Віктор Цвіт

Дороги до кохання

Дороги  до  кохання

Десь  далеко  рідна  хата
залишилася  самою,
тож  приємно  пригадати,
що  вона  завжди  зі  мною.

Раптом  я  зустрів  тебе,
полонивши  вільне  серце,
почуттям,  яке  цвіте,
душу  тягнучи  до  сонця.

Кожен  день  в  нову  дорогу
вирушаю  лиш  з  тобою,
щоб  приборкати  тривогу
і  не  знатися  з  журбою.

Ти  для  мене  стала  домом,
оселившись  в  моїх  мріях,
тож  тепер  не  знаю  втоми,
оживаючи  в    надіях.

Шлях  прямує  в  невідомість,
мов    з  повітря  в  невагомість
кожна  подорож  веде.
Ми  мандруємо  світами
від  кохання  до  безтями,
що  кордонів  не  знайде.

Як  мандруємо  частіше,
то  кохаємо  сильніше
один-одного  в  житті.
Ще  для  нас  існує  радість
що  серцям  дарує  свіжість
не  старіти  в  почутті.

Віктор  Цвіт  02.03.17


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017

Маріна

Маріна

Промовивши  тепле  слово
згадую  тебе
і  квіткою  серце  знову
радісно  цвіте,
бо  щастя  не  знає  схову
сонцем  в  небесах,
коли  я  зустріну  знову
ту,  що  сяє  в  снах.

Маріно-перлино,
моя  мріє  мріям  всім,
з  тобою  години
для  душі,  неначе  дім,
в  якому  так  швидко
я  забув  про  самоту,
покинувши    клітку
відчуваю  теплоту
ласкавого  серця.

Як  час  до  роботи  кличе
прагну  лиш  одне,
побачити  ніжні  очі,
радісне  лице,
відчути  обійми  рук,
що  пестять  знов  і  знов,
доносячи  серця  стук,
як  пісню  про  любов.

Маріно-перлино,
моя  зіронько  ночей,
яка  у  складні  години
сяє  для  очей,
щоб  бути  з  тобою
я  б  віддав  своє  життя
і  лити  рікою
надяскраві  почуття
безмежжям  кохання.

Віктор  Цвіт  26.02.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017

Мрію про тебе

Мрію  про  тебе

Течуть  думки,  немов  струмки
в  долину  сонця  із  вершини,
знайти  життям  свої  стежки
в  обійми    милої  дівчини.

Яка  прийде  на  крилах  мрій,
у  серці  сіючи  кохання
і  заяснить  світ  щастя  мій,
очам  даруючи  світання.

Вже  зацвітають  почуття
на  серці  пролісками  дива,
піде  самотність  в  небуття,
бо  вже  душа  заводить  співи.
Весною  серцю  будеш  ти,
сніги  забравши  теплотою,
але  приходиш  тільки  в  сни,
що  вранці  стануть  самотою.

Течуть  думки,  немов  струмки
згори  дощем  до  неї  теплим,
але  вона      мої  казки
прийме  душевністю  за  пекло.

Глуха  стіна  між  нами  знов
мовчанням  робить  нас  чужими,
але  цвіте  в  серцях  любов,
надії  квітами  живими.

Бо  зацвітають  почуття
на  серці  пролісками  дива,
які  не  знають  забуття
у  серці  парубка  і  діви.
Весною  завше  будеш  ти,
моє  кохання  і  надія,
але  приходиш  тільки  в  сни,
тому  в  житті  про  тебе  мрію.

Віктор  Цвіт  26.02.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017

Пісня кохання

Пісня  кохання

Ми  співаємо  пісню  для  себе,
що  лунає  у  наших  серцях
і  прохаємо  зорі  на  небі,
на  душі  пробудити  співця,
що  втішатиме  кожну  годину,
рятуватиме  від  забуття
ту  коштовну  любові  хвилину
що  осяює  щастям  життя.

Ми  співаємо  пісню  веселу,
яка  здавна  поєднує  нас,
бо  слова  її,  наче  джерела  
витікають  і  зцілюють  враз:
від  журби  і  пустої  тривоги,
від  безодні  незгод  і  страждань,
а  мелодія  вкаже  дорогу
почуттям  до  вершини  світань.

Ніч  осяє  нестримна  любов
засіваючи  зорі  ясні,
оживляючи  радість  розмов
надихаючи  нас  на  пісні.
Усміхається  сонечком  день,
нам  даруючи  щастя  в  очах,
що  коханням  затьмарює  тінь
і  піснями  живе  у  думках.

Віктор  Цвіт  15.02.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017

Царство квітів

Царство  квітів

Як  чудово,  що  існує
дивоквіткою  душа
і  красою  причарує
всіх,  для  кого  ще  чужа.
ЇЇ  квіти  зацвітають
в  серці  кожному  теплом,
від  якого  оживають,
люди  істинним  нутром.

Погляд  кинувши  в  прекрасне
і  побачивши  себе,
крізь  життя  своє  нещасне
кожен  квіткою  цвіте.
Забуваючи  про  біди,
не  зважаючи  на  біль,
за  весною  лине  слідом,
покладаючи  зусиль.

Ставши  квіткою  кохання
ми  цвітемо  любим  цвітом
в  царстві  білого  світання,
де  кохання  буде  світом,
у  якому  з  розмаїття
почуттєвою  красою
враз  народиться  суцвіття,
що  поєднане  лозою.

Мов  коштовністю  існує
та  квітучая  душа,
бо  любов  тобі  дарує,
і  тебе  завжди  втіша.

Віктор  Цвіт  21.01.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017

Ніч кохання

Ніч  кохання

Місяць  синьоокий  гляне  у  вікно
із  небес  високих  сіючи  тепло,
 темряву  кімнати  поглядом  яснить,
у  якій  дивлюся  як  кохана  спить.

Очі  її  милі  дивляться  у  сни,
де  буяють  квіти  вічної  весни
і  від  них  кохання  в  серденьку  цвіте,
роблячи  від  щастя  радісним  лице.

Сівши  біля  неї  очей  не  зімкну,
поглядом  ласкавим  ніжно  обійму,
щоб  спокійно  спала  мила  цілу  ніч,
поряд  відчувавши  мій  душевний  клич.

Місяць  синьоокий  гляне  у  вікно,
роблячи  кімнату  океанським  дном,
на  яке  з  поверхні  спуститься  любов,
сяючи  очима  ранку,  що  прийшов.

Віктор  Цвіт  05.02.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017

Трояндовий сніг

Трояндовий  сніг

Про  кохання  всі  слова
в  серці  піснею  звучать,
про  кохання  всі  дива,
ніби  гори  височать
над  долиною  життя,
де  закохані  живуть,
як  незгаслі  почуття,
що  трояндами  цвітуть.

Про  кохання  всі  вірші,
прикрашають  їхні  дні
тим  світанням  на  душі,
що  настало  ще  вісні
першим  подихом  весни,
що  спустилася  з  вершини,
врятувати  від  зими
дві  трояндові  перлини.

Їхні  любії  думки,
як  мільйони  пелюсток,
всі  осипали  струмки
дивом  зводячи  місток,
по  якому  від  журби
над  безоднею  страждань
вони  разом  раді  йти
у  прекрасний  світ  бажань.

Віктор  Цвіт  30.01.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017

Дивлюся у вікно

Дивлюся  у  вікно

Я  дивлюся  у  вікно,
бо  шукаю  радість  знов,
розливаючи  на  скло
 теплим  поглядом  любов,
що  осяє  ніч  і  день,
думи  сіючи  ясні
теплотою  в  сум  і  тінь,
ніби  квіти  навесні.

Я  дивлюся  у  вікно,
бо  на  серці  знов  журба
болем  спалює  нутро,
як  розлючена  юрба,
що  руйнує  звичний  світ
і  лишає  світ  руїн,
у  якому  щастя  цвіт
стане  кіптявою  стін  .

Як  надія  згасне  знов,
то  погляну  у  вікно
і  зігрію  щастям  кров,
що  замерзла  вже  давно,
бо  в  самотності  буття
без  любові  не  дано,
то  з  коханим  відчуттям
подивлюся  у  вікно.

Подивлюся  у  вікно
і  побачу  там  життям
милу  дівчину  з  кіно
небайдужу  почуттям.
Ніби  радість  для  очей,
любий  спокій  для  душі,
диво  днів,  тепло  ночей
розцвіте  вона  в  мені.

Віктор  Цвіт  29.01.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017

Диво

Диво

Ти  пануєш  в  моїх  снах,
у  думках  і  словах,
в  них  долаючи  мій  страх
теплотою  у  очах.

Ти  існуєш  почуттям,
сполоняючи  ураз
серце  сяючим  життям,
що    є  нині  увесь  час.

Наді  мною  ясним  небом,
де  пливу  я    кораблем,
понад  хмарами  до  тебе
 чудотворчим  королем.

Сонце  сповнює  вітрила,
вітром  сяючих  надій,
що  мене  чекаєш,  Мила,
як  перлину  власних  мрій.

Білий  місяць  на  душі
освітляє  темну  ніч,
у  яку,  немов  ножі
   самоти  вражає      клич.

Вранці  соколом  гірським,
ти  несеш  мені  любов,
з  гір  у  гавані  морські,
де  її  я  вмить  знайшов.

Блискучим  перлом  твого  серця,
що  сяє  дивом  на  піску
зібравши  ніжні  барви  сонця
у  душу  теплу  і  м`яку.

Своїм  найкращим  в  світі  чудом,
для  мене  завше  будеш  ти,
неначе  світло,  що  є  всюди
куди  б  дорогою  не  йти.

Віктор  Цвіт  23.01.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017

Твоя книга

Твоя  книга

Життям  занурюся  у  світ,
він  зацвіте  на  сторінках
пейзажем  книги  моїх  літ,
яку  носив  в  своїх  думках.

Тепер  цю  книгу  чарівну
щодня  читаєш  радо  ти,
неначе  стежку  мандрівну
шукаєш,  ринувши  у  сни.

В  яких  над  тобою
палатиме  сонце,
а  щастя  рікою
тектиме  до  серця,
звільняючи  почуття
з  похмурості  забуття.

Як  хмари  зимові,
страхи  всі  розтануть,
а  думи  чудові
кохання  розпалять
 словами  із  книги  днів,
даруючи  серцю  спів.

Мандруєш  світом  чарівним,
зі  слів  не  зводячи  очей,
шукаєш  ранок  всіх  ночей,
що  спалахне  вогнем  живим.

Читавши  книгою  мене,
себе  щасливою  знайдеш,
бо  день  самотності  мине
коли  думками  в  снах  живеш.

В  яких  із  тобою
палатиме  сонце,
а  щастя  рікою
тектиме  до  серця,
звільняючи  почуття
з  похмурості  забуття.

Для  тебе  назавше,
я  буду  тим  сонцем,
кохання  яснивши
розжареним  серцем
із  неба  в  душевний  світ
романом  минулих  літ.


Віктор  Цвіт  28.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017

Моя Ніч

Моя  Ніч

Коли  удень  самотньо,
то  ніччю  будеш  ти,
даруючи  могутньою
душею  милі  сни,
які  чарують  радість
і  спокій  почуттям,
яким  забуду    хмарність
і  сяю  майбуттям.

   Зустріну  погляд  ночі
метеликом  в  пітьмі,
в  якому  бачу  очі
закохані  твої,
які  втішають  серце,
як  місяць  небеса,
надією  від  сонця,
що  творить  чудеса.

Розсипавши  по  небу
жаринами  зірок
любов  свою  від  себе
перлинами  думок,
в  життя  моє  приходиш
відрадою  душі
і  ніжністю  вгамуєш
її  сумні  дощі.


Тому  чекаю  радо
на  той  смеркання  ключ,
яким  прийде  до  саду,
моя  кохана  Ніч,
тим  місяцем  ласкавим,
що  змилує  зірки
життям  з  новим  началом,
єднаючи  стежки.

Віктор  Цвіт  12.01.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017

Нова дорога

Нова  дорога

З  неба  білі  падають  сніжинки
на  замерзле  сяюче  вікно,
ніби  щастя  нашого  краплинки
із  морозу  линуть  на  тепло.

На  тепло,  яке  чарує  радість
у  серцях  являючи  любов,
від  якої  нам  не  знати  старість,
а  з  якою  народитись  знов.

Народитись,  ніби  новий  рік,
сяючи  небесними  зірками,
лиш  зірки  покажуть  світлий  бік,
душі  оживляючи  казками.

Свято  кличе  барвами  ялинка
запаливши  музику  краси,
що  прохає  за  вікном  сніжинки
замести  минулого  сліди.

Тож  новою  стрінемо  дорогу,
задзвенівши  келихами  враз
і  в  розмовах  вип`ємо  тривогу,
залишивши  радощами  час.

Щоб  зустріти  любо  новий  рік,
сяючи  думками  надновими
що  вмовляють  не  чинити  крик,
а  цвісти  квітками  польовими.


Вітаю  з  наступаючим  Новим  роком!  Бажаю  почати  Новий  рік  з  новими  думками  і  мріями,  які  надихатимуть  до  позитиву,  радості,  взаємності,  дружньої  гармонії  і  любові!  Нехай  в  цьому  році  залишиться  все  те,  що  не  сталось,  не  здійснилось  і  не  змінилося  у  світлу  сторону,  щоб  у  Новому  було  лиш  тільки  те,  що  дарує  незабутні  щасливі  і  найтепліші  почуття!

Віктор  Цвіт  28.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2016

Острів Капрі

Острів  Капрі

Вже  прийшла  в  Неаполь  ніч,
запаливши  його  чари,
серед  них  почув  я  клич,
що  привів  мене  за  хмари,
там  ти  сяяла  душею
ливши  місяцем  блаженство,
ставши  радістю  моєю,
з  миті  нашого  знайомства.

Попливемо  на  човні
у  безкрає  синє  море,
провести  у  ньому  дні
і  нічні  зустріти  зорі,
спільним  часом  в  самоті,
живучи  одним  бажанням,
знайти  мрією  в  житті,
острів  нашого  кохання.

Як  торкнувся  ранок  хвиль,
погасивши  в  небі  зорі,
ми  потрапили  у  штиль
біля  острова  у  морі,
до  якого,  мов  життям
разом  линули  щомиті
поєднатись  почуттям
що  є  світлом  в  оксамиті.

Віктор  Цвіт  24.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016

Фотограф

Фотограф

Світло  спогадів  яскравих
зберігаю  для  душі,
полем  квітів  золотавих
що  рождають  міражі.

З  ними  все  побачу  знову,
що  втонуло  у  роках
і  почую  серцем  мову,
що  звучала  у  думках.
Знов  відчую  теплим  слово,
ніжним  дотик  у  руках,
хоч  життя  не  має  схову,
а  стікає  по  струмках.

Тож  дістану  дивопристрій
і  погляну  на  життя
та  спіймавши  гарний  настрій
збережу  на  майбуття.
І  в    картинках  з  мого  світу
бачу  радістю  її,
діву  юну,  повну  цвіту,
що  вкрашала  дні  мої  .

Як  шкода,  що  все  минає,
позираючи  у  сни,
де  промінням  догорає
диво  ранної  весни.
Але  спогади  яскраві,
розростаючись  живуть,
ніби  думоньки  ласкаві
 ще  за  дівою    цвітуть.


Віктор  Цвіт  20.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016

Сліди на снігу

Сліди  на  снігу

Казковим  снігопадом
в  життя  прийде  зима
і  білосніжним  садом
думки    мої  пройма,
немов  тепер  позаду
із  осінню  журба,
бо  знову  є  відрада,
що  мрією  жива.

Піду  по  сніговію
стежиною  душі,
шукати  свою  мрію,
якій  пишу  вірші
безсонними  ночами,
в  сумні  і  сірі  дні,
все  живучи  роками
рабом  в  своєму  сні.

Як  подарунок  долі
знайду  твої  сліди
за  ними  йду  від  болю,
від  суму  і  біди,
зустрітися  з  тобою
в  обіймах  теплоти,
яку  несу  з  собою
багаттям  доброти.

Нехай  любов  навіки
мені  і  не  знайти,
немов  бездонні  ріки,
яких  не  перейти,
зима  покличе  знову,
до  щастя  два  світи,
вести  любов  казкову
єднаючи  сліди.

Віктор  Цвіт  12.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016

Точка займання

Точка  займання

Хорошими  люди,
спочатку  є  всі,
бо  світло  є  всюди
у  їхній  красі,
думками  про  щастя,
думками  про  світ,
впаду,  мов  намистя
душею  у  цвіт.

Показує  кожен
лиш  краще  в  собі,
мов  зовсім  не  схоже,
що  бути  журбі,
довірюся  швидко,
на  ризик  піду,
одразу  ж  не  видко
що  іскру  знайду.

Як  тоне  світло  у  пітьмі,
то  правдою  аж  плачуть  очі,
бо  я  ж  насправді  у  тюрмі
для  себе  ніжу  дні  і  ночі.
Мов  є  хорошим  кожен  з  нас,
коли  не  жертвує  нічим,
мов  до  вогню  лиш  хлине  час
в  біді  зостануся  самим.

Палаючи  хмизом
в  багатті  життя,
відкриєшся  лисом
всім  без  вороття,
бо  мало  цінуєш
прекрасне  й  святе,
бо  лихом  існуєш,
що  дивом  цвіте.

Як  віхтя,  від  правди
життя  спалахне
і  душу  назавжди
вогнем  сколихне,
збудивши  від  казки
займанням  чудес,
які  ми  для  маски
крадемо  в  небес.

Віктор  Цвіт  24.11.16
Психологічна  лірика

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706432
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.12.2016

Мама

Мама

Очі  ласкаві  я  бачу  душею,
що  зігріватимуть  серце  моє,
в  ночі  холодні  любо`ю  своєю
давши  світанок,  що  днину  кує.

Погляд  коханий  чекає  на  мене,
все  позираючи  в  сіре  вікно,
в  думах  тривожних  сльозами  нахлине,
що  обернуться  зі  мною  в  тепло.

Лагідні  руки  навіюють  спокій,
жаром  турботи  вгамовують  біль,
адже  єдина  у  світі  жорстокім
мама  приносить  надію  у  штиль.

Маючи  чари    і  силу  від  бога,
ти  бережеш  мене,  Мамо,  завжди
де  б  не  ходила  життєва  дорога,
я  залишаю  до  тебе  сліди.

Щоб  повернутися  сином  додому
і  пригорнутися  милим  дитям,
бо  лиш  з  тобою  не  бути  самому,
маючи  даром  від  тебе  життя.

Віктор  Цвіт  07.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016

Дух весни

Дух  весни

Тепло  від  рук,
 мене  позбавить  мук,
добро  від  слів,
страшних  не  кличе  снів,
любов  душі,
пробуджує  дощі,
життям  в  життя
вливає  почуття.

Ввійду  у  фільм
твоїх  палких  обійм,
знайти  шляхи,
здолати  всі  страхи.    
Ніхто  тепер
вже  не  піде  у  сквер
самотнім  тлом,
кохання  знавши  злом.

Ти  в  мені,  а  я  в  тобі
із  першим  подихом,
нас  втішає  у  журбі,
кохання  покликом:
не  ховатись  у  юрбі
за  знаком  оклику,
берегти  любов  в  собі
від  вітру  вогником.

Душа  в  душі,
як  заграва    уночі,
веде  до  мрій,
сузір`ями  надій,
хоча    не  раз,
болючим  буде  час,
любов  цвіте,
весною,  що  прийде.
.
Віктор  Цвіт  29.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016

В твоїх очах

В  твоїх  очах

В  твоїх  очах  блакитне  небо,
де  сонце  сяє  навкруги,
мов  літній  день  є  через  тебе
теплом  коханої  руки.

Приходить  літо  лиш  з  тобою,
пташиним  співом  про  любов,
яку  в  душі  несеш  з  собою,
щасливим  днем,  що  не  пройшов.

В  твоїх  очах  цвіте  і  сяє  дивний  світ,
там  щастя  тоне,  ніби  роси,  серед  квіт,
там  чути  радість  від  думок,  бажань  і  слів,
тоді  з  тобою  бути  -  справжнє  диво  снів.


В  твоїх  очах  буває  буря,
тоді  все  стогне  від  вітрів,
які  несуть  думки  від  горя,
поки    тебе  я  не  зустрів.

Усе  минає  днем  зі  мною,
який  вважатимеш  життям,
бо  маєш  чари,  мов  стіною
зробивши    вільним    почуття.

В  твоїх  очах  палає  казка  наших  днів,
що  заховали  всі  незгоди,  сум  і  гнів,
   лише    кохання  сонцем    сяє  до  зірок,
тому  в  ненависть  не  один  нам  треба  крок.

В  твоїх  очах  існує  світ  для  нас  обох,
як  ера  золота,  епоха  всіх  епох.
Його  шукали  ми,  коли  ішли  дощі
осяйним  маревом,  загадкою  душі.

Віктор  Цвіт  27.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016

Життя без тебе

Життя  без  тебе

Відчуваються  зміни  в  душі,
бо  сумую  без  тебе,
коли  хлинуть  знову  дощі
мокрим  холодом  неба.

Поринаю  в  сон  восени,
падолист,  моя  втіха,
мов  не  знаю  тепер  новини,
що  несе  щастя  сміхом.

Припорошені  снігом  думки
забувають  про  радість,
що  цвіла  теплотою  руки,
в  серці  ніживши  милість.

Вітер  звіє  останні  слова,
що  ти  там  десь  далеко
твориш  з  іншим  кохані  дива,
почуттями  дволико.

Дні  без  тебе,  ночі  без  тебе
обернуться  на  роки,
в  них  спасінням  маю  для  себе
тільки  сонячні  річки,
що  фарбують  барвами  світла
всю  байдужість  у  мені,
мов  жалкуєш  згодом,  що  зникла
від  щастя  навесні.

Віктор  Цвіт  13.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016

Очі дитинства

Очі  дитинства

Погляну  у  вічі  дитинства  знов,
відчую  дитяче  тепло,
згадавши  казковую  першу  любов,
з  якою  так  любо  було.

Розтану  у  часі,  звільнивши  себе
від  працею  сповнених  днів,
вернувшись  в  минуле  побачу  тебе,
Перлино  усіх  моїх  снів.

Дівчино  з  моїми  очима,
з  думками  дитячих  років,
чекаю  тебе  за  дверима
у  день,  що  на  радість  летів,
хлопчиною,  що  має  друга,
якого  не  має  ніхто,
Моя  ж  ти  щасливості  смуга
в  житті,  яке  звалось  -  плато.

Зустріну  весною  тебе  у  житті
і  стану  з  тобою  дитям,
згадавши  ті  наші  сади  в  почутті,
яких  вже  не  змити  морям.

Морями  хвилюється  зріле  буття,
лишивши  позаду  едем,
а  ми  збережемо  його  відчуття,
мов  досі  в  дитинстві  живем.

Віктор  Цвіт  09.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016

Загадкова квітка

Загадкова  квітка

Із  казкою  зимовою
з`явилася  вона,
майстринею  чудовою,
що  вчилася  сама
з  роботою  суворою
ріднитися  сповна,
від  зіроньки  ранкової
і  до  нічного  дна.

Красива  пакувальниця
розквітла  серед  нас,
на  першій  божевільниці
вкрашати  дивом  час,
знайшовши  в  цьому  спільницю,
створила  резонанс,
в  якому  вся  невільниця,
творилася  в  романс.

"Ой,  бачити  тебе  як  приємно,
відчути  щастям  те,  що  ти  є,
хоча  любов  завжди  невзаємна,
але  тепло  дарую  своє.
Про  тебе  не  забуду  ніколи,
бо  в  затінку  твоєму  живу,
в  якому  два  порожні  престоли,
чекають  лиш  на  нас  наяву,
як  нездійснені  мрії."

Тримаючи  дистанцію,
любила  нас  вона,
романтикою  Франції
була  від  нас  стіна.
Плекала  все  тенденцію
таємну,  як  весна,
якою  є    Венеція
кохана  і  ясна.

Як  жаль,  що  пташка  радості,
покинула  вже  нас,
живе  далеко  в  милості,
якою  лине  час,
та  жаром  небайдужості
в  мені  вогонь  не  згас,
а  рине  у  ласкавості
душею,  ніби  джаз.

"  Ой  як  чудово,  що  тебе  знаю,
дівчиною  моїх  потеплінь,
в  які  думками  сонечко  сяє,
виходячи  з  нічних  володінь.
Тебе  в  душі  своїй  зберігаю,
зорею  чарівних  островів,
в  які  на  самоті  завітаю,
мов  хвиля  на  пісок  берегів,
по  яких  ти  ходила".

Віктор  Цвіт  14.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016

Мерлуза

Мерлуза

Покидає  в  надвечір`ї
світлу  гавань  корабель,
залишивши  цитадель,
на  верхівці  крутих  скель
шлях  осяяти  з  нагір`я.
Гори  обрій  застилають
діамантами  вершин,
що  без  покриву  хмарин
з  маяком  самотнім  тим
жаром  море  засівають.

Поринає  у  блакить,
човен  мій  на  хвилях  ночі
позирнувши  в  сині  очі,
що  теплом  своїм  дівочим
пісню  в  серці  оживить:
"Ой,  пливи  моя  Мерлузо,
до  щасливих  островів,
там  цвіте  уже  мімоза
і  мене  чекає  муза,
ніби  радість  своїх  днів".

Промовляючи  цю  пісню,
подолаю  лютий  шквал,
не  боюсь  підводних  скал
і  піратських  тих  навал
у  лиху  годину  пізню.
На  шляху  усе  можливо
але  завше  є  надія,
мов  на  небі  зорі  сіє
від  чекання  моя  мрія,
що  для  мене  вкрай  важливо.

Прожене  зірки  світання
і  Мерлузу  вкриє  день,
лиш  тоді  позаду  тінь
потопає  від  цвітінь,
ставши  здійсненим  бажанням.
Подолав  моря  глибокі,
пережив  тривожним  час,
адже  маю  щастям  шанс,
що  зустріне  ще  хоч  раз,
мене  діва  синьоока.
Ось  тоді  моя  Мерлуза
 стане  нашим  милим  раєм  ,
мов  для  нас  є  море  краєм
і  кохання  там  співає
 світлим  духом  Марсельєзу.

Віктор  Цвіт  10.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016

Палаючі любов`ю

Палаючі  любов`ю

Як  відчиниш  ти  своє  вікно,
в  кімнату  сонечко  впускаючи,
то  засяє  днем  чудовим  скло,
в  серці  щастям  оживаючи.

Напишеш  ти  моє  ім`я
пальцем  на  склі    ласкавості,
душею  враз  прилину  я,
птахом  світла  і  яскравості.

Зустрінемо  ми  разом  день
продовженням  свого  життя,
хоч  інколи  бажає  тінь
забрати  всі  почуття.

Допоки  серце  відчуває  тепло,
допоки  радістю  кохання  текло,
то  разом  жити  доти  й  будемо  ми
щоб  життям  здійснилися  сни.

Не  є  важливим,  що  чекає  на  нас,
не  є  важливим,  що  коротким  є  час,
сьогодні    ми  сяємо    коханими  знов,
палаючи  полум`ям,  що  зветься  -  любов.

Летять  у  вирій  журавлі,
тишу  всюди  залишаючи,
а  хмари  ніби  кораблі,
линуть  морем  не  спиняючить.

За  мною  плачеш  ти  дощем
з  вітром  неспокійності,
то  йду  до  тебе  із  плащем,
сяйвом  позитивності.

Віктор  Цвіт  30.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016

Між нами

Між  нами

Між  нами  день
 з  пісень  весни,
які  птахи  співають  сонцем  нам,
позаду  тінь,
де  я  і  ти
серед  зими  з  журбою  сам-на-сам.

Бо  з  нами  світ,
де  ніжить  цвіт
живим  теплом  кохання  щире  в  нас,
явивши  мить,
якою  жить,
 допоки  духом  щастя  лине  час.  

Між  нами  день,
який  мовчить,
лише  шумить  у  тиші  вітерець,
то  знову  тінь
прийшла  навчить,
що  біль  сильнішим  має  манівець.

Бо  сяє  з  ним
вогнем  ясним,
самотнє  серце  і  самотній  дух,
яснивши  свій
оазис  мрій,
який  любов`ю  зве  вершити  рух.

Між  нами  сон,
фантазій  всіх,
в  які  закохано  веде  душа,
коли  ж  мусон,
веде  до  втіх
і  перетнеться  у  серцях  межа.

То  хлине  враз
тепло  у  нас,
яке  палким  коханням  ми  назвем,
проживши  час
краси  і  фраз,
ми  спільним  день  життя  почнем.

Віктор  Цвіт  06.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016

Відзеркалення

Відзеркалення

Холоне  серце  у  тобі,
холоне  радість  у  думках,
коли  помітиш  у  юрбі,
того,  хто  ніс  тепло  в  руках.

Мовчанням  зміняться  слова,
смерканням  сяють  почуття,
бо  вже  ти  віриш  у  дива,
 про  мене  мавши  забуття.

А  я  тобі  скажу  ласкаво:
"В  мені  ти  бачиш  не  мене,
думкам  повіривши  лукаво
у  сон,  що  скоро  вже  мине.
Насправді  ж  бачиш  ти  себе,
в  моєму  дзеркалі  очима,
тому  я  житиму  для  тебе,
яснивши  сонцем  за  дверима".

Хлюпоче  радість  літнім  морем,
співає  серденько  пісні,
коли  ліси  змінились  полем
і  сяють  квіти  навесні.

Тріпоче  крилами  кохання
моя  пташина  чарівна,
яка  несе  тобі  світання,
як  в  небі  зіронька  одна.

Тоді  скажу  тобі  ласкаво:
"Мене  ти  бачиш  у  собі,
палавши  полум`ям  якраво
від  щастя  й  радості  в  юрбі.
Як  час  до  зустрічі  настане,
захочеш  бачити  себе,
як  зірку,  що  любов  дістане
і  в  почуття  її  веде".

Віктор  Цвіт  6.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016

Відчуваю, що люблю

Відчуваю,  що  люблю

Відчуваю  голос  твій,
як  частиноньку  душі,
поринавши  в  сяйво  мрій,
що  цвілися  у  тобі,
як  дороги  в  радість  днів,
що  думками  поведуть
оживити  в  морі  снів
почуття,  які  живуть.

Відчуваю  погляд  твій,
теплотою  від  весни,
як  зігріюсь  від  надій
для  душі  його  знайти
серед  інших  світлих  днів,
які  стали  вже  життям
та  казкові  барви  снів
поєднали  із  буттям.

Відчуваю  дотик  твій,
ніби  щастя  те  своє,
вгамувавши  смуток  свій
тим,  що  поряд  ти  ще  є,
посміхаєшся  й  мовчиш,
мов  не  треба  вже  тих  слів,
бо  від  щастя  аж  тремтиш,
чувши  рідний  серця  спів.

Віктор  Цвіт  01.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016

Коли сяє серце

Коли  сяє    серце

Сяє  місяць  в  небо  ночі
погляд  до  зірок,
 сіє  щастя    в  їхні  очі
радістю  думок.

Вразить  сяйво  те  небесне  
дивом  дві  душі,
що  забули  про  чудесні,
пристрастні  дощі.

Коли  сяє  серце,  маючи  любов,
мов  свою  домівку,  свій  життєвий  світ,
то  ласкавить  зустріч  ніжністю  розмов,
що  лишає  думи  про  весняний  цвіт.

Заіскряться  метеори,
жаром  почуттів,
пронизавши  чорне  море,
чарами  вогнів.

Спалахнуть  від  того  жару,
 дві  замкнуті  душі,
розігнавши  сірі  хмари
і  віднині  не  чужі.

Адже  сяє  серце,  маючи  любов,
ніби  світло  денне,  мрію  про  життя,
адже  після  болю  радість  буде  знов
оживати  любим,  вищим  почуттям.

Віктор  Цвіт  01.11.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016

Перший сніг

Перший  сніг

Сяю  сонцем  у  думках
і  розпалюю  любов
теплотою  у  руках,
що  від  серця  лине  знов.
Милим  диханням  душі
я  радію  кожен  день,
проливаючи  дощі,
кольоровістю  у  тінь.

Першим  снігом  нестійким
покривається  земля,
ніби  дотиком  легким,
щастя  постіль  простеля,
забираючи  ввесь  сум,
безнадію  і  печаль,
адже  з  радістю  не  сам,
бо  когось,  напевно,  жаль.

Сніг  розтане  швидко-швидко,
як  між  нами  біль,
мов  кохання  видко-видко
дивом  звідусіль,
що  прилине  і  зігріє
теплотою  почуття,
ожививши  наші  мрії
про  казкове  майбуття.

Сонце  лине  до  весни
оживити  море  квіт,
від  студеності  зими,
що  приносить  сніг  і  лід,
щастя  спільне  лине  з  ним,
незабутністю  душі,
 що  палає  тлом  незлим,
світом,  де  ми    не  чужі.

Віктор  Цвіт  31.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016

Осінь і кохання

Осінь  і  кохання

Сонце  вигляне  з-за  сірих  хмар
подивитись  падолист,
чувши  музику  живу  від  чар,
осінь  в  цьому  має  хист.

Вбрані  в  золото  дерева  всі
сіють  ноти  до  землі,
мов  їх  чую,  то  живу  у  сні,
що  яскравиться  в  мені.

Вітер  Півночі  іще  слабким
про  морози  заспівав,
пісню  ритмом  своїм  швидким
перший  іній  засівав.

На  прогулянку  зі  мною  ти,
сподіваюся,  підеш,
щастям  бачивши  про  мене  сни
поруч  радо  зацвітеш.

Поговоримо  про  світлі  дні,
які  осінь  золотить,
щоб  ми  сяяли  в  коханім  тлі
в  мить,  що  світлом  закипить.

Днини  слабшають  вже  до  зими,
ночі  дужчими  стають,
щоб  міцнішали  коханням  ми,
як  сніги  до  нас  прийдуть.

Віктор  Цвіт  30.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016

Король і королева

Король  і  королева

Приходить  щастя  в  наший  дім,
коханням  до  життя,
хоч  інколи  між  нами  грім
журбою  промайне.
Здолають  смуток  почуттям
закохані  серця,
любивши  спокій  відчуттям,
бажанням  про  одне.

Палацом  сяє  до  зірок
хатинонька  проста,
ступаючи  до  неї  крок,
помітно  бідноту.
Красу  дарує  щастям  їй
весна  в  душі    на  двох,
в  оселі  мов  живеш  своїй,
то  маєш  теплоту.

Взаємністю  взірцевою
осяявши  мій  світ
ти  будеш  королевою
моєю  назавжди
яка  є  поряд  вірністю
з  коханим  королем
ласкавістю  і  ніжністю
рятуючи  в  біді.

Біда  не  раз  постукає
у  двері  золоті
і  радісно  вигукує
про  щастя  в  темноті,
але  пітьму  не  впустимо
у  наші  милі  дні,
які  коханням  світимо,
творивши  владу  снів.

Віктор  Цвіт  25.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016

З тобою

З  тобою

Кожен  день,  немов  роман,
починається  світанням,
проганяючи  туман
світлом  щирого  кохання.

Знавши  радістю  душі,
тебе  досі  не  забув,
бо  давно  як  не  чужі,
я  думки  твої  відчув.

Хоч  мене  забула  швидко,
ніби  смуток,  ніби  сон,
почуття  як  наші  свідки,
непостійні,  мов  мусон,
але  щастя  досі  видко,
мов  взаємності  сезон,
що  проходить  дуже  прудко,
заспівавши  в  унісон.

Кожен  день  так  хочу  бути  там,  де  ти,
кожну  мить  лише  з  тобою  провести,
щастя  кращого  від  тебе  не  знайти,
лиш  тобі  любов  я  зможу  довести.

Кожен  день  бажаю  бачити  тебе,
як  життя,  яким  насправді  я  живу,
не  самотнім  почуваючи  себе,
тебе  любо  чарівницею  назву.

Віктор  Цвіт  23.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016

В темні ночі байдужості

В  темні  ночі  байдужості

Погасло  сонце,
погас  між  нами  день,
а  в  кожне  серце
зірки  приносять  тінь.

Розтало  почуття
що  поєднало  нас,
лишивши  забуття
самотністю  весь  час.

Лишились  мрії,
лишились,ніби  сни,
що  вітром  звіють
життя  де  я  і  ти.

Мов  зустріч  перша
була  в  останню  ніч,
мов  наші  душі
вели  прощальним  клич.

В  темні  ночі  байдужості
живу  на  самоті,
та  у  повній  відчуженості
ніжу  в  почутті:
очі  сповнені  радості,
а  слово  -  доброти,
голос  сповнений  щирістю
і  руки  -  теплоти.

За  стіною  похмурості
осяю  власний  світ,
прикрашаючи  мудрістю
думки  з  весняних  квіт:
чарівною  красою
і  приємним  відчуттям,
які  знаю  з  тобою,
мавши  близкість  з  майбуттям.

Віктор  Цвіт  23.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016

Щасливі дні

Щасливі  дні

Сонце  плаче  у  вікно
від  ранкових  милих  снів,
змалювавши  полотно
 незабутих  світлих  днів.

Зберегло  ті  серце  дні
із  нестерпним  болем  ран,
мов  мене  чекаєш  в  сні
як  життєво  буду  сам.

Пожартує  вітерець,
дні  змінивши  морем  хвиль,
де  блукає  манівець,
переживши  довгий  штиль.

Штиль  самотнього  буття,
серед  моря  і  небес,
що  веде  до  забуття
віру  в  милий  світ  чудес.

Дні,  якими  ти  живеш,
бережу  теплом  весни,
адже  знову  зацвітеш,
надихавши  на  пісні
кожні  думи  і  слова,
ніжно  квітами  душі,
які  втілюють  дива
світом,  де  ми  не  чужі.

Змовкли  арії  птахів,
не  лунають  в  теплий  день,
ллються  сльози  із  дахів,
що  наводять  сум  і  тінь.

Зробить  стежку  золоту,
дивовижний  листопад,
обернувши  самоту
в  почуттєвий  зорепад.

Дні,  якими  ти  живеш,
розцвітають  дивом  снів,
поряд  янголом  цвітеш
повернувши  щастя  спів,
дотиком  солодких  вуст,
що  з`єдналися  на  мить,
ніби  над  рікою  міст,
що  кохання  оживить.

Віктор  Цвіт  18.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016

Перехрестя

Перехрестя

Ми  клялися  один-одного  кохати
і  нести  життям  кохання  кожен  день,
щастя  маючи,  яке  не  відшукати,
ніби  світло,  що    осяює  всю  тінь.

Була  милістю  нам  кожна  пора  року,
надихаючи  на  радісні  думки,
із  сміливістю  творити  спільні  кроки,
що  у  річку  потечуть,  немов  струмки.

Швидко  казку  змінить  гнів
і  у  серці  змовкне    спів,
залишивши  сяйвом  снів,
світло  тих  минулих  днів.

У  подвійній  самоті,
тоне  все  у  пустоті,
бо  у  кожнім  почутті
вже  немає  теплоти.

Наростають  неповагою  між  нами,
 слово  кожнеє  і  вчинки,  що  на  злість,
з  перехрестя  ми  полинемо  шляхами,
живучи  один  для  одного,  як  гість.

У  майбутньому    чекають    безнадії,
доки  сльози  і  мовчання  від  незгод,
перетворюють  коханих  в  лиходіїв,
викликаючи  погіршення  негод.


Віктор  Цвіт  21.10.16
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016

Дві сестри

Дві  сестри

В  серці  сяють,  як  зірки,
дві  дороги  до  світання,
світлом  денної  ріки,
зацвітають  до  кохання.

Їхні  стріли  почуття
ще  стримлять  любов`ю  в  серці,
бо  немає  забуття
на  душі  богиням  сонця.

Дві  сестри  коханих  днів
на  душі  живуть  зі  мною,
як  світи  казкових  снів
у  думках  течуть  рікою.

Їх  омріяні  дива,
оживуть  весною  всюди,
наче  музика  жива,
де  цвітуть  кохані  люди.

Загадковість  і  любов
поєдналися  мовчанням,
випадковістю  розмов
кожна  є  моїм  коханням.

Долю  дякую  душевно,
за  години  кожні  з  вами,
ще  зустрінемось  напевно
ожививши  все  між  нами.

Дві  сестриці  милих  мрій,
вас  пригадую  щоденно,
мов  момент  щасливий  свій,
що  закінчився  студено.

Не  зі  мною  зараз  ви
щастя  маєте  вже  власне,
та  зі  мною  завше  ми
всі  разом,  як  днини  ясні.

Віктор  Цвіт  22.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016

Вовча яма

Вовча  яма

Як  життям  прийшов  на  світ,
все  навколо  було  дивом,
доки  мав  дитячий  цвіт
і  лунало  серце  співом.

Як  усі,  пішов  у  школу,
готуватися  буттям
сісти  працею  до  столу,
що  чекає  майбуттям.

Як  усі,  ожив  метою
у  житті  знайти  себе,
де  живуть  лише  війною,
знавши  ворогом  тебе.

Як  закінчуєш  навчання,
що  потрібне  лиш  тобі,
слід  навчитися  мовчання
сповивати  у  журбі.

У  якій  реальним  світом
бачиш  згарища  тих  див,
що  цвіли  раніше  цвітом,
дарували  щастям  спів.

Вірних  друзів  мав  чимало
до  чергової  біди
і  всі  полум`ям  розтали,
залишаючи  сліди.

Як  рубці  лишають  рани,
а  кохання    -  пустоту,
ось  тоді,  коли  на  грані,
вже  цінуєш  теплоту.

Правді  глянувши  у  вічі,
до  свого  прямуєш  храму,
запаливши  власні  свічі,
упадеш  у  вовчу  яму.

Перевтілишся  у  ній,
вовком  сірим  на  душі,
коли  зцілишся  від  мрій,
що  тепер  тобі  чужі.

Нині  бачиш  не  дива,
а  ілюзії  омани,
в  них  картина  нежива,
адже  створена  туманом.

Задля  знищення  живого,
щоб  загальним  все  було,
мов  ти    копія  одного,
що  давно  вже  відцвіло.

Але  ставши  сірим  вовком,
у  собі  себе  знайдеш,
біль  душевний  буде  шовком,
до  людей  якщо  прийдеш.

Вовча  яма  стане  домом
для  самотнього  життя,
де  чуже  лиш  сяє  хромом
і  ховає  забуття.

Кожен  день  на  власну  втіху,
проживаєш  в  самоті,
посміхаючись  від  лиха,
що  зникає  в  пустоті.

Мавши  власну  точку  зору,
незалежну  від  чужих,
на  душі  прямуєш  вгору,
довести,  що  ти  не  псих.

Донести,  що  став  собою,
всі  розвіявши  страхи
і  не  знаєшся  з  юрбою,
де  неправда  і  гріхи.

Сірий  вовк  лякає  стадо,
нетиповістю  душі,
що  вогнем  палає  радо,
не  згасаючи  в  дощі.

Віктор  Цвіт  23.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696165
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016

Міський романс

Міський  романс

Серед  гір  міських,
вуличок  вузьких
течуть  гірські    шосе.
Кожен  день  і  ніч,
мов  душевний  клич
когось  кудись  несе.

Радістю  думок,
потече  струмок
туди,  де  ти  живеш.
За  всякої  пори,
сяйвом  із  гори,
з  віконця  зацвітеш.

Сонцем,  що  осяює  мене,
любістю,  що  швидко  не  мине,
ти  живеш  коханням  на  горі,
 ніжністю  ранкової  зорі.

Ввечері  зійдеш,
із  гори  зійдеш
в  долину  теплих  дум.
Ласкою  в  словах,
радістю  в  очах
тебе  чекаю  там.

Ресторан,  кафе
з  нами  оживе,
говорячи  про  нас.
Ближчими  є  ми,
кращими  є  ми,
провівши  спільно  час.

Сонцем,  що  осяює  життя,
не  веде  любов  у    забуття,
роблячи  щасливими  серця
музи  і  коханого  співця.

Віктор  Цвіт  15.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Квітка надії

Квітка  надії

Стоять  в  обіймах  парубок  з  дівчиною,
теплом  своїм  безмовно  гомонять,
своє  кохання  роблячи  жариною,
якою  дні  увечері  горять.

Зоря  вечірня  ніжить  їх  ласкавістю,
багаттям  мрій  ховаючи  грозу,
але  не  злива  вразить  їх  реальністю,
гірка  біда  лиш  викличе  сльозу.

Настане  ранок  їхньою  розлукою,
бо  все  тепло  між  ними  розтає,
яснивши  день  вершиною  високою,
яка  на  обрій  сонце  дістає.

На  Січ  поїхав  парубок  дорогою,
через  моря  просторів  степових,
стискавши  серцем  думку  насторогою,
бо  шлях  війни  веде  до  неживих.

Товаришів  знайшовши  по  сміливості,
у  перший  бій  хреститися  пішов
свій  гострий  меч  гартуючи  кривавістю,
душею  від  жорстокості    холов.

Назавше  поряд  шабля  із  рушницею,
якими  зустрічає  день  новим,
існуючи  нещадною  зірницею,
радіє,  що  залишився  живим.

Коли  бої  змінились  знову  тишею
або  від  ран  ослабленим  лежить,
то  п`є  вино  п`янке  своєю  чашею,
згадавши  враз  кохану  і  не  спить.

Юнак  з  війни  додому  не  вернеться,
додому  лиш  повернеться  козак,
від  крові  все  буття  перевернеться,
бо  у  житті  віднині  він  хижак.

Його  впізнає  дівчина  коханая,
лише  теплом  і  голосом  з  грудей,
чекаючи  із  вірністю  жаданою,
про  нього  звістку  від  простих  людей.

Закохані  стоять  в  обіймах  знову,
безмовно  пестять  думи  золотії,
та  в  козака  любов  співає  мову,
зацвівши  в  серці  квіткою  надії.

Зіграє  їй  на  кобзі  свою  пісню,
співавши  її  часто  на  війні,
зрадіє  почуттями  дуже  слізно,
що  не  лежить  на  полі,  на  спині.

А  знову  бачить  ті  кохані  очі,
і  чує  голос  радістю  дощів,
які  дарують  дні,  чарують  ночі,
щасливою  відрадою  душі.

Віктор  Цвіт  15.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Печери мрій

Печери  мрій

В  печери  мрій
піду  від  безнадії
приємних  снів,  взаємних  слів
із    царства  змій,
де  всюди  лиходії
кують  життям  палючий  гнів.

Відчую  лютим  болем  на  душі,
сліди  кнутів,  жорстоких  мук,  
та  рани  щастям  зцілюють  дощі
з  печерних  стель,  як  милий  звук.

Нове  життя  
і  погляди  на  нього
знайду  собі,  теплом  в  собі,
у  почуттях
існує  світ  для  цього,
коханим  тлом  в  нічній  журбі.

Малюю  дивом  радісних  думок,
печери  мрій,  де  спокій  мій
наповнює  ласкавістю  струмок
творивши  рух  музичний  свій.

Якщо  добро
осяє  днем  раптово,
цвістиме  знов  палка  любов.
Зійде  тавро,
зникавши  поступово,
то  вже  не  сам  покину  схов.

В  обіймах  діви  згадую  не  раз,
печери  мрій,  самотніх  мрій,
неначе  лиха  ще  настане  час,
що  заплете  стражданням  вій.

Якщо  кохану
спідкає  та  ж  біда,
що  і  мене  спідкала  враз,
яка  неждано
застане  мов  орда,
у  свій  полон  забрати  нас.

Веду  за  руку  милую  свою,
в  будинок  наш,  в  печерах  мрій,
нехай  осяє  доленьку  мою,
відкривши  світ  душевний  свій.

Віктор  Цвіт  12.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016

Маріанна

Маріанна

Маріанно,
ти  світання  нових  днів,
що  настане,
мов  казковістю  зі  снів,
де  розтане,
все,  що  не  стерпіти  вмів:
та  печальність,
та  самотність,
які  плекати  смів.

Маріанно,
ти  оазис  світлих  мрій,
що  зостане,
на  душі,  як  рідний  край,
лише  гляну,
сполонить  чарівний  гай:
дум  хороших,
дум  несхожих,
які,  як  хочеш,  знай.

Вхід  знайшла  в  моє  серце,
де  яскравиш,  ніби  сонце,
почуття  надзвичайні,
відчуття  життєдайні.

Станеш,  мов  кожен  подих,
для  життя,  ніби  потяг,
де  лиш  щастя  подвійне
та  лиш  радість  суцільна.

Маріанно,
ти  та  книга  в  інший  світ,
що  всім  даний,
як  весняний  перший  цвіт,
не  востаннє,
цей  тобі  душевний  зліт,
що  осяйно,
не  даремно,
лишив  глибокий  слід.

Маріанно,
ти  перлина  таємниць,
що  жадана,
милим  скарбом  для  скарбниць,
ти  таланна
і  найкраща  з  чарівниць,
що  гостинна,
найніжніша  з    молодиць.

Віктор  Цвіт  29.08.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016

Людина, що не спить

Людина,  що  не  спить

Чудовий  день  і  тепла  ніч,
приємне  сонце  і  ніжні  зорі,
існують  як  важлива  річ,
втішаючи  в  біді  і  горі.

Почую  свій  душевний  клич,
що  просить  ніч  і  днину  жити,
відкривши  враз  світи  облич
людей,  яких  зумів  любити.

Але  живуть  своїм  життям,
кохання  перше,  друге,  третє,
лишивши  світло  почуттям
і  образ  любий  на  портреті.

Мене  забули,  ніби  сон,
дівчата,  котрих  досі  знаю,
 любов  мені  приносить  сум
і  спати  досі  не  лягаю.

Відчую  ніч,  як  інший  день,
де  світло  видно  як  ніколи,
а  зайве  все  ховає  тінь,
забравши  зради  і  розколи.

Відчую  дивом,  на  біду
себе  самого  зовсім  іншим,
коли  душа  цвіте  в  саду
і  світ  щасливий  бачить  більшим.

Хоч  я  забутий,  наче  сон,
але  тебе  кохаю  досі
коли  прийдеш,  прогнавши  сум,
повернеш  снів  солодкі  роси.

Віктор  Цвіт  10.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016

Душа на двох

Душа  на  двох

Моя  душа  є  часткою  твоєю,
яка  цвіте  лиш  кольором  твоїм,
у  почуттях,  засяявши  зорею,
дарує    щастя    поглядом  моїм.

Як  два  світи,  цвітемо  ми  навколо,
як  день  і  ніч,  як  радість  і  любов,
не  розведе  мости  журба  ніколи,
бо  разом  ми  з`єднаємо  їх  знов.

Як  дві  зорі  в  нічному  яснім  небі,
палає  наш  палкий  взаємний  дух,
кохання  те,  що  берегли  для  себе,
рождає  душу  даровану  на  двох.

Усі  шляхи  пройду  лише  з  тобою,
не  буде  тих,  які  на  самоті
долав  в  житті  нестримною  рікою
чим  вітерцем  на  білій  висоті.

Знайду  своє  щасливеє  майбутнє,
коли  в  житті  моєю  будеш  ти,
тоді  й  любов,  мов  сонечко,  присутня,
що  ніжить  дні  і  всі  чарує  сни.  

Душа  на  двох    не  випадково  дана
тобі  й  мені  коханням  і  теплом,
вона  цвіте,  як  та  довіра  й  шана,
які  в  житті  плекаємо  добром.

Віктор  Цвіт  10.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016

Бабине літо

Бабине  літо

Заплачуть  хмари
 сльозами  смутку
осінніх  днів,
наклавши  чари
холодним  жмутком
похмурих  снів.

Заповнить  тишу
спокійним  тактом
балада  про  тепло,
яку  напише
останнім  актом
день  сонячний  на  скло.

Як  чорнобривці  зацвітуть,
думками  осінь  принесуть
і  вітром  золотих  дощів
листя  опаде.
Та  радість  двоє  принесуть,
які  коханими  живуть,
плекаючи  тепло  душі
літом,  що    прийде.

Тумани  зранку,
почнуть  облогу,
зробивши  день  сумним,
збудивши  стрімко
в  очах  тривогу
бо  йде  донизу  дим.

В  імлі  потоне
і  сонце  ніжне,
і  золотий  пейзаж,
бо  охолоне
в  обіймах  сніжних
казковості  міраж.

А  чорнобривці  зацвітуть,
осіннє  диво  принесуть,
яким  навколо  оживає
казка  золота.
Де  двоє  радісно  ідуть,
коханням  літечко  ведуть,
що  павутинками  літає,
мов  душа  свята.

Віктор  Цвіт  09.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016

Квіти бузини

Квіти  бузини

Ніжним  подихом  весняних  квіт,
оживе  в  мені  щасливий  світ,
не  опавши  з  листям  восени,
теплотою  ягід  бузини.

Вмиє  сонце  променем  весни,
наші  сльози  осені  рясні,
вітром  повертаючи  любов,
часом,  що  до  літечка  прийшов.

Знов  цвістиме  наша  бузина,
як  сердець  коханих  цілина,
що  живуть  в  годиноньки  нічні,
як  любовні  милі  два  вогні.

Знов  панує  квітів  аромат
музикою  весняних  сонат,
як  любові  щира  глибина,
зачарує  стигла  бузина.

Милим  образом  приходиш  ти
наяву  всі  полонити  сни,
хоч  позаду  літо  і  весна,
хоч  звучить  симфонія  сумна.

Мрії  всі  накриє  листопад,
і  благенький  перший  снігопад,
зникне  все  з  морозами  зими,
лиш  не  наші  почуття  весни.

Знов  цвістиме  наша  бузина,
хоч  життя  під  снігом  засина,
але  в  тиші  тих  зимових  днів,
квітами  до  тебе  ніжу  спів.

Заметіль  в  житті  розлучить  нас,
ожививши  самотою  час,
а  надія  світлом  дивини,
розпускає  квіти  бузини.

Віктор  Цвіт  09.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016

Вчорашній день

Вчорашній  день

Щастям  зблизили  миті  спільні
і  ми  стали  з  коханням  сильні,
та  все  розтануло  учора.
Мов  небесним,  вечірнім  жаром
ми  розвіяли  світлі  чари
що  так  взаємністю  цвіли.

Вже  сьогодні  не  та  чудовність,
бо  усюди  одна  самотність,
ніби  те  нездоланне  море.
Ним  пливе  і  страждає  кожен,
бо  на  радість  ніщо  не  схоже,
адже  її  ми  підвели.

Завтра  якби  зустрітись  знову
і  посміхнутись  теплім  слову,
щастю  знайти  сторінку  нову,
днем  із  обіймами  любові.

День  наступний  ні  чим  не  кращий,
всюди  сірі  і  тихі  хащі,
як  відзеркалення  від  горя.
Час  самотності  є  тривалим,
залишаючи  слід  кривавий
від  днини,  яку  вже  прожили.

Живучи  із  розбитим  серцем
ми  душею  благаєм  сонця,
бо  від  журби  вже  дуже  хворі.
Як  тяжко  забути  минуле,
роками  що  вже  потонули,
бо  рани  в  душі  не  зажили.

Завтра  якби  зустрітись  знову
щастям  життя  почати  знову,
та  не  піде  про  це  і  мова,
бо  на  усе  одна  відмова.

Маємо  попелом  кохання,
краючи  кожні  сподівання,
стане  чужим  нове  світання,
адже  таке  твоє  бажання.

Віктор  Цвіт  08.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016

Дощ

Дощ

Сумними    сльозами
за  вікном  заплаче  дощ,
сумними  словами
на  душі  плете  він  плющ,
своїми  думками
запаливши  щастя  кущ,
побачу  очима
як  тепло  зникає  враз.

Омиють  ті  сльози
на  вікні  холодний  піт,
осяють  ті  грози,
на  душі  зів`ялий  цвіт,
то  попри  прогнози
з  парасолькою  у  світ,
піду  без  загрози
по  дощу  гуляти  знов.

Залишиться  вдома
моя  вірна  самота,
розвіється  втома,
ніби  часу  пустота,
несе  невідома
зовсім  інша  висота,
знайти  незнайому
щастя  музику  свою.

Співають  чуттєву
пісню  крапельки  малі,
як  радість  миттєву
ніби  сонечко  в  імлі,
вона    є  життєва
наймиліша  на  Землі,
бо  світлую  Єву,
нагадає  знов  мені.

Побачу  на  диво
як  по  дощових  річках,
назустріч  сміливо
з  парасолькою  в  руках,
дівчина  красива
лине    радістю  в  думках,
з  якою  щасливо
проведу  взаємно  час.

Віктор  Цвіт  09.10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016

Янголи

Янголи

Нам  осяє  день  життя
сонцем  світлих  почуттів,
нам  дарує  забуття
щастя-птах,  що  прилетів.

Ми  забудемо  про  сум,
радість  маючи  в  душі,
бо  сьогодні  біль  і  шум
росять  теплії  дощі.

Що  спускаються  з  небес,
вмиті  поглядом  кохання,
давши  крила  для  чудес,
ніби  віру  без  вагання,
щоб  літати  і  кохати,
ставши  янголами  днів,
щоб  ніколи  не  стихати,
разом  лити  щастя  спів.

Не  чекаємо  весну,
цвітом  квітки  польової,
а  плекаємо  ясну
силу  думки  чарівної.

Як  зустрінемося  ми,
осінь  знову  буде  літом,
ожививши  милі  сни
 нашим  тим  кохання  світом.

Як  спустилися  з  небес,
вмиті  поглядом  кохання,
прилетівши  до  чудес,
що  серцям  несуть  світання,
після  ночі  сірих  днів,
де  себе  самих  лиш  знали,
нині  між  серцями  спів,
бо  ми  янголами  стали.

Віктор  Цвіт  07.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016

Осінній романс

Осінній  романс

Додолу  снігом  золотим
за  вітром  листя  опадає,
на  срібло  ніжних  павутин
одне  за  одним  налипає.

Сховає  килим  на  землі
кохання  бабиного  літа,
яке  тонувши  у  імлі
ще  дарувало  теплі  квіти.

Думками,  мріями,
які  плекає  серце,
всіма  надіями,
якими  сяє  сонце,
кохання  прилетить
пташиною  до  нас,
бо  осінь  золотить
провести  разом  час.

Заплаче  небо  восени
за  літом  зливами  тривало,
земля  про  нього  бачить  сни,
то  листя  снами  і  опало.

Червоним  пломенем  заграв,
палають  кетяги  калини,
немов  хто  подумки  ввібрав,
кохання  хлопця  і  дівчини.

Думками,  мріями,
які  плекає  серце,
всіма  надіями,
якими  сяє  сонце,
єднає  щастя  нас,
журби  ж  немає  зовсім,
коли  кохання  час,
чарує  в  барвах  осінь.

Віктор  Цвіт  05.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016

Vendetta

Vendetta

Любов  в  житті  -  це  біль  і  радість,
які  рождають  день  і  ніч,
у  почутті,  як  сонце  й  хмарність,
щоб  краще  чути  щастя  клич.

Кохання  ллє  страждання  й  ласку,
весною  ранньою  в  серця,
що  ніжать  мріями  ту  казку
про  світ,  де  сяють  два  творця.

Якщо  розлучимось  з  тобою,
між  нами  оживе  любов
тією  спільною  душею,
проливши  почуттями  кров.

Душа  помститься  нам  і  двічі,
за  смерть  свою,  що  через  нас  ,
сердито  глянувши  у  вічі,
січе  розплатою  весь  час.

Як  поступове  покарання,
несе  депресію  душа,
яка  померла  у  бажаннях
і  зовсім  стала  нам  чужа.

Ми  не  знайдемо  щастя  власне,
його  шукавши  поодинці,
бо  світло  спроби  швидко  гасне,
гріхи  вертаючи  злочинцям.

Якщо  не  станеться  розлука,
любов  залишиться  живою,
хоча  страждатимемо  в  муках,
які  згортаємо  в  сувої.

 Минуть    ночами  всі  страждання
і  щастя  нам  цвістиме  знов,
бо  дуже  близько  до  кохання,
ненависть  свій  знаходить  схов.

Віктор  Цвіт  03.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016

Коли поєднує любов

Коли  поєднує  любов

Коли  поєднує  любов,
тоді  народжується  дружба,
явившись  радістю  розмов,
у  почуття  несе  взаємність.

Відчую  дивом  ясний  день,
ти  теж  його  таким  відчуєш,
він  прожене  між  нами  тінь
і  між  серцями  міст  відчинить.

Осяє  сонце  спільний  шлях,
неначе  все  не  випадково,
недавно  ми  жили  у  снах,
тепер  коханням  нерозлучні.

Нове  прийде  завжди  незвичним,
то  треба  жити  як  не  жив,
бо  вся  стабільність  є  невічна,
бо  з  кожним  днем  крокує  ніч.

Коли  поєднує  любов
цвісти  взаємно  не  вагайся,
повтор  можливо  буде  знов,
любов  від  цього  тільки    краща.

Віктор  Цвіт  02.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016

Зіграй на арфі

Зіграй  на  арфі

Зіграй,  дівчино,
на  арфі  серця,
даруй  краплину
з  промінням  сонця,
багаттям  слова
збуди  кохання,
немов  раптову
зорю  світання.

Засяє  днина,
ласкавим  світлом,
мов  квітка  хлину
до  неба  цвітом,
почувши  ніжність
від  струн  тендітних,
як  дивовижність  
думок  привітних.

Мелодія  єднає  два  світи,
чаруючи  взаємним  почуттям,
проймають  серце  кожнеє  вітри,
являючи  кохання  відчуттям.
Коли  на  арфі  граєш  саме  ти,
то  в  музиці  розчиниться  душа
і  їй  із  неї  вихід  не  знайти,
бо  зникла  вже  реальності  межа.

В  садочку  щастя
живу  щоденно,
осіннє  листя
не  є  студенним,
бо  гріє  погляд
вогнем  небесним
дівчина  поряд
 лицем  прекрасним.

Що  грає  ніжно
на  арфі  серця,
малює  втішні
години  сонця,
в  обіймах  спеки
весь  лід  розтане
і  чудом  з  глека
весна  настане.

Віктор  Цвіт  02.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016

Ода прекрасній дамі

Ода  прекрасній  дамі

Мені  так  бачити  приємно,
як  ти  усміхнено  мовчиш,
хоч  ти  до  мене  не  взаємна,
хоч  не  мені  красу  ясниш.

Ми  перетнулися  так  швидко
і  дуже  швидко  розійшлись,
а  сонце  цьому  стало  свідком
 плекавши  сни,  що  не  збулись.

Маріно,  діво  мила  і  красива,
тобі  завжди  радію  і  цвіту,
бажаю  серцем  доленьку  щасливу,
але  до  щастя  вже  не  поведу.

Без  тебе  жити  дуже  важко,
пливти  самотнім  кораблем,
нехай  тобі  не  буде  тяжко,
як  будеш  з  іншим  королем.

Та  я  людина  незвичайна,
незвичні  маю  почуття,
де  доброта  та  життєдайна
журбу  скидає  в  забуття.

Маріно,  моя  квітко,  моє  диво,
про  тебе  лиш  хорошеє  скажу,
душа  добром  до  тебе  ніжить  співи,
які  життям  не  матимуть  межу.

Як  радісно  мені  коли  побачу,
тебе  такою  милою  щодня,
нехай  любов  цю  помилку  пробаче,
бо  ми  уже  чужі  і  не  рідня.

Віктор  Цвіт  02.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016

Живи щодня

Живи  щодня

Нема  чудес  на  білім  світі,
якщо    не  віриш  хоч  в  одне,
без  світла  швидко  в`януть  квіти,
весною  щастя    омине.

Нема  життя,  що  без  любові,
коли  кохаєш  кожен  день,
не  є  порожніми    розмови,
бо  на  душі  не  тільки  тінь.

Живи  щодня  і  мрій  про  мене,
щодня  до  тебе    я  прийду,
 вогнем  життя,  який  не  згине,
і  в  серце  радістю  ввійду.

Нема  кордонів  для  кохання,
немов    думкам  немає  меж,
туман  не  сковує  світання,
якщо    взаємністю  цвітеш.

Не  лине  час  для  нас  даремно,
якщо      нам  добре  бути  вдвох,
розлука  не  прийде  нечемно,
не  зробить  самотою  смог.

Живи  щодня  лише  зі  мною,
від  тебе  вітром  не  піду,
 в  житті  не  станеш  ти  одною,
бо  серце  в  світ  твоє  веду,
тебе  моє  чекає  в  ньому,
яснивши  сонцем  небеса,
не  знає  світло  моє  втому,
дарую  ж  віру  в  чудеса.

Віктор  Цвіт  02.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016

Моїй вчительці

Моїй  вчительці

Де  б  я  не  був,
ким  би  не  був,
сонцем  ти  сяєш  в  душі.
Линуть  роки
і  щастя  таки
мають  осінні  дощі.

Осінь  прийде,
в  школу  ввійде
і  пролунає  дзвінок.
Мов  перший  раз,
в  затишний  клас
кличеш  мене  на  урок.

Вчителько  мила,
ненько  думок,
ти  дала  силу,
ніби  струмок,
щоб  мої  крила
 швидко  росли
і  білим  вітрилом
в  життя  понесли.

Вчора  немов
в  школу  пішов,
сумно  з  порогу  свого,
бо  ще  не  знав,
не  покохав
радість  обличчя  твого.

Кожен  урок,
став  ніби  крок
що  в  самостійність  веде,
де  будуть  сни
і  восени
щастям  згадаю  тебе.

Вчителько  рідна,
зоре  світань,
буду  я  гідним
всіх  сподівань:
вчителем  стану,
добрим  як  ти,
що  матиме  шану
до  тебе  прийти.

Маючи  в  серці
сяючий  світ,
гріючи  сонцем
твій  в  собі  цвіт,
тим  спогадом  вічним,
і  словом  незлим,
пишаюсь,  що  учнем
був  саме  твоїм.

Віктор  Цвіт  02.10.16

.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016

Якщо роботу називати домом

Якщо  роботу  називати  домом

Якщо  роботу  називати  домом,
віддати  тільки  їй  всього  себе,
то  згодом  всі  думки  накриє  сумом
і  тіло  від  неспокою  слабе.

Душа  заплаче,  ніби  на  хворобу
і  серце  від  нездужання  мовчить,
невже  із  цим  я  ближче  до  Європи,
бо  вже  немає  часу  відпочить?

Якщо  роботу  називати  домом,
чому  тоді  сторонні  в  ньому  є,
пануючи  байдужим,  сірим  димом,
 і  сірі  сльози  в  кожен  погляд  ллє?

Сім`єю  дуже  важко  нас  назвати,
бо  ми  живемо,  ніби  три  світи,
за  їх  пороги  ладні  не  ступати,
щоб  власний  дім  самотністю  знайти.

Чому  таке  відчуження  взаємне,
чому  таке  презирство  до  своїх,
чому  всі  так  поводимось  нечемно,
чому  підступним  є  між  нами  сміх?

Тому  що  так  заведено  в  суспільстві,
написано  в  історії  його,
завзято  не  вітається  братерство,
завзято  лише  хочеться  свого.

Воюємо  з  сусідами  удома,
приносячи  війну  у  власний  дім,
хоч  ця  біда  для  більшості  відома,
але  до  неї  байдуже  усім.

Коли  ж  роботу  називати  домом,
то  сім`єю  має  бути  колектив,
якому  спільна  згода  буде  храмом,
якого  дух  любові  освятив.

Віктор  Цвіт  30.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2016

Таксофон

Таксофон

Щастям  душу  завеснять
всі  знайомії  місця,
світлом  серденько  яснять,
давши  спогад  до  кінця,
щоб  згадати  ті  часи
міста  рідного  до  сліз,
як  на  вулиці  Краси,
парк  буяв,  неначе  ліс.

У  парку  був  таксофон
дуже  гарний,  хоч  старий,
в  ньому  завше  марафон
часом  просто  чималий:
кожен  день  і  кожну  ніч
йшли  розмови  про  любов,
кожне  слово,  ніби  клич,
що  розпалить  нашу  кров.

Школярами  ми  були,
дивом  бачили  життя,
ніччю  втішною  цвіли,
не  чекавши  забуття,
що  дві  долі  розвело
в  різні  боки  і  міста,
та  кохання  довело,
щастя  штука  є  проста.

Дві  монети  на  дзвінок,
що  дарує  голос  твій,
всі  думки  підуть  в  танок,
ожививши  образ  твій.
Як  з  тобою  говорю,
то  малюю  вже  на  склі
серце  з  написом  "Люблю
лиш  тебе  на  всій  Землі!"

Вже  роки  взяли  своє,
парк  в  бетоні  потонув,
мов  кохання  те  моє,
яке  досі  не  забув.
Хмарочоси  надихнуть
свій  дістати  телефон,
щастям  спогад  сколихнуть
про  любовний  таксофон.

Віктор  Цвіт  22.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016

Лайнер тоне

Лайнер  тоне

Під  ноти  щастя  лайнер  тоне  ,
які  звучать  для  нас  востаннє,
вода  біду  нестримно  гоне
кінцем,  що  скоро  вже  настане.

Вже  ніс  занурився  під  воду
і  тягне  нас  уже  на  дно,
так  мало  часу,  дуже  шкода,
сказати,  що  хотів  давно.

Ти  була  мені  казкою,
що  сповнила  життя,
полоняючи  ласкою,
самотнє  почуття,
ти  була  мені  радістю,
яку  не  зберегла,
бо  з  іншою  милістю
на  шлюпці  відпливла.

Кінця  зі  мною  не  чекала,
втекла  від  долі  на  човні,
тоді  сама  ти  ще  не  знала,
що  тонеш  тихо  вже  у  сні.

Салют  мою  любов  розпалить,
осяє  світлом  ніч  лиху,
але  розлука  болем  вжалить,
бо  сам  лишаюсь  на  шляху.

Наш  лайнер  потоне
забравши  світло  все,
і  сяйвом  безсонним,
воно  згасає  вже.
Любов  у  самотності
лиш  спогадом  живе,
в  подобі  високості,
що  шлюпкою  пливе.

Віктор  Цвіт  25.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016

Вересневі ночі

Вересневі  ночі

Осінь  підкралася  холодом  ночі
і  остудила  наші  серця,
плачуть  за  літом  засмучені  очі,
довго  шукаючи  світлі  місця.

Дощ  омиває  дороги  кохання,
змивши  взаємність  у  кожних  словах
і  наступає  холодним  світання
днем,  що  не  буде  у  мріях,  дивах.

Листя  жовтіє  і  тлом  золотим
думи  заповнить  прикрасами  снів,
серце  твердіє  камінням  простим,
адже  вбирає  самотністю  гнів.

Тоне  в  тумані  моє  почуття,
сяючи  в  ньому  тлом  ліхтарів,
роне  ж  про  мене  думки  в  забуття
діва  прекрасна  із  літніх  морів.

Вересень  тишу  приносить  у  ніч,
холодом  кличе  зігрітися  знов,
тільки  відчую  приємності  клич,
знов  запалає  багаттям  любов.

Серденьком  кличу  тебе  по  ночах,
пісню  співаючи  на  самоті,
радістю  сяє  лице  на  очах,
мов  біля  мене  стоїш  в  темноті.

Віктор  Цвіт  25.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016

Бліцкриг

Бліцкриг

Коли  приходиш  у  життя
і  причаровуєш  мене,
збудивши  вільні  почуття,
явивши  мить,  яка  мине.

Я  закохаюсь  в  твої  сни,
тону  човном  в  твоєму  морі,
але  чому,  ти  поясни,
тебе  люблю  на  своє  горе?

Ми  так  раділи  зустрічам,
вони  весною  нам  були,
квітками  щастя  безліччю
цвіли  ми,  радістю  цвіли.

В  парку  та  лавка  вже  пуста,
опалим  листям  оповита,
мов  правда  криється  проста,
яка  про  щастя  цілковита.

Минуло  швидко  все  кохання,
бліцкригом  милості  й  тепла,
лишивши  болісне  зітхання,
зірвало  квітку  зі  стебла.

Тепер  холодні  і  чужі
ми  стали  серцем  і  душею,
сікли  симпатію  дощі,
поки  не  вкрилася  іржею.

Бліцкригом  закохався  я,
бліцкригом  ти  себе  відкрила,
любов  минула  швидко  вся,
мов  через  нас  надбала  крила.

Віктор  Цвіт  26.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016

Терраформери

Терраформери

Там,  де  тиша  й  вічна  ніч
поєднались  в  пустоті,
чути  всюди  тиші  клич
на  душевній  частоті.

Оживе  яскравий  світ
у  безмежності  думок,
адже  лине  щастя  слід
оживляти  там  струмок.

Ринуть  в  той  незвичний  край
незвичайні  чаклуни,
свій  явити  водограй,
давши  дивом  валуни.

Мрії  втіливши  свої,
відкривають  дивосвіт,
мрії  ці,  мої  й  твої
сяють,  ніби  первоцвіт.

Важко  вірити  очам
і  думки,  немов  міраж,
бо  на  заздощі  царям,
оживе  пустельний  кряж.

Як  оазис  світлий  мрій
серед  тиші  і  пітьми,
дім  існує  мій  і  твій,
лиш  до  нього  курс  візьми.

Ми  творці  свого  життя,
серед  суму  й  небуття,
кожен  день  осяє  нас,
кожна  мить  -  кохання  час.

Хай  дивуються  усі,
тій  любові  до  краси,
яку  разом  зберегли
і  на  світ  життям  несли.

Віктор  Цвіт    24.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016

Потяг вечірньої зорі

Потяг  вечірньої  зорі

Придбаємо  в  касі  два  квитки
на  потяг  вечірньої  зорі,
який  понесе  через  зірки
швидкою  кометою  вгорі.

Трояндами  сповнений  вагон
красою  на  диво  надихне,
покинути  радісно  перон,
що  сумом  прощання  сколихне.

Втішає  старенький  патефон,
 музичними  перлами  душі,
тріскоче  якими  в  мегафон,
даруючи  ніжності  дощі.

Від  музики  і  троянд  живих
кохання  між  нами  заблищить,
осяявши  спалахом  нових
думок,  що  навіють  щастя  мить.

Від  кожного  дотику  тепла
від  кожного  погляду  і  слів,
дорога  до  щастя  потекла,
чарівними  образами  снів.

Полинемо  сонячним  вогнем,
шукати  планету  для  життя,
що  буде  втішати  кожним  днем,
де  буде  для  всього  забуття.

Де  будемо  ми  на  цілий  світ,
радіти,  кохати  і  цвісти,
лишати  усюди  власний  слід
і  сонцем  душі    добро  нести.

Віктор  Цвіт  21.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016

Мандрівниця

Мандрівниця

Коли  любов  являє  сон,
я  поведу  її  в  свій  дім,
але  ласкавий  щастя  тон,
лунає  в  серці,  ніби  грім.

Бо  хтось  приходить,  щоб  піти,
як  сонце  сходить,  щоб  зайти
і  знову  сяйвом  від  зірок
роблю  до  щастя  крок.

В  життя  приходиш,  ніби  день,
що  має  світло  і  тепло,
сховавши  в  серці  власну  тінь,
яка,  мов  камінь,  вразить  скло.

Бо  ти  прийшла  і  знов  підеш,
своє  знайшовши  утечеш,
шукати  сонячну  любов,
коли  вже  дощ  пішов.

Тебе  знайду,  мов  спокій  свій,
але  щоразу  інша  ти,
тому  відкрию  мрію  мрій,
щоб  не  змогла  вже  далі  йти.

Якщо  прийшла,  то  вже  не  йди,
повір  вже  інше    не  знайти,
у  світі  кращим  ніж  моє,
кохання,  що  твоє.

Віктор  Цвіт  23.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016

Радіо Кохання

Радіо  Кохання
 
Звучать  пісні  моїм  життям,
цвітуть  безсонним  почуттям
в  душі  твоїй,  як  сяюче  світання.

Осяє  день  твоє  вікно,
дарує  ніч  тобі  тепло,
мою  явивши  казку  про  кохання.

Коли  ти  досі  ще  слухач,
зроби  гучніше  свій  приймач,
знайшовши  необхідну  частоту.

На  ній  почуєш  голос  мій,
який  веде  до  світу  мрій,
даруючи  душевну  доброту.

Найніжнішим  почуттям,
найсвітлішим  майбуттям
ми  для  кохання      радіо  створили.

Де  єднає  щастя  нас
і  настане  спільним  час,
бо  долі  любо  долею  зробили.

Омріє  тишу  радістю,
посіє  спокій  милістю,
мелодія  духовного  ефіру.

Якою  з`єднані  серця,
пісні  плекати  до  кінця,
допоки  не  розвіють  світлу  віру.

Найніжнішим  почуттям,
найсвітлішим  майбуттям,
які  в  собі  скарбами  ми  створили.

Адже  щастя  вже  знайшли
як  до  висновку  дійшли,
 що  своє    життя    не  розлюбили.


Віктор  Цвіт  19.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016

Малюю день

Малюю  день

Сонцем  сяючи,    малюю  власний  день,
світлом  маючи  душевні  фарби  всі,
що,  згасаючи,  не  кинуть  сумом  тінь,
їх,  кохаючи,    відтворюю  у  сні.

Квіти  радості  чарують  кожну  мить,
 задоволенням,  що  зніжую  не  раз,
вітер  тишею  щасливою  шумить,
співами  думок  робивши  милим  час.

Погляд    милості  додасть  нових  тонів,
ніби  образи,  що    подумки  живуть,
барвами  струмок  в  очах  моїх  бринів,
 мрії  поглядом,  мов  до  мети  пливуть.

Змалювати  кожен  день,
відшукавши  світла  більше,
забувати  сумом  тінь,
адже  кращим  є  і  гірше.
Щоб  побачити  тебе,
щоб  відчути  дотик  ласки,
умовлятиму  себе,
серцем  чути  поклик  казки.

Як  малюю  день  життям,
то  вже  знатиму  безсоння,
мов  відкрию  почуттям
несказанності  безодню.

Віктор  Цвіт  5.09.16



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016

Посміхайся

Посміхайся

Якщо  потурбує  раптова  біда,
грозою  лякаючи  всі  почуття,
від  неї  для  тебе    творю    забуття,
 бо  дуже  хвилююсь,  коли  ти  бліда.

Лукавістю  люди  ще  вразять  не  раз,
наругою  втіливши  мрії  свої,
то  радістю  думи  осяю  твої,
неначе  для  щастя  панує  весь  час.

Завжди  посміхайся,  сонце  моє,
нічого  не  бійся,  радій  і  цвіти,
лиш  тишу  душевну  і  спокій  знайди
життям,  яке  мріє  про  світло  твоє.

На  кожному  кроці  омана  живе,
тенета  блискучі  сплітаючи  склом,
 то  буду  до  правди  єдиним  вікном
що  буде  між  нами,  як  щастя  нове.

Живи  лиш  для  себе  і  вір  у  дива,
їх  всюди  чимало,  лише  подивись,
для  мене,  кохана,  прошу,  посміхнись,
радіючи  всьому  ти  дійсно  жива.

Завжди  посміхайся,  щастя  моє,
як  зимно  тобі,  то  мене  обійми,
осяю  собою  тебе  від  пітьми,
прийнявши  єдиним  кохання  твоє.  

Віктор  Цвіт  11.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016

Голос кохання

Голос  кохання

Коли  чую  хоч  одне
слово  голосом  твоїм,
то  душа  зірок  сягне
і  стаю  немов  своїм.

Горить  серце  від  чудес,
давши  роси  любих  чар,
бо  ти  янгол  із  небес,
бо  ти  долі  світлий  дар.

Мов  щоночі  і  щодня,
мрію  щастям  чути  знов,
лиш  тебе,  моя  рідня,
бо  народжуєш    любов.

Ніби  пісня,  голос  твій,
долинає  почуттям,
хоч  ми  різні  світом  мрій
і  між  нами  забуття.

Ми  навіки  не  чужі,
як  на  небі  дві  зорі,
бо  існують  ще  дощі,
сяйвом  місяця  вгорі.

Голос  милий,  голос  твій,
є  тим  щастям  аж  до  сліз,
бо  як  буду  сам  не  свій,
тільки  він    втішає  скрізь.

Віктор  Цвіт  12.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016

Вечір, тиша і зірки

Вечір,  тиша  і  зірки

Вечір,  тиша  і  зірки
будуть  часом  для  душі,
коли  дум  живі  свічки
зніжать  барвами  дощі,
ставши  світлом  ліхтарів,
оживуть,  немов  дива,
а  з  піснями  піснярів
їх  чарівність  як  нова.

За  річками  тих  думок,
що  зі  смерком  потечуть,
радо  лину  на  ставок,
де,  мов  квіти,  зацвітуть
в  сяйві  спокою  води
миті  щастя,  милі  сни,
в  них  спасінням  від  біди,
сяєш  сонцем  тільки  ти.

Лиш  на  зорі  подивлюсь,
що  осяяли  цю  ніч,
любо  в  тиші  розчинюсь
і  в  мені  вселився  клич:
Почуттями  дати  знак
і  коханням  донести,
що  з  тобою  саме  так
мрію  вечір  провести.

Сівши  тихо  на  траву,
що  на  березі  росте,
ми  відчули    наяву
щастя  наше  є  просте.
Щастя  бачити  цю  ніч,
що  у  сяйві  аж  блищить,
чудом  є  для  наших  віч
бачить  світло,  що  дощить.

Лиш  на  зорі  подивлюсь,
що  осяють  кожну  ніч,
любо  в  тиші  розчинюсь,
щоб  відчути  серця  клич.
Як  з  тобою  обіймусь,
не  сказавши  жодних  слів,
сяйвом  ночі  обернусь,
почуттям  яснити  спів.

Віктор  Цвіт  11.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2016

Пташка і метелик

Пташка  і  метелик

Кожен  день  вона  завжди  самотня,
кожну  ніч  самотнім  буде  він,
а  у  снах,  немов  зоря  висотна,
оживе  кохання  власний  дім.

Ліхтарі  омріють  день  прекрасний,
де  живе  пташинонька  весни.
Прилетить  з  пітьми  метелик  ясний
і  в  думках  зустрінуться  вони.

Хоч  любов  між  ними  неможлива,
бо  життя  назустріч  не  веде,
адже  ніч  для  пташки  не  властива,
адже  вдень  метелик  пропаде.

Раптом  щось  не  так  пішло  на  диво,
як  спливали  сонячні  човни,
збіги  часу  викликали  зливу,
миттю,  щоб  зустрілися  вони.

Душі  їхні  зблизила  взаємність,
поєднавши  з  радістю  любов,
кожна  зустріч,  мов  нова  приємність
як  момент  той  самий  знов  і  знов.

Та  щасливу  мить  застало  сонце,
розлучивши  любих  новим  днем,
і  в  цей  час  теплом  вмовляло  серце,
спалахнути  радісним  вогнем.

Адже  день  мине  і  ніч  настане,
що  ліхтарним  світлом  розцвіте,
і  уся  тривога  враз  розтане,
коли  зустріч  узами  сплете.

Віктор  Цвіт  12.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016

Вірю у тебе

Вірю  у  тебе

Якщо  все  забудеш
про  мене,  як  сон,
і  швидко  прибудеш
в  наступний  сезон,
де  інше  кохання,
веде  в  унісон,
не  чиню  зітхання,
грозою  в  мусон.

Я  вірю  у  тебе,
кохавши  завжди,
що    зможеш  для  себе
ти  щастя  знайти,
бо  серцем  не  треба
плекати  біди,
як  сонце  від  тебе,
лишило  сліди.

Не  буду  страждати
самотньо  щодня,
а  любо  вважати,
ми  досі  рідня,
тебе  не  покину
яскравістю  дня,
кохання  ж  не  гине,
як  чиста  брехня.

Бо  вірю  у  тебе,
забутим  в  тобі,
як  зіронька  неба
засяю  в  журбі,
бо  іншу  не  треба,
шукати  в  юрбі,
як  щастя  для  себе,
знаходжу  в  тобі.

Якщо  не  забудеш,
згадавши,  мене,
кохання  розбудиш
що  знову    мине,
не  матиму  слово
до  тебе  сумне,
бо  як  же  чудово,
що  маю  тебе.

Я  вірив  у  тебе
і  вірю  завжди,
бо  сонцем  на  небі,
потрібна  лиш  ти,
мов  серцю  не  треба
надія  чужа,
як  щастя  для  тебе,
чарує  душа.

Віктор  Цвіт  10.09.16








 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016

Наступний день

Наступний  день

Вогнем  погасло  в  небі  сонце
і  день  погас,  немов  сірник,
пітьма  з`явилась  незнайомцем,
принісши  лампу  і  рушник.

Рушник  на  небо  простелила,
явивши  барвами  зірки,
дивами  землю  звеселила
пустивши  мріями  річки.

А  лампу  взяла  із  собою,
пішовши  сутінками  в  місто,
купити  кави  десь  міцної
і  у  парку  тихенько  сісти.

Коли  ж  на  лавці  випадково,
на  себе  каву  пролила,
створила  диво  помилково,
яким  все  місто  залила.

Розбивши  лампу  чарівную,
звільнила  світла  океан,
яке  тепер  вночі  існує,
наступним  днем  для  всіх  міщан.

Дорожній  рух,  пісні  і  мову
міщани  тишею  назвуть
бо  коли  вечір  буде  знову,
у  сяйвах  день  новим  почнуть.

Який  потрібен  для  дозвілля
у  колі  друзів,  в  самоті,
щоб  не  було  в  душі  свавілля
і  билось  серце  доброті.

Віктор  Цвіт  09.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2016

Чарівниця

Чарівниця

Торкнувся  рукою  хтось,
промовив  слово  чарівне,
зробивши  зі  мною  щось,
думками  дуже  руйнівне.

Не  вірю  своїм  очам,
розтало  ж  звичне,  як  міраж,
і  серце  цвіте  по  ночах
творивши  дниною  пейзаж.

Почую  чиїсь  голоси,
які  шепочуться  в  душі,
палавши  вогнем  краси,
думки  злітаються  чужі.

Казковим  здається  світ,
як  вигадка  чи  світлий  сон
того,  хто    залишив  слід,
хто  має  досі  теплий  фон.

Навіяла  казку  чарівниця,
мене  полонивши  у  собі,
 омріявши  ласкою  в`язницю,
чарує  самотність  у  юрбі.

Навівши  яскраві  чари,
вона  зникає,  мов  туман,
пустивши  на  душу  хмари,
в  омані  ніживши  роман.

Немов  одержимий  тобою,
шукаю  всюди  погляд  мрій,
повіривши,  що  за  журбою
впізнаю    щастям  дотик  твій.

Закляття  наклала  чарівниця,
коханням  даруючи  привіт,
щоночі    життям  воно  насниться,
світання  рождаючи  на  світ.

Знайдеться  та  радісна  година,
даруючи  зустріч  двом  серцям,
зростуться  вони  в  одне,  єдине,
натхнення  чаклуючи  творцям.

Віктор  Цвіт  07.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016

Незабутня

Незабутня

Коли  забуду  вже  про  тебе,
думки  стираючи  в  собі,
то  часто  дивлюся  на  небо,
де  зорі  сяють  у  журбі.

Дійде  до  крапки  незабутність
усім  історіям  твоїм,
свою  знаходячи  відсутність,
для  тебе  стану  я  чужим.

 Мій  світ  перевернеться,
   серце  миттю  розіб`ється,
мрії  болем  похитнуться,
і  коханням  повернуться.

Як  не  живеш  в  моєму  серці,
не  причаруєш  все  теплом,
холодні  дні  осяє  сонце
і  потопає  все  під  склом.

Як  не  впізнаєш  мене  зовсім,
коли  зустрінемося  знов,
тоді  завиє  криком  вовчим
душа,  розвіявши  любов.

 Мій  світ  ще  досі    блаженний
серце  ніжиться  пісенним,
мрії  линуть  тлом  священним,
все  ж    забути  -  нездійсненно.

Віктор  Цвіт  05.09.16
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016

Дерево і пташка

Дерево  і  пташка

Під  сонцем  мрій  в  одному  місці
пишалось  миле  деревце,
від  інших  чувши  світлі  вісті,
що  десь  хлюпоче  джерельце.

Росло  воно  лише  до  сонця,
яке  на  місці  не  стоїть,
його  мов  кличе  голос  серця
і  в  небесах  воно  промчить.

Одного  разу  завітала
на  гілку  пташка  польова
і  деревцю  вона  співала
про  світ,  що  дивом  ожива.

Дерева  слухали  і  інші,
плескавши  листям  на  вітрах,
але  пісні  ставали  гірші
совиним  криком  по  ночах.

Думки  до  осені  жовтіли
зеленим  листям  на  гілках,
бо  цього  дерево  хотіло,
не  знавши  щастя  у  пташках.

Пташина  з  дерева  злетіла,
у  світ  далекий  подалась,
який  все  мріями  ясніла,
де  б  знову  в  пісні  ожилась.

Пісні  про  щастя  пригадала,
знайшовши  дерево  нове,
своє  гніздечко  збудувала
і  до  сих  пір  ще  там  живе.

Віктор  Цвіт  27.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2016

Добра душа

Добра  душа

Вийду  із  дому    мрії  шукати,
випивши  рому  біди  і  невдач,
біль  не  бажає  слідом  рушати,
слово  почувши  тихе:  "Пробач."

Радість  казкова  миттю  знайдеться
в  милих  обличчях,  ніжних  словах,
любляче  серце  знову  займеться,
щоб  відчувати  світ  у  дивах.

Сонцем  засяє    світла  душа,
бачивши  радість  навіть  вночі,
краю  ж  не  має  денна  межа,
адже  від  щастя  маю  ключі.

Люди,  мов  квіти,  як  кораблі,
всі  такі  різні,  ніби  пейзаж,
серцем  жорстокі,  мов  королі,
щастя  прийнявши,  як  світлий  міраж.

Помста,  образи,  грози  життя,
-  все  ні  до  чого  пилом  впаде,
мов  це  як  бачу,  то  співчуття
серденько  ліками  світла  знайде.

Сонечком  сяє  добра  душа,
ніживши  радість  даром  своїм,
тільки  природа  всюди  втіша,
того,  хто  буде  вічночужим.

Віктор  Цвіт  27.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2016

Настала осінь

Настала  осінь

Жовтою  кішкою  тихо,
осінь  прийде  у  сади,
не  накликаючи  лихо,
листям  сховає  сліди.

Спека  поступиться  місцем
тій  прохолоді  дощів,
 час  вже  прощатися  з  сонцем.
і  не  знімати  плащів.

Яблука  падають  щастям,
чудом  лежать  на  землі,
швидко  вкриваючись  листям,
вранці,  в  холодній  імлі.

Літо  лишилося  з  вітром,
жити  на  півдні  в  теплі,
де  не  прощається  світлом,
навіть  в  години  нічні.

Там  не  пожовкне  навколо,
листя  садів  і  лісів,
нібито  осінь  ніколи,
бачити  світ  не    схотів.

Золотом  падають  шати,
швидко  додолу  з  дерев,
варто  у  руки  їх  взяти
і  знову  літній  порив.

Дивом  пронизує  серце
і  повертає  в  красу,
де  знову  радісне  сонце
змиє  промінням  росу.

Віктор  Цвіт  і  _578_Markiza222    4.09.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687545
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2016

Квіти

Квіти

Цвітемо  сонцем  проти  ночі,
що  стала  нам  усим  життям,
вбирають  світло  наші  очі,
співавши  радість  почуттям.

Зірками  сяють  душі  в  нас,
ночами,  днями  без  перерв,
допоки  є  весною  час,
ми  квіти  поля  і  дерев.

Побачить  кожен  лиш  себе
у  нашім  дзеркалі  душі,
вона  щось  іншеє  плете,
а  не  осяйності  чужі.

Присутній  колір  пелюсток,
мов  чари  всіх  думок  і  слів,
з  насіння,  мов  із  пелюшок
з  нас  кожен  квіточкою  зрів.

Ми  квіти  в  снах  і    наяву,
що  садом  творять  цілий  світ,
на  кожну  гілку  і  траву
полине  світлом  наший  цвіт.

В  букетах  дружбу  і  любов,
зробили,  мов  палітру,  ми,
бо  цвіт  єднає,  ніби  кров,
розвіявши  за  вітром  сни.

Віктор  Цвіт  26.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687543
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2016

Берег ріки

Берег  ріки

Коли  сонечко  встає,
заквітчавши  небеса
і  зозуленька  кує
про  весняні  чудеса,
хтось  на  березі  ріки
неспокійної  сидить,
сповиваючи  думки,
кине  погляд  і  мовчить.

Хмари-лебеді  летять,
швидко  із  усіх  сторін,
вітром  крила  лопотять,
ніби  поруч  водогін.
Заспіває  пісню  мрій,
соловейко  вдалині,
про  початок  щастя  свій
як  бував  на  чужині.

Гірко  з  болем  в  почутті,
все  сидів  на  самоті
чоловік  як  у  вісні.
Серце  в  нього  з  доброти,
вразив  камінь  з  висоти
тих  зірок  в  часи  нічні.
Давши  відчаю  життя,
сам  поринув  в  небуття,
бо  пробачить  не  зумів.
Діва  зрадила  його,
світ  позбавивши  всього,
що  так  живучи  любив.


Його  рік  уже  немає,
а  здавалося  віки,
вже  і  дівчина  гуляє,
теж  на  березі  ріки.
Не  знайшла  вона  своє
те  кохання  у  житті,
інше  доля  не  дає,
ніби  карою  в  бутті.

Як  любов  свою  одну,
вона  згадує  його
і  ту  помилку  свою,
що  позбавила  всього.
Прожила  у  самотині
до  кінця  своє  життя,
у  своїй  старій  хатині,
ливши  богу  каяття.

Сповиваючи  в  шитті
думи  любості  святі,
кольорами  золоті.
Сумувала  все  за  ним,
сизим  голубом  своїм,
гіркотою  в  почутті.
Бо  любила  лиш  його,
але  зрадила  його
на  життєвому  путі.
Розуміючи  тепер,
що  був  скарбом  всіх  печер,
кого  знищила  в  житті.

Віктор  Цвіт  14.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2016

Світ мовчання

Світ  мовчання

Голос  теплий
не  співає  у  словах,
погляд  світлий
не  засяє  у  дивах.
Бачу  тільки
на  світлинах  образ  твій,
в  текстах  мілко
світ  мовчання  маю  свій.

Байти,  біти,
ось  ціна  всього  життя,
гинуть  квіти
неживого  почуття.
Щира  радість  
потопає  у  мені,
жертва-милість
розчиняється  в  брехні.

Ми  обрали  життя  нереальне,
забуваючи  жити  своїм,
хоч  безмежне  воно  і  глобальне,
але  кожен  є  в  ньому  чужим.

Голос  ніжний,
лине  з  образом  твоїм,
радо  кожний,
буде  відео  новим.
Лайки  в  світі,
стали  вчинками  добра,
жити  в  кліті
ми  пішли,  та  не  від  зла.

Ми  змінилися  разом  зі  світом,
що  панує  в  мережі  для  нас,
що  й  душа  не  цвіте  уже  цвітом,
 бо  образить  байдужістю  час.
Все  цінуємо  фото  й  нотатки,
та  людини  не  в  цьому  є  суть,
не  потрібними  будуть  додатки,
коли  щастя  ніяк  не    відчуть.

Віктор  Цвіт  21.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686940
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2016

Живі кольори

Живі  кольори

Світлі  кольори  
 повіють  теплим  вітром,
із  сонцем  водячи  танок.
Знизу  догори
росте  блискучим  вихром,
в  якому  всі  світи  думок.

Поглядом  своїм
лечу  до  того  дива,
яке  приніс  чудовий  день.
Покликом  новим
помчу  дожати  ниву,
допоки  не  застала  тінь.

Коли  віє  вітерець,
знаю,  ніч  уже  позаду,
бо  надії  промінець,
дарував  життям  відраду.

Збережу  її  в  собі,
цвітом  спогадів  нових,
щоб  радіти  у  журбі,
серед  кольорів  живих.

З  ними  щастям  сяю  всюди,
з  ними  зовсім  не  самотній,
ними  сяють  добрі  люди,
що  для  серця  незабутні.

Віктор  Цвіт  14.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2016

Привид

Привид

Я  привид  в  домі  твоєму,
що  має  власне  ім`я,
давно  ж  ми  разом  живемо
думками,  наче  сім`я.
Як  порожнечу  на  серці
ти  відчуваєш  мене,
як  зорі  змінюють  сонце
і  день  осяйний  мине.

Доторкнусь  до  тебе,
ніби  сон  на  крилах  ночі,
що  в  життя  те  веде,
де  мої  побачиш  очі.

Як  привид  в  домі  твоєму,
відсутнім  буду  лиш  вдень,
бо  зустрічі  ми  ведемо,
коли  на  вікнах  тінь.
Хоч  почуття  вже  холодні
і  є  мовчання  завжди,
та  все  було  мов  сьогодні,
мов  досі  теплі  сліди.

Залишиться  у  ліжку,
місце  вільним  ще  моє
бо  забути  так  важко,
пережите  все  своє.
Світлом  місяця  з  неба
прилечу  в  твоє  вікно,
пригадавши  для  себе
наше  щастя,  що  було.

Віктор  Цвіт  21.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016

Фантазія

Фантазія

Заплющу  повільно  очі
і  в  тиші  власній  потону,
зникають  потроху  ночі,
із  тіней  давши  дивину.
Яскраві  від  блиску  зірки,
побачу  чарівні  світи,
подібної  щастя  квітки,
ніде,  шукавши,  не  знайти.

Пронизує  стукіт  серця,
мов  крок  доноситься  з  грудей,
який  я  ступив  до  сонця,
потрапивши  у  світ  ідей.
Себе  в  ньому  відчуваю,
сміливості  чарівником,
фантазію  виливаю,
бо  став  її  садівником.

Міняю  свої  пейзажі,
казковістю  думок,
явивши  на  світ  міражем,
їх  плутаю  в  клубок.
Там  чарами  є  реальність,
а  може  й  навпаки,
примарами  сяє  радість,
бо  думи  -  співаки.

Душа  оживає  в  чарах,
чаруй  же  власний  світ,
який  не  потоне  в  хмарах,
як  сум  залишить  слід.
Фантазія  стане  шляхом,
до  кожних  світлий  мрій,
душевно  є  кожен  птахом,
бо  світ  малює  свій.

Віктор  Цвіт  13.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686466
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2016

Голос душі

Голос  душі

Не  чуєш  шепоту  в  собі,
коли  живеш  відлунням,
відчувши  оплиски  юрби,
якій  цвітеш  по  будням.

Плекаєш  славу  в  пустоті,
яка  згаса  потроху,
неначе  ще  на  висоті,
веде  в  стару  епоху.

Жили    тоді  чужим  життям,
втішали  все  фанатів,
але  самотніми  буттям,
вмирали  у  кімнаті,
яку  самі  без  каяття
посміли  враз    обрати,
а  свій  талант  у  забуття,
із  грішми  закопати.

А  слава  сяє  тільки  день
один,  який  останній,
минає  час  і  кличе  тінь
на  радості  осяйній.

Коли  настане  день  новим,
не  будеш  його  сонцем,
тебе  всі  визнають  не  тим,
хто  світлим  має  серце.

Живим    потонеш    у  воді,
яка  від  болю  чорна,
пізнавши  правдою    тоді,
що  час  минає  марно.

Не  чувши  голосу  душі,
життя    зробив  бідою,
яка  січе  немов  дощі
суцільною  стіною.

Якби  всі  вірили  собі,
ішли  життям  на  поклик  духу,
не  знали  б  горя  і  журби,
і  менше  б    падали    від  руху.

Віктор  Цвіт  13.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686365
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2016

Нове життя

Нове  життя

Як  сонцем  вийдеш  в  небеса
і  розженеш  всі  хмари,
не  буде  чорна  полоса,
бо  їй  зачиниш  двері.

Омріяно  в  собі  чаруй
шляхи  в  нове  життя,
з  довірою  усім  даруй
його  всі  відчуття.

Коли  не  бачиш  чудеса,
які  живуть  навколо,
коли  в  душі  вже  не  краса,
а  сумно  як  ніколи.

Надією  на  кращу  долю
почни  нове  життя,
подіями  з  новою  роллю,
цвіте  нове  буття.

Коли  руйнує  все  невдача,
тебе  загнавши  в  кут,
то  доброта  тобі  віддяче
не  залишивши  тут.

Спасіння  серцю  і  душі
 несе  нове  життя,
нові  там  рідні  і  чужі,
нове  і  почуття.

Віктор  Цвіт  28.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686232
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2016

Пісня для тебе

Пісня  для  тебе

Ноти  знайомі,
серцю  вагомі,
радісно  ясню.

Ніжно  словами,
ніби  думками,
щастя  враз  рясню.

Владою  щастя,
зеленню  листя,
голос  від  душі,
лине  для  тебе,
даром  від  мене,
 ми  же  не  чужі.

Хай  звучить  для  тебе  пісня  ця
і  думки  про  щастя  не  минуть,
в  ній  живе  про  тебе  правда  вся,
як  про  мене  спогади  живуть.

Хай  дарує  радість  назавжди
пісня,  яку  раптом  заспіваю,
кращої  від  неї  не  знайти,
бо  її  для  тебе  подарую.

Віктор  Цвіт  28.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016

Втрата

Втрата

Шукавши  власнеє  світання,
що  блиском  щастя  ніжить  світ,
омлієш  в  довгому  чеканні,
що  ось  побачиш  квітки  цвіт.

Та  квітка  вказує  дорогу
через  поля,  через  ліси,
але  бракує  настороги
не  спокушатись  від  краси.

Омани  в  світі  вистачає,
чатує  всюди  і  живе,
щоразу  дивом  зустрічає,
яке  спокусою  нове.

Якщо  ж  утратив  світлу  мрію,
переживи  в  пожежі  сум,
а  потім  знов  повторюй  дію,
мов  спів,  коли  затихне  шум.

Є  втрата  істиною  щастя,
шукати  знову  щоб  його
насінням,  що  лежить  під  листям,
чекавши  дотику  твого.

Насіння  дасть  новий  початок
і  щастя  стане  вже  новим,
для  цього  втрата,  як  завдаток,
зустрічний  крок,  що  є  твоїм.

Віктор  Цвіт  07.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2016

Житиму в тобі

Житиму  в  тобі

Не  хочеш  чути  слово  вже  моє,
не  хочеш  навіть  глянути  у  вічі,
про  мене  більше  серце  не  кує
думки  у  світлі  дні  і  теплі  ночі.

Для  тебе  я  на  світі  не  існую,
а  десь  живу,  як  ворон  в  забутті,
на  небі  сонцем  більше  не  чарую,
у  наяву  зникаю  в  небутті.

Десь  радістю  в  мовчанні
є  сонце  насвітанні
і  чути  ніжні  співи  солов`я.
То  сяє  не  востаннє,
як  марево  безкрайнє,
душа  сповита  спокоєм  моя.

Розходяться  дороги  перехрестям,
прощаються  навіки  два  світи,
любов  їм  обернулася  нещастям,
а  дружбу,  як  росу,  вже  не  знайти.

Нехай  мине  тебе  уся  негода,
нехай  цвіте  твоє  життя  нове,
як  на  шляху  підуть  одні  незгоди,
     -  надією    в  тобі  мій  дух  живе.

Десь  радісно  в  мовчанні,
під  сонцем  насвітанні,
почуєш  ніжні  співи  солов`я.
То  сяє  не  востаннє,
в  пташиному  ширянні
душа  сповита  спокоєм  моя.

Віктор  Цвіт    26.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016

Не йди

Не  йди

Між  нами  є  можливим  ще  кохання,
як  щастя,  що  здається  до  душі,
з  тобою  ми  ж  давно  вже  не  чужі,
зустрівши  разом  вечір  і  світання.

Мовчанням  замінив  розмови  час
серця  вночі  розвівши  як  зірки,
пливти  на  хвилях  спільної  ріки,
 шукати  промінь  сонця,  що  не  згас.

Не  йди,
забравши  дні  усі,  лишивши  ночі.
Не  йди
із  радістю,  яку  кохають  очі.
Не  йди,
лишаючи  душевну  порожнечу.
Не  йди,
моє  життя  без  тебе  -  холоднеча.

Прийдемо  у  місця  чудові,  наші,
де  разом  ми  проводили  свій  час,
але  незгоди  розлучили  враз,
поглинувши  любов  вином  у  чаші.

Як  боляче  прощатися  з  тобою,
забути  усе  те,  що  так  любив,
відчути,  як  себе  вже  загубив
страждаючи  на  самоті  з  журбою.

Віктор  Цвіт  21.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016

Усамітнення

Усамітнення

Сонце  на  обрії,
щастям  на  обрії
гляне  світлом  в  небеса.
Очі  мов  добрії,
ніжні  і  теплії
любо  тягнуть  в  чудеса.
Щоб  заспівати  знов
арію  про  любов
десь  пташиною  в  гаю.
Радістю  для  розмов,
жаром,  що  гріє  кров,
душу  змилую  свою.

Ніжити  почуття
рину  у  забуття
тишею  в  густий  туман.
Жити  без  співчуття,
жити  для  майбуття
в  світі  з  безліччю  оман.
Вірити  лиш  собі
втіхою  у  журбі,
ось  такий  урок  життя.
Бо  не  таким  в  собі
світ,  що  живе  в  юрбі,
я  плекаю  все  буття.

Щастя  побачене,
радість  присвячена
сонцем  відкривали  дні.
Все  ще  не  втрачено,
адже  призначені
долею  дива  ясні.
 Серцем  із  доброти
 душкою  з  теплоти,
перехожий  враз  прийде.
Дружбою  з  простоти,
зорями  самоти
нас  життя  в  імлі  зведе.

Віктор  Цвіт  25.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016

Пісня в самоті

Пісня  в  самоті

Пісня  в  самоті,
як  голос  не  почутий,
словом  в  почутті
ласкавим  не  забутий.
Ноти  непрості
життям  дано  почати,
мріями  звести
і  на  душі  плекати.

Пісня  в  самоті,
як  миті  золоті,
які  в  душі  тримаю  досі.
Вдень  або  вночі,
співаючи  собі,
на  щастя  ніби  сію  роси.

Сидячи  в  парку
чи  ходячи  по  містю,
ніжу  ту  палку
мелодію  і  чисту.
Голосом  своїм
чи  подумки  тихенько,
з  настроєм  незлим
ріднюся  так  швиденько.

Пісня  в  самоті,
як  ліки  в  почутті,
лікує  моє  серце  й  душу.
Словом  в  доброті,
серцем  в  теплоті
шукаю  світло,  адже  мушу.

Віктор  Цвіт  13.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2016

Мої пісні

Мої  пісні

Мої  пісні  хоч  не  лунають  на  подвір`ях
і  вранці  землю  не  осяють,  як  роса,
а  непомітно  враз  зникають  на  верхів`ях
дерев  високих,  що  гойдають  небеса.

Із  теплим  променем  в  травневій  прохолоді,
співають  гоміном  їх  солов`ї  в  гаю,
неначе  кращої  не  знали  насолоди
ніж  заспівати  кожну  пісеньку  мою.

Нехай  вони  втішають  тільки  мою  душу,
вона  не  зміниться,  як  образ  навкруги,
я  їх  співаю,  бережу,  тому  що  мушу,
вони  ж  душі  моєї  опис  від  руки.

Віктор  Цвіт  8.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2016

Мисливець на самого себе

Мисливець  на  самого  себе

Вогонь  священного  добра
погас  у  ньому  вже  давно,
любові  чарівна  гора
не  сіє  в  серденьку  зерно.

Пітьма  поглинула  все  світло,
зробивши  ніччю  кожні  дні,
в  очах  тепло  уже  не  квітло,
замерзши  кригою  у  сні.

А  зло  пронизило  думки,
що  стали  чорними  і  вчинки,
гуманні  висохли  струмки,
немає  жодної  росинки.

Робити  вміє  тільки  гріх,
життя  руками  відбиравши,
лише  для  себе,  задля  втіх,
кого-завгодно  обиравши.

Мисливець  він  невинних  душ,
які  вбирає  чорним  небом,
життя  стираючи  на  туш,
бо  все  полює  сам  на  себе.

Віктор  Цвіт  10.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2016

Змовкне слово на устах

Змовкне  слово  на  устах

Змовкне  слово  на  устах,
зміниться  мовчанням,
біль  несеться  по  думках,
як  розчарування,
почуття,  мов  хижий  птах,
прилетять  знущанням,
аж  відчутні  на  руках
смутку  коливання.

Тоне  радість  на  очах
і  нахлинуть  хмари,
піт  холодний  по  ночах
злі  наводить  чари,
ходиш,  ніби  по  ножах,
кроки,  мов  удари,
тягар  тисне  у  плечах
від  тяжіння  кари.

Була  кара  за  добро,
мов  за  щось  негоже,
кожен  світлеє  нутро
забуттям  пороше,
злісно  ставлячи  тавро,
що  гріхи  припише.
Хай  брудниться  мій  Дніпро,
лиш  стаю  сильнішим.

Віктор  Цвіт  12.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2016

Душевна дружба

Душевна  дружба

Як  поет,  вірші  писатиму  для  себе,
неначе  цього  так  бажає  творчий  дух,
а  на  дует  пісні  співатиму  для  тебе,
коли  зіграє  на  гітарі  вірний  друг.

В  житті  зустрілися  ми  з  ним,  співавши  пісню,
яка  прекрасне  оживила  в  почутті,
що  аж  від  радості  було  нам  навіть  слізно,
бо  не  лишили  щастя  злізно  в  забутті.

Ми  працювали  кожен  на  своїй  роботі
і  з  нетерпінням  все  чекали  вихідних,
бо  щонеділі  чи,  можливо,  щосуботи,
пісні  співали  від  сумних  до  запальних.

Завжди  прощались  до  часів  майбутніх  кращих,
мов  все  чекаючи  коли  вони  прийдуть,
як  безробіття  гніт  усе  косив  трудящих,
допоки  люди  із  майдану  не  підуть.

А  наш  дует,  немов  компанія  душевна,
яка  оспівує  вершини  світлих  мрій,
душевна  дружба,  ніби  місія  блаженна,
знайти  любові  й  доброті  свій  рідний  край.

Віктор  Цвіт  21.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2016

Дух природи

Дух  природи

Все  кращим  для  себе  збережемо
у  спогадах,  мріях  і  думках,
ми  їх  у  життя  своє  ведемо
за  місяцем,  сонцем,  по  зірках.

Знайти  б  на  природі  власну  тишу
будиночком  скромним,  не  новим,
щоб  спокоєм  вгамувати  душу,
відчувши  її  єством  живим.

І  знов  кожен  день  живе  чудовим,
сповитим  в  любові  й  доброті,
бо  шлях  у  житті  ще  є  казковим,
рожево-червоним  в  теплоті.

Ти  вмить  почуваєшся  щасливим,
відчувши  оточення  своє
і  став  почуттями  більш  сміливим,
ніщо  світлий  настрій  не  псує.

Радієш  дощу,  вітрам  і  грозам,
як  сонцю  і  чистоті  небес,
вдихають  життя  вони  всім  лозам,
щоб  ті  показали  світ  чудес.

Віктор  Цвіт  22.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2016

Креатив (Бета версія)

Креатив
Думка  диханням  спаде,
породивши  світло  інше,
а  фантазія  веде
від  реальності  все  більше
і  чарівний  світ  зійде
ще  небачений  раніше
для  очей.

Хутко  образ  оживе
на  душі,  мов  на  екрані
і  за  вітром  попливе
пілігримом  в  океані
моє  слово  наднове
в  білосніжному  мовчанні
в  аркуш  цей.

Коли  плавання  завершить  пілігрим,
поставивши  у  подорожі  крапку,
я  попливу,  читаючи,  за  ним
лиш  до  кінця  від  самого  початку.
Усвідомленням  знімаю  кожен  грим,
що  зникає,  ніби  тінь  в  проміннях  ранку,
вся  фантазія  розсіється  мов  дим,
відкриваючи  реальності  фіранку.

Диво  власнеє  створив
почуттям  у  кожнім  слові,
яке  стане  мов  порив
до  любові  в  кожній  мові,
відчуваючи  прорив
геніального  у  змові
із  натхненням.

Унікальність,  ніби  цвіт,
дає  витвору  різницю,
щоб  піти  в  душевний  світ
і  знайти  свою  скарбницю,
в  ній  залишу  власний  слід,
поведе  він  до  зірниці
як  знамення.

Віктор  Цвіт  21.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2016

Літо

Літо

Літечко  прийшло  до  нас
зеленими  полями,
сонечко  омріє  час
змінити  дім  морями.
Погляд  зачаровує
та  ягода  достигла,
радість  вимальовує
морозиво  застигле.

Серце  кожне  усміхнеться  
персиком  солодким,
а  журба  вся  розійдеться
дощиком  коротким.
Грози  гримають  на  спеку,
ніби  ми  від  втоми,
щоб  ступити  щастя  кроки,  
не  сидіти  вдома.

Ніби  зорі,  абрикоси
на  деревах  сяють,
а  трави  нові  покоси
духом  все  проймають.
Варто  раз  лише  вдихнути
літні  аромати,
неможливо  вже  забути,
важко  задрімати.

Літо  власне  збережемо,
мов  красу  засмаги,
подарунки  розкладемо,
що  дають  наснаги
повернутися  у  літо
восени  і  взимку
павуками  поміж  квіти
вити  павутинку.

Віктор  Цвіт  07.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2016

Кристал

Кристал

Сяє  блиском  від  зірок,
перламутром  світлих  днів,
зарясніє  від  думок,
паленіє  в  чарах  снів.

Позитивом  для  душі,
є  дарунок  від  богів,
оживлять  його  вірші,
нерозлучністю  вогнів.

Що  сповняють  погляд  твій,
як  тримаєш  у  руці,
той  кристал  осяйних  мрій,
що  казкові,  що  взірці.

З  ним  куди  б  ти  не  пішов,
все  довкола  заблищить,
ніби  з  чар  мороз  прийшов,
що  торкнувшись  золотить.

Все  навколо  вдень,  вночі,
світлом  ставши  у  пітьмі,
де  фотони  мов  бичі,
тіні  змішують  в  горні.

Білим  блиском  сильних  чар,
осліпляє  все  кристал,
доброти  душевний  дар,
в  море  радості  портал.

Променіють  в  тому  тлі,
щиро  сяйвом  теплоти,
люди  добрі,  люди  злі,
дивом  царства  мерзлоти.

Лиш  поглянь  на  біле  світло,
твоє  серце  танути  почне,
щоб  лише  кохання  квітло,
світлом  ранку  в  небо  ще  нічне.

Лиш  візьми  кристал  в  долоню,
на  очах  розквітне  інший  світ,
де  недоля  не  в  погоні,
загубила  в  сяйві  вона  слід.

Коли  все  дзеркалами  блищить,
променем  яскравості  болючим,
річка  кришталевая  плющить,
сонцем  на  душі,  що  є  плавуча.

Ніби  той  кораблик.  що  пливе,
у  блакиті  моря  до  причалу,
що  у  серці  глибоко  живе,
а  кристал  дає  йому  начало.

Віктор  Цвіт  19.10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2016

Горокракс

Горокракс

Плекаєш  щастя  неозоре,
ти  вмілим  дотиком  руки,
де  праці  води  ті  прозорі,
яскраво  втілюють  думки.

Багаттям  сили,  що  незгасне,
ступивши  кроки  до  мети,
де  сонце  шлях  тобі  проясне,
лише  упевнено  іди.

До  цілі  власної  уяви,
яку  народжує  предмет,
що  має  задуми  цікаві,
неначе  кольори  букет.

Який  цвіте  життєво  в  вазі,
на  тому  білому  вікні,
що  сяє  сонцем,  хоч  і  криза
стікає  тінню  по  сукні.

Є  тим  предметом  що-завгодно
чи  то  своє,  чи  то  чуже,
чи  то  величне,  надприродне,
чи  те  маленьке,  мов  драже.

Його  цінністю  є  інше,
що  лиш    пізнаєш  у  собі,
бо  у  всьому  буде  завше,
що  залишаєш  від  душі.

Коли  поглядом  торкнувся,
чи  у  руки  тільки  взяв,
а  дух  ступаючи  здригнувся,
себе  частинкою  вже  дав.

Що  нині  сяє  у  обєкті,
який  увагу  привернув,
надасть  знайомого  ефекту,
якщо  забувши  пригорнув.

В  житті  землею  забуття,
де  потім  пильністю  шукаєш,
ту  річ,  що  має  почуття,
душі,  яку  іще  квітчаєш.

Віктор  Цвіт    06.09.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684887
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.08.2016

Дерево у вазоні

Дерево  у  вазоні

Як  живу  у  весняному  сезоні,
сяє  сонечко  надією  в  вікно,
посаджу  деревце  своє  в  вазоні,
хай  живе,  мов  душа  моя  й  тепло.

Оживе  воно  моїми  почуттями
та  коріннями  зачепить  глибину,
отже  ще  когось  кохаю  до  нестями
і  взаємністю  чекаю  дивину.

Заростають  крони  вже  зеленим  листям,
потягнулись  вище  й  вище,  мов  гора,
якщо  квіти  зацвіли  жаданим  щастям,
-  пересаджувати  дерево  пора.

Посадити  у  садочку  біля  хати,
щоб  у  ньому  заплітались  дві  душі,
їх  коханий  і  кохана  буде  звати,
мов  життєво  вони  більше  не  чужі.

Нашим  деревом  ми  будемо  радіти,
душа  в  душу  проживати  день  і  ніч,
нагородою  кохання  будуть  діти,
що  позбавлять  нас  від  суму  й  протиріч.

Не  лишайте  своє  дерево  в  вазоні,
бо  кущем  воно  зостане  назавжди
зеленіти  при  весняному  сезоні,
помирати  у  нічнії  холоди.

Віктор  Цвіт  06.08.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2016