| Сторінки (8/764): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Зустрів мій погляд твою вроду,
Подібну сонячній весні.
Ти з джерела там пила воду,
Співала радісні пісні.
Об камінь билася водиця,
На твою одіж накрапа
І вже спрозоріла спідниця,
До ніжок чудних прилипа.
Купалась в сонячних проміннях,
Кохалась з вітром у полях.
Вуста мов макове цвітіння...
Мені на зустріч був твій шлях.
Вела розмову ніжно з квітом,
Вплітала їх собі в косу.
Я був твоїм чарівним літом,
Кохав весни твою красу.
Із травня в червень босим кроком
Переступила мій поріг.
Нас поєднали там, високо -
На перехресті двох доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2013
Із холоду в жар
Зі спокою в шал
Кохання нектар
Любові причал
Зі світла у тьму
Із тиші у крик
Доступний йому
Єства її лик
З раптових "спинись!"
В активний порив
З "чуттєво торкнись -
"До болю, гори!"
Із пристрасті в блаж
Контрасту баланс
З релаксу в кураж
В тілах резонанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391715
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2013
Частина ІІ. «Спомин»
Віктор раптом відірвався від своїх страшних спогадів про вчорашнє, підняв все ще заплакані очі, і, знову спинив сумний погляд на грозі за вікном, котра ніби знущалася над ним, ніби сміялася, прагнучи довести його до божевілля. І якби не годинник, за спиною на стіні, який пробив уже дванадцяту ночі, то хто зна чи отямився б він від тієї туги, що скувала його цілого у кайдани смутку та жалю, розбивши душу. В голові Віктора в ті хвилини і справді коїлося щось не зрозуміле. Він замислювався про смерть... Віктор почував себе винним в тому, що сталося. Проте ці дванадцяти кратних «БАМ» годинника – змусили перемкнутися його похмурим думкам на геть інший спомин з минулого...
Те що художник згадував щось приємне було видно по виразу його обличчя. Він знову всівся у своє крісло і розслабившись відкинув голову назад. Витке темно-каштанове волосся середньої довжини повільно із помахом голови, упало на його широкі мужні плечі. Віктор заплющив вже трохи просохші очі і злегка посміхнувся:
«...То було близько півтори року назад – на зустрічі Нового року. Група наших молодих художників-початківців, котрі свого часу намагалися об’єднатися у творче мистецьке об’єднання, котрому так і не судилося, з різних в кожного на те причин, утворитися, - зібралися з метою поєднання приємного з корисним. По мимо провести рік старий та зустріти Новий, ми ділилися кожен своїми маленькими таємницями мистецтва, своїми враженнями та поглядами на розвиток мистецтва в державі, висміюючи відсутність самого розвитку та його підтримки з боку самої держави.
На цьому зібранні було чимало митців різних галузей творчості: скульптори, майстри пера, художники...
Вечір видався на славу: усі були просто в захваті від його організації. Ми радо провели старий рік, згадуючи кожен всі свої досягнення: успіхи, поразки, і, вже після ударів, - довгоочікуваних дванадцяти ударів годинника; після перших дзвонів келихів, повних пінисто-ігристим шампанським та після щирих вигуків вітань «З Новим роком!..», почалося все те, що можна назвати справжнім святом. Співи, музика і танці - наповнювали розкішно по-новорічному прибраний зал.
Усіх нас заздалегідь було повідомлено, що тільки-но ми переступимо поріг Нового року, - на нас чекатиме дивовижне феєричне шоу. Ми й самі його з нетерпінням чекали, оскільки знали навіть дещо більше, можливо, за інших: це має бути щось відверте, еротичне, якийсь по своїй суті гарячий, пікантний номер. І коли його оголосили – усі присутні раптом стихли і, затамувавши подих споглядали, як на сцену, під звуки позивних акордів, віщуючих наближення чогось надзвичайного, різкими та густими потоками вилились, мов різнобарвні рідини, кольорові, від світел прожекторів, димові завіси. А потім... А потім з’явилася вона... Просто зі стелі прямісінько на середину сцену зі шлейфом барвистого конфеті, уся осяяна прожекторами, – спустилась дівчина-метелик і розпочала свій гарячий, еротичний танець. ЇЇ костюм був і справді дивовижним: він був геть прозорим, дозволяючий розгледіти всі принади юної танцівниці. Костюм виглядав настільки природно, що моментами здавалося, що то й справді дівчина з крилами метелика, істота неземного існування. На обличчі у неї була маска, тому розгледіти риси лиця змоги не було, доводилося насолоджуватися не менш спокусливими формами тендітного, мов і справді метелкового стану, що гармонійно рухався під ліричну музику та вигравав всіма кольорами світлової частини шоу-програми. Надзвичайно легкі майстерні елементи її танцю створювали ілюзію, - мов вона і справді відривається від сцени і, махаючи своїми так само прозорими, як і вся її одіж, тендітними крилами, здіймається в повітрі і просто зачаровує! На мить і мені здалося, що я теж здатен здійнятися в вись разом з нею. Не бачачи її обличчя, її очей, мене вабили її досконалі форми, так виразно окреслені костюмом. Образ метелика справляв неабияке враження! В ній я вбачав все прекрасне, що тільки може бути. Вона була, мов ангел – чиста, безневинна, граціозна, досконала істота і водночас, наче демон – підступна та спокуслива красуня.
Вона ж і була тим єдиним натхненням, музою на створення тієї дивовижної, на жаль вже мертвої, картини – «МЕТЕЛИК». Що-правда на полотні я зобразив не зовсім її саму, а тільки силует, довершені форми. Що ж стосується фарб та відтінків, котрих мені вдалося добитися – в них я висловив всю свою любов до цієї досконалості. В картині відображено було все те найпрекрасніше з усіма найвідданішими та найпалкішими людськими почуттями, котрі тільки можуть бути.
Доки творив над картиною, - був закоханий в неї: в її стан... Та от коли полотно сягнуло свого довершення, я раптом зрозумів, що не можу без неї – тої реальної досконалості...
Я шукав, розпитував про неї... Та все дарма. Врешті, змирившись, зрозумів, що то був проблиск щастя в моєму житті, який на жаль, уже мабуть ніколи не повториться. Так, я був змирився з тим, що більш ніколи не побачу тієї неймовірної краси, того метелика. Та я пообіцяв собі в жодному разі не викидати зі свого серця ті щирі та чисті почуття, які зародилися в мені тоді і, які я все ж зумів передати на полотні-всього свого життя. Кохання з першого погляду!? Дивно звучить, чи не так? Та все ж це правда. Я вирішив, що пошуки втраченого – даремні; що краще буде, коли цю неймовірну красу побачить світ і тоді, можливо, ця дівчина-метелик, впізнає себе, свій образ. Можливо їй стане цікаво – хто автор і вона сама мене знайде. Я вірив в успіх «МЕТЕЛИКА»! Я був певен, що картина справить враження і стане моєю візитною карточкою в мистецькому житті,адже вона відрізнялася від енної кількості інших моїх робіт, оскільки була написана душею, почуттями.
Ні! Я писатиму, писатиму і ще картини, та боюся, що мені більше ніколи не вдасться створити щось подібне, що на стільки досконале.
Я покохав цей образ, ту дівчину. «МЕТЕЛИК» - єдине, що нагадувало про ті мої переживання-щастя, про почуття, що зародилися тієї новорічної ночі; єдиним підтвердженням того, що то був не сон. Метелик був шедевром мого мистецтва. «БУВ», бо тепер це жменя попелу на згарищі мрій.»
І Віктор знову почав згадувати минулий вечір, ту грозу, яку не переставав проклинати. А та, ніби продовжувала глузувати з нього, лиючись за вікном перед його очима. «Вона знищила мого «МЕТЕЛИКА»; спалила її крила і прирекла на вічні страждання мою душу.»
Нещасний художник намагався заснути, проте страхіття не покидали його, постійно переслідуючи як вдень, так і вночі. І цими страхіттями були його ж картини – ті самі картини, котрих немає більше в живих. В ту ніч він так і не заснув, проте наступні ночі були іще гіршими: з ним розмовляли душі покійних полотен – вони винуватили його в тому, що художник їм дав життя, щоб вони згоріли.., до тла... Та найстрашнішим його сном – був сон про «МЕТЕЛИКА».
ДАЛІ БУДЕ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391598
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Частина І. «Страшна звістка»
Затягнулося небо грозою.
В моїм серці сум і печаль.
Сірий дощ впав на землю. Сльозою
Мої очі наповнились. В даль
Відходить мій розум. З тобою
Мені добре було та на жаль –
Ти тепер уже не зі мною
Й моє серце наповнює біль.
Того вечора і справді лило наче із відра. Гроза несамовито стукала по шибках вікон, котрі і без того добряче дрижали від сильного грому. Ну а сліпучі блискавки, розколюючи навпіл темряву, все ніяк не давали заснути.
В кімнаті було тепло і затишно. Привабливий камін додавав їй особливої чарівності. Світло жовто-гарячого вогню розливалося кімнатою і цим самим створювало отой, здавалося б нічим непорушний, затишок. Потріскування в каміні, нещодавно підкинутих, дров, - мов звуковий інструмент, акомпонуючий мерехтливому танцю вогню. І так гармонійно звучало це все і виглядало на фоні грози за вікном. А та, так і прагнула увірватися крізь тоненькі дзвінкі шибки і порушити цю гармонію затишку. Час від часу однотонне тепле освітлення кімнати змінювалося раптовими білими спалахами від блискавки, котра, наче той потужний прожектор, лише на якісь короткі миті дозволяла розгледіти кімнату всю її красу та зазирнути у найпотаємніші закутки.
А розгледіти можна було не багато. Поряд з каміном, під стіною, стояла етажерка зі старими книгами; кілька журналів було хаотично розкидано на спеціальному журнальному столику, що стояв біля дивану. Навпроти величаво животів уже не новий телевізор. На столі під вікном височіла настільна лампа, а поруч із нею стояв графін із водою. Інша половина столу була закладена баночками з фарбами, а також не важко було помітити склянку із кісточками та пензлями. Одразу ж коло столу гордо виструнчився мольберт, на котрому у своєму творчому розгарі красувалася розпочата робота митця, а стіни кімнати приємно дихали пейзажами, натюрмортами, портретами... Усе вказувало на те, що тут мешкає художник.
А сам митець на ймення Віктор, непорушно сидів у широкому м’якому кріслі і замислено дивився у грозове вікно. Його очі були широко розплющені і не заплющувались навіть тоді, коли у вікні з’являлася сліпуча блискавка чи гучно гуркотів грім. Його чорні брови, мов широкі смуги, періодично опускалися на повіки, цим самим додаючи ще більшої задумливості обличчю. Риси обличчя говорили самі за себе: «Я художник.., я творча натура.., я захоплююсь усім прекрасним...»
Він сидів і пильно вдивлявся в грозу. Аж раптом його широкі й тендітні, ніби жіночі, губи злегка скривилися, а з очей покотилися струмочки гірких сліз. Схиливши в зажурі заплакану голову собі на груди, Віктор поринув у жахливі спогади вчорашнього дня.
«Я повертався додому зі своїм собакою Роккі. На годиннику було близько 18 години. Я завжди в цей час вигулюю його. Ми поспішали, оскільки по небу звідусіль збиралися темні хмари. Липневе сонце сильно припікало. Повітря було гарячим і задушливим, а в далині уже чутно було, що гримить. Усе вказувало на те, що незабаром пройде добрячий дощ. Мій собака висолопив язика і важко дихав. Я й сам відчував страшенну спрагу: у горлі пересохло, а з чола горохами котився піт. За якусь мить на дворі раптово посутиніло: чорні грозові хмари заслонили палюче сонце і, нарешті, в моє обличчя війнуло прохолодою, а невдовзі моє розпашіле лице відчуло на собі перші краплини дощу. Мої втомлені і дещо сполохані раптовою переміною погоди очі, не могли не помітити, як на видноколі, наче розкололося небо... Блискавка жилою ударила вниз і через декілька секунд прогуркотіла громом. Роккі почало трусити – він страшенно боїться грози. Ми йшли поспіхом, боячись намокнути. І коли я зрозумів, що додому вже не далеко, вирішив відчипити повідок і дозволити Роккі віддалитися від себе.
Додому ми добігли вчасно, тому що тільки-но я зачинив за нами двері, як із неба пролилося рясним дощем. Переодягнувшись у домашнє я погодував Роккі, котрий одразу ж втомлено розлігся під теплий камін і невдовзі заснув. Повечерявши сам, я наблизився до вікна, злегка помішуючи ложечкою та посьорбуючи гарячий чай. Я вдивлявся в грозу..., проте мою пильну увагу раптово відірвав телефонний дзвінок, що приніс мені того вечора – жахливу звістку. Подзвонив власник однієї картинної галереї, в якій знаходилося кілька моїх найкращих робіт. Там незабаром мала відбутися виставка картин молодих художників. Я одразу ж відчув у його голосі збентеження та страх. На моє питання «Що трапилось?!», - він довго мовчав, підбираючи потрібні слова. Та коли я вкотре поставив йому запитання «В чім річ?!» і що саме його так бентежить, - той важким, сумним тоном промовив:
- ...Картини.., вони.., вони всі – згоріли...
Я був шокований почутим! Не міг в це повірити! З того, що він іще говорив, я зрозумів тільки те, що одна із тих грозових блискавиць влучила у високе старе дерево, що росло просто біля самої галереї. Воно упало на споруду, що і стало причиною трагедії. Вся галерея, а вона ж сама по собі була старовинною та, що найгірше, дерев’яною - згоріла до тла. Отямився після того, коли в трубці вже лунали короткі гудки. Я не знав: плакати мені, чи істерично сміятися? Мої роботи, моїх найкращих десять картин – згоріли!.. Вони були на той час для мене всім – єдиною надією, шансом долучитися до списків художників сучасників, поряд з картинами яких мали висіти й мої. То мав бути мій дебют – серед вже доволі знатних авторів. Та мабуть так розпорядилася «пані Доля».
Так, доля і справді зле пожартувала з нього. Віктор важко переживав цю не легку втрату. Він страждав: ридав зболілою від горя душею, як небо ридало грозою – тією самою грозою, яку він на віки прокляв.
Ті картини були його дітьми, рідними кровинками, у кожну з яких він вклав був часточку своєї душі. Того вечора йому хотілося померти. Віктор уявляв в своїй творчій голові загибель тих своїх полотен і подумував про загибель власну.
Перед очима Віктора раптом пробігли останніх три роки його життя – саме стільки часу він затратив на написання цих творів, роботу над кожним з яких він пригадував мало не до найменшої дрібниці. Нещасний художник любив їх понад усе... Проте була та одна-єдина, найрідніша його серцю любов, його картина, з якою нашого героя пов’язувало чимало особистого. І назва була цій картині – «МЕТЕЛИК».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391551
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2013
В бездонні глиби мого смутку,
В німе волання із очей -
Зронили "порчу"-незабудку,
Що карбом в пам"яті пече:
Десь лялька-вуду коле душу,
Мов списом тіло протина...
Закляття це здолати мушу!
І з місця зрушиться стіна
Недуг, незгод та протиріччя.
У супротив зловіщих слів,
Знайшлися інші, що на клоччя
Роздерли "порчу"... Мов зі снів
Страшних прокинувся на ранок -
З новими силами в New day!
...А час загоїть пам"ять-рану.
Прости, Всевишній, тих людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Десь там, в склепіннях зір,
В безоднях висоти,
Між енних тисяч дір -
Є лігво Самоти:
Із безліччю думок
З очима у сльозах.
Там полину ковток
І пустоти гроза.
Там вічна мерзлота.
У вихорах надій
Молитви ввись зліта -
Із не самотніх мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Коли мутніють очі і повняться безоднями зіниці
І чутно, як по венах гарячими потоками б"є кров;
Коли від рук торкання суниці виростають в полуниці -
Прелюдія в бажаннях кохати чимось схожа на любов.
Зануритись в блаженство, сягнути надчуттєву насолоду;
Розгойдувати мрії, фантазії надтрепетних вершин
Та сплеск емоцій в вирій пускати знаком звершень (нагороду),
У стані ейфорії, - витати поміж щастя-порошин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391090
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2013
ЧарІвна ніч. Лиш я і ти. Троянда в вазі на столі.
В мовчанку гра - не треба слів: за нас говорять очі.
Троянда вже в моїй руці. ПелЮстки, наче кораблі -
На морі мов, на плесі шовку ложа опівнОчі.
Одежа стліла з наших тіл від жадних рук: палких долонь;
Змішалося свічІ тепло з пролитим сріблом ночі.
Над рівнем шовко-моря ми - багаття, пристрасті вогонь.
Горять пелЮстки-кораблі поміж принад жіночих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391032
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2013
Віч-на-віч, тет-а-тет, лиш я і ти.
Ми так давно на цю ідилію чекали.
Зведімо вдвох розведені мости.
На брудершафт схрестімо руки, - в них бокали,
Мов чаші почуттів на всі віки,
По вінця сповнені любов"ю. П"єм до денця.
Сплелися аромати у вінки
І щастя ніжно так торкнулося до серця, -
В цілунку як зустрілися вуста.
І ми в обіймах одне одного. В єдино
Звелися половинки дві моста.
Соната вірності нам грала "Лебедина".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390042
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.01.2013
Шквал емоцій нахлинув зненацька;
Захлинає надмірність думок:
Мов тварина зірвалась хижацька
З ланцюгів - моя Лють. Зла комок
Прагне вирватись фразами лайки:
Пазурями та іклами слів.
Негатив розтерзати щоб тільки,
Настрій мій тільки щоб розвеснів, -
Щоб просякнувся весь оптимізмом:
Прояснів, переріс в позитив,
Боротьбу щоб почав з егоїзмом
І щоб гніву вчинив супротив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Шукаю прихистку в обіймах я твоїх...
Загублений в рутинах повсякдення...
Вустами ніжними торкнися вуст моїх, -
Відчуй моє до себе ти натхнення.
Натхненний дотиком тепла твоїх долонь:
У нім я розчинитися готовий;
В очей глибинах утонуть, торкнувшись скронь -
Заплутатись у кучері шовкові.
Натхненно-трепетно вирує в мені кров -
Любов моя тріпоче в ній натхненно.
Мене візьми під свого затишку покров -
Ділитимусь з тобою сокровенним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2013
Кожен з Вас напевно знає, що таке «МАРШРУТКА»
Й як за часто вона з «відтам» з’являється «тутка»?
Особливо в ті моменти, коли треба махом…
Кому куди: на роботу, на базар, до свахи…
От і в мене, якось зранку, виникла потреба,
Та як потім виявилось, то страшна проблема!
Певно з добрих півгодини стою на зупинці!
А то зима, псячий холод, - відмерзли всі кінці!
Аж тут лізе «черепаха» - маршрутка кохана,
Та так помалу, гій би везла з яйцями Івана!
Під’їжджає трохи ближче, аж глип, - чисте чудо,
Як там мають ся вмістити із зупинки люди?!
Аж по швам тріщить маршрутка, стільки в ній народу.
Є надія, що як стане, трохи вийде люду.
Ай-я, де там?! Лізе далі, навіть ся не спинить!
А водій у бік зупинки навіть ся не дивить!
Тут вже чую ззаду мене хтось ся матюкає,
А з переду якась жінка кляне, проклинає!
Так вже всім нам ці маршрутки в печінки ся в’їли,
Але всі стоять, чекають – може щось над’їде?
Не минуло й хвилин двадцять, як їде наступна,
А у мене окрім пальців вже відмерзла й.., дупа!
То ще півбіди маршрутку оту дочекатись,
Гірша друга половина – у неї запхатись.
Особливо, коли ззаду чоловік десь з тридцять,
А з переду, трохи менше, десь напевно з двадцять.
І як тільки перед нами та маршрутка стала,
Та тридцятка, що позаду – вперед ся попхала!
Із маршрутки хоче вийти лиш одна людина.
Бідолаха так ся просить, аж пирскає слина.
Якась баба, що спереду зачала кричати:
- «Ти один, а нас багато й нас не подолати!»
Й ціла наша п’ятдесятка в маршрутку ся пхає,
Ну, а той, що на порозі, кричить-викрикає:
- «Люди добрі, майте совість, дайте най я злізу!»
П’ятдесятка преться в двері і ніхто не влізе.
А мене вже так стиснули, ноги так стоптали,
Мою сумку, що на плечах, геть чисто порвали!
Довго думали-гадали, як в маршрутку влізти,
Й кожен думав: «Як залізу, би було як злізти?»
Ну, а тото сиротятко, що в дверях стояло –
Перед водієм маршрутки на коліна впало.
Та й зачало скиглити: -«Панночку таксисте,
Випустіть в свої двері, бо ззаду вже тисне!»
А водій що мав робити, мусів ся змирити,
Бо з мороженим народом трудно говорити.
І як тільки таксист добрий відкрив свою браму,
О тоді все й почалося, не на жарт, на правду…
Першов пхнулась у маршрутку баба із торбами;
Якийсь шустрий прошмигнув між її ногами.
А одного так пихнули, що той впав на руки;
По руках йому пройшлися тої баби внуки.
Але довго не простояв у цікавій позі, -
Його пхнули зі словами: - «Не стій на дорозі!»
Через нього перескочила одна молодиця
Й ненароком наступила йому на мізинця.
Той з словами-матюками на ноги підвівся,
І, зціпивши зуби з болі – в штани обмочився.
До проходу підштовхнули бабу із баньками.
Баба баньки перед себе, робить крок ногами…
Ну, а так, як було слизько, то і баба впала
І всім своїм габаритом прохід блокувала.
Ясне діло баньки трісли й полились компоти,
А хтось крикнув із натовпу: - «Порвете колготи!»
А у відповідь почулось: «Колготи – дурниця!
Люди добрі, майте совість, - поверніть спідницю!»
Й дивлюсь, дійсно, лізе жінка через тоту бабу:
Без спідниці, в одних майтках ще й з ярличком ззаду!
А за нею, зовсім слідом, пре якийсь хлопака,
Пре й не видить, що стоїть, там де в баби…банка!
Ну нарешті спільним тиском й ту бабу запхали.
Ледве двері ся закрили. Але ж ми, зостались?!
І стояли, як сироти, померзлі аж сині.
Й задумались: «Чи приїде ще маршрутка нині?»
І тепер ми зводим очі до ясного неба
Би Господь нам дав маршрутку таку, як нам треба.
(28.11.2005 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
В двері серця постукало Щастя.
Той, що там оселився, тривожний Неспокій,
Радо двері йому відчинив.
Відголоском Сумлінню озвався там Докір...
Всі провини в вині розчинив
Я з надією в те, що воздасться
Позитивом пульсація в венах
Із приливами крові. А Щастя на дотик, -
Надто схоже на моря приплив.
Через серця поріг воно, наче наркотик,
ПронеслО дозу радості, вплив
Свій залишивши осадом - в генах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013
Скуйовджений розум, розхристаний погляд;
Мов вікна відчинені - навстіж думки.
Змінив світобачення своє: світогляд
Від мене місцями закривсь на замки.
Цілунками Паніки вкрите все тіло,
Із серця глибин камертонять страхи.
Забилось в куточок душі і тремтіло
Тривожне мовчання. Птахами гріхи:
Із думкою навстіж, зі звуком у простір -
СвітзАочі! Погляд вже не здожене.
Та сповнені гнівом емоції гострі
Характеру Міць у кулак свій візьме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013
Життя - тріумф! Життя моє - фіаско
На п"єдесталі з номером один.
Розгойдана життя мого колиска:
То вверх, то вниз - із лоскотом судин.
То все окей: в крові вирує щастя.
То навпаки все, наче страшний сон.
Однаково, пульсація в зап"ястях,
З подіями життя, б"є в унісон.
Що ж кращим є: тріумф, а чи фіаско?
Життя - поняття звісно ж не просте.
Програти й бути в виграші?! Будь ласка!
Фіаско тріумфальне - саме те!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012
Ну чим не догодив вам наш "Івано-"?!
Навіщо залишати лиш "Франківськ"?
То й що, що наш Хмельницький без "Богдано-"?!
...Вже краще поверніть "СТАНІСЛАВІВ".
Піддайте реставраціям тунелі:
Оті підземні, тих часів, шляхи.
...Культурних, місту, дайте акварелей
Та замініть прогнившії дахи!
Облиште в супокої герб прадавній -
Не ворон є причиною невзгод.
Не тим займаєтесь! Не втому наша правда.
Змініть себе! Подбайте про народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.12.2012
Торкаюся тебе, цілую, пещу:
Доводжу до солодкого блаженства.
Спини мене, коли я перевищу
Ласкань посил у вихорі шаленства.
Тіла в сплетінні сповнені чуттями;
В повітрі феромони, мов фантоми.
Самоконтроль відсутній - до нестями.
...Підкралися вже вивержень судоми.
І бажане набуло своїх звершень.
Жадане спалахнуло від вібрацій.
Вже вкотре та щоразу, ніби вперше...
Фантоми ейфорійних ілюстрацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388674
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2012
Ну ось і все, - твоя остання роль:
Добіг кінця життя твій календар.
Воістину в тій грі ти був король;
...Зловіщим був меча того удар.
Та смерть на сцені - віщувала смерть.
Блискуча гра - із Долею злий жарт.
Спинилася життєва круговерть.
...Немає більше шансів на рестарт.
"...Король помер, - нехай живе король..."
З життя пішов герой своїх часів.
Якщо би не вмирав його герой, -
Актор можливо б нині іще жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Так щемно на душі, на серці лоскіт;
Незвідане торкається чола.
Ледь чутний шепіт, із кутка ледь зримий блискіт.., -
Це ти, мій янголе, маленький, як бджола.
Мабуть щось має трапитись важливе...
До мене прилітаєш неспроста.
Життєву іскру ти мою так бережливо, -
Несеш в долонях з молитвами на вустах.
Я з вірою..! За тебе в Бога молю:
Щоб сил тобі давав любить.., мене;
Міцніла воля щоб, послав щоб добру Долю.
... Взаємно зв"язане - людське і неземне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Як добре було б вміти, коли треба -
На камінь перетворюватись: в час,
Коли хтось фарби згущує круг тебе,
Коли себе не бачиш в їх очах.
Скотився би камінчиком у воду
І слухав би розмови німих риб,
Чи просто би лежав десь біля броду:
З чагарників дивився б догори.
А зрештою - така наша природа:
Випробування різні у житті...
Однаково...: на дні, чи біля броду -
За спиною все ж гуснуть фарби ті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Зажди, спинись, не рухайся, чекай, -
Не дай пульсаціям мети сягнути зараз.
Горю в тобі; в знемозі через край.
РазОм з тобою прагну злитися в екстазі.
Давай-но вдвох здійснімо свій політ!
Та просто зараз - пиймо чари диво-миті
До дна із насолод. ...Емоцій зліт
І вибух пристрастей. ... Між нас блаженства ниті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387973
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2012
ПрошУ, не зазирайте мені в душу!
Навіщо вам ясний тьмянити зір?
Вам мало мого погляду? А тишу
Мою залиште в спокої. Між зір,
Десь там шукайте світлості! А в мене...
Хто я такий?! Такий же, як і ви:
Із плоті й крові, із гріхів... Рамена
Розправлю, засукаю рукави,
ОдЯгну маску та не на обличчя;
Сховаю я від вас душі вінок.
Хай сам лиш вигляд - знІвечені клоччя;
Не в змозі я спинить її дзвінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Ледь чутним дотиком торкаюся до Мрії
Із острахом сполохати. Вона ж,
(А чи на довго) там, на вістрі вії, -
Розгойдує вже приспані надії,
Складає їх у сонячний вітраж.
До скельця скельце.., - все у барвах веселкових:
Вродлива Мрія виклала пейзаж,
Зі снів немов, яскраво-кольорових -
Видіння Мрія виткала: міраж.
Ледь чутним шепотом звернувся я до Мрії
Із острахом сполохати. Вона ж
Пилинкою зіскочила із вії:
Залишила мене серед стихії
Емоцій, вражень.., а в душі - кураж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Спинись, мовчи, - не треба слів!
Нехай за нас говорять наші очі.
Цю мить ми виткали зі снів,
З"являлися котрі посеред ночі,
Де ми удвох у лоні тьми,
Мов на долоні в місяця - на ложі.
...Для когось тільки мить.., а ми,
Насправді між собою геть не схожі
(Одної річки береги),
Цю диво-мить проносимо крізь рОки
В очах своїх. І навкруги
Прекрасний світ, життя ріка - широка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
З твого волосся віє аромат:
Там запах кави вплівся в феромони.
Пурпурних вуст торкався шоколад, -
Свій слід лишив на них солодко-чорний.
Я, зваблений спокусою принад,
Розчиню в тобі свою насолоду.
Ти жінка-кава, я - твій шоколад:
Одне для одного в житті винагорода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387316
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.12.2012
Аромолампою навіяний інтим:
Тремтить свіча в ній в напівмороці своїм...
З тобою поряд зараз прагну бути тим -
П"янким вином червоним в келисі твоїм:
Торкнутись вуст медових, спершу, язика
Та розчинитися повільно у тобі
Припливом пристрасті від кожного ковтка...
Мене до дна допий, - всього візьми собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387214
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.12.2012
Виводиш пальцем серце на вікні..,
Фрагменти своїх спогадів про нього:
Про ваші разом ночі, ранки, дні...
...Самотнього світанку, мовчазного.
На підвіконні кава остива
В двох кружках, (так щоранку ти робила)...
Тремтіла твого смутку тятива;
Гірку від сліз свою ти каву пила.
________________
В його руці на кінчику пера
Вона ж, як муза, була завжди з ним.
Не раз ота розлучниця-пора -
Лягала на папір рядком сумним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Не дам замерзнути тобі я, моя Музо!
На зло морозу розведу багаття-фраз
Із теплих слів, котрі зігріють тебе враз:
В катрен складу строфу до строф із рим-галузок.
Не дам торкнутися я рук твоїх морозу:
Напою чаєм з теплих віршів, з імбирЕм;
До чаю тортик дам із лірики, а в крем -
Додам із образів п"янку інтиму дозу.
Не дам замерзнути тобі, кохана Музо!
Ти ж обіцяй, що зігріватимеш й мене.
Життя без тебе надто марно промайне.
...Зав"яже в пам"ять нитка Долі вірші в вузол.
http://vkurse.ua/ua/health/imbir.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2012
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Перша зіронька Різдва,
Що колись усіх звістила
Про народження Христа, -
Нам сьогодні засвітила.
П-в
Усі ми звеселімось та радіймо:
Пора прийшла предивна і свята -
Ісус Христос родився! Тож славімо
Народження Спасителя Христа!
ІІ.
Страв дванадцять на столі,
Свічка, Дідух, - все до лАду.
Слава йде по всій землі
З Колядою в кожну хату.
П-в
Усі ми звеселімось та радіймо:
Пора прийшла предивна і свята -
Ісус Христос родився! Тож славімо
Народження Спасителя Христа!
ІІІ.
Вже Вертеп до хати йде
З Колядою й віншуванням.
Вдосталь всього хай буде
І здійсняться всі бажання.
П-в
Усі ми звеселімось та радіймо:
Пора прийшла предивна і свята -
Ісус Христос родився! Тож славімо
Народження Спасителя Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
В душі світла забагато не буває;
Забагато не бува в душі добра.
Хай же завжди з глибини душі лунає:
У суцвітті з щирих звуків та мелодія, що кожен з нас обрав.
Щоб впродовж життя душа не знала скверни, -
Бережім її, не тратьмо на гріхи.
Пам"ятаймо: тільки тіло йде крізь терни,
А душа, хоч і незрима, все ж вразлива до спокус життя-ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Зустрілися два погляди ясні:
Між Інь і Янь, мов іскрою сяйнуло
Святе кохання, що колись заснуло...
Насправді це усе, чи в моїм сні?
І в дотику зустрілись два тепла:
Пульсуючі енергії в долонях;
Дві посмішки й рум"янці, що на скронях, -
Зустрілися. Немов до джерела:
Припав вустами спраглими до губ
Твоїх, таких жаданих - поцілунком,
Що став воднОчас трунком.., порятунком, -
Початком справжньо-вічного, без згуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Торкнуся впевнено рукою струн гітари,
Її за талію я ніжно обійму.
Акордами ударю просто в хмари.
Ні, вище: в простір космосу здійму
Свою акустику, щоб сколихнути всесвіт
Вібрацією звуків між орбіт.
Десь там отримає мелодія свій розквіт:
В незримості між галактичних віт.
Суцільний вакуум розіб"ється на друзки,
Проллється світло вічності з вершин.
І з кульмінації перЕйде до розв"язки
Мелодія-життя. Мов той бурштин
Впаде в нікуди зірка-Сонце; Срібло-Місяць -
Розчиниться сонатою в імлі.
Ті ноти в космосі, подібно сотні ножиць,
Зітнуть всіх осі, тільки не Землі.
_______________
Засурмлять янголи гітарі в унісон;
Проллється райське світло в атмосферу...
Все вище сказане - це фантастичний сон), -
Ми просто перейдЕмо в нову еру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
Подякуймо року старому,
Ступімо з любов"ю в новий:
Все всім пробачаймо, живім по-новому,
Бо кожен з нас досі живий!
Назад озираймось тоді лиш,
Коли треба йти уперед:
Майбутній свій крок лиш минулим провіриш,
Свій кращим зробивши портрет.
А в дзеркалі сніг з-поза вікон, -
В заметах торішні сліди;
А ще там минулого свого волокон,
В Новому вже, бачу плоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Предивовижно відчувати Ейфорію:
Мов тепле світло у мені - у жилах кров.
Лежу розслаблений, повітря тілом грію,
Немов енергію хтось з мене розпоров.
Немов би дихання чиєсь в долоні й стопи;
В суцільній темряві, - жевріння на лиці.
Свої незримі, надчутливі диво-стропи,
Тримає міцно Ейфорія у руці
І з тіла втому всю, неначе, підіймає,
Взамін блаженство опускаючи в єство.
І мене всього на тих стропах, мов, гойдає
В стані релаксу. Ейфорія - торжество!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385550
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.12.2012
Замруть вуста мої на відстані сніжинки,
Два наших подихи розтоплять її вмить.
...Нема солодшого за поцілунок жінки!
Сильний мороз мене не в змозі зупинить...
Сніжинка впала нам краплинкою в долоні;
Зігріті подихом вуста зустрілись враз.
Сплетіння нот здійня́лось з гри на саксофоні:
Цілунку нашому зіграв музика джаз.
І одне в одному ми танули зі снігом,
Купаючись в гармонії тих нот.
Був поцілунок той в романі епілогом.
...Той сніжний джаз (кров з молоком), єднання цнот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385202
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.12.2012
Бува чуже стає до болю рідним,
А рідне до знемоги набрида;
Оманливе не раз є вірогідним,
А щира правда - найстрашніша лжа.
Не раз шукаєш суті в протиріччях.
Загублений у сутінках порад,
Бредеш ти манівцями вздовж узбіччя,
Мов вістря стрілки.., час твій - циферблат.
...Життя подібне клавішам роялю,
Котрий стоїть у темному кутку
В надій кімнаті з вітражами жалю
В вікні, що дивиться на Долю, мов ріку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
ЗдійнЯлась в повітря ледь зрима надії пилинка:
Від подиху Долі - все далі і далі летить.
Упала додолу сльоза, мов полИну краплинка;
Душі не лишилось, що інше, як тільки - щемить.
Спромінена Сонцем пилинка зронила свій прОблиск;
Сльоза проросла диво-цвітом усміхнених мрій.
Від щему в душі залишИвся лиш в пам"яті відтиск;
Торкнулося світло надії до кінчиків вій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Розплющіться, очі, - побачте реальність насправді,
Залиште ілюзії в світі ілюзій, на мить,
Погляньте у вічі, на долю секунди, Ви, правді,
Котра, вже сама, б"ється птахом в повіки, кричить.
Так, згоден: реальність жорстока, а ми - її діти,
Але ж ми так само реальності тої батьки.
Творці ми і жертви... Не знаєм куди себе діти?!
Серпанком ілюзій снуєм від життя навтьокИ.
Прошу вас, розплющіться, очі: для пошуку істин, -
Бо кожна із них для людини, немов постулат.
Самі обираємо ріки, якими нам плИсти;
...А руки, мов стрілки; старіє життя циферблат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Сплелися у абстракції вітражній
Проміння-кванти Сонця на стіні:
Вікно зімітувавши там, несправжнє, -
Портал відкрили у пройдешні дні.
Один з тих днів на той вітраж подібний:
Насичений абстрактністю подій.
Його я збережу (мені потрібні
Всі барви того дня) в кімнаті мрій.
Бо ж мріятиму неодноразОво
Про того дня світанок, день і ніч,
В надії, що повториться він знову;
Повторимося ми з ним, - віч-на-віч.
Зіллємось, як тоді, у поцілунку;
Прогулянки за руки.., - це любов!
Два кольори ми свого візерунку;
Два скельця вітражу тогО, немов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2012
Моїх снів доторкнися вустами:
В снах ти також потрібна мені.
Поцілунки твої є мостами
Наших зустрічей навіть у сні.
Твого сну я торкнуся незримо
Ніжних вуст поцілунком легким
І крізь снів тих вуаль мережливо
Розгорюся бажанням палким.
А давай так і будем кохатись, -
Не відкривши світанку очей;
Одне одному начебто снитись,
Доки день не торкнеться плечей?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384370
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2012
В цю білосніжну диво-пору,
Сьогодні вранці, - випав сніг.
То Янгол Ваш здійнявся вгору,
Свій пух зронивши нам до ніг.
І сповістив про Ваше свято,
Котре святкуєте раз в рік.
Здоров"я зичим Вам багато;
Щасливим буде хай Ваш вік.
Зима ж чаклує білим снігом,
Дивує кригою, мов склом...
Ви ж нас чаруйте своїм сміхом,
Даруйте нам своє тепло...
Проник крізь шибки на морозах
Промінчик сонця (в завитках)
- Відбитком щастя в Ваших сльОзах,
Сяйнув він жваво на щоках!
Рідненька наша, Бабцю мила, -
На Вашу честь цей білий сніг...
Міцніють в Янгола хай крила.
Уклін низький наш, Вам, - до ніг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2012
Вриватимуся в сни твої зненацька
І в пам"яті зринатиму щораз..;
В нотатник твій запишусь в кілька фраз.
...Я справжній! ...Я не копія піратська!
Не дам себе забути..! Буду поруч, -
Твій Ангел охоронець, твоя тінь;
Незриме я круг тебе коло, обруч:
Твій захист я від нечисті створінь.
А в тім я просто той, ким хочу бути:
Надійною опорою... І все ж.., -
Не дам тобі про себе я забути!
Немає силі волі моїй меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Інтиму дозу розчиню я у вині.
Я справді винен... Ти ж така вродлива
І ще твій погляд - так спинився на мені..,
Немов запитував: "Ти хочеш? Так чи ні?";
...І тіла географія зваблива.
Я розчиню у двох бокалах із вином
Інтиму грам - покуту за провину.
Таких спокус не відчував я вже давно.
До дна допивши, опущуся я на дно,
Аби торкнути пристрасті-перлину.
В обіймах танула ти, наче на вустах
Присівша відпочить сніжинка біла,
Роси краплинка мов на ніжних пелюстках...
Мені зронив тебе, пір"їнку, щастя-птах.
Ти - янгол мій, свої згубивша крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Завжди цілеспрямовано вперед
Іти, не помиляючись, - не просто.
Різке падіння, а бува і злет -
Назад є кроком нашим часто-густо.
Самообманом іноді живем,
На час якийсь знайшовши в цьому спокій:
Між правдою й брехнею, мов між вен,
Ми леза двосторонні і широкі.
Навчитися б не опускати рук:
До цілей йти завжди без спотикання..!
Нам в цьому допоможе правди лук
Зі стрілами-(самим собі)-зізнання.
Банальна філософія та все ж, -
Без правди з́авжди мучать протиріччя.
Кого-кого, себе - не проведеш!
Цінуймо правди постріли в обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382832
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2012
«Випадковостей нема,
В світі все не просто так.
Може то є долі гра,
Чи якийсь конкретний знак...»
Не випадково я цей твір почав саме із поетичних рядків. Я взагалі не вірю у випадковості тому, що з усім, з чим нам доводиться зустрічатися у житті – не просто так. Свою першу поезію, якщо можна сьогодні її так назвати, я написав ще у своєму ранньому шкільному віці: десь в період між першим і другим класом, практично тоді, коли і навчився писати. На жаль, перший в моєму житті власний вірш не зберігся. Проте, у мене гарна пам’ять і я точно пам’ятаю, що мова йшла про комах-мурах, з якими я порівнював нас - людей, чи дітей (бо ж тоді я був зовсім дитиною). Адже всі ми і справді, наче ті мурахи-трудівниці. Та щоб не відхилятися від теми і не занурюватися у глибоку філософію про те, які ми – люди, я все ж продовжу...
В мене немає улюбленої книжки чи автора, котрі б конкретно змінили моє життя. Спитаєте: «Чому немає?» Я й сам колись запитував себе. Відповідь банальна та все ж однозначна: тому, що кожна з прочитаних мною книжок, так чи інакше, вплинула на мене сьогоднішнього. Я маю на увазі те, що коли я беру до рук будь-який твір, мій мозок, подібно ситу, просіює крізь себе всю почерпнуту інформацію, окремі фрази з якої, висіваючись, накопичуються в моїй голові, і наче ті зернинки істин, згодом визрівають та проростають, даючи уже свої власні плоди – вірші. Саме тому виділяти будь-якого автора чи його твір я не можу. Зрештою це, мабуть, було б не правильно по відношенню до інших. Читаючи, я, мов за соломинки, чіпляюся за фрази, образи, подекуди копаю глибше у міжряддях творів інших авторів, докопуючись до чогось власного. Саме це дало мені змогу нині приєднатися до числа не просто любителів, але й творців Слова. І сьогодні я знетямлений від щастя бути одним із них: дивитися, як вони - через призму поезії; дихати, як вони - киснем, сповненим образами. І все це, скажу я вам, - не випадково. Адже ми починаємо своє світосприйняття ще з утроби матері, не перестаючи його пізнавати до кінця життя.
Із впевненістю можу сказати, що завдяки поезії пізнаю цей світ глибше, оскільки найпростіші речі бачу значно різносторонніше, аніж звичайна пересічна людина. Образне мислення, що постійно розвивається завдяки читанню та глибокому аналізу творчості інших авторів, не тільки збагачує мій внутрішній світ, але й дає змогу виливати на папір вірші. Можливо вони іноді ще не досконалі (як між нами поетами кажуть - « не причесані»), та все ж несуть у собі, не побоюсь цього слова - «багатство», з яким, я певен, кожний автор щедро ділиться зі своїм читачем. І знову ж таки той, хто читає будь-який твір, так само висіює з нього у свою підсвідомість щось для себе, чим саме і збагачує свій внутрішній світ.
Чи раз так бувало і чи мало не з кожним, що коли до рук потрапляла та чи інша книжка, читаючи її, ми бачимо там себе чи якусь частинку, фрагмент зі свого життя, черпаємо цінні поради, мріємо... Та все це не випадкаово! Тому що автори пишуть для того, щоб їх читали. Пишуть так, щоб читач чи буквально, а чи між рядків все ж побачив, уявив у тому чи іншому літературному герої себе; у тій чи іншій описаній обставині – свою, а отже і не випадково доносячи до нього сутність, істину.
Поезія відкрила для мене безмежний сівіт, в якому я навчився виливати свої мрії, переживання, емоції на папір. Світ поезії надзвичайний! Його можна порівняти хіба що з вінком із найрізноманітніших квітів, адже він сповнений барв та ароматів. Головне пам’ятати, що Слово – всесильне! Ним можна ранити, вбити; ним можна розрадити, зцілити... Та якщо Слово припіднесене у, так би мовити, своєрідній поетичній оправі, воно стає привабливим.
Відкривши для себе цей дивовижний світ поезії, я відкрив для себе і самого себе – нового, здатного щось зробити для людей: сказати, передаючи свої думки через заримовані, якби зашифровані, слова. ...Я здобув можливість бути почутим.
Пишучи все це, у моїй голові паралельно звучить питання: «А чи бува не випадково я взявся за написання прозового твору?» У моєму доробку є кілька прозаїчних робіт, проте для мене це все ще залишається дещо новою ланкою, яку рано чи пізно неодмінно досягну. Можливо, мені не вдасться написати ту, хоча б єдину, прозу свого життя, здатну суттєво вплинути на чиюсь долю, все ж я певен, що ті, хто зараз читають все це, відчувають увесь той позитив, те окрилине натхнення, з яким я зараз, майже на одному диханні, щиро ділюся.
Пізнавайте світ глибше! Любіть Слово, бережіть його і пам’ятайте, що все, що трапляється з вами в житті – не випадково.
«...Ми просто люди, ті, хто граємось словами:
У рими пошуках, міняєм їх місцями
Та не кидаємось, - кохаєм до нестями;
Вселяєм образ в них з підтекстом між рядками.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382661
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Захмарні віражі снігами виснуть
Та падають ледь чутно, наче пух.
Плануємо, а хтось ті плани креслить,
Приковуючи думку на ланцюг.
І одна одній кігтями, зубами -
Нашийники думки-собаки рвуть,
Втомившись бути Совісті рабами,
Чекати з́авжди підходящу мить.
Звільнившись від ярма думки лайливі,
Спрямовані впіймати власну суть.
Здолать під силу їм місця вразливі,
Що нас людей не красять, а псують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Скільки тій людині в житті треба?
...Бути ситим, вдягненим, в теплі;
Мріяти, свій погляд звівши в небо;
Вміти оминати ті ж грабл́і...
Але ж ні!.. Розчинять ту людину,
Мов піщинку марганцю в воді:
В кут глухий штовхають все у спину
Експерементатори вожді.
Слабкість наша - наша же терплячість.
Та збагнути кожному з нас слід:
Нам Господь дав зір, а значить - зрячість!
Озираймось, іноді,... в свій слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382382
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2012
Тиша замріяна у напівмороці; подих колише свічу.
Слізьми восковими мрії наповнені, - з ними в майбутнє лечу.
Вперто блукаю між хмарами-мріями своѓо тоѓо майбуття.
В вирі емоцій лечу в слід за вирієм всіх пережитків життя.
Крапля за краплею, талою свічкою, наче на карті пунктир...
Там де великі круги - є мішенями, пунктами щастя, мов тир.
Мріяти можна, по різному мріючи, я ж за основу взяв віск:
Днями він сяє під сонячним променем, ночами - місячний блиск.
Тиша порушена вранішнім маревом, погляд світанком проник.
Знову реалії. Мрії розтанули воском - в калюжі свічн́ик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Палка любові течія
Накрила нас із головою.
У ритмі танго - ти і я...
Торкання трепетне рукою...
Це сокровенностей злиття
В протистоянні двох емоцій.
Присутні пристрасть, каяття
І експресивність в кожнім кроці.
На фоні нот війна світів:
Вогонь і лід зійшлись в дуелях;
Інь-Янь у вирі почуттів, -
Змішались в танго акварелях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Твоя рука надії, мов той круг,
Підтримує мене на хвилях долі,
Що сипле, наче в рану дрібку солі,
В мої сліди майбутні. Ти мій друг!
Кричить душа і мліє серця стук;
Як в інії – буття-гілки в полоні;
Від болю вже потріскалися скроні.
В тобі лише, мій друже, щирий звук.
Життя вже ледь жевріє від недуг.
СНІД умертвляє всі живі надії,
На вітер спопеливши усі мрії.
В своїй руці тримаєш ти мій дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Намалюю тобі я весну.
Первоцвітом рясніє стежина
Аж до дерева мого, єдина,
Що бубнявіє соком любові зі сну.
Намалюю тобі літні дні.
Сонцепадом у травах шовкових
Доторкнуся твоїх вуст медових.
Мов на ложі ми вдвох на квітковім рядні.
Між осінніх дерев я і ти:
У обіймах, в палкому цілунку.
У багряних тонах на малюнку, -
Ми зуміли кохання своє віднайти.
Намалюю я зиму тобі.
Залишивши папір сніжно білим,
Стану враз я тобі зрозумілим:
В трьох зізнання словах між пробіл.
Я_ТЕБЕ_ЛЮБЛЮ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2012
Знеживлена душа, іржаве серце -
Покинутий всіма, забутий Робот!?
На мертвих вже вустах застигли герци,
Крізь сліз кришталь в очах ятриться холод.
І холоду торкнувся промінь Сонця,
Кришталь в очах перетворивши в воду.
Упав той промінь просто в серця денце, -
Іржа осипалась.., воно забилось знову.
Підживлена душа запроменіла,
Ввібравши сили з сонячних артерій.
Як виявилось, Робот має крила?!
Він янгол із майбутнього феєрій?!
...Посл́анець, звідки Сонце вже не світить.
Він тут аби змінити все майбутнє:
Щоб там, як тут, так само пахли квіти
І промені світили всемогутні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381148
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.11.2012
Своя машина часу в кожнім з нас:
Політ в минуле - це у спогади порин,
А у майбутнє, оминувши часу плин,
Ми мріючи, мандруємо щораз.
Минуле - це історія тривка
Без прав на зміни, закарбована в спіраль
У тогочасності витках. Немов кришталь
Майбутнє ж - та незвіданість крихка.
Своя машина часу в кожнім з нас:
Багатогранна і незрима до безмеж.
І ти не знаєш де злетиш, а де впадеш;
Не в силах ти змінить минулий час.
Та хід історії змінити можна все ж, -
Міняючи майбутнє в своєчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Ми тут, щоби зробити кращим світ:
МільярдочИсленними посмішками... Світле
Щоб, сіючи добро в свій кожний слід,
Зерно ми істини знаходили. Розквітне
Земля для нас, для кожного добром.
Живими водами зі щастя-водоспаду
З чола зумієм змити ми тавро
Людських зневір. Гріхи, подібно снігопаду,
Спокутані пророслим тим зерном
В молитвах щирих, кануть в землю талим снігом,
Щоб згодом проростати бур"яном
Та вже земним, а не сквернящим душі. Світлим
Зробімо все ж для себе ми цей світ
МільярдочИсленними посмішками; кращим, -
Щоразу сіючи добро, а цвіт
Хай всюдисущим буде, вічним і цілющим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Вустами шерхлими німу ворушу тишу,
На вістря вій нанизую пітьму,
Гарячим подихом в повітрі я колишу
Холодну смутку лінію пряму.
Я своїм усміхом зітру печаль і тугу
І висмію все те, що так болить;
Свою ж собою розчиняючи напругу, -
Синицею впіймаю щастя мить.
Вхоплюся міцно я за хвіст тієї пташки
Маленькою людиною. Політ!
Втомився я за журавлем ходити пішки,
Втрапляючи в застиглий, власний слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Душа блукає неприкаяна між стін:
Блукає привидом страшним. Мабуть так треба?
За нею шлейфом павутиння, мов фатін -
Тяжких гріхів, не відпускаючих до неба.
А на додачу на ногах кайданів дзвін:
Гріхом з гріхів тяжіють - силою закляття.
...Нема страшнішого на Світі за проклін;
Є найстрашнішим тільки мамине прокляття.
Велика сила для дітей в її словах:
Завжди цілюща є промовиста молитва,
Дзвенить проклін же у кайданних ланцюгах,
В яких душа, що без гріха - не вільна жертва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Полинь травою на душі гірчить печаль,
Безжальним катом мучить моє серце жаль, -
Скорбить нутро... Палає пам"яті свіча.
Перед очима сльози болю в їх очах
І крики чуються благальні з їхніх вуст...
І той великий зі свічок на площі хрест
Розповідає ту історію сумну...
Їм не прокинутись уже зі свого сну:
Без крихти хліба зупинився їхній час.
Палає пам"яті свіча. Вогонь - не згас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2012
Давай відкриємо великий Світ любові?
Дозволь відчути всі інтимності місця
У кожнім подиху і дотику, і слові...
Навмисне, наче ненароком, комірця
(Сорочки білої) мого́ торкнись вустами:
Відбитком ніжного пурпуру. Почуття,
Ті, що зародженні і ще були листами:
(В кожнім з твоїх в кінці цілунку відбиття),
Ти пам"ятаєш? А сьогодні ти і я -
Не в тих рукописах і не між їх рядками:
Щасливі разом і сьогодні ми - сім"я.
Свій Світ любові збудували ми.., - роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2012
Затисну вкотре в кулаці всю свою лють
І вкотре посмішку одягну на обличчя;
Облишу осторонь всілякі протиріччя..,
Бо переважним є - довести власну суть?!
Зі сторони на себе гляну: ЛИЦЕМІР!
Огидно! Все ж чи раз доводиться брехати.
Не раз так хочеться на всіх й на все начхати;
Десь загубитись в лабіринтах власних нір.
Втекти від Долі, йти стежками навпростець
Мабуть все ж краще, ніж плисти за течією:
Програти радше, ніж ділитись нічиєю -
Мости підняти всі до стін своїх фортець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Було б добре сховатись від Світу,
Зачаїтися десь між віків,
Загорнутись в жебрацькую свиту
І снувати орбіти Світів
У клубок "всіх галактик". А потім -
З нього виплести дещо нове:
Щось не схоже на Космос, із плоті,
Невмируще щось, вічне, живе!
___________
...Це зробив Господь Бог ще до мене
І ховатись безглуздо кудись,
І безглуздя втікати від себе, -
Не для цього ж бо я народивсь.
Досконалим наш Світ є і люди,
І життя є прекрасним! Проте..,
Ми не знаємо що, коли буде,
Як і де зерно щастя росте..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
Двадцять шість тисяч років назад
На Землі - лідниковий період.
Гряде другий планетний парад;
Плюс загроза - міфічна Нібіру.
Стрілки компаса зміняться враз:
Стане Північчю Південь, Схід - Захід.
Криги хвилями хлинуть на нас..,
Сонця морок розбудить всі страхи.
Потрясіння Землі із небес.
Землетруси, потопи, вулкани...
Залишається ждати чудес
Та не буде із неба вже манни.
Пил планети Нібіру (пурпур),
Пил вулканів - накриють простори.
Рухне поля магнітного мур;
Вийдуть з ладу електроприбори.
...Цей початок кінця вже давно
Переслідує людство, мов фатум.
Ми впадемо на Всесвіту дно?!
"Любіть, вірте, надійтесь..." - постскриптум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
Малина смачна!
Не можу наїстися нею:
Куштую солодку малину з одного куща.
Та там через брід,
За хащами й тернами - знаю
І бачу з далека ще кращу на фоні плюща.
А гарна ж яка
Зваблива спокуса пурпуру.
Покинувши ту, через хащі тернисті бреду.
І руки в крові..,
Весь в бруді карапкаюсь вгору;
Вже майже в знемозі сягаю солодку мету.
Зриваю одну,
Милуюсь захоплено, ніжно,
Порівнюю з тою: за ту ця гарніша в стократ.
Смачніша мабуть..?
Куштую із трепетом. Звісно ж -
На смак, як і та, що не варта таких моїх зрад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Як вени на зовні й оголені нерви, -
Чутливо-вразливі до болю
Рецептори слуху і зору. Маневри
Всіх тих, хто гризе свою долю:
Частинку свою, як шматочок хлібини,
Даровану кожному Богом.
Нічого святого нема для людини:
Все мало і мало їй свого.
Вражає, шокує, нарешті хвилює
Почута й побачена в людях
Захланниста жадність. А заздрість полює
Постійно з прицілом на грудях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Тобі личать гітара і кава.., тобі личить... - Львів,
А ще та не буденна і стильна загрАва світів,
Котрих ти сам придумав, їм давши життя у піснях!
Ти не знав, ти не мріяв (мабуть) і не бачив це в снах!
Лева сильного дух поманив і узяла в полон
Та незрима енергія в стінах, що поміж колон...
В текстах творів твоїх безліч істин узятих з життя,
З-поміж струн йде луна, у якій всі твої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377960
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 15.11.2012
Вже майже все золото Осені вкрадене Холодом
І нитку тепла все намотує Сонце в клубок.
Невдовзі Зима увійде́ в наші дні білим привидом:
І з золота в срібло природа свій зробить стрибок.
На зміну парчі - оксамит, білий атлас розстеляться
І квіти Мороз намалює на склі неживі;
І білими танцями в парі зі Снігом Хурделиця...
Застигнуть в криштальних крижинках осінні жалі.
Вкор́отяться дні, ну а ночі сяйнуть діамантами:
У місячнім сяйві розтануть зимовії сни.
Пухнасті сніжинки своїми, (мов прими), пуантами -
Залишать сліди на стежках до самої Весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377928
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2012
Сріблясті небесні світила
Пролили нам свій оксамит
І наші любові розправлені крила
Здійснили кохання політ.
В ажурнім мереживі ночі
Постелі шовкової гладь;
Ніжніші лиш твої принади жіночі
Мов білі пелюстки латать.
І форми твої надзвабливі,
Чаруючий погляд очей...
Блаженні ми, пристрасні, в Бога щасливі
З любові крильми з-за плечей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2012
Йду манівцями я, заплющуючи очі,
Щоби не бачити круг себе тих потвор,
Котрі з"являються завжди посеред ночі,
Собою повнячи увесь мій коридор.
Моє оточення - усі і все довкола,
А ті потвори - з підсвідомості страхи.
Навколо себе захисні малюю кола,
Страхи ж бо лізуть через кіл отих дахи.
Із підсвідомості залазять в мої мізки,
А там чатує вже на них здоровий глузд.
...І як в вогні страхи тріщать мов сухі тріски;
Від них у пам"яті залишився лиш хруст!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
В своїх світанках зустрічай мене. Я поряд
Клубочком горнуся до тебе. Ти - мій сон!
Цілує ніжно мою посмішку твій погляд;
Серця, шепочуться мов, б"ються в унісон.
Посеред дня мене зустрінь в обідню пору...
Я твій від краю і до краю.., - до безмеж!
Теплом торкнеться усміх мій твойого взору;
Мені у відповідь ти посміхнешся теж.
З приходом вечора, тримаючись за руки,
Ввійдемо в ночі чари - пристрасті вогонь.
Торкання поглядом - виразніше за звуки
В словах любові і за дотики долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2012
Стає із віком все брутальнішим, зухвалим,
Втрачає смак любові, ніжності, тепла:
Втомився прагнути він бути досконалим,
Скотився чистою росою зі стебла
І докотився до байдужості відтінків;
На фіолет прозорість чисту проміняв.
...Став ПОФІГІСТОМ він, ховаючись від вчинків:
Усю й за все відповідальність з себе зняв.
Та не втекти йому від себе і від Світу.
Від незначних проблем ця маска на лиці.
Все ж доведеться вийти з свого мікросвіту
Зі смолоскипом перемоги у руці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
Зіронька впала із неба;
Щокою скотилась сльоза:
- Годі, - кажу, - Ні, не треба!
Я проти! - А ти кажеш - "За".
Скільки ж між нас суперечок
І безкомпромісних жалів:
Повен наш Долі шнурочок
Непорозуміння вузлів.
Впертості якір між наших
Життів-почуттів-кораблів
Словом любові піднявши,-
Зводимо нові щаблі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
У пенюарі кольору "бордо"
Ввійшла в кімнату ти звабливою ходою.
Себе ласкаючи рукою, там, одною,
Ти перетнула іншою кордон.
Інтиму простір вичерпала весь.
Лиш відстань подиху лишалася до краю:
В гріха падіння й злету наших тіл до раю
І від бажання я згорав увесь.
Жага твоїх вуст пестила мене:
Я розчинявся весь у зливі поцілунків.
Вулканна пристрасть ейфорії візерунків...
Незриме бачу щось і неземне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376732
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.11.2012
Осінь купається у променях останніх;
Прощальний погляд у очах її, печаль.
Востаннє Сонце зізнається їй в коханні, -
Ось-ось Зима все перетворить на кришталь.
І почуття їхні розіб"ються морозом;
Не скоро Сонце віднайде в снігах той рай,
Де в парі з Осінню гуляли вони разом,
Купав де в пестощах любові водограй.
Та через час якийсь розтопить сніг і кригу,
Промчить крізь Весну Сонце променем ясним,
Разом зі спекою залишить в Літі й тугу...
...Зрадіє Осінь знову зустрічі із ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376715
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2012
Мої вірші, наче історія хвороби
Мною прожитого життя з минулих літ:
В одних ятриться особистий мій Чорнобиль,
Рубці від ран лишили в інших болі слід.
Петлею з зашморгом на шиї кілька творів,
А кілька є з тавром, на тілі, каяття.
І не спроможні вийти з сірих коридорів
Вірші депресій у кімнату "Забуття".
За віршем вірш - гортаю в пам"яті недуги,
Поодиноко натрапляючи на ті,
Котрих у щастя-коло зводяться всі дуги:
Хвороби інші: із "Love story" почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
Передзвони, перегуки, переливи,
Переспіви, перемовини в мені:
Тарабанять в шибки серця думи-зливи;
В протиріччях б"ються мої "так чи ні".
І чи "бути чи не бути", як в Шекспіра -
Розривають мою душу на шматки.
Від терпких сліз на обличчі терпне шкіра;
Нитка Долі потрапляє у пастки.
Але скільки б не скитався я стежками
Власних сумнівів з провиною в душі,
Скільки б раз не сперечався я з думками, -
Всі мої вони, а не чиїсь.., чужі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376290
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2012
Енергій обмін, сплеск емоцій, римотечі -
Вся атмосфера вщент просякнута вірша́ми.
Зібрав всіх нас під одним дахом творчий вечір,
Де ми поетами були і глядачами.
Вуаль Поезії лягала нам на плечі
І ми окрилені читали власні твори.
Не було жодної у залі порожнечі, -
Любов до Слова нас єднала в рим-узори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Сонце майже вже зайшло за небокрай
Та за край вчепився вістрям гострий місяць.
Сріблом зранений був в небі вогнеграй;
Горизонт навкруг накрив червоний ситець.
І розлИлася по небу Сонця кров;
Мертва тиша вся розбавлена багрою.
Погляд людства в височінь кричав немов:
- "Що за диво під небесною корою?!"
В поєдинку переможеним був День.
Вся в кровІ Ніч святкувала перемогу, -
Сіллю сипала зірки зі своїх жмень
В рану Сонця, наганяючи знемогу.
...Проте з першим співом півня, солов"я,
Голіруч підняте ввись Світанком Сонце,
Нанесло удар зі Сходу. Во ім"я́́́́
Дня нового промени́ться вічне серце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375874
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2012
Я розчинюся у тобі, мов цукор в каві,
Підсолодивши тіла твого гіркоту.
І аромат, і дотик вуст твоїх.., - ласкаві.
До дна п"ю збудження я твого чорноту.
Кожна піщинка моя вищого ґатунку
Своє розчинення віднайде у тобі.
З ковтанням кожним того пристрасного трунку
Я жінку-каву відчуваю на собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375480
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.11.2012
Чаруй, лелій, голуб мене, мов Осінь, -
Кленовим листям я розсиплюся в тобі.
Мій шепіт в листяному стоголоссі
ШелЕсне ніжно разом з вітром у траві.
Прошу не обділи своїм цілунком
Ти мого жодного пожовклого листа,
А пригубись кохання мого трунком:
Знайди на кожному листку мої вуста.
В тобі я розчинюся феєрично,
Твоєю часточкою стану у житті.
Ми станемо залежні еротично
Один від одного в своєму почутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375095
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2012
Свої сліди стираю кроками назад
І виправляю їх допоки ще гарячі.
Аналізуючи всі наслідки незрячі,
Скидаю з себе я увесь той маскарад.
Змінити щось на краще прагне кожен з нас
Та тільки б сил нам вистачало і терпіння.
Тут не потрібно особливого уміння:
Найголовніше - це знайти для цього час.
Слід пам"ятать: "непоправимого нема"!
Щоб помилятися життя надто коротке,
Ще й без можливості вчиняти перемотки...
Все виправляє наполегливість німа.
А задоволення ж яке від перемог,
(від усвідомлення), над кожною з поразок.
З"явилась усмішка натомість горе-масок
Від всіх до себе зобов"язань і вимог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2012
Затінені тіні нічною імлою,
Розчинена крапля печалі в вині.
До болю порушена тиша стрілою
Годинника того, що там на стіні.
Рахую секунди, хвилини, години
Я митями, днями, роками... Свій час
Вимірюю в дюймах і ліплю із глини
Крилатого поні на ймення «Пегас».
Фарбую у синє я птаха пір’їни,
Та сльози невдач розмивають ту синь.
По новій щоразу я зводжу руїни
Досягнень, приклавши для цього зусиль.
Спрямовую погляд свій завжди в світанок,
Що ріже розпачливу ніч на шматки.
Замірявши долі своєї серпанок,
Шукаю по світу я істин стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Безповоротна, неминуча доленосність
Незримим фатумом торкнулася своїм.
Мабуть відчула вона ту мою самотність:
Моєю стала ти, а я на вік - твоїм.
І понесла, і закрутила в круговерті
Ріка життя дві наші долі, як одну.
Від берегів сім"ї, яких нема на карті,
Пливе наш човен в невідому далину.
А там чекають нас всі наші дні і ночі,
Всі наші сутінки, світанки, вечори.
...Хоча і дивимось ми Долям нашим в очі,
Все рівно щастя свого МИ є автори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
Віриш чи ні..?
Запитай в мого серця крізь погляд!
Знаю, що дні
Нас зігріють ще своїм теплом!
Холод навкруг?
Просто Осінь проходила поряд.
Я ж бо твій друг, -
Прихилися до мене чолом.
Віриш чи ні..?
Моє серце тобі каже правду.
Скоро вже сніг,
А між нами в цю мить сонцепад.
Просто повір
І сумління свого барикаду
Безліччю зір,
В небуття скинь, немов зорепад.
Віриш чи ні..?
Між ударами серця зізнання,
Мов на стіні
Написав хтось там.., чуєш, «ЛЮБЛЮ!»
Скоро зима…
Почуття свого ніжне проміння
Я крадькома
Розчиню у твоїм кришталю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2012
Неначе срібло доторкнулося землі:
Немов би в розвідку Зима прийшла ще в Осінь,
Лишивши слід свій на зеленій ще траві,
Додала блонду злегка їй в руде волосся.
А може зовсім то й не блонд, а сивина,
Що в скронях Осені забилась, мов голубка?
Хоч обірвалась в її музиці струна..,
Та перший сніг земля ввібрала, наче губка.
А жовте листя на землі - долоні рук,
В теплі яких повільно тане перше срібло.
І на дорогах перших Ожеледей звук...
Туман на сніг той оксамит свій сіяв дрібно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374061
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2012
Я обіцяю, що з тобою буду ніжний,
Мов Півдня вітер, що несе тополі пух;
Як до калини диво-іній білосніжний,
Що в гіркоту її вселя солодкий дух.
Торкнуся тіла твого дотиком пір’їни:
Поглянь, на віях моїх ангели сидять.
Я шумовиння твоє із морської піни;
Фантазій втілення, що ночами не сплять.
Із шовко-ниток я зіткаю свою ніжність
І розгаптую, мов пелюстками троянд
Всю, поцілунками і всю твою тендітність –
Ознаменую, мов в оправу діамант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373587
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2012
З окремих пазлів в голові моїй майбутнє
Складають мрії спраглі втілитись в життя.
Де безліч образів, епітети присутні,
На віки втрачені моменти, каяття...
Немов мозаїка складаються в єдине
Маленькі мрії у велику ціль, мету;
Неначе світло крізь вітражне скло предивне,
З якого променів я істину плету.
І вимальовується, хоч і ще в уяві
Портрет майбутнього із псевдо "Дебріан".
Хай мої мрії навіть дещо кучеряві
Та не спинити римотеч із творчих ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373583
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 27.10.2012
Я подих затамовую щоразу
І насолоджуюся митями блаженства
В наближенні незримого екстазу -
Як нагороди тілу за його шаленства.
І вилилась енергія із тіла
Нектаром пристрасті крізь марево інтиму
І плоть моя уся з нутра тремтіла.
...Я Ейфорію зміг побачити незриму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373434
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.10.2012
Пробач, що дотик був невинним,
А поцілунок блискавичним.
Я так хотів, щоб був він вічним;
Торкання, щоб було інтимним.
Я приховав порив той в собі:
Зіграв на скромності гітарі.
Долоні наші були в парі,
Мої фантазії – у тобі.
В моїй уяві стлів твій одяг
Від жару моїх поцілунків.
Тілесних прагнучи стосунків,
Я ледве стримував свій потяг.
А ти уся така зваблива,
Кидала погляди невинні.
«Ми все ж зробити це повинні»..,
Допомогла нам в цьому злива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373432
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.10.2012
Вона стрічала його вірно все життя,
На всі побачення вдягала сукні чорні,
Щоб кожен раз переживати відчуття
При його світлості відбитій на шифоні.
Він входив ранком оксамитовим у дім,
Торкавсь вустами вбрання чорного, мов кави.
Вона ж жадала більшого, а в тім, -
Цілунки ніжні його, мов шовкові трави.
Її наївність божевільною була:
Його енергія живила її тіло.
Аби не спати - каву кружками пила,
Так їй у котре з ним зустрітися кортіло.
Вона, як завжди вся у чорному вбранні
І ось, нарешті, оксамитовий знов ранок,
Котрого вірно так стріча вона в вікні..,
Ах шкода як, що він лише Світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373144
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.10.2012
Дерева плачуть гірко слізьми золотими
Та є такі, що й плакать їм не сила –
В Шевченка парку познущалась влада з ними.
Надії покидають їх і сили.
Немов могилу їм розрили там дорогу:
Гряде комунікацій всіх заміна.
Корінням зраненим і вскритим б’ють тривогу
Там липи, наче впали на коліна.
Пилою висне над їх головами страта.
Не користь з них й краса, а перешкода
У прокладанні навпростець шлях депутатам.
Що їм ті липи?! Буде хоч колода?!
А ті зневірені кричать знімілим криком,
Гілля схиливши, молять в перехожих
Про захист свій. В розмові з кожним чоловіком..,
Шукають в них до себе небайдужих.
«Ми хочем жити!», «Порятуйте!», «Нас вбивають!»,
«Допоможіть!», «Не дайте нас згубити!»,
«Ми кисень ваш!», «Ми ваші тіні, що зникають!»...
Та схаменіться ж!!! Дайте шанс їм!.. Жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372958
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2012
Зітру з лиця твого сльозу,
З лиця землі зітру на порох
Твою печаль і піднесу
До вуст твоїх я щастя келих.
Відчуй спокусу цю на смак,
Нехай поглине насолода.
Дай тілу мому повід, знак:
Нам двом відчути дай свободу.
І в цьому близькості-вогні,
У вирі пестощів і ласок
ПливЕмо в щастя ми човні -
Один для одного.., без масок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372741
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.10.2012
Послухай мого серця стук
І неодмінно заплющ очі...
Мого ти зараз чуєш звук
Бажання з снів моїх щоночі.
Включи уяву і відчуй
Тепло усього мого тіла.
Між серця стуками почуй -
Жага шепоче так зболіло.
Тепер торкнусь я твоїх губ..,
Запам"ятай цю мить на дотик -
В ній безліч наших ніжних згуб
І моїх пристрастей наркотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372740
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.10.2012
Посеред ночі між думок,
У власнім просторі скитання, -
Веду аналіз помилок
І сам собі роблю зізнання:
Розмову з Совістю веду,
Себе веду стежками істин.
Щоб не накликати біду,
Думкам своїм вчиняю розтин.
І невловима пелена
В нічному мареві імліє -
Той привид Совісті, мана
І розум вже божеволІє.
Скорбить у відчаї душа
І струни серця б"ють тривогу.
Тільки одне їх утіша -
Мораль з такого діалогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372508
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 22.10.2012
Осінь залишила свій слід -
Відбиток мідної печаті...
Та годі вам сидіти в чаті!
Здійсніть в реалії політ!
І озирніться навкруги:
Хай відпочинуть ваші очі..,
Під ними, гляньте, аж круги
Від монітора аж до ночі...
А тут жива краса щемить,
Крізь погляд в серці осідає:
Тут неба чистого блакить,
Під ноги Осінь лист кидає.
Ви розчиніться зараз й тут
У цім розмаї барв красивім,
Звільніться від Мережних пут, -
Живіть живим життям щасливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2012
Всі ролі зіграні в виставі,
Що називається життя.
Немає місць на п"єдесталі,
Лишилось тільки каяття.
І погляд вже на сонця захід
Та не погасла ще свіча:
Душа один ще має вихід -
З прощальним поглядом в очах.
Остання гра її на сцені,
Одна на двох зі Смертю гра.
Останній подих, біль останній...
І треба йти... І вже пора...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Уся в красі осінніх квітів, в позолоті,
Вродлива Осінь ходить з Вереснем за руку.
А той, бажаючи торкнутись її плоті,
Переживає у собі нестерпну муку.
Він пригріва її долоні теплим сонцем
І пестить стан її шовковими вітрами.
Інтимні віршІ пропускає він крізь серце.
Лишили слід від їх бажань пологі трави.
На зміну Вересню з"явився красень Жовтень.
Він вплів у Осені косу багряну стрічку,
Зробив намисто листяне і златий перстень.
За руку взявши цю красу, повів у нічку.
Жовтнева ніч для них обох відкрила двері.
Покров із листя золотий відбився сріблом:
Світив їм місяць разом з зорями у сквері,
Туман інтим їхній розсіяв білим світлом.
Пора настала Листопада покохати,
Який любов свою приніс на крилах вітру.
Він вміло так зумів із неї зняти шати,
Завівши в свою листо-охряну палітру.
Вона кохала його також так завзято, -
Він в неї третім був й останнім в цьому році.
Своїх коханців привела Зима крилата.
За дев"ять місяців народить Осінь доцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371864
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.10.2012
Калліопою звуть першу із сестер,
А також прекрасногласою ще кличуть.
Любо славить її кожен режисер,
Літератори в ній музу співів бачать.
І в руках у неї дощечки і стилос;
Основним у покровительстві є епос.
Покровителька ліричної краси,
А ще також відкриватильниця флейти –
Елегантна є Евтерпа. В ті часи,
Відображені в історії моменти,
Тільки в ній вбачали музу музиканти.
Евтерпістами є – лірики-таланти.
Рукописаний сувій ліричних творів
Припада Евтерпі аж до самих ніг.
А ще третя є сестра: муза любові
Ерато - муза кохання для усіх.
Розпорядниця інтимності бажань,
А в руках її кіфара, наче грань:
Тіло в пристрасті палає, мов вогонь.
О, прекрасна Ерато бере в полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371630
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.10.2012
Туман заплутався в траві.
Його розплутують проміння,
Щоби розсіяти насінням
Його, розвіявши вгорі.
І Сонце зводить сходи в вись,
Котрі ведуть до небокраю.
Туман, заплакавши росою,
По сходах-променях підвівсь.
Та Сонце сяє вже до меж.
Туману видалось замало.
І спраглі промені пускало, -
І випило всі сльози теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2012
Якби ж уміла вона вилить свої сльози..,
Та не буквально, а формально на папір:
У формі вірша, описавши всі ті грози,
Що серце дико розривають, наче звір.
Перечитавши б десять раз своє творіння,
На одинадцятий всміхнулася б печаль;
Слізьми-рядками би посипалось насіння
Страждання й болю, між рядками снив би жаль.
І не у ній уже, а жили б на папері
Слізливі туги - на поталу читача.
Відчини навстіж всім у серце своє двері, -
Немає кращого за вірш до них ключа.
І, знаєш, байдуже: чи загнаний у рими,
А чи довільно ліг рядками він у твір -
Зболілий сум твій. Поділися ним із тими,
Хто пережив це теж, поклавши на папір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
Осіннє диво-злато падолиста
Осяяне у променях зірок,
На Вашу честь сплітається в намисто
І Жовтень Вам дарує свій танок.
Сміється сонцем Вам осінній ранок;
З туманами всі труднощі згаса
І кожен день дивує, мов світанок
І все життя, мов осінь-казки чудеса.
Тремтять хай сонце-роси на повіках
Митями щастя лиш, не знаючи страждань.
В осінніх барвах та в прекрасних квітах
Рясніє завжди Ваше втілення бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
Туманна паморозь лягає на обличчя,
Мов ночі туга, вилита в сльозах.
Плакучі верби стиха журяться надріччям,
Тужливо квилить в травах дикий птах.
Навколо так усе, немов би мою душу
Навиворіт хтось вивернув й тріпнув.
...Свій смуток в цьому розчинити також мушу, -
Так само, як прокинутись зі сну.
А там, глядиш, мені одразу стане легше;
Туман розвіють сонця промінці
І ніжний вітер з вербокос весь смуток зчеше,
Щебечучи здіймуться пурханці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371222
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2012