| Сторінки (5/413): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Впізнай мене
Впізнай мене у погляді своєму
коли подивишся на сонце чи зірки.
Вони давно-давно у серденьку моєму
про тебе сіють почуттям мої думки.
Впізнай мене у диханні своєму
коли відчуєш сили усміхатись знов.
Усмішкою та вже не в серденьку моєму,
а на душі до тебе вже цвіте любов.
Впізнай мене у голосі своєму,
коли співаєш в самоті палкі пісні.
Піснями і з'явився я в житті твоєму,
почувши всі твої бажання уві сні.
Впізнай мене у слові не чужому,
яке дарує незнайомець лиш тобі.
Можливо саме ним до тебе, як додому
я лину світлом бути в радості й журбі.
Впізнай мене тим вечором чи ранком,
що тоне у обіймах сонячних морів,
Тебе давно чекаю ними перед ґанком
щоб світ навколо твій від ночі не темнів.
Віктор Цвіт 07.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Політ комети
До людей і від людей,
як від сонця в невідомість,
лину в пошуках ідей
крізь пітьму і невагомість.
На шляху моєму світ
із зірок, планет незнаних,
що в мені плекають цвіт
з почуттів палких жаданих.
З кожним разом від журби
я до радості все ближче,
адже душу хтось з юрби
милим голосочком кличе.
Тож лечу на крилах мрій,
мов комета крізь світи
засвітившись від надій
спокій врешті-решт знайти.
Думи-зорі неозорі
приведіть мене туди
де в степу, неначе в морі,
де багатії сади.
З мене космосу вже досить
політав, на тому й край,
адже серце любість просить,
теплим літом, що мов рай.
Віктор Цвіт 08.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Іменем сонця
Іменем сонця ночі безсонні
сяють для мене зірками,
сіючи мрії в смутки бездонні,
що оживають з роками:
думами про неспалимі надії
в сірому морі незнаних натхнень,
ними щоранку безмежно радію,
адже настав у житті новий день.
Іменем сонця днини похмурі
будуть для мене ясними,
пестячи душу співами в журі
маю я світлом над ними:
ті почуття, що давно полонили
серце в обіймах любовних пожеж,
ними біжу і лечу що є сили
жити, радіти, любити без меж.
Іменем сонця настрій веселий
братиму всюди з собою,
бо де-завгодно тінню на стелі
тихо чекають юрбою:
думи сумні про гірку безнадію
після почутих чужих сірих слів
і відчуття про майбутню подію,
що стане світлою лиш серед снів.
Віктор Цвіт 5.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Віддаю себе частинку
Віддаю себе частинку,
відчуваючи любов,
бо життя нову сторінку
починаю нею знов.
Кожен подих, кожен погляд
лиш до неї, тільки їй,
дівчині, з якою поряд
квітну у полоні мрій.
Я стаю для неї сонцем
дня найкращого в житті
і зникаю за віконцем
догорати в забутті
зіркою нічного неба
у сузір'ї інших днів,
бо нічого більш не треба,
крім кохання з милих снів.
Не покине радість душу,
світло сіє в почуттях,
адже йти вперед я мушу
без надій про вороття.
Тож віддам себе частинку,
відчуваючи любов,
бо життя нову сторінку
час почати з неї знов.
Кожен подих, кожен погляд
лиш до неї, тільки їй,
дівчині, з якою поряд
квітну у обіймах мрій.
Я живу для неї щастям
неозорим, неземним,
адже попри всім напастям
втішу словом не сумним.
Хай вона не знає того,
через що я вже пройшов,
ставши схожим на святого,
як все зло в собі зборов.
Хай для неї все рожеве
що життя, що цілий світ,
бо це сяйво недешеве
їй дає кохання цвіт.
Тож віддам себе частинку,
подаруючи любов,
бо життя нову сторінку
починаю нею знов.
Кожен подих, кожен погляд
лиш до неї, тільки їй,
дівчині коханій поряд
що є сонцем моїх мрій.
Віктор Цвіт 22.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Світ навколо
Світ навколо — дивний світ,
бо щодня, щоночі
хтось на Захід, хтось на Схід
вслід за сонцем хоче
бігти вітром поміж хмар,
поки серцем має
неповторний, власний дар
і лиш ним палає.
Кожен подих, ніби крок
від ярма до волі,
кожен погляд до зірок,
втечею від долі
будуть мрії на душі,
сіяти весною
почуття, немов дощі
благодать водою.
Світ навколо — я і ти,
і все, що між нами
прагне жити і цвісти
днинами чи снами.
Лиш зроби назустріч крок
і відчуєш серцем,
що розлука — це урок:
як лишатись сонцем.
Віктор Цвіт 17.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Запитай мене
Запитай мене про мрії,
адже мріяти я вмію,
зіронькою сяючи вночі!
Запитай мене про милість,
бо до неї маю схильність,
хоч живу без неї в далечі!
Кожен день — нова любов,
що цілує душу сонцем
тепло, ніжно знов і знов
ставши щастя охоронцем.
Запитай мене про думи,
адже не здаюся суму,
місяцем палаючи в пітьмі!
Запитай мене: - Що маю?
Що до тебе відчуваю
в мить, коли з тобою ми самі?
Літня ніч — це наший рай.
Восени без нього тяжко,
тож на радість просто знай,
я завжди з тобою, пташко.
Запитай мене про сни,
в них є справжнє чи майбутнє,
коли цвітом щовесни
нас єднає незабутнє.
Запитай мене про дощ,
- він нас надихає жити
в світі вулиць, парків, площ,
поки сила є любити.
Віктор Цвіт 06.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Зоряне небо
Погляд мій потоне у зірках,
а думки — в галактиках далеких,
як росте, росте в моїх роках
самота, немов гірські смереки.
Темрявою став для мене світ,
бо давно вже згасли дні кохання,
що забрали почуттєвий цвіт
з мого серця сонячним смерканням.
Дні минають швидко, та не ночі
бо в житті лиш їх чекають очі,
щоб забути біль, що сіє сонце
втомою, журбою у віконце.
Дивлюся на небо — оживаю,
і себе щасливим називаю,
бо нові народяться думки,
як хоч раз погляну на зірки.
Віктор Цвіт 06.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
На березі річеньки
На березі річеньки
плекаю в зірках любов,
самотньо щоніченьки
палаючи знов і знов
думками квітковими,
що з ніччю не відцвіли,
а серце казковими
стежками до щастя привели.
На березі річеньки
шукаю у мріях сил
розплющити віченьки
і пташкою в небосхил
летіти до сонця в ввись
з-за хмароньки дощові,
щоб журоньки не лились
у почуття мої живі.
На березі річеньки
зустрілось мені життя,
яким я довіченьки,
як зірка крізь забуття,
палаю, лечу, тремчу
від зовсім простих речей
проводити досхочу
годиноньки днів і ночей.
Віктор Цвіт 11.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Дивлячись на зорі
Дивлячись на зорі,
у обіймах ночі
мріємо, як діти, почуттями
про краплину в морі,
що освітить очі
щастям лиш кохати до без тями.
По своїм сузір'ям
згадуємо радо
миті, од яких ми розквітали
в тиші надвечір'я
на траві за садом,
як серцями до зірок літали.
Нам чужою стала днина
холодом розлук,
тільки ніч ясна, єдина
нас позбавить мук:
наодинці милим часом,
свіжістю думок,
щоб відчути щастя разом
в сяянні зірок.
Віктор Цвіт 29.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Персеїди
Сріблом незабутнім ніжать очі,
почуттям омріяні зірки
ними, ніби щастям, серед ночі,
надихає тиша на думки:
заварити у горнятку каву,
щоб на лавці сісти у дворі,
і дивитись на ясну виставу,
що дощем почнеться угорі.
Ось нарешті небо заіскрилось
іскорками білими, як сніг,
мов нові бажання народились,
падаючи з темряви до ніг.
Ми з тобою теж їх загадали
тож вони всі збудуться, повір,
ми ж про них нікому не казали,
берегли скарбами до сих пір.
У серпневі ночі на Персея,
ми дивитись любимо завжди,
адже ще такої одіссеї
метеорів більше не знайти.
Мчать вони по небу між зірками
мріями на здійснення з пітьми,
у яку залюблено роками
дивлячись світилися і ми.
.
Віктор Цвіт 04.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Берег кохання
Незабутні очі
чарівні твої
кличуть серед ночі
линути в краї
ті, де соловейко
пісню заспівав
і любов маленьку
нам подарував.
Поринаю в космос
фантастичних мрій,
як почую голос
мелодійний твій.
Сяють від світання
верби у воді,
адже від кохання
ми завше молоді.
Пригадай те літо,
дивлячись на квіти
і нехай тебе любов палка
по стежках розмитих
поведе зустріти
новий день на березі ставка!
Гомонять тополі
з вітерцем легким,
мов питають долі
де знайти і з ким.
Хоч я не з тобою
нині у житті,
але любо двоє
ми у почутті.
Відчуваю досі
від обіймів жар,
що серцям в хаосі,
як любові дар.
Хай між нами хмари
грози і дощі,
та не зникнуть чари
на березі душі.
Віктор Цвіт 11.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Співаю
Заспіваю пісню про любов,
ожививши думоньки весною,
від якої щастям знов і знов
у житті лиш тиша є зі мною.
Заспіваю пісню про любов
запаливши серденьком надію
на тепло обіймів і розмов,
адже кожній зустрічі радію!
Хай сьогодні я зустріну сум і забуття,
то вже завтра — милий погляд, світле почуття,
післязавтра — вірну дружбу, шлях без вороття,
через тиждень — рідну душу і нове життя!
Заспіваю пісню про журбу,
коли біль терпіти вже несила,
посумую й знову в боротьбу,
залатавши часом свої крила.
Не буває митей у житті,
про які не хочеться співати
пісню, що втішає в самоті,
адже серце вміє ще кохати!
Хай сьогодні я кохаю сум і забуття,
то вже завтра — милий погляд, світле почуття,
післязавтра — вірну дружбу, шлях без вороття,
через тиждень — рідну душу і нове життя!
Віктор Цвіт 10.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Квітень
Квітнуть абрикоси в небо зірочками
білими, мов найтепліші мрії!
Сяють і сміються тими квіточками
віченьки, що гаснуть без надії!
Тими ж зірочками вишні і черешні
з тереном забрали в сонця хмари!
Думи в них співають у часи сердешні
під звучання милої гітари!
Квітне-квітне моє серце цим весняним садом,
поки його любість-буря не побила градом!
Мрію-мрію про казкові миті самотини,
у які мене щасливить тиша щогодини!
В'ються килимами рясту і фіалки
у лісах бажання незабутні!
З ними дивиною вечори і ранки
подарують почуттям майбутнє!
Дотиком ласкаво вітерець на серці
розбудив тюльпанами кохання!
Кольорами тими тоне у веселці
мій душевний світ на час мовчання!
Квітну-квітну почуттєво разом із весною,
поки дивом паленіє діва не зі мною!
Любо-любо відчувати щастя в самотині,
бо воно життям лиш раз дарується людині!
Віктор Цвіт 24.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020
Місяць і Венера
Ніч між нами стала світом,
в ньому сяємо лиш ми,
сіючи весняним цвітом
про кохання милі сни.
Хай навколо тільки тиша
і пітьма густа-густа,
нам від цього лиш тепліша
мить життєва непроста!
Ми зустрілись випадково
серед темряви ночей
незабутньо-загадковим
світлом радісних очей,
як шукали мрії-зорі,
що втішали б знов і знов,
замість них у небі-морі
нас окрилює любов!
Хай між нами темні ночі
сіють темряву сповна,
світло завше мають очі
від любові, що одна!
Хай ми разом лиш сьогодні
щастям сповнюємо світ,
адже зіроньки холодні
також сіють наший цвіт!
Віктор Цвіт 26.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020
Квітнева ніч
Ніби зорі, ми з тобою
над вечірньою рікою
світлом втілюємо мрії,
коли небо вже чорніє!
Все милуємося цвітом
абрикосового саду,
що розрісся білим світом,
в річку сіючи відраду!
Наодинці так щоночі
час проводили охоче
у обіймах щастя й тиші,
а тепер часи вже інші!
Пам'ятаєш, як весною
почувалась ти зі мною,
як сиділи на причалі,
мов ховались від печалі!
Якщо хочеш, я із ніччю
тебе місяцем покличу
паленіти до світання
на рікою від кохання!
Віктор Цвіт 16.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Мирославі
Вірші ти любиш, ніби квіти,
бо теж цвітеш, коли читаєш
про світ, що душу вміє гріти,
про мить, яку життям чекаєш!
Твій голос ніжністю пташиний,
бо кожним словом ти співаєш,
як зяблик в квіточках ожини,
мене весною зігріваєш!
Від щастя у мене душа золотава,
- радий, що знаю тебе, Мирославо!
Думами сяю, наче купава,
бо ти вірша мого прочитала!
Очима щиро сієш радість
у інтерв'ю чи репортажі,
немов омріяну реальність
вливаєш сонцем у пейзажі!
Душею часто пестиш тишу
повітрям власного натхнення,
коли на повні груди дише
природа милим сьогоденням!
Хай буде для тебе днина яскрава,
- добре, що в світі ти є, Мирославо!
Адже людину милу й цікаву
стрів у житті, як ранкову заграву!
Віктор Цвіт 15.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872852
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.04.2020
Ізоляція
Духмяним рястом серед тиші
душею квітну в самоті,
бо ніжним сонцем думи вищі
тримають серце в теплоті.
Бузковим кольором на світлі
блищить від щастя погляд мій,
бо лиш на свіжому повітрі
життя яскраве від надій.
Говорю тільки з теплим вітром
і чую лиш пташиний спів,
бо нині злоба править світом
і віє холодом зі слів.
Читаю лиш чудові книги,
у них живе палка любов
життям, що серед снігу й криги
мені знайшлося, ніби схов.
Тому для всіх цвіту я рястом,
бо він також у забутті
радіє сонцю дуже часто
бузковим сяйвом почуттів.
Loner 23.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2020
Гармонія
Коли ранковий вітер віє
- йому віддам свої думки,
нехай на сонечку помріє
про листям сповнені гілки.
Коли пташинонька співає,
- дарую їй свої слова,
нехай піснями оживає
надія, мов зоря нова.
Коли цвітуть навколо квіти
- позичу їм свою любов,
нехай красуються, як діти,
своїм дитинством знов і знов.
Пізнавши щастя чи біду,
я на природоньку іду,
бо тільки там живу душею!
Нема ціннішого за час,
що подарований для нас
життям між небом і землею!
Віктор Цвіт 08.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2020
Життя
Не простий життєвий шлях,
адже всюди сліпота,
та на щастя є ще в снах
мила серцю теплота!
Скрізь в житті чекає сум,
де б не був і ким не був,
поки світла власних дум
не побачив, не відчув!
В когось нині є сім'я,
в когось — тиша й самота,
хоч однакове ім'я,
але різна пустота!
В когось гроші — це мета,
в когось — діти й власний дім,
тільки не любов свята,
від якої добре всім!
Життя таке, яким його бачиш,
життя таке, яким його хочеш,
бо які твої думки,
так і жити будеш ти!
Життя таке, яким назвеш,
бо що посієш — те й пожнеш,
тож будь людиною щомиті,
поки роки ще не прожиті!
Віктор Цвіт 27.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2020
Дівчина-мрія
Тебе завжди шукаю очима у житті,
плекаючи думками гарячі почуття!
Тебе завжди чекаю весною в майбутті,
палаючи душею в країні забуття!
Тебе завжди я кличу квітками на гілках
помріяти зі мною під вишнею в саду!
Тебе завжди я бачу у місяці, в зірках
надією, що завтра, хоч погляд твій знайду!
Дівчино, мила дівчино,
всі мрії лиш про тебе!
Дівчино, мила дівчино,
ти сонце мого неба!
Як щось бажаю для душі,
то лиш тебе зустріти,
щоб од вітрів і від дощів
своїм теплом зігріти!
Мене вже не лякають мовчання й самота,
бо ти щодня й щоночі приходиш у думки!
Мені вже не звикати, що всюди мерзлота,
бо ти єдина втіха на всі мої роки!
Дівчино, моя дівчино,
я живу лиш для тебе!
Дівчино, моя дівчино,
тільки в тобі потреба!
Якщо я буду з кимось враз,
знай, що лише з тобою
і поки йде до того час,
буду завжди собою!
Віктор Цвіт 27.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2020
Думки щастя
Відчуваю радість, сіючи любов,
адже маю щастям, свій таємний схов.
Не шукаю суму шляхом самоти,
адже поряд всюди завше тільки ти!
Мила, люба і кохана дівчина-весна,
лиш з тобою свого болю серденько не зна.
Нас єднають духом спільні квіти і пісні,
які ми кохали разом мріями у сні!
Не чекаю дяки я на доброту,
адже всюди птахом маю висоту.
Не ховаю душу від чужих, своїх,
адже є надія у очах твоїх!
Мила, люба і кохана дівчина-весна,
лиш з тобою свого болю серденько не зна.
Ми думками щастя разом змінюємо світ,
ніби сонце небо, вирушаючи в політ!
Віктор Цвіт 06.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2020
Не чекай на мене
Не чекай на мене
місяцем щоночі,
сіючи буденне
у зірки співочі.
Я прийду зі смерком
до твого вікна
тліти феєрверком
денного вина!
Не чекай на мене
сонцем у блакиті,
сіючи вогненне
почуття щомиті.
Я прилину вранці
з квітами весни
у твоїй альтанці
малювати сни!
Сни про те, що згодом
в небесах між нами,
Захід стане Сходом
над двома світами!
Сни про те, що з часом
мріями й думками
будемо вже разом
бігти за вітрами!
Не чекай на мене
в царстві Інтернет,
мов на щось блаженне
в образах планет!
Я життям до тебе
вже прийшов давно,
лиш знайди для себе
про любов кіно!
Не чекай на мене,
ніби на дзвінок,
- в щастя нездійсненне
так ступаєш крок!
Я завжди з тобою
поряд почуттям
сію над журбою
сни ,як майбуття!
Віктор Цвіт 05.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
Ми вдома
Ми з тобою знову вдома,
як учора й позавчора,
але втома невідома
нам, коли душа не хвора.
Сяють стіни у кімнаті
милим світлом від віконця,
ніби справи непочаті
нас чекають денним сонцем.
Почитаймо книги разом,
подивімось мелодрами,
хай щоразу, хай щоразу
радість буде поруч з нами.
Пригадаймо миті щастя
чи помріймо, мов пташини,
як літаймо у замістя
ми на поле конюшини.
Карантин — не цвіт печалі,
бо біда завжди десь поряд,
а життя веде нас далі
і туди, куди йде погляд.
Ми з тобою завше вдома,
адже дім живе між нами
як планета підсвідома,
де любов міцніє снами.
Віктор Цвіт 24.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020
Весняний пікнік
Давай вийдемо із дому
у безлюдний, тихий ліс,
як від стін і вікон втома
у думках, неначе біс.
В лісі тепло і спокійно,
хоч якась, та новизна
від якої так граційно,
адже все-таки весна.
Тож берімо трохи їжі,
термос кави, два горнятка
і думки взаємні, свіжі,
щоб почати все спочатку.
Хай пікнік посеред лісу
наше зміцнює кохання
тим, що не існує часу
без надії, без бажання.
Давай вийдемо із дому
освіжити щастям думи,
щоб вернутися потому
вже без страху і без суму!
Віктор Цвіт 22.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020
Ми щасливі
Як троянди у вазоні,
що колючі і палкі,
ми цвіли не по сезону
попри муки всі тяжкі.
За вікном хоч дуже зимно,
всюди снігові моря,
а між нами безупинно
сяє любістю зоря!
Як старі забуті книги
попри час, вологу й пил,
ми в собі не мали криги
що позбавила б нас крил.
Увесь час душею в душу
крізь незгоди, біль і сум
ми кохали слово “мушу”
непогасним сяйвом дум!
Як малі, дрібні монети
ми ховались від людей,
все тримаючи в секреті
від нав'язливих ідей.
Щоб не знатися з журбою,
ми домовилися враз
залишитися собою
бо життя — це наший час!
Як малесенькі пташини
ми співаємо в саду,
не потрібні нам ні стіни,
ані двері на біду!
Наший дім — це не фортеця
від сумних часів і бід,
бо про щастя в ньому йдеться,
лиш воно лишає слід!
Ми щасливі наче діти
від любові до життя,
від якого, наче квіти
розцвілися почуття.
Ми щасливі просто бути
лиш собою і в собі,
щоб не падати й тонути,
виділяючись в юрбі!
Віктор Цвіт 23.02.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2020
Мрійник
Заплющу очі,
як мить сумною стала,
щоб серед ночі
душа зірок шукала,
тим милим світом,
яким палають мрії,
їх, наче квіти,
ніч зі смерканням сіє!
Думками лину
на небо чудо-птахом,
провівши днину
з тривогами і страхом,
втечу в уяву,
там всюди сяє щастя,
проливши каву
в парку на жовте листя!
Лиш місяць буде
мені єдиним другом,
бо тішить всюди
мене осяйним духом.
Допоки мрію
- лечу з ним до зірок
і світлом втілю
до щастя свій душевний крок!
Віктор Цвіт 28.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2020
Коханці
Ми дихаємо вітром,
лиш він несе весну
в сади духмяним цвітом
на радість ту одну:
зустрітися з тобою
стежиною життя,
побути щоб собою
в обіймах почуттів!
Ми дивимося сонцем
крізь хмари і туман
на мить, що є віконцем
продовжити роман,
таємно від родини,
що в кожного своя!
Хоча б на півгодини
ми разом, ти і я!
Для нас любовну пісню
співає соловей,
як ми в годину пізню
подалі від людей
милуємось зірками
на березі ставка,
плекаючи роками
любов, що нелегка!
Нам разом неможливо
цвісти одним життям,
бо в кожного щасливим
є власне майбуття!
Тож цю любов між нами
сховаймо від очей,
для нас про милість снами
у спокої ночей!
Віктор Цвіт 28.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020
Мій дім
Сонце в небесах,
радість в голосах
роблять кожен день чудовим!
Думи з теплоти,
погляд з доброти
пестять почуттям казковим!
Праця для душі,
спокоєм дощів
тішить серце, коли сумно!
Хобі, як любов,
скарбом я знайшов
з ним на самоті не зимно!
Свій дім я маю всюди,
безкраїм білим світом,
як поряд добрі люди
плекають щастя літом!
Зі стін мости широкі
мощу через всі ріки,
хай замість війн лиш спокій
панує в нас навіки!
Віктор Цвіт 19.02.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2020
Весняний ранок
Сміється щастям за вікном
умите росами світання,
як ніч минула милим сном
думкам залишивши кохання.
Приємно зранку чути спів
палкої крихітки-синиці,
коли мільйонів ніжних слів
ще досі сяють у зірницях.
Біжать вітрами по гілках
в саду горобчики лякливі,
а на заплаканих квітках
працюють бджілоньки дбайливо.
Здається все, неначе сном,
яким так любо милуватись,
думки смакуючи вином
і ні про що не хвилюватись!
Бринить душа, немов струна
мелодією теплоти
як за вікном цвіте весна
ласкавим сонцем з висоти.
Повітря сповнює любов
солодким духом лісовим
яке вдихнувши знов і знов
я почуваюся живим!
Віктор Цвіт 18.02.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2020
Нерідна Україна
Ми раділи, наче діти
розцвітаючи як квіти
від думок, що є надія на життя!
Все гадали, що і нині
ми потрібні Україні,
як людині кожній світле почуття!
Нас забрали із Уханя
літаком чомусь востаннє
- ось тоді, напевно, все й пішло не так!
Нас не прийняли у Львові
люди у панічній змові,
як в Тернополі, лиш Харків нас прийняв!
Прикро від розчарування,
адже замість співчуття
і на краще сподівання
нас зустріли забуттям!
Нас зустріли українці
із байдужістю і злом,
як невірних і чужинців,
а не земляків нутром!
Не кидайте в нас камінням!
А рятуйтеся прозрінням,
для вас ворогами є не ми сьогодні!
Ворогами для народу
є війська, що йдуть зі Сходу
попри всі угоди і слова Господні!
Прикро від розчарування,
адже замість співчуття
і на краще сподівання
нас зустріли забуттям!
Непотрібними для неньки
України стали ми!
Їй потрібніші опеньки,
що скрізь творять світ тюрми!
Віктор Цвіт 23.02.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Не залишай мені самотність
Не залишай мені самотність,
коли нам добре бути разом
і відчувати неповторність
любові, що зміцніла з часом.
Не забирай у мене сили
спиняти в думах кровотечу,
що підрізає мої крила
даючи впасти в порожнечу!
Якщо лишуся в самоті
з пекельним болем в почутті,
- вгамую біль і оживлюсь,
і вже назад не повернусь!
Назад, назад в твоє життя,
не повернусь із забуття,
немов страждала не дарма
душа, бо дихає сама!
Знайдімо краще ту стежину
яка серця вестиме наші
з вершини суму у долину,
де радість не вино у чаші.
Не треба сірих стін між нами
з мостів байдужістю творити,
нехай самотність буде снами,
з яких не боляче будити!
Не покидай на самоті,
мене, бо стану в майбутті
без тебе жити і цвісти,
твої читаючи листи!
Бери мене з собою в світ,
в якому линеш у політ
від мрій сліпучих і надій,
що сяють у душі моїй!
Loner 24.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2020
Голос із гір
Присвячено рятувальникам українських Карпат
Кличе-кличе вітром в гори
мене голос незнайомий,
у словах його є горе,
від якого він зникомий!
Кличе хтось прийти до схилу,
де зійшла лавина в хугу
щоб швиденько, що є сили,
його витягти з-під снігу!
Не здалося те, що чую
він мені телефонує
і говорить де він був востаннє!
Місце те я відшукаю,
його з пастки відкопаю,
на життя явивши сподівання!
Кличе-кличе сонцем в гори
мене голос незнайомий,
в лісове розлоге море
де від тиші світ, мов сьомий!
Хтось у хащах загубився,
панікуючи блукає,
хоч навколо подивився,
але цих він місць не знає!
“Як спасіння від прокляття
розпали мерщій багаття”
- відповім на його смс-ку!
І по димовому сліду,
із гори до нього піду,
хай він цю біду сприйме із зиском!
Віктор Цвіт 27.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Пісня про надію
Вона завжди з тобою, завжди цвіте в тобі,
коли у неї віриш або коли вже ні,
немов ковток повітря на втіху у журбі,
вона прийде зі щастя або в солодкім сні!
Ми з нею йдемо спати у роздумах про день,
який настане завтра бадьорістю зрання,
ми з нею лиш цвітемо багаттями натхнень,
коли вона — найкраще для кожного вбрання!
ЇЇ ми помилково втрачаємо на мить,
коли забули очі про світло у пітьмі!
Але вона тим серцем у грудях стукотить
і стихне лиш від крапки в життєвому письмі!
Вона завжди з тобою, твоєю є в тобі,
її даруєш людям на щастя, на любов
єдиним сяйвом зірки, яку беріг в собі,
щоб жити і радіти довіку знов і знов!
Віктор Цвіт 27.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2020
Люби мене
Люби мене таким, яким я є насправді
старим чи молодим, веселим чи сумним.
Поглянь на все моє, воно живе на правді
про те, що лиш душею малюю день ясним.
Не вір думкам чужим, які почуєш всюди
від друзів чи близьких, чи зовсім незнайомих,
лиш часточку мене в мені вбачають люди,
бо я для них завжди у списку невідомих.
Люби мене таким, яким живу без маски,
її не одягаю, коли на самоті
палаю почуттями від побаченої казки
якою сяють зорі в небесній темноті!
Люби мене таким, яким цвіту з тобою
розмовами у радість, мовчанням у журбі.
В години ці зі мною, благаю, будь собою
плекаючи кохання лиш тим, що є в тобі!
Люби мене таким, яким я є насправді,
але не намагайся змінити щось в мені,
шукаючи відради думками у неправді
неначе сльози снігу у квітах навесні.
Віктор Цвіт 26.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2020
Бажання
Коли назвеш свій день чудовим,
то вір, що він таким і буде
від щастя й радості казковим
з тобою сяяти усюди!
Коли всі бачать сум і хмарність,
душею плачучи за сонцем,
для тебе день малює радість,
яку плекаєш своїм серцем!
Коли назвеш когось хорошим,
то вір, хтось є таким насправді,
лиш так у людях ми порошим
бажання вірити неправді!
В чужих очах усі погані,
коли в житті вони нещасні,
а ти пізнав, що у бажанні
іде в світ зло чи миті ясні!
Тому назви чудовим день,
людей хорошими навколо
і хай вогонь твоїх натхнень
в тобі не згасне вже ніколи!
Поки дивишся на світ
щиро з радістю й коханням
- всюди бачиш щастям цвіт,
що цвіте твоїм бажанням!
Віктор Цвіт 19.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2020
Щастя
Серце сповнене весною,
мов найтоншою струною
мило затремтить у грудях,
коли бачу радість в людях!
А душа моя терпляча
почуттями аж гаряча,
береже, як таємницю,
щастя водами в криниці!
Думи весело співають
і птахами з вуст злітають
в небо щирої шаноби,
як комусь я до вподоби!
Хоч душа співає з ними
зранку днинами ясними,
та відкриється тій втісі,
як сховає щастя в лісі!
Від смеркання до світання
паленіє від кохання
усе тіло попри втому,
що лиш тане в сні святому!
Хоч душа, немов від світла,
від кохання вже осліпла,
але щастя таємниця
сяє в небі як зірниця!
Віктор Цвіт 20.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2020
Душа в душу
Тебе усміхненою бачу,
від щастя сяєш, ніби квітка,
- таке з тобою дуже рідко,
тому від радості аж плачу!
Ти все мовчиш на запитання
про сум, який тебе турбує,
який туманом дні фарбує,
від дум ховаючи світання!
Тому, коли сумуєш ти,
то поряд теж сумую,
лиш я твій біль відчую,
що на душі від пустоти!
Якщо не хочеш говорити
ні з ким і навіть не зі мною,
- я теж мовчатиму з тобою,
щоб разом все це пережити!
Не відпускай руки моєї,
хоч зовсім байдуже до мене,
- кохання ж досі не студеним
потрібне для душі твоєї!
Тому, коли сумуєш ти,
- я поряд теж сумую
і через сум дарую
тобі свій погляд доброти!
Я вірю твій душевний біль
вже згодом змінить радість,
що сили дасть у слабість
вбачати щастям звідусіль
лиш те, що я з тобою поряд
в години радості і суму,
тому хоч цим осяюй думи
як на життя світліший погляд!
Віктор Цвіт 12.01.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2020
Дрогобич
В золотих обіймах храмів,
що палають до небес
блиском сонячних барханів
фарбами земних чудес!
Вуличок вузьких затишшя
історичний має слід,
як долина до узвишшя
б'є стежини сотні літ!
У Дрогобич завітаю
не надовго і не раз,
щоб дивитись, як світає
у ранковий тихий час!
Загублюся в серці міста,
потону в його красі,
бо любов до нього чиста,
в кожній крапельці роси!
Місто сяє монументом
хоч старим, але живим,
бо для нього аргументом
є плекатися новим!
Без тролейбусів, трамваїв
лиш чистішим воно буде,
адже води водограїв
доброту несуть усюди.
У Дрогобич завітаю,
хоч на кілька Божих днів,
бо у ньому розцвітаю
світлом спогадів і снів!
Погуляти б ще по місту
із дівчатами двома,
розмовляючи про чисту
ту любов, що нас трима!
Віктор Цвіт 05.05.16 (ред. 27.12.19)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
Фенікс
вірш 2
Не минає день без радості й любові,
поки чути спів душі у кожнім слові,
хай журба мій світ цілком фарбує сірим
- щастям маю те, що залишилось білим.
Не минає ніч годинами безслідно,
з нею бачу сни або працюю плідно.
Місяць за вікном зірками мрії втілив,
щоб я у пітьмі у щастя своє вірив.
Не минає мить без зустрічей приємних
і без почуттів взаємних і таємних,
хай мене ніхто в житті не покохає
- щастям маю те, що жити надихає.
Коли сум впаде на мене, як прокляття,
то відчувши біль я спалахну багаттям.
Вигорю ущент і попелом зберуся
і душею знов своєю оживуся.
Малювати дні, як їх малює сонце,
дивлячись на світ ласкаво із віконця.
Сіяти зірки думками в темні ночі,
може щастям їх хтось бачити захоче.
Віктор Цвіт 08.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861859
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
Завтрашній день
Що буде завтра — нам не знати,
а тільки мріями-думками,
у ніч закохано палати
і милуватися зірками!
Ми хочемо, щоб був вже ранок
і усміхнувся день у вічі,
та замість цього ще на ганок
нас із віконця місяць кличе!
Тож поки ніч — милуймось нею,
надвір узявши чашку кави
і сіймо подумки своєю
надію у майбутні справи!
Коли сонце зійде
милим і новим днем
- цілий світ розцвіте
життєдайним вогнем!
Позирнемо в той світ
як настане наш час,
щоб сказати “Привіт”
щастю, що жило в нас
вчора завтрашнім днем!
Віктор Цвіт 14.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861858
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
Прийду до тебе
Прийду-прийду до тебе вітром
і втішу словом теплоти,
воно звучатиме зі світлом,
як буде ранок доброти.
Прийду з дощем або з грозою,
немов знайомимося ще,
прийду, коли ти не зі мною,
моє тепло, - це все, що є.
Прийду я піснею кохання,
яка сподобалась тобі,
як те не здійснене бажання,
її тримаєш у собі.
Прийду я днем в твоє вікно,
теплом твої зігріти очі,
які студенні, наче дно,
пройняті холодом від ночі.
Прийду-прийду повітрям літнім,
коли вже осінь в почуттях,
коли любов є димом мутним
і порожнеча в відчуттях.
Прийду-прийду із неба сонцем,
яке виходить із-за хмар
до тебе, мов самотнім серцем,
якому ти єдиний дар.
Люблю усе навколо себе,
як поруч радістю є ти,
мов світ увесь живе для тебе
і я живу, лиш там, де ти.
Віктор Цвіт 25.04.16 (ред. 17.12.19)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2019
Східниця
Серпантином з Бориславу
через гори лісові
їду в пошуках заплави
у години снігові!
Біля першої хатини
вийду й любо подивлюсь
на смереки та ялини
і у Східницю спущусь!
Східниця — річкова долина!
Східниця — гарная дівчина!
Східниця — місце для родини
радо провести години!
Східниця — тиша передмістя!
Східниця — затишне обійстя!
Східниця — чудо-санаторій
в чистоті й красі прозорій!
По стежинах до вокзалу
через перше джерело
лину радісно й помалу,
наче серцем повело!
Замилуюся красою
цього гарного села
і вмиваюся сльозою,
від любові, що цвіла!
Та любов була до Бога,
що дарує нам цей час,
адже світ пізнати змога
- це знайти у тиші спас!
Віктор Цвіт 09.04.16 (ред. 26.12.19)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Давай шепотіти
Давай шепотіти,
про щось шепотіти,
допоки нам разом
побути є час!
Давай шепотіти
тим сонцем, що сяє,
допоки немає
від чого тремтіти!
Давай шепотіти
про світ, що між нами,
де сум лише снами
приходить вночі!
Давай шепотіти
про наше кохання,
що нам від світання
дарує ключі!
Давай шепотіти,
не треба боятись,
тікати й ховатись
як місяць в туман!
Не буду питати,
у тебе питати
про що ти бажаєш
навіки мовчати!
Я хочу радіти
з тобою радіти
як птахом летіти
у хмарах пухких!
Щоб все, що між нами
ні з ким не ділити
- давай шепотіти
в обіймах палких!
Віктор Цвіт 17.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
Поглянь мені у вічі
Поглянь мені у вічі,
там сяють життям
недоспані ночі
із тим почуттям,
яким я то квітну, то вмираю,
як день в самоті проживаю!
Поглянь мені у вічі,
там літом в думках
душа когось кличе
піти по стежках
тонути в ромашках серед поля,
яка не тяжка була б доля!
Знайди хоч хвилинку,
дай щастя краплинку,
- я хочу зустрітись
і в темряві ночі
в твої ясні очі
з любов'ю дивитись!
Не треба ні слова,
коли так чудово
в обіймах мовчати!
Лиш погляд у вічі
і ми вже охочі
душею кохати!
Як важко радіти
тобі з кожним днем,
шукаючи в квітах
надію вогнем
- поглянь мені у вічі, не вагайся
і сонцем зі мною залишайся!
Віктор Цвіт 16.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
Щасливий
Свого щастя не шукаю
теплим вітром у полях,
свого щастя не чекаю
сонцем, що осяє шлях.
Моє щастя завше поряд
у думках і у словах,
ним завжди палає погляд,
бо моя душа жива!
Собі щастя не благаю
тим повітрям для думок,
своє щастя я ховаю
сяйвом посеред зірок!
Моє щастя лиш для мене
і відоме лиш мені,
а для інших незбагненне,
як нові чиїсь пісні!
Своє щастя не дарую
подарунком доброти,
бо без нього засумую
солов'єм без теплоти!
Своє щастя тільки зможу
розділити як любов,
як знайду дівчину гожу
що цвіла б ним знов і знов!
Віктор Цвіт 01.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858320
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2019
Ти моє все
Милий погляд твій
полум'ям надій
у думках моїх
розтоплює сніги!
В нього залюблюсь
любо усміхнусь,
бо очам твоїм
лиш радість до снаги!
Ніжний дотик твій
мрією всіх мрій
почуття палкі
пробуджує в мені!
Зігріваюсь ним
в час холодних зим
наче ті ламкі
сніжинки на вікні!
Знаю, не встою перед вродою твоєю,
тож лише скажу: ти є зіркою моєю!
Ти сонце на небі
тому я до тебе
лину вітром в полі
через хмари долі!
Ти квітка весняна,
що серцю жадана,
тож з тобою всюди
щасливим завше буду!
Любий голос твій
ніби подих мій,
що дає життя
мені і в забутті!
Тільки ним живу
в сні і наяву,
поки почуття
коханням золоті!
Вірю, що любов між нами, взаємна
поки разом нам ще бути приємно!
Тим сонцем на небі,
зірками в далебі
чи тим вітром в полі
тікаючи від долі!
Тим цвітом весняним
у горі незнаним
квітнемо красою
як любість є росою!
Віктор Цвіт 10.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2019
Любов2
Хтось про неї мріє все життя,
хтось шукає зіркою на небі,
хтось осяє нею почуття
і палає сонечком в далебі!
Хтось про неї створює вірші,
хтось про неї заспіває пісню,
хтось чекає часом для душі
у годиноньку нічную пізню!
В кожного вона завжди своя,
не моя і навіть не твоя,
в кожного для неї різний час,
хоч вона єдина для нас!
Любов!
Хтось її цінує, ніби скарб,
а для когось вона стала лихом,
хтось її, як найяснішу з фарб
бачить в кожному веселим сміхом!
Хтось її дарує просто так
небайдужим, друзям і коханим,
а для когось є вона, як знак
того, що нарешті став жаданим!
Пристрасті минають, а вона
ще палає в серці тим вогнем,
що п'янить і тішить без вина
і лише міцніє з кожним днем!
Це щира любов!
Віктор Цвіт 28.10.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019
Хочу бути там де ти
Ти усміхаєшся до себе,
малюючи в думках
ласкаве сонце й чисте небо
і квіточку в руках.
Для тебе радість стала світом,
в якому ти живеш,
а твої очі сяють літом
яким в душі цвітеш!
Коли мені сумно,
ти радість мені даруєш,
тому і не дивно,
що сонцем для мене існуєш!
Щоб квіткою на душі цвісти,
щоб радість свою життям нести,
щоб щастя з любов'ю заплести
я хочу бути там, де ти!
У тебе так чимало друзів,
здавалося мені,
бо ти завжди на білій смузі
стрічаєш ночі й дні!
В житті насправді ти самотня,
але не так, як я,
бо в мене мрій і дум лиш сотня,
а в тебе ще є сім'я!
Якщо цього хочеш,
то я у житті тебе знайду
і в мить, як ти плачеш,
на себе візьму твою біду!
Щоб квіткою на душі цвісти,
щоб радість свою життям нести,
щоб щастя з любов'ю заплести
ми разом навіки я і ти!
Щоб сонцем щодня себе знайти,
щоб річкою до мрій текти,
щоб впавши звестися й знову йти
я хочу бути там, де ти!
Віктор Цвіт 01.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019
Не сам
Щільно двері зачини
у сумний і сірий світ,
руйнувати припини
сумом свій душевний цвіт.
Усміхнися всім вітрам,
хмарам, бурям і дощам,
відчини свій серця храм,
бо з тобою я не сам.
Вранці сонцем спалахни,
прокидаючись від сну
і тепло своє вдихни
щоб відчув в собі весну.
Непотрібно жодних слів,
щоб любов пізнати нам,
бо коли твій чую спів,
то сьогодні я не сам.
На роботі як є час,
що так сумно, аж за край,
то згадай щасливих нас
і мелодію цю грай.
В телефоні номер мій
подарунком є твоїм,
бо з тобою я від мрій
почуваюсь не самим.
Віктор Цвіт 14.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2019
Не сумуй
Відчуваєш пустоту,
що заповнює всі думки,
забуваючи доброту,
що втішала б теплом руки.
В ніч вдивляєшся в самоті,
мов чекаєш, що прийде хтось,
бо любов ще не в забутті
почуттям ще являє щось.
Твої очі як ті зірки,
що шукають своїх зірок,
але всюди одні хмарки,
посірілий світ без квіток.
Ти питаєш себе: Чому?
Ти питаєш себе: За що?
Була ж вірною лиш йому,
а для нього це вже ніщо.
Не сумуй, не сумуй
за ним, бо це не варто!
Не сумуй, не сумуй,
йому любов є жартом!
Усміхнись, подивись
на те, як сяють квіти!
Відчинись, повернись
у світ зі свого світу!
Непомітно минає час
днями, тижнями з року в рік,
в серці вогник той ще не згас,
а душа вже не робить крик.
І от сталось одного дня,
стріла іншого, як життя,
зрозумівши, що ви рідня,
відчуваючи майбуття.
Не сумуй, не сумуй
із ним, бо він коханий,
не сумуй, не сумуй
як милий, непоганий!
Обійми, поцілуй
за те, що завше поряд!
З ним радій і цінуй
його ласкавий погляд!
Віктор Цвіт 03.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2019
Симпатія2
Зранку радісно чекаю,
у віконце виглядаю
як з пітьми, яка зникає
сонечко зійде.
Бо по вулиці ранковій
в тиші щастя загадковій,
мило в курточці пуховій
дівчина пройде.
Час виходити із хати,
щоб іти її шукати,
щоб, зустрівши, розказати
любо про одне,
що сподобалась одразу,
що доводить до екстазу
що прийму не як образу
враження сумне.
Ще мене вона не знає
чи подібних оминає,
чи така любов жахає,
мов раптовий блиск?
Може в неї є коханий
наймиліший і жаданий,
тож подумати старанно
все-таки є зиск!
Все в житті несправедливо,
тож не варто вередливо
жити сумно і сварливо
птахом в самоті.
Адже день настане інший
і знайдеться хтось миліший,
хто шукав тебе як ліпше
щастя у житті.
Віктор Цвіт 24.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Дівчина-квітка
Роблячи подих,
щастя вдихаєш
в серце своє.
Сумнівів жодних
не відчуваєш,
кажеш моє.
Сонце ласкаве
радує очі
радісним днем.
На все цікаве
линеш охоче
духом-вогнем.
Мрії казкові
і слова ніжні
пестять тебе.
В миті ранкові
квіткою вишні
бачиш себе.
Лишень відчувши
біль твій і радість
я аж зацвів.
Щастям забувши
сум, як на милість
тебе зустрів.
Дівчино-квітко,
чом я так рідко
бачу тебе
щасливою з кимось?
Як тобі, квітко,
щастя не видко
радуй себе
життєво хоч чимось.
Творячи світло
настроєм зранку
лиш усміхнись.
Сонячним вітром
йди на альтанку
і подивись.
Як сходить сонце
в небо з туману
темних ночей.
День як віконце
є океаном
твоїх очей.
Дівчино-квітко,
чом я так рідко
бачу тебе
щасливою з кимось?
Будучи свідком,
підійду швидко,
втішу себе,
моя мрія здійснилась.
Дівчино-квітко
чи тобі видко,
що я з тобою
давно вже знайомий?
Ти є та квітка,
що цвіте рідко,
кличе з собою
у світ милий сьомий?
Віктор Цвіт 14.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Не зупиняйся
Завтрашній ранок настане вчорашнім,
той самий настрій, ті самі думки!
Чи то не тепло в затишку домашнім,
чи посіріли життя сторінки?
Зранку як завше ідеш на роботу,
яка потрібна лиш тільки тобі!
Може то втома сховала висоти,
на яких щастя ти бачиш в собі!
Добре чи сумно у тебе на серці,
йди у майбутнє і усміхайся!
З часом все тане росою на сонці,
лиш не здавайся, не зупиняйся!
Радість на тебе давно зачекалась
бабиним літом ясним за вікном!
Чом ти кохання, як літа злякалась,
адже той хлопець зі світлим нутром?
Чом він, як вирок, чекає нестерпно
на кожне слово холодне твоє?
Чом він душею без тебе тим серпнем
бачить кохання осіннім своє?
Добре чи сумно у тебе на серці
роби свій вибір і цим пишайся!
Сяй почуттями, як фарби в веселці
тільки ніколи не зупиняйся!
Віктор Цвіт 14.10.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019
Дівчина
Вона квітне на очах,
ніби квіточка весняна
і палає по ночах,
наче зіронька незнана!
Усміхається мені,
мов читала мої думи,
як приходила у сні
щастям у години суму!
Дівчина, дівчина, дівчина краса,
світлая, ніжная, чиста, як роса!
Підійду, обійму і скажу, що я
у житті, уві сні — радість лиш твоя!
Якщо осінь на душі
огортає все туманом,
її очі не чужі
не введуть мене в оману!
Щастям є на все життя
мить, побути з нею поряд,
адже маю в майбуття
не самотній, любий погляд!
Дівчино, дівчино, дівчино моя!
Ясная, теплая, як нічна зоря!
Поцілуй, обійми і не відпускай,
та, як я у тобі, рястом проростай!
Дівчино, дівчино, дівчино весна,
у житті ти моя днинонька ясна!
Ніч мине, сон мине і прокинусь я,
як печаль, як любов, як душа твоя!
Віктор Цвіт 22.10.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019
Наречена
Серце тьохкає шалено,
ніби пташка лісова
і від цього, мов щоденно
радість лине у слова.
Очі сяють сонцем зранку
від щасливих тих думок,
що з проміннями серпанку
у майбутнє зробиш крок.
Одягнула сукню білу
і на голову фату,
адже нині маєш силу
на дорогу в світ святу.
Ти сьогодні наречена
того чудо-юнака,
із яким благословенна
у життя твоя ріка.
Усміхайся як ті квіти
чарівні в твоїй руці,
хай любов для вас є світом
з поцілунком на щоці.
На руці твоїй обручка,
а в душі нова весна,
в ній ти вже не одиначка,
а кохана і ясна.
Він тепер твоя фортеця,
твоя радість і біда,
бо між вами скрізь збереться
любість чиста, як вода.
На щоці твоїй палають
сльози щастя і тепла,
цвісти ніби закликають
із єдиного стебла.
Ти сьогодні наречена
того чудо-юнака,
із яким благословенна
у життя твоя ріка.
Хай між вами буде згода,
ніжність, ласка, доброта,
за вікном ясна погода
тішить літом всі літа.
Віктор Цвіт 23.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019
Вчителька
Усміхненим до школи
я весело іду,
бо з дому сум ніколи
з собою не веду,
щоб ти мені зраділа,
як прийдеш на урок,
щоб ти в мені любила
до знань мій світлий крок.
Дивлюся в твої очі,
як мамині вони,
бо стомлені від ночі,
яка забрала сни.
Так хочу обійняти
і втішити тебе,
як важко уявляти
без втіх твоїх себе.
Вчителько моя,
ти сонце моїх днів!
Вчителько моя,
ти світло моїх снів!
Матінко моя,
допоки я живий,
сяю, як твоя
надія на день новий!
Додому любо кличеш,
як осінь настає.
За нами гірко плачеш,
як травень розтає!
Та завше ти щаслива,
як сяйвами зірок
всім учням так важливо
прийти на твій урок.
Вчителько моя,
ти вічно молода!
Вчителько моя,
ти квітам всім вода!
Матінко моя,
за все, що є в мені,
піснями солов'я
я дякую тобі!
Віктор Цвіт 06.10.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Знайди себе
Знайди в собі сили мріяти,
щоб подумки щастя сіяти,
як бачиш сірим світ.
Навчатись не пізно доброті,
як сонцем палаєш в самоті
чи танеш, ніби лід!
Знову плаче за вікном
дощ своїм небесним сном,
сном, який несе в життя,
де нестримні почуття!
Бачу в тому сні себе,
в мить, коли зустрів тебе
і втонув в твоїх очах,
ніби місяць у ночах.
Ми раділи і цвіли,
ніби квітами жили,
я в тобі, а ти в мені
так проводячи всі дні.
Раптом в радості й журбі
непотрібним став тобі,
тож тепер дивлюся в небо
і повторюю про себе.
Знайди в собі сили мріяти,
щоб подумки щастя сіяти,
як бачиш сірим світ.
Навчатись не пізно доброті,
як сонцем палаєш в самоті
чи танеш, ніби лід!
Літо бавить ще теплом,
чисте небо, ніби скло,
а вночі не зовсім,
бо настала осінь.
Ігноруєш ти мене,
мов чекаєш, що мине
моя любов до тебе,
бо інша тобі треба.
З часом ти все зрозумієш,
як від пристрасті прозрієш,
у якій так довго ти,
щастя прагнула знайти.
Не сумуй тоді, не варто,
мов кінець є новим стартом.
Враз цвістимеш як нова,
лиш згадай мої слова.
Знайди в собі сили мріяти,
щоб подумки щастя сіяти,
як бачиш сірим світ.
Навчатись не пізно доброті,
як сонцем палаєш в самоті
чи танеш, ніби лід!
Віктор Цвіт 26.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019
Біла акація
Квітне акація біла
хмарками ніжних думок,
наче теплом всього тіла
те почуття до зірок!
Чом же ти, дівчино мила?
Чом же ти, дівчино мила,
любістю дух запаливши,
моє серденько розбила?
Квіти ці білі й духмяні
ніжать мій погляд на світ,
наче ті щічки рум'яні
і тих очей самоцвіт!
Чом же ти, дівчино мила?
Чом же ти, дівчино мила,
серце своє зачинивши,
швидко мене розлюбила?
Травень залишить до літа
любий акації цвіт,
з ним вся природа зігріта
літечку скаже: “Привіт!”
Чом же ти, дівчино мила?
Чом же ти, дівчино мила,
мені “пробач” не сказавши,
іншого вже полюбила?
Віктор Цвіт 26.05.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019
Дух природи
Усміхнеться сонце,
заспіває пташка,
заскрипить віконце
враз од вітру важко.
Хай в думках сьогодні
барвами світання
сяють не холодні
почуття кохання!
Розцвітуть фіалки
ніжні, синьоокі,
вкриє листя-скалки
всі гілки високі.
Хай в думках сьогодні
зеленіють всії
мрії благородні
і палкі надії!
Розплетуться лози
на вербі старенькій
і почнуться грози
з дощиком тепленьким.
Хай в думках сьогодні
теж настане літо,
щоб цей світ в безодні
став реальним світом!
Віктор Цвіт 22.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2019
Великдень
Малює кожен у собі
думками писанку свою,
яка щасливить у журбі
життям, що наче у раю.
Немає з нами в ньому суму
і навіть натяків на злість,
лише ясні, чудові думи,
в яких лунає добра вість!
Христос воскрес
у нашім світі,
Христос воскрес
заради нас,
щоб ми цвіли, неначе квіти,
щоб для добра був наший час!
Любов у нас одна, від Бога,
яку даруємо чи ні,
у ній живе до щастя змога,
що нам являється у сні.
Тому малюємо душею
яскраву писанку в житті,
яке розділене межею
того, що є від майбуття.
Христос воскрес
на небі сонцем,
Христос воскрес
весняним днем,
щоб ми жили із добрим серцем
і благодать несли вогнем.
Віктор Цвіт 27.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019
Синевир
Є в Карпатах миле місце,
хочеш — вір або не вір,
там у тиші б'ється серцем
діви Синь і хлопця Вир,
серед гір в малій долині
дивне озеро одне,
до якого тягне й нині
всіх туристів і мене.
Від мелодії сопілки
народилась там любов
і розквітла аж настільки,
що чарує знов і знов,
ніби в озері водою
є ті світлі почуття,
що із долею гіркою
не пізнали забуття.
Синевир, Синевир,
дім кохання серед гір,
де завжди живе весна,
де є він і є вона.
Синевир, Синевир
є між нами, лиш повір,
глибиною ніжних слів,
чистотою почуттів.
Не важливо, біль чи горе,
не важливо, що як гори,
долі дві і два життя
поміж хмар без майбуття.
Як поєднує кохання,
мов щоранку те світання,
сильним, щирим, золотим,
світлом сонячним святим.
Віктор Цвіт 17.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2019
Почуття
Тільки погляд твій
моє осяє серце!
Тільки дотик твій
пробудить щастям дух!
Серед моїх мрій
ти цвітеш як сонце
ранками надій,
що приводять мене в рух!
Всі слова твої
пам'ятаю дивом,
а думки твої
вже сплітають нас життям!
Ночі й дні мої
йдуть про тебе співом,
адже, як свої,
миті зву ці почуттям!
Тільки там, де ти
по життю цвісти!
Тільки там, де ти
всю любов нести!
Цілий світ для нас,
щоб провести час
задля майбуття,
де є почуття!
Тільки там, де ти
спільний сум знайти!
Тільки там, де ти
разом два світи!
Не між нами знов
буде забуття,
поки, як любов
гріє почуття!
Віктор Цвіт 22.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2019
Їду у Карпати
Поміж горами в долині,
що втонула у ялині,
є хатинонька одна, що мене манить.
Там душею золотая
живе діва молодая,
що кохає все на світі, все на світі.
Ой поїду, їду у Карпати,
із тією дівою гуляти,
щастя кращого не відшукати,
аніж з нею в часі заблукати.
Зве за річкою стежина
через ліс на схил вершини,
до старенької, охайної хатини.
Усміхнеться мені сонцем
там кохання у віконце
що життям шукав щоночі і щоднини.
Ой поїду, їду у Карпати,
в спокої гірському потопати,
у якому легко малювати
світ, якого легко покохати.
Їй пісні всі почуттями,
що живуть двома життями
я співатиму із вітром ніжно-ніжно.
Їй словами і думками
і негрішними руками
даруватиму лиш миті щастя втішно.
Ой поїду, їду у Карпати,
з милою дівчиною гуляти,
бо любов із нею слід чекати,
від якої зась назад вертати.
Віктор Цвіт 09.01.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Я був сьогодні вдома
Я був сьогодні вдома,
а зараз вже не там.
Ще від дороги втома
зі мною сам-на-сам.
Сьогодні маму бачив,
прощаючись на мить
душею знову плачу,
а серденько болить.
Якби десь жити поряд
і бачити щодня
коханий мамин погляд,
мов квітку бджоленя.
Колись і це здійсниться,
як мрія присвята,
яка не раз насниться
і щастям розцвіта.
Чекає праця завтра
мене буденним днем,
але домашня ватра
не мре під тим дощем.
Дім душу спас від болю
розвіявши той сум,
що досі власну долю
я творю зовсім сам.
Якби ж не так далеко
квітчатися життям,
якби ж було так легко
звикати почуттям
до сірого й чужого,
залишивши свій край,
заради дня нового
з надіями про рай.
Віктор Цвіт 16.12.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Дівчина з кавою
Сонцем живе в моїх очах
дівчина мила,
її забути по ночах
снами несила.
Гляну на неї і лечу,
маючи крила,
наче від мрії не втечу,
що мене стріла.
Погляд її, як сніг Карпат,
сяє яскраво,
а всі думки, як аромат
свіжої кави.
Не намилуюся в житті
нею ніколи,
мов почуття у забутті
не захололи.
Дівчина з кавою
лине назустріч, як сонце,
що над загравою
в день відчиняє віконце.
Сліпну від радості
завше, коли її бачу
в світі буденності
щастям, якого не втрачу.
Думи про неї не помруть
світлом, як смеркне,
навіть роки їх не зітруть,
як любов зникне.
Щиро радію тільки їй
поглядом ніжним,
адже я з нею сам не свій,
будучи грішним.
Дівчина з кавою
лине назустріч коханням,
ставши ласкавою
митю, що збулась бажанням.
Квітну від почуття
завше, коли вона поряд,
мов мене в майбуття
манить її милий погляд.
Віктор Цвіт 29.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
7 кольорів
Будуть кольором червоним,
почуття мої до тебе,
адже полум'ям безсонним
від них сяю аж до неба.
Будуть кольором рожевим
миті радісні з тобою,
бо лишаюся веселим,
зустрічаючись з журбою.
Наше щастя життєдайне
квітне кольором зеленим,
з ним на диво незвичайне
світ навколо є натхненним.
Ніжним кольором блакитним
лине злагода між нами,
ніби морем мрій привітним
де ми ніжимось вітрами.
Жовтим кольором світання
від надії сяють очі.
Білим кольором мовчання
домалює тишу ночі.
Чорним кольором не зникнуть
миті холоду й печалі,
повирують і затихнуть
а от ми живемо далі.
Серед мрій, думок і снів
сім є наших кольорів,
як краса ночей і днів,
як багатство королів.
Як біда без них житті,
то душею їх собі
милуй світом в майбутті
що цвітиме і тобі.
Loner 06.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
Забери мене у свої сни
Як не можеш забути
миті щастя зі мною.
Як не можеш відчути
себе знову самою.
Не потрібно страждати,
серце мучити сумом.
Варто просто поспати,
дати свіжості думам.
Як не хочеш любити
вже нікого, крім мене.
Як боїшся згубити
своє літо зелене.
Не потрібно тікати
від життя в пітьму ночі,
щоб душею шукати,
мов зірки, мої очі.
Забери мене у свої сни,
ними йтиму я до тебе,
як зі снігу квіти щовесни,
як щоранку миле сонце в небо.
Нам не бути разом у житті
тільки іменами на стіні
то зустріньмося в почутті,
лиш поклич мене уві сні.
Як не згодна втрачати
найсвітлішу надію.
Як не згодна мовчати
про нездійснену мрію.
Я тебе розумію,
підбадьорюю снами,
а в житті не посмію
стати горем між вами.
Ти самотня із іншим,
хоч тебе він кохає,
почуваючись гіршим,
бо тебе ще не знає.
Не ламай йому крила,
вір йому, я благаю,
а мене, моя мила,
бери в сни, як до раю.
Забери мене у свої сни,
ними йтиму я до тебе,
як зі снігу квіти щовесни,
як щоранку миле сонце в небо.
Нам не бути разом у житті,
не пізнати щастя у коханні,
лиш зустрітися у почутті
що зійде зірками при світанні.
Віктор Цвіт 06.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2018
Місяць
Сяє місяць поміж хмар
днем у ночі прохолодні,
мов душа, що має дар
із яким лиш зорі згодні.
Тиша сковує весь світ
поглинаючи всі звуки,
в когось з нею щастя цвіт,
а у когось тяжкі муки.
День минає, ніби сон,
свій втрачаючи фасон,
бо на самоті чекаю ночі.
Тінь скидаючи із пліч,
вийду місяцем у ніч,
щоб свої осяювати очі.
Місто тоне у саду
що цвіте з приходом ночі
в його барвах я знайду
час на роздуми охоче.
Як зі мною буде хтось,
то ми йдемо у майбутнє,
якщо сам, то краю щось,
щось палюче й незабутнє.
День минув, неначе сон,
в ньому втратив я фасон
і на самоті чекаю ночі.
Тінь скидаючи із пліч,
вийду місяцем у ніч,
щоб свої осяювати очі.
Loner 22.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2018
Жовтень
Ніби листя, пожовтіли
найтепліші почуття,
а всі мрії полетіли
журавлями в забуття.
Не лишилося нічого,
крім зірок-надій ясних.
Не лишилося нікого,
крім байдужих і сумних.
Мов калина, червоніє
мила радість у думках,
лише з нею я зумію
себе втримати в руках.
Ще на щастя є надії,
ще є слово доброти,
тож душею ще веснію,
ніби цвіт від теплоти.
Ночі і дощі холодні
заберуть всі літні дні,
застудивши вже сьогодні
сонця промені ясні.
Та не варто сумувати,
коли жовтень за вікном,
поки вмієш ще кохати
цілий світ своїм нутром.
Не важлива пора року,
а важливий стан душі,
як з тобою йдуть під руку
люди зовсім не чужі.
Не засмучує погода,
як жорстокі ті серця,
що шукають лиш нагоди
вбити радість до кінця.
Віктор Цвіт 20.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2018
Осінь
Постелила, ніби постіль,
осінь листя по землі,
яке дні і ночі поспіль
вона ніжила в теплі:
у теплі зірок яскравих
і безхмарних ясних днів,
як одне із тих ласкавих
почуттів і любих слів.
Зачаровують мій погляд
її шати золоті,
з ними ніби досі поряд
те. що здавна в забутті:
літня радість і усмішка,
щастя від простих розмов,
я без них сумую трішки,
забуваючи любов.
Усміхнеться в небі сонце,
як надія, що жива,
ніби в милий світ віконце,
де моя душа співа.
Не любив раніше осінь
за холодні дні і ночі,
а тепер я інший зовсім,
бо від неї сяють очі.
Постелила, ніби постіль,
осінь листя по землі,
з ним я всі години поспіль
буду сяяти в імлі:
у імлі думок байдужих
і жорстокості сердець,
де палає у калюжах
мій душевний промінець.
Loner 28.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2018
Зірки
Як зірки в нічному небі
духом сяємо в пітьмі,
щастям маючи для себе
мить побути на одні.
Як зірки, живемо разом
і окремо в той же час.
Попри бідам, суму, кризам
ще не згас ніхто із нас.
Хоч між нами лише крок,
щоб зустрітись, залюбитись,
та на відстані думок
з цього шляху легко збитись.
Всі в житті ми є людьми,
тільки душі, ніби зорі,
сяють ніжністю з пітьми,
не лишаючи нас в горі.
Як захмарить сумом небо
то забудемо про те,
що ми є самі для себе
тими, хто в пітьмі цвіте.
Не затьмарює журба,
поки наші зорі сяють.
Не поглине нас юрба
тих, хто лиш цього чекають.
Хоч між нами лише крок,
щоб зустрітись, залюбитись,
та на відстані думок
з цього шляху легко збитись.
Всі в житті ми є людьми,
на душі зірками ставши
світлом сяяти з пітьми,
доброті себе віддавши.
Loner 11.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
День і ніч
Журяться без ночі
від утоми очі,
адже вдень не сяють
ні місяць, ні зірки.
В зорях мої мрії
тліють від надії,
що настане ранок
з твоїм дотиком руки.
На душі моїй
цвітеш ти квіткою,
як в самоті своїй
я, мов за кліткою.
День і ніч
творять час,
що щасливить нас,
попри сум
і холод дум,
щоб в серцях не згас
вогонь кохання.
Плаче дух без сонця,
миючи віконця
зливою нічною
із темряви небес
Адже чорним небом
бачу кругом себе
в самоті печаль,
гіршим із чудес.
Тільки з ясним днем
палають почуття
щастям про едем,
який ми звемо майбуттям.
День і ніч,
як два світи
разом, мов я і ти,
попри біль,
що звідусіль
готовий з ніг знести.
День і ніч
творять час,
що щасливить нас,
попри сум
і холод дум,
щоб в серцях не згас
вогонь кохання.
Loner 07.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
Шукаю тебе
Твої шукаю очі
щодня і щоночі
у поглядах яскравих,
що сяють, як зірки.
Шукаю ніжний голос,
що мій підвищить тонус
теплом від слів ласкавих,
що ллються,як річки.
Поглянути б на тебе,
промовити б: “люблю”,
притиснути б до себе,
- для цього все й роблю!
Живу лише тобою,
шукаючи в житті
тим щастям і журбою,
якими в майбутті
мене чекаєш.
Палаю почуттями,
бо досі до безтями
кохаю все прекрасне,
що сповнює цей світ.
Можливо саме в ньому,
ти граєш незнайому,
з якою не погасне
любові ніжний цвіт.
Поглянути б на тебе,
промовити б: “люблю”,
притиснути б до себе,
- для цього все й роблю!
Живу лише тобою,
шукаючи в житті
тим щастям і журбою,
якими в майбутті
мене чекаєш.
Віктор Цвіт 06.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
Вчителька
Золотиться осінь листям за вікном,
але сонце досі радує теплом.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Згадую про тебе думами з добром.
Літніми птахами мила дітвора
лине до шкільного рідного двора.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Бачитись з тобою вже й мені пора.
Знов прийду до школи учнем на урок
адже до дитинства для душі лиш крок.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Ти найяскравіша від усіх зірок.
Червонить калина всю мою любов
до твоїх наставлень і простих розмов.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Восени до тебе йтиму знов і знов.
Рідною, як мама, завше будеш ти,
адже лиш з тобою зміг себе знайти.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Я до тебе в школу хочу знов прийти.
Ти в душі для мене вічно молода,
кожне твоє слово, як жива вода.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Завдяки тобі осінь золота!
Віктор Цвіт 05.10.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
Уві сні
Сон. Це тільки сон.
Прокинутись немає сил.
Сон, сліпучий сон,
не бачу навіть своїх крил.
Тінь і журба.
Щодня від них в облозі живу,
як та верба,
в воді, але ще не попливу.
Почути б хоч слово
від того, хто поряд
і кинути б погляд,
у вічі ясні.
Але мовчу знову,
думками про сонце
втішаючи серце,
своє уві сні.
День. Це тільки день,
що сонцем в небі падає в ніч.
День, як сірий день,
коли в думках до суму лиш клич.
Світ! Мій щастя світ!
Від радості прокинуся враз.
Свій плекати цвіт,
піти зі сну і мій настав час.
Промовлю лиш слово
і серцем співаю
про те, як кохаю,
як мрію й живу.
Все буде чудово,
як маю надію
як досі ще вмію
цвісти наяву.
Loner 07.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018
Толерант
Не скажу ні слова
у відповідь журбі,
а почну розмову
думками у собі.
Хай моє мовчання
за мене скаже все,
тим, хто без вагання
біду в словах несе.
Не скажу ні слова
байдужості очей,
хай цвіте розмова
для місячних ночей.
В ночі ці безсонні
від світлих почуттів
словом у долоні
є радість двох життів.
Слово лиш для щастя,
що зближує серця
квітами і листям
кохати до кінця.
В тиші і розмові,
у сяйві і пітьмі
теплотою в слові,
живемо ми самі.
Не скажу ні слова
на ставлення лихе,
бо у сварці мова,
як дерево сухе.
Адже правда різна
бо в кожного своя,
ніби зброя грізна,
з якою ти - вояк.
Тільки для любові,
тільки для краси,
слово в моїй мові,
як крапелька роси.
Житиме у ньому
частиночка мене,
що не знає втоми,
як щастя час мине.
Loner 15.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Чекаю осені
Чекаю осені
росою на землі.
Чекаю осені,
ховаючись в імлі
від спеки літньої,
грози і від дощів
любов'ю пізньою,
що зріла на душі.
Чекаю осені
калиною в лісах.
Чекаю осені,
шукаючи в словах
достиглих ягід-мрій
і листя золоте
дорогами надій
у світ, де все цвіте.
Покинуть літом уві сні
мене думки про тебе,
злетять в годиноньки нічні
вони зірками в небо.
Ранковим сонцем в почуттях
не те кохання зовсім
палає сяйвом майбуття,
тому, чекатиму на осінь.
Чекаю осені,
як тону у журбі.
Чекаю осені,
зневірившись в собі.
Хай золото її
із щебетом птахів,
години всі мої
позбавлять від страхів.
Чекаю осені
плодами за добро.
Чекаю осені,
як спокою нутром.
Шукати час себе
у чомусь іншому,
шукаючи тебе
у світі більшому.
Якщо покинуть уві сні
мене думки про тебе
і стануть вітром навесні
коханням гріти небо.
Ранковим сонцем у мені
зотліє світ без тебе,
тому я осені в пітьмі
чекатиму для себе.
Віктор Цвіт 15.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
Літо
Літо букетом ромашки цвіте,
літо коханням між нами живе
листя зелене очам, мов святе
як і хмаринка, що тихо пливе.
Сонце ласкаве дарує нам день
щастям тонути в обіймах краси,
серце палає багаттям натхнень
адже всі думи, як краплі роси.
Літо приходить щороку в життя,
як неймовірне, палке почуття,
хоч скоро осінь, туман і дощі,
літо ще з нами, у нашій душі.
Літо в черешнях і вишнях, як сон,
про найсолодший на весь білий світ,
теплий для всіх і жаданий сезон,
що перетворить на плід кожен цвіт.
Літо покличе усіх на пікнік
з дому, з роботи у тишу дзвінку
може не так все, як було торік,
бо час тече все водою в струмку.
Літо приходить щороку в життя,
миттю яскравості без забуття,
хоч скоро осінь, а потім зима,
літо завжди в собі кожен трима.
Віктор Цвіт 21.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
Самотня прогулянка
По вулиці порожній
піду у самоті,
годиноньки тривожні
кохати в теплоті,
хорошими думками,
якими сяє день
і мріями-зірками,
що освітляють тінь.
В навушниках гучніше
я музику зроблю,
щоб сяяти ясніше
від того, що люблю.
Люблю усе, що маю
у серці і в житті
і все, що відчуваю
ще теплим в почутті.
Прогуляюсь в самоті
нехай ніхто не заважає,
шукати радість в почутті,
якого кожен зневажає.
Душею подивлюсь на світ,
навколо буде все яскравим.
Нічого не лишає слід,
лиш те, що стало нелукавим.
На вулиці порожній
подалі від людей,
думки усі тотожні
до чарівних ідей.
Живу я тільки ними,
лишаючи журбу,
яка словами злими
повернеться в юрбу.
Любов моя від болю
сильнішає вогнем,
йому лиш дам я волю
в очах палати днем.
Нехай мене минають
байдужі й боязкі,
яких не зігрівають
відносини близькі.
Прогуляюсь в самоті,
за вітром віючи свій сум,
відкрию серце доброті,
коли мовчу і зовсім сам.
Навколо бачу лиш туман,
в якому добре видно світло
далеким світом без оман,
де ще кохання кимось квітло.
Loner 04.09.18
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
Двері
Цвітуть садами навесні
в обіймах радості думки,
які з'являлись уві сні
тим теплим дотиком руки.
Мабуть торкаються душі
жадані щастя і любов,
які веселками дощі
красою ніжать знов і знов.
Коли ж я двері відчиняю,
то розумію, що дарма,
дарма усе це відчуваю,
мені взаємності нема.
Думки зіллються з почуттями
і в ніч розвіються, як дим,
як залюбився до безтями,
то знов залишуся самим.
Цвітуть в зимові вечори
ще не забуті ті думки,
і все дарують кольори,
теплом і ласкою руки.
І знов торкаються душі,
жадані щастя і любов,
то сірі почуття чужі,
знаходять за дверима схов.
Як часто двері відчиняю,
то розумію, не дарма
ті болі в серці відчуваю,
свого в чужому знов нема.
Думки злилися з почуттями
і сяють днями у мені,
яких любити до нестями
я буду, як святі пісні.
Loner 13.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Любов і мандри
Ми втечемо в інший світ,
зустрічати там світання,
що осяє щастям цвіт
квітів нашого кохання.
Ми втечемо від журби
і від метушні міської
до самотньої верби,
що на річкою вузькою.
Там забудемо про біль
в тихім шепоті вітрів,
щоб без будь-яких зусиль
кожен радістю прозрів.
Там забудемо про час,
хай минає день за днем,
як життя нове для нас,
від кохання є вогнем.
Вже не знайде нас ніхто,
мов провалимось крізь землю,
бо приймаємо авто,
за ту затишну оселю.
В ній нам добре буде вдвох,
бути разом під вербою
у епоху всіх епох
залишатися собою.
Утечемо в наший світ,
хай вже нас ніхто не знайде,
щастю скажемо: “Привіт”
разом будемо там завжди.
Там лиш мрії чарівні
і надії наші сильні,
як маршрути мандрівні,
від яких в житті ми вільні.
Віктор Цвіт 13.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Омріяний день
Повітряним змієм
душею помрію,
літаючи в небі журби.
А вітер шепоче,
про те, що я хочу
палати зорею в юрбі.
День, ніби сон,
засяє і гасне за мить.
Ніч, як мусон,
грозою у думах гримить.
Не бачу нічого,
крім того ясного
зігрітого сонцем життя.
Несуть радість мрії,
як іскри надії,
розпалюючи почуття.
День, ніби сон,
цвіте все думками в мені,
в затінку крон,
співаючи світлом пісні.
Нервують усюди
мене тільки люди,
що спокій порушують мій.
На темряву ночі
не дивляться очі,
як жити не можу без мрій.
День, ніби світ,
де є ще частинка мене,
поки є цвіт
любові, що сном не мине.
Loner 30.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2018
Світло у очах
Коли день згасає слід за сонцем
і зірками сяє по ночах,
вір, що день ще сяє за віконцем,
милим світлом у твоїх очах.
Коли сум усі зруйнує мрії,
ніби повінь всю красу весни,
в них іще ледь жевріють надії,
забери хоч їх у свої сни.
Як слова всі зміняться мовчанням
і душі все боляче стає,
вір, що ніч мине, прийде світання
світлом, що в очах твоїх ще є.
Як тебе ніхто не розуміє,
всюди лиш журба і самота,
знай, душа від цього лиш міцніє,
сили дасть радіти доброта.
Днем завжди палають твої думи,
і зірками сяють по ночах,
щастя ти вже маєш, годі суму,
щастям є те світло у очах.
Loner 04.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2018
Коли в очах живе любов
В твоїх очах таємний світ,
який теплом лишає слід.
Все ним цвіте в моїй душі,
стають теплішими дощі,
дощі холодні, ніби лід.
Я оживу яскравим днем,
бо серце спалахне вогнем.
Тобі думками усміхнусь
коли на тебе подивлюсь,
немов з тобою мій едем.
Слова зникають для розмов,
коли в очах живе любов
і ми від щастя мовчимо.
Серця звикають до весни
яка забрала наші сни
і ми в житті вже не спимо.
В твоїх очах палає день,
що став колискою натхнень.
Мене рятуєш від журби,
немов від злісної юрби,
в якій живу я, як мішень.
Лише від погляду твого
тону від почуття свого.
Цвіту удень і уночі
зорею щастя в далечі,
життям плекаючи його.
Слова зникають для розмов,
коли в очах живе любов
як світ зі світла і тепла.
Лише в мовчанні почуття
освітить сонцем майбуття
яке затьмарює імла.
Віктор Цвіт 03.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
Не самотньо
«Самота - це світ, в якому пізнаєш самого себе.»
Не самотньо, поки сяє погляд.
Не самотньо, хоч нікого поряд.
Тільки мрії ощасливлять душу,
як надії, берегти їх мушу.
Не самотньо, хоч і сам, ні з кимось,
не самотньо, як займаюсь чимось,
як сьогодні, завтра не зі мною,
буде любість квітнути весною.
Не сумую, не журюсь
і не ображаюсь,
самотини не боюсь,
навпаки, тримаюсь.
Буду краще я ні з ким,
аніж з ким-завгодно,
жити з почуттям палким
щиро й благородно.
Не нервую, як навколо сяє
те, чого ще у житті немає:
те кохання з почуттям взаємним
і світання з дотиком приємним.
Не сумую квіткою, що в`яне,
досі вірю, що мій день настане,
ще зустріну свою половину,
і в кохання пташкою полину.
Не сумую, не журюсь
і не ображаюсь,
самотини не боюсь,
в ній я знов рождаюсь.
Варто бути тільки з тим,
з ким це так приємно,
хай лишуся знов самим,
біль існує не даремно.
Loner 28.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2018
Літо
Літо букетом ромашки цвіте,
літо коханням між нами живе
листя зелене очам, мов святе
як і хмаринка, що тихо пливе.
Сонце ласкаве дарує нам день
щастям тонути в обіймах краси,
серце палає багаттям натхнень
адже всі думи, як краплі роси.
Літо приходить щороку в життя,
як неймовірне, палке почуття,
хоч скоро осінь, туман і дощі,
літо ще з нами, у нашій душі.
Літо в черешнях і вишнях, як сон,
про найсолодший на весь білий світ,
теплий для всіх і жаданий сезон,
що перетворить на плід кожен цвіт.
Літо покличе усіх на пікнік
з дому, з роботи у тишу дзвінку
може не так все, як було торік,
бо час тече все водою в струмку.
Літо приходить щороку в життя,
миттю яскравості без забуття,
хоч скоро осінь, а потім зима,
літо завжди в собі кожен трима.
Віктор Цвіт 21.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Телефонуй
Серце палає мов зоря,
що яскравіше всіх зірок
щастям осяяла моря
в часі загублених думок.
Радість збудила почуття
вибухом наднових надій,
адже не знає забуття
щира любов зі світлих мрій.
Телефонуй мені щодня,
просто питай про те, як я,
дай спалахнути знов і знов,
враз відчуваючи любов.
Телефонуй мені вночі
і подаруй свої ключі
щоб я прийшов туди, де ти,
разом з тобою зацвісти.
Очі осліпли від тепла,
бо відчуваю всим нутром,
що кожна мрія ожила,
яка була недавно сном.
О як чудово в самоті,
чути приємний голос твій,
мов бачу світло в темноті
і йду за ним до царства мрій.
Телефонуй мені щодня,
просто питай про те, як я,
дай спалахнути в темноті
і не втонути в пустоті.
Телефонуй мені вночі,
і я засяю в далечі
місяцем снів серед зірок,
адже до щастя тільки крок.
Віктор Цвіт 21.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Хобі
Як настане вільний час
від роботи і турбот,
я думками лину враз
до омріяних висот
і займуся тільки тим,
чим живе моя душа,
а все інше, ніби дим
в нічне небо вируша.
Чашка кави на столі,
лампа сяє щастям в тінь,
а думки, як кораблі,
відпливають в далечінь,
щоб знайти нових скарбів,
від яких цвіте любов,
до усього, що в собі
так плекаю знов і знов.
Займуся тим, у чому весь мій світ,
займуся тим, у чому моя суть,
бо проливаю невпинно кров і піт
заради щастя, яким літа цвітуть.
Залишився в самоті
через власні помилки,
ніби зірка в темноті
загубився за роки.
Щоб не згаснути в собі,
щоб не втратити себе,
дам рішучий бій журбі,
поки серце не слабе.
Не цікаво всім, нехай,
те, що істинно моє,
та приємно мати край,
де я маю все своє.
Адже хобі для душі,
як повітря той ковток,
як те сонце, як дощі,
як до радості місток.
Віктор Цвіт 11.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804096
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 22.08.2018
Ніч на двох
Сяють в небі зорі
в радості і горі,
мов розсипані думки,
у яких надія,
що здійсниться мрія,
через місяць чи роки.
Дивимось з тобою
ми на них з журбою,
мов коротка ніч для нас,
щоб намилуватись
і не хвилюватись,
що настав прощатись час.
Ніч на двох - щаслива ніч
в тиші під чистим небом,
де серця наші коханий клич
ніжить солодким медом.
Клопоти і втому
ми лишили вдома
днем зими і самоти,
щоб знайти ту радість,
розпалити милість
і втекти від пустоти.
Дивлячись на небо
ніжимо для себе
найтепліші почуття,
у яких ті ж ночі
сяйвом тішать очі,
зорі сіючи в життя.
Ніч на двох - жадана ніч,
мить чарівних побачень,
що врятує від протиріч
тих, хто душею плаче.
Ніч на двох - кохана ніч,
від усіх найтепліша,
адже між нами яскрава річ
в темряві ще світліша.
Віктор Цвіт 13.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Муза
Сяє сонце у думках
мріями-зірками,
сяє радість у очах
милими квітками,
є тепло в моїх руках
для палких обіймів,
бо приходить по ночах
героїня фільмів.
Гріє щирістю вогонь
почуття нестримне,
знову втрапило в полон
моє серце зимне,
від журби гірких безсонь
не страждаю тяжко,
адже кличе у Верон,
дівчинонька-пташка.
Тільки з нею є життя,
світом майбуття,
тільки з нею всі дощі
стихнуть на душі.
лиш вона - єдиний друг,
що бадьорить дух,
їй дарую всю любов
і сумую знов.
Я питаю у зірок
про ясну дорогу,
що відчинить днем замок,
впустить до порогу,
де один-єдиний крок
і звільнюсь від суму,
бо цілющі із думок,
про кохану думи.
Жити будемо удвох
на горі вітрами,
і любов, як сфагнум-мох
всі загоє рани,
кожен день піде за трьох
адже добре разом
йти пліч-о-пліч до епох,
що розчулять часом.
Тільки з нею є життя,
світом майбуття,
тільки з нею всі дощі
стихнуть на душі.
лиш вона - моя одна,
теплая весна,
що дає мені любов
як сумую знов.
Віктор Цвіт 09.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Вибір за тобою
Можеш працювати все життя,
щоб не помічати ту самотність,
що на сум міняє почуття,
як на гріш обмінюють коштовність.
Можеш відчувати забуттям
час, який присвячуєш роботі,
бо не він будує майбуття,
а лише тримає у скорботі.
А життя те справжнє за вікном,
ніжить сонцем літні краєвиди,
серце зігріваючи теплом,
попри негаразди, попри біди.
Можеш мандрувати для душі
автостопом по усьому світі,
слухаючи музику дощів,
дивлячись як розцвітають квіти.
Можеш все покинути й піти,
мов струмок, який покинув гору,
бо життя його - вперед текти,
поки не впаде в щасливе море.
Вибір за тобою, треба йти,
досить себе струмом мордувати,
дух повинен квітами цвісти,
серце - лиш радіти і кохати.
Можеш працювати все життя,
живучи в ілюзіях ранкових,
та як хочеш світле майбуття,
йди через ліси до гір квіткових.
Віктор Цвіт 05.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2018
Каледонська весна
Опуститься в долину
густий туман із гір,
ховаючи стежину
яка веде у бір.
Гірський пейзаж навколо
зникає у імлі,
лиш сон літає кволо,
як хмароньки малі.
Між тишею і боєм,
між смертю і життям
вартує римський воїн
з тривожним почуттям:
чи виживе сьогодні
він знову, чи помре
у тій боїв безодні,
що душі всіх бере.
Є втіхою для серця,
йому на цій війні,
той дім біля озерця
далеко вдалині.
Чекає в ньому Ула,
дівчинонька-весна,
яка ще не забула
про нього в своїх снах.
Вона із грізних кельтів,
з якими йде війна,
за волю аж до смерті
росте її ціна.
Він з третьої когорти,
Четвертий легіон,
що ніс мечем стандарти,
порядок і закон.
Розквітнуло кохання
між ними на війні,
як світло від світання
в годиноньки нічні.
Коли з наказом вбити
прийшов в її село,
не зміг не полюбити
дівча, яке цвіло.
Коли скінчиться служба
і зникнуть меч і щит,
то пробудиться дружба
і другом стане брит.
Покине він свій табір,
піде в далекий дім,
тримаючи за намір,
забути біль і дим.
До озера гірського
у глибині лісів,
далеко від міського
життєвий шлях привів.
Про нього не забула,
плекала почуттям,
кохана, ніжна Ула
усим своїм життям.
Віктор Цвіт 04.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2018
Спогад
Як з тобою поряд
вже нема нікого,
буде тільки спогад,
що було до цього.
А було кохання
щире і тендітне,
та через вагання
згасло безотвітне.
Як з тобою поряд
лиш думки яскраві,
що яснять твій погляд
днинами в заграві.
Лиш один-єдиний
спомин ніжить ранком
та в нічні години
тінь яснить за ганком.
Спогадом живу в тобі,
щоб втішати у журбі,
мрії сіючи в думки
ніжним дотиком руки.
Сили не знайду в собі,
щоб забутись в далебі,
тож я спогадом весни
все приходжу в твої сни.
Як заплачеш гірко
дивлячись на зливу,
то запалиш зірку,
що народить диво.
Засмієшся радо,
адже є надія,
бо цвіте ще садом
незабута мрія.
Спогадом прийду в твій світ,
принесу весняний цвіт,
адже був завжди твоїм,
як причал і милий дім.
Оживлю тебе я знов,
нагадавши про любов,
що не вмерла, а жива,
поки серце ще співа.
Віктор Цвіт 30.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2018
Два серця і стріла
Намалюю на вікні
два серця і стрілу,
хай палають як вогні,
крізь темряви імлу.
В них живуть немов світи
мої мрії і думки,
в них живеш світанням ти.
Спалануть вони на сонці,
хмаринками тепла,
що розтануть у долонці
із дотиком до скла.
Але почуття ясні,
наяву і уві сні,
від роси життя рясні.
Два серця на згадку,
нас надихнуть початком,
кохання стрілою,
мене зведуть з тобою.
Немає, немає
теплішого нічого,
від слова: «кохаю
тебе і більш нікого».
Як застуджує життя
осінь вітром і дощем,
то всі мрії забуття
гаснуть золотим плащем.
Болем промине зима,
стане слабшою пітьма,
бо кохання нас трима.
Сяють дивом в кожний день
два серця і стріла,
як слова усіх пісень
яких любов сплела.
В них надія є на те,
що і завтра зацвіте,
любов-сонце золоте.
Віктор Цвіт 01.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2018
Доброта
Буду в небі сонцем
сіяти весну,
сяючи віконцем
у блакить ясну.
Розжену всі хмари,
полум`ям душі,
подолавши чари
шквалів і дощів.
Буду течією
мчати по річках,
маючи своєю,
ніжність у думках.
Розгатю всі греблі,
змию всі мости,
щоб сі води теплі
милісно нести.
Буду білим птахом,
тішити ліси,
як пожежа прахом,
знищить цвіт краси.
Крилами у попіл
сію день новий,
від якого потім
знову світ живий.
Буду ким захочу
щоб любов нести,
вдень чи в тиші ночі
радістю цвісти.
Серце не втрачає
щастя неземне,
бо цвіте, я знаю,
навіть як саме.
Хоч немає поряд
дівчини-весни,
тільки теплий погляд,
що чарує сни,
Хоч немає друзів,
тільки бруд розмов,
та лишуся в дусі,
щоб нести любов.
Віктор Цвіт 25.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
Дні без тебе
Дні без тебе плинуть так повільно,
як роки без радості й розмов.
Я ж тебе кохав, Моя царівно!
Чом же в самоті лишився знов?
Зникло відчуття тепла від слова,
тож мовчу, щоб не здіймати сум.
Серденько моє розбите знову
зрадою твоїх таємних дум.
Як гроза нічне розпалить небо
спалахами тисячі надій,
я відкрию істину для себе,
що любов - це сонце моїх мрій.
Сірим став, неначе на світлині,
від журби й байдужості весь світ,
знайду спокій у гірській долині
адже щастя там лишило слід.
Дні без тебе плинуть так повільно
танучи туманом серед гір.
Знай же, тільки ти, Моя царівно,
та, яку кохаю до сих пір.
Віктор Цвіт 17.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
Марина
Ніби чайка білокрила,
полечу до моря,
як радіти вже несила
від журби і горя.
Там осяє мої очі
дівчина-перлина,
що назвалась серед ночі
іменем Марина.
Вітер пестить її ноги
хвилями легкими,
щоб забула про тривоги
мріями палкими.
Сонце пестить її плечі
дотиком ласкавим,
щоб не знала холоднечі
серденьком яскравим.
Зачаруюся душею
мов побачив чудо
і думками над землею
йду за нею всюди.
Лиш вона ота єдина,
хто мене хвилює,
мила дівчина Марина,
що життям існує.
Перевтілюся дельфіном,
припливу до скелі,
коли день ясним рубіном
в`є небесні стелі.
З ніччю йде до океану
дівчинонька моря,
душу тішити кохану
поки сяють зорі.
Віктор Цвіт 21.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Горнятко кави
Зупинюся я на мить,
відкладу на потім справи,
хай душа моя летить
милим жайвіром у трави.
Не потрібно теплих слів,
ані втіхи, ні забави,
тільки мрій солодкий спів
і мале горнятко кави.
Відпущу усі думки,
тихим вітром поміж хмари,
хай знайдуть тепло руки,
що наклала дивні чари.
Це було не так давно
і не має зовсім слави,
ми зустрілись, як в кіно,
за малим горнятком кави.
Відпочину від пригод,
від напруження і втоми,
свій розклавши монопод
задля фото у альбоми.
Хай не буде же на сум
ні найменшої підстави,
мене битиме, як струм,
щастя із горнятка кави.
Віктор Цвіт 18.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Нове кохання
Ми з тобою зовсім різні,
ніби небо і земля,
але разом ще не пізно
все почати із нуля.
На побачення щоночі
кличуть нас ясні зірки,
що розпалять наші очі
іншим щастям на роки.
Хай між нами лиш мовчання
і так мало милих слів,
ще не пізнє сподівання
лити знов серцями спів.
Лиш єдиний крок назустріч
і цвістиме почуття
білим місяцем на північ,
що веде в нове життя.
Час забути нам з тобою,
про минулі сірі дні,
щоб єдналися любов`ю
дві душі, як два вогні.
Хай несе на небо сонце
найясніші дні для нас,
що осяють два віконця
тлом надії, що не згас.
Віктор Цвіт 07.07.18
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018
Підтримка
Легко говорити: "Не журись".
Не тобі ж думки спадають болем.
Співчуттям цілющим не скупись,
дай нову надію в лісі полем.
Легко говорити: "Усміхнись".
Не твоя ж душа так гірко плаче.
Все покинь і часом поділись,
як твоє серденько ще гаряче.
Пожурися, я з тобою пожурюсь,
усміхайся, я з тобою посміюсь.
Ніби сонце серед радості й біди,
буду другом і коханим назавжди.
Легко докоряти за гріхи,
а в своїх ти каєшся хоч трохи?
Не буди минулого страхи,
а веди до кращої епохи.
Легко відступити чи втекти,
тільки цим ти зрадиш свої мрії.
Йди вперед, не бійся самоти,
щастя й там любов`ю душу гріє.
Помиляйся, я з тобою помилюсь.
Не здавайся, я за тебе поборюсь.
Ніби сонце серед радості й біди,
буду другом і коханим назавжди.
Віктор Цвіт 31.05.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018