| Сторінки (8/764): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Для неї він - небо,
Вона ж бо для нього - земля.
Даровані Богом…
Вінчала їх сніжна зима:
Із хмар оксамиту
Весільную сукню обрав
Криштально розшиту
В узори мережних оправ…
То в сніжних обіймах,
То в атласу ніжних торкань
Долонь його білих –
Тремтіла кожнісінька грань;
Цілунками сонця
Весніла підсніжна земля
З безодні по вінця.
Любов на крилі журавля
У кожній пір»їні
Він з трепетом слав із висот,
Був завше в полоні
Її неосяжних красот.
Тендітного цвіту
Землі шовком вітру торкав.
Бубнявіли віти
І роси зоріли між трав…
Дурманила хмелем
Промінням налитим його
І всім своїм тілом
В собі розчиняла всього:
Снігами, дощами,
Впивалася сонцем ясним,
Під ночі плащами
Кохалася палко із ним
У місячнім сяйві.
Над ранок весь простір між них
Світанком русявів,
Туманами танули сни.
І небо з землею
В сплетінні зімкнутих долонь,
Десь там за межею,
Схід сонця з»єднав їх у день.
Лиш іноді смута
Між ними тим тлінним містком -
Синь неба розмита
Пожухлим у землю листком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2014
За шерхлістю на аркуші, мов сніг,
Що відчуває так руки моєї дотик,
Там для пера, немов магніт і як наркотик –
Чекання римо-строф, рядків-доріг.
Думки там – снігопадами в мороз..,
Першозелом весняних бруньок, первоцвітом..,
Хмільними зливами та сонцепадом літа
І в осінь падолистом віршів, проз.
Узяте в рамки розмірів і форм
Там все життя моє: минуле, зараз, потім...
Колись, можливо, перетвориться на попіл...
Та поки це – мажор мій і мінор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
***
Черным кофе ночь коснулась крыш,
В сумерках весь город утонул.
Вкус почувствуй, музыку услышь…
Словно сахар – звездопад во тьму.
***
Как всегда они встретились вновь
На гребне волны;
Красной солнца заката тропой
Поверхность воды…
Белокрылая верность, любовь –
В рассвете звезды
Плыли птицы тропой этой вдоль…
И в свете луны,
Словно лебеди те, мы с тобой –
Плывем в свои сны.
***
Мне помнится рассвет
На закате дня,
Как поцелуя след –
В небе свет-луна.
Последняя звезда
Первая сейчас,
А за окном зима,
Снежный ночи джаз.
***
В свете свечи мерцает полумрак
И таит время с каждой каплей воска.
Засеребрился неба потолок,
Цветными снами ночь рисует сказку.
***
Обворожительная, нежная, далекая,
Моя изящна, светлоликая луна.
Слегка таинственна и горько одинокая
У стаи звезд. Побудь чуток, ты мне нужна.
Не прячь ты взгляд свой чистый, искренний за облако,
Позволь мне кончиком ресниц коснутся сна.
***
Замела зима следы мои, а впрочем –
Сам хотел начать все с чистого листа.
Стали былью наши все с тобою встречи…
Снежный сон растает, вновь прейдет весна.
***
У свете фонарей,
У звездно-лунном свете –
Под белоснежным одеялом спит земля.
Усни и ты, скорей,
Проснувшись на рассвете –
Увидишь прелести зимы при свете дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475950
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
На зап"ясті годинник "тік-так"
В унісон із буттям моїм в такт.
Крок за кроком життя і стрибок...
Ось і все, зупинивсь хід думок.
Обірвалася нить, мов струна;
Чом, гітаро, така ти сумна?
Незабаром весна прийде знов -
Сеї смути розтане покров.
Інших рук ти відчуєш тепло...
Пам"ять житиме завше за склом -
В стрілках часу, що мчить, мов літак:
На зап"ясті годинник "тік-так"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Граціозна, розкішна,
[u]Чуттєва[/u]
У руках моїх
[u]Віолончель,[/u]
Світу музики ти
[u]- Королева:[/u]
Кров-мелодія
[u]В струнах тече.[/u]
У міжструнні бринить
[u]Насолода[/u]
Від смичка мого шепоту.
[u]В ній[/u]
Для душі крил безкрая
[u]Свобода,[/u]
І витків вічність
[u]В кожній струні. [/u]
Чуттєва віолончель - королева: в струнах тече насолода. В ній свобода в кожній струні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
В сяйві місяця срібліють небеса:
Кожна зірка – кришталевий ангел.
По дитячому так віриться в дива;
Мрії з ангелами в кришталевім танго...
Ніч на скрипці грає музику свою
Аж дзвенять склепіння в піднебессі.
В ритмі танго шлях молочний, стежка-в’юн,
Мов смичка розчесане волосся.
Зорепадом обірвалася струна,
Розлетілись ангели намистом,
Залишилася від танго лиш луна,
Мрії ж залишилися на місці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Тет-а-тет,
На одинці зі словом*,
Цей поет
Веде тиху розмову,
Наче сповідь, з пером у руці.
Він плекає лози пагінці...
Їх дует -
У цій збірці, панове!
З перших строф
Перехоплює подих:
В них любов
До життя, до природи,
Там де річки живої габа**
Загадково мовчить, а слова
Всі, немов
Задивились на воду.
Творчі дні***
З́авжди в пошуках рими;
Йде у світ
Слів своїх пілігримом.
У натхненні себе віднайшов:
В його ліриці чиста любов,
Наче сніг,
Наче квітка калини.
Сам на сам,
На одинці зі словом*,
Написав
Він про дивні розмови****
З тихим ставом й зеленим листом...
Серце автора з́авжди десь там,
Де весна
Почувається вдома.
Серця стук
Відчувається в віршах,
Мов струмок
Ллється лірика ніжна.
Відкорковане з серця вино*****
Вуст читацьких торкнутись дано -
Мов ковток
Дару даного з Вище.
[i]*
Назва збірки [b]"НА ОДИНЦІ ЗІ СЛОВОМ"[/b]. Поет - Володимир Сірий.
**
"...Ще небеса високі
Дрімали на деревах,
І ніжки банив спокій
У росах кришталевих,
Габа живої річки
Мовчала загадково,
Ішло світання пішки
Туди, де спало слово..."
[b]"На березі любові" [/b]
***
"...О, творчі дні, повік благословенні!
Ласкаве сонце, небо голубе...
Я кожну мить знаходжу у натхненні
Хоча б маленьку часточку тебе."
[b]"Творчі дні"[/b]
****
"Вчуйте, трави шепіт сонця, що цілує роси ранні
І возносить світу долю у небесну глибочінь,
І у тиші вечоровій всім повідайте коханим,
Як то добре, коли серце не затьмарить зради тінь..."
[b]"Дивні розмови"[/b]
*****
"Відкорковане серце тобою,
Ледь надпите любові вино,
Ще учора іскрилось воно,
А сьогодні мутніє журою..."
[b]"Відкорковане серце"[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
***
Карандаши цветные – стрелки всех часов,
Рисующие дней наших минуты.
На тканях ночи полон красок каждый сон.
Волшебной кистью пишет их Дремота.
***
Изящный серп луны, как пектораль -
На нежной шее дивной леди Ночи.
И полон снов в ее руках Грааль.
И звезды в небе тают, будто свечи.
***
Романтический ужин.
В бокалах бордо. Две свечи.
Прикасание взглядов друг друга…
Пусть за окнами стужа,
Вдвоем нам тело. Посмотри,
Снег укрыл все дороги в округе
И ночь зажигает огни…
В зимнем сне этом снишься мне ты.
***
На смену дня опять приходит ночь,
Укутав ритмы жизненные в тьму.
Ее влиянье трудно превозмочь:
Глаза сомкнув, мы поддаемся сну.
***
Среди ночи в сон мой, словно в облако,
Ты войдешь таинственной Весной.
Лишь с тобою поделюсь одной
Ощущениями нежности Подснежника.
***
Между множества звезд, среди тысяч миров
Млечный путь, словно речка любви.
Там на лодке-луне ми с тобою плывем…
Сон один на двоих, мы – одни.
***
Мечты укрылись сумерками грез.
За окнами снежинки, словно бисер.
Их сделал невесомыми мороз;
Жемчужные мечты коснулись высей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472898
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2014
***
Созвездий мерцающим светом
Я век твоих нежно коснусь
И в облике солнышка летом
Тебе непременно приснюсь.
***
Когда оденет ночь свою вуаль
И платье (черный шелк) расшито в звезды,
Растает лунным облаком печаль…
Вдоль млечного пути пройдусь по грезам.
***
Мечты свои заветные украдкой
Я запишу чернилами в тетрадку.
Тетрадь возьму с собою я в кроватку.
Затем шептать их стану наизусть
Я каждый вечер. И исчезнет грусть.
Мечты цветными снами снятся пусть.
***
Ты снишься мне одним и тем же сном:
Вдоль берега лазурного идем;
Глаза твои бездонны, цвета неба,
Вкус алых губ – услада слаще меда,
Касанье рук нежнее бриза волн.
***
Замечательным выдался день –
Разноцветным, похожим на сказку.
Не снимая с лица счастья маску,
Снам своим отдаю себя в плен.
***
«Спокойной ночи» - прошепчу тебе тихонечко
И колыбельную красивую спою…
Как будто в зеркале – в луне отбилось солнышко,
В мир сновидений проложив тропу свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472450
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2014
Одного разу батько накричав
На крихітну свою трирічну доню.
Причина гніву й люті у очах -
Папір із позолотою в рулоні:
"- Та як ти сміла різати його
І задля чого.., щоб якусь коробку
Обклеїти?! Без дозволу мого!..
Рулон паперу знищила без толку!"
Скривило губки скривджене дитя:
В собі душило слізки поряд з татом;
В подушку ридма лилось почуття
І доносилось хникання з кімнати.
Забрала нічка смутку всіх примар
І день новий пролив свій промінь сонця.
Понесла доня таткові свій дар -
Коробку в позолоченій обгортці.
Розчулений татусь відчув вину
Та враз увесь новим налився гнівом:
"- Вона ж порожня!.." Й кинув об стіну
Дарунок доці, взявши в руку пиво.
І знов полин гіркий торкнувсь повік...
Дарунок підняла свій і сказала:
"- Мій таточку, ріднесенький, повір,
Покласти що в коробку я не знала...
Та все ж у ній не порожньо... Дивись,
Для тебе вклала не один цілунок...
Коли бува зажуришся, колись,
Відкрий, будь ласка, цей мій подарунок."
Обличчя батька вкрилося слізьми,
Навколішках він став просить прощення.
З тих пір безцінний дар цей з́авжди з ним,
Як оберіг: любов дочки - спасіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472094
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.01.2014
Пінка кавова гірчить на вустах,
Як вранішня смутку
Сльоза.
М́абуть тому, що робив Її сам...
Все те, що учора
Сказав:
Кожне словечко тепер, мов полин...
Уміти б вернуть все
Назад?
Навіть на мить не спинить часу плин...
Пішла, свій забувши
Халат,
Щітку зубну і сережки, що так
Пасують обручці...
А втім,
Вдіти її теж забула... Це знак,
Що скоро вернешся
У дім.
Каву заварим, як завше - удвох:
З ваніллю, як любиш
Лиш ти.
Шќода за вчора мені, бачить Бог...
Кохаю... Благаю,
Прости.
P.S. [i]Нічого особистого! Знову ж таки - виключно мої ЛГ)))[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Під куполом неба кружляли і ми
У танці...
У ту зимню пору ми в лоні весни,
В альтанці...
Крізь сутінки ніч прокрадалась до нас
Зірками.
У цім рандеву вже, красуне, не час
Для кави.
Як танець наш білий - п"янкого вина..,
До денця...
Хай крутиться зоряний купол без дна
До сонця.
_________________________________
В мить зустрічі ночі із днем, на межі -
Над ранок,
Злилися у цім рандеву дві душі
Вустами.
Під куполом неба остання зоря
Світила...
У серці зими там весніла пора
Безкрила...
Він крила весни залишити забув
У танці...
Хміліло у пам"яті те рандеву
В альтанці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2014
[b]СИНОПСИС
до кіносценарію короткометражного фільму
«ЗА ТРИ ХВИЛИНИ…»[/b]
Неймовірно, але це правда! Іноді достатньо трьох побачень, щоб зрозуміти, що це саме та людина, з якою ти готовий провести решту свого життя. Кожне з побачень для героя, наче одна хвилина, третя з яких стає вирішальною для нього і в корінь міняє його життя.
Там, у самому серці міського парку – є альтанка, з-під якої б’є джерело. Саме там він їй і освідчився. «…Шість років... А здається, як вчора...».
Це історія про справжнє кохання, до джерела якого герої повертаються ностальгійними спогадами, несучи крізь роки, тримаючись за руки – свою лебедину вірність.
Кіносценарій до короткометражного фільму
«ЗА ТРИ ХВИЛИНИ…»
ЖАНР: (байопік (біографічний))
ГОЛОВНІ РОЛІ:
ОЛЯ – років близько тридцяти.
РОМАН – років близько тридцяти.
ДРУГОРЯДНІ РОЛІ:
ДІТИ: СИНОЧОК – років п»яти і ДОНЕЧКА – трьох років.
ЖІНКА – продавець троянд у міському парку, років п»ятдесяти.
Місто Івано-Франківськ. Середина липня. Полудень. Площа центрального міського фонтану. Він працює на повну свою потужність. Шум води чутно дуже виразно в перемішку із музикою, що доноситься із колонок, вмонтованих в нього. Довкола безліч перехожих, котрі ідуть кожен у своїх справах. З-поміж тих перехожих виразно виділяється молода сім’я, яка повільно прямує у бік самого фонтану: тато – Роман і мама – Оля (їм років близько по тридцять) та двійко енергійних діток – п»ятирічний хлопчик та дівчинка – трьох рокчків.
Фонтан великий, розлогий, з можливістю зайти в середену під нього, і навіть присісти там. Дітки сміються, навздогін біжать до води – миють там рученята і знову біжать по зовнішньому колу фонтану. Братик втікає від своєї сестрички і час від часу озирається на неї. Дівчинка голосно сміється і з усіх сил біжить за ним.
Молоді батьки тримаються за руки. На їх обличчях сяють посмішки. Вони слідкують за радісними дітлахами і повільно спускаються у внутрішнє коло фонтану, де ховаються за ширмою падаючої води і, не відпускаючи одне одного руки, сідають на край круглої лавочки, котра також слугує фундаментальною основою фонтанної конструкції.
Оля злегка відкидає голову назад і замріяно із легким усміхом заплющує очі:
ОЛЯ.
Пригадуєш, як ми з тобою тут, на цьому самому місці...? Шість років... А здається, як учара...
Із колонок фонтану лунає пісня гурту «Друга Ріка» - «За три хвилини...»
Роман бачить, як їх дітки бавляться камінчиками під великим розлогим деревом поряд з фонтаном. На словах дружини переводить свій погляд на її замріяний вираз обличчя. Він посміхається їй у відповідь і підводить свою другу руку до її руки, ніжно стискаючи вже обома руками її руку на своєму коліні.
РОМАН.
Так! Тоді теж лунала ця пісня і я вперше взяв тебе за руку, як от зараз.
Раптом все вище описане у швидкому темпі перемотується назад і на долю секунди зупиняється на абсолютно чорному кадрі. Із суцільної темряви проглядається сцена з минулого: Роман і Оля на тому ж місці, приблизно о цій же порі, під ті самі «За три хвилини...», сидять, тримаючись за руки. Вони молодші на шість років, сором’язливі... Шум фонтану та гучна музика не дозволяють чути їхньої розмови, але очевидно, що вони спілкуються про щось приємне. Це видно по виразах їх обличь. Вони випромінюють щастя, притаманне виключно стану закоханості!
Пісня продовжує лунати. Роман і Оля кивають одне одному головами, що говорить про спільно прийняте якесь рішення. Вони підводяться і їх силуети стають розмитими за ширмою падаючої водяної завіси фонтану.
Цей розмитий водою кадр отримує своє продовження уже ідучих Олі та Романа вздовж паркової алеї. Пісня стає все тихшою і от її звучання вже ледь-ледь чутне, коли їхню увагу привертає жіночка років п»ятдесяти, яка продає на узбіччі квіти. Там тільки троянди. Усі червоні у двох відрах. В одному більші, а в іншому менші. Вона стоїть спиною до озера.
ЖІНКА.
Юначе, зробіть своїй коханій приємний подарунок?!
Роман хвацько, не замислюючись навідь, відпускає Оліну руку, і, дістаючи гаманця із задньої кишені своїх джинсів, робить зустрічний крок до жінки, паралельно розглядаючи троянди у відрах.
Поки Роман виймає із гаманця купюри, розраховується за впевнено обрану троянду, замислений і сповнений щастям погляд дівчини із приємністю зупиняється на парі лебедів, котрі плано, в унісон, пливуть плесом спокійного озера. Її вуста приємно посміхаються і очі на якусь мить заплющуються від задоволення чи то від ніжного подуву літнього вітру в обличчя.
РОМАН.
Мене так довго не було, що ти заснула? – Жартує Роман своїм зверненням у її затишну темряву її зімкнутих повік. Вона розплющує очі і він просто перед нею з простягнутою рукою, в якій троянда.
РОМАН.
Це тобі.
ОЛЯ.
Дякую. Не варто було. Спекотно, вона швитко зів»яне. – Каже і ховає своє обличчя в пелюстках подарованої квітки.
ОЛЯ.
Мммм, як гарно пахне. – Вона кидає на Романа, з-під опущених у середину троянди повік, свій лагідний, уміхнений і злегка засоромлений погляд.
Роман обіймає Олю за талію і вони продовжують свій рух у первинному напрямку. Закохані виходять із кадру, натомість стає виразним другий план, на якому троянди і жінка, яка їх продає. Вона проводжає їх своїм ніжним, замисленим та усміхненим поглядом. А за її спиною виразніє озеро і пара білих лебедів, що продовжують свою плавну хідь по воді.
Роман і Оля прямують у глиб міського парку.
РОМАН.
У мене таке враження, що я знаю тебе все своє життя!
ОЛЯ.
А ти знаєш? У мене теж…Дивно, правда ж?... Ми ж ледь знайомі!..
РОМАН.
Сьогодні наше третє побачення. І кожне із них для мене, наче одна хвилина…
ОЛЯ.
Поглянь - он альтанка! Там дуже гарно! Ходімо?! Під нею тече джерело. Там можна освіжитися і моя трояндочка поп»є водички.
Вони наближаються до альтанки, що ніби визирає їх з низини. Вниз до неї ведуть східці. Роман, підтримуючи Олю за руку спускається сходами. І ось вони вже на площадці альтанки. Оля жваво спускається іще одними східцями, які ведуть до джерела, що струменіє просто з-підніжжя самої альтанки. Спершу п»є сама – зачерпуючи воду однією долонею, а потім кладе троянду так, що її стебло – до половини у воді.
ОЛЯ.
Головне не забути! – Сміючись говорить і підводиться.
Роман одразу ж схиляєтьсяється за нею слідом, і собі смакує пригорщами воду. Нахиляється раз, другий, як із його сорочки зіслизають, завішені від сонця окуляри, і падають у воду поряд із трояндою.
ОЛЯ.
Ой! – І вони обоє заходяться легким сміхом.
РОМАН.
А вода смачна! – Говорить це і підіймає окуляри. Він не ставить їх на попереднє місце. Вони мокрі. З них, як і з його рук, скрапує вода. Роман просто тримає їх у одній руці, а другу руку подає Олі і вони східцями піднімаються знову на площадку альтанки.
Троянда одинока залишається у воді. Роман ставить свої окуляри на лавку і розвертається обличчям, погляд в погляд до коханої. Він впевнено обхватує її стан уже вільними руками і вдивляється в її прекрасні очі.
РОМАН.
У тебе дивовижний погляд. Дуже гарні очі. Ти мені дуже подобаєшся.
Оля розчиняє свій ніжний погляд у його сповнених коханням очах і кладе свої руки йому на плечі, злегка торкаючись пальцями його шиї.
ОЛЯ.
Ти мені теж. – Відповідає напівпошипки. Їхні вуста стають все ближчими і за мить зливаються в палкому поцілунку…
РОМАН.
А занєш?.. Я вже дочекатися не можу знайомства із твоїми рідними.
ОЛЯ.
Навіщо? – Здивовано і дещо спантеличено відповідає і з цікавістю зазирає йому у вічі.
РОМАН.
Щоб просити їх твоєї руки. Ти вийдеш за мене? – Впевнено відповідає із очікуванням почути у відповіть – «так». Але не чує… Оля із широко розплющеними очима схиляє свою голову йому на груди. Гучно лунає пісня «За три хвилини…» словами « …Це все, що маю я (тричі)… Тебе тримаю, маю я…».
Спалах світла, який сіріє, мов туман, крізь який проглядається і стає все виразнішою та ж альтанка, тільки порожня – без Олі та Романа чи будь-кого іншого. На лавці, – вочевидь забуті Романом, окуляри, а у воді, таки забута Олею, троянда.
Темрява, яка так само, як попередній спалах: з точністю лиш навпаки – поступово наповнюється світлом, що дає змогу розгледіти тих самих Олю і Романа (які на початку історії). Вони розвернуті спиною, тримаючись за руки ідуть в сторону тієї самої альтанки, що дополовини видніється з низини. На зустріч їм біжать їхні дітки. У хлопчика щось у руках. Він підбігає до татка.
СИНОЧОК.
Тату, подивись, що я знайшов на лавці?! – Простягає у ручці окуляри від сонця. Вони інші – не ті, що він забув шість років тому.
Донечка підбігає до мами.
ДОНЕЧКА.
А я знайшла квіточку! – Простягає мамі злегка зів»ялу червону (схожу на ту…) троянду. Батьки приймають з рученят своїх дітей знахідки. Голови Олі та Романа повертаються поглядом в погляд у профіль. Вони посміхаються один до одного. Вони щасливі.
Знову фрагмент пісні – «За три хвилини…»
На плесі озера міського парку плаває дві пари білих лебедів, у одної з яких двійко маленьких лебедят.
КІНЕЦЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471249
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.01.2014
Це не туман,
Душі моєї свита.
Твоя зима
У неї зодяглась.
Тебе тримав..,
Своє дитя сповите...
Та сніг упав;
Забрала і пішла...
Зі мною ніч
Сліди зірок стирає,
В безоднях віч
Минуле, наче сни
І тиша пліч
Моїх тавром торкає,
Душа, мов свіч,
А світ, немов тісний.
Та серця ритм
Іще ворушить тишу,
У світі рим
Думки пером кричать...
____________________
Свій лабіринт
Він випише й полишить.
Вона ж не з ним
І брязкальця мовчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
Незабутня та ніч
Новорічна -
Повний магії бал-
-Маскарад.
В напівмороці свіч
Феєричний
Загадковості шал...
Циферблат,
Мов позбавлений стріл;
Всі у масках...
Грав оркестр джаз і блюз.
Відчувавсь
Смак інтриги у грі...
Танець-пастка:
Близькість тіл... Ну а глузд -
Сперечавсь.
Ми з тобою, моя
Незнайомко,
Стали бранцями чар
І спокус.
Пристрасть. В ній ти і я.
Постіль шовком
Холодила тіл жар.
Жага вуст
Шерхла спрагло єством
В таємниці...
Відчував імпульс вен
Кожен рух.
Були маски тавром
Нам на лицях.
Шал безликих імен
Згас і вщух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470367
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.01.2014
Зефіром сніжним ніжно танув на вустах,
Тебе ж спивав, немов гарячу чорну каву.
В теплі цілунків розчинився весь і канув
Спивати ніч, тебе жадаючи у снах.
І снилась неба синь - це ти, а я - твій птах:
Тобою линув, пестив дотиком пір"їнним...
Повік торкнувся ранок, сон зробивши тлінним;
Ти поряд з кавою й зефіром у руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470142
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.01.2014
Твій промовистий погляд
Слів своїх магнетизмом ман́ить.
Чую спів, бачу квіти весни...
Я навпроти, а значить я - поряд.
То не сльози, а роси,
Що тріпочуть на струнах душі,
Мов на променях.., мов вітражі,
Сонце-зайчики - щастя приносять.
Віддзеркалююсь, лину
І у в́есни щасливих очей,
Із кохання крильми з-за плечей
Свою вірність несу лебедину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2014
Перо за пером облетіли пегасові крила.
Зібрали їх музи й вручили поетам своїм.
Для кожного з них чиста книга поезій відкрилась -
Судилось торкнутись матерії вищої їм.
Писалися вірші у книзі, творились натхненно
І кожен поет, мов окрилений чувсь на коні:
Пиха полонила їх раптом усіх поіменно;
Вже музи не в силах були підвестися з колін.
Поети вмирають, на зміну приходять їм інші.
Пихатих нездар опиняються пера в огні.
Достойних же пера живуть, переписують вірші;
Їх душі на небі в сузір"ї пегаса яснім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013
Друзі! За цим посиланням зі мною інтерв"ю-програма "Літературна світлиця" (у надвірнянській районній центральній бібліотеці):
http://www.youtube.com/watch?v=zqBMU33HLmU&feature=c4-overview&list=UUUICznxbMjtOoHZQeYFaTSA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468849
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 27.12.2013
Розмова із тишею -
Битва із тінню,
Волання думок навсебіч.
Скоритися мушу я
Силі прозріння,
Що вище усіх протиріч.
Настирною мишею
Докір сумління
Безсонну царапає ніч.
Сховалось під замшею
Ночі терпіння
І роси торкнулися віч.
Мов стиглою вишнею
(Ранок-спасіння)
Рум"янцем торкнувсь твоїх пліч.
З тобою хтось, лиш не я -
Підданий тлінню
В коханні двох поглядів стріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
Серце моє мовчить,
В душу закрався страх...
Вірить мене навчи
Правдою у словах.
Викарбуй суть тонку,
Істину в ній знайди...
Тінню тремтить в кутку
Совість моя завжди.
Сам, наче тінь її:
В ночах себе згубив.
Правда була чи ні,
Та, котру так любив?
І чи прийде той день:
Світлий такий, коли
Істини з наших жмень
Визріють у плоди?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468147
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2013
Ще один із тих 25-ти віршів, котрі увійшли у диск-додаток до моєї збірки інтимної лірики "ШАЛ У СТАНІ ЕЙФОРІЇ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467928
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.12.2013
Ще один із тих 25-ти віршів, котрі увійшли у диск-додаток до моєї збірки інтимної лірики "ШАЛ У СТАНІ ЕЙФОРІЇ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2013
Посивіли віти інеєм грудневим,
Наче виснажені скроні матерів.
Доки бачу світло, б"ється кров у венах,
Час-ріка не змінить юності порив.
Та не протоптати у снігах минулих
Вже ніколи стежку у дитинства край:
Де чекання щирі, коли всі поснули,
Прийде в хату із дарами Миколай.
У відлигах весен, в літніх перевеслах,
Під ногами в шарудінні листянім,
У сніжних тунелях - в пам"яті воскреслі
Із дитинства миті радісні й сумні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2013
[i]Не міг пройти повз такої щемної історії...
[/i]
Вам розповім історію одну:
В революційний час Євромайдану
Сидів мій дід і я його онук -
Дивилися новини вранці-рано.
Почувши і побачивши Майдан,
Мій любий дід, що воював роками,
Що бачив, пережив чимало ран,
Стирав з обличчя сльози рукавами.
Закляк і я, в середені ж кипів:
Пекло в душі за неньку Україну...
Думки мої дідусь прошепотів,
І я підтвердив: "Їду... Їду... Їду!"
" - Поїдь, онучку, ти потрібен там..."
Підвівся й з-під матрацу вийняв гроші.
" - Собі на чорний день тут наскладав,
Та чорні дні постукались раніше..."
Майдан гуде, скандує - "Банду геть!.."
І я - його малесенька частина.
А дід тим часом відганяє смерть
І вірить в мене - України сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464722
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.12.2013
Пронизливим холодом вітер і дощ з мокрим снігом
Хитають гілками, зривають останні листки,
А в пам"яті літо: емоції сповнені сміхом;
Торкаюся мушлі, що під монітором блистить.
Я згадую море: припливи пінисті і чайок,
Холодні напої на лайнері "Sea cruise"...
Пірнаю думками у кружку гарячого чаю,
А мушля в руці - спомин літа і моря на біс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2013
Прогнувся міст і тріснув, і ослаб...
Червоно-синьо-білий шлях - ярмо, батіг і плуг!..
Веселка переправою зросла
У неба синь, крізь німб немов, зірок зімкнутих в круг.
В суцвітті барв і у склепінні зір -
Там слово "ВОЛЯ" тризубом засяє в небесах...
Борись, народе мій, борись і вір
У гімну праведні слова, у синьо-жовтий стяг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2013
Зрадили ті, кому ще довіряли,
Зрадили, зранили кожного з нас:
Тиснувши клавіші, в спини стріляли...
Тінню зі Сходу впав зоряний час.
Зоряним пилом осипались мрії, -
Осад зневіри у серці пече
Р́азом із гранню, що ледве жевріє
Т́ого надії вогню із очей.
Спротив душі і відраза, і сором -
Вилились гаслом єдиним: "ГАНЬБА!"
Замість до світла вперед коридором,
Уряд на гальма натиснув. Дарма!..
Нація втомлена тиском свавілля,
Встане, повстане і вистоїть честь.
Євромайдан об"єднає зусилля
За України майбутнє! ПРОТЕСТ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2013
Грані цілунків уст і дотиків долонь
Від пальців ніг, уздовж по тілу, аж до скронь -
Моє єство перетворили у вогонь...
Палахкотиш і грієш, я - горю:
Ти - мерехтіння, полум"я вогню.
Усіх відтінків пурпурового жага
Перенаповнила багрою мій каган.
І вибухає, вивергається вулкан
У пломенисті вигини гойдань.
Пульсую від солодких знемагань.
Іскришся, світишся уся, судомиш тінь,
Мій світ затьмарюєш яскравістю горінь...
Нірвана - полум"я й вогню грайлива тлінь
Жарин, котрими встелено камін...
Глибока ніч - солодких снів заслін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461186
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2013
Дерева листя щедро кидають під ноги,
А ті шепочуться із кожним моїм кроком.
І до гілок тепер їм надто вже високо.
Крізь осінь в зиму - до весни мої дороги.
Зими нависли сірі хмари сніговії
І обірвалися густим, лапатим снігом.
З весною в серці мої кроки стали бігом;
Наосліп майже, бо сніжинки вкрили вії.
І розвесніла березнева квітка-сонце!
Дійшов, добіг я, долетів, мов той лелека...
Проте до справжньої весни ще так далеко...
Взуття шепочеться із листям... Було сном це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Поглянь, на долоні у мене танцюють два ангели.
Та безкрилий один: ними він затулив мою душу.
Напевно то мій?! Йому хочеться також розважитись...
Дуже важко без крил танцювати, вести вона мусить.
Якби тільки це лиш від мене одного залежало,
Вихідний повноцінний я б ангелу дав неодмінно.
Він крила б одів і, покинувши душу розхристану,
Ну хоча би на день відволік свою віддану пильність.
Ми схожі з ним дуже - у справах своїх поневолені.
Тільки зрідка витаємо в хмарах, розправивши крила,
Як небо стемніє (далеко за північ) над зорями.
Від своїх зобов"язань у снах тільки бачиться воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
Як хто запитає мене про поезії світ,
То я відповім, що поезія - сніжна зима,
Бо вірші - сніжинки мов, діти, душі її цвіт,
Що з Неба на грішную землю, мов янголи з хмар.
Такі ж неповторні, щоразу нові мчать до нас,
Щоб землю укрити і душу зігріти її
Сплетінням добірних, цілющих написаних фраз.
Сліди їх збираєм, коли залишаєм свої.
І грає на сонці поезії гладь-оксамит,
І чиста, мов аркуш, готовий до нових творінь...
І зоряна ніч поетичний залишить POSTSCRIPT:
"Поезія - сніжна зима світанкових прозрінь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Я світу частина, поезії світу,
Як ритм?
А може, як вірш чи в сонеті суцвіття
Всіх рим?
Чи просто епіграф з кількох поетичних
Рядків?
Або ж епілог із трикрапкою вічних
Витків?
Я твір поетичний чи в ньому мій авто-
Портрет?
А, точно, згадав: я - тих слів усіх автор -
Поет!))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Кричать думки щораз гучніше.
Я вуха затуляю, а вони
Стають від цього ще лункіші,
Заповнюють собою навіть сни.
Мені від них нема спасіння:
Наскрізним болем сотні тисяч дір,
Розлогістю свого коріння,
Мов путами - мережею зневір
Рояться невблаганні думи.
Знетямлююсь від їх осиних жал...
Лягли віршо-рядки на струни
І вщух на час якийсь думок тих шал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
Краплини дощу навздогін -
Назовні; з середини пар:
По шибках струмками біжать з двох сторін.
Ми в мареві пристрасті чар.
Краплинам дощу і пари
Не стати єдиним струмком.
Ми злиті в єдине; кров-лава горить
В прелюдії перед стрибком...
Зіпрілі тіла від жаги;
Незримі вже краплі дощу.
Лиш чутно, як роблять в калюжах круги...
Стрибнув у релакс і лечу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459457
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2013
Ще один із тих 25-ти віршів, котрі увійшли у диск-додаток до моєї збірки інтимної лірики "ШАЛ У СТАНІ ЕЙФОРІЇ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458678
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.11.2013
[i]"...Пізніше ще декілька бездітних італійських сімей звернулися до неї з подібною пропозицією. У результаті жінка народила в Італії трьох дітей, яких забрали бездітні сім"ї, а вона повернулася додому..."
"СПОВІДЬ, ЯКА ВБИВАЄ..." - Євген БАРАН
зі збірки есеїстики "У полоні стереотипів"[/i]
Скільки сімей і стільки їх історій...
Історія ж цієї, як тавро
Для тих людей: для кожної "потвори",
На совісті кого пролита кров...
___________________________________
Так сталось - травмувався на роботі
Сім"ї тієї батько й чоловік:
Отримав інвалідність на заводі
І став непрацездатним вже на вік.
Потрапила сім"я в лещата долі...
Щоб вижити й зростити двох дітей,
Заплівши в косу власну силу волі,
Подалась жінка до чужих людей:
В Італію на довгих п"ять-шість років.
А повернувшись, все й розповіла:
" - Пробач мені, коханий, мої кроки..,
Я жінка й мати тут, а там була...
Ти зрозумій, в нас було безгрошів"я,
А в тій сім"ї здавалося б є все...
"Не в грошах щастя", як гласить прислів"я:
Дітей вони хотіли над усе!
Я.., словом.., народила їм дитину...
Мене просили з розпачем в очах
Про це так само інших дві родини...
Там троє діток в батьківських руках."
Поставивсь чоловік із розумінням:
" - Що було там, хай зостається там.
Таке напевно Господа веління..."
З полегшенням подалась жінка в Храм.
Посповідавшись, наче камінь з серця,
Тягар з її душі, немов упав.
Та вже на другий день, мов бруд з відерця -
В селі про щиру сповідь кожен знав.
І стали язики злі обмовляти
За спиною, а дехто і в лице:
"Он курва йде...", "Багатодітна мати...",
"Волів би бути чоловік вдівцем..."
Довели бідолашну: сила волі
Розплелась з посивілої коси.
Повісилась, не витримала болю.
Злі люди і кусючі, наче пси!
В ту ніч не спав ніхто. Горіла Церква.
Згорів у ній також її палій.
Убивча сповідь: мама й тато - мертві.
Зостались діти-сироти малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457936
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.11.2013
Ще один із тих 25-ти віршів, котрі увійшли у диск-додаток до моєї збірки інтимної лірики "ШАЛ У СТАНІ ЕЙФОРІЇ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457130
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.10.2013
Як павутиння бабиного літа,
Літає віхола кульбабова в повітрі
Прекрасних слів, що виплекані з літер:
Пейзажна лірика - відтінків всіх палітра.
Там кожен образ, наче з шовко-ниток,
Мов насінини-парашутики всі вірші -
Лишають в серці кожному відбиток,
В себе закохують щоразу, ніби вперше.
*Вікно тієї жінки, що навпроти -
У світ поезії відчинене віддавна.
Лети ж бо, **віхоло кульбабова, як ноти:
Твоя мелодія душі легка і славна!
[i]*Назва першої поетичної збірочки Наталі ДАНИЛЮК
"ТА ЖІНКА, ЩО НАВПРОТИ У ВІКНІ"
**Назва другої поетичної збірочки Наталі ДАНИЛЮК
"КУЛЬБАБОВА ВІХОЛА"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
Пропускаю крізь себе осінь:
Невгамовну таку, шалену.
Я такої не бачив досі...
Став у книзі листком із клену.
Пропускатиму скоро зиму
І на чистім листку паперу
Листопаду віднайду риму:
Снігом випавши в атмосферу.
Пропускав я крізь себе весну,
А вона у мені померла.
Народився й весна воскресла,
Коли скреснув (я - сніг) з Говерли.
Припускаю, як прийде літо,
То слова стануть перевеслом...
Вільний простір між строф і літер:
Чистий аркуш я! Значить - чесний!
Пропускаю крізь себе осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013
150 примірників збірки випущено із диском-додатком з низкою віршів у авторському виконанні, серед яких і цей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2013
З тобою ми два різних полюси,
Дві протилежності,
А значить - один світ,
Аж до безмежності...
За руки слід у слід
Йдем росами босоніж в неба синь.
У єдності одна на двох любов.
Повторюсь: в єдності,
А значить - два крила
Її величності...
Від першоджерела -
В життя три крапки після передмов.
А далі вирій сповнений надій:
В польотах мрійності,
У вихорах думок...
Майбутнє в міцності
Зімкнутих рук в замок, -
Політ легкий для наших крил тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2013
Нещодавно побачила світ моя перша збірка поезій інтимної лірики [b][color="#f50e0e"]"ШАЛ У СТАНІ ЕЙФОРІЇ"[/color][u][/u][/b]!
Шановні поетклубівці! Я щиро запрошую всіх ВАС на свій, з однойменною назвою, поетичний вечір, в ході якого відбуватиметься ПРЕЗЕНТАЦІЯ збірки!
Захід відбудеться 18 жовтня 2013 року в Культурно-мистецькому центрі "Є", що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 31 (4-й поверх). Початок о 18:00 год.
ВХІД ВІЛЬНИЙ!!!
Буду радий зустрічі з Вами!
З повагою, Роман БОЙЧУК:)
Веб-сайт:
http://debrian1818.blogspot.com/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453867
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.10.2013
Понеділковим вечором тиждень розміняно,
Хвилями котиться час.
Ліхтарями уздовж стометрівку розміряно,
Саксофоніст грає джаз.
По бруківці там Жовтень у парі із Осінню,
Впалим вальсують листом.
Станіславове місто огорнуте сутінню,
Наче пожухлим пальтом.
Понеділка рутина відходить у спогади
Скреслим у натовпі днем.
Ночі у відповідь Осені погляди -
Зоре-очей хризантем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Крізь осені призму янтарну
Вивчаю навколишній світ.
Весну там шукаю свою, мабуть марно,
В зими на порозі мій слід.
Знаходжу натомість я погляд
Із вітряним помахом вій,
Безкраї простори там чистого поля,
Стежина в пожухлій траві.
В зіницях огненна спокуса!..
Там душу я бачу твою
З моєю споріднену, Осене руса,
На с́обі твій погляд ловл́ю.
Крізь призму твоєї рогівки
Я квантами літа в твій світ..,
І в двері постукаю серця домівки
Я шепотом листяних віт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2013
Приснилась якось кумові кума!
Чи то всерйоз, чи може жартома,
Вона йому ввісні таке сказала:
- "Із мене пляшка, з тебе кусень сала!"
А він на те їй каже: - "Кумцю рідна,
Ти більшої закуски в мене гідна!"
- "Напевно, куме, ці слова не з вітру?
Ну добре - прихоплю іще півлітру!"
Сиділи славно: пили, споминали,
З хрестин маляти знимки розглядали.
Тулились мило; чарочка за чарков.
Впрівали шиби, їм ставало жарко.
Все йшло до того... Що ви, люди добрі,
Хоч сонце вже давно зайшло за обрій,
Та кум з кумов тримались до останку -
Згрішили брудершафтом на світанку...
Зі сну збудили щебетливі пт́ашки.
Стоять порожні пляшки, дві рюмашки.
Здивовано кум в дзеркало: - "То правда?!.."
А на губах розмазана помада;
І сало у тарілці на столі...
Насправді то було, чи уві сні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013
[i]"...Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста."[/i]
"Мій сад сьогодні дихає полинно…" Наталя Данилюк (kulbabka)
Моя ти госте золотоволоса,
Із поглядом, чаруючим крізь пар,
(Що вився з кружки кави), наче в росах
Каштани два... Був бранцем твоїх чар.
Глибинним взором зазирала в душу,
Все дужче загортаючись у плед.
В мою альтанку ти прине́сла стужу -
Осінню і солодку, наче мед.
Хитала вітром віти і по дасі
Скотивсь і впав, розтріснувшись, горіх.
...Схолола кава лиш в осіннім джазі,
Що з серця доносивсь твого і грів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013
Будинки - то книги, міста - то є бібліотеки,
Ми всі - персонажі життєписів різних висот.
Життя сторінки - орігамі кораблики; ріки -
Несуть їх, вбиваючи хвилями часу марнот...
І кожна полиця, як вулиця: книга до книги.
І світло у вікнах то гасне, то знову горить.
Чим ближче до стелі, тим далі книжки від підлоги
І вже хмарочосам ледь видно підлогу згори.
Так легко знайти себе і загубитись між ліній:
Рядів, паралелей дотичних землі стелажів;
Читати себе - у руках цілий світ на коліні,
В читальному залі - спортзалі думок мережі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2013
Я тону у бездонній блакиті коханих очей,
У обіймах я тану ванільних її ніжних рук.
Стан тендітний своїми палкими руками беру
І веду у солодкі казки дивовижних ночей.
Наші руки в сплетіннях: ваніль у вогні - ...карамель!
В хвилях локонів кольору кави то спокій, то шал.
Два єства у бажаннях жаги, у злитті двох начал
І в зімкнутих повіках феєрія, мов акварель.
Струменію чуттєво кохання нектаром у ній
І по венах не кров, а немов би гаряче вино...
Вище хмар я лечу.., у безодні лягаю на дно.
Карамельна жага в ейфорії - ...ваніль у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450204
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2013
То був не просто Львів...
Богема, шарм, левиця
Із ароматом кави й тютюну...
Тобою млів і тлів
Єством усім о, жрице,
Жага медова з грамом полину.
В зіницях львівська ніч -
Чарівна таємниця:
Принади ваблять в світлі ліхтарів.
В кав"ярнях мерехт свіч...
В твоїх вогнях, жар-птице,
Я воском танув, тверднув й знов горів.
Свого пориву шал
Я у тобі залишив
У кілька крапель, Ейфоріє-Львів!
Неначе лев ричав,
А ти казала: "тихше..."
Вертавсь додому, спогадами плив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449287
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.09.2013
Вже дуже скоро...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
До чого ж божевільна була ніч!
Мене так солодко і трепетно дразнила...
Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива,
Парою стала й мов роса торкнула пліч -
Імлистою жагою нас накрила.
Від лоскоту твоїх медових вуст,
Млів талим воском я і скрапував на постіль...
Тілами гріли ми і колихали простір...
Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд,
Пролили у судоми ночі постріл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.09.2013
Хитає вітер віти клена
Строката листяність зелена
Іще зелена
Та не та
Не та вже сонячна палітра
Вже осінь мчить на крилах вітру
Злетіло літо
Наче птах
Спекотних днів цілунки тлінні
Засмаги л́егкої на тілі
Мов яблук спілих
Рум"янці
І спомин пломенем по вені
Скотився й затиснувсь у жмені
Пір"їнки сині
В кулаці
Те щастя-пір"я гріє душу
В осінній холод зимню стужу
Забуть не зможу
Літні дні
А літо бабине на клені
Промінить сонце в павутині
Тепло в хустині
Пломенній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013
Холодом вітряним
Хмари обірвано,
Шквалами вимито шлях.
Струмені літрами -
Вени розірвано
Стужею грані ножа.
Вихід віднайдено:
Втечею в течію -
До забуття назавжди.
Кадрами пройдене...
Хвилею відчаю
Завтра не зможе прийти.
Може, а ну його..,
Раптом щось зміниться,
Завтра всміхнешся ти знов?
В серці у кожного
Жевріє, світиться
Віра, надія й любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013
Гори Карпати...
Навстіж легені,
Блиск і дзюрчання джерел.
Яструб крислатий
Кола у небі
Водить пером своїх крил.
Гори Карпати -
Вічно зелені
В хвої смерек і ялиць...
Голос трембіти...
Повняться жмені
Сонцем налитих суниць.
Гори Карпати...
Стисло у грудях:
Зрубів пні гріють "гадюк".
Звикла мовчати
Людяність в людях -
Сходить усе їм із рук.
Гори Карпати -
Мур і безсилля,
Рай України й тавро.
Горя і втрати вариться зілля,
Щоб отруїти добро.
Гори Карпати,
Чом не зі сходу
Ви поросли? А проте,
Звідти чекати
Можна погоди?
Ліс там уже не росте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446886
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2013
Ти - восьма нота,
Я - веселки восьмий колір,
Ми разом - цього світу восьме чудо.
Моя кімната -
Ти, я - простір в ній. Паролів
Твоїх я восьмий знак в Мережі всюди.
Я - восьме небо,
Ти, немов маяк в тумані -
Там сяєш восьмигранною зорею.
Ти - сині глиба,
Восьминіг я в океані;
Моя ти восьма миля в колах раю.
Я - час, годинник...
Ще я восьмий день у тижні!
Ти - стрілка, що показуєш на вісім.
Дзвінок - будильник:
"- Добрий ранок! Восьма... Спиш?" "-Ні!"
...Схрестились в безконечність наші вісі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2013
Зітхає час із поглядом назад,
Не здатен повернутися в love story.
Підтримав він тоді той наш азарт...
Гортає пам"ять кадри у повторі...
Зустрілися уперше в Мережі
Дві створені анкети для знайомства -
Дві зовсім різних, рідних дві душі,
Обидві спраглі до пригод шаленства.
Без жодних фото! Твій E-mail і мій
У пошті bigmir.net після @-собачки.
Із переписки розум твій ясний
Відзначив я для себе. Та на мовчки
Знайомство мені видалось тісним.
Мобільника свого тобі дав номер
Задля дзвінка, щоб скористалась ним.
Від тебе ж SMS - щасливий зумер.
Одразу ж подзвонив і голос твій
Дзвіночком залунав і я розтанув...
Душі своєї згорнутий сувій
Для тебе розгорнув. А вечір танув...
Зустрітися бажали ти і я.
Тебе була нагода запросити!
Мене рішучість вразила твоя...
В ту ніч я рахував метеорити.
Зустрілися. Був гожий літній день:
День перший липня згадую, як вчора.
...На рівних спілкування двох людей:
Знайомство.., шматки піци й кава чорна.
Очей твоїх зваблива глибина
І безліч спільних тем все притягали
Мою відкриту сутність. Ми до дна
І каву й одне одного спивали.
А потім ти поїхала. Провів...
Насміливсь уст торкнутися вустами.
Не довго той цілунок мене грів, -
Уже на третій день відчув я спрагу.
У місто твоє в справах я подавсь.
Зустрілись. Букет квітів у дарунок.
В нім погляд твій звабливий заховавсь...
У відповідь - медовий поцілунок.
Шматочки піци в піцерії "Піца-Плюс";
Тебе тоді я вперше взяв за руку.
Вивчала душу ти мою між вій-пелюсть...
Ми розмовляли не проронюючи й звуку.
...І зустріч третя того ж тижня - на week-еnd:
Двох тисяч сьомий рік, нуль сьоме, сьоме.
В альтанці в парку я освідчивсь... Happy еnd!
За нас немає щасливіших в світі цьому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2013
Зав"язка...
На очах твоїх пов"язка...
Дихання в передчутті торкань.
Будь ласка,
Не спіши, нехай ця казка
Випише кульмінаційну грань...
Ця маска... -
Більш чуттєвіша розв"язка
В темряві фантазій і бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446182
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.08.2013
Коли хтось або щось потребує від вас певної дії, то уже сам намір її вчинити є ознакою вашої сили. Проте, коли така ознака тривалий час залишається на стадії тільки наміру, тоді - це прояв вашої слабкості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446002
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.08.2013
Я б"юся об заклад з самим Життям
І виклик Долі кидаю в обличчя,
Із Совістю парі.., а всі чуття,
Як і думки про них, я рву на клоччя -
За правди й віри повні каяття.
Я спраглий справедливості бунтар!
Сную, себе шукаючи в чеснотах.
На шальки - "за" і "проти", на вівтар -
Серцебиття інстинкти, як по нотах.
...Мотаю знову плівку на повтор.
Я звиклий повертатися назад,
Хоч звісно ж на чужому вчитись краще.
Авансом цілі, мрії напрокат.
...На рівні наче, та на щабель вище.
Сподвижник сам собі і злісний кат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
Молода держава - жінка. Двадцять два!
Особистості роздвоєнням страждає.
Східно-Західна артерія Дніпра
Лівий з правим береги за ледь єднає.
Щемний біль від бензопил хребтом Карпат...
Рак легень від браку кисню, в чорноземах -
Народить допомагає хімікат,
В серці шрам ятрить історія-екзема.
А душа туманом сивим у піснях,
В гаслах-вигуках все сповнених надії:
Зі словами із синцями на вустах,
В молитвах за наше рідне й нероздільне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2013
Поетів, письменників група зійшла на Говерлу
У світлий, святковий для всіх Незалежності День.
Зібравши юрбу під знаменом вкраїнського гербу,
Читали там твори й співали вкраїнських пісень.
Найвища вершина Карпат заховалася в хмару.
То ж Слово вкраїнське лунало, немов би з небес,
І кожного постать огорнута шлейфом туману,
Виразною стала - торкнулося Сонце словес.
Холодними краплями паморозь сива, як мати -
По лицях і скронях: то сльози Вкраїни душі.
Ми силою слова зуміли усіх обійняти!
...І там, на вершині Говерли - ростуть спориші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
А ви знаєте, що із настанням ночі всі речі оживають? Євгенчик не знав і з ним таке-е-е трапилось! Не повірите.
Була глибока ніч. Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила яскравою головою, зазираючи в усі куточки, врешті зупинила ясний погляд на чистому аркуші паперу.
– Ех, – зітхнула, – от якби на цьому аркуші було щось намальовано, щось дуже-дуже гарне, кольорове…
Раптом із шухляди у письмовому столі долинув шурхіт, за хвилинку вона повільно висунулась. Лампа спершу злякалася, та коли побачила, що в шухляді заметушились кольорові олівці, від радості засяяла ще яскравіше.
– Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Чи, бува, не розбудили вас мої ясні роздуми?
– Ні, – бадьоро відповів жовтий олівець.
– Ми саме йдемо на нічну прогулянку, – продовжив червоний, вибираючись із шухляди.
– Ми почули, що хтось говорив про роботу, – долучився до розмови сіній олівець і стрибнув прямісінько на білий аркуш. Т
Той аж затремтів і невдоволено зашарудіти:
– Хто це там по мені стрибає? Ой-ой, лоскітно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися на спину!
Олівці кинулися на допомогу. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, то виявилось, що його животик уже не білосніжний.
– Погляньте-но, друзі, – стрепенулася лампеа, – та на ньому наче щось намальовано!
– Не щось, а велосипед, – гордо озвався простий олівець. – Це ми з Євгенчиком малювали. Чудово, правда ж?
– Так, – лампа схвально кивнула. –Але буде краще, якщо його розфарбувати!
– Таки недаремно ми вибралися з шухляди, - зрадів зелений олівчик і кинувся замальовувати раму велосипеда.
– Стій! Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим? – обурився жовтий олівець.
– А й справді, – озвався червоний, – чому? На велосипеді катаються у дворі, у парку, а там усюди трава. А трава якого кольору? Зеленого! От покладе Євгенчик велосипед у траву, відійде на хвилинку, а потім довго шукатиме його. Ні, велосипед має бути яскравим! Червоним, як я!, – вигукнув олівець і намалював першу лінію.
– Е ні, друже! – відсунув його синій олівчик. – Усім відомо, що хлопчики люблять речі синього кольору. Тому велосипед має бути синім!
Врешті у їхню розмову втрутилася лампа:лампа.
– Друзі, не сперечайтеся. Велосипед он який великий. Тут усім місця вистачить. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді вже три смужки – зелену, червону і синю. Тепер черга жовтого.
Олівці насупилися, але не заперечували. Невдовзі велосипед хизувався усіма барвами веселки.
– Дуже гарно! Молодці! – похвалила їх лампа. – Тепер велосипед точно не загубиться у траві. Трава! Де трава? – стрепенулася вона. – Таке враження, що хлопчик залишив свій велосипед на снігу.
– Зараз виправимо! – радісно вигукнув зелений олівчик.
– А ще намалюймо кущі та дерева, - запропонував його коричневий брат і, не чекаючи згоди, взявся до роботи.
Олівці знову заметушилися – і на аркуші почали з’являтися будиночки й ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, блакитне небо зарясніло білими хмаринками, з-за яких визирало жовто-гаряче сонечко.
Задоволені своєю роботою, втомлені та стерті олівчики почимчикували у коробку. Лампа дочекалася коли вони поснуть, і невдовзі згасла. Розмальований аркуш паперу, трішки покрутившись, також солодко заснув.
...Теплі промінчики сонця торкнулися щічок малого Євгена, потім полоскотали п’ятки, і хлопчик розплющив очі.
– Доброго ранку, синочку, – зайшла у кімнату мама.
– Доброго ранку, мамо! Мені таке снилося!.. – вигукнув Євгенчик. – Наче я на своєму велосипеді катаюся парком. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Такий кольоровий був сон!
– Як ось цей малюнок? – усміхнулась ненька, взявши аркуш паперу, що лежав на столі.
Євгенчик аж підстрибнув од здивування:
– Так! Ц ж мій сон! Але як він там опинився?
– Мабуть, кольорові олівчики зробили тобі подарунок, поки ти спав. Вони вдячні тобі за турботу. Ходімо снідати, а потім візьмемо твій велосипед і підемо на прогулянку до парку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444457
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.08.2013
"Злиденне багатство (початок)". - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442755
Як завше пунктуальна... Дзвінок в двері.
"- Учителька моя прийшла! Ура!
Ходімте, розповім я Вам про берег,
Свободи чистий берег... Дітвора
Там теж мабуть, як я, піде до школи?
Ви теж їх там учитимете, так?
Ну правда ж правда?... Я ще так ніколи
Не сперечався з татком! Він ніяк
Не може зрозуміти, що їм також
Навчатися потрібно, як мені!
Він каже - "вони бідні" та хіба це ж
Завадить їм освіту дати? "- Ні..." -
Відповідала вчителька, зітхавши,
"- Їх вчить саме життя. Та вірю я,
Що зміниться усе у них на краще:
Їх спосіб жити... Доброта твоя -
Це більше, ніж заслуга за старання
Мої у цьому домі. Прийде час -
Там буде школа і процес навчання.
Потрібно в них повірить й дати шанс.
Давай-но раз у нас така розмова,
На дану тему буде тобі твір:
"Змінити бідність є у мене змога.
У власні сили вірю й ти повір".
На диханні одному став писати.
Учителька пішла та й він побіг
Із другом-псом своїм м"яча ганяти.
Ступив з роботи батько на поріг.
Війнуло вітром із кімнати сина
І синів твір упав йому до ніг.
Читати став: "...Мені би татка силу,
Я тим би бідним людям допоміг:
Дав кожному б роботу, а їх дітям -
Там школу збудував би, вчились щоб...
От виросту й збудую міні-сity,
Зроблю той берег райським я кутком..."
Розчулений, натхненний твором тато,
Ідею цю собі взяв за зразок...
Для бідних став будинок будувати,
А поряд школу там і дит-садок.
Маленьке місто стало виростати!..
Гордився сином татко-депутат.
...Там вчителька пішла вчителювати.
...Син виріс й нині - ЧЕСНИЙ адвокат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
З метою в сина виховати гордість
За свій заможній статус у житті,
Подався батько з ним туди, де бідність,
Куди дістатись можна на човні.
Пливуть вони і мовчки споглядають.
І бідності відкрився горизонт:
Електроструму люди ті не знають,
І не тримали у руках банкнот.
Немає там басейнів із джакузі.
Єдиний став. Поміж дерев й кущів
Умовні стіни - їх домівки в лузі
Без вікон, без дверей, замків, ключів.
Собачі зграї, кішок не злічити
Довкола зубожілих тих людей.
Працюють важко на землі, щоб жити!..
Ромашки й маки замість орхідей...
Вздовж берега бідняцького пропливши,
Спитав у сина батько: "- Як тобі?..."
І відповів син, голову схиливши,
І вразив батька відповіддю: "- Ні!
Вони не бідні, навпаки - багаті!
Ти тільки глянь-но скільки в них собак?!
У нас лише один та й той у хаті!
А скільки кішок жвавих?! В нас - ледак.
Що з того, що басейн на півподвір"я?
У цих людей ріка он - без кінця!
Їм світить безліч зір із надвечір"я,
В нас ліхтарі й краса не видна ця.
Довкола двору муром огорожа,
А тут у них - суцільний горизонт.
І їжа в них своя, на їжу схожа!
Тут чистий простір, в нас - євроремонт.
Їх будить промінь сонця, нас - будильник;
За зоопарк ми платимо свій гріш,
А тут природи дикий заповідник;
Наш захист - стіни, в них же - світ без меж.
Про цих людей дізнався я багато:
Вони багаті іншим, хоч і в злиднях.
Я дякую тобі, мій любий тату,
За те, що показав, які ми бідні".
"Злиденне багатство (продовження). - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443228
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013
Тліє пристрасті грань, що немовби усипана в тіло,
А причина цьому - часу відрізок "Вибухнув світ".
Шалу пил осідає, що тільки-но випустив цвіт,
Потопає в релаксі єство, що в судомах тремтіло.
Мене пестила ти, бархатином вкривала неначе.
Прогинавсь від цілунків твоїх просто в зоряну ніч.
Тріснув місяць в знемозі і срібло пролив навсебіч.
І жага тліє гранню, що всипана в тіло гаряче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442087
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.08.2013
Цей літній вечір зоряно-сяйний,
Оспіваний у травах цвіркунами.
Чаклує в небі місяць-серп ясний:
Нанизує немов над нами хмари.
І виливсь теплий вечір в літню ніч
Росою також зоряно-сяйною.
Ми, як вони - в обіймах віч-на-віч
У літню пору дихаєм весною.
Купаються тіла наші в росі,
А місяць-чарівник сховавсь у хмарах.
Блаженна ніч у всій своїй красі!
...Затихли цвіркуни у зелен-травах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
Вітру теплого шаль зі всебіч огорта моє тіло.
Зупиняюсь на мить, щоби мить цю допити до дна.
І зімкнуті повіки; в свідомості сонячно-біло
Бутон́іє трояндно мій спомин, в нім - ти... Неземна.
Став, неначе частинкою вітру, мов подих південний.
Під склепіннями неба й землі я мов скульптор - із хмар
Ніжний створюю стан твій, кохана, уже нездійсненний.
Дві хмаринки для крил... А колись дві руки на вівтар...
Як же хороше, мила, витати у споминах білих:
Повертатися в час наших днів, нехай навіть на мить.
Як же боляче тут на одинці в буденностях сірих...
Пам"ять віє теплом, а опісля у серці болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
Мій позитив - мої і щит, і маска,
А оптимізм, немов зухвалець-спис.
Усе зі сталі, тож прошу, будь ласка,
Своїх не проливайте горе-сліз.
Крізь шкіру ендорфіни-обладунки..,
Гніздиться в серці синьоперий птах,
Душа з волокон вся - у щастя струнках.
...Тримаю сам усе в своїх руках.
Стрічаю, наче побратима, успіх!
Сміюсь в обличчя і проходжу повз
Усіх поразок. Зброя моя - усміх.
...Літать рожденний також той, хто повз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
Була ковтком ти свіжого повітря
В житті його, єдиним тим ковтком...
Тепер душа із півдня віє вітром,
А тіло у землі знайшло свій схов.
Була ти світла джерелом, що гріло,
Тепер лиш проливаєшся у сни
Його самотні і у пам"ять білу.
Він не забуде тих очей ясних.
Колись до тебе також він полине,
Як ще одне зростить собі крило -
Крізь осінь, вслід за клином журавлиним,
Туди де ти і де завжди тепл́о.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
Так сталося,
Що стала не потрібна
Йому ні ти, ані твоя любов.
Дізналася...
Сказала: "- Я - вагітна...",
А він же відкупитись був готов.
Задумалась...
Та побоялась Бога!
Спливали у терпіннях місяці.
Ледь стрималась...
А він забув дорогу,
Вже іншої стискав долонь в руці.
Пронизливо
Тиснуло в серці. Билось
Під ним маленьке серденько - стук-стук.
Принизливо
На тебе всі дивились.
...Діждалась перших материнських мук.
Малесенькі
Ті рученята й ніжки
І очка, наче ґудзички... Всміхнувсь!
"- Ріднесенький,
Не бійся, самотужки
Ми впораємось... Татко? Він - злякавсь..."
Пояснення
Йому й собі давала.
Одного дня ваш татко об"явивсь
З осмисленням:
"- Прости..." Та ти прогнала:
"- Йди геть сказала й більше не вертайсь!"
А він усе ж
Навідувавсь. Дарунки
І іграшки приносив. Батько все ж...
"- Ти купиш все,
Не купиш лиш стосунків
Тих, що були колись, не повернеш."
І ось уже
Синочку третій рочок
Зозуля накувала навесні.
Вже їсть драже
І скоро йде в садочок.
Прийшов... Ти замість, щоб сказати "НІ!" -
Дозволила
Із ним піти гуляти
І поглядом провела крізь вікно.
Розгублена...
Звідкіль могла ти знати...
Сів за кермо він, випивши вино.
Його тоді
Ти бачила востаннє
Живим: додому мчали... ДТП!
У тій біді -
Три смерті, три прощання.
Син - мертвий, батько ж десь живе й тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441009
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.08.2013
[i](Непара — "Плачь и Смотри"
Просто Здравствуй, просто Как дела
Наверное так начну при встрече я
А пока смотрю издалека
И слёзы не от ветра в глаза...)[/i]
Лишається дивитися крізь сльози
Або ж...____________________
У звичному в житті сюжеті прози,
Як бомж:
Десь осторонь в безглуздості свідомій.
Воно ж
Не винне та позбавлене гармоній
Усе ж.
У шибках у чеканнях щосуботи:
"- Ну де ж?..
Сьогодні ж вихідний, нема роботи!.."
Прийдеш...
І батьківське потрібне щире слово
Знайдеш,
Зі щік сльозу розлуки полинову
Змахнеш.
Присядеш. Очі в очі - такі самі!..
Авжеж.
І вкотре знов кораблик оріґамі...
Але ж,
Зізнайся, що чекав цієї миті
Також?
І річка понесе слова розмиті.
"- Пожеж
Тепер він не боятиметься, синку..."
Збагнеш -
І ще одна субота, як сторінка.
Підеш...____________________
...Героєм у сімейній життя драмі
Ти теж,
Так само, можеш стати... Оріґамі...
Або ж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440797
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.08.2013
Почався день із запашної кави,
Немовби випив ніч свою до дна.
Свій день почав з мажорної октави.
Екватор літа, а в душі весна.
Чомусь завжди в моїй душі весна?
Прекрасний день, як більшість, без мінору:
В усьому всюди бачу позитив.
Кидається зерно моєму взору
З мішка полови їй же в супротив.
Крізь власне сито ціджу негатив.
В по вінця повній діжці дьогтю бачу,
Єдину ложку меду, мов янтар.
Повіки мокрі? Я від щастя плачу!
Оптимізую будь-який удар.
Хоч іноді я той іще бунтар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
1.
Зійшла зоря
В срібно-місячній імлі
І тане вечір
В зорепогляді нічнім.
З тобою ми під зорями
Ступаєм по землі
І цілий світ лише для нас.
Ми разом – я і ти!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
2.
Собі взяли
У любові два крила,
Злетіли ввись
Ми до місяця-човна.
У погляді ясних очей
Свій спокій загубив.
Ріка життя-молочний шлях
- По ній пливемо ми!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440471
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Малесенька принцеса в мами й тата
Все мріє про принцесине життя.
Сім"я ж бо живе скромно, не багато.
Але до татка більші почуття:
З роботи забирає із садочка,
До тьоті однієї поверта...
" - Халатик в неї, мамо, у сердечка,
А хата, мамо, хата - ОТАКА!
Поглянь-но, як вона мене заплела?
Ти так не вмієш! Ще цю ляльку, ось,
Не було БАРБІ, цю мені купила...
Я бачила, а може так здалось,
Як тьотя Валя татка цілувала..."
" - Ну годі! Спи! Вже треба спати!" Хтось,
Хтось мав сказати, доця - розказала...
Порозмовлять з тим татком довелось.
Розмова закінчилася скандалом:
Валіза, речі, як завжди бува.
Ридала жінка й дівчинка ридала.
Ужалили ще дужч доньки слова:
" - Навіщо ти прогнала мого татка?!
Тебе не люблю! Ти погана, зла!"
Розлучення... Сім"ї порвалась нитка.
Зростала донька й злість у ній росла.
На вихідні вона у тьоті Валі:
Свою кімнатку має, свій куток.
А справжня мама з розпачу у барі:
Слабкий характер! Чарка! Біль! Ковток...
Одного дня сказала донька мамі:
" - Від тебе йду, я буду жити там:
Сьогодні з татком йду до мами Валі.
Я маю все там, навіть свій фонтан!"
Розлуку жінка ледве пережила:
Щеміло серце, рвалася душа.
І градуси вливалися у жили -
Слабкий характер завжди спокушав.
...А нині свято - в доньки іменини!
"Хоч подзвоню, як прийду - проженуть".
...З вітанням про народження дитини
Дзвінок від матері... А трубки не беруть.
Лиш іноді та й те все у зневазі
Дитина маму ранила слівцем.
Давно засохли квіти ті у вазі,
В День матері даровані мигцем.
Літа злітали, мати все старіла.
Життям студентським донька зажила.
Своє кохання справжнє там зустріла.
Забулася і трубку узяла.
" - Ріднесенька, дитинко, як ти, де ти?!.."
" - Не мама ти! Не донька тобі я!
Алкогол́ічка, миєш туалети!..
Забуть цей номер і моє ім"я!"
Почуте її хлопця шокувало.
Історію правдиву зажадав.
...І наче щось у серці обірвалось;
Відкрив їй очі і пораду дав:
" - Постав тепер себе на її місце?
Це ж рідна мати, звісно ж їй болить!
Покинув батько - місяць і ти, сонце...
З собою на одинці важко жить."
Розплакалась й до матінки, мов вихор,
З пробаченнями кинутись до ніг
Помчалась в дім дитинства, а там - лихо...
Переступила материн поріг.
...Ще встигла теплу руку потримати.
До другої руки, а там... " - Спасибі!..." -
Вуста холодні стала цілувати.
В руці лежала лялька - лялька БАРБІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440124
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.07.2013
[i]"...щастя у простих речах..."[u][/u][/i]
Розбудімо свої ендорфіни:
Мчить хай ріками в жилах вогонь,
А в очах-океанах - дельфіни;
Теплий вітер торкається скронь...
Відчуваєш? Дай руку?! Ось, знову -
Синій птах вже тріпоче крилом
І дзвенить в моїм серці підкова...
Це присутність твоя. Ми - разом!
Ворожили на білій ромашці:
Пелюстками мінялися і
На обличчях в кожнісінькій зморшці
Ендорфіни - подібні весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2013
Завуальована думками гола правда
Вже не такою голою здається...
Сьогодні думай про своє учора й завтра,
Частіше прислухаючись до серця.
Ретельніше вдивляйся у дзеркала
Душі людської - там побачиш сутність...
В надуманому правда заблукала,
Утративши усю свою могутність...
Все ж випливе! Не нині, завтра скине
Усі вуалі й кане в задзеркалля.
Хай навіть вжалить, наче гнів осиний
Із присмаком полину до безжалля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013
Ніч народила тебе мені з місячних променів,
З трепетом сіючи срібло крізь неба вуаль,
Вкрила своїм оксамитом із зоряних пломенів
Тіло моє. Під тобою я, наче кришталь:
Грані єства твою ніжність усю віддзеркалюють.
Пестиш імлою чутливо - згораю у ній
Муками в кожній клітині, солодкою карою;
Імпульсів зливи назустріч фантазій і мрій.
Ніч тебе вкрала у мене, сховала за хмарами,
Пломінь цілунків імлистих із тіла зотлів
І одне одному іншими стали на рано ми...
В сяйві світанку зорі прокидаюсь зі снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439011
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.07.2013
[i]Мудрость времён
Древняя китайская пословица гласит: "Невидимой красной нитью соединены те, кому суждено встретиться, несмотря на Время, Место и Обстоятельства. Нить может растянуться или спутаться, но никогда не порвется.[/i]
Не дивлячись ані на час і місце,
Обставин різних, наче й не існує,
Рука з рукою зв"язані все ж міцно
І будь-кому їх роз"єднати всує.
Навік єднає душі нитка долі,
Незрима й водночас червона нитка:
Побачилися щоб на видноколі,
У полі, де росте їх щастя квітка.
Не раз бува розлука нить цю тягне
І відстані чіпляє, наче гирі,
Заплутує і розірвати прагне,
Та Небом з"єднані - в єдиний линуть вирій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2013
[i]Мудрость времён
Жизнь - как фортепиано. Белые клавиши - это любовь и счастье. Черные - горе и печаль. Чтобы услышать настоящую музыку жизни, мы должны коснуться и тех, и других.[/i]
Життя, неначе клавіші роялю,
Де чорні з них - це горе і печаль,
А білі - сяйво чистого Ґраалю,
Торкаюче натягнуту спіраль,
Немовби тятиву, струну любові,
Чутливим торком пальців наших рук.
Там піснь душі зі щастям в кожнім слові.
А дотик чорних клавіш - смутку звук.
Все ж музику життя аби почути,
Слід пити еліксир з буття октав:
Із білих - лік від чорної отрути,
Від перенасолоди - ...з чорних трав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013
Втомивсь уже від паралельності
Неначе
У іншім вимірі ледь жеврію
Сную
Я десь за межами реальності
А значить
Вже на межі життя над прірвою
Стою
І звична тіла гравітація
Дістала
Так бракне просто турболентності
Щоб аж
У невагомості дистанція
Зростала
Від паралелей в незалежності
Кураж
Дві просто лінії мов колії
Між ними
Пунктиром правильним з вагонами
Життя
Душа ж бо птахом поруч в полі і
Земними
Здаються мрії між перонами буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013
Екватор липня, просто в центрі літа,
Перетинає вкотре вже Ваш вік.
Не стану я Вам дарувати квітів,
Бо ж не того Ви складу чоловік.
Я побажаю щирим, добрим словом –
Лишатися таким, який Ви є;
Невзгоди хай розвіє, мов полову
Емоцій Ваших вітер. Постає
Кремезна Ваша сутність повна сили
Допомагати всім в усьому все.
Нестимете, несете, як носили –
Добро в собі. Тому понад усе –
Наснаги Вам, здоров»я всій родині,
Тримайтеся міцніш свого керма,
Любіть життя у всій його провині.
...Таких людей у світі більш нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013
Багріє душа з-під пурпурного шовку -
Паруюче плесо борщу
Заманює в постіль до себе білявку:
- "Сміліш бо, сметанко, я чув
Про пестощі ніжні твої надчутливі.
Пірнай же у пристрасть мою,
Принади твої зацілую звабливі,
Себе у тобі розчиню,
Назавжди піддавшись спокусливій білі".
...Сметана в жагучих руках
Тремтіла й розтанула в нього на тілі,
Борщу смак лишивсь на вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437397
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.07.2013
Півчашки із кавою гріє повітря...
Її чарівний аромат -
Із нотками жінка, що прагне палітри
Ніжніших тонів. Циферблат
Класичний, де цифри, мов зерна від кави
На білому фоні - контраст.
У чашку по вінця долить молока би -
Це миті блаженної час...
Вливається в неї, міняючи сутність
І чорну, і терпко-гірку.
...У пристрасній жінці втопив свою ніжність,
Піддавшись спокусі й гріху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437373
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2013
Синьооку зорю я щоночі запалюю в небі,
Між сапфірових зір вона світить тобі найясніш.
Срібний "місяць пустун" пригортає і тулить до себе
Тої зіроньки стан, як і я твій, в обіймах, міцніш.
У моїх ти руках пломенієш, немов і жагою
Розмальовуєш, наче, для мене зірок тих блакить
У янтарно-рубінний... Що робиш ти, мила, зі мною?!
Відчуваєш, як місяць багровий уповні горить.
О, блаженна та мить, коли ніч зорепадом судомить -
Сіє в лоно землі ту коштовність заради життя.
Я ж палаю увесь і тремчу від солодкої втоми.
...Ейфорії зорі танець в ритм мого серцебиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437005
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2013
Я визрілий з небесної блакиті
Літній день:
Все задля того, щоб з тобою знов
Зустрітись,
Твої налиті перса, соковиті,
До грудей
Своїх ніжно притиснути, немов
Би злитись
У пристрасних обіймах із тобою
Палко так,
О, спеко полуднева ти моя,
Жагуча...
В тіні спочити трохи, під вербою,
А від так -
Здійнятись в синь під співи солов"я.
Квітуча
Галявина покличе нас до себе.
Ми удвох
Свій шалу сплеск розвіємо між трав
І спраглі
У плесах відзеркалимося з неба...
Літній смог -
Це ми із центрів сонячних оправ
Насправді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436627
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.07.2013
Замружена молодість човником плине за часом
Услід за майбутнім своїм по тривожній ріці.
В човні музикант, у душі увесь сповнений джазом,
В реаліях же - шестиструнка в убогій руці.
А хвилі щоразу розгойдує змінності вітер,
А струни гітари сміються, то ридма ревуть.
Спасіння канати немов - верболозові віти
Пориви вітрів тих полощуть, ламають і рвуть.
Майбутнє скоріш-бо за все заховалося в старість:
У першому класі Титаніка. Грає оркестр...
Та якби не було, не варто винити реальність...
Ми (щастю назустріч) чинімо вітрам злим протест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2013
В своїх світанках зустрічай мене. Я поряд
Клубочком горнуся до тебе. Ти - мій сон!
Цілує ніжно мою посмішку твій погляд;
Серця, шепочуться мов, б"ються в унісон.
Посеред дня мене зустрінь в обідню пору...
Я твій від краю і до краю.., - до безмеж!
Теплом торкнеться усміх мій твойого взору;
Мені у відповідь ти посміхнешся теж.
З приходом вечора, тримаючись за руки,
Ввійдемо в ночі чари - пристрасті вогонь.
Торкання поглядом - виразніше за звуки
В словах любові і за дотики долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2013
Давай відкриємо великий Світ любові?
Дозволь відчути всі інтимності місця
У кожнім подиху і дотику, і слові...
Навмисне, наче ненароком, комірця
(Сорочки білої) мого́ торкнись вустами:
Відбитком ніжного пурпуру. Почуття,
Ті, що зародженні і ще були листами:
(В кожнім з твоїх в кінці цілунку відбиття),
Ти пам"ятаєш? А сьогодні ти і я -
Не в тих рукописах і не між їх рядками:
Щасливі разом і сьогодні ми - сім"я.
Свій Світ любові збудували ми.., - роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2013
Ароматна кава на колесах
З шедевральних зерен-ноток джазу,
Поруч продається свіжа преса,
Тут же лавка і рояль відразу.
"Джазу забагато не буває" -
Напис на автівці в зернах кави.
Хто її скуштує, той пізнає -
Насолоду музики ковтками.
Їх тандем одвічно буде в моді:
У сплетіннях звуків джазу й кави
Ароматів, кажуть у народі, -
Стиль життя, мандруючий віками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2013
Немов з тендітної пелюсточки троянди,
Торкаючись від сонця промінець,
Блискучі крапельки роси, немов гірлянди,
Він спрагло п’є. Цілунок двох сердець
Весь переповнений енергією сонця…
Він також дуже схожий і на дощ:
Такий раптовий, - тарабанить в шибки серця,
Що аж відлуння, наче щастя плач.
Ще він, як вітер: з диким вихорем та свистом,
Тільки не холодом пронизує все тіло,
А жаром, здатним обігріти ціле місто,
В ту мить здається, що в крові щось закипіло…
Весь у намисті із пелюсток та росинок,
(Нема такого в найсолодших снах),
Із сонця променів, вітрів, дощу краплинок –
Тремтячий поцілунок на вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435043
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2013
"...П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша."
(kulbabka: "Купальське").
Немов нанизані росинки на стеблі,
Укутані туманом вечоровим;
Снить неба захід соняхом багровим,
Срібліють човник і сузір"я кораблі.
Тебе веде купальська ніч у мої сни
Із помислів моїх фантазій повних.
Я чарами очей твоїх бездонних
В полон узятий. Шепотом "засни"
Ти заколисуєш і пестиш торком рук,
Мене лоскочеш ніжно так вустами...
Останній промінь сонця в обрій канув...
Став Лукашем твоїх солодких, Мавко, мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435039
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2013
Вона стрічала його вірно все життя,
На всі побачення вдягала сукні чорні,
Щоб кожен раз переживати відчуття
При його світлості відбитій на шифоні.
Він входив ранком оксамитовим у дім,
Торкавсь вустами вбрання чорного, мов кави.
Вона ж жадала більшого, а в тім, -
Цілунки ніжні його, мов шовкові трави.
Її наївність божевільною була:
Його енергія живила її тіло.
Аби не спати - каву кружками пила,
Так їй у котре з ним зустрітися кортіло.
Вона, як завжди вся у чорному вбранні
І ось, нарешті, оксамитовий знов ранок,
Котрого вірно так стріча вона в вікні..,
Ах шкода як, що він лише Світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434848
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2013
Там у травах мене ти кохала,
В ароматах духмяних цвітінь.
Папороть-квітом у ніч на Купала,
Я згорав від солодких тремтінь.
Твою вроду я, ніби чар-зілля,
Спрагло пив і п"янів без вина.
Місяць надкушеним плодом з-між гілля,
Плив по небу у формі човна.
Ми зливались в імлистім тумані:
Був солодко-містичним наш гріх.
Мавка моя зникла десь у світанні,
Залишивсь лиш вінок-оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434828
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2013
Я обіцяю, що з тобою буду ніжний,
Мов Півдня вітер, що несе тополі пух;
Як до калини диво-іній білосніжний,
Що в гіркоту її вселя солодкий дух.
Торкнуся тіла твого дотиком пір’їни:
Поглянь, на віях моїх ангели сидять.
Я шумовиння твоє із морської піни;
Фантазій втілення, що ночами не сплять.
Із шовко-ниток я зіткаю свою ніжність
І розгаптую, мов пелюстками троянд
Всю, поцілунками і всю твою тендітність –
Ознаменую, мов в оправу діамант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434715
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.07.2013
Шукаю прихистку в обіймах я твоїх...
Загублений в рутинах повсякдення...
Вустами ніжними торкнися вуст моїх, -
Відчуй моє до себе ти натхнення.
Натхненний дотиком тепла твоїх долонь:
У нім я розчинитися готовий;
В очей глибинах утонуть, торкнувшись скронь -
Заплутатись у локон твій шовковий.
Натхненно-трепетно вирує в мені кров -
Любов моя тріпоче в ній натхненно.
Мене візьми під свого затишку покров -
Ділитимусь з тобою сокровенним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434712
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.07.2013
Січневим снігом висічена доля,
Лютнево-крижаний свій стелить шлях,
Крилатий березень гніздиться на тополі,
Панує квітень цвітом на гіллях.
А літо мчить до нас шовковим травнем
З рум"янцем червня стиглих черешень.
Духмянить липень цвітом лип. Так славно
Дозріла в серпні яблуко-мішень.
Вином багряний вересень дурманить,
Чарує жовтень золотом дерев.
Листопад падолистом землю ранить,
Крізь груди грудня зимній чутно рев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434161
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2013
Вплітався в локон твій пелюстям цвіту -
В тобі я розчинявсь, як у весні.
Торкавсь долонь твоїх плодами літа,
А в осінь падав листом в твої дні.
Зимою ж був скрипучим сніжним слідом...
Снив тьохком й щемом я на серця дні
Твоєго, моя трепетносте ніжна,
Тендітносте всіх квітів й зелен трав.
Ти, ноче зореока моя, грішна -
Осяйна в сріблі місячних оправ.
О, Доле, мені послана Всевишнім -
Укотре я воскрес в тобі й пропав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013
Ти осторонь, а я весь у тобі,
Мов промінь сонця в крапельці роси.
Як подарунок, взявши сам собі,
Він п"є до дна її нектар-краси.
Я осторонь, мов одинокий став.
Веселкою ти увійшла в мій світ,
В життя його додавши кілька барв.
Щезає тлінно твій в повітрі слід.
Я лист осінній. Впавши до землі,
Тобі вклонився, Осене моя!
Я чистий лист паперу на столі.
В віршАх ми разом, Музо, - ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2013
Малина смачна!
Не можу наїстися нею:
Куштую солодку малину з одного куща.
Та там через брід,
За хащами й тернами - знаю
І бачу з далека ще кращу на фоні плюща.
А гарна ж яка
Зваблива спокуса пурпуру.
Покинувши ту, через хащі тернисті бреду.
І руки в крові..,
Весь в бруді карапкаюсь вгору;
Вже майже в знемозі сягаю солодку мету.
Зриваю одну,
Милуюсь захоплено, ніжно,
Порівнюю з тою: за ту ця гарніша в стократ.
Смачніша мабуть..?
Куштую із трепетом. Звісно ж -
На смак, як і та, що не варта таких моїх зрад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013