| Сторінки (4/326): | « | 1 2 3 4 | » |
Думки́, думки́...
Від них нема спокою.
Углиб - в кістки
в'їдаються, собою
ятрять, болять,
печуть, і колихають,
та не мовчать -
вони не засинають.
Мої думки́...
Ви хочете збагнути,
їх осягти,
чи дотиком відчути?
Чи обпекти -
себе? Кого́? Згораю...
Мої думки́!
Вам - не сягнути краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Ти можеш мене спалити...
Чи стане від того тепло?
Ти можеш хоч в соте жити
й дивитись крізь пальці в пекло,
від того воно не зникне,
не зблідне і не змарніє -
до твоїх очей привикне,
від страху у них сп'яніє.
Ти можеш боятись тихо
і мовчки чекати "завтра",
наосліп зустріти лихо
й дивитись крізь пальці.
Ватра
із всіх твоїх "вчора" тліє...
Ти можеш мене спалити
тим словом, що інших гріє.
Палатиму! А світити?...
Світити хтось так уміє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Плюс один... Нанизаний до решти днів.
Нічим не легший, все такий же. Смутком
його повито. Чи смуток чорним плів
чи то, згорівши, відродився хутко
й накинув теплу та диряву хустку
на кволі плечі? Під ногами пил...
На скільки ще ж бо вистачить тих сил,
що з попелу здіймаються. Падуть...
Ми також від часу́ й до ча́су.
Не буде нас, то після нас прийдуть
нанизувати дні, завчасу
перелиставши сторінки книжок
ІСТОРІЇ.
Ще плюс один до низки решти днів -
легкий, як осені сухий листок.
Хтось візерунками мережку сплів
з горілих ниток. Роблю в завтра крок,
але ступити не дають думки,
вони покриті чорними хустками.
Вже не чекаю помочі. Руки́?
Не треба рук... Я втомлена словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Серед сотень думок перетерті слова...
Хтось їх вирвав і склав у букети.
Паралельних світів нескінченна крива,
розмиває чіткі силуети,
що поволі зникають. Чи зникла вже я?
Наче, ні. Адже ще відчуваю.
Серед своїх стихій - так гірчить. Не своя?
То чому ж я тоді не зникаю
у цій сотні думок, в перетертих словах,
у холодних світах, що не гріють?
...А, між тим, дуже гарний букет у руках...
Чи не з того так руки німіють?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Полудень дихає у спину
і, з кожним кроком на мить ближче.
Із себе ліплячи людину,
я на сходинку вище - нижче.
Все, озираючись в минуле,
крокую впевнено непевно.
Для когось цінне чи забуле,
але в свій час надмір душевно
горнулось до глибин бездонних,
вдихаючи життя в легені
до рук торкаючись холодних.
Згорали часом дні скроплені.
Згорали, тліли, розчинялись
в рутині слів, як сновидіння.
А після - в пам'яті ховались
і виринали, мов видіння,
про себе згадуючи зрідка.
А обрій, наче, вечоріє.
Із всебіч тисне... Тіло? Клітка.
Життя горить, згора, жеврі́є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
В думках, близьких до божевілля,
я пишу́.
Після багатого застілля
життя сучасного - похмілля -
слова окутують, як зілля
і б'ють свідомість, ніби гілля
все по обличчі. Це свавілля
я терплю
і мовчки всі маскую шрами
та іду
вперед . Підйоми, спуски, ями,
провалля, злети, святі храми,
коліна в кров, від неї плями -
малює розум діаграми,
аналізує. Збій програми.
Я пишу́.
Всі коди знову від початку.
Промовчу -
розставлю коми і трикрапку.
на латці залатаю латку,
запишу ще одну нотатку.
Чи то в нестачі чи в достатку
себе, знайшовши у зачатку,
я пишу́
в думках близьких до божевілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
А світ паде, який вже раз паде...
Та, не до ніг - по голові прицільно.
За обрій сяде, вдосвіта зійде
надії сонце - воно світить вільно.
Туди б - до нього - в далину, у вись...
- Не треба, пташко, бо ти спалиш крила!
- Мені ж бо їх обрізали колись...
Не маю крил. У мене є вітрила.
Їх вітер дме і розриває теж,
і світ паде, а я все рвуся в небо
й тікаю вкотре із розмитих меж.
Якби ж могла хоч раз втекти від себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Прийде весна! Вона - таки настане,
повітря буде чистим від ракет
й розчиниться у ньому силует
боїв жорстоких (та... чи це востаннє?)
Прийде! Усе заквітне й забринить,
над хмари пісня високо злетить,
гудіти будуть гори про кохання,
а сонце буде ніжити хрести -
нам з вами їх усе життя нести
і пам'ятати до секунд згасання
кому завдячуємо, що живі.
Козацький дух і сила у кровІ
чинили нелюдам протистояння
в руїнах, і над ними, навіть під...
Нам не забути, як сочився піт,
малюючи на всіх одне бажання -
нарешті дочекатися весни
й повітря чистого, що без війни...
Прийде весна!
Вона таки настане...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
А я вчора зустріла весну -
вона подихом гріла руїни
та будила планету з півсну,
ідучи поміж трави і міни.
Усміхалась крізь гостру печаль,
в небо зводила сплакані очі,
пнулись квіти з вчорашніх заваль,
огортаючи юні, дівочі
поціловані смертю вуста.
Очі дивляться в вічність без страху.
...В невідомість зникають міста,
переповнені дикого жаху.
...............................................................
А я вчора зустріла весну -
вона йшла тихо понад рікою
і будила планету зі сну,
до грудей притискаючи зброю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
О, як же хочеться розсунути руками
цю вічну темряву, цю непросвітну ніч...
Розсунути, як штори й втерти рукавами
запотілі шибки сліпих очей.
Всебіч
щось і тисне, і суне, і лізе, і давить...
Звивається проклятим гадом і сичить -
нечиста сила бал свій вкотре знову править,
а світ, неначе перший раз - мовчить. Мовчить!
Мовчить, стурбований до глибини, завзято -
він переймається і, штори засува,
крізь зуби шепче: на щастя не наше "свято"...
І миє руки геть уся свята паства...
Всі миють руки та із блідих змивають лиць
ледь на правду схожі неправдиві муки,
і знову п'ють той бруд зі своїх святих криниць
та моляться. Чи пак просто тиснуть звуки?
Святі... А чи щось святе лишилось на землі?
...Як же хочеться розсунути руками
цю вічну темряву, витерти абсурд на склі
чорними від поту й крові рукавами...
Ми не святі...
Ми все іще живі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Душа наповнюється болем:
їдким, бездонним і терпким...
Нічна тривога пахне горем -
це запах крові. Густий дим
чужої жадоби з'їдає,
не залишаючи шляхів -
назад дороги вже немає,
назад ведуть лишень рабів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
А міст чужих на цій землі уже нема...
І кожен її клаптик - рвана в душі рана.
Й одного покоління не мина війна...
Який вже раз світ знову спогляда тирана.
А я й не знала, що відчути можна біль,
який десь у підвалі, в холоді, без страху
точиться цівкою на безнадії цвіль
і, крізь бетон - до глибини прадіда праху
стікає болем нації, кипить вогнем...
І в тім огні кістки козачі гудуть й ревуть,
б'ють з надр землі невичерпним життя ключем.
І сто раз на день убиті оживуть і йдуть,
і знову йдуть без сну, зі сну, і уві сні:
хто зі щитом, хто на щиті, але - єдині!
За ті міста, що не чужі, за крик душі,
що на межі (не глянуть очі в небо сині).
А я й не знала, що відчути можна біль
всієї нації...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
А навколо живі, як убиті -
покалічені душі й тіла.
А між іншим вгодовані й ситі
пожинають кроваві жнива.
Пожинають... і давляться ласим
ні на що геть не схожим шматком -
українцем... О, Боже, не м'ясом!
Нашим духом, і тілом, й зерном...
Пожирають, та зжерти несила -
в горлі Тризуб застряг (оберіг).
А між іншим, вже вкотре, могила
знову свіжа. І небо до ніг
знову падає, знову тримаєм!
Як не ми тоді хто? тишина...
Ми за день сотні раз помираєм,
а проте - нас живіших нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Слова? Емоції? Думки -
вони звучать гучніше.
Із душ, зірвавши ярлики
ми дивимось пильніше
в минуле, глибоко, крізь ніч
і непросвітну темінь -
туди, де міліони свіч
палають вічність. Кремінь
в'їдається так просто в плоть -
отруює, вбиває...
Ми, наче, й дихаємо. Хоть
легені біль стискає.
А, може, то не біль, а лють?
Із кожним днем лютіша!
Невинну кров віками ллють,
щодня бажають більше!
Докіль, допоки?
Досхочу
впиваються сльозами.
Світ потопає без дощу,
він гине разом з нами!!!
Слова, емоції? Думки -
вони звучать гучніше...
02.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
А що ж буде, як зло не спинити?
Чи назавтра прийде новий день?
Сонце буде так само світити?
Яких будемо чути пісень?
Якщо будемо - можем й не бути
Десь там, де спотворений лютий,
закрити би очі й забути
(За що ж тоді гинули люди?)
А що ж буде, як зло не спинити?
Куди ширитись буде воно?
Реготатиме, множачись гнити,
свою гниль загортати в рядно
слів зухвалих, брехливих, двояких...
Годуватиме світ тим усім:
круторогих побільшає всяких.
Рідний дім... був... Чи буде? А втім
там де зло - там не треба вже дому
абсолютно усім і нікому.
То що ж буде, як зло не спинити?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Чорне сонце у темні часи
обпікає нас болем від втрати.
Це не сльози - краплини роси,
бо нам нІколи ридма ридати,
Чорне сонце заслало зеніт...
Нема страху - уже відбоялись.
Йдем по лезу війни сотні літ,
ідучи ще ніколи не крались,
а сусіди ж далебі загрались
в богів світу. Ох, бісові ж діти!
Треба ж було так землю залити
кров'ю тисяч, мільйонів убитих
без вини! Просто так змордували,
генокод в ДНК убивали,
нас за мову не раз ґвалтували,
і як тільки могли катували.
Ми ж бо й далі по лезу ішли
і росли-проростали, цвіли...
Солов'їну любов'ю плекали,
Україну ж бо серцем кохали.
Ми жилИ! Ми тут завжди були!
Ми тут будемо і після всього ,
скільки б ви не шипіли й ревли
вам не знищити вічно живого
українського роду!!! Святого...
Ні, не сльози... сніжинки в теплі
розтопились. Малі рученята
гріють сніг, що летить до землі,
щоб тепліше було на нулі,
щоб зігріти хоч подумки тата.
...Чорне сонце не гріє солдата...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Не зупиняйся... Утікай!
Біжи вперед, не оглядайся.
На розуміння не чекай,
на співчуття не сподівайся.
Немає жалості.
До слів,
давно забутих, не вертайся.
Хотів, надіявся... не смів,
не знав, не думав...
Розчиняйся
помежи монотонних днів,
які наповнили собою
мережку неспокійних снів.
А після сну йди знов до бою -
у нОвий день. У бій з тобою
ставитимуть твої думки,
невдалі спроби та зітхання.
Чи хтось подасть тобі руки?
Хіба що власні сподівання,
хіба... надія, що здаля
спостерігає все частіше
чи не пішла з-під ніг земля,
чи не колотиться гучніше
десь в глибині твоя душа.
А ти - іди, не зупиняйся!
І хай летить все відкоша,
за мить хапайсь. Не розсипайся!
Ти... лиш на себе сподівайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
А мрії в кожного свої,
як і відбитки пальців,
земні, приземлені, чудні,
високі (у бувальців)...
І то чим вища висота -
тим серце гарячіше.
Яка б не була мерзлота
вогонь душі тепліше
до себе мрії пригорта,
їх сповиває снами.
ЧергОвий день перегорта,
в рядках між молитвАми,
вони здіймаються між хмар
і, пнуться вище й вище.
І знову дня погас ліхтар,
а вітер болем свище.
А мрії в кожного свої,
але є та єдина -
на всіх одна... І, ні війні!
Верніть додому сина...
Верніть! Віддайте! Оживіть!
Чи стане духу й сили?
Хтось цю планету зупиніть...
Впоперек й вздовж могили ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Ти можеш бути сином сатани,
ти можеш стати "хресним татом" біса,
ти можеш одягнути кайданИ
достоту всім. Натягнута завіса
перед очима ж бо колись впаде
і світ побачить, що там в закуліссі.
Той, хто у Бога сотні душ краде
і править бал в святих на переніссі,
своїх купає в крові немовлят...
У тій кровІ, що з безневинно вбитих
століттями стікала янголят,
вкраїнських матерів слізьми омитих.
Ти можеш бути катом - ти ним є,
ти можеш стати страхом над страхами.
Ти можеш, бо душа твоя гниє,
іще із зародку, уже віками.
А разом з нею всі твої сини,
якими, як гаддям, кишить болото...
Нема для вас покути, бо ціни
життя людського не покриє злото.
Ти можеш бути сином сатани,
коханцем стати бісовій дружині.
На цілий світ вдягнути кайдани
ти знову зможеш, але не людині,
в якої воля венами тече,
з якою всесвіт щось своє шепоче.
І хоч болить, і ниє, і пече,
та Україна в Бозі жити хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Гібридна не війна, а той сусід,
що лізе через межу в чужу хату.
По собі він лишає завжди слід,
приклавши руку свою волохату
до сокровенного, не свойого.
До того, що його тим пач не буде.
Від того, одурілого його,
назавтра іще втричі більш прибуде.
Гібридна не війна, а той сусід,
якому завжди в оці твої діти.
Він своїх не виховує як слід,
та плідно родить, аж нема де діти.
Він плодить нечисть, крутить їй хвости,
із року в рік все більш і більш рогату...
І є його сусідом досі ти,
бо не пускаєш люцифера в хату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Якби ж вони прийшли до нас із квітами,
якби ж вони принесли нам цукерки,
ми б мирно гралися із їх, із дітками,
тоді б гриміли тільки феєрверки.
Якби ж вони прийшли до нас з усмІшками,
якби ж осяяли добром домівки,
Ми б поділились з ними радо кнИжками
і малювали би про мир листівки.
Якби ж вони прийшли до нас з гостинцями,
Ми б пригостили їх і чаєм й печивом...
Але вони прийшли до нас злочинцями
Вбивати, кривдити, і сіять нечистю.
Якби ж вони прийшли щоб нас провідати
ми б їх зустріли щиро із обіймами,
але вони прийшли, щоб всіх нас знищити...
Та, незнищЕнні хто рождЕнні вільними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Були? Нема...
Сторінка чорна? Біла...
Болять слова,
Мовчить душа:
летіла високо, дзвеніла,
від щастя плакала, раділа,
в коханні купана бриніла -
в одну секунду спопеліла -
недоцвіла, до тла зотліла.
Були? Нема...
Сторінка біла? Чорна.
Болять слова,
Кричить душа -
працюють пекла чорні жорна,
машина сунеться потворна,
її ж бо велич ілюзорна
із правіків вона прачорна,
прадика, темна, неповторна
ніким... Нема...
Сторінка чорна? Біла?
Болять слова.
Горить душа:
Земля червоним зарясніла,
гуділа дико, стугоніла,
порвала жили, посивіла,
молила Бога, животіла,
але від страху не тремтіла
вона... Нема...
А сторінки за вітром...
Болять слова...
Болять слова!
Та що ж це сталося із світом?!!
Додолу люди пилом, цвітом
падуть і йдуть уже над світлом -
так, ніби вражені пристрітом -
із листям, снігом все за вітром...
Були... нема... Війна проклята -
знаряддя лиха в руках ката.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Ніч мовчки зорями паде на плечі,
крокує , вкутана у мережану шаль,
заснув принишклий, натомившись, вечір.
Печаль на землю, як тонка вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Мені б не розгубити аромат,
мені би не розвіяти слова ті,
що прив'язались пам'яттю до дат,
вони на присмак досі гіркуваті.
Мені би доторкнутися ще раз,
а після, не спиняючись летіти
крізь простір і ніким неспинний час,
виходячи із власної орбіти
(Мені б тебе колись хоч раз зустріти...)
Мені б не розгубити аромат,
тих слів, що обпікали щастям душу,
пронизуючи тіло аж до п'ят.
А потім... Біль... Дощі... Безсоння... Мушу.
Молитви, тихий плач і довгі дні,
не було їм кінця, не було краю.
Щось надломилося... В тобі? В мені?
Чи то закрилися ворота раю?
(Мені б сказати встигнути "кохаю"...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Ти грошима не міряна,
щосекунди омріяна,
кодом в генах засіяна,
зночі снами навіяна...
Твої коси колосяться,
Молитви в небо просяться
і все вище підносяться -
козаки зроду родяться
(Бо інакше ніяк).
Ти піснями колисана,
ти із вітру написана,
ТЯжким болем розхристана,
з віку в вік перечитана -
серед моря маяк.
Ти ніким ще не піймана,
тисячі разів вигнана,
невпізнАнна, непІзнана,
ти - незламна, ти - вільная.
Воля твоє ім'я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Мені здається, Всесвіт захворів...
Чи то не він? Лишень одна планета.
В гріхах палав і в них до тла зотлів.
Що залишилось? Тільки силуети -
бліді, крихкі, прозорі. Чи німі?
Сказати важко, та мовчать щосили.
Підійдеш ближче й бачиш, що сліпі.
А підходити нас хіба просили?
Стоїш, здалЕку дивишся. Дивись.
Дивись й мовчи, пий зранку свою каву.
Заходить сонце? Ти на мить спинись,
промінням умиваючись ласкавим.
Далі йди. Не заважай творити...
Чи то нищити, в'їдатись і гребсти?
Гребсти усе, щоб було легше жити,
та не тобі. Ти знову шлеш листи
до Бога ввись... І сієш через сито
людських думок нелюдськії буквИ,
що сходять рясно болем, наче жито.
Та попри все, ти все-таки живи!
Мені знається, Всесвіт захворів...
Чи то не він, а ми? Знайти би ліки
серед усіх дарованих нам слів,
яких, як зір у Господа - без ліку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Крізь сон і в сні... У грудях молот,
б'ють барабанами думки,
кричить годинник на стіні:
не спить сьогодні древній ворог
і ти не спи, хоч невтямки
це уві сні.
Для серця груди затісні.
Крізь чорний простір пролітає,
ріже ніч гарячим лезом.
Уже п'ятсот четвертий раз
повітрям чистим Бог ступає,
та не пече - йде протезом.
Іще не час, -
кров б'є у скроні раз у раз.
Крізь сон, ві сні... нечиста сила
ніяк спокою не знайде
сама й нікому не дає.
Кричала, рвала, голосила...
А сонце досвіта зійде -
ми все ще є.
А пОки - в грудях молот б'є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Дев'ять років... Багато чи мало?
Це суттєвий відрізочок часу.
Вчора вперше ви в клас завітали,
а хтось більше не прийде до класу.
Ці дев'ять років, наче одна мить,
вони пройшли, пробігли, пролетіли...
У грудях серце птахом тріпотить
злетіти хоче, рветься що є сили.
Адже не страшно вже летіти вам,
ви знань набрались й мудрості чимало,
Пустились рук і вчителів і мам,
такі сміливі й самостійні стали.
А ви згадайте як не так давно
прийшли до класу ви такі маленькі...
Таким широким здалося вікно
й чомусь важкими рюкзаки новенькі.
Вам завеликими були парти,
й високо (надто вже) висіла дошка,
всі одинакові були букви
а ви - кумедні й несміливі трошки
Минали дні (вони так швидко йдуть).
Ви все росли, гарнішали, мужніли,
знання черпали, хвилювались чуть,
кохання перше тут також зустріли.
А поруч з вами, ніби оберіг
Марія Ярославівна, як мама,
все була поруч в сонце, дощ чи сніг,
вас ведучи до знань глибоких храму.
Секрети стали спільні - не свої,
а з ними легшали складні задачі
та й вчились запросто усі вірші
і переносились разом невдачі.
Одна ще мить… і всі дороги
Для вас відкриються в світи.
Хай оминають вас тривоги
І не пізнайте ви біди.
Хай із небес благословення
На ваші долі Бог пошле,
Здоров`я чистого й натхнення,
Нехай збувається усе
До чого прагнете душею.
Сягайте щастя апогею,
Пізнайте вічні почуття,
Цінуйте дане вам життя.
Я прошу вас не забувайте
Ні школи, ані вчителів.
Хоч іноді, та повертайте
Туди, де вам дзвінок дзвенів.
В щасливу путь летіть пташата,
Просторо змахуйте крильми,
Від бід завжди оберігати
Вас будуть наші молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Нема близьких, нема далеких...
Є ті - кому є все одно.
Застиглий крик - беззвучний клекіт -
злітає каменем на дно.
Чи то не крик - чиїсь надії,
розбита віра... Може й ні.
Ми всі для когось лицедії -
значимі дуже чи дрібні.
Але, до прикрості чи болю,
глибоко в серце йдуть слова,
які, закутавшись любов'ю,
б'ють наповал. І тишина.
Глибока тиша після бою
між розумом і почуттями.
Накрила увесь світ собою...
Дай, Господи, прийти до тями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Новини падають росою -
і так щоранку -
розводять каву гіркотою
і до останку
її я випиваю знову.
Дощі невтомно
з душею мовчазну розмову
ведуть. День сонно
схиляє голову. Йде вечір
(А йти не хоче),
думками падає на плечі
і неохоче,
помежи трав із вітром в парі,
де запах м'яти,
горить у спогадів пожарі.
Життя розп'яте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Здається, іноді, тону.
Тону, бо плавати не вмію.
І, ніби, впевнено іду...
та раптом затинаюсь, млію.
І, слів холодних течія
несе невпинно за собою.
Надіюсь: може це не я?
Можливо, все це не зі мною?
Можливо, марево зі сну,
чи всі ці кадри з кінофільму?
Зніміть же клітку цю тісну!
Вам не спинити духом вільну!
Не ув'язнити вам всіх тих,
у чиїх венах кров козача -
живих, і вбитих, і святих...
Здається, іноді, я плачу...
Чи я одна? Природа теж.
Із неба ллє - води нам мало.
Нема у цього болю меж -
ним, ніби градом засипало
і дальше б'є. А я тону...
І хоч я плавати не вмію,
але цю прОкляту війну
я не програю. Скам'янію,
до тла спалаю і спалю,
та воскресати вічно буду.
Не відчуваю більш жалю...
Ні, не пробачу. Не забуду!
Здається, іноді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
А ти дивись, дивись, Європо!
Тривожно мовчки споглядай...
У нашій крові твої стопи!
А руки чисті? Повтирай...
А ти дивись, дивися пильно,
гляди чогОсь не пропусти.
Стурбована ти бачу сильно...
Нас рятувати? Розп'ясти!
І знову, дивлячись тривожно,
кидати в нікудИ слова.
Сльозу пусти ти і побожно
свого перехрести чола
і бий поклони. Кров все вище,
як і вода... До краю біль.
А ти все нижче, чуєш? Свище
над нами ворог. Рівно стій!
А ти дивись, дивись, Європо!
Тривожно мовчки споглядай...
Помила вже від крові стопи?
А очі чисті? Повтирай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
На дні моря домівка
і улюблена книга,
мила серцю листівка
під водою. Застигла
мить чи вічність і, вчора...
А чи завтра ще буде?
Ця нелюдська потвора
стільки знищила люду -
не злічити, не стерти,
не забути віками.
У холодної смерти
на щоках сльози мами -
цівки мокрої солі
роз'їдають до плоті.
Нам би долі і волі,
нам би лиш не в болоті!
Солов'їну би чути,
і на повнії груди
би свободу вдихнути
без отрути й облуди!
На дні моря домівка
і додому дорога,
і стара фотоплівка,
і черешня розлога,
і сліди босоногі,
і дитинство у травах,
трави в росах (вологі),
виднокраї в загравах...
На дні моря домівка...
І, улюблена книга...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Одне питання не дає спокою,
тривожна думка мучить яку ніч:
бетоном чи гарячою смолою,
щоб не вернулись більше з потойбіч?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Не кажи, що більше так не можеш,
що пече від болю аж до дна.
Не кажи... Словами не поможеш,
не розхитуй силоміць човна
із тривог, страхів і недовіри
до самого себе. Відпусти...
Ти не знайдеш в цьому світі міри,
щоби зміряти людське "прости"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
Я, іноді, боюсь заснути...
Боюсь заснути і не встати -
у вічність канути, пірнути.
Боюсь спізнитися, проспати.
Боюсь не бачити світанок,
дощів не чути, не вдихати
повітря бажаного дзбанок.
А ще... а ще недочекати.
Не спиться зовсім, скоро ранок.
А карта - знову червоніє.
Крадеться місяць до фіранок,
а хтось в окопі зараз мріє
і щиро молиться, як вміє.
А Бог все чує і сивіє.
Болить, пече душа, німіє...
І знову виє! Вкотре виє!
І так не хочеться заснути,
а десь на денці серця ниє:
ще б раз у завтра зазирнути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Отак живе собі людина...
За руку з мамою іде,
яка леліє доньку-сина,
в садок чи школу їх веде.
Отак людина вчиться, мріє,
на втіху ж бо батькам росте,
буває плаче чи хворіє,
малює, творить і святе
вивчає слово. І слова ті
ростуть, як в полі виноград.
Отак росте... Думки строкаті,
стають рівнесенько у ряд
і, вже іде людина далі.
Здає всі свої ЗНО,
стирає не одні сандалі -
багато кроків зроблено.
Отак живе собі людина,
сім'ю будує, любить світ.
Світанок, ранок, біла днина,
спокійний вечір, ніч.
А з віт
вже вкотре облітає цвіт.
Зростають діти - втіха серця,
ідуть поволі у життя.
Онуки - оченьки-озерця...
Дім - повна чаша...
І, виття...
Виття сирен вночі чи зранку,
посеред літа чи зими...
Живе людина до останку,
й разом із іншими людьми,
собою прикриває своє -
усе, що можна взяти в руку...
Отак живе... у світі воєн,
ракет, прильотів, сирен звуку...
Отак жила собі людина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Ракети знову,
як в сні поганому,
зорю ранкову
стрічають. В рваному,
на клапті, серці
пече безжалісно.
За крок від смерті...
Весна безрадісно
проходить друга вже...
Ракети заново...
Де ж ти, наш Боже? Де?
Зітри це марево,
дай нам збудитися
зі сну жахливого,
дай не стомитися,
вщент не розбитися
від горя сивого.
Ракети в просторі
над Україною...
Десь вибух, постріли...
Життя, безцінною,
горить світлиною
й увись здіймається.
Ніч змінить дниною.
Народ тримається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Шалений танець життя і смерті,
де ноги босі по лезу йдуть,
де душі втомлені і роздерті
шукають спокій, та не знайдуть.
Шалений танець на грані пекла -
до Раю тільки один лиш крок.
Остання битва - найбільш запекла...
Суворий вчитель, тяжкий урок...
Танцюють долі... Їх білі крила
в куточку склАдені - сум і жаль.
Одна біда, але всіх накрила.
І болем й кров'ю свята скрижаль
історії мойогО народу
знов пишеться на його кістках
за правду, віру, і за свободу
в шаленім танці, забувши страх...
...........................................................
В пекельнім танці життя і смерті,
де ноги босі по лезу йдуть -
незламні люди, яких не стерти,
жадану волю у світ несуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
Нестерпна різкість висить в повітрі
від непотрібних нікому слів.
Барв менше стало в чиїйсь палітрі -
розвіяв вітер. І день зотлів -
до дна, до краю... Горить-палає,
за виднокраєм тривожних дум,
душа. Так щиро слова складає
в букет із квітів - їх в'яже сум
і, все до себе ласкАво гОрне.
Слова ж не пахнуть, та аромат
їх кольоровий - надміру чорний -
десь поміж стертих координат
шукає точку, щоб знову відлік
почАти зАново - від нуля.
Букет зі слів, як зрадливий витік...
Цю точку, мабуть, шукаю я.
Нестерпно різко, а часом й грубо,
раптово надто (буває й так),
тривожно, боляче і не любо...
Слова на клапті! Вже краще так!
Горю й палаю із сонцем разом,
спішу до нього надміру сил.
Поза свідомістю й поза часом
лечу, не маючи більше крил.
Слова в букеті лишились в вазі,
їх кольоровий, нестерпний, звук
думки тримає у рівновазі
із гіркотою (опІсля) мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
Дві різні реальності -
паралельно, синхронно.
Несумісні тональності
в унісон монотонно
простір ріжуть безжалісно
на зіпсовані клапті.
І не сумно, й не радісно...
Поміж слів знову "як ти?"
Ну а як можу бути я?
Злісно, боляче, терпко!
Більше року, як вкутана
в чорне! Чорно... До смерті
на гостину щовечора,
і щоночі, й щоранку
іду, ніби до скульптора -
від зорі й до світанку
знову долю ліпитиме
все чорнішим за чорне.
Сонце вкотре сходитиме...
Чи це сонце потворне,
чи спотворена муками
цьогочасна моральність?
Сирен дикими звуками...
Їх зіпсута тональність
в скронях болісно гупає...
Два світи - дві реальності...
Скульптор чорним закутає
несумісні тональності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Привіт, о лютий!
Ти все не підеш...
Стоїш роззутий -
в дім не увійдеш.
Вернувся стиха
снігом на траві.
І тепло й тихо
було, але ж ні!
Ввірвався вітром,
побілив кущі,
поніс над світом
тугу і вірші
про ніч і холод,
про пекельний бій,
про смерті голод...
Вій же, вітре, вій!
Уже не довго,
вже от-от. Зажди.
Ногами човга,
залишив сліди,
йдучи самотньо.
Озирнувся раз...
Пішов сьогодні
та, вернЕ нераз...
......…....................
Сліди у серці,
на снігУ, в траві...
І їх не стерти -
мертві і живі
вони у генах,
просторі, думках,
течуть по венах...
...Вже відсутній страх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
По землі, помежи мін,
весна крокує тихо
повз будинки, що без стін,
де спить стомившись лихо.
Поміж болі, стогін, плач,
старечо-юні очі...
..............,.................................
Слухач, палач, доповідач -
всі тут! Щодня й щоночі
вершаться долі, чи йде суд...
Поки хтось ділить владу
в бою лягає прОстий люд.
Хто ж відповість за зраду,
що проти Бога, і людей,
і совісті, й моралі?
Допоки ж горя апогей
тікатиме все далі? -
ВисОко, вище... ще і ще...
Терпіти нема сили -
ракети сипляться дощем,
під ним ростуть могили.
А по землі - поміж могил-
весна крокує тихо.
Немає слів, і сліз, і сил...
Без стін будинки... Лихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
А часу мало, надто мало...
Сходило сонце і сідало.
Тікало і назад вертало
те почуття, що розпинало
і, наче хрест в душі лягало -
мовчало й крізь роки кричало.
А ще - співало, так - співало!
Так було часу мені мало...
А серце рвалось - не пускало,
воно все знало - відчувало:
молило, плакало, благало
без слів крізь час до зір злітало
й невпинним поглядом шукало.
Мені так було тебе мало...
І вечоріло і світало
уже без тебе. Роздирало
і по живому било, рвало -
боліло та не пробачало,
і попри все - таки кохало...
У нас так часу було мало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Буває, іноді, немов зі сну
прокинуся я років двадцять тому.
І, знов, чекаючи оту весну,
я поспішаю все до того дому,
де все було - де щастя через край,
де ніжність лилась пристрасно у ріки.
А ти чекай, ти тільки лиш чекай.
Сто днів... приїду... залишусь навіки.
.................................................................
Юначий відчай, що крізь біль і страх,
крізь недовіру всупереч усьому
розбився вщент і все розбив у прах...
Юначий відчай - в стінах того дому,
що бачив сліз гірких стрімкий потік
й не міг спинити, стримати, впіймати...
Він залишився там...один... навік...
Аби весну (сто днів) життя чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Забутих слів
згубились тіні
між сотень днів.
Думки нетлінні
поміж людей,
немов спасіння
від тих ночей,
що як прозріння.
.............................
У тих словах
чи кара Божа?
В тривожних снах
спить лютий схоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Хоч бий, стріляй... Не стреш, проклятий
ти із планети землю ту,
яку бажав вести на страту
й собі поставив за мету
її усю до рук прибрати
і, знищити наш вільний дух.
Шукай чи ні - не знайдеш, кате,
ти серед вільних людей слуг.
Ми народились козаками -
тут воля венами в крові
тече уже давно - віками
ми на святій оцій землі
за неї без страху - життями
платили. Знову воскреса,
ми жили! Чуєш, кате, жили!
Не згаснем ми, бо не згаса
у наших генах воля. Сили
ми маєм звідки брати. Знай,
хоч бий, стріляй - не стреш проклятий,
бо ця земля - наш тихий Рай.
Ти Рай бажав вести на страту?
Тоді і в Бога ти стріляй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
... "СЛАВА УКРАЇНІ!"
Слава тобі, ГЕРОЮ!
І, кожне слово вирізьблене в серці,
і, кожен звук прожитий в кожну мить...
У очі ТАК дивитись можна смерті,
що після (неї) можна вічність жить.
І, кожен погляд, що крізь біль та пекло,
наводить жах та попелить без слів,
тисячоліття бореться запекло -
із пра - прадавніх і до наших днів.
І, кожен рух, неначе постріл в простір,
і, кожен зліт не зламаних думок...
Їх не зупинить ані страх, ні розстріл!
Їх зупинити може тільки Бог...
І, кожна смерть... О, невимовна втрато!
Наш спільний біль, що на усіх один -
його у крОві уже так багато,
що ми живемо тільки ним одним.
І він росте, розширюється, хлине!
Він звідусіль, він всюди, він - усе!
Його ніяка сила вже не спинить -
він всюдисущий - пекло рознесе!
І, прийде день... Він прийде! Просто мусить...
Всі наші Ангели зійдуть до нас.
Ніхто землі святої більш не рушить -
тут кров за волю лилась сотні раз.
А поки...Слова вирізьблені в серці,
і, кожен звук прожитий в кожну мить...
У очі ТАК дивитись можна смерті,
що після (неї) можна вічність жить.
"СЛАВА УКРАЇНІ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Тобі краще сьогодні мовчати,
бо не знайдеш, мабуть що, тих слів,
які зможуть тебе врятувати
із безодні моїх дивних снів.
Тобі краще на відстані в дотик,
або ж , мабуть, "до неба й назад"...
Не підпалюй, вже згаслий, ти ґнотик;
не вертайся назад в листопад!
Не малюй ти на склі силуети,
що розвіяні вітром й часОм
стоголосо шепочуть "Ну де ти?..." -
поодинці й воднОчас разом.
Тобі краще сьогодні мовчати,
бо не знайдеш ти нині тих слів,
які можуть у небо злітати,
крильми душу мою обіймати,
наче вперше - востаннє кохати,
апогею блаженства сягати
у безодні безкраїх світів...
Тобі краще на відстані в вічність
відчувати незриму дотичність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Ти чуєш?
Не чуєш... Почуй.
Сумуєш?
Сумую... Відчуй.
Летиш? Я злітаю... Лети.
Зотліли від часу листи.
Згораєш?
Займаюсь... Палай!
Читаєш?
Стараюсь... Стривай!
Подумай... Торкнись... Відпусти...
Розведені вкотре мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Мені приснилася війна...
колись давно - в дитинстві.
Здається, це були жнива
і теплі дні барвисті.
Мені приснилася війна...
У грудях серце рвалось,
той біль до нині зберегла.
Забути сон старалась.
Мені приснилась і пішла,
залишивши до віку
Свої кривавії вуста
і страх - його без ліку.
Мені приснилася війна...
І хай тепер же сниться!
...
Та кров'ю миється земля
І мчиться колісниця
В якій ликує сатана.
І всі слова тут зайві...
Мені приснилася війна? -
В вогні, диму і сяйві...
Можливо так, а може й ні
Та вже страху немає
На цій безпрограшній війні
Із нами Бог ступає...
25.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Сьогодні ти ближче за мить,
а завтра - ти дальше за вічність.
І вабить, і манить, й п'янить
подій динамічність. Логічність
не варто шукати в думках,
її там нема. А чи буде?
Ти міряєш щастя в роках -
воно ж бо усюди, усюди!
Бери його й міцно тримай,
чи, може, не міцно, а ніжно...
Не йди, іще мить почекай -
ти поруч і, це дивовижно.
Хай міряють кроки роки,
планети свій рух не спиняють,
Ти будеш в мені допоки
світанками дні зустрічають
мої нелогічні думки.
Учора ти ближче за мить,
сьогодні - ти дальше за вічність.
Душа знов тобою ятрить...
Чи знайду я цьому логічність?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Скажіть,
чи можна підпалити ясний Рай?
Спиніть
цей світ. Мій Боже, тільки не вмирай...
Знайдіть
життя поміж химерних темних днів,
ловіть
його, бо упіймати хтось не вспів.
Живіть
за двох, живіть за тисячі людей!
Ведіть
вперед, до істин вікових, дітей.
Чужих -
нема. Вони тепер усі свої.
Сліпих
вікон зашторені потоки-дні.
А десь -
ось там!... На лінії ідуть бої...
Увесь
багаж у руки хтось узяв свої.
Крізь ніч
і страх , упевнено супроти зла...
Навстріч
йому, за ту весну, що не цвіла!
За біль!
Четвер! За лютий! І згорівший РАЙ!
Мозіль
в душі! І смертю закрамсаний край...
За все,
що зроблено і ще у планах є,
(росте
погорблене, з планети соки п'є!) -
платіть!
Платіть ви всі! Але не знаю чим...
Не мріть!
Живіть! Себе не чуючи живим.
...........................................................
Скажіть,
чи можна підпалити світлий Рай?
Спиніть
цей світ. Мій Боже, дихай, не вмирай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
В цікаві ігри грає підсвідомість...
Тікай, біжи - від себе не втечеш.
Шукаєш спогад правильний, натомість
думки неправильним чомусь печеш.
Цікаві ігри... І, не твої наче,
бо не до того вже тобі давно.
В руках старечих (що у снах юначі)
безцінний досвід, наче полотно
лягає м'яко, простеля стежину -
комусь дорогу, комусь темний ліс...
Родився й жив аби зліпить людину
з самого себе.
А чи все доніс,
що так старанно назбирав у торбу?
Чи, ідучи, потрохи розгубив
десь на шляху з горбА чи пак - до гОрбу?...
Все там - позаду. Нібито й не жив.
В цікаві ігри граємося часом,
все доганяючи самих себе.
А потім - вкотре пам'ять, ніби пасом,
по підсвідомості безжально б'є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Історія вершиться зараз,
в цю мить - у нашій голові...
Чомусь так історично склалось,
що хочеться шматок землі
тієї ласої, що ген в сусіда -
чомусь вона смачніша за свою.
А ми віками, ще від прапрадіда
за волю душу віддаєм. Снують
між нами потім нагло вбитих тіні.
Нема спокою їм ні тут, ні там.
Хай бездиханні, але все ж нетлінні
слова і думи... В небо пнеться храм,
що всяк зове його свята свобода -
його ж будуємо уже віки...
Мого стражденного, мого народу
в його фундаменті лежать кістки.
Немає сліз, їх висохли вже ріки...
Все менше слів, хоч сила їх зроста.
Лунає пісня над Дніпром, як ліки...
Воскреснуть стерті села і міста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Такий широкий відлік часу -
РІК...
Ніяк не сп'ємо горя чашу...
Вік
її підносять, як окрасу.
Лік
втрачаю дням. Лють не погашу.
Крик!...
Німе мовчання ріже простір
й слух.
Кров до очей, холодна постіль...
Вщух,
здається, біль, що ломить кості -
стух.
З минулого в сьогодні постріл -
БУХ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Спасибі тобі, Янголе, за день -
за ще один із череди скінченних.
Повітря п'ю із твоїх щедрих жмень
поміж турбот і хвилювань щоденних.
Спасибі тобі, Янголе, за сон -
хоч не міцний, але у теплій хаті.
Поки серця лунають в унісон -
ми до безтями є життям багаті.
Спасибі тобі, Янголе, за ніч -
вона приходить з дивними думками,
що прориваються й кричать з всебіч
урешті сплутавшись в клубок віршами.
Спасибі тобі, Янголе, за схід -
Схід сонця... Знову черговий світанок,
який залишить після себе слід...
Спасибі тобі, Янголе, за ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Мабуть, таки герої помирають...
Вони ідуть безстрашно - назавжди,
стомившись, вже не піксель одягають
на себе - крила, скроплені слізьми.
Так, ми згадаємо не раз й не сотню -
ми говоритимем мільйон разів...
Та попри це - ця відстань незворотня.
Хіба цього, скажіть, герой хотів?
Мабуть, таки герої помирають...
Вони ідуть назавжди в далечінь.
Думки і пам'ять їх не відпускають,
шукають хоч якусь присутність - тінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
За п'ятнадцять хвилин лютий -
місяць болю. Без кінця...
До кісток людських погнутий -
чорна пляма. Без лиця,
без спокою... Лиш зітхання.
Без страхУ, але в сльозах.
Споконвічне посягання
кров'ю міряне. В віршАх
вже описано - все мало!
Треба більше, треба ще!
Чорнозем позаливало
темно-бурим - не дощем!
Липне, липне... Кисло, липко!
Серце терпне... Терпимо...
Під ногами слизько, хлипко,
але твердо стоїмо!
П'ять хвилин і, знову лютий...
Пробудіть мене зі сну
та, не дайте все забути!
...Свист без свисту. Не засну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
А ти іди, іди, коли щаслива...
Коли в очах відблискує блакить,
іди, коли йде дощ чи ллється злива,
а до світанку ціла вічність - мить.
А ти іди, коли в душі неспокій...
Коли земля під ступнями горить,
а ти іди, іди вперед допоки
ти маєш іще цілу вічність - мить.
А ти іди, хоч вітер б'є у груди,
збиває з ніг, а на шляху штормить.
Поглянь, довкола йдуть так само люди.
З них кожен має свою вічність - мить.
А ти іди, іди, коли несила...
Коли, здається, й кроку не ступить,
твоя душа - вона ж твої вітрила...
Ти просто йди, нехай і в вічність. Мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
А вдягни но на себе ти людяність,
вона, кажуть, найбільш до лиця.
Зірви масок фальшивих продуманість,
хоч не видно тим маскам кінця.
У смітник викинь квіти, що заздрістю
пахнуть терпко (п'янкий аромат),
не підживлюй ти їх безпорадністю,
бо потрапиш до їхніх лещат.
Не займай же ти слів тих, що боляче
проростають людині в живе,
бо від них ти не вистоїш стоячи -
зігнуть втроє, зламають тебе.
Обійди ти гординю, не дивлячись,
що улесливий погляд її,
бо інакше, жартуючи й бавлячись,
все поглине вона у тобі.
А вдягни но на себе ти людяність.
Дуже личить тобі, не знімай.
Ось букет, це тобі... Це - розсудливість,
і уважність, і мудрість. Тримай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
На плечі ляже мовчки сум,
не кажучи ні слова,
й затихнуть сотні різних дум.
Холодна ніч шовкова
обійме ніжно. Мерехтить
самотньо в небі зірка...
Але не спить, вона не спить -
чомусь так гірко, гірко!
Несила ж бо зімкнуть очей...
Так порожньо, так тихо -
пульсує чутно кров. Ачей,
же відчуває лихо.
А лихо звідусіль бреде -
повзе, летить, чи плавом,
хоч спотикається й паде,
приймаючи за славу,
своїх діянь гнилі плоди.
А ти - приймаєш... сильна...
І болю чистої води
п'єш тремко й спрагло. Пильно
за всім цим дивляться світи
і звідані, й незнані.
Світи ж бо, зіронька, світи!
Нехай сліди багряні
побачать всі, як бачим ми....
З плечей вже сум сповзає,
додолу падає, сліди
собою накриває.
Холодна ніч... А ми - живі!
Ми досі тут, хоч гірко.
Незламні - волі вартові.
Запалюємо зірку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Потрібно просто відпускати
події, миті і людей.
Від слів нічого не чекати -
ні добрих, ані злих вістей.
Потрібно вміти забувати
усе, що зайве - не твоє.
Собі й комУсь не докоряти.
Життя коротке, промайне.
Не доженеш й секунди часу -
не добіжиш, не долетиш.
А ми все йдемо околяса...
Отямсь, Людино! Все проспиш.
Потрібно просто відпускати
як свої, так чужі гріхи.
Чиєїсь ласки не чекати
і відрікатися пихи.
Потрібно... Говорити легко
і написати легко теж.
Слова відлунюють далеко,
ген вище неба, що без меж.
Події... Ми бува впливаєм
на те, що станеться, але...
у своїх спогадах тримаєм,
а це руйнує. Мить живе
в думках людини цілу вічність.
Чи нам потрібна кожна мить,
яка минула? Чи трагічність
нам треба сотні раз прожить
в своїй уяві знову й знову?
... Приходять люди, люди йдуть -
вони усі не випадково
по наших, втоптаних, снують
стежках, дорогах, магістралях.
А ми - по їхніх спішимо,
та з часом підем по спіралях
окремо, нарізно.
ЙдемО?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
Не чіпайте ви мою обгортку!
Я закутаюсь нею щільніше.
Залишився ще місяць до року -
кров пульсує щодня голосніше...
Не чіпайте мене! Балансую
між учора, сьогодні і завтра.
Щось Ви кажете, але не чую...
"Я все зможу..." в повітрі, як мантра.
Не чіпайте! Ховаюсь від болю.
Він усюди... Вдих-видих... Вдихаю.
Увесь простір заповнив собою.
Це не хтось - я щораз помираю.
Не чіпайте ви мою обгортку!
Скільки ж може втрачати людина?
Вже рукою подати до року,
а так, наче пройшла лиш година -
нескінченна, безжалісна, люта.
Я обгорткою вкутаюсь знову.
Скільки ж буде тривати цей лютий?
Більш не хочу я казку зимову.
Не знімайте ви з мене обгортку,
не зривайте її! Вас не чую...
Не ступайте до мене ні кроку!
Видих- вдих... Ще жива - балансую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Привіт, о Світе! Знову ми,
що називаємось людьми.
Ти чув уже? Було в новинах...
А бачив? Ще зовсім дитина...
І як тобі? Без спецефектів?
А як же тіні силуетів,
які вдягалися у крила?
Хіба ефекти ці не сила?
Слабенько? Надто мало крові?
Тоді лови весь біль у слові!
Слова легкі? Не долітають?
Та що ж за лихо? Не проймають?
Тоді... наступним станеш ти.
Давай готуйсь - мінуй мости,
зводи товстезні огорожі,
і вдень й вночі стій на сторожі...
Та все нормально, не журися.
Ми теж боялись. Ти навчишся.
Ні, не іронія - це дійсність,
де місяць тягнеться, як вічність.
Або ж ти прозріваєш й бачиш,
або ж і сам за мить заплачеш.
Не буде так? Не сміють? Знаєш,
ми точно так колись казали.
Ну ось, торкнися. Відчуваєш?
Липка, червона... Де ми взяли?
А ти ще раз подумай... Вмийся
і чистим зором подивися.
Тільки від горя ж бо не спийся...
Прокинься ж, Світе! Схаменися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Ви всі - кати!
Тупих катів гнилі нащадки!
Ви всі - скоти!
З якої ж ви зродились грядки?
У болота!
Ідіть у саме пекло, тварі!
Ви - пустота!
О, барани, в німій отарі...
Ви всі - кати!
Між вас нема, нема невинних!
Ви всі - скоти!
Топіться в тонах слів огидних!
В своїх гріхах
згорайте заживо віками!
Кров на руках
тече не ріками - морями...
Ви всі - кати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Мій Дніпро - там болить Україна...
Був будинок - лишилась руїна.
Було свято - засіяли рясно,
нас ракетами вкрило, як рястом.
П'ять... Ні, дев'ять. Вже десять... Дванадцять
вдягли крила. Та що за нещастя?!!
Під завалами там страшні крики...
Двадцять перше століття... Це ж дико!
Дикі люди! Ні, нелюди! Свині!
За які ж бо гріхи це дитині?
Там бог смерті проходить і плаче -
він оплакує тіло дівчаче.
Не хотів, не бажав, ще зарано
у п'ятнадцять - це ж тільки світанок...
Обірвалась життя волосина.
Там прокльонами матір за сина,
там сльозами нічого не змиєш.
Там сивієш, там молишся, виєш...
Мій Дніпро так болить Україні.
Там - усі мої кровні і рідні.
Там бог смерті, йдучи по руїнах,
хоче вмерти у тих чорних стінах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Мабуть, це було тільки тихе марево,
яке минулось грозовими хмарами.
Воно з'явилось, як світанку зарево
і спопелилося нічними чарами.
Мабуть, такого не відчути заново
і не знайти, усе життя шукаючи -
не долетіти. Те, що в вічність кануло
тепер у спогадах.
Живем втрачаючи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Буває, тиша голосніша слів.
Вона кричить, хоча ніхто не чує.
Вона в свідомості помежи снів
на самоті, по дну душі крокує.
Буває, тиша роз'їдає біль,
а після все заповнює собою
і, порожнеча ця є гірш за цвіль -
вона мовчить на самоті з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Тримаючи долю за руку,
проходила поруч зима.
Крім снігу рипучого звуку
інакшого звуку нема.
І навіть серця унісонно,
що билися в такт, в такт мовчать.
Дерева під інеєм сонно
щось думають. Кроки риплять.
Її ти, узявши за руку,
і, глянувши в душу до дна,
без жодного слова чи звуку
ведеш за собою. Вона -
ступає на лід і безстрашно
з тобою упевнено йде.
Думки зароїлися - пташно.
Куди ж ця дорога веде?
Замерзлого озера казка -
чарівна й холодна. Тремтить
сполохана казкою пташка.
Ще трішки залишилось - мить.
Тримаючи долю за руку,
не страшно іти по льоду.
Від снігу рипучого звуку
прокинуся вкотре зі сну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Чи досить народитися на цій землі,
аби себе назвати Українцем?
В загрублі руки вжились болем мозолі
і там століттями лежать гостинцем.
Віками рясно сходить гарний урожай,
який чийогось сіяв прадід діда.
А ти себе як хочеш, друже, називай
лиш не залиш після брудного сліда.
Чи досить народитися нам тут лишень,
аби себе відчути Українцем?
Джерельну воду п'є історія зі жмень,
в яку сусід залазить знов мізинцем.
Він заглядає і вишукує у ній,
мабуть що те чого ж бо сам не має,
себе втішаючи в його брудній війні.
Терпіння вже до краю догорає.
О ні, родитись надто мало тут...
Не станеш Українцем не відчуєш.
Ніхто ще не придумав інститут,
яким дух волі в собі загартуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023
Без феєрверків і салютів
зайшов він скромно в кожен дім,
десь загубивши холод лютий.
"До перемоги разом йдім.
Шампанське, нумо розливайте
й одне бажання на усіх
під бій курантів загадайте..."
Сказав і вийшов за поріг,
вдягнувши піксель й теплі берці,
узявши в руки автомат,
пішов туди де в очі смерті
дивився двадцять другий брат.
Туди, де Бог ночує й днює,
де військо ангелів стоїть,
де східний демон аплодує
собі самому. Світ не спить.
Він з диким страхом поглядає
на все що робиться десь там,
де Україна воскресає,
зламавши зуби тим катам,
які як гаддя лізуть й лізуть...
Сліпі, зомбовані все пруть.
Вони отямляться (запізно).
А вільних кулі не беруть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
Ну що, ідеш вже? Поспішаєш?
Що ж після себе ти лишаєш?
Приніс багато лиха... Знаєш?
Скажи, провину відчуваєш?
Ні, не тримаю. Відпускаю.
І "на дорогу" не сідаю.
Бокал з шампанським піднімаю...
Сміюсь крізь горе й біль. Ридаю...
Іди, не стій! Не оглядайся!
Ніколи більш не повертайся!
Не треба каятись, не кайся...
Збираєшся? Гаразд, збирайся.
Що ж забереш ти із собою?
Валізу напхану війною?
Візьми ще й тих, що за спиною,
людською вбравшись личиною,
здавали нашу землю рідну.
Візьми ж і їх! Хай йдуть безслідно -
у пропасть кануть. Відповідно
усім гріхам своїм. Не стидно?
А ще візьми надії вбиті.
І хоч розбиті і розриті
ліси й поля. Дощами змиті,
в сльозах утоплені, сповиті,
в окопах втомлені... В піснях
ми воскресаємо. В життях
своїх дітей, у їх очах.
А ти іди, йди по світах...
Валізу не забудь з війною -
геть всю до каплі із собою,
у перемішку з гіркотою,
ти забери. І Бог з тобою...
Давай, іди!
Не приходи...
Зітри сліди...
Досить біди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Українці - ви ангели світу,
кожен з вас і дорослий, й малий
душу має і чисту, і світлу -
духом вільний, думками живий.
Українці - ви нація Божа,
добра усмішка з серця іде,
ні на що її сила не схожа,
а щиріше ніхто не знайде.
Українці - ми мужні з колиски,
воля з кров'ю по венах тече.
Ми усюди - далеко і близько,
але разом плече о плече.
Українці, яка я ж бо горда,
що народжена тут - поміж вас...
Українці... Синонім - свобода!
Споконвіку, крізь простір, крізь час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Шістдесят, сімдесят,
сто двадцять....
Наче, нечисть летять.
Прокляття!
Зупинити ніхто
не може...
ЗСУ, ППО...
О, Боже!
Захисти, поможи,
помилуй,
збережи, підкажи,
дай сили...
Закрий небо, сховай...
Благаю.
Не плач, доню, співай.
Ми граєм...
Така гра. Де відбій?
Вже скоро.
Зупини, Боже мій,
цей морок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Плаче грудень дощем,
сум лягає віршем,
біль отруйним плющем
огорта, як плащем.
Свята світом ідуть,
світлу радість несуть...
Міста горем цвітуть
України. Де суть?
Ніч махне рукавом,
поговорить з Дніпром -
стане гірко обом.
Всесвіт пахне Різдвом.
Двадцять другий вже йде
і очей не зведе,
наче п'яний бреде.
Щира правдо, ти де?
Не лий, грудне, дощем -
не вмивайся плачем...
Зі щитом і мечем
в бій за волю ідем.
Чуєш, світе, ми є!!!
Наша мова жиє!
Москаль лютий гниє...
Світе, чуєш? МИ -Є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
У моєму мікрокосмосі
все на місці, але в хаосі.
Слова зірвані - рівно складені,
а подумані часом вкрадені,
в невагомості всі сказані,
хоч і туго вони зв'язані.
Все написане кимось читане,
більш як треба ніким не спитане.
У моєму макровсесвіті,
як заглянеш - зникнеш безвісті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Триста днів -
це багато чи мало?
Безліч слів...
Не до снів.
Небо дико стогнало.
Вибух, свист...
Біло, зелено, темно.
Щирий лист
серце стис -
Надто боляче й щемно.
Ти живи
всім і всьому на диво.
Молитви
гоять шви,
та доволі тужливо
очі в даль -
наче в душу. Сміливо.
Тихий жаль,
як вуаль.
Слова губляться, чтиво
до кінця -
не встигають читати.
Із свинця
куля ця -
якби ж можна спіймати.
Сніг іде,
як в дитинстві (як свято).
Ніч бреде,
сон не йде...
Триста - вічність, багато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Після темної ночі - світанок.
Сходить сонце надії на день.
Заливає - відбілює ґанок,
походжає в саду між вишень.
Після темної ночі - все буде.
Будуть зими, і весни, й роки,
будуть поруч усміхнені люди,
й вишивані стежки-рушники.
Після темної ночі примари
всі розвіються, як не було.
Наш лунатиме гімн понад хмари,
колихатимуть ноти Дніпро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Мені колись наснилася війна...
Була малою, пам'ятаю досі:
ніч темна, і холодна, і страшна.
І ноги змерзлі, дуже змерзлі й босі.
Я досі пам'ятаю дикий жах,
яким накрило всі страхи дитячі.
Війна, здавалося, це надхижак.
Не було сліз. "Я не боюсь, не плачу..."
Сховалась я тоді у курнику,
який до того завжди обминала -
боялась дуже, але в ніч страшну
рятунок свій я у страхах шукала.
І не страшними стали павуки,
які ховалися разом зі мною,
і чорна ніч, що помахом руки
дівча сховала від усіх собою.
А далі, далі... Просто дикий страх,
що в жах нелюдський перейшов повільно.
І павуки, що на моїх руках
аж до пробудження бродили вільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
Іде по Україні Миколай...
Повільно йде, він не спішить нікуди.
"Втомилась ти... Спи-спи, відпочивай.
І ви поспіль, о волелюбні люди.
Багато ще попереду ночей,
які потрібно буде пережити
своїх не закриваючи очей.
Ти спи, мені ще треба побродити.
Мене чекають діти. Їх листи
(таких я не читав іще ніколи) -
це справжні обереги, це щити, -
І покотились сльози у Миколи. -
Маленькі діти, як старі мужі...
у іграшках не відають потреби.
У кожному конверті "ПОМОЖИ.
Я тільки миру попрошу у ТЕБЕ."
Нема вже східних й західних нема,
все менше чується нерідна мова,
Молитва лине з кожного вікна
"...мій татко зараз на війні - не дома..."
Ну, я пішов. Ти спи." І побродив,
пішов туди де у землі окопи,
де лютий бій, пекельні холоди,
де мужніх янголів ступають стопи.
"Я знаю всіх їх! Милі дітлахи...
Вони щороку так мене чекали,
тепер летять у вирій, як птахи.
Вони ж іще життя не дочитали"
Сидить в окопі сивий Миколай,
чийогось обіймає мовчки тата
"Святий, до мого сина завітай,
він ще маленький, він чекає свята.
Щороку обіймай його в цей день,
як я голуб, благословляй на щастя -
нехай здоров'я п'є він з твоїх жмень.
Нехай же в нього все в житті удасться..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
Раз за разом - удар за ударом
і ракети, й шахеди чимдуж
прилітають. Отруйним нектаром
всіх напоюють. Кров із калюж,
безневинних людей, часом сонних,
виливається й світом тече...
Від процесій усіх похоронних
серце в грудях згорає, пече.
Скажи, чого чекаєш, Європо?
З тебе дуже уважний глядач.
Мало, мало із крові потопу?
Ми живі ще! Живі! Ти пробач,
що так довго тримаємось сміло,
що не знищить ніяк нас палач,
що й до тебе добрався б уміло.
Та не плач ти, Європо, не плач!
Ми здолаємо це, ми прорвемось!
Доживемо не лиш до весни.
Ми не зникнемо і не минемось!
А ти мовчки дивись! Й поясни
це мовчання своїм же нащадкам...
Ти боїшся? В нас страху нема...
Ми твоїм не підвладні порядкам.
Та й не вічною ж буде зима...
Раз за разом, удар за ударом
із землею рівняють міста,
що залиті отруйним нектаром...
Ми - живі! Не з новового листа
починати ми будемо знову -
ми продовжимо тут - де ми є!
Візьмем мову свою за основу -
Ми живі поки мова жиє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Сніг під ногами, на плечі рюкзак,
пожитки в ньому, що не йдуть за гроші.
Крокує воїн впевнено - козак,
його думки не сплутані - хороші.
Сніжинки з неба, а на серці сум.
Десь там далеко зачекалась мама...
І так багато зароїлось дум,
всі про життя - невигадана драма.
Сніжок рипить. Мабуть, що морозець.
Колише сон зимовий мовчки вітер.
А він іде, прямує навпростець
туди - де сонце із любов'ю світить.
Іде, поринувши у власний світ,
зринають спогади і їх фрагменти.
Чи він залишив після себе слід?
Чи, може, лиш посмертні документи?
Він після себе залишив життя(!)
для багатьох - дорослих і маленьких.
І ось, іде в останнє укриття,
де серцю тепло - до хмарин м'якеньких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Привіт, мій Києве. Як твої справи?
Стоїш сумний... Чомусь мовчить метро.
Знов не гостинний гість прийшов? Лукавий...
Нажив собі ганебної він слави
Мабуть, йому на небесах Петро
нізащо не відкриє Раю брами.
І ми, ми не забудемо також.
Ми - не безсилі! Власними словами
ми будем бити світ, мов батогами.
Зведемо сотні тисяч огорож
не тільки на кордонах що по сходу,
але і в своїй власній голові.
Хай же не лізуть, раз не знають броду!
А ні, то як москва - ідуть під воду
на дно камінням туші ялові!
Ти не сумуй. Перепочинеш трохи,
а завтра знову буде світлий день -
а бід твоїх рясні чортополохи
не доживуть до нової епохи.
Чуть потерпи, мій Києве, лишень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Я вам відкрию стільки - скільки можна,
прочиню двері в душу на шпарину.
Дозволю там побачити людину,
що щиро вірить в завтра - ясну днину,
та вкотре перетвориться в дитину,
якщо подія зродиться тривожна.
Я вам розкажу стільки - скільки треба,
послухати мелодію дозволю
думок, що птахами летять на волю,
міняючи у корінь скромну долю
усіх за кого Бога знову молю.
...Думки заслали птахами пів неба.
Я вам довірю стільки - скільки зможу,
не наступлю на вашу я довіру,
не завантажу пам'ять понад міру,
розбавлю кольорами фарбу сіру,
щоб все навколо ожило допіру
і ви відчули на ніщо не схожу
солодку радість.
Впевнена, я зможу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Це найкоротший рік -
безмірно довгий.
Він нас усіх прирік
на звук тривоги.
Цей наш найтяжчий рік -
без крихти страху.
Ми днів згубивши лік,
бажаєм краху
усьому злу з боліт,
що як із пекла,
і рветься й лізе! Піт...
Морозна спека...
Це - наш свідомий рік
і, він - найкращий!
Вони з нас чавлять сік
і смерті паща
приходить в кожен двір
та зирить в вікна.
Безсмертні МИ, повір!
А ти - бездітна!
Бо те гаддя, що ти
назвала дітьми -
(О, Господи, прости!)
поріддя пІтьми.
Це божевільний рік,
та він - найкращий...
Він нас усіх прирік,
а гордий пращур
крізь тисячі років
веде до світла...
На терезАх віків -
остання битва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Тобі там холодно, скажи, солдате?
Безмежні ночі, нескінченні дні...
А місяць - змінить сонце вайлувате,
а в голові думки - вони складні.
Скажи, ти часто тужиш за сім'єю?
Чи не дають тужити вороги,
які повзуть отруйною змією?
А пам'ятаєш... ти ж любив сніги...
Пройтися ввечері, щоб аж сліди рипіли
і щоб на віях інею легка рука
махнула пензликом своїм умілим!
Ти пам'ятаєш, так! Але межа тонка
між тим, що було і що є наразі.
Тобі там холодно - мені болить.
Ти в очі дивишся всій тій заразі,
якою світ хворіє і кишить.
Твоєю тугою лунає простір,
вона ж наповнює собою все.
А десь там дома ти б ішов по мОсті,
що через річку у село веде.
Зайти б до хати і зігріти руки,
і обійняти - мовчки та без слів.
... Та до реальності вертають звуки -
Тобі там холодно поміж снігів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
У дивний час живемо, друзі...
Такі знецінені слова.
Ховаєм совість у кольчузі,
аж глип - а совісті нема.
У дивний час по дивнім світі
крокуєм з дивними людьми.
А що ж напишемо у звіті,
поставши ТАМ - під ворітьми?
"Я жив, робив, тікав щосили
від себе, Бога і людей...
Пхав ніс туди, де не просили
і спльовував усе - з очей..."
А, може, краще...слів не треба,
нехай же мовить щось душа.
Вона, мов птах, усе до неба!
Ти бездиханний, та жива
вона і вічна. Дивні, дивні
переполохані думки -
безмовні, часом деструктивні -
вогню колючі язики.
У дивний час чекаєм чуда,
а що ж для чуда робим ми -
поблідлих слів крихка споруда,
що зветься дивними людьми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Я не хочу про тебе думати.
Та хіба ж це мені підвладне?
Неможливо думки ці стримати,
хоч і з боку таке все ладне
виглядає й лунає ніжно,
але болем пекучим рветься.
Майже поруч - впритик, суміжно -
спогад тугою відгукнеться.
Я не хочу... Та уникаючи,
закриваючи двері пам'яті,
і всіх тяжче себе караючи,
в серця й совісті (як на саміті) -
на суді я чекаю вироку.
Але час не спішить, думає...
Я летіла занадто високо.
Про щось шепчуть душа з думою.
Так не хочу, щоб став ТИ вироком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Не так давно ти уві сні
пообіцяв не снитись
і не приходити в думки.
Чи може щось змінитись
від того, що крізь ніч кричу
й, зриваючись щодуху,
крізь простір маревом лечу?
Ти - гріх мій... І задуху
не можу вгамувати я.
Ти - кисень й покарання.
Стоїть - не крутиться Земля
відтоді, як востаннє
з тобою бачились. Мовчи...
І я мовчати буду.
А хочеш - то кричи, кричи
від туги й до абсурду,
свої ж ламаючи слова...
Чи чогось вони варті?
Світанок вкотре... Ще жива
і на низькому старті
все починається з нуля.
День обіцяє втому.
Не оглядатимусь назад,
а на шляху крутому
чи листопад, чи снігопад
байдуже. Я - додому!
Іду до себе - в глибину,
де снів нема строкатих.
Як корабель - на мілину
чи в порт... Відпочивати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
А нам не темно, геть не темно -
ми світим світлом із душі.
Любов і віра... все взаємно,
а біль - зливаємо в вірші.
А нам не темно! Світлі люди
собою нам освітять шлях.
Сьогодні є, і завтра буде!
Усе, що маємо в боях,
ми виривали з горла ката -
з його кривавих пазурів.
Він - ненаситний, та розплата
вже ген за рогом! Не зумів
зламати волю й автентичність?
Уже й не зможеш, кате, зась!
Твоя надумана величність
на днищі пекла розляглась.
А нам не темно, геть не темно!
А нам не холодно, бо ми
любов'ю гріємо взаємно
і огортаємось крильми
всіх тих, кого ви в нас забрали -
їх світлі душі світять нам.
Віками рили ви й копали
для нас могилу? Вийшов храм -
один на всіх... Ми всі - єдині!
І не збагнути вам чому!
Збагнути можна це людині,
а ви - не люди. У пітьму
зігнали вас, як очумілих,
повиривавши очі вам.
Тепер же диких й одурілих,
як м'ясо кидають. Рабам
бо і не гоже мати слово -
ви ідете сліпі сліпці!
Ідіть, на смерть безпомилково,
собаки пекла (на ланці).
А нам не темно, геть не темно -
ми світлом світимо душі.
Надія й віра... Все взаємно.
І ЗСУ... А ще - вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
А нам би тільки пережити зиму -
дитячі ноги втримати в теплі
й маленьку душу вберегти незриму,
А нам не зрадити б себе й собі.
А нам би хоч на хвильку відпочити,
не чути звуків навісних тривог.
Чомусь так хочеться (шалено) жити.
Ми не самотні - з нами разом Бог.
А нам би ще раз на "останній дзвоник"
прийти до учнів і своїх дітей,
дивитись в очі, що горять, як вогник.
Гордитись успіхами з їх ідей.
А нам би просто завести до класу
і там - спокійно провести урок.
Усе це буде вже найближчим часом,
а поки що тривога - не дзвінок...
...А нам би тільки до весни дожити,
а нам не дати б ранити серця -
нам би навчити попри все любити
свій край, людей і Бога - праотця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Я не терплю ніяких залежностей
від людей, чи речей, чи від поглядів.
Увібравши цей світ протилежностей,
попри все - я залежна від спогадів.
Я жену їх від себе так впевнено,
а вони повертаються птахами -
лабіринтами роздумів темними
між тривог і надій - поміж страхами
повертаються... З ніжністю дивляться,
та не в очі, а глибоко - в сховане
і, тим схованим жадібно живляться,
як життям, що любов'ю мальоване.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Ти знаєш, осінь вже пішла.
Буденно так... Зима у вікна
до тебе крадькома, без зла
спішить заглянути. Тендітна
на перший погляд. А чи так?
Покриті інеєм повіки...
І ти радієш їй - дивак!
Вона красива... Коси-ріки
безмежно довгі, крижані
у люті лиються морози.
Вуста холодні та німі
думок торкаються.
Прогнози
сміливо робиш (та дарма)
ти на сьогодні й навіть завтра.
У шибку дивиться зима!
Не забувай - колюча ватра
її до болю схожих днів
вже не одного спопелила.
Ти прислухаєшся до слів
її німих, але несила
щось розібрати. Сніг мете...
Від вікон тихо відступила.
Ти знаєш, а вона піде,
забравши вкотре чиїсь крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
На все свій час,
на все свій лік.
Вогонь не згас
і не обпік.
І не зігрів.
І не горить.
Ти щось хотів?
Душа тремтить.
Замерзла, ні?
Чи то від слів?
А по весні
букет зі снів
до рук, до мрій,
до сподівань...
Тримаєм стрій
і без вагань
вперед - нема
шляху назад!
Іде зима,
ще листопад.
Останні дні
до ніг листком...
Слова брехні
гірким ковтком -
полину смак
і запах теж.
Весь цей бардак
не має меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Ці ваші правильні манери -
завуальована брехня,
яку окутали химери
нічних страхів, що як стерня
здирають шкіру із ніг босих.
Чи з босоногої душі?
І рвуть вітрами її коси,
а після - довго ллють дощі.
Ці ваші правильні...
Так треба!
Це ж виховання, чи не так?
Руками криво (та на себе)
ви ковдру тягнете. Відтак
нехай же буде що завгодно!
Кому, для кого і чому...
"Так зробить кожен! Це ж природно!
І я для себе щось візьму.
Візьму геть трішки - нині й завтра,
а потім ще й на тім тижні.
У нас усіх є своя правда,
тож мати й хочеться мені
свою. Вона вам не по духу?
Пробачте, в різні нам боки.
Мабуть, у вас погано з слухом..."
Так день за днем ідуть роки.
Ці ваші правильні манери
про людське око. Все брехня.
Та прийде час і їх химери
роззують вас. А тут - стерня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Колись усі ракети прилетять додому,
вони повернуться до вас назад.
Ви не знайдете собі місця в світі цьому,
де б не знайшов вас всіх ракетний град.
Колись усі вони, немов птахи у гнізда
із вирію, як діти - стрімголов
летіти будуть так - аби не було пізно,
щоби творця їх дух не охолов.
Колись вам ці ракети з неба грянуть рясно!
У вирвах болю, сліз та у страхах
на очі упаде вам покарання пасмом...
Війна в своїх молотиме цехах
не лиш тіла гнилі та ваші чорні кості,
але й окрайці зсатанілих душ,
в яких немає вже нічого окрім злості -
Ні сповідь не зарадить, ні ретуш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Мій ангеле, де твої крила?
Комусь віддав чи відібрали?
Нічого в тебе не просила...
Чому ж стомивсь? -
Думки стихали.
Самотній ангел в ніч дивився,
в руках тримаючи пір'їни.
Скраєчку ліжка примостився,
щоб не сполохати дитини
останній сон, бо більш не буде...
Остання ніч й невинний подих.
А докір розриває груди -
сліди залишились на сходах.
Маленькі ніжки тут ходили.
стрибали, бігали, ховались...
Щось рученята тут творили,
в любові матінки кохались.
Та обірвалось. Надломилось.
Нема більш крил - одна пір'їна.
Дитя всміхалося - щось снилось.
Крізь сон тулила Україна.
Тулила, плакала, співала
і накривала своїм тілом.
В обіймах спрагло колихала,
а ангел все сидів несміло.
Сидів... Пір'їна догорала.
Дитя стояло мовчки поряд,
а Україна коси рвала
і підводила в небо погляд...
- Мій ангеле, де твої крила?
Комусь віддав чи відібрали?
- Нічого в мене не просила...
Візьми... Вони тебе чекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Слова крізь простір у блакить
летять без крил, хоча й стокрилі.
Безсилі ми спинити мить
та й мить спинитися не в силі.
Слова так різко ріжуть слух,
а ти - хоч чуєш - не сприймаєш.
Тобі болить. Цей біль не вщух.
Ти разом з болем засинаєш.
З ним прокидаєшся і йдеш
у новий день. Ти мусиш жити!
Ти душу спогадами рвеш -
Тобі не дали долюбити...
Йому ж не дали досказати,
все що нескзане - відчути,
Багато чого допрощати,
разом забутися й забути.
Йому ж не дали домовчати,
в обіймах сонця потонути.
Дітей ще раз поцілувати
йому не дали.
Слів не чути...
Вони крізь простір у блакить
летять без крил аж ген до Бога.
Сьогодні кожному щемить -
у нас одна на всіх дорога.
Нехай слова нам ріжуть слух -
в серцях сталевих нема страху.
Хай нам болить і біль не вщух...
Вперед! Назад немає шляху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Не прочитала жодної сторінки,
бо між рядками геть усе не те.
В словах, неначе, губляться відтінки,
що як сторожа бережуть святе.
Не прочитала, навіть не відкрила,
не доторкнулась поглядом своїм.
Тікала думка. Я її зловила,
відчувши докір в дотику німім.
Не прочитала. Просто не хотіла.
Розлилась лінь в клітинах м'яко так...
Душа десь рвалась, але й та присіла -
мовчить зі мною разом нишком всмак.
Не прочитала жодної сторінки,
не доторкнулась поглядом до слів.
Здається, я згубила десь відтінки
яскравих днів та кольорових снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022