| Сторінки (14/1317): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Многим
Я - голос ваш, жар вашего дыханья,
Я - отраженье вашего лица.
Напрасных крыл напрасны трепетанья, -
Ведь всё равно я с вами до конца.
Вот отчего вы любите так жадно
Меня в грехе и в немочи моей,
Вот отчего вы дали неоглядно
Мне лучшего из ваших сыновей.
Вот отчего вы даже не спросили
Меня ни слова никогда о нём
И чадными хвалами задымили
Мой навсегда опустошённый дом.
И говорят - нельзя теснее слиться,
Нельзя непоправимее любить...
Как хочет тень от тела отделиться,
Как хочет плоть с душою разлучиться,
Так я хочу теперь - забытой быть.
Багатьом
Я - голос ваш, жар вашого дихАння,
А також - відображення лиця.
Крил немічних даремне трепетання, -
Всерівно з вами буду до кінця.
Ось чому ви кохаєте так жадно
Мене в гріху і в немочі моїй,
Ось чому ви дали так безоглядно
Мені найкращого з своїх синів.
Ось чому ви ніколи не питали
Про нього, навіть не знайшлося слів
І задимили чадними хвалами
Спустошений тепер назавжди дім.
І кажуть - бути ближчими несила,
Не можна непоправно так любить...
Як хоче відділиться тінь від тіла,
Як плоть з душею порізно хотіла б,
Так я забутою стать хочу - вмить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Ничего не нужно мне
Из того, что ты оставил.
Словно бал последний правил,
Ты играл. Играл без правил,
В бесовском горя огне.
Оглянуться бы тебе,
Чтоб вокруг себя увидеть
Пустоту. Умел обидеть,
Не прощал,был сильным с виду.
Как же слаб ты был в душе!
Ложь, измена...рядом шли,
Жить они тебя учили.
Чёрным вороньём кружили:
Душу светлую убили,
Чувства добрые сожгли.
Жаль, что не смогла любовь
Отогреть твоё сердечко.
Только я храню колечко
С синим камушком и свечка
У портрета плачет вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406548
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.03.2013
Ах, слепил господь бог игрушку -
женские глаза! (М.Булгаков, "Белая гвардия")
Нежные, грустные, злые...
Небо в них, ночь и тоска...
Словно бы бездна, пустые...
В них - безмятежность легка.
То позовут, то прогонят,
Словно играя судьбой.
То забывают, то помнят -
Холод в них или же зной.
Как угадать их желание?
Как не обидеть подчас?
Это они - мироздание -
Смотрят мужчины на вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406310
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.03.2013
Сонце в жмуркИ з нами грається:
Визирне й знов заховається.
Вітер по небу хмаринки
Гонить весь день без зупинки.
З хмар, як з перини пір"їночки,
Падають тихо сніжиночки,
Довго в повітрі кружляють,
А на землі помирають.
Це нам зима наостанок
Подарувала цей танок.
Їй і самій все не віриться -
Березень в очі їй дивиться.
Тихо шепоче:"Ой, зимонько,
Мила моя, ти, сусідонько.
Відпочивай, не журися,
Час мій прийшов і не злися.
Поле і ліс, й тиха річечка
Хочуть весни, хочуть літечка.
Будуть тебе всі чекати,
З дальніх доріг виглядати".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405818
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2013
Останній день зими...
Сльозу з шибок поспішно витер
Холодний ранок. Вітер
Колише голі, чорні віти,
Сіріють плями снігу на землі.
Кінець зими, весни початок-
Між ними невловима грань,
В якій і смуток, й радість сподівань,
І снів минулих безліч запитань,
Після яких лиш низка крАпок.
Печаль зими, як лід на річці, скресне -
Усе ясніші будуть дні.
І серце посмішку свою весні,
Як і раніше подарує. І в мені
Щось світле ніжністю воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404921
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2013
Рожевіє, золотиться скло віконне -
Ранок ясно усміхається землі.
Небо біло-голубе, на підвіконні
Візерунком плями сонячні лягли.
Тиша дзвінко розливається довкола,
У повітрі запах весняний пливе.
Ллється ніжно-ніжно дивна баркарола,
За собою в світ незвіданний зове.
Обіцяє щастя й чарівне кохання,
На душі так легко, як в шістнадцять літ.
Серцю віриться:весна ця - не остання
Й не останній буде в серпні зореквіт.
*баркарола - музикальний твір ліричного характера
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404591
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.02.2013
С добрым утречком! Не по-привычке,
От души говорю я друзьям.
И ответы идут мне на личку,
Улыбаюсь: я рада всем вам.
А сегодня прекрасное утро:
Морозец и ленивый снежок
Притрусил всё вокруг белой пудрой,
И на лужах искрится ледок.
По-весеннему яркое солнце
Золотистый рассеяло свет.
Мне почудился звон колокольцев,
Как из прошлого века привет.
Память вновь возвращается в детство:
Дядя Яша катал нас в санях.
Конь каурый с каким-то кокетством
Вёз по улице не второпях.
Под дугой колокольчиков трио,
Ветер гриву запутал легко,
Мы смеёмся задорно, счастливо...
Жаль, что это всё так далеко!
А сегодня - прекрасное утро!
"С добрым утром!"- друзьям говорю.
На душе так легко и уютно,
Я улыбку всем вам подарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402423
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.02.2013
Вспоминаю без причины,
Как-то невпопад,
Незнакомого мужчины
Грустный, беглый взгляд.
Ненароком повстречалась
Наших взглядов грусть,
Словно ангелы касались -
Только б не вспугнуть.
Словно кто-то вдруг, случайно,
Свёл нас на пути.
Подарил мне эту тайну
И шепнул: "Прости".
Для чего понять пытаюсь
Этой встречи миг?
Вдруг невольно улыбаюсь -
Как последний штрих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402232
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.02.2013
ПОБЕГ
"Нам бы только до взморья добраться,
Дорогая моя!" - "Молчи..."
И по лестнице стали спускаться,
Задыхаясь, искали ключи.
Мимо зданий, где мы когда-то
Танцевали, пили вино,
Мимо белых колонн Сената,
Туда, где темно, темно.
"Что ты делаешь, ты безумный!" -
"Нет, я только тебя люблю!
Этот ветер - широкий и шумный,
Будет весело кораблю!"
Горло тесно ужасом сжато,
Нас в потёмках принял челнок...
Крепкий запах морского каната
Задрожавшие ноздри обжёг.
"Скажи ты знаеш наверно:
Я не сплю? Так бывает во сне..."
Только вёсла плескались мерно
По тяжёлой невской волне.
А чёрное небо светало,
Нас окликнул кто-то с моста,
Я руками обеими сжала
На груди цепочку креста.
Обессиленную, на руках ты,
Словно девочку, внёс меня,
Чтоб на палубе белой яхты
Встретить свет нетленного дня.
ВТЕЧА
"До надмор"я нам тільки б дістатись,
Моя люба!" - "Мовчи, мовчи..."
І по сходинках стали спускатись,
Подих збився - шукали ключі.
Вздовж будинків, де ми колись там
Танцювали, пили вино,
Мимо білих колон Сенату,
Туди, де стемніло давно.
"Ти безумний, ну що ти робиш!" -
"Ні, я тільки тебе люблю!
Вітер цей галасливий , широкий,
Буде весело кораблю!"
Горло стиснуто щільно жахом,
Човник в сутінках піджидав...
Сильний запах морського канату
Несподівано ніздрі обдав.
"Скажи, ти знаєш безспірно:
Я не сплю? Так буває у сні..."
Тільки весла плескались мірно
По важкій і темній Неві.
А чорнеє небо світало,
Нас покликав хтось там, з моста,
Обома я руками стискала
На грудях вервечку хреста.
І знесилену, вже на руках ти,
Ніби дівчинку, вніс мене,
Щоб нам разом на білій яхті
Стріти цей незабутній день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2013
Небо - суцільна хмарина,
Сіре, як вата стара.
Падає сніг так повільно,
Ледве помітно кружля.
Тиша. Всі звуки відсутні.
Ходить снігами зима
І причаровує лютий,
Ніжність дарує вона.
Білим мереживом гілля
Вкрила у вранішній час,
Тихо пройшлася довкіллям,
Снігу край сукні торкавсь.
Лютий за нею навшпиньки
Йшов. Вона знала про це.
Щастя прозорі сльозинки
Падали з вій на лице.
Подих свій затамувавши,
Кроки спинила на мить:
"Жаль, що кохання пізнавши,
Плин цих хвилин не спинить.
В спину весна вже штурляє -
Скоро її прийде час.
Сніг, подивися, кружляє,
Благословляючи нас".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400723
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2013
Прошу, не забувай наснитися мені,
Бо за тобою, мамо, так скучаю!
Зустрітись хочеться на мить у сні -
Розради іншої не знаю.
Я подарую крапельку свого тепла,
Лице сховавши у твоїх долонях.
Розлука темним яром пролягла,
Ховається у нім безсоння.
Приходь, бо важко жити без твоїх порад,
Без посмішки твоєї і підтримки.
На мить спини розлуки часопад
І смутку розтопи льодинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2013
Дідуган-вітрюган
дуже розлютився:
Він і вив, і стогнав,
дзигою крутився.
І отару сірих хмар
гнав зимовим небом,
Ще й на скрипці тужно грав,
аж, серденько терпло.
Грюкав в хвіртки і в шибки
стукав нарочито,
Потім сніг жбурляв крихкий
хвацько і сердито.
Цілу ніч отак кружляв
і не зупинявся.
Перед ранком десь пропав,
у гіллі сховався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399435
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.02.2013
Не залишилось ні дружби, ні любові,
Зникло непомітно наше "ми":
Перші почуття, як пташенята кволі,
Не навчились лопотіть крильми.
Знаю я одне, що ти живеш далеко,
В ближнім зарубіжжі. Тільки де?
По весні вертають в рідний край лелеки
І додому знов зовуть тебе.
Прижилась на вашому подвір"ї пустка,
Розрослися густо бур"яни.
На хатині дах, немовби чорна хустка,
І вітри чаклують, віщуни.
Віриться - приходить в сни твої дитинство:
Дівчинка і хлопчик, тобто - ми.
Опадають наші дні осіннім листям,
Опадають... на поріг зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399334
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2013
А мені ще і досі все віриться -
В сновидіння приходжу твої.
На кордонах минулого митниця -
Я пройду непомітно її.
Я навшпиньки ввійду, посміхаючись,
І назад поверну років вир.
Від розлук павутиння звільняючись,
Шепочу тобі: "Серцю повір.
Хіба перше кохання забулося,
Якщо навіть воно не збулось.
Знаю, коло давно вже зімкнулося,
Залишаючи трепетне щось:
Чи то ніжності першої дотики,
Чи печалі солодкої смак,
Чи усмішку дитячої логіки,
Що несла в собі вічності знак.
Та на жаль, ми тоді розгубилися
Й не повірили в вічності мить.
Не повірили і помилилися...
А тобі "не збулося" болить?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2013
Я хочу подарить тебе нежность,
Я хочу подарить тебе счастье.
Наша встреча - судьбы неизбежность,
Наших душ и сердец, как причастье.
Я тебе подарю безоглядность
И твоей я поверю улыбке,
А рассветов хрустальную радость,
Ветер дарит, играя на скрипке.
Подарю тебе шёпот капели,
Подарю тебе яркое лето,
Золотых листопадов метели
И зимы чуть охрипшее эхо.
Ты дождёшься меня, знаю - верю,
Пусть исполнится наше желанье :
Ты откроешь навстречу мне двери -
И сердец оборвётся молчанье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398510
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2013
Эта ночь так длинна...так длиннна...,
Что вся жизнь в ней моя уместилась.
Оказалось - она так мала:
Ночь в рассвете, как вздох, растворилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397344
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.02.2013
ПОЭТ
Подумаешь, тоже работа -
Беспечное это житьё:
Подслушать у музыки что-то
И выдать шутя за своё.
И чьё-то весёлое скерцо
В какие-то строки вложив,
Поклясться, что бедное сердце,
Так стонет средь блещущих нив.
А после подслушать у леса,
У сосен, молчальниц на вид,
Пока дымовая завеса
Тумана повсюду стоит.
Налево беру и направо
И даже, без чувства вины,
Немного у жизни лукавой
И всё - у ночной тишины.
_ * _
Подумаєш, чи й не робота -
Таке безтурботне життя:
Підслухати в музиці щось там
Й присвоїти без каяття.
Почути чиєсь дзвінке скерцо
І вплівши, в рядочки віршів,
Поклястись, що біднеє серце
Аж мліє між пишних ланів.
А потім підслухать у ліса,
У сосен, безмовних на вид,
Поки, як із диму, завіса
Туману навколо стоїть.
І зліва беру я і справа
Без сорому, винна я в чім,
Краплинку в життя, що лукавить,
І все - у мовчанні нічнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Одно, словно кем-то встревоженный гром,
С дыханием жизни врывается в дом,
Смеётся, у горла трепещет,
И кружится, и рукоплещет.
Другое, в полночной родясь тишине,
Не знаю откуда крадётся ко мне,
Из зеркала смотрит пустого
И что-то бормочет сурово.
А есть и такие: средь белого дня,
Как будто почти что не видя меня,
Струятся по белой бумаге,
Как чистый источник в овраге.
А вот ещё: тайное бродит вокруг -
Не звук и не цвет, не цвет и не звук, -
Гранится, меняется, вьётся,
А в руки живым не даётся.
Но это!... по капельке выпило кровь,
Как в юности злая девчонка - любовь,
И, мне не сказавши ни слова,
Безмолвием сделалось снова.
И я не знавала жесточе беды.
Ушло, и его протянулись следы
К какому-то крайнему краю,
А я без него... умираю.
_ * _
Один, ніби кимсь розтривожений грім,
Він з подихом першим вривається в дім,
Сміється, у горла пульсує,
Кружляє й собі аплодує.
Другий же, народженний в тиші нічній,
До мене крадеться не знаю відкіль,
З люстерка погляне пустого,
Бурмочучи щось там суворо.
А є і такі: серед білого дня
Немовби не бачать, не чують де я.
Струмують на білім папері,
Як в ярі прозоре джерело.
Та цей!... по краплиночці випив всю кров,
Як в юності дівчинка-злюка - любов,
Мені, не говорячи й слова,
Мовчанням зробився він знову.
Раніше не знала жорстокіш біди.
Пішов і його простягнулись сліди
Кудись, аж до крайнього краю,
Тепер я без нього... вмираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Ти сьогодні наснився мені:
Наші губи і очі так близько,
Обірвалась розлук довга низка,
Плив туман наших спогадів низько,
Розтворяючись в синій імлі.
В твоїй посмішці ніжність тремтить,
Сині очі від щастя сміються,
З вуст кохання слова ось зірвуться
І луною в серцях відгукнуться,
Щоб спинити лет часу на мить.
Ти навіщо наснився, скажи?
Знов надія розправила крила
І мовчати вже більше несила,
Позови у свій сон мене, милий,
І доріжку у сон покажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2013
Как жаль, я не могу понять
Своей вины перед тобою,
А сердце вечерами ноет,
Волчицей память скорбно воет...
Я говорю себе опять:
"Как жаль, я не могу понять,
Как виноватости разрушить
Стену. Перешагнуть. Не слушать
Слова забытые. Не мучить
Себя сомнениями. Вспять
Уйти в ушедшие года,
Пусть просто в снах или в мечтаньях
И нити нашего молчанья
Вдруг разорвать сердец касаньем...
Уйти из "было"... Навсегда!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392313
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.01.2013
Слухов паутина липкая,
В сердце - кокон лжи.
Белыми, на чёрном, нитками
Тонкие стежки.
Штопали судьбы полотнище
Вера и любовь,
А из горла — крик о помощи,
Только он — пустой.
И глаза твои любимые
Пустотой полны...
Почему такие сильные
Голоса молвы!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390738
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.01.2013
Такая странная любовь,
Из далека пришедшая,
Мою тоску нашедшая
Среди исчезнувших миров.
Такие лёгкие шаги,
Чуть слышное дыхание,
Смятение, молчание
И сны обманчиво-легки.
Такая хрупкая любовь,
Как первый лёд у берега.
Слаба и неуверенна,
Ещё не ставшая судьбой.
Я ожиданием живу
Чего-то неизбежного
И светлого, и нежного,
Не зная имени ему.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2013
Я в День народження твоє
Бажаю посмішок від друзів,
Хай щезне геть усе лихе
І щастя буде, без ілюзій.
Нехай з тобою поряд будуть:
Здоров"я, вдача і любов.
Вірші твої життєво-мудрі
На сайт приходять знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013
2013-ий вже на порозі.
Що Новий рік нам принесе у дім?
Звичайно, не минуть нас радості і сльози,
Й світанки будуть в сяйві золотім.
І ночі солов\"їні, і садків цвітіння,
Сніги й дощі, і осінь золота,
Розлук і зустрічей складне переплітіння,
Комусь спасінням буде самота.
Але так хочеться, щоб щось у Новім році
Змінилося і здивувало нас.
Щоб відчувалась твердість в кожнім нашім кроці
І доля нам дала іще раз шанс
Стать вільними не лиш думками, а й ділами,
Зажити так, як заслужили ми:
Не торохтіти у кишенях копійками,
Й не жити більше з року в рік взайми.
Тринадцятий... Яким для нас усіх він буде?
Гадать навіщо? Руки й розум є.
В своїй країні - хазяї ми, не приблуди
І не дамо розтринькати своє.
Ми будемо і самостійні, і щасливі,
Онуки й діти віритимуть в нас.
У нас ще справи є не зроблені й важливі,
Ми навчимося жити без прикрас.
Під символом Змії в Новому році жити,
А значить - рік цей буде непростим.
Ми вміємо і працювати, і любити,
Новий рік вірою ми освятим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012
К-апіж у грудні, мов прийшла весна,
А- втішитись зима не встигла.
П-ливуть хмарки і неба синь ясна,
І- скряться кучугури рихлі.
Ж-овтіє сонечко у вишині -
У-же проталинки темніють.
Г-ірлянди бурульок, мов кришталі,
Р-ясним намистом скрізь ясніють.
У-томлено шепоче вітер,
Д-ерева підставляють промінцям
Н-а холоді промерзлі віти
І веселіше стало горобцям.
А я тобі всміхаюсь любий:
З-гадай, як стрілися ми по весні.
Д-алекі дні ми не забули...
А пам"ятаєш ночі чарівні?
Л-юбов була яскрава й світла,
О-бгортувала нас своїм теплом.
С-ердець дует - прекрасна пісня,
Я-ка не стихне, бо звучить обом.
Щ-асливі ми коханням щирим.
О, Господи, ми дякуєм тобі.
В-есну нам дарував і віру,
Елегії - це не про нас вірші.
С-рібними краплями бурульки
Н-а підвіконні вибивають джаз.
А я в душі молюся знов за нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
В декабре случились главные потери,
Потому до слёз я не люблю декабрь.
Душу вновь воспоминаниями грею,
У себя пытаюсь грусть и боль украсть.
Жаль, что многое давно осталось в прошлом
И нельзя черновики переписать.
В грустном декабре заснеженно-роскошном
Научилась красоту не замечать.
Но пройдёт декабрь и грусть моя утихнет,
Затаится боль и оживёт душа,
Повседневность надоевшая настигнет...
У портретов тихо догорит свеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387611
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.12.2012
Про стихи
Многое ещё, наверно, хочет
Быть воспетым голосом моим:
То, что, бессловесное, грохочет,
Иль во тьме подземный камень точит,
Или пробивается сквозь дым.
У меня не выяснены счёты
С пламенем, и ветром, и водой...
Оттого-то мне мои дремоты
Вдруг такие распахнут ворота
И ведут за утренней звездой.
_ * _
Ще багато що, напевне, хоче
Оспіватись голосом моїм:
Те, що, безсловесне, десь гуркоче,
Чи в пітьмі підземній камінь точить
Й те, що пробивається крізь дим.
В мене не з"ясовані рахунки
З вітром, і з водою, і з вогнем
І тому із напів-сну малюнки
Відкривають чарівні лаштунки
Й за зорею вслід ведуть мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384416
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.12.2012
Про стихи
Это - выжимки бессонниц,
Это - свеч кривых нагар,
Это - сотен белых звонниц
Первый утренний удар...
Э - тёплый подоконник
Под черниговской луной,
Это - пчёлы, это - донник,
Это - пыль, и мрак, и зной.
Про вірші
Це - віджимки всіх безсонниць,
Це - свічок кривих нагар,
Це - із сотень білих дзвонниць
Перший вранішній удар...
Місяць, тепле підвіконня,
Ніч чернігівська ясна,
Бджоли і буркун в осонні,
Морок, спека,пил, трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Не решается зима
Сделать первые шаги.
Грустные стоят дома...
Продолжаются торги:
Осень уступить никак
Не желает. Почему?
Отойти всего на шаг
И зиме шепнуть: \"Уйду,
Но оставлю грусти дождь,
Ветер дерзкий и шальной,
И тумана макинтош,
Кляксы луж на мостовой\".
\"Оставляй, - в ответ зима
Скажет, улыбаясь ей, -
Расстелю везде снега
И порадую детей.
Я сосулек бахрому
Каждой крыше подарю.
Знаешь, сколько я могу?
Грусть твою я прогоню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383772
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012
Сама не віриш в ті слова,
Які придумуєш зненацька,
Їх промовляєш хтиво, хвацько.
І вниз повзе життя крива.
Тобі здається світ чужим
І непотрібним, і нікчемним,
Пустим, бездонним, дивно-темним
І не постійним, і крихким.
Зустрінься з поглядом моїм
І в очі зазирни, не бійся.
Мені без остраху відкрийся -
Не залишай в душі руїн.
Повір, по-всякому бува:
Не завжди сонце ясно світить,
І в спину, не назустріч, вітер,
І несподівана зима.
Нам долею дано лиш те,
На що нам вистачає сили,
Щоб вистояти ми зуміли.
Життя, мій друже, не просте.
Ти усміхнися і тепло
Твоєї посмішки розтопить
Лід зла і смутку. Все проходить.
А нам з тобою повезло,
Що наша дружба крізь роки
Крокує завжди поруч з нами,
Не знає зради чи омани,
Прощає наші помилки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2012
Я знала, я снюсь тебе,
Оттого не могла заснуть.
Мутный фонарь голубел
И мне указывал путь.
Ты видел царицын сад,
Затейливый белый дворец
И чёрный узор оград
У каменных гулких крылец.
Ты шёл, не зная пути,
И думал:"Скорей, скорей,
О, только б её найти,
Не проснуться до встречи с ней".
А сторож у красных ворот
Окликнул тебя: "Куда!"
Хрустел и ламался лёд,
Под ногами чернела вода.
"Это озеро, - думал ты, -
На озере есть островок...".
И вдруг из темноты
Поглядел голубой огонёк.
В жёстком свете скудного дня
Проснувшись, ты застонал
И в первый раз меня
По имени громко назвал.
_ * _
Я знала, що снюсь тобі,
Бо без сну ніч моя була.
МутнИй ліхтарь голубів,
Вказав, де путь пролягла.
Ти бачив царицин сад
І вичурний білий дворець,
Узором чорнів паркан
Вздовж гУлких із камню крилець.
Ти йшов, не знавши доріг,
І думав:"Скоріш, скоріш,
Та тільки б знайти її.
Зустрітись, поки сон і ніч".
А біля червоних воріт
Ще й сторож гукнув:"Куди!".
Хрумтів і ламався лід
Під ногами чорнів край води.
"Та це ж Озеро, - думав ти-
На озері є острівок...".
І враз, у темноті,
Голубий засіяв вогничОк.
В злому світлі ницого дня
Прокинувшись, застогнав
Й мене ти на ім"я
Так голосно вперше позвав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Бесшумно ходили по дому,
Не ждали уже ничего.
Меня привели к больному,
И я не узнала его.
Он сказал: " Теперь слава Богу" -
И ещё задумчивей стал.
"Давно мне пора в дорогу,
Я только тебя поджидал.
Так меня ты в бреду тревожишь,
Все слова твои берегу.
Скажи:ты простить не можешь?"
И я сказала: "Могу".
Казалось, стены сияли
От пола до потолка.
На шёлковом одеяле
Сухая лежала рука.
А закинутый профиль хищный
Стал так страшно тяжёл и груб,
И было дыханья не слышно
У искусанных тёмных губ.
Но вдруг последняя сила
В синих глазах ожила:
"Хорошо, что ты отпустила,
Не всегда ты доброй была".
И стало лицо моложе,
Я опять узнала его
И сказала:"Господи Боже,
Прими раба твоего".
_ *_
В будинку ходили так тихо,
Вже нІчого більше чекать.
Мене привели. О, лихо!
Його не змогла упізнать.
Сказав він:" Тепер, слава Богу",-
І ще більш задумливим став, -
Давно вже пора в дорогу,
Я тільки на тебе чекав.
Ти, як мАрю, мене тривожиш,
Бережу твоЇ всі слова.
Пробачить, скажи, не можеш?"
Промовила: "Можу я".
Здавалось стіни сіяли
Від стелі, вниз, до кінця.
На шовковім укривалі
Лежала сухенька рука.
А закинутий профіль хижий
І важким, і грубішим став,
І дИхання стало тихішим,
ЗапеклИся темні вуста.
Та раптом втрачена сила
В синіх очах ожила:
"Так гарно, що ти відпустила,
Ти не зАвжди дОбра була".
І стало лице молодшим,
Я впізнала знову його
І сказала:"Господи Боже,
Прийми раба твойого".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Стал мне реже сниться, слава Богу,
Больше не мерещится везде.
Лёг туман на белую дорогу,
Тени побежали по воде.
И весь день не замолкали звоны
Над простором вспаханной земли,
Здесь всего сильнее от Ионы
Колокольни лаврские вдали.
Подстригаю на кустах сирени
Ветки те, что нынче отцвели;
По валам старинных укреплений
Два монаха медленно прошли.
Мир родной, понятный и телесный
Для меня, незрячей, оживи.
Исцелил мне душу царь небесный
Ледяным покоем нелюбви.
_ * _
Став все рідше снитись, слава Богу,
Більше не ввижаєшся мені.
Вкрив туман біліючу дорогу
І побігли тіні по воді.
Цілий день не замовкають дзвони
Над простором зораних ланів,
Тут найбільш сильніші від Іони
Всі дзвіниці лаври в далині.
На кущах бузку попідстригаю
Гілочки, що вчора ще цвіли.
Де старі укріплення, по валу,
Два чернці, не кваплячись, пройшли.
Рідний світ знайомий і тілесний
Для сліпої мене, оживи.
Вилікував душу царь небесний
Нелюбові зіллям крижаним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2012
З світлим святом, з Днем народження!
Будь щасливою завжди.
По життю легкого сходження
До своєї висоти.
Побажаю я здоров"ячка
Й довгих-довгих тобі літ,
Снігу і дощу, і сонечка
І не знати, Ніно, бід.
Мрії хай твої збуваються
Щоб не загадала ти,
Пишуться вірші й читаються,
Вірь у здійснення мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Мені поруч з тобою так затишно -
Заколисує ніжність мене.
Наше щастя яскраво розкрашено -
Вірю в те, що воно не мине.
Як хмаринки пливуть в даль незвідану,
Так сумлінь наших щезне печаль.
Почуттів річку ніжно-нестриману
Знов і знов розіллє через край.
Твої очі так щиро всміхаються -
Так всміхається ранок весні.
Погляд з поглядом знов зустрічається...
Ти "кохаю" шепочеш мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2012
Взявшись за руки, вприпрыжку, хохоча,
Две девчушки-первоклашки пробежали.
Восхищённо вслед смотрю им, бормоча:
Как мы взрослыми быстрее стать мечтали!
А когда-то мы с подружкой точно так
Мчались прочь со школьного двора, на волю,
И мальчишка, лопоухенький чудак,
Ждал когда портфель ему нести позволю.
Мы себе казались взрослыми уже -
Платья мамины и туфли примеряли.
Чувство этой детской взрослости в душе
Мы с подружкой до сих пор не растеряли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377907
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.11.2012
Я к тебе в друзья не набиваюсь,
Бог с тобой!
Чувству пустоты я удивляюсь:
Ты - чужой...
И сосед, и одноклассник - бывший,
Всё прошло.
Постарели незаметно вишни
И смешно
Ворошить страницы из былого.
Ни к чему!
Наша юность стала эпилогом.
Почему?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372874
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.10.2012
Как жаль, что в жизни много боли,
Которую ничем нельзя унять,
Но словно должное дано принять
И на краю обрыва устоять,
Сложив в молитве две ладони.
Надеждой жить такой далёкой...
И верой научиться выживать.
Судьбу не отрицать, не проклинать
И только не бояться проиграть,
И не остаться одинокой.
В обидах злых не раствориться,
В глазах друзей сомнение простить
И даже в мыслях прежней, сильной быть,
Любовь, надежду, веру сохранить
Пока сквозь время жизнь струится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372539
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.10.2012
Особливий запах листя
Листопад розлив
І вином хмільним, ігристим
Вітер пригостив.
В лісі сонячно і тепло,
Хрускотять гілки.
Незнайомо, дивно, легко
Між дерев брести.
І на мить, прикривши очі,
Зупинити крок:
Слухати про що шепоче
Клен або дубок.
В листопад багряно-жовтий,
Як у вир пірнуть
Й почуттям, як ніжним шовком,
Душу огорнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2012
Зимова ніч, як завжди, була раптова і неочікувана. Взимку вечірній час був непомітним: здавалося, що день зразу ж перетворюється в ніч. Баб Зіна, поспіхом взула валянки, кожух, накинула стару теплу хустину на голову і пішла зачиняти хвіртку і ворота. Підперла щільніше двері в корівнику та курятнику і вже збиралася йти в хату, як її погукала Наталя, сільська поштарка. Баб Зіна здивувалася і, щось нашіптуючи, почовгикала до хвіртки. Наталя,подала їй товстий пакет, який назвала бандероллю, і сказала: «Це,Тетяні Йванівні, з Києва». Тетяна Йванівна, молода вчителька української та російської мов, квартирувала у баб Зіни. Вони здружилися і непомітно баб Зіна Тетяну Йванівну почала називала онучечкою.
Пакет був із сірого, цупкого паперу і баб Зіні він чимось не подобався, тому й не хотілося їй віддавати Тетянці цю бандероль. Серце відчувало, що нічого гарного з того не вийде і чомусь згадалася вранішня розмова з онучечкою. Минулої ночі Тетянці наснилося чи примарилося, що на ліжко до неї стрибнув чорний великий кіт, який пройшовся по ліжку і влігся їй на груди. Здавалося, що він її хоче задушити. Вона відпихала його руками, але він був такий важкий, що нічого не виходило. Раптом , наче самі по собі, Тетянчині губи почали шепотіти молитву. Кіт стрибнув на підлогу і кудись зник. До ранку Тетянка не могла заснути і чекала одного, коли прокинеться баб Зіна. Почало світати, баб Зіна тихенько пройшла повз Тетянчину кімнатку і хотіла вийти, коли Тетянка слабким голосом погукала її. Баб Зіна здивувалася, що онучечка вже не спить, зайшла в кімнату і сказала: «Ще рано, поспи, у тебе ще є хвилинка». Тетянка , ніби боячись, що не встигне, похапцем почала розповідати про свою нічну пригоду. Баб Зіна перехрестилася і запитала: « А він тобі нічого не казав?». Тетянка здивовано подивилася на неї і відповіла: «Коти ж не розмовляють». Цілий день баб Зіна міркувала, що трапиться: добро чи лихо. І ось зараз серце не знаходило собі місця.
Треба було йти в хату. Баб Зіна тихенько прикрила за собою двері і погукала Тетянку: « Онучечко, тобі від нареченого бандероль. Танцюй». Тетянка, усміхалася такою гарною, дитячою усмішкою, що бабуся замилувалася нею. Тетянка розірвала сірий, цупкий папір і на стіл висипалися конверти і фотокартки. Посмішка зникла з обличчя, а губи тихо повторювали: «Що це?». Це були її листи і фотокартки, які вона відсилала своєму нареченому протягом трьох років. Між ними був малесенький клаптик аркушу в клітинку, на якому було написано: «Поверни мої листи і фотокартки». В хаті стало так тихо, що здавалося – час зупинився. До ранку баб Зіна і Тетянка просиділи за столом, мовчки, без слів і без сліз. Тільки в думках баб Зіна повторювала одне-єдине: «Лихо». А опівдні поштарка Наталя відправляла бандероль з сірого, цупкого паперу... на Київ.
Тетяна Йванівна на новорічні канікули поїхала додому і назад не повернулася.
Пройшло декілька років. Одного разу Тетяна Іванівна несподівано зустрілася з Миколою, який колись жив поруч з баб Зіною. Він був здивований і збентежений зустріччю. «Нарешті я тебе знайшов», - промовив він і усміхнувся. Вона нічого не розуміла. А Микола раптом сказав: «Я ж не даремно написав листа твоєму нареченому, що кохаю тебе і хочу на тобі оженитися. А ти дала на це згоду». Тетяна Іванівна подивилася в очі Миколі і пішла, повторюючи одне-єдине слово: « Лихо…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Тишина, как человек, она - живая,
Переполнена такой же гаммой чувств.
Нас в себе самой зеркально отражая,
Знает нашей жизни сладко-горький вкус.
Тишину по-разному воспринимаем:
Кто боится, кто спасенье ищет в ней.
Как подружке тайны мы ей доверяем,
Тишиной раскрашиваем скуку дней.
Рассыпает звёзды тишина из горсти,
Чтобы ночь ещё загадочней была.
Тишина во благо или зло даётся,
Как судьба, она у каждого своя .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368322
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.10.2012
Так искренне обманчиво тепло
В те дни, когда гуляет бабье лето
И верится в смешной обман легко,
Но в этом нет загадки иль секрета.
Всё просто: скоро слякотные дни
Грусть расплескают, оставляя лужи,
И боли ноющей они сродни,
Тоскою глупой спеленают души.
И как спасенье - первый, хрупкий снег
Наполнит воздух запахом хрустящим...
Обманет осень, может быть ,не всех,
Но этот праздник будет настоящим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367920
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 01.10.2012
У нас в семье такая супер-новость:
Внук Виктор, словно настоящий мэн.
Он не одну осваивает должность -
Теперь он первоклассник и спортсмен.
В тетрадке пишет палочки-крючочки,
Чтоб быть здоровым - ходит на футбол.
Он оригами делает, цветочки,
И учится забить в ворота гол.
Похож на франта он в костюме светлом,
Под цвет костюма выбрал галстук сам.
Взрослее стал, не то, что нынче летом:
День Виктора расписан по часам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365199
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 19.09.2012
Золотистой тенью прошлое
Паутинчато скользит:
Вспоминаю всё хорошее,
Память птицею летит
В прошлый век, в моё далёкое,
Незабытое моё.
Небо синее, высокое,
Как судьбы моей крыло.
Ни на слёзы, ни на радости
Не скупилась, нет, судьба.
Без обид жила, не крадучись,
Не теряла я себя.
И прощала я обидчикам
Глупой зависти слова,
Чтобы напрочь сердцем вычеркнуть
То, о чём шипит молва.
Навсегда следы останутся
На канве моей судьбы:
Туго в узелки завяжутся
Нити сбывшейся мечты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365128
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.09.2012
Почему я чувствую себя
Виноватой и какой-то глупой?
Мне так холодно... и счастье скупо,
Одиноко сердцу почему-то
В этой хрупкой сказке сентября.
Как-то неожиданно мне жаль
Лета в выгоревшем платье тонком,
Убегавшего стернёю колкой,
Оставляя радуги осколки
И щемяще-звонкую печаль.
Осени приход из года в год
Всё больнее сердцем ощущаю,
Словно душу грустью причащаю
И необъяснимо вдруг скучаю,
Наблюдая в небе птиц полёт.
Незаметно изменилось всё.
Радость рассыпается на крошки,
На душе скребутся тихо "кошки" -
Лето остаётся где-то в прошлом.
В осень мне не верится ещё.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362110
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.09.2012
Копилка жизни быстро наполняется:
Монетки-дни ложатся всё плотней.
Их ценность, как известно, поменяется
Когда-то, на исходе зимних дней.
Перемешались медяки с червонцами,
На некоторых давности налёт.
Однажды на осколочки расколется
Копилка... и никто не соберёт
Монетки-дни. Они же затеряются,
Исчезнут в моём прошлом навсегда.
Родным на память обо мне останутся
Надежда, вера и любовь моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361608
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.09.2012
Сумління і тривоги буреломом
Підступно і раптово збили з ніг
І безнадія, звужуючи коло,
Біду притягувала, як магніт.
Світанок миттю розломився навпіл,
Всі сподівання проковтнув розлом.
Я трунок страху випила до краплі,
Дзвінниці стогін чувся за вікном.
А розпачу липкий, холодний вітер
Дихання нитку льодом обпікав.
Біда в лице сміялася відкрито:
Мене ніхто ніколи не чекав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2012
Відцвів рожевий бальзамін,
Майорів пелюстки зів"яли....
І ледь помітний колір змін
На листя дні серпневі клали.
Чом сонце втомлене спішить
Додому, за далеку гору?
Здається, зараз, через мить
Надіне літо сукню чорну.
Приходить осінь уночі
Навшпиньки, нишком, мов злодійка.
Пташині полетять ключі,
ЗалИшивши свій крик... і тільки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357661
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2012
Между нами расстояние мечты,
Расстояние придуманной надежды,
Скомканные, писем не написанных, листки,
Омут нашей памяти глубокий и безбрежный.
Искренними, детскими, наивными глазами
Боль любви недетской смотрит вслед тебе и мне,
Понимая, что остались между нами
Два необъяснимых вздоха в прошлом дне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350147
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.07.2012
Мереживо тонкого павутиння
На вигорілих травах ранок розстелив.
Роси прозорої срібне краплиння -
То місяць сяйва бісеринки розгубив.
І вітер прохолодними вустами
Цілує пелюстки ще заспаних квіток,
Туман блукає лісом і ярами,
А річкою пливе ромашковий вінок.
Дівча вночі собі гадало долю,
Ніч ніжно шепотіла :"Трішки зачекай.
Життя прожити - не пройти по полю:
Ти серцем половиночку свою впізнай".
Ще тільки мить і яснолице сонце
Розхлюпає з долонь по всій землі тепло
І зазирне за звичкою в віконце:
Не сумно уночі без мене тут було?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350047
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.07.2012
З Днем народження тебе вітаю
І найкращого, що в світі є, бажаю:
Будь здорова і усміхнена завжди,
Легко ти дорогою життя іди.
Вдачі, радості, безмежного кохання,
Всі нехай збуваються твої бажання.
Щиро я бажаю, мила INSOLITO -
Сто років хай буде квітнуть твоє літо.
Дякую за зустріч я тобі, Людмилко,
За твою відкриту душу і підтримку.
З Днем народження, моя подружка віртуальна,
І за те, що дружба наша є реальна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Запах варення вишневого
Густо-солодкий, п"янкий,
Змінює смак дня липневого
На неповторно-терпкий.
Пінку рожево-коричневу
Я обережно зберу.
Мабуть, з дитинства, за звичкою,
Так до цих пір я роблю.
Кращих не знали солодощів:
Пінка і теплий ще хліб.
В пам"яті нашій, як в сховищі,
Миті щасливих тих літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Я здивована твоїм "кохаю",
Зачарована твоїм "прости".
Ниточку розлуки обриваю -
Хай горять за нами всі мости.
Посмішка твоя бентежить серце
І хвилює душу погляд твій,
Бо звучить надії ніжне скерцо
Й затихає туги суховій.
P.S.Вірш написаний, після прочитання роману
М.Ф.Достоєвського "Білі ночі".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2012
Под "Вальс осенних грёз"
Я на мгновенье в юность возвращаюсь.
Не сдерживаю слёз:
Я папе в мыслях снова улыбаюсь.
Учил меня отец
Красиво танцевать, кружиться в вальсе.
И слово "молодец"
Похвал всех выше - это было счастье.
Промчались дни, в года
Так быстро, незаметно превращаясь.
Но в снах моих всегда
Наш с папой вальс кружится, не прощаясь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347476
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.07.2012
Сердце бьётся ровно, мерно.
Что мне долгие года!
Ведь под аркой на Галерной
Наши тени навсегда.
Сквозь опущенные веки
Вижу, вижу, ты со мной,
И в руке твоей навеки
Нераскрытый веер мой.
Оттого, что стали рядом
Мы в блаженный миг чудес,
В миг, когда над Летним садом
Месяц розовый воскрес, -
Мне не надо ожиданий
У постылого окна
И томительных свиданий.
Вся любовь утолена.
Ты свободен, я свободна,
Завтра лучше, чем вчера, -
Над Невою тёмноводной,
Под улыбкою холодной
Императора Петра.
_ * _
Серце б"ється, та не палко.
Що мені років сліди!
На Галерній, там, де арка,
Наші тіні назавжди.
Крізь опущені повіки
Бачу я - зі мною ти.
Віяло моє навіки
У руці твоїй лежить.
І тому, що поряд стали
Ми в блаженну мить чудес,
В мить, коли над Літнім садом
Місяць сяючий воскрес, -
Не потрібні вже чекання
У набридлого вікна
І виснажливі стрічання:
Втішена любов сповна.
Кожний з нас отримав волю,
Нас минуле не трима -
Там, над темною Невою,
Під усмішкой льодяною
Імператора Петра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2012
Н-аколдовал июнь нам эту встречу.
А- мы ни капельки не изменились.
Ш-ептало прошлое, обняв за плечи:
"А помните, как повзрослеть стремились?
В-ам так хотелось выглядеть взрослее -
С-пешили вы в объятья взрослой жизни.
Т-ак быстро годы птицей пролетели,
Р-астрачивая дни поспешно слишком".
Е-му мы, улыбнувшись, отвечали:
"Ч-то ж ты грустишь? Сегодня праздник встречи!
А мы забудем все свои печали,
Ч-тоб ярким и весёлым был наш вечер.
Е-й, Богу, нам есть что сегодня вспомнить,
Р-асскажет каждый о себе, конечно.
Е-щё нам хочеться сердца наполнить
З-адором юности смешной, беспечной".
С-ияют радостью и счастьем лица -
О прошлом мы с улыбкой вспоминаем.
Р-искуем в танце быстром покружиться -
О всех болячках сразу забываем.
К-ак хорошо, что мы сегодня вместе -
Л-етели годы, дружбу проверяя.
Е-щё не раз споём мы хором песню -
Т-ы не взрослеешь, юность золотая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345445
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2012
Убаюкана ночь тишиной,
Всё насыщенней запах фиалки.
И осколок луны золотой
Удивляет сияньем огранки.
Неожиданно ухнет сова,
Разорвав тишины безусловность.
Заколдует все сны сон-трава,
Тишины возвратится безмолвность.
Ну, а мне ничего не приснится -
Ночи летние так коротки!
Так легко было мне раствориться
В неслучившейся первой любви...
Фотографии в старом альбоме -
Суть мгновений из жизни моей.
Навсегда они прошлое помнят -
Даже боязнь улыбки твоей.
Всё слабее фиалковый запах,
На траве бисеринки росы.
И ни капли не хочется плакать -
Расколдованы все мои сны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344873
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2012
Мріями заквітчане моє життя,
А вони яскраві і барвисті,
І сміливі, як бува в дитинстві,
І невинні, і безгрішні, як дитя.
Може, щось омріяне і не збулось,
Тільки я ніколи не шкодую:
Так багато зАдумок в житті вдалось,
Бо душею й тілом не ліную.
Я батькам вклоняюсь низько до землі -
Це вони мене життю навчили.
Їх поради торували шлях мені,
Додавали впевненності й сили.
Вірю я, що діти і онуки теж
Пам"ятатимуть мої поради.
Хочу щастя їм, як небеса, без меж,
Щоб життю відверто були раді.
Їхні мрії хай заквітчують життя,
Бо хіба без мрій воно буває.
Знаю: буде в них достойне майбуття -
Моє серце їх благословляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Гость
Всё как раньше: в окна столовой
Бьётся мелкий метельный снег,
И сама я не стала новой,
А ко мне приходил человек.
Я спросила: "Чего ты хочешь?".
Он сказал: "Быть с тобой в аду".
Я смеялась: "Ах, напророчишь
Нам обоим, пожалуй, беду".
Но, поднявши руку сухую,
Он слегка потрогал цветы:
"Расскажи, как тебя целуют,
Расскажи, как целуешь ты".
И глаза, глядевшие тускло,
Не сводил с моего кольца,
Ни один не двинулся мускул
Просветлённо-злого лица.
О, я знаю: его отрада -
Напряжённо и страстно знать,
Что ему ничего не надо,
Что мне не в чем ему отказать.
Гість
Так було вже: в вікна їдальні
Б"є дрібний заметільний сніг.
Я сама, як у дні ті дальні.
А до мене прийшов чоловік.
Запитала:"Чого ти хочеш?".
Мовив:"В пекло з тобой піду".
Засміялась я:"Напророчиш
І собі, і мені біду".
Та він руку суху піднявши,
Доторкнувся квітів злегка:
"Як цілують тебе, розкажеш?
Й як цілуєшся ти сама".
А очей, що дивились тьмяно,
Він не зводив з мого кільця.
І застигли м"язи, мов камінь,
Світло-злого його лиця.
А я знаю: його розрада -
Так напружено-палко знать,
Що нічому він вже не радий,
Що мені нема в чім відмовлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2012
Растерявшийся, нелепый и смешной,
Под ресницы прячешь глупый страх...
Разве так хотелось встретиться с тобой -
Неожиданно и впопыхах.
Это лишь случайности пустой каприз,
Эхом наше прошлое в сердцах.
Невозможно вдруг переиначить жизнь -
Умершей любви развеян прах.
И в душе не радость, только пустота -
Даже удивляться не хочу.
Никогда не говорила "никогда",
Но сейчас я отпущу мечту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341466
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2012
Вечером
Звенела музыка в саду
Таким невыразимым горем.
Свежо и остро пахли морем
На блюде устрицы во льду.
Он мне сказал: "Я верный друг!"
И моего коснулся платья.
Как не похожи на объятья
Прикосновенья этих рук.
Так гладят кошек или птиц,
Так на наездниц смотрят стройных...
Лишь смех в глазах его спокойных
Под лёгким золотом ресниц.
А скорбных скрипок голоса
Поют за стелюшимся дымом:
"Благослови же небеса -
Ты первый раз одна с любимым".
Ввечері
Дзвеніла музика в саду
Таким невисловленним горем.
І свіжо й гостро пахли морем
На блюді устриці в льоду.
Сказав мені: "Я вірний друг!"
Й до сукні доторкнувся нишком.
Не схожі на обійми й трішки
Легенькі дотики цих рук.
Кішок так гладять чи птахів,
Так дивляться на вершниць статних...
Лиш очі усміхатись здатні
Під легким златом його вій.
Скорботних скрипок голоси
Звучать за димом сіротканним:
"У неба щастя попроси -
Ти перший раз одна з коханим".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2012
Как соломинкой, пьёшь мою душу.
Знаю, вкус её горек и хмелен.
Но я пытку мольбой не нарушу.
О, покой мой многонеделен.
Когда кончишь, скажи. Не печально,
Что души моей нет на свете.
Я пойду дорогой недальней
Посмотреть, как играют дети.
На кустах зацветает крыжовник,
И везут кирпичи за оградой.
Кто ты: брат мой или любовник,
Я не помню, и помнить не надо.
Как светло здесь и как бесприютно,
Отдыхает усталое тело...
А прхожие думают смутно:
Верно, только вчера овдовела.
_ * _
СоломИнкою п"єш мою душу.
Знаю, смак її п"яно-гіркий.
Та благанням тортур не порушу.
О, мій спокій, доволі тривкий.
Як закінчиш, скажи. Не сумую,
Що душі вже моєї нема.
По дорозі коротшій піду я
Глянуть: грається як дітвора.
На кущах зацвітає вже агрус
І везуть цеглу десь за паркан.
Хто ти: брат мій, а може, коханець?
Не згадаю, бо все це - обман.
Як тут світло і як безпритульно,
Тіло втомлене відпочива.
Перехожі всі думають сумно:
Овдовіла учора вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2012
Так беспомощно грудь холодела,
Но шаги мои были легки.
Я на правую руку надела
Перчатку с левой руки.
Показалось, что много ступеней,
А я знала - их только три!
Между кленов шепот осенний
Попросил: "Со мною умри!
Я обманут моей унылой,
Переменчивой, злой судьбой".
Я ответила: "Милый, милый!
И я тоже. Умру с тобой...".
Это песня последней встречи.
Я взглянула на тёмный дом.
Только в спальне горели свечи
Равнодушно-жёлтым огнём.
_ * _
Безпорадно душа холоділа,
Тільки кроки були ще легкі.
Я на руку, на праву, наділа
Рукавичку, що з лівой руки.
І здалося, що сходинок - безліч,
А я ж знала, що їх лише - три.
Поміж кленів лиш шепоту неміч
Просить тихо:"Зі мною помри.
Моя доля мене обдурила -
Зла, нудна і мінлива була".
Я ж у відповідь:"Як я любила!...
Помираю з тобою і я".
Це останньої зустрічі пісня.
Темний дім, а у серці біль-щем.
Тільки в спальні свічки золотисті
Ще горіли байдужим вогнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2012
Розштовхало хмари сонечко промінням,
Розлива світанок ніжність голубу.
А земля у сяйві золотім і дивнім
Викидає з серця і печаль, й журбу,
Бо дощу чекала і журилась гірко,
Та молила небо: "Дощ забув мене.
Не згасай у небі щастя мого зірка,
Негараздів низка, вірю, обмине".
І почуло небо щиру ту молитву:
Напувало щедро землю усю ніч.
Дарувало людям землю ніжно вмиту,
Посмішки щасливі всміхненних облич.
Шепотіло листя, досхочу напившись,
Стала зеленіша вся городина.
Слава Богу, скажем ми, перехристившись,
Негараздів низка хай нас обмина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2012
Запізніле пробачення мамі
Шепочу, як молитву, :"Прости".
Розмовляю всю ніч з небесами,
З фотокартки всміхаєшся ти.
В твоїй посмішці смуток і ніжність,
За тобою скучаю до сліз.
Поміж нами розлука і Вічність,
Поміж нами - лиш пам"яті міст.
А сьогодні, в День матері, мамо,
Я вклоняюсь тобі до землі.
Тихо спогади йдуть за туманом,
Розтворяючись в синій імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Бывает так: какая-то истома;
В ушах не умолкает бой часов;
Вдали раскат стихающего грома.
Неузнанных и пленных голосов
Мне чудятся и жалобы и стоны,
Сужается какой-то тайный круг,
Но в этой бездне шепотов и звонов
Встаёт один, всё победивший звук.
Так вкруг него непоправимо тихо,
Что слышно, как в лесу растёт трава,
Как по земле идёт с котомкой лихо...
Но вот уже послышались слова
И лёгких рифм сигнальные звоночки, -
Тогда я начинаю понимать,
И просто продиктованные строчки
Ложатся в белоснежную тетрадь.
А.Ахматова
Бува таке: відчую я якусь знемогу;
Годинник цокотить без спину у вухах;
У далині не затихає гуркіт грому.
І в незнайомих, полоненних голосах
Вчувається мені чийсь біль і скарг, і стонів
І звужується вже якийсь таємний круг,
Але у цій безодні шепотів і дзвонів
Встає один, все перемігший, дивний звук.
І так навколо нього непоправно тихо,
Що чути, як у лісі підроста трава,
Як по землі з торбинкою крокує лихо...
Але вже поруч чуються мені слова
І рифм легких сигнальні зазвучать дзвіночки -
Тоді усе я починаю розуміть,
І кимось просто продиктовані рядочки
На білий лист у зошиті лягли в ту ж мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2012
Когда погребают эпоху,
Надгробный псалом не звучит.
Крапиве, чертополоху
Украсить её предстоит.
И только могильщики лихо
Работают. Дело не ждёт.
И тихо так, Господи, тихо,
Что слышно, как время идёт.
А после она выплывает,
Как труп на весенней реке.
Но матери сын не узнает
И внук отвернётся в тоске.
И клонятся головы ниже,
Как маятник ходит луна.
Так вот над погибшим Парижем
Такая теперь тишина.
А.Ахматова
В той час, як хоронять епоху,
Псалом над труною мовчить.
КропИві та чортополоху
Вкрашати належить цю мить.
І лише могильщики звично
Працюють, бо діло не жде.
Так тихо, о, Боже, й трагічно,
Що чути, як час в Вічність йде.
А потім вона випливає,
Як труп по весні у воді.
Та матері син не впізнає
Й онук відсахнеться в журбі.
Схиляються голови нижче
І місяць по небу блука.
Ось так над загиблим Парижем
Пливе тепер тиша дзвінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335984
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2012
Не буде мати строку давнини
Війна минулого століття.
В честь тих, хто залишився на війні
Пісні, вірші і біль молитви.
Тим, хто померлим друзям шепотів:
"Простіть, іде війна запекла.
Так знайте - переможемо катів,
Повернемось додому з пекла".
Кривавими дорогами війни
Народ ніс прапор перемоги.
Живі ще спомини святі й сумні,
Веде ще пам"ять діалоги.
Історія не все розповіла -
Ще чистих сторінок немало.
В степу сивіє густо ковила,
Могилки вітром розрівняло.
А перемога з присмаком сльози
Життя й свободу дарувала,
Щоб ми побачили кришталь роси
І, щоб весна знов чарувала.
Шануєм подвиги дідів й батьків,
Схиляємось в низькім поклоні,
Бо кожен з них перемогти хотів
І мирної бажав нам долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335861
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2012
В-есна нам преподносит новые сюрпризы -
Е-й нас не трудно красотою удивлять.
Т-ак мастер создаёт пейзажные эскизы,
К-ладёт мазки, чтоб в красках чувства растворять.
А- нам всё с восхищением дано принять.
С-ирени тёмно-фиолетовые кисти
И-скрятся в лунном свете тёмным хрусталём.
Р-езвится ветер и целует каждый листик -
Е-му сирени ветка приглянулась днём.
Н-е насмотрюсь, не налюбуюсь, восхищаюсь
И в красоте весенней снова растворяюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335071
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 04.05.2012
Н-ебо змінює свій колір поступово,
А за річкою синіє дальній ліс.
Д-ивні хмари розфарбують пурпурово
В-ітер й сонце. Ніби в казці. Подивись!
Е-хо дня минулого поволі стихне...
Ч-и запам"ятається тобі ця мить?
І повітря запах діє гіпнотично,
Р-адість в серці ніжно-солодко щемить.
Я-к же світ чарівний можна не любить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335066
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2012
ОРИГИНАЛ
Как волшебно звучит гобой
(Я почти полюбил искусство),
Повстречавшись с твоей главой, –
Резонансный стык пары «пусто».
Как волшебно звучит гобой,
Ударяясь о твой затылок,
Ты, как бык на корриде, в бой,
Под рукой арсенал бутылок,
Но волшебно звучит гобой,
И что радует, так надежен,
Пусть он станет твоей судьбой,
Ну, и пьяные споры тоже.
Как волшебно звучит гобой,
В голове и в гобое пусто,
А не выпить ли нам с тобой?
Как за что? Да за нас в искусстве!
Мария Сулименко
ЭКПРОМТ -ОТВЕТ
Ах, как выпить с тобой захотелось -
Так волшебно звучит, блин, гобой,
Эхо звука в затылке вертелось -
Не пойму, что с моей головой.
Пустота в голове и в гобое.
На карриде рванулся в бой бык.
Споры пьяные станут судьбою,
С ними рядом искусство впритык.
Ты почти уже любишь искусство,
Но звучит и звучит, блин, гобой.
Так надёжно звучит он и грустно,
Повстречавшись с твоею главой.
В тишине посидим за рюмашкой.
(Давай выкинем к чёрту гобой).
Твой затылок украшу ромашкой
И искусство нам станет судьбой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334529
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.05.2012
Як непомітно час змінює все: нас, наші почуття, мрії, бажання, цілі і саму суть життя.
Ріка життя непомітно мілішає, гомін стрімкої течії перетворюється в шепіт, який іноді неможливо розібрати.
Серце ще вміє помічати красу, радіти приємним несподіванкам, сумувати, кохати, чогось чекати і за чимсь шкодувати. Але...Це все не таке яскраве, яким було ще вчора. Ми все менше розуміємо нову музику, поезію, фільми. Нам усе частіше здається, що в нашому минулому все було цікавішим, кращим, достойнішим, щирішим. Навіть в цукерках, морозиві чи газованій воді ми хочемо знайти запах і смак далекого дитинства.
Час веде нас життям. У кожного свій відрізок часу. Ми його викори-стовуємо по-різному: одному здається, що часу вистачить на все: на помилки і їх виправлення, на кохання і розлуки, на щастя і біль. І - помиляється. Іншому здається, що він нічого не встигне і його час раптово обірветься, як тоненька, непомітна ниточка, від тягару надбань і вчинків. І також - помиляється.
Ми все життя залежимо від часу: боїмося запізнитися, доганяємо, не встигаємо, губимося в його вирії , помиляємось, намагаємось виправити помилки. І все життя нам хочеться зупинити час хоча б на мить або змінити його траєкторію.
Невловимість і безконечність часу - це Вічність. А життя - мить, яку нащадки запам"ятають або забудуть. Та ми цього вже не знатимемо: наше життя не може бути Вічністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2012
Терпкий, духм"яний аромат бузку,
Пливе в вечірньому повітрі.
І в синю тишу напрочуд дзвінку
Вплітає ніжність ноти світлі.
Зітхає серце, мається душа
І хвилю почуттів не стримать.
Ведмедиця велика із ковша
Поквапилась зірки розкидать.
Тремтить на віях захвату сльоза
І перехоплює мій подих.
А думка непомітно вислиза
І залишається лиш подив.
Дивуюсь, ніби перший раз, весні:
Садки розквітли біло-пінно,
Кульбаби в оксамитовій траві
Жовтіють рясно і чарівно.
Чогось чекаю, а чогось - шкода...
І сумнів й радість - все до купи.
Весни нестримна і легка хода
Закреслює печаль розпуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333859
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2012
Из замшелой раковины бытия
Я пытаюсь глупо вырваться на волю.
Зачеркнув в самой себе испуг вранья,
Расправляя позвонка негнучесть с болью.
Щурясь, всматриваюсь с жадностью в толпу -
Вот сейчас лицо знакомое увижу!
И улыбкой, разбивая пустоту,
Я привычку к раковине ненавижу.
Задыхаюсь от избытка синевы -
Взглядом удивлённым к небу дотянувшись,
Первый раз я не боюсь людской молвы,
Ухожу из прошлого не оглянувшись.
Только чувство странное в душе живёт:
Без меня так пусто в раковине будет!
А сомнение мой мозг опять жуёт
И промозглый ветер страха в спину дует.
Вновь сама себе упрямо я шепчу:
"Мне чего-то необычного не нужно.
Лишь почувствовать, что я опять лечу
В стае птиц, летящих в небе синем дружно".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332480
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.04.2012
На тоненьких веточках вишни
Прозрачные капли дождя,
Угрюмые, мокрые крыши -
Начало апрельского дня.
Ну, что за причуды природы?
Грустит слишком часто весна.
Плохой не бывает погоды,
Но хочется всё же тепла.
Чтоб солнышко вновь улыбнулось,
Дождинки слизнув языком.
Травиночки каждой коснулось,
Лугами пройдя босиком.
Чтоб тёплый и ласковый ветер
Принёс ароматы весны
И солнышка луч на рассвете
Зачёркивал грустные сны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329736
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 12.04.2012
Обірвалось непомітне щось в душі,
Ніби буревій всередині промчався.
Залишились мрій уламочки крихкі
І нікчемним зміст життя мого здавався.
Лиш єдине слово гострим камінцем
В серце вдарило, вп"ялось, як ржа, колюче.
Що колись було мені в житті взірцем,
Біль закреслив так жорстоко й неминуче.
І одна-єдина думка, як мара,
Ніч і день нашіптує мені уперто:
"Ти ж доросла жінка й зовсім не дурна,
Чом же на душі так холодно і мертво?
Слухай, що шепоче вітер весняний,
Ніжність його слів впусти в зболіле серце.
Викинь з нього камінець і сум свій злий,
Усміхнись весні і біль, як сон, минеться".
Звісно, слів жорстоких нам не обійти,
Тільки кожен мусить завжди пам"ятати,
Що колись у відповідь почуєш ти:
Зло борги свої уміє повертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329484
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2012
Я так хочу запомнить только этот миг,
Едва понятной мыслью очертив поспешно.
Послушай, лунной ночи вздох так сочно-тих,
Целует ветер лепестки мечты так нежно.
А знаешь, для чего запомню этот миг?
Он шёпотом твоим и запахом наполнен.
В нём - птицы грустной, словно вспышка, тонкий крик,
Плывущий звон, затихших на ночь колоколен.
Щемяще-горькая, полынная печаль
Смешалась как-то незаметно с восхищеньем.
...И мыслей тонкая, прозрачная вуаль
Так неожиданно вдруг скомкана волненьем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324681
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.03.2012
Клубів нічних феєрверк
Над Україною сяє.
Ось воно: Аспида верх -
Молодь він так спокушає.
Ходять глухі та чумні,
В світі примар заблукали.
Не помічають самі
Ким вони, бавлячись, стали.
Думка одна в голові:
Де б і за що взяти дозу
І, щоб "вулкан" бив в крові
Й не помічать поряд сльози.
Не помічати, як смерть
В очі заглядує мертві,
Що під ногами не твердь -
Хлипа багнюка, як в пеклі.
Вбити, а чи згвалтувать -
Це так і легко, і просто:
Ніби комаху втоптать
В землю. Навіщо їй простір?
Скільки спокушених злом?
Скільки життів непрожитих?
Ніби гріховний Содом
З попелу встав, щоб грішити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Кохання, як море! Не стримуй -
Вже хвилі цілують пісок.
У це почуття світле, віруй,
І сліз пересохне струмок.
Коханих очей рідний погляд
Під віями вже не сховать:
Два люблячих серденька поряд
Шепочуть: "Коханню, віват!".
І руки, як ніжності крила,
Підносять до самих небес,
А ніч таємницю розкрила:
В коханні життя всього сенс.
Коротке життя, а кохання
Живої води благодать.
Навіщо ховати в мовчання
Все те, про що очі кричать?
Кохання не вміє брехати
Й не терпить кохання брехні:
Навчіться у серця кохати
І в море кохання пірніть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
С весенним праздником зима нас поздравляет:
Проталинки затянуты ледком,
Мороз настойчивостью смело удивляет,
Тропинки притрусила ночь снежком.
А на душе совсем весенняя погода -
Фиалка на окошке расцвела.
Пусть удивляется, завидует природа:
Мы так уверенны - весна пришла!
И скажет, улыбаясь, муж: \"С весной, родная.
Мне в жизни очень-очень повезло.\"
Ну что, зима? Затея у тебя пустая -
Весна пришла, храня любви тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320042
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2012
Ніч вже впоралася по господарству: місяць і зірки вкрашали нічне небо, ваблячи своєю недосяжністю, загадковістю і чарівністю; сни розійшлися по хатах, шукаючи собі притулок; вітер вгамувався і тільки легкий шепіт коли-не-коли, як далеке ехо, проносився над землею. Ніч затихла, принишкла і над містом розлилася дивовижна тиша, в якій ховалося щось незнайоме і неочікуване. Годинник нагадував, що вже час спати, бо зовсім скоро, через годину, народиться новий день.
Сьогодні Анюта, онучка, ночувала у нас. Ритм мого життя змінювався зразу ж з її приходом. Наша дружба продовжується більше 15 років. Для нас вона, як третя донечка, найменша і очікувана.
"Так, все, пора спати", - мій вердикт не підлягав суміву. Анюта вкутувалася в ковдру, підсувалася поближче до мене і шепотіла:"Ольчик, давай побалакаємо". В цих словах було скільки довіри, тепла, любові, що серцю становилось легко і спокійно. Це було сказано так, що відмовити було неможливо. І...починалася наша розмова про все: про моїх батьків, про моє дитинство, про моїх донечок, про кохання, дружбу і зраду, і просто ні про що. Анюті буває цікаво все, вона тільки іноді задає питання чи вставляє в розмову декілька слів, висловлюючи свої думки. А я поринаю в світ ми-нулого, в якому залишилося так багато щасливих і сумних миттєвостей, з якими я ділюся з онучечкою.
Давай побалакаємо - це, як код нашої родини.
Давай побалакаємо - так колись я говорила своїй мамі. А мама вміла розповідати історії свого життя так, що перехоплювало подих. Ми з нею разом сміялися і плакали. Це були найщасливіші хвилини мого життя.
Давай побалакаємо - мої діти говорили ці слова мені і моїй мамі.
Ольчик,давай побалакаємо - ці слова мені шепоче перед сном Анюта.
Як ниточка крізь покоління тягнеться таке рідне й тепле "давай поба-лакаємо".
Я ще щось розказую Анюті, чи самій собі, а вона, вже тихенько сопе
засинаючи.
А я подумки запитую майбутнє: "Чи скаже мені колись правнучка, давай побалакаємо, Ольчик..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319252
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 05.03.2012
А зима с оглядкою уходит:
Вот опять мороз прошёлся по земле.
Ночью с вьюгой хороводы водит,
Поцелуя след оставив на стекле.
Пусть зима ещё полна отваги :
Сил всё меньше, но есть смелость и задор.
И последней строчкой зимней саги
Будет: ухожу, даю весне простор.
Так и в жизни нашей происходит:
Чередуются улыбка со слезой.
Неожиданно любовь приходит
Иль беда окатит ледяной волной.
Покуражится зима немного -
Превратятся в воду талую снега.
Незаметно высохнет дорога,
По которой к нам прийдёт опять весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318634
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.03.2012
Снігів зачерствілі скоринки,
Розкидала зимонька сива.
Розсипалась ніч на сніжинки -
Ажурні краплиночки дива.
Не втратив мороз іще сили:
Над хатами дим білий - в небо.
Нам спогади в снах залишили
Все те, що забути вже треба.
Та тільки, на жаль, я не знаю
Чому неможливо забути.
Для чого я ще пам"ятаю
Щасливий закоханий лютий.
В коліно сніги тоді впали,
В заметах стежинки губились.
Що трапиться диво, не знали:
В засніжений вечір ми стрілись.
Безумство було чи кохання -
Навіщо тепер мені знати?
Розсипалась ніч на мовчання,
А пам"ять не вміє мовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313569
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2012
Хранится в гербарии памяти
Засохший цветочек любви.
Он цвета осеннего пламени,
На нём отпечаток тоски.
Он пахнет теплом и дождинками,
Капелью и стылой пургой.
Он помнит, как ветер песчинками
Следы засыпал за тобой.
Навязчивость помнит бессонницы,
Её надоевшую ложь
И плакали старые звонницы -
Былое, увы, не вернёшь.
На самую дальнюю полочку
Гербарий я свой положу.
"Цветочек любви, моё солнышко,
Прости", - я чуть слышно скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312602
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.02.2012
Твоя ніжність кольору зими,
Обпікають холодом слова.
Ніч шепоче тихо молитвИ,
В хуртовину біль й печаль хова.
Чом твої вуста й долоні - лід?
Що з тобою сталось, милий Кай?
Довго-довго твій шукала слід,
Що привів мене в цей сніжний край.
В серці я тобі несла любов -
Не згасає вогник почуттів.
Вірю я, що будем разом знов...
Поглядом чужим навіщо стрів?
Ось бери льодинки і складай
Слово, у якому сенс життя.
Це - КОХАННЯ, пам"ятаєш, Кай?
В ньому і минуле, й майбуття.
Може, казка це, а може й ні -
Тільки і в житті таке бува:
Серце у обійми льодяні
Потрапляє й радість забува.
Крапельку тепла не пошкодуй -
І відтане серце, скресне лід.
А коханій знову подаруй
Різнокольоровий диво-світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312299
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2012
Из мелочей привычных мир устроен:
Дождинок, снега, радости и грусти...
Он на мелодию любви настроен,
На разноцветные поступки, чувства.
Мы ощущаем мир на вкус и запах,
Прикосновением души и взглядом.
Он, в катаклизмах страшных, как в заплатах,
Пропитан насквозь адской боли ядом.
Мир переменчив и непостоянен,
Весы Фемиды - символ и не больше.
А зло вершит без наказанья Каин,
Ведь понимание добра всё проще.
И в одиночество, как в паутину,
Нелепо попадают наши души.
Не ищем мы в самих себе причину,
Привычный мир обидой, злом разрушив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311032
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.02.2012
Insolito, в переводе - необычная,
И стихи такие же неординарные.
Может быть, в них есть и что-то очень личное,
От того они изысканно-шикарные.
В них любовь перекликается с разлукою,
Чувств огонь и лёд обид, непонимания...
И приправлена любовь такою мукою,
Ей такие выпадают испытания.
Страсть, эротика, восторг и восхищение
Так красиво Людой нарисованы в стихах!
Словно взрыв звучит её стихотворение,
Вздохом тихим в наших откликается сердцах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310706
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.02.2012
Поезія, пронизана коханням
Огорне неймовірним почуттям,
Бо зможе обірвать сердець мовчання,
Поезія наповнена життям.
Звучить мелодія, шепоче вітер,
Приносить ніч і мрії, і думки,
Кружляє сніг, весна дарує квіти -
Про це розкажуть нам віршів рядки.
Вона такі слова завжди знаходить,
Так ніжно Валя пише про любов!
Тендітна жіночка собі доводить -
Кохання завітає в серце знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310637
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.02.2012
Н- аписаны стихи и песни,
А- сердце шепчет новые слова.
Д- ерзну сказать без глупой лести:
Е- ё поэзия - души весна.
Ж-ивые чувства в каждом слове,
Д- ождя осеннего светла печаль...
А - я могу вдруг, поневоле
Н- е удержаться и шепнуть: "Как жаль...
А- х, эти очи вновь ей снятся -
Д- ано судьбой разлуки торжество,
Ю- тится в сердце капля счастья,
Ш- агни ему навстречу, вот и всё.
А- х, как она умеет дУши
Н- аполнить светом, радостью, теплом.
А,-знаешь, милая Надюша,
Д- ерзай, твори и радуй нас стихом.
Я ж пожелаю счастия в твой дом".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310273
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 30.01.2012
К-артины и стихотворения,
А главное - в жизни идёт всё путём.
Д-а здравствует суть вдохновения -
Е-ё в каждой строчке и штрихе найдём.
Т-ворит он в полёте безудержном:
Ю-лить не умеет, умеет шутить.
Р-исует он осени кружево,
А дУши умеет стихом бередить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310236
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 30.01.2012
А- на нашем сайте супер есть один мужчина,
Н-ам с ним скучно или грустно просто не бывает,
А - на то есть очень веская у нас причина:
Т-ак, как он,пародии никто не сочиняет.
О-н прекрасно пишет о любви и внучке Даше,
Л-юбит о серьёзном рассказать не без улыбки.
И - ещё - он пишет о курьёзах жизни нашей.
Е-сли честно, незаметно мы к нему привыкли.
В-дохновляют то Кадет, а то и boroda-стый.
И, - конечно, Серж не будет без его вниманья.
Ч-тобы жизнь казалась лучше, нужно посмеяться -
С-ам Серёжа говорит об этом постоянно.
Е-сли хочешь отдохнуть от суеты и быта,
Р-аспрощаться с мыслями и чувствами плохими,
Ё-лки-палки, на страничке этого пиита
Ж-изни непонятки вам покажутся другими,
А - печали неожиданно и вдруг забыты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309054
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 25.01.2012
В-ипала зустріч, дарована небом,
І -не шкодую ні крапельки я.
Т-рапилась зустріч: того мені й треба -
А-втор чудовий, підтримка моя.
Л-егко з ним, ніби знайомі давно ми
І -у віршах теми схожі у нас.
Й -я точно знаю: він щедрий і скромний,
Н-іжний і люблячий йде на Парнас.
А -про родину як гарно він пише!
З-орі дарує коханій своїй.
А -в його віршах дзвенить ніжно тиша,
Р-айдуга й сонячність щастя і мрій.
У-чнів він має, бо він не лінивий.
К-ращий мій друже будь завжди щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308915
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2012
Надолужує зима
Те, що не зробила.
Дочекалася земля -
Снігу натрусило.
Кучугури наміта
Вітер, що є сили,
Вербам коси запліта,
Стеле в лузі килим
Білий-білий і пухкий -
Чом не відпочити?
Випав день, ох, нелегкий...
Гнуться низько віти
Снігом вкриті. Сніжна шаль
Вкутала дерева.
БурульОк дзвінкий кришталь -
В них краплинки неба.
До дворів стежок нема -
Густо сніг лягає.
Візерунком скло вікна
Морозець вкриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308502
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.01.2012
У вчорашньому дні
Залишилося щось невловиме,
Щоб наснитись мені:
Рідне, трепетне і незрадливе.
Мамин погляд й печаль:
Серцю боляче, холодно, сумно...
В павутинні мовчань
Наших днів тихе-тихе відлуння.
Заколисують сни,
Почуття розфарбовують в ніжність.
Колискові пісні
Мамі вітром наспівує вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2012
Всё постепенно сводится к нулю:
Нелепые, пустые обещанья,
Душ наших объяснимые молчанья,
Бесцветные, ненужные желанья....
Всё постепенно сводится к нулю.
Всё постепенно сводится на нет:
Года, исчезнувшие незаметно
И, утомляющее скукой лето,
Зима и осень выстужены ветром...
Всё постепенно сводится на нет.
Всё постепенно в прошлое уйдёт:
И детства ярко-грустные картинки,
Любви прекрасной звёздные пылинки
И мы, как в поле две сухих былинки...
Всё постепенно в прошлое уйдёт.
Об этом думать рано нам с тобой:
В твоих глазах опять тону, любимый,
Улыбки шарм такой неповторимый
И нашим счастьем наш очаг хранимый...
Мы будем рядом день за днём с тобой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306208
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.01.2012
С-коро-скоро всё изменится,
Б-удет всё, как мы мечтали.
У-крашая ёлку, верится -
Д-етство будет рядом с нами.
У-лыбнётся нежно, искренне,
Т-ак лишь мама улыбалась,
С-кажет детство:"Я не вымысел,
Я совсем не показалось.
Н-очь вам подарю волшебную.
А-х, какая будет ночка!
Ш-орох снега, даль заветную
И Мороза вам, дружочка.
Ж-ёлтые игрушки, красные
Е-сть для украшенья ёлки,
Л-енты и гирльянды разные,
А ещё - "снег" на иголки.
Н-очью свечи разноцветные
И гирльянды заискрятся -
Я-ркие мечты заветные
В-аши будут исполнятся.
Н-е грустите об ушедших днях,
О-тпустите год ушедший:
В-стретитесь не раз ещё с ним в снах -
О-н привыкнуть к вам успевший".
Г-од уходит, унося печаль,
О-н обиды забирает.
Д-о свиданья, нам немножко жаль,
Н-о иначе не бывает.
И сейчас "спасибо" говорим -
Е-сть о чём, мы точно знаем.
Д-ед Мороз, Дракончик вместе с ним,
Н-овый год мы все встречаем.
...И опять, опять мечтаем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304696
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2012
Так обманчиво по-зимнему
Выпал снег под Новый год.
Ближе к чувству креативному
Этой яркости налёт.
После дней осенне-слякотных
Нежность снежных кружевов,
В тёмных лужах, снегом спрятанных,
Стынет эхо наших слов.
К искренности хрупкой нежности
Как-то больно привыкать:
Словно к чувству неизбежности,
Словно что-то забывать.
Но под утро тихо, вкрадчиво
Дождь нелепый слижет снег...
Чувство грусти так навязчиво,
Как чужой во след нам смех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304623
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.01.2012
У високім просторі думок
Загублюся.
Долі незнайомої кивок,
Помолюся.
В молитвАх знайду свої слова...
І покаюсь.
Зрозумію я - душа жива,
Не прощаюсь.
Розправляю ширше крила мрій -
Безоглядність.
Допоможе знову Ангел мій -
Це реальність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302830
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2011
Годинник моменти життя
Окреслює стрілками чітко.
Дитинства стежинка моя
Пробігла і зникла так стрімко.
А юності дні чарівні
Залишили слід незабутній,
Кохання вітри весняні
Мене понесли в світ майбутній.
Летіли роки і весь час
Я чула годинника цокіт:
То тихо, то голосно враз,
Коли докучав мені клопіт.
Не знаю на колі якім
Зненацька годинник затихне
І тиша зайде у мій дім,
За мною вже хвіртка не хлипне.
Та впевнена я - не дарма
Свої торувала стежини:
Двом донькам життя я дала,
Я - серце моєї родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302697
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2011
Знаешь, не бывает у судьбы случайностей:
Свыше всё давным-давно предрешено.
Мы не застрахованы от всех превратностей,
Наши дни скользят сквозь жизни решето.
Мы не знаем, что судьбою отсевается,
Что останется для нас в конце концов.
Но о чём-то всё же грезится-мечтается,
Дарит нам судьба разлуку и любовь.
Радуемся, верим или огорчаемся,
Что-то помним иль пытаемся забыть,
Иногда случайно взглядами встречаемся,
Чтоб ночами от тоски в подушку выть.
А, когда под стук дождя осенне-зимнего,
Книгу прошлого читаем не спеша,
Из случайностей узор оттенка дивного
Вдруг начертится , сомнения круша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301197
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.12.2011