| Сторінки (5/413): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Не треба прощатися
Настане цей день
і ти мене відчуєш знов,
розтане вся тінь,
в якій життям я довго йшов.
Засяють щасливо очі
милістю твої,
чекаючи світлі ночі
від очей моїх.
Прокинуться мрії,
які ми ніжили разом,
живі ще надії
навіють усмішку теплом.
Всміхаючись у мовчанні,
радієш квіткою
мов з`єднані у коханні
ми досі ниткою.
Не треба нам прощатися так швидко,
коли ще є гарячими серця,
зірками почуття між нами видко,
яким немає іншого творця.
Бо не змінити цю любов на іншу,
вона іще надіями жива,
серця її плекають ніби ліпшу,
тому вона щоразу ожива.
Віктор Цвіт 16.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016
Все може бути
Все може бути,
хоч єдиний раз,
тільки б знов почути,
голос серця враз.
Щоб не зупинитись,
шлях не обійти,
а в днинах загубитись
і вихід свій знайти.
Все може бути
можливим у житті,
тільки б не забути
тепло у відчутті.
Слід завжди триматись,
триматись що є сил,
духом не вагатись
власних дужих крил.
Адже птахом станеш,
полетиш до мрії,
за собою тягнеш,
все, що душу гріє.
Хай осяють ночі,
місяць і зірки,
мов щасливі очі,
зніжують думки.
Адже все, що буде,
необхідним стане,
хоч не згодні люди,
з щастям, яке дане.
Надихає воля
відшукати світло,
бо душа від болю
смуток має вітром.
Віктор Цвіт 05.08.16
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684358
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2016
Щит
Полечу я у думках,
та не мовлю слово,
у мовчанні, на стежках,
намалюю коло.
У якому зацвіту,
в кольорах яскраво
і стрічками заплету,
все, що так цікаве.
Будь-де стежкою піду,
у невиднім колі,
за собою поведу,
те, що є без болю.
Не проходить у мій світ,
те, що не зі мною,
не відчує серце бід,
бо межа горою.
Як чіткий душі кордон,
що являє коло,
що тяглося, як затон,
як осяйне соло.
За горами щирих меж,
є душі долина,
де серця є рідних теж,
як одна родина.
Ізольовано живу,
бо межую кругом,
де моє все в наяву,
бачиться, як смуги.
Тих звичайних кольорів,
що прийдуть щоденно,
у вогні, що все горів,
лиш мені буденно.
Спіцин Євгеній 16.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2016
Мрійник
В пам`яті сон,
то живе радість,
в диханні тон,
де лиш яскравість,
зникнули там,
сум і печальність,
адже не сам,
поряд осяйність.
Світлих думок,
щирих і теплих,
ніби струмок,
від зірок перших,
росить місток,
почуттів вищих,
світом квіток,
кращих із кращих.
Адже твій світ,
ніби той цвіт,
ніби той зліт,
пташкою в небо,
нумо, лети,
серцем цвіти,
мрійник же ти?
Світло в тобі,
сяйвом душі,
що на межі,
з блиском висот,
дивом сяйнеш,
вітром майнеш,
адже живеш,
в мріях живеш.
Спіцин Євгеній 16.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2016
Самотня душа
У дім приходить знов самотність,
як спалах свічки на столі,
в кімнаті, де нічна морозність,
тепла не мала від зорі.
Приходить в гості знов байдужість,
здійнявши вітер від дверей,
що мав зігріти, а натомість,
шумить, свистить немов тролей.
Тиша всюди знову настає,
порожнеча знову застає,
ворожнеча всіх думок і мрій,
адже світ навколо є не мій.
Ніхто слова не знає з пісні,
яку співаю я щодня,
складу її із тих, із різних,
думок, які вже як рідня.
Дарують радість, ніби світло,
яке краде в мені журба,
любов до вас аж ледь не зникла,
дівчино, друже і юрба.
Тишу маю стежкою життя,
ношу незвичайного буття,
буде хай загадкою для всіх,
що творю, а не чекаю втіх.
Спіцин Євгеній 28.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2016
Завжди прекрасний день
Завжди прекрасний буде день,
бо ним, як є, але живеш,
живеш, немов чиясь мішень,
життям для себе все цвітеш.
Радіючи світлу зорі,
що сяє з тобою щомить,
тим серцем осяйним вгорі,
даруючи силу прожить,
прекрасно весь день.
Завжди прекрасним буде день,
хоча він, інколи, не твій,
в журбі, здається всюди тінь,
в якій є кожен сам не свій.
Поринувши в хмари проблем,
де інше забути не жаль,
палаєш невільно вогнем,
та видно крізь темну вуаль,
прекрасним є день.
Завжди прекрасним буде день,
його зустрінеш, проведеш,
як той куплет своїх пісень,
знайдеш, його в собі, знайдеш.
Знаходячи радість в душі,
шануючи в людях добро,
січуть твоє серце дощі,
та знаєш, коханим теплом,
прекрасним є день.
Спіцин Євгеній 14.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2016
Створені любов`ю(Версія 2)
Промовиш слово
ласкавістю душі,
даруєш погляд
як зоряні дощі,
відчувши дотик
любові,
що властива лиш тобі.
Існуєш дивом
вкрашаючи ввесь час,
любовним співом
серця єднають нас,
в грозу і зливи,
взаємне почуття, неначе спас.
Так важко зробити
назустріч, хоча б єдиний крок,
бо важко любити,
ненавистю засвоївши урок.
Слід далі пожити
і дощ мине, під яким вже змок,
всі рани зцілити,
із серця прибираючи замок.
Якщо ж не ми,
щасливими не створить нас любов,
а тільки сни,
коханням гріють захололу кров,
бо все життя
яскравить кольоровістю любов,
як почуття,
що в`яне враз і розцвітає знов.
Віктор Цвіт 15.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Цирцея
Як манівцем по морю плив,
осяйний острів полонив,
бо промінцем всі думи змив,
свої ж на серці взолотив.
Покинув свій вже корабель,
на тому березі з піску,
бо душу кличе в цитадель,
вона, немов любов палку.
На неї глянув, полюбив
і одержимим ніби став,
усі тривоги розгубив,
усе, що щастям, живши, знав.
Нема бажання йти мерщій,
і застороги "Стережись",
"Як треба йти - іди хутчій,
та краще просто залишись".
Так просто вмовила в думках
життя заплутала в стежках,
сховавши правду у зірках,
світлая Цирцея.
Прожитий кожен з нею день,
минає смертному як рік,
минає швидко, ніби тінь,
забравши ввесь життєвий вік.
Ти відпусти мене, Цирцеє,
пливти до щастя, що моє,
з тобою серденько тяжіє,
бо не безсмертне як твоє.
Не зачаровуй мене світлом,
душа не витримає мук
а відпусти пливти за вітром,
туди, де милий кожен звук.
Спіцин Євгеній 04.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Створені любов`ю
Промовиш слово
з ласкавістю душі,
що знову і знову
породжує дощі,
в яких сяє мова
любов`ю,
що властива лиш тобі.
Даруєш погляд
пронизливий, незлий,
мов бачиш вигляд
чарівності ясний.
Того, хто поряд,
відчуваєш
щастям на ввесь світ тісний.
Даруєш дотик,
що збуджує чуття,
немов наркотик,
стає для почуття,
встромивши дротик
любові
як щасливе відчуття.
Даруєш дивом,
для когось власний час,
який у зливу
вже гарантує спас,
любовним співом
сердець,
коли промінь світла згас.
Так важко зробити
назустріч, хоча б єдиний крок,
так важко любити,
ненавистю засвоївши урок.
Якщо ж не ми,
щасливими не зробить нас любов,
а тільки сни,
коханням розігріють нашу кров.
Життя для нас,
яскравить вчинками лише любов,
бо світлий час,
приходить і піде, можливо, знов.
Віктор Цвіт 14.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Вінки кохання
Ми зустрілися в житті,
ніби дві комети,
що летіли в пустоті,
в пошуках планети.
Де б засяяв день для нас
чистою блакиттю
і знайшли б щасливим час
наодинці миттю.
Світлом ринули з небес
з двох сторін додолу,
наче промені чудес,
за полярним колом.
Що дарують всім охочим
барви кольорові,
прикрашаючи всі ночі
сяйвами любові.
Як мине зимова ніч
і прийде весняна,
зашумить надії ключ
на добу кохану.
Розцвітуть між нами квіти
сонцем з почуттями
і відтінки всього світу
оживуть місцями,
де ми знову, наче діти
лагідні серцями
і вінки несемо з цвіту,
вірно до нестями.
Не страшні біди сліди,
яка ходить поряд,
коли всюди є плоди,
що осяють погляд.
Досягнули ж висоти,
вірою в кохання,
присягнувшись назавжди,
не вести в мовчання.
Віктор Цвіт 04.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Коли дні догорають вечорами
Коли дні догорають вечорами,
розпаливши вогнищем думки,
які враз оживають, ніби снами
і течуть на душі, немов струмки.
Потечуть течією проти ночі
в небеса білосніжністю зірки,
подивлюся і мої засяють очі,
ніби бачу світлих спогадів віки.
Ніч приходить вітром східним і холодним
та приносить негаразди і біду,
як люблю, не залишуся голодним,
по зірках я до днів нових піду.
Коли зливи, коли грози вмить застали
у дорозі, заховавши всі зірки,
дикий плющ в серце розпачем саджали,
щоб ніколи не знайти мені ріки.
Все чекав і терпів усю негоду,
змоклим зовсім і наляканим сидів,
позираючи чекав ясну погоду,
на душі все надією радів.
Ніч минає вітром східним і холодним,
на журбу випробовувавши мене,
то ж люблю, бо з любов`ю не голодний,
не востаннє ж ніч приходить і мине.
Віктор Цвіт 02.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2016
Настане той час
Настане той час
і радість оживе
та в кожному з нас
думками пропливе,
що знову живі,
а мрії нові,
заводять у транс.
Зітруться образи
воскресне любов,
яку мов щоразу,
втрачаємо знов
в обіймах журби,
з плітками юрби
у тишах розмов.
Ось тоді оживе,
що знайомим було,
бо на зустріч вело,
сподівання нове
і не вистачить слів,
розказати життям,
що своїм почуттям,
покохати зумів.
Не погасло те диво,
яке так берегли
разом ніжили співом
хоч забути могли,
та любов незабутня,
бо ще досі присутня,
сонцем серед імли.
Віктор Цвіт 02.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Селфі
Як дістав від міста шум,
запах їжі й сигарет,
промайнув думками сум,
дзвоном сильним від монет.
Як тебе стомила вже,
монотонність всіх годин,
неминучість щастя жне
і страждаєш ти один.
Відпусти усю журбу,
не катуй себе в собі,
поверни свого в юрбу,
що затримався в тобі.
Там, де тиша, шлях веди,
щоб побути сам-на-сам,
фотографію зроби,
хай живе усмішка там.
В місто знову ти зайдеш
та почуєш його шум,
в рамки сірості ввійдеш,
де відчуєш знову сум.
Відшукай свій телефон,
фотографію знайди,
мов на згадку щастя фон,
де живеш радівши ти.
Не впускай в думки журбу,
зачинися і радій,
хай терзає лиш юрбу,
що не бачить цвіт надій.
Селфі днів живе нехай,
які в спокої провів,
пивши радість ніби чай,
зі смаком, з яким хотів.
Спіцин Євгеній 18.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2016
Туман забуття
Яскравимо зорі на небі,
яснімо похмурі всі дні,
любов`ю від серця для себе,
якою всі втілимо сни.
Посадимо думами щастя,
для радості квіти в душі,
заніжимо росами листя,
в журбі що жило на межі.
Відтворимо щирістю милий,
забутий між нами роман,
де дивом панує та сила,
яка проганяє туман.
Туман забуття,
де знову чатує розлука,
туман забуття,
де ми опускаємо руки,
роман почуття,
в тумані не дійде до друку,
туман забуття,
життя там - це болісна штука.
Вітри усі робимо теплі,
як вітер приходу весни,
з єдиної любості краплі,
у темряві сяють вони.
Як сяйва полярні зимові,
що в небі рождають дива,
думки будуть наші чудові,
бо піснею кожна співа.
Про світлий, до болю знайомий,
забутий між нами роман,
який заховати в альбомі,
наважився сірий туман.
Туман забуття,
де знову спідкає мовчання,
туман забуття,
де будуть від болю страждання,
роман почуття,
туман оберне на зітхання,
прийде забуття,
на нього як буде прохання.
Спіцин Євгеній 27.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Ми тіні
Ми лиш тіні
в суспільному котлі,
самочинно
тримаємось в сідлі,
як відомі
або забуті вже,
завше вдома,
а де ж нам бути ще?
Все ідемо
стежками догори
і несемо
душевні прапори.
То приймуть
чи просто проганяють,
обіймуть
чи може розстріляють.
Не скупіться,
слуги короля свого,
поділіться,
ми не хочемо всього!
Лиш бажаємо,
звести свою домівку,
і прохаємо
лояльності верхівку.
Ще живемо
добром і простотою,
і назвемо
лиш роботу висотою.
всім потрібні,
то бережіть же нас,
в нашій тіні
світло відбирає час.
Нас розсіяла по світу,
строга ніч,
сяйвом зоряного цвіту,
з темних пліч.
Тож живемо поодинці,
в темний вік,
неспалимий в нашій скринці
світлий бік.
Прості тіні,
непомітні чи забуті,
дуже цінні,
як слова усі почуті,
в серці ж маємо,
неприйняту любов,
проте сяємо,
всім, хто її знайшов.
Віктор Цвіт 31.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2016
Імператор
Йому кожен день
завжди особливий,
в житті йому тінь
ніяк не властива,
він добрий в душі
і трішки мрійливий,
думки як дощі
в руці невразливій.
Живе хоч і сам,
але де захоче,
а дім, ніби храм,
так вабить охоче:
всіх жити як він,
здійсняти бажання,
бо не пустодзвін,
від серця прохання.
Небесні боги
життям прославляють,
а всі вороги
його поважають,
бо він не тиран,
що гнівом лякає,
а щастя титан,
яке сам плекає.
Його ти побачиш всюди,
де б не був, не жив,
як завше виходить у люди,
бо з ними він ожив,
дарує усім свою ласку,
навіть і тобі,
його, ніби власную казку,
омрієш у собі?
Тоді ти як він,
ясний імператор
і твій увесь світ.
Життя твого дім
всім людям екватор
і святості цвіт.
А добра душа,
живе ідеалом,
у світі живих,
із вітром руша
з мечем ніби жалом,
карати лихих.
Віктор Цвіт 08.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682943
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2016
Одержимий янгол
Сонце з тобою,
місяць з тобою,
осяює на щастя світ.
Вітер тепліший,
словом тепліший,
що в мені лишає слід.
Що це зі мною,
що лиш тобою,
дні і ночі я живу?
Неба осяйність,
квітів прекрасність,
іменем твоїм я зву!
Я з тобою кожен день,
більше ніж друг, світлий як дух,
за тобою ніби тінь,
буду завжди ніжити рух.
Вечір знайомий,
добрий знайомий,
новину тобі несе.
Хоч я зломився
і зачинився,
підбадьорить: "Це не все".
Досі ж тобою,
тільки тобою,
дні і ночі я живу.
Щастя я маю,
бо оживаю
як ім`я твоє назву.
Я з тобою кожен день,
хоч все не так, насправді я сам,
моя душа твоїй як тінь,
мрії твої вже втілені там.
Я за тобою всюди йду,
кращим як друг, милим як дух,
сум відвертаю і біду,
янгол я твій, що дає рух.
Віктор Цвіт 06.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016
Муза
Приходиш зненацька,
але не підеш,
стежин як багацько,
одною ведеш.
Думки ніби квіти,
зірками цвітуть,
все сяйво на світі
до неба плетуть.
Омріяв тобою
вже кожен свій вірш,
окрилив тобою,
бажання все більш.
Чарує твій погляд,
в якому тону,
не будеш як поряд,
то вже не засну.
Моя музо осяйна,
богиненько дум,
вся сила рушійна
з тобою як струм.
Ти даруєш душевно,
втіху, радість і журбу,
мов вважаю напевно,
що без тебе все - табу.
Даєш мені крила
летіти до неба,
знайти в ньому миле
щось світле для себе,
яке стане кредом,
таланту мого,
щоб прагнути медом
у світі всього.
З тобою сумую
десь там, в самоті,
думками лікую,
недуг в доброті.
Поетом існую,
творцем твоїх дум,
душею яснію,
як створюю бум.
Віктор Цвіт 06.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2016
Червоний ліхтар
Поцілуй мене
і буде все червоним,
обійми мене
ласкавістю своєю
і слово не мине
із відчуттям бездонним,
його ліхтар веде
з яскравістю всією.
Коли сяє нам ліхтар червоний,
то для кохання нам дарує час,
від почуттів мов кожен вже безсонний,
мов до світання ніч живе для нас.
Поглянь на мене раз,
як сонце після ночі,
прийди до мене враз,
немов приходить день,
у світі бур і гроз,
лиш ти осяєш очі,
вже не впаду я вниз,
коли суцільна тінь.
Бо засяє вже ліхтар червоний,
що освітлює закоханим шляхи,
у серцях майне мов розряд коронний
і прокинулись із радістю страхи.
Зафарбує все життя червоним,
зачарує кохання двох людей,
світло ліхтаря є для них незломним,
джерелом їхніх мрій, думок, ідей.
Віктор Цвіт 25.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Реверс
Як промінь сонця небо чарував,
світанням світ незвичний відкривав,
де щастя вже приходить не до тих,
кохання давши тим, хто не кохав.
У цьому світі здавна вже живу,
самотнім кораблем пливу-пливу,
на щастя заслуговував не раз,
та досі, ніби в мріях на плаву.
Чом любите ви тих, хто не любив,
хто ваше серце зрадами розбив?
Чом потім проклинаєте ввесь час,
вважаючи, що вже не люблять вас?
Любов між вами пристрастю живе,
минути їй лише і все не те:
зникає вся симпатія від сліз,
а почуття, мов дихання просте.
Мов жаль прийде із заздрістю в цей час,
коли дивлюся з любістю на вас.
Чом доля нас тісніше не звела?
Любов була б приємністю для нас!
Але життя неправдою пливе,
коханий у самотності живе,
пізнавши невзаємністю любов,
як явище болюче й не нове.
Віктор Цвіт 06.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682603
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2016
Радіант
Як дуже давно це почалось,
коли це зі мною сталось вперше
і далі по нитці потяглось,
в життя, як те краще або гірше.
Не раз покидав я власний дім,
не раз полишав багаття дружби,
час далі йти, звучав як грім,
що гуркотом, кричав лиш, нужбо.
Живу і все бачу і бачу
черговий радіант,
залишу там в остачу,
життєвий діамант,
рушаю і плачу, і плачу,
і мрію про талант,
майбутнє ним побачу
і зникне радіант.
Не раз втрачав довіру інших
і падав у забуття глибини,
не раз додавав себе до гірших,
як сходив з журбою із драбини.
Так гірко прощатися із тими,
до кого мов деревом приріс,
але не мені вже бути з ними,
бо час радіант новий приніс.
Віктор Цвіт 03.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016
Вояж
Життям пливу по морю,
самотнім кораблем,
не проклинавши долю,
що став я королем:
без підданих і слуг,
лиш корабель і рух,
а день - це мій хороший друг.
Своїм прямую курсом,
за компасом душі,
туди, де щастя шансом
є острови чужі.
Чужим я там живу,
тягну все тятиву,
свого терпіння тятиву.
На мої як запитання
є відповіді всі,
мов марні сподівання,
на доброту у злі.
Вітрило натягну,
швартові відтягну
на берег і якір підійму.
Життям пливу по морю,
із вірою в собі,
мов подолавши бурю,
досягну в далебі:
ту пристань, що шукаю,
ту радість, що бажаю,
допоки ще пробоїни не маю.
Віктор Цвіт 31.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682399
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016
Невагомість
В тихім космосі життя,
де не чути щастя звук,
невагомим є буття,
до якого навіть звик.
Сяють обрії планет,
як ті зорі вдалині,
що є золотом монет,
що блищать у глибині.
Бачу сонечко за склом,
у скафандрі як стою,
що засвітить білим тлом,
душу в спокої мою.
Не притягує ніщо:
ні той Місяць, ні Земля
і не знатиму за що,
всі забули вже ім`я.
В невагомості завис,
в нерухомості річок,
де свої лише затис,
мрії воском для свічок.
Як з`явився б метеор
чи комета милих снів,
оживився б коридор,
де летів би я до днів.
Де яскравить серце день,
де тяжіє до душі,
все кохання, а не тінь,
яка звична вже мені.
Де притягують сади,
сяйвом вуличних вогнів,
щоб їх світлії ряди,
я помітив і веснів.
Але в космосі живу,
де лиш тиша і сміття,
що літає на плаву,
в невагомості, як я.
Спіцин Євгеній 06.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2016
Прозорий дим
Прозорий дим пливе повз нас,
де сяє все прекрасне з фраз,
які пройшли з любов`ю враз,
яка на мить з`єднала нас.
Барвить у кольорах тепла,
світ надії, світ добра,
де душа із двох цвіла.
Прозорий дим зійде, мов пар,
від світлових, ранкових чар,
як все прийме від сонця дар,
із нас здійме душевний шар.
Де все побачиш, що було,
що обличчям ожило,
що твоїм в мені цвіло.
Побачиш світ, щасливим сном,
що лишив слід, яскравим дном,
де слово вже не буду злим,
бо лиш любов є наша з ним.
Яка яснить в тобі й мені,
білим цвітом від зорі,
вкрашає дим, що на землі.
Спіцин Євгеній 29.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Скрипачка
В нотах світлих думка плине,
ніжним тоном для душі,
як смичок по струнам лине,
з почуттями на межі.
Мов прийду і зупинюся,
розчинюся вітерцем,
на скрипачку подивлюся,
зеленію пагінцем.
Як же грає вона ніжно,
теплим дотиком душі,
все минають її ближні,
не минути лиш мені.
Квітка в нотах зацвітає,
кожним разом все нова,
кожне серце закликає,
жити далі вже пора.
Грай іще мені, скрипачко,
подаруй відтінок мрій,
я посиджу недалечко,
час музичним буде мій.
Ляже барвами, тонами,
як веселка від дощу,
пам'ятавши сум роками,
лиш у музиці прощу.
Грай іще, вчаровуй серце,
цвітом музики, що в'єш,
яскравішим стане сонце,
бо ти разом з ним сяйнеш.
Спіцин Євгеній 09.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
Стіна і міст
Ти підеш на концерт музичного гурту,
який заспіває чудові пісні,
почуєш зі сцени дотепнії жарти,
побачиш обличчя артистів ясні.
А я все віршую і мрію про тебе,
схилившись на лавці в міському парку,
закінчивши строфу, погляну на небо,
наспівую пісню думками гірку.
Ти мене уникаєш, як теплий дощ,
що враз на сонечку пішов,
в мені не знайшла весняних площ,
а я життя в тобі знайшов.
Ти підеш на виставу жаданої труппи,
із друзями з радістю, хоч кожен день,
мені залишаєш слова, ніби крупи,
свою незрівнянну байдужості тінь.
Гадаєш, напевно, тебе я не вартий,
бо знаєш, що вартою будеш мене,
забула, негожі ми тільки на старті,
де наша неправда туманом мине.
Мене уникаєш, а я небайдужий,
тебе уникати чомусь не посмів,
мов серце людини не сіра калюжа,
мести в нього бруд і сум не зумів.
Віктор Цвіт 21.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Колір для тебе
Дарую тобі я колір червоний,
проханням своїм, яке на любов,
воно буде сном у ночі безсонні,
бо милість у ньому для тебе знайшов.
Дарую тобі я колір зелений,
бо тільки з тобою я молодий,
душею з тобою щиро-веселий,
однак вже без тебе, я не такий.
Колір для тебе я подарую,
у кольорі цьому сам оживу,
барвою серце мов зачарую
і з нею в життєві простори пливу.
Дарую для тебе колір рожевий,
немовби омріяв диво в собі,
чекаючи день, незабутній, блаженний,
який подарую тільки тобі.
Коли вже дарую жовтий світанок,
то сірі тривоги чекають на нас,
здійснімо тоді у коханні сніданок,
нехай оживе, буде з нами ввесь час.
Колір для тебе кожен дарую,
у кольорі цьому палаю і сам,
немов почуттями слова я малюю,
важливими буду які тільки нам.
Віктор Цвіт 24.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Квітка папороті
Сонечко зайде,
зіронька зійде
надією в душі.
Освітляти днем,
обіцявши снам,
яскравії дощі.
Спокоєм думок,
кольором квіток,
сміливості знайду.
В чорний ліс нічний,
звуками гучний,
із острахом піду.
Не озираючись назад,
я зупиняюсь від досад.
Хоч маю страху вже сповна,
але дорога лиш одна,
знайти ту квітку, що цвіла.
Де пишна папороть росте,
гілля розкинувши густе.
В ніч на Івана, що іде,
чарівна квіточка цвіте,
явивши диво непросте.
Квіточку зірву,
нею оживу,
світлом у темну ніч.
Став помітним всім,
духам лісу злим,
чую вже їхній клич.
Трусить тіло страх,
мов гарячий прах
тримаю у руці.
Але я несу,
квіточку-красу,
знавши, що в кінці.
Шляху нелегкого мій дім,
щастям відомим стане всім.
Бо подолав я власний страх,
що дошкуляв мені у снах
і спричиняв у щасті крах.
Квітку додому я приніс,
не озираючись доніс.
Щоб вдома злагода була,
щира любов завжди жила,
чиста і сповнена тепла.
Віктор Цвіт 25.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2016
Душа цвіте
Осяяні світи ласкавим сонцем,
омріяні в думках і почуттях,
захоханим, відкритим, ніжним серцем,
яке вже не цвіте на співчуттях.
На небі попливуть маленькі хмари,
купаючись в прозорості ясній,
а серцю вони будуть, ніби чари,
як щастя на любов душі одній.
Душа цвіте на сонці і до сонця,
не дивлячись на біль і на журбу,
навколо що живуть з байдужим серцем,
яке не бачить поля і верби.
Душа цвіте сама, сама для себе,
хоч спека навкруги чи дощ піде,
не те що їй нікого вже не треба,
а те що в ній себе, ніхто не знайде.
Ось викличе сльозу класична пісня,
бо пробудила радість до життя,
яке, на жаль, буває дуже різним,
комусь думки - це перли чи сміття.
Хтось міряє багатством всю любов,
ілюзіями тьмаривши життя,
але обман спливає знов і знов,
даруючи зруйноване буття.
Душа цвіте на сонці і до сонця,
шукаючи ту щиру доброту,
яка розтопить захололе серце,
являючи ласкаву простоту.
Душа цвіте сама, сама для себе,
нікого з нею поряд не було,
було лише яскраве синє небо,
яке урешті нею ожило.
Віктор Цвіт 20.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681398
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2016
Пісня про зневіру
Не буває, не буває
в світі дива,
якщо диво не тримаєш на душі,
бо згасає і згасає
диво співом,
від думок, які нав`язані, чужі.
Не шукає, не шукає
серце радість,
коли в ньому тільки сльози і журба,
не бажає, не бажає
вже цікавість,
позбавлятися від звичного горба.
То навіщо, навіщо
придумали печаль?
Тому що, тому що
комусь когось не жаль.
То ж минає, ігнорує
хтось почуттями знов
і щастям не дарує
свою святу любов.
Без любові не побачити нічого,
що красою так сподобалось тобі,
без любові не пробачити нікого,
а журбою зачинитися в собі.
Не гадаєш, не гадаєш
на ромашці
чи кохаєш, чи кохаєш
чи ні,
не шукаєш, не шукаєш
милій пташці
ті весняні і квітучі
світлі дні.
То навіщо, навіщо
страждаєш в самоті,
мов тому що, тому що
не знаєш доброти?
Лиш потрібно, необхідно
пробачити гріхи,
проміняти миті срібні
на золоті віки.
Віктор Цвіт 22.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2016
Місто янголів
На небі не зникає світло
і хмари зовсім не пливуть,
а на землі мов чудом квітло,
життя, яким усі живуть.
Багаттям не палає промінь,
в заграві кожних вечорів,
бо до землі від сонця корінь,
стовпом вночі і вдень горів.
А дивом тим ясніє місто,
як пристань людям всім незлим,
а із небес на крилах часто,
побачиш янгола з святим.
У місто з неба прилітають,
щоб бути ближче до людей,
від сатани охороняють,
його всіх задумів, ідей.
Гріхи там зовсім не прощають,
коли не бачать каяття
і просто з міста виганяють,
шукати в темряві життя.
Життя у місті дуже цінне,
людське життя, тварин, рослин,
тривале ніби світло денне
і плине довше від світлин.
Якби мені знайти це місто,
життя нового світлий дім,
але пробачити непросто,
провини і гріхи усім.
Можливо янгол допоможе,
тягар цей скинути з душі,
чи радість смуток переможе,
омиє рани як дощі?
Про місто янголів я мрію,
терпінням сповнюю себе,
коли душею мов прозрію,
то доброта його знайде.
Віктор Цвіт 30.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681277
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2016
Віра у любов
Ми життєво зорі недосяжні,
бо даруємо лиш світло як зірки,
а шляхи на зустрічі протяжні
та найдовші, як сонячні річки.
Крізь тумани темряви нічної,
пронесуться розмови пустоти,
не живі від радості земної
і від милої, людської теплоти.
Ми з тобою два кольори душевні,
протилежні, неначе береги,
почуттям хоча завжди блаженні,
бо, воістинно, до болю дорогі.
Ніби темрява нічна і денне світло,
мов земля і чисті небеса,
що існують і теж ідуть за вітром,
шукаючи по світу чудеса.
Я збудую корабель космічний,
і до тебе життям полечу,
крізь потік метеорний зустрічний,
за любов стражданням заплачу.
Переживши космічну самотність,
лютий холод і тишу неживу,
подолавши депресії високість,
я до тебе твоїм припливу.
Хоч минуло вже чимало років,
ти можливо забула вже мене,
то назад я не ступаю кроків,
бо любов так просто не мине.
А чекає під глибиною снігу,
під ковдрою від спогадів нових,
нового шансу або нового збігу,
щоб знову жити у кожних днях твоїх.
Я покину корабель космічний,
кам`яною вірністю в собі,
поки вітер теплий і зустрічний,
не настане відрадою в журбі.
Коли зорі з`єднаються в єдину,
як нарешті зійдуться береги,
я скажу тобі, моя дівчино,
що між нами не рвуться ланцюги.
Віктор Цвіт 30.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016
Силует
Так важко втримати
щастя під сонцем,
як тяжко стримати
ніч або день.
Незвично дихати
радісно серцем,
коли на душі
усе сковує тінь.
Так вірити хочу,
що все як раніше,
але після ночі
все іншим живе.
Кидається в очі
нерадість сильніше,
що вже не встигаю
зустріти нове.
Так хочу дружити,
так хочу любити
взаємно до сліз.
Так хочу зрадіти,
так хочу ясніти
і бачити скрізь.
Силует, силует,
силует яскравої душі,
силует, силует,
ніби всі довкола не чужі,
силует, силует,
темряву вражає як ножі,
силует, силует,
думоньки цілющі, як дощі.
Поринувши серцем,
до денного світла,
покинувши свій
холодок самоти.
Як добре під сонцем,
аж подумки тепло,
це визнаю з мрій,
ніби світ доброти.
Вже не повернуся
і не озирнуся,
в минуле своє.
А вже поріднюся,
бо я не боюся,
того, що моє.
Силует, силует,
від того життя, яке прожив,
силует, силует,
того почуття, яким тужив,
силует, силует,
від усіх людей, яких любив,
силует, силует,
від якого радістю ожив.
Віктор Цвіт 18.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2016
На зорі
Зустрінемось ми,
ніби хмари на небі,
тримаючи сни,
про те сонце ясне,
які загадаємо
в мріях для себе
і щастя чекаємо,
поки зійде.
Думками пройде,
дощова прохолода
і кожен потроху,
знайомим стає,
тривогу знайде
або насолоду,
із краплями страху,
що радість псує.
Досить хвилювання,
досить надривання,
люди ми всі, як є.
Краще сподівання,
болі без вагання,
кожен же у серце б`є.
Будемо сваритись,
будемо миритись,
цим душевно ми живі,
досить ображатись,
краще не прощатись,
бо живемо на зорі.
На зорі, зорі кохання,
на зорі, світлом бажання,
на зорі спільного сяйва
сонця у нове життя.
На зорі, зорі світання,
на зорі, коли єднання
малює щастям мальви,
щоб незгасли почуття.
.
Віктор Цвіт 18.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016
Відродження
Йду дорогою до щастя,
повз ліси, міста, парки,
все летять назустріч листям,
жовті журності думки.
Шлях, що мій, веде ні звідки
і прямує в нікуди,
дні мої є цьому свідки,
що підуть, але куди?
Невідомістю сп`янілий,
все збираю, що дають,
знаю, час не був змарнілий,
його миті дух знайдуть.
Що повернеться до мене,
знову складеним з часток,
деревцем він крону кине,
що зрослася із гілок.
Де є листям все яскраве,
милі усмішки й слова,
все, що нам життя дзеркале,
знову ним душа жива.
Повертається душа,
що мене лише втіша,
яка скаже добре слово.
Помилково її рвав,
людям промінцями дав,
що прийдуть до мене знову.
Вся журба страшного сна,
потопає вся до дна,
бо в мені плекає змову.
Проти радості життя,
проти щастя для буття,
проти любості у мові.
Спіцин Євгеній 20.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2016
Еверест
Стежкою життя живеш крутою,
шляхом тим до власної гори,
що є неприступною стіною,
досі із прадавньої пори.
Сонце все тебе до неї кличе,
кришталевим блиском від снігів,
поглядом на неї кожен плаче,
всякий мов на ній серед богів.
Спокій залишивши і домівку,
у країні лісу і полів,
за мету поставивши верхівку,
котру підкорити не зумів.
Що тобі потрібне для життя,
поклади у свій старий рюкзак,
адже там не буде вороття,
як лавина або щось не так.
На холодній, тихій висоті,
довіряй лиш міцності своїй,
довіряй лиш власній правоті
і мотузці, що в руці твоїй.
Вибирай лише тяжкий маршрут,
ніби через вогнище війни,
вірний шлях проходить тільки тут,
сам для себе правдою прийми.
Не тікай з невдачею назад,
у долину спокою свою,
адже є бажаючих мов ряд,
підкорити мрію ту твою.
Як на горі радієш, мов дитя,
подолавши труднощів протест,
заздри тим, кого веде життя,
підкорити власний Еверест.
Віктор Цвіт 27.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680810
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2016
Маестро
Ні концертів, ані гри,
у конверті лише три,
три бажання, думи три,
жити, сяяти й плести.
Нитки музики у грі,
що звучатимуть у сні,
що вкрашають сонцем дні,
де яскравістю є ти.
Як маестро світлих мрій,
де любов і дух є твій,
що для кожного є свій,
блиск, що твій, ще слід знайти.
Справедливістю живеш,
невразливістю ввійдеш,
у серцях ти все цвітеш,
зиском ти, маестро днів.
Нову пісню збудував,
ніби дім, що чарував,
щастям кожного вкривав,
хто в байдужості не був.
Лине музика в тобі,
тлом в захмареній юрбі,
яке в`ється від зорі,
мов з тобою щастя все.
Ти маестро світлих нот,
в світі, де немає квот,
що лишають в серці злот,
то щасливиш сам себе.
Спіцин Євгеній 19.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2016
Однокласниця
ЇЇ я знаю ще здавна,
з любов`ю в пам`яті сповна,
зіркою у серденьку сія,
Катруся, ластівка моя.
Вона мій вірний перший друг,
мого дитинства світлий дух,
такої в світі іншої нема,
вона в житті моїм одна.
Однокласниця,
моя квіточка ранкової роси,
однокласниця,
мій перший геній чистої краси,
однокласниця,
ми з нею ще із змалку, як птахи,
однокласниця,
всі радості мої і всі страхи.
Не знавши у часи ті втоми,
були між нами перегони,
зі школи хто є першим вдома,
тому медалі і погони.
Разом ми плавати навчились,
разом і бились, і мирились,
та гріх на душу не візьми,
були ж тоді ми ще дітьми.
Однокласнице,
моя надіє перша і любов,
Однокласнице,
моя перлино для усіх розмов,
Однокласнице,
зустрітися вже час давно прийшов,
Однокласнице,
ще кращої від тебе не знайшов.
Віктор Цвіт 14.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016
Нічна прогулянка
Крокую. Крокую
по вулиці нічній.
Малюю. Малюю
з небес в душі своїй
ті зорі. Ті зорі.
І зорі, як мрії
розсипались в мені,
а вітер повіє,
і оживить ті дні
на морі. На морі.
На морі щасливому,
що серце зігріва,
у маренні красивому
душа моя співа,
бо в світі посірілому
існують ще дива,
коли душа ще піснею жива.
Сумую. Сумую
за радістю від слів.
Бракує. Бракує
мені чудових снів
де зорі. Де зорі.
Де зорі дарують
надію на любов,
повільно вгамують,
мов час і мій прийшов
і скоро, на море.
На море щасливе,
що серце зігріва,
а почуття сміливе,
коханням заспіва,
солодка, ніби слива,
жалка, мов кропива,
любов жагу дарує на дива.
Віктор Цвіт 8.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Гавриїл
В ніч пророцтва мовив Бог:
"Скоїть хтось для мене гріх,
поки хмар панує смог,
і бракує сонця втіх?"
Мов про кару не ведеться
мова Божа із небес,
один янгол враз озветься,
бо схотілося кудись.
Стало сумно мов на небі,
серед світла і добра
і от раптом Богу треба,
гріх вчинити, бо пора.
- Я згрішу для тебе, Боже!
Зголосився Гавриїл.
Брат по крові це ж не зможе,
милосердний Михаїл.
Як знайшов нагоду вбити,
бідну жінку із дитям,
людство з лона не пустити,
привітатися з життям.
І застала його кара,
кара Господа його,
бо розвіялися хмари,
бо жадав він не того.
А жадав він, щоб натомість,
не послухали його
і знайти любов і совість,
що чинить не слід цього.
Гавриїл же був без серця
і приховував від всіх,
але перший промінь сонця,
викрив Богу його гріх.
Коли ж просять вас згрішити,
проявіть своє добро,
гріх лиш варто раз вчинити
і на тобі його тавро.
Віктор Цвіт 14.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680481
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2016
Кожен раз
Кожен раз, прокидаючись, радію,
коли сонце ясне гляне у вікно,
ось тоді я тебе в собі омрію,
своїм дивом, що відчую як тепло.
Кожен раз, коли бачу гарні квіти,
на душі, неначе сад від них цвіте,
бо думки свої не знаю де подіти,
у яких я все пригадую тебе.
Погляд твій, який мене чарує,
голос твій, що радість оживить,
спокій той, що з тобою лиш панує,
бо ти діва, яка серце золотить.
Кожен раз, коли пісні співаю,
уявлю, що їх виконую тобі,
я ввесь час тебе не уникаю,
до тебе йду і часто не в собі.
Кожен раз, коли я на природі
для душі влаштую в спокої пікнік,
то не буде ліпшої погоди,
ніж життя, де ми щасливі цілий вік.
Кожен раз, тебе я пригадаю,
мов свою частиночку душі,
бо життям тебе одну чекаю,
щоб сказати:
"Як давно ми не чужі."
Віктор Цвіт 06.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
Зламані крила
Мрію-мрію, ніби вітер вію,
в мріях-мріях набуваю крила,
сію-сію, тінь від сонця сію,
поки- поки ще летіти сила.
Бачу-бачу все лише здалека,
сумнів-сумнів поруч, ніби хмари,
правди-правди не вражає спека,
тільки поряд від омани чари.
Торкнуся лиш правди, торкнуся,
то падаю вниз з висоти,
неначе у прірву зірвуся,
у саме серце самоти.
Ламаючи крила падінням,
на небо вже не полечу,
змирилося тіло з ходінням,
у мрії тепер не втечу.
Рани-рани болем пронизали,
тяжко-тяжко, так на серці тяжко,
мрії-мрії люто покарали,
довго в небо не літає пташка.
Мрію-мрію, тільки вітер вію,
набуваю, щоб зламати, крила,
сію-сію, тінь для себе сію,
до польоту знову ж буде сила.
Віктор Цвіт 29.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680316
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2016
Жителі n-го поверху
Блищить до неба від землі,
будинок, що являє світ,
де на єдиному стеблі,
здіймає все до сонця цвіт.
Придбає кожен поверх свій,
прийшовши в світ із небуття,
піти життям до світлих мрій,
плекавши серцем почуття.
На поверху першому лиш сум
що лине відлуннями від дум
на другому щось живе одне
бо добре колись, колись і зле.
На третьому мрії розцвітуть,
до втілення віти розплетуть,
на n-му поверху дива,
душа доброти завжди жива.
Одні займають поверх свій,
повільно гаснуть до зими,
а хтось дає кордонам бій,
в житті не знаючи стіни.
В усіх світогляд - тільки "я",
який маскується під "ми",
та це історія не вся,
її доповненням є ти.
На поверху першому лиш сум
що лине відлуннями від дум
на другому щось живе одне
бо добре колись, колись і зле,
на третьому мрії розцвітуть,
до втілення віти розплетуть,
домівка де буде вже твоя,
покаже лиш вибору зоря.
Віктор Цвіт 26.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2016
П`ять копійок
Гідним власний вчинок,
вважає ніби кожен,
зовсім без помилок,
дійсно або може,
не завжди так треба,
чхати в чужу душу,
втіхою для себе,
веселитись дуже.
Додали ви слово,
до чужих невдало,
мов терпіння знову,
в тріщинах пропало,
вигоди чекаєте,
лиш цікаво скільки,
в результаті маєте,
п`ять копійок тільки.
Власнії поради,
кожному даєте,
щоб мов дати ради,
що в собі клюєте,
А самі натомість,
робите так само,
адже незнайомість,
виринає з теми.
Мов знавцями зветеся,
без душі і болю,
кожен раз ви рветеся,
до чиєісь волі,
робите так само,
як по процедурі,
щоб було все здано,
мов по фізкультурі.
Але п`ять копійок,
більшого не варті,
ніж для тирси клунок,
або сталь без гарти,
власнеє терпіння,
сталлю загартуйте
і новим творіння,
духом пофарбуйте.
Віктор Цвіт 24.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2016
Дороги до тебе - дороги життя
Відчую всю швидкість,
як понесе на крилах вітру,
на почуттях вищість,
коли душа осяє віру:
в думок наших близькість,
у спільную пору розквітлу,
у ту нашу стійкість,
із темряви іти на світло.
Пізнаю всю радість,
як чую милий голос серця,
життєва реальність,
тим голосом відчинить дверці,
у світ, де на милість,
для нас у небі сяє сонце,
даруючи ніжність,
повітрям, що від сяйва сонне.
Дороги до тебе - дороги життя,
для цього цвітуть мої почуття,
без тебе немає для мене буття,
аж тіло проймає зими відчуття.
Омріявши мрії букетом бажань,
завжди я на серці відчую тебе,
перлиною кожних життєвих чекань,
бо там, де світ твій, бачу поряд себе.
Шукаю життєво,
тебе, любов, по всьому світу,
знаходжу миттєво,
але твого бракує цвіту,
неначе чуттєво,
помилкою знаходжу літо,
бо зникла уява,
від пристрасного первоцвіту.
Віктор Цвіт 12.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016
Думками про тебе
На небі два сонця сяють на диво,
життя те одне розколось надвоє,
вже два голоси будуть нотами співу,
бо доля на мить, все довкола подвоє.
Цвітуть два сади, як подвоєння щастя,
якомусь із них час кохання знайти,
однієї душі у два серця пришестя,
отже знайдені нами ліки від самоти.
Як думками про тебе,
зустрічаю свій день,
світло рине із неба
і зникає вся тінь,
мов думками про тебе,
я все ближче до тебе.
Пливе по річках хвиля наша подвійна,
ожививши від сну сірі води журби,
змиє смуток з душі наша сила рушійна
і відкриє для нас всі безцінні скарби.
Лиш думками про тебе,
знов зустріти тебе,
пригорнути до себе
бо без тебе все не те:
все кохання і радість,
все чудове і живе,
лиш з тобою є милість,
пізнавати щось нове.
Де два сонця на диво
і подвоєний світ,
де дві бджілки сміливо,
ввесь запилюють цвіт,
бути разом нам треба,
як думками про тебе,
вже пливе життя пліт.
Віктор Цвіт 12.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016
Вийди на сонце
Вийди на сонце із пітьми,
щастям тебе помітить хтось,
світло в думки свої візьми,
щоб говорити ним про щось.
Може про те, що на душі
радість життя живе все глибше,
просить ті сяючі дощі,
ніби ніщо не втішить більше.
Вийди на сонце з білих хмар,
колір в імлі живе лиш сірий,
серце в любові має дар
квітами світ робити милим.
Поглядом, сповненим добра,
голосом, де панує ніжність,
світла душа не є одна,
завше комусь тримає вірність.
Кожен на сонці спалахне,
адже відкритим має серце,
доля щаслива сколихне,
з темрями вийди лиш на сонце.
Сяяти заревом душі,
що має силу нескінченну,
лиш за минулим не тужи,
тішся у справжньості щоденно.
Віктор Цвіт 14.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2016
Цитадель
Погляд надії прямує до неї,
як і дороги всі поведуть,
серце зігріє ніжно, мов мрії,
що лозу щастя з нею плетуть.
Сонце її у проміннях осяє,
бурі і зливи її оминуть,
тільки вона ще ласкаво чекає,
радість і милість в ній зацвітуть.
В думці кожній моїй
і у слові моєму,
на планеті чужій.
Відчуваю новий
світ у світі своєму,
де я знову живий.
Як підіймуся у цитадель,
коли покину свій корабель,
серцем збагнув,
що все я знайшов,
до чого я йшов.
Власну вершину сонця шукав,
ранок для цього вперто чекав
і через незгоди, болі і втому,
повернуся додому,
у свою цитадель.
Знову знайти любов до життя,
знову відчути тепло почуття,
знову як диво, тишу знайти,
разом із сонцем донизу зійти.
Віктор Цвіт 17.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2016
Зруйнований дім
Ой там, далеко-далеко,
десь там, за обрієм ясним,
в гніздечку білого лелеки,
живе у спогадах мій дім.
Мій дім, життя мого фортеця,
про нього бачу свої сни,
його забути доведеться,
він став руїнами війни.
Війни, що почалася з ночі,
потужно вибухнув снаряд,
так пилом осліпило очі,
побачу щось, то це навряд.
Відчув той жар в своїй оселі,
яка тонула від вогню,
припали кіптявою стелі,
в кімнатах згарища одні.
Одні руїни всюди й попіл,
а серцем лине гірко грім,
бо жив, щоб бачити на потім,
в житті зруйнований свій дім.
Ой там, далеко-далеко,
живе руїнами думок,
в гнізді, де не живуть лелеки,
мій дім, минулого струмок.
Віктор Цвіт 14.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679570
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.07.2016
Прокинутись щасливим
З радісним серцем
я увечері засну,
ніби із сонцем,
зустрічатиму весну.
Зорі на небі,
мов бажаннями візьму,
щастям для себе,
забиратиму в пітьму.
День непогожий
вже позаду догорів,
настрій негожий,
із бідою доболів.
Радість нахлине,
мов нічого не було,
в щастя порину,
де навколо все цвіло.
Прокинуся вранці знову щасливим,
відчувши ласкаву і ніжну любов,
торкнеться тебе мій дотик чутливий,
що теплотою до серця дійшов.
Прокинуся вранці знову собою,
лишивши позаду біль і журбу,
бо буду до ночі тільки з тобою,
а вранці до тебе знову прийду.
Тихо від ночі,
утікаю в милі сни,
стомлені очі,
закриваються на три.
Світ посірілий,
розчиняється в пітьмі,
де обрій білий.
- це надія у мені.
Віктор Цвіт 16.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678289
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2016
Вірність
Тебе бачу лише в снах,
які сняться вже щоночі,
в них лечу, неначе птах
тобі заглянути у очі.
Скрізь самотність, ніби друг
щось шукає лиш для мене,
та без спокою мій дух,
почуття ж думкам натхненне.
Ти мій кожен день,
моя тепла ніч,
хоч не зі мною ти.
Мого світла тінь,
мій душевний клич,
в серці будеш ти.
Я, як спогад твій,
спогад в забутті,
бо тебе не знав.
Світ блаженних мрій,
цвітом в почутті,
я тобі не дав.
Тебе бачу у думках,
ніби ти їх вся основа,
кожен пагін на гілках,
не знайти без тебе слова.
В моєму серці всім теплом,
даєш силу жити далі,
а кохання буде склом,
давши сяйво від печалі.
Віктор Цвіт 08.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
Замерзлі мрії
На душі не тане сніг,
сніг, що випав від печалі,
хоч знайти я мрії зміг,
та в снігу вони пропали.
Кожен день, неначе сон,
сон, в якому дуже часто,
бо потрапив у полон,
від думок, з якими пусто.
По снігу іду життям,
не втрачаючи надію,
що прекрасним почуттям,
оживаючи зрадію,
усі сумніви розвію
і знайду замерзлі мрії.
Замерзлі мрії від журби,
жорстоко сковані у кризі,
бо від байдужості скарби,
панують казкою у книзі.
Нема спасіння від життя,
яке, мов фарбою на пензлі,
малює зимне відчуття,
що бачу мрії всі замерзлі.
Вони живуть лише в словах,
у світлих думах незабутніх,
неначе вірю, що в снігах,
вони скарбами ще присутні.
Віктор Цвіт 12.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2016
Любий погляд
Радість всюди ти знайдеш,
лиш відчуй, що ти живеш,
в світі радості живеш.
В полі мрій не тануть сни,
тішиш квіткою там ти,
сонцем в небісяєш ти.
Досить падати в печаль,
ніби вже себе не жаль,
то вручи собі медаль.
За здолання гіркоти,
за плекання доброти,
за бажання висоти.
Залишайся ти як є,
залишай усе, як є,
сяє світло там твоє,
хоя мале, але своє.
Замикайся лиш на мить,
рани болісні омить,
бо любов в душі бринить,
підбадьорить далі жить.
Жити радісно весь час,
що дарований для нас,
журбі своїй кажи ти "Пас",
адже ти і є твій спас.
Віктор Цвіт 10.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2016
Королівство Ні
Без мурів і стін,
лиш здалеку лунає грім,
він кожному дзвін,
в житті дає тривогу всім,
минати цей край,
ці землі темряви й ночей,
чи забути свій рай,
як зло вже звичне для очей.
В тумані лісів,
який живе в страшному сні,
ще з давніх часів,
існує королівство Ні,
володар там Гнів,
а королева там - Печаль,
як жах усіх див,
нікого їм в душі не жаль.
Як потрапив у це королівство,
то журба є уже твоїм другом,
чинивши тихо з радістю вбивство,
бо думи кожні - не твої слуги.
Всюди чуєш ти Ні,
то в королівстві вже давно,
похмурі всі дні,
аж зачинив своє вікно,
в неволі думок,
своє покинув, власне все,
до волі струмок,
в надіях не забув ти ще?
За струмком своєї весни,
від цих земель подалі іди,
туди, де щастям будуть пісні
і власного кохання сліди.
Віктор Цвіт 06.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677876
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2016
Сузір`я
Ніби квіти, цвітемо думками,
ніби діти, шукаємо радість,
її ніч надихне нам зірками,
що осяють між нами ту юність.
Ніби вчора, були ми чужими,
почуттями неслась загадковість,
а сьогодні, мов стали новими,
упізнавши ту спільну чудовість.
Обійнявшись дивитись на зорі,
які блимають в темному морі
і сузір`ю дамо ми ім`я,
як Дорога моя і твоя.
Як дорога та наша в життя,
як коханням живе почуття,
сяє в небі сузір`я світів,
наче зустріч душевних вітрів.
Ніби іскри спалахують в небі,
метеори яскравих дощів,
які серцем приймемо для себе,
як мільйони несказаних слів.
Ніби досі живе загадковість,
порожнечею десь у душі,
хоч існує між нами чудовість,
від якої ми вже не чужі.
Обійнявшись дивитись на зорі,
які блимають в темному морі
і сузір`ю дамо ми ім`я,
як Дорога моя і твоя.
Як любов, що відкриє всі двері,
як душа, яка дана на двох,
є сузір`я подвійної сфери,
в яку з`єднує милості рух.
Віктор Цвіт 03.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Тільки двоє
Існують у коханні тільки двоє,
а третьому вже місця там нема
і винні в цьому будуть лиш обоє,
бо є любов на світі лиш одна.
Один вже не зречеться на самотність,
яка уже торкнулася обох,
знаходячи серцями десь бездомність,
забувши, що усе це бачить Бог.
В житті уже не буде я і ти,
бо серце для кохання вже одне,
якому є єдиним світле "Ми"
і кожен з нас про це колись збагне.
В коханні існують тільки двоє,
на двох одна ненависть, доброта,
яких не розділити вже надвоє,
коли існує спільна висота.
Кохання ж особистого нема,
в якому ми пануємо окремо,
або тепло весни, або зима,
від цього ми, кохавши, не втечемо.
Віктор Цвіт 06.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Без початку і кінця
Без початку і кінця,
зло живе і доброта,
одного нема ж творця,
лиш небесна висота.
Без початку і кінця,
світ прямує тихо вниз,
не провина це отця,
а це хвилі з моря криз.
В кожен час панує все,
без початку і кінця,
чи то добре, чи то зле,
без єдиного творця.
Буде різним головне,
що є символом життя,
то зерно є посівне,
що пожнеться від буття.
Без початку і кінця,
є любов і є ненависть,
одного ж нема співця,
хтось плекає ще лукавість.
Хтось оманює когось,
милих ближніх чи себе,
щоб добитися чогось,
що з небесся упаде.
Без початку і кінця,
від падіння знову злет,
щоб схилятись до отця
і знайти душевний цвіт.
Віктор Цвіт 05.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2016
Слово і вчинок
Не розказую про себе,
лиш висловлюю думки,
що лише засяють в небі,
в небі правди, як зірки.
Хоч почую запитання,
що цікавості сповна,
мов у мріях сподівання
на ту правду, що одна.
Не розказую про себе,
а показую себе,
адже вчинком сяє небо,
а не словом, що спаде.
Тільки вчинок завше щирий,
не оманить, як слова,
бо на слові будеш милий,
мов копієчка нова.
Тільки вчинок скаже, хто ти
як людина у житті,
ось тоді чи за, чи проти,
варто бути в почутті.
Хай розказує про мене,
щирий вчинок людям всім,
бо життя для правди дане,
що на слові буде злим.
Віктор Цвіт 01.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2016
Вітер щастя
Сонце сходить в небо, квіткою роси,
цвітом милим з неба, сповнить цілий світ,
думка входить в серце, генієм краси,
як це бачиш, отже, маєш щастя цвіт.
Вітер поговорить з кронами дерев,
про чудовий день і про спокійну ніч,
слово кожне лине, як тепла порив,
мов почуєш, отже, чуєш щастя клич.
Щастя всюди, ніби світло, ніби, як повітря,
ним живеш ти кожен день і кожну теплу ніч,
кольором запалить ранок радості палітри,
адже щастя для душі, завжди, важлива річ.
Пташка заспіває, пісню від тепла,
що дарує всім і всьому світлий дух,
сонцем спонукати, жити для добра,
до любові щастям свій вершити рух.
Тиша на озерах чи в течії річок,
в ласці й доброті від радісних розмов,
коли все звести у сяючий пучок,
то щасливо дихаєш душею знов і знов.
Щастя всюди, ніби пісня, пісня про життя,
з нею оживаєш ти у ті скрутні часи,
з нею відчуваєш щиро-світле почуття,
то, прошу, у світ його, мов сонечком неси.
Віктор Цвіт 31.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2016
Дух щастя
Живу в тобі, як зірка в небесах,
про неї радість не зацвіте в словах,
не лине почуття, як чудеса,
а тільки світло сяє, як дива.
Живу в тобі, як Бог забутий твій,
забутий на шляху життя до власних мрій,
тобою, коли світ шукала свій,
відчувши лиш далекий погляд мій.
Живу в тобі, на глибині,
душі, яка малює дні,
промінням в східній стороні,
щасливим духом сяю в сні.
Ідуть роки, як хмари на вітрах,
які несуть, то холод, то тепло,
а втішить тільки світло у зірках,
які яснять собою лиш добро.
Мене в собі, побачиш ніби спас,
який у відчаї єдиним визнаєш,
щаслива глибина єднає нас,
її, як пізно вже, ти пізнаєш.
Живу в тобі, як Бог душі,
гріхи прощу тобі усі,
де любий ти, лише скажи
і будуть днями ночі всі.
Спіцин Євгеній 25.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
Фортеця
Привітний дім на перший погляд,
де завше радість для гостей,
квітучий, ніжний всюди вигляд,
був щастям милим для очей.
Повітрям йшла пташина пісня
і все взаємністю цвіло,
але прийшла година грізна,
бо все по-іншому було.
У глибині ясного раю,
була фортеця кам`яна
і міць її не знала краю,
неначе хвиля водяна.
Сховавшись у глибинах гаю,
вона постала, мов сюрприз
і вже розгублено не знаю,
який здола її каприз.
Чи волею таранить стіни,
чи рити хитрістю підкоп,
або проникнути, мов тінню,
коли нічний прийде потоп.
Змирюся болем з помилками,
зніму облогу, мов провал,
слова згасають сірниками
і догорають, як запал.
Насиллям любості не маєш,
поки сама та не прийде,
бо по природі добре знаєш,
що день уранці сам зійде.
Віктор Цвіт 30.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2016
Внутрішній замок
Під небессям людської душі,
де є ласкою місяць і сонце,
відголоссям проходять дощі,
розчаровують, радують серце.
На занесеній снігом горі,
у обіймах вітрів непогоди,
височіє, подібно зорі,
посірілий той замок незгоди.
Мрії світлі у вежах високих,
полоненими є у думок,
у думок незвичайно жорстоких,
які садять на гострий кілок.
Те усе, яке є добротою,
яке ще викликає любов,
поневолене є гіркотою,
і катоване знову і знов.
Як відчиниться брама його,
того замку, що переді мною,
то не знаєш, чекати чого,
милих слуг або армію злую?
Що у замку чекає мене,
та розкішна і сяюча зала
чи падіння болюче мине,
з кам`яного, високого валу?
Я приходжу у замок душі,
щоб звільнити добро із полону,
яке миттю дарує дощі,
ніби сяючу, світлу колону.
Яка сповнює замок увесь,
очищаючи від злого духу,
пануватиме радість не десь,
а в душі, подолавши розруху.
Віктор Цвіт 30.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2016
Зоряний сад
Зорі запалюють світло на небі,
день мов приходить вночі,
барвами сповнюють там біля себе,
сад, що яснить в далечі.
Квітами ніжності, квітами радості,
пестять вони почуття:
нічка зникатиме слабістю,
день оживе відчуттям.
Місяць покаже стежину яскраву,
стежку у зоряний сад,
творячи моря блискучу заграву,
хмари відвівши назад.
Човен пливе по осяйному морі,
не потурбує води,
наче нещастю і горю,
вже не дістатись туди.
Ніч поглинає і небо, і землю,
тільки не зоряний сад,
то позираючи поглядом вхоплю,
в милості, зоряний сад.
Адже погане зникає миттєво,
як і з`явилось на світ,
адже є щастям життєвим,
зоряний бачити цвіт.
Віктор Цвіт 28.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672926
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.06.2016
Чекаю ночі темної
Чекаю ночі темної,
пітьми життя приземної,
сховаюсь в якій,
дух втішити свій,
нічною тишею.
Чекаю ночі темної,
від метушні щоденної,
від суджень чужих,
принижень чужих,
що стали ношею.
Дивлюся на зорі ясні,
які надихнуть на пісні,
відчую душевну любов,
зрадівши, що вечір прийшов.
Чекаю ночі темної,
мов радості блаженної,
яку в тлі зірок,
у барві думок,
омрію тишею.
Чекаю ночі темної,
домівкою таємною,
щоб жити в пітьмі,
в глибокій пітьмі,
що буде глибшою.
Чужий відчуваю я крок,
тривожно впадаючи в шок,
мов дехто порушує все,
бо днем осліпляє мене.
Не зможу сховатись,
тепер не сховатись,
в пітьмі тих приземних печер,
бо голос прийде,
луною пройде,
із сонцем, ранковим тепер.
Віктор Цвіт 29.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016
Паперовий кораблик
Із білого аркушу світлих думок,
я зроблю кораблик із іменем Сон,
у світ поведе його ніжний струмок,
що стежкою в`ється у сонячний лан.
Йому посміхнуся ласкаво услід,
ще довго дивлюся, як тихо пливе,
кораблик, як мрії осяйний болід,
який течією життя оживе.
Все линувши далі по стежці води,
долавши пороги, пастки, мілину,
не знати нікому, пливе він куди,
напевно, шукати свою цілину.
Яка десь далеко, панує як світ,
де милий струмочок вже озером став,
по березі трави зелені і цвіт,
живуть кольорами, які і не знав.
Прямую життєво я разом із ним,
а день, ніби кожен із іменем Сон,
буває і добрим, буває і злим,
бо доля людині міняє свій фон.
Віктор Цвіт 24.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672770
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016
Гріхи життя
Так мало радості приносить нам життя
і ту ми нищимо, плекаючи журбу,
недовго милістю пишається буття,
її марнуємо, змішавшись у юрбі.
На гнів, на злість, міняємо любов,
як спів, як честь, приймаємо обман,
як сон чудес, шукаєм цвіт розмов,
але тепер, його немає там.
Так легко для душі, чинити знову гріх,
бо важко довести від серця доброту,
але ж не доброта, а зло дарує сміх,
що не відчуєш від нього гіркоту.
Так мало радості, приносить нам життя,
тоді не варто знов, чинити нових бід,
сади яскравості покаже почуття,
але втрачаєм час, коштовний, що не слід.
На гнів, на злість, міняємо любов,
як спів, як честь, приймаємо обман,
як сон чудес, шукаєм цвіт розмов,
але тепер, його немає там.
Спіцин Євгеній 14.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2016
Заручники любові
Омріяв ще дитям,
життя, де є любов,
відчув її чуттям,
теплом, що гріє кров.
Ласкавістю від рук,
що втішуть, обіймуть,
щасливий серця стук,
чуття всі рознесуть.
Посіяв ще дитям,
любов у власний світ,
яка б дала життям,
осяйний щастя плід.
Зустрів любов життя,
у зближенні сердець,
пішло нове буття,
де скарбом є терпець.
В полоні любові,
прожити готові,
дні кожні душевно,
вже стали святкові.
Ми зв`язані серцем,
осліплені сонцем,
свобода напевно,
розбита на скельця.
Живемо дух в душі,
у клітці золотій,
як діви і мужі,
у книзі тій святій.
Не ринем в небеса,
із золота дібров,
затьмарить чудеса,
в`язницею любов.
Закрите небо вже,
доступна лиш земля,
бо страх панічний є,
почати все з нуля.
Плекати цвіт життя,
без стін є важно всім,
простішим є буття,
що ми прийняли як дім.
Спіцин Євгеній 15.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Гори кохання
Дочекаюсь серцем ранку
з теплим променем зірок,
тихо, сидячи на ганку
з ними в небі творю крок.
Крок до місячного моря,
що осяяло пітьму
і простягнуться ті гори,
які подумки здійму.
Небом віє вітер східний,
вітер сонця чарівний,
то є голос серцю рідний,
шанс на радість рятівний.
І небес яскраві зорі,
іще теплими візьму,
почуттям осяю гори,
які подумки здійму.
Гори з власного світла,
з долинами мрій,
де кохання є вітром,
що понесе рій,
рій, як дощ у повітрі,
на дух лиш твій і мій
і засяють палітри,
із прекрасних всіх мрій.
Сонце зійде на небі,
всі змішавши зірки,
сяйвом тим біля себе,
що летить як хмарки.
Сяють гори на небі,
із тих наших зірок,
до любові мов треба
нам ступити лиш крок.
Віктор Цвіт 23.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016
Коли сонце зійде
Коли сонце зійде,
його жар ти упусти в своє вікно,
що лиш радість несе,
в серце кожне, щоб прокинулось добро!
Хай промінь ллє в вікно,
на щастя самоцвіт,
якщо, на жаль, ніхто,
не зробить милим світ,
хай сповнить він думки,
як водами струмки,
де клич живе дзвінкий,
на сяючі стежки!
Як лине промінь з небес,
то зрозумієш, що існує інший світ,
він виливався з чудес,
заполонити на душі похмурий цвіт!
Хай сум, журба і біль,
на серці не живе,
мов сон, як хміль,
тим ранком відійде,
що світлом вже сплете,
яскравую стіну,
де квіткою росте,
все, що має тінь нічну!
Коли сонце зійде,
то із радістю, осяйний день почни,
що в життя ввійде,
мрією, яка твоя, її візьми.
Із слів склади вірша,
він сяйвом є в мені,
там вже, моя, жива,
частиночка душі,
пройде любов моя,
ніжно піснею в тобі,
мов та ясна зоря,
тепло народжує в житті!
Віктор Цвіт 12.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2016
Чистотіл
Мов зірками у траві,
сяє цвіт,
кольори нові й нові,
на ввесь світ,
жовте сяйво і в крові,
що лишає жовтий слід,
що уявиш у собі
сонця схід.
Там у затінку дерев,
що є сил,
є той річкою джерел
чистотіл,
він розкаже про порив
непокірних літніх крил,
які в музиці творив
красотіл.
Сяє зіркою
удень і вночі,
дивоквіткою
є десь в далечі,
чистотіл красивий той,
чистотіл,
потік сил весняний той,
потік сил.
Він цвіте зірками
в тиші лісів,
ніби світ думками
ніччю осів.
І цвітуть вони,
неначе моря,
значить шле вітри
вже літня зоря.
Віктор Цвіт 22.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671756
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.06.2016
Білий тигр
Так манить висота,
осяйна, снігова,
де сонечко не спить,
вершинами блищить.
Мов казку змалював
та серцем покохав,
світ криги і снігів,
світ луків і лісів.
Полину я душею,
стежкою своєю,
скелею крутою догори.
Шлях тяжкий до болю,
натренує волю,
бути білим тигром на межі.
Коли в кожен погляд,
смерть є завше поряд,
що завіє вітром крижаним.
У в обіймах прірви,
у подобі вирви,
робить твоє тіло кам’яним.
Шнуром закріпився,
стопами обперся,
потягнувсь руками за життя,
адже час спливає,
буря завиває,
а дійти потрібно до кінця.
На шляху лавини,
котяться в долину,
але свого духу не зламав.
Підкорив вершину,
полюбив місцину,
де ти завше тигром проживав.
Спіцин Євгеній 23.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671755
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.06.2016
Фрески
Намалюю ніжні квіти,
залишками фарб,
заблищать на світлі віти,
мов коштовний скарб.
На стіні маркій, нерівній,
дихавши теплом,
намалюю спалах рівний,
хай цвіте добром.
Замилую щирий образ,
фресками думок,
заціную кожен обрис,
з любим на зразок.
Покажу, кому судилось
бачити дива,
наче ті, які не снились,
як зоря нова.
Щомиттєво і щоденно,
тануть на стіні,
фрески у житті буденнім,
глибоко в душі.
Краю руки їх лукаві,
тицьнувши свої,
думи. погляди цікаві,
що мені чужі.
Зафарбують мої фрески,
кольором одним,
всі, хто опинився близько,
із життям моїм.
Їх по пам`яті оновлю,
переживши біль,
знову фарбою оброблю,
попри бруд і цвіль.
Спіцин Євгеній 10.02.16
"Не дозволяйте нікому полонити самого себе своїми думками і поглядами, а ваші натомість знищити. Цвітіть квіткою на зло кризі, морозам, повеням та іншим негараздам суспільного життя, адже ви особистість!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671585
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
Тиша
Не бачу день сумним,
не буду вже сліпим,
в собі побачу сонце.
Не буде світ мутним,
в якому жив глухим,
своє не чув я серце.
Розтане знов імла,
згорає в ній дотла,
журба, що тьмарить радість.
В думки не ринуть знов,
хто ще поганим був,
хто вже не має цінність.
В душі засяє інший світ,
який народить тиші цвіт,
що кине почуття на зліт.
Які у гори доброти,
ведуть усіх на самоті,
щоб не втрачати висоти.
Спіцин Євгеній 05.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
Фонтан у парку
Фонтан маленький у парку,
шумить, стрибаючи в повітря,
плюскоче пісеньку легку,
узявши променів палітри.
Палітри світла і небес
і кольорів, що є навколо
та розливає світ чудес,
як те мале веселки коло.
Шумить уривчасто фонтан,
злетівши падає донизу,
йому всміхається каштан,
який цвіте іще поблизу.
Йому радіють люди всі,
які сидять в парку на лавках,
неначе бачуть в його тлі,
дива розбитії на скалки.
В парку панує тишина,
стихає гомін перехожих,
але позаду глибина,
годин вчорашніх непогожих.
Вкрашає тишу ту фонтан,
що дзюркотить посеред парку,
дарує ніжності роман,
радіти з вечора до ранку.
Віктор Цвіт 21.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671451
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.06.2016
На озері
Вже описаний пейзаж,
подарує спокій свій,
що не зникне як міраж,
що надовго буде твій.
Там почути спів птахів,
там відчути ніжний бриз,
не існує там страхів
та гірких невдачі криз.
Спить у спокої вода,
спить у спокої і ліс,
вітер гілку не гойда,
хоч і хмари в небо ніс.
Я на березі в траві,
посиджу насамоті,
думи ловлячи нові
і тримаю в почутті.
В небі хмароньки малі,
швидко тінями біжать,
мов вершини гір живі,
що на місці не стоять.
Разом з ними я піду,
геть із міста, через ліс,
спокій озером знайду,
поміж квітів, тиші й рос.
Віктор Цвіт 22.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671450
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.06.2016
Багаття денне
Багаття денне догорає
і небо сповнює вже ніч,
простори сонце залишає,
коли сови рознісся клич.
Небесся західне темніє,
скликавши сяючі зірки
і небо знову мов світліє,
скидавши тінь всю на гілки.
Гілки дерев убраних в шати,
які за сонцем, мов услід,
лягли із темрявою спати,
щоб хоч у снах не знати бід.
Які вночі несуться страхом,
коли прийде нічна гроза
і вітер дме студенним духом,
що аж рождається сльоза.
Яка розтане вже на сонці,
порине в небо, ніби пар,
де оживуть в яскравих вінцях,
як море білих, ніжних хмар.
Багаття денне знов засяє,
сліпучим блиском навкруги,
але увечері згасає,
мов знову сяйво до снаги.
Віктор Цвіт 21.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671074
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.06.2016
Нічний метелик
Нічні сяють вогні,
світлові мов дощі,
не насправді, не в сні,
на душі, на душі.
Світлі сяють думки,
у журбі, крізь весь сум,
мов цілющі струмки,
що дають життя струм.
Ліхтарі край доріг,
поведуть в світлосад,
де ступаєш поріг,
без страхів і досад.
Линеш в казку свою,
що живе, як і ти,
в невідомім раю,
де усе - твої сни.
Лиш до світла лети,
із пітьми, із мовчань,
став метеликом ти,
на душі, без ввижань.
Бо прямуєш життям,
через ніч, через біль,
де ти жив з почуттям,
ніби ти, всюди - міль.
Нічні сяють вогні,
ти дивись, лиш на них,
для душі вони - дні,
бережи, тільки їх.
Вір у радість свою,
в якій ти, тільки ти,
як у власнім раю,
іншим там все як сни.
Віктор Цвіт 07.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671073
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2016
Красс
Все дозволено йому,
кожна розкіш, мов його,
бачить втіху в будь-чому,
побажавши будь-чого.
Манить влада від грошей,
у сенаті, у військах,
лиш багатих він людей,
поважає у думках.
Є своїм серед дворян,
всім підкупним і лихим,
став володарем міщан
та проблемою чужим.
Щоб прославити себе
і до влади довести,
він у бій війська веде,
всім себе щоб довести.
Про повстання Спартака,
чув як вигадку із слів,
стала справа вже тяжка,
аж прокинувся від снів.
Всіх вояк не шкодував,
що рабами мов були,
все новіших купував,
що у пурпурі жили.
Не бажав в державі миру,
хоча консулом і став,
все ж у гроші ніжив віру,
яку трутою всім дав.
Що його і погубила,
як нажив він ворогів,
хоч до всього мав він сили,
вберегтися не зумів.
Спіцин Євгеній 01.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669973
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.06.2016
Бути б хмаркою
Бути б хмаркою на небі
і пливти за вітерцем
помічати кругом себе,
ту блакить із манівцем.
Там завжди б я бачив сонце,
ніжний місяць і зірки,
понесли б вони у серце,
тільки сяючі думки.
Там були б мені як друзі,
ті малесенькі хмарки,
повели б по небі грози,
є між нами як сварки.
А коли живемо в згоді,
то усюди світлий день,
де є звичною в природі,
холодочку мила тінь.
Бачив би землю з висоти,
гнянувши згори,
ніжив би барви доброти,
снігом для гори,
жив би на небі з вітерцем,
йшов би разом з ним,
туди, де сонце промінцем,
вкрашає сяйвом дим.
Віктор Цвіт 21.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669972
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.06.2016
Бажання жити
Ніби в серце вбили цвях,
ніби дошку бачить дух,
а я терплячи живу
і продовжую свій рух.
Рідним став пташиний спів,
щастям сяють барви снів,
а я терплячи живу,
поза межами всіх див.
Мов даремним стало все,
мов життя тюремне вже,
а я терплячи живу,
поки дихання є ще.
Світ панує не новим,
я у ньому є чужим,
але терплячи живу,
світом стисненим своїм.
Часто чую дзвін відмов,
що для мене крає схов,
але терплячи живу,
хоч повториться все знов.
Не важливо, що болить,
що від ран душа тремтить,
адже досі я живу,
мов важливо з цим прожить.
Не триматиму образ,
бо відчую біль не раз,
усе терплячи живу,
бо для щастя маю час.
Віктор Цвіт 29.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2016
В момент
В момент щасливий
ти радієш,
співаєш подумки пісні,
неначе в зливу
ти мокрієш,
вібравши крапельки рясні.
В момент нещастя
ти жалкуєш,
про власні грубі помилки,
при їх нашесті
лиш відчуєш,
як в серце вп`ялися голки.
В момент журби
ти зажурився,
у всьому бачивши стіну,
і від юрби
вже відділився,
вбачавши тінь свою одну.
В момент, якому ще живеш,
в якому свій проводиш час,
своє у ньому ти знайдеш,
якщо надіями не згас.
В момент, яким би він не був,
слід завше бути лиш собою,
хоч і взаємність не відчув,
але завжди є хтось з тобою.
В момент щасливий,
милим щастям,
з яким щасливим будеш ти,
в момент журливий,
світлим гостем,
з яким разом до сонця йти.
Віктор Цвіт 21.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2016
В пошуках спокою
Шукаєш на роботі і в житті,
шукаєш дивом серед почуттів,
як острів щастя в нашому бутті,
де радість найцінніша з відчуттів.
Поглянеш наліво, поглянеш направо,
думками сподіваючись на щось,
розтавши у тривогах, покинувши всі справи,
чекаєш ніби, що ось прийде хтось.
Шукаєш спокій у собі,
що буде довго на душі,
не опинитися в журбі,
думками, котрі не чужі.
Плекаєш мрію в пошуках скарбів,
які ще будуть цінними для тебе,
яких сповна у сліпоті юрби,
побачиш їх самотністю в собі.
Відчуєш тривогу, відчуєш і біль,
мрія потрібна тільки тобі,
жити для себе, в цьому є сіль,
завше самотнім будеш в біді.
Шукаєш спокій у собі,
осяйним цвітом серед квіт,
мов знаєш, що прийде тоді,
на душу спокій, спокоєм у світ.
Віктор Цвіт 24.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016
Порив життя
Колише вітер крони пишні
високих сосен навкруги,
неначе сни дарує ніжні,
про ті небесні береги.
Колише крони словом ласки
і ті у відповідь кивнуть,
неначе ще не знали казки,
в якій вони давно живуть.
Живуть під тим блакитним небом,
що простяглося як моря,
в яких живе яскравим чудом,
любов`ю сповнена зоря.
Яка теплом свого проміння,
дарує радісно життя,
немов найліпшеє творіння,
де є для всякого буття.
І глянуть поглядом донизу,
високі сосни мовчазні,
де казка є ключем капризу
лісів, що квітнуть в дивизні.
З дерев великих до малого,
із квіт лісів до квіт полів,
буяє радість від простого,
пориву вітру, що зігрів.
Віктор Цвіт 09.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668936
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.05.2016
Ірбіс
В казці чарівній,
в думці мандрівній,
оживає дивина.
Із саван жарких,
по стежках ламких,
серцем в гори снігові.
Ринув леопард,
швидко, як гепард,
за тим променем ясним.
Мчав він вітерцем,
дивним манівцем,
жити там, на висоті.
Звик шукати скрізь себе,
навіть там, де сніг іде,
мороз ковдрою впаде.
Став його білішим тон,
стали гори , ніби сон,
чарівний, яскравий сон.
Знав саванну у житті,
що засніжилась в бутті,
та лишилась в почутті.
Він король суворих гір,
ще іздавна, давніх пір,
вірить в щастя і ти вір.
Спіцин Євгеній 30.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668782
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2016
Барви щастя
Яскраві квіти розцвіли,
багаттям різних кольорів,
думки над ними ожили,
які про тебе гомонів.
Спадуть вони, як аромат,
який я радісно вдихнув,
а пісня, ніби результат
того, що щастя я збагнув.
В квітах жовтих, квітах мрій,
бачу образ ніжний твій,
а в рожевих сяє край
всіх бажань, який є мій.
Прямую кроками до них,
немов до тебе у житті,
в душі своїй берігши їх,
як барви щастя в почутті.
Цвітуть ті квіти у парку,
як фантастичні острови,
які знайдеш немов ріку,
яка тече серед трави.
На хвилях сонця і зірок,
вітрами милісних бажань,
від джерела усіх думок,
думок тепла і сподівань.
У світ, де кольором весни,
цвітуть всі миті із тобою,
які є світлими як сни,
де щастям граєшся зі мною.
Віктор Цвіт 08.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Особисті казки
Кожен любить слухати казки,
почерком писати вже свої,
чари все вбирають, мов піски
воду з неба, як ідуть дощі.
Кожен в казці, ніби персонаж,
ним живе та казочка цілком,
що займає обсягом стелаж,
де й чужі трапляються шматком.
Живемо у казках тих особистих,
про себе їх складаємо в собі,
даємо їм моменти золотисті,
все більше їх чекаючи в житті.
Слово з казки буде компліментом,
що осяє роси почуття,
ніч прийде у казці конкурентом
що відправить світло в забуття.
Але прагнем слухати казки,
де живем в надіях на дива,
наша йде крізь глину і піски
та у барвах знову ожива.
Живемо у казках тих особистих,
про себе додаємо всі думки,
моменти всі важливі, урочисті,
казково потечуть, немов струмки.
Спіцин Євгеній 15.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016
Вікно в квітучий світ
Лиш з тобою сонце,
лиш з тобою день,
що засяє в серці,
як побачу тінь.
Лиш з тобою радість,
лиш з тобою сміх,
ти даруєш милість
оминути гріх.
Твій почую голос,
отже я живий,
як на полі колос,
світ зійде новий.
Світ із мрій найкращих,
з почуттів палких,
вже його нізащо
не прийму з тяжких.
Лише б зустрітися з тобою,
знайти обіймами тепло,
яке б залишилось зі мною,
як мрій і всіх надій стебло.
Твоє б побачити обличчя,
усмішку ніжну, блиск очей,
не знати іншого величчя,
мов ти мій день серед ночей.
Ти сяйво сонця,
ти символ світла,
моє віконце
у світ, що квітне.
Дивлюся в нього
милуюсь світом,
де ти для всього
будеш моїм цвітом.
Віктор Цвіт 07.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016
Бескид
Манить лісом від долин,
як і стежкою крутою,
що зав`ється між ялин,
у той ліс, що став горою.
Понад містом, над селом,
мов зеленою стіною,
що розкинулась шатром,
поміж мілкою рікою.
Яка водами з кришталю,
ллється спокоєм донизу,
аж себе у них дзеркалю,
як осяду легким бризом.
Замилую я довкола,
велич сосен і смерек,
велич дуба, що відколи.
став домівкою лелек.
Що гніздо там збудували,
на верхів`ї, між гіллям,
з нього серцем змалювали,
місто, села, як і я.
Коли прийду до бескиду,
на лісисту висоту,
що розкинулась до Сходу,
заплекавши доброту.
Спіцин Євгеній 07.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668407
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2016
Східниця
Веде дороги серпантин,
все догори і догори,
веде лісами до хатин,
що мають рідні кольори.
Хати спускались до води,
з вершин дрімучих і гірських,
в долину тихої ріки,
по стежках, вуличках крутих.
А гори сяють над селом,
немов дерева всіх дерев,
які пронизані теплом,
надбали силу від джерел.
Зійду в долину із гори,
крутою стежкою доріг
і видно ніби всі двори,
і хати кожної поріг.
Прийшов немов у світ чудес,
який сховався серед гір,
і спокій свій знайшов увесь,
його шукав я до сих пір.
В долині тих зелених гір,
знайшов село у тиші лісу,
що мило вабить кожен зір,
немов щасливая завіса.
Як той спокою острівець,
буяє Східниця-княгиня,
тривоги звівши нанівець,
бо тиша гір для всіх святиня.
Спіцин Євгеній 09.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668406
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2016
Глибинна любов
Любов живе всюди,
як погляд у світ,
де поруч є люди,
лиш сам ніжиш цвіт.
Любов є можлива,
можлива як світ,
який є важливим,
лишаючи слід.
Любов є між нами,
хоча ми є різні, хоча ми далекі,
іскріє зірками,
які є досяжні на небі високім.
Любов наше світло,
як світло думок,
можливо й невидне,
як тихий струмок.
Любов ніби подих,
як подих душі,
що будить у людях,
щасливі дощі.
Любов є між нами,
хоч ми незнайомі, нерідні, недрузі,
як диво незнане,
яке розпустило в душі свої лози.
Любов є між нами,
хоч не визнаємо її, як реальність,
розквітла садами,
які несуть казку, які є на радість.
Віктор Цвіт 09.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Дрогобич
В обіймах храмів тих святих,
що сяють золотом небес,
тривоги вітерець затих,
над містом, сповненим чудес.
В затишші вуличок вузьких,
де слід історії не зник,
душею став одним з близьких,
для тих, хто жити миром звик.
Дрогобич - місто світлих снів,
що спокій щастям заквітчали,
з теплом і світлом кожних днів,
які Дрогобичу ми, живучи, віддали.
Пройдуся містом, ніби бриз,
милуюсь ним, як монументом,
який вцілів від моря криз,
в яких є старість аргументом.
Радіє місто чистоти
і без тролейбусів, трамваїв,
в щасливій тиші доброти,
як острів серед водограїв.
Дрогобич - місто щирих мрій,
які так часто забуваєш,
як шлях життя триває твій,
в Дрогобич знову завітаєш.
Втікаючи від метушні,
від монотонності щодення,
відчувши глибоко в душі,
що спокій - скарб твого будення.
Віктор Цвіт 05.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668191
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.05.2016
Віддзеркалення
Дзеркальний світ навколо тебе,
є віддзеркаленням душі,
яку плекав ти сам для себе,
в посуху творячи дощі.
Коли ти в ньому є самотнім,
тоді душа приймає стан,
понісши вітерцем висотним,
мости у світ із сірих стін.
І бачиш те навколо себе,
що сяє цінністю душі,
як по життю, що дуже треба,
не ждавши милості чужі.
У тому світі квітнуть мрії,
які є блиском від дзеркал,
в яких багаття щастям гріє,
надавши кроки для начал.
Начал, які дали основу,
усім думкам і вчинкам всім,
а ти для них даєш оздобу,
з любов`ю сенс надавши їм.
Бо бачиш ти навколо себе,
те віддзеркалення душі,
яке ти значиш світлом неба,
коли усюди йдуть дощі.
Що бачиш ти навколо себе,
то є проекція думок,
які важливі є для тебе,
як для ріки води струмок.
Віктор Цвіт 05.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2016
Каштани
Цвітуть каштани,
вершинами всіх мрій,
немов султани,
в яких світ щастя свій.
Під сонцем теплим,
на вітерцю весни,
де сяйвом світлим,
радіються вони.
Цвітуть каштани,
як молодість моя,
без перестану
течуть її моря.
Мусоном долі,
в незнану далечінь,
крізь бурі болю,
до сяючих цвітінь.
Які шукаю, шукаю що є сил,
як скарб незнаний, невідомий,
лечу-лечу, з усим розмахом крил,
але мій скарб також рухомий.
Цвітуть каштани
надією про світ,
який настане,
якщо залишив слід.
Цвітуть каштани,
вершинами життя,
де, мов фонтани,
ллють світло почуття.
Віктор Цвіт 05.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667943
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2016
Цвіт тиші
Серед сосен і ялин,
серед схилів і долин,
там душею не один.
Перевтілившись в туман
мов дощем проходиш там,
де знайшов в душі роман.
Слухати пісню, пісню птахів,
ніжний відчути, дотик вітрів,
бачити квіти щастям весни,
як хочеш, з собою його візьми.
Лину лісом, крок та крок,
в серці тишею аж змок,
мов давно до неї звик.
Перевтілившись в туман,
на душі вже, я не сам,
є зі мною мій роман.
Слухати пісню, пісню птахів,
бачити велич гір і лісів,
чути далекий гомін струмків,
цвіт тиші вмить на душі розцвів.
Віктор Цвіт 02.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016
Крок за сонцем
Лину вітром в небесах,
понад полем всіх полів,
кину світло в чудесах,
над туманом, що осів
біля річки всіх озер,
щоб зібрати у одне
все, що в пам`яті не стер,
що так просто не мине.
Лину хвилею річок,
на озера і ставки,
сяю променем свічок,
ніби топчучи стежки,
стежки радості життя,
крізь тривожний холодок,
мов надії є чуття,
яка вигляне з квіток.
Сяйвом радості,
шукаючи свій світ,
царством милості,
щоб ніжити свій цвіт,
мов не треба вмілості,
шукати щастя слід,
лише трохи смілості,
вести за сонцем хід.
Як той вітер в небесах,
течія, яка в річках,
як та мрія в чудесах,
наче все в твоїх руках.
Віктор Цвіт 01.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016
Без спокою душа
Без спокою душа,
лиш небо є і сонце,
для всіх вона чужа,
усим, що має серце.
Мовчання її світ,
занурений в байдужість,
любові її цвіт,
прийняв якусь відчужність.
Без спокою душа,
з вітрами степовими,
мов спокій не вража,
горами сніговими.
Палає, мов зоря,
вона в небессі темнім,
долає всі моря,
добром незнаним, чемним.
Без спокою душа,
самотність безкінечна,
що всім, як та межа,
яка є небезпечна.
Падінням з висоти,
з важким тоді підйомом,
в прозрінні доброти,
яка була шоломом.
Без спокою життя,
як нестабільне русло,
яким текло буття,
то сяяло, то гасло.
Віктор Цвіт 04.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667551
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2016
Радість що залишилась
Кульбаба квітне,
в траві зірками
і сяйвом сліпнуть
мої думки.
Думки про завтра,
думки тривожні,
що вразять вітром,
спокою струмки.
Не буду думати так глибоко
і падати так глибоко,
пливтиму, як по річці на човні.
Буду сонцем в небі високо,
плекати радість широко,
радість, що залишилась в мені.
Літають бджоли,
співають пісню,
про день без болю,
про світлий день.
Кульбаба квітне
і вабить духом,
на тіло світле
все тепло пісень.
Не буду думати так глибоко
і падати так глибоко,
пливтиму, як по річці на човні.
І світло, світлом притягається,
бо там цвіте, пишається,
радість, що є досі у мені.
Віктор Цвіт 01.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2016
Світ твій
Світ твій,
там по-своєму живеш,
світ твій,
там як хочеш, так і йдеш,
світ твій,
там ти квіткою цвітеш,
у світі, що є твій.
Світ твій,
там здійсняться мрії всі,
світ твій,
там є радість кожні дні,
світ твій,
там щасливий ніби в сні,
про світ, в якому ти.
Ти в ньому є душею,
що сяє там зорею,
яскравою твоєю
поруч яка є з тобою.
Ти в ньому в кожній думці,
увечері і вранці,
мов сонце на альтанці,
твориш ти зі світлом танці.
Світ твій,
світ навколо тебе,
світ твій,
в ньому ти під небом,
світ твій,
він тобі лиш треба,
тому що він лиш твій.
Світ твій,
твоє царство власне,
світ твій,
цвіт і сонце ясне,
світ твій,
факел, що не згасне,
бо досі, доки твій.
Ти там живеш у всьому,
у тому чи у цьому,
не відчуваєш втоми
аж до крапки чи до коми.
Ти там завжди багатий,
щасливий і завзятий,
самотній чи жонатий,
радий барви чаклувати.
Бо світ твій.
Віктор Цвіт 05.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2016
Пан і слуга
Всюди наказ і покора теж,
світом в наш час, що не знає меж,
сонцем є вдень і пітьмою вночі,
наш світ - це пан із слугою,
наш світ - це пан із слугою.
Навіть в нашій душі,
думи наші й чужі,
а нерівності слід,
як життєвий підхід,
є одна головна,
інша ніби слуга,
мов світ, де пан із слугою,
мов світ, прийнятний тобою.
Будеш пан чи слуга,
мов вибір за тобою,
як ступила нога,
миритися з юрбою,
де жорстокість жива,
як пан і слуга.
Цвітеш і пануєш або зубожиш,
всюди свій досвід життям золотиш,
чи статки примножиш, чи в злидні впадеш,
весь світ - це пан із слугою,
як тінь, що йде за тобою.
Віктор Цвіт 05.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667408
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2016
Квіти суспільства
Світ на роботі,
світ директив,
шляхом скорботи,
є рецедив,
правила всюди,
праця, антракт,
рабами люди,
стали - це факт.
Квіти суспільства,
квітнуть так рясно,
що у єдинстві,
щось інше гасне,
там особисте,
твоє життя,
є променистим,
мрійним буттям.
Скрізь монотонно,
праця і дім,
може й блаженно,
але не всім,
гроші ж не мрія,
а лише шлях,
що з ними зріє,
щастя чи страх?
Квіти суспільства,
квіти життя,
серед єдинства,
спільне буття,
мріяв з дитинства,
стати, як всі,
жити в суспільстві,
жити у сні.
Віктор Цвіт 24.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666047
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016