Ольга Калина

Моя хата скраю

Іде  війна.  Десь  там  вона.
І  добре,  що  не  в  мене,  й  не  зі  мною.
І  я  така  тут  не  одна  -
Волію  я  займатися  собою.  

Потрібен  нам  дешевий  газ,
Потрібно,  щоб  понизили  тарифи,
Щоб  щось  зробили  вже  для  нас,  
А  то  щодня  підсовують  лиш  міфи.

І  не  вникаю  я  в  ніщо,
Бо  завжди  буде  моя  хата  скраю.
Шкода,  що  гинуть..  Ну,  а  що
Я  можу  вдіяти  отут?  -  Не  знаю.  

В  Росію,  чи  в  Європу  шлях?  
Плювать..  Хто  їздить,  той  хай  вибирає.
Якщо  і  гинуть  у  боях  –
Мені  до  того  діла  геть  немає.

Коли  лиш  прилетить  снаряд
Й  розірветься  у  мене  на  подвір’ї,  
Тоді  дістану  всіх  підряд
Та  так,  що  буде  навкруги  лиш  пір’я.  

Таких  багато  серед  нас,
Вони  не  бачать  далі  свого  носа,
В  складний  для  України  час
Не  розуміють  звідки  йде  загроза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019

Багаття на Івана Купала

Горить  багаття  та  палає
І  всім  сьогодні  сил  дає.
Хто  вірно  милого  кохає,
Стрибати  в  чергу  хай  стає.

Через  вогонь  хто  перестрибне,  
В  того  щасливе  майбуття:
Палке  кохання  тоді  прийде
І  будуть  разом  все  життя.

-  Бери  скоріш  мене  за  руку,
Перестрибне́м  через  вогонь.  
І  щоб  не  було  нас  розлуки,  
Не  роз’єднаємо  долонь.

Не  відпускай,  держи  міцніше,
Стрибні́мо  разом  ми  удвох,  
Адже  кохання  наймиліше,  
Коли  довіра  є  й  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019

Купальський вінок

Виплітаю  Купальський  віночок
Із  квіток,  що  знайшла  –  польових.
До  листочка  добавлю  листочок,
Ще  й  ромашок  таких  запашних.

Я  добавлю  і  маків,  й  волошок,  
Ще  пшеничних  вплету  колосків.
Заплету  я  і  мальви,  й  любисток,  
І  між  них  запашний  деревій.

Заквітчаю  віночок  барвінком,  
Незабудки  добавлю  і  хміль.  
Хто  це  стане  моїм  чоловіком?
Щоб  я  знала:  він  буде  звідкіль,

То  я  пущу  віночок  на  воду  –
Хай  по  річці  далеко  пливе.
Він  побачить  мою  у  нім  вроду  
І  собі  той  віночок  візьме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019

Душа вирушає ( Володимиру Сироті)

Пам’яті    Володимира  Констянтиновича  Сироти  
вчителя  Райгородоцької  загальноосвітньої    школи
присвячую



Духмяно  липи  зацвіли  
Десь  в  холодочку,
А  бджоли  знову  загули
В  його  садочку.
Нектар  липневий  не  беруть,
Хоча  літають.
Деінде  мед  вони  несуть
Й  сюди  вертають.
Його  вже  зіронька  ясна
Для  нас  не  сяє.
Життя  обірвана  струна
Іще  співає.
Струна  тихесенько  бринить  
По  всіх  октавах
І  промінь  сонця  жебонить  
В  зелених  травах.  
А  болем  змучена  душа
В  світи  рушає
Так  потихеньку,  неспіша  -
Її  чекають.  
Тепер  звільнилась  від  недуг    -
Все  залишає..
Із  жалем  дивиться  навкруг
Понад  розмаєм
У  ту  далеку  неба  синь,  
Та  й  відлітає.  
А  вслід  мелодія  бринить          
І  затихає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019

Загинув він за Україну ( Павлу Ящуку)

Ящук  Павло  Володимирович

(11  жовтня  1966р  –  21  липня  2014  р)

Брав  активну  участь  у  подіях  Революції  Гідності,  позивний  «Паша  Московський».  У  квітні  документально  зафіксував  своє  українське  громадянство,  змінивши  з  російського.  Під  час  війни  –  доброволець,  командир  взводу,  24-го  батальйону  територіальної  оборони  «Айдар»,  позивний  «Мисливець».  
Загинув  21  липня  2014  р.  від  влучення  танкового  снаряду  під  час  виконання  бойового  завдання  в  районі  смт.  Георгіївка,  Лутугинського  району,  Луганської  області.

Указом  Президента  України  №  365/2015  від  28  червня  2015  року,  "за  особисту  мужність  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
 Нагороджений  нагрудним  знаком  «За  оборону  Луганського  аеропорту»  (посмертно).    


Таким  присвячують  книжки  –
Подіями  багата  доля.
Життєві  непрості  стежки
Вели  боротися  за  Волю.

Павло  був  –  справжній  патріот,  
Любив  найбільше  Батьківщину.
Він  прагнув  вигнати  весь  зброд,
Щоб  процвітала  Україна.

Братерську  дружбу  цінував
І  на  Майдані,  і  в  «Айдарі»,
Свій  досвід  хлопцям  передав
І  ті  вступили  в  Сектор  Правий.

Він  на  Майдані  підказав
Й  створив  для  захисту  загони,
А  потім  хлопців  ще  навчав
З  Бердичівської  оборони.

На  Схід  він  з  ними  вирушав,  
Щоб  боронити  Україну.
Про  кожного,  як  батько  дбав,  
Леліяв  як  малу  дитину.

Себе  ніколи  не  жалів
І  першим  він  ставав  до  бою,
Життя  бійців  спасти  хотів
І  навіть,  закривав  собою.

Товаришам  він  був  взірцем
І  патріотом  України.
За  Волю  й  Гідність  став  борцем,
Й  за  щастя  кожної  родини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019

Антон (Ігнатченко Антон Геннадійович)

 Ігнатченко  Антон  Геннадійович

(  14  вересня  1995р  -  13  червня  2014р)
Солдат,  механік-водій  25-ої  окремої  повітряно-десантної  бригади
м.  Кривий  Ріг  Дніпропетровської  області
Загинув  під  час  виконання  бойового  завдання  у  складі  розвідгрупи  під  Слов'янськом  у  бою  з  терористами.  Знищивши  вогневу  точку  противника,  врятував  життя  своїх  бойових  побратимів.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)
Нагороджений  відзнакою  м.  Кривий  Ріг  "За  Заслуги  перед  містом"  3  ст.  (посмертно)
Нагороджений  медаллю  ВГО  "Країна"  "За  визволення  Слов'янська"  (посмертно).

Лиш  вісімнадцять  -  ще  дитина,  
А  воїн  вже  і  на  війні.
Тож  мама  виглядала  сина
З  доріг  далеких  навесні.

Ховала  виплакані  очі
І  хвилювання  за  дитя.
Вона  молилася  щоночі,
Щоб  Бог  зберіг  йому  життя.

Він  воював  десь  там,  на  сході,
Бійцем  відважним,  мужнім  став.
Завжди,  при  будь-якій  погоді,
Він  Батьківщину  захищав.

Одного  разу  насвітанку
Загін  отримав  завдання:
Розвідати  землі  ділянку,  
Знайти  ворожі  укриття.

Бо  десь  сховались  терористи  –
Прицільний  звідти  йшов  вогонь.  
То  ж  їх  знайти  потрібно  й  знищить,
Вони  за  пагорбом,  либонь.

Коли  лісочком  пробирались,
Потрапив  в  засідку  загін.
Від  терористів  відбивались,  
А  ті  стріляли  з  трьох  сторін.

Антон  почав  й  собі  стріляти,
Поцілив  в  точку  вогневу.
Життя  не  одного  солдата
Вдалось  спасти  тоді  йому.

Та  розірвавсь  снаряд  поблизу,
Смертельно  ранило  його.  
Боєць  схиливсь  тоді  донизу,  
Землею  всипало  всього.

Із  диму  згарища  завіса
Ще  не  вляглась  у  чебреці  -  
Спасати  вже  було  запізно,  
Лиш  кров  стікала  по  лиці.

А  мама  вдома  все  чекала
І  хвилювались  дві  сестри.
Ще  й  пташка  в  шибку  припадала,
Немов,  просилася:  «  Впусти».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019

Слова

Ну  що  зі  мною,  люди  милі?  -
Слова  поділися  кудись.  
Мабуть,  що  вітер  дав  їм  сили  
Й  вони  шалено  понеслись  .                            

За  ті  гаї,  ліси,  діброви,  
За  темні,  синіі  моря,
Де  кожен  ранок  в  хвилях  знову  
Купається  ясна  зоря.    

Де  можна  з  нею  в  цьому  морі
Пройтись,  як  промінь  по  воді,                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
Гуляти  з  вітром  на  просторі,                    
Де  сонця  барви  золоті.
 
І  де  за  обрієм  жар-птиця,  
Змахне  омріяним  крилом.
Невже,  мені  оце  все  сниться,
Адже  сиджу  я  за  столом?!                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019

Зустріч однокласників

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gf3ylvaJPF8[/youtube]


Думки  у  юність  понеслись  -
Згадати  школу  час.  
Вона  святково,  як  колись,
Сьогодні  стріне  нас.  
Відкриє  двері  у  наш  клас:
-  Ступайте  на  поріг,
Я  вас  чекаю  кожен  раз,
Вертайтесь  із  доріг.

Останній  дзвоник  пролунав
Багато  літ  назад.
Зорю  свою  кожен  стрічав
Й  життєвий  зорепад.
Нас  всіх  дороги  розвели  –
Розбіглись  хто-куди.  
Шкільні  роки,  які  пройшли,
Ми  згадуєм  завжди.

Куди  б  не  вів  життєвий  шлях,
Зустрітись  ми  прийшли.  
Ті  ж  самі  клумби,  що  в  квітках
Ми  в  спогадах  несли,  
Ті  ж  самі  липи,  що  цвітуть  
І  дзвоник  знов  звучить,  
Та  інші  діти  з  школи  йдуть  -
Їх  Бог  благословить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись,  як  завжди:  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  не  втекли  ми  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість,
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише,  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо?  Що  нас  чекає?
Вдається  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  полишаємо  ярма.

Невже  ми  пильність  загубили?
Байдуже  нам  і  чхать  на  все,
Цвіт  кращий  нації  убили.
А  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  берім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019

Відпусти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kWHP_67Oo6c[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SsIt-ur6HH4[/youtube]

Невже  він  пішов  і  ще  не  вернувся,
Десь  іншу  знайшов  й  про  тебе  забувся,
Бо  міг  же  тобі  хоч  раз  подзвонити..
Як  смів  він  тебе  в  тривозі  лишити?!

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа
Й  тебе  не  кохає.

Ти  біля  вікна  всю  ніч  простояла,
В  тривозі,  сумна,  його  виглядала.  
А  місяць  світив  стежину  із  неба,
Та  він  не  спішив  –  не  бачив  потреби.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

А  вранці  роса  упала  на  трави
І  сум  заховавсь  в  пахучі  отави.  
Нехай  він  іде  й  назад  не  вертає,  
А  з  іншою  він  хай  щастя  не  знає.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019

Віє вітер

Віє  вітер  по  долині,
По  широкім  полі,
Гонить  в  небі  хмари  сині;
Він  гуля  на  волі.

А  ті  хмари  посіріли  –
Чути  громовицю.
Косарі  вже  своє  сіно
Стягують  в  копицю.

Вітер  сіно  розвіває,  
Носить  по  долині.  
А  косарик  доганяє:
-Ой,  куди  ж  ти  линеш?

Хитрий  вітер  з  них  регоче  –
Не  дав,  щоб  стягнули.  
Мабуть,  дуже  він  не  хоче,
Щоб  його  забули.

Він  про  себе  нагадає:
Хто  тут  старший  в  полі.
Хоче  спить,  а  ні  -  гуляє,  
Бо  його  тут  воля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019

Хвороба

Хвороба  триває.  Вона  прогресує,
Немає  спочину  ні  дня,  ні  чуть-чуть
Мабуть,  що  зі  мною  так  доля  жартує.
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?  

Мов  зжата  в  лещата,  викручує  кістку
І  крутить  отак,  навіть,  важко  дихнуть.
Не  можу  в  цей  час  я  ні  встати,  ні  сісти.
Дорога  одна..Як  її  оминуть?

-Прошу  зупинися..О,  дай  хоч  хвилинку!
Хоч  краплю  повітря  в  легені  дихнуть.
Тоді  б  я  зуміла  стерпіти  жаринку..
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019

Парасольки

Віднедавна  в  Житомирі  свято  –
На  Михайлівській  все  для  людей.
І  світлин  з  парасольками  знято
Так  багато  в  приїзджих  гостей.  
 
Я  так  хочу  під  ці  парасольки:
По  Михайлівській  знову  пройтись,  
Як  у  юності,  впевненим  кроком,  
По  асфальту  отак  пронестись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.  

Нехай  серце  моє  наповняють  
Веселкові  ясні  кольори,  
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки  яскраві    згори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019

Сонце сідає

Ти  бачиш,  сонце  вже  сіда́є,
Рум’янцем  небо  багряни́ть.
Високо  жайвір  ще  співає,
А  поле  слухає,  мовчить.

На  полі  жито  достига́є,
До  сонця  тя́гнеться  увись.
І  від  землі  всю  міць  черпає,
Вже,  майже,  стигле  –  подивись.

Тут  вітер  бавиться  в  колоссі,
Знайшов  волошок  пелюстки́.
Неначе  неба  синю  просинь,
Гойдає  по́махом  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019

Зниклий безвісти ( Щербатюк Роман Олексійович)

Щербатюк  Роман  Олексійович
(  05.08.1990р.н  -  08.08.2014р)  
Попільня  Житомирської  області.
Молодший  сержант  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  8  серпня  2014  року  близько  01:00  в  районі  м.  Амвросіївка,  Донецької  області  під  час  мінометного  обстрілу  позиції  гаубичного  самохідно-артилерійського  дивізіону.  Похований  2  жовтня  в  Попільні.  
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
Рішенням  тридцять  першої  сесії  Попільнянської  районної  ради  VI  скликання  нагороджений  відзнакою  Попільнянщини  «Гордість  району»  (посмертно).



Два  місяці  жевріла  ще  надія  
В  сестри  Романа  і  його  батьків:
Можливо,  у  полоні,  десь  в  Росії,  
Потрапив  до  сепарів  –  ворогів.

Можливо,  ранений  і  ще  озветься,
Про  себе  вісточку  якусь  подасть.
Ніяк  батькам  заснути  не  вдається  -
Їм  невідомість  сили  не  додасть.

Так  сподівалися,  чекали,  виглядали,
Проходив  день  і  ніч,  і  знову  день..
Вже  листя  на  деревах  опадало  -
Живим  би  повернувся  він  лишень.

Жахлива  зникне  ніч,  наступить  ранок
І  їх  синок  постукає  в  вікно,
А  мама  з  татом  вискочать  на  ганок  -
Як  хочеться,  щоб  саме  так  було.

І  знову  рвалось  серце  їм  надвоє,
А  сльози  ллялися,  як  та  вода.
Тоді  не  знали  ще  вони  обоє,  
Що  чорним  птахом  мчалася  біда.

Що  їх  синочка  там  знайшли  на  полі,
Везуть  Романа  в  цинковій  труні.
У  вирві  після  вибуху  лежав  відтоді,
Весь  пошматований  –  загинув  на  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019

Наш Юрій ( Жабенко Юрій Леонідович)

Жабенко  Юрій  Леонідович

(  12.01.1994р.н.  -  08.08.2014р.)
Брусилів  Житомирської  області.
Солдат  26-ї  артилерійської  бригади
Загинув  8  серпня  2014  року  під  час  обстрілу  військової  частини  
біля  м.  Амвросіївка  Донецької  області.
 Похоронений  в  селищі  Брусилів,
 Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).



Був  Юрій  старшим  у  сім’ї,
А  із  батьків  -  одна  лиш  мати.
Він  шанував,  любив  її,  
Завжди  хотів  допомагати.

Не  просто  було  їй  одній  
На  ноги  діток  піднімати:
Дівчатка  дуже  ще  малі,  
Не  виріс  ще  і  Юрин  братик.

Не  стало  рано  татуся,
То  ж  Юрій  взяв  на  свої  плечі,
З  початку  і  аж  до  кінця,
Відповідальність  за  малечу.

Він  мріяв  швидко  підрости,
Щоб  вже  самому  заробляти,  
Щоб  гарні  гроші  в  дім  нести,  
Господарем  хорошим  стати.

І  після  школи  він  учивсь
На  водія  і  машиніста,  
Та  й  автослюсарем  трудивсь  
І  був  той  шлях  його  тернистим.

Непрохана  прийшла  війна
І  мріям  збутись  не  судилось.
У  вир  подій  тягла  вона  -
На  сході  перша  кров  пролилась.

Військовий  досвід  хлопець  мав,  
Бо  відслужив  на  той  час  в  війську,  
На  захист  Батьківщини  став  
І  поважав  людей  армійських.

Бійці  попали  під  обстріл,
Безжально  ворог  бив  із  градів.
Наш  Юра  у  бою  поліг  –
Спасти  –  зусилля  були  марні.

Його  надії  не  збулись,  
Хоча  робив  усе  для  цього.
Про  все,  що  мріяв  він  колись,
Родина  зробить  задля  нього.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019

Він мріяв бути офіцером ( Шевченко Олексій Володимирович)

Шевченко  Олексій  Володимирович  
(  12.02.1988р.н  –  19.06.  2914р.)  №  184
Левків  житомирського  району  Житомирської  області
Старший  солдат,  розвідник-кулеметник  95-ї  окремої
аеромобільної  бригади
Загинув  19  червня  2014  р.  у  бою  під  Красним  Лиманом
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)




Він  мріяв  про  кар’єру  офіцера,
Військовим  бути  змалечку  хотів.  
Проте  тоді  не  знав,  що  незабаром
На  Сході  буде  бити  ворогів.

Позаду  залишились  вуз  і  школа,  
І  служба  у  підрозділі  «  Грифон».  
Спортивну  мав  статуру  він,  відколи  
Почав  в  команді  грати  у  футбол.

З  амрестлінгу  він  їздив  на  змагання
І  був  призером  в  них  не  раз.
У  рідному  селі  почав  навчання
Для  діток  з  волейболу  в  вільний  час.

Пишались  у  Левкові  односельці
Цим  гарним,  добрим,  щирим  юнаком,  
Було  для  всіх  відкрите  в  нього  серце  -
Тож  став  він  мужнім,  справжнім  козаком.

І  вже  коли  позвала  Україна,
Був  першим  з  тих,  які  пішли  на  схід.  
Позаду  залишалася  родина  -
Попереду  був  ворог  –  той  «сусід».

На  завданні,  як  рушили  з  Лиману,
Відбити  міст  над  Сіверським  Дінцем,  
Отримав  Олексій  смертельну  рану  -
І  небеса  поповнились  бійцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019

На мосту ( Ковальчук Олександр Володимирович)

Ковальчук  Олександр  Володимирович
(  21.03.1983р.н  –  22.05.2014р.)  №52

Лопатичі  Олевського  району  Житомирської  області
Солдат  -  кулеметник  30-ї  механізованої  бригади
загинув  22  травня  2014року  м.  Рубіжне  Луганської  області.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Тут  Сіверський  Донець  спадає,
Шумить,  аж  чути  за  версту,  
Туманом  беріг  застеляє.
Колона  їде  по  мосту.

Несуться  швидко  БТРи  –
Проскочить  треба  на  той  бік,
На  другім  березі  сепари  –
Розпочинається  двобій.

І  вже  палає  БМПешка  –  
Зірвавсь  снаряд,  а  далі  знов.  
Із  під  коліс  із  диму  стежка,
І  пролилася  перша  кров..

Не  всім  вдалось  міст  пролетіти,
Бо  він  розбитий  уже  вщент.
Загинули  тут  наші  діти,
Їх  смерть  прийшла  в  один  момент.

Був  серед  інших  і  наш  Саша,
А  вдома  мама  і  сестра
Молились  Богу  вже  не  вперше,
Та  не  минула  їх  біда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019

Жасмин росте у нас під тином

Жасмин  росте  у  нас  під  тином
І  пахне  цвіт  біля  воріт,  
А  я  радію,  як  дитина
І  поринаю  в  ніжний  квіт.

Я  так  люблю  іще  з  дитинства:
Заходити  в  квітучий  сад,  
Як  поглинає  мить  блаженства  –
П’янкий,  духмяний  аромат.

Він  зачаровує,  мов  казка
І  струн  торкається  душі.  
Я  відчуваю  Божу  ласку  -
Спішу  записувать  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019

Він майстром був своєї справи ( Верещак Вітор Олександрович)

Верещак  Віктор  Олександрович
(  29.11.1971р  -13.05.2014р)
Старший  сержант  2-го  дивизіону  26-ї  окремої  артилерійської  бригади
 Никонівка    Бердичівського  району  житомирської  області.  
Загинув  13  травня  2014-го  поблизу  села  Рівного  Генічеського  району  Херсонської  області,  під  час  пересування  підрозділу  з  однієї  позиції  на  іншу  в  ході  навчань,  сталася  пожежа  й  вибух  в  одній  з  самохідних  гаубиць  2С19  «Мста-С»



Він  майстром  був  своєї  справи  
Та  мав  ще  руки  золоті,
І  не  шукав  для  себе  слави  –
Звичайним  був  собі  в  житті.

Навчався  в  Никонівській  школі,
А  потім  шлях  свій  прокладав,  
Не  жалкував  про  те  ніколи,
Яку  професію  обрав.

Його  любили  й  поважали  
І  друзі,  і  знайомі  всі,
Та  плідну  працю  шанували  -  
Такі  майстри  в  нас  у  ціні.

Коли  біда  прийшла  в  країну,  
Як  надворі  цвіла  весна.
На  захист  став  він  України  –
Гібридна  почалась  війна.

І  Віктор  був  одним  із  перших,  
Хто  йшов  країну  боронить.  
Не  думав  він  що  буде  дальше
І  скільки  залишилось  жить.

Під  час  навчання,  на  світанку,  
Як  яблуні  в  садах  цвіли,
Зірвавсь  снаряд  і  наостанку,
Хто  був  навкруг,  всі  полягли.

Загинули  бійці-солдати,
В  небесні  подались  світи,
Тож  їх  ми  будем  пам’ятати,
І  Віктор  з  нами  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019

До зустрічі однокласників

Вже  кругла  дата  -  сорок  років,
В  яких  вмістилось  все  життя.
На  них  дивлюсь  сьогодні  збоку  -  
Назад  немає  вороття.

Покрились  сивиною  коси,  
А  в  когось  і  косей  нема.  
Дорога  привела  нас  в  осінь,
За  нею  йтиме  вже  зима.

Було  всього  на  цій  дорозі:
І  радість,  й  болі,  і  жалі.  
А  скільки  днів  пройшло  в  тривозі  -
Були  й  проблеми  чималі..

По-різному  складались  долі:
Здобутки,  успіхи  в  одних,
Та  в  других  лиш  на  серці  болі,  
А  дехто  і  того  не  встиг.

В  них  обірвалася  дорога,
Коли  ще  тільки  почалась,
Десь  загубилася  за  рогом  –
В  світи  небесні  понеслась.

Та  й  школа  вже  не  та,  де  вчились  –
Простора,  світла  і  нова.
Не  всі  і  вчителі  лишились,  
Лиш  пам’ять  наша  ще  жива.

В  цей  день  не  будем  сумувати,  
Бо  раді  кожному  із  нас,  
Усім,  хто  зміг  ще  завітати  
Й  зустрітись  з  школою  в  цей  час.

Давайте  будем  веселитись,  
Згадаємо  шкільні  роки.  
Чого  зуміли  ми  навчитись,  
Про  все  згадаймо  залюбки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019

Теща і зять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z21ht53alGI[/youtube]

А  у  селі,  а  у  селі
Співає  півень  спозаранку.
Гримлять  на  кухні  каструлі
І  двері  рипають  на  ґанку.
Це  встала  теща  й  тупотить
І  зятю  не  дає  поспати,
Рубати  дрова  йти  велить  –
От  вже  дістала  вража  мати.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.      

Годуйте,  мамо,  ви  бичка
І  краще  видійте  корову.  
Бо  гримите  тут  звечора  
І  не  даєте  спати  знову.  
Ідіть  сапати  буряки,  
Картоплю,  потім  ще  квасолю.
Я  допоможу  залюбки,
Але  пізніше  те  прополю.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.      

Не  чує  теща  зятя  слів
І  тупотить  собі  по  ґанку.  
А  з  тих  солодких  його  снів
Кудись  все  вивітрилось  зранку.  
То  ж  встав  поволі  й  потягнувсь  –
Ой  як  ще  хочеться  поспати.
Іде  надвір,  хоч  не  проснувсь,  
Бо  треба  дрова  ті  рубати.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019

На Климовій греблі

Як  любо  на  Климовій  греблі
Хлюпочеться  тиха  вода.
З  весни  поселилась  у  зіллі
Тут  пара  качок  молода.

В  кущах  верболозу  ховають
Маленьких  своїх  каченят,
Ті  плавають,  швидко  пірнають,  
Хоч  схожі  на  чорних  курчат.

Тут  чапля  поважно  і  пишно,
Завмерла,  стоїть  у  воді,  
Ловить  жабенят  вона  вийшла,  
Як  вітер  ще  спав  на  вербі.

Прокинувся  вітер-  небога,
На  хвилях  гойдає  качок,  
А  ті  не  бояться  нічого,  
Адже  це  їх  рідний  ставок.

І  нам  дуже  любо  на  греблі,
Ми  ходимо  часто  сюди  -
В  години  спекотні  і  теплі
Побути  тут  біля  води.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019

Вишні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8KAKi6clTX4[/youtube]


Музична  нейроплатформа  Октава


Як  скоро  все  перецвітає  –
Кудись  подівся  первоцвіт.
Червоні  вишні  дозрівають
Гілки  схилились  до  воріт.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Піду  сама  у  сад  вишневий,
Де  ми  спускались  до  ріки
І  під  зорею  в  ніч  липневу
Ми  смакували  ягідки.  
 
Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Ще  досі  вишня  розцвітає
І  радує  вишневий  цвіт,
А  моє  серденько  чекає  
Твого  кохання  стільки  літ.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019

Бродяга

Початок  страшної  війни:
Нема  ні  техніки,  ні  зброї.
На  тлі  порожньої  казни
На  захист  встали  в  нас  Герої.

Бродяга  –  мав  він  позивний,  
Бо  так  складалась  його  доля  -  
На  шлях  тернистий  сироти
Камінням  кидала  недоля.  

"Бродяга"  -  САУ  підписав,  
Що  швидко  мчалася  полями.
З  гармати  екіпаж  стріляв,
Як  проривалися  з  боями.  

Він  був  -  відважний  захисник,  
Тримав  із  гідністю  удари,
В  бою  ховатися  не  звик  -
Його  боялися  сепари.  

Якось,  як  мчав  на  завдання,
Почув  по  рації  розмову:
«Бродяга  едет  –  нам  хана,
Валить  счас  будет  без  разбора».  

Тож  самохідка,  наче  птах,
Бійці  чекали  на  підмогу,
Кінь  бойовий  на  всіх  парах
Не  вибирав  собі  дорогу.

В  хвилини  тиші,  на  дозвіллі,  
Де  кожен  згадував  сім’ю,
Й  собі  гортав  світлини  милі  -  
Давно  не  бачив  він  рідню.  

«Згадав  я,  хлопці,  анекдоти»  -
Товаришам  тоді  сказав.
І  підійшов,  і  став  навпроти  -
Раптово  вибух  пролунав…

Снаряд  від  граду  розірвався
І  дощ  з  осколків  шпаранув.
Не  встиг  ніхто,  не  заховався,
Ніхто  нічого  не  збагнув.  

В  ту  мить  бійці  не  зрозуміли
Чому  Бродяга  похиливсь,  
Спасати  ще  його  хотіли,
А  він  з  життям  своїм  простивсь.

Ще  кров  із  рани  витікала,
Горіла  САУ  в  бур’янах..
Душа  над  тілом  ще  літала,
А  потім  зникла  у  світах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019

Я кидаю виклик проклятій війні

Сторінка  фейсбуку.  Світлина  чужа.
Схватило  за  серце  –  не  треба  й  ножа.  
Невже  наш  синочок?!  Скотилась  сльоза.
І  вже  придивляюсь  до  цього  лиця,
До  тіла,  до  постаті  сина  -  бійця.  
Та  ні,  це  не  він.  І  бути  не  може.
О,  Боже  ж  мій  милий,  а  як  же  тут  схожий.
Себе  я  картаю  –  впізнати  не  можу,
Так  схожий  на  тебе  цей  хлопець,  синочку,
І  сльози  з  очей  намочили  сорочку.
Я  знов  придивляюсь.  Це,  все  таки  –  ТИ!  
О,  сину  рідненький,  мене  ти  прости.
Зостався  назавжди  в  проклятій  війні,
Ввижаєшся  в  кожнім  бійцеві  мені.
Так  хочу  побачити  сина  ще  раз,  
На  мить  у  розмові  вернутись  той  час.
Завжди  на  світлинах  тебе  я  шукаю,
Зі  смертю  не  згідна  -  додому  чекаю.  
Я  кидаю  виклик  проклятій  війні:
-Верни  ти  дитину  додому  мені!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019

В лузі на калині

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmUZqXLAdCw[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ttpqDQM9HRA[/youtube]




Ой  піду  в  луг  на  долину  -  там  росте  калина,
А  зозуля  спозаранку  плаче,  як  дитина.
Кує,  кує  зозуленька,  вголос  примовляє,  
Де  згубила  свою  долю,  то  вона  не  знає.

Все  у  лісі,  на  узліссі  щаслива  літала,  
В  чужі  кубла  своїх  діток  вона  підкидала.  
Спохватилась,  зажурилась  -  немає  нічого:
Ані  діток,  ані  друзів,  ані  житла  свого.

Прилетіла  на  калину  та  стала  кувати  –
Скільки  діток  загубила  стала  рахувати.
Все  ридала,  припадала,  збилася  із  ліку  –
Стільки  всього  загубила  на  своєму  віку.

Кожну  днину  на  калині  кує  зозуленька,
Тепер  зичить  літ  всім  довгих  й  добра  для  серденька.
-  Ой  закуй  же,  зозуленько,  в  лузі  на  калині.  
Скільки  літ  життєвих  зичиш  ти  мені  віднині?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837979
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2019

З Вознесінням Господнім!

Ти  бачив  сьогодні  як  сонце  вставало,  
Високо  над  нами  як  небо  палало?
То  Ангели  вийшли  Ісуса  стрічати,
З  Вознесінням  Господнім  усіх  привітати.
Хай  помисли  чисті  керують  душею,
Господь  хай  завжди  переймається  нею.  
Нехай  мирне  небо  й  теплесеньке  сонце
Щоранку  тебе  виглядають  в  віконце.
Добра  і  любові  вкраїнській  родині,  
А  ще  процвітання  моїй  Україні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019

Назбираю ромашок ( Пастораль)

Назбираю  у  полі  ромашок  -
Про  них  мріяла  я  так  давно.
Та  до  них  ще  добавлю  волошок  
І  поставлю  в  букет  на  вікно.

Будуть  квіти  мене  ці  вітати,  
Дарувати  п’янкий  аромат,  
Коли  стану  вікно  відкривати
У  вишневий  і  рідний  мій  сад.

Доки  бачу  скрізь  в  житньому  полі,  
Ці  приємні  для  ока  квітки,  
Я  збиратиму  їх  у  долоні  -
І  хай  мчаться  шалені  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019

На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  хлопчика-бійця́,
Хоч  юний  вік  й  обличчя,  як  в  дитини.  
А  десь  далеко  мати  жде  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Ще  вицвілий  під  сонцем  камуфляж
І  чорні  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  (зібрався  не  на  пляж).  
-Герою  наш,  пишаюся  Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?  
А  навкруги  буяє  цвіт  весни,  
В  кишені  фото  дівчини  на  згадку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  сказати.
-За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа  -  дуже  вдячна  мати.

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019

Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019

Бур’яни

У  цім  занедбанім  садочку  
Хатина  батьківська  стоїть.
Тут  пустка  з  кожного  куточка
До  себе  зве  й  мені  велить:

Скосити  трави  зависокі
 Та  посапати  бур’яни,
Багато  з  ними  тут  мороки,
Коли  ж  бо  виросли  вони?  
 
Здається,  тільки  ось  недавно  
Прибрали  скрізь  і  підмели,  
Та  бур’яни  ростуть  так  вправно,
Й  не  скажеш,  що  ми  тут  були.  

Все  дороге  мені,  як  пам'ять,  
Як  згадка  про  моїх  батьків,  
Але  щоразу  серце  ранять  
Ці  бур’яни  з  усіх  кутків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019

Пропали

Які  чудові  вірші
Сьогодні  написала    уві  сні!
І  саме  що  найгірше,    -
Що  жоден  не  запам’ятавсь  мені.  

Всю  нічку  працювала  –
Всі  рими  заганяла  у  рядок.  
В  своєму  сні  не  спала  –
Справлялась  із  навалою  думок.  

Слова  усі  в’язала  
Перевеслом  із  голосних  складів.
Катрени  закладала
В  стодоли  з  зібраних  снопів.    

І  видала  шедеври  –
Настільки  вже  довершені    були!
Зробили  ті  маневри
Й  кудись,  в  пітьму,  від  мене  загули.  

Навіщо  просинатись?!  
Було  ж  собі  тихенько  й  далі  спи.
Я  мушу  вам  зізнатись,
Що  то  були  мої  прекрасні  сни.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019

Із Днем Народження, сестро! (Лідії Губецькій)

Мабуть,  сьогодні  вже  пора  
Тебе  із  днем  цим  привітати,
Всього  найкращого  бажати  
В  Твоїм  життєвому  путі
Й  подальших  успіхів  в  житті.  
Бажаю  щастя,  радості  і  сміху,  
Троянд,  щоб  квітнули  на  втіху
Й  торкались  струн  до  Тво́го  серця.  
Якщо  води,  то  лиш  з  джерельця,  
А  ще  лиш  неба  голубо́го,  
А  ще  лиш  со́нця  золотого.  
Щоб  від  дітей,  то  тільки  ша́ни,  
Щоб  від  людей,  то  лиш  пова́ги.  
Любові  й  ніжності  від  внуків,  
Щоб  не  було  з  ними  розлуки.  
Кохав  щоб  завжди  чоловік
І  шанував  щоб  цілий  вік.  
Обожнював  Тебе,  як  жінку,
Щоб  жили  в  парі  ви  довіку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019

Тьоті Стасі ( Анастасії Богайчук)

До  ювілею  Богайчук  Анастасії  Василівни.



Відомо  родичам  усім,  
Що  Вам  сьогодні  -  77!!
А  це  іще  не  так  багато..
Настала  ця  чудова  дата,
Гостями  повниться  вся  хата.  

Сьогодні  в  свято  Миколая
Я  Вас  сердечно  привітаю.
На  весь  широкий  білий  світ
Я  побажаю  Многа  літ,
Щоб  Ваш  не  в’янув  зрілий  цвіт.  

Здоров’я  хай  пливе  рікою,
Ще  й  повноводною,  стрімкою.
Щоб  йшли  по  довгій  Ви  стежині.
У  кожен  день,  в  кожну  хвилину
Хай  щастям  повниться  родина.  

Нехай  прихильна  буде  доля
І  Ви  надалі  ще,  поволі,  
З  Пилиповичем  вдвох  у  парі,  
Бо  все  життя  ви  -  господарі,
То  вже  щоб  частувались  в  барі.  

Щоб  жити  дуже  Ви  хотіли,
Дітьми  і  внуками  раділи,
А  ті  любили,  й  шанували,
І  часто  Вас  щоб  навіщали,  
Та  й  люди  Вас  щоб  поважали.  

Нехай  Господь  Вам  на  підмогу,
Встеливши  килимом  дорогу,
У  цей  травневий  буйноквіт
Ще  посилає  МНОГА  ЛІТ  !!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019

Заробітчани

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPHSmXXZ3S4[/youtube]

Летять,  мов  лелеки  світами,
Щоб  щастя  своє  віднайти,  
Родину  не  бачать  роками
Вкраїноньки-неньки  сини.

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Взяли  лиш  з  собою  світлини
Усіх  із  своєї  сім’ї.
Без  вас  засинає  дитина..
Хто  казку  читає  її?!

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Старенька  матуся  і  батько…
На  кого  залишили  їх?
Заробите  може  й  багато  -
Чи  варте  зусиль  те  таких?

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2019

Глибока Канава

(водойми  мого  села)

Глибока  Канава  –  струмок,  чи  ріка?!  -
Біжить  по  знайомій  долині..
Із  Вилів  свій  шлях  прокладала  вона
Й  спокійно  біжить  тут  донині.

Бо  саме  у  Вилах  б’є  те  джерело,
Що  повнить  водою  кринички,  
А  з  них  струменить  і  аж  ген  за  село
Несе  вдаль  прозору  водичку.

Потічок  окутує  Старе  Село
І  повнить  ставок  в  Котловані,
А  другий  із  Копанки  ще  принесло,
Й  в  Безодні  джерела  прегарні.

Змішавшись  докупи  всі  води  в  ставку,
Звідтіль  витікають  рікою.  
І  бачимо  ми  вже  Канаву  стрімку
Що  мчить  в  берегах  за  Рудою.

Канава  впадає  в  ріку  Гнилоп’ять,
А  далі  вже  в  Тетерів-річку
Й  ті  води  стрімкі  так  далеко  шумлять,  
А  вийшли  з  малого  потічку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019

Дощик

Вже,  вкотре  ,  дощик    стукає  по  шибці,  
Збігають  крапельки  по  склу,
А  вітер  під  березами  на  скрипці
Заграв  мелодію  сумну.  

Розгойдує  він  гіллям,  що  звисає  
На  землю,  наче  батоги,
Стрункій  берізці  коси  заплітає  
І  чути  пісню  навкруги.  

Земля  вбирає  воду,  наче  губка,  
Дрижить  від  холоду  трава,
Біжать  по  небу  хмари  в  сірих  шубках,
Навкруг  дощем  все  полива.  

Дивлюсь  в  вікно  і  слухаю  цю  мантру  –
Приходить  в  серденько  журба.
Та  думаю:  журитися  не  варто,
 Адже  весняна  йде  пора.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019

Маки червоні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KVe2BdAiZKc[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wTlzgPlRBdU[/youtube]



Я  піду  там,  де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа  серед  вас  розквіта.  
 
Буду  слухати  жайвора  у  небі,
Який  пісню  співає  мені.
Дуже  хочу  сказати:"  Спасибі"
За  ці  співи  такі  чарівні.

Ще  пройдусь  по  пшеничному  полю
І  букет  із  цих  маків  нарву.
Я  вклоняюсь  тобі,  моя  Доле,  -  
Бо  у  рідному  краї  живу.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019

Доброго ранку

Купається  сонце  у  росах,  
Коли  проводжає  зорю.
Сьогодні  по  травах  я  боса
На  зустріч  з  світанком  іду.  

Ступаю  тихенько  й  ногами
Навкруг  розганяю  туман,  
А  жайвір  у  небі  піснями
Розбризкує  щастя  фонтан.  

-Я  Доброго  ранку  бажаю
Сьогодні,  Світанку,  тобі!
Веселку  у  небі  стрічаю,
Де  хмарки  пливуть  голубі.

Цей  ранок  хай  буде  найкращим,
Та  радість  хай  йде  до  людей,  
А  серце  хай  буде  відкритим
Для  добрих,  хороших  вістей.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019

Не просто

Як  нам  пережити  святкові  години
У  дні  поминальні  важкі.
Стискається  серце  від  втрати  дитини
Як  чуєш  промови  сумні.

Не  було  в  дитини  ні  щастя,  ні  долі  -
Завжди  лиш  ярлик  сироти.  
Одне  лиш  просвітлення:  вчився  у  школі,
 А  потім  подався  в  світи.

А  був  він  відкритий  для  цілого  світу,  
Бо  щира  і  добра  душа.  
Недоля  підносила  «друзів  лжесвиту»,
Які  і  не  варті  гроша.  

Та  поки  у  людях  навчивсь  розбиратись,  
Вже  стукала  в  двері  війна.
І  він  не  хотів  в  стороні  залишатись  -  
У  вир  затягнула  вона.  

Не  бу́ло  споко́ю  в  сирі́тської  до́лі  –
Немає  його  і  тепер.  
Лиш  злі  язики́  підкида́ють  сіль  й  бо́лі
У  рани  мої  дотепе́р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019

Чекаю я на перемогу

Чекаю  я  на  Перемогу.
Коли  закінчиться  війна  -
Про  це  відомо  лише  Богу.
Війні  кінця  усе  нема..  

Сповна  заплачено  за  Волю
І  не  один  віддав  життя
За  України  кращу  долю,  
За  наших  діток  майбуття.  

В  Європу  вибрали  дорогу  –
Цей  вільний  від  Росії  шлях.  
Але  посіяла  тривогу
Вона  із  смертю  у  полях.  

Війну  потрібно  зупинити,  
Але  не  так,  аби  спинить.
Потрібно  землі  повернути  -
Десь  забарилася  ця  мить.  

Нам  всім  потрібна  Перемога.
Ми  дочекаємось  її..  
Хоч  кров’ю  встелена  дорога,
Та  буде  Мир  на  всій  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019

Хвилина мовчання

Завмерли  в  хвилині  мовчання.
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Хвилина  мовчання  -  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  сумують  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2019

Донецький аеропорт

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QBkr_qPqWC8[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kHqtfqgHIhs[/youtube]


Здіймалася  в  небо  із  диму  завіса,
Сепари  гатили  прицільним  вогнем.
По  аеропорту  Донецька  з-за  лісу  –
Стріляли,  вбивали  -  не  вийти  живцем.

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів.
Життя  віддали  за  Свободу  і  Волю
І  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Там  падали  стіни  й  уламки  бетону
Собою  прикрили  відважних  бійців.  
Лиш  троє  зосталось  із  їхнього  взводу
І  вже  не  чекали  підмоги  й  гінців.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  .  
Життя  віддали  за  Свободу  і  Волю
І  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Від  стін  терміналу  зостались  руїни,  
Там  кіборг  загинув  в  боях  не  один.
За  мир  для  народу,  за  Неньку-Вкраїну
Життям  не  один  заплатив  її  син.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів.  
Життя  віддали  за  Свободу  і  Волю  
І  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019

Як легко плюнути у душу

Як  легко  плюнути  у  душу,
Втоптати  в  землю  почуття  -
Тепер  їх  спробуй  відродити
І  повернути  до  життя.

Як  повернути  ту  довіру,  
Яка  розбилась  на  друзки?
Коли  цинізм  не  має  міри,
То  маєм  лише  черепки..

Не  просто  буде  склеїть  глечик,  
Що  розлетівся  на  шматки.
Як  не  тули,  скажу  до  речі,
Що  не  надійні  то  латки.

Чи  зможеш  ти  той  глек  наповнить
І  чи  задержиться  вода?!
Показує  хоч  цілий  зовні,  
Проте  щілина  не  одна..

Не  заживе  душевна  рана  –
На  ній  залишаться  рубці..
Буває  гірше  від  тирана
Зміст  у  промовленім  слівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2019

Сповідь в поминальні дні

Пішло  на  небо  більше,  ніж  лишилось  –
На  тому  світі  майже  вся  сім’я.
Удвох  ми  із  сестрою  залишились
І  батьківське  спустошене  подвір’я.  

Не  знаю  я:    за  ким  найбільш  сумую,
За  ким  серденько  рветься  на  шматки.
Ночами  плачу,  та  ніхто  не  чує  -
На  серце  не  наклеїти  латки.

Не  заживуть  ніяк  душевні  рани,  
Що  доля  так  підступно  піднесла.  
Ішли  з  життя  по  черзі  дуже  рано,  
А  я  за  вас  боролась,  як  могла.  

Пішла  бабуся,  братова  дитина,  
А  потім  –  молодою  ще  сестра.
Погрузла  в  пересудах  вся  родина
І  чорна  смуга  далі  все  брела.  

Та  я  уперто  долі  не  здавалась:
Крізь  перепони  по  дорозі  йшла.
Дітей  сестри  ростити  намагалась,
Бо  як  же  залишити  їх  могла?!  

Чим  далі  в  ліс,  тим  більше  дров  рубалось  -
Пішов  мій  старший  брат  за  ними  вслід.
А  в  матінки  серденько  розривалось:
За  що  така  біда  і  чий  цей  гріх?!

Розбило  горе,  знищило  матусю  -
Душа  її  понеслась  в  небеса.  
-До  кого  ж  я,  рідненька,  притулюся,  
Й  пораджусь  з  ким,  як  підійде  сльоза?  

Найбільше  горе  спереду  чекало:  
Загинув  на  війні  сестри  синок  -  
Дитя,  якому  літ  було  так  мало,
Героєм  став,  полинув  до  хмарок.  

Біда  страшнено  каменем  давило,
А  в  пересудах  геть  потмаривсь  світ.
В  дім  горе  знову  стежечку  стелило  –
Не  витримав  мій  батенько  і  зліг.  

Ізнову  смерть  постукала  у  двері,  
Прийшлося  тата  свого  хоронить.  
Не  викласти  те  горе  на  папері,  
З  яким  прийшлося  в  цьому  світі  жить.  

Наперекір,  я  долі  не  здаюся:
Де  плакати  потрібно,  я  держусь,
Та  в  світ  поезії  прекрасний  мчуся
Й  розраду  в  нім  знаходжу  я,  чомусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019

Моїй племінниці, Танюші

в  День  народження    

 Ми  пишаємось,  Таню,  тобою,  
Бо  ти  впевнено  йдеш  по  життю,
Де  змішалися  зорі  з  водою
Прокладаєш  стежину  свою.

Бо  Іспанія  -    інша  країна..
Там  співають  не  ті  солов’ї.  
Так  далеко  від  тебе  родина,
Та  і  люди  там  інші  –  чужі..  

Хоч  успішно  проходить  навчання,
Ти  і  друзів  хороших  знайшла,
Прокидатись  не  хочеш  ти  зрання,  
Бо  вві  сні  в  Україні  була.  

Бачиш  води  обох  океанів.
Б’ються    хвилі    -  іспанський  прибій,  
Але  погляд  шукає  з  екранів
Жовто-синій  наш  стяг,  бо  він  свій.  

Час  летить  над  цим  світом  стрілою,
Ще  лиш  рік  –  він  так  швидко  збіжить.  
Ми  зустрінемось,  дочко,  з  тобою..
Хай  скоріше  настане  ця  мить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019

Біленька хатина

За  Панським  ставком  на  горбочку,
Де  корінь  пустив  родовід,
Стояла  хатина  в  садочку,
Яку  збудував  ще  мій  дід.

Ця  мазанка  біла,  як  іній,
Віконця  маленькі  в  стіні.
На  ній  візеруночки  сині
Були  найгарніші  мені.

Під  стріхою  сіра  покрівля  -
В’язали  з  соломи  снопи.  
Долівка  застелена  зіллям,
Ще  свіжим  його  занесли.

Коричнева  глина  на  призьбі,
Жовтесенька  смужка  навкруг,
Всміхалося  сонечко  в  небі
До  рівно  наведених  смуг.

Там  ріс  попід  тином  барвінок,
Під  вікнами  мальви  цвіли.
Від  груші  старої  затінок  -  
Дерева  розлогі  росли.

Тягнулась  стежина  до  хати,  
Яка  поросла  споришем...  
Моєї  матусеньки  мати
Усіх  пригощала  борщем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Розлетілися діти по світу

Розлетілися  діти  по  світу  -
Залишилася  ненька  одна,  
Все  чекає  на  звістку  привітну,
 Своїх  рідних  щодня  вигляда.  

Люба  ненько,    не  треба  журиться,  
 Бо  в  дітей  твоїх  стежка  своя,  
В  небі  кожного  зірка  іскриться,
Світить  людям  й  тебе  звеселя.

Хоч  вони  і  мандрують  по  світу,
Пам’ятають    тепло  твоїх  рук,
Їх  серця,    добротою  зігріті,
Тобі  вдячність  життям  пронесуть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Плаче весна

Враз  чорним  зробилося  небо  
І  плакати  стала  весна.
-Чого  ж  тобі,  Веснонько,  треба,
Адже  ти  привітна  була?

Дерева  сумні,  невеселі,
Донизу  схилилась  верба.  
Чомусь  мені  сумно  в  оселі..
Шумить  і  стікає  вода.

Б'ють  косо  по  шибці  краплини,
Збігають  донизу  згори.  
І  вже  від  цієї  картини
Так  сумно  усім  навкруги.

Змивається  цвіт  абрикосів
Та  й  вишні  сховали  квітки,
І,  навіть,  птахи  стоголосі
Шмигнули  у  різні  кутки.

Лиш  вітер  тихенько  в  садочку
З  кущами  про  щось  розмовля..
І  сльози  весняні  в  струмочки
Збирає  докупи  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019

Так хочу я сказати прямо

(  мелодія  Андрія  Мартиненка)



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x0az8P_5-qs[/youtube]

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно.
Назавжди  я  закрила  двері.
Кохання  в  нас  як  й  не  було.  
Тебе  не  кличу  на  вечерю...
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Приспів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Приспів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Вже  мені  веснонька  немила,
Не  радує  бузковий  квіт,
Давно  черемха  облетіла
Й  потух  в  очах  коханий  світ.
Щоб  повернувся  не  просила  
І  не  чекай  на  мій  одвіт.

Приспів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2019

Вітаю з ювілеєм! ( Людмилі Жаврук)

До    55-ліття  Людмили  Анатолівни  Жаврук  

В  цей  день,  де  Божа  благодать
Зійшла  з  Христовим  Воскресінням,
Зустріла  Ти  п’ятдесят  п’ять  
Й  заграло  сонечко  промінням.  

Мабуть,  що  все  це  неспроста
У  день  такий  є  співпадіння,
І    шлях  свій  з  чистого  листа
Почнеш  Ти  з  Божого  веління.  

В  дорозі,  в  вихорі  життя
П’ятдесят  п’ять  лиш  половина.
Твій  шлях  простелить  в  майбуття
Квітуча  щастям  скатертина.  

Здоров’я,  успіхів,  тепла
І  щастя,  радості  без  міри,
Щоб  доленька  твоя  була
Завжди  барвиста,  а  не  сіра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019

Торкаюся весни ( сонет)

Чи  знаєш  ти,  як  пахнуть  абрикоси,  
Які  беруться  тільки  лиш  цвісти,
Як  сонечко  спиває  з  квіток  роси,  
Щоб  аромат  медовий  рознести?

І  вранці  бджілки  –  справні  трудівниці,  
Нектар  збирають  з  білої  краси,
Складають  увертюру  чарівниці
Цієї  ранньої  квітучої  весни.

Вдихну  цей  аромат  на  повні  груди.
Яка  прекрасна  ніжна  благодать!  
Яке  творіння  Бога  й  дивне  чудо!  –
Я  так  радію  й  хочу  заспівать.

Моя  душа  торкається  струни
Із  увертюри  ранньої  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2019

Привіт, браток

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EL0bardRPks[/youtube]

[Male]  [slow]  [sad]  

[Tragically]  [Ballad]  

[intro]  

[Verse]
-Привіт,  браток,  я  так  до  тебе  поспішав.  
Ти  тут  лежиш  й  мене  чекаєш  -  добре  знав.
Вже  стільки  літ  у  нас  на  сході  йде  війна,  
І  серед  нас,  серед  живих,  тебе  нема.
Ось,  я  прийшов,  перед  могилою  стою.
Ми  разом  вдвох  були  з  тобою  в  тім  бою.

[instrumental]

[Verse]
-Привіт,  браток,  я  так  до  тебе  поспішав.  
Ти  тут  лежиш  й  мене  чекаєш  -  добре  знав.
Вже  стільки  літ  у  нас  на  сході  йде  війна,  
І  серед  нас,  серед  живих,  тебе  нема.
Ось,  я  прийшов,  перед  могилою  стою.
Ми  разом  вдвох  були  з  тобою  в  тім  бою.

[bridge]      

[chorus]            
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий.
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені  -  тебе  спасти  я  не  зумів.

[instrumental]

[Verse]
Повітря  там  було  з  тротилом  і  свинцем.
Земля  тоді  змішалась  з  кров’ю  і  вогнем.  
Снаряд  зірвавсь.  Мене  закрив  ти  й  сам  упав.
«Держись,  браток!»  -  мені  востаннє  прошептав.
І  ти  упав,  сочилась  з  рани  свіжа  кров,
А  навкруги  снаряди  рвались  знову  й  знов.

[bridge]      

[chorus]            
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий.
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені  -  тебе  спасти  я  не  зумів.

[instrumental]

[Verse]
-Ну  що,  браток?  
–  з  очей  скотилася  сльоза,
Забракло  слів,  із  рук  цигарка  вислиза.  
А  завтра  знову  вирушаю  на  Донбас
І  там  за  двох  я  буду  битися  за  нас.
І  ні  на  крок  не  дам  я  ворогу  землі.
А  ти  пробач.  Пробач  за  все.  Пробач  мені.

[bridge]      

[chorus]            
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий.
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені  -  тебе  спасти  я  не  зумів.

[instrumental]

[outro]    
 
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2019

Вибори президента

Сьогодні  нам  потрібно  вибирати,  
Але  кого?  О,  Господи,  прости..  
Що  буде  далі,  ми  не  можем  знати
І  як  той  шлях  нам  вірний  віднайти.

Як  довго  я  чекала  ті  дебати:
Почути  слово  лідера  палке,  
Щоб  зміг  він  по  полицях  розікласти  –
Куди  він  Україну  поведе.

Та  не  почула  того,  що  чекала  -
Лиш  перепалку  клоунів-шутів..
Перед  екраном  вся  країна  завмирала  –
Що  бачив  кожен  –  вірить  не  хотів.

Кому  із  нас  потрібне  ваше  ШОУ?
 Для  чого  було  йти  на  стадіон?
 І  «грош-ціна»  те  випущене  слово,
Яке  там  прозвучало  в  мікрофон.

Ця  гра  на  публіку..  Кому  вона  потрібна?
Ми  шило  вибираємо  в  мішку.
Ці  вибори  на  шоу  в  нас  подібні  -
В  глухому  знов  знаходимось  кутку.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019

Молюсь за Україну

Сьогодні,  Боже,  я  молюсь  до  тебе:
Мою  ти  Україну  захисти!
Бо  скільки  натерпітись  іще  треба
І  через  що  прийдеться  нам  пройти?

Нелегкий  шлях  до  Волі  і  Свободи,
Омитий  кров’ю  славних  козаків,
Він  правильний  для  нашого  народу.
Народ  ним  йде  впродовж  усіх  віків.  

Не  дай  утратити,  щоб  все  пропало,  
Що  на  сьогодні  ми  вже  досягли,
Бо  ці  перевертні  й  хапуги  вже  дістали,
Що  в  кут  тупий  країну  завели.

Молюся:  Боже,  ти  вкажи  дорогу
І  вихід  із  тунелю  освіти,
Бо  нам  потрібна,  лише,  Перемога
У  цім  двобої  з  демоном  пітьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2019

Кульбаби

Кульбаби  жовті  берег  вкрили,
Що  простягнувся  до  води.        
Змішатись  з  ними  б  в  цьому  вирі  
І  залишитись  назавжди.                  

Пройдусь  тихенько  понад  ставом,  
Вдихну  приємний  аромат.
З  цих  квіток  –  однією  стану
І  не  захочу  йти  назад.  

Отак  би  тут  і  залишитись
Та  жовтим  кольором  цвісти..
А  потім  з  вітром  в  небо  звитись,  
Де  він  подмухає:  «  Лети..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2019

Винен луг

Знову  забарилася
До  нас  прийти  весна.  
Мабуть,  загубилася  
В  лузі  десь  вона,  
В  торішній  нескошеній,      
Високій  траві,                                              
Росами  де  зрошено  
В  сірій  гущаві.  
Хмари  зупинилися
В  небі,  угорі,
Краплями  спустилися
На  дахи  в  дворі.  
Вже  не  чути  пташечки  –
Тихенько  мовчить,  
А  дощик  аж  ондечки
В  шибку  стукотить.  
Темно,  посіріло  –
Все  сумне  навкруг.      
Мабуть,  звечоріло.  
А  чи  винен  луг?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019

Дві подруги (Надії Томчук і Валентині Поліщук)

По-сусідськи  у  мирі  живуть  
Дві  подруги:  Надія  й  Валюша.  
Своїм  рідним  тепло  віддають  -
Їхня  дружба  з  роками  щиріша,

Бо  навік  поєднало  життя.  
Між  собою  так  схожі  дві  долі.  
Притаманне  обом  співчуття,  
Все  ділили:  і  радість,  і  болі.

Разом  брали  ділянки  вони,
Одночасно  вели  будівництво.  
У  обох  підростали  сини,  
Було  спільне  й  у  них  парубоцтво.

Два  добротні  будинки  звели,  
Разом  йшли  на  колгоспну  роботу,  
Господарство  підсобне  вели  –
Так  проходили  дні  у  турботах.

Але  горе  постукало  в  дім
До  Валюші,  а  потім  –  Надії,  
Стало  пусткою  страшною  в  нім
Й  обірвалися  всі  їхні  мрії.

Овдовіли  обоє  вони,
Поховавши  обох  чоловіків.
Їм  опора  –  це  їхні  сини,  
Невістки  і  ще  рідні  онуки.

Промайнули  літа  молоді  –
Сивиною  покрилися  коси.  
Та  з  прийдешніх  усіх  цих  подій
Одна  одну  підтримують  й  досі.

Їх  так  часто  зустрінеш  обох:
Де  з’явилась  одна  –  там  і  друга.  
Мабуть,  спільна  в  них  доля  на  двох
Й  одна  одній  -  найкраща  подруга.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019

Місячна мелодія

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TjpZAKn7sHA[/youtube]


Цві́том  абрикосовим  уквітчана  весна
Співом  птахів  стоголосих  манить  в  сад  вона.  
Я  іду  закохана  по  стежечці  у  ніч    -
Зіроньки  спалахують  у  небі,  як  сто  свіч.  

Приспів:
Мі́сячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Знову  повертаюся  думками  я  туди,  
Де  були  загублені  коханнячка  сліди.  
Де  клялися  в  вірності:  "Ми  разом  назавжди".
Як  мені  в  ту  весноньку  дорогу  віднайти?!

Приспів:
Мі́сячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  


Ве́сноньки  і  зимоньки  швиденько  пронеслись,  
А  сліди  загублені  донині  не  знайшлись.  
Досі  абрикосами  вбирається  весна..  
Білих  яблунь  ко́сами  все  манить  в  сад  вона.  

Приспів:    
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2019

Тобі шістдесят ( Лідії Базилівській)

З  нагоди  ювілею  Лідії  Федорівни
Базилівської

Тобі  сьогодні  -  шістдесят.
Ну  де,  скажіть,  літа  взялися?!  
Було  в  житті  чимало  свят,  
Була  й  журба  –  Ти  не  здаєшся.

Привітна,  мила    і  струнка,  
Ще  й  молода..(ну,  хоч  душею).
Така  ж  хода  Твоя  легка
І  вабиш  щирістю  своєю.

Позаду  прожиті  роки,  
В  яких  було  всього  доволі,  
Але  за  все  те,  залюбки,
Ти  завжди  дякувала  долі.

Любив  коханий  чоловік,  
Ти  маєш  сина  і  невістку,  
Єгорка    -  первісток-онук
Завжди  приносить  нову  звістку.

Він  ходить  в  школу,  в  перший  клас
І  з  кожним  днем  все  цікавіший,  
То  ж  відкриває  кожен  раз
Знання  для  себе  все  новіші.
А  Владі  рік  лише  минув,
Вже  почала  вона  ходити
І  хто  би  поряд  з  нею  був,  
Слова  береться  говорити.

Вона  як  сонечко  ясне,  
Що  світить  й  зігріває  душу.
Без  втіхи  день  ваш  не  мине
І    радість  в  хаті  змінить  тишу.

Нехай  же  буде  так  завжди:  
Щоб  затишок  родинний  в  домі,  
Не  бачити  щоби  біди..  
Нехай  щастить  Тобі  в  усьому!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019

Дорослий синок

Так  мало  сину  літ,  та  він  вже  на  війні.
Порозумнішав  десь  на  років  двадцять  -
Це  в  спілкуванні  відчувається  мені.
Напевно,  й  вороги  його  бояться.  

Дорослим  став  раптово  й  помужнів.  
Оця  війна  змінила  його  долю.
Вітчизну  боронить    -  обов'язок  велів  
І  він  пішов  боротися  за  Волю.  

І  рушив  він  на  Схід..Бо  хто  ще,  як  не  він
На  захист  земляків  піде  до  бою.  
І  завдяки  йому  діждемося  ми  змін,
Діждемось  Миру  завдяки  Герою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019

Вертають на землю

У  горі  своєму  замкнулась
І  виходу  з  нього  нема.  
Закрилась  у  ньому,  забулась,
А  в  серці  -  холодна  зима.  

Мене  повертають  на  землю
Подруги  моєї  слова:
Журбою  гачу  де  я  греблю  
Й  посохла  із  горя  трава;  

Де  сумно  стоїть  смерека
Й  бузок  не  цвіте  в  саду;  
Де  чорнії  хмари  здалека
Приносили  часто  біду;

Де  камінь  лежить  на  серці  -
Його  не  розбити  ніяк,
А  вітер  в  смертельнім  скерцо
В  душі  залишає  знак.  

-Проходь,  як  прийшла,  подруго,  
Я  чаю  тобі  наллю.  
Зі  мною  поділиш  наругу,
Яку  я  у  серці  таю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019

Мартинівка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P8BYznno8OY[/youtube]


Упала  туману    завіса,  
Як  сонечко  в  небі  зійшло.
Дивлюсь:  аж  до  самого  лісу  
Розкинулось  гарне  село.

 Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Гойдаються  хвилі  в  ставочку,  
Джерельна  дзюркоче  вода.  
Я  стану  собі  на  місточку    -
Хай  повниться  щастям  душа.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  для  всіх  нас  рибальське,
 Ще  й  лілій    багато  в  воді.
Давно  у  заплаву  Наральське  
Щорічно  летять  лебеді.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  зігріте  любов’ю  
І  Божа  кругом  благодать.
В  Мартинівку  лину  душею  –
Батьки  мене  будуть  чекать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019

Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.


Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько,  не  багаті  -  
Та  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Немає  Лєни,  Колі,  Наді  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя,  ще  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходять  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченні  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  допоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Своїх  онуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому  -
Такий  великий  в  мене  рід.
Коріння  родоводу  всьому
Ось  тут  на  фото  із  тих  літ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019

Вибори

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,
Бо  якби  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  карає  вже  себе:
У  зашморг  суне  горло  й  лоба  -
Біда  так  легко  не  мине.

Ну  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було.
При  владі  з  ким  тепер  остались?  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?
Та  з  ним  його  і  свита  всенька,
А  люди  гинуть  у  боях.

Ще  досі  в  нас  не  посадили  
Тих,  хто  країну  обікрав.
В  шухлядах  справи  залишили  -
Хто  на  Майдані  убивав.

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу.
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому?

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  все  піде?
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови.
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову?  -
Це  ласий  путіну  «  презент».

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Армійців  стільки  полягло.
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  твоєї  сторони  теж  зло.

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «руский  мир»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вово,  не  надійся.
І  Коломойський  не  спасе.  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019

Дякуємо, Герою! ( Денису Шепетюку)

Денису  Петровичу  Шепетюку    
учаснику    антитерористичної
 операції    2014-  2015  р    присвячую    


 
На  скронях  в  хлопця  сивий  цвіт
І  погляд  став  таким  глибоким.
Йому  лиш  саме  тридцять  літ  
Та  вже  пізнав  життя  жорстоке.  

Пройшов  війну,  пройшов  Донбас
І  повернувсь  живим  додому.
Молилась  матінка  не  раз
І  жить  хотілося  самому.  

Він  пам’ятає  перший  бій,  
Коли  сепари  градом  били.  
Жахіття  в  пам’яті  скупій
Сліди  війни  навік  лишили.  

Він  пам’ятає  всіх  бійців,  
Що  кусень  хліба  з  ним  ділили,  
В  траншеї,  мокрій  від  дощів,
Багнюку  берцями  місили.  

Там  кожен  був,  як  рідний  брат:
Прикрити  інших  міг  собою.
Як  батько  був  для  них  комбат,
Своїх  бійців  водив  до  бою.

Додому  хоч  вернувсь  солдат
Війна  його  не  відпустила,  
Бо  від  тих  пострілів  гармат
Душевну  рану  залишила.  

Багато  горя  він  зазнав
Та  закривав  нас  всіх  собою.  
 Він  Україну  захищав!
 Ми  дякуєм  Тобі,  Герою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019

Де ти, весно, забарилась (слова до пісні)

[feminine]  [sad]  [slow]        

[intro]

[Verse]      
Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

[bridge]    

[chorus]  
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

[instrumental]  

[Verse]      
Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

[bridge]    

[chorus]  
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

[instrumental]  

[Verse]      
А  я  піду  у  сад  зелений,
Щоб  слухати  спів  солов’їв,
Бо  місяць  ясний  там  для  мене
Під  вечір  стежку  освітив.  

[bridge]    

[chorus]  
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

[instrumental]  

[Verse]      
Я  розжену  туман  руками  
І  вранішню  зіб’ю  росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч  білий  цвіт  заплівсь  в  косу.

[bridge]    

[chorus]  
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.

[instrumental]  

[outro]    
 
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2019

Хороша Людина ( Людмилі Броніславівні Михальченко)

Чудовій  людині,  яка  заряджає  своєю  енергією  інших
Людмилі  Броніславівні  Михальченко  присвячую


Є  люди,  з  якими  так  хочеться  бути,  
Хоча  б  недалечко,  десь  поряд  іти.
Чому  так  буває  не  можем  збагнути,  
Та  з  ними  долаєм  найважчі  шляхи.

Вони  заряджають  тебе  позитивом
І  стимул  вертають  життєвий  тобі.  
Творити  прекрасне  стає  нам  мотивом
І  світ  відбілити  ми  прагнем  в  житті.

Мені  пощастило  зустріти  Людину,
Хорошу  таку  у  своєму  житті.  
Відчула  від  неї  у  першу  ж  хвилину
Сердечність  і  щирість,  а  ще  доброту.  

Напрочуд  приваблива,  мила,  розважна
І,  мабуть,  найкращий  вона  керівник.
До  кожного  учня  дбайлива  й  уважна,  
До  слушних  порад  її  кожен  вже  звик.  

Хотілося  б  їй  побажати  наснаги
І  гарного  настрою,  сонця,  тепла.  
Від  учнів,  підлеглих  –  і  шани,  й  поваги,
В  роботі  щоб  завжди    успішна  була.    

Сумні  кольори  щоби  зникли  у  світі,  
А  ранок  в  яскравих  відтінках  палав.
Хай  здійсняться  мрії  усі  заповітні,  
І  щоби  Бог  людям  таким  помагав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019

Маркуші

Маркуші  –  мальовниче  село  
Ув  об’єднаній  нині  громаді.  
Ще  здавен  знамените  воно
Садівництвом  і  цьому  всі  раді.  

Покоління  живуть  трударів  -
Це  нащадки  Марка.  І  родини:
Полтораків,  Зубрилів,  Д’ячуків    
Спадкоємці  ще  славлять  щоднини.

Бесараби  жили,  Іщуки
Де  Глибока  Долина  текла.  
Ці  урочища  всі  крізь  віки
Збереглися  навколо  села.

Завітайте  до  цього  села
Й  вам  покажуть  старенькії  люди,  
Де  в  них  Хутір,  Дубина  була,
Як  пройти  у  Назарові  Руди.

А  які  тут  буяли  садки...
Мабуть,  кращі  на  всім  білім  світі.  
Чепурненькі  виднілись  хатки,
Що  купались  в  вишневому  цвіті.

Бевзо  жив  тут  колись,  був  -  бджільник,  
Як  про  майстра  розносилась  слава.  
Той  талант  не  пропав  і  не  зник,
Бо  нащадки  продовжують  справу.

Працювати  в  садових  полях
В  Маркуші  звідусіль  їдуть  люди,
Бо  така  тут  родюча  земля  -
Смак  ягід  наших  знають  усюди.

Щоб  село  і  надалі  жило  
Ми  заступництва  в  Бога  попросим.  
Приїзджайте  у  наше  село,  
На  солодку  гостину  вас  просим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019

Вже весна

Поглянь  у  віконце:
Вже  промені  сонця
Так  ніжно  і  тепло  
Окутують  світ.

Зими  вже  немає  -  
Весна  заступає.
З  землі  показався
Ще  й  проліска  цвіт.

Гілля  бубнявіє,
Трава  зеленіє,
На  вербах  розлогих
З’явились  бруньки.

А  в  нас  під  віконцем,
Всміхаючись  сонцю,
Вже  скоро  розквітнуть
Красиві  квітки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019

Меморіал Вічної Слави

Спадає  сніжок  біленький  
Із  гілки,  що  на  сосні..
 -Ну  як  ти  тут,  мій  рідненький,  
Повідаєш  що  мені?  

Світлини  Героїв  на  стелі
Змарніли  попід  дощем.
А  вітер  морозом  стелить
Й  окутує  ніч  плащем.  

Цю  тишу,  що  серце  крає,
Сховала  в  собі  зима.
 -Синочку,  тебе  немає.
Шукати  тебе  дарма..

Холодний  стоїть  з  граніту
Цей  Слави  меморіал.  
А  пустка  мовчанням  гнітить  –
Закрився    в  небі  портал.  

 -  Чому,  так?  -  волає  серце
І  сльози  струмком  летять.  
Вогню  язики  у  скерцо
Тихенько  палахкотять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019

А доля вишиває

А  доля  тче  і  вишиває
Мою  стежину  у  житті.
Мережки  у  рядок  складає.
-Додай  ще  барви  золоті.

Як  я  втомилася  від  болю
У  чорно-сірих  кольорах.
Душа  згорьована  на  волю
Так  рветься  стрімко  по  ночах.  

Втекти,  втекти  десь  так  далеко,
Де  неба  синього  блакить.
І  де  під  хмарами  лелека,  
Крильми  махаючи,  летить.  

У  небі  так  зірок  багато  –
Вночі  сіяють  в  вишині.
От  однією  з  них  би  стати    -
Світити  в  небі  щоб  мені.

-О,  доле,  змилуйсь  наді  мною
І  чорні  фарби  забери.
Нехай  життя  бринить  струною
І  жайвір  хай  співа  згори.

Додай  в  стежину  світлих  ниток
З  яскравих  ніжних  кольорів,
Веселки  барв  і  злата  злиток,
Щоб  шлях  мій  сяяв  і  світив.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019

Сніг в березні

Малесенькі  сніжиночки
Кружляють  за  вікном.
Легесенькі  пушиночки  
Встеляють  все  кругом.  

Великі  і  лапатії
Все  падають  до  ніг.
Пушиночки  крилатії
І  білий,  білий  сніг.

Невже  зима  вернулася
Весняної  пори.
Із  сну  вона  проснулася  -
Сніг  падає  згори.

-Ти,  мабуть,  помилилася,  
Тож  снігом  не  мети.  
Весна  в  нас  поселилася.
Тобі  пора  піти.

Але  зима  не  чує  нас
І  сипле  білий  сніг.
Сніжиночки  в  весняний  час  
Встеляє  нам  до  ніг.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2019

Ми з Музою (іронічне)

Ми  вдвох  із  Музою  гуляєм
Навкруг  подвір’я  й  до  ріллі,  
Ногами  човгаєм,згрібаєм
Торішнє  листя  на  землі.  

А  вітер,вітер  дошкуляє..
Тепер,  неначе,  ще  зима.
І  холодом  таким  проймає  –
Натхнення  зникло  і  нема.  

Мовчить  подруга  -  моя  Муза,
Тихесенько  під  ніс  сопе,
На  лоба  зсунула  картуза,  
Торішнє  листячко  гребе.

-Ну  що,мовиш?!  Мовчи,заразо!
 Без  тебе  справлюся  сама.
 Слова  ловлю,  докупи  в’яжу..
А  вірша  не  було  й  нема.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2019

Сніг в березні

Малесенькі  сніжиночки
Кружляють  за  вікном.
Легесенькі  пушиночки  
Встеляють  все  кругом.  

Великі  і  лапатії
Все  падають  до  ніг.
Пушиночки  крилатії
І  білий,  білий  сніг.

Невже  зима  вернулася
Весняної  пори.
Із  сну  вона  проснулася
І  сніг  іде  згори.

-  Ти,  мабуть,  помилилася,  
То  ж  снігом  не  мети.  
Весна  в  нас  поселилася.
Тобі  пора    іти.

Але  зима  не  чує  нас
І  сипле  білий  сніг.
Сніжиночки  в  весняний  час  
Встеляє  нам  до    ніг.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828878
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 13.03.2019

Ярославів край ( диптих)

 До  вісімнадцятиріччя  Дідука  Ярослава


Ярославів  край  –  сади  подільські,
Рівнина,  поле  і  гаї.  
А  землі  областей  сусідських
В  цім  місці  стали  вже  свої.  

Тут  будить  жайвір  на  світанку,  
А  днем  співають  солов’ї.  
Всю  ніч:  із  вечора  до  ранку,  
Кричать  у  лузі  пугачі.  

Вже  вісімнадцять  Ярославу  –
Прекрасна  радісна  пора.
Він  гарний  парубок,  на  славу  -  
Сусідська  заздрить  дітвора.  

Прийшла  пора  і  закохатись,
Дівчину  гарную  знайти  .
І  їй  освідчитись,  признатись,
Та  й  під  вінець  скоріш  вести.  

Перше  кохання,  як  перлина,
Його  потрібно  берегти,
Із  літ  дитячих  всі  картини
В  життєвім  вирі  пронести.  

Важким  було  дитинство  в  хлопця:
Не  стало  мами,  помер  брат.  
Обласканий  промінням  сонця,  
Не  вимагав  лишніх  затрат.

Він  сам  іде  навчатись  далі,  
Свій  прокладати  шлях  в  житті.  
А  будуть  випадки  зухвалі  –
Він  їх  здолає  на  путі.  

В  життєву  вирушить  дорогу,  
З  собою  Правду  він  візьме,
Позаду  лишить  всі  тривоги,
І  тільки  Гідність  понесе.











Жити  за    себе  і  за  брата  

Ця  тиша  серце  навпіл  розриває,
І  гнітить  душу  в  хаті  пустота.  
Прокинувся.  Нікого  тут  немає  -
Він  сам  один  у  хаті  сирота.  

Потрібно  встати,  їсти  наварити,
На  пасовисько  вивести    коня.
Ще  встигнути    корову  подоїти  –
І  цим  йому  займатися  щодня.

Бо  батько  сам  вже  справитись  в  незмозі,
В  колгоспі  він  працює  –  тракторист.  
Завжди  спішить:  чи  в  полі,  чи  в  дорозі,
А  був  колись  веселий  гармоніст..

Тепер  змарнілий,  виснажений  болем  -
Зостався  в  Ярослава  він  один.  
То  ж  серце  крає  непоправним  горем,
Минає  час  спливаючих  годин.  

Хворіла  дуже  довго  мама  Катя,  
А  потім  тихо  в  вічність  відійшла.  
На  бабу  залишила  синів  й  зятя,  
А  вже  біда  наступна  в  хату  йшла.  

Як  страшний  грім  ця  звістка  прозвучала:
Антон  –  брат  старший,  важко  захворів.
З  останніх  сил  сім’я  його  спасала,  
Та  й  сам,  сердешний,  жити  він  хотів.  

А  смерть  була  жорстока,  невблаганна
Й  робила  чорну  справу  у  сім’ї.  
Антона  повела  в  світи  незванні..
О,  краще  б  нам  не  зустрічать  її.

Тепер  один,  самотній  як  билина
І  горю  не  зарадить  вже  ніхто.  
До  їх  могили  протоптана  стежина,
А    слід  в  траві  вже  загубивсь  давно.  

Сьогодні  Ярославу  вже  минуло  
Вісімнадцять.  Він  виріс,  помужнів,  
Навчається,  дитинство  промайнуло
І  в  батька  він  один  із  двох  синів.  

Тепер  він  має  сам  іти  по  світу,    
Але  за  двох  прожити  на  землі.
Щоб  з  неба  мама  й  брат  змогли  радіти  -
Він  зробить  все,  не  підведе  сім’ї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019

Я намалюю мамі сонце

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1e-I7RqOdNM[/youtube]



Я    намалюю  мамі    сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Воно  всміхнеться  крізь    віконце  -
Усмішка  мами  розцвіте.

Матусі  намалюю    небо  -  
Безмежно-синю  далечінь.
-  Ти  не  сумуй,  рідна,  не  треба.
Думки  хай  линуть  в  височінь.

Я    намалюю    мамі    поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте,
Озерце  в  полі  волошкове,
Стежину,  що  до  нього  йде.  

Я    намалюю    мамі    річку  -
Прозора,  чиста  в  ній  вода,  
А  поряд  ще  струнку    вербичку,
Їй  вітер  коси  запліта.  

Я    намалюю    світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підберу.  
З  веселки    килимок  постелю
І  поряд  з  мамою  піду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2019

Жінкам-захисникам з нагоди свята

Жінки  –  це  роду  Берегині.  
Сказати  хочеться  мені:  
Складні  часи  в  країні  нині,
Тож  Берегині  -  на  війні.  

Прекрасні,  юні  амазонки
В  руках  стискають  автомат.
Під  голови  кладуть  долоньки  
І  сплять  під  вибухи  гармат.  

На  берци  каблуки  змінили,  
А  платтячко  на  камуфляж,  
Вітри  вуста  їм  обпалили,
Вони  забули,  що  то  пляж.  

Щодня  стоять  вони  на  варті,
Кордони  наші  бережуть.  
На  їхні  посмішки  і  жарти
Удома  рідні  діти  ждуть.  

Тож  хочу  вас  всіх  привітати:  
З  весняним  святом,  жіночки!
І  літ  щасливих  побажати  
На  довгі,  довгі  ще  роки.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2019

А мати все чекає сина (Яремчук Олександр Олександрович)

Яремчук  Олександр  Олександрович

 (  20  березня  1989р.н  -  зниклий  безвісти)  

Добровеличківка  Кіровоградської  області
Молодший  сержант  1-ї  роти,  1-го  батальону,  3-го  окремого  полку  спеціального  призначення.




А  мати  все  чекає  сина,  
Що  загубися  на  війні.  
Чия  у  цьо́му  є  прови́на?  
О,  Боже,  ти  скажи  мені..  

Його  нема  між  полонених  
І  серед  мертвих  теж  нема.  
Про  нього  правду  днів  буремних  
Покрила  кригою  зима.  

Саву́р-Моги́ла..  Після  бою  
Поранених  везли  бійців.  
А  у  Петрівську,  за  рікою,  
"Сепа́ри"  їх  чека́ли  всіх.  

Тож  зав’яза́вся  бій  нері́вний  –  
Боєць  наш  не  один  поліг.  
І  кожен  з  них  пошани  гідний  
Боровся  так,  як  тільки  зміг.  

Серпне́вий  ра́нок  став  оста́ннім,  
Коли  всі  бачили  його́.  
Рік  чотирнадцятий  був  крайнім..  
Надалі  все  -  анічого..

І  серед  безвісти  пропавших
Наш  Олександр  Яремчук.  
Загадці  щоб  кінець  покласти,  
Скажіть:  а  може  хто  що  чув?  

Не  будьте,  люди,  так  байдужі  
До  горя  матері  й  рідні,  
Яка  за  сином  тужить  дуже..  
Хоч  щось  повідайте  сім'ї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019

Березень прийшов

Постукав    Березень  в  вікно:
"Скоріше  двері    відкривайте!
До  вас  спішу    уже  давно,    
Навстріч  біжіть  і  зустрічайте!"  

Відкрила  двері:  "  Що  ж,  заходь
Я  так  давно  тебе  чекаю."
Даю  стілець:  "..  спочинь,  посидь"  -
І  чай  духмяний    наливаю.  

-Ну  що  повідаєш  мені?
Де  в  світі  був  і  що  там  бачив?
Дорогу  ти  вказав  Весні?
Вона  спізнилася  неначе…  

Крізь  хуртовини  зимові,
Тебе  в  віконце  виглядала.  
Щоночі  снився  ти  мені..
Як  довго  я  тебе  чекала..  

Удвох  сиділи  за  столом,  
За  чаєм  довго  гомоніли.  
А  дощ  із  снігом  за  вікном
 Від  злості  вили  й  стугоніли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019

Ода

Нехай  Вам  рими  за́вжди  спати  не  дають,
Складають  ямби  із  хореями  сонети,
А  строфи  й  стопи  струнко  у  рядок  стають,  
Дактилі  й  анапести  грають  на  кларнеті.  

Кружляють  Музи  в  увертюрі  цілу  ніч,
Високі  гамми  слів  торкаються  до  пліч.

І  амфібрахії  впрягають  вам  Пегаса,
Щоби  натхненнями  п’янкими  із  кола́жу,
Сплетіннями  із  мантри  слів  і  антуражу,  
Несли  в  казкову  даль  аж  до  висот  Парнасу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2019

Нашому солдату (Капралюку Миколі)

Як  тобі    служиться?
З  ким  тобі  дружиться,
Наш  дорогий  і  змужнілий  солдат?  

За  домом  скучаєш?
Мабуть,  чекаєш  
Ти  SMS  від  красивих  дівчат.

Мабуть,  щоночі,
Як  стулиш  ти  очі,
Сняться  тобі  рідна  матінка  й  дім.

Після  розлуки
Мамині  руки
Стіл  накривають  святковий  усім.

Брат  із  сестрою
Разом  з  тобою
Тиху  розмову  ведуть  за  столом.  

Стежку  додому  
Бачиш  ти  знову:
 В’ється  у  полі  за  рідним  селом.  

 Служба  скінчиться    
І  сон  твій  здійсниться  -
Рідні  діждуться  тебе  наяву.  

Вийде  родина  
Зустріне  дитину
Й  життя  поверне  на  стежку  нову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019

Слава двадцять шостій

Слава  Бердичівській
Артбригаді!  
Вашим  досягненням
Дуже  ми  раді.    

Місто  ви  славите    
Подвигом  ратним.
Скрізь  ви  досягнете
Успіхів  знатних.  

Все  ви  зумієте,
Сил  докладете,
В  спорті  відзначитесь  -
Першість  візьмете.

В  битві  із  ворогом  -
До  Перемоги,  
Платите  дорого:
Смерть  по  дорогах.
 
Армії  ворога  
Вас  не  здолати
І  Дух  український  
 Їй  не  зламати.  

З  вами  повернемо
Землі  в  державу.  
Ви  возвеличите
Армійську  Славу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019

Не загубися

Не  загубися  у  думках,
Не  втрать  себе  в  життєвім  вирі.  
Майбутнє  у  твоїх  руках  –
Додай  йому  наснаги  й  віри.  

Це  так  важливо  –  зберегти
Ту  чистоту  душі  і  серця.
Джерельної  взяти  води    
Із  дна  прозорого  озерця,  
 
Омити  нею  білий  світ
І  темні  фарби  свого  смутку.  
А  в  куряві,  що  з-під  копит,  
Літам  додати  щастя  жмутку.  

Хай  задзвенить  душі  струна,  
А  очі  радістю  іскряться.
Хай  в  серце  завжди  йде  весна
Й  веселки  барви  пломеняться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019

Виводь із стайні ти Пегаса

Новоградцю  з  нагоди  дня  народження:


Виводь  із  стайні  ти  Пегаса,  
Пора  летіти  до  зірок,
Найвищої  гори  Парнаса,  -
Кінь  стер  копита  до  дірок.

Йому  у  стайні  не  сидиться,  
На  волю  проситься  щодня.  
А  вже  за  ним  не  забариться:  
Йому  всі  Музи  є  рідня.  

Йому  б  розправити  лиш  крила,  
Злетіти  в  небо,  в  височінь  -
Дорога  б  іскрами  іскрила
І  понеслася  б  в  далечінь.  

А  шлях  той  Музи  б  освітили
На  небі  сотнями  би  свіч.  
Дорогу  б  Місяцю  стелили
Мелодією  в  ясну  ніч.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019

Наш Павло ( Ящук Павло Володимирович)

Присв’ячується    пам’яті    Павла  Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,      захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    Московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.  




Біографія  Павла  (  диптих)  

Була  загадкова  дорога
У  нашого  з  вами  Павла,
Та  крізь  негаразди  й  тривоги
Уперто  до  цілі  вела.

Зростав  у  родині  військових,
Де  батько  і  мати,  і  брат,
Не  було  дитинство  казковим
Й  не  мали  розкішних  палат.

А  батько,  тоді  вже  -  полковник,
Порядку  навчав  малюків.
І  був  їм  найкращий  порадник  -
То  ж  слухали  діти  батьків.

Ходив  він  в  бердичівську  школу.
Так  швидко  дитинство  пройшло
Й  не  міг  він  забути  ніколи  
Про  батьківське  рідне  село.

І  там  в  Андріяшівці  рідні:
Обидві  бабусі  й  дідусь,
Були  всі  до  нього  привітні,
То  ж  вирішив  чітко:  «  вернусь».

Та  доля  була  невідома,
Свої  корективи  несла  -
Ним  вибранна  служба  військова
В  Росію  його  завела.

І  там  в  Красноярську  навчався,
У  «  Витязь»  -  підрозділ  попав,
Кмітливістю  він  відзначався
Й  подяки  за  службу  приймав.

Війну  він  і  пекло  побачив,
По  «точках»  гарячих  пройшов.  
Як  двадцять  літ  служби  відзначив  –
Наказ  про  відставку  прийшов.  

Вернувся  у  рідну  домівку  –
В  оселю  свого  дідуся.
І  там  поселитись  довіку
Схотіла  Павлова  сім’я.

Біда  сколихнула  країну
І  вийшов  весь  люд  на  Майдан
За  неньку  свою  –  Україну,
Щоб  збутися  пут  і  кайдан.

Як  кров  полилася  рікою,
Павло  не  стояв  в  стороні.
Гартований  він  був  війною
Й  спасав  добровольців  в  вогні.

А  потім  став  сам  добровольцем,  
На  Сході  в  «Айдарі»  служив,  
Вітчизні  своїй  –  оборонцем,  
Бо  нею  найбільш  дорожив.  

Під  постріли  вибухів  з  градів,
Де  кров  розмішалась  з  вогнем,
Нікого  в  бою  він  не  зрадив  –
Новим  гартувалися  днем.

Життя  у  Павла  відібрала
Зла  смерть  у  тих  грізних  боях.
І  Сотня  з  Майдану  позвала.
Він  з  ними  в  небесних  полях.

Він  є  –  патріот  України,
Відважний  і  мужній  боєць.
Він  гідний  пошани  й  віднині
Для  нас  він  усіх  за  взірець.











Наш  Павло    (диптих)

Могила  в  різнобарв’ї  квітів,
Герой  –  боєць  у  ній  лежить.
Читаю  напис  на  граніті,
Незрозуміло  той  звучить.

«  Служив  Росії,  загинув  він
 За  Україну»  -  це  життя..  
У  вирі    історичних    змін
Йому  не  має  вороття.

Не  має  вороття  й  солдату,  
Що  Україну  боронив.
Порване  тіло  -    таку  плату
Він  від  Росії  заробив.  

Зростав  Павло    звичайним  хлопцем.
Як  батько  правду  полюбив.  
Ще  при  Союзі    оборонцем
У  спецзагоні  він  служив.

«Гарячі  точки»,    спецзавдання
Виконував  Павло  не  раз.
Спецоперації,  навчання  –  
В  військовій  справі  був  він  ас.

Складна  у  військового    доля,
По  світу  їздити    прийшлось.  
Була  на  те  господня    воля  –
Служить  Росії  довелось.  

Як    служба  армійська    скінчилась,
Союз  розпався  на  той  час.  
Душа  додому  все  просилась,  
Поріг  батьків  приснивсь    не  раз.  

 Приїхав  в  рідну    Україну,
В  оселю  свого  дідуся.  
Створив  особисту  родину:
Синочок,  дружина    -    сім’я.

Хатина  біленька  й  садочок  –
Розмірене,  тихе  життя.
До  школи  вже  ходить  синочок  –
 Щасливе  його  майбуття.  

 Біда  сколихнула  країну
І  вийшов  наш  люд  на  Майдан,
Бо  хочуть  всі  бачить  Вкраїну
 В  Європі    -  це  ціль    громадян.  

Як  кров  полилася  рікою,
Павло  не  стояв  в  стороні.
Його  ж    гартували  війною.
Він  в  Київ  подався  й  собі.  

І  там  –  у  самообороні
Він  друзів  справно  всіх  навчав,  
І  вже  знаходячись  в  загоні,  
Як  міг,  життя  людське  спасав.  

В  цей  час  вже  йшла  війна  до  хати  
І  полилась    невинна    кров,  
Пішов  він  землю  захищати
І  першим  став  до  бою  знов.  

Вогонь  й  земля  під  вибух  градів
Змішались  в  мареві  війни
Та  наш  Павло  бійців  не  зрадив,
І    ним  пишалися  вони.  

Але    кістлява  чатувала
І  вирвала  в  нього  життя.  
Дружина  вдома  все  чекала,
Чекало  батька  і  дитя.  

Їм    страшна  звістка  прилетіла:
Двохсотим  батька  везли  в    дім.
Душа  сприймати  не  хотіла
І  чорні,  чорні  стали  дні…

Коли  Павла    похоронили,  
То  плакав,    плакав  білий  світ..  
Про  себе  пам'ять    залишив  він,
В  житті  країни  гідний  слід.  

Павло    –  патріот  України,
Відважний  і  мужній    боєць.
Він  гідний  пошани  й  віднині
Для  нас  він    усіх  за  взірець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019

Ще досі в бою ( Сморчков Анатолій)

Присвячую  Анатолію  Сморчкову
старшому  сержанту,  учаснику    Афганської  війни    з  1987    по  1989рр





 Душа  ридає    і  болить,
І  серце  навпіл  розриває,
Сльоза  скупа  в  підступну  мить  
Клубком  у  горлі  підступає.  

Навік  зостався  побратим
В  гірських  просторах  Кандагару.  
В  бою  я  вижив  лиш  один
Й  підношу  голову  на  плаху.  

Пробач  мені,  земляк-братан,      
Що  я  живим  вернувсь  додому.  
Заполонив  мене  Афган,  
І  вже  не  я  в  собі  самому.  

З  тобою  досі  в  тім  бою
Душманів  разом  відбиваєм.
Ми  не  залишим  висоту,  
Хоча  загинем  –  добре  знаєм.  

Допоки  я  іще  живий-
У  зниклих  безвісти  немає-  
З  тобою  я.  Ти  не  один  –  
В  душманів  разом  ми  стріляєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.02.2019

Моя мова

Моя  ти  мово  калинова,  
Барвиста,  ніжна  і  чудова,
Звучиш,  як  пісня  солов’їна.
Для  мене  в  світі  ти  –  єдина,
Джерельна,  чистая  водиця,  
Душі  вкраїнської  скарбниця.  
Ще  з  колискової  вкладаєм
У  рідну  мову  все,  що  маєм.  
В  ній  Дух  Вкраїнський,  Гідність,  Воля,  
І  піт  засіяного  поля,
Козацька  Слава  нездоланна,  
Що  Духу  Січі  притаманна.  
І  квіт  вишневий  у  садах
Цвіте  в  барвистих  рушниках.  
Усе  це  маємо  ми  в  мові.
Вона  всьому  для  нас  основа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019

Не знаю ( рондо )

Не  знаю:    вже  весна,  чи  ні,  
 Але  її    давно  чекаю.  
І  цей  пейзаж  сумний    в  вікні
Я  кожен  день  спостерігаю:
Вже  почорнів    проталий  сніг
По  всьому  полю  аж  до  гаю.
Багнюка  стелиться  до    ніг..
Ну  як  тепер  я  погуляю?!
Не  знаю..
Чи  дасть  зима  прийти    весні?!  
В  душі  надію  я  плекаю,  
Що  завтра,  як  в  чарівнім  сні,
Свою  весну  я  пострічаю.
Тепло  чи  принесе  мені?!  
Не  знаю..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019

Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,  листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру  у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019

Скоринка хліба

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця...
(Згадалося  зараз,  чомусь..)

Старенький  та  ще  на  роботі  
Він  скирту  зимою  стеріг,
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Вже  вечір  сідав  на  поріг.

Вогонь  запали́вши  дрова́ми,
Поставивши  борщ  у  печІ,  
З  онуками  бабця  малими,
Дрімала  до  ранку  вночІ.

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було́  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой,  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2019

В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  річка,
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Зелена  лиш  стара  смерічка,
Вода  з  бурульок  крапотить.

Яскраве  сонце  ніжно  сяє!  –
Картина  радує  оця.  
Нитки  проміння  розсипає,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить.
Струмочком  литися  не  в  змозі,
Бо  ще  мороз  її  держить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019

Плаче дощ

Ти    чув  колись  як  плаче  дощ
І  землю  росами  встеляє?
Як  з  трав’яних  зелених  товщ
Струмочком  стрімко  витікає?

Як  миє  кожен  пелюсток
Ромашок,  скошених  у  травах,
Й  зів’ялий  трішечки  листок,    
Теж  заховався  десь  в  отавах.

Дощ  ще  малює  вітражі,
Декором  землю  прикрашає,
Панно  повісив  на  кущі,
Маленькі    краплі  розкидає.  

А  знаєш  ти,  як  плаче  дощ,  
Коли  іде  понад  розмаєм?
Слідами  мокрими  підошв
З  кришталю  стрази  залишає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019

Однослівні мініатюри ( вірші одного слова)

 ++++++++++++++++++++  

Життєво  прожити    життя.
Прижитись    жити  з    житом.

+++++++++++++++++++++

Бігом  біжу,  пробігаючи
бігучий  забіг  бігунів.

+++++++++++++++++++++

У  водах  водяних  заводяться
підводні  водні  Водяні.
 
+++++++++++++++++++++

Реготун  реготав  регочучи,  
Реготливим,  регочучим    реготом.

+++++++++++++++++++++++++

Зоріла  зоря  зорепадами,  
Зорились    зірки    на  зорі.

++++++++++++++++++++++++

Співак  співав  співаночку,
Співаючи  співаючий  спів.

+++++++++++++++++++++++

Веселка  весело  веселилася,
Звеселяючи  веселих  веселунів.

++++++++++++++++++++++

Літун  літав  пролітаючи
літній    літаючий    проліт.

+++++++++++++++++++++++

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019

Під Крутами

Кра́пали  бурульки  з  стріхи  над  дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона  не  знала.  

-  Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від  сина  хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні:  скрізь  війна,  розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний,  як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В  широкій  долині,  де  станція  Крути,
Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі:  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку  і  свою  Свободу,  
За  Дух  український  вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні  (десь  разів  у  десять),
Билися  відважно  у  страшну  негоду.

П’ять  годин  стріляли  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там  боєць  загинув.  
Кра́пали  бурульки  з  стріхи  над  дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала  сина..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2019

Січові стрільці

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XzQTJ7ZkV0c[/youtube]

А  ми    -  стрільці  січовії,
бійці  гарні  молодії,
йдемо  землю  захищати
у  тривожний  час.    

Їдуть  коні  по  долині…
Возз’єдналися  віднині
у  державу  Україна  
ми  у  перший  раз.  

Їдемо  ми  між  ярами,
Божа  Матір  Свята  з  нами.
Підтягуйтесь  козаченьки  
у  наші  полки.

Не  журися,  рідна  Ненько,  
проженемо  воріженьків,
що  рвуть  землю  українську  
на  дрібні  шматки.  

Більшовики  наступають
і  на  Київ  вирушають,
Прагнуть,  щоби  задушити,  
загнати  в  ярмо.          

Волю  вміємо  цінити,
Дух  козацький  не  зломити
і  своєї  України
вже  не  віддамо.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823316
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2019

Слово

Це  слово  мовлене  душею  
Сонетом  ляже  на  листок,  
Як  пісня  лине  над  землею,  
Несеться  вдаль  аж  до  зірок.

У  вишині,  за  небокраєм,  
Де  неба  синього  блакить,  
Воно  там  птахою  співає
І  десь  далеко  так  летить.

А  то  буває,  слово  ранить  
І  серце  ріже,  як  ножем.  
В  тенета  підлості  заманить
І  біль  не  змити  вже  дощем.

А  ще  буває,  що  застрягне,  
Загубиться  в  потоці  рим,  
Своєї  цілі  не  досягне
Та  й  згине  в  лабіринті  тім.

Плекайте  слово  і  лелійте,
І  не  тримайте  силоміць.
То  ж  відпускайте,  не  жалійте.
Правдиве  слово  -  в  ньому  міць.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2019

Поета слово ( Ганні Верес)

Дорогій  подрузі,колезі  по  перу  Ганні  Верес  (Демиденко)      
 з  нагоди  дня  народження      


                   
Поета  слово  -  то  перлина  
І  чиста  крапля  кришталю,  
Бо  в  душу  кожному  проникне,  
Добавить  радості  й  жалю.  

Це  слово  ранить  і  вбиває
Всіх  України  ворогів,  
Бійців  на  сході  зігріває,
Бо  Вам  сам  Бог  писать  велів.  

Нехай  же  Ваше  звучить  слово,
Бо  в  ньому  правда,хоч  гірка.  
У  світ  хай  лине  знову  й  знову..  
Бо  України  Ви  –  дочка!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2019

Стиснувши фото своїх діток ( Вітишин Іван Васильович)

Вітишин  Іван  Васильович  

   (  14.09.1976р-  21.01.2015р.)
Велика  Лука  (  Велика  Березовиця)  Тернопільського  району  Тернопільської  області
 Військовослужбовець  122-го  окремого  аеромобільного  батальйону  81-ї  окремої  аеромобільної  бригади  Високомобільних  десантних  військ  Збройних  сил  України,  старший  сержант  21  січня  2015  року  залишаючись  під  завалами,  помер  від  отриманих  травм  та  поранень.


Стисну́вши  фото  своїх  діток,  
У  вічність    з  болем  відійшов.
Наразі  правди  ніде  діти:
Душі  в  ній  прихисток  знайшов.  

Про  що  він  думав  в  мить  останню,
Коли  відходила  душа
Й  над  головою  на  світанні
Свистіла  куля  вже  чужа?

Шматком  стіни  із  терміналу
Притисло  тіло  молоде,  
Стікала  кров  з  рани  помалу,
Ще  серце  билося  живе.  

А  очі  плакали  й  ридали,
І  безнадія  рвалась  ввись.
Світлина  з  діток  зігрівала
І  Янгол  все  просив:  «..  держись».

Снаряди  поряд  розривались
І  нова  падала  стіна,  
І  побратими  підривались..
Та  будь  же  проклята  війна!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019