| Сторінки (13/1259): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Миколі Миколайочиву Капралюку до дня народження:
Сьогодні в тебе іменини..
Приймай вітання від родини.
А зичим ми щасливу долю,
Здоров’я було щоб доволі,
Досягнень, звершень неймовірних,
В житті – щоб друзів щирих, вірних;
Щоб в кожен і в наступний день
Співало серденько пісень,
Збувались мрії і бажання,
Ще лебединого кохання
В сім’ї і вірності, й поваги,
І шанування, і уваги,
Взаємності, в усьому згоди,
Й щоб не шукав ніде вигоди -
Сам підкоряв усі вершини,
Й стійким був, мужнім, і сміливим;
Щоб був хорошим, добрим батьком,
Й дитячих усмішок багацько;
Щоб був найкращим чоловіком
І жив у радості довіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Ось відлу́нням в небі стоголо́сим
Пронесли́ся крики журавлів.
Привітали з неба ранню осінь
І понесли смуток на крилі.
Ту журбу, що промайнуло літо
І пора збиратися в політ,
Із домівки птахам перелітним
Згадку нести, сховану в крилі.
Бо десь там, дале́ко на чужи́ні,
Бу́де гріти їх своїм теплом,
Що десь тут у рідній Україні
Їх чекають верби за селом.
Їх чекає тут струнка тополя,
І могутній дуб, й розлогий клен,
І рілля поо́раного поля,
І хлібів широ́кий житній лан.
Бу́де з ними згадка цілу зиму
Додавати сили в чужині́
Й зігрівати мрію ту єдину,
Що верну́тись зможуть навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Я помолюся, Матір Божа,
За спокій душ спочилих всіх.
Нехай Господь їм допоможе
Земний спокутувати гріх.
Прости,Господь, усім їм – грішним,
Все, що творили на Землі,
Бо в списках дані безутішні:
Гріхи великі і малі.
Когось образили злим словом,
Комусь зробили щось не так,
І відказали в допомозі,
Й нужденним не дали п’ятак.
Тож змилуйсь, Боже милостивий,
Адже це дочки і сини –
Твої це діти недбайливі,
То їм гріхи всі відпусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
До дня народження Ганні Іванівні Капралюк:
Говорять завжди: мами й доні
Незримий мають свій зв'язок.
Це як та квітка на долоні,
Де пломенить життя росток.
Для неї доня – її сонце,
Й тепла, як пригірщ з висоти,
Як промінь світла у віконце,
Що зможе в день новий внести.
Здається: саме ось недавно,
Як народилася на світ.
Роки пронеслись дуже вправно
І ось - вже сорок вісім літ.
Тож мама Ганя сьогодні зрання
Своїй Ганнусі, Нюсі шле
Всі найщиріші привітання
І Богу вдячна, що та є.
Що має доню і онуків,
А їх аж четверо в доньки.
І навіть правнуків у руки
Зумів лелека принести.
Тож привітаєм разом Нюсю
У день народження її, -
Найкращу маму і бабусю,
Щоби збувались мрії всі.
Нехай поблажлива їх доля
Із голови до самих ніг,
Щодня здоров’ячком поволі,
Їх обсипає в домі всіх.
А щастя ллється хай рікою
І хлюпотиться через край;
Життєва стежка всім легкою
Іде, як казка в дивокрай.
Бажаєм успіхів, достатку,
Щоби збувались мрії всі,
Щодня щоб множились їх статки,
І лад щоб був завжди в сім’ї.
Прожити довго і щасливо,
Хоча б за сотню з гаком літ.
Тож побажаємо поштиво
Сьогодні МНОГА, МНОГА ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
До 85-річчя Євгенії Констянтинівни Шепетюк:
Завжди усе в руках Господніх
І долі пишуть в небесах.
Вісімдесят вже п’ять сьогодні –
Сльоза блищить в її очах.
Сльоза ця радості і смутку,
І Богу вдячності за все.
Життєва мудрість - цей набуток
Вона крізь все життя несе.
А досвід цей було де брати:
Ще із малих, дитячих літ,
Коли померла Степа – мати,
Лишивши вдома двох сиріт.
А батька – Костю пам’ятала,
Ще як збирався на війну,
І потім довго виглядала:
Весну і зиму не одну.
Та не судилося вернутись..
З війни він так і не прийшов.
І як жилося – не забутись,
Хоч час летів той стрімголов.
Вона – Євгенія, є старша
Із двох малесеньких дівчат,
А її Надя – це молодша,
Й хотіли взяти в інтернат.
Та не змогла змиритись Женя,
Що заберуть у інтернат,
Взяла всю волю свою в жмені
І стала скрізь наводить лад.
Тож працювала , як уміла,
І в господарстві лад вела,
Свою сестру ростить зуміла
І що змогла, то все дала.
Допомагала ще бабуся,
Килина – звалася вона,
Та ще не встигли й оглянуться,
Як на той світ пішла і та.
І залишила на Людмилу-
Сусідку, двох малих дітей,
Тож докладала та вже сили,
Щоб гідних з них зростить людей.
Ходили діти на роботу:
В колгосп сапати буряки,
На ферму доглядать худобу,
Збирати в полі колоски.
І заробляли своїм потом
В колгоспі лише трудодні,
Бо то вся плата за роботу
І то були часи складні.
Взялася Женя виручати
Сестру, щоб вирвалась з села,
Зуміла паспорт їй дістати
І та в життя нове пішла.
А Женя вдома залишилась,
Сапала далі буряки,
Потім із Тімою зустрілась
І вийшла заміж залюбки.
Жили у мирі і любові,
І будували новий дім.
З’явились барви кольорові
В житті, та радість завжди в нім.
Родились діти: Галя, й Петя,
А потім Нюся ще мала.
Вона в сімї дитина третя
Й для всіх любимою була.
Збирались вранці на роботу,
А діти в школу, дитсадок.
Роки летіли у турботах
Та час прийшов нових стежок.
Не зчулись – діти подружились,
І в кожного із них - сім’я.
На світ онуки народились
Й турбота в кожного своя.
У Андріяшівці зостались
І будували кожен дім,
Дітей ростили і навчали –
Батьки допомагали їм.
Допомагали будуватись,
Гляділи внуків день-у- день,
У господарстві прибиратись,
Садки садити із вишень.
Та прийшло горе у родину:
Помер їх батько, любий дід.
І в цю важку для всіх годину,
Померк для Жені білий світ.
Одна без нього залишилась,
В хатині вже тепер сама,
Онуки майже поженились
І в кожного сім’я своя.
Онуків восьмеро додому
До неї часто в гості йдуть.
Максим, Денис, Нікіта, Рома –
Це правнуки. Їх приведуть
І принесуть, щоб привітали
Їх бабу Женю у цей день;
Здров’я щиро побажати
Та гарних заспівать пісень.
А разом з ними шле вітання
Сусідка Таня ще мала,
Адже для неї баба Женя
Найкраща є й завжди була.
Бо душу й серце добре має,
Що в неї є, то всім роздасть,
Завжди усім допомагає
Й пораду правильну надасть.
За це всі й люблять бабу Женю -
Несе добро у білий світ.
Тож всі сьогодні шлем вітання
І всі бажаєм – МНОГА ЛІТ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заходилося небо попрати
Найбіліші хмарини свої
І давай їх у річці купати,
Та стелить полотном по воді,
Простягнуло їх вдаль аж за обрій.
І смичком провело по струні,
Щоб під звуки казкових мелодій
Простирадло пливло по воді.
Тож гойдаються хмари на хвилях
В неймовірній отій білизні.
Ну а просинь, між хмарами синя,
Сліпить очі, між них, в борозні.
Ця картина чарівна, казкова
Нам відкрилася, мов ми в Раю,
І до себе зове загадково,
Щоб пірнуть в неймовірну красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
До дня народження Хамберова Дмитра :
Престольне свято скоро – Дмитра,
Прийде тихенько на поріг.
А в нас чудовий хлопець - Дмитрій,
Вже дев’ятнадцять йому літ.
Ми всі зовемо його – Діма
І личить це ім’я йому.
Родинна ниточка незрима
Стелила доленьки пряму.
Свідомо він зробив поступок
І сам змінив життєвий шлях.
Тепер з сестричками - укупі,
Бо мріяв й бачив це у снах.
І вже дівчаткам він – опора,
На те ж бо старший брат в сім’ї.
Ми не зоглядимся, як скоро
Родини будуть мать свої.
Тож побажаємо здоров’я,
Щоб крила набирались сил,
Щоб не стикався із зневір’ям,
І підкоряв весь небосхил.
Бажаєм друзів вірних, щирих,
Щоби надійними були,
І у відносинах прозорих
Завжди з тобою поряд йшли.
Бажаєм успіхів багато,
Збувались мрії щоб усі,
Й не забував, вертавсь до хати,
Де тебе люблять у сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
До дня народження Фелонюка Максима Сергійовича:
Сьогодні свято у родині,
Бо народився наш Максим,
Усі вітають його нині;
В Сергія він – єдиний син.
Є дочка ще – Анастасія,
Від сина старша це сестра.
Здійснилась з Жанною їх мрія –
В них дочка й син – їх два крила.
В цей день - одинадцять Максимці,
З Андріяшівки листівки шлють,
Й від баби Ганни ( тата тітки)
Вітання теж передають.
Усі бажають підростати,
Міцніть здоров’ям кожен день,
У школі гарно щоб навчатись
Й радіти успіхам щодень.
РокІв веселих, і щасливих,
Хороших друзів щоб шкільних,
Похмурих днів не було й зливи,
Бажаєм сонячних, ясних.
І слухатися маму й тата,
Сестричку Настю ще свою;
Хай щастям повниться вся хата
І успіх йде до вас в сім’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Червона зона як вогнем
Кругом пече й обволікає.
Щоденно лікар сам на сам
У цім двобої потерпає.
Сьогодні - на передовій,
Як в чотирнАдцятім на сході
Без зброї й техніки бійці
Сепарам стали в перешкоді.
Добавивсь до війни ковід,
В ліжка вкладає, ніби косить,
Лишаючи зміїний слід,
Із хворих простеля покоси.
Тихенько змійкою повзе,
Злим вірусом усіх вражає;
Не заховаєшся ніде
І, навіть, маска не спасає.
Із ним вступили сміло в бій
Сьогодні лікар й медсестрички,
А що взяли у цей двобій?
Лиш маску, септик, рукавички.
А ліки є? Та їх нема
Й не скоро, кажуть, вони будуть.
До цього всього - йде зима..
Й невже, до Божого йдем суду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Надво́рі двадцять перший вік.
«Чума». Ця пошеть. Цей covid.
Заполонив уже весь світ
Й людей вбиває майже рік.
Дитина, жінка, чоловік,
Старенька баба, а чи дід -
Сумний статистики потік;
Вже втратили смертям ми лік.
Мабуть, усіх Господь прирік
За зло людей (великий гріх),
І так, щоб кожен ніс одвіт,
Й відповідальності не втік.
Червона зона за поріг
Ступила й пандемії пік
Усіх навколо обволік,
Й туманом вірусу обпік.
Немає від COVIDу лік
Й лежить, хворіє чоловік..
Й щоб підступить ніхто не зміг
Ні зблизька, ані звіддалік..
Чи міг сказати хто торік,
Що до нас прийде цей covid
Людей страшати майже рік
І залиша́ть смерте́льний слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Життя як день, а день як ціла вічність.
У вічності це є всього лиш мить,
Як цяточка в складОвій - безкінечність;
В вервечці цій вперед вона летить.
І значення не мають вже бажання,
І намагання наші щось змінить,
І хвилювання наші, та страждання,
Тому потрібно – просто в світі жить.
Щоб цятка ця завжди була ясною,
Й блищала так, як відблиск кришталю,
То намагайся стежкою земною
Йти з правдою, й відходить без жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Росте каштан в занедбанім подвір’ї,
Донизу падають плоди.
Зтьмяніла хата біла на узгір’ї,
А в споришах згубилися сліди.
Сліди малих, дитячих босих ніжок
Грайливий голос і веселий сміх,
Що від воріт із безліччю доріжок
Лунав навкруг від тих забав і втіх.
Згубилися сліди і батька, й неньки,
Що працювали зранку до зорі,
Щоб забезпечить ту ораву всеньку
І дати все можливе дітворі.
І не цвітуть вже вишні біля хати,
Старі кремезні всохли яблуні.
Та згадка, що жили тут батько й мати,
Барвінком розцвітає навесні.
Лише каштан тут виріс на подвір’ї
Й високо в небо гІлля простягнув,
Вночі шукає: у якім сузір’ї
Він слід ріднІ згубив, а чи забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Їх на сьогодні так багато,
Кого чекають із війни,
Чекають вдома діти й мати,
Адже боєць має прийти.
Вже кілька років в підземеллі
На обмін ждуть наші бійці,
Свідомість часом, як в проваллі,
Згубила в ліку ночі й дні.
З підвалу бачать небо в гратах
І ясні зорі уночі,
Та часто сниться рідна мати,
І борщ домашній із печІ.
Пряме приниження й цькування
Здоров’ю їх далось взнаки,
Пекучі рани й катування
Відбиток лишать на роки.
Їх не лякає підземелля,
Їх дух козацький не зломить,
Зберуть докупи всі зусилля,
Щоб повернутися і жить,
Й обняти діток, й рідну матір,
Яка в віконечку весь час,
І вибігає часто з хати,
Та довго дивиться на шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Ти залишивсь, синочку милий, на війні
І назавжди в своїй дев’ятій батареї,
Та придивляюсь кожен раз я у вікні:
А чи майне та тінь від постаті твоєї.
Іще хоча б разок пройшов ти під вікном
І тихо, як колись, постукав щоб у двері.
Як зазвичай, швиденько всівся за столом,
Я борщ і пампушки подАла б до вечері.
А потім, як завжди, зі мною розмовляв
І все би розповів про всі свої пригоди:
Де був і що робив – мені все розказав,
Розмалювавши красномовно епізоди.
Ти завжди так робив ..Хотілося б тепер,
Щоб повернутися назад в ті дні безпечні,
Де ще нема війни, де ще ти не помер,
Де тихі вечори й розмови безкінечні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
А моя осінь лиш туманно
Лягає смутком у вірші.
Відтінків сірих сонний ранок
Відбиток стеле у душі.
Сплітає осінь з хмарних ниток
Важке похмуре полотно,
Яке снується в темний злиток
Й дощем проллється на вікно.
Заплаче небо й грізним громом
Озветься блискавка здаля,
Зіткне злий вітер хмари лобом
Й здригнеться з жаху враз земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Груші стали опадати
І все - гуп, гуп, гуп.
Дітки будуть смакувати
Та все - хруп, хруп, хруп.
Прийшов хлопчик у садочок -
Тихо.. туп, туп, туп.
Бачить дятел по дубочку
Стукає: стук, стук.
-Не бий, дятле, по дубочку,
Гілку зломиш.. Трісь!
Я з’їм грушечку в садочку.
Чвак, чвак – хлопчик їсть.
(світлина взята з інета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
В сади злітаються шпаки.
У цю погожу літню днину
Смачні дозріли вишеньки.
Їх смакувати залюбки
Спішать усі: старий, дитина
Й в сади злітаються шпаки.
Налляті соком ягідки
Спустились низько біля тину -
Смачні дозріли вишеньки.
Розлогі з дерева гілки
Лягли з причілка на хатину.
Сюди злітаються шпаки.
Внизу під деревом квітки
Сплели барвисту скатертину,
Вгорі - дозріли вишеньки.
Цю пору люблять малюки
Й несеться гамір безупинно,
В сади злітаються шпаки,
Смачні дозріли вишеньки.
(світлина взята з інета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Внучці Хамберовій Світлані до дня народження:
З днем народження, люба Світланко!
Я бажаю сьогодні тобі:
Щоб всміхалася кожного ранку
Й дні щоденні не були в журбі,
Щоби сонце промінячком ясним
Зігрівало і тішило зір,
Щоб життя твоє було прекрасним,
Щоби щастя вселялося в дім,
Щоби радість відкрита і щира
В твоїм серденьку завжди була,
Щоби в дружбі, і в злагоді, й мирі,
Зі всіма ти щасливо росла.
Хай успішно проходить навчання
І легенько даються знання;
Щоб збувались усі побажання
І прекрасним було майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Синочки наші, Ангели Небесні,
Сьогодні День Захисника – в країні свято.
Відчула я, як ви воскресли
У моїй пам'яті. На небі вас багато.
Вже ціле військо у Небеснім Раї
І кожен день - поповнення в строю.
За Волю й Незалежність в ріднім краї,
Життя кладете, ллєте кров свою.
Низенько Вам вклоняємось сьогодні
І голови схиляєм до землі.
Шануємо вас, Ангели Господні,
У кожнім місті, в кожному селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Пам’яті Ящука Олега Анатолійовича присвячую:
Жила людина в цьому світі
І звали всі: Олежка, друг.
Був безвідмовним і привітним,
І натерпівсь в житті наруг.
Мабуть, так доля кепкувала,
Коли з’явився він на світ
Й життєві пазли призначала,
Які складались стільки літ.
І перший пазл був - хвороба,
Що при наро́дженні дана́.
Ще з материнської утроби
Свій слід йому в життя внесла.
Його хворобу лікувати
Багато бралось лікарів,
Та повноцінне життя дати,
Ніхто із них так й не зумів.
Хоча навчався він у школі
(в спеціалізовану ходив),
Та до ровесників ніколи
Так дотягнутись й не зумів.
Він жив з братами біля мами
(аж четверо було в сім’ї),
Нестало тата дуже рано,
Тож залишилися самі.
І мама, як могла, тягнулась,
Щоби підняти діточок;
І працювала, й будувалась,
Щоб мали дітки свій куток.
Ті ж помаленьку підростали
Й по черзі в армію пішли,
А потім Віктора нестало:
Солдата мертвим привезли.
Мабуть-що, горе підкосило
Їх сиву матір молоду:
Потрохи та втрачала сили,
Згасала в днину ту важку.
Два сини вже були жонаті,
Лише Олег зоставсь один.
Як мама вмерла - сам у хаті
Лишився жити її син.
Він прагнув всім допомагати,
І на роботу ще й ходив,
І як умів, давав лад в хаті,
Та непомітно якось жив.
Спливали дні, літа летіли,
За роком рік неслись у даль.
Зникали зими, весни й літо –
Та й сивини плелась печаль.
Не раз дивився в небо синє
Як пролітали журавлі.
І чув він голос мами: « Сину..» -
Стискали серденько жалі.
Отак він жив. Тепер - нестало.
Була людина – і нема;
У хаті лиш журба зосталась
Й тьмяніє пустка із вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Пам'яті курсанта Студінського
Дмитра Віталійовича присвячую:
В останню путь до рідного порога
Покри́вся смутком почорнілий шлях.
Додому з Харкова повзе дорога
І гу́биться у ско́шених полях.
Все небо зранку вкрили чорні хмари,
На землю пролили́сь вони́ слізьми.
Смерте́льний час вистукує уда́ри –
Сьогодні всі прощалися з дітьми.
І тіло хлопця привезу́ть в Житомир,
Де всі в Озе́рному чекають вже його́.
Навіщо в дім до них прийшло це горе
І як синочка хорони́ть свого́?
Ще змалку він хотів бути пілотом
І управляти в небі літаком
В вечірній час, як небо вкрите злотом,
Й як сонечко сідає за ставком.
Та не судилось хлопцю політати,
Тепер лише літатиме душа.
І до могили прийде посивіла мати,
Де серце буде рватись без ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Дітей сьогодні проводжають
В останню путь, в останню путь..
АН-26 крилом махає..
Їх не вернуть, їх не вернуть..
Голосить мати й вся країна:
Синочку мій! Синочку мій..
Зчорніла з горя вся родина:
Він – не живий.. Він – не живий..
Стоїть, чекає вже могила –
Його везуть, його несуть.
Як відпустить й де взяти сили
В останню мить, в останю мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EexCH_chgpo[/youtube]
Завітала осінь в гості падолистом,
Посміхнулась в айстрах на моїм столі.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Принесла для мене ще пучечок літа,
В пелені осінній пригорщі тепла.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Принесла в долонях різнобарв’я листя
Золотих відтінків, що спада в траву.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
Я ж іду назустріч бабиному літу,
Щоб прийнять дарунки осені мені,
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Луганська область у вогні.
Пожежі. Детонують міни.
Відчуєм наслідки страшні,
А чи знайдемо винних?!
Дощенту спалює вогонь
Уже зруйновані будинки.
І страх торкає сивих скронь,
Жахають згарища картинки.
І люди гинуть у вогні,
І живність та, що доглядали.
В непідконтрольній стороні
Здійснили іроди підпали.
Із вітром принесло́ до нас
Вогонь і цю біду страше́нну,
Яка все нищить і весь час
Вкриває попели́щем землю.
Всі підлі методи свої
Використовують сепа́ри,
Щоб на вкраїнській стороні,
Все знищити... Вже так дістали.
Не шкода прихвосням кремля
Ані старого, ні малого.
І те, що нищиться земля,
Замовчує росія знову.
Скрізь сунеться і скрізь біда:
І на Донбасі, й в Карабаху.
Ще бумерангом їй вона
Повернеться, й зазнають страху.
Бо є над нами іще Бог,
Який ізверху все це бачить.
Поверне він росіі борг,
І її підлість не пробачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Дощ за віконцем по шибці полоще,
Сіра завіса навкруг.
Тонкий струмочок із ринви аж свище,
Краплі сприймаю на слух.
Злива гуркоче і грім десь вдаряє,
Стільки налляло води.
Блискавка небо над нами кремсає,
Відблиск її аж сюди.
Туга заповнила простір собою,
Холод іде від вікна.
Очі скувало як сон пеленою
Й темінь в кутку засина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
(байка)
Гуляв раз вітер на просторі -
Набридло спати в холодку.
Зустрів метелика у полі
На звіробоєвім листку.
Сидів на квітці той жовтенькій
І смакував аж досхочу
Нектаром дуже солоденьким..
І вітер каже: «Бач, лечу..
Гайда зі мною за діброву,
Туди, де водоспад шумить,
Там стільки того звіробоя,
Що пити і не перепить.»
Зірвавсь метелик і полинув,
І чим найшвидше, навпростець,
Аж, бульк... і в водоспаді згинув –
Прийшов метелику кінець.
Мораль у байці всім відома:
Не линь за вітром - сиди вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
В гілках гойдається
І осипається
Осінній лист.
Та й всі берізоньки
Вже зовсім голенькі,
Лиш вітру свист.
А вітер дується,
І небо хмуриться,
Бо йде гроза.
По склу в віконечку,
Немов, від горечка
Тече сльоза.
А осінь журиться,
В туманах губиться,
Йде тихо вдаль.
З дощами мокрими
І днями сірими –
Її не жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Внуку Гаврилюку Івану Єдуардовичу
до 16-річчя з дня народження:
Шістнадцять літ, а вже немало
Побачити прийшлось тобі:
Втікали звідти, де стріляли
Й земля здригалась у вогні.
Чужі вокзали й залізниця,
І нескінченна колія.
Повзе цей поїзд, хоча й мчиться,
Обабіч - села і міста.
Стоять зруйновані будинки,
Деінде і вогонь горить.
Розкидані навкруг пожитки
І людям неможливо жить.
Хоч зрозуміти було важко
Все те, що діялось навкруг.
Тобі, насправді, було страшно,
Не знав: хто - ворог, а хто - друг.
Позаду смуток дитбудинку,
І радість у новій сім’ї.
Там на стіні твої картинки
І м’яч чекає у дворі.
А поряд братики і мама,
В безпеці ви – це головне.
І стежечка веде незрима
В незвідане життя нове.
І ось сьогодні вже шістнадцять,
Вже скоро й школу закінчи́ш.
Ой, як роки ці швидко мчаться!
Куди ж ти, час, спішиш, лети́ш?!
Тож побажаєм підростати,
Здоров’я мати, сильний дух,
Мужніти, сили набиратись
І хай все радує навкруг.
Нехай твоя життєва стежка
Не знає смутку і біди,
А вишита по ній мережка
Дарує світлі кольори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Вікторії Валеріївні Яремчук:
Вікторія. Дух перемоги
Закладено у це ім’я.
Тернисту доля шле дорогу,
Вона важка і лиш Твоя.
Велика в Тебе силі волі
І нездоланний стійкий дух.
А ще кепкує з Тебе доля,
Щораз жбурляє пригірщ мук.
Тебе і горе не зломило.
Стійкість як приклад всім й мені.
Вже шостий рік чекаєш сина,
Що загубився на війні.
Мужньо тримаєшся, бо – мати!
І цим все сказано тепер.
Тобі судилось дочекатись,
Як син прийде і обніме.
Й в найближчий обмін полонених
Повернеться син назавжди.
Не буде більше сліз солоних,
В сім'ї не буде більш біди.
Ти віриш в це і я в це вірю!
Веде нас віра до мети,
А ще вселяє всім надію,
Що зможеш Ти перемогти.
Ти переможцем залишайся,
Щоб через терни всі пройти.
Іди вперед і не здавайся,
І за собою люд веди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Спаси, Богородице Діво Маріє,
Бо вже так загрузли у сво́їх гріхах,
Що вибратись з прірви самі не зумієм –
Лишається в душах людських тільки страх.
Бува, ненароком, відкриємо двері
І зло потихенько у серце зайде,
Руйнує зсередини, рве ненажера,
І нищить до тла, ще й до прірви веде.
Спаси нас від зла. О, Пречистая Діво!
Нам грішні очисти і душі, й серця,
І кожному з нас від недуг зціли тіло,
Щоб мали ми праведне, світле життя.
Спаси, Богородице, старця й дитину,
Держави майбутнє для нас збережи,
Спаси й захисти ти мою Україну,
Щоб вільно у мирі ми жити могли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Купчасті хмари чередою
Пливуть у небі в синю даль,
А сонце тепле наді мною
Мою розвіює печаль.
Воно і пестить, і голубить
З-за хмарки променем щораз.
Душі так тепло стає й любо,
Й вона звільняється образ.
На мить жура вся затихає
І я між хмарами вгорі
В цю білизну вже поринаю,
Й лечу думками до зорі.
Бо там – далеко і високо,
Десь є незвідані світи.
Не зможе погляд мого ока
Цю відстань зором провести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Слюсар Надії Яківні до 80-річного ювілею присвячую:
Надійка наша народилась
У невеличкому селі.
Тут підростала і навчалась,
Пройшли рокИ тут молоді.
У Райгородок ходила в школу
І через Замчисько весь час,
У Андріяшівку додому
Вела стежина кожен раз.
Пішком ходили тоді в школу,
Бо хто ж возити дітей мав,
Та в те дитинство босоноге
Ніхто на це не нарікав.
Надюша вчилася відмінно,
І потяг мала до пізнань,
Але в роки ті повоєнні -
Не мала змоги до навчань.
Потрібно було працювати.
Батьки в колгосп за трудодні,
Щоденно йшли їх виробляти,
Й вкладали сили чималі.
А вдома діточок аж троє,
Бо у сестрички – два братИ:
Є Коля – старший, менший – Толя.
Йому вже в школу треба йти.
Пішла Надійка працювати
Різноробочою в колгосп,
Взялись який перейменувати
У новостворений радгосп.
А це вже інша тут можливість,
Ніж за колгоспні трудодні.
За працю грішми тут платилось,
Хоча ті кошти - замалі.
Була дояркою і в ланці
Сапала в полі буряки.
Вставала в темінь – рано-вранці,
Й лягала – в небі вже зірки.
Але вдалося цій Надії,
Паспорт отримати тоді.
І враз збулись дівочі мрії –
Стежки відкрилися нові.
З цим документом працювати
Можна було уже кругом,
Й скрізь на роботу могли взяти –
Й зібралась дівчина бігом.
Пішла Надюша працювати
В Житомир, в льонокомбінат,
( Там на житло у чергу стати )
Пізніше в меблевий комбінат.
А потім Ваню зустрічала,
Який із армії прийшов.
У нього сильно закохалась,
Й він долю з нею поєднав.
Побрались разом молодята,
І винаймали ще житло.
Поки своє їм змогли дати,
То двоє діточок було.
Синочок Коля, дочка Валя –
Двоє маленьких пташенят.
В центрі Житомира будівля,
Трамваї де корсують в ряд.
Ось тут квартиру їм надали,
І стало рідним їм житло.
Кубло сімейне збудували,
Й життя помірено пливло.
Поволі діти підростали,
Ішли у школу з дитсадка.
Оцінки гарні заробляли
Й мама щасливою була.
Незчулася - скінчили школу,
Й як пташенята із гнізда,
Крильми змахнули з небосхилу –
В життя дорога їх вела.
Бухгалтером стала Валюша,
Синочок Коля – моряком.
І радіть їй була найбільша,
Як всі збирались за столом.
Бо скоро діти одружились,
Прийшли в сім”ю невістка й зять.
Невдовзі й внуки народились
І стали в гості приїзджать.
Здавалось, жити і радіти,
Та захворів в Наді Іван..
Прийшлось його похоронити –
Ніхто такого не чекав.
Зосталася сама в квартирі –
Діти окремо всі живуть,
Та часто стукають у двері,
Ще й правнуки до баби йдуть.
В осінній день із ранку в шибку
Постукав вітер: дзень-дзелень.
І обережно в руки скрипку
Узяв і став співать пісень.
Бо день народження у Наді
Й примчалось вже вісімдесят.
Всі привітати її раді
Й всього найкращого бажать.
Хай безкінечною рікою
Пливуть вперед її роки,
Здоров’я стрІмкою водою
Хлюпоче й б’ється в береги.
Нехай же буде радість й втіха,
Й не сходить усмішка з лиця,
Нехай наповниться лиш сміхом
Квартира в кожен день життя.
А літ багато ще прожити,
Щоби минуло, десь за сто.
Щоб правнуків коли женити,
Змогла сидіти за столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Слободанюк Олександр Вікторович
Позивні: " Погранець", "Кеп".
( 07.01.1972р - 19.01.2020р)
Неділкове Савранського району Одеської області.
Молодший сержант, командир відділення, командир бойової машини 72-ї
окремої механізованої бригади.
Місце поховання: м. Первомайськ, Миколаївська область.
Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Так довго їхала у Київ
З портретом сина на Майдан.
Аби хоч хтось його увидів,
Аби хоч хтось неньку спитав:
«Ну, як живеться тобі, мати,
Й що коїться в твоїй душі?»
Прийшлося сина поховати,
Який загинув на війні.
Загинув син в час перемир’я,
Лиш кілька місяців пройшло.
На Водохреща, в середзим’я,
Струснула звістка все село..
Її синок загинув - Саша,
Найстаршеньким він був в сім’ї.
Ще звечора тоді, як завше,
Дзвонив матусеньці своїй.
На другий день вже вцілив ворог
З гранатомета по шанцях.
І зачепив Сашу осколок,
Ще й снайпер виловив бійця.
Він офіцером був відважним,
Ще з перших днів на цій війні.
До побратимів був уважним,
Тож поважали всі бійці.
Пройшов крізь все: вогонь і пекло.
Нелегко жити на війні,
Де скрізь чатує небезпека -
Долати вмів боєць її.
І ось загинув... все.. не стало…
Затьмарився для мами світ.
Серденько ніби розірвало
І вплівся в коси сивий цвіт.
І ось - День Пам’яті. І Київ.
З портретом ненька у руках,
Між тисячі світлин Героїв,
Що віддали життя в боях;
Приїхали всі на Хрещатик,
Щоби Героїв вшанувать,
До Стіни Пам’яті букетик
Покласти, й сина знов згадать.
Адже призначили в державі
День Пам’яті для тих бійців,
Які сьогодні вже не з нами,
Хто в інший світ вже відлетів.
Стоять, чекають президента..
А він не вийшов, не прийшов.
Ну й що, що там стоять старенькі ?!
В важливих справах десь пішов.
А маму серце враз стискає,
Волає і кричить душа.
Швидку до мами викликають..
Не всіх болить біда чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Ще літо бабине літає
Через левади навпростець,
Ще пташка деінде співає,
Збирає урожай свій жнець.
Ще гуркіт трактора у полі
Розноситься аж за версту,
А вітер тихо на тополі
Гойда мережку золоту.
А осінь вже фарбує листя
У різнобарв’я кольорів.
Вдяглась калина у намисто,
Коли багрянець вечорів
Й схилила кетяги червоні
Із гілок прямо до воріт,
Де айстри ніжні кольорові
Сплелись під сонцем в живопліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Ці ночі дедалі темніші -
І неба не видно з-за хмар.
А голос сови все частіше
Пронизує серце до ран.
-Чого ж ти кричиш, блудна пташко,
І зболену душу ятриш?
Мені і без тебе так важко..
Чого ж не сидиш й не мовчиш?
Гасаєш всю ніч по діброві:
То тут, то вже там закричиш..
Ти ж бачиш, що я не готова
Сприйняти, що ти сповістиш.
Лиш в серденько жах наганяєш
Й таємну тривогу якусь.
А біль у душі не стихає
І знову не спиться, чомусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Кононюку Борису Володимировичу :
Сьогодні славний ювілей
Святкує вся родина,
В своїй сім’ї й серед людей
Шанована людина.
Зоветься - Кононюк Борис -
Сімдесят вже п’ять сьогодні.
Він змалечку порядним ріс,
Чинив як Богу вгодно.
Дитинство в повоєнний час –
В руїнах вся країна.
Й життєві труднощі не раз
Лягали на дитину.
Та він справлявся, бо умів
Долати перешкоди.
Свій шлях прокласти сам зумів -
Такий він від природи.
А після школи йшов в життя,
Професії навчався.
Про гарне мріяв майбуття,
Щоб збулось все, старався.
Тож одружився чоловік
І гарний став господар.
Руками працювати звик -
Для себе мав й на продаж.
Сім’я зразкова, гарні діти:
Два сина є й дочка.
Зуміли їх батьки зростити,
Вже й в них свої куточки.
Все як годиться у сім’ї:
І внуки підростають,
Тай правнуки, хоча малі,
У хату забігають.
Тож нині - гарний ювілей,
Збереться вся родина.
Багато в дім прийде гостей -
Їм дорога людина.
Усі вітатимуть його
А з ними Мала Таня.
Сусіду доброму своєму,
Також, шле привітання.
Бажає щастя на роки
Й здоров’я щоб нівроку,
Щоб ним посаджені ростки
Міцніли з кожним роком.
Щоб світлі дні їхні завжди
Лиш радість наповняла.
Щоб впевнено йшли до мети
І перешкод не знали.
А діду Борі й Бабі Ніні –
У парі сто літ жити,
Щоб правнуків вони змогли
Своїх ще одружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JbQ76XwC5u8[/youtube]
Тихенько літо відлітає –
Останні дні, останні дні.
« Курли» в повітрі вже витає
І стає сумно так мені.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
Я ще серденько не зігріла
Твоїм теплом, твоїм теплом.
Ти, любе літечко, злетіло
І вже кружляєш над селом.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У небо синє не лети.
Дивлюсь як літо відлітає
І осінь входить у права,
Дерева листячко скидають
Й зелена сохне скрізь трава.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
А я іду прощатись з літом,
Яке так швидко відгуло.
Фарбує осінь сивим цвітом
І стелить пасма на чоло.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Цей ранок проснувся в холоднім тумані,
Окутаний звечора сірим плащем,
Де небо із блискавки лінії-грані
Кремсало і лляло холодним дощем.
Всю ніч бушувала осіння негода:
Гуділо й шуміло весь час за вікном,
А буря із вітром у спільній угоді
Кружляли, регочучи понад селом.
Затихли зненацька, мабуть, що втомились
І втомлена ніч відпочити іде.
А ранку, хоч спав, але в мареві снилось
Як сонечко ясне у небі зійде.
І ось, ще не встигла нічна прохолода
Розвішать росинки в зеленій траві,
Як промені сонця, для ранку в догоду,
Прорізали небо в холодній пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Тобі чоти́рнадцять сьогодні,
А це вже так багато літ.
Ти вже доросла і ми згодні,
Що юність набирає хід.
Вже не цікаві старі ляльки,
Що на дивані стоять в ряд.
Як з ними гратись в мами-доньки,
То краще міряти наряд.
Приміряти вечірню сукню
І манікюр свій наростить.
Підбори, сумочку цю синю
І мрією у даль летіть.
Тобі сьогодні - чотирна́дцять,
А це ще так замало літ.
Ще крилам сили набиратись,
Щоби летіти в свій політ.
Усі попереду дороги
Й тобі відкриті всі шляхи.
Нехай не буде в них тривоги,
На довгі-довгі ще роки.
Хай сонце ніжно зігріває,
Тобою вибраний твій шлях,
Під ноги килимом встеляє
Із квіток зібраних в полях.
Нехай щаслива буде доля,
І радість, й втіха кожен день,
Щоби всього було доволі
Й співало серденько пісень.
Хай мріям надаються крила,
А з ними й успіх по життю.
Щоб очі радістю іскрились
За світлу доленьку твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Спокійний день .. Вже літо догоряє.
І подих осені в повітрі нароста..
А я ходжу, немов, мене немає,
Бо у душі моїй провалля, пустота.
І камінь кинь, то він уже не вдарить,
Розчиниться в імлі, недолетівши дна.
Їдке слівце мене уже не вжалить,
Лиш серце німотою огорта.
Немає слів. Вони усі сказались,
Нестерпним болем рвалися з душі,
З очей сльозами, іноді, зривались,
Стелилися рядками у вірші.
І я дивлюсь, як літо відлітає,
Востаннє гріється під сонечком трава,
Гуртуються птахи в маленькі зграї
І дощ, частіше, з неба полива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Малянівський Василь Іванович
( 06.01. 1991р.н - 31.08.2014р)
Старший солдат 26-ї артилерійської бригади.
Загинув біля м. Щастя с. Весела Гора Луганської області.
Біль втрати з роками усе не втихає,
Ятрить і не зникне ніяк.
А згорене серце ніяк не сприймає,
Що ти нас покинув ось так.
Тебе молодого посміла забрати
Від нас ця гібридна війна
І вражим осколком життя відібрати ..
Та будь же проклята вона!
Хоч тіло убила, та дух не зломила –
Ти досі іще на війні.
Журавликом з неба, розправивши крила,
Так часто з'являєшся в сні.
Прийдеш на світанку, відкриєш віконце:
Тут вишня береться цвісти.
Й тобі молодому всміхається сонце
І буде завжди – двадцять три.
Проміння яскраве торкається шибки
І будить ласкавим теплом.
Журавлик зі сну пролетить і враз зникне,
Лиш чути «курли» за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
У житті ДО - світ кольорами
Веселки в барвах вигравав
І ми всі тішились синами.
Ніхто біди з нас не чекав.
Одні з синів були успішні:
Робота, бізнес, чин, звання,
Кар’єра, побут їх розкішний,
Чекало гарне майбуття.
У інших справи трішки кепські,
Бо щось в житті пішло не так.
Та грілось серце материньке,
Що справиться із всім козак.
А треті – зовсім іще діти,
Бо і не було двадцяти,
Бо їм ще тільки в світі жити,
Навчатись й по життю іти.
Та всі любили Україну,
За неї віддали життя,
І страшне горе у родинах
Забрало барви з майбуття.
У житті ПІСЛЯ – чорне небо
Та світ у чорних кольорах,
І вчора влада так ганебно
Упала ниць в усіх - в очах.
Стоїть і мати, стоять діти,
А президент сховавсь, утік.
Щоб вийти, в очі подивитись,
То не зумів, чи не схотів.
Ось ця дитина добиралась,
Сотні кілометрів вночі.
Бо ПРАВДУ десь тут заховали
В шухлядах, й сховані ключі.
Та новій владі наплювати
На цих дітей і цих батьків,
І ПРАВДУ людям розказати
Ніхто з чинушів не хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Хрещатик усіх нас вітає,
Формуєм колони і йдем,
І гордість мене огортає -
Ми стяг жовто-синій несем.
Сьогодні нас вийшло багато,
Я також, учасник ходи,
Бо в нас Незалежності свято,
Тож прагнув з нас кожен сюди.
Тут серце бренить України –
Нескорений, гордий Майдан!
Єднатись народу в родину -
Позиція це громадян.
Майданом ми Дух гартували
Й на Сході в запеклім бою,
І на смерть Герої стояли
За Гідність і Волю свою.
Тож важко тепер нас здолати,
Ми відсіч дамо ворогам.
Державі моїй процвітати
І славить країну синам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Гуртуймося, люди, бо ми – українці
І Маршем Свободи Майданом пройдім.
Хай знають загарбники, зайди, чужинці,
Що зможемо відсіч ми дати усім.
Ми гідні Свободи і Честі, і Слави –
За неї боролися в битвах не раз.
За Волю, за Мову, і нашу державу
Життям ми платили і кров`ю щораз.
Та нас не зламали і нас не схилили,
Ми віддані діти своєї землі.
І вистачить в нас ще козацької сили,
Ми зможем, знайдемо дорогу в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Цей Острів кохання й рибальська хатина,
Що по́серед ставу у центрі стоїть,
Приваблює всіх: і старого, й дитину,
Й відвідати місце чудове велить.
Рибальскька хатина сховалась в берізках
Й собі споглядає на хвилі води,
Що котяться плавно й вдаряються в бризках
Об камінь, принесений кимось сюди.
І кладочка тягнеться тут дерев`яна.
Та ні, це не кладка - скоріше, місток.
І часто рибалки, над плесом туманним,
Від вудки чатують малий поплавок.
Буває, що човен на острів прибуде,
І гамір туристів несеться кругом.
Чудові пейзажі – милуються люди,
І враження ширяться вже й за селом.
Світлини зробити спішать молодята.
На цім острівці вже й знімалось кіно.
Це - люба місцина дорослим й малятам
І стала відома не так вже й давно.
Цей витвір природи і рук небайдужих -
Перлина Солотвина, гордість села,
До себе зове і аж проситься дуже
Щоб згадка про неї в сердечках жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Осіннім туманом встеляє долину,
Росою холодною вкрита трава
І на видноколі нічого не видно,
Лиш мрячкою тихо мене обгорта.
Суцільна стіна між землею і небом,
Із сірого кольору вся пелена.
Сховатись, скоріше б укритися пледом
В домівці, де тепло і мряки нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Цвіли в нас ціле літо мальви –
Високі квіти під вікном,
Їх ще садила моя мати,
А сонце ніжило теплом.
Не смів туман тут осідати
І дощик мив їх пелюстки.
Їх день новий ішов вітати
І тут спинявся залюбки.
У пелюстках гуділа бджілка,
Літав метелик у квітках,
Хилилася бузкова гілка,
А сонце ніжилось в листках.
Так любо веселили хату
Відтінки мальв, що під вікном,
Аж поки сонце спочивати
Сідало в небі за селом.
У вірші не вистачає літер: Р, Є, Ф.
Ліпограма (грецьк. lеіро — не вистачати та gramma — літера, риска, написання) — вірш, в якому бракує певного звука задля витворення особливого евфонічного ефекту. Таку функцію виконують асонанси та алітерації, вимагаючи від поета витонченого естетичного смаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Стигнуть і яблука, стигнуть і груші,
Зріють в моєму саду.
Донешти легесенько з гілок натрушу
В кошик і в дім занесу.
Сонцем налиті, дощами помиті -
Ніжний, смачний аромат.
Ставлю на стіл я такі соковиті,
Зверху кладу виноград.
Саме сьогодні дари ці господні
В церкві освячувать час.
Літо надалі на осінь в природі
Змінює Яблучний Спас.
Прошу я Господа благословити
Збір урожаїв землі,
Сил і здоров`я, в мирі щоб жити
Всім: і тобі, і мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Сокорчук Олександр Вікторович
( 3 січня 1988р. – 14 серпня 2014р.)
Уродженець Старого Солотвина, Бердичівського району, Житомирської області;
солдат, водій 26-ї окремої артилерійської бригади;
Дубик Петро Борисович
(14 липня 1983р – 14 серпня 2014р)
Немиринці, Ружинського району, Житомирської області,
молодший сержант 26-ї окремої артилерійської бригади.
Ось фото Героїв знайомих мені,
В цей день – чергові роковини.
Прийшлось воювати обом на війні
Й загинути літньої днини.
Дивлюсь на світлини відважних бійців,
Бо стали мені вже як рідні.
Я знаю і розпач, і біль матерів,
Хоч долі у нас усіх різні.
Та нас поєднала проклята війна
І горе принесла в родини,
А кожна матуся лишилась сама,
Й заламує руки: « О, сину!.»
Клубком застрягають у горлі слова,
В легенях бракує повітря,
Й додолу стікає солона сльоза,
І серце тугою сповите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Пам"яті моїє подруги, однокласниці
Томчук Надії Станіславівни
присвячую:
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ND9IHlDBM0[/youtube]
[Quietly] [Tragically]
[sad][slow]
[intro]
Ой, у лузі, в лузі чаєчка кричала
І над беріжечком низенько літала.
В річці Котловані - джерельна водиця..
Натомилась чайка і обвисли крильця.
В річці Котловані - джерельна водиця..
Натомилась чайка і обвисли крильця.
Кри́лечка повисли, не може злетіти,
Стала допомоги у вітру просити:
-Друже-вітре буйний, мені дай ти сили,
Щоби мо́ї крильця мене ще носили.
-Друже-вітре буйний, мені дай ти сили,
Щоби мо́ї крильця мене ще носили.
Мовчки сильний вітер, мимо́ пролітає,
Що робити бідній, то вона не знає.
Стала допомоги в явора просити:
-Поможи, рідненький, я ще хочу жити.
Стала допомоги в явора просити:
-Поможи, рідненький, я ще хочу жити.
Он там, на горбочку, я зви́ла кубельце,
Поряд там водиця тече із джерельця.
Залишились діти – мої чаєнята,
І чекають неньку малі пташенята.
Залишились діти – мої чаєнята,
І чекають неньку малі пташенята.
Явір зависокий стоїть - не говорить,
Погляд свій байдужий в сторону відводить.
І в розпачі чайка голову схилила,
Опустились крила, згасають всі сили.
І в розпачі чайка голову схилила,
Опустились крила, згасають всі сили.
[outro]
[end]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885474
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Пам"яті Томчук Надії Станіславівни присвячую:
Ой у лузі , в лузі чаєчка кричала,
А із хати ненька в небо відлітала.
-Ой куди ж ти, мамо? – діти голосили.
-Ой на кого ж , нене, ти нас полишила?
А хто ж нам підкаже, що маєм робити?
Як же ми без тебе будем в світі жити?
Хто нас вранці збудить, снідати наварить
І в скрутну хвилину словом нам порадить?
-Ой, сини-соколи, ви уже дорослі,
Вчіться в світі жити, не ідіть наосліп.
Будьте гідні неньки і свого татуся.
Як вам важко буде, то я повернуся.
Прийду на світанку промінчиком сонця
Й буду заглядати до хати в віконце.
Буду я із хати журбу виганяти,
Живіть ви по правді – так як вчила мати.
Тільки не забудьте мамину науку,
Як буде потрібно, я подам вам руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Лопотіло літо
Лопотіло тепле літо,
По покосах проплило,
І волошки обігріло,
Й помалесенько пішло.
Поспивало воно роси,
Прокотило по траві
Біло-жовті на покосах
Ромашко́ві отави́.
І ставало біло- біло,
Обсипались пелюстки
Із ромашечки, що квітла
Тут, колись, в усі роки.
Асонанс (франц. assonanse від лат. assono — звучу до ладу) — повторення голосних звуків. Повторення голосного о створює враження широкого простору.
1) Повторення у рядку, фразі або строфі однорідних голосних звуків, напр.: «Сонце гріє, вітер віє…»
2) Неточна рима, в якій співзвучні лише голосні звуки, напр.: гомін — стогін.
Потривожив
Вітер трави потривожив
І в тривалості пройшов
Три верстви за пів хвилини,
Й різко в сторону пішов.
Трави з страху всі проснулись,
Переляку не злічить.
Встрепенулись - не нагнулись,
Хай той вітер далі мчить.
ВіТеР ТРаВи ПоТРиВожиВ
І В ТРиВалосТі ПРойШоВ
ТРи ВеРсТВи за ПіВ хВилини,
Й Різко в сТоРону ПіШоВ.
Алітерація – повторення однакових або близьких приголосних звуків у віршових або прозових рядках для надання творам більшої виразності, емоційної поглибленості твору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Топцюю я на однім місці,
Як в ступі воду все товчу.
Цей хаос у думках і в серці
І що зі мною - не збагну.
Здавалося б, відкриті двері,
Лише ступи за свій поріг,
Й літай кругом – аж в біосфері.
Туди ведуть аж сто доріг.
Пройшла дорогу графоманства,
Цю монохромність у словах,
Банальність щиру від шаленства -
І все те вилилось в віршах.
Тепер я то́пчуся на місці.
Назад – ні кроку.. А вперед ?!
Як пташка, що згубилась в листі
Високих і густих дерев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Жанні Миколаівні Капралюк
до дня народження:
Сьогодні в тебе іменини.
Приймай вітання від родини.
Бо зичать всі щасливу долю,
Щоби всього в тебе доволі
Було в квітучому житті,
Тож побажаємо тобі:
Від сонця щіпочку тепла,
І ти як квіточка цвіла;
А від людей тобі –добра.
Щоби квітуча ця пора
Завжди з тобою поряд йшла,
Везіння й успіх щоб несла.
Бажаєм щирості від друзів.
В життєвім цім шаленім русі,
Куди б не йшла, то щоби всюди,
Тобі встрічались добрі люди.
Бажаєм вірності в коханні,
В одне - душі й сердець єднання
І міцна щоб була сім’я.
Й Софійка – донечка твоя
На радість мами щоб росла,
І ти щаслива щоб була.
Бажаєм жить до сотні літ
І не втрачати ніжний цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Спливає утомлене літо,
За обрій іде в далечінь,
Де хмарами небо обвите,
Ховає ясну голубінь.
Де сонце сідає спочити
І відблиск багрянцю вгорі
Спада оксамитом на жито,
Та променем йде по стерні.
Де вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв..
Він бачить, як сонце яскраве
Сховали покоси отав.
Вечірня іде прохолода,
Окутана в сірій імлі,
А слідом спішить сон-дрімота,
І все засинає в пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Затримались роси сьогодні у травах
І краплі звисають холодні з листків.
І ця прохолода в ранкових отавах
Заплуталась в сіті нічних павуків.
Зависла в повітрі, стоїть і не знає:
Чи зможе сьогодні дочасно піти,
Адже дуже часто вона не чекає,
Як сонце проснеться й прийде з висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
З нагоди ювілею Побережного Олега Анатолійовича:
Сьогодні свято у родині,
Адже Олегу - сорок п’ять.
І гарну, добру цю Людину
В цей день ми будемо вітать.
В життєвім кредо для Олега
На першім місці є добро
І заслуговує повагу,
Адже досяг він сам всього.
Як подобає чоловіку,
Сам будував будинок – дім.
Дбайливу має, гарну жінку
І два синочки в домі цім.
І звісно ж, сад є біля хати,
Що розквітає щовесни.
Тож, має все, що треба мати –
Здобув все сам, як не крути.
Коріння з прадіда Артема,
Що в Андріяшівці - селі.
Ця роду гілочка окрема
Принесла сходи чималі.
Дітей багато в тій родині
У прадіда було тоді.
І від бабусі чув – Маринки
Як їм жилося всім в селі.
Він слухав розповіді бабці,
Любив його і дід Антін,
Й діду Стаськові й бабі Райці
Він теж подобатись зумів.
Бо мама Галя й тато Толя
В одному виросли селі
Й разОм навчалися у школі,
Й життєві їх шляхи - одні.
Побралися і стали жити
В місті Бердичеві вони,
Й родинне вогнище створити
В коханні й радості змогли.
Дім будували. Троє діток :
Наташа, Люда і Олег.
Й три парі ніжних оченяток –
Для вогнища їх оберег.
Живуть вони на Загребеллі.
Олег навчатися любив
У школу, в оті роки веселі,
У одинАдцяту ходив.
Закінчив в ній він дев’ять класів
І далі вчитися пішов
На повара - у тридцять третім,
Й себе у справі тій знайшов.
Але бузковим ніжним цвітом
Розквітли юності літа,
І вже найкраща в цілім світі
В житті з’явилася - Вона.
Надійка - дівчина чарівна,
Прекрасна як сама весна.
Слова і мова солов’їна
Назавжди в серденько ввійшла.
В коханні, в вирі цім безмежнім,
Пронеслось літо й восени
Йому, як хлопцю, як належить,
Пора вже в армію іти.
То майже рАзом святкували
Весілля й прОводи вони.
Й на службу разом проводжати
Дружина і батьки змогли.
Для них Надійка - рідна доня,
Невісткою у дім ввійшла,
Й хоч не жаліла її доля,
Та щира, й лагідна була.
Росла Надійка сиротою –
Не стало мами в років три.
Та додала іще недоля
В її стежину знов біди.
Коли прийшов час йти до школи,
Ніхто не вів у перший клас.
І той день в серце досі коле,
І досі згадує щораз.
Бо батька рідного не стало –
Услід за мамою пішов.
І Надю залишив зростати
При мачусі, яку знайшов.
А та ростила, як уміла,
Для Наді доброю була;
І в педучилищі навчала,
Й весілля їй зробить змогла.
І понеслИся від Олега
Листи коханній в рідний дім.
Армійська служба для солдата
В чеканні пролетіла всім.
І ось настала ця хвилина,
Коли він з армії прийшов.
Зустріла радісно дружина –
Заради неї все зборов.
І незабаром народився
Андрійко – перший їхній син.
Олег радів і веселився
Й пишався сином він оцим.
А вже коли родився Саша,
Свій будувати дім почав,
Щоб дітям все було найкраще,
Всю душу рідним віддавав.
Сімейне вогнище крізь рОки,
Батьки кріпили молоді .
Олега все уміють руки,
Бо руки в нього– золоті.
Вже й будівництво завершили
І підросли його сини,
Які і школу закінчили,
Та далі вчитися пішли.
Андрій - студент магістратури,
Інженер-технолог він.
А Саша в коледжі архітектури,
І третій курс як закінчив.
Досягненням радіє мама,
Адже сини – це головне,
Це радість й втіха у їх домі,
Й підтримки вірнеє плече.
Вона пишається синами;
Вони як в небі два орла,
Як цвіт вишневий над садами
І в матінки -це два крила.
Безмежно вдячна чоловіку
За доброту його й тепло,
І долі дякує довіку,
Що з чоловіком повезло.
А липень цей - такий багатий
На круглі дати в їх сім’ї:
Вже сорок п’ять сьогодні в тата,
А також дати у синів.
Бо третього числа у Саши,
Йому минуло двадцять літ.
А вже сімнадцятого старший
Зустріти - двадцять п’ять зумів.
Сьогодні Надя всіх вітає:
І чоловіка і синів.
Здоров’я крепкого бажає
Й щоб щастя йшло у їхній дім.
Щоб успіх йшов всім і везіння,
І мрії здійсювались їх.
.І Божого благословіння,
Та щедрих днів для їх синів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BzJgwwh52Q0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wvRfqLS2GFY[/youtube]
Розквітли троянди як липи цвіли,
Ми разом у парі з тобою були.
«Моя ти кохана» - мені говорив
І ніжно голубив і вірно любив.
Приспів:
Троянди, троянди, троянди мої,
Насунули хмари й ви стали сумні.
Ой, жовті троянди, троянди мої,
Ви – символ розлуки й тривожно мені.
Ти жовті троянди мені дарував,
Що скоро вернешся в той вечір казав.
А потім поїхав далеко у світ,
І я вже чекаю тебе пару літ.
Приспів:
Троянди, троянди, троянди мої,
Насунули хмари й ви стали сумні.
Ой, жовті троянди , троянди мої,
Ви – символ розлуки й тривожно мені.
Немає милОго і звістки - нема.
Сховала від мене його чужина.
А я на дорогу стоптала стежки.
Чекаю милОго – минають роки.
Приспів:
Троянди, троянди, троянди мої,
Насунули хмари й ви стали сумні.
Ой, жовті троянди , троянди мої,
Ви – символ розлуки й тривожно мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[feminine]
Аж зійшла зоря,
Аж зійшла зоря –
У саду стояла.
До півночі я,
До півночі я
Милого чекала.
[intro]
Аж зійшла зоря,
Аж зійшла зоря –
У саду стояла.
До півночі я,
До півночі я
Милого чекала.
[bridge]
Зіронько моя,
Зіронько моя,
Освіти стежину,
Бо чекаю я,
Бо чекаю я,
Милий хай прилине.
[instrumental]
Милий не прийшов,
Милий не прийшов,
Мене не провідав.
Іншу вже знайшов,
Іншу вже знайшов –
Не лишилось сліду.
[bridge]
Дівчино-весна,
Дівчино-весна,
Він спішить до тебе.
В нього ти одна,
В нього ти одна –
Іншої не треба.
[instrumental]
Цілу нічку нам,
Цілу нічку нам,
Співав соловейко.
Пригорни мене,
Пригорни мене,
Ти, моє серденько.
[instrumental]
[outro]
[end]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883735
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Спомин про Житомир
Житомир, Житомир, Житомир
На березі велич –ріки,
Приходиш до мене у спомин
Й вертаюсь в думках я сюди.
В це місце, де юність бурхлива
Шалено неслась крізь роки,
Наївність проста, метушлива,
Зі сходів дала паросткИ.
Дбайливо збирала з них досвід,
Набутий в життєвих стежках.
Його пожинаю ще й досі,
Дарую у теплих віршах.
Житомир з моєї весни
Житомир, Житомир, Житомир..
Пройшли тут найкращі роки.
Приходить так часто у спомин
Це місто з моєї весни.
Тролейбус, трамвай і маршрутка
Летіли з кінця у кінець.
Завжди на Михайлівській людно -
Ходили по ній навпростець.
Бо вулиця ця - пішохідна
Манила до себе завжди.
І «Жовтень», «Франка», «Україна»,
Щодня всім відкриті були.
З Богунії, Крошні у центр,
Спішили сюди у« кіно»,
Й вистави були в драмтеатрі..
О, як же чудово було!
Мальованка й вся Корбутівка –
Студентства шалений цей рай.
«ЖПІ» - це престижна візитка,
Лиш стежку свою вибирай.
А вдень, вже як сонце пригріє,
Могли ми до річки піти,
Бо тут Гідропарк уже діяв,
То часто так бігли сюди.
І Тетерів – річка шуміла,
Розносила хвилі навкруг.
Турбаза людьми ейфоріла –
З’їжджались сюди звідусюд.
А як тут в Гагаріна парку
Ті липи духмяні цвіли!
Пташки в нім співали ще зранку –
У захваті люди були.
І тут, де в нас «ПЕД» і де « АГРО»
Так пишно красується парк.
Студенти увечері й зранку
Гуляли, й іще поміж пар.
Бо вабила в місце чарівне
Фонтану прозора вода,
А міст підвісний пішохідний
Увагу усіх привертав.
Тут, мабуть, найкраще у світі
Буяла розмаєм весна.
Ще досі ( куди правду діти)
До себе так манить вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Присв’ячується пам’яті Павла Володимировича Ящука ( 11.10.1966р – 21.07.2014р) військовослужбовця, захисника України, учасника антитерористичної операції на сході України, командира взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», старшого лейтенанта. Позивні: « мисливець», « Паша московський». Один із організаторів Бердичівської самооборони. Загинув 21.07.2014р в смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час оборони Луганського аеропорту від влучення танкового снаряду.
Так тихо, спокійно, лиш вітер колише
Листочки маленькі в зеленій траві.
Тут час зупинився і чутно як в тиші
Вистукує в ритмі акорди сумні.
Шепочуться квіти, донизу схилившись,
І променнях сонця є відблиск лиця.
Застиг на граніті, навіки лишивши,
Нам пам'ять про себе – Павла Ящука.
Відважний, сміливий – не мав собі рівних,
У точках гарячих не раз побував.
Під спалах вогню по дорогах тих грізних
Він досвід військовий собі набував.
Він був на Майдані, служив у «Айдарі»
Свою Україну хотів захистить.
І навіть не думав, що вже незабаром
Загине на Сході.. А час все біжить..
Шість років сьогодні, а досі стріляють –
Немає спочину ні вдень, ні вночі.
Коли закінчиться – ніхто це не знає.
Та й час зупинився, тихенько мовчить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Всі ми любимо місто Житомир,
Дбають тут про добробут людей.
Українцям він добре відомий,
І завжди тут багато гостей.
На Михайлівській створено свято.
І одна із найкращих ідей -
Парасольки доверху піднято -
Це на радість містян і гостей.
Я так хочу під ті парасольки,
По Михайлівській кроком пройтись,
Зупинитись, стаючи навшпиньки,
Щоб руками до них дотягтись.
Заховатись під ними від сонця,
І від крапель великих дощу,
Я крізь них, мов крізь світле віконце,
В свою душу веселку впущу.
Нехай серце моє наповняють
Веселкові ясні кольори,
Нехай радість у душу вселяють
Парасольки яскраві згори.
Житомирські парасольки
Які незвичайні у нас парасольки
На нашій Михайлівській є.
Немовби, із неба на захист долоньки
Нам Матінка Божа дає.
Ізверху розкриті вони над тобою,
Коли по асфальту ти йдеш.
І ніби, в цей час захищають собою
Від зливів усіх і пожеж.
Від всіх негараздів і буднів щоденних,
Життєвої в них метушні.
Тож ці парасольки впливають натхненно
І вже так спокійно тобі.
І хочеться враз, в синє небо злітати,
Веселкою з неба світить.
Й разом з парасольками в танці кружляти.
Хай музика ніжна звучить.
Мелодія лине із твого серденька,
І радісно так на душі,
Адже у веселці Михайлівська всенька
Й під нею так любо тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
( Відповідь співробітникам цих каналів
на їх телешоу і теленовини)
«Канал 112» і « ZIK» з ТБ нам віщають
Й ще мова вкраїнська у них на вустах,
Й, невпевнено так, але вже називають
Націоналістом мене. І - це неспроста..
І той Медведчук, і Льовочкін, Бойко
Дістали вже так, що несила терпіть.
Бандера! – недавно кричали так так дзвінко.
Бандера? Хай буде – бандера. То так і кажіть.
Це ймення в собі закріпила я кров’ю -
Як з сходу привезли дитину в труні,
Адже він загинув за нас із тобою
Й тоді обірвалося все у мені.
Тепер я – бандера! Так, дійсно, бандера!
І я – українка! Пишаюся цим.
І, прихвостні, вам путініські манери
Уже не пройдуть. Тож не тіштеся цим.
Не смійте, собаки, мене обзивати,
Бо я - патріот є своєї землі!
І сина-Героя сьогодні я – мати.
Його ви із путіним вбили мені.
Не смійте, собаки, у очі плювати,
Паплюжити ім’я Героїв- бійців!
І майже фашистами нас називати,
І злобу ховати в у кожнім слівці.
Хоч як ви не скачете, але вам не вдасться,
Убити в мені український наш дух.
За все, що ви робите, вам і воздасться..
Й пора вам втікати до кремлівських ропух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Господні справи нам - незримі,
А на віку як в довгій ниві
Бувають злети і падіння,
І Божий шлях багоговіння.
Коли ще молоді й веселі,
То і життя як в каруселі.
І стільки справ жде попереду,
Де ложка дьогтю й бочка меду.
І через терни й перепони,
Як молоді добротні коні,
Безстрашно скачете в дорозі -
Це не для вас – сидіть в тривозі.
А в тій дорозі – сонце й зливи,
І зорі сяють незгасимі,
Позаду вітер підганяє
І з пилу куряву здіймає.
Буває: доля посміється
І успіх швидко відвернеться, -
То дьогтю буде ціла бочка,
А меду лише два ковточки.
І вже в журбі, та у тривозі
Тихенько й поряд по дорозі
Ідуть і горе, й гіркі втрати,
Що й неможливо те сприйняти.
Тож вірний шлях – це шлях до Бога,
Де праведна твоя дорога,
Де поряд Ангели ідуть,
Й коли потрібно, збережуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Якщо будеш добре знати
Ти коріння свого роду,
Ящо будеш пам’ятати,
Ти історію народу,
Якщо будеш поважати
Ти батьків і всіх навколо,
Якщо будеш шанувати
Рідне слово й рідну мову,
То цей скарб безцінний предків
Збережеш ти і примножиш,
І у спадок для нащадків
Залишити тоді зможеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Ангеліні Дмитрівні Шмаковій
до дня народження:
Доні, доні, донечки, -
Сонечко в віконечку.
Ви - найкращі донечки
На усій землі.
Ліза й Ангеліночка –
Дві яскраві квіточки,
Самі найдорожчі є
В нашому житті.
Вже дванадцять донечці
Старшій - Ангеліночці.
Сьогодні всі вітатимуть
Рідні і близькі.
Діма – тато, й матінка,
Що звати Наталочка
Подарунок вручать
З бантиком таким.
А ще з Андріяшівки,
Із сторони матінки,
Вітає бабуся –
Танюша мала.
Внучечку вітає
І щиро бажає,
Щоб вона щаслива
У житті була.
Самою красивою,
Ніжною, веселою,
Сонце хай освітлює
Шлях твій у житті.
Успіхів в навчанні,
Великих досягнень,
Перемог й здобутків
В твому майбутті.
Настрою відмінного
І життя активного,
Друзі щирі й вірні,
Щоб завжди були.
Будь завжди закохана,
Будь завжди коханою,
Щоб любов у серденьку
Із тобою йшла.
Й доля, щоб всміхалася,
Рушником встелялася,
Стежкою барвистою
По життю пройшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Ось, золота ця середина,
Коли не жарить, не пече –
Блаженна мить, неповторима,
Де сонце ніжить так лице.
Воно і ніжить, і голубить,
Милує око і твій зір,
Воно своє ще надолужить
І прожене журбу, повір.
Не буде злив, не буде грому
І темних хмарок в небесах,
Та й в ранках липово-медових
Пропаде сум в твоїх очах.
На те ж-бо літо, щоб зігріти,
Обдарувати всіх теплом,
Щоб ми могли життю радіти
І пити каву за столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Моя прекрасна Україно, -
Стражденна батьківська земля,
Тебе схилити на коліна
Так прагнуть виродки кремля.
Тебе в усі часи ламали,
І розривали на шматки,
А ще нахабно грабували
Близькі сусіди-вороги.
Гнітили мову солов’їну,
Під корінь різали не раз,
Душили – не було спочину,
І плюндрували кожен раз.
І нині, іроди-собаки
Кусають із усіх боків –
Ці запроданці-олігархи,
Що мають люд за батраків.
Сепари нищать і вбивають,
Щоб стерти із лиця землі
Куточок праведного раю,
А корегуючий в кремлі.
Але зусилля їхні марні:
Нас – українців, не зламати.
Бо Україна – наша мати,
Повинна жити й розквітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Коли піду – ударять гро́ми
Так сумно зливами, дощем
Заплаче небо.. В серці рани
Заполони́ть пекельний щем.
Коли піду – ранкові роси
Поглине мряка і туман,
За ними вслід похмура осінь
Запо́внить твій душевний стан.
Коли піду - опа́ле листя,
Зтьмяніє й зникне у траві,
Листок останній падолисту
В долоні опаде́ тобі.
Ти збережи його на пам’ять,
Як буде сумно – розгорни.
Подай лиш знак..Й щоб рани гоїть,
Я поверну́ся в твої сни.
Коли піду – засяє зірка
Високо в небі, вдалині.
Змахни сльозу з очей ти гірку –
То я всміхаюся тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Олені Олександрівні Пасічник
до дня народження:
Тобі сьогодні тридцять п’ять
І я спішу, щоб привітать.
Бажаю радості, здоров’я.
Нехай всього буде доволі:
І щастя в хаті і поваги,
Кохання, вірності, уваги,
Підтримки з боку чоловіка,
Щоби любив тебе довіку,
Весела й радісна була,
Щоб мала завжди два крила,
Душа щоб піснею співала,
Квітками доля розцвітала
І пелюстами до воріт
Тобі встеляла Многа літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Прекрасному поету, майстру слова
Петру Пашківському
з нагоди дня народження:
Радію, друже, що із Вами
Тут поєднала доля нас.
І поетичними стежками
Натхненно ходять кожен раз
До нас із Вами спільні Музи.
І вже, умовно, десь у лузі
Ми можем сонечку радіти
І слухати як тихий вітер
В траві кульбабку десь гойдає.
І джміль над нею все літає,
Збираючи її нектар
І цвіту ніжний аромат,
Що пахне так духмяно медом,
Й несеться ввись ... І вже під небом
Нам жайвір пісеньку співає.
Пегас там високо літає
Й махає нам своїм крилом,
Та гріє сонячним теплом.
І можем ми це споглядати,
Радіти, жити і писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Валентині Анатолівні Яроцькій
До дня народження:
Ще змалечку, у день Купала,
Свій день народження справляла.
Відкрита хата для гостей –
Багато в дім ішло дітей.
З верби «купайло» вам вставляли,
Цукерками те прикрашали.
Квіток збирали польових:
Духмяних, ніжних, запашних.
В пучечки нитками в’язали
І на «купайло» прикріпляли.
А хлопці будуть як ламати,
Кропиви в квіти ті додати.
А перші вишні, ті – червоні,
Що аж сіяли на долоні,
Нитками в кетяги сплітали –
Вони «купайло» прикрашали.
І вже, залежно від погоди,
Тривали дійства й хороводи
Навкруг «купайла» аж до ночі,
Допоки зірка перша в очі
Пускала ніжний промінець.
Всі розуміли, що – кінець:
Пора «купайло» розбирати,
Вінки на воду ще пускати
І свою долю закликати.
Пройшло з тих пір чимало літ
Купала знову до воріт
Прийшло і стукає у двері.
І до святкової вечері
Чекаєш знову на гостей.
І вже тепер своїх дітей
Ти вчиш « купайло» прикрашати.
А всі спішать тебе вітати.
Нехай здоров’я через вінця
У твоє тіло ллється й ллється.
Хай щастя й радості багато
Завжди ідуть у твою хату.
Хай посмішки й дитячий сміх
Наповнять дім й для вас усіх
Всміхається щасливо доля,
Й щоби всього було доволі.
Щоб молодий не в’янув цвіт,
Бажаю Многа, Многа літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Пиріжки:
***
по телебаченню сказали
дочасні вибори у нас
всю комуналку знизили
переключи вже той канал
***
спитав іванко у дружини
сьогодні підеш в магазин
привезли там нові товари
пива я куплять не буду
***
якщо тобі так сумно стало
й набрид тобі старий диван
і телешоу теж набридли
біжи картоплю покопай
Порошки:
***
день перемоги відзначали
в москві всі вийшли на парад
у червні стрілки мов вертали
назад
***
і дощик мив собі картоплю
капусту моркву і буряк
а потім повінь все сховала
за так
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Пам"яті Ящук Неоніли Петрівни
присвячую:
Незвідані іще для нас шляхи господні.
Можливо, нам не треба знати те сьогодні,
Адже лиш Бог нам виділяє життєву стежку,
Ми маєм право в неї внести лише мережку.
І не завжди ця таїна для нас збагненна.
Сьогодні в вічність відійшла моя хрещена.
І так тихесенько пішла – велика втрата,
Адже мені вона була як рідна мати.
І мала щире, для усіх відкрите серце,
В якому стільки доброти – ціле озерце.
Черпала з нього кожен день – всім роздавала,
Була готова віддавати все, що мала.
Уміла з кожним розділить його тривоги,
Надію й сонце прихилити в ту дорогу,
Розрадити й допомогти усім нужденним,
Аби лиш менше навкруги було стражденних.
Сьогодні так похмуро все, бо плаче небо
І, навіть, пташечка мовчить – не чути щебет,
Бо вирушає вже душа в той світ далеко..
Змахнула білими крильми – летить лелека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Степану Степановичу і Надії Ананівні
до святкування полотняного весілля:
Сьогодні в нас чудове свято
В липневий і медовий день,
Бо в вас, рідненькі мамо й тату,
Весілля славний ювілей.
Вітають діти: Саша й Алла,
Руслан, Олеся й внук Назар,
Богданчик – року ще не має,
Теж приєднався до вітаннь.
Вас доля разом поєднала,
Сплела дві стежечки в одну,
Весільним рушником віншала,
Вела в життєву далину.
Завжди ви разом – рука в руку,
Ішли дорогами життя,
Ділили радість й чашу смутку
У повсякденності буття.
Родинне вогнище в коханні
Удвох ви разом берегли,
Вирішували всі питання,
Та в мирі й злагоді жили.
Ростили ви дітей, онуків,
Навчали гідності й добра.
Ми всі цілуємо вам руки
За те, що в нас сім’я така.
Тож ми бажаємо вам щастя,
Здоров’я міцного обом.
Хай закриває від напасті
Хранитель-Ангел вас крилом.
Нехай же радість йде у хату,
І ллються промені тепла,
А світлих днів буде багато
На стежці вашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Він тебе цілував,
Соловейко співав
З ночі.
Він до тебе туливсь
І тихенько дививсь
В очі.
У них неба блакить.
А серденько тремтить,
Наче
В небі зірку ясну
Вітер мчить в даль нічну
Й плаче.
Бо як сонце зійде,
Милий в військо піде
Вранці.
Часто снитись тобі
Буде він в блокпості
Й в шанці.
Буде ворога бить
І свій край боронить
Вміло.
Йде гібридна війна.
Розлучила вона
З милим.
Він вернеться назад,
Заквітує ваш сад
Пишно.
Від коріння до віт
Одягне білий цвіт
Вишня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
[b]До перших віреле :[/b]
Врізається в серце до мене глибоко,
Неначе ножем,
Тобою те кинуте слово сьогодні,
Промовлене тихо, немов ненароком,
І визвало щем.
Кохання розбилось на днищі безодні
Й вернулось плачем.
Облуда зійшла, із очей пелена,
Й пішла собі далі притишеним кроком.
[b]Ле: [b][/b][/b]
Бринить коханнячка струна,
Немовби пісня чарівна,
В душі моїй.
А надворі уже зима
Мете кругом і сніговій.
У мої сни,
Наповнені твоїм теплом,
Приходить відголос весни,
Де ми разо́м.
[b]Віреле:[/b]
Ти мене цілував,
Соловейко співав
З ночі.
Ти до мене туливсь
І тихенько дививсь
В очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Стискається серце і плаче душа –
Нестало такої Людини.
Він тихо пішов у той світ- неспіша,
Покинувши нас і родину.
А був він – поет і прозаїк, пісняр,
Був творча завжди особистіть.
Завжди про кохання писав у віршах
І кожен твір має барвистість.
Бо в кожне те слово вкладалась любов
Безмежна до рідного краю.
Її передати слова віднайшов
Й пісні аж до неба злітають.
Сьогодні ридає і плаче душа:
Така непоправна в нас втрата.
Прощальні слова я вкладаю в вірша:
Ми будемо Вас пам’ятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Річка маленька, тиха й міленька,
Назва ще здавна її – Гнилоп’ять.
Тут, за рікою, що йде дугою,
Кля́штору дзвони аж в небо дзвенять.
Люду багато, всі йдуть на свято –
Матір Бердичівську* тут величать,
Щоб прихилитись, іконі вклонитись,
Оду хвалебну святині складать.
Ше від Тишкевича, славою й величчю,
Неслася звістка про кляштор оцей.
Йдуть всі паломники стежками Божими
В день Скапулярій святинь дотепер.
Мури високі, стіни широкі
Тут збереглися по нинішній час.
Місто Бердичів й Кляшто́р Кармелітів
Радо зустрінуть гостей кожен раз.
*мається на увазі ікона Бердичівської Божої Матері, яка знаходиться в фортеці –монастирі кармелітів босих міста Бердичева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Цікаве це літо: то спекою парить,
То все заливає холодним дощем.
І ці непостійні такі перепади
Розбили надію останню ущент.
Надію на те, що це сонце зігріє
І нас приголубить, й поніжить теплом.
Душа заспіває і літу зрадіє
І піснею в небо злетить над садком.
Це літо невдале блукає по світу
І нам норовливу погоду несе.
За спекою, зразу ж, негода по сліду:
То грім сильно вдарить, то злива піде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA0SUEut6lg[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e2CCXMf9kx0[/youtube]
Говорила моя мати:
-Досить боком вже лежати,
-Досить боком вже лежати,
А женись.
Ой пішов би до Марічки,
Простояв би з нею нічку
Простояв би з нею нічку –
Та проспав.
Говорила моя мати:
-Досить вже парубкувати.
-Досить вже парубкувати.
Ну, женись.
Ой пішов би до Наталки,
Цілував би аж до ранку
Цілував би аж до ранку
Та проспав.
Говорила мати зранку:
-Придивися до Світланки
-Придивися до Світланки
Та й женись.
Я пішов би до Світланки
На ногах та спозаранку.
На ногах та спозаранку.
Тож посплю.
Ну, а мати не втихає,
Щоб женився, заставляє.
Щоб женився, заставляє
Й Ніну брав.
Ой пішов би я до Ніни
Та боюсь її, як тіні,
Та боюсь її, як тіні,
Тож посплю.
-Досить, мамо, вже шукати,
Невісток перебирати.
Невісток перебирати
І женить.
Я ще встигну, моя мати,
В темну нічку йти гуляти.
В темну нічку йти гуляти.
Тож посплю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881340
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Ця спека.. За тридцять.
І Муза в затінку
Сидить, вся змарніла,
Тихенько в кутку.
Задуха.. Мов киця
Вона розімліла
Й бурмоче тихенько,
А що – не збагну.
Уся вже не в змозі
І ліру згубила
Під сонцем пекучим –
Не знає вже й де.
А я на порозі
Стою вся в тривозі
З листком у руках
Та простим олівцем.
І вітер сховався,
Зовсім вже не віє –
Сидить десь тихенько
Собі під кущем.
Хоч дощик зібрався б -
Знайшла б Музі ліру.
Вона вже б прогнала
Спекотний цей щем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Щодня ці люди ризикують
Своїм здоров’ям і життям.
І день, і ніч вони вартують –
Назад немає вороття.
А вдома в кожного родина,
У кожного своя сім’я,
Де є старенькі і дитина –
Назад немає вороття.
Немає ліків від «корони»
І хворих більшає щодня.
Вони ж працюють донезмоги –
Назад немає вороття.
Їх прирівняти можна зразу
Всіх до відважного бійця,
Бо неприйнятна їм поразка –
Назад немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
А жайвір вранці сонечко вітає,
Злітає стрімко у небесну вись.
І пісню дзвінко так свою співає,
Що звуки ті навколо понеслись.
З-за хмари - сонця усмiшка з'явилась.
І промені торкнулись до землі,
Де над полями трелі ці розлились
І все радіє пташечці малій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Давайте, люди, будемо добріші
До близьких і оточуючих всіх,
Терпиміші і трішки спокійніші,
Та не тягнімо ми на себе гріх.
Давайте будем трішки толерантні
І негатив хай мимо нас летить.
Думки чужі хоч часом неприйнятні,
Але по-людськи нам потрібно жить.
І лише Бог нас правильно розсудить.
Розставить час все на свої місця,
Розсіє пелену туману й блуду,
Останній докір він змахне з лиця.
Ми різні
Такі ми різні, українці,
Достаток різний і життя.
А ,між собою, як чужинці
І поглядів не сприйняття.
Одні воюють в нас на сході
І віддають своє життя,
Аби лиш в нашого народу
Було прекрасне майбуття.
Вони є справжні патріоти
Своєї матінки-землі
І щоби ворога збороти,
Всі сили віддають свої.
А іншим в нас на те плювати,
« какая разніца» для них:
Лиш смачно з’їсти, тепло спати
І не тривожитись нічим.
І не болить, що хтось загинув,
Адже це сталося не з ним,
Що десь ридає мати: «сину..»
Й чорніє з горечком своїм.
Хоча й ми різні, українці,
Та Україна в нас – одна.
Не будьмо з вами, як чужинці,
Бо шлях один й одна мета.
Бо миру хочемо в країні,
Щоб економіка зросла,
Щоб процвітала Україна,
Й сім’я в достатку щоб жила.
Тоді повинні усі разом
Ми об’єднатися й іти,
Щоб ми змогли найближчим часом
Прийти до світлої мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Ячмінні хвилі в хлібнім полі
За вітром у колоссі йдуть.
Він повіває й ті поволі,
Немовби, воду вдаль несуть.
Він все колосся нагинає –
Те піднімається назад.
І він спішить, та підганяє: -
Шикуйсь! ( неначе на парад).
Ось підхопив зелену хвилю,
А потім ще, іще одну…
І вже понеслись аж за милю,
А може ближче - за версту.
А поле, поле все буяє:
Зелене море навкруги.
Ячмінь тихенько достигає,
Колосся тягне догори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Світлані Бутик з нагоди ювілею:
Світлана – ім’я це далось від Бога,
В нім світло, ясність, чистота,
В нім промінець закладений любові,
В нім радість щира розцвіта.
Світлана – ім’я гарне і чарівне
В нас має жіночка одна.
Сьогодні у цей день прекрасний, славний
Святкує ювілей вона.
Тож від душі я хочу привітати
Її у цей чудовий день,
Всього найкращого їй побажати
І оптимізму на щодень.
Нехай завжди збуваються бажання
І мрії заповітні всі.
Жіночих зичу радостей, й кохання
У вірності і щирості.
Хай кругом від сміху іде голова,
Усядуться рідні за стіл,
Хай тости звучать і найкращі слова,
І посмішки щирі, прості.
Хай доля їй щастя багато дає,
Здоров’я без міри у дім.
Зозуля сто років життя накує
І стежку легеньку у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Літо, ясне літечко..
Тішся, дітвора.
Світить тепле сонечко,
До води пора.
І пісок, і річечка,
Хвилі на воді,
І сіренька качечка,
Й білі лебеді.
Котять хвилі, котяться
Прямо на пісок.
Діткам в воду хочеться,
Щоб пірнуть разок.
Гамір й шум розноситься
Звідси навкруги.
Чисті хвилі котяться
Й миють береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
В суботу раненько я зіллячко рвала.
Я зіллячко рвала –долівку* встеляла.
Долівку встеляла, світлицю вкрашала.
Світлицю** вкрашала і липу чіпляла
На стіни, на двері, і під образами.
Світлиця моя вся вквітчалась квітками:
Жасмином, ірисом. Червоні піони
Стоять на столі вже і на підвіконні.
Прибрала хатину, бо свято велике.
Обряди одвічні - нікуди не зникли.
Це свято – Зелене, що зветься в нас – Трійця.
Його святкувати усім нам годиться.
В неділю раненько до церкви сходити,
І сходженню Духа Святого радіти,
І Богу Отцю, і ще Божому Сину,
І Духу Святому - у Богу єдинім.
Пізніше ще будуть народні гуляння
На березі річки й гостей частування,
Та ігри і танці, пісні й хороводи...
В обряді - відродження мого народу.
Долі́вка* (зменшено-пестливі — долі́вонька, долі́вочка) = діл — у традиційному українському помешканні — утрамбована, вирівняна та помазана глиною земляна підлога; застилали домотканими доріжками, свіжою травою.
Світли́ця** — головна кімната української оселі, горниця, вітальня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Пора косить високі трави:
Милує око буйноцвіт.
У свіжоскошених отавах
Туман встеляється до ніг.
І ти удосвіта з косою
Ідеш по лугу навпростець,
Де унизу, понад рікою,
Гуляє тихий вітерець.
Він розмовляє із вербою,
Що похилилася в журбі
І у тумані над рікою
Ховає гілля у воді.
Ось вже коса зганяє вправно
Всі трави у один покіс.
Цей дзвін і шум, що із туману,
Наш вітерець кругом розніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Захару Олександровичу Богайчуку
до дня народження:
Чудовий день! Чудове свято!
Гостей у дім прийде багато.
Збереться разом вся родина,
Щоб привітать малу дитину.
Спішать вітати мама й тато,
Віка – сестричка свого брата,
Й маленька з ними баба Таня,
Також, для нього шле вітання.
Це - день народження в Захарка.
Ще спозаранку біла хмарка
Дрібненький дощик прожене
І промінь сонця принесе.
Для нього сонечко привітне
Зігріє квіти. Нехай квітнуть,
Щоб різнобарв’я того цвіт
Лягав тихенько на поріг.
Метелики йому барвисті
В духмяних квітах і іскристих,
Крильми махаючи згори,
Несуть із посмішок дари.
Веселка в небі кольрова,
Така велика і чудова.
Для нього буде вигравати,
Із днем народження вітати.
Нехай минають стежку зливи,
Нехай зростає він щасливим,
І енергійним, і здоровим,
І гарним парубком чудовим.
Щоб гарно він навчався в школі,
Щоб посміхнулась йому доля,
І вибрав щоб життєву стежку
Щасливу, вишиту в мережках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Вітання Наталі Рушківський
Від колективу кафе « Владислав»
Всі готувалися до свят,
Адже сьогодні п’ятдесят
Чудовій і прекрасній жінці –
Нашій Наталочці Рушківській.
Вже десять літ у колективі.
Життя піднесло корективи
І об’єднало у одну,
У дружну і згуртовану сім’ю.
І ні тепер, і ні надалі,
Не зможем бути без Наталі.
Адже вона в нас чарівниця:
І кухар справний, й продавщиця.
Вона в нас майстер на всі руки,
І з нею ми не знаєм смутку.
Вона потішить і розрадить,
Коли потрібно, то й порадить.
Весела, ніжна, чарівна,
Красива, як сама весна.
І має гарні карі очі,
Вуста медовії жіночі.
Недаром Юлій – чоловік
В неї закоханий навік.
І живуть дружно, разом в парі.
Родились діточки в них гарні.
Оксана й Саша – син і дочка,
А вже є зять і невістОчка.
Душа Наташи всім відкрита.
Ліза, Даніїл, Кіріл, Нікіта
Біжать у гості до бабусі,
Яка удвох для них з дідусем,
Готові небо прихилити
І будуть завжди їх любити.
П’ятдесят – лиш віку половина.
Наш колектив і вся родина
Тебе всі дружно привітаєм,
Й всього найкращого бажаєм.
Здоровя, радості та щастя,
Нехай в житті усе удасться,
І прийде успіх і везіння,
Щоб всі збувалися бажання.
Здійснились мрії заповітні,
А з ними щоб ішли новітні.
Бажаєм втілень всіх ідей
Сьогодні й завжди, в кожен день.
Яскравих посмішок, емоцій,
Підтримкою щоб в кожнім кроці
Був колектив наш, як рідня,
Й чудова ще твоя сім’я.
Щоб ти як квітка розцвітала,
Й душа завжди щоби співала,
І щоб не в’янув пишний цвіт,
Бажаєм Многа, Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Зорині Аркадіївні Базилівській
до ювілею:
Зорино, Зірочко, Зоря,
Мені як рідна, бо СВОЯ!
Тобі було вже тридцять п’ять
І всі спішили привітать.
І це, мабуть, цілком природньо,
Що я вітаю лиш сьогодні,
Бо краще зараз, як ніколи..
Хай тут не буде нас проколу.
Тебе я знаю із дитинства,
З пелюшок, з самого маленства.
Росла ти на «моїх очах».
То ж знаю, кожен крок твій й шлях.
Відкрита, щира, товариська,
Для всіх була душею близька.
Душа компанії завжди,
Весела й як тут не крути,
Та гуртувала усіх ти.
Не вміла друзів ти ділити,
З всіма старалися дружити,
І ти уміла веселити.
В піску ви коників ліпили,
В ставок купатися ходили,
А потім в Гуміка в садку
Ляльками грались в холодку.
Отак пройшли малі роки,
Потім до школи ви пішли.
Ходили в школу і зростали,
Незчулись, як дорослі стали.
Тепер – доросла, гарна жінка,
Маєш ти Колю – чоловіка.
Світлану – доцю і Ліану,
Свекруху Нілу – бабцю справну.
Аркадій – тато, мама – Таня,
Наташа, Діма й баця Ганна –
Це рідні всі – твоя сім’я,
І між собою ви – рідня.
Тож побажаю, щоб й надалі,
І у любові , і у коханні,
І в мирі, й в дружбі щоб твоя
Жила родина і сім’я.
Добробуту й достатку в хату,
Щоб радості було багато,
Лунав завжди дитячий сміх
І супроводжував успіх.
І що бажаєш, щоб все мала,
Як квітка щоби розцвітала.
Й стелилось щастя до воріт.
Бажаю Многа, Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
Весняні зливи відшуміли,
Проне́слись хмари дощові
І білосніжні небо вкрили,
Вони як коники живі.
Мчать табунами в даль безмежну,
Несуться з вітром навпростець.
І в ці простори неосяжні
Вперед веде всіх жеребець.
Позаду вітер дрІ́бні хмари
Немовби, гриву на льоту,
То гребінцем її поправить,
То заплете в одну косу.
Вперед ці хмари підганяє,
Граційність додає у рух
І милуватись заставляє
За дійством цим усіх навкруг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Ось і літо прийшло.
Ми його вигляда́ли.
Холод нам принесло –
Ми цього не чекали.
Те́пла дуже зима –
Ми не бачили снігу.
А за нею весна́
У дощах прогриміла.
Хоч цвіли яблуні,
Білі вишні і сливи,
Та дерева сумні,
Бо красу змили зливи.
Холод, дощ і мороз
Всю весну́ нас лякали.
Цвіт пропав абрикос..
Ми ж тепла так чекали.
І тепер вже сюди
До нас йде любе літо..
Дочекаймось зими,
Щоби знову зігрітись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Тобі, матусенько, піони
Сьогодні зранку занесу,
Твої любимі, ті – червоні, -
Завжди цвітуть в кожну весну.
Ти їх садила, доглядала,
Сортів багато так було.
І хата в квітах потопала,
Коли весною все цвіло.
І ми малими нарізали
Букети і у дім несли.
Вони кімнату звеселяли,
А ми щасливими були.
Тепер сьогодні до могили
Тобі я квіти занесу.
Про себе згадку залишила:
Нам неповторну цю красу.
Вже розмовляти між собою
Ми маєм змогу лиш вві сні.
Я так сумую за тобою,
Як бачу квіти навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Радість безмежна, радість в душі
Піснею зрине прямо в вірші,
Словом чудовим ляже в листок -
Зродиться щастя маленький росток.
Буде зростати, тягнутись увись,
Виросте, вродить плодами, колись.
Поки-що догляд потрібен за ним,
Із піклуванням щоденним простим.
Посмішок щирих потрібно йому -
Сонця проміння сприяє тому,
Тепла, квітуча, весняна пора,
Де веселиться мала дітвора.
Лише тоді в нас дозріють плоди:
Рви соковиті й у кошик клади.
Щастя даруй навкруги і добро,
Щоби серця всім зігріло тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Вікторії Олександрівні Богайчук
до дня народження:
В цей день маленька баба Таня,
Лиш ранок стукає в вікно,
Для тебе шле уже вітання
Й тобі бажає лиш добро.
Тобі чотирнадцять сьогодні –
Прекрасна радісна пора.
З усіх благословінь господніх
Вже Ангел стежку проклада.
Простелить стежку від порогу
Тим рушником, що по ночах
Бабуся шила у дорогу
І вишивала у квітках.
Нехай барвиста, веселкова
Снується стежка у світи.
У кольрах отих казкових
Щоб ти змогла по ній пройти.
Пронести радість, щастя й втіху,
По всім життєвому шляху.
Веселості багато й сміху,
Щоб завжди було на віку.
Щоб друзів мала ти хороших,
Кохання вірне назавжди,
Щоб в гаманці водились гроші
Й не зустрічала ти біди.
Щоб сонце зверзу зігрівало,
Щоби світило кожен день,
Щоби душа завжди співала,
Самих найкращих із пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Вікторії Олександрівні Богайчук
до дня народження:
В них мрія здійснилась
Й на світ появилась
Їх донечка Віка
В цей день навесні.
Світанком чудовим
У цвіті бузковім
Співали пташки
Всі пісні чарівні.
Усі по Садовій
Новині чудовій
Раділи й вітали
Щасливих батьків.
Від першого кроку -
Чотирнадцять років
У них розквітає
Найкраща з квітків.
І Валя – матуся
Для доні Вікусі
Найкращі вітання
Дарує в цей день.
І в Бога для доні
Щасливої долі
Прохає і здійснення
Мрій і бажань.
Хай все їй вдається
І доля всміхнеться,
Й її обдарує
Теплом і добром.
Хай з самого рання
Приймає вітання -
Родина святкує
Уся за столом.
Хай будуть відкриті
У білому світі
Всі двері для неї
Й завжди без замків.
Й життєва дорога
Хай йде без тривоги,
І стелить стежину
З її рушників.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020