Віктор Цвіт

Багаття в темноті

Багаття  в  темноті

Незнаний  світ  в  моїй  душі,
немає  в  ньому  дум  жорстоких,
лиш  є  ті  мрії  не  чужі,
що  сяють  сонцем  гір  високих.

Завжди  чекаю  одного,
як  хтось  назве  мене  коханим,
але  всі  бачать  не  того,
кого  вважають  богом  даним.

Запалю  сонце  у  очах,
що  не  заходить  по  ночах.
Посію  зорі  у  думках,
себе  тримаючи  в  руках.
Осяю  ранком  почуття,
нехай  ведуть  у  майбуття.
Я  буду  всюди  в  самоті,
палати  щастям  в  темноті.

Знайду  спасінням  від  журби
весну  ласкаву  і  вродливу,
накрившись  лозами  верби,
перечекаю  сумну  зливу.

Розтопить  серце  від  зими
лише  дівчина  небайдужа,
що  є  тим  янголом  з  крильми
і  цим  на  злих  людей  несхожа.

Запалю  сонцем  у  очах,
для  неї  місяць  по  ночах.
Посію  зорі  у  думках,
для  неї  щастям  у  роках.
Осяю  ранком  почуття
і  їй  покажу  майбуття.
Ми  разом  всюди,  як  святі
багаття  щастя  в  темноті.

Віктор  Цвіт(Спіцин  Євгеній)  13.05.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018

Травень

Травень

Квітнуть  каштани,  квітнуть,
лампами  білих  снів.
Стихнуть  тривоги,  стихнуть,
від  найтепліших  слів.
Теплим  дощем  з  грозою
змиється  пил  розмов,
радісною  сльозою
зранку  цвіте  любов.

Тліє  кульбаба,  тліє,
зорями  у  траві.
Сіє  думками,  сіє,
ніжність  світи  нові.
Мріями  про  прекрасне
любо  блищить  бузок,
адже  любов  не  згасне
щастям  для  всіх  казок.

Сяє  намистом,  сяє,
диких  конвалій  цвіт.
Знає  серденько,  знає,
серця  твого  отвіт,
мила  моя  дівчино,
днино  мого  життя,
злиймося    воєдино
в  кроці  до  майбуття.

Миє  купава,  миє,
листячка  у  воді.
Криє  нас  любість,  криє,
поки  ще  молоді.
Снігом  летить  з  тополі
з  вітром  лапатий  пух,
як  у  житті  дві  долі
творять  до  щастя  рух.

Віктор  Цвіт  07.05.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018

Омріяна

Омріяна

Хто  ця  дівчина  чудова,
люба  осінь  чи  весна?
Лиш  про  неї  всюди  мова
чи  то  в  думах,  чи  у  снах.

Завше  хочу  лиш  одного,
знов  побачити  її,
щоб  позбавити  сумного
сенсу  почуття  свої.

Я  щодня  її  шукаю
поміж  тисячі  облич,
своїм  щастям  все  чекаю
той  ласкавий  її  клич.

Не  зважатиму  на  інших,
лиш  на  неї  подивлюсь,
хай  вона  не  є  з  найліпших,
тільки  в  неї  залюблюсь.

Місяченьку,  вірний  друже
ти  даєш  всім  мріям  схов,
то  скажи,  благаю  дуже,
де  живе  моя  любов?

Зазирни  в  її  віконце,
покажи  їй  уві  сні,
що  прийде  до  неї  сонце
дарувати  дні  ясні.

Віктор  Цвіт  01.05.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018

Шукаємо себе

Шукаємо  себе

Ми  шукаємо  себе
в  сяйвах  зоряних  ночей
тим  сузір’ям,  що  цвіте
в  небі  дивом  для  очей.
Як  не  радує  тебе
ясна  сонячна  блакить
і  не  радує  мене
біла  хмарка,  що  летить.

Ми  шукаємо  себе
серед  квітів  у  траві
почуттям,  з  яким  тепер
наші  думоньки  живі.
Якщо  слово  не  несе
ні  надії,  ні  краси,
то  весна  –  це  наше  все,
що  душею  не  проси.

Ми  шукаємо  себе
поміж  тисячі  пісень
тим  героєм,  що  плете
лози  щастя  кожен  день.
Як  згубився  у  журбі
богом  даний  сенс  життя,
як  не  бачимо  в  собі
віру  в  світле  майбуття.

Щоб  радіти  знов  і  знов,
відчуваючи  любов,
куди  б  наший  шлях  не  йшов,
ми  шукаємо  себе.

Ми  є  щастям  у  житті,
яке  згодом  хтось  знайде
і  багаттям  в  почутті
у  майбутнє  приведе.

Віктор  Цвіт  30.04.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018

Дівчина з мого життя

Дівчина  з  мого  життя

Ми  зустрілись  випадково,
як  на  небі  дві  зорі,
що  палають  загадково
при  ясній  нічній  порі.

Всі  думки  цвіли  між  нами
міріадами  квіток,
із  яких  ми  досі  снами
в’ємо  любості  вінок.

Не  забуду  я  про  тебе,
дівчино  з  мого  життя,
поки  очі  тішить  небо,
поки  вірю  в  майбуття.

Більшого  мені  й  не  треба,
маючи  твої  думки,
щастям  бережу  для  себе
дотик  ніжної  руки.

Розійшлись  ми  кораблями
в  океані  всіх  надій,
щоб  лишитись  королями
у  своєму  царстві  мрій.

Усміхнусь  тобі  взаємно
зустрічаючи  в  житті,
бо  з  тобою  так  приємно
чути  радість  в  почутті.

Як  любов  до  тебе  вбити,
дівчино  з    мого  життя?
Як  без  тебе  далі  жити
і  знайти  нове  буття?

От  почати  б  все  спочатку,
та  не  схоче  хтось  із  нас,
тож  залишимо  загадку,
щоб  знайшов  відгадку  час.

Віктор  Цвіт  17.04.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018

Все минає

Все  минає

Все  минає  білим  сном,
що  насниться  ще  не  раз,
як  погаслий  за  вікном
незабутній,  денний  час.

Довго  тлітимуть  думки
жаром  неспалимих  мрій,
 поки  не  прийдуть  роки
часом  для  нових  надій.

Серце  плаче,  як  дитя,
горем  втрати  й  самоти,
все  шукаючи  життя
білим  птахом  з  висоти.

Тим  життям  цвіте  любов
у  весняному  саду
теплотою  від  розмов,
як  до  тебе  знов  прийду.

Як  же  хочеться  забути
лиш  про  те,  що  все  минає.
Як  же  хочеться  відчути
тільки  те,  що  так  кохаю.
От  якби  все  повернути,
що  сьогодні  вже  не  маю,
та  не  зможу  обманути
час,  що  лине  і  спливає.

Все  минає:  добре  й  зле,
не  вертай  його  думками,
у  майбутнє  ще  позве
щастя  ніжними  руками.

Ще  цвістимуть  почуття,
поки  серце  ще  живе,
ще  покращиться  життя
як  цікавить  щось  нове.

Часто  хочеться  забути
лиш  про  те,  що  все  минає.
Дуже  хочеться  відчути
тільки  те,  що  так  кохаю.
От  якби  все  повернути,
що  сьогодні  вже  не  маю,
та  не  зможу  обманути,
час,  що  лине  і  спливає.

Віктор  Цвіт  19.04.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018

Третій

Третій

Прозора  стіна  між  нами
спустилася  почуттям,
роз’ятривши    давні  рани,
що  гоїлись  забуттям.

Хоч  досі  шукаю  очі
що  будять  в  мені  любов,
хоч  досі  чекаю  ночі
тим  часом  палким  розмов.

Для  тебе  я  номер  третій,
знайомий  чи  просто  друг.
Живу  на  своїй  планеті
героєм  твоїх  наруг.
Покинув  твої  тенета,
але  не  очистив  дух.
Це  щастя  чи  вендета
по  колу  мій  творить  рух?

Байдужістю  твої  думи
застуджують  кожен  день,
приносячи  хмари  суму
словами  з  усіх  пісень.

Ще  досі  ловлю  твій  погляд,
питаючи  в  себе  знов:
чом  я  не  з  тобою  поряд
плекаю  життям  любов?

Для  тебе  я  номер  третій,
коханий,  але  не  твій.
Ми  рідні  лиш  в  інтернеті
багаттями  спільних  мрій.
Між  нами  широким  світом
ще  з’єднані  всі  мости,
Тож  може  весняним  цвітом
нам  дано  ще  раз  цвісти?

Віктор  Цвіт  16.04.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018

Квіти кохання

Квіти  кохання

Сніг  розтанув  на  душі,
всі  думки  стекли  рікою,
адже  в  серці  не  чужі
мрії  тішаться  весною.

Квіточками  по  траві
спалахнуть  нові  надії,
мов  між  нами  знов  живі
почуття  є  золотії.

Заспіває  у  саду
соловей  про  тебе  пісню,
 проганяючи  біду
із  думок  в  годину  пізню.

Задивлюся  на  зірки
в  тім  садочку  до  світання,
щоб  звела  нас  на  роки
нічка  квітами  кохання.

Лиш  з  тобою  у  житті
я  забув  про  самоту,
не  лишивши  в  забутті
теплоту  і  доброту.
Знаю,  ти  ще  не  моя,
але  я  давно  вже  твій,
як  омріяна  зоря,
сяю  щастям  від  надій.

Віктор  Цвіт  13.04.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018

Ворон

Ворон
(інша  версія)

Буду  вороном  без  тебе
пізнавати  самоту,
позираючи  у  небо,
відчувати  теплоту.

Не  здійснилася  з  тобою
моя  мрія  про  життя,
обертаючись  журбою
про  казкове  майбуття.

Буду  жити  наодинці
із  вогнем  своїх  думок,
у  пошарпаній  хатинці
що  виходить  на  ставок.

Там  розтануть  безнадії
від  багаття  почуттів,
знов  народжуються    мрії
як  мереживо  світів.

Поки  вірю  і  радію
поки  світ  люблю,
- сумувати  не  зумію
і  усе  стерплю.
А  коли  зустріну  милу
дівчину-весну
- злії  чари  втратять  силу,
вернуться  до  сну.

Ставши  вороном  без  тебе,
осідлаю  вітерець
і  шукатиму  для  себе
найтихіший  острівець.

Угамую  в  серці  болі,
зачиняючись  в  собі,
вийду  радістю  з  неволі
ніби  листя  на  вербі.

Може  літніми  ночами
 я  побачу  уві  сні
любу  мрію,  що  з  роками
вже  цвістиме  навесні.

Поки  вірю  і  радію
поки  цілий  світ  люблю,
- сумувати  не  зумію
і  себе  не  погублю.



Віктор  Цвіт  28.03.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018

Фіалка

Фіалка

Твої  очі,  як  зірки,
поведуть  мене  у  світ,
що  є  берегом  ріки
золотих  коханих  літ.
Там  живе  моя  весна
порятунком  від  зими,
щастя  сіючи  у  снах,
яке  вчора  стріли  ми.

Твоя  врода  неземна
сяє  сонцем  у  думках,
як  настала  ніч  сумна
панувати  у  роках.
Не  холоне  від  тепла
моє  серце  почуттям,
коли  квітка  зі  стебла,
любо  тішиться  життям.


Ти  фіалкою  цвітеш,
синьоокая  моя
і  кохання  все  несеш
в  серце  співом  солов’я.
Замилуюся  тобою
забуваючи  про  час,
що  до  літа  йде  весною
і  розлучить  згодом  нас.


Віктор  Цвіт  17.03.18


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018

Мрія

Мрія

Я  залюблений  в  твої  очі,
в  твої  руки  сповнені  тепла,
тільки  ти  мої  осяєш  ночі
і  думками  вбережеш  від  зла.

Спалахне  багаттям  серце  любо,
як  почую  милий  голос  твій,
а  душа,  немов  від  сонця  небо,
зацвіте  у  сяянні  надій.

Кожен  день  з  тобою  є  весною,
що  розтоплює  сніги  журби
теплотою,  любістю  святою
що  дорожчі  за  усі  скарби.

Всі  мої  тривоги  через  тебе
як  між  нами  села  і  міста
простягли  великим  шляхом  небо,
давши  мрію,  що  така  проста.

Згодом  повернуся  додому,
щоб  тебе  обійняти  знов
і  розказати  як  самому
тяжко  нести  свою  любов.

Добре  хоч  ти  завжди  зі  мною,
де  б  я  не  був  і  де  б  не  жив.
Кожна  розлука  є  сумною
з  тими,  кого  я  полюбив.

Віктор  Цвіт  04.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018

Зіронька

Зіронька

Зіронько  небесна,
ти  сонце  всіх  думок,
лиш  з  тобою,  чесно,
течу,  немов  струмок.
Течу  з  вершини  світу
в  озера  і  річки,
свого  шукати  цвіту,
що  сплівся  у  пучки.

Може  тією  весною  красною
зустріну  я  її,
дівчину,  що  не  мине  стороною
роки  життя  мої.
Хай  не  навіки,  а  на  хвилину
залишиться  вона
ніби  духмяний  дух  від  жасмину
з  яким  відійде  весна.

Зіронько  небесна
ти  царство  моїх  мрій,
в  якому  є  чудесна
єдина  із  надій.
Без  неї  я  щоденно
лечу,  мов  сизий  птах,
а  серденьку  студено
вже  стало  навіть  в  снах.

Може  тим  ранком  літнім  ласкавим
зустріну  я  її,
діву,  що  бачить  дивом  яскравим
всі  почуття  мої.
Хай  і  погане,  хай  і  хороше
між  нами  зацвіте,
як  та  ромашка,  що  запорошить  
проміння  золоте.

Зіронько  небесна
ти  теж  на  самоті,
бо  місяць  знов  нечесно
покинув  в  темноті.
Весна  чи  літо  нині,
чи  осінь,  чи  зима,
без  любості,  що  хлине,
вже  значення  нема.

Може  тією  своєю  зорею
зустріну  я  її,
діву,  що  любо  вгамує  душею
досади  всі  мої.
Хай  не  позаду  днини  похмурі
і  ночі  дощові,
поки  ще  грають  серця  на  бандурі,
допоки  й  ми  живі.

Віктор  Цвіт  26.02.18

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018

Нічні побачення

Нічні  побачення

Коли  вийде  серед  ночі
білий  місяць  в  небеса,
я  погляну  в  твої  очі
і  побачу  чудеса,
ними  будуть  серед  тиші
оживати  почуття
тим  багаттям  на  узвишші,
що  веде  до  майбуття.

Стане  тінню  поміж  нами
та  прихована  любов,
чарувати  думи  снами
в  нескінченності  розмов.
Ніч  сховає  нас  пітьмою
від  жорстокості  життя,
що  розлучить  знов  з  тобою
денним  світлом  забуття.

Хай  же  ранок  не  настане,
ніч  лишаючи  для  нас,
бо  без  нього  не  розтане
наодинці  милий  час.
Хай  ще  місяць  пестить  думи
білим  золотом  надій
і  рятує  нас  від  суму,
щастя  творячи  із  мрій.

Віктор  Цвіт  19.02.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018

Дух троянди

Дух  троянди

В  кожному  серці  є  тепло
миттю,  що  сповнена  життя,
після  якої  потекло
думами  світле  почуття,
в  зоряні  ночі,  в  ясні  дні,
ніби  та  сонячна  ріка,
сіяти  квіти  навесні,
щоб  їх  торкалася  рука.

В  кожному  слові  є  добро
радістю,  що  цвіте  в  душі,
сіючи  щастям  у  нутро
милості  серця  не  чужі.
Від  доброти  усіх  розмов
любу  надію  оживить
в  темноті  полум’ям  любов
що,  мов  троянда,  червонить.

Як  немає  теплоти,
то  немає  й  доброти,
а  без  них  кожне  серце  кличе  в  мандри,
щоб  не  знати  самоти,
не  відчути  пустоти,
а  шукати  дім,  де  є  ще  дух  троянди.

Віктор  Цвіт  18.02.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018

Гірська хатина

Гірська  хатина

Придбаємо  з  тобою
на  потяг  два  квитки,
прощаючись  з  журбою,
як  з  нічкою  квітки.
Поїдемо  за  щастям
до  чарівних  Карпат,
де  завше  раді  гостям
господарі  всіх  хат.

Зустрінемо  там  ранок
у  спокої  долин,
як  сонячний  серпанок
торкається  вершин.
Підемо  по  стежині
від  річки  догори,
до  білої  хатини
яку  січуть  вітри.

Сніг  з  морозом  сіє  славу,
нам  даруючи  забаву:
віднайти  на  лижах  сили
підкоряти  гірські  схили.
Хай  до  верху  бугель  тягне,
адже  серце  любо  прагне:
знову  їхати  донизу,
і  радіти  попри  кризу.

На  нас  чекає  Кремінь,
Ільза  або  Тростян,
палаючи  крізь  темінь
гостинністю  селян.
Тож  мусимо  чекати,
наступної  зими,
з  якою  у  Карпати
повернемося  ми.

Сніг  з  морозом  творить  славу,
подаруючи  забаву:
віднайти  на  лижах  сили
підкоряти  гірські  схили.
Хай  до  верху  бугель  тягне,
адже  серце  дуже  прагне:
знову  їхати  донизу,
і  радіти  попри  кризу.

Віктор  Цвіт  12.02.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018

Романтика

Романтика

До  вподоби  сонце  в  небі,
до  вподоби  хмари  білі,
в  них  знаходимо  для  себе
щастям  думи  не  зотлілі.

В  думах  тих  усе  прекрасне,
що  палає  в  кожнім  серці,
дивом  сонця,  що  не  згасне
кольорами  у  веселці.

До  вподоби  ліс  і  гори,
степ  широкий  і  безкрайній,
в  них  знайдемо  власне  море
радістю  в  красі  звичайній.

В  морі  тому  найсвітліші
проведемо  разом  днини,
тільки  в  ньому  нам  тепліше
почуттями  щохвилини.

Попри  сум  і  всі  тривоги
ми  знайдемо  щастям  всюди
світлі  мрії,  як  дороги,
від  яких  нам  добре  буде.

Дивом  творить  світ  між  нами
лиш  романтика  життєва,
що  народжена  вітрами,
як  любов  одна,  миттєва.

Віктор  Цвіт  22.01.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018

Хвилина

Хвилина

Ми  з  тобою  зовсім  різні,
ніби  небо  і  земля,
бути  разом  надто  пізно,
щастям  сяючи  здаля.
Наша  будь-яка  розмова
є  холодною,  як  лід,
мов  якась  душа  зимова
поміж  нами  лине  вслід.

Почуття  усі  прекрасні
прикипіли  до  думок,
а  вуста  мовчать  нещасні,
пересохли,  мов  струмок.
Осліпила  нас  байдужість
стінами  похмурих  снів,
пробудивши  всю  безглуздість
що  звільняє  біль  і  гнів.

Ніч  забрала  наші  днини
зорями  на  небеса,
не  лишилось  ні  години
на  любов  і  чудеса.
Але  серце,  як  дитина,
хоче  казку  почуттям,
її  дасть  одна  хвилина,
чарівним  ковтком  життя.

На  роботі  ми  колеги
трохи  рідні  і  чужі,
як  у  морі  два  ковчеги,
все  тримаємо  в  душі.
Тільки  казкою  хвилина
оживляє  хоч  на  мить
світ  між  нами,  як  краплина
квіточку,  що  міцно  спить.

Віктор  Цвіт  11.01.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018

Зимова квітка

Зимова  квітка

Дві  сніжинки  закружляють
білим  вітром  танець  мрій,
сріблом  ночі  оживляють
згасле  вогнище  надій.
Знову  полум’я  займеться
дужим  диханням  зими,
і  бураном  понесеться  
осипати  з  неба  сни.

Світ  навколо  починає
потопати  у  імлі,
навіть  сонце  засинає,
ледве  тліючи  в  золі.
Всюди  полум’я  палає,
завиваючи  вогнем
жаром  землю  застилає,
що  і  ночі  стали  днем.

Серед  полум’я  і  жару
насінина  проросте,
від  морозного  удару
поведе  стебло  товсте
і  вікно  мого  світання
срібним  листям  заплете,
що  від  подиху  кохання
диво-квіткою  цвіте.

Більше  сум  не  потурбує,
а  замерзне  за  вікном,
бо  крізь  нього  не  фарбує
мої  думи  сірим  тлом.
Знову  сповнилась  розмова
сміхом,  радістю  життя,
адже  квіточка  зимова
розтопила  почуття.

Ось  тому  на  все  дивлюся
із  любов’ю  і  теплом,
помилятись  не  боюся,
хоч  і  жертвую  крилом.
Хай  прийде  розчарування
і  журбою  замете,
але  з  диханням  кохання
знову  щастя  зацвіте.

Віктор  Цвіт  10.01.18

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018

Намалюю за вікном

Намалюю  за  вікном

Намалюю  за  вікном
зачаровану  весну,
пригадавши  милим  сном
тую  дівчину  ясну.
Її  дотик  на  собі
відчуваю  уночі,
коли  тону  у  журбі,
ніби  місяць  в  далечі.

Думками  про  неї  цвітуть  ранні  квіти,
як  правда  ідеї,  що  ми  досі  -    діти,
бо  віримо  в  казку,  у  вічне  кохання,
даруючи  ласку  росою  світання.

Намалюю  за  вікном,
незабутній  літній  бриз,
від  якого  я  нутром
спалахну,  неначе  хмиз.
У  полоні  почуття
зрозумію  головне,
лиш  любов  несе  в  життя
ранком  щастя  чарівне.

Думками  про  неї  звучить  кожна  пісня,
як  правда  ідеї,  що  досі  не  пізно
ще  раз  полюбити  ту  дівчину-мрію
щоб  знов  оживити  замерзлу  надію.

Намалюю  за  вікном
осінь  теплу,  золоту,
випиваючи  вином
свою  власну  самоту.
Павутинками  весь  час
пролетить  єдиним  днем,
ним  я  згадую  про  нас,
поринаючи  в  едем.

Думками  про  неї  кружляють  сніжинки,
як  правда  ідеї  про  дві  половинки,
що  згодом  зійдуться  у  казці  зимовій
і  щастям  займуться  в  заграві  ранковій.

Віктор  Цвіт  08.01.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018

Любов і тиша

Любов  і  тиша

Щастя  не  покине  наш  дім
ні  на  день,  ні  на  ніч,
хоч  між  нами  буря  чи  грім,
чи  вітри  протиріч.

Радістю  рятує  тепло
у  обіймах  палких,
від  яких  нам  добре  було
без  думок  тих  важких.

Весело  багаття  тріщить,
зігріваючи  нас,
іскрами  яскраво  блищить,
зупиняючи  час.

Кожен  вечір  так  провести
нам  приємно  завжди
і  коханням  в  тиші  плести
для  життя  без  біди.

Бідою  є  розлука  хоч  на  мить!
Бідою  є  мовчання  в  самоті!
 Без  тебе  моє  серденько  щемить,
неначе  все  хороше  в  забутті!

В  очах  твоїх  палає  спокій  мій!
В  руках  твоїх  живе  моїм  життям
нестримна  теплота  усіх  надій,
яку  ми  звемо  світлим  почуттям.

В  нас  нема  потреби  в  словах,
щастя  є  і  без  них
відчуттям,  яке  жене  страх
із  думок  голосних.

Тишею  ми  творимо  світ
своїх  мрій  і  бажань,
що  розтопить  будь-який  лід
у  вогні  сподівань.  

Віктор  Цвіт  01.01.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018

Новорічний

Новорічний

День  востаннє  догорає,
засіваючи  зірки,
із  якими  вирушає
рік  опівночі  в  думки.
Хай  з  собою  забирає
він  журбу  до  забуття,
а  у  спогадах  лишає
найтепліше  почуття.

Сніг  надворі  прикрашає
білим  пухом  цілий  світ,
по  якому  поспішає
в  кожну  хату  щастя  цвіт
запалати  на  ялинці
міріадами  вогнів
і  нести  у  мандаринці
ціле  море  теплих  слів.

Дім  гірляндами  палає
і  святковий  гнеться  стіл,
хай  у  серці  не  згасає,
а  черпає  нових  сил,
та  любов,  що  зігрівала
в  сум  і  в  радість  цілий  вік
і  надію  нам  давала
знов  зустріти    новий  рік.

Віктор  Цвіт  31.12.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017

Завтрашнє світання

Завтрашнє  світання

Думки  засніжені  від  мрій
гаряче  серце  застудили,
створивши  казку  із  надій,
життєву  радість  розбудили.

В    очах  палає  ясний  день,
який  ще  зможе  нашим  стати,
явившись  дивом  із  пісень,
яке  не  стомлююсь  чекати.

Тривалим  сном,  між  нами  сяє    світ
 і  білим    тлом  ще  зближує  в  житті,
 бо  в  почутті  не  в’яне  щастям  цвіт,
який  цвіте  світанням  в  майбутті.

В  твоїх  руках  ще  є  тепло,
яке  багаттям  душу  гріє,
коли  блищатиме,  як  скло,
журба,  що  тихо  іній  сіє.

До  тебе  вся  моя  любов,
як  обіцяв,  не  захолола,
лише  змінилась  від  розмов,
які  розлука  розколола.

Тривалим  сном,  який  засяяв  світом,
кохання  нас  триматиме  в  житті,
як  почуття,  яке  не  втратить  цвіту,
бо  зацвіте  світанням  в  майбутті.

Віктор  Цвіт  27.12.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017

Снігопад

Снігопад

Білий  сніг  кружляє  за  вікном,
чистоту  приносить  із  небес,
на  очах  народжуючи  сном
дивний  світ,  що  сповнений  чудес.

Від  краси  тієї  навкруги
почуття  осліплює  любов,
білим  тлом  з’єднавши  береги
 на  річках,  які  замерзли  знов.

Як  приходить  казкою  зима,
моє  серце  злого  не  трима,
адже  стала  білою  пітьма
до  тебе.
Розмалює  вікна  морозець,
чарами  закоханих  сердець,
що  в  житті  створили  острівець
для  себе.

Заблищить  у  сяйвах  ліхтарів
снігопад,  освітлюючи  ніч
сірим  днем,  що  досі  ще  сірів
від  вогню  маленьких  білих  свіч.

Всі  думки,  в  яких  пануєш  ти,
відпущу  сніжинками  в  політ,
на  душі,  я  зможу  їх  знайти
тим  вогнем,  що  будить  цілий  світ.

Як  приходить  казкою  зима
хуртовину  диханням  здійма,
знай,  що  ти  від  щастя  не  сама
на  світі.
Я  прийду  до  тебе  в  заметіль,
вітром  потепління  звідусіль,
обернувши  памороззю  біль
на  квіти.

Віктор  Цвіт  26.12.17



,















 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017

Квітка, що цвіте

Квітка,  що  цвіте

Теплотою  рук  ласкавих
увійду  в  твоє  життя,
теплотою  дум  прекрасних
подарую  майбуття.
Досить    образів  лукавих,
щоб  ховати  почуття,
час  лишити  світ  нещасних,
як  журбу  до  забуття.

Дуже  радісно  і  мило
усміхаюся  тобі,
як  побачу  твої  очі
своїм  щастям  у  юрбі.
Ти  мені  даруєш  силу
не  замкнутися  в  собі,
коли  мучуся  щоночі
я  без  тебе  в  далебі.

Все  віддам  за  день  з  тобою,
щоб  втекти  від  самоти,
все  віддам  за  ніч  з  тобою,
щоб  не  знати  пустоти.
Хай  всі  відстані  між  нами
щастя  нитками  сплете,
звеселяючи  піснями
про  ту  квітку,  що  цвіте.

Ми  знайдемо  своїм  домом
нашу  радість  і  мовчання,
зачаруємо  всі  мрії
дивом  кожного  світання.
Хай  навіки  світлим  тоном
сяють  наші  всі  бажання
попри  біди  й  буревії,
як  на  краще  сподівання.

Все  віддам  за  день  з  тобою,
щоб  втекти  від  самоти,
все  віддам  за  ніч  з  тобою,
щоб  не  знати  пустоти.
Коли  бачать  світло  очі,
то  коханням  ще  росте
і  вкрашає  дні  і  ночі,
наша  квітка,  що  цвіте.

Віктор  Цвіт  17.12.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017

Симпатія

Симпатія

Спалахне  в  мені  вогнем
 загадкове  почуття,
що  несе  чудовим  днем
у  думки  нове  життя.

Від  тепла  його  пісень
квітне  серце  і  душа,
коли  музою  натхнень
є  дівчина  не  чужа.

До  вподоби  її  очі,
що  блищать  весняним  сонцем
і  засліплюють  всі  ночі
милим,  сяючим  віконцем.
До  вподоби  її  думи,
що  зігріють  в  прохолоду,
в  них  немає  сліз  і  суму,
лиш  життєва  насолода.

Оживе  тривалим  сном,
неймовірне  майбуття,
а  буденне  за  вікном
дочекалось  забуття.

Від  світань  і  до  смеркань,
моїм  світом  є  вона,
королева  всіх  бажань,
від  яких  прийшла  весна.

Віктор  Цвіт  13.12.17













   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017

Сни

Сни

Минули,  наче  уві  сні,
мої  з  тобою  світлі  дні,
розтанувши  вечірніми  загравами.

Пригадую  лиш  погляд  твій,
що  ніжився  у  сяйвах  мрій,
коли  туман  стелив  любов  над  травами.

Не  сяє  сонце  як  тоді,
не  сіє  іскри  по  воді,
ховаючись  за  хмарами  нерадісно.

На  землю  спокій  листям  ліг,
чекаючи  на  перший  сніг,
з  яким  мені  на  серці  буде  болісно.

Бо  в  житті  кохання,  ніби  сни,
що  буяють  квітами  весни,
у  яких  сміються  дві  душі,
щастям  проливаючи  дощі.
Та  настав  прокинутися  час
долею,  яка  розлучить  нас,
 щоб  думками  в  денній  самоті
знов  на  сни  чекати  золоті.

Думки  кохання  і  слова
нові  приховують  дива,
 вночі  їх    видно  зорями  яскравими.

Палає  місяцем  душа,
яка  сама  себе  втіша,
обіймами  надій  і  мрій  ласкавими.

Віктор  Цвіт  08.12.17

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017

Зимовий ранок

Зимовий  ранок

Вночі  на  землю  випав  сніг,
встеливши  ковдрою  тонкою
зимовим  чудом  щирий  сміх,
із  неба  радістю  пухкою.

Як  ми  прокинемось  від  снів
і  лиш  поглянемо  в  вікно,
- серця  щасливий  ніжать  спів,
яким  не  тішились  давно.

Засяє  казка  на  очах
зимовим  ранком  чарівним,
який  нам  снився  по  ночах
моментом  щастя  рятівним,
коли  всю  радість  восени
змивали  холодом  дощі,
зеленим  листям  з  бузини,
яка  єднала  дві  душі.

Морозна  тиша  вкрила  світ,
ласкавим  інеєм  дерев,
що  заблищить,  як  самоцвіт,
при  світлі  сонячних  джерел.

З  горнятком  кави  на  поріг
підемо  мліти  від  краси,
яку  нам  ранок  приберіг
зимовим  сяянням  роси.

Віктор  Цвіт  03.12.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017

Караван

Караван

Ми  пливемо  кораблями
океанами  пісків,
від  кохання  королями
ставши  протягом  років.

Тільки  ми  одні  навколо
серед  спеки  і  вітрів,
але  в  серці  не  кололо,
як  життям  тебе  зустрів.

За  оазисом  бархани
височіють  до  небес,
як  печалі  ті  тумани,
від  життя,  що  без  чудес.
Хоч  нещадно  палить  сонце
і  так  важко  без  води,
любість  буде  охоронцем
захищати  від  біди.

Вірні  нам  лише  верблюди,
бо  без  них  чекає  смерть,
у    пустелі  вона  всюди
все  піском  вкриває  вщерть.

Не  жалкуємо  ні  трохи,
що  таким  обрали  світ
для  подружньої  епохи,
щоб  плести  коханням  цвіт.

За  барханами  долина
буде  втіленням  всіх  мрій,
там  народиться  дитина,
діамантом  всіх  надій.
Не  підемо  більш  в  пустелю
караваном  у  житті,
ми  знайшли  свою  оселю
і  свій  спокій  в  почутті.

Віктор  Цвіт  02.12.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017

Мандрівники

Мандрівники

Ночі  залишимо  для  снів,
щоб  набиратись  нових  сил,
адже  в  дорогу    сяйвом  днів
знову  покличе  небосхил.

Зранку    продовжуємо    шлях,
місце  покинувши  своє,
адже  кохання,  ніби  птах,
лиш  у  польоті  з  нами  є.

Ми  у  дорозі  все  життя
разом  проводимо  завжди,
щоб  не  погасли  почуття
як  завітають  холоди.
Щастя  від  мандрів  зацвіло
 квітами  радісних  думок
серце  до  серця  привело
бити  джерелами  в  струмок.

Всі  місця,  де  ми  були,
є  особливими  для  нас,
в  них  оживляє  із  золи
радість  життя  чудовий  час.

Хоч  нашим  домом  став  намет,
в  ньому  не  тісно  жити  нам,
він  є  тим  світом  без  тенет,
де  ми  довіримося  снам.

Віктор  Цвіт  01.12.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017

Зустріч

Зустріч

Розкинувся  між  нами  
дорогами  весь  світ,
який  ночами  й  днями
дарує  тінь  і  цвіт.
На  відстані  два  серця,
палають,  як  зірки
в  життєвому  озерці
проводячи  роки.

Ні  спокою,  ні  тиші,
ні  радості  в  душі,
на  дикому  узвишші,
яке  січуть  дощі.
Те  все  лише  у  мріях
є  казкою  для  нас,
щоб  жити  у  надіях,
про  той  щасливий  час.

Зійдуться  дві  дороги
до  зустрічі  порогу,
в  обіймах  і  цілунках  
любити  життя.
Забудуться  тривоги
досадних  епілогів,
посіявши  в  стосунках
ясне  майбуття.  

В  думках  усе  минуле
човнами  потонуло,
залишивши  до  щастя
дорогу  весни.
Нове  життя  прибуло,
в  коханні  спалахнуло,
квітками  серед  листя
здійсняючи  сни.

Віктор  Цвіт  28.11.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017

Осінь

Осінь

Осінь  дарує  нам  спокій
музикою  дощів,
що  має  сенс  глибокий
для  почуттів  і  душі.
Листя  літає  всюди
іскрами  світлий  мрій,
з  ними  радіючи,  люди
погляд  осяюють    свій.

Спустяться  сумом  тумани
сіяти  знову  в  думках,
краплі  з  біди  і  омани,
б’ючи    по  теплих  руках.
В  осені  лиш  порятунок,
в  барвах  її  кольорів,
як  дорогий  подарунок,
лист  золотий  душу  грів.

Щоб  не  казали,  а  осінь
світла  казкова  пора,
бо  не  сумною  є  зовсім,
якщо  цвіте  дітвора.
Холодно  хоч  і  волого,
хмарно  і  меншають  дні,
світ,  мов  на  мокру  підлогу,
ліг  відпочити  у  сні.

Віктор  Цвіт  13.11.17
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762661
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2017

Гало

Гало

Відчуваю  досі
 долонями  вогонь
проливаю  роси
очима  від  безсонь.
Я  ожив  тобою
щасливим  у  житті
і  цвіту  з  тобою
ірисом  в  почутті.

Усміхнуся  радо,
як  бачу  погляд  твій,
розчинюся  садом,
в  твоєму  сяйві  мрій.
Серденько  без  тебе
згасає  ясним  днем,
а  душевне  небо
вмивається  дощем.

Ніжним  сріблом  зір
з  кришталевих  гір
лине  в  нас  до  сонця  щастям
неземна  любов.
Колом  сяє  світ,
де  тепло  і  лід,
будуть  радості  пришестям
після  всіх  розмов.

Віктор  Цвіт  25.11.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017

Вечірній туман

Вечірній  туман

Припало  сонце  до  землі
і  любо  дивиться  на  схід,
 а  небо  тане  у  імлі,
що  тінню  стелиться  услід.

Червоним  сяянням  вогнів
 за  обрій  лине  ясний  день,
у  хмарах  тліючи  від  снів,
які  є  дивом  для  пісень.

Співаю  серцем  ті  пісні,
себе  лікуючи  від  ран,
коли  годиноньки  ясні
дарує  ввечері  туман.
Тебе  знайду,  моя  любове,
у  його  царстві,  ніби  світ,
в  якому  щастя  маю  знову,
що  для  душі,  як  самоцвіт.

Палає  світло  навкруги,
немов  омріяні  думки,
з  якими  радість  до  снаги
із  кожним  дотиком  руки.

Журба  розвіялась,  як  дим,
коли  в  моїх  обіймах  ти,
душа,  з  якою  не  самим
мені  у  ніч  холодну  йти.

Співаю  серденьком  пісні,
життям  малюючи  роман,
коли  годиноньки  ясні,
дарує  ввечері  туман.
З  тобою,  дівонько  моя,
у  ньому  любо  загублюсь,
нове  отримавши  ім`я,
в  тобі  навіки  поселюсь.

Віктор  Цвіт  22.11.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Дика орхідея

Дика  орхідея

Зорями  палають  мрії  на  душі,
сіючи  кохання  диханням  весни,
щастям  сповивають  із  тепла  дощів
квіточку  світання,  що  осяє  сни.

Серденько    покине  болісна  зима,
линучи  туманом  на  верхівки  гір,
тишу    почуттєву  радістю  пройма
 квіточка-надія  в  темряві  зневір.

Ніжною  красою  душу  зачарує
дика  орхідея,  що  в  лісах  квітує,
лиш  заради  неї  любо  помандрую,
бо  єдиним  щастям  лиш  вона  існує.

Знаю,  ще  багато  митей  у  житті,
ними  буде  дивом  тішити  думки,
місце,  де  приємно  бути  в  самоті,
пестячи  ту  квітку  ласками  руки.

Її    колоритом  сяє  кожен  день,
 духом  незабутнім  пахне  кожна  ніч,
вітром  обернуся  в  полум’ї  натхнень
як  почую  серцем  її  любий  клич.

Дика  орхідеє,  моя  вічна  мріє,
лиш  заради  тебе  я  живу  і  дію,
адже  ти  єдина,  хто  журбу  розвіє,
лиш  з  тобою  поряд  почуттям  радію.

Віктор  Цвіт  11.11.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Дві сестри

Дві  сестри

Нас  єднають  миті  у  житті
і  про  них  ніколи  не  забути,
хоч  любов  вже  інша  в  почутті
не  бажає  про  минуле  чути.

Ви  для  мене  будете  завжди,
тими  лиш,  якими  вас  зустрів,
бо  любов  залишила  сліди,
що  не  захолонуть  від  вітрів.

Дві  сестри,  дві  зорі,
дві  весняні  квітки  в  полі,
що  цвітуть  для  всіх  доріг
як  палкі,  солодкі  долі.

Щастям  усміхається  душа,
коли  бачу  хоч  когось  із  вас,
та  думкам  проведена  межа,
за  якою  стіни  ставить  час.

Хоч  ми  не  здружились,  не  сплелись
радість  всю  ховаючи  в  собі,
може  ще  не  пізно  і  колись
ще  прийдуть  відлигою  в  журбі.

Дві  сестри,  два  світи,
що  ведуть  теплом  до  саду,
щоб  із  ними  зацвісти
дружбою  міцною  радо.

Віктор  Цвіт  08.11.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017

Чарівниця

Чарівниця

Мене  торкнувся  хтось,
і    словом  чарівним,
 промовив  тихо    щось,
що  буде  руйнівним.
Зневірюся  в  очах,
навколо,  мов  міраж,
лиш  квітне  по  ночах
вісні  живий  пейзаж.

Відлуння  голосу,
лунає  на  душі,
думки  із  космосу,
 навіює  чужі.
Живе  у  думах  світ,
тривалим  світлим  сном,
в  якому  сяє  цвіт
незнаний  за  вікном.

Мене  полонила  чарівниця,
зробивши  ілюзіями  дні,
 якими    для  мене  є  в’язниця
у  ній  я  живу,  немов  вві  сні.

Свої  навівши    чари,
вона  в  тумані  зникне,
пустивши  в  душу  хмари,
та  я  до  них    не  звикну.
Як  одержимий  нею,
шукаю  милий  погляд  ,
що  став  мені  ріднею
і  в  серці  завше  поряд.

Закляття  наклала  чарівниця,
коханням,  що  згодом  оживе
щоночі    вона  мені  все  сниться,
як  щастя,  що  з  моря  припливе.

Настане  та  радісна  година,
коли  ми  зустрінемося  знов,
її  я  попрошу  про  єдине:
«Без  чарів  прийми  мою  любов.»

Віктор  Цвіт  07.09.16(ред.  12.11.17)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017

Місячна

Місячна

Сонечко  засне  
наймилішим  сном,
у  якому  сяє  днем  новим.
Небо  мрій  ясне
потемніє  дном,
але  не  залишиться  сумним.

Місяць  сяйвом  радість  оживить,
зорі  засіваючи  усюди,
щастям  всі  думки  заполонить,
тим,  що  завше  поруч  рідні  люди.

Рясно  зацвіте
темрява  ночей
вічністю  любові  і  весни.
Дивом  заросте
тінь  журби  очей,
бо  надія  покидає  сни.

Місяць  нею  в  небі  спалахне,
тишу  розмалюючи  терпінням,  
на  кохання  серце  надихне,
сяючи  для  нього  потеплінням.

Криками  сови
десь  журба  звучить,
линучи  відлуннями  вночі.
Ніжністю  з  трави
щастя  зацвірчить
творячи  цілющії  ключі.

Ними  місяць  вийде  в  небеса
вірою  осяяти  пітьму
тих,  хто  любо  вірить  в  чудеса,
пробудивши  серденько  від  сну.

Віктор  Цвіт  21.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017

Аврора

Аврора

Почуттям  своїм  усміхнуся  до  зірок,
радістю  знайду  навіть  зимну  тиху  ніч,
серцем  не  боюсь  у  пітьмі  ступати  крок,
адже  я  люблю  і  в  коханні  саме  річ.

Щастя  чарівне  не  залишу  у  думках,
фарбами  його  намалюю  в  небесах,
пензликом  була  теплота,  що  у  руках,
- так  в  зимову  ніч  народились  чудеса.

Хоч  навколо  сніг  і  крига  та  міцний  мороз,
для    душі  триває  літо  сяйвами  в  пітьмі,
що  біжать,  неначе  хвилі  від  раптових  гроз,
по  ставку  на  голі  скелі  теплі  і  німі.

Вітер  принесе  хуртовиною  імлу,
небо  затягне  щільно  ковдра  сірих  хмар,
щастя  сяє  ще,  білу  сіючи  золу,
ніби  згори  вниз  нею  дмухає  димар.

Вщухне  заметіль,  затихаючи,  як  сум
від  незгод  і  бід,  що  у  кожного  свої,
знову  спалахне  віддзеркаленнями  дум,
щастя,  що  вночі  очі  радує  мої.

Хай  навколо  чужиною  буде  цілий  світ,
для  душі  знайду  я  літо  зеленню  трави,
у  якій  зірками  мліє  росянистий  цвіт
щастям,  як  і  все  прекрасне,  що  не  уяви.

Віктор  Цвіт  30.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017

Грустишь

Грустишь  

Ты  грустишь  по  солнцу
на  земле  цветами,
остывая  сердцем  без  любви.
Постучит  в  оконце
лишь  туман  слезами
значит,  будь  тем  солнцем  и  живи.

Ты  грустишь  по  ветру
на  ветвях  листвою,
позабыв  в  молчании  о  мечтах.
Ведь  повсюду  кедры
лишь  гремят  волною,
отбирая  слово  на  устах.

Ты  грустишь  ночами
по  луне  и  звёздам,
вспоминая  веру  в  чудеса.
Разожги    свечами
огонек  всем  злостям,
чтоб  открылись  утром  небеса.

Віктор  Цвіт  05.11.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017

Дощова ніч

Дощова  ніч

Осінній  дощ  нагадує  про  тебе,
купаючи  дерева  золоті,
як  ліхтарі  осяяли  вже  небо
багаттями  від  мрій  на  почутті.

Ще  гомонять  із  вітром  пишні  крони,
як  я  колись  з  тобою  шепотів,
про  незабутні  радості  канони,
що  сяють  щастя  зорями  в  житті.

Згадую  тебе  сонцем  у  очах,
згадую  тебе  снами  по  ночах.
Осінь  оживить  світом  золотим
мить,  коли  ще  був  я  молодим.

Летять  в  думках  журбою  журавлі,
співаючи  пісні  сумні,  останні
про  те,  що  розійшлись,  як  кораблі,
в  серцях  одним  коханням  всі  бажання.

Нехай  туман  сховає  безнадію,
щоб  знову  заспівати  про  любов
пісні,  з  якими  листя  зеленіє
навколо,  мов  настало  літо  знов.

Згадую  тебе  сяйвом  і  теплом,
що  вогнем  несуть  радість  за  вікном.
 Осінь  принесла  літо  золоте,
бо  душа  від  нього  знов  цвіте.

Віктор    Цвіт  21.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017

Вальс праці

Вальс  праці

Робота  закипить  коштовною  рудою
від  вогнища  руки  майстерної  міцної,
хоч  поруч  є  завжди  невдача  із  бідою,
та  досягнемо  успіхів  за  працею  святою.

Коли  один  за  всіх,  то  всі  за  одного
тримаються,  стараються  стояти  до  кінця.
Приймемо  в  колектив  чужого,  як  свого,
бо  завше  будемо  дітьми  небесного  отця.

Приймемо  за  свій  дім  улюблену  роботу
і  хай  там  дощ  та  грім,  ми  вдома,  у  теплі,
коли  настане  час  нам  вийти  за  ворота,
то  вийдемо,  розвіємось  пташками  до  зорі.

Хай  гучно  загудуть  за  працею  заводи,
а  люди  навкруги  щасливо  заживуть,
хай  радість  із  повагою  єднають  в  хороводи,
всіх  нас  і  тих,  хто  після  нас  прийдуть.

Віктор  Цвіт(Спіцин  Євгеній)  19.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758002
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2017

Ода керівникам

Ода  керівникам

Ви  принижуєте  нас,
ми  про  це  не  судимо,
у  лихий,  найтяжчий  час
працювати  будемо.
Не  зламати  нашу  міць
злісними  наругами,
звикли  вже  до  моровиць,
до  життя  зі  смугами.

Ми  працюємо  усі
краще,  ніж  вважаєте,
знати  нас  у  всій  красі
досі  не  бажаєте.
Чом  не  здійснюєте  ви
все,  що    обіцяєте,
а  врожаю  без  сівби
до  сих  пір    чекаєте?

Дайте  волю  та  свободу
і  надія  родиться,
добротою  від  природи
серед  нас  помножиться.
От  побачите  тоді,
як  ви  помилялися,
бо  топити  у  воді
ні  за  що  вмудрялися.  

Віктор  Цвіт(Спіцин  Євгеній)  19.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758000
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 31.10.2017

Зацвіте кохання у саду

Зацвіте  кохання  у  саду

Зацвіте  кохання  у  саду
від  ясної,  теплої  погоди,
бо  весну  надією  веду,
щоб  здолати  радістю  незгоди.

Восени  згасають  почуття,
золотом  палаючи  до  снігу,
що  сховає  їх  на  майбуття,
як  найкращу,  наймилішу  втіху.

Лиш  прийде    відлигами  весна
теплотою  ніжною  до  саду,
то    цвістиме  знов  любов  ясна
всю  журбу  лишаючи  позаду.

Зацвіте  кохання  у  саду,
на  гілках  квітками  разом  з  нами,
влітку  я  також  його  знайду,
серед  листя  стиглими  плодами.

Восени  на  нас  чекає  біль,
океаном  клопоту  й  тривоги,
та  любов  приносить  звідусіль,
щастя,  щоб  не  збитися  з  дороги.

Як  прийде  відлигами  весна,
теплотою  милою  до  саду,
- знову  зацвіте  любов  ясна,
бо  із  нею  ми    живемо  радо.

Віктор  Цвіт  29.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017

Маленьке диво

Маленьке  диво

У  вазоні  тісному
посаджу  диво-квітку,
як  до  болю  знайому,
ту  любов,  що  є  рідко.

Зацвіте    вона  щастям,
для  самотнього  серця,
як  опало  вже  листям
все,  що  радістю  зветься.

Хай  радіє  від  сонця
на  просторім  вікні,
та  душа  незнайомця,
яку  бачиш  в  мені,
як  любов,  що  не  зникне
у  думках  і  словах,
а  до  холоду  звикне
теплотою  в  руках.

Сяє  цвітом  густим,
незабутнє  в  мені,
бо  навіки  святим
народилось  в  вогні.

 Квітки  цвіт  почуттям,
не  зів’яне    в  душі,
як  прийшли  забуттям
прохолодні  дощі.

Як  зустріну  тебе,
моя  дівчино  мрій,
то  відкрию  себе
тим  багаттям  надій,
що  палало  для  тебе
в  диво-квітці  теплом
і  ясніло  до  неба  
загадковим  нутром.

Віктор  Цвіт  29.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017

Листопад

Листопад

Опадає  листя  золоте
на  стежки  забуті  і  дороги,
ніби  почуття,  що  вже  не  те
у  очах  холодних  від  тривоги.

Серце  захололо  від  журби
і  сховалось  сонцем  у  тумані,
мов  любов  –  це  казка  для  юрби,
що  вбачає  щастя  у  омані.

Мов  похмурий  світ  винен  у  гріхах,
думку  цю  нав’язують  усюди,
та  теплом  в  душі,  сяйвом  у  очах,
творять  світ  таким  кохані  люди.

Журавлі  курличуть  про  печаль,
бо  їм  дім  лишити  доведеться
і  мені  по-справжньому  їх  жаль,
бо  на  серці  ця  ж  печаль  озветься.

А  калина,  глід,  горобина
нагадають  полум’ям  червоним
що  в  мені  живе,  як  цілина,
щастя  на  душі  життям  безсонним.

Не  похмурий  світ  винен  у  гріхах,
винними  лиш  є  байдужі  люди,
бо  теплом  в  душі,  сяйвом  у  очах,
є  любов  надією  усюди.

Віктор  Цвіт  29.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017

Осіннє золото

Осіннє  золото

Розтали  зорі  сніжинками  в  теплі
того  багаття,  що  сяє  десь  далеко
і  плаче  ранок,  ллє  сльози  у  імлі,
а  сонце  солодко  ще  спить,  немов  лелека.

Пронизить  вітер  студеністю  руки
тендітні  віти,  розкішні  як  ніколи,
в  танку  посиплються  яскравістю  думки
додолу  листям,  що  падає  навколо.

Осіннє  золото  палає  полум’ям
краси  небесної,  що  на  землі.
Хоч  досить  холодно,  та  ніжусь  маренням,
мов  бачу  золотом  всі  спогади  незлі.

Візьму  в  долоню  палаючий  листок
в  руці  з  собою  понесу,  немов  прикрасу,
в  якій  є  милість,  як  радості  ковток,
що  подарує  для  щастя  більше  часу.

Цвіту  душею,  як  дивлюся  на  світ,
якого  казкою  зробила  щедра  осінь.
Лише  журба    туманом  шле  мені  привіт
від  журавлів,  яким  тепер  не  радо  зовсім.

Осіннє  золото  зігріє  почуття
коли  ще  не  прийшла  в  життя  любов,
а  жар  від  вогнища  посіє  майбуття
в  уяві  мріями,  що  збудять  кров.

Віктор  Цвіт  18.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017

Дівчина Осінь

Дівчина  Осінь

Вона  гляне  у  вікно
і  розтопить  сяйвом  ніч,
випиваючи  вином
всю  пітьму  при  світлі  свіч.
Її  погляд  теплоти
спонукає  до  життя
кожну  квітку  самоти
одержимим  почуттям.

Я  на  лавці  у  парку,
сяду  вранці  і  в  думках
мрію,  що  вона  в  танку
чудом  лине  по  стежках,
моя  діва  золота,
завше  радісна  і  мила,
її  тепла  доброта
дасть  мені  коханням  крила.

Діво  осінь  чарівна,
почуттям  сліпи  ясніше,
коли  щастя  вже  сповна
- обійми  мене  сильніше.
Про  прекрасне  розкажи
нескінченним  листопадом
і  любов  заворожи
золотистим  водоспадом.

Віктор  Цвіт  19.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017

Ти забула про мене

Ти  забула  про  мене

В  моєму  серденьку  ти  квітка  радості,
та  тільки  в  серденьку,  а  не  в  житті.
Між  нами  дощ  іде  в  покорі  хмарності,
любов  блукає  там  у  забутті.

Байдужим  поглядом  мене  зустрінеш  ти,
а  я  взаємністю  не  відповім,
від  тебе  кращої  мені  ще  не  знайти,
але  тобі  про  це  не  розповім.

Ти  забула  про  мене  
як  про  давнюю  мрію,
твоє  серце  мене
 теплом  тепер  не  зігріє.

В  обіймах  іншого  палаєш,  ніжишся,
мене  залишивши  вчорашнім  днем,
немов  в  самотності  без  тебе  втішуся
і  спалахну  в  душі  новим  вогнем.

Сказати  нічого,  тому  ти  і  мовчиш,
хоч  тебе  бачити,  ще  маю  шанс,
А  поруч  нікого,  лиш  я,  але  біжиш,
щоб  дописати  сном  в  житті  романс.

Ти  забула  по  мене,
як  про  день  свій  найкращий,
зіштовхнула  мене
в  тартар,  як  долю  пропащу.
Я  тебе  не  забув,
тому  тобі  буду  радий,
жар  на  серці  відчув,
то  знов  любов  цвіте  садом.

Віктор  Цвіт  19.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017

Осіння симфонія

Осіння  симфонія

В  осінньому  парку
омріюю  думками
мелодію  дзвінку,
яку  несе  листками
весела  течія
за  вітром  над  стежками,
як  світ,  в  якому  я
тебе  любив  роками.

Нехай  кружляє  листя
невпинно  у  танку
і  надихає  щастям
на  радість  не  крихку.
Нехай  багаттям  в  золоті
калина  паленить  
і  серце  у  добробуті
любов’ю  молодить.

В  осінньому  саду
зігрію  почуттями
стежиноньку  святу,
що  між  двома  життями
прямує  до  весни,
малюючи  квітками
ті  найсолодші  сни,
що  змиються  дощами.

Нехай  співає  пташка
для  нас  свої  пісні,
коли  на  серці  важко
в  годиноньки  сумні.
Нехай  осіннім    золотом
палає  знов  і  знов,
зігріта  тілом  змолоду,
безсмертная  любов.

У  лісі  восени
шепочуться  гілками
величні  ясени
із  кленом  і  дубками
про  пору  золоту,
яка  дала  нам  шати,
мов  ласку  й  доброту
з  якими  не  змовчати.
Хай  не  лякають  нас
тумани  і  дощі
проводити  свій  час
приємно  для  душі.
Хай  осінь  золота
охоплює  вогнем,
щоб  сіра  самота
пішла  в  минуле  днем.

Віктор  Цвіт  14.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017

Любов

Любов

В  очах  палає  літнє  сонце,
думки  співають,  як  птахи,
цвітуть  поля  щасливим  серцем
-  цей  день  назвемо  Я  і  Ти.

Цей  день  прикрасимо  ми  вітром,
яким  сплелися  дві  душі
у  почуттях,  якими  в  світі
цвітуть  веселками  дощі.

Слова  дзвенять  як  струни  арфи,
явивши  ніжність  від  розмов,
і  вмить  розвіються  всі  міфи
про  чарівну,  палку  любов.

Її  ми  днем  своїм  назвемо,
як  тиха  ніч  для  нас  сумна
і    сяйвом  зоряним  цвітемо,
допоки  в  нас  живе  весна.

Віктор  Цвіт  02.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017

Острів бажань

Острів  бажань

Слід  душевного  тепла
вмить  займеться  від  смеркання,
мрія  в  сяйві  потекла,
ним  до  острова  бажання.
Що  розкинувся    лісами,
серед  тиші  і  спокою,
оповитий  диво-снами
від  вологості  морської.

Соловейко  щебетав,
все  нову  і  кращу  пісню,
свою  душу  звеселяв,
у  нічну  годину  пізню.  
Його  слухали  з  тобою
і  дивилися  на  море,
як  вітрами  і  журбою
вдалині  гриміло  горе.

Але  буря  оминає  наший  острів  чарівний,
лиш  туманами  вкриває  узбережжя  і  ліси,
коли  з`явиться  на  небі  ясний  човен  мандрівний,
то  ми  тонемо  серцями  у  яскравості  краси.

Там  радіємо  ми  завше,  не  тримаємо  образ
бо  загадані    бажання  розмалюють  почуття,
ними  втілимо  кохання  з  діамантових  прикрас,
щоб  омріяти  казково  провести  своє  життя.

Віктор  Цвіт  02.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2017

Музика вітру

Музика  вітру

Не  зникає  світле  почуття,
ні  на  день  і  ні  на  мить,
кольоровим  творячи  життя,
коли  піснею  звучить.

Піснею  про  наші  милі  сни,
про  бажання  чарівні,
що  цвітуть  думками  щовесни,
ніби  ноти  несумні.

Музикою  вітру  оживуть
всі  несказані  слова,
що  садами  у  душі  цвітуть
і  від  них  вона  жива.
Хай  заграє  теплий  вітерець
ніжно  дотиком  своїм
музику  усміхнених  сердець,
щастя  давши  нам  новим.

Листя  шелестітиме  в  гаю
то  про  радість,  то  про  сум,
музику  даруючи  свою,
взявши  ноти  з  наших  дум.

На  веранді  дзвінко  задзвенить
наш  любовний  талісман,
що  між  нами  чудом  оживить
незавершений  роман.

Музикою  вітер  надихне
обійнятись  що  є  сил,
радістю  до  танцю  підштовхне,
освітивши  небосхил.
Хай  нам  грає  теплий  вітерець
ніжно  дотиком  своїм
музику  усміхнених  сердець
 з  жаром  почуття  палким.

Віктор  Цвіт  25.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017

Вчительці

Вчительці

На  душі  ти  вічно  молода,
бо  свою  любов  даруєш  дітям,
ніби  та  цілющая  вода,
що  дає  життя  усім  суцвіттям.

Як  про  тебе  згадую  у  снах,
у  яких  малим  іду  до    школи,
то  веснію  цвітом  у  садах,
до  якого  щастям  линуть  бджоли.

Вчителько  кохана,
Ненько  моя  мила,
вічна  тобі  шана,
що  мене  створила.
Хай  тебе  кохають
діти  твої  любі
і  завжди  згадають
не  в  журбі  і  злобі.

У  житті  я  буду  вдалині
сповивати  свій  весняний  цвіт
на  ясній,  незнаній  цілині
відкривати  дивом  цілий  світ.

Там    усі  розходяться  дороги,
та  додому  серденьком  прилину,
до  шкільного,  рідного  порогу,
бо  завжди  озвуся  твоїм  сином.

Вчителько  кохана,
Люба  моя  ненько,
хай  пора  весняна
прилетить  скоренько.
Щоб  твоїм  синочком
бігти  малим  кроком
знову  із  дзвіночком
сісти  до  уроку.

Віктор  Цвіт  01.10.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017

Доброго ранку!

Доброго  ранку!

Куди  поділись  милі  сни?
Куди  сховались  мрії  світлі?
Напевне  їх  забрала  ти
у  почуття,  щоб  сонцем  квітли.

Чому  так  радісно  мені?
Чому  так  гаряче  на  серці?
 Мабуть  мої  з  тобою  дні
є  кольорами  у  веселці.

Моя  кохана,  доброго  ранку,  
скажу  цілунком,  відкриючи  фіранку,
нехай  тобі  дарує  щастям  день  новий
тепле  слово,  ніжне  світло  насвітанку.

Чому  не  йде  до  мене  ніч?
Чому  зірки  не  сяють  дивом?
 Здається  знаю  в  чому  річ,
а  річ  у  тім,  що  став  щасливим.

Коли  згадаю  я  про  сум?
Коли  дружитиму  з  журбою?
Це  неможливо,  бо  не  сам,
бо  завше  поряд  ти  зі  мною.

Моя  кохана,  доброго  ранку,
тобі  промовлю,  палаючи  серпанком,
бо  на  душі  я  почуваюся  живим
від  почуттів,  які  сплелись  у  вишиванку.

Віктор  Цвіт  17.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017

Повір, що все чудово

Повір,  що  все  чудово

Облиш  думки  лукаві  
про  той  похмурий  світ,
де  почуття  ласкаві
зів`януть,  ніби  цвіт.
Втече  душевний  спокій,
а  тишу  змінить  шум
і  в  ямі  тій  глибокій
з  тобою  буде  сум.

Облиш  слова  жорстокі,
болючії  до  сліз,
що  ноти  всі  високі
в  падінні  тягнуть  вниз.
Забудеться  вся  радість,
згасаючи  в  очах,
розсіється  вся  любість
зірками  по  ночах.

Повір,  що  все  чудово,
співаючи  святково
пісні  свої  кохані
про  мрії  і  бажання,
якими  бачиш  сонце
якими  тішиш  серце,
бо  необов`язково
поганим  все  навколо
вважати  тобі.

Віктор  Цвіт  13.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017

Радість

Радість

Щодня  вона,  як  чудо,
яскраве  і  нове,
її  приносять  люди
у  слові,  що  живе
або  твоїм  творінням,
народиться  на  світ
з  маленького  насіння,
її  чарівний  цвіт.

Щодня,  немов  світання,
освітлює  думки
проміннями  кохання
яснить  усі  стежки.
Легка,  як  ніжний  подих
і  ніжна  почуттям
спаде  усім  на  подив,
фарбуючи  життя.

Живе  для  нас  піснями,
 щастям  розцвіта,
кохана  до  безтями
радість  золота.
Надію  на  прекрасне
дарує  просто  так
щасливим  і  нещасним,
подавши  добрий  знак.

Віктор  Цвіт  13.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017

Тростян

Тростян

Доторкнуся  хмароньки  пухкої
і  тим  дивом  серце  звеселяю,
коли  враз  доріжкою  вузькою
на  Тростян  сьогодні  завітаю.

Подивлюся  на  ліси  величні,
як  вони  спускаються  в  долину,
мов  дороги  щастя  мої  вічні
підійнятись  манять  на  вершину.

Оглянуся  обрієм  безкраїм
бачу  срібні  гори  навкруги,
лиш  згори  красу  я  їхню  знаю,
кращої  від  неї  не  знайти.

Вип`ю  на  горі  горнятко  кави
або  чаю  із  карпатських  трав
і  пізнаю  дивом  свої  справи,
коли  на  Тростян  я  завітав.

Так  шкода  спускатися  донизу,
покидати  місце  своїх  мрій,
що  думки  зігріло  теплим  бризом,
що  там  віє  подихом  надій.

Тим  надіям  вірю,  ніби  власним,
що  не  раз  приїду  в  це  село,
 на  гору  зійти  за  сонцем  ясним
до  якої  щастям  привело.

Віктор  Цвіт  27.06.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749522
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2017

За дверима

За  дверима

Мені  не  потрібно  журитися  даремно,
мені  не  потрібно  надію  берегти,
коли  в  житті  на  мить  піти  приємно
у  власний  світ,  що  кращим  лиш  знайти.

Мені  не  потрібно  кохати  і  страждати
коли    кохання  є  казкою  в  мені,
втомився  я  його  чекати  чи  шукати,
і  жити  ним,  неначе  уві  сні.

Піду  у  власний  світ,  що  за  дверима,
за  дверима  ,  що  раптово  відчинились,
у  місце,  де  є  тиша  незборима,
що  надихне  із  щастям  поріднитись.

Мені  не  потрібно  казати  щось  важливе,
немов  ніхто  не  чутиме  мене,
примарну  дружбу  я    не  хочу,  особливо,
яка,  мов  день  похмурий,  промине.

Мені  не  потрібно  чекати  щось  від  когось,
бо  все  своє  я  маю  вже  давно,
не  утікатиму  із  острахом  від  чогось,
коли  є  світ  -  як  золоте  руно.

Піду  у  власний  світ,  що  за  дверима,
що  не  забрати,  не  стерти  із  життя,
до  нього  мчу  щасливими  очима,
бо  в  ньому  є  світанням  почуття.

Віктор  Цвіт  09.05.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749520
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.09.2017

Закрита книга

Закрита  книга

Душа  навіки  загадкова
живе  у  тексті  сторінок,
лише  оправа  та  казкова
відома  барвами  думок.

Про  що  написана  та  книга,
про  лютий  біль  чи  про  любов?
Живе  у  здогадах  інтрига,
здіймає  галас  знов  і  знов.

Складне  життя  закрило  книгу
сховавши  правду  на  віки,
у  світ  таємності  і  криги,
лишивши  знаними  думки.

Але  вони  як  оболонка,
несуть  у  мріях  сліпоту,
щоб  не  зробити  ополонку
і  не  пізнати  теплоту.

Існує  книга  серед  інших
нових,  прочитаних  томів,
її  ненавидять  все  більше,
бо  мало  хто  читати  вмів.

Віктор  Цвіт  05.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749354
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.09.2017

Голос тиші

Голос  тиші

Якщо  біль  приносить  слово,
серце  краючи  ножем,
то  втечу  я  від  розмови
тихо  думкою  в  едем.

Там  ніхто  не  потурбує,
не  образить  просто  так,
на  душі    не  закарбує
молотком  неволі  знак.

Розчинюся  у  повітрі,
відпускаючи  думки,
щоб  знайти  свої  палітри
що  згубились  за  роки.

 Болем  сум  мене  полише
і  від  щастя  аж  цвіту,
коли  чую  голос  тиші,
пісню  спокою  святу.

Кольорами  дум  прекрасних
уявлю  безмежним  світ,
коли  вранці  сонцем  ясним
відпливе  у  небо  пліт.

Почуттями  чарівними
зігріваюсь  в  безнадію,
як  шляхами  мадрівними,
знову  сяю  і  радію.

Хай  кохання  не  судилось,
але  щастя  вже  знайшлось,
адже  серденько  розбилось
і  у  спокої  зрослось.

Далі  жити  маю  силу,
коли  чую  голос  тиші,
що  співає  пісню  милу
про  моменти  найтепліші.

Віктор  Цвіт  04.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017

Візьми мене за руку

Візьми  мене  за  руку

Візьми  мене  за  руку,
піди  за  мною  кроком
туди,  де  тільки  сходить  сонце.
Чекає  там  на  тебе,
тепло  у  сяйві  неба,
яке  зігріє  щастям  серце.

Зі  мною  ти  відчуєш,
побачиш  і  почуєш
усе,  чого  не  вистачало.
Зрадієш,  усміхнешся
і  почуттям  займешся,
немов  в  житті  нове  начало.

Вітер  шепоче,
річка  хлюпоче,
там  душа  хоче
в  тиші  цвісти.
Вірним  коханням,
щирим  бажанням
в  сяйві  світання
мрії  плести.

Візьми  мене  за  руку
і  під  музичні  звуки
співай  зі  мною  світлу  пісню.
Забудь  про  все  погане
і  радість  вмить  настане,
допоки  ще  не  зовсім  пізно.

Мені  довірся  сміло
і  ти  набудеш  силу,
життям  творити  рай  для  себе.
Кохай  мене,  як  можеш
і  будь,  якою  хочеш,
тобі  свобода,  знаю,  треба.

Віктор  Цвіт  22.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017

Політ на Місяць

Політ  на  Місяць

Відлік  до  нуля
з  десяти  почнеться,
затремтить  земля
і  вогнем  займеться.

Гуркотом  гучним
 в  небо  рине  човен,
спалахом  нічним
тінь  накриє  повінь.

На  Місяць  полечу  ,
щоб  сяяти  вночі,
з  планети  утечу
пожити  в  далечі.

Спогадом  любов
на  Землі  лишилась,
з  ніччю  знов  і  знов
в  небеса  дивилась.

Щирим  почуттям,
їй  згори  озвуся,
та  назад    життям
я  не  повернуся.

На  Місяць  полечу
самотнім  і  чужим,
душею  потечу
в  пітьму,  як  сивий  дим.

Віктор  Цвіт  10.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017

Чекаю ночі

Чекаю  ночі

Місяць  лине  в  небеса
щастям  падає  роса,
мрії  сіються  зірками.

 Почуттям  веде  любов
нас  побачитися  знов,
в  місце,  що  живе  думками.

Тиша  поглинає  сум,
поцілунок  збудить  струм,
заспокоюючи  серце.

Ти  вночі  мене  змінила
і  тепер  життям  щосили
 уникаю  світло  сонця.

Зранку  вмить  холоне  дух,
кров  сповільнює  свій  рух,
лиш  надією  життя  чекаю  ночі.

Бо  вночі  втамує  спрагу
та  відновить  рівновагу
мила  діва,  до  якої  сяють  очі.

Віктор  Цвіт  10.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017

Загублені

Загублені

Я  завжди  про  тебе  мрію
і  шукаю  в  милих  снах,
серцем  ніжучи  надію,
у  пітьмі  долаю  шлях.

Всі  думки  живуть  тобою,
квіти  сіючи  в  душі,
але  ти  ще  не  зі  мною
від  любові  ллєш  дощі.

Де  знайти  і  де  шукати
місце  зустрічі  в  житті,
щоб  усе  тобі  сказати,
що  тримаю  в  почутті?
Проминають  дні  і  ночі,
у  надіях,  і  думках
про  ясні,  кохані  очі
і  тепло  в  твоїх  руках.

Ти  моя  щаслива  зірка
невідома  на  ім`я,
знаю  лиш  для  себе  гірко,
 що  душевно  ми  рідня.

Хоч  би  раз  тебе  почути
чи  побачити  на  мить,
щоб  із  часом  не  забути,
коли  пристрасть  догорить.

Де  знайти  і  де  шукати
тебе,  щастя  золоте,
щоб  життями  заблукати
у  саду,  який  цвіте?
Все  минають  дні  і  ночі
серед  тиші  і  страждань,
бо  тебе  любити  хочу,
та  помру  від  сподівань.

Віктор  Цвіт  17.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017

Жива надія

Жива  надія  

Якщо  заходить  сонце,
забравши  всю  любов,
а  ніч  накриє  серце
журбою  від  розмов.
Не  треба  сліз  даремних,
а  вірити  в  дива,
з  якими  в  ночі  темні,
надія  ще  жива.

Якщо  навколо  тебе
суцільна  пустота
і  тішить  жаром  неба
душевна  доброта.
Не  треба  опускатись,
прийде  пора  нова,
бо  легко  закохатись
в  надію,  що  жива.

Як  самота  є  всюди
немов  скляна  стіна,
яку  минають  люди,
як  річеньку  без  дна.
Лишайся  лиш  собою,
бо  серденько  співа    
про  милую  з  тобою
надію,  що  жива.

Віктор  Цвіт  07.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017

Несу щастя

Несу  щастя

Серцем  на  крилах,
духом  у  співах,
щастя  несу.
Барвами  літа
ніжу  зігріту
в  думах  росу.
Поки  є  сила
і  мрія  мила,
не  пропаду.
Як  живі  квіти,
дивом  до  світу
любість  веду.

Падає  радість,
сумом  на  старість
гасне  в  очах.
Зникне  кохання,
давши  смерканням
сни  по  ночах.
Ще  є  надія,
тож  молодію
від  почуттів.
Птахом  на  небо,
вірою  в  себе
з  вітром  летів.

Тобі  несу  своє  тепло,
щоб  у  житті  розбити  скло,
скло  самотини  і  журби,
що  відібрало  всі  скарби.
Скарбами  будуть  мрії  знов,
і  сміх  від  радісних  розмов,
лиш  ти  мене  не  проганяй,
з  обійм  своїх  не  відпускай.

Віктор  Цвіт  03.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017

Живу у пляшці

Живу  у  пляшці

На  світ  дивлюся  через  скло,
самотньо  в  пляшці  живучи,
   як  промінь  сонця  моє  тло,
палає  вдень  і  уночі.

На  стінках  сяють  почуття,
на  зовні  ринучи  з  душі,
для  них  за  склом  нема  життя,
їх  нищать  погляди  чужі.

Розбите  серденько  моє,
у  грудях  дзвонами  дзвеніло
і  щастя  все,  що  в  мене  є,
зі  мною  разом  зачинило.

Тепер  за  втіху  барви  мрій
і  мила  казка  про  кохання
живуть  колискою  надій,
що  неминучим  є  світання  .

Тож  як  тебе  накрила  ніч,
в  собі  почуй  коханий  клич:
відкрити  пляшку  самоти,
що  сяє  світлом  доброти.

І  я  звільнюся  від  страждань,
і  спалахну  вогнем  бажань,
з  яким  повернеться  любов
та  оживе  між  нами  знов.

Віктор  Цвіт  31.07.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017

Ніч метеликів

Ніч  метеликів

Ніжне  світло  місяця  в  очах
поглядом  мені  даруєш  ти,
 як  приходиш  снами  по  ночах
зорі  в  небі  думами  плести.

Серце  спалахне  від  мрій  твоїх,
полум`ям  гарячих  почуттів,
що  і  оглянутися  не  встиг,
як  до  тебе  в  небо  прилетів.

Теплий  промінь  літнього    смеркання
зігріває    небо  для  зірок,
що  малюють  барвами  кохання,
поки  сонце  не  ступило  крок.
В  тому  сяйві  вихрем  закружляють,
чарівні  метелики  нічні,
блисками  сердець,  які  кохають
щоб  не  зоставатись  на  одні.

Подих  вітру  теплого  словами
оберну  на  пісню  золоту,
хай  світи  поєднує  між  нами
в  спільну  і  щасливу  доброту.

Місяцем  виблискує  любов,
і  летять  метелики  з  пітьми
сяяти  у  ніжності  розмов,
дивлячись  в  обіймах  на  зірки.

Теплий  промінь  літнього    смеркання
вистилає    небо  для  зірок,
що  малюють  барвами  кохання,
поки  сонце  не  ступило  крок.
В  тому  сяйві  танцем  закружляють,
чарівні  метелики  нічні,
блисками  сердець,  які  кохають,
разом  переживши  сірі  дні.

Віктор  Цвіт  24.07.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017

Зустріч однокласників

Зустріч  однокласників

Десять  років  проминуло
непомітно,  як  хвилини,
та  ми  досі  не  забули,
що  і  зараз  ми  -  родина.

Жарти  пригадаємо  шкільні,
щиро  сміючись,  неначе  діти,
разом  заспіваємо  пісні,
від  яких  цвіли  ми,  ніби  квіти.

-  Здрастуй  мила  школо,  рідний  клас,
-  Здрастуй  наша  вчителько  кохана,
 -  На  уроки  знову  кличеш  нас,
до  яких  на  серці  тільки  шана.

-  Друзі  мої  любії,  привіт,
-  Дуже  радий  бачити  всіх  вас.
Хоч  між  нами  вже  дорослий  світ,
та  до  школи  зве  дитинством  час.

Знову  в  зошиті  оцінки
і  щоденники  відкриті,
знову  вчитель  скаже  дзвінко,
що  сьогодні  будем  вчити.

Наче  вчора  учнями  були
і  додому  з  ранцями  ішли,
радістю  душевною  цвіли,
бо  уроки  щастям  ми  знайшли.

-  Здрастуй  мила  школо,  рідний  клас,
-  Здрастуй  наша  вчителько  кохана,
-  Як  же  раді  бачити  ми  вас,
з  вами  кожна  зустріч  богом  дана.

-  Друзі  мої  любії,  привіт,
-  Всіх  вас  я  люблю  і  поважаю,
-  Поки  бачу  чудом  в  полі  цвіт,
доки  знов  вас  бачити  бажаю.

Віктор  Цвіт  06.07.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017

Сирена

Сирена

Там,  де  море  неозоре  стало  небом  на  землі,
ніжним  голосом  дівочим  лине  пісня  по  імлі,
її  чую  і  миттєво  зачарованим  стаю,
опиняючись  думками  серед  саду  у  раю.

Через  ті  незнані  чари  я  потрапив  у  біду,
корабель  мій  сів  на  рифи  і  тепер  я  пропаду,
замерзаючи  душею,  ледь  тримаюсь  серед    хвиль,
попливти  мені  напевно  вже  не  вистачить  зусиль.

Очі  з  відчаю  заплющу,  хай  мине  лиха  година,
відчуваючи  як  серце  ще  тріпоче  як  пташина,
як  розплющу,  то  побачу  милу  дівчину  крилату,
що  спустилася  із  неба  у  свій  дім  мене  забрати.

Вона  мешкає  на  скелі,  що  над  морем  височить
від  якої  кожна  хвиля  громовицею  гримить,
думав,  там  моя  загибель  дочекалася  мене,
бо  від  зустрічі  із  нею  смерть  грозою  не  мине.

Але  доброю  сирена  і  ласкавою  була,
бо  мене  безжально  вбити  вона  так  і  не  змогла,
відчуваючи  кохання  заспіває  пісню  знов,
від  якої  після  ночі  в  її  серце  день  прийшов.

Після  зустрічі  зі  мною  вона  більше  не  вбиває,
а  на  березі  морському  на  любов  свою  чекає.
Тож  коли  рушаю  в  море,  то  згадаю  її  спів,
щоб  по  ньому  серед  моря  відшукати  діву  снів.

Віктор  Цвіт  24.06.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017

Місяць і зоря

Місяць  і  зоря

Місяць  і  зоря
осяють  темне  небо.
Місяць  і  зоря
вкрашають  кожну  ніч.
Радісні  моря
яснять  навколо  себе
тим,  ким  стану  я
в  майбутньому  для  тебе.

Милим,  рідним  і  святим
серцем  твого  світу,
сяйвом  сонця  золотим
нести  душею  квіти,
найніжнішим  почуттям,
що  кличе  на  моря,
сяяти  своїм  життям,
як  місяць  і  зоря.

Місяць  і  зоря
два  дива  нерозлучні,
ніби  ти  і  я,
водночас  і  чужі.
Небо  і  земля
між  ними  все  беззвучне,
пісня  лиш  твоя
лунає  на  душі.

Миле,  рідне  і  святе
я  серце  твого  світу,
ніби  сяйво  золоте,
несу  на  землю  квіти,
найніжнішим  почуттям,
що  кличе  на  моря
запливти  своїм  життям,
як  місяць  і  зоря.

Віктор  Цвіт  04.06.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017

Прогуляюсь під дощем

Прогуляюсь  під  дощем

Дощ  дарує  світле  почуття,
варто  лиш  промокнути  під  ним,
щоб  журбу  звести  до  забуття,
знову  почуваючись  живим.

Щастям  омиваються  думки
для  душі  полегшенням  суттєвим
і  течуть  до  серця  як  струмки
течією  любості  миттєво.

Прогуляюсь  під  дощем,
відчуваючи  любов,
що  цвіте  в  мені  кущем,
безупинно,  знов  і  знов.
Я  грози  не  побоюся,
незважаючи  на  грім,
мов  дощем  я  оживлюся,
і    під  ним  знайду  свій  дім.

Ніжністю  озон  мене  п`янить
народивши  дивом  мої  мрії,
від  яких  вщухатимуть  за  мить
в  самоті  душевні  буревії.

По  дощу  до  мене  ти  прийдеш,
у  словах  чудових  і  піснях,
від  яких  душею  ти  цвітеш,
радістю  долаючи  свій  страх.

Прогуляюсь  під  дощем,
і  під  ним  тебе  зустріну  ,
щоб  коханням,  як  плащем
прикривати  твою  спину.
Я  негоду  не  боюся,
а  боюся  лиш  одного,
що  з  тобою  розлучуся,
відчуваючи  нічого.

Віктор  Цвіт  04.06.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017

Закоханість

Закоханість

Човном  тону  в  твоїх  очах,
 зникаючи  у  морі,
любов  у  серці  по  ночах
палити,  ніби  зорі.

Палають  ясно  почуття
в  моїй  душі  глибокій,
явивши  місяць  з  небуття,
немов  маяк  високий.

Долаю  хвилі  і  вітри
твоєї  недовіри,
свої  підносячи  дари
на  знак  своєї  віри.

Що  стихне  буря  у  думках
і  спокій  запанує,
коли  загублене  в  роках
кохання  ще  існує.

Впусти  мене  в  своє  життя
і  двері  в  серце  відчини,
не  залишай  до  забуття
мене,  а  міцно  пригорни.

Я  тільки  твій  і  вже  давно
чекаю  радістю  тебе,
самотньо  дивлячись  в  вікно
на  ту  троянду,  що  цвіте.

Віктор  Цвіт  03.06.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017

В самоті

В  самоті

Залишуся  в  самоті,
розпаливши  дні  і  ночі
тим  багаттям  в  почутті
від  якого  сяють  очі.

Хай  каштанами  цвітуть
мої  мрії,  мої  думи,
в  душу  весноньку  несуть,
позбавляючи  від  суму.

Залишуся  в  самоті
серед  поля  чи  діброви,
на  пісенній  висоті
про  любов  вести  розмови,
що  забута  ясним  днем,
непочута  ніжним  словом
в  світі,  де  лунає  грім,
як  нове  суспільне  диво.

Знаю,  десь  любов  моя
бачить  радістю  життя,
у  самотності  як  я
розпаливши  почуття.

Доля  щастям  зацвіте,
подарує  світлу  мить,
що  навіки  нас  зведе,
спільну  душу  оживить.

Віктор  Цвіт  31.05.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017

Радість

Радість

Оживи  мою  любов,
підведи  мене  з  колін,
подаруй  надію  знов,
щоб  дзвеніла,  наче  дзвін.

Серед  тиші  на  душі
з  ним  співатимуть  птахи,
пісню  любу  про  дощі,
що  змивають  всі  страхи.

Покажи  в  моїй  журбі
стежку  місячних  ночей,
що  сховалася  в  юрбі
блиском  щирим  від  очей.

До  будиночку  зі  скла,
дай  стежиною  прийти,
там  світ  щастя  і  тепла,
що  так  хочеться  знайти.

Розбуди  мене  від  сну
подивитись  на  весну,
мила  радосте  моя,
коли  ранок  засія.

Залишися  назавжди
і  від  мене  вже  йди,
ти    -  ті  мрії  і  дива
від  яких  душа  жива.

Віктор  Цвіт  24.05.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017

То було вчора

То  було  вчора

Порожнечу  у  власній  душі
я  заповнюю  цвітом  весняним,
ніби  теплими  стали  дощі
з  неба  падати  дивом  коханим,
омиваючи  рани  мої,
спонукають  забути  про  болі,
адже  тільки  квітучі  гаї
подарують  дорогу  на  волю.

Холоднечу  у  власних  руках,
зігріватиму  чашкою  кави,
ніби  спершу  у  власних  думках
ми  ідемо  до  власної  слави
і  заповнимо  ту  пустоту,
що  лишилася  після  любові,
повертаючи  ту  доброту,
почуттєво  у  кожному  слові.

Немов  тільки  вчора  коханим  я  був,
як  маю  сьогодні  не  те  вже  ім`я,
немов  тільки  вчора  кохання  відчув
як  нині  дівчина  тепер  не  моя.
Немов  тільки  вчора  я  щастя  знайшов,
як  бачу  сьогодні  без  нього  буття,
то  був  лише  сон,  що  в  ніч  відійшов,  
збудивши  світанком  самотнє  життя.

Смолоскипом  палатиме  знов,
моє  серце  кохаючи  іншу,
бо  зіткнулись  орбітами  знов
дві  планети,  шукаючи  ліпшу,
щоб  за  нею  скарбами  знайти
щастя,  радість  і  вільне  кохання,
але  варто  лиш  сонцю  зійти,
як  самотністю  сяє  світання.

Віктор  Цвіт  08.05.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017

Прохолода

Прохолода

Замерзли  квіти  у  саду
якого  знов  зима  скувала,
вітрами  сіючи  біду,
що  квіти  постіллю  вкривала.

Схились  бідні  до  землі,
теплом  згасаючи  поволі,
немов  думки,  що  є  в  мені
зірками  в  темряві  недолі.

Коли  відчую  прохолодою  в  душі
ті  почуття,  що  вразять  болем  безнадії,
слова  для  мене  і  думки,  немов  чужі,
бо  застудили  квіти-мрії  сніговієм.

Птахи  затихли  у  тривозі,
пісень  не  знаючи  про  сніг,
тому  самотньо  на  морозі
я  лив  надію  скільки  міг.

Надію,  що  пригріє  сонце
і  знов  повернеться  весна,
допоки  ніжить  моє  серце,
любов  безсонна  і  ясна.

Коли  відчую  прохолодою  в  душі,
твій  погляд,  що  без  мене  бачить  світ,
омиють  рани  серця  теплії  дощі,
створивши  мило  щастям  сад  і  поле  квіт.

Віктор  Цвіт  26.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2017

Метелик

Метелик

У  пітьмі,  в  самоті
я  живу  щодня  і  щоночі,
наяву,  уві  сні
зігрівають  душу  очі,
що  любов  привели,
милим  спокоєм  до  серця
і  думки  розцвіли
у  пітьмі  промінням  сонця.

У  пітьмі,  в  почутті
відчуваю  власну  силу,
як  мале  те  дитя,
до  кохання  ніжу  крила,
відкриваючи  світ
свій  для  когось  необачно,
але  пристрасті  цвіт,
ще  не  цвівши  зникне  лячно.

Близькості  бояться  люди  всі,
сонцем  утікаючи  від  ночі,
як  на  їхнє  світло  по  росі
я  нічним  метеликом  тріпочу,
серцем  лиш  бажаючи  тепла,
що  коханням  заяскравить  душу.
Але  замість  нього  скалки  скла
болями  невдач  терпіти  мушу.

У  пітьмі  на  зірки
подивлюся,  як  на  мрії,
ясна  ніч  їх  роки
за  роками  дивом  сіє,
щоб  жили  і  цвіли
для  метеликів  надії
і  кохання  привели
у  серця  їх  молодії.

Ні  розмов,  ні  пісень
тільки  темрява  суцільна,
кожну  ніч,  кожен  день
там  душа  панує  сильна,
як  нічний  мандрівник,
що  шукає  світло  всюди,
бо  журитися  не  звик,
як  до  цього  звикли  люди.

Віктор  Цвіт  19.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730684
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.04.2017

Він і вона

Він  і  вона

Буває  чудовим,  буває  не  дуже
на  серці  твоєму  передчуття,
та  все  буде  добре,  повір  у  це,  друже,
 попереду  інше  і  краще  життя.

Щастям  приходить  самотня  година,
тишею  ніжно  збудивши  любов,
про  яку  мріє  юнак  і  дівчина,
пристрасно  гріючи  остуджену  кров.

Він  і  вона  -  одна  дивина,
що  двоє  сердець  сплітає  душею
пити  кохання  разом  до  дна,
допоки  моря  не  стануть  землею.

Квіткою  ніжиться  кожен  із  нас,
маючи  дивом  думки  і  слова,
завше  душевно  проводимо  час,
щоб  не  боліла  життям  голова.

Втіха  знайдеться  в  забавах  простих,
що  надихають  забути  про  біль
духом  емоцій  коштовних,  святих,
маючи  щастя  для  себе,  як  ціль.

Він  і  вона  -  це  небо  й  земля,
що  рани  лікують  в  душі  теплотою,
 творячи  світом  сади  і  поля
де  досі  кохання  живе    добротою.

Віктор  Цвіт  17.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017

Мила і справжня

Мила  і  справжня

Погляд  коханий  осяяв  мій  день,
 сонцем  надії  у  кожних  думках.
 Ними  я  лину  в  омріяну  тінь,
щастя  відкривши  красою  в  зірках.

Слово    солодке  в  моїй  самоті
стало,  мов  цукром  у  каві  журби,
адже  я  вірю  твоїй  доброті,
щоб  з  добротою  кохання    знайти.

Ти  надихаєш  життя  до  світання.
Ти  спонукаєш  забути  страждання.

Будь  ким-завгодно,  якою-завгодно,
щирим  коханням  ти  вабиш  мене.
Будь  ким-завгодно,  якою-завгодно,
щастя  з  тобою  днем  не  мине.

Голос  почую  твій  солов`їний,
ніби  кохану  ту  пісню  свою,
що  переносить  мене  у  країну,
де  почуваюся,  ніби  в  раю.

Радість  життєву  відчую  з  тобою,
миттю  фарбуючи  сірий  пейзаж
дивом,  що  квітне  і  тішить  весною,
роблячи  міфом  зимовий  міраж  .

Будь  ким-завгодно,  якою-завгодно,
тільки  такою,  якою  ти  є
Будь  ким-завгодно,  якою-завгодно,
тільки  для  тебе  кохання  моє.

Віктор  Цвіт  18.04.17

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017

Світло

Світло

Візьмемось  за  руки,
підемо  до  світла
спинити  ті  муки
   душі,  що  не  звикла
до  темряви  ночі,
до  тиші  зірок,
де  сяють  лиш  очі
промінням  думок.


Ми  зробимо  радість
метою  для  себе,
запалимо  милість
світанням  на  небі.
Вони    поцілунком
на  світло  ведуть,
де  чари  чаклунки,
на  нас  упадуть.

В  душі  і  на  серці
себе  відчинили,
на  місці  під  сонцем
яке  полюбили,
радіючи  разом,
що  це  того  варте,
бо  правда  із  часом
розкриє  всі  карти.

Візьмемось  за  руки
коли  вже  світає,
хай  ніч  наші  муки,
пітьмою  сплітає,
якщо  нам  судилось
зійтися  життям,
що  спільним  яснилось
для  нас  майбуттям.

Віктор  Цвіт  05.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017

Десять хвилин

Десять  хвилин

Болем  здається  все  життя,
як  почалося  на  руїнах
мертвого  в  серці  почуття,
що  малювало  сни  на  стінах.

Лиш  порожнеча  і  журба,
люто  терзають  мою  душу.
Доля  моя  така?  Хіба?
Вічно  страждати  я  не  мушу!

Десять  хвилин  з  життям  новим,
щоб  почуватися  живим,
адже  вперед  потроху  йдемо,
і  по-новому  вже  цвітемо.

Вже  підвестися  сил  немає
після  болючого  падіння,
тіло  ж  надія  не  тримає
бо  без  бажання  і  терпіння.

Ставши  чужим  для  всіх  на  світі,
грати  по  правилам  не  варто,
а  у  собі  саджати  квіти,
що  додають  в  житті  азарту.

Десять  хвилин  як  шанс  один
із  багатьох  пустих  годин
стежку  до  себе  знов  знайти,
бо  твоїм  щастям  є  лиш  ти.

Віктор  Цвіт  03.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729549
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.04.2017

Омріяне кохання

Омріяне  кохання

Не  були  б  для  нас  пісні
 почуттям  таким  знайомим,
то  жили  б,  неначе  в  сні,
мавши  серце  невагомим.

Ми  забули  б  про  любов,
що  між  нами  сяє  досі,
днем  весняним,  що  прийшов
і  кохає  квіти  в  росах.

Ні  облич,  ні  імен,
ні  адрес,  ні  номерів,
адже  з  давніх-давен
я  тебе  в  собі    творив
сонцем  на  небесах
яке  сяє  в  душі,
щастям  у  голосах
що  тепер  не  чужі.

Не  плекали  б    надій
вишиванками  на  радість,
то  від  втрачених  мрій
у  серцях  настала  б  старість.

Хоч  між  нами  цілий  світ
з  тисячі  доріг  кохання,
але  всюди  видно  цвіт,
що  живе  палким  бажанням.

Ні  облич,  ні  імен,
ні  адрес,  ні  номерів,
адже  із  давніх-давен
я  тебе  в  собі  творив,
відчуваючи  тепло
невідомим  відчуттям,
ніби  ти  стоїш  за  склом,
що  засліплює  життям.

Віктор  Цвіт  10.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017

Наше світло

Наше  світло

Нескінченністю  розмови
ми  потонемо  в  любові
у  вечірньому  саду,
у  якому  я  знайду
 почуття  для  нас  казкові.

Не  завадять  перехожі
нам  зустріти  дні  погожі,
щастям  створюючи  світ
зі  своїх  душевних  квіт,
що  одна  на  одну  схожі.

Нашим  світлом  є  взаємність,
як  одна  на  двох  приємність
провести  весь  вільний  час
що  між  нами  ще  не  згас,
не  поринув  у  натхненність,
ставши  спогадами  серця
від  яких  воно,  як  сонце,
сяє  з  нами  і  без  нас
блиском  золотих  прикрас
як  відчинене  віконце.

Лиш  тепло  для  нас  знайоме,
наче  радість  несвідома,
від  якої  в  серці  жар
розганяє  тіні  хмар,
що  від  суму  невагомі.

Доброта  проникла  всюди,
адже  ми  кохані  люди
тісно  зближені  життям,
що  омріяним  буттям
світло  нам  вдихне  у  груди.

Віктор  Цвіт  04.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017

Почуваюся коханим

Почуваюся  коханим

Темна  ніч  в  моїй  душі
 сіє  зорями  любов,
адже  люди  не  чужі  
у  життя  приходять  знов,
спокушаючи  мене
 сподіватися  на  те,
що  нарешті  біль  мине
 і  надія  зацвіте.

Сяє  місяць  у  очах
позитивністю  думок,
що  покажуть  серцю  шлях
відкриваючи  замок.
Відчинивши  двері  в  світ
у  кімнаті  самоти,
я    піду  шукати  цвіт
з  кольорами  теплоти.

Почуваюся  коханим,
щастям  бачу  все  життя,
дивом  маючи  весняним
ті  прекрасні  почуття,
без  яких,  як  без  повітря,
не  прожити  день  чи  ніч,
не  відчути  теплим  вітром
на  любов  від  серця  клич.

Вип`ю  кавою  щодня
сподівання,  біль  і  страх,
ніби  радість  -  це  рідня,
бо  приносить  спокій  в  снах.
Так  прокинулась  любов
спалахнула,  як  вогонь,
теплотою  для  розмов
з  кожним  дотиком  долонь.

Почуваюся  коханим,
незабутим  і  живим,
хоч  залишуся  поганим,
та  по-своєму  новим,
бо  для  кожного  приємно
відчувати  ту  ж  любов,
 що  приходить  недаремно
розпалити  нашу  кров.


Віктор  Цвіт  02.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017

Таємниця

Таємниця

В  моїх  очах  себе  побачиш,
в  моїх  словах  себе  впізнаєш,
але  мене  тоді  помітиш,
коли  в  життя  своє  впускаєш.

В  моїх  думках  свої  знаходиш,
в  мені    тепло  своє  відчуєш
і  вже  нічого  не  поробиш
коли  мене  ще  не  кохаєш.

Але  якщо  ти  ризикнеш
і  до  нестями  покохаєш,
   тоді  в  собі  мене  знайдеш
і  серед  себе  розпізнаєш.

Моїм  тепло  своє  відкриєш,
моїми  мрії  всі  плекаєш,
тоді  лиш  впевнитись  зумієш,
що  вже  мене  ти  помічаєш  .

В  тобі  живу,  як  таємниця,
 яку    без  мене  не  знайти
у  вщерть  заповненій  скарбниці,
її  душею  маєш  ти.

В  тобі  живу  і  буду  жити,
у  снах  шукаючи  тебе,
але  про  це  не  зможеш  знати,
цілком  не  знаючи  себе.

Віктор  Цвіт  25.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725388
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.03.2017

Відчуваючи тепло

Відчуваючи  тепло

Відчуваючи  тепло,
я  думками  розцвітаю,
оживляючи  нутро
почуттям,  коли  кохаю.

Із  любов`ю  усміхнусь,
як  на  небі  бачу  сонце
і  тим  світлом  подивлюсь,
куди  кличе  мене  серце.

Лину  серцем  до  очей
від  недоспаних  ночей,
щоб  надію  дарувати,
від  якої  розцвітеш,
мене  міцно  обіймеш,
щоб  теплом  не  відпускати.

Світ  зажурених  бажань
всюди  мріями  фарбую,
як  проміннями  світань
я  твої  думки  цілую.

Відчуваючи  тепло,
ніби  силу  богом  дану,
розіб`ю  між  нами  скло,
як  стіну  ту  нездоланну.

Щоб  піти  в  своїх  думках,
по  свого  життя  стежках
птахом  неба  лиш  до  тебе,
щоб  ти  любою  була
і  фіалкою  цвіла
мов  себе  знайшла  для  себе.

Віктор  Цвіт  24.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017

Туман

Туман

Знайди  мене  в  своїх  думках,
створи  історію  кохання,
що  стане  книгою  в  руках,
яка  жива  життям  натхнення.

Згадай  улюблені  пісні,
які  співали  ми  з  тобою,
про  казку  мріючи  всі  дні
коханням  борячись  з  журбою.

Тепер  між  нами  тільки  біль
і  порожнеча  звідусіль
приносять  згадкою  любов,
яка  остудить  нашу  кров,
бо  вже  забулось  почуття
в  душі  малесеньким  життям,
бо  вже  немає  теплоти,
серед  туману  самоти.

Прийди  хоч  раз  на  наше  місце,
ще  досі  квіти  там  цвітуть,
немов  весна  втішає  серце
 що  в  самоті  рушає  в  путь.

Палке  кохання  не  забути,
якщо  без  нього  щастя  гине
і  не  можливо  вже  заснути,
бо  кожен  день  з  туманом  лине.

Віктор  Цвіт  22.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017

Світ дзеркал

Світ  дзеркал

Кожен  день,  кожну  ніч
відчуваю  любий  клич,
помічаю  дивну  річ,
в  собі  раптово.
Всі  обличчя  чужі
розчиняються  в  душі,
обернувшись  на  дощі
в  часи  ранкові.

Коли  від  сну  прокинуся  у  світі,
що  в  дзеркалах  зображує  думки,
з  якими  я  щасливим  буду  жити
на  островах  самотньої  ріки.

Я  створив  світ  дзеркал,
як    до  щастя  свій  портал,
як  останній  той  причал
надії  в  світле.
Не  самим  стану  знов,
відчуваючи  любов
серед  радості  розмов,
як  слово  тепле.

Тоді  прийде  весна  в  моєму  світі
і  в  дзеркалах  побачимо  думки,
з  якими  ми  цвітемо,  ніби  квіти,
даруючи  захоханим  стежки.

Кожні  ночі  і  дні,
не  згасають  вогні,
хоч  години  складні
даються  тяжко.
Ми  сплелися  життям
як  серця  почуттям,
як  дитя  із  дитям
в  польоті  пташки.

Народяться  світи  в  одному  світі,
де  в  дзеркалах  зображені  вони,
життєвим  щастям  кожному  зустріти
свою  любов  планетою  весни.


Віктор  Цвіт  20.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017

Не хвилюйся

Не  хвилюйся

Не  хвилюйся  ні  про  що,  все  минає,  
знову  в  небі  після  ночі  світає,
бо  надія  ще  жива,  не  вмирає
і  на  тебе  в  снах    і  мріях  чекає.

Не  нервуйся,  щастя  завше  десь  близько,
підіймає,  якщо  падаєш  низько
і  тримає,  як  тобі  дуже  слизько
устояти  проти  темного  війська.

Не  дивуйся,  що  навколо  нерадість,
не  у  кожному  присутня  ласкавість,
душ  чимало  полонила  лукавість,
отруївши  безкінечну  цікавість.

Посміхнися,  всі  кохані  з  тобою,
коли  зустріч  назріває  з  бідою,
замикатись  не  потрібно  журбою,
бо  думками  хтось  є  поряд  з  тобою.

Не  хвилюйся  ні  про  що,  все  минає
і  в  життя  чудовий  день  завітає,
від  якого  все  твоє  розцвітає,
бо  надія  у  душі  проживає.

Віктор  Цвіт  13.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017

Помандруємо

Помандруємо

Помандруємо  з  тобою,  Моя  мила?
Помандруємо,  куди  захочеш  ти?
Тільки  б  разом  час  чудово  провести.
Помандруємо,  допоки  є  ще  сили!

Непотрібно  все  на  потім  відкладати!
Вирушаємо  на  море  чи  в  Карпати!
Щоб  сильніше  один-одного  кохати
нам  життєво  необхідно  мандрувати!

Кожна  подорож  для  нас  -  нова  дорога,
що  дарує  вражень  сяючі  скарби,
щоб  подалі  віддалятись  від  порогу,
за  яким  чекає  старість  від  журби.

Як  не  можемо  поїхати  далеко,
то  ходімо  в  чисте  поле  чи  до  лісу!
Адже  кожна  є  великою  мандрівка,
бо  дарує  для  душі  цілющі  роси!

Помандруємо,  Кохана?  Годі  суму
від  міського  одноденного  життя!
Відпочиньмо  разом  тишею  від  шуму,
щоб  красою  оживити  почуття!

Віктор  Цвіт  13.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017

Дотик життя

Дотик  життя

З  ніжним  дотиком  твоїм
я  вважаю  день  чудовим,
з  ніжним  дотиком  твоїм
почуваюся  святково.

Адже  кращого  немає
в  світі  щастя  за  тепло,
яке  серце  обіймає,
зігріваючи  його.

З  ніжним  дотиком  твоїм,
я  прокинуся  від  сну,
у  якому  був  чужим
і  не  думав  про  весну.

Розцвіли  мої  думки
лиш  від  дотику  твого
і  течуть  мої  струмки
кредом  маючи  його.

Море  мрій  стане  раєм
для  яскравих  почуттів,
у  якому  рідним  краєм
сяє  острів  у  житті.
Від  журби,  від  страждання
поринаю  в  спокій  свій,
відчуваючи  коханням
незабутній  дотик  твій.

З  ніжним  дотиком  твоїм
відчиняю  двері  в  світ,
де  життя  вогнем  новим
на  душі  розтопить  лід.

Я  звільнюся  від  зими,
щастям  маючи  тебе,
моє  сонечко  весни,
завше  миле  і  святе.


Віктор  Цвіт  11.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017

Ми забули про кохання

Ми  забули  про  кохання

Ми  забули  про  кохання,  потопаючи  в  турботах,
ми  забули  про  кохання,  підкоряючи  висоти.
Вже  ласкавості  немає  і  романтики  життя,
бо  в  серцях  уже  згасає,  догорає  почуття.

Вже  не  любимо  мовчати  і  дивитись  на  зірки,
вже  не  вміємо  літати,  як  омріяні  пташки.
Лиш  проблеми  і  незгоди  є  дверима  в  цілий  світ,
де  в  чудовую  погоду  не  цвіте  душевний  цвіт.

Що  буде  з  нами?  Що  буде  з  нами?
Думами  часто  питаю  себе.
Наше  кохання  ввижається  снами
 -  в  них  поселюся  кохати  тебе.

Кожен  день  іде  журбою,  давши  сльози  і  печаль,
що  біду  несуть  з  собою,  мов  нікого  їм  не  жаль.
Дуже  боляче  на  серці  відчувати  пустоту,
може  час  будити  сонцем  і  весною  доброту?

Що  було  з  нами,  що  було  з  нами?
Варто  забути  це  назавжди.
Час  жити  далі  рік  за  роками
щоб    до  кохання    щастям  дійти.

Віктор  Цвіт  13.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017

Квіти на гілках

Квіти  на  гілках

Востаннє  усміхнись  і  ніжно  подивись,
не  треба  біль  і  сум  тримати  у  думках,
сказавши:  "Прощавай"  благаю,  не  журись,
а  радісно  згадай  про  квіти  на  гілках.

Назви  моїм  ім`ям  вчорашній  світлий  день,
з  яким  прийшла  весна  і  розцвіла  любов,
тепер  він,  ніби  сон,  твою  осяє  тінь,
квітками  на  гілках  зігріє  душу  знов.

Коли  життям  прийдеш  до  саду  любих  мрій,
шукаючи  себе  щасливою  в  душі,
лиши  на  майбуття  ласкавий  голос  мій,
частинкою  мене,  хоч  нині  ми  чужі.

Гортає  сторінки  роками  швидко  час,
даруючи  усім  мінливістю  туман,
а  квіти  на  гілках  до  саду  кличуть  нас
в  обіймах  почуттів  продовжити  роман.

Прощаючись  на  мить,  не  варто  лити  сліз
коли  існує  ще  в  думках  святе  добро
надією  для  нас  здолати  море  криз
і    вберегти  любов  від  холоду  теплом.

Віктор  Цвіт  11.03.17  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017

Небо любові

Небо  любові

Вітер  кличе  душі  в  небо  полетіти  що  є  сил
відкривати  світ  для  себе  у  поривах  дужих  крил,
щоб  забути  про  незгоди  і  думки  усі  сумні,
поринаючи  в  пригоди,відірвавшись  від  землі.

Мрію  втіливши  жадану  ми  придбали  літака
і  у  подорож  кохану  нам  відкрилася  ріка.
Тож  почнімо  все  спочатку,  мов  знайомі  тільки  мить
і  летімо  срібним  птахом,  поки  вітер  ще  шумить.

Варто  лиш  набрати  швидкість
течії  небес,
що  надасть  польоту  легкість
силами  чудес.
Світ  відкриється  під  нами
обрієм  життя,
над  яким  летіти  дано
птахом  почуття.

Як  поринемо  за  хмари,  набиравши  висоту,
то  відкриємо  ті  чари,  що  яснили  пустоту.
Мов  прокинеться  від  сонця  та  омріяна  краса
від  якої  кожне  серце  покохає  небеса.

Нам  чудово  бути  разом  серед  моря  всіх  вітрів,
де  життя  за  іншим  часом  є  вершиною  світів.
В  небі  вільного  кохання  ми  живемо  кожен  день
і  не  бачимо  страждання,  що  є  поруч,  ніби  тінь.


Варто  лиш  набрати  швидкість
течії  небес,
щоб  відчути  нашу  близькість
до  любовних  плес.
Світ  засяє  перед  нами
океаном  мрій,
у  якому  ми  птахами
дім  надбали  свій.

Віктор  Цвіт  10.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017

Весна

Весна

В  теплих  променях  весни
дивом  квіти  розцвіли
і  красою  в  любі  сни
моє  серце  повели,
по  стежині  в  чудосад
загубитись  серед  квіт
і  дивитись  зорепад,
що  нічний  осяяв  світ.

Коли  сонечко  встає
і  осяє  погляд  мій,
-  лине  серденько  моє
через  сад  до  річки  мрій,
човен  там  мене  чекав,
що  прямує  до  життя,
у  якому  я  кохав
ливши  світлом  почуття.

Але  дні  ті  вже  минули,
ніби  мрії  і  думки,
про  які  ми  вже  забули,
як  про  висохлі  річки.
Та  надія  не  згасає,
що  зустрінемося  знов,
бо  між  нами  не  вмирає
вмита  радістю  любов.

Щастям  знаючи  весну,
бо  вона  прийде  завжди,
серед  квітів  я  засну
і  вісні  приходиш  ти.
Обіймаючи,  мовчиш
бо  немає  оправдань,
знаю,  на  душі  кричиш
криком  болю  від  страждань.

Але  дні  ті  вже  минули,
ніби  мрії  і  думки,
про  які  ми  вже  забули,
як  про  висохлі  річки.
Та  надія  врятувала,
бо  зустрілися  ми  знов,
мов  навіки  поєднала
два  світи  одна  любов.

Віктор  Цвіт  05.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017

Територія війни

Територія  війни

Тиша  і  туман  навкруги,
не  співає  жодна  пташка,
поглядом  дивлюсь  догори
і  в  думках  зітхаю  тяжко.

Кожен  день  на  радість  мені
подарує  віра  в  чудо,
що  не  пропаду  на  війні,
де  пропасти  можна  всюди.

Дим  ще  ріже  очі  мої
від  багаття  стрілянини,
що  накрила  тишу  гаїв
вибуховим  шумом  зливи.

На  руках  вже  висохла  кров,
кров  пораненого  друга,
що  додолу  крикнувши  впав
і  життя  просив  у  бога.

Дівчино  кохана  моя,
ти  чекаєш  ще  на  мене?
Чи  тепер  ти  вже  не  моя,
адже  час  без  мене  лине?

Досі  ще  читаю  листи,
які  ти  мені  писала,
відповідь  лише  не  знайти
чому  нині  перестала?

День  на  фронті  лине  за  рік,
то  життя  триває  швидше,
де  й  коли  скінчиться  мій  вік,
як  і  всі,  не  знаю  завше.

Хочу    тільки  смерть  не  знайти,
повернутися  додому,
де  життям  спокійно  піти
у  дорогу  більш  відому.

На  війні  немає  життя,
тільки  смерть  і  довгі  муки,
цьому  не  піти  в  забуття,
хоч  мине  чимало  років.

Тим,  хто  повернувся  живим
про  війну  ніколи  не  забути,
час  для  них  настане  сумним
як  самотність  спіткає  відчути.
 
Віктор  Цвіт  05.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017

Фенікс

Фенікс

Серце  стукотить,  
бо  кохає  досі,
пташкою  летить
 пити  теплі  роси
в  поле  почуття,
що  зазеленіло
радісним  життям,
 яке  душа  створила.

В  полі  серед  квіт
слово  буде  співом,
бо  зустрівся  світ
чарівної  діви,
в  нього  увійду
і  її  побачу,
потім  пропаду
і  від  болю  плачу.

Серце  їй  віддав,
оголивши  душу,
бо  тоді  не  знав,
що  страждати  мушу
від  її  мовчань,
що  ховали  правду
тінями  бажань
затінявши  зраду.

Поле  почуття
у  вогні  палає,
пташка  в  небуття
в  полум`ї  рушає,
та  через  любов
серце  не  вмирає
і  пташину  знов
з  попелу  рождає.

Знову  серед  квіт,
слово  буде  співом,
бо  летить  у  світ
 пташка  в  поле  дивом
жити  далі  знов
і  не  боятись  болю,
адже  лиш  любов
нам  дарує  волю.

Віктор  Цвіт  05.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017

Спільність

Спільність

Всюди  нас  поєднує  мовчання
як  єдиний,  загадковий  світ,
у  якому  з`явиться  кохання
сіючи  думками  первоцвіт.

Варто  лиш  поглянути  ласкаво
і  сказати  ніжно  кілька  слів,
щоб  любов  засяяла  яскраво
милим  сонцем  нескінченних  днів.

Всюди  нас  поєднує  взаємність
у  моменти  радості  і  бід,
від  яких  відчуємо  приємність,
як  добро,  яке  лишає  слід.

Варто  лиш  поглянути  ласкаво
і  сказати  ніжно  кілька  слів,
щоб  на  серці  вогник  золотавий
проганяв  теплом  журбу  і  гнів.

Інколи  поєднує  робота
чи  мандрівка  до  красивих  місць
як  у  світ  розчинені  ворота
серцем,  що  плекає  свою  міць.

Варто  лиш  поглянути  ласкаво
і  сказати  ніжно  кілька  слів,
щоб  життя  з  надією  тривало,
душу  надихаючи  на  спів.

Віктор  Цвіт  03.03.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017

Шлях до щастя

Шлях  до  щастя

Поміж  пеклом  і  раєм
протікає  ріка,
без  кінця  і  без  краю
та  доволі  стрімка,
каламутнії  води
заховали  в  собі,
гострі  скелі  усюди
і  каміння  журби.

Прямувавши  до  щастя,
ми  човнами  пливли,
крізь  порогів  нашестя
і  обійми  імли,
через  тихі  й  безлюдні
острови  і  міста,
зігрівавши  холодні
почуттями  літа.

Поміж  пеклом  і  раєм
поміж  злом  і  добром,
ми  серцями  жадаєм
відшукати  нутром,
свою  зірку  кохання,
що  осяє  життя,
і  промінням    світання
прожене  забуття.

Течія  безнадії
нас  на  скелі  несе
чи  до  рук  лиходіїв,
що  чатують  усе,
та  кохання  і  мрії
сили  нам  додадуть,
не  втрачати  надії
і  продовжити  путь.

Віктор  Цвіт  14.02.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017