата він зберіг,
А в мить важку надав вам допомогу,
Й живими повернув захисників усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aWzN_HJ8mVU[/youtube]
Пам"яті Олександра Сергійовича Божка присвячую:
Запам’ятай мене живим,
Завжди усміхненим веселим -
Я буду вічно молодим..
Повісь світлину цю в оселі.
З далеких буду я доріг
До тебе завжди повертати,
І білим снігом до воріт
Я буду стежку застеляти.
Я буду йти у твої сни,
Щоби з тобою розмовляти
І білим цвітом щовесни
На вишні буду розквітати.
Тобі співатиму пісні
Я соловейком у садочку,
Промінням сонця на лиці
Я цілуватиму у щічку.
Осіннім листям у танку
Навколо буду я кружляти,
Й достиглі яблука в садку
З тобою буду обривати.
Ти не тамуй свій біль і щем..
Про себе зможу нагадати,
Як з журавлиним я ключем
У небі буду пролітати.
Запам’ятай мене таким:
Живим, веселим, молодим..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=olAItFdUKuM[/youtube]
Боєць 93 механізованої бригади,
Загинув 07.10.2022р. під Бахмутом.
Десь там, за балкою у полі,
Тіло двухсотого бійця,
Життєвий шлях на злобу долі
Дійшов трагічного кінця.
Лежить однесенький – убитий,
Не підступити, не дійти,
Бо ж орки обстрілами криють,
Бісяться… Господи, ж прости!
І ні на мить нема спочину,
І вирви вже – одна в одній.
Снаряди рвуться щохвилини -
Нема кінця оцій війні.
Десь його тіло у тім полі
Лежить і сніг зверху іде.
Ділянка та, як на долоні..
А вдома мама сина жде. .
Чекає сина хоронити,
Провести ув останню путь.
Він міг би житии ще і жити –
Тепер назад не повернуть.
Він вже збирався одружитись,
Із Олею створить сім’ю,
Просив кохану дочекатись,
Скидав світлину їй свою..
А на світлині посміхався,
Бо по життю він – жартівник.
Сестрою своєю переймався
І до похресниці привик.
А для батьків був добрим сином,
Такого більше не знайти..
І за яку таку провину
Найкращі гинуть в нас сини ?!
Бахмутська траса.. та дорога…
Вже другий місять йдуть бої..
А вдома мати у тривозі
Зчорніла й коси в сивині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
ЯКИМЧУК ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ
Зник безвісти 05.09.2014р. в с Весела Гора Луганської області
А мати жде.. Вона чекає..
І дні летять, летять й роки..
Надія в серці не згасає..
Воно волає: « Повернись!»
-Ти повернись додому, сину,
Хоч на хвилинку обніму,
Війна в туман на тій чужИні
Сховала й досі не знайду.
А я ж тебе кругом шукала,
Усі місця там обійшла,
Усіх людей там розпитала,
А тебе досі не знайшла..
Гора Весела - село зветься,
І місто Щастя - ти там зник,
Війна цинічно так сміється –
Зриває відчай в серці крик..
Можливо досі десь в полоні,
Де нема світла і звязку,
А чи скалічений, голодний?! –
Подав би звістку хоч якусь..
Мовчать живі, нема між мертвих..
О, де ти, сину, відізвись!
Пронзає біль в серці нестерпний..
Тебе чекаю.. Повернись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
присвячую Сироїду Роману
Під гуркіт вражих канонад,
Під вибухи чужих снарядів,
Твої думки летять назад,
В те місце, де тобі так раді.
Село подільське Лемеші,
Для тебе, Ромо - батьківщина
І часто, сидячи вночі,
Ти згадуєш його й родину.
Усі знайомі тут стежки,
Якими бігав у дитинстві,
Смачні рум’яні пиріжки
І квіти мамині барвисті,
Свою хатину край села,
Той беріг, де паслись корови,
Де матінка щодня вела
Припнуть й свою через дорогу,
Де була ферма тут колись
Колгоспна, зараз спустошіла,
Де з хлопцями щодня неслИсь,
Та грались в хованки, раділи.
А потім бігли на обід -
Додому кликав голос мами,
Де вже насипано для всіх
Смачненький борщ із пампушками.
А далі бігли на ставок,
Де лебеді – поважні птиці,
Усіх вигонили качок…
Той став тобі так часто сниться
Й оті здорові карасі,
Що так ловилися під ранок.
Частенько з хлопцями в човні
Стрічали сонце і світанок.
Це все іде в короткі сни -
З дитинства миті ті знайомі..
Чекають всі кінця війни
Й твоє повернення додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Розхристані думки ятрять постійно душу,
Наповнюють єство доверху і гнітять.
В гармидері оцім я їм коритись мушу,
Бо нові звідусіль, летять, летять, летять.
Притишити політ їх, навіть, не попрошу
І з кожною із них я буду розмовлять.
Великі та малі, яскраві та потухлі
Кружляють в голові, штовхаються, кричать
І кожна норовить в цій течії та руслі
Урвати щось собі, собою осявать,
Та попереду всіх у строки дуже стислі,
Себе з усіх сторін найкраще показать.
І в темряві нічній, безсонням оповитій,
В покорі я сиджу: беззахисна, одна,
На хвилях десь пливу,з думками в одне злиті,
Та гублюся в імлі, що загляда з вікна..
Пошарпана вся ніч у тиші сумовитій
Безжалісно сичить й тихенько промина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-R5hrGq-bWE[/youtube]
[i]Стукає вітер по шибці в вікні,
Дні ці – тривожні, осінні, сумні,
Плаче листопад холодним дощем,
Небо закривши промоклим плащем..
В краплях донизу спадає вода,
А в моїм серці – неспокій, журба.
Приспів:
Дощ за вікном, дощ за вікном, сердиться злива,
Осінь холодна, осінь холодна, осінь зрадлива..
Грози пройдуть, грози пройдуть, вкриють тумани,
Тільки один я журбу понесу – ділитись не стану.
Добре, кохана, було із тобою,
Птахи співали пісні нам весною,
Але мене назавжди залишила,
Тихо промовила, що не любила.
Зовсім розбіглися наші дороги,
В серці лишилися сум і тривоги.
Приспів:
Дощ за вікном, дощ за вікном, сердиться злива,
Осінь холодна, осінь холодна, осінь зрадлива..
Грози пройдуть, грози пройдуть, вкриють тумани,
Тільки один я журбу понесу – ділитись не стану. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
А сонце сміється, моргає лукаво,
І відблиском теплим в моєму вікні
Втішає і око, і гріє ласкаво,
Що любо стає на душі враз мені.
Примруживши очі, дивлюсь крізь віконце,
Де бабине літо серпанком пливе,
Де ніжить й милує осіннє всіх сонце –
Розмірено тихо і мляво день йде.
Ніде не стріляють, не чути ні звуку,
Не виє сирена ніде й не гуде,
І ніби Господь, всіх узявши за руку,
Нас праведним шляхом на світло веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Щиро вітаємо з Ювілеєм !
Тобі сьогодні - 50 !
І це одне з найкращих свят,
Життя твого лиш половина..
Колись посіяна зернина
Зросла й зібрався урожай,
Тепер – плоди лиш пожинай.
Роки спливали, час настав
Скорилась долі, Бог давав:
Дні безтурботні із дитинства,
Щасливі митті материнства,
Велику радість, страшне горе,
Де сліз пролито ціле море,
Втрата важка - смерть чоловіка
Журби принесла цілі ріки,
Бо на руках маленькі діти,
А їх ростити і глядіти...
Відповідальність за малечу
Лягла тобі одній на плечі;
Де була хата - попелище ,
А ще садок, де вітер свище..
Звалились труднощі чималі,
Та жити треба було далі,
Собі і дітям раду дати
Адже ти сильна, ти є – Мати!
Зросла дочка і всі три сина,
З’явились внуки у родині,
Є господарство й гарний дім,
І сміх, і радість чути в нім.
Сьогодні ж всі тебе вітають
І щиро від душі бажають:
В роки майбутні безспочину
Неслась щоб радість у родину,
Хай доля щастям осипає,
Душа журби нехай не знає,
Біда обходить стороною
І Ангел поряд йде з тобою,
В потрібну мить хай захистить,
Й здоров’я джерелом бринить,
Достаток ллється в твою хату;
Добром розквітне дім багато,
Щоб в нім водились завжди гроші,
Й стрічались люди лиш хороші.
Хай Бог шле злагоду в родину
І дні не були щоб сумними,
В житті квітує пишний цвіт,
Тобі ж бажаєм МНОГА ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Малесенька, внученько, ніжна ти, квітонько,-
Любе і миле дитя.
Розові бантики, ситцеве платтячко,
Біле на ніжках взуття.
Літом теплесеньким з сонячним зайчиком
Бавишся ти надворі.
Ніжно всміхаєшся, сваришся пальчиком,
Тішишся всій дітворі.
А на подвір'ячку радісне літечко
Манить в вишневий садок.
Сплеснули рученьки, милая квіточко,
Й ніжки пішли у танок.
Всім посміхаєшся, з дітками граєшся,
Повно у тебе цяцьок.
Ну, а для нас ти завжди залишаєшся
Кращою з сотні квіток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Багрянцем вкрилось листя клена
І жовте-жовте у беріз,
Що опада в траву зелену
Із їх тоненьких довгих кіс.
Стоять, схилившись білокорі,
Тихенько з вітром гомонять
Й прийдешній осені в покорі,
Останній лист спішать віддать,
Щоб вона вкрила сонну землю
Густим, добротним полотном
Тут по діброві та по полю,
Що простягнулось за селом.
Листочки будуть як пушинки
У теплій ковдрі зігрівать,
Зима ж білесенькі сніжинки
Скрізь зверху буде застелять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
Чого ж ти преш сюди, заразо,
Чому прийшов в наш рідний край?
Та краще здох би ти відразу,
То може б ще попав у Рай.
А так – горіть тобі у пеклі
І жарить душу на смолі
За звірства всі оті мерзотні,
Що твориш ти у цій війні.
Щоби до сьомого коліна
Твій рід спокутував цей гріх,
Й на постать твою жалюгідну
Плювали щоб з кутків усіх;
Своїх нащадків щоб не бачив,
Ніколи на своїм віку..
Ніхто й ніколи не пробачить
Тебе за підлість, за війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jbeqiQqhn2U[/youtube]
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
Життя як ріка, що між двох берегів,
Тече лиш за планом Господнім.
Приспів:
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
І правдою лиш у цім світі живи,
Не ний, і не плач, і не скигли,
Якою б не була дорога - іди!
І Бога моли, щоб дав сили.
Приспів:
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
Розкішна осінь падолистом
Легенько стелить на траву,
Опале листя чисте-чисте
На хвилях гонить по ставу́.
А я стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Лиш тихим шурхотом у листі
Вона мені відповіла,
Роси краплиночки сріблисті
З вербових гілок подала.
Безжально гіркою сльозою
На руки падали мені
Оті краплиночки з росою,
Як виклик розпачу й біді.
Я все надіюсь, що ця осінь
На крилах понесе удаль,
Ключем пташиним в синю просинь
Мою біду, мою печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
Втомились?! Звісно, що втомились.
Всі так втомились від війни...
Та вороги ніде не ділись,
Лютують, казяться вони.
Втомились слухати новини
Про вбивства, обстріли, біду:
Когось в будівлі привалило,
Когось шукають - не знайдуть.
Втомились жити на руїнах
Без світла, їжі та води,
Скитатись по чужих країнах -
Вернутися ж нема куди.
Втомились слухати сирени,
Щораз спускаючись в підвал,
Про близьких думати щоденно,
Боятись вибухів, завал.
Втомились ждати перемогу
Й коли та раша пропаде,
І тамувати біль, тривоги -
Немає ж спокою ніде.
Всім важко, всі уже втомились...
Та прошу, добре пам’ятай:
Дівчата й хлопці не втомились
Ті, що боронять рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eZ2lBgAqWZ4[/youtube]
Спустися на землю, о, Діво Маріє!
І нам Україну спаси й збережи!
Про Мир й Перемогу сьогодні ми мрієм,
Щоб більш не вмирали і дочки, й сини.
Ми мрієм про тишу і спокій у небі,
Щоб там не літали чужі літаки,
Щоби не топтали ніде по садибі
Земельку святую у нас вороги.
Щоб в кожнім подвір’ї в нас гралися діти,
І радість світилась у їхніх очах,
Спокійно щоб жити і світ цей любити,
Забути назавжди війну цю і страх.
О, Діво Маріє! О, Матінко Божа!
Ми – всі твої діти, ти нас захисти!
І нам Україна тепер - найдорожча ,
Бери нас за руку й на світло веди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Сьогодні тихенько помолюся Богу
За душу спочилу, таку молоду..
За вік закороткий й життєву дорогу
Хай Бог тобі вділить куточок в Раю -
У Царстві Небеснім, в садочку Господнім
Хай спокою, й миру зазнає душа,
Між Ангелів Божих і всіх Преподобних
Тихенько на небі нехай спочива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
А серце матері в тривозі –
Син зниклий безвісти, пропав.
Можливо, зараз десь в дорозі
Поранений, тому й відстав;
Можливо, зараз непритомний
Лежить в лікарні десь, в людей.
А чи живий він, чи здоровий?!
Ой, як же мати жде вістей!
Одне лиш слово щоб почути,
Чи якийсь натяк, чи сигнал,
Адже того не може бути,
Щоб Бог кровинку відібрав.
Жевріють іскорки надії
І серце каже, що живий.
Вона чекає, вперто вірить
І непохитна в вірі тій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
Життя як ріка, що між двох берегів,
Тече лиш за планом Господнім.
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
І правдою лиш у цім світі живи,
Не ний, і не плач, і не скигли,
Якою б не була дорога - іди!
І Бога моли, щоб дав сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8rnUGtBBm60[/youtube]
Між боями частенько приходить у сни
Рідна хата і мамина вишня.
Квітне цвітом біленьким вона щовесни..
Збережи ти її, о, Всевишній!
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
Ти не плач, не журись, моя мамо, й рідня,
Повернусь я додому вже скоро,
І зустрінеш з війни ти синочка-бійця,
Що несе мир до рідного двору.
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
Зацвітуть як завжди білі вишні мої,
Що колись посадила їх мати,
Заспівають тоді у саду солов’ї,
І їх спів буде в небо злітати.
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Від вибухів часто здригалась земля
І небо нічне все вогнями палало,
На хвильку розвиднилось, жнивні поля
Вогнем засвітились й повільно згасали...
Пронеслася вихорем смуга війни,
Тут вирви й пшениця обвуглена досі,
А поряд на стежці ростуть полини,
Й дрібні польові квіточки на дорозі.
Десь там, вдалині йдуть запеклі бої,
А тут лиш ромашки схилились на трави,
Кубельце крихке й пташенятка малі,
Та жайвір співає в ранковій заграві.
Мабуть, його пісня – це виклик війні,
Це біль, що аж рветься з малого серденька...
І зродиться знову життя навесні,
Й дозріє колоссям стражденна земелька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Коли гримлять гармати,
То Музи не мовчать.
Вони звучать набатом,
Волають і кричать.
Вони як джавеліни
Стріляють ворогів:
Словечко лиш закинув
Й снаряд потрапив в ціль.
Як хаймерси влучають,
А ще, як байрактар
За орками чатує
Й стріляє наповал.
Бо Музи влучне слово –
Це зброя у руках,
Бійцям - душі основа,
Щоб дух їх, не зачах.
Для них міцна підтримка
І щире співчуття,
Бо у лиху годинку
На волоску життя.
Коли гримлять гармати,
То, Музи, не мовчіть,
А йдіть допомагати,
Щоб ворогів розбить,
Щоб вигнать окупантів
Із рідної землі,
Щоб далі воювати
Не хтіли у кремлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
( вірш однієї наскрізної рими)
А дощ іде, йде безупинно
І холод аж проймає спину.
В багнюці ноги по коліна -
Ти на війні сьогодні, сину.
Ти захищаєш Україну!
І свою землю, і родину,
Старого і малу дитину.
До тебе я думками лину
І прошу Бога в цю годину,
Щоби вберіг тебе, дитино,
І повернув живим в родину;
Та покарав ту вражу псину,
Що принесла війну в країну,
Вбиває, мучить люд невинний.
І за яку таку провину
Він нищить нашу Україну? -
За мову чисту солов’їну,
За сад вишневий і калину,
За мальви під вікном, хатину,
За пісню ніжно-журавлину? -
Тож не назве і сам причину...
Десь бормотухи взяв пляшину
Та вихилив якусь чарчину
І вже інстинкти ті тваринні,
В очах жадоба та звірина,
Бісніє нелюд і скотина -
Від хижих звірств нема спочину...
Зір не витримує картину
Ту, де щодня у домовину
Кладуть старого і дитину.
Чи дочекаюся новини,
Що повертаєшся ти, Сину,
Із Перемогою в родину,
Що наша славна Україна,
Хоча стражденна, але - Вільна,
І Неподільна, і Єдина?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022