LaLoba

Ранок

Ранок...
У  потязi  душно...
Дерева  за  вiкнами
спiвають  задушнi
останньому  дню  зими.
Туманiв  сiдих  килими
Безпечно  стеляться
понад  землею.
Вiбруэмо  ми,
Вiбруэмо  з  нею
Очiкуванням  весни.
Очiкуванням  першого  пагону
Небесно-земноi  злагоди
I  зелених  таких  кольорiв,
Босих  слiдiв
На  вогких  чорноземах,
I  зерен  сонячних  в  землю,
I  налитих  серпневих  хлiбiв...

Потеплiло  на  серцi.
До  сходу  рукою  подати.
За  спиною  -  Карпати
i  опора  лiсiв.
Нинi  зима,
А  позавтра  -  
Вже  перший  iз  днiв
Весни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015

Урбо-Шаманка

Ти  така!..
Далеко  не  етно,
Але
в  чомусь    шаманка.
Ти  камлаєш
так  щиро,
хоч  і  не  горлом,
а  тільки  серцем.
Ти,  як  ніхто,
Прагнеш  жити
і  дуже  боїшся  смерті.
Ти  не  боса
І  не  по  вуглинах,
а  по  жаринах
і  по  розсипах  слів
Ідеш.
Ти  у  масках,
хоча…
Під  ними
точно  є  ТИ!
І  цього  цілком  
ніж  достатньо,
щоб  іти,
білозубо  всміхатись
сколам  осені,
магічно    просити
віршами  прощення
у    Простору
за    кожне  нОве  тату,
за    «недовго  зроблену  планку»…
Ти  така…
Ну  зовсім  не  етно!
Але  така…
УрбоШаманка...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015

Юда (акроа-бетка)

Амнезія…
Балакаю  багато  -
Виговорююсь,
Гартуюсь.
Дивуюсь  –
Едем,  раптово,  стає  недосяжним…
Є  ж  Бог  і
Життя?  Життя  понад  всім!  Навіть  
Зрадою…
І  розмита  водою  по  простору
Їм  руками  сльози  прощення.
Йосиф  святий!
Коли  це  закінчиться?
Любов»ю  омиється?
Мовчи!
Нічого  страшного.
Овен  просто  в  стрільці  –
Порожні  стільці,
Розкидані  речі,
Серце  рветься  додому…
Танатос  тче  долю.
Украдений  час  не  втече.
Формується  і  тече
Хаос.
Цілунок  твій…  такий…
Чомусь  аж  занадто  вчасний…
Шепочеш  ім»я,
Щокою  трешся…
Юдо…
Я  кохаю  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015

Євшанно про УкРАїну

Зупинитись  на  мить
Хвилинно  -  
гІрко  пахне  полИном.
Десь  з  Півдня.
Пів  дня
піяли  півні  –
будили  Сонце
з-за  гілля  
і  Правду
в  неділю.
Земля-породілля
терпне  євшан-зіллям*...
Руки  до  лона
Навспак  приладає  –
Ридає
травнем  та  грозами  –
викиднів  загрозами.
Темно-зеленим  чорнобилем*,
роками,  на  сльОзах-рОсах  
настояним
вмитися,
з  чужинським
абсентом*-вермутом*
злитися.
Попелом  присипати
очистити
Зрана  всі  рани
Зоряні...

Міцним  Чоловіком
Зорана
Рідна  Моя  Земля.
Скопана,  зпушена
І  засіяна  –
До  клаптика  задіяна  –
Вірою  та  Мріями.
Богами  призначена
Родити  Зернами  й  Зіллями,
чебрецем  й  полинОм  пахнути...

...не  втратити  б...


*євшан-зілля,  чорнобиль  -  різновид  полину
абсент,  вермут  -  іншомовні  назви  полину

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496798
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2014

Данапра

Звербичені  вигини
Дніпра-Прадіда  –  
Предків  згадує
під  зорями  вишніми,
квітне  вишнями,
гнеться  грушами,
в  босі  ноги  впинається
піском  та  дрібними  мушлями.
Холодно...  та  не  боязко...

***
Богині  святій  моляться  –
вигином  звербиченим,
Небесами  міченим,  -
За  роки  лічені,
піднІме  води  звеличені  –
В  землю  ножами  вдарить,
Водою  очистить  –  зАРить,
від  снів  та  марень
відступиться,
Сторицею  окупляться
Терпіння-чекання  наші.
З  дна  Світовида  Чаші
ВОди  свої  підІйме,
Землю  Рідну  обІйме  –
Знання  подарує,
«царства»  зруйнує!
Мечі  і  Силу  з  дна  Пра!
Браму  відчинить  Данапра*...


*Данапра  –  одна  з  давніх  назв  Дніпра

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496797
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.05.2014

***

***

Дніпром  розлита  
твОя  ніжність
на  схилах  мОїх  Карпат
І  орії  пальців
Сходять  поволі
На  грудей  моЇх  Арарат.
Завойовник  Атіла
звойовані  землі
Не  тільки  мечем  берЕ,
Палає  Везувій,
заснула  Помпея
Обіймів  тебе  і  мене...

Русана  Гордієнко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013

Амазонка

І  як  сама  Земля  вона  Прекрасна!
Бо  на  коні  тече,  біжить,  летить  уздовж.
У  такт  колишуться  грудні  прикраси
І  серце  теж  виспівує  у  такт  підков.

Земля  –  натягнутий  волховський  бУбен.
Вона  з  конем  прадавній  ритм  веде
Ступаючи,  знов  танцювати  бУде
З  Зірками  й  Сонцем  в  незаймане  Ніде

А  потім  заховається  у  вЕрби  -
Вплітати  Вітер  у  своЮ  косУ,
Богам  зерном  давати  требу,
Збиваючи  подолами  росу.

Прекрасна!  З  монистами  на  шиї,
Зеленими  очима  викрешує  іскру,
Баским  конем  дороги  шалом  шиє,
Життя  чарівно  перетворює  у  гру.

Русана  Гордієнко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013

В любистку купала… (Примовляння купальне)

В  любистку  купала…
(Примовляння  купальне)

Маленьку  Ведану  
В  любистку  купала,
В  любистку,  в  кропиві  –
Богині  вродливі
Здоров»я  додайте  –
У  щасті  скупайте!
В  любистку,  в  ялиці  –
Здоров»я,  як  з  криці,
Даною  дане
Маленькій  Ведані.
В  любистку  так  радо,
В  трояндах  із  саду  –
Гармонії  й  ладу
Від  матінки  Лади.
В  любистку,  у  травах,
Водою  ласкаво
ЖИвою  промовляла
Словами  змивала
Всі  напасті  –  вроки
Хвороби  всі  збоку!
В  любистку  і  в  солі,
Щоб  не  знала  болю,
Закликала  Долю
Щасливу  для  доні.

В  любистку,  в  лілеї  –
Любові  від  Лелі,
В  любистку,  в  хорошім  –
Знання  від  Макоші
Купала  в  любистку,
Поклала  в  колиску,
Вишиттям  сповила
Снів  наловила
Спи  аж  до  рана
Маленька  Ведана.
Тебе  твоя  мама
В  любистку  скупала…

Русана  Гордієнко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013

Так безкінечно пахне Бузина

[img][/img]

Блаженство  шалу.
Дощ  підкрадається  тихо,
наче  той  вовк.
І  Вітер
під  спідниці  шовк
все  лізе,
щоб  вивільнити  крила
всих  Жінок.
Так  безперервно
пахне  Бузиною!
Що  хоч  бери
і  розпускай  на  грОзи
кОси  свОї
й  вмивайся  тонкощами  пелюстОк,
непереборним  ароматом  зел,
що  вибухають  на  Дощах
своЇм  Єством  і  усією  Суттю…
А  Небо  все  танцює  камасутру
й  за  пазуху  кидає  
пригорщами  хмари
аж  до  моЇх  грудей.
Нема  людей…
НавкрУги  тільки  Боги
і  крилами  пташиними
у  дзвони  б»ють  дороги,
багрЯно,
гладдю,  
зашиваючи  тривоги
у  рівний  шов.
Знов  кличуть  в  Путь  –
ВестИ  і  Буть.
впускає  Суть
у  Кров
Вода  й  гроза…
Так  безконечно  пахне  Бузина…
Прокинулись  зі  сну
всі  Предки-Бузовіри*,
шепочучи  до  нас
наспІви,  крізь  дощі  :
Закалюйте  ножі
і  рівно  ріжте  Хліб,
надМІру  не  соліть  –
посолено  сльозАми…
За  спИнами  гримить
Теперішнього  Мить,
Майбутнє  –  перед  нами,
очищене  Вогнем,
оспіване  громами,
ОСЬ  –  Ирієм  бринить
пастельними  тонами…
Свідомість  задощить
Зачата  з  Бузинами…
І  вивільниться  в  Світ
ДочкАми  та  Синами,
що  були  Всім  колись,
що  знОву  стануть  нами  –
Новітніми  Світилами  й  Світами!
Ходити  Перунами
і  босими  ногами
Родити  Ранки
Із  Рос  й  Землі,
Із  Сонця  і  Вітрів,
Із  Погляду  Тобі
У  сАмі  вічі…
І  розказать,
як  пережила  нині  Вічність…
І  вміти  передать
Собою
Блаженство  шалу
Стиглої  Весни
Й  
Несамовиту  Пахощ  сеї  Бузини…



*Бузовіри  -  ще  одне  імення    язичників  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013

«Справедливість» і Сонце

«Справедливість»  і  Сонце

Вона  терпіла.  Бо  рахувала,  що  народжена  Жертвою,  що  так  –  справедливо.  Очі  її  завжди  залишалися  сухими,  бо  чого  його  плакати?  І  погляд  її  від  того  поволі  ставав  геть  незрячим  –  наче  піску  в  очі  хто  насипав.  Це  –  справедливо…    Болить?    Значить  –  так  треба,  заслужила.  Справедливість  саме  така…
Зіщулювалася    від    замахнутої  на  неї  руки  у  три,  у  п»ять,  у  десять  ,  тринадцять,  чотирнадцять,  двадцять  років  .  А  потім  падала  від  удару,  що  справедливо  настигав  її  у  любій  точці  фізичного  тіла.  Падала  і  здригалася…  Лишилися  шрами.    Але…  так  треба…  Так  –  Справедливо.
Душа  ж  її  виходила  в  такі  миті  з  тіла,  осушуючи  тим  самим  очі  і,  не  витримуючи,металася  кімнатами,  ліжками,  квартирами,  світами  –  шукала  якогось  предмету  чи  речі,  аби  боронитися  –  ніж,  кийок,  пневмо,  чиюсь  руку…-  хоч  щось!  Бодай  щось!!!  Бо  це  –  СПРАВЕДЛИВО!!!!
Вона  справедливо  помирала  незлічену  кількість  раз.  Без  супротиву,  На  сліпо,  на  німо  і  на  сухо…з  одним  словом  на  потрісканих  губах,  яке  ,  мабуть,  давало  хоч  якусь  надію  –  «це…  -    справедливо…»
Та  Сонце  видно    навіть  крізь  зімкнуті  повіки.  Як  би  не  лячно  було  б  їх  розплющити.  Це  так  схоже  на  потугу  –  відкрити  очі.  Вперше!  Відкрити!  Очі!  Назустріч  Сонцю.  На  них,  тут  же,  випадає  пекучо-солона  роса,  як  на  квіти.  Зранку.
Вона  плаче.  Ридає.  Кричить.  Схлипує.  Сміється…  Але…  -  бачить.  І  ...  БАЧИТЬ!!!  І  це  –  справедливо.
 СПРАВЕДЛИВО  Дозволити  Собі  Бачити  Сонце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013

Чарую-Чекаю

Хвилями  накочує,
Кудись  забирає…
Душею  кочучи
У  снах  я  літаю
птахАми  дикими.
Сірими  диками
землю  орю.
з  БогАми  говорю
очима  закритими.
Завиваннями-риками,
звірЯчими  криками
ТЕмряву  мОлю.
Крилами-айстрами,
Танцем    чугайстера,
слідами-Турами,
Деревами-мурами
Комусь  протидіючи,
по-звірЯчому  діючи,
Коло-Сонця  благатиму
За  спірЕну  й  рогатую
Браму  сю  відкриватиму.
Що  порОблено  –  знатиму…
Перелину  Карпатами
ступнЯми,  крилами,  лапами
І  на  Сході  Там  стану!
Не  введуся  в  оману,
спиною  до  лану,
Зустріну  я  Дану.
Крикну  у  Світу  рану
Наречуся  –  Ведана…
ПерекочУся,  
ПерекочУю.
ЗвІдаю,  поВЕДУ,  відЧУЮ…
У  сні  у  Вирій  злітаю…
Зерна-Зорі  шукаю-збираю,
Словами    Долі    латаю.
Чарую-Чекаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013

Чудуюся віршу

Слова  моЇ,
Що  зіткані  із  Дива,
Вигулькують
У  пальці,  
як  трава  весною.
Рука  моя,
Що  чує  голос  крові
Виводить  намистини  букв
У  дивний  колоспів
Папером.
Чудуюся,
Бо  кОрені  віршІв
Ростуть  із  чари  живота,
Розкидуючи  крону
невІдомо  куди
й  плоди  кидаючи
за  паркани  сузірь
сторізних  дивних  душ…
Чудуюся…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013

Ватерлінія *

Перетнути
Лінію  неба
Так,
щоб  злитися
з  лінією  горизонту.
Точка,
Що  з»єднює
море  і  небеса
запульсує,
бо  твОї  вуста
з  моїми
у  ватерлінію  стануть
в  ту  мить,
коли…
Бог  прилетить
І  нами  стане.
Дощ  перестане,
якщо
перетнути
Лінію  Неба
саме  ТАК.


*Ватерлі́нія  (англ.  waterline)  —  лінія  границі  дотику  спокійної  поверхні  води  з  корпусом  судна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013

Аби тільки жити

Я  гратиму
на  ТвОїх  Струнах
ВеснУ.
Безконечно  довго.
Всміхатимуться  паралелі
від  проміння
Надяскравості  Сонця.
Натягнуті  струни  дощу
впадУть
у  верхню  невідомість.
В  підсвідомість  –
Музика  Рос
Бринітиме  за  вітрами.
Перевертає  цей  світ
від  суперечностей  людства.
Я  молЮся,
граючи  на  ТвОїх  Струнах
ВеснУ,
ПовернУ
За  рогом  Буття
Направо…
Маю  право
Грати  і  не  боятись.
Засміятись
В  обличчя  Тобі,
Боже,
Бо  я  –  щаслива
І  мОлюся  тим  Щастям
До  Тебе;
І  вЕсни
Складаю  у  ряд.
Всі  підряд!
Аби  тільки  жити…
Дихати  животом
За  гострим  кутом
Небуття.
І  грати  ВеснУ
на  Струнах
Твого  Життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013

Ідеш?

Перо  пропахло  димом...
Твоя  дитина
танцює  в  лоні,
А  я  в  полоні
твОїх  рук
майструю  скрипки.
Слова  натягую,  як  струни.
Бринить  відлуння
з  минулого  акордів.
Відіграно  усе!
Вода  несЕ
печалі  за  собою.
Я  умиваюся  росою
і  знову  зустрічаю  Сонце,
Танцюючи  у  такт
танцюючій  Дитині.
До  Бога  лину
У  твоєму  серці
і  в  очі  сині-сині...
Сліди  лишаючи  лише
чорнила  на  папері.
Ступаю
у
Відкириті  Двері...
-Ідеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013

Водана (з Днем Народження, Сестро)

СЕстро...
Дощі  кольорові
Теплом  на  обличчя  наші
падають,
Надію  дарують.
Згадую...
Заплутане  листя
в  рудому  волоссі,
зАпахи  прЯні
юних  гір,
І  кучері  слів  несказаних.
Мовчиш-мовчу,
чуєш-чую,
Вірю-ВІР!
Згадую...
Сльози  пекучі
і  ті,
що  від  радості,
Сміх  безпричинний,
Водоспади  врАзливості.
від  двох  душ  сплЕтених
ПолОтна  незметані,
але  вже  вишиті
у  серці  найближчому
Цвітуть  вишнями.
Подих  танцюючий,
Доторк  рятуючий,
Синьо-зеленим  вогником
Запалюю  Погляд,
Ти  -  поряд!
І  не  страшно  стає,
СЕстро,
Вперед  іти,
Промінь  з  пітьми,
Бо  Ти  за  мною,
Бог  з  Тобою!
Постоли  шелестять
Кроками  тихими,
У  подолах  наших  -
ВІрші,  Дива  і  Трави!
-Як  твої  справи?-
посміхаєшся,
-Коли  знов  до  Дани?..
Дякую  за  Віру  ТвоЮ,
За  Життя,
що  Ти  Є,
Найрідніша  моЯ,
ВОДАНО...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

Йти

Скоро  Весна...
РІки  розлиються,
з  берегів  вийдуть,
і  другий  раз
вже  у  них  не  ввійти  -
Замочити  лиш  стопи
і  йти-йти-йти!..
ТОнучи  в  травах  і  рОсах,
Вітру  писати  листи,
а  Сонцю  читати  цитати,
Мріяти  і...
у  мріях  літати.
Як  Ріка,  хвилі  в  одне  зливати,
щоб  до  Моря  дійти
навшпиньки,
невпинно  і  легко...

Стрекотання  лелеки
над  стріхою  рідної  хати...
Притулитись
й  мовчати...

За  течіЄю  плистИ
І  йти-йти-йти!
ЙТИ!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013

Мати

Захвилювалось  єство
І  на  душу  лягло
Дивне  сум"яття.
Серед  тих,  що  в  менІ
І  жінок,  і  мужів  -
Проявилася  Мати.

Ця  країна,  що  Я
має  дивне  ім"я
Із  роси  та  із  м"яти.
Що  робити  і  як?
Побороти  свій  ляк,
відпустити  і  прийняти  Матір?

Ти  частина  мене,
В  майбуття  зазирнЕ
Моїх  рим  так  багато!
Я  пробачу  себе-тебе  і  усіх,
Подарую  свій  сміх
І  сама  стану  ВСІМ
МАТИ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013

Мамі зсередини

Стукаю  зсерЕдини:
"Мамо,  відчини!"
Чистого  повітря
у  мій  світ  впусти!
Ти  вдихни  наповную,
Сонця  і  Води  напийсь!
Тим  мене  наповнюєш
Тільки  поДИВись!
Притулюся  лагідно
з  лона  аж  до  рук,
ще  так  трошки,  матінко,
в  місці  без  розлук...
Колисанки  слухаю
тут  тепло  ловЛю,
твоїм  серцем  стукаю
і  тебе  люблЮ!
Я  росту  ,  ріднесенька,
Всяке  мені  мріється,
хоч  іще  малесеньке...
В  серпні  ми  зустрінемся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013

Радіолуни

***
Щодня  пишу  тобі  листи,
щоб  їх  не  вислати  ніколи...
чи  знаєш  Ти,  чи  чуєш  Ти,
Слова,  які  уже  не  грають  ролі?

***
Магніти  бурь,  зіркИ,  метеорити...
День  переходить  в  Ніч  і  навпаки.
Ми  народилися  для  того,  щоб  Творити
і  Першотворчість  -  це  для  мене  -  ТИ...

***
Я,  інколи,  про  Тебе  забуваю...
Хоч  рідкість  ці  для  мене  дні.
Не  сню  Тебе.  Але  приймаю...
І  Бога  прошу  :"Не  забути!"  Ні!!!

***
Радіолуни  збурюють  кров  і  воду.
"Корабель  мого  серця"  *  -  у  підсвідомість.
Снів  моїх  нерозгадані  коди
Твоїх  слів  німота  зриває  натомість...

***
Ніч  топить  в  собі  те,  що  робить  день,
Сни  дивні  виплітає  вмить!
Насню  Тобі  я  Пісню  із  пісень,
щоб  Ти  із  Ніччю  знову  міг  Творить...

***
Я  стала  Сильною  такою!
В  Самотності  я  міць  черпаю.
Це  ти  зробив  мене  Рікою
і  через  Тебе  Всесвіт  я  приймаю...




*  "Корабель  мого  серця"  -  пісня  Стінга

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013

Див-на

Милий...
МурАхи  по  спИні
Не  спиниш...
Губи  від  слИни
вологі
і  прохолода
по  шкірі
від  язика...
Я  така
Див-на.
-Люб...-
видихаю,
рот  закриваєш
устами,
перстАми
вказуєш  шлях
до  "кохаю",
не  помічаю  
багато,
Див-на...
-Люб...-
-Мовчи,
не  кажи,
зворожи,
вдихни  просто...-
Пальці  у  простинь!
Стинати
стогоном  сни.
-Не  засни,
Див-на...
-Люб...-
-Знаю,
Кохаю...
Див-на...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013

Так просто

Це
Просто...
Бути  Сильною
Незалежною,
Амазонно-безмежною,
Стабільною  та  протилежною,
щоб  не  згубити  себе
і  побачити  Ціль  -
повернутись  назад
до  початку  Коріннь.
Велечінь
неосяжна!
Падає  тінь
від  свічки,
Скапує  віск
Часом.
Щось  передчасне...
А  Щось  -  Вічне,
Як  життя  свічки...

Полум"я  не  задути!
Це  ж  так  просто  -
Вільною
і  Собою
БУТИ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013

Пульс

Пульсація  Простору,
Паузи  перверзій
пАдають  плинно
Попелом,  пилом...
Передчасно  переродились.
Піраміди  пісків
переспівують
Пісню  Прерій.
Пожертва  Полум"ю  -
Перевеслом  пшениці.
Покровитель  -  Перун,
пОдруги  -  Перуниці  -
Перейми  Прадавніх  ПраматерІв...
Полетів
Пегасом
пістрявий  птАшок,
повЕрнеться  потім.
Певне,  потреба  Правди
Примушує-просить
пАсти  паперами
примхливі  пЕра.
Пиши!
Пам"ятай!
Пригадуй!
Перевертай  Підсвідомість!
ПОРА!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013

Овва!

Овва!
Простір  крутиться,  
наче  хвіст  у  собаки.
Структурується,
сиплеться,
знов  складається
у  правильно-рівні  купки,
щоб  потім,
з  двох  Просторів
утворився  один  -
НАШ  Світ.
Дитинно  дивлюся
на  те,  що  Твориться.
Дивуюся...
Обертом  голова!
Раптово  цілуєш  в  потИлицю...
Овва!

Русана  Остапович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013

Вже час

Чи  не  час
на  планшеті,
наче  тату,
пікселями  вигаптувати
зірку  восьмикутну
і  запхнути  його  -
той  чортів  планшет-
у  пралку
з  білими  речима?
Повідпирати  усі  паролі,
замінивши  їх
на  дитячі  шкарпетки
найменшого  розміру
в  кольорову  смужку.
І  отримувати
Дозу  Щастя
не  від
підключки  до  мережі,
а  від  банальної
посмішки,
рукОписних  слів
і  від  справжніх  Нас.
Певне...
вже-таки
ЧАС

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013

Вечір

Непомітними
стають  люди,
розпливаються  риси,
нечіткими  стають.
Вечір  у  туманній  ризі,
укОтре  ховаючи  суть,
вступає  у  свої  права.
Місячним  сяйвом
вишивати  пора
у  людських  серцях
вишивки  Долі.
Хрестиком,  гладдю,
низинками...
Намистинками
поглядів
сИлянки  силЯтиме,
сум  проганятиме
Блакитними  зорями
і  важкими  герданами
кольоровими.
Горганами
перегородить
весь  світ,
бо  у  владі  його
засипати  снігом
чиїсь  руки,
сплетені  на  половину,
поцілувати
сонну  дитину
і  повернутись
до  Неба
мережачи  снами
услід...
Під  подушку,
на  самий  спід
Диво  сховати...
Спитати-сказати
Я  точно  був  тут...
і  точно  ще  повернУсь)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013

…не йди ще від мене…

Коли  усерЕдину
і  з  серЕдини,
Коли  виривається,
рветься,  звільняється,
Забувається
і  прощається.
Вибухає!!!
Тече  через
перепони  соціуму
звуками  терпкИми
стоголосими
струнами
ледь  торкаючись
до  тих
невідомих  місць,
де  співають  серця.
Краплями  наповнюють,
переповнюють,
в  океани  перетворюючись,
твої  натхненні  мною
Життя,
дИхання  кожного  пальця,
Погляд  з  серЕдини
в  серЕдину.
...не  йди  ще  від  мене...
Куди  ж  я  подінусь
від  тебе,сестро,
тепер?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013

Чекання

Як  лляні  полОтна
 старих  сорочок
від  доторків  нАгого  
мОго  тіла
нАново  народжують
свій  запах,
виношуючи  його,
як  дитину
у  лоні  старовинної  скрині.
І,  як  дитина,
потребує  поживу  -
з  торкань,  зітхань
і  подихів,
погладжувань
дрібної  вишивки
і  чудування
з  самого  того  запаху...
А  за  пазухою  -
стомлені  груди...
Стомлені  від  чекання.
Від  чекання...
Тебе  
й  молока...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013

Могти

Я  могла  б..
Ні!
Я  Можу!
Засвітитися  Сонцем
для  Тебе
І  побачити  Світло
із  найглибших
твоЇх  глибин.
Такий  Ти  один,
створений  Богом
для  того,
щОби  Творити
цей  світ.
Щоб  розчахнУти
всі  брами,
щоб  відмикати  замкИ
серцем  і  одними  руками
і  відкривати  очі  усім,
хто  ітИме  ЗА  нами.
Ти  можеш!
Голосом  заворожиш
і  розфарбуєш  слова
у  незвідані  барви.
І  полиється  Правда
Водограями  з  гір.
Дорога  з-під  ніг
повЕде  додому.
Забуду  про  втому
і,  не  чуючи  ніг,
Порину  в  твої  обійми
і  від  того
з"являться  два  Сонця
ВсерЕдині  і  назовні.
І  срібна  повня
Благословить  наш  Злюб,
залиє  сяйвом  все  наше  ложе...
Ти  мене  Любиш.
Ти  мені  Люб.

МИ  
МОЖЕМ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012

Не скеля

Хвилі  слів
б"ються  об  берег  гордині.
БАйдуже,
що  там  у  мене
в  самІй  середИні.
Віднині
Я  вже  не  скеля...
Не  так  давно
Дана  і  Леля
Сестрою  назвали,
не  раз  і  не  два
я  вмирала,
щорАз  проростала
на  грунті  сердець.
Смерть  -  не  Кінець.
Завмерла...
і  вчуся  Приймати,
Собою  ставати,
Любов  ДАРувати,
навіть,  коли...
Роз-коли
у  скелях.
Вода  камінь  точить.
Тому,  я  вже  не  скеля,
а  Дерево.
Рости  хочу!
Літати  хочу!!!
Соки  углиб
і  уверх  кочу
хвилями  слів,
реальністю  снів,
плодами  Пробачень.
Сотні  бачень
привЕдуть  Тебе
до  мене.
Я  -  вічнозелене
і  дивлюся  в  даль,
наче  печаль
смола  краплями
по  стовбурі...
Не  бути  сьогодні  бурі!
Я  засинаю...
Розбудиш?...
Не  збурюй  -  
Бо  Твоє  Серце  -
мОя  Оселя.
Порух  всередині
тихо-веселий
і  я  вже,
швидше  Вода,
а  не  Скеля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012

*****

Варіацій  стільки  навколо  -
Людей,  Доріг  та  віршІв.
Зорі  за  видноколом
коштують  тисячі  мОїх  слів.

Як  пісок  по-між  пальців
Ніч  зникає  у  довгий  день.
РОсяні  трави  уранці
коштують  сотні  твоЇх  пісень.

Стукає  серце  під  ритми
вібрацій  дощів  та  вогнів.
Кожне  слово  моєї  Молитви
коштує  з"яви  Нових  Життів.

Щоразу  заходять  у  гості
по-іншому  Наші  Кохання
І  кожний,  створений  нами  Простір
коштує  миті  твого  чекання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012

Так!

Удари  там-тамів.
Тіло,  як  резонатор
між  Землею  і  Небом.
Душею  до  Тебе  -
тіло  лишати.
Карпати
засипані  снігом,
струшують  гори
сторічний  сум.
Захекана
співом  і  бІгом,
ПерУновий  струм
перетворює  ноги  у  лапи.
Тільки  Тебе  б  упізнати
Там,
куди  добіжу.
Стережу
ще  незвіданий  Світ,
вухАми  стрижу,
по  вітру  ніс.
Темний  ліс
під  білим  синіє.
Дурію
від  вібрацій  і  запахІв.
Ти  захотів
Зустрітись,
від  лету  стомитись,
Заземлитись
у  точці  перетину  снів.
Там...
Там-тами  б"ють:
Там.  Там!  Там!
ТАМ!!!
ТУТ!!!
Під  кригою  Прут
і  ЧерЕмош.
Мож!
Мож  на
рухатись  нарешті  назустріч.
Зи  ма
не  перепона.
Повітря  холодне
Зриває  легені.
Пускаю  корені
і  росту
гілкАми
до  Тебе.
Над  нами  Небо
Розвернулось.
Прокинулись
Всі,  хто  ще  спав.
Ти  -  князь  Хорса
Устав
і  дивишся  в  очі.
Проти  ночі
Світанки  у  мОїх  кОсах,
Долоні  у  росах
І  Бог  сміється  ліворуч.
Ми  поруч.
Рука  в  руці.
Погляд  в  погляді.
По  ріці
Коло  з  вогнів
В  Ко-Ля-Ді.
У  Диві.  У  Ладі.
Віщую.
Пророчу
З  Тобою  хочу
тамувати  голод,
розвіяти  холод,
створити  Рід.
Прозорий  мід
устами  стікає...
Ти  знаєш,  я  знаю,
ЩО  з  нами...
У  серці
Вогнем  намальований  знак.
-ЛюблЮ
-Кохаю.
-Так!
-Так!

Русана  Остапович
—  з  Вогнедар  Гордієнко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012

двадцять першого.

Ти  народилася  двадцять  першого.
Кажуть,  що  у  твій  день  народження
планується  Кінець  Світу
ЦьогОріч.
Дивна  річ-
Я  у  нього  не  вірю,
бо  двадцятого  вип"ю  узвару  за  себе
і  свої  тридцять  чотири,
а  двадцять  першого  -  точно  дзенькну
повною  шклянкою
за  твій  тридцять  перший.
А  двадцять  другого
усі  християни  світу,
як  завше,
святкуватимуть  іменини  святої  Анни.
Життя  -  невблаганне
у  своїх  проявах  і  різноманітності.
І  двадцять  четвертого  ми  знОву
писатимемо  нові  поезії
в  Натхненні  і  в  Вічності
і  в  сетрах  зелених.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012

Вчора

Зеленооке  вчора
пророчило  травень
серед  зими.
У  кризі,  у  тиші,
У  спогадах  Спокою
визріли  МИ
І  кОнями  грому,
І  Звіром  Землі
обернулись,
повернулись  сюди.
Зачаровані  сльози,
як  діаманти  й  пістряві  зіркИ,
як  очі  і  таємниці  ГекАти.
Ще  один  дотик,
щоб  себе  відшукати,
Дочекатись,
щоб  вістрям  довіри
мушлю  світу  відкрити,
Любов  народити
і  напитись  узваром  дощів...
Дихай  і  думкАми  кричи!
Радій!!!
про  зачароване  благо.
УсмІхнеться  Дана  і  Лада,
і  скатертю  подорожей
застелять  небесний  стіл.
ВпАде  на  землю  перший  сніг
з  непромовлених  слів.
Буревій
зареве,  як  поранений  змій,
здІйме  на  крила
три  світи
І  з-під  криги
в  місячних  шатах
вийде  Віста.
І  коні  грому
пОсеред  міста
копитами  вдарять,
вИкрешуть  іскри
і  прИйде  Весна.
І  до  восьмого  дна
Я  пізнаю  себе
у  глибинах  твоїх...

А  в  зеленоокому  Вчора
падає  
перший  
сніг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012

…яблука моїх грудей

Яблука  мОїх  грудей
Котилися
Битими  шляхАми
твоєї  спИни...
Не  зупиниш
океанських  хвиль
натхнення,
зІтканого
з  вібрацій  наших  тіл.
Від  сотні  кіл,
що  по  воді
наших  сердець
розходяться
у  Простір  нашого
Кохання.
Коріння
з  ніг  і  рук.
Вростання.
Звук.
Розлук
не  бУде  більше,
Бо  Ти  дощем
пройшов-
зволожив  лоно
і  зливами
переспівав  мій  світ.
Слова,  позбирані  у  грона...
І  вдарить  тіло  громом,
І  трісне  під  Тобою  Лід!
ВпадЕм  на  Землю  цю  грозою,
І  розтечусь  
для  Тебе
Я
Весною...
І  рОсами  знову  заіскриться  луг.
Небесний  Плуг
зорАє  запахи  Землі,
І  в  цій  ріллі
твоЇ  й  моЇ
Долоні
ЗЕрна  засівають.
СерцЯ  кохають,
а  душі  відають
й  ведУть.
"У  Добру  Путь",-
Старі  речуть,
перебуваючи
в  деревах  і  птахах...
ТечУть...

А  груди  мої
яблуками  Сонця
Знов  покотились
по  твоїх  шляхах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012

Спокій

Море  Спокою
ГлибОко  я
Споконвіку
до  закінчення  віку
Чоловіку
Любов  дарувати
Літати
вІрші  як  крила
уверх  підіймати
розправляти
Пірнати
у  Тебе
як  у  води  бездонні
Руки  холодні  та  сонні
равликами  шукаютиь  Тебе
Ніч  мине
і  Світанок
розплющить  очі
Я  Тебе  хочу
прошепочу
і  Ти  
Почуєш
Прочитаєш
Рунічні  ПисьмЕна
на  моїй  шкірі
В  Прадавній  Вірі
Є  Зміст
Міст
від  Тебе  до  мене
Древні  племЕна
Знали  все  наперед
Наш  портрет
закарбовано
у  Небі
Світилами
Милий  мій
Мимоволі  вібрую  від  зустрічі
Люди  по  зУстрічній
йдуть  туди
звідки  я  вже  прийшла
Віднайшла
Бога  в  собІ
Вогонь  у  Воді
Люди  у  рОді
При  Батькові  Роді
Звільняться
отримають  Долю
і  свої  крила
Не  стримають
Я  за  Тобою
Водою
Течу
Птахом  кричу
Кличу
Лечу
Вперед  і  Вгору
Райдію
Нарешті
Ти
Поруч

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012

Яринно

Сивими  срІблами
ДАнині  промені
крутяться  за  годинником,
заплутуються  у  волоссях.
Ти  посміхаєшся  -
у  очах  горять  Світи,
Ти  спалахуєш,
Серцем  рухаєш
Сходи  і  Заходи
Сонць.
То  ж  Ти!
Біля  скронь
знову  світиться.
Куди  подітися?
Куди  подіти
пальці,  руки  й  слова  -
У  чай  із  травами,
у  пахуче  хлібне  тісто,
у  зерна  Єства  та  Істини...
Осіннє  місто
обіймає  і  дихає,
постатями  безликими
штовхає  у  груди  Земля.
/-То  ж  Я!!!
Боже,  то  Я!/
Срібло  спіральнозакручене,
з  правого  боку  пасмО.
Потоки  Радості  й  Спокою.
-  Що  то  булО?
-Ти  досі  спала,  дитино...
Свідомість  носило
у  видивах  і  чуттях.
Яро...  й  Яринно
у  чиїхсь  життях...
Намріяно  досить!
Просідь  у  коси  -
то  мудрість  у  гості
проситься.
Під  Серцем  носиться
"Я"
Себе  народити
Літом,  у  житі.
Безцінні  миті
Любов"ю  омиті
Ростуть...
ЖИТИ!!!
Сестро!  
ТИ
ТУТ...
Для  того,  щоб
Творити,  Приймати,
Зорі  Тримати
й  Любов  дарувати)
Почуй,  Могуно!
Почуй,
ВЕЛИКА  МАТИ!!!

Русана  Остапович
Малюнок  Наталя  (Водана)  Вінтонюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012

Ніч

Холодно.
Човником
Долоні.
Пальцем  по  небу
помаранчевим  креслити
знаки  для  Тебе.
ЛюблЮ.
І  не  має  потреби
Закриватись...
Зривати
з  петель  двері
і  забувати  про  сон.
Келих  ночі  перехилити,
хильнути  тЕмряви
і  переПОВНИТИСЬ
САМОТОЮ.
Те,  що  з  Тобою
на  себе  прИйняти,
щоб  не  спати,
долонями  торкати
потертості  входу  душі.
Не  дощі,
не  сніги,
а  тумани
над  містом  устануть,
щоби  я,
зіщуливши
свій  Внутрішній  Світ,
з  нетерпінням  
ранку  чекала.
Не  спала,
а  лиш  бачила,
як  Ти  спиш...
Облиш!
Боляче  буває  усім
і  по-різному...
ЗіркАми  порізане
Небо  болить.
Теж  не  спить.
І  теж  не  вміє  плакати...
Коли  "завтра"  прийдЕ,
я  забуду  цю  ніч,
наче  мить,
що  ніколи  не  трапилась.
Не  жалітись,
Не  плакатись.
Лише  руки
складати  човникм,
вилазити  на  підвіконника
і  малювати,  малювати,
МАЛЮВАТИ!!!!!!!!!!!!!!!!!
По  небу  
пальцями
Знаки
Тобі...
І  чекати...
на  Відповідь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012

Намальовані Крила

Небо
з  намальованими  крилами
тече,  виграЄ,  лиється,
у  очАх  миється,  
милується.
Здається,
що  так  би  і  жИлося
Тут  –
Сперлась  об  мур
І,  наче  Дерево,
У  небо  росту
Поглядами-вихилясами
Руками,  волоссям  і  Дух
Перехоплює
Від  кРАси.
Донеси
Крихти  Сонця,
розчинені  у  молоці,
в  глинянім  кухлику,
в  лівій  руці,
бо  права
торкається  Прави
Словами
Із  нОвих  рядків.
- Як  справи?
Бог  спитає
Очима  простих  перехожих.
Хтось,  дуже  на  тебе  схожий
Скаже  :
«Скоро  Ти  будеш  з  Ним»
І  
Сотні  рим
увІрвуться  вітром  в  свідомість,
щоб  проявитись  за  мить
на  старому  папері.
КрутнУсь  
на  лівій  нозі,
На  пів  дорозі
спинЮсь
і  заплачу
від  РАдості.
В  прочинені  Двері
Тихо  ввійдУ,
Протяг  впущУ
пОперед  себе,
Завмру,
Бо  ось  –  ТИ,
А  я  ж  сьогодні  –  Дерево...
Покликані  Древніми,
обІймемось,
переплетЕмось,
з”єднаємось...
-  Стань  корою  моЄю
Й  Глибоким  Корінням!
НовИм  Поколінням.
Ми  ПочинАємось!

...З  того  місця,
Де  на  небі
Намальовані  Крила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012

Дід (три міні твори)

***
Дід

Дідусеві  жаль.  Нікому  не  потрібні  його  спогади.  Ані  про  гори,  ані  про  раптові  руйнівні  спалахи  війни,  ані  про  золоті  церковні  дзвони,  що  закопані  в  його  старому  селі...  Ото  сидить  собі  такий  маленький  на  присьбі  біля  хати,  поки  ми  сдодобАємся  приїхати,  послухати.  Чекає...

***
Золото

Золотим  жалем  розлилася  по  усіх  усюдах  Осінь.  Гори  спалахнули  багряним.  Маленькі  спогади  Землі  про  літо  повилазили  з-попід  опалого  листя.  "Ми  Є!"  -  кричать  вони,  чекаючи,  поки  хтось  таки  їх  помітить  під  своїми  ногами.
Мороз  суворим  дідом  пройшовся  різким  кроком  поруч.  Затихли  відразу...

***

2012

Маленькі  ми.  Золота  гора  колись  спалахнула.  Жаль,  правда,  часу  чекати,  поки  дідусь  нагадається  та  й  розповість,  що  сталось  тоді,  в  2012...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012

Дихай!

НадихАтись.
НадИхатись  Тобою.
НапивАтись  місячним  сяйвом,
наче  Водою.
(Щастя  синє-синє!)
Вночі
Ми  неймовірно  Дикі,
Багатопрявні,
Столикі.
Ти  -  Чоловік.
Я  -  Жінка.
Тумани  малюють  по  мЕні
Зорі
Сині  й  зелені.
Твої  рамена
торкаю,
коли  Ти
виходиш  з  Вогню.
Я  так  люблЮ
зливатись  у  Диві
тілами,
танцювати  Світами
у  невагомості  душ.
Не  поруш...
Не  порушимо  Тиші
Мовчанням
кричатимемо  про  Кохання
Кольорами
Метаморфозами
Метастазами  щастя
Від  Зірки  до  Зірки.
Відстань,  як  до  твоєї  руки.
І  на  плесі  ріки
Коні  пасуться,
злизуючи  сіль
з  Чумацького  Шляху...
ДУбові  крони,  як  дАхи,
зАхисти  і  затИшки.
У  серцях  наших
Книжка,
що  Призначена  НАМ
двом  нОвим  Богам,
що  дивляться  в  вічі
поглядом  віщим  і  вічним.
Задмухни-но  свічку...
Полум"ям  лишиш
Знак  на  спинІ.
Засвітися  в  мені
Вода  у  Вогні
Повітря  в  Землі
Корінням  у  Небо
І  я  -  в  Тебе
Усім  цим  -  одночасно
Вчасно
Спокій.
Щастя.
Молитва  на  санскриті
Двері.  Всесвіт.  Душі.  Тіла.
ВІДКРИТІ.
Дихай!!!


***
від  Вогнедара

погляд  у  гору
зіниці  відкриті
відчуття  себе
мова  на  санскриті
ми  не  скриті
голі
мовчазні
поВолі
ти  моя
я  твій

доля

сотворити  поле
річку  і  хатину
злитися  в  єдине
поРодить  дитину
дати  душам  Волю
взятися  за  руки
наше  Сонце  буде
Роду  спільні  Луки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012

За межею

Мене  не  обмежить
ніяке  місто,
БО
у  моєму  Серці
існує  місце,
Де  Є  МИ.
Де  Дім
з  дерев"яними  дверьми,
різьбленими  вікнами
і  кахельними  пічьми.
Де  я  з  розпущеними  косами
ворожу  глиняним  посудом
На  вогні
І  тішуся  нашими  дітьми.
Де  кличу  всіх  до  столу,
де  хліб  із  рук  у  руки  йде  по  колу,
де  замовляю  збіжжя  в  полі,
щоб  росло,
де  з  хмарами  говорю
і  веселки  перевесло
тчу  вночі  з  тобою.
Де  лию  воду  із  криниці
тобі  в  долоні,
уста  цілую
від  води  холодні,
де  у  очах  іскриться
Впевненість  твоєї  Праці  і  Любові,
де  лава  у  Серці  і  лоні,.
Щастя  у  Домі
і  обереги  вишиті  на  полотні
наших  сорочОк,
де  три  сини  і  двоє  дочОк.
Де  роси  прозорі
миють  ноги,
коли  Схід  Сонця  стрічаєм,
Своєю  душею  
знаходим  дорогу
і  руки  рАзом  тримаєм...
Де  трави  приймають
у  свої  обійми
аж  ген  до  того  лісу  мЕжі...
Обійми  мене,  Любий!
І  ця  реальність  
НАС  уже  не  обмежить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012

Родимка

Якби  я  мала  можливість  переродитися  ,  чи  матеріалізуватися  чимось,  я  б  стала  родимкою  на  твоєму  передпліччі  лівої  руки,  бо  вона  ближча  до  серця.  Десь  там,  коло  точки  пульсу,  обабіч  шкіряного  ремінця  твого  годинника,  який  невпинно  щогодини  повторює  своє  незмінне  "Пік-пік!"
Я  б  пахла  твоїм  запахом.  Частіше  імбирним  маслом,  яке  практично  не  вивітрюється.  Іноді  -  лавандою  -  це  у  ті  дні,  коли  ти  хочеш  побути  мною  і  натираєшся  моїм  улюбленим  лавандовим  кремом  ручної  роботи.
Щоразу,  коли  ти  дивитимешся  котра  година  -  мимохіть  звернеш  увагу  і  на  мене,  а  то  й  торкнешся-погладиш  вказівним  пальцем  правої  руки,  задумливо  вДИВляючись  у  таємні  світи  поза  фізичним  тілом.
Я  б  постійно  слухала  мелодію  твого  серця,  пританцьовуючи  в  такт  пульсу.  Впивалася  б  кожним  пришвидшенням  ударів,  кожному  вищому  градусу  розпалетої  мріями  крові,  при  твоїй  згадці  про  мене...
А  вночі,  опиняючись  у  обіймах  твого  соннго  тіла,  я  б  співала  тобі  колискових,  нашіптувала  дивовижні  кольорові  сновидіння  і  тихо  завмирала  б  від  твого  диханя...
І  прокидалася  би  разом  з  тобою,  цілуючи  в  лівий  кутик  губ,  посміхаючись  кожному  ранковому  пробудженню!
Це  було  б  так  Чудово!!!

***
"Трррр!"
-  Привіт,  кохана!  Уявляєш?  У  мене  на  лівій  руці,  на  пульсі,  з"явилася  родимка!  Дивовижа!!!  Я  назвав  її  -  Кохана!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012

Про Дружбу (мініатюри)

***

Що  таке  дружба?
Що  таке  скучила?
Кольорові  нитки
вплетені  в  посмішки.
Шматки  туману,
що  пахнуть  Темзою
й  вологі  серветки
в  синьому  кошику.

***

Кава  в  френчпресі.
Сорок  і  тридцять  чотири.
Скоро  бУде.
Я  ж  лЮблю  
капучіно  на  гватемалі
з  трьома  спеціями.
Всього  за  одну  годину  -
Я  +  Ти  =  Ми
Переплелися  душі
Ось  і  створили
ще  одну  Дружбу,
Міцну,  наче  кава.

***

Літатиму
Збиратиму
у  дивну  колекцію
кольорові  дахИ.
"Хи-хи!.."  -
Дідусь  усмІхнеться
у  бороду  :
"Я  був
таким  же,  як  ти!"

***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012

Один

Завмирання
Здивування
Мак  б"ється
об  листя  торішнє.
Небо  безгрішне
рветься  у  груди!
Скоро  грудень.
Пальці  в"яжуть  вузли.
Нам  Туди,
куди  серце  кличе  -
Круком  кряче,
журавлем  курличе.
Зерна  пшеничні
В  обличчя
дощем.
Хлібину  цілую.
Життя  ціную
Тихий  щем
і  Радість  велика
Рід  столико
посміхається
і  віддається.
Відається
легко.
У  Воду  дивлЮся
І  у  Вогонь...
У  Коло  по  Солонь
БОги,  Предки,  Стихії.
Ти  -  вЕдеш,
Я  -  Дію.
вселяю  надію,
Даю  Віру.
Таємні  слова
до  купи  складаю.
У  змісти  себе  Вкладаю.
Довіра
моЯ  Безмежна!
Незалежна
Тиша  у  Колі,
де  Велес  ходить.
Простір  родить
вібрації  з  тих  паралелей,
у  яких  наші  долоні  разОм.
Морозом
погладило
гарячі  жарини.
Моє  волосся
пахнутиме  димом.
Жива  Вода  цівкою
у  полум"яну  середИну
В  Серце  твоє  -  Домівкою-
Вогняним  Вихором
Симарглову  дитину
У  лаві  виносити
на  лляній  тканині
Руками  медоносити.
Життя  вишите.
Вищий  Ти.
Віщий  Ти.
Пі-Ти,  
Пи-Ти
сурицю
з  уст  одне  одного.
щоб  Вирватися  
з  Поясу  Астероїдного
Світанку  Сварожого
ранку  морозного.
Погляду  раптового
ДОсить,
щоб  з"єднатись
назОвсім...
У  колі  Зірок  і  Родин.
Сім
Шість
П"ять
Чотири
Три
Два  
Один...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012

Код (Разом з Вогнедар Гордієнко)

-  Я  до  волосся  припадаю  твого.
Закрию  очі,  обіймУ  без  мови!
Вдихну  в  уста  із  свого  серця  солод.
Відчуй  мене...  І  мого  Дуба  поРод!
 
-  Ти  Ключ  до  Всесвіту  могО,
Там,  де  БогИ  світам  співають  колискові,
МогО  Життя  й  Народження  Вогонь
і  нашої  Любові  Заповітне  Слово

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012

Бери мене

Чорні  Діри
мого  тіла.
Кому  до  того  діло,
до  Чорних  Дір
моєї  душі?
В  молоці
колись  була  отрута,
Чаєм  із  рути
лікуватись  тепер.
Звір  помер,
щоб  відродитися  знову
від  Любові.
До  Любові
всОьго  Нічого
ступити...
До  чого?
Перейти  убрід
через  себе
по  коліна  в  воді,
над  собою  і  під.
Впасти,  щоб  навчитись  літати.
Не  політ
те,  що  бУло  до  того.
Замкнуте  коло
Розривається
словом  "Ніколи"
Прозвучить  тільки  раз
Турісаз*...
Ворота  давно  вже  відкриті.
Тільки
Ісса**  стримує  рух.
Снігом  вкриті
письмЕна  твоЇ,
Крига  й  Лід
по  цІлому  тілу.
Я  зомліла.
ТвОї  уста
подихом  гріють.
Самота
Розтікається  кров"ю.
Розбудиш  Любов"ю,
Зцілиш  Любов"ю...
Така...
Ріка..
Стрімка...
Підтримує  твоя  рука
і  погляд  твій
з-під  вій
Сувій
з  твоїми  письменАми
завірений  двома  тілами
Нами
у  серединному  вогні
Мені
подали  знак
Відтак
Слід  на  ступні
ПроПерунений,
викладений  рунами.
Аріями,  готами,  гунами
сходжені  мої  степи.
Залишаєшся  ТИ,
щоб  зі  мною  піти
у  найглибші  глибини,
де  я  Доросла,  
Дитина,
Боюся  сказати  "Люблю",
Боюся  сказати  "Боюсь".
Одна  хлібина
на  двох...
Я  розчинюсь,
щоб  дістатися  Цілі.
МИ  ОДНЕ  ЦІЛЕ,
тому  я  вернУсь.
Крізь  шум  краплин
Часу  плин
стИснеться  у  годину.
Не  загину,
бо  Тут  Ти  Є  -
Світило  моЄ
і  
Енергія  Простору.
Простоволосою,
Босою
і  щасливою
по  траві
Тільки  Тобі
Моя  Любов  зливою,
Моє  тіло  -  глиною,
Мої  долоні  -  мріями,
Мої  думкИ  -  діями,
Моя  Душа  -  Крилами,
Слова  -  сталактитами,
скелями,  брилами...
Бери  мене!...

*  Турісаз  -  одна  зі  скандинавських  рун  -  значення  -  Ворота.
**  Ісса  -  одна  зі  скандинавських  рун  -  значення  -  Лід

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012

Вістря Роду

Ти  -  Вістря  Роду.
Твій  меч  -  заточені  слова,
Не  рАнять,  а  падУть,  як  в  воду
у  плеса  душ  і  у  серця.
І  водоспадами  вогню
розшириш  невагомий  Простір,
Одною  кулею  "ЛЮБЛЮ"
без  бою  виграєш  війну
і  заспокоїш  словом  "Досить".
В  насіння  сіре  споришу
Вкладеш  усі  секрети  світу.
Й  плащем  з  "тебе  ніколи  не  лишУ"
укриєш  зИму  розігріту.
Ти  -  Вістря  Роду!
Клич  Весну!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012

Віщування

-вінки  на  воду  запускають  
 високі  темні  діви  
 немає  досі  прірви  
 покриті  чистим  рівнем  
 плюскоче  водою  
джерельною  ноче  
 тріпоче  
туманом  лоскоче  
із  нави  Дажбогом  
відкрити  браму  хоче  
 зникають  жінки  у  крузі  
 день  новий  на  порозі
 промені  дають  пісок
 щоб  тратити  на  час  
безмежно  Вірно  
 і  будувати  з  попелу  
минулих  літ
 на  них  нові  будівлі  
 нові  води  
 -веди  РОди  
 нові  і  вічні
 пісні  і  звуки  предковічні  
 від  предків  ще  одне  знання  
 про  якість  нового  зерна
 нехай  клубочиться  пітьма  
 від  завтра  я  вже  не  німа  
 Свароже  світло  аж  від  лона  
 Вода  прозора  і  холодна  
 тебе  по  тричі  обмива  
 твори  дива
 бери  у  руки  жезл  зелений  
 читай  по  небу  знаки  і  знамена  
 вкладай  у  мене  
 скинь  стремена  
 підстав  рамена  
 вібруй  у  суть
 і  станеш  ти  великий  ,  як  ніколи  
 і  люди  колом  
 і  Сонце  колом
 не  свої  шкіри,  не  свої  ролі  
 розчиняться  і  рік  поспіль  
 енергії  із  відусіль  
 стікатимуть  лавинами  до  тебе  
 а  твоє  небо  
 поміняє  світ  
 за  кілька  літ
 давай  в  політ  
 нехай  згорить  
 позаду  все,  
що  заважа  літати  
 кристал  в  Карпатах  
 захований  лежить  
 наступна  мить  
 побачиш  і  відчуєш  
 знов  із  землею  завібруєш  
 побачиш,  
долонею  прикриєш  і  
 відтак  
 ти  ним  задієшся  в  словах
 тримай  в  руках  
 те  серце  спаяне  із  тіл
 ліс  прорідів  
 дуб  прадідів  
 і  спокій  
-обіймаю  
 усвіт  єдиний  забираю  
 обираю  
 тебе  
 мою  жінку  
 тримаю  
 рукою  покриваю  
бережу  
 зберігаю  
 мить  кожну  
 твого  вірування  
 відання  
 віщування  
 кохання  
 в  очах  блукання
пошук  спонукання  
до  повного  злиття  
 зливання  
у  океан  єдиний  аз  
 люблю  тебе...

Вогнедар  Гордієнко  і  Русана  Остапович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012

Аз Богі Веде

Спіральнозакручене  світло
Дерева  ростуть  із  лона
вихром  із  різних  реальностей
створюється  присутність
мене,  як  Простору  для  
твого  Творення  
і  Творення  Нас
нашого  Дому.
Дороги  сплітаються
у  кельтську  в"язь
Зав"язь  майбутнього
відбувається  зараз.
Застигає  з  травами  чай
п"ючи  дрібними  ковтками
твою  відсутність
у  Тут,  за  круглим  столом.
Тихе  "Арррр"  і  "омммм"
і  ,  всупереч  законам  природи
я  чую  твої  руки  на  стегні  
животі  і  грудях.
Для  продовження  Роду
ми  разом  будем
у  кількох  світах  одночасно
Радісно  від  бачень
і  від  заподіяних  Див.
Ти  створив
своїм  вибором
нову  реальність
Відповідальність
на  нас
за  Час
той,  що  РАЗОМ.
Починаємо  з  "Аз"
Тут  і  Зараз.
У  Ціле
Одне  одного  вЕдем

Аз  Богі  Веде*....


Аз  Богі  Веде  -  Я  Бога  Відаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012

Герць

Поки
Ніхто
ще
не  переступив
порогу.
Пересторога:
Інь  у  Янь.
На  мільйони  кохань  -
Одне  -
Особливе  -
кольорів  переливи
Потоку  уверх.
Життя  -  Смерть  -
ЖИТТЯ.
До  ключа
всього  лиш  крок  -
усвідомлюй  урок!
Не  тримайся  за  мене,
бо  я  вже  назавжди  в  тобі.
Серед  мільйонів  робіт  -
Одна-
Особлива  -
неймовірно  глибока
і  щиро-дитинна.
Опускайся  найнижче.
Підіймайся  найвище.
Каное  нашого  днище
з  червоного  дерева,
вощене  нЕбами,
благословенне  Велесом
пройде  усюди.
Люди
не  все  прИймуть  і  зрозуміють.
БОги  німіють,
коли  їх  не  чути.
Забути
себе
щоб  відчути  нас.
Погорду  відкинути
далі.
Призахідні  далі
наступають  у  серце.
Ти  в  герці
з  думками,
собою  і  з  межами.
Я  тебе  не  обмежую,
Тільки  за  руку  тримаю  -
Чую,  Бачу,  Триваю,
як  Простір  у  Вічність
Перетікаю,
Поринаю,
Відпускаю,
Кохаю,
Впускаю
Драконів,
ВовкІв
і  БОгів.
Гори
Говорять,
Балакають,
Перешіптуються.
Мати  не  вмішується  -
поглинаючи  все  -
НЕСЕ!!!
Серце  моЄ
перекачує  твою  кров.
Стань  собою  знов  -
засвітися  зеленим,
Повернися  до  мене  
з  дітьми.
Погляд  з  пітьми
не  загроза,
не  кара.
Ми  -  не  пара  -
Ми  -  Одне  -
Особливе  і  Ціле...
Зраділи
три  світи,
що  ми  знайшлися...
Не  спиняйся  у  Яві  -
розбурхуй  уяву  -
З  Нави  тягни
землю  для  зерен.
Народжуй,
Твори
Велеса
з  себе.
Потреба  
Бути  Тут  і  Там.
БогАм
Треба
Вогнем  і  Деревом.
Дійшли  до  одного  берега-
Шкіру  міняти  пора...
На  папері  -  слова  -
По  Правді  -  Закляття.
Очі  змінюють  колір,
Мова  міняє  поняття.
Просто  повір.
Звільнися  і  дій.
Собі  вір.
Новий  зір.
Звір.
Звіром
Уверх!  Углиб!
Оживший  із  скель,
морів  і  з  глиб.
Зарийся  у  мене
і  з  мене    злітай.
Давай!
Рай!
Ирій!
Зроби  вибір!
Брами  відчинені!!!
Край  Сонця
дорогу  вкаже,
променем  Хорса
вузол  зав"яже
у  гривах  твоїх.
Припадаю  до  ніг,
Сміюся,  плачу  і  граюся.
Розчиняюся...
На!
Бери...
Тільки  Твори!
СоТвори...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012

Я Твоя

Тиша
пересипається  зернами.
Гул  міста,
що  прокидається
поза  межами  
нас.
Хочеться
кожним  вигином  тіла
тобі  довЕсти
ДонЕсти
пальцями-пЕрстами
волоссям  і  персами
Я  -  ТВОЯ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012

Usta…

Usta...
 Całować  by  Ciebie...
 Szorstko  i  cierpki,
 niby  przed  chwilą  z  mrozu.
 Pić  ambrozję
 ze  słów  twoich
 i  smętki  z  ich
 zapominać.
 Zdziwić
 gwałtownym  ciepłem
 i  mjakością,
 Jednostka
 łamanych  linii
 naszych  warg.
 Ty  mi  Luby
 akurat  taki  -
 od  całusów  -
 ulotny
 i  po-rodzonemu  pożądany...
 Główne  już  powiedziano.
 To  możemy,  pewne,
 razem  milczeć.
 Tylko
 ustami  miód  darowac-
 całować,
 dyszeć  i  cierpieć  męki
 od  tego,  że  my
 mimo  wszystko  znalazły  się
 w  chaosie  i  wirze  czasów,
 różnych  rzeczywistości  i  snów.
 Ty  -  Ten.
 Ja  -Ta.
 Spotkały  się  usta...

 (ч-cz,  ш  -  sz,  rz  -  ж)

 Русана  Остапович
 переклад  Лілі  Сютик

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012

Цілувати

Вуста...
Цілувати  б  Тебе...
Шорстко  і  терпко,
ніби  щойно  з  морозу.
Пити  амброзію
із  слів  твоїх
і  смутки  з  них
забувати.
Здивувати
раптовим  теплом
і  м"якістю,
Одинаковістю
ламаних  ліній
наших  губ.
Ти  мені  люб
саме  такий  -
від  поцілунків  -
леткий
і  по-рідному  бажаний...
Основне  уже  сказано.
То  можемо,  певне,
разом  мовчати.
Тільки
вустами  мед  дарувати-
цілувати,
дихати  й  знемагати
від  того,  що  ми
таки  знайшлися
у  хаосі  й  вирі  часів,
різних  реальностей  й  снів.

Ти  -  Той.
Я  -  Та.
Зустрілись  вуста...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012

Рух

Зрушитись  з  мертвої  точки...
Одначе,
Існують  ще  люди,
котрі  світяться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012

Дихаю

У  спіралі-
три  кольори  -
пульсуючі  квіти  -
Правди  нІде  дІти,
Коли
голим  лежиш
і  поринаєш
у  Всесвіт,
Коли
товщі  вод
забирають  у  себе
і  забуваєш
як
То  -
Дихати?
Волосся  перебирати
не  пальцями,
а  вічностями.
СантиметрОві  відстані
стають  ПрОсторами
по-між  нами.
Вени  кольоровими  кабелЯми
обплутують  тіло  -
перетискаю  їх  вміло
твоєю  рукою
і  у  спокОї
не  задихаюсь,
а...
Дихаю...
Любов"ю  Сильною  й  тихою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012

Так станеться

Горіхи  доспіли.
За  ніч,  поцілувавшись  із  інеєм  -
З  зеленого  в  жовтий  -
перетліли,
бо  жовтень.
А,  коли  покохаються
завтра  з  морозом  -
стануть  голими
І  голомозими
простягатимуть  руки
у  листопадово-синє  небо.
МОя  нинішня  треба  -
молодими  горіхами
в  зелених  льолях  -
повними  жменями  -  
цілу  скриню,
щоб  не  боліло
Простору
під  час  розтину
слізьмИ  по  щоках
у  тих  лісах,
що  по  нас  зостануться...

Колись  Хтось  Спитається,
Що  По  Тобі  Лишається...

Так  станеться  -
Світ,  як  струна  натягнеться
І.......................
репне  зелений  горіх
привідкривши  світу  
нОве  своЄ  зЕрня...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012

По-осінньому

Розкриваючи
зажурене  лоно  осені
Взяте  туманами
і  поволокою
ще  таких  теплих  рос
і  запашних  травозгуб.
Вологими  кистями,
тремтливими  пальцями
торкатись
великих  й  малих
її  губ...
Долонями
з  ароматами  сінними
втирати  пристрасть
тугУ  по-осінньому,
Молитись  і
зуби  зціплювати,
Губи  кусати
все  ще  по-літньому...
І,  зранку,  в  самому  спідньому
У  паморозь  тихо  ступити.
І  так  терпко,
жовтнево  і  листопадово
Тебе  пригубити
І
Любити!  Любити!!  Любити!!!
До  нестями  любити...


*  На  зображенні  -  квітка  орхідеї

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012

Розмова (разом з Сергієм Гордієнко)

-  Водою  Дана,  Небом  творить  Диво.
До  Сонця  променем  лечу  щасливо!
Красою  мудрою  зустріне  Велес!
Почуй,  Вогняна,  мій  кохання  шелест!

 -  Я  верескові  полум"яні  квіти
несУ  в  руках  -  в  наш  сад  садити,
щоб  кожна  дія  -  це  Тебе  Любити
і  голосом  твоЇм  про  Диво  шелестіти...
Творити!

 -  Струмками  ночі  Боги  сіють  зерна,
Дивлюся  в  очі  -  поринаю  в  терна!
Серцями  рідні,  душі  з  лави  злиті!
"Привіт!"  (в  уяві),  руки  льоном  зшиті!
Обійми  теплі,  птахІв  із  казок  співи!
Істоти  з  ДИВу  збережуть,  укриють...
Прийди  на  гору,  що  вогнем  палає!
Де  Нашу  Душу  Росами  зіткаєм!

 -  Я  тут  стою!  Тебе  Симарглом  відчуваю,
Руками-кРильми  легко  обіймаю!
Тебе  дивами  і  безмежністю  КОХАЮ!
І  з  тим  -  живу,  творю,  літаю!
Ти  чуєш?  БОги  кличуть  і  чекають?
Світи  зірками  засівають  -
Промінням  Сонячним  крізь  кригу  пробивають
Любов"ю  і  Призначенням  вінчають...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012

Бачення

Дивні  верескові  пущі
У  баченнях  моЇх  раптових...
Я  хочу  до  Тебе  ще  дужче!
І  так  не  творила  ніколи.
Я  так  притискаю  до  серця
Фіолетових  квітів  дзвіночки  -
Захід  барвами  ночі  берЕться,
Співає  вовк-одиночка.
Тіло  втрачає  тілесність.
Я  у  двох  місцях  одночасно.
Спільного  Дива  небесність
Ти  доторкаєшся.  Вчасно
Ловиш  мене  за  руки  -
Магію  направляєш...
Шелесту  вереску  звуки
Рідні  нам  бУли.  Ти  ж  знаєш  -
РайДуги  нам  будувати
Між  всімА  світами  мости  -
Благословляє  Велика  Мати
на  те,  чим  станемо  Ми  -  Я  і  Ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012

З"єднати

Мороз  смакує
червоні  кетяги
з  калини.
Знов  потягами,
немов  на  крилах,
я  до  тебе  лину.
Виношую  віршІ,
вагітніючи  вкОтре.
В  вікні  навпроти
Дощ  іде.
А  ти  ж  не  проти
своЮ  надію
сіяти  у  мене,
любов"ю  зрошувати
погляд  мій  зелений?
Ой,  Леле!..
Змінився  світ  -
Осінній  літ
останнього  лелеки.
В  моєму  лоні  справжня  спека
від  твОїх  снів  -
Я  
По  росі
до  тебе  босо  лину,
У  жмені  набираючи
калини
й  морозами
розпалюючи  суть.
І  тіло  перетворюючи
в  ртуть  -
З"єднати  ним
Два  обрії  народжених  світів
і  двох  нарЕчених  імен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012

Діждала…

Так  мало...
Слова  твоЇ
стікають  в  чаші
небесних  куполів.
Ти  -  зовсім  близько!
Захотів
мої  холодні  руки
зігріти  у  своЇх.
Танцюючого  листя  звуки
пАдають  долІ  -
вкривають  землю
неземним  серпанком
І  до  самОго  ранку
я  все  збиратиму
твоЇ  несказані  слова
у  кошик  свОїх  мрій.
Торішня  лобода
сплететься  в  курінь,
пелЮсток  рій
устеЕлить  спину  і  живіт...
Наш  перехід
з  одного  в  друге
оновить  Рід,
Сповиє  туго
Всесвіт  нас.
Настане  час,
коли  потік
співатиме  уверх
І  навіть  смерть
не  зможе  розлучити...
З  твоЇх  очей,
неначе  сИту  пити
веселки  радісні,
видіння,  баченя,  дива.
Така  жива
моя  жагА
щодня  єднатися  з  тобою
І  кольоровою  любов"ю
гостити  світ
з  долонь  своЇх...
Мені  до  ніг  -
Розквітлі  айстри  й  зорецвіт.
І  перший  сніг
Волосся  залоскоче,
коли  захочу
до  тебе  прихилитись
я
тісніше  ніж  завждИ.
ПоДивИтись  -
знов  народитись
вже  тепер  сюди!
І  ,  точно,  поруч,
щоб  не  бУло  мало
І  Сонце  в  тім"я  цілувало
Уже  обох...
З  любов"ю
посміхнувся  Бог,
коли  
ТвоЇ  слова
в  ціле  Життя
губами  позбирала.
Діждала....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012

Нове Зерно

Червоні  крила.
Китиці  звисають.
ДИВитись  й  бачити,
як  Ти  літаєш..
БерЕш  за  руку
і  ведеш  туди,
де  тихим  переливом
звуків  від  ключів
змітатиме  сліди
із  днів  слюди
свідомість.
Зерно  із  двох  частин
натомість
Ти  знайдЕш,
в  долоню  тихо  покладЕш,
в  кулак  стиснЕш
-  Не  загуби!
Крізь  ніч  пройдеш
затіненим  Прийдешнім.
Молочний  Шлях,
як  у  степу  кулеша
розсиплеться
і  Зорі  змінять  зміст
Минулого
і  Місце  Сили
наповниться  Любов"ю.
До  серця  міст  -
то  погляд  з  глибини  надсили
РозтрЕмтиться
і,  наче  жар  в  повітрі,
проявиться  невпевнено,
та  вміло
Із  того  світу  зачароване  єство
у  наше  
спільне  тіло.
Вже  яблука  дозріли  -
Лягають  в  руки  вдячно,
як  у  ріку  весло...
ВедЕш?
Уверх
і  крилами  лівіше...
Ми  стали
аж  на  цілий  вимір
сміливіші!
Щасливіші...
Свіжіший  
Вітер
ніздрі  роздува...
І  знову  чую  я,
І  ближчі,  і  рідніші  -
Нові  
Дива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012

У Диві

"Коли  непевно  робиш  перший  крок  у  Диво..."

Восени
розцвітають  троянди
у  долині  троянд.
Твоє  волосся
пахне  їхніми  пелюстками.
До  грудей  молоко  прибуває
І  я  готова
годувати  весь  світ!
Каштановий  квіт
Забуває,
що  на  вулиці
Жовтень.
Можна  обійняти  стовбур
і  потрапляти  у  Космос,
і  повертатись  назад
з  холодними
руками  і  носом.
Знайти
останні  в  цьому  році
абрикоси,
щоб  пригостити  Тебе.
Зустрічати  людей,
які  посміхаються,
даруючи  Сонце  в  речах.
Водограй,
наче  монах
у  своїх  молитвАх
хилить  воду  землі
І  від  того
стається  Райдуга!
Ти  -  народжений
біля  ріки,
Через  віки
перетворився
у  мій
міст  у  Тишу.
І  я  
Тобі
Пишу,
Що  я  ніколи
не  бачила
нічого  схожого...
Дивного  Перехожого
з  очима  синіми,
що  дарує  мені  сенс
і  спокою  хвилі,
коли  я
непевно  роблю
перші  кроки
у  Диві...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012

Дозволь…

Мій  зоряний,  окрилений,  небесний,
З  вогню  народжений,
Із  снів  моїх  воскреслий,
Дозволь  донести!  Себе  Тобі  донести!
Дозволь  купатися  в  обіймів  твоїх  океанах,
в  очах  зсинілих,  наче  березневий  лід,
З  поперед    себе  стерти  всю  оману
Й  торкнути  серцем  твій  могутній  Рід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012

Втілення

Втілення.
Перевтілення
Себе
у  два  промені  Хорса,
По-між  них  -
Зірка.
Я  вже  доросла.
ПолинОм  згіркло
Минуле.
Цілюще  зілля
одним  ковтком
вип"ю.
Протидія
собі  -
даремна.
Вена  яремна
Розжене  кров
швидше!
Не  постаріє
тіло  -
ще  раз  змудрію
на  ціле  життя!
Втілюся,
Перевтілюся,
Перетечу  знов  у  себе  -
Це  ж  я!
Зустрічай  мене
у  собі
двома  променями
і  зіркою...
Казкарка  я?
То  
Приймай  повенями,
Бери  коренями
і  своїми  струменями,
Благословеннями
Польотів
та  крил  журавлю.
Правдива  істотність?
Втілення.
Перевтілення.
Самість.
Самотність.
Тебе
Люблю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012

Ми

Посплітати
в  одне
всі  слова  на  світі-
сказані  і  несказані
Таємниці  наші  нами  розгадані
Лавою  плавляться
З  Богами  радяться
наші  думки
Наших  енергій  струмки
по  тілу  стікають
Чекають
ДивА  і  ненароджені  діти
Часу  Народження
Часу  Початку
Сургуч  і  печатка
На  старому  листі
Ми  ідем  по  мості
Назустріч
З  різниїх  сторін
Погляду  з  нас  не  зводять
Предки  з  восьми  колін
Вже  чується  передзвін
Наших  нових
назавждніх  зустрічей,
Світанків  і  перемін

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012

*** (Стільки)

"Стільки  ранків,  сповнених  Тобою,  наче  Сонцем..."

Скільки  рос  відійшло,
Скільки  листя  опало!
Твої  очі  -  опали.
Сонце...  Зійшло...

Скільки  хмар  надлітає,
Скільки  слів  наспівано.
Ледь  помітними  тінями
Ніч  іде.  Світає...

Скільки  пер  стало  списами,
Чорнил  потекло  рікою...
Стільки  часу  ми  з  тобою,
наче  папір  ще  не  списані.

Скільки  книг!  Безмір  ллється  у  чашу.
Всесвіт  буквицею  сіється.
Моя  рука  в  твоїй  гріється.
І  пише  ще  одну,  основну  -  нашу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012

Повторити

А  я  прийматиму  у  свою  пустоту
Той  Світ,  що  Ти  будеш  творити.
Любові  і  дихАння  твого  густоту,
В  собІ  і  в  дітях  повторити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012

Осінній лист

Осінь  бАлує!
Вмила  дощем
напівсонні  вулиці
І  вкрила  пледом-теплом.
Ми  з  тобою  цілуємся
тут
в  минулому
і  у  завтрішньому.
Нам  пощастить,
Нам  повезлО!
Триматись  за  руки
у  різних  часах.
Колись,
я  видам  цікавий  альманах
З  нашими  замітками  й  фото.
Ти  ж  не  проти?
Це,  як  наркотик,
писати  про  те,  що  булО,
Писати-пророчити,
що  ще  бУде.
Ми  рАзом  будуєм
свої  міста.
Завтра,
від  тебе  листа
отримаю  в  скриньку
поштОву.
По  тому,
як  прочитаю-вип"ю
твої  слова,
Розчинюся  і  опинюся
Поруч,
Обіймів  обруч
на  тебе  натягну,
Наче  зі  сну,
поцілую  і  зникну...
Так  звикло
стає  чути  тебе
у  собі,  практично  завждИ.
Ця  Осінь  дощить
і  дощами  передає
наші  привіти
одне  одному.
Підставляю  обиччя  і  лоно  я  
Краплям  з  Небес.
Я  вже  скучила  без
твоєї  реальності
ТУТ.
Без  детальності
обшуку  мого  тіла
Твоїми  руками,  очима,
без  дотику  губ
в  мої  несподівані  далі...
Осінні  реалії,
Сонце  моє)
Дощ  вже  не  ллє,
Тільки  тихо  співає
мокра  вулиця
під  ногами...
Скоро  це  місто
наповниться  нами
І  Осінь  посміхнеться,
жбурнувши  листям
просто  в  обличчя!!!
Чуєш,  коханий?
Ми  кличем...)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012

Фреска

Вмістити  б  у  кількох  словах  все  те,  що  я  побачила,  відчула  і  створила  за  один  тиждень.  Та  чи  вдасться?  Хіба  фрагментарно,  точково,  на  тонкій  емоції,  наче  такий  собі  
3-Д  пазл.
Сонце  за  низькими  хмарами.  Вокзал  і  вітер  першого  обійму  –  тісного  і,  водночас,  Безмежного.
Стіни  старезного,  чи  то  пак,  древнього  замку.  Коли  торкаєшся  до  них,  то  наче  забирає  тебе  в  ті  далекі  часи  і  чути  брязкіт  металу,  запах  давнини  та  шурхіт  старих  одеж.  А  коли  ще  й  ти  притискаєш  мене  раптом  до  теплого  порослого  мохом  муру,  запаморочливо  цілуєш,  то  видіння  так  і  ллються  в  мене,  наче  в  срібну  чашу.  І  Вітер  стало  виграє  дивну  мелодію  на  голках  сосни.  А  ми  збуджені  і  піднесені  зазираєм  у  глибочезну  криницю  і  потрапляєм  у  зовсім  інший  світ,  де  за  нами  спостерігають  і  ми,  втікаємо  від  тих  поглядів  покрученими  стежками  нагору,  щоб  подивитися  на  себе  з  іншого  боку.
Через  деякий  час  перед  очима  повстає  наша  персональна  Швейцарія.  Місця  Сили  і  неозорий  краєвид  зі  скелі,  намальований  синьоокою  Тівер,  її  звабливими  водяними  вигинами  і  кам»яними  профілями  сотень  жіночих  тіл.  І  я,  як  частинка  того  дивного  пейзажу  –  лежу  горілиць,  серед  пряних  пахощів  трав  по  дощі  і  Боги  сіють  на  мене  зернами  з  Неба,  а  я  запалюю  і  несу  вогонь  у  серця.  А  ти,  стоїш  неподалік,  на  обрії,  на  краєчку  баченя    -  дивишся  і  мрієш.  І  от-от  вхопиш  саме  те,  тільки  тобі  одному  відоме  чуття,  щоб  потім,  перед  нічним  розлогим  небом  освідчитися  ним  у  коханні...  Земля  пашить  днем,  ніч  замальовує  крапки  зіниць  у  свій  колір,  Простір  мерехтить  невидимими  сутностями  і  нашими  надіями,  напівколо  Хорса  тихо  готується  до  купелі  в  таємному  місці  повільної  ріки.
Вогні,  вогні,  вогні...
Вогні-ватри  на  пагорбах;  підводні  вогні  найбільшого,  яке  бачила  святилища;  вогні  з  очей  звірів  навкруги;  вогні  наших  сердець,  які  зливаються  в  одне  і  б»ються  з  такою  силою,  що  земля  дрижить  та  міняється  на  очах;  вогні  ,  що  витікають  з  новонародженого  Світу...  Колискова  низьким  голосом...
Диво-Дорога,  яка  стелиться  під  ноги  і  веде  саме  туди,  куди  потібно  двом  душам,  зодягненим  у  старі  вишиванки.  
Обійми  рідного  Міста,  яке  приймає  і  дивується  :  кого  привела  до  мене?  Сонце  під  ногами,  закуте  людьми  тисячоліття  тому.  Виривається  енергетичною  магмою  крізь  асфальтові  плити,  проситься  на  волю.  Ще  трішки  і  тут  засяє  золотом  Яра  Сила,  яку  мало  хто  бачив  в  цьому  часі.
Гори.  Як  то  їх  бачити  вперше?  Відчувати  їхню  вібрацію  і  вбирати-пропускати  крізь  себе  кольорові  потоки.  Чудуватися  від  одного  вигляду  кам»яної  Лади  з  Драконом.  Чути  присутність  Великої  Матері  так  близько,  що  й  дихати  зачинаєш  повільно-зосереджено,  наче  молишся...  Розпростертися  на  теплому  камені,  як  на  плоті,  пливучи  призахідним  небом.  Раптово  розчинитися  в  Матері,  заціпеніти  на  вічність,  втратити  себе,  щоб  потім  зібратися  зовсім  новою.  А  ти  в  той  час,  тримаєш  мене  серцем  над  краєм  прірви  і  бачиш  в  реальності  чари,  бачиш  густину  повітря  і  ловиш  останній  промінь  Сонця  в  свої  долоні,  аби  відпоювати  ним  мене  біля  ватерки,  наче  цілющим  чаєм.  
Холодний  потік  щоранку  омиває  наші  сонні  оголені  тіла.  Ти  тягнешся  власною  молитвою  до  неба.  Дана  посміхається  і  простягає  на  долонях  дарунки  для  обох...  Сонце  тінями  від  густих  дерев  малює  по  нашій  шкірі  дивовижні  малюнки.  Звук  дзюрчання  води  в  цьому  місці  таємничий  і  позаземний.  Ми  вслухаємось  і...  на  вічність  зливаємося  з  цим  місцем,  одне  з  одним,  стаємо  двома  точками  опори,  ти  береш  мене...  береш  мене  за  крила,  розводиш  їх  широко,  як  тільки  можна  і  я  приходжу  до  тями  вже  в  польоті.  Серце  стишується,  завмирає,  зупиняється...  У  повній  Тиші  в  нас  вкладають  Сонце.  Я  не  можу  відірватися  від  тебе.  Та  чи  є  потреба  в  тому?  
В  розкриті  долоні  вмощується  меліса  і  чудом  вигулькнутий  в  кінці  серпня  чебрець.  Обриси  гір  назавжди  врізаються  у  пам»ять,  наче  витинанка.  Теплий  камінь  знову  приймає  нас  у  своє  ложе  і  насичує  тремтливою  впевненою  силою  Всесвіту.  Ось  воно  –  Щастя.  
Дерев»яна  підлога  шорстко  торкається  рук.  Прілий  холодний  запах  зворушує  уяву.  Синя  зірка  мигтить  пів  ночі,  відлякуючи  непроханих  гостей.  Щось  відбувається  вперше.  Щось  не  забудеться  ніколи...
Вокзал.  Дерево  і  смак  морозива.  Переплетіння  пальців.  Стук  серця  і  потягу  стоншується  в  одну  пісню.  Сльози  застрягають  десь  в  блакитній  чарі,  розчиняються  Любов»ю  з  зеленої  і  випадають  росою  на  мої  ще  не  народжені  вірші  тобі.  
У  моїй  кишені,  між  сторінками  такого  рідного  нотатника,  спогади  про  твою  молитву  перед  кожним  споживанням  їжі,  наш  спільний  запах  –  терпкий  і  такий  зоряний,  та  ще  листочок,  формою  схожий  на  Дракона  з  двома  головами...
Ще  трохи  і  ми  побачимось  знову,  на  цьому  ж  вокзалі  з  тісним  і  ,  водночас,  Безмежним  вітром  першого  обійму.  Наша  Любов  напише  нашими  душами  ще  одну  історію,  яку  ми  вклеїмо  у  свій  сімейний  альбом  з  фотокартками  та  листами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012

Восени

Восени.
Розквітати,  як  квітка  -
Садити  зерно
десь  у  сонячне  своє  лоно,
Поливати  його
дощем  із  проміння
Щастя,
Полоти  бур"яни
незгод,  непорозумінь
і  болі.
Молитися  матінці  Долі,
Ростити  дрібний  паросток
Любові,
гріючи  руками,
губами,
сплетеним  тілом
із  двох.
Так  сказав  Бог.
Так  робитиму  я.
І  ще  сотні  таких  же,
Поки  не  стане
Цілий  Світ  із  зерна.
І  восени,
Я  знову  розквітну,  як  квітка.
А  весною  -  
знову  народжу  Сонце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012

Рівнодення

Яро
Ярію
ЯворИ  похилились
Осені  наснились.
Рівнодення.
Смирення
у  сОбі  шукати,
листям  шурхотіти
під  ногами.
Чути  в  собі
Спокій
від  Далай  Лами.
Не  спи!
Побудуй  себе
наново
Із  морозяного  повітря,
з  сонячного  призахідного
проміння,
зі  східного  вітру.
Із  місячного  сяйва
леза  створи
для  мечів,
щоб  зруби  ставити
на  вогні.
Під  ногами  -
закута  у  часі  Сила  Сонця,
Тури  її  стережуть.
Не  стримуй  лють!!!
Визволяй  Дракона  -
Кресли  Кола
у  різних  Просторах
в  своєму  серці  і  домі,
Одночасно
Ватри  пали!
Замоли,
Землю  засій,
Ліс  посади.
Не  спи!
Сміло  дій!
Джерела  знайди,
Воду  пусти  
у  ліси,
наче  кров.
В  цьому  світі  
ЛЮБОВ
Затопить  всі  скелі.
РайДуги  веселі,
крізь  дощ,
Впадуть  на  явори...
Сотвори  
Світ  Новий
Сьогоденний
Зелений.
І  тішся
Богами  даним  Даром.

Рівнодення...
Яро...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012

Овального кольору

Наша  спільна  душа-
Скринька
Овального  Кольору.
"До  скорого!"-
бринить  в  повітрі
срібною  павутинкою.
ПеретИнкою
з  молодого  горіха
вирізблене  Нове  Життя.
Серединою.
Половинкою.
Дитиною.
Сопілкою
Душа  прикликана,
Вовчими  риками,
Рухами  дикими
в  Одне  
наші  серця.
До  кінця
доспіваю  Тобі
свою  Пісню,
допоки  Ти
у  менІ,
Тісно
і  Безмежно
щораз
в  нашій  душі
Овального  Кольору...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012

Резон

Вдихати  озон.
Є  резон
Жити  -
Проїхатись  колесом
по  калюжі  теплій,
минуле  стерти,
наче  його  й  не  булО.
Вмирати  не  страшно.
Кожен  день  -
народження  й  смерть,
Заповнений  вщерть
Життям  і  Сонцем,
Людьми  і  дорогами,
чужими  вимогами
Й  свободами  мрій.
Сьогодні  ти  -  мій
Резон,
аби  
ЖИТИ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012

Зоряне чорнило

Я  збираю  зіркИ
ті,  що  падають,
у  прозоре  пудельце.
Моє  серце
співає  в  такт
тим  зіркАм,
що  ще  сяють.
Я  збираю
зоряний  пил
в  старовинну  чорнильницю,
щоб  замішати  його
на  північному  вітрі
у  джерельній  воді,
розвестИ  молоком
з  медом
і  написати  по  Небу:
ЛюблЮ  Тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012

Так важливо

Колесом  наше  життя  по  солонь,
Наче  жовтий  листок  в  водоверті.
Так  важливо  почути  вогонь
Твоїх  слів,  що  сховались  в  конверті.

Так  важливо  побачити  суть
У  міжслів"ї  широко-глибокім.
Твої  мрії  світанки  несуть
У  любові  твоїй  синьоокій.

Нам  з  тобою  щасливими  бути,
Нотувати  життя  за  столом,
В  книгу  свою  вплітаючи  руту
й  прокидатися  зАвжди  разОм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012

Оголеність

Оголеність.
Одежа  стікає
по  сходах,
як  водоспад.
Волося  втікає
з-під  неслухняних
гумОк,  шпильОк,  прикрас.
Ще  один  раз
до  серця  роздітись,
не  розгубитись,
Тебе  пригубити,
не  загубити,
перед  тим,
як  у  мрію  втікти,
у  себе  перетворитись,
В  твої  очі  дивитись  -
Чи  доженеш?
Чи  повіриш
у  повній  мірі,
що  моїй  довірі
не  має  меж...
Що  мою  Любов
не  зітреш
ні  з  тіла,  ні  з  снів...
Простір  зомлів
у  пахощах  слів.
Ти  хотів
мене  вчора,  як  зАвжди.
Я  знаю  ПРАВДУ!
Що,
коли  ми  удвох  -
МИ  -  БОГ...
Оголеність...
Душа  на  тарелі.
Пташині  трелі
І  Спокій..
За  правим  вухом
заплутались  телефонні  дУхи,
Між  пальців
застрягли  листи...
Як  донести,
Що  в  мені  є  ТИ?
Дорости
до  НАС
ЧАС.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012

Місто, де… (Львів)

Сизе  небо
важкими  краплями
на  трамвайних  дротАх.
Вени  міста
на  небесному  тлі
ледь  помітні.
Дивитися  вгОру,
вслухатися  в  порох
І  в  те,  як  стук  серця
вливається  в  звук  колії,
Посміхатись  навколишнім,
хто  зовсім  не  знає  мене.
Остання  зупинка.
Хвостом  майне
дорога  назустріч
давно  стертою  бруківкою.
Запахне  домівкою
з  вікон  старої  кав"ярні.
Блукання  не  марні!
Бо  ,  колись,  тут  ходив  ТИ.
ЗалишИлись  сліди
з  ледь  вловимим  запахом.
Осінь  чарівним  помахом
перетворюється  на  веснУ,
я  прокидаюсь  зі  сну
і  бачу  НЕБО,
яке  намалював  мені  ТИ
у  цьому  місті
цілу  Вічність  томУ...
Посміхнутись  і  йти,
задерши  голову  догори,
зачіпати  рукою  кольорові  дахи,
повторяючи  твОє  ім"я.
Щоб,  через  Вічність,
Ти  приїхав  сюди  й  зрозумів  -
Тут  теж,  колись,  бУла  я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012

Я Люблю

Я  ЛЮБЛЮ

Я  ЛЮБЛЮ  мить  зустрічі  з  тобою.  Люблю  стояти  будь-де,  обіймаючись,  слухати  дике  калатання  наших  сердець,  усвідомлювати  тебе  у  своїй  реальності  і  спиняти  час.  
Я  люблю  тримати  тебе  за  руку,  подовгу  дивитись  у  вічі  і  вдихати  тебе.  Люблю  знайомити  тебе  з  кожним  каменем  свого  міста,  з  посмішками  людей,  з  запахом  кав»ярень  і  буденними  ранками.
Я  люблю  готувати  для  тебе,  вкладаючи  у  страви  усю  свою  Любов  і  жіночність.  Люблю  чути,  як  ти  промовляєш  до  Богів  перед  тим,  як  споживати  їжу  і  ТАК  поглядом  пронизуєш  мене,  наповнюючи  мене  своєю  вдячністю.
Я  люблю  спілкуватися  з  тобою  і  дарувати  тобі  старовинні  полотняні  вишиванки.Люблю  ходити  з  тобою  колами  по  хаті,  щоб  наповнити  свій  дім  тобою.
Я  люблю  зненацька  відчувати  тебе  збудженого  понад  міру  та  нетерплячого,  який  просто  зриває  з  мене  усю  одіж,  а  потім,  ніжно  входячого  в  мене.  Люблю  кохатися  з  тобою,  не  відчуваючи  меж,  кордонів  та  заборон  –  перетворюватися  то  у  звірів,  то  в  Богів,  то  в  самих  в  себе,  то  в  одне  ціле...
Я  люблю  прокидатися  зранку,  зустрічати  тебе  у  ліжку  і  знову  кохатися,  зачинаючи  новий  день.  Люблю  злити  тебе,  до  схід  Сонця,  щоб  потім  викликати  посмішку  від  запаху  вранішньої  кави  і  піддобритися  шалом  обіймів  та  напівоголеними  персами...
Я  люблю  розчинятися  в  тобі  і  зливатися  в  одне.  Люблю  просто  бути  з  тобою  і  творити  Нові  світи  разом.
Я  люблю  бачити  в  тобі  Чоловіка  і  відчувати  себе  Жінкою  коло  тебе.  Люблю  торкатися  твоєї  глибини  і  позволяти  тобі  занурюватися  в  мене  якнайглибше  і  літати...
Я  люблю  рости,  ширитися,  радіти,  сміятися,  бути,  жити,  зустрічатися.  Люблю  любити.
Я  люблю  увесь  час,  проведений  з  тобою,  листи,  повідомлення  і  голос  у  слухавці.  Люблю  відчувати  себе  коханою  і  сильною,  люблю  творити  через  це  і  кохати  тебе.
Я  ЛЮБЛЮ  ТЕБЕ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012

Ніщо

Я
Нині
Темна.
Незвично-таємна.
Ніщо.
Я  –  Матір.
Безмежність  простОрів
Засвічую  зорі
Й  джерела  прозорі
Народжую
В  різних  світах.
Я  та,
Що  півподихом  твОя,
Що  серцем  своїм  –  твоЯ.
Я  –  Ти  –  Бог.
Бог  –  Ти  –  Я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012

Тіло

Тіло...
Двоє  в  одному.
Як  прагнути  дому,
ТАК  хочеться  Тебе
торкатись,
текти  по  пальцях
цілунками,
водоспадами  по  руці,
по  щоці  -
Сльозою.
Виплакати  б  осінь
на  Твоєму  плечі
до  останнього
запаху  задимлених  згарищ!
Минуле  вміщається
у  рамку  слова  "Мариш".
Ти  ж  Віриш
усім  собою,
Свободами  міряєш
зустрІчні  вітри...
Крапає  Вічність
в  пустелях  вогнів
зі  звуком
Планети,  що  обертається.
Що  залишається?
Блукання  долонь
по  вигинах  тіл.
Ми  заховалися
Одне  в  одного.
Натяку  жодного
на  те,  де  МИ  Є.
Минуле  ВІД
МИ
РА
Є,
наче  гілка  присохла
на  дереві,  біля  струмка...
Лиш  Твоя  рука
торкнеться  її,
зупиняючи  Час...
Напружиться  Всесвіт,
щоб  укотрЕ
знов  народити  НАС.
Спалахне  сірником
МИТЬ.
Не  згорить,
а  відродить  полум"я.
По  воді  колами
Стук  від  наших  сердець.
МИ  Є.
Що  не  треба  -  згоріло...
Двоє  в  одному.
Тіло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012

***

Тривожно?
Хорса  теплі  руки,
Мольфару  спокій  принесуть.
Подвійне  дно  -
неясна  Суть...
Чого  Язичницю  питати?
Холодний  Яр,  потІм  Карпати...
І  Новий  Світ  народжено  в  цій  Яві.
Язичниця?
О,  ні!
Велика  Мати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012

Дружитись

-Я  дружу  тебе!
Я  люблю  тебе!
Коли  ми  можем  любитись,
То  чому  б  не  дружитись?
- а  ще  ми  можемо  просто  бутись  
- житись  
- могтись  
- хотітись  
- мовчатись  
- рождатись  
- ричатись  
- любитись  
- кохатись  
- родитись  
- розумітись  
- еквілібритись!  
- летітись  
- чутись  
- тішитись  
- писатись!  
- тремтітись  
- вібруватись  
- кричатись  
- кликатись  
- поглинатись  
- збуджуватись  
- пронизуватись  
- наповнятись  
- розчинятись  
- перемішуватись  
- шептатись  
- пахнутись  
-  нюхатись  
- рухатись  
- думатись  
- лизатись!  
- прагнутись  
- творитись  
- відчуватись  
- торкатись  
- радітись  
- роздітись  
- цілуватись  
- знов  доторкатись  
- кусатись  
- шкрябатись  
- роздягатись  
- поринатись  
- розчинятись  
- вібруватись  
- наставатись  
- народжуватись  
- насичуватися  
- коритись  
- ввільнитись  
- звільнитись  
- розвіятись  
- бачитись  
- дивитись  
- дивуватись  
- впускатись  
- відпускатись  
- горітись  
- тектись  
- божитись  
- прагнутись  
- осягнутись  
- любитись  
- писатись  
- чекатись...чекатись...чекатись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012

Нове Небо

Перламутрові  хмари
на  вереску  неба.
Слів  пісок
застрягає
у  трІщинках  часу,
Вітер  розгойдує  простір,
до  волі  ласий
крАде  у  осені
останнє  тепло.
Потекло
Щастя
від  тебе  до  мене
дощами,  листами,  впалим  листям,
пунктирними  рисками,
Сонце  на  заході
в"язне  ірискою,
Далекими  й  блИзькими
бувають  наші  тіла,
Одним  єдиним  -  Душа.
Переорана  чорна  рілля
пахне  Любов"ю...
Картопля  круглими  світами
стримить  в  дворі  горою.
Мені  б  -  з  Тобою,
Тобі  б  -  від  мами,
дорогами,  шляхами,
З  землі  руками
Вічності  взяти-
Нове  Небо  зіткати!
Кохати
І  не  звикати,
не  зникати
з  обрію  НАШОГО  серця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012

МИТЬ

Яким  звуком  передати  тиху  пульсацію  зіниць,  коли  дивишся  комусь  прямісінько  у  вічі?  Найближче,  мені  здається,  це  шурхіт  осіннього  листя  під  ногами,  тільки  трохи  тихше,  м»якше,  ніжніше...
Там,  у  Тобі,  пульсує  цілий  Всесвіт.  І  так  хочеться  пірнути  туди  з  головою,  щоб  більше  ніколи  не  виринати.  Найбільша  цінність  Твого  світу,  що  Там  –  вірять  у  мене...
Я  ловлю  кожну  мить,  коли  мої  очі  торкають  поглядом  Твоїх,  лапаю,  наче  голодна,  кожну  емоцію,  кожен  рух  і  кожну,  не  одягнену  в  слово,  думку.  Складаю  це  все  у  дивний  пазл  –  так  схожий  на  фасетковий  погляд  стрекози.  
Кольорово...  Живу,  наче  у  сні.
Прикладаю  праву  руку  до  Твого  серця  і  додаю  у  ще  одну  чарунку*  дивних  сот  звук  його  Життя  і  запах  Твоєї  реальності.  Реальності,  у  якій  прочинені  двері  для  мене...
Мені  боляче?  -  Ні.  Хіба  трішки...  у  тому  місці,  де  зеленим  світлом  повільно  наповнюється  сфера  чари  Ярло...
Існує  безліч  розвитків  подій  і  я  намагаюся  не  дивитися  у  сторону  майбуття,  бо  зараз  це  не  важливо.  Просто  хочеться  бути  поруч  ,  а  я  не  знаю,  коли  це  буде  можливо...
Але...  відчути  Тебе  зможу  завжди,  бо...
Хм...  довго  розглядаю  праву  долоню.  Там,  наче  тату,  нещодавно  з»явилася  малесенька  родимка.  По  логіці  речей,  вона  не  може  існувати  у  цьому  місці.  Тя  я  –  ірраціонал.  І  просто  захотіла  таким  чином  закарбувати  цю    мить,  що  наповнена  Тобою,  назавжди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361688
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.09.2012

Дзень…

Прозорість  останнього
дня  літа
перетікає
в  золото
першого  дня  осені.
Списи  сонячні
мовчать  стоголоссями.
Втрачати  тіло,
наче  втрачати  віру
у  цю  реальність  -
В  бездоганність
муркотіння  сплячої  кішки...
Ще  трішки...
і  я...  босою,
Пішки
встУплю  в  твій  сон..
Блакитна  Чара  відмовить!
І  я  промовчу.
Лиш  вовком  завию
і,  рикнувши  низько,
підІйду  тАК  близько,
що  Ти  вже
не  втямиш  себе...
І  в  першу  ніч  осені,
акорди  на  мЕні  візьмЕш!
Сльози  моЇ  бризнуть  росяно
від  щастя
не  буде  вже  меж
нашим  тілам,  дУшам,
сутностям.
Я  радію  твОїй  присутності
у  мого  світу  мушлі
І  своЇй  невимушеності.
Зачекай!  Постій!!!
Своїх  пестощів  рій,
наче  воду  згори
Злий
на  мене.
Зли!
Мене!
Так,  як  тільки  ти
вмієш,
кохаючи,
мій  світ  перевертаючи
і...  
ніжно  мене  беручИ,
Вчи!
Вчи  мене  жити...
з  тобою,
перетікаючи  Любов"ю
з  дня  -  в  ніч,
з  ночі  -  в  день...
Поклич
в  прозорість  своїх  світів...
Дзень...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012

Дивацтво

Вона  мала  одне  дивацтво  –  будувала  будиночки  з  карт.  Купувала  колоди,  які  не  схожі  на  інші,  з  кольоровими  сорочками  і  зображеннями  замість  звичних  черв,  дзвун,  треф  та  пік.  Найбільше  їй  подобалися  зображення  замків.  Вона  брала  у  руки  карту,  водила  пальцем  по  вмурованих  мальованих  каменях  та  цеглинах,  заплющувала  очі  і  починала  жити  «ТАМ».  Блукала  околицями,  впитувала  долонями  шершавість  стін  ,  до  нестями  нагріту  сонцем.  
Вона  жила  тим  світом  і  тільки  у  ньому  почувалася  щасливою.
Ще  в  дитинстві  їй  наснився  сон,  у  котрому  вона  побудувала  велетенський  замок  з  карт  і  так  сильно  забажала,  щоб  він  став  справжнім,  що  уві  сні  паперовий  замок  почав  обростати  камінням,  обвиватися  дикими  виноградами,  скрипіти  дерев»яними  воротами  і  ставати  реальним.  А  вона  обіймала  його  і  радість  переповнювала  її  серце,  хлюпотіла  дрібними  хвильками,  переливалася  через  край  її  тіла  і  ширилася  зі  сну  аж  у  цей  світ.
Вона  зрозуміла,  що  саме  там  мешкає  її  справжнє  Щастя.
Тоді,  ще  малою,вона  цілими  днями  майструвала,  складала,  підбирала,  затамувавши  подих  виставляла  третій  і  четвертий  поверхи  будиночків.  Ті  руйнувалися,  падали  від  необережних  рухів,  вона  розстроювалася.  Один  раз,  другий,  третій,  п»ятдесят  сьомий,  дев»яносто  четвертий,  сто  п»ятдесять  дев»ятий...  вона  давно  збилася  з  ліку,  але  вперто  будувала  й  будувала.
Рідні,  друзі,  знайомі  сміялися  з  її  дивацтва.  Казали,  що  краще  б  вона  зайнялася  чимсь  більш  кориснішим.  Вона  ж  нікого  не  слухала,  а  тихо  гріла  у  серці  дитячу  мрію  і  вірила  в  Диво.
Коли  вона  подорослішала,  то  й  ,взагалі,  перестала  зважати  на  будь-кого.  У  одній  з  кімнат  своєї  квартири  вечорами  викладала  ціле  містечко  з  пласких  прямокутничків.  Нікого  і  ніколи  не  допускала  у  цю  ,  лише  свою  ,  кімнату.  Містечко  росло  і  ширилося,  додаючи  їй  впевненості  і  блиску  в  очах.
Та  прийшов  час  –  вона  закохалася.  З  тихим  трепетом,  заплющивши  очі,  привела  коханого  до  свого  Дива.  Хлопець  зачудовано  стояв  посеред  кімнати  і  боявся  поворухнутися  і  дихнути.  Карткове  місто  було  неймовірним!  Лише  ось  збоку  тільки-тільки  підіймав  першу  вежу  велетенський  замок.  Свою  найбажанішу  мрію  дівчина  почала  втілювати  нещодавно  і  тепер  спостерігала,як  найближча  їй  людина  дивувалася  усьому  з  широко-розплющеними  очима.  Серце  її  раділо.  Вона  любила  у  цьому  світі  та  викохувала  мрію  у  іншому.
Тепер  вона  стала  щасливою  у  двох  світах.
Пройшов  час.  Зрештою,  хлопцеві  почало  набридати  це  її  дивне  захоплення.  Він  почав  пояснювати  дівчині,  що  це  усе  таке  недовготривале,  що  ,  рано  чи  пізно,  це  місто  завалиться,  адже  ніщо  не  тримає  карти.  Просто,  чомусь,  якимось  дивом  вони  поки  що  тримаються  купи.  
Вона  почала  розриватися  по-між  коханням  і  мрією,  по-між  реальністю  і  Дивом.
Вона  щиро  зазирала  в  очі  хлопцеві,  ніжно  стискала  його  руку  і  знову  бігла  будувати,  будувати,  будувати.  І  лиш  одна  думка  крутилася  в  її  голові  :»Зачекай!  Ще  трішки.  Я  ось-ось  добудую  останню  вежу  свого  замку  і  ти  побачиш,  я  стану  цілком  твоєю.  Милий,  коханий...  зачекай...»
І  у  ту  мить,  коли  остання  карта  мала  зайняти  своє  місце,  її  телефон  нервово  завібрував,  приймаючи  смс  з  одним  словом  :»Прощай».  Заболіло,  запекло,  рука  її  затремтіла,  але,  зуміла  таки  вкласти  останній  клаптик  картону  на  вимріяне  місце.
Вона  ледь  стояла  на  ногах,  що  відмовлялися  слухатись  і  дивилася  на  світ,  що  створила.  З  очей  її  струмками  лилися  тихі  сльози  і  різні  відчуття  вирували  в  її  душі.  Думки  у  її  голові  зникли  зовсім.  Востаннє  глянувши  на  втілену  мрію,  обернулася,  вийшла  з  кімнати  і  щосили  гримнула  дверима!
Карти  здригнулися,  захиталися  і...
Раптово,  з  шаленою  швидкістю,  почали  перетворюватися  у  старовинний  камінь.  За  кілька  митей  виросло  прекрасне  місто  і  шершава  стіна  останньої  вежі  замку  наздогнала  своїм  теплом  її  руку  на  порозі  балкону...
Ридання  вибухнули  з  її  тіла  і  вона  сперлася  спиною  до  найріднішого  у  її  світі,  до  свого  замку.
Вона  потрапила  Додому...  і  всім  єством  зрозуміла,  що  тільки  ТУТ  мешкає  ЇЇ  Щастя.
Вона  осіла  на  землю,  заплющила  очі  і  Спокій  огорнув  її.
Нарешті...  Вдома...
Десь  на  обрії,  чи  то  в  кінці,  чи  то  на  початку  дороги  здійнялася  курява,  спіралями  піднімаючись  у  небо.  Хтось  рухався  до  Замку...


P/S/  Коли  б  хтось,    хоч  раз  уважно  придивився  до  цього,  здавалося  б,  нетривкого    та  непотрібного  будівництва,  то  точно  б  помітили,  як  безліч  малюсіньких  сільфів  снують  у  кімнаті,  по-між  її  пальців  і  щомиті  скріплюють  кожну  карту  собою  і  розчином  з  її  снів  та  віри  в  Диво...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012

Світ новий

Почуй  мене  у  собі
лУнами  і  ритмами
дримби.
Я  прийшла  з  іншого
світу
І  іншими  мовами
пісню  завЕду
Прадавніми  ведами
Обираю  Тебе  -
стань  на  мить  мною
Обеззброю
поглядом  ворога,
якого  нема.
Зима
у  людських  серцях
дасть  місце  весні.
Не  кажи  мені  "ні".
Уві  сні
підкрадуся  вовчицею
і  завию  на  синій  камінь.
Чекатиму...
Стягуй  свій  ремінь
і  перекидуйся.
-  Радуйся,
Земле!
Світ  Новий
народився!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012

Рефлексії /"Знаєш, знаєш, знаєш…" Іван Франко/

Польотами
Полотнами
Бруківками
Кроками
Словами  глибокими
Павутинними  струнами
ПіснЯми  осінніми
Вустами
Тремтіннями
Істинами  нетлінними
Падають  в  душу
Франкові  Дива
Сріблом  взЯлася
голова
ПолинОва  гіркота
і  рум"янковий  чай
З  тихих  очей
Печаль
Кам"яні  брили
Джерела  Сили
Справедливо
Почути
Відчути
Собою  побути
Коломия
Покуття
Квіти  рути
Пригнуті
Вітрами
Прикуті
стереотипами
Вірші  в  міжслів"ях
Все  ж  колись
ще  раз  
запахнуть  липами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012

Прості слова

Прості  слова,
буває,
бувають  пророчими.
Ми  не  спимО  нОчами,
Ходимо  площами,
Зустрічаємся  з  найдорожчими
І  кидАєм
на  вітер  слова.
Прорива!
-тиме
штилями  і  грозами,
спекою  та  морозами,
Вибуха-тиме
у  свідомість
замість
Залежності  -  Воля.
Де  чиї  ролі?
Протягом  в  полі
Пророцтва  зростають,
Згасають  
Зорі
в  перші  години  світанку...
Сонно-прозорі
посмішки  і  долі  наші
у  вузлики  
Хтось  сплів.
Я  прокидаюсь  зранку
знову
від  твоїх
таких  простих
і  потрібних  Слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012

Жити

Паралелограми  щастя  -Есенція  неба,  
Всесвіт  народжує  Ноти  Вогню.  
Бджоли  наносять  квіткового  меду,  
Я  ще  раз  скажу  :  «люблЮ»,  
Кішка  сяде  на  корінь  старого  горіха,  
На  дорогу  спаде  вранці  туман,  
Мама  трави  винесе  сушити  на  стріху,  
Розпушить  росою  листя  дурман,  
Променю  Сонця  всміхнеться  сонно  дитина,  
Вітер  здійметься  і  стане  на  варту,  
Тихо  ніжити  буде  сад  і  червону  калину...  
ЖИТИ  ВАРТО!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2012

Ар

Ти  чекаєш  моїх  віршів.  
Ти  заглядаєш  
Під  полУ  чекання.  
Кохання  
Витікає  
З  щілин  
Звідусіль.  
Чуєш,  коханий?  
За  спИною  крила?  
Незрівняна  Сила!  
Я  народила  
Ще  один  день  
Без  тебе  у  Яві...  
У  моїй  уяві  
Твої  очі,  руки,  плече...  
Простір  тече,  
Протікає  крізь  нас  –  
Пече!  
Скоро  час  
Разом  
Розправити  Крила  
Вода  бурхливо  
Землі  залила-  
Напоїла  
Зерна  у  полі...  
Визволяй  із  неволі  
Себе  
Й  свою  силу.  
Я  перелила  
Свою  кров  
В  НАШІ  Крила.  
Полюбила  
і  
ПрийнялА...  
Що  далі?  за  «А»?..  

Ар?..  Ра?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2012

Велика Матір

Безтілесність.
Тремтіння  руки
перетворене  в  Творення.
Сонце  з  рук  Матері-
неможливогаряче.
Чим  же  віддячить,  
що  повернулась?
Вогнем
і  трьома  рунами
на  плечі  і  спині.
 -  А  що,  коли  ні?
Крок  назад?
 -  Навесні
ти  народиш
Сонце.
І  розійдеться  темрява.
Згадаєш,  хто  ти  є,
ВІдновишся  Полум"ям
І  з  рук  потече
сама  чиста  Вода,
по  венах  -  
кров  голуба.
Почнуться  Дива,
ще  не  чуті  й  небачені.

Руки  знов
стануть  гарячими
і  обІймуть  його
вже  назАвжди.  
Страху  не  буде.

Сонце  з  рук  Матері...
 -  Збережи!
 -  Розбудим!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012

ти, як папір

Ти,  як  папір.
Руками,  як  віршами
Течу  по  тобі
Вгору-вниз
і  Дивом
розкриваюсь  в  повні.
І  твоя  повінь
із  водограями
зіграє  в  тон...
Ти,  як  папір.
Я  -  камертон-
Тремчу,
щоб  Всесвіти
настроїти  ти  міг.
У  ноги  ліг
Дракон.
Покон
Виконуєм
І  сон
несем  уявою  сюди,
де  шум  Води
проявиться  Вогнем.
Ми  все  зберем
і  зорі  втчем
у  полотно
зновстворених  світів...
Ти  захотів
побути,  як  папір...
Руками  вІрші
вишила  тобі...
Тримай  ключі
в  наш  Тівер-твір...
ДИВись,  у  нім  -
наш  новий  дім...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012

Глина

Відчувати  поруч  
Тебе
і  плетиво  доріг,
щасливості,  думок,
турбот,  потоків,
сосен,  гір.
Відчувати  твої  руки
по  сОбі.
Стає  не  по  собі.
Я  -  Глина,
а  не  Вогонь.
По  солонь*
цілуєш  і  пестиш,
Входиш  
і  дозволяєш  літати.
Що  ще  сказати?
Мої  Карпати  -
твої!
Просто,
Я  вклоняюсь  Тобі,
Наче  глина  в  вогні
Вклоняється  Вічності.


*  По  солонь  -  за  рухом  Сонця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012

Заокруглився світ.

Заокруглився  світ.
Комета  не  впАде.
Я  зчитую  далі
Змінні  лінії  на  руці.
Спогади  віку
в  одній  ріці.
Правда  -  в  молоці
і  в  генетичному  коді
В  тобі,  в  мені,
при  Роді...
Ми  бачення  родим
одним  дотиком  уст.
Я  повернУсь
з  останньої  подорожі
приворожена.
Сторожко
мої  очі  блукають
виходячи  за
і  шукаючи  тебе.
Впізнаю
і  знов  падаю.
Згадую
Образи,  бачення...
І  не  має  вже  значення
Час,  місце,  люди.
Інакше  не  буде!
Ніколи  не  буде.
Від  того
трохи  сумно,
але...
Комета  не  впАде!
Приведу  все  до  лАду  -
думки,  уяву  і  сни.
Дощ  рясний
Зернами  душу  засіє.
ТИ  вмієш
сказати  мені
про...  Усе..
Німію.
Несе!
Вже  обох,
по-черзі,
разОм,
В  Сонцевирі  клубком
тіла  і  душі.
Змінитися  мушу?
З  місця  не  зрушить
Стихія.
Зумію
Себе-Тебе
провести,
привідкрити,
Сонцем  залити,
Дітей  народити,
Розчинитись...
І  вдарити
в  бубен
У  новому  Світі!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012

Де жавю

А  серпень  падає  в  траву,
Молочним  шляхом  розливаються  екстази.
Чи  доживу?  До  завтра  доживу?
Між  "Дежавю"  і  рук  твоїх  "не  зразу"

Блукаючи  в  твоїх  очах,
Цілую  посмішкою  ледь  торкнувшись  зранку.
Розчинені  у  днях  і  у  ночах,
Ми  разом  народились  в  полотнянках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012

Мрії

Ти  мрієш.
Я  мрію.
ДУмкою  грію
змерзлу  долоню.
війська  прикордонні
пішли  у  небо.
Сяють  зіркИ.
Про  тебе  думкИ
стають  нОвим  сузір"ям.
Міжгір"ям
стає  моє  тіло,
розімліло
між  джерелами  та  м"ятами.
Травами  прим"ятими
кличу  тебе  до  себе.
Кордонів  ж  нема!
Є
тільки
НЕБО...
У  вогнище  -  требу
Зерном,  молоком,  медом!
Щоб
Тільки  Ти...
Щоб  Тобі...
щоби  Нам...
щоб  МИ!

Чуєш,
Сільфи  тихо  говорять?
Хочу  туди.
В  гори...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012

Правда

Місто  не  рідне
Мовчить  своєрідно.
ТЕмрява  нерви  лоскоче.
А  хочеш  -
перетну  всі  кордони  -
подИвлюся  в  очі?
Ти  -  Правда?
Ти  -  Поклик!
Знаки  оклику
замість  смайлів)
З"явися  негайно
Тут
Я  заблукала...
В  долоню  падає  Райдо
Насправді
Ти  -  Правда


Райдо  -  руна  дороги

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2012