Сторінки (6/585): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
А вже Турінь палала у вогні.
Поразка війька біля Азенкура
враз обернулась непрощенним глумом
державності французькій у ті дні
з угодою принизливою в Труа.
Бургундська зрада розрослась, як цвіль
країну продавали по частинах
чужій короні нагло і неспинно,
народ терпів лише знущання й біль.
Король безумний зрадив рідний край
і його волю обміняв на титул,
аби до смерті залишатись ситим
лиш Орлеан не здався ворогам,
як і Шінон, чекав на доленосну битву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289958
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.11.2011
Вона росла побожна і метка,
в дитинстві її кликали - Жанетта,
не думали, що нею вся планета
буде гордитись, що буде свята,
та лицарем взирати із портретів.
Щодня святії Катря й Маргарита
разом з Михайлом берегли її,
готовили до смерті на вогні,
до пересудів дворової свити.
Шінон й собі за тим всім слідкував
Бюсі й Собача зазирали в хмари,
Сторожева, Млинарна - вежі-пави,
донжон в трубу красуню розглядав
та готувались до приїзду Жанни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289911
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.10.2011
Точилася Сторічная війна.
Два королівства, дві морських держави
в військових буднях здобували право
на володіння краєм цим сповна.
Жорстокі битви, смерті і розправи.
А у Домремі в предріздв"яну ніч
вже народилось Франції спасіння
і три святих постали, як видіння,
та прорекли дитяті виграть січ.
Не ради королів і їх корон,
не ради статків, титулів і слави -
ради народу, во ім"я держави
рождення святкував оте Шінон
і став чекати повноліття Жанни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289843
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.10.2011
Багато бачив замок у віках,
за що історія його і віковічить,
і Карла Переможця, й Павука,
і Катерину Медічі у вічі,
та не тому все ж слава не змовка.
Хоч Обережний тут не раз блукав,
що згодом привело його в могилу,
а хитру флорентійку Катерину
сам Нострадамус від безпліддя рятував.
Найбільша таємниця у однім -
коли, тепер свята, безсмертна Жанна,
впізнала принца у Шінонському дворі
назвала королем дофена Карла
і перемогу прорекла в війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289601
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.10.2011
Цей древній замок,форт Плантагенетів
ще пам"ятає ті старі часи,
Як Генріх Другий, Річард й Генріх Третій,
(у королів і рід не є авторитетом)
Турінь ділили батько і сини.
Він проводжав англійського владику
в останню путь в Фонтевро навіки
тут помирав і син його великий -
Левинне Серце від французької руки.
І Августа Філіпа пам"ятає,
коли цей край повік французьким став,
тут Жак Моле почув про смертну кару
від трьох замовних чорних кардиналів.
Шінон в Париж магістра проводжав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289538
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.10.2011
Його колись ще римляни зводили,
його взяв штурмом мужній Фредерік,
ховає замок дотепер могили
вестготів, галлів, франків і щосили
нагадує про свій доволі довгий вік.
ВІн був завжди у самім пеклі воєн,
тут був і Хлодвиг і Блуа Шахрай,
він був форпостом іменитих воїв,
фортецею, що боронила край.
Там і понині дух блукає Тібо,
і Жоффруа регоче по ночах,
і королі, один за одним, ввійдуть
щоб напустити на цікавих жах
та не згадати Орлеанську Діву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289343
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.10.2011
З подачі Євгена Юхниці
Де Кльон і Крьоз схрестилися у В"єнні,
де каберне ніби Луари сік,
над виноградниками у річній долині
добротний замок вже десятий вік
милує око на Центральному Масиві.
Колись отут тримали тамплієрів,
тут королі і герцоги жили,
він бачив лордів, графів, пап і перів,
ним володів Арман де Рішельє.
У цьому замку герцоги анжуйські
ще смакували Фран і Совіньйон,
десь тут ховався і дофен французький,
коли йому й не снився ще престол.
Величний замок на ім"я Шінон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289306
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.10.2011
У черзі до Всевишнього стоїм*
і не рятує навіть медицина.
Міцне здоров"я, ліки - не причина
щоб з черги вийти чи втекти, окрім -
увічнить дух. Для цього ані лікаря не треба,
бо коли біль душі сягає неба
то до хвороби не впаде, як сніг.
Здоровий спосіб лиш рятує тіло,
хоч як би ми настирно не хотіли,
щоб він із черги викреслити зміг.
Одужанню, життю порятуванню
один є лік - не те пусте чекання,
коли взяли на себе весь вселеньський гріх,
а врятувать від згуби земний вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289179
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2011
Чи то так просто з зашкарублих слів,
неначе з пазлів, скласти ту картинку?
Чи то так легко кинути свій дім,
залишити дітей, родину, жінку?
Чи так то добре кинутись у світ,
який тебе, насправді, не чекає?
Чи спакувати, взяти у політ
з собою сум, що серце й душу крає?
У паспорті візи,
беремо валізи,
літак запалив габаритні вогні.
Як грань рубікону,
долаєм кордони,
вплітаємо пам"ять в мереживо снів.
"Бувайте здорові!";
"Not smoke!"; "Am sorry!"
Злітаємо! "Fly up!" Це - еміграція.
На щиреє "будь-ласка" доносяться, як з казки -
"Thank you!"; "Oh, obrigado!"; "Gracias!"
Чи так то легко заробити те,
чому у світі гроші - не мірило?
Чи то можливо, щоб забуть святе,
як в тебе буцім розпустились крила?
Чи є робота, що не тягарем?
Чи заробіток той, який не тішить?
Скільки питань, нерішених дилем
в одному слові і в одному вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288964
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2011
Любі україночки, є в вас смак і шарм.
На планеті фурій сила, але ви - бальзам!
Ми вам, любі, побажаєм, доленьку барвіночком,
Найпалкіші, надзвичайні, наші україночки!
Польща і Німеччина, Африка і Швеція!
Мексика, Голандія, Греція і Англія!
Серів, донів і сеньйорів зчарував ваш сміх,
Мовою не володіють - падають до ніг.
І немає вродливіших, в Африці чи в Азії,
Тож і сватаються щиро – ото вже оказія!
Поляк, грек, американець, без границь і віз,
Поспішають з рушниками, сер або маркіз!
Мова йде що Україна світом не опізнана,
Та сватів у українок - як собак нерізаних.
Німці, фіни, англінчани, без границь i віз.
Повертають з гарбузами "sorry", хлопці, "please"!
Автор tosikosan
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236423
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288231
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.10.2011
1
І знову сон. Я знов зриваюсь з криком,
бо все теж саме мариться мені -
свята Земля, як немічна каліка,
вмирає на смертельному одрі.
Я чую сатаністськії відозви
і світ уже жахається в підозрі,
що нечистивців вирок то Землі.
На лЮдськім горбі їх добро вовтузять
нові (чи ні?) утворюють союзи
і похапцем вклоняються війні.
Вони вже не ховають і обличчя -
так переконані, що зброя їхня звична
і цим разом над правдою візьме.
Уже немає тих, які ховались,
бо темні сили гучно об"єднались
в надії побороти все святе.
2
І вже, здається, що нема захистку
від того глуму на планеті цій,
бо й віру в Бога, світлу і пречисту
ще вік назад вдягнули в однострій.
Знов ожили ті амбіційні плани,
знов зворухобились усі злодійські клани
і Святій Вірі суперечить Вій.
У неминучості своєї перемоги
він так увірив, що усі дороги
уже ладнає лиш під свій укрій.
А світ - чи знову те не помічає,
чи, як колись, знов вироку чекає,
мовчить тривожно, сам уже не свій.
І лише глас Господній, наче сурми:
"Опам"ятайтесь, бо в жертовні судній
всі згорите! І мертві, і живі!"
3
Один лиш шлях у вас до перемоги
і лиш один предвісник здобуття -
то згуртуватись навкруг віри в Бога
аби відстоять це земне життя.
У ночі довгі, передднІ Різдвовім
згадайте, що ви всі одної крові
і скуйте волю в цільний моноліт.
Не бійтеся, що ворог те почує -
його ваш страх лише мобілізує,
а ваш супротив кидає у піт.
У дні короткі, найтемніші ночі
в бою він борикатись не захоче,
бо він гада, що змерз свободи цвіт.
Він не повірить у ці сни пророчі
і злегковажить сатаністський світ.
4
Та лиш тоді здолати можна раті
коли усі устануть в один час,
коли сичі заходяться кричати
і ворог не побачить зразу нас.
А ранок нам освітить перемогу,
залізний птах впаде десь на дорогу,
що в небо пнявся й правив дотепер.
І возродиться правда і довіра,
а ми Творцю серця дамо в офіру,
спасем Христа, щоб на хресті не вмер.
В його рождення вийдем з хоругвами
та проженем з церквов тих, хто віками
не нам служив і Богу, а війні.
Різдв"яна зірка спалахне над нами,
засяє світу, людству і Землі!
------------------------------
...то другий сон, що сниться все мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287834
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.10.2011
Запитав у Бога про доцільність раю.
бо коли не всім він, то навіщо є
і Господь промовив: «Рай не вибирають,
бо то край, де серце і єство твоє!»
Де прянощі саду,
струмок і левада
злилися з теплом
материнських грудей.
Де батьківська хата
в барвінку і м\"яті -
навіки є раєм
земним для людей!
Я роки збираю у вервечку долі,
розгубив немало по земних шляхах,
та завжди співаю я пісні любові
променям яскравим в голубих ставках.
Ще блукаю світом, ще шукаю світло,
але добре знаю - краще не знайду
як моє дитинство пострічало літом
край той волошковий в золотім вінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Почав писати про Різдво і знай -
так захотілось полетіти в край,
де його щиро так святкують,
де героди вінчують й колядують,
де сам колись родився. І нехай
там холодніше і, можливо, важче,
але не все, напевне, так пропащо
коли так прагну в той душевний рай!
А тут Різдво всі звуть чомусь Наталом,
святкують скорше і святкують мало,
лише приготувань - хоч відбавляй!
І я дивуюсь: ну чому так сталось.
невже дитя аж двічі появлялось
по різних датах чи календарях?
Хоча рождатись двічі - то є втіха,
сам пережив. Повірте, не до сміху(!),
коли нога торкає отой дах,
що зветься пеклом. Та зумів вернутись
і зараз думаю щоби якось позбутись
двійної смерті, бо то справді - жах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287577
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2011
Від посміху дитячого весь світ
заграв у барвах і здобрів в поклоні.
"Ісус родився!" - голосом трембіт
забили на церквАх співуче дзвони
і розпустився навіть змерзлий цвіт.
Пішла блукати краєм коляда,
господар за вінчівку сипле дари.
"Славім його!" - лунає попід хмари.
Зібрались біля пастора отари -
Різдво Христове. Божії свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287529
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.10.2011
З мережива вселеньського тепла
плели колиску мерехтливі зорі,
а місяць Бога-сина пеленав
під лагідні Марії колискові.
Спи моє дитяткою, набирайся сили,
бо тебе чекають мученИцькі дні.
Ти родився Богом, Ісусику милий,
у глухій пещері в яслах на рядні.
Ти родився Богом, але люди, сину,
в теє не повірять доки не уб"ють,
доки не побачать смерть твою жахливу,
бо живим, Ісусе, честь не віддають.
Твій Отець Всевишній наперед страждає,
неминучим жестом мучиться Пилат.
Ти тільки родився, а вже хрест збиває,
і у кузні цвяхи заготовив кат.
І пастухи, і волхви, і царі
кланялися народженню Месії,
а Йосип, нахилившись у дворі,
ридав під колисковий спів Марії.
Чому ми, люди, щоб сягнув небес,
щоб став він Богом - змусили померти,
й понині звеличаємо той хрест,
що був знарЯддям і тортур, і смерті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287337
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 20.10.2011
"Христос родився!" "Славим його нині!"
На вулицю вертеп вже заверта -
"Здоров"я газді і усій родині!"
І коляда одвічна і свята.
Як і колись, десятки літ чи сотні,
слова ті ж самі, відповідь така ж:
" З Різдвом Христовим!"; "Славим Дні Господні!";
"Достатку Вам, любові і добра!"
Усе так само з року в рік, століття,
і білий ангел, і підступний чорт,
і хитрий жид, і Ірод, як стахіття,
що всіх дітей завів на ешафот.
У кожнім персонажі живі долі,
і сторінки теперішні життя.
Невже нам не судилось до любові
і до Творця відкрити всім серця?
Монети щиро, може і останні,
колядникам старенька покладе -
"Спасибі, рідні, за таке вітання!"
...Вертеп в Свят-вечір вулицею йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287325
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 20.10.2011
Шановні друзі!
Я знаю, що Ви всі в очікуванні поетичного двобою між мною і Софійкою Кримовською, а адміністрація сайту навіть розробляє спеціальну програмку "Поетичні дуелі", але змушений буду Вас розчарувати. Я не відмовляюся ні в якому разі від поєдинку, але вважаю, що тема, запропонована нам свята і не пасує по таких світлих почуттях проводити, бодай і чисто символічні, постріли. За час активних приготувань у мене вже зібралася ціла низка віршів на задану тему Христового Різдва, думаю і в Софійки не менше. Тому буде кращим просто присвятити їх великому святу - Різдву Христовому!
СВЯТА ВЕЧЕРЯ
Під запах сіна в світлиці гожій
вершиться завше трапеза Божа
і, як і учнів затим в Ісуса,
дванадцять страв всіх - дванадцять друзів.
Кутя і свічка - Свята вечеря,
для всіх померлих відкрито двері,
для всіх, хто сущі, для всіх, хто прийде,
як хліб насушний - Свята молитва.
Єднання духом Вселеньських таїн,
явлення в муках - Бог ся рождає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287152
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.10.2011
Коли час завис у небесах,
та кружляє, як підбитий птах,
коли кожна втрачена в шляху хвилинка
в скронях відбиває сум і жах -
чи в бокал наллєш собі вина,
чи скуштуєш радощів сповна,
чи загра тобі веселкою ялинка
в новорічних сяючи вогнях?
Коли дім вже видно в далині,
тільки дюйм залишився мені -
чи тобі підкаже горда серединка.
що пора запалювать вогні?
Чи в бокал наллєш обом вина,
підійдеш тихенько до вікна,
чи заграє нам веселкою ялинка
в новорічних сяючи вогнях.
Коли я за клямку вже візьмусь
затремтиш й розплачешся чомусь
і розтанеш у обіймах, як сніжинка.
"З Новим роком, люба! Я вернувсь!"
Що рідніше сяючих повік,
що миліше, коли тане сніг?
Що вам побажати, друзі, в цю хвилинку,
коли нас обняв вже Новий рік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287144
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.10.2011
В парку осінньому так тихо,
лиш дощ по кронах, як верлібр,
а секундант трамбує дріб
у непокірного пістоля.
Вже час сходитись, але доля
дала ще шанс обом з тобою
все роздивитися як слід.
І нащо я затіяв те?
В жінок стріляти я не вчений,
не те, що інші...Навіжені,
для них і мати - не святе.
Але тримати слово треба,
твій перший постріл. Просто неба,
від дрижаків накрившись пледом
вчуваю голос труби Херба
і час стоїть, але не йде.
Яка краса! Невже востаннє
дивлюсь осінній цей пейзаж
і той притворний антураж
навкруг печерського свавілля.
Дерева похилили гілля,
летять листки...Лиш не промаж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286820
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.10.2011
На постаменті у публічнім місці,
високо пишну голову задерши,
стояла жінка в чарівнім намисті -
декламувала гордо свої вірші.
Надворі випав сніг. Їй не до меду -
ангорову хустину не купили...
Декламувати вірші - її кредо,
хоча у критиці гартує свої сили.
Сходинками іржавими у небо
вже піднімалась, щоб збирати зорі.
а вийшло - то горище (от халепа!),
внизу стіна з трави та із картону.
Якийсь бродяга роспалив "бляшанку"
і жирував (бо все ж від скирти ліпше).
О, як йому позаздрила панянка..,
але вона декламувала вірші!
Їй так хотілось, щоб усі пізнали
яка у неї дикція і голос,
а той нещасний щось весь час бубнявить.
Він - у теплі, а вона майже гола.
А ще намисто ненавмисне здерла,
червоний бісер по усій окрузі.
Чому ніхто не слуха її "перлів",
чому повз неї пробігають друзі?
На постаменті, чи то на горищі
у гордій позі гарно і крилато
приємна жінка всім читала вірші,
й була для всіх уже лауреатом.
Декламувала так - мороз по шкірі!
Направду гарно, сильно і велично.
Вона потребувала тільки слави,
та говорити вголос то незвично.
Щоби почули її віщу сагу
суперникам писала епіграми,
ногами втихомирила бродягу,
своїми любувалася віршами.
На постаменті, складенім з картону,
у хаті, що валилась, на горищі
красива жінка ( відьма чи мадонна?)
декламувала гордо свої вірші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286606
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.10.2011
Побачив біля школи
і стало все довкола
вже неважливе і пусте.
Немов княжна в короні,
тим бантиком червоним
ти спантеличила мене.
Ну, озирнись на мене
тільки на мить.
Мене твоя байдужість
просто гнітить.
Немов у спеку згубну
поле дощу,
прошу тебе я, люба,
дуже прошу.
Ну, озирнись, благаю,
тільки лиш раз,
уже дзвінок лунає,
кличе у клас.
Немов у спеку згубну
поле дощу...
Поглянь будь-ласка, люба,
дуже прошу тебе.
Ти озирнулась швидко,
шепнула щось сусідці,
метеликом побігла в клас.
Майнула лиш спідничка
і з бантиком косичка
мені кивала раз-у-раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286248
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.10.2011
Стоїть в скорботі гордій сива мати
і за синів молитву Богу шле.
Шикуються у чистім полі раті
і "Ще не вмерла..." їх у бій веде.
На подвиг, діти, Вас благословляю,
хоча повік собі те не прощу.
Тільки одного в Господа благаю -
пошли їм слави, як в грозу дощу!
Пошли їм сили, мужності, звитяги.
Історіє, відкрий побідний лік!
Вітри! Розвійте синьо-жовті стяги!
Заграй їм, сонце, на увістрях пік!
Вже скільки їх у вічність проводжала
впродовж віків оплакувала їх,
грудьми малих героїв годувала
та готувала до боїв нових!
Стоїть в скорботі гордій сива мати
і за синів молитву Богу шле.
Шикуються у чистім полі раті,
їх "Ще не вмерла..." знову в бій веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286021
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2011
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2011
Знов чорна хмара
закрила небо.
Вставай, мій друже!
Боротись треба!
Вставай, мій друже,
беремо зброю,
в пориві дужім
здобудем волю!
Вставай, мій друже,
вдіваєм лати,
мечі беремо,
ти чуєш, брате!?
Підемо, друже
проти сваволі,
у січі мужній
засієм долю.
Засієм долю,
зберем достатком,
вставай, мій друже,
пора, мій брате!
Бо хмара клята
понищить сходи.
Вставай, мій брате,
в ім"я народу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2011
Пісня-реквієм Н.Н. Яремчуку "Яворина" у виконанні автора музики Степана Гіги на слова Степана Галябарди.
ЖИТТЯ ТРИВАЛІСТЮ В ПІСНЮ
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби нас покинув видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Яремчук.
30 листопада цього року йому мало би виповнитися 60 років, та напевне Бог захотів, щоб ми запам"ятали його вічно молодим. Щоб він залишився у нашім пам"яті тим неписаним красенем, а його високий, чистий і щедрий голос щоразу пробуджував у нас любов до рідного краю, до України.
Десь там, біля міста Вижниця Чернівецької області у присілку Рівня, де народжуються Карпати і народився співак, стоять "Смерекова хата" і Дмитрівська церква, а відразу за церквою стежина веде до Гуцулового урочища, де так любив гуляти Назарій Яремчук. Там серед скал журчить джерело, в воді якого гартувався голос великого співака. Люди прозвали його "Назаровою криницею."
Ми чуємо Твій спів, Назаріє! З райських садів він доноситься до нас, несеться над зеленими Карпатами, збігає веселими дзвіночками разом з невгамовним Черемошом до Прута. Він у нас в серці, як і пам"ять про Тебе. Спасибі, що Ти був... і, що Ти є!
НАЗАРОВА КРИНИЦЯ
Де обрій став у гори підніматись,
де Черемош збігає до Прута -
в Твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
Переплелись акорди і краплини,
а голос Твій відлунням в небесах
дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Вклонилась стежка церкві дерев"янній,
яка Тебе у вічність провела,
побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285177
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2011
Наперед попереджаю - нічого особистого. Шукав в інтернеті деякі пояснення до обраної тем і випадково натрапив на таке визначення.
Вірш народився спонтанно.
Тривожний сум недоспаних ночей
не зводив з неї втомлених очей,
взирав у душу, заглядав в пітьму
і гладив руку. Лиш її одну
він так безмірно й жадібно кохав,
її він до безпам"ятства чекав
і дочекався...О, щаслива мить,
вона - явилась! Наче оксамит
враз огорнув і простір, і тіла.
Якою ненаситною була
та радість стрічі, ціла ніч тепла!
...а зранку вона стати не змогла.
І він сидів отут яку добу
та гладив руку ніжну і худу,
просив у Бога, щоб змилосердивсь.
Не проклинав, не бився, не сердивсь,
а тихо мовив молитви, що знав.
І Бог їх серед інших розпізнав
та знак послав Всевишній у ту мить:
явився лікар, запитав: «Ще спить?
То перевтома і нервовий стрес,
таке бува...» Знак, посланий з небес!
Рука її порухалась - відчув
і протяг ніжно вії ворухнув,
пробіг тремтливо по її устах
і загорівся вогником в очах.
Їх широко відкрила, піднялась,
нерозуміюче, неначе родилась,
все оглянула й запитала враз:
«А де я, любий? Хто то біля нас?»
А він нічо не зміг відповісти,
бо біль і радість, наче два пласти,
стиснули груди і усі слова
забула з перевтоми голова.
Котились сльози і якийсь клубок
не допускав ні слів вже, ні думок.
Він просто плакав, як не плакав вік,
цей вкритий сивиною чоловік,
а лікар заспокоював обох,
він був для них тепер, як Господь Бог.
«Все буде добре» - мовив, як з ікон -
«То був лиш сон. То - летаргічний сон.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Сонце роси вже п"є,
і світанок встає,
розкажи хто ти є,
розгадать поможи.
Як знайти підкажи,
розкажи де ти є,
де шукать покажи,
уже день настає.
Тебе не бачу я ніде,
від твого імені відлуння
за мною, наче карма, йде,
звучить відраня до полудня.
Вечір дзвоником б"є,
місяць коси кує,
розкажи хто ти є,
розгадать поможи.
Як знайти підкажи,
розкажи де ти є,
де шукать покажи,
бо вже ніч настає.
Я загубив твоє ім"я,
лише залишилось відлуння.
воно завжди там, де і я
У снах моїх і мріях блудних.
Сонце роси вже п"є,
знов світанок встає,
розкажи хто ти є,
розгадать поможи.
Як знайти підкажи,
розкажи де ти є,
де шукать покажи,
новий день настає.
Чи так не явишся мені,
чи так залишешся відлунням?
Знов ехо, наче позивні,
луна від січня і до грудня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284814
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 07.10.2011
1
Одне і теж все сниться чось мені:
що ніби я десь в просторі літаю,
ізвідти нашу Землю розглядаю,
наче й не я зовсім то. Хоча - ні!
Раз так усе у сні виразно бачу -
то, певно, я... та дивно то, неначе
я не такий, мертвіший як усі!
У сні оглянув ближнії планети,
повз мене в даль проносяться ракети
і метеори, як бенгальськії вогні.
Чумацький шлях руками весь обмацав,
архангелу подав на срібну тацу,
яко офіру, думи ці свої,
що з ночі-в-ніч проходять в моїм сні,
як кадри фільму, строгі і сумні.
2
Згори Земля глядиться наче м"ячик,
що дітвора забула у дворі -
займив на собі фарби голубі
і серед зір вогненних мирно скаче.
А придивившись, то побачиш там,
що той яскравий колір тільки шарм,
бо є і плями, і хтось тужно плаче.
Один на ній живе, маєтки стачить.
а інший всім й собі життя партачить
і у душі якийсь суцільний хлам.
А є і треті - вірять обидвом,
самі не вміють битися зі злом,
чекають або кари із небес
або виляють хвостиком, як пес,
бо певно легше жити в світі псом.
3
І їх, цих третіх, більшість на Землі.
Їм би навчитись керувать собою,
щоб проти зла ставати вмить до бою
і гартувати дух свій у борні.
Та чи вони загрались тою грою,
чи то спідручніше безликою гурбою
охороняти чийсь княжий трон.
Трапляються й у них поводирі,
але вони, як правило, одні,
бо рідко хто полізе на рожон.
Ще час-від-часу трісне десь терпець
і тисячі відважниїх сердець
під заклики проворних отаманів
встають за правду і тріщать кайдани!..
та зводиться все згодом нанівець.
3
І знов смиренно просяться служить,
поводирів карають привселюдно,
порив до волі нарікають згубним
та мріють як до старості дожить.
Лише окремі йдуть аж до кінця
поки отруйна порція свинця
не обірве до волі звабний шлях.
Так було все, так є, з покон віків
повторюється з точністю до грама -
така гірка й жорстока голограма,
чи то примара з тих тривожних снів.
Збирається лиш біль у них в серцях
і тріпотить, як полонений птах,
але нашийники й намордники нові
вже приміряють в княжому дворі
ховають недосказане в літах.
4
І той гіркий невисказаний біль,
збивається в тверді клубки-скелети,
збирається зі всіх кінців планети,
злітається, як кулі, звідусіль.
Ще дужче зарядившись негативом
від тих гріхів, що пострічав десь дивом
стає їдким й пекучим, наче сіль.
Обрісши ще й ненавистю і злом
стає клубок клекочучим ядром,
чекає лиш коли запалять гніт.
Та мовчки все це споглядає cвіт:
один поважно пише заповіт,
а інший попри нього напролом
біжить, аж іскри розсипа кругом,
а той зарився в землю, наче кріт.
5
Але коли тих ядер тисячі
розкидані й уже горять квачі,
що вже от-от їх мають запалить -
мене у сні пекуче то болить.
І я вже тут мертвіший всіх живих
щоб докричатись з снів своїх німих,
щоб роззбудити совість уночі.
Щоб спам"ятати заразом всіх трьох:
«У нас один лиш цар - то Господь Бог!
Облиште гратись у князів і псів!
Бо коли хтось запалить отой гніт
то на шматки розколеться весь світ
і вже ніхто ніколи не збере,
не вкаже що є добре, а що зле
і не напише більше заповіт...
------------------------------
...Я просипаюсь й витираю піт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284747
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.10.2011
Стою - де сонце вперлось в небокрай...
Десь там, далеко славнозвісний рай
та не усім туди яснить дорога
і чи від нас залежить, чи від Бога -
щоби туди заглянуть хоть за край.
Хтось так придумав: щоб попасти в рай
то треба всім, хто в черзі, поклонитись,
не просто так, щоб щиро помолитись
наодині, а привселюдно, тай
щоб всі ще й посміялись: «Гай, гай, гай...»
Cтояв і думав - а хіба то рай?!!!
Де кожен так й норовить укусити,
де треба в чергу дозволу просити,
а поруч цвіт й весни щирий розмай!
...десь там далеко...та хіба то рай?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284609
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2011
Нехай вибачать мене наші чарівні жінки - попробував заглянути їм в душу.
Змійкою у ніч твій потяг відходив
"Дочекайсь мене!" - твій погляд говорив,
встиг поцілувать, застрибнув у вагон
і гірке "прощай" скувало в біль перон.
Знову туги шаль,
сивая печаль
помахом крила
плечі обвила.
Знов розлуки щем
разом із дощем
тіло холодить.
Як без тебе жить?
Я стояла там допоки світлофор
не загородив до тебе коридор,
поки стукіт рельс і твого серця стук
нотами плів дощ в симфонію розлук.
"Повертайсь, прошу!" - душі безмовний зов
"Перестань!" - дощу промовила любов -
"Я умію ждать, а Бог - наш оберіг!"
і далеке "Так!" доніс гудок доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284475
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.10.2011
Залізні лати,
Коса шоломом,
Гаряче серце
Над рідним домом.
Не дасть ввернути
Життя в руїни,
Вона на варті,
Це - УКРАЇНА!
Красива станом,
В мозолях руки,
Гаряче серце
З дітьми в розлуці.
Зазве додому
Доньку і сина,
Вона працює,
Це - УКРАЇНА!
Тверда, мов криця,
Тремтлива мати,
Не дасть нікому
Себе здолати.
І переможе
Одна-єдина.
Вона-це правда!
Це - УКРАЇНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284469
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.10.2011
«Що треба, щоб збудити в вас любов?» -
Сосна кричала вправним лісорубам -
«Щоб бачили як з рани ллється кров,
щоб вдовольнились горем клена з дубом?
Що вам потрібно? Щоб стрункую стать
четвертували, відділили гілля?
Чи може, щоби мертву зимувать
лишили голу на бруднім подвір"ї?
Щоби зрубали і забули вмить
як я вам кисень вчора добувала?
Щоби побачить як то-то болить,
коли пила стає ураз кинджалом?
То що вам треба?» - і замовкла так...
А у тендітний стан вже вперлись палі
і гострий зуб сокири, як кливак,
уп"явся в плоть. Пила заскреготала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284216
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 04.10.2011
Україно моя, рідна земле, мій краю
із далеких країв я до тебе лечу.
Із далеких країв я до тебе вертаюcь
і літами за гріх свій синівський плачу.
Україно моя, безталанная мати
чи ж ростила на те своїх блудних синів
чи купала на те їх в ромашці і м"яті,
щоб тепер виглядать із чужинських країв.
Україно моя, мій любистковий краю,
золотії поля у вінку споришу.
Із далеких орбіт зорі з неба згортаю
і в намисто із них тебе вбрати спішу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Веселий літній вітерець
блукав садами й чистим полем,
вдихав то м"яту, то чебрець,
шукав бешкетник щось довкола.
У кожну шпарку заглядав.
посвистував ялицям й грушам,
то сонцю жайвором співав,
то щигликом тривожив душу.
У чистім полі налетів
на вроду, що зачарувала -
як наречена у фаті,
калина цвітом любувалась.
Аж засоромивсь вітруган,
сп"янів від аромату цвіту,
обняв тонкий дівочий стан,
засунув голову у віти...
У відголоссі диких трав
бентежна ніч слова шептала:
-Як довго я тебе шукав!
-Як довго я тебе чекала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283836
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2011
Як ішов я у похід
спекла жінка свіжий хліб.
-То - каже - тобі, мій милий,
щоби вдосталь було сили,
щоби завше рушив ситим
вороженьків бити!
Ех, лихо - не біда,
вороженьків бити!
Тільки виїхав у яр
стрітив надцять яничар,
наче мухи на обід,
злетілись на жінчин хліб,
пов"язав поганців вправно,
привів отаману!
Ех, лихо - не біда,
привів отаману!
Хвалив мене отаман,
ковтав слину бусурман,
а я помеж побратимів
розділив свою хлібину:
-Стережися, враже клятий,
будемо карати!
Ех, лихо - не біда.
будемо карати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283639
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.09.2011
Тільки ти -
наче ранняя весна,
тільки ти -
мені радість принесла,
тільки ти -
спраглий первоцвіт,
тільки ти -
зчарувала світ!
Тільки ти -
дарував мені любов,
тільки ти -
зможеш те зробити знов,
тільки ти -
снишся по ночах.
тільки ти -
вогник у очах!
Тільки ми -
як залізо і руда,
тільки ми -
наче річка і вода,
тільки ми -
небо і земля,
тільки ми -
ти, любов і я!
Прошу поділитися враженнями з автором музики - Віктор Ох, мелодія 8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283371
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.09.2011
Cіре шосе підморгує,
сіре шосе всміхається.
Ранок стає над обрієм,
росами вмивається.
Потужні фари проганяють темні тіні,
шиплять колеса, атакуючи асфальт.
Окрім тунелю з світла й білосніжних ліній
тривожна ніч усе залила, як базальт.
А за склом поблискує капот,
а за поворотом - поворот,
а за нескінченістю доріг
на траві сліди від твоїх ніг.
Двигун вбирає рештки залишків туману,
зоря ранкова розбудила небокрай
і кілометри закрутились на кардані,
заграв світанок в небі, наче водограй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283365
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.09.2011
Де то ти ходиш? Де то ти бродиш?
Де ти блукаєш доле моя?
Синії води, примхи погоди
вкрали компАс із мого корабля.
Тільки скажи мені ти.
тільки скажи мені
котрий обрати вітер
з рози вітрів.
Скільки ще в морі, в воднім просторі
марити, люба, островом мрій?
скільки чекати доки фарватер
мене приведе в бухту надій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283049
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.09.2011
У чистім полі лицарський турнір.
Святкові кульки, стрічки кольорові,
і лицарі спустилися із гір,
щоб позмагатись в вправності і зброї.
Мечі змінили гострі на тупі,
на стрілах наконечники вломали
і люд (так радий дармовій крупі)
на свіжозроблених трибунах весь зібрали.
А поруч бій! Там ходять вороги,
грабують, убивають і гвалтують.
Крик порятунку з"їв сигнал труби,
а торжество супротив вже клінчує.
І я, дурний, повівсь на феєрверк,
одів святково виткану кольчугу,
на шоломі розправив з пуху верх,
але, спасибі, лист прийшов від друга!
Я вже і спису затупив кінця,
в стремено звабне гордо ногу пхаю...
Як вчасно друг прислав мені гінця!
Чохли скидаю. Каюсь, друже, каюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282593
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2011
На замилених мріях швидким пробігаю алюром,
перешкоди беру, час-від-часу кидаюся в крос.
Не встигаю ніде, чую вкотре звучить увертюра
і заніс уже руку на моє плече Танатос.
Смолоскип ще горить та лиш варто подути Стрибогу -
затріпоче та згасне, у коней зіб"ється хода.
Переходжу на трот, оглядаюсь на биту дорогу,
а в слідах від копит вже поблискує свіжа вода.
Може він не дарма - марафон довжиною в піввіку,
може крапля й моя замішалась у зниклих слідах,
може скаже ще хтось: « Він народжений був чоловіком,
але зміг від землі відірватись на хвилю, як птах.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2011
Де ростуть розкішні буки
засідали в лісі круки.
То стерв"ятники ще зранку
скинули їм рознарядку
щоб з птахів всього довкілля
назбирати тону пір"я
та пошити їм перину,
щоби перебути зиму.
То вже акція не нова -
он пів птахства уже голе,
ну а другу половину
вже чекають домовини,
бо обскубали ті круки
їх на старість,наче суки,
аж до крові бідолашних,
почали судами страшить,
щось не так сказав - в в"язницю,
а самі по заграницях
розпихають десь мільйони,
пишуть рейдерські закони
та самі їх і приймають,
совісті на грам не мають
та й не хочуть уже мати.
Стали он закон писати
як і соколів обдерти,
тих, які колись від смерті
чорних круків захищали.
Ну не круки - а шакали!
Соколи не розгубились
і до круків заявились.
Що було переполоху,
почали молитись Богу
і просить в нього захистку,
тишком проводить зачистку
серед соколів сміливих,
прийняли закон плаксивий,
що тепер до їхніх буків
до ста метрів ані звуку.
Ото дУрні! Їм не втяму,
що собі ж копають яму,
бо як соколи зберуться,
а ще вийдуть соколята -
то прийдеться утікати
й те, не знати чи поможе.
Моляться уже: "О, Боже,
не дай розпочатись зраня
соколиннім полюванню!"
Є й у нас трафунки схожі
тож порада тим "вельможам"
свій народ не дратувати,
бо прийшла пора карати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281905
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 21.09.2011
Де cиві тумани
стоять три кургани.
Почили гетьмани.
На Січі ніч.
Де ти, доле таланна,
де ти, воле жадана,
де ти, сило козацька?
Ніч стає.
Де ти, шабле мамайська,
де ти, вдаченько хвацька,
де ти, смертонько славна,
де ти є?
Журливі тумани
ворушать кургани.
Не чують гетьмани.
Лютує ніч.
Де ти, доле таланна,
де ти, воле жадана,
де ти, сило козацька?
Ніч стає.
Де ти, шабле мамайська,
де ти, вдаченько хвацька,
де ти, смертонько славна,
де ти є?
Розвійтесь, тумани!
Ожийте, кургани!
Вставайте, гетьмани,
будіте Січ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281536
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.09.2011
Чому таке ласкаве сонце
розп"яли грати на віконці,
чому таке гаряче серце
побив немилосердний град.
Чому такий веселий вітер
закритий в залі цім довіку,
чому померк весь білий світ,
чому від тіней чорний слід
твої повіки вкрив, як лід,
каменем зрад.
Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.
Не бійся, я тебе тримаю,
хоч сили тіло покидають,
нам па одне до небокраю,
а там цілющий водопад.
Зіпрись на мене в мить знемоги,
одне лиш па нам до дороги,
забудь про рани від незгод,
до чорта нам цінитель мод,
нам аплодує вже народ
і зорепад.
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох,
в цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Спасибі щире, любий друже,
в мені нуртує твоя мужність,
у цьому залі осоружнім
ти вірність лиш один зберіг.
Тримайсь, ще трішки нам до волі,
не піддавайся злому болю,
один лиш крок, один на двох,
у суддів вже переполох,
за нас майдан і господь Бог,
як оберіг.
Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280905
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.09.2011
У оркестрі він маестро,
там він у пошані,
але є в нас такі mestre,
що лише руками
вміють керувати хором.
і то по підказці,
хтось позвонить: "Руки вгору!"
і вони, як в казці,
голосують за що треба
і за що не варто.
Диригент росте до неба!
Ще більше азарту
додає та одностайність
і загальний послух,
а як хтось не так - негайно
звільнить недорослих.
Не сам звісно, а позвонить
в піднебесну хату
і вже дивишся накрилась
у когось зарплата
чи закривсь дохідний бізнес,
або навіть гірше -
прокурору клятви ліпиш
чи складаєш "вірші".
Отака-то, друзі справа,
диригентська доля -
ніби довжність, ніби слава
та в паскудній ролі!
mestre - мештро(португ.), майстер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280443
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.09.2011
Його ім"ям дзвенить боксерський дзвін -
Кулак Залізний на вершині слави!
Над цілим світом український гімн
і Він - Вояк Козацької Держави!
Залізна воля і залізний дух,
залізна міць і надзалізна сила,
і кожен бій - то переможний круг
козацької відваги і пориву!
Гордись, Вітчизно, лицарем своїм!
Пишайсь, народе! То - твоя легенда!
Знов астероїд облетів весь світ
під твоїм стягом і залізним брендом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279901
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.09.2011
Відповідь одному політику
"Чому народ не поважа вождів?" -
Питання задаємо без упину
як шанував завжди с покон віків
князів, гетьманів і свою старшину.
Так, шанував. Шанує дотепер
від Святослава увесь рід князівський.
той дух поваги до цих пір не вмер,
козацькі ж отамани живуть в пісні.
Співають Байді, Орлику, Ляху,
співають Сагайдачному й Сіркові,
співають Дорошенку і Хмелю,
співають Наливайку і Підкові.
Живе в серцях народних Барабаш,
Самійло Кішка і Тарас Трясило,
Іван Мазепа є навіки наш,
хоч як його би досі не чорнили.
Чому ж така повага і любов?
Чому така от всенародна шана?
Чому з сучасних лідерів ніхто
наблизитись не зміг до цього стану?
Шукаєм відповідь, а відповідь проста:
бо ці мужі про Україну дбали
і між народом й владою застав
з добірних військ ніде не виставляли.
Їх обирав й підтримував народ,
а не суди й проплачені майдани.
і вони знали, що довіри грот
потрібно будувати лиш ділами.
Відповідальність була не мала:
невірний крок - і Всенародне Віче
рішало чи не злетить голова
(такі тоді були закони Січі!)
Козацька доблесть - ратнії діла,
а не війна з юнцями, матерями.
З цього сміється навіть дітвора -
"герої" в комуфляжах за щитами!
Колись одним із іспитів на Січ
була якраз вкраїнська рідна мова,
а зараз проти неї віч-на-віч
ми ставимо чуже,хоч наче дружнє, слово.
То невже буде прощення гріхів,
хіба буде повага і пошана
така, як була все спокон віків,
коли довіра змащена обманом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2011
Може варто відкликать світанок,
може треба зорю зупинити,
може небо не зможе фіранок
у мить вироку вчасно відкрити?
Може влізти в вселенський годинник
і зламати магічну спружину?
Може просто знайти якийсь чинник.
щоб збудити у суддях людину?
Ні, світанок прохання не чує,
а зоря уже ніч запалила,
небо сіре з фіранок кепкує -
наближається страти хвилина.
До годинника раті, як мури,
а спружина у реверснім циклі.
А хто судді? Невже ви не чули -
вони в залі сидіти не звикли.
Вони там, де нікому з злиденних
і на хвильку забратись не вільно.
докричатись до них - то даремно,
бо там пиха і злоба суцільна.
Що ж робити? Дзвонити у дзвони,
піднімати на спротив громаду,
щоби завтра етапні колони
не змішались з військовим парадом.
Щоби вкупі, карбуючи кроки,
ті колони не вбили прийдешнє.
Пригадайте минулі уроки.
Піднімайтесь! Прийшла пора звершень!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279016
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2011
Патріотично налаштованій молоді України
П Р И С В Я Ч У Ю
Оптимістична байка
В відкритім морі Бригантина йшла.
Вітрила розпростерті, ніби крила,
грот-щоглами всміхалася вітрам,
а стакселями сонце з сну будила.
Трюми ущент наповнені добром,
могутній кіль з шпангоутами зрісся,
і все би добре, та коли б не зло -
на кораблі щурячий полк завівся.
І ті щурі противні і гидкі
почали гризти все підряд нахабно,
увесь товар погризли на судні,
усе добро. О, будь вони не ладні!
Поміж собою гризтись почали,
тих, хто перечив тім безчинству, з"їли,
а тоді здуру (дати б їм смоли!)
почали гризти Бригантини тіло.
Ото дурні! Не втямлять те ніяк,
що і себе у морі поховають,
не розуміють, що то смерті знак.
"Спиніться!" - Бригантина їх благає.
"Одумайтесь, бо згинете самі
і першими поринете у прірву!
Не допоможуть дружні кораблі,
бо це кому таке "добро" потрібне!
Не слухає gиdota та бридка -
гризе шпангоути, борти і переборки,
а Бригантина юнг усіх склика,
щоби свавілля взяти те за шкворки.
"Не хочете по доброму, щурі?
То вас у море, як баласт, закинуть,
не жити вам на цьому кораблі,
що гордо називають - Бригантина!
-----------------------------
Гюйси святкові бризи шелестять,
корму вквітчало бойове знамено -
йде Бригантина в океанську гладь
і зупинити вже її даремно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278778
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.09.2011
На десять діб закрили материнство.
закручене в хустину "секонд-хенда"
і торжествує чинне судочинство
та рукоплеще своїм власним брендам.
Чи ви забули мантієві душі
кого ви запроторили в в"язницю,
за чий рахунок ви відбірні суші
й елітне віскі берете в крамницях?
Чи ви забули завдяки кому ви
і ради кого обрані у судді?
Чи ви, невдячні, то, бува, забули,
запутавшись у власнім словоблудді?
Пенсійний вік закрили у в"язницю
на десять діб, а може десять років...
Сама Феміда з гніву аж плюється
від ваших в Праві нерозумних кроків.
Як те почув - аж закрутило в носі
і холод душу взяв нараз в охапку,
немов зимою в лютії морози
у старості хтось нагло вирвав шапку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278035
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 31.08.2011
Чи варта мить одна життя,
чи є дорога в майбуття -
спитаю в долі. Спитаю в долі!
Чому живемо в світі цім,
чи в небесах існує дім,
вокзал любові? Вокзал любові!
Як долетіти - не згоріть,
як спраглі квіти не спалить
в пориві щастя? В пориві щастя!
Як не звернути зі шляху,
як дати силу літаку
у мить напастя? У мить напастя!
Крізь призму ночі полечу,
за злет коханням заплачу,
побачу зорі. Побачу зорі!
Увіковічу цей політ,
прославлю на весь білий світ
літак любові. Літак любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
Чарівна осінь усміхнулась цвітом.
завереснило на шкільнім подвір"ї -
в країну знань ми проводжаєм діток
і так на вас надіємося, рідні.
Пізнайте суть і оправдайте віру,
здобудьте славу, обгнуздайте мрію,
а ми гордитись будемо без міри,
що ви - майбутнє наше і надія.
Від вас залежить спокій наш і радість,
від вас залежить розум наш і сила,
і безтурботна та щаслива старість,
і слава краю, і Вітчизни крила!
Тож уперед, маленькі українці,
в країну знань, в майбутнього країну!
Благословення в Бога - Святій Трійці,
для вас сьогодні просить Україна!
Благословення просить рідне місто,
благословення просить вся громада.
Навчайтесь, любі! Матінко Пречиста,
охорони їх від спокуси зради!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277401
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.08.2011
Байка
Геть збісилися у лісі
вовки і койоти.
Напустилися на звірів,
коли їм супротив
захотіли ті при святі
висказати щиро,
бевзів армію кусючих
добре накрутили.
Перекрили всі поляни,
всі лісні дороги,
не пустили звірів рано
молитися Богу,
а усім приїжджим гостям
із лісів сусідних
набрехали ніби звірі
всі із ними згідні.
Відшукали і цапиху,
засудили швидко -
буцигарні уже повні.
просвітку не видко!
Молодих оленів гордих -
теж у каталажку,
бо "знайшли" в них шнур бікфордів
і бензину пляшку,
що самі їм і всучили,
коли щось(?) шукали.
Оббрехали, посадили,
та й того їм мало -
брешуть далі, та так спритно,
аж самі тім раді.
Їм то що? Одіті, ситі,
суд не на заваді,
бо у всіх судах в окрузі
їхні делегати
і вже скоро заборонять
вночі звірам спати.
А до місяця як виють
про любов до лісу,
у вині вже руки миють,
в меді глину місять.
Вони з звірів друть три шкіри,
четверту шмагають,
не бояться ані віри,
ані гніву Краю.
Ой даремно це ви, хлопці,
пішли проти лісу,
ще не встигне зійти сонце -
згинете до біса.
Бо не можна свою волю
диктувать громаді -
не прикриє парасоля
те, що зветься зрада!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277273
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 27.08.2011
Cвяткує Україна Незалежність
вродливою, дзвінкою, молодою,
а рід її сягає у безмежність
тисячоліть історії земної!
Бо це вона трипілля обробляла,
бо це вона насипала кургани,
бо це вона життям обдарувала
князів великих і січі гетьманів.
Бо це вона від тих часів донині
є матір"ю, хоч виглядає юно,
і понад нею небо таке ж синє,
і житній колос лопотить по струнах.
У тих акордах музика врожаю,
в блакиті пісня, в вишиванці доля -
розкинулось від краю і до краю
безмежне небо і безкрайнє поле.
Що побажать Тобі в двадцятиліття?
Щоб була незалежною надалі,
щоб пересуди, історичне смІття
твоє лице знов слізьми не вмивали.
Щоб була незалежна від обману,
щоб стала незалежною від зради,
щоби Тебе твої же отамани
не роздирали на дві різних правди.
Щоби границі були лиш навколо,
щоб дух свободи панував повсюду,
щоб турнікети й міліцейські школи
не були перепоном твоїм людям.
Щоб була Ти єдина і багата,
щоб була Ти весела і щаслива,
щоб кожен українець міг сказати:
ЛЮБУЙТЕСЯ! ЦЕ МОЯ БАТЬКІВЩИНА!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276863
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2011
- Діду, га, діду! По телевізору знову про незалежність говорять. Будете слухати?
- Вже йду. От лишень Лису в холодку прив"яжу та пити дам, а то з пасовища так додому гнала, що я ледве за нею встигав.
- А нас нині вчителька збирала, про школу говорили і про незалежність теж.
- І що там вчителька про незалежність говорила?
- Та казала, що то велике державне свято. Щоби в той день збитків не робити, а вдягнутись по-святковому і йти на майдан - там про незалежність багато розкажуть, пісень заспівають і гопака станцюють. А що то, діду, і справді таке велике свято?
- Ех, хлопче! Малий ти ще та нерозумний. От уяви, що тебе нізащо-ніпрощо у коморі закрили і заборонили геть усе: гратися, телевізор дивитися, ласощі смакувати, а в один день ти за двері смикнув - вони і відкрилися. Скажи, ти той день пам"ятати будеш? Він стане для тебе святом?
-Гм...Певно що так.
- Ото, хлопче, і народ весь той день пам"ятає і святом величає! Дехто, як от я, вже думав і не доживу до нього, а бачиш - 20 років святкую. То як, підеш на майдан?
- Обов"язково піду, діду! Треба послухати про ту незалежність, а то і справді в коморі закриють. Та й вишиванкою хочеться похвалитися - мама таку гарну вишила.
- Разом підемо, внучку. Ми тепер завжди разом ходити будем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275783
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.08.2011
Чому літа так пожирає час?
Чому життя, як повінь невблаганна,
змиває все, залишивши для нас
у пам"яті лиш острівці кохання?
Як простиню, розстелю небеса,
під голови зіб"ю пухнасті хмари,
напоєм щастя стане нам роса,
кришталем втіхи - зіроньки яскраві.
Поважний місяць човником буде -
він вознесе нас у блаженства миті,
попутним вітром в скронях загуде,
вітрила нашпануються в блакиті.
І ми відкриєм новий острівець,
але останнім не назвемо вперто -
знову життя під стукіт двох сердець
пливе у даль, всміхаючись відверто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
Вечоріло. На гомінкій сільській вулиці вирувало життя. Після серпневого розпеченого трудового дня додому повертались хлібороби.
- Іване! Що скінчив молотити?
- Та що з того! Підвела погода цього року, ой, підвела. Намолотив курям на сміх.
- Одарко, а Роман ще в полі?
- Та в полі, а де ж!
- Не вгадали ми цього року, треба було буряк сіяти.
- І не кажи, буряк справді гарний, а ячмінь виляг та й дощі доконали.
- А Михась добре намолотив?
- Та де там, але він більше буряку посіяв. Та в нього і поля більше, він в Пилипців взяв паї в оренду.
- Маринко! Як Степан прибуде додому, хай передзвонить!
- Олю! А хлопці вже худобу з пасовиська пригнали?
- Наші вже, а з верхньої вулиці он женуть.
- Слухай, а ти свою дітвору з ким лишаєш?
- Та племінниця з міста приїхала, та й баба Олена приглядає.
- Діти! Ану додому! Вмиватися треба, а то від пилюки тільки очі і зуби біліють!
На вулицю ввірвався голосисте рохкання старенького ЮМЗ. Він зупинився
біля свіжопомальованого плоту. Через густий садок вимальовувалася середніх розмірів акуратний будинок. Сивочолий чоловік поквапливо виліз з ЮМЗа і поспішив на подвір"я.
- Орисю! Олег вже худобу пригнав?
- Пригнав, я вже й подоїла.
- Я помиюсь, переодінусь і трохи за компютер сяду.
- Поїв би спочатку, віддихнув. Ото викупив собі заняття! Віддихнути тобі не дасть.
- Поїм пізніше, ти вже вибач...Я тут вчора цікаву інформацію для себе побачив.
- Та за що -вибач? Цілий день в полі, я для тебе як краще хочу, щоби віддихнув по-людськи. Завтра ж знов на сонці смажитись невиспаним.
- Віддихну, зимою віддихну, Орисю.
- Михасю, я їсти тобі до хати принесу.
- Добре, люба, добре.
Михась нашвидко помився під старим горіхом, де за синьою пропіленовою плівкою ховався один з винаходів господаря - літній душ. Орися принесла чисту білизну і усміхнено підглянула як натруджений за день чоловік квапився помитись від поту і пилюки та чимскоріш сісти за компютер. Майстер він в неї на всі руки, усе вміє, усе знає! Он викупив те чудо, сам у всьому розібрався, вже й сина повчає, хоча то була синова ідея.
А з допомогою компютера він і трактор аж в сусідній області знайшов, і дешеві запчастини на його ремонт.
Михась зайшов до хати і зручно вмостився перед столиком з компютером, якого, разом з розкішним кріслом змайстрував минулої зими, коли на ті "акцесуари" грошей бракнуло.
Серце в Михася билося, як пташка в клітці. Вчора він натрапив на одному з поетичних сайтів на ось таку об"яву:
Шановний друже!
Якщо в тобі горить поетичний талант, а у крові бурлить шира любов до рідної землі - просимо підтримати пропозицію Літератутурної творчої спілки "ЕЛІТЕР" і продовжити традицію Клубу Поезії по святкуванню Дня Незалежності України.
Для цього пропонуємо створити патріотичний «Літературний Салют» із віршів, надіславши на електронну адресу Літературної творчої спілки «Елітер» (eliter@i.ua) свої вірші, присвячені Україні до 24 серпня 2011 року. Вірші будуть опубліковані на сайті www.eliter.org.ua а авторів Клубу Поезії запрошую відсвяткувати 20 річницю Незалежності України вже знайомим вам салютом поетичних феєрверків саме у день національного свята (перед назвою віршу великими буквами написати ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ)
За результатами «Салюту» буде видано альманах, умови публікації будуть узгоджені з кожним автором після формування альманаху.
Положення проекту «Свою Україну любіть…» викладено на сайті www.eliter.org.ua
Скривав Михась, навіть від Орисі, що в нього вже давно пробудився поетичний дар, що ще в юності читав не раз їй свої вірші, щоразу обманюючи, що не пам"ятає автора, а вона дивувалась і говорила:
- Наче про нас написано! От справжня поезія!
А зараз така можливість. Відкрив сайт "ELITER", переглянув членів Спілки. Діти! Але яку справу корисну творять! Чуть старші від Олега, а вже пишуть історію, історію України! Їм, як і самій Незалежності, ледве по двадцять виповнилось! Ровесники незалежності! І він підтримає цих дітей, обов"язково підтримає! А ВИ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273789
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.08.2011
Шановний друже!
Прошу підтримати пропозицію Літератутурної творчої спілки "ЕЛІТЕР" і продовжити традицію КП по святкуванню Дня Незалежності України."
Для цього пропонуємо створити патріотичний «Літературний Салют» із віршів, надіславши на електронну адресу Літературної творчої спілки «Елітер» (eliter@i.ua) свої вірші, присвячені Україні до 24 серпня 2011 року. Вірші будуть опубліковані на сайті www.eliter.org.ua а авторів Клубу Поезії запрошую відсвяткувати 20 річницю Незалежності України вже знайомим вам салютом поетичних феєрверків саме у день національного свята (перед назвою віршу великими буквами написати ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ)
За результатами «Салюту» буде видано альманах, умови публікації будуть узгоджені з кожним автором після формування альманаху.
Положення проекту «Свою Україну любіть…» викладено на сайті www.eliter.org.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
Коли душа переглядає сни,
коли ще тіло ніжиться в постелі -
той запах кави п"янкочарівний
разом з світанком стукає у двері.
Запах кави, запах кави
б"є в свідомості октави,
дзвонить дзвонами бажання,
кличе серце в сад кохання!
Коли невдачі як густий туман,
коли в душі невпевненість і смута -
той запах кави, чарівний дурман
в танку життя знов впевнено закрутить.
Коли зоря підніметься в зеніт,
тривожний день від втоми задрімає -
той запах кави збудить цілий світ
і краще запаху у Всесвіті немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
Байка
З клітки вийшли поросята
у одній господі,
перерили хряки кляті
бульбу на городі.
Насвинячили добряче,
все перевернули,
а Господар як побачив -
завищали здуру.
А найгірше - оті свині
з"їли діжку меду,
що захована під тином
надійним спереду.
У ту діжку бідні бджілки
кожен рік потроху
відкладали щедро дрібки,
скільки мали змогу,
щоб коли біда, чи лихо
з голоду не вмерти.
З"їли поросята тихо,
рохкаючи вперто.
Як розгнівався Господар
за те свинство справжнє,
що і свиням на городі
стало зразу страшно.
От вони сплели легенду
й сперли все на Кішку:
«Розікрала всю фазенду!
З"їла меду діжку!
Ану в суд! Ач, ненаситна,
скільки розікрала!
Он і шубка в неї видна
й статна, ніби пава!
Певно медом візажистам
платить кожну днину,
ходить, ніби-то пречиста!» -
лепетали свині -
«А поміг їй Бровко красти,
що стеріг ту діжку -
в нього в буді була часто
обглодана кістка!
А ми, бідні, тут не винні
ні на цент, чи йоту.
То все Кішка. От безстидна!
То її робота!»
Отак в нас не раз буває,
коли рило в пусі,
всю вину на когось пхаєм
ще й тим пухом душим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271496
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 22.07.2011
Нову расу генетичну
вивели офшори
безкультурну і незвичну,
й звуть її - мажори.
Живеться вона на статки
татусів всесильних.
з наших немічних податків,
вкрадених брехливо.
От вона, та нова раса,
буцім вона злата,
прямо із шкільного класу
йде у депутати.
Та насправді її й близько
не чувать у радах,
а тусується так слизько
при повнім параді
по усіх гламурних барах,
п"янчужить, гуляє,
а вночі на суперкарах
вулиці лякає.
Та коли б то лиш лякала -
то вона вважає,
що її лиш личить слава,
закону ж немає.
От і душить клята раса
людей на дорогах,
бо, мовляв, то сіра маса,
а вона від Бога.
Вседозволеність і пиха
в неї лише в моді -
росте кляте зілля лиха
на людськім городі.
Взяти б косу та скосити
бур"яни ті кляті,
щоби більше не мішали
пшениці зростати.
Ще б ті цибухи скосити,
що те сім"я плодять,
бо інакше не зростити
збіжжя на городі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271232
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.07.2011
Байка
Cудили Прибиральницю в суді,
а звинувачень - незліченні томи.
Усі столи заставлені в судді,
аж в бідолахи смикаються брови.
У чому не винують лиш її:
що вітер дме, що, коли сонце - парно,
що вимела все смІття із сім"ї
і для сім"ї те склалося негарно.
Бо та сім"я хвалилась на весь світ,
що в неї чистота і все в порядку,
а там сміття вже лізло через пліт
і засмерділо увесь двір і грядку.
"На вулицю нічого не греби!" -
нераз її повчали "господарі" -
"Дозволено лиш мести все сюди,
щоб над газдівством не збирались хмари.
Помиєш зверху двері і шибки,
протреш підлогу, килимком прикриєш.
а на сміття застелиш вишивки -
й ніхто тобі не буде милить шию.
А за непослух кара немала -
он прокурори, як сичі, надуті
і ти сама є осередок зла,
сказати б так - як формула отрути.
Бо коли смІття - винна ти сама,
то значить прибирала неуміло.
То ж дуже просто, наче "два" на "два",
яка різниця що тобі веліли!"
Отак нераз в житті у нас бува,
що судять не завжди того, хто смітить,
а іншого, хто смІття вигріба,
щоби про те ніхто не знав у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269315
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 09.07.2011
Розгойдали небо розгнівані хвилі,
Босфор клекотів від шаленства стихій,
а чайки летіли, неначе на крилах,
і мужності їхній лякався прибій.
Козацькая чайко,
вершителько слави!
страхіття всіх фортів
й чужих кораблів
ти стала знаменом
морської держави,
козацької слави
вітрилом часів.
Хоробрість і сила, вітрила і весла
зв"язали у вузол вінки перемог,
сторінки історії, мов перевеслом,
на стязі держави і сам Господь Бог.
Могутніми були, могутніми станем,
не згасне повіки геройства зоря.
Гордися, Вкраїно, корветами слави,
бо стягу твому козиряють моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265127
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.06.2011
Чи є та правда, чи її нема,
коли ченці ховають в довгих рясах
жадобу крові й пожирають ласо
нещасні душі - жертовне ягня.
З міражним "міром" лізуть у двори,
у бородах сховавши хижі плани,
оті прямі нащадки Чінгісхана,
в святі хоругви красять прапори.
Я шаленію від жорстоких фраз!
Знов чоботиська обтирають в душу,
висячу шаблю знов гострити мушу,
щоб її помахом звільнитись від образ.
По лезу довгім скаче камінець,
на ефесі рука аж оніміла,
а лють й нахабство лиш гартують тіло
і бридко зачіпають за терпець!
За все спитає сталь оця дзвінка,
за підлість, за образи, за знущання.
Тож начувайтесь! і просіть востаннє,
щоби на душу я не взяв гріха.
Вагання відкидаю, наче хлам,
і ціль одна - одвічная, як Київ.
О, Господи! коли ти є, спини їх,
бо відомщу за первовіри храм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2011
ПАМ"ЯТІ І.МИКОЛАЙЧУКА
Над Чорториєм лебеді летять.
сідають на ставок в глибокім сумі.
Десь тут блукав і отой білий птах
забутих предків у важкій задумі.
Він, як й вони, лиш слугував красі,
а у віддачу згубну чорну мітку,
так незаслужено приклеєну ввісні,
отримав від невдячних долі свідків.
Він так любив, він так умів кохать,
він так витав по музики октавах...
Над Чорториєм лебеді летять
й журливим криком протинають хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262908
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.06.2011
Якщо себе ти поважаєш сам,
якщо себе вважаєш українцем -
не дай сміятись з тебе ворогам,
зв"яжи в душі брехнею вдерті кінці.
Вклонися курганам
і батьку, і мамі,
вклонися Вітчизні і стягу її!
У рідному краї
безсмертя скрижалі -
то мова і пам"ять на вишитім тлі.
Де б ти не був і що би не робив
є те святе, яке не продається -
те джерельце, з якого воду пив
і та стежина, що в дитинство в"ється.
Батьківський дім і віра дідуся,
козацький дух, історія народу -
все це живинка нашого життя,
юнача мужність і дівоча врода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262847
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2011
На захист дитинства, на захист любові
закличу у поміч поля волошкові.
Покличу я гори і море безкрає
вступити на захист дитинства держави.
Малі рученята,
усміхнене личко
до мами і тата
пригорнуться швидко,
обіймуть дбайливо
і сміхом щасливим
злетять над планетою
голуби миру.
Закличу могутні бурхливії ріки
колиску кохання гойдати довіку,
закличу я вітер і лагідне небо
співать колискову, дитинство, для тебе.
Лиш сонечко ніжно в віконце загляне
Всміхнеться матуся, з колиски дістане,
візьме дитя в руки, грудьми погодує.
Радій, Україно, - дитинство святкує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Звертаюся до всіх авторів та читачів сайту підтримати пропозицію автора alla.megel щодо створення "Книги нашої пам"яті".
Повна інформація у публікації "Незалежність, міфи і реальність (книга нашої пам"яті)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262489
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2011
До 390-річчя Хотинської битви.
Ми стримаєм натиск лихої орди,
у смерті обіймах згорять вороги.
Не лізь, бусурмане, спинись, яничар,
бо слава козацька витає між хмар.
П"ять штурмів відбили
і вшосте встоїм.
Дай, Господи, сили
усіх ворогів,
усіх яничарів здолати в бою.
Не править Осману у нашім краю!
Нас сам Конашевич до бою веде.
вночі і султану не з медом буде.
Скуштуєш, Османе, від злості полин,
не раз ще згадаєш про нас і Хотин.
Ніяк не затямлять загарбники злі,
що слава козацька із нами в сідлі,
а віру святу не зрубаєш мечем,
коли Україна у нас за плечем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262455
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.05.2011
Нахимородив каверзник в бою -
поклав без шаблі пів орди майстерно.
Боялись яничари, як вогню
і прозивали з жахом - характерник.
Духом предків калений,
зборю опір шалений,
я козак, не пустельник!
Розжену вражу силу,
бо живу - не вмираю,
я - таки характерник,
бережись, вражий сину,
я тебе доконаю!
Допоки кров козацька ще бурлить,
допоки подих роздуває груди -
нікому Україну не скорить
і її слава на корогвах буде!
Нахимородив - навигадував, наворожив.
каверзник - в давнину означало фокусник.
Корогва - бойове козацьке знамено
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262355
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.05.2011
СУЧАСНА БАЙКА
Десь по лісах країною блукає
страшилище (інакше не назвеш),
а де живе - й само воно не знає,
в якому регіоні не піймеш.
Його чомусь прозвали Чупакабра,
що можна просто поламать язик,
не кенгуру,якась абрикадабра,
мутант лисиці, а в натурі - "бик".
Бо нападає уночі усюди
і кров із бідних кіз нещадно п"є,
уже його боятись стали й люди:
«Що за зараза по ночах снує?!»
І як його лиш кози підпускають?
Воно, напевне, схоже на козла,
та, кажуть, бороди іще не має,
а безбороде, як ото лоша.
Проникло вже на поетичні сайти
і по-козлячи щось собі мичить,
та так пискливо (прямо в кілобайтах!),
по-українськи всіх писати вчить.
Ну а саме - ні "БЕ" ні "КУКУРІКУ",
якійсь азійські вимовля слова.
А може то воно таки каліка
і я його так розписав дарма?
Аж шкода стало. Де живе - не знає,
без пам"яті, нещасне, от дива!
"Вездє" - сердешне всім відповідає,
на "гражданін" озветься лиш бува.
Не будьте так жорстокі більше, люди,
не посилайте чудище ніде -
безбатченком, нещасне, світом блудить,
та ще й до того - бідне і слабе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262177
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.05.2011
Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2011
Байка
В садку Троянда пишно розцвіла,
зачарувала цвітом все довкілля
і трунком волі небу присягла -
красою побороти злюще зілля.
Налаштувала кігтики stebla,
а пелюстками щиро усміхалась -
краса і мужність стала проти зла,
промінчик сонця стріла величаво.
Відкритий бій Будяк не признавав -
посіяв в землю ненависні сходи
і стало підніматись з м"яти-трав
steblo здичіле посеред городу.
І прийняла Троянда за сестру,
не дорікала, лише чуть журила,
бо вона все ж вклонялася добру,
ну а сестриця - нечестивій силі.
І стало зло глушити ніжний цвіт.
зубами вп"ялось в життєдайний корінь.
проголосило на весь білий світ.
що то воно росло вже тут відколи.
Коли вже нам красу не розглядіть,
не прополоть засмічене подвір"я -
то будяками заросте весь світ
і будем звать красою злюще зілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261919
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 27.05.2011
Мов наречені, край води
дівчатка юні йдуть,
а солов"ї з листків верби
ранкові роси п"ють.
Засмаглі, дужі юнаки
з полону тихих плес
підняли сонце за боки
до голубих небес.
Прощальний вальс в ранковий час
весь обрій закрутив,
легенький вітерець у нас
мотив перехопив,
підняв до неба в синю даль
і засміявсь зеніт.
Прощайте друзі, школо, клас!
Життя, тобі - привіт!
Будемо згадувать завжди
цей вальс біля ставка,
і сльози, як колись в верби,
зітре не раз рука.
Запам"ятається цей спів,
і вранішня роса,
схід сонця в пальцях юнаків
і суконь білизна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011
Збиває доля золотий напій -
коктейль із щастя, радості і смутку
і наливає в чашу моїх мрій,
вквітча голубизною незабудки.
Я п"ю поволі еліксир життя,
ковтаю спрагло кожну його краплю,
мов заглядаю в шибку майбуття,
куди я сам напевне не потраплю.
Не гарячкуйте випити за раз.
не добавляйте в чашу штучний солод -
Життя прожити можна лише раз,
а оп"яніння не тамує голод.
Збиває доля золотий напій -
коктель із щастя, радості і смутку
і наливає в чашу моїх мрій,
вквітча голубизною незабудки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261721
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2011
Сорока вістку світом рознесла,
що у болоті знавіснілі жаби
у буцигарню Бусла, як козла,
закрили й морять голодом нахаби.
Самі ж в болото обернули став,
очеретинням перекрили воду
і не дають ні рибам, ні малькам
вдихнути запах справжньої природи.
Лелеці теж накинули аркан
і квакчуть безсоромно про свободу,
надули щоки, ніби барабан,
і очі, як тарілки, в них на лобі.
Болото славлять ті ропухи злі,
що від їх крику вже попухли вуха -
такий там лемент зняли на ставі,
щоб більш нікого не вдалось послухать.
А як хтось слово хоче лиш сказать,
то і його, як Бусла, - в буцигарню!
Ото гидоти розвелося, гать!
Ще й з трясовинням дружить капітально.
Вони б й ставок в трясину завели -
та вже кричать одвік німії риби,
а всіх пересадити не змогли.
бо вже і став почав ставати дибом.
Неначе біс вселився у тих жаб:
он Червонява на Ляща напала,
за горло учепилася, як краб,
розквакалась, щоб риби замовчали.
Ніяк тим жабам в тяму не дійде,
що не усім так у болоті добре,
як поруч річка передзвоном зве...
Ех, де ті Бусли? Мужні і хоробрі!
Отак і в нас чомусь не раз в житті,
коли залізем у якесь болото -
шукаєм вихід десь в трясовині,
а не пірнаєм в життєдайну воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260656
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 20.05.2011
Байка
Савану прикра вістка потрясла:
що мудрий Лев напав на леопардів.
Шакали, ледь не давлячись від зла,
стали гострить на царя звірів барду.
А вОрони, як смІття, рознесли
ганебну вістку по усій окрузі,
знайшлися і зобиджені посли,
що закрадались, як не личить друзям.
То що ж то сталось врешті і чому?
Невже то Лев підняв могутню лапу
не на газель, чи антилопу гну,
а на мисливців, наче справжній батяр?
Чи та пригода - помста від гієн,
щоб посварити звірів між собою,
у дружбу їх забити люті клин
і вкрити славу воїнів ганьбою?
А леопардів там і не було -
зігнали купу звірів із савани
і ті поперлись в левове село,
не запитавши дозволу в титана.
Та й Лев не бив, лиш трохи поревів,
щоби надалі своє місце знали,
а ту брехню нескоєних гріхів
гієни напридумали й шакали.
Чекає правосуддя гордий Лев
і гриву трусить від обмови бруду
не може ще второпать дотепер,
як дався він гієнам у облуду.
Бува й в житті подібний поворот:
Коли хтось заздрить успіху сусіда -
то лізе нагло у його город
й кричить, що б"ють cтарця за кусень хліба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260371
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 18.05.2011
Чому гризуться Бровко і Мухтар?
Що, може їх та кличуть не однако?
Чи то так кров взиває їх до чвар?
Але ж вони не вовки, а собаки!
Та й не чужії Бровко і Мухтар -
одної крові, може різно лають,
бо то колись при різниїх дворах
на службу найнялися за окраєць.
Їм б помиритись, пильнувати двір,
бо крадії стежки вже протоптали.
Крадуть усе, на що лиш впаде зір,
будують кам"яниці, як вокзали.
Від кам"яниць і сонця не видать,
прекрасний двір вже заростає цвіллю,
замість трави лежить бігбордів гать -
брехливі лозунги встелили все подвір"я.
Колись могли себе прогодувать,
могли змінити одіж по сезону,
хай не розкішну, та хоч грішну стать
могли бодай прикрити від циклонів.
Та крадії тоді вже завелись
й розкрали все, продали за границю,
а з виручки упевнено взялись
в центрі двора возводить кам"яниці.
Собак пересварили, як вовкІв,
мовляв, все так, бо кожен власну буду
лише прикрити хоче від дощів
й на цуценят якусь накинуть шубу.
А поруч двір розкішний процвіта,
там море сонця, їжі, одежини,
хоч не дармОвий той життя нектар.
але нектар, не гіркота полину.
І все, що треба - хвіртку відтворить,
та одному та справа не під силу.
бо там пружина. Морду би встромить,
а другий лапами - і хвіртка би відкрилась!
Уже не раз то думали зробить
і оглядали двір той діловито,
та крадії цькують їх кожну мить.
щоби самим не втратити корита.
От знову шерсть у обидвох горбом,
з-під грізних брів палають люттю очі -
гризуться Бровко вперто з Мухтаром
і лаються від ранку і до ночі!
Чому ж гризуться Бровко і Мухтар?
Сусідній двір прислав вже добру вістку.
Постійний голод їх зове до чвар,
а з кам"яниці в двір Хтось кинув кістку.
Мораль така: Хоч голод і не пан -
поміг не той, хто в миску влив помиї,
а хто підкаже як ти маєш сам
прогодуватись гідно із сім"єю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259543
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 14.05.2011
Який прекрасний і барвистий день,
як соковиті шовковисті трави,
а ти приклав рушницю до грудей
і прямо мені в серденько направив.
«Чому-то так мало
життя накувала
та віща зозуля?» -
шептала козуля.
Ще би хоч раз на сонечко зглянуть,
ще би хоч раз всміхнутися світанку,
та вже рве тіло дріб, неначе ртуть
і смерть життя засмикує фіранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259199
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 12.05.2011
Мене проводжала в далеку дорогу,
в чоло цілувала, молилася Богу.
Дарила світлинку, неначе іконку,
на ній, як картинка, кохана й дві доньки.
Світлинка на пам"ять,
малесеньке фото,
шматочок кохання -
душі позолота.
Світлинка на пам"ять
на склі лобовому -
то іскорка-радість,
що кличе додому.
Як Божая мати, у темнії ночі
Ти кличеш не спати утомлені очі.
Гартуєш металом натруджені руки,
в незвіданих далях хорониш розлуку.
З тобою я завше на зустрічі крилах
і погляд твій кращий за нано-мастила.
Реве двигун справно, колеса, як звірі.
Світлинка на пам"ять, мов хрестик на тілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
Холодний носик, мудрі оченята -
в них цілий світ у мого собачати.
Маленьке чудо ніжно-волохате
з-за кошика виглядує на хату.
Неначе м"ячик, як клубочок вати,
по хаті скаче цуценя завзято,
маленьке чудо ніжно-волохате.
То ж підкажіть-но, як його назвати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258798
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.05.2011
Хочу звернутися до всіх авторів сайту.
ПЕРЕСТАНЬТЕ ПОЗДОРОВЛЯТИ ОДИН ОДНОГО З СВЯТОМ! Це не по-християнськи! Це не свято, а день всеукраїнської панахиди за загиблими! Хіба на поминках співаються пафосні пісні і марширують під оркестровий супровід? Подумайте про тисячі сімей, у яких цей день поминають загиблих, пропавших безвісті, для яких цей день - то роковини страшної трагедії.Будьмо людьми! Будьмо християнами! Будьмо українцями!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
Якби мертві могли говорити
розказали би сиві могили,
що не прапор той, кров"ю налитий.
захищали вони так уміло.
Не заради фанфарів-парадів
йшли у бій і лягали під танки,
а щоби їхні внуки по правді
за життя були вдячні останкам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258559
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2011
Всіх матерів вітаю у цей день
від всіх синів, від себе особисто!
Вам кошик квітів, віршів і пісень,
хай береже Вас Матінка Пречиста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
На пружних грудях шовковистих трав
хор цвіркунів виводить оди сонцю,
збирають оси дармовий нектар..
і, наче снайпер, зачаївся стронцій.
Як пляма отрути.
як прірва покути,
як сіль в свіжій рані,
як біль невблаганна,
як лихо полону -
Чорнобильська зона,
Чорнобильська зона.
Тут барви цвіту в йодистих парах,
тут цезій в"ївся в здичавілі віти,
тут привид смерті в кинутих хатах
зловіщо вигляда з побитих вікон.
Колючим дротом світ не поділить,
отрутою не вгамувати спрагу.
Поліссю вдень всміхається блакить,
ніч наповзає тінню саркофагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258344
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2011
Ще сонце не сховало своїх барв,
ще обрій розглядає його вроду.
Я розчинився в сутінках, як мавр
і поглядаю на принишклу воду.
Рибко моя золотая,
не ловлю тебе - чекаю!
Ти зверши моє бажання -
запали навік вогонь кохання!
Розлилось плесо прямо до небес
і зорі в нім, мов лілії, кружляють.
Я місяць притягнув за гострий верх
і серце, як наживку, натягаю.
Світанок скочив в воду і поплив,
нагнав на берег пустотливі хвилі.
Я так тебе сьогодні й не зловив,
та ввечері я повернуся, мила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2011
Замилувався Дівич-горою
Дніпро-Славутич якось весною.
Розплів їй коси трьома полями.
посіяв жито для нас із вами.
Його ростили скіфи й сармати,
дістались сходи прадавнім антам,
леліли колос могутні руси,
а ми пожати те збіжжя мусим.
Чуби козацькі від Святослава,
священний тризуб - символ держави,
Володимира святая віра,
Русі правнука - моя Вкраїна!
Блакитне небо, врожайне поле,
твоє знамено - то клич до волі,
то хліб із сіллю, то пам"ять-тризна,
слався навіки, моя Вітчизно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257665
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.05.2011
По однойменній пісні С.Туликова і В.Лазарева
В далекую Японію, в обійми островів
журавлик паперовий мій учора відлетів,
щоб нагадать історію, історію cумну
про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну.
П-в
Тобі паперові я крильця розправлю,
лети і буди милосердя у всіх.
Журавлик, журавлик, японський журавлик -
дитинства й життя оберіг!
"Чи сонечко побачу я?"- запитує дівча,
життя стіка по крапельках, як втомлена свіча
Здригнувся голос лікаря - "Коли прийде весна..."
і тисячу журавликів запустиш в небеса"
Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла.
Від крику тих журавликів заплакала земля.
Летять вони планетою у жалібних ключах -
на крилах паперових їх замучене дівча.
Спинися, згубний атоме. Не убивай! Не смій! -
молитвою крилатою летить журавлик мій.
Спиніться вбивчі промені! Життя - воно святе!
На берегах Японії знов сакура цвіте.
Прослухайте пісню у виконанні моєї дочки, аранжування автора сайту Віктора Оха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256428
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.04.2011
В понеділок, по Великдню
є в нас звичай дуже видний -
юнаки дівочу вроду
випробовують на воду.
Якщо зваба та правдива,
якщо дівчина вродлива -
то і води не боїться
й, знай собі, лише сміється.
А якщо краса у фарбі:
то й вода непевних барвів
і дівчина ледь не плаче,
й горе-сміх тобі, юначе, -
обіллють тебе до нитки,
щоби гонор лишній змити.
Було б добре депутатів
нам водою обілляти,
щоб побачити всім людом,
що із них насправді буде,
і якого вони цвіту,
чиї по природі діти.
Якраз після Паски
змиємо з них маски.
Ото втіха буде!
Спробуємо, люди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255863
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.04.2011
Пасхальний дзвін лунає звідусіль,
оділа Україна вишиванку.
«Христос воскрес! Воістину! Амінь!»
І крашанки в корзинах спозаранку.
Христос пройшов через тортури й біль,
він переміг зловіщий відблиск смерті
і нам вказав, що з вірою батьків,
воскресне, коли навіть треба вмерти.
«Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес!» - лунає без упину.
І піднімаєм руки до небес:
«Христос воскрес! Воскресне й Україна!»
ЩИРО ВІТАЮ УСІХ З ВЕЛИКОДНИМИ СВЯТАМИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255709
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.04.2011
Уївся терен
в зболене чоло,
кінцівки оніміли
і затерпли.
Пробитий бік,
мов осине жало,
ятрить, пустивши
метастази смерті.
Пітьма і морок,
стогін зжатих вуст,
що всі у солі -
піт змішався з кров"ю.
Свідомість мук
і сухожилля хруст,
що, наче струни,
натягнулись з болю.
Легені обпікає
пломінь ран,
і смерті щупальця
повзуть до серця плоті.
Пече обвислий,
задубілий стан
і поцілунку
слід Іскаріота.
Клітини мозгу
обіплів павук,
тускніють очі,
нутро холодніє...
Душа летить
тунелем вічних мук
на неймовірне світло
у надії.
У сяйві тім
встає Господь-Творець
і, обікривши
ще криваву душу,
гласить: «Кріпися,
це ще не кінець!
Ти ще вернутись
на Голгофу мусиш!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255397
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2011
Хто виставив крикливі маяки?
Хто малював цю смугу у прийдешне?
Яскраве світло пожира роки
і швидкість наростає згубним смерчем.
Гуде, шумить тривожно автобан,
покришки розривають з люттю камінь.
у лобовому шклі на весь екран, -
дорога в вічність миготить вогнями.
Десь попереду, мов кленовий лист,
розходяться шляхи у різні боки,
зустрічний вітер під зловіщий свист
із двигуна виймає рештки соків.
Тріщить обшивка, зчіплення - вогонь,
кермо щоразу рветься із полону
змокрілих, перевтомлених долонь
і вихлопна вже догора від втоми.
Лиш в поспіху би смугу не згубить,
лише би не зблудить на роздоріжжі!
і навігатор, як на гріх, мовчить,
з-за обрію вже виглядає Вічність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Благую вість народження Христа
Марії сповістив архангел нині
в знаменний день, коли з-під рук Творця
зійшло найбільше диво - це людина!
Коли весни чарівний промінець
всміхнувся пелюстками первоцвіту,
простив Адама з Євою Творець
й спасіння нам зіслав у своїх дітях.
Цим він ще раз увірив нас в тому,
що з кожним подихом Господньої любові
дань вдячності всилаємо йому
й стає навіки божим тіло й слово.
І кожен порух божого тільця
у матері під серцем - то спасіння,
Закон Буття Великого Отця,
який не терпить змін, лиш розуміння.
Тож отворіте душі для молитв,
увіруйте в Святії Заповіти,
бо ми не створені для смертоносних битв -
а щоб з Ісусом возродитись в дітях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Барвиста квітка так раптово зсохла,
на свічці, мов сльозинки, краплі воску -
під власний спів у вічність йшла епоха.
мигтіли кадри на клітинках мозку.
Прощалась з запізнілою весною,
лише два дні до цвіту не доживши,
в останнє милувалася собою
в вікні екрану спогадом ожившим.
Прощалася з багатолюдним залом
неординарно, в гурченковім дусі, -
у вічність йшла епоха величаво,
і цю епоху називають - Люся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251294
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2011
Ваш образ миловидний і німий
буде до скону Образом Любові
глибоко в серці, у клітинках крові,
в самій душі - прекрасний і святий!
Він проявляється на кожнім полотні,
де лише матір обнімає сина,
до кінця літ, до смерті від дитини
Ваш образ - талісман і оберіг!
І всяку ласку, доброту, любов
я міряю лише одним мірилом -
отим теплом, яким мене зігріли,
перше як вічності Ви обняли престол!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251012
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2011
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня 1937 с.Єрки,Черкаської області — †25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) — літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу.
Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988).
Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.
Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.
Причину смерті В.М. Чорновола до цих пір не встановлено.
Пам"ятаймо!
Він перший піднявся.
Він перший промовив.
І перший поклявся
За рідную мову,
За рідну Вітчизну,
За тризуб і прапор
Він перший почав
=Ще не вмерла= співати.
В тюремних застінках,
В засланні етапах
Як довго ж кати
Його стали вбивати!
Вони полювали
На нього повсюду,
Хоча, як дивитись,
Не звірі то - люди.
Цькували всякчас,
Бруд на голову лили,
Але не зламали
Його й не скорили.
Він перший устав
І підняв в небо синє
Твій прапор,
Гордися, моя Україно!
Він перший пішов
І в могилу героєм
Нової держави
І рідную мову
Вже чує без утисків
З світу другого
ХВАЛА УКРАЇНІ!
І СЛАВА ГЕРОЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249617
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2011
Які ми схожі і які далекі!
Між нами відстань рівно в пів Землі.
У нас гніздяться, як і в вас, лелеки,
по вашому то - цуру, журавлі.
Ви, як і ми, віддавну мали Віру,
лиш ми свою змінили до пори,
ми Бога Сонця кликали - Ярило,
Аматерасу - кличуть острови.
І в нас, і в вас завжди любили воїв,
що лицарями були іздавна,
ми козаками звем своїх героїв -
в вас самураям честь дзвенить й хвала.
І в нас, і в вас смітив смертями атом,
у нас ховався за вишневий цвіт,
а зараз в вас гризе, мов звір, реактор
і сакури фатою дурить світ.
Тримайтесь, друзі! Поборіте лихо!
А ми підставим вірнеє плече.
Той океан чомусь прозвали Тихим,
а він так в серце голосно товче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249303
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2011
Завмер Хонсю. Зажурений Сендай.
В жалобі затремтіла горда Фудзі,
десь загляда за синій небокрай -
може воскреснуть з океану друзі.
Може не вбила хвиля руйнівна
і з небуття поверне на світанні.
І аукуба знову розцвіла -
чи то на зустріч? Певно на прощання.
Могутні гінкго похилили стан
за кожним з них убитим, змитим, стертим,
немов-би прагнуть прищепити нам
ту невмирущу гілочку безсмертя.
Кожне життя - це серденько-листок,
буде рости й мінятись в порах року.
Спиніться, люди! Хай в майбутнє крок
вам на віки залишиться уроком!
Хонсю - найбільший острів Японського архіпелагу. Довжина острова 1300 км., ширина варіює від 50 до 230 км., його сумарна площа складає 227 969,74 км.?[2], приблизно 60 % всій площі Японії. Острів Хонсю більший, ніж острів Великобританія (Британські острови). Протяжність берегової лінії 5450 км.
Сендай -японське місто, адміністративний центр префектури Міяги, найбільше постраждало від землетрусу і цунамі 11березня.
Фудзі - найвища гора Японії, один з сплячих вулканів, національний символ Японії. Після удару стихії 15 березня сейсмологами відмічено підвищену активність у районі Фйдзіями, вчені побоюються, що вулкан може проснутись після 300-річного сну.
Гінкго - у перекладі з японського — “срібна абрикоса”, або “срібний плід”. Так називають їстівні плоди цієї чудової реліктової рослини . "Жива скам'янілість" саме так називав гінкго Чарлз Дарвін. І дійсно, точніше визначення придумати важко. Гінкго — одна з небагатьох прадавніх деревних рослин, які до цих пір збереглися на землі.Це унікальне дерево з'явилося на планеті понад 200 млн. років назад, задовго до появи динозаврів. Недоступне для хвороб і шкідників воно сьогодні прикрашає життя людей, зберігає їх молодість і силу, володіє лікарськими властивостями, вважається символом безсмертя.
Аукуба — золоте дерево (Aucuba), з сімейства Coireae, декоративна кімнатна рослина, що віщує родинне благополуччя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248819
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2011
Чи сакура цвістиме цьогоріч?
Чи з гоханем зіллється воєдино?
Чи гіркий запах обгорілих свіч
так й не покине ніходзін-родини?
Ще океан смертями наплива,
ще дише пеклом в ранах Фукусіма,
ще кожне, в смерті вкрадене життя,
як торжество Спасінню і Людині!
Ще в скронях скрегіт панциру Землі,
ще у крові шалений вир цунамі,
ще у очах будинки й кораблі
в протистоянні з біснуванням лави.
І пульс Планети б"є, наче набат:
зупинимо ланцюгоїдну силу
і захороним в підземеллях шахт
ті спроби розгадати Боже диво!
Нащо бозон, як гробиться життя?
Енергія в обмін на людські душі?
Знання ціною кроком в небуття
і зіверти замість смачного суші?
Спинити смерть - то заповідь Творця!
Ось Божа частка! Ось вона - нірвана!
І Божа Суть, що оживе в серцях
і сакура цвісти не перестане!
Гохан - в Японії рис, дослівно варений рис, сакура гохан - національне блюдо з вареного рису і цвіту японської вишні.
Ніходзін - так називають себе японці.
Бозон Хіггса - На Великому адронному колайдері почали підготовку до перших експериментів з іонами свинцю, за допомогою яких вчені мають намір досягти умов, що існували при виникненні Всесвіту і отримати "бозон Хіггса" - "частку Бога", яка є поки що тільки теорією.
Суші - національне блюдо з рису і морепродуктів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2011
У Кельні, як й чекалося - тріумф!
І богатир із українським йменням
вчергове утвердив козацький дух
й хвальком обтер пилюку Kельн-Арени.
Скільки вже їх, отих пустих базік,
хто зазіхнув на славу чемпіона,
вдихали згодом запах його ніг
й лизали ринг, не дочекавшись гонга!
Ех, хлопці! Не смішіться ви таки!
І не діліть невбитого ведмедя.
У боксі перш працюють кулаки,
ну а язик...лишіть його для меду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248329
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2011
Холодний блиск неонових вогнів,
безлюдні вулиці і гомінкі вокзали,
загробний свист електропоїздів,
запах тривоги і зловіщі хмари.
У хмарах тих іде нещадний бій
і цілий світ за поєдинком стежить:
Дракони Неба й Вояки Землі -
зійшлись дві раті на Токійській вежі.
Вже похилився її гордий шпиль,
та не зігнувсь під зівертовим сім"ям -
вона, як ор"єнтир про шторм чи штиль
на полі битви з ім"ям - Фукусіма!
Ні, це не манга і не клаптик снів
і сотні тон води з гелікоптерів,
і струмені з пожежних рукавів
в двобої з Пеклом, що відкрило двері!
Там одиниці вибраних вояк
з хоробрістю від самурайських предків
грудьми закрили весь архіпелаг,
а може навіть цілую Планету!
А метрополія вже тишою ляка -
неони сатаніють від безлюддя,
холодним блиском шлють материкам
сумні світлини й страх перед майбутнім.
Манга, аніме - японські комікси. Найбільш знаменитий "Х", в якому Дракони Неба і Дракони Землі сходяться в останньому поєдинку на Токійській вежі.
Зіверт - одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання в системі СІ.
Самурай - японський лицар, воїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2011